Христина Гейко - Диплом, 2015

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр на тему “ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКИХ ОНЛАЙН-СТАРТАПІВ У МЕДІА НА ПРИКЛАДІ САЙТІВ 2014-2015 РОКІВ” Виконала: Студентка 2-го року навчання, Спеціальність 8.03030101 Журналістика Гейко Христина Олегівна Науковий керівник Кандидат філологічних наук, доцент, Дуцик Д. Р. Рецензент: Співзасновник онлайн-видання Postpaper Марія-Варвара Миколаївна Закалюжна Дипломна робота захищена з оцінкою “_____” Секретар ДЕК ______________ “___” червня 2015 р.

Київ – 2015

2

ЗМІСТ ЗМІСТ ........................................................................................................................... 2 ВСТУП.......................................................................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ............................................................................. 7 1.1.

Визначення поняття «медіа-стартап» ........................................................ 9

1.2.

Класифікація сучасних інтернет-ЗМІ ...................................................... 10

1.3.

Жанрова специфіка сучасних онлайн-видань ........................................ 12

1.4.

Портрет новітнього медіа-стартапу ......................................................... 14

1.5.

Нішова журналістика як основа для розвитку медіа-стартапу ............. 17

1.6.

Важливі тренди у середовищі медіа-стартапів....................................... 20

1.7.

Аудиторія сучасних інтернет-медіа......................................................... 23

1.8.

Перспектива медіа-стартапів .................................................................... 26

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ..................................................................................... 29 2.1.

Метод глибинного інтерв’ю ..................................................................... 30

2.2.

Аналіз додаткових даних.......................................................................... 32

2.3.

Вибір онлайн-медіа для дослідження ..................................................... 33

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА-СТАРТАПІВ ................................................................................................ 35 3.1.

Зародження сучасного медіа-стартапу від ідеї до втілення.................. 37

3.2.

Особливості контенту медіа-стартапів ................................................... 42

3.3.

Портрет читача українських медіа-стартапів ......................................... 44

3.4.

Фінансова складова: бізнес-модель та монетизація українського медіа-

стартапу .................................................................................................................. 47 3.5.

Найбільш поширені проблеми медіа-стартапів в Україні .................... 50

3 3.6.

Перспективи українських медіа-стартапів в умовах орієнтації на

тенденції світового медіа-ринку .......................................................................... 53 ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 56 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .......................................................... 58 ДОДАТКИ .................................................................................................................. 62

4

ВСТУП

Інтернет стає невід’ємною частиною буденного життя. Особливо помітно це у великих містах, де відсоток розповсюдження інтернету збільшується щороку. Станом на другу половину 2013 року в Україні, за даними Київського міжнародного інституту соціології, половина населення України вже долучилася до користувачів глобальної мережі. Суспільство урбанізується, все більше справ людина робить за лічені хвилини. Одночасно дізнається про новини у світі, подорожуючи транспортом, спілкуючись з друзями, насолоджуючись ранковою кавою. Ще двадцять років тому головним джерелом новин та інформації про процеси у суспільстві були друковані газети, телебачення чи радіо. Навіть телебачення було не всюди. Тепер світ кардинально змінився: поява онлайн-медіа вплинула на подальший розвиток глобальної журналістики, повністю трансформуючи її. Навіть працюючи в традиційному форматі ЗМІ, не враховувати тенденцій інтернет-медіа неможливо. Не є здивуванням, враховуючи вищезазначене, що в останні кілька років в Україні відбулося значне поповнення інтернет-видань різного формату та стилю. Їх важко відслідковувати через значну кількість та порівняно спокійну рекламну діяльність. Хоча в цьому допомагають соціальні мережі. Завдяки ним можна дізнаватись про нові медіа, які з’являються у стрічках новин та вподобаннях кола друзів. Сформувався новий тип мислення та сприйняття інформації. Сотні інформаційних потоків щодня перетинаються у свідомості людей, які тепер серед завдань мають не тільки запам’ятати найголовніше, але й відсіяти значний обсяг несуттєвої для них інформації, зрозуміти, яка частина є правдою, а яка – фальсифікація чи зброя пропагандистів. Тобто для новітніх медіа важливо не тільки захопити увагу читача цікавим контентом, але й утримати

5 його, заслужити довіру та рекомендацію. Звісно, це чинники впливу на ринку онлайн-медіа, вони беруть участь у формуванні тенденцій та трендів. Предметом даного дослідження є особливості та перспективи розвитку новітніх онлайн-медіа. Об’єктом дослідження, у свою чергу, є українські медіа-стартапи, що були створені лише в онлайн-формі не раніше 2014 року. Гіпотеза даного дослідження полягає у тому, що українські медіа-стартапи закріпили нову тенденцію - незалежних, вузькотематичних, субкультурних, нішових онлайн-видань, орієнтованих , в першу чергу, на суспільно та фізично активне населення до 35 років. Проблематика їхніх онлайн-ресурсів полягає у важкості монетизації та специфічній - вузькій аудиторії читачів. Враховуючи гіпотезу, мета дослідження - визначити особливості, тенденції та перспективи розвитку новітніх українських медіа-стартапів, що створюються у форматі онлайн-видань. На основі вищевказаного, сформульовані наступні завдання, що мають бути розв’язані у процесі дослідження: 

визначити особливості розвитку інтернет-медіа у сучасних конкурентних умовах;



визначити сутність поняття “медіа-стартап”;



з’ясувати основні тенденції створення новітніх медіа-стартапів в якості журналістського проекту та в якості бізнес-проекту;



розкрити особливості аудиторії сучасних медіа-стартапів;



розкрити сутність поняття “нішова журналістика”;



визначити та обґрунтувати методологію дослідження;



на основі кількох українських медіа-стартапів, застосовуючи обрані методи дослідження, дослідити та узагальнити особливості, складнощі, тенденції та перспективи розвитку української онлайн-журналістики.

Для реалізації цих завдань, були обрані наступні методи дослідження: теоретичні: аналіз науково-теоретичних джерел, медіа-досліджень, тематичних

6 дискусій та Інтернет-ресурсів; емпіричні: тематичний та жанровий аналіз кількох медіа-стартапів, аналіз статистичних даних, глибинні експертні інтерв’ю з головними редакторами або засновниками медіа-стартапів. Період дослідження: 2014-2015 роки. Практичне значення даного дослідження полягає в тому, що в сучасному медіа-просторі майбутнім журналістам та журналістам-початківцям необхідно орієнтуватися в основних тенденціях та можливостях створення і розвитку онлайн-медіа. Розвиток технологій та жага молодої аудиторії до оригінального контенту стимулює до заснування власних стартапів у медіа. Розуміння процесу створення стартапу від появи ідеї та до перших успіхів у монетизації дають значну перевагу в умовах жорсткої конкуренції. Структура роботи: дана робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, кожен з яких містить підрозділи, висновків, додатків, зокрема, розшифровок глибинних інтерв’ю, списку використаних джерел. Перший розділ являє собою науково-теоретичні обґрунтування дослідження, аналіз праць, присвячених темі медіа-стартапів, аудиторії сучасних онлайнЗМІ, перспектив розвитку онлайн-журналістики в світі та Україні. Другий розділ дослідження містить обґрунтування методологічної основи дослідження, зокрема, визначення сутності глибинного інтерв’ю та аналізу статистичних даних як методів дослідження. Третій розділ присвячений результатам даного дослідження, та визначенню основних особливостей, тенденцій і перспектив розвитку сучасних українських медіа-стартапів на прикладі новостворених онлайн-медіа: “Theukrainians.org”, “The-People.com” та “Hmarochos.kiev.ua”. У висновках коротко підсумовуються основний зміст та результати даного дослідження.

7

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ Проникнення інтернету в Україні з кожним роком розповсюджується на більшу й більшу частку населення, а відтак ширшим та простішим стає доступ до інтернет-медіа. Значна кількість засобів масової інформації обирає лише онлайновий варіант розповсюдження своїх матеріалів, а ті медіа, які ще не мали такого формату – його створюють. При цьому не менш важливою стала розробка мобільних версій сайтів. Це дає змогу, перш за все, створити суттєву економію: вже немає потреби віддавати черговий номер журналу чи газети у друк, замовляти на типографіях фарбу, утримувати штат коректорів, набірників тексту, водіїв, кур’єрів та розповсюджувачів. У сучасних умовах навіть офіс не є обов’язковим елементом для наповнення інформаційного сайту, адже майже усі види робіт легко виконуються віддалено. Мережа фрілансерів - позаштатних журналістів, фотографів, дизайнерів, блогерів – наповнюється з надзвичайною швидкістю. Досліджувати новітні інформаційні медіа, з одного боку, складно. Адже їхній розвиток відбувається гігантськими стрибками. Єдине, що може теоретично стримувати - це доступ до сучасних технологій в країні. Але загалом варто розуміти, що дослідження в цій області, зазвичай, відстають від справжнього стану речей. І це означає, що літератури у сфері, пов’язаній з використанням новітніх інтернет-технологій завжди бракує. З іншого боку, інтернет-медіа, що виникають в останні роки – це чудовий пласт для вивчення, бо вони найбільш гнучкі до будь-яких трендів, настроїв та змін у суспільстві. Медійний контент, що розповсюджується через онлайн-медіа, вже не належить суцільно журналістові. Тобто так, юридично існує система авторських прав на інтелектуальну власність, але фактично, контент продукується спільно журналістами, які його публікують, та аудиторією, яка його поширює в соціальних мережах, або й сама продукує первинні джерела матеріалів. Новинний цикл вже не є традиційним, коли журналіст - початкова ланка

8 поширення ексклюзивної інформації, а медіа - його кінцева. Блогер Уітні Метьюз написав у своїй статті про це так: “Ми всі одна велика, щаслива, “контент-поширювальна” сім’я. Існує одна громада, з декількома ресурсами, обміном інформацією всюди. Видавці в соціальних мережах стають частиною потоку” [19] Дослідження українських медіа-стартапів 2014-2015 років (мається на увазі саме інтернет-медіа) має спиратися на працю тих, хто не тільки розуміється в онлайн-середовищі мас-медіа, але й працює в ньому безпосередньо. Окрім того, автори обраної літератури, перш за все, розуміють гнучкість ринку й мінливість смаків аудиторії, задоволеність якої, без сумніву, є метою усіх новостворених інформаційних ресурсів.

9 1.1.

Визначення поняття «медіа-стартап»

Слово «стартап» асоціюється з початком, з періодом запуску чогось нового. Частково це вірно. Але насправді у поняття «стартап» є кілька важливих характеристик, які варто враховувати. В одній зі статей онлайн-версії журналу Forbes.com «Що таке стартап?» знаходимо таке визначення від Ніла Блументаля – співзасновника та виконавчого директора компанії «Warby Parker»: «Стартап – це компанія, що працює на вирішення певної проблеми, рішення якої не є очевидним та успіх не гарантований. Тобто стартап – це певна команда людей, яка взялася за якийсь новітній елемент ринку, і ще не вийшла на той рівень, коли компанія отримує стабільні результати своєї діяльності. Оскільки невідомо, чи зможуть вони вирішити ту проблему галузі, на яку покладена основа стартапу, для них це є ризиком. Ризик – важлива характеристика стартапу. Ще одне визначення з тої ж статті від Айі Бдейр – засновника компанії «littleBits»: «Стартап – це щось нове – продукт, система, процес, - чого не було раніше на ринку у такому вигляді, в якому це створене самим стартапом».[9] Медіа-стартап – це, очевидно, компанія, група людей (команда), яка створює новий, відмінний від тих, що існують вже на ринку, медіа-ресурс (онлайн-ЗМІ). Цей ресурс знаходиться в стадії доробки та пошуку нових форм і жанрів матеріалів і ще не доведена його потенційна життєздатність як продукту. Тобто на цьому етапі він ще не є прибутковим або тенденція до зростання не очевидна чи відсутня.

10 1.2.

Класифікація сучасних інтернет-ЗМІ

У книзі «Інтернет-медіа» її автор Артем Захарченко класифікує онлайн-ресурси традиційно: за тематикою, формою власності, бізнес-моделлю, масовістю. Тематика може бути різноманітною: суспільна, політична, розваги, спорт, бізнес, економіка тощо. Одні медіа виділяють для різних тем рубрики, інші створюють для кожної теми окремий проект.[4, ст.26] Наприклад «Українська правда» має свої дочірні сайти: «Таблоїд», «Правда життя», «Економічна правда» , «Історична правда» тощо. Онлайн-медіа можуть бути масовими або вузькопрофільними. В Україні раніше створювались масові, але у 2014 році список онлайн-медіа почав активно заповнюватись саме вузькотематичними виданнями. І також онлайн-медіа класифікують за комерційною моделлю. Традиційно їх розподіляють на два види: дотаційні та самоокупні. Хоча в інтернеті дещо складніше розмежовувати їх. І взагалі, багато онлайн-ресурсів не можуть похвалитися можливістю власного фінансування. Тому виникають спеціальні проекти: онлайн-медіа можуть об’єднуватись з різноманітними комерційними структурами, які за тематикою націлюються на ту саму аудиторію. Наприклад, сайт про подорожі створює проект разом з туристичною агенцією. Окрім вищезазначеного, в Україні дедалі популярнішою стає ініціатива краудфандингу: читачі онлайн-видання самі перераховують кошти для його діяльності, тим самим проявляючи зацікавленість у конкретному медіапродукті. Плюс такої моделі фінансування ще й у тому, що сайт отримує найбільш лояльну аудиторію і може налаштувати з нею пряму систему комунікацій. Автор книги пропонує також варіант класифікації онлайн-медіа за ступенем професійності й залучення так званого «user generated content».[4, ст.30] Чи розцінювати рівень професійності видання за наявністю авторських блогів,

11 колонок, які належать не журналістам, - питання складне. У сучасних реаліях – це справа редакційної політики і навряд чи стосується професійності видання.

12 1.3.

Жанрова специфіка сучасних онлайн-видань

За класичними методами визначення, жанр у журналістиці – це певний вид твору, що відрізняється історичними ознаками, способом подачі та виглядом матеріалу. За книгою З. Вайшенберга «Новинна журналістика», дослідники преси в Німеччині підводили до того, що жанри являють собою категоризацію різних варіантів компонування та подачі матеріалу. [2, ст.83] Але за сучасних реалій, будь-який тип матеріалу, чи-то відео, фотожаба, скрінер, певною мірою є новим жанром, хоча за своєю сутністю він є лише різновидом вже відомих форм подачі інформації. Для уникнення непорозумінь Артем Захарченко у своїй книзі пропонує таке визначення жанру в онлайн-медіа: Жанр – це усталений тип твору, який склався історично і відрізняється особливою комунікативною метою або способом публікації. [ 4,ст. 26] Серед новітніх жанрів інтернет-медіа можна окремо відзначити кілька. Велику популярність здобув блог – це інтерактивний твір, присвячений розвитку певних подій, що складається з розміщених у хронологічному порядку записів, на зміст яких можуть впливати читачі, зокрема – за допомогою коментування. Різновидом блогу є мікроблог. Частіше під цим словом розуміють допис у мережі «Twitter». Обсяг поста в ній обмежений 140 символами. В журналістській практиці використовують також «Twitter»-трансляції або «Twitter»-репортажі з важливих подій. Репортер оперативно і коротко, у декількох дописах, повідомляє за допомогою смартфону про те, що побачив, а по закінченні події готує повноцінний журналістський текст. Наприклад, сайт «Радіо Свобода» в такий спосіб висвітлював засідання судів, які розглядали справи українських політиків. Дуже подібна до «Twitter»-трансляції так звана веб-трансляція – постійно обновлюваний текст у режимі реального часу. І ще один жанр, що подає

13 інформацію в реальному часі – стрім. Це відеотрансляція з місця події, часто за допомогою зйомки «з рук». Цей жанр став особливо популярним під час подій на Майдані у Києві взимку 2013-2014 рр. Нові жанри з’являються постійно, відбувається змішування, поєднання та утворення видозмінених форм старих жанрів. Все більше читачі тяжіють до коротких форм подачі матеріалу. При цьому характерною особливістю є те, що, відкривши матеріал за певною темою, людина сучасного світу хоче одразу бачити список новин чи матеріалів за подібною темою. У цьому проявляється специфічність новітніх медіа: вибаглива аудиторія розуміє, що може знайти багато інформації з тої самої теми. Дуже часто один і той самий інформаційний привід може стати основою для кількох матеріалів різних жанрів. У переліку нових жанрів не можна не згадати демотиватори та інший візуальний креатив. Загальний принцип усіх цих робіт – несподіваний монтажний стик двох змістів: або за допомогою колажу із двох і більше різнорідних зображень, як у класичних фотожабах, або сполученням протилежних за змістом зображення та текстового коментаря – як у демотиваторах, або вкладенням нових слів у мову відомого персонажа, як у різного роду веб-коміксах. Нарешті, деякі дослідники виділяють як окремий жанр мультимедійну історію – публікацію, в рамках якої може бути поєднано текст, фото, звук та відео. Як бачимо, нові жанри з’являються завдяки тому, що цифрові технології забезпечують журналістів та аматорів новими можливостями, яких не мали працівники традиційних ЗМІ. Це мобільність, легкість донесення інформації в реальному часі, її потокове поширення, інтерактивність та доступність технологій для будь-якого інтернет-користувача. Або ж навпаки: завдяки тому, що людська культура створила попит на такі новітні форми подачі інформації, розвиваються відповідні технології.

14 1.4.

Портрет новітнього медіа-стартапу

Американський журналіст Кевін Андерсон, який має 15-річний досвід в журналістиці, зокрема, в інтернет-медіа, провів дослідження сучасних моделей медіа-стартапів. У своїй статті з цього приводу він говорить, що раніше інтернет-медіа створювалося в якості додатку до великих, масштабних друкованих медіа або створення таких інформаційних сайтів фінансувалося компаніями, що були зацікавлені в продажі реклами через сайт. Зараз тенденція змінилася: з’явилося нове покоління стартапів, які не мають фінансової підтримки від материнських компаній, натхнених тими ж мотивами, які були рушійною силою самих цих компаній, як, наприклад, американська національна група з журналістики розслідувань ProPublica і Texas Tribune, а саме: пристрасть до журналістики та інформаційного мистецтва, неприйняття обмежень, які накладаються на існуючі медіа та піднесеність новими можливостями, які відкривають цифрові платформи. При чому, ці нові медіа принципово відрізняються від попередніх моделей: в результаті широкого обговорення медіа-галузь прийшла до висновку, що епоха новин як «товару» відходить у минуле. Старі моделі, що встановлювали плату за контент через платний доступ в поєднанні з рекламою в якихось компаніях, ще працюють та дають джерело фінансування, але вони скоріше обслуговують заможну аудиторію, яка готова платити високу ціну за контент і дає привабливу демографічну статистику для брендів класу люкс. З розповсюдженням соціальних мереж, таких як «Twitter», «Facebook», «Youtube», інформація надто швидко перестає бути новою, а отже – втрачає свою вартість. [1] Пан Андерсон ставить важливе питання: якою ж має бути альтернатива старої «товарної» - моделі? З'являється все більше ознак того, що незалежні онлайнвидання будуть перетворюватися в сервісну індустрію, яка продає цифрові навички та тренінг і, головне, сприятиме організації спільнот.

15 Новий ринок змушує інтернет-платформи активніше шукати та знаходити свої аудиторії, прислухатися до них, поводитися з ними як зі спільнотою. У такому випадку з’явиться можливість налагодження зв’язків для часткового продажу реклами, але це не є основною метою. До прикладу, у Чилі газета «Mi Voz» домоглася успіху, створюючи освітні центри для навчання цифровим навичкам, а бразильська «Observatorio da Imprensa» запустила програми тренінгів з журналістики. В Україні ця тенденція набуває значного поширення. У книзі «Медіа і культура: вступ до масових комунікацій» автори відзначають кілька важливих особливостей сучасного інформаційного середовища. Сьогоднішня інформаційна культура характеризується тим, що керівники підприємств називають гнучкістю, або іншими словами - нове, швидкоплинне, нестаціонарне. Нова еластична економіка характеризується експансією сфери послуг (в першу чергу в сфері охорони здоров'я, банківської справи, нерухомості, фаст-фуду, інтернет-технологій та комп'ютерного програмного забезпечення) та необхідністю задовольняти окремі споживчі забаганки. Тобто індивідуальні споживчі потреби стали дуже важливими навіть у медіа-бізнесі. Варто розуміти, що з розширенням сфери технологічних можливостей суспільства зростає й різноманіття бажань та особистих вподобань людей. [11] Ще однією особливістю є те, що разом із сучасним глобалізмом зростає спеціалізація. Це означає, що кожен новий медіа-ресурс орієнтується на певну категорію людей. Немає ніякого сенсу у створенні ЗМІ для широкого загалу, адже молодь піде шукати свої джерела інформації, люди дорослого віку – свої, а люди похилого віку – це взагалі непередбачувана аудиторія з точки зору онлайн-медіа, адже з них лише невелика частка користується інтернетом. Її визначення є дуже складним завданням. В одному з досліджень “The Nieman Foundation for Journalism” при Гарвардському університеті наводиться схема-модель медіа-екосистеми, яка виникла нещодавно (Рис. 1.4.1) [9]. З нього можна побачити, що відносини між аудиторією та медіа-ресурсами циклічні: певні спільноти створюють інфопривід, та споживають його вже у вигляді оформленого з урахуванням

16 вподобань та трендів конкретного середовища матеріалу. Складовими екосистеми є також персоналізовані медіа та блоги, медіа-спільноти (чати, форуми), а також пошукові системи. Останні дійсно міцно закріпилися,ставши важливим елементом отримання будь-якої інформації в мережі Інтернет.

Рис. 1.4.1

17 1.5.

Нішова журналістика як основа для розвитку медіа-стартапу

На зміну всеохопності приходить так звана нішовість. Професор Школи журналістики та масових комунікацій Уолтера Кронткіта, штат Арізона, пан Дж. Паскаль Захарі говорить про те, що останнім часом від журналіста вимагається наявність одразу багатьох навичок. Тобто він має одночасно бути репортером, редактором, монтувати та знімати відео, робити фото, публікувати пости у соціальних мережах. Але в цьому він вбачає велику проблему: навчаючись за такою системою уявлень про кваліфікацію, юні журналісти не фокусуються належним чином на здобутті спеціальних знань у конкретній сфері. На його думку, нішова журналістика стає лідируючою. За словами професора, якщо людина здобуває кваліфікацію журналіста, то в більшості випадків їй необхідно отримувати додаткову спеціалізацію у тому полі знань, в якому вона хоче працювати. Багато сучасних медіа-компаній не приховують, що їхні передові журналісти це кваліфіковані юристи, економісти, науковці, програмісти. [18] В одному з досліджень на тему “Що таке ніша? Розкриття суті бізнес-моделі онлайн-журналістики” йдеться про те, чому нішова журналістика - це тренд сьогодення. В якості наукового обґрунтування автори дослідження наводять теорію «довгого хвоста» К. Андерсона. Її початкова суть стосується більшою мірою маркетингу та сфери продажів, але у наведеному дослідженні її можна влучно примітити до розвитку новітніх онлайн-медіа. Пан Андерсон у своїй теорії говорить про те, що ринок товарів та послуг - це дракон з маленькою головою, що символізує продаж хітів на ринку масового споживання, та несиметрично довгим хвостом, який означає продаж різноманітних товарів та послуг у нішових сферах. Найцікавішим, з певної точки зору, у даній концепції є те, що основний прибуток на глобальних ринках приносять саме продажі товарів з «хвоста».

18 Теорія базується на трьох силах: 1) демократизація інструментів для виробництва. Це означає, що кожен є учасником «медіа-аутлету», тобто ланкою у процесі масових комунікацій. Бум громадянської журналістики та контенту, створеного пересічним «юзером», кардинально змінив медіа-світ та бізнес-модель журналістики, зокрема. Традиційні великі ЗМІ все ще лідирують на ринку, але тепер вони є лише однією з можливих опцій для отримання інформації користувачем; 2) демократизація поширення через Інтернет, соціальні медіа та мобільного зв'язку, які дозволяють кожному розповсюджувати новини. Онлайн та соціальні медіа сприяють залученню споживачів, роблячи великі ринки відкритими для маси; 3) поєднання попиту та пропозиції з того боку, що зараз споживачеві набагато легше знайти потрібну йому нішову категорію. Інтернет зробив пошук легким та дешевим. [13, 3] Теорія не нова, але до українського ринку медіа-послуг подібні концепції, зазвичай, доходять із кількарічним запізненням, як і більшість трендів сучасної журналістики. Колишня репортерка американського телеканалу “ABS News”, а зараз власниця власного нішового онлайн-видання “Syria Deeply” Лара Сетракян виокремлює два види споживачів новин на нішових сайтах: ті, що занурені у певну тематику глибше, ніж пересічна більшість, та ті, хто хоче дізнатися про нову для себе тему якомога більше. Журналістику, прикладом якої є “Syria Deeply”, називають «новинами одної теми». [24] Звичайно, суспільство не можу обмежуватись лише вузькоспеціалізованими ЗМІ, присвяченими одній темі. Воно потребує обох моделей журналістики. Але справа у тому, що з глобальним розширенням доступу до мережі Інтернет споживач мимоволі стає вимогливішим. Тому у майбутньому він навряд чи задовольнятиметься ЗМІ загальної тематики, коли шукатиме інформацію про ті теми, які цікавлять саме його. Ця тенденція, на думку багатьох журналістів,

19 зокрема, іноземних, буде підтримуватися. Але важливою умовою попиту на нішові видання є висока якість публікацій, які вони роблять. Тому що споживач стає вимогливіший не тільки в плані ексклюзивності інформації, але й у плані її достовірності, виваженості, неупередженості, повноти та нестандартної подачі. В сучасній екосистемі медіа важливу позицію займають гіперлокальні сайти. Вони розраховані на певну спільноту, чи-то міста, чи-то району, чи-то за певними захопленнями, яка розділяє набір унікальних та специфічних інформаційних потреб. Такі онлайн-медіа мають на меті залучити аудиторію не тільки в якості читачів, але й у якості спів-виробників контенту та посередників між спільнотою та самим медіа. В багатьох випадках члени суспільства не бажають ставати журналістами безпосередньо, але тим чи іншим чином прагнуть бути учасниками процесу змін у соціумі або спільноті, до яких вони належать. Громадянська журналістика базується не на особистій вигоді, але на захопленнях людей та тих ідентичностях, до яких вони себе відносять. Наочним прикладом є онлайн-проект “Wikipedia”. Він включає в себе велику кількість довідкової інформації, книжок та новин, які наповнює інформацією глобальна спільнота. Як відомо, будь хто може написати матеріал на будь-яку тему, й він буде долучений до файлів “Wikipedia”. При цьому проект не є прибутковим , ніхто з авторів не отримує гонорари.

20 1.6.

Важливі тренди у середовищі медіа-стартапів

Декілька невід’ємних складових розвитку сучасних типів медіа вже позначено у даній роботі. Але варто наголосити на кількох есенційно важливих елементах, які супроводжують, на думку багатьох медіа-експертів та журналістів, розвиток новітніх онлайн-медіа. В першу чергу, «квантовим стрибком» для журналістики стала поява та поширення мобільних пристроїв: планшетів, смартфонів, «розумних» камер та годинників тощо. Це кардинально змінило модель взаємодії споживачів онлайн-інформації та ЗМІ, які її виробляють. Або, враховуючи, що медіа вже не є повноцінними виробниками, то тут краще говорити, що ЗМІ - це та ланка, яка приводить інформацію до “товарного вигляду”. Отже, відбулася швидка та абсолютно неконтрольована «гаджетизація» суспільства, в тому числі, й українського. В одному з досліджень, опублікованому в італійському виданні “Mediterranean Journal of Social Sciences” у 2014 році, наводиться таблиця порівняння традиційних новинних агенцій та нових, які виникли останнім часом. Серед них є така властивість: прямий доступ до персоналізованих гаджетів - планшетів та смартфонів. [18] Якщо раніше аудиторією неможливо було ні керувати, ні відслідковувати її статус, то зараз наявність персоналізованого гаджету допомагає більш точно встановлювати зв’язки. Керівник онлайн медіа-ресурсу, чи-то блогу, чи-то сайту, може краще розуміти матеріальний статус членів аудиторії, якого вона віку, як часто потенційно буває в мережі, чи є в неї можливість 3G (безлімітного) інтернету тощо. Наприклад, якщо 75% аудиторії сайту заходить через систему IOS (продукція торгової марки “Apple”), то це означає, по-перше, що платоспроможність аудиторії - вище середнього. По-друге, що цій аудиторії зручно користуватися камерою і одразу публікувати фото- та відео-матеріал. По-третє, така аудиторія легко підхоплюватиме модні віяння та тренди.

21 Окрім того, наявність мобільних гаджетів для сучасної людини - це можливість швидко дізнаватись новини з різних тем, а отже, формат контенту має відповідати потребам бути рухливим та прочитувати публікацію швидко. Центр досліджень “The Pew Research Center” проаналізував, яким чином мобільні пристрої захоплюють територію популярних новинних ресурсів порівняно зі стаціонарними комп’ютерами та ноутбуками (Рис.1.6.1.):

Рис. 1.6.1

22 Як видно з ілюстрації, новинні джерела з мобільних пристроїв відвідує значно більша кількість читачів. [27] Гаджетизація, у свою чергу, пов’язана зі ще одним беззаперечним трендом новітніх онлайн-ЗМІ: соціальні медіа-мережі, зокрема, «Facebook», «Twitter», «Instagram». Така мережа, як «Facebook», може не тільки забезпечити доступ до значно більшої кількості потенційних споживачів новин, але й допомагає швидше завантажувати їх на мобільні пристрої і викликає більше користувацьке задоволення аудиторії. [27] В одному з досліджень організації “Reuters Institute”, під назвою “Журналістика в епоху соціальних медіа”, яке проводилося серед журналістів різних країн світу, виявлено ефекти впливу соціальних медіа на природу професії журналіст, на природу процесу збирання інформації та на те, як інформація розповсюджується. Традиційні ролі журналістів, репортерів, броадкастерів змішалися завдяки впливу соціальних мереж. Окрім того, під час збирання інформації, журналісти використовують соціальні медіа для пошуку та збирання історій, інтерв’ювання героїв, моніторингу, фільтрування новин. Хоча тут варто наголосити на тому, що у соціальних медіа важке перевірити факти, а сама важливість перевірки при цьому є необхідною. Редактори впливових американських видань говорять, що дістати цікаву історію стало значно легше завдяки «Facebook». [8] Звісно, далеко не всі медіа-агенції, особливо, великі, вже повністю перелаштувались, але майже всі журналісти, чи-то штатні, чи-то фрілансери, одностайно заявляють, що потрібно вивчати особливості роботи в соціальних медіа. Це вже навіть не тренд, а «must have» навичка.

23 1.7.

Аудиторія сучасних інтернет-медіа

Визначати читацьку аудиторію онлайн-медіа, з одного боку, складніше, а з іншого – простіше, адже інтернет-користувачі залишають багато слідів у мережі. Окрім того, останнім часом популярною стає авторизація за допомогою соціальних медіа, вона зручна й швидка. Тож багато хто відвідує улюблені сайти через «Facebook», «Vkontakte», «Google +». Борис Потятинник у книзі “Інтернет-журналістика” пише про сучасну аудиторію так: інтернет-користувач – примхливий і непостійний, тому все важче домогтися його уваги. Тож у порівнянні з традиційними мас-медіа, конкуренція саме в онлайновій сфері набагато жорсткіша, тому що вибір ресурсів, з яких можна отримувати інформацію, дуже широкий. Одночасно для аудиторії характерні глобальність і локальність. Тобто на сайт може потрапити людина майже з будь-якого куточку світу. Але при цьому люди, зазвичай, цікавляться тими новинами та інформацією, яка стосується саме їхнього міста, села, коледжу,гуртожитку і т.п. [6,ст.62] Важливо враховувати цю специфіку локальності аудиторії та намагатися наблизити матеріал до читача через географічну та психологічну ідентифікацію. Враховуючи мету даного дослідження, варто особливо наголосити на ідентифікації особистості. На думку багатьох експертів, саме від того, до якої групи людина сама себе відносить, з ким асоціює та як ідентифікує себе як особистість, залежить наскільки вдалими виявляться новітні онлайнмедіа. Аудиторію сучасних онлайн-медіа часто називають покоління «Міленіум». Це люди, яким від 18 років до 34 років, та які активно користуються інтернетом та новими технологіями для отримання інформації. У березні 2015 року Американський Інститут Преси разом з центром досліджень громадських відносин “Асошіейтед Прес” виклали звіт про дослідження “Як покоління «Міленіум» отримує новини: Всередині звичок

24 першого цифрового покоління Америки”. Дослідження базується на опитуванні 1046 респондентів, які підпадають під задану категорію, а також якісних інтерв'ю в деяких містах. Працюючи разом в рамках проекту “Медіа Інсайт”, дослідники вирішили перевірити деякі загальноприйняті припущення про покоління «Міленіум», що вони менш зацікавлені в новинах, ніж минулі покоління. Допустима похибка опитування - 3,8 процентних пунктів. Серед отриманих висновків є корисні для дослідження особливостей українських онлайн-стартапів: 1) майже всі представники покоління споживають своєрідний мікс з «важких» новин, новин про стиль життя та так званих «лайфхаків» тобто публікацій у стилі «ти можеш це використовувати». Частіше вони поширюють матеріали про політику, злочинність, нові технології, місцеві громади та соціальні проблеми, ніж новини про знаменитостей чи моду. Це характеризує їх, як соціально зацікавлену молодь; 2) для пошуку новин 88% респондентів використовують мережу «Facebook». Але ця мережа не являється єдиною. Також активно в якості джерела новин використовується мережа «Youtube», «Instagram», «Twitter». При цьому молодші представники покоління користуються більшою кількістю мереж, ніж старші; 3) більш ніж 90% представників «Міленіум» мають свої гаджети смартфони або планшети. Але лише половина з них знаходиться в режимі онлайн увесь час. Це свідчить про те, що сучасне покоління виявляє тенденцію до перенасичення інформаційними потоками. Вони втомлюються від маси новин та нової інформації, тому починають відокремлювати час перебування онлайн та офлайн. Як висновок, у дослідженні говориться: покоління «Міленіум» споживає інформацію у більше способів, ніж їхні попередники, при набагато ширше відкриваючи нюанси та особливості світу. [17, 21] З того ж дослідження дізнаємося факт, що більша частина сучасної молоді переглядає новини “онлайн” хоча б раз на день. Це важливо знати та розуміти

25 для розвитку будь-якого медіа-стартапу. Стара модель онлайн-ЗМІ, при якій важливо публікувати новини кожні десять хвилин, підпадає під сумнів, якщо врахувати вищезгадані особливості.

26 1.8.

Перспектива медіа-стартапів

Врайан Кларк, СЕО компанії «Copyblogger Media», описав у статті для сайту www.forbes.com, чому стартапи саме у сфері інтернет-медіа мають шанси стати успішними. Ці причини наступні: 1. Контент – це маркетинг. У традиційних моделях ЗМІ виробники контенту, як правило, дають людям те, що вони хочуть, у вигляді розваги або інформації. Тоді вони продають доступ до тих людей рекламодавцям, які хочуть продати щось цим людям. Але кмітливі підприємці, які займаються інтернет-медіа, розуміють, що вони грають специфічну роль. Адже забезпечують людям те, що ті хочуть споживати і чим хочуть ділитися в плані контенту, і продають що-небудь ... але в цьому випадку те, що вони продають, має дуже тісне відношення до змісту цього контенту, і тому до аудиторії. Новинність та розповсюдженість контенту, природно, створює ефект поінформованості. Таким чином і має працювати контент.

2. Аудиторія тестує медіа-стартап. З моменту запуску сайту можна бачити, як аудиторія реагує на той чи інший контент. Це і називається гнучкість, коли у будь-який момент можна підкорегувати та спрямувати інформацію так, як її сприйматимуть найкраще.

3. Чесні переваги. Створивши вдалий контент, який поширює лояльна аудиторія, можна користуватись додатковими перевагами. Наприклад, кооперуватись с іншими медіа для створення проектів. Або знаходити талановитих блогерів, що продукуватимуть ще більше якісного контенту на додачу. Тут важливо, яку стратегію розвитку обирає власник медіа-стартапу.[13] В одній зі статей онлайн-видання “www.economist.com” йдеться про те, що медіа-бізнес останнім часом привертає дуже багато уваги навіть тих, хто до

27 цього займався іншими видами діяльності. Такі люди починають створювати нові медіа-стартапи, запрошуючи приєднатись відомих та знаних журналістів. Наприклад, засновник сайту аукціонів “eBay” П’єр Омідьяр заснував онлайнресурс “First Look Media”, долучивши до створення колишнього працівника “The Guardian”. Незадовго до цього, блогер видання “The Washington Post” Езра Клейн звільнилася, щоб долучитись до онлайн-стартапу “Vox Media”. [15] Це не просто плітки про переміщення журналістів з насиджених місць. Це говорить про загальну тенденцію у новинному бізнесі. У статті для www.forbes.com під назвою “Новий врожай стартапів: “Медіа” вже не є поганим словом для інвесторів” йдеться про те, що в нові види медіастартапів активно вкладають кошти приватні інвестори та венчурні інвестиційні компанії. Якщо раніше нові медіа, ще не відомі загалу та не прив’язані до жодної провладної сили, могли розраховувати більшою мірою лише на гранти, то тепер тенденція змінилася. Старі традиційні медіа-компанії вмирають, тож їх єдина можливість втримати аудиторію - це вкласти кошти в нові, технологічно розвинуті, види медіа. А це, без сумніву, онлайн-медіа. Окрім інвесторів, розвитку онлайн-ЗМІ почали сприяти так звані бізнесакселератори (компанії, що надають менторство та фінансову підтримку новим бізнесам). Так, акселератор “Matter”, що знаходиться в місті Сан-Франциско, США, спеціалізується саме на медіа-підприємствах.[25] Компанія інвестує $50000 і п'ять місяців наставництва та підтримки в ранній стадії медіакомпаній, в яких вже частково зібрана команда та помітний потенціал до розвитку. Після цих п’яти місяців медіа-стартапи йдуть далі - шукати більших інвестицій в великих венчурних інвестиційних фондах. Звісно, можна почути багато критики, адже багато хто зі спеціалістів галузі говорить про занепад медіа-бізнесу, неможливість отримати з нього прибутки, небажання сучасних читачів платити за інформацію, яку вони отримують з мережі Інтернет. Але бум нових медіа на українському просторі говорить про переродження мас-медіа вже у принципово новій – онлайновій – формі.

28 Майбутнє онлайн-стартапів певною мірою можна назвати туманним. Конкуренція з традиційними ЗМІ залишається потужною, не говорячи про конкуренцію між самими стартап-командами. Аудиторія новітніх онлайн-медіа непостійна, як і більшість інвесторів, що готові займатись ризиковими проектами. Універсальної формули успіху поки що не виявлено, єдине, що не може заперечувати вже жодна медіа-організація, - це важливість технологічного розвитку та відповідності середовищу розвинених технологій нового покоління. Дослідники та працюючі журналісти, які намагаються розвивати онлайнстартапи, говорять про спільну проблему: складність пошуку успішної бізнесмоделі, при якій можливий дохід. Не зважаючи на те, що кількість людей, які шукають новини онлайн, а також рекламодавців, готових платити за онлайнрекламу, невпинно збільшується, прибутки від онлайн-бізнесу, на жаль, не збільшуються з такою самою пропорцією.

29

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ Для кращого розуміння та уникнення неоднозначності в трактовці медіастартапів, на основі визначення самого поняття «стартап», пропонується ряд критеріїв, за якими визначатиметься медіа-стартап у даному дослідженні:

1) Це сайт, що створений на основі раніше не використовуваної тематики чи поєднання жанрів.

2) Це сайт, який як бізнес-модель не є однозначно та стабільно прибутковим, або поки що не монетизований, чи знаходиться на початковому етапі монетизації.

3) Команда, до якої входять засновники, ще не сформована до кінця і в процесі пошуку нових членів команди.

4) Це сайт, який був створений у 2014 або 2015 році. Дослідити онлайн-форми медіа - досить складне завдання. В першу чергу, це пояснюється тим, що такі типи медіа гнучкі та постійно змінюються. Вони швидко реагують на зміни настроїв своєї цільової аудиторії, можуть легко змінювати формати та викидати ті жанри й форми матеріалів, які втрачають актуальність. Це слугує підставою для вибору методу дослідження - глибинні інтерв’ю. Завдяки ним з’являється змога розкрити процес зародження та розвитку медіа-сайту не тільки як платформи для публікації певного контенту, але також як комплексного проекту, що включає в себе соціологічний, фінансовий, особистісний, маркетингові чинники і розцінюється як повноцінний стартап.

30 2.1 . Метод глибинного інтерв’ю

Враховуючи суть питань даного дослідження та поставлені завдання, щоб досягти ефективності та отримати необхідні відповіді, найдоцільнішим є використання методу глибинних інтерв’ю. Зокрема, йдеться про інтерв’ю з головними редакторами або/та засновниками досліджуваних проектів. Це ті головні особи, які визначають специфіку функціонування онлайн-медіа у даний конкретний відрізок часу. Вони аналізують показники ефективності, активність переглядів публікованих матеріалів, джерела переходів на сайт, особливості аудиторії. На основі цього підбирають тематику, форми, стиль подачі та решту особливостей контенту, що буде публікуватися. Глибинне інтерв’ю – це безпосереднє неструктуроване інтерв’ю з респондентом у вигляді вільної бесіди. Особливостями є тривалість, обширність, деталізованість та повнота інформації. [ 16, ст. 142] За допомогою цього виду дослідження можна з’ясувати, яким чином обиралася концепція сайту, тематика, на яку аудиторію працює обране медіа, яку мету ставить редакція на найближче майбутнє. Перевагами методу в даному дослідженні стануть: 1. Можливість респондентів вільно висловлюватися 2. Повнота інформації, деталізація, розкриття мотивів та настроїв.

5. Можливість контролю над невербальними реакціями респондента.

6. Можливість адаптації техніки проведення інтерв'ю під умови конкретної історичної ситуації.

7. Можливість зміни запитань в залежності від відповіді конкретного респондента.

8. Сприятливий клімат розмови завдяки встановленню легкого спілкування між опитувачем та респондентом у неформальних обставинах. [ 16, ст. 142] Глибинні інтерв’ю можуть проводитися онлайн. У такому випадку є два типи проведення: текстовий метод та онлайн-інтерв’ю в режимі реального часу.

31 Перший метод можна провадити за допомогою електронної пошти, онлайнчатів, переписки у соціальних мережах. Перевагою методу є те, інтерв’ю відбувається найзручніше для респондента. Для відповідей в нього є стільки часу, скільки потрібно. Додатковий час дозволить респонденту глибше продумати питання, зробити саморефлексію та, за необхідності, зібрати додаткову інформацію по темі. Іншою безумовною перевагою методу є можливість спілкування з людиною, що знаходиться у будь-якій точці світу, не витрачаючи ніяких коштів на подорож. На додаток, такий спосіб підходить для тих, хто почувається некомфортно у розмові віч-на-віч. Хоча є й недоліки такого способу. По-перше, він займає більше часу і деколи генерує менше даних. По-друге, він має високу залежність від навичок читання та розуміння респондента. І по-третє, втрачається можливість збирання невербальних даних: жартів, виявів сарказму чи іронії тощо. Другий спосіб - в режимі реального часу - проводиться за допомогою програм типу Scype або Viber, тобто у режимі відео-конференції. В цьому випадку учасники мають можливість бачити й чути одне одного, тобто усі вербальні та невербальні вияви фіксуються. Недоліком тут є те, що респондент може поставитись несерйозно до інтерв’ю. Окрім того, встановити відносини довіри у випадку живого відео-спілкування важче, ніж віч-на-віч. Таким чином, глибинні інтерв’ю з респондентами, які мають відношення до обраних медіа-стартапів, допоможуть виявити певні закономірності та тенденції у підходах до розвитку новітніх онлайн-медіа. У ході дослідження проводитимуться як традиційні інтерв’ю, так і інтерв’ю онлайн.

32 2.2 . Аналіз додаткових даних

Окрім експертного інтерв’ювання осіб, що мають безпосереднє відношення до створення і розвитку медіа-стартапів доречним є використання даних статистики аналізованих інтернет-ЗМІ. Статистичні показники в більшості сучасних медіа вимірюються за допомогою програми розробки корпорації “Google”, яка має назву “Google Analytics”. Ця програма використовується “онлайн”, є безкоштовною та доступною будь-якій компанії, що має зареєстровану електронну адресу на домені “Google”. Завдяки “Google Analytics” можна дізнаватися основні показники аудиторії сайту, а саме демографічні, статеві та вікові групи; джерела прямих переходів на сайт з інших інтернет-джерел, зокрема, соціальних мереж та пошуковиків; комп’ютерні системи та гаджети, з яких здійснювався візит на сайт; тривалість перебування на сайті, та навіть браузери, якими користуються відвідувачі. Така програма є прекрасним джерелом даних для багатьох досліджень, особливо якщо серед завдань міститься визначення особливостей аудиторії, тенденцій щодо соціальних медіа та визначення демографічних характеристик читачів. У даному дослідженні використовуються деякі показники аналітичної програми за останні півроку, що визначають, якою є аудиторія сучасних медіа-стартапів та звідки вона приходить. Окрім того, головні редактори та власники досліджуваних медіа спираються на ті ж самі дані для прогнозування та планування подальшої діяльності, визначення перспектив монетизації, маркетингу або реклами та ін.

33 2.3 . Вибір онлайн-медіа для дослідження

Обирати медіа для даного дослідження потрібно було з урахуванням дати появи сайту, специфіки розвитку та мінімальної відомості. Тобто, перш за все, розглядались, ті онлайн-медіа, які з’явились в 2014-2015 роках,а не раніше. Адже одним із завдань дослідження було виявити тенденції розвитку новітніх онлайн-стартапів у медіа. При цьому важлива умова - це медіа, що є ще на етапі розвитку та ще не мають сталого циклу функціонування. Їхні колективи знаходяться у стадії розширення, так само як і рубрики. Зміна та вдосконалення є невід’ємною складовою таких медіа. Після відбору тих українських онлайн-медіа, які підходять під критерії, вже описані, з відомих на час дослідження авторові, було складено список сайтів. Сайти зі списку наступні: 1) www.theukrainians.org 2) www.nogibogi.com 3) www.postpaper.com.ua 4) www.the-people.com 5) www.cultprostir.ua 6) www.comma.com.ua 7) www.dreamkyiv.com 8) www.hmarochos.kiev.ua Для того, щоб серед списку обрати три репрезентативні медіа для подальшого їх вивчення, задля збільшення об’єктивності та неупередженості, було вирішено провести експрес-опитування серед групи майбутніх журналістів студентів другого курсу Могилянської школи журналістики. Адже важливо розуміти, що дослідження направлене, в першу чергу, для розвитку навичок орієнтування в сучасних трендах онлайн-журналістики саме у майбутніх журналістів.

34 Опитування проводилося онлайн через спеціальну форму «Google docs» (див. результати в Дод. А), посилання на яку було опубліковане в спільноті другого курсу в мережі «Facebook». Таким чином вдалося не тільки обрати необхідні медіа-стартапи, але й перевірити, чи дійсно соціальні мережі допомагають у праці журналіста чи дослідника. Завдяки опитуванню було обрано три медіа, на основі яких наочно перевірятиметься гіпотеза та вирішуватимуться завдання цього дослідження. Три медіа-стартапи, які були обрані, такі: 1) www.theukrainians.org 2) www.the-people.com 3) www.hmarochos.kiev.ua Подальше вивчення особливостей медіа-стартапів здійснювалося на основі вказаних медіа. Глибинні інтерв’ю проводилися з трьома діючи особами вказаних медіастартапів: 1) Тарас Прокопишин - СЕО (виконавчий директор), засновник та один з основних авторів онлайн-видання “theukrainians.org”; 2) Ольга Ситник - головний редактор онлайн-видання “The-People” 3) Юлія Салій - співзасновниця та головний редактор онлайн-журналу “Хмарочос”.

35

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА-СТАРТАПІВ Вивчення кількох українських новостворених медіа та ґрунтовне спілкування з їх головними діючими особами дозволило дізнатись значну кількість особливостей, що відрізняють сучасні медіа-стартапи від традиційних онлайнмедіа, що вже стали звичними для української читацької аудиторії. Окрім того, аналіз даних, які були отримані від респондентів, дає змогу виявити тенденції та перспективи розвитку сфери медіа-стартапів на найближче майбутнє, більше того, є розуміння того, події та ситуації якого плану можуть ставати каталізатором інноваційних перетворень у медіа-сфері. Звісно, не можна заявляти, що всі медіа-стартапи, які нещодавно виникли, схожі між собою, мають однакові цілі та аудиторію. Кожний проект, чи-то медіа-стартап, чи-то будь-який інший бізнес, має свої унікальні властивості, які роблять його конкурентоспроможним. Тим не менш, в будь-якій сфері завжди є ринок, який виявляє потреби суспільства у даний конкретний період існування, тому проекти, що створюються є, так чи інакше, віддзеркаленням ринкової необхідності, що й називають тенденціями. Ключову цікавість під час глибинних інтерв’ю та вивчення специфіки обраних медіа-стартапів, відповідно до поставлених завдань, викликали наступні пункти: - яким чином виникла ідея створення проекту, що спонукало до цього; - якою є основна тематика новоствореного медіа; - які види та жанри матеріалів були обрані як ключові; - на яку цільову аудиторію, перш за все, розраховане медіа і чому; - яким чином здійснювалася та здійснюється монетизація, хто вкладає кошти та на яких умовах; - які подальші плани розвитку обраних медіа-стартапів; - які тенденції та тренди репрезентовані обраними медіа;

36 - які перспективи сфери медіа-стартапів в Україні. Базуючись на вказаних елементах дослідницької цікавості, був складений список питань (див. Дод. Б). Хоча, звісно, у відповідності до конкретної розмови виникали додаткові питання, вносилися корективи до вже існуючого плану розмови, що є однією з особливостей та переваг методу дослідження глибинне інтерв’ю.

37 3.1. Зародження сучасного медіа-стартапу від ідеї до втілення

Під час дослідження сучасних українських медіа-стартапів виділилась низка принципових відмінностей між новітніми онлайн-ЗМІ та традиційними онлайнвиданнями великого формату. Ця відмінність помітна навіть у самій ідеї створення нового медіа. В першу чергу, політичний чинник вже не є двигуном розвитку медіа-фону, новітні медіа-стартапи майже ніяк не пов’язані з політичними партіями чи будь-якою політичною або державною структурою. Частіше, мета створення пов’язана з соціальним чинником або певними трендами у суспільстві. Про ідею створення медіа-стартапу “Theukrainians” Тарас Прокопишин говорить так: “ Зазвичай, як рекомендують робити стартап? Треба йти від проблеми. Тобто є якась проблема, і людина придумує, як її вирішити. Тоді в нас йшла мова про те, що є стереотипи про українську ментальність, що пов’язана з багатьма негативними характеристиками: безвідповідальністю, що ми себе показуємо як бідолахи, що нам завжди погано. Це також стосувалося як внутрішнього образу, тобто як ми самі себе оцінюємо, так і зовнішнього образу українців.” Проект “Theukrainians”(див. Рис.3.1.1 ): - створений 28 травня 2014 року; - має лише одну рубрику “Персони”, присвячену успішним українцям; - матеріал виходить раз на тиждень; - основний та єдиний жанр – інтерв’ю у форматі “long read”.

Рис. 3.1.1.

38 Ольга Ситник, у свою чергу, про ідею створення видання “The-People” розповідає так: “Ідея створення проекту належить Нодарі Цицуашвілі. Це людина, не пов’язана з медіа. За освітою він юрист, працював у прокуратурі, потім займався бізнесом. От і виникла ідея розповідати не про зірок та «суперпопулярних» людей, а саме про просто цікавих людей, про професії. Адже у кожній професії є такі речі, про які мало хто знає. Про нюанси, які відіграють важливу роль. У нас також є рубрика про стартапи “Дело”, там ми показуємо нові проекти, які надихають людей теж створювати щось нове, і що це дійсно абсолютно реально. Адже багато людей працюють на когось, але хочуть працювати на себе. Та вони сумніваються, чи зможуть. Щоб там були реальні методики, які допомагають. Тобто початкова ідея - це про цікаві професії та проекти.” Проект “The-People”(Рис. 3.1.2.): - створений 2 квітня 2014 року; - має такі рубрики: «Люди», присвячену цікавим людям, «Дело» присвячену проектам, «Профессии» - про особливості різних професій, «Фото» - про фоторепортажі з різноманітних подій, «ТОП» різноманітні огляди, «Видео» - про кіно, «Места» -про унікальні та незвичні місця; - матеріали публікуються по буднім дням щоденно; - основні жанри: інтерв’ю, репортаж, рецензія, огляд.

39

Рис. 3.1.2.

Для багатьох медіа, що виникли в останні півтора року, каталізатором та стимулом стали події на Майдані. Майдан виявив дуже багато феноменів у сучасному українському суспільстві: українські почали ототожнювати себе з Європою, з’явилася жага до позитивних змін. Все це вплинуло на розвиток сфери онлайн-медіа. Юлія Салій говорить про ідею створення міського онлайн-журналу так: “Ідея належить двом людям - мені і Тарасу Кайданові. Виникла минулого року, після подій на Майдані. Змінилося світосприйняття і ми чітко усвідомили, що потрібно створити корисний продукт, корисну справу, щоб поліпшувати місто. Чому місто? Тому що ми протягом останніх років активно подорожували Європою та Азією, бачили міста, які за кілька років уже змінились, з не дуже привабливих перетворюються на туристичні центри. Захотілось займатися темою урбанізму, виховувати міську культуру у людей. Розповідаючи про вдалі європейські приклади та про ті ініціативи, які є в Києві.” Проект «ГО “Хмарочос”» (Рис. 3.1.3): - створений у липні 2014 року; - має рубрики: «Новини» - новини міста, «Дозвілля» - про події та заходи у Києві, «Місто» - про цікаві та незвичні місця Києва, «Практики» - практики та ідеї покращення життя міста, «Urban experience» - урбаністичні практики та ідеї; - матеріали публікуються щоденно; - основні жанри: новина, аналітична стаття, огляд, репортаж.

40

Рис. 3.1.3.

З інтерв’ю чітко прослідковується важлива риса сучасних українських медіастартапів: нішовість. Новостворені медіа вишукують для себе цікаву та особливу спеціалізацію на певній тематиці, намагаючись таким чином зайняти своє місце. Це складно на початку, але потім висока лояльність читачів до таких проектів стає їхньою сильною стороною. Тому для нових проектів дуже важливо виявити свою цільову аудиторію, чітко уявити, хто є їхній читач. Звісно, надмірна обмеженість тем не завжди сприяє розвитку медіа-проекту. Але в будь-якому випадку стара концепція медіа, яка містила у собі “суповий набір” з найгарячіших тем, на кшталт, політика, таблоїди, кримінальні сводки, вже віджила себе, судячи з нових медіа-стартапів. Їхній контент, безперечно, став дещо іншим, профільтрованим. Юлія Салій говорить про обмеження щодо публікацій; “Ми не публікуємо про вбивства, пограбування, кримінал, не публікуємо «шароварщину», типу розмалювали фасад жовто-блакитним. Ми себе позиціонуємо як видання про урбанізм і вважаємо, що такі речі до урбанізму не мають ніякого відношення.” Тарас Прокопишин говорить, що вони не пишуть про політиків, і це непохитна умова, адже як видання вони б не хотіли жодних натяків на замовність чи заангажованість: “Ми не хочемо, щоб була можливість скомпрометувати проект. Сьогодні ми напишемо про якогось політика. а завтра нас будуть

41 критикувати з інших партій. Ідея нашого проекту набагато вища. Ми говоримо про людей, які досягають успіху чесною працею.” У “The-People” не пишуть про відомих людей, тобто уникають таблоїдності. І так само в них є дуже суворе обмеження: не писати нічого про політику. Адже в Україні є доволі значна кількість політичних онлайн-видань. Якщо подивитись і на інші медіа-стартапи, в кожного з них доволі вузька тематична колія. Наприклад, сайт nogibogi.com, що виник на початку року, це онлайн-видання, що пише про біг, здоровий спосіб життя та все, що з цим пов’язане. Проект такої тематики в Україні з’явився вперше. Є багато прикладів українських медіа-стартапів 2014-2015 років, що мають нішову тематичність. Серед них: онлайн-видання “Comma” - про творчість та музику; онлайнвидання фундації “КульАура” - сайт “cultprostir.ua” - про культуру та мистецтво. Також до списку можна додати медіа-стартап, схожий за тематикою до журналу “Хмарочос”: інтернет-видання “DreamKyiv”. Самі про себе вони пишуть так: “DreamKyivˮ— інтернет-видання для небайдужих киян, які хочуть бачити наше місто кращим. Пишемо про цікаві ініціативи та активних городян, слідкуємо за життям міста і діями чиновників. Просто хочемо зробити якісне міське медіа для мешканців Києва.” Серед медіа-стартапів, які спеціалізуються саме на міському просторі, варто відзначити львівське онлайн-видання “Postpaper.com.ua”. Їхня тематика присвячена місту Львів, але їхня мета - створити більш якісний та унікальний контент. Це означає, що перед ними завдання вишукувати дійсно нові теми, та подавати їх у тому ракурсі, в якому ніхто ще цього не зробив. Це також ознака нішовості.

42 3.2. Особливості контенту медіа-стартапів

Контент та стиль подачі публікацій сучасних медіа-стартапів має кілька важливих особливостей. Перша з них - це значна вагомість у таких проектах великих та якісних фото. При чому, частіше за все, ознакою якості та опрацювання теми є саме авторські унікальні фото. Тарас Прокопишин говорить: “На нашому сайті фотографії - це 50% успіху. Після старту проекту нам систематично пропонують фотографувати, робити відео.” Навіть верстка сайту “Theukrainians.org” дозволяє зрозуміти, наскільки важливу роль відіграють великі авторські фото: перше, що бачить читач - це фотографія героя найсвіжішої публікації, розміщена у великому форматі. У цих фото - відмінна якість та кольоропередача. (Див. Дод. Є) Якщо ж у матеріалах не вдається зробити якісні знімки, то їх купують або завантажують з дотриманням авторських прав. До прикладу, “Хмарочос” робить значний акцент на фотографіях: “Спочатку ми задумувалися, як онлайнжурнал, що від інших відрізняється великими якісними знімками. Ми хотіли зробити на цьому акцент і максимальна кількість - це наші знімки. Але не завжди так виходить, тому деякі знімки беремо з «файлообмінників». Більшість фото - наші власні або ті, що нам надають фотографи.” Одна з найпопулярніших публікацій на сайті - стаття “10 вдалих київських терас”. У цій публікації успіх забезпечують саме якісні та яскраві фото великого розміру: “Наприклад, нещодавно вийшла публікація про літні тераси Києва, вона була дуже вдала. За півтора дні зібрала більше тисячі «лайків». Це був фоторепортаж.” У виданні “The-People” тенденція схожа, про це говорить Ольга Ситник: “Більшість унікальних фото. В нас є кілька фотографів. Невелика кількість - 1015%- це фото з фотобанків та архівів, які надають прес-служби чи самі герої.”

43 Хоча Ольга зазначає, що у випадку фоторепортажів аудиторії більше подобається, коли до фото додаються цікаві коментарі. Другою важливою особливістю є формат публікацій під назвою «лонгрід» (від англ. – «long read», що у перекладі означає «довге читання»), який, беззаперечно, на думку багатьох журналістів, став головним трендом сучасної журналістики. Хоча тут часто постає питання, як вимірювати «лонгріди», і що саме можна так називати. Чи варто робити якісь обмеження щодо кількості знаків - питання, яке дуже часто виникає одразу після пояснення формату текстів довгої форми. Стиль, при якому в онлайн-виданнях публікуються довгі розлогі тексти, насичені великими зображеннями і багатьма деталями, набув популярності в США ще кілька років тому, звідки й прийшов до нас із запізненням. Новаторами у такому стилі стали саме в “Theukrainians”. Їхні довгі інтерв’ю стали справжньою сенсацією. Тарас Прокопишин говорить про «лонгріди» так: “Наш проект стартував в травні 2014 року як перший в Україні проект формату «long form» журналістики, тоді як в Америці мода на нього пішла ще наприкінці 2012 року.” Говорячи про тенденції подальшого розвитку на медіа-ринку Тарас так само відзначає «лонгріди»: “Далі буде розвиватися формат «лонгрідів», і тепер кожне адекватне велике видання, на кшталт, “Новое время” чи “Українська правда”,”ТСН”, “Цензор” вважає за добрий тон - якісно зроблений «лонгрід». Інколи це виходить не дуже, але тенденція, загалом, дуже правильна.” Хоча очевидно, що «лонгрід» не може замістити усі жанри публікацій, бо так само в багатьох медіа-стартапах популярні короткі новини, замальовки, рейтинги та огляди та ін.

44 3.3. Портрет читача українських медіа-стартапів

Про нове покоління читачів онлайн-видань було багато інформації у першому розділі даної роботи. З’ясувалося, що люди віком від 18 до 35 років - це особлива група людей що мають певні притаманні їм характеристики. Серед цих характеристик: прискорений темп життя, користування різноманітними гаджетами, своєрідна залежність від соціальних мереж. Загалом, ті самі риси своїх читачів відзначають автори медіа-стартапів. Тарас Прокопишин говорить про аудиторію так: “Якщо говорити про українську, то це, загалом, українці 18-35 років, вище середнього рівня громадської активності, вище середнього рівня інтелектуального розвитку. Ми робимо проект, який показує інших - у позитивному сенсі - українців. Ми знаємо, що в Україні є проблема з самооцінкою і позитивними рольовими моделями, є проблема з розумінням успіху, який сприймається виключно у матеріальному вимірі. Ми показуємо моральних людей, які у корупційній країні роблять некорупційний бізнес. Змінити світогляд бабусі дуже складно, а змінити світогляд молодої людини, який ще не до кінця побудований - просто. І показати умовно добрий приклад - це дуже важлива штука. Кажуть, що в житті треба мати ментора. Такого ментора можна мати віртуально. Тому найбільше треба працювати з молодіжною аудиторією.” Проведені глибинні інтерв’ю виявили важливу рису саме української аудиторії: в досліджуваних медіа-стартапах у гендерному плані переважають жінки. Ольга Ситник ділиться портретом читача їхнього видання: “Більшість - це жінки. Віком 25-35, це більшість. це ті, хто вж працюють, заробляють. Це те, що ми бачимо за статистикою «Google Analytics», та статистикою «Facebook», бо в нас велика кількість переходів - трафіку - саме з «Facebook»-сторінки. Ми орієнтуємося на цю мережу.” У видання “Хмарочос” портрет дещо відрізняється за віком, їхня аудиторія досягає 55 років, також гендерний поділ для них більш рівномірний, але в

45 цілому, вони так само виявляють тенденцію до пошуку соціально активної аудиторії. Новітні медіа-стартапи вже не можуть претендувати на пасивну аудиторію, що споживає ті матеріали, які їм підкладають. У більшості випадків їхня цільова аудиторія - це соціально активні люди, вимогливі до себе та до оточуючого їх світу, що шукають джерела культурного та духовного збагачення. Вони прагнуть бути в курсі лиш тих новин, які задовольняють їхню систему цінностей. Такі люди активні у соціальних медіа. саме тому усі без виключення медіа-стартапи представлені у мережах. Виключенням є мережа «Вконтакте», яку новітні медіа ігнорують або не сприймають як джерело переходів на сайт. Ольга Ситник про аудиторію говорить: “Якщо виходити, що нас читають переважно з «Фейсбуку», і також з персональних гаджетів... Аудиторія досить активна.” Юлія Салій зазначає: “Ядро аудиторії - це люди, які чітко усвідомлюють, ким вони є: архітектори, урбаністи, міські активісти. Думаючі люди. Тому що у нас багато специфічних тем, які не є масовими. Ці люди такими темами цікавляться.” Важливим є те, що героїв та історії більшість сучасних медіа-стартапів знаходять через мережу «Facebook». І домовлятися з людьми так само стало простіше через соціальну мережу. Навіть телефон і електронне листування вже відійшли на другий план. В інтерв’ю респонденти зазначали, що якщо й замовляли рекламу, то це була рклама публікацій саме у мережі «Facebook». Окрім того, цікаво відмітити, що сучасна аудиторія медіа-стартапів вписується у відому концепцію дворівневої комунікації (two-step-flow communication). Основою цією концепції є твердження, що новина сприймається людиною краще, якщо її передає лідер думок з тієї ж спільноти, що і та людина. Ця гіпотеза добре помітна саме у соціальних мережах. Юлія Салій на підтвердження говорить: “Дуже добре, коли хтось з лідерів думок «шерить» наш пост. Тоді відбувається вибух. Нещодавно, наприклад,

46 Отар Довженко робив посилання на наш матеріал кілька разів. Коли ми лише запустилися, він поширив одну з наших новин, яку потім перепостило видання “Українська правда” на своїй сторінці.” Для проекту “Theukrainians” трафік з соціальних мереж, а отже, й поширення публікацій між підписниками дуже важливі, адже 60-65% відвідуваності - це перехід з соціальних мереж. Видання “Хмарочос” виявляє таку саму тенденцію: за статистикою переходів, майже 70% - це трафік з соціальних мереж. (див. Рис. 3.3.1.) Цікаво відмітити, що більша частка аудиторії - це населення великих міст, в першу чергу, Києва та Львова. Також Дніпропетровськ, Харків і Запоріжжя.

Рис. 3.3.1.

47 3.4. Фінансова складова: бізнес-модель та монетизація українського медіастартапу

Питання вибору бізнес-моделі для стартапу можна сміливо називати одним із головних при створенні проекту. Є кілька важливих моментів. що необхідно одразу врахувати. Перш за все, необхідно зрозуміти, з якою метою започатковується медіа-стартап. З дослідження можна зробити висновок, що сучасні медіа з’являються не для політичної мети, не мають прив’язки до будьякої провладної сили, тому навряд чи можуть розраховувати на фінансову підтримку політичних кіл. Тому їм, як і будь-яким бізнес-ідеям, потрібен фінансовий клапан, що допоможе на початковому етапі реалізації. Завдяки проведеним глибинним інтерв’ю проявилася важлива риса сучасних медіа-стартапів, що стосується саме бізнес-моделі та монетизації. Вона полягає у тому, що новітні онлайн-медіа, які мають вузькотематичний характер, створюються не як прибутковий бізнес, а, більшою мірою, як соціальний проект. І хоча у планах команд стартапів - монетизувати проекти, але першочерговим завданням для них стоїть реалізація певної ідеї. Тарас Прокопишин підтверджує цю думку словами: “На разі, нас не можна охарактеризувати взагалі як бізнес-модель. Ми соціальний проект. Хоча нам потрібно в подальшому заробляти якісь кошти. Але зараз залучення коштівлише на старті.” Створення проекту “Theukrainians” відбувалося за власні кошти його засновників і поки що всі вони працюють на волонтерських засадах. Першою гарною спробою монетизації для них став вихід книги, в якій зібрані матеріали видання. Хоча, звісно, у подальшому планується залучити більше способів монетизації, наприклад, організацію заходів. Тарас Прокопишин: “ Нещодавно нам на одному майстер-класі показували “пиріг” прибутків американських медіа, в якому 7% - займала позиція «Інше», тобто це інша активність, не медійна активність. Ми плануємо таку активність

48 розвивати. Один з видів - це книжка. І друге ми будемо далі розвивати формат «офлайн-івентів». Але в нас не доходять руки, щоб це робити часто. Але у перспективі - раз у місяць щось подібне робити.” Важливо також зробити акцент на тому, як посилилася цікавість медіастартапів до можливостей краудфандингу - залучення коштів представників суспільства на добровільній основі. Саме таким чином нещодавній медіастартап “Hromadske.tv” зумів залучити необхідні для старту кошти.

“Theukrainians” також мають у планах вихід на відому онлайн-платформу для краудфандингу “Спільнокошт”: “Але у перспективі ми, без сумніву, хочемо переходити з формату «non-profit» до «not-for-profit» - соціальний бізнес, який заробляє сам для себе. Це потребує певних вкладень. Ми будемо шукати якісь грантові можливості. А також будемо робити спецпроекти з адекватними відомими компаніями. Ми думаємо про краудфандинг, зокрема, “Спільнокошт” Стосовно проекту “Хмарочос” - модель дуже подібна. Видання створювалося як частина неприбуткової громадської організації. Їхній акцент - не на краудфандингу, а на залученні грантів. Юлія Салій говорить: “Наш сайт зареєстрований як NGO - неприбуткова громадська організація. Тому ми не розміщуємо рекламу в себе на сайті. Ми живемо за рахунок грантів. Проект створювався за наші власні кошти, які ми вклали.” Якщо ж говорити про проект “The-People”, то там, звісно, є ознаки традиційної бізнес-моделі, при якій метою створення також є отримання прибутку. Але, на відміну від традиційних старих ЗМІ, нові проекти стали досить прискіпливо ставитись до реклами на своїх сайтах. Ніякого тиску з боку інвесторів немає, тому у проектів є можливість критично ставитись до будь-якого рекламного партнерства. Ольга Ситник говорить про це так: “Нам пропонують співпрацю фестивалі різні, ми не скрізь погоджуємось. Ну, наприклад, нам запропонували на фестиваль “Благофест” бути партнерами. Ми погодились. Тема благодійності цікава нам. Просто поставити банер чи логотип нам нецікаво. Тому ми хотіли

49 самі створити солодощі та продавати там. Кошти потім передамо на благодійність. Якщо ми в чомусь рекламуємось, ми намагаємося поспілкуватися з людьми, а не просто поставити банер. Ми не використовуємо контент-рекламу, про нас не писали замовні матеріали. Якщо ти робиш щось гарно, люди все самі побачать. Якщо ж і рекламуватися, то краще розповісти про себе, щоб люди зрозуміли ідею та суть нашого проекту.” Тарас Прокопишин говорить про рекламу на сайті загалом так: “Ми собі казали на початку, що на нашому сайті не буде ніяких поганих банерів. Якщо буде реклама, то лише від організацій та компаній з хорошим іміджем. До нас вже зверталися рекламні мережі, пропонували банери алкоголю тощо. Ми відмовились, хоча могли б заробити на цьому.” Якщо врахувати основні риси сучасних медіа-стартапів стосовно монетизації, можна виділити кілька загальних для більшості з них: 1) критичний вибір рекламних партнерів, відсіювання компаній з невідповідним іміджем; 2) намагання утримувати сайт в презентабельному вигляді, не засмічуючи його зайвими рекламними компонентами; 3) більша симпатія не до традиційної онлайн-реклами, а до тих видів активності, що набувають популярності в Україні: фестивалі, спецпроекти соціальної направленості, благодійні заходи і т.п.; 4) залучення коштів грантодавців та краудфандинг.

50 3.5. Найбільш поширені проблеми медіа-стартапів в Україні

Не буде здивуванням для жодного дослідника те. що найбільшою складністю є фінансова складова проектів. Оскільки онлайн-ЗМІ на українському медіаринку поки що не доводять стабільної спроможності створювати додану вартість, тобто не мають стабільного циклу прибутку, шукати інвесторів для подібних проектів надзвичайно важко. Зазвичай, інвестори мають свій особистий інтерес чи певну політичну зацікавленість у створенні власних медіа або вкладанні в них коштів. Для багатьох представників бізнесу такі проекти є частиною плану по створенню сприятливого іміджу. Скласти успішний прибутковий бізнес-план для медіа-стартапу, звісно, можливо, але непередбачуваність ринку, незнання аудиторії, пов’язане з нестачею досліджень у цьому питанні, неготовність українців платити за контент, - все це ускладнює завдання для будь-якої команди засновників. І тим цікавішим є феномен стартап-буму в Україні. За останні два роки з’явилося більше десяти нових медіа-проектів, кожен з яких створює унікальний контент. Для цих проектів присутній елемент боротьби з копірайтингом та рерайтингом - ворогами якості матеріалів. Тому закономірно, що всі респонденти говорять про одну спільну для всіх проблему - фінансову. Ольга Ситник говорить: “Фінанси. Якби їх було більше, я б могла більше чіплятися до авторів, було б більше матеріалів. Є багато чого, що ми випускаємо в плані якості. Інколи кажуть, що наш формат дуже легкий. Так, але це складно - написати не банально, а цікаво. Ми не орієнтуємося на гроші, але це найпростіший показник вимірювання успішності.” Нестача фінансів позначається на кількості працюючих у проекті. На разі, майже усі проекти намагаються залучати волонтерів або стажерів для написання матеріалів.

51 У проекті “Theukrainiаns”, окрім самих журналістів та фотографів, на волонтерських засадах допомагають дизайнери та верстальники сайту. Але, звісно, залучення фрілансерів можливе при наявності додаткових коштів. Окрім фінансової проблеми є ще складнощі, пов’язані з організацією зустрічей з героями, адже не всі медіа-стартапи базуються у Києві й не всі герої мають одне постійне місце перебування. Тарас Прокопишин та його команда живуть у Львові, саме тому питання логістики для проекту поставлене гостро. Складність будь-якого нового медіа-проекту - знайти свою нішу та, відповідно, свою специфічну аудиторію. Але у випадку з медіа-стартапами, про які йде мова, спочатку виникає ідея, а вже потім вона реалізується. У такому разі приблизний портрет аудиторії вже відомий, бо засновники стартапів або є представниками, або спілкуються у колі потенційно лояльних читачів. Є багато можливостей для розвитку медіа-стартапів зараз, коли в Україні відбувається криза ментальності. Суспільство, особливо “пост-радянська” молодь, шукає нові історії натхнення, нових героїв та нові заняття. Тарас Прокопишин говорить про сучасну молодь так: “ Ми робимо проект, який показує інших - у позитивному сенсі - українців. Ми знаємо, що в Україні є проблема з самооцінкою і позитивними рольовими моделями, є проблема з розумінням успіху, який сприймається виключно у матеріальному вимірі. Ми показуємо моральних людей, які у корупційній країні роблять некорупційний бізнес. Змінити світогляд бабусі дуже складно, а змінити світогляд молодої людини, який ще не до кінця побудований - просто. І показати умовно добрий приклад - це дуже важлива штука. Кажуть, що в житті треба мати ментора. Такого ментора можна мати віртуально. Тому найбільше треба працювати з молодіжною аудиторією. Дослідження цінностей підтверджують, що українська молодь набагато ближча до португальської, наприклад, ніж до своїх бабусів та дідусів. Ми розуміємо, з ким потрібно працювати.” Головне, враховуючи потреби аудиторії, створювати унікальний та креативний контент, те, що зацікавлює своєю новизною та незвичністю.

52 Існує проблема нестачі журналістів з творчим підходом та нешаблонним мисленням, саме тому в сучасних медіа-стартапах працює багато тих, в кого немає журналістської освіти, але є певний необхідний для ніші профіль чи грунтовні поглиблені знання з теми.

53 3.6. Перспективи українських медіа-стартапів в умовах орієнтації на тенденції світового медіа-ринку

Українська медіа-спільнота, на жаль, не може похвалитися лідерством на світовому ринку медіа, тому багато тенденцій та трендів до нас приходять саме від західних ЗМІ. Тим паче, коли мова йде про онлайн-ЗМІ, тому що всі технології та новинки “хмарних” технологій з’являються найчастіше в Сполучених Штатах Америки, Німеччині, Великій Британії, інколи у Франції. Закономірно, що медіа-тренди ми теж успадковуємо від названих країн. Хоча й зі своїми корективами. Сильним важелем стала політична ситуація під час Майдану та розвитку АТО на Сході країни. Це вносить певні корективи, позитивні та негативні. Та варто спробувати відокремитися від клімату в країні станом на сьогодні, щоб зрозуміти, які навички та орієнтацію повинен мати журналіст-початківець. Ось що про найближчі тенденції медіа говорять засновники медіа-стартапів. Тарас Прокопишин: “В першу чергу, з огляду на розвиток новітніх технологій, це перехід багатьох проектів на мобайл-версію, поширення інтернет-радіо, подкастів. Кожен водій зможе, наприклад, слухати радіо через інтернет зі свого мобільного або планшету. Треба дивитись на те, що відбувається в американських медіа і рахувати, що років через два те саме прийде і до нас. Наприклад, наш проект стартував в травні 2014 року як перший в Україні проект формату «лонг форм» журналістики, тоді як в Америці мода на нього пішла ще наприкінці 2012 року. Така сама ситуація і з мобільним ринком: все більше проектів будуть переходити на мобільну версію. Мені здається, що за 2014-2015 роки було збільшення стартап-активності. Велика перевага в тому, що створюється конкуренція великим ЗМІ, які не мають можливості експериментувати.” Формат «лонгрідів» є беззаперечним трендом, який не оминає майже жодного нового медіа-проекту.

54 Ольга Ситник серед трендів на найближче майбутнє відзначає так само «лонгріди» та гаджетизацію: “Збільшення аудиторії, особливо збільшення аудиторії в мобільних додатках, а це означає появу нових додатків від самих онлайн-медіа на мобільні гаджети, смартфони. Скорочення кількості поточних, щоденних малих публікацій, та збільшення кількості «лонгрідів», які публікуються рідше. Також мультимедійнсть матеріалів. Покращення якості публікацій, адже є тенденція до того, що професійні журналісти все більше переходять до онлайн-медіа.” В процесі аналізу глибинних інтерв’ю стало досить очевидним, що посилюється тенденція до вузькотематичних онлайн-медіа. Для того, щоб краще справлятися з конкуренцією, бажано зайняти своє профільне середовище і бути в ньому лідером. Немає сенсу створювати загальне видання «про все», якщо про все у загальному форматі говорить безліч традиційних та відносно нових ЗМІ. Тенденція до переходу сайтів на мобільні версії може ускладнювати подальшу діяльність для тих медіа, які ще тримають сайти лише у вигляді традиційної верстки для великих екранів. Але у нових медіа-проектів цієї проблеми не повинно взагалі виникати, адже при створенні та дизайні своїх сайтів вони вже враховують те, що сучасна аудиторія звикає до перегляду саме мобільних версій. При чому, необхідно більше задуматись про той час та ту діяльність, під час якої читачі шукають цікавий контент. Мається на увазі, що є кілька найбільш пікових періодів для переходів на сайт. Перший - це з шостої до восьмої вечора, коли люди приходять з роботи та починають шукати цікаві публікації. Цей час дуже вдалий для довгих матеріалів. Другий - це години у транспорті та обідні години, коли люди, частіше за все, суміщають кілька видів активності, наприклад, прийом їжі, перебування у метро, спілкування тощо. Такий час вдалий для інтерактивних матеріалів, інфографіки, фоторепортажів. Тобто традиція публікувати новини що п’ятнадцять хвилин вже віджила себе. Молодь постійно знаходиться на перетині багатьох інформаційних та медійних

55 потоків, тому поступово її представники вивчають можливості фільтрації та чергування «онлайн» та «офлайн» режимів. Дослідження показують, що частіше сучасні активні люди перевіряють улюблені сайти раз чи кілька разів на день, переважно у другій половині дня. Це означає, що пріоритет для нових медіа зміщується від постійного та публікації якомога більшої кількості новин на випередження до створення більш якісного й продуманого контенту. У найбільш активної частини населення також вже виділяються тематичні вподобання. Вони пов’язані з темами успіху та самореалізації, творчості, культури та музики, здорового способу життя, урбанізму, влаштування міст, нових проектів та стартапів, IT-технологій, освіти та подорожей. У питанні жанрів особливих тенденцій не виділяється, хоча тут, звісно, треба врахувати, що з розвитком мереж ugc-контенту на зразок «Youtube», «Vimeo», «Pinterest», надзвичайно популярними залишаються матеріали з використанням відео та фото, різноманітні фоторепортажі, відео-стріми, а з ними й жанр інтерв’ю. Тому що досвід медіа-стартапів, як “Theukrainians” демонструє високу зацікавленість аудиторії в поєднанні якісних фото та інтерв’ю

56

ВИСНОВКИ Досліджувати нові онлайн-медіа - цікаве та складне завдання. Його складність полягає у тому, що засновники нових медіа-проектів з усіх сил намагаються віднайти свою особливу та унікальну нішу - специфічну галузь, тематику, формат матеріалів. Конкуренція з традиційними ЗМІ змушує шукати раніше ніким не підкорені шляхи розвитку та монетизації. Аудиторія стає все більш вимогливою до якості та стилю, до дизайну та зручності. Молодь звикає до персональних гаджетів, що, звісно, означає - необхідно розробляти такий вигляд та модель онлайн-видання, при яких буде зручно їх переглядати, читати та поширювати новини у соціальних мережах. Соціальні мережі, особливо мережа «Facebook» - на прикладі досліджуваних медіа-стартапів - стають невід’ємною складовою популяризації та поширення контенту сучасних медіа. Це говорить про наявність відносно дешевого способу залучення аудиторії, який обов’язково варто залучати. Але. окрім цього, це свідчить про те, що потенційно значима аудиторія - це ті люди, які багато часу проводять у соціальних медіа. Якщо окреслювати портрет читача, на якого претендують сучасні медіастартапи, то це соціально та інтелектуально розвинена, активна людина, віком, в середньому від 18 до 35, яка прагне до самореалізації та цікавиться культурою, мистецтвом, спортом, благодійністю. Можливо, тому медіастартапи орієнтуються на великі міста, що є культурними та урбаністичними осередками. Всім відомо, що поширення Інтернету та можливості легкого доступу до нього не тільки вдома, але й навіть у метро, на вулиці чи в будь-якій кав’ярні, роблять аудиторію більш вимогливою до контенту. Тобто важливою стала якість матеріалів, а не тільки їхній зміст. Глибинні інтерв’ю та аналіз обраних для дослідження медіа-стартапів підтверджують гіпотезу даної роботи: в українському медіа-просторі закріпилася стійка тенденція до «нішових» медіа, не залежних від конкретної сили чи особи, головною особливістю яких є специфічний тематичний ракурс

57 матеріалів. Навіть вже розтиражовані або банальні теми журналісти новітніх медіа намагаються подати у незвичній «обгортці». Важливим висновком даної роботи можна вважати те, що у виборі бізнесмоделі та способу функціонування медіа-стартапи у 2014-2015 роках заклали істотні тренди змін: від традиційних прибуткових моделей або медіа, що є «рупором» певної політичної сили чи персони новітні медіа перейшли до соціальних проектів та громадських організацій, які розраховують на краудфандинг або грантові можливості. Їхня мета - не розповсюджувати систему думок, а розвивати аудиторію в обраній тематиці. Молоді журналісти мають також усвідомити, що тенденція до вузької спеціалізації медіа означає для них необхідність здобуття додаткових знань та освіти, які допоможуть зайняти свою професійну нішу. Журналістська спільнота давно вже пристосувалася до використання контенту, який згенерований користувачами інтернету, особливо відео та фото. Але у випадку сучасних медіа-стартапів, особливо важливим та необхідним є вміння продукувати якісні фото- та відеоматеріали, які є унікальними. Великі та яскраві фото - це атрибут майже кожного нового онлайн-медіа. Така риса медіасартапів пов’язана з кількома чинниками, наприклад, з поширення соціальних мереж типу «Instagram» та персональних гаджетів, з яких перегляд картинок зручніший, ніж перегляд тексту. Отже, вдалий медіа-стартап - це мікс із хорошої нішової спеціалізації команди, вдалої мети проекту, яка має лояльність аудиторії, якісного дизайну сайту та цікавих, частіше довгих і детальних матеріалів у формі «long read» та унікального контенту, написаного у новому, ще не звичному ракурсі. З часом створення та розвиток медіа-стартапу буде складнішим, адже аудиторія медіа стає більш розбещеною в плані доступності та всеохопності інформації. Але, з іншого боку, тенденції говорять про відкидання політизованих форматів медіа, на зміну яким будуть приходити більш якісні профільні медіа. Тому важливішим буде не цілодобове оновлення стрічки новин, а поява цікавих авторських матеріалів.

58

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Андерсон К. Медиа-стартап: то делать, когда гранты кончились//Новый Репортер. - Електронный ресурс - 12/07/2013 - Доступ к ресурсу: http://newreporter.org/2013/07/12/media-startap-chto-delat-kogda-grantykonchilis/#sthash.dHD54EVR.dpuf 2. Вайшенберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф.Іванова. — К.: Академія Української Преси, 2011. — 262 с.

3. Вовк С. «Длинный хвост», или Новая сказка Андерсона [Електронный ресурс]/Маркетинг и PR//Стратегии. - 01/04/2009. - Доступ к ресурсу:http://www.strategy.com.ua/Articles/Content?Id=1036&type=Forprint 4. Захарченко А.П. Інтернет-медіа: інтерактивний навчальний посібник для курсу «Підтримка сайту» для студентів відділення «Видавнича справа та редагування». – Тернопіль, «Крок». - 2014. - 198с.

5. Іванов В. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть [Електронний ресурс] Електронна бібліотека Інституту журналістики. - Доступ до ресурсу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=362 6. Потятинник В.Б. Інтернет-журналістика:навч. пос. – Львів: ПАІС, 2010. – 246 с.

7. Спецпроект: українські медіа-стартапи 2014 року [Електронний ресурс]. Журнал Platforma. - 19/09/2014. - Доступ до ресурсу: http://lab.platfor.ma/ukrainian-media-startups/ 8. Alejandro J. Journalism in the age of social media//The Reuters Institute for the Study of Journalism// Reuters Institute Fellowship Paper. - University of Oxford.

- 2010.

59 9. Robehmed N. What Is A Startup?/ Media and Entertaiment//Forbes - 16/12/2013.

- Electronic data. - Mode of access: http://www.forbes.com/sites/natalierobehmed/2013/12/16/what-is-a-startup/ 10. Bowman Sh. The future is here, but do news media companies see it?// Shayne Bowman and Chris Willis// Nieman Reports. - Winter 2005. - Vol.59. - No.4 (p.6-10) 11. Bruno N. Survival is success. Journalistic online start-ups in Western Europe// Nicola Bruno, Rasmus Kleis Nielsen//The Reuters Institute for the Study of Journalism. - University of Oxford. - April, 2012.

12. Campbell R. Media & Culture:An Introduction to Mass Communication [Electronic version]//Richard Campbell, Christopher R. Martin, Bettina Fabos //8th Edition. -Miami University, University of Northern Iowa. - Boston, New York - 2012.

13. Clark B. Three Reasons Why Every Smart Startup Is A Digital Media Company/ Entepreneurs//Forbes - 05/02/2012. - Electronic data. - Mode of access: http://www.forbes.com/sites/brianclark/2012/05/02/digital-media-startup/print/ 14. Cook C., Sirkkunen Es. What’s in a niche? Exploring the business model of online journalism//Academia.edu//Clare Cook, Esa Sirkknen. - Media Innovation Studio, University of Central Lancashire, Research Centre COMET, University of Tampere. - Finland. - 25 p. - Electronic data. - Mode of access: http://www.academia.edu/2913223/Whats_in_a_niche_Exploring_the_business_ model_of_online_journalism 15. Digital-media start-ups: Hot or fraught//The economist. - 29/01/2014. - Electronic data. - Mode of access: http://www.economist.com/blogs/schumpeter/2014/01/digital-media-start-ups

60 16. Dominick J. R. Mass Media Research: An Introduction//Roger D. Wimmer, Joseph R. Dominick. - University of Georgia - 10th Edition, International Edition. - 2014. - 481 p.

17. How Millennials Get News: Inside the habits of America’s first digital generation//American Press Institute and the Associated Press-NORC Center for Public Affairs Research - 16/03/2015. - Electronic data. - Mode of access: http://www.americanpressinstitute.org/publications/reports/surveyresearch/millennials-news/ 18. Kulshmanov K. News agencies in the era of globalization and new challenges of reality// Kanat Kulshmanov, Assima Ishanova//Mediterranean Journal of Social Sciences.- August 2014.- - Vol 5. - No 19. -Rome, Italy 19. Levine R. Can Niche Reporting Save Journalism? One Professor Thinks So/Digital Discourse//SIPA Blog. - 04/12/2014. - Electronic data. - Mode of access: http://blog.siia.net/index.php/2014/12/can-niche-reporting-savejournalism-one-professor-thinks-so/ 20. Mathews W. WellCommons changes the news cycle/weblogs/Social Media Blog//Lawrence Journal World. - 28/05/2010. - Electronic data. -Mode of access:http://www2.ljworld.com/weblogs/social-mediablog/2010/may/28/wellcommons-changes-the-news-cycle/ 21. Millennials are hardly newsless, uninterested, or disengaged from news and the world around them//American Press Institute and the Associated Press-NORC Center for Public Affairs Research - 16/03/2015. - Electronic data. - Mode of access: http://www.americanpressinstitute.org/publications/reports/surveyresearch/millennials-not-newsless/ 22. News in the Internet Age: New Trends in News Puplishing [Electronic version]//OECD Publishing. - 2010. - 161 p. - Mode of access: http://www.keepeek.com/Digital-Asset-Management/oecd/science-andtechnology/news-in-the-internet-age_9789264088702-en#page3

61 23. Posetti J. Emily Bell's seminal speech on the relationship between journalism and technology: It's time to make up or break up//World News Publishing Focus by WAN-IFRA. -26/11/2014. - Electronic data. - Mode of access: http://blog.wanifra.org/2014/11/26/emily-bells-seminal-speech-on-the-relationship-betweenjournalism-and-technology-its-time 24. Rosenstiel T. How niche reporting leads to higher quality information for everyone: 12 good questions with Lara Setrakian//American Press Institute. 19/06/2014. - Electronic data. - Mode of access: http://www.americanpressinstitute.org/publications/good-questions/nichereporting-leads-higher-quality-information-everyone-12-good-questions-larasetrakian/ 25. Savchuk K. New Crop Of Startups Shows 'Media' No Longer A Bad Word For Investors/Lists//Forbes. - 09/12/2014. - Electronic data. - Mode of access: http://www.forbes.com/sites/katiasavchuk/2014/09/12/new-crop-of-startupsshows-media-no-longer-a-bad-word-for-investors/ 26. Sylvie G. Developing an Online Newspaper Business Model: Long Distance Meets the Long Tail [Electronic version]//School of Journalism//The University of Texas - 24/03/2008. - Austin, Texas 27. Wihbey J. Social media, mobile devices and online news: 2015 data and charts that speak to digital trends// News media//Journalist’s Resource. - 14/05/2015. Electronic data. - Mode of access: http://journalistsresource.org/studies/society/news-media/social-media-mobiledevices-and-news-trends-2015-data-that-speak-to-digital-disruption# 28. Wihbey J. Millennials, news and important trends: Research data from the Media Insight Project/ News media//Journalist’s Resource. - 19/03/2015. - Electronic data. - Mode of access: http://journalistsresource.org/studies/society/newsmedia/how-millennials-get-news-media-insight-project#sthash.gFYr58US.dpuf

62

ДОДАТКИ Додаток А. Питання та результати експрес-опитування групи в онлайнформаті Отметка времени

Про які з нових українських сайтів ви чули?

09.04.2015 12:27:08 the-people.com, nogibogi.com

Які з перелічених сайтів ви регулярно відвідуєте або підписані на новини? nogibogi.com

theukrainians.org, cultprostir.ua, 09.04.2015 обрані мною сайти відвідую, але 12:32:46 theukrainians.org, nogibogi.com, cultprostir.ua нерегулярно 09.04.2015 theukrainians.org, the-people.com, 12:52:35 comma.com.ua, cultprostir.ua

theukrainians.org

09.04.2015 13:09:10 theukrainians.org

ніякий

09.04.2015 14:10:34 theukrainians.org, hmarochos.kiev.ua

ніякі з вище перерахованих

09.04.2015 theukrainians.org, dreamkyiv.com, 19:41:59 hmarochos.kiev.ua

жоден

theukrainians.org, postpaper.com.ua, the09.04.2015 people.com, comma.com.ua, dreamkyiv.com, 20:55:00 cultprostir.ua, hmarochos.kiev.ua

theukrainians.org, hmarochos.kiev.ua

09.04.2015 21:26:11 the-people.com

жоден

09.04.2015 23:19:24 theukrainians.org

жодне

63 Додаток Б. Питання до інтерв’ю 1. Кому належить ідея створення проекту?

2. В чому вона полягає? Яка місія?

3. Яка ваша цільова аудиторія? Опишіть вік, стать, соціальний статус, можливі заняття чи професії. Якщо існують інші особливості, будь ласка, вкажіть їх.

4. Які види медіа-матеріалів використовуються на сайті? (Текст, фото, відео, малюнки, аудіо, стрім, чати і .т.п.)

5.1. Який формат публікацій? (лонгрід, короткі замальовки, фото-есе, відео-есе і т.п.)

5.2. З якою періодичністю публікуються матеріали?

5.3. Кому належить авторство: чи це авторскькі матеріали чи ugcматеріали?

5.4. Хто є авторами фото-матеріалів? Вони авторські чи використані з інтернету?

5.5.Хто створює мальовані ілюстрації?

5.6 Чи є якісь умовні обмеження щодо публікацій?

5.

Яка тематика сайту?

6.

Які теми є найбільш популярними?

7.

Які жанри використовуються для матеріалів?

8.

Які жанри найбільш популярні?

9.

Як шукаєте героїв?

10.

Чи можете ви описати , якою є маркетингова політика сайту?

11.

Які види реклами ви використовуєте?

12.

В яких проектах разом з іншими компаніями ви берете участь?

13.

Які проекти плануєте створювати чи долучатись?

14.

Які типи реклами від партнерів використовуються на сайті?

15.

Якою є бізнес-модель сайту?

16.

За рахунок яких коштів проект функціонує?

17.

Чи є сайт прибутковим?

64 18.

Яким чином відбувається монетизація?

19.

Які джерела прибутку, якщо вони є?

20.

Яку частину від прибутку займає рекламний бюджет?

21.

Яка частина від прибутку, якщо він є, або які кошти регулярно

вкладаються у розвиток проекту? Наприклад, модернізацію сайту?

22.

Який ваш план розвитку проекту на майбутні рік-кілька років?

23.

Проект самоокупний?

24.

Чи вийшов проект на точку беззбитковості? Чи повернулися вкладені

кошти?

25.

Як змінюватиметься проект у подальшому?

26.

З якими труднощами ви зіштовхнулись у проекті?

27.

Які перепони на шляху до розвитку не дають проекту покращуватись?

Хто або що заважає?

28.

Чи плануєте ви робити ребрендинг?

29.

Як буде змінюватися сайт у подальшому?

30.

Чи підтримується активність у соціальних медіа? Якщо так, то у яких

саме?

31.

Які особливості діяльності у соціальних медіа? (стиль повідомлень,

періодичність) 32.

31. Чи ведеться рекламна діяльність окремо для соціальних медіа?

33.

Скільки людей працює на сайт?

34.

Скільки людей залучені як волонтери?

35.

Які тенденції сфери онлайн-медіа на найближчий час ви можете назвати?

65 Додаток В. Інтерв’ю зі співзасновником онлайн-видання “TheUkrainians” Тарасом Прокопишиним Х.: Розкажіть про ідею проекту, її місію. Т.: Сам проект виник майже рік тому (28 травня 2014 - перша презентація і відкриття сайту). Але ідея з’явилася значно раніше, ще під час подій на Майдані. Зазвичай, як рекомендують робити стартап? Треба йти від проблеми. Тобто є якась проблема, і людина придумує, як її вирішити. Тоді в нас йшла мова про те, що є стереотипи про українську ментальність, що пов’язана з багатьма негативними характеристиками: безвідповідальністю, що ми себе показуємо як бідолахи, що нам завжди погано. Це також стосувалося як внутрішнього образу, тобто як ми самі себе оцінюємо, так і зовнішнього образу українців.Тоді був час активної роботи “Раша тудей”, активно велася пропаганда російських медіа, які називали нас фашистами, терористами. І ми вирішили, що годі це вже слухати, треба щось робити. На початку проект планувався як англомовний. І ми поставили собі завдання: ми не хочемо, щоб європейці слухали про українців як про поганих, фашистів, а хочемо, щоб вони слухали позитивні образи. Мета проекту - познайомити світ з Україною, з українцями. Тоді ми захоплювалися американськими медіа, тоді коли в них набула популярності журналістика довгих форм (long form journalism) - довгі тексти, великі зображення. Відповідно наш проект створювався як журналістика у “довгому” форматі. Тож, спочатку планувалося робити проект англійською. Але потім зупинилися, адже нас три людини засновники, в кожного ще є повноцінна своя робота. Ми створювали волонтерський - громадський - проект, який ми робили у свій вільний час. Відповідно, без інвестицій, без витрати часу, виключно на волнтерських засадах робити англомовний проект було б дуже складно. Навіть українською мовою одне інтерв’ю робити і розшифровувати непросто. Тим паче, що ми у Львові знаходимось. Тому ми зрозуміли, що треба починати з української. Тоді до нас дійшло, що знайомиит світ з Україною - буде другим кроком, а першим -

66 познайомити українців з українцями. Ми не знаємо своїх героїв, тому ми знайомимо українців з українцями. Х: Яка ваша цільова аудиторія? Т: В англомовному проекті аудиторія була б іншою.Якщо говорити про українську, то це, загалом, українці 18-35 років, вище середнього рівня громадської активності, вище середнього рівня інтелекуального розвитку. Ми робимо проект, який показує інших - у позитивному сенсі - українців. Ми знаємо, що в Україні є проблема з самооцінкою і позитивними рольовими моделями, є проблема з розумінням успіху, який сприймається виключно у матеріальному вимірі. Ми показуємо моральних людей, які у корупційній країні роблять некорупційний бізнес. Змінити світогляд бабусі дуже складно, а змінити світогляд молодої людини, який ще не до кінця побудований - просто. І показати умовно добрий приклад - це дуже важлива штука. Кажуть, що в житті треба мати ментора. Такого ментора можна мати віртуально. Тому найбільше треба працювати з молодіжною аудиторією. Дослідження цінностей підтверджують, що українська молодь набагато ближча до португальської, наприклад, ніж до своїх бабусів та дідусів. Ми розумімо, з ким потрібно працювати. Ми не ставили собі гендерних акцентів, але статистика показує, що дві третіх це жіноча аудиторія - близько 65%. Х: Хто ваша команда? Т: Всі волонтери. Три людини - я і двоє моїх друзів. Але, тим не менш, ми мусимо на добровільних засадах з іншими волонтерами. У нас багато друзів, не тільки у Львові, фотографів. На нашому сайті фотографії - це 50% успіху. Після старту проекту нам систематично пропонують фотографувати, робити відео. Це вже міні-мережа фотографів по містах. Вони роблять для нас це безкоштовно. Але ми ніколи не просимо приходити в проект, працюємо лише з тими, хто проявляє ініціативу. На сайті інтерв’ю, переважно, це розмови з героями, які проводить хтось з нас трьох. Окрім того,в нас є друзі дизайнери, які

67 допомагають технічно. Загалом, команда , це три плюс сім. Три постійних і волонтери. Х: Хто розробляв сайт? Т.: Сайт робив наш друг за наші власні кошти. Ми скинулися втрьох. Але це були копійки. Зараз нам вже друзі допомагають переробляти сайт безкоштовно. І це добре, коли є підтримка. Х: Чи планується модернізація сайту? Якісь нові рубрики? Т.: Це було великою дилемою для нас. Але тенденція сучасних західних медіа така, що нішові проекти розширюються. З огляду на те, що наш проект мав на початку певний перелік питань, про які ми маємо говорити з героями обов’язково. Це питання пов’язані з концепцією. Наприклад, питання, що є для людини успіх. Ми намагаємося розбивати стереотип успіху виключно як грошей. І це працює. Тому що майже всі герої говорять, що гроші - лише невелика частинка успіху. Кожне наше інтерв’ю є унікальним. Ми говоримо про цінності. Але в цьому є й недолік. Тому що якщо ми говоримо про важливі теми, наприклад, про корупцію. Ми можемо трохи з кимось поговорити. Але якщо робити спецпроект про нерейтингові теми соціальних проблем чи корупції, то потрібно дещо змінювати наш формат. І тоді друкувати аналітичні тексти. Можливо, це будуть спецпроекти про українські міста, про соціальні проблеми. З огляду на те, що ми некомерційне видання, ми маємо змогу писати про важливе та нерейтингове. Х: Чи плануєте у подальшому співпрацювати з рекламодавцями? Т: Ми собі казали на початку, що на нашому сайті не буде ніяких поганих банерів. Якщо буде реклама, то лише від організацій та компаній з хорошим іміджем. До нас вже зверталися рекламні мережі, пропонували банери алкоголю тощо. Ми відмовились, хоча могли б заробити на цьому. Але у перспективі ми, без сумніву, хочемо переходити з формату “non-profit” до “not-

68 for-profit” - соціальний бізнес, який заробляє сам для себе. Це потребує певних вкладень. Ми будемо шукати якісь грантові можливості. А також будемо робити спецпроекти з адекватними відомими компаніями. Ми думаємо про краудфандинг, зокрема, “Спільнокошт”. Х: Чи плануєте співпрацювати з різноманітними фестивалями? Т: Це хороше питання. Нещодавно нам на одному майстер-класі показували “пиріг” прибутків американських медіа, в якому 7% - займала позиція “Інше”, тобто це інша активність, не медійна активність. Ми плануємо таку активність розвивати. Один з видів - це книжка. І друге ми будемо далі розвивати формат офлайн-івентів. Але в нас не доходять руки, щоб це робити часто. Але у перспективі - раз у місяць щось подібне робити. Х: Чи плануєте у найближчому майбутньому створення нових рубрик, додавання нових форматів матеріалів на сайт? Т: Планується запуск телеканалу “TheUkrainians”, але про це поки що не можу сказати більше. Все залежить від того, скільки ми зможемо в це своїх сил вкладати. Є багато думок робити документальні відео, але це складно. БАгато ідей нам на “Фейсбуці” пропонують. Х: Які є обмеження, умовні табу щодо тем, які обговорюєте з героями? Т: В нас є теми, які ми точно обговорюємо. Фактично, можна говорити про все. Складно відповісти. Якщо говорити про табу, то тут швидше можна говорити про формат героїв, а не тем. У нас є табу - ми не беремо інтерв’ю у політиків. Є громадські активісти, які не займають високу політичну посаду. Ми не хочемо, щоб була можливість скомпрометувати проект. Сьогодні ми напишемо про якогось політика. а завтра нас будуть критикувати з інших партій. Ідея нашого проекту набагато вища. Ми говоримо про людей, які досягають успіху чесною працею. А в нашій країні зтати депутатом без якихось сірих чи лівих справ майже нереально.

69 Х: Як ви шукаєте героїв? Т: На початку, коли ми обговорювали проект, то створили “лонгліст” з героями, які мали добрий імідж, роблять добрі справи, організовують класні проекти. Пізніше хтось, звісно, додається чи викреслюється. Відповідно в нас є великий перелік людей і ми намагаємося чергувати людей з різних сфер і різної відомості. Коли ми їдемо до якогось міста. то намагаємось вихоплювати героїв, які живуть в тих містах. Х: Чи користуєтесь соціальними мережами, наприклад “Фейсбук”, для моніторингу нових героїв, ідей проектів? Т: Так, звичайно. В нашому пабліку на “Фейсбуці” ми навіть намагалися шукати героїв. Але воно не дуже спрацювало. Та само собою, щось там знаходимо. Х: Як можна охарактеризувати вашу бізнес-модель? Т: На разі, нас не можна охарактеризувати взагалі як бізнес-модель. Ми соціальний проект. Хоча нам потрібно в подальшому заробляти якісь кошти. Але зараз залучення коштів- лише на старті. Ну і, звісно, наш час. Х: Які найбільші складнощі у розвитку вашого проекту? Т: Це складне запитання, я навіть не зможу цілком відповісти...Коли ти гориш ідеєю, то все вдається. Не було особливих якихось проблем. можливо, тому що наш проект не містить фінансової бізнес-складової. Ну, звичайно, організаційні нюанси, логістичні. Хотілося б більше грошей, щоб платити гонорари і мати крутіший сайт. Х: Чи хтось з політиків намагався впливати на вас при написанні матеріалів чи пошуку героїв? Т: Нічого такого немає. Хоча є ситуації, коли люди вбачають в нашому проекті можливість для промоції конкретних персон. Але ми завжди перевіряємо ту чи іншу особистість через знайомих та людей, які можуть її знати.

70

Х: Які тенденції сфери онлайн-медіа на найближчий час можна виділити для України? Т: В першу чергу, з огляду на розвиток новітніх технологій, це перехід багатьох проектів на мобайл-версію, поширення інтернет-радіо, подкастів. Кожен водій зможе, наприклад, слухати радіо через інтернет зі свого мобільного або планшету. Треба дивитись на те, що відбувається в американських медіа і рахувати, що років через два те саме прийде і до нас. Наприклад, наш проект стартував в травні 2014 року як перший в Україні проект формату “лонг форм” журналістики, тоді як в Америці мода на нього пішла ще наприкінці 2012 року. Така сама ситуація і з мобільним ринком: все більше проектів будуть переходити на мобільну версію. Мені здається, що за 2014-2015 роки було збільшення стартап-активності. Велика перевага в тому, що створюється конкуренція великим ЗМІ, які не мають можливості експериментувати. Далі буде розвиватися формат “лонгрідів”, і тепер кожне адекватне велике видання, на кшталт, “Новое время” чи “Українська правда”,”ТСН”, “Цензор” вважає за добрий тон - якісно зроблений лонгрід. Інколи це виходить не дуже, але тенденція, загалом, дуже правильна. Х: Який відсоток аудиторії відвідує сайт з мобільних пристроїв? Т: Не пам’ятаю точно, але думаю, десь 25%. 60-65% - це перехід з соціальних мереж. Хоча не варто на них орієнтуватися як виключне джерело переходів. Річна статистика показує десь 20% - мобільні пристрої. По містам - Київ та Львів - це два найбільших читацьких міста, за нашою статистикою. 34% - Київ, 25% - Львів. 85% - це читачі в Україні. 3% - це США.

71 Додаток Г. Інтерв’ю з гол. редактором “The-People” Ольгою Ситник Христина: Кому належить ідея створення проекту? Ольга: Ідея створення проекту належить Нодарі Цицуашвілі. Це людина, не пов’язана з медіа. За освітою він юрист, працював у прокуратурі, потім займався бізнесом. Це середній та малий бізнес. А потім прийшла така ідея...Він - дуже креативна людина, сам інколи може пропонувати теми, в нього гарні ідеї. От і виникла ідея розповідати не про зірок та суперпопулярних людей, а саме про просто цікавих людей, про професії. Адже у кожній професії є такі речі, про які мало хто знає. Про нюанси, які відіграють важливу роль. Наприклад, булу стаття про таксиста. Але що ми знаємо про цю професію? Що в нього своя машина, що він підпрацьовує. Але коли ми спілкувались, то виявили багато цікавих речей, наприклад, про особливі системи тарифів, про особливості у різних країнах, хто працює таксистами. Це дуже цікаво. Про історії тих, кого вони возили, наскільки важко працювати, що вони п’ють, щоб не засинати...Це що й закладав Нодар: людина зможе зрозуміти, чи підійде їй професія, дізнатися, з чим справді вона буде зтикатися щодня. У нас також є рубрика про стартапи “Дело”, там ми показуємо нові проекти, які надихають людей теж створювати щось нове, і що це дійсно абсолютно реально. Адже багато людей працюють на когось, але хочуть працювати на себе. Та вони сумніваються, чи зможуть. Щоб там були реальні методики, які допомагають. Наприклад, до якої реклами вдаються проекти, де друкують свою продукцію. І це допомагає, бо людина знає, як це зробити, до кого звернутись. Тобто початкова ідея - це про цікаві професії та проекти. А потім, звісно, ми почали трохи розширюватись, трошки змінилася ідея. Хр.: Яка ваша цільова аудиторія опишіть вік, статус, стать тощо? Ол.:Більшість - це жінки. Віком 25-35, це більшість. В принципі, переважна частина - це Україна. Також Росія та США. Можливо, діаспора. І також,

72 Білорусь, НІмеччина, але це невелика кількість. Проживають в містах - Київ, Харків, Дніпропетровськ. І ще багато з Грузії, до речі. Хр: А хто вони? Це студенти? Чи це люди, що вже працюють? О: Ні, це ті, хто вж працюють, заробляють. Це те, що ми бачимо за статистикою Google Analytics, та статистикою Facebook, бо в нас велика кількість переходів трафіку - саме з Facebook-сторінки. Ми орієнтуємося на цю мережу. Хр: Якщо б ви ставили собі мету залучити якусь певну конкретну аудиторію, то хто це був би? Люди, які хочуть змінити професію? Соціально активне населення? О.: Ми зрозуміли, що писати лише про професії чи проекти - це недостатньо. Так як ми щоденне видання, то ми маємо продукувати інформацію, яка буде потрібна людині щодня. Якщо виходити, що нас читають переважно з “Фейсбуку”, і також з персональних гаджетів, а зрозуміло, що гаджет може собі дозволити не кожна людина, той же “Айфон”, тобто аудиторія наша - не бідна. Бо статистика показує систему, “Віндоус” або “Мак”, який коштує найдешевше - 30 тис. грн. Аудиторія досить активна. Ми дивимось , які матеріали найбільше читають, це, наприклад, матеріал про іноземні інтернет-магазини, що роблять зручну пряму доставку в Україну, без пересилать через Росію чи або-як. Ну моя мама, наприклад, не буде замовляти речі в іноземному інтернет-магазині. А люди, які можуть замовляти, володіють певною інформацією, для них це цікаво. Про подорожі ми почали писати від людей, які там живуть - від “інсайдерів”. Тому що людина, яка поїхала відпочитина 7-10 днів, не зрозуміє повністю ту країну. І ці - “від інсайдерів” - матеріали більш цікаві. Зрозуміло, що люди подорожують, і вони обирають більш унікальну інформацію. Хр: Тобто ваша аудиторія більш вимоглива? О: Ну, так. Х: Які види матеріалів використовуються на сайті? Текст, відео, фото, аудіо, ілюстрації?

73 О: Текст, фото - більшість унікальних фото. В нас є кілька фотографів. Невелика кількість - 10-15%- це фото з фотобанків та архівів, які надають пресслужби чи самі герої. В нас є ілюстрації, ми їх замовляємо у дизайнерів. Також кілька разів ми замовляли інфографіку. Відео теж робимо, у нас є частина на youtube-каналі. Найпопулярніше - флеш-моб, коли дівчинка в маршрутці встала і заспівала. Зараз ми, до речі, робимо спецпроект: спостерігаємо, як змінюється життя однієї дівчини протягом року. Там окрім фото і тексту, ми робимо невеличкі відео. В принципі, використовуємо все, окрім аудіо-доріжок. Ще ми плануємо робити невеличкі інтерактивні тести. Коли клікаєш і переходиш на інший слайд. Дуже схоже є у російському проекті “Сноб”. Це як міні-гра. Х: Який формат публікацій найбільш популярний? О: Коли ми починали писати, то чітко визначали, що матеріали про професії, про людей та для рубрики “Дело” - про проекти - це буде 8000 знаків. І великі матеріали про професії, коли там досвід професій кількох представників - це до 14000 знаків, лонг-рід, так. Вони виходили рідше. Але потім ми зрозуміли, що це забагато тексту і їх важко читати. Хоча ми лонг-ріди видаємо. Ось був лонгрід про чотирьох жінок, які реалізували себе у сфері ресторанного бізнесу. Там було близько 20 тис знаків. Його дуже гарно читали. Але більшість, все-таки, скоротили, намагаємося вкладатися в 6 000 знаків. Про стартапи, наприклад, краще більше розказати про ідею, ніж про команду. Тому що важливо дізнатися, як людина дійшла до задумки проекту. Так само інтерв’ю з цікавими людьми. Їхній розмір залишився близько 8000 знаків. Фото-репортажі...Спочатку ми робили просто фото. Але потім зрозуміли, що це не завжди цікаво і не зовсім наш формат. Ми почали брати коментарі у тих, хто відвідує заходи. ті, хто організовує, і тих, хто бере участь. І коментарі займають до 3000 знаків. Коли ми додали текст, вони сталі більш цікаві. По ТОПам, там ми вже не прив’язуємося до кількості знаків.

74 Хр: Яка періодичність публікацій по рубрикам? О: У нас розподілено так: кожен день - певна рубрика. Раніше був вихідний субота. В неділю ми видавали матеріал про цікавих людей в мережі “Інстаграм”. Максимум, на 2000 знаків. Спочатку про українців, а потім переключились на міжнародний формат. Ми відправляємо їм питання, вони нам відповідали. Це письмове інтерв’ю. Але ми бачили, що частіше репости робляться у понеділок. Тобто сенсу робити це у неділю немає. Тепер на вихідні ми ставимо повтори, які актуальні, наприклад, про фестиваль, який повторюється. Хр: Це про мережі йде мова? О: Так, у вихідні на сайті нічого взагалі не виходить. На сайті у понеділок виходить матеріал у рубрику “Люди та професії”, вівторок - це фоторепортажі, середа - це ТОП, четвер - це “Дело”, п’ятниця - про дизайн, фільми, тобто це вільний день. Х: Чи є обмеження по темам щодо публікацій? О: Ми не публікуємо про політику. І намагаємося не писати про відомих особистостей - співаків, акторів. Ми не журнал “Віва”. Ми пишемо про соціально активних людей, про тих, хто створює нові проекти та втілює ідеї. Про бізнес. Переважна більшість героїв - це соціально активні люди. Х: А які теми найбільш популярні, за статистикою перегляду? О: Більше цікавлять історії життя успішних людей. Про досвід. Наприклад, матеріал про відомого адепта йоги. Або ось про тих дівчат, що реалізували себе в ресторанному бізнесі. Це саме історії успіху. досягнення певного рівня. Історії людей з цікавим досвідом. Х: Успіх в матеріальному плані чи якийсь інший - нематеріальний? О: Це успіх в сенсі самореалізації, в тому, що людина може поділитися досвідом, якого немає у інших. Кількість грошей, яку вона заробляє абсолютно неважлива. Наприклад, героїня - таксистка, бабуся за 70 років. В неї

75 стара “Волга”. Грошей у неї небагато, але це історія успіху. Вона любить свою роботу, і це надихає. Х:Як ви шукаєте героїв? О: Більша частина - це через “Фейсбук”, тому що я живу в цій мережі. Але не просто продивляюсь фотки друзів, а сторінки соціально активних користувачів. Вони не пишуть про політику, але про певні історії. Інколи наші журналісти знаходять через знайомих необхідну професію. Але коли якісь цікаві люди, наприклад, художниця Анастасія Вінокурова знайшлась випадково. Я просто передивлялась “Фейсбук”, побачила її малюнки, мені сподобалось. Прогуглила. І наш журналіст з нею зустрілась. Дуже допомагають соціальні мережі. Ми навіть налаштовані більше не через телефон чи пошту. а саме через фейсбук-повідомлення. Домовляємося часто про зустрічі у “Фейсбуці”. Х: А через хештеги шукаєте? О: У “Фейсбуці” вони дуже погано працюють. В “Інстаграмі” так, через хештеги. Але я не можу сказати. що “Інстаграм” часто використовуємо. “Вконтакті” ми взагалі не використовуємо - там інші інтереси. Там про бізнес не цікаво. А “Фнейсбук” - там багато людей цікавляться бізнесом. “Твіттер” ми не використовуємо. “Інстаграм” - певний час ми викладали самі фото, але потім його закинули. У “Фейсбуці” одна публікація в день - це обов’язково. Час дивимось за статистикою. Великі та цікаві тексти краще публікувати після 18.00, тому що наша аудиторія працююча. Х:Який стиль публікацій у “ФБ”? О: Це може бути якась підводка на кілька речень. Старі публікації, які публікуємо повторно, - ми змінюємо підводку на більш цікаву і свіжу, але в тексті залишаємо стару. Х: Чи можете ви описати маркетингову політику сайту? Як ви рекламуєте сайт?

76 О: Нам пропонують співпрацю фестивалі різні, ми не скрізь погоджуємось. Ну, наприклад, нам запропонували на фестиваль “Благофест” бути партнерами. Ми погодились. Тема благочинності цікава нам. Просто поставити баннер чи логотип нам нецікаво. Тому ми хотіли самі створити солодощі та продавати там. Кошти потім передамо на благочинність. Якщо ми в чомусь рекламуємось, ми намагаємося поспілкуватися з людьми, а не просто поставити баннер. Ми не використовуємо контент-рекламу, про нас не писали замовні матеріали. Якщо ти робиш щось гарно, люди все самі побачать. Якщо ж і рекламуватися, то краще розповісти про себе, щоб люди зрозуміли ідею та суть нашого проекту. Х: Чи є реклама на вашому сайті? О: На сайті є реклама. Гугл-баннери, ретаргетована реклама. Ну і ми ставимо матеріали на замовлення, але там одразу видно, що це замовний матеріал. Х:Чи є сайт прибутковим? О: Ні. Х: Якою є бізнес-модель сайту? Це бізнес-проект чи це соціальний проект? О: Ми зараз йдемо до того, щоб покрити усі свої видатки. Х: Чи вийшли ви вже на точку беззбитковості? О: Поки що ні. Х: За рахунок яких коштів ви функціонуєте? О: Це іноземні та українські інвестиції. Це наш засновник Нодар Цицуашвілі та ще кілька інвесторів. Але нам не ставлять ніяких умов, про що писати. У нас “лайфстайл”-видання. Х: Яким чином відбувається монетизація? Реклама чи ще якісь джерела прибутку? О: А які можуть бути ще?

77 Х: Наприклад, платна підписка на матеріали. О: Ні, в Україні це не працює. Майже всі медіа за рахунок реклами функціонують. Х: Чи робите ви платну рекламу у мережі “Фейсбук”? О: На початку ми рекламували окремі матеріали. Щоб люди взагалі могли нас побачити. Зараз ми цього не робимо, адже матеріали вже добре проглядаються. Рекламного бюджету в нас немає. Х: Який штат журналістів? Половина щ тих, що пишуть - фріланс, а половина в штаті? О: Ні, в штаті я - редактор, я теж пишу, є один основний журналіст, фотограф, літредактор. Є журналісти-фрілансери - їх десь чотири. Вони пишуть на окремі теми. У нас є стажери. Їх п’ять. Вони не оплачувані. В них немає досвіду в журналістиці. Ми їх не грузимо, даємо маленькі матеріали. Але я хочу від цього відмовитися, тому що навчання забирає багато часу і втомлює. Х: Який подальший план розвитку проекту? О: Ми хочемо вийти на самоокупність, можливо, за рахунок банерів чи рекламних анонсів подій. Це першочергове завдання. Ми також хочемо трішки змінити стиль матеріалів. Хочемо спробувати нові формати, по типу лонгрідів, які робить закордонна преса, щоб там був аналітичний матеріал. Зараз у нас в текстах переважно пряма мова героїв. Вибудувати систему, за якою ми б робили лонгріди про великі бізнес-компанії. Такі матеріали одразу не зробиш. Хочемо залучити трохи аудиторії, яка зацікавлена у більш складній інформації. Бо зараз ми пишемо легкі матеріали, уникаючи складних висловів, які надають можливість швидко ознайомитись з темою. Ми освічуємо людей певним чином, але ми націлені на освіту таким чином, щоб показати, що в світі взагалі відбувається. Наприклад, стаття про інновації.

78 Х.: Які основні складнощі у розвитку проекту? О.: Фінанси. Якби їх було більше. я б могла більше чіплятися до авторів, було б більше матеріалів. Є багато чого, що ми випускаємо в плані якості. Інколи кажуть, що наш формат дуже легкий. Так, але це складно - написати не банально, а цікаво. Ми не орієнтуємося на гроші, але це найпростіший показник вимірювання успішності. Треба писати про це так, що це було цікаво читати тим. хто створює новий бізнес. Х: Чи плануєте ребрендинг та зміну дизайну сайту? Хто розробляє дизайн сайту? О: Дизайн нам зробили один раз, компанія “Індіго”. На платформі Wordpress. Поки не збираємось змінювати, бо не знаємо, що конкретно хочемо змінити. Треба чітко це розуміти, перш ніж змінювати. Ми лише трішки змінили вигляд публікацій - перемістили кнопки “Поділитися” на початок матеріалів. Щоб збільшити глибину переглядів , ми додали частинку “Схожі матеріали” та “Найбільш популярні матеріали”. Це автоматично визначається за кількістю переглядів. Х: Як оплачується робота журналістів? О: Журналіст, який в штаті, отримує зарплатню. Решта - по тисячам знаків. 60 грн. - за тисячу знаків. Але ми платимо лише після того, як матеріал опублікуємо. Якщо не опубліковано матеріал з якоїсь причини - ми не платимо. Про це ми попереджуємо журналістів. Якщо багато виправлень, неточностей, не вичитаний матеріал, помилки, тоді ми вираховуємо невеличку частину суми. Х.: Які тенденції сфери онлайн-медіа на найближчий час ви можете назвати? О.: Збільшення аудиторії, особливо збільшення аудиторії в мобільних додатках, а це означає появу нових додатків від самих онлайн-медіа на мобільні гаджети, смартфони. Скорочення кількості поточних, щоденних малих публікацій, та збільшення кількості лонгрідів, які публікуються рідше. Також

79 мультимедійнсть матеріалів. Покращення якості публікацій, адже є тенденція до того, що професійні журналісти все більше переходять до онлайн-медіа.

80 Додаток Д. Інтерв’ю з гол. редактором Міського журналу “Хмарочос” Юлією Салій Х: Кому належить ідея проекту? Як він був створений? Ю.: Ідея належить двом людям - мені і Тарасу Кайданові. Виникла минулого року, після подій на Майдані. Я тоді працювала копірайтером в рекламному агентстві, а Тарас - писав про кіно, був редактором рубрики. Змінилося світосприйняття і ми чітко усвідомили, що потрбно створити корисний продукт, корисну справу, щоб поліпшувати місто. Чому місто? Тому що ми протягом останніх років активно подорожували Європою та Азією, бачили міста, які за кілька років уже змінились, з не дуже привабливих перетворюються на туристичні центри. Захотілось займатися темою урбанізму, виховувати міську культуру у людей. Розповідаючи про вдалі європейські приклади та про ті ініціативи, які є в Києві. Плюс - мені цікава тема міста, тому що я колись працювала в виданні “The Village”і була редактором міських новин. Цю тему я продовжую. Ми з Тарасом задумали ідею і потім до нас приєдналися ще двоє хлопців - Артем Захаров і Артем Роїк. Х: Яка місія проекту? Ю: Ми хочемо, щоб Київ став по-справжньому європейським містом. Зараз Києв, окрім дешевизни, нічого не може запропонувати, якщо відкинути увесь ура-патріотизм та “шароварщину”. Х: Яка ваша аудиторія? Як ви її уявляєте? Ю: Наша аудиторія - це всі активні кияни, які мають активну життєву позицію, цікавляться тим, що відбувається в місті. Трішки переважають жінки - за “Гугл аналітікс” - незначна перевага. Вік - від 25 років до 55 років. В основному, жителі Києва. Є ще з інших міст України, але менше. Х.: Який їхній соціальний статус? Скільки, на вашу думку, вони заробляють?

81 Ю.: Не знаю. Фішка така, що ядро аудиторії - це люди, які чітко усвідомлюють, ким вони є: архітектори, урбаністи, міські активісти. Думаючі люди. Тому що у нас багато специфічних тем, які не є масовими. Ці люди такими темами цікавляться. Тому у нас майже немає “трешового” обговорення під новинами у “Фейсбуці”. Також я знаю, що нас читають співробітники КМДА, ми з ними співпрацюємо. Щодо заробітку - не знаю. Х: Чи відслідковуєте ви, з яких систем або гаджетів вони частіше відвідувачі приходять на сайт? Ю.: 30% - мрбільні пристрої. Решта - комп’ютери. Яка система - не пам’ятаю. Х: Які формати матеріалів публікуються на сайті - фото, текст, відео, аудіо? Мікси різних форм? Ю.: Спочатку ми задумувалися, як онлайн-журнал, що від інших відрізняється великими якісними знімками. Ми хотіли зробити на цьому акцент і максимальна кілкьість - це наші знімки. Але не завжди так виходить, тому деякі знімки беремо з файлообмінників. Більшість фото - наші власні або ті, що нам надають фотографи. Ще ми використовуємо відео та інфографіку. Є стаття, в якій використані авторські мультики нашого співробітника. Аудіо-доріжки ми не використовуємо. Ще в нас є спецпроект спільно з фондом “Відродження”, що називається “Зміни своє місто”. Для нього розробляли спеціальний дизайн, верстку. У проекті ми розповідаємо про вдалі історії перевлаштування європейських міст. Там детально описуємо, як це здійснювалося. Там 15 європейських історій та 5 історій в Україні. Х: Якщо говорити про формат тексту, то які більш вдалі для вашого проекту? Це лонгріди чи есе, короткі новини? Ю: В нас популярність залежить від теми. Наприклад, нещодавно вийшла публікація про літні тераси Києва, вона була дуже вдала. За півтора дні зібрала більше тисячі лайків. Це був фоторепортаж. Буває, що новина викликає

82 ажіотаж, якщо цікава тема. Також в нас є тести-інтерактиви на міську тематику. Ми пропонуємо знімок, а людина має вгадати, яке це місто. Дуже різко піднімають відвідуваність нові формати. Х: Узагальнюючи, які теми найбільш популярні? Ю: Ті, що стосуються саме Києва. Якісь зміни, позитивні у місті. Ми не пишемо треш, негатив майже не пишемо. Хоча в нас є критичні матеріали, але вони не викликають великої відвідуваності. Х: А які обмеження в вас є щодо публікацій? Що ви точно не публікуєте? Ю: Ми не публікуємо про вбивства, пограбування, кримінал, не публікуємо “шароварщину”, типу розмалювали фасад жовто-блакитним. Ми себе позиціонуємо як видання про урбанізм і вважаємо, що такі речі до урбанізму не мають ніякого відношення. До того ж, не можна просто взяти і розфарбувати об’єкт, який є у комунальній власності або власності міста. Х: З якою періодичністю публікуються матеріали? Ю: Кожного дня публікуємо новини і намагаємося, щоб статті виходили щодня, але так не виходить, тому статті виходять три рази на тиждень. Х: Ви використовуєте мальовані ілюстрації? Ю: Ні, лише інфографіку. Х: Чи пишете історії про людей? Ю: Ні, не пишемо. Ми публікуємо історії про ідеї, про проекти, але їх авторами є люди, тому через проекти і про людей. Х: Де ви шукаєте теми для публікацій? Ю: Всі ці теми можна знайти в “Фейсбуці”. Там зараз є купа груп. Всі люди, що займаються міським простором, є на “Фейсбуці”. Багато пишуть на пошту самі активісти. І є перелік сайтів, які ми моніторими. Також ми є в розсилці КМДА.

83

Х: Які жанри використовуються, окрім новин і репортажів? Ю: Є стаття, інтерв’ю. Ще є напрям “Застосунок”. Там ми пишемо про використання корисних мобільних додатків. Х: Які жанри найбільш популярні? Ю: Все залежить від теми. Але, в принципі, великі статті викликають більше цікавості, ніж новини. Х: Яка ваша маркетингова політика? Яку рекламу використовуєте? Ю: Зараз ми взагалі ніяку рекламу не купуємо. Ні на “Фейсбуці”, ні на “Гуглі”. На початку, коли ми тільки запускалися, перші два місцяці, ми купували рекламу у “Фейсбуці”, а зараз вже і так є трафік. Найбільше джерело трафіку “Фейсбук”. “Вконтакті” ми взагалі не розвиваємо. Інколи “Твіттер”. В “Інстаграмі” ми є, але він не дуже активний. Намагаємось оптимізувати кількість заходів з “Гуглу” Дуже добре, коли хтось з лідерів думок “шерить” наш пост. Тоді відбувається вибух. Нещодавно, наприклад, Отар Довженко робив посилання на наш матеріал кілька разів. Коли ми лише запустилися, він поширив одну з наших новин, яку потім перепостило видання “Українська правда” на своїй сторінці. Х: В яких партнерських проектах чи фестивалях ви берете участь? Ю: Зараз постійно пропонують бути партнерами, ми є постійним партнером Міжнародного архітектурного фестивалю “Connections”, були партнерами фестивалю соціальних інновацій “Ukrazians”, були організаторами Першого київського урбан-фесту, будемо партнерами фестивалю міських ініціатив, що буде в червні на арт-заводі “Платформа”. Х: Це комерційне партнерство? Ю: це партнерство, воно не передбачає ніякої фінансової користі.

84 Х: А свої власні проекти плануєте створювати? Ю: Окрім проекту “Зміни своє місто”, ми робимо спільно з Гете-Інститутом проект, присвячений партисипативному урбанізму - це коли громада активно залучається до змін у місті. Ми пишемо про активні громадські ініціативи та еко-урбанізм. Окрмі того, плануємо Другий київський урбан-фест у вересні. Ми є організаторами сайту. Х: Якою є бізнес-модель сайту? Чи продаєте ви рекламу на вашому сайті? Чи плануєте отримувати якісь прибутки? Ю: Наш сайт зареєстрований як NGO - неприбуткова громадська організація.Тому ми не розміщуємо рекламу в себе на сайті. Ми живемо за рахунок грантів. Проект створювався за наші власні кошти, які ми вклали. Х: Це волонтерська ініціатива? Ю: Ні. Волонтерство - це коли ти приходиш і нічого взагалі не вкладаєш, а це проект, який потребує вкладень. Ми працюємо з фондом “Відродження”, проет “Зміни своє місто”. Х: Чи залучаєте ви іноземні гранти? Ю: Ми намагаємось, але подивимось, як вийде. Х: Проект є неокупним? Ю: Між неокупним і комерційним велика різниця. Ми громадська організація, вона вже, по суті, себе окупила. Х: А яким чином громадська організація себе утримує? Ю: За рахунок грантів. Х: На початку створення проекту, коли ви вкладали власні кошти, у вас була ще основна робота?

85 Ю: Ні, ми звільнилися, як тільки почали створювати проект, щоб займатися лише цим. Це і є основна наша робота тепер. Х: Які подальші плани на майбутнє є у вашого проекту? Ю: Плани є, але ми їх не розповідаємо. Плануємо збільшувати штат та кількість авторів. Зараз у нас 4 людині в штати, і фрілансери пишуть для нас. Х: Для вас дописують стажери? Ю: Так, є дівчина-стажер, але зараз вже вона більш серйозно почала працювати. Х: З якими труднощами та перепонами ви зіштовхнулись, які складнощі відчуваєте під час розвитку проекту? Ю: Перепони в тому, що коли ти щось розпочинаєш, виникає багато ризиків і проблем, їх постійно треба вирішувати. Потрібно себе дуже добре дисциплінувати, слідувати плану, планувати. Потрібно виробити стратегію і слідувати їй. Ми працюємо не тільки як журналісти, але як повноцінна громадська організація. Х: Які тенденції онлайн-медіа на найближче майбутнє ви б визначили для України? Ю: Тенденції залишились такими ж. Люди люблять читати попсові речі. Наша аудиторія невимоглива до якості, тому вона поки що не найкраща. Жодна ніша не зайнята до кінця, тому при бажанні вона може заповнюватися. Але взагалі я не вважаю себе достатньо компетентною, щоб говорити про тенденції, адже не проводила таких досліджень. Х: В чому ваша відмінність від решти видань про Київ? Ю: В тому, що ми фільтруємо новини про місто, щоб вони стосувались міського простору, урбанізму, архітектури.

86 Додаток Є. Прінтскрін головної сторінки сайту theukrainians.org