Поліна Лісовець-диплом,2015 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Факультет соціологічних наук та соціологічних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики

Кваліфікаційна робота освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр на тему:

«ОСОБЛИВОСТІ ВИСВІТЛЕННЯ НОВИН ПІД ЧАС АНЕКСІЇ КРИМУ В УКРАЇНСЬКИХ ТА РОСІЙСЬКИХ ІНТЕРНЕТВИДАННЯХ» Виконала: студентка 2-го року навчання спеціальності 8.03030101 Журналістика Лісовець Поліна Сергіївна Науковий керівник Губенко Д.В. Рецензент Гринько А.М. Магістерська робота захищена з оцінкою «_________________________________» Секретар ДЕК ________________ «______» ____________________ 2015

Київ-2015 1

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………. 3 РОЗДІЛ І Огляд наукової літератури 1.1

Поняття інтернет-журналістики та використання інтернет-новин ….…….. 6

1.2

Основні етичні норми у висвітленні новин………………………………….. 11

1.3

Особливості висвітлення новин в українських та російських Інтернет-

виданнях……………………………………………………………………………..... 16 1.4

Використання пропаганди та фейкових новин у ЗМІ………………………. 20

1.5

Анексія Криму Росією………………………………………………………… 24

РОЗДІЛ ІІ Методологія дослідження 2.1 Контент-аналіз…………………………………………………………….……… 28 2.2 Вибірка………………………………………………………………………….… 35 2.3 Одиниці аналізу…….………………………………………………………….…. 36 РОЗДІЛ ІІІ Аналіз отриманих даних ……………………………………………... 38 ВИСНОВОК…………………………………………………………………….…….. 55 Список використаної літератури……………………………………………….… 60 Додатки…………………………………………………………………………….…. 71

Вступ В сучасному світі засоби масової інформації відіграють важливу роль у формуванні громадської думки. ЗМІ є посередником між владою та суспільством, що породжує двосторонню комунікацію між одними та іншими. В епоху технологій, Інтернет стає дедалі популярнішим, тому його використовують не лише заради спілкування, а й для оперативного поширення новин та безпосереднього спілкування зі споживачем. Тому засоби масової інформації перейшли на новий рівень – вони стали мультимедійними. Відтепер кожен користувач мережі може не тільки в один клік отримати порцію нової інформації, а й поділитися своєю думкою стосовно цього. Новітні медіа, або ж інтернет-видання, являють собою великий інформаційний ареал, на якому можна розмістити не лише публікації, а й відео чи звукозапис, що дає можливість новітнім медіа конкурувати із традиційними ЗМІ. Особливо активно інтернетвидання починають працювати в період суспільно-політичних процесів всередині країни, оскільки їх мобільність та оперативність дає змогу якнайшвидше розповсюджувати інформацію. Анексія Криму відіграла важливу роль не лише в історичній площині взаємозв’язків між Україною та Росією, а й в інформаційному просторі. Інтернетвидання намагалися якнайперше висвітлити цю події, розповісти про неї людям, при чому підкріплювати її коментарями експертів та статистичними даними. Це ще одна перевага новітніх ЗМІ на фоні традиційних. Актуальність даної роботи полягає у детальному вивченні такої медіа події, як анексія Криму в українському та російському інтернет-виданні. Оскільки тема анексії Криму розглядалася до цього лише в контексті публіцистичних статей чи

коротких новин, дане дослідження більш поглиблено вивчило всі фактори та особливості цієї події. Головна мета цього дослідження полягає у виявленні особливостей висвітлення новин в українських та російських інтернет-виданнях під час анексії Криму, а саме в період з 17 березня 2014 року по 25 травня 2015 року. Відповідно до мети дослідження було висунуто низку завдань, що були виконані в ході роботи: - визначення частоти вживання слів та словосполучень в українському та російському інтернет-виданні; - проаналізувати час та дати виходу публікацій в період анексії Криму; - виявити відмінність та схожість у написанні новин у двох інтернет-виданнях за заданими категоріями. Об’єктом даної роботи є публікації під час анексії Криму в українському та російському інтернет-виданні («ТСН.ua» та «Вєсті.ru»). Предметом дослідження є специфіка висвітлення новин в період анексії Криму. Перш ніж розпочати дослідження, ми висунули гіпотезу, в якій йдеться про те, що українське «ТСН.ua» та російське інтернет-видання «Вєсті.ru» по-різному висвітлюють

новинний

привід

анексія

Кримського

півостріву.

Вони

використовують різні методи написання публікацій, що може порушувати постулати Кодексу професійної журналістської етики. Джерельна база дослідження складається із публікацій, що були розміщенні на двох онлайн-ЗМІ в проміжку часу із 17 березня 2014 року по 25 травня 2014 року. Загалом було опрацьовано 95 новин із сайту «ТСН» та 510 публікацій із

«Вєсті.ru». Були досліджені всі публікації, що стосуються заданої теми, в тому числі в рубриці «Спецтема», «Читайте також» та перехід на гіперпосилання. Методологічною основою став кількісно-якісний контент аналіз. Цей метод дозволив дослідити частоту вживання слів та словосполучень на задану тему, а також проаналізувати основні характеристики висвітлення новин у двох онлайнЗМІ. Наукова новизна роботи доводиться тим, що в ході даного дослідження буде виявлено особливості висвітлення такого інформаційного явища, як анексія Криму, адже до цього досконально не було вивчено аспектів висвітлення цієї події в двох протилежних інтернет-виданнях. Практична новизна роботи лежить в застосуванні даних цього дослідження у роботах інших науковців, котрі будуть оцінювати якість та характеристики висвітлення новин в українських та російських онлайнових засобах масової інформації. Дана наукова робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. В першому розділі йдеться про інтернет-новину, особливості висвітлення новин, а також етичні норми при написанні статей. Другий розділ присвячений методологічній частині дослідження. В ньому було розглянуто основні принципи контент-аналізу, обрано вибірку дослідження та його одиниці, що дали змогу більш детальніше поглибитися у поставлені завдання. Третій розділ присвячений розгляду отриманих даних в ході аналізу публікацій із російського та українського онлайн-ЗМІ.

РОЗДІЛ І Огляд літератури 1.1 Поняття інтернет-журналістики та використання інтернет-новин Основним робочим матеріалом в журналістиці є новина. Існує багато версій тлумачення цього поняття, але, в основному, новину трактують як щось нове, що не було відоме раніше; повідомлення про те, що недавно сталось; публікації в ЗМІ про поточні або актуальні проблеми. [17] Формування новин залежить від того, для кого саме медійники створюють її. Залежно від того, в якому середовищі перебуває аудиторія – її потреби у сприйняті новин дещо видозмінюються. Зігфрід Вайшенберг у своїй роботі «Новинна журналістика» навів перелік регіонів, в яких новинність сприймається під різними кутами: «У країнах західного типу основою для роботи засобів масової інформації є інтерес громадськості; у країнах так званого третього світу критерії для добору новин визначаються цілями національного відродження та суспільного виховання; у соціалістичних країнах стосовно того, що становить інтерес.» [16] Згідно із цим переліком, можна припустити, що в різних країнах визначення новини як такої також різне. Новини використовують як в друкованих засобах масової інформації так і на телебаченні та радіо. Зі зростанням популярності Інтернет-мережі з’являється ще одна сфера для використання новини. Звідси випливає нове поняття «інтернетжурналістика». Нерідко її відносять до новітніх медіа, адже вона відмінна від тих друкованих медіа, теле- та радіомовлення, до яких звикли споживачі інформації. Тут прослідковується інший спосіб передавання новини. У старих засобах масової інформації використовувався метод «від одного до багатьох», що не давало можливості отримувати від цільової аудиторії зворотній зв’язок та коментарі. З появою новітніх медіа все змінилося й розповсюдження новин стало «від багатьох 6

для

багатьох».

[7]

Це

дало

можливість

спілкуватися

із

читачами,

прислуховуватись до їх порад та робити журналістику чистою від джинси, будьякої іншої комерції та не порушувати етичні норми. Заглиблюючись в історію виникнення нових медіа, випливає, що існувало дві школи, що по-різному тлумачили дане поняття. Перша з них – німецька школа, її послідовники трактували новітні медіа як явище, що «розширює перспективи спостереження за подіями і протиставляє «бетонному» стилю «об’єктивної журналістики», щось на кшталт професійного суб’єктивізму» [47, с.47]. На противагу цьому твердженню, американська школа висуває своє бачення нової журналістити. Їх принцип включає в себе перехід до «суспільних авторів». [63] Тобто, інтернет-журналістику можна відносити до новітніх медіа, адже вона містить в собі все те, що було описано вище. До неї належать всі інтернет-видання та

інтернет-газети.

Мережеві засоби

масової

інформації

створені задля

оперативного повідомлення та розповсюдження новин серед своїх читачів. Такі видання відрізняються від офлайнових ЗМІ ефективністю та швидкістю поширення повідомлень, та зворотнім зв’язком із аудиторією. В усьому іншому вони ідентичні. Існують три типи інтернет-видань: · Інтернет-версії друкованих чи електронних ЗМІ; · Інформаційні агенції в режимі онлайн; · Інтернет-видання як такі. Журналістом в цій сфері можна вважати як професійних медійників, що працюють в режимі онлайн, так і будь-якого користувача, що поділився новиною. Звідси випливає, що інтернет-новина – це мультимедійний об’єкт, що

розповсюджується за допомогою цифрових пристроїв. Вона є такою ж як новина на телебаченні чи в газеті, але має і суттєві відмінності: ●

при адаптації матеріалу для мережевого видання необхідно знижувати

обсяг тексту на 50%, в порівнянні з матеріалом в друкованому виданні; ● основне інформаційне навантаження повинне лягати на заголовки, перший і останній абзаци, а також на перші речення кожного абзацу; ● слід дотримуватися принципу: один абзац — одна закінчена думка; ● текст

необхідно

розбивати

на

окремі частини

використанням

підзаголовків; ● для виділення ключових пропозицій і абзаців слід використовувати виділення кольором або шрифтом для залучення уваги; ● варто передбачити вільний простір навколо тексту, що сприяє комфортному читанню; ● щоб забезпечити розбірливість матеріалу для читача – фон і текст повинні бути оформлені контрастними кольорами; ● значно краще сприймається текст з використанням рубаних шрифтів. [58] Перш ніж створювати інтернет-новину, потрібно вивчити свою цільову аудиторію, а саме її преференції, вікові та інші фактори, що, а також психологію сприйняття того чи іншого повідомлення. Наприклад, споживач інформації не буде читати текст, що перевищує 8-10 тисяч знаків, це відразу обмежує можливості журналіста передати в повному обсязі новини. На противагу цьому, інтернет-тексти виграють в плані швидкості – вони дають можливість читачам залишати свої коментарі, обговорювати матеріал з іншими користувачами. [58] Автор статті відразу може проаналізувати наскільки його доробок ефективний та актуальний серед читачів. Також інтернет-повідомлення більш оперативні, аніж 8

інші засоби масової інформації. Саме більшість читачів надають перевагу інтернет-виданням. Компанія «comScore» провела дослідження, внаслідок якого було виявлено найрейтинговіші європейські інтернет-видання. До цього списку ввійшли: онлайн версія Британської газети «Daily Mail», яку відвідало 17,2 мільйони читачів; британський «The Guardian»; французькі видання «Monde» та «Figaro». [55] Українські мережеві видання нічим не відрізняються від відомих світових засобів масової інформації такого формату, тільки кількість користувачів значно менша. Найпопулярнішими серед вітчизняних інтеренет-агенцій є «УНІАН», «УКРІНФОРМ», «ДІНАУ». Найчитабельнішими в Україні є «Українська правда», «Кореспондент», «Форум» ,«UAtoday» [46]. Інтернет-видання розрізняють також за направленістю та жанрами. На рисунку 1 видно, які існуть українські мережеві ЗМІ та на чому вони спеціалізуються. [58]

Процес переведення традиційних засобів масової комунікації в режим онлайн проходить в декілька етапів: 1.

друковані ЗМІ створюють

власні Інтернет-версії,

телекомпанії

розвивають офіційні сайти та впроваджують сервіси «Video-on-Demand» (відео на замовлення). 2.

Деякі друковані видання заявили про закриття паперових версій і

концентрації зусиль на розвитку Інтернет-проектів.

Телекомпанії випускають спеціальні програми для перегляду власних

новинних та інформаційних передач на IPhone, смартфонах (наприклад, телеканал «24» в Україні). 4.

Телекомпанії використовують онлайн-голосування для визначення

переможців та онлайн-відбір учасників телепроектів (наприклад, «Голос країни» на «1+1», «Х-фактор» на «СТБ»). [30] Інтернет-журналістика,

як

світова

так

українська,

залежать

від

оперативності та ефективності поширення новин. Вона є посередником між журналістом та громадськістю, що дає змогу вдосконалювати новітні медіа.

1.2 Основні етичні норми у висвітленні новин Перш ніж описувати будь-яку подію чи поширювати в маси новину, журналіст повинен зважати на етичний кодекс, в якому прописані норми та правила, які варто дотримуватися кожному, хто збирає, отримує, опрацьовує та поширює повідомлення. Ця низка правил допомагає не тільки журналістам висвітлювати події неупереджено, але споживачам інформації розрізняти своїх від чужих. Іванов стверджував, що журналіст повинен бути чесним не тільки перед собою, а й перед своєю аудиторією. Часто зустрічаються випадки, коли преса бере участь у «війні компроматів». Нехтуючи правдою та інтересами читачів, вони переходять на сторону власника чи замовника, що є грубим порушення в журналістиці. [35] Етичний кодекс поширюється на всі області засобів масової інформації, незважаючи на те, в якому режимі вони знаходяться чи до якого жанру належать. 11

Кожна новина, повідомлення, стаття, репортаж чи інший тип подання інформації мусить відповідати нормам етичного кодексу. В ідеалі, інформація, котра відхиляється від норм, не повинна виходити в маси, адже це може спричинити невдоволення у потенціальної аудиторії. Кодекс етики українського журналіста майже не відрізняється від етичних кодексів в інших країнах, таких як Великобританія та їх Кодекс ВВС. Сюди входять такі ключові правила: · Бути правдивим та неупередженим; ·

Подача збалансованої інформації;

· Ретельно перевіряти отриману інформацію; · Звертати увагу на візуальні матеріали; · Слідкувати за своєю мовною культурою; · Спростування неправдивої інформації; · Бути відповідальним за джерела інформації; · Інформаційні та аналітичні новини повинні бути відокремлені від реклами; ·

Плагіат несумісний із званням журналіста [8].

Не тільки ці показники залежать від того, чи правдива та об’єктивна інформація буде розповсюджуватися. Ключовим персонажем є сам журналіст, який бере безпосередню участь у обробці новини. Тому формат подачі інформації залежить не лише від редакційної політики, а й від індивідуальних преференцій журналіста. Інформаційне агентство Reuters висунуло список вимог, котрий повинен дотримуватися кожен журналіст: «Завжди бути точними; виправляти свої помилки відкрито; прагнути рівноваги та неупередженості; виявляти конфлікт інтересів; завжди підтримувати конфіденційність своїх джерел; захищати свої джерела від владних структур; не брати хабарів…» [5] 12

Це не повний перелік правил, котрі повинен дотримуватися журналіст при зборі та поширенні інформації, але вони є одними із найголовніших. Але, в період нестабільної ситуації в країні, економічної кризи та війни інтересів, багато журналістів нехтують правилами та нормами. Основна ціль таких медійників— заробляння грошей, а не просвітлення аудиторії. Однією із головних причин, чому журналісти нехтують всіма нормами кодексу — конфлікт інтересів. Це критична точка, яка змушує медійників стояти на перетині шляхів — писати об’єктивно чи прибутково. Як пише Джеремі Ігерс у своїй праці “Хороші новини, погані новини”, конфлікт інтересів на практиці зустрічається часто і, щоб його уникнути, журналіст повинен ігнорувати всі хабарі чи подарунки, котрі можуть поставити під загрозу авторитет журналіста та об’єктивність його праць. [1, с.44] Існує низка методів, за допомогою яких можна непомітно, але ефективно розповсюджувати неправдиву інформацію. Так, наприклад, розповсюдженим є метод «маски». Він має багато назви, але найбільш популярнішою завжди була «журналіст змінює професію». Такий спосіб отримання інформації був досить популярним у Радянському Союзі, хоча й зараз багато хто користується ним в якості журналістського розслідування. Хоча цей метод й можна використовувати задля отримання збалансованої інформації, але вона може тягнути за собою порушення етичних норм, адже інформація може розкривати суто особисті чи інтимні теми об’єкту. Нерідко бували випадки, коли такого роду метод доходив до судових клопотань по питанню порушення приватного життя. Плюс цього «маски» в тому, що журналіст має змогу безперешкодно потрапити в зону комфорту об’єкта та отримати бажану інформацію. Він добре працює в режимі розслідування соціально важливих питань, таких як корупція, відмивання грошей тощо. 13

Наступним

методом

фабрикування

інформації.

Воно

полягає

маніпулюванні громадською думкою за допомогою штучно створених рейтингів, повідомлень

тощо.

Новим

видом

порушення

Інтернеті

запуск

сфальсифікованих повідомлень нібито від інформаційних агентств. Це дає змогу розповсюджувати неправдиву інформацію набагато швидше й через авторитетні засоби масової інформації. Частіше за все такий метод називають пропагандою. Вона була завжди, й не перестане існувати ніколи. Це потужний механізм, який змушує маси думати так, як цього хочуть владні структури. Це, в першу чергу, заробляння грошей. У роботі Германа та Чомського вказано пять фільтрів пропаганди, за допомогою яких здійснюється вплив на ЗМІ. Майже всі великі корпорації засобів масової інформації належать одному власнику. Бувають випадки, коли цілі медіа-холдинги в руках однієї людини й вся інформація чітко контролюється й редагується так, як цього захоче власник. [42, с.4 ]Наступний крок

—

це

виявлення

фінансування.

Такий фільтр пропаганди можна

прослідкувати у роботі журналістів, котрі пишуть джинсу. Для читачів це може бути просто інформація, але вона кардинально впливає на сприйняття продукту. Адже, за теорією, продуктом є аудиторія ЗМІ, а клієнтом – рекламодавець. [42, с.4] Це стосується не лише друкованих ЗМІ, на телебаченні чи в Інтернеті розповсюджувати рекламу у своїх матеріалах журналістам набагато простіше. Як пишуть автори: «Реклама в статті або на телевізійній станції дасть додатковий дохід, щоб конкурувати більш ефективно просувати більш активно. Вона надає більшої товарної особливості програмам». [42,с.9] Третій фільтр, а саме доступ до джерел інформації, прослідковується майже у всіх засобах масової інформації, недивлячись на те чи підвласна комусь редакція чи громадського формату. Всі женуться за новою інформацією й застосовують 14

будь-які методи, щоб бути першими у її поширенні. Стосовно четвертого та п’ятого фільтру пропаганди, негативна критика чи чорни піар та антиідеологічний фільтр використовуються не так часто, як три перших, але вони є складовою вдалої моделі пропаганди. Одним із найпопулярніших методів — плагіат. За його використання журналіста карають осудом колег та притягується до суду. Порушення авторського права зустрічається в повсякденному житті не рідко. Плагіат, як метод поширення неправдивої інформації, прописаний у ст . 21 Закону України «Про авторське право й суміжні права» й за порушення накладається штраф. Але зараз багато журналістів нехтують цим витягом і вільно користуються плагіатом. Існує декілька підвидів даного методу: реплікація, рерайт та компіляція. Перший тип є переробкою вже готового матеріалу, «тиражування» матеріалу без дозволу автора. Іноді трапляються випадки, що займаючись реплікацією, журналіст не перевіряє інформацію, що призводить до поширення неправдивої інформації. Рерайтом та компіляцією називають переписування оригінального контенту на свій манер вказуючи або не вказуючи на авторство. [31] Маніпуляція інформацією також використовується як метод дезінформації. Компромат –дійовий спосіб, що поширюється в засобах масової інформації. Його використовують у поширенні інформації про політичних акторів. Суспільство повинно знати все про політиків, які безпосередньо стосується життя кожного. [66] Отже, методів розповсюдження інформації є безліч і правильний вибір робить редакція або сам журналіст. При чому варто пам’тати, що від обраного методу може залежати не лише спосіб отримання інформації, а й репутація журналіста або цілої редакції. 15

1.3. Особливості висвітлення новин в українських та російських Інтернет-виданнях Оскільки мережеві видання з кожним днем набирають обертів й публікація новин є невід’ємною складовою цього медіа, варто звернути увагу на особливості висвітлення подій у різних країнах. Українські та російські інтернет-видання майже не відрізняються один від одного із технічної точки зору, але кожен з них несе різне навантаження та вплив на свою аудиторію. Якщо брати до уваги кореспонденцію, яка розповсюджена в таких виданнях, то вітчизняні, в тому числі й російські новітні ЗМІ, дещо відрізняються від західних. Як стверджує Стебліна «Якщо розглядати погляди на кореспонденцію західних та вітчизняних (і російських) дослідників, то можна помітити такі суперечливі моменти: наші автори пропонують розглядати кореспонденцію аналітичну та інформаційну. Для західних дослідників такого поняття, як аналітична кореспонденція, не існує. Для них кореспонденція — це більш розлогі новини або просто «повідомлення», яке за обсягом більше за «новину». До того ж, подібні тексти не можуть містити коментарів, узагальнень та оцінок автора. У нас же оцінки автора, за спостереженням М. Василенко, можуть зустрічатися навіть у замітках: «на відміну від західних видань... в українських замітка має яскраво висвітлений авторський характер». [28] В процесі становлення української журналістики, редакції зустрілися із проблемою висвітлення правдивої інформації. З 2000 по 2004 рік журналістську діяльність починають контролювати «темники». Це поняття ототожнюють із політичною цензурою в засобах масової інформації. Воно виникло на фоні передвиборчої кампанії СДПУ(О) та блока Ющенка. Суть цього процесу заключався у створенні позитивного образу есдеків у споживачів інформації, а 16

голову «Нашої України» навпаки принизити. «Темник» виходив один раз на тиждень і над його текстами працювали політтехнологи партії СДПУ(О). Одним із учасників цього процесу був Марат Гельман, який був за національністю росіян, а це означає, що й на території Російської Федерації також використовували такий метод цензури. В уривку наведений приклад роботи «темників»: «Після чого там же він проведе брифінг для журналістів по цьому приводу. Інтерпретація: ВАЖЛИВО! ШИРОКО ВИСВІТЛЮВАТИ!!!

1) чого тільки немає в «Нашій

Україні». Цікаво, що було б, якщо б про це дізналися уже після виборів? 2) відновити тему «оточення Ющенка». [20] Після цього явища українське суспільство втратило довіру до засобів масової інформації через велику кількість неправдивою та неперевіреної інформації. Саме в цей період виникає потреба у застосуванні журналістської етики як інструмент боротьби із «темниками». Журналісти вийшли на демонстрації та протести, що дало змогу втілити в життя Етичний кодекс журналіста та була створена Комісія із Журналістської Етики. З початком Журналістської осені в 2002 році ситуація із питанням цензури кардинально змінилася. Відтепер поняття цензури висувається на перший план та журналісти вимагають вільного доступу до інформації та її поширення. У дослідженні прозорості медіа на міжнародному рівні, яке проводилося аби дізнати, в яких країнах найбільш розповсюджене явище підкупу журналістів. Основною умовою дослідження стали такі критерії: рівень професійної освіти, наявність формалізованих етичних стандартів, свобода слова та дотримання її, наявність антикорупційного законодавства тощо. В ході дослідження було виявлено, що Україна знаходиться на 19 позиції, а це говорить про її низький рівень прозорості журналістики. Як пише Анастасія Гринько у своїй статті «Гра за 17

гроші»:

(не)прозорість

медіа

Україні

та

світі»,

частішає

тиск

на

внутрішньоорганізаційному рівні, коли всередині медіаорганізації замовляє редакції теми й акценти власник або рекламний відділ. Це часто трапляєтьс в Україні. Самі журналісти такі випадки часто називають самоцензурою, втім, суть не змінюється. Різниця лише в тому, що все менше на ці рішення може вплинути сам журналіст або редактор. [71] Хоча відмінність у подачі інформації була присутня завжди, але читачі однієї та іншої країни не помічали цієї різниці або ж просто не звертали увагу. З настанням тяжкого положення у стосунках між двома вищенаведеними країнами, дедалі частіше почалися прослідковуватись важкі порушення етичного кодексу при описуванні новин, що проходили в той чи інший момент. Конфлікт інтересів та інформаційна війна змусили описувати одну й ту саму ситуацію з різних боків. З початку подій на Майдані новини в українських та російських ЗМІ кардинально відрізнялись. Так, блогер Андрій Архангельський провів контент-аналіз двох новинних каналів «Россия 24» та український «24» та підбив підсумок, що «коли слухаєш все це, розумієш, що в українському ефірі не вистачає якогось звичного для російського медіа елементу. Немає джерела люті, немає постійного механізму відтворення емоційного збудження. Основна омана російської пропаганди — що в Україні тільки про Росію і думають.» [38] Це доводить той факт, що російське та українське віщання кардинально відрізняється один від одного. Хоча інші засоби масової інформації також використовують тактику просування неправдивої інформації на фоні неоголошеної війни в України. Так, наприклад, російський блогер Дмітрій Ліщук опублікував запис на порталі PolitRussia, в якому розповів про дезінформацію та обвинувачення Росії в українських ЗМІ: «На сьогодні 18

українські ЗМІ штампують та передруковують фейки один одного з такою регулярністю, що виявити початок цього фейко-марафону дуже складно. Однак найпершим та гучним фейком, що став стартом для «марафону безумства» можна рахувати новину про оголошення Росією війни Україні.» [14] Звідси видно, що ніяка сфера засобів масової інформації не захищена від використання пропаганди та маніпуляцій. В інформаційній війні застосовуються будь-які методи аби переконати свою аудиторію в тій чи іншій неправдивій ситуації. Хоча, українські медіа намагаються протидіяти таким порушенням. Сайт Inforesist опублікував статтю з переліком найгучніших шейків, або дезінформації, серед російських ЗМІ:  Як

«Хунта»

економіку

піднімала:

торгівля

органами,

легалізація

проституції, бандерівці, що відбирають золото у росіян;  Дочка

голови СБУ пропонує екскурсію-сафарі в зону АТО всього за 500

доларів;  Жителька

Макіївки чудом врятувалась від «карателів» «верхом на танку» та

врятувала свою корову, що весь час плакала. [44] З цього уривку видно, що російські засоби масової інформації не перевіряють факти, оперують емоційно-забарвленою лексикою та гучними заголовками. Їхня ціль — викликати жалість до вигаданих або неперевірених потерпілих та змусити ненавидіти українських бійців із зони АТО. Це свідчить про те, що у вищенаведених матеріалах з боку російських журналістів була порушена Московська хартія журналістів, в якій вказано, що журналіст поивнен розуміти, що виконуючи свої професійні обов’язки, він проидіяти екстримізму та обмеження громадянських прав по будь-яким показникам: раса, вік, політична приналежність тощо. [10] 19

Оскільки, схожість між українськими та російськими видавництвами є, відмінності розкриваються у більшому об’ємі, коли наступає критична ситуація, так як у період неоголошеної війни між двома сусідніми державами. Не можна стверджувати, що всі українські видання дотримуються етичних норм, а російські нехтують ними. Існують як українські, так і російські фейкові сайти, що стабільно публікують неправдиву інформацію та яка швидко розповсюджується. Основні елементи, на котрі потрібно спиратися в розпізнанні правдивих новин — це великі та авторитетні видання чи канали, які повинні розповсюджувати правдиву інформацію.

1.4. Використання пропаганди та фейкових новин у ЗМІ Засоби масової інформації відіграють важливу роль у формуванні світогляду та прийняття рішень у суспільстві. Як відомо, більшість медіа-холдингів є приватною власністю, тому більша кількість засобів масової інформації піддається впливу цензури та пропаганди. Метод пропаганди використовується для того, щоб вкорінити у свідомість людей інформацію, яка не завжди може відповідати дійсності. Часто, для того, щоб переконати свою цільову аудиторію, ЗМІ вдаються до спотворення, перебільшення чи, взагалі, фабрикування новин. Дослідники Інституту аналізу пропаганди

виділи

основні пропагандистські

пристрої,

котрі найчастіше

використовуються у засобах масової інформації:  Ігри в слова. Маркування людей на хороших та поганих.  Використання евфемізмів, тобто заміни грубих та різких слів на більш спрощені та м’які. 20

 Перекладання, тобто використання символів та позначень, які надають позитивного значення речам.  Експерти, тобто залучення людей, які не є авторитетними в тому чи іншому питанні.  Використання поняття «простих людей» в контексті «всі так роблять.»  Маніпулювання емоціями, особливо страхом перед небезпекою. [2] Успішною робою над пропагандистським матеріалом можна вважати ту, котра наповнена експертними інтерв’ю чи просто у новині присутній один коментар. Як пише Роберт Чалдіні: «Для того, щоб впоратися з інформацією, ми повинні користуватися ярликами. Ми не маємо часу, енергії для обробки інформації; і замість цього ми повинні дуже часто використовують наші стереотипи, наші емпіричні правила, щоб класифікувати речі, виходячи з декількох ключових особливостей. Пропаганда включає в себе зміцнення громадських міфів і стереотипів, які так глибоко вкорінилися в культурі, що найчастіше важко розпізнати повідомлення як пропаганда». [3] Часто пропаганда використовується під час воєнного або передвоєнного стану. Вона використовується для того, щоб наблизитися до війни та змусити людей активно реагувати. Ті. хто розвиває негативний образ свого противника, намагається довести свою правоту, отримати підтримку у населення та переконати в тому, що їх позиція є правильною та оптимальною для всіх. На фоні цього дослідник Денні Шехтер виділив дванадцять критеріїв, котрі відповідають пропаганді під час війни:  Деконтекстуалізація насилля;  Дуалізація — скорочення сторін у конфлікті, тобто зменшення у матеріалі ключових гравців; 21

 Маніхейство — зображення однієї сторони в якості «доброго персонажу», а іншу — «поганого персонажу»;  Армагедон — в матеріалі розглядається виключно насилля без альтернатив його вирішення;  Зосередження уваги на окремих актів насильства, уникаючи при цьому структурні причини;  Плутанина: орієнтуються тільки на арені конфлікту, а не на причини і фактори, що впливають на насильство.  Виключаючи і опускаючи кількість загиблих людей, таким чином, не пояснюється, чому присутні акти помсти і спіралі насильства.  Відмова досліджувати причини ескалації і впливу ЗМІ на громадську думку та реакцію.  Відмова вивчат цілі за межами інтервентів, особливо великих держав.  Відмова вивчати мирні пропозиції і пропонувати альтернативні засоби досягнення миру.  Збиває з пантелику припинення вогню і переговори.  Опускають факт примирення. [45] Іншим видом маніпулювання інформацією є поняття фейк або качка. Фейкові новини означають неправдиву, напівправдиву або абсурдну інформацію, котру запускають в маси. Взагалі, такі новини мають безліч назв, тому в різних виданнях можна зустріти кардинально різні поняття, але суть одна й та сама. «Газетна качка — псевдоінформація, фальшива, вигадана сенсація, іноді явна брехня, очевидна своєю безглуздістю й неправдивістю. Газетна качка — ознака жовтої преси. Наявність газетної качки знижує авторитет видання й журналіста. Однак вона існувала й існує як засіб боротьби за увагу читачів, збільшення тиражу, а відтак і 22

прибутків.» [32]. Але фейкові новини не завжди несуть в собі лише негативне значення, вона спрямована задля привернення уваги аудиторії до суспільноважливої інформації, але в гумористичній чи сатиричній формі. Проблема полягає в тому, що споживачі інформації можуть не відмежовувати фейкові новини від оригінальної інформації, адже вона може бути настільки добре сфабрикована, що відмінності не прослідковується. Журналісти використовують «качку» не лише для того, щоб розповсюдити неправдиву інформацію, а й для того, щоб збільшити свою цільову аудиторію через сенсації, які є тими самими фейками. Для «качок» ідеальним ареалом для розповсюдження стала інтеренет-мережа, яка дає можливість поширення неправдивих новин із феноменальною швидкістю та більша кількість користувачів буде залучена. Саме тут можна не спростовувати новину, як прийнято в друкованих засобах масової інформації, поширювати не тільки текст повідомлення, а й підкріплювати її фотографіями чи відеоматеріалом, котрий фабрикується у спеціальних програмах. На фоні цього, виникло безліч фейкових інформаційних агенцій, які поширюють неправдиві новини в мережі. Одним із перших стала агенція The Onion, котра розповсюджувала сатиричну інформацію. Пізніше з’явилися подібні сайти, а саме: Kokqepa (Албанія), Frank (Канада), The Clinic (Чилі), Lehtilehti (magazine) (Фінляндія), Titanic (Німеччина), Faking News(Індія), The UnReal Times (Індія), The Phoenix (Ірландія), Academia Caţavencu(Румунія), Fognews (Росія), НОВОSТІ (Росія) El Jueves (Іспанія), Grönköpings Veckoblad (Швеція), Private Eye (Великобританія), The Daily Mash(Великобританія) JIGSNews (Бутан), Fake Malaysia News (Малайзія), Hollywood Leek (США), The Weekly World News (США), Njuz.net (Сербія), Le Canard Enchaine(Франція) та інші. [9] На основі цього, українські журналісти 23

створили сайт, котрий допомагає розпізнати неправдиву інформацію. Називається дана програма Stop Fake. Вона спрямована на знаходження фейкової інформації та її спростування. До цієї організації залучена велика кількість журналістів, що працює над викоріненням пропаганди та викривленої інформації. [13]

1.5. Анексія Криму Росією З 1990-х років безпосередньо Росія сприяла появі якнайменше чотирьох сепаратистських

етнічних

регіонів

Євразії:

самопроголошена

держава

Придністров’я в Молдові, Абхазія та Південна Осетія в Грузії, а також Нагорний Карбах на території Азербайджану. Вплив та втручання офіційної Москви створив так звані заморожені конфлікти у цих державах, в яких відкололися території. Ці території досі залишаються поза контролем центрального уряду і місцевої влади та зазнають російського впливу. Майже на всіх територіях колишнього Союзу Російська Федерація залишила свій слід, окрім України. З 2004 року, коли в Україні почалася Помаранчева революція, відбулися кардинальні зміни. Влада, яка була встановлена за період керування Кучмою, зруйнувалась, що призвело до погіршення стосунків між Україною та Росією. Його поплічники у Верховній Раді втрачали свої позиції та авторитет, але вже в 2010 ситуація змінилась на руку кремлівській владі. Дві сусідні країни почали активно співпрацювати одна з одною після виборів у 2010 році, коли на чолі країни став Віктор Янукович. Налагоджені контакти з Україною, давали змогу Кремлю контролювати економічні та політичні справи 24

країни. Лише восени 2014 року баланс порушується, адже Янукович відмовляється підписувати Погодження про асоціацією з ЄС, що спричинило вихід українського народу на мітинг. 30 листопада правоохоронні органи жорстоко розігнали мітинг студентів й це спонукало до нової хвилі мітингів та протестів, де вимагали відставки Януковича та зміни реформ. [70] На фоні цього Путін та його поплічники вводять на територію Автономної Республіки Крим своїх агентів, котрі повинні були інсценувати потрібну для російського телебачення картинку, проплачені проросійскі мітинг, та налаштувати місцевих жителів на агресивну поведінку. З 20 по 27 лютого проходять мітинги активістів руху «Євромайдан-Крим», котрі намагалися зупинити відділення півострова від материкової України. 26 лютого кримські татари вийшли на мітинг аби блокувати роботу кримської Ради та не дати прийняти рішення відділення півострову. [19] На наступний день російські бойовики захопили Раду Автономної Республіки. В наслідок цього, було проведено «позачергове засідання», на якому розглядалися питання пересування БТРів Російської Федерації на території Сімферополя та Ялти, а також незаконне назначення Сергія Аксьонова прем’єрміністром АР Криму. З березня починаються активні дії, що несуть за собою ввід російських військових на територію півострова. 4 березня так званні «зелені чоловічки» почали штурмувати українські воєнні бази. За цей місяць в Автономній Республіці Крим відбулися значні зміни, а саме: російські військові перегородили вихід в море Південній базі ВМФ України; прийняття рішення Ради АРК про приєднання Криму до РФ та назначення дати рефендуму;відбулася передача російської воєнної техніки на території Криму;замінування сільских полів; штурм 25

української прикордонної служби «Щолкіно»; кримські татари огранізовують відряди самооборони; Аксьонов повідомляє про організацію Озброєних сил півострова;

введення санкцій з боку США; «Укрзалізниця» заблокувало

бронювання білетів до Криму; викрадання українських військовослужбовців; в Севастополі затвердили російську мову офіціальною мовою; перехід на рублеву валюту; проведення референдуму вхід півострову до складу Росії. [26] Російська інтервенція територій Автономної республіки Крим була розпочата Російською Федерацією задля встановлення контролю на території півострова. Росія спочатку стверджувала, що військова присутність в Криму була необхідно для того, щоб захистити російських громадян від хаосу в Україні після повалення Януковича. Правління Кремля Росія вважало за необхідне рятувати їх від цільового переслідування з боку про-українських екстремістів. Останнім аргументом Російської Федерації є те, що анексія Криму була досягнута в ході демократичного референдуму, де понад 97% кримчан проголосували добровільно відокремитися від України і приєднання до Росії як суб'єкта федерації. Потрібно зазначити протягом цього голосування були порушені міжнародні правові стандарти, та і сам референдум був проведений під «дулами зброї» так званих «ввічливих людей». Всі свідчення, що 97,5% виборців віддали свій голос на рахунок відокремлення від України не точно відображає реальні результати. Такі недоліки, як 123% явки виборців в Севастополі підтверджує цю думку [74]. Окрім того за словами колишнього голови Меджилісу кримських татар Мустафи Джамільова громада кримських татар бойкотувала голосування [6].

Анексований Крим наразі перебуває у полі влади Російської Федерації й на фоні цього кремлівська влада влаштувала державне свято та роздавала медалі «За повернення Криму».

РОЗДІЛ ІІ Методологія дослідження В цьому розділі було розглянуто метод, котрий був використаний в дослідженні особливостей висвітлення

новин

під

час

анексії Криму в

українському та російському інтернет-виданні. Для якісного дослідження було обрано

кількісно-якісний

контент-аналіз,

щоб

прослідкувати

тенденції

висвітлення анексії Криму в двох інтернет-виданнях, які базуються на теленовинах, а саме «ТСН» та «Весті». В ході цього дослідження було проаналізовано публікації про вторгнення російських військ на територію півострова та подальші їхні дії, починаючи з 18 березня й, закінчуючи, 25 травня 2014 року.

2.1. Контент-аналіз Контент-аналіз — метод, котрий використовують для аналізу публікацій, відео-матеріалів тощо. Основоположником цього методу був Г. Лассвелл, він вважав, що головний принцип контент-аналізу полягає в розчленуванні певного масиву інформації, аби виокремити найдрібнішу одиницю аналізу. Ця одиниця повинна включати в себе якості цілого тексту, і, на підставі переваги тих чи інших тверджень виявити тенденцію розвитку. [23, с.117] В ході розвитку цього методу випливають інші дефініції цього поняття. Так, наприклад,

Л.Д.

Дергачова

визначила,

що

контент-аналіз

«метод

формалізованого спостереження і статистичних процедур при аналізі сукупностей текстів періодичних публікацій» [72]. Контент-аналіз,

як метод,

цікавив

багатьох соціологів,

тому немає

конкретного визначення. Для глибшого тлумачення даного методу нижче наведена таблиця, в котрій корокто описано тлумачення контент-аналізу [11] (Див. таблицю 1)

Таблиця 1

Основні етапи проведення контент-аналізу полягають в:  Спосетереженні, тобто опрацюванні великої кількості текстів, при цьому варто застосовувати соціологічні методи спостереження й не порушувати репрезентативність вибірки;  Структурування — розділення текстів по категоріям, яку виділив сам дослідник, сегментування їх чи виділення схожості в опрацьованих матеріалах; 29

 Формалізація — забезпечення однотипності структурування текстів;  Реформування, тобто поділ цілісних текстів чи виділення окремих елементів для наступного збору даних;  Аналіз — використання математичних формул та теорії ймовірності задля тлумачення текстів. [25] Основне завдання даного методу полягає в пошуку відповідей на гіпотези, котрі поставив перед собою дослідник/журналіст. В ході застосування контентаналізу можна знайти не лише відповіді на питання, а й виявити індикатори явища чи процесу, яке досліджується. Метою даного методу є формулювання ключових та концептуальних досліджень, також можна зафіксувати частоту використання чи вживання категорій, котрі досліджуються й проананлізувати їх. Московський лінгвіст Дрізде Т.М. висунула більш наближене визначення та функції контент-аналізу до даного дослідження. Вона стверджувала, що аналіз тексту повенен містити в собі інформаційно-цільовий підхід. Він розкриває рамки досліджуваних матеріалів, а саме відповідає на питання для кого був написаний матеріал, з яким мотивом та чому саме він був написаний, а вже після цього трьохкрокового процесу, можна визначати та досліджувати як ці мотиви реалізуються в життя. [4] Дослідник О.Ольсті виділив сім основних запитань, які можна виявити за допомогою контент-аналізу:  опис

тенденції (виявлення її на основі тексту); 30

 виявлення

взаємозв’язків між характеристиками і повідомленням тексту;

 оцінка

відповідності стандартам комунікації;

 аналіз

методів переконання(пропаганди);

 аналіз

стилю;

 виявлення

взаємозв’язків між характеристиками аудиторії і повідомлення,

що було підготовлено для неї;  опис

шаблонів комунікації. [59]

При дослідженні матеріалів в періодичній пресі важливо пам’ятати про два види інформації, яка може міститися у публікаціях, а саме: експліцитна (неприхована) і латентна (прихована). Перший тип інформації переважає передусім в аналітичних жанрах: замітці, кореспонденції, звіті, які найбільше насичені фактами. Другий — в синтетичних, передовсім у статтях, інтерв’ю. Саме статті особливо привертають інтерес читача, оскільки у них присутня латентна інформація, тобто мотиви і мета публікації, концепція автора і газети. [64] Тому варто зважати й розрізняти, з якою саме інформацією працює дослідник і використовувати до нього відповідний метод аналізу. Плюс даного методу дослідження полягає в тому, що в процесі дослідник може проаналізувати не окремі фрагменти матеріалів, а їх сукупність й побачити картину, котру вони складають разом. Звідси випливає, що об’єктом дослідження є окремі джерела інформації, а метою — отримання фактів. [18]

Типи контент-аналізу Метод контент-аналізу містить в собі різні підпити, що спрощують інтепретацію текстів чи інших матеріалів. Є ненаправлений та спрямований контент-аналіз — «пошук грунтується на гіпотезі, що деякі слова тексту, можуть бути репрезентативні по відношенню до всього тексту. Ці слова повинні часто зустрічатися в тексті і не носити функціонального характеру.Спрямований контент-аналіз

передбачає

попереднє

складання

переліку

понять,

що

конкретизують кожну окрему категорію» [36] Фронтальний та рейдовий контентаналіз, що орієнтований на формування максимально чіткого уявлення про досліджувані матеріали та інформаційний потік, з метою уявлення динаміки. Натомість рейдовий контент-аналіз орінтований на вирішення конкретних завдань, що поставив собі дослідник.[36] Але найчастіше дослідники у своїх працях використовують якісний або кількісний контент-аналіз. Нерідко ці два види поєднуються залдя глибшого вивчення проблеми, хоча самі по собі, вони є кардинально різними методами. В таблиці 2 коротко зображені ключові характеристики двох методів контент-аналізу [11]

Таблиця 2 Кількісний метод заключається в підрахунку слів чи словосполучень в заданих матеріалах чи текстах. Це числова оцінка яких-небудь компонентів в тексті, котрі були обрані дослідником/журналістом, що доповнюються якісними класифікаціями та виявлення тих чи інших структурних закономірностей. [43] Для роботи із цим методом використовують комп’ютерні програми, що з легкістю підраховують тількість заданих одиниць у великому масиві матеріалів. З отриманих даних можна визначити конкретну картину чи образ досліджуваної теми.

Основні етапи проведення кількісного контент-аналізу:  Визначення сукупності досліджуваних матеріалів;  Формування вибірки репрезентативної чи цільової;  Виявлення смислових одиниць в контент-аналізі (слова, словосполучення, фамілії та імена тощо);  Виділення одиниць підрахунку, вони можуть співпадати чи не співпадати зі смисловими одиницями;  Процедура підрахунку;  Інтерпретація отриманих даних. [62] Якісний метод використовується дедалі частіше, хоча він є більш суб’єктивним, адже залежить від гіпотез, що були висунуті дослідником. Це розумовий ланцюг, котрий побудований на логічних засадах журналіста. Цей метод повинен відповідати такі запитання: 33

 Що являє собою документ?  Хто його автор?  Яка мета створення документа?  Яка надійність самого документа?  Яка достовірність зафіксованих у ньому даних?  Яка дія (резонанс), реакція на документ?  Який оціночний зміст документа (характер, спрямованість)?  Які висновки можна зробити про факти, які є в документі? [73] Перед тим, як приступати до якісного контент-аналізу, варто пам’ятати, що спочатку формуються категорії та підкатегорії, на основі яких і буде проведенио даний метод. В категорії може входити будь-яка одиниця, котру дослідник буде вважати за потрібну досліджувати у матеоіалах. Це може бути категорія еконономіки, політична ситуація тощо. Основні етапи при проведенні якісного контент-аналізу:  Попередній огляд заданого тексту, тобто прочитати матеріали, виділити основні категорії, котрі зазначив собі дослідник, записати ідеї тощо;  Повторний огляд матеріалів. Ця процедура робиться для того, щоб не пропутити важливої інформації;  Кодування згідно категоріям;  Порівняння терій та гіпотез згідно досліджуваного тексту. [56] Дедалі частіше дослідники починають використовувати змішаний контентаналіз, за допомогою якого можна свої суб’єктивні гіпотези підтвердити цифрами. Це додає дослідженню більшої авторитетності та об’єктивності. 34

2.2 Вибірка В даному дослідженні було використано два інтернет-видання, що базуються на теленовинах, а саме «Телевізійна служба новин.ua» та російські «Вєсті.Ru». В цих виданнях було проаналізовано публікації в період анексії Криму в двох інтернет-виданнях. Ці два інтернет-видання було обрано на основі рейтингів відвідування сайтів на території України та Росії. За даними Bigmir.net, котрі демонструють результати квітня 2015 року, інтернет-видання «ТСН.ua» за тридцять днів відвідали 354 372 користувачі. У процентному співвідношені — це 19,65%. [54]. За рейтингами, які були проведені сайтом LiveInternet у 2015 році, «Вєсті.Ru» відвідало 1104 839 користувачів, а в процентному співвідношені —76 %. [60]. Це означає, що така відвідуваність є показовою, адже відповідно до рейтингу, ці інтернет-видання на базі теленовин займають перші місця серед аналогічних сайтів. В дослідженні були опрацьовані новини про анексію Криму, які були опубліковані на двох інтернет-ресурсах, починаючи із 18 березня 2015 року, та, закінчуючи, 25 травням 2015 року. Саме в цей період спостерігалась активність двох політичних сил, російської та української, на території півострову. Нижче наведені короткі відомості про два інтернет-видання, котрі були обрані для даного дослідження: 1)

«ТСН.ua» (http://tsn.ua/) — онлайн версія телевізійних новин «ТСН»

на телеканалі 1+1. Їх портал займається рерайтом, копірайтом новин, а також публікуються аналітичні статті. Це інформаційно-новинний ресурс. Слоган сайту

«ТСН вражає». Головний редактор — Уляна Кондратенко. Новини публікуються двома мовами — українською та російською. 2)

«Вєсті.ru» (http://www.vesti.ru/) — онлайнова версія телевізійних

новин «Вєсті» на російському телеканалі «Росія 1». Інформаційно-новинний портал. Статті пишуться на основі копірайтингу та рерайту, а також є аналітичні публікації. Головний редактор — Ніколай Єніколопов. Новини публікуються російською мовою.

2.3 Одиниці аналізу Одиницями аналізу можна вважати слово чи словосполучення, речення чи абзац, який дослідник поставив за мету виявити у даному тексті. Перед тим, як переходити до основного дослідження текстів, потрібно виокремити для себе ті фрагменти, які потрібно дослідити у тексті. Тому за одиницю аналізу було обрано новину (пост), який був опублікований на сайті. Одиницями підрахунку було виокремлено слова та словосполучення. котрі передавали ключових персон чи події, що були описані в повідомленнях. Також були виділені додаткові характеристики, а саме: час публікації та дата, задля детальнішого аналізу інтернет-новин. Тому ми виділили такі слова та словосполучення, що допомогли нам розкрити повністю досліджувану тему та спростувати чи підтвердити гіпотези, що були висунуті. Ці слова дотичні до нашої теми: «Росія», «Україна», «Референдум», «Путін», «економічна ситуація на території Криму», «військові», «Янукович», «Гітлер», «анексія Криму/відділення Криму/приєднання Криму», «санкції ЄС, США,НАТО », «кримські татари/кримчани». 36

Тому в досліджені були використані такі показники: ●

порядковий номер в таблиці;

●

назва онлайн-ресурси, з якого взята новина;

●

час та дата повідомлення;

●

основні одиниці аналізу тексту.

Такий

детальний

аналіз

дав

можливість

побачити,

які

слова

та

словосполучення, використовували російські та українські інтернет-видання й, спростувати та підтвердити гіпотези стосовно особливостей висвітлення новин у російських та українських інтернет-виданнях під час анексії Криму. Також ми мали змогу прослідкувати тенденцію вживання слів в двох онлайн-ресурсах, в якому порядку та в яий саме період, щоб зрозуміти чим саме оперувалися журналісти українського то російського інтернет-видання при нописанні та поширенні новин на своєму сайті.

РОЗДІЛ ІІІ Аналіз отриманих даних В цьому розділі міститься аналіз медіаподії, а саме анексії Криму Російською Федерацією, на основі кількісно-якісний контент-аналіз, за допомогою якого було встановлено особливості висвітлення новин у інтернет-виданнях «ТСН.ua» та «Вєсті.ru». Для контент-аналізу були обрані публікації на задану тему в період з 17 березня 2014 року по 25 травня 2014 року. Такий проміжок часу був обраний невипадково, оскільки 17 березня пройшов референдум, на якому було офіційно приєднано півострів до складу РФ. 25 травня 2014 року — вибори Президента України. Цей проміжок часу характерний тим, що в Україні не було легітимного президента. В цьому розділі наведені таблиця та графік, що показують кількість використаних слів, словосполучень чи речень у двох інтернет-виданнях, які були наведені в назвах та ліді публікацій. «ТСН.ua»- 95 новин При запиті “Крим” у пошуковій стрічці даного інтернет-видання було виявлено 34 публікації, які входять в проміжок часу з 17 березня 2014 по 25 травня 2014 року. Сюди також входять гіперпосилання та рубрика «Читайте також», які не ввійшли до основного пошуку. Вони також видавали потрібну для дослідження інформацію. В деяких новинах були відсутні слова запиту, але вони також стосуються теми, тому були додані до аналізу. Тому, в загальні сукупності, було отримано 95 публікацій, котрі проаналізовані нижче. 38

«Вєсті.ru» — 510 новин В загальному пошуку за запитом «Крым» було знайдено 14 публікацій. Сюди також входять гіперпосилання, та статі в рубриці «Читайте также», що стосуються даного дослідження. В рубриці «Спецтема» знаходиться 439 публікацій в даний проміжок часу. В таблиці, наведеній нижче, ми виділили основні слова, словосполучення та речення, котрі частіше за все зустрічалися у назвах та ліді публікацій. В даній таблиці наведений короткий перелік новин без указань дат та часу публікацій.

№

Ключові тези

"ТСН.ua"

"Вєсті.ru"

Росія (РФ)

Україна 2

Анексія Криму/ Відділення Криму/ Приєднання Криму 3

В.Путін 4

санкції ЄС, США, НАТО 5

кримські татари/кримчани

економічна криза/ екоміка Криму 7

Янукович 8

Референдум 9

Війська на території Криму 4

Гітлер

(див. Додаток 2)

Згідно даних, отриманих в ході кількісного контент-аналізу, видно, яку кількість слів, словосполучень та речень використовують два інтернет-видання.

Звідси видно, що найбільш використані слова у «ТСН.ua» та «Вєсті.ru» — це слова «Росія» та «Україна». При чому в російському інтернет-виданні «Росія» використовується майже в два рази частіше. Також часто вживали словосполучення «анексія Криму», «відділення Криму» та «приєднання Криму». Натомість, слова «Янукович» та «Гітлер» в українському інтернетвиданні використовується частіше, аніж в російському. Згідно дат та часу публікацій, які були проаналізовані, стало видно, що найбільше новин із даними словами та словосполученнями було написано в період з 17 по 23 березня 2014 року. Статистика із сайту «Вєсті.ru».(Див. рис.3)

Рисунок 3 Саме в цей період активно поширювали статті про проведення референдуму. При чому «ТСН» менше акцентує увагу на референдумі, ніж «Вєсті». Російське інтернет-видання описує відділення Криму в деталях, використовували дані, котрі були отримані в ході соціологічних досліджень. Тобто, вони одну й ту ж тему розписують в довгі статті, хоча суть цього повідомлення залишається незмінною. Перед проведенням кількісного контент-аналізу ми виділили декілька гіпотез. В ході даного дослідження вони були спростовані чи підтвердженні. Так, ми припустили, в українському інтернет-виданні будуть часто фігурувати слова «Росія», «Путін» та «санкції», адже ці одиниці аналізу безпосередньо стосуються анексії Криму. В російських «Вєстях.ru» увагу акцентують на Путіна та відділення Криму, натомість, вони уникають фрази «анексія Криму».

Також вони часто згадують українських політичних діячів, в тому числі експрезидента та його оппонентів.

Слова «санкції», «США, НАТО, ЄС» в інтернет-виданнях зустрічаються майже однакову кількість разів, при чому кількість публікацій у двох інтеренет порталах відрізняються. Можна заявити, що українське інтернет-видання схильне до більшого опису новин із санкціями та переліком організацій, котрі їх впроваджують, ніж російське видання, котре не приділило цьому належної уваги, хоча ця тема безпосередньо їх торкається. В ході кількісного контент-аналіз стало ясно, що російське видання взагалі уникає будь-яких порівнянь із президентом РФ. Натомість, українське інтернетвидання чотири рази порівняє Путіна з Гітлером і це порівняння було не в аналітичній статті, а в стандартній новині. Слово «референдум» викликало великий дисонанс в досліджені, оскільки основний масив інформації в двох інтернет-виданнях присвячений саме цій темі. Однак, в ході дослідження було виявлено, що лише тричі воно використовується в «ТСН.ua» та вісім разів у «Вєсті.ru». Це пов’язано з тим, що кожен інофрмаційний портал

використовував

спостерігається

різні

використання

тлумачення слів

цього

слова.

«приєднання»,

Найбільше

«від’єднання»,

разів тобто

викоритовуються більш емоційно-забарвлені слова. Словосполучення «військові на території півострову» було знайдено 4 рази в «ТСН.ua» та 12 разів на «Вєсті.ru». При чому, в українському виданні акцентується увага на російських військових, а в російському навпаки, всі 12 43

публікацій,

де

зустрічаються

ці

слова,

виключно

про

українських

військовослужбовців. Отже, в ході даного дослідження було виявлено, що основні слова, котрі фігурують в двох інтернет-виданнях — це «Україна», «Росія», «Путін» та «анексія Криму/приєднання півсотрову». При чому використання інших слів, заданих дослідженням, показали, що російське інтернет-видання мало уваги приділяє важливим для їхньої країни питань. На фоні цього, про анексію Криму вони пишуть набагато більше, аніж «ТСН.ua». Так само, публікації про військових зутрічаються частіше в російському інормаційному порталі, але в ньому йдеть про присутність українських військ на території півострову, а в українському інтернетвиданні, навпаки, пишеться виключно про російських військовослужбовців.

Аналіз даних якісного контент-аналізу В ході цього дослідження були проаналізовані всі публікації, що були розміщені в період з 17 березня 2014 по 25 травня 2014 року. За одиниці дослідження були взяті назви статей та їх ліди. Була проаналізована кожна новина в двох інтернет-виданнях й стало видно, що стиль написання новин у «ТСН.ua» та «Вєсті.ru» різняться. Вони приділяють увагу різним подіям, використовують різну термінологію для опису одного й того ж явища. Для того, щоб повністю розкрити питання особливостей висвітлення новин у двох інтернет-виданнях, ми почали із «ТСН.ua» ми проаналізували всі матеріали за заданий період та виділили ключові слова та фрази, що змогли показати стиль 44

написання новин. Для глибшого та якіснішого дослідження ми розділили одиниці аналізу в категорії. Всього було виділено три категорії, а саме:, воєнні справи, емоційно-забарвлені заголовки, політична та економічна ситуація на півострові.

Категорія 1. Військова справа Перше, на що ми звернули увагу — це використання слів, котрі не дають конкретного пояснення про кого йдеться мова, але в контексті стає зрозумілим, що говориться про російських військових: «Сепаратисти Верховної Ради Криму оголосили незалежність півострова» [29]; «Зниклих у Криму автомайданівців та кінооператорів тримають у заручниках окупанти» [69]; «Кримські сепаратисти виганяють жінок та дітей прикордонників просто на вулицю.» [57]; «Перший канал» випустив сепаратистський сюжет.» [61]; «Сепаратисти вже просять кримських татар піти із захоплених територій» [34]. Тобто публікації на «ТСН.ua» не вказують конкретного, кого саме вони називають «сепаратистами», але такі заголовки говорять самі за себе. Таким чином, український інтернет-портал не звинувачує напряму російських військових в окупації кримських територій, але вони натякають на це. При цьому словосполучення « російські військові» фігурують в два рази менше, аніж термін «сепаратисти» та «окупанти». Це можна пояснити тим, що напряму звинувачувати сторону Росії українське видання не може, оскільки не лише російські військові окуповували території Криму. В цей період ввійшов термін «зелені чоловічки» або «ввічливі люди», котрі були без позначень із якої вони країни чи якої національності. В контексті категорії «військова справа» можна стверджувати, що українське інтернет-видання розкриває проблему лише із однієї сторони, а саме ілюструє поведінку російських 45

військових на території окупованого Криму. На це вказує частота публікації новин на сайті. Хоча вони також не оминають й українських військових, висвітлюючи їхні дії відповідь на дії сепаратистів. В даному випадку, висвітлюються дві сторони конфлікту, але в різному контексті, в різному часовому проміжку та в різних повідомленнях. Тобто, можна стверджувати, що в категорії «військова справа» не було дотримано балансу з боку українського онлайн-ресурсу «ТСН.ua», оскільки в повідомленнях не прослідковується дотримання балансу двох точок зору, а саме висвітлення дій сепаратистів та українських військових.

Категорія 2 : емоційно-забарвлені заголовки В цій категорії ми мали на меті прослідкувати, чи використовує українське інтернет-видання слова та словосполучення, котрі можуть претендувати на неновинний формат. В публікація «ТСН.ua» прослідковується тенденція до емоційно-забарвлених заголовків та лідів, що підвищують читабельність тексту, але не є повністю новинними. «Канада підтримала сміливість українців та засудила брутальну окупацію Криму Путіним» [33]; «Канада не визнала псевдореферендум в Криму і вимагає санкцій для Росії» [68]; «Уряд країни заявив про невизнання результатів так званого «референдуму» в АРК.» [68]; «Путін «стаханівськими» методами намагається прискорити від'єднання півострова від України.» [65]; «Соцмережі жваво відреагували на референдум у Криму: Вова! *б твою мать! Чому не 99,9%» [39]. Такі заголовки можуть мати місце, але вони не є професійними, адже тут прослідковується сатиричність, тим паче, що це не аналітичні статті, а прості новинні повідомлення, котрі повинні просто констатувати факти. Ми не виключаємо такі заголовки та ліди із нашого 46

дослідження, оскільки вони так само несуть інформаційне повідомлення. З іншого боку, такі заголовки та ліди в більшій мірі є цитатами, а не прямими думками журналістві українського онлайн-ресурсу, тому такий прийом є допустимим та адекватним. На українсько інтернет-порталі видно, що новини публікувалися оперативно, як тільки журналісти дізнавалися факти про подію. Так, починаючи із референдуму, й до президентських виборів журналісти «ТСН.ua» публікували новини з інтервалом в 15-20 хвилин. При чому вони опубліковували інформацію, яка не висвітлювала лише одну сторону конфлікту. В цей період журналісти «ТСН.ua» намагалися розказати про всі події на півострові, тобто вони не ауцентували увагу на одній теми, а показували картинку загалом, що дає нам право

вважати,

що

це

інтернет-видання

намагається

дотримуватися

журналістської етики й не бути однобоким.

Категорія 3: економічна та політична ситуація Ця категорія включає в себе всі повідомлення, котрі безпосередньо стосувалися економічної та політичної ситуації в Криму. Ми намагалися прослідкувати тенденцію згадування національних меншин, життя кримчан під час та після окупації, а також прослідкувати, яких саме персоналій частіше за все згадує українське інтернет-видання у своїх повідомленнях та з чим це може бути пов’язано.

Ми

виявили,

що

українські

журналісти

«ТСН»

намагалися

притримуватися етичних норм, тому що вони не ображали російськомовне населення, а розглядали їх як український народ, також вони неоднократно 47

згадували про корінних кримських татар: «Кримчанам доведеться платити за наклеп і буде складніше здати житло» [12]. Це говорить про те, що українські журналісти зацікавлені в тому, щоб якумога ширше показати ситуацію, котра склалася на території Криму, без будь-яких стереотипів чи упередженого ставлення. Також в українському інтернет-виданні можна спостерігати збалансованість у подачі новин. Тут висвітлюється не лише українська політична та економічна ситуація, вони також пишуть про ситуацію в Росії. «Анексія Криму неприємно вдарила по німецькому бізнесу в Росії.» [75] Тобто, «ТСН.ua» не намагається зобразити Росію як потенційного ворога, хоча у новинних повідомленнях ми побачили, що журналісти можуть на це натякати. Вони ще й показують негативну ситуація, котра склалася на території Російської Федерації в наслідок цього конфлікту. Тобто вони служать інтересам не лише українського народу, а й російсього, котрий не підтримував конфлікт в Криму. Після дослідження публікацій на «ТСН.ua» стало зрозумілим, що цей засіб масової інформації не

піддаються

тиску владних структур,

в них не

прослідковується проплачена інформація чи джинса. А це означає, що журналісти висвітлюють інформацію збалансовано та об’єктивно. Також вони намагаються бути різноплановими, що підвищує коефіціент довіри у аудиторій. Наступним

кроком

дослідження

—

було

проаналізувати

публікації

російського інтернет-видання «Вєсті.ru». Перше, що ми помітили, це неправильне граматичне побудування речень, тобто російське інтернет-видання використовує зворот «на Украине». Більша 48

половина публікацій було написано саме з таким обертом. З 1993 року Уряд України затвердив використання прийменника «на» зі словом «Україна», «щоб лінгвістично також підтверджувався суверенний статус держави». [53] «Вєсті.ru» неодноразово вживають не правильний зворот, тобто вони не вірять у незалежність та суверенність нашої країни. «Лидеры также рассмотрели возможность направления на Украину миссии ОБСЕ.» [22], «Из Крыма на Украину теперь можно попасть беспрепятственно — работа пунктов пропуска восстановлена.» [22] Така граматична помилка зустрічається майже в усіх матеріалах, що стосувалися України. Можна сказати, що російські журналісти дотримуються старих правил у граматиці, що не є професійним, адже журналіст мусить бути не лише об’єктивним, а й грамотним, адже від цього залежить рейтинг журналіста та його рентабельність.

Категорія 1: емоційно-забарвлені заголовки Російське

інтернет-видання

так

само,

як

українське,

намагається

маніпулювати емоційно-забарвленими заголовками: «Дальний Восток и Крым братья навек» [27]. В цьому випадку російські журналісти використали зворот «брати навіки», що саме по собі несе позитивне значення й налаштовує читачів на негативне ставлення до тих, хто не є мешканцями «Далекого Сходу» та «Криму». «За российскими паспортами в Севастополе выстраиваются очереди» [24]. Тут прослідковується гіперболізація реальності та використання перебільшень, що, в свою чергу, налаштовує читача вірити даній інформації. Такі гучні назви працюють самі на себе, а це означає, що дана інформація буде прочитаною першочергово. Стоїть питання, чи якісна інформація розміщена в цьому 49

повідомленні. На основі таких заголовків та лідів можна вкорінювати будь –яку інформацію, в тому числі недостовірну. Отже, перша категорія нашого дослідження показала, що обидва інтернетвидання користуються способом привернення уваги споживачів інформації, як емоціне забарвлення. Можна стверджувати, що такий прийом дозволяється у використанні, але в новинному форматі такий метод не є допустимим, тому можна вважати, що це є певним порушенням етичного кодексу.

Категорія 2: економічна та політична ситуація Також

ми

помітили,

що

російське

інтернет-видання

використовує

словосполучення «анексія Криму» дуже рідко, натомість, в більшость публікацій фігурують такі висловлювання: «Договор о присоединении Крыма поступил на проверку в Конституционный суд» [15], «В честь воссоединения с Крымом заседание Госдумы началось с гимна» [40], «Крым в составе России: первоочередные задачи» [52], «Путин предложил одобрить закон о включении Крыма в состав России» [48]. Тобто, «Вєсті.ru» намагалися уникати слова «анексії», тому стає зрозумілим, що російський засіб масової інформації повністю підтримував цей процес та намагався переконати в цьому своїх читачів. У «Вести.ru» журналісти не

використовують таких гучних виразів,

як

українському інтернет-виданні, а саме: «сепаратисти», «окупанти», «анексія». Вони зображають анексію Криму як позитивний акт, котрий відбувся за згоди більшості жителів півострову. Тому в даному онлайн-ресурсі дедалі частіше можна зустріти словосполучення «приєднання/від’єднання Криму», адже поняття «анексія» несе в собі негативне значення, що не є припустимим. Тобто тут 50

спостерігається тенденція до висвітлення новин, які вигідні для російської влади, оскільки, при аналізі матеріалів ми не побачили того балансу в новині, котра повинна була біти. Всі новини однобокі, які висвітлюють подію лише з одного боку. Звідси видно, що для російського інтернет-видання «Вєсті.ru» неприпустимо використовувати слово «анексія», тому майже в усіх повідомленнях вони замінюють ці слова на більш позитивні та такі, які висвітлюють події в позитивному світлі, не дотримуючись балансу. Журналісти «Вєсті.ru», так само, як і українські журналісти оперативно поширювали інформацію на своєму сайті. Хоча велику увагу вони приділяли саме відділенню Криму від материкової України. Вони використовували статистику, коментарі експертів та повторювали один і той самий матеріал по декілька разів: «Обработано 50 процентов бюллетеней: 95,5 % крымчан - за присоединение к России», «За присоединение к России на референдуме в Крыму высказались 1 миллион 233 тысяч 2 человека – это 96,77% от всех проголосовавших.» [49]. Використання експертних інтерв’ю, оперувати цифрами, особливо якщо це велика сума — коефіціент довіри в аудиторії відразу росте. Хоча споживачі інформації можуть забувати про те, що такого роду інформацію можна з легкістю сфальсифікувати або взагалі вигадати, що, в першу чергу, показує непрофесійність будь-якогожурналіста, а по-друге, втрачає авторитетність серед читачів. В даному випадку видно, що «Вєсті.ru» акцентують увагу виключно на успішність проведення референдуму, адже вони не демонструють лише одну сторону, не акцентуючи увагу на проблемні моменти прийняття Криму до РФ, при чому публікують статистику, котра може претендувати на об’єктивну та правдиву. Російські журналісти не приділяють потрібної уваги корінному населенню, тобто кримським татарам — вони публікували статті про покращення життя 51

кримчан загалом: «Крымских ветеранов не сломили немецкий газ и украинское забвение», «Оставить себе украинское гражданство пожелали лишь шесть жителей Крыма» [41], а згадка про кримських татар зовсім маленька, приблизно 34 публікації за весь період. Це означає, що російські журналісти не зацікавлені описувати ситуацію, котра склалася на території Криму внаслідок анексії півострову. Вся увага приділяється успішності прийнятя референдуму. Також публікувалися тільки ті новини, котрі висвітлювали позитивні наслідки в ході прийняття Криму «на батьківщину». Окрім опублікування експертної думки та величезних цифр, російські журналісти не змогли об’єктивно висвітлити основну подію. В ході якісного контент-аналізу було виявлено, що російські журналісти намагають пропагувати культ Путіна та висвітлювати всі дії російської влади виключно в позитивному світлі: «Премьер Крыма поблагодарил россиян за поддержку», «У Госдумы стоят пикеты против депутатов, не поддержавших воссоединение с Крымом», «В Думу внесен проект закона о создании в Крыму пятой игорной зоны» [50]. За період з 17 березня 2014 року по 25 травня 2014 року не було виявлено жодної статті, котра б позитивно висвітлювала дії української влади. Прослідковувалися публікації, що вказували на не правомірні дії українських

військових

на

території

Криму:

«Украинские

пограничники

заблокировали выезд из Крыма», [51] «Командующий ВМС Украины временно задержан» [37] Тобто в кожному повідомленні висвітлюється виключно позитивні дії російської влади. З публікацій, що ми обрали, видно, що більшість публікацій на «Вєсті.ru» зображають новини, котрі потрібні для владних структур Російської Федерації. Висвітлюються події, які зображабть виключно позитивну сторону анексії Криму,як для Росії, так і для самого півострову та його населення. Ми 52

також виділили статті, котрі опису.ть економічну ситуація в Криму в найкращому світлі, неначе там нічого й не відбулося, а зміни на півострові лише на краще. Цей висновок підтверджується публікаціями, а саме: «Крымские медики получили доступ к современной технике» [75], «Крым составит конкуренцию Турции и Египту» [75]. Тобто із цих заголовків видно, що від’єнання, або окупація Криму, як про це пише українське інтернет-видання «ТСН.ua», найкращим чином вплинуло на життєдіяльність півострову та самих кримчан. Ми помітили, що публікацій стосовно економічної кризи в Криму майже не має, або, якщо і є, то в них відчувається доля сарказму. Тобто, це означає, що не російські владні структури, не самі російські журналісти не вірять в присутність економчної кризи на території окупованої території. Ця категорія дала нам відповідь на питання, як саме зображається економічна криза на території Криму в двох інтернет-виданнях. Ми побачили, що «ТСН.ua» намагалася зобразити кризу, яка склалася на півострові, а «Вєсті.ru» висвітлювали покаращення, при чому вони використовували прийоми порівняння із іншими країнами, яки не стикалися із кризою, чи,навпаки активно піднялися з кризи.

Категорія 3: військова справа Після аналізу матеріалів, котрі ми обрали для категорії військова справа, можна стверджувати, що російське інтернет-видання намагалося зобразити українських військових, як негативного персонажу даного конфлікту. Тобто, в більшості статей на цю тему, українські військовослужбовці зображені або в якості полоненних, котрі порушують порядок на території окупованого Криму, або вони зображувалися в якості агресора, котрі спустошують вже прийняті 53

Російською Федерацією землі Криму. Також, з публікацій можна побачити, що російське онлайн-ЗМІ намагається зобразити українських військовослужбовців в негативному світлі, тобто пишуть новини такого роду: «Украинские пограничники заблокировали выезд из Крыма» [74]. Натомість, російські військовослужбовці зображуються у позитивному світлі, як миротворці, що намагаються врятувати пригноблених кримчан та російськомовне населення півострову; вони не намагаються загострити конфікт із сусідніми державами, в тому числі й з Україною, а також, російські військові не присвоюють собі українську техніку та персонал: «Украинцам отдадут оставшиеся в Крыму старые БТРы и танки» [78], «Военные помогают спасать Крым от засухи» [79]. Такого роду публікації переважають в контенті російського інтернет-видання. Отже, порівнявши два різні інтернет-видання, котрі висвітлювали одну й ту саму тему, можна сказати, що у кожного з них свої особливості висвітлення новин. При чому українське онлайн-ЗМІ намагалося акцентувати увагу на критичності ситуації, котра склалася на території Криму, а російське навпаки, зображувало позитивні наслідки від’єднання півостору від материкової України. Така тенденція прослідковується в усіх категоріях, які були виділені на початку даного дослідження. В категорії «військова справа», українське та російське інтернет-видання по різному висвітлюють діяльність військових на території Криму. Згідно якісно-кількісного контент аналізу ми змогли побачити, що два онлайн-ресурси висвітлюють одні й ті самі новини, але з відмінними особливостями.

Висновки Головною метою даного дослідження

було

виявлення

особливостей

висвітлення новин в українських та російських інтернет-виданнях під час анексії Криму, а саме в період з 17 березня 2014 року по 25 травня 2015 року. З огляду на те, що в дослідженні було використано два типи контент-аналізу, а саме якісний та кількісний, це дало змогу глибше дослідити обрану тему. Ми змогли виділити не лише кількість слів та словосполучень, які були вживані за період із 17 березня 2014 року по 25 травня 2014 року, а й зробили аналіз, посилаючись на етичний кодекс журналіста, що дало змогу зобразати особливості висвітлення новин в українських та російських онлайнових засобах масової інформації. В ході дослідження ми виявили, що найчастіше в публікація на тему анексії Криму

зустрічаються

слова

«Україна»,

«Росія»

«Путін»,

«санкції»

та

«анексія/відділення Криму». Перд тим, як приступати до дослідження, ми виділили гіпотези, котрі в ході аналізу отриманих даних, ми змогли спростувати чи підтвердити. Ключова гіпотеза кількісного контент-аналізу заключалась в тому, щоб дізнатися, з якою частотою зустрічаються вищенаведені слова та словосполучення в двох інтернет-виданнях. Ці слова та словосполучення фігурують найчастіше, хоча використовуються в різному контексті. При чому «ТСН.ua» вусіх публікаціях вживає словосполучення «анексія Криму», натоміть, «Вєсті.ru» надають перевагу «відділенню/приєднанню півострова». Інші слова, котрі були зазначені в дослідженні, зустрічаються дедалі рідше, а це означає, що тема кримських татар, військовослужбовців на території півострову те економічна криза менш важливі теми для розгляду. Стало зрозумілим, що в українському 55

інтернет-виданні частіше зустрічаються слова «Росія», а не «Україна», а це означає, що гіпотеза підтвердилася, оскільки ми мали на меті довести, що Росія, як об’єкт, а саме як агресор, в «ТСН.ua» з’являється частіше, ніж слово «Україна». Натомість, другу гіпотезу, стосовно частоти вживання слова «Україна» в російському онлайн-ресурсі, ми спростували, тому що виявилось, що в цьому випадку також частіше фігурувала Росія. Аналіз також показав, що найактивніше український та російський інтернетпортал розміщали публікації 17 березня, коли пройшов референдум, при чому «Вєсті.ru» висвітлювали референдум, як позитивне явище для Криму і Російської Федерації, а «ТСН.ua», навпаки, показував на негативні наслідки цього референдуму. Тобто для російських журналістів та для їх аудиторії проведення референдуму та анексія Криму принесла для півострову підвищення економічного стану, процвітання тощо. Натомість українські журналісти акцентували увагу виключно на негативних наслідках відділення Криму та економічній Кризі. З цього можна зробити висновок, що два інтернет-видання подають інформацію не збалансовано, оскільки вони однобоко зображують новини. З іншого боку, можна стверджувати, що хтось із двох онлайн-ресурсів поширює неправдиву інформцію, яка суперечить реальності. Після дослідження публікацій на «ТСН.ua» стало зрозумілим, що цей засіб масової інформації не

піддаються

тиску владних структур,

в них не

Згідно дат та часу публікаціїї новин стало зрозумілим, що обидва інтернетвидання намагаються оперативно розповсюджувати інформацію, але «Вєсті.ru» акцентували увагу лише на рефурндумі, не звертаючи уваги на інші проблеми, котрі він визвав, натомість, «ТСН.ua» писав не лише про референдум, а про події, що виникли паралельно із цією подією. Проаналізувавши всі публікації про анексії Криму за період з 17 березня 2014 року по 25 травня 2014 року, стало зрозуміло, що два інтернет-видання використовують різні методики задля опису новин та привернення увагу своєї аудиторії. Отже, проаналізувавши два інтернет-видання, а саме «ТСН.ua» та «Вєсті.ru», стало зрозумілим, що ці два інформаційні портали по-різному висвітлюють події, які відбувалися на території півострову Криму в період з 17 березня 2014 року по 25 травня 2014 року. Хоча кожне інтернет-видання застосовує різні методи задля висвітлення новин, спільне в їхній роботі також прослідковувалось — використання емоційно-забарвлених заголовків та лідів. Як українські, так і російські журналісти таким чином намагалися привернути увагу до своїх матеріалів цим методом. На фоні цього, все інше у них відрізняється, адже російські журналісти схильні до висвітлення новин, котрі розкривають події виключно із вигідного боку для російських політиків та самого президента. Вони також використовували статистику, яка є авторитетною у написанні будь-якої статті, чого не прослідковується в українському інформаційному порталі. Натомість, наші журналісти не розпорошувалися на одній події, тобто проведення референдума, але вони публікували думки авторитетних людей, а також охоплювали події, які були цікаві українському читачу, тобто вони також

висвітлювали ситуацію з кримськими татарами, чого не прослідковувалось в російському інтернет-виданні. Особливості висвітлення новин також полягає і в тому, що «ТСН.ua» писали новини, які не були прив’язані до політики, натомість, «Вєсті.ru» майже в кожній публікації посилалися на того чи іншого російського політика чи президента РФ. А це означає, що вони порушили один із постулатів Кодексу професійної журналістської етики. Також ми помітили, що в двох інтернет-виданнях фігурували такі персоналії, як Янукович та Тимошенко, при чому український інформаційний портал присвятив чотири публікації нелегітимному президенту, але ні слова не написали про Тимошенко, а в російському навпаки, було опубліковано три новини про Тимошенко, й один раз в тексті був зазначений Віктор Янукович. Оскільки, в період, який був заданий в дослідженні, фігура екс-президента важливіша, ніж Юлії Тимошенко, новинні пріоритети в російському інтернет-виданні поставлені некоректно. При порівнянні двох інтернет-видань, ми зробили висновки, що вони відрізняються один від одного не лише особливостями висвітлення новин, а й самим контентом. Можна сказати, що ці два онлайн-ресурси намагаються оперативно сповіщати свою аудиторію стосовно подій, що відбуваються на території Криму, але кожне видання робить це порізному. За допомогою двох типів контент-аналізу, ми зрозуміли, що не українське, й не російське інтернетвидання не може претендувати на звання «ідеального засобу масової інформації», оскільки ми помітили багато порушенб етичного кодексу журналіста в обох інтернет-ресурсах.

Оскільки ми зосереджувалися на дослідженні особливостей висвітлення новин під час анексії Криму, то можна стверджувати, що особливості явні. Хоча є і спільна риса, а саме використання загаловків, котрі є кричущими, іноді навіть неприпустимими. При чому, на початку дослідження ми ставили за мету прослідкувати,

наскільки

кардинально

відрізняється

написання

новин

російських «Вєсті.ru» від українського «ТСН.ua». В ході дослідження матеріалів, що були задані для дослідження, ми дійшли висновку, що « Вєсті.ru» зображають новини в дещо іншому руслі, аніж українські «ТСН.ua».

Список використаної літератури

Chomsky & Herman (2010). A propaganda model. In Manufacturing

Consent: The political economy of mass media.,— p.4, p.9 2.

Cialdini,

Robert.

Influence:

Science

and

Practice.

New

York:

HarperCollins, 1993.,р.6 3.

Danny Schechter, Covering Violence: How Should Media Handle

Conflict?, July 18, 2001, — р.25 4.

Holsti O.R. Content analysis for the social sciences and humanities. -

Reading, Mass, etc., 1969.Holsti O.R. Content analysis for the social sciences and humanities.

Reading,

Mass,

etc.,

1969.р.

114,

—

Режим

доступу:http://www.lnu.edu.ua/faculty/jur/publications/visnyk30/Visnyk%2030_P1_06 _Semotiuk.pdf 5.

Jeremy Iggers Ronald V. Bettig Good News, Bаd News: Journalism Ethics

and the Public interest, Copyrighting Culture: The Political Economy oflntellecttlnl Property,1998? — p.44. 6.

Lasswell, Harold (1948). Bryson, L., ed. The Structure and Function of

Communication in Society. The Communication of Ideas. New York: Institute for Religious and Social Studies. p. 117. 7.

Manovich L. The Language of New Media / Lev Manovich — Cambridge :

MIT Press, 2001. — р.47. 8.

Standarts and Values [Електронний ресурс], — Handbook of journalism,

— Режим доступу: http://handbook.reuters.com/index.php?title=Standards_and_Values

Stop fake.org. Борьба с неправдивой информацией о событиях в

Украине, — Режим доступу: http://www.stopfake.org/o-nas/ 10.

War, Propaganda and the Media by Anup Shah, [Електронний ресурс],

Global Issues, Social, Political, Economic and Environmental Issues That Affect Us All, — Режим доступу: http://www.globalissues.org/article/157/war-propaganda-and-themedia 11.

Алексеев А.Н. Контент-анализ в социологии и точки соприкосновения

с другими отраслями знания / А.Н. Алексеев // Проблемы контент-анализа в социологии: М-лы Сибирского социологического семинара – Новосибирск, 1970. – С.11–12. 12.

Анексія Криму неприємно вдарила по німецькому бізнесу в Росії,

[Електронний ресурс], ТСН, — Режим доступу:http://tsn.ua/svit/aneksiya-krimunepriyemno-vdarila-po-nimeckomu-biznesu-v-rosiyi-342332.html 13.

Аннексия Крыма. Как это было?, — Режим доступу: http://www.nv-

online.info/by/465/opinions/80753/%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D0%BA %D1%81%D0%B8%D1%8F-%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC%D0%B0%D0%9A%D0%B0%D0%BA-%D1%8D%D1%82%D0%BE%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%BE.htm 14.

«Бандеровцы» и корова в слезах. Самые громкие фейки российских

СМИ об Украине, [Електронний ресурс], Inforesist, — Режим доступу: http://inforesist.org/banderovcy-i-korova-v-slezax-samye-gromkie-fejki-rossijskix-smiob-ukraine/ї 15. гимна,

В честь воссоединения с Крымом заседание Госдумы началось с [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1391084&tid=106314 61

16.

Вайшенберг З. Новинна журналістика : навчальний посібник / За

загал. ред. В.Ф. Іванова / Зігфрид Вайшенберг. – К. : Академія Української Преси, 2004. – c. 23 17.

Васіна О.В. Огляд основних підходів до тлумачення новини як явища

мас-медіа, кор. УКРІНФОРМ, УДК 070(05) [Електронний ресурс]: електронна бібіліотека Інституту журналістики/ Васіна О.В. Огляд основних підходів до тлумачення

новини

як

явища

мас-медіа

—

Режим

доступу:

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2397 18.

Види

інформаційного

контент-аналізу. масиву і його

Побудова

проблемного

нормативні рівні,

графа

змісту

[Електронний ресурс],

Studies.In.Ua, — Режим доступу: http://studies.in.ua/mpd-ekzamen/3133-vidi-kontentanalzu-pobudova-problemnogo-grafa-zmstu-nformacynogo-masivu-yogo-normativnrvn.html 19.

Военные помогают спасать Крым от засухи, [Електронний ресурс],

Вести, — Режим доступу: http://www.vesti.ru/videos/show/vid/599178/ 20.

Вторжение России и референдум в Крыму: главные подробности,

[Електронний

ресурс],

Главред,

—

Режим

доступу:

http://glavred.info/politika/voennoe-vtorzhenie-rossii-v-krym-glavnye-podrobnosti272655.html 21.

«Гра за гроші»: (не)прозорість медіа в Україні та світі, —Режим

доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/gra_za_groshi_neprozorist_media_v_ukra ini_ta_sviti/ 22.

Границу между Крымом и Украиной открыли, [Електронний ресурс],

Вести, — Режим доступу: http://www.vesti.ru/doc.html?id=1403224&tid=106314 62

Дальний Восток и Крым - братья навек, [Електронний ресурс], Вести,

23.

— Режим доступу: http://www.vesti.ru/doc.html?id=1401807&tid=106314 Дергачева Л.Д. Периодическая печать как массовый источник. — М.,

24.

1982— С.154. Договор

25.

присоединении

Крыма

поступил

на

проверку

Конституционный суд, [Електронний ресурс], Вести, — Режим доступу: http://www.vesti.ru/doc.html?id=1391085&tid=106314 Дридзе Т.М. Общие принципы и методика информационно-целевого

26.

анализа текста как единицы социальной коммуникации // Методы анализа документов в социальных исследованиях: (Сб.ст.) / АН СССР. Институт социологических ассоциация;

исследований

Науч.-ред.

АН

совет:

СССР.

В.Н.Иванов

Советская

социологическая

(предс.),

В.Г.Андреенков,

И.В.Бестужев-Лада и др. — М.: ИСИ АН СССР, 1985. — С. 92-93. За злиття з Росією проголосувало 123% севастопольців, [Електронний

27. ресурс],

Українська

правда,

—

Режим

доступу:

http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/17/7019270/ За российскими паспортами в Севастополе выстраиваются очереди,

28.

[Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1400113&tid=106314 Знайомтеся: Віктор Медведчук, третій президент України. (Технологія

29. захвату),

[Електронний

ресурс],

Українська

правда,

—

Режим

доступу:

http://www.pravda.com.ua/news/2002/03/25/2987761/?attempt=1 30. заручниках

Зниклих у Криму автомайданівців та кінооператорів тримають у окупанти,

[Електронний

ресурс],

ТСН,

—

Режим

доступу:

http://tsn.ua/ukrayina/zniklih-u-krimu-avtomaydanivciv-ta-kinooperatoriv-trimayut-uzaruchnikah-okupanti-340332.html 31.

Іванов В, Сердюк В. Журналістська етика: підр. для студ. вищ. навч.

закл./ 2-ге видання, — К.: Вища школа, 2007, [Електронний ресурс], Журналістська

етика,

—

Режим

доступу:

http://www.cje.org.ua/additional/ivanov/Ivanov_001-029.pdf 32.

Іванов В, Сердюк В. Журналістська етика: підр. для студ. вищ. навч.

закл./ 2-ге видання, — К.: Вища школа, 2007, [Електронний ресурс], Розділ 3. Методи

прихованого

збирання

інформації,—

Режим

доступу:

http://www.cje.org.ua/additional/ivanov/Ivanov_143-152.pdf 33.

Із невинних жартів – у новинні, [Електронний ресурс], Media Sapience,

—

Режим

доступу:

http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/iz_nevinnikh_zhartiv_u_novinni/ 34.

Канада не визнала псевдореферендум в Криму і вимагає санкцій для

Росії, [Електронний ресурс], ТСН, — Режим доступу:http://tsn.ua/svit/kanada-neviznala-psevdoreferendum-v-krimu-i-hoche-sankciy-dlya-rosiyi-340116.htm 35. окупацію

Канада підтримала сміливість українців та засудила брутальну Криму

Путіним,

[Електронний

ресурс],

ТСН,

—

Режим

доступу:http://tsn.ua/svit/kanada-pidtrimala-smilivist-ukrayinciv-ta-zasudila-brutalnuokupaciyu-krimu-putinim-341332.html 36. Комісія

Кодекс етики українського журналіста [Електронний ресурс], — із

журналістської

етики,

—

Режим

доступу:

http://www.cje.org.ua/documents/47/ 37.

Количественный контент-анализ, — Режим доступу: http://school-

collection.edu.ru/action/error404.php 64

38.

Командующий ВМС Украины временно задержан, , [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1391962&tid=106314 39.

КофФЕЙКу не желаетес-с? Или «Будни украинской прессы»,

[Електронний ресурс], Политическая Россия — общественно-политический интернет-журнал, — Режим доступу: http://politrussia.com/politkasha/koffeyku-nezhelaetes-s-ili-budni-ukrainskoy-pressy-993/ 40.

Кримчанам доведеться платити за наклеп і буде складніше здати

житло,

[Електронний

ресурс],

ТСН,

—

Режим

доступу:http://tsn.ua/ukrayina/krimchanam-dovedetsya-platiti-za-naklep-i-budeskladnishe-zdati-zhitlo-341290.html 41.

Крым в составе России: первоочередные задачи, [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1390508&tid=106314 42.

Крым составит конкуренцию Турции и Египту, [Електронний ресурс],

Вести, — Режим доступу: http://www.vesti.ru/videos/show/vid/598677/ 43. ,

Крымских ветеранов не сломили немецкий газ и украинское забвение,

[Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1451283&tid=106314 44.

Крымские медики получили доступ к современной технике, ,

[Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/videos/show/vid/598701/ 45.

Кузнецова О. Плагіат в Інтернет-ЗМІ України: правове регулювання

[Електронний

ресурс],

Медіакритика,

—

Режим

доступу:

http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/plahiat-v-internet-zmi-ukrayinypravove-rehulyuvannya.html 46.

Курс

«Современные

методы

социологических

исследований»,

Контент-анализ в социологических исследованиях,2013, — с. 32 47.

МЕЖДУНАРОДНАЯ

ФЕДЕРАЦИЯ

ЖУРНАЛИСТОВ

ДЕКЛАРАЦИЯ ПРИНЦИПОВ ПОВЕДЕНИЯ ЖУРНАЛИСТОВ, [Електронний ресурс], Лазутина Г. Профессиональная этика журналиста, — Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Gurn/Lazut/pril_01.php 48.

Михайлин І.Л. Основи журналістики, , [Електронний ресурс], Словник

молодого журналіста, —Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/26451slovnik-molodogo-jurnalsta.html 49.

Нові медіа та тенденції розвитку системи авторського права та

суміжних прав в Україні та у світі [Електронний ресурс], — Режим доступу: http://uba.ua/documents/text/Stroyko_Iryna.pdf 50.

Новітні медіа та комунікаційні технології : комплекс навч. прогр. для

спец. «журналістика», «видавнича справа та редагування», «реклама та зв’язки з громадськістю» ; [за заг. ред. В. Е. Шевченко]. — К. : Паливода А. В., 2012—412 с. 51.

Обработано 50 процентов бюллетеней: 95,5 % крымчан - за

присоединение к России, [Електронний ресурс], Вести, — Режим доступу: http://www.vesti.ru/doc.html?id=1383178&tid=106314, 52.

Окончательные

итоги

крымского

референдума:

96,77%

за

воссоединение с Россией, [Електронний ресурс], Вести, — Режим доступу: http://www.vesti.ru/doc.html?id=1384609&tid=106314

53. Крыма,

Оставить себе украинское гражданство пожелали лишь шесть жителей [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1437257&tid=106314 54.

Премьер Крыма поблагодарил россиян за поддержку, [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1399952&tid=106314 55. России,

Путин предложил одобрить закон о включении Крыма в состав [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1388461&tid=106314 56. Украины,

Путин: миссия ОБСЕ должна распространяться на все регионы [Електронний

ресурс],

Вести,

—

Режим

доступу:

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1383134&tid=106314 57.

Рейтинг сайтів, [Електронний ресурс], LiveInternet, — Режим доступу:

https://www.liveinternet.ru/rating/ru/media/ 58.

Рейтинг сайту www.meta-ukraine.com. — 2003. — 21 лист. — Режим

доступу: http://meta-ukraine.com/ 59.

Рейтинг, [Електронний ресурс], Рейтинг bigmir)net, — Режим доступу:

http://top.bigmir.net/show 60.

Росіянам вже показують карту України без Криму, [Електронний

ресурс], ТСН, — Режим доступу:http://tsn.ua/svit/rosiyanam-vzhe-pokazuyut-kartuukrayini-bez-krimu-340361.html 61.

Самые

NOVOSTIMIRA.UA