Альона Чернецька - диплом, 2013 by ukma journalist

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Києво-Могилянська академія» Факультет соціальних наук і соціальних технологій Могилянська школа журналістики

Магістерська робота освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр на тему: «ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ ПОЛІТИКАМИ У ПАРЛАМЕНТСЬКІЙ ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ В УКРАЇНІ У 2012 » Виконала: студентка 2-го року навчання, спеціальності 8.03030101 Журналістика Чернецька Альона Миколаївна Керівник Дуцик Д.Р., доцент, кандидат філологічних наук

Рецензент Пуговськи й М. С. Магістерська робота захищена з оцінкою «_____________________» Секретар ДЕК ___________ «____» ___________________2013 р.

Київ 2013

ЗМІСТ ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Розділ 1. Огляд наукової літератури 1.1 Історія та особливості соціальних мереж . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 1.2 Вплив соціальних мереж . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 1.3 Зарубіжний досвід використання соціальних мереж у політичних цілях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 1.4 Соціальні мережі й українська політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Розділ 2. Методологія дослідження 2.1 Обґрунтування методу дослідження, аналіз даних . . . . . . . . . . . . 29 2.2 Контент-аналіз як метод дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29 2.3 Систематизація отриманої інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 2.4 Метод експертного інтерв'ю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31 2.5 Вибірка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 2.6 Час, місце й етапи та процедура проведення дослідження. . . . 33 Розділ 3. Результати дослідження 3.1 Результати проведення контент-аналізу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 3.2 Результати проведення глибинних інтерв'ю . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

ВСТУП Сучасний світ, за словами Маршала Маклуена, перетворився на "глобальне село", в якому медіа долають як часові, так і просторові бар'єри, і в якому панує електронна ера [43]. Для такої електронної ери характерний надзвичано стрімкий розвиток інтернету. Мануель Кастельс вважає, що ми вступаємо в новий світ комунікації — галактику інтернету[8]. Зараз інтернет дозволяє не тільки отримувати інформацію в односторонньому русі, але й залишати дані про себе, спостерігати реакцію на власне перебування у віртуальному просторі та вести активне віртуальне спілкування та публічне життя. Все це стає у значній мірі можливим завдяки такому інтернет-явищу, як сайти соціальних мереж. Відповідно до даних компанії Alexa The Web Information Company [32], яка займається статистикою відвідуваності сайтів, світовим лідером серед сайтів є соціальна мережа Facebook, мікроблог Twitter опинився на 13 місці, соціальна мережа для встановлення професійних контактів LinkedIn займає 14 позицію,

російська соціальна мережа ВКонтакте – 19. Якщо

брати Україну, то на першому місці знаходиться сайт ВКонтакте, Facebook - на 7-му місці, Одноклассники - на 9, Twitter – 23[31]. Б. Яхула у праці ―Соціальні інтернет-мережі, їхні функції та роль у формуванні громадянського суспільства‖ наводить характерні ознаки соціальних онлайнових мереж: - спілкування у реальному часі без просторових обмежень; - локалізація цих мереж за певними спеціалізованими чинниками; - існування певного характерного типу мовлення (скорочення слів, широковживані фрази в середовищі користувачів цих мереж); - створення віртуального образу власного ―я‖ завдяки графічним та текстовим засобам; - можливість формування власної громадянської позиції учасників цих мереж завдяки активному поширенню інформації або ж маніпулюванню нею.

В той час, як соціальні мережі дозволяють не тільки задовольняти бажання людини соціалізуватися, комунікувати та обмінюватися досвідом, вони виступають маркетинговим та піар-інструментом. Соціальні мережі використовуються у бізнесових та інформаційних цілях. Тенденція, яка спостерігається протягом останніх років на світовій арені, це вплив сайтів соціальних мереж на зміну політичної ситуації та хід історії. Результати останніх виборів, зокрема, у США, показали, що активність у соціальних онлайнових мережах під час виборчої кампанії впливала на результати виборів. 28 жовтня 2012 року в Україні відбулися парламентські вибори. Роль соціальних інтернет мереж у парламентській кампанії у 2012 році, політичні, технічні, ментальні й історичні особливості, які впливають на формування

український

досвіду

користування

даними

сайтами

політичних цілях, є темою, яка ще не досліджувалася грунтовно. З огляду на вищенаведене, очевидним стає актуальність цього дослідження. Мета дослідження:

проаналізувати

інтеграцію та активність

соціальних мережах українських політичних партій, використання сайтів соціальних мереж під час парламентської виборчої кампанії в Україні у 2012 році, оцінити вплив залучення соціальних мереж на результати виборів. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що політичні сили під час парламентської виборчої кампанії почали активніше користуватися соціальними мережами та використання соціальних мереж вплинули на результати виборів. Об'єктом дослідження є екаунти політичних партій в соціальних мережах Facebook та Twitter. Предмет

дослідження

—

інформаційне

(частоту)

наповнення

сторінок українських політиків та партій, які брали участь у парламентській виборчій кампанії у 2012 році. Методологія: для дослідження теми ми використовуємо методи якісного та кількісного контент-аналізу та глибинного інтерв'ю. Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів,

висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Історія та особливості соціальних інтернет-мереж Для початку потрібно з‘ясувати значення поняття «соціальні мережі». Термін ―соціальна мережа‖ з'явився ще у 1954 році, коли не існувало інтернету і сайтів соціальних мереж. Його ввів соціолог ―Манчестерської школи‖ Джеймс Барнс, застосовуючи термін у праці ―Класи і збори в норвезькому острівному приході‖, яка увійшла до збірки ―Людські стосунки‖. На той час поняття вживалося у значенні системи взаємозв'язків між людьми. Барнс досліджував стосунки між людьми за допомогою візуальних діаграм, на яких окремих людей зображав точками, а зв'язки між ними – лініями [48]. Проте дослідження соціальних мереж розпочалися ще раніше, у 1930х роках, коли соціальний психолог та психіатр Дж.Морено опублікував роботу, присвячену міжособистісним взаєминам. Дж.Морено застосував соціограми – схематичне зображення структури міжособистісних взаємин у малій соціальній групі. З технічним розвитком і появою інтернету до класичної системи соціальних мереж долучилося поняття соціальної інтернет-

мережі,

яке

пояснює

процес

взаємостосунків, обміну досвідом та

встановлення

соціальних

інформацією за допомогою

використання спеціальних інтернет-ресурсів. Одне з найточніших визначень сучасного поняття ―соціальні мережі‖ дають Бойд і Еллісон. Як зазначають Бойд і Еллісон у статті«Social Network Sites: Definition, History, and Scholarship», сайти соціальних мереж, або онлайнові соціальні мережі, – це веб-сервіси, які дозволяють користувачам 1.) побудувати публічні або напівпублічні профілі в рамках обмеженої системи; 2.) сформувати список віртуальних взаємин з числа інших користувачів мережі; 3.) переглядати і змінювати свої списки взаємин, які найчастіше в соціальних мережах називають «списками друзів» в рамках системи [20]. Блогер та партнер венчурного фонду ―GRP Partners‖ М. Састер у матеріалі ―What the past can tell us about the future of social networking‖

виокремлює категорії ―6 С‖ соціальних мереж, які задовольняють людський інтерес до сайтів даного спрямування: Communications (спілкування), Connectedness (зв'язок), Common experiences (спільний досвід), Content (зміст), Commerce (комерція) та Cool experience (незвичні відчуття) [34]. Життя в соціальній мережі розпочинається після реєстрації та створення профайлу – електронної сторінки в рамках певного сайту, на якій відображаються дані користувача і з якої він може комунікувати з іншими учасниками

шляхом

текстових

повідомлень,

відеоспілкування,

коментування інформації та фото як своїх, так і інших відвідувачів. Після реєстрації учасник заповнює форму, в якій вказує місце проживання, інтереси, вік та додаткову інформацію «про себе» - свої вподобання, хобі, життєві

пріоритети.

Більшість

мереж

заохочує

завантажити

фото.

Основними відмінностями між сайтами соціальних мереж є різниця у структурі і візуальному оформленні. Завдяки технічним можливостям, профайл учасника є видимим для інших

користувачів.

Для

соціальних

мереж

характерне

доручення

незнайомих людей до списку друзів. Сайти даного спрямування дозволяють познайомитися людям, які в «оффлайнових» умовах не мали б такої можливості. Проте на більшості сайтах соціальних мереж

учасники не

шукають нових знайомств, вони зацікавлені в комунікації зі звичним колом спілкування. Більшість сайтів соціальних мереж вимагають від учасників, які приєднують інших користувачів до свого списку друзів, двостороннього підтвердження такої дії. Деякі мережі пропонують долучення учасника без його згоди. В такий спосіб користувач потрапляє не в список друзів, а в розділ підписок або фанів. Певні сайти соціальних мереж такий вид взаємин також називають дружбою. Таким чином відбувається нівелювання поняттям «дружба», поняття втрачає звичну цінність, яка існує в реальному житті. Публічність і відкритість профілів залежить від політики соціальних

мереж. Профілі на Friendster або Tribe.net мають пошукові системи, якими може користуватися будь-який «юзер» інтернету, незалежно від того, чи він має акаунт у цій мережі. Такі сайти, як MySpase, дозволяють контролювати користувачу ступінь публічності: від відкритості для всіх до обмеження друзями. Якщо брати до уваги Facebook, то користувачі цієї мережі можуть переглядати профілі інших, якщо власник профілі не забороняє цю функцію. Як йдеться в книжці Дейвіда Кіркпатріка «Ефект Facebook», це пов‘язно з тим, що мережа ґрунтується на справжній інформації про особу, а інфраструктура сайту, створена з метою захисту приватності та можливості користувачів контролювати свою активність, тісно пов‘язана зі справжніми даними. Якщо досліджувати

історію соціальних

інтернет-мереж, варто

розпочати зі створення інтернету, завдяки можливостям якого з'явилися сучасні соціальні мережі. Свій початок інтернет бере зі створення мережі ARPAnet (Advanced Research Projects Agency Network), яка виникла у 1969 році у США. Вона вважається прототипом інтернету і створювалася як комп'ютерна мережа Міністерства оборони США. Основними цілями ARPAnet було об'єднати науково-дослідницькі та військові інститути у США та збільшити швидкість передачі інформації між ними у надійний спосіб. У 1971 році американський програміст Рей Томлінсон відправив першого електронного листа з одного комп‘ютера на інший, який знаходився неподалік. Комп'ютери були з'єднані через ARPAnet [29]. Рей Томлінсон вперше використав символ «@». З цього моменту стало можливим спілкування в інтернеті. Було створене програмне забезпечення для надсилання електронних листів та дискусійні форуми. У 1973 році мережа ARPAnet стала міжнародною. Перші прообрази сайтів соціальних мереж існували у 80-х роках, саме тоді з'явилися сервіси CompuServe, Prodigy і The Well. На сайтах можна було познайомитися,

подискутувати,

поспілкуватися

навіть

розмістити

оголошення. У 1994 році був запущений безкоштовний хостинг GeoCities. На сайті потрібно було створити власну сторінку, за допомогою якої можна було потрапити на сторінки інших користувачів. У

1995

році

з‘являється

сайт

Classmates.com,

на

якому,

зареєструвавшись під справжнім іменем, користувачі могли шукати шкільних друзів та спілкуватися з ними. У 1997 році. з‘являється соціальна мережа SixDegrees.com, яка дозволяла створювати профілі та списки друзів, а починаючи з 1998 року і переглядати списки друзів інших користувачів. Звичайно, кожна з цих функцій існувала в якійсь мірі і до цього сайту. Профілі існувати на сайтах знайомств.

AIM та ICQ підтримували функцію списку друзів. Але

SixDegrees.com став сайтом, який об‘єднав усі функції. Недоліком сайту була неможливість додавати фотознімки. У книжці «Ефект Facebook» можна знайти таку інформацію про сайт SixDegrees: «На сайті SixDegrees на момент запуску існували дві основні особливості. Перша звалася «з‘єднай мене». Після введення імені користувача система створювала карту вашого зв‘язку з ним через інших зареєстрованих користувачів. Інша звалася «вплутай мене» і дозволяла виокремити певні параметри, за якими потім знаходила відповідних користувачів» [9]. Хоч сайт і залучив мільйони користувачів, проте не став прибутковим бізнесом, тому у 2000 році припинив своє існування. Засновник Ендрю Вайнрайх вважає, що головна причина того, чому мережа не стала успішною, в тому, що вона випередила час. Початок 2000-х років — це період розквіту сайтів соціальних мереж. Хвиля розпочалася у 2001 році, коли заснували «Ryze.com». Мережа з‘явилася з метою

допомогти використовувати бізнес-зв‘язки. Проте

«Ryze.com» не отримала масової популярності. Першою студентською соціальною мережою коледжів вважається Club

Nexus, який заснував Оркут Буюккоктен в листопаді 2001 року. Це була мережа для студентів Стенфордського університету. Студенти могли спілкуватися між собою, відзначати своїх друзів та запрошувати на зустріч. Назбиравши 2500 відвідувачів, діяльність сайту припинилося. Одна з причин – складність користування мережею. У 2002 році з‘являється Friendster, дуже схожий на сайт знайомств, але який, на відміну від подібних сайтів, допомагав створити пару не між незнайомими людьми, а тими, які знають одне одного або мають спільних друзів. Користувач додавав власне фото. Щоб приєднатися до сайту, потрібно було отримати запрошення від користувача. Таким чином сайт створював враження привілейованості. З 2003 року з‘явилася тенденція запуску профільних сайтів соціальних мереж, які орієнтуються на вузьку цільову аудиторію.

Такі сайти, як

LinkedIn, Visible Path і Xing робили акцент на користувачах з бізнес-сфери. Профілі на таких сайтах є тотожними до професійних резюме. Passioncentric об‘єднував людей за спільними інтересами. MyChurch допомагав у спілкуванні віруючим з християнських церков, LunarStorm – мережа для підлітків. У 2003 році Кріс ДеВолф і Том Андерсон створюють сайт розважального напрямку MySpace, який акцентує увагу на музиці. На сайті були ігри, блоги та гороскопи. Сайт був дуже

лояльним, адже

зареєструватися міг будь-хто та під будь-яким іменем, дизайн свого профайлу можна було змінювати та створювати власний. Засновники рекламувати сайт серед музикантів, музичних гуртів та їхніх фанатів. Це привело до великої кількості «юзерів» з музичного середовища та їхніх прихильників-підлітків. З 2003 до 2006 років сайт був найпопулярнішою соціальною мережею у світі. Четвертого лютого 2004 році з‘являється сайт TheFacebook, назва якого 20 вересня 2005 року змінилася на Facebook [9]. Засновник сайту,

студент Гарварду, Марк Цукерберґ, розробив Facebook виключно для віртуального спілкування студентів Гарварду. Щоб приєднатися до мережі, користувач повинен був мати адресу електронної пошти harvard.edu. Як написано у книжці Дейвіда Кіркпатріка «Ефект Facebook», на першій сторінці сайту знаходилася така інформація: «TheFacebook – це онлайнова база даних, що об‘єднує людей за допомогою соціальних мереж у коледжах. Ми відкрили TheFacebook для загального користування у Гарвардському університеті. Його можна використовувати: щоб шукати людей у своєму університеті; перевіряти, хто з вами ходить на пари; дивитися списки друзів ваших друзів, поглянути на візуалізацію вашої соціальної мережі». Користувачі долучали до власного профілю фотографії та могли додати інформацію про сімейний стан, вподобання та назви курсів, які відвідують. Обов‘язковою умовою була реєстрація під справжнім іменем. Ця риса відрізняла сайт від інших соціальних мереж. Згодом до Facebook дозволили долучатися студентам інших навчальних закладів за умови, якщо вони мали університетський адреси електронної пошти, пов'язані з цими установами. 25-го лютого 2004 року до мережі долучився Колумбійський університет, 26-го – Стенфордський, 29-го – Єльський. Вимоги відповідної електронної адреси університету робили сайт відносно закритим, сайт сприймався як приватне товариство, в яке хотіли потрапити. Спочатку зареєстровані могли бачити профілі користувачів зі свого університету. Згодом Марк Цукенберґ зрозумів, що для розвитку сайту необхідний перехресний зв‘язок між університетами. 30 листопада 2004 року сайт зареєстрував мільйонного користувача. Починаючи з вересня 2005 року, Facebook розширив кількість користувачів

за рахунок дозволу приєднатися

учнів середньої школи,

фахівців усередині корпоративної мережі, і, врешті-решт, усіх. Особливісю Facebook стала можливість завантажувати фото без кількісного обмеження. До кінця 2009 році на сайті було 30 мільярдів фотографій. Він побив рекорди серед усіх фотосайтів. Щоб спростити пошук оновленої інформації та фото друзів, у вересні 2006 року на сайт

запустили стрічки новин, які були у кожного іншими і показували «події твого соціального кола». У 2008 році компанія запустила Facebook Connect, за допомогою якого можна зареєструватися на будь-який за допомогою акаунта Facebook. Це дозволяє надсилати інформацію з сайтів у свою стрічку новин. У книжці Дейвіда Кіркпатріка «Ефект Facebook» інформується про те, що «У березні 2009 року Nielsen Company оголосила про переворот в інтернеті: користувачі всього світу вперше почали проводити більше часу в соцмережах, ніж на сайтах електронної пошти». У 2010 році сайт почав працювати на 75 мовах [9]. Найпопулярнішим мікроблогом є Twitter, який з‘явився 26 травня 2006 року. Американці Джек Дорсі, Ноа Гласс, Біз Стоун та Еван Вільямс вирішили створити онлайн-сервіс, який би дозволяв їхнім друзям швидко обмінюватися короткими повідомленнями, відповідати на запитання «чим ти зараз займаєшся». Ідея полягала у створенні SMS для інтернету. В той час сервіс носив назву twttr.com, тому що доменне ім'я Twitter.com вже було зайняте. Впродовж короткого часу коло користувачів Twitter значно розширилося. У березні 2007 року сайт набув такої популярності, що за добу кількість твітів з 20 тисяч зросла до 60 тисяч. Тепер кожних 6 секунд створюється 1,8 мільйонів твітів. Twitter – сервіс мікроблогу, який дозволяє користувачам відправляти повідомлення (твіти), які не можуть перевищувати 140 символів. Сервіс дозволяє підтримувати спілкування завдяки функції «читати». Кожен зареєстрований (твітерянин) може читати будь-якого іншого учасника. Ця функція не вимагає двосторонньої згоди. Як зазначають Бойд, Голдер та Лотан у книжці «Tweet, Tweet, Retweet: Conversational Aspects of Retweeting on Twitter», особливість Twitter в тому, що це різновид мікроблогінгу [15]. Мікроблогінг – складається з коротких текстових повідомлень, миттєвої доставки повідомлень та підписки на оновлення профайлу, на якому з‘являються ці повідомлення. Одна з функцій

мікроблогу – ретвіттинг, або перепост, поширення повідомлення, яке з‘являється на сторінці, твітер-екаунті, іншого учасника, на свою сторінку. За замовчуванням твіти є відкритими, що дозволяє учасникам Twitter читати повідомлення одне одного, не даючи взаємної згоди. Кожен користувач має сторінку Twitter, де всі його поновлення об'єднуються в єдиний список (звідси і назва мікроблогів). Повідомлення можна адресувати конкретному користувачу Тематично

сайту,

такі

повідомлення

повідомленнябудуть у

мікроблозі

доступні

поєднуються

тільки за

йому.

допомогою

спеціальної мітки - хештегів (#). Twitter дозволяє інтеграцію з іншимии вебсервісами та додатками [14]. На сайті можна створювати не тільки персональні профілі, але й сторінки громадських організацій, фірм та політичних сил. Популярність Twitter у тому, що обмеженість символів дозволяє швидко створювати повідомлення з будь-яких пристроїв. До твітів можна додавати фото та посилання на аудіофайли, відеофайли та сайти. Твіттер-акаунт є у багатьох відомих особистостей, це, в свою чергу, стимулює інтернет-суспільство приєднуватися до мережі. У 2005 році з'являється сайт Youtube, на якому кожен бажаючий, створивши свою сторінку, канал, може додавати відео. Користувачі мають змогу переглядати відео інших, коментувати їх та оцінювати, тиснувши на ―подобається‖ чи ―не подобається‖. На сайті створюють власні канали фірми, телеканали, політичні партії, гурти, використовуючи сайт в професійних цілях, розміщуючи, відеозаписи, рекламні ролики, сюжети та кліпи. В той же час поруч з якісними відеороботами на сайт вантажать зняті на телефон любительські відеоролики. Хтось використовує сайт для ведення власного відеоблогу. Спостерігається тенденція використання Youtube як допоміжного інформаційного ресурсу для сайтів соціальних мереж. Створюючи пости у соціальній мережі, користувачі додають посилання на відео з Youtube. В Україні сайти соціальних мереж Facebook та Twitter набувають популярності, проте інтеграція в соціальні мережі розпочалася з російських

сайтів

Одноклассники.ru

ВКонтакте.ru:

та

«ВКонтакте

ВКонтакте.ru. –

найбільш

Як

написано відвідуваний

на

сайті ресурс

російськомовного сегменту мережі інтернет». На сайті зареєстровані більше 190 мільйонів користувачів. Проте більшість користувачів – жителі Росії, близько 67 % від усіх зареєстрованих, 67 % користувачів – віком від 25 років. У книжці Миколи Кононова «Код Дурова. Реальна історія «ВКонтакте» і її творця» інформується про те, що однокласник засновника сайту ВКонтакте Павла Дурова Слава Мірілашвілі, який навчався в США, повернувся в Росію і познайомив Павла Дурова з сайтом Facebook [10]. На той час російські студенти не могли зареєструватися на сайті, адже це можливо було лише з електронною адресою, яку видавав кожному студентові університет і в якому містилася приналежність до певного навчального закладу. Тому хлопці вирішили створити схожий сайт ВКонтакте. У вересні 2006 року сайт запустили в тестовому режимі. У жовтні 2006 року функціонували пошук, профілі, можливість вибору свого навчального закладу, фотоальбоми з функцією позначення на фотографіях друзів. На відміну від Facebook, який не дозволяв користуватися піратською продукцією, ВКонтакте можна переглядати та завантажувати відео та аудіо. 4 березня 2006 року Альберт Попков створив сайт соціальної мережі Одноклассники.ru, ціль якого не тільки спілкуватися зі знайомими та друзями, але й шукати колишніх однокласників та одногрупників. Особливість сайту у тому, що користувача інформують про те, що його профіль переглядають інші користувачі соціальної мережі. Існує платна функція «Невидимка», яка приховує ім‘я при заходженні на чужі сторінки. 1.2 Вплив соціальних мереж Георгій Почепцов у статті «Контроль над розумом» приходить до думки, що технології формують суспільство [45]. Нові можливості комунікації трансформували індивідів і інститути суспільства, політику і державне управління. Соціальні мережі починають впливати на суспільне життя майже на тому ж рівні, що й комунікації в реальності.

Співзасновник

Facebook

Дастін

Московіц

книжці

Дейвіда

Кіркпатріка «Ефект Facebook» розповідає, що протягом перших тижнів після заснування сайту

у Гарвардському університеті студенти почали

«висловлювати політичні переконання, замінюючи зображення у профілі на текстовий блок із певним політичним гаслом» [9]. Дастін Московіц пояснює це тим, що користувачі мережі почали використовувати її для протестів заради чогось важливого: «Від самого початку люди інтуїтивно зрозуміли, що це – шанс показати в мережі своє справжнє «я», складовими якого були переконання й погляди на сучасні події». Популярність соціальних мереж у тому, що вони прирівнюють користувачів, у віртуальному суспільстві зникають соціальні прошарки. В однакових умовах і правах знаходяться президенти, актори, музиканти, активісти

і мало відомі люди. Мережа стирає географічні відстані. За

допомогою соціальних мереж спілкування стає більш комплексним, споживачі соціальних мереж отримують більше можливостей бути залученим до світового обміну інформацією і спілкуванням. Користувачі соціальних мереж мають можливість спілкуватися з тими, з ким не могли б зустрітися в реальному житті. Їхня думка може бути прочитана великою кількістю людей, відвідувачі можуть залишати коментарі не лише у соціальній мережі, але й під відео і матеріалами на інших сайтах через функцію коментування через прив'язку до сторінки в соцілаьній мережі. Це знижує інтернет-троллінг, адже умовою користування, наприклад, сайту Facebook є реєстрація під справжнім іменем. До того ж, натиснувши на автора коментаря, можна перейти на його сторінку на Facebook. Мережа впливає на корпоративну культуру: дозволяє фірмам та компаніям розв‘язувати внутрішні справи та проблеми через спеціально створені групи у соціальних мережах.

Працівники у соціальних мережах стають

відкритішими, їм легше написати повідомлення у мережі начальникові, ніж електронного листа. Адже

стосунки у мережі виглядають менш

формальними. У книжці Дейвіда Кіркпатріка «Ефект Facebook» головний

редактор Thomson Reuters Дейвід Шлезінґер розповідає: «На Facebook я дуже близько товаришую з кількома журналістами, на шість голів нижчими за мене. Молодший репортер, який у мене в друзях, може спитати в мене пораду щодо сюжету – хоча телефоном, електронною поштою чи особисто він би цього зробити не наважився». Публічність у соціальних мережах веде до певного регулювання та контролювання власних дій у соціальних мереж, проектування поведінки, адже діяльність користувача на сайтах даного спрямування відслідковується його друзями. Це ускладнює процес зберігання особистої приватності. Лондонський незалежний технологічний експерт Ліза Райхальт у матеріалі «Навколишня інтимність» для власного блогу роздумує над темою відкритості соціальних мереж та називає явище розповсюдження інформації через сайти соціальних мереж «навколишньою інтимністю»: «Навколишня інтимність – це можливість підтримувати зв‘язок з людьми на тому рівні постійності й довіри, якого ви зазвичай не маєте через часо-просторові ускладнення» [26]. Одна з причин вдалого старту сайту, як зазначає Дейвід Кіркпатрік у книжці «Ефект Facebook», у тому, що проект створювався у стінах університету Гарвард, який має непорушну репутацію у різних галузях, а зв‘язок з університетом робить новий продукт менш підозрілим. Клей Ширкі у статті «The political power of social media: technology, the public sphere, and political change» наводять приклади впливу цифрових технологій на суспільство та історію. З силою цифрових технологій одними з перших зустрілися жителі Філіппін, коли 17 січня 2001 року уряд Філіппін заблокував процедуру імпічменту президента Джозефа Естради. Протягом двох годин люди відправила більше 7 мільйонів текстових повідомлень з закликом вийти на вулиці і протестувати проти рішення парламенту. Через декілька днів понад мільйону філіппінців вийшли на вулиці Маніли. Джозеф Естрада покинув президентське крісло [18]. За допомогою Twitter відбулися масові протести молдавської молоді

проти результатів парламентських виборів у 2009 році. Біля будівлі парламенту зібралися 10 тисяч протестуючих, які щоденно публікували інформацію про події у Twitter. Ця подія спричинила появу такого явища, як твіттер-революція. У 2009 році Комуністична партія втратила владу у Молдові після того, як відбулися масові протести проти шахрайств на виборах за допомогою залучень повідомлень, Facebook та Twitter [18]. Проте інтернет-ресурси не всесильні. Це доводить ситуація у Білорусі, коли у березні 2006 року завдяки електронних повідомлень відбулися вуличні протести проти Александра Лукашенка. Це лише посилило контроль інтернету. Сайти соціальних мереж перетворилися на впливове джерело інформації, соціальні мережі стали першоджерелами для журналістів. Завдяки постам у Facebook журналісти CNN дізналися про землетрус на Гаїті, який відбувся у січні у 2010 році. Арабська весна, революційна хвиля протестів за незалежність в країнах арабського світу, яка розпочалася у 2010 році, відбулася в значній мірі завдяки використанню соціальних медіа. Опозиція корисутвалася онлайн-ресурсами для координації своїх дій. Інформація з Twitter, Facebook, відео з Youtube, яке часто знімалося на телефон, було єдиним джерелом, з якого було зрозуміло, що відбувається в країнах арабського світу. Сайти соціальних

мереж

організаторську

виконували

функцію

для

комунікативну, арабського

інформаційну

населення.

Сайти

та

стали

альтернативою традиційних ЗМІ. Влада в арабських країнах розуміла можливості інтернету, в деяких країнах цього регіону доступ до всесвітньої повутини блокувався або був обмеженим. Туніський опозиційний сайт Freetunisia.org заблокували через 12 годин після його створення. З часом відключили інтернет і навіть мобільний зв‘язок. В Єгипті заблокували сайти соціальних мереж Facebook, Twitter. Через два дні після цього влада повністю обмежила доступ до інтернету. Інтернет в країні зник на шість днів.

Журналіст Пітер Бомонт із The Guardian зазначає, що одним із чинників впливовості соціальних медіа в подіях Арабської весни стало й поширення інформації традиційних медіа, яким довіряють у регіоні, зокрема супутникової мережі Al Jazeera, через соціальні мережі. Канал був вимушений поширювати свої матеріали через Facebook, Youtube і Twitter, адже його сигнал блокували у країнах, де відбувались заворушення. Важко визначити точний вплив соціальних мереж на події Арабської весни, проте заперечувати його неможливо. Світ це визнає, наприклад, у списку ―100 найвпливовіших людей у 2011 році‖ журналу ―Time‖ першість отримав Ваель Ґонім, єгиптянин, який, створивши сторінку у Facebook, закликав співвітчизників виходити на вулиці та протестувати [30]. Соціальні мережі — потужний інструмент впливу та зміни суспільнополітичної ситуації, проте ефективний він тоді, коли поєднується з іншими засобами. Євгеній Морозов, автор терміну ―твіттер-революція‖, у книзі ―Мережеві ілюзії. Темний бік свободи в Інтернеті‖ зазначає, що Інтернет може відігравати важливу роль в швидкому розповсюдженні інформації, проте його не достатньо, щоб в суспільстві відбулися значні революційні зміни. Він називає активізм в Інтернеті slacktivizm, від слова slack — слабкий. Євгеній Морозов вважає, що за допомогою інтернету можна боротися з корпораціями, але не з авторитарними державами [28]. Дейвід Кіркпатрік у книжці «Ефект Facebook» інформує про вплив сайтів соціальних мереж на розвиток бізнесу: «Завдяки ефекту Facebook у певні ігри щотижня грає понад 30 мільйонів користувачів. Попереднє покоління обирало PlayStation, Xbox та Nintendo Wii. Зараз усі ігрові консолі починають вбудовувати у Facebook». Будь-хто міг створити сторінку, яку можна просто «уподобати» без додавання у друзі. Оновлена інформація зі сторінки з‘являтиметься у стрічці новин тих, кому вона до вподоби. Таким чином створювався дешевий і доступний різновид реклами. Вподобання відображається в новинах друзів. А це виступає своєрідною рекомендацією від друзів [9].

1.3

Зарубіжний

досвід

використання

соціальних

мереж

політичних цілях 4 березня 2012 році на YouTube з‘явився ролик «Be my friend for peace», в якому 89-річний президент Ізраїлю Шимон Перес під музику і беквокал начитує текст: «Стань моїм другом заради миру, говори - і тебе почує ввесь світ». У ролику Шимон Перес користується соціальними мережами, він закликає заходити на його сторінку у Facebook і додавати його в друзі [27]. Шимон Перес є яскравим прикладом того, що світові лідери усвідомлюють силу сайтів соціальних мереж і нові можливості комунікації із суспільством. На сайті The Huffington Post 7 липня 2009 року з‘явився матеріал журналіста Faisal J. Abbas «Просто додай мене», в якому йшлося про те, що міністр інформаційного забезпечення Саудівської Аравії Aziz Khoja' приєднався до мережі Facebook [23]. На своїй сторінці він спілкується з журналістами, відповідає на прохання дати інтерв‘ю та ділиться офіційною інформацією, зокрема оперативно реагує на надзвичайні події шляхом створення постів у себе на сторінці Facebook. Журналіст Faisal J.Abbas надіслав міністру запитання «чому міністр приєднався до соціальної мережі» через функцію Facebook-повідомлення. Міністр інформаційного забезпечення того ж дня йому відповів: «Я відчув необхідність звернутися до молодого покоління і говорити з ними однією мовою». Особливо чітко відслідковується тенденція користування соціальними мережами та інтернетом завдяки американським політикам. Хіларі Клінтон наголошує на важливості соціальних мереж та свобод, з ними пов‘язаних, у січні в 2010 році вона

зазначила, що існують кілька видів свободи,

включаючи свободу доступу до інформації (наприклад, можливість використовувати Вікіпедію і Google в Ірані), свободу простих громадян створювати свої власні засоби масової інформації (наприклад, права

активістів бірманського в блог) і свободи громадян, щоб розмовляти один з одним (наприклад, спроможність китайських громадян на використання миттєвого обміну повідомленнями без втручання).

Тому важливо

створювати інструменти, які допомагатимуть ставати інтернету більш відкритим і стійким для країн, які намагатимуться його обмежити [18]. У книжці Дейвіда Кіркпатріка «Ефект Facebook» наголошується, що «спілкування через Facebook стає звичним уже на всіх рівнях влади. Коли нью-йоркський міський департамент охорони здоров‘я хотів пропагувати використання презервативів, щоб запобігти ВІЛ, він запустив сторінку на Facebook і програму, яка дозволяла надсилати одне одному малюнки так званих е-кондомів» [9]. За даними сайту соціальної мережі Twitter 398 членів Палати представників (90 %) та усі 100 сенаторів США мають акаунти на Twitter. Хоча нещодавно, у 2011 році, власний акаунт у цій соцмережі мали лише 44% сенаторів та 35% членів Палати представників. Цифрові технології дозволяють кандидатам у президенти перевести передвиборчу кампанію на новий динамічніший рівень. Соціальні мережі створюють ефект діалогу між кандидатом і електоратом. Девід Талбот у статті «How Obama did it» для Technology Review пояснює попит американських політиків на соціальні мережі тим, що американці гарно забезпечені швидкісним інтернетом. Американці дозріли до можливостей, які створюють технології, їм комфортно з ними. У 2008 році 55 % американців мали можливість виходу в інтернет в домашніх умовах, це вдвічі більше, ніж у 2004 році [21]. Франклін Рузвельт майстерно використовував радіо, з 1933 року він регулярно спілкувався з нацією у своїх відомих радіобесідах, які прийнято називати ―бесіди біля каміна‖, пояснюючи завдання та цілі політики ―нового курсу‖. Джон Кеннеді

був першим президентом, який ефективно

використовував можливості телебачення — проводив теледебати та транслював телевізійні ролики. Барак Обама став президентом, який

асоціюється з соціальними мережами через їхню вдалу експлуатацію. Барак Обама зробив одним з найголовніших своїх інструментів використання соціальних мереж. Джим Мессіна, головний менеджер кампанії Барака Обами зазначає, що десять років тому середній виборець отримував інформацію з одного джерела – вечірніх новин. Сьогодні середній виборець отримує інформацію з 15 джерел. Одим з таких джерел стали соціальні мережі. Тому не варто їх недооцінювати. Іссенберг в книжці ―The victory lab. The secret science of winning campaigns‖ наводить слова К. Страсма, який має власну фірму «Стратегічна телеметрія» [5]. Той побудував на базі десятитисячного соцопитування статистичну модель, яка могла ідентифікувати можливих прихильників. К. Страсма виокремлює три шляхи отримання інформації, які важливі для політичної діяльності:

запитувати, спостерігати, тестувати. З'являється

думка, що сайти соціальних мереж — це той маданчик, який поєднує ці три шляхи. У 2008 році Барак Обама залучив використання соціальних мереж у виборчу кампанію. У президентській виборчій кампанії у 2008 році стратегічну команду Барака Обами очолив співзасновник мережі Facebook Кріс Г‘юз. Крім основної сторінки на Facebook, регіональні куратори кампанії створити додаткові групи на сайті, таким чином ефективніше мобілізовуючи людей. Тобто команда Барака Обами взяла за ціль створити ефект наближення президента до людей. На

офіційній сторінці Бараки

Обами можна знайти, як політичні напрямки та цілі, так і особисту інформацію, наприклад, музичні вподобання. За результатами соціологічного дослідження «Social Media and Voting», яке провів Pew Research Center щодо американської президентської передвиборчої кампанії 2012, 22 % зареєстрованих виборців сповістили про свій вибір у соціальних мережах [25]. Серед користувачів Facebook і Twitter 20 % створювали пости у

соціальних мережах, в яких закликали підтримати одного з кандидатів. Як показує дослідження, 30 % виборців прийшли на виборчі дільниці в день голосування завдяки відповідним

постам у Facebook та Twitter.

25 %

користувачів мереж підтримували Барака Обаму і 20 % Мітта Ромні. Якщо брати загалом, то серед американського населення під час розмов одне з одним отримали заклик голосувати: за Обаму - 29 %, 32 % за Ромні. У соціальних мережах – 25 % за Обаму і 25 % за Ромні. Через телефонні розмови: 17 % - за Обаму, 18 % - Ромні. Через електронну пошту: 12 % - Обама, 15 % - Ромні. Через повідомлення: – 6 % Обама, 7 % - Ромні. Тема проблем економіки була головною в двох кандидатів. Проте Мітт Ромні зосереджував увагу на проблемі зайнятості, Обама розмірковував про важливість середнього класу і конкурентоспроможне бачення майбутнього. Якщо аналізувати американську президентську кампанію 2012 року, то приходиш до думки, що Барак Обама був активнішим у соціальних мережах, ніж його опонент Мітт Ромні. На офіційному Twitter Барака Обами опубліковано вісім тисяч повідомлень, в той час як у Мітта Ромні – менше півтори тисячі. На Twitter Барака Обами підписані 21, 9 мільйона, Мітта Ромні – 1, 7 читачів. Протягом перших двох (PEW ―How the Presidential Candidates Use the Web and Social Media‖) тижнів Барак Обама опублікував 614 постів, Мітт Ромні – 168. Американський

президент

веде

блог

на

сайті

Білого

Дому

www.whitehouse.gov. Щотижня Барак Обама публікує відеозвернення на сайті. Він проводить відеоінтерв‘ю і відповідає на запитання, надіслані через Google +. Під час президентської кампанії на його сайті MyBarackObama.com можна було висловитися, поспілкуватися з іншими відвідувачами сайту та організувати зустріч. У президентській виборчій кампанії його команда використовувала опитування електронною поштою. Барак Обама надав перевагу інтернету

і відмовився від телевізійної

реклами. Американський президент практикував добровільний збір грошей на політичну кампанію завдяки Android, iPhone й iPad. Бараку Обамі вдалося

залучити до виборів найпасивнішу частину виборцців — молодь. У

кампанії Обама використовував такі соціальні платформи, як

Facebook, Google+, Pinterest, Tumblr, YouTube, Flickr, Instagram, Spotify an і два аканти нае Twitter. Мітт Ромні, який значно поступався в активності у соціальних мережах, створив акаунти у Facebook, Twitter, YouTube, Flickr and

Google+,

додавши

профілі

Tumblr

and

Spotify.

Сторінка

американського президента у Facebook – це повноцінний інформаційний ресурс, на якому розміщуються відеозвернення, повідомлення, фото, інтерактивні пости, наприклад, «скажіть, що ви знаєте». Цей пост відмітили кнопкою ―Like‖ 88463 користувачів соціальної мережі. А під постом з‘явилися 13729 коментарів. На Youtube функціонує відеоканал зі зверненнями президента. На сайті Flickr президент публікує фото. Проте не можна стверджувати, що перемогою Барак Обама завдячує лише соціальні мережі. Потрібно брати до уваги й інші ресурси, наприклад, волонтерів, які працювали в оффлайні: обходили будинки та робили телефонні дзвінки. Тому залучення сайтів соціальних мереж ефективні у використанні інструментів у комплексі, а не як окремий інструмент. 1.4 Соціальні мережі й українська політика Георгій Почепцов у книжці «Контроль над розумом» зазначає, що «в сучасному світі у влади немає інших засобів впливу, ніж комунікативні. Чим вільнішою в історії ставала людина, тим менше можливостей для впливу виникало у держави, окрім комунікативних. Саме це, хоча й опосередковано, і веде до постійного розвитку комунікацій, які випереджають за своїм розвитком всі інші сфери» [45]. Силу соціальних мереж зрозуміли українські журналісти, такі як Вахтанг Кіпіані, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм. Їхні повідомлення у Facebook швидко розповсюджуються на сторінках інших користувачів мережі, пости активно коментуються та набирають лайки. Українське суспільсво також впускає соціальні мережі у свій звичний режим життя. У Тернополі, наприклад, у 2011 році відкрили музей,

присвячений сайту Twitter. Дослідник Б. Вахула вважає важливим використання сайтів соціальних мереж у політичному житті, в першу чергу, для громадян, адже соціальні мережі створюють умови для прозоріших політичних процесів, здійснюють представництво інтересів соціальних груп і соціальних верств населення, сприяють налагодженню зворотного зв'язку з представниками влади на запити громадян. В той же час, соціальні мережі — зручний метод агітації, залучення суспільства до політичної соціалізації та інтеграції для політиків. Проте перевагу такого дешевого інструменту, як соціальна мережа, ще не охопили в повній мірі в українській політиці. Якщо порівнювати їх із зарубіжними колегами, то вони знаходяться на нижчому рівні [7]. К. Страсма наводить аргументації щодо взаємозалежності стилю життя і політичними уподобаннями: ―Ми можемо передбачувати, як інші люди з однотипними демографічними профілями будуть відповідати на ті самі питання, і ми починаємо бачити тренди. Ті, хто п‘є джин, скоріше за все будуть демократами. Водіння позашляховика робить людину радше республіканцем чи більш чутливим до ціни на бензин. Ці кореляції розповідають нам, на які типи меседжів люди можуть бути орієнтовані‖. Проте Георгій Почепцов заперечує перенесення такого досвіду на українську політичну арену: ―По-перше, в нас немає таких обсягів інформації про виборців, оскільки ми сплачуємо за все готівкою. По-друге, ми не маємо таких сталих політичних уподобань, оскільки партії не є ідеологічно орієнтованими. По-третє, такі підходи вимагають використання великої кількості волонтерів, яких у нас теж немає‖. В Україні використання соціальних мереж знаходяться на нижчому рівні. Одна з причин неактивності українських політиків у соціальних мережах полягає у тому, що Україна інтегрувалася в соціальні мережі пізніше за США та політики не довіряють новим, незвичним для них ресурсам. Не довіряє соціальним ресурсам значна частка виборців, переважно старшого покоління, яка і не користується сайтами соціальних

мереж. Тим не менш, політична активність переноситься в площину соціальних мереж. Одним з вдалих прикладів є Всеукраїнська Twitterтрансляція виборів Президента 2010 (ElectUa), відома за хештегом #elect_ua та додатковим хештегом #elect_sos для інформування про порушення, яка діяла протягом двох турів виборів (січень-лютий). Проект реалізовувала МГО ―Інтерньюз-Україна‖.

У проекті Всеукраїнська Twitter-трансляція

виборів Президента 2010 взяли участь 70 твіттер-репортерів. За цей період було було створено понад 20000 твітів, присвячених виборам, подіям з виборчих ділянок та порушенням на виборах. Таким чином журналісти, спостерігачі, політики та суспільство мало змогу отримати оперативну та доступну інформацію про процес президентських виборів. Леся Оробець, народний депутат України та найбільш впливовий політик-блогер 2010 року за версією газети ―Дело‖, використовувала Twitter та транслювала хід закритого засідання фракції НУ-НС. Проте спостерігається тенденція реєстрація українських політиків на соціальних інтернет-платформах. На сайті polittech.org 12 жовтня 2012 року з‘явився рейтинг українських політиків, які мають акаунти у Facebook. Позиція у рейтингу залежала від кількості підписувачів на сторінку у соціальній мережі. «Політтех» визначив топ-15 найактивніших політиків у соцільній мережі Facebook [46]. На першому місці Сергій Тігіпко, який активно реєструється в можливих соціальних мережах. Його акаунти є на сайтах соціальних мереж Вконтакте, Facebook, Twitter, Youtube, Google+ і на Одноклассниках. На момент написання матеріалу на його сторінку підписалися 38073. Протесторінка у Facebook неактивна. Прес-служба Тігіпка постить новини про політика, проте діалогу та дискусій, запитань від з користувачів соціальної мережі мало. На другому місці – Віталій Кличко (25956). Сторінку Віталія Кличка лайкають активніше, ніж Сергія Тігіпка, підписувачі ставлять запитання та

коментують пости. Третя позиція дісталася Юлії Тимошенко (22058). Її пости збирають, як мінімум, 100 лайків. Четверте місце – за Наталією Королевською (18818). Наталія Королевська створила сторінку пізніше за своїх колег. Одним з недоліків сторінки є те, що з неї видаляють негативні коментарі. У Миколи Азарова – 18212 підписувачів. Новини для Facebook дублюються з його офіційного сайту, адаптуючи до специфіки мережі. У Олесі Оробець значно менше прихильників у соціальній мережі – 7758. Перевага сторінки – невимушена атмосфера, відсутність офіціозу, роздуми про існуючі державні проблеми у постах. Арсеній Яценюк (7301) обрав «домашній» стиль спілкування. Такий підхід призвів до активного коментування його повідомлень. Також політик відповідає на приватні повідомлення. Олег Ляшко (4624) наповнює свою сторінку у соціальній мережі сам, без допомоги помічників. На сторінці можна знайти інформацію про його родину, сімейні фото, жарти та навіть номер мобільного телефону. Тетяна Монтян (5942) публікує інформацію як особистого характеру, так і офіційного. Не дивлячись на відносно невелику кількість підписувачів, сторінка Віктора

Балоги

дуже

активна:

Балога

любить

подискутувати

та

посперечатися з іншими користувачами мережі. Сторінка Ігоря Лисова, кандидата по мажоритарному округу, нараховує 3332 підписувачів. Його сторінка насичена відео та фотозвітами. Родзинкою сторінки Олександри Кужель (3148) є літературний стиль повідомлень. Як не дивно, коментарі під постами з‘являються на схожу манеру. У Василя Горбаля – 1582 читача. Проте повідомлення Горбаля рідко

коментуються та обговорюються на його сторінці у Facebook. На 15 місці знаходиться Микола Томенко з низькою, навіть порівняно з попереднім політиком, кількістю підписувачів. Його сторінку читає 118 користувачів сайту Facebook. Активною сторінку не назвеш: мало лайків та коментарів. Серед українських політиків, як вказано на сайті watcher.com.ua, лише 43 зареєстровані на сайті Twitter [36]. Першість належить Юлії Тимошенко, яку читають 125377 користувачів соціальної мережі. Друге місце займає рух Femen (9068), в трійку входить профіль Сергія Тігіпко (8731).

На 43-му

місці Владислав Лук‘янов з Партії Регіонів, якого читає три користувача Twitter. Політичний оглядач Юрій Чевордов у матеріалі для LB.ua ―Політики у соціальних мережах‖ наводить основні помилки українських політиків, які вони допускають у веденні сторінок соціальнизх мереж. Головна помилка полягає у тому, що наповненням сторінки займається прес-служба, що помічається. Також журналіст виділяє відсутність коментарів та спілкування з відвідувачами, занадто сильна охайність та офіційність текстів. На його думку, сторінки в соцілаьних мережах мають слугувати для самопрезентації, а не донесення політичної позиції. Однією з особливостей сторінок соціальних мереж політиків є поширення явищ, характерних для всесвітньої павутини: ботінг, постінг та тролінг. Ботінг, або боти, — це спеціальні програми, що виконують автоматично або за заданим розкладом дії через ті ж інтерфейси, що звичайний користувач. Тепер цей термін набув дещо іншого значення й означає практично те ж саме, що троль. Постінг — це процес написання коментарів за гроші. Тролінг — це розміщення в інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками, образи, марнослів'я. Ці явища

не дозволяють визначити основне сірило популярності у соцільних мережах — кількість підписувальників, лайків та коментарів від справжніх користувачі. Георгій Почепцов у статті ―Комунікативний контроль над людством‖ пише про те, що соціальний Інтернет на сьогодні замінюється політичним, в якому постінг та тролінг - у широкому вжитку: ―Тільки-но про інтернет заговорили як про вільний від впливу медіаресурс, як його заполонили «автоматники

партії»

(саме

так

Микита

Хрущов

колись

назвав

письменників). Сьогодні такими «автоматниками» є професійні автори коментів. Вони є і в Росії, і в Ізраїлі, і в Китаї, де забивають своїми коментами будь-яку інформацію, ворожу наданим їм настановам‖. Український журналіст Сергій Лещенко на блозі ―Української правди‖ опублікував матеріал ―Інтернет-армія Тимошенко. Хто вони?‖, в якому розглядає вживану серед українських політиків послугу платних коментарів на прикладі Юлії Тимошенко: ―Є боти. Вони, безперечно, існують. Не може за три години запис у блозі УкрПравди зібрати 500 коментарів. Або за 45 хвилин на фейсбуці – 100 коментарів та 200 лайків‖ [45].

Розділ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Обґрунтування методу дослідження, аналіз даних Розділ описує та обґрунтовує методи, які використані для дослідження теми. Методологія дослідження зумовлена темою та метою роботи, дослідницькими запитаннями. У роботі ми даємо визначення сайтам соціальних мереж, вивчаємо історію виникнення та розвитку соціальних мереж, досліджуємо використання соціальних мереж політиками у виборчій парламентській кампанії в Україні у 2012 році. Ми збираємо та аналізуємо інформацію, отриману з офіційних сторінок політиків та їхніх партій у соціальних мережах, досліджуємо поширеність використання сторінок у соціальних мережах політиками та їхню активність

на таких сайтах.

З‘ясовуємо взаємозв‘язок активності на сайтах соціальних мереж і результатів виборів. Для того, щоб розкрити тему використання політиками соціальних мереж у парламентській виборчій кампанії в Україні у 2012 році, ми застосовуємо поєднання методів контент-аналізу та експертних інтерв‘ю. Поєднання таких методів, як якісно-кількісний контент-аналіз та якісне експертне глибинне інтерв‘ю, допоможуть глибше дослідити і зрозуміти дослідницьке питання. Кількісний контент-аналіз дозволить підрахувати інформацію та вивести її в статистичні дані. Поєднання кількісних і якісних методів дозволить не тільки підрахувати дані, порівняти, як кандидати застосовували сайти соціальних мереж, контент якого характеру вони використовували, але й зрозуміти підходи, які застосовували політики у передвиборчій кампанії у соціальних мережах, проаналізувати, наскільки виправданими вони виявилися та чи вплинуло використання сайтів соціальних мереж у виборчій кампанії на результати виборів. 2.2 Контент-аналіз як метод дослідження Контент-аналіз – це метод, який вимагає об‘єктивного аналізу будьякого тексту. Б.Берельсон дає влучне визначення контент-аналізу: ―Контентаналіз — це дослідницька техніка для об'єктивного, системного і кількісного

опису наявного змісту комунікаціх, яка відповідає цілям її дослідника‖ [1]. А.Алексєєв та Д.Дудченко називають контент-аналіз ―комплексом дослідницьких дій, який включає в себе ланцюжок від формування об'єкта і формулювання завдань до інтерпретації результатів формалізованого спостереження та статистичних операцій‖ [6]. Раннім прототипом контент-аналізу був систематизований підхід до вивчення текстів, наприклад, інтерпретація Біблії, аналіз почерків та газетний аналіз. Метод контент-аналізу виник у Швеції у 1640 році. Дискутуючи з офіційним лютеранством, теологи порівняли апокрифічну збірку релігійних гімнів «Пісні Сіону» з гімнами офіційної церкви та підрахували кількість основних релігійних ідей та їх висвітлення (позитивне, негативне, реальне) [4]. Проте практичне застосування метод отримав у 1930-х роках: ―Саме в цей

час

США

метод

сформувався

як

спеціальний,

відносно

формалізований вид аналізу документів, коли на основі гіпотези дослідника в

документальних

матеріалах

виокремлювали

спеціальні

одиниці

інформації, а потім підраховували чистому їх вживання‖. Контент-аналіз набув широкого застосування у США та Великій Британії під час Другої світової війни через вивчення пропагандистських матеріалів у ЗМІ. Одним з таких дослідників був

Г. Лассвелл, який

вдосконалив метод, додавши до нього такі одиниці, як категорії аналізу, спосіб здійснення процедури, проведення і підрахунку [3]. Метод контент-аналізу доцільно застосувати для нашого дослідження, адже його оптимально використовувати для вивчення актуальних тем. Для методу є характерними використання доступного матеріалу, в нашому випадку -

наповнення сторінок соціальних мереж. Контент-аналіз

використовуємо для оцінки результатів, визначення впливу використання соціальних мереж на результати виборів. Контент-аналіз – відносно недорогий метод, але він забирає багато часу. Метод застосовують при

великому за обсягом матеріалу. Серед

переваг

методу

—

достовірність

та

систематичність.

Б.Берельсон в ―Content Analysis in Communication Research‖ наводить такі цілі, які можуть бути досягнути при застосуванні контент-аналізу: визначення намірів і інших характеристик учасників комунікації, виявлення настанов,

інтересів

цінностей,

виявлення

використовуваних

пропагандистських прийомів. Український дослідник В.Іванов називає контент-аналіз якіснокількісним

методом

вивчення

документів,

що

характеризується

об'єктивністю висновків і конкретністю процедури, що полягає в обробці тексту з подальшою з подальшою інтерпретацією результатів. Перше, що ми визначили, це екаунти на яких сайтах ми досліджуватимемо.

Наступним

кроком

було

визначення

політичних

партій,дані яких ми оброблятимемо. Наступним ми познайомилися з кількісним наповненям їхніх сторінок. Порахували кількість постів, які створювалися під час політичної кампанії, перед кампанією (червень-липень 2012р.) та після кампанії (листопад-грудень 2012 р.). Таким чином ми змогли порівняти зміну активності під час політичної кампанії та поза кампанією. Після цього ми досліджували характер наповнення сторінки та форму, в якій доносилася інформація адміністраторами сторінок. 2.3 Систематизація отриманої інформації Усі інформацію потрібно зібрати і систематизувати, створити таблиці з кількісними показниками, яка допоможе встановити лідера у використанні соціальних мереж, показати, яка мережа використовувалася найактивніше, який контент переважав: створення позитивного образу, поширення політичних обіцянок опонентів.

виборцям, звіти виконаної роботи, полиття брудом

Встановити,

що

найбільше

застосовували:

текстові

повідомлення, повідомлення з фотознімками, відео, посиланнями на інтернет-ресурси, посилання на подкасти. 2.4 Метод експертного інтерв’ю

Під час систематизації інформації виникали запитання, відповіді на які потрібно дати. Для цього необхідні експерти у політиці, політтехнологіях та соціальних мережах. Для цього буде застосований метод експертного інтерв‘ю. Інтерв‘ю – це метод збору інформації, який полягає у вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника. Метод

інтерв‘ю ми використовуємо, щоб зрозуміти причину

використання таких віртуальних інструментів як соціальні мережі у передвиборчій кампанії та наскільки ефективними вони виявилися. Для методу, перш за все, потрібно обрати експертів, які зможуть розкрити проблему. Експертне інтерв‘ю складне тим, що респондент, який працює у відповідній галузі, може бути некомпетентним саме у тому питанні, яке цікавить нас. Або може бути компетентним, але не дотримуватися об‘єктивної лінії поведінки. Важливо, щоб експерт не мав особистого зацікавлення подати проблему під певним кутом. Готовність респондента ділитися інформацією та глибинність його знань потрібно з‘ясувати до початку спілкування. Особливість

методу

полягає

важливості

встановлення

психологічного контакту між інтерв‘юером і опитуваним, виникнення взаємної довіри. Тому важливо створити невимушену атмосферу. В експертних

інтерв‘ю важливим є не лише вербальна інформація, яка

отримується під час спілкування, але й невербальна. Хоч експерт має бути і об‘єктивним і безпристрасним, але його жести, міміка,емоції можуть бути не менш інформативними. Тому, є можливість записувати бесіду не на диктофон, а на камеру, потрібно нею скористатися. Вдалим інтерв‘ю буде, якщо воно переросте з формату запитання-відповіді і викликатиме розмірковування у голос. Головне завдання інтерв‘юера полягає у максимальному отриманні якісної інформації від респондентів. Робота інтерв‘юера полягає й у тому, наскільки він зможе визначити, що йому потрібно дізнатися у експерта в

результаті проведеного кількісно-якісного контент-аналізу. Важливим і складним етапом в інтерв‘ю є підготовка запитань, які дозволять розкрити тему. Інтерв‘юер повинен розуміти відповідальність правильної побудови запитань і структури бесіди, важливості його швидкої реакції на відповіді, оперативної зміни в залежності від відповідей, необхідності виникнення нових незаготовлених запитань під час інтерв‘ю. Інтерв‘ю – це метод, який вимагає часових ресурсів, адже одне інтерв‘ю триває від 20 хвилин до 4 годин. 2.5 Вибірка Для дослідження і використання методів ми сформували дослідницьке питання, після чого ми змогли обрали вибірку. Вибірка – це репрезентативна частка населення. В нашому дослідженні детермінована цільова вибірка, це профайли основних політичних сил в соціальних мережах, які балотувалися до парламенту в Україні у 2012 році і які використовували сайти соціальних мереж для додаткової агітації та поширення інформацію про себе, свою діяльність та діяльність своєї партії. Ми досліджуємо їхні сторінки у двох соціальних мережах – Facebook і Twitter. Ми збираємо інформацію з інтернету, з двох соціальних мереж, ми опрацьовуємо текстове, фото та відео наповнення, а також реакції читачів цієї інформації, яка проявляється у коментарях, як позитивних, так і негативних, «like» - схвальної реакції, яка ставиться

під

постами,

публічно

опублікованими

повідомленнями

користувача, в нашому випадку політика, та «share» - переопублікування поста іншого користувача у себе на сторінці. Ми зосереджуємо увагу на кількості друзів та підписувачів на сторінках політиків, які ми досліджуємо. 2.6 Час, місце й етапи та процедура проведення дослідження Дослідження проводиться у м. Києві у вересні-травні 2012-2013 років. Дослідження проводиться під час найактивнішої пори політичної кампанії 2012, у вересні-жовтні, та після виборів, жовтні-травні. Для дослідження використовувалися офіційні акаунти політиків та їхніх партій та інтерв‘ю з експертами у даній темі. Серед соціальних мереж ми обрали ті, якими

політики користуються найчастіше, – Facebook та Twitter.

Розділ 3. Результати дослідження

3.1 Facebook

Результати і

контент-аналізу

Twitter

політичних

екаунтів

партій,

соціальних

які

брали

мереж

участь

інтеграцію та активність

парламентських виборах в Україні у 2012 році Мета дослідження:

проаналізувати

соціальних мережах українських політичних партій, використання сайтів соціальних мереж під час парламентської виборчої кампанії в Україні у 2012 році. Результати контент-аналізу підтвердили гіпотезу про те, що політичні сили

почали

активніше

застосовувати

соціальні

мережі

під

час

парламентської виборчої кампанії. Завдяки проведеному контент-аналізу ми визначили партії, які найактивніше використовували соціальні мережі, і зрозуміли характер наповнення екаунтів політичних сил та інструменти, які вони використовували в інформаційно-агітаційних цілях у соціальних мережах. За результатами Центральної виборчої комісії під час чергових виборів народних депутатів, які відбулися 28 жовтня 2012 року, Партія регіонів отримала

мандати,

політична

партія

Всеукраїнське

об'єднання

―Батьківщина‖ - 62, політична партія ―Удар‖ - 34, Комуністична партія України — 32, політична партія Всеукраїнське об'єднання ―Свобода‖ - 32. Усі партії, які пройшли до Верховної Ради використовували соціальні мережі як інформаційно-агітаційний майданчик у політичних цілях під час виборчої кампанії. Ми аналізували сторінки п‘яти політичних партій, які пройшли до парламенту,

та політичну партію

―Наша Україна‖, яка

відзначається тим, що давно використовує соціальні мережі у політичній діяльності. Екаунти цієї партії на Facebook і Twitter були створені у 2010 році. Сьомою партією, яку ми аналізували, була партія Наталії Королевської ―Україна — Вперед!‖. Як показало дослідження, яке ми проводили, в Україні для політичної виборчої кампанії найбільше підходять сайти Facebook і Twitter. Інші соціальні мережі використовуються не усіма партіями, екаунти яких ми аналізували в нашому дослідженні.

На першому етапі ми визначили період, з якого політичні сили інтегрувалися у соціальні мережі Facebook і Twitter. Такі партії, як ВО ―Свобода‖ та політична партія «Наша Україна» створили сторінки у Facebook задовго до парламентської виборчої кампанії. Комуністична партія України та партія Наталії Королівської ―Україна – Вперед!‖ - за декілька місяців до початку виборчої кампанії. Політична партія ―Удар‖, ВО ―Батьківщина‖ та сторінка Комуністичної партії України ―Повернемо країну народу‖ була створена під час політичної кампанії. Результати створення еканутів у мікроблозі Twitter відрізняються. ВО ―Свобода‖, політична партія ―Наша Україна‖ користувалися соціальною мережею декілька років. Політична партія ―Удар‖, Комуністична партія України, ВО ―Батьківщина‖ зареєструвался на Twitter під час парламентської виборчої кампанії. Політична партія Наталії Королевської під час кампанії використовувала сторінку Twitter Наталії Королевської, яка була створена у 2011 році. Партія регіонів, ―Повернемо країну народу‖ від Комуністичної партії України створили профілі напередодні кампанії.

37 Назва політичної партії

Дата створення екаунту у Facebook

Дата створення екаунту у Twitter

ВО ―Батьківщина‖

8 серпня 2012 р.

13 серпня 2012 р.

ВО ‗‖Свобода‖

23 січня 2011 р.

3 серпня 2009 р.

Політична партія

17 червня 2012 р.

12 вересня 2012 р.

Партія регіонів

13 березня 2012 р.

22 червня 2012 р.

Комуністична партія України

6 січня 2012 р.

3 вересня 2012 р.

Комуністична партія України (сторінка ―Повернемо країну народу‖)

1 серпня 2012 р.

19 березня 2012 р.

Партія Наталії Королівської ―Україна – Вперед!‖

27 березня 2012 р.

8 серпня 2011 р.

Політична партія ―Наша Україна‖

16 листопада 2010 р.

―Удар‖

19 листопада 2010 р.

На другому етапі ми визначали кількісні показники під час парламентської виборчої кампанії. Ми досліджували записи на офіціних екаунтах політичних партій у соціальних мережах Facebook і Twitter та рахували їхню кількість.

Відповідно до закону України «Про вибори

народних депутатів», Статті 6 ―Про строки проведення виборів‖: «Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за дев‘яносто днів до дня голосування». Таким чином ми підрахували кількість опублікованих записів на екаунтах політичних партій протягом трьох місяців офіційної кампанії та в день виборів (28 липня – 28 вересня 2012 р.). Розглянемо результати кількісного аналізу використання соціальних мереж.

38 1200

1000

993 Комуністична партія України ВО “Свобода”

Кількість постів

800 ВО “Батьківщина” 600

545

Політична партія “Удар” 504

463

Партія регіонів 404

400

200

369

Партія Наталії Королевської “Україна-Вперед!” 144

Політична партія “Наша Україна”

Кількість опублікованих записів на екаунтах політичних партій у Facebook протягом парламентської виборчої кампанії (28 липня — 28 жовтня 2012 р.)

Серед

партій,

екаунти

яких

ми

аналізували,

за

кількісними

показниками лідером виявилася Комуністична партія України. За період 28 липня — 28 жовтня було опублковано 993 пости. Особливість кампанії в соціальній мережі полягала в тому, що були залучені дві сторінки, які слугували різним цілям і несли різний характер.

Перша сторінка

―Коммунистическая партия Украины‖ була перехідним майданчиком для користувачів соціальних мереж, з якої вони могли перейти на офіційний сайт, адже контент сторінок був однотипним: публікували перших два речення з пост-релізів, прес-релізів та звітів та посилання на сторінку на офіційному сайті, на якому ця інформація знаходилася. Інша сторінка ―Вернем страну народу‖ відзначалася не кількісними показниками, а якісними. Ціль була працювати на електорат, з прихильниками та залучати нових.

39 800 700

758

640

Комуністична партія України

Кількість постів

600 500

Партія регіонів 473

Партія Наталії Королевської “Україна-Вперед!” ВО “Батьківщина”

400 316

Політична партія “Наша Україна”

300

ВО “Свобода” 200

Політична партія “Удар”

134 100

Кількість опублікованих записів на еканутах політичних партій у Twitter протягом парламентської виборчої кампанії (28 липня — 28 жовтня 2012 р.)

За кількісними показниками Twitter поступається Facebook. На другому етапі ми визначили кількісні показники кожної партії перед парламентською виборчою кампанією (червень-липень 2012 р.), виборчою кампанією та після (листопад-грудень 2012 р.). Ціль полягає в тому, щоб визначити зміну активності на сторінках політичних партій під час виборів та зрозуміти, чи були політичні сили активніші під час виборчої кампанії. Дослідження також спрямоване на визначення способів донесення інформації зі сторінки до аудиторії та особливостей кожної сторінки. Ми проаналізували те, якій формі донесення інформації надавали перевагу політичні сили.

ВО «Батьківщина»

40 ВО “Батьківщина” 400 350 300 250 200 150 100 50 0

Кількість постів у Facebook

С ер пе нь В ер ес ен ь Ж ов те нь Л ис то па д Гр уд ен ь

ип ен ь Л

ер ве нь

Кількість постів у Twitter

ВО ―Батьківщина‖ почала використовувати соціальні мережі Facebook та Twitter у серпні, під час політичної кампанії, найвищого піку досягла у жовтні, у місяць проведення виборів, після чого активність почала спадати. Після виборів сторінку використовують у політичних цілях, але активність значно нижча. Мова ведення сторінок — українська

Текстові записи 0,20%

Фото

1,59% 8,13%

7,14% 0,99%

Відео Інфографіка

6,75% 22,42%

7,94%

Текст + інфографіка Текст+ відео

1,79%

Текст+фото

6,15%

Текст + посилання на сайт

29,56%

Текст+інфографіка+посилання на сайт Посилання на сайт Текст+посилання на сайт+ відео

Форма подачі інформації на сторінці Facebook ВО «Батьківщина»

Характер протиставленні

наповнення

сторінки:

Кампанія

базувалася

на

з правлячою політичною силою, Партією регіонів.

Основний інформаційно-емоційний меседж партія доносила через дві кампанії, які провела в соціальних мережах: кампанії «Регіономіка» та «Різниця є». Для кампаній використовувався візуальне наповнення інфографіку.

Ціль ―Регіономіки‖ полягала у демонструванні негативних

результатів та змін під час влади Партії регіонів. Наприклад, на сторнці публікували зображення з таким інформаційним наповненям: ―Регіономіка – це це нові робочі місця для заробітчан у Португалії та Італії. Це мільярдні вливання у банківські системи Кіпру та Багамських островів. Це інвестиції у нерухомість Великої Британії та Іспанії. Голосуючи за регіономіку, ви обираєте розвиток не України [див. Додаток 1]‖, ―Регіономіка – це додаткові 4000 грн. боргу на кожного українця. За 30 місяців Януковича при владі державний та гарантований державою борг збільшився на 23 млрд. Куди пішли ці гроші?‖. ―Різниця є‖ полягала в порівнянні з досягненнями інших країн та України, в якому Україна програвала: «Міністерство внутрішніх справ

України

уклало

низку

угод

спецавтомобілів на 60, 90 млн. грн.

на

придбання

обладнання

та

Придбано шість водометних

автомобілів і п‘ять автозаків, 4800 протиударних щитів, таку ж кількість комплектів для захисту рук та ніг та тисячу загороджувальних металевих турнікетів. З цих турнікетів довжиною 1, 5 м і висотою 1, 3 м можна монтувати мобільні бар‘єи у містах великого скупчення людей». Міліція проти народу або міліція для народу‖, «Ефективна економіка». ВО ―Батьківщина‖ використовувала метод порівняння, наводячи цитати лідерів Партії регіонів та ―Батьківщини‖, таким чином демонструючи, що ―ми кращі, ніж вони‖. В кампанії застосовували статистичні дані, які показують відсталість України в порівнянні з економічною, соціальною та політичною ситуацією в інших країнах: ―Україна - 135 податків, 152 позиція у рейтингу легкості ведення бізнесу,

Грузія- 4 податки, 16 позиція у рейтингу

легкості ведення бізнесу‖. На сторінці використовувався унікальний відеоконтент — вірусні ролики з лаконічними гаслами. Наприклад, 21 серпня було опубліковане відео, в якому пояснили, чому ВО ―Батьківщина‖ йде в інтернет, закликаючи їх підтримати і вказавши, як саме це можна зробити: ― ЗМІ брешуть або мовчать, Інтернет немає кордонів, його не посадиш за грати, це зброя ( на відео з'яляється напис ―Єгипет‖), якої вони бояться ( напис ―Москва‖). І ми змусимо їх тремтіти. З чим ми йдемо в інтернет? Діалог замість пропаганди, говорити, слухати, діяти разом. Чим можеш допомогти ти? Будь активним (на відео з'являється сторінка Facebook,

на

якій

створюється

пост

зі

словами

«Я

підтримую

Батьківщину»). Приходь на мітинг. Запросити друзів. Адреса в соціальних мережах‖. 26 жовтня, напередодні виборів, з'явилося відео про те, як правильно і легко проголосувати ―7 кроків‖: ―28 жовтня - день виборів. Візьми паспорт, піди на виборчу дільницю! Маєш смартфон + інтернет? Зачекінься, отримай два бюлетені, проголосуй за Батьківщину, проголосуй за кандидата від Батьківщини, розкажи друзям, що ти проголосував. Робити чесний вибір – це просто‖. 27 жовтня, за день до виборів, сторінку наповнювали музичними кліпами з назвами. Намагалися активно залучити аудиторію і створювати діалог з нею, спонукали відвідувачів сторінки залучати друзів та йти на вибори. Застосування Twitter Характер наповнення сторінки: Екаунт на мікроблозі Twitter слугував майданчиком для перепосилання на офіційну сторінку на Facebook.

ВО «Свобода» ВО “Свобода” 500 400 300 200 100 0

Кількість постів у Facebook

Ли пе нь Се рп ен ь Ве ре се нь Ж ов те нь Ли ст оп ад Гр уд ен ь

Че рв ен ь

Кількість постів у Twitter

Результати дозволяють простежити за тим, що ВО «Свобода» майже не використовувала екаунт у Twitter. Під час виборчої кампанії кількість створених постів не була більшою, ніж у час поза кампанією. Мова ведення сторінок: українська Текстові записи 6,2%

Фото

1,0% Відео 16,0% Інфографіка Текст + інфографіка 3,6% 0,7% 0,7% 67,6%

0,7%

Текст+ відео Текст+фото Текст + посилання на сайт

3,3% 0,3%

Текст+інфографіка+посилання на сайт Посилання на сайт

Форма подачі інформації на сторінці Facebook ВО «Свобода»

Характер

наповнення

сторінки:

ВО

―Свобода‖

активно

наповнювала сторінку, проте контент був одноманітним. ВО «Свобода» найбільше використовувала інформацію з офіційного сайту, створюючи пости з посиланням на сайт, та відео з заходів, які організовувала партія, виступів з телевізійних програмах, в яких брали участь учасники політичної

сили, та вірусних роликів. Унікальним контентом, створеним для роботи в соціальних мережах, не відзначалися. Twitter Характер наповнення сторінки: На екануті розміщували посилання на відео з YouTube, власну сторінку у Facebook, матеріали з сайту ―Українська правда‖ та офіційного сайту, створювався унікальний контент, в основному, це були твіти з закликом приєднуватися до заходів партії, розповсюджувати інформацію про ВО ―Свобода‖.

Політична партія «Удар»

Політична партія “Удар”

300 200

Кількість постів у Facebook

100

Кількість постів у Twitter

Ли пе нь Се рп ен ь Ве ре се нь Ж ов те нь Ли ст оп ад Гр уд ен ь

Че рв ен ь

Мова ведення сторінок: українська Політична партія «Удар» не користувалася Twitter, в той же час діяльність у Facebook була в рази вищою під час кампанії.

2,4

5,8

Текстові записи Текст + інфографіка

5,13%

Текст+ відео Текст+фото

15,38%

Відео

24,36%

Фото Інфографіка

8,97%

Текст + посилання на сайт Посилання на сайт

1,28%

Текст з посиланням 7,69%

Текст+фото+посилання на сайт

7,69% 26,92%

2,56%

Форма подачі інформації на сторінці Facebook політичної партії «Удар»

Характер наповнення сторінки: Партія ―Удар‖ в більшій мірі зосереджувала увагу на активній діяльності її лідера Віталія Кличка. Фотографії були основним інформаційним інструментом під час політичної кампанії

на

екаунті

політичної

партії.

Спостерігалася

особливість

використовувати ті фото, які створюють ефект або підкреслюють мужність, силу, героїчність лідера партії Віталія Кличка. Особливістю екаунту політичної партії ―Удар‖ було те, що сторінка наповнювалася не тільки адміністратором, а майже в такій мірі відвідувачами сторінки, які залишали записи на стіні.

49,24%

50,76%

Пости, створені адміністратором сторінки “Партія Удар” Пости, створені відвідувачами сторінки "Партія Удар"

Співвідношення постів, створених адміністратором сторінки «Партія Удар» та

46 відвідувачами сторінки

Найчастіше відвідувачі залишали текстові записи, в яких переважали слова підтримки, подяки та запитання.

1,8% 3,5% 1,3%

1,3%

5,3%

Текстові записи

1,8%

Текст + інфографіка Текст+ відео

11,8%

Текст+фото Відео Фото

2,6%

Інфографіка

1,3%

Текст + посилання на сайт 69,3%

Посилання на сайт Текст+фото+посилання на сайт

Форма подачі інформації, яка створюється відвідувачами, на сторінці Facebook політичної партії «Удар»

Twitter Під час кампанії майже не використовували,

екаунт з'явився 12

вересня, в той день опублікували два твіти, після чого наступні

пости

з'явилися у день виборів 28 жовтня. Після виборів партія використовувала мікроблог решулярно. Найактивніше Twitter застосовували в день виборів та декілька днів після їхнього проведення для оперативного висвітлення ситуації на виборах та порушень на виборчих дільницях.

Партія регіонів

Партія регіонів 250 200 150

Кількість постів у Facebook

100

Кількість постів у Twitter

Ли пе нь Се рп ен ь Ве ре се нь Ж ов те нь Ли ст оп ад Гр уд ен ь

Че рв ен ь

Мова ведення сторінок: російська

0,5% 5,0%

4,7% 4,0%

0,2% 0,7%

10,9%

Текстові записи Фото Інфографіка Текст + інфографіка Текст+ відео Текст+фото Текст + посилання на сайт Посилання на сайт

73,9%

Форма подачі інформації на сторінці Facebook Партії регіонів

Характер наповнення сторінки:

Найактивніше застосовували

візуальне наповнення — інфографіку. Створювали зображення за шаблоном, на якому на синьому фоні були написані цитати лідерів партій з їхніми портретами. Сторінка активно відображала досягнення партії. Одним з яких,

на їхню думку, було проведення Євро 2012. Кампанією, яку проводили в мережі, була ―Що ви знаєте про Євро?‖, яка здійснювалася у формі інфографічного наповнення сторінки, в якій висвітлювали результати і факти Євро 2012. Twitter Характер наповнення сторінки: Єдину функцію, яку виконував Twitter для Партії регіонів, пере посилав на сайт Партії регіонів і на відео YouTube.

Комуністична партія України

Кількість постів у Facebook Кількість постів у Twitter

Ли пе нь Се рп ен ь Ве ре се нь Ж ов те нь Ли ст оп ад Гр уд ен ь

Че рв ен ь

400 350 300 250 200 150 100 50 0

Мова ведення сторінок: російська Характер наповнення сторінки: У Комуністичної партії України майже відсутня одна з основних переваг соціальних мереж — інтерактив. Сторінка відображає звіти з заходів, які створюють або в яких беруть участь

представники партії. Усі пости створюються за схемою: перше речення пост-релізу, звіту з офіційного сайту та посилання на цю інформацію.

Повернемо країну народу (Комуністична партія України) 60 50 40 30 20 10 0

ь уд ен

Гр

оп ад

Ли ст

ов те н

ен ре с

ь Ве

ер п

ен

нь С

Ли пе

Че

рв е

нь

Кількість постів у Facebook Кількість постів у Twitter

Мова ведення сторінок: російська

Текстові записи 5,13%

15,38%

Текст + інфографіка Текст+ відео

24,36% 7,69% 2,56%

Текст+фото Текст + посилання на сайт Текст+інфографіка+посилання на сайт Текст+фото+посилання на сайт

8,97% 1,28% 7,69%

26,92%

Текст+зображення Текст+зображення+посилання на сайт

Форма подачі інформації на сторінці Facebook «Повернемо країну народу»

Характер наповнення сторінки: Намагалися адаптувати інформацію, стиль та манеру комуністичної партії до соціальних мереж та аудиторії, яка їх використовує. Прослідковується створення ефекту ностальгії за часами,

коли при владі була комуністична партія, та порівняння з теперішнім часом на користь минулого. Публікували серію вірусних роликів, в яких на фоні портрету Ернесто Че Гевари чоловік зі схожою зовнішністю закликав змінювати політичну ситуацію в країні: «Какая-то фигня творится у країні милій. Стратегический завод в частных руках. Кто хазяин? Ты или олигарх? За невыполненное обещание ответь перед народом. невозможного».

Будьте реалистами.

Требуйте

Публікували пости, які закінчуються запитаннями або

закликами з ціллю спонукати аудиторію обговорювати та лайкати: «Товариш, даешь LIKE, если согласен».

Партія Наталії Королевської “Україна-Вперед!” 250 200 150 Кількість постів у Facebook

Ли пе нь Се рп ен ь Ве ре се нь Ж ов те нь Ли ст оп ад Гр уд ен ь

Че рв ен ь

100 50 0

Кількість постів у Twitter

1,66% 24,03%

23,20%

Текстов і записи Фото Відео Текст+ в ідео 3,31%

Текст+фото Текст + посилання на сайт Посилання на сайт

14,92% 29,28% 3,59%

Форма подачі інформації на сторінці Facebook партії Наталії Королевської «Україна-Вперед!»

Мова ведення сторінок: російська Основний акцент робили на фотозвітах діяльності лідера партії Наталії Королевської та члена партії Андрія Шевченка. Twitter Використовували сторінку Наталії Королевської, в якій створювалися пости від імені політичного лідера партії, а не політичної сили. Twitter вживався як перепосилання на екаунт у Facebook, відео на YouTube, офіційний сайт партії. Користувалися функцією TwitLonger, яка дозволяє створювати твіти, які перевершують його стандартний розмір в 140 символів,

так

інформацію

трансляція з зустрічей.

організаційного

характеру,

про

зустрічі,

Політична партія “Наша Україна” 100 80

Кількість постів у Facebook

60 40

Кількість постів у Twitter

Ли пе нь Се рп ен ь Ве ре се нь Ж ов те нь Ли ст оп ад Гр уд ен ь

Че рв ен ь

Мова ведення сторінок: українська Текстові записи 5,2%

3,0%

Фото

4,4% 8,1%

Відео 0,7%

23,0%

4,4%

Інфографіка Текст + інфографіка

6,7% Текст+ відео Текст+фото 10,4% Текст + посилання на сайт Посилання на сайт

34,1%

Текст+посилання на сайт +фото

Форма подачі інформації на сторінці Facebook політичної партії «Наша Україна»

Характер наповнення сторінки: в більшій мірі використовували інформацію з офіційного сайту, посилання на який публікували в постах. Сторінка відзначається тим, що адміністратор реагує на коментарі , створені відвідувачами сторінки.

3.2 Результати експертних інтерв'ю Результати

контент-аналізу

допомогли

визначити

активність

політичних партій у соціальних мережах, які брали участь у парламентських виборах в Україні в 2012 році, виокремити інструменти, які вони використовували на персональних сторінках, та форму подачі інформації. Для того, щоб з'ясувати вплив активності у соціальних мережах на результати виборів, особливості та тенденції, які спостерігалися під час політичної кампанії, ми провели експертні інтерв'ю. Ми поспілкувалися з трьома експертами: 1. Максимом Саваневським, засновником та керівником онлайнвидання

про

інтернет-бізнес

та

маркетинг

соціальних

медіа

Watcher.com.ua, керуючим партнером цифрової агенції PlusOne DA, спілкування в реальному часі; 2. Сергієм Гайдаєм, політтехнологом, директором зі стратегічного планування

соціально-інжинірингового

агентства

―Гайдай.Ком‖,

спілкування в реальному часі; 3. Максимом Заплетнюком, керівником інноваційних технологій консалтингової фірми ―SIC Group‖, спілкування в реальному часі. Максим Саваневський переконаний, що під час парламентської виборчої кампанії

2012 року більше партій, порівняно з попередніми

виборчими кампаніями в Україні, почали вкладати кошти у соціальні мережі. Проте

Максим Заплетнюк

стверджує,

що

політики

підозріло

ставляться до того, щоб витрачати ресурси на власне просування або просування партії через соціальні мережі: ―Часто політики

не бачать

миттєвих результатів від соціальних мереж на першому етапі, тому призупиняють

їхнє використання.

В Україні

починають працювати

напередодні виборів, а не протягом років, тому часто не виходить досягнути бажаних результатів‖.

Експерти по-різному оцінюють вплив соціальних мереж на результати парламентських виборів. Проте загалом погоджуються, що вагомих результатів соціальні мережі не принесли. Максим Заплетнюк вважає, що активність в соціальних мережах може впливати на виборчу кампанію: “Ті політики, які використовували соціальні мережі, відчули результати. Якщо б застосовували не тільки у великих містах, ефект був би помітніший. Соціальними мережами користується молоде покоління, яке намагається поділитися цікавою інформацією, яку знайшло в інтернеті. Тому партії, застосовуючи прихований маркетинг у мережах, можуть досягати того, що люди самі почнуть працювати на партії в інтернеті”. Сергій Гайдай не погоджується з тим, що мережі вплинули на результати виборів: ―Я не бачив хорошого використання соціальних мереж. Усі українські політики тільки тестують соціальні мережі. Якщо б в Україні був приклад, коли політику вдалося перемогти завдяки соціальним мережах на дільниці, ми б про це всі знали”. Проте політтехнолог переконаний у тому, що у майбутньому соціальні мережі все-таки відіграватимуть визначну роль у виборчих кампаніях. Думка Максима Саваневського полягає в тому, що “на цих виборах реальний вплив соціальних мереж був тільки по Києву. Кличко змінив ситуацію у Києві, адже під час кампанії був лідером перегонів у столиці. В результаті, від партії “Удар” в Києві пройшов тільки один мажоритарник. Проти нього в мережах працювала і влада, і опозиція. Кличко фактично програв кампанію у власне соціальних мережах. Кличко не провів кампанію у мережах, щоб відбити негатив, бо, якщо раніше Кличко сприймався як доброчесний політик, то у другій половині жовтня сприймався як «тушка»”. Максим Саванеський додає: “З політичних партій, які отримали результат,

були

ВО

“Батьківщина”

ВО

“Свобода”.

Але

результативність для ВО “Свобода” забезпечило те, що в них є багато

прибічників, які активні в інтернеті. Якщо говорити про результати у Києві, у ВО “Батьківщина” була хороша спроба. Завдяки хорошому проникненню інтернету у Києві та найвищому рівню використання соціальних мереж, в першу чергу, Facebook, ВО «Батьківщина» отримала у Києві результат значно кращий, ніж прогнозував їхній штаб за два тижні до виборів. Вони активно працювали зі своїми прибічниками, це було помітно‖. Експерт також виділяє сторінку Комуністичної партії України ―Повернемо країну народу‖, “в якій було багато візуальних матеріалів і відчувалася стратегія. За яскравістю вони були на другому місці. Серед таких партій, як“Удар”, ВО «Свобода», Партія регіонів, Комуністична партія України була кращою. Наталія Королевська була активною за рік до виборів. Вона припинила вести свою сторінку у Facebook у березні-квітні 2012 року. З'явилася сторінка її політичної сили, на якій вона нічим не займалися. Загалом, Наталія Королевська не досягла результатів через те, що не мала виборця". В той же час, як показує закордонний досвід, соціальні мережі можуть вирішувати результати виборів. Сергій Гайдай згадує: “Вперше я остаточно зрозумів, що соціальні мережі можуть бути вирішальним інструметом виборів під час кампанії Барака Обами. Під час тієї кампанії вони були важливим елементом, проте, крім них, йшла класична виборча кампанія, яка залучала усі інші інструменти”. Максим Заплетнюк переконаний в тому, що основна причина, чому українські політики не можуть досягнути схожих результатів, як у Барака Обами, полягає в тому, що “в нас немає структури, тієї школи і досвіду. За великим рахунком,у майбутньому впливатимуть міжнародні відносини. Від маніпуляції Україною інших держав залежитиме розвиток цієї структури. Якщо пройде п'ять років, політики

будуть з повагою і грамотно

використовувати соціальні мережі, буде результат такий, як на Заході,

якщо ні, як на Сході”. Максим

Саваневський

називає

такі

причини:

“По-перше,

це

технологічна освіта людей, які відповідають за кампанію. Якщо говорити про людей, які відповідають за кампанії в політичних силах, то в жодній політичній силі поки що немає людини, яка вірить в те, що соціальні мережі можуть спрацювати, навіть якщо вони присутні у мережі. Подруге, закритість політиків. Політикам дуже важко переступити через себе і пустити людей ближче до себе. По-третє, це сама процедура того, як в нас ведеться політика в Україні, сама політична боротьба, взаємодія між політиками, між політиком і виборцем. В нас сама процедура ведення політичної боротьби не є відкритою. Виборці голосують не за програму, а за людину. Відповідно конкурувати програмами, своїми ідеями чи конкурувати своїми командами на сьогоднішній день не готова жодна політична сила”. Однією з помилок, які, на думку Сергія Гайдая, допускають політики у соціальних мережах, є те, що вони не ведуть комунікацію з виборцями: “Інколи їм не вистачає нормальних інформаційних приводів.

Будь-яка

людина полюбляє драматургію. Або герой бореться з обставинами, , або з конкурентним противником.

Нам цікавий конфлікт. А політик — це

завжди конфлікт ідей, конфлікт світогляду ”. Усі

опитаних

експерти

виділяють

сайт

Facebook

як

найоптимальніший у користуванні під час вибочої кампанії. Максим

Саваневськийзазначає:

«Вконтакте

Одноклассники

створили фактично неможливим проведення рекламних кампаній у соціальних мережах. Оскільки термін кампанії був дуже коротким, робити її без рекламної підтримки неможливо. Загалом, Twitter під час виборчої кампанії не впливав. Він впливав у день виборів. Це був один зі стимулюючих факторів, коли користувачі сайту бачили твіти про те, що хтось проголосував, також йшли віддати свій голос”. “В Одноклассниках і Вконткте не використовують через малу віддачу

і недостатню кількість користувачів, які сидять там заради спілкування і обміном думок на інтелектуальні теми. У Facebook сидить цільова аудиторія. У користувачів Facebook є вищий рівень довіри до незнайомих людей, які їм пишуть. Будь-яке просування будь-якого бренду зосереджене на людей, які вагаються. Одноклассники - це категорія, яка визначилася зі своїми політичними поглядами, тому маленька віддача від спілкування на сайті”, - Максим Заплетнюк. Сергій Гайдай вважає, що “Facebook періодично конкурує з Вконтакте. Користувачі Facebook - це люди, які дуже цінують контент. Вконтакте- це підлітково-юнацька аудиторія, їм не так важлива політика, як розваги. В Одноклассниках важко працювати через те, що там немає новинної стрічки, слабкі комунікативні зв'язки. Якщо у Facebook твій пост може

побачити

велика

кількість

користувачів

мережі,

то

Одноклассниках немає традиції приймати в друзів незнайомих. Політики мають

працюватиу

Одноклассники,

Facebook, меншій

не

мірі,

забувати, про

більшій

Вконтакте,

мірі,

про

звичайно

ж,

використовувати Twitter, я б рекомендував звертунти увагу на Живий Журнал та YouTube”. Як показали результати нашого контент-аналізу,

політичні партії

робили акцент на різній формі подачі інформації. Думки експертів розділилися щодо того, що використовувати найдоцільніше. На думку Максима Саваневського, ще не можна зрозуміти, що є найбільш впливовим для нашої ментальності:“Проте інформацію найкраще подавати в картинках, не залежно від того, чи це політичні партії, чи бренди. Текст люди вже не сприймають. Зараз існує бар'єр: людина може не прочитати текст біля 500 знаків. Відео сприймається краще, ніж текст, але гірше ніж картинки”. Сергій Гайдай переконаний, що “інформацію варто подавати у всіх формах. Хоча все залежить від задачі. Якщо ваша проблема полягає у тому, що на сторінці недостатньо інформації, а у вас багато

інформаційних приводів, це може бути новинна стрічка, прикріплена фото. Якщо вам хотілось би розкрити особистість людини, то найкращий формат — це відео”. Отже, як показали результати експертних інтерв'ю, за кордоном політикам та політичним партіям вдається досягнути показових результатів під час виборів завдяки соціальним мережам. Поки що українським політикам це не під силу. Причини полягають в тому, що в політиків немає такого досвіду користування соціальними мережами, політики ще не довіряють такому, порівняно новому інструменту. Вони хочуть отримувати миттєві результати, що неможливо. Результативна робота у мережах вимагає часу, політики сумніваються у тому, що, використовуючи мережі протягом довгого часу, отримають бажаний результат. Тому виникає ще одна проблема — вони не готові виділяти необхідні кошти для просування власних екаунтів. Проте певні результати, особливо що стосується Києва, спостерігаються. Експерти роблять прогнози, що з часом соціальні мережі даватимуть сильніший ефект.

ВИСНОВКИ У час швидкісної передачі інформації шляхом інтернету соціальні мережі стають дієвим засобом не просто комунікації та інформування, а й маніпуляції суспільною думкою. Соціальні мережі - ресурс зі значними переваги, серед яких варто відзначити відносну дешевість, доступність і оперативність. Якщо брати до уваги політичну сферу, то слід зазначити, що завдяки можливостям соціальних мереж можна створювати додаткову платформу для просування своїх ідей, інформаційний простір між політиками і його прихильниками чи потенційними прихильниками, налагоджувати комунікативний зв‘язок з аудиторією та збільшувати шанси на перемогу під час виборів. Проте, як показало дослідження, в українських реаліях поки що це складно здійснити. Перш за все, причина полягає в тому, що в Україні немає досвіду і культури використання соціальних мереж в такому напрямку. Важко знайти спеціалістів, які займатимуться просуванням політичної партії в соціальній мережі, при цьому вірячи в цей спосіб. Спосіб агітації через соціальні мережі передбачає часові затрати. Політики їм не довіряють, адже хочуть бачити миттєвий результат. Проте соціальні мережі вже почали відігравати роль в виборчій кампанії в Україні. В першу чергу, це проявляється в тому, що політики почали усвідомлювати, що такий спосіб прихованого маркетингу і агітації варто застосувати перед виборами, навіть якщо їх не в повній мірі сприймають серйозно і сумніваються. Дослідження показало, що усі основні політичні сили створювали офіційні сторінки на

сайтах та

застосовували соціальні мережі під час кампанії. Такі дані ми отримали завдяки проведеному контент-аналізу. У результаті ми підтвердили гіпотезу про те, що збільшилась активність у мережах під час виборчої кампанії у всіх досліджуваних партіях. Протягом трьох офіційних місяців кампанії офіційні сторінки політичних партій частіше оновлювалися і наповнювалися змістом.

Припущення дослідження про вплив активності в соціальних мережах на результати виборів частково скасовано завдяки результатам експертних інтерв‘ю. Адже, як зазначили експерти, результати були, але не суттєві, їх досягнули окремі партії, які цілеспрямовано працювали, розробляли та втілювали стратегію, намагалися запам‘ятатися контентом та залучали аудиторію. Поки що соціальні мережі, які застосовуються в політичних цілях, мають локальні обмеження. Так тільки Київ стало містом, яке через гарне покриття інтернету

показало певні результати. Дослідження довело

доцільність використання у політичних кампаніях сайту соціальних мереж Facebook. Як виявилося, цільова аудиторія та можливості сайту створюють найкращі умови для політичної діяльності у мережі. Проте інший сайт, який ми досліджували, Twitter, не є настільки ефективним. Його варто використовувати як додаткий майданчик, який перепосилає на офіційний сайт

або

екаунт

Facebook.

Слід

зазначити,

що

Twitter

варто

використовувати під час самих виборів, щоб оперативно інформувати про ситуацію, яка відбувається на виборчих дільницях та спонукати до голосування користувачів мережі, які читають сторінку політичної партії. Особливість, яку ми виокремили під час дослідження, це варіювання способів та форм подання інформації, якими користуються політичні партії. Адже Facebook дозволяє доносити інформацію через текстове наповненням, відео, зображення. Як показало наше дослідження, партії по-різному надавали пріоритет певним формам. ВО«Батьківщина» й Партія регіонів широко застосовували інфографіку. ВО «Свобода» надавали перевагу відео та посиланням на ту інформацію, яка опублікована на їхньому офіційному сайті, політична партія «Удар» та партія Наталії Королевської «УкраїнаВперед!» в найбільшій кількості публікували фото з текстовим супроводом. Що стосується політичної партії «Удар», то вона відзначається активним заповненням сторінки записами користувачів Facebook, які за кількісними показниками показують майже ті ж результати, що й пости від адміністратора сторінки.

Отже, ми можемо стверджувати, що активність політичних партій зросла під час парламентської виборчої кампанії, правда, це не дало дуже ефективних результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.

Berelson B. Content Analysis in Communication Research. –

Glencoe, Illinois: Free Press, 1952. – 220 p. 2.

Carney T.F. Content analysis: Techniques for systematic

inference from communications. – Winnipeg: University of Manitoba Press, 1972. 3.

Lasswell H.D., Lerner D., Pool I.D. The Comparative Study of

Symbols // Hoover Institute Studies.– Series C: Symbols.–No 1.– Stanford, CA: Stanford University Press, - 1952. 4.

Rosengren K.E. Advances in Content Analysis / Vol. 9, Sage

annual reviews of communication research. – Beverly Hills: Sage Publications, - 1981 5.

Sasha Issenberg The Victory Lab: The Secret Science of

Winning Campaigns Crown Publishing Group 1st edition 2012. - 368 pages 6.

Алексеев А. О специфике контент-анализа как

социологического метода / А. Алексеев, В. Дудченко // Социальные проблемы семьи и солодеж : сб. ст. / под ред. И. И. Леймана. – Л., 1972 7.

Вахула Б. Соціальні інтернет-мережі, їхні функції та роль у

формуванні громадянського суспільства. Б.Я. Вахула Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2-12. Випуск 6. С. 311 319 8.

Кастельс

М.

Галактика

Интернет:

Размішления

об

Интернете, бизнесе и общества/ Пер с англ.. А. Матвеева под. ред.. В. Харитонова. -

Екатеринбург. У-Фактория (при участии узд-ва

Гуманитарного ун-та), 2004. – 328 с. 9.

Кіркпатрік Д. Ефект Facebook. Внутрішня історія компанії,

що об‘єднує світ. – К.: Темпора, 2013. – 448 с.

10.

Кононов Н. Код Дурова Реальная история «Вконтакте» и

ее создателя Манн, Иванов и Фербер Москва 2012 . - 208с. 11.

Костенко Н. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики:

Монографія. К.: Центр вільної преси, - 2003. – 200 с. 12.

Штромайєр Г. Політика і масс-медіа / Пер. з нім. А. Орган.

– К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 200. – 303 с. 13.

Юськів Б. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий

досвід: Монографія. – Рівне.: «Перспектива», 2006. – 203 с. 14.

[Електронний ресурс] Bernard J. Jansen, Mimi Zhang, Kate

Sobel, Abdur Chowdury Twitter power: Tweets as electronic word of Режим

mouth.

доступу

до

сайту:

http://www.cs.rochester.edu/twiki/pub/Main/HarpSeminar/Twitter_power_Tweets_as_electronic_word_of_mouth.pdf 15.

[Електронний ресурс] Boyd, danah, Scott Golder, and Gilad

Lotan. 2010. ―Tweet, Tweet, Retweet: Conversational Aspects of Retweeting

Twitter.‖

Режим

доступу

до

сайту:

http://www.danah.org/papers/TweetTweetRetweet.pdf 16. Phase.

[Електронний ресурс] Brad Stone Social networking's Next Режим

доступу

до

сайту:

http://www.nytimes.com/2007/03/03/technology/03social.html?pagewante d=all&_r=0 17.

[Електронний ресурс] Catherine Dwyer

Katia Passerini

Starr Roxanne Hiltz Trust and privacy concern within social networking sites: A comparison of Facebook and MySpace. Режим доступу до сайту: http://csis.pace.edu/~dwyer/research/DwyerAMCIS2007.pdf 18.

[Електронний ресурс] Clay Shirky The Political Power of

Social Media: Technology, The Public Sphere, and Political Change. Режим доступу до сайту:

http://www.foreignaffairs.com/articles/67038/clay-shirky/the-politicalpower-of-social-media 19.

[Електронний ресурс] Christine B. Williams

Girish J.

ҒJeff Gulati Social Networks in Political Campaigns: Facebook and the 2006 Midterm Elections. Режим доступу до сайту: http://blogs.bentley.edu/politechmedia/wp-content/uploads/2007/09/apsa2007-facebook1.pdf 20.

[Електронний ресурс] Danah m. Boyd

Nicole B. Ellison

Social Network Sites: Deﬁnition, History, and Scholarship. Режим доступу

до

сайту:

http://www.postgradolinguistica.ucv.cl/dev/documentos/90,889,Social_net work_boyd_2007.pdf 21.

[Електронний ресурс] David Talbot 19 August 2008 How

Obama

Really

Did

http://www.technologyreview.com/featuredstory/410644/how-obamareally-did-it/ 22.

[Електронний ресурс] Ellen Mcgirt How Chris Hughes

helped launch Facebook and the Barack Obama campaign. Режим доступу до

сайту:

http://www.fastcompany.com/1207594/how-chris-hughes-

helped-launch-facebook-and-barack-obama-campaign 23.

[Електронний ресурс] Faisal J. Abbas Just Add Me: Saudi

Information Minister Embraces Social Networking. Режим доступу до сайту:

http://www.huffingtonpost.com/faisal-abbas/just-add-me-saudi-

informa_b_226281.html 24. the

web

[Електронний ресурс] How the presidential candidates use and

social

media.

Режим

доступу

до

сайту:

http://www.journalism.org/analysis_report/how_presidential_candidates_us e_web_and_social_media

25.

[Електронний ресурс] Lee Rainie Social Media and Voting.

Режим

доступу

до

сайту:

http://www.pewinternet.org/Reports/2012/Social-Vote-2012.aspx 26.

[Електронний ресурс] Leisa Reichelt Disambiguity Ambient Режим

Intimacy.

доступу

до

сайту:

http://www.disambiguity.com/ambient-intimacy/ 27.

[Електронний ресурс] President Shimon Peres Be my friend

for peace. Режим доступу до сайту: http://www.youtube.com/watch?v=FjQdB0C6ypo 28.

[Електронний ресурс] Morozov E. Iran: Downside to the

―Twitter Revolution‖. Режим доступа:http://muse.jhu.edu/journals/dss/summary/v056/56.4.mo rozov.html 29.

[Електронний ресурс] The Brief History of Social Media.

Режим

доступу

до

сайту:

http://www.uncp.edu/home/acurtis/NewMedia/SocialMedia/SocialMediaHi story.html 30.

[Електронний ресурс] The 2011 Time 100. Режим доступу

до

сайту:

http://www.time.com/time/specials/packages/article/0,28804,2066367_206 6369,00.html 31.

[Електронний ресурс] The top 500 sites in Ukraine. Режим

доступу до сайту: http://www.alexa.com/topsites/countries/UA 32.

[Електронний ресурс] Top 500 global sites. Режим доступу

до сайту: http://www.alexa.com/topsites/global;0 33. Режим

[Електронний ресурс] Winning the media campaign 2012. доступу

до

сайту:

http://www.journalism.org/analysis_report/winning_media_campaign_201 2

34.

[Електронний ресурс]. What the Past Can Tell Us About the

Future of Social Networking. Режим доступу до сайту: 35.

http://www.bothsidesofthetable.com/2010/12/05/what-the-

past-can-tell-us-about-the-future-of-social-networking/ 36.

[Електронний ресурс] Екаунти українських політиків та

партій у Twitter. Режим доступу до сайту: http://watcher.com.ua/toppolityky/ukrainski-polityky-twitter/ 37.

Закон України «Про вибори народних депутатів України».

Режим доступу до сайту: 38.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4061-17

39.

[Електронний ресурс] Западенко І., Мороз В. Можливості

Twitter для журналістів Case ElectUA Онлайн посібник для журналістів

Twitter

с.

Режим

доступу

до

сайту:

http://medianext.com.ua/learn/88--twitter-case-electua 40.

[Електронний ресурс] Использование интернет-блогов и

«социальных сетей» в российской публичной политике. Режим доступу до сайту: http://izvestia.asu.ru/2008/4-3/poli/TheNewsOfASU2008-4-3-poli-03.pdf 41.

[Електронний

ресурс]

Лещенко

С.

Інтернет-армія

Тимошенко. Режим доступу до сайту: 42.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4f36bbfa40a20/

43.

[Електронний ресурс] Маклюэн М. Галактика Гутенберга/

Маршалл

Маклюэн.

Режим

доступу

до

сайту:

http://www.proza.ru/2007/12/29/513 44. новий

[Електронний ресурс] Почепцов етап

розвитку

Г. Вибори Обами як

виборчих

технологій.

http://osvita.mediasapiens.ua/material/12596 45.

[Електронний ресурс] Почепцов

Г. Комунікативний

контроль над розумом http://osvita.mediasapiens.ua/material/2948 46.

[Електронний ресурс] Топ-15 украинских политиков в

Фейсбуке. Режим доступу до сайту: http://polittech.org/2012/10/12/top15-ukrainskix-politikov-v-fejsbuke/ 47. мифы

[Електронний ресурс] Устюжанина Twitter-революция: и

реальность.

Режим

доступу

до

сайту:

http://www.academia.edu/676668/Twitter-_ 48.

[Електронний ресурс] Фісенко Т. Дослідження соціальних

інтернет-мереж у працях зарубіжних вчених у 1930-2000 рр. Режим доступу до сайту: http://conferences.neasmo.org.ua/node/682