Кріль Вікторія - диплом, 2008 by ukma journalist

Національний університет „КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” _____________________________________________________________ Магістеріум Кафедра журналістики

Екологічна тематика в українських та американських новинних журналах (на прикладі „Новинаря” і TIME)

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістра журналістики КРІЛЬ Вікторії Юріївни

Науковий керівник – старший викладач Д. Губенко

Київ – 2008

Зміст Вступ ....................................................................................................................................................... 3 Розділ І. Огляд літератури. Екологічна думка та мас-медіа .............................................................. 7 Екологічна свідомість ............................................................................................................... 7 Екологічний рух у мас-медіа ..................................................................................................... 9 Вітчизняні дослідження екологічної тематики в ЗМІ ........................................................ 12 Закордонні дослідження екологічної тематики в ЗМІ ........................................................ 14 Критика енвайронменталізму ................................................................................................ 19 Розділ ІІ. Методологія. Рамковий аналіз ........................................................................................... 24 Характеристика методу ........................................................................................................ 24 Вибірка ...................................................................................................................................... 28 Аналіз даних .............................................................................................................................. 30 Надійність та валідність ....................................................................................................... 32 Обмеження ............................................................................................................................... 32 Розділ ІІІ. Результати дослідження. Проблеми довкілля та їхнє вирішення .................................. 33 Загальне екопозиціювання „Новинаря” і ТІМЕ ..................................................................... 33 Проблеми ................................................................................................................................... 36 Причини ..................................................................................................................................... 39 Вирішення .................................................................................................................................. 45 Моральні претензії ................................................................................................................... 50 Висновки ............................................................................................................................................... 63 Список літератури ................................................................................................................................ 66 Додаток 1. Перелік оброблених журнальних матеріалів ................................................................. 71 Додаток 2. Зелені обкладинки досліджуваних журналів ................................................................. 90 Додаток 3. Кодовий листок.................................................................................................................. 92 Додаток 4. Довкілля. Значення поняття .............................................................. .............................. 93 Додаток 5. Зв’язок між населенням, довкіллям і злиднями ............................................................. 94 Додаток 6. Нові принципи взаємин людини й довкілля .................................................................. 95 Додаток 7. Висвітлення довкілля в американській пресі ................................................................. 96 Додаток 8. Кодекс етики екологічного журналіста .......................................................................... 97

Вступ У звіті Програми розвитку ООН за 2005 рік стверджується, що Україна має унікальний статус: з одними з найкращих ресурсів в Європі, вона водночас одна з найзабрудненіших країн у регіоні. Вирок стосується найбільшого рівня викидів на одиницю ВВП в СНД, який також значно перевищує відповідний показник у більшості європейських країн. Це „енергетично одна з найменш ефективних країн у світі”, а слабкі економічні умови й серйозні прогалини у сфері послуг, як і світове зростання цін на пальне від 2003-го лише погіршили ситуацію [56]. Розвинена країна та світовий економічний лідер США має не менш значні екологічні

проблеми.

Разом

із

Китаєм

автомобільно-божевільна

країна

„змагається” за статус найбільшого продуцента викидів двоокису вуглецю. Цьому сприяє дедалі масштабніше вирощування сировини на біопаливо у Сполучених Штатах Америки, які так і не приєдналися до Кіотського протоколу. Та жодні інші проблеми всередині країни – навіть за розквіту глобалізації – так не впливають на решту світу, як екологічні. Ми всі живемо на одній планеті, де все взаємопов’язане. Власне, екологічні проблеми – це одночасно і політичні, і економічні, і демографічні, і соціальні, і навіть культурні. В епоху „інформованого гармидеру” (М. Кастельс) вони виходять на перший план у порядку денному навіть у найдальших закутках світу. Щоб у сучасному світогляді гармонія довкілля стала найвищою цінністю людства, потрібні великі зусилля й комунікація. Мас-медіа допомагають і шкодять, тому важливо, яке саме висвітлення питань довкілля вони вибирають. Це

дослідження

присвячене

висвітленню

екологічної

тематики

українському та американському новинних тижневиках – „Новинар” і TІМЕ. Термін „екологічна тематика” ми вживаємо у значенні журналістських матеріалів, що будь-як зачіпають питання взаємин людини і довкілля: надмірне

споживання,

перенаселення,

економічне

зростання

ціною

забруднення,

альтернативні джерела енергії та ощадливі технології, переробка сміття та рециклінг, біорізноманіття, а також економічні, політичні, соціальні й законодавчі аспекти цих питань. У роботі ми використовуємо як синонімічні слова „екологічний рух” та „енвайронменталізм”; „екологічний” та „енвайронментальний”; „зелений” та „екодружній”, визнаючи при цьому, що ці поняття часто є розмитими і можуть мати неадекватне (надто широке або надто вузьке) тлумачення. Нам прикро, що досі немає українського відповідника концепту environmentalism (як філософії, широкої галузі досліджень, спектру соціальних рухів та особистої соціальної поведінки водночас) і що це дослідження поки що не дало нам його відшукати. Загалом ми керуємося значеннями „довкілля” (environment) – слова-джерела енвайронменталізму, – що їх розробили американські екологи (дивіться у Додатку 4). Як ми виявили, за 39 років відтоді не вдалося вичерпніше окреслити поняття, а всі ті засади, на жаль, усе так само актуальні й стратегічні. Енвайронменталісти та екологічні групи у різний спосіб намагаються надати природі та довкіллю голос. Часто цим голосом стають мас-медіа, які відіграють дуже важливу роль у донесенні й розвитку екологічних питань і відповідей, але, як показано в Розділі І, деколи їх спотворюють. В Україні вже більш ніж 20 років екологічна проблематика спливає регулярно у ЗМІ передусім у зв’язку з чорнобильськими подіями, а також через залежність від іноземних енергоносіїв, техногенні

катастрофи, проблему

сміттєзвалищ та забруднених водойм. Крім спеціалізованої преси („Екологія”, „Екологічний вісник”, „Екологія та ноосферологія”) про це пишуть такі національні видання загального інтересу, як „Дзеркало тижня”, „День”, „Сегодня”, „Факты”, „Корреспондент”. Але часто це окремі поточні матеріали, яким бракує

комплексного підходу до екології та довкілля – лише він може ефективно виховувати екологічну свідомість у читачів. Ми вирішили проаналізувати екологічну тематику в новому журналі „Новинар”, який себе позиціює як перший україномовний ілюстрований тижневик, створений за західними стандартами. Чи справді він може впоратися з питаннями довкілля в дусі західного енвайронменталізму? Яку й наскільки повну екологічну картину світу подає „Новинар” своїй аудиторії? Нарешті як рамкуються проблемні питання довкілля в журналі? Для порівняння ми вибрали ТІМЕ зі США – представника країни з довгою енвайронменталістською традицією, який є сам традицією в журналістиці. Ми висуваємо, отже, гіпотезу, що в ньому на високому рівні розвинута й екологічна журналістика, цінний досвід якої могли би перейняти в Україні. При цьому ми враховуємо історичну, культурну, політичну й соціальну специфіку України та США, тому не ідеалізуємо принцип перейняття досвіду із Заходу. Як-не-як США і ТІМЕ 230 і 85 років, а Україні та „Новинареві” виповниться в серпні лише 17 і 1 рік, відповідно. Оскільки нам не трапилося досліджень висвітлення довкілля в ТІМЕ, то ми провели його самі. На рівних і паралельно ми проаналізували екологічну тематику в українському та американському тижневиках, яка стала об’єктом нашого дослідження. Метою дослідження є знайти відповідь на дослідницьке питання: – Які рамки використали „Новинар” і TІМЕ у висвітленні екологічних проблем? Отже, рамкування екологічних питань у журналах – це предмет дослідження. Відповідно, наша методологія – рамковий аналіз. Хронологічні рамки дослідження: статті, які виходили у двох тижневиках із 20 серпня 2007 року по 25 квітня 2008 року.

Перед собою ми ставимо такі завдання: - дослідити виникнення й розвиток енвайронметалізму; - простежити його взаємодію зі ЗМІ; - опрацювати наукові дослідження екологічної тематики в мас-медіа; - прочитати статті з нашої вибірки; - виявити інструменти рамкування; - проаналізувати екологічні повідомлення журналів; - зробити висновки про рамки екологічних питань у „Новинарі” і ТІМЕ. Дослідження актуальне, тому що це одна з перших робіт, присвячених висвітленню екологічної тематики в українських новинних тижневиках. Така тематика нині складає важливу частину інформації, що з’являється у світових ЗМІ, і має визначальний вплив на формування й підтримку екологічної свідомості. Ця робота є новою, бо ще ніхто не порівнював висвітлення проблем довкілля в Україні та США. Важливе також застосування й апробація рамкового аналізу в дослідженні української преси, особливо разом із порівнянням із західною. Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Перший розділ – це огляд літератури на тему стану довкілля, енвайронменталізму, екологічної свідомості та відображення цих тем у мас-медіа. Другий розділ пояснює методологічну основу дослідження – рамковий аналіз, а також вибірку, збирання та обробку даних, обмеження дослідження. Третій розділ подає результати аналізу. У „Висновках” підбито підсумки й запропоновано рекомендації для подальших досліджень. Окремо в додатках: перелік досліджуваних статей у „Новинарі” і ТІМЕ; уривок кодового листка з нотатками за результатами аналізу статей; фото обкладинок журналів із темами номера про довкілля. Також додаються деякі напрацювання екологічної думки за 4 останні декади.

Розділ І. Огляд літератури. Екологічна

думка та мас-медіа

Екологічна свідомість Економічне те, що екологічне. До цього висновку мислителі дійшли ще десятки років тому, але в Україні досі він не утвердився як світоглядний та методологічний принцип. Передусім – серед тих, хто приймає рішення. Їхнє „екологічне невігластво” і „екологія за залишковим принципом” засуджуються від початку існування нашої держави. „Поділ людей на перетворювачів природи, що прагнуть спочатку «нагодувати народ», а потім зайнятися екологією, та її охоронців, аргументація яких розцінюється технократами як «сентименти» та «белетристика», треба кваліфікувати як загрозливий для всього людства” [10; 52]. Протиріччя між активною, переважно виробничою діяльністю людей і так званою енвайронментальною сферою М. Моісеєв називає однією з трагічних ознак сучасної цивілізації. Але додає, що виникнення цього протиріччя легко пояснити: „Економіка – це те, що дає результат нині, негайно, а вирішення проблем у взаєминах із Природою – робота на завтра”. Пріоритет економічних і політичних інтересів і відмову від створення умов для забезпечення власного здоров’я російський академік схильний розглядати як „мітки первородного гріха, як атавізм, породжений біосоціальними законами” [26; 6-7]. В античній культурі було поняття ойкумени – природи як цілісного життєвого середовища. Основою філософії, що поставала з творів Аристотеля, Геракліта, Гіппократа, Плінія Старшого, була космологічна гармонія людини і природи. Проте з часом ця гармонія – принаймні в європейській цивілізації – лише руйнувалася. У середньовіччі світ розділили на небесний та земний, протиставили їх і вивели людину з природної сфери. Л. да Вінчі, Г. Галілей, Ф. Бекон, Р. Декарт сформували механістичне бачення світу, і зрештою на ХVІІІ століття утвердилася

ціла наукова концепція людини як вінця природи та панування її над світом. Адже завжди ресурсів було вдосталь, і природа здавалася людині бездонним резервуаром, створеним спеціально для її потреб. Романтизм осмислив природу як об’єкт поклоніння, але вже не міг подолати відчуження людини і природи. Воно поглибилися безмежно в ХХ столітті, що відобразилося в думці екзистенціалізму. Отже, „взаємодія людини і природи розвивалася як виокремлення людини з космічного простору, визначення її автономності і нарешті – визнання її права на першість над природою, яка збереглася до цього часу і стала джерелом конфлікту між природою і суспільством” [7; 8]. У ХХ столітті поволі усвідомлюється відповідальність людини за природу, екологія розвивається як наукова галузь і дає початок безлічі інтердисциплін. Сучасний енвайронменталізм постав із різних концепцій, як-от: „ноосфери” (В. Вернадський), „благоговіння перед життям” (А. Швейцер), „збалансованої економіки” (Г. Клаус, Ф. Сіндбах), „екосоціалізму” (Р. Бар), „м’яких технологій” (О. Рені). Автори й послідовники таких концепцій довели потребу поважати будьяке життя, зменшувати суспільне споживання, раціонально використовувати ресурси тощо. Одним із центральних принципів енвайронменталізму стає екологічна свідомість – цілісний феномен, що вимагає від людини активного ставлення до природи і самої себе. Український філософ О. Варго, яка присвятила свою дисертацію екологічній свідомості, дійшла висновку, що в Україні загалом доволі високий її рівень, який проте не підкріплюється розвитком соціальної активності. І це багато в чому зумовлено недостатнім рівнем інформованості населення про стан навколишнього середовища. „Створення нової... екофільної парадигми на основі українського менталітету, орієнтованого на природу, а також традицій східних суспільств і позитивного західного досвіду є необхідною умовою побудови екологічного суспільства” [7; 12]. А засоби масової комунікації мають докластися до розвитку

екологічної

культури,

всебічного

обговорення

та

підвищення

уваги

до

екологічного фактора. Інші українські дослідники також пишуть про доконечність екологізації освіти й наголошують на провідній ролі ЗМІ в екологічному вихованні [23], [6]. А російський культуролог-медіазнавець Н. Кіріллова каже, що „креативна функція медіакультури дозволяє індивідові адаптуватися до... довкілля, дістати відповіді на безліч питань, готуючи його до всіляких суперечностей і катаклізмів” [13; 74]. Екологічний рух у мас-медіа Однією з піонерів екологічної журналістики стала американка Рейчел Карсон. Коли 1962 року вийшла книжка „Безмовна весна” з її багаторічними дослідженнями

про

отруєння

довкілля,

зокрема

пестицидами,

зчинився

неймовірний скандал. Кажуть, Національна асоціація сільськогосподарських хімікатів витратила чималі на той час $250 тис., аби дискредитувати в газетах Карсон. Голова Церкви святих останніх днів запитував з екранів телевізорів: чому це бездітна стара діва цікавиться генетикою, на що сам і відповідав: вона, мабуть, комуністка [38]. Та жодні наклепи не завадили стати „Безмовній весні” бестселером і розпочати енвайронментальну еру в мас-медіа. Карсон не була першою, хто відкрив шкідливість пестицидів, але саме вона знайшла спосіб розповісти про це масам, використавши не лише свою книжку, яку до того ж екранізували, а й серію колонок у журналі New Yorker та шоу CBS Reports. Через 10 років щойно створена організація Greenpeace використала логіку Карсон і стала законодавцем у тому, як треба співпрацювати з мас-медіа, аби просувати екологічні повідомлення. У 1960-х ідея чотирьох P (pollution, pesticides, population, people’s habits) як основних екологічних проблем трансформувалась у більш комплексний підхід – етику взаємин людини і Землі. Поступово в цьому контексті стали вживатися

слова „довкілля” (environment), „енвайронментальний”, „енвайронменталіст”. Ці поняття замінили популярні раніше, але розрізнені „збереження”, „ресурси”, „природоохоронець”. Люди почали розуміти, що найбільші проблеми зачаїлися не в лісах і полях, а в містах і що найзагроженішим видом є сама людина. Раніше екологи передусім милувалися природою. Нове ж покоління стало своєрідною контркультурою, поставивши під сумнів священність ВНП як основного показника добробуту [22; 146]. Із 1968-го у Сполучених Штатах почав виходити Journal of Environmental Education. Шалений вплив на громадськість мало фото „Блакитний мармур” – перший космічний знімок Землі, передрукований в газетах

усього

світу.

Людство зрозуміло: ми всі живемо

на

маленькій

планеті, і крім того, що ми маємо та робимо з неї, ніщо не відділяє нас від нескінченності. І ось 22 квітня року

наступного почали

1970

відзначати

День Землі. А 1979-го у книжці „Гея: новий погляд на

життя

на

Землі”

колишній науковець NASA Дж. Лавзлок висунув гіпотезу, що життя на Землі – це єдиний організм. Минуло чимало часу, поки журналісти розібралися з екологічними поняттями. У кінці 1970-х Кейсі Бакро у Chicago Tribune описує свій досвід

екологічного журналіста: „Завдання репортера-енвайронменталіста – передати аудиторії відчуття невідкладності й безпосередності людською мовою”. А колега Ґледвін Гілл із The New York Times додає: „Мабуть, ніщо не може зрівнятися за своїм масштабом з екологічним рухом, хіба що крім індустріальної революції. Це абсолютно нова етика, мовчазна відмова від матеріалізму... Це дзвін, у який не можна було не вдарити” [22; 172-173]. За 40 років енвайронменталізм перетворився на цілий спектр філософій та соціальних рухів: від радикальних до реформістських. Більшість є прихильниками так званих „світло-зелених” і вважають, що збереження довкілля – передусім особиста відповідальність кожного. Вільноринкові енвайронменталісти вірять у вільний ринок та права власності як найкращі інструменти для охорони здоров’я та сталості довкілля. „Темно-зелені” навпаки закидають панівним політичним ідеологіям заохочення надмірного споживання та відчуження від природи. А все через „манію зростання”, закладену в ці ідеології. Є ще й „яскраво-зелені”, які також говорять про потребу радикальних політичних та економічних змін, але пропонують для цього нові технології та соціальні інновації. Ці оптимісти від екології зосереджені більше не на проблемах і обмеженнях, а на ідеях та інструментах, які допоможуть їх подолати. Донедавна енвайронменталізм був переважно елітарним соціальним рухом, хоча з часом його ідеї підтримувало дедалі більше демографічних груп. Поступово з’явилася ціла зелена мода, яка виражається і в нових споживчих звичках, і у збільшенні ваги екологічної тематики в мас-медіа. У 1990-х на обкладинках почали фігурувати вирубувані ліси Амазонії, а особливо у 2000-х – кліматичні зміни. Усі 68 сторінок цьогорічного лютневого випуску німецький журнал загального інтересу Deutschland присвятив довкіллю, екологічному законодавству, збереженню біорізноманіття й альтернативним технологіям [36].

Вітчизняні дослідження екологічної тематики в ЗМІ Ще радянська книжка Т. Беневоленської досліджує екологічні проблеми в публіцистиці. Попри неуникний марксизм-ленінізм, авторка відзначає дві актуальні й донині речі. По-перше, шкоду некомпетентних у плані екології публікацій „ні з чим не порівняти” [1; 121]. По-друге, для „екологічної пропаганди” преса має неоціненні можливості, серед яких: - „комплексно, синхронно висвітлювати різні види людської діяльності” в довкіллі; - „зіштовхнути, зіставити два чи кілька явищ довкілля, об’єднавши їх на шпальті графічно, за допомогою верстки і змусити читача оцінити ці явища у світлі загальних закономірностей екосистеми” [1; 35]. Ще ціннішим із радянських є дослідження Інституту філософії АН УРСР „Гласність і екологія (Чорнобиль у світлі вітчизняної преси)”, що побачило світ у збірнику „Екологія і культура” 1991 року. Це конкретний кейс із конкретним дослідницьким питанням: наскільки проникла гласність у галузь екології? У вибірці – публікаціях 1986-1990 років – було два протилежні погляди на катастрофу ЧАЕС: 1) це велика, але рядова аварія з допустимим забрудненням території; 2) вона не має собі рівних, а контроль над ситуацією – лише міф на папері. Проаналізувавши їх, філософ-еколог В. Крисаченко та колеги дають важливі для нас два методологічні висновки. З одного боку, „критерій співіснування протилежних оцінок, даючи змогу встановити поширення гласності на дану галузь, разом з тим не дає можливості навіть приблизно визначити ступінь її розвитку, а також чи має місце тут розширення чи звуження сфери застосування гласності”. З іншого боку, „хронологічний огляд інформації про аварію і її екологічні наслідки наочно демонструє розширення сфери гласності в цій галузі” [10; 202]. Важливим результатом дослідження став і аналіз безгласності. І містифікації, і просто замовчування, які виявили у висвітленні чорнобильських

подій, ввели в оману навіть верхні ешелони влади. А „закритість інформації перетворюють останню в дезінформацію з усіма помилковими рішеннями та негативними наслідками”. Нівелюючи тверезий розрахунок, безгласність творить „ілюзії благополуччя, за яке людям доводиться розраховуватися своїм здоров’ям”. Нарешті безгласність не дає змоги здобувати уроки з минулого і постійно ставить людство на межу ядерної катастрофи [10; 205-208]. Також у книжці „Екологія і культура” подаються три послідовні етапи зростання дії екологічного знання на суспільне життя. Їхній автор О. Яницький наголошує на третьому синтезуючому етапі, коли „відбувається перехід від негативно-заборонних способів соціальної інтерпретації екологічного знання до позитивно-відтворювальних”. Тобто постають культурні норми, що поєднують відповіді на запитання „як робити” та „чому так треба”. Обмеження та заборони є одним із моментів екологізації міської культури, натомість потрібне „проникнення екологічних принципів в мотиваційне «ядро» особистості”. Щодо мешканців міст, то такому проникненню сприяють ЗМІ. Водночас є небезпека усталення зовнішнього „інформаційного” образу природи, майже не пов’язаного з практикою та нормами міського життя [10; 54-55]. У 2000-х про екологічну проблематику в ЗМІ писав викладач Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка О. Бєляков. Він дає практичні рекомендації, описує етичні аспекти роботи з екологічною інформацією, підводні камені співпраці з екологами-науковцями, подає перелік українських ресурсів про довкілля тощо [2]. Друга його книжка – про комунікацію як інструмент екологічної політики. О. Бєляков бачить майбутнє в тому, щоби питання збереження довкілля постали в системі екологічної комунікації як певний продукт, який „щодо емоціонального впливу та любові населення має стати в один ряд з футбольними іграми чи народними святами” [3; 44].

Дисертація Д. Олтаржевського (2004) – це перша спроба в Україні науково проаналізувати й систематизувати дані про екологічну тематику в українській пресі. Автор визначає проблематику та жанрові особливості статей екологічної тематики. Також описує мовностилістичні прийоми „екожурналістики”, але не робить із цього висновків, характерних для контент-аналізу. До речі, в роботі не дається визначення „екожурналістики”. У нас цей термін викликає сумнів, тому що може бути журналістика екологічних видань, журналістика екологічної тематики, екологічно дружня журналістика. Хотілося б посперечатися з дисертантом

щодо

вживання

поняття

„екожурналіст”:

„У

свідомості

екожурналіста треба створювати базову світоглядну систему загальних уявлень про місце та роль людини у природі, сутність процесів і явищ, які відбуваються в довкіллі” [18; 13-14]. Насправді кожному журналістові належить бути „еко”, адже статті всіх тематик – культурної, соціальної і особливо політичної та економічної – мають бути екологічно грамотними і щонайменше засадниче не суперечити ідеї збереження довкілля. Вдалішими, хоч і довшими, нам видаються терміни „автор екологічної теми” (Т. Беневоленська) та „екологічний журналіст” (О. Бєляков). Важливим для нас спостереженням Д. Олтаржевського є те, що „журналісти часто експлуатують екопроблематику, висвітлюючи лише ті її сторони, які можуть вразити читача негативом, сенсаційністю чи курйозністю <…> Через брак... зрілих висновків... проблематика довкілля в мас-медіа часто стає другорядною, не здатною привернути увагу читачів, а відтак утрачає свій глибокий соціальний підтекст у ЗМІ” [18; 9]. Закордонні дослідження екологічної тематики в ЗМІ Значно більше можна почерпнути про енвайронменталізм, а також про його висвітлення на різних рівнях із західних праць.

У збірнику компаративістських розвідок „Клімат і література” Дж. Перес підсумовує, що в літературі та історії клімат – це „феномен, чиї екстреми можуть варіюватися, але чия присутність неуникна”. Клімат є універсальним концептом, і це засвідчують навіть мови, де безліч висловів і сталих фраз містять кліматичну лексику [33; 1-2]. (Правда, для української мови це означає лексику загалом про довкілля, тому що в англійській слово climate перетворилося на дуже широке поняття, яке стало синонімічним із atmosphere та environment). У науковому збірнику німецького міністерства довкілля за 1995 рік визначається поняття соціальної екології. Ця інтердисципліна досліджує реакції людей на зміни довкілля, що від них же походять („техносфера”). До її завдань належить, зокрема, вивчення картин світу („людина-в-довкіллі”), які, серед інших, конструюють і ЗМІ [57; 100]. Місце і завдання соціальної екології книжка визначає, як за Схемою 1. Соціальна екологія (суспільство і техносфера) Загальні

Загальна

соціальні

екологія

науки

людини

Культурна екологія (природа і культура) Схема 1. Інтердисциплінарні вчення про довкілля

Блискучим прикладом культурної екології є збірник „Про біокультурну різноманітність: поєднання мов, знань і довкілля”, де на прикладах екології корінних народів з усього світу доводиться взаємозалежність біологічної та культурної різноманітності [52]. Розвинені країни і країни, що розвиваються, вже порівнювали на предмет еколого-медійних відносин. У своїй спільній книжці „Енвайронменталізм і масмедіа: Поділ на Північ і Південь” (1997) Ґ. Чепмен, К. Фрейзер, А. Ґебер і К. Кумар зіставляють екологічний рух Великої Британії та Індії, наголошуючи на різному культурному, релігійному та політичному контекстах. Є небезпека, що мас-медіа і комунікаційні технології ізолюють північні країни в „гетто екологічного самообману” і таким чином увічнять злиденність Півдня. Автори доходять парадоксального висновку, що Південь орієнтується лише на розвиток, а Північ уважає, що проблеми з довкіллям відбуваються лише „деінде” – у Східній Європі та інших країнах, що розвиваються. Отже, найактуальніше завдання сучасності – аби енвайронменталізм потрапив у глобальний порядок денний. Насправді в Індії дуже сильна екологічна думка. Стародавня ідея „агімза” (ненасильство), яку відродив і популяризував Магатма Ганді, надихнула в 1970-х рух „обіймання дерев”. Активісти практикували мирний опір вирубці лісів, буквально обіймаючи дерева. Власне вони й запровадили гасло „екологія – це постійна економіка”. Для науки класичними стали праці „Екологічна історія Індії” Р. Ґуги, „Мас-медіа та розвиток села” А. К. Сінґха, „Глобальна криза довкілля та вирішення” Ґ. Н. Ханни та інші. Надзвичайно цінним для нас стало дослідження американських соціологів А. К. Шонфельда, Р. Ф. Меєра, Р. Дж. Ґріффіна про конструювання у пресі довкілля як соціальної проблеми. Зокрема, автори визначили, що в цьому, як правило, беруть участь більше „нейтральні”, ніж „зацікавлені” журналісти. Також дослідники зіставили результати кількісного контент-аналізу екологічної тематики

в газетах The New York Times та Chicago Tribune за 1962-1977 роки Д. Дж. О’Міри зі стадіями соціальних проблем (дивіться графік у Додатку 7). Висновком стало те, що „на першій стадії – стадії формування довкілля як соціальної проблеми – щоденна преса, схоже, функціонувала як термометр, а не барометр, лише фіксуючи зростання екологічного занепокоєння” [22; 160]. Чому так як термометр, а не барометр? Дослідники дають відповідь у п’яти пунктах. Це перепони, які має подолати той, хто зацікавлений у висвітленні екологічної проблеми, аби втрапити у ворота ЗМІ: 1) ньюзмейкер мусить постійно давати інформаційні приводи; 2) проблемі слід відповідати одній з усталених стилізованих рубрик; 3) між

редакторами

та

ньюзмейкерами

має

бути

певна

„класова

відповідність” – якщо не в політико-економічних інтересах, то хоча б у способах

комунікації

та

простоти

встановлення

соціальних

та

професійних контактів; 4) можливість швидкого проникнення в редакції журналістів, пов’язаних із ньюзмейкерами; 5) видавці не мають убачати у тому, що пропонують ньюзмейкериенвайронменталісти, серйозної економічної загрози [22; 162-169]. Ґрінпіс упорався з цими завданнями на відмінно. Як пояснює британський соціолог К. Мей, його успіх є прямим результатом дружньої щодо мас-медіа політики та поширення в них пропагандистських статей і, що найважливіше, „разючих образів” [16; 117]. Гасло організації – „засвідчення” [руйнації довкілля] – культуролог-енвайронменталіст із Великої Британії Н. Л. Елліот перефразовує на „засвідчене засвідчення”. Адже Ґрінпіс не лише потребує мас-медіа, але й сам бере участь у масовій медіації. „Не дивно... що організація поступово почала залучатися до вертикальної інтеграції, здобуваючи засоби і для продукування, і для поширення своїх власних образів та новинних повідомлень” [38].

Таким чином, Н. Л. Елліот полемізує з „пропагандистською моделлю медіаконтролю” Е. Германа та Н. Хомського. У контексті сучасних форм екологічних рухів уявлення про них як про жертв пропагандистського медіаапарату „може призвести до спрощення того, що видається нам складним і суперечливим симбіозом”, – пише автор книги „Медіація природи” (Mediating Nature). Для підтвердження своєї тези Н. Л. Елліот аналізує кейс із подіями в лондонському аеропорту Гітроу влітку 2007-го та їх висвітленням у британських газетах. Тоді екологічні активісти зібралися на протест проти побудови третьої злітної смуги. Таблоїд Evening Standard рамкував цю подію як зелений тероризм, описавши, як начебто активісти планувати розкидати по аеропорту невідомі підозрілі пакетики, а потім вдатися до насильства. Як встановив Guardian, це виявилося неправдою [50]. Зате The Sunday Times, хоч і не по гарячих слідах, а більш ніж через півроку, виявила, що чиновники з департаменту транспорту надали компанії – лобісту побудови злітної смуги доступ до конфіденційних паперів. І компанія змогла переписати консультаційний документ, зменшивши можливі викиди двоокису вуглецю, „забувши” в розрахунках про вхідні міжнародні рейси [58]. Із цієї статті Н. Л. Елліот висновує про можливий зсув в екологічній політиці мас-медіа. Це може бути пов’язано, зокрема, з тим, що від 2004-го до 2007-го політичні сили, які намагалися заперечити антропогенну природу кліматичних змін, значно втратили у впливі. І в результаті такі недвозначно

дидактичні

медіарепрезентації,

як

голівудський

блокбастер

„Післязавтра” і докудрама „Незручна правда” змогли „зламати громадський скептицизм щодо людських факторів у глобальному потеплінні, який будували цілу останню декаду” [38]. І все-таки потужним фільтром для енвайронменталістських повідомлень стає сама природа власності мас-медіа. Про медіакорпорації Д. Кромвелл пише,

що це великий бізнес, пов’язаний із біржами та глобалізованою економікою. „Медіавласники – це багаті люди, що встромили пальці в чимало бізнесових пирогів і залежать від підтримки рекламодавців. Наскільки ймовірно, що діяльність когось із тих, хто закликає до радикальних змін у суспільстві, – енвайронменталісти, захисники прав людини чи противники торгівлі зброєю – будуть послідовно й справедливо висвітлювати в корпоративних новинних організаціях?” – риторично запитує Д. Кромвелл [35]. Сам же Н. Л. Елліот визнає, що на рамкування Evening Standard і The Sunday Times в їхньому висвітленні протестів у Гітроу вплинуло те, що перша газета належить консервативній Associated Newspapers, а друга – Рупертові Мердоку. Критика енвайронменталізму Прірву між загалом високою екологічною свідомістю та мало поширеним екодружнім поводженням відзначили в середині 1990-х у Німеччині. Особливо велика різниця проявлялась у транспортній поведінці: аби купити екологічно чистих яблук у біомаркеті, німець часто їхав автомобілем за три села, зайве викидаючи в атмосферу вуглець. Як і кожне ставлення, ставлення до екології багатошарове, і навіть найглибше занепокоєння щодо довкілля так легко не перетворюється на відповідну поведінкову модель. Із екологічним ставленням часто буває так само, як у німецькому прислів’ї про гроші: хто про них багато говорить, той їх насправді не має [57; 68-71]. Термін „екологічний скептицизм” поширився після книжки Б. Льомборґа „Скептичний енвайронменталіст”. Автор проаналізував загрозливі заяви екологів за статистичними та економічними методами й виявив, що ті заяви часто є перебільшеними. Енвайронменталісти вільного ринку критикують радикальних і навпаки. Вільноринкові теоретики Г. Нордстрьом і В. Скотт кажуть, що погіршення

довкілля припиниться, коли назріють сприятливі політичні умови, у тому числі для того, аби сприяти модернізації виробництва у країнах, що розвиваються. Допоможе в цьому процесі торгівля, яка сприятиме: - зняттю бар’єрів на купівлю-продаж інноваційних зелених технологій; - переспрямуванню субсидій із енергомістких виробництв на екодружні [51]. Правда, зараз адепти вільного ринку дещо змістити акценти. В „Огляді торгівлі та довкілля” Конференції торгівлі та розвитку ООН за 2006 рік висувається кардинально нове гасло: „підтримка довкілля, а не торгівлі” [53]. Найбільше

„нападок”

зазнає

найвпливовіша

найпопулярніша

енвайронментальна концепція – сталий розвиток (sustainable development). Не завдаючи шкоди довкіллю, сталий розвиток має забезпечити потреби людства – не лише тепер, а й у майбутньому. Уперше цю концепцію запропонувала 1987 року Всесвітня комісія з довкілля та розвитку у звіті „Наше спільне майбутнє”. Там ішлося про те, що за наявних темпів споживання і виробництва людство знищить себе досить швидко. Як вирішення проблеми було запропоновано інтегрований підхід до процесу прийняття рішень та формування політики, в якому захист довкілля і довгострокове економічне зростання є взаємозалежними та доповнюють одне одного. Звіт закликає до такого розвитку, який зможе задовольнити потреби теперішнього покоління, але який би не наражав на ризик здатність майбутніх поколінь задовольнити їхні власні потреби. Українці теж долучилися до дискусій про сталий розвиток. П. Павличенко закликає різноманітні вчення про нього оформити в окрему наукову дисципліну [20; 10]. А В. Шевчук – замінити поняття на точніше й оптимальніше – „соціально-еколого-економічно збалансований розвиток” [25; 24]. На сьогодні компромісна модель сталого розвитку (sustainable development) є головним інструментом світової екологічної політики. І все ж наразі вона є

радше політичним гаслом, аніж реальною робочою стратегією, нарікають критики. В ідеї сталого розвитку навіть знаходять спільні з соціалістичними засади: - зменшення споживання заради блага більшості; - планування на тривалий період; - поширення „нової свідомості” з країни в країну. М. Моісеєв стверджує, що чисто технічного чи технологічного шляху подолання кризи не буває. Самих енергоощадних технологій, очищення води, повітря й ґрунтів та охорони природи недостатньо. Потрібно змінити шкалу цінностей. А сталий розвиток, мовляв, знову присипляє пильність своїм оптимізмом, адже в основі стратегії – очікування дива: надія на те, що мінімізація впливу людини на довкілля дозволить зберегти біосферу. Головна проблема в тому, що ми вже й так живемо у світі, що руйнується [17; 220-222]. Є три ключові конфлікти інтересів в екологічній сфері: ¾ між багатими й бідними країнами; ¾ між різними групами в межах однієї країни; ¾ між різними поколіннями. І в основі стратегії сталого розвитку – саме конфлікт інтересів між поколіннями. В. Бекерман і Дж. Пасек у своїй книжці „Справедливість, потомство і довкілля” ставлять під сумнів загальноприйняте уявлення про наші зобов’язання перед прийдешніми поколіннями. д о б р о б у т

Чинний розвито к Сталий розвито к

п о к о л і н н я

Графік 1. Рівень добробуту поколінь

Як видно на Графіку 1, економісти порівняли модель сталого розвитку порівняно з чинним. Дуже явною стає „міжпоколіннєва нерівність”, до якої призводить нарощування добробуту за будь-яку ціну. „Якщо справді перейматися зменшенням міжпоколіннєвої нерівності в добробуті, то хибно надавати перевагу людям майбуття перед людьми сьогодення, оскільки перші, найімовірніше, будуть значно краще матеріально забезпечені, ніж другі” [31; 105]. Оскільки доходи надалі лише зростатимуть, то наше моральне зобов’язання перед прийдешніми поколіннями пов’язане не з матеріальним забезпеченням чи з будь-якою іншою енвайронментальною сферою. Воно – в інституціях і в моделях соціального ставлення (social attitudes), а також у більшій повазі до прав людини. Сталий розвиток може добре служити як популярне гасло, але буквально його розуміти не можна, аби проблеми довкілля не затуляли інших, також нагальних. Енвайронменталісти – це моралісти, які тільки й дбають, що про інтереси майбутніх людей [а не теперішніх], виносять вирок В. Бекерман і Дж. Пасек [31].

Підсумок За 45 років енвайронментальної ери ідеї збереження довкілля пройшли шлях від наукових конференцій і навіть буквально космосу до родинних обідніх столів, де їх як підтримують, такі критикують. Важливу роль відіграли в цьому процесі мас-медіа., які сконструювали довкілля як соціальну проблему. Уявлення про ЗМІ як четверту владу не є загальноприйнятим. Наприклад, російський професор – знавець преси С. Гуревич узагалі вважає, що ця „концепція не відображає реальності і не витримує критики. Газета, як і інші ЗМІ, не в змозі забезпечити прийняття рішень” [9; 12]. Але в цьому дослідженні ми схилялися до західної медіазнавчої традиції: починаючи від Р. Барта (міф як комунікативна

система, в яку можна „запакувати” реальність) і до Н. Постмана (ЗМІ – це метафори, які створюють зміст нашої культури). Мас-медіа визначають порядок денний у суспільстві та є „воротарями” повідомлень. А для рамкового аналізу – методології, яку ми використовуємо в цьому дослідженні, –– засадничим є уявлення про рамки як про „відбитки влади” (К. М. Караґі та В. Роефс).

Розділ ІІ. Методологія.

Рамковий аналіз

Основною метою цією роботи є аналіз висвітлення екологічної тематики в українських та американських новинних журналах на прикладі журналів „Новинар” і TІМЕ. При цьому ми намагатимемося дати відповідь на таке дослідницьке питання: Які рамки використали „Новинар” і TІМЕ у висвітленні екологічних проблем? За методологію цього дослідження ми використали рамковий аналіз. Характеристика методу Це

різновид

контент-аналізу,

який

має

на

меті

виявлення

журналістському тексті рамок. Щоби пояснити, що таке рамка, треба спочатку дати визначення англійського дієслова-терміна to frame, яке у цьому випадку означає „вибирати певні аспекти сприйнятої реальності та робити їх помітнішими у комунікованому тексті, популяризуючи таким чином певне визначення проблеми, інтерпретацію її причин, моральну оцінку та/або рекомендації її вирішення” [40; 52]. Р. Ентман також подає “стандартне визначення рамкування: вибір та підкреслення певних граней подій чи проблем та створення таких зв’язків між ними, які би популяризували конкретну інтерпретацію, оцінку та/або вирішення” [41; 5]. Рамковий аналіз бере витоки в соціологічних дослідженнях Е. Ґофмана та медіа-соціології Ґ. Такман і Т. Ґітліна. У 1974 році Е. Ґофман заявив, що коли індивідуум упізнає певну подію, його реакція на неї скоріш за все буде обмежена рамками або схемами інтерпретації, які він назвав „первинними рамками” (primary frameworks). Усі первинні рамки тієї чи іншої соціальної групи є центральним елементом її культури [46]. Через чотири роки Ґ. Такман розвинула ідеї Е. Ґофмана: „Рамки перетворюють незрозумілий гепенінг або аморфну бесіду на

очевидну подію... Новинні рамки водночас організовують щоденну реальність і є її частиною та упакуванням” [55; 192-193]. В. Е. Ґамсон та А. Модільяні вважали, що рамки – це своєрідні „медіапакунки, центральною організаційною ідеєю яких є розуміння відповідних подій”. Мовляв, набір таких інтерпретаційних пакунків надає значення темам, які порушують мас-медіа. Запорукою успішного сприйняття медіа-пакунків є комбінація культурного резонансу, дій автора та їх відповідності до норм і практики засобів масової інформації [42]. 1992 року В. Е. Ґамсон, а також Д. Крото, В. Гойнес і Т. Сассон писали, що „рамка відіграє в аналізі медіадискурсу таку ж роль, що й схема у когнітивній психології – роль центрального організаційного принципу, який тримає вкупі та дає зв’язність і значення безлічі різноманітних символів” [43; 384]. Термінологія та методологія рамкового аналізу стали значно чіткішими завдяки Р. Ентману, який у 1991-му визначив рамки як „схеми обробки інформації, які мають місце в особливостях новинного тексту і які підсилюють специфічне сприйняття та розуміння подій. Новинні рамки творяться з та втілюються у ключових словах, метафорах, концепціях, символах та візуальних образах, які підкреслюються у тексті новин” [39; 7]. Тоді ж дослідник наголосив, що ці компоненти рамок часто збігаються з усталеним у суспільстві дискурсом і формують такий спосіб мислення про певну подію, який уже знайомий аудиторії з попереднього досвіду. Через культурний резонанс рамки можуть залишатися непоміченими, і їх важко ідентифікувати. Тому Б. Ван Ґорп уважає, що кожна рамка може бути представлена як рамковий пакунок – „кластер логічно організованих інструментів, які функціонують як ідентифікаційний набір для рамки” [60; 64]. Рамка – це просто стимул до прочитання новини у конкретний спосіб.

Щоби зрозуміти, як працюють рамки, треба пояснити ще такі концепції, як „видимість”, „форматування” та „важливість” (salience, sizing, importance). Рамки підкреслюють певні деталі повідомлення, надаючи їм таким чином видимості, тобто роблячи їх помітнішими, зрозумілішими й такими, що запам’ятовуються. Більш „видимою” інформацію можна зробити, помістивши її на початку чи в кінці тексту, а також часто повторюючи її або асоціюючи з культурно подібними символами [40]. Форматування є суттю рамкового аналізу: це перебільшення або применшення елементів зображуваної реальності для більшої чи меншої видимості. Окрім слів та образів, використаних для зображення реальності, велике значення має також важливість – те, наскільки багато інформації про подію і на якому місці (на першій чи, наприклад, передостанній шпальті) подає засіб масової інформації [39]. Рамки можуть бути істотними або процедурними. Істотні рамки виконують принаймні дві з таких базових функцій: визначення умов як проблематичних, визначення причин, висловлення морального судження, схвалення заходів для вирішення проблеми або покращення ситуації. Процедурні рамки дають оцінку легітимності політичних акторів, ґрунтуючись на їхній техніці, успіху та представницьких характеристиках [41]. Отже, рамковий аналіз є таким типом наративного (контент-) аналізу, у якому дослідник вивчає текст, щоб ідентифікувати рамки та виявити риторику журналіста чи медіа-організації. В ідеалі, цей аналіз визначає, як рамки впроваджують у новини політичні актори, як журналісти їх використовують у написанні текстів і як аудиторія інтерпретує ці рамки. Рамковий аналіз особливо важливий у дослідженні ідеологічної ролі засобів масової інформації, оскільки вивчення процесів рамкування дозволяє знайти зв’язок між новинами та поділом влади у суспільстві. Як визначили К. М. Караґі та В. Роефс, рамки – це відбитки влади [32].

Під час рамкового аналізу дослідник вивчає два типи інструментів – логічні інструменти, які пояснюють новинну подію, та інструменти рамкування, які її характеризують. Логічні інструменти надають пояснення або причину основної позиції, тож до них належать „коріння події” (інтерпретація причин події), їхні наслідки та принциповість [32]. Їх можна знайти у тексті, але, уточнює Б. Ван Ґорп, вони також можуть критися під виглядом беззастережних, аксіоматичних тверджень [60]. Інструменти рамкування включають: - джерела (всі особи, прямі цитати яких містить текст); - ключові слова (ті, що з’являються у заголовку, а потім повторюються у тексті); - слова, що мають велику видимість (завдяки своєму розміщенню у тексті або через культурний резонанс із аудиторією); - метафори; - підстава (особа чи група осіб, які ідентифікуються як причина проблеми або її вирішення; іншими словами, це та сила, що створює інформаційний привід). Аналізуючи текст, дослідник вичитує кожну історію, що потрапила до його вибірки, намагаючись визначити специфічні моделі, яких дотримується засіб масової інформації. При цьому він систематично зосереджується на основних інструментах рамкування: ключових словах та метафорах [39], [61]. У 1999 році П. Валкенбурґ визначила щонайменше чотири типи рамок, які використовують у новинах: 1) конфліктна рамка (підкреслення конфлікту між особами або групами осіб – рамка концептуально пов’язана зі стратегічним висвітленням подій, що акцентує увагу передусім на перемозі чи програші, conflict frame);

2) рамка людського інтересу (фокусування на особі як приклад наголошування на емоціях, human interest frame); 3) рамка

відповідальності

(підкреслення

відповідальності

певної

організації чи особи за певну подію чи проблему, їх схвалення або звинувачення, responsibility frame); 4) економічна рамка (фокусування на економічних наслідках події, economical frame) [59; 551]. Вибірка Новинні ілюстровані тижневики – український „Новинар” та американський ТІМЕ – були обрані, тому що приділяють значну увагу проблемам охорони довкілля у своїх країнах. Зокрема, ТІМЕ періодично випускає тематичні номери, присвячені так званій „зеленій тематиці” – захисту довкілля, кліматичним змінам, екологічному способові життя. „TIME уперше побачив світ 3 березня 1923 року як новинний журнал (newsmagazine), який підсумовував та організовував новини таким чином, щоб „зайняті люди” могли бути поінформовані” 1 . ТІМЕ був першим тижневиком такого

типу

Сполучених

Штатах

Америки

донині

залишається

найпопулярнішим. Його наклад становить 3,374 мільйони примірників тільки у США2. Крім американського компанія-видавець тижневика Time Inc. публікує також європейське (редакція у Лондоні), азійське (редакція у Гонконгу) та південно-тихоокеанське (редакція у Сіднеї) видання ТІМЕ. Time Inc. є основною 1

History of TIME// time.com/time/archive/collections/0,21428,c_time_history,00.shtml

2007 Average Total Paid & Verified Circulation for Top 100 ABC Magazines//

magazine.org/circulation/circulation_trends_and_magazine_handbook/26643.cfm

складовою частиною медіа-конгломерату Time Warner, який утворився 1990 року у результаті злиття власне Time Inc. та Warner Communications, Inc. У 2001-му конгломерат придбав компанію-провайдера інтернет-послуг AOL і тепер діє у таких сферах, як телебачення, кіновиробництво, видавнича справа, інтернет і телекомунікації1. Перше число „Новинаря” побачило світ 20 серпня 2007 року, і видання стало першим україномовним новинним тижневиком, створеним відповідно до західних стандартів. Новий журнал присвячений найважливішим подіям і тенденціям у політиці, економіці та культурі. „Новинар” покликаний не просто давати новини, але й показувати контекст та прогнозувати їхній подальший розвиток. Наклад видання становить 15 тисяч примірників2. Видавцем тижневика „Новинар” є видавничий холдинг KP Media. У вересні 1995 року його заснував громадянин США Джед Санден, маючи бюджет $8 тис. та вісьмох співробітників. У липні 2006-го холдинг провів первинне розміщення акцій на ПФТС, розмістивши 20% акцій за $11 млн. На сьогодні KP Media видає 11 журналів та газет і володіє шістьма інтернет-порталами. Холдинг охоплює 15% журнального ринку України та 50% інтернет-ринку3. Часовий період дослідження – з 20 серпня 2007 року (день виходу першого числа „Новинаря”) по 25 квітня 2008 року – охоплює по 36 номерів кожного з тижневиків. Усі номери „Новинаря” читалися в оригіналі – у друкованому вигляді. 9 номерів ТІМЕ ми опрацювали через архіви веб-сайту тижневика time.com і 27 – в оригіналі.

2 3

Time Warner: Our Company// timewarner.com/corp/aboutus/our_company.html Новинар// kpmedia.ua/ukr/newspr/novynar О нас// kpmedia.ua/rus/aboutus

Статті були зібрані за критерієм наявності екологічної тематики чи пов’язаності з нею. (Що таке „екологічна тематика”, пояснюється на с. 3-4 у Вступі.) Як у „Новинарі”, так і в TІМЕ не бралися до уваги такі матеріали, як цифри тижня, цитати, а також – у випадку „Новинаря” – передруки з інших видань. У результаті об’єктом дослідження стали 180 відібраних статей: 78 із „Новинаря” та 102 із ТІМЕ1. Аналіз даних Зібрані дані ми обробили та проаналізували у кілька етапів. По-перше, прочитали кожну статтю, аби віднайти певні моделі висвітлення теми. Порівняння матеріалів дає змогу ідентифікувати рамку: “Порівняння відкриває, що такий вибір [як висвітлювати тему] не такий, що його не можна було уникнути без проблем, а центральний та важливий для новинної рамки, яка допомагає створити загальноприйняту

(таку,

що

нібито

не

суперечить

здоровому

глузду)

інтерпретацію подій” [39; 6]. По-друге, ми намагалися віднайти рамки, шукаючи конкретні інструменти рамкування (ключові слова, метафори, підстава, джерела) та інші характеристики. Рамки допомагають знайти конкретні слова, які постійно вживаються у тексті та мають відповідне тематичне значення. Повторюючи та посилюючи слова, які стосуються конкретних ідей, рамки роблять ці ідеї більш видимими у тексті, інші – менш видимими, а деякі – абсолютно невидимими [39].

Оскільки 43 статті серед відібраних у ТІМЕ – це однотипні портрети „Героїв

довкілля”, то для визначення ваги тієї чи іншої теми в аналізі рамкування ми вважатимемо, що це все одна велика стаття і додамо її до решти 59. У результаті маємо 60 статей ТІМЕ.

Нарешті ми проаналізували результати на наявність моделей висвітлення, які передбачають головну, загальну рамку. Ця рамка дає відповіді на такі питання, як: що визначено за головну проблему? що визначено за основоположну причину проблеми? що визначено за головне вирішення проблеми? які моральні претензії робляться? Таким чином, у першу чергу всі статті було прочитано для ознайомлення з темою. Під час другого та наступних прочитань кодувалася кожна стаття за допомогою кодового листка, створеного та апробованого за рекомендаціями Д. Л. Елтеїда [29]. Нотатки допомагають визначити потенційні моделі висвітлення теми. Кодовий листок (дивіться в Додатку 3) містить чотири „технічні” питання (назва видання, заголовок, автор, дата, тип і місце статті) та три тематичні питання: Яку характеристику видання дає екологічним проблемам? У чому видання вбачає причини екологічних проблем? Хто бере участь у створенні та вирішенні екологічних проблем? До кожної статті були поставлені ці питання, і до кодового листка статті були записані зразки та спостереження. Ми шукали повторювані ключові слова, метафори, підставу й джерела як у тексті, так і в заголовках, текстівках до фото та виносах. Намагалися також знайти зразки, які не відповідають рамці. Як рекомендує Д. Л. Елтеїд, інформація з кодових листків була перенесена до окремого документа MS Word. На наступному етапі ми переглянули кодові листки й нотатки і написали резюме щодо кожної теми. За словами Д. Л. Елтеїда, “взагалі, аналіз інформації складається з читання, сортування та пошуку серед ваших матеріалів; порівняння у категоріях, кодування та додавання ключових слів та концепцій; а потім написання мінірезюме категорій” [29; 43].

Надійність та валідність Надійність – це характеристика методики, яка відображає усталеність результатів дослідження, тобто чи інструментарій дослідника приноситиме ті самі результати щоразу, коли його застосовуватимуть. З іншого боку, валідність указує на ступінь точності вимірів, здійснюваних за допомогою цієї методики, тобто чи дослідницький інструментарій акуратно вимірює предмет дослідження [47]. Надійність і валідність цього дослідження було гарантовано у два способи. По-перше, ми надали детальний опис явища, використовуючи численні приклади з оригінальних текстів, щоби підтвердити свої припущення. По-друге, ми застосували „тріангуляцію” (Дж. В. Кресвелл) – тобто використали численні й різні джерела на підтвердження своїх суджень [34]. Обмеження Дослідження обмежене вибіркою, і його результати не можуть бути узагальнені. Ми проаналізували висвітлення екологічної тематики лише в обмежений період часу і лише у двох новинних тижневиках – „Новинар” (Україна) і TІМЕ (США). Відповідно, вони не можуть представляти всі українські та американські новинні тижневики.

Підсумок Методологією дослідження є рамковий аналіз – такий тип наративного (контент-) аналізу, у якому дослідник вивчає текст, щоб ідентифікувати рамки та виявити риторику журналіста чи медіа-організації. Часовий період дослідження – з 20 серпня 2007 року по 25 квітня 2008 року, вибірка охоплює по 36 номерів „Новинаря” і ТІМЕ.

Розділ ІІІ. Результати дослідження.

Проблеми довкілля та їхнє вирішення Загальне екопозиціювання „Новинаря” і ТІМЕ ТІМЕ У №19’07 поруч із графою „Контакти” (How To Reach Us) з’явився трикутничок рециклінгу та прохання: „Будь ласка, віддавайте цей журнал на переробку”. Відтоді повідомлення стало регулярним. У цьому ж номері є редколонка „Сили природи” (Forces of Nature), де йдеться про те, що для розмов по цілому світу тепер є одна постійна тема: про стан нашої планети, і про те, що цей стан має бути якомога кращим, коли ми вручатимемо Землю наступним поколінням. „У ТІМЕ ми здавна віддані висвітленню екологічних питань”, – пише керівний редактор Річард Стенґел. 1987 року, ще коли навіть не оформився гаразд термін „глобальне потепління”, ТІМЕ уже видав номер із обкладинкою на цю тему. Тоді ж, ламаючи традицію, у підсумках року замість „Людини року” вони вибрали Загрожену Землю як „Планету 1988”. „Від перших днів ТІМЕ підтримував ідею, що особистості можуть змінити хід історії”, тому журнал часто ставить у центр уваги не тільки і не стільки екологічні проблеми, як людей, що допомагають їх вирішувати і „роблять різницю” (making a difference). „І це те, як ми робимо різницю”, – підсумовує Стенґел. Із такої ідеї, отже, виникла тема номера „Герої довкілля” (Heroes of the Environment). Екологічний журналіст ТІМЕ Браян Волш пише: „Хоча це дім для нас усіх, Земля – німа. Вона не має голосу в жодному парламенті. Вона не володіє пакетом акцій на ринку. Вона не ходить на демонстрації протесту. Вона навіть не може купити ощадливу автівку. Земля не має голосу – тож хтось мусить говорити за неї” (№17’07).

45 політиків, бізнесменів, дослідників, активістів з усього світу плюс одна команда – це відомі і не дуже імена (дивіться перелік у Додатку 1). Їм присвячено 43 статті (декого об’єднували по двоє, якщо вони тісно співпрацюють). Цих людей журнал назвав „голосами”, „речниками планети”, „діагностами її недуг”, „пророками”, а „решті з нас залишається слухати – і приєднуватися”. Там же Майкл Елліот, редактор TIME International, пояснює, що традиційно тижневик видає номер „Герої року”. Але: „2007-й – незвичайний рік; це час, коли питання довкілля – зникнення видів, забруднення повітря й води і, звісно, зміна клімату – пробили нарешті дорогу до наших дискусій, чи то за обідніми столами в родинному колі, чи то на зустрічах світових лідерів” (№17’07). Тому-то у 2007 році ТІМЕ вибрав за головних саме „Героїв довкілля”. В іншому підсумковому випуску за рік – №25’07 – у 6 із 25 рейтингів року потрапили зелені: - будівля – Федеральний дім у Сан-Франциско; - книжка на тему релігії – „Зелені євангелісти”; - книжка – „Тварина, овоч, диво: Рік харчового життя” Б. Кінґсолвер; - модне слово на слуху – зелена заправка (green station): теоретична альтернатива до звичайної бензинової заправки, де водій зможе заправитися біопаливом, зокрема дистильованим зі звичайної старої трави; - цитата – А. Ґор: „Планета страждає, а вся увага прикута до Періс Гілтон. Нам треба себе запитати: що взагалі відбувається?”; - біржовий індекс – зростання CF 273 %: етанолове божевілля допомагає і виробникам добрив.

До найкращих 14 фотографій за 2007 рік ТІМЕ зарахував дві з однаковою назвою „Планета Земля”: одна космічна – шатл Endeavor на фоні стратосфери, інша арктична – шхуна Noorderlicht вільно пливе серед скреслої полярної криги. Загальну рубрику „Довкілля” (Environment) ТІМЕ відкрив іще 1969 року. Правда, як видно з нашої вибірки, вона нерегулярна. „Новинар” У журналі є рубрика „Екологія”, але вона з’являється нечасто (7 разів за час нашої вибірки), тільки серед новин у відділах „Тиждень” і „Наука”, і під нею друкуються невеликі матеріали – замітки до 200 слів. Проте в журналі часто з’являються статті екологічні за духом, хоча так і не позиційовані. У статті „Вершники без голови”, №1’07, Дарина Горова пише про велосипедистів та їхні вимоги побудувати для себе доріжки під рубрикою „Дайте дорогу”. Тобто журнал наче сам дає дорогу популяризації екологічного способу життя та екодружній журналістиці. „Київські велосипедисти... усвідомили необхідність активної позиції. Все частіше вони збираються... щоб взяти участь у акціях на кшталт „На велосипеді на роботу” чи „Всеукраїнський день без авто”. Минулого року колона учасників складалася з кількох сотень активістів, нинішнього ж їх збирається вже понад тисячу” (№1’07). Тема велосипедного руху розвивається в №2’07. Стаття „Тур де Швейк” – про те, як маршрутом славнозвісного літературного героя їздять європейські велотуристи, у тому числі по Україні, – пропагує велотуризм. Про зелений туризм розповідають, наприклад, статті „Життя у стилі святих” про відвідини монахів у Карпатах, №11’07, та „Помилувані часом” про маршрути шляхами дерев’яної архітектури, №16’07.

Екологічне мандрування починається на автодорогах. У статті „Поїхали з нами, з нами – козаками”, №3’08, Дмитро Губенко й Дарина Горова розповідають, як і де можна знайти собі попутників для їзди вдвох і, головне, чому: „На Заході давно зрозуміли: основна причина заторів на дорогах – ... більшість водіїв їдуть у своїх авто наодинці. Таким чином вони не лише вносять свою «лепту» в забруднення довкілля, а й посилюють навантаження на автошляхи. Адже два персональні легковики з двома водіями «споживають» на дорозі стільки ж корисної площі, як і автобус з кількома десятками пасажирів” (№3’08). Про те, що питання довкілля для неї важливі, редакція „Новинаря” заявила в першому ж випуску: „Після „народного президента”, який полюбив тягати за собою на Говерлу тисячі новоявлених „альпіністів”, там щоразу залишаються тонни сміття і немов витоптана мустангами стежка, схожа на звичайну сільську дорогу. Якось навіть незручно згадувати, що гора є частиною Карпатського національного парку...” (№1’07), – пише в колонці „Жаба у вишиванці” Д-р Ф. Перепічка, містифікаційний образ, вустами якого редакція може висловити свій погляд. На жаль, більше про довкілля Д-р Ф. Перепічка відтоді не згадував. Жодного разу про екологію не йшлося і в редколонках. У „Новинарі” питання довкілля порушувалися регулярно – лише 2 з 36 номерів були „порожніми” в цьому плані, тоді як у ТІМЕ таких було 9. З іншого боку, в українському тижневику 40 із 78 матеріалів – це малі жанри: замітки, повідомлення, фото, опитування. Американці ж писали переважно великі за обсягом статті. Головні екологічні повідомлення журналів ми виявили за допомогою інструментів рамкування. Ключові слова, метафори, джерела, підстава дозволили виокремити в екологічній тематиці „Новинаря” і ТІМЕ домінантні проблеми довкілля, їхні причини, пропоновані шляхи вирішення та моральні претензії.

Проблеми У багатих країнах проблеми довкілля розглядають як проблеми добробуту, а в бідних – як проблеми бідності, пишуть В. Бекерман і Дж. Пасек і легко це пояснюють: „проблеми довкілля в бідних країнах... дошкуляють їм тут і зараз, а в багатих... здаються такими, що можуть зашкодити переважно потомству” [31; 1]. З огляду на макроекономічні показники України (країни, що розвивається), її можна умовно зарахувати до тих, яких ці енвайронменталісти-критики називають бідними. США – це багата розвинена країна. Порівняймо „Новинар” і ТІМЕ у цьому ключі. Тобто чи справді американський тижневик порушує проблеми радше стратегічні, ті, які стосуються потомства, а український – лише поточні екологічні питання? ТІМЕ Найчастіше використовуване ключове слово в журналі – це „глобальне потепління”. Воно зустрічається майже в кожній статті і, очевидно, позначає найбільшу проблему за версією ТІМЕ. Обкладинка №13’07 – „Хто

володіє

Арктикою?” (Who Owns the Arctic?); центральна стаття цього номера „Битва за гору світу” (Fight for the Top of the World) розповідає, що у 2007 році втрата криги через танення була вдесятеро більшою, ніж у попередньому році. Водночас починається нова ера експлуатації регіону, про що Джеймз Ґрафф пише: „Арктика ніколи не була захищеною від політики; під час Холодної війни американські та радянські субмарини розтинали її крижані води. Але тепер, як тільки глобальне потепління зробило Арктику доступнішою – і заразом вразливішою – ніж будь-коли, почалася нова скажена гонка за контролем над торгівельними шляхами й за тими скарбами, що, як уважають країни-учасники гонки, начебто заховані під кригою” (№13’07).

Річ у тім, що традиційно вважалося, що в Арктиці є до 25% світових запасів нафти. Нові дослідження показують, що може йтися в найкращому разі про 10%, але це не зупиняє північні держави. „Навіть строге дотримання вимог Кіотського протоколу з обмеження викидів парникових газів не зупинить танення арктичної криги, а це означає, що Арктика, як жодне інше місце на Землі, яскраво показує: зусилля зупинити глобальне потепління деградували до повного пристосування до його впливу” (№13’07). №17’08 – це цілий спецвипуск про довкілля, і він історичний. Від 1927-го, коли ТІМЕ запровадив червону облямівку на обкладинці, це другий випуск з іншим кольором – зеленим (дивіться в Додатку 2). Першим таким став випуск, присвячений трагедії 11 вересня 2001 року, – з чорною облямівкою. „Як виграти війну проти глобального потепління” (How to Win The War On Global Warming) – це питання не менш важливе для американського суспільства, ніж „Як побороти тероризм”, принаймні має стати не менш важливим. „Зараз є... нагальний виклик: глобальне потепління. Невпинне погіршення клімату на планеті стає війною першого порядку, і як не подивитися, Америка програє <...> це може бути однією з найпатріотичніших битв. Важко уявити більшу битву, ніж за виживання узбереж і ферм, за здоров’я людей і за стабільність економіки в країні – і в решті світу також” (№17’08), – пише Браян Волш. У такій же риториці – вживаючи разом із глобальним потеплінням гучні слова „побороти”, „перемогти”, „виживання”, „війна” тощо – подаються й інші статті про зміни клімату. „Новинар” В українському тижневику теж кілька разів згадується про глобальне потепління. Його називають „катастрофічною зміною клімату”. Хоча більше в журналі пишуть про загалом „екологічний крах”, „планетарну аварію”,

„екологічне лихо”, „катастрофу”, „смертельну небезпеку”, маючи на увазі всі заразом наслідки забруднення довкілля. Прикладом місцевого відображення глобального потепління тижневик називає „Керченське лихо” в однойменній статті в №14’07. Анастасія Щербина дає дуже добрий усебічний аналіз нафтової аварії в Керченській затоці. „На відновлення моря і його узбережжя знадобиться щонайменше сім, а то й десять років <...> Досі між екологами точаться суперечки з приводу того, чи може зашкодити морській флорі та фауні розсипана сірка <...> якщо контейнери з сіркою не підняти вчасно, то може статися лихо <...> Збитки будуть надзвичайно серйозними для України <...> Вже вдарили на сполох власники туристичного бізнесу півострова <...> Одне з найскладніших питань – хто візьме на себе відповідальність за Керченське лихо <...> ще не вирішено, яка з держав повинна піднімати затонулі кораблі” (№14’07). За Ж. Бодріяром, в нашу добу симулякрів усе прагне вийти за межі й стати екстремальним. Так, наприклад, тероризм – це більше насильство, ніж саме насильство, а катастрофа подієвіша, ніж сама подія. Це вже не трагедія відчуження, а „екстаз комунікації”. І головний актором культури катастроф філософ називає мас-медіа [4]. Проте „Керченське лихо” – це приклад чи не ідеальної статті, де можна знайти різні екологічні аспекти – шкода флорі-фауні, забруднення води, екологічні збитки, політична відповідальність – і прояви чотирьох рамок по черзі: людського інтересу, економічної, відповідальності та конфліктної. Отже, це свідома спроба збалансованого висвітлення, і про нагнітання за допомогою естетики катастрофічності тут, як і в інших статтях „Новинаря”, в жодному разі не йдеться. У підсумку можна сказати, що наша гіпотеза підтверджується тільки наполовину: ТІМЕ і справді пише про найглобальнішу проблему – глобальне потепління, а також про ресурсні війни, зникнення видів, залежність від нафти.

Але й „Новинар” порушує ті самі питання, а не лише поточні екологічні проблеми локального характеру. Відмінність українського тижневика від американського проявляється вже у причинах проблем і особливо у пропонованих шляхах вирішення. Але й вони, як буде далі видно, аж ніяк не менш стратегічні, ніж у ТІМЕ. Причини ТІМЕ Головною причиною проблеми глобального потепління журнал убачає в неучасті США у боротьбі з кліматичними змінами, про що відкрито заявляє в тому ж спецвипуску про довкілля: „Якщо Америка взагалі воює – а в більшості випадків ні, – то на неправильній стороні. США продукують майже чверть світових викидів парникових газів щороку і вперто показують, що особливо не збираються щось із цим робити <...> Коли навіть Китай, що розвивається, довів свої стандарти ефективності до 15 км/л, США все ще залишається країною Гаммера [енергомісткого позашляховика]” (№17’08). Причиною всіх бід Браян Волш неодноразово називає чинного президента США Джорджа Буша молодшого. Проте кандидати в нові президенти після прискіпливого аналізу виявляються теж не дуже зеленими. Вони надто захоплюються розмовами про етанол та атомну енергію, не обіцяючи вирішувати екологічних проблем більш глобально. З іншого боку, „Найвизначнішою прикметою дебатів про довкілля в цьогорічній президентській кампанії є те, що вони відбуваються в принципі” (№19’07), – пише Джефрі Клюґер у статті „Екоголос” (The Eco Vote). Що важливо, питання довкілля можуть нарешті подолати щораз глибшу прірву між республіканцями та демократами в американському суспільстві.

За В. Бекерманом і Дж. Пасек, як жодна інша урядова – екологічна політика, включаючи

політику

нічогонероблення

щодо

певних

проблем,

творить

переможців і тих, хто програв [31; 1]. Переможці за версією ТІМЕ – це країни ЄС, яким вдається, особливо Німеччині, використовувати на повну принцип ефективності та ощадності. А „лузери” – це США і країни, що розвиваються. (Тут маються на увазі передусім гіганти Китай, Індія, Бразилія.) ТІМЕ визнає, що ніхто не може заборонити розвиватися країнам, що розвиваються, і їхній агресивний енергомісткий розвиток вступає в конфлікт зі збереженням довкілля. Китаєві приділено дуже багато уваги на сторінках тижневика. У статті з обкладинки №8’08 „Короткий похід” (The Short March) розповідається про масову втечу китайців із надзвичайно загазованого Шанхая на зелені околиці. Іронія в тому, що такі приміські поселення, хоч і позиціюють себе екодружніми, змушують людей пересідати на машини. Там само у статті „Дим і дзеркала” (Smoke and Mirrors) Білл Павелл пише, що країна програє в марафоні своїх планів зменшення

забруднення

та

поєднання

своїх

енергопотреб

із

зеленими

технологіями. „Китай стає так само залежним від вуглеводнів, як США: мрії середнього класу стають реальністю для десятків мільйонів громадян, які купують свої перші машини, комп’ютери, сушарки для білизни та інші електроприлади” (№8’08). Автор навіть наводить дані про те, що, можливо, Китай уже обігнав Америку за кількістю викидів парникових газів. „Що, якщо 300 мільйонів китайців вирішать купити кондиціонери? «Китайці такі самі, як американці, – каже [директор Кембриджської асоціація досліджень енергії ДжонЛін] Ван. – Вони люблять великі машини й будинки». Таке спостереження може затьмарити навіть найсонячніші плани адвокатів сонячної енергії... Скільки б Китай не інвестував у зелені технології, схоже, цього буде все одно замало” (№8’08).

З риторики ТІМЕ відчувається, що погляди журналу збігаються з поглядами Конференції з торгівлі та розвитку ООН: „Тягар відповідальності лежить на компаніях та урядах країн, що розвиваються; жодне зовнішнє лідерство, жодна допомога не спроможна замінити усвідомлення, відданість і співпрацю з боку самої країни” [54; 26]. З іншого боку, без підтримки розвинених країн світовим гігантам розвитку все одно не обійтися. У статті з обкладинки „Міф чистої енергії” (The Clean Energy Myth), №15’08, Майкл Ґрюнвальд розповідає про те, що на місці вирубуваних лісів Амазонії насаджують рапсові та кукурудзяні поля. Світовий етаноловий бум обернувся, отже, рапсовим бумом для Бразилії. Але оскільки такі культури вигідніше продавати на біопаливо, ніж засаджувати ті самі землі зерновими, то харчі невпинно дорожчають. „Біопаливо протиставило 800 мільйонів людей з машинами і 800 мільйонів людей з проблемами голоду” (№15’08). У результаті, сільськогосподарська експансія поширюється на незаймані доти ліси. Вирубані, вони вивільняють величезні маси вуглецю в атмосферу, бо більше не можуть його абсорбувати. Отже, біопаливо, яке було покликане стати альтернативним джерелом енергії, лише погіршило ситуацію з глобальним потеплінням. Цей механізм запущений, і його нелегко зупинити. Бразильцям вигідна саме така ситуація, інакше вони кажуть Америці: „«Якщо ви не хочете, щоб ми знищували ліс, то краще заплатіть нам, аби ми його залишили в спокої!» <...> Це несправедливо просити країни, що розвиваються, не експлуатувати свої природні території без компенсації”. „Новинар” Журнал згадує про Китай один раз – у №6’08 у статті „Окільцьований Пекін”. Правда, у зв’язку з олімпійським будівництвом Ірина Туз пише лише про екологічну небезпеку для Евереста і нічого не згадує про сам Пекін та околиці.

Загалом причинами глобальної екологічної кризи „Новинар” неодноразово називає безконтрольну діяльність та бездіяльність людей, шкідливий вплив на довкілля, негативні наслідки людської діяльності, техногенні катастрофи, неутилізацію радіоактивних та просто побутових відходів. Іще одна причина – неправильне використання світових ресурсів. У статті „Хлібні гори тануть” Ірини Туз застосовується відповідне форматування – важливе повідомлення стає виносом: Кастро прирівняв до геноциду план „Фідель американського президента Джорджа Буша використовувати зерно для виробництва етанолу. На думку Кастро, це може призвести до загибелі трьох мільярдів людей” (№13’08). Світові ресурси в принципі обмежені: „Така міра, як барель нафти, вже давно в усіх на слуху. Тепер час звикати до біржового індексу «бушель зерна»... А після бушеля, очевидно, будемо звикати і до літра води”. І висновок: „Нафта, зерно, вода – це основні ресурси, яких бракуватиме впродовж усього століття. Країни, які володітимуть цими ресурсами, будуть домінувати у світовій політиці” (№13’08). Далі Ірина Туз ґрунтовно простежує основні причини подорожчання зерна: „По-перше... кліматичні зміни <...> По-друге, невпинно зростає населення планети... Крім того, зростає добробут у таких величезних країнах, як Індія та Китай. Харчові звички людей там теж змінюються... Це створює додатковий тиск на земні ресурси <...> Зрештою, розвинуті країни дедалі частіше звертаються до альтернативних джерел енергії, зокрема до біопалива <...> Оскільки за кукурудзу платять більше, фермери віддають площі під цю культуру, а також під цукрову тростину або рапс. Таким чином, під зерно залишається менше земель...” (№13’08). У статті „Спрага Землі” (назва, очевидно, є відсиланням за принципом протилежного до знаменитого роману К. Гамсуна „Соки землі”) Ірина Туз пише, що в майбутньому причиною воєнних конфліктів буде брак питної води: „«Водооптимісти» кажуть, що водні ресурси невичерпні і природа самостійно впорається з дедалі більшими

навантаженнями. «Водопесимісти» застерігають, що запаси води на Землі обмежені. «Водореалісти» розуміють, що води не стає менше, просто кількість людей збільшується, а потреба у воді зростає вдвічі швидше, ніж кількість населення <...> Крім перенаселення, є ще проблема масового споживання, неправильного використання і забруднення” (№16-17’08). Стаття містить цінну інфографіку про те, скільки води потрібно, щоб отримати горнятко чаю, скибку хліба, гамбургер тощо. Виявляється, те, що ми звикли їсти щодня, – в основному вкрай водомісткі харчі. „Запаси води збільшити неможливо – але можна змінити принципи користування нею. У цьому допоможе так звана віртуальна вода... під час торгівлі продуктами слід враховувати віртуальний потік води з країну в країну. Це допоможе заощаджувати та експортувати водомісткі продукти до країн, де є дефіцит води” (№16-17’08). І все ж головною причиною проблем довкілля й водночас проблемою у випадку конкретно України, на думку „Новинаря”, є низька екологічна свідомість українців, брак знань про довкілля, що також відображається в жалюгідній в плані екології державній політиці. У статті „Букет із Червоної книги” Тетяна Харченко пише: „Продаж підсніжників, сон-трави, конвалій – звичне явище для українських міст. Рідкісні рослини знищують не тільки задля наживи, а й через брак інформації <...> Перетворитися на засушену згадку для науковців можуть... первоцвіти... якщо їх будуть і далі так бездумно нищити” (№11’08). І далі про носіїв відповідальності: „Нині вже традиційно підсніжники майже безкарно продають біля метро та ринків <...> навесні в Україні активізується „квіткова мафія”, яку не зупиняють ані штраф... ані компенсація завданих природі збитків <...> перешкоджати торгівлі червонокнижними квітами найперше мала би транспортна міліція. Натомість цим опікуються лише ентузіасти” (№11’08). Понад те,

„доцент біологічного факультету Львівського національного університету... вбачає корінь проблеми у низькій екологічній культурі українців. «Це тягнеться ще від радянського режиму, коли людина вважалася царем природи...»” (№11’08). У статті є також герой із роллю взірця: біолог Микита Перегрим, який вирішив змінювати ситуацію на краще самотужки. Він шукає спонсорів для того, щоб надрукувати подарункові набори плакатів про рідкісні рослини для всіх українських учнів. Інший герой – носій моралі, біолог Віктор Мельник: науковець пропонує створити в Україні своєрідний «Ноїв ковчег для рослин», який дозволить відтворювати й повертати у природу фактично втрачені рослини. Міжнародний досвід радить використати і Перегрим: „Він закликає зробити захист рослин модним: не купувати букетів і брати активну участь у суспільних проектах. Так, зараз... в інтернеті за адресою plantaeuropa.org/wuc/ index_ukraine.asp кожен охочий може проголосувати за улюблену рослину, якій загрожує зникнення. А екологи обіцяють зробити все можливе, аби цей голос почули чиновники” (№11’08). Ключовим у цій статті є форматування: у виносі – цитата „Корінь проблеми – у низькій екологічній культурі українців”. Вирішення „Новинар” Свій власний внесок у розвиток екологічної свідомості журнал робить за допомогою своєрідних порадників. У №10’07 тема номера – „Екологічний спосіб життя”. Стаття „Ера натуралів” Дарини Горової, наприклад, розповідає про дружнє до довкілля життя екопоселенців в одному селі у Київській області. „Екологічний спосіб життя перестає бути для українців екзотикою. Вони втікають з міст, будують будинки з природних матеріалів, встановлюють сонячні батареї та вітряки....” (№10’07).

Проте говорити про екологічний бум в Україні, на жаль, ще зарано, пише авторка: „Мало хто задумується, що банально вимкнене непотрібне світло на користь природі йде більше, ніж пусті розмови <...> Задумуватися про екологічні проблеми українці почали після Чорнобиля. Але їхнє сприйняття залишилося на рівні 86-го року: хай нам почистять, хай нам не забруднюють” (№10’07). „Новинар” наголошує, що здорове довкілля залежить від особистого внеску кожного, і практично навчає, що треба робити, аби бути зеленим. Журнал, наприклад, розробив пам’ятку: „Це може кожен: -

економити воду, електроенергію, газ. Використовувати енергоощадні

лампочки, утеплювати квартиру. Якщо можливо – встановити сонячні батареї -

віддавати перевагу органічним продуктам місцевого виробництва та

зменшити споживання м’яса (таким чином мінімізувати енерговитрати на їх доставку та переробку) -

обмежити споживання побутової хімії. Її замінниками може стати

оцет, сіль, сода, лимон тощо -

пересісти з авто на велосипед

сортувати та здавати на переробку сміття, макулатуру, склотару

не купувати зайвих речей

віддавати перевагу одягу з натуральних тканин

використовувати багаторазову тару й упаковку” (№10’07). „Новинар”, утім, пояснює, що багато що залежить і від добробуту людей, а

щодо державної політики пропонує запровадити пільги для тих, хто користується альтернативними видами енергії, „як це робиться в деяких європейських країнах”. У своєму блозі Ольга Іваненко пише: „В нас... за старою звичкою все (від залишків прокислого борщу до коробки з-під холодильника та розбитої люстри)

скидується в одне велике відро, а потім – у контейнер. І врешті валяється десятиліттями на сміттєполігонах, отруюючи продуктами розпаду землю, воду, повітря...” (№2’08). В іншому блозі Ольга Іваненко пояснює, як сортувати сміття, запевняючи, що це простіше, ніж здається. „Відвідини невеличкого підприємства, яке збирає вторсировину, показали, що: 1) є великий попит на цю вторсировину (паперові комбінати, виробники пластикової тари, склозаводи тощо); 2) є невеликі фірми, які потребують вторсировини і платять за неї (хай копійки, але платять!); 3) зробити свій скромний внесок у покращення екології власного міста дуже просто (я кажу ДУЖЕ просто)” (№5’08). Тема цього ж номера – „Бізнес на відходах”. Розповідається про новий Музей вторсировини, незвичайна експозиція якого поповнюється антикваріатом, що трапляється у звичайному смітті. Загалом же сміття в Україні – це проблема, яка з кожним роком лише загострюється. Понад 90% твердих побутових відходів доводиться захороняти на полігонах і звалищах. „Хоча все могло б бути по-іншому. Досвід європейських країн показує, що завдяки налагодженій системі утилізації можна не тільки вирішувати проблему накопичення сміття, але й заробляти на цьому” (№5’08). Передусім вирішення проблеми полягає в тому, аби „змінити мислення”. „Звичка кожного громадянина самостійно сортувати домашні відходи має стати світлом у кінці тунелю в сміттєпереробному бізнесі” (№5’08). Цей бізнес поки що не є прибутковим в Україні, хоча за ним – майбутнє. Відходи, що не піддаються переробці, слід спалювати на сміттєспалювальних заводах так званого сьомого покоління з чотирирівневою системою очищення газів. Поки що таких заводів у країні нема, і теперішні „звалища – це катастрофа”, – підсумовує один із героїв статті „Гроші на сміття” Ольги Гнатів. Утім, навіть тим, хто захоче, наприклад, „позбутися старої побутової техніки цивілізованим способом”, доведеться „стати розвідником і логістом”.

„Стара техніка – це як валіза без ручок: і нести ніяк, і викинути шкода. Проблемою, куди подіти стару техніку, що вже відслужила своє, у нас мало хто переймається <...> На підприємстві «Укрвторчормет»... з ностальгією згадують радянські часи, коли збір утилю був своєрідним ритуалом. «На жаль, усвідомлення того, що брухт – стратегічна сировина, яку треба здавати, у нашої людини відмерло разом із Союзом»” (№5’08). ТІМЕ В американському тижневику, очевидно, стадію екологічного виховання пройшли давно, бо в теперішніх статтях головні рішення полягають уже в економічній підтримці екологічної поведінки. Журнал закликає надавати пільги тим, хто переходить на екологічно чисті технології, а також до зеленого інвестування. У №7’08 у статті „Новий план для Левіттауна” (A New Blueprint for Levittown) Браян Волш розповідає, що зеленіння (greening) від будинку до будинку вже захопило маси. Але не так-то просто дружити з природою в розкиданих по всій Америці приміських житлових зонах (suburbs), де будівлі надто далекі одне від одного. Левова частка тієї енергії, яку споживає країна, – і відповідно викидів – походить від залежності американців від автомобілів. „Жити в зеленому будинку і в зеленому кварталі – це не одне й те саме”, – каже герой статті. Треба змінювати сам дизайн приміських селищ, робити їх „щільними достатньо для того, аби похід пішки до офісу чи магазину був простим завданням, а не епічною мандрівкою”. І це була би будівельна революція. Між іншим, вигідна. ТІМЕ доводить, що ринок зелених технологій хоч і ризикований наразі, дуже перспективний та дохідний в майбутньому. Журнал часто зіставляє метафори „допомогти планеті” та „допомогти гаманцеві”. „Інвестори хочуть робити щось добре, і вони хочуть робити гроші... Чисті технології – шлях для цього” (№25’07).

Ця цитата навіть стала виносом у статті „Грати на зеленому” (Gambling on Green) у №25’07 (темою цього номера „Бізнес та довкілля”). Тим часом, як подає стаття „Зелена корова” (Cash Cow) Лори Блу, фінансисти вже відчули великі прибутки і почали продавати за великі гроші моделі зеленого інвестування: „До фінансових фірм, які наввипередки продають консультації [зеленим інвесторам], глобальне потепління приходить у срібній окантовці” (№25’07). Таким чином, зелене інвестування, яке було ще недавно прерогативою фондів чистих технологій, тепер має значний попит серед великих інвесторів. Не лише корисно, а й вигідно – це головне повідомлення ТІМЕ про збереження довкілля. Прикладом є Німеччина, найбільший адепт альтернативних технологій, та ОАЕ, які вкладають мільярдні прибутки від продажу нафти в розвиток геліоенергетики, плануючи стати новим світовим лідером у цій галузі. Ринкові механізми можуть справді вирішити проблему глобального потепління, міркує Ерік Беттелгайм у статті „Лікування природи” (Nature’s Remedy), №25’07. Адже кліматичні зміни зашкодять передусім країнам, що розвиваються, які лежать у теплих районах планети. Тому кошти варто було би відразу спрямувати не на ефемерне приєднання до Кіотського протоколу, а на допомогу бідним країнам. Адже без неї вони й далі виснажуватимуть свої землі та ставатимуть „енвайронментальними мігрантами”. Тим часом: „Ринки можуть вирішити і вирішують проблеми громадського сектору. Вони витягли з бідності більше людей, ніж будь-яка допомога <...> Час биття себе в груди й фантазування позаду. Тепер треба дозволити приватному секторові та фінансовим ринкам перейняти на себе роботу з глобальним потеплінням” (№25’07). Ринки, зокрема, виробляють і пропонують потрібні технології, і за допомогою вільної торгівлі їх можна поширювати навіть у найбідніших країнах. Однією з таких технологій є геоінженерія. Вона потрапила до „10 ідей, що змінюють світ” у №9’08. Автор статті Браян Волш пише:

„Збираюся вам сказати дещо, чого, може, й не мав би: ми, можливо, не зможемо зупинити глобальне потепління... Почалася друга декада після Кіотського протоколу, а реально для зменшення парникового ефекту ще ніхто нічого не зробив” (№9’08). Натомість геоінженерія дозволить охолодити „гарячку планети”: це компенсація щодалі інтенсивнішого парникового ефекту зменшенням сонячного випромінювання, що досягає Землі. Так, можна встановлювати дзеркала, які б відбивали сонячні промені назад у космос, удобрювати океани залізом, щоб допомагати їм абсорбувати вуглець, і навіть малювати дахи на біло. Проте є одна небезпека: якщо світ увірує в ефективність таких методів, то може просто зникнути мотивація зменшувати викиди. Зеленим технологіям приділяє багато місця і „Новинар”: ми нарахували більш ніж 30 різних ключових слів у цій темі, як-от „енергоощадні технології”, „саморозкладається”, „екобудинок”, „теплоізоляція”, „екологічне будівництво”, „біотуалет”, „вантажівка майбутнього” тощо. Проте журнал подає таку інформацію у форматі новин, курйозів та цікавинок і мало звертає увагу на те, що вони могли б допомогти Україні тут і зараз. Газова тема дуже часто порушується у „Новинарі”, проте журнал не зачіпає її екоскладової. У №7’08 темою номера були „Енергоносії”. Ключова фраза – у назві головної статті „Газова пастка”. Авторки Ольга Іваненко, Ольга Гнатів та Анастасія Щербина аналізують відносини „Нафтогазу України” та російського „Газпрому”, перипетії з посередниками в постачанні газу, але не згадують, що серед виходів із пастки російського контролю міг би бути розвиток альтернативних джерел енергії. А проте потенціал для цього в Україні є. У замітці „Сонячний потенціал України” під рубрикою „Невикористані можливості” Валентина Червоножка пише: „Для забезпечення власних енергопотреб країні достатньо відвести під сонячні батареї площу столиці <...> Україна має

дуже великі можливості для розвитку сонячної енергетики <...> Найсприятливіші умови... має Крим <...> Сонячна енергетика у майбутньому зможе задовольнити всі енергопотреби України ” (№7’07). Моральні претензії ТІМЕ Видання намагається не лише висловлювати моральні претензії (а це ТІМЕ робить часто, і всі вони зводяться до того, що дбати про довкілля – моральний обов’язок кожного: і споживачів, і політиків, і активістів, і особливо інвесторів), а й заохочувати людей просто „любити планету”, „обійняти планету”. Адже через надмірну негативізацію у висвітленні екологічних проблем, як і будь-яких інших, конструйованих у ЗМІ соціальних проблем, можуть виникнути ненавмисні, побічні ефекти. За Е. Даунсом, є такі стадії усвідомлення соціальної проблеми: 1) передпроблемна стадія: є передумова, яка ще не заволоділа громадською увагою; 2) відкриття „проблеми” та ентузіазм, упевненість у тому, що її можна вирішити; 3) розуміння, що вирішення не таке легке, як здавалося раніше; 4) спад громадського інтересу через спантеличення з приводу вирішення проблеми і через нудьгу; 5) постпроблемна стадія: аудиторія вже не цікавиться проблемою [37; 28-29]. Істотну роль у переході до 4-ї та 5-ї стадій відіграють мас-медіа. І схоже, аудиторія ТІМЕ може перебувати на 3-й і навіть на 4-й стадії. Адже повторювані повідомлення про проблеми довкілля можуть мати не лише ефект мобілізації громадськості та політиків для зміни певної ситуації, а й навпаки призвести до „втоми співчувати” (К. Кіннік, Д. Круґман, Г. Камерон), до „анестезії” (І. Ясавєєв)

– втрати чутливості до повідомлень про проблеми і спроб уникнути інформації про них. Тижневик попереджає про підводні камені енвайронметалізму. В останні роки в ТІМЕ виникла підрубрика „Стаю зеленим” (Going Green) (її веде переважно токійський кореспондент Браян Волш). Рубрика сигналізує про так звану зелену моду, „зелений етос”, що мають і позитивні, і негативні сторони. У своїй статті „Незручно бути зеленим” (It’s Inconvenient Being Green) Ліза Такеучі Каллен зізнається: „Я не надто екологічно свідома. Але я дедалі більше екологічно стурбована. Здається, щодня я чую про новий спосіб, у який світ навколо мене агресивно стає зеленим” (№21’07). Авторка розповідає, як дізналася, що екостурбованість (eco-anxiety) – це діагноз, який ставлять так звані екотерапевти. „Екологічна свідомість більше не є окремим життєвим вибором, як-от вільний шлюб чи приєднання до цирку; вона еволюціонувала до моральної імперативи. Це змушує американців додати енвайронменталізм до свого вже й так безкрайого списку речей, якими треба непокоїтися” (№21’07). Щоразу більше людей захоплюються зеленими експериментами, наприклад, рік не купувати їжі у пластикових упаковках чи рік не користуватися туалетним папером, а потім видають книги й розповідають про це на всю країну в популярних шоу. У такій ситуації кожен примножує свій стрес, терзаючи себе питаннями: „Чи вимкнула я світло на кухні? Хіба я не могла запам’ятати рекомендації для співбесіди, аби не роздруковувати їх на папері? Чому, на Бога, я витерла рота серветкою, якщо є такий добрий рукав?” (№21’07). Радячи читачам із номера в номер, як висадити сад на даху чи як зменшити полив для саду на землі, де можна придбати гарні меблі зі вторинної сировини чи де позбутися старої техніки, ТІМЕ водночас пропагує ідею, що не варто доходити до абсурду в еконаверненні. В іронічному есе „Кухня смердить” (The Kitchen

Stinks), №13’08, Джоел Стейн виявляє „прихований намір енвайронменталістів: змусити нас погано пахнути”. Тобто треба бути справді свідомим, а не вестися на моду. Яку, до речі, експлуатують на ринку. „Новинар” В українському виданні моральні претензії пов’язані вже з описаним у підрозділі Причини фактором: українці не усвідомлюють своєї особистої відповідальності за довкілля. Візуальні образи Моральні претензії обох журналів добре виявляються в сильних візуальних образах – малюнках, фотографіях і фотоколажах, які з’являються у статтях про довкілля. „Новинар”: - планета у людських руках (де планета - вже згадуване у Розділі І фото „Блакитний

мармур”)

енвайронменталістського

–

буквальна гасла;

візуалізація

фотоколаж

до

популярного теми

номера

„Екологічний спосіб життя” у №10’07, - череп і кістки з харчів – недвозначний натяк на небезпечність звичайних наших продуктів для здоров’я людини; обкладинка №13’07 (дивіться в Додатку 2), - пташка в мазуті – метонімія природи в бруді, забрудненого й загроженого довкілля; обкладинка №14’07 (дивіться в Додатку 2), - вогняна карта України, що є хмарою з газової труби, – це відсилання до відомого образу „Україна в огні” (О. Довженко), це Україна в „палких обіймах” своєї залежності від російського газу; обкладинка №7’08.

ТІМЕ: - солдати силкуються ввігнати назад напіввикорчуване дерево – Америка намагається надолужити згаяний час у війні проти глобального потепління, яку лише недавно усвідомила і яку поки що програє; обкладинка спецвипуску про довкілля №17’08, - американський прапор, встромлений у вазон, який з лійки підливає рука; фотоколаж до статті „Чому зелений – це новий червоний, білий та блакитний [кольори американського прапора]” (Why Green Is the New Red, White, And Blue) там само, - посеред зеленого узлісся малюки піднімають на флагшток листок, який є полотнищем прапору, а його в’юнке стебельце – мотузкою, – символ нового покоління, яке нарешті підійме вгору зеленість як найвищу цінність та орієнтир; фотоколаж, там само, - пагін, де один листок обрізаний у формі обрисів США на карті; фото, там само; - малярі зафарбовують зеленим білі смуги на прапорі США, що намальований на стіні; фото, там само, - юнак викошує косаркою газон у вигляді американського прапора; фото, там само, - кукурудзяний качан у доларовому бадиллі – кукурудзяний етанол, хоч і шкодить планеті, та „допомагає гаманцеві”; обкладинка №15’08 (дивіться у Додатку 2), - рапсове поле з клаптиком лісу посередині, вид із гелікоптера – в Амазонії вирубують ліси, які раніше утримували вуглець, і насаджують натомість вигідніші сільськогосподарські культури для біопалива; фото до статті з обкладинки, там само,

- вітрогенератор і ставкові фішки – ставити на зелені технології ризиковано, але дуже прибутково; фотоколаж до теми номера „Бізнес та довкілля”, №25’07, - осідлана інвест-аналітиком зелена корова скубе гроші – фінансисти отримують

великі

бариші,

продаючи

інструменти

зеленого

інвестування; фотоколаж, там само, - рука з лійки підливає олією сонячні батареї, висаджені в пустелі грядками, – ОАЕ переводить мільярдні прибутки від продажу нафти в зелені інвестиції; малюнок до теми номера „Енергія”, №8’08. Проблеми, причини та вирішення екологічних проблем у рамкуванні „Новинаря” і ТІМЕ видно на прикладі одного з інструментів – ключових слів, які зіставлені у Таблиці 1. Таблиця 1. Порівняння ключових слів рамкування екологічної тематики в „Новинарі” і ТІМЕ Аспекти

Новинар

ТІМЕ

– Екологічний крах, планетарна

– Climate change, global warming, ice

аварія, екологічне лихо, катастрофа,

melting, greenhouse cap.

смертельна небезпека.

– Overdependence on gas.

– Кліматична криза, катастрофічна

– Resource wars.

зміна клімату, глобальне потепління,

– Increase demand for crops.

парникові гази, танення.

– Global extinction crisis, habitat

– Вимирання.

depletion.

рамкування Проблеми

– Підвищення цін. Причини

– Нема життя від людей,

– Carbon emissions, agressive biofuels

безконтрольна діяльність, шкідливий

mandates, development, pollution, car

вплив на довкілля, негативні наслідки craziness, America the bio-foolish,

56 людської діяльності, забруднення

doomed Kyoto.

довкілля, техногенні катастрофи,

– Lack of faith, cynicism, defeatism.

радіоактивні відходи.

– Inaction, Bush,

– Низька екологічна культура

– Limited resources.

українців, брак інформації.

– Bulging population.

– Біоетанол, викиди в атмосферу.

– Agricultural expansion, deforestation.

– Перенаселеність. – Золоті зелені зони. – Знищення лісів, браконьєрство. Вирішення

– Змінити мислення, екологічна

– Fight against global warming, combat,

культура, дбаючи про екологію,

struggle, climate war, join the battle,

екологічна свідомість, зелений драйв,

cap-and-trade, carbon-capping, cutting

зелена ініціатива, не гальмуй –

carbon emissions.

мандруй.

– Economical concept, venture capital,

– Екологічний спосіб життя, менш

economic challenge, gambling on green,

помітний для довкілля, екологічно

green start-ups, help the planet and

чистий, ера натуралів, екопоселенці,

bankbook, green investment,

екологічно раціональний, екологічно

environmentally safe and economically

безпечний, обмежити споживання,

sound, harness market forces, energy-

енергоощадність, зелений дім.

efficiency mandates, subsidies, green-

– Альтернативні види енергії, зелені

energy deals.

технології, модернізація

– Waste management, recycling.

виробництва, мінімізувати

– Clean-tech, renewable, green

енерговитрати.

innovations, invent, green materials.

– Сортування сміття, переробка,

– Global solutions, planet management,

утилізувати органічні відходи,

sustainable development, stabilizing the

вторсировина.

world’s population, shift in

– Зелені інвестиції, бізнес на

consciousness, Al Gore.

відходах, бізнес на сонці, вигідна

– Going green, environmentalism,

екологія.

environmental drive, eco-friendly, eco-

– Захист квітів.

awareness is hot.

57 Моральні

– Гармонія з природою, бережіть

– Save the world, save the planet, hug-

претензії

природу.

the-planet, help the planet.

– Екологія понад усе.

– Global spiritual revival, overcoming

– Збереження для майбутніх

cynicism, we are not powerless.

поколінь.

– One world, one moral universe, a common fate on a crowded planet.

Інструменти рамкування екологічної тематики в „Новинарі” і ТІМЕ можна простежити разом із загальними темами й повідомленнями також у Таблицях 2 і 3. Вони показують, що може дізнатися про довкілля читач одного чи другого журналу. Таблиця 2. Екологічна картина власної країни, що постає з журналів Екологічна

„Новинар”/ Україна

TIME/ Сполучені Штати Америки

Атомна

– Чорнобильський енергоблок

– За два наступні роки планують

енергетика

нарешті накриють.

побудувати 27 реакторів.

Біологічне

– На Волині великий біологічний

– Браконьєрство набирає обертів в міру

різноманіття

запас журавлини. Проте влада

того, як приміські зони все далі

висушує болота і вирубує ліси.

ширяться і втручаються в природні

– Щороку українці знищують

екосистеми.

проблема

близько 20 млн первоцвітів. Біопаливо

– Значні субсидії отримують виробники етанолу. Айова стала Меккою біопалива. – Кандидати в президенти навперебій висувають плани популяризації етанолу.

Екологія та

– Мер Києва розпродує зелені

– Нарешті до дебатів кандидатів у

політика

зони.

президенти ввійшли екологічні

58 питання. – Дж. Буш мол. до останнього не визнавав антропогенної природи глобального потепління. Через його бездіяльність Америка пасе задніх у вирішенні проблем довкілля. Екологічний

– Українці почали долучатися до

– Навіть якщо вони зводять

спосіб життя

екологічних технологій.

екобудинки, американці залежні від

Екологічний спосіб життя

автівок.

перестає для них бути екзотикою.

– Люди масово проводять експерименти відмови від пластику, транспорту, туалетного паперу тощо, дехто описує свій досвід у книгах.

Збереження

– Міністерство оборони планує

ландшафтів

перенести полігон на мис Тарханкут. – Будівництво на роздерибанених землях попри Київське море небезпечне.

Зелена мода

– Екосвідомість – дуже трендова. – Стали модними меблі з виглядом природних матеріалів. – Екостурбованість – уже діагноз.

Зелені

– Країну вважають привабливою

– Інвестиції в зелені будівлі та

технології

для зелених інвестицій.

автомобілі становлять $170 млрд на рік.

– Можуть невдовзі почати

– До 2030 року кількість робочих місць

використовувати біовідходи від

у зелених галузях у США може сягнути

тварин як джерело біопалива.

30 млн.

Зміна клімату

– Погана погода вплинула на урожай.

Їжа

– Запроваджено маркування щодо

59 вмісту в продуктах ГМО – вони можуть шкодити здоров’ю. Стан

– Аварія в Керченській протоці

водоймищ

матиме десятилітні наслідки для узбереж Криму.

Утилізація

– За 2007 рік кожен українець

– У Нью-Йорку з’явилося кілька

сміття та

викинув більше тонни твердих

модних бутиків з одягом вінтаж,

рециклінг

побутових відходів. Але менш ніж секонд-хенд та з вторсировини. 20% відходів піддаються переробці після трамбівки.

Чисті джерела

– Крим на 2,2 % забезпечує свої

енергії

енергопотреби завдяки сонячним технологіям. Загалом сонячний потенціал України невикористаний.

Таблиця 3. Екологічна картина світу, що постає з журналів Екологічна

„Новинар”

TIME

Атомна

– Землю знищить навіть невелика

– Від Індії до Фінляндії, атомна енергія

енергетика

ядерна війна. Близько 40 країн

повертається по всьому світу. Проте

мають достатньо плутонію й

старі страхи живучі.

проблема

урану, щоб створити ядерний арсенал. Біологічне

– Діяльність людей призвела до

– За 40 років популяція білих ведмедів

Різноманіття

зникнення озерних дельфінів.

може скоротитися на дві третини.

– Щороку, потрапляючи в сітки,

– 16 тис. видів на межі зникнення. Іще

гинуть 300 тис. китоподібних. Для 40 тис. – під загрозою. неводів розробили прилад, який дозволить дельфінам оминати їх.

60 Біопаливо

– Під час згоряння біопалива з

– Щоб вирощувати сировину для

кукурудзи й рапсу утворюється на

біопалива, масово вирубують тропічні

50-70% більше парникових газів,

вологі ліси, які утримували багато

ніж зі звичайного, з нафти й газу.

вуглецю.

– Ел Ґор дістав Нобелівську

ТІМЕ подає 43 портрети 46 героїв

премію миру.

довкілля з усього світу.

Екологія та

– Арктику розділили через нафту

– Кіотський протокол провалився.

політика

й морські перевезення.

США так і не приєдналися, а отже,

Діячі довкілля

подають поганий приклад новим забруднювачам-гігантам – Індію та Китаю. Ці країни протестують проти мандатів, бо лише недавно почали викидати двоокис вуглецю. – Ніхто не може заборонити розвиватися країнам, що розвиваються. А надто – Китаєві. – Чисте довкілля та зелені технології стали головним викликом та об’єднавчим фактором для ЄС. – Зеленіша планета буде також більш мирною та матиме вищий добробут. Екологічний

– Висока екологічна культура

– Екосело на Ітаці – це майбутнє, що

спосіб життя

європейців. Багато європейців та

відбулося. Екосело довело, що зелене і

американців ведуть малопомітне

водночас високотехнологічне життя

для довкілля „просте життя”.

можливе. – В Японії, країні обмежених ресурсів, збереження стало культурним імперативом.

Зелена мода

– Встановлювати сонячні батареї – В Ірландії під впливом „зеленого на своїх будинках стає престижно. етосу” встановили податок на пластикове упакування.

61 Зелені

– З’явилася іграшкова машинка із

– Працюють над літаком, який на

технології

зарядженням від вітрогенератора,

сонячній енергії зможе облетіти всю

винайшли надтонку екологічну

Землю.

пластикову сталь, побудували

– Німеччина найкраще з усіх країн

судно на енергії морських хвиль,

впроваджує альтернативні технології

спортивний автомобіль на

без шкоди для економіки, бо дуже

водневому двигуні та інші

добре використовує принцип

новинки.

ощадності та ефективності.

– Стає популярним екологічне будівництво. Зміна клімату

– Рекордна швидкість танення

– Північно-Льодовитий океан може

льодовиків в Арктиці. Льодова

залишитися влітку без криги вже у

шапка розтане до 2040-го.

2013-му, тобто на десятки років раніше

– Більшість швейцарських

від колишніх прогнозів. Арктика

глетчерів зникнуть до 2080 року.

показала, що ми програємо війну з глобальним потеплінням. – Етап усвідомлення, що глобальне потепління реальне, позаду. Тепер сперечаються, як із ним боротися. – Геоінженерія (охолодження Землі) – нова концепція подолання потепління.

Їжа

– Світові ціни на харчі зростають

– Зростання цін на зернові та олію

через етанол. Кукурудзу,

через етанол: 800 мільйонів власників

пшеницю та соняшник вигідніше

автомобілів стали проти 800 мільйонів

продавати для виробництва

голодних.

біопалива. – Барвники і консерванти впливають на психіку. Утилізація

– Відходи „Макдональдсу”

сміття та

опалюватимуть будівлі.

рециклінг

– У розвинутих країнах усе сміття

62 сортують за категоріями – аж до 12-30 у Швеції та Японії, і це святий обов’язок кожного громадянина. Чисті джерела – Для Німеччини пріоритетним є

– ОАЕ вкладають мільярдні прибутки

енергії

екологічне значення

від нафти в побудову повністю

„енергетичної безпеки” на відміну

зеленого міста, яке би також виробляло

від Франції, де в поняття

сонячну енергію на продаж.

вкладається політичний сенс.

Підсумок Аналіз проблем, причин, шляхів вирішення екологічних проблем та моральних претензій щодо цих питань за допомогою чотирьох основних інструментів рамкування, а також форматування, важливості та видимості, дозволив нам відповісти на наше дослідницьке питання. Отже, є по одній домінантній рамці в журналах. У „Новинарі” це рамка людського інтересу: кожен може зробити щось, щоб урятувати довкілля, – це легко і цікаво. А ТІМЕ використовує економічну рамку: глобальне потепління має економічний характер, вирішення проблеми може бути вигідне. Додатковою в обох тижневиках ми вважаємо рамку відповідальності.

Висновки Для побудови екологічного суспільства Україна може взяти у західних країн позитивний досвід: ефективне використання та переробка ресурсів, екологічно чисте виробництво, політику економічно вигідного збереження довкілля та екологічний спосіб життя. Також наприкінці нашого дослідження – порівняння висвітлення екологічної тематики в тижневиках „Новинар” (Україна) і ТІМЕ (США) – ми можемо додати, що українським ЗМІ варто перейняти глибину аналізу проблем довкілля в американських журналах. При цьому, правда, треба зважати: ТІМЕ – хоч і визнає небезпеку споживання – ніколи не закликає до його обмеження, вважаючи його неодмінною складовою економічного зростання, яке потрібне не лише США, а й усьому світові. За класифікацією О. Варго, є три види суспільств, які в ідеалі мали би трансформуватися щоразу в наступну стадію: ¾ промислове суспільство: зацікавлений і тривожний типи екосвідомості; ¾ екологічно-проблемне суспільство: пристосувальний і об’єднуючий типи екосвідомості; ¾ екологічне суспільство: екофільний тип екосвідомості [7; 14]. Після аналізу висвітлення екологічної тематики в „Новинарі” нам здається, що ми перебуваємо на першій стадії екосвідомості. Але і це вже добре. ТІМЕ виходить із 1923 року, а „Новинар” – із 2007-го, тому, зрозуміло, американський журнал має давню традицію екологічної журналістики, а в українському – вона лише формується. У „Новинарі” ми змогли простежити еволюцію екологічної журналістики від самого початку, бо наша вибірка починалася від №1. Те, що еволюція справді відбулася, засвідчує, наприклад, ключове слово „зелений”: у перших номерах воно подавалось у лапках, а від кінця 2007 року – вже без лапок,

тобто його усвідомили як усталений концепт, що означає „дружній до довкілля”. Також у 2008-му журналісти „Новинаря” почали порушувати великі комплексні енвайронменталістські теми, як-от справедлива торгівля, ресурсні конфлікти, перенаселеність. ТІМЕ відкрито позиціює себе як екологічно свідоме видання: журнал, наприклад, визначив і нагородив діячів довкілля з усього світу, зробивши їх „Героями 2007 року”; зарахував до „10 ідей, що змінюють світ” дві екологічні; підготував спецвипуск про довкілля з унікальною зеленою облямівкою обкладинки. Проблеми висвітлюються всебічніше й глибше, ніж у „Новинарі”. У процесі дослідження ми проаналізували матеріали екологічної тематики у 36 номерах „Новинаря” і 36 – ТІМЕ. Виявлені інструменти рамкування дозволили нам відповісти на заявлене дослідницьке питання, тобто з’ясувати, які рамки використали журнали у висвітленні екологічних тем. Теми довкілля „Новинар” подає передусім через рамку людського інтересу. Низька екологічна культура – ось головна причина забруднення довкілля, безвідповідальної екологічної поведінки. Важливості гармонійних взаємин людини і природи не усвідомлюють не лише політики та чиновники, а й звичайні громадяни. Кожен приймає рішення і кожен щось може зробити для збереження довкілля – таке центральне екоповідомлення українського журналу. Тому він послідовно навчає своїх читачів, як облаштувати домівку енергоощадними лампами, як сортувати сміття, закликає купувати органічні та неенергомісткі продукти, не зривати первоцвітів, їздити в автомобілі в компанії, а краще на велосипеді, віддавати перевагу зеленому туризму. Паралельно „Новинар” знайомить аудиторію зі світовими екологічними проблемами, без зайвого нагнітання, а ставлячи позитивний акцент на зелених технологіях. Ця первинна стадія накопичення базових екологічних знань уже минула на Заході. Тому ТІМЕ може дозволити собі виявляти суперечливі й негативні сторони енвайронменталізму. Загалом тижневик фокусується на загальних

планетарних проблемах, з яких головна – глобальне потепління. Журнал визнає, що поки що людство, а надто США, програє битву з ним, і закликає перейти від екориторики до ринкових шляхів подолання кліматичної кризи. Зелене інвестування, ринок екопродуктів, потенційні робочі місця в зелених галузях, етаноловий бізнес та подорожчання харчів, розподіл екологічної відповідальності між розвинутими країнами та тими, що розвиваються, сталий розвиток – ось центральні теми довкілля в американському виданні. Отже, домінантна рамка в ТІМЕ – економічна. Додатковою в обох журналах є рамка відповідальності. Загалом „Новинар” подає повнішу екологічну картину власної країни, а ТІМЕ – усього світу, що можна пояснити різним рівнем накладів, поширення та авторитетності журналів. І все ж сенс порівняння таких різних новинних журналів, як „Новинар” і ТІМЕ, очевидний. Наповнення й рамкування екологічної тематики в журналах дає екологічний портрет їхніх читачів, зріз суспільної екологічної свідомості в їхніх країнах. У подальших дослідженнях буде корисно порівняти різні українські тижневики між собою та з іншими виданнями Заходу, особливо Німеччини, світового екологічного лідера. Буде цінно вивчити історію екологічної думки в Україні, розвиток взаємодії зеленого руху з українськими ЗМІ. Ще один рівень потенційного дослідження – виявлення рамкування екологічної тематики на телебаченні, де є орієнтація на катастрофічність та сильні візуальні образи.

Список літератури 1. Беневоленская Т. Экологические проблемы в современной публицистике. – М., 1982. – 139 с. 2. Бєляков О. Екологічні проблеми в засобах масової інформації. – К., 2001. – 128 с. 3. Бєляков О. Масова комунікація та екологічна політика. – К., 2001. – 149 с. 4. Бодріяр Ж. Прецесія симулякрів// Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. – К., 2004. – С. 5-64. [першодрук 1981] 5. Браун Л. Р. Виклики нового століття// Стан світу 2000. – К., 2000. – С. 3-22. 6. Буров А. А., Буров. А. И. Экологическое образование как составляющая воспитания общества// Екологія і суспільство. – Одеса, 2005. – Вип. ІІ. – С. 50-57. 7. Варго О. Екологічна свідомість як умова становлення екологічного суспільства/ Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к. філос. н. – Х., 2006. – 17 с. 8. Выготский Л. Искусство и жизнь// Выготский Л. Психология искусства: 2-е изд. – М., 1968. – С. 304-331. 9. Гуревич С. Социальный статус газеты// Гуревич С. Газета: Вчера, сегодня, завтра. – М., 2004. – С. 10-16. 10. Екологія і культура/ відп. ред. В. Крисаченко, В. Храмова. – К., 1991. – 260 с. 11. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М., 2000. – 608 с. [першодрук 1996] 12. Кинник К., Кругман Д., Камерон Г. „Усталость сострадать”: коммуникация и чувство опустошенности в отношении социальных проблем// Средства массовой коммуникации и социальные проблемы. – Казань, 2000. – С. 187217. [першодрук 1996]

13. Кириллова Н. Медиакультура: От модерна к постмодерну: 2-е изд. – М, 2006. – 448 с. 14. Коэн

С.

Средства

массовой

коммуникации,

моральная

паника

девиантность// Средства массовой коммуникации и социальные проблемы. – Казань, 2000. – С. 218-223. [першодрук 1980] 15. Лазарсфельд П. Ф., Мертон Р. К. Наркотизирующая дисфункция средств массовой коммуникации// Средства массовой коммуникации и социальные проблемы. – Казань, 2000. – С. 185-186. [першодрук 1948] 16. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд. – К., 2004. – 220 с. [першодрук 2002] 17. Никаноров А., Хоружая Т. Глобальная экология. – М., 2003. – 288 с. 18. Олтаржевський Д. Висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси (засади, проблематика, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к. філ. н. – К., 2004. – 16 с. 19. О’Міра М. Використання інформаційних технологій для довкілля// Стан світу 2000. – К., 2000. – С. 132-155. 20. Павличенко П. До питання теорії та практики сталого розвитку// Екологічний вісник. – К., 2002. – № 11-12. – С. 11-12. 21. Полач Д. Социальные проблемы с конструкционистской точки зрения// Средства массовой коммуникации и социальные проблемы. – Казань, 2000. – С. 7-11. [першодрук 1996] 22. Сконфельд А. К., Мейер Р. Ф., Гриффин Р. Дж. Конструирование социальной проблемы: пресса и инвайронментализм// Средства массовой коммуникации и социальные проблемы. – Казань, 2000. – С. 139-184. [першодрук 1979]

23. Філіпчук

Г.

Екологічна

освіта

та

ідеологія

національного

буття//

Екологічний вісник. – К., 2002. – № 5-6. – С. 10-11. 24. Хилгартнер С., Боск Ч. А. Рост и упадок социальных проблем: концепция публичных арен// Средства массовой коммуникации и социальные проблемы. – Казань, 2000. – С. 18-53. [першодрук 1988] 25. Шевчук В. Гармонійний розвиток – вибір ХХІ століття// Екологічний вісник. – К., 2002. – № 1-2. – С. 24-25. 26. Экология и власть. 1917-1990/ под. ред. А. Яковлева; предисл. Н. Моисеева. – М., 1999. – 432 с. 27. Юськів Б. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід. – Рівне, 2006. – 203 с. 28. Ясавеев И. Конструирование социальных проблем средствами массовой коммуникации. – Казань, 2004. – 200 с. 29. Altheide D. L. Qualitative media analysis. – Thousand Oaks, CA, 1996. – 96 p. 30. Annan K. Facing the humanitarian challenge. Towards a culture of prevention. – New York, 1999. – 24 p. 31. Beckerman W., Pasek J. Justice, posterity, and the environment. – Oxford, 2001. – 217 p. 32. Carragee K. M., Roefs W. The neglect of power in recent framing research// Journal of Communication. – 2004. – Issue 54 (20). – P. 214-233. 33. Climate and literature: Reflections of environment/ ed. by J. Pérez and W. Aycock. – Lubbock, Texas, 1995. – 134 p. 34. Creswell J. W. Qualitative inquiry and research design: choosing among five traditions. – Thousand Oaks, CA, 1998. – 424 p. 35. Cromwell D. The hack and the flack machine// New Internationalist. – 2000. – Vol. 328. 36. Deutschland: Wasser ist Leben. – Frankfurt am Main, 2008. – № 2.

37. Downs A. Up and down with ecology: the “issue-attention cycle”// Agenda setting: readings on media, public opinion, and policymaking. – Hillsdale, NJ, 1991. – P. 28-29. 38. Elliot

About

the

Mass Media

and

Environmental

Activism//

cmcee.wordpress.com/2008/03/25/about-the-mass-media-and-environmentalactivism 39. Entman R. Framing U.S. coverage of international news: Contrasts in narratives of the KAL and Iran Air incidents// Journal of Communication. – 1991. – Issue 41 (4). – P. 6-27. 40. Entman R. Framing: Toward a clarification of a fractured paradigm// Journal of Communication. – 1993. – Issue 43 (4). – P. 51-58. 41. Entman R. Projections of power: framing news, public opinion, and U.S. foreign policy. – Chicago, 2004. – 240 p. 42. Gamson W. A., Modigliani A. Media discourse and public opinion on nuclear power: A constructionist approach// American Journal of Sociology. – 1989. – Issue 95 (1). – P. 1-37. 43. Gamson W. A., Croteau D., Hoynes W., Sasson T. Media images and the social construction of reality// Annual Review of Sociology. – 1992. – Issue 18. – P. 373-393. 44. Gerbner G. Violence and terror in the mass media. – Paris, 1988. – 45 p. 45. Gitlin T. The whole world is watching. – Berkley, 1980. – 240 p. 46. Goffman E. Frame analysis. – New York, 1974. – 586 p. 47. Lindlof T. R., Taylor B. C. Qualitative communication research methods. – Thousand Oaks, CA, 2002. – 357 p. 48. Livable cities for the 21st century. – Washington, 2000. – 32 p. 49. Mainstreaming the environment. – Washington, 1995. – 301 p.

50. Monbiot G. Did the Standard tell the truth about the Heathrow climate change camp?// Guardian. – March 4, 2008. 51. Nordström H., Vaughan S. Trade and environment. – Geneva, 1999. – 110 p. 52. On biocultural diversity: linking language, knowledge, and the environment/ ed. by L. Maffi. – Washington, London, 2001. – 578 p. 53. Pearce D. W., Warford J. J. World without end: economics, environment, and sustainable development: 2nd edition. – Washington, 1994. – 440 p. 54. Trade and environment review 2006. – New York, Geneva, 2006. – 275 p. 55. Tuchman G. Making news: A study in the construction of reality. – New York, 1978. – 244 p. 56. Ukraine// The sustainable difference. Energy and environment to achieve the MDGs/ ed. by I. Abumoghli. – New York, 2005. – P. 264-265. 57. Umweltbewusstsein als soziales Phänomen/ I. Balderjahn, E. Becker u. a. – Berlin, 1995. – 110 s. 58. Ungoed-Thomas J., Woolf M. Revealed: the plot to expand Heathrow// The Sunday Times. – March 9, 2008. 59. Valkenburg P. The effects of news frames on readers’ thoughts and recall// Communication Research. – 1999. – Issue 26 (5). – P. 550-569. 60. Van Gorp B. The constructionist approach to framing: Bringing culture back in// Journal of Communication. – 2007. – Issue 57. – P. 60-87. 61. Wall M. A. A “pernicious new strain of the old Nazi virus” and an “orgy of tribal slaughter”: A Comparison of U.S. news magazine coverage of the crises in Bosnia and Rwanda// Gazette: The International Journal for Communication Studies. – 1997. – Issue 59 (6). – P. 411-428.

Перелік оброблених журнальних матеріалів

Додаток 1.

Новинар. 78 статей

№ 1, серпень 2007 ¾ Жаба у вишиванці. Про користь і шкідливість національних традицій1. – Колонка д-ра Ф. Перепічки. – С. 15. ¾ Вершники без голови. Активісти велосипедного руху вимагають прислухатися до їхніх вимог... – Д. Горова. – Відділ „Життя”. – С. 64-66. ¾ Визначено погоду на 10 років уперед. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 69. № 2, серпень 2007 ¾ Крига скресла. Північні держави вирушають на полюс, щоб завершити поділ світу... – І. Туз. – Відділ „Світ”. – С. 36-38. ¾ Тур де Швейк. ...його маршрутом тепер їздять європейські велотуристи. – Д. Горова. – Відділ „Життя”. – С. 48-51. ¾ На межі небуття. Діяльність людей призвела до зникнення... озерних дельфінів. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 52. ¾ Чорнобиль не став раєм для дикої природи. – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. ¾ Гола екологія. ...півтисячі добровольців роздяглися... на льодовику... – Замітка, відділ „Культура”. – С. 61. Фраза курсивом – цитата із підзаголовка, текстівки до фото або самого тексту, яка дає зрозуміти тему, проблему чи висновок статті (або екологічний аспект статті, якщо головна її проблема в іншому). Коли це ясно з назви, то пояснення курсивом не подається. 1

№ 3, 3-9 вересня 2007 ¾ Острів невезіння. У столиці тривають земельні скандали... – П. Булгак. – Відділ „Країна”. – С. 20-22. ¾ Іграшкова екологія. ...створили триколісну машинку, яка заряджається від вітрогенератора... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. № 4, 10-16 вересня 2007 ¾ Летюча зграя. ...французькі екологи намагаються привернути увагу до... міграції птахів. – Фото тижня. – С. 6-7. ¾ Ядерні плани. Україна повинна створити власний виробництва... – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 8.

цикл

ядерного

№ 5, 17-23 вересня 2007 ¾ Найбрудніші. ...Чорнобиль увійшов у Топ-10 найбрудніших міст світу... – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 11. ¾ Барвники і консерванти впливають на психіку. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 53. № 6, 24-30 вересня 2007 ¾ ЧАЕС нарешті накриють. – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 8. ¾ Кількість мешканців „Червоної книги” зростає. – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. № 7, 1-7 жовтня 2007 ¾ Відходи „Макдональдсу” опалюватимуть будівлі. ...нову „зелену” ініціативу підтримали... у трьох британських містах... – Замітка, відділ „Наука”. – С. 53. ¾ Увімкнути сонце. Розвинуті країни вкладають мільярди доларів у геліоенергетику... – В. Червоножка. – Відділ „Наука”. – С. 54-57. ¾ Сонячний потенціал України. – Замітка до попередньої статті. – С. 57.

№ 8, 8-14 жовтня 2007 ¾ Золоте болото. У волинському селі... ягоди рятують... від злиднів... – Т. Харченко. – Відділ „Життя”. – С. 40-43. ¾ Не все „біо” – екологічне. ...під час згоряння біопалива з кукурудзи і рапсу... більше парникових газів... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. ¾ Газон на пальці. ...продаж каблучок зі справжньою травою... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. ¾ Дім у небесах. У світі... суперництво за рекорд найвищої споруди... – В. Червоножка. – Відділ „Наука”. – С. 54-57. № 9, 15-21 жовтня 2007 ¾ Які продукти ви не радите купувати у наших магазинах? – Опитування. – С. 10. ¾ Адвокат клімату. Нобелівську премію миру присуджено Альбертові Гору. – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 12. ¾ Прощавай, „Тавріє”! Збільшення доходів... та... кредитування поховали малолітражне дітище... автопрому. – О. Гнатів. – Відділ „Бізнес”. – С. 3235. – Анонс із фото на обкладинці 1 : Прощавай, „Тавріє”! Найдешевше українське авто знімають з конвеєра. ¾ Пластикова сталь. ...створили прозорий пластик, який... є екологічним... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. № 10, 22-28 жовтня 2007 Тема номера: Екологічний спосіб життя. – С. 48-56. – „Французький рядок”: Українці почали долучатися до екологічних технологій: Ера натуралів. Екологічний спосіб життя перестає бути для українців екзотикою... – Д. Горова.

Напівжирним виділено елементи форматування: анонси над обкладинкою, з фото і без, у „французькому рядку” та стрічці анонсів, а також теми номера у „Новинарі” та Special Reports у ТІМЕ.

Невпливові люди. Зробити своє існування... менш помітним для довкілля... – мета американців та європейців, які намагаються всети „просте життя”. – Д. Губенко. Зелений дім. Екологічні технології дозволяють... комфортабельні будинки й зводять до мінімуму шкідливий вплив... – В. Червоножка. № 11, 29 жовтня – 4 листопада 2007 ¾ Смердючий острів. Гігантський острів зі сміття дрейфує у Тихому океані... Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 10. ¾ Кримська війна. Екологи... підняли хвилю протесту проти планів... перенести... полігон на мис Тарханкут. – О. Іваненко. – Відділ „Країна”. – С. 24-25. ¾ Життя у стилі святих. – О. Іваненко. – Відділ „Життя”. – С. 44-47. – Анонс із фото на обкладинці: Подалі від людей: Божа обитель на краю Карпат. ¾ На боротьбу з хімікатами виходять ГМ-рослини. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 53. № 12, 5-11 листопада 2007 Обкладинка: Дерибан землі триває: Губа не дура. „Б’ютівців”... звинувачують у загарбанні... землі... вздовж греблі... може призвести до техногенної катастрофи... – А. Щербина, С. Кузін. – Відділ „Країна”. – С. 16-19. № 13, 12-18 листопада 2007 Обкладинка + Тема номера: Що ми їмо? – С. 42-50: Читай етикетку. Український споживач став цікавитися... що входять до складу продуктів. – Я. Наумова, О. Доценко, Д. Горова. Їжа для душі. ...„релігійну їжу”... споживають... прихильники здорового харчування... – Я. Наумова.

просто

Не убий. Брак спеціалізованих ресторанів і нетолерантне ставлення... – супутники життя українських вегетаріанців. – Т. Харченко. ¾ Вітренко vs. ковбаса. ...Вітренко оголосила про намір боротися... проти генетично модифікованих продуктів. – Карикатура. – С. 14. ¾ Вантажівка майбутнього. ...новий екологічний і безшумний самоскид. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 52. № 14, 19-25 листопада 2007 Обкладинка: Чорне море: Керченське лихо. ...на ліквідацію екологічної катастрофи потрібно десять років. – А. Щербина. – Відділ „Країна”. – С. 16-19. ¾ Земна куля. ...захисники довкілля прокотили вулицями Джакарти „Землю”... – Фотострічка, відділ „Тиждень”. – С. 10. ¾ Продаємо повітря. Дорого. ...українські компанії можуть заробити мільярди... у проектах модернізації виробництва за механізмами Кіотського протоколу. – О. Гнатів. – Відділ „Бізнес”. – С. 28-30. ¾ Ведмежа послуга ведмедям. Біруангам... через браконьєрство і знищення лісів загрожує вимирання. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 53. ¾ Рукотворний рай. ...країни Перської затоки не скупляться... на відвоювання територій у моря... – В. Червоножка. – Відділ „Наука”. – С. 54-57. № 15, 26 листопада – 2 грудня 2007 ¾ На свої хиби. ...українців губить не радіація, а алкоголь і тютюн... – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 9. № 16, 3-9 грудня 2007 ¾ Помилувані часом. ...набувають популярності... туристичні маршрути шляхами дерев’яної архітектури. – Д. Горова. – Відділ „Життя”. – С. 44-47. – Анонс із фото на обкладинці: Дерев’яні шедеври: В Україні відновлюють старовинні церкви.

№ 17, 10-16 грудня 2007 ¾ Золоті харчі. ...кукурудзу, пшеницю та соняшник буде вигідніше продавати для біопалива... – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 11. № 18, 17-23 грудня 2007 ¾ За тварин. ...акція, що закликає бойкотувати хутрове виробництво. – Фотострічка, відділ „Тиждень”. – С. 10. № 19, 24-30 грудня 2007 ¾ Курган на 300 років. Німці сховають радіоактивін Чорнобильській зоні... – Замітка, відділ „Тиждень”. – С. 9.

відходи...

№ 1 (20), 12-18 січня 2008 --------------------------------------------------------------№ 2 (21), 18-25 січня 2008 ¾ Треш. ...в нас... за старою звичкою все... скидується в одне... відро... і врешті валяється десятиліттями на сміттєполігонах... – О. Іваненко. – Блоги. – С. 4. № 3 (22), 25-31 січня 2008 ¾ Зелений патруль. ...активісти „Ґрінпісу”... намагаються зупинити... китоловне судно. – Фотострічка, відділ „Тиждень”. – С. 10. ¾ Поїхали з нами, з нами – козаками. Мандрувати разом не лише веселіше, а й... екологічніше. – Д. Губенко, Д. Горова. – Відділ „Життя”. – С. 42-44. – Анонс із фото на обкладинці: Євромобільність: Молоді українці мандрують гуртом. № 4 (23), 1-7 лютого 2008 Обкладинка: Зміна іміджу:

В очах світу. Сало, Чорнобиль... стереотипну картинку про Україну доповнили новими образами... – Я. Наумова. – Відділ „Країна”. – С. 16-19. № 5 (24), 8-14 лютого 2008 Тема номера: Бізнес на відходах. – С. 26-36: Звалище історії. Завдяки мотлоху... в Києві з’явився незвичний музей. – О. Іваненко. Гроші на сміття. Поки українці не переймаються сортуванням сміття... хто спробував зробити бізнес на рециклінгу – ...мріють вийти на нульову рентабельність. – О. Гнатів. Валізи без ручок. В Україні, щоб позбутися старої побутової техніки цивілізованим способом, треба стати розвідником... – О. Іваненко. ¾ Це простіше, ніж здається. ...зробити свій... внесок у покращення екології власного міста дуже просто... – О. Іваненко. – Блоги. С. 4. ¾ Біогаз із біовідходів. ...практика використовувати екскременти як джерело біопалива може стати популярною і в Україні... – Повідомлення, відділ „Тиждень”. – С. 9. ¾ Ноїв ковчег для рослин. Розпочато наповнення Глобального сховища насіння в Арктиці. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 52. № 6 (25), 15-21 лютого 2008 ¾ Окільцьований Пекін. ...підготовка до Олімпіади... будівництво століття... зачепило не лише столицю, а й... гору Еверест... – І. Туз. – Відділ „Світ”. – С. 38-41. № 7 (26), 22-28 лютого 2008 Обкладинка: Палкі обійми Газпрому: Тема номера: Енергоносії. – С. 24-29: Газова пастка. ...„Газпром” отримає значно більший контроль... – О. Іваненко, О. Гнатів, А. Щербина.

Український каталізатор. ...українська газова криза змусила... підрахувати, хто... має газовий резерв і який саме... німецька політика... пропагує екологічно чисті... проекти... – А. Лазарєва. – Точка зору. № 8 (27), 29 лютого – 6 березня 2008 Тема номера: Справедлива торгівля. – С. 26-32: Перевернута піраміда. Дешеві товари... розвинутих країн – наслідок „потогінної системи” у країнах, що розвиваються. – Д. Губенко. Доплата за етику. У світі ...обертів набирає рух за купівлю... продуктів... для виготовлення яких не використовувалася... примусова праця. – В. Лавров. ¾ Мазут після криги. З потеплінням... Криму загрожує повторне забруднення нафтопродуктами... внаслідок торішньої аварії у Керченській протоці. – Т. Харченко. – Відділ „Життя”. – С. 48-51. № 9 (28), 7-13 березня 2008 ------------------------------------------------------------------№ 10 (29), 14-20 березня 2008 ¾ Зелений драйв. Створено перший спортивний автомобіль на водневому двигуні. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 52. № 11 (30), 21-27 березня 2008 ¾ Букет із Червоної книги. Продаж підсніжників, сон-трави... не тільки заради наживи, а й через брак інформації. – Т. Харченко. – Відділ „Життя”. – С. 44-47. ¾ Енергія на тросах. Нова ГЕС... зводить до мінімуму вплив на довкілля. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 52. ¾ Мисливець за радіацією. ...розробили новий матеріал, що захоплює до 99% іонів стронцію-90... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53.

¾ Дельфіни бачитимуть риболовні сітки. ...прилад для... сіток... допоможе... китоподібним оминати їх... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. ¾ Екологія понад усе. Британські екологи стали на заваді виставці... що... може завдати шкоди рідкісному виду грибів... – Замітка, відділ „Культура”. – С. 61. № 12 (31), 28 березня – 3 квітня 2008 ¾ Осідлати море. Перше судно на енергії морських хвиль вирушило у тривале плавання. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 52. ¾ Арктична спека. ...швидкість... танення... досягла рекордної позначки... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 53. № 13 (32), 4-10 квітня 2008 ¾ Хлібні гори тануть. Світові ціни на зерно б’ють рекорди... ціни дуріють через етанол... – І. Туз. – Відділ „Світ”. – С. 32-34. № 14 (33), 11-17 квітня 2008 ¾ Водневі крила. ...перший у світі пілотований літак на водневих паливних елементах... – Повідомлення, відділ „Наука”. – С. 51. № 15 (34), 18-24 квітня 2008 ¾ Землю знищить навіть невелика ядерна війна. – Замітка, відділ „Наука”. – С. 53. № 16-17 (35-36), 25 квітня – 9 травня 2008 ¾ Спрага Землі. У майбутньому причиною воєнних конфліктів буде брак питної води. – І. Туз. – Відділ „Світ”. – С. 32-35.

ТІМЕ. 59 статей + 43 портрети „Героїв довкілля” Vol. 170, № 8, Aug. 27, 2007 – Web Archives1 ¾ Recycling Style. …some shops have an affected air at odds with the very concept of clothing reuse… – R. Aydt. Vol. 170, № 9, Sep. 3, 2007 ----------------------------------------------------------------Vol. 170, № 10, Sep. 10, 2007 ----------------------------------------------------------------Vol. 170, № 11, Sep. 17, 2007 – Web Archives ¾ Green Acres. …the EcoVillage in Ithaca… a clean, green village hoping to show the rest of us how to live a fully modern life while reducing our environmental footprint to little more than a tiptoe…– B. Walsh. Vol. 170, № 12, Sep. 24, 2007 ¾ Global Warning. The latest studies on the planet’s health show the world in pain… How fearsome must the headlines be about tomorrow before people change their ways today? – N. Gibbs. – The Moment in Briefing. – P. 11. ¾ Died. Now it’s cool to be green but in 1976, when Anita Roddick launched her eco-friendly Body Shop… she was just odd... – Milestones in Briefing. – P. 18. Vol. 170, № 13, Oct. 1, 2007 – Web Archives 9 із 36 номерів було прочитано в електронному архіві ТІМЕ. У таких номерах рубрики та сторінки поруч зі статтями не вказуються. 1

Cover: Who Owns the Arctic? Fight for the Top of the World. …the Arctic has never been immune from politics… but now… global warming has rendered the Arctic more accessible than ever – and… more fragile… – J. Graff. ¾ Little Green Schoolhouse. …schools have begun replacing their wheezy old buildings with energy-efficient new ones… – B. Walsh. Vol. 170, № 14, Oct. 8, 2007 ----------------------------------------------------------------Vol. 170, № 15, Oct. 15, 2007 – Web Archives ¾ ‘It’s very, very alarming. It’s a warning signal’. …the Arctic… melt is accelerating… what begins in the north will eventually touch all of us… – B. Walsh. Vol. 170, № 16, Oct. 22, 2007 ¾ Polar Expositions. …report we did on the changes humans have wrought at the end of the world (Jan. 15, 1990); “All around Antarctica… environmentalists fear that miners and oil drillers may not be far behind…” – From timearchive.com in Inbox. – P. 13. ¾ Srinagar, India. Wildlife officials seize and destroy rare-animals hides. – Photo in Dashboard. – P. 16. ¾ Sticky Rice Problem. …rising sea levels will lead to more salt water seeping into coastal fields so researchers are working on a salt-resistant strain. – Food Fact in Dashboard. – P. 17. ¾ Urban Poaching. As residential areas spread into the countryside, the stalking of animals moves closer to home. – B. Diddlebock. – Nature in Life. – P. 39-40. ¾ Eco-Rebels. Few still doubt climate change is real, but now the skeptics are questioning the best way to deal with… How NOT to solve global warming… – B. Walsh. – Going Green in Life. – P. 42.

Vol. 170, № 17, Oct. 29, 2007 – Web Archives Cover: Heroes of the Environment Heroes of the Environment The earth has no voice – so someone must speak for it… – B. Walsh. To Our Readers: A Sense of Urgency. …to recognize that environment questions had found a new salience… we decided that our Heroes issue would concentrate on those who are trying to take a lead in addressing questions of sustainability… – M. Elliot. Heroes: 1. Mikhail Gorbachev. – A. Yablokov. 2. David Attenborough. – J. Paxman. 3. Lee Myung Bak. – B. Walsh. 4. Al Gore. – C. Pope. 5. Janine Benyus. – A. B. Lovins. 6. Tommy Remengesau Jr. – J. Woodford. 7. José Goldemberg. – A. Downie and B. Walsh. 8. Prince Charles. – C. Mayer. 9. James Lovelock. – O. Morton. 10. R. Redford. – B. Luscombe. 11. David Suzuki. – B. McKibben. 12. Barnabas Suebu. – J. Tedjasukmana. 13. Angela Merkel. – A. Purvis. 14. Frederic Hauge. – A. Smith. 15. Wang Canfa. – A. Ramzy. 16. Olga Tsepilova. – B. Forrest. 17. Von Hernandez. – H. Beech. 18. Wangari Maathai. – S. Robinson. 19. Christine Loh. – L. Fitzpatrick. 20. Benjamin Kahn. – T. McGirk. 21. Karl Ammann. – S. Faris. 22. Hammer Simwinga. – M. Lindow. 23. Toyota Prius Design Team. – B. Walsh and T. Sekiguchi. 24. Tim Flannery. – P. Garrett. 25. Theo Colborn. – M. Lemonick. 26. Chip Giller. – B. Walsh. 27. James Hansen. – J. Sachs. 28. D. P. Dobhal. – S. Robinson.

29. Norman Myers. – L. Blue. 30. Paul Crutzen. – J. Hansen. 31. Abul Hussam. – M. Singh. 32. George Schaller. – B. Walsh. 33. Tulsi Tanti. – A. Baker. 34-35.Kazutoshi Sakurai and Takeshi Kobayashi. – B. Walsh and M. Toyama. 36. Jeffrey Immelt. – D. Esty. 37. Amory B. Lovins. – R. Walton. 38. Ray Anderson. – W. McDonough. 39. Richard Sandor. – J. Cameron. 40-41.William McDonough and Michael Braungart. – R. Lacayo. 42. Shi Zhengrong. – M. Green. 43. Ahmet Lokurlu. – U. Sautter. 44. Richard Branson. – C. Mayer. 45-46.Kristine Pearson and Rory Stear. – M. Lindow. ¾ The Cost of Being Clean. …despite the flurry of green boasts and sustainability reports, hard numbers on corporate environment performance remain frustratingly difficult to find… – B. Walsh. Vol. 170, № 18, Nov. 5, 2007 – Web Archives ¾ Brazilian Rope Tricks. …the exuberant furniture designs dreamt up by… Brazil’s Campana brothers… reuse everything from old rope to soft toys… – R. Clayton. Vol. 170, № 19, Nov. 12, 2007 ¾ To Our Readers: Forces of Nature. In the global conversations these days, there’s one constant, no matter where you are – concern over the state of the planet… At TIME, we’ve long had a commitment to covering environmental issues… That’s how we make a difference. – R. Stengel. – P. 4. ¾ The Eco Vote. …the most remarkable thing about the environmental debates taking place in this year’s U. S. presidential campaign is that they’re occurring at all… So who’s the greenest in this red-blue scrum?.. – J. Kluger. – Going Green in Life. – P. 43. Vol. 170, № 20, Nov. 19, 2007 ---------------------------------

--------------------------------Vol. 170, № 21, Nov. 26, 2007 – Web Archives ¾ Need to Weed Your Roof? …environmental designers looking for new ways to soften cities have begun to realize that the tops of buildings don’t have to be wastelands… they can be gardens… – J. Kluger. Vol. 170, № 22, Dec. 3, 2007 – Web Archives ¾ It’s Inconvenient Being Green. …eco-anxiety is a diagnosable condition… Environmental consciousness is no longer just another lifestyle choice… it has been upgraded to a moral imperative… – L. Takeuchi Cullen. ¾ Change of Climate. …a serious piece of climate legislation is beginning to pick up speed in the U. S. Senate… – E. Pooley. ¾ Bring Eco-Power to the People. …Van Jones… human rights activist came to a realization. If The U. S. accelerated the transition to a cleaner economy, millions of jobs in green construction… could be created… believing the green-collar movement can reshape politics… by breaking down old barriers on the left and the right… – B. Walsh. ¾ Fighting for the Right to Dry. …on one side stand those who have begun to see clothes dryers as wasteful consumers of energy… on the other side are people who oppose air-drying laundry outside on aesthetic grounds… – E. Salemme. Vol. 170, № 23, Dec. 10, 2007 – Web Archives ¾ Blazing a Trail with Solar Power. …engineers… to a very 21st century challenge: flying a plane around the world powered by nothing but the rays of the sun… – J. Graff. ¾ Cutting a Climate Deal. …environmental ministers will meet… The world will be represented, but the shape of any deal will be decided by a few major carbon emitters… US… EU… China… India… – B. Walsh. Vol. 170, № 24, Dec. 17, 2007 -----------------------------------------------------------------

Vol. 170, № 25, Dec. 24, 2007 Special Report: Business and Environment in Global Business. – P. 53-60. – Cover Announce: Venture capital sees the profit in going green: Gambling on Green. Venture capitalists look to make a fortune (and save the world) by betting billions on solutions to climate change. – B. Walsh. – Clean Technology. Cash Cow. As investors pile in, financial firms smell big profits in selling green investment vehicles. – L. Blue. – Finance. Nature’s Remedy. Restoring the forests can fight global warming – but only if left to free markets, not regulators. – E. Bettelheim. – Global Investing. Vol. 170, № 26/27, Dec. 31, 2007/ Jan. 7, 2008 ¾ 10 Questions. …Citizen of the Year by the U. N. for his eco-advocacy. Richard Branson will now take your questions. – P. 6. ¾ Al Gore. The former Vice President, now a Nobel laureate, has become America’s environmental conscience. – Bono. – Person of the Year Runner-Up. – P. 70-71. – Cover Announce: And the runners-up: Al Gore… ¾ The Gore Interview. Why he thinks he’s failed – but lives in hope nonetheless. – B. Walsh. – P. 72. ¾ Planet Earth by Rick Mastracchio and Nick Cobbing. – Pictures of the Year. – P. 108. ¾ Anita Roddick. 1942-2007. …a former U. N. worker… fought for causes like ending animal testing, developing impoverished communities… – Farewell. – P. 118. Vol. 171, № 2, Jan. 14, 2008 ¾ Agflation. – Lexicon in Briefing. – P. 7. Vol. 171, № 3, Jan. 21, 2008

¾ Recycling E-Waste. …here’s what it takes to break down our gadgets. – Explainer in Briefing. – P. 10. ¾ Died. …Bert Bolin… trailblazing climatologist… starting the process…that lead to… the Kyoto Protocol... – Milestones in Briefing. – P. 14. ¾ Airing Out Beijing. China’s capital has made progress against pollution, but its Olympic effort still might leave some gasping. – A. Ramzy. – Megacities in Global Business. – P. 41-43. Vol. 171, № 4, Jan. 28, 2008 ¾ Green Machines. …the best and brightest prototypes for eco-friendly cars… – Envirotech in Briefing. – P. 8. Vol. 171, № 5, Feb. 4, 2008 ¾ Wind Shift. Grass-roots pressure is forcing Washington to do more in the fight against global warming… China and India… use American inaction as an excuse fro their own foot-dragging… – B. Walsh. – Going Green in Global Business. – P. 58- 60. ¾ Poised to Face New Challenges. …sustainable, competitive and secure energy. This is the most important policy for Europe for the 21st century… – L. Cendrowicz, J. Graff. – Interview in Global Business. – P. 62. Vol. 171, № 6, Feb. 11, 2008 ¾ Proceed with Caution. …we should seek to harness technology to provide energy that is clean, cheap and ubiquitous. There’s challenge for socially conscious entrepreneurs… – M. Elliot. – World Economic Forum in Global Business. – P. 45-50. – Cover Announce: Davos ponders the limits of capitalism. ¾ At Home with Nature. ...designers are taking the “going green” ethos to a whole new aesthetic level. And consumers are happily going along… – L. McLaughlin. – Style Watch in Global Adviser. – P. 59. Vol. 171, № 7, Feb. 18, 2008 ¾ A New Blueprint for Levittown. It was America’s original suburb. Now it is aiming to become a model of environmental innovation. – B. Walsh. – Going Green in Life. – P. 40.

Vol. 171, № 8, Feb. 25, 2008 Cover: China’s Short March. – P. 26-32: The Short March. …millions of newly affluent Chinese are moving to the vast suburbs… But everyone who moves here will still own a car… – B. Powell. Special Report: Energy in Global Business. – P. 37-49: Desert Dreams. Abu Dhabi is investing billions in oil and gas profits to turn itself into the world’s leader in renewable energy. – B. Walsh. – Environment. – Cover Announce: Energy Special Report: Turning the Desert Green in Abu Dhabi. Urban Visionary. Norman Foster talks… about the eco city he has dreamed up in Abu Dhabi. – B. Walsh, W. Green. Smoke and Mirrors. China is losing the race to cut pollution and meet its soaring power needs with green technologies. – B. Powell. – Demand. Darkness Looms. Fixated on climate change, Europe is overlooking more urgent threats to its energy security. – Viewpoint: N. Lawson. Forget Chernobyl. From India to Finland, nuclear energy is making a comeback. But old fears die hard. – E. Harrell. – Nuclear Power. Vol. 171, № 9, Mar. 3, 2008 ----------------------------------------------------------------Vol. 171, № 10, Mar. 10, 2008 ¾ Citizen Soldiers. …as with universal health care and greenhouse-gas caps, Schwarzenegger and California are once again doing what the rest of the country shoulda coulda done but didn’t… – A. Ripley. – The Moment in Briefing. – P. 9. Vol. 171, № 11, Mar. 17, 2008 ---------------------------------

--------------------------------Vol. 171, № 12, Mar. 24, 2008 Cover: 10 Ideas that are changing the world: № 1. Common Wealth. …our survival requires global solutions… Sustainable development will not break the bank. The key is to make the right choices in our public investments and to find ways to harness, and channel, market forces… – J. D. Sachs. – P. 34-38. № 6. Geoengineering. …possibility of cooling the planet’s fever… through… compensate for an intensified greenhouse effect by reducing the amount of solar radiation reaching the earth… – B. Walsh. – P. 47. Vol. 171, № 13, Mar. 31, 2008 ¾ The Kitchen Stinks. Composting is part of my marital bargain, but I’m not saving the planet – I’m saving the hippies. – J. Stein. – Essay. – P. 64. Vol. 171, № 14, Apr. 7, 2008 ----------------------------------------------------------------Vol. 171, № 15, Apr. 14, 2008 Cover: The Clean Energy Myth: The Clean Energy Scam. Hyped as an eco-friendly fuel, ethanol increases global warming, destroys forests and inflates food prices… – M. Grunwald. – Environment. – P. 28-32. Vol. 171, № 16, Apr. 21, 2008 ----------------------------------------------------------------Vol. 171, № 17, Apr. 28, 2008 Спеціальний випуск про довкілля дивіться на наступній сторінці.

Special Environment Issue1 Cover: How to Win The War On Global Warming: Special Report: Environment. – P. 33-54: Why Green Is the New Red, White, And Blue. So far, the U. S. has sat out the fight against climate change – but that can’t continue. Here’s how America can lead the way to a greener world. – B. Walsh. Lessons From Germany. Germans have slashed greenhouse-gas emissions without sacrificing profits. Their secret? Yep, efficiency. Here’s what the U. S. could learn. – L. Blue. The Japanese Way. In an island nation with few natural resources, conservation is a cultural imperative. – C. Masters. The First Big Test. All three U. S. presidential contenders talk like greens. What the cap-and-trade fight about to break out may say about them – and the future of the planet. – E. Pooley. The Right War. …why a greener planet would be a more peaceful one. – Viewpoint: Ban Ki-moon.

Номер за 28 квітня 2008 року – історичний. Від 1927-го, коли ТІМЕ запровадив червону облямівку на обкладинці, це другий випуск з іншим кольором – зеленим. Першим таким став випуск, присвячений трагедії 11 вересня 2001 року, – з чорною облямівкою. Дивіться обкладинку спеціального номера про довкілля у Додатку 2. 1

Зелені обкладинки досліджуваних тижневиків Додаток 2.

Додаток 3.

Кодовий листок

1. Назва видання 2. Дата виходу статті 3. Довжина, тип і місце статті 4. Заголовок та автор 5. Яку характеристику видання дає екологічним проблемам? 6. У чому видання вбачає причини екологічних проблем? 7. Хто бере участь у створенні та вирішенні екологічних проблем?

Додаток 4. Довкілля (значення поняття з Journal of Environmental Education, 1969 рік) o при найближчому розгляді – брудні, засмічені вулиці міст та зранена сільська місцевість; o за масштабом – складна, інтегрована система „людина – середовище – технології”; o за фокусом уваги – глобальні впливи на довкілля, що породили кризу на загрозу добробуту перенаселеної планети; o за змістом – нелегкий екологічний вибір, важковирішувані дилеми; o у стратегії – аналіз довгострокових наслідків та раціональне планування; o у тактичному плані – широка участь громадян за допомогою різних громадянських акцій та інститутів у формуванні політики використання ресурсів; o у перспективі – обов’язковий перехід на альтернативні джерела енергії; o за філософією – вибір менш деструктивних технологій та ощадливішого способу життя; o по суті – визнання глибокого взаємозв’язку всього і вся, яке є „визначальною інтуїцією ХХ століття”.

Зв’язок між населенням, довкіллям і злиднями

Додаток 5.

(із книги „Світ без кінця” Д. В Пірса та Дж. Дж. Ворфорда, 1995 рік)

Нові принципи взаємин людини й довкілля

Додаток 6.

(схвалені на Самміті Землі в Ріо-де-Жанейро 1992 року) Старі принципи

Нові принципи

Природні ресурси безмежні. Вичерпавши потрібне в одному місці, можна пересуватися в інше й далі споживати, скільки хочеш.

Природні ресурси обмежені. Рециклінг, оптимальність і найширше використання відновних ресурсів не дасть їх виснажити.

Постійне нарощення достатків і прибутків покращує життя людей.

Не сума на банківських рахунках є найбільшою життєвою цінністю.

Економічна доцільність передусім. Вартість будь-якого проекту – вартість сировини, енергії, праці.

Вартість включає й екологічні збитки, це ціну погіршення людського здоров’я та стану екосистем.

Природа має бути переможена.

Знати, розуміти природні процеси, співпрацювати з Природою, зважаючи на її закони.

Нові технології допоможуть вирішити всі наші проблеми.

Розумне поєднання технологій і зусиль кожного члена суспільства допоможе вийти з екологічної кризи.

Людина стала над природою, Ми – невід’ємна частка Природи, відокремилась від неї й повинна Всесвіту й мусимо поважати всі керувати природними процесами. елементи довкілля. Усі інші живі істоти – такі самі рівноправні члени біосфери. Відходи є неминучим продуктом людської діяльності.

Відходів не має бути взагалі. Як у Природі відходи одних організмів є ресурсами для інших, так і в людській діяльності вони мають органічно вписуватись у кругообіг речовин.

Висвітлення довкілля в американській пресі,

Додаток 7.

(результати кількісного контент-аналізу екологічних статей1, співвіднесені зі стадіями конструювання довкілля як соціальної проблеми2, Д. Дж. О’Міра, А. К. Шонфельд, Р. Ф. Меєр, Р. Дж. Ґріффін, 1978 рік)

Проводився серед двох загальнонаціональних газет США за 1962-1977 рр. на основі випадкової вибірки – із кожної газети по 24 будневі номери на рік. 1

Концепція стадій соціальних проблем, яку запропонували М. Спектор та Дж. Кітсьюз, окреслює 4 стадії: 1) висунення вимог щодо потенційної проблеми, забезпечення стратегічної підтримки, створення політичного питання; 2) офіційне визнання проблеми та формування органу, відповідального за ситуацію (створення Управління охорони довкілля у США); 3) повторне висунення вимог, оскільки відповідальний орган неналежним чином опікується проблемою (полеміка щодо довкілля та енергії); 4) ініціатори вимог утрачають довіру до органу та намагаються створити альтернативні інститути.

Кількість матеріалів у дюймах

Занепокоєння

Ера Дня Землі

Нафтова Полеміка про криза обмеженість ресурсів

1200 1000

The New York Times

800 600

Chicago Tribune

400 200 0 '62 '64 '66 '68 '70 '72 '74 '76 '78 ____Ст. 1______Ст. 2____Ст.3__________Ст. 4

Додаток 8. Кодекс етики екологічного журналіста (розроблений у Міжнародній федерації екологічних журналістів 1999 року) 1. Право на чисте середовище і довгостроковий розвиток аргументоване й тісно пов’язане з правом на життя, здоров’я та добробут. Екологічний журналіст повинен інформувати громадськість про загрозу довкіллю на глобальному, регіональному та місцевому рівнях. 2. Часто ЗМІ є єдиним джерелом інформації про довкілля. Обов’язок журналіста – підвищувати рівень усвідомлення серед громадськості проблем довкілля та відображати плюралізм думок. 3. Інформуючи, журналіст відіграє життєво важливу роль у мобілізації зусиль громадськості для захисту довкілля. Обов’язок журналіста – не лише відкривати очі людей на певну загрозу, а й відстежувати ці небезпеки, тримати громадськість у курсі розвитку подій. Журналіст має також писати й про можливі шляхи вирішення екологічних проблем. 4. Журналістові не можна керуватися заангажованими інтересами комерційних, політичних, урядових чи неурядових організацій. Йому слід

дистанціюватися від таких інтересів і не вступами з ними в об’єднання. Належить надавати слово всім сторонам у будь-якому конфлікті, пов’язаному з екологією. 5. Екологічні журналісти наскільки можливо мають посилатися на джерела інформації та уникати висвітлення, що може викликати паніку або спекуляції, а також різноманітні тенденційні коментарі. Журналіст зобов’язаний перевіряти автентичність джерела інформації. 6. Екологічний журналіст повинен відстоювати рівний доступ до такої інформації й допомагати організаціям і громадянам промислово нерозвинених країн в одержанні електронної інформації, що допоможе цим країнам у вирішенні екологічних проблем. 7. Журналіст також має поважати права людей, які потерпіли від природних катастроф і стихійних лих, не втручатися в особисте життя. 8. Екологічний журналіст мусить без вагань виправити інформацію, яка раніше вважалася достовірною і могла впливати на громадську думку, якщо аналіз і подальші події показали її помилковість.