Ірися Герцун - диплом, 2015 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр на тему «РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ УКРАЇНИ В МЕДІАДИСКУРСІ «ПЕРВОГО КАНАЛА» Виконала: Студентка 2-го року навчання, Спеціальність 8.03030101 Журналістика Герцун Ірися Петрівна Науковий керівник Кандидат філологічних наук, доцент Дуцик Д. Р. Рецензенти: Кандидат філософських наук, доцент Амельченко Н.А., старший викладач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Курінний О. В. Дипломна робота захищена з оцінкою “_____” Секретар ДЕК ______________ “___” червня 2015 р. Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ МІФУ…………………………9 1.1.

Архетипи як передумова до виникнення міфів…………………….10

1.2.

Символічна концепція міфу………………………………………….12

1.3.

Феноменологічний підхід до визначення міфу…………………….13

1.4.

Структуралістська концепція міфу…………………………………..15

1.5.

Функціональний підхід до визначення міфу……………………….17

1.6.

Пропаганда як механізм впровадження міфів……………………...21

1.7.

Репресивна роль пропаганди в межах

культурної індустрії……………………………………………………….....24 1.8.

Модель пропаганди Н. Чомського та Е. Германа………………….26

1.9.

Методи впровадження міфів в межах системи пропаганди……….29

РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ

ТА

МЕТОДОЛОГІЯ

КРИТИЧНОГО

ДИСКУРС-

АНАЛІЗУ………………………………………………………………...…...35 2.1. Передумови виникнення теорії дискурсу…………………………....36 2.2. Теорія дискурсу Е. Лакло та Ш. Муфф……………………………....40 2.3. Методологія дискурс-аналізу Е. Лакло та Ш. Муфф…………….....41 2.4. Теоретичні основи критичного дискурс-аналізу Н. Феркло…….....43 2.5. Методологія дискурс-аналізу Н. Феркло………………………….....44 2.6. Методологія наукового дослідження………………………………...46 РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………..49 ВИСНОВКИ………………………………………………………………....66 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..70 ДОДАТКИ…………………………………………………………………...74 !

3" "

ВСТУП

Пропагандистські міфи, які активно поширюються російськими медіа в контексті представлення подій, що відбуваються на теренах України, вже давно стали поширеним предметом для досліджень в медіадискурсі. Незважаючи на те, що медійні міфи часто мають ірраціональний та нереалістичний характер, їх ефективність є показовою в межах російської системи пропаганди. Україна відповідно до цієї міфології репрезентується як держава, яка не відбулася, що передбачає її неспроможність забезпечувати функціонування політичних інститутів, бути повноцінним політичним актором на міжнародній арені та зберігати інші атрибути державності. Те, що пропаганда є ефективною для російської та української аудиторії, зокрема для тієї, що проживає в східних регіонах нашої країни свідчать соціологічні дослідження.

Наприклад,

соціологічне

дослідження

Київського

міжнародного інституту соціології продемонструвало, що російсьскі ЗМІ виграють боротьбу за свідомість мешканців окупованих територій в українських журналістів. Адже, як виявилося 8,9 % респондентів повністю і скоріше довіряють російським засобам масової інформації. Окрім цього соціологи визначили індекс результативності російської пропаганди для всього населення України. Найвищим цей показник був у Харківській, Одеській та Донецькій областях, що свідчить про те, що пропаганда й досі є ефективною [7]. І хоча результати досліджень українських соціологів показали те, що довіра до образів, що продукують російські ЗМІ є значно нижчою, аніж віра в окремі стереотипи «русского мира», пропаганда й досі залишається найефективнішим методом ведення інформаційної війни та найпотужнішим механізмом культивації окремих міфів і стереотипів. Актуальність теми зумовлена тим, що російські медіа конструюючи міфи про Україну задля реалізації політичних цілей Російської Федерації,

4" "

дискредитують Україну як державу. Тому виникла потреба проаналізувати медіадискурс російських теленовин, адже саме панівні дискурси надалі стають основою для формування стійких стереотипів та схем сприйняття навколишньої дійсності. Таким чином наукова новизна роботи полягає в тому, що міфи російської пропаганди необхідно досліджувати в межах визначених дискурсів, оскільки за допомогою дискурсивних практик міфи потенційно можуть втілюватися на рівні інститутів. Враховуючи популярні новинні повідомлення російських медій попередньо було сформовано наступну гіпотезу: російський «Первый канал» в процесі репрезентації України в теленовинах за допомогою конструювання міфів артикулює ідеологічний дискурс, що по суті передбачає його домінантність. Об’єктом дослідження є медіа-дискурс, зокрема дискурс телевізійних новин «Первого канала». Тоді як предметом є міфи, що репрезентуються в новинних сюжетах телепрограми «Время». Предметом емпіричного аналізу було обрано 115 сюжетів програми «Время», які тематично стосувалися подій в Україні протягом 2– 22 березня 2015 року. Ступінь наукової розробки передбачає те, що тема репрезентації України в російських медіа стала актуальною після подій Євромайдану та початку антитерористичної операції в східних регіонах. Тому українські журналісти та медіаексперти в процесі боротьби із пропагандою здійснюють регулярний моніторинг російських ЗМІ, публікуючи результати аналізу головним чином в онлайн-виданнях та соціальних медіа. Зокрема активно досліджують контент російських медіа експерти ГО «Телекритики» Б. Бурковський, Д. Дуцик, С. Грабовський, А. Захарченко, Р. Шутов та інші аналітики. Практичним викриттям пропагандистського контенту займаються представники відомого українського проекту «StopFake». Однак враховуючи невеликий проміжок часу та нагальну теперішню актуальність подій в Україні грунтовних наукових праць про імідж України в даний період часу ще не має. Тому ступінь наукової розробки теми

5" "

обмежується дослідженнями феномену пропаганади. Особливу увагу дослідники цього поняття акцентують на вивченні саме політичної пропаганди, оскільки в її межах найраціональніше аналізувати репрезентацію держави. Серед українських дослідників політичної пропаганди варто виокремити В. Горбатенка, В. Бебика, М. Кравчука, Л. Леонтьєву, Г. Почепцова та Ю. Слісаренко. Зокрема В. Горбатенко та М. Кравчук досліджують пропаганду в контексті трансформації політичних режимів, що є наразі пріоритетним для аналізу розвитку країн пострадянського простору. Монографія Л. Леонтьєвої «Пропаганда як інформаційно-психологічний складник

політичних

процесів»

присвячена

структуризації

впливу

інформаційних пропагандистських повідомлень на свідомість аудиторії. Експерт з інформаційної політики та комунікаційних Г. Почепцов технологій вивчає пропаганду як метод ведення інформаційної війни, розкриваючи її комунікативні функції. Особливу роль, на думку, Г. Почепцова у боротьбі із наслідками пропаганди відіграє контрпропаганда та культурно-інституційні механізми, які повинні формувати національну ідентичність. Тоді як В. Бебик та Ю. Слісаренко розглядали пропаганду в межах піару та реклами. Західні

науковці

досліджують

пропаганду

комплексно.

Зокрема,

К. Джонсон-Керті та Г. Копленд розглядають пропаганду як механізм переконування індивідів та впливу на їх можливість приймати рішення; пропаганду як комунікаційний процес вивчали Ф. Тейлор та Г. Ласуелл; феномен політичної пропаганди, її особливості та засоби впливу вивчають такі науковці як Х. Крес, М. Кукас та Н. Лайтесс; психологічні аспекти впливу пропаганди на індивідів досліджують Е. Аронсон, Г. Джовет, В. О’Донел, А. Пратканіс, Т. Треверс-Хілі. Поняття взаємозв’язку пропаганди із рекламою та паблик рилейшинз розглядали такі західні науковці як С. Блек та Ф. Ламлей. Що стосується подій в Україні, то наразі праці представників Заходу мають прикладний характер, зокрема, варто виокремити аналітичні матеріали про російську пропаганду англійського публіциста П. Померанцева.

6" "

Варто зазначити, що західні науковці не трактують пропаганду як виключно негативний процес, що реалізується завдяки використанню маніпулятивних

технологій.

Натомість

вищезазначені

дослідники

обмежуються вивченням пропаганди у чітко визначених предметних фреймах. Серед представників наукової спільноти Російської Федерації, що вивчають феномен пропаганди варто звернути увагу на праці О. Соловйова, В. Дубіцької, С. Кара-Мурзи та М. Цуладзе. Пропаганду як дискурсивну практику та як форму організації політичних дискурсів досліджує О. Соловйов. Окрім цього дослідник, особливу увагу звертає на поняття інформаційної війни та інформаційної безпеки держави. Особливості використання

пропагнади

засобах

масової

інформації

досліджує

В. Дубіцька, тоді як С. Кара-Мурза та М. Цуладзе зосерджуються на психологічних

аспектах

пропаганди.

Загалом

переважна

більшість

російських науковців при вивченні поняття пропаганди поляризують політичну реальність, виокремлюючи такі держави-антиподи як США та Російська Федерація. Джерельна база теоретичної частини роботи складається із праць К. Леві-Строса, Р. Барта, М. Еліаде, К. Юнга, Е. Касірера, Б. Андерсона, Ф. де Сосюра, Ф. Лаку-Лабарта та Ж. Нансі. Теоретичні джерела були обрані для репрезентації еволюції поняття міфу та його ролі в конструюванні пропагандистських конструюванням

меседжів. міфів

та

Також

для

включенням

демонстрації їх

систему

зв’язку

між

пропаганди

використовувалися праці дослідників поняття пропаганди та інформаційного впливу, зокрема, Ф. Тейлора, Н. Чомського, Д. Лернера, Г. Ласуелла, а також Д. Брайянта і С. Томпсона. Основними джерелами для методології стали праці дискурс-аналітиків Н. Ферло «Дискурс як соціальна практика. Мова і вплив» та Л. Філіппс і М. Йоргенсена «Дискурс-аналіз. Теорія і метод».

7" "

Методологія наукового дослідження передбачала використання методу критичного дискурс-аналізу Н. Феркло, зокрема принципів тривимірної моделі, що передбачає аналіз інформаційних повідомлень на лінгвістичному рівні, на рівні дискурсивної практики та на рівні соціальної практики. Також в методології при аналізі тексту використовувалася концепція «вузлових точок» Е. Лакло та Ш. Муфф для визначення ключових позицій, що є структурними одиницями міфу. Окрім цього у роботі було використано порівняльний,

структурно-функціональний

та

історичний

методи.

Порівняльний метод застосовувався для аналізу характерних рис кожного рівня моделі Н. Феркло та для порівняння характерних рис панівних дискурсів при конструюванні міфів. Структурно-функціональний метод було використано для демонстрації зв’язків між будовою міфу та його функціональними механізмами впливу на адресата. Історичний метод було застосовано для пояснення історичних передумов виникнення теорії та методу дискурс-аналізу. Метою роботи є дослідження образу України в новинному медіадискурсі «Первого канала». Для цього було поставлені такі завдання: ) здійснити лінгвістичний аналіз сюжетів новин та визначити на основі них окремі міфи; ) на основі визначених міфів виокремити панівні дискурси в новинах «Первого канала»; ) проаналізувати

впровадження

міфів

на

рівнях

соціальної

та

дискурсивної практик; ) на основі вищезазначених завдань довести або спростувати гіпотезу. Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі розглядаються основні підходи до визначення поняття міфу та пропаганди.

8" "

другому

розділі

розглядається

теоретичні

засади

виникнення

критичного дискурс-аналізу в межах теорії соціального конструктивізму, а також методологія даного дослідження. У третьому розділі представлені результати проведеного дослідження.

9" "

РОЗДІЛ 1. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ МІФУ

У сучасному науковому дискурсі існує багато визначень поняття міфу. Це зумовлено тим, що підходи до визначення міфу залежать від чітко обраної концепції, наукового спрямування та мети. Тому розглянемо основні підходи до визначення міфу. Міф – це перша форма духовного усвідомлення світу, зокрема його образно-символічне відтворення і пояснення. Метою міфу є впорядкування світу у свідомості людини, для надання індивіду можливості пізнавати світ як організовану і цілісну субстанцію [19; 108]. Таким чином міф спрощує структуру сприйняття світу, і відповідно будь-яка людина здатна розуміти влаштування світу. При цьому характерним моментом міфу є відсутність різниці між суб’єктивною та об’єктивною реальністю. Це означає, що міфологічні образи розуміються та інтерепретуються як такі, що реально існують. Особливості міфічного сприйняття полягають в тому, що у міфі немає розподілу на об’єкт і суб’єкт. Немає суб’єктивного навіть розуміння своїх властивостей. Якщо людина міфічна говорить, вона не каже «я думаю», а «до мене прийшла думка». Не «відчуваю пристрасть», а «в мене вселилися біси». Адже міф не містить розрізнення суб’єкту й об’єкту. І тому людина свої суб’єктивні властивості (мислення, пристрасть, відчуття) розуміє як входження об’єктивних міфічних сил в себе. Весь світ розуміється як дія потужних істот і дійсність індивіда і навіть його фізіологічні функції є наслідком впливу міфічних сил. Наприклад, «біс попутав – абсолютно» - це міфічний вислів. Загалом весь світ розуміється як воля й бажання богів і героїв.

10" "

1. 1. Архетипи як передумова до виникнення міфів Перші інтерпретації поняття міфу варто починати шукати у К. Юнга, який описав поняття архетипів та позасвідомого, а також знайшов джерела їх походження. Цим джерелом відповідно до концепції К. Юнга є міф. Учений пояснив, що міфологія формується на основі чітко викарбуваних у свідомості образів. Наприклад, він стверджував, що образ мандала (коло, яке розділене на чотири частини) є образом цілісності самості, де свідоме і позасвідоме, розум, воля і почуття бажання перебувають у певній гармонії. При цьому почуття знаходяться на рівні несвідомого, тоді як усе раціональне – на рівні інтелекту [28]. По суті міфічні образи, так само як і образи сновидінь мають компенсаторну функцію. Компенсаторність полягає в тому, що людина, яка активує і плекає інтелект і волю, і яка позбувається від позасвідомого потребує компенсації. Наприклад, діти, які не знайомі з арійською чи ведичною міфлогією можуть бачити образ індійського кола у своїх снах [27; 80]. Відповідно до К. Юнга цей образ інтерполюється на розірваність людської психіки сучасної людини. І особливістю цієї психіки є те, що вона не пов'язана із позасвідомим, яке не контролюється людиною. На думку К. Юнга, врівноважити свідоме та позасвідоме можна у формі ритуалу за допомогою символів, адже вони дозволяють сучасній людині відтворити міф на практиці. Фактично сучасні міфологічні образи є вищою формою атеїзму, проекцією психічних проблем людини на зовнішні образи. Наприклад, міф про НЛО – це проекція розірваності психіки сучасної людини, оскільки НЛО завжди уявляється у формі кола, яке є символом цілісності, так само як і мандала [29]. Постійне відтворення цього образу у психіці людини зумовлене тим, що індивід проектує свої проблеми (бажання цілісності, нестачу цілісності) на зовнішній світ. Тому відповідно до концепції К. Юнга образи міфу є символами позасвідомого.

11" "

Теорія К. Юнга активно критикувалася, зокрема його звинувачували у нацизмі за те, що він стверджував , що у кожній нації є свої образи і архетипи позасвідомого, які актуалізують певні міфи. Наприклад, для німецької свідомості, у першій третині ХХ століття актуалізували образ Ватана – агресивного, бога війни. При цьому варто зазначити, що в кожній нації соціально-політичні економічні умови можуть актуалізувати різні архетипи, які є спільними для людства. Архетип завжди перебуває в образі сакральної сили бога чи культурного героя, який має божественну нумінозну силу амбівалентної природи. Це означає, що всі образи мають свого двійника – аніма – анімус, мудрець – твікстер. Хтось один із пари є жахливим, тоді як інший – привабливим. Загалом усі міфологічні образи формуються в результаті поєднання свідомого та позасвідомого. Тоді як міф і міфічне мислення є формою самої свідомості. Німецький філософ І. Кант зумів сформулювати передумови, що пояснюють виникнення міфу, незважаючи на те що міф та міфологія – не були предметами його досліджень. У «Критиці чистого розуму» вчений досліджував виникнення наукового знання, апологетами якого стали Г. Галілей, І. Ньютон, Лагранж та інші науковці XVIII століття [9]. Термін «наукове знання» відповідно до І. Канта означав емпірично перевірені знання, на яких грунтуються природничі науки [9; 32]. При цьому теоретичні знання для розуміння фізичних та механічних процесів теж враховувалися. За твердженням І. Канта першою формою теорії була філософія, яка репрезентувала будь-яку теоретичну форму життя. Це знання вище за будьяке емпіричне [9; 33-34]. Наприклад, якщо порівняти античну філософію, методологія якої полягала в тому, що для об’єктивного споглядання сутності необхідно звільнитися від зайвих нашарувань і сприймати ейдоси розумом, тоді як наукове знання Нового часу повністю грунтувалося на експерименті. Таким чином теоретичне знання часів античності було споглядальним, а знання Нового часу – експериментальним.

12" "

Зокрема, І. Ньютон стверджував, що фізика повинна «боятися» метафізики, адже метафізика Аристотеля полягає в спогляданні. Тому С. Кант проаналізував природниче знання на основі ньютонівських натуральних начал математичної філософії. Саме на основі цього була створена «Критика чистого розуму». Німецький філософ стверджував, що людина має універсальні поняття, які незрозуміло звідки беруться. Окрім цього ці категорії позначають універсальні властивості, тому що немає об’єкта, який би не мав просторової чи часової характеристики: ми завжди сприймаємо і уявляємо ті предмети, з якими безпосередньо взаємодіємо [9; 32-36]. Проблема філософії полягає в тому, коли йдеться про ірраціональносуб’єктивний досвід уявлення про предмети зовнішнього світу повністю нівелюються. Таким чином чуттєвий досвід не має доступу до універсальних понять, тоді як людська свідомість є структурованою одиницею і людина прагне сприймати світ відповідно до чітких канонів. Саме для апріорної віри та пояснення природи речей існують міфи. Оскільки індивіди прагнуть за допомогою міфу пояснити реальність. 1. 2. Символічна концепція міфу Послідовник І. Канта Е. Касіарер стверджував, що світ репрезентований тільки у формі чуттєвого досвіду. Тоді як наука – це апріорно-понятійна форма сприйняття. Міф на відміну від неї є апріорно-символічною формою, метою якою є відтворення дійсності. Дослідник акцентував увагу на тому, що людство має окрім понятійно-апріорної форми ще й символічну, яка вкарбована в нашу свідомість [10; 14-75]. По суті це означає, що існують враження, світосприйняття, відчуття, які впорядковуються за допомогою чіткої системи. Це означає, що певним чуттєвим об’єктам приписуються чітко визначені поняття. Наприклад, чайник кипить з причини нагрівання – таким чином часто за причину приймається те, що передує певному феномену. Філософ наголошував на тому, що причинність або каузальність –

13" "

це апріорна форма, у яку вкладаємо свій чуттєвий досвід. При цьому чуттєві сприйняття розміщуються завдяки цим апріорним формам. Тоді як за С. Кантом поняття як апріорна форма не потребує образу. Тобто їх треба пояснювати на рівні раціонального розуміння. Наприклад, символічна форма передбачає образне сприйняття, яке позначає ціле поле значень. Окрім вищезгаданого кантіанець Е. Касірер стверджував, що апріорні поняття – це форми сприйняття світу, які притаманні науці. Наука є інтерсуб’єктивною – її поняття зрозумілі усім культурам. Аналогічно властивою для всіх народів є наявність символічних форм і феноменів в культурі, що передбачає існування міфології [10; 14-75]. 1.3.

Феноменологічний підхід до визначення міфу

У межах феноменології міф розглядається з точки зору міфічної людини. Відомий російський культуролог О. Лосєв стверджував, шо описуючи релігійний і міфічний досвіди, треба відкинути суб’єкти і об’єкти. Адже людина вірить в існування міфічних речей, тому вона сприйматиме всі міфологічні сюжети й персонажі, як найреальнішу дійсність, враховуючи власний досвід [13]. Для пояснення людського сприйняття світу на основі досвіду існує феноменологія. Прибічник цієї теорії М. Еліаде зазначав, що свідомість міфічної людини грунтується на такому явищі як ієрофанія, коли індивід розділяє світ на сакральний та профанний [6; 60]. Сакральний світ – це простір де живуть і діють боги, до яких індивід може звертатися за допомогою здійснення певних ритуалів, тоді як профанний – це буденність, щоденна рутина [6; 256] . При цьому варто зазначити, що сакральний світ може проявлятися в профанному, наприклад тоді, коли людина залучається до таїнства причастя, куштуючи ієрофанний напій, зокрема, вино [6; 281]. Російський науковець О. Лосєв теж був прибічником феноменологічного підходу. Зокрема, він детально охарактеризував радянську міфологію, стверджуючи, що матеріалістична ідеологія має такі ж самі міфологічні

14" "

аспекти, як ідеологічна. Фактично матеріалістична наука в своїй основі містить міф про пустоту, порожній гомогенний простір, існування якого є незмінним. При цьому, культуролог наголошував на тому, що прогресивною є тільки категорія часу, для незмінність і пустота є неприпустимими. Варто зазначити, що за такі ідеї науковець опинився за гратами. Пізніше від феноменологічних ідей науковець відмовився. Однак О. Лосєв створив періодизацію розвитку міфу, яка грунтується на основі певних образів давньогрецької та римської релігій. Найдавнішим етапом розвитку міфу, на думку культуролога, є тератологія. На цьому етапі міфічні уявлення тільки починають виникати і таким чином усі казки, оповіді та міфи нерозривно були пов’язані із землею. Другим етапом розвитку міфу є антропомофрний період, який характеризується

появою богів, легенди про яких активно

починають формуватися в людській свідомості. Третій етап – це період народження культурних герої від людей та богів. Цей етап характеризується тим, що відбуваєтсья боротьба із хтонічними чудовиськами, зокрема, в цей період стають актуальними міфи про Геракла та інших персонажів [14; 4398]. Інший дослідник міфів М. Еліаде пояснював як можуть поєднуватися два сакральних світи за допомогою ієрофанії. На практиці це означало, що міфічні персонажі могли проявлятися в профанному світі, оскільки людина апріорі має міфологічний світогляд і навіть у буденних аспектах вдається до різноманітних прикмет та ритуалів. На основі поєднання реальностей двох світів М. Еліаде виокремив два міфічних часи: час «оно» та час профанний. Час «оно» – це час, який був ще на початку всіх часів, тоді як профанний час постійно супроводжує людину в буденних речах[6; 37]. Окрім цього, те, що колись відбувалося в часі сакральному, в часі «оно» вважається архетипом або взірцем для всієї людської діяльності. Для відтворення зв’язку між часами існують міфи, які описують священні історії про те, як виникла певна хвороба, подія чи інцидент. У часі «оно» відбувалися еталонні космогонічні процеси, де вперше виникли всі речі та явища, котрі оточують людину й досі.

15" "

Фактично людина повторює ті дії і алгоритми, які були закладені в минулому, тобто в часі «оно» [6; 37-38]. Наприклад, якщо ескімоса запитати чому ви саме так щось робите, він найімовірніше відповість: «бо так сказано». Це означає, що індивід усвідомлює себе таким, що змушений повторювати послідовність дій закладену в сакральному часі. 1.4.

Структуралістська концепція міфу

Структуралістська концепція міфу спрямована проти символічних характеристики цього явища. Різниця полягає в тому, що символічні концепції (культури) намагаються знайти основи, фундамент та походження символу, оскільки людина, яка не обізнана з певною культурою зазвичай все сприймає буквально. Тоді як будь-яка культура має глибинне і приховане значення. Тому поки символісти не могли обійтися єдиним символом, структуралісти ввели парадигматичну модель міфу. Її суть полягає в тому, що значення символу не знаходиться поза системою символів, а визначається їх співвідношенням. На думку структуралістів не треба шукати міф поза ним самим, адже міф є самостійною структурованою одиницею і всі символи та значення містяться в ньому. Зокрема прибічник структуралізму Ф. де Сосюр розрізняв у мові означуване (те, що позначається – психоакустичний або письмовий образ) і означувальне (те, що позначає – поняття) [22; 86-102]. Наприклад, дерево – це може бути акустичний і споглядальний образ, тоді як з іншого боку – сутність дерева передбачає певні визначені риси притаманні для всіх дерев. Окрім означуваного та означувального вчений розрізняв мову та мовлення: мова – це система знаків, тоді як, мовлення – актуалізація мови. Відповідно до Ф. де Сосюра система – це сукупність елементів, які мають системні властивості і певну структурну ієрархію. Структура – усталене співвідношення елементів, за допомогою якою можна трактувати значення кожного знаку. Власне, значення продукується самою мовою через структуру

16" "

і співвідношення елементів. Це означає, що структуралізм розглядає міф не окремо, а в структурі з іншими міфами – міфологією. Інший французький філософ-семіотик Р. Барт у своїх роботах відходить від поняття мови як системи. Натомість дослідник запропонував систему кодів. По суті це означає, що структура розуміється в термінах коду і кожен знак є носієм певного повідомлення. Таким чином міф – це код комунікації. При цьому є носій інформації та людина, яка є адресатом визначеного повідомлення. Код в такому випадку не залежить від того, що він передає. Код – це довільний знак [2; 77-86]. Наприклад, є міф про царя Едіпа, який несе певне повідомлення від відправника до адресата. Однак адресата і відправника цікавить не зміст міфу а суть – заборона інцесту в даному випадку. Міфічна людина, таким чином, використовує міф для того, щоб передати інформацію нащадкам. Аналогічний підхід до трактування поняття міфу має структураліст К. Леві-Строс. У праці «Структура міфів» вчений наголошував на тому, що головною функцією міфу є розв’язання протиріч в яких живе первісна людина. Саме з цією метою в процесі трактування міфу важливою є функція медіатора – посередника між певними протилежностями. Цей посередник є практично у всіх міфах та у людській повсякденній реальності [12; 244-246]. Наприклад, у слов’янських казках посередником є ворон, оскільки поєднує світ живих і мертвих, у західноєвропейських казках посередником є фея або ельф, які теж передають інформацію з сакрального світу в буденний, у давньогрецьких міфах посередником може бути сам культурний герой – зокрема, Геракл, який мав напівбожественне походження. К. Леві-Строс для аналізу міфу запропонував поділ історії на міфеми – на окремі частини, які характеризують ключові моменти у житті героїв міфів [12; 223].

17" "

1. 5. Функціональний підхід до визначення міфу Функціональний підхід до визначення міфу трактує поняття з точки зору функцій сконструйованої міфології. Зокрема, функціоналісти стверджують, що міф є способом ідентифікації, інтеграції спільноти та засобом для легітимізації політичної влади. Міф як спосіб ідентифікації перш за все передбачає звернення до психологічних характеристик та належності групи індивідів до певної соціально визначеної групи. Основною функцією міфу в цьому контексті є конструювання ідентичності – створення образу спільноти, з якою кожен індивід може себе асоціювати. Яскравим прикладом в цьому випадку є конструювання нацистського міфу, оскільки міф про особливість арійської раси та визначну місію німців був настільки потужним, що в нього повірили мільйони людей. Важливим елементом у створенні подібних міфів є використання образу «ми», що на практиці означає наявність широкої спільноти, до якої прагне належати індивід. При цьому варто зазначити, що людина може не усвідомлювати, що ознаки та характеристики певної спільноти можуть бути нав’язаними. Cтан індивіда в умовах нацистського міфу охарактеризував Е. Фромм у праці «Втеча від свободи». На думку автора, причиною пасивності більшості людей і невизнання зовнішнього нав’язування певних ідеологій, почуття самонтності та психологічні особливості характеру. Щоб найповніше розкрити характер поведінки індивіда в процесі створення нацистського міфу Е. Фромм характеризує діяльність А. Гітлера. Автор стверджував, що авторитарний характер фюрера визначався одночасною присутністю садистських та мазохістських потягів. Садизм трактувався як прагнення до необмеженої влади над іншими, тоді як мазохізм – це прагнення розчинитися у сильнішій владі, і таким чином наблизитися до її могутності й слави [24]. При цьому садистські і мазохістські тенденції викликаються нездатністю індивіда до самостійного

18" "

існування, його потребою симбіотичного зв’язку для подолання почуття самотності. Зокрема у

«Майн кампф» А. Гітлер неодноразово демонстрував

садистське прагнення в процесі здобуття влади. Німецький народ він водночас зневажав і цінував типово по-садистськи. Це проявлялося у тому, що роздумуючи над тим, у який час найкраще проводити масові політичні мітинги, фюрер говорив: «Очевидно, що вранці і навіть протягом дня людська воля більш енергійно повстає проти спроб підкорити її волі і думці іншої людини. Але ввечері вона легше поступається домінуючій силі більш твердішої волі. Адже, по суті, кожний такий мітинг є своєрідною боротьбою таких протилежних сил. А вдале маніпулювання за допомогою ораторського таланту є ефективнішими для послуху людей та завсоєння ними нової лідерської волі, оскільки у них природнім чином ослабла сила спротиву, на відміну від людей, в котрих ще є повноцінна психічна енергія і сила волі» [24; 179]. Сам А. Гітлер прекрасно усвідомлював умови, які створюють прагнення бути підкореним. Лідер нацистів акцентував увагу на тому, що людина, яка потрапляє на масовий мітинг відчуває гостре почуття самотності, страх і паніку. А потрапляючи у середовище, де є тисячі людей з такими ж переконаннями, людина піддається

майже магічному впливу

натовпу і це має назву масового навіювання. Таким чином Е. Фромм детально пояснив як на практиці діє нацистська міфологія і чому тогочасні німці були настільки схильні вірити гітлерівській політичній доктрині. На відміну від гітлерівської Німеччини у наш час актуальнішими стають міфи, які відтворюють ідеологічні принципи тоталітарних та авторитарних режимів, оскільки демократія не може вибудувати ефективних та впливових міфів. Однак при цьому міф є набагато впливовішим за будь-яку ідеологію. Зокрема, на думку Л. Лабарта, сучасна демократія не має образності міфу і саме тому не виконує функції ідентифікації, адже поняття демократії є концептом, а не образом [11]. Наприклад, принципи рівноправ’я та свободи

19" "

вибору не можуть відтворюватися в певному образі, оскільки концепт цих понять є зрозумілим без візуально-ідеологічних асоціацій. При цьому Л. Лабарт наголошував на тому, що оскільки концепт не може мати характеристик образу, міф завжди буде потужнішим за ідеологію. Саме тому у сучасній політичній свідомості не існує чистих ідеологій, оскільки міф вторгся в саме поняття та функції ідеології і таким чином сучасними ідеологіями є «ідеоміфології», які обгрунтовують існування класових інтересів та солідаризації мас [11]. У сучасному соціумі міф став основоположною конструкцією, адже без нього жодна ідея не виражається. Це пов’язано із тим, що мислення сучасної людини є візуальним, і таким чином міф конструює зовнішній образ (імідж) будь-якої раціональної діяльності. Наприклад, сучасні індивіди рідко обирають політичну силу відповідно до програми партії, натомість надають перевагу іміджу (загальному образу). У ХХ столітті міф замінив теорії і тому сучасні ідеології перетворилися на набір певних слоганів та образів. Окрім конструювання іміджу, у наш час міф виконує й потужну інтегративну функцію, яка полягає в тому, що міф допомагає індивідам об’єднуватися у спільноту. При цьому механізм інтеграції опирається на ідентифікаційну функцію міфу, оскільки належність до певної групи зумовлюється усвідомлення окремої ідентичності людини. На практиці це означає, що соціальні групи шукають спільні історичні корені, апелюючи до власної унікальності. Метою таких пошуків є потреба відродити архе нації. Наприклад, українці шукають свої корені в трипільській культурі, в періодах Козаччини чи інших героїчних епохах. При цьому важливим аспектом у пошуках ідентичності є боротьба, оскільки міфи створюються у процесі конструювання ворогів – жиди, москалі, ляхи. Таким чином історія національної держави є міфом, в основі якої лежить схема боротьби (класична схема: космос є результатом боротьби з хаосом). Інтеграція потрібна групі індивідів для того, щоб будувати спільну реальність та ідентифікувати своїх. Функцію інтеграції міфу охарактеризував

20" "

американський політолог Б. Андерсон у праці «Уявлені спільноти», в якій пояснював причини та передумови для виникнення націоналізму. На думку, Б. Андерсона, націоналізм виник внаслідок поширення щоденних газет [1]. Автор пояснював, що індивід, який читає газету починає асоціювати себе з іншими індивідами, які читають і створюють видання. Таким чином люди відчувають приналежність до певної спільноти і формуються передумови для виникнення націоналізму. Зокрема, політолог зазначав, що з опублікування творів Т. Шевченка у 1830 році, починається активне прогресування українського націоналізму, свідченням чого є заснування у 1846 році у Києві першої націоналістичної організації [1; 98-99]. Наступна функція міфу – легітимація влади полягає в тому, що міфи необхідні для того, щоб раціонально виправдати законність влади. Ця функція є подібною до тієї, яку виконують ідеології. Однак сучасні ідеології є настільки змінними та непостійними, що не спроможні повністю легітимізувати політичну владу. Зокрема, І. Валерстайн аналізуючи модерні ідеології стверджував, що ті ідеології, які виникли в добу модерну помирають разом з цією епохою, тому що немає абсолютно чистих ідеологій – усі вони змішанні і таким чином вичерпали себе [40]. Проблема модерних ідеологій полягала в тому, що вони втратили утопічний заряд. Як стверджував К. Мангайм у праці «Ідеологія та утопія», кожна ідеологія складається з двох елеменетів: власне ідеології та утопії. Утопія є частиною структури будь-якої ідеології, створюючи образ майбутнього, який надихає індивідів на трансформацію суспільства [17]. Саме завдяки утопічному елемету ідеологія мала властивість перетворюватися на суспільні рухи, внаслідок цього у наші дні люди навряд чи вийдуть на вулиці під знаменами лібералізму чи консерватизму. Це зумовлено тим, що модерні ідеології втрачають утопічність та мобілізаційну функцію через те, що сучасні політики та державотворці не вірять у ті постулати про які говорять. Натомість місце утопічних елементів займають міфи. При цьому у сучасному суспільстві міфів настільки багато, що існує загроза критичному мисленню.

21" "

Фактично індивіди існують у міфологізованій реальності, де нав’язуються цінності суспільства споживання, гедонізму, широкій свободі вибору та історичної винятковості. Таким чином міф став частиною різноспрямованої пропаганди, метою якої є створення такого світогляду у мас, який задовольняє інтереси політичної еліти. Хоча визначення пропаганди в контексті конструювання міфів полягає в тому, що суть поняття означає нав’язування парадигми цінностей, ідей та суспільно-політичних дискурсів панівною заінтересованою елітою, існують й інші підходи до визначення терміну пропаганди. 1.6.

Пропаганда як механізм впровадження міфів

Американський дослідник М. Тейлор стверджував, що пропаганда – це техніка переконання, що передбачає владу емоцій над розумому в процесі бюрократизованої боротьби за право контролювати індивіда. Зокрема, це частина боротьби за світосприйняття людей, суть якої полягає в тому, щоб примушвати індивідів поводити себе таким чином, як вимагає ініціатор пануючого дискурсу. Головною ознакою пропаганди є те, що вона є непрозорою, оскільки частина інформації приховується від адресатів [39]. Однак Ф. Тейлор наполягав на тому, що не варто абсолютизувати поняття пропагнади і трактувати її як виключне зло, адже по суті вона є процесом комунікації, де культивуються та викристалізовуються ідеї. Проблемою однозначної інтерпретації поняття пропаганди, на думку дослідника, є те, що люди трактують світ накладаючи на тлумачення моральну парадигму, тоді як визначення пропаганди суттєво видозмінюється в процесі історичного розвитку відповідні цінностей та пріоритетів певного часового проміжку. У негативній конотації, відповідно до Ф. Тейлора, термін пропаганди вживається в контексті боротьби за політичну владу, адже за таких умов пропаганда є інструментом для психологічного впливу [39; 12-15]. Варто

22" "

зазначити, що цей інструмент використовують не тільки для того, щоб утримати владу, а й для того, що змінити панівні дискурси і відповідно політичний устрій. Та динаміка зміни, наприклад, у воєнний період є незначною, оскільки пропаганда спрямовується на те, щоб індивіди підтримали боротьбу та мали раціональні аргументовані пояснення щодо того, чому вони мають ризикувати своїм життям. На думку американського дослідника, пропаганда в залежності від наслідків має позитивну та негативну мету. Наприклад, вона існує навіть в умовах демократичного режиму і спрямована на покращення взаємин між інститутами та громадськістю. Інструментами для діалогу між інститутами та громадянським суспільством є форми, за допомогою яких реалізується пропаганада. Зокрема, це мистецтво, музика, мова, промови, медіа та інші платформи, які забезпечують процес конструювання реальності [39; 3-7]. Враховуючи негативні наслідки феномену пропаганди Ф. Тейлор зазначив, що це поняття може розглядатися як продукт постіндустріального суспільства, в якому роль індивіда полягає в постійному споживанні інформації. Однак при цьому людина не вважає, що їй наказують як думати. Загалом

автор

праці

«Озброєння

розуму.

Історія

пропаганди

від

стародавнього світу до нашого часу» наголошував на тому, що з початком інформаційної ери термін пропагнади і факт її існування є сумнівним, оскільки важко стало відрізняти поняття інформації та пропаганди, а також визначити об’єктивне значення цього терміну, яке варіюватиметься залежно від багатьох соціальних, політичних, особистих та психологічних факторів [39; 12-15]. На думку іншого американського науковця Д. Лернера, є два підходи до визначення пропаганди: моральниий та нейтральний [38]. Перший підхід апелює до того, що пропаганда – це процес, який базується на введенні індивідів в оману, що є антиморальним. Зокрема, Д. Лернер згадував давньогрецького філософа Платона, який засуджував еволюцію поняття риторики, оскільки остання мала на меті не пошук істини, а спрямовувалася

23" "

на утвердження панівних ідей [38]. Підтвердження цієї ідеї можна знайти у «Державі» Платона, де він стверджував, що міфотворчість є необхідною умовою існування держави [20]. Платонівська теза про те, що ідеальною державою мають керувати філософи заради досягнення та ефективності утвердження всезагального блага є й досі актуальною в риториці практично будь-якого політичного режиму. Щоправда давньогрецький мислитель не вживав прямо термін «пропаганда», використовуючи при цьому поняття політики як методу її поширення. Аналогічну точку зору з приводу негативних наслідків впливу пропаганди висловив Б. Стенлі, стверджуючи, що вона загрожує існуванню істини та непомітно руйнує потенціал індивідів і їх соціальну свободу. У межах цього підходу

пропаганда завжди має

негативні наслідки і є надзвичайно небезпечною, оскільки забезпечує повний контроль над поведінкою, маніпулюючи цілими народами [38]. Однак, як зазначив Д. Лернер, існує нейтральний підхід до трактування пропаганди, прибічником якого серед античних філософів є Арістотель, який раціонально пояснював усі процеси інтерпретації, враховуючи те, що поняття істини залежить від контексту та внутрішніх правил соціуму в межах якого дискутують з приводу певних проблем. Серед сучасних дослідників цей підхід використали Г. Ласвелл, Д. Лернер, Л. Дуб, Л. Фрейзер, Т. Кволтер. Зокрема, Г. Ласвелл інтерпретує пропаганду як інструмент, що немає моральних чи антиморальних характеристик. При цьому пропаганда є частиною людської природи, процесом переконання в межах комунікаційних процесів. Її наслідки в межах нейтрального підходу є обмеженими і методологічно

вимірюваними,

оскільки

пропаганду

як

інструмент

використовують виключно політики [38]. Як

було

вищезгадано

представник

структурного

функціоналізму

Г. Ласвелл визначав пропаганду як форму контролю над суспільними поглядами за допомогою соціальних символів. Метою цього контролю є забезпечення мобілізації та консолідації суспільства заради досягнення суспільно важливої цілі [18]. Загалом, на думку Г. Лассвела, поняття

24" "

пропаганди трактується як потік односторонніх тверджень, які спрямовані на масову аудиторію. Важливим є те, що визначальними є технічні способи поширення пропаганди, оскільки на всіх трьох рівнях – державному, медійному та інституційному, інформація може переформатовуватися, блокуватися та інтерпретуватися по-різному [37; 37-51]. 1.7.

Репресивна роль пропаганди в межах культурної індустрії

Проблема

пропаганди

була

актуальною

для

представників

франкфуртської школи, зокрема її наслідки та вплив було охарактеризовано у працях Т. Адорно та

М. Горкгаймера. Дослідники розглядали феномен

пропаганди з точки зору специфічної соціальної системи, метою якої є задоволення потреб пануючих класів суспільства і збереження стабільності наявної системи соціальних відносин [25]. Культурна індустрія в умовах цієї система є інструментом для поширення вигідних для еліти ідей, цінностей та моделей

поведінки.

Зокрема,

вона

продукує

попит

на

масові

та

безальтернативні культурні блага. На практиці це означає, що сучасне кіно, телебачення, радіо, видавництво, мистецтво та інші галузі культури не надихають індивідів на роздуми і не дають простору для нових критичних ідей.

Фактично галузь культури перетворилася на тоталітарну ринкову

структуру, внаслідок чого виникає ефект відчуження суспільства.

Як

стверджують М. Горкгаймер та Т. Адорно, усі надбання мистецтва поставлені на конвеєр і більше не потребують приналежності до певного конкретного стилю, тому що для сучасного споживача набагато важливішою є форма, на відміну від змісту [25; 195-197]. Таким чином людям нав’язують яскраві екшени, низькопробну легку музику та абстрактне сучасне мистецтво. При цьому навіть класичні культурні надбання перетворилися на засоби для отримання прибутку шляхом створення численних адаптованих рімейків. Така тенденція зумовлює розвиток стереотипного мислення та повторення нав’язаних виробниками культурних благ шаблонів поведінки.

25" "

Не останню роль у цьому процесі відіграє реклама, яка тільки підсилює низькопробність

культурної

індустрії

за

допомогою

постійній

повторюваності лозунгів та гасел [25; 197-201]. Проблема полягає в тому, що культура перестала бути ареною боротьби різних ідей, форм, стилів та змістів і перетворилася на поле конкуренції великих капіталів. Так звані «інвестиції напоказ» стали основним показником для успішності того чи іншого продукту. І при цьому споживачі цієї продукції вже звикли оцінювати фільм, пісню, спектакль чи проект з точки зору його вартості і не вважають, що варто протистояти ринковим тенденціям, оскільки немає навіть відчуття того, що щось не так. Представники

франкфуртської

школи

стверджували,

що

культуріндустрія має авторитарний характер, оскільки змушує індивідів існувати у штучно створеній парадигмі цінностей. Культура стала репресивною, оскільки отримала право на монополізацію відпочинку, і як наслідок, індивід споживаючи культурні блага, перестав шукати в них щось нове і позбавився здадтності до сублімації, тому що культура по суті відтворює виробничий процес і таким чином привчає індивіда до погоджування з існуючою системою цінностей. Індустрія культури стала інструментом пропаганди цінностей капіталістичного суспільства, де роль індивіда зводиться виключно до споживання. Вона фактично перестала виробляти блага, замінивши їх на постійне створення попиту. Таким чином, визначення поняття пропаганди визначається як форма світогляду, за допомогою якого індивіду контруюють реальність та в межах якої функціонують. Характреною рисою цього світогляду відповідно до концепцій представників франкфуртської школи є те, що по суті ця форма є репресивною, оскільки обмежує критичне мислення індивідів.

26" "

1. 8. Модель пропаганди Н. Чомського та Е. Германа У сфері функціонування медіа термін пропаганди розглядається в межах інструментального підходу, де пропаганда є засобом, що легітимізує та утверджує політичний режим, за допомогою сукупності методів, які використовують

засоби

масової

інформації.

Окрім

цього,

феномен

пропаганди деякі дослідники трактують як модель взаємовідносин ЗМІ, влади та бізнесових корпорацій. Зокрема, прибічник цього підходу Н. Чомський тлумачить пропаганду як модель взаємодії між владою, бізнеселітами та медіа. Модель пропаганди складається з пяти фільтрів: поєднання симбіотичного звязку в форматі «медіа+бізнес (банки) + уряд (влада)», залежності медіа від реклами, залежності медіа від джерел інформації, фільтру «flake» та антикомуністичного фільтру [35; 2]. Щоб проілюструвати суть кожного фільтру розглянемо принципи діяльності російських медіа в межах моделі Н. Чомського. Суть першого фільтру полягає в тому, що новини перш, ніж потрапити на розсуд аудиторії мають пройти своєрідний «agenda setting» та фреймінг, котрі враховуватимуть інтереси фінансово-політичних груп, бізнесу та діючого уряду в країні. Вищезазначена система є вигідною для кожного її елемента, оскільки кожен із них отримує свою вигоду, зокрема журналісти доступ до авторитетних да достовірних джерел інформації, бізнес – відстоювання і актуалізацію власних інтересів у пресі, влада – формування порядку денного і визначення тих проблем та питань, які є вигідними для уряду [35; 3-9]. Перший фільтр є цілком прийнятним для Російської Федерації, адже потужні та впливові ЗМІ функціонують в межах системи «медіа+бізнес+влада». При цьому варто зазначити, що до розпаду СРСР потужні російські медіа були виключно державними і функціонували в межах тоталітарної ідеології. У радянський період монополією на правду (інформацію)

володіла

держава,

медіа

були

пропагандистським

інструментом для утвердження ідеології. Окрім цього, функіцонування медіа

27" "

було зумовлено плановим типом економічного режиму, який виключав створення медіа в якості інструменту для отримання прибутку. Зі зміною економічного ладу та політичного режиму змінилися умови функціонування російських ЗМІ змінилися, адже тепер їх можна було використовувати задля отримання прибутку, однак в ідеологічному контексті медіа залишалися продержавними і змушені були підтримувати панівні дискурси. Із приходом до влади В. Путіна та утвердження авторитарного режиму, ЗМІ фактично повернулися до попереднього радянського формату, щоправда тепер вони можуть отримувати прибутки і конкурувати між собою, якщо це не виходить за межі існуючої ідеології. Другий фільтр трактується як залежність медіа від рекламодавців. На практиці це означає, що медіа продають аудиторію і внаслідок цього рекламодавці диктують моду на певну інформацію [35; 14-18]. Цей фільтр ефективно діє на теренах ринку медіа Росії, оскільки реклама є своєрідною субсидією для медіа, а в умовах ринку медіа змушені отримувати прибуток самостійно.

Окрім

цього,

завдяки

рекламі

медіа-гіганти

стають

потужнішими, а маргінальні ЗМІ позбавляються рекламних привілеїв через обмеженість аудиторії та її соціальний статус. Однак важливо, щоб політика ЗМІ не протирічила принципам панівної ідеології, інакше існування таких медіа буде не вигідним для медіавласників. Така тенденція обмежує діяльність опозиційних до режиму ЗМІ, оскільки вони є нераціональними з економічної точки зору. Яскравим прикладом є телеканал «Дождь», який російська влада неодноразово ліквідовувала. Третій фільтр –

це залежність від джерела інформації. Суть фільтра

полягає в тому, що ЗМІ потребують безперервного постачання новин з достовірних джерел. Саме тому вони співпрацюють з бізнесом і владою, щоб мати авторитет, об’єктивну інформацію та статус. З одного боку це полегшує роботу ЗМІ, оскільки витрати пов’язані із наданням інформаційних послуг беруть на себе представники бізнесу та влади. Тоді як з іншого боку, ЗМІ змушені висвітлювати інформаційно вигідну лінію влади та бізнесу [35; 18-

28" "

25]. У Російській Федерації ЗМІ «співпрацюють» з владою та бізнесом, оскільки це не тільки вигідно, а й існує тісна залежність ЗМІ від влади та бізнесу

(представники

влади

часто

володіють

медіахолдингами,

представники бізнесу теж володіють медіа, представники влади і бізнесу часто є взаємовиключними). Фактично порядок денний для медіа формують владні інститути та підконтрольні їм бізнес-структури. Це можна простежити під час аналізу російських ЗМІ, де близько 80 відсотків тем та проблем ініціюються з боку влади. Четвертий фільтр – «flakе», суть якого полягає в тому, що медіа активно атакакуються шквалом критики з метою дискредитації певних осіб, медіа чи створення інакшої громадської думки. Як правило «flakе» передбачає ворожу критику [35; 26-28]. Така діяльність може реалізовуватися прямим способом (безпосередні дзвінки, заяви, попередження з владних інституцій), або непрямим (створення інституційної реклами проти ЗМІ і тп.). І якщо в умовах демократичного режиму найефективнішим інструментом для критики медіа є створення різноманітних організацій на кшталт інститутів масової інформації, Freedom House, та сукупності неурядових організацій, в Росії роль «flakе» виконують виключно державні інститути. П’ятий фільтр – антикомуністичний, що по суті є ідеологічним. Його принцип дії полягає в тому, що держава формує своєрідний зовнішній курс в межах якого мають діяти медіа [35; 29-31]. Наприклад, США довгий час дотримувалися антикомуністичної доктрини, і після подій 11 вересня курс змінився на антитерористичний. Та Росія й досі активно артикулює антиамерканські меседжі, майстерно поєднуючи їх з ідеологією «великого русского мира». Отже, поняття пропаганди можна трактувати як модель взаємовідносин між медіавласниками, державою, владою, бізнесом та аудиторією в межах певної панівної ідеології. Таким чином, пропаганда є формою, яка визначає діяльність вище зазначених акторів.

29" "

1. 9. Методи впровадження міфів в межах системи пропаганди Засоби масової інформації активно використовують безліч прийомів та методів задля досягнення власних прибуткових цілей та цілей урядів країн, де вони функціонують. Найвідомішою ілюстрацією впливу медіа на широкі маси є публікація в американській газеті New York Herald від 9 листопада 1874 року про те, що в місцевому зоопарку дикі тварини втекли із своїх вольєрів та почали шматувати людей на вулиці. Таку містифіковану замітку написав журналіст Т. Коннері, аргументуючи це тим, що система безпеки в зоопарку міста була неефективною. Як наслідок після цієї інформації жителі міста перебували в паніці, а деякі взагалі вийшли на вулицю із зброєю, щоб відстрілювати вигаданих диких звірів. Варто зазначити, що Т. Коннері в кінці статті написав, що це повідомлення є вигаданим, однак не всі це прочитали [3; 48-50]. Апеляція до емоцій є ключовим елементом в процесі конструювання пропаганди, оскільки емоційне сприйняття з психологічної точки зору є найпотужнішим. Зокрема, на думку Д. Брайанта та С. Томпсона, засоби масової інформації для досягнення повного емоційного ефекту використовують такі прийоми як сенсаційність, метод залякування та медіанасилля [3; 199-211]. Метод сенсаційності полягає в тому, що медіа використовують та актуалізують надважливі та унікальні події, і, таким чином, увага споживачів інформації зосереджується в основному на сенсаційних фактах, а реакція на менш значущі події послаблюється. Російські медіа зазвичай використовують прийом сенсаційності без перевірки достовірності факті. Тому сенсаційні повідомлення зазвичай озвучуються як оціночні судження журналістів та ведучих новин. Зокрема на «Первом канале», сенсаційності новині надає інтонація, стиль подачі та яскравий анонс. Однак після перегляду анонсованих сюжетів, виникає питання достовірності фактів, унікальність джерел та потреба експертної оцінки, яка в сенсаційних російських сюжетах відсутня.

30" "

Суть методу залякування полягає в тому, що аудиторії дають вибір між меншим та більшим злом. Тобто при створенні повідомлення створюється ситуація альтернативи, сконструйованої на протиставленні двох і більше наперед відомих висновків. Залякування російські засоби масової інформації використовують, як правило, у сюжетах, де у всіх негараздах в Україні звинувачуються США та Західна Європа. Особливо це стосується сюжетів про економічну ситуації в Україні, кредити МВФ та українське питання на міжнародній арені. При конструюванні таких новин російські журналісти ефективно використовують коментарі багатьох експертів, котрі з одного боку вказують на велич Росії, а з іншого – на підступні плани США та Європи. Метод медіанасилля – це свідомий вплив на аудиторію за допомогою публікації чи демонстрації крові, насильства, вбивств, знущань. Дослідники Д. Брайант і С. Томпсон для характеристики психологічного впливу медіанасилля на глядача виокремили сукупність психічних процесів, які повязані

зі

збудженням,

послабленням

впливу

соціальних

санкцій,

переляком, страхом та бажанням в реальному житті відтворити насилля продемонстроване на екрані телевізора [3; 205-210]. Наприклад, російські медіа активно використовують цей метод, демонструючи глядачам виключно емоції та криваві сцени, зокрема, це можна простежити у сюжетах про розпяття хлопчика, про ДТП та загиблу дівчинку в Костянтинівці та в численних сюжетах про руйнування та горе Донбасу. Окрім методів, що впливають на емоції засоби масової інформації використовують лінгвістичні засоби. Російський дослідник впливу медіа А. Гаврилов у статті «Засоби впливу ЗМІ на громадську свідомість в умовах інформаційного суспільства» систематизував лінгвістичні методи [4; 152155]. Зокрема, науковець виокремив метод фрагментації, який полягає в тому, що ЗМІ розформовують інформаційний потік на окремі фрагменти, які не повязані один з одним, і, таким чином, читачі, телеглядачі і радіослухачі не можуть відвторити цілісну адекватну картину реальності [3; 153-154]. Цей

31" "

метод журналісти «Первого канала», на відміну від інших засобів, застосовують рідко, адже сюжети на тему України як правило у всіх випусках новин демонструються один за одним. Однак аналіз російських новин показав, що існує фрагментація однієї теми, передусім це стосується сюжетів про Крим, які є виключно позитивними щодо іміджу Російської Федерації і розфрагментовані на різні возвеличувальні фрейми. На практиці це виглядає як серія сюжетів про економіку, політику та історичну справедливість. Наступний метод – спрощення – полягає в тому, що інформація спрощується до єдиного меседжу, який необхідно надати аудиторії. Така форма подачі інформації передбачає те, що індивіди сприймають факти як апріорі очевидні та беззаперечні [3; 154-155]. Журналісти «Первого канала» часто використовують метод спрощення, наприклад, цей прийом часто застосовують у підводках для ведучих, які активно озвучують однозначні метафори. Також спрощення використовують журналісти при зйомці стендапів, де вони зазвичай надають свої виключно оціночні судження щодо подій. Окрім цього, спрощуються всі факти за допомогою прямого визначення тих, хто винен у проблемі, що висвітлюється у сюжеті. Іншим важливим прийомом є повторення, що надає твердженням та фактам значимості, зокрема змушує аудиторію акцентувати увагу на тих моментах, які є важливими для маніпулятора (влади) [3; 155]. Повторення – один із найпопулярніших методів журналістів «Первого канала». Наприклад, сюжет

про

загиблу

дівчинку

Констянтинівці

протягом

тижня

демонстрували три рази, а сюжети про Крим вдвічі частіше. Окрім цього, у різних тематичних сюжетах постійно використовувалося одне й те ж саме відео, ті ж самі герої та експерти. Метод повторенння виключив актуальність російських новин про Україну, оскільки в них немає новинності та першоджерел. Серед інших ефективних методів для впливу на споживачів інформації російський дослідник виокремив такі прийоми як ефект присутності та

32" "

коментар експерта. Ці інструменти найчастіше використовуються на телебаченні, оскільки формат цього типу медіа є найзручнішою платформою для використання ефекту присутності та експертів. Ефект присутності є ефективним завдяки тому, що особі в кадрі (журналісту на місці подій) завжди вірять, оскільки очевидиць володіє монополією на правду. Наприклад, ефект присутності журналісти «Первого канала» активно використовують за допомогою зйомки кількох стендапів в одному сюжеті. Ефективність цієї маніпуляції полягає в тому, що журналіст таким чином кілька разів може повторити свої оціночні судження та враження від ситуації і переконати телеглядача у реальності того, що відбувається на екрані. Коментарі експертів використовуються для того, щоб надати фактам, інформації, судженням важливішого значення, адже експерт вважається авторитетною особою у вузькоспеціалізованих питаннях [3; 155]. Експертні коментарі – найпотужніша зброя виробників новин на «Первом канале», оскільки у кожному сюжеті як правило експертів більше, ніж героїв. При цьому експерти озвучують те, що прямо не говорять журналісти. Наприклад, слова «хунта», «фашисти» і «бандерівці» вживають виключно експерти, тоді як журналсіти від цього утримуються, використовуючи відносно нейтральні словосполучення «офіційний Київ», «Київська влада», «представники націоналістичних рухів». Окрім цього, представники «Первого канала» активно використовують дані так званих соціологічних опитувань, що надає фактам аргументованих підтверджень. Особливо це стосується сюжетів про Крим, де часто використовується інфографіка із зображенням результатів опитування про долю півострова. Іншим потужним методом є створення засобами масової інформації міфів, символічна основна яких є потужнішою аніж сприйняття індивідами реального

світу.

Важливою

характерною

рисою

міфу

процесі

медіакомунікації є те, що його істинність та достовірність жодним чином не можна перевірити. Основою комунікативних міфів є cтереотипність, що передбачає

наявність

чіткої

схеми

дій

індивідів,

незалежно

від

33" "

характеристики життєвої ситуації. Російський науковець К. Каландаров зазначив, що міф забезпечує стабільність поведінки і його дія є найефективнішою в умовах закритого соціуму, де інформація передається в режимі закритого циклу. У відкритих суспільствах створювати потужні міфи важче, оскільки на кожен міф існує антиміф і медіа та влада змушені їх врівноважувати [8; 21-22]. Дія міфу базується на його авторитетності, вмотивованості та здатності вписувати в міфлогічну структуру навіть нелогічні та неприйнятні факти. Саме цим користуються медіа при конструюванні пропагандистських повідомлень, і таким чином міфологізація допомагає видавати фейки за достовірні факти. Зокрема, український експерт Р. Шутов зауважив, що російська пропаганда тривалий час культивувала міфи «братських народів», «великої перемоги», страхи Холодної війни щодо Заходу та західних цінностей. Методологічно міфи розповсюджувалися за домогою поширення російських фільмів, серіалів, книжок та політичних агітацій за проросійських політиків. При цьому російську пропаганду поширювали українські ЗМІ, зокрема газети «Вести», «Комсомольская правда в Украине», «Аргументы и факты. Украина», «112 канал», телеканал «Інтер», а також регіональні засоби масової інформації [26]. Що стосується російського «Первого канала», то медійники намагаються актуалізувати міф про могутність і велич Росії, про безперспективність України, використовуючи для неї термін «failed state», про

недієздатність

київської

влади,

про

підступність

українських

представників влади, про легітимність «ДНР» та «ЛНР» та інші міфи. Зокрема, як зазначив П. Померанцев війна на Сході України стала можливою завдяки штучній актуалізації міфів про Донбас, і, таким чином, пропаганда дозволила розвязати війну на порожньому місці: «Російські військові теоретики вже декілька років пишуть про те, що інформація є такою ж важливою як ядерна зброя. Це не має жодного відношення до журналістики: медіа використовуються саме як зброя для розвязання війни чи для відволікаючого маневру» [21]. Варто зазначити, що П. Померанцев під

34" "

терміном російьскої пропаганди має на увазі інформаційно-психологічну війну, метою якої є не переконання мас, а забруднення інформаційного поля. Забруднення полягає в тому, щоб дискредитувати образ України на Заході до такої міри, щоб ніхто не зміг визначити правих та неправих, і таким чином не вірив жодних джерелам інформації. Отже, розглянувши основні підходи еволюції поняття міфу можна стверджувати, що суть міфу як феномену істотно не змінилася, оскільки, поперше, міф є невід’ємною частиною світосприйняття індивідів, враховуючи їхні психоемоційні особливості; по-друге, міф має чітку структуру, на основі якої створюються інші ідеї, ідеології та суспільно-історичні течії; по-третє, міф

ефективно

виконує

функцію

конструювання

реальності

через

неспроможність інших соціально-політичних інституцій забезпечувати порядок формування ідентичності індивідів, інтеграцію їх у спільноти та легітимацію влади. Окрім цього, у сучасному суспільстві міф витіснив функції ідеологій, внаслідок чого соціум змушений обирати ті цінності, які їм нав’язує політична еліта. По суті це означає, що міф є структурною одиницею пропаганди, яка є інструментом задля реалізації та підтримання інтересів пануючої верхівки. Підходи до визначення терміну пропаганди залежать не тільки від особливостей її конструкції, а й мети, характерних рис та обмежень науково-теоретичних парадигм. Таким чином, в межах соціального конструктивізму та процесу продукування міфів можна виокремити широке та вузьке значення терміну пропаганди. У широкому сенсі пропаганда – це засіб для конструювання соціальної реальності,

який

продукується

панівними

соціально-політичними

інститутами для підтримання чи зміни соціалного устрою. У вузькому значенні поняття пропаганди означає використання сукупностів методів з боку засобів масової інформації, влади та представників суспільнополітичних рухів для досягнення своїх цілей. Тобто у вузькому значенні термін пропаганди трактується як активний процес.

35" "

РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ КРИТИЧНОГО ДИСКУРСАНАЛІЗУ

Теорія дискурс-аналізу – це сучасна критична соціальна теорія, яка делегітимізує владні практики. Фундаментальними основами теорії стали ідеї А. Грамші (ідея гегемонії) та Л. Альтюсера (ідея ідеологічних апаратів, коли ідеологія формує суб’єкта). Метою дискурс-аналізу є демонстрація умовності того, що є очевидним, а головна цінність теорії дискурсу полягає в тому, щоб викликати

процес

руйнування

гегемонії

владних

практик,

тобто

протиставити владну та антивладної позиції. У медіадослідженнях теорію дискурс-аналізу

використовують

випадках,

коли

потреба

продемонструвати механізми створення і функціонування міфів з (пануючих парадигм) з боку ЗМІ, влади та інших акторів; коли потрібно довести існування та ефективність певної ідеології (домінуючого дискурсу) в межах якої ЗМІ створюють міфи; коли є потреба довести, що медіа стали заручниками домінуючого дискурсу, а також тоді, коли є потреба дослідити зміну однієї ідеології на іншу і відповідно поведінку та функціонування медіа у цих умовах. Дискурс-аналіз застосовують для дослідження контенту, оскільки принцип методу головним чином, передбачає лінгвістичний аналіз тексту в контексті соціальних та дискурсивних практик. Метод дозволяє виявити не тільки характерні риси (панівні дискурси) контенту, а й ключових виробників медіаконтенту, що допомогає проінтерпретувати зміст міфу та пояснити ключові позиції акторів в тексті. Щодо аудиторії, то дискурс-аналіз не є ефективним методом для її дослідження, оскільки процеси інтерпретації інформації індивідами не враховуються, хоча й теоретичні засновки в Н. Феркло щодо цього були (три рівні інтерпретації повідомлень: на рівні конкретної ситуації, на рівні інституту і на рівні соціуму в цілому) [32; 2526].

36" "

2.1. Передумови виникнення теорії дискурсу Загалом

шкіл

дискурс-аналізу

надзвичайно

найефективнішими з точки зору методології

багато,

однак

є критичний дискурс-аналіз

Н. Феркло, а також частково Е. Лакло та Ш. Муфф. Тому ми розглядатимемо теорію

та

метод

дискурс-аналізу

виключно

межах

соціального

конструктивізму, адже цей підхід є найбільш раціонально та методологічно виправданим для аналізу суспільно-політичних феноменів, проявом яких є діяльність

медіа.

Як

будо

вищезгадано

джерелами

та

ідейними

попередниками дискурс-аналізу є теорії марксизму та неомарсизму, зокрема структуралістський марксизм Л. Альтюсера та ідея гегемонії А. Грамші. Структуралістський марксизм Л. Альтюсера виник внаслідок критики марксизму [34; 380-411]. Зокрема, проблема теорії К. Маркса полягала в тому, що теорія спочатку була сакральною (не піддавалася сумніву), однак коли її починали інтерпретувати вона набувала профанних ознак і таким чином значення, цінність та істинність ідеології руйнувалися. За концепцією К. Маркса суспільство поділялося на базис та надбудову: базис передбачав наявність сукупності виробничих відносин і визначав надбудову, складовими елементами якої були політика та ідеологія [16]. Через таку взаємозалежність складових виникала проблема виховання та ідеологічного спрямування класу пролетаріату, оскільки політика та ідеологія віддзеркалювали базис. Таким чином виникали питання щодо механізму вбудови ідеології в суспільство, а також щодо появи іншої ідеології. За К. Марксом, в суспільстві, де базисом виступають виробничі відносини, ідеологією вважалася хибна, непрозора свідомість, тобто конструювання реальності відбувалося відповідно до ідей економічно пануючого класу [15]. І хоча К. Маркс вважав, що пролетаріат потрібно вчити, пояснюючи йому цінність соціалістичних ідей та формуючи таким чином соціалістичну свідомість, питання щодо того як саме сприйматимуться нові знання залишалося відкритим. Ось чому виникла потреба відійти від базису економічного детермінізму і визнати, що політика

37" "

та ідеологія є автономними і мають зворотний вплив на економіку. Прибічником цього підходу став представник структурного марксизму Л. Альтюсер, який вважав ідеологію одним із найпотужніших чинників формування суспільства. На думку дослідника, навіть певна особистість може формувати ідеологічний ефект, адже ідеологія структурує не тільки свідомість (хибну – не хибну), але і суб’єктність за допомогою явища інтерпеляції. На практиці це означає, що ідеологічні апарати (практики) є фабрикою значень і називають суб’єкт [30]. Саме за таким приницпом ідеологія формує суб’єкта. Тому Л. Альтюсер відмовився від економічного детермінізму К. Маркса і виокремив три сфери суспільства між яким існують протиріччя. Зокрема, в економіці існують розбіжності між продуктивними силами і виробничими відносинами, в соціальній сфері – протиріччя між класами, а в політичній – між партіями і класами через існування ідеологічного апарату. При цьому динаміка та рівень протиріч можуть бути різними і підсилювати один одного або послаблювати. І хоча Л. Альтюсер стверджував, що суб’єкт має здатність до самостійного ідеологічного формування,

конструктивістській

версії

дискурс-аналізу

цю

ідею

відкидають, адже західні філософи не визнають наявність автономного суб’єкта. У чистому вигляді автономний суб’єкт формувався починаючи з Р. Декарта, який вважав, що певний суб’єкт, який знаходить в собі підстави для істинності та здатності щодо розумного обґрунтування моралі може вирішувати питання добра і зла сам, спираючись на свій розум. Оскільки суб’єкт (індивід) має у своїй свідомості структури, які дозволяють йому бути і джерелом істини, і джерелом моралі він може панувати над об’єктом, тому що не залежить від зовнішніх чинників у питаннях істини та моралі [5; 138]. Окрім цього є кантівський варіант трасцедентального суб’єкта, який виходить за межі свого чуттєвого досвіду, щоб сприймати дійсність апріорно. Варто зазначити, що кінець автономності суб’єкта настав ще до виникнення дискурс-аналізу. І тепер в межах теорії структуралізму суб’єкт виникає та

38" "

функціонує в залежності від мови та процесу мовлення. Зокрема Л. Альтюсер продемонстрував яким чином ідеологія може формувати суб’єкта. Визначальною для всіх наступних шкіл дискурс-аналізу стала теорія гегемонії А. Грамші. Його ідея гегемонії передбачала організацію згоди суспільства і формувалася внаслідок утвердження та легітимації одних соціальних та політичних значень над іншими. Тобто відповідно до А. Грамші, суспільний лад залежить від панування певної ідеології, яка в свою чергу є окремою фабрикою значень[34; 102-110]. По суті це означає, що хто перемагає в нав’язуванні своїх значень, той і перемагає в суспільстві. Потреба зрозуміти яким чином організовується механізм згоди в суспільстві, а також хто встановлює гегемонію означувальних речей стала передумовою для виникнення теорії дискурс-аналізу метою якого є демонстрація умовності та очевидності значень, а також руйнування їх гегемонії. Окрім цього, передумовою до виникнення дискурс-аналізу стала критика теорії структуралізму, зокрема його ідейного прибічника К. ЛевіСтроса, який викоремив структуру міфу через розподіл всіх міфічних сюжетів за принципом бінарної позиції, що зумовило необхідність використання медіатора, метою якого є пом’якшення бінарних позицій [12; 218-237]. З точки зору структуралізму це означає, що є певна наративна форма міфу (історія про культурного героя) і методологія структуралізму полягає в тому, щоб зчитувати бінарні коди в чітко визначених межах. На практиці це означає, що досідник не аналізує зміст сюжетів міфу, а тільки структурує персонажів на бінарні опозиції і визначає медіума, який ці опозиції

помякшує.

Тобто

методологічно

структуралізм

виокремлює

структуру, фіксуючи її складові елементи за чітко визначеними критеріями, ігноруючи зміст. Тому теорію структуралізму часто звинувачували в тому, що синхронія переважала діахронію, оскільки структуралізм не може пояснювати розбіжності структур. Таким чином виникла потреба виникненя такої теорії та практики, яка могла б пояснити історію, зокрема її зміст та суть. Цією теорію став дискурс-аналіз, який на відміну від структуралізму

39" "

пояснював історію (зміст) і при цьому прагнув зберегти структуру, визначаючи дискурс через неї. Але при цьому варто зазначити, що теорія дискурсу функціонує в межах відкритої структури і передбачає її зміну. Окрім вищезгаданих ідейних попердників теоріх дискрс-аналізу варто звернути увагу на те, що більшість дослідників теорії дискурсу вважають, що визначну роль в контексті становлення теорії та методу дискурс-аналізу відіграв М. Фуко. Його теорія дискурсу є складовою частиною теорії «археології знання», оскільки він досліджував правила (конвенції) відповідно до яких індивіди категоризували істинність чи хибність значень. Головна ідея М. Фуко полягала в тому, що індивіди можуть по-різному міркувати щодо певних сутностей, однак загалом більшість цих міркувань є ідентичними та схожими і часто повторюються. Саме за цією ознакою індивіди починають сприймати подальші соціальні міркування та мовленнєві процеси як апріорі істинними, а монополією на формування панівних значень та міркувань зазвичай володіє влада, яка й потенційно формує дискурси [33;117]. Зокрема, дослідник дискурс-аналізу Ф. Йоргенсен зазначив, що більшість сучасних дискурс-підходів продовжили концепцію М. Фуко, оскільки трактують дискурси

точки

зору

сукупності

стверджень,

що

обмежуються

інтерсуб’єктивними правилами. Але з іншого боку, всі підходи до розуміння дискурсів протирічать ідеям французького філософа, тому що визнається наявність великої кількості дискурсів та конкуренції між ними за право на істину [23; 37]. Теорія М. Фуко стала основою для формування ідей Е. Лакло та Ш. Муфф, які враховуючи те, що індивідуальна струтура формується дискурсом, виокремили поняття простору репрезентації, суть якого полягає в тому, що існують певні межі значень, де не має постійної панівної структурної об’єктивності (область дискурсу) [36]. І щоб зчитати ці значення потрібен міф, механізм якого допомагає зчитувати певні значення в обмеженій системі. При цьому терміни міфу є зовнішніми щодо тлумачення знаків, в об’єктивному просторі, обмеженого структурою. Метою дискурс-аналізу, на

40" "

думку Е. Лакло та Ш. Муфф, є аналіз суспільних міфів в якості певної об’єктивної реальності, а також дослідження способів, яким чином різні соціальні актори створюють зміст міфів (значення) заради утвердження вигідних їм символів [23; 145]. Але у цих дослідників немає праць, де б вони застосовували свою теорію дискурсу до деконструкції міфу, тому вони вважаються теоретиками дискурсу. 2.2. Теорія дискурсу Е. Лакло та Ш. Муфф Варто зазначити, що Е. Лакло і Ш. Муфф, на відміну від марксизму, відмовилися від поділу суспільства на базис та надбудову, оскільки вони заперечували існування об’єктивно визначених класів. При цьому дослідники стверджували, що індивіди не здатні самостійно обирати дискурсивні форми ідентичності, адже дискурс обирає (формує) індивідів, пропонуючи їм набір ідентичностей. Власне, дискурсивні практики конструювання ідентичності існують незалежно від індивіда, а їньою метою є позиціонування індивіда [36]. Потенційно є інші набори ідентичностей, однак при гегемонії певного дискурсу вибір індивідів звужується. Таким чином, кожний дискурс – це не просто система значень, але і соціальна практика, адже саме дискурс формує і конструює ідентичності та об’єктивну реальність. Відповідно до вчених-конструктивістів ця реальність формується за рахунок того, що певні значення стають настільки потужними, що набувають характеру очевидних. Тобто можуть існувати століттями, а індивіди тільки згодом усвідомлюють історичність цих дискурсів. По суті це «осадочний» дискурс, який перетворює певні значення та сутності на об’єктивну реальність, уникаючи їх проблематизації [23; 73]. Наприклад, індивіди звикли до того, що сім’я завжди є моногамною, однак потім в контексті регуляції сексуальних стосунків вони дізнаються що є інші форми сім’ї.

41" "

Важливим поняттям в контексті конструювання дискурсу для Е. Лакло і Ш. Муфф є влада, яка репрезентує всі дискурсивні практики, що формують гегемонію на об’єктивну реальність. Дискурсивна гегемонія призводить до звуження та фіксації ідентичності, соціальної структуризації суспільства та визначення об’єктивної реальності. Наприклад, якщо порівнювати політику лівих та правих, то права політика і влада намагаються перетворити світ на об’єктивний та історичні дискурси зробити очевидними, тоді як ліва політика завжди полягає в тому, щоб піддати сумніву об’єктивність і очевидність дискурсів, існуючого міфу, уявлення про світ [36]. Власне, в цьому сутність політики – показати умовність цих дискурсів. Для Е. Лакло і Ш. Муфф політика відбувається на рівні боротьби за артикуляцію. На думку науковців, гегемонія певного дискурсу є неможливою, оскільки дискурс передбачає наявність відкритої системи, що по суті означає існування певних областей дискурсивності, які уособлюють той арсенал значень, яких можуть набувати визначені знаки. Тому гегемонія одного дискурсу є неможливою, адже мова є настільки полісемічною, що завжди можна все переозначити. Але Е. Лакло і Ш. Муфф наголошують на тому, що є незмінні, фундаментальні значення, які як правило формуються інституціями, що виконують роль фікцій, тобто є «осадочними породами», які пропонують реконструкцію дискурсивних практик. Тому є важливою конкуренція дискурсів, яка перешкоджає домінуванню одного дискурсу і перетворенню його на «осадочний» [23; 73]. 2.3. Методологія дискурс-аналізу Е. Лакло та Ш. Муфф Методологія визначення панівних дискурсів за Е. Лакло та Ш. Муфф полягає в тому, що дискурс структурується на наступні частини: елемент – найменша складова, наприклад, слово «тіло», яке має нейтральне значення за умови, якщо воно не було розміщене у певному дискурсі; наступною частиною є змінний знак – елементи, за які борються дискурси для того, щоб

42" "

надати їм певних значень [23; 57-59]. Наступною складовою є артикуляція – механізм, що надає значень змінним знакам, і останнім елементом є вузлові точки – визначальні елементи інституціоналізованого дискурсу, які мають найбільшу кількість зв’язків із іншими елементами (фактично вузлова точка і є змінним знаком). Поняття вузлової точки є найважливішим, оскільки за допомогою цих точок можна зрозуміти, які знаки (означники, значення, артикуляції) є панівними і як вони співвідносяться з іншими дискурсами. При цьому усі вищезнадані категорії для аналізу є тісно взаємопов’язаними, адже вузлова точка не може бути змістовною без артикуляції та змінності знаків. Фактично вузлова точка допомогає визначити сам міф – те, що приховується за змістом певного повідомлення. По суті міф – це простір репрезентації, який не має структурної обєктивності і стабільних значень. Міф – це принцип прочитання певної конкретної ситуації, терміни якого вважаються зовнішніми щодо репрезентацій значень в обєктивному просторі, що формується у визначеній структурі. Метою дискурс-аналізу є не тільки визначення цих міфів в якості об’єктивної реальності, яка актуалізується в процесі комунікації та дії, а й зрозуміти яким чином різні соціальні актори надають значень та змісту певним міфам [23; 78-79]. Отже, відповідно до Е. Лакло і Ш. Муфф дискурс є набором фіксованих знаків навколо вузлової точки і наявність вузлової точки є визначальною умовою існування дискурсу. Що стосуєтсья соціальних практик та соціуму в цілому дослідники-конструктивісти наголошують на тому, що всі соціальні практики по суті є дискурсивними. Однак це не означає, що поза дискурсом нічого немає. Наприклад, існує фізичний світ, камінь, мінерал, зірка, але доступ у соціумі до цих речей, їхнє розуміння можливий тільки через дискурс. Наприклад, каміння може бути ідолом в одному дискурсі, в іншому дискурсі – зброєю. Коли індивіди починають визначати об’єкти, які існують поза соціальними практиками, вони задіюють їх в своїй практиці, тобто вміщують їх в певний дискурс, де шляхом артикуляції встановлюється значення об’єкту.

43" "

Хоча метод Е. Лакло та Ш. Муфф можна використовувати в процесі дискурс-аналізу більшість прибічників дискурсу застосовують методи критичного дискурс-аналізу Н. Феркло, оскільки його тривимірна модель є ефективнішою, в контексті аналізу текстів та соціальних практик, які відтворюються в тексті [32; 24-26]. 2.4. Теоретичні основи критичного дискурс-аналізу Н. Феркло Представник школи критичного дискурс-аналізу Н. Феркло визнавав не тільки дискурсивні соціальні практики, а й не дискурсивні [31; 18-24]. І якщо Е. Лакло та Ш. Муфф вважали, що дискурс – це будь-яка артикульована структура значень, що визначається за допомогою вузлових точок, то Н. Феркло позиціонував дискурс як процес використання мови та мовлення в певній соціальній практиці. Тобто дискурс – це існування мови (набору знаків і значень) в певній соціальній практиці. На думку Н. Феркло, дискурс може не тільки змінювати соціальну реальність, а й змінюватися сам, оскільки, з одного боку, він є репрзентацією важливої форми соціальної практики, яка одночасно відтворює і змінює знання, ідентичності і соціальні взаємовідносини, враховуючи при цьому ставлення до влади. Тоді як з іншого боку – власне дискурс формується за допомогою інших соціальних практик та структур. На відміну від постструктуралістів Н. Феркло наголошував на важливості систематичного аналізу писемної та усної мови, зокрема засобів масової інформації та дослідницьких інтерв’ю. Загалом підхід Н. Феркло – це текстово-орієнтована форма дискурсаналізу, що об’єднує деталізований лінгвістичний аналіз тексту (із врахуванням функціональної граматики М. Холлідея), макросоціологічний аналіз

соціальної

практики

(із

врахуванням

теорії

М.

Фуко)

мікросоціологічну, інтерпретативну традицію, яка дозволяє аналізувати повсякденне життя як продукт діялності людей, що міркують та діють раціонально [23; 116-117].

44" "

2.5. Методологія дискурс-аналізу Н. Феркло Відповідно до ідей Н. Феркло методолігя дискурс-аналізу допомагає провести деконструкцію тексту, виоркемивши такі позиції як транзитивність, номіналізацію та модальність. Транзитивність передбачає визначення агента дискурсу – того, кому є вигідним досліджуваний текст. Аналізуючи транзитивність варто враховувати зв’язок подій і процесів із суб’єктами та об’єктами, зокрема з лінгвістичної точки зору є важливими формулювання речень та позиціонування суб’єктів у них; номіналізація полягає в тому, щоб визначити суб’єкта відповідального за наслідки описаних у тексті дій; визначення модальності допомагає проаналізувати втягненість суб’єкта дискурсу

процес

комунікації.

По

суті

модальність

показує

як

демонструється текст аудиторії (істина – мовець повністю переконаний у власних висловлюваннях, не істина – агент дискурсу сумнівається у сказаному) [23; 147-148]. Деконструкція тексту допомагає здійснити його реконструкцію, щоб зрозуміти мотивацію заінтересованих акторів. Окрім цього, методологія Н.Феркло при аналізі тексту на лінгвістичному рівні передбачає визначення комунікативної події (жанру повідомлення). Також на лінгвістичному рівні визначається інтердискурсиність – усі можливі дискурси, що мають значення для теми (проблеми), про яку йдеться в комунікативному повідомленні. Інтердискурсивність допомагає перейти на наступні рівні аналізу – визначення соціальної та дискурсивної практик, а також знайти межі пануючих дискурсів. Варто зазначити, що критикуючи обмеженість лінгвістичного підходу Н. Феркло наголошував на тому, що для якісного дискурс-аналізу необхідний міждисциплінарний підхід. Оскільки дискурс бере участь у формуванні соціальної ідентичності, соціальних відносин та системи знань і значень. Основними категоріями критичного дискурс-аналізу є такі поняття як комунікативна подія, текст, дискурсивна практика, соціальна практика, а

45" "

також порядок дискурсу, складовими елементами якого є жанр та тип дискурсу [32]. Комунікативна подія – це будь-яке повідомлення (при чому не тільки усне, вербальне, текст, але й образ – візуальне, аудіо). Наприклад, відтворенням

комунікативної

події

може

бути

стаття,

фотографія,

зображення. Для аналізу комунікативних подій Н. Феркло запропонував тривимірну модель, складові якої розглянемо детальніше. Першою складовою цієї моделі є текст, який є набором знаків і значень, що містить у собі окрема комунікативна подія. На думку Н. Феркло, аналіз тексту неможливий без практики його вироблення і споживання відповідно до існуючих соціальних умов [32; 25]. Дослідження тексту на лінгвістичному рівні передбачає врахування інтертекстуальності – слідів та проявів інших текстів. Наприклад, якщо йдеться про сферу медіа, то журналісти продукуючи новини постійно використовують інші новини та цитати. Другим елементом моделі є дискурсивна практика, що передбачає вироблення (продукування) певних значень. Зокрема, вона пояснює, які дискурси і який дискурсивний порядок беруть участь у виробленні цього тексту та якою є конфігурація дискурсів відповідно до їх типів та жанрів [32; 28-30]. Таким чином можна визначити в результаті яких дискурсивних практик виник текст. Наприклад, якщо ми аналізуємо новини, то здійснюємо пошук приналежності подій до певних дискурсів а також визначаємо порядок дискурсу. Зазвичай у тексті всі комунікативні події є результатом взаємодії багатьох жанрів і типів дискурсу, що передбачає їх інтердискурсивність. Варто зазначити, що дискурсивна практика повинна враховувати процеси виробництва та споживання текстів. Окрім цього, вона є посередником між текстом та соціальною практикою, адже, з одного боку, дискурсивну практику формують тексти, а з іншого – вона, власне, сама формується в соціальній практиці [23; 121-122].

46" "

Третім складовим елементом моделі Н. Феркло є соціальна практика, яка розглядається не просто як дискурсивна. По суті це означає, що соціальна практика може лежати поза дискурсом, тобто бути своєрідним чітко організованим інститутом. Наприклад, коли ми говоримо про ринок як соціальну практику, то маємо на увазі механізм обміну, а коли йдеться про ринок як дискурсивну практику ми беремо до уваги артикуляцію дискурсу. При цьому варто зазначити, що дискурсивні практики впливають на соціальні [32; 22-25]. Окрім вищезазначених складових моделі Н. Феркло при досідженні комунікативних подій важливо враховувати поняття порядку дискурсу – наявності певної системи різних дискурсів. Порядок дискурсу визначається в сукупності із жанром та типом дискурсу [32; 28-29]. Жанр передбачає наявність певної форми чи стилю подачі комунікативної події. Наприклад, порядок медіа-дискурсу може складатися з таких жанрів як новини, документальне кіно, серіали. Тип дискурсу – це подання комунікативної події відповідно до певної точки зору чи ракурсу. Наприклад, новину про певну хворобу можна подати з точки зору медичного дискурсу, з точки зору політичного дискурсу чи з точки зору екологічного дискурсу. 2.6.

Методологія наукового дослідження

Для визначення міфів російських засобів масової інформації ми поєднаємо методологію Е. Лакло і Ш. Муфф з методологією Н. Феркло. І таким чином, для першого рівня аналізу матимемо наступну таблицю, на основі якої проаналізуємо кожен новинний сюжет «Первого канала», що стосується України. Для аналізу ми обрали вечірню новинни програму «Время», часовий проміжок новин – з 2 по 22 березня 2015 року.

47" "

Таблиця 1. Приклад лінгвістичного аналізу сюжету Категорія

сюжет

Жанр

новини

Вузлові точки

Україна, Росія, україно-російський кордон, прикордонні території, відносини Росії та України, переїзди.

Соціальні ідентичності

Українськи прикордонники, російські прикордонники, офіційний Київ (влада), cім’я Яблонських (постраждалі), російські журналісти.

Модальність

істина

Транзитивність

Російська влада

Номінальність

Офіційний Київ

Інтердискурсивність

Дипломатичний дискурс, політичний дискурс, соціально-медичний дискурс, дискурс реформ (українських), територіальний дискурс.

Міф

Прикордонні реформи українського уряду спричинили смерть опредставника сім’ї Яблонських.

Усього за допомогою вище зазначеної таблиці було проаналізовано 115 сюжетів. Після цього, на основі визначених міфів визначаємо панівні соціальні та дискурсивні практики. І таким чином визначаємо, які міфи впроваджувалися на їх рівнях та наскільки ефективними вони стали в процесі переходу на рівень соціальної практики. На основі цього, отримаємо дані про те, які дискурси актуалізують і поширюють російські медіа, зокрема «Первый канал».

48" "

Отже, практичне використання методу дискурс-аналізу передбачає проведення

лінгвістичного

аналізу,

зокрема

визначення

категорії

інформаційного повідомлення, його жанру, модальності, транзитивності та номінальності. Окрім цього, на лінгвістичному рівні визначаються вузлові точки, які по суті відображають тематичні ключові категорії, а також соціальні ідентичності, що передбачаються визначення акторів, про яких йдеться в сюжетах. Зв’язки між дискурсами та категоріальними одиницями встановлюються за допомогою інтердискурсивності. Таким чином, після проведення вищезгаданих дій, ми визначаємо чітко сформульований виробником медійного контенту міф. На основі визначених міфів визначаємо домінантні дискурси та механізми їх впровадження на рівні соціально та дискурсивної практик відповідно до моделі Н. Феркло.

49" "

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

На основі текстового рівню дискурс-аналізу було виявлено такі панівні дискурси як військово-політичний (діяльність «ДНР» та «ЛНР»), кризовоекономічний (економічна ситуація на теренах України), міжнародний (українське питання на міжнародній арені), а також ідеологічний, що відображав діяльність української постмайданної влади в процесі створення нових цінностей. Окрім цього варто виокремити тему Криму в військовополітичному дискурсі, адже сюжети на цю тематику характеризувалися найвищим ступенем міфотворчості. Домінантні дискурси визначилися на основі аналізу вузлових точок та за допомогою класифікації дискурсів і зв’язку їх з іншими мовленнєвими практиками. На рівні дискурсивних практик в контексті військово-політичного дискурсу

актуалізувалися

міфи

про

легітимність

здатність

до

державотворення утворень під назвами «ДНР» та «ЛНР», про реконструкцію та відбудову Донбасу за допомогою сепаратистів та російської влади, а також про нездатність української влади контролювати ситуацію на Сході України. Зокрема міфи про легітимність Донецької та Луганської Народних Республік актуалізувалися

за

допомогою

артикуляції

опосередкованих

інтердискурсивних «меседжів», що по суті популяризувало актуалізацію міфів про процеси державотворення, ведення бойових дій, надання гуманітарної допомоги з боку нелегітимних так званих утворень під назвами «ДНР» та «ЛНР». Міф про легітимність сепаратистських утворень на території України поширювався за допомогою контструювання з одного боку міфів про економічно-фінансову та державницьку спроможність «ДНР» та «ЛНР» забезпечити соціально-економічні та територіально-адміністративні умови на Сході України, а з іншого актуалізувався ЗМІ міф про підтримку бойовиків з боку українського населення. При цьому російський телеканал

50" "

активно використовував принцип інтердискурсивності, що допомагало створити правомірний та легітимний образ «ДНР» та «ЛНР». Така тенденція простежувалася фактично у всіх сюжетах, навіть тих, де про війну чи конфлікт не йшлося. Підтвердженням цього є сюжети про святкування жінками-солдатами сепаратистських утворень свята Восьмого березня, а також про аварію на шахті імені Засядька. Ці матеріали надали аудиторії чітку міфологізовану картинку про самостійність та організованість нелегітимних інститутів терористичних утворень. Також потужними були міфи, які дискредитували імідж та правомірність дій з боку української армії, тоді як міф про єдину та легітимну силу бойовиків «ДНР» та «ЛНР» не піддавався жодним сумнівам через ефективне використання

позицій

про-сепаратистськи

налаштованого

населення

Донецької та Луганської областей. Реальна пристуність російської регулярної армії

на території України в медіа-дискурсі «Первого канала» не

висвітлювалася

жодним

чином,

що

дає

підстави

припускати,

про

іммовірність створення міфу про те, що війська Російської Федерації не присутні в Україні. Опосердковано цей міф можна простежити в контексті актуалізації такої дискурсивної практики, як наявність громадянської війни на Сході України. Головним меседжем цього міфу є те, що російська армія не причетна до ескалації конфлікту, оскільки відповідно до змісту сюжетів російського телеканалу на теренах Донецької та Луганської областей воюють представники так званих самостійних «ДНР» і «ЛНР» та українська армія, і представники обох сторін по суті належать до однієї держави. Однак парадокс цього міфу полягає в тому, що з одного боку, міф про громадянську війну передбачає визнання самостійності так званих «ДНР» та «ЛНР» в межах України, тоді як міф про легітимізацію цих сепаратистськотерористичних утворень передбачає їхню незалежність взагалі. Іммовірно тому міф про громадянську війну і відповідно риторика громадянської війни в російських медіа використовуються обережно та рідко. Натомість «Первый канал» ефективно та часто використовує такі дискурсивні практики, які

51" "

посилюють та конфліктизують ситуацію, зокрема часто демонструюють сюжети про інциденти на кордоні із Україною та Росією, на кордоні із Кримом та із зоною антитерористичної операції. Також до цієї категорії сюжетів належать новини про алкоголізм в українській армії, які популяризуються за допомогою міфу про те, що п’яні українські солдати безкарно травмують та вбивають українських дітей на вулицях міст, що належать до зони АТО. Конструювання таких міфів стає вигідним для агентів проросійського

дискурсу,

оскільки,

по-перше,

демонізується

образ

української армії (вона перестає бути схожою на героїв-визволителів), подруге, спотворюється імідж держави України як геополітичного гравця, і, потретє, такі міфи не призводять до деескалації конфлікту на Сході, а навпаки – посилюють протистояння. Особливу увагу на рівні дискурсивної практики варто звернути на те, що журналісти російського ЗМІ активно використали суб’єктів української політики. Зокрема, політичний імідж України російський телеканал дискредитував за допомогою постійного використання відео з О. Ляшком, який по суті став уособлювати міф про несерйозність української законодавчої гілки влади. Окрім цього політичний образ офіційного Києва російський

ЗМІ

спотворював

внаслідок

демонізації

президента

П. Порошенка та олігарха І. Коломойського. Однак спосіб дискредитації був інакшим: наприклад, П. Порошенка зображували як про-американського монополіста, що розпродав майже усю власність держави, а І. Коломойського – як активного ватажка екстремістького угруповування. При цьому так звані політичні лідери терористичних утворень на території Донецької та Луганської областей

О. Захарченко та І. Плотницький репрезентовані в

сюжетах як повноправні легітимні політичні діячі, що мають пріоритетні права на найдовші в сюжетах синхрони. Військово-політичний дискурс на рівні соціальної практики виокремив для медіа-дискурсу російських та інших ЗМІ такі інститути як утворення «ДНР» і «ЛНР» враховуючи всі наявні інституційні розподіли (владні

52" "

ієрархії), а також армію «ДНР» та «ЛНР». Фактично спочатку ці поняття артикулювалися тільки на рівні дискурсивних практик, а вже потім стали соціальними в межах сприйняття і подачі інформації з боку російських журналістів. При цьому варто додати, що для українських медіа на рівні соціальної практики вище зазначених суб’єкти не виокремлються та існують тільки на рівні дискурсивних практик, адже держава Україна не визнає їх інститутами, а населення країни не має інтерсуб’єктивного уявлення про їх легітимність. Що стосується кризово-економічного дискурсу, то на рівні дискурсивних практик актуалізувалися такі міфи, як репрезентація України в якості держави, що не відбулася, зокрема відповідні повідомлення активно підтверджувалися

численними

експертами

сюжетах,

також

виокремленням з контексту коментарів офіційних осіб. Варто зазначити, що міф про нездатність української влади контролювати соціально-економічну ситуацію був чи не найпотужніжим, оскільки сюжети транслювалися постійно (хоча по факту – це були нарізки відео з українських телеканалів з провокативною російською начиткою). По суті самі російські журналісти не досліджували економічну ситуацією на території України безпосердньо, тому міфи створювалися на основі вторинних джерел, якими були вже відомі герої сюжетів

російського

безперспективність

телебачення.

розвитку

Міф

України

про

тотальну

підтверджувався

кризу

коментарями

експертів, яких в сюжетах «Первого канала» було занадто багато (по 3-5 на один

сюжет).

Варто

зазначити,

що

спекулятивні

та

маніпулятивні

пропагандистські терміни такі як «хунта», «бандерівці», «тотальна змова з США» вживали виключно експерти, тоді як журналісти застосовували відносно нейтральні поняття для позначення української влади та її діяльності. Популярними експертами, що репрезнтують Україну як державу стали В. Медведчук та Д. Фірташ, котрі відомі своїми радше проросійськими поглядами. Використання цих суб’єктів в якості експертів пояснюється тим, що вони мають відношення до України і тому потенційно

53" "

глядачі (навіть українська аудиторія) їм віритимуть охочіше, аніж визнаним російським фахівцям. Окремо актуалізувалася тема кризи на території Донецької та Луганської областей. Зокрема «Первый канал» постійно конструював та поширював міф про перешкоджання з боку української влади життєзабезпечення східних регіонів – продуктова блокада, невиплата пенсій та інших соціальних виплат, голод і відсутність ліків. Такі сюжети російський телеканал демонстрував глядачам регулярно. При цьому варто зазначити, що сюжети повторювалися в різних випусках новин або ж компілювалися з інших сюжетів, що свідчить про конструювання міфу за допомогою пропагандистських прийомів. Сюжети про економічну блокаду та кризу соціального забезпечення стали найпопулярнішими на «Первом канале», оскільки, як правило, у кожному випуску вечірніх новин був сюжет на соціально-кризову тематику. При цьому варто зазначити, що такі новинні повідомлення були найдовшими за часом. Незважаючи на використання вторинних джерел та матеріалів, пропагандистький ефект соціальних сюжетів став найпотужнішим, тому що такі засоби як маніпулювання негативними емоціями та географічна близькість героїв допомогли сконструювати беззаперечний апріорний міф, який не викликає сумнівів, і як наслідок повністю сприймається аудиторією. Зокрема, популярним став міф про те, що Україна в контексті своєї економічної ситуації нагадує умови 90-х років, коли панувало берзробіття, беззаконня та кримінальні способив вирішення проблем. Міф про буремні 90-ті регулярно артикулювався на рівні дискурсивних практик, оскільки образ 90-х як своєрідний шаблон став потужним конструктом через який трактують світ більшість людей. Окрім цього на рівні дискурсивної практики постійно транслювався міф про те, що російський «Газпром» готовий допомагати українській компанії «Нафтогаз» продовжуючи вигідні умови щодо постачання газу. При цьому численні експерти наголошували на тому, що Росія готова надавати Україні кредити на потенційно вигідніших умовах, аніж МВФ, метою якого, на думку російських ЗМІ, є затягування України у

54" "

боргову яму. Особливо яскраво це можна було простежити у сюжетах, де увага акцентувалася на толерантному ставленні Російської Федерації до вступу України в ЄС, що фактично сформувало ще один міф про те, що Росія була не проти обрання Україною західноєвропейського курсу. На рівні соціальної практики в межах кризово-економічного дискурсу утвердилися такі інституційні елементи, як ринок, дискурс про який, зумовлювався економічними показниками, інститут протестів – як реакція на криз інституту ринку, міжнародні організації – МФВ, місія ОБСЄ, ЄС та інші, які намагаються повпливати на соціально-економічну ситуацію в Україні. Варто зазначити, що інститути не виникли внаслідок артикуляції дискурсивних

практик,

тільки

проблематизувалися

контексті

інтердискурсивних феноменів та акутальних кризових дискурсів. Тому у порівнянні з політичним дискурсом, який на рівні соціальних практик виокремив

нові

інститути,

кризово-економічному

дискурсі

нових

інституційних утворень не виникло. Однак з іншого боку, варто врахувати, що українська влада як інститут російським ЗМІ відтворювалася тільки на рівні дискурсивної практики і натомість активно пригнічувалася на рівні соціальної, оскільки Російська Федерація, хоча й опосередковано, не визнає легітимність постмайданної влади та інших інститутів, що виникли після Революції Гідності. Найбільш

міфотворчими

виявилися

дискурсивні

практики,

які

актуалізували та популяризували міжнародний дискурс. Зокрема це стосується позиціонування російським телеканалом «українського питання» на міжнародній арені. Головним чином журналісти «Первого канала» актуалізували міф про зацікавлення Російської Федерації у найшвидшій деескалації конфлікт на Сході України завдяки дотриманню Мінських угод. Суть цього міфу полягала в тому, що Росія робить все можливе, щоб Мінські домовленості були виконані. При цьому паралельно конструюється міф про те, що офіційний Київ намагається переглянути та змінити текст, підписаний Нормандською четвіркою. Фактично у всіх сюжетах, де легітимізується

55" "

діяльність «ДНР» та «ЛНР» нав’язується міф про те, що українська влада нехтує Мінськими угодами, на відміну від бойовиків Донбасу, котрі відповідно до ще одного російського міфу активно виконують умови договору. Міжнародний дискурс поширювався через експертні оцінки ситуації в Україні та її місце в геополітичному контексті. Однак російський телеканал використовував тільки такі експертні синхрони, що позиціонували Україну як «failed state» і демонстрували політичну перевагу та правомірність дій з боку Російської Федерації. При цьому варто зазначити, що синхрони осіб, які засуджують дії Росії виривалися з контексту, обрізалися та подавлися так, щоб утвердити міф про непорочність та невинність Росії. Найчастіше в цьому випадку журналісти користувалися синхронами С. Штанмаєра, а також офіційними нотами дипломатичних представників Чехії, Великої Британії та Італії. Після перегляду сюжетів із вище зазначеними представниками, в аудиторії повинен утвердитися міф про те, що Європа засуджує дії української влади та повністю підтримує легітимність «ДНР» та «ЛНР». Позицію України щодо її участі в Мінських переговорах та інших міжнародних заходах російські тележурналісти повністю ігнорували, щоб відтворити міф про нездатність України висловлювати політичну волю. По суті Україна не розглядалася як реальний політичний актор, адже ЗМІ активно артикулювали тему про залежність України від північного сусіда. Таким чином на рівні дискурсивних практик російський канал артикулював міф про недієздатність України на геополітичному рівні та на рівні внутрішньої політики. Цей міф активно зумів втілитися на рівні соціальної практики, оскільки українська влада не може повністю контролювати ситуацію на Сході країни, через обмеженість ресурсів та залежність від політики європейських партнерів. На практиці це означає, що інститути держави не функціонують ефективно і перебувають у кризовому стані, що позначається не тільки на системі прийнятті рішень на рівні держави, а й актуалізує безліч провокативних та дестабілізуючих дискурсів. Така ситуація

56" "

є дуже вигідною для російських ЗМІ, адже враховуючи нестабільність інститутів на рівні соціальної практики поширити проблематизований дискурс та сконструювати нові міфи набагато легше, аніж тоді, коли функціонування інститутів є повноцінним. Що стосується теми Криму в межах політичного дискурсу російський телеканал на рівні дискурсивної практики акуталізує історичний дискурс, в основі якого лежить повернення Автономної Республіки Крим до кордонів Російської Федерації. Щоб дискурс мав відповідний ефект, «Первый канал» використовує соціологічні опитування, експертні оцінки ситуації та емоції жителів Криму, які радіють з нагоди його приєднання до Росії. Варто зазначити, що в ролі звичайних кримчан виступають не тільки етнічні росіяни, а й українці, кримські татари, ветерани Другої світової війни, воїниафганці та новоспечені переселенці із Сибіру, котрі освоюються на півострові. Журналісти «Первого канала» за допомогою цих прийомів популяризують та утверджують такі міфи як «повернення Криму – це відновлення історичної справедливості», «легітимність повернення Криму до Росії рано чи пізно визнає світова спільнота», «українська влада зруйнувала інфраструктуру на півострові», «Крим стрімко розвивається завдяки допомозі з боку російської влади, і зокрема В. Путіна». Метою цих меседжів є поширення уявлень про правомірність та виправданість політичних рішень Російської Федерації як держави, дискредитацію ефективності діяльності української влади, а також про раціональність та необхідність відокремлення АРК Крим від України. У рамках військового дискурсу тема Криму демонструється за допомогою акуталізації дискурсу про правомірність дій «зелених чоловічків» та військової агресії з боку української армії, яка відповідно до російської міфології, перешкоджає своїм громадянам потрапити на півострів, заміновує мости та утискає права національних меншин в Криму. Кримський дискурс на рівні соціальної практики утвердився не тільки завдяки діяльності російських засобів масової інформації, а й за допомогою

57" "

зовнішньополітичних рішень з боку Росії, оскільки спочатку інститути новоствореної кримської влади утверджувалися на рівні соціальних практик, а вже потім ЗМІ трансформували їх на рівень дискурсивних. На практиці це означає, що спочатку формально та штучно проводилися так звані референдуми щодо визначення статусу Криму, а вже потім владні інститути артикулювали соціальні практики на рівні дискурсивних за допомогою російських ЗМІ. Ідеологічний дискурс, як виявилося під час проведення дискурс-аналізу, не був панівним в медіа-дискурсі російського телеканалу у визначений для дослідження проміжок часу. Однак, саме ідеологічні сюжети були найбільш міфотворчими, оскільки грунтувалися виключно на недостовірних фактах та супрводжувалися вторинними міфічними конструктами. Такі сюжети як правило є найпотужнішими, внаслідок того, що штучно сконструйовані ідеї та інформаційні приводи в такому разі важко верифікувати через пасивність та амбівалентність аудиторії. Найпопулярнішими міфами з точки зору ідеологічного дискурсу стали сюжети, що дискердитували діяльність ОУНУПА, сюжет про утиски українською владою прав національних меншин, зокрема, русинів, а також сюжети про Т. Шевченка. Основним меседжем вищезгаданих сюжетів було переконання глядачів програми «Время» в тому, що українська влада за допомогою пропагандистських символів, виправдовує свою діяльність, і таким чином, артикулює дискурс війни на Сході країни. Однак, виявилося, що ідеологічиними були сюжети не тільки про так звану пропагандистську діяльність офіційного Києва, а й матеріали про Крим. Але, якщо ідеологічні міфи про українські історико-культурні цінності мали на меті спотворити та демонізувати образ політичних інститутів України, сюжети про Крим грунтувалися на міфах про «доброго царя», уособленням якого став В. Путін. Підтвердженням цьому є трансляція п’яти сюжетів підряд в одному випуску теленовин про те, як російська влада реструктуризує Кримський півострів. При цьому в кожному сюжеті найбільший проміжок часу надається для синхронів російського президента.

58" "

Окрім цього, щоб возвеличти імідж Російської Федерації журналісти активно артикулювали історичні дискурси, зокрема, тему Великої Вітчизняної війни, героїв афганських воєн та ностальгічні дискурси про братні народи колишнього СРСР. Ці дискурси стали основою для подальшого підтримання міфу про можливість відродження Радянського союзу, що й досі ефективно впроваджується

систему

поглядів

більшості

жителів

колишньої

тоталітарної імперії. Загалом

враховуючи

інтердискурсивність

панівні

дискурси

тісно

взаємопов’язані між собою, оскільки міфи конструюються на основі вже існуючих соціальних та дискурсивних практик. Наприклад, військовополітичних дискурс пов'язаний із міжнародним, що на практиці відображено створенням

міфів

про

правомірність

та

легітимність

дій

лідерів

сепаратистських так званих державних утворень на міжнародній арені. Кризово-економічний дискурс тісно поєднаний із військо-політичним, оскільки соціальні та дискурсивні практики, які з ним пов’язані є взаємозалежними. Наприклад, стан економіки країни істотно залежить від її витрати ресурсів на ведення бойових дій, а соціально-політична криза є наслідком не тільки історичних обставин, а й актуалізації економічних проблем на рівні дискурсивних практик. По суті це означає, що ЗМІ за допомогою артикуляції певного дискурсу та обрання відповідної «agenda setting»

можуть

формувати

певні

схеми

сприйняття

для

аудиторії

навколишньої дійсності. Найбільше зв’язків з іншими дискурсами має ідеологічний дискурс, оскільки його артикуляція потребує відтворення великої кількості міфів із різних мовленнєвих та соціальних практик. Міфи створені на основі компіляції різних дискурсів не часто ґрунтуються на чіткій соціальній практиці і функціонують радше на рівні дискурсивної практики. Це зумовлюється тим, що міф для досягнення пропагандистського ефекту має бути беззаперечним, апріорним та чітко схематизованим.

59" "

Окрім цього показовими в контексті інтердискурсивності стали сюжети про Крим, адже військово-політичний дискурс поєднується з кризовоекономічним та ідеологічними дискурсами, що на практиці дозволяє російським агентам дискурсу конструювати потужні міфи. Таким

чином,

проаналізувавши

основні

панівні

дискурси,

що

артикулювалися в сюжетах «Первого канала» продемонструємо механізм конструювання міфів, які стосуються репрезентації України в російському медіа-дискурсі. По-перше міф має мати беззаперечну форму та зміст, що на практиці означає те, що аудиторія повинна сприймати його як апріорно безсумнівний факт. Російський телеканал досягає такого ефекту завдяки суб’єктності міфів, зокрема через визначення транзитивності та номінальності. Номінальність передбачає виокремлення суб’єкта відповідального за наслідки дій, в який описується в сюжеті. Проаналізувавши всі сюжети можна зробити висновок, що у конфлікті на Сході України звинувачуються українська постмайданна влада, США та частково представники Європейського союзу. Міфотворчість тут полягає в тому, що провина української влади та інших вище зазначених суб’єктів демонструється як безперечний доконаний факт, який не потребує жодних раціональних та об’єктивних аргументів. Міф про виключну відповідальність української влади підтверджується завдяки демонстрації драматичних гіперемоційних історій героїв, що постраждали на Донбасі не лише від війни, а й від української влади. Російські журналісти ефективно продемонстрували це в сюжетах, де використовували емоції дітей та немовлят. Маніпулювання дитячими емоціями в умовах руїн та війни потенційно має потужний вплив на глядача, оскільки спочатку сприймаються емоції,

потім

факти,

які

враховуючи

емоційні

наслідки

можна

видозмінювати відповідно до інтересів агенту дискурсу. Таким чином, завдяки використанню контрастів позиція номінальності виокремилася чітко і однозначно, адже аудиторія механічно перекладає провину за смерть та обмеження життя безпомічних немовлят на українську армію. Такий формат

60" "

подачі інформації, з одного боку, сприяє ірраціональній вірі в міф та підкріплює його реальне існування завдяки маніпулюванню із людською підсвідомістю (кадри руїн, крові та насилля стають беззаперечними аргументами і створюють правильне підгрунття для трактування дій офіційного Києва для аудиторії «Первого канала»), а з іншого – формує абсолютизовані бінарні соціальні ідентичності, які аудиторія трактує як а межах антагоністичних понять, наприклад під категоріями добра та зла. Безсумнівність міфів «Первого канала» визначилася за допомогою модальності, яка демонструє те, яким чином подається інформація аудиторії. За допомогою дискурс-аналізу було виявлено, що модальність сюжетів в переважній більшості випадків була істинною. Тобто, незважаючи на сумнівну достовірність і об’єктивність а також верифікацію та валідність, факти демонструвалися телеглядачам як істинні. Це свідчить про те, що метою російського ЗМІ було нав’язування міфу як апріорно визначеного факту та обмеження критичних зауважень та сумнівів з боку аудиторії щодо змісту сюжетів. По-друге, міф має конструювати чіткий образ ворога. Таку тенденцію можна простежити у всіх сюжетах «Первого канала», де з точки зору номінальності ворогом номер один є офіційний Київ, а його покровителем відповідно до міфів російського каналу є США. Образ ворога створюється завдяки набору пропагандистських інструментів, таких як маніпулювання емоціями, переформатування та замовчування окремих фактів, використання звинувачувальних підводок дикторами, постійним використанням стендапів журналістами з місця подій, в яких вони дають власну оцінку ситуації на теренах України, а також регулярне використання коментарів експертів для підтвердження неправомірності дій української влади. Окрім цього, у російських сюжетах яскраво простежується поділ на «ми» (бойовики) та «вони» (українська влада), де «ми» намагаються дискредитувати «їх» за допомогою різних міфотворчих прийомів та пропагандистських методів. Також бінарність можна виявити при розподілі російськими журналістами

61" "

таких чітких категорій як представники Львова, який відповідно до міфології є оплотом діяльності «Правого сектору» та інших екстремістських елементів, та жителі Донбасу, які відповідно до міфу є більш мирними та толерантними. Позиції «ми» і «вони» також простежуються в репрезентації діяльності постмайданної влади, яка за словами експертів є «хунтою» та в позиціонуванні дій колишньої влади (в основному Партії регіонів). Бінарність і поділ на абсолютизовані категорії було виявлено за допомогою визначення транзитивності (кому вигідно наявне відтворення та кут подачі подій), позиція «ми» є очевидною, незважаючи на те, що нав’язується опосердковано за допомогою пропагандистських прийомів на зразок експертних оцінок, замовчування фактів, вибіркової «agenda setting» та спекуляцією з людськими емоціями. Загалом транзитивність таким чином дозволяє чітко виокремити зацікавленого агента дискурсу, який конструює вигідні йому міфи в медіа-дискурсі. І щоб міф виконав свої функції агенткоснтруктор дискурс використовує бінарний прийом – поділ на «ми» та «вони». Що стосується експертних оцінок, то як було вже вище згадано, експерти обираються таким чином, щоб їхні коментарі виправдовували діяльність Російської влади та бойовиків на Сході України. Варто додати, що «Первый канал» активно користується послугами з боку українських експертів, щоправда лояльних до Росії. Таким чином, їхні коментарі допомагають глядачам чітко розуміти хто ворога, а хто – ні, оскільки міф підкріплюється ефектними аргументами фахівців. По-третє, міф на рівні дискурсу має артикулювати соціальні практики. Це означає, що медіа актуалізують певні проблеми та питання спочатку на рівні дискурсивної практики, щоб привернути до них увагу аудиторії, якій необхідно навязати міф. Для цього російські журналісти ефективно використовують людські драматичні історії для відтворення у сюжетах масштабніших політичних аспектів. Зокрема це стосується сюжетів про прикордонні території, де проблема в’їзду-виїзду, а також контролю

62" "

формулюється

штучно.

актуалізуються

такі

Також

теми,

як

на

рівні

дискурсивної

неспроможність

практики

української

влади

контролювати такі екстремістські утворення як «Правий сектор» та олігархів на зразок І. Коломойського. Щоб артикулювати ці соціальні практики російський телеканал виводить їх на рівень дискурсивних і регулярно відтворює відповідні міфи на телеекрані. По-четверте, міф має бути незмінним. Тобто його суть не змінюється і не траснформується (або якщо й трансформується, то непомітно для аудиторії). Незмінність

міфу

досягається

використанням

спрощених

схем,

що

позиціонують суб’єктів дискурсу у виключних абсолютизованих категоріях. Як приклад журналісти «Первого канала» часто застосовують бінарні опозиції, демонізуючи суб’єктів дискурсу і нав’язуючи телеглядачам чітко визначені фрейми. Окрім цього, незмінність міфу досягається завдяки його постійній повторюваності, що дозволяє в прямому сенсі зомбувати аудиторію і позбавляти її критичного осмислення подій, що демонструються на телекрані. По-п’яте, міф має ефективно та раціонально відтворюватися у соціальній практиці. Це означає, що актуалізовані меседжі на рівні дискурсивної практики мають інституціоналізуватися, тобто легітимізуватися і визнаватися аудиторією

як

реальні

та

важливі

практики.

разі

якщо

міф

інституціоналізувався і утвердився на рівні соціальної практики це означає, що пропаганда досягла своєї мети. Таким чином при інклюзивності і втягненні міфу на рівень соціальної практики формується ідеологія – чітка доктрина певної політичної сили (чи іншого політичного актора), метою якої є реалізація визначеного політичного курсу в межах інтересів політичних еліт. Отже, на рівні соціальних практик утвердилися такі сюжети «Первого канала» як на соціально-економічну тематику та сюжети про Крим. Це зумовлено тим, що за основу створення міфів про кризу та «Кримнаш» використовувалися реальні факти, джерела та вже легітимізовані дискурси,

63" "

що трансформувалися на рівні соціальних практик ще до того, як російський телеканал актуалізував їх в медіа-дискурсі. Що стосується соціальноекономічної ситуації на Сході України, то реальна дійсність передбачала введення

боку

української

влади

особливого

режиму

внаслідок

запровадження антитерористичної операції, що передбачало обмеження в’їзду на території Донецької та Луганської областей. З іншого боку, нестабільність та численні провокації з боку сепаратистів та російської армії призвели до недієздатності фінансової системи, що призвело до соціальноекономічної дестабілізації ситуації. Цим ефектвино скористалися російські ЗМІ, сконструювавши потужний міф про бездіяльність української влади щодо вирішення соціальної ситуації на Сході країни. Цілком логічно, що криза інститутів призвела до того, що російський «Первый канал» почав артикулювати дискурси про недієздатність цих інститутів, популяризуючи за допомогою дисурсивних практик пропагандистські міфи. Варто зазначити, що тут йдеться про ефект заміщення, коли соціальна практика внаслідок дестабілізації чи кризи інституту перетворюється на дискурсивну. Отже, за допомогою дискурс-аналізу в медіа-дискурсі «Первого канала» Україна представлена в межах таких домінантних дискурсів як військовополітичний, кризово-економічний, міжнародний, ідеологічний та кримський дискурси. Ці дискурси були репрезентовані на рівні дискурсивних практик за допомогою пропагандистських методів, задля конструювання міфів про становище України як держави. У межах військово-політичного дискурсу російський

телеканал

артикулював

міфи

про

нелегітимність

та

неефективність функціонування української пост майданної влади, про не контрольованість та анархію в рядах української армії, про авторитарні методи управління та особистий інтерес до війни

з боку окремих

представників політичної еліти, а також про нехтування українською стороною умовами Мінських угод. Кризово-економічний дискурс був представлений такими міфами як безперспективність економічного розвитку України та її повна залежність від зовнішніх джерел фінансування,

64" "

недієздатність політичних інститутів забезпечити відповідні соціальноекономічні умови, що призвело до наростання масових соціальних невдоволень та протестів та створення штучних «хунтівських» перешкод в контексті фінансово-соціального забезпечення східних регіонів. Міжнародний дискурс в сюжетах телепрограми «Время» репрезентував Україну як країну, що не відбулася, адже, по-перше, артикулювався міф про недієздатність українських інститутів, основна увага акцентувалася на соціальних показниках (біженці, голод, безробіття) та на кризі політичної системи (не легітимність чинної влади, корупція, нездатність контролювати екстремістські групи всередині країни). Окрім цього, в межах міжнародного дискурсу Україна була представлена як вторинний політичний актор, який не здатен самостійно реалізувати свої політичні інтереси. У межах ідеологічного дискурсу журналісти «Первого канала» активно популяризували міфи про

ОУН-УПА, «Правий сектор», екстремізм та

тероризм, сучасну українську пропаганду та про історичну залежність України від Росії. У межах кримського дискурсу ретранслювалися міфи про історичне виправдання приєднання Криму до Росії, про легітимність дій «зелених чоловічків» та президента В. Путіна, а також про потенційне світове визнання історичного моменту повернення АРК Крим. Однак на рівні соціальної практики ефективно артикулювалися міфи про кризове становище України та міфи про війну на Сході країни. По суті ці міфи внаслідок актуалізації на рівні дискурсивних практик призвели до утвердження дійсних соціально-політичних інститутів. Це зумовлено тим, що конструкти формувалися на основі реальних фактів та враховували вже наявний медійний дискурс. Найбільш міфотворчими на рівні соціальних практик стали ідеологічний та кримський дискурси, що зумовлено ефектом заміщення соціальних практик на дискурсивні і подальше постійне відтворення інституційних форм на рівні дискурсивному.

65" "

Таким чином вище зазначені міфи підтримувалися за допомогою таких принципів як чіткість форми та змісту, бінарні опозиції, незмінність, беззаперечна віра в міф, а також експертна аргументація. Окрім вищезазначених характеристик дискурсів суб’єктність в медіадискурсі, що репрезентував Україну представлена в межах бінарного принципу, що передбачає чітке розрізнення антагоністичних категорій. Це простежувалося при виявленні позицій модальності, транзитивності та номінальності.

66" "

ВИСНОВКИ

Отже, в результаті аналізу медіа-дискурсу російської програми «Время» за 1-21 березня 2015 року репрезентація держави України була представлена такими

панівними

дискурсами

як

військово-політичний,

кризово-

економічний, міжнародний, ідеологічний та кримський дискурси. Військово-політичний дискурс характеризувався тим, що з точки зору його суб’єктності російські журналісти зображували українську владу як недієздатну, нелегітимну та неспроможну контролювати ситуацію на Сході України.

Найпопулярнішими

стали

міфи

про

наявність

політичної

зацікавленості з боку української політичної еліти у ескалації конфлікту в східних регіонах, а також міфи про ігнорування Мінських угод. Для відтворення цих меседжів журналісти використовували пропагандистські прийоми та міфотворчі конструкції, що передбачало застосування принципу бінарних

опозицій,

спекуляції

феноменом

інтердискурсивності,

маніпулювання емоціями та використання недійсних фактів та джерел інформації. Військово-політичний дискурс головним чином артикулювався на рівні дискурсивних практик, внаслідок чого окремі міфи змогли утвердитися на рівні соціальних практик. Зокрема, це стосується міфів про легітимність діяльності «ДНР» та «ЛНР». Особливості кризово-економічного дискурсу полягали в тому, що російський телеканал репрезентував Україну, як країну, що не відбулася, конструюючи міфи про обмеженість її соціально-політичних ресурсів, кризу інститутів та неспроможність контролювати соціально-економічну ситуацію. Відтворення цих меседжів на рівні дискурсивних практик відбувалося на основі вже існуючих соціальних практик, тому потенційно міфи на фінансово-економічну тематику були відносно наближеними до об’єктивної дійсності.

67" "

межах

міжнародного

дискурсу

російський

«Первый

канал»

репрезентував Україну як неповноцінного геополітичного гравця, ефективно використавши при цьому міфи про ігнорування українською владою Мінських угод та потенційною підтримкою Європи Російської Федерації. Головним чином ці міфи базувалися на аргументації проросійських експертів та маніпулюванні синхронами представників європейських країн. При цьому з точки зору дискурсивної номінальності російські журналісти часто звинувачували США та окремих представників ЄС у підтримці конфлікту на Сході України. Міжнародні міфи не утвердилися на рівні соціальних практик і, таким чином, артикулювалися тільки на рівні дискурсивних. Окремо в процесі аналізу виокремився кримський дискурс, в межах якого Україна була представлена як репресивний «хунтівський» державний апарат, метою якого є обмеження прав національних меншин та інших жителів Криму. Міфи про Крим конструювалися на основі штучно створених соціальних

практик,

які

російські

ЗМІ

трансформували

на

рівень

дискурсивності за допомогою регулярної артикуляції із врахуванням інтердискурсивності та використанням різноманітних пропагандистських прийомів. Ідеологічний дискурс в інформаційному просторі «Первого канала» протягом березня 2015 року не став панівним, оскільки по-перше, кількість сюжетів, що містили ідеологічні меседжів була найменшою, по-друге, навіть на рівні інтердискурсивності такі дискурси як історичний, націоналістичний, культурний, ідейний, пропагандистський в риториці програми «Время» використовувалися не часто та обмежувалися короткими сюжетами. Щоправда

як

виявилося

ідеологічний

дискурс

характеризувався

найпотужнішою міфотворчістю, оскільки базувався на абсолютно не релевантних фактах, нічим не підтверджених аргументаціях експертів та пропагандистському маніпулюванні емоціями. Обмежене використання ідеологічного дискурсу потенційно зумовлене тим, що російський телеканал намагався артикулювати інші вигідніші з точки зору політичного режиму

68" "

дискурси, що передбачали головним чином легітимізацію «ДНР» та «ЛНР» і виправдання політики Російської Федерації. Таким чином, гіпотеза про те, що російський «Первый канал» при репрезентації України у теленовинах конструює міфи для панівної артикуляції ідеологічного дискурсу, є спростованою. Адже, по-перше, процес дослідження продемонстрував, що панівними стали військово-політичний та кризово-економічні дискурси, що головним чином були спрямовані на дискредитації України як держави. По-друге, панівні дискурси сформувалися на основі вже існуючих соціальних

практик,

що

полегшило

журналістам

«Первого

канала»

сконструювати міфи та трансформувати їх на рівень дискурсивних практик. Окрім цього в результаті регулярних артикуляцій окремі міфи змогли утвердитися на рівнях соціальних практик для російських ЗМІ, і таким чином, з одного боку, російські журналісти мали змогу дискредитувати імідж України,

іншого

–

легітимізувати

діяльність

сепаратистських

територіальних утворень «ДНР» та «ЛНР», а також виправдати політичні рішення з боку Російської Федерації. По-третє, ідеологічний дискурс навіть враховуючи інтердискурсинвність, що передбачає представлення суміжних дискурсів в контексті інших не виокремила ідеологічний дискурс на рівень домінуючого. Це зумовлено тим, що ідеологічні міфи створювалися на основі вторинних джерел, інформаційні повідомлення містили занадто багато недостовірних фактів, що обмежувало інтердискурсивність та можливість поєднання ідеологічного дискурсу з відповідними панівними дискурсами. Натомість мета ідеологічного дискурсу полягала в тому, щоб остаточно дискредитувати імідж України не з точки зору функціонування політичних інституцій, а в контексті визначення ідеї української державності та нових сучасних проєвропейських цінностей. Таким чином мета ідеологічного дискурсу не змогла трансформуватися на рівень соціальних практик, навіть незважаючи на потужні міфологічні конструкти, що використовувалися в сюжетах «Первого канала».

69" "

По-четверте, ідеологічний дискурс став доповнюючим в системі панівних дискурсів, в межах яких була представлена Україна, журналістами програми «Время». Така роль ідеологічного дискурсу зумовлена тим, що панівні дискурси потребували міфологічних підтверджень та базисів, які спрощували б інтерпретацію та прийняття військово-політичного, кризово-економічного, міжнародного та кримського дискурсів. Отже, гіпотеза наукового дослідження є спростованою і для подальшого потенційного аналізу потребує, по-перше, збільшення обсягу контенту, подруге, використання більшої кількості джерел інформаційних повідомлень для отримання якісніших результатів аналізу мовленнєвих практик, а також потребує експертного аналізу взаємозвязку політичних інститутів з їх репрезентацією в дискурсивних практиках.

70" "

Використана література 1. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму: Пер. з англ. – К.: Критика, 2001. – 272 с. 2. Барт Р. Мифологии. Миф сегодня. Избранные работы. Семиотика. Поэтика: Пер з фр. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с. 3. Брайант Д. Томпсон С. Основы воздействия СМИ: Пер. с англ. – М.: Вильяме, 2004. – 432 c. 4. Гаврилов А. А. Средства воздействия СМИ на общественное сознание в условиях информационного общества // Молодой ученый. — 2012. — №8. — С. 152-155. 5. Декарт Р. Сочинения в двух томах: Пер. с лат. и фр. – М.: Мысль, 1994. – Т.2: Размышления о первой философии . – 633 c. 6. Элиаде М. Священное и мирское. Избранные сочинения. Миф о вечном возвращении. Образы и символы: Пер. з фр. – М.: МГУ, 1994. – 144 с. 7. Індекс результативності російської пропаганди [Електронний ресурс] / Київський міжнародний інститут соціології. – 2015. – Режим доступу: http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=510&page=1. 8. Каландаров К. Х. Управление общественным сознанием. Роль коммуникативных процессов. – M.: Монолит, 1998. – 80 c. 9. Кант И. Критика чистого разума: Пер. с нем. – М.: Мысль, 1994. – 591 с. 10. Кассирер Э. Мифологическое мышление. Введение. Миф как форма мышления. Философия символических форм. – М.; CПб.: Университетская книга, 2002. – Т.2. – 280 c. 11. Лаку-Лабарт Ф., Нанси Ж.-Л. Нацистский миф: Пер. с фр. – СПб.: Владимир Даль, 2002. – 77 с. 12. Леви-Строс К. Структура мифов. Структурная антропология: Пер. з фр. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 512 с. 13. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. – М.: Мысль , 2001. – 559 с.

71" "

14. Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. – М.: Мысль, 1996. – 976 с. 15. Маркс К., Энгельс Ф. Восемнадцатое брюмера Луи Бонапарата. – Режим доступу: http://royallib.com/read/marks_karl/18_bryumera_lui_bonaparta.html#1228 80. 16. Маркс К., Энгельс Ф., Ленин В. О диалектическом и историческом материализме [Електронний ресурс ] – М.: Политиздат, 1984. – Режим доступу: http://www.psylib.org.ua/books/maenl01/txt15.htm. 17. Мангейм К. Ідеологія та утопія: Пер. з нім. – К.: Дух і літера 2008. – 370 с. 18. Мозолин А. В. Подходы к определению пропаганды: границы предметного поля // Исследовательский центр «Аналитик». – 2011. – №1. – C. 1-5. 19. Пархоменко И. Т. Радугин А.А. Культурология в вопросах и ответах. – М.: Центр, 2001. – 304 c. 20. Платон. Держава: Пер. з давньогр. – К.: Основи, 2000. – 354 с. 21. Савчук А. Пітер Померанцев: Мета російської пропаганди - щоб ніхто нікому не довіряв [Електронний ресурс] // Українська правда. – 2015. – 31 березня. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2015/03/31/7063251/. 22. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики: Пер. з фр. – К.: Основи, 1998. – 324 с. 23. Филлипс Л. Дж., Йоргенсен М.В. Дискурс-анализ. Теория и метод: Пер. с англ. – Х.: Гуманитарный центр, 2008. – 354 с. 24. Фромм Э. Бегство от свободы: Пер. з англ. – М.: Академический проект, 2008. – 284 c. 25. Хорхаймер М. Адорно Т. Диалектика просвещения. Философские фрагменты: Пер. с нем. – М.: Медиум, 1997. – 312 с. 26. Шутов Р. Російська пропаганда в українському інформаційному полі. Підсумки-2014 [Електронний ресурс] // Телекритика. – 2015. – 13 січня.

72" "

– Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/advocacy_and_influence/rosiyska_ propaganda_v_ukrainskomu_informatsiynomu_poli_pidsumki2014/. 27. Юнг К.-Г. Архетип и символ: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1991. – 304 c. 28. Юнг К.-Г. Об архетипах коллективного бессознательного. Архетип и символ. Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1997. – 298 c. 29. Юнг К.-Г. Один современный миф. О вещах, наблюдаемых в небе: Пер. с нем. – М.: Наука, 1993. – 192 с. 30. Althusser L. Lenin and philosophy and other essays. Ideology and ideological state apparatuses. Notes towards an investigation: Translated from the French by Ben Brewster. – New York: Monthly review press, 1971. – 272 р. 31. Chouliaraki L., Fairclough N. Discourse in late modernity: Rethinking Critical Discourse Analysis. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1999. –168 pp. 32. Fairclough, N. Language and power. – New York: Longman publishers, 1989. – 259 p. 33. Foucault M. The Arheology of knowledge: Translated from the French by Sheridan Smith A. – London: Routledge, 1972. – 218 p. 34. Gramsci A. Selection from the prison notebook: Translated from Italian by Hoare Q., Smith G. – London: Lawrence and Wishart, 1971. – 846 p. 35. Herman E.S., Chomsky N. Manufacturing Consent: The political economy of mass media. – New York: Pantheon books, 1988. – 412 p. 36. Laclau E., Mouffe Ch. Hegemony and socialist strategy: towards a radical democratic politics. – London: Verso, 1985. – 46 p. 37. Lasswell H. The structure and function of communication in society. The communication of ideas. – New York and London: Institute for religious and social studies, 1948. – Р. 37 – 51. 38. Lerner D. Two ways of looking at propaganda // Massachusetts Institute of Technology [Електронний ресурс] / D. Lerner // USC University of

73" "

Southern California. – 2006. – June 29. – Режим доступу: http://uscpublicdiplomacy.org/blog/060629_two_ways_of_looking_at_propa ganda/. 39. Philip Taylor M. Munitions of the mind. A history of propaganda from the ancient world to the present era. – Manchester and New York: Manchester University Press, 2003. – 344p. 40. Wallerstein I. The modern world-system III. The second era of great expansion of the capitalist world-economy, 1730- 1840. – Berkelay: University of California Press, 2011. – 388 p.

74!

Додаток А Зведені таблиці аналізу сюжетів програми «Время», що транслювалися на «Первом канале» протягом 2-22 березня 2015 року Таблиця 1. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 2 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 1 Україна, Росія, україноросійський кордон, прикордонні території, відносини Росії та України

Сюжет 2 ДНР, Мінські угоди, УкраїнаРосія, війна на сході України, сепаратисти, дипломатія

Сюжет 3 Україна-Росія, ДНР, економіка України, криза, війна, становлення ДНР

Сюжет 4 Україноросійських конфлікт, міжнародні відносини, позиція Заходу, відповідальність за жертви в Україні, Майдан, Одеська трагедія

Українські прикордонники, російські прикордонники, офіційний Київ (влада), cім’я Яблонських (постраждалі), російські журналісти.

Українська влада, українська армія, російські вояки, «офіційні представники» ДНР, російська влада

Українські виробники, російські підприємці, офіційний Київ, російська влада, ДНР, українські силовики, жителі Донбасу

Представнки ООН, українська влада, жителі Донбасу, російська влада, українська армія

Сюжет 5 Енергетика України, Росії, ЄС, російськоукраїнський конфлікт, економічні проблеми України, міжнародна торгівля, ДНРЛНР, криза Українська влада, українська енергетична компанія, «Нафтогаз» російська влада, «Газпром», ЄС, європейські постачальники газу.

Сюжет 6 Україна-Росія, Європа, конфлікт на Сході, мінські домовленості, Росія-США, демократія, санкції, міжнародні відносини, геополітична ситуація Російске МЗС, американська влада (Дж. Керрі), українська влада, міжнародна організація (ООН)

75! Сюжет 1

Сюжет 2

Сюжет 3

Сюжет 4

Сюжет 5

Сюжет 6

Модальність

істина

не істина

істина

Транзитивність

Російська влада

ДНР, російська влада, російський бізнес

Російська влада

Російські енергетичні компанії, російська влада.

Росія як геополітичний гравець

Українські військові

Українська влада, українська армія

Український постачальник «Нафтогаз» Економічний дискурс, дискурс кризи, дискурс війни, дипломатичний дискурс, європейський дискурс.

США

Номіналізація

Офіційний Київ, українська влада.

Російська влада, проросійські сепаратисти, представники ДНР Українська армія та влада

Інтердискурсивність

Дипломатичний, політичний, соціальномедичний реформаторський

Дипломатичний міжнародний дискурси

Дискурс війни, біженців, економіки, фінансів, кризи

Дискрс міжнародних відносин, медичний, кримінальний, дискурс біженців.

Міф

Українські прикордонники стали причиною смерті пана Яблонського

Українська сторона не хоче припининення конфлікту на Сході.

Українська влада навмисне блокує доставку продуктів в ДНР

Україна сама винна у наслідках конфлікту на Сході

Російський «Газпром» робить все можливе, щоб ліквідувати енергетичну кризу в Україні.

Дискурси війни, миру, економіки, санкцій, кризи, свободи слова, демократії, політики, геополітики, міжнародних відносин США мають подвійні стандарти щодо ситуації в Україні

76!

Таблиця 1. Продовження Сюжет 7 Україно-російські відносини, український націоналізм, права журналістів

Сюжет 8 Україна, економічна криза, політична криза.

Соціальні ідентичності

Київська влада, СБУ, російські журналісти, українські правоохоронні органи

Українська влада (парламент, уряд), українські шахтарі, українці – знедолені, українська опозиція (Медвечук, Оппоблок), українські експерти, Захід(МВФ), західна преса.

Модальність Транзитивність

істина Російські журналісти, російська влада.

не істина Російська влада

Вузлові точки

Сюжет 9 Україно-російський конфлікт, ситуація на сході Україні, внутрішня політика України, ДНРЛНР, сепаратисти, війна, армія. Українська влада, українські політичні сили, представник від Генштабу України, США, Львів (як оплот типового націоналізму), українська армія (добровольчі батальйони «Айдар», «Дніпро»), український олігарх, міжнародна організація ООН. істина ДНР-ЛНР, російська армія.

Сюжет 10 Українсько-російські відносини, трагедія в Одесі, смерть Нємцова.

Російська влада, українська влада, російська міліція, українське посольство.

не істина Російська влада

! Інтердискурсивність

Міф

Кримінал, свобода слова, АТО, війна, націоналізм, дипломатія

Зовнішня політика, фінанси, геополітика, безробітність, соціальні забезпечення, протест, страйки, демократія

Українська влада заохочує викрадення автомобілів у росіян для потреб АТО

В Україні економічну кризу неможливо подолати взагалі

Зовнішня політика, військовий дискурс, мілітарний дискурс, стратегічний дискурс, політичний дискурс, економічний дискурс, міжнародний дискурс, кримінальний дискурс, дискурс миру, демократичний дискурс (права людини). Українські олігархи у таємній змові з США зміцнюватимуть українську армію

77! Кримінальний дискурс, політичний дискурс, фінансовий дискурс, контрабандистський дискурс, дипломатичний дискурс, валютний, терористичний дискурси.

Українські депутати – контрабандисти та потенційні терористи

Таблиця 2. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 3 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 1 Україно-російське питання, Європа, ЄС, Україна-Росія, конфлікт в Україні, ДНР-ЛНР. Російська влада (Путін, Песков), представники Нормандської четвірки (ЄС), українська влада (Порошенко)

Сюжет 2 Україно-російський конфлікт, ДНР-ЛНР, демілітаризація, врегулювання конфлікту, Мінські домовленості Українська влада, українська армія, ДНРпредставники (влада), міжнародний представник ОБСЄ, ДНР-ополченці

Сюжет 3 Україно-російський конфлікт, ДНР-ЛНР, військова стратегія України, місія ОБСЄ, Мінські угоди. Українська влада (Порошенко), українська армія, представники ОБСЄ, представники ДНР.

Сюжет 4 ЛНР, Україно-російський конфлікт, війна, економічна криза. Соціально незахищені верстви населення, офіційний Київ, влада ЛНР, волонтери (продавці, що допомагають), посередники із знімання грошей.

! Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Міф

78! істина Росія як «гарант миру» Європа Військовий, дипломатичний, мілітаристський, воєнний, політичний, європейський, міжнародний дискурси. Росія бере активну участь в урегулюванні кофлікту на території України.

істина влада ДНР, російська влада Офіційний Київ та ОБСЄ Дипломатичний, прикордонний, військовий, політичний, міжнародний дискурси, дискурс прав людини

істина ДНР, Росія

істина ЛНР, Росія.

Українська влада та ОБСЄ Військовий, політичний, мілітаристський, міжнародний, геополітичний дискурси.

Офіційний Київ Фінансовий дискурс, кризовий, пенсійний, соціальний, дискурс прав людини, дискурс прав біженців

Офіційний Київ винен в загостренні ситуації на Донбасі, оскільки затягує відведення важкого озброєння.

У російських найманців на Донбасі немає власної зброї, оскільки вони використовують тільки трофеї.

Офіційний Київ навмисне не виплачує соціальні виплати на території ЛНР.

Сюжет 6 Українська економічна криза, україно-російські відносини, російськоєвропейські відносини, санкції щодо Росії

Сюжет 7 Катастрофа «Боїнга», ДНР-ЛНР, україноросійські відносини

Сюжет 8 УПА, фашизм, Волинська трагедія, історія України, історія Польщі, українопольські відносини.

Представник України (Фірташ) – об’єднання роботодавців, представники ЄС (П. Штайнбрюк), член палати лордів (Британія), Вільям Клерк, українська влада

Експерти з Голландії, російські журналісти

Українська влада, представники УПА, представники польської партії «Зміна», СБУ, поляки-історики.

Таблиця 2. Продовження

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 5 Економічна та політична ситуація в Україні. Політично-економічна криза, реформи. Фінансовий майдан, Верховна Рада – бійки Українська влада (депутати, уряд), Нацбанк, українці, маршрутки, МВФ, батальйон «Айдар», українські журналісти, українські банки, протестувальники

! Модальність Транзитивність

істина Росія, ДНР, ЛНР

не істина, спонукальна Росія (як геополітичний гравець)

Номіналізація

Українська влада

Офіційний Київ

Інтердискурсивність

Фінансовий, політичний, соціальний, харчовий, пенсійний, демократичний, реформістський, валютний, протестний дискурси В Україні в абсолютно в усіх сферах життя панують суцільні негаразди. Апокаліпсис всюди

Міф

79! не істина Російська влада, ДНР

Європейські експерти, українська армія, українська влада Європейський, кризовий, Кримінальний, дискурс failed-state, міжнародний, аварійний, торгівельний, ринковий, технічний, науковий, демократичний, політичний,експертний мілітаристський, воєнний, дискурси мирний, геополітичний дискурси Соціально-економічна Голландські експерти ситуація в Україні не прагнуть приховати владнається, бо влада не істинні причини виконує вимоги Європи катастрофи «Боїнга» щодо децентралізації

істина Росія, окремі представники польських політичних сил Українська влада та СБУ Історичний, військовий, ідеологічний, дипломатичний дискурси

Українська влада популяризує фашистську ідеологію, порушуючи права поляків

Таблиця 3. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 4 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 1 Авария на шахті Засядька, україно-російські відносини, ДНР-ЛНР, війна, конфлікт на Сході. ДНР, шахтарі, українська влада, лікарі, експерти від ДНР

Сюжет 2 ДНР-ЛНР, україноросійський конфлікт, гуманітарна катастрофа, криза. Українська влада, українська армія, російська влада, російські перевізники гуманітарної допомоги, жителі ДНР, представники ДНР

Сюжет 3 Україно-російський конфлікт, війна на Сході, Мінські угоди, ДНР-ЛНР.

Сюжет 4 Україно-російський конфлікт, війна на Сході, ДНР-ЛНР.

Російські силовикинайманці (генерал), українська армія, українська влада.

Жителі Донбасу, українська армія, представники ДНРівської, гуманітарної допомоги.

! Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Міф

80! Питальна ДНР

Істинна ДНР, Росія

Українська влада, українська армія. Кримінальний, державницький, історичний, економічний, технічний, інженерний, воєнний, медичний політичний дискурси. ДНР має достатньо ресурсів та компетентності, щоб впоратися з аварією на шахті.

Київська влада, українська армія Гуманітарний дискурс, політичний, економічний, соціальний, правовий, мілітаристський, військовий. Українська влада навмисне не пропускає російський гуманітарний вантаж і таким чином морить голодом жителів Донбасу

Істинна, ствердна. Російські силовики, ДНРЛНР. Українська влада

Істинна, ствердна. ДНР

Міжнародний, демократичний, військовий, мілітаристський, технічний, політичний дискурси. Українська влада навмисне затягує відведення важкого озброєння із зони АТО.

військовий, мілітаристський, технічний, політичний дискурси, соціальний, пенсійний, медичний дискурси. Українська армія постійним використанням вогню заважає жителям Донбасу налагодити життя в ДНР

Сюжет 7 Українське питання, конфлікт на Сході України, україноамериканські відносини.

Сюжет 8 Мінські угоди, україноросійський конфлікт, санкції.

Українська армія

Таблиця 3. Продовження

Вузлові точки

Сюжет 5 Економічна та політична ситуація в Україні. Політично-економічна криза, серія українських самогубць-політиків, кримінальні справи проти політиків, кредитна політика МВФ.

Сюжет 6 Україна, Росія, україноросійський кордон, прикордонні території, відносини Росії та України.

! Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Міф

Київська родина (знедолена через кризу), політики-самогубці, затримані політики сучасною українською владою, європейські експерти, представники МВФ, українська влада, Нацбанк, політичний експерт. Істинна, ствердна. Росія як геополітичний гравець. Українська влада Фінансовий, кредитний, кримінальний, містичний, кризовий, політичний, реформаторський, військовий, конфліктний дискурси. Українська влада руйнує державу Україну руйнуючи всі складові державницькі інститути.

Українська влада (МЗС), російська влада (МЗС), українські прикордонники, російські прикордонники, жителі прикордонних територій.

81! США, Україна, українська Уряд США, влада Росії. армія.

Істинна Росія

Питальна, неістинна. Росія, ДНР, ЛНР.

Істинна, ствердна. Росія.

Українська влада Транспортний, політичний, дипломатичний дискурси

США Міжнародний, правовий, мілітаристський, військовий, технічний, конфліктний, дипломатичний.

США Економічний, фінансовий, торгівельний, військовий, міжнародний, правовий, геополітичний.

Українська влада навмисне ускладнює життя жителями прикордонних територій.

Україна вступила у таємничу змову з США, щоб врегулювати конфлікт на Сході.

США не зацікавлені в швидкому врегулюванні конфлікту на території України.

82!

Таблиця 4. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 5 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Сюжет 1 Україно-російський конфлікт, Крим.

Сюжет 2 Аварія на шахті Засядька, україноросійські відносини, ДНР-ЛНР, війна, конфлікт на Сході.

Сюжет 3 Україно-російський конфлікт, ситуація на Сході України, ДНРЛНР

Сюжет 4 Україно-російський конфлікт, ситуація на Сході України, ДНРЛНР

Українська армія, українська влада, російські прикордонники, російська влада, кримська влада, представник КримДонбасу, пасажири. істина Крим (в особі Росії) Українська армія, українська влада. Військовий, політичний, прикордонний, транспортний, інженерний, технічний дискурси.

ДНР, шахтарі, українська влада, російська влада, церква Росії.

Українська влада, українська армія, російська влада, влада ДНР, російські «ополченці», представники Червоного хреста та ОБСЄ істина Росія, ДНР Українська армія

Жителі Донбасу, представник Європи (проросійський), українська армія та влада, російські війська.

істина Росія, ДНР Українська влада

істина ДНР, Росія Українська армія, Європа Політичний, військовий, військовий, релігійний, мілітаристський, мілітаристський, соціальний, політичний дискурси, політичний дискурси, медичний, соціальний, медичний соціальний, правовий, кримінальний, дискурси міжнародний, правовий, фінансовий європейський, дискурси. демократичний, проросійський дискурси

Сюжет 5 Російськоєвропейські відносини, російсько-італійські відносини, санкції, українське питання, українська криза ЄС, Італія (прем’єр), російська влада (Путін і Медведєв), держава Україна, російські туристи. істина Росія, Італія ЄС міжнародний, європейський, демократичний, проросійський, альтернативний, енергетичний, туристичний, економічний, геополітичний дискурси

! Міф

83! Українська влада замінувала міст, щоб знищити потоки переселенців до Криму, і при цьому не шкодує своїх громадян, які теж не знають про замінування мосту.

Російська влада та церква беруть активну участь в ліквідації наслідків аварії на шахті Засядька

Українська сторона навмисне не віддає тіла російських найманців

У Європі є альтернативна (проросійська) точка зору щодо конфлікту на Сході і ця альтернативна позиція придушується Європою.

Італія підтримує Росію в її зовнішній політиці щодо України.

Таблиця 4. Продовження Вузлові точки

Сюжет 6 Україно-російські “газові” відносини

Соціальні ідентичності

Газпром (Росія), Нафтогаз (Україна)

Сюжет 7 УПА, Україноросійські відносини, “українська пропаганада”, Шухевич-Бандера, економічна криза, Волинська трагедія, політична криза, Майдан. Українська влада, українська армія, експерти проросійські з боку України, колишня українська влада, українське телебачення, представник батальйону «Азов».

Сюжет 8 Україно-російські відносини, інформаційна політика України, конфлікт Росії та України

Сюжет 9 Україно-російські відносини, російськоамериканські відносини, НАТО, українське питання.

Сюжет 10 Україно-російські відносини, російськоамериканські відносини, НАТО, українське питання, ДНР

Українське міністерство інформації, Україна як держава, українські журналісти, хакери «Кіберберкут».

Українська армія та влада, НАТО, США, Львів, країни Балтії.

НАТО, Росія (Міноборони).

! Модальність

істина

Транзитивність Номіналізація

Росія Україна

Росія, ДНР-ЛНР Українська влада

Росія, партизани Українська влада

Росія НАТО

Інтердискурсивність

Економічний, торгівельний, транспортний, політичний.

Журналістський, правовий, технічний, інтернет-дискурси.

Міф

Російський «Газпром» є поблажливим щодо українського «Нафтогазу».

Святковий, історичний, військовий, експертний, фінансовий, пропагандистський, мистецький, ідеологічний дискурси. Українська влада повторює політику Третього Рейху у всіх сферах.

Росія США, країни Балтії, Велика Британія. Військовий, технічний, міжнародний, дипломатичний.

США за допомогою НАТО намагаються ускладнити ситуацію в Україні.

НАТО використало ситуацію на Сході України для реалізації політичних інтересів США.

84!

Українська інформаційна система є настільки ж слабкою як українська державність.

Військовий, технічний, міжнародний, дипломатичний

Таблиця 5. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 6 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Україно-російський конфлікт, ситуація на Сході України, ДНР-ЛНР, Мінські угоди

Сюжет 2 Україно-російський конфлікт, ситуація на Сході України, ДНР-ЛНР, трагедія на шахті Засядька, Донбас.

Сюжет 3 Судова реформа в україні, криза в Україні, економічна ситуація в Україні, Майдан, революція Гідності, скандал у Верховній Раді.

Сюжет 4 Вибухи в Харкові, український тероризм

! Соціальні ідентичності

85! Україна, Росія, українська Російська влада, армія, армія Росії, ОБСЄ українські шахтарі, родичі шахтарів, влада ДНР, українська влада.

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

істинна ДНР-ЛНР, Росія Українська армія, Україна Технічний, військовий, політичний, правовий, міжнародний.

Істинна, ствердна ДНР, Росія Українська влада Психологічний, гуманітарний, військовий, соціальний, медичний дискусри.

Міф

Україна затягує вирішення конфлікту, обдурюючи місію ОБСЄ.

Росія (на відміну від України) активно допомагає постраждалим від аварії на шахті Засядька.

Українська влада, Нацбанк, судді (підсудні), експерти (колишній представник нацбанку), кияни, олігархи (Коломойський), міністр юстиції, віце-спікер. істинна Росія, ДНР, ЛНР. Українська нова влада Економічний, валютний, фінансовий, політичний, грошовий, конфліктний, судовий, правовий, реформаторський. Соціально-політична ситуація в Україні, незважаючи на реформи, є надзвичайно критичною (особливо все дестабілізує постмайданна влада).

Українська влада, українська армія, українські волонтери, постраждалий від теракту, терористи. Неістинна, все сумнівно. ДНР, ЛНР Українські волонтери Кримінальний, теористичний, політичний, військовий дискурси. Українська влада нічого не робить, щоб запобігти терактам в Харкові

Таблиця 5. Продовження

Вузлові точки

Сюжет 5 Хакерські атаки, полювання на відьом, “українська пропаганда”, українська інформаційна політика, україно-російських відносин, УПА, Донбас, ДНР, ЛНР.

Сюжет 6 Українське питання, Мінські угоди, Росія-Європа, місія ОБСЄ в Україні, україно-російський конфлікт

Сюжет 7 Українське питання, україноросійські відносини, російськоєвропейські відносини, ОБСЄ, Мінські угоди.

! Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Міф

86! Українська влада, Мініформації, Стець, США, армія США, таємні агенти США, ООН в особі Росії, біженці Донбасу, українська Нацгвардія, міжнародна організація Емнесті Інтерншл, Львів як оплот українських націоналістів. Істинна ДНР, Росія. Українська влада, США Військовий, історичний, ціннісний, правовий, гуманітарний, шпигунський, ідеологічний. Українська влада проводить тотальну пропагандистську кампанію.

Росія (Лавров), Європа (Штанмайер), ОБСЄ, київська влада, дипломати Нормандської четвірки, представник від Києва

ЄС (міністри закордонних справ), Росія, ОБСЄ, українська влада та армія.

Істинна Росія як геополітичний актор Українська влада Геополітичний, політичний, міжнародний, європейський, дипломатичний.

Істинна Росія Українська влада, ЄС Дипломатичний, геополітичний, гуманітарний, правовий, європейський, військовий

Україна не збирається відводити важке озброєння, в той час як Росію підтримує Європа.

Європейські політики звинувачують Україну у невиконанні Мінських угод.

Таблиця 6. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 7 березня 2015 року Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 1 Україно-російський конфлікт, Донбас, ДНР, ЛНР, Мінські угоди, місія ОБСЄ в Україні

Сюжет 2 Україно-російський конфлікт. Аварія на Засядька, гуманітарна допомога, Донбас

Представник ДНР, українська влада, місія ОБСЄ, українська армія, російська армія (ополченці).

Російська влада, українська влада, шахтарі і їх сімї, ДНР.

Сюжет 3 Українське питання, ООН , Росія-Європа, Майдан, трагедія в Одесі, україно-російський конфлікт, ЛНР-ДНР, Савченко США (Саманта Пауер), ООН, Росія, українська влада, Україна, представники ООН від України, помічникик генсека ООН, Чуркін, російська армія, посольства США, українські прикордонники, американські шпигуни.

! Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Міф

87! Істинна ДНР, російська армія Українська влада Військовий, гуманітарний, мілітаристський, дипломатичний, європейський, правовий, міжнародний. Українські силовики не поспішають відводити важке озброєння, тоді як російські найманці вже виконали цей пункт Мінської угоди.

істинна Росія, ДНР-ЛНР Українська влада Гуманітарний, аварійний, медичний, правовий, дипломатичний.

Істинна Росія США Міжнародний, правовий, військовий, гуманітарний, дипломатичний, фінансовий.

Російська влада (офіційна) активно допомагає сімям постраждалих від аварії на шахті Засядька

Росія годує жителів Донбасу, тоді як США всьому заважає.

Таблиця 7. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 8 березня 2015 року

Вузлові точки Соціальні ідентичності Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність Міф

Сюжет 1 ДНР, ЛНР, 8 березня ДНР, представниці ДНР (жінки), влада ДНР істинна ДНР, Росія Україна Косметичний, ідеологічний, святковий, військовий, воєнний, модельний, ідентичний, гендерний дискурси ДНР вже є настільки легітимною, що організовує власні конкурси краси.

88!

Таблиця 8. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 9 березня 2015 року Сюжет 1 Україно-російський конфлікт, війна на Сході, ДНР-ЛНР, Дебальцево, аварія на шахті Засядька, Мінські угоди ДНР-ЛНР, лікар ДНР, армія ополченців, волонтери ополченців, україна, українська армія, шахтарі, постраждалі Донбасу, влада ДНР, ОБСЄ (Європа)

Сюжет 2 Україна, українська криза, Правий сектор, Майдан.

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

істина ДНР, ЛНР, Росія Українсьа армія, держава Україна Медичний, міжнародний, гуманітарний, правовий, фінансовий, економічний, соціальний, пенсійний.

істина Росія як геополітичний гравець Українська влада (постамайданна) Кримінальний, націоналістичний, фінансовий, бандитський, правовий.

Міф

Українська влада не припинила вогонь відповідно до Мінських угод

В Україні – повна анархія, тому що контролювати кримінальну сферу українська влада не може.

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Україна як держава, українська влада, українська міліція, організація «Правий сектор», представник –експерти політолог, колишня міліціонерка, постраждалий киянин.

Сюжет 3 Україно-російський конфлікт, Донбас, Дебальцеве, АТО, ДНР, Кримнаш, україноросійській відносини, Майдан Україна, армія України, ополченці, Росія, росіяни (колишні українці), сімя з Криму, представник «Айдару», Львів-Донбас (представники), українські журналісти. спонукальна, не істинна Росія, ДНР, ЛНР, Крим Українська влада Пропагандистський, історичний, військовий, медичний, соціальний, сімейний, психологічний. Більшість українців стали жертвами української пропаганди

89!

Таблиця 9. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 10 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Україно-російський конфлікт, війна на Сході, мінські угоди, місія ОБСЄ в Україні, ДНР, Донбас, Мінські угоди

Сюжет 2 Україно-російські відносини, Мінські угоди, ЄС, конфлікт на Сході, російськоєвропейські відносини, позиція США, російськоіспанські відносини, санкції Росія (Лавров), Україна, США, іспанське МЗС (Хосе Мануель ГарсіяМаргальо)

Сюжет 3 Сюжет 4 Політичні Ситуація на Сході, самогубства в Україні економічна криза, реформи уряду, санкції, кредит МВФ

Сюжет 5 Крим, тероризм в Криму, україноросійські відносини.

Представник ПР, українська міліція та правоохоронні органи

Медвечук, корпорація «Рошен», британське підприємство, українці, експертполітолог, МВФ, Порошенко, українська влада, Україна, пенсіонери, фонд «Демократичні ініціативи». Істинна

Крим, Росія, Україна, українська армія, російська ФСБ, російський міністр оборони Шойгу

Соціальні ідентичності

Українська влада, українська армія, російські ополченці, представники ДНР, ОБСЄ, жителі Донбасу, священник, полонені з ДНР, полонені з України.

Модальність

істинна

Не істинна, питальна

Не істинна(є питання та підозри)

Транзитивність

ДНР, Росія

Росія як геополітичний гравець

Росія як геополітичний актор

Росія, ДНР

Росія, Крим(російський).

Номіналізація

Україна

Українська влада, США

Українська міліція та влада

Українська влада, Порошенко

Україна і армія України (терористи)

істинна

! Інтердискурсивність

Міф

90! Релігійний, гуманітарний, правовий, мілітаристський, технічний, соціальний, ідеологічний дискурси. Українська влада затягує виконання Мінських угод

Правовий, дипломатичний, європейський, військовий, демілітаристський, геополітичний, політичний, міжнародний, європейський. На Київ важко натиснути, навіть США не здатні це зробити

Кримінальний, Економічний, правовий, політичний фінансовий, військовий, мілітаристський, політичний, валютний, соціальний, пенсійний.

Терористичний, політичний, дипломатичний, прикордонний, військовий, мілітаристський.

Українські правоохоронні органи навмисне спрощують розслідування політичних самогубств.

Росія реструктуризує Крим, незважаючи на опір і диверсії з боку України

Українська влада витрачає весь бюджет на війну і прикривається цим проводячи неефективні «вбивчі» реформи.

91!

Таблиця 10. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 11 березня 2015 року Сюжет 1 Донбас, україноросійський конфлікт, аеропорт кіборгів, АТО, ДНР, ЛНР, Дебальцівський котел

Сюжет 2 Донбас, україноросійський конфлікт, АТО, ДНР, ЛНР.

Сюжет 3 Мінські угоди, Донбас, Лавров, ЄС, Мюнхенська угода, криза на Донбасі, україноросійські відносини, Схід України

Сюжет 4 Мінські угоди, Донбас, Лавров, ЄС, Мюнхенська угода, криза на Донбасі, україноросійські відносини, Схід

Сюжет 5 Газова війна, Газпром, кредит МВФ, антикризовий план.

Сюжет 6 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР,

Соціальні ідентичності

Армія України, полонені, представники ДНР, Червоний хрест, Українська влада, влада ДНР, ОБСЄ, влада Києва, вояка з Тернополя (ДНР), армія ДНР (ополченці), мирні жителі Дебальцевого, саперні групи ДНР, пенсіонери і соціально незахищені класи населення, діти, НАТО.

Армія україни, Українська влада, влада ДНР, Великобританія.

Німеччина, Франція, Росія, Україна, Лавров, Штанмаєр, Нормандська четвірка.

Росія, Європа, ДНР-ЛНР, депутат Європарламент, США, Україна.

МВФ, Росія, Україна, газпром.

CША, ДНР, українська армія, Україна

Модальність

істина

Спонукальна, неістинна.

істина

Вузлові точки

! Транзитивність

ДНР

ДНР, Росія

Росія як геополітичний актор

Росія

Номіналізація

Українська влада

Українська влада, українська армія

Україна

США

Україна

США

Інтердискурсивність Соціальний, військовий, медичний, економічний, демілітаристський.

військовий, економічний, технічний, інженерний, міжнародний.

Соціальний, банковий, фінансовий, міжнародний, дипломатичний.

Міжнародний, демократичний, політичний, дипломатичний,

Збройний, технічний, військовий, міжнародний, правовий.

Міф

Велика Британія постачає Україні несправну і списану зброю.

Європа активно підтримує Росії щодо дій на Сході України.

Європарламент наполягає на визнанні українською владою ДНР та ЛНР.

Газовий, енергетичний, соціальний, політичний, фінансовий, валютний, кризовий, правовий. Газпром готовий продовжувати періоди знижок на газ для України

92!

ДНР-івські війська активно ліквідовують наслідки воєнних дій на території аеропорту.

США готові масово постачати важке озброєння в Україну.

93!

Таблиця 11. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 12 березня 2015 року Сюжет 1 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України

Сюжет 2 Мінські угоди, Донбас, ЄС, криза на Донбасі, україноросійські відносини, Схід, місія ОБСЄ, ДНР-ЛНР, розброєння, пермир’я.

Сюжет 3 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України

Сюжет 4 Україна, політична ситуація в Україні, політичні самогубства, Майдан

Сюжет 5 Економічна ситуація в Україні, кредит МВФ, політична ситуація в україні, російськоукраїнські відносини.

Соціальні ідентичності

Доктор Ліза (Росія), постраждалі діти, російська влада.

ОБСЄ, армія ДНР, українська армія, Україна, батальйон «Азов» (представник), добровольчі батальйони України. США – генералмайор, американські медіа, МЗС Росії. ОБСЄ, президент України, НАТО, Фрнація, Німеччниа.

ДНР, українська армія, Україна, жителі Донбасу (Світлана), армія ДНР, представники ДНР (влада), діти постраждалих під Горлівкою, продавець ДНР

Україна, українська влада, ПР (Чечетов та компанія самогубць)

Модальність Транзитивність

істина Росія, ДНР

істина ДНР, Росія

не істтина сумнівна Росія, ДНР

Україна, українська влада, МВФ, Європа, жителі Одеси, шахтарі-страйкарі, представник шахтарів, Яценюк, український політолог, російський політолог, колишня влада (Азаров), ще один російський експерт, Нацбанк, Рабіновіч (укр. Депутат), ЄС, МС(митний союз) істина Росія

Вузлові точки

! Номіналізація Інтердискурсивність

Міф

Україна

США, українські дипломати. Медичний, Військовий, соціальний, гуманітарний, військовий, міжнародний, політичний. дипломатичний, технічний, демілітаристський, правовий, медійний, ідеологічний. Росія активно ДНР-івські ополченці допомагає хочуть вирішити постраждалим дітям- конфлікт на Донбасі війни Донбасу. за допомогою демократичних методів, а США та Україна їм заважають це робити.

Україна, українська армія Військовий, економічний, торгівельний, перемирний,

Українська влада

Жителі Донбасу активно повертаються у зруйновані домівки, які й досі бомбить українська армія.

Українська влада знищує опозиційних їй політиків під виглядом їх самогубств.

Кримінальний, правовий, політичний

94! Українська влада, ЄС, МВФ Фінансовий, кризовий, політичний,економічн ий, валютний, соціальний, кредитний, реформаторський. МВФ втягує Україну у фінансову піраміду перетворюючи її на державу-боржника

Таблиця 12. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 13 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Донбас, україноросійський конфлікт, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемиря, ОБСЄ, санкції

Сюжет 2 Донбас, україноросійський конфлікт, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, російський гуманітарний вантаж.

Сюжет 3 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Крим, гуманітарна допомога, Макіївка

Сюжет 4 Ситуація в Україні, російськоєвропейські відносини, санкції, конфлікт на Сході України

Сюжет 5 Економічна ситуація в Україні, кредит МВФ, політична ситуація в україні, російськоукраїнські відносини, кредит МВФ, протести киян, протести лікарів Чернігова

! Соціальні ідентичності

95! Українська влада, ЄС, протестувальники Києва, мер Києва, обурена песніонерка, лікаріпротестувальники, експерт зі здоровя, український експерт, глава Мінфіну Росії істинна Росія

ДНР-ДНР (лідери), Росія, українська влада, Україна, Німеччина, Франція (Олланд), ОБСЄ, експерт З ЛНР, українська армія, російський політолг, український політолог, ЄС.

Російські прикордонники, українські прикордонники, українська влада.

Вагітні і їх діти, лікарі Макіївки, ДНР, жителі Криму (волонтери), представники ополчення ДНР, біженка Тетяна, що повернулася з Києва, соцробітники

Росія, ЄС, Україна, Ісландія

Модальність Транзитивність

істинна Росія, ДНР, ЛНР.

Істинна. Росія, ДНР, ЛНР.

Номіналізація

Україна

істинна Росія як геополітичний актор ЄС

Інтердискурсивність

Економічний, санкційний, гуманітарний, демілітаристський, європейський,

Українські прикордонники Прикордонний, гуманітарний, соціальний, військовий.

істинна ДНР, ЛНР, Крим (Росія) Україна Медичний, соціальний, гуманітарний, дитячий, воєнний.

Міжнародний, європейський, санкційний, економічний, фінансовий.

Фінансовий, кризовий, кредитний, соціальний, пенсійний

Міф

Ополчецні активно виконують Мінські угоди і вже відвели своє озброєння, тоді як Київ намагається виграти час для кредиту МВФ і наростити міць.

Українська влада не дає вижити недоношеним немовлятам на Донбасі.

ЄС накладаючи санкції на Росію шкодить самому собі.

Кредит МВФ зведе Україну як державу в могилу, а от Росія має вигідніші умови кредитування.

Українські прикордонники добровільно не оглянули вміст російських гуманітарних автомобілів.

Українська влада

96!

Таблиця 13. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 14 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність Міф

Сюжет 1 Донбас, україно-російський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир’я, ОБСЄ, санкції, особливий статус Донбас ДНР, ЛНР, українська влада, Україна, ополченці, українська армія, Порошенко, українські телеглядачі, ЄС, глава ЛНР, бізнес Порошенка, російська влада, сім’я Ротшильдів (США), політолог український (Скачко), Ющенко, В. Британія, Лавров. Істинна Росія Україна (президент), США Політичний, дипломатичний, воєнний, демілітаристський, економічний, фінансовий, борговий, кредитний, гуманітарний Порошенко збагачується за рахунок України продаючи все що можна продати і не хоче позбутися своїх бізнес-активів.

Сюжет 2 Русини, нацменшини України, автономія русинів, питання русинів. Русини, Україна, українська влада

істинна Русини Українська влада Історичний, народний, ідеологічний, націоналістичний, політичний, етнічний. Українська влада обмежує права нацменшин.

97!

Таблиця 14. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 15 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 1 Україно-російські відносини, Крим, кримський псевдореферендум, Майдан, Схід України, Кримнаш, “Кримська весна”

Сюжет 2 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир’я, ОБСЄ, санкції, особливий статус Донбас, 3-ій Майдан.

Сюжет 3 Шевченко, нація, Бандера, нацизм, Червона армія, козаки, ОУН, арійці, Київсьа Русь, “протоукри”, Майдан.

Сюжет 4 Економічна ситуація в Україні, кредит МВФ, політична ситуація в Україні, кредит МВФ.

Росія, Крим і Севастополь, «бойовики Майдану», Аксьонов, Путін, губернатор Севастополя, кримчанка, Поклонська, продавець, вчителька, лікар, чемпіонка Європи, предстваник кримських татар.

Українска влада (Рада, Рада Безпеки, Президент), Україна, українські медіа, український експерт зі зброї, Росія, ДНРЛНР, ополченці, українська армія, Захарченко, ОБСЄ, лідери ЄС (Німеччна, ФРанція), експерт СНГ (російський), експерт Євразійського центру, представники батальйону “Азов”.

Представники української влади, Т. Шевченко, експерт професор МГУ, Ющенко, боєць ОУН, працівниця-експерт архіву, Молода Гвардія, князь Володимир, Олесь Бузина.

МВФ, Україна, українська влада, Росія, українці. Закордонні експерти з журналу “Економіст”.

Сюжет 5 Донбас, україноросійський конфлікт, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир’я, ОБСЄ, санкції, особливий статус Донбас, американоєвропейські відносини, українська криза, персональні санкції НАТО, ЄС, Росія , Україна, європейські політики, українська влада, спецслужби, Байден, Штанмаєр, Шпігель, Д. Туск, представник США Нуланд, Греція Кіпрнепокірні країни, журналіст Франції, медіа США, європейська армія.

! Модальність

істинна

Істинна, спонукальна.

істинна

Транзитивність

Росія

Росія, ДНР-ЛНР

Росія

Номіналізація

Українська влада

Україна

Українська влада, ЄС.

Інтердискурсивність

Прикордонний, міжнародний, автономістський, економічний, політичний, соціальний, Крим процвітає – Росія активно допомагає.

Україна, український батальйон «Азов» (бо в нього фашистські заяви). Демілітаристський, економічний, воєнний, політичний, кризовий.

Росія як геополітичний актор США

Історичний, пропагандистський, міфотворчий, ідеологічний, політичний, шевченківський. Україна штучно створює собі героїв, щоб об'єднати націю та виправдати свою пропаганду.

Фінансовий, кредитний, кризовий, валютний, політичний, економічний, соціальний. Росія не проти була асоціації України та ЄС, а її колись запропонований кредит був вигідніший на відміну від кредиту МВФ.

Міф

98!

Київ свідомо провокує та прагне продовжити конфлікт на Донбасі, не виконуючи Мінські угоди.

Санкційний, міжнародний, геополітичний, правовий, США прануть мілітаризації конфлікту в Україні конкуруючи таким чином з Європою. У ЄС занадто слабка армія.

99!

Таблиця 15. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 16 березня 2015 року Сюжет 1 Україно-російські відносини, Крим, кримський псевдореферендум, Схід України, Кримнаш, “Кримська весна”

Сюжет 2 Україно-російські відносини, Крим, кримський псевдореферендум, Схід України, Кримнаш, “Кримська весна”

Сюжет 3 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир”я, ОБСЄ, санкції, особливий статус Донбас

Росія (Шойгу), російсько-кримськ армія, адмірал флоту,

Росія, Україна, Європа, Німеччина, Франція, українська влада, Порошенко, ДНР-ЛНР, Захарченко, Пушилін, Нормандська четвірка, Гройсман, Меркель, Олланд, російський експерт, представник ЛНР.

Модальність

Росія, Крим, Україна, кримчанка – учасниця мітингу “Кримнаш”, Аксьонов, націоналісти Києва, моряки Криму, афганець, “вежливые люди”, українські прикордонники, песніонерки, вчителька-татарка, успішний бізнесмен, армія Криму істинна

істинна

Транзитивність

Росія, Крим (Росії)

Росія, Крим

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 4 Україно-європейські відносини, ситуація в Україні, мирні переговори, перемир”я, ситуація на Сході України, українське питання, антивоєнні мітинги, Мінські угоди, особливий статус Донбасу, санкції Україна, Порошенко, Німеччина – Меркель, мітингаріантифашисти в Німеччині, Чехія (+таємні 11 європейських країн які постачатимуть зброю в Україну).

Сюжет 5 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України,

істинна

Істинна

Росія, ЛНР-ДНР

Росія як геополітичний актор

Не істинна, питально-сумнівна ДНР, ЛНР

Українська міліція, українська армія, жителі Донбасу, постраждала дитина

! Номіналізація

100! Українська влада.

Україна

Українська влада.

ЄС, Україна

Українська армія

Інтердискурсивність

Прикордонний, міжнародний, автономістський, економічний, політичний, соціальний, історичний.

Історичний, націоналістичний, прикордонний, політичний, правовий, святковий, міжнародний, символічний,

Реформаторський, міжнародний, правовий, економічний, фінансовий, політичний, дипломатичний, мілітаристський, виборчий, військовий, воєнний.

Політичний, мирний, демілітаристський, міжнародний, правовий, геополітичний, антивоєнний, європейський.

Кримінальний, медичний, військовий, воєнний, правовий.

Міф

З приєднанням до Росії життя в Криму якісно покращилося

Повернення Криму до Росії – це історична справедливість.

Київ вже неодноразово порушує умови Мінських угод, бо затягує прийняття закону про особливий статус Донбасу.

Європа не має єдиної думки щодо санкцій проти Росії та вирішення конфлікту в Україні.

Нетверезі представники української армії безкарно вбивають дітей Донбасу.

101!

Таблиця 16. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 17 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Константинівка, протести, Майдан, Маріуполь

Сюжет 2 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир”я, особливий статус Донбасу, внутрішня політика України.

Сюжет 3 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир”я, особливий статус Донбасу

Сюжет 4 Донбас, україноросійський конфлікт, , АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир”я

Сюжет 5 Крим, російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України

Сюжет 6 Межигір’я, золотий батон

! Соціальні ідентичності

102! П’яний український солдат, МЗС Росії, українська армія, жителі Константинівки, мертва дівчинка, тітка дівчинки і немовля, мітингарі, українська міліція, Генштаб , 14 затриманих таємничих винуватців, українська влада, Порошенко, Герщенко, Майдан, майданівці

Українська влада, Порошенко, ДНР_ЛНР, опозиція ОП, Пушилін, український політолог, Захарченко

Україна, Росія, миротворці, ООН, країниучасниці ООН.

Росія, Лавров, Українська влада, ДНР-ЛНР, Франція, Німеччина.

Псакі, США, журналіст Асошіейтед пресс, російська армія, Росія, Крим.

Янукович, українська влада, Генпрокуратура України, Україна, експертиоцінювачі

Модальність

Істинна

Не істинна

істинна

Не істинна

Транзитивність Номіналізація

Росія, ДНР Українська армія

Спонукальна, неістинна. Росія, ДНР, ЛНР Українська влада

Росія Українська влада Правовий, міжнародний, мирний, військовий.

Росія Україна

Росія США (Псакі)

Росія Українська влада

Правовий, мирний, переговорний, військовий, демілітаристський, міжнародний.

Кіно, мистецький, міжнародний, правовий, медійний.

Кримінальний, мистецький, ювелірний, грабіжницький.

Інтердискурсивність Кримінальнй, протестний, військовий, виховний, етичний.

Державницький, територіальний, окупаційний, військовий, мирний, мовний, правовий, мирний

! Міф

П'яна українська армія масово переїжджає і вбиває дітей та людей Донбасу

Порошенко не дотримується Мінських угод і неправильно розуміє суть угоди – ДНР І ЛНР – це легітимні утворення.

Актуалізація питання щодо миротворців на території України призвела до невиконання Мінських угод

Київ не виконує Мінські угоди, оскільки не легітимізує ДНР та ЛНР

Дж. Псакі недалекоглядна і не оцінила фільм про Крим як належне.

103! Українська влада пограбувала Межигір’я.

Таблиця 17. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 18 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Україно-російські відносини, Крим, кримський псевдореферендум, Схід України, Кримнаш, “Кримська весна”, річниця Криму, мітинги, Майдан, фашистська ідеологія.

Сюжет 2 Україно-російські відносини, Крим, кримський псевдореферендум, Схід України, Кримнаш, “Кримська весна”, річниця Криму, санкції

Сюжет 3 Україно-російські відносини, Крим, кримський псевдореферендум, Схід України, Кримнаш, “Кримська весна”, річниця Криму

Сюжет 4 Крим, російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди

Сюжет 5 Ситуація в внутріщня в Україні, україноросійські відносини

Сюжет 6 Російськоукраїнські відносини, “газова війна”, економічна криза, санкції.

! Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація

Росія, Путін, Крим, Путін, Росія, мітингарі, колишня українська влада, кримчанка, Україна, Захід. російські попзірки, Україна, Аксьонов, Крим, ветеран ВВВ, росіяни, представниця прав ветеранів

Крим, мітингарі Криму, жіночкикримчанки, колишній афганець, іммігранти що переїхали в Крим, російська армія (Кримська), школярі, кадети, кримська влада

істинна Росія Україна

Істинна Росія Україна

істинна Росія, Крим Україна

Державницький, правовий, міжнародний, дипломатичний, соціальний, економічний, громадянський, бюрократичний, енергетичний.

Святковий, ідеологічний

Інтердискурсивність Політичний, сепаратистський, історичний, державницький, ідеологічний, святковий.

Українська влада, Порошенко, ДНРЛНР, Росія, Лавров, Штанмаєр, Німеччина, Захарченко, миротворці, І. Плотницький, Семенченко, Європа, Меркель, Олланд, політолог, європейский експерт, російська армія, Яценюк істинна Росія Україна, Європа

Україна, Росія, українська влада, українська опозиція.

істинна Росія Українська влада

Правовий, Кіномистецький, міжнародний, цензурний, мирний, правовий. демілітаристський, фінансовий, прикордонний, військовий, технічний, інженерний, українські журналісти.

104! «Газпром», російська влада, Україна, Росія, Міллєр, «Нафтогаз» (Україна)

істинна Росія Українська влада

! Міф

105! Повернення Криму – це історична справедливість та утвердження російської державності і це рано чи пізно підтвердить світова спільнота

Росія активно займаєтсья інфраструктурним розвитком Криму

Кримчани масово радіють, що приєдналися до Росії

Україна «переписує» та не виконує Мінські угоди

Українська влада не прислухається до критики опозиції (Опоблок)

Газпром добровільно продовжує період знижок для України з благочинною метою

Таблиця 18. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 19 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність Міф

Сюжет 1 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, перемир”я Радбез ООН, Україна, Росія, Лавров, ЄС, Франція, Німеччина, Порошенко, ДНР, ЛНР, Пушилін, українська влада, Нормандська четвірка, США, Байден істинна Росія США, українська влада Міжнародний, переговорний, правовий, демілітаристський, військовий, державницький, окупаційний. Україна прагне подовжити конфлікт на Сході і не виконує Мінські угоди.

Сюжет 2 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, гуманітарна допомога, Мінські угоди Росія, ДНР, ЛНР, Російськ армія, продавець ЛНР, українські прикордонники, російські прикордонники, перевізник, офіційний представник ДНР, ДНР-мінери, сапери і їх армія. істинна Росія Українаська влада, Україна Економічний, фінансовий, соціальний, економічний, грошовий, харчовий, бізнесовий, військовий, переговорний. Росія активно допомагає жителям Донбасу вижити, в той час як Україна оголосила економічну блокаду регіону.

106!

Таблиця 19. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 20 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України

Сюжет 2 Російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди

Сюжет 3 Російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, внутріщня безпека України, інтернет, безпека України

Сюжет 4 Економічна ситуація в Україні, кредит МВФ, політична ситуація в Україні, кредит МВФ, війна олігархів, внутрішні справи україни

Сюжет 5 Російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, російськоєвропейські відносини, Мінські угоди, Нормандський формат, російськоєвропейські відносини

Сюжет 6 Російськоукраїнські відносини, Донбас, україноросійський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, україноєвропейські відносини, російськоанглійські відносини.

! Соціальні ідентичності

Модальність Транзитивність Номіналізація

107! ДНР, Україна, українська влада, Захарченко, армія україни, армія ДНР

істинна Росія Україна

Турчинов, українська армія, міністр Оборони України, Європарламент, іноземні журналісти, батальйон “Азов”, боєцьнаціоналіст, армія ДНР, армія Росії, журналісти Рейтер, Генштаб України, військовий експерт, ДНР, ОБСЄ, ДНРвійськовий істинна Росія Україна

Хакери “Кіберберкуту” , українська влада, ДНР, ЛНР, правозахисниц я Гуменюк, Путін, жителі ДНР-ЛНР, народ України, І. Луценко, Порошенко, Мініформації, Гопко, українські журналісти, політолог, Захід який керує Києвом, США, ЄС. спонукальна Росія Україна, українська влада, українські журналісти

Коломойський, український парламент, Порошенко,Укртанснафт а, охоронці компанії, Лещенко, редактор “Української правди”, бійці батальйонів, українські батальйони Коломойського, журналіст Радіо Свободи, російські диверсанти, партія “Свобода”, фінансова група “Приват”, політолог, українські олігархи, Росія, “Рошен”, рейдери, прем’єр України,

МЗС Росії, Україна, українська влада, ДНР, ЛНР, міністр Штанмаєр, Німеччина, Порошенко, Нормандська четвірка.

Бритнасьий парламент, Україна, українська армія, Росія, НАТО, британська антивоєнна коаліція, британські офіцери, США, історик британський

істинна Росія Україна

істинна Росія США, Україна

! Інтердискурсивність

Міф

108! Сюжет 1 Військовий, мирний, переговорний, дипломатичний

Сюжет 2 Політичний, демілітаристський, європейський, військовий, соціальний.

Сюжет 3 Медійний, етичний, державницький , безпековий, інформаційний , етичний

Сюжет 4 Політичний, кримінальний, рейдерський, фінансовий.

Сюжет 5 Дипломатичний, політичний, геополітичний, переговорний, європейський, демілітаристськи й, міжнародний, правовий.

Сюжет 6 Політичний, дипломатичний , європейський, антивоєнний, демілітаристськ ий.

Київ провокує конфлікт на Сході і не збирається миритися.

Україна не збирається виконувати Мінські угоди.

Українські журналісти та правозахисник и вимагають у Порошенка ввести авторитарний режим шляхом референдуму.

Українські олігархи у всіх внутрішніх чварах винуватять Росію.

Російске МЗС домовляється з Штанмаєром, оскільки переговори з Порошенком були безрезультатними .

Англія визнала, що країни-ЄС застосовують до Росії подвійні стандарти

109!

Таблиця 20. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 21 березня 2015 року

Вузлові точки

Сюжет 1 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди

Соціальні ідентичності

Російське МЗС, Лавров, Україна, українська влада, українська армія, агенство Рейтер, ДНР, бойовики Азову (Україна), Басурин ДНР, ЄС.

Модальність

Не істинна, сумнівнопитальна Росія Україна, агенство Рейтер Медійний, військовий, міжнародний, дипломатичний, воєнний, європейський, етичний.

Транзитивність Номіналізація Інтердискурсивність

Сюжет 2 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, Мінські угоди, місія ОБСЄ, особливий статус Донбасу МЗС Росії, Лавров, ОБСЄ, Київ, Порошенко, ДНР, ЛНР

Сюжет 3 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України

Сюжет 4 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України

Мирні жителі Донбасу, донецьки аеропорт, загиблі ополченці, Українська армія.

істинна

Жителі Донецька що постраждали від мін, жителі Донбасу, безвісти зниклий друг Іллі, Ілля – хлопчикпостраждалий, чоловік, що втратив ногу на міні і його мама, українська армія, сапери ДНР, ополченці, жителька Донбасу істина

Росія Україна Європейський, демілітаристський,

Росія Україна Воєнний, пам’ятний, ідентичний.

Росія Україна Військовий, технчіний, безпековий, медичний, соціальний.

! Міф

110! Агенство Рейтер є недостовірним джерелом інформації, оскільки змінює дані та факти

ОБСЄ узгоджує свої дані по Донбасу в ЄС-штабах, а потім вже публікує дані.

Влада в ДНР вже настільки легітимна, що має право встановлювати памятники.

Українська армія підклала чимало мін мирним жителям Донбасу.

Таблиця 20. Продовження Сюжет 5 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, місія ОБСЄ Україна, СБУ, представник ОБСЄ, штаб ополчення ДНР, укрармія, троє в балаклавах (СБУ)

Сюжет 6 Внутрішньо політична ситуація в Україні, конфлікти між українськими ФПГ.

Сюжет 7 Криза в Україні, економіка України.

Коломойський, Порошенко, україна, українська влада, депутати України, автоматчики, українські журналісти

Модальність Транзитивність Номіналізація

істинна Росія Україна

Інтердискурсивність

Міжнродний, кримінальний, конфліктний, військовий.

Міф

СБУ знущається над представниками ОБСЄ

Істинна Росія Український олігарх, український президент Конфліктний, елітний, дисциплінарний, олігархічний, правовий Український президент прагне узурпувати всю владу, поставивши на коліна олігархівконкурентів

Бабуся Василіса, ринок, продавці, кияни, українська влада, інспекторирозганяльники продавців, бабуся-продавець, якась блондинка, ринки-секонду. істинна Росія, ДНР, ЛНР Українська влада

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Торгівельний, економічний, соціальний, пенсійний, валютний В Україні рапотово масово почали активізуватися стихійні ринки. Країна скочується у 90ті.

111!

Таблиця 21. Лінгвістичний аналіз сюжетів програми «Время» за 22 березня 2015 року

Вузлові точки

Соціальні ідентичності

Сюжет 1 Російсько-українські відносини, Крим, Кримська весна, псевдореферендум, Кримнаш, Севастополь.

Крим, Україна, Росія, мітингарі –свята, кримчани, діти, морська піхота, ополченець, Путін, росіяни, світова спільнота, журнал Форбс, українські націоналісти, Аксьонов, кримські татари та інші східні національності,

Сюжет 2 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, місія ОБСЄ, особливий статус Донбасу. Мінські угоди Україна, українська влада, Донбас, ДНР, ЛНР, Порошенко, Захід, спостерігачі, Яценюк, постраждала сімя на Донбасі з немовлям, українська армія, проросійський політолог, США,

Сюжет 3 Російсько-українські відносини, Донбас, україно-російський конфлікт, санкції, АТО, ДНР, ЛНР. Ситуація на Сході України, трагедія в Константинівці.

Сюжет 4 Внутрішньо політична ситуація в Україні, війни олігархів, внутрішні суперечки, Майдан

Україна, жителі Донбасу, ЛНР-ДНР,

Коломойський, Порошенко, Укртранснафта, рейдери, російські диверсанти, автоматчики, Укрнафта, бойовики “Дніпра-1” (Коломойського), українська влада, російський експерт по рейдерах,

Сюжет 5 Політикисамогубці, внутрішньо політична ситуація в Україні, корупційні скандали, Майдан, Євромайдан, Помаранчева революція ПР, політикисамогубці,українсь ка влада, українські правоохоронні органи, Янукович, Чечетов, проросійський політолог, Сергієнко, колесник, С. Валбтер, О. Бордюг, Мельник, Пеклюшенко – все це чиновники-які мертві, олігархи україни, прокурор Запорізької області, Геращенко, українська влада,

112! Сюжет 1 ветеран-кримський татарин, вчителька, підприємця сімя, яка за Росію, інженербудівельник, інвестори, глава адміністрації Феодосії, виборці на референдумі, школярі, спортсмени.

Сюжет 2 нацистські бойовики, пенсіонери, покупці в супермаркеті, ополченці, українськи політолог, Франція, НІмеччина і Росія, лідери ЛНР-ДНР, Лавров, радбез ООН, місія ОБСЄ, жителі ДНР і ЛНР, агенство Рейтер, Захарченко

Сюжет 3 українська армія, жителі Констянтинівки, 5 канал-журналістка.

Сюжет 4 журналіст Радіосвобода, російські власники “Укртафтнафти”, колишній представник “Тафтнафти”, група Приват, міжнародний суд, Янукович, політолог, Пінчук, депутати Порошенко

Модальність

істина

Транзитивність Номіналізація

Росія Україна

Святковий, політичний, державницький, сепаратистський, економічний, транспортний, фінансовий, націоналістичний, патріотинчий Крим назавжди належить Росії і міжнародна спільнота це визнає.

Росія Україна, українська армія Кримінальний, трагічний, військовий, мілітаристький, медичний, державницький

Росія Україна

Інтердискурсивність

не істина, спонкуальна Росія Україна, Захід, США, українська армія. Виборчий, міжнародлний, валютний, соціальний, економічний, конституційний, демілітаристський

Сюжет 5 експерт СНГ українського філілалу, полонені українські солдати, журналістув'язнений, чемпіонув’язнений, Марина ув’язнена і її родичі, експерти “Спротиву”В. Демченко, Порошенко, бориспільські мітингарі. істина

Фінансовий, рейдерський, кримінальний, правовий, нафтовий, олігархічний, політичний, елітний, клановий.

Кримінальний, люстраційний, сепаратистський, націоналістичний, ідеологічний, критичний

Київ повністю ігнорує Донбас і не виконує Мінські угоди.

П’яні українські солдати травмують та вбивають дітей Донбасу

Внутрішньоолігархічні чвари роздирають Україну знищуючи її державність.

Українська влада здійснює масові репресії проти інакшомислячих

Соціальні ідентичності

Міф