Литвинюк Тетяна-Марія - диплом, 2011 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Факультет соціальних наук і соціальних технологій

Кафедра Могилянська школа журналістики

Напрям підготовки 0303 Журналістика КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему

Жанрово-тематична специфіка жовтої преси

Виконала Литвинюк Тетяна-Марія Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Дуцик Діана Ростиславівна

Київ – 2011

План ВСТУП………………………………………………………………………...3 РОЗДІЛ1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Історія жовтої преси………………………………………………………6 1.2 Концепція «жовтих» видань………………………………………………8 1.3 Жовта преса і таблоїди. Таблоїдизація………………………………….12 1.4 Жовта преса і свобода слова……………………………………………..13 1.5 Жовта преса у інтерпретаціях науковців………………………………..17 РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Контент-аналіз. Історія методу………………………………………….19 2.2 Кількісний та якісний контент-аналіз…………………………………..21 2.3 Застосування методу……………………………………………………..22 2.4 Переваги та недоліки методу контент-аналізу…………………………25 2.5 Методологія контент-аналізу……………………………………………26 2.6 Інтерпретація……………………………………………………………..26 2.7 Дослідження. Формування вибірки та одиниць дослідження РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 3.1 Результати контент-аналізу. Система кодування……………………..34 3.2 Аналіз матеріалів, опублікованих у газеті«Бульвар Гордона» ……...36 3.3 Аналіз матеріалів, опублікованих у газеті «Жизнь за неделю»……...45 3.4 Аналіз матеріалів, опублікованих у газеті «Экспресс газета»……….53 3.5 Узагальнений аналіз матеріалів, опублікованих у досліджуваних виданнях……………………………………………………60 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………62 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...64

ВСТУП

Словосполучення «жовта преса» в більшості випадків викликає асоціацію із низькосортною, недостовірною інформацією, засиллям порнографічних картинок та неетичним втручанням у приватне життя знаменитостей. Згідно журналістських норм, що ґрунтуються на достовірності, об’єктивності, чесності, неупередженості та униканню оціночних суджень, жовті видання взагалі важко назвати журналістикою у класичному розумінні цього слова. Втім, незаперечним фактом залишається те, що попит на бульварні видання дуже часто є у кілька разів більшим, ніж на газети із серйозними аналітичними матеріалами. Можна припустити, що наявність «жовтих» видань на українському медіа-ринку є віддзеркаленням сучасних потреб населення у подібній продукції. Можливо, саме через не надто серйозний статус, феномен жовтої преси в Україні не є глибоко дослідженим. Іще одну причину ми вбачаємо у досить молодому віці жовтих видань на українському медіа-ринку. Адже формально в Україні жовта преса з’явилася після здобуття країною незалежності. Тому можна припустити, що подібного роду видання частково демонструють зростання свободи слова в країні внаслідок зменшення рівня цензури. Зазначимо, що жовта преса має досить тривалу історію і прийшла до нас із заходу. Закордонні дослідники виокремили певні домінантні риси, притаманні бульварним виданням, про які ми згадаємо далі. На нашу думку, жовта преса – це специфічний вид журналістики, якому притаманні свої закони і правила як на стилістичному рівні, так і на етапі відбору інформації. Пошуку чітких закономірностей на жанровому і тематичному рівні і присвячена дана робота. Об’єктом нашого дослідження є публікації у трьох українських виданнях, що позиціонуються на медіа-ринку в якості жовтої преси. Це «Бульвар Гордона», «Экспресс газета» та «Жизнь за неделю». Період публікацій, що аналізуються у роботі – півтора місяці( квітень 2011р.(№15 та №17) – травень 2011р.(№18, №19, №20, №21). Для того, аби встановити, чи існують закономірності у відборі тематичних домінант згаданими виданнями, ми вирішили аналізувати ті номери газет, що виходили паралельно (кін.квітня – травень 2011р.).

Предметом дослідження є особливості підбору тем «жовтими» виданнями та їх жанрова специфіка. Головна мета роботи полягає у пошуку чітких закономірностей, притаманних природі жовтої журналістики на жанровому та тематичному рівні, спираючись на обрані нами видання як зразки жовтої преси в Україні («Бульвар Гордона», «Экспресс газета», «Жизнь за неделю»). Гіпотеза дослідження полягає у тому, що природа жовтої преси не є хаотичною, існує чітка закономірність у жанровій і тематичній специфіці жовтих видань. Ми припускаємо, що сучасна жовта преса в Україні на тематичному рівні характеризується наявністю конкретних тематичних категорій, які повторюються із номеру в номер. Актуальність теми пояснюється, в першу чергу тим, що тема жовтої преси є фактично недослідженою на території нашої країни. Практичне значення цієї роботи полягає у дослідженні та аналізі особливостей бульварних видань, що виходять на українському медіа-ринку. Дана кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі ми познайомимося з історією виникнення жовтої преси, загальною концепцією «жовтих» видань, охарактеризуємо процес таблоїдизації; спираючись на відповідні джерела, поговоримо про роль жовтої преси у процесі демократизації суспільства та познайомимось із різними трактуваннями цього явища. У другому розділі ми зупинимось на детальному описі методології нашого дослідження. У роботі використовується метод якісного та кількісного контент-

аналізу. Ми аргументуємо вибір нами цього методу та опишемо процедуру дослідження. Третій розділ присвячений результатам нашого дослідження. Це є кінцевий етап роботи. Спочатку ми почергово охарактеризуємо результати дослідження для кожного аналізованого нами тижневика, а згодом дамо узагальнений аналіз для всіх видань, аби прослідкувати основні тенденції, притаманні жовтій пресі в Україні на жанрово-тематичному рівні. У висновках ми підіб’ємо підсумки нашого дослідження, дамо відповіді на поставлені дослідницькі питання та дамо власну інтерпретацію одержаних результатів.

РОЗДІЛ I ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Історія жовтої преси Термін «жовта преса» народився на Американському континенті наприкінці дев’ятнадцятого століття і має свою історію. Значна частина закордонної літератури присвячена опису виникнення і становлення цього явища. Аби мати базове поняття про його зародження, наведемо факти із опрацьованих нами джерел. У 1985 році відомий американський медіа-магнат Джозеф Пулітцер почав публікувати у своїй нью-йоркській газеті "The World" кумедні малюнки, автором яких був художник Річард Уотколт. Ці малюнки зображали пригоди так званого «жовтого малюка», який корчив численні гримаси, всіляко кривлявся, аби розсмішити читача. Більша площа газетного матеріалу була зайнята ілюстраціями із вибриками «yellow kid». Малюнки були зрозумілі масовому читачеві, тому оповідання в картинках із безкінечними продовженнями дістали назву «преси для неписьменних». Публікації містили мінімум тексту і були призначеними більше для розглядання, а не для читання, тому здобули масову популярність у аудиторії. Помітивши продуктивність ідеї, інший газетний медіа-магнат Рандорф Херст переманив художника Річарда Уотколта та весь репортерський відділ Пулітцерівської газети у своє видання – газету "New-Jork Jumal". У Пулітцера не було можливості змагатися із конкурентом, тому його редакторський склад почав співпрацю із Херстом. На сторінки "New-Jork Jumal" і перемістилися пригоди «жовтого малюка». Внаслідок цього виник серйозний конфлікт між Пулітцером та Херстом. Після того як Херст знизив вартість свого видання до одного центу за номер, тираж газети різко підскочив. Між Пулітцером та Херстом розпочалась так звана «газетна війна». Спостерігаючи за публічними образами магнатів, редактор видання "New-Jork Press " Ервін Уордмен назвав ці конкуруючі видання «жовтою пресою». Саме після цього термін «жовта преса» закріпився на позначення подібного типу видань. [1;2; 3; 4; 5; 6]. Також існує версія, що Пулітцер і Херст друкували свої газети на низькосортному папері, який спершу мав білий колір, але дуже швидко псувався і набував жовтого відтінку. Такий папір був досить дешевим і давав

змогу знизити ціну за видання до мінімуму. На популярність газети це ніяким чином не впливало, тому використання такого типу паперу було економічно вигідним. Згідно цієї версії, саме внаслідок цього жовта преса отримала свою назву [41]. Пулітцер та Херст часто звинувачуються у початку іспансько-американської війни. У розпал визвольного руху проти Іспанії, газета Херста публікувала матеріали, що активно захищали Кубу та звинувачували Іспанію. Найбільш відомим прикладом цієї історії є розповідь про те, що фотограф "New-Jork Jumal" надіслав Херсту телеграму із текстом : «На Кубі все тихо. Війни не передбачається», на що Херст відповів : «Ви забезпечте мені фотографії, а я забезпечу війну»[3; 6; 8; 9; 11; 42]. Ця історія згадується у спогадах репортера Джеймса Крілман у 1901році, але дослідник Джозеф Кемпбел зазначає, що це єдине джерело, тому не можна бути до кінця впевненими у його достовірності [6]. На сьогодні в американській журналістиці «жовті» видання фактично не мають своєї ніші. До 1930-х років більшість жовтих газет, що домінували на американському медіа-ринку впродовж 1910-1920-х років, припинили своє існування. А ті, що залишились( приміром, “The Illustrated Daily News”) переживають фінансові труднощі [30]. Інша ситуація склалася у Великобританії, де радіо і телебачення довгий час були громадськими. Тут затвердився чіткий поділ преси на якісні і популярні видання. Поява популярних видань орієнтовно співпадає із «жовтим» періодом преси у США. Першими зразками британських бульварних видань були “The People” (1881), “Daily Mail” (1896), “Daily Express” (1900) та “The Daily Mirror” (1903 р.). Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття якісна преса переживала переламний етап свого розвитку, що характеризувався переходом кількісних змін у якісні. Тобто змінювалася концепція видань, дизайн і зміст. Класичні атрибути якісної журналістики були витіснені характерними рисами жовтої преси. З цього приводу колишній медіа-кореспондент найавторитетнішої газети світу — “The Financial Times” Раймонд Сноді зазначав: “Багато редакторів визнають, що журналістські стандарти, зокрема у

точності інформації, як у широкоформатних, так і таблоїдних газетах, знизились. Конкуренція і прагнення знаходити історії, які достатньо сенсаційні, щоб продавати газети, сприяють вигадкам, перебільшенням і втручанню у приватне життя” [ 30; 29]. 1.2 Концепція «жовтих» видань Зазначимо, що Пулітцер фактично змінив концепцію газети "The World" , яку придбав у 1887 році. Окрім «жовтого малюка» газета відзначалася крикливими сенсаційними заголовками, що часто вводили читачів у оману, розповідями про вбивства, катастрофи, постраждалих на пожежах, зловживання владних та бізнесових структур тощо [7]. Вільям Рандорф Херст перехопив і собі такий стиль викладу матеріалу і першим теоретизував підвалини «жовтої журналістики». Херст вважав, що головним показником якості газети є є її тираж і прагнув до того, аби його видання за будь-яку ціну читало якомога більше людей[30] . Він зазначав, що читач цікавиться насамперед такими подіями, які містять елементи його власної примітивної природи. До таких він відносив: 1)інстинкти самозбереження; 2) кохання і розмноження; 3)честолюбність. Якщо журналістський текст містить хоч один із цих елементів, він є гарним для публікації. Якщо два – це кращий текст, якщо ж всі три, то це першокласний інформаційний матеріал. Виділені характеристики Херст роз’яснював таким чином : - елемент самозбереження міститься у всіх всіх матеріалах, що повідомляють про вбивства, самогубства, нещасні випадки, драми, а також про те, як зберегти здоров я, як правильно харчуватися і т. д. - до тем кохання і розмноження слід зараховувати: історії одруження і заміжжя, сексуальні скандали, розлучення, любовний трикутник, романтичні історії про те, як кохання спонукало здійснити що-небудь незвичайне,

драми ревнощів, усе цікаве у взаєминах статей. - честолюбність же викликається таємничим у всіх цих історіях. Таємниче примушує замислитися про те, якою буде розв'язка, до того ж спонукає читача купувати й наступні номери газети, щоб пересвідчитися в правильності свого здогаду. Херст вважав, що ті публікації, які не містять жодного із перерахованих елементів, є нецікавими масовому читачеві і їх не варто публікувати. [31]. « Ми нехтуємо або не помічаємо тих речей, які є важливими, але не цікавими», - під таким гаслом працювала редакція, очолюваної Херстом газети "New-Jork Jumal". Вільям Херст казав своїм редакторам : « Газета повинна бути написана та опублікована таким чином, щоб її могли і хотіли читати напівграмотні емігранти, невігласи, мешканці міського дна, підлітки – всі»[30]. На початку минулого століття фундатор британської газети «The Daily Mirror» Лорд Норткліф дав своє визначення новин, що стало одним із постулатів жовтої преси – сенсаційності. Він вважав, що новини – це те, що заховано, а все інше – реклама. Засновник іншої британської газети “Daily Mail” Лорд Ротермір, стверджував подібне : « Новини – це те, що хтось не хоче публікувати». Приблизно у цей же час якийсь невідомий американський редактор сказав вираз, який одразу ж набув популярності серед працівників бульварних видань США : « Новина – це не те, що собака з’їла людину. Новина – це коли людина з’їла собаку». Саме апеляція до людських інстинктів, примітивність у сприйнятті та викладі інформації, величезна кількість шокуючих світлин стали основними постулатами жовтої журналістики. Згадуваний вище Вільям Херст наголошував : «Сенсацію можна зробити з будь-якої друбниці, головне – це форма подачі матеріалу та відповідність запитам читацької аудиторії ». Наприкінці XIX – на початку XX століття французька газета «Маленький Парижанин» виходила найбільшим у світі накладом – 3 млн. Вважається, що досягнути цього вдалося саме дотримуючись принципу “ if it bleeds, it leads” (кров напершій сторінці)[30]. Дослідник Франк Лютер Мотт виділяє 5 основних характеристик жовтої преси:

1) Заголовки, написані крупним кеглем, за якими прихована така новина, що насправді не є важливою; 2) Значна кількість фотографій та ілюстрацій; 3) Публікація «фальшивих» інтерв’ю; 4) Акцент на кольорових вкладках у неділю (коміксів, що є звичним явищем у США); 5) Драматичні співчуття «слабшим» [30]. Джозеф Кемпбелл у 2001 році виділяє такі характеристики жовтої преси: 1) наявність великої кількості колонок на першій сторінці з різноманітними темами, такими як спорт чи скандали; 2) використання сміливих макетів оформлення (великі розміри ілюстрацій та яскраві кольори); 3) часте використання анонімних джерел та велика кількість самореклами [6]. Эвгеній Сазонов у статті « Феномен желтой прессы» вказує на наступні ознаки: 1) Епатажне висвітлення татуйованої тематики, відмова від будь-яких заборон на тематичному рівні. 2)Сенсаційність, що досягається висвітленням таких тем, які порушують емоційну рівновагу читача як в позитивний, так і у негативний бік. 3) Тематичний еклектизм. Теми розподіляються таким чином, аби максимально привернути увагу читача. Найчастіше така інформація не містить цінного фактажу. Дослідник виділив два способи вияву еклектизму у жовтій пресі: - нівелювання (основна суть заключається в досягненні рівноваги між важливими та не надто важливими подіями, ЗМК самі визначають ступінь важливості події). - перевищення ( полягає у зіткненні серйозних та розважальних матеріалів 4) Переважання візуальної складової над текстуальною. Активне використання яскравої колористики. Таким чином емоційна складова виходить на перший план, дуже часто не на користь естетичній. Сазонов вказує на специфічні види заголовків у жовтій пресі:

1) Позатекстуальні заголовки. Пов’язані не з конкретним текстом матеріалу, а із позатекстовою ситуацією, що є більш цікавою порівняно із текстом публікації. 2) Заголовки, що являють собою одну із тез публікації. На відміну від заголовків якісних видань, жовта преса намагається не видавати всю суть історії, а лише привертають увагу якоюсь деталлю. 3) Заголовок, що являє собою підтасовку, деформацію наявних у публікації фактів. Дослідник зазначає, що, прагнучи максимально привабити потенційного читача, заголовки у жовтій пресі постійно балансують на межі правди та вигадки. Також дослідник класифікує жовті видання за такою схемою: 1 Проміжні видання, що тяжіють до якісних, але мають в наявності ознаки жовтих». 2 Бульварні видання, що мають у своєму складі всі риси «жовтих». Вони більш банальні тематично у порівнянні з якісними, і більш «меркантильні», якщо порівнювати із «проміжними». 3 Власне жовті. Газети, що виділяються пафосом гедонізму, сенсаційності та відвертої вульгарності. 4 Напівпорнографічні і порнографічні видання, для яких характерні всі названі вище домінанти, але основний акцент падає на висвітлення девіантних статевих стосунків[ 33]. Опоненти бульварної журналістики акцентують увагу на її обмеженості. Вони звинувачують популярні видання в зацикленості на скандалах, любовних інтригах, кримінальних злочинах та сексі. У Британському досвіді найбільше критики припадає на традицію деяких видань розміщувати на третій (інколи — на сьомій) сторінці еротичні світлини[30].

1.3 Жовта преса та таблоїди. Таблоїдизація Інколи поняття «жовта преса» ототожнюють із поняттям «таблоїд», втім це не одне і те ж. Таблоїд – це видання, що відрізняється специфічною версткою, для якої притаманні наступні ознаки : - газетна шпальта у форматі А3, а не А2, що є більш зручним для читання - значна кількість ілюстрацій - короткий обсяг публікацій - об’ємні заголовки - активне використання кольорів, в тому числі для виділення тексту Дуже часто бульварна преса є одночасно таблоїдом, втім, варто пам’ятати, що друге поняття окреслює стиль верстки, а не зміст публікацій та зображень. Тому, приміром, наявність еротичних чи порнографічних фото у газеті є, скоріше, ознакою жовтизни видання, а не характерною рисою усіх таблоїдів. [30; 49]. На сьогодні багато якісних видань перехопили собі таблоїдний стиль верстки задля власної популяризації. Можна назвати приклади таких відомих газет як “The Times”, “The Daily Telegraph”, “ The Independent”, “The Guardian”. З іншого боку, «таблоїдизація» мас-медіа (термін вперше вживається у 1991році) характеризується ознаками, що знижують якісний аспект видань і наближають їх до «жовтих»[30]. У книзі «Медіа-цирк – проблеми з американськими газетами» Говард Курц описує «таблоїдизацію» американських медіа наступним чином: - загальне зниження журналістських стандартів - зменшення кількості та якості сухих новин (політика, економіка, міжнародні відносини) та збільшення легких новин – скандалів, сенсацій, розваг, розповідей про аморальну поведінку. - загальне поширення ЗМК критеріїв, за якими виборці судять про відповідність певного кандидата виборчій посаді (менше уваги ерудованості, професіоналізму, патріотизму, а більше – фотогенічності політика та його риторичним здібностям) [14].

На думку іншого дослідника, Марвіна Кальба, « таблоїдизація – це девальвація «сухих новин» і ревальвація сексу, скандалів та інформаційнорозважальних матеріалів». Приміром, відомий британський таблоїд “The Daily Mail” вважає, що людей цікавить найбільше три речі — гроші, секс та власність. Відповідно, найкращим заголовком вищезгаданий часопис вважає: “Маєте безкоштовний секс” [21]. Щодо стильового аспекту таблоїдизації, то дослідники Пітер Холдінг та Шелі Маклачан називають запровадження до часописів розмовно-побутової лексики. У своїй історичній праці « Таблоїдизація у британській пресі: кількісне дослідження змін у британських газетах 1952-1997» вони пропонують інтегральне дослідження цього явища, що включає різні види дискурсивного аналізу : діапазон, форму і спосіб звернення до читача. Термін «діапазон» трактується тут як приділення меншої кількості уваги офіційним, внутрішньополітичним, економічним та міжнародним новинам. Зміни у формі подачі матеріалу вимірювались збільшенням кількості ілюстративного матеріалу та зменшенням обсягу друкованого тексту. Щодо зміни стилю, то тут до уваги бралася надмірна персоналізація у висвітленні подій та явищ. [12]. Тож, порівнюючи виділені ознаки із раніше названими домінантними ознаками «жовтої» журналістики можна говорити про певне зближення понять «таблоїд» і «жовта преса». 1.4 Жовта преса і свобода слова М.В. Демченко вважає, що український, а також практично весь пострадянський інформаційний простір розбудовується орієнтуючись на американські стандарти (як у сфері організації ЗМК як соціального інституту, так і в сфері виробництва інформації), тому звернення до цього досвіду є дуже важливим. Дослідник зазначає, що англо-американська професійна медіатрадиція формувалась у доволі специфічному соціокультурному контексті. Завдяки цілій низці історичних причин, пов’язаних з раннім виникненням громадянського суспільства, у Великій Британії та США засоби масової інформації досить швидко звільнились від прямого впливу та безпосереднього

втручання у їхні справи державних інституцій. Тут «ринок ідей» мусив функціонувати за тими ж законами, що й ринок товарів, тобто на підвалинах «laissez faire» (лібертаріанської традиції). Ця традиція означала, що лише ринкова конкуренція здатна забезпечити «природний відбір» кращих видань та відмирання гірших з них, тому будь-які обмеження свободи преси вважалися «ліками, гіршими від хвороби». Втім, виявилось, що нічим не обмежена торгівля ідеями призводить до багаточисленних фальсифікацій, гонитви за «смаженими фактами», смакування крові та насильства і повного ігнорування класичної публічної сфери на користь навколопублічної та винятково приватної [29]. За словами дослідника, поява масової «жовтої» преси поставила перед журналістською громадою проблему інтеріоризації ідеї загальної користі. Внаслідок цього англо-американська журналістика в цілому починає відходити від лібертаріанської концепції преси як «четвертої влади» з переважаючими функціями контролю та розвінчанням на користь концепції соціальної відповідальності мас-медіа, згідно з якою журналісти не поставляють на ринок ідей особливий товар, а обстоюють спільний загальногромадський інтерес, а відтак повинні нести відповідальність за свої дії. Передбачалось, що журналісти, які усвідомлюють свою відповідальність перед суспільством, самі розроблять принципи і норми корпоративної поведінки і будуть стежити за тим, щоб вони дотримувались усіма членами корпорації Але у такому чіткому, на перший погляд, зразкові професійної рефлексії мала місце «біла пляма». Оскільки не всі події, що відбуваються в світі, об’єктивно віддзеркалюються в мас-медіа, то природно виникало запитання: за якими критеріями журналісти визначають, що може бути переведено із статусу події («event») в статус цікавої і важливої для всіх новин («news»), а що ні? Коли засновники однієї із найавторитетніших у світі газет «New-York Times» написали під заголовком свій девіз: «Всі новини достойні друку», то згодом питання про те, хто і за якими критеріями визначає значущість тієї чи іншої новини постало з усією гостротою. Проте, як зазначає М.В. Демченко, і в кінці XIX століття, і протягом ХХ це питання так і залишилось непроясненим[29].

Говорячи про вищезгадуваний процес таблоїдизації як процес «пожовтіння» преси, зазначимо, що прихильники та опоненти цього явища вбачають позитивні та негативні його аспекти для розвитку журналістики у ХХІ столітті. Сучасні дослідники вважають, що “таблоїдизація” є не тільки результатом глобальної комерціалізації, інтернаціоналізації, уніфікації та концентрації преси, а й безпосереднім наслідком демократизації суспільства та політикоекономічного плюралізму [29]. Медіа-дослідник Джон Фіске стверджує, що таблоїдна журналістика, на відміну від офіційної журналістики провладних політичних сил може критикувати дії влади, політико-економічний порядок денний, пропонувати альтернативне розуміння офіційному тлумаченню тих чи інших подій чи процесів і навіть “уособлювати звільнення від бідності”. Говорячи про британську популярну прессу, Джон Фіске зазначає, що вона має багатий досвід “ланцюгових псів демократії”. Адже саме британські бульварні видання у 2003 році першими повідомили світовій громадськості про блеф Тоні Блера напередодні війни з режимом Саддама Хусейна. Саме британські таблоїди, зокрема “The Sun”, стали колективним агітатором та організатором найбільших за всю історію Великобританію маніфестацій проти війни в Іраку у 2003 році. У 2004 році британський газета “ The Sun” виніс на суд громадськості “Daily Mirror” скандальну історію про те, як жінка прем’єрміністра Тоні Блера — Шері Блер проїхала “зайцем у метро” і була змушена заплатити штраф[16]. З іншого боку, подекуди публікації у жовтій пресі породжують серйозні конфлікти міжнародного рівня. 20 і 21 травня 2005 року британська бульварна газета “The Sun” опублікувала світлини Саддама Хусейна у нижній білизні. Ці світлини викликали негативну реакцію не тільки серед мусульманського населення Іраку та Афганістану, а й жорстку реакцію Вашингтона. Редактор “The Sun” аргументував публікацію цих фотографій бажанням догодити громадськості: “На моєму місці будь-який редактор вчинив би так само” [30]. Варто зазначити, що у країнах, де присутня цензура, жовта преса теж зазнає певних утисків. Так, інтернет-ресурси повідомляють, що, за даними доповіді

Міжнародної федерації журналістів, опублікованої 31січня 2010 року, з літа 2008 року в Китаї були введені сотні обмежень, причому найбільше цензурі піддавались інтернет-ЗМІ і жовта преса. Їх представникам часто відмовляли у акредитації на ті чи інші заходи. Якщо ж говорити про український досвід, то вважається, що за радянських часів, з огляду на цензурні перешкоди, жовтої преси взагалі не було. І тільки після розпаду Радянського Союзу з’явилися перші її зразки. Втім, нам не вдалося знайти досліджень, пов’язаних із запровадженням перших бульварних видань в Україні. У книзі «Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики» автори зазначають, що у середземноморському регіоні таблоїди чи «жовта» преса практично відсутні, за винятком «France Soir», тираж якої суттєво знизився після 1980-х. Спроби впровадити жовту пресу в Іспанії, одну з яких здійснив німецький видавець Аксель Шпрінгер, а іншу – Daily Mirror, «з низки причин» виявилися безуспішними. Роль популярної преси у Південній Європі почасти відіграють спортивні щоденні видання, важливі для будь-якої країни, а у деяких випадках видання, які іспанці називають «prensa del Corazon» – тижневики для переважно жіночої аудиторії, в яких висвітлюється життя зірок і відомих людей та побутові теми [35]. У книзі не конкретизуються причини «не впровадження» жовтої преси в Іспанії, але можемо припустити, що однією з причин є контроль урядом країни діяльності засобів масової комунікації. Адже відомо, що у січні 2011року іспанська влада намагалася встановити цензуру на світову пошукову систему Google, вимагаючи видалити близько ста посилань на сумнівні публікації. Дослідник Пек Дженіс говорить про те, що з модерністичної точки зору, жовта журналістика – це ідеальна модель мас-медіа у наданні інформації людям і життєво необхідний елемент суспільно-політичної сфери. А з постмодерністи чного погляду таблоїдні ЗМІ є більш відкритими та демократичнішими, ніж традиційні часописи (якісні медіа) [15].

1.5 Жовта преса у інтерпретаціях науковців У своїй праці «Жіноче письмо як вид субверсії» , Землякова Т.А називає жовту пресу суцільним негативним жіночим текстом, який нав’язує громадськості хворобливий погляд на світ [32]. Я. Чайківська у праці «Проблема жіночого тексту у сучасній українській літературі» стверджує аналогічне і зазначає, що теорія жіночого письма з’явилася під впливом бартівської теорії тексту. Барт поділяв тексти на тексти «для читання» і «для письма». Перші – це такі, в яких прослідковуються причинно-часові послідовності, ці тексти є більш логічними. Друга ж категорія текстів викликає у читача сильне відчуття співпереживання та бажання творчо переписати прочитаний текст внаслідок сильної ідентифікації із прочитаним. Такий текст створюється як аналог множинного я і створює ілюзію свободи самовираження. Також текст «для читання» спонукають читача до активної позиції, бо, читаючи, він наповнює цей текст метафоричним значенням і таким чином робить зрозумілим для самого себе. Я. Чайківська зазначає, що детермінування такого лінгвістичнокультурологічного явища, як жіночий текст, відбулося в другій половині ХІХ століття і пов’язане з розвитком феміністичного руху. Чоловічий/жіночий тексти позначені тілесністю: анатомія є текстуальністю. Свій підхід до класифікації жіночого тексту феміністки будували навколо метафори літературного батьківства. Феміністки наполягають на тому, що жінки та чоловіки вживають мову по-різному, тобто відчувається статева різ-ниця. Радикальний напрям жіночого руху навіть витворив власну жіночу мову. Як правило, займенники чоловічого роду в тексті замінюється жіночими (“Бог — вона” — God she is). На думку Я. Чайківської, превалювання негативних емоцій в матеріалах «жовтої преси» і смакування плітками свідчить, насамперед, про хворий стан нашого суспільства, яке потребує такої інформації. «Потрібно пам’ятати, що пригнічена психологічно жінка ніколи не дасть соціумові здоро-вих дітей, а тим паче — текстів» - переконана дослідниця[26]. Дж. Фіск, представник Біргмінгендської школи медіа-досліджень, суть якої полягає у радикальній опозиції загальноприйнятим поглядам, вважає, що жовта преса значно позитив ніше впливає на масового читача, ніж престижні «якісні»

видання. Адже сенсаційні матеріали, що публікуються на сторінках жовтої преси, легше піддаються інтерпретації, ніж аналітичні статті та об’єктивні репортажі, які пропонують елітарні видання. Сенсація сама по собі визначає опозицію звичному станові речей і розвиткові подій, як наслідок – підрив офіційного порядку. Такі публікації не претендують на абсолютну достовірність і апелюють до скептичного суб’єкта, який вагається між вірою та невірою, адже «бачить усіх наскрізь» та не бажає, аби його надурили. В той же час претензія елітарних видань на правдивість і об’єктивність своїх повідомлень являє собою політичний акт, направлений на те, аби дисциплінувати своїх читачів, перетворити їх у «віруючих суб’єктів» і тим самим змусити їх зайняти підлеглу позицію по відношенню до особи автора. Тому, на думку Дж. Фіска, жовта преса є кращою будь-яких елітарних видань, бо вона має менш жорсткі професійні критеріїі журналісти таких видань «не докладають жодних зусиль для того, аби подати свою інформацію як об’єктивний набір фактів у незмінному всесвіті» [16].

19 РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Головною метою нашого дослідження є визначення жанрової та тематичної специфіки жовтої преси, пошук спільних та відмінних ознак, притаманних «бульварним» виданням, визначення домінантних закономірностей у структуруванні жанрово-тематичного матеріалу. Для досягнення мети ми скористалися методом контент-аналізу, адже саме цей метод дає найбільш об’єктивні результати, внаслідок системного аналізу необхідних одиниць дослідження. Наше дослідження ґрунтується як на кількісних, так і на якісних методах. Підрахунок тематичних блоків та жанрів здійснюється шляхом використання кількісного контент-аналізу, тоді як для інтерпретації результатів та визначення основних акцентів у публікаціях ми скористалися якісним контент-аналізом. Спочатку детальніше ознайомимось із особливостями запропонованого нами методу та обґрунтуємо доцільність його використання у конкретній роботі. 2.1 Контент-аналіз. Історія методу За версією більшості науковців, метод контент-аналізу вперше був задокументований у 1640 році у Швеції . Це був аналіз текстів апокрифічної збірки церковних гімнів « Пісні Сіону». Суть дослідження полягала у підрахуванні теологами кількості релігійних символів у текстах « Пісень Сіону» та гімнами офіційної церкви. Це дослідження мало на меті спростувати закиди тодішньої цензури у тому, що « Пісні Сіону» не відповідають релігійним канонам. До уваги брався не лише кількісний аспект, але й якість подачі християнської символіки, яка поділялася на позитивну, негативну і нейтральну. Враховувались також складність тексту та контексту, в якому згадувалися символи [22]. Наприкінці XIX ст. – на початку XX ст. контент-аналіз був застосований американськими дослідниками. У 1893 році Дж. Спід опублікував статтю « Чи дають газети новини?». Ця публікація була результатом систематизованого підрахунку тематичних особливостей недільних випусків нью-йоркських газет

за 1881-1883 роки. Дослідник вимірював обсяг матеріалів за кожною темою у дюймах та порівнював одержані результати. Метою цього дослідження було прагнення науковим чином довести гіпотезу про те, що тодішня нью-йоркська преса стала більш «жовтою». Тобто довести тезу про те, що редакції газет почали приділяти більше уваги пліткам, сенсаційним повідомленням та скандалам, натомість місця для «серйозних» новин на газетних шпальтах стало значно менше. Таким чином, на думку Дж. Спіда, газетам вдалось різко збільшити свій тираж та зменшити свою ціну. Тоді метод системного підрахунку даних почали називати кількісним газетним аналізом[22]. Наступний етап розвитку методу – період Другої світової війни. Саме з цього часу починається новітня історія контент-аналізу. Шляхом підрахунку пропагандистських кампаній в Німеччині, які характеризувалися тенденцією до збільшення оптимістичних виступів лідерів Третього Рейху, британські аналітики спрогнозували, коли німецькі війська почнуть використовувати ракети «Фау-1» та «Фау-2» проти Великої Британії. Також у цей період розвідка союзників вираховувала кількість популярних пісень, які звучали в ефірі європейських радіостанцій. Підрахунок пісень давав підстави робити висновки про переміщення та концентрацію німецьких військ на континенті. Також відстежувався обсяг радіокомунікацій між Японією та японськими військовими базами на різних островах. Збільшення числа комунікацій трактувалося як планування військової операції у певному районі Тихого океану. Це є найбільш яскраві приклади використання методу контентаналізу в практичних цілях. У це й же період, в 1940-х роках, дослідники дещо розширили межі застосування контент-аналізу, відійшовши від виключно військового та пропагандистського його використання. Метод контент-аналізу почали застосовувати для визначення автентичності історичних документів. Для цього підраховувались конкретні слова у тих документах, де автор був відомим та порівнювалась їх кількість з тими паперами, де автентичність автора була під сумнівом і її потрібно було встановити. У 1952 році світ побачила книга

Бернарда Берельсона « Контент-аналіз у комунікаційних дослідженнях» [33], яка стала, по суті, першим підручником з контент-аналізу. У цій книзі Берельсон дає таке визначення методу , яке й досі використовується багатьма дослідниками: кількісний контент-аналіз – це « метод дослідження для систематичного, об’єктивного і кількісного опису очевидного змісту комунікацій». Наприкінці 1960-х років метод контент-аналізу починає активно використовуватись в американських університетах у магістерських працях студентів та дотепер залишається одним із найбільш затребуваних методів медіа-дослідників Сполучених Штатів Америки [20]. 2.2 Кількісний та якісний контент-аналіз Метод контент-аналізу ґрунтується, в першу чергу, на систематичному та об’єктивному аналізі змісту будь-якого тексту, використовуючи кількісні та статичні підходи для обробки інформації. До основних процедур контентаналізу відносять виявлення смислових одиниць, які трапляються у досліджуваному тексті. Це можуть бути ключові поняття, теми, імена, прізвища людей, факти, події і т.д. В той же час дослідники розрізняють два типи контент-аналізу: кількісний та якісний [20; 34]. Варто зазначити, що в наукових колах такий поділ є досить дискусійним. Класичний контент-аналіз – це виключно кількісний метод, який припускає, що між частотою появи змісту і значенням існує безпосередній взаємозв’язок. Так, дослідник Клаус Кріпендорф вважає, що текст з самого початку є квалітативною категорією, тому квантитативність не є його основною і визначальною ознакою. Дослідник стверджує, що розділення кількісних та якісних підходів у методі контент-аналізу є помилковою дихотомією двох типів обґрунтування результатів дослідження : виразністю та об’єктивністю , обрахованих науковим методом та доцільністю процедур, що були застосовані до обраного контексту[20]. Натомість інші дослідники, зокрема Мангейм та Річ, переконані, що поділ контент- аналізу на кількісний та якісний є цілком виправданим. Кількісний

підхід ґрунтується на статичному співставленні ознак різних об’єктів. Досліднику необхідно створити словник конкретних слів та символів, які він класифікує у окремі категорії. Згодом відбувається аналіз вжитих слів у відповідному тексті. Якісний же контент-аналіз базується більше не та тому, що говориться, а на тому, як говориться. Дослідник звертає увагу не лише на кількість символів, але й на способи подачі повідомлення – до уваги береться розмір публікації, розташування, наявність чи відсутність візуальної символіки – фотографій або ж ілюстративного матеріалу. В цьому випадку дослідник сам визначає ключові одиниці підрахункух[22]. Дослідники, що надають перевагу використанню у своїх працях кількісного контент-аналізу, критикуються за те, що зводять наукове дослідження до математичних вправ, ігноруючи контекст та некритично використовуючи підрахункові процедури. Натомість тих, хто обрав домінантним методом своїх досліджень якісний аспект контент-аналізу, звинувачують у протилежному – несистематичності у дослідженнях та надміру імпресіоністичному підході до розуміння текстів. Тому для більш глибокого дослідження, необхідне застосування як кількісного, так і якісного контент-аналізу[20]. Зазначимо, що український досвід використання методу наразі є нетривалим, адже довгий час контент-аналіз сприймався науковцями як другорядний метод, такий, що базується виключно на розрахункових операціях. Втім, сьогодні контент-аналіз є повноцінним якісно-кількісним методом, за допомогою якого ми можемо здійснювати весь цикл дослідження документа від вибору одиниць до інтерпретації результатів. 2.3 Застосування методу Контент-аналіз ґрунтується на одноманітних стандартизованих правилах пошуку, обліку, обробки та обчислення кількісних показників, характерних для досліджуваного тексту. Його використання передбачає розгляд змісту тексту як сукупності повідомлень, подій, оцінок, міжособистісних стосунків, соціальних

проблем, об´єднаних за допомогою єдиної концепції у певну цілісність. Сутність контент-аналізу полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Завдяки цьому, по-перше, вдається уникнути суб´єктивізму у вивченні соціальної реальності, а по-друге, аналізувати, систематизувати і узагальнювати значні масиви документів. Хоча формально контент-аналіз і спрямований на вивчення тексту, головною його метою є дослідження віддзеркаленої в ньому соціальної реальності. Користуючись класифікацією Б.Берельсона, існує сімнадцять цілей, що можуть бути досягнені шляхом використання методу контент-аналізу: - опис тенденцій при зміні змісту комунікативних процесів - опис розходжень у змісті комунікативних процесів для різних країн, порівняння різних ЗМІ - виявлення використовуваних пропагандистських прийомів - визначення намірів і інших характеристик учасників комунікації - визначення психологічного стану індивідів і/або груп - виявлення настанов, інтересів і цінностей ( ширше – систем переконань і «моделей світу») різних груп населення і суспільних інститутів - виявлення фокусів уваги індивідів, груп і соціальних інститутів [23]. О. Ольсті акцентує увагу на семи запитаннях, на які прагне знайти відповідь контент-аналіз: - опис тенденцій( на основі змісту тексту) - виявлення взаємозв’язків між характеристиками і повідомленням тексту - оцінка відповідальності стандартам комунікацій - аналіз методів переконань (пропаганди) - аналіз стилю - виявлення взаємозв’язків між відомими характеристиками аудиторії і повідомленнями, підготовленими для неї - опис зразків (шаблонів) комунікації Р.Уімер та Дж. Домінік виділяють наступні цілі контент-аналізу:

- опис зразків або тенденцій у медіа відображеннях - перевірка гіпотез щодо політики або цілей медіа-виробників - порівняння змісту медіа з реальним світом - оцінка представлення специфічних груп населення в суспільстві - формування висновків щодо ефектів медіа К. Нойєндорф зосереджував увагу на наступних цілях методу: - описова - формування висновків - психометрична - просгностична [28]. Основна мета контент-аналізу полягає в тому, щоб знайти такі процедури, за допомогою яких можна було б виявити в тексті відповідні індикатори досліджуваних явищ і характеристик, заміряти їх і потім адекватно інтерпретувати. Для вирішення цього завдання контент-аналіз застосовує процедури, зміст яких полягає в тому, щоб, виходячи з конкретного тексту документів і завдань дослідження виконати наступні функції: а) сформулювати ключові, концептуальні поняття дослідження, які прийнято називати категоріями контент-аналізу; б) надійно і систематично зафіксувати частоту (і обсяг) згадування цих категорій в окремих елементах тексту документів і в усій сукупності текстів документів, що аналізуються. Отримані в такий спосіб кількісні дані піддаються статистичній обробці, а результати інтерпретуються відповідно до цілей дослідження. Як зазначає Городяненко В.Г., потенційними об´єктами контент-аналізу можуть бути різноманітні документальні джерела, які містять текст: книги, періодичні видання, промови, урядові постанови, матеріали нарад, програми, листи тощо. Його використання є доцільним, якщо потрібен високий ступінь точності, об´єктивності аналізу матеріалу або якщо цей матеріал значний за обсягом і не систематизований. Ефективний він і в тих випадках, коли якісні характеристики, що їх вивчає дослідник, фігурують у досліджуваних

документах з певною частотою. Без нього не обходяться під час дослідження мовних особливостей джерел інформації. Найпоширенішим засобом виміру характеристики змісту є підрахунок частот їхнього вжитку, коли фіксується кожна поява будь-якої ознаки даної характеристики. У залежності від того, які одиниці обліку вибираються, частота може використовуватися для вирішення різноманітних завдань, приміром, служити показником її значимості з погляду автора документа. 2.4 Переваги та недоліки методу контент-аналізу: Говорячи про переваги контент аналізу, дослідники акцентують увагу на тому, що цей метод є об’єктивним та систематичним для дослідження форм комунікації, а також дає можливість працювати зі значними обсягами інформації. Контент-аналіз не потребує втручання в життя інших людей, одночасно уможливлюючи вимірювання людської поведінки, адже, на відміну від опитувань, вимірює не те, що люди говорять про свої минулі чи майбутні дії, а те, що вони насправді зробили. Таким чином, контент-аналіз дає можливість уникнути суб'єктивізму при аналізі текстів як джерела інформації, адже у цьому методі особисті враження дослідника замінені процедурою формалізації тексту. Крім того, метод контент-аналізу практично незамінний при потребі дослідити великий за обсягом несистематизований інформаційний матеріал. Основним недоліком даного методу вважають те, що, досліджуючи яскраво виражені параметри тексту, він фактично зводить його до описового рівня. Контент-аналіз часто не враховує контекст та ситуацію, в якій був написаний текст, тому може призвести до неточних або ж помилкових висновків. Якщо говорити про якісний контент-аналіз, то через невиразність теоретичного базису, його інтерпретація досліджених результатів дуже часто є банальною. Метод контент-аналізу може потребувати значних часових, а інколи і фінансових витрат, хоча вважається відносно недорогим методом. Також недоліком вважають обмеження методу рамками власних категорій і термінів та тяжіння до спрощення процедури дослідження, що зводиться до простого

підрахунку слів. Метод контент-аналізу може бути складним для автоматизації та комп’ютеризації. [39]. 2.5 Методологія контент-аналізу: Методологія методу ґрунтується га наступних кроках: - формулювання питання дослідження (гіпотези) - визначення вибірки з генеральної сукупності для безпосереднього дослідження - означення одиниць аналізу - систематизація категорій аналізу - встановлення системи вимірювання - експериментальне (попереднє) дослідження - кодування текстів згідно з установленими правилами кодування - аналіз отриманих даних - інтерпретація результатів [34]. 2.6 Інтерпретація Говорячи про суть і мету методу контент-аналізу, згадаємо прізвище Роберта Вебера. Він вважав, що основним завданням контент-аналізу є незворотні або односпрямовані інтерпретації, що призводять до трансформації тексту у більш абстрактну структуру. В якості прикладу він пропонує теорію соціальної науки, де інтерпретація тексту відбувається через видозміну великого обсягу текстових одиниць до меншої кількості внаслідок чітко сформованих абстрактних категорій. В будь-якому випадку використання методу контент-аналізу спирається на обширну інтерпретацію, бо в іншому випадку підрахунок текстових одиниць просто втрачає сенс. Інтерпретація необхідна для того, щоб реконструювати значення аналізованої знакової системи. Зазначимо, що дослідники використовують власну систему декодування отриманих результатів, інтерпретації, узагальнень та умовиводів, спираючись на власне розуміння

тексту і досвід. Здебільшого, ці навички не усвідомлюються повністю чи навіть не стають повністю експліцитними. Тому питання про те, наскільки точними є отримані в результаті дослідження результати, є питанням визначення об’єктивності дослідження. Найчастіше говорять про те, що для достовірності дуже важливо, аби дослідження спиралося на підрахунок саме тих категорій, які заявлені на початку. Підтвердити чинність певного дослідження досить складно, адже не існує універсальних правил інтерпретації та критеріїв, спираючись на які, можна було б перевірити отримані результати. Тому багато залежить від особи дослідника-інтерпретатора, його інтуїції та здатності коректно потрактувати одержані в ході дослідження результати. [22]. 2.7 Дослідження. Формування вибірки та одиниць кодування Наше дослідження має на меті прослідкувати закономірності жанровотематичної природи сучасної жовтої преси в Україні, з’ясувати ключові акценти у висвітлені матеріалів, прослідкувати, яким матеріалам приділяється більша увага і площа на сторінках газет, визначити топові теми та закономірності (розбіжножності) у висвітленні спільних тем різними українськими виданнями. Ці питання мають описовий характер, тому контент-аналіз є саме тим методом, що здатен знайти на них відповіді. Актуальність використовуваного методу полягає також у тому, що ми працюємо із текстовими матеріалами, які піддаються кількісному опису та порівнянню, що є досить важливим для нашого дослідження. Для аналізу ми обрали три українські газети, які позиціонуються в якості жовтої преси. Це «Бульвар Гордона», «Экспресс газета» і «Жизнь за неделю». Усі три видання є тижневиками, тому ми вирішили аналізувати номери, що виходили паралельно. Адже таким чином ми зможемо прослідкувати повторюваність актуальних для бульварних видань тем та ракурси їх висвітлення, а також наявність чи відсутність чітких закономірностей у підборі матеріалів та їх жанрової природи.

Спершу, зупинимося на поверховому огляді обраних газет: Бульвар Гордона – газета заснована у 1995 році Дмитром Гордоном, який був і залишається її головним редактором. До редакційного складу газети потрапило чимало відомих постатей, таких як Йосип Кобзон, Роман Віктюк, Олександр Розембаум, Софія Ротару, Олег Блохін, Михайло Боярський, Анатолій Кашпіровський, Тамара Гвардцителі, Павло Глоба, Валерій Леонтьєв, Микола Мозговий, Аллан Чумак, Євгенія Мірошниченко та інші. У 1998 році редакторську раду очолив Віталій Коротич. Газета виходить у друкованому варіанті та має електронну версію (www.bulvar.com.ua). Як зазначається на сайті видання, газета розрахована на людей різних вікових категорій, соціальних прошарків та інтелектуального рівня. Згідно опублікованої на сайті інформації, читачами видання є близько 2.5 млн осіб. Тижневик «Бульвар Гордона» поширюється не лише в Україні, а й за її межами ( Росія, США, Ізраїль, Іспанія, Італія, Германія). Тираж друкованої версії газети складає 570.000 екземплярів. Видавець – ТОВ «Видавничий Дім «Кручі Дніпра»». Экспресс газета: Засновник і видавець - ТОВ«Киев-ПРЕСС». Шеф-редактор видання – Ольга Шурова. Головний редактор – Сергій Нікітін. Видання має електронну версію http://eg.ru , втім, публікації електронної та друкованої газет не є ідентичними. Тираж в Україні – 82.000 екземплярів. Жизнь за неделю: Засновник видання – ООО «Ньюс Медиа Пресс», видавець – ООО «Ньюс Медиа-Киев». Шеф-редактор – Спасов І.С. Газета розповсюджується у таких містах України як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Миколаїв, Херсон та Крим. Тираж друкованої версії видання становить 119.000 екземплярів. Матеріалом для нашого дослідження слугують друковані версії обраних нами тижневиків. Для того, аби зробити об’єктивний аналіз, ми аналізуватимемо видання за останні півтора місяці. На нашу думку, цього буде достатньо для

виявлення чітких закономірностей у тенденціях жовтої преси, крім того, це дасть нам змогу проаналізувати публікації більш детально, уникаючи поверховості. Оскільки ми прискіпливо знайомитимемось із кожним друкованим матеріалом, аби виокремити всі наявні у ньому тематичні домінанти, це потребуватиме відповідних часових затрат. Зазначимо, що обрані нами газети виходять на території України, але є російськомовними. Нам не вдалося знайти популярних україномовних відповідників. Спершу ми дослідимо тематичну природу видань, а згодом – їх жанрову специфіку. Ми не ставили собі за мету дослідити достовірність опублікованої в газетах інформації, тому звертатимемо увагу лише на інформаційне наповнення та форму його подачі. Для того, аби з’ясувати перше дослідницьке питання, ми ознайомились із публікаціями у аналізованих нами виданнях та визначили ключові категорії, на які опиратимемося у нашому дослідженні. Ці категорії не є випадковими. Вони розроблені на основі класифікації одного із засновників жовтої преси Вільяма Херста, який стверджував, що гарний журналістський матеріал має містити елементи примітивної природи читача. До таких відносяться: 1)інстинкти самозбереження; 2) кохання і розмноження; 3)честолюбність. За його словами, якщо публікація має хоч один із цих елементів, вона є достойною для друку, якщо два чи три – це ще краще. У першому розділі ми зупинялися на детальнішому описі цієї класифікації та розширеному описі кожного підпункту. Відштовхуючись від тези про необхідність наявності у бульварних виданнях зазначених тематичних домінант, ми виокремили їх у кожній з аналізованих нами газет та дещо розширили зазначену класифікацію. Оскільки кожне видання є індивідуальним носієм інформації, ми не узагальнювали та не звужували тематичні рамки жодного з них. Попередньо проаналізувавши матеріали у кожній із досліджуваних газет, ми виокремили наступні тематичні категорії:

1) інстинкти самозбереження: - кримінал - смерть - катастрофи - нещасні випадки - теракти - здоров’я - харчування 2) кохання і розмноження: - секс - заміжжя/одруження - народження дитини - розлучення - зрада - орієнтація - почуття 3)честолюбність: - незакінчений матеріал (продовження у наступному випуску) - таємниче, невідоме (аномалії, сенсаційні відкриття) Окрім зазначених підпунктів, ми виокремили наявність наступних тематичних категорій: 1) знаменитості(публічні особи) - зірки естради - зірки кінематографу - закордонні знаменитості - політики - спортсмени - літератори - художники - учасники телевізійних шоу 2) зовнішність

- тіло (фігура, оголеність) - стиль - зміни зовнішності (пластичні операції і т.д.) 3) заможність, гроші - ціни на речі - нерухомість 4) вік 5) стосунки - ставлення знаменитостей (та їх оточення) один до одного - родинні стосунки 6) нація, національність 7) інше Наступним своїм завданням ми вбачаємо виокремлення у аналізованих виданнях наявних тематичних домінант та подальший підрахунок їх пропорційної взаємозалежності. Одиницями нашого аналізу для визначення тематичної специфіки слугуватимуть окремі публікації у кожній із зазначених газет. Таким чином, ми будемо вести незалежний підрахунок наявних тем у кожному з видань, детально аналізуючи кожну одиничну публікацію. Зазначимо, що найчастіше дослідники використовують такі категорії одиниць аналізу: слово, речення, параграф, тема та цілий текст. Одиниця аналізу мусить бути досить малою, щоб не виражати багато значень; досить великою, щоб виражати значення; одиниця аналізу має легко ідентифікуватися; кількість одиниць аналізу має бути настільки великою, щоб з них можна було створити вибірку; вона повинна уможливлювати застосування до себе категоризації, відповідної до обраних змінних. Визначення категорій дослідження є дуже важливим аспектом, адже саме вони визначають, які ознаки досліджуються та як це повинно відбуватися. Зокрема, Берельсон зазначав, що «сила і слабкість контент-аналізу у його категоріях». Адже саме вони виокремлюють головні аспекти повідомлення, які згодом переводяться у кількісні дані.

Оскільки ми поставили собі за мету дослідити як жанрову, так і тематичну природу публікацій, то, на наш погляд, найдоцільнішим буде вважати одиницею дослідження кожен окремий газетний матеріал. Одним із завдань ми вбачаємо визначення взаємозалежності тем та жанрів жовтих видань, тому окрему увагу приділимо обсягу публікацій. Основним завданням нашого дослідження є пошук спільних, домінантних рис, притаманних жовтій пресі на жанрово-тематичному рівні, адже саме таким чином ми зможемо зробити висновки про особливості природи жовтої преси. Також ми вирішили проаналізувати топові теми кожного видання, визначивши їх жанрову і тематичну природу та стиль подачі матеріалу. Такий підхід дасть нам можливість узагальнити редакційний підхід до підбору найважливіших тем. Зазначимо, що, окрім газетних публікацій, одиницями аналізу будуть деякі ілюстративні матеріали. Зокрема, фотографії оголених тіл ми класифікуватимемо як тематичні одиниці. Враховуючи ці категорії, аби дослідити тематичну та жанрову специфіку обраних видань та полегшити процес підрахунку аналізованих одиниць, ми створили кодувальний листок. Кодувальний листок контент-аналізу має містити наступні складові: відомості про документ та висновки його аналізу (кількість випадків вживання певних одиниць аналізу та наступні висновки щодо категорій аналізу). Протокол контент-аналізу кожного конкретного документу заповнюється на основі підрахунку даних усіх кодувальних листків, що стосуються цього документу. В нашому випадку документом слугуватиме кожен окремий аналізований номер обраних тижневиків. Для того, аби з’ясувати друге дослідницьке питання, тобто дослідити жанрову специфіку матеріалів, у якості одиниць дослідження ми також використовуємо одиничні публікації. Таким чином, ми проаналізуємо кожен друкований матеріал у обраних виданнях, визначимо його жанрову природу, а згодом – підрахуємо кількість матеріалів, що належать до кожного визначеного жанру. Гіпотетично ми припускаємо, що у різних виданнях така кількість може бути відмінною. Тому нам цікаво прослідкувати, чи існує певна закономірність жанрового відбору як у кожній окремій газеті, так і у якості тенденції,

притаманній бульварним виданням. А також чи існує взаємозалежність між тематичними і жанровими категоріями. Зазначимо, що категорію жанру ми також включили до нашого кодувального листка.

34 РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Результати контент-аналізу. Система кодування Даний розділ присвячений результатам кількісно-якісного контент-аналізу трьох українських тижневих газет : «Бульвар Гордона», «Жизнь за неделю» та «Экспресс газета», які позиціонуються на українському медіа-ринку як жовта преса. Згідно нашої гіпотези, у подібних виданнях домінують матеріали, що містять наступні елементи: інстинкти самозбереження, кохання і розмноження, честолюбність(класифікація за Херстом) [31], а також згадки про зовнішність, гроші, вік людини та публікації про публічних людей. Для того, аби зробити більш глибокий аналіз, ми додатково виокремили із зазначеного переліку категорій підкатегорії і для зручності присвоїли кожній з них числовий відповідник. Таким чином, отримали наступну систему кодування: Інстинкти самозбереження: - кримінал (1) - смерть (2) - катастрофи, аварії, катаклізми (3) - нещасні випадки (4) - війни,теракти (5) - здоров’я (6) - харчування (7) - порятунок (8) - правопорушення(9) - обмеження волі(10) - насилля (11) - страх перед небезпекою(12) Кохання і розмноження: -секс (1) -заміжжя/одруження, згадка про чоловіка/дружину (2) -народження дитини,вагітність, згадка про дітей (3) -розлучення (4)

-зрада (5) -орієнтація (6) -романтичні почутя, стосунки(7) -родинні зв’язки, сім’я (8) Честолюбність -незакінчений матеріал (1) -таємниче, непізнане (2) -сенсаційні відкриття, версії (3) Знаменитості(публічні особи: -зірки естради (1) -зірки кінематографу (2) -закордонні знаменитості (3) -політики (4) -спортсмени (5) -літератори (6) -художники (7) -учасники тел. шоу (8) -телеведучі, тележурналісти (9) -бізнесмени (10) -моделі (11) -гумористи(12) Зовнішність: -тіло (фігура, оголеність) (1) -стиль (2) -зміни зовнішності (пластичні операції, татуювання тощо) (3) Гроші: -ціни на речі, послуги (1) -згадка про заробіток (2) -корупція, грабіж (3) -виплата аліментів, судових позовів(4) -готові заплатити (5)

Вік Будь-яка згадка про вік (1) Аналізуючи обрані видання, ми вписували у спеціально розроблену таблицю числовий відповідник кожної підкатегорії, що містилася у окремому матеріалі. Категорія «обсяг публікації» допоможе нам з’ясувати, чи є зв'язок між розміром матеріалу та тематичними домінантами. Цей пункт теж має підпункти, які ми закодували, використовуючи латинські літери a, b, c, d. Якщо публікація містила 2-3абзаци, їй присвоювалась літера с, якщо 4- 6 абзаців, літера b, і, відповідно, найоб’ємніші матеріали ми позначели літерою а. Найкоротші публікації, що містили не більше одного абзацу, ми позначали літерою d . Для того, аби полегшити подальший підрахунок, ми створили додатково іще одну таблицю, куди занотовуватимо результати досліджень. Задля компактності викладу матеріалу і зручності сприйняття, таблицю №1 ми винесли у додатки. Таблиця №2 демонструє узагальнені результати підрахунку кількості матеріалів із виділеними підкатегоріями. 3.2 Аналіз матеріалів, опублікованих в газеті «Бульвар Гордона» № 15 (311) Підкате горії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. 0 2 1 0 3 0 3 0 2 1 2 0

Кохання і розмн. 2 6 3 0 0 2 2 5 -

Ч. 1 0 0 -

Обсяг публікацій у номері: а–7 b–2 c–4

Знамен. Зов н. 4 1 4 0 3 0 7 3 3 1 1 1 1 0 0 -

гроші

вік

3 3 0 0 1 -

8 -

№ 17 (313) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 1 5 4 2 4 0 0 3 0 4 0 2 1 0 4 1 1 0 0 -

Ч. 2 2 1 -

Знамен итості 3 2 1 6 0 3 0 0 0 1 0 1

Зовн.

гроші

вік

0 0 0 -

2 2 0 0 0 -

3 -

Обсяг публікацій у номері: а–6 b–0 c–3 № 18 (314) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. 0 1 3 0 1 4 1 3 1 2 2 0

Кох.і розмн. 0 3 3 1 0 0 1 3 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

2 0 0 -

0 2 2 5 2 6 0 0 0 1 0 1

0 1 1 0 0 -

Обсяг публікацій у номері: а–8 b–0 c–5

0 1 0 -

№ 19 (315) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 1 4 5 0 4 0 0 1 0 3 0 0 2 0 4 0 1 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

2 0 0 -

3 2 0 0 1 1 0 0 1 1 0 0

1 1 0 1 0 -

4 -

0 0 2 -

Обсяг публікацій у номері: а–7 b–0 c–2

№ 20 (316) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 1 2 3 0 3 0 1 2 0 1 0 0 0 0 2 0 2 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

1 0 0 -

2 0 2 2 1 1 0 0 0 0 0 0

0 0 1 1 0 -

5 -

Обсяг публікацій у номері: а–5 b–1 c–4

0 0 0 -

№ 21 (317) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 0 3 4 1 1 0 2 1 0 3 0 0 1 1 2 0 2 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

1 0 0 -

1 2 0 5 1 1 0 0 0 1 0 0

0 1 0 0 0 -

8 -

1 2 2 -

Обсяг публікацій у номері: а–6 b–2 c–2 Загальна кількість проаналізованих публікацій (газета «Бульвар Гордона») – 64 Кількість матеріалів, що містять аналізовані категорії: - інстинкти самозбереження – 41(64%) - кохання і розмноження – 38 (59%) честолюбність – 13 (20%) знаменитості (публічні люди) – 54(84%) зовнішність – 8(13%) гроші – 16(25%) вік – 34 (53%) Кількість публікацій, що не містять жодної з обраних категорій – 0. Кількість публікацій, що містять виділені підкатегорії: Інстинкти самозбереження: смерть – 17; катастрофи, аварії, катаклізми – 7; війни,теракти – 11; здоров’я – 15; харчування – 6; порятунок – 4; правопорушення – 4; обмеження волі – 9; насилля – 4. Кохання і розмноження: секс – 5; заміжжя/одруження, згадка про чоловіка/дружину – 21; народження дитини,вагітність, згадка про дітей – 17;

розлучення – 2; орієнтація – 2; романтичні почутя, стосунки – 6; родинні зв’язки, сім’я – 18. Честолюбність: незакінчений матеріал – 8; таємниче, непізнане – 2; сенсаційні відкриття, версії – 1. Знаменитості (публічні особи): зірки естради – 12; зірки кінематографу – 10; закордонні знаменитості – 8; політики – 20; спортсмени – 7; літератори – 14; художники – 1; учасники тел. шоу – 1; телеведучі, тележурналісти – 2; бізнесмени – 4; гумористи – 2. Зовнішність: тіло (фігура, оголеність) – 1; стиль – 1; зміни зовнішності (пластичні операції, татуювання тощо) – 2. Гроші: ціни на речі, послуги – 5; згадка про заробіток – 7; корупція, грабіж – 2; виплата аліментів, судових позовів – 2; готові заплатити – 1. Кількість «а» публікацій - 39 Кількість «b» публікацій - 5 Кількість «c» публікацій - 20 Кількість «d» публікацій - 0 Для того, щоб глибше зрозуміти стилістику видання «Бульвар Гордона», проаналізуємо також топ-теми номерів: №15: Станислав ГОВОРУХИН: «Ельцин погубил Россию! Сколько на его совести жизней? Миллионы! Скольких людей он уморил голодом, сколько их умерло от разочарований, погибло в войнах и криминальных разборках – это все Ельцин!» №17: Юрий Яковлев: «Женских сердец я разбил многовато, но ни ловеласом, ни сердцеедом я никогда не был» №18: Создатель пирамиды «МММ» Сергей МАВРОДИ: «Как тут не воровать, если заходишь в комнату, полную денег, лежащих огромными штабелями, от пола до потолка, или просто сваленных в кучу, которые даже никто не считает? Естественно, воровали, но это были издержки

производства: утряска, усушка и бой стеклотары. Накладные расходы – не более…» №19: Создатель пирамиды «МММ» Сергей МАВРОДИ: «Вопрос ребром стоял: либо я, либо государство, и когда первый раз на меня власти наехали, я ощетенился: «Ах, так? Ну что ж, значит, завтра соберу референдум, поставлю вопрос о доверии, и всех на фиг: президента, правительство… Потом объявлю, что интересы «МММ» - это интересы России, и совершенно спокойно стану президентом России сам» №20: Создатель пирамиды «МММ» Сергей МАВРОДИ: « Когда я сидел на Петровке, под окнами там собирались стотысячные толпы – они скандировали: Се-ре-жа! Се-ре-жа!», и стены сотрясались. «На Кремль!» - и ничто их уже не остановит. В сущности, надо было спровоцировать массовые беспорядки, гражданскую войну, чтобы потом торговаться с властями, но я не пошел на это, хотя и не убежден, что поступил правильно» №21: Виталий КОРОТИЧ: «Мой шанс выжить был равен шансу яйца, лежащего на пути шагающего стрелкового взгляда». 26 мая выдающемуся украинскому поэту, писателю и публицисту, легендарному главреду «Огонька», представителю редакционного совета «Бульвара Гордона» исполняется 75лет. Перше, що одразу ж кидається в очі, це стилістична розлогість заголовків, складність їх синтаксичних конструкцій. Заголовок починається іменем публічної особи (інколи із вказівкою на рід діяльності людини), далі іде цитування тексту інтерв’ю. Цитований текст має на меті привернути увагу читача своєю епатажністю, адже звучить досить несподівано і емоційно. Ефект епатажності досягається, в першу чергу, тим, що речення є вирваним із контексту. При прочитанні цілісного матеріалу інтерв’ю акценти зміщуються. Приміром, читаючи заголовок вісімнадцятого номеру, складається враження, що Сергій Мавроді сміливо розповідає про те, як займався фінансовими махінаціями. Втім, ознайомившись із основним текстом інтерв’ю, виявляється, що бізнесмен всього дише розповідає про

людей, які працювали у нього на фірмі. А на незначні крадіжки з їх боку він закривав очі. Також редакція видання часто використовує прийом «незакінченого матеріалу», коли продовження інтерв’ю публікується у наступному номері газети. В даному випадку, це прослідковується у матеріалі про засновника «МММ» Сергія Мавроді. Інтерв’ю з ним було розтягнено на чотири випуски газети, тричі будучи топовою темою і чотири рази анонсуючись на першій сторінці. Звернімо увагу на те, що у заголовках аналізованих нами топових тем вже містяться деякі із раніше виділених нами підкатегорій : смерті (№15), харчування(№15), війни(№15), позбавлення волі(№20), кохання(№17), грошей (№ 18) та віку(№21). Топ-теми «Бульвару Гордона» яскраво ілюструють і жанрову природу видання (переважна частина публікацій – це інтерв’ю), і «географію» публічних осіб ( із 5-ти топ-тем, 4 присвячені громадянам РФ і тільки одне – українському поету, що входить до редакційного складу видання). Зазначимо також, що шляхом якісного контент-аналізу ми з’ясували – однією із домінантних тем «Бульвару Гордона» є обговорення політичної ситуації в Росії та історії періоду Радянського Союзу. Кількісний контент-аналіз також показав, що переважна частина матеріалів газети містить згадки про політиків. Також досить часто серед публічних постатей згадуються літератори. Рідше, хоча теж досить часто, згадуються зірки естради та кінематографу. У категорії «кохання і розмноження» найчастішими є розмови про заміжжя/одруження, майже однакові позиції займають згадки про дітей та родинні зв’язки. Говорячи про категорію «гроші» зазначимо, що найбільша кількість проаналізованих нами публікацій містить згадки про заробіток, на другому місці – ціни на речі і послуги. У тематичному спектрі видання присутня і категорія «зовнішність» , втім, вона не є домінуючою. Аби розширити своє уявлення про тематику видання «Бульвар Гордона» ми створили «хмару тегів», де проаналізовані усі заголовки, що публікувалися у 15-му та 17-му номерах газети. Таким чином, отримали наступний результат:

Найпомітніший тег «Гордона» демонструє не лише частовживаний елемент назви газети, але і не менш частовживане прізвище головного редактора Дмитра Гордона поза контекстом назви видання. Це можна сприймати як елемент самореклами, що є однією із характеристик жовтої преси. На наш погляд, показовою є наявність таких тегів як «СССР», «России» «КГБ», «Ельцин» та «Путин». Вони ще раз підтверджує нашу тезу про тематичну спрямованість видання на політичний сектор РФ та часті розмови про період Радянського Союзу. Тег «Часть», так само як і «продолжает» вказує на значну кількість матеріалів, що складаються з кількох частин (елемент категорії «честолюбність») . Тег «книги» демонструє наявність значної кількості матеріалів, присвячених літературі. Тег «інтерв’ю» вказує на переважання жанру інтерв’ю у тематичній природі газети. Загалом, домінування жанру інтерв’ю є своєрідним «почерком» «Бульвару Гордона». Адже редакція позиціонує газету як таку, що розповідає про життя публічних людей «как в виде интервью, так и в жанре светской хроники».

Прочитуючи матеріали газети, цікаво спостерігати за тим, як головний редактор та основний співрозмовник Дмитро Гордон веде розмову, намагаючись торкнутись максимальної кількості бажаних тем. Приміром, спілкуючись із бізнесменом Мавроді про компанію «МММ», Гордон ніби ненароком переходить до особистого життя чоловіка: — Вы были женаты на «Мисс Запорожье» Елене Павлюченко... — Был... — При каких обстоятельствах в нее вы влюбились? — Я не хочу, не люблю говорить на личные темы — в публичном их обсуждении есть что-то противоестественное, и мне это претит.

Не зважаючи на відповідь співбесідника, Гордон продовжує, але з абстрактної форми запитань переходить до більш конкретної: — Из тюрьмы вас Елена ждала?

Цього разу Мавроді не відхрещується від теми, а починає розповідати про особисте життя, чого, судячи із попередньої відповіді, спершу не планував робити. — Ситуация такая: когда угодил на нары, был уверен, что никогда отсюда не выйду, и все были в этом убеждены — следователи, адвокаты (мне просто немыслимым образом повезло). Возникает конкретный вопрос: если вы (не вас лично имею в виду) получите вдруг десятки лет, будет вас ждать жена? Реально это от человека требовать? Есть ведь, в конце концов, обычная физиология, все мы живые люди, к тому же еще неизвестно, как ты поступишь, когда на свободу выйдешь. Может, пошлешь ее... Эта проблема возникла не у меня одного — она встает перед всеми. У тебя тяжелейшая психологическая ситуация, тебе грозит срок — по сути, твоя жизнь на кону, и это единственный близкий тебе человек..

Загальна кількість матеріалів у одиничному випуску «Бульвару Гордона» 9-13 публікацій. З них більша частина – це розлогі інтерв’ю на один або більше розворотів. Іноді трапляються публікації навіть на 5 сторінок видання. Для

газети характерним є стриманість стилю оформлення та кольорової гами. Основні кольори – рожевий, чоний та білий. Кількість ілюстративного матеріалу не є надмірною. Інколи сторінки взагалі не містять жодних ілюстрацій. Натомість обсяг тексту є дуже значним. Говорячи про видання «Бульвар Гордона» можна зробити висновок про те, що дана газета є досить самодостатньою із яскраво вираженим власним стилем. 3.3 Аналіз матеріалів, опублікованих в газеті « Жизнь за неделю» №15 (69) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 1 5 8 4 10 0 3 1 0 5 1 3 4 0 5 0 3 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 1 1 -

10 4 1 0 3 0 0 1 3 0 0 1

3 3 1 1 0 -

14 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 2 0 -

10 6 1 1 3 1 0 4 4 1 0 1

7 0 3 0 1 -

15 -

1 1 3 -

а–9 b–3 c–8 d – 13 №17 (71) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 0 3 12 2 5 0 6 0 0 10 0 5 1 0 2 2 1 1 0 -

1 2 0 -

Обсяг публікацій у номері: а–9 b–3 c–6 d – 23 №18 (72) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 3 2 7 0 3 4 2 3 1 6 0 4 3 0 3 0 0 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 0 0 -

2 5 0 1 1 0 0 3 0 1 1 0

3 0 0 0 1 -

11 -

2 0 0 -

Обсяг публікацій у номері: а–6 b–3 c–6 d–7 №19 (73) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 3 2 6 1 5 0 3 1 1 7 0 2 1 0 4 1 0 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 1 0 -

5 8 1 0 2 1 0 0 0 0 0 1

5 3 1 1 1 -

14 -

1 0 0 -

Обсяг публікацій у номері: а–5 b–4 c–6 d – 14 №20 (72) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 2 7 13 2 11 0 1 2 0 9 0 4 2 0 7 3 1 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 2 0 -

16 7 5 1 2 0 0 0 1 0 1 0

7 3 1 0 0 -

14 -

1 4 0 -

Обсяг публікацій у номері: а–9 b–8 c–1 d – 26 №21 (75) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 1 2 5 11 1 10 0 5 1 3 6 0 2 1 1 9 1 1 4 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 5 0 -

8 9 1 1 3 1 0 0 0 0 0 0

4 3 1 1 1 -

18 -

2 0 1 -

Обсяг публікацій у номері: а – 10 b–4 c–5 d – 15 Загальна кількість проаналізованих публікацій – 203 Кількість матеріалів, що містять аналізовані категорії: - інстинкти самозбереження - 92 - кохання і розмноження - 88 честолюбність - 12 знаменитості (публічні люди) - 125 зовнішність - 19 гроші - 53 вік – 86 Кількість публікацій, що не містять жодної з обраних категорій - 8 Кількість публікацій, що містять наступні підкатегорії: Інстинкти самозбереження: смерть – 19; катастрофи, аварії, катаклізми – 9; нещасні випадки – 4; війни,теракти – 7; здоров’я – 37; харчування – 18; правопорушення – 6; обмеження волі – 4; насилля – 1. Кохання і розмноження: секс – 8; заміжжя/одруження, згадка про чоловіка/дружину – 50; народження дитини,вагітність, згадка про дітей – 41; розлучення – 18; зрада – 4; орієнтація – 1; романтичні почутя, стосунки – 9; Знаменитості (публічні особи): зірки естради – 51; зірки кінематографу – 39; закордонні знаменитості – 9; політики – 4; спортсмени – 14; літератори – 3; учасники тел. шоу – 8; телеведучі, тележурналісти – 8; бізнесмени – 2; моделі – 2; гумористи – 3. Зовнішність: тіло (фігура, оголеність) – 1; стиль – 1; зміни зовнішності (пластичні операції, татуювання тощо) – 2. Гроші: ціни на речі, послуги – 5; згадка про заробіток – 7; корупція, грабіж – 2; виплата аліментів, судових позовів – 2; готові заплатити – 1.

Кількість «а» публікацій - 48 Кількість «b» публікацій - 25 Кількість «c» публікацій - 32 Кількість «d» публікацій - 98 Аби глибше зрозуміти стилістику видання «Жизнь за неделю», проаналізуємо також топ-теми номерів: №15 : Вдова Гагарина 50 лет ждет мужа - Валентина Ивановна до сих пор не верит в гибель своего супруга. - Она готовит любимые блюда Юрия и надеется, что он вернется домой. №17: Козакова предали родные - Жены дрались за наследство, пока он умирал от рака легких - Бывшие супруги отказались хоронить артиста за свой счет - В хосписе Михаил Михайлович страдал от одиночества №18: Последний бой смуглянки - 57- летний актер Сергей Подгорный погибает от беспробудного пьянства и страшной нищеты №19: Обрученные навеки - Безутешная вдова положила в гроб любимого супруга обручальное кольцо №20: Ротару построила хуторок за $ 3млн - Трехэтажный дворец охраняют сторожевые собаки №21: Мощи святой Анастасии спасут Луценко - уникальная реликвия помогает заключенным Очевидно, що заголовки видання складаються із двох частин. Перша частина – це лаконічна констатація якогось сенсаційного факту. Метою другої частини є розширити знання про повідомлення. Іноді друга частина складається з кількох підпунктів. Перша частина є не завжди зрозумілою без другої і містить елемент інтриги, що можна класифікувати як окремий прийом. Наведені приклади топових тем яскраво демонструють наявність виділених нами тематичних

домінант – кохання, смерті, здоров’я, грошей, позбавлення волі та таємничого, непізнаного. Перша частина пишеться дуже крупним кеглем, що одразу ж привертає увагу читача. Загалом, виданню притаманні використання великої кількості ілюстративного матеріалу та смілива, яскрава верстка. Переважна частина матеріалів є незначною за обсягом, що підтвердив і кількісний контент-аналіз. Найчастіше, це інформація про публічних осіб, де вказується вік знаменитості та описується якийсь факт із особистого життя публічної особи або спостереження за її поведінкою (смаками, стосунками, кількістю витрачених коштів і т.д.). Цікавою особливістю видання є своєрідне продовження традиції коміксів. Комікси в даному випадку розміщуються в кінці номеру і складаються із серії фотографій з підписами, де розповідається про певну модель особистих стосунків (любовні інтриги) із подальшим коментарем психолога. Найбільші за обсягом матеріали (в тому числі, публікації, що містять топові теми), є статтями. Інколи це інтерв’ю, які, втім, не є настільки ґрунтовними і об’ємними, як у попередньому аналізованому виданні («Бульвар Гордона»). Як показав нам кількісний контент-аналіз, серед згадуваних у виданні публічних осіб перше місце займають зірки естради, друге –кінематографу, третіми за частотою згадування є спортсмени. Кількісний аналіз категорії «кохання і розмноження» продемонстрував, що серед виділених нами підкатегорій, найчастіше згадується тема заміжжя/одруження, на другому місці – згадка про дітей, на третьому – розлучення. Уточнимо, що до останньої підкатегорії ми включали також конструкції на зразок «бывшая жена/бывший муж», «первая (вторая, третья) жена і т.д., оскільки вони логічно означають попереднє розторгнення шлюбу. Також зазначимо, що у більшості випадків усі три категорії пересікаються між собою та іншими підкатегоріями, що яскраво видно на наших таблицях(див.додаток). Зазначимо також, що виданню притаманні використання великої кількості кольорів та певна хаотичність у розміщенні матеріалів.

Аналізуючи заголовки двох номерів «Жизни за неделю» (№15 і №17), ми отримали наступну хмару тегів:

Як бачимо, дана хмара тегів значною мірою окреслює тематичний спектр газети та ілюструє наявність виділених нами категорій: кохання і розмноження (любовь, любви, жены, секс-гуру, родись, брат, сын, мамой, отношениях, любвеобильный, роддоме, поцелуй, супруга, бывшие та ін.), честолюбність (тайны, чудо, нечисть, икона, сатаны, инопланетяны, судьбы, мистика), публічні особи ( Анфиса Чехова, Кличко, Цекало, Гагарина, Малахов, Дизель і т.д.), інстинкти самозбереження (избили, взорвали, зоне, костылях, охраны, теракт, спецслужб, ФБР, болезней), гроші (наследство, млн), зовнішність (диету, стройные), вік (76-летняя, 49-летняя). Тег «интервью» вказує на наявність жанру інтерв’ю у виданні, хоча насправді цей жанр не є домінуючим, як у попередньому аналізованому виданні. Часто зустрічаються короткі публікації, які умовно можна віднести до жанру новини, хоча у дещо деформованому вигляді.

«Новини» у газеті «Жизнь за неделю» - це короткі констатації фактів з життя зірок, що часто мають розфокусований характер. Наприклад: 1) Галопом по Европам Новая солистка группы «Фабрика» Катя Ли улетела со своим молодым человеком в романтическое путешествие. «Зимой мы были на Бали, так что солнечного заряда до лета нам еще хватит, - поделилась з «Жизнью» певица. – Решили отправиться в Европу». В планах влюбленных прогулки по Риму, поездки на гондолах по Венеции и шопинг в Милане. « Я отпросилась у девочек на недельку», - говорит Катя.

2) Не обижайте Жанну! Жанну Фрискен не пустили на закрытие Недели моды в Москве. Организаторы не внесли фамилию 39-летней Фриске в список именитых гостей. - Я просто возмущена! – пожаловалась певица. – Пришла по личному приглашению, а за пять минут до показа мне дают от ворот поворот. Недовольной Жанне пришлось уехать, так и не насладившись созерцанием стильных новинок.

Як бачимо, подібні «новини» містять дуже сумнівний інформаційний привід та суспільну значимість. Часто у їх складі є цитування слів публічної особи. Стиль викладу матеріалу є дещо фамільярним і частково наближеним до розмовної мови. Ми припускаємо, що цей прийом використовується для того, аби створити ефект своєрідного діалогу, пліткування між газетою та читачем, схоже на розмову двох подруг, які «перемивають кісточки» своїм знайомим. Також характерною рисою видання є імітація листування із читачами, коли «читач» розповідає історію зі свого особистого життя і просить поради психолога, а психолог дає свій коментар до ситуації. Аналізовані ситуації підбираються таким чином, щоб бути достатньо «пікантними» тематично. Процитуємо приклади подібних «листів» : - у моей жены темперамент дохлой рыбы, поэтому я не смог устоять перед искушением… - я люблю его друга - он ее не забывает - человек, за которого я собиралась замуж, оказался извращенцем… - родила не от меня…

На наш погляд, подібні матеріали мають дві функції зацікавлення читача:

1 Природнє бажання «підглянути» за чужим особистим життям. 2 Пошук відповіді на власну проблемну ситуацію, яка може бути аналогічною опублікованій. 3.4 Аналіз матеріалів, опублікованих в газеті «Экспресс газета» № 15 (845) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 1 4 3 4 0 10 0 5 0 0 3 1 1 1 1 3 1 1 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 2 2 -

7 6 7 3 2 0 1 0 3 0 0 0

6 1 2 1 1 -

27 -

10 3 0 -

Обсяг публікацій у номері: а – 11 b–4 c – 13 d–0 № 17 (847) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 4 3 10 1 10 0 7 0 1 1 1 1 3 0 1 1 0 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 3 0 -

5 16 7 1 2 0 0 0 1 0 0 0

6 1 0 0 0 -

19 -

11 4 2 -

Обсяг публікацій у номері: а–7 b–4 c – 18 d–7 № 18 (848) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 2 2 4 12 0 7 0 3 2 1 4 1 1 6 1 4 0 1 1 1 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

1 1 1 -

4 6 6 2 2 1 0 0 0 0 1 0

6 2 0 0 0 -

13 -

4 3 1 -

Обсяг публікацій у номері: а – 10 b – 10 c–5 d–0

№ 19 (849) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 1 5 5 12 0 13 0 6 0 1 6 2 3 5 0 6 0 3 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 2 3 -

3 15 10 1 0 0 0 1 0 0 0 0

5 2 0 0 1 -

23 -

4 3 1 -

Обсяг публікацій у номері: а–7 b–7 c – 15 d–4 № 20 (850) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 1 3 6 11 0 7 1 6 0 2 6 0 3 9 0 3 2 0 0 0 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 2 1 -

8 8 7 0 0 1 0 0 1 0 0 0

9 5 0 3 1 -

20 -

Ч.

Знамен. Зовн.

гроші

вік

0 3 0 -

14 16 13 1 0 0 0 0 2 0 0 0

6 3 2 0 0 -

25 -

8 9 7 -

№ 21 (851) Підка тегор. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

І.с. Кох.і розмн. 0 6 5 16 0 17 0 5 0 2 7 1 3 4 0 8 0 3 0 0 -

Обсяг публікацій у номері: а – 10 b–4 c – 13 d–0

11 3 0 -

Загальна кількість проаналізованих публікацій – 196 Кількість матеріалів, що містять аналізовані категорії: інстинкти самозбереження – 68 кохання і розмноження - 127 честолюбність - 21 знаменитості (публічні люди) - 129 зовнішність - 62 гроші - 52 вік – 127 Кількість публікацій, що не містять жодної з обраних категорій – 4 Кількість публікацій, що містять зазначені підкатегорії: Інстинкти самозбереження: кримінал – 5; смерть – 21; катастрофи, аварії, катаклізми – 1; нещасні випадки – 2; війни,теракти – 2; здоров’я – 20; харчування – 9; порятунок – 2; - правопорушення – 4; обмеження волі – 5; насилля – 1; страх перед небезпекою – 1. Кохання і розмноження: секс – 18; заміжжя/одруження, згадка про чоловіка/дружину – 49; народження дитини,вагітність, згадка про дітей – 50; розлучення – 27; зрада – 5; орієнтація – 5; романтичні почутя, стосунки – 24; родинні зв’язки, сім’я – 17. Честолюбність: незакінчений матеріал – 1; таємниче, непізнане – 10; -сенсаційні відкриття, версії – 7. Знаменитості(публічні особи: зірки естради – 27; зірки кінематографу – 51; закордонні знаменитості – 37; політики – 7; спортсмени – 6; літератори – 2; художники – 2; учасники тел. шоу – 1; телеведучі, тележурналісти – 5; моделі – 1. Зовнішність: тіло (фігура, оголеність) – 37; стиль – 22; зміни зовнішності (пластичні операції, татуювання тощо) – 11. Гроші: ціни на речі, послуги – 32; згадка про заробіток – 11; корупція, грабіж – 2; виплата аліментів, судових позовів – 4; готові заплатити – 3.

Топ-теми аналізованих номерів «Экспресс газеты» виглядають наступним чином: №15: АЛЕКСАНДР СЕРОВ назвал мать своей внебрачной дочери валютной проституткой. Только после анализа ДНК певца заставили платить крошечные алименты. №17: Костя Райкин родился благодаря любовнице отца! Дочь великого юмориста призналась, что Михаила Державина она бросила ради Юрия Яковлева, который спьяну ее чуть не убил. №18: Ксения Раппопорт родила от Колокольникова! №19: Умерла вторая близняшка из «Королевства кривых зеркал». Яло пережила Олю на шесть лет. №20: Народная артистка умерла от горя. Любимицу миллионов, исполнительницу роли Маши Белкиной в фильме «Офицеры», избивал зять? Внук Наталии Рычаговой остался сиротой при живом отце, который претендует на его квартиру. №21: Секс-скандалы Натальи Андрейченко У наведених заголовках топових тем «Экспресс газеты» яскраво прослідковується наявність аналізованих нами тематичних категорій та акцент на сенсаційності інформації. Так, у п’ятнадцятому номері, поєднання слів «внебрачная дочь» і «валютная проститутка» створює ауру брутальності і кидає тінь на репутацію співака Олександра Сєрова. Аналогічно, оціночний епітет «крошечные» у поєднанні зі словом «алименты» та комбінацією слів «заставили платить» підкреслює жадібність героя публікації. Однозначно, така форма заголовків значно відрізняється від класично прийнятої, згідно журналістських стандартів. У заголовку сімнадцятого номеру взагалі важко вловити основний фокус повідомлення, адже спочатку йдеться про позашлюбне народження Кості Райкіна, а потім – не в продовження теми, а незалежним повідомленням – про особисте життя його доньки. Таким чином, у одному заголовку згадується аж

чотири людини. Найбільш нейтральним є заголовок вісімнадятого номеру газети. Втім, якщо говорити про загальну тенденцію формулювання повідомлень, то це, знову ж таки, буде сенсаційність. Також важливою є наявність у топовій темі аналізованих нами тематичних домінант. В данному випадку можемо стверджувати, що використані категорії інстинктів самозбереження (насилля, смерть), кохання і розмноження (зрада, згадка про дітей, сімейні стосунки, секс), гроші. Хмара тегів, що складається із усіх заголовків двох випусків газети (№15, №17) виглядає наступним чином:

Аналізуючи хмару тегів та тексти цих двох номерів газет, бачимо, що топ-тема п’ятнадцятого номеру, де героєм є Олександр Сєров, продовжує своє життя і у наступних випусках газети. Фактично, тут, як і у попередньому випадку, наявні теги чітко ілюструють домінування наступних тематичних категорій: інстинкти самозбереження(вдовец, Чернобыльской, техногенную, украли, захоронения, смерти, стрелявшего, гипертония), кохання і розмноження(рожала, дочери, супруга, муж, любовь, дочь,сын, интимные, бывшая, отца, любовнице, женой,

мать, ребенка і т.д.), честолюбність (космосе, тайны), тіло (голой), вік (25лет, молодой, стареть, стар), гроші(бесплатно, украли), публічні особи(Серов, Пугачевой, Валерия, Гурченко, Сафронов, Бритни, Gaga, Лободы і т.д.). Для видання «Экспресс газета» притаманна велика кількість ілюстративного матеріалу та крупні заголовки. Цікавою особливістю видання є поєднання яскравих, кольорових фотографій із чорно-білими знімками. Щодо жанрової специфіки, зазначимо, що газеті притаманна наявність таких жанрів як інтерв’ю, стаття та новина. Втім, жанр новини теж є деформованим і не відповідає класичним нормам. Яскравий приклад заголовка для новини у виданні: «Пэлтроу послала свою бабушку по матушке» або ж «Хассельхофф влюбился в рабочую». Дуже часто після тексту з основним повідомленням відбувається «ліричний відступ». Приміром, у новині «Хассельхофф влюбился в рабочую» спершу йдеться про зустріч Девіда Хассельхоффа із провінційною дівчиною Хейлі Робертс. Далі розповідається про те, що хлопець зробив їй пропозицію руки і серця, а далі зазначається наступне: Между тем, экс-жена Дэвида – 47-летняя Памела Бах(«Спасатели Малибу, «Рыцарь дорог») – тоже живет полной жизнью. В ночных клубах Беверли-Хиллс неугомонная дама – постоянная клиентка. Последний месяц ее поддерживает в тонусе смуглый брюнет лет эдак 23. Он охотно помогает женщине спускать половину 40-миллионного состояния Хассельхоффа, полученного при разводе.

Таким чином, у короткому повідомленні наявні теми розлучення, віку, романтичних стосунків та грошей. Цікавим є формулювання «лет эдак 23», що вказує на неточність, неперевіреність інформації. Також у виданні є дуже короткі публікації, які редакція називає «компакт новость». Такі публікації, в основному, містять менше 20 слів. Ось приклад такої компакт-новини : В гримерке во время концерта в Москве Шакира пожелала иметь зеленый и травяной чай, энергетические напитки, соки, воду и морепродукты.

Фактично, жодної інформаційної цінності таке повідомлення не несе, а також створює ефект «підглядання» за життям інших, що, ймовірно, теж орієнтований на задоволення примітивних людських інстинктів. Зазначимо також, що у даному виданні відсоток матеріалів про секс є дещо більшим, ніж у попередніх

аналізованих виданнях, хоча домінують знову ж таки матеріали про народження дитини (згадка про дітей) та заміжжя/одруження. Тема зовнішності у цьому виданні є значно частіше вживаною, ніж у газетах «Бульвар Гордона» та «Жизнь за неделю». 3.4 Узагальнений аналіз матеріалів, опублікованих у досліджуваних виданнях Загальна кількість проаналізованих публікацій ( «Бульвар Гордона», «Экспресс газета», «Жизнь за неделю» – 463 Кількість матеріалів, що містять аналізовані категорії: інстинкти самозбереження – 201 (43%) кохання і розмноження – 253 (55%) честолюбність – 46 (10%) знаменитості (публічні люди) – 308 (67%) зовнішність – 89 (19%) гроші – 121(26%) вік – 247 (53%) Інстинкти самозбереження: Кримінал – 5; смерть – 57; катастрофи, аварії, катаклізми – 17; війни,теракти – 20; здоров’я – 72; харчування – 52; порятунок – 6; правопорушення – 14; обмеження волі – 18; насилля – 6; страх перед небезпекою -1. Кохання і розмноження: секс – 31; заміжжя/одруження, згадка про чоловіка/дружину – 120; народження дитини,вагітність, згадка про дітей – 108; розлучення – 47; зрада – 9; орієнтація – 8; романтичні почутя, стосунки – 39; родинні зв’язки, сім’я – 35. Честолюбність: незакінчений матеріал – 9; таємниче, непізнане – 23; сенсаційні відкриття, версії – 9.

Знаменитості (публічні особи): зірки естради – 90; зірки кінематографу – 100; закордонні знаменитості – 54; політики – 31; спортсмени – 27; літератори – 19; художники – 3; учасники тел. шоу – 10; телеведучі, тележурналісти – 15; бізнесмени – 6; гумористи – 7; моделі – 3. Зовнішність: тіло (фігура, оголеність) – 39; стиль – 24; зміни зовнішності (пластичні операції, татуювання тощо) – 15. Гроші: ціни на речі, послуги – 62; згадка про заробіток – 27; корупція, грабіж – 10; виплата аліментів, судових позовів – 8; готові заплатити – 7.

ВИСНОВКИ Результати кількісно-якісного дослідження трьох українських тижневих газет («Бульвар Гордона», «Жизнь за неделю», «Экспресс газета») підтвердили нашу гіпотезу про те, що жанрово-тематична природа жовтої преси не є хаотичною і має свою індивідуальну специфіку. Зокрема, це характеризується наявністю таких тематичних категорій як інстинкти самозбереження, кохання і розмноження, честолюбності, а також часті згадки про вік, гроші, акцент на зовнішності та публікації про відомих людей. Названі категорії незмінно присутні у кожному номері «жовтих» газет, майже у кожній публікації. Дуже часто вони пересікаються між собою. Зазначимо, що розмір публікації не впливає на тематичний спектр. Навіть максимально короткий матеріал може містити усі згадані тематичні складові. Одним із основних жанрів, що притаманні жовтій пресі, є інтерв’ю. Часто використовується жанр новини, що має деформований, дещо розфокусований характер, а також стаття. Інколи видання практикують жанр «листування» із читачами, що схоже на психологічні консультації. Зауважимо, що особливістю бульварних видань є недотримання класичних журналістських норм або ж відступ від їх основних характеристик. Таким чином, публікації часто містять емоційно забарвлену лексику та оперують неперевіреним, часто недостовірним фактажем. Нерідко стиль подачі інформації є фамільярним та нагадує пліткування. Ми вважаємо, що цей прийом спрямований на задоволення примітивних людських інстинктів. Зокрема, бажанням «підглянути» за життям інших та поспілкуватися на «вічні» теми, що є актуальними для кожної людини. Зазначимо, що усім трьом аналізованим виданням притаманні індивідуальні риси на стилістичному рівні, різна кількість публікацій, а в основі лежать дещо різні тематичні акценти. Такий висновок ми зробили шляхом підрахунку виділених нами підкатегорій. Тобто, кожне видання має свій власний «почерк». Найбільш вирізняється газета «Бульвар Гордона», адже, окрім виокремлених нами тематичних домінант, їй притаманні і і власні тематичні акценти. Зокрема,

це обговорення історичних подій та політичної ситуації в Росії, часті розмови про літературу, що не є притаманним двом іншими аналізованим виданням. Також показовою є наявність у кожному номері незначної кількості публікацій, які, втім, є дуже розлогими, та невелика кількість ілюстрацій. Часто один матеріал розтягується на кілька номерів видання. Такий прийом спонукає зацікавленого читача купувати наступні номери газети, аби прочитати публікацію повністю. Цей принцип схожий на принцип серіалу, коли глядач хоче дізнатися «що ж буде далі?». Дві інші газети («Жизнь за неделю» та «Экспресс газета») є дещо схожими між собою на стилістичному рівні, хоча також мають індивідуальні особливості. Зокрема, у першій газеті можна виділити наявність коміксів, у другій – поєднання кольорової та чорно-білої верстки. Незмінно об’єднують усі три видання на рівні тематичних підкатегорій часті згадки про вік та тема заміжжя/одруження і народження дитини. Щодо першого згаданого нами пункту, це можна трактувати як психологічний механізм ідентифікації читачем себе із героєм публікації, адже віковий фактор притаманний усім людям. Майже аналогічно тема заміжжя/одруження та народження дитини є досить актуальною для кожногї людини. Таким чином, говорячи про інших, думаємо про власне життя. Виходячи з результатів дослідження, ми можемо сміливо стверджувати, що жовта преса справді дотримується власних принципів відбору та подачі інформації. Ці принципи є специфічними і відрізняються від принципів «якісної» журналістики, адже мають на меті не проінформувати читачів про важливі події, а зацікавити та розважити аудиторію.

64 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1Jason Skog .Yellow Journalism //- We the People. –2007 2Joseph Straubhaar,Robert Larose,Lucinda Davenport Media Now: Understanding Media, Culture, and Technology//Wadsworth Pub Co. – 2011 3 David Ralph Spencer .The yellow journalism: the press and America's emergence as a world power // Northwestern University Press ,Medill School of Journalism. – 2007 4 Robert C. Harvey .The art of the comic book: an aesthetic history// Univ. Press of Mississippi, 1996 5 Jeet Heer, Kent Worcester.A comics studies reader Univ. Press of Mississippi, 2009 6 W. Joseph Campbell .What's Good About Yellow Journalism// Greenwood Publishing Group , 2003 7 Bird Shelley. News we can use: An Audience Perspective on the Tabloidization of News in the United States// The Public./ – 1998. – №5(3). 8 Anthony R. Fellow. American Media History// Cengage Learning. – 2009 9 Spencer C. Tucker . The encyclopedia of the Spanish-American and PhilippineAmerican wars// ABC-CLIO , 2009.Том 1 10 Journalism's roving eye: a history of American foreign reporting За John Maxwell Hamilton// LSU Press/2009 11 Shirley Biagi .Media/Impact: An Introduction to Mass Media// Cengage Learning. – 2006 12 McLachlan Shelley, P.Golding. Tabloidization in British Press: A Quantitative Investigation into Changes in British Newspapers, 1952-1997//Tabloid Tales: Global Debates over Media Standarts/ - New Yourk and Oxford, 2000 13 Robert Miraldi . The pen is mightier: the muckraking life of Charles Edward Russell// Palgrave Macmillan . –2003 14 Kurtz Howard. Media Circus – The Trouble with Amarican’s Newspapers. –New Yourk: Random House, 1993. 15 Peck Janice. Literacy, Seriousness and the Oprah Winfrey Book Club//Tabloid

Tales: Global Debates over Media Standards. — New York and Oxford, 2000. 16 Fiske John. Popularity and the Politics of Information// Journalism and Populer Culture. – 1192. 17 Roberts C. Other than counting sciences: a linguistic approach to content analysis// Sosial Forces/ - 1989. – Vol.68/ - P/162-178 18 Roberts C.W. Content Analysis// International Encyclopedia of the Social and Behavioral Sciences/ Editors-in-Chief NeilJ/Smelser,Paul B. Baltes/ - Amsterdam: Elsevier Science Ltd, 2001. 19 Public Service in the Age of Globalization/ Edited by Indrajit Banerjee, Kalinga Seneviratne. – Asian Media Information and Communication Centre/ - 2006. – 345p. 20 Krippendorff K. Content Analysis: An Introduction to Its Methodology/2nded. – Thousand Oaks, CA: Sage, 2004. 21 Kalb Marvin. Editorial: The Clock is ticking//Intellectual Capital. Com. — 1997. — N 2 (1) 22 Kohlbacher F. The Use of Qualitative Content Analisis in Case Study Research// Forum: Qualitative Social Research[On-line Journal]. – 2005. – December, 7(1), Art. 23 Berelson B. Content analysis in communication research. – Glencoe: Free Press,1952. 24 Андреенков В., Маслова О. Методы сбораинформации в социологических исследованиях 25 Юськів Б.М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід. – Рівне: Перспектива, 2006 26 Я. Чайківська. Проблема жіночого тексту у сучасній українській літературі, 2000 27 Мангейм Дж., Рич Р. Политология. Методы исследования: Пер. с англ./ Предисл. А. К. Соколова. – М.: Весь Мир, 1997. 28 Політологыя посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств/В.Порхало(керівник авт..колективу); Заг.ред.: Є.Бистрицький(розділ.1), Порхало(розд.2), С.Макеєв(розд.3), О. Дергачов(розд.4). –К. Політична думка, 1995.

29 М.В. ДЕМЧЕНКО. Проблема конструювання спільної реальності в англоамериканській професійній традиції, 2010. 30 Таблоїдизація якісної преси у Великобританії. Сергій Блавацький. Вісник Львів. УН-ТУ Серія журналістика. 2007. 31 Осмислення проблем журналістики в новітній філософії \"Чотири твори преси\" Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма 32 Землякова Т.А. Жіноче письмо як вид субверсії// Інститут журналістики,. КНУ ім. Т. Шевченка 33 Евгений Сазонов Феномен «желтой прессы» //Научно-культорологический журнал(№7 [109] 23.05.2005) 34 Публіцистика. Масова комунікація медіа-енциклопедія/За загал.ред. Іванова. – К.: Академія Української преси, Центр Вільної Преси, 2007.-780с. 35 Деніел Галлін, Паоло Манчіні. Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики Київ, 2008 36 Андреенков В., Маслова О. Методы сбора информации в социологических исследованиях. В 2-х книгах. – М.:Наука, 1990. 37 Почепцов Г.Г. Информационные войны. – М.: «Зуфл-бук», 2000. 38 Ирина Добашина «Феномен бульварной прессы» // Евгений Додолев «Новый Взгляд» : газета. — Москва: 2009. — № 11. — С. 02. 39 Квіт Сергій. Масові комунікації. Підручник. – К.: Вид.дім «КиєвоМогилянська Академія», 2008. 40 http://www.gagin.ru/internet/15/29.html 41 http://otvetin.ru/another/10439-chto-takoe-zhyoltaya-pressa.html 42 http://ru.wikipedia.org/wiki/Херст,_Уильям_Рэндольф 43 http://uk.wikipedia.org/wiki/Нью-Йорк_Джорнел 44 http://ru.wikipedia.org/wiki/Херст,_Уильям_Рэндольф 45 http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24200099.html 46 http://www.arpp.ru/2009-01-28-14-46-10/22334-2009-12-10-07-3217.html?1a73c28caaf5a8ac11c6b10b74b215c5=cfe7671324321b5daebeaa93f2ccc1da 47 http://www.zarplata.ru/a-id-14172.html 48 http://ru.wikipedia.org/wiki/Таблоид