Наталія Мар'янчік - диплом, 2012 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Могилянська школа журналістики

ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЇ «ІНТЕРПАЙП» В УКРАЇНСЬКИХ ЩОДЕННИХ ДІЛОВИХ ГАЗЕТАХ «КОММЕРСАНТЪ-УКРАИНА», «ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИЗВЕСТИЯ», «ДЕЛО»

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістр журналістики МАР’ЯНЧИК Наталії Андріївни

Науковий керівник – магістр журналістики, старший викладач «Могилянської школи журналістики» Дмитро Губенко

Київ - 2012

Зміст

І. ВСТУП ………………………………………………………………………. 3 ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА Розділ 1. Огляд літератури 1.1. Корпорація: соціальний та медійний аспекти …………………………...9 1.2. Щоденні економічні видання, як джерело інформації про корпорації ...16 1.3. Нормативні та етичні засади економічної журналістики ……………….21 1.4. Корпорація «Інтерпайп» медіа-власника Віктора Пінчука …………….26 Розділ 2. Якісний контент-аналіз як основний метод дослідження 2.1. Теоретичний огляд методу ………………………………………………..33 2.2. Обґрунтування вибору об’єктів дослідження ………………………….....40 Розділ 3. Результати дослідження: Особливості висвітлення діяльності корпорації «Інтерпайп» на сторінках видань «Коммерсанть-Украина», «Экономические известия» та «Дело»..……………………………………….47 ІІІ. ВИСНОВКИ …………………………………………………………………62 ІV. БІБЛІОГРАФІЯ ……………………………………………………………..66 V. ДОДАТКИ ……………………………………………………………………73

Вступ

Сектор економічної преси має змогу впливати господарське життя України, тому його значення в суспільстві постійно зростає. Економічна та ділова преса забезпечують для своєї аудиторії своєчасний відбиток подій економічного життя, дозволяють бути постійно в курсі важливих новин компаній та ринків. Завдяки цим виданням формується цілісна інформаційна картина

поточного

економічного

життя,

оцінюється

вся

сукупність

актуальних подій, уточнюється відповідно до динаміки розвитку ринку модель поведінки в тій або іншій галузі. Так само і зростає значення корпорацій житті українського суспільства. Якщо в країнах Західної Європи та Північної Америки корпорації динамічно розвивалися

разом із розвитком капіталізму та

утвердилися в якості впливового соціального інституту ще в першій половині ХХ століття, то в Україні до впливу корпорацій на життя суспільства лише починають звикати і аналітика їхньої діяльності у пресі почала розвиватися лише на початку 2000-х. У цій науковій роботі ми проаналізували висвітлення діяльності корпорацій в українських щоденних виданнях на прикладі однієї з найбільших корпорацій України «Інтерпайп», яка входить в десятку світових лідерів з виробництва безшовних стальних труб та залізничних колес. Також ми проаналізували вплив медіа власності на контент матеріалів про корпорацію «Інтепрайп», адже власником одного з аналізованих видань «Дело» є Віктор Пінчук, який одночасно є ї власником трубно-колесної вертикально інтегрованої корпорації. На нашу думку, дослідження економічного контенту та зокрема діяльності корпорацій на сторінках ділової преси України є актуальним в умовах стрімкого розвитку українських компаній в контексті розвитку 3

міжнародних ринкових відносин, водночас прямої залежності економіки від політики в Україні, а також залежності контенту від власників ЗМІ. Об’єктом досліджень ми обрали щоденну економічну українську пресу, яку ми розглядали на прикладах видань «Экономические известия», «Коммерсанть-Украина» та «Дело» (щоденне до серпня 2010 року). Дані українські газети економічного спрямування ми дослідили на предмет висвітлення в них діяльності однієї з найбільших та найвідоміших українських корпорацій «Інтерпайп». Нас цікавило, перш за все, як українська економічна преса висвітлює діяльність корпорацій, чи є відмінності у висвітленні діяльності однієї теми в різних аналогічних виданнях. Важливим аспектом нашого дослідження було визначення можливої упередженості в подачі матеріалів про корпорацію «Інтерпайп» в залежності від власників видання, так як власником видання «Дело», так само як і корпорації, є бізнесмен Віктор Пінчук. Мета дослідження: здійснення аналізу матеріалів про корпорацію «Інтерпайп» протягом 2010 та 2011 років в площині найбільших щоденних українських економічних видань. Основні завдання: розглянути матеріали, що висвітлюють діяльність корпорації «Інтерпайп» в контексті загальноприйнятих світових висвітлення

економічних

тем,

виявивши

їхню

відповідність

норм або

невідповідність наведеним принципам, на прикладах з преси розкрити основні тенденції при подачі корпоративної інформації на шпальтах економічних видань; виявити основні відмінності у висвітленні даної тематики у вищезгаданих виданнях та вплив власності медіа на характер подачі інформації про бізнес, який також має безпосереднє відношення до власника медіа. Методологія, яку ми використовували при здійсненні даного дослідження – якісний контент-аналіз. Ми вважаємо, що цей метод дає 4

можливість оцінити характер подачі інформації про корпорації в щоденних економічних виданнях, проаналізувати основні тенденції,

впливи та

відмінності подачі в аналогічних виданнях. Хронологічні

рамки

дослідження

охоплюють

матеріали,

опубліковані на сторінках вищезгаданих періодичних видань у період з початку 2010 року до кінця 2011 року. В процесі нашого дослідження ми намагалися відповісти на дослідницьке питання: які основні тенденції висвітлення діяльності корпорації «Інтерпайп» на сторінках щоденних українських ділових видань? Актуальність дослідження полягає у тому, що воно може продемонструвати перш за все основні риси висвітлення діяльності корпорацій

щоденних

ділових

українських

виданнях,

по-друге

продемонструвати певний рівень заангажованості інформації через інтереси власників медіа, виявити

непрофесійність подачі матеріалів відносно

міжнародних стандартів економічної журналістики. Це дозволить цільовій аудиторії означених ЗМІ переглянути ставлення до них, як до основних джерел інформації. Новизна наукової роботи полягає в систематизації якісних ознак журналістських матеріалів про корпорації в Україні та виокремленні основних чинників, що є причиною упередженості матеріалів на сторінках щоденних українських ділових газет, зокрема економічні інтереси медіавласника та бізнесмена Віктора Пінчука. Наше дослідження базується на власних оцінках від нами ж опрацьованих першоджерел. Рівень розробки теми в українському контексті не має прямих аналогів.

Дослідженням контенту на сторінках економічної преси постійно займається ІМІ (Інститут масової інформації), проте цей моніторинг є обмеженим у часі і сфокусований або на політичні теми, або на конкретні приклади висвітлення однієї теми у кількох виданнях. Існують дослідження діяльності корпорацій в економічному контексті, зокрема економічне дослідження експортно-імпортної діяльності «Інтерпайп НТЗ», виконане С.Бондаренком, яке мало суттєвий вплив на наше розуміння тематики аналізованих матеріалів у пресі та дало змогу більш глибинно дослідити цей бізнес. Проте в медійному контексті аналогічних досліджень немає. У роботі ми послуговувалися працями американських, німецьких та скандинавських медіа дослідників, які досліджували контент новин про корпорації в медіа, зокрема праці Петера К’яера, Ніни Ерками, Марії Графстьорм, Кріса Руша та ін. Розробка даної теми була б неможливою без аналізу корпорації як такої. В американській науковій практиці є ряд досліджень про корпорації та їхнє відображення у медіа, зокрема праці Джоела Бакана, Бена Багдікіана, глибинне дослідження Пітера Дрюкера про корпорацію General Motors. Повноцінна глобальна парадигма розвитку є прийнятною лише для найбільш розвинутих держав, які відзначаються максимально високим рівнем міжнародної конкурентоспроможності, для України ця модель стане можливою лише в перспективі декількох десятків років, якщо вона зможе підняти

рівень

своєї

міжнародної

конкурентоспроможності

до

західноєвропейського рівня. Але корпоратизація України - це реальний процес, тому можна передбачити посилення ролі матеріалів про корпорації на шпальтах українських видань. Також є ряд досліджень про розвиток української бізнесової преси та висвітлення економічних питань в українській пресі, проте вони мають на меті проаналізувати загальні явища, притаманні бізнес-журналістиці в 6

Україні. Ми ж досліджували вузьку проблему висвітлення діяльності великих компаній в Україні, які мають не лише економічне, проте і соціальне значення в житті суспільства. Дане дослідження має практичне значення, зокрема для українських економічних журналістів та дослідників економічної теми у медіа. Базуючись на аналізі конкретних прикладів, наше дослідження прагне показати суттєві відмінності висвітлення однієї тої самої теми на сторінках аналогічних видань,

віднайти

основні

вади

аналізованих

нами

матеріалів

та

ідентифікувати упередженість з боку того чи іншого видання при висвітленні заданої нами бізнес-теми, враховуючи економічні інтереси власників медіа. Спираючись на вищеперераховані тези, ми можемо стверджувати, що економічні журналісти можуть позбутися хиб при висвітленні них економічних питань, уважніше ставитися до джерел інформації та їхньої збалансованості,

усвідомлюючи

зростаючу

важливу

суспільну

роль

корпорації. Робота також може бути цікава медіа-дослідникам у галузі економічної журналістики, які розглядають широке коло проблем у відносно новому медіа-середовищі України.

З точки зору читацької аудиторії,

важливим є знання про упередженість та заангажованість певних матеріалів. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Перший розділ: окреслює основні риси та ролі корпорації в сучасному суспільстві, розглядає історичний аспект розвитку корпорацій у світі, роблячи особливий акцент на становлення корпорації як соціального інституту в США, що пов’язано з найбільшим впливом саме американських корпорацій на світову економіку та процес глобалізації. Розділ містить критичні дослідження економічних новин про корпорації, коментарі 7

економічних журналістів про написання матеріалів про великі компанії та етичні норми висвітлення діяльності корпорацій, які існують у світі. Також ми прослідкували тенденцію розвитку ділових видань в Україні, зокрема щоденних. Поява ніши економічних видань на вітчизняному ринку спричинив стрімкий розвиток економічної журналістики. З’явилися журналісти, які фахово пишуть про великі корпорації. У даному розділі ми також окреслили основні риси корпорації «Інтерпайп», особливості її розвитку та взаємозв’язок з іншими активами бізнесмена Віктора Пінчука, зокрема медійними. Другий

розділ:

становить

аналіз

обраної

нами

методології

дослідження. Це теоретичний огляд методу якісного контент-аналізу та його практичне застосування в роботі. Ми розглянули історичний аспект використання якісного контент-аналізу при роботі з журналістськими дослідженнями, обґрунтували нашу вибірку та механізми застосування методу аналізу. Третій розділ: представляє безпосередні результати аналізу нашого дослідження, розкриває головні відмінності, які притаманні матеріалам про «Інтерпайп»

економічних

виданнях

«Коммерсанть-Украина»,

«Экономические известия» та «Дело». На конкретних прикладах публікацій ми визначили концептуально-ідеологічні відмінності та розбіжності у форматах подачі матеріалів про корпорацію та узагальнюючі тенденції висвітлення діяльності корпорацій в щоденних українських ділових виданнях. В контексті даного дослідження ми намагалися зафіксувати основні риси, притаманні сьогоденній «корпоративній» виявити

основні

джерела

впливу

на

журналістиці в

економічне

Україні,

медіа-середовище.

Використовуючи приклад корпорації «Інтерпайп», ми могли проаналізувати образ корпорації як такої на сторінках ділової економічної преси України. 8

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Корпорація: соціальний та медійний аспекти

Сучасний світ характеризується постійно зростаючою концентрацією влади, причиною чого є економічне зростання та глобалізація. Домінуючі корпорації мають вплив на більшу і більшу частину нашого життя, як в розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. В той же час політичні процеси, технічно демократичні, часто є причиною проблем багатьох компаній [3]. Понад 70 років тому, Адольф Берль і Гардінер Мінс писали: «Корпорації перестали бути просто юридичними установами, за допомогою яких відбуваються транзакції приватних підприємств. Звісно, і зараз багато хто використовує корпорації саме для цих цілей, але значення даної організаційно-правової форми дуже зросло. Корпорація стала способом володіння власністю і засобом організації економічного життя. Розвинулася корпоративна система, яка, на противагу феодальній, поєднує атрибутику і повноваження. Корпорація досягла величезних масштабів і високого ступеня популярності, що дає нам право сприймати її в якості основного соціального інституту»[18]. Зрозуміло,

що

існування

сучасного

незалежного

суспільства

передбачає існування індустріальної інфраструктури із застосуванням сучасних промислових технологій. Ядром індустріальної інфраструктури є великі компанії , в арсеналі яких багато заводів та фабрик із виготовлення продуктів масового виробництва. Сучасні індустріальні країни мають приймати той факт, що вони такими є за рахунок великих корпорацій [10].

Як зазначає економічний дослідник Пітер Дрюкер, корпорації відіграють не лише технологічну роль в житті країни, вони мають також і соціальне значення. Тому суспільне питання є не в тому, чи хочемо ми, щоб корпорації існували як такі, а що власне суспільство прагне від них. Щоб пояснити домінантну позицію корпорацій у суспільстві, застосовують твердження, що вони забезпечують робочими місцями більшість працівників індустріального сектору, що вони контролюють найбільший відсоток індустріального виробництва та обсяги природних ресурсів країни. Звісно, кожне з цих тверджень може бути спростованим завдяки елементарним статистичним підрахункам, і можна дуже просто довести, що корпорації є в більшій мірі репрезентаційною інституцією нашого суспільства [10]. Те, що визначає структуру суспільства – не більшість, а лідери. Не поведінка більшості є типовою поведінкою в суспільстві, а та, яка є найближчою до соціального ідеалу, і це може бути лише поведінка меншості. «Джентльмени» Вікторіанської епохи в Англії можуть бути прикладом для пояснення явища. Більшість людей, нижчий середній та нижчий класи не хотіли бути «джентльменами». Для них «соціальний ідеал» є явищем неприйнятним, проте вони не просто визнали «джентльменів» своїми лідерами – вони прийняли той факт, що лідери їхнього класу теж стали «джентльменами». Що зробило «джентльменів» репрезентативним типом Вікторіанської епохи, було не їхнє кількісне співвідношення, а те, що вони встановлювали стандарти життя для нижчого класу [3]. Якщо аналізувати

сучасне

суспільство, то

є корпорації, які

встановлюють стандарти життя для його громадян. Вони є лідерами, які вказують шлях та планують наші майбутні вподобання, навколо них кристалізуються наші соціальні проблеми і за допомогою них ми ці проблеми вирішуємо. Що є важливим у суспільстві – це не статична маса, а динамічний елемент, не матриця із фактів, але символ, через який ці факти вибудовуються в соціальний стандарт [18]. 10

«Велика корпорація – форма організації бізнесу в умовах вільної економіки, яка розвинулася до рівня репрезентативної соціально-економічної інституції, яка визначає поведінку навіть власника невеликої крамнички, який ніколи не володів акціями великих корпорацій.

Характер нашого

суспільства визначається структурною організацією бізнесу, технологією заводу масового виробництва і того рівня, на якому наші соціальні віри та надії реалізовано великими корпораціями», - зазначив бізнес-гуру Пітер Дрюкер, який глибинно досліджував американську корпорацію General Motors з часів її заснування до сьогодні [10]. Після другої світової війни громадяни США повірили у міф про важливість корпорацій як суспільного інституту через важливу роль корпорацій під час війни. Військова продукція виготовлялася великими корпораціями. Війна показала, що саме корпорації визначають обмеження продуктивності економічної системи. Саме корпорації забезпечуватимуть державу технологічними рішеннями та покращуватимуть продукцію. Великі корпорації

не

забезпечують

робочими

місцями

більшість

робочого

населення, проте вони започатковують стандарти на національному рівні – рівень заробітної плати, кількість робочих годин, умови праці, соціальний пакет та інше. Якщо ми говоримо про економічні можливості в Америці, ми перш за все думаємо про можливості корпорацій [1]. Саме тому саме у післявоєнний період в медіа США з’являється образ корпорації, як впливової соціальної інституції. Подібна ситуація склалася і в державах Західної Європи, де економічна журналістика також стала активно розвиватися після Другої світової війни. На думку науковця Джоеля Бакана, корпорації мають дуже великий вплив на життя людей – ті, хто не працюють на одну з них, купують певну продукцію, дивляться на рекламні плакати і будинки офісів на вулицях, читають економічні новини. Але чи хтось вбачає можливим контролювати ними? Під чиїм контролем корпорації знаходяться? Неважливо, чи вплив 11

корпорацій є позитивним, або негативним, люди мають дуже маленький контроль над ними [3]. Міністри фінансів та економіки, які презентують ограни влади, зазвичай «зацікавлені в інтересах промислово розвинених країн», - зазначає нобелівський лауреат з економіки Джозеф Стігліц, тому корпораціям легко на них впливати. Корпорації та індустріальні групи також насолоджуються близькими стосунками з чиновниками та посадовими особами. Самір Гібара, колишній генеральний директор Goodyear Tires, говорить, що «уряди стають безсилими відносно корпорацій, якщо порівнювати з минулим». Корпорації сьогодні керують суспільством, можливо навіть більше, ніж уряди. В той же час їхня впливовість, яку вони здобули завдяки глобалізації, робить їх вразливими. Як і всі владні інституції, корпорації викликають недовіру, страх і необхідність звітувати перед стривоженою громадськістю. На сучасному етапі трансформації економіки України закономірним процесом суспільного розвитку є також розвиток корпоративізму. Глобальна корпоратизація

державно-корпоративний

глобалізм

стали

змістом

постіндустріальної стадії розвитку. Концепція корпоративного управління як цілісної системи взаємовідносин між акціонерами (власниками) корпорацій, їхніми менеджерами (виконавчими органами), кредиторами, найманими працівниками, державою, медіа та суспільством у цілому виникла і набула повсюдного розвитку із загального усвідомлення того незаперечного факту, що ефективне ведення бізнесу та досягнення інвестиційної мети в глобалізованому економічному середовищі можливе лише за умови оптимального узгодження інтересів всіх учасників процесу суспільного виробництва та осіб, безпосередньо причетних до цього процесу [52; 237]. Повноцінна глобальна парадигма розвитку є прийнятною лише для найбільш розвинутих держав, які відзначаються максимально високим рівнем міжнародної конкурентоспроможності. Для України ця модель стане 12

прийнятною лише в перспективі 25-30 років, якщо вона зможе підняти рівень своєї міжнародної конкурентоспроможності до західноєвропейського рівня. Але корпоратизація України - це реальний процес, фактично вона вже корпоратизована [32]. Корпорації стають розповсюдженою формою організації бізнесу в Україні. Як зазначають економічні дослідники Я. Жаліло та Я. Базилюк, бізнес, і зокрема корпорації, впливають на систему масових комунікацій через підконтрольні видавництва,

випуск певної літератури, рекламу

певного виду, що зумовлює не тільки економічну, а й соціальну відповідальність бізнесу [33]. Бізнес і держава завжди міцно пов'язані, зараз ані бізнес, ані держава одне без одного розвиватися в Україні не можуть, що пояснює ряд тенденцій в українській економічній пресі. В переважній більшості випадків, власники українських корпорацій, представники українських владних структур та представники українських медіа якщо не є одними й тими ж самими особами, то дуже тісно пов’язані між собою спільним ресурсом. Тому розглядати українські корпорації, які з економічної точки зору розвиваються за європейськими стандартами та є учасниками міжнародної торгівлі, в медійному аспекті за американськими або західноєвропейськими традиціями практично неможливо [52]. Ми чуємо про корпорації, діяльність яких тим чи іншим чином впливає на наше життя, не від самих компаній, а з газет. Марія Графстьорм, яка досліджувала трансформацію впливу бізнес-новин на фінську аудиторію, з’ясувала, що більшість аудиторії вважає, що існує достатньо доступної інформації в Інтернеті, на телебаченні, по радіо. Дослідниця виділяє декілька аспектів висвітлення проблеми діяльності корпорацій у медіа. По-перше, більшість медіа самі є великими компаніями з широким колом інтересів у різних сферах, що може поставити під питання правдивість економічної 13

інформації у ЗМІ. По-друге, медіа мають продавати свою інформацію. Рутинні речі зазвичай не роблять історію цікавою, тому правду зазвичай доповнюють цікавими вигадками [19; 135]. Медіа-дослідниця Бренда Норрел, яка веде свій власний блог Censored News, називає сучасних журналістів, які пишуть про корпорації, лінивцями, через що власники великих компаній мають багато зисків і тішаться.

Економічний

кореспондент

Кевін

Холл

радить

уважно

перечитувати офіційні економічні звіти та спеціалізовані видання. Потрібно звертати увагу на рівень інфляції, рівень цін на товари та послуги. Якщо рівень інфляції

зростає, ціни

на продукти

та

послуги

зростають.

Економічному журналістові потрібно не лише писати, що інфляція зростає. Він має знайти тих споживачів, на яких ця інфляція вплинула. Споживачів слід використовувати в історії для того, щоб читач мав змогу зрозуміти, які саме зміни відбуваються внаслідок інфляції [23; 15]. Репортер Reuters Кері Вутковські говорить, що економічні журналісти мають усвідомити, що вони ведуть гру в «кішки-мишки». Часто компанії та інвестори намагаються надати якомога менше інформації в публічних звітах, проте деяких правил оголошення звітності вони не можуть уникати. Окрім того, економічні журналісти мають добре орієнтуватися у форматі подачі інформації в такій корпоративній звітності. «Ти не можеш прочитати книгу, якщо ти не знаєш мови. Так само, потрібно добре володіти термінологією подачі інформації в економічних звітах корпорацій. Багато з них місять коди та спеціалізовану термінологію, тому необхідно знати не лише, як ці документи виглядають, але і яким чином читати з них інформацію», говорить журналіст Reuters. Розуміння того, як самі компанії генерують новини про допомагає журналістам компетентно висвітлювати економічну тематику [23;106]. Журналісти мають перевіряти інформацію стосовно підрядників корпорації, її конкурентів, а також владних структур, які співпрацюють з 14

корпорацією.

Конкуренти зазвичай знають, якщо ситуація корпорації є

складною, або вона ціна її акцій на ринку падає. Якщо писати про корпорації, підрядники можуть бути також гарним джерелом інформації, оскільки вони знають, чи сплачує компанія рахунки вчасно. Якщо компанія сплачує пізно, це може бути індикатором фінансових проблем або проблем із податковою звітністю [23; 118]. Статті

про

корпорації

нічим

не

відрізняються

від

інших

журналістських жанрів. Необхідно знати, про що писати, в яких документах шукати інформацію, а також які джерела необхідно використовувати. Не зважаючи на те, що якість економічної журналістики постійно зростає, досі мова йде про недостатній рівень освіченості журналістів у галузі. Також декотрі журналісти та редактори не знають відповідних місць для пошуку необхідної інформації – щоб знайти цікаву історію, або щоб зробити вже здобуту історію кращою. Декотрі журналісти не розуміють базові принципи економіки, які сприяють збільшенню або зменшенню прибутків компанії, і ще більше не розуміють важливість фондових ринків і ринкових відносин для передбачення майбутніх перспектив компаній [17]. Кількість новин про корпорації у світі продовжує зростати. Міжнародний інформаційний сервіс Bloomberg News, завдяки щоденному агресивному висвітленню діяльності корпорацій та подій на Wall Street, заставляє інших учасників медіа-простору щоденно звертати увагу на цю тематику. Dow Jones та Reuters конкурують з Bloomberg у питаннях висвітлення діяльності корпорацій. Люди стали отримувати економічні новини набагато частіше, навіть якщо вони ними не цікавляться [5].

1.2. Щоденні економічні видання, як джерело інформації про корпорації

Сучасна ділова преса України є одним із сегментів системи ЗМІ, розвиток якої викликаний соціальною потребою в інформації у сфері ділового життя та ринкових стосунків. Дослідниця Олена Письменна визначає ділову журналістику як діяльність щодо формування такого типу комунікації, який є необхідним для нових суспільних сил та соціальних груп. Ділова журналістика з’явилася внаслідок дії історично-соціальних фактів та визначається

суспільно-економічною формацією. Для України важливим

фактором розвитку економічної журналістики стала зміна політичного режиму та спричинена ним зміна економічного середовища. Кардинальні зміни устрою призвели до появи низки бізнес-видань, зокрема і щоденних [46]. Перше щоденне ділове видання в Україні з’явилося в 2004 році, це була газета «Економические известия». До того в країні не було щоденних економічних видань, їх взагалі не було в країнах колишнього Радянського Союзу, на відміну від Європи та США, так як офіційно бізнесом ніхто не займався і ділова інформація не була потрібна. Частина інформації, яка входить до загального набору інформації для ділового видання (політичні новини та економічна аналітика) були в загально-політичних щоденних виданнях «Правда», «Известия», «Труд». Після розпаду Радянського Союз, коли ці видання перестали виходити на українському ринку, існував деякий інформаційний вакуум, який частково заповнювали нові громадськополітичні видання, частково – ділові тижневики [31]. Розвиток економічних видань щоденного типу зумовлений також істотним збільшенням бізнес-новин не лише в Україні, проте і в світі протягом останніх десятиліть. В результаті тривалого вивчення економічних новин було виявлено, що важливість новин про бізнес дуже зросла, також 16

зріс їхній обсяг відносно загального потоку новин. Це означає, що економічні новини стали важливою пріоритетною сферою інтересів яка реферує до нової цільової групи, і є новим джерелом

прибутків від реклами. Загалом,

інституційні інновації у галузі призвели до збільшення кількості економічних новин [19: 176]. Сучасне суспільство все більше і більше потребує ділової інформації. Бізнес-середовище у будь-якій країні світу характеризується безперервним проведенням ділових зустрічей, переговорів, симпозіумів, фінансових операцій, підписанням контрактів тощо. На споживання зовнішньої інформації практично немає часу. Проте ділова людина через свій соціальний статус має бути в курсі того, що відбувається на валютній біржі, чому долар знов упав на торгах, яка динаміка індексу Dow Jones, і коли законодавство ухвалить нарешті проект щодо зменшення податкового тягаря на приватних підприємців [31]. У 90-х рр. в структурі української журналістики

виокремилися

особливі типи видань, основною темою для яких стала економіка, а головною дійовою особою – підприємець: промисловець, банкір, комерсант. Назва "Ділова преса" об'єднала десятки друкованих видань найрізноманітніших відтінків – від рекламного листка до ілюстрованого журналу. Різко відрізняючись один від одного формою і змістом, нові видання переслідують спільну мету – допомогти підприємливій людині в бізнесі [27]. Коли бізнесмени лише з’явилися в Україні в якості нового громадського прошарку, вони мали досить обмежені інформаційні потреби, які зводилися до законодавчого та податкового «лікбезу», а також до інформації про ціни на товари. Так, на початку основна інформаційна функція сегменту ділової преси передбачала оперативне забезпечення ділової аудиторії конкретною інформацією відносно існуючих на ринку пропозицій товарів та послуг. Як реакція на потреби цього нового прошарку виникли і 17

перші видання для ділової аудиторії прас-листи, які існують і сьогодні, але задовольняють лише незначну частину інформаційних потреб людей, які займаються бізнесом [43]. Необхідність здобуття аудиторією інформації про основні тренди розвитку вітчизняної і світової економік є важливою умовою появи ділових видань. У 1990 році виходить перший номер тижневика «Галицькі контракти». У 1992 році з’явилася газета «Бізнес», яка одразу почала позиціонувати себе в якості видання нового громадського прошарку – «газети української буржуазії». У виданні розкривалися політико-економічні події та проблеми бізнес-середовища, у якої щоденно виникали питання, пов’язані з веденням власного бізнесу. «Бізнес» починалася з прас-листів, тобто спочатку це було чорно-біле видання з інформацією про пропозиції різних товарів та послуг. Це був на той момент чи не єдиний індикатор ринку, тобто підприємці уважно стежили, за якими цінами продають товари їхні конкуренти, що пропонується на ринку, відстежували тенденції, розповідає Ірина Андрющенко, директор компанії «The Marker» та член ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси. Після двох невдалих спроб запустити на українському ринку видання «Коммерсанть», «Экономические известия» у 2004 році першими почали регулярний вихід і почали привчати ринок до ділових щоденних видань. «Экономические известия», «Коммерсанть-Украина, а також ряд інших ділових видань продовжують формування культури вжитку щоденної ділової інформації, хоча жорстка боротьба з інтернетом робить цей сегмент найбільш вразливим. Щоденні ділові видання переважно є неприбутковими, тобто їхній випуск завідомо датованим власниками видань. Можливо тому, що такі видання прийнято вважати впливовими і формуючими громадську думку, в 18

тому числі еліти суспільства. Тобто ці видання є елементом статусу їхніх власників.

Як

зазначив

директор

маркетингу

видавничого

дому

«Коммерсанть-Украина» Віталій Белоусов, в Україні «майже всі ділові ЗМІ належать олігархам, які поки, безумовно, намагаються не впливати на редакційну політику, за рідкими виключеннями. «Коммесанть-Україна» єдине видання, яке не належить українським олігархам. Поки ділові ЗМІ як інструмент

формування

репутації

необхідної

владі

думки

не

використовується, вона в арсеналі присутня» [32]. Ділова аудиторія протягом двох останніх десятиліть змінювалася як якісно, так і кількісно, і разом з нею еволюціонувала і українська ділова преса. Читачі потребували інформації, яка б дозволила вибудовувати власний бізнес, ефективно працювати з персоналом, грамотно вести переговори, володіти інформацією про різні галузі економіки. Нові читачі потребували нової інформації, а отже, і нових ЗМІ, які почали бурхливо розвиватися в 2000-х роках [42]. Згідно аналітичного звіту компанії ТНС в Україні в 2010 році сукупний обсяг ділових видань виріс з 11,9% до 13,6% (порівняння PMI 2009/1 з РМІ 2010/1). При цьому лідируючі позиції в рейтингу посіли щоденні ділові видання. За даними РМІ 2010/1, сукупний обсяг ділових щоденних видань «Коммерсанть», «Дело» та «Економические известия» склав 8,5% [45]. Ділова аудиторія лише залучає до споживання інформації в щоденному режимі, про що свідчить щоденний ріст сукупної аудиторії таких видань ( від 278,49 тис. осіб до 280,35 тис. ММ1 Україна 2008/3 + 2008/4 і 2008/4 + 2009/1). Криза деяким чином сповільнила цей процес, але в цілому перспективи сегменту очевидні і кожен гравець займає в ньому свою нішу – «Экономические известия» - респектабельне ділове видання з сильною економічною складовою, «Коммерсанть» - більш скандальний з яскраво 19

вираженими політичними акцентами. Газета «Дело» прагне висвітлювати як економічне, так і політичне життя країни [45]. На

думку

медіа-фахівців,

зокрема

колишнього

генерального

директора видавництва «Економіка» І. Ляшенка, «у недалекому майбутньому словосполучення «ділова преса» залишиться в історії. Межі цього сегмента розмиваються. В Україні, з одного боку, з’являється все більше професійних спеціалізованих видань, з іншого – активно розвиваються щоденні газети, які оперативно інформують про всі важливі події економічного та політичного життя країни. Перші перевершують звичні ділові тижневики глибиною та докладністю висвітлення тем, другі – оперативністю подачі інформації» [47]. Аналітик ЗМІ М. Вайсберг також вважає, що великі власники і менеджери дедалі більше відмовлятимуться від ділової преси. На його думку, «українська ділова преса втратила контакт з читачем, вона не знає, хто її купує. Цей контакт потрібно відновити. Десять років тому все було зрозуміло. Зараз люди змінилися, аудиторія розшарувалася. Ділові видання читають студенти економічних ВНЗ, менеджери середньої ланки, топи і власники бізнесу. Запити й очікування цих людей від преси категорично різняться. Задовольнити їх усіх – нескладне завдання. Гадаю, що видання впадатимуть у крайнощі, намагаючись зрозуміти запити аудиторії, яка тим часом знову зміниться. Щоденні ділові газети набиратимуть сили, витісняючи тижневики з площини новин» [51]. Домінуючою тенденцією останніх років є перехід щоденних ділових видань у Інтернет, зокрема аналізоване нами видання «Дело» до серпня 2010 року було щоденним, потім стало виходити тричі на тиждень. У 2011 році видання було щотижневим, а вже починаючи з 2012 року існує лише електронна версія газети.

1.3. Нормативні та етичні засади економічної журналістики

Розвиток економічної журналістики в Україні відбувається за складних умов, однак цей процес має тривати і набирати обертів за кращими європейськими зразками. Тенденції розвитку української економічної преси багато в чому визначаються сучасним станом періодичних видань за кордоном, оскільки рівень розвитку ринкових відносин, системи економічної преси на заході вищий і має більш тривалу історію. Але схема дії практично подібна: це і зумовлює пошук нашого недалекого майбутнього в західній сучасності [42]. Зростання супроводжується

ролі

великим

значення

ділових

прилученням

стосунків

бізнесу

до

суспільстві

комунікаційного

середовища ЗМІ. Економічна і ділова преса теоретично можуть виконувати ряд найважливіших суспільних функцій - інформативну, просвітницьку, соціальну, інтегративну. У переліку конкретних функцій ділової преси можна виділити найважливіші, такі, що охоплюють бізнес-сферу, політичну і соціальну сфери: розповсюдження ділового досвіду, розширення ділової ерудиції; формування ідеології бізнесу; допомога у встановленні ділових зв'язків із партнерами; вплив на органи влади задля прийняття рішень,що сприяють розвиткові бізнесу; забезпечення аудиторії інформацією та аналізом проблем і досягнень у галузі наукової економічної думки: в економічній теорії, мікро- та макроекономіці й ін. [42]. Проте враховуючи якість сучасної ділової журналістики в Україні та залежність ЗМІ від політики та власників медіа ресурсів, виконання даних функцій діловою пресою є обмеженим. На думку медіа-дослідників, "виконувати свої прямі обов'язки журналістам заважає безліч зовнішніх факторів: недостатня правова 21

регуляція, самодурство чиновників, торгівля інформацією, ставлення багатьох потенційних споживачів інформації до ділової преси як до простору конкурентної боротьби. Не менш важливе значення мають і внутрішні фактори: низький рівень управління та організації ЗМІ, відсутність у журналістів почуття соціальної, професійної відповідальності, інакше кажучи, – невисока професійно-етична зрілість" [35]. Сучасні умови функціонування ринку медіа становлять проблему для ділових видань в Україні. В матеріалі газети "Комерсант" за 1 квітня 2008 року йдеться про те, що представники провідних ЗМІ та крупного бізнесу погоджуються, що в Україні компаніям, які хочуть заявити про свої досягнення і соціальні ініціативи, найлегше добитися позитивного відгуку в пресі шляхом розміщення платної публікації. Журналісти не розуміють, навіщо їм писати безкоштовно те, що добре оплачується, а компаніям – чому вони нецікаві медіа" [19]. Як вважає авторка статті "Єдність протилежного" Олена Синіцина, проблема полягає в тому, що "між виданнями і працівниками пресс-служб компаній склалися дуже непрості відносини. Якщо в західних ЗМІ більша частина публікацій про те чи те підприємство робиться із повідомлень пресслужб, то у вітчизняних ЗМІ діє протилежний принцип: "Пам'ятайте, пресслужба існує для того, щоб нам (ЗМІ) заважати. Писати за прес-релізом – це програш" [50]. Представниця московського бюро NPR Лоренс Шиїтс вважає, що платні статті – "це дуже небезпечна тенденція. Це підриває авторитет і довіру до журналістів. У США був такий період до двадцятого століття. Тепер у нас дуже жорсткі правила. Якщо мене запрошує якась компанія і я хочу подивитись, як вона працює, я повинен платити сам за дорогу, за готель. Ми не можемо отримувати якісь подарунки чи брати щось безкоштовне у

компанії, про яку хочемо розповісти. Також не можемо приймати щось даром від політичних і економічних діячів» [19]. Проблема у відносинах між ЗМІ та прес-службами полягає в тому, що журналісти чудово розуміють, що для розміщення новин певного типу PRкомпаніям виділяються значні ресурси, і не хочуть публікувати їх безкоштовно. Навіть у невеликого регіонального підприємства на кампанію в медіа витрачається 10–15 відсотків від загального маркетингового бюджету. Компанії національного масштабу ладні витрачати

майже половину

бюджету, зокрема на так зване "розміщення" інтерв'ю, "проблемних" матеріалів, публікацій, спрямованих на боротьбу з конкурентами, про участь у соціальних програмах і спонсорство [27]. Журналіст, що пише про корпорації, завжди опиняється в такій ситуації: якщо навіть представники великого бізнесу виходять на контакт, у ході якого набувають розголосу закриті факти, до них часто звертаються з проханням притримати ці факти до окремого дозволу, бо розголошування таких фактів прямо впливає на бізнес-розрахунки компанії. Будь-який бізнес існує в конкурентному полі й аж ніяк не може існувати в атмосфері цілковитої публічності, на відміну від громадських організацій та уряду, завдання яких звітувати про свою діяльність перед громадськістю. Це непростий вибір для журналістів – отримати інформацію та одразу про неї повідомити, вважаючи, що це і є найголовніше в журналістській професіі: першим дізнатися й поширити або врахувати інтереси компанії [50]. Основною проблемою ділових ЗМІ в Україні з початку їхнього формування була важкодоступність повноцінної бізнес-інформації, яка на Заході цілком доступна. Чимало аналітичних матеріалів наших економічних ЗМІ мають проблему поверхового підходу та браку інформації. "Завдання ділової преси – розслідувати, аналізувати й публікувати цікаву для публіки інформацію. А що може бути важливішим, ніж повідомлення про 23

найуспішніших підприємців країни?" [28]. Протягом останніх років журналісти здобули досвід у створенні журналістських текстів і зроблені певні кроки в напрямі дотримання етичних норм при написанні таких матеріалів. Критика бізнес-журналістики зросла в 2008 та 2009 роках через звинувачення репортерів у тому, що вони надто пізно повідомили про економічну кризу. Експерти та документи могли б заздалегідь допомогти пояснити складні бізнесові та економічні теми аудиторії. Але також для журналістів важливо використовувати економічні правила та аналізувати поточну ситуацію. Тому покращення економічних знань для журналістів покращить їхню роботу в майбутньому [12]. Також слід звернути увагу на те, яким чином змінилася подача економіки чи бізнесової діяльності у новинах.

Західні дослідники Пол

ДіМаджіо та Вотер Повелл говорять про «корпоратизацію», або некритичну дифузію корпоративної культури, або «маргіналізацію» в популярному дискурсі.

Це

означає,

що

бізнес-новини

стають

спрощеними

та

непрофесійними, оперують лише загальновідомими категоріями і гучними іменами [1; 139]. Вивчення процесу розвитку бізнес-журналістики заперечує той факт, що бізнес-новини прийшли маргіналізувати інші сфери інтересів. Поява даної галузі журналістики пов’язана з явищами професіоналізації та популяризації. Професійні проекти та стратегії, запозичені у інноваторів бізнес-преси, є нічим іншим як балансуванням між різними видами інформації. Відповідно до нових ідеалів бізнес-журналістики, бізнесові та економічні новини мають вироблятися та презентуватися по-новому, при тому відповідно до професійних норм журналістики [19;131]. Деякі оглядачі описують сучасний стан бізнес-журналістики, як «золоту добу», говорячи про те, що найвизначніші персоналії бізнес24

журналістики сьогодні

мають зовсім новий рівень професіоналізму. Як

зазначив , економіка, раніше вузька спеціалізована сфера, стає популярною серед широкого кола читачів[19;135]. Дане дослідження покликане не лише визначити якість журналістики - яким чином ті чи ніші економічні події відтворено у журналістському тексті. У нашій роботі важливим є також те, яким чином те чи інше видання виробляє новини про корпорацію «Інтерпайп» та презентує її читачам. Важливою для дослідження є культура споживання економічних новин аудиторією. Журналістські матеріали про корпорації перш за все вирізняється типом текстів – найбільшої уваги приділяється

презентації різних форм

стандартизованої економічної інформації. Економічна інформація у вигляді курсів валют, інформації про фондові ринки, індекси цін є класичним варіантом інформації в економічних матеріалах [9].

1.4. Корпорація «Інтерпайп» медіа-власника Віктора Пінчука

Сьогодні «Інтерпайп» є однією з найбільших приватних корпорацій України, це міжнародна вертикально інтегрована трубно-колесна компанія, яка входить в десятку найбільших у світі виробників безшовних труб і є третім за величиною виробником цільнокатних залізничних колес у світі. Продукція компанії постачається більше ніж у 80 країн через мережу торгівельних офісів, які розміщені в Україні, Росії, Казахстані, Європі, США та на Ближньому Сході. В 2010 році на підприємствах компанії вироблено близько 1 мільйона тонн трубної та колесної продукції. Річна виручка від реалізації у 2010 році склала 1,3 мільярди доларів США. Міжнародна торгівля є дуже важливою складовою діяльності корпорації «Інтрепайп». Частка корпорації на світовому ринку безшовних труб складає 4,1%, залізничних колес – 10 %, марганцевих феросплавів – 11,4%. Доля експорту в структурі продажів складає близько 70%. Починаючи з 2007 року корпорація розпочала партнерство з відомими американськими підприємствами (в відсотковому співвідношенні 50/50) зі створення лідируючої в країнах СНД компанії офшорного програмування. Науково-виробнича група «Інтерпайп» була заснована в 1990 році Віктором Пінчуком для впровадження розробок у сфері технології виробництва труб на металугрійних підприємствах колишнього СРСР. Протягом першого десятиліття своєї історії «Інтерпайп» стала однією з найбільших фінансово-промислових груп України. На початку 2000-х, група «Інтерпайп» увійшла в п’ятірку лідерів серед приватних компаній України. При тому, що діяльність компанії була зосереджена на виробництві стальних труб та залізничних колес, сфера її інтересів розширилася на медіа та фінансовий сектор [39].

У 2006 році Віктор Пінчук реструктуризував групу, створивши на її базі низку самостійних бізнесів, управління якими здійснюється за принципом фонду прямих інвестицій на базі загальної портфельної стратегії. Були впроваджені нові стандарти корпоративного управління, направлені на делегування широких повноважень менеджменту окремих бізнесів. Для управління активами групи було створено управляючу компанію EastOne. У власності «Інтерпайпу» знаходяться ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Новомосковський трубний завод», «Інтерпайп Ніко Тьюб», «Дніпропетровський Втормет» та новий завод «Дніпросталь». Одним з широко висвітлюваних у медіа напрямів діяльності корпорації «Інтерпайп» є корпоративна соціальна відповідальність (КСВ). «Слово «корпорація» - холодне, безособове і вказує на непорозуміння і деструкцію» -

зазначив якось Альфред Свейн, один з директорів з

маркетингу компанії General Motors, але слово «родина» - особистісне, людяне і добре. Так він бачив образ корпорації – великої і дружньої родини. Після Першої Світової війни більшість центральних корпорацій Америки, включаючи General Electric, Eastman Kodak, National Cash Register, Standart Oil, US Rubber конструювали образи доброзичливості і соціальної відповідальності [3]. «Новий капіталізм», термін який вживається на позначення даної тенденції, пом’якшував образ корпорації як такої, що обіцяє краще життя і умови

роботи.

Подальший

розвиток

корпоративної

соціальної

відповідальності припадає на 1930-ті роки у Америці. В той час корпорації потерпали від негативної громадської думки. Багато людей вірили, що поганий менеджмент корпорацій призвів до Великої Депресії [22]. У відповідь корпорації стали демонструвати високий рівень соціальної відповідальності, що було найкращою стратегією. Джерард

Своуп,

президент корпорації General Electric, ще 1943 році зазначив, що «добре організована індустрія повинна брати ініціативу на себе, розуміючи свою 27

відповідальність за працівників, громадськість, партнерів раніше ніж демократичне суспільство почне діяти через свою владу» [3]. Ідея про те, що компанія відповідальна не лише за збільшення фінансових прибутків,але і за покращення існування суспільства є давно поширеною в країнах Західної Європи та Північної Америки. Але в Україні, не дивлячись на те, що більшість компаній витрачають гроші на благодійні проекти, часто відсутнє розуміння самої суті ідеї КСВ. 2010 року «Інтерпайп» до ювілею заводу «Інтерпайп НТЗ» відкрила «Алею трубників» в центральному міському парку. В 2011 році до аналогічного свята компанія обладнала

дитячий

оздоровчий

табір

Дніпропетровській

області

спортивними та розважальними майданчиками. Компанія влаштовує дитячі свята і сприяє інтелектуальному розвитку молоді, випускає підручники з КСВ і стратегічному плануванню. Корпорація

«Інтерпайп»

інвестує

розвиток

економічної

журналістики, організовуючи майстер-класи та підтримуючи конкурс «PRESSзвание» для репортерів, які фахово пишуть на економічну тематику. Також компанія інвестує у екологію та оздоровлення, енергозберігаючу технологічну базу та розвиває концепцію «Зеленого офісу» [39]. Віктор Пінчук – з одного боку є власником багатомільйонного трубно-колесного бізнесу в Україні та за кордоном, а з іншого – філантропом, активним громадським діячем та власником низки медіа-активів. Георгіна Адам, журналістка The Financial Times зазначила, що трубний мільярдер Віктор Пінчук став активно займатися благодійництвом, медіа та артпроектами через погану бізнес-репутацію на початку 2000-х років [13]. Сам Віктор Пічук зазначає, що благодійною діяльністю займається з 1992 року. Наразі Фонд Пінчука реалізує ряд благодійних проектів, серед яких програма з відкриття Центрів допомоги новонародженим «Колиски надії», Центр Сучасного мистецтва PinchukArtCentre, Київська школа 28

економіки (KSE), підтримка місцевих єврейських громад в Україні та інші. За його сприяння давався найбільший приватний обід на Давоському форумі 2006-го року в підтримку України та фінансувалася українська експозиція на 52-му Венеціанському бієнале. Віктор Пінчук ініціював проект «Ялтинської європейської стратегії» (YES), намагаючись залучити до його участі відомих світових політиків — президентів, прем'єрів, депутатів Європарламенту, а також впливових лідерів громадської думки. Як меценат Пінчук щедро фінансує різні проекти, пов'язані з розвитком мистецтва, також колекціонує дорогий живопис. Так, один з найдорожчих митців світу початку 2000-х — Демієн Герст — назвав Віктора Пінчука «найбільшим з трьох колекціонерів, з якими він працює». «Віктор Пінчук – друга найбагатша людина в Україні (за версіями Forbes та Bloomberg), володіє будинком в Лондоні, який коштує 80 мільйонів фунтів стерлінгів та любить колекціонувати сучасне мистецтво», - пише у портретній статті про бізнесмена для Financial Times Христя Фріланд, редакторка цього видання. «Щоденні кількаденні міжнародні конференції в Ялті, на які запрошуються зірки світової політики, участь в щорічному економічному форумі в Давосі, співпраця з фундацією Біла Клінтона – це лише частина кампанії бізнесмена, якою він утверджується на арені світових соціально відкритих плутократів» [13]. До медійних активів Віктора Пінчука входять телеканали ICTV, Новый канал, СТБ, газета Факты и комментарии, 50% компанії Телеодин (М1 і М2-Естрада), а також дніпропетровський 11 канал. У 2008 році Віктор Пінчук придбав контрольний пакет акцій видавництва «Економіка», до якого входять газета «Дело», аналітичний тижневик «Інвестгазета», щоквартальний журнал «ТОП-100. Рейтинг кращих компаній України», професійне видання про маркетингові комунікації та медіа «Marketing Media Review» та інші вузькоспеціалізовані видання B2B сектору. 29

До 2009 року видавництво належало видавничій групі Handelsblatt Publishing Group (Німеччина). З 1995 по 2005 рік у видавництва «Економіка» було три співвласника – Ігор Ляшенко, Станіслав Шум та Анатолій Отченаш. Як писала «Телекритика», Ігор Ляшенко, який управляв видавництвом «Економіка» протягом п’ятнадцяти років, і пізніше після її придбанням Віктором Пінчуком був звільнений, говорив, що нове управляння намагалося з самого початку контролювати редакційний процес. Однією з причин сутичок став рейтинг надійності українських банків, опублікований ще в середині березня 2009 року в газеті «Дело». Банк Віктора Пінчука «КредитДніпро» до рейтингу найкращих не увійшов, що й стало стартовою точкою для розмовок [48]. Як говорив Ляшенко в інтерв’ю «Телекритиці», у керівництва Пінчука було бажання повністю контролювати видавництво, в тому числі редакційні процеси – роботу редакторів та журналістів. У них були свої інтереси, корпоративні та політичні, в той час як у Ляшенка були лише журналістські та видавничі інтереси. Нових власників, за його словами,

найменше

цікавило, що подумає читач газети. Що стосувалося фінансових питань, то претензій у нових власників не було. Газета «Дело» особливо після економічної

кризи

2008

року

потребувала

значного

фінансування.

Генеральний директор управляючої компанії Віктора Пінчука EastOne Геннадій Газін прокоментував придбання видавництва «Економіка» в одному з інтерв’ю газеті «Кореспондент»: «Перш за все, в нас була гарна можливість придбати це видавництво за дуже хорошою ціною. Також, коли ми купували цей актив, розглядалася можливість синергії видавництва та телевізійного бізнесу. Тобто планувалося створювати спільні продукти. Звісно, криза внесла свої корективи, від частини планів потрібно було відмовитися, ми змінили менеджмент та укріпили команду. А поки ми зайняті оцінкою того, що вже є в межах цього видавництва, як змінювати все це в майбутньому», сказав пан Газін. 30

В нашому дослідженні ми розглянули з одного боку висвітлення діяльності

корпорації

«Інтерпайп»

різних

аналогічних

щоденних

економічних виданнях, а також те, яким чином той факт, що Віктор Пінчук є власником одного з них, газети «Дело», впливає на новинний контент. Питання

медіа-власності

та

її

впливу

розглядалося

медіа-

дослідниками демократичних країн Північної Америки та Європи. Оскільки медіа відіграють важливу роль в демократичному управлінні, завжди постає питання власності медіа. Зокрема, в Сполучених Штатах це питання поставало ще з часів колонізації. Важливість преси у суспільстві в поєднанні з постійними злиттями великих американських медіа компаній протягом останніх сорока років, викликає занепокоєння з приводу стрімкої медіа-концентрації [24]. Американські громадські головні джерела новин та інформації є власністю

корпорацій,

які

стимулюють

нерозголошення

новинах

інформації про небезпеку медіа консолідації. Переживання з боку критиків з приводу того, чому в медіа не обговорюється питання консолідації медіа є лише одним із аспектів більшої проблеми впливу корпоративної власності на контент новин [9]. Більшість досліджень щодо зв’язку власності медіа з інформаційним наповненням новин можна розділити на три категорії. Перший підхід використовує окремі випадки, в яких інтереси власників корпорацій мають вплив на контент новин. Серед дослідників можна виділити Бена Багдікіана. В своїй книзі The Media Monopoly він наводить багато окремих прикладів, в яких втручання власників медіа до контенту новин є переважно лише припущенням. Проблемою такого підходу є те, що дані про всіх акторів лишаються

конфіденційними.

Також

неможливо

ідентифікувати можливі випадки корпоративного впливу [2].

систематично

Другий підхід до вивчення зв’язку між власниками медіа та новинним контентом полягає у вивченні висвітлення окремої тематики у ЗМІ. Наприклад, Герман і Чомський (1988) виявили занепокоєння через те, що висвітлення політики в Нікарагуа, Гватемалі та Сальвадорі на початку 1980-х років було упередженим через інтереси американської бізнес-еліти. З іншого боку, дослідники Содерлунд та Шмідт вважають, що висвітлення питань Сальвадору в американській та канадській пресі під час того самого періоду критично ставилися до втручання Сполучених Штатів у справи Сальвадору. Проблема цього підходу полягає в тому, що не існує стандарту неупереджених новин, відносно якого можна порівнювати упереджені новини [14;369]. Оскільки немає об’єктивного стандарту, відносно якого можна оцінити упередженість тих чти інших новин, найбільш ефективним підходом можна вважати фокусування на тих темах, які є актуальними для різних власників медіа з їхніх економічних причин, і дивитися, як змінюється контент новин відносно цих інтересів. Цей підхід дає змогу проаналізувати зв’язок корпорацій з новинним наповненням з різних сторін. Щоб отримати успішні результати аналізу, тема має бути обширно висвітлена в медіа, ця тема мала зв'язок з фінансовими інтересами власників медіа і мала висвітлювалася під різними кутами в залежності від власників ЗМІ [14; 371]. У світовій практиці найбільш яскравими прикладами використання своїх медіа ресурсів у цілях свого бізнесу та політики є приклади медіамагнатів Руперта Мердока та Сильвіо Берлусконі [15]. Якщо говорити про висвітлення діяльності корпорації «Інтерпайп» в різних щоденних виданнях, то статті в газеті «Дело», власники якої співпадають з власниками корпорації, можуть бути упередженими через фінансові інтереси Віктора Пінчука та його бізнесу.

Розділ 2. Якісний контент-аналіз як основний метод дослідження

2.1. Теоретичний огляд методу

В даному дослідженні було використано якісний метод дослідження – контент-аналіз статей, які висвітлюють діяльність корпорації «Інтерпайп» в найбільших та найрейтинговіших

щоденних ділових виданнях України

«Коммерсанть-Украина», «Экономические известия»,

а також «Дело»

(щоденне до серпня 2010 року). На нашу думку, якісний контент-аналіз здатний найбільш показово проілюструвати особливості написання матеріалів про корпорації, а також виявити концептуальні відмінності подачі матеріалів у різних виданнях. Якісні підходи до контент-аналізу мають витоки із літературної теорії, соціальних наук (символічний інтеракціонізм, етнометодологія), а також критичних вчень (марксистські вчення, британські культурні вчення, феміністські теорії). Інколи їх також називають імперативними, вони мають наступні характеристики: -

Вимагають докладного прочитання досить малої кількості

текстуального матеріалу; -

Включають інтерпритацію текстів у нові аналітичні,

деконструктивні або критичні наративи, які можуть розглядатися лише в

межах

якогось

окремого

вчення,

інколи

протилежного

до

позитивістських традицій; -

Аналітики надають перевагу роботі в

герменевтичних

колах, у яких їхні соціально або культурно зумовлені розуміння мають конструктивне значення [20; 18]. 33

Зростаюча доступність електронних тестів про всі суспільно-значимі явища перетворила контент-аналіз на науку про тлумачення суспільства. У 80-х роках минулого століття, контент-аналіз використовувався головним чином в медіа дослідженнях, проте також слугував інструментом для психологів та соціологів. В той же час, враховуючи значні людські зусилля та великі часові інвестиції, необхідні для збору, розшифрування та кодування текстуальної інформації, контент-аналіз був дуже затратною справою. Сьогодні

контент-аналіз

став

вигідною

альтернативою

дослідженню

громадської думки [7]. Термінові «контент-аналіз» вже понад 60 років. Словник англійської мови Вебстера в редакції 1961 року

визначає контент-аналіз як «аналіз

комунікативного матеріалу (наприклад фільму чи книги) через класифікацію, табуляцію і визначення ключових символів та тем для визначення змісту та впливу даного матеріалу». Інтелектуальне коріння контент-аналізу можна шукати набагато раніше в людській історії – з початку використання символів та голосу, а особливо письма. Пізніше вчення було оформлене в таких дисциплінах як філософія, риторика та криптографія.

Сьогодні,

феномен символу затвердився у мистецтві, літературі, освіті, ЗМІ, включаючи інтернет. Теоретичні та аналітичні витоки знаходимо у таких дисциплінах як антропологія, лінгвістика, соціальна психологія, соціологія, а також ранні медіа вчення [20; 45]. Берельсон описував контент-аналіз засобом використання масових комунікацій як інформації для випробовування наукових гіпотез для оцінки журналістських

практик.

Найбільш

важливим

та

великомасштабним

викликом було застосування контент-аналізу під час Другої світової війни для виокремлення інформації від пропаганди. До війни, науковці аналізували тексти та предмет ідентифікації «пропагандистів» [6]. За Лассвелом, пропаганда широко застосовувалася під час Першої світової війни, а також у міжвоєнні роки антидемократичними силами у 34

Європі [21]. Також розвідники антигітлерівської коаліції визначали концентрацію німецьких військ на території різних країн Європи за тим, які пісні звучали в ефірі європейських радіостанцій. Верховний суд Сполучених Штатів Америки на основі контент-аналізу визначав, які газети

мають

позитивний вплив на вояків, а які негативний. В післявоєнний період контент-аналіз використовувався в мирних цілях для визначення авторської приналежності творів письменників: вираховували частоту використання слів у творах із відомим авторством і порівнювали з невідомим. Починаючи з 70-х років минулого століття, контент-аналіз у медіа став визнаним засобом вивчення окремих медіапроблем: жорстокості в телепрограмах, використання жіночих образів у рекламі тощо. Контент-аналіз також дозволяє виявити характер інформування про конкретні проблеми, особливості формування образу тих чи інших країн у медіа. Серед значних прикладів застосування контент-аналізу можна згадати дослідження медіа-групи Глазго. Одним з найгучніших було дослідження економічних новин британських телеканалів, із якого стало зрозуміло, що переважно їх репортери подають не причини проблем в тамтешній економіці, а їхні наслідки та форму, у якій ці проблеми виявляються. Таким чином було підтверджено, що новини можуть бути необ’єктивними завдяки способу їх подачі. До початку 1990-х років майже чверть всіх досліджень були виконані за допомогою контент-аналізу. В 1994 році найбільші телевізійні мережі США під тиском уряду провели проект вартістю півтора мільйони доларів, який

полягав

контент-аналізі

розважальних

передач.

Результати

дослідження показали, що лише 10 мережевих шоу містили критичну кількість насильницьких сцен. В 1995 році з’явився законопроект, який вимагав встановлювати на кожному телевізорі спеціальний чіп, який блокував би насильницькі та порнографічні телепередачі. Цей закон дозволив 35

представникам телевізійних та кабельних компаній за рік налагодити систему заходів, які ґрунтувалися на інструментах контент-аналізу, щоб виявити ті передачі, які потрапляють під дію чіпа [25;110-132]. Метод контент-аналізу давно використовується в медіа-дослідницьких колах. Це методологічно скерований аналіз текстів через їхній контекст комунікацій. Іншими словами, це

підхід, який дозволяє розглянути

журналістський текст як модель комунікації, в межах якої можна виявити цілі аналізу [7]. Український дослідник І.Кузнєцов вважає, що «контент-аналіз – це один із міждисциплінарних методів соціальних наук. Як метод наукового аналізу тексту він використовується в гуманітарних науках з метою поглибленого розуміння змісту, соціальної позиції автора, його ціннісних орієнтацій. Практично контент-аналіз може бути застосований для вивчення масової сукупності будь-яких текстів». За визначенням В. Лизанчука, контент-аналіз – це «аналіз змісту, який дає можливість комплексно аналізувати документи. Він полягає в тому, що кореспондент з великої кількості документів обирає потрібні дані, аналізує їх, підраховує, порівнює і робить певні висновки. Таким способом можна перевірити документи на точність, достовірність інформації» [41; 44]. Визначення контент-аналізу як процесу дали А. Алексеєв та В. Дудченко : «Це комплекс дослідницьких дій, який включає в себе ланцюжок від формування об’єкта і формулювання завдань до інтерпретації результатів формалізованого спостереження та статистичних операцій» [26]. Науковці Н. Костенко та В. Іванов визначають контент-аналіз як якісно-кількісний метод вивчення документів, об’єктивністю

висновків

та

строгістю

який характеризується

процедури.

Він

полягає

квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів [34]. 36

Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, котрі висловлюються чи навпаки приховуються в документах, так і внутрішні закономірності самого об’єкта дослідження. При розгляді предмету контент-аналізу слід пам'ятати про визначення комунікаційного ланцюжка Г.Лассвелла. Усі ланки його можна вивчати з допомогою контент-аналітичних досліджень Вивчення аудиторії з допомогою контент-аналізу ґрунтується на основі одного із базових положень теорії інформації і кібернетики: кількість інформації — це міра тієї кількості невизначеності, яка знищується після отримання повідомлення. Наряду із дослідженням аудиторії, не менш важливим фактором є дослідження текстів. Тільки вивчивши тексти і реакцію на них аудиторії можна зрозуміти, які зміни відбуваються в ній і що треба зробити, щоб відповідним чином зреагувати на ці зміни. Для успіху дослідження аудиторії того чи іншого видання слід чітко визнати коло аудиторії, тобто не тільки наявних, але й прихованих адресатів. Цінним джерелом може стати пристрасть досліджуваних реципієнтів до тих чи інших джерел інформації [34]. Важливим аспектом дослідження документів є

вивчення самого

змісту документа. Це може бути аналіз однієї тільки сукупності текстів чи у порівнянні з іншими сукупностями. Об’єктом контент-аналізу може бути зміст різноманітних друкованих видань, радіо- та телепередач, кінофільмів, рекламних повідомлень, документів, публічних виступів або матеріалів анкет [49]. Щоб здійснити якісне дослідження, необхідно влучно та вмотивовано обирати категорії, уникаючи двох крайнощів – вибору занадто дрібних категорій та вибору занадто великих, що може стати причиною поверховості аналізу. 37

Аналіз має проводитися за строго виробленими правилами, його категорії та визначення мають бути однозначними, щоб будь-який дослідник на тому самому об'єкті дійшов тих самих висновків, що і його попередники. Ця вимога — одна із основних у контент-аналізі. Щоб її дотримуватись, треба здійснити перехід дослідницького матеріалу на мову гіпотез у таких одиницях, які дозволяють точно описати і квантифікувати текст. Це ставить перед дослідником дуже важливу проблему вибору категорій, одиниць аналізу та підрахунку [26]. Контент-аналіз має бути систематичним, тобто весь зміст має бути упорядкованим

через

категорії,

які

обираються

залежно

від

мети

дослідження, і жодна частина змісту не повинна випасти із аналізу. Ще одна вимога — це вимірювальність, тобто всі елементи аналізу мають бути реально присутніми і зафіксованими згідно з методикою аналізу, а не інтерпретованими дослідником [40]. Медіа-дослідник

Валерій

Іванов

вважає,

що

для

досягнення

об'єктивності контент-аналізу необхідно дотримуватись ряду правил: 1. Процедура контент-аналізу складається із точно визначених дій, котрим без будь-яких змін підлягають усі об'єкти даного дослідження (це забезпечує можливість перевірки результатів контент-аналізу іншими дослідниками). 2. Одиниці спостереження мають бути ясними і недвозначними з тим, щоб не допускати тлумачення їх кодувальниками і звести до мінімуму вплив суб'єктивних думок кодувальників на процес обробки. 3. Інтерпретація результатів дослідження має охоплювати всі здобуті дані, висновки мають спиратися не на якусь частину результатів, а враховувати їх всі без винятку.

Умови проведення контент-аналізу: - об'єкт дослідження має бути не формалізованим, тобто допускати різні варіанти інтерпретації; - матеріали контент-аналізу повинні репрезентувати соціальне явище чи сукупність документів; - зменшення

впливу

суб'єктивного

фактору

(зокрема,

думок

кодувальників) на процес аналізу матиме позитвний вплив на проведення якісного контент-аналізу. Необхідно виробити точну його процедуру, якої усі причетні до дослідження строго дотримуватиуться; - інтерпретуючи результати дослідження потрібно зважати на те, що висновки контент-аналізу грунтуються тільки на тому змісті, який заклали у документи комунікатори [34]. Є декілька причин, чому саме якісний контент аналіз якнайкраще підходить для нашого дослідження. По-перше, він дає змогу відкрито та гнучко досліджувати проблему. По-друге, оскільки наше дослідження не сконцентроване на статистичному розповсюдженні наративних категорій, а скоріше, на способах використання наративних кодів журналістами, якісний метод є набагато ефективнішим за кількісний. При цьому даний метод має і обмеження, які ми враховуємо у нашій роботі. По-перше, його не можна виривати із соціо-культурного контексту дослідження.

По-друге,

певних

умовах

за

певної

постановки

дослідницького питання, може не вистачати даних для отримання валідних результатів.

2.2. Обґрунтування вибору об’єктів дослідження

Обираючи об’єкти дослідження, ми прагнули знайти найбільш впливові та рейтингові щоденні економічні видання України, які постійно фахово пишуть про діяльність компаній на вітчизняному ринку, а також включили до вибірки видання, яке належить до портфелю компаній Віктора Пінчука, власника аналізованої нами корпорації «Інтерпайп». Видання «Дело» було щоденним лише певний проміжок аналізованого нами періоду, до серпня 2010 року. Потім воно стало виходити три рази на тиждень, а протягом 2011 року видання було щоденним. Оскільки «Дело» на початок аналізованого

нами

періоду

було

щоденним,

воно

було

одним

найрейтинговіших щоденних економічних видань в Україні, ви включили його до нашого аналізу. Окрім того, електронна версія видання постійно оновлюється, а джерелами аналізованих нами матеріалів є також і електронні версії газет. Так, усі три обрані нами видання є економічного спрямування, щоденними, які виникли приблизно в один період часу у 2004-2005 роках, вони надають читачам ділову інформацію, яка є інструментом прийняття бізнес-рішень. Всі три видання мають різних власників, проте охоплюють однакові читацькі аудиторії та пишуть на подібні економічні теми. «Коммерсанть -Украина» - російськомовна українська щоденна ділова суспільно-політична газета, яка випускається видавничим домом «Комерсанть-Украина» з періодичністю 5 разів на тиждень з понеділка по п’ятницю починаючи з липня 2005 року. Українська версія газети є відповідником російського проекту «Коммерсанть», газета також виходить у Молдові та Англії. Наклад газети – 13 300 – 15 000 екземплярів. П’ятничний номер київського тиражу виходить з кольоровим додатком про дозвілля 40

«Коммерсанть-Weekend», а понад 20 разів на рік газета виходить з тематичними додатками «Авто», «Фінанси» та «Стиль». Головний редактор газети – Андрій Гоголєв [38]. Згідно досліджень компанії «TNS Ukraine», газета є лідером серед ділових видань України. У «Яндекс.Каталозі», «Коммерсанть-Украина» займає дев’яте місце серед усіх українських ЗМІ. В травні 2010 року головний редактор російської радіостанції «Эхо Москвы» Олексій Венедиктов у інтерв’ю «Українській правді» зазначив, що ця газета зараз є дуже провінційною. «Багато що базується на чутках, а потім, коли це не підтверджується, то ніби цього і не було. Я не розумію за цією газетою, що відбувається в Україні» [44]. Серед журналістів видання, які постійно пишуть про діяльність корпорації «Інтерпайп» протягом багатьох років – Олександр Черновалов та Олег Гавриш. «Экономические известия» - українська російськомовна щоденна економічна газета, яка видається з травня 2004 року. Заснована колишніми редакторами газети «Бізнес» Ігорем Власюком та Костянтином Доніним, газету профінансував політик та бізнесмен Сергій Тігіпко. Газета стала першим в Україні економічним виданням, яке виходило частіше одного разу на тиждень, починаючи з 2005 року вона виходить п’ять разів на тиждень. З 2008 року головним редактором газети є Олександр Бердінських. Наклад видання – 30 тисяч примірників, які розповсюджуються по всіх містах України 500тисяч+. Цільова аудиторія газети – менеджери, підприємці, керівники і спеціалісти, політики та чиновники, аналітики, портфельні інвестори, які зацікавлені в щоденній інформації про події ділового життя країни, аналіз та прогнози розвитку ситуації [54]. 41

«Экономические известия»

займають друге місце за аудиторією

одного номеру в рейтингу щоденних ділових видань. За результатами досліджень ринку друкованих ЗМІ, проведеного компанією «TNS Ukraine», аудиторія одного збільшувалася протягом 2007- 2009 років [45]. В рубриці «Акценти» аналізуються міжнародні події на різних ринках, а також даються прогнози їхнього впливу на ринки України. В рубриці «Держава» повідомляється про прийняття нових законів і пов’язаних з цим майбутніми змінами в роботі різних підприємств та ринків, публікуються інтерв’ю з міжнародними експертами про ситуацію в Україні та подальших шляхах її розвитку. Рубрика «Фінанси» аналізує стан української економіки, зокрема вплив курсу гривні на валютні кредити, поведінку споживчих цін, вклади фізичних осіб на фондовому ринку. Серед штатних журналістів видання – Ксенія Лазоренко, Ольга Куришко, Ніна Міщенко, Дмитро Бондаренко та інші. «Дело» (до

серпня

2010

року)

–

щоденна

всеукраїнська

російськомовна газета та інтернет-видання, яке виходить з жовтня 2005 року. З серпня 2010 року до грудня 2010 року видання виходило друком тричі на тиждень. Протягом 2011 року газета «Дело» була щотижневою, а з 2012 року лишилася

лише

електронна

версія

газети.

Це

проект

видавництва

«Економіка», яким володіє управляюча компанія EastOne, яка належить до активів бізнесмена Віктора Пінчука. Головний редактор газети починаючи з 2009 року – Галина Панченко. «Дело» пише про новини бізнесу, економіки, політики. На сторінках видання – огляди ринків та основних тенденцій на них, поради та консультації з широкого кола питань пов’язаних з веденням бізнесу та підприємницькою діяльністю в Україні. 2009 року газета писала про світову фінансову кризу та її наслідки для України. Серед найпопулярніших українських кризових тем були справи банків «Надра», «Родовід» та «Укрпромбанк». 42

Газета публікувала власні суб’єктивні рейтинги – «Рейтинг надійних банків України», «Кращі філантропи України», «Хроніка проблемних банків». Серед своїх здобутків газета вважає журналістське розслідування Lionebank, коли вона попередила читачів про те, що структура є фіансовою пірамідою, а співпраця з компанією є небезпечною з точки зору вітчизняного законодавства. Інше розслідування, яке редакція «Дела» вважає своєю заслугою – ризикованість грошових вкладень у King’s Capital та непрозорість їхніх бізнес-схем.

Припущення про можливе шахрайство виявилися

справжніми - в листопаді 2008 року був заарештований керівник King's Capital Олександр Бандурченко. А МВС України відкрило кримінальну справу з приводу діяльності групи компаній King's Capital [30]. До одиниць аналізу ми відносимо статті з перелічених вище видань, опубліковані протягом двох років з початку 2010 року до кінця 2011 року, які стосувалися різного роду діяльності корпорації «Інтерпайп». В нашому досліджені ми переважно користувалися матеріалами з електронних архівів газет через зручність доступу до них. Ми робили пошук статей у вищезазначений період за ключовим словом «Інтерпайп», зберігали архів кожного видання в окремих документах і далі проводили аналіз. Також ми аналізували матеріали друкованих версій газет, зокрема «КоммерсантуУкраина», проте цей моніторинг не був систематичним. Висвітлення діяльності «Інтрепайп» у щоденних виданнях є найбільш цікавим для аналізу. Аудиторія бізнес-видань читає інформацію для прийняття рішень також і у інших джерелах, наприклад у тижневиках « «Бизнес», «Комментарии», «Контракти», у щомісячному виданні Forbes. Проте такі видання аналізують та впорядковують події тижня та місяця. Щоденні ж газети реагують на новини одразу. Цим вони цікаві для ділових людей, що мають прийняти в даний момент часу передусім тактичні рішення. І на сторінках щоденних видань бачать тенденції і подробиці, які можуть проігнорувати тижневики. 43

Джерела інформації, які конкурують із діловими щоденними виданнями є телевізійні програми. Їхні рейтинги співставні із рейтингами ділових газет. Проте навіть спеціалізовані телевізійні новини та окремі ділові телеканали за своєю специфікою не можуть подати повної картини із максимальною кількістю статистичного, ілюстративного, аналітичного матеріалу, як це можна зробити на шпальтах газети. Ми приділяли увагу всім матеріалом які тим чи іншим чином стосувалися діяльності корпорації «Інтерпайп» впродовж двох

років з

початку 2010 року до кінця 2011 року. Інформацію ми збирали шляхом виокремлення із загального масиву статей досліджуваних газет саме тих, які відповідають нашій темі. Висвітлення діяльності «Інтерпайпу» ми аналізуватимемо на прикладі всіх тем, які стосувалися корпорації у зазначений період часу. Це і відкриття нового заводу «Дніпросталь», і діяльність вже існуючих заводів, і реструктуризація кредитів, і міжнародні рейтинги, і ситуації на фондових біржах, і стосунки з партнерами, підрядниками, і загальноекономічні теми, в які включено огляд «Інтепайпу», і низка інших тем. Ми обрали в масиві 15 статей в «Экономических известиях», 15 статей в газеті «Дело» і 25 статей у виданні «Комерсанть-Украина» (в даному видані представлено більше статей та новинних заміток про корпорацію «Інтерпайп»). Аналіз здійснювався згідно кодувального листка, що містить основні одиниці кодування. Створюючи кодувальний листок, або кодувальну схема, що

основним

інструментом

контент-аналізу,

ми

прагнули

бути

максимально об’єктивними та послідовними для досягнення максимальної відповідності між вимірюваними матеріалами та параметрами вимірювання. Відповідно нашого кодувального листка, наше дослідження має такі одиниці вимірювання: 44

Назва: Головна назва статті

Головні актори: Три головні герої матеріалу як діючі особи,

або як ті, що висловлюються 3.

Місце

(арена):

загальне

чи

визначене, місцеве або

міжнародне 4.

Головні

теми:

Ключові

слова

щодо

тематичного

наповнення статей (Дніпросталь, НТПЗ, НТЗ, Ніко-Тьюб, Росія, Віктор Пінчук, Облігації, Рейтинг, IPO, Борги, Інвестиції, Корпоративна соціальна відповідальність і т.д.) 5.

Роль журналіста: критичне бо некритичне використання

джерел/теми/бекграунду/аналіз Окремим листком ми детально дослідили роль корпорації в аналізованих нами статтях, виділяючи ключові слова та цитати щодо «Інтерпайп» та галузі виробництва, звертаючи увагу на: -

Тональність висвітлення діяльності корпорації «Інтрепайп»

Критичне або некритичне ставлення до її проектів

Злу чи добру іронію з боку редакції.

Аналізуючи тексти статей, ми дивилися на контекст, в якому видання вживають перелічені одиниці кодування. Враховуючи той факт, що основним методом нашого дослідження ми обираємо якісний контент-аналіз, ми не робимо кількісні підрахунки вживання того чи іншого ключового слова або кількість матеріалів, об’єднаних тою чи іншою темою. Це не дасть нам можливості розкрити специфіку висвітлення діяльності трубної компанії «Інтерпайп» в українських економічних виданнях. Під час прочитання матеріалів, ми звертали увагу на твердження, які містять оціночні судження, розкривають тему лише під одним кутом, представляють недостатню кількість фактів, завдяки чому ми могли б розкрити якість матеріалів на бізнес-тематику на конкретному прикладі, а 45

також позицію, яку видання має відносно даної теми через ті чи інші причини. Ми наголошуємо на обмеженості даного дослідження через обраний метод контент-аналізу. Як і в будь-якому якісному дослідженні, недоліками даної роботи є суб’єктивність результатів, а також відносна невелика вибірка, що може мати певний вплив на результати дослідження. Дане дослідження не простежує вплив матеріалів на читацьку аудиторію, воно лише надає інформацію про зміст статей та загальні тенденції в матеріалах. Оскільки кожен дослідник обирає свій інструментарій дефініцій та категорій контент-аналізу, дане дослідження є суб’єктивним. Окрім того, для дослідження було обрано широке коло тем навколо корпорації «Інтерпайп», тому тенденції є скоріше узагальненими, а не специфічними щодо однієї конкретної теми.

Розділ 3. Результати дослідження: Особливості висвітлення діяльності корпорації «Інтерпайп» на сторінках видань «Коммерсанть Украина», «Экономические известия» та «Дело».

Завданням нашого дослідження був аналіз якісних характеристик щоденних українських економічних видань у контексті висвітлення ними діяльності корпорації «Інтерпайп» , відтак, ми не зупинялися на кількісному аспекті вимірювання. Демонструючи

результати

якісного

контент-аналізу,

потрібно

враховувати, що він не має на меті продемонструвати статистичні закономірності та цифри. Він покликаний продемонструвати певні зразки, теми та категорії соціальної та економічної реальності. Аналізуючи матеріали, в яких фігурувала корпорація «Інтерпайп» в усіх використаних нами виданнях, ми дійшли до висновку, що всі аналізовані ділові видання мають подібні жанрові характеристики – це переважно або економічні галузеві статті, в яких згадується корпорація , або новини про «Інтерпайп». Всі видання пишуть про компанію з приблизно однаковою періодичністю. Проте висвітлення діяльності корпорації в залежності від видання має відмінності, які переважно носять концептуальний характер, тематичне навантаження, а також є відмінності, що пов’язані з формою матеріалів – в залежності

від

видання

переважають

або

загальні

матеріали,

або

спеціалізовані статті про «Інтерпайп», в залежності від видання змінюється також і розмір матеріалів. В газеті «Коммерсанть-Украина» за період з січня 2010 року по грудень 2011 року було проаналізовано 25 матеріалів, в яких згадується корпорація «Інтерпайп». Це або новини компанії, або короткі повідомлення 47

про зміни в структурі компанії або посадові призначення, або аналітичні статті на загальноекономічну тематику за участі «Інтерпайпу», або аналітичні статті про власне корпорацію «Інтерпайп». Заголовки:

газета

приділяє

багато

уваги

назвам

матеріалів,

застосовуючи компрометуючі формулювання, перефраз відомих висловів та добираючи яскраві порівняння. Так, наприклад, можна виділити ряд іронічних заголовків про трубу: «Труби кличуть в Росію», «Ділу – труба», «У Інтерпайпа діло –труба», «Ринок збуту вилетів у трубу». Такі заголовки не є нейтральними та в них приховується іронія. Заголовок «Так з’являлася сталь» є також переробленою відомою фразою, проте він не містить злої іронії. Заголовок «Віктор Пінчук диктує умови» має емоційне забарвлення, і носить негативний

критичний характер.

Проте

у виданні

також

зустрічаються і нейтральні назви матеріалів, зокрема «Власником інвстфонду є Віктор Пінчук». Якщо дивитися у відсотковому співвідношенні, то нейтральні назви у «Коммерсанть-Україна» зустрічаються у 40% випадків, вони несуть суто інформаційне навантаження. Джерела послуговуються

інформації: різними

журналісти

джерелами

для

«Коммерсанть-Украина» написання

матеріалів

про

«Інтерпайп», які можна розділити на декілька категорій: -

Аналітики інвестиційних компаній, представлених на

українському ринку. В аналізованих матеріалах нараховуються коментарі від 12 інвестиційних банків та компаній, найбільше зустрічаються – Concorde Capital та Dragon Capital. Експерти інвестбанків коментують ситуацію у 90% матеріалів на сторінках «Коммерсанть-Украина». -

Офіційні економічні звіти та цифри корпорації «Інтерпайп»

фігурують в кожному другому матеріалі про корпорацію. Особливо 48

важливими

такі

дані

матеріалах

про

облігації,

акції,

реструктуризацію боргу, емітенти, та рейтинги. -

Прес-релізи компанії видання цитує в близько 30%

матеріалів, переважно коли мова йде про зміни у структурі компанії, призначення

нових

осіб

на

посади,

відкриття

нового

заводу

«Дніпросталь». -

Представники корпорації в проблемних матеріалах про

корпорацію відмовлялися надавати коментар. В 6 матеріалах було зафіксовано фразу «В «Інтерпайпі» від коментарів відмовилися». Офіційні коментарі представників «Інтерпайпу» в більшості варіантів є передруками з прес-релізів або надані прес-службою «Інтерпайп». -

Інші джерела включають представників українського та

російського

урядів,

якщо

питання

мають

державне

значення

(заборгованість перед державою, торгівля з Росією), дані міжнародних фондових бірж, інформація з закордонних видань та ін. Тематика статей: матеріали, в яких згадується «Інтерпайп» стосуються різних сфер діяльності корпорації. -

Проведення

ІРО.

ряд

матеріалів,

які

проблемно

розповідають про відкладання ІРО «Інтерпайпу», роблячи припущення, що це може бути викликано фінансовими труднощами всередині компанії. Маючи офіційну заяву представника корпорації про те, що «В «Інтерпайпі» не відчувають гострої проблеми в грошах», журналіст газети бере коментарі в третіх сторін, зокрема представників інвестиційних компаній, які говорять про низькі фінансові показники компанії і наводять відповідні цифри. В розгорненому інтерв’ю генеральним директором EastOne Геннадієм Газіним журналіст видання також задає питання про те, коли очікувати ІРО від «Інтерпайпу»,

на

що

отримує

вичерпну відповідь,

яка

стала

підзаголовком матеріалу «Якби не криза, «Інтерпайп» вже була б 49

відкритою компанією. Зараз компанія переживає далеко не найкращі часи.

Менеджмент

«Інтерпайпу»

має

вирішити

питання

реструктуризації кредитів та облігаційних займів, а також знайти можливості для подальшого фінансування будівництва. Думаю, що ІРО – не питання найближчого року, проте воно планується в наступні три роки», - говорить відверто «Коммерсанту» Геннадій Газін. стаття

Матеріали про міжнародну торгівлю «Інтерпайпу», зокрема про

розширення

ринків

збуту

на

Ближньому

Сході,

співробітництво з відомими нафтогазовими компаніями в Саудівській Аравії та Кувейті. Проблемною є тема торгівлі з Росією через квотування на державному рівні. -

Статті про новий електроплавильний завод «Дніпросталь».

Протягом 2010 та 2011 років вийшов ряд статей про відкриття нового заводу корпорації. Ці матеріали переважно базуються на офіційних прес-релізах корпорації та заявах генерального директора «Інтерпайпу» Олександра Киричко. Завершення побудови заводу є важливою віхою в історії корпорації, адже він забезпечуватиме інші підприємства компанії власною сировиною для заготівлі труб і перетворить корпорацію на вертикально-інтегровану. Побудова заводу потребувала значних інвестицій, і журналісти коментували питання фінансування, використовуючи коментарі аналітиків інвестиційних компаній. Також відкриття «Дніпросталі» викликало питання постачання металолому. У виданні вийшло два матеріали, які охоплюють питання ринку металолому та змін на ньому внаслідок появи «Дніпросталі». -

Міжнародні

рейтинги

корпорації

«Інтерпайп»

від

Standart&Poor’s, Fitch Ratings. -

Заборгованість перед «Газом України».

Посадові призначення в корпорації «Інтерпайп». Видання

приділяє увагу змінам в управлінні корпорації, даючи невеликі замітки 50

про нові призначення та зміни у наглядових радах компаній, що входять до складу корпорації. Позиція журналіста: у виданні матеріали про «Інтерпайп» пишуть переважно два журналісти – Олексадр Черновалов та Олег Гавриш. Черновалов – автор більшості статей про «Інтепайп» (80%), він користується приблизно однаковою схемою при написанні матеріалів – в одній статті використовує 3-4 коментарі від аналітиків, намагається отримати коментарі від представників «Інтерпайпу», аналізує економічні документи. Олег Гавриш – автор інтерв’ю та декількох невеликих заміток про корпорацію. Основними формами матеріалів є розгорнені статті про корпорацію «Інтерпайп», невеликі новинні статті про корпорацію, загальні статті на економічну тематику трубної та металургійної галузей, в яких фігурує корпорація «Інтерпайп», інтерв’ю з представниками корпорації. Якщо говорити про критичність до діяльності «Інтерпайпу», то в матеріалах «Коммерсанть-Украина» можна знайти досить опозиційні коментарі про діяльність корпорації: «На даний момент «Інтерпайп» залишається непрозорою компанією з недостатньо публічною бізнесмоделлю. Аналітики не рекомендують купувати облігації «Інтерпайпу», вважаючи, що погіршення показників і непрозорість компанії підвищують ризик інвесторів», або упереджені твердження з боку журналіста: «Між іншим, для того, щоб забезпечити підприємство сталлю, «Інтерпайпу» доведеться вирішити проблему з постачанням лому». Віктор Пінчук постає у матеріалах як «один з багатійших людей України» або «мільярдер», який «диктує умови». В газеті «Экономические известия» було проаналізовано 15 матеріалів, в яких згадується корпорація «Інтерпайп» починаючи з січня 2010 року по грудень 2011 року. Переважна більшість матеріалів – статті 51

металургійної галузі, проте також є і ряд новин про власне корпорацію «Інтерпайп». Суттєвою відмінністю аналізованих статей на сторінках газети «Экономические известия» є те, що переважна більшість матеріалів (близько 65%) стосується узагальнено металургійної галузі, ситуації на біржах, КСВ компаній і «Інтерпайп» виступає у якості одного з акторів. Заголовки статей, що безпосередньо стосуються «Інтерпайпу» носять як інформативний характер, наприклад: «Суд вилучив із компанії Пінчука понад 570 млн. заборгованості за газ», або ж мають емоційне забарвлення: «Пінчук повертає колишнє» , «Інтерпайп» розкине тенета», «Інтерпайп» зварить сталь». Джерела інформації: видання відносно збалансовано використовує різні джерела інформації, ключовими з яких є: -

Представники

«Інтерпайп»

директор

управління

продуктами та ресурсами, прес-служба, директор «Дніпросталі», директор «Інтерпайпу», прес-релізи корпорації; -

Аналітики інвестиційних компаній. Загалом фігурувало 5

компаній – «АРТ-Капітал», Dragon Capital, IG Capital, Concorde Capital, «ТАСК»; -

Представники асоціацій , наприклад Асоціації вторинних

металів України; -

Державні офіційні джерела

- прес-служба прокуратури

Дніпропетровської області, дані центру зайнятості України, дані «Укрпромзовнішекспертизи», дані міністерства зовнішньої політики, представники Національної Металургійної Академії; -

Офіційні індекси бірж.

Тематика матеріалів: -

Ріст ринку труб та збільшення долі

вітчизняної продукції в

структурі їхнього вжитку. В узагальненому матеріалі про тенденції трубного ринку представник корпорації «Інтерпайп» виступає у якості експерта і розповідає не лише про діяльність та досягнення корпорації, але і про загальну ситуацію на ринку: «Збільшення вжитку труб стало можливим в першу чергу завдяки збільшенню інвестицій, пов’язаних із Євро-2012, загальним одужанням економіки, а також вжитком трубної продукції машинобудівними підприємствами, потужності яких завантажені на 65-70% експортними замовленнями для Росії» («Экономические известия», 30 квітня 2011). -

«Нижньодніпровський

трубопрокатний

завод»

та

«Новомосковський трубний завод» згадуються в загальних оглядах ринків та українських бірж. -

Відкриття заводу «Дніпросталь» («Інтерпайп» зварить сталь»),

ломозаготівля, огляд цін на металолом та нестача металолому як сировини з’являються у ряді матеріалів про корпорацію. «Є дніпропетровські заготівельні фірми, які не проти працювати з «Інтерпайпом», а не возити лом на підприємства Донецкої області» («Экономические известия», 2 листопада 2011). -

розгорненому

матеріалі

про

корпоративну

соціальну

відповідальність в Україні та світі «Інтерпайп» фігурує як гарний приклад компанії з розвиненою КСВ. «Наприклад, в 2010 році компанія «Інтерпайп» до ювілею заводу НМТЗ відкрла «Алею трубників» центральному міському парку», та рядом інших прикладів діяльності корпорації. У матеріалі про рейтинг металургійних спеціальностей серед молоді «Інтерпайп» згадується як топ-роботодавець для випускників металургійних вишів. -

«Інтерпайп» як боржник «Нафтогазу України» у загальному

огляді боржників національної компанії. 53

Позиція журналіста: «Інтерпайп» у 65% журналістських матеріалів фігурує у в якості «експерта» в узагальнюючих матеріалах на трубнометалургійну тематику. В проблемних матеріалах про корпорацію видання демонструє збалансованість думок експертів, використання бекграунду, хоча в одному матеріалі зазвичай використано два, максимум три спеціалісти. Матеріали загального характеру, в яких згадується «Інтерпайп» готують Ольга Галицька та Яна Беседа, новини про корпорацію пишуть Артем Ільїн та Інна Павлюк, в цих матеріалах переважно обмежуються інформацією з прес-релізів та одним коментарем від аналітика або експерта. Оцінюючи журналістами

тональність

видання

висвітлення

«Экономические

висловлювання щодо корпорації є

діяльності

известия»,

то

«Інтерпайпу» в

матеріалах

інформативними та нейтральними,

наприклад: «Після запуску електросталеплавильного комплексу «Інтерпайп» потребуватиме багато металолому», або «До кінця року «Інтерпайп» завершить будівництво електросталеплавильного комплексу, обладнання для якого було імпортовано з використанням податкових та митних пільг». Також є ряд позитивних некритичних висловлювань: «Проект «Інтерпайпу» - один з небагатьох прикладів на українському ринку з реального розвитку ломозаготівельних потужностей», «Запуск «Дніпросталі» матиме суттєвий вплив на український ринок стального лому», «Дії «Інтерпайпу» заставляють і інших металургів передивитися роботу на ринку стального лому». («Экономические известия», 14 грудня 2011) У ході аналізу матеріалів негативних та критичних висловлювань щодо діяльності корпорації виявлено не було. Віктор Пінчук згадується в матеріалах як «власник трубно-колесного бізнесу» та «бізнесмен». В газеті «Дело» було проаналізовано 15 матеріалів з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, в яких згадується корпорація «Інтерпайп». Якщо при аналізі матеріалів попередніх двох щоденних економічних видань ми працювали з загальноекономічними текстами, в яких згадується корпорація, 54

або великими статями про «Інтерпайп», в яких фігурують експерти та аналітики, то в матеріалах газети «Дело» матеріали мають однорідний характер – це лише новини компанії, і лише позитивні новини, що може бути пов’язане з тим, що власником видання, так само як і корпорації є бізнесмен Віктор Пінчук. Всі заголовки аналізованих нами статей на сторінках газети «Дело» мають позитивне забарвлення – «Компанія Віктора Пінчука погасила заборгованість за єврооблігаціями», «Інтерпайп» постачає труби для метро в Дубаї», «Укртрансгаз придбає труби у Метінвесту та Інтерпайпу», «Дитяче Євробачення відкрили дніпропетровські танцюристи», «Інтерпайп НТЗ успішно

пройшов

аудит

американських

залізничників»,

«Інтерпайп

постачатиме залізничні колеса в Грецію», «Із заготовки «Дніпросталі» виготовили першу трубу», «Інтерпайп» цього року почне підбір персоналу для «Дніпросталі», «Інтерпайп» готує до запуску «Дніпросталь». Всі заголовки є «хорошими» новинами, в реченнях переважають дієслова доконаного виду – «погасила», «відкрили», «виготовили», «успішно пройшла» та ін. Джерела інформації: газета «Дело» використовує наступні джерела інформації, готуючи матеріали про корпорацію «Інтерпайп»: -

Прес-релізи,

офіційні

заяви

та

коментарі

представників

«Інтерпайпу», яких переважно цитує прес-служба корпорації. -

Повідомлення «Вісника державних закупівель» (1 посилання)

Аналітики інвестиційних компаній «Тройка Диалог Украина» та

Concorde Capital. -

Аудиторський звіт (1 посилання).

Тематика матеріалів: питання, які висвітлює щоденна газета «Дело» стосуються зовнішньої та внутрішньої політики «Інтерпайпу».

Відкриття заводу «Дніпросталь». Це найбільш популярна тема,

про яку пише видання у аналізований нами період. В той час, як інші щоденні видання писали про газову заборгованість, міжнародні рейтинги, ціни акцій, «Дело» публікувало матеріали про відкриття «першого побудованого у незалежній Україні найбільшого у Східній Європі електросталеплавильного комбінату «Дніпросталь», послуговуючись пресрелізами компанії. Всі статті супроводжуються позитивними цитатами та висловлюваннями на тему корпорації: «Робота італійської компанії Danieli , яка займається будівництвом «Дніпросталі» вражає: високотехнологічне обладнання, величезні площі, при цьому, нічого зайвого»(«Дело», 10 березня 2011) «В кінці минулого року на «Дніпросталі» побував кореспондент «Дела». Перший металургійний завод, який будується в незалежній Україні вразив своїми технічними рішеннями» («Дело», 24 грудня 2011) «Стати дніпросталевцем судилося далеко не кожному» («Дело», 23 лютого 2011). «Це дозволить нам підняти ланку металургічної галузі України на якісно новий рівень» («Дело», 18 листопада 2010) «Ми були присутні при народженні металургії нового покоління в Україні» («Дело», 24 грудня 2011) «Успішно проведені випробовування кабельної лінії» («Дело», 20 жовтня 2011) -

Запуск нової виробничої лінії з обробки труб. «Завод за

допомогою нового сучасного обладнання наносить на труби захисне покриття, яке допомагає їм зберегти споживчі якості при складному транспортуванні та довготривалому зберіганні», - розповідає про нові технологічні можливості «Інтерпайпу» журналіст видання. 56

Проходження аудиту заводів корпорації. «Аудиторські перевірки

– це і робота над вдосконаленням системи управління якістю, і можливість підтвердити, що системи управління якістю на підприємстві працюють», цитує видання прес-реліз корпорації. В декількох матеріалах зазначається, що аудит пройдено «успішно». -

Нові ринки збуту корпорації. В матеріалах мова йде про

постачання труб для метрополітену в Дубаї, постачання залізничних колес до Греції. Позиція журналіста: у матеріалах газети журналіст виступає або переповідачем

прес-релізу

компанії,

або

«приємно

враженим»

або

«здивованим» розмахом діяльності «Інтерпайпу» репортером. У репортажі з нового заводу автор матеріалу використовує яскраву лексику з порівняннями та прикметниками: «По праву руку від кисневого цеху – серце заводу – виробничі потужності». Якщо в матеріалах є коментарі третіх сторін, наприклад аналітиків інвестиційних компаній, то вони теж є схвальними. «Із запуском «Дніпросталі» за рахунок низької собівартості напівфабрикату компанія стане більш конкурентоспроможною», - цитується експерт компанії Concorde Capital. Тональність висвітлення діяльності корпорації «Інтерпайп» має позитвне емоційне забарвлення. «Інтерпайп» створює можливості для самореалізації підростаючого покоління. Дякуючи двом палацам культури «Інтерпайп»

Дніпропетровську

Новомосковську

не

лише

діти

співробітників компанії, але і регіону мають можливість займатися мистецтвом і розвивати свій творчий потенціал» - пише журналіст про підтримку молодих талантів на Дніпропетровщині. Такі слова як «дякуючи», «можливості», «потенціал» дуже добре характеризують настрій матеріалів про корпорацію «Інтерпайп» у виданні «Дело». Цікавим є той факт, що ім’я Віктора Пінчука в жодному з аналізованих матеріалів про «Інтерпайп» в газеті «Дело» не фігурує. 57

Проаналізувавши три найпопулярніші щоденні економічні видання в Україні на предмет висвітлення діяльності корпорації «Інтерпайп», ми прийшли до наступних узагальнень: 1) Заголовки матеріалів, які публікує видання «Коммерсанть-Украина», містять злу іронію у перефразованих прислів’ях, критичні висловлювання, або ж є новинними та подієвими, в той час як заголовки матеріалів у виданні «Экономические известия» є новинними та можуть містити добру іронію. Заголовки матеріалів у газеті «Дело» - це анонси позитивних новин компанії, які звітують про нові економічні успіхи «Інтерпайпу». 2) Джерела, якими послуговуються у виданні «Коммерсанть-Україна» є дуже різнорідними. Великий акцент робиться на коментарях аналітиків інвестиційних компаній, які фахово та неупереджено пояснюють ситуацію на ринку та позицію «Інтерпайпу» відносно держави та інших гравців ринку. В той же час видання не знехтує економічною звітністю компанії, відповідними джерелами економічної інформації в Україні та за кордоном, біржевими індексами, державними економічними показниками, що відповідає світовим нормам економічної журналістики. Було також відмічено, що багато проблемних тем, пов’язаних із корпорацією, у прес-службі відмовлялися коментувати, не зважаючи на запити видання. Джерела інформації у виданні «Экономические известия» є більш обмеженими, видання більше уваги приділяє коментарям представників

корпорації та даним прес-служби

компанії. В той же час коментарі експертів та інших сторін, які стосуються тем матеріалів присутні, проте вони є обмеженими. В одній статті з’являється коментар лише одного експерта або дані іншого джерела. Матеріали на сторінках газети не можна назвати стовідсотково неупередженим через недостатню кількість опрацьованих джерел інформації. Джерела інформації у виданні «Дело» є максимально обмеженими, що може свідчити про упередженість опублікованих матеріалів. В більшості випадків журналісти послуговуються лише даними прес-релізів корпорації та цитатами директорів 58

заводів та компаній, що входять до складу корпорації. До аналітиків було зафіксовано лише декілька звернень, їхні коментарі були суто позитивними. 3) Теми, які зустрічалася в усіх трьох виданнях – це по-перше, відкриття заводу «Дніпросталь», і по-друге – міжнародна торгівля корпорації. Теми, які зустрічалися як у «Коммерсанть-Украина», так і в «Экономических известиях» - це заборгованість перед «Нафтгазом України», а також рейтинги «Інтерпайпу» на українській біржі. «Коммерсанть-Україна» у аналізований нами період висвітлював також питання ІРО корпорації, рекомендації щодо продажу облігацій компанії, юридичні проблеми трубопостачання в Росією, міжнародні рейтинги корпорації, посадові призначення всередині корпорації та питання сировинних ринків металолому, актуальних для «Інтерпайпу» через потреби нового заводу. «Экономические извиестия» приділяють багато уваги загальним темам металургійної галузі, в яких важливе місце посідає «Інтрепайп».

Видання

аналізує

загальні

економічні

показники,

перспективність освіти металургів, корпоративну соціальну відповідальність великих корпорацій та ін. У своїх матеріалах видання «Дело» докладно розповідає про відкриття нового заводу, його можливості, посилаючись лише на коментарі прес-служби корпорації «Інтерпайп» та включаючи в матеріали великі цитати представників корпорації. Також є матеріали про нові ринки збуту в країнах Близького Сходу та Греції. Проблемні теми пов’язані з Росією відсутні. Немає також і матеріалів про низькі результати міжнародних рейтингів, проте є низка матеріалів про успішне проходження міжнародних аудиторських компаній.

Газові борги видання «Дело» та суди з даного

питання в Дніпропетровську у виданні не фігурують. Видання також не висвітлює актуальне в економічних колах питання ІРО «Інтерпайпу». Можна зробити висновок, що видання «Дело» уникає проблемних питань при висвітленні діяльності «Інтерпайпу» і пише лише про результати компанії без їхнього пояснення в загальноекономічному аспекті з точки зору ринку. Подана лише суб’єктивна точка зору власне самої корпорації. 59

4) Персона Віктора Пінчука на сторінках видання «Коммерсанть-Україна» згадується майже в кожному матеріалі про «Інтерпайп». Завжди є фраза, що корпорація належить або «мільярдеру», або «одному з найбагатших людей України» , а також членам його родини. «Экономические известия» згадують Віктора Пінчука у половині матеріалів про «Інтерпайп», його називають нейтрально «бізнесменом». У статтях видання «Дело» ім’я Віктора Пінчука не згадується. 5) Журналісти видання «Коммерсанть-Украина» намагаються поєднувати різні думки, отримати об’єктивний коментар представників корпорації на проблемні теми, оперують економічними категоріями, спираються на міжнародні джерела, відслідковують матеріали європейської та російської преси з даної тематики, в той час як журналісти «Экономических известий» переважно користуються

прес-службою «Інтерпайпу» для написання

матеріалів про металургійний сектор і надати позицію компанії з актуальних питань. Позиція журналісту видання «Дело» майже відсутня, адже журналіст виступає

якості

транслятора

новинних

повідомлень

прес-служби

«Інтрепайпу». Приклад присутності журналіста у матеріалі був репортаж про поїздку репортера на завод «Дніпросталь», він висловлював своє здивування високим рівнем технічного обладнання та рівнем виконання робіт. 6) Загалом, тональність висвітлення діяльності корпорації є різною в трьох виданнях. «Комерсань-Украина» приділяє багато уваги проблемним темам, часто має китичну позицію щодо діяльності «Інтепайпу», у матеріалах може бути присутня добра чи зла іронія, є налогос на власнику корпорації Вікторові Пінчуку та взаємодії його інших активів із «Інтерпайпом». Видання

«Экономические

известия»

має

нейтральну

позицію

щодо

діяльності «Інтерпайпу», спроби заглибитися в тему, проаналізувати корпорацію на високому рівні економічної журналістики дуже слабкі, про що свідчить обмеженість тем для висвітлення та джерел. Видання «Дело» пише дуже позитивні матеріали про успіхи корпорації і не розглядає іі в загальноекономічному контексті. Більшість матеріалів – це передруки 60

повідомлень прес-служб корпорації, які завідомо покликані поліпшувати імідж корпорації в очах інвесторів та інших гравців ринку, а не інформувати про реальну поточну фінансову ситуацію компанії та важливі моменти у галузі. Проаналізувавши матеріали про «Інтерпайп» на сторінках трьох щоденних видань, можна сказати, що «Коммерсанть-Україна» є критичним відносно діяльності

корпорації,

«Экономические

известия»

переважно

нейтральними, а «Дело» є упередженими, висвітлюючи лише позитивні сторони діяльності корпорації.

Висновки

У процесі дослідження ми проаналізували матеріали на сторінках щоденних економічних видань «Коммерсанть-Украина», «Дело» (щоденне до серпня 2010 року) та «Экономические известия» у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року на предмет висвітлення в них діяльності трубноколесної вертикально-інтегрованої корпорації «Інтерпайп». Ми виявили, яким чином кожне з видань висвітлює питання корпорації, яким темам найбільше приділяє уваги, якими формати матеріалів послуговується, які джерела використовує при підготовці матеріалів і яку позицію видання займає відносно діяльності корпорації. Також ми здійснили порівняльний аналіз подачі матеріалів у трьох аналізованих газетах

та

відшукали основні ідеологічні, тематичні та методологічні розбіжності при висвітленні даної теми. В результаті дослідження ми виявили, що видання «КоммерсантьУкраина» підготувало найбільшу кількість матеріалів про корпорацію в аналізований нами період. Видання «Экономические известия» та «Дело» опублікували менше матеріалів, проте тема корпорації представлена як новинними

матеріалами,

так

розширеними

статтями

загального

економічного спрямування та детальними матеріалами про корпорацію. Отже, всі газети приділяють уваги діяльності «Інтерпайпу» та регулярно готують статті та новини, в яких корпорація згадується. Форма подачі інформації про корпорацію в усіх трьох виданнях є різною. Якщо «Коммерсанть-Україна» надає перевагу розгорненим новинам про корпорацію, загальним економічним статтям, які мають також і політичне підґрунтя, невеликим повідомленням про важливі зміни в структурі управління компанію, економічним показникам та індексам, то «Экономические известия»

переважно згадує корпорацію в загальних 62

оглядах металургійної галузі, або ж транслює повідомлення прес-служби «Інтрепрайпу» з коментарями третіх сторін. У виданні «Дело» переважають лише розгорнені новини від прес-служби корпорації. Якщо розглядати подачу матеріалів про «Інтерпайп» у вищезгаданих виданнях в контексті загальноприйнятих норм економічної журналістики, то видання «Коммерсанть-Україна» найбільше відповідає сучасним принципам функціонування ділових медіа. По-перше, видання висвітлює питання корпорації у площині загальної економічної та політичної ситуації в країні, враховуючи інтереси конкурентів компанії, підрядників, політиків та інвесторів. По-друге, видання послуговується належним арсеналом джерел інформації, збалансовано надає позиції різних сторін та використовує у матеріалах як критичні, так і схвальні погляди на питання. По-третє, коло охоплюваних тем не обмежується лише позитивними новинами компанії, які пропонує для публікації прес-служба корпорації, газета висвітлює проблемні питання, намагається розслідувати взаємодію різних активів власника корпорації та проаналізувати цю взаємодію в загальному економічному контексті. Матеріали видання «Экономическе известия» частково відповідають стандартам економічної журналістики, про які йшлося в першому розділі нашого дослідження. Матеріали стосуються проблемних тем, новин компанії, а також корпорація з’являється на сторінках видання у якості експерта з металургійних питань, коментуючи актуальні проблеми галузі. Проте у новинних матеріалах баланс думок різних сторін відсутній, переважно видання послуговується матеріалами прес-служби корпорації, критичні думки публікуються вкрай рідко. Це може бути пов’язане як з небажанням журналістів заглиблюватися в проблему, так і з політикою видання не публікувати критичні матеріали щодо корпорації. Статті, опубліковані на сторінках газети «Дело», не відповідають принципам економічної журналістики, адже вони висвітлюють всі питання 63

стосовно корпорації однобічно, подають лише думки однієї сторони, власне представників самої корпорації, уникають проблемних тем. На сторінках видання немає серйозної економічної аналітики, матеріалів, які можуть стати у пригоді фінансовим аналітикам та інвесторам, оскільки в них немає реальних цифр та їхнього аналізу. У ході нашого дослідження на прикладах з преси ми розкрили основні тенденції при подачі корпоративної інформації на шпальтах щоденних економічних видань. В українських щоденних ділових газетах корпорації постають або ж як самостійний бізнес, або ж як елемент політичної дискусії, що може бути пов’язане, наприклад із квотуванням експорту в Росію, митною, ресурсною або податковою заборгованістю перед державою, міжнародною торгівлею, що є показовою для загального економічного та політичного аналізу країни. Якщо ж говорити про серйозну економічну аналітику корпорації, аналіз біржевих показників, інвестиційні стратегії, спрямовані на існуючих та потенційних і акціонерів компанії, то в усіх аналізованих виданнях така інформація є або мінімалізованою, або взагалі відсутньою, як у випадку із виданням «Дело». Основні відмінності у висвітленні діяльності корпорації «Інтерпайп» у вищезгаданих виданнях

полягають у колі обраних тем, збалансованості

використання джерел інформації, критичному, нейтральному або ж лояльному ставленні до корпорації редакцією газет. Слід також загадати про можливий вплив власності медіа на характер подачі інформації про «Інтерпайп», оскільки внаслідок нашого дослідження саме

видання

журналістських

«Дело»

продемонструвало

матеріалів

про

найнижчий

корпорацію.

Власником

рівень

якості

видавництва

«Економіка», до складу якого входить газета «Дело», є Віктор Пінчук, власникові аналізованої нами корпорації. У матеріалах видання немає жодної згадки про Віктора Пінчука, окрім того, у ході нашого дослідження в газеті не було виявлено жодної критичної статті про «Інтерпайп». Можна 64

припустити, що відсутність реальних економічних показників корпорації у виданні, різноманітності думок експертів, конкурентів, підрядників може бути наслідком заздалегідь спланованої політики редакції видання. Іншим поясненням такої ситуації може бути низький рівень роботи журналістів у виданні. Ми маємо наголосити, що наше дослідження, як і будь-яке якісне дослідження, обмежене суб’єктивністю результатів та малою вибіркою. Ми не відстежили можливий вплив цих матеріалів на аудиторію та не підрахували кількісних показників, які могли б проілюструвати важливість тих чи інших категорій, тем, використовуваних понять. Дане дослідження може стати бути корисним для журналістів та медіа-дослідникам у галузі економічної журналістики, а також прес-служб великих компаній. Серед попередніх досліджень контенту на сторінках української ділової щоденної преси слід згадати магістерську роботу Олексія Набожняка, який приділив увагу політиці Уряду в 2007-2008 роках на сторінках «Экономических известий» та «Коммерсанть-Украина», а також постійні дослідження контенту на сторінках цих видань Інститутом масової інформації (ІМІ). На нашу думку, ця тема недостатньо розроблена в Україні, тому заслуговує подальшого опрацювання , зокрема , безперечно актуальним був би порівняльний аналіз не лише преси, а також і телебачення, адже Віктор Пінчук є також власником серйозного телевізійного медіа-активу (особливо важливими є рейтингові телеканали СТБ, Новий, ICTV), в той же час в Україні стрімко розвивається сегмент економічних телевізійних новин та економічних телеканалів. В сучасних умовах аналіз нових медіа на предмет висвітлення діяльності корпорацій був би також доречним.

Список літератури:

1. Albion M. True to Yourself: Leading a Values-Based Business. – BerrettKoehler Publishers, 2006. – P.151-158. 2. Bagdikian B. The Media Monopoly. – Beakon Press, 1997: [Електронний документ]// http://books.google.com.ua/books?id=c7ZhAAAAMAAJ&q=the+media+m onopoly&dq=the+media+monopoly&hl=uk&sa=X&ei=zlmqT6LsM8b4QS15aiaCQ&ved=0CD4Q6AEwAQ 3. Bakan, J. The Corporation: The Patalogical Pursuit of Profit and Power. – Free Press, 2004. – P. 15-35 4. Baker E. Media Concentration and Democracy: Why Ownership Matters. – Cambridge University Press, 2007: [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=yxA1Cc8pB3UC&dq=media+owners hip+and+conflict+of+interest&lr=&source=gbs_navlinks_s 5. Baker E. Media, Markets and Democracy. – Cambridge University Press, 2004. – P. 154-163. 6. Berelson B. Content Analysis in Communication Research. – Glencoe: Free Press, 1952. 7. Berning N. Narrative Means to Journalistic Ends. A Narratological Analysis of Selected Journalistic Reportages. – Springer, 2010: [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=r5tIWXVX_CYC&pg=PA61&dq=qu alitative+content+analysis&hl=uk&sa=X&ei=h7yfT4-3Isn4QSG8pyIAw&ved=0CFYQ6AEwBA#v=onepage&q=qualitative%20conte nt%20analysis&f=false 8. Chomsky N. Powers and Prospects: Reflections on Human Nature and the Social Order. – Pluto Press, 1996. – P.114-127. 66

9. Compaine B. Gomery D. Who owns the Media: Competition and Concentration in the Mass Media Industry. – Routlede, 2000: [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=edrVnwGPUfEC&printsec=frontcove r&source=gbs_ge_summary_r&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false 10.Drucker P. The Concept of the Corporation . – Transactions Publishers, 1993: [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=0TfndZv7_R0C&dq=corporation&hl= uk&source=gbs_navlinks_s 11.EastOne заперечує наявність домовленості про викуп часток «Економіки»: [Електронний документ]// Телекритика. – 2009. – 15 травня. – http://www.telekritika.ua/news/2009-0515/45623?theme_page=1010& 12.Foster J. The Great Financial Crysis: Causes and Consequences // New York Monthly Review Press, 2009. 13.Freeland, C. Supper with the FT: Victor Pinchuk : [Електронний документ]// Financial Times. – 2009. – 11 грудня. – http://www.ft.com/intl/cms/s/0/01d6f19c-e515-11de-9a2500144feab49a.html#axzz1BZPstpzz 14.Gilens M. Hertzman C. Corporate Ownership and News Bias: Newspaper Coverage after Telecommunications Act. – The Journal of Politics. Vol. 62, No. 2 (May, 2000). – P. 369-386. 15.Ginsborg P. Silvio Berlusconi: Television, Power and Patrimony . – Verso, 2005. – P.2-11: : [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=YTFIetzCC8C&printsec=frontcover&dq=berlusconi&hl=uk&sa=X&ei=AGyqTmGGcrZ4QSwvJS1CQ&ved=0CDQQ6AEwAA#v=onepage&q=berlusconi &f=false 67

16.Goodman E. Goodman D. Why Media Ownership Matters. – The Seatle Times. – April 3, 2005. 17.Haber G. Firms base disclosure on relevance to investors// Tampa Tribune, 2002. – 20 December. – P.4 18.Henriques A. Corporate Truth: The Limits to Transparency. – Earthscan, 2007. – P. 143-145. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0 %BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8 %D0%B5_%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0 %B8%D1%8F 19.Kjaer P. Slaatta T. Mediating business: the expansion of business journalism. – Copenhagen Business School Press, 2007: [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=QCYKb2CUrpYC&printsec=frontcov er&dq=Mediating+Business&hl=en&ei=be8_TayDDYes8gP7xND3BA&sa =X&oi=book_result&ct=bookthumbnail&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false 20.Knippendorf K. Content analysis. An Introduction to its Methodology. – SAGE, 2004: [Електронний документ] // http://books.google.com.ua/books?id=q657o3M3C8cC&printsec=frontcover &dq=qualitative+content+analysis&hl=uk&sa=X&ei=h7yfT4-3Isn4QSG8pyIAw&ved=0CDsQ6AEwAA#v=onepage&q=qualitative%20conte nt%20analysis&f=false 21.Lasswell H. Propaganda Technique in the World War. - N.Y., 1927. 22.Lerbinger O. Corporate Public Affairs: Interacting with Interest Groups, Media and Government. – Lawrence Erlbaum Associates, 2006. – P.151 199. 23.Roush C. Show Me the Money: Writing Business and Economic Stories for Mass Communication. – Routledge, 2011. – P. 392 68

24.Shmykova E. Effects of Mass Media Ownership on Serving Public Interest. – University of Georgia, 2008: [Електронний документ]// http://web.mit.edu/comm-forum/mit5/papers/Ekaterina_Shmykova.pdf 25.Wimmer R. Dominick J. Mass Media Research. Belmont. Wadsworth Publishing Company. 110-132 26.Алексеев А.Н. Контент-анализ: техника или методология? (к постановке проблемы) // Методологические и методические проблемы контент-анализа: (Тезисы докладов рабочего совещания социологов) / АН СССР. Институт социологических исследований; Отв. ред. А.Г.Здравомыслов. – М. – 1973. Вып. 1. 27.Володченко О. Реалізація етичних стандартів у сучсній діловій журналістиці// Електронна бібліотека інституту журналістики: [Електронний документ]// http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2289 28.Вырковский A.B. Сравнительный анализ моделей деловых журналов США и России/Дисс. канд. филол. наук. - М., 2007. 29.Грушин Б.А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятие и проблемы измерения. – М.: Знание, 1979. - 64 с. 30. Дело// Wikipedia: [Електронний документ] // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BB%D0%BE 31.Деловая пресса – основной источник деловой информации для руководителей предприятий Украины// Marketing Media Review: [Електронний документ]// http://mmr.ua/news/newsid/4110/index.html. 32.Дорофієнко В. – Про деякі аспекти економічних наслідків приєднання України до СОТ// Економіст - №8 – 2007.// с. 66-70.

33.Жаліло Я. Базилюк Я. Белінська. Я. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації // – К.: НІСД, 2005. — 388 с. 34.Іванов В. Формалізовані методи вивчення мас-медіа// Електронна бібліотека інституту журналістики: [Електронний документ]// http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1283 35.Іванов, В. Журналістська етика : підручник / В. Іванов, В. Сердюк. – К. : Вища школа, 2007. – 231 с. Journalistic Standards and Practices. – Canadian Broadcasting Corporation, 1993. 36.Ільчук Л.І. Давидюк О.О. Сивак А.В. Аналіз і дослідження соціальної політики в системі корпоративних відносин. Точка зору на проблему: // Contora.com.ua. – 2005. – 2 березня. – http://contora.com.ua/m_resourse/s_stat2 37.Коммерсанть: ежедневные газеты лидируют в рейтинге деловой прессы: [Еектронний документ]// Mediabusiness.com.ua. – 2008. – http://mvw.mediabusiness.com.Ua/content/view/l1503/54/lang,ru 38. Коммерсанть-Украина // Wikipedia: [Електронний документ] // http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BC%D0 %B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%8A_%D0%A3 %D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B0 39. Компанія «Інтерпайп». Офіційний сайт: [Електронний документ] // http://www.interpipe.biz 40.Коробейников В.С. Анализ содержания материалов пропаганды // Проблемы социальной психологии и пропаганды. М.: Политиздат, 1971. - С. 70-92.

41.Лизанчук В.В., Кузнецова О.Д. Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці: Навч. посібник. - К.: НМК ВО при Мінвузі УРСР, 1991. С. 44. 42.Мальцева В. Економічна проблематика на сторінках преси ФРН (19962001 рр.): дис. Канд.. філол.. наук 10.01.08 // Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики, 2004. – 163 с. 43.Мурзин Д.А. Очерк типологии деловой прессы//Вестн. Моск. ун-та. Серия 44. Найем М. Алексей Венедиктов: Президенты и премьеры сменяться, а вам надо сохранять имя журналиста // Українська правда. – 2010. – 27 квітня. [Електронний документ] // http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2010/06/17/5149244/ 45.Новые данные о рынке деловых печатных СМИ: (MMI Ukraine 2009/1+2) [Електронний документ] // «Контракты», – 28 серпня 2009. – http://kontrakty.ua/article/10265 46.Письменная, Е. В. Профессиональная этика в деловой прессе /: Хроникер, 2004. 47.Покальчук О. Закличні звуки срібних труб, або українські ЗМІ під час кризи. – Дзеркало тижня. – 2009. – №9 (737). – 14-20 березня. 48.Продаева Е. Игорь Ляшенко: «У нас разные взгляды на журалистику»: Телекритика. – 2009. – 12 травня. – [Електронний документ] // http://www.telekritika.ua/drukovani-zmi-vlasnist/2009-05-12/45516 49.Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук / Пер. с франц.; Под ред. В.А.Туманова и В.П.Казимирчука. - М.: Прогресс, 1972.

50.Синицина, О. Единство противоположного // Комерсант-Украина. – 2008. – 1 квітня. 51.Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. 52.Цибанкова Т. М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ// Монографія – видавництво 2-ге, без змін – Київ: КНЕУ, 2006// 660 стор. 53.Щоденна ділова преса збільшує свою аудиторію: [Електронний документ]// Медіабізнес. – 2009. – 29 квітня. – http://www.mediabusiness.com.ua/content/view/14971/lang,ru/ 54. Экономические известия // Wikipedia: [Електронний документ] // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0 %BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8 %D0%B5_%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0 %B8%D1%8F

Додаток 1: Загальний аналіз статей про діяльність корпорації «Інтерпайп»

«Коммерсанть-Украина»

«Экономические Известия»

«Дело» «Компанія Віктора Пінчука погасила заборгованість за єврооблігаціями» «Інтерпайп» постачає труби для метро в Дубаї» «Укртрансгаз придбає труби у Метінвесту та Інтерпайпу» «Дитяче Євробачення відкрили дніпропетровські танцюристи» «Інтерпайп НТЗ успішно пройшов аудит американських залізничників» «Інтерпайп постачатиме залізничні колеса в Грецію» «Із заготовки «Дніпросталі» виготовили першу трубу» «Інтерпайп» цього року почне підбір персоналу для «Дніпросталі» «Інтерпайп» готує до запуску «Дніпросталь» Прес-реліз Інтерпайп Повідомлення «Вісника державних закупівель» Представник корпорації «Інтерпайп» Аудитор AAR Офіційна заява комерційного директора Інтерпайп Прес-реліз Інтерпайп з цитатою генерального директора корпорації, голова НТЗ Прес-реліз компанії з цитатою директора заводу «Дніпросталь» Повідомлення пресслужби Інтерпайп з цитатою директора корпорації, аналітик IK Concorde Capital, аналітик ІК «Тройка Диалог Украина» Представник «Дніпросталі», офіційна заява директора Інтепайп

Назви статей

«Інтерпайп відмовився від ІРО» «Труби кличуть в Росію» «Віктор Пінчук диктує умови» «У «Інтерпайпа» діло – труба» «Ринок збуту вилетів у трубу» « Росія закривається від українських труб» «Власником інвестфонду є Віктор Пінчук» «Якби не криза, «Інтерпайп» вже зараз був би публічною компанією» «Так з’являлася сталь» «Дніпросталі не вистачає лому» «Ділу – труба»

«Вітчизняні труби витісняють імпорт» «Суд вилучив із компанії Пінчука понад 570 млн. заборгованості за газ» «Інтерпайп раскинет сети» «Металурги висаджують алеї» «Інтерпайп зварить сталь» «Пінчук повертає колишнє»

Головні актори

Представники Інтерпайп (офіційні заяви+коментар), аналітик ІК Dragon Capital, аналітик ІФГ «Сократ», аналітик ІК Concorde Capital.

Представник Інтерпайп, представник УГМК, аналітик ІК «АРТКапітал», аналітик Dragon Capital Прес-служба прокуратури Дніпропетровської області Аналітик Dragon Capital, офіційні індекси бірж представник Інтерпайп , представник Української асоціації вторинних металів Дані центру зайнятості України, представник Дніпродзежнського університету, представник Національної металургійної академії представник «Держзовнішінформу», представник Донецького електрометалургійного

Представники російського уряду (офіційні заяви), представники українського уряду (офіційні заяви), Інтрепайп – відмова від коментаря, ІК Phoenix Capital, аналітик ІК Renaissance Capital. Повідомлення сайту Люксембурзької фондової біржі, аналітик ІК Renaissance Capital, аналітик російського банку «Траст», акціонер Інтерпайп, Інтрепайп – відмова від коментаря ІК Astrum Investment, ІК

«Арта» Повідомлення газети «Урядовий Кур’єр», Інтрепайп – відмова від коментаря, прес-секретар «Нафтогаз», представник «Джерзовнішінформу», аналітик ІК Alfa Capital, аналітик ІК «Тройка Диалог Украина» Офіційна заява російського уряду, директор Фонду розвитку трубної промисловосі РФ, аналітик Dragon Capital, аналітик ІК Alfa Capital, аналітик ІК Renaissance Capital, Інтрепайп – відмова від коментаря

заводу, аналітик УПЕ Заступник директора заводу «Дніпросталь», представник «Укрпромзовнішексерти зи» Аналітик ІК «ТАСК», дані бірж Офіційна заява міністерства зовнішньої політики FundMarket, узагальнення експерти И-нвест, експерт ІК IG Capital, експерт ІК Concorde Capital Представник компанії «Оранта»

Офіційна заява російського уряду, представник одного з заводів групи Інтерпайп, представник «Джерзовнішінформу», Інтрепайп – відмова від коментаря Чутки – особисті джерела «Коммерсанть-Украина» Засекречене джерело (близький друг фонду Пінчука) Інтерв’ю з Геннадієм Газіним, гендиректор EastOne Офіційне повідомлення Міністерства економіки Прес-реліз Інтерпайп Повідомлення агенції Fitch Прес-реліз Інтерпайп, аналітик ІК Concorde Capital, аналітик ІК АРТКапитал Місце Головні теми (ключові слова)

Загальне, Київ, Дніпропетровськ, Москва, Лондон Відмова від IPO Право на безмитний вивіз труб в Росію Концентрація акцій Реструктуризація Збільшення боргових

Загальне, Київ, Дніпропетровськ, Донецьк Ріст ринку труб та збільшення долі вітчизняної продукції в структурі їхнього вжитку Ціни акцій на ф’ючерсних ринках

Загальне, Київ, Дніпропетровськ Погашення боргів за єврооблігаціями Нові ринки збуту Проходження закордонного аудиту Запуск нової виробничої

обов’язків Нові ринки збуту Втрата квот на вивіз продукції Призначення директорів Втрата контрактів з Росією Спір між «Інтерпайп» та НЗФ Кредитні рейтинги Розкриття нових приховуваних об’єктів власності корпорації Відміна квотування імпорту стальних труб Відкриття нового заводу «Дніпросталь» Борг перед «Газом України»

Необхідність металолому для нового заводу «Дніпросталь» КСВ найбільших корпорацій України Рейтинг металургійних спеціальностей Прогнози цін на металолом Відкриття нового заводу «Дніпросталь» Індекси фондового ринку України Борг перед «Газом України» Придбання нових активів корпорації

лінії Підготока до вікриття нового заводу «Дніпросталь» Відкриття нового заводу «Дніпросталь»

Роль журналіста (критичне або некритичне використанн я джерел/теми /бекграунду/ аналіз)

У новинних повідомленнях завжди є посилання на першоджерело, в статтях збалансована кількість експертів, бекграунд мінімальний Матеріали готують переважно 2 журналісти: Олександр Черновалов та Олег Гавриш

Інтерпайп виникає в якості «експерта» в узагальнюючих матеріалах на трубнометалургійну тематику, в проблемних матеріалах про Інтерпайп – збалансованість думок експертів, використання бекграунду. Матеріали загального характеру, в яких згадується «Інтерпайп» готують Ольга Галицька та Яна Беседа, матеріали про корпорацію пишуть Артем Ільїн та Інна Павлюк.

Немає посилань на першоджерела інформації, представлення лише однієї сторони, лише декілька матеріалів з думкою експертів Автори матеріалів постійно змінюються

Форма матеріалу

Статті про Інтерпайп (40%) Загальні статті (25%) Короткі повідомлення та новини про «Інтерпайп» (30%) Інтерв’ю (5%)

Статті про Інтерпайп (20%) Новини про Інтерпайп (15%) Загальні статті (65%)

Новини про Інтерпайп (50%) Статті про Інтерпайп (50%)

Додаток 2: Ключові слова та цитати щодо корпорації «Інтерпайп»

Тональність висвітлення діяльності корпорації «Інтрепайп»

Критичне або некритичне ставлення до її проектів

«КоммерсантьУкраина» «Інтерпайп» втратила значну перевагу на ринку труб» «Сторони не змогли домовитися про продовження угоди про квотування поставок» «Росія побоюється демпінгу з боку українських виробників труб» «Як стало відомо «Ъ», кінцевий бенефіціар інвествонду – міліардер Віктор Пінчук» «Один з багатійших людей України Віктор Пінчук реструктурував свій бізнес»

«Экономические Известия» «Після запуску електросталеплавильного комплексу «Інтерпайп» потребуватиме багато металолому» «Інтерпайп» розкине тенета» «Дії «Інтерпайпу» заставляють і інших металургів передивитися роботу на ринку стального лому» «До кінця року «Інтерпайп» завершить будівництво електросталеплавильного комплексу, обладнання для якого було імпортовано з використанням податкових та митних пільг»

«На даний момент «Інтерпайп» залишається непрозорою компанією з недостатньо публічною бізнесмоделлю. Аналітики не рекомендують купувати облігації «Інтерпайпу», вважаючи, що погіршення показників і непрозорість компанії підвищують ризик інвесторів» «Між іншим, для того, щоб забезпечити підприємство сталлю, «Інтерпайпу» доведеться вирішити проблему з постачанням лому»

«Проект «Інтерпайпу» один з небагатьох прикладів на українському ринку з реального розвитку ломозаготівельних потужностей». «Запуск «Дніпросталі» матиме суттєвий вплив на український ринок стального лому»

«Інтерпайп» створює можливості для самореалізації підростаючого покоління. Дякуючи двом палацам культури «Інтерпайп» в Дніпропетровську і Новомосковську не лише діти співробітників компанії, але і регіону мають можливість займатися мистецтвом і розвивати свій творчий потенціал» «Інтерпайп» успішно пройшов аудит» «Було підтверджено високу якість сталі заготовки» «Ми були присутні при народженні металургії нового покоління в Україні» «Це дозволить нам підняти ланку металургічної галузі України на якісно новий рівень»

«Співробітники компанії «Інтерпайп» сприяють інтелектуальному розвитку молоді, випускаючи підручники з корпоративної соціальної відповідальності і стратегічного

«В кінці минулого року на «Дніпросталі» побував кореспондент «Дела». Перший металургійний завод, який будується в незалежній Україні вразив своїми технічними рішеннями». «Робота італійської компанії Danieli, яка займається будівництвом «Дніпросталі» вражає: високотехнологічне обладнання, величезні площі, при

Зла чи добра іронія

«Віктор Пінчук диктує умови» «Ринок збуту вилетів у трубу» «А що вам цікаво в телекомунікаційному бізнесі? Акціонер EastOne Віткор

«Дело» «Один з найбільших світових виробників стальних труб погасив заборгованість з виплати процентів від єврооблігацій» «Аудиторські перевірки – це і робота над вдосконаленням системи управління якістю, і можливість підтвердити, що системи управління якістю на підприємстві працюють» «Інтерпайп запустив нову виробничу лінію» «Інтерпайп має намір поставити залізничні колеса на суму 7 млн. євро» «Інтерайп завершив побудову вертикально інтегрованого холдингу» «Серце заводу – виробничий цех». «Успішно проведені випробовування кабельної лінії»

Пінчук має відношення до компанії Freshtel? Уточніть, будь-ласка, мету придбання видавництва «Економіка»» «Компанія скоротила виплавку через морози»

планування» «Відповідаючи на питання «і» про те, чи користувалася компанія податковими пільгами, які представник «Інтерпайпу» відповів схвально»

цьому, нічого зайвого». «Стати дніпросталевцем судилося далеко не кожному».