Дмитро Прокопчук - диплом, 2013 by ukma journalist

Міністерство освіти і науки України Національний університет „Києво-Могилянська Академія” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Могилянська школа журналістики

Кваліфікаційна робота освітньо-кваліфікаційний рівень магістр На тему: «ПРОБЛЕМИ КОМЕНТУВАННЯ НОВИН В ІНТЕРНЕТІ» Виконав: студент 2-го року магістерської програми напряму підготовки «журналістика» Прокопчук Д. В.

03030101

Керівник Срібняк Ігор Володимирович, доктор історичних наук, професор Рецензент Квурт Костянтин Семенович Дипломна робота захищена З оцінкою «___________» Секретар ДЕК ___________ «__» ______________20__р.

КИЇВ-2013

Зміст Вступ…………………………………………………………………………………………………….3 Розділ І. Огляд літератури…………………………………………………….…..…………..5 1.

Інтернет

як

нова

ера

та

як

утопічний

проект………………………………………………………………………..…………………6 2.

Мережеве

суспільство,

нові

медіа,

громадянська

журналістика………………………………………………………………………….......15 3. Web 2.0………………………………………………………………………..…………..18 4. Коментування……………………………………………………………..…………..21 Підсумки розділу І………………………………………………………….…………..32 Розділ ІІ. Методологія дослідження………………………………………..…………..34 Розділ ІІІ. Результати дослідження……………………………………………………...41 1.

Образливість

та

невідповідність

темі

статей

коментарях………………………………………………………………………………….41 2. Думка користувачів щодо функції коментування на новинних сайтах………………………………………………………………………………………….55 3. Висновки з інтерв’ю…………………………………………………………………57 Підсумки розділу ІІІ……………………………………………………………………64 Висновки…………………………………………………………………………………………….66 Бібліографія……………………………………………………………..…………………………70

Вступ Актуальність даної роботи продиктована сполученням повсюдного використання такого явища, як коментарі, та надзвичайно скромною кількістю досліджень, пов’язаних із цим явищем. Такі дослідження майже відсутні в українському науковому і медіапросторі. Вони носять переважно характер оціночних суджень тих чи інших експертів або історій особистого характеру від учасників Інтернет-дискусій. При цьому, абсолютна більшість наших ЗМІ надає на своїх сайтах своїм читачам можливість коментувати свої матеріали: як статті, так і відеоролики. Читачі активно користуються цією можливістю, хоча, як покаже дане дослідження, користуються вони далеко не настільки активно, як це роблять жителі США на їх новинних сайтах. Низька увага до дослідження коментарів, на мою думку, є невиправданою, оскільки коментарі – це одне із найзручніших джерел для дослідження думки населення. Безумовно, це джерело має свою специфіку, яку слід враховувати. Моє дослідження – це початок детальної характеристики коментарів як об’єкту наукових досліджень. Об’єктом даного дослідження є інтеракція читачів новинних матеріалів онлайн. Предметом

даного дослідження є образливі коментарі під

матеріалами новинних сайтів. Явище «тролінгу» і «тролів» посідає важливе місце в даному дослідженні. Мета цього дослідження полягає у закладанні теоретичних основ для системного вдосконалення інтерактивної складової нових медіа в Україні. Задля досягнення мети необхідно виконати такі дослідницькі завдання: 1. Перевірити робочу гіпотезу роботи щодо характеру коментарів під новинами онлайн.

2. Визначити ставлення читачів новин в Інтернеті до образливих коментарів та коментування в цілому. 3. Дати визначення поняттю «троль» в контексті коментування на онлайн ресурсах, визначити

роль

тролів у процесі

коментування новин. 4. Запропонувати

альтернативні

формати

інтеракції

між

читачами та ЗМІ в Інтернеті. Робоча гіпотеза даного дослідження полягає у припущенні, що значна частина коментарів під новинами містять образи і не стосуються теми самої новини. Гіпотеза ґрунтується на суб’єктивному особистому досвіді дослідника. Методи, які я використовуватиму для виконання завдань: 1. За допомогою якісного контент-аналізу я оціню відсоток образливих коментарів на українських новинних сайтах. 2. За допомогою опитування я визначу ставлення читачів до коментування в цілому. 3. За допомогою інтерв’ю з тролями я зможу дати визначення явищу тролінгу. 4. За допомогою інтерв’ю з модераторами новинних сайтів я зможу

визначити,

які

найімовірніші

альтернативи

коментуванню могли би з’явитися на сайтах українських ЗМІ з мінімальною шкодою для репутації ЗМІ чи відвідуваності сайту.

Розділ І. Огляд літератури Інтернет-технології розвиваються надзвичайно швидко. Постійні зміни

стосуються,

різноманітних

насамперед,

вдосконалень

функціональних

інтерфейсу

можливостей,

Інтернет-сайтів.

Такий

розвиток безпосередньо змінює форму, в якій ЗМІ публікують свої матеріали в Інтернеті, а форма впливає на сприйняття суті. Нині технології Web 2.0 дозволяють користувачам лишати власні коментарі під більшістю статей журналістів, а відтак, на аудиторію ЗМІ впливають не лише професійні журналісти, але і окремі представники аудиторії. Даний феномен не так давно почали досліджувати у країнах заходу, а ґрунтовні українські дослідження цього питання відсутні взагалі. Саме тому моя

робота базується переважно на працях закордонних,

здебільшого американських, вчених. Огляд літератури буде викладено в чотирьох частинах, які проведуть нас від загального до конкретного. Спочатку я викладу теоретичні міркування сучасних дослідників щодо інформаційного суспільства як такого та людини, яка живе в ньому, далі я окреслю теоретичне підґрунтя мого дослідження, головно, відносно медіа в інформаційну епоху, потім я надам загальну інформацію про сучасний стан Інтернеттехнологій та їх ключові характеристики, нарешті, наприкінці огляду літератури ми детальніше розглянемо свіжі напрацювання дослідників Інтернет-коментування, так би мовити, звернувши до свіжої практики людини в інформаційній добі.

1. Інтернет як нова ера та як утопічний проект Коли ми говоримо про Інтернет, то маємо справу зі зміною цивілізаційної парадигми, явищем настільки унікальним, що більшість дослідників наважуються порівняти цю подію з такими речами, як поява аграрного суспільства або винайдення парового двигуна. Втім, тут теж є різночитання – конкретний час настання нової, інформаційної епохи за окремими теоріями різниться. Основними дослідниками, теорії яких я пропоную розглянути, є Е. Тоффлер, О. Бард та Я. Зодерквіст і Дж. Вейз-Молодший. Вони представляють сумарно три різні погляди на інформаційну добу: оптимістичний, критичний та обережний, відповідно. У своїй роботі «Третя Хвиля» Е. Тоффлер особливо акцентує увагу на тісному зв’язку технологічних умов і характеристик суспільства. Винайдення іригаційних систем (у випадку Першої хвилі), винайдення парового двигуна (у випадку Другої) і винайдення комп’ютерних мереж (у випадку Третьої) є ключовими чинниками руху людства від однієї фази до іншої. Але з іншого боку, прикладами зіткнення хвиль Е. Тоффлер наводить не самі винаходи, а соціальні конфлікти, тобто такі, що відносяться до політичного та інституційного шару суспільства за М. Моссе1. Наприклад, громадянська війна в США середини ХІХ ст., Французька революція та революція в Росії 1917 року – це типові приклади руйнування сил Першої хвилі і перемоги сил Другої хвилі2. Зауважимо також, що хвилі не зникають безповоротно, представники різних хвиль і досі живуть пліч-о-пліч одне з одним. Наприклад, в ХІХ ст.

капіталісти-колоніалісти

індустріальних

країн

підкоряли

власним інтересам нерозвинуті народи нинішнього «третього світу», який і досі великою мірою є не індустріалізованим. Нещодавні ісламські революції на Близькому Сході є навіть ще складнішим об’єктом аналізу, адже, з одного боку, вони використали мережеві технології для втілення своїх революційних планів у життя, а з іншого боку, суть революцій 1 2

Див.: Квіт С. Масові комунікації: Підручник. – K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 164 с. Див.: Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 24 [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека bookz.ru].

полягала у прагненні встановити життя за релігійними законами шаріату, які прийшли до нас із епохи Середньовіччя. Ідеї О. Барда і Я. Зодерквіста за своїм духом ближчі до марксистської методології. Причиною переходу від однієї історичної фази до іншої (від індустріальної до інформаційної) О. Бард та Я. Зодерквіст вважають технологічний прогрес. І «першу скрипку» в цьому прогресі відіграють саме інформаційні технології: «Не відсутність матеріалів не дозволила вікінгам використовувати водні лижі, а римлянам знімати власні оргії на відео, а відсутність необхідної інформації. По суті, інформація творить цивілізації. Це означає, що розвиток технологій не тільки змінює передумови для тих чи інших дій, але, змінюючи способи обміну та перерозподілу інформації, призводить до переоцінки всіх раніше відомих уявлень про світ. Закономірним наслідком технологічної революції стає поява нової історичної парадигми»3. Проте давайте уточнимо, що саме під технологічним прогресом мають на увазі О. Бард і Я. Зодерквіст. Вони беруть за основу теорію французького соціолога Ж. Еллюля, який визначив кілька основних чинників технологічних проривів. По-перше, технологічний прогрес він визначав як наукові відкриття і винаходи. А що собою являють відкриття та винаходи? «Відкриття – це поняття комплексне: ціла серія дрібніших

відкриттів

найрізноманітнішого

характеру

зливаються

докупи, формуючи потужну комбінацію, ефект якої сильніший, ніж сума ефектів її частин. Між 1000 та 1750 роками було здійснено колосальну кількість відкриттів, кожне з яких було чудовим саме по собі, але при цьому не пов’язаним з іншими. І тільки після 1750 року всі ці винаходи раптом почали працювати в одному напрямку і призвели до масштабної індустріалізації»4.

Зодерквист Я, Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма: Стокгольмская школа экономики. – СПб., 2005. – С. 23. 4 Там само. – С. 39.

Другим елементом технологічного прогресу є зростання населення. Кількість людей зростає, а разом з нею зростають і людські потреби. А потреба, за словами О. Барда і Я. Зодерквіста, є матір’ю винаходу. Третій елемент технологічного прогресу передбачає, з одного боку, стабільні умови для проведення наукових досліджень, і, разом з тим, можливість гнучко реагувати на необхідність внесення змін в план наукових досліджень. Четвертий елемент, визначений Ж. Еллюлем, повертає нас до твердження авторів про важливість інформації як магістрального чинника в переході від однієї «хвилі» до іншої: «Зміна парадигми не може відбутися без ослаблення впливу на суспільство ідеологічних та релігійних табу і без вивільнення суспільної свідомості від будь-якого роду детермінізму»5. За словами Е. Тоффлера, постіндустріальна епоха наступає вже наприкінці 70-х принаймні в розвинутих країнах заходу, і «найближчим часом настане в країнах (колишнього) Радянського Союзу»6. Звісно, О. Бард і Я. Зодерквіст схильні асоціювати настання інформаційної ери із 90-ми роками, часом розповсюдження Інтернету серед мас. У цьому питанні я схильний погоджуватися більше із другою версією, оскільки розвиток інформаційних технологій, зокрема, Інтернету до 90-х років мав місце лише в Сполучених Штатах. Тоді як після розпаду СРСР відкрилися

реальні

можливості

до

поширення

глобальних

інформаційних систем у більшості країн світу. Принаймні розгляд інформаційної епохи в такому контексті буде адекватнішим з точки зору українських реалій. Коротко ознайомимося з ознаками інформаційної епохи в чотирьох її аспектах: інформатизації, акселерації, нетизації та атомізації.

Зодерквист Я, Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма: Стокгольмская школа экономики. – СПб., 2005. – С. 40. 6 Див.: Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 18 [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека bookz.ru].

1.1. Інформатизація Найяскравішою ознакою інформаційного суспільства є небачені раніше кількість, різноманітність і доступність інформаційних потоків. Інформація водночас девальвує, але і стає найвищою цінністю. Знову ж таки, інформацію слід розглядати у широкому сенсі слова. Під інформацією я маю на увазі не лише запас знань, але й можливість швидкої передачі цих знань, їх якість і актуальність, доступ до ексклюзивних знань, а також здатність аналізувати інформацію та виробляти нове знання. Найважливішою (і невичерпною) сировиною для цивілізації Третьої хвилі стане інформація, включно із уявою7, говорить Е. Тоффлер. Разом з тим, він підкреслює, що функція запам’ятовування суттєво знеціниться, оскільки зберігати інформацію можна і на комп’ютері, тоді як продукувати нову чи аналізувати непов’язані між собою фрагменти інформації повинна людина. І це вміння стає найважливішим в епоху Третьої хвилі. Проте хаос інформаційних потоків постійно зростає. Створюється така кількість ідей та можливостей, що людина за ними просто не встигає. Дж. Вейз описує типову ситуацію для всіх західних суспільств: «За п’ять хвилин на каналі CNN я побачив сюжети про полювання на китів, про політичні вибори, про скандал на сексуальному підґрунті та про шлюб в королівській родині. Потім пішла реклама тематичних парків, дезодорантів, шампунів і засобів від грибка… Телебачення руйнує

усяке

Технологічне

відчуття

зв’язаності,

середовище

піддає

послідовності нас

цільності…

інформаційному

перевантаженню»8. І це, зауважте, говориться про телебачення, а не про Інтернет. Інтернет же надає значно більшу свободу розповсюдження інформації, ніж телебачення.

7 8

Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 264 [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека bookz.ru]. Вейз Дж.Э.-мл. Времена постмодерна. – Фонд «Лютеранское наследие», 2000. – С. 81

1.2. Акселерація Е. Тоффлер щиро вірить у те, що комп’ютеризація і розвиток мережевих технологій звільнять людину від режиму життя «з дев’ятой до п’ятої». Головна зміна в економіці 70-их років в США – це збільшення гнучкості робочих графіків, зростання кількості вакансій, де ви не є прив’язаними до машинних циклів9. Розвиток Інтернету взагалі дозволяє виконувати деякі операції з власного дому, працювати, можливо,

взагалі

ніколи

не

з’являючись

на

підприємство.

На

переконання Е. Тоффлера, технології здатні «повернути працівника додому», «повернути людину в сім’ю». Втім, ця позиція є радше оптимістичним поглядом на речі. Р. Томкінс схильний пояснювати виникнення нових проблем через те, що нова техніка насправді не подолала старі проблеми людини, а лише видозмінила їх: «У більшості випадків техніка не заощадила часу, але дала нам можливість робити більше речей. Вдома пральні машини обіцяли звільнити жінок від виснажливого прання. Насправді вони спонукали нас міняти одяг не щотижня, а щодня, відтак тепер потрібно в сім разів більше прати і прасувати. Так само щотижневу баню замінив щоденний душ, збільшивши години, витрачені на догляд за собою»10. Аналогічним прикладом із буденного життя може бути застосування Інтернету в навчанні. З одного боку, Інтернет дає можливості швидкого доступу до численних книжок та інших ресурсів. З іншого боку, поєднання відвідування пар та сесії із одночасним написанням диплому стало нормальною практикою. До чого призводить акселерація? Емоційно людина глибоко не переживає події: для неї основою стають результати, які, в підсумку, не приносять того емоційного задоволення, яке б мали, що створює перешкоди в мотивації до продовження роботи та занижує оцінку людиною здійсненої роботи. Все це результує у психічні розлади та 9

Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 187 [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека bookz.ru]. Композиция: шестнадцать уроков для начинающих авторов /Дж.Э. Райнкинг, Э.У. Харт, Р. фон дер Остен; пер. с англ. и адаптация А. Станиславского. — 3-е изд. — М. : Флинта : Наука, 2009. – С. 264. 10

зрештою – зниження працездатності, довше виконання роботи. Відтак, пришвидшення життєвого часу, з одного боку, знижує інтерес людини до переживання нею часу «тут і тепер», зосередження на тому, що «буде», проте отримавши бажане майбутнє, людина не є задоволеною, скоріше навпаки – вона перебуває у стані фрустрації. Крім того, проживання «похапцем» негативно відбивається не лише на роботі людини, але і всьому її житті – намагаючись встигнути все, вона не відчуває

повною

мірою

себе

студентом,

молодою

людиною,

перспективним спеціалістом – в неї просто нема на це часу. Пришвидшення життєвого часу зумовлює розвиток когнітивного аналогу «кліпової свідомості» на емоційному рівні. 1.3. Нетизація Одним із наслідків поширення доступу до Інтернету є копіювання суспільством

мережевого

характеру

нової

технології

своєму

повсякденному житті. Це не нове явище. Як зазначає Е. Тоффлер, явище механоманії

було

притаманне

багатьом

діячам

як

ранніх

капіталістичних країн, так і соціалістичних революцій. «Ділові люди, інтелектуали

революціонери

раннього

індустріального

періоду

відчували магнетичне тяжіння до техніки… Французький лікар і філософ Ламетрі в 1748 р. оголосив, що сама людина подібна механізмові. А. Сміт пізніше поширив аналогію з машиною на політичну економію, доводячи, що економіка – це система, а системи «у багатьох відношеннях мають схожість з машинами». Дж. Медісон, описуючи дебати навколо проекту конституції США, говорив про необхідність «реконструкції системи», зміні «структури» політичної влади і вибори посадових осіб методом «послідовної фільтрації». Сама конституція була наповнена

«пружинками

балансирами»,

нагадуючи

механізм

гігантських годинників… Але такий механістичний менталітет не був продуктом капіталізму. Ленін, наприклад, писав, що держава - це «не що інше, як машина, використовувана капіталістами для придушення 11

робітників». Троцький говорив про «коліщатка і гвинтики буржуазного соціального механізму» і продовжував описувати роботу революційної партії в тих же механістичних метафорах11. С. Квіт підкреслює, що сучасне суспільство спирається на мережний спосіб створення інформації (також будь-якої іншої продукції), її споживання та на мережну участь індивідуума у житті суспільства12. а отже, особливого значення набуває приналежність індивіда до певної мережі, його соціальна роль і статус визначаються вже не стільки через його особисті досягнення і чесноти і навіть не через формальну посаду чи грошові статки, але через тих, з ким він співпрацює і дружить. Книжка О. Барда і Я. Зодерквіста «Нетократія» в самій своїй назві містить згадку про мережу як джерело влади. Нетократія – це і є влада мережі. Це така влада, яка визначається кількістю і якістю соціальних зв’язків в мережі суспільства. Людей, які стають елітою нетократичної епохи, О. Бард і Я. Зодерквіст називають нетократами або кураторами – вони курують власні мережі і розбудовують їх. І вони посідають свої місця завдяки а). здатності швидко здобувати ексклюзивну інформацію, б). здатності ефективно її аналізувати,

в). здатності виробляти

актуальний контент (творчий продукт). Але найперше слід пам’ятати, що посилюється роль групи, про що говорить і Дж. Вейз: політичні переконання свідчать не про тверді переконання, а про солідарність з групою13. На противагу нетократам, які належать до впливових мереж, виникає і пригноблений клас – консюмтаріат, споживачі. Саме одновимірна людина Г. Маркузе та Е. Фромма14 ввійде в консюмтаріат О. Барда і Я. Зодерквіста. Існування консюмтаріату полягає у виконанні технічної роботи та споживанні, зокрема, й інформаційного продукту, 11

Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 60-61. [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека bookz.ru]. Квіт С. Масові комунікації: Підручник. - K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 183 с. 13 Там само. 14 Див.: Эрос и цивилизация. Одномерный человек: Исследование идео.логии развитого индустриального общества / Г. Маркузе; Пер. с англ., послесл., примеч. А.А. Юдина; Сост., предисл. В.Ю. Кузнецова. – М: ООО «Издательство ACT», 2002. – 526 с. Фромм Э. Психоанализ и религия; Искусство любить; Иметь или быть? / Пер. с англ. – Киев: Ника-Центр, 1998. – С. 189-389. 12

позаяк консюмтаріат не здатен самостійно його виробляти. Але оскільки консюмтаріат постійно знаходиться в умовах інформаційного шуму, акселерації та закликів приєднання до сотень «мереж»: від соціальних мереж в Інтернеті до політичних партій чи клубів за інтересами в реальному житті, то життя представника консюмтаріату складається переважно з вічних метань у «пошуку свого я». Демасифікація засобів масової інформації в наші дні дає вражаюче розмаїття рольових моделей і стилів життя, з якими можна порівняти власне життя. «Більше того, нові ЗМІ годують нас не цілими, а розкришеними чіпсами образів. Вони не пропонують нам кілька зрозумілих видів ідентичності на вибір, треба скласти її з шматочків: конфігуративне, або модульне, «я». Це значно складніше і це пояснює, чому багато мільйонів людей у відчаї шукають ідентичність»15. 1.4. Атомізація Споживацьке суспільство вкрай індивідуалістичне саме в силу того, що традиційні ієрархічні структури в ньому валяться внаслідок нетизації та інформатизації. Звідси виникає відчуження людині від інших людей. Всі люди грають у гру, в якій, в силу пришвидшення ритму життя, немає часу для глибоких думок або щирих, відвертих розмов. Це не просто індивідуалізація, але атомізація. У

передмові

«Індивідуалізоване

російського

видання

суспільство»

російський

до

праці вчений

З. Баумана В. Інозємцев

розповідає про новітні шоу, які були вельми розповсюдженими у всьому західному світі наприкінці ХХ-го, на початку ХХІ-го століття. Перше шоу із цілої низки подібних мало назву «Старший Брат» і вийшло вперше в США. Суть гри ідентична до таких відомих українському глядачеві програм (часто в російськомовному варіанті), як «Слабка ланка» та «Останній герой». Суть цих ігор одна й та сама – поступове вибування усіх членів команди, яка потрапила на гру. В ході раундів/днів гри 15

Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 289. [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека bookz.ru].

команда колективно заробляє гроші, але отримає їх тільки один – той, хто залишиться в грі, коли всі інші підуть. Через те, що в команду потрапляють зовсім незнайомі між собою люди, які, швидше за все, вже ніколи не зустрінуться, ситуація сприяє цинічному, утилітарному ставленню одне до одного. «Тут відверто проголошується те, на що раніше

лише

натякалося:

команда

потрібна

лише

як

засіб

самопросування найбільш винахідливих гравців. І без цієї функції вона не має жодної цінності»16. Я підсумую дану частину нашого огляду кількома теоретичними висновками, які є важливими для розуміння подальших розділів. Інформаційне суспільство характеризується: 1. великою кількістю інформаційних потоків і небаченим раніше доступом до інформації, 2. пришвидшенням ритму життя внаслідок уможливлення цього пришвидшення новими технологіями, 3. орієнтацією суспільства на мережеву, а не ієрархічну, модель суспільної взаємодії, 4. радикальну

індивідуалізацію

людини

внаслідок

цього

зникнення загального дискурсу, в якому живе суспільство. Найважливішим із цих висновків в контексті даного дослідження є те, що ми живемо, або, принаймні, переходимо до життя в мережевому суспільстві.

Иноземцев В.Л. Предисловие // Бауман З. Индивидуализированное общество./ Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева, 2002. – 234 с. [Інтернет-ресурс: Электронная библиотека научной литературы по гуманитарным дисциплинам РИГУ: www.i-u.ru\biblio].

Мережеве

суспільство,

нові

медіа,

громадянська

журналістика Якщо припустити, як говорилося у попередній частині, що технологічний прогрес є первинним чинником у суспільному розвитку і що люди беруть приклад з технології, мережеве суспільство виникло раніше, ніж Інтернет. Мережеве суспільство виникає тоді, коли ми переходимо від економіки push (масового збуту стандартизованих товарів) до економіки pull («бутікової» економіки, де кожен шукає чи замовляє товар індивідуально під себе). В контексті медіа та комунікацій М. Кастельз говорить, що таким чином ми досягли не пророкованого М. МакЛюеном «глобального села», але глобальної мережі котеджів17. Тому про зародження мережевого суспільства можна говорити уже з появою

останній

третині

ХХ

ст.

кабельного

телебачення

спеціалізованих каналів, які цілодобово показують лише спорт, лише музичні кліпи, лише новини тощо. Втім, кабельне телебачення ще не є тими новими медіа, до яких ми так звикли сьогодні. Але що є новими медіа? О. Сахно

стверджує,

що

основними

рисами

нових

медіа

гіпертекстуальність, інтерактивність та мультимедійність. Гіпертекстуальність – система зв'язку між окремими документами за допомогою

вбудованих

текст

гіперпосилань.

Гіперпосиланням

називається вказівка в будь-якому місці веб-сторінки на адресу іншої сторінки, виконавши яку браузер перейде до зазначеного документа. Принципова новизна гіпертексту в Інтернеті полягає в тому, що зв'язок між окремими текстами здійснюється в єдиному середовищі, що дає змогу читати текст не тільки на одному рівні, як на папері, але завдяки внутрішнім і зовнішнім посиланням дивитися ніби в його глибину; Інтерактивність

–

багатосторонній

інформаційний

обмін

користувачем, причому як з окремими представниками, так і з аудиторією 17

загалом.

Принципова

відмінність

інтерактивності

Global Media and Communication. Volume 1(2), p. 142.

Інтернеті від інтерактивних взаємодій в інших медіа – газетах, радіо, телебаченні – полягає в тому, що тут двостороннє спілкування розгортається в одному фізичному середовищі, тобто не «газета» – «пошта»,

«радіо»/»телебачення»

–

«телефон»,

«Інтернет»

-–

«Інтернет». Разом з тим, спілкування може набувати синхронного, або онлайнового, характеру. Мультимедійність – матеріальна реалізація ідеї медіаконвергенції, тобто злиття всіх каналів передачі інформації – періодичної преси, радіомовлення, телебачення й Інтернету – в одне ціле; можливість передачі повідомлень у різних знакових системах – вербальній, графічній, звуковій, фото, відео, анімаційній.18 Коментування містить, щонайменше, перші дві із трьох зазначених рис – коментарі є засобом інтеракції аудиторії з журналістами, коментарі дозволяють використовувати гіперпосилання, а також часто пов’язують кожен окремий коментар із профілями його автора. Мультимедійність додається залежно від використовуваного сайту та рідко використовується власне в коментарях до новин. Дж. Павлік називає п’ять факторів зміни медіа в інформаційну добу, переходу до, як він це називає, контекстуальної журналістики. Окрім динамічного

контенту,

гіпермедійності,

наявності

різних

комунікаційних модусів (мультимедійності) та налаштовуваності медіа, Дж. Павлік також говорить про залучення аудиторії. Хоча залученість аудиторії Дж. Павліком зводиться

переважно до здатності самої

аудиторії мати доступ до тих форм медіа, які їй подобаються, зокрема, тривимірних моделей реальних об’єктів19, я певен, що коментування можна сміливо трактувати як залученість аудиторії. Тим паче, ця думка актуалізується за наявності вже згадуваного гіпертекстуального зв’язку між коментарем та профілями його автора, поширеної здатності редагувати коментар вже після його опублікування тощо.

18 19

С. Квіт. Масові комунікації: Підручник. – K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 154-155. Pavlik, John. V. Journalism and New Media. Columbia University Press. 2001, p. 20.

Окрім того, коментування можна порівняти із громадянською журналістикою. Медіакритик Дж. Розен стверджує, що громадянська журналістика – це стан, в якому люди, що раніше вважалися аудиторією, використовують

засоби

преси,

якими

вони

володіють,

задля

інформування одне одного20. Як на мене, це досить точно підходить під опис явища коментарів. Звісно, коментар відрізняється від, скажімо, непрофесійного журналістського блогу. На відміну від блогу, коментар є нерегулярним та реактивним, але все ж таки, коментування – це використання засобу інформування, який надає сайт ЗМІ (або будь-який інший) в руки своєї аудиторії. Громадянську журналістику прийнято вважати демократичною, прозорою/щирою та оперативною, але непрофесійною. Натомість, у випадку з коментарями ми стикаємося з іноді протилежною ситуацією, коли коментарі пишуться професійними працівниками PR-служб або й просто найнятими спеціалістами, які розігрують ролі зацікавлених і обурених або захоплених читачів. І тут знову варто згадати М. Кастельза, який зазначав, що проблемою епохи мережевого суспільства є не питання

«цифрового

розриву»21.

Мережеве

суспільство

втрачає

ієрархізацію, але не втрачає нерівності. У даному разі ця нерівність найбільше відчувається у доступі до інформації – саме те, про що писали О. Бард, Я. Зодерквіст, Е. Тоффлер. Але М. Кастельза хвилює не просто брак доступу великої частини людства до інформації, а брак якісного використання доступної інформації тими, хто цей доступ має.

Rosen, Jay. Most Useful Definition of Citizen Journalism. [Інтернет-ресурс: Pressthink. Ghost of Democracy in the Media Machine: http://archive.pressthink.org/2008/07/14/a_most_useful_d.html]. 21 Global Media and Communication. Volume 1(2), p. 145.

3. Web 2.0 Для завдання цього дослідження нам не обов’язково знати в деталях всю історію розвитку комунікаційних технологій чи навіть самого лише Інтернету. Головне – усвідомлювати, що, як і будь-яка значна технологія, Інтернет постійно розвивається. Себто є принципова відмінність між Інтернетом епохи першого відправленого повідомлення з персонального комп’ютера та Інтернетом 2013 року. Важливо тут розрізняти Web 1.0 та Web 2.0. Вперше словосполучення Web 2.0 виникло у 2004 році як назва конференції, присвяченої обговоренню змін, які відбуваються в сфері Інтернет-технологій. Число «2.0» мало символізувати, що певні зміни передбачаються

чи

вже

навіть

відбулися,

але

достеменно

концептуалізувати ці зміни, укласти їх повний перелік, складно. Т. О’Райлі, власник компанії, яка готувала цю конференцію, пропонує шматок такого списку22:

З цього урізаного переліку важко прослідкувати загальну тенденцію, хоча, якщо заглибитися в значення принаймні половини пунктів, ми побачимо, що Інтернет став «ближчим до людей». Себто користувачі отримали Wikipedia з опцією редагування, вони можуть створювати блоги, які дешевші і простіші у користуванні, аніж персональні сайти, 22

What Is Web 2.0. Design Patterns and Business Models for the Next Generation of Software by Tim O'Reilly 09/30/2005. [Інтернет-ресурс: http://oreilly.com/web2/archive/what-is-web-20.html].

користувачі отримали можливість самостійно чіпляти теги до різного роду медійних матеріалів і здійснювати за цими тегами пошук. П. Грехем, програміст і підприємець, пропонує свою формулу того, чим є Web 2.0. Вона складається лише з трьох елементів: використання програмного забезпечення, яке працює онлайн (javascript), демократія та доступність для користувача23. Насправді, всі ці три елементи тісно переплетені між собою. З

одного

боку,

javascript

уможливлює

створення

онлайн-

інструментів, на базі яких рядові користувачі можуть створювати власні сторінки в соцмережах, блоги чи навіть сайти. З іншого, саме ці інструменти і дарують Інтернету його «демократичність». І нарешті, ресурси, створені за таким принципом, не можуть не бути орієнтовані на зручність

користувача,

відтак

вони

будуть

оптимізовані

для

використання як в технічному плані, так і у візуальному, так і з позиції фінансової затратності. «У нас є декілька прикладів, щоб довести, що аматори можуть перевершити професіоналів за наявності правильної системи, щоби скерувати свої ресурси. Імовірно, Wikipedia є найяскравішим прикладом. Експерти дали Wikipedia посередні відгуки, але вони не бачать головного: Wikipedia достатньо хороша. І вона безкоштовна, а відтак люди будуть її читати… Кращий спосіб бути хорошим з користувачами – давати їм щось безкоштовно, за що конкуренти стягують з них плату. У 90-х роках багато людей, імовірно, очікували, що сьогодні вже повним ходом працюватиме система мікроплатежів (за більшість продуктів). Насправді все вийшло інакше. Найбільш успішні ті сайти, які знаходять нові способи, щоб надати матеріал безкоштовно»24. Відтак, ми маємо одразу справу і з комерціоналізацією Інтернету, і з декомерціалізацією водночас. Відповідно, власники сайтів більше не орієнтуються на обмежену аудиторію університетів, дослідницьких центрів і великих компаній, Інтернет став загальнодоступним, а відтак, 23 24

Graham, Paul. Web 2.0 [Інтернет-ресурс: http://www.paulgraham.com/web20.html]. Там само.

масовим, тож заробити на ньому можна лише заробляючи на потребах мас. Разом з тим, заробити на потребах мас важко, оскільки кількість доступного безкоштовного контенту надто значна. «"Блогосферу" можна розглядати як новий еквівалент Usenet, мережі типу peer-to-peer або дошки оголошень… Люди не тільки можуть підписатися на сайти один одного, і легко зв'язатися через окремі коментарі на сторінці, але й через механізм, відомий як зворотні посилання. Користувачі можуть бачити, коли хтось посилається на їх сторінки, і можуть реагувати, або зі зворотнього посилання , або шляхом додавання власних коментарів»25. Коли ми говоримо про коментування, ми говоримо не про сам по собі Інтернет, але про нові медіа, які з’являються на його базі з приходом Web 2.0. Отже, цілком справедливо буде визнати, що Web 1.0, «старий Інтернет» не належав до переліку нових медіа. Web 2.0 – це епоха розвитку Інтернету, яка характеризується наявністю широких можливостей для нових медіа. До їх числа слід передусім віднести можливість коментування будь-яких матеріалів на сайтах, можливості підписок та масових розсилок інформації буквально до кожної людини, а також створення та поширення контенту, згенерованого рядовими користувачами.

What Is Web 2.0. Design Patterns and Business Models for the Next Generation of Software by Tim O'Reilly 09/30/2005. [Інтернет-ресурс: http://oreilly.com/pub/a/web2/archive/what-is-web-20.html?page=3].

4. Коментування Нарешті, ми дійшли до цілеспрямованого роз’яснення самої суті предмету даного дослідження. Як зазначалося на початку роботи, власне повноцінних наукових статей з цієї теми дуже небагато, але їх брак буде дещо компенсований статтями журналістів, міркуваннями блогерів, а також

описом

кількох

прецедентів,

пов’язаних

із

образливим

коментуванням. 4.1. «Невідомий» інститут інформаційного суспільства «Активно

вивчається

метафорична

репрезентація

учасників

політичної комунікації – різноманітних країн, політичних інститутів, відомих

політичних

політичний

та

діячів.

медійний

При

цьому

дискурси,

дослідники

розглядають

створювані

політиками,

журналістами, спіч-райтерами і т. д. Однак, іще один учасник політичної комунікації поки що лишається за межами когнітивно-дискурсивного аналізу, а саме – СУСПІЛЬСТВО»26. В даному контексті найгірше вивчене явище коментування читачами матеріалів ЗМІ. Ми звикли сприймати ЗМІ як agenda-setter, як щось, що безумовно визначає та вирішує, що важливо, а що ні («якщо на місці події відеокамер не було, значить, і події не було»). Але чи так це насправді? Чи дійсно аудиторія ЗМІ споживає меседжі, закладені в основу? Чи сприймає їх так, як розраховують журналісти або редактори? Чи, можливо, аудиторія живе у своїй паралельній реальності, де дискурси влади і ЗМІ займають другорядне місце? Відповіді на ці питання можуть дати саме коментарі на новинних сайтах – швидкий канал зворотного зв’язку читача з автором, який з’явився порівняно нещодавно. 14 лютого 2013 року Апеляційний суд міста Києва зобов’язав «Українську правду» та видавництво «Юстиніан» спростувати коментар користувачки, який було залишено нею під матеріалами на сайтах

Красильникова Н. Общественное мнение: Взгляд из когнитивно-дискурсивной парадигмы. – С. 233.

газети і видавництва27. Дане судове рішення було піддано оскарженню через порушення провадження та спробу покласти на власників сайтів відповідальність за думку їх відвідувачів. Разом з тим, це неабиякий суспільний прецедент, що може покласти в найближчому майбутньому початок судових спорів через вислови коментаторів у Інтернеті. Як покаже дане дослідження в розділі ІІІ, у загальній сукупності коментарів приводів судитися через порушення права честі і гідності більше, ніж достатньо. Справді, образи в Інтернеті є надзвичайно розповсюдженими, але чи є вони однаково притаманними усім інтернетизованим країнам? Тут я згадаю за цитоване В. Кіпіані повідомлення на сторінці «Історичної правди» (рубрика Інтернет-видання «Українська правда») у Facebook: «Шановна редакція. Вибачаюсь якщо я образив когось особисто. Я справді перейшов в деякій мірі на особисте але перейшов тільки тому що мене особисто ображали і не раз в цих коментах. Звідси я зробив

висновок

що

Вас

дозволяються

особисті

образи

літературних рамках. Ігор Голод назвав мене "навішувач всіх собак". Plysova_ - бідака , стирчать вуха. Алоїзович- "власовець". Olga Marsh - Ганьба полякам. Прошу дати якусь адекватну відповідь в іншому випадку матеріали Ваших публікацій я буду змушений відправити у державні відомства Польської республіки про підтримку Вашою газетою антипольських висловів і образ сусідньої країни яка робить для України більше ніж хто у світі»28. Автор даного повідомлення невідомий, але, вочевидь, це житель Польщі, який активно цікавиться темою історії України. Відповідь УП на 27

Телекритика. Суд зобов’язав «Українську правду» та «Юстиніан» спростувати коментарі відвідувачів. [Інтернет-ресурс: http://www.telekritika.ua/news/2013-02-20/79296]. 28 Сторінка Вахтанга Кіпіані у Facebook. [Інтернет-ресурс: https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani].

цей запит також мені не вдалося дізнатися, проте сам по собі він викликає декілька думок. По-перше, автор повідомлення, якщо припустити серйозність його намірів, говорить ні про що інше, як про зниження довіри і поваги до України в силу низької толерантності самих українців до, в даному разі, поляків. Тобто будь-які негативні риси, які поширені в народі, ніяк не фільтруються ані ЗМІ, ані офіційними дипломатами, весь світ може стати свідком нетолерантності наших людей, що знизить і без того невисоку популярність України як партнера на міжнародній арені. По-друге, автор повідомлення передбачав, що спілкування на сайті ЗМІ або принаймні спілкування в історичній рубриці буде відповідати правилам взаємоповаги. Це очікування не могло виникнути на рівному місці. Відтак, імовірно, аналогічні Інтернет-джерела в Польщі не мають такої кількості образ. По-третє, посиленням попередньої думки може слугувати той факт, що згідно з розділом ІІІ даного дослідження, зокрема, контент-аналізом коментарів, коментарі, які він сам згадав як образливі на його адресу, є суб’єктивно

значно

м’якшими

за

середньостатистичну

образу

коментарях на УП. По-четверте, як і згаданий вище Апеляційний суд міста Києва, автор повідомлення тут вимагає від ЗМІ відповідальності за слова людей, що є користувачами

цього

ЗМІ.

одного

боку,

це

юридично

невиправданим, оскільки відповідальність одних осіб лягає на плечі інших. З іншого боку, автор повідомлення може бути правим в тому, що наявність відверто образливих коментарів на сайті є ознакою не достатньо ретельної модерації. 4.2. Модератори і тролі «Мені подобається думати про громадські бібліотеки як про ринок ідей. Розділ коментарів на сайті газети – це також ринок ідей, але більшість із них, на жаль, абсолютно жахливі. Незалежно від змісту 23

розповіді, коментатори діляться на численні ідеологічні табори: винен потерпілий,

винне

суспільство,

винен

уряд,

винне

неправильне

виховання дітей, винен Обама… винні засоби масової інформації, винні технології, винна «сучасна молодь», винні «жадібні бебі-бумери», винні жирні мільйонери, винен Китай, винна політична система, винне надмірне оподаткування, винні корпорації, винне глобальне потепління, винні виробники ГМО… І ось уже вони обзивають одне одного. З’явилося слово «придурок»… Мені тут згадується Закон Годвіна: чим довше триває дискусія, тим більше імовірність порівняння одного з її учасників з Гітлером наближається до одиниці»29. В цьому абзаці Ш. Кеннеді,

стратег

веб-контенту

Центру

розвитку

психології

Північній Бетесді, простою мовою підводить нас до ключової проблеми моєї роботи. Як вона стверджує далі в своїй статті, редакторів сайтів заохочують «заохочувати

інтеракцію».

Н. Красільнікової

наводяться

уже

згадуваному

приклади,

де

дослідженні

британські

читачі-

коментатори, реагуючи на війну Росії та Грузії в 2008 році, говорять, що Грузія

знаходиться

Південно-Західній

Азії,

допускають

купу

синтаксичних помилок і просто зливають гнів на США. Ці дані, щонайменше, суперечать загальному уявленню про Британію як союзника США, а емоційність висловів коментаторів викликає подив з огляду на те, наскільки далеко від Британії знаходиться Грузія. По суті ж, ідеться про те, що кожен клік на сайті, кожен коментар збільшує загальну вагу сайту, відтак, дає йому можливість представити рекламодавцям – своєму основному джерелу прибутків – статистику відвідуваності сайту з вимогою більшої плати за рекламу. Тому власникам онлайн-ЗМІ вигідно мати купу гнівних коментаторів із великою кількістю вільного часу. І вже немає значення, чи ці люди взагалі читають матеріали видання і чи вони розуміють, про що ці матеріали написані. 29

Kennedy, Shirley Duglin. A Few Comments ... About Comments. INFORMATION TODAY. September 2012, p. 23.

Проте не завжди дискусії заохочуються модераторами сайту. Явище так званого «тролінгу» набуло надзвичайно широкого розповсюдження в Інтернеті. Інтернет-тролі – це особи, які поводяться так, щоби навмисно розізлити когось. Це часто трапляється в онлайн-дискусіях, де користувачі

піддаються

образливим

або

грубим

повідомленням

націленим на те, щоб спровокувати певну реакцію30. Сайт «Луркмор», який позиціонує себе як енциклопедія Інтернетфольклору, зазначає такі притаманні тролям риси:  Постійні спроби перейти на особистості в розмові.  Використання теми суперечки винятково для спонукання емоційної реакції співрозмовника.  Вдавана необізнаність або навпаки – знання усього на світі (…).  Думка, що в корені відмінна від думки локальної більшості.  Невихованість, хамська поведінка (…).  (…) Заторкування заздалегідь спірних, провокаційних тем31. За останніми дослідженнями в США на прикладі спеціалізованих наукових сайтів, «коментарі надзвичайно низької якості» знижують відвідуваність і залученість решти читачів до тематики обговорення, а це в цілому не підвищує, а знижує рейтинг сайту 32. Коментаторів, які отримують гроші за висловлення тих чи інших думок на форумах, у соцмережах та під новинними статтями, іноді також називають тролями. Наприклад, у статті DW розповідається про жінку, в робочі обов’язки якої входить «нейтралізація негативу та наклепів на компанію», яка її найняла. «Це завжди скоординована робота. Під певний аверт (важлива проблемна новина, яку опрацьовують «тролі» в

Енциклопедія Інтернет-мемів Know Your Meme. [Інтернет-ресурс: http://knowyourmeme.com/memes/subcultures/trolling]. 31 Луркоморье — энциклопедия современной культуры, фольклора и субкультур. [Інтернет-ресурс: http://lurkmore.to/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%B8]. 32 Schwitzer, Gary. Online science comments: trolls, trash and treasure. [Інтернет-ресурс: http://www.healthnewsreview.org/2013/01/comments/].

конкретну мить) є певні тези, які ми маємо поширювати»33. Разом з тим, «проплачений троль» може і навпаки – псувати імідж якоїсь компанії, партії або людини. Іноді «проплачених тролів» називають також ботами. Наприклад, український журналіст С. Лещенко пише на своєму блозі про те, що були найняті «боти» для атаки на його матеріал34. Серед рис, за якими С. Лещенко визначає цих коментаторів як ботів:  Впродовж менше години під матеріалом було залишено більше коментарів, ніж за попередні 3 доби.  Всі коментарі під підозрою були написані в одному ключі – з метою спростувати матеріал С. Лещенка.  Коментатори під підозрою зареєструвалися на сайті незадовго до того, як прокоментували матеріал. Деякі з них взагалі не мали інших коментарів.  У коментаторів під підозрою відсутні власні матеріали та користувачі,

які

були

би

на

них

підписаними

(«друзі»/«фоловери»). Термін «бот» прийшов із програмування. Інтернет-бот – це програма, яка автоматично виконує функції, полегшуючи користування людині35. Зазвичай, боти використовуються для індексування сайтів та послуг в Інтернеті. Це уможливлює ефективне використання пошукових та інших сервісів. Щоправда, деякі боти використовуються для автоматичної розсилки небажаної реклами (спам), вірусів або інших непотрібних користувачу речей. Відтак термін «бот», попри деяку метафоричну логічність, не є цілком доречним для позначення Інтернет-тролів. «Троль» або «проплачений троль» є більш доречними термінами.

Луцька К. Ми не «тролі», а «коментатори» – про тролерство з перших вуст, 27.02.2013 [Інтернет-ресурс: http://www.dw.de/ми-не-тролі-а-коментатори-про-тролерство-з-перших-вуст/a-16629144]. 34 Лещенко Сергій. Арбузов найняв інтернет-ботів. 22 березня 2013, 21:55 [Інтернет-ресурс: http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/514cb7353b33e/]. 35 Сайт антивірусних програм BullGurad [Інтернет-ресурс: http://www.bullguard.com/bullguard-securitycenter/internet-security/internet-threats/bots-and-botnets.aspx].

Дж. Донат, дослідниця Інтернету, зазначає, що тролінг – це «гра в підробку

особистості,

але

без

згоди

більшості

гравців,

які

не

усвідомлюють участі в цій грі»36. Таким чином, дослідниця припускає, що тролінг не був би можливим без анонімності. Російська дослідниця І. Ксенофонтова підтримує цю думку, зазначаючи, що тролінг є абсолютно неможливим поза умовами

анонімності у

мережевій

комунікації37. Філософ М. Хайм також пояснює хамство в мережі відсутністю безпосереднього контакту. Він стверджує, що спілкування за допомогою комп’ютера витісняє фізичну особу, тому М. Хайм вважає, що без фізичного контакту

з іншими

наша етика поступово

деградує:

«Відсутність безпосереднього контакту з обличчями людей призводить до зникнення етичної свідомості, на місце якої входить грубіянство»38. 4.3. Проблема анонімності Окрім того, що коментування є швидким каналом, воно також є досить щирим, адже користувачі, які коментують новини, здебільшого реєструються на сайті під вигаданими іменами або нікнеймами. Задля уникнення емоційних упереджень, зазначу, що анонімність є етично нейтральною і може як розв’язати людині руки до злочину, так і заохотити її до героїзму, як на це вказують різноманітні дослідження 39. Я припускаю, що гнівні та образливі коментарі під новинними матеріалами негативно впливають на читачів, створюючи у них враження, що ми живемо в небезпечному і недоброзичливому суспільстві, що, імовірно, може викликати цілу низку страхів та упереджень, шкідливих для суспільства в цілому. Чимало журналістів вбачають коренем цієї проблеми саме анонімність читачів, які 36

Donath, Judith S. Identity and Deception in the Virtual Community. — London, 2010. [Інтернет-ресурс: http://smg.media.mit.edu/people/Judith/Identity/IdentityDeception.html]. 37 Ксенофонтова И. В. Специфика коммуникации в условиях анонимности: меметика, имиджборды, троллинг // Отв. ред. Каргин А.С Интернет и фольклор. Сборник статей. — Государственный республиканский центр русского фольклора, 2009. 38 Назарук Т. Свобода (від) хамства [Інтернет-ресурс: http://osvita.mediasapiens.ua/material/16844]. 39 Reader, Bill. Free Press vs. Free Speech? The Rhetoric of «Civility» in Regard to Anonymous Online Comments. Journalism & Mass Communication Quarterly 89(3), p. 496.

коментують новини. При цьому, журналісти наполягають на зміні правил коментування статей. «В останні роки (йдеться про 2010, зокрема – Д.П.) ряд відомих журналістів характеру

висловили

серйозні

Інтернет-форумів,

заперечення

щодо

анонімного

а деякі з них публічно порівняли

анонімний коментар з “безкультур'ям”»40. У США дискусія навколо заборони анонімності на певних Інтернет-ресурсах загострюється тим, що анонімні політичні твори зіграли неабияку роль у становленні цієї держави, тому анонімне висловлення захищене Першою Поправкою до Конституції США. З іншого боку, кількість порушень прав на честь і гідність, як і кількість справ, пов’язаних із наклепом, різко зросли з появою Web 2.0 в Америці. Ш. Кеннеді зазначає, що в США ця проблема виникла ще в середині 90-их41, внаслідок чого Верховним Судом у 1995 році і було прийнято рішення про захист анонімності42. Менше з тим, дискусія не вщухає, а з розвитком технологій лише поглиблюється. Б. Рідер провів дослідження, порівнюючи аргументи за і проти анонімності в коментарях на основі есе шістьох іменитих американських журналістів, а також 1320 відповідей на ці есе43. Слід особливо відзначити, що лише 927 (70%) відповідей були достатньо цілісними та адекватними, щоби їх можна взагалі було вважати реакцією читачів на роботи журналістів. Як виявилося, журналісти діяли в більш-менш спільному дискурсі та створили образ, згідно з яким аудиторія та сайт ЗМІ були своєрідною громадою на «сільській площі», а «тролі» – анонімні критики журналістських

матеріалів

–

ворогами.

Підкреслю,

не

просто

неконструктивно налаштованими особами чи психічно нездоровими членами «громади», але ворогами, загарбниками, яких треба викинути геть. При цьому анонімність оцінювалася як «гидота», а деякі з 40

Reader, Bill. Free Press vs. Free Speech? The Rhetoric of "Civility" in Regard to Anonymous Online Comments. Journalism & Mass Communication Quarterly 89(3), p. 496. 41 Kennedy, Shirley Duglin. A Few Comments ... About Comments. INFORMATION TODAY. September 2012, p. 23. 42 Reader, Bill. Free Press vs. Free Speech? The Rhetoric of "Civility" in Regard to Anonymous Online Comments. Journalism & Mass Communication Quarterly 89(3), p. 497. 43 Там само. – С. 499-500.

журналістів назвали форуми для обговорення статей «помийними ямами». 17% читачів підтримали позицію журналістів, 71% виявилися радикально

проти,

решта

запропонували

помірковані

способи

вирішення проблеми. Теми, які були лейтмотивом усіх трьох категорій відповідей, такі: «Влада – народу!», параноя з приводу (можливого обмеження) приватності та анонімність як синонім свободи44. Отже,

анонімність

Інтернеті

важливою

передумовою

образливого коментування, в тому числі, і на новинних сайтах. Важливою, але не єдиною. У даному дослідженні я лише побіжно заторкну цю тему, оскільки Інтернет-анонімність носить глобальний характер, а її детальне обговорення потребує глибшого занурення в дискурси свободи слова та теорії демократії. Окрім того, технології Web 2.0 та сучасні тенденції розвитку новинних порталів вказують, що нам було би значно легше говорити про скасування коментування, ніж про скасування анонімності. Тут я говорю про можливості пов’язання свого облікового запису (account) у одній із соцмереж із обліковим записом на сайті новин. При цьому, обліковий запис користувача на обох сайтах може бути створений під вигаданим ім’ям, перевірка справжності якого займе забагато ресурсів і часу в адміністрації сайту. 4.4. Альтернативи коментуванню «Більшість видань намагається вирішити ситуацію (з образливими коментарями

–

Д.

П.)

інструментарно:

наймають

модераторів,

впроваджують системи ранжування коментарів, логування через Disqus та Facebook. А дехто, як-от «Тиждень» чи «Історична правда», взагалі відмовилися від свята спілкування на своїх сторінках та замкнули функцію коментарів, повністю віддавши її сторінці у Facebook. Експеримент тривав тиждень, після чого можливість коментування повернули»45. 44

Reader, Bill. Free Press vs. Free Speech? The Rhetoric of "Civility" in Regard to Anonymous Online Comments. Journalism & Mass Communication Quarterly 89(3), p. 502-505. 45 Назарук Т. Свобода (від) хамства. [Інтернет-ресурс: http://osvita.mediasapiens.ua/material/16844].

Більшість сайтів, на яких коментування присутнє, використовують модерацію, але вона не завжди вирішує проблему образливого коментування.

Наприклад,

на

сайті

«Кореспондент»

формально

присутні модератори, але рівень образ там сягає близько 50% (дані пілотного контент-аналізу), а за якістю образ, їх експліцитністю можна сміливо стверджувати, що модератор взагалі не виконує своєї роботи. Той же сайт «Кореспондент» використовує оцінювання матеріалів, але оскільки

воно

використовується

паралельно

коментуванням,

оцінюванням мало хто користується. Так само, більшість сайтів мають якісь формальні правила спілкування, з якими нових користувачів іноді знайомлять примусово під час реєстрації. Польський блогер Комінек зазначає, що введення таких правил допомогло йому покращити рівень культури дискусії на його персональному блозі46. Дописувачка Forbes Woman Д. Зандт також пропонує власну низку правил для протидії тролям47. Але для повноцінного новинного сайту будь-які правила не матимуть ніякого змісту, якщо не буде вдосталь уважних модераторів, готових ці правила застосовувати. Деякі ЗМІ, як от BBC, взагалі відмовляються від коментарів. Це сміливий крок, який дозволити собі можуть лише ті ЗМІ, які є дуже популярними і для яких втрата декількох сотень тисяч «хітів» не стане ударом по діловій репутації. Не дивно, що серед вітчизняних ЗМІ цей шлях не є поширеним. Проте, крім вже згаданих альтернатив, жодні інші, більш творчі, такі як, наприклад, наявність рейтингу користувача, що обмежує його можливості коментувати, доки він не пробуде з сайтом досить довго (сайт Habrahabr для спеціалістів у сфері ІТ) або заміна коментарів на рецензії (сайт DevianArt для художників та фотографів) новинними сайтами не використовується.

46 47

Назарук Т. Свобода (від) хамства.[Інтернет-ресурс: http://osvita.mediasapiens.ua/material/16844]. Зандт Д. Не кормите троллей, 22.05.2013. [Інтернет-ресурс: http://forbes.ua/woman/1352612-ne-kormite-trollej].

наступних

розділах

буде

дано

аналітичну

оцінку

стану

коментування за наявних умов фактичної безальтернативності цій формі інтеракції читача з медіа.

Підсумки розділу І Ми живемо в інформаційну добу, для якої є характерними: 1. велика кількість інформаційних потоків і небачений раніше рівень доступу до інформації, 2. пришвидшення ритму життя внаслідок уможливлення цього пришвидшення новими технологіями, 3. орієнтація суспільства на мережеву, а не ієрархічну, модель суспільної взаємодії, 4. радикальна

індивідуалізація

людини

внаслідок

цього

зникнення загального дискурсу, в якому живе суспільство. Ці фактори сумарно перетворюють наше суспільство на мережеве. Мережеве суспільство породжує нові медіа як новий етап розвитку засобів масової інформації та комунікації. Нові медіа відрізняються від традиційних медіа наявністю зкорема таких якостей:  гіпертекстуальність,  мультимедійність,  динамічна зміна контенту,  інтерактивність. Враховуючи дані характеристики, до нових медіа слід відносити не весь Інтернет в принципі, а лише технології епохи Web 2.0. У свою чергу, самі ці технології варто вважати не стільки новими медіа, скільки платформою для творення медіа такого роду. Одним із найвизначніших інструментів комунікації епохи Web 2.0 є коментування в Інтернеті. Воно уможливлює обмін думками серед читачів, швидкий фідбек від читача до автора будь-якого матеріалу. Коментарі змінили стиль роботи ЗМІ, змусили медіа більше рахуватися із думкою аудиторії. Коментування сприймається часто як новий рівень свободи слова, хоча ця свобода і приносить нові, раніше не відомі проблеми в роботу ЗМІ. 32

Серед окреслених вище проблем відсутності єдиних дискурсів та загальної «кліпової свідомості» коментаторів, що скорочує можливості до глибокого аналітичного обговорення у коментарях, постає проблема тролінгу, який полягає у створенні конфліктних ситуацій під час обговорення. Окреслена юридичного

розмита

суть

регулювання

тролінгу,

віртуальної

також

сфери

нерозвиненість в

українському

законодавстві суттєво обмежує можливості ефективного подолання даної проблеми у судовому порядку та притягнення тролів до будь-якої відповідальності. Менше з тим, нещодавній прецедент із виданням «Українська Правда» змушує нас припускати, що відповідальність за образливі коментарі несе не лише (і, можливо, не стільки) автор образливого коментаря, скільки ЗМІ, яке не модерувало і не видалило образливий коментар. Західні журналісти довгий час звинувачували у появі тролінгу анонімний характер комунікації в Інтернеті. Проте на даний момент відсутня технічна можливість ефективного скасування анонімності без скасування Інтернет-комунікації в цілому. Також, численні групи користувачів відстоюють думку, що анонімність є гарантією свободи слова в Інтернеті. Існує низка підходів до організації коментування таким чином, щоб заохотити людей до конструктивнішої розмови або принаймні легко відсіяти найбільш агресивних учасників дискусії. Одні підходи зводяться до певного типу адміністрування (наприклад, модерація коментарів або встановлення певного цензу на право коментувати), інші є більш творчими (наприклад, заохочення написання розлогих рецензій замість коментарів або можливість заробити конструктивною інтеракцією з іншими коментаторами певні відзнаки).

Розділ ІІ. Методологія дослідження Для даного дослідження я обрав методи контент-аналізу, опитування та глибинного інтерв’ю. Обрані методи дозволять всебічно проаналізувати проблематику коментарів онлайн.

Контент-аналіз Контент-аналіз я використовуватиму задля того, щоби створити загальне враження про те, які бувають коментарі на новинних сайтах. Класифікація коментарів дозволить дати оцінку тому, наскільки читачі уважні саме до теми матеріалу, а також наскільки часто вони вдаються до образ чи гнівних висловлювань. Аналогічний контент-аналіз я проведу відносно американських сайтів, внаслідок чого уможливиться порівняння структури коментарів у двох країнах. Контент-аналіз є одним із найпоширеніших методів дослідження текстів. Контент-аналіз – частина дискурс-аналізу (аналізу тексту в широкому значенні цього слова: «Те, що робить дослідницьку техніку дискурсною, – це не метод як такий, а використання методу для досягнення цілей інтерпретативного аналізу певного виду тексту в аспекті розуміння дискурсу та його ролі у конституюванні соціальної реальності»48). «Контент-аналіз, який розуміється не як механічний підрахунок, але як більш інтерпретативна форма дослідження, може бути використаний для виявлення

зв'язку

змісту

тексту

більш

широкими

дискурсними

контекстами»49. Серед прикладів успішного використання методу контентаналізу як інструменту інтерпретації тексту, контент-аналітичне дослідження газетних матеріалів і редакційних статей, проведене у 1995 році Елінгсонон, в якому він ідентифікував теми і риторичні стратегії у їх зв'язку з адресантом і аудиторією50.

Контент-аналіз

дискурс-аналіз

діють

межах

соціально-

конструктивістської епістемології – «дискурс-аналітики звертають увагу на соціально сконструйовану природу самих дослідних категорій»51. Контент-аналіз поділяють на кількісний та якісний52 – залежно від того, які дані дослідник очікує отримати в результаті. Якісний контент-аналіз передбачає інтерпретацію аналізованого тексту в цілому. В даному ж разі нас цікавить більше кількісний контент-аналіз, який дасть змогу оцінити частку «гнівних» коментаторів від загального числа людей, що коментують новини. Контент-аналіз може здійснюватися за індуктивним або дедуктивним53 підходами. Окрім того, контент-аналіз ділиться на змістовний та структурний. Змістовний контент-аналіз. Контент-аналіз, заснований на дослідженні слів, тем і повідомлень, зосереджує увагу дослідника на змісті повідомлення, на те, про що в ньому йдеться. Проблема полягає в тому, що ми повинні передбачати не тільки згадки, які нам можуть зустрітися, але і елементи їх контекстуального вживання, а для цього ми повинні розробити детальну систему правил оцінки кожного випадку вживання. Ця задача звичайно вирішується за допомогою пілотажу підлягає аналізу сукупності повідомлень (тобто за допомогою виявлення на матеріалі невеликої вибірки повідомлень тих типів ключових згадок, які з найбільшою ймовірністю можуть зустрітися в подальшому, більш повному аналізі) у поєднанні з арбітражними оцінками контекстів і способів уживання термінів54. Структурний контент-аналіз. У цьому випадку нас цікавить не стільки що говориться, скільки як говориться, і хоча ми не повинні сильно відступати від предмету повідомлення, але вимірюємо ми при цьому щось інше. Нас може цікавити, наприклад, скільки часу або друкованого простору приділено цікавому для нас об’єкту в тому чи іншому джерелі. Скільки слів або газетних 51

Phillips, Nelson & Hardy, Cynthia. (2002) What Is Discourse Analysis? In N.Phillips and C.Hardy Discourse Analysis: Investigating Processes Of Social Construction. Thousand Oaks, CA: Sage, pp. 1-18. [Інтернет-ресурс: http://discourseanalysis.org/ada1/st5.shtml]. 52 Elo S., Kyngas H. The qualitative content analysis process. Journal of Advanced Nursing 62(1), 2008, pp. 107–115. 53 Там само. 54 Мангейм Дж. Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. – М.: Издательство «Весь Мир», 1997. – 544 с. [Інтернет-ресурс: http://grachev62.narod.ru/Mr/Mr_09.html].

шпальт було приділено кожному з кандидатів під час певної виборчої кампанії?55 В даному випадку я сполучатиму змістовний і структурний контент-аналіз, оскільки мене цікавить і те, чи намагається коментатор повернути тему обговорення в інше русло, але також мене цікавить і те, наскільки його коментар є ввічливим – чи в ньому вживається нецензурна лексика, чи він в цілому відповідає логіці повідомлення. Підготовка до здійснення контент-аналізу (за Дж. Мангеймом і Р. Річем56): 1.

Визначення тієї сукупності повідомлень, яку ми будемо вивчати.

Сукупність повідомлень, що підлягають вивченню, визначається за допомогою набору заданих критеріїв, яким має відповідати кожне повідомлення. До цих критеріїв відносяться: тип повідомлень (в нашому випадку – коментарі на новинних сайтах), тип продуцента повідомлень, сторони, які беруть участь у процесі комунікації (в нашому випадку це коментатори), а також місце поширення, частота появи, мінімальний обсяг або довжина, спосіб поширення і час появи повідомлень. 2.

Вирішити, які з повідомлень ми будемо вивчати найбільш

детально:

контент-аналізі

вибіркових

методів

найчастіше

застосовуються простий випадковий відбір і систематичний випадковий відбір. 3.

Одиниця виміру (одиниця аналізу, окремий елемент або ознака

того повідомлення, яке ми збираємося вивчати, обраховувати або оцінювати). Базовою одиницею виміру в даному дослідженні є коментар. Я планую вивчати коментарі на новинних сайтах «Українська Правда», «Дзеркало Тижня», «Huffington Post» та «The New York Times» впродовж лютого 2013 року. Саме ці видання було обрано, оскільки структури їх рубрикації подібні. «Українська Правда» та «Huffington Post» мають репутацію

Мангейм Дж. Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. – М.: Издательство «Весь Мир», 1997. – 544 с. [Інтернет-ресурс: http://grachev62.narod.ru/Mr/Mr_09.html]. 56 Там само.

джерел, на яких часто публікуються скандали. При цьому, інші два видання намагаються дотримуватися іміджу аналітичних та «серйозних». До розгляду включені коментарі під статтями у рубриках «політика» та «економіка»/ «бізнес» кожного з чотирьох згаданих видань. Оскільки українські видання коментуються помітно менше за американські, з кожної рубрики обох українських видань узято по 15 статей, а з кожної рубрики американських видань – по 10 статей. Також, у разі, якщо кількість коментарів під одним повідомленням перевищує 100, до уваги беруться лише перші 50 та останні 50 коментарів. До розгляду принципово беруться не лише найбільш коментовані статті, але і мало коментовані, оскільки статті, що привертають більше уваги, можуть привертати цю увагу саме внаслідок підвищеної конфліктності своєї тематики.

В ході аналізу всі коментарі будуть розділені на чотири категорії, згідно із таблицею нижче: Виважені

Образливі

Стосуються теми Не стосуються теми В кінцевому рахунку, нас цікавитиме відсоток образливих коментарів та коментарів, які не стосуються теми матеріалу.

Зв’язок із темою визначається за такою моделлю: «Наявний зв’язок» (+) – це коментар, у якому користувач викладає своє ставлення до події чи особи, згаданої у матеріалі, повідомляє додаткові відомості щодо цієї теми, намагається виявити причинно-наслідкові зв’язки або звертає увагу на тему, яка тісно пов’язана із темою матеріалу. «Сумнівний зв’язок» (-) – це коментар, який не надає ані чіткого розуміння позиції користувача щодо подій, описаних у матеріалі, ані надає додаткової інформації щодо цієї події. Підставами вважати зв’язок коментаря із темою матеріалу сумнівним також є у разі наявності у коментарі акцентованої реклами певних осіб та організацій, які не згадуються у початковій статті, або 37

реклами сторонніх ресурсів без детального пояснення зв’язку кінцевого ресурсу із темою початкової статті, обговорення коментатором сторонніх осіб, подій та явищ, не згадуваних в матеріалі.

Категорія «Образа» передбачає наявність у коментарі тверджень, що можуть порушувати право людини на честь і гідність, визначені статтями 297 та 299 Цивільного кодексу України, або hate-speech57. При цьому, визначення образливості статті більше залежить від грубості форми повідомлення, а не від його змісту58. Відтак, жарти (без уживання нецензурної лексики або hatespeech), іронія та загальна критика не вважаються образливими, але прокльони, погрози, нецензурна лексика, ярликування будь-яких етнічних, релігійних та політичних груп, звинувачення в тяжкому злочині без посилання на рішення суду або історичні факти дають підставу вважати коментар образливим.

Опитування Задля визначення ставлення читачів новинних видань до коментарів було проведено Інтернет-опитування 150 осіб. Як вказують результати дослідження Інтернет-асоціації України, у 2012 році доступ до Інтернету мали 48% населення України59. Саме ці люди є потенційною аудиторією новинних сайтів. Близько половини користувачів Інтернету в Україні – це особи віком від 15 до 29 років. Ще 34% – це особи віком 30-44 роки. Решта – старші за 45 років. Відтак, задля репрезентативності нашої вибірки варто було би урахувати і, по можливості, зберегти співвідношення між віковими групами. Нажаль, цієї мети не вдалося досягнути у зазначених щойно пропорціях, але представники усіх трьох вікових категорій узяли участь у опитуванні.

Kinney, Terry A. Hate Speech and Ethnophaulisms, 2008. The International Encyclopedia of Communication. Blackwell Reference Online. 58 Словарь-справочник уголовного права, 2011. [Інтернет-ресурс: http://criminal_law.academic.ru/1580/ОСКОРБЛЕНИЕ]. 59 Аналіз інтернет-аудіторії України. [Інтернет-ресурс: Інтернет Асоціація України: http://www.inau.org.ua/252.3286.0.0.1.0.phtml].

Анкети

розповсюджуватимуться

через

такі

сайти

як

«Вконтаке»,

«Facebook», «Twitter», «Livejournal», «Wordpress». Аналіз проводитиметься за допомогою функції опитувань, яку надає компанія Google. Перше питання анкети встановить, чи належить респондент до нашої вибірки. Далі респонденти матимуть змогу оцінити своє враження від коментарів до новин на тих сайтах, які вони відвідують, а також вказати, чи вони в цілому вбачають для себе потребу такої функції, як коментування. Окремим блоком ідуть запитання, що стосуються контактів із тролями. Наприкінці анкети розміщено демографічний блок. Після завершення опитування всі охочі респонденти зможуть отримати його результати.

Інтерв’ю На основі результатів попередніх двох етапів дослідження, буде створено чотири окремі переліки запитань, які використовувалися для проведення опитування серед експертів у форматі напіструктурованого інтерв’ю – інтерв’ю, яке містить перелік основних питань, але їх порядок і формулювання можуть змінюватись відповідно до обставин. Чотири переліки запитань адресувалися: 1. тролю, який має досвід коментування новинних сайтів, в т. ч. за гроші, 2. журналісту, який має досвід суперечок у коментарях під власним матеріалом, 3. читачеві новин онлайн (задля глибшого аналізу даних, отриманих в ході опитування), 4. модераторові

сайту

(задля

обговорення

можливих

шляхів

удосконалення роботи сайтів, боротьби із гнівними коментарями тощо). Інтерв’ю було проведено із трьома людьми, серед яких представлені вищезгадані категорії. Щоправда, не усі категорії представлені у результатах дослідження. У ході інтерв’ю з модераторами мало бути визначено їх ставлення 39

до нинішнього стану систем коментування, а також виявлено їх ідеї щодо того, як варто змінити системи коментування. Проте на мої запити не відповів жоден модератор, відтак, виконання дослідницьких завдань, що покладалися на думку модератора, будуть розглянуті радше з теоретичної точки зору. У ході інтерв’ю з тролями буде визначено, що таке тролінг, чому люди до нього вдаються та наскільки великі перепони тролінгу в Інтернеті. Під час інтерв’ю з журналістом буде визначено ставлення журналістів до явища коментування і рівень тиску, який відчуває журналіст з боку коментаторів. Інтерв’ю з читачами ще раз узагальнить і акцентує найважливіші висновки з опитування. Інтерв’ю допоможуть мені проілюструвати загальну картину, а також дійти нових гіпотез щодо того, у який спосіб можна вдосконалити систему коментування новинних сайтів.

ІІІ. Результати дослідження Даний розділ поділено у відповідності до хронологічного порядку проведення етапів дослідження, серед яких першим є дослідження коментарів під новинними матеріалами, другим – дослідження думки читачів новин онлайн, третім – дослідження позиції модераторів та «тролів». 1.

Образливість

та

невідповідність

темі

статей

коментарях В ході першого етапу дослідження було проаналізовано понад 3900 коментарів під статтями онлайн-версій чотирьох видань: «Українська Правда» (УП), «Зеркало Недели» (ЗН), «Huffington Post» (HP) та «New York Times» (NYT). У кожному з видань бралися до уваги рівні кількості статей з рубрик «Політика» та «Економіка». Ключовими категоріями, які цікавили нас у дослідженні, були образливий характер коментаря, а також його відповідність темі матеріалу. Логіка вибору видань Українські та американські видання попарно представляють собою образи більш заангажованого та більш поміркованого видання. Якщо УП відома своєю неприхованою критикою нинішньої влади, то ЗН позиціонує себе як аналітичне і безстороннє видання, хоча чимало статей ЗН також містять чималу кількість критики партії влади. НР являє собою видання, що межує із таблоїдом та доволі гостро критикує Республіканську партію та консервативно налаштованих американців. При цьому, NYT, хоча і офіційно симпатизує Демократичній партії, містить помірковану критику відносно обох великих партій США. Логіка вибору статей Спочатку планувалося брати до розгляду коментарі під кожною п’ятою статтею у кожній рубриці, приділяючи увагу як статтям з 41

відносно невеликою кількістю коментарів, так і найбільш коментованим статтям. Дане уточнення важливе, позаяк, з одного боку, можна гіпостазувати, що не надто популярні теми міститимуть меншу кількість образливих коментарів у той час, як найбільш коментовані матеріали викличуть

велику

кількість

образ.

іншого

боку,

протилежне

припущення вказує на те, що мало коментовані матеріали можуть бути мало коментованими, оскільки на початку дискусії між коментаторами кількість образ була настільки значною, що відвернула від бажання коментувати цей матеріал усіх подальших коментаторів. Також, зі статей, під якими знаходилося понад 100 коментарів, бралися до уваги лише перші 50 та останні 50, оскільки за припущенням дослідника, могли бути випадки як першого запального коментаря, що призвів до бурхливого потоку образ, так і випадки спокійного початку дискусії, після якого грубість наростала поступово. Брати до уваги всі коментарі під кожною статтею не видається необхідним та можливим, оскільки в американських виданнях велика кількість статей мають під собою по декілька тисяч коментарів і аналіз одного матеріалу зайняв би весь час дослідження, а до того ще й викривив його внаслідок накладання картини образ та «офф-топів» з однієї теми (скажімо, теми вільної торгівлі зброєю) на весь обсяг сфери коментарів. Відтак, розмаїття тем обраних статей виявляється необхідним і у дослідженні присутні як коментарі зі статей на дуже серйозні теми, так і матеріали в стилі «soft news». Повноцінне застосування запланованої системи відбору статей виявилося можливим лише у рубриці «Політика» УП. Причиною такого стану речей є специфіка кожного видання та низька увага коментаторів до певних рубрик того чи іншого видання. Наприклад, якщо в рубриці УП «Політика» більшість матеріалів були коментованими, траплялися як популярні (100 і більше коментарів) статті, так і матеріали з десятком відгуків читачів, у рубриці УП «Економіка» більшість матеріалів не мали жодного

коментаря,

внаслідок чого

доводилося

вибирати

серед 42

загальної кількості ті, які мали бодай декілька коментарів. Схожа ситуація і на сайті ЗН, де жоден матеріал за лютий 2013 не набрав понад 100 коментарів. NYT дозволяє коментувати далеко не всі свої статті, тому тут також доводилося обирати з-поміж тих, де можливість коментувати читачам було надано. Застереження щодо ходу аналізу коментарів До уваги не бралися статті, більше третини коментарів під якими належали одній особі. До уваги не бралися статті, під якими були відсутні коментарі взагалі. Коментарі, які були відповідями на інші коментарі, але містили лише схвалення чи засудження коментаря іншої особи, не містячи при цьому ані додаткової інформації, ані враження коментатора від самої статті, вважалися за такі, що не стосуються теми матеріалу. 10 матеріалів було проаналізовано паралельно двома різними кодувальниками. Показник збігу оцінок коментарів – 0.93. Загальна картина 1. Статті американських видань коментуються значно більше за статті українських видань. Якщо, наприклад, за 31 березня 2013 року найкоментованіша стаття УП («ПРОТИ ЯЦЕНЮКА Й МОСКАЛЯ ПОЧАЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ»60) містила станом на 13:00 1 квітня 2013 року лише 363 коментарі, то за аналогічний період найкоментованіша стаття НР («Foreclosed

'Zombie'

Homes

Exceed

300,000

Properties:

Study»61) містила 7666 коментарів. 2. Американські коментатори спокійніші за українських. Якщо українці

вдавалися

до

грубощів,

образ,

прокльонів

Проти Яценюка й Москаля почали кримінальне провадження, 31.03.2013. http://www.pravda.com.ua/news/2013/03/31/6986848/]. 61 Foreclosed 'Zombie' Homes Exceed 300,000 Properties: Study, 28.03.2013. http://www.huffingtonpost.com/2013/03/30/foreclosed-zombie-homes_n_2974263.html].

та

[Інтернет-ресурс: [Інтернет-ресурс:

звинувачень у серйозних злочинах у 40% випадків, то американці – у менше, ніж 13% випадків. 3. Імовірно, існує відносно стабільний відсоток коментарів оффтоп, який можна вважати за норму. Три з чотирьох видань показали дуже схожі відсотки коментарів «не по темі»: 30, 31, 37 в УП, ЗН та НР відповідно. Себто, в середньому, кожен третій коментар не стосується теми матеріалу. 4. Абсолютно всі видання показали, що в економічних рубриках коментарі є менш образливими і рідше потрапляють в категорію «офф-топ». Деталі статистики Сумарно проаналізовано 4565 коментарів. УП – Політика (проаналізовано 579 коментарів) 34% коментарів містять образи. 35% коментарів не стосуються теми матеріалу. УП – Економіка (проаналізовано 334 коментарі) 31% коментарів містять образи. 20% коментарів не стосуються теми матеріалу. ЗН – Політика (проаналізовано 299 коментарів) 52% коментарів містять образи. 34% коментарів не стосуються теми матеріалу. ЗН – Економіка (проаналізовано 230 коментарів) 40% коментарів містять образи. 27% коментарів не стосуються теми матеріалу. НР – Політика (проаналізовано 755 коментарів) 18% коментарів містять образи. 44

39% коментарів не стосуються теми матеріалу. НР – Економіка (проаналізовано 752 коментарі) 15% коментарів містять образи. 34% коментарів не стосуються теми матеріалу. NYT – Політика (проаналізовано 733 коментарі) 9% коментарів містять образи. 19% коментарів не стосуються теми матеріалу. NYT – Економіка (проаналізовано 883 коментарі) 4% коментарів містять образи. 18% коментарів не стосуються теми матеріалу. Приклади коментарів Я не наважився оцінювати рівень образи чи відволіченості того чи іншого коментаря в силу ризиків суб’єктивності з мого боку. Я обмежився у власному кодуванні категоріями, де образа або є, або відсутня, прив’язка до теми статті є або відсутня. Проте неприпустимо було би проігнорувати відмінності між враженнями, які лишаються після образливих коментарів на українських та американських сайтах новин. Задля того, щоби відобразити в моєму дослідженні цю частину зібраних даних, я наведу приклади різних типів коментарів у різних виданнях.

Коментарі УП «Дядько, заспокойтеся, не галасуйте. Слідкуйте кому та що відповідаєте. А то коменти ваші зовсім не в тему летять». зимняя вишня Найпопулярнішою темою коментарів на сайті УП (незалежно від теми матеріалу) є питання, хто із коментаторів є проплаченим «тролем» і від якої політичної сили. Загалом, 33% коментарів на УП містили образи, а 30% коментарів не стосувалися теми матеріалу. Типовим прикладом гнівного коментаря може слугувати один із коментарів до статті про спробу пронесення до Київради ножа62: Саша Чилинский ну что ребята? все рады?? ублюдки свободовские хотят крови! они думать не умеют, только насиловать убивать и отбирать, работать мы не будем! Коментар, безсумнівно, є реакцією саме на текст статті. Проте у коментарі присутнє огульне засудження ВО «Свобода», хоча в тексті статті не стверджується, що активіст, який намагався пронести ножа до Київради був активістом саме ВО «Свободи». Прикладом коментаря, який не стосується теми матеріалу, може слугувати коментар до статті про плани Азарова витратити на активізацію економіки 30 мільярдів63: Макс Радченко Путин тогда Тимошенко явно что-то взамен пообещал, да накрылся план медным тазом, явно тюрьма не входила в ее заоблачные планы) Загалом, серед читачів УП «відрив» від теми матеріалу відбувається переважно в напрямку обговорення Юлії Тимошенко або Віктора Януковича, а також, як уже зазначалося раніше, хто із коментаторів є проплаченим тролем: nordandwest …Чего это я ФСБшный??.Россию и дядю Вову Путина очень даже ее договора устраивают.Если бы я был ФСБшный то я 62

Активіст намагався пронести до Київради ніж. Відео, 08.02.2013. [Інтернет-ресурс: http://kiev.pravda.com.ua/news/5114c6a130358/]. 63 У Азарова хочуть витратити на активізацію економіки 30 мільярдів, 18.02.2013. [Інтернет-ресурс: http://www.epravda.com.ua/news/2013/02/18/361959/].

бы ее хвалил( как Вы например)А УП и так уже превратилась в хронику описания любого чиха Тимошенко и товарищей.Вот и приходится в ответ на лозунги пустые юлеботские как то реагировать.Развлечение у меня такое(абсолютно бесплатное кстати).Вот у Вас призвание картины рисовать ,а у меня Юлию Владимировну критиковать( без единого лозунга). У даному коментарі ми чітко спостерігаємо процес дискусії, в якій одного з коментаторів звинувачують у тому, що він троль, найнятий ФСБ, а він інших коментаторів – у тому, що вони тролі Тимошенко.

Коментарі ЗН «Читаю коменты и становится от вас всех тошновы ПРовская глупая биомасса, а не народ…». ДОПА Мало де можна стати свідком більшої ненависті до співрозмовника, ніж на сайті «Зекрало Недели». Попри те, що ЗН позиціонує себе як доволі критичне медіа з акцентом на аналітику, сайт ЗН повний особистих

образ

надзвичайно

грубого

характеру.

Загалом,

47%

коментарів містили образи, а 30% не стосувалися теми обговорення. Як і у випадку з УП, на ЗН досить часто трапляються коментарі, які однозначно критикують когось (переважно можновладців) за будь-які негаразди, що трапляються в Україні. Наступний коментар був залишений під статтею про розкрадання посадовцями «Укртрансгазу» державних коштів64: Юрий янукович-негодяй.... Цей та десятки подібних коментарів насправді можна поставити під майже будь-якою статтею на тему української політики. 13,6% коментарів сполучили в собі відсутність прив’язки до теми матеріалу та гнівну форму подачі своєї думки. Типовими є згадування Арсенія Яценюка винятково як «Кролика», представників Партії регіонів винятково як «ригів» або «ригі-аналів» тощо. Коментар до статті про можливий новий закон про імпічмент:65 nika Рыги! Не пускайте бульбы! Как РыгиОналы рвались к власти и что делали видел весь народ Украины. Навіть якщо випустити з уваги такі нині ніким особливо не дотримувані речі, як формальна повага до посади, багатозначні конотації таких слів я вважаю достатніми, щоби вважати коментарі з їх уживанням образливими. 64

Государственный "Укртрансгаз" на тендерах "слил" 2,5 млрд грн охранникам и пенсіонеру 13.02.2013. [Інтернет-ресурс: http://zn.ua/ECONOMICS/gosudarstvennyy-ukrtransgaz-slil-2-5-mlrd-grn-ohrannikam-ipensioneru.html]. 65 Оппозиция предложила упростить процедуру импичмента президента. 08.02.2013 [Інтернет-ресурс: http://zn.ua/POLITICS/oppoziciya-predlagaet-uprostit-proceduru-impichmenta-prezidenta.html].

Коментар до статті про ціну блокування парламенту66: Владимир Тебя в психбольнице недолечили? В первых числах 1937 года состоялось заседание Военного Совета с участием садиста Сталина. Выступило 42 человека с осуждением "врагов народа" в РККА, с требованием высшей меры наказания, В том же месяце 36 выступивших высокопоставленных чинов были арестованы Мораль, сам подумай ЗН неодноразово відзначалися і оригінальними коментарями від користувача «Кобзар», який просто під кожною статтею лишав одні і ті ж фрагменти творів Тараса Шевченка. Звісно, в жодному разі співвіднести ці фрагменти із темою матеріалу не було можливо, тому всі цитати Тараса Григоровича були залічені до шуму. Кобзар Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; Минулося — осталися Могили на полі. Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите. Високії ті могили Чорніють, як гори, Та про волю нишком в полі З вітрами говорять. Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає. Було колись — в Україні Лихо танцювало, Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала. Було колись добре жити На тій Україні... А згадаймо! може, серце Хоч трохи спочине.

В ПР заявили, что неделя блокирования парламента обошлась украинцам в 11,5 млн грн 08.02.2013 [Інтернетресурс: http://zn.ua/POLITICS/nedelya-blokirovaniya-verhovnoy-rady-oboshlas-ukraincam-v-11-5-mln-grn.html].

Коментарі НР «I hear circus music». turtlebeach Попри дещо скандальний характер як багатьох тем статей, так і стилю подачі матеріалу в цілому, аудиторія Huffington Post виглядає пристойною і ввічливою, порівняно з аудиторією УП та ЗН. Коментарі НР дуже різні, частина з них нагадують стиль коментарів NYT – довгі, детальні та написані часто складною мовою: iridium53 I support each and every one of the proposed measures - save one - the magazine size prohibition. Prohibition of things already existing in millions of households will present law enforcement with the opportunity to vastly expand their powers just as they have with the "War on Drugs." There are millions of weapons that have been sold standard with magazines that will now be non-conforming. Virtually every modern semi-automatic handgun came standard with a magazine larger than 10 rounds. Those weapons will be registered. In a database made and operated by the same clown car individuals that created the "no fly" list that labelled Senator Ted Kennedy a terrorist. Police will now have "reasonable suspicion" that the owner has a non-conforming weapon magazine, and know that they are armed. That presents ambitious local police, prosecutors and judges with an opportunity to have a late night SWAT police action at those homes - no doubt inviting media to film it. If you move wrongly you die - as with Jose Guerena in Tucson. Sheriff Arpaio and Sheriff KKK Bubba of Mississippi will have new powers to enter our lives. Unacceptable.67 Коротші коментарі схильні містити помірно образливий зміст, що зазвичай

відзначається

стереотипним

сприйняттям

республіканців/консерваторів або демократів/лібералів: BlueMtns Awesome! Keep embracing the Crazy, GOP! And Democrats will keep winning!68

House Democrats To Offer Gun Control Proposals 06.02.2013 [Інтернет-ресурс: http://www.huffingtonpost.com/2013/02/06/house-democrats-gun-control_n_2633871.html?utm_hp_ref=politics]. 68 Paul Broun, Georgia GOP Congressman, First To Jump Into 2014 Race For Open Senate Seat 06.02.2013 [Інтернетресурс: http://www.huffingtonpost.com/2013/02/06/paul-broun-senate-georgia_n_2633374.html?utm_hp_ref=politics].

Важливо відзначити, що порівняно високий показник коментарів, що не стосуються тем статей – 37% - викликаний не відволіченими суперечками про те, хто дурний або хто троль (такого роду обговорення майже відсутні на НР), а глибшими обговореннями матеріалу. На певному етапі ці розмови між читачами нагадують спогади старожилів або мирні бесіди у кафе про те, чому ми так погано живемо. Втім, ще раз підкреслю, що читачі НР рідко вдаються до грубих образ одне одного або навіть політичних сил, які вони обговорюють. Випадки, коли вживалися слова, грубіші за «minor insult» (fool, stupid) протягом 20 статей можна перелічити на пальцях рук. Частіше образа взагалі є непрямою і випливає з контексту: timequake45 I think anyone that cheers for either team republican or team democrat is about as intelligent as an empty sock.69 Цей коментар є відповіддю на суперечку між двома коментаторами, які доводять одне одному, яка із американських партій краща. На моє тверде переконання, відсоток відволічених коментарів на НР є вищим, ніж у інших видань, великою мірою завдяки тому, що НР заохочує інтеракцію між читачами. У кожного з них є своя кількість «фанів», у багатьох це число більше сотні, у декого – більше тисячі. Це заохочує людей читати коментарі одне одного, відповідати на них, а не на текст статті, «лайкати» або критикувати чужі коментарі. Окрім того, люди мають змогу отримувати «беджі» за виконання тих чи інших операцій. Наприклад, якщо коментатор 20 разів поскаржиться на коментар, який модератори згодом видалять (себто підтвердять, що він є образливим), коментатор, що скаржився, отримає «бедж» модератора. Цей статус не є статичним і його можна розвивати. З певного моменту «бедж» модератора дає право його власнику самовільно видаляти інші коментарі без перевірки цих коментарів офіційними модераторами НР. Як на мене, це доволі рішучий крок вперед, навіть для нових медіа.

Tea Party Gun Rally Runs Into Fundraising Trouble 13.02.2013 [Інтернет-ресурс: http://www.huffingtonpost.com/2013/02/13/tea-party-gun-rally-fundraising_n_2680415.html?utm_hp_ref=politics].

Коментарі NYT «Thanks all for the excellent coments. The commentation here is more valuable than the article». WBoeger Sacramento,CA Коментарі «The New York Times» були виражено найбільш інформативними та інтелігентними. Вони дійсно часто могли зрівнятися зі статтями за стилем, структурованістю, об’єктивністю та влучністю. Більшість коментарів NYT дуже довгі та насичені інформацією. Інтеракція між читачами нижча, ніж на НР, але все одно люди нерідко відповідають на чужі довгі коментарі своїми розлогими і не менш аргументованими коментарями. Коментар

щодо

можливих

обмежень

розмірів

магазинів

вогнепальній зброї70: Chad Wilson The gun control in any form is NOT the problem. A deranged person who is intent on hurting or killing people, will do so, no matter what kind of gun they have, or how many bullets it can hold or fire. Okay....so we limit clips down to a 5 or 10 round capacity... well...next thing you know, the next lunitic bent on killing someone, will just say... to heck with using a gun, they'll just graduate up to a bomb of some sort, which will have the ability to harm more people than a 30 round bullet clip does. Instead of pushing for gun control and gun banning for lawabiding citizens, the government should be incouraging people to exercise their right to "open carry" their own firearm, so that the law-abiding people will have the means to protect themselves (and others) when some deranged person decides to try to harm or kill innocent people. The criminals (whom gun control has no effect upon) will ALWAYS be able to obtain any kind of gun or ammunition they want, on the "streets" or the "black market", no matter what gun control laws are passed. Only the LAW-ABIDING people are negatively affected by governmental gun control laws, through

Pro-Gun Lawmakers Are Open to Limits on Size of Magazines 18.02.2013 [Інтернет-ресурс: http://www.nytimes.com/2013/02/19/us/politics/lawmakers-look-at-ban-on-high-capacity-gunmagazines.html?ref=politics].

disarming law-abiding innocent people of the means by which to protect themselves. Зауважте, що читач включає у свій коментар детальне пояснення, чому він не згоден із законопроектом про обмеження розмірів магазинів для автоматичної зброї. Коментатор моделює адекватну і ймовірну ситуацію, яка нівелює позитивні наміри законодавців. Більше того, коментатор пропонує своє власне вирішення проблеми. Що також було дуже цікавим і пізнавальним у ході вивчення специфіки коментарів на NYT, це розмаїття думок. Якщо у більшості дискусій на сайтах інших трьох видань відвідувачі досить скоро ділилися на два, рідше – три, табори і починали підбирати аргументи на користь своєї позиції, то аудиторія NYT постійно мала по кілька виражених варіантів з кожного боку та декілька відмінних нейтральних позицій з кожного питання. Наприклад, часто люди підтримували ту чи іншу політичну силу або ініціативу, але зазначали власні застереження, чому те, що вони підтримують, не вирішує актуальну суспільну проблему в корені. Dan Stackhouse I approve of the proposed ban of high capacity magazines, but realistically it will not have a major effect. In the case of mass killings, it will help reduce the numbers of deaths, to an extent. The shooters could easily just carry several guns, or practice reloading. However, the vast majority of deaths due to guns in this country are not due to mass shootings. Those grab headlines and attention, but dozens of people are killed every single day by handguns, and a smaller amount by rifles and shotguns. The high capacity ban, and the assault rifle ban, would have zero effect on these deaths. So it's a start I suppose, but it will not have much of an impact. The real problem, I think, is not so much guns themselves, but Americans' love of gun violence.71 Знову ж таки, найобразливіші речі, які мені вдалося знайти у NYT, суб'єктивно не дотягують навіть до середньостатистичної образи на 71

українських сайтах за рівнем грубості. Візьміть до прикладу ось цей уривок, який критикує членів Національної асоціації зброї США (NRA)72: «members of the NRA who get their kicks by firing high capacity automatic weapons are morally and mentally lacking». Тут коментатор навіть не вдається до того, щоби вжити minor insult, натомість вживаючи «високоінтелектуальну» форму, щоби сказати, що люди, які йому не подобаються, на його думку, є ідіотами, оскільки єдиним джерелом самореалізації для них є стрільба з автоматичної зброї з великим обсягом набоїв у магазині. Безумовно, це суб’єктивне судження, але я дійсно не можу не висловити його: сайт NYT є чудовим джерелом інформації і він лишається таким, зокрема, і завдяки своїй вихованій та освіченій аудиторії.

2. Думка користувачів щодо функції коментування на новинних сайтах У опитуванні взяли участь 150 осіб. 84% опитаних не користуються функцією коментування на новинних сайтах, проте 90% хоча б іноді читають коментарі інших читачів. Серед тих, хто коментує, основними причинами коментування є бажання висловити свою думку та бажання поспілкуватися із іншими коментаторами. Більшість причин, чому люди не коментують новини умовно зводяться до таких категорій:  Коментар загубиться у масі інших коментарів.  Дискусія не змінить позицій диспутантів, а тому не має сенсу.  Не хочеться бути втягнутими у конфлікт.  Інші коментатори є заідеологізованими та надмірно емоційними (і все одно розвиватимуть дискусію в потрібному їм напрямку).  Інші коментатори є проплаченими (і все одно розвиватимуть дискусію в потрібному їм напрямку).  Бракує часу на коментування.  Коментувати не цікаво. Майже всі респонденти (81-100%) принаймні іноді стикаються в коментарях із образами, прокльонами, звинуваченнями у тяжких злочинах, офф-топами, проявами расизму чи сексизму, а також прихованою рекламою.

Всі ці речі,

окрім прихованої реклами,

засуджуються більшістю респондентів (56-85%). 35% респондентів вважають, що серед винних у сварках, що виникають в ході дискусії на новинних сайтах, винні «тролі». 34% вважають, що причиною сварок є загальний низький рівень культури читачів. 16% респондентів вважають, що причиною сварок є напружена соціально-політична ситуація в країні. 11% вважають, що у сварках винні модератори сайтів. 55

55% респондентів часто стикаються з «тролями». 9% самі себе вважають приналежними до цієї групи користувачів. 62% респондентів вважають, що не більше 30% коментаторів є «тролями». Лише 4% вважають, що вплив «тролів» є визначальним для тем обговорення в Інтернеті. 24% респондентів вважають тролів помірно впливовими, здатними змінити думку громадськості щодо певних тем. 63% респондентів вважають вплив «тролів» слабким. 11% вважають, що «тролі» вже не відіграють особливої ролі в Інтернеті. Серед 11-ти тролів шестеро зазначили, що займаються тролінгом просто задля задоволення. При цьому, лише 26% респондентів вважають, що тролі існують просто щоби псувати людям настрій. 41% респондентів

впевнені,

що

головне

завдання

«тролів»

це

компрометація певних осіб, а 21% - рекламувати певні теми обговорення. Всі тролі відзначили, що їх ніколи або дуже рідко банили на сайтах новин – оцінки не перевищили 3/10. Думки людей щодо загальної необхідності у функції коментарів розділилися. Середній бал необхідності коментарів на новинних сайтах – 5,9/10.

3. Висновки з інтерв’ю Щоби знайти необхідних для інтерв’ю модераторів, я звернувся до декількох Інтернет-видань, зокрема, також і до УП та ЗН. Я не отримав відповідей від них і не зміг поспілкуватися з їх модераторами. Такий поворот подій міг бути наслідком умисного ігнорування даного дослідження адміністрацією сайтів. З іншого боку, мої листи могли банально загубитися серед усіх повідомлень, які надходять до редакцій. В обох випадках ми маємо справу з недостатнім рівнем професіоналізму серед керівників та редакторів новинних сайтів. Натомість, мені вдалося провести два інтерв’ю з людьми, які самі себе вважають тролями, однією журналісткою та двома читачами. 3.1. Тролі Обидва респонденти-тролі забажали лишитися анонімами, тому я згадуватиму їх в порядку проведення інтерв’ю – Троль №1 і Троль №2. Мені було дозволено згадати загальний бекграунд обох респондентів для підкреслення важливості їх особистого досвіду в контексті дослідження. Троль №1 – молодий чоловік, який 5 років тому працював проплаченим тролем на Соціалістичну партію України (СПУ). Основною його

функцією

була

розкрутка

декількох

блогів

на

сайті

«Кореспондент», а також реклама оновленого сайту, що в подальшому мав стати онлайн-платформою СПУ. Троль №2 – дівчина, яка впродовж останнього року заробляє на життя проплаченим тролінгом. Її робота полягає у донесенні меседжів певної політичної сили до читачів Інтернету в одній із країн колишнього СРСР. Хворобливе задоволення Троль №1, попри те, що свого часу заробляв на проплаченому тролінгу, вважає основною суттю тролінгу не грошові винагороди за рекламу, а виведення інших людей із себе і покращення власного 57

настрою через погіршення настрою інших людей: «Чистий тролінг – це коли ти хочеш спеціально знайти цю так звану «їжу троля», це великі абзаци емоційно написаного тексту, в якому по кількості літер верхнього реєстру та знаків оклику можна зрозуміти, що людину зачепили за живе і вона втрачає контроль над тим, що пише». Троль №2 підтверджує попередню думку: «Тролінг – це свідоме влізання в суперечку не з метою перемогти чи щось комусь довести, а просто повеселитися. Бажано наводити якісь раціональні аргументи, але вивести з рівноваги суперника – це загалом є основна мета троля». Троль №2 також наголошує, що основна мета тролінгу в його первинному вигляді – це моральна сатисфакція від хаосу, посіяного в коментарях. Неоднаковий тролінг Троль №1 принципово ділить явище тролінгу на два підвиди: товстий та тонкий тролінг. «Товстий тролінг - це низькопробні, але найбільш універсальні засоби когось образити… Написати комусь «ти – мудак»… За ці образи можна легко отримати бан і ведуться на них лише дуже низькоінтелектуальні люди або новачки в Інтернеті, які не розуміють, чому їх раптом хтось може почати ображати, і сприймають все надто близько». Тут я не можу не зазначити, що, як показує наше дослідження, навіть дуже грубі образи не завжди видаляються з переліку коментарів. «Тонкий тролінг зачіпає деякі принципові життєві позиції. Це питання

політики,

релігії,

моралі,

або

якщо

людина

викладає

інформацію про певні свої вчинки, можна сконцентрувати весь свій розум на максимально болючі докори з приводу цих вчинків». Зауважмо, що тонкий тролінг все одно допускає перехід на особистості, який ми спостерігали неодноразово у коментарях.

Загалом, Троль №1 сам часто стикається із тролями і ставиться до них відповідно до згаданого вище поділу: тонких – поважає і цікавиться ними, товстих вважає «найнижчими серед ієрархії приматів». Троль №2 проводить інакший поділ – вона акцентує відмінність професійного та звичайного троля. «Троль звичайний може дозволити собі будь-що… і просто спостерігає за тим, які це піднімає бурління в дискусії. Троль проплачений має свою позицію доносити, тому мат, непідкріплені аргументи є просто забороненими для такого троля… Я вже доволі довго працюю, понад рік кожного дня. Я вивела основне правило троля… треба зберігати логічність та коректність. Тільки-но твій супротивник починає давати слабину, переходити на особистості, вдаватися до емоційних аргументів, йому треба на це вказувати. «Ми з вами поки що на «ви», ми з вами разом не пили» і подібне. Ось ці словесні конструкції гарно виводять його з себе і контроль над дискусією переходить до твоїх рук». Ілюзорність наслідків Обидва тролі висловили упевненість в тому, що їх ніяк не буде покарано за їхній тролінг. Троль №1: «Я впевнений, що ті люди, з якими я спілкуюся на теми, які допускають тонкий тролінг – це не ті люди, які допускатимуть зведення рахунків грубою силою в реальному житті… в активній травлі я участі не брав. А всі нервові зриви, до яких я доводив людей у дискусіях – це їх вина через недостатню логічну гнучкість». Троль №2 зазначає: «Наскільки б жорстко я не наїжджала на людей, я розумію,

що погрози

в Інтернеті є в тисячу

разів

перебільшеними. По-друге, навіть якщо ця людина схоче мене знайти, вирахувати, то це буде доволі складно і настільки ресурсозатратно, що дуже мала вірогідність, що хтось захоче мені помститися». По суті, тут ідеться про обмеження гіпертекстуальності віртуальним світом і поки що малу прив’язку цього світу до реальності. По-перше, справжню особу 59

Троля №2 ховає анонімний характер її профілів на сайтах. По-друге, навіть зазначивши в своєму профілі правдиву контактну інформацію про себе, її легко приховати від будь-кого, будь-кого легко додати до чорного списку, обмеживши можливість людини навіть написати гнівного приватного листа. По-третє, навіть якщо ця людина дізнається справжню контактну інформацію, для вчинення помсти в реальному житті до свого кривдника ще треба доїхати. У випадку Троля №2 частина цих кривдників живе взагалі закордоном, сам по собі цей факт уже відсікає майже всі можливі варіанти помсти. Втім, чи легко виділити час, гроші і зусилля, щоби знайти наживо троля навіть у своєму місті? Отже, так, людина почуває себе безкарною в Інтернеті. Можливо,

саме

цієї

причини

Троль

№2

відзначає

своє

індиферентне ставлення до інших тролів. «Тут треба чітко розділяти мою робочу позицію і мою особисту позицію. Коли це моя робоча обстановка, таке життя – мені платять за одну позицію, їм за іншу – ми сваримось. Моя задача довести, що моя позиція краща. А якщо це якісь приватні розмови, йде більш-менш цивілізована розмова, і тут хтось вклинюється, щоби почати бурління, це трохи напружує. Але загалом мені все одно. Кожен вдовольняє своє его, як він хоче. Але це Інтернет і тут, на щастя, нікому не можна заборонити висловлювати свої думки». 3.2. Журналіст Олена Поволяєва працює на сайті Радіо Свобода у Донецьку. Журналістка відзначила високу ефективність модераторів на сайті ЗМІ, де вона працює. Проте і дискусій на цьому сайті небагато. «На сайті не часто [коментую]. Бо це, як на мене, досить дивно. Все, що я хотіла сказати,

сказала

матеріалом.

от

фейсбуку

трапляється

посперечатися. Бо люди кидають лінки на інші матеріали, дискусія часто відходить від теми самого матеріалу, стає ширшою. До того ж, тут ти знаєш, з ким спілкуєшся, а на сайті у коментарях зазвичай лише нікнейми». 60

Зауважмо, що в соцмережах журналістка дійсно мала шанс побачити профіль дописувача, проте все одно образи трапляються, і журналістка стверджує, що в більшості випадків образи є атаками тролів. «Мені так здається, що це треба дуже зачепити людину, щоб вона витрачала час, писала коментар, сварилася. Хоча владу сварять, напевно, живі люди», – стверджує журналістка. Вона також зазначає, що здебільшого об’єктом образ є саме автор матеріалу, а влада стоїть на другому місці. Олена повністю відкинула ідею заборони коментарів, попри те, що не бачить сенсу сперечатися із гнівними дописувачами. «Це ж одна з переваг Інету, одна з рис, яка робить його унікальним. Це ж можливість отримувати миттєвий фідбек. І можливість висказатися для людей, а не лише для журналістів». Головні висновки, які можна зробити із думок журналістки:  Ретельна модерація коментарів лишається головним шляхом протистояння тролінгу.  Дискусії доцільно переносити в соцмережі.  Коментарі є надто цінним явищем, щоби від них повністю відмовлятися.  Сам факт невдоволеного коментаря може слугувати ознакою тролінгу, адже людину дійсно має щось дуже сильно вразити, щоби вона витрачала зусилля на написання коментаря. 3.3. Читачі Я

поспілкувався

трьома

читачками

новинних

сайтів.

Усі

респонденти належать до вікової категорії 18-35 років. Анастасія – баріста, Тетяна працює координатором фінансових програм, Катерина – PR-менеджер. Хоча кожна з них зазначила про якийсь нестандартний спосіб чи нерегулярність відвідування новинних сайтів, я виявив три

чіткі і відмінні позиції щодо того, чи варто читати коментарі та як удосконалити систему коментування. Читання коментарів Усі три респондентки чітко відзначили проблему образливого коментування. Катерина зазначила, що коментарі не читає взагалі, оскільки «туди найчастіше пишуть люди, які взагалі не знають, що робити. Найчастіше туди пишуть тролі. Люди, які хочуть зіпсути імідж того, хто пише, або про кого пишуть. Зараз нормальні, адекватні, розумні люди не мають часу, щоби писати коментарі». Анастасія не довіряє коментарям, оскільки її знайомі працюють проплаченими тролями, при цьому вона допускає, що коментатори можуть бути і справжні. «Я не довіряю тим коментарям (на УП), через те, що мої друзі працюють дописувачами цих коментарів. Зазвичай я можу прочитати коментар, якщо, наприклад, на УП видно, що людина заходила через фейсбук. Я можу зайти на її сторінку і перевірити, чи вона реальна. А якщо це просто коментарі – я не читаю». Тетяні ж думки інших людей цікаві, але часто її бажання читати чужі коментарі зникає після образ, які вона бачить: «Спочатку бачиш: між людьми якась конструктивна розмова. Потім підключається хтось, вживає нецензурну лексику або переходить на особистості і мене вже відвертає від читання. Таке буває дуже часто. Фактично, під кожною новиною знаходяться люди, які чи за, чи дуже проти, і є людина, яка якимись не дуже раціональними способами намагається переконати інших». Причини образливих коментарів Як уже зазначалося вище, Катерина переконана, що основна причина образливих коментарів у тому, що їх пишуть «люди, яким немає чим зайнятися, у яких немає чітких цілей у житті». 62

Приблизно ту саму позицію висловила і Тетяна: «Є люди, які люблять спостерігати і висловлювати свою думку. Можливо, у них немає настільки хоробрості, щоби створити щось власне, написати на своєму блозі чи піти на демонстрацію. Вони просто хочуть повисловлюватися. Тихенько сісти і з свого кутка погавкати. Людям хочеться створити емоційну хвилю. Є люди, які не можуть стриматися і їм такі речі потрібні. Їм подобається бути залученими у дискусію. Можливо, це щось таке як енергетичний вампіризм. І аудиторія, яка коментує новини, - то благодатний грунт для них. Коментування Я задав питання щодо того, що могло би заохотити респонденток коментувати. Анастасія коментувала би частіше, якби була незгодна з автором матеріалу, але при цьому відчувала свою компетентність у темі. Катерині необхідно відчувати, що від її коментаря щось залежить. Тетяна зазначила у побажаннях наявність голосування поруч із коментарями, зручний інтерфейс сайту, відсутність обов’язкової реєстрації та наявність модераторів, які могли би захистити користувачів від тролінгу. Фейсбук як альтернатива новинним сайтам Навряд чи таку тенденцію можна назвати свіжою, проте двоє із трьох респонденток зазначили, що читають новини (в т. ч. і з новинних сайтів) через фейсбук. У цій соцмережі вони здатні самостійно підбирати ту тематику новин, яка їм цікава, і вони значно більше довіряють людям, що коментують новини, оскільки це їх друзі. Приклад Тетяни: «Я щодня заглядаю у фейсбук. Багато разів на день. І все, що є у френд-стрічках, я читаю. Принаймні якщо мене це цікавить, то я заглиблююся, переходжу за лінком, читаю. У мене в друзях багато різних людей із дуже відмінними соціальними позиціями. Дуже часто спостерігаю подію з різних кутів». 63

Підсумки розділу ІІІ Коментарі на українських новинних сайтах відзначаються більшою кількістю образ, ніж американські. Значна кількість образ зводиться до критики тих чи інших політичних сил, а також до особистих образ і звинувачень на адресу інших коментаторів. В середньому, спостерігається 30%-ове відхилення коментарів від теми матеріалу. Повторюваність цього показника у чотирьох різних видань дає привід вважати його нормою. Прослідковується тенденція до зниження кількості образ та зростання відсотка коментарів по темі під статтями на економічну тематику. Більшість українських читачів новин в Інтернеті відчувають надмірну кількість негативних емоцій, образ, звинувачень тощо у коментарях під статтями. Це відлякує їх від користування функцією коментарів. Частина тих, хто все ж наважується коментувати, не вірять, що можуть реально вплинути на хід обговорення чи знайти адекватних співрозмовників, натомість вони просто хочуть висловитися. Думки

щодо

причин

негативу

розділилися,

але

більшість

респондентів даного дослідження вважає, що коренем проблеми є діяльність тролів або низька загальна культура спілкування самих читачів. В обох випадках можна говорити про тролінг як основну причину появи негативних коментарів, якщо врахувати пояснення самих тролів щодо цього явища. Тролінг – це особливий стиль онлайн-спілкування, кінцевим результатом якого є емоційне виснаження опонента та/або спростування його поглядів. Тролінг уможливлюється і активізується, головно, завдяки анонімній специфіці Інтернет-спілкування. Тролів слід розділити, щонайменше, на три категорії: 1. Тролі звичайні – люди, які просто зловживають образами в коментарях або на форумах.

2. Тонкі тролі – люди, які дотримуються певних формальностей та виваженого стилю спілкування, що дозволяє їм займатися тролінгом і при цьому уникати покарань з боку модераторів. 3. Професійні/проплачені тролі – люди, яким платять за просування тих чи інших меседжів онлайн, в тому числі і в коментарях, часто із уживанням методів тролів звичайних або тонких. Нині стає очевидно, що ці три категорії можуть слугувати такою собі картиною еволюції інтелектуальної та соціальної. Спершу людина просто отримує задоволення від перепалок у віртуальному просторі. Потім вона здобуває освіту і вчиться висловлювати свою думку у новий, складніший спосіб. Зрештою, вона отримує можливість заробити собі цією діяльністю на життя. В силу розповсюдженості тролінгу на сайтах новин, серед молодих читачів та журналістів популярним аналогом коментарям на сайті є обговорення новини у соцмережах, оскільки соцмережі частково долають проблему анонімності.

Висновки Нижче коротко підсумовані всі дані цієї роботи. Я почну з визначень основних понять, далі перейду до інтерпретації результатів дослідження, насамкінець, я окреслю перспективи подальших досліджень, які могли би ґрунтуватися на даному. Чим є коментування в Інтернеті? Коментування – притаманний Web 2.0 засіб, що забезпечує можливість

швидкого фідбеку від читача. Платформа

Web 2.0

відноситься до нових медіа, хоча Інтернет сам по собі новими медіа не є. Можливість коментувати у багатьох людей нині асоціюється зі свободою слова, хоча ще 10-12 років тому ця функція була майже невідома широкому загалу. Коментування здійснюється за умов анонімності коментаторів. Більшість сайтів, які мають функцію коментарів, надають змогу зареєструватися під вигаданим нікнеймом. Відсутні жодні надійні засоби перевірки справжності імені та даних, які про себе вказує користувач. Це, в свою чергу, уможливлює тролінг. Хто такі тролі? Троль – це людина, яка коментує щось в Інтернеті не з метою висловлення власних вражень чи доведення своєї думки, а з метою емоційного виснаження інших учасників дискусії. В ході такого стилю спілкування троль здобуває особливий досвід психологічної маніпуляції, у використанні якого можуть бути зацікавлені політичні та інші групи інтересів, які, в свою чергу, можуть наймати троля на роботу задля зміни русла дискусії на тих чи інших Інтернет-сайтах. Між тролями звичайними і проплаченими існує помітна різниця. Перших можна назвати природним продуктом Інтернету, який виникає внаслідок великої свободи висловлювань, а також індивідуальних особливостей психіки тролів. Других же наймають задля виконання 66

рекламних функцій не рідше, ніж задля дискредитації публічних осіб або викривлення обговорень актуальних тем. Окрім того, клієнти проплачених тролів можуть встановлювати для них рамки правил поведінки. Визначити, чи є користувач тролем, можна опосередковано, виходячи з логіки його коментарів (якщо він звичайний троль), а також із технічних даних на кшталт часу реєстрації на сайті, кількості друзів, регулярності його коментарів. В якому стані коментування на новинних сайтах України? На основі аналізу коментарів двох популярних медіа – «Української Правди» та «Зеркала Недели» – а також порівняння їх із показниками двох американських медіа, робочу гіпотезу радше підтверджено, ніж спростовано. Близько третини коментарів на УП і майже половина коментарів на ЗН містять грубі образи. Здебільшого ці образи адресовані партії

влади

або

іншим

коментаторам.

Американські

видання

«Huffington Post» та «New York Times» показали 17% та 6% образ відповідно. При цьому, образи на американських сайтах так само адресувалися переважно політикам та іншим коментаторам, але здебільшого ґрунтувалися на стереотипах про ті чи інші групи населення. Образи на українських сайтах містили помітно більше ненависті, нецензурних висловів, закликів до вбивства/ув’язнення когось. Серед наслідків такого стану речей:  Низький інтерес потенційних читачів-коментаторів до розділу коментарів.  Зниження

загальної

поваги

читачів

до

засобу

масової

інформації.  Можливі судові позови до власника сайту.

Які є можливі шляхи вирішення проблеми образливих коментарів? Виходячи з теоретичних засад, розглянутих матеріалів інших дослідників та практичних результатів усіх етапів даного дослідження, я дійшов висновку щодо можливих альтернатив коментуванню. 1. Цілковита відмова від коментарів на сайті Переваги: гарантоване подолання тролінгу на сайті, будь-які дискусії актуально перенести в соцмережі. Недоліки: цей шлях знижує відвідуваність сайту, деякі люди його можуть сприймати як обмеження свободи слова, дискусії, перенесені в соцмережі можуть і надалі страждати від тролінгу. 2. Оцінювання статей замість/поруч із коментуванням Переваги: цей шлях зберігає відвідуваність сайту, змушує коментатора глибше задуматися над тим, як він оцінює матеріал журналіста і обґрунтувати свою позицію. Недоліки: без ретельного модерування цей шлях не долає проблему тролінгу, але навіть потенційно поглиблює її. 3. Оцінювання самих коментарів Переваги: заохочує інтеракцію між користувачами, страх осуду з боку більшості зупинить декотрих менш сміливих тролів. Недоліки: цей шлях спирається цілковито на згуртованість та адекватність постійних читачів, а в силу браку такої аудиторії ефективність цього шляху вкрай малоімовірна. 4. Ретельне модерування коментарів Переваги: універсальність. Недоліки: професіоналізму

ефективність модераторів,

шляху

залежить

модератори

повністю

потребують

від

платні,

модератори не можуть боротися із проплаченими тролями, які займаються професійною прихованою рекламою.

5. Введення рейтингу користувача і обмеження можливостей коментатора у відповідності до рейтингу Переваги: забезпечення сайту лояльною аудиторією, ефективне подолання коментарів не по темі. Недоліки: суттєве жертвування «одноденною» аудиторією, непродуманість системи рейтингу повністю нівелює переваги даного шляху. Які перспективи цього дослідження? Дана робота слугує основою для цілої низки подальших практичних досліджень з метою вдосконалення коментування як інструменту взаємодії медіа з аудиторією. Серед найімовірніших тем подальших робіт:  Практичне

випробування

альтернатив

коментуванню

на

різних сайтах.  Глибинний аналіз причин образливого коментування. Пошуки кореляції між соціально-економічною ситуацією в країні та кількістю образливих коментарів. Психоаналіз поведінки тролів.  Подальший аналіз негативних наслідків коментування для настроїв у суспільстві чи психіки жертв тролінгу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ:

Активіст намагався пронести до Київради ніж. Відео, 08.02.2013.

[Інтернет-ресурс: http://kiev.pravda.com.ua/news/5114c6a130358/]. 2.

Аналіз інтернет-аудіторії України. [Інтернет-ресурс: Інтернет Асоціація

України: http://www.inau.org.ua/252.3286.0.0.1.0.phtml]. 3.

Вейз Дж.Э.-мл. Времена постмодерна. – Фонд «Лютеранское наследие»,

2000. – С. 81 4.

Енциклопедія Інтернет-мемів Know Your Meme. [Інтернет-ресурс:

http://knowyourmeme.com/memes/subcultures/trolling]. 5.

Зандт

Д.

Не

кормите

троллей,

22.05.2013.

[Інтернет-ресурс:

http://forbes.ua/woman/1352612-ne-kormite-trollej]. 6.

Зодерквист Я, Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после

капитализма: Стокгольмская школа экономики. – СПб., 2005. – С. 23. 7.

Иноземцев В.Л. Предисловие // Бауман З. Индивидуализированное

общество./ Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева, 2002. – 234 с. [Інтернетресурс: Электронная библиотека научной литературы по гуманитарным дисциплинам РИГУ: www.i-u.ru\biblio]. 8.

Квіт С. Масові комунікації: Підручник. – K.: Вид. дім «Києво-

Могилянська академія», 2008. – 164 с. 183 с. 9.

Композиция: шестнадцать уроков для начинающих авторов /Дж.Э.

Райнкинг, Э.У. Харт, Р. фон дер Остен; пер. с англ. и адаптация А. Станиславского. — 3-е изд. — М. : Флинта : Наука, 2009. – С. 264. 10.

Красильникова Н. Общественное мнение: Взгляд из когнитивно-

дискурсивной парадигмы. – С. 233. 11.

Ксенофонтова И. В. Специфика коммуникации в условиях анонимности:

меметика, имиджборды, троллинг // Отв. ред. Каргин А.С Интернет и фольклор. Сборник

статей. —

Государственный

республиканский

центр

русского

фольклора, 2009. 12.

Лещенко Сергій. Арбузов найняв інтернет-ботів. 22 березня 2013, 21:55

[Інтернет-ресурс: http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/514cb7353b33e/]. 70

13.

Луркоморье — энциклопедия современной культуры, фольклора и

субкультур.

[Інтернет-ресурс:

http://lurkmore.to/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%B8]. 14.

Луцька К. Ми не «тролі», а «коментатори» – про тролерство з перших

вуст, 27.02.2013 [Інтернет-ресурс: http://www.dw.de/ми-не-тролі-а-коментаторипро-тролерство-з-перших-вуст/a-16629144]. 15.

Мангейм Дж. Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. – М.:

Издательство

«Весь

Мир»,

1997.

–

544

с.

[Інтернет-ресурс:

http://grachev62.narod.ru/Mr/Mr_09.html]. 16.

Назарук

Т.

Свобода

(від)

хамства

[Інтернет-ресурс:

http://osvita.mediasapiens.ua/material/16844]. 17.

Проти Яценюка й Москаля почали кримінальне провадження, 31.03.2013.

[Інтернет-ресурс: http://www.pravda.com.ua/news/2013/03/31/6986848/]. 18.

Сайт

антивірусних

програм

BullGurad

[Інтернет-ресурс:

http://www.bullguard.com/bullguard-security-center/internet-security/internetthreats/bots-and-botnets.aspx]. 19.

Словарь-справочник

уголовного

права,

2011.

[Інтернет-ресурс:

http://criminal_law.academic.ru/1580/ОСКОРБЛЕНИЕ]. 20.

Сторінка

Вахтанга

Кіпіані

Facebook.

[Інтернет-ресурс:

https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani]. 21.

Суд зобов’язав «Українську правду» та «Юстиніан» спростувати

коментарі

відвідувачів.

[Інтернет-ресурс:

Телекритика:

http://www.telekritika.ua/news/2013-02-20/79296]. 22.

Тоффлер Э. Третья Волна. – С. 24 [Інтернет-ресурс: Электронная

библиотека bookz.ru]. 23.

У Азарова хочуть витратити на активізацію економіки 30 мільярдів,

18.02.2013.

[Інтернет-ресурс:

http://www.epravda.com.ua/news/2013/02/18/361959/]. 24.

Фромм Э. Психоанализ и религия; Искусство любить; Иметь или быть? /

Пер. с англ. – Киев: Ника-Центр, 1998. – С. 189-389.

25.

Эрос и цивилизация. Одномерный человек: Исследование идео.логии

развитого индустриального общества / Г. Маркузе; Пер. с англ., послесл., примеч. А.А. Юдина; Сост., предисл. В.Ю. Кузнецова. – М: ООО «Издательство ACT», 2002. – 526 с. 26.

Donath, Judith S. Identity and Deception in the Virtual Community. —

London,

2010.

[Інтернет-ресурс:

http://smg.media.mit.edu/people/Judith/Identity/IdentityDeception.html]. 27.

Elo S., Kyngas H. The qualitative content analysis process. Journal of

Advanced Nursing 62(1), 2008, pp. 107–115. 28.

Foreclosed 'Zombie' Homes Exceed 300,000 Properties: Study, 28.03.2013.

[Інтернет-ресурс:

http://www.huffingtonpost.com/2013/03/30/foreclosed-zombie-

homes_n_2974263.html]. 29.

Global Media and Communication. Volume 1(2), p. 142.

30.

Graham,

Paul.

Web

2.0

[Інтернет-ресурс:

http://www.paulgraham.com/web20.html]. 31.

Kennedy, Shirley Duglin. A Few Comments ... About Comments.

INFORMATION TODAY. September 2012, p. 23. 32.

Kinney, Terry A. Hate Speech and Ethnophaulisms, 2008. The International

Encyclopedia of Communication. Blackwell Reference Online. 33. Next

O'Reilly, Tim. What Is Web 2.0. Design Patterns and Business Models for the Generation

Software,

09/30/2005.

[Інтернет-ресурс:

http://oreilly.com/web2/archive/what-is-web-20.html]. 34.

Pavlik, John. V. Journalism and New Media. Columbia University Press. 2001,

p. 20. 35.

Phillips, Nelson & Hardy, Cynthia. (2002) What Is Discourse Analysis? In

N.Phillips and C.Hardy Discourse Analysis: Investigating Processes Of Social Construction.

Thousand

Oaks,

CA:

Sage,

pp.

1-18.

[Інтернет-ресурс:

http://discourseanalysis.org/ada1/st5.shtml]. 36.

Reader, Bill. Free Press vs. Free Speech? The Rhetoric of «Civility» in Regard

to Anonymous Online Comments. Journalism & Mass Communication Quarterly 89(3), p. 496. 72

37.

Rosen, Jay. Most Useful Definition of Citizen Journalism. [Інтернет-ресурс:

Pressthink.

Ghost

Democracy

the

Media

Machine:

http://archive.pressthink.org/2008/07/14/a_most_useful_d.html]. 38.

Schwitzer, Gary. Online science comments: trolls, trash and treasure.

[Інтернет-ресурс: http://www.healthnewsreview.org/2013/01/comments/].