Шиленко Ольга - диплом, 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій

Кафедра Могилянська школа журналістики

Напрям підготовки 0302 Журналістика КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему

"Народна зірка" як продукт мас-медіа: аналіз процесу формування "зірковості" в телевізійних талант-шоу"

Виконала

Шиленко Ольга Олександрівна

Науковий керівник

викладач Орлова Д. В.

Робота допущена до захисту

Федченко Є. М.

Київ – 2011

2 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……...………...……………….………….7 1.1. Визначення та характерні риси талант-шоу ..…………………………..7 1.2. Структура талант-шоу……………………………………………….......12 1.3. Талант-шоу в українському телевізійному просторі………………......17 РОЗДІЛ 2. ГЛИБИННЕ ІНТЕРВ’Ю. МЕТОДОЛОГІЯ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ…….………………………………………………………...23 2.1. Метод глибинного інтерв’ю…………………………………………….. 23 2.2. Зв'язок талант-шоу з аудиторією. Вплив на глядача ………………......34 РОЗДІЛ 3. ВКЛЮЧЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ. МЕТОДОЛОГІЯ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………...45 3.1. Метод включеного спостереження……………………………………….45 3.2. Роль талант-шоу у формуванні феномену «зірки з народу»……………55 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….58 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………61

3 ВСТУП Шоу талантів на українському телебаченні утримують найвищі рейтинги, починаючи з 2009-ого року. Саме на 2009-ий припадає розквіт таких шоу, як «Україна має Талант», «Танцюють Всі», «Танцюю для тебе», «Народна зірка», «Фабрика зірок» [44]. В 2010-ому успішних показників досягають «X-Фактор», «Україна сльозам не вірить» та «Суперзірка» [51]. Навесні 2011-ого прем’єру третього сезону «Україна має талант» подивилось більше 13 мільйонів глядачів [32]. Поява численних талант-шоу в українському телепросторі призвела до змін у сприйнятті феномену «зірки». У вжиток увійшов новий термін «зіркаЗроби-Себе-Сам» (DIY-Celebrity) або «зірка з народу», про яку пишуть Кріс Роджек (Chris Rojek ) і Грем Тернер (Graeme Turner ) [4; 3]. Шоу за участю знаменитостей поступилися рейтингами проектам, що побудовані навколо звичайних людей. Відстань між «світом зірок» і «реальністю» помітно скоротилась, як і відстань між «телебаченням» і «глядачем» [21]. Актуальність, наукове та прикладне значення обраної теми Зростаючий інтерес суспільства до талант-шоу призвів до характерних змін у політиці провідних українських телеканалів. Шоу талантів транслюються у найдорожчий ефірний час, вихідні та святкові дні. Рейтинги значно перевищують весь інший телевізійний контент, включаючи політичні ток-шоу та програми про світське життя [50]. Популярність талант-шоу та феномен «народної зірки» на національному телебаченні майже не вивчені. З часів перших медіа досліджень, Україна зробила новий крок у жанрі «реаліті ТБ», успішно адаптувавши «під українського глядача» провідні американські та європейські талант-шоу.

4 «Народні зірки» витіснили «готових зірок» зі сторінок газет та журналів, кардинально змінивши роль не тільки учасника телевізійного шоу, а і роль глядача. Глибинне дослідження цієї теми дозволяє зробити великий крок у розумінні найуспішніших форматних проектів України станом на 2009-2011 роки. Метою даної роботи є дослідити та зрозуміти процес формування образу «народної зірки» та його ймовірний вплив на популярність талантшоу серед аудиторії. Об’єкт дослідження – учасники та аудиторія провідних телевізійних проектів «Україна має талант» і «Танцюють всі». Предметом дослідження є образ «народної зірки» та популярність формату талант-шоу на українському телебаченні. Для проведення дослідження були обрані соціологічні методи глибинне інтерв’ю та включене спостереження. Глибинне інтерв’ю дозволяє проаналізувати мотиви участі у талант-шоу та патерни самоусвідомлення конкурсантів. Включене спостереження дає можливість дослідити вподобання аудиторії та реакцію на те, що відбувається в оточенні, яке закладене проектом. Поєднання цих двох досліджень дає змогу проаналізувати роль феномену «народної зірки» як чинника популярності форматних телевізійних проектів. Для досягнення поставленої мети були висунуті наступні завдання: 1. Дослідити мотиви участі в талант-шоу та перехід «глядача» у статус «знаменитості», тобто те, як самі учасники бачать процес змін під час зйомок шоу.

5 2. Сформулювати основні вподобання аудиторії талант-шоу як передумову популярності проекту.

3. Проаналізувати отримані результати та підвести підсумки щодо чинників популярності талант-шоу в українському телевізійному просторі. Перший етап дослідження - глибинні інтерв’ю з учасниками другого та третього сезонів талант-шоу «Танцюють Всі». Мета інтерв’ю – визначити мотиви участі у проекті та зміни в самоусвідомленні учасника під час проекту. Використовуючи термін «самоусвідомлення» ми говоримо про ті модифікації, що їх зазнає глядач талант-шоу під час переходу у статус учасника талант-шоу. Другий етап дослідження - включене спостереження під час дводенного кастингу талант-шоу «Україна має талант» Об’єкт спостереження – аудиторія, присутня у залі, її поведінка під час виступів та емоційна реакція. Під час роботи були опрацьовані численні джерела. Оскільки українських досліджень з даної тематики немає, нами була використана здебільшого англомовна література пов’язана з вивченням форматного телебачення. Мова йде про праці таких авторів, як Д. М. Андерсон (Donna Michelle Anderson), С. Фолер (Stephen Faller), А. Хіл (Annette Hill), Р. Хаф (Richard M. Huff), Г. Палмер (Gareth Palmer). Також ми ознайомились з роботами, що аналізують феномен «зірки-Зроби-Себе-Сам» та «народної зірки» таких авторів, як К. Бел (Christopher E. Bell), М. Есані (Michael Essany), С. Холмс (Su Holmes). Джерелом інформації для дослідження українських талант-шоу стали численні статті, рейтинги та інтерв’ю з відомими телевізійними діячами.

6 Зокрема, матеріали на «Телекритиці» та «Медіаняні», у «Дзеркалі Тижня», газеті «День» тощо. Велика кількість різноманітних джерел стала базою для власного дослідження з обраної тематики, що стало можливим у поєднанні з методологічною літературою.

7 РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1. Визначення та характерні риси талант-шоу Талант-шоу – це різновид форматного реаліті-шоу, що являє собою змагання між звичайними людьми у співі, танцях, акторських здібностях та інших уміннях в залежності від різновиду проекту. Ключовим у даному визначенні є словосполучення «звичайні люди». Мова йде про елемент пересічності [31]. Досліджуючи шоу талантів, Грем Тернер (Graeme Turner) вводить термін «час звичайних людей» (the demotic turn), яким характеризує «виробництво знаменитостей» на телебаченні. Аудиторія спостерігає за тим, як «звичайних людей» витягають з їх повсякденного життя з метою «зліпити» з них «зірок» [54]. Другим важливим елементом тут є елемент «реаліті», а саме одночасність того, що відбувається з учасником по один бік екрану, і з глядачем, що знаходиться по інший бік. Насправді те, що бачить глядач – лише фрагменти реальності, максимально прикрашені та відполіровані. Однак, звичайні люди в оточенні глянцевих образів світу, починають бачити в них більшу цінність, ніж у тому світі, який ці образи відображають. Досліджуючи питання «реальності» талант-шоу, ми звертаємось до праць Жана Бодріяра, який є автором поняття «гіперреальності». Гіперреальність для глядача більш реальна, ніж сама реальність, більш правдива, ніж істина, більш чарівна, ніж саме зачарування [55]. Глибинні інтерв’ю, результати яких описані у другому розділі, досліджують різницю сприйняття «талантшоу» глядачем, який переходить у статус «учасника шоу», тобто різницю переходу від «гіперреальності» до «реальності». Для створення ефекту «реальності» акцент робиться на «звичайності» учасників талант-шоу - на родинних стосунках, буденній рутині, звичках та

8 недоліках. Героя запевнюють, що він – унікальний в своїй «звичайності», тому гідний бути популярним. Героя заохочують ідентифікувати себе з «зірками», що вже досягнули успіху в індустрії розваг, підживлюючи це бажання фантазіями про успіх, владу та славу [52]. У рекламі талант-шоу часто фігурують фрази «зміни своє життя» , «використай свій шанс» тощо [17; 135]. Так, кастинги на шоу «Україна має талант» супроводжувалися гаслом: «Пришло время осуществить свою мечту!», а «Танцюють ВСІ» словами: «Докажи всем, что ты – лучший танцор». Гарет Палмер (Gareth Palmer) у своїй праці Exposing Lifestyle Television: the Big Reveal говорить про те, що винагородою у фіналі талант-шоу є не стільки гроші, скільки обіцянка того, що ти станеш кращою версією самого себе [17; 135]. З самого початку учасників позиціонують як шукачів кращого життя, мета яких – змінити свій соціальний статус шляхом переходу від «просто людини» до «зірки». Перетнути цей кордон можна шляхом проходження кастингу [54]. Шоу талантів спрямовані на виявлення «специфічності» та «індивідуальності» у «звичайності». Парадокс талант-шоу полягає у тому, що оцінюються, в першу чергу, самі люди, а вже потім – їх здібності [54]. Це підтвердило включене спостереження, результати якого описуються у третьому розділі даної роботи. Однак, варто зазначити, що цей парадокс властивий саме телебаченню. Багато дослідників згадують у своїх працях перші талант-шоу, що з’явились у 20-их роках на радіостанціях. Перехід шоу на телебачення вони називають крахом жанру [5; 470]. Успішність проекту тепер залежить від наявності конфлікту, навколо якого будується сценарій. Гарантією конфлікту є персональні драми учасників, отже «відбір талантів» -

9 лише привід для того, щоб заглибитись у приватне життя звичайної людини та знайти у ньому щось екзотичне [53]. Крістофер Бел (Christopher E. Bell) у своїй праці American Idolarity: Celebrity, Commodity and Reality Television цитує Кріса Роджека (Chris Rojek), який у 2001 році розробив класифікацію «зірок», що є ключовою для нашого дослідження. Роджек виділяє три основні різновиди «зірки»:  Зірка, якій приписують популярність (ascribed) Король відомий тому, що він – король.  Зірка, яка сама здобула свою популярність (achieved) Ті, хто став відомим власними зусиллями, витримавши конкурентну боротьбу за місце.  Зірка, яка отримала цей статус завдяки мас-медіа (attributed) Учасники талант-шоу відносяться до третього різновиду, але не є «зірками» у звичному розумінні слова. Цей феномен Роджек називає «celetoid» - тобто «знаменитість на короткий проміжок часу» [56]. У 2006 році Грем Тернер (Graeme Turner ) на базі досліджень Роджека створює ще один термін – «DIY Celebrity» (DIY – Do It Yourself ). Єдиною різницею між ними та власне «зірками» є довговічність [4; 3-4].

«Celetoids» або «зірки з народу» – ідеальне рішення проблеми задоволення попиту аудиторії [54]. Вони стрімко стають популярними, але і втрачають свою популярність в короткі строки. Водночас поява численних талант-шоу призвела до зникнення відчуття унікальності, неповторності світу «зірок». Процес становлення

10 «знаменитості» став частиною повсякденного життя, доступного абсолютно всім через засоби масової комунікації [54]. Грем Тернер називає цей процес «celebrification». Крістофер Бел (Christopher E. Bell) у своєму дослідженні American Idolarity: Celebrity, Commodity and Reality Television, спираючись на працю Деніела Бурстена (Daniel J. Boorstin) What happened to the American dream, аналізує зміни, що відбулися у феномені «зірки» протягом кількох десятиліть. Він пише, що талант – не є запорукою популярності на телебаченні. Слава «телевізійної зірки» - це продукт, який базується на чому завгодно, але не на здібностях конкурсанта. «Зірка» - це той, хто знаменитий, а чому він знаменитий – не є важливим [4; 2]. Сью Холмс (Su Holmes) у своєму дослідженні Reality Goes Pop! Reality TV, Popular Music, and Narratives of Stardom in Pop Idol наголошує на впливі американського суспільства на появу форматних шоу талантів. Прагнення успіху та соціального визнання сягають корінням у так звану «американську мрію», що є породженням американського міфу про демократію. Основний постулат: «Суспільство відкрите для кожного. І кожен може стати зіркою». «Зіркова система», породжена цим міфом, містить чотири положення: 1. У кожної звичайної людини є ознаки «зірковості» 2. Система завжди винагороджує талановитих 3. Пощастити може кожному, а успіх – це лише везіння 4. Важка праця та професіоналізм – дві умови для того, щоб стати знаменитим [11] Сучасні талант-шоу – це своєрідна школа того, ким треба бути і як себе поводити, щоб отримати статус «знаменитості». Це «педагогічне

11 телебачення» [17; 138]. Однак глядач виступає не тільки у ролі учня, а й у ролі вчителя, судді, адже шоу талантів - це нова форма «керування на відстані», спостереження за реальними людьми крізь камеру. Це ілюзія контролю над чиєюсь долею [7]. Стефен Фоллер (Stephen Faller) використовує метафору «сповіді», досліджуючи відносини глядача і людини, що знаходиться «по той бік» камери. Як і під час сповіді у церкві, конкурсант, що виходить на сцену, каже у камеру перше, що спадає йому на думку. Це справжній момент інтимності між аудиторією та учасником талант-шоу. Камера тут виступає у ролі посередника. І, якщо – з одного боку – це абсолютно природно, що людина постійно подумки питає себе «хто я?» та «що я думаю про своє життя?», то з іншого боку - це абсолютно аномально, що інші люди можуть чути її внутрішній діалог [7; 9]. Захопленість аудиторії творчістю знаменитостей поступово перейшла в іншу площину, а саме – у зацікавленість їх приватним життям та, так званій, «брудній білизні». Тут важливу роль відіграли «таблоїди», поява яких створила новий тип взаємовідносин між знаменитістю та глядачем, поставивши професійні надбання відомих людей в один ряд з їх особистим життям.

12 1.2. Структура талант-шоу Всупереч традиційним уявленням глядачів про загальну доступність талант шоу, форматні проекти мають чітку структуру пошуку талантів. Тут буде доречним згадати цитату американського продюсера Самюела Голдвіна (Samuel Goldwyn): «Бог створює зірку, але продюсер знаходить зірку». Отже, процес «знаходження зірки» відбувається наступним чином : Перший етап – регіональні прослуховування, під час яких здійснюється закритий відбір «талантів» з величезної кількості нікому не відомих людей. На цій стадії головне завдання конкурсантів – сподобатись членам команди проекту. Відбір відбувається без присутності камер та глядачів, отже тут все залежить від особистих уподобань продюсерів. Автор посібнику The Show Starter. Reality TV Made Simple System: Ten steps to Creating and Pitching a Sellable Reality Show Донна Мішель Андерсон (Donna Michelle Anderson) аналізує правила відбору учасників для шоу. Андерсон використовує термін «талант» для означення людини, навколо якої будується вистава. Під «талантом» тут мається на увазі відібраний згідно усіх правил учасник - не «знаменитість» і не професійний артист. Часи шаленої популярності «celebrity-show» вже позаду. Якщо звернутися до сучасного кінематографу (як до повнометражних фільмів, так і до багатосерійних стрічок), важко не помітити тенденцію використання «персонажів середнього класу». У центрі уваги знаходяться герої, наближені до реального життя – лікарі, вчителі, офіціанти. Глядача приваблюють історії, конфлікти та кумедні ситуації, ідентичні до повсякденного життя. Отже, перше правило успішного шоу – це знаходження цікавих людей, яких можна помістити в такі умови, в яких вони зможуть проявити себе з найцікавішого боку [1; 46]. Глядач завжди вишукує у будь-якому телевізійному шоу момент автентичності. Під цим моментом мається на увазі поведінка справжніх

13 людей у несправжньому середовищі та їх перетворення у новоявлених «зірок» телебачення [11; 160]. Продюсери перетворили талант-шоу на історію, що розвивається по заздалегідь прописаному сценарію [12, 26]. Грамотний продюсер не буде запрошувати на шоу вже відомих «зірок». Він буде шукати нові обличчя, нові характери, нові типажі, які до нього ще ніхто не «відкривав». Пошук «талантів» не припиняється ніколи, виходячи далі за рамки оголошених кастингів. Цікавих людей можна знайти і в супермаркеті, і у вуличній сутичці. Величезний ресурс людських історій – це преса, особливо регіональна [1, 47]. Разючі відмінності з іншими претендентами на участь у шоу та оригінальна зовнішність – зазвичай, додають учаснику шансів звернути на себе увагу продюсера. Телебачення – це те місце, де бути «не таким яким всі» означає бути індивідуальністю, а отже знайти свій сегмент глядачів і коло прихильників. Донна Андерсон перераховує якості, необхідні при відборі конкурсантів на талант-шоу: 1) харизма 2) талант  Bid Ego (самоусвідомлення учасника як «зірки» і бажання слави перевершує артистичні дані)  Big Picture (артистичні дані переважають над «его») 3) індивідуальний погляд на речі та оточуючий світ 4) почуття гумору [1, 48].

14 Під час одного з сезонів нашумілого американського проекту American Idol з’явився термін «зірка серед не талановитих». Таким чином журі спробувало виправдати своє рішення про збереження на проекті бездарного конкурсанта, який, втім, був улюбленцем глядачів. Заявивши, що «навіть повна відсутність таланту не може стати на заваді у боротьбі за статус «зірки», автори проекту ще сильніше зменшили відстань між «телевізійними зірками» та «звичайними людьми» [2; 234]. Другий етап – відкритий кастинг. Ця стадія контрастує з першою, адже одразу переводить конкурсанта з позиції «глядача» у позицію «учасника» талант-шоу. Відбір претендентів відбувається на професійному прослуховуванні за участі журі, і записується на відеокамеру. Важливим елементом даного етапу є наявність сцени. Саме на сцені «звичайна людина» [54] вперше приміряє на себе образ «зірки». Варто приділити особливу увагу такому елементу талант-шоу, як журі. Наявність тих, хто оцінює, змушує глядача відчути себе під збільшуваним склом. Глядач разом з учасником чекає на вердикт, адже він має своє власне, особливе уявлення щодо кожного конкурсанта і щоразу переживає певний емоційний підйом, очікуючи підсумку – чи співпаде його уявлення про даний «талант» з уявленнями членів журі [2; 228]. Третій етап – повністю будується навколо взаємодії конкурсанта та глядача талант-шоу. Тут власне і бере свій початок розважальне шоу, адже змагання виходить на зовсім новий рівень, набуваючи всеукраїнських масштабів. Учасник поступово перевтілюються з «себе» у «покращеного себе» [17; 135], послідовно вживаючись в образ «зірки з народу». З конкурсантами працює команда стилістів, візажистів, спортивних тренерів, вчителів акторського мистецтва, педагогів з вокалу, хореографів тощо. На третій стадії відбору проявляється «мультимедійність» талант-шоу.

15 Як зазначають Майкл Кекмен (Michael Kackman), Марні Бінфілд (Marnie Binfield) та інші автори праці Flow TV: Television in the age of Media Convergence – талант-шоу – це той різновид розважальних програм, який робить всіх щасливими. Щасливі і конкурсанти, і аудиторія, і телефонні компанії, і рекламодавці, і Інтернет провайдери [13]. Джейк Остен (Jake Austen), взагалі, називає шоу талантів - телевізійним караоке-баром [2; 218]. Досліджуючи роль глядача у створенні талант-шоу, більшість авторів вживають словосполучення «ілюзія контролю» [7]. Основою цієї ілюзії є можливість глядача впливати на перебіг шоу методом голосування (через смс, телефонні дзвінки та офіційні сайти проектів у мережі Інтернет). Те, що програма постійно транслюється у живому ефірі, дозволяє її авторам використовувати всі можливі форми зв’язку з аудиторією. Це значно збільшує не тільки прибутки шоу, а і його рейтинги [31]. Глядач постійно відчуває себе присутнім на шоу. Навіть, знаходячись по інший бік телевізору, він може оцінювати конкурсантів, використовуючи для цього свій мобільний телефон. На третьому етапі шоу конкурсанти перетворюється на, так званих, «гібридних медіа-зірок» - тобто знаменитостей, що стали популярними виключено через свою участь у реаліті-шоу [2]. Четвертий етап – останній. Методом постійного відсіву, до фіналу талант-шоу доходять найсильніші учасники проекту. На цей момент всі вони – вже мають статус «celetoids», тобто «зірки, що постійно мерехтить у ЗМІ». Але, чим менше конкурсантів залишається, тим більшою стає напруга, адже в кінці шоу є лише один переможець, який і отримає обіцяну винагороду, а саме – повний доступ до світу «знаменитостей» [2]. Головний показник вдалого телевізійного продукту – його рейтинги. Високі рейтинги талант-шоу у всьому світі говорять про перенасичення

16 аудиторії «професійними» естрадними виконавцями [56]. Однак, говорячи про «епоху зірок з народу», дослідники згадують існування терміну «знаменитість на вечір» [6; 6], що змушує їх знову і знову повертатись до питання про довготривалість «зірок талант-шоу». Отже, детально вивчивши характерні риси та структуру талант-шоу, ми переходимо до дослідження українських форматних проектів.

17 1.4. Талант-шоу в українському телевізійному просторі Стрімкий розвиток талант-шоу в українському телевізійному просторі – наслідок впливу західного reality television. Всі сучасні рейтингові шоу на національному телебаченні – аналоги успішних американських та європейських проектів. Однак, досліджуючи історію появи та становлення жанру, ми схиляємось до того, що талант-шоу з’явились в Україні ще у 70-ті роки. Саме тоді на каналі УТ почала виходити програма під назвою «Сонячні кларнети», яку можна з упевненістю назвати прототипом сучасних телевізійних змагань. «Сонячні кларнети» виходили раз на тиждень. Кастингів тоді не практикували, а для відбору талантів команда проекту відправлялася в той чи інший український регіон, де самостійно відбирала найталановитіших співаків. Частіше за все «відбір» відбувався у сільській місцевості [38]. Однак, першим талант-шоу, що має ідентичну до сучасних проектів структуру, було ігрове шоу «Караоке на Майдані», що виходило на каналі Інтер з 1999 року. Етапи шоу:  перший тур - ведучий співає пісню разом з натовпом, і на свій розсуд обирає трьох найкращих співаків для подальшої гри;  другий тур – конкурсанти виконують пісню на вибір. Глядачі аплодисментами вирішують, хто вибуває з гри на цьому етапі;  третій тур – двоє конкурсантів співають пісню, яку обрав для них ведучий. Під час виступу вони тримають в руках капелюх, куди глядачі можуть кидати гроші. Гроші – це і є «голоси аудиторії». «Найкращим співаком Майдану» стає той учасник, який зібрав більшу суму.

18 З 2007-ого року шоу «Караоке на Майдані» почало функціонувати у новому форматі. Переможці автоматично потрапляли у проект «Шанс», де протягом дня з ними працювала команда стилістів та телевізійних продюсерів. В кінці дня кожен з учасників виконував пісню на сцені у новому сценічному образі. Власне, «Шанс» і став першим українським талант-шоу того формату, який функціонує зараз. Однак, з точки зору більшості інформаційних джерел, піонером жанру прийнято вважати талант-шоу «Танці з зірками» каналу 1+1. Це шоу започаткувало тренд «celebrity show» в українському телепросторі. Його учасниками були «зірки», які разом з професійними танцюристами опановували складні танцювальні композиції. Це був перший український проект по формату BBC (Strictly Come Dancing) [31]. З того часу зірки з країн пострадянського простору практично не зникали з екранів телевізорів. Але жоден наступний проект не зміг повторити успіху першого шоу «Танці з зірками» [41]. Коли йому на зміну прийшло шоу «Танцюю для тебе» за форматом мексиканського телевізійного каналу Televista (Dance for a dream), глядачі були вже перенасичені обличчями «зірок», що миготіли на всіх панівних каналах телевізійних каналах України [31]. Крах «celebrity show» став початком епохи «народних талантів». Першим українським талант-шоу стала «Фабрика Зірок» - аналог телевізійного проекту «Star Academy» компанії Endemol. Проект запустили влітку 2007-ого року на Новому Каналі. Однак, лише третій сезон «Фабрики зірок», що вийшов у 2009-ому, викликав справжній інтерес аудиторії та отримав високі рейтинги [43]. На сьогоднішній день найбільшим виробником національних талантшоу є телеканал СТБ, що започаткував новий етап розвитку розважального

19 телебачення в Україні. Канал запустив одразу кілька версій найкрупніших світових талант-шоу. Перший масштабний проект СТБ з’явився в ефірі у 2008-ому році. Це було танцювальне змагання «Танцюють Всі!» (So You Think You Can Dance?) виробництва каналу Fox. Перший сезон шоу здобув рекордні для каналу показники [41]. А вже на початку 2009-ого року СТБ адаптував для українського телевізійного простору справжнього гіганта талант-шоу – американський проект America’s Got Talent від NBC (ідея якого народилась у Великобританії, але, через збіг обставин, вперше була втілена саме в США). «Україна має талант» стало найкращим шоу 2009-ого року, тим самим розпочавши почався новий етап становлення талант-шоу на українському телебаченні. «Різноманітні талант-шоу за нетривалий проміжок часу «утрамбували» прайм-тайм українських телевізійних каналів немов каток, який тягнуть по ріллі на сільському городі» - пише «Городской Двор» [43]. У «Дзеркалі Тижня» журналіст Катерина Константинова, аналізуючи стан сучасних талант-шоу, говорить про перенасичення їх кількістю. Сьогодні глядачам пропонують більше, ніж потрібно, та більше, ніж глядач спроможний засвоїти. Національні телеканали діють за принципом «якщо одну програму дивляться добре, то потрібно зробити три ідентичні» [46]. Про те, що телевізійний простір сьогодні перевантажений однотипними талант-шоу, говорить і Андрій Кокотюха у матеріалі Танці й Таланти – довго не значить добре для Телекритики. Коли проект «Україна має талант» тільки запускався, він сприймався як щось оригінальне. Однак, після початку третього сезону, вже важко назвати його «головним шоу країни». Розмаїття талант-шоу призвело до того, що у глядача зникло відчуття свята [45].

20 І справді, Україна має таланти, але не має механізмів, які б забезпечили їхню суспільну реалізацію та визнання [55]. Музичний продюсер Володимир Бебешко в інтерв’ю для однієї зі статей Телекритики говорить про те, що він не бачить перспективи для талантів – вихідців реаліті-шоу. Український шоу-бізнес знаходиться у занепаді, тому більшість учасників можуть так і не отримати омріяний статус «зірки» та народну славу. Більшість має перспективи співати на корпоративах, доки про них не забудуть [48]. Віра Павлова у статті Х-фактор: велика різниця для Дзеркала Тижня аналізує озвучену вище проблему. На її погляд усі талант-шоу розвиваються за однаковим сценарієм – сценарієм «Історії про Попелюшку». Віра використовує метафору казки, вказуючи на те, що казка іноземною мовою звучить інакше, ніж при перекладі. І фінал цієї казки іншою мовою виявляється іншим, тому що перекладач неминуче перебріхує. І провина в тому не перекладача, а вітчизняного культурно-розважального середовища [53]. Мова йде про прекрасне і світле майбутнє переможця талант-шоу, про ті кардинальні зміни життя, які обіцяють йому автори талант-шоу - новий соціальний статус, нові покращені умови існування, нове життя [17; 135]. Якщо порівнювати оригінальне шоу та його українські аналоги, стає зрозуміло, що їх популярність в Україні – поняття доволі абсурдне, адже воно нічим, окрім самого шоу, не підкріплене. Українські аналоги не мають нічого спільного з оригіналами, реальні масштаби яких дозволяють створювати не просто «celetoids» чи «DIY-celebrity» [4; 3] , а і справжніх «зірок». Розглянемо приклад переможниці третього сезону британського «XFactor» Леони Льюїс, чиє ім’я вже кілька років не сходить з перших рядків

21 європейських хіт-парадів [53]. Співачка записала дев’ять синглів, два студійних альбоми, саундтрек до фільму «Аватар» та отримала безліч нагород. Найщасливіші переможці українських талант-шоу навряд чи можуть похизуватись такими результатами. Більшість часу вони подорожують країною, виступаючи на корпоративних святах та чиїхось ювілеях. Решта форматні пісні для радіостанцій, форматні кліпи для музичних каналів [53]. Однак, не дивлячись на стан українського шоу-бізнесу в цілому, популярність талант-шоу не зменшується, а їх кількість продовжує збільшуватися. Підводячи підсумки сезону 2009-2010, Телекритика провела опитування найвпливовіших телевізійних діячів України. Генеральний продюсер Star Media Юрій Мінзянов говорить про те, що успіх шоу «Україна має талант» започаткував розвиток жанру в Україні, витіснивши на задній план кіно та серіали. Ведучий каналу 1+1 Анатолій Єрема називає реалітішоу «трендом», а програму «Україна має талант» - найуспішнішим проектом каналу СТБ за всю його історію. Медіа-експерт Микита Потураєв вважає, що виробництво талант-шоу вивело загальне виробництво українського телевізійного контенту на якісно новий рівень. Стартом цих досягнень він називає, знову таки, проект «Україна має талант». Талант-шоу на його думку – найбільш високотехнологічний продукт українського телебачення на сьогоднішній день. Однак, Потураєв не заперечує, що нашій країні необхідні розважальні формати власного виробництва. Потрібно хоча б намагатись виробляти свої власні шоу, щоб підвищити професійний рівень українського телебачення. Тільки так, за умови сталого економічного розвитку, кількість зможе перерости у якість.

22 Юрій Рибачук – редактор відділу «Культура і суспільство» тижневика «Коментарі» підбиває підсумки телевізійного сезону словами про те, що безкінечні танці з зірками нині змінилися безкінечними талант-шоу - від «Україна має талант» і «Танцюють Всі!» до «Народної зірки» та «Суперзірки». Тобто, тему, сенсаційно підняту каналом СТБ, сьогодні з більшим чи меншим успіхом експлуатують й інші телевізійні компанії [40].

23 РОЗДІЛ 2. ГЛИБИННЕ ІНТЕРВ’Ю. МЕТОДОЛОГІЯ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Для дослідження чинників популярності талант-шоу на українському телебаченні були обрані якісні соціологічні методи - глибинне інтерв’ю та включене спостереження. Метою глибинного інтерв’ю є аналіз мотивів участі у талант-шоу та патерни самоусвідомлення конкурсантів проекту «Танцюють Всі!». Включене спостереження під час кастингу шоу «Україна має талант» дає можливість дослідити вподобання аудиторії та реакцію на те, що відбувається в оточенні, яке закладене проектом. Поєднання цих двох досліджень дало нам змогу проаналізувати роль феномену «народної зірки» як чинника популярності форматних телевізійних проектів.

2.1. Метод глибинного інтерв’ю Глибинне інтерв'ю відноситься до опитувальних методів соціології та являє собою усну бесіду між двома індивідами, що виконують різні ролі, переслідують різні цілі та мають різні сценарії поведінки. Перша роль інтерв'юер, що володіє відповідним досвідом і наділений комунікативними навичками, друга – респондент або опитуваний. Інтерв'юер займає активну позицію, опитуваний - навпаки, пасивну [32]. Глибинні інтерв’ю наближені до методу анкетування, але мають ряд переваг. Не дивлячись на те, що при анкетуванні дослідник витрачає менше часу і засобів для одержання такого ж обсягу інформації, глибинні інтерв’ю гарантують підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, хто уник опитування, та скорочення різноманітних технічних помилок [34]. Зокрема, інтерв'ю випереджає свого конкурента за такими параметрами:

24  питань без відповідей у ньому практично не буває  невизначені або суперечливі відповіді можуть бути уточнені  є можливість контролю над респондентом і фіксації не тільки  його вербальних відповідей, а й невербальних реакцій  отримувана інформація повніше, глибше і достовірніше в порівнянні з анкетою [32] На перший погляд, інтерв’ю являє собою невимушену бесіду двох людей, в якій один з учасників - інтерв'юер - виступає як професійний дослідник, що імітує РОЛЬ рівноправного співрозмовника [23]. Різні науковці дають різні трактування методу інтерв’ю. У публіцистиці інтерв’ю – це розмова журналіста з одним або кількома особами, яка проводиться у вільній манері для з'ясування нових відомостей, встановлення подробиць, визначення чиєїсь позиції та поглядів. Інтерв’ю в науці - це спосіб наукового пізнання з залученням знань сторонніх людей і подальшою статистичною обробкою. Отже, наукове інтерв'ю, в тому числі соціологічне, - це метод отримання інформації від людини в ході живого діалогу (очної бесіди), згідно з яким спеціально підготовлений виконавець (інтерв'юер) задає питання, керуючись метою і певною комунікативною тактикою (послідовність, форма постановки питань і т.п.). Ролі співрозмовників нормовані, а цілі її задані програмою і завданнями соціологічного дослідження. Від характеру спілкування, від тісноти контакту і взаєморозуміння сторін залежить якість одержуваної інформації.

25 Розрізняють три різновиди інтерв’ю: 1. У стандартизованому (або структурованому) інтерв’ю порядок питань та самі питання незмінні. Дослідник заздалегідь складає план, якого дотримується під час розмови.

2. Другий тип – змішаний. Інтерв’юер заздалегідь готує список питань, але час від часу може відхилятись від папірця та ставити вільні питання, щоб отримати більше інформації. Інтерв’юер повинен очікувати, що, відповідаючи на питання, люди часто забігають у відповідях наперед та деякі питання, які він заготовив на майбутнє будуть вже непотрібні.

3. Третій тип – не стандартизовані (або неструктуровані) інтерв’ю. У підготовці до такого інтерв’ю дослідник складає список тем, на які він буде говорити, але він може перефразувати питання так, як він хоче, у тому порядку, який він хоче та навіть приєднатися до дискусії і висловити свою думку [8]. Для дослідження нами був обраний змішаний тип інтерв’ю. Оскільки питання популярності талант-шоу є досить широким та включає у себе емоційний аспект, відхилення від питальника не тільки допустимі, а й бажані. Відкритість реципієнтів дозволяє заглибитись у предмет вивчення та дати йому розгорнуту характеристику. Виклик для дослідника – як підібрати і поставити такі питання, що дадуть найбільш повну картину інформації на досліджувану тематику. Дослідження починається з визначення проблеми. Дослідник задає собі питання: «що?», «хто?», «де?», «коли?», «як?» і «чому?» У деяких випадках найважливішим питання є питання: «Які наслідки?»

26 Під час підготовки до глибинних інтерв’ю, нами були опрацьовані численні медіа дослідження американських та британських талант-шоу. Огляд літератури на схожу тематику допоміг виділити фокус глибинних інтерв’ю та більш ретельно підійти до процесу складання питань інтерв’ю. Відповідно до порад Найджела Гілберта (Nigel Gilbert) був проведений «мозковий штурм». Тільки після відокремлення зайвих питань від тих, що напряму пов’язані з тематикою, ми перейшли безпосередньо до створення питальника. Варто зазначити, що процес складання питань інтерв’ю також має ряд правил, яких повинен дотримуватись дослідник: 1. Питання повинні бути зрозумілими та максимально простими.

2. На відміну від телевізійних інтерв’ю, які часто починаються так: «Чи погоджуєтесь ви з…?», «Як ви гадаєте, це такий же випадок, як…?», у дослідницькому інтерв’ю варто уникати подібних питань. Наприклад, слова «Ви погоджуєтесь з тим, що талантшоу мають більшу аудиторію, ніж шоу за участі знаменитостей?» варто замінити на «Як ви думаєте – яке з цих шоу більше популярне?»

3. Варто уникати двох запитань у одному. Одне питання – один акцент.

4. Для більшості досліджень варто уникати гіпотетичних питань [8]. Михайло Горшков та Франц Шерегі у своєму посібнику «Як провести соціологічне дослідження» радять, перш за все, переконатися у тому, чи достатньо зрозумілими є питання з точки зору лексики, властивій об'єкту вивчення, чи питання не перевантажене він зайвими словами і чи однозначне воно за змістом [33].

27 Перед проведенням інтерв’ю нами був складений приблизний питальник, якого ми дотримувалися під час проведення бесід. Питальник поділений на два блоки, кожен з яких відповідає за певний етап участі респондента у талант-шоу. Перший блок відповідає за етап, на якому респондент ще є частиною аудиторії та знаходиться «по той бік екрану». Другий етап характеризується переходом респондента зі статусу «глядача» у статус «учасника», що автоматично переводить його у статус, так званої, «зірки з народу» («celetoid»). Питальник (гайд) Перший блок питань Чи дивились Ви попередні сезони «Танцюють Всі» до того, як пішли на кастинг? Чи Ви планували естрадну кар’єру як свою основну роботу до появи шоу? Чому Ви вирішили взяти участь у кастингу? Що було Вашою мотивацією? Що Ви відчували під час кастингу? Якими були враження від першого виступу на сцені? Другий блок питань Що Ви відчували під час першого телевізійного ефіру? Які зміни сталися у Вашому житті після відбору на шоу «Танцюють Всі»?

Як змінилось Ваше власне самоусвідомлення під час проекту? Чи виправдались Ваші очікування від проекту? Які позитивні та негативні зміни сталися у Вашому житті після участі у проекті? Чи дивитесь Ви талант-шоу після того, як самі взяли в ньому участь?

Сам процес дослідження умовно поділяється на три етапи – початок, основна частина і завершення. Для успішного проведення інтерв’ю ми ознайомились з методологічною літературою та виокремили основні поради.

1. Початок інтерв’ю Інтерв’ю варто починати не з основних запитань, а з запитань, що показують ваш інтерес до інтерв’юера як до людини. «Хто ви?», «Звідки ви?», «Чому ви це робите?», «Як ви почали це робити?» [3; 85]. Перш ніж перейти до питань про участь у талант-шоу, ми зосередились на особі респондента. Розмова розпочалась такими питаннями: «З якого віку Ви почали займатись танцями?», «Яким напрямом танців Ви займаєтесь?», «Які Ви маєте нагороди?» Початок інтерв'ю виконує специфічні функції. Ці функції пов'язані не з отриманням інформації, а з встановленням психологічного контакту з респондентом. У зарубіжних підручниках слово «контакт» часто визначається такими виразами, як «встановлення атмосфери відкритості і довіри» або «розбивання льоду» [36]. Як тільки контакт з респондентом встановлено, починається основна частина інтерв’ю, в якій всі основні функції інтерв’юер підпорядковує одній інформативній. У результаті інтерв'ю він має отримати повну і глибоку

29 інформацію з проблеми дослідження. Вся поведінка інтерв'юера визначається цією метою.

2. Основна частина інтерв’ю Зовні основна частина інтерв'ювання схожа на невимушену бесіду двох людей, захоплених розмовою. Таке порівняння почасти вірно, оскільки непідробний інтерес до розмови і «індукування» у респондента відповідного інтересу - професійний обов'язок інтерв'юера [36]. Оскільки глибинне інтерв’ю завжди націлене на докладні відповіді, а не на односкладові відповіді, цей процес займає певний час та передбачає спонтанність. Спонтанність мовлення – один з ключових елементів цього методу, адже тільки справді довгі та щирі відповіді дають змогу досліднику розкрити тему. Не слід розуміти довгі відповіді респондента як повне невтручання інтерв'юера в його мовний потік. Якщо дослідник просто слухає, але не направляє розмову у потрібне йому русло, то сенс інтерв’ю втрачається. Щоб респондент не замовкнув, інтерв’юер повинен зайняти позицію активного слухача, підтримувати бесіду, не забуваючи одночасно фокусуватись на предметі дослідження. В аналізі індивідуального глибинного інтерв’ю Сергій Белановський пише про прийоми, які допомагають підтримувати розмову на потрібному дослідникові рівні. Оскільки ці прийоми були використані нами у дослідженні, ми наводимо їх нижче.

1) Пауза або мовчання Прийом полягає в тому, що, коли респондент замовкає, інтерв'юер не поспішає заповнити паузу питанням. Він затримує свою реакцію, вичікуючи вдалий момент, щоб знову направити бесіду у потрібне русло. Може статися

30 так, що респондент сам продовжить розмову, повідомивши співбесіднику цікаву інформацію.

2) Підбадьорювання або номінальна підтримка Цей прийом включає в себе вербальні і невербальні реакції інтерв'юера, які заохочують респондента продовжувати розмову. Невербальний аспект включає в себе мімічні реакції (наприклад, кивки головою), що виражають зацікавленість і увагу. Вербальний аспект - схвальні вигуки: «так-так», «Продовжуйте, будь ласка», «Дуже цікаво» і т.п.

3) Відображення або «відлуння» Суть цього прийому полягає у повторенні останньої фрази респондента з питальною інтонацією. Зазвичай, у відповідь він отримує пояснення попередньої відповіді, що містить більш детальну інформацію.

4) Питання-синоніми Інтерв'юер може задавати фактично одні й ті ж самі питання, злегка змінюючи їх формулювання .

3. Завершення Оптимальний варіант закінчення інтерв’ю полягає в тому, щоб рішення про закінчення було як би обопільним, спільним. Нікому з учасників інтерв'ю не має видатися, що фінал занадто поспішний, але також не повинно виникнути відчуття, що інтерв'ю розтягнуто. При наближенні до фіналу завдання інтерв'юера полягає в тому, щоб зберегти хороший «клімат» спілкування. Респондент не повинен відчути, що його «віджали» й викинули, як непотрібну річ. Атмосфера довіри і дружби, досягнута в основній частині інтерв'ю, повинна проявитися в його фіналі [36].

31 Підводячи підсумки теоретичного аналізу методу інтерв’ю, варто зазначити, що він, як і будь-який інший метод, має свої недоліки. До них відносяться:  мала оперативність  суттєві витрати часу  необхідність мати кілька інтерв’юерів  нетерплячість респондентів та їх бажання швидше відповісти на всі питання  намагання респондента дати ту відповідь, яку (як думає опитуваний) очікує від нього соціолог Під час проведення дослідження ми зіткнулися двома недоліками, наведеними вище. Оскільки учасники талант-шоу – зайняті люди, їм було важко приділити достатню кількість часу нашому інтерв’ю. Двоє респондентів помітно поспішали і намагались відповідати коротко і швидко. Однак, використавши прийоми, описані Сергієм Белановським, нам вдалося успішно провести дев’ять глибинних інтерв’ю. Респондентами виступили учасники другого та третього сезонів талантшоу «Танцюють Всі!». Учасники першого сезону не були залучені свідомо, адже вони самі є наочним прикладом впливу популярності реаліті ТБ. Той образ «зірки з народу», який був втілений ними під час зйомок дебютного циклу програм, став поштовхом для наступного покоління, яке, в свою чергу, найкраще ілюструє результат впливу.

32

ПІБ

Сезон участі

Статус учасника

Дата проведення інтерв’ю

Інна Мазуренко

другий

фіналіст

15 квітня 2011

Віталій

другий

фіналіст

10 травня 2011

Євген Карякін

другий

фіналіст

12 травня 2011

Анастасія Біла

другий

учасник першого

13 травня 2011

Загоруйко

відбору Катерина

третій

фіналіст

20 квітня 2011

Марія Безякіна

третій

фіналіст

23 квітня 2011

Віталій Філатов

третій

учасник першого

27 квітня 2011

Проценко

відбору Антон Киба

третій

фіналіст

15 травня 2011

Ірина Зозуля

третій

фіналіст

16 травня 2011

Обробка результатів інтерв’ю відбувалась шляхом якісного аналізу. Під час нього дослідник фокусується не на всій відповіді, а на тій її частині, що відповідає поставленим дослідницьким питанням, тоді як вся зайва інформація визначається як несуттєва [9]. Після виділення основної інформації нами був використаний метод агрегування, тобто процедура об’єднання кількох елементів в єдине ціле. Під

33 час такого об’єднання елементи набувають не лише зовнішньої, але й внутрішньої цілісності, що дає змогу побачити повну картину вчинків та поглядів респондентів [37]. Виходячи з двох блоків питальника, були встановлені два основні напрямки дослідження: 1. Зв'язок талант-шоу з аудиторією та вплив на самоусвідомлення глядача.

2. Роль талант-шоу у створенні «зірки з народу».

34 2.2. Зв'язок талант-шоу з аудиторією. Вплив на самоусвідомлення глядача Оскільки респондентами у даному дослідженні виступили учасники другого та третього сезонів талант-шоу «Танцюють Всі», ми поставили за мету виявлення впливу першого сезону на їх самоусвідомлення як глядачів. Використовуючи метод агрегування, з першого блоку питань були виділені наступні тези.

1. Дев’ять з дев’яти респондентів вирішили взяти участь у талантшоу «Танцюють Всі» після перегляду першого сезону програми. Усі учасники дали одноголосну відповідь на питання про свою основну мотивацію, у той чи інший спосіб згадавши успіх першого сезону шоу «Танцюють Всі». Так, наприклад, Інна Мазуренко зазначила: «Я не пропускала жодної програми першого сезону, уважно спостерігала за роботою хореографів та вимогами журі. Коли почався відбір учасників другого сезону, я вже точно знала, що хочу бути у двадцятці найкращих танцюристів країни. Але я б навряд брала участь у першому сезоні, ще не маючи конкретного уявлення про шоу та реакцію людей на нього». Анастасія Біла говорить, що постійно уявляла себе на місці учасників під час перегляду. Вона чула про перший кастинг, але вирішила, що це дуже сумнівний відбір і не звернула на нього особливої уваги. Побачивши кілька перших ефірів, Анастасія змінила свою думку. В глибинних інтерв’ю респонденти наголошували на своєму прагненні повторити долю тих учасників шоу, яких вони побачили по телебаченню. Йшлося не про перший та другий відбір, а саме про фінальне шоу, в якому залишається лише двадцять претендентів на перемогу. Отже, основною

35 мотивацією був не сам конкурс (адже він відбувався і поза камер), а та його частина, яка транслювалася щотижня та автоматично переводила конкурсантів у ранг «телевізійних знаменитостей». У першій частині даної роботи ми вивчали дослідження Гарета Палмера (Gareth Palmer), в якому він говорить про обіцянку «змін у житті» учасника шоу та перспективу «нового, вдосконаленого себе» [8]. Виходячи з проведених інтерв’ю, можна побачити 100-відсоткову ефективність впливу таких обіцянок на аудиторію. Сім з дев’яти респондентів чули про кастинг першого сезону «Танцюють всі», але не взяли у ньому участі. І лише після трансляції шоу та успіху його учасників, вони вирішили спробувати свої сили.

2. Шестеро з дев’яти респондентів не планували танцювальну кар’єру як свою основну роботу до перегляду талант-шоу «Танцюють Всі». Ця теза важлива для визначення впливу шоу талантів на самоусвідомлення глядача. Переважна більшість учасників шоу не планували кар’єри у танцях до того, як побачили танцювальний проект по телебаченню. Для трьох респондентів конкурсний відбір був першим танцювальним конкурсом у житті. Анатолій Киба зазначає, що ніколи не замислювався про кар’єру танцюриста до появи танцювальних шоу, тому що не бачив переваг цієї професії. Він каже: «Я займався лише для власного задоволення. Брав участь у регіональних змаганнях та конкурсах, але розумів, що не зможу прогодувати себе, займаючись тільки танцями. А потім з’явились «Танці з зірками» і «Танцюють Всі», на танцюристів почали звертати увагу. Фіналісти талант-шоу отримали шанс відкрити свої власні школи, користуючись популярністю свого імені у контексті проекту».

36 Перекликається зі словами Анатолія відповідь Марії Безякіної. Вона говорить про те, що танці завжди були для неї не більше, ніж спортивним хобі, доки вона не побачила на власні очі, що вони можуть принести їй популярність. Віталій Філатов взагалі не займався професійними танцями і не замислювався про них серйозно до запуску проекту «Танцюють Всі» на каналі СТБ. «Я був активним глядачем під перших двох сезонів. Я голосував за улюблених конкурсантів і не пропускав жодного ефіру. А потім вирішив, що я також можу бути універсальним танцюристом. Дуже хотілось почути думку членів журі про мої можливості». Отже, більшість респондентів не планували танцювальної кар’єри до запуску талант-шоу «Танцюють Всі» на українському телебаченні. Але, після успіху проекту, їх самоусвідомлення змінилось. Зі статусу «глядача» вони перейшли у статус «ймовірного учасника», що і привело їх на кастинг другого та третього сезонів. Приклад танцюристів, що прославились під час дебютного циклу програм, став для майбутніх учасників поштовхом до дій. З’явилось бажання «повторити долю» тих, кого вони бачили на екрані. Шестеро респондентів вжили слово «хобі», говорячи про свою танцювальну діяльність до участі у шоу, двоє зазначили, що танці були їх «основним, але не єдиним заняттям», і лише один респондент планував серйозну танцювальну кар’єру і був націлений на неї ще до появи шоу талантів.

3. Шестеро з дев’яти респондентів йшли на шоу з метою прославитись, як це зробили їх попередники. Хоча абсолютно всі респонденти говорять про те, що талант-шоу – це, перш за все, можливість попрацювати у команді професіоналів, але у той чи

37 інший спосіб кожен приходить до свого бачення «слави та популярності». Ірина Зозуля зазначає: «Я прагнула довести всім, що я гідна стояти на сцені поряд з найкращими хореографами. Не буду приховувати, я керувалась бажанням потрапити по той бік шоу-бізнесу. Я завжди була у центрі уваги, але під час шоу ця увага досягла максимальної позначки. Я хотіла потоваришувати з «зірками», і мені це вдалося. Всі ми – «зірки», просто всі по-різному «горять». Анастасія Біла і Антон Киба використовують фразу «любов до загальної уваги», говорячи про мету участі у шоу. Але, якщо Анастасія говорить про таку «любов» як про мету, до якої варто прагнути, то Антон Киба називає її «першою ознакою зіркової хвороби», якої варто остерігатися. Те саме, але іншими словами, говорить і Віталій Філатов: «Я був зачарований тим, що людина з вулиці може стояти на одній сцені поряд із світовими «зірками», отримуючи при цьому більше народної любові, ніж сама знаменитість. Я йшов на шоу, прагнучи зривати овації, як ті, кого я бачив на екрані. Доступ до «світу зірок» - ось що приводить більшість із нас на шоу». Шестеро респондентів вжили у відповідях слово «слава», двоє використали слова «визнання» та «успішність», один респондент відмітив своє прагнення фамільярних стосунків із знаменитостями та наявності прихильників. Агреговані твердження по першому блоку питань: 1. Успішність учасників талант шоу є основною мотивацією для наступного покоління учасників. Під час перегляду глядач «приміряє на себе» той образ, що бачить на екрані, а пізніше намагається втілити його у життя, беручи участь у відборі.

38 2. Популярність талант-шоу вселяє у глядачів думку про те, що кожен з них може досягти успіху у сфері, яка раніше позиціонувалася ним як другорядна та неперспективна – у сфері хобі. На прикладі учасників шоу, які на очах всієї країни перетворюються з пересічних людей на «знаменитостей», глядач поступово приходить до думки «Чому не я?». Особливо це стосується тієї частини аудиторії, яка причасна до творчої діяльності (у нашому випадку – танців, але у випадку інших шоу – співів, акторської гри тощо).

3. Основною метою учасників талант-шоу є не участь як така, а, частіше за все – прагнення потрапити «по той бік телевізору». Зміна самоусвідомлення глядача відбувається тоді, коли він бачить звичайну пересічну людину поряд зі знаменитістю. Світ, що здавався йому недоступним та відкритим лише для обраних, раптом стає цілком реальним. «Слава» стає синонімом «визнання», «успішність» синонімом «таланту». Проаналізувавши перший блок питань, ми перейшли до аналізу другого блоку, направленого вже не на шоу талантів, а на його породження – феномен «celetoid» або «зірки з народу». Щоб найкраще описати це явище, був обраний фокус - стосунки учасника талант-шоу з людьми, що його оточують. Саме через взаємодію з ними, вимальовується чіткий портрет «народної знаменитості» та власне чинники її появи.

Використовуючи метод агрегування, з другого блоку питань були виділені наступні тези.

1. Дев’ять з дев’яти респондентів відчули підвищення уваги та зміни у ставленні незнайомих людей після участі у талант-шоу «Танцюють Всі».

39 Коли творці шоу талантів обіцяють учасникам кардинальні життєві зміни, мова йде про перехід від звичайного «глядача» до «знаменитості». Під час інтерв’ю ми намагалися виділити ті конкретні зміни, які відбулись у житті учасників шоу. Аналізуючи результати інтерв’ю, дослідник сфокусувався на тому, як учасники описують зміни у ставленні незнайомих людей до них. Найбільш уживані слова були винесені у таблицю: Характерні зміни у ставленні

Кількість респондентів, які

незнайомих людей

відзначили

Заздрість

7

Визнання професіоналізму

6

Повага

6

Увага протилежної статі

4

Фанатизм

4

Порівнюючи ставлення пересічних людей «до» та «після» шоу, всі учасники акцентують увагу на змінах емоційно-забарвленого характеру. «Для мене потрапляння у двадцятку фіналістів стало визнання глибокого професіоналізму. Люди почали впізнавати на вулицях, просити автографи. Конкуренти – поважати та заздрити. Порівнюючи моє життя «до» та «після» «Танцюють Всі», я можу сказати, що прокинулась знаменитою» говорить Інна Мазуренко. Важливим акцентом є ставлення вже відомих «зірок» до новоспечених знаменитостей. Віталій Загоруйко зазначає: «Сам факт потрапляння на шоу є

40 доказом того, що ти талановитий, адже з тисяч людей вибирають лише 20 найкращих. Коли ти робиш такий величезний стрибок з «нікого» у «того, кого впізнають на вулицях», тебе починають поважати. Ніхто не знає, ким ти будеш завтра – ти можеш повернутись в «нікуди», а можеш стрибнути ще вище. Тому «зірки» сприймають тебе одразу як артиста та налагоджують гарні стосунки». Інна Мазуренко говорить про «захват та визнання» з боку знаменитостей, Катерина Проценко наголошує на тому, якими приємними виявилися судді проекту, яких під час перегляду перших програм вона вважала непривітними. Підсумовуючи відповіді, варто зазначити, що зміни, які відбуваються у життя учасника талант-шоу, є кардинальними. По суті, майбутнього кумира глядачів просто висмикують з цих самих глядачів, після чого він з величезною швидкістю набирає популярності. Талант-шоу з цього ракурсу нагадує величезну фабрику з виробництва «зірок», а наближеність до аудиторії робить їх унікальним продуктом, який є абсолютно щирим та непередбачуваним у своєму розвитку.

2. Девять з девяти респондентів говорять про те, що їх самоусвідомлення сильно змінилось після потрапляння на талант-шоу. Дослідник фокусує увагу респондентів на різниці між тією картинкою, яку вони спостерігали як глядачі першого сезону шоу, та тією, яку вони створювали самі під час участі у проекті. Євген Карякін зазначає: «Під час перегляду першого сезону я постійно уявляв себе на сцені. Я відчував зв’язок з учасниками, дуже переживав за них і відправляв смс за своїх улюбленців. Потрапивши на шоу, я довго не міг повірити, що це відбувається зі мною, що тепер хтось переживає, вболіває за мене, голосує і підтримує».

41 Ірина Зозуля розповідає, що першим показником її нового статусу стала підвищена активність у соціальних мережах. Під час шоу їй почало надходити багато повідомлень та електронних листів від вболівальників. Ірина пояснює такий інтерес до себе тим, що вона тільки почала свій творчий шлях, а це і є найцікавішим для будь-якого глядача – процес перетворення простої дівчинки у знаменитість.«На відміну від зірок, яких штампують за величезні гроші, я вийшла зі звичайної родини і почала з «нуля». Мені було цікаво спостерігати за такими історіями, коли я дивилась перший сезон. І от тепер я тут». Віталій Загоруйко відмічає, як йому не хотілося повертатися до звичайного життя після участі у шоу. «Ті зміни, яких зазнає людина, коли в її житті відбувається щось настільки масштабне, не можливо проігнорувати. Ти повинен тепер працювати вдвічі більше, щоб втримати те, що отримав у подарунок – тобі відкрили дорогу, але іти по ній ти маєш сам». Про «порожнечу» після закінчення проекту говорить і Антон Киба. Він зазначає, що перший час відчував дискомфорт у своєму новому статусі, не міг звикнути, що люди впізнають на вулицях. Ще не так давно він сам бачив танцюристів з першого проекту і підходив брати автограф, тепер же люди почали підходити до нього. Великим «плюсом» вважає те, що тепер беруть на роботу без попереднього перегляду, адже вся країна мала змогу оцінити його можливості у прямому ефірі. Про нові перспективи та впевненість у собі говорять семеро з дев’яти респондентів.

3. Сім з дев’яти респондентів не дивляться шоу талантів після своєї участі у ньому. Аналізуючи відповіді на це питання, варто звернути особливу увагу на двох респондентів – Анастасію Білу та Віталія Філатова. Вони не пройшли

42 перший відбір талант-шоу «Танцюють Всі» (який не транслюється у прямому ефірі). Їх роль у даній роботі важлива, адже вони мали змогу виступити перед комісією, але так і залишились у статусі «глядача». Анастасія Біла зазначає: «Після участі у першому відборі мені сказали, що передзвонять. Але не передзвонили і категоричного «ні» я так і не почула, тому була впевнена, що маю шанс. Відчуття того, що я стала трошки ближча до мрії залишилось і досі, але я так і змогла переступити цю межу і стати частиною «того світу». Тепер із сумом дивлюсь кожен новий сезон, але більше не пробую. Не впевнена, що готова ще раз пройти крізь все це». Віталій Філатов розповідає, що був обурений, коли почув деякі «секрети» відбору на другий кастинг. Після цього шоу не дивиться категорично. «Я думав, що той кастинг, який я бачив по телевізору під час першого та другого сезонів – це реальність. Дуже вболівав за людей, що сподобались, щиро сміявся, коли бачив кумедних персонажів. Але, випадково дізнавшись про те, що людей відбирають на другий етап, одразу знаючи, хто пройде у фінал, а з кого просто можна гарно посміятись перед камерами, був дуже розчарований. Програші подекуди цікаві глядачам більше, ніж перемоги. Чиясь поразка чи сором викликають більше реакції». Всі семеро учасників фінального етапу шоу «Танцюють Всі» говорять про те, що рідко дивляться прямі ефіри, тому що знають «внутрішню кухню проекту». П’ятеро додають, що іноді з ностальгією продивляються одну-дві програми, згадують свої перші відчуття від сцени, ефіру і нової ролі «кумира глядачів». Однак, у більшості випадків ілюзія причетності до «світу зірок» зникає після закінчення шоу. Конкурсант повертається до звичайного життя,

43 в якому він змушений самостійно утримувати ту славу, яку він одержав під час проекту. Восьмеро з дев’яти респондентів продовжують займатися танцями, п’ятеро роблять це професійно. Один респондент завершив танцювальну кар’єру після невдачі на кастингу шоу «Танцюють Всі!» Агреговані твердження по другому блоку питань: 1. Глядач талант-шоу «приміряє» на себе все, що відбувається з учасниками.

2. Він знає, що новоспечена «зірка» ще вчора була таким самим глядачем, а сьогодні – з нею працюють візажисти, стилісти, викладачі танців та телевізійні зірки. На місці цієї людини міг би бути хто завгодно.

3. Можливість голосування дає змогу глядачеві відчути себе частиною процесу. Він може віддати або не віддати свій голос тому чи іншому учаснику, він бачить емоції та почуття конкурсанта у момент оголошення результатів опитування. Це ілюзія впливу, ілюзія влади над долею майбутньої «зірки».

4. Глядач, який потрапляє «по той бік» екрану та поступово вчиться і набуває статусу «зірки» цікавий для аудиторії більше, ніж знаменитість, яка завжди була «зіркою». Проста дівчинка, яка не має грошей на стрімку кар’єру, одразу отримує підтримку великої частини аудиторії, а саме - батьків, друзів і знайомих.

5. Програші цікавлять глядачів не менше, ніж перемоги. Людям подобається бачити, що не тільки вони, а й «небожителі» помиляються. Це гра, де кожен має шанс.

44 6. Глядач, який хоча б раз побував «по той бік телевізору» і спробував себе у ролі конкурсанта, змінює своє ставлення до талант-шоу. У більшості випадків, перетворюючи когось з аудиторії на учасника шоу, саме шоу автоматично втрачає одного свого глядача.

45 РОЗДІЛ 3. ВКЛЮЧЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ. МЕТОДОЛОГІЯ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1. Включене постереження Спостереження у соціологічному дослідженні являє собою метод збору первинної інформації про об'єкт, який вивчається, шляхом безпосереднього сприйняття та прямого реєстрування всіх факторів, що відносяться до об'єкта, який вивчається [33]. Основне навантаження під час спостереження падає на очі. По суті цей метод означає уважне споглядання події, що відбувається, її правильне сприйняття і фіксацію - бажано за особливим сценарієм і за допомоги спеціальних бланків. У даному дослідженні метод спостереження використовувався не як основний, а як допоміжний засіб визначення чинників популярності талантшоу. Для дослідження була обрана роль «учасник як спостерігач». Спостереження проводилось під час кастингу третього сезону «Україна має талант», що відбувався 12 і 13 лютого 2011-ого року. Перш ніж перейти до результатів спостереження, варто проаналізувати ряд переваг та недоліків, що притаманні цьому методу. Серед переваг спостереження:  Природність (позиція спостерігача значно ближче природі людини, ніж позиція того, хто тестує)  Безпосередність  Можливість збирати дані незалежно від бажання членів досліджуваної групи бути вивченими. Відсутність опору респондента, який, наприклад, боїться розголошення якихось важливих для нього відомостей [32].

46 Метод спостереження має свої особливості. Перша з них полягає в тому, що безпосередньо бачити і фіксувати можна тільки факти, пов'язані з зовнішньою поведінкою (рухи, словесні вияви емоцій тощо). Дослідник не може спостерігати думки та ціннісні орієнтації інших людей. Це ставить під сумнів правильність результатів спостереження, адже воно залежить не тільки від точності реєстрації фактів поведінки, але і від їх тлумачення визначення психологічного сенсу. Спостереження зазвичай застосовується, коли необхідно отримати початкове уявлення про будь-якій стороні поведінки, висунути припущення про її соціальні причини [32]. Друга особливість - зв'язок спостерігаючого з об'єктом спостереження. Ні в якій іншій області наукового пізнання дослідник не має справи з вивченням сукупності, до якої він сам належить, частиною якої є і від якої залежить. Він пов'язаний з суспільством, він сам піддається його впливу. Звідси випливає третя особливість спостереження – вплив емоційності сприймання. Дослідник не може не реагувати на соціальні явища, які вивчає, не може не сприймати їх на не інтерпретувати крізь призму власних емоцій. Четверта особливість – неповторність кожного дослідження. Провести повторне спостереження майже неможливо, адже соціальні процеси піддаються впливу багатьох факторів і тому дуже рідко бувають ідентичними [33]. Для соціологічного спостереження характерними є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою перед іншими соціологічними методами є синхронність з досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі («саме те», «саме тут», «саме зараз») [34].

47 Самостійну роль метод спостереження грає при вивченні унікальних і швидкоплинних явищ суспільного життя і при монографічному дослідженні окремих локальних об'єктів [9]. У випадку нашого дослідження мова йде саме про швидкоплинне явище, адже спостереження відбувалося протягом двох днів кастингу, який відбувається лише у рамках створення нового телевізійного проекту. Під час спостереження дослідник піддає глибокому і систематичному розгляду ті слова, символи та культурні форми, за допомогою яких люди описують і передають свій досвід, роблячи це часто непослідовно, випадково або не цілком усвідомлено [25; 22]. Метою нашого спостереження були саме випадкові та неусвідомлені прояви людських емоцій, проаналізувавши які ми отримали чітку картину вподобань глядачів талант-шоу. Метод спостереження передбачає досить чітку, заздалегідь продуману систему реєстрації спостережуваних подій. Це не просто спонтанне споглядання зі сторони, а критичне та цілеспрямоване дослідження. Існує кілька класифікацій соціологічних спостережень.

1. За формою організації:  формалізоване (структуроване, стандартизоване, контрольоване)  неформалізовані (неконтрольоване, просте, безструктурне) Перше зазвичай структуроване жорсткою програмою, а друге - лише загальним принциповим планом.

2. За ступенем включеності спостерігача:  невключене спостереження, коли дослідник пасивно фіксує дані про явище, не втручаючись в хід перебіг подій

48  включене спостереження, яку називають ще дослідженням «в масці», де соціолог діє під вигаданим ім'ям та приховує мету дослідження.

3. За формою взаємовідносин вченого з тими, кого від досліджує:  приховане спостереження  відкрите спостереження Коли учасники діяльності не здогадуються про присутність дослідника, говорять про приховане спостереження. Воно дозволяє мінімізувати вплив спостерігача.

4. За місцем проведення спостереження:  польові спостереження  лабораторні спостереження 5. За регулярністю проведення:  систематичні (за заздалегідь розробленим планом вивчення об'єкта протягом певного часу)  несистематичні (проводяться без всякого плану протягом невизначеного часу) 6. За тривалістю проведення, завданням і масштабом:  короткочасні (проводяться на першій стадії дослідження для формулювання гіпотез або контролю та поповнення даних, отриманих іншими методами)  довгострокові, що тривають багато місяців і років, покликані відстежити перебіг великомасштабних соціальних процесів [32].

49 Спостереження, проведене під час даного дослідження: a) неформалізоване b) включене c) приховане d) польове e) несистематичне f) короткочасне Процес дослідження соціального явища методом спостереження умовно можна представити у вигляді наступної послідовності кроків:  формулювання проблеми, опис об'єкта спостереження, визначення завдань  визначення одиниць спостереження та індикаторів досліджуваних аспектів поведінки  розробка мови та системи понять, в термінах яких будуть описуватися результати спостереження  визначення вибіркових процедур у ситуаціях, коли є можливість зробити відбір з безлічі спостережень  підготовка технічних документів для фіксації спостережуваного явища (картки, бланки протоколів; бланки і т. п.), запис результатів спостережень  аналіз і інтерпретація даних, підготовка звіту та висновків за підсумками дослідження [3; 280-303]. Після того, як дослідник визначив для себе ключову проблему і відповідну сукупність ключових питань, він стикається з іншою проблемою – проблемою доступу до предмету дослідження. На цьому етапі ключову роль

50 відіграють люди, що контролюють «входи» в потрібну організацію. Інколи таких осіб називають «стражниками»: саме від них залежить вдалий результат переговорів про формальний доступ до організації [25; 20-21]. Готуючись до спостереження, дослідник зустрівся з одним із членів знімальної групи проекту «Україна має талант», щоб підготувати необхідну інформаційну базу. Член знімальної групи виступив у ролі «стражника» [25; 23], який забезпечив формальний доступ до організації, та допоміг з усіма необхідними даними. Основні дані, отримані від «стражника» перед відкритим кастингом талант-шоу «Україна має талант»: 1. Відритий кастинг «Україна має талант» - насправді, другий по рахунку. Перший відбір відбувається у закритому режимі. На цьому етапі присутня лише команда журналістів проекту, один з продюсерів та оператор. Команда проекту подорожує Україною, шукаючи цікавих героїв, записує їх історії та основні відомості, після чого повертається в Київ, де на закритому засіданні погоджує майбутніх учасників шоу.

2. Майбутні учасники умовно поділяються на три категорії: 1) Талановиті конкурсанти 2) «Фріки» або «диваки», тобі такі герої, що здатні здивувати, розсмішити, вразити аудиторію 1) Люди з цікавими життєвими історіями, які здатні зворушити або обурити глядача 3. Всіх відібраних конкурсантів запрошують на відкритий кастинг у Київ.

4. Варто зазначити, що організатори заздалегідь знають імена тих, хто

51 буде відібраний для участі у талант-шоу «Україна має талант». Мова йде про представників першої категорії, тобто – талановитих конкурсантів. Однак, представники другої та третьої груп не повідомляються заздалегідь про те, що їх запрошено на відбір лише задля яскравого шоу. Вони їдуть у Київ сповнені надії на перемогу та впевнені у своїй унікальності. Отримавши необхідні дані та доступ до відкритого кастингу, ми використали всі можливості, щоб вловити загальну атмосферу того, що відбувається [40].

12-ого лютого о 10 годині ранку ми прибули на відкритий відбір учасників шоу «Україна має талант». Відбір відбувався у приміщенні Національної Опери України. Біля опери знаходився натовп людей, частина цього натовпу - з валізами та рюкзаками. Цього року організатори шоу вперше запровадили вхідні квитки на відбір, які можна було отримати в касі Опери, прийшовши на кілька годин раніше. На момент початку дослідження вільних квитків у касі вже не залишилось, але «стражник» допоміг нам потрапити в середину. В ході польової роботи практично неможливо записати всі дані. Не дивлячись на те, що в ході включеного спостереження соціологи нерідко використовують відео та аудіотехніку, основним джерелом емпіричного матеріалу так і залишаються польові нотатки. Їх повнота і якість вирішальним чином залежать від використання деякої заздалегідь розробленої системи організації польових нотаток (записів). Перша проблема організації даних - це проблема відбору. Якщо на попередній стадії дослідження вчений вирішує, що, де, коли і як спостерігати, то на польовій стадії йому потрібно визначити, що записувати, як записувати і коли записувати. Але записувати постійно фізично

52 неможливо, тому більша частина нотаток носить фрагментарний характер, які служать лише фундаментом для майбутнього опису. Текст відтворюється «по пам'яті», отже час дослідження спостерігач повинен бути особливо уважним, щоб зберегти правдоподібність. Дуже важливим є збереження «природного словника» учасників та фіксація невербальної поведінки (міміка, пози, жести) [25; 22]. Зазвичай дослідники фіксують слова і дії таким чином, щоб не залишалося ніяких сумнівів щодо того, де розгорталися події, в який час, хто і за яких обставин у них брав участь. Для контролю над фіксацією польових спостережень ми використали свого роду контрольний лист, який включає дев'ять ключових ознак - «маркерів», фіксація яких дає можливість досить повно описати контекст того, що відбувається: 1) простір: фізичне місце розташування або місцезнаходження 2) актор (діяч): люди, які беруть участь у цих заходах 3) діяльність: сукупність взаємопов'язаних дій, скоєних людьми 4) об'єкт: наявні фізичні предмети 5) акт: окремі дії, що здійснюються людьми 6) подія: безліч взаємопов'язаних діяльностей, що ведуться людьми 7) час: тимчасове упорядкування відбувається 8) мета: те, чого люди прагнуть досягти 9) почуття: відчуваються і виражаються емоції [25; 28] Основні дані про аудиторію, присутню на відкритому відборі учасників талант-шоу «Україна має талант»:

53 1. Кількість глядачів присутніх на відборі – приблизно 1600 (стільки вміщає у себе приміщення Оперного театру) 2. Кількість учасників відбору – близько 100 учасників (по 50 на день) 3. Класифікація аудиторії за віком:  Діти молодше 15 років – 15%  Підлітки віком від 16 до 20 років – 40 %  20-30 років – 30%  30-50 років – 10%  Старше 50 років – 5% 4. Класифікація аудиторії за статтю:  Жінки – 75%  Чоловіки – 25% 5. Вільна класифікація аудиторії:  Глядачі, що прийшли подивитись шоу  Глядачі, що прагнуть потрапити на сцену  Родичі та друзі конкурсантів Основна мета спостереження – визначення реакції глядачів на те, що відбувається на сцені. Дослідником було виділено три основні фокуси відповідно до трьох категорій учасників, що їх виділяють продюсери самого конкурсу:  Реакція на виступ талановитих учасників  Реакція на виступ «диваків»  Реакція на виступ конкурсантів, що виділяються не талантом, а цікавими особистими історіями

54 Перш ніж перейти безпосереднього висновків включеного спостереження, варто зазначити, що питання інтерпретації цілком залежить від уміння дослідника доступно подати результати, не втративши важливих елементів, та мінімізувати вплив особистої думки на об’єктивну реальність. Особливе значення несподіванок, радикальних змін точки зору дослідника і відчуттю неадекватного розуміння ситуації додає герменевтична традиція [31]. Мова йде про те, що дослідник, стикаючись з предметом свого дослідження, прагне зробити його зрозумілим для світу раціонального наукового знання. Тобто він осмислює все з точки зору іншого світу та інтерпретує. Оскільки обробка результатів спостереження – питання герменевтичного трактування [25; 16] , ми спробували максимально зрозуміло інтерпретувати побачене. Перш ніж перейти до підсумків дослідження, хочемо зосередити увагу на тому, що момент, коли конкурсант піднімається на сцену, можна умовно назвати моментом його переходу від «глядача» до «народної зірки», адже він як би переступає межу, що розділяє один бік екрану від іншого. Учасник виступає перед аудиторією, яка тим чи іншим чином оцінює його таланти. Його знімають камери та коментують члени журі, яких знає в обличчя вся країна. Отже цей момент дуже важливий як для конкурсанта, так і для аудиторії, яка відкриває для себе нову зірку.

55 3.2. Роль талант-шоу у формуванні феномену «зірки з народу» Черговість виступів заздалегідь продумується організаторами шоу. «Таланти» «розбавляються» диваками та цікавими персонажами. Це дало змогу порівняти реакцію аудиторії на всі три категорії учасників. Для обробки результатів було використано метод агрегування.

1. Найбільшу позитивну емоційну реакцію аудиторії викликають люди з фізичними вадами або важкими життєвими історіями, незалежно від ступеню їх таланту. Емоційні прояви:  вигуки «браво», «молодець»  сльози  голосні аплодисменти  аплодисменти стоячи Цікавість глядачів у залі напряму залежить від того, наскільки нестандартною є доля учасника на сцені. Якщо йому доводиться долати якусь важку хворобу або фізичні вади для того, щоб виступати – це автоматично позбавляє його несхвалення аудиторії. Він отримує підтримку залу, основану на чисто людських співпереживаннях. Навіть, якщо номер не вдалий, люди все одно залишаються на боці учасника, адже керуються більше почуттям жалю, ніж тверезою оцінкою таланту. Якщо ж цей конкурсант виявляється ще й талановитим, він одразу автоматично випереджує інших «талантів» у глядацькій симпатії.

2. Найбільш негативну емоційну реакцію аудиторії викликають «диваки», які, не маючи особливого таланту, вперто наполягають на своїй унікальності та наголошують на свою приналежність до «зіркового світу».

56 Емоційні прояви:  вигуки «фу», «ганьба»  свист  повне мовчання залу Цікаво, що «фріки» або «диваки» викликають в аудиторії більше емоцій, ніж просто талановиті конкурсанти. Людям подобається спостерігати за програшами та помилками звичайних людей на сцені. Оскільки у житті всі помиляються. І ще цікавіше спостерігати за тим, як ці люди реагують, як вчаться на своїх помилках (особливо коли йдеться про конкурсанта, який проходить відбір кілька разів поспіль). Але ще більше їм подобається відчувати ілюзію влади над конкурсантом. Вони освистують, показують своє невдоволення, своє неприйняття, тим самим відчуваючи себе вершителем долі майбутньої зірки. До речі, саме «диваки» частіше за талановитих конкурсантів стають зірками Інтернету.

3. Талановиті конкурсанти, які вже відбулися як «виконавці», викликають в аудиторії найменш емоційну реакцію. Емоційні прояви:  аплодисменти  вигуки «браво», «молодець» Слово «талант» зазвичай вживається у сенсі «чудових здібностей», «виняткових природних даних» [29]. Але вже «готова зірка» не підходить для участі у телевізійному шоу талантів. Підтвердженням цього є реакція аудиторії на виступи таких конкурсантів. Йому аплодують, його підтримують, але людям не цікаво дивитися на нього у фіналі шоу.

57 Оскільки глядача цікавить процес перетворення зі «звичайної людини» у «зірку», він прагне спостерігати ті зміни, які відбуваються з учасником. Якщо учасник знаходиться вже на межі своїх можливостей, якщо його нічому більше не можна навчити – він не буде цікавим для глядача. Агреговані висновки включеного спостереження: 1. Аудиторію більше цікавить особистість учасника шоу, ніж його вокальні (танцювальні, художні) здібності. Глядача приваблюють:  особисті трагедії та фізичні вади (коли конкурсант бере участь у змаганні попри те, що…)  конкретні мрії та прагнення (допомогти хворій матері, завоювати серце коханої дівчини тощо) 2. «Фріки» або «диваки» стають популярними швидше за інших конкурсантів, адже вони провокують та вражають глядача. Тут часто спрацьовує принцип «ефективний виступ – епатажний виступ». Під час відбору можна було часто почути від таких учасників слова: «Головне, що я потрапив на сцену і мене побачили».

3. Талант, який досяг своєї межі, вже не цікавий глядачу. Аудиторія прагне спостерігати за процесом навчання та творення майбутньої зірки. «Готовий варіант» її не влаштовує.

4. Ідеальним конкурсантом для талант-шоу є людина, в якій природній талант підкріплений цікавою особистістю та нестандартною історією.

58 ВИСНОВКИ Загалом, було проведено дев’ять глибинних інтерв’ю з учасниками другого та третього сезонів талант-шоу «Танцюють Всі!» і включене спостереження за аудиторією під час дводенного кастингу проекту «Україна має талант-3». Кожний метод висвітлює окремий аспект питання. Глибинні інтерв’ю аналізують мотиви участі у талант-шоу та процес зміни самоусвідомлення конкурсантів. Включене спостереження досліджує реакцію аудиторії на процес зйомки шоу, закладений проектом. Ми об’єднали результати досліджень під однією метою, а саме – визначенням уподобань аудиторії як чинників популярності форматних телевізійних проектів. Мета глибинних інтерв’ю – визначити особливості взаємодії «глядача» та «учасника» як передумову появи «народної зірки», та дослідити вплив телебачення на самоусвідомлення прихильників форматного ТБ. Мета включеного спостереження – дослідження реакції та вподобань аудиторії. Об’єднавши результати обох досліджень, ми конкретизували чинники популярності сучасних талант-шоу: 1. «Пересічність»[31] і «звичайність» [54] учасників талант- шоу дає змогу глядачеві «примірити» на себе долю «майбутньої зірки», а отже – стати ближчим до «світу знаменитостей».

2. Оскільки одним з постулатів «зіркової системи» є твердження: «Пощастити може кожному» [11], глядач покладається на своє везіння і прагне повторити успіх тих, кого бачить на екрані.

3. Можливість голосування дає змогу глядачеві відчути себе частиною процесу. Він може віддати або не віддати свій голос тому чи іншому учаснику, а отже – пройнятися ілюзією впливу та влади над долею майбутньої «зірки».

59 4. Оскільки глядач ототожнює себе з «зіркою», яку бачить на екрані, йому цікаво спостерігати поступове становлення цієї «зірки» та процес сходження від «сірої миші» до «знаменитості». Він не має можливості прослідувати процес вдосконалення звичайних «зірок». Зазвичай, аудиторія отримує вже «готовий продукт», який швидко себе вичерпує, тоді як «зірка з народу» - непередбачувана і не заїжджена.

5. Коли мова йде про «світ зірок», глядач бачить лише ту сторону популярності, яку йому дозволено бачити, а саме – «глянцеву картинку». Однак, дослідження показує, що програші і невдачі цікавлять аудиторію не менше, ніж тріумфи та перемоги. Людям хочеться ідентифікувати себе з тими, кого вони бачать по телебаченню. Отже реалістичність «зіркових» помилок збільшує цікавість аудиторії до талант-шоу.

6. Аудиторію більше цікавить особистість учасника шоу, ніж його вокальні (танцювальні, художні) здібності. Талант відіграє меншу роль, ніж біографія конкурсанта. Глядача приваблюють перепони, що їх долає людина на шляху до «зіркового олімпу», а саме:  особисті трагедії та фізичні вади (коли конкурсант бере участь у змаганні попри те, що…)  конкретні мрії та прагнення (допомогти хворій матері, завоювати серце коханої дівчини тощо) 7. Найпопулярніші учасники талант-шоу – ті, що шокують та вражають глядача. Цікаво, що у випадку провокації спрацьовує принцип «ефективний виступ – епатажний виступ». Позитивна реакція чи негативна – але це реакція.«Фріки» або «диваки» - улюблені «celetoids» глядачів талант-шоу. Доказом цього є розмаїття відеозаписів з кастингів шоу у соціальних мережах та блогах. Власне, під час відбору можна часто почути від таких

60 учасників слова: «Головне, що я потрапив на сцену і мене побачили». Отже, їх основна мета – не можливість проявити свій талант, а – участь у шоу та поява на сцені.

8. Оскільки аудиторія прагне спостерігати за процесом навчання та становленням майбутньої зірки, її не цікавлять талановиті виконавці, що вже досягли свої межі, і не потребують подальшого вдосконалення. «Готовий варіант» не влаштовує глядача. Тому «змагання талантів» не є насправді змаганням найкращих «народних» представників. Це, скоріше, вибір перспективного «матеріалу» для створення «зірки», який зможе розкритися на очах аудиторії, принісши проекту ще більші рейтинги.

9. Ідеальним конкурсантом для талант-шоу є людина, в якій природній талант ще не досяг своєї кульмінацій, та підкріплений цікавою особистістю та нестандартною історією.

10. Успішність учасників талант шоу є основною мотивацією для наступного покоління учасників. Під час перегляду глядач «приміряє на себе» той образ, що бачить на екрані, а пізніше намагається втілити його у життя, беручи участь у відборі.

11. Популярність талант-шоу вселяє у глядачів думку про те, що кожен з них може досягти успіху у сфері, яка раніше позиціонувалася ним як другорядна та неперспективна – у сфері хобі. На прикладі учасників шоу, які на очах всієї країни перетворюються з пересічних людей на «знаменитостей», глядач поступово приходить до думки «Чому не я?». Особливо це стосується тієї частини аудиторії, яка причасна до творчої діяльності, має здібності до того чи іншого мистецтва.

12. Основною метою учасників талант-шоу є не участь як така, а, частіше за все – прагнення потрапити «по той бік телевізору». Зміна самоусвідомлення глядача відбувається тоді, коли він бачить звичайну

61 пересічну людину поряд зі знаменитістю. Світ, що здавався йому недоступним та відкритим лише для обраних, раптом стає цілком реальним. «Слава» стає синонімом «визнання», «успішність» - синонімом «таланту». Варто зазначити, що глядач, який хоч раз побував «по той бік телевізору» і спробував себе у ролі конкурсанта, або змінює своє ставлення до талант-шоу. У більшості випадків, перетворюючи когось з аудиторії на учасника шоу, саме шоу автоматично втрачає одного глядача.

62 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Anderson D. M. The Show Starter. Reality TV Made Simple System: Ten steps to Creating and Pitching a Sellable Reality Show – USA, 2006. – 45-60 c.

2. Austen J. TV-a-go-go: Rock on TV from American Bandstand to American Idol – Chicago Review Press, 2005. - 99-102, 126-137 c.

3. Babbie E. The Basics of Social Research – Belmont, CA, 2002. – 82 -108 c.

4. Bell C. E. American Idolarity: Celebrity, Commodity and Reality Television Shutterstock, 2010. - 1-14 c.

5. Continuum encyclopedia of Popular Music of the World, Volume 1 – Media, Industry and Society – Continuum, 2003. – 470 c.

6. Essany M. Reality check: The Business and Art of Producing Reality TV Elsevier Inc., 2008. – 6 c.

7. Faller S. Reality TV: Theology in the Video Era - Chalice Press 2009. - 6-18 c.

8. Gilbert N. Researching social life, Second edition - SAGE Publications Ltd, 2008. - 123-145, 211-227 c.

9. Gilbert N., Mulkay M. Opening Pandora’s Box: a sociological analysis of scientists’ discourse – Cambridge, Cambridge University Press, 1984.

10. Hill A. Reality TV: Audiences and popular factual television - Routledge Taylor & Francis Group, 2005. – 15 c.

11. Holmes S. Reality Goes Pop! Reality TV, Popular Music, and Narratives of Stardom in Pop Idol - Southampton Institute, Television & New Media, 2004.

- Vol. 5 No. 2, 147–172 c.

12. Huff R. M., Reality Television - The Praeger Television collection, 2006. – 20 – 30 c.

63 13. Flow TV: Television in the age of Media Convergence - Kackman M., Binfield M., Payne M.T, Perlman A., Sebok B. - NYС. Routledge, 2011. – 7580 c.

14. Kjus Y. Everyone Needs Idols: Reality Television and Transformations in Media Structure, Production and Output - European Journal of Communication, 2009. - Vol. 24(3), 287–304 c.

15. Matheson, D. Media Discourses: Analysing Media Texts – Open University Press, McGrow – Hill Education, 2005. - 100-118 c.

16. Murray S. and Ouellette L. Reality TV: remaking television culture, Second Edition - New York University Press, 2009. – 8-18 c.

17. Palmer G. Exposing Lifestyle Television: the Big Reveal – Ashgate, 2008. 130-140 c.

18. Rayner P., Wall P., Kruger S. Media studies: the essential resource -NYС.

Routledge, 2004. – 95-147 c.

19. Rojek C. Celebrity – Reaction Books Ltd, 2001. – 9-50 c., 180-200 c.

20. Taylor P. A. and Harris J. L. Critical Theories of Mass Media: then and now Open University Press, 2005. – 155-198 c.

21. Turner G. The mass production of celebrity «Celetoids», reality TV and the «demotic turn» - SAGE Publications Ltd, 2006.

22. Young S. M., Pinsky D. Narcissism and celebrity – Journal of Research and Personality, 2006.

23. Белановский C. Индивидуальное Глубокое Интервью – М.: НикколоМеди, 2001.

24. Добреньков В., Кравченко А. И. Методы Социологического Исследования – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2004. – 383 – 436 с., 525 – 553 с.

25. Девятко И. Ф., Методы Социологического Исследования – Екб.: Издательство Уральского университета, 1998. – 9-35 с.

64 26. Ковалев Е., Штейнберг И. Качественные методы в полевых социологических исследованиях – СПб.: Алетейя, 2009. – 113-206 с.

27. Осипов Г. Социология: Основы общей теории – М.: Норма, 2003. – 713 831 с.

28. Семенова В. Качественные методы: введение в гуманистическую соціологію – Добросвет, 1998. - 35-55 с.

29. Словарь «Психология и характерология понятий» Издание 2-е, исправленное и дополненное // Б-ка журнала «Здравый смысл». – М.: Гнозис, 2000. – 380 с.

30. Ядов В. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности – М.: Омега-Л, 2007. – С.

169-259 31. [Електронний ресурс] // Media Resources Management, Талант – на сцену // Телекритика, 2010. - http://www.telekritika.ua/mrm/2010-01-28/50730 32. [Електронний ресурс] // Stars Time - Премьеру «Україна має талант-3» посмотрело больше 13 млн. чел. - http://starstime.com.ua/news/6364.html 33. [Електронний ресурс] // Барвінський А. Соціологія: курс лекцій, Тема 4. Методи збору, обробки та статистичного групування даних http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/Sotsiologiya/10691/index.html 34. [Електронний ресурс] // Городяненко В. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів – К.:, 1999. - http://www.infolibrary.com.ua/books-book-102.html 35. [Електронний ресурс] // Кравченко С.А. Социология: Парадигмы через призму социологического воображения, Тема 19: Постмодернистские теории – http://v1100.net/stat/postmodern.shtml 36. [Електронний ресурс] // Санжаревский И., Титаренко В., История, методология и техника исследования проблем общества и личности в социологии – Тмб.: ОГУП, 2002. http://www.politlogia.narod.ru/s/SANZ_SOC/g-035.htm

65 37. [Електронний ресурс] // Социологический словарь http://mirslovarei.com/soc 38. [Електронний ресурс] // Вергеліс О. Україно, згадай про талант Дзеркало Тижня, 2011. - http://dt.ua/articles/61816 39. [Електронний ресурс] // Вергеліс О. Якщо талант запалюють - Дзеркало Тижня, 2010. - http://dt.ua/articles/59502 40. [Електронний ресурс] // Веремчук Т. Телешоу виграють у серіалів – Телекритика, 2010. - http://www.telekritika.ua/expert/2010-07-08/54272 41. [Електронний ресурс] // Данькова Н. Від «Першого мільйона» до «Хфактора» - Телекритика, 2011 http://www.telekritika.ua/ukrainski_zmi/2011-01-20/59373 42. [Електронний ресурс] // Данькова Н. Фаворити і аутсайдери вертикальних лінійок – Телекритика, 2011. http://www.telekritika.ua/programming/2011-04-14/61958 43. [Електронний ресурс] // Игорь Кондратюк: На меня заведено уголовное дело - Городской Двор, 2010. http://dozor.kharkov.ua/interview/1081578.html 44. [Електронний ресурс] // Информационное агентство «Всё о ТВ и телекоммуникациях» - Самые рейтинговые телешоу 2009 года http://www.tv.net.ua/news/na_teleekrane/1050614712-samye-rejtingovyeteleshou-2009-goda.html 45. [Електронний ресурс] // Кокотюха А. Танці й таланти: довго – не значить добре – Телекритика, 2011. http://www.telekritika.ua/kokotuha/2011-03-10/60948 46. [Електронний ресурс] // Константинова К. Что такое хорошо и что такое плохо? Культурний 2010-й: «сухий залишок» - Дзеркало Тижня, 2010. http://dt.ua/articles/61763

66 47. [Електронний ресурс] // Коркодим О. Чого вам коштуватимуть 15 хвилин слави? // Телекритика, 2011. http://www.telekritika.ua/telebachennya/2011-02-07/59905 48. [Електронний ресурс] // Коркодим О. «Х-фактор»: одна забава? – Телекритика, 2011. - http://www.telekritika.ua/telebachennya/2011-0114/59120 49. [Електронний ресурс] // Незалежне Інформ-Агенство «УРА-Інформ», Шоу «Україна має талант!» посмотрело 14,6 миллиона телезрителей 2010. - http://ura-inform.com/society/2010/03/09/shou 50. [Електронний ресурс] // Новинар - Талант-шоу на українському ТБ досягли популярності футболу - http://novynar.com.ua/showbiz/107986 51. [Електронний ресурс] // Медианяня - ТОП-10 самых популярных талант-шоу 2010 года - http://mediananny.com/raznoe/14187/TOP10_samyh_populiarnyh_talant-shou_2010_goda 52. [Електронний ресурс] // Медианяня - Талант-шоу снова вывели СТБ в лидеры - http://mediananny.com/novosti/14802/Talantshou_snova_vyveli_STB_v_lidery__TSifry 53. [Електронний ресурс] // Павлова В. «Х-фактор»: велика різниця Дзеркало Тижня, 2010. - http://dt.ua/articles/61804 54. [Електронний ресурс] // Самченко В. Слава Фролова: Конфлікт — це завжди прекрасно - Україна Молода, 2010. http://www.umoloda.kiev.ua/number/1724/211/60974/ 55. [Електронний ресурс] // Томак М., Яковленко К. «Х-фактор» як модель «соціального ліфту» - День, 2011 - http://www.day.kiev.ua/300179 56. [Електронний ресурс] // Шкатов О. Талант-шоу: путь на вершину или путь в никуда – Комментарии, 2010. http://life.comments.ua/meaning/2010/12/16/217660/talantshou-putvershinu.html