Афіша міста Львів №07(40) 2018 by Vadim Kucherak

№ 07 (40)

сач у місті: Балканський дворик та інші смачні прем’єри

залаштунки Опери: музика на воді

водоспади Карпат: туди й звідти за один день

Зміст

4 Зміст

6 Афіша радить

40 Здай точку 42 Бачили Прекрасна Оксана і її вишиванки

8 Нове Балканський дворик

44 Персона

10 Тема

Україна – США: подорожі і життя Олі Рондяк

Нові ресторани: вибір Афіші 18 Колонка шефа 20 Ресторани

46 театр

за лаштунками Опери

Про краще морозиво

49 Музика

22 Бачили

Українська пісня 2018

Дегустації і гастроподії

50 Ранкова кава

28 Бачили МистецтваСмак: танцюємо разом

з Володимиром Шурубурою

30 Бачили Пивні історії

водоспади Карпат: жива магія

подорож справжнього сомельє

56 Місто

38 dress code Андрій Валовий: не тільки про кухню

фотомузей буде? 58 Некролог

№ 07(40) 2018

Керівник проекту: Станіслав Зайченко Головний редактор: Олександра Зайченко

обкладинка: Балканський дворик Фото: Станіслав Зайченко

З питань розміщення реклами звертатися по телефонам: (067) 829-1755, (068) 185-0890

Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

до Оксани Линів 54 мандри

36 Винне запитання

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ “Афіша міста” Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ №1189/443.

52 10 запитань

Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їхніх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

Друк: ТОВ «ПРИВОЗ ПРИНТ» м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № Розповсюджується в ресторанах, готелях, салонах краси, нічних клубах, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2018 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ “Афіша міста” і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ “Афіша міста” ЗАБОРОНЕНО

– Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

розміщення реклами: (067) 829-1755, (068) 185-0890 4

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Нове

Вдихнути свіжого повітря, скуштувати справжні чевабчичі, плескавіцу або чорбу, відпочити у затишній зеленій альтанці – і все це за 10 хвилин від центру міста? Сьогодні це стало можливим – у Львові відкрито перший ресторан балканської кухні.

Балканський дворик:

добар дан або all you need is meat! Перше, що дивує у Балканському дворику, – це особливі звуки заміського закладу: голоси птахів, шелест листя, потріскування вугілля у великому сачі, хвиляста музика Балкан… Велетенська верба манливо гойдає гілками. Ми справді у Львові? Так! – каже усміхнений офіціант і запрошує до найближчої заквітчаної альтанки. І тут ми відчуваємо аромати… М’ясо на вогні, рибка, овочі! Дайте меню! А почалося все з подорожей і мрій. Ідейні натхненники закладу самі колись палко закохались у кухню Балканського регіону, і вирішили познайомити львів’ян зі стравами цих країн. І справді – у нашому місті є багато італійських, грузинських, навіть японських ресторанів – балканської кухні не було. А вона дуже смачна і, незважаючи на невідомі та дивовижні назви, для нас цілком приємна. М’ясо, соковиті овочі, річкова і морська риба – все, що ми звикли їсти, але з балканським акцентом. Меню ресторану укладав досвідчений і талановитий сербський шеф-кухар. Навчався у Сербії і наш український шеф Юрій Ковалець, який зараз безпосередньо царює на кухні Дворика. Що до страв, то, безперечно, м’ясні делікатеси займають у меню провідне місце – тут ви знайдете і сербську чорбу (суп з телятиною, рибою чи бараниною), і чорногорські ковбаски чевабчичі з мішаного фаршу. Варто скуштувати угорський гуляш з яловичиною, шніцель караджорджа, копчені ковбаски, сербську плескавіцу з каймаком. Гості можуть посмакувати порося чи баранину на вертелі – на території ресторану є власна коптильня та вертел для смаження цілої туші. 8

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

«У нас створені всі умови для приготування справді правдивої балканської їжі: тільки в Балканському дворику є сач, де протягом дня підтримується жар, де використовується справжній чавунний посуд із Сербії», – розповідають у закладі. Телятина або баранина з овочами тушкується у вугіллі декілька годин – і страва у сачі виходить неймовірно соковитою й ніжною. І це справді – унікальна балканська технологія.

До слова: якщо в меню є копчена шия або ковбаски – знайте, це робиться саме у закладі. Кажуть, що спочатку була проблема: знайти добру баранину – ніжну і смачну. Питання було вирішено наступним чином – тепер тільки для Балканського дворика на фермі у Карпатах вирощують баранчиків. Бо розкрити справжній смак баранини є однією з основних ідей закладу. Навчити львів’ян смакувати це м’ясо, бо насправді воно є дієтичним і корисним. І за правильного приготування – дуже смачним. Вибір страв з риби теж великий – річкова, морська свіженька рибка готується на вогні й подається з дивовижними традиційними гарнірами. «До нас приїжджають гості з Чорногорії, Сербії, Хорватії – і всі хвалять нашу кухню, кажуть, що все смакує як вдома, тільки ціни нижчі», – кажуть у ресторані. І це тому, що все виготовляється за балканськими традиціями, але зі свіжих локальних продуктів. Навіть сир каймак вже навчилися готувати – а саме він додається до багатьох страв меню. Ніжний і смачний каймак робиться з вершків, знятих з молока, – вони шарами укладаються в глиняний посуд, витримуються там деякий час. В результаті виходить дуже цікавий продукт, щось середнє між сметаною, солодким сиром і вершковим маслом.

А ще у Дворику можна скуштувати справжній айвар – неперевершену сербську овочеву ікру. Її зазвичай подають до хліба або як гарнір до м’ясних страв. Робиться айвар з печеного або смаженого червоного болгарського перцю, часнику та оливкової олії. Популярна ця ікра не тільки в Сербії, але і в сусідніх країнах, а рецепт може варіюватися – то баклажан додасться, то гострющий перець. До речі, гострі страви в меню мають спеціальну позначку. На Балканах добре поїсти люблять не менше, ніж в Україні. Але, як каже шеф закладу, те, що для українця є «добре наївся» для балканців – «перекусив». Тому порції страв у закладі саме «балканські» – настільки великі, що багато хто з гостей дивується – як це можна самотужки з’їсти? Всі страви можна побачити в особливому журнальчику, який подають до меню. І офіціанти завжди попереджають – то є велика страва! Але яка ж смачна їжа без напоїв? «Фішка» закладу – ракія, яка подається дуже ефектно – в чеканчичах. Чеканчичи – маленькі графинчики, які було розроблено саме для цього напою – щоб ароматичні олії не випаровувались занадто швидко. Подаються чеканчичи з ракією у стаканах з льодом. Ресторан має і добру винну карту, і досвідченого сомельє – тут під страви обов’язково порекомендують скуштувати вина.

Балканського, унікального. Або просто – з найкращих виноробень Старого та Нового Світів. Балканські вина – смачні та вишукані, але, на жаль, ще не дуже розповсюджені у нашій країні. Тут вони є. Ціни на вина дивують, вони лояльні й дуже приємні. Винна карта супроводжує кухню та правильно її доповнює, підкреслюючи добрим вином смак гарної страви. До речі: винна шафа закладу теж унікальна, вона розташована на вулиці, посередині дворика – і це виглядає дуже красиво. На території закладу розташовано кілька альтанок, для різних компаній, а також безпосереднє приміщення закладу з унікальними лампами, з відкритим каміном посеред залу. Живий вогонь буде зігрівати у холодні вечори й милувати зір. Особливу увагу привертають меблі – важкі, дерев’яні, могутні, вони всі були зроблені саме для Дворика (багато ескізів розробляли самі власники). Інтер’єри залів налаштовують на відпочинок та спокій. Але відчуття подорожі не покидає ніде – мапи як елемент дизайну запрошують прокладати свої маршрути. Ще одна цікава деталь: кавова машина розташована окремо від барної стійки: бармен вийде з-за неї, щоб приготувати ароматну каву – віддасть тепле горнятко колумбійської Арабіки прямо у руки гостю. Балканський дворик – за-

клад, дружній до дітей: тут є сучасний дитячий майданчик на свіжому повітрі. Добре тут ставляться і до водіїв – є велика комфортна стоянка з добрим заїздом. Щоп’ятниці, суботи та неділі лунає справжня балканська музика – можна поспівати та навіть потанцювати під акустичні інструменти. Відтворити справжню балканську кухню з балканською щедрістю – саме таке завдання стояло перед засновниками ресторації. І вони це зробили на славу. Але, як правильно кажуть, – краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати. Тому – завітайте і відчуйте Балкани на смак.

Балканський дворик вул. Городоцька, 243 (067) 670-0001 12:00 – 00:00

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

тема /вибір Афіші

Від літа до літа Щоб не казали злі язики про поганий стан економікі в країні – у Львові постійно відкриваються нові заклади. І що там казати – не тільки гості, а й лвів’яни плутаються у назвах і адресах локацій. Афіша теж намагалась розібратися: що нового відкрили протяго року. І зробила свій вибір.

Вівсянка, сер!

Штовхайте старі важкі двері – і ви миттєво опинитеся на Бейкер стріт. Тут затишна, майже домашня атмосфера – хочеться взяти теплий картатий коцик, сісти біля вікна і дивитись у туманний провулок старого міста, смакуючи свій чай. Або замовити суто британський сніданок – причому, неважливо о котрій ви сьогодні прокинулись – це ж Львів, снідайте у будьякий час. Бранчі, обіди, вечері – смачно поїсти у Вівсянці зараз можна до 23.00, англійська кухня – взірець демократичності. Замовити дійсно є що – англійські кулінарні традиції зібрані з усього світу і представлені у Львові смачними і несподіваними стравами. Ну, і яка Британія без five o’clock? У Вівсянці пропонують дуже великий вибір чаю: можна з молоком, можна із собою.

Вівсянка, сер! вул. Дудаєва, 5 (096) 722-1177

У бар-ресторацію JagerWald запрошують завітати задля смакування дичиною у супроводі цікавих напоїв. Тут створена унікальна коктейльна карта, де представлені кращі алкогольні напої світу. Місцеві бартендери вміло та ефектно поєднують часом такі різні та ексклюзивні смаки у справжні шедеври алкогольного мистецтва. Обов’язковим до куштування – страви з дичини, на які у новому закладі доволі особливий та вишуканий погляд. Молода зірка на теренах нової галицької кухні – шеф-кухар Богдан Вінтонович – обов’язково вразить гостей своїм талантом. Любов та співпраця з Jagermeiter у цьому закладі доволі-таки помітна. Проте найбільш помітні тут різного роду візуалізації оленів. Картини, гобелени, фрески, тарілки – олені тут господарюють. Нові ідеї, які з’являються у креативної команди JagerWald, блискавично втілюють у життя – тому кожен візит сюди буде особливим.

JagerWald бар-ресторація

вул. Федорова, 2 (067) 274-2244 10

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

JagerWald

Bratello: нескінченна італійська історія

М’ясний ресторан Bratello – справжнє гастрономічне відкриття цього року. На розі вулиць Краківської та Корнякта сьогодні панує смачна Італія. У регулярному меню Брателло – закуски (від брускет до карпаччо), кілька класичних та авторських салатів, супи, пасти та піци. Є також морепродукти: тут уміють працювати і з мідіями, і з морськими гребінцями, і з креветками та дорадо. Але все ж ключовим у меню є м’ясо: медальйон із телятини, яловичий стейк, шия свині за рецептом із регіону Брателло, індиче філе, курячі крила Баффало. Сама назва Брателло походить від гірського району в Італії, який славиться саме приготуванням м’яса. До їжі, звичайно ж, пропонують насамперед широкий вибір італійських вин, зокрема й два сорти під власним брендом Брателло. Але є у винній карті і повний набір звичних для нашого ресторану напоїв, а також коктейльна карта, яку розробляв Михайло Дацьо, один із найвідоміших барменів Львова. Брателло продовжує лінію ресторанів Churrasco, тому тут можна замовити безлімітний сет м’ясних страв та закусок. Замовивши сет за сталу суму, гість отримає набір закуски, по шматку із двох піц, лазанью та чотири різні м’ясні страви з італійського гриля. А якщо захоче продовжити – може іти на наступне коло, і так необмежену кількість разів аж до закриття закладу. Шеф-кухар Брателло Михайло Войтюк усе життя пропрацював у ресторанах італійської кухні. Процес приготування піци у закладі ставив чемпіон Італії з приготування піци Андрій Злотко. Саме Андрій, друг власників Брателло, привіз перші продукти з Італії та задав планку якості, а також допомагав у проробках. Надалі ж він приїжджатиме до Львова, аби контролювати якість та автентичність смаків у новому італійському м’ясному ресторані на Краківській.

Bratello Italian grill restaurant

Вул. Корнякта, 1 067-737-8898 07:00 – 00:00

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тема /вибір Афіші

Зелений змій: сучасна історія львівських делікатесів

Як би колись написали газети: «Смачна і яскрава точка з’явилася на гастрономічній мапі міста». І це справді так – бо відкрили новий заклад справжні знавці аутентичної місцевої кухні, люди, закохані в свою справу.

Зелений змій Гастропаб

вул. Вірменська, 3 (098) 0357-679

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Власники звуть цей заклад «лаБАРаторією львівського смаку». А почалося все зі зрозумілого кожному бажання смачно випити та добре закусити. Як кажуть творці та ідейні натхненники Тарас Кіндрат та Ярослав Кіндрат, добре відомі львів’янам по закладах Підпільний Кіндрат, Медовий ресторан Вулик, літнє кафе Кльош, спочатку з’явилась ідея зробити заклад, у якому будуть тільки зелені настоянки. Тому і Зелений змій. А далі виникло питання – яку кухню додати?

У новому гастропабі і напої подають незвичні – зелені. Наприклад, абсент, зелене пиво та сім видів зелених настоянок. Наливка Зелений змій є лідером серед гостей – до речі, саме на честь цієї зеленої настоянки на цілющих травах і продуктах бджільництва був названий заклад. Спробуйте місцевий Абсент Змій спокусник, в який додається мед – його можна споживати не розведеним (хоча має він 60 градусів міцності!) Поціновувачів абсентів тут здивують дегустаційними сетами від Зеленого змія, Зеленої відьми (Київ) та інших виробників, які можна спробувати у будь-який час. І в різних формах подачі-приготування – бо абсенти то ціла історія.

«Це був мій перший досвід як шеф-кухаря, – каже Тарас. – Хотілося надати змогу гостям скуштувати щось смачне, зі старих переписів: справжньої львівської солянки, яка готується не з ковбаси, як багато хто думає, а з нирок – як має бути. Відновити рецепт чесної кров’янки з бігосом – і подати її зі шкварками, на гарячій пательні. Запропонувати правдивий пиріг з лівером – як мама колись готувала, з обсмаженим серцем, з сирним соусом. Скуштувати добру телячу печінку – легенько підсмажену з цибулькою, чорносливом та яблучком. А ще флячки, карасики в сметані, холодець з бурачками. Не тільки смачні, а ще й дуже корисні страви старогалицької кухні. А де ви зараз знайдете смажений мозок? Старі переписи підштовхнули до ідеї зосередитись на такому напрямі кухні. Бо все це – забуті львівські делікатеси. До речі, правильно приготувати ці страви дуже непросто – простіше просто обсмажити шмат м’яса. Треба мати вміння, знати тонкощі технології, мати час. Це такі страви, які дома зараз майже не готують, – сальтисони, серце, язик. На жаль, у часи радянського Львова – але ж була і така історія! – змінилося ставлення до цих продуктів. У Зеленому змії ми намагаємося повернути їм добре ім’я і славу галицьких делікатесів».

Наливають у Змії крафтове пиво з маленької пивоварні міста Фастова. Але й пиво тут є теж зелене: наприклад, Змій Палахкотій – до цього хмільного напою додається особливий сироп, який готується на полині. Тому й зелене! Є й пивний сет – можна скуштувати все пиво, яке має заклад, і обрати своє улюблене. До пива тут готують особливу страву – обсмажені курячі серця та шлуночки – таке не скрізь побачиш. А також – смачне в’ялене м’ясо: телятину, свинину й курку, які готують теж за старими переписами. Походження всіх продуктів кухні закладу – місцеве. Фермери постачають все необхідне: м’ясо, овочі, зеленина, фрукти – абсолютно свіжі, тому й смакують добре.

Є у Зеленому змії цікаві десерти – морозиво власного виробництва, яке обов’язково треба скуштувати, бо воно справді вас здивує. А ще у гастропабі варять надзвичайно смачну каву – в джезві, на молоці, з корицею. Скуштуйте один раз – і ви захочете пити тільки таку. Пропонують у Змії добрі обіди – не бізнес-ланчі, а як у мами вдома: борщок, солянка з пирогом, свіженина, тушена з цибулькою, молода картопелька з малосольними огірками. Хлібчик теж домашній – а як без нього? І до кожного обіду тут подають холодець на телячих та свиних ратичках та домашньому когуті. Зайдіть сюди на сніданок, обід чи вечерю або просто випити пива чи настоянки на травах. За вікнами – старі кам’яниці вулиці Вірменської; зручні меблі налаштовують на відпочинок. Тут затишно, смачно і гостинно – справді, як у старі львівські часи.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тема /вибір Афіші

Park. Art of Rest: Територія Яскравих Моментів

У мальовничому парку, в атмосфері спокою і природної краси, за 10 хвилин від бурхливого та шумного мегаполіса відпочинковий комплекс Park. Art of Rest запрошує всіх у чарівний світ мистецтва та вишуканого смаку.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Відпочинковий комплекс Park. Art of Rest завжди готовий до проведення особливих свят: елегантний ресторан, дивовижний ландшафт території дають змогу реалізувати найкреативніші ідеї. У Парку можна провести різноманітні вечірки, івенти чи концерти. Тут турбуються, щоб гості захотіли залишитись якомога довше. Влітку можна розміститись на літньому майданчику – смачна їжа та красивий краєвид точно будуть до смаку. А для релаксу – ароматний кальян. Шеф-кухар ресторану Руслан Сорочинський готує неймовірні страви східної та європейської кухні за старими рецептами, але у новій, авторській інтерпретації. До речі, у закладі не тільки смачно і вишукано, але ще й здорово, адже, дбаючи про користь та смак страв, тут обирають виключно якісні продукти. Завітайте до комплексу на бізнес-ланч, щоб оцінити можливості місцевої кухні. Щотижня у закладі проводяться вечори латини El Ritmo Del Park, де гості можуть потанцювати сальсу, бачату, кізомбу, насолодитись вишуканою кухнею ресторану та провести яскравий вечір у колі друзів. Також періодично проводяться вечори танго. На вихідних у Park. Art of Rest – музичні вечірки: вокалісти, саксофоністи, електричний акордеон у супроводі діджея. Олена Одинець, керуюча закладу каже: «Гості Парку – це люди, які цінують якісний та комфортний відпочинок.

Локація, інтер’єр, кухня, сервіс – у нас все спрямоване на забезпечення атмосфери гостинності, можливості отримати як гастрономічне, так і культурне задоволення. Сучасні інтер’єрні рішення залів дають змогу знайти затишний куточок для закоханої пари, а для великої компанії – простір для проведення гучної вечірки. VIP-зал – це конфіденційна територія, тут кожен гість – особливий: можна запланувати зустріч з партнерами, романтичну вечерю при свічках або вишукану закриту вечірку. Барна та винна карти складені професіоналами із багаторічним досвідом, з підбором широкого вибору «правильних» напоїв. А нещодавно ми отримали дуже важливу відзнаку своєї праці – нагороду від Wine Spectator, якою відзначають кращі винні карти в кращих закладах!» Цю високу справді винагороду отримують ресторани за асортимент винної карти з цікавими пропозиціями, які відповідають кухні закладу.

За словами професійного сомельє Богдана Павлюха, що є головою Львівського осередку Асоціації сомельє України, Park. Art of Rest отримав «бокал» від Wine Spectator Restaurant Awards абсолютно справедливо. «Це було не просто, – каже Богдан. – Це зовні тільки здається – ну, що там складного? Записуєш позиції у винну карту – і все! Але за цим стоять десятки годин роботи – бо складання винної карти є поєднанням гастрономічного складника ресторану і вина у єдиний, цілий, живий організм, який до того ж постійно розвивається. І ця винагорода отримана саме за цю роботу. Наша закоханість у вино, наша самовіддана справа була оцінена – ми отримали «бокал». Що буде далі? Побачимо. Нам є куди розвиватися. Тим більше, що змінюється й сама культура споживання вина у нашій країні, ми бачимо позитивну динаміку. Все частіше відкриваються ресторани з гарними, чітко сформованими винними картами, де працюють фахові сомельє. Люди починають розумітися на гарних винах, приділяти цьому увагу. Вино стає не просто напоєм, а цілою культурою, яка несе гарні емоції».

Park. Art of Rest – це ресторан, який працює сім днів на тиждень, і водночас – це party place з великою літньою терасою, з якої відкривається розкішний вид на зелений оазис Парку культури. Завітайте сюди і створіть свої особливі та яскраві моменти життя!

Park. Art of Rest вул. Вітовського, 43 А (067) 008-2222 12:00 – 06:00

Наливкарня: п’янко і смачно Будинки на цій вулиці мали спільний початок, що сягає перших років XVII сторіччя, а місто на цих кам’яницях розташувало свій герб із зображенням лева. Герби залишилися досі, хоча було багато перебудов. Мистецтвознавці вважають, що збережені після ремонтних робіт аутентичні склепіння, обрамлення вікон та брами належать авторству відомого італійського архітектора Амвросія Прихильного. Півкруглі ренесансні вікна та портал входу надають особливого звучання сучасному інтер’єру закладу, який відкрився тут минулого вересня. Перша у Львові Наливкарня спеціалізується на натуральних, сертифікованих наливках та коктейлях. Це по-справжньому демократичний бар, з локальним продуктом та акцентом на натуральні складники наливок. А їх тут 30 видів! Є медівка, лісова, вишняк, 12 трав, калганівка, малинова, бурячкова, гарбузова, з чорнослива – кожен знайде по собі. Готують тут і лимонади: яблучний, мандариновий; можна замовити смачне морозиво. Ну, і як без кави? Тут її пропонують скуштувати з лікерами. До наливок подаються смачні авторські закуски – м’ясні, рибні та фруктові. Також є сирне фондю, радять скуштувати так звані «намазанки» та паштети: томлене м’ясо мангалиці, паштет з курячої печінки, терте сало з часником. Закуски подаються разом зі свіжим житнім хлібом. А якщо справді зголодніли – оберіть м’ясні сети: ковбаски, курячі крильця, глазуровані реберця або печену картоплю зі шпондером. У Наливкарні їх подають з маринованими овочами та пікантними соусами.

Наливкарня має дві зали – одну з високими столами та стільцями, та другу – зі зручними та м’якими диванчиками. Дуже цікаве рішення знайшли дизайнери для оформлення стелі закладу – різноманітні пляшки змінюють колір і роблять освітлення зали винятково затишним. Улітку тут працює тераса.

Наливкарня вул. Бр. Рогатинців, 37 (вхід зі Староєврейської) (068) 2483-550  15:00 – 01:00

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тема /вибір Афіші

Лівий Берег:

Легко та смачно – на зміну пабному формату прийшла нова концепція старого львівського закладу. Світлий і оновлений Лівий Берег зустрічає гостей незвично: треба перейти по місточку через річку – полонена Полтва, як і раніше, шепоче всім свою стару пісню.

смачна частинка Опери

Відтепер заклад сміливо можна називати рестораном при Опері. У перерві спектаклю глядачі зможуть спуститися по сходах прямо у Лівий Берег, випити коктейль, каву або замовити щось вишукане, легке і швидке. Саме такі страви готує на теж оновленій кухні шеф-кухар Дмитро, відомий львів’янам за Найдорожчою ресторацією Галичини. Основу меню складають салати – вони різнобарвні, з різними оліями, які, до слова, робляться саме тут. Зелені мікси з м’ясом, з рибою, з морепродуктами, з додаванням горіхів, корисного насіння – на будь-який смак. Основні страви авторського меню – не менш смачні й так само добре поєднуються із салатами. Можна замовити рибу з Чорного моря, є смачна яловичина, неперевершено приготований язик. Акцент – на локальність продуктів: майже все вирощують на місцевих фермах.

Лівий берег пр. Свободи, 28 (050) 430-5385 12:00 - 00:00

До речі, зеленина для салатів росте прямо на барі! І це не декор: розмарин, тим’ян, інші прянощі додає у свої шедеври не тільки шеф – заклад має новий і дуже цікавий бар. Тут працюють досвідчені бармени, які розробляють авторські коктейлі, що будуть змінюватися залежно від сезону. Більше того: саме для вас можуть вигадати особистий рецепт, базуючись на ваших смаках та пристрастях. Спробуйте – це справді цікаво. Над інтер’єром Лівого Берега працював Юрко Назарук – саме з його подачі розроблено новий концепт закладу. Зі стелі зняли гіпсокартон, відкрили стару цеглу, стіни, які були збудовані понад 100 років тому. Ресторан зі старим ім’ям отримав друге дихання. Згодом тут будуть транслювати спектаклі, ввечері вже грають музиканти: з 20-ї години звучить музика класичного струнного квартету. А з 23:00 заклад плавно і невимушено переходить у лаунж формат – з особливою музикою, особливими коктейлями та особливою атмосферою ресторану при Опері. Фото: Ірина Похила

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Plates & Cups У Plates & Cups можна дійсно смачно поснідати: сендвіч крок-мадам – один із найпопулярніших тут сніданків (тут подають його з куркою, томатами, яйцем та сиром чедер). Або бургер взяти: з м’ясом чи вегетаріанський. Або тости з авокадо. А як вам панкейк на сніданок? До нього – апельсиновий капучино або ж справжній домашній лимонад, який роблять не з консервованих сиропів. На обід тут пропонують крем-супи: моркв’яно-імбирний, горошковий та томатний з печеним перцем. А можна замовити курячу ніжку з печінкою, овочами та пюре з батату. Не хочете їсти? Просто забіжіть сюди на солодке та коктейль – можна скуштувати легендарний Red Velvet і доповнити його чашкою какао з домашнім маршмелоу. А можна зупинити свій вибір на Bannoffee Pie – це справжня класика американських десертів. Готують солодке лише із найкращих складників.

Plates & Cups Урбан кафе

вул. Братів Рогатинців, 43/12 (098) 848-6812

Tapas Papas Невеличкий заклад для тих, хто любить гарні вина та легкі смачні закуски до них. Темпераментні вина у новому закладі якнайкраще поєднувати з рідними по духу і такими смачними пінчос та бандерільяс, печінковим паштетом з грінками, емпанадас та равликами – вчимо іспанську, амігос! Завітати сюди можна на сніданок, обід чи смачнк вечерю. Або просто випити кави.

Тараs Papas гастробар

пл. Соборна, 2 (093) 550-4260 11:00 – 23:00

Budzzini Міське кафе Budzzini з великими панорамними вікнами – вже четвертий заклад Gazda Group та другий з однойменною назвою. Тут подають піцу, пасту, бургери, супи та салати. Є у меню фірмові лаваші: тоненькі, зі смачною начинкою – саме те, що потрібно у спекотний літній день. До них можна замовити прохолодні напої. Добре вино, коктейлі, наливки та пиво – вибір великий. Але можна знайти й квас, узвар, чаї та каву. У новий заклад зручно приходити з малечею – тут турбуються про наймолодших гостей та їх комфорт. Зручні стільці, папір та олівці - що ще потрібно для маленьких художників? Тільки смачна піца, яку тут готують з місцевих фермерських продуктів. Завітайте в нову тратторію на сніданок, в обідній час або ввечорі – тут кожен знайде для себе те, що йому сподобається. Обирайте вільно свій час та страву - заклад працює цілодобово.

Budzzini Trattoria

вул. Дорошенко, 8 (067) 373-7722 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

К о л о нк а ш е ф а

Довідка: Артур Туманян – бренд-шеф комплексу Edem Resort Medical & SPA.

Артур Туманян: Що насправді ви знаєте про українську кухню? Уявіть, що ви презентуєте національні страви за кордоном. Що б тоді приготували? Вареники, сало та борщ – перша думка, що виникає в голові. А як щодо черепахи в студенці, повсякденної коломийської страви 1929 року?

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Усе нове – давно забуте старе. У цьому я переконався, коли почав досліджувати українську кухню. Виявилося, що тренди сучасного ресторанного бізнесу готували у простих українських сім’ях вже у XIX – XX століттях. Тоді чому у закладах національної кухні нас “вербують” пампушками? Ще до утворення СРСР рецепти української кухні більше нагадували французьку чи італійську. Смажені устриці, мішанина з черепах, печерний вугор, лідвичина з мадерою та трюфелем. Але після Жовтневої революції ніжні й свіжі устриці та домашній пармезан замінили шкварки з картоплею. І зараз саме час повернути українську кулінарну вишуканість. Відкриваю старий перепис. Рецепт смажених устриць від Ольги Франко для домогосподарок 1929 року. “... Устриці обережно вийняти зі шкаралуп, заварити у вині, посолити та поперчити. Додати лимонного соку і залишити, щоб підсохли. Вимочити у тісті та покласти смажитись. Подавати з лимоном та зеленою петрушкою”. Відкриваємо нові грані української кухні разом!

PERSONAL

GUIDE

PERSONAL

GUIDE

«36ПО»: «36ПО»:

ПРИГОТУЙТЕСЬ ДО ВРАЖЕНЬ! ПРИГОТУЙТЕСЬ ДО ВРАЖЕНЬ! promotion | promotion |

ВЛАСНА ПИВОВАРНЯ, КАВОМАШИНА С ЧИСТОГО ЗОЛОТА, СКЛЯНИЙ РОЯЛЬ, ВЛАСНА ПИВОВАРНЯ, КАВОМАШИНА С ЧИСТОГО ЗОЛОТА, СКЛЯНИЙ АКВАРІУМ ВИСОТОЮ 6,5 МЕТРІВ З АКУЛАМИ ТА ВІДКИДНИЙ ДАХ РОЯЛЬ, ЦЕ НЕ АКВАРІУМ ВИСОТОЮ 6,5 МЕТРІВ АКУЛАМИ ТА 36ПО, ВІДКИДНИЙ ДАХ  ЦЕ НЕ КАДР З ФАНТАСТИЧНОГО ФІЛЬМУ.З ЦЕ РЕСТОРАН ЯКИЙ МАЙСТЕРНО КАДР З ФАНТАСТИЧНОГО ФІЛЬМУ. ЦЕ РЕСТОРАН 36ПО, ЯКИЙ МАЙСТЕРНО ПОЄДНУЄ ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ. ПОЄДНУЄ ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ.

На першому та другому поверхах розташувався пивний ресторан, на — рибний, на четвертому і п’ятому — нова українська кухня.на Натретьому першому та другому поверхах розташувався пивний ресторан, третьому — рибний, на четвертому і п’ятому — нова українська кухня. «36По» змінює гастрономічну мапу України. Поспішайте здійснити захопливу гастрономічну мандрівку! «36По» змінює гастрономічну мапу України. Поспішайте здійснити захопливу гастрономічну мандрівку!

С А М Е С А М Е

Т У Т Т У Т

Ї Д Е Ї Д Е

Д А Х Д А Х

36POLVIV

36PO

36POLVIV

36PO

м. Львів, пл. Ринок, 36 (032) 236-70-50 м.+38 Львів, пл. Ринок, 36 restaurant@36po.com.ua +38 (032) 236-70-50 www.36po.com.ua restaurant@36po.com.ua www.36po.com.ua

НАДМІРНЕ СПОЖИВАН Я АЛКОГОЛЮ ШКОДИТЬ ВАШОМУ ЗДОРОВ'Ю

р е с т о ра н и

Авторські льоди Морозиво і літо – слова майже синоніми. І навіть таке літо, як у Львові, потребує прохолоди: причому смачної та солодкої. Де з’їсти морозива, що було створено вмілими руками справжніх шеф-кухарів, – Афіша знає. І вам радить.

Малинівка крамниця-кафе

вул. Староєврейська, 24 (098) 873-1845

Правда театр пива

пл. Ринок, 32 (050) 374-4986 10:00 – 02:00 pravda.beer 20

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Дублін паб

вул. Вірменська, 1А (032) 261-6171 11:00-02:00

Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) (050) 430-8783 12:00-02:00

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Б ач и л и

Нова балканська історія Весело та смачно: за 10 хвилин від історичного центру міста нещодавно відкрили новий заклад – ресторан Балканський Дворик. Ідейні натхненники закладу самі колись палко закохались у кухню Балканського регіону, тож вирішили познайомити львів’ян зі стравами цих країн. Меню нового ресторану складав досвідчений і талановитий сербський шеф-кухар. М’ясо з вогню, соковиті овочі, запечену рибу подавали гостям вечірки на честь відкриття. Гості піднімали келихи з вишуканими напоями та бажали новій ресторації многая літа! Завітайте і ви та відчуйте Балкани на смак.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Старгород

Театр пива Правда

Кумпель

Дегустації крафтового пива

Зварено в Україні випито у Львові! Щовівторка. Купуй квитки у закладі

Б ач и л и

Літні атракції З журналом Афіша та мережею Вина Світа – завжди смачно і весело! У барі Бідон на Лесі Українки літнім вечором відбувся справжній батл прохолодних коктейлів! Гості вечірки склали команди та під керівництвом бармена Бідона створювали свої дивовижні напої. Дегустували – і чесно обирали найкращі. А також смакували новинкою з меню гастробару – чудовими чебуреками із сиром та прошутто: було настільки смачно, що чебуреки миттєво зникали зі столу! Переможці батлу отримали квитки на дегустацію пива у Старгороді, а всі гості – яскраві емоції, смачну вечерю та рецепти фірмових коктейлів. Фото: Ірина Похила

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Budzzini: вишукано і смачно Саме так казали гості про вечерю, яка відбулася у Budzzini – новому закладі на вулиці Дорошенка. Змістовна дегустація лінійки без перебільшення чудових італійських вин Levorato – від легких білих до насичених та витриманих червоних – проходила під дегустування смачних страв шеф-кухаря закладу. А ще сомельє Мар’яна Скавінська так захопливо розповідала про Італію – і що може бути краще для літнього вечора! Партнер вечері – мережа фірмових крамниць Вина Світу. Фото: Ірина Похила

Б ач и л и

Батярське танго Справжнє львівське танго танцювали у липні в стінах оновленого культового закладу Лівий Берег. Арт-вечері МистецтваСмак разом з Афішею та надійними партнерами – мережею фірмових крамниць Вина Світу продовжилися танцювальним шоу: для гостей і з гостями танцювали артисти легендарного балету Життя. А гарячого аргентинського настрою додали чудові вина далекої країни. Від шеф-кухаря Лівого Берега на гостей чекали справжні гастрономічні сюрпризи: гості куштували різноманітні салати, дивовижну картоплю та ексклюзивне морозиво, яке шеф приготував тільки для цієї події. Фото: Ірина Похила

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Старгород: лагери та рулька у вогні Смачні та хмільні вівторки Львівського Пивного Клубу продовжуються! Гостинно пивоварів і дегустаторів приймав і частував славетний пивний Старгород! Саме тут пили лагер – окрім господарського напою свіженьке пиво було доставлено з Кумпелю, Правди та 36 По. Третя дегустація пива була і цікава презентації, і екскурсія, і дискусія. А ще – смачні страви від шеф-кухаря закладу, бо до пива в Старгороді вміють подати. Ковбаски, овочі та фірмова рулька – браво, Старгород! Фото: Ірина Похила

Пиво у Кумпелі та мангал у місті Друга дегустація Львівського Пивного Клубу відбулась у Кумпелі на вулиці Чорновола. Цього разу гості та пивовари оцінювали пшеничні сорти, зварені у Львові – пивоварні Старгороду, 36ПО та Правди прийшли на гостини, як то кажуть, “зі своїм”. Кумпель гостинно приймав, дивував та частував смаколиками галицької кухні. Але родзинкою програми був мангал, на якому прямо за столами гості власноруч смажили соковите м’ясо. Смачно та ефектно! Фото: Марта Іванців

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Б ач и л и

Вечір 36ПО: темний та смачний Чергова дегустація Львівського пивного клубу: темні сорти від головних пивоварів Львова були презентовані у новому яскравому закладі, аналогів якого немає в Україні - ресторані 36 По. Зібралися всі: Старгород, Правда, Кумпель та господарі - темне хмільне пиво смакувало та лилося рікою, як то кажуть! До смачного напою шеф-кухар 36По запропонував фірмові закуски, пікантну скумбрію і дивовижну рульку. Гості їли, пили та господарям дякували. Далі буде! Фото: Ірина Похила

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Літній Split Літній сезон гастровечерь проекту 13 Шефів відкрив шеф-кухар ф’южн-ресторану Split Роман Щурко. Минулого сезону Роман зумів здивувати своїх гостей креативністю, тож і цього разу шефи-учасники та запрошені гості затамували подих в очікуванні оригінальних сетів. У меню вечора – шість страв із локальних продуктів у неординарному баченні подачі та цілковитій гармонії інгредієнтів: вареники, мус із пряного лосося, філе судака, телятина із карамелізованими баклажанами і молодою морквою, десерт із вишні з рожею. Усі – створені спеціально для вечері. Роман натхненно презентував страви, а бармени ресторану приготували до кожної особливий напій, щоб відтінити та підкреслити окремі ноти смаку або цілісність гастрошедеврів.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

В и нн е з а п и та нн я

Відкрити Сицилію Літо. Час подорожувати та відкривати для себе нові місця і нові вина. Уявіть: ви у невеликому, але галасливому італійському ресторанчику, перед очима жовтогаряче сонце пірнає у море, а у руці келих з прохолодним білим вином… Як вам такий сценарій літнього вечора? Якщо подобається, то ваш маршрут лежить до містечка Марсала на острові Сицилія.

Літак приземляється в аеропорті Палермо, до Марсали ще годину добиратись на автомобілі. Година чудових краєвидів – море, скелі, виноградники, маленькі будиночки з кольоровими вставнями на вікнах… А якщо за кермом балакучий італієць, який був у нашої групи, – тоді час пролетить дуже швидко за історією про сицилійську мафію (куди ж без неї!). У Марсалі нас зустрічає представник виноробні Cantine Pellegrino, і з цього моменту розпочинаються наші пригоди! Спочатку “легкий” перекус (тут одразу попереджу: у сицилійців це – 5 видів тапасів, три подачі пасти, місцеві равіолі та десерт), і одразу до роботи – дегустувати. Розпочали ми із візиту на історичну виноробню Carlo Pellegrino, збудовану ще у 1880 році. Ця виноробня спеціалізується на нектарі Сицилії – марсалі. У Pellegrino виробляють широку гаму цього вина, охоплюючи різноманітні смаки, цінові діапазони і навіть кольори. Не варто думати, що марсала – це лише солодке кріплене вино, яке поєднується виключно з десертами. Спектр марсали значно ширший. Наприклад, Marsala Oro Superiore Riserva добре поєднується не тільки з випічкою, але відмінно контрастує з пікантними сирами. Сухий варіант Marsala Vergine Riserva урожаю 1980 або інших старих вінтажів можна використовувати як розкішний аперитив, поєднувати з тартаром або копченою рибою. Marsala Rubino Carlo Pellegrino – єдина червона марсала в світі, відмінно поєднується з гірким шоколадом, морозивом і незамінна для фруктових салатів.

Після такої «важкої» праці потрібен відпочинок. Можна прогулятися містечком, смакуючи фісташкове морозиво, чи то випити еспресо з порцією амаро у маленькій кав’ярні біля фонтана, чи зрештою пірнути у Середземне море. Новий день – нова дегустація. Ще одна виноробня сім’ї Пеллегріно Cantina di Cardilla відкрилася в 2004 році на околиці Марсали, її призначення – виробництво сухих вин під маркою Duca di Castelmonte. Інзолія, грілло, зіббібо, неро д’авола – сорти винограду, народжені у Сицилії. Улюбленцем нашої групи став сорт грілло, який чудово рятував від тамтешньої спеки. Завершили цей день вечерею у винному барі Mamma Caura, що знаходиться між містечками Марсала і Трапані. З цього закладу відкривається чудовий вид на неймовірно красиві солончаки і вітряні млини в голландському стилі. Саме тут у соляних басейнах добувають морську сіль. Соляні родовища – це залишки висохлого стародавнього океану. Поклади солі знаходяться під землею, досягаючи більше кілометра глибини, і на поверхні Землі, утворюючи соляні озера.

Рекомендації: Житло: виноробня Cantine Pellegrino має будинок для прийому гостей. Величезний плюс цього житла – постійний доступ до вина. Вино: звичайно, місцеві сорти винограду, а також всесвітньо відома марсала. Їжа: робіть акцент на морепродукти, а особливо на тунець. Сезон: літо – найкращий час, щоб відкрити для себе Сицилію. Подорожувала та дегустувала Мар’яна Скавінська АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Р е с т о ра н и

Амадеус ресторан пл. Катедральна, 7 (032) 235–6316 10:00-23:00

Вулик Медовий ресторан вул. Грушевського, 16 (098) 035–7677 10:00-23:00

Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235–8188 08:00-00:00

Гармата Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-8222 07:00-23:00 citadel-inn.com.ua

Бартоломей ресторація львівської кухні Lemberger Küche вул. Вірменська, 5 (098) 835-5570 10:00-23:00 bartolomey.lviv.ua Бачевських ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 08:00–02:00 kumpelgroup.com Бідон Бар вул. Лесі Українки, 23 (067) 274-2292 14:00 – 02:00 Букет вина бар-крамниця вул. Староєврейська, 15 вул. Валова, 19 (032) 235-4127 Вероніка кондитерська-ресторан пр. Шевченка, 21 (032) 261–4456 09:00-23:00 veronica.ua Вівсянка, сер! вул. Дудаєва, 5 (096) 722-1177 Вірменка кав’ярня вул. Вірменська, 19 (067) 278-1608 09:00-23:00 virmenka.akurat.com.ua Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751 09:00–24:00 wienkaffe.lviv.ua

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352 (032) 232–9606 (098) 229–2222 12:00-23:59 mykola.kumpelgroup.com Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 09:00–02:00 cinemajazz.com.ua Дублін паб вул. Вірменська, 1А (032) 261-6171 11:00-02:00 Динамо Блюз ресторан вул. Василя Стуса, 4 (032) 275–0189 12:00-23:00 Дністер ресторан Premier Hotel вул, Яна Матейка, 6 (032) 297-4365 Євроготель панорамний ресторан вул. Тершаковців, 6А (093) 348-3114 00:00-24:00 eurohotel.lviv.ua Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147 10:00 – 22:00 Корки та крихти ресторан вул. Лесі Українки, 27 (096) 764-6463 09:30-23:30

Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 10:00-23:00 royal-brewery.com

Правда театр пива пл. Ринок, 32 (050) 374-4986 10:00 – 02:00 pravda.beer

Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780 00:00–24:00

Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565 09:00–23:00

Кумпель пивна ресторація пр. Чорновола, 2Б (032) 229–5177 11:00–24:00 kumpel.biz Медівня кафе вул. Краківська, 17 (098) 787-9393 09:00-22:00 medivnia.com На Мангал steak house пр. Шевченка, 25 (063) 529-3771 (098) 877-7512 11:00 – 00:00 Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) (050) 430-8783 12:00-02:00 Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 10:00–01:00 panorama-hotel.com.ua Патріот ветеранська ресторація вул. Дорошенка, 7 (098) 776-2900 Під Клепсидрою (Дзиґа) кафе вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 10:00-00:00 dzyga.com Підпільний Кіндрат ресторація авторських настоянок вул. Валова, 25 (098) 035–7678 10:00-23:00

Світ кави кав’ярня пл. Катедральна, 6 (032) 295–2077 07:45-23:00 svitkavy.com Старий Рояль ресторан вул. Ставропігійська, 3 (032) 235–6694 11:00-23:00 staryj-royal.com.ua Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина, 1 (032) 229–5505 00:00-24:00 stargorod.net Тераса  ресторан Edem Resort & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н (067) 314-6512 (067) 314-3733 11:00-23:00 edem-resort.com.ua Тлустий гусак ресторан середньовічної кухні вул. Друкарська, 9 (067) 238–0462 11:00-02:00 Хата Воєводи ресторан парк-готелю Древній Град 7-й км траси Київ-Львів, с. Гамаліївка (098) 715–8878 (032) 235–1001 drevnygrad.com.ua Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 (032) 235–6949 08:00-22:00 cukiernia.com.ua

JagerWald бар-ресторація вул. Федорова, 2 (067) 274-2244

Чесне м’ясо ресторан пл. Ринок, 28 (068) 439–4396 12:00-23:00 akurat.com.ua

4friends віскі-бар вул. Дудаєва, 2 (032) 225–6554 12:00-02:00 4friends.com.ua

Шекспір ресторан вул. Любінська, 144 (032) 295–5295 09:00-00:00 shekspir.lviv.ua

Libraria Speak Easy Bar Вірменський дворик (067) 726–4924 libraria.com.ua

36ПО ресторан пл. Ринок, 36 (032) 236-7050 12:00 – 00:00 36po.com.ua Bratello Italian grill restaurant вул. Корнякта, 1 067-737-8898 07:00 – 00:00 Cabinet ресторан-кондитерська вул. Винниченка, 12 (068) 783-6084 10:00-23:00 Churrasco Grill & Wine вул. Валова, 15 (067) 868-8684 обіди по буднях 12:00 до 16:00 Doctor Faust ресторан вул. Вірменська, 14 (098) 507-7066 10:00-23:00

Lemberg Graf ресторан вул. Братів Рогатинців, 4 (093) 417–9777 (098) 617–5725 11:00-23:00 LOVE&LVIV ресторан вул. Стрийська, 66 (098) 715–8851 11:00-23:00 Muscat ресторан площа Галицька, 7 (067) 808-0495 Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 07:00-23:00 monchef.com.ua

Eclair Boutique вул. С. Бандери, 6 (067) 201-0184 09:00-20:00

PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 partyfon.lviv.ua Park. Art of Rest ресторан, відпочинковий комплекс вул. Вітовського, 43 А (067) 008-2222 12:00 – 06:00 Plates & Cups Урбан кафе вул. Братів Рогатинців, 43/12 (098) 848-6812 facebook.com/PlatesCups/ Speak Easy The Cult ресторан, клуб вул. Чайковського, 7 (097) 239–1414 18:00-06:00 Split паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211 00:00-24:00 split.lviv.ua Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 07:00–23:00 szkocka.com.ua Tante Sophie cafe escargot вул. Друкарська, 6А (098) 095–8129 10:00-23:00 tantesophie.lviv.ua

Тараs Papas гастробар пл. Соборна, 2 (093) 550-4260 11:00 – 23:00 44 Tart Flambe & Bar пл. Ринок, 44 (067) 831–8788 Tartufo trattoria ТЦ Forum Lviv вул. Під Дубом, 7 (068) 885–4736 10:00-22:00 tartufo.lviv.ua Terrazza ресторан пл. Звенигородська, 3 (032) 297–4843 (093) 439–9310 10:00-23:00 terrazza.lviv.ua Trattoria da Domenico пл. Ринок, 29 (пасаж Андріоллі) (067) 808–5858 10:00-23:00 domenico.lviv.ua Vintage Nouveau ресторан авторської кухні вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235–6834 11:00-23:00 vintage-nouveau.com Winston Churchill PuB вул. Академіка Гнатюка, 4 (032) 255–3999 10:00-02:00

Шкембе Чорба Балканський дворик вул. Городоцька, 243 (067) 670-0001 12:00 – 00:00 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

D ress c o de

Андрій Валовий,

директор з розвитку асоціації кулінарів WEST CHEF GROUP, засновник гастрономічного проекту 13Шефів

Що прикрашає людину У мене є просте розуміння: оскільки я є організатором багатьох подій, то мушу витримувати відповідний дрес-код. Бо іноді від того, як ти себе запрезентуєш, буде залежати й ставлення до тебе. Бажання виглядати добре приводить до створення свого стилю. Якщо бути відвертим, у мене в дитинстві не було гарних речей – і ця проблема була в багатьох родинах. Країна така була, часи такі! Ми всі переважно мали два светри – один для гостей, один на кожен день. Вибору не було – тому казати, що відчуття стилю прищеплено з дитинства не можу. Але з того часу у мене з’явилося бажання виглядати добре. І я завжди розумів, що у майбутньому я побудую своє життя так, що у мене не буде такої проблеми – що вдягти. До речей я ніколи не прив’язуюсь – можу просто змінити весь гардероб. Не маю улюбленої речі. Маю просто комфортний одяг. Те, що я на себе вдягаю, залежить насамперед від того, де я буду знаходитись. Віддаю перевагу стилю кежуал. З елементами класики. Бо менеджерська посада вимагає часто ходити у костюмі й краватці. Хлопці є хлопці. Знаю точно: ніколи не вдягну спідницю. Це факт – коли створили ресторан Шекспір, мене запросили туди на роботу. Але хлопці там ходять у кілтах! Я відмовився. Хоча, насправді, заради доброї мети та цілі я готовий пожертвувати навіть своїм комфортом. Аксесуарів не ношу – окрім годинників. І це – єдина моя слабкість у речах. Я обожнюю годинники: красиві, дорогі. Маю понад 15. І розумію, що це не кінець. І якщо є можливість у житті себе побалувати – купую годинник. Як нагороду. Як мотиватор. Це дорого, але тим більше цінно для мене. Гарно вбрана людина – не обов’язково дорого вбрана. Або брендово. Не пафосно, але стильно. Бо, на жаль, люди з невеликим статком намагаються виглядати «дорого». І це помітно. Насправді, я не надаю одягу великого значення.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

На Андрії: сорочка Digel, костюм Digel, взуття Pertini, хустинка Benvenuto

Люблю, коли у жінці є витриманість. Не люблю занадто відвертий одяг. Має бути момент загадковості. Це багато про що говорить.

Магазин Roy Robson/Digel/ Benvenuto ТРЦ Victoria Gardens

Ексклюзивною річ роблю саме я – не вона мені додає цього. Навіть суперкласний і коштовний годинник на сумнівній людині втрачає свою елегантність. Треба вміти прикрашати собою речі, а не навпаки.

Б ач и л и

Український Haute Couture Висока мода та висока музика: на Святоюрській горі, у відреставрованих Митрополичих Садах, відбулася спеціальна подія у рамках Leopolis Jazz Fest 2018. Четвертий рік поспіль відома українська дизайнерка Оксана Караванська представляє у Львові своє модне шоу – цього року її колекція називається Український Haute Couture 2018. Ексклюзивна fashion-історія супроводжувалася живою музикою у виконанні провідного симфонічного оркестру України INSO-Львів. Як влучно сказали гості показу, музика того дня на Святоюрській горі звучала наче з неба! Фото: Олександр Шамов і Степан Лутчин

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

ЛАНДШАФТНА КЕРАМІКА РУЧНОЇ РОБОТИ Для дому, парку, тераси ресторану, холу готелю, відкритих та закритих просторів. АТЕЛЬЄ KERAMUS

створює та виробляє архітектурну, ландшафтну та інтер’єрну кераміку власного дизайну.

ДОВГОВІЧНІСТЬ

Використовується шамотна глина, яка після термічного оброблення 1200 С° набуває міцності каменю та стійкість до будь-яких погодних умов.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ

Перетворюємо ваші ідеї та побажання на речі, що прикрасять ваше життя.

РУЧНА РОБОТА

Кожен виріб – результат майстерної праці досвідчених майстрів, які створюють унікальні витвори.

ЕКОЛОГІЧНІСТЬ

Вироби створюються лише з натуральних матеріалів – шамотної глини, пігментів та глазурі.

Індивідуальність та смак – у кожному елементі. (050) 341-90-83 keramus.art АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Персона

Оля Рондяк Ідентичність: перервана і відновлена Художниця Ольга Рондяк – українка, яка мешкає у США. Останнім часом вона створила близько 100 картин-колажів з газет, які друкувалися під час Революції Гідності. Частину її робіт можна побачити на виставці у арт-галереї Дзиґа, частину її думок прочитати у невеличкому інтерв’ю, яке Оля дала Афіші.

Олю, ким ви відчуваєте себе у мистецтві – творите як українка чи як американка? Коли я зростала в Америці, то почувалася абсолютною українкою: ходила в українську школу, українські табори, вивчала мову, культуру, традиції. І всім навкруги говорила, що я – українка! А коли 23 роки тому приїхала до Києва з чоловіком, то була здивована, що тут усі розмовляють російською, традицій майже не дотримуються. І тоді я почувалася більш американкою. Аж поки не почала приїжджати до Львова, до Коломиї – тоді все стало на свої місця і я відчула себе в Україні. Тому вдома я саме в Західній Україні – саме так я розуміла Україну, коли жила в Америці. Саме так її розуміли мої батьки – бо то були їхні спомини про дитинство. Мені здається, що все моє натхнення йде з України, від моєї бабці, котрої я ніколи в житті не зустріла. Мою маму розлучили з нею, коли їй було одинадцять рочків – і вона теж її більш ніколи не побачила. Бо вислали бабцю до Мордовії, де потрапила вона до жіночого трудового табору. І була там приблизно 10 років. І весь цей час вишивала чудові ікони – скоріш за все, робила це таємно. 44

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

А вже після всього цього жаху, коли змогла повернутися назад, додому – передала ці вишивки з кимось, хто від’їжджав до Америки, з надією, що все це потрапить до її родини. Так і сталося: діаспора в Чикаго у 80-х роках допомогла знайти мою родину. Через статтю у газеті довідалися, що моя мама і дід живуть у штаті Огайо і передали вже нам ці вишивки, ці ікони. Відтоді я дуже сильно відчуваю якийсь невидимий зв’язок з бабцею – це справді моє натхнення. Її сила, її воля живуть у мене в серці. І коли почалася Революція Гідності – я стала робити свої колажі з газет, з журналів, де було написано про події. І зробила свої ікони в сучасному стилі. Відчуваєте себе українкою і американкою одночасно? Раптом я зрозуміла, що всі останні 20 років шукала себе – і змушена була знайти. Знайти, як відповідь на запитання: як усе у собі з’єднати? І це процес проходив не тільки всередині мене – українці під час та після Революції теж задавалися цим непростим запитанням: хто я є? Що значить «бути українцем»? Що значить «бути патріотом»? І це дуже цікавий час – я зійшлася у пошуках себе з громадянами моєї України.

І що, на вашу думку, зараз відбувається з нами? Ми змінюємося? Відколи я приїхала – Україна дуже сильно змінилася. І економічно, і духовно. Ви думаєте, що це тільки зовнішні зміни? Ні! Впевнена, Майдан змінив українців зсередини. І та війна, яка й досі триває, змінює нас усіх постійно. Ми вже ніколи не будемо такими, як раніш. Сучасне українське мистецтво – чи існує воно? Так! Є дуже багато гарних сучасних українських художників. Але все ж таки тут більше шанують та розуміють представників традиційного мистецтва. Це доступніше, зрозуміліше – абстрактне розуміти та приймати складніше. Може, українці ще трохи не готові? Олю, де ви берете сили для роботи, натхнення? Це живе у мене всередині, в душі! Я доволі пізно почала свій творчий шлях – аж коли почали у мене народжуватися діти. Бо за освітою я психотерапевт. Це – моя професія. Але діти народилися – і я вирішила присвятити якийсь час свого життя саме їх вихованню. От тоді я й почала щось творити: малювала ескізи для меблів, робила навіть щось для фешн-індустрії – дизайн одягу мене захоплював. У той час я не мала досить потужної віри в себе, щоб почати малювати на полотні – просто боялася змарнувати. І тоді я почала малювати на коробках, які залишилися від мого переїзду. Зробила потім виставку робіт, які, на моє здивування, швидко продалися. Я зрозуміла: боятися нема чого! Треба бути впевненою у собі. Але по-справжньому до мистецтва я стала близько 5 років тому. І почалися виставки – одна за одною. І зараз мені просто не вистачає часу на майстерню – бо маю багато задумів, які б хотіла втілити в життя. Знаєте, я часто згадую про свою бабцю і думаю, що її сила передалася мені. Я теж дуже люблю важко та інтенсивно працювати. Зранку до ночі. Безперестанку. Хтось із дітей йде творчим шляхом, продовжує ваше покликання? Так, але по-своєму. Син вирішив не здобувати освіту в університеті, а зайнявся комп’ютерною музикою. І ось зараз працює у Нью-Йорку як музичний продюсер, створює щось своє, мріє відкрити студію. Одна донька співає і пише пісні, наймолодша закінчує школу, але ще точно не знає свій шлях.

Ідентичність перервана виставка

Арт-галерея Дзиґа відкриття 3 серпня, 17:00

Ви презентуєте українське мистецтво за кордоном – відчуваєте, як сприймають нас там? Дуже добре сприймають! І це особисто мені приносить велике задоволення, бо одне діло мої виставки в українських музеях та інститутах, де багато діаспори, для якої це справді цікаво. А от коли робиться виставка у цілком американському музеї! Американці все українське дуже добре сприймають! Їх це цікавить! Цікаво, що коли я була малою, то відчувала себе майже амбасадором України – бо всім постійно розповідала про своє незвичне для Америки ім’я, про те, що є така країна – Україна. І для мене дуже природно, що я несу цю історію далі, в широкий світ. Для багатьох людей це теж має значення. До речі, зараз все більше і більше американців цікавляться своїм корінням, хочуть знати – хто вони і звідки. І ця тема дуже на часі. А ще й події, що відбуваються зараз в Україні, – я хотіла, щоб люди розуміли, що наша боротьба не скінчилась Майданом. Україна – могутня країна, вона витримала стільки років пригнічення, а дух її живий! І я хочу показувати це всьому світові. Моя творчість – про правду, про силу, про надію. І за кордоном це дуже добре сприймають. Бо всі ми – люди і маємо спільні людські цінності. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото з особистого архіву Олі Рондяк АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

т е ат р

Опера на воді Той, хто хоч раз бував у Львові, безперечно, знає перлину міста – Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької. І справді, Опера – це не лише територіальний центр міста, але й осередок культурного надбання львів’ян, оповитий легендами та таємницями. Згадати хоча про те, що стоїть він просто на воді. Кажуть, якщо спуститися в оркестрову яму театру, то можна почути, як хвилі замурованої річки Полтви б’ються об бетонний саркофаг.

ороку Опера дивує жителів та гостей новими постановками, вражає відвідувачів ошатністю та особливою атмосферою мистецького духу, який панує у її холах. Та чи знаєте ви, якою є Львівська опера, коли після вистави опускається завіса, коли всі актори повертаються у гримерки, музиканти складають інструменти у футляри, танцюристи знімають концертне вбрання, а зал пустує без глядача? Афіша відвідала ту частину театру, яка є невідомою для пересічного глядача. Перше, що проймає тебе, коли через службовий вхід ти потрапляєш у залаштунки, – це невловимий тонкий дух культурного середовища, що панує у коридорах, особливий колорит внутрішніх приміщень будівлі, а їх, до слова, в Опері чимало. Знайомитись із таємним життям Оперного театру ми почали, як не дивно, з глядацького залу. І хоч він не належить до відверто залаштунковій частині театру, проте його вигляд без глядачів зовсім інший. Усі крісла вкриті білими покривалами, які, немов пелена, огортають зал турботою та, поєднуючись із декором стін, створюють атмосферу середньовічної ошатності. Перебуваючи у залі, можна поспостерігати, як проходить репетиція оркестру. Яка тонка робота! Кожен звук «вимальований» музикантами, кожен помах руки диригента, обіграний інструментом, переходить у загальне звучання і виграє у самотньому залі особливими сакральними барвами. Так твориться особлива музика. А ще завзяті театрали розповідають, що львівський оперний оркестр так неймовірно гарно звучить завдяки Полтві! Нібито саме поверхня води створює неповторний акустичний ефект. 46

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Побачивши концертний зал із висоти першого та другого поверхів, ми прямуємо у Дзеркальну залу, яка славиться своїм винятковим внутрішнім оздобленням і венеціанськими дзеркалами, що створюють додаткову просторовість приміщення. Тут ми стали очевидцями репетиції одного з камерних концертів Музики дзеркальної зали – музичного проекту, який віднедавна проводиться у цій залі, яка роками пустувала без творчих реалій. Репетиційна Дзеркальна зала видалась нам не просто величною частиною Оперного театру, а місцем, сповненим титанічної праці акторів, танцюристів, вокалістів, які щоденно працюють над новими міні-постановками проекту. Кожне «па» танцюристів, кожен звук вокалістів і слово режисера помалу викарбовують нове мистецьке творіння, яке буде захоплювати й дивувати.

...це невловимий тонкий дух культурного середовища, що панує у коридорах, особливий колорит внутрішніх приміщень будівлі...

Справжні залаштунки театру розпочинаються з костюмерних кімнат, яких в Опері є декілька. Вони поділені на чоловічий та жіночий цехи та зберігають як оперні, так і балетні костюми до різних вистав. Організація роботи тут неймовірна: костюми розміщені блоками згідно з виставою, до якої вони належать. Кожен блок складається з костюмів балету та хору, костюми ж солістів виділені окремо. Варто зазначити, що бджілки-трудівниці або ж, як узвичаєно в театрі казати, костюмери, не просто зберігають концертний одяг, а доглядають за ним: здають у пральню, прасують, розносять по гримерках та одягають артистів. Гостинно приймає нас у гардеробній кімнаті завідувач жіночого костюмерного цеху Любов Колісник. Скромно відповідаючи на наші запитання, вона зізнається, що ця робота є нелегкою, проте всі працівники люблять її. Вони часто залучені під час вистав та репетицій, коли, до прикладу, солістам потрібно швидко перевдягнутись на наступну дію або в режимі «онлайн» підремонтувати костюм, який пошкодився під час вистави. Вражає і те, що ці тендітні жінки можуть нести в гримерки по 4-5 важких костюмів з атрибутами, долаючи відстань у чотири поверхи. Точної загальної кількості вбрання, яке використовують у театрі, пані Люба назвати не може, але для розуміння картини вдаємось до простої арифметики: до прикладу, у виставі бере участь хор, учасниками якого є до семи десятків артистів, додамо до цієї цифри ще балет, солістів-вокалістів тощо. Кожен учасник може мати кілька костюмів на одну виставу, а зважаючи, що в репертуарі театру близько 40 вистав, – кількість костюмів дорівнює кільком тисячам! Багата Львівська опера і на репетиційні зали та класи, зокрема, ми побували у балетному залі, який вражає своєю просторістю. Перебуваючи в ньому, одразу уявляєш легкість балету, його повітряну атмосферу і ніжність кожного «па». Як заведено, балетний зал Львівської опери – це приміщення з дзеркальними стінами та станками, у ньому артисти до нюансів відточують, відпрацьовують свої партії з тієї чи іншої вистави. Після балетного залу мізансцени відпрацьовуються на головній сцені, спочатку без оркестру, а потім із ним. Зрозуміло одне, що легкість балету – це важкі щоденні години репетицій для артистів. Зал знає всі таємниці творення чарівного балету! АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

аглянули ми в репетиційний клас, де проходять «співанки» солістів опери. Вони опрацьовують партії відповідно до їх голосу – сопрано, мецо-сопрано, тенор, баритон, бас. На кожну партію призначають по кілька вокалістів, адже всі вистави відбуваються наживо, а це робота всього творчого складу, який бере участь у постановці. Над партіями солісти-вокалісти працюють у репетиційних класах разом з концертмейстерами. Варто зазначити, що опери чи оперети відбуваються різними мовами – і вокаліст має знати ідеально свою партію і щоразу на виставі показувати неабиякий рівень майстерності. Ускладнює роботу те, що всі вокальні партії вистави виконуються під живий супровід оркестру, а це шалено копітка праця, де грає роль найдрібніша деталь – навіть емоційна подача твору на сцені. Допомагає вокалістові працювати над партією концертмейстер, який виступає у ролі оркестру. В одному з репетиційних класів ми зустрілись з Олександрою Менцінською, яка працює у Львівській опері більш як 30 років. Робота концертмейстера, каже пані Олександра, – це багатогодинна гра на фортепіано, безперервні повторення реплік дійових осіб вистави, партій вокалістів, які концертмейстери знають ідеально. Це люди, які знають добре не лише партитуру, але й самих артистів, і є однією із запорук успішного виконання вокальних партій. У Львівській опері працюють шість концертмейстерів, у класі кожного займаються близько 10-12 вокалістів, які щоденно вивчають нові партії. Важливим є відділ режисерського управління Опери, завдання якого – скоординувати роботу понад 200 творчих працівників. Тут знають про театр абсолютно все – будують репетиційний графік, поєднуючи роботу хору, балету, оркестру, допоміжних та технічних цехів. Завдяки режисерському управлінню глядач може побачити виставу, адже театр працює, як годинник: кожен знає свою дію, місце та час репетицій, що забезпечує відповідні результати. Завідувач оперної трупи Богдан Герявенко розповів нам, що складність роботи полягає у тому, аби знати й розуміти роботу кожного цеху театру, та більше – знати можливості та режим роботи кожного артиста і будува-

ти відповідний графік репетицій. Не повірите, але працівники режисерського управління знають навіть про самопочуття артистів, що також впливає на графік репетицій та вистав – їх без перебільшення можна назвати серцем театральної кухні Львівської опери. Жоден театр не обходиться без гримерок. І у Львівській опері їх чимало, вони умовно поділені на чоловічу та жіночу частини. Виконавці головних партій розміщуються у гримерках, ближчих до сцени, інші артисти – у віддаленіших від сцени. Облаштовані вони комфортними меблями, гримувальними столиками, шафами для костюмів та навіть душем. Гримерка – це те місце, де артисти налаштовуються на виставу, кожна з них – окрема історія зі своїми легендами, таємницями та іменами. Зазирнули ми й у внутрішню частину сцени. Перше, що дивує, – під сценою розташовано близько трьох поверхів машинерії, яка робить сцену багатофункціональною, і дає змогу, до прикладу, побудувати на ній багаторівневу композицію. За кулісами на сцені розташовано купа реквізиту – складається враження, що ти потрапив у музей мистецтва Опери, кожен елемент якого розповідає про її історію та особливий репертуар. Завершили ми перебування у театрі у кабінеті керівника літературно-драматургічної частини театру Надії Труш, яка, власне, нас радо знайомила з раніше невідомими сторінками Львівської опери та своєю роботою. Обов’язків у працівників літературно-драматургічної частини театру багато (підготовка друкованої продукції, контакти з пресою, реклама, збір матеріалів про творче життя театру, про здобутки кожного соліста тощо). Тому, як каже пані Надія, вони завжди комусь щось винні. Залаштунки зачаровують і залишають неймовірний відгомін у душі. Мистецтво вічне – у вічних стінах Львівського театру опери та балету це відчувається особливо. Мандрувала та розпитувала Юлія Лапан Фотографувала Ірина Похила

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

м уз и к а

Українська пісня 2018: 27 найкращих артистів – напередодні 27-ої річниці Незалежності 27 найкращих виконавців на одній сцені – такий потужний лайн-ап готують організатори Національного проекту Українська пісня/Ukrainian Song Project. 18 серпня на стадіоні Арена Львів відбудеться грандіозний концерт. Наразі оргкомітет оприлюднив імена десяти хедлайнерів найкращої музичної події літа-2018 – це Воплі Відоплясова, Pianoбой, О.Torvald, Alyosha, польський гурт CHEMIA, MELOVIN, Tayanna, DILEMMA, Kadnay та Ivan NAVI! Третій рік поспіль саме у Львові відбувається Національний проект. І з кожним роком проект розростається й набуває все потужнішої ваги у музичній культурі сучасної України. Недарма у шоу-бізнесових колах Українську пісню охрестили «українським Євробаченням». Масштабність цьогорічного пісенного шоу – це 52 метри ширини сцени, 270 метрів квадратних екранів, для яких готуються оригінальні візуалізація та комп’ютерна графіка. Очікується, що концерт 18 серпня відвідають 17–19 тисяч глядачів. «Головним завданням є створення потужного проекту з новим, сучасним українським обличчям, який стане головною музичною подією в Україні, а в подальшому набуде й міжнародного значення, – розповідає співзасновник, співорганізатор та арт-директор Української пісні Василь Вовкун. – Адже глобальна мета – пошук, підтримка, популяризація та промоція україномовної музики як в Україні, так і у світі. Важливий момент: усі учасники із-за кордону ексклюзивно готують для виступу на Арені Львів по одній пісні українською мовою». Українська пісня 2018 – це новий масштаб, кардинально інший рівень та незмінна мета: пошук нових – унікальних, неординарних, яскравих, творчих облич –

в українській музичній індустрії. «18 серпня разом із відомими артистами на грандіозну сцену вийдуть молоді виконавці та гурти – десятеро переможців відбіркового туру, який триває у травні–липні 2018 р., – зауважує член експертної ради проекту, виконавчий директор Української пісні Олександр Порядченко. – Цього року ми отримали понад 300 заявок – з усіх

налу Karabas Live Ігор Панасов і генеральний продюсер Українська пісня/Ukrainian Song Project Тарас Курчик. А на допомогу експертній раді прийдуть інтернет-користувачі – на офіційному сайті проекту у липні пройде два етапи голосування за конкурсантів. «У цьому році не обійшлось без інновацій, – додає співзасновник, співорганізатор та

генеральний продюсер Тарас Курчик. – Наша мета – перетворити телепроект на масштабну міжнародну подію. Тож проект розширюється і приваблює аудиторію та партнерів з інших країн. І цього року у рамках Української пісні відбудеться професійний музичний саміт, на якому виступлять провідні представники не тільки української, а й західноєвропейської музичної індустрії». Українська пісня 2018 відбуватиметься за підтримки телеканалу Україна. У День Незалежності України, 24 серпня, популярне шоу каналу Музична платформа презентує на всю країну найграндіознішу подію літа 2018 року. Галина Гузьо. Фото: Руслан Литвин і Олександр Шамов

куточків України: Запоріжжя, Дніпро, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Вінниця, Ужгород, Чернівці, Луцьк, Полтава, Івано-Франківськ, Тернопіль, Київ...». Переможців відбору визначають експерти – цього року це музичний продюсер Руслан Квінта, музичний продюсер телеканалу Україна Геннадій Вітер, композитор Михайло Некрасов, засновник лейблу Контрамарка Олександр Порядченко, продюсер каналу М2 Роман Муха, головний редактор онлайн-журАФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Ра нк о в а к а в а

з Володимиром Шурубурою,

режисером, фотографом, оператором

Готовий до кінематографа І це розуміння прийшло у переломний для нашої країни час – на зламі 2013–14 років, коли відбулася Революція Гідності і почалася війна на Сході України. В українців, і я не виняток, оголився соціальний нерв. Ми в момент стали дуже активними. Зараз ця активність стихла… Але всі ми змінилися. Особисто мене всі ці події переформатували. Я пізнав дуже багато нового, відкрив для себе чимало істин – як дитина, яка пізнає світ. І в якийсь момент відчув, як у мені народжується режисер. В мене народжуються ідеї, я пишу сценарії…

Володю, хто ти зараз насамперед – фотограф, оператор, режисер?.. Я – художник. Був ним, є і, сподіваюся, буду й надалі. Тішуся, що моя творчість знаходить прихильників – як серед непублічних людей (це стосується, насамперед, фотографії), так і серед представників шоу-бізнесу, для яких знімаю кліпи. Мені цікаві різні творчі прояви. Я завжди захоплювався образотворчим мистецтвом, ще до фотографії щось там малював. Потім більше зосередився на рухомій фотографії – операторській роботі. Та врешті до мене прийшло розуміння, що суто фотографії мені уже не вистачає для реалізації того, що хочу сказати як художник. Мені треба більше свободи, більше простору. Зізнаюсь… Я вже готовий до кінематографа. А як ти це усвідомив, зрозумів? Про кіно я думаю відтоді, як тільки почав займатися фотографією. Ще з несвідомої юності був великим кіноманом. З роками став гурманом у цьому. Можу годинами говорити про режисерів, їхні фільми. Хоча кіно мене цікавило завжди, лише нещодавно усвідомив потребу промовити до глядача саме цим каналом творчої комунікації. 50

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Про що ці майбутні фільми? Ці сценарії ще будуть подаватися на пітчінги, тому невідомо наразі, якому із них судилося-таки стати кінокартиною. Держкіно сформулювало перелік тем, актуальний для українського кінематографа на цей час: екранізація російсько-української війни, постмайданні події, інші соціальні та патріотичні моменти. Мені все це болить – як українцю, як громадянину. Але як режисера мене, насамперед, цікавить тема Людини – у найширшому розумінні цього поняття. Я б навіть Україну як країну відкривав саме через Людину. Про що в ідеалі мало б бути твоє перше кіно? Мені цікаво працювати не над очевидними речами, а над чимось багатозначним, непрямолінійним. Моє ідеальне кіно мало б зацікавити дуже різних людей – як естетично, так і за змістом. Простіше кажучи, хотів би, щоб про мій фільм могли подискутувати дід з онуком. Водночас хочу уникнути банальностей, пафосу і надмірного патріотизму – це не має бути кіно, саундтреком до якого буде Гімн України (усміхається). За жанром, скоріше за все, це буде комедія або драма. Власне, невеличкі комедії ти почав знімати давно – комедійні кліпи і невеличкі відеофільми про Дзідзя… Якось нещодавно саме про це розмовляли з Михайлом (DZIDZIO) та його продюсером Анатолієм. Згадували, з чого це все починалося. Таки, без жодних сумнівів, зрозуміли, що оті перші смішні і подекуди дивні експерименти були вдалим стартом для Михайла у великому кіноматографі.

Ти зняв для Дзідзя близько десяти кліпів, а також п’ять чи шість міні-фільмів. Чому не ти зняв DZIDZIO Контрабас, а Олег Борщевський?.. У нас із командою DZIDZIO давні і дружні стосунки, але в нас не шлюбний котракт (сміється). Тому вони вільні приймати ті рішення, які вважають за потрібне, і я це не вважаю зрадою. Якщо про мої відчуття, то, мабуть, тоді, півтора року тому, я не був готовий очолити такий проект. У чому секрет цього успіху? Чому люди масово пішли в кінотеатри на DZIDZIO Контрабас? Головний секрет у тому, що знімальній групі, попри все, вдалося зберегти у цьому фільмі людськість і розповісти просту історію – дуже зрозумілу й реальну. Крім того, люди пішли на персонажа, якого вже добре знали із шоу-бізнесу, відтак їм було цікаво побачити Дзідзя ще й на великому екрані. Яке ще нове українське кіно ти відзначив би? Зараз спостерігаємо певний кінобум… Виокремлю ще одну минулорічну прем’єру Сторожову заставу. А ще мені дуже подобається, що в кіно робить Мирослав Слабошпицький. Це режисер такої глибини, як покійна вже Кіра Муратова. Слабошпицький не знімає кон’юнктурного кіно. Його фільми, зокрема Плем’я, важкі, але вони показують життя таким, яким воно є. Це не касове кіно, але його роботи можна виділити з десятків інших. Так, український кінематограф переживає певний ренесанс. Але в цьому є і «мінуси» – зараз продукується стільки низькопробного продукту, що мені як платнику податків (а саме на наші гроші знімається нове українське кіно) прикро. Часто це виглядає як агонія знімальних груп чимшвидше освоїти державні кошти… А де ж творчі амбіції? Де думка? Де глибина?.. Назви п’ятьох світових режисерів, які найбільше вплинули на тебе. Стенлі Кубрик, Вуді Аллен, Мартін Скорсезе, Терренс Малік і рекламний режисер Бруно Авеллан. Але таких режисерів не п’ять… Може, 55 (сміється). Улюблене кіно? Це фільм італійця Джузеппе Торнаторе Баарія. Більшість знає цього режисера за стрічкою Малена із сексапільною Монікою Беллуччі у головній ролі. Але я радив би всім подивитися саме Баарію. Ти як кліпмейкер попрацював уже із більшою половиною українського шоу-бізнесу – зняв кліпи для Антитіл, Тартака, Павла Табакова, Ірини Федишин і десятків інших артистів. Виокремив би якусь роботу? Коли я почав знімати кліпи, мене завжди цікавила, насамперед, естетична картинка – щоб пісня мала дуже красиве візуальне оформлення. Тому волію не переобтяжувати музичні відео сюжетом, а підкреслити трек гарним відеорядом. У більшості кліпів я поєднував роботу режисера та оператора. Виокремлювати якусь роботу не хотів би, – а їх уже близько сотні, – бо мені цікаво і творчо працювалося над усіма музичними відео, які зняв. Я – максималіст у роботі: коли над чимось працюю, мушу закохатися в артиста, в його пісню, образ, в ідею кліпу… Інакше, діла не буде. Я проти творчого гвалтування, усе має бути по любові. І наостанок, про Володимира Шурубуру як про весільного фотографа. Ти досі фотографуєш весілля. Не так часто, як колись, та все ж… Я ніколи не соромився того, що я – весільний фотограф, бо знаю, який я весільний фотограф (усміхається). Свого часу я створив весільну фотографію, яка до того була в занепаді. Й пишаюся цим. І досі залюбки поєдную як роботу над високобюджетними музичними відео, так і дуже приватну, персональну й навіть інтимну роботу для людей, для окремої сім’ї. Адже рівень відповідальності скрізь однаковий. Для мене робота на весіллі – дуже відповідальний процес. Бо що таке весільна фотографія? Весільний альбом – це літопис, це фіксація в розрізі історії дня народження нової сім’ї. Сім’ї, у якої потім будуть діти, онуки – і всі вони дивитимуться фотографії із весілля своїх батьків, бабусі з дідусем. Зрештою, ці фото будуть відображати епоху, у якій ми всі живемо. Нам же дуже цікаво дивитися старі весільні фотографії. Отака моя філософія (усміхається). Галина Гузьо Фото: архів Володимира Шурубури

1 0 з а п и та н ь

до Оксани Линів, диригента, ініціатора та арт-директора Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt

Пані Оксано, ви як ініціатор та арт-директор Фестивалю LvivMozArt задоволені тим, як розвивається ваше дітище? Так, дуже задоволена! Від самого початку LvivMozArt зайняв своє, абсолютно чітке місце – як явище в актуальній українській культурі. Торік перший фестиваль мав настільки великий успіх, що з’явилося усвідомлення, що і Україна, і місто Львів зокрема, давно потребували такої події міжнародного значення. Одним із моїх завдань було пробудити в людей любов до мистецтва, до класичної культури, дати їм зрозуміти, що такі фестивалі здатні зарядити на довгий час і подарувати незабутні моменти, які залишаються у пам’яті на ціле життя. І за цей рік я отримала стільки відгуків від простих слухачів, що радію, бо бачу реальний результат наших ідей та зусиль. Тож із величезним натхненням формувала програму Другого LvivMozArt! Гортаючи програму цьогорічного фестивалю, я звернула увагу на велику прем’єру – постановку опери українського композитора Дмитра Бортнянського Алкід – 14 липня у Свірзькому замку! Це справді особлива подія! На жаль, навіть найвидатніші українські композитори досі залишаються у світі невідомими. На тлі цього усвідомлення той факт, що ще понад два століття тому, у період пізнього бароко і зародження класицизму, у часи Моцарта, Україна мала таких композиторів, як Дмитро Бортнянський і Максим Березовський, які отримували освіту в Європі, просто неймовірний. Опера Алкід була написана для Італії – для прем’єри у венеційському театрі. Згодом партитуру цього твору понад двісті років вважали втраченою… І лише у 1980-их її віднайшли у бібліотеці Вашингтона. Коли дивишся на ці ноти, розумієш, що опера написана для надзвичайно потужних голосів – усі вокальні партії є дуже віртуозними. Раніше Алкід звучав в Україні лише в концертних та напівсценічних виконаннях – у Києві, Львові та Одесі. І ось за 240 років від часу написання опери в Україні, на Фестивалі LvivMozArt, відбулася перша режисерська постановка твору Бортнянського. Ще й у такому унікальному історичному місці, як Свірзький замок! Для сюжету Алкіда ця локація ідеальна: це камерна опера, у якій задіяні чотири солісти, балет, хор та оркестр. Подвір’я замку створює неймовірну живу декорацію для цієї прем’єри. Режисером був талановитий німецький митець Андреас Вайріх.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

А хто ті чотири співаки, які виконують, як ви зазначили, доволі складні вокальні партії? Мені було важливо, щоб у цій постановці брали участь молоді українські співаки. Запросити виконавців із Європи було б набагато простіше, але… У прем’єрі української опери в України мали співати українські солісти! Ми провели прослуховування. Непростою є партія Алкіда: у XVIII столітті вона була записана у жіночій теситурі і її виконували кастрати. Для нашого часу довелося думати про певну адаптацію, але так, щоб не порушити сюжету, – найкраще було залишити для головної ролі саме чоловіка, адже Аклід – це молодий Геракл, тож ми обрали контртенора Віктора Андрійченка. Жіночі парії Богинь Відваги та Спокуси виконуть Юлія Засімова і Тетяна Чайка. Четверта роль, вчителя Фронімо, дісталася тенорові Назару Тацишину. Крім Свірзького замку, нововведенням цього року є ще одна локація – так звана Моцарт-Арена, спеціально збудована під LvivMozArt за Палацом Потоцьких… Відкриття фестивалю – одна із найвизначніших подій. Це особливе дійство! Торік ми відкривали LvivMozArt у Львівській опері, а цього року вирішили збудувати нову локацію – Моцарт-Арену. Для старту цьогорічного фестивалю

мені хотілося придумати цікаву тему. Львів – унікальне місто, яке розташоване на перехресті шляхів від Балтики до Чорномор’я, зі Сходу на Захід, тому завжди приваблювало нових і нових гостей. Серед них були видатні композитори та виконавці свого часу: Йоганнес Брамс, Ґустав Малер, Ференц Ліст, Руджеро Леонкавалло, Фріц Крейслер та Франц Ксавер Моцарт. Відтак концерт-відкриття LvivMozArt 2018 намалює своєрідний портрет Львова та його славетних гостей, що творили тут музичну історію. Солісти вечора Софія Соловій та Ноел Боулі відтворили видатні сторінки музичного минулого – гастрольні виступи у Львові знаменитих оперних співаків – неповторної Соломії Крушельницької та неперевершеного майстра бельканто Маттіа Баттістіні. А підсумували музичний образ міста твори сучасного львівського композитора Богдана Сегіна. До речі, один із них він написав спеціально для цього концерту. Концерт проходив за участю Академічного симфонічного оркестру INSO-Львів під моїм диригуванням. До речі, INSO-Львів на LvivMozArt 2018 грав всі найголовніші концерти – крім концерту-відкриття, оперний гала-концерт за участю солістів зі світовими іменами, а також концерт-закриття.

Ще однією родзинкою цьогорічного фестивалю є те, що до Львова привозили унікальний інструмент – скрипку Моцарта… Це справді унікальний, раритетний інструмент – Costa Violine, на якій в останні роки свого життя грав Вольфганг Амадей Моцарт. Ця скрипка зберігається у Моцартеумі в австрійському Зальцбурзі. Її виготовив італійський майстер у 1764 році. Неможливо визначити вартість цього інструмента – він безцінний, особливо знаючи, що будь-який лист абощо, написані Моцартом, зараз йдуть з молотка за мільйони євро… Costa Violine надзвичайно рідко покидає стіни Моцартеума – лише заради найвизначніших подій. У Львові на скрипці Моцарта грав австрійський музикант, концертмейстер оркестру Моцартеума Франк Стадлер. І відбулося це під час концерту-закриття LvivMozArt 2018 у Львівській опері 22 липня. Це історичний момент і велика честь як для нашого фестивалю, так і для України загалом! Зі сторони Австрії це дуже промовистий жест підтримки, співпраці та дружби. Такий інструмент потребує, мабуть, безпрецедентних заходів безпеки? Скрипка має перебувати під постійною охороною. Для цього спеціально із Зальцбурга до Львова разом із інструментом прибули дві супроводжуючі особи. А вночі, коли люди спали, скрипка була переміщена у банк – під спеціальну охорону. Окремих заходів безпеки було вжито під час концерту у Львівській опері. На яких пунктах програми фестивалю ви б іще закцентували увагу? На виставці на тему Реквієму Моцарта, яка відбулася у Палаці Потоцьких. А також – на інсталяції відомого львівського художника Влодка Кауфмана, що також називається Реквієм. Ця експозиція проходила опенейр - біля площі Митної. І це дуже важливо, що класична музика надихає митців на власні проекти. Ще один пріоритетний напрям LvivMozArt – робота з дітьми та молоддю. Відтак цього року у нас було чимало цікавого для наймолодших слухачів. Кульмінацією був виступ новозаснованого Молодіжного симфонічного оркестру України, учасниками якого є талановиті музиканти з усієї країни віком від 14 до 22 років. До цього дебюту готувалися рік. Перший виступ відбувся на LvivMozArt 21 липня у Львівській опері, а далі поїдемо з цим оркестром на престижні події до Берліна та Граца.

Торік ви розповідали Афіші, що однією з ваших цілей є розповісти львів’янам, українцям, що тут, у Львові, свого часу довгих тридцять років жив і творив Франц Ксавер Моцарт – син геніального Вольфганга Амадея Моцарта. Цієї мети, як на мене, досягнуто. А прославлення Моцарта-молодшого підхопили й інші ініціативи – так, наприклад, цього літа у Видавництві Старого Лева вийде роман Богдана Коломійчука Моцарт із Лемберга. Ідея такої книги була ініційована фактично засновниками LvivMozArt. Богдан Коломійчук під час нашого візиту до Зальцбурга був у складі делегації. Там ми й познайомилися. Пригадую, як ввечері прогулювалися вуличками міста, якими колись бігав і маленький Моцарт. Ми багато говорили про сім’ю композитора, про переїзд Франца Ксавера до Львова… Було дуже цікаво! Нас надихав Зальцбург, у якому кожен куточок здатен розповісти про Моцартів і їхнє життя. Потім Богдан Коломійчук залишився ще попрацювати в архівах Моцартеума, а на зворотному шляху до України відвідав могилу Франца Ксавера Моцарта у Карлсбаді. За потреби Богдан звертався до мене за консультаціями і я була першим читачем його роману. А ще написала передмову до цієї книжки. Мені сподобалося, що письменник зробив Моцарта дуже живим. Роман захоплює з перших сторінок, читаєш його на одному подиху, а коли дочитав, тобі хочеться ще і ще побути у тому світі музики, інтриг, мрій – у світі молодого композитора з великим серцем, непересічним талантом і дуже непростою долею.

В Європі підтримка культури – багатовікова традиція, якої дотримуються і меценати, і держава. Є закони, які зменшують оподаткування для компаній, що дотують культурні проекти. Маю відчуття, що і в Україні це невдовзі стане нормою, бо все більше і більше людей захочуть бути причетними до творення нового, якіснішого суспільства. Від цього виграють усі – в майбутньому. У травні ви закінчили свій перший сезон на посаді Головного диригента Опери австрійського міста Граца. Які нові досягнення чекають на вас як диригента? Маю два напрями роботи – моя діяльність як диригента та культурного діяча в Україні і така ж діяльність в Європі. Наразі це два різні простори, які потребують від мене двох різних стратегій, підходів, розвитку. Як тільки у моєму європейському календарі з’являється вікно, я тут же лечу до Львова – і тут працюю над розвитком нових проектів. Я зараз на такому життєвому етапі, що сама дивуюся, як мені все вдається, які речі приходять до мене! Ще зовсім недавно я про таке і мріяти не могла. Інколи мені навіть здається, що це все відбувається не зі мною… (усміхається). Маю дуже чітке внутрішнє відчуття, що чим більше творчості, сил та енергії вкладаю у проекти в Україні, тим стрімкіше росте радіус моєї кар’єри у світі. Не все наразі можу розголошувати, але мій творчий календар заповнений уже до 2023 року. Контракт із Оперою Граца діє до 2020 року. Водночас уже незабаром відбудуться мої дебюти у надзвичайних місцях – у світових культурних та музичних столицях, на найкращих світових сценах. Спілкувалась Галина Гузьо Фото: Сергій Горобець

На прикладі LvivMozArt ви довели, що, якщо є гарна, потужна, глибока ідея, то і в Україні можна знайти меценатів для її реалізації. Чи є у вас відчуття, що в нашій країні починає зароджуватися культура меценатства? Створення такого фестивалю було б неможливим без фінансової підтримки. Не було б коштів – моя найзаповітніша мрія і надалі залишалася б лише мрією у моїй голові. Дуже приємно, що з’явилися меценати Олег Мацех, Марк Зархін і Андрій Сидор, які підтримали мій задум і стали співзасновниками LvivMozArt. Далі до нас почали приєднуватися все нові і нові люди – як в Україні, так і в країнах Європи, які так само, як і ми, тепер горять цією справою. Дуже надіюся, що культура меценатства в Україні розвиватиметься.

Одним із моїх завдань було пробудити в людей любов до мистецтва, до класичної культури, дати їм зрозуміти, що такі фестивалі здатні зарядити на довгий час і подарувати незабутні моменти, які залишаються у пам’яті на ціле життя... АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

м а нд р и

На один день Літня пора створена для відпочинку. Та що ж робити, коли до відпустки ще далеко, а внутрішнє «я» прагне релаксу негайно? Залишити буденність і поринути в атмосферу дикої природи допоможуть наші рідні Карпати, до яких зі Львова добратись дуже легко. Афіша підібрала низку водоспадів, які можна відвідати, відлучившись з міста лише на один день.

О з е р о Жу р а в л и н е Кам’янецький водоспад – один з найулюбленіших в Українських Карпатах серед туристів. І це не дивно, адже краса його вражає. Створений природою каскад, який розділений скельним виступом на два потоки, зачаровує своєю водною мелодикою. Назва водоспаду походить від річки Кам’янка, з гирла якої утворилось це водне диво. Висота водоспаду сягає близько 7 метрів, а шум його чутно на увесь Національний парк Сколівські бескиди, на території якого він й розташований. Дістатись до шумноводного красеня дуже просто: потрібно доїхати до села Сколе (Львівська обл.), а звідти – йти добре протоптаною туристами стежиною та близько двох годин насолоджуватись красою українських висот. Наприкінці маршруту на вас чекає не лише незабутня мальовнича картина гірського водоспаду, а й можливість почерпнути енергію живої природи у зоні відпочинку, тут же розташований і оглядовий майданчик. 54

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Перебуваючи на Кам’янецькому водоспаді, обов’язково відвідайте Журавлине озеро, що неподалік. Його ще називають Мертвим озером через велику місткість сірководню, яка унеможливлює проживання в ньому живих істот. І хоч озеро пустує без мешканців, воно зачаровує своєю красою і мальовничим виглядом, а навколо нього ви знайдете рідкісні рослини та гарний ялиновий ліс. Сколівські бескиди багаті на ще один водоспад – Сопіт, якого дістатись значно простіше. Він розташований неподалік однойменного села Сопіт (Львівська обл.), від околиці якого до водоспаду – 10 хвилин пішки. Подорожуючи автомобілем, ви легко під’їдете до самого водоспаду – ось чому його вважають легкодоступним і гостинним для туристів. Якщо ви вирішите помилуватись водоспадом навесні або ж після «сезону дощів» влітку, то він вас здивує масштабом водних красот. Могутній Сопіт білосніжними потоками, які стікають додолу, невпинно вималює у вашій пам’яті незабутні відчуття ошатності Українських Карпат. Хоча загалом водоспад займає лише один каскад гірського масиву, проте його висота сягає близько 8 метрів, а вода, що спадає по жолобу під кутом, розлого та ефектно підкреслює незаймане середовище навколо.

Сопіт

Ялинський

Лазний До речі, багато туристів вважають водоспад Сопіт обділеним увагою відвідувачів. Це і не дивно, адже у підніжжі розляглись поламані покручені дерева, а простора чаша, яку утворив потік водоспаду біля його підніжжя, поросла зеленню. Проте Сопіт все ж є популярним місцем для споглядання краси Карпатських гір усупереч усім стереотипам. Незайманим у Сколівських бескидах можна вважати водоспад Лазний, який розташувався неподалік селища Довге (Львівська обл.) і є одним з найвищих водоспадів Українських Карпат. Його висота 12 м, а дістатись до нього можна, лише пройшовши 1,5- годинний маршрут, який місцями проходить вздовж мальовничої річки Стрий. Сам водоспад розташований у гущавині лісу, дорога до нього не надто добре втоптана, а тому краще відвідувати його з тим, хто має досвід таких подорожей. Проте ті, хто обходить його стороною, мають дуже шкодувати про це, адже описати словами його велич і красу неможливо. Три пороги гірського масиву, по яких стрімкими струменями стікає вода, утворюють серед лісу особливу атмосферу, а потоки води наповнюють навколишню фауну затишним шумом. Доповнює сакральність картини карпатського водного красеня лісове середовище, яке огортає водоспад затишком і наповнює спокоєм. Здається, що водоспад Лазний створений, аби перезавантажувати тих, хто його відвідує, а таких, як стверджує статистика, не багато. Тому його сміливо можна назвати місцем сили, яка надихає та заряджає.

Шипіт Неподалік селища Пилипець (Закарпатська обл.) розташувався ще один красень, який по праву називають одним із семи природних чудес України – водоспад Шипіт. Це природне явище настільки популярне серед туристів, що відвідують його і взимку, і влітку. Цьому сприяє ще одна його особливість: гірська ріка Пилипець, що стоїть біля витоків водоспаду, не замерзає взимку, а тому атракція триває весь рік. Проте, звичайно, що найкраще спостерігати за водоспадом навесні, коли на полонині Боржави тануть сніги і наповнюють водоспад струменями води. Водоспад Шипіт буквально розлігся в підніжжі гори Гемби, огорнувши своїми каскадами прилегле лісове середовище. Незважаючи на свою назву, тихим Шипіт не назвеш, сила і шум води видає водоспад навіть за кілька сотень метрів. Шипіт давно підкорив багатьох митців і згадується у літературних творах, а його історія оповита карпатськими легендами. Наступна туристична точка - Ялинський водоспад, що розташований у Закарпатській області, на схід від с. Ділове. Дивлячись на нього, розумієш, що поєднання явищ природи творить дива, адже потоки водоспаду тендітно огортають карпатський схил своїми струменями води, немовби піклуючись про його могутність. І справді, водоспад без перебільшення є величним, адже його висота 26 метрів, а однокаскадна структура підкреслює його силу. Цікавим є те, що водоспад став відомим не так давно, орієнтовно у 2011 році, а тому наразі він не є надто популярним у туристів. Крім цього, дорога до нього постійно стелиться вгору, а такий маршрут не всім до душі. Проте той, хто до нього дістанеться, буде захоплений особливою атмосферою місця, яке зачаровує, коли перебуваєш у підніжжі Ялинського водоспаду.

Ніжною пеленою стеляться по гірському масиву потоки води водоспаду під назвою Женецький Гук. Водоспад є молодим, адже утворився в повоєнні роки. Його назва характеризує атмосферу, яку він створює у навколишньому середовищі: гучну та шумну. Висота водоспаду близько 15 м, він складається з одного каскаду, проте, зважаючи на східчасту структуру гірського масиву, по якому стікає, виглядає казково – струмені води ніби розсипаються по природних масивах і вкривають все довкола водним покривалом. Потік Женець, на якому розміщений водоспад, рідко замерзає взимку повністю, а тому казковістю водоспад вирізняється й у холодну пору – Гук частково замерзає, скелі вкриваються кригою, під якою ще дзюрчать струмені води. Дістатись до водоспаду можна, доїхавши до села Татарів чи села Микуличин (Івано-Франківська обл.), а звідти – добре протоптаним маршрутом, який частково можна подолати автомобілем, до самого водоспаду. Мандрувала Юлія Лапан Фотографувала Софія Гунчик

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

місто

Місце для історії в світлинах Львівський фотомитець Роман Метельський хоче створити у нашому місті фотомузей. Таку думку він анонсував у соціальних мережах, а ідею плекав близько двох років.

Спершу мав намір втілити задумане в життя разом з товаришем-колекціонером. Та коли у того опустилися руки через небажання влади допомогти, вирішив діяти самостійно. Пост у соціальних мережах про фотомузей знайшов свого читача – і вже через кілька годин львів’яни зносили Роману старі світлини і фототехніку. Зараз кількість експонатів переходить за кілька тисяч. Лише фотоапаратів назбиралося більше сотні – скарбниця фотожиття у Львові багата і потребує збереження. «Зараз відходить покоління, яке фотографувало Львів у 60-х, 70-х, 80-х, навіть 90-х роках. Які у себе назбирали велику кількість фотографій, негативів, фотоматеріалів, фотоапаратів зрештою. І цей приватний архів людей для їхніх дітей, внуків радше здебільшого не має жодного значення, жодної цінності», – пояснює Роман Метельський. І хоче зібрати артефакти в одному місці – аби все це не опинилося на смітнику чи не пішло на макулатуру. Де буде музей і коли відчинить свої двері перед відвідувачами – говорити рано. Наразі у цьому напрямі йде активна робота, до якої долучилися і чиновники облдержадміністрації. Але яким музей буде – фотохудожник точно знає. Натхнення почерпнув у Хмельницькому, де порівняно віднедавна працює музей-студія фотомистецтва. І користується популярністю. «Насамперед, музей буде інтерактивними. Всі експонати можна буде торкати руками, спробувати зробити фотографію. Усе, чого не можна робити у 90 відсотків львівських і українських музеїв, можна буде зробити там. Але не можна просто викласти на одну поличку 25 фотоапаратів і говорити, що я відкрив музей. 56

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Це колекція, це виставка – як завгодно. Але не музей. Музей має розповідати історії. І...

...особливістю нового музею буде те, що він буде розповідати історію фото в проекції на час, на людей», – ділиться ініціатор створення музею. А ще музей зберігатиме пам’ять про важливі суспільно-політичні події. «Революція Гідності буде однією з інсталяцій музею. Це буде Беркут зі щитами, будуть хлопці, які йдуть на пролом на Банковій. І буде фотограф, який буквально підстрибуючи на одній нозі, пробує, піднімаючи руку догори, зробити кадр. Фіксацію того, що відбувається. І в нього на спині буде червона крапка прицілу снайпера», – говорить Роман Метельський. Спілкувався Олег Галів Фото надане Романом Метельським

Г от е л і

Lviv

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036, (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Ramada Lviv Перехрестя вулиці Городоцької та Кільцевої дороги тел. +38 (032) 243 00 10 моб. +38 (067) 320 44 77 reception@ramadalviv.com.ua

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Готель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50'8.16"N, 24°2'28.32"E

Готель «Соната» вул.Морозна,14 тел. (032) 232-5000 info@sonatahotel.com.ua факс. (032) 232-5015

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com

Edem Resort Medical & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н Львівська обл. (067) 314–6512, (067) 314–3733 info@edem.com.ua edem-resort.com.ua

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

н е кро л ог

Ой, мамо, не лайте! Ми дуже часто говоримо і сперечаємося про чистоту нашої мови, про те, що багато суржику, багато діалектів, багато русизмів тощо. Хочемо говорити правильно – і це прагнення прекрасне! Але чи готові ми викинути зі свого щоденного лексикону ту частину його, якою часто-густо користуємося, але говорити про неї не любимо? Центр міста, йду біля університету, помічаю зграйку милих панночок – стоять, цвірінькають, посміхаються хлопцям. Явно на обід зібралися після пар, тому що з кресленнями, з папками – ну, точно студентки. Підходжу ближче – одягнені дорого і зі смаком, стильно причесані. Думаю: ось вона, еліта наша майбутня. Зростає, вчиться, розвивається – мабуть, у філармонію ввечері бігають, на виставки художні... Думаю так собі і підходжу впритул. І в цей момент одне із ніжних створінь повертається в бік зупинки, де крутиться ще одна зграйка таких же дівчат, і тоненьким голоском, відповідним віку і комплекції, верещить на всю вулицю: «Машко, б..! П... сюди! Годі з ними п..! Гайда на каву!» Трагічний акорд, завіса, партер ридає. Колись давним-давно бабуся говорила мені, піймавши на «гострому» слівці: принцеси НЕ лихословлять. Я посміхалася – та які в нас тут принцеси, ба? Але слухала і намагалася не виражатися – принаймні, прилюдно. І знаєте – це просто увійшло в звичку: не лихословити. Може, всім нам варто взяти за правило бути чемними, і більше того - робити зауваження людям, які не соромляться сипати чортами у громадських місцях? Хоча б так, для початку. А може, через якийсь час це просто увійде у звичку? Олександра Зайченко

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ