Ukrainian People March 2019

Ukrainian People TM

march 2019

UKRAINIAN VILLAGE IS THE HOTTEST NEIGHBORHOOD IN CHICAGO FOR 2019!

Ярослав Мудрий Chicago Auto Show-2019

Чотири внутрiшнi загрози для Украiни Ukrainian Easter Traditions Украiнська кухня Бабусина випiчка до свят

$1.95

ukrainianpeople.us

Ще раз про українську мову в Україні "Не вчіть яблуню родити яблука, ліпше відженіть від неї свиней" (Г. Сковорода)

Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine Дожилися! Останні новини з України: на Євробачення поїде Ганна Корсун (MARUV), яка принципово не розмовляє українською мовою.

28-Й РІК НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. 5-Й РІК ВІЙНИ УКРАЇНИ З РОСІЄЮ. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНКУРС. Де журі і конкурсанти не володіють (не бажають) розмовляти мовою своєї країни. Де ті, хто претендує на перемогу, не знають, чий Крим, виступають у Росії, або й навіть є громадянами Росії (“YUKO”) і спокійно обговорюють свої гастролі в Московії як “іскусство внє палітікі”. Насправді? Музика поза політикою?! Театр, національні фестивалі й конкурси? Чи відомо вам, що переможниця Національного відбору на 64-й пісенний конкурс “Євробачення” з піснею “Siren Song” Ганна Корсун (“MARUV”) у 2015 році виступала на “Новой волнє” у Сочі, а торік – на Чемпіонаті світу з футболу в РФ? Що у квітні цього року у “MARUV” заплановані виступи у Москві та Санкт-Петербурзі? Вона коментує це так: “Кожен обирає сам, як нести мир”. Свого часу на шоу “Голос країни” її тренером був

Сєргєй Лазарєв — той самий, що представлятиме Росію цього року. Це означає, що російськомовна представниця України контактуватиме з російськими ЗМІ і взагалі невідомо, що вона там плестиме на їхні провокативні запитання. Учасниця дуету “YUKO” Юлія Юріна, який вийшов у фінал конкурсу “Євробачення”, є громадянкою РФ, країни-агресора. У 2018 році отримала посвідку на постійне проживання в Україні. Влітку минулого року вона виступала в Росії – попри загарбницьку війну з тисячами жертв, розв’язану Путіним. Фіналістки Нацвідбору на Євробачення Ганна та Марія Опанасюк (дует ANNA MARIA) в інтерв'ю з журналістом Романом Скрипіним відмовилися визнати агресію Росії проти України та окупацію Криму. У прямому ефірі кримськотатарського каналу ATR близнючки заявили, що “Україна не веде війну з Росією, а конфлікт просто називається АТО”. А на запитання “чий Крим?” заявили, що вони “внє палітікі”, й що “Україна просто втратила Крим”. Їхня мати – віце-прем’єр у підконтрольному Росії окупаційному “уряді” Аксьонова, яку в Москві нагородили премією “Юрист року”. Їхній батько, з 2014 року, перейшов на службу Росії та був призначений суддею “Верховного суду Криму” (у 2016 році пішов на пенсію). І батькові, і матері інкримінується державна зрада. Журналіст Роман Скрипін, який взяв інтерв'ю у дуету ANNA MARIA, різко розкритикував організаторів конкурсу, які допустили участь колективу з проросійською позицією. На своїй сторінці у Facebook журналіст написав: “У національному відборі на Євробачення беруть участь як мінімум дві юрособи. Це НСТУ і СТБ. Перше – з бюджетних коштів. У мене питання: осліп Зураб [керівник Національної

громадської телерадіокомпанії Зураб Аласанія] і все його неперевершене правління? Чи це все злочинна діяльність Star Light Media ім. Пінчука?”. Він заявив, що не має питань до судді Нацвідбору Андрія Данилка, назвавши його “людиною-шлягером” і “спотвореною версією Алли Пугачової для Малоросії”. “У мене немає питань до Манекена [Євген Філатов]. Донецьк. Після слова на “Д” треба ставити крапку. Я його теж розумію. Але — Джамала? Джамала? Як так? Ведучий Сергій Притула? Патріот? На фронт передає гроші, але в упор не бачить перед собою п'яту колону? Як так? Як ви стільки вати напхали у відбір? Адекватні ви всі там разом? А Джамала? Кримськотатарська співачка, яка перемогла з піснею 1944 року, яка розкрила очі? І тепер сепаратюги співають для Джамали? Що взагалі відбувається?” – висловив своє обурення Скрипін. Після гучного скандалу у соціальних мережах і тисяч гнівних коментарів українські патріоти звернулися до керівника “UA: Суспільне мовлення” Зураба Аласанії з вимогою негайно вжити заходів щодо усунення з конкурсу учасників-колаборантів, яких там не мало б бути ні за яких обставин – бо це кричуще нехтування інформаційною безпекою держави під час війни. А також вимогою відкликати у телеканалу “СТБ” право проведення конкурсного відбору на “Євробачення”. Хвиля обурення змусила Національну громадську телерадіокомпанію України (НГТУ) надіслати “MARUV” контракт, в якому є пункт про заборону їздити на гастролі в Росію. НГТУ заявила, що прийме остаточне рішення з приводу участі “MARUV” в Євробаченні після того, як Ганна Корсун відмовиться від гастролей у Росії.

Ми, українці діаспори, також сподіваємось, що Міністерство культури України відреагує на цей прецедент і виправить ситуацію. І, навіть, скасує участь України в Євробаченні. Хочеться вірити, що змінять правила, і у наступних конкурсах будуть тільки україномовні члени жюрі й учасники. І тільки громадяни нашої країни. Але я сьогодні не про це. А про честь, гідність і патріотизм у прямому значенні цього слова. Про нашу українську мову. Здавалося б, “російськомовним українцям” просто потрібен час: “якщо вже не вони, то, може, їхні діти заговорять”. Проте, виглядає так, що ця російськомовна маса за 28 років незалежності України просто не бажає поступатись у цьому дійсно життєво важливому питанні. Не може людина, яка не володіє державною мовою, не те що брати участь у конкурсі “Євробачення”, а навіть й бути допущеною до нього!!! Жодних російськомовних осіб у жюрі! У жодному національному конкурсі!!! Не може бути “російськомовної України”! Це нонсенс! Чому ще досі, на 28 році незалежності України, на нашій землі спокійно існує російськомовний політик, історик, депутат, бізнесмен, актор, співак? Тому, що усі вони не можуть позбавитися зверхності до “селянської мови”. Тому, що розмова українською для них – це приниження. Тому, що це ментальність українофоба, російського шовініста, батьки (баби-діди) якого були переселені у хати вбитих Голодомором корінних українців. Бути російськомовним патріотом “України” ТАКТИЧНО можна, СТРАТЕГІЧНО таке неможливо. “Здобудемо українську державу, або загинемо у боротьбі за неї”.

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

March 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

Наші інтерв’ю: “Друга Ріка”: Поки росіяни не вибачаться за скоєне – ми не співатимемо у РФ!

4

8

4

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Українська околиця – найкращий район Чикаго 2019 року! Розслідування: Перегони за крісло мера Чикаго переросли у корупційний скандал Чикаго – це місто-мрія, яке не можна не любити → ЗДОРОВ’Я Дозволений в усьому світі наркотик

→ DIASPORA І зійшов на престол новий предстоятель… У Норт Порті (Флорида) відгуляла “Вишивана Забава” Засновниця CHICAGO_UA Лана Громаковскі: “Ми маємо залишатись українцями. Назавжди”!

18 20 22 24 26 28 30 34 36 38

→ ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (March, 2019) Найкращі етнічні ресторани Чикаго Spring time Adventures in Chicago Мандри: Новий Орлеан – батьківщина джазу і цікавих розваг! Гумор Мистецтво: Леся Мудрак: “У творчості важливо зберігати дитинність” Бізнес: 10 стратегій, які допоможуть тобі перейти на наступний рівень Авто: Міжнародний автосалон у Чикаго-2019: огляд прем’єр Містика: Таємниці винаходів Ніколи Тесли Літературна сторінка: Плюс один Українська Кухня: Бабусина випічка до свят

54

10 12 14

→ UKRAINE Чотири внутрішні загрози для України, які можуть допомогти Росії Russia Looks to Strike at Ukraine’s South Again? Війна: Як солдати NATO на Донбасі воювали Відомі українці: Ярослав Мудрий Наші традиції: Ukrainian Easter Traditions Традиційні українські прикраси Спорт: Зі шаблею в міцних руках та з Богом у серці

40

8

40 42 44 46 48 50 52 54 58 60 62

Наша обкладинка: Модель: Іванна Герасимчук (Чернівці, Україна) Фотограф: Сергій Ахременко Традиційний буковинський стрій Заставнівського району Чернівецької області. верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

Subscribe to

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Наші інтерв'ю

“Друга Ріка”:

Поки росіяни не вибачаться за скоєне – ми не співатимемо у РФ! Діма Войналович 28-річний журналіст із Києва. Редактор інформаційного агентства РБК-Україна, співзасновник ресурсу MusicInUA. А ще музикант, вокаліст і автор пісень.

Ледь не з самого початку свого творчого шляху ці хлопці регулярно грають у Європі, збирають найбільші майданчики України, а їхні пісні постійно очолюють розмаїті чарти. У їхньому активі – спільні записи зі всесвітньо відомими гуртами і оркестрами. А вже 24 травня ці корифеї українського шоубізнесу запалять у Чикаго! Ви матимете змогу наживо насолодитися піснями “Так мало тут Тебе”, “П'ю з твоїх долонь”, “Три хвилини” та іншими хітами гурту “Друга Ріка”. Звісно, не обійдеться без сюрпризів. Яких саме – дізнаємося уже скоро. А зараз для вас – розмова про мистецтво і людей, кохання та агресію із незмінним фронтменом гурту Валерієм Харчишиним.

4

March 2019 Ukrainian People

Про музику - “Друга Ріка”, по суті, в останні кілька років переживає другу молодість. Як за час існування гурту змінилися ваші погляди на життя?

- Зважаючи, з якого боку дивитись... Я би казав – другу старість, вважайте, – зрілість (усміхається). Я розумію твій образний вислів... Але немає другої чи третьої молодості. Вона – лише одна. Ми її пережили, із піснями та без, що для кожного віку – свої. І я не кажу про банальний букет вокалізів із набором літер про кохання. Все, що було натхненне тим юнацьким максималізмом, варте уваги чи по-справжньому переживається у той конкретний момент. Тепер це лише музика: сучасна, але й не про сьогодні. Та музика – історія. І для спогадів, сліз, танців та вправ з голосом – годиться. Спитаєш, а як же тема кохання, вона ж вічна? Так, але у кохання вічність коротка. Музика – так, має такі ознаки. І, мабуть, все ж таки кілька пісень проживуть ту осяжну “вічність”, бо вже нараховують десятиліття. Але, якщо говорити про тексти, то не всіх їх врятує

музика. Це що стосується поглядів на життя.

- А є пісні, якими ви реально не пишаєтеся?

- Так, є деякі тексти, які мені гидко співати, бо складалися як набір слів. Але хтозна, може, мною тоді керували якісь інші сили, і вони мають якусь цінність, та не для мене. Бо співати “Цеlovefun” та “Чого же ти ждеш” – мені не хочеться. І справа не в русизмі та американізмі. У народних піснях широко використовується “ждеш”, так як і англомовних запозичень купа у сучасній українській. Але кожен текст має бути пережитий, а не штучно створений. Мабуть, тому ми зазвичай не пишемо на замовлення, бо важко продати тобою пережите.

Про концерти - 8 березня у київському Палаці Спорту відбудеться ваш великий сольник, який був анонсований лише в січні. Питання: як ви наважилися на такий сміливий крок – зібрати один із найбільших майданчиків усього за місяць?

- А хіба ми робимо щось за законами шоу-бізнесу? Ми видаємо поміж сезону альбоми,

що не мають шансів потрапити у номінації чи рейтинги. Знімаємо кліпи, які не покажуть на М1 (популярний музичний телеканал в Україні, – Ред.). Пливемо проти течії і вважаємо це ознакою того, що ми живемо. Так ось, більше півмільйона ротацій нашої музики на українських радіостанціях за рік – цьому підтвердження. Це – друге місце серед рок-музикантів і третє – у загальноукраїнському рейтингу. Чи потрібні нам ще якісь номінації?

- Розкажіть про свій американський тур? Чим будете дивувати, зокрема, глядачів у Чикаго і на що розраховуєте натомість?

- Ми не їдемо дивувати, ми летимо нарешті заспівати американцям свої старі та нові пісні. Щодо нових, то “Піраміду” (новий альбом гурту, – Ред.) ми зіграємо повністю. А з огляду на те, що у Чикаго ми виступаємо вперше, – сподіваємося побачити як тих, хто почув “Другу Ріку” 20 років тому чи танцював на випускному під “Три хвилини” 10-15 років тому, і тепер прийшли за ностальгією та згадати дитинство, так і тих молодих людей, хто вчора випадково почув “Секрет”.

®

F ed er a l

C r ed i t

U n i o n

виповніть аплікацію онлайн:

ПОЗИКА

SELFRELIANCE.COM

на автомобіль

до100% фінансування*

3

.75% APR

від

НА НОВИЙ

4

.00% APR

НА ВЖИВАНИЙ

* На нові автомобілі 100% позика базується на основі купівельної ціни від дилера (без урахування податків, дилерських зборів та інших видатків), а на вживані автомобілі – на основі поточної ринкової вартості NADA. Auto loans are available for both new and used vehicles, with models up to 6 years old. The minimum loan amount is $5,000; the maximum loan amount is $50,000. Terms up to 60 months and 0% down payment. Annual Percentage Rate (APR) is based on an assessment of individual creditworthiness and our underwriting standards. For example, a new auto loan from the dealer for $50,000 with a 48-month term, 100% LTV, and a borrower's credit score of 730, currently, will have an APR of 3.75% and monthly payments of approximately $23 per $1,000. Current auto loan modification fee is $50. Auto loans available only to members and only in designated geographic locations. Offered rate & terms subject to change at any time without notice. Offer may be withdrawn at any time. Subject to approval of application.

Full disclosure available at https://www.selfreliance.com/join-about-us/disclosures/. Please call toll free at 1.888.222.8571 for current offers, rates and terms.

EQUAL OPPORTUNITY LENDER

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

773-589-0077

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

586-757-1980

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

847-359-5911

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212

313-366-0055

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

630-307-0079

60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

973-887-2776

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322 248-487-0330

Наші інтерв'ю - Але ж це не перша ваша поїздка до Штатів. Розкажіть, будь ласка, чим запам'яталися попередні візити до Америки?

- Раніше ми приїжджали кілька разів – знімати кліпи. І лише позаминулого року вперше відвідали Штати, аби виступити для українців у таборі СУМ. Ми були щасливі, що того разу потрапили до Нью-Йорка якраз у Independence Day. Не знаю, як американці (може, до такого звикли), але ми запам’ятали той день, мабуть, на все життя!

Про війну - У вас були спільні треки із Вєрою Брєжнєвою і Мачете, які дають концерти в Росії. Питання: як ви ставитеся до українських артистів, що виступають у час війни на території країни-агресора?

- Так, довгий час вони були нашими друзями. Ми не шкодуємо, що колись співпрацювали та записали із ними гідні пісні... Але кожен сам обирає свій шлях та країну проживання. Це був їхній вибір. З іншого боку, мені не подобається, коли українські артисти та бізнесмени декларують свій патріотизм і продовжують свій бізнес з офіційною країною-агресором,

Найкращі українські фільми, на думку Валерія Харчишина: • “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова • “Пропала грамота” Бориса Івченка • “Зустріч однокласників” та “Інфоголік” Валентина Шпакова • “Викрадена Принцеса” Олега Маламужа • “Легенда Карпат” Сергія Скобуна (фільм, що знятий, умовно, за бюджет голлівудського кейтерингу, а виглядає як достойне історичне кіно)

6

March 2019 Ukrainian People

з якою інші українські громадяни воюють на сході. І мені дуже не подобається, коли це стосується лише артистів, а не політиків, бізнесменів та й взагалі – держави. Артисти – це лише публічна ширма, за якою ховається справжнє зло. Та я можу говорити і відповідати лише за себе. Ми свідомо відмовились від виступів у Росії – наш останній виступ там відбувся шість років тому. Тому, поки останній чобіт російського солдата не покине мою країну, а росіяни не вибачаться за скоєне – ми не співатимемо у РФ!

- Зараз буваєте на Донбасі? Підтримуєте місцевих і воїнів?

- Так, були, і не так давно. Але не на “передку”. Давали ще концерт до Дня Незалежності та плануємо цього літа знову відвідати Донбас. Але поки нас там немає – ми допомагаємо, чим можемо, із власних джерел.

Гурти, що сьогодні творять історію українського шоу-бізнесу, за версією Валерія Харчишина: • Один В Каное • Jazzforacat • Sinoptik • KARNA • Мотанка • ONUKA

Про кіно і враження - Ви доволі успішно влилися у кінематограф – ролі у фільмах “Легенда Карпат” та “Зустріч однокласників”. Які враження?

- Мені легко працюється на знімальному майданчику, але я дуже зле почуваюся в очікуванні своєї сцени. Мабуть, тому я більше люблю театр, де я час від часу граю в останні три роки. Може, це тому, що мені пощастило з моєю партнеркою – Яніною Соколовою.

- Трапляються кумедні ситуації на майданчиках?

- У театрі кожен новий вихід на сцену – це кумедна історія. Бо хоч ми і граємо за сценарієм, але щоразу – по-своєму. І це мене нереально збуджує. Щодо кіно, то найсмішніший момент був тоді, коли за сюжетом я заліз у вузький сміттєвий бак, але вилізти після зйомок вже не зміг – так застряг, що витягали мене звідти із півгодини (сміється)!

- А у картині якого жанру хотіли б знятися?

- Я набуваю досвіду, тому погодився б зніматися у всіх жанрах! Вже зіграв у комедії, в історичному кіно та у короткометражній драмі про воїна АТО, заснованій на реальних подіях, що має назву “На життя старший” (A Lifetime Older). Ця стрічка нині подорожує світом і вже зібрала кілька номінацій на фестивалях у США.

- Наскільки я знаю, ви не уявляєте свого життя без подорожей. Назвіть п'ять місць, які потрібно відвідати кожному.

- Ой, замало п’яти місць! Поперше, це будь-який куточок України. А ще – Нордкап (Норвегія), але обов'язково – через всю північну Європу. Ісландія, Нова Зеландія, усі Альпи, Непал... Я, правда, ненавиджу спеку, якщо це не Каліфорнія (сміється).

Chicago Illinois, USA

Ч

имало з історичних будинків Ukrainian Village були спроектовані і збудовані знаменитим чиказцем, одним із перших торговців нерухомістю після Великої чиказької пожежі 1871-го року, Вільямом Д. Керфутом (William D.Kerfoot). Керфут відомий тим, що вже на другий день після пожежі придбав невеликий барак, розшукав старі карти міста і відкрив бюро з продажу нерухомості. Над входом він написав: “Все пропало, крім дружини, дітей та енергії” (“All gone, but wife, children and energy”). Незабаром він заробив мільйони, продаючи землю під будівництво і будинки у Чикаго. Цегляні двоповерхові котеджі, які будувалися для сімей робітників у 1800-х роках, і які давно стали історичними будівлями, модерні дво- і триповерхові кондомініуми, пам’ятки архітектури XIX і XX століття, церкви, музеї, культурні центри, мистецькі галереї, унікальні європейські кав’ярні, пекарні, ресторани, бари, нічні клуби, магазини та бутіки – архітектори, брокери, історики, журналісти та продавці нерухомості зійшлися в одному:

УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ – НАЙКРАЩИЙ РАЙОН ЧИКАГО 2019 РОКУ!

UKRAINIAN VILLAGE IS THE HOTTEST NEIGHBORHOOD IN CHICAGO FOR 2019! Якщо ви живете в Українській Околиці Чикаго, вітаємо!

Redfin.com вважає її “найкрутішим районом 2019 року”.

Я

ким чином Ukrainian Village вдалося вибратись на вершину? Як повідомляє онлайнброкер нерухомості Redfin, Українська Околиця “відзначилась небувалим розквітом нових роздрібних магазинів, ресторанів і новобудов”. Додатковим “бонусом” є те, що багато вулиць району мають унікальні пам’ятки історії та архітектури, що допомогло йому зберегти свій неповторний вигляд.

8

Агент з нерухомості Redfin Ніко Вуцінас (Niko Voutsinas) вважає, що Українська Околиця “є ідеально розташованим, спокійним районом, який, однак, з усіх чотирьох сторін межує з коридорами ділового (бізнесового) та яскравого “нічного життя” – ресторанами, барами, нічними клубами, кав’ярнями та ін. Значна частина будівель Ukrainian Village знаходяться під охороною держави, також, ви

March 2019 Ukrainian People

знайдете там цікаві цегляні та кам’яні будинки кінця 1800-х років”. Розрахунок ґрунтувався на таких показниках, як пошуки житла, Інтернеті, кількості культурних та історичних будівель, архітектурних пам’яток та інших факторах, підрахованих переглядів інформації про район та пошукових запитів на сайті Redfin у другій половині 2018 року.

Ukrainian Village насправді має право пишатися цим званням. Центральне місце в багатій культурній спадщині Української Околиці Чикаго займають його церкви і музеї. Назвемо декілька важливих культурних пам’яток цього району.

Храми Церква Пресвятої Трійці (Holy Trinity Orthodox Cathedral)

У 1903-му році, на розі вулиць Левіт і Гадсон, було збудовано православну Церкву Пресвятої Трійці за проектом всесвітньовідомого архітектора Луїса Г. Саллівана (Louis H. Sullivan). Будівництво частково фінансувалося російським царем Миколою ІІ. Сьогодні церква є пам’яткою архітектури, і її занесено до національного реєстру історичних місць США.

1121 N Leavitt St, Chicago, IL 60622

Українська Католицька Катедра Св. Миколая (Saint Nicholas Ukrainian Catholic Cathedral)

Будівництво нової церкви розпочали у 1913 році за проектом архітектурної фірми Worthmann & Steinbach у неовізантійському стилі. У процесі будівництва, у зв’язку з браком коштів, проект було замінено на скромніший. І вже на Святий Вечір, 6 січня 1915 року була відслужена перша Вечірня з Литією “З нами Бог”. За архітектурними критеріями церква св. Миколая і донині вважається найкращою з усіх українських церков Америки та Канади.

14 липня 1961-го при церкві Святого Миколая була заснована Єпархія, і вона стала катедрою. Першим єпископом було призначено Преосвященного Кир Ярослава Габра.

835 N Oakley Blvd, Chicago, IL 60622 Українська Греко-Католицька Церква Св. Володимира і Ольги (Saints Volodymyr & Olha Ukrainian Catholic Church)

Будівництво нової греко-католицької церкви велося за проектом архітектора Ярослава Корсунського (Jaroslav Korsunsky) з Міннеаполіса. Архітектор використав візантійсько-український стиль XI-XIII століть. Церкви цього стилю мають форму рівнораменного хреста. Інші риси, притаманні для цього стилю, – це округла золота баня, гармонійно заокруглені луки та склепіння. Парафію було засновано 28 липня 1968 року за активної участі Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого та за згодою Чиказького Владики Преосвященнішого Ярослава Габра. 20 травня 1973 року Блаженніший Патріарх Йосиф благословив наріжний камінь під будову цього Собору.

2245 W Superior St, Chicago, IL 60612 Український Православний Собор Св. Володимира (St Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral)

Парафія Українського Православного Собору Св. Володимира була організована ще в 1916 році, і спочатку знаходилася на вулиці Ері (Erie Street), неподалік од Деймен-евеню (Damen Avenue). Вона стала центром української православної громади на довгі 30 років. У 1937 році церква отримала статус Українського Православного Собору і в 1945 році переїхала на теперішнє місце – у німецьку лютеранську церкву, побудовану в 1913 році архітектурною фірмою Worthmann & Steinbach. Собор поєднує східний візантійський дизайн зі старим середньовічним готичним стилем: стрілчасті арки, ребристі склепіння і контрфорси.

2250 W Cortez St, Chicago, IL 60622

У музеї зберігається майже 100 тисяч одиниць пам’яток архівних матеріалів з історії та культури України, унікальних реліквій славного минулого українського народу – від козацької доби до новітньої, котрі розповідають про національно-визвольні змагання та шлях до незалежності. Бібліотека нараховує понад 25.000 одиниць. Для відвідувачів відкриті зали із відділами декоративно-прикладного та народного мистецтва, старовинних ікон, історії козацтва та визвольних змагань, пам’яті жертв геноциду 1932-1933 років в Україні, нумізматики, філателії, боністики, кімнати американського сенатора В. Дудича та історії українсько-американських ветеранів.

2249 W Superior St, Chicago, IL 60612

Музеї та галереї Український інститут модерного мистецтва (Ukrainian Institute of Modern Art)

Український інститут модерного мистецтва (УІММ) найбільш відомий своїми унікальними художніми виставками. Часто здійснює програму культурних показів, літературних зустрічей, демонструє фільми, влаштовує музичні імпрези; має постійну галерею, архів та влаштовує музичні і літературні вечори. Заснований у 1971 році з ініціативи мецената лікаря А. Хрептовського, В. Качуровського та групи українських митців-модерністів, Український інститут входить у число 25 членів етнічних музеїв і культурних центрів Культурного Альянсу Чикаго. Експонати УІММ, часто доповнені двомовними каталогами, експонуються в головній галереї, яка займає близько 200 м². Три бічні галереї включають постійну колекцію, створену з робіт чиказьких митців, а також скульпторів і живописців Української школи.

2320 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 Український Національний музей (Ukrainian National Museum)

Розташований у центрі Української околиці, цей музей та архів української діаспори має колекції, яких навіть не бачили в Україні. Був заснований у 1952 році як Український Національний Музей-архів у Чикаго подвижниками із України, що емігрували після Другої Світової війни із таборів переміщених осіб у Німеччині. Серед тих, хто стояв біля витоків музею, – М. Сіменович (1885–1967), Ю. Каменецький (1892–1973), О. Ганкевич (1906–1969) та О. Городиський (1918-2014).

Завдяки своєму архітектурному надбанню, Українська околиця стала історичною пам’яткою Чикаго (Chicago Landmark District neighborhood). Сьогодні це справжня оаза української національної культури в США. Довідка Ще якихось 130 років тому на місці Українського села знаходилися сільськогосподарські угіддя, які першими “обжили” німецькі переселенці. Однак до початку XX століття район став у значній мірі слов’янським. Подібно Литовському центру в околиці містечка Bridgeport, українці селилися в цьому “польському центрі” (Polish downtown) через зрозумілу близькість мов та культурних традицій. Активне зведення житлових будинків тривало з 1886-го по 1920-і роки. Бурхливе заселення району було викликано будівництвом у 1895 році залізничної лінії вздовж вулиці Пауліна, яка до 1964 року була повністю виведена з експлуатації. З ростом українського націоналізму і припливом політичних біженців під час Другої світової війни цей район надбав чітку українську ідентичність, яку українська громада надійно зберігає й донині. Нині тут продовжують функціонувати три українські церкви, Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка “Самопоміч”, українська школа парафії святого Миколая, Український Національний музей, Український культурний центр (Осередок), Український Інститут Сучасного Мистецтва, штаб-квартири українських молодіжних, політичних та громадських українських організацій, а також українські магазини і бізнеси.

Підготувала: Ольга Руда

Р о з сл і ду в а нн я

Перегони за крісло мера Чикаго переросли у корупційний скандал

Федеральне кримінальне розслідування корупції впливового чиказького олдермена Едварда Берка (Edward Burke) наче метеор врізалося в кампанію виборів міського голови 2019 року. А вібрації від цього метеора і сьогодні загрожують тим демократам старої школи, кандидатам у мери Чикаго, які були наближеними до Берка: голові ради округу Кук штату Іллінойс Тоні Преквінкл (Toni Preckwinkle), контролеру Сусані Мендоса (Susana Mendoza), юристу Ґері Чіко (Gery Chico) і, можливо, Біллу Дейлі (Bill Daley). Деякі з них поспішили дистанціюватися від нього, в той час як інші постаралися зобразити своїх опонентів частиною сумнозвісної політичної машини Чикаго, символом якої Берк залишався протягом десятиліть.

4

січня Берк змушений був покинути пост глави фінансового комітету міськради. За день до цього проти нього висунули звинувачення в спробі вимагання. Федеральні прокурори вважають, що він чинив тиск на керівництво великої мережі ресторанів швидкого харчування, змушуючи їх стати клієнтами його кампанії в обмін на отримання дозволу на проведення переобладнання. У поданій проти Берка скарзі йдеться, що він чинив тиск на директорів компанії, змушуючи їх пожертвувати 10,000 доларів до фонду неназваного політика. Представники передвиборного штабу голови ради округу Кук Тоні Преквінкл підтвердили, що вона отримала пожертвування від гендиректора Tri City Foods Шукрата Дханані, техаського бізнесмена з третьої за потужністю франшизи швидкого харчування, яка володіє рестораном Burger King в окрузі Берка. Пізніше стало відомо, що кампанія Преквінкл повернула пожертвування Дханані. Більше того, під час вечірки зі збору коштів, яку Берк провів у своєму будинку для кандидата у мери Тоні Преквінкл, той же власник франшизи повинен був також пожертвувати 10 тисяч доларів до виборчого фонду на прохання Берка. Преквінкл вважалася фаворитом гонки, яка завершиться 26 лютого. Вона повернула 116 тисяч доларів, зібраних для виборів, і закликала Берка піти у відставку, сказавши, що його “поведінка, пов'язана з використанням займаної посади заради отримання особистої вигоди, не відображає мої цінності, і я не можу знайти йому виправдання”. Преквінкл наполягає, що вона не зробила нічого незаконного або неправильного. “Я не буду прибирати своє ім'я через бруд і злочинну поведінку наставника Сусани Мендоси, найкращого друга Ґері Чіко і давнього політичного союзника Білла Дейлі”, – заявила вона. Незважаючи на це, атаки з боку її суперників почалися негайно. Олдермен Боб Фіоретті, який також націлився на крісло мера Чикаго, зажадав від Преквінкл зняти свою кандидатуру, заявивши, що її пояснення “викликає більше запитань, ніж дає відповідей”. Але Преквінкл – не єдиний кандидат із близькими зв'язками із Берком. Він також підтримував фінансового інспектора штату Іллінойс Сусану Мендосу в її попередніх спробах обрання до Палати представників штату і на пост начальника канцелярії муніципалітету. На відео, що зараз циркулює соціальними мережами, Мендоза була

10

March 2019 Ukrainian People

представлена Берку як кандидат на посаду міського клерка у грудні 2010 року.

– Дама години! – голосно промовив Берк. – Наступний міський клерк Чикаго, Сусана Мендоса! Після цього вони палко обійнялися.

– Олдермен Берк, – урочисто заявила Мендоса. – Ви – мій справжній чемпіон. Саме вам я завдячую тим, що стою тут! Звичайно, йому, Сусано. У 2011 році він був почесним гостем на її весіллі. Коли запахло смаженим, Мендоза, яка раніше публічно називала Анну Берк (Anne Burke), дружину олдермена Берка і суддю Верховного суду Іллінойсу, своєю наставницею і кумиром, “номером один і найважливішим зразком для наслідування”, поспішила розірвати дружні узи. І навіть відкликала своє запрошення судді Берк на церемонію свого вступу на другий термін в якості контролера Іллінойсу. Адвокат Ґері Чіко був помічником Берка у міськраді на початку своєї кар'єри, після чого перейшов на роботу до мера Річарда М. Дейлі і займав пост голови ради Chicago Public Schools. Він і досі вважає Берка своїм хорошим другом. Берк також підтримав висунення кандидатури Чіко на пост мера.

икористання Берком своєї політичної влади і високої посади у державній установі для особистої вигоди стало предметом тривалого федерального розслідування. Однак невдовзі місто зіткнулося із новим скандалом. На цей раз пов'язаним із найближчим союзником Берка, олдерменом 25-го округу Даніелем Солісом (Daniel Solis). Як виявилося, олдермен Соліс протягом останніх двох років таємно записував свого колегу Берка. Витік інформації від олдермена Даніеля Соліса виходить далеко за рамки простої “допомоги” федералам. Будучи довгостроковим і надійним союзником і Берка, і мера Емануеля, та займаючи посаду голови у Зональному комітеті, він займався організацією зустрічей для Берка. На них Соліс мав можливість представляти і залучати потенційних клієнтів до приватної юридичної фірми Берка Klafter and Burke. Відповідно до джерела, близького до розслідування, сам Соліс протягом року перебував під контролем ФБР, перш ніж почав прослуховувати Берка. Джерело, близьке до розслідування, заявило, що федерали почали стежити за Солісом ще в 2014 році – у зв'язку з використанням ним

В

державних коштів в особистих цілях. Після інформації, наданої конфіденційним інформатором, ФБР понад рік прослуховувало телефон Соліса. Експерти кажуть, що ніхто (і особливо державний службовець) не погодиться займатися допомогою федералам і прослуховуванням свого керівника, якщо на нього немає жодних важелів тиску. Поки що незрозуміло, чи будуть висунуті звинувачення самому Солісу, чи ні, і як просувається розслідування щодо проблемного олдермена. Скандал розгорнувся всього за місяць до виборів мера Чикаго, змінюючи політичний ландшафт. Після цього буча розгорілася ще більше, розкривши те, що олдермен Соліс записував розмови із Берком, а Мендоса публічно відмовилася від 141 тисячі доларів, вкладених в її передвиборний фонд Солісом і Берком. Сусана Мендоса вирішила пожертвувала їх в фонд допомоги ветеранам Монтфорд-Пойнт (Montford Point Marines) в Енглвуді. То чи не час все ж провести реформу в мерії? Колишній офіцер поліції Чикаго, Берк був приведений до присяги після того, як його батько, також чиказький олдермен, помер від раку легенів. Едвард Берк був вперше обраний на посаду Democratic Committeeman у липні 1968 року. 2018 рік став ювілейним роком для Берка – він відзначив 50-й рік в якості державного службовця. За час його роботи 33-и члени міської ради Чикаго вирушили до федеральної в'язниці за звинуваченнями у корупції. У даний час Берк є олдерменом 14-го округу і головою міського комітету з фінансів. Як випливає з назви, комітет тримає руку на пульсі бюджету Чикаго і його витрат, контролюючи різні фінансові питання, включаючи податкові збори, оподаткування промислових підприємств, фінансування муніципальних послуг та капітального будівництва, а також всі інші фінансові питання і претензії до міста. Крім того, фінансовий комітет також має юрисдикцію щодо всіх кадрових питань, пов'язаних із міським управлінням. У Берка є власний бізнес – приватна юридична фірма Klafter and Burke. Фірма спеціалізується на податковому праві на нерухомість. Серед відомих клієнтів фірми – Bank of America, Commonwealth Edison, Northwestern Hospital, Walgreens і Walsh Construction, і навіть Дональд Трамп. За матеріалами місцевих ЗМІ

Чикаго – це місто-мрія, яке не можна не любити Чикаго – це місто Уолта Діснея і Аль Капоне, Ернеста Хемінгуея і Едгара Берроуза, Майкла Джексона і Майкла Джордана… У Чикаго “народилися” романи “Сестра Керрі” Теодора Драйзера, “Джунглі” Ептона Сінклера та багато інших – всіх не перерахуєш. У ХХ столітті Чикаго став знаменитим завдяки джазу, який перекочував сюди в 20-і роки з Луїзіани і двом своїм громадянам, відомим не тільки в США, але й у всьому світі – гангстеру Аль Капоне (тримав під контролем монополію на торгівлю спиртним цілих 20 років) і мультиплікатору Уолту Діснею (народився в Чикаго і тут же помер в 1966 році, а своїх веселих мишенят вигадав у 1928-му). Перш ніж перебратися у найвіддаленіший південний край Флориди в Кі Уест, в передмісті Чикаго Оук-Парк жив і працював Ернест Хемінгуей. Ну, а в наші дні місто прославилося на весь світ завдяки баскетбольній команді “Чикаго Буллз”, а точніше її найголовнішому гравцеві – Майклу Джордану, прозваному “Його Повітряність” за кидки у кільце в стрибку. Ну, а якщо згадати історію Чикаго – то почалася вона з катастрофи, що обернулася успіхом.

КОРИСНА ПОЖЕЖА Коли в 1674 році перші білі переселенці з Ірландії та Італії потрапили в гирло річки Чекугу (“велика згубна вода” – так називали її індіанці), їх зустріли болота, що кишіли комарами, і ворожі індіанські племена. Однак селище, побудоване при впадінні річки в озеро Мічиган, поступово зростало – головним чином через вигідне географічне розташування. В 1837 році поселення отримало статус містечка з населенням в 5 тисяч осіб. Чикаго стало приваблювати все більше торговців, теслярів та інших ремісників, відповідно – активно забудовуватися. І процвітати б місту швидкими темпами, якби не спустошлива пожежа, що зненацька охопила його 8 жовтня 1871 року і тривала три дні. Її назвали “Великою”. Близько 10 квадратних кілометрів міських забудов вигоріло дотла, в попіл перетворилися дві третини будівель – всі вони були з дерева, так само, як і міські тротуари; 300 громадян Чикаго загинуло у вогні, а 90 тисяч залишилися без даху над головою. Але місто відбудували заново, краще колишнього, і вже в 1882 році, використовуючи судноплавні переваги всієї системи

12

Великих Озер і найближчого озера Мічиган, а також річок Чикаго і Огайо, воно стало найбільшим портом Північної Америки. Пожежа зробила для Чикаго добру справу. Завдяки їй, вперше в Америці архітектори всього світу, а не тільки Сполучених Штатів, отримали можливість грандіозних експериментів з будівництва найвигадливіших і найоригінальніших будівель.

ВСЕ ВИЩЕ І ВИЩЕ, І ВИЩЕ? Коли попелище, яке залишилося після пожежі, розчистили, відразу постало питання: “Що зводити на порожньому місці?” Будівлі, які стояли в Чикаго раніше, багатьом не подобалися, а побудувати щось екстраординарне не давали місцеві закони, за якими кожен клаптик міської землі, навіть випалена пустеля, коштував купу грошей. І тоді було вирішено – будувати не вшир, а тільки вгору. Німецький дослідник сучасної архітектури Юрген Йодіке відмічає, що ідея використання стального каркасу в будівництві багатоповерхових будинків зародилась таки в Чикаго. Вперше сталева каркасна конструкція була викорис-

March 2019 Ukrainian People

тана архітектором Уїльямом Дженні. Це був будинок страхової компанії, побудований у 1885 році, висотою 55 метрів. За першим хмарочосом пішли інші. В самому центрі Чикаго недоторкані пожежею залишилися лише дві будівлі – стара водонапірна вежа (збереглася до цих пір, сьогодні тут розташовано туристичний центр) та пожежна станція навпроти неї, тому хмарочоси росли, як гриби після дощу. Через два роки Чикаго вже прикрашали декілька десятків 12-16-поверхових споруд. Ці перші в Штатах багатоповерхові будівлі заклали основу для інших архітектурних експериментів, які здійснювали в Чикаго провідні американські та зарубіжні містобудівники – Френк Ллойд Райт, Луїс Салліван і Даніел Бернхем. Друга хвиля “архітектурних примх” охопила Чикаго в 40-і роки. Будівлі типу Ріглі Білдінг (Wrigley Building), свічка Чикаго Сан Тауер (Chicago Sun Tower) та інші були побудовані за тими ж канонами – поверхів ставало більше, а нагорі кожного нового хмарочоса намагалися вигадати щось екстравагантне і оригінальне – типу копії Нотр-Дам де Парі або купола Собору Св. Петра у Ватикані.

І, нарешті, третя архітектурна хвиля “затопила” Чикаго в кінці 60-х – початку 70-х років. Саме тоді в місті розгорнулося будівництво хмарочосів-чемпіонів. Зараз в Чикаго офіційно зареєстровано два з двадцяти п’яти найвищих будівель на планеті. Найвищою будівлею в Чикаго є 108-поверхова вежа Уілліс (Willis Towers), в недалекому минулому відома як Sears, побудована в 1973 році, висотою 442 метра (16-те місце в світі). Другою – Башта Трампа (Trump International Hotel and Tower), висотою 423 метра, 98 поверхів (22-ге місце в світі). Третім в черзі за нагородами стоїть Aon Center – 346 метрів, 83 поверхи (49-те місце в світі). Ще більш активно залучає туристів Вежа Хенкок (Hanckock Building), яка розмістилась на четвертому місці серед найвищих будівель Чикаго. Будували її п’ять років, копіюючи Ейфелеву вежу в Парижі, а відкрили тільки в 1970 році. 100 поверхів вежі за допомогою металевих пластин стягнуті в трапецію, а сама вона тримається на чотирьох колонах, кожна вагою в 100 тонн. Її висота – 343.7 метра (51-ше місце в світі). З оглядового майданчика на 94-му поверсі, куди можна піднятися за 40 секунд, відкривається приголомшлива панорама не лише всього Чикаго, але і чотирьох навколишніх штатів – Індіани, Іллінойсу, Вісконсина і Мічигану. Внизу, біля підніжжя Хенкока, побудовані ще три чиказькі знаменитості – найбільші в світі вертикальні торгові моли, найрозкішніший з яких – Блумінсдейл.

ЧУДОВА МИЛЯ І НАЙСМАЧНІША ЕТНІЧНА КУХНЯ Перше, що дізнаєшся, прилетівши в міський аеропорт О’Хара, – він, виявляється, світовий рекордсмен за кількістю перевезених пасажирів. Місцевий акваріум Шедд, який виходить прямо в підводний світ озера Мічиган, – знову ж таки, найбільший критий водний парк на планеті. А ще в Чикаго більше розвідних мостів, ніж де б то не було в світі, принаймні, так стверджують місцеві туристичні проспекти, і найбільші за площею парки – Грант-Парк і Лінкольн-Парк. Взагалі, як такого “Чикаго з одним лицем” просто не існує – тут є Українське Село, Маленька Італія, Китайське містечко, Грецький і Німецькі райони, тобто цілі райони, які населені громадами українців, литовців, італійців, пуерторіканців або мексиканців. Звідси – ще один привід для гордості – найбільша в Америці кількість етнічних ресторанів (див. на сторінці “Ресторани”). Щороку до Міста Вітрів приїжджають 30 мільйонів гостей. Для того, щоб міські чудеса архітектури стали їм зрозумілішими, а мистецтво – цікавішим, було побудовано один з найкращих в Америці Чиказький інститут мистецтв (Art Institute of Chicago), виставки якого приваблюють поціновувачів мистецтва всього світу. Тутешні колекції імпресіоністів можуть зрівнятися тільки з музеєм Дорсе в Парижі. А в самому центрі міста є ціла вулиця театрів, де найпопулярнішими залишаються бродвейські мюзикли і джазові постановки. Але, головною визначною пам’яткою Чикаго є Чудова миля (Magnificent mile) – одна з найвідоміших торгових вулиць у світі. Чудова Миля “біжить” по Мічиган Авеню (Michigan Avenue) від річки Чикаго (Chicago River) на північ до Оук-стріт (Oak Street) та служить головною магістраллю між чиказьким діловим районом (Loop) та його “Золотим берегом” (Gold Coast). На цій, насправді цікавій, вулиці Міста Вітрів знаходяться безліч магазинів, торгових центрів, ресторанів, фешенебельних готелів та пам’яток Чикаго. Вулицю оточують величезні хмарочоси та історичні будівлі, такі як John Hancock Center, Trump International Hotel, Wrigley Building, Tribune Tower, Chicago Water Tower, Allerton Hotel та інші. Однозначно – Місто Вітрів на березі озера Мічиган з трьома мільйонами жителів – це одне з найцікавіших місць на землі!

Здо р о в ' я

Дозволений в усьому світі наркотик Роберт Ластіг, професор Університету Каліфорнії в Сан-Франциско, напевно, найпопулярніший американський лікар після легендарного доктора Хауса (і, на відміну від останнього, цілком справжній). Його першу популярну лекцію під назвою “Цукор: гірка правда” на YouTube подивилися більше чотирьох мільйонів людей, другу лекцію, “Жирний шанс: фруктоза 2.0”, подивилися понад мільйон разів. Почнемо з кінця. Найцікавіше зі знаменитої лекції ендокринолога Роберта Ластіга У відео-лекції “Жирний шанс” Ластіг розповідає, чому знежирені продукти і книги про здорове харчування навпаки провокують ожиріння, і яка роль у цьому головних гравців харчової індустрії. Цього року університетські колеги Ластіга опублікували масштабний аналіз ринку продуктів харчування, в якому знаходять відповідь на питання, що насправді лежить в основі епідемії цукрового діабету і ожиріння. Сам Ластіг веде багаторічну війну з помилковими уявленнями про це.

Він доводить, що сучасні твердження про здоров'я і здорове харчування побудовані на шкідливих законах, і часто лобіюються харчовиками. Це не конспірологія: кожну думку професор Ластіг доводить із даними масштабних національних і міжнародних досліджень.

Проблема планетарного масштабу У світі на 30 відсотків більше людей з ожирінням, ніж тих, що голодують. П'ять відсотків населення планети (366 мільйонів осіб) вже хворі на цукровий діабет, особливо ж стрімке зростання епідемії відбувається за останні 15 років.

Ожиріння стає національною проблемою навіть у тих країнах, де є проблема голоду. Рівень дитячого ожиріння зростає

особливо швидко. Це відбувається в США, Японії і в усіх країнах, що розвиваються. Лікування діабету в 2012 році обійшлося американському бюджету в 245 млрд доларів – ця сума зросла на 41 відсоток всього за п'ять років. До 2030 року майже половина американців (42 відсотки) будуть страждати ожирінням. На лікування ускладнень

або наслідків метаболічного синдрому йде три чверті всього бюджету охорони здоров'я. Якби вдалося хоча б уповільнити епідемію діабету, не знадобилися б ні реформа охорони здоров'я, ні секвестр бюджету. Метаболічний синдром – проблема не тільки повних людей. Метаболічний синдром – це нездоровий обмін речовин, що призводить до смертельних захворювань на кшталт інфаркту, діабету і навіть раку. Він зустрічається не тільки у людей із зайвою вагою: у 40 із 70 відсотків людей із нормальною вагою лікарі діагностують метаболічні порушення, характерні для ожиріння. Тобто якщо людина не виглядає повною, це зовсім не означає, що у неї немає хвороб, характерних для товстунів.

Що призводить до ожиріння: головний міф Закон збереження енергії говорить, що всі калорії (енергію), які ми споживаємо, необхідно витратити, в іншому випадку вони будуть запасатися в організмі у вигляді жиру.

Здоровий глузд підказує: щоб бути здоровим, “треба менше жерти”, а рухатися – більше. З усього цього випливає головний помилковий висновок: ви або менше їжте, або більше витрачайте, а якщо ви цього не робите, ніхто вам не винен. Вся відповідальність лягає на людину, тобто споживача, тобто потерпілого. Проти такого підходу Ластіг веде багаторічну священну війну.

По-перше, не всі калорії однаково корисні, з різної їжі вони

засвоюються і запасаються по-різному. У цьому сенсі солодка їжа набагато небезпечніша, ніж жирна.

По-друге, доведено, що фізичні навантаження майже не допомагають схуднути.

Звичайно, фізичні навантаження допомагають набрати м'язову масу і взагалі корисні для здоров'я, але вони

не змінюють або майже не змінюють цифру на вагах.

По-третє, не весь жир шкідливий для здоров'я: підшкірний

Якщо подивитися на карту США, то видно чітка кореляція між рівнем ожиріння в різних штатах, рівнем цукрового діабету, серцево-судинних захворювань і – увага – споживанням газованої солодкої води на душу населення. З усього різноманіття факторів безпосередню роль грає цукор й інша багата вуглеводами їжа. Калорійність, що цікаво, сама по собі не так важлива: якщо з'їдати в день на 150 кілокалорій більше, то ймовірність цукрового діабету зростає всього на 0,1 відсотка.

жир не провокує проблем з обміном речовин і не підвищує ризик небезпечних захворювань. Можливо, так званий целюліт виглядає не дуже привабливо, але шкоди здоров'ю від нього точно немає. У свою чергу, вісцеральний (нутряний) жир, може бути зовсім не помітний неозброєним оком, але саме він огортає серце, печінку та інші життєво важливі органи, представляючи реальну загрозу. Люди стали більше їсти. Середня калорійність бургера зросла втричі за останні 25 років, з 210 ккал до 618 ккал. Чоловіки сьогодні в середньому з'їдають в день на 187 ккал більше, ніж 25 років тому, жінки – на 335 ккал, а хлопчики-підлітки – на 275 ккал. Але чому? Людина схильна до переїдання не через загальну розбещеність і пожадливість, а через важкі біохімічні порушення, до яких, у свою чергу, призводить тиск навколишнього світу.

Однак, якщо ці 150 кілокалорій ви добираєте за допомогою солодкої газованої води, ймовірність заробити хворобу виростає в 11 разів. Близько чверті

Дозволений в усьому світі наркотик

Наркоманія – двигун торгівлі

Популярна література про здорове харчування вчить нас, що фастфуд шкідливий, тому що в ньому багато солі, жиру і цукру. Насправді в мозку просто немає механізмів звикання до жиру або солі, зате цукор працює за тим же принципом, що сильні наркотики. Більше

того, система нагороди у мозку влаштована таким чином, що, розвиваючи звикання до одного наркотика, людина одночасно розвиває звикання до інших, яких він в житті не бачив, але які запускають ті ж біохімічні процеси. Висновок: людина, привчена з дитинства до солодкого, вже схильна до алкоголізму і наркоманії. Сьогодні солодкі напої рекламуються як корисні і здорові (“глюкоза необхідна мозку”), а в “легких” продуктах відсутність жиру щедро компенсується цукром. Цукор використовується для карамелізації і підфарбовування навіть тієї їжі, яка не передбачає солодкого смаку (смаженого м'яса, наприклад). Тому споживання фруктози за півстоліття зросло в п'ять разів. У рейтингу продуктів, які викликають ожиріння, перші два місця займають чіпси і картопля фрі. Серед напоїв із великим відривом “лідирують” підсолоджені лимонади, газована вода і соки.

всіх випадків діабету в світі викликані не спадковістю, не абстрактним неправильним харчуванням або переїданням, а цілком і виключно цукром. Висновок: щоби зупинити епідемію діабету, досить лише обмежити споживання цукру, як обмежується доступ до будь-яких інших наркотиків.

Звідки сучасна людина отримує цукор? – Близько третини ми випиваємо з солодкими напоями, шосту частину з'їдаємо в десертах, а близько половини цукру “ховається” в їжі, яка не обов'язково є солодкою, – у соусах, хлібі, макаронах і майже у всій промисловій їжі. У 1990 році американська харчова індустрія пролобіювала нові правила FDA (Американської комісії з контролю за продуктами і ліками), за якими виробники не зобов'язані писати на упаковці кількість доданого цукру. Компанії мотивували це тим, що так вони б розкривали рецептуру, тобто секрети фірми. До цих пір закон дозволяє не вказувати кількість доданого цукру.

80 відсотків продуктів, які продаються в супермаркетах, містять доданий цукор. Цукор – це двигун торгівлі. Оскільки цукор володіє наркотичним ефектом, він змушує нас купувати і їсти більше.

Компанії-лідери світової індустрії харчування, акції і доходи яких продовжували зростати, незважаючи на кризу 2008 року, – це McDonalds, CocaCola, Pepsi. Звичайна людина – просто беззахисна, оскільки не уявляє собі, наскільки глибоко вона підсаджена на цукор. Карен Шаінян

Здо р о в ' я

Цілющі властивості часнику, про які мало хто знає З’їжте 6 зубчиків смаженого часнику і простежте, що буде відбуватися з тілом протягом 24 годин…

Часник – потужний природний антибіотик. Навіть через 24 години після того, як ти з’їв часник, він продовжує активно впливати на організм! Убиваючи паразитів і допомагаючи звільнитися від токсинів, цей унікальний продукт сприяє оздоровленню внутрішніх органів і допомагає вилікувати навіть хронічні захворювання. Корисно вживати в їжу часник, смажений на сковороді або запечений

у духовці. Приготований таким чином часник не має різкого запаху і смаку, але зберігає свої лікувальні властивості, повністю засвоюючись організмом. Навчися раз на 2-3 дні готувати такий часник, і тебе приємно здивує стан твого здоров’я! Часник істотно знизить рівень холестерину в крові, очистить артерії і допоможе позбутися від проблем із тиском. Такий продукт призначається всім, у кого є проблеми зі шлунком і зайвою вагою, неймовірно корисний він при діабеті. Печений і смажений часник має високу поживну цінність, бореться з проблемами постійної втоми і ослабленого імунітету. Окремо хочеться відзначити, що така страва допоможе і схуднути! Для прискорення обміну речовин варто з’їдати 6 зубчиків приготованого особливим чином часнику хоча б раз на два дні.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, КОЛИ СМАЖЕНИЙ ЧАСНИК ПОТРАПЛЯЄ В ШЛУНОК 1 година Коли часник потрапляє до шлунку, організм його сприймає як звичайну їжу.

2-4 години Часник усуває вільні радикали, бореться з раковими клітинами.

4-6 годин Часник знищує жирові відкладення, виводить з організму зайву рідину.

6-7 годин Часник знищує шкідливі бактерії, які є в організмі.

8-10 годин Часник запобігає процесу окислення клітин в організмі.

10-24 години Часник сприяє глибокому очищен-

Рецепт для продовження життя, перекладений усіма мовами світу! Його застосовували, щоб зберегти здоров’я, ще в 5 столітті до н.е. І вже тоді цінували і берегли рецепт. Тому, щоб завжди почувати себе молодими і здоровими, потрібно приготувати цей відвар і приймати суворо за рекомендацією. Знайдений експедицією ЮНЕСКО в 1971 р. у Тбіліських монастирях, на-

Вода – не просто засіб, що вгамовує спрагу, але і незамінний для оpганізму продукт. Всі знають, що упродовж дня слід випивати досить багато рідини, але мало хто знає, як правильно пити воду. Виявляється, температура води визначає її властивості, що знали ще стародавні тибетські монахи. Дізнайтеся, чим корисна гаряча вода вранці, і чому не варто пити холодну.

Чим корисна склянка води Помиляються ті, хто вважає: неважливо, яка температура води, яку ми споживаємо, головне – залити в себе щось рідке. Протягом дня ми випиваємо не одну склянку води, п’ємо чай і каву, їмо супи. Офіційна медицина підтверджує факт, що вода – життєво необхідна речовина. Вона необхідна для очищення, омолодження і злагодженості обмінних процесів в організмі. Але думки, як правильно пити воду, різняться в різних країнах світу. Тибетські ченців визначили справжню користь води для людини. Температура води відіграє найважливішу роль у визначенні її властивостей. На думку мудреців Сходу, гаряча вода вранці замінює сотні ліків. Давайте ж з’ясуємо, як правильно пити воду. Людський оpганізм на 60-80% складається з молекул води. Дехто вважає, що слід вираховувати воду в обсягах, випитих за день, аби пити чітко 2 л, або скільки там ви могли б

16

March 2019 Ukrainian People

писаний на глиняних табличках, перекладений усіма мовами світу. Отже, як правильно його приготувати.

• 100 г ромашки; • 100 г звіробою; • 100 г безсмертника; • 100 г березових бруньок.

Призначення: різко поліпшується обмін речовин, очищаючи організм від жирових відкладень, Запобігає склерозу, інсульту, стенокардії, інфаркту, гіпертонії; зникає шум у голові, відновлюється зір, омолоджується організм. Рецепт приготування: 1. Усе подрібнити у кавомолці, помістити в емальований посуд.

ню всього організму. Виводить шлаки і всі продукти життєдіяльності хворобо-­ творних бактерій. Навіть через 24 години після вживання цей біологічно активний продукт продовжує працювати! Часникове пюре має дуже своєрідний, солодкуватий, але все ж приємний присмак. Можна робити пасту для бутербродів зі смаженого часнику і готувати смачні бутерброди, використовуючи як основу корисні злакові хлібці. Не забувай пити багато рідини, застосовуючи цей цілющий засіб! Кожна клітина організму очиститься і омолодиться через 2 тижні лікування часником. Щоб залишатися здоровим, іноді корисно просто вживати продукти, насичені вітамінами і біологічно активними речовинами. Часник – потужний доказ цьому. Джерело: kenguru.plus 2. Увечері взяти 1 столову ложку цієї суміші, залити 0,5 літра води (окропу), настояти 20 хвилин, потім пропустити через тканину (а не через марлю).

3. Налити одну склянку гарячої суміші і розчинити в ній 1 чайну ложку меду.

4. Випити після вечері, після чого не пити і не їсти.

5. Вранці: Підігріти рідину, що залишилася з вечора, розчинити у ній чайну ложку меду і випити. Так робити щодня, поки не закінчиться вся суміш трав. Джерело: kenguru.plus

Як правильно пити воду,

і чому гаряча вода стала пaнaцеєю у тибетських ченців прочитати у журналі. Але температура води відіграє набагато важливішу роль, ніж її кількість! Пити потрібно тоді, коли відчуваються перші ознаки спраги, щоб не допускати зневоднення. Добова норма кожної людини – індивідуальна. На кількість необхідної рідини впливають вік, стaть, вага, діяльність, атмосфера, раціон, спосіб життя і багато чого іншого. Інститут медицини США визначив, що нормою для дорослого чоловіка є 3,7 л рідини в день. Жінкам ж потрібно приблизно 2,7 л. Але варто пам’ятати, що рідина – це не тільки чиста або мінеральна вода. Чаї, соки, супи, овочі, фрукти також наповнюють наш організм необхідною рідиною. Яка температура води корисна, а яка ні Але, як стверджують східні цілителі, істинний рецепт молодості – це гаряча вода. Температура води повинна бути приблизно 40° С. Натомість напої з льодом – найшкідливіші для організму рідини. Тому склянка води може бути як корисною, так і шкідливою. Існує думка, що гаряча вода щоранку пpодовжує життя на 10 років. Тобто, дозволяє клітинам постійно омолоджуватися, сповільнюючи процес старіння

оpганізму. Вода усуває печiю і знищує шкідливу мікрофлору, що розвинулася за ніч. Тому склянка води, підігрітої не до кипіння, – обов’язкова процедура у багатьох китайських сім’ях і нині. Як правильно пити воду, вчать дітей із раннього віку. Ну, а деякі ресторани подають підігріту склянку води, поки клієнт очікує замовлення. Традиційна система індійської медицини Аюрведа також визначає користь гарячої води уранці. Як сказано у вченні, такий засіб позбавляє від головного бoлю, знижує артеpіальний тиcк, запобігає аpтритy, ожиpiнню і безлічі інших захвopювань. Холодна вода натомість викликає cпазми cудин і кишкoвого тpакту. Оpгани шлyнково-кишкoвого тракту запускають активне вироблення слизу, що уповільнює процес травлення. Після спaзму шлyнка може утворитися спaзм жовчного міxура, наслідки якого – набагато гірші. Гаряча вода: користь Гаряча вода навпаки розслабить тканини оpганів шлyнково-кишкoвого тpакту. Крім того, склянка води, підігрітої до потрібної температури, очистить кишeчник від залишків їжі і напоїв. Що вкрай важливо для початку нового дня.

Склянка води також допоможе нормальному обміну речовин, очистить кpов від шкідливих елементів і запустить процес дeтoксикації оpганізму. Така дeтoксикація може відбуватися через пoтові залози, лiмфатичну систему і ниpки. Так поступово задіються всі оpгани, що м’яко пробуджує тiло. Завдяки новій звичці ви набудете здорового кольору шкіри, забезпечите її чистоту, відсутність жирного блиску. Крім того, абсолютно без зусиль зможете злегка схуднути. А це позитивно позначиться на роботі сеpцевоcудинної системи. Як правильно пити воду Яка повинна бути температура води, ми вже визначили. Але як правильно пити воду, щоб отримати з неї максимум користі? Ось вам кілька правил, щоб підсумувати все вищесказане: • П’ється вода температурою 40° С.

• Вода повинна бути випита натщесерце.

• Гаряча вода п’ється не поспішаючи, дрібними ковточками.

• До сніданку можна приступати через 20 хв після випитої склянки. Джерело: intermarium.news

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською, російською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Ukraine Чотири внутрішні загрози для України, які можуть допомогти Росії

Тарас Кузьо

Загроза проросійського реваншу на виборах 2019 року, яка існувала в 1994, 2004 і 2010 роках, зведена нанівець. Навіть якби представники колишньої Партії регіонів (а зараз – “Опозиційного блоку”) висунули єдиного кандидата, він би посів щонайвище третє місце, не потрапивши до другого туру виборів. Натомість є вже три проросійські кандидати, і найпопулярніший із них – Юрій Бойко – може сподіватися тільки на четверте місце.

Три чинники зруйнували шанси представників проросійського табору. По-перше, політичний чинник. Партія регіонів – розпалась, а Комуністична партія (КПУ) – поза законом. По-друге, виборці. 16% українських виборців і 27 виборчих округів у Криму й на Донбасі перебувають під російською окупацією. Понад 90% із цих виборців проголосували за Віктора Януковича у 2010 році та Партію регіонів і КПУ у 2012 році. По-третє, розкол. У листопаді 2018 року “Опозиційний блок” розколовся, коли з його складу виключили представників газового лобі, які з 2006 року ділили владу в Партії регіонів і “Опозиційному блоці” з донецьким кланом. Сила політичної машини Партії регіонів ґрунтувалася на її єдності, якої зараз уже немає.

Хоча російська м’яка сила в Україні значно ослабла, Москва має намір скористатися чотирма потенційними загрозами для України, щоби втрутитися в її внутрішні справи, спровокувати нестабільність і привести до влади проросійські сили.

18

March 2019 Ukrainian People

Першою загрозою є повернення до “помаранчевої” політичної нестабільності й хаосу. Практично всі кандидати у президенти говорять і поводяться так, ніби в Україні діє президентська система, однак це не так. Так само й виборці звинувачують у всьому не уряд, а президента. Тимошенко пообіцяла, що подасть у відставку після 100 днів перебування на посаді президента (це буде кінець липня), якщо за цей час не зможе побороти олігархів. Однак як вона зможе зробити хоч щось у перехідний період між президентськими й парламентськими виборами, маючи всього 20 лояльних депутатів? “Батьківщина” не входить до складу коаліції, а перебуває в опозиції до уряду, який продовжить виконувати свої обов’язки до осені цього року. Українська гібридна парламентська система вимагає співіснування між президентом і парламентською коаліцією, яка формує уряд. Серед усіх кандидатів лише Петро Порошенко має значну підтримку в парламенті: його парламентська сила разом із “Народним фронтом” Арсенія Яценюка разом налічують 215 депутатів. Юлія Тимошенко (20), Олег Ляшко(21) й Андрій Садовий (25) мають незначну кількість депутатів, а до складу “Опозиційного блоку” входять 38 депутатів. Водночас Гриценко та Зеленський ніколи не мали власних парламентських фракцій. Парламентська модель функціонувала в Україні двічі – після Помаранчевої революції та Євромайдану – однак дала зовсім різні результати. “Помаранчевий” період

супроводжували політична нестабільністьі хаос, публічні сварки між президентом Ющенком, Тимошенко і Януковичем, а також закулісні угоди. П’ять років було витрачено намарно: не відбулося ніякого прогресу в реформах чи боротьбі з корупцією, а шанс приєднатися до ПДЧ у НАТО було змарновано. Наслідком цього стала контрреволюція 2010 року. Натомість після 2014 року було відновлено політичну стабільність (навіть попри російську збройну агресію) та добрі стосунки між президентом, урядом і парламентом. Завдяки цьому нинішній період став найбільш продуктивним для здійснення реформ і просування на шляху європейської інтеграції за весь період незалежності з 1991 року. Сьогодні рейтинги кандидатів очолює Тимошенко, і вона має добрі шанси стати президентом. Чи намагатиметься Тимошенко досягти компромісу з парламентом, або ж диктуватиме йому свої умови? Чи зможе вона співпрацювати з прем’єр-міністром не від “Батьківщини”? Повернення до “помаранчевої” нестабільності й хаосу здатне створити передумови для російського втручання у внутрішні справи України, як це трапилось у 2010 році. Друга небезпека – втома від України в ЄС і МВФ. “Батьківщина” й Тимошенко вкрай кволо підтримували реформи протягом останніх п’яти років. Згідно з рейтингом “VoxUkraine”, “Батьківщина” найгірше серед усіх п’яти так званих “проєвропейських” фракцій голосує за

реформаторські законопроекти в парламенті. Сама Тимошенко в аналогічному рейтингу 423 депутатів посідає низьке 330-е місце. Крім того, із вуст Тимошенко регулярно лунає різка популістська критика МВФ – на кшталт тієї, яку використовують Радикальна партія і “Опозиційний блок”. Зважаючи на попередні п’ять років, навряд чи можна розраховувати, що президентство Тимошенко дозолить продовжити реформи та європейську інтеграцію України. Тимошенко погрожувала розірвати угоду з МВФ, що поставить під загрозу співпрацю України з ЄС і його державами-членами. Погіршення відносин України з ЄС призведе до відновлення незрозумілої багатовекторної зовнішньої політики, що Росія і проросійські сили неодмінно спробують використати на свою користь. Результатом цього стане новий виток втоми від України, з якою Україна вже стикалася наприкінці президентської каденції Ющенка. Тоді її супроводжувала стагнація у відносинах України з ЄС. Третя небезпека – укладення невигідної “мирної” угоди із Росією. Майже кожен третій українець не довіряє Тимошенко в питаннях Росії внаслідок її відмови засудити російське вторгнення в Грузію у 2008 році й небажання пояснити мотиви укладення невигідної газової угоди з Росією у 2009 році. На цих виборах практично всі кандидати використовують антивоєнний популізм у своїй агітації, однак ніхто не наводить конкретних деталей реалізації свого “плану досягнення миру”. “Мирний план” Тимошенко – один із найменш зрозумілих, а її пропозицію щодо формату “Будапешт плюс” у Вашингтоні сприйняли негативно. Адміністрації Трампа, зокрема, не до вподоби її необдумана пропозиція долучити Китай до переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, адже США мають суттєві розбіжності з Китаєм у низці важливих питань. Під час голосувань в ООН щодо України Китай або підтримує Росію, або утримується.

Невигідна “мирна угода” з Росією загрожуватиме політичною нестабільністю і навіть спалахом насильства з боку ветеранів (які, як і солдати, не довіряють Тимошенко), і націоналістів – на кшталт заворушень біля парламенту в серпні 2015 року. Росія неодмінно використає таке сум’яття й нестабільність, аби втрутитись у внутрішні справи України. Зрештою, четверта загроза стосується порушення стратегічного партнерства України зі США.

Це партнерство відіграє ключову роль для національної безпеки України, і під час президентства Порошенка воно зміцніло та поглибилося. Після 2014 року значно збільшилася кількість сфер, у яких США й Україна налагодили співпрацю. США передають і продають Україні зброю та разом із іншими країнами надають навчальну й технічну допомогу українським збройним силам. Якщо під час правління наступного українського президента відносини України з ЄС і НАТО почнуть занепадати, це зведе нанівець усю роботу, яку було здійснено заради налагодження стратегічного партнерства США й України. Послаблення американського вектору в українській зовнішній політиці створить прогалину в її безпеці, якою залюбки скористається Росія. Отже, ключові загрози для європейської інтеграції й дерусифікації України лежать у площині її внутрішньої політики. Російська м’яка сила і проросійські організації в Україні значно ослабли та перебувають на маргінесі. Однак якщо після виборів буде реалізовано будь-який із описаних вище чотирьох сценаріїв, Росія знову отримає нагоду втрутитись у внутрішні справи України.

Тарас Кузьо – британський та канадський політолог українського походження, спеціаліст з історії та політики незалежної України. Тарас Кузьо навчався в Сассекському (бакалавр з економіки), Лондонському (магістр з радянських і східноєвропейських студій) та Бірмінгемському (PhD з політології) університетах. Проходив постдокторантуру в Єльському університеті. Науковий співробітник Центру трансатлантичних відносин (ЦТВ), Школи фундаментальних міжнародних досліджень (ШФМД) при Університеті Джонса Гопкінса. Старший науковий співробітник Кафедри українознавства Торонтського університету. Тарас Кузьо був політичним консультантом американського, канадського та японського урядів, а також юридичним і бізнесовим консультантом з юридичних і економічних питань. Професор Національного університету “КиєвоМогилянська академія” і співавтор (разом із Полом Д’Аньєрі) книги “Джерела російської політики великої сили: Україна й виклики для європейського порядку” (2018 рік).

Russia Looks to Strike at Ukraine’s South Again?

BY ANDREAS UMLAND Moscow captured three Ukrainian navy vessels and arrested twenty-four Ukrainian sailors on November 25, 2018, near the Kerch Strait. The maritime clash indicates that the focal point of the Russian-Ukrainian military conflict may gradually switch from the Donbas to the Azov Sea and Crimean peninsula in 2019.

M

ore conflict in the south would further throttle Ukraine’s already battered economy. According to Vitaliy Kravchuk, senior researcher at the Institute of Economic Research and Policy Consulting in Kyiv, “If there are further marine incidents, it could mean the closure of the Azov ports for shipping.”

Such a development would have grave economic repercussions for the port cities of Mariupol and Berdyansk, which handle approximately 5 percent of Ukraine’s foreign trade. Ukraine has only limited alternative transport infrastructure to redirect trade flows.

An escalation at the Azov Sea will threaten social stability in southeastern Ukraine. It might also lead to a significant reduction or even curtailment of Ukrainian economic growth in 2019 and beyond.

Four factors make

20

further tensions between Russia and Ukraine along the shores of Crimea and mainland southern Ukraine probable. They include the West’s lack of reaction to the recent tensions, the absence of international organizations in the Azov Sea, the functionality of the Kerch Strait Bridge and its symbolism for Putin, and the unresolved issue of supplying fresh water to occupied Crimea.

All four of these factors distinguish this area from the Donbas, where the OSCE is heavily present, a more or less stable front line has emerged, and the conflict has become partially frozen. Also, the EU’s most serious sanctions introduced in the summer of 2014 have later been linked to the fulfillment of the Minsk Agreements concerning exclusively the Donbas.

A major factor currently enabling escalation in the Azov is the West’s lack of reaction to the November

March 2019 Ukrainian People

2018 naval confrontation.

The West has done little beyond condemning the aggression and such symbolic measures as US President Donald Trump canceling an official meeting with Russian President Vladimir Putin (while still meeting him unofficially). The EU has not reacted and probably will not react materially, as it did after the shoot down of Malaysia Airlines flight 17 in July 2014 to the confrontation and capture of Ukrainian sailors either.

Second, the absence of any relevant international organizations on the Azov Sea or on Crimea makes Russian actions against Ukraine there less risky and more likely. There are no international monitors, like the OSCE Special Monitoring Mission in the Donbas, to alert the international community.

Russia has been far more lenient in allowing international organizations, with their respective ties to

the diplomatic community, into the Donbas.

A third factor potentially motivating the Kremlin to behave more adventurously between the Azov and Black Seas could become technical malfunctioning or the economic ineffectiveness of the new Kerch Strait Bridge connecting Russia and Crimea. This prestige object has strong symbolic value for the legitimization of the Putin regime in the eyes of the Russian population. For one reason or another, this bridge might not provide a sufficient boost for Crimea’s social development or integration into the Russian economy, as promised. The Kremlin may start searching for excuses and try to stage an escalation that can be spun to explain a partial or full dysfunction of the bridge.

This would be especially the case if the bridge starts to crumble. Since its opening in May 2018, there have been repeated reports

in the Ukrainian media about the bridge’s engineering issues and geological challenges. A closure or even collapse of the bridge would be a catastrophic blow to Putin’s post-annexation image, and make deceptive maneuvers – including military ones – by the Kremlin more probable.

A final urgent problem for the Kremlin is Crimea’s precarious situation with fresh water. In 2014, Kyiv stopped the delivery of water to the peninsula via the North Crimean Canal. Constantly declining aquatic reserves, in combination with a continuing dearth of energy supply, are a virtual time bomb with potentially far-reaching economic and social consequences for Crimea’s residents. In a surprising geoeconomic gaffe, Moscow has done little to resolve this issue, such a building at least one large desalination plant.

Should there be no solution, Crimeans will soon experience insufficient water supplies, which complicates business and daily life. A rise of social tensions on the peninsula may provide yet another potential trigger for escalation between Russia and Ukraine.

Moscow may try to capture the closed channel between Crimea and the Dnipro River. This would lead Russian regular troops deep into Ukraine’s southern mainland and start a second high-intensity and then official war between the two countries.

These factors constitute only some of the possible scenarios for escalation between Russia and Ukraine. Yet, given that these four conditions are present in Crimea, the Kerch Strait, and the Azov Sea, they make rising tensions in this area likely. The Azov Sea ports of Mariupol and Berdyansk will continue to operate under various limitations and risks. Will Ukraine and its Western partners be willing to provide some plausible stability guarantees and security mechanisms to those businesses engaged in the region? If not, Ukraine as well as various national and foreign companies should start preparing for a gradual decline of Mariupol and Berdyansk as well as for the grave social and political consequences this will have for southern Ukraine and eventually the whole country.

Andreas Umland is a senior fellow at the Institute for Euro-Atlantic Cooperationin Kyiv, and general editor of the ibidem-Verlag book series “Soviet and Post-Soviet Politics and Society” distributed by Columbia University Press. www.atlanticcouncil.org/

Війна

Як солдати

NATO

на Донбасі воювали Юрій Гринько (позивний “Праведний”) Народився в 1979 році в місті Києві. Закінчив Ніжинський державний університет.

2015-2016 рр – мобілізований на військову службу. Учасник бойових дій на Сході України. Інженер проектного бюро. Розлучений. Виховує сина.

Прифронтова зона, рокади* та люди. Скрізь люди. І люди різні. Кожен зі своїми поглядами – як популярними, так і не дуже. Взагалі молоти язиком ТАМ – це подекуди досить небезпечна справа.

П

рацюють різні спецслужби, розвідка, контррозвідка, агентура з різних боків теж працює. А ще, тихенько та якось повзуче, має місце прихована ворожа пропаганда. Але це, певно, характерна ознака сучасної війни. Такий собі незграбний чоловічок із місцевих, у затертому кашкетику, який ніколи не виїздив за межі своєї області, регулярно буває на “тій стороні”. А що йому? Автобусне сполучення між вільною Україною та невизнаними недолугими республіками – регулярне, родичі та коханки є по різні боки фронту і т.д. Ось і їздять такі собі вчорашні колгоспники туди та звідти. Звісно, привозять новини та “новини”. А потім, граючись у Джеймса Бонда, намагаються трохи задурити голову бійцям та дуже лякаються, коли їх викликають на розмову певні органи. Наша розвідка дарма свій хліб не їсть! Таким “чоловічкам у кашкетиках” допомагають з того, ворожого боку, наприклад розсилками СМС на телефони солдатів: “Воины ВСУ! Мы знаем вашу дислокацию и планы командиров. Вы все погибнете”. Ну вже те, що противник визначає бійців воїнами – багато про що свідчить. Але на тій стороні не розуміють того, що хлопці – не тільки воїни, а в першу чергу – патріоти своєї країни, і це є визначальним фактором у боротьбі проти агресора.

- А ти знаєш, яка там чистота на вулицях? – вкрадливим, улесливим голосом промовляє “чоловічок у кашкетику”. – Там немає ні п'яниць, ні наркоманів, і в магазинах є все, що треба, – продовжує він, бо тільки но повернувся від родичів з окупованого Донбасу. Тут треба сказати, що такі розмови нічого, крім огиди та посмішки, не викликають. Які агенти, такі й куратори. Та й тьху на них, але… Це бій. Не класичний, але бій. Такий собі чоловічок пригостить отруйними яблучками – і все, для когось життя скінчилось. Або медком, або молочком, або ще чимось. Тому треба бути двічі пильним.

Я

кими є маленькі містечка прифронтової полоси? Один-два супермаркети, центральна площа із обов'язковим монументом якомусь радянському військовому, ринок, аптеки, перукарні і люди… Знову люди, які поспішають у своїх справах та, через одного, знайомі між собою. Військових теж багато, бо треба придбати різні особисті речі і… поїсти. Поїсти просто “цивільної” їжі… Помити голову в перукарні…Та впевнитись, що люди можуть жити своїм звичним життям, перебуваючи під захистом української армії. Саме так, саме така вона – реальність. ….Із побратимом зі сусідньої батареї ми випадково зустрілися біля супермаркету на центральній площі такого ось містечка. Час до виїзду машини у дивізіон ще був, і в ході стандартних привітань я чомусь сказав: “Very good”. Це, певно був несвідомий відголосок того, мирного життя…

- Ти говориш англійською? – запитує мене він.

- Так. Але зараз немає ніякої практики, бо війна, – відповіда.

- А може вип'ємо по філіжанці кави? – чомусь зрадів хлопець - Я із задоволенням, бо час ще є, – відповідаю. Весь наш діалог відбувався серед великого скупчення місцевих мешканців. Ми, йдучи до кав'ярні, розмовляли англійською, і виявили, що обидва – з Києва, що обидва майже одного віку, що давно не були вдома... За кавою ми мріяли про те, як повернемось в рідне місто та пройдемось під каштанами Хрещатика, а потім всі ресторани будуть нашими….

- Я тобі скажу по секрету, бо вам ще не повідомили, – “чоловічок в кашкетику” знову щось там буркотить.

- Про що саме? – кажу йому.

- Дай цигарку, – продовжує він. Я простягаю йому пачку з цигарками і чекаю, коли він запалить.

- Сюди приїхали американці з NATO. Ціла бригада. Тільки вони пере-

вдягнені в українську форму, – майже пошепки промовляє далі. – А ви кажете, що тут немає іноземних солдат.

- А звідки ті чутки? – запитую.

- Це не чутки! Люди у місті бачили і чули. А ще у них – така засмага, якої в наших краях не буває. І форма якась новенька. Але вони себе видали, бо по-американськи розмовляли. Забули, певно, що не вдома, – видає він “секретну” інформацію на-гора – як вугілля з шахти. Він собі пішов, а я не міг стримати сміху, бо таким “чоловічкам” невідомо, що солдати альянсу не беруть безпосередньої участі в бойових діях. Адже є міжнародні документи, які чітко регламентують діяльність NATO, і яких неухильно дотримується ця військова організація.

Офіцери NATO допомагають українській армії в якості інструкторів, радників та інших представників конкретних військових професій. Йде інтенсивний обмін досвідом між представниками офіцерського корпусу багатьох країн. В силу певних причин я не міг роз'яснювати затурканому уривками ворожої пропаганди селянину те, що досвід канадських, британських, американських колег у сфері систем зв'язку, тактичної медицини, спеціальної підготовки, модернізації озброєння тощо допоміг врятувати не одну тисячу життів, що допомога діаспори відчутна не тільки в шпиталях з пораненими бійцями, а ще й характером пам'яті, турботи і віри в Перемогу… Україна завжди боролась і завжди була сильною, і ніколи не забувала своїх героїв. Слава Україні!

*РОКАДА – шлях, який проходить вздовж лінії фронту. Може бути ґрунтовим, шосейним, залізничним тощо.

22

March 2019 Ukrainian People

Н а ш а і сто р і я

Юрій НИКОРАК –

журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

Від Кульгавого до Мудрого

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ Цьогоріч в Україні на державному рівні відзначають 1000-ліття від початку правління Ярослава Мудрого Чільне місце у затвердженому Верховною Радою переліку ювілеїв, які відзначатимуть у 2019-мув Україні на державному рівні, займає тисячолітній ювілей з початку правління Ярослава Мудрого, Великого князя Київської Русі. Утім, вже сама історія появи на світ Ярослава – хоча й типова для раннього середньовіччя, а проте нагадує уривок із авантюрного лицарського роману. Його майбутній батько Володимир, якого згодом назвуть Великим, перш ніж зійтися у битві зі старшим братом Ярополком, прагнув заручитися підтримкою сильного Полоцького князівства. Тож посватався до Рогнеди, доньки полоцького князя Рогволода. Коли ж батько запитав у неї: “Чи хочеш за Володимира?”, гонорова красуня відрубала: “Не хочу сина рабині, але хочу за Ярополка!”, оповідає літописець Нестор. У такий спосіб Володимирові нагадали про його “незаконне” походження: адже його матір'ю була рабиня Малашка. І за це він жорстоко відомстив: самого полоцького князя убив, а Рогнеду силоміць узяв у жінки. Від цього шлюбу й народився Ярослав…

А що Рогнеда так і не змогла полюбити Володимира, той згодом відіслав дружину в садибу під Києвом, де й минули перші роки життя Ярослава. Як розповідає Лаврентіївський літопис, якось, коли Володимир відвідав Рогнеду, щоб побачитися з дітьми (а від неї Володимир мав четверо синів і дві доньки!), – нелюба дружина спробувала вбити сонного князя ножем. Той розлютився і хотів власноруч стратити зловмисницю, та до кімнати увійшов малий Ізяслав і не дозволив батькові вчинити задумане. Володимир схаменувся, збудував нове місто на Волині, назвав його Ізяславлем і вислав туди Рогнеду зі старшим нащадком… Розбудувати Київську державу почали ще князі Олег і Ігор. Пізніше Святослав І Завойовник намагався розширити державні кордони до Волги й Кавказьких гір. Однак лише за князів Володимира Великого (9791015) і Ярослава Мудрого (1019-1054) ця держава набула найбільшої могутності. Володимир Великий “землі об’єднав і зорав, Ярослав зцілив їх і засіяв”. Не зайве зауважити, що Київ за Ярослава став найбільшим містом Європи – у50 разів більшим за Лондон (!) і вдесятеро – за Париж… Але цьому передували титанічні зусилля й чимало поразок та перемог. Як над жорстокими обставинами, так і, насамперед, над самим собою! Проведена у 1939-1940 рр. експертиза саркофага Ярослава Мудро-

го підтвердила, що хоча він і був високим як на ті часи (на момент смерті 172-176 см, а в молодості ще вищим), важку спадкову хворобу доповнював перелом кісток. Тож недарма літописи, зокрема, Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення – особистого та Русі-України загалом, при якому, до слова, одержав iм'я Георгiй (Юрiй). Та й Мудрим його сучасники не звали – це прiзвисько закрiпилося за Ярославом лише в другiй половині ХIХ(!) століття. А за життя його називали Кульгавим. “Князь кульгав на праву ногу, – пояснює доктор iсторичних наук, професор Володимир Ричка. – А фiзичнi вади тоді були серйозною перешкодою на шляху до влади: до правління, за звичай, не допускали тих, хто не міг стати відважним воїном. Проте Ярослав перемiг кульгавiсть залiзною волею: привчився їздити верхи і досконало володіти мечем, ставши людиною, що перевершила саму себе”. І сталося це значно раніше, ніж він міг сподіватися. Бо вже того ж 988-го, хлопчака, якому за різними даними було від 5 до 10 років (вчені й досі сперечаються щодо його дати народження, називаючи і 978-й, і 983-ій і навіть 987-й! – Авт.) батько відправив князювати у Ростово-Суздальській землі. Вочевидь, у Ростові за Ярослава правив хтось із довірених бояр Володимира, але князював там він цілих 12 років!

Саркофаг Ярослава Мудрого

24

March 2019 Ukrainian People

А після смерті найстаршого брата, Вишеслава, у 1010-му за батьковим рішенням став князем Новгорода, другого за значенням міста Київської Русі! І там його зустрічали аж ніяк не хлібом-сіллю. Як свідчить “Сказання про побудову града Ярослава”, князя-християнина Ярослава місцеві язичники зустріли настільки вороже, що спершу пустили на нього… ведмедя. І хоча Ярослав виграв двобій зі звіром, але й наступного разу, коли прийшов вже зі священиками й майстрами, щоби не лише охрестити жителів “Медвежого угла”, а й збудувати для них храм Божий, місцеві спробували затравити його ще одним ведмедем і собаками! Попри це, новгородський престол залишався за ним упродовж 24 років – навіть коли він очолив стольний Київ. Там він виріс і змужнів, звідти здійснив свої перші походи. Однак у 1014 р. Ярослав відмовився платити Києву, тобто рідному батькові, щорічну данину у 2 тисячі гривень. І Володимир Великий наказав: “Розчищайте шляхи й мостіть мости”, бо хотів іти війною на Ярослава. Далі події розвивалися стрімко й драматично. Як нотують літописці, “коли Володимир збирався йти проти Ярослава, – Ярослав послав за море, привів варягів”. Хтозна, чим закінчився би конфлікт між батьком і сином, але доля вирішила інакше: коли військо з Києва вже мало вирушити на Новгород, Володимир раптово помер. Сталося це влітку 1015 р. Несподівана кончина великого князя спричинилася до нечуваного раніше на Русі спалаху кривавої боротьби між його нащадками. Після таємничих вбивств князів Бориса та Гліба, у 1018-му Святополк Окаянний умовив тестя, польського короля, піти воювати проти Ярослава, який на той час посів великокнязівське крісло у Києві. Генеральна битва завершилася поразкою Ярославового війська, і йому довелося з кількома дружинниками утікати до Новгорода. А Святополк із Болеславом Польським увійшли до Києва. Та новгородський князь не занепав духом. Наприкінці 1018-го Святополк полаявся з тестем, і Болеслав з військом подався до Польщі. Відтак узимку 1018/19 рр., оповідає “Повість временних літ”, “пішов Ярослав на Святополка, і втік Святополк до печенігів”. Щоправда, навесні 1019 р. Святополк із новою дружиною й печенізькою ордою здійснив спробу реваншу, що стала його останнім походом на Київ. Як пише Нестор-літописець, “на сході сонця зійшлись супротивники, і бій був жорстокий, якого ще не бувало на Русі…Рубались і сходились тричі, так, що низинами кров текла. І надвечір взяв гору Ярослав, а Святополк побіг”. Незабаром потому Святополк загинув… А князь Ярослав 1026 року уклав угоду із братом Мстиславом, поділивши Руську землю по Дніпру: отримав Київ з Правобережжям, а Мстислав – Чернігів з Лівобережжям. А після смерті Мстислава у 1036-му став одноосібним володарем Русі-України.

Великий будівничий Та справжня державницька праця князя лише розпочиналася. Русь була розорена чотирирічною братовбивчою війною. Під час жорстокої боротьби між нащадками Володимира Київ дуже потерпів від великої пожежі, був розграбований польським військом. Ярославу довелось зосередити зусилля на відбудові країни й столиці. Насамперед поширив свої володіння до Кавказьких гір. А приборкавши племінника Брячислава, що князював у Полоцьку, київський князь зміцнює західні рубежі Русі. 1030 року на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував місто Юріїв (нині – Тарту, Естонія! – Авт.),у 1030-1031 роках війська Ярослава і Мстислава відвоювали міста, які 1018 року захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між ріками Сяном і Бугом, відвоював місто Белз, а в 1031-му заклав місто Ярослав. Саме Ярослав остаточно розгромив печенізькі орди у1036 р., й відтоді печеніги назавжди покинули Русь. Щоб охороняти державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріпив південний кордон, будуючи міста над ріками – Корсунь, Канів, Переяслав та посилюючи фортифікаційну лінію– Лубни, Лукомль, Воїнь. Відтак зосередився на внутрішніх справах. У роки його правління в Києві створили перше писане зведення законів Київської Русі – Руську Правду. Ярослав розбудував Київ, прикрасив його величними спорудами. Обнесена грандіозними земляними валами заввишки понад 25 метрів, на яких стояли міцні дубові стіни й могутні башти, територія “міста Ярослава” у сім разів перевищувала за площею “місто Володимира”! Вражали уяву й ворота міста: Золоті із церквою Богородиці на вершечку, а також Софійські, Лядські, Печерські. Знаменитий германський хроніст XI ст. Адам Бременський назвав Київ окрасою Русі й навіть суперником самого Константинополя. Саме за Ярослава у Києві в 1037-1039 рр. було створено перший літописний звід. Так розпочалася писана історія давньоруського народу. Він ввів у обіг власні гроші, на яких був розміщений державний герб – тризуб. Заснував кілька місті на західних землях, одне з них на Волині назвав іменем батька. Звів церкви Благовіщення та Св. Богородиці, названу Десятинною, бо віддав на неї десяту частину свого майна. Церкву Святої Софії Ярослав наказав розписати яскравими фресками із декораційною мозаїкою, і саме при ньому Софія стала символом єднання Божественного начала та державної влади. Відтак звів монастир Святого Юрія Змієборця і монастир Святої Ірини (на честь дружини). За часів Ярослава в Києві було засновано й Печерську лавру, яка з кінця XI ст. стала головним ідеологічним і культурно-освітнім центром Київської держави. Саме із ченців Києво-Печерського монастиря призначали єпископів у всі землі Київської держави. А 1051 року призначив митрополитом київським слов'янина Іларіона, а не грека, як велося доти. З його ініціативи у Києві та інших містах Русі створили скрипторії – книжкові майстерні, де переписували церковні книги, трактати з історії, філософії, права та природничих наук. За правління Ярослава на давньоукраїнських землях виникло багато шкіл.

Тесть Європи Його називали “тестем Європи”, бо він організував низку династичних шлюбів. Сам Ярослав взяв за дружину доньку шведського короля Інгігерду, що стала матір’ю десяти його дітей. Сестру Марію-Добронігу видав за польського короля Казимира I, чим убезпечив на довгі роки Русі західний кордон. Зокрема, три доньки князя Ярослава стали ко-

Доньки князя Ярослава Фреска ХІ століття в Софійському соборі

ролевами: Анна – Франції, Анастасія – Угорщини, а Єлизавета – спершу Норвегії, а згодом і Данії. Ворожнеча між Руссю і Константинополем закінчилася миром, яку скріпив шлюб улюбленого сина Всеволода з візантійською принцесою, що стали батьками Володимира Мономаха. Сина Ізяслава одружив із донькою польського князя Мешка II; сина Святослава, що став князем Чернiгiвським, – з онукою германського цiсаря Генрiха II. В'ячеслав та Iгор одружилися з нiмецькими принцесами Одою Штаденською i Кунiгундою Орламiндською. А що iноземнi принцеси приїжджали до Києва зi своїм двором, бібліотекою та традицiями, виникла багатомовнiсть при київському дворi. Наприклад, Всеволод, син Ярослава Мудрого та батько Володимира Мономаха, знав п'ять мов: половецьку, грецьку, шведську, англiйську, руську. Шведською мовою вiн розмовляв iз своєю матiр'ю, грецькою – з дружиною, англiйською – з невiсткою, дружиною Володимира Мономаха. За звичай, такі шлюби були прагматичними. Але траплялися й романтичнi iсторiї. Наприклад, Єлизавету покохав 15-рiчний Гаральд, який довгий час жив при київському дворi. Гаральд навiть склав пiсню на честь “руської княжни із золотим волоссям”. Вiкiнг посватався, але князь Ярослав вiдмовив, бо не мiг вiддати дочку “за нiкого”. Тож Гаральд п'ятнадцять рокiв у вiдчайдушних морських походах здобував перемоги, а золото й дорогоцiнне камiння вiдсилав Ярославовi. І лише тодi Єлизавета та Гаральд одружилися. Агата, ще одна дочка Ярослава Мудрого, стала дружиною Едуарда Вигнанця, спадкоємця англiйського престолу. Вважається, зокрема, що перший герцог Бурбонський, Людовiк I, був прямим нащадком Анни Ярославни у восьмому поколiннi та Ярослава Мудрого – у дев'ятому. А що король Францiї та Наварри Генрiх IV був нащадком Людовiка I – то і він мав гени Ярослава. Шотландськi й англiйськi Стюарти теж були його нащадками. Ба, навіть останній цар Росiї Микола II є нащадком Ярослава Мудрого у двадцять восьмому поколiннi! Коли князь Ярослав почав занепадати на здоров’ї, то скликав своїх синів і поділив між ними державу. Ізяславові довірив князювати в Києві, Святославові віддав Чернігівщину, Всеволоду – Переяславщину, Ігорю – Волинь, і заповів синам поважати та слухати Ізяслава. А проте по смерті Ярослава Мудрого між п'ятьма його синами розгорнулась жорстока боротьба за владу. А відтак почався розпад Київської Русі, яка через півтора століття фактично перестала існувати як єдина держава…

11 липня 2008-го на Ювілейному помісному соборі князя Ярослава було зачислено до сонму святих. Його вважають небесним покровителем державних діячів, юристів, прокурорів, будівничих храмів, бібліотекарів, наукових працівників, вчителів та студентів.

Ukrainian People March 2019

25

Н а ш і т ра д и ц і ї

Ukrainian festive Easter celebration is one of the most important religious, brightest, majestic holiday of the year. People call it Velykden, Great Day! Easter is celebrated with a variety of traditions. Some of them were inherited from the ancestors, keeping peculiar rituals and activities intact.

Others have been modified over the years and have diversified among various family customs. Here is an in-depth look at how Ukrainians celebrate Easter.

Ukrainian Easter Traditions Palm Sunday

Good Friday

After Palm Sunday services, it was customary for Ukrainians exiting church to gently tap each other with the blessed pussy willow branches. This custom, known as “Boze Rany” (“God’s Wounds”) was done to imitate the scourging of Jesus by His captors on Holy Friday. But the tapping of friends with the pussy willow branches was actually a wish for good health, wealth and happiness. They saying:

Good Friday (“Velykodnya Piatnytsia”) is a solemn time that commemorates the day our Lord was crucified. This day is observed as a strict fast, so no meat or dairy products are consumed. No manual labor is allowed. All conversation is done quietly.

Part of the services of that day includes the ancient custom of the Veneration of the Holy Shroud (“Plaschenytsia”). The Holy Shroud is a representation of the sheet that Christ was buried in following his death on the cross. The body of Jesus with His wounds is depicted, laying in repose, often pictured with other individuals who were part of the events of Good Friday, such as Joseph and Nicodemus, who took Jesus down from the cross.

Не я б’ю, Верба б’є, За тиждень Великдень.

Which translates to It’s not me hitting you, It’s the willow hitting you, In a week it will be Easter.

The blessed willow branches were then taken home. These branches would replace the branches that had been placed the previous year. The branches which were taken down were carefully burned.

Holy Thursday Before Holy Thursday (Velykyi Chetver or Strasty Khrysta), which commemorates Christ's passion, everything has to be cleaned, gardens planted, field work finished, clothing ready for Sunday Mass, pysanky made, and all the cooking and baking done.

After Holy Thursday, no work is performed. Instead, attention is paid to religious services and lastminute touches around the home like putting out embroidered linens and so on.

26

March 2019 Ukrainian People

Holy Saturday Depending on the region you practice, some families have their basket blessed on Holy Saturday, while others have it blessed on Easter morning. What goes in a Ukrainian Easter basket?

Easter Food Basket It is traditional that during the Great Fast (Lent), the faithful fast and abstain from meat and dairy products

as much as possible. To show their joy and gratitude at the end of this time of fasting, people take to Church baskets of food which are to be blessed and then consumed on Easter morning to “breakfast”. The traditional Ukrainian Easter morning breakfast of hardboiled eggs, various meats, sausages and ham, butter, decorative paska, salt, horseradish, and cheese is a very special treat. This meal is very much looked forward to, especially in light of the symbolism of the foods that are consumed.

In the Ukrainian tradition, the Easter basket foods symbolize: • Paska — Christ, Our Bread of Life • Eggs — New Life and the Resurrection of Christ • Horseradish — The Passion of Christ • Bacon — God’s Mercy • Cheese — the moderation that Christians should show in all things • Salt — The duty of Christians to others • Ham — The great Joy and abundance of Easter • Butter — The Goodness of Christ • Kielbasa — God’s Favor and Generosity

Easter Sunday Easter Sunday morning in the Ukrainian tradition begins at sunrise. That is when the faithful arrive for Resurrection Services.

The service before the Divine Liturgy consists of a procession which circles the church three times. The journey is made to symbolize the trip of the women to the tomb to anoint the Body of Christ on that first Easter morning. The makeup of the procession is similar to the one on Good Friday, led by a worshipper carrying the crucifix. Parish elders carry the Plaschenytsia (Holy Burial Shroud).

After the third passage, the procession stops in front of the church doors, which symbolize the impossibility of being able to enter the Kingdom of God before the Resurrection of Jesus Christ. The priest sings the joyful Easter song “Khrystos Voskres” (“Christ is Risen”) the first time himself. All of the faithful repeat the triumphant hymn a second time. Then, striking the doors of the church with the crucifix to open them, the priest begins “Khrystos Voskres” a third time, as the congregation joins in. This dramatic entrance reminds us that Heaven is now available to all because our Savior has conquered death with His death. All enter the church and the Divine Liturgy of Easter, the Great Day, begins.

Church-goers at Easter Sunday Mass greet each other with Khrystos Voskres! Voistynu Voskrese!

Afterward, the contents of the basket are devoured for breakfast and the candle is placed in the middle of the table and lighted.

Pysanka Arguably one of Ukraine’s most famous Easter traditions is their intricately decorated Easter eggs known as ‘pysanka’.

The word pysanka comes from the verb pysaty, “to write”. Creating pysanka is an extremely complicated endeavor and they are usually created during the last week of Lent. The smoothest and best-shaped eggs are used to make pysanka. A stylus is often used to ensure and perfect the clean lines and intricate patterns on the eggs.

Pysanka are given to friends and loved ones to represent the gift of life.

Paska Paska is beautifully decorated Ukrainian Easter bread. Tradition states that the baker must keep their thoughts pure and the entire household quiet in order to ensure the bread bakes properly and becomes its fluffiest. This means that no one, not even neighbors or friends are allowed to enter the home during its baking!

Н а ш і т ра д и ц і ї

Традиційні

українські прикраси Колись забуте – знову у моді

Кризи

Юля Козлик Сучасна жінка не може уявити своє життя без прикрас. Це й не дивно, адже вони вже є повсякденною річчю, що увійшла в звичку. У давнину, як і сьогодні, жінки одягали найрізноманітніші прикраси. Проте тоді вони були не лише гарними “цяцьками”, а й мали особливе значення та навіть оберігали їхнього власника. Наприклад, намисто захищало від злих сил та зурочень, а також було символом здоров’я та дівочої вроди. Вважалося, що розрив нитки намиста попереджав власницю про нещастя. Українські прикраси, створені у сиву давнину, упродовж багатьох років змінювались за своєю формою, матеріалом, кольором, значенням… Найбільш розповсюдженою традиційною українською прикрасою було намисто. Жінки одягали його як у святкові, так і будні дні. Чим більше нагрудних прикрас було у жінки, тим заможнішою вона вважалася. Намисто часто поєднували з іншими прикрасами: дукачами, герданами, салбами, перлами, які разом з українським вбранням створювали довершений традиційний образ. Найпопулярнішим кольором намиста був червоний. Саме він є кольором сміливості, відваги, любові, символізує невичерпну енергію. Спочатку намиста виготовляли із рослинних матеріалів: з ягід горобини, кісточок, горіхів, насіння. Згодом використовували глину, дерево, корали, перли, різноманітне каміння, метали, дорогоцінні матеріали. Давньою прикрасою є дукач (личман, ягнус) – українська прикраса у вигляді великої медалеподібної монети із металевим бантом, прикрашеним камінцями. Дукач слугував певним композиційним центром усіх жіночих нагрудних прикрас та закріплювався на найбільш видимій частині намиста. Як правило, його виготовляли із монет, а своєю історією він сягає часів козацтва. Салба – масивне намисто із тканини, розшитої монетами. Такі прикраси притаманні Буковині та є дуже схожими до турецьких, татарських та молдовських прикрас. Ще однією прикрасою, в основу якої покладені монети – є дукати. Монети нанизували на нитку разом із бісером, коралями та скріпляли між собою у вигляді намиста.

28

March 2019 Ukrainian People

Масивними та порівняно дорогими коралями були пацьорки. Так називали прикрасу із скла, що оздоблювалася вручну. Про писані пацьорки колись мріяла кожна дівчина. Не дарма ж у коломийці співається: “Аж ня любиш, як я, щиро, солодкий Василю, то купи ми пацьорочки на біленьку шию”. Зграда – традиційна гуцульська прикраса-оберіг. Вона мала вигляд нанизаних на ремінець, шнурок чи дротик в один, два чи три ряди мідних литих хрестиків, між якими чіпляли мідні трубочки або спіральки. Зграду дарували дівчаткам на їхнє 6-річчя та одягали на шию. Із кожним роком кількість цих прикрас збільшувалася, і, згідно з віруваннями, сила оберега також зростала. Серед прикрас із бісеру варто виділити гердани. Створення таких кольорових прикрас із крихітних намистин потребувало неабиякої витримки та терпіння. Гердани користувалися популярністю серед жінок на Галичині, Поділлі та Волині, а орнаменти, які зображали на цих прикрасах – залежали від регіональної приналежності. Як не дивно, але ці окраси спочатку одягали чоловіки. Лише з часом герданами почали доповнювати й жіночі українські образи. Своєрідними комірцями із бісеру є кризи. Такі прикраси мали різний орнамент та розмір. Найбільші, наприклад, одночасно прикрашали шию та плечі жінки. Силянки (плетенки) — прикраси, назва яких походить від техніки нанизування (силяння) бісеру.

гердани

дукати

пацьорки

Салба

Силянки

folkmoda.net Зграда

дукач

Зi шаблею в мiцних руках та з Богом у серцi

С п о рт

цтвом двобою Фехтування – це спортивне єдиноборство у володінні мисте , рапіра та шпага – вання фехту види три існує холодною зброєю. У спорті рапіра – та шпага пним: насту о одног від один вони ся шабля. Відрізняють и в усі колот я ляєтьс коляча зброя, а шабля – рубляча. На змаганнях дозво ника. супер су корпу по тільки ділянки тіла, а рубити шаблею дозволено и були Для українців шабля не чужа. З давніх давен українські козак ження зобра та зки прика итні Колор х. шабля на иками вмілими фехтувальн “Доки шабля козаків та їхньої зброї демонструє український фолькльор: Україна ежна незал коли те, Тож . в руці, то ще не вмерла козацька мати” ням питан лише було х, шабля на вання фехту з здобуде свого чемпіона світу часу. славетного Думаю, спортивних уболівальників зацікавить матеріал про шаблях, на вання фехту з світу українського спортсмена, чемпіона и” III заслуг “За а Орден аря волод и, Україн у заслуженого майстра спорт и він кар’єр ивної спорт ення закінч Після енка. Лукаш ступеня Володимира іння. покол ого молод не покинув спорт, а, навпаки, перейшов до тренування

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область

Б

іографія цього спортсмена яскрава та показова. Спорт відкрив йому можливості побачити різні країни, познайомитися із людьми з усього світу та показати свою майстерність. Але до перемог, зазвичай, лежить довгий шлях.

14 лютого 1980 року в невеликому, але мальовничому селі Липовець Кагарлицького району Київської області народився Володимир Лукашенко. Пізніше його сім’я переїхала до Києва, на Борщагівку. Тоді ж його мама, Тетяна Тимофіївна Лукашенко, відвела сина на секцію фехтування у cпортивний клуб СКА (Київ). До речі, мама Володимира – також спортсменка-чемпіонка України, яка в складі команди із восьми веслярів у змаганнях з академічної греблі входила до олімпійської команди СРСР. “Яблуко від яблуні недалеко падає”, мабуть, сподівалася вона. Перші кроки у спорті Володимир почав робити під керівництвом тренера М. Горюнова. Тренер навчив хлопця першим спортивним азам і дав таку настанову: талант спортсмена треба закріплювати працьовитістю та настирливістю на тренуваннях, не зупинятися на досягнутому і не боятися супротивника. Це Володимир засвоїв на все своє спортивне життя. І незабаром прийшли перші перемоги.

30

March 2019 Ukrainian People

Молодий талант помітили, і для спортивного росту запросили до Республіканської Вищої Школи Спортивної Майстерності для обдарованих дітей. Першу медаль чемпіона України Володимир завоював на Чемпіонаті України серед кадетів у 14 років. Після юнацьких перемог Володимира запросили до дорослої команди Збройних Сил України та до національної збірної.

К

ар’єра у великому спорті для Володимира складалася дуже вдало. Вже в 2000 році на чемпіонаті Європи з фехтування на шаблях у Португалії Володимир завоював свою першу міжнародну медаль. Тоді команда шаблістів України завоювала бронзу. Тренер збірної України з фехтування Г. Давідян навчив Володимира тактичній майстерності – мудрий вчитель повчав, що у двобої рівних суперників перемагає той, хто думає головою (фехтування – як шахи, тільки на доріжці). І великі перемоги прийшли одна за одною: • 2002 рік – на Чемпіонаті Європи у Москві Володимир

здобув бронзову медаль в особистих змаганнях.

• 2003 рік – на Чемпіонаті Світу в Гавані Володимир став чемпіоном в особистих змаганнях та бронзовим призером у команді. Того ж року він переміг на Всесвітній Універсіаді в особистих змаганнях та став бронзовим призером у команді (змагання проходили у м. Дауджу, Корея). Також переміг на етапі Кубка Світу в Пловдіві, Болгарія.

• 2004 рік – на Чемпіонаті Європи у Копенгагені (Данія) став бронзовим призером у команді та завоював

Кубок Світу.

• 2005 рік – на Всесвітній Універсіаді в Ізмірі (Туреччина) взяв срібло у командних змаганнях.

• 2006 рік – завоював срібло на Чемпіонаті Світу в Турині (Італія) та став срібним призером на Чемпіонаті Європи в Ізмірі (Туреччина). Брав участь у всесвітніх Олімпійських іграх, де здобув високі місця (2000 рік – шосте місце в командних змаганнях і 2004 рік – п’яте місце в особистих змаганнях та шосте – в команді). Багаторазовий Чемпіон України.

Зіркова команда шаблістів України 2005 року (зліва направо): Володимир Лукашенко, Дмитро Бойко, Владислав Третяк та Олег Штурбабін. Сьогодні всі – успішні тренери.

ті?

Сім’я Лукашенків на змаганнях у Клівленді, Огайо: завжди підтримують одне одного.

П

ісля виступу на Чемпіонаті Світу з фехтування в 2009 році у Туреччині, де Володимир зайняв восьме місце в особистому заліку, він задався питанням, що робити далі? Продовжувати спортивну кар’єру, чи почати тренерську? Відповідь несподівано прийшла з Японії. Тамтешня федерація з фехтування шукала тренера для чоловічої та жіночої національної збірної шаблістів. Володимир Лукашенко дав згоду і в кінці 2009 року за контрактом став тренувати шаблістів Японії. За трирічний цикл контракту збірна Японії піднялася до призових місць на Азійських іграх і стала небезпечним суперником для світових фаворитів із фехтування. Але, незважаючи на гарні умови та запрошення Японії про продовження контракту в 2012 році, Володимир переїхав до США, у Нью-Йорк. Його друг, Юрій Гельман запросив Володимира Лукашенка на посаду тренера шаблістів до Фехтувального Центру Манхеттена, де він працює і дотепер. На останніх регіональних юнацьких змаганнях у Вашингтоні серед фехтувальників Східного узбережжя США кадетська команда шаблістів Центру виступила досить вдало та здобула нагороди. Варто зазначити, що в Центрі у кадетській віковій групі тренуються і діти Володимира: донька Ангеліна та син Дарій, які у Вашингтоні зайняли досить високі місця серед сотень учасників змагань.

У лютому 2019 року Володимир Лукашенко погодився дати інтерв’ю для журналу Ukrainian People (Чикаго).

Ukrainian People: Чому ви покинули Японію, адже умови контракту, згідно ваших слів, були дуже гарні? Володимир: Так умови контракту з федерацією фехтування Японії були дуже гарні, але Японія – країна із дуже специфічною культурою та історією, тож європейцям не завжди вдається адаптуватися до таких умов. Тим більше, підросли діти і треба було думати про їхнє майбутнє навчання. Однак, я дуже вдячний Японії за надану можливість спробувати себе тренером на найвищому рівні, а також вважаю, що і Японія була задоволена моєю роботою.

вана поразка сталася на Олімпійських Іграх в Афінах у 2004 році, де у чвертьфіналі я програв своєму ж співвітчизнику та другу В.Третяку. Так нас звів жереб. Далі Третяк виборов бронзову нагороду на цій олімпіаді, а я залишився без олімпійської медалі.

UP: Назвіть перемогу, якою ви найбільше пишаєтесь, та несподівану поразку?

– Найбільша перемога у моєму спортивному житті – здобуття титулу Чемпіона Світу в 2003 році у Гавані, на Кубі. Тоді в фіналі з рахунком 15-11 я переміг румуна Михая Коваліу, який, до речі, на той час був діючим олімпійським чемпіоном. І це була перша золота медаль фехтувальників для незалежної України. Ну, а найприкріша та несподі-

UP: Які емоції ви відчували, стоячи на п’єдесталі з нагородами?

– Насамперед, це гордість за свою країну, адже піднімають прапор та звучить гімн України, а також величезне задоволення через виконану роботу.

32

March 2019 Ukrainian People

UP: Як ви налаштовуєтесь на поєдинок?

– У першу чергу, я подумки прокручував, як я буду діяти в тій чи іншій ситуації, які прийоми застосую в єдиноборстві з противником, налаштовувався тільки на перемогу. Якогось особливого ритуалу в мене не було.

UP: Чи є у вас кумир у спор-

– Так, моїм кумиром у фехтуванні на шаблях є Олімпійський чемпіон Станіслав Позняков. У цього спортсмена було чому навчитися. Серед інших спортсменів мені подобається Майкл Джордан, а взагалі я слідкую за спортивними подіями як в Україні, так і в світі, і не тільки з фехтування. Мені подобаються “українські атамани” – Усик, Гвоздик, Берінчик і, особливо, Ломаченко. Ці хлопці прийшли з аматорського спорту в професіонали і стали чемпіонами у професійному боксі, а це можливо тільки завдяки наполегливій праці.

UP: Тепер, коли ви стали тренером, чи можете себе порівняти з тими, хто тренував вас?

– Мої тренери – це, в першу чергу, М. Горюнов, Г. Давидян та В. Гутцайт. Я вважаю їх досвідченими і висококласними спеціалістами, як кажуть, це люди на своєму місці. А Горюнову я вдячний найбільше, він став для мене в спорті другим батьком.

UP: У вас – спортивна сім’я, а хто її капітан?

– Зважаючи на мій авторитет у спорті, капітаном сімейної спортивної команди є я, але й до порад дружини і мами завжди всі прислухаються, адже вони – найбільші наші вболівальники.

UP: Розкажіть трохи про Фехтувальний Центр Манхеттена.

– Фехтувальний Центр Манхеттена є елітним та професійним клубом. У нас тренуються такі спортсменки, як Дагмара Возняк та Моніка Аксамит, які є членами жіночої збірної США з фехтування на шаблях та неодноразовими призерами чемпіонатів світу та Олімпійських ігор в складі команди. Оскільки це – приватний центр, до нього батьки ведуть своїх дітей, аби навчити їх азам фехтування, підвищувати свою майстерність та виступати на місцевих, регіональних та національних змаганнях. Ці діти отримують не лише чудову фізичну та моральну підготовку, але й покращують свої шанси на вступ у найкращі американські університети, адже студентський спорт у цій країні – на високому рівні.

UP: Щоб б ви побажали молодим спортсменам?

– Ставити перед собою високі цілі і йти до них із перемогами.

UP: Щоб ви побажали, напередодні Дня Закоханих, своїм найдорожчим жінкам?

– У першу чергу, здоров’я, здійснення бажань, а також, щоб у житті все складалось гармонійно – робота, навчання, спорт.

UP: Як ви відпочиваєте?

– Ми полюбляємо родиною, а іноді й із друзями, подорожувати. Під час подорожей, я звертаю увагу дітей на творчість людини у порівнянні із казковими дивами природи. Так, наприклад, нещодавно ми вирушили до Лас Вегасу, але не грати у казино, а подивитись на це чудове місто у штаті Невада – творіння людських рук. Потім ми насолоджувались природною красою Великого Каньйону – а це вже творіння Боже.

UP: Ви віруюча людина?

– Так, я вірю в Бога і вважаю, що він завжди поряд зі мною, я відчував його підтримку, коли мені було погано чи добре. Спорт – це платформа для спілкування з Богом, він потрібний спортсменам, адже їх становлення можливе тільки в гармонії з Богом і незалежно від результатів спортсмена.

UP: Як діє популярність на спортсмена? Чи доводилось вам “хворіти” на зіркову хворобу?

– Через це, мабуть, проходять усі спортсмени. Але наступні спортивні змагання і обставини, зазвичай, допомагають опуститися на землю, адже суперники постійно тренуються і покращуються.

UP: Наостанок трохи гумору. В Українському виданні Вікіпедії зазначено, що ви – багаторазовий чемпіон України, але кількість нагород не вказана. А ви сам пам’ятаєте, скільки разів ставали чемпіоном України?

– Мабуть, вони збились з рахунку (сміється).Так, я пам’ятаю всі свої перемоги. Я – сімнадцятикратний чемпіон України із фехтування на шаблях.

UP: Кому першому ви телефонували після перемог та поразок?

– Найближчим мені рідним людям – мамі та дружині. На змаганнях у Фехтувальному Центрі Манхеттена: Володимир Лукашенко із дружиною Марією та дітьми Ангеліною та Дарієм, які продовжують естафету спортивної сім'ї із власними нагородами.

Diaspora І зійшов на престол новий предстоятель… Марія Кривошеєва, член Національної спілки журналістів України, кореспондент журналу "Ukrainian People" в Вінніпезі.

В своїй хаті своя правда, і сила, і воля. А в своїй державі – ще й своя церква. За останні роки Україна зробила величезний прорив у національній самоідентифікації, і створення єдиної помісної української церкви є логічною складовою цього шляху. Йдеться не лише про єдність українських православних, а й про духовне здоров’я нації, пропагування своєї культури і традицій. Відтак 15 грудня 2018 року з рук Вселенського патріарха Варфоломія Україна отримала томос, який проголошує автокефалію, а вже 3 лютого 2019 повноправним предстоятелем помісної Православної церкви в Україні став митрополит Київський і всієї України Епіфаній. На урочисту церемонію інтронізації до Києва було запрошено не лише державних діячів, а й представників інших конфесій. Серед них – першоієрарх Української Православної Церкви у Канаді (Константинопольського Патріархату) митрополит Юрій (Каліщук).

34

March 2019 Ukrainian People

- Ваше Високопреосвященство, Ви щойно повернулися з Києва, де взяли участь у церемонії входження на престол нового предстоятеля Православної церкви України митрополита Епіфанія. Розкажіть, будь ласка, про цю видатну для України подію та про свої враження від візиту.

- Насправді я дуже пишаюся тим, що мені довелося долучитися до інтронізації митрополита Епіфанія. Ми так давно чекали на цю, без перебільшення, історичну подію, що, коли я отримав дзвінок від майбутнього очільника Православної церкви України із запрошенням прибути за декілька днів до Києва на офіційну церемонію, моїй радості не було меж. Ніщо не могло погіршити мені настрій: ані морози та снігові буревії, що вирували тими днями у Вінніпезі, ані хаос в

карій та митрополит Вінницький Симеон (у минулому – представник УПЦ МП). Кожен із них по черзі посадив митрополита Епіфанія на спеціально виготовлений для нього трон, виголошуючи “Аксіос!” (із грецької – достойний, гідний). Після цього Епіфанію піднесли атрибути предстоятельського сану: хрест подав митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан, я ж підніс панагію – невеликий оздоблений образ Богоматері. Другу панагію підніс предстоятель Української православної церкви у США митрополит Антоній (Щерба). Після того, як митрополит Епіфаній облачився в ці церковні атрибути, церемонія інтронізації завершилася. Помісна православна церква України отримала свого законного предстоятеля.

аеропорту Торонто, де через складні погодні умови було цілком порушено розклад відльоту та прибуття літаків. Навіть те, що мій багаж не прибув до Києва вчасно, й організаторам інтронізації довелося поспіхом шукати для мене облачення. Все це було нічим у порівнянні з тим почуттям піднесення, яке охопило моє серце, коли я увійшов до собору Святої Софії Київської. Тож це сталося! 3 лютого митрополит Епіфаній став повноправним предстоятелем автокефальної помісної Православної церкви в Україні. Урочисту церемонію провели представник Вселенського патріархату митрополит З хрестом, який було Галльський Еммануїл, подаровано митрополиту колишній предстоятель Епіфанію УАПЦ митрополит Ма-

Під час інтронізації

- У минулому Ви неодноразово наголошували, що Константинопольська Матір-Церква, а також українська діаспора розглядають приєднання Київської митрополії в 1686 до МП неканонічним і недійсним. Але Якщо про свою помісну церкву українці мріяли вже давно – чому, на Вашу думку, це сталося саме зараз?

- Для Константинополя українське питання – не нове, воно не виникло позавчора. Кожен президент України, крім Віктора Януковича, приїжджав на Фанар (до стамбульської резиденції Константинопольського патріарха) і просив про автокефалію. Так протягом 2015-2016 років попередні президенти Віктор Ющенко разом із Леонідом Кравчуком щонайменше двічі їздили до патріарха в Стамбул з приватними візитами. Офіційно їхню мету не розкривали, але, очевидно, йшлося саме про створення помісної української церкви. Нарешті, 2016 року український парламент ухвалив звернення до Варфоломія із закликом “визнати недійсним акт 1686 року” і надати автокефалію православній церкві України. Попри те, що Константинополь вивчав ситуацію в Україні десятиліттями, активніше питанням автокефалії для тамтешньої церкви Вселенський престол зайнявся у 2016 році. У червні 2016 року, за лічені дні до відкриття Всеправославного собору на Криті, Верховна Рада України ухвалила звернення до патріарха Варфоломія з проханням про надання автокефалії. “Після подій 2014 року Україна вже ніколи не буде ані політичною, ані церковною колонією Росії. Як свідчить стан православної церкви в Україні, вона вже давно за всіма належними критеріями готова до статусу помісної автокефальної церкви”, – йшлося у цьому документі. Однак, найбільше вплинув на рішення Константинополя активізувати зусилля на українському напрямку інший чинник. Йдеться про страждання людей. Дуже багато людей в Україні потерпають від війни на Донбасі. Через політичні питання, через агресію з боку Росії та через політику РПЦ вони не знаходять собі місця в церкві Московського патріархату. Тож у квітні 2018 року, після до-

сконального вивчення українського питання, Константинополь ухвалив принципове рішення про надання українській церкві автокефалії. Гадаю, передусім тому, що українська держава утвердилася і її населення перейнялося долею власної церкви набагато глибше, ніж до війни.

- Які небезпеки можуть чекати на Україну після здобуття томосу?

- Надання українській церкві автокефалії, безумовно, підніме статус України на міжнародній арені, передусім у православному світі. Але так само це остаточно змінює ракурс відносин із Росією, де, як відомо, православ’я входить до переліку імперської тріади (разом із “самодержавством” та “народністю”). До того ж, Московський патріарх Кирило взагалі заперечує право українців на те, щоб бути окремим народом, і українські святині вважає російськими. Наприклад, на власному 70-річчі патріарх Кирило різко заявив, що Москва ніколи не поступиться канонічною територією в Україні, що автоматично скасувало усі обіцянки Москви розглянути питання про українську автокефалію, і було прямою заявою, що згоди на зміну кордонів РПЦ ніколи не буде. Більше того, патріарх вважає штучним саме утворення української нації, адже, на його переконання, українці – це така ж культурна етнічна одиниця у межах російського народу, як і помори, сибіряки чи козаки.

Саме існування українців як чогось окремого описується речниками РПЦ як геноцид єдиного російського народу. Духовний зв’язок між Москвою та Україною є одним із головних важелів російського впливу в Україні. Відтак, зрозуміло, що створення єдиної Помісної Православної церкви в Україні містить у собі багато ризиків і ймовірних конфліктів, суперечностей та додаткових викликів, які можуть суттєво відобразитися як на внутрішньополітичному житті країни, так і на її геополітичних цілях. Тому слід врахувати можливі сценарії розвитку подій після створення в Україні домінуючої релігійної організації. Антиукраїнські сили можуть розпочати нову боротьбу проти України. До цього треба бути готовими.

- Наразі релігійна світова спільнота споглядає на новопризначеного предстоятеля Православної церкви України. Які сподівання покладають сьогодні на митрополита Епіфанія?

- Так, до митрополита Епіфанія зараз прикута увага мільйонів.

Дата інтронізації співпала із днем народження митрополита – предстоятелю Православної церкви України виповнилося сорок років. Але порівняно молодий вік очільника Православної церкви України компенсується стрімкою кар'єрою та п'ятьма роками роботи заступником патріарха Філарета. На відміну від багатьох колег в українських церквах, які навчались у Росії, теперішній предстоятель здобував освіту в Україні та у Греції – зокрема, у Київських духовній семінарії і академії та в Афінському національному університеті. Навіть

більше, митрополит Епіфаній жодного разу не був у Москві! Уперше я зустрівся із майбутнім предстоятелем Православної церкви України у 2011 році, коли він приїздив до Вінніпегу разом із хором Видубицького монастиря. Митрополит Епіфаній – енергійний, але водночас дуже спокійний та розсудливий. Сьогодні на його плечі лягла неабияка відповідальність, тож від цієї людини зараз потребується величезна віра, мужність, рішучість і любов.

- Шлях України до томосу був довгим і складним. Яку роль відігравала Канадська діаспора у здобутті автокефалії українською церквою?

- Представники вищого православного духовенства Канади завжди плекали надію на здобуття автокефалії українською церквою. Ще перший митрополит Канади Іларіон наголошував, що шлях до незалежності української церкви лежить лише через Константинополь. Саме тому у 80-х роках двадцятого століття між Канадою та Константинополем було розпочато діалог щодо українського питання. З того часу канадські священнослужителі і я особисто багато разів відвідували резиденцію Вселенського патріарха, щоразу порушуючи тему автокефалії для української церкви. Тож зараз я щасливий через те, що нарешті наші сподівання справдилися. Ми всі стали свідками події, яка за історичним масштабом співставна лише з хрещенням Київської Русі. Але це – лише початок. Попереду багато праці. Праці важкої та відповідальної. І сьогодні ми просимо Бога, щоб він благословив Україну розпочати відлік новітньої доби в її історії і держави, і Церкви.

- Дуже дякую Вам за розмову! Фото з особистого архіву митрополита Юрія

Прот. Тарас Удод, Канцлер УПЦК, Митрополит ЮРІЙ (УПЦК), Митрополит ЕПІФАНІЙ (ПЦУ), Митрополит АНТОНІЙ (УПЦ США), Арієпископ ДАНИЇЛ (УПЦ США), Архимандрит МИХАЇЛ, Представник Константинопольської Патріархії в Україні.

Ukrainian People March 2019

35

д і ас п о ра

У Норт Порті (Флорида) відгуляла

“Вишивана Забава”

орка й околиць постала Ще у далекому 1925 році з об’єднання п’яти жіночих товариств Нью-Й ки (СУА). Їхньою метою стало одна з найвідоміших жіночих організацій США – Союз Українок Амери ога Україні. виховання української свідомості, освіта, участь у жіночому русі та допом іх та видавничих освітн акцій, СУА стала організаторкою і натхненницею величезного числа практичних на батьківщині. проектів, виставок, зборів коштів на нагальні потреби громад та прославляє У наші дні Союз Українок Америки продовжує свою активну діяльність українську культ уру на американській землі.

Т

радиційна “Вишивана Забава”, організована 56-им відділом Союзу Українок Америки (СУА), відбулася 9-ого лютого у Норт Порті, Флорида. Зала наповнилася чудовими вишиванками, авторами якими були не лише жінки, але й чоловіки. Це була чудова панорама сучасної української вишивки з різних регіонів України. Вечір відкрила і привітала гостей голова Відділу Леся Попель, а Ліда Білоус, почесна членкиня Головної Управи СУА, прочитала вірша про любов українців до рідної вишиванки та їхню пошану до неї. Також, Ліда Білоус репрезентувала на виставці колекцію вишиваних суконь, які вона привезла з України. Ведуча вечора Уляна Рондяк представила музикантів – братів Віктора і Володимира Сизоненків, які чудово акомпанували увесь вечір для тих, хто небайдужий до народних танців. А щоб гості краще відчули як красу вишиванок і їх доречність у гардеробі кожної жінки, що прагне бути стильною, відбулися як їх демонстрація на подіумі, так і спільний танок у вишиванках . Відтак усі разом виконали веселу пісню з України: “Хто родився...”. На закінчення влаштували лотерею-розіграш подарованих експонатів. Ба більше, гості мали нагоду придбати пам’ятку на згадку про цю вечірку – власне фото у виконанні фотомайстрині Нусі Мацілинської. Своїм успіхом направду чудовий вечір завдячує голові Комітету Забави Іванці Олесницькій та його членкиням – Ліді Білоус, Олі Гронь, Ліді Крамарчук, Ксені Кузьмич, Славі Малюк, Нусі Мацілинській, Лесі Попель, Богдані Пужик, Ксені Раковській, Уляні Рондяк, Анні Марії Суслі, Дарії Томашоскій, Роксоляні Яримович, Лідії Яхницькій та Христі Чайковській (фотограф).

Ліда Білоус та Леся Попель

Іванка Олесницька та Ксеня Кузьмич

Віра Боднарук, 56 Відділ СУА, Норт Порт, Флорида Фото Христі Чайковської. Уляна Рондяк – ведуча “Вишиваної Забави”

36

March 2019 Ukrainian People

д і ас п о ра

Діма Войналович

28-річний журналіст із Києва. Редактор інформаційного агентства РБК-Україна, співзасновник ресурсу MusicInUA. А ще музикант, вокаліст і автор пісень.

Мабуть, серед діаспорян штату Іллінойс не залишилось людей, які не чули про CHICAGO_UA INC. Ця компанія вже кілька років допомагає новоприбулим українцям знайти свій шлях в Америці, стати на ноги, отримати важливі поради, ну і, звісно, себе показати. Та чи знаєте ви, що за цією важливою структурою стоїть лише одна людина – Лана Громаковскі? Минулого року Лана сміливо й голосно заявила про себе українській громаді організацією і проведенням декількох значних проектів, а цього року – розгортає безліч цікавих напрямів діяльності у соціальній та шоубізнесовій сферах. Про те, як усе починалося, і який шлях їй довелося пройти, перш ніж досягти успіху, ми дізнаємось від самої Лани.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Засновниця CHICAGO_UA

Лана Громаковскі:

“Ми маємо залишатись українцями. Назавжди”! “Давайте, і вам буде дано; мірою повною, так що навіть буде пересипати через край, вам буде відсипане, бо якою мірою відміряєте, такою відміряють і вам”, – йдеться у Біблії (Лк. 6:38). Згадуючи ці рядки, я подумала про Лану Громаковскі. Ця розумна, чарівна і винахідлива дівчина знайшла своє покликання у допомозі іншим новоприбулим. Пізнавши її глибше, я зрозуміла: ця людина, з якої б'ють кольорові фонтани шаленої енергії та різноманітних ідей, здатна змінити світ. Ну, якщо не увесь світ (поки що), то українську діаспору Іллінойсу та США – 100-відсотково! Успішного плавання тобі, Лано, під вітрилами удачі! Здійснення планів та мрій! (Ольга Руда, головний редактор).

38

March 2019 Ukrainian People

За американською мрією Лана “полетіла” відразу ж після закінчення університету в Україні.

- Звісно, як і для всіх молодих людей, Америка для мене була рожевою мрією. Однак по приїзді сюди я зіштовхнулася із жорстокою реальністю: тут потрібно невпинно працювати і заробляти кошти, щоб заплатити за дах над головою, їжу, податки, телефон та інші першочергові виплати... Чотири роки прибирань, п'ять років нянею – саме так я почала свій тернистий шлях у Штатах. Було зовсім не легко... Я кожен день хотіла до мами, додому. Мені здається, що Америка для кожного з нас – то складний і тернистий шлях. Але згодом все стало на свої місця: Лана зустріла своє кохання і вийшла заміж. Чоловік, білорус Алекс Громаковскі, талановита і прагматична людина, допоміг втілити в життя її плани і розкрити неймовірний потенціал уміння об'єднувати людей та організовувати неймовірно цікаві заходи.

- З Алексом ми побралися у 2015 році. Через рік у нас народився чудовий синочок Адам. Зізнаюся: я чекала дівчинку – ми навіть вибрали для неї ім'я. Але я щиро радію, що народився син – наше Сонечко, Радість, Найсокровенніше дитя!

Народження Адама і дало поштовх Лані до реалізації свого покликання.

- Перебуваючи у вимушеній відпустці з догляду за малюком, я почала шукати себе – адже я не та мамуся, котра зосередиться на господарці і перетвориться на хатню робітницю. Ні, мене переповнювала енергія, купа ідей та грандіозні проекти. Але чим зайнятися, доглядаючи немовля? Так я почала виготовляти вишукане намисто на замовлення – із коконів тутового шовкопряда. Проте мені було потрібне ще щось, аби знайти вихід енергії, яка переповнювала мене. Я мріяла знаходитись у центрі подій, працювати із людьми та займатись чимось важливим для української діаспори Чикаго. Лана каже, що до цього часу їй дивуються матусі малих дітей і постійно питають: як вона на все знаходить час і все встигає? І запевняє: насправді все дуже просто.

- Я починаю свій день з горнятка кави у ліжку. Відповідаю на усі листи й повідомлення виключно після кількох ковтків підбадьорливого напою (посміхається). До речі, мій син вже росте маленьким бізнесменом: він часто бере трубку і говорить “альо”. Адам майже не буває вдома, бо увесь час “бігає” на зустрічі за мамою. Та ми щасливі, бо ми – разом!

CHICAGO_UA Ідея створення компанії CHICAGO_UA INC прийшла до Лани ще у 2014 році.

- Усе почалось із того, що майже весь ринок був побудований на російськомовних людях, де нам, українцям, вказували, якою мовою писати і яким чином спілкуватись. А україномовні організації діаспори не дуже охоче йшли на співпрацю з новоприбулими... Якось так сталося, що ми, представники четвертої хвилі, отримували інформацію з російськомовних та польськомовних ресурсів, а це було дуже важко (а після 2014 року вже й неможливо).

Коли прийшла ідея створення групи CHICAGO_UA у Фейсбуці, на теренах цієї соціальної мережі вже існувало декілька україномовних спільнот, але вони, на мій погляд, не приносили реальної користі новоприбулим: окрім політики і “диванних експертів”, там нічого корисного не було. Ніякої доречної інформації. Я у Штатах вже давно. І коли я прибула сюди, то oкрім польскої газети та оголошень у банку ніде не можливо було знайти потрібну інформацію! Але сучасний світ іде вперед, і ми маємо новітні технології. Ось я і вирішила об'єднати друзів для того, щоб надавати їм інформацію в зручнішій формі. Усе життя Лана вирізнялась серед інших організаційними здібностями. Вона завжди володіла інформацією і знала, де та що можна знайти, щоб при тому воно було якіснішим і дешевшим.

- Зараз я намагаюсь зрозуміти: звідки отримувала стільки корисної інформації? Напевно, у першу чергу я ніколи не соромилась заводити нові знайомства і хороші дружні стосунки. Я пам‘ятаю, що за одну ніч у групу прийшло більше тисячі людей, і я зненацька усвідомила: я не знаю, що з нею робити! Якщо промоніторити перші пости, то там можна побачити прогноз погоди, який я починала з побажання людям гарного дня, а моя подруга Христина висміювала їх кожен ранок. Непомітно для усіх, і Лани у тому числі, спільнота ожила, ніби вулик. Люди почали спілкуватись між собою, додавати друзів, рекомендувати та проводити там вільний час.

- Я тримала одну позицію – абсолютно ніякої політики! В інакшому випадку група швидко б зійшла на образи. І я рада, що тоді, завдяки такому негласному правилу, люди отримали якісну інформаційну спільноту.

MEGA PARTY У 2018 році спільнота CHICAGO_UA вийшла у світ, а всі учасники групи, які весь час спілкувалися між собою у віртуаль-

ному просторі, отримали змогу це зробити у реальному часі. “Розвіртуалитися” сотням українців Чикаго допоміг захід під назвою “Mega Party” за участі Олега Собчука (лідера гурту СКАЙ), Вадима Красноокого (фронтмена Mad Heads XL) та місцевих зірок. Але не обішлося й без ложки дьогтю.

- Народ не до кінця повірив, що це буде круто... Хотілось побачити більше людей. Але то був лише початок – ми не зупинилися, не здалися, а пішли далі. Зокрема, ще успішніше ми провели “Вечір української музики”. А наступна запланована грандіозна подія – масштабний показ мод від журналу Ukrainian People, де моя компанія разом з URC Radio (Олександр Балбус) виступаємо партнерами.

EVENT UA Порівняно недавно Лана Громаковскі у співпраці зі знаним музикантом, продюсером та засновником URC Radio Олександром Балбусом започаткували проект EVENT UA. Це концертна агенція, яка вже скоро привезе до Чикаго найяскравіших українських (і не тільки) зірок.

- Ми тільки починаємо, але в планах є багато концертів на цей рік. Найближчий – гурту “Друга Ріка”. Про інші – поки що таємниця. Але обіцяю: вони будуть надзвичайно цікавими і довгоочікуваними для слухачів! Це грандіозні проекти, складні і потужні, і хоча EVENT UA лише починає свій шлях на цій нелегкій стежині, але ми – повні сил і натхнення! Ми до кожної події підходимо дуже відповідально і серйозно – це як зародження нового життя.

НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПЕРЕШКОДИ З виникненням компанії EVENT UA на ринку заворушилися “конкуренти”, використовуючи неприйнятні серед здорової конкуренції засоби: брехню, обливання брудом, дискредитацію молодої компанії у соціальних мережах.

- Звичайно, мені було неприємно... Однак, є одне “але” – за цей час я навчилась приймати удари мовчки і не звертати увагу на зло і підлість. Мене навіть смішило те, що ці “удари” наносили чоловіки, котрим я свого часу допомагала у “розкрутці” їхніх бізнесів (та чи можна їх назвати чоловіками?). Я не знаю, що принесе мені завтрашній день, але я впевнена, що буду й надалі допомагати людям і робити усе можливо для об'єднання української діаспори і новоприбулих. Я відкрита для людей, нових ідей і проектів, а також до співпраці – на цьому будується все моє життя. Все частіше я чую і читаю

слова подяки від людей – це мене тішить і робить сильнішою.

АЛЕКС ГРОМАКОВСКИЙ Лана зізнається, що у важкі часи їй на допомогу завжди приходить коханий чоловік. Він дає їй натхнення, підтримку, можливість займатись улюбленою справою. А ще Алекс за короткий період перебування у США знявся у кількох фільмах, записав повноцінний музичний альбом і презентував свої композиції широкому загалу.

- Можна сказати, що все з нього і почалось. Його творчість, його популярність і взагалі він сам стали поштовхом, аби “стрибнути” у цю сферу розваг. Він підтримує мене в усіх починаннях. Як то кажуть, за спиною успішного чоловіка і жінка стає успішнішою. Ми разом йдемо до мети, тільки кожен у своїй галузі! Я часто кажу йому, що пишаюсь ним, і можу з гордістю сказати, що я багато від нього навчилася. І, мабуть, тому й стала тим, ким стала.

ПОРАДИ НОВОПРИБУЛИМ “Новеньким” Лана радить не боятися шукати себе. Не все, вважає вона, обертається тільки навколо знання мови та добрих заробітків.

- Я знаю, вам важко, але не бійтеся просити про допомогу та пораду. Задавайте питання, шукайте друзів, спілкуйтеся з іншими новоприбулими! Ми опинились в Америці раніше і раді вам допомогти знайти себе. Всі заходи ми організовуємо для вас, для утвердження нашої культури та збереження наших безцінних традицій. У нас є свої талановиті митці, бізнесмени, ресурси тут, за кордоном. Тримаймося разом, і тоді ніяка сила нас не переможе і не посварить. Бо ми – українці! https://www.facebook.com/ groups/CHICAGO.UA/ Фото: Тетяна Дрожжина, Михайло Кіфічак, Максим Прокопів, Норберт К. Іван Ukrainian People March 2019

39

Entertainment March 2019

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

St. Patrick’s Day – green river March 16, 2019 ▸ Watch the Chicago River flow green at Dyeing of the Chicago River, which is best viewed “from the east side of Michigan Avenue, the west side of Columbus Drive, or upper and lower Wacker Drive between Michigan Avenue and Columbus Drive.” Free.

Orchid Show March 1 – 24, 2019 ▸ See 10,000 blooms at the Orchid Show, which has a photographer hours, orchid sales, and an Evening with Orchids cocktail tasting (March 13) at Chicago Botanic Garden.

Polar Plunge March 3, 2019 ▸ Join 5,000 fundraisers wading into the cold waters of Lake Michigan to support charity at Chicago Polar Plunge at North Avenue Beach, or watch from shore and join the after party with music, food, and cash bar.

European film festival March 8 – April 4, 2019 ▸ Chicago European Union Film Festival screens 62 new feature films from the 28 nations of the European Union at Gene Siskel Film Center.

Beer festival March 9, 2019 ▸ A ticket to The Chicago Beer Festival includes 40 tasting tickets, with live music and food for sale at The Field Museum for age 21+.

Opera March 4 & 22, 2019 (7 p.m.) ▸ Set in romantic Paris, La Traviata is a bittersweet love story by Verdi, sung in Italian with projected English translations at Lyric Opera House.

Ticket deal $51 to $123

40

March 2019 Ukrainian People

Chocolate & wine March 9 – 10, 2019 ▸ Chocolate, Wine & Spirits Expo promises 50 vendors displaying products for you to sample and purchase, wine and spirits tasting, and chef demonstrations at Stephen M. Bailey Auditorium.

Ticket deal $16 Music of Michael Jackson March 14, 2019 (8:30 p.m.) ▸ Billed as the ultimate Michael Jackson tribute band, Who’s Bad “has assembled a worldclass cast of brilliant singers, top musicians, and Broadway dancers to perform all of Jackson’s legendary hits” at House of Blues for age 17+.

Ticket deal $8 to $10

Festival of colors March 23, 2019 ▸ Global Connections: Holi features Indian music and performances in the Aon Grand Ballroom at Navy Pier. Wear a white shirt to be permanently stained if you want to join the traditional throwing of color outdoors.

Free admission and colored powder while it lasts.

Whiskey + wine + private jets March 23, 2019 ▸ A ticket to Wine Whiskey Bravo: A Sipping Experience gets you samples of 35 wines and 20 whiskeys, hors d’oeuvres, music, and photo ops with private jets at Chicago Executive Airport in Wheeling for age 21+.

Ticket deal $40

Custom car show March 8 – 10, 2019 ▸ World of Wheels features hot rods, competition cars, specialty, concept vehicles, and celebrity guests at the Rosemont convention center.

St. Patrick’s beer run/walk March 9, 2019 ▸ Your reward for participating in the Shamrock Chicago 5K Beer Run is a three-ounce beer each kilometer and a pint at the finish in Arlington Heights for age 21+.

Italian wine tasting March 4, 2019 (5 to 8 p.m.) ▸ Sample wine from 90 top Italian vintners at the walkaround event Great Wines of Italy, with DJ music at Loews Chicago Hotel. Lower price for age 21 to 28.

Ticket deal $90

Flower and garden show March 20 – 24, 2019 ▸ Chicago Flower & Garden Show features 24 gardens, 90 vendors, cooking demonstrations, seminars, and a kids’ activity garden at Navy Pier.

Ticket deal $10 (child $3)

St. Patrick’s Day lunch cruise March 16, 2019 (boarding 3 p.m.) ▸ St. Patrick’s Day Afternoon Booze Cruise includes a lunch buffet, DJ music, dancing, and a no-host bar aboard Mystic Blue, departing from Navy Pier for age 21+.

Ticket deal $25 St. Patrick’s parade March 16, 2019 ▸ The St. Patrick’s Day Parade goes north on Columbus Drive from Balbo to Monroe, rain or shine. Free.

St. Patrick’s run March 16, 2019 ▸ Wear green to the Get Lucky half marathon, 14K, and 7K, which go along the scenic lakeshore.

St. Patrick’s Festival March 16, 2019 ▸ After the big parade, enjoy Irish music, dance, food, activities, and Irish gifts for sale at St. Patrick’s Festival throughout the Irish American Heritage Center. Children age 12 and younger are free.

Children’s expo March 16 – 17, 2019 ▸ The Kids Expo features family-oriented vendors plus children’s activities (some ticketed) at Schaumburg Convention Center.

Ticket deal $8 (adult + child) Shamrock 8K race March 22 – 24, 2019 ▸ Billed as the world’s largest timed 8K race, the Sunday Shamrock Shuffle begins and ends in Grant Park and includes a post-race party.

The free health and fitness expo is Friday and Saturday at McCormick Place.

Comic and Entertainment Expo March 22 – 24, 2019 ▸ Chicago Comic and Entertainment Expo (C2E2) is a convention for fans of comics, graphic novels, anime, manga, video games, toys, movies, and pop culture at McCormick Place.

Flower show March 24 – April 7, 2019 ▸ Macy’s Flower Show features flowers and exotic topiaries in landscapes, plus scheduled events at Macy’s on State Street. Free.

War games convention March 27 – 31, 2019 ▸ Adepti Con is a small event with tournaments, event games, pirate gaming, cosplay contests, and hobby seminars at the Renaissance Schaumburg Hotel.

Whisky festival March 29, 2019 ▸ Taste 350 whiskeys, and learn from master distillers and blenders at Whisky Fest Chicago at the Hyatt Regency Chicago.

Rock classics

by Queen March 29, 2019 (8 p.m.) ▸ Hear classic rock songs by Queen (We Will Rock You, We Are The Champions, Bohemian Rhapsody, and more) performed with uncanny realism by One Night of Queen at Rosemont Theatre.

Ticket deal $37

Кращі етнічні ресторани Чикаго

ethnic Dining

Взагалі, як такого “Чикаго з одним лицем” просто не існує – тут є Українське Село, Маленька Італія, Китайське містечко, Грецький і Німецькі райони, тобто цілі райони, які населені громадами українців, литовців, італійців, пуерторіканців або мексиканців. Звідси – ще один привід для гордості – найбільша в Америці кількість етнічних ресторанів. Тому, природно, в Чикаго найсмачніший борщ і вареники в українських ресторанах, ковбаски і пиво – в німецьких, а піца, яку готують в маленьких ресторанчиках вихідці з Апеннін, вважається “найбільш італійською” з тих, що за межами Італії.

вишукані домашні десерти і творчий підхід до своєї справи. Дуже смачно!

2524 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 773-276-6402

Українські ресторани It Crepes Restaurant Цей ресторан нагадує нам затишні й чарівні європейські ресторанчики, де можна поспілкуватися з друзями, відпочити із родиною чи зізнаватись у коханні. Але саме різноманітні варіації налисників полонили наші серця – смачніше, ніж мамині! Шедевр кулінарії! Кава, супи, салатики, сервіс – усе на найвищому рівні.

114 Mainst., ParkRidge, Illinois (847) 653-6786 Magic Jug Ця їжа завжди нагадує мені надзвичайно смачні страви моєї мами. Таких ніжних вареників, неперевершених налисників, картопляних дерунів, грибових підливок, борщу і десертів, як у шеф-кухара Каті Кравчук ви не знайдете в іншому місці! Вища похвала кухареві!

6354 W Irving Park Rd, Chicago, IL 60634 773-286-8855

42

Tryzub Ukrainian Kitchen Красиву сучасну чотириповерхову будівлю з величезним тризубом на південнозахідному куті вулиць Чикаго і Левітт помітно здалеку. Проте, тільки завітавши всередину приміщення, ви зрозумієте, що потрапили у своєрідний музей в українському національному стилі. І в барі, і в просторому вишуканому залі витає дух українського козацтва, старовинні експонати розповідають про важливі події нашої історії, факти Голодомору-Геноциду 1932-33-х років, а вишиванки та сімейні світлини тішать око і нагадують про міцні коріння української родини.

2201 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 (773) 698-8624 Shokolad Pastry & Café Невелика пекарня в Українській Околиці, яка перетворилась у популярний ресторанчик! Українські традиційні страви, найкращі

March 2019 Ukrainian People

Old Lviv Український буфет в самому серці Української Околиці. Ви можете тут покуштувати все, що забажає душа, ще й взяти їжу для родини з собою.

2228 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 (773) 772-7250 Польські ресторани та бенкетові зали Red Apple Buffet Найсмачні в Чикаго польські страви ви і ваші гості скуштують саме тут. Вареники, голубці, книдлики, картопляні деруни, котлети і крокети – ми б назвали їх українськими.

3121 N. Milwaukee Ave., 773/588-5781 6474 N Milwaukee Ave., Chicago, IL 60631 773-763-3407 www.redapplebuffet. com

Lone Tree Manor Banquet Hall & Catering Просторі вишукані бенкетні зали для сімейних та бізнесових свят. Весілля, яке ви не зможете забути! Смачні українські, польські та американські домашні страви.

7730 N Milwaukee Ave, Niles, IL 60714 (847) 967-0966 www.lonetreemanor. com

Ethiopian Den Den Restaurant 6635 N Clark St Rogers Park (773) 973-4752

.... та інші ресторани Чикаго різних народів світу:

German Edelweiss Restaurant 7650 W Irving Park Rd (708) 452-6040

Cuban 90 Miles Cuban Café 2540 W Armitage Ave, Chicago, IL 60647 (773) 227-2822 3101 N Clybourn Ave, Chicago, IL 60618 (773) 248-2822

Argentine Folklore Argentine Grill 2100 W Division St West Town (773) 292-1600

Middle Eastern Restaurants Shibam Restaurant 4807 N Elston Ave Albany Park (773) 993-0518

Italian Calo Ristorante 5343 N Clark St, (773) 271-7725

Afghan Kabob 4040 W Montrose Ave Albany Park (773) 427-5041

Osteria Trulli 1510 E Hintz Rd, Arlington Heights, IL 60004 (224) 347-1010

Taste of Lebanon Restaurant 1509 W Foster Ave Andersonville (773) 334-1600

Greek Greek Islands Restaurant 200 S Halsted St, Chicago, IL 60661 (312) 782-9855

Kasbah 4342 N Elston Ave Irving Park (773) 685-6773

African Bisi African Restaurant 853 S Roselle (847) 466-5425 Colombian Las Tablas Colombian Steakhouse 2942 N Lincoln Ave Lakeview (773) 871-2414

Chinese Phoenix 2131 S. Archer Ave. (btw. Wentworth Ave. and Cermak Rd) 312/328-0848 Won Kow 2237 S. Wentworth Ave. (btw. 22nd Place and Alexander St.) 312/842-7500

Seafood, Senegalese Yassa African Restaurant 3511 S King Dr., (773) 488-5599 Indian, Himalayan/ Nepalese Cumin 1414 N Milwaukee Ave Wicker Park (773) 342-1414 Indonesian Rickshaw Republic 2312 N Lincoln Ave., Lincoln Park (773) 697-4750 Mediterranean, Turkish Zizi’s Cafe 2825 N Sheffield Ave (773) 697-9228

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

Spring is coming! Can you feel it?

The days are longer, the sun seems brighter, things are starting to get green. OK, the weather still crazy, it snow again before winter lets go and spring is here for keeps, but we won't let that stop us, will we, brave adventurers?

Springtime Adventures

in Chicago

T

he Art Institute of Chicago is free to Illinois residents on Thursday evenings from 5pm – 8pm. But did you know that Institute has a Medieval armory and art collection that spans over 500 years of European history? Me, neither, but we are certainly going and hope you'll join us in the Deering Family Galleries of Medieval and Renaissance Art, Arms, and Armor, on Thursday March 7th.

Don't you think it's time for Jazz? This Saturday, March 9th, let's make a night of it at the legendary Green Mill Jazz Club, 4802 N. Broadway Ave. From 8pm until midnight it's The Chi Town Jazz Festival, so let's meet for dinner across the street, at Demera Ethiopian Restaurant, 4801 N. Broadway, for a different cuisine, served in ways that are quite different as well. There is a broad selection from which to choose, and our waiter will happily explain Ethiopian meals in ways that make everything easy. The food is spectacular. www. demerachicago.com On to the show! We can still get a good table or booth, order cocktails, and ask the staff about the amazing history

44

of The Green Mill. This place was a speakeasy during prohibition, complete with secret escape tunnels under the bar to let Al Capone and his gangster cohorts escape the occasional intrusion by police.

Who knows? Maybe Elliot Ness and his “Untouchables” tried to raid the place.

The club survived prohibition, the Depression, and remains open as one of Chicago's finest jazz clubs. It has the traditional long wooden bar, mirrors, and comfortable seating. Needless to say, the music is always very, very good. Tonight we'll hear Jim Trompeter and the DePaul Band, the Mitch Paglia Band, and finishing up with the Eric Schneider Quartet. This will be really just what we need at

March 2019 Ukrainian People

the end of a long dreary winter. www.greenmilljazz.com This is Chicago, where everyone is Irish on St. Patrick's Day. Officially, St. Patrick's Day is the 17th, but the celebration, quite wisely, takes place on Saturday, March 16th, starting at 9am when the Chicago River turns really, really bright green. It's a vegetable based dye, and if we happen to be standing anywhere along the Riverwalk up to Columbus Dr. we can watch the progress of the green flow towards Lake Michigan. We'll then amble south on Columbus Dr. to somewhere between Monroe St. and Balbo St., where we'll find a spot to watch the Parade at noon. It promises to be a genuine showcase of Irish culture, complete with kilt-clad bagpipers, high stepping dancers, and host of local and visiting dignitaries.

Hey, whew! I don't know about you, but we're hungry and thirsty. Chief O'Neill's, 3471 N. Elston Ave., has been named “one of the 10 best Irish Pub's in the World”, and rated “4 forks” by the Chicago Tribune. Today they'll have a giant heated tent in the garden and be serving a traditional roasted pig, as well as other Irish delicacies, buffet style. www.chiefoneillspub.com.

H

oly cow! It's here! This Wednesday, March 20th marks the First Day of Spring; let's do something about it right now! Garfield Conservatory, one of Chicago's glorious landmarks, is hosting the annual Spring Flower Show, this year entitled “Understory: Layers of Light”, which explores the plants and flowers that thrive beneath the canopy of forest leaves. Always beautiful, always enlightening, the show is to be savored and relished, especially today. Afterwards, there's a “Windowsill Herb Garden” class where we will make 3 self-watering planters and learn to grow our own mint, basil and parsley to use fresh at home. Spring show is always free. Garfield Park Conservatory, 300 N. Central Park Ave., https:// garfieldconservatory.org.

How about a beer? Even better, let's take a tour! Half Acre Brewery, 4257 N. Lincoln Ave., has tours every Saturday at 11am, where, for merely $10.00, we'll get a full 2-hour tour, samples of three different beers, and a Half Acre pint glass to take home. Cheers! We'll be there Saturday, March 23rd, 10:30am, or so, as the tour fills up, so please don't be late. https:// www.halfacrebeer.com.

There is only one place in Chicago where the late Princess Diana, and Her Royal Highness, Queen Elizabeth II, have taken High Tea. It's time we did, too, in the Palm Court of the Drake Hotel, on Sunday, March 24th, at 1pm. Full service lasts until 5pm. It's quite the popular destination, so we'll make our reservations in advance; please let me know if you'll be joining us, Sunday, March 24th, 1pm, to be sure we are all seated together. This is high tea, after all, so dress up for the occasion.

The Drake Hotel, 140 E. Walton Place, https://www.thedrakehotel.com/dining/palmcourt.

How about if we finish the month with something quite different from our usual actionpacked activities? Saturday, March 30th, a visit to Pullman, the town on Chicago's South Side that was named “the world's most perfect town” in 1896, will enlighten us to this significant part of local history. It's now a National Monument, and we can take a self-guided tour (my favorite kind) from the Information Center to take in The Florence Hotel and other sites dating back to the original vision of George M. Pullman. One of the best things to come out of Pullman was the formation of The Brotherhood of Sleeping Car Porters, the first all-AfricanAmerican union in the country. The Visitor Center opens at 11am, keep in touch, and we'll meet you there!

Until next month, dear friends and readers, enjoy Chicago!

4TH ANNUAL SPRING SHOW

April 26 – 28

Produced by

The One of a Kind Spring Show returns to The Mart from April 26-28 with more than 300 talented artists and makers from across North America. Enjoy a one-ofa-kind experience while browsing and shopping from a variety of categories of handmade work. For details and tickets, visit oneofakindshowchicago.com.

М А Н ДРИ

Новий Орлеан (New Orleans) – батьківщина джазу й унікальної джаз-культури, не схоже на жодне місто Північної Америки. Тут і досі збереглася атмосфера багатства і неробства водночас, яку доповнюють французька витонченість та креольська й афроамериканська, карибська й ірландська, гаїтянська й німецька, і навіть в'єтнамська культури. Все це робить Новий Орлеан чимось більшим, ніж просто збіркою різних районів. Де найсмачніша креольська кухня? Де найкращий Французький квартал? Де “найдрайвовіша” музика, джаз, неймовірні коктейлі, віскі та вина, унікальна архітектура 1819 століть? У Новому Орлеані! Це місто, одне з найпопулярніших, найстаріших і найбільших у США, знаходиться в штаті Луїзіана, де річка Міссісіпі впадає у Мексиканську затоку. Прозване в Америці “Біг-Ізі”, воно зберігає репутацію місцини для дорослих – не в сенсі розпусти, а в сенсі здатності зріло оцінити його видатні особливості. Місто обмежене озером Понтшартрейн (Pontchartrain) на півночі і Мексиканською затокою на сході. Найпопулярніші серед туристів райони: Марін'ї (Marigny), Французький квартал, центральний діловий район, Вейрхауз і Арт, Меґезін-стріт, Гарден, парк Адюбон, зоопарк і Сент-Чарльзавеню. У 2005 році Новий Орлеан серйозно постраждав від урагану “Катріна”, але продовжує відновлювати свою колишню красу і, як і раніше, залишається найбільшим у Луїзіані. Як провести в “місті без турбот” час, який, мабуть, стане найкращим у вашому житті, читайте далі.

46

March 2019 Ukrainian People

Новий орлеан – батьківщина джазу і цікавих розваг!

ЛЮДА РУДА

Новий Орлеан, день перший Новий Орлеан – мало не єдине місто у Штатах, де просто приємно прогулятися пішки. Але перш ніж поспішати у туристичний Французький квартал, спочатку поснідайте у Frenchmen Art District (рекомендуємо The Ruby Slipper Cafe (2001 Burgundy St). Після сніданку через Бургунді-стріт, де особливо добре збереглися традиційні кольорові креольські будинки в обрамленні яскравих чагарників, вирушайте до серця міста – Французького Кварталу. Найзручніше French Quartier пройти звивистою дорогою, почавши від Бургундістріт і, переходячи від вулиці до вулиці, спуститися до набережної. Хоч будинки у Французькому кварталі, в основному, були побудовані в XVII-XIX ст, коли Луїзіана і Новий Орлеан перебували під контролем іспанців, свою назву район отримав від колонізаторів-французів, за часів яких тут і було засновано місто. Французький вплив тут відчувається у всьому: і в колоніальній архітектурі будівель, які місцеві багатії зводили, надихаючись Парижем, і в місцевих звичаях та традиціях, і, навіть, в неофіційному гаслі міста – Laissez les bons temps rouler – “Нехай течуть хороші дні”. Однією зі старовинних архітектурних пам'яток вважається кладовище Сен-Луї. Його історія оповита масою легенд і переказів, за однією з яких на цьому кладовищі поховали відому королеву вуду Марі Лаво. Ось з тих пір за кладовищем і закріпилася погана слава: гуляти по ньому одиноким особам не рекомендується. Французи також повпливали і на місцеву кухню, до якої додалися й італійські та іспанські гастрономічні звичаї. З місцевих страв, що варто спробувати, це однозначно гамбо – густий суп із морепродуктами, рисом і тушкованими овочами, джамбалайя – страву з рису, що чимось нагадує різото або наш плов, по-бій – сендвіч із креветками, і муфулету – сендвіч із декількома шарами тонко нарізаних салямі, моцарели та шинки із оливковим салатом. Дійшовши до набережної, спочатку прогуляйтеся до French Market Place – невеликого ринку, де продають всіляку всячину. А на зворотному шляху не пропустіть легендарну кав'ярню Cafe du Monde, де вже більше 150 років подають гарячу випічку beignets, щедро посипану сухарями. У Cafe du Monde – завжди

величезна черга, тож якщо вам ліньки або немає часу в ній стояти, то одразу йдіть у Cafe Beignet (311 Bourbon street) – пампушки там подають точно такі ж і набагато швидше. Після невеликого відпочинку за горнятком кави і пампушками, вирушайте уздовж набережної Міссісіпі. Не дивуйтеся, почувши пронизливі звуки із води – це “свистять” наші улюблені мелодії місцеві туристичні пароплави. Точно такі ж суденця сотню років тому розсікали води Міссісіпі, а тепер возять туристів. Після прогулянки відправляйтеся у Mardi Gras World – виставковий простір, склад і виробничий майданчик в одному, де зберігаються і реставруються платформи для знаменитого свята. Сам фестиваль Марді Грас (у перекладі з французької – “тлустий вівторок”) проходить в Новому Орлеані щорічно у лютому-березні і є масштабним карнавалом, під час якого всі вбираються у химерні костюми, вулицями міста простує колона барвистих платформ, а учасники параду кидають один в одного нитки із різнокольоровими намистинами. Святкування триває кілька днів, один парад змінюється іншим, і навіть вибирають місцевого “короля карнавалу”, який називається Рексом (з латини – король, – Ред.). Якщо ж дивитися на карнавальні платформи не хочете, то можна відправитися в місцевий Музейний Квартал: любителі мистецтва можуть ознайомитися з місцевими колекціями в Ogden Museum of South Art, а тим, хто хоче дізнатися більше про історію війни Півночі і Півдня, варто піти у Confederate Memorial Hall (нагадаємо, що Луїзіана була на боці конфедератів). Увечері повертайтеся до Французького Кварталу. Для початку йдіть вечеряти або місцевою креольською кухнею в Palace Cafe (605 Canal St), або запечними устрицями в Acme Oster House (724 Iberville St). А після цього вас чекають нескінчені веселощі і плавний перехід з одного бару в інший на Бурбон-стріт. Можете скільки завгодно опиратися, але ноги самі будуть вас вести на звуки музики, які лунають із місцевих закладів: фолк, рок-н-рол, кантрі і, звичайно ж, джаз. Джаз, батьківщиною якого вважається якраз-таки Новий Орлеан, де народився один із родоначальників цього музичного напрямку Луї Армстронг, тут особливо гарний. Якщо хочете послухати саме класичні джазові композиції, то вирушайте до Fritzel's на Бурбон-стріт, не пошкодуєте.

Новий Орлеан, день другий Другий день починаємо також зі смачного сніданку, адже не дарма Новий Орлеан називають гастрономічною столицею Штатів. Варіантів у Французькому кварталі багато: Café Fleur-DeLis (307 Chartres St), Stanley (547 St Ann St) або Criollo (214 Royal St) – всюди смачно і великі порції, лише готуйтеся до того, що можуть бути черги. Поснідати потрібно обов'язково, бо на вас чекають довгі прогулянки красивими місцями. Після сніданку вирушайте на Canal Street, де на одній із зупинок вам потрібно заскочити в історичний трамвай # 12, який рухається St. Charles Avenue. Їхати потрібно до зупинки St Charles at Tulane University – на цьому шляху широко відкрийте очі, тому що на St Charles Ave є багато красивих садиб і колишніх плантаторських будинків. Утім, і на своїй зупинці не поспішайте переходити вулицю, а для початку прогуляйтеся територією кампусів двох місцевих університетів – Tulane і Loyola University. Обидва університети у XIX столітті були коледжами, причому Tulane був заснований трохи раніше, після чого були підвищені в ранг університетів. Після прогулянки кампусами нарешті перейдіть дорогу і вирушайте в Audubon Park – найбільший парк Нового Орлеана. У парку особливо приємно влітку, коли від спеки можна сховатися під тінистими вербами і погодувати місцевих білок. Непоганою ідеєю стане торба з фруктами і напоями: можна буде влаштувати невеликий пікнік у парку.

Після Audubon Park варто прогулятися вниз до вулиці Magazine – найбільш “хіпстерської” і модної вулиці Нового Орлеана. Тут зосередилися модні магазинчики, затишні кав'ярні і невеликі ресторанчики. Особливо смачна їжа у Baru Bistro & Tapas і в The Rum House, а смачне морозиво варто купувати у Sucre. Після Sucre звертайте на Seventh St в напрямку St Charles Ave – тутешній район, що зветься Garden District, так само пречудовий для неспішної прогулянки і милування місцевими будинками, від яких віє духом Старого Півдня. Видається, що на веранду ось-ось випурхне Скарлетт О'Хара. Серед особливо примітних будинків варто виділити наступні: 2707 Coliseum Street – це так званий “Будинок Бенджаміна Баттона”, який знімали для однойменного фільму, 2500 Prytania Street – колишня будівля Women's Guild of the New Orleans Opera Association, 1239 First Street – тут жила письменниця Енн Райс, автор “Вампірських хронік”, і 1410 Jackson Avenue – красива будівля, яку можна побачити у серіалі “Американська історія жахів”. Після цього, не поспішаючи, можете повертатись знов у Французький Квартал. Вечір у Новому Орлеані – це неодмінно музика, так що вирушайте або знову в бари на Бурбон-стріт, або ж для різноманітності – на Frenchmen St – у будь-якому місці вам буде добре. Або ж прогуляйтеся в район Bywater, де також цікаво проведете час у Bacchanal (600 Poland Ave), слухаючи гарну музику під вино та смачні закуски.

Корисні посилання: New Orleans Online – офіційний туристичний портал Нового Орлеана.

Experience New Orleans – ще один туристичний сайт, де особливо хороша підбірка розваг.

Mardi Gras New Orleans – офіційний сайт фестивалю, де можна прочитати і про історію, і про традиції, і про основні події, включаючи розклад параду та майбутнього святкування.

The French Quarter – усе про життя і розваги Французького Кварталу.

New Orleans Historical – для тих, хто цікавиться історією та архітектурою Нового Орлеана і Луїзіани.

Fortuitous Foodies – чудова добірка "смачних місць" у Новому Орлеані.

Гумор

Анекдоти про вибори і політиків

*** Новини ЦВК: “Якщо у виборчих бюлетенях замінити рядок “Проти всіх” на “Щоб ви всі здохли, сволото!”, то за нього проголосує 99% населення”. *** Неділя, чергові вибори. Чоловік іде на дільницю. Назустріч стрімголов мчить сусід.

— Ти куди летиш?

— До бабусі!

— Вона ж три роки як померла.

— Я теж так вважав, але голова комісії сказав, що вона щойно проголосувала й пішла додому. *** Що спільного між виборами і грою в наперсток?

- організатори виглядають, як порядні люди; - обіцяють, що все буде чесно; - обіцяють легкий виграш; - правила дуже прості; - участь займає мало часу; - устаткування дуже просте; - ті, хто не беруть участі, дивляться на учасників, як на ідіотів; - держава стоїть осторонь і робить вигляд, що не має нічого спільного з організаторами; - ми не знаємо тих, хто реально стоїть за організаторами; - хапати за руку нечесного організатора – небезпечно для здоров'я; - врешті всі розуміють, що їх обдурили, але не знають, як і коли; - програвши один раз, наступного разу ми йдемо грати знову.

48

March 2019 Ukrainian People

*** Син питає в батька: - Тату, а це правда, що всі казки починаються словами “Жили собі дід та баба…”?

- Ні, синку. Справжні казки починаються словами: “Якщо ви проголосуєте за мене на виборах…” *** Кандидат Базилюк здобув на виборах Президента три голоси. Жінка його допікає: - Я знаю! У тебе є коханка! *** Якось один студент запитав викладача: - Чому Україна ніяк не може вийти з економічної кризи?

- Ну, німець, наприклад, може все, якщо над ним стоїть біда.

- А українець?

- А українець біди не боїться. *** Якось учитель опитував одного учня: - Скажи: коли був обраний Президентом України Леонід Кучма? Учень наморщив лоба і почав витискувати із себе слова: - Ну, десь тоді... у часи Pentium 1 і касетних плеєрів.

- Гаразд, – зітхнув учитель.

– А коли був обраний Президентом Віктор Ющенко?

- А Ющенко був обраний Президентом України уже в часи Pentium 4 і DVD-плеєрів.

- А як ти гадаєш: кого виберуть на наступних виборах?

– допитувався учитель.

- Не знаю, кого вони виберуть. Я, особисто, вибрав би собі восьмиядерний і трикамерний Nokia 6.1 Plus

*** Сиділи якось депутати різних фракцій тихо-мирно, випивали, анекдоти травили і раптом побачили, що їх журналісти на камеру знімають: - Ну, все, мужики, доведеться битися...

*** - Ви підете на вибори?

- Ну… якщо мені щось подарують чи за добрий відкат.

- А за яку партію ви голосуватимете?

- Звичайно, за ту, яка бореться з корупцією.

*** - Тату, а де наші депутати?!

- Літо, синку, вони на канікули роз'їхалися...

- По таборах?

- Ех, синку, твоїми б словами... А непогано було б, щоб “по таборах” і на довгострокові “канікули”.

*** Кандидат у президенти стукає в двері до власника будинку і пропонує голосувати за нього, бо влада брехлива, корупційна і підла.

- І ви хочете спробувати зі всім цим боротись? – питає господар.

- Ви що, смієтесь? – дивується той. – Я хочу у всьому цьому брати участь.

*** Кандидат у депутати каже виборцям: – Газ і нафта належать народу. Це факт. Один із присутніх запитує: – А чому народ сам собі продає їх за такі шалені гроші? *** Завдяки рубриці “Події, кримінал” ми дізнаємося, що не всі депутати полетіли на Мальдіви і в Куршавель.

*** Добра половина українців ненавидить Путіна. Уявляєте, як до нього ставиться зла половина? *** - Пане депутате, як же ви оплатите квартплату за свої десятки квартир за новими тарифами?!

- А у мене субсидії...

*** Якби на виборах голосували за те, кого з депутатів посадити, то явка виборців наблизилась би до 100%. *** Боротьба з корупцією в нашій країні по суті є усуненням конкуренції. *** Наш уряд намагається якось полегшити становище пенсіонерів та інших малозабезпечених, але ті вперто відмовляються вмирати. *** Ідеальна декларація депутата в очах українців: одна калина за вікном, одна родина за столом, одна стежина, щоб додому йшла сама, одна любов на все життя, одна журба до забуття. *** Знову нерівноправність!

- Люба, президентом США вибрали таки Трампа.

- Шкода Гіларі, вона так і не змогла помститися своєму чоловікові в Овальному кабінеті.

Леся Мудрак:

“У творчості важливо зберігати дитинність” Леся Мудрак – письменниця, критик, громадський діяч. Авторка книжок “Оголена самотність” (2006) і “ТекС-ТИ-ЛЬ & Libido” (рефлексії) (Київ, 2015).

Багато хто сприймає українську літературу як щось дуже сумне, нецікаве та однотипне. До двотисячних років включно шкільна програма з літератури наче навмисне була складена таким чином, аби назавжди відбити у людини бажання відкривати українську книжку. На щастя, нині ситуація виглядає зовсім інакше. Література, очищена від тягаря політичного популізму, виявилася не просто цікавою, романтичною та вигадливою. Вона зачарувала імпресіоністичними барвами, загіпнотизувала неосяжними філософськими глибинами, вразила сюжетними інтригами та емоційною розкутістю. Виявилося, що тексти, які більшість із нас вивчали в школі, взагалі не були репрезентативними. Вони лише виконували ідеологічне замовлення, а мали би творити мову, давати моральні координати й формувати світогляд. Ті, хто нині живе в Україні, мають шанс долучатися до літературних фестивалів і конкурсів, слідкувати за новинками книговидання, відвідувати культурно-мистецькі події. По суті, “перевідкривати” для себе “укрліт”. Час змінився. Змінилися смаки та підходи, тематика, сюжети і… ми самі. Про сучасний літературний процес, творчу самоідентифікацію, таїну натхнення та експерименти зі словом, образом і звуком ми розмовляли з однією з найяскравіших і знакових сучасних письменниць України – Лесею Мудрак.

50

March 2019 Ukrainian People

– Пані Лесю, кого із сучасних авторів ви порадили б читати? Хто, на вашу думку, нині творить українську літературу як код?

– Порадити? Ох, це непросто… Надто багато цікавого відбувається. Останнім часом я читаю чимало Поезії – різновекторної, різнокаліберної, із насиченими густими поворотами думки, з настроєвими і психологічними перепадами… При цім мене жодним чином не цікавить міра “розкрученості” автора, його регалії чи популярність… Наприклад, В. Свідзінський приковує увагу витонченою культурою поетичного мовлення, натурфілософською метафорою, заглибленням у метафізичні світи. Мене захоплюють як інтровертивні герметичні поети, на зразок “Київської школи” (В. Кордун, В. Голобородько, С. Вишенський, В. Рубан), так і екстравертивні, епатажні, як от футуристи М. Семенко та Г. Шкурупій. Можу паралельно читати лірику Лесі Українки й Б.-І Антонича, Л.Талалая та В. Герасим’юка… Якщо це проза чи драматургія – для мене вона обов’язково має бути

складною, метафоричною, із напруженими сюжетом, фабульними інтригами, елементами потоку свідомості, вишуканою стилістикою та інтертекстуальними принадами.

– Ви як лауреатка балканського конкурсу “Ditët e Naimit” свого часу привезли до України “літературне Євробачення”. Поетичне слово, до того ж іншомовне, як виявилося, здатне збирати повні зали по всій Україні. Поділіться секретом: як зробити поезію модною? Чим для вас особисто стала “Terra Poetica” – величезний міжнародний проект, який ви особисто організували та провели – від “а” до “я”?

– Конкурс на Балканах відбувся у 2013 році, ще до війни… А час організації та проведення “Terra Poetica” припав якраз на час найзапекліших боїв. Довелося невимовними зусиллями, із нульовим бюджетом, організовувати фестиваль в Україні. Лише завдяки наполегливості й небайдужості безлічі світлих людей ми це зробили. Фестиваль “Terra Poеtica” змінив моє життя. Він розкрив у мені потенціал “кризового менеджера”. Він

Олена Карпенко,

навчив мене не здаватися й вірити у себе, у друзів, у літературу, яка ніколи – повірте – не була модною…

– Ваші поезії потрібно не лише читати. Їх варто слухати. Ви граєте голосом, жестами, мімікою. Харизма й талант відчуваються не лише у самих текстах, а й у тому, як ви їх подаєте. Не дарма вас називають “кандидатом еротичних наук”. Як ви знайшли свій стиль?

– Для мене поезія – це не просто відтворення власних віршів, а перетворення читання на символічну гру. Півжиття мене асоціюють із “брендом” еротичної поетки. А любовні сцени неможливі лише для себе одної (сміється – авт.). Так само й поезія не замикається у вежі. Я – прихильниця синестезійних дійств, де поєднуються музика, танець, колір, пластика... Пробувала себе у метамодерні, у патріотичній ліриці. Але зрозуміла: не моє. Я – стихійна. І хотілося відповідного. Плисти проти течії. Природно звучати. Я шукала, марила і збагнула: еротична поезія – ось воно!

співачка, композитор, поетеса та журналіст. Лауреат численних міжнародних музичних конкурсів, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів. Випустила п’ять книг та три сольні альбоми. Під псевдонімом Solomia виступає з концертами в Україні та за кордоном. Офіційний сайт – www.solomia.net

Дев’ять років тому вийшла у світ моя перша еротична збірка “Оголена самотність” накладом 1000 примірників. І дуже скоро – за чотири місяці – тираж розійшовся. Вдома в мене лежить єдиний “золотий” примірник, який бережу, мов реліквію… Еротична поезія “тримала” мене вісім років. Та нині я відчуваю, що вона мене внутрішньо втомила. Тому я поступово перевтілююся на прозаїка.

– То коли очікувати на вашу книжку в оновленому амплуа?

– Якщо вдасться, то протягом року планую видати. Це буде психологічна “поезопроза”. Знаю, що вона не буде такою гучною та епатажною, як попередні книги, бо там майже відсутній ерос. Але в ній – інша я: без масок і без загравань із публікою.

– Тоді чекаємо на нову збірку з нетерпінням! Впевнена, що вона стане помітною культурною подією. Ви – одна з тих осіб, яка залучена до спів-творення сучасного літературного процесу. Що для вас означає поняття “якісна література”?

– Певно, це література, яка не на часі. Та, яку зможуть декодувати й зрозуміти лише через два-три покоління. Адже література природна тоді, коли вона не вічна у своєму емоційному вираженні, коли вона змінюється – разом із плином часу й людської думки.

– Ви багато займаєтеся популяризацією молодої української літератури, постійно відкриваєте нові імена. До яких проектів ви вже доклали руку? Які плануєте?

– Проектів – і реалізованих, і запланованих – дуже багато. Про всі й не розказати. Це дивовижно – читати твори нікому не відомих авторів, радіти їхнім перемогам і першим публікаціям, допомагати їхнім книжкам побачити світ. Я рада була долучитися до відновлення Міжнародного конкурсу молодих літераторів “Гранослов”. Після восьмирічної перерви, коли про конкурс майже забули,

залучити фінансування було непросто. Але сьогодні результат дуже тішить. За кілька років на відроджений конкурс надійшло 525 рукописів з усієї України та 10 рукописів діаспорян. Вже багато років поспіль я маю честь бути членом журі Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова”. Тетяна і Юрій Логуші – натхненники та засновники цього масштабного проекту, – фактично, творять історію. Книжки переможців розходяться мільйонними накладами. За деякими з них знято фільми. Багато хто з відомих нині письменників отримали потужний поштовх визнання саме завдяки цьому конкурсу. Окремо хотіла би сказати про конкурс ім. Г.Тютюнника, який ми започаткували та вже двічі провели вкупі з Аграрною партією та видавництвом “Самміт-Книга”. Головний приз конкурсу – видання книжки. Це дуже престижно, коли конкурс бере на себе зобов’язання з публікації, а не просто видає дипломи на кшталт “Всі молодці, дата-підпис”. З теплом пригадую проект “Українська казка ХХІ століття” (Будапешт) і нашу співпрацю з діаспорою Угорщини, Уляною Княгинецькою та Оленою Дибою. У 2015 році провела Міжнародний молодіжний літературний форум, у якому взяли участь 120 учасників з усієї України (включаючи Крим). Було проведено майстеркласи поезії, прози, драматургії, а також лекторій від “брендових” видавців та громадських діячів. Ох, мабуть, це виглядало так, наче я звітую за п’ятирічку (сміється – авт.) Та, повірте, для мене моя культ-менеджерська діяльність в останні роки стала надзвичайно важливою. Мабуть, це одна з граней мого покликання: шукати й віднаходити слова, тексти, людей, пласти нових світоглядів. А що планую? Та нічого!!! (сміється ще дужче – авт.)

– Хто ваш улюблений письменник і чому?

– Із поетів – Г.Лорка, Б.-І. Антонич, плеяда поетів-декадентів. А з прози – Дж.Джойс, Г.Г.Маркес, С.Рушді, М.Коцюбинський. Що мене завжди вражає – так це естетика і нетиповість письма.

– Поезія та графоманство: де проходить грань? Чи є в поезії правила? Чи можна, вивчивши їх, стати поетом?

– Можна стати віршописцем, якщо вивчити теорію віршоскладення. Звісно, в поезії є правила: рими, ритмічна організація тексту, художні прийоми, засоби увиразнення – все те, що складає технічний бік письма. Але Стати поетом і Народитися ним – земля і небо. Для того, аби не втратити себе як митця, важливо зберігати дитинність. А вона – у метафорі. Як говорив Григір Тютюнник: “Графоман сидить у кожному письменнику. І талановитий той, хто вміє примусити себе замовкнути”.

– Що таке поезія?

– Хм…Саме це колись мав на увазі Овідій, який у поемі “Наука любові” (“Аmores”) зазначав, що кожен, хто прочитає його твір, думатиме, що все мовлено про нього. Коли письменник пише про себе, він інтерпретує власні переживання й думки, осмислює в артистичних формах власні онтологічні та екзистенційні проблеми. Ці рефлексії, набуваючи глибини та сконцентрованості формулювання, стають близькі людям.

– У своїх віршах ви часто розчленовуєте слова, міксуєте їх, відшукуючи нові значення та інтонації. Це “препарування мови”, свого роду “поетична хірургія” як метод. Як приходить така самобутня поезія?

– Якби я була літературознавцем, то пояснила би це приблизно так: я беру римований вірш і розбиваю його, бідного, на ритмічні одиниці. Наголошені емоційні вершини означую розтягнутими через риску словами, у місцях підсилення емоції зменшую кількість складів у рядку і, подекуди, гублю риму. А потім зливаю у форму суміш римованого, ритмічного та верлібрового методу письма. Пояснила? Атож!!! (усміхається) – Що для вас натхнення? Як ви його шукаєте?

– Це відгук свободи та емоції в собі. І шукати його потрібно там само: в собі.

– Про що ви мрієте?

– Я не виринаю з мрій (загадково всміхається і трохи мружиться). Мені видається, що я досить багато доброго зробила для людей. І щиро мрію, що колись Вищі Сили нагородять мене найнесподіванішим способом. Вірю, що «витрачена» енергія має обов’язково повернутися. Бо енергія, як відомо, не зникає, а перетворюється. Так і живу – в передчутті Дива. Фотографії Володимира Шилова та Олесі Венгринович

Тексти Лесі Мудрак Кохаю тебе від А І до Я Мої Я Ти вивчав, А от А – ще в процесі. Це – покласти горошину в ліжко принцеси – й зрозуміти, що час… ділить парні-непарні мої хромосоми… Богу соромно, лячно і– непритомно… Щось хотіла важливе сказати – так горошина ходить по хаті: десь взялися їй руки і ноги… Не котитися, а… колобродити… Поки ти ще дошукуєш літер – почуття у віконниці влізло – поколошкало Ашки і Яшки… Горошина влізла у чашку – заповнила світлом і святом… Кох-А-Ти? А? Ти!!! Ти?

* * *

Коли у тебе була антикварна порцелянова чашка із марокканським візерунком, і твої губи торкалися коштовного – я ходила в ломбард, аби віддати усе своє найдорожче для того, аби зустріти тебе і пити разом каву з найвишуканішої порцеляни. Коли твої губи торкалися золотистого обідка і думали виключно про каву – кава думала про мене, а я уявляла, як у якомусь Марокко майстри своїм внутрішнім санскритом промальовують наше Спільне… Коли ти срібною ложечкою (початку ХХ століття) всипав у напій п’яту ложку цукру – я потерпала від обезводнення душі… Коли ти, після кавової церемонії, обіймав ту, з якою розділяв цілодобове серцебиття між дорогих речей, – до мене приходили сновиди і вели на чергову ночівлю на вокзал у зал очікування… а я марила, що колись спатиму на величезному ліжку 2х2 із коханим чоловіком, і ми питимемо американо з молоком із колекційних наборів… … А коли я несподівано прийшла в твоє життя – ти не п’єш кави, а я – втомилася уявляти…

Ukrainian People March 2019

51

10 Бізнес

стратегій, які допоможуть тобі перейти на наступний рівень

Настане час, коли твоя компанія більше не буде стартапом або малим бізнесом. Я був там. Ще в 2011 році я почав роботу з Pixloo, віртуальною платформою для продажу вашого будинку, з моїм наставником і колегою-підприємцем Джоном Рамптоном. Ми несамовито “орали цілину” вісім місяців, перш ніж запустити бізнес. А коли нарешті запустили його, це було щось неймовірне. Ми мали тисячі клієнтів щодня. Потім, всього через 42 дні, ми продали нашу компанію великій фірмі, що торгувала нерухомістю. Незважаючи на всі проблеми, які ми мали на шляху до успіху, я також дізнався, що потрібно, аби перейти на наступний рівень. Ось деякі з ключових кроків. Частіше переглядай свій бізнес-план Твій бізнес-план не стоїть на місці, він змінюється в міру розвитку твого бізнесу. Переглянь його, щоб переоцінити цілі, і тоді побачиш, що працює, а що ні. Після цього виконай необхідні коригування. Це потрібна робота. Крім того, корисно пам'ятати, якими були твої початкові цілі та кроки. Наш бізнес-план змінювався три рази, перш ніж ми офіційно запустили бізнес. Це станеться, коли ти будеш впроваджувати інновації і йти вперед. Переглянь свій бізнес-план і відрегулюй його, якщо виникне така потреба.

Серйозні ігри у соціальних медіа Багато підприємств отримують вигоду від присутності в соціальних медіа та від того, що наймають менеджера соціальних медіа. Якщо твоя аналітика соціальних мереж не знаходиться там, де ти хочеш, щоб вона була, подумай про професіонала для створення своєї онлайн-репутації та залучення клієнтів. Ми використовували соціальні медіа, щоб спілкуватися зі своїми послідовниками, і їм подобалося це. Оскільки ми привели їх до наших сторінок у Twitter та Facebook, у нас завжди було місце, щоб поспілкуватися.

Запусти блог Роби це лише у випадку, якщо у тебе є час публікувати щонайменше три статті на тиждень. Або найми когось для цього. Блог вимагає часу, щоб створити міцну групу, так що стеж за аналітикою, будуй зв'язки і звернися по допомогу до інших блогерів, щоб назбирати більше послідовників. Ми із партнером передали половину нашого блогу письменнику, який писав для нас щодня. Не скупися на оплату за це, якщо це допоможе твоєму бізнесу.

52

March 2019 Ukrainian People

Знайди наставника Ти завжди будеш у потрібному місці, отримуючи вигоду від наявності наставника. Той, хто вчив уроки на власній шкірі, незамінний. Можливо, ти вже знаєш когось, до кого хочеш підійти, або, може, ти хочеш підключитися до організації, яка об'єднує людей. Мій особистий наставник – мій діловий партнер. Він працює зі мною, поки ми не досягнемо результату, і допомагає, коли не розумію. Кожен великий підприємець повинен мати друга, який також є наставником – людиною, яка допомагає тобі повністю безкоштовно.

“Обріж жир” Це може означати скорочення твоєї комерційної площі, або перетворення її у віртуальний офіс, перехід від постійних працівників до фрілансерів, або просто краще бюджетування. Більшість підприємств можуть бути скромнішими. Чим більше ти економиш, тим швидше ти зможеш погасити свій борг. Ми спочатку починали з великого офісу, і ми просто “їли” готівку. Ми повинні були “обрізати жир”. Більшість підприємств будуть змушені зменшити витрати, так чи інакше. Якщо без чогось ти можеш обійтися, не купуй цього.

Правильно наймай Кожен робить помилки при наймі на роботу, навіть профі – саме тому ти не повинен робити це самостійно. Твої працівники потребують регулярного навчання, але платити комусь зарплатню тільки тому, що ти не хочеш ображати його, не буде корисним для твого бізнесу. Нехай агентство з найму піклується про це, щоб ти міг отримати максимальну віддачу від своїх працівників.

Практика хорошого SEO Пошукова оптимізація – це те, що переміщує ваш сайт до рейтингу, коли люди шукають ваші ключові слова. Без SEO ви можете також не бути у мережі. Ми зосередилися

на SEO у кожному аспекті нашого бізнесу, використовуючи Searchmetrics (www. searchmetrics.com), щоб зрозуміти, що роблять наші конкуренти, а потім робити це краще. Якщо ви не знаєте, що ви робите з SEO, вам потрібно зрозуміти це. Нам зайняло сім місяців важкої роботи, щоб потрапити на першу сторінку Google для наших ключових слів, але це зробило успішним наш бізнес. Це не відбувається за одну ніч, але хороші інструменти є ключовими для того, щоб зробити твою компанію зіркою Інтернету.

Хороші відгуки Розмови цифрового світу через огляди (reviews) – найкраща форма маркетингу. Етично стимулюй існуючих клієнтів до чесних, продуманих відгуків, аби підвищити довіру до твого бізнесу. Ми зосереджувалися на хороших відгуках усіх наших клієнтів. Коли клієнт заходив у систему, ми просили його переглянути наш продукт. Під час приєднання до логіну ми отримували 45-відсотковий рейтинг конверсій. Це дало нам більше, ніж 30 000 відгуків усього за 40 днів.

Продовжуй залучати інвесторів Хороший інвестор не просто має гроші. Вони також мають досвід і лідерство для обміну даними. Розглянь різні платформи, щоб скомунікуватися з інвесторами, але переконайся, що ти правильно оцінюєш свою компанію і маєш план для вкладення коштів. Ми завжди шукали інвесторів, тому що завжди – вдалий час, аби розвиватися і брати гроші. Крім того, інвестори не просто корисні для твого банківського рахунку; вони чудово підходять для повернення кредитів. У нашому випадку вони допомагали в угоді, яка повернула їм інвестовані гроші протягом шести місяців. Пітер Дейзіме, співзасновник Hostl (Каліфорнія), хостинг-компанії, що надає безкоштовну підтримку бізнесам та їхнім веб-сайтам.

ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

ВОДІЇВ З CDL CLASS A & OWNER OPERATORS LONG DISTANCE: - LONG DISTANCE BETWEEN MIDWEST & WEST COAST (CA, NV, UT) - 55-65 C/MI - ОПЛАЧУЄМО - ВСІ МИЛІ, СТОПИ, ЕКСТРА ПІКАПИ - ВИ ОТРИМУЄТЕ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ

OWNER OPERATORS: - 10% ВІД ГРОСА - ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПІДХІД & ПЛАНУВАННЯ МАРШРУТІВ - СВОЯ МАЙСТЕРНЯ ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТІВ - ВИ ОТРИМУЄТЕ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ - TRAILERS FOR RENT

ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЗВОНІТЬ

630.376.6373 EXT. 5

А вто

Міжнародний автосалон у Чикаго-2019: огляд прем’єр Фото і текст: Маріуш Прунду / Marius Prundu Чиказький автосалон-2019 (Chicago Auto Show-2019), який займає більше мільйона квадратних футів у Північному і Південному виставкових залах комплексу McCormick Place, проходив у Місті Вітрів з 9 по 18 лютого. Щороку провідні світові автовиробники привозять сюди свої новинки. Великі пікапи, компактні спортивні купе, моделі з усього світу в максимальних комплектаціях і з потужними двигунами у ці дні радують око чиказців та гостей міста.

Які ж новинки дебютують на цьогорічній виставці?

LEXUS LC 500 INSPIRATION

2020 TOYOTA LAND CRUISER

Lexus привіз спеціальну версію моделі LC500. Усі 100 екземплярів пофарбовані в яскраво-жовтий колір і отримали унікальний інтер'єр із жовтими вставками. Автомобіль оснащується 5-літровим двигуном V8 потужністю в 471 силу, який працює в парі з 10-ступінчастим автоматом. Серія LC 500 Inspiration надійде в продаж у квітні за ціною 106,2 тисячі доларів.

Японська компанія показала спеціальну версію моделі 2020 Toyota Land Cruiser. Її випустили обмеженим тиражем в 1,2 тисячі автомобілів на честь 60-річчя “Крузака” на американському ринку.

SUBARU LEGACY Японці показали свою новинку Subaru Legacy. Основною зміною стала нова оптика, а також позбулися “ніжок” корпуси дзеркал. Оновлення більше схоже на рестайлінг шостого покоління, проте компанія позиціонує її саме як наступне покоління. Legacy також отримала широку сенсорну панель на торпеді, таку ж як Tesla і Volvo. Образ підібраний бездоганно. Але, на жаль, колишня спортивність відійшла у минуле, а на зміну їй прийшла бізнес-елегантність.

TOYOTA TACOMA

ALFA ROMEO 4C SPIDER Як би американці не ганили Alfa Romeo за низьку надійність, але люди при грошах не перестануть їх купувати. Надто вже вони гарні!

Cadillac подарував своїй моделі XT5 спортивний вигляд і 310 кінських сил. Достойно метра!

2020 TOYOTA RAV4 TRD

2020 CHEVROLET SILVERADO HD

Toyota RAV4 намагається стати трішки сильнішою і вправнішою на бездоріжжі. Цікаво, вийде у неї зробити це з новою моделлю? У Чикаго Тойота представила найбільш екстремальний кросовер у лінійці – RAV4 TRD.

2019 NISSAN PATHFINDER

На честь 30-річного ювілею моделі MX-5 Miata, компанія Mazda випустила ювілейну версію 2019 модельного року. Нова Miata отримала двигун потужністю 181 к.с. і трохи збільшену колісну базу. Однак, вона, як і раніше, залишається такою ж легкою і слухняною красунечкою, як і 30 років тому. Прошу зауважити, що автовиробники не чекали для цього більш масштабного, Женевського автосалону. Знають, де крутяться великі гроші, і де досі залишаються їхні вірні покупці.

Якщо ви визначите, що змінилося в цьому Pathfinder, зможете вважати себе знавцем автомобілебудування. Ми так і не зрозуміли, що ж нового в моделі.

March 2019 Ukrainian People

Скромний після всіх цих позашляховиків і пікапів, Volkswagen Jetta. Скромний, та не дуже. Під його капотом заховано 228 кінських сил!

Toyota вже давно “дражнила” фотографіями передньої частини пікапа Tacoma. На автосалоні в Чикаго компанія продемонструвала оновлену версію позашляховика. Він отримав новий інтер'єр і екстер'єр, завдяки яким сильно відрізняється від попереднього покоління 2016 року.

MAZDA MX-5 MIATA

54

2019 VW JETTA GLI

2020 RANGE EVOGUE Друге покоління англійського кросовера. Про нього вже відомо майже все, але чому б не показати кросовер ще раз?

2019 CADILLAC XT5

Це павук? Ні, це новий пікап від Шевроле. Виглядає нестандартно. Хтось може сказати: от виродок! Але загляньте в нутро – там новий 6.6-літровий V8 і здатність тягнути за собою до 16-ти тонн на причепі!

CHRYSLER PACIFICA і GRAND CARAVAN Мінівени теж нам подобаються. І якщо Крайслер “Пацифік” виглядає оптимістично, то Grand Caravan явно здає позиції. Як на нас – ніякого польоту творчості в дизайні: у 2019 році вигляд немов із 1999-го.

DODGE CHALLENGER Схоже, у цій компанії не люблять труднощів. Пофарбували модель у новий колір ретро-лайм... і нова модель готова!

2019 FORD F-150 HARLEY-DAVIDSON TRUCK Харлей і Форд об'єднуються у прагненні створити новий тюнінгпакет для супер-“крутого” пікапа F-150.

2020 FORD F-SERIES SUPER DUTY Знову ж таки, модель не для всіх. Але, видається, американські фермери оцінять. Тим більше, що під капотом захований 7.3-літровий V8, а переключати передачі буде нова 10-швидкісна автоматична трансмісія.

2020 GMC SIERRA HD Хто сказав, що пікапи не можуть бути технологічними? Це цілковита нісенітниця! Подивіться, що привіз на автосалон GMC – це просто технологічний шедевр.

15 відеокамер дозволяють йому буквально заглядати за кути. Ну чим не автомобіль для Джеймса Бонда?

NACHO JEEP CONCEPT Концепція на базі невмирущого прабатька всіх джипів – жовтий Jeep “Nacho”. Так, непоганий “Начос”!

2020 KIA SPORTAGE Були тут і південнокорейські моделі. Наприклад, трохи допрацьований Кіа Спортейдж.

2020 NISSAN ROGUE SPORT Тюнінг від Ніссан.

Довідка Нагадаємо, що нині цей автосалон відомий як Chicago Auto Show. Однак у далекому 1904 році шоу отримало назву “Національна автомобільна виставка”. Виставка проходила з 23 по 30 березня і на ній було представлено 36 марок і 113 різних засобів пересування. З того моменту автосалон почав проводитися на регулярній основі і відбувся понад 100 разів. Він є третім за величиною в світі, а також найбільшою автомобільною виставкою у Північній Америці. З 1935 року його організацією займається один з найстаріших і найбільших автомобільних дилерів “CATA”. Першу виставку проводили у найбільшому залі міста Чикаго, Колізеї (Coliseum), з 10 години ранку до 10:30 години вечора. У перший ж день її відвідали близько 5 тисяч осіб. Для огляду було виставлено шістдесят п’ять автомобілів. Експоненти прагнули довести, що транспорт без коней – безпечний і легкий в освоєнні. Відвідувачі могли також побачити “мопед” в дії. Він був предком сучасного мотоцикла і мав великий успіх. Один репортер написав, що мопед “прискорився” з блискавичною швидкістю, витончено проїхавши повз своїх великих “родичів”. День відкриття почався із перегонів двох автомобілів. Оскільки в ті часи ще не було, де провести реальну гонку, використовували домашній тренажер. Кожен автомобіль був поставлений на ролики, які дозволили їхнім колесам вільно обертатися без руху автомобіля. Кожен набір роликів був з’єднаний із циферблатом, на який виводилася швидкість машини. Зал затих. Усі зібралися навколо двох циферблатів. Водії завели двигуни, і перегони почалися. Глядачі уважно стежили за тим, як швидкість на циферблатах піднімалася все вище і вище. А потім усе закінчилося. Чарльз Джемісон (Charles Jamieson) став переможцем псевдо-гонки, подолавши одну милю за 58 секунд і розвинувши середню швидкість до 62 миль на годину. Перша Національна автовиставка закрилася через вісім днів. Промоутери святкували успіх, і висловили надію, що вона стане щорічною.

56

March 2019 Ukrainian People

М і ст и к а

Таємниці винаходів Ніколи Тесли

Дмитро Жуванов, www.msmb.org.ua

Однією із найяскравіших з-поміж цікавих та неоднозначних особистостей вчених-фізиків є Нікола Тесла. Його нечасто згадують на сторінках шкільних підручників фізики, хоча без його праць, відкриттів і винаходів важко уявити собі існування навіть електроструму у розетках. Тесла випередив свій час і не одержав заслуженого визнання ні впродовж життя, ані досі.

У 1856

році в невеликому селі Сміляни (нинішня Хорватія) у родині сербського православного священика народився четвертий син, якого охрестили Ніколою. Навчившись читати, хлопчик буквально “ковтав” книги одну за іншою. Вже студентом другого курсу Празького університету Тесла висуває ідею індукційного генератора змінного струму. Університетські професори вважали цю ідею безглуздою, але їх негативний вердикт лише заохотив винахідника продовжувати дослідження і вже у 1882 році створити діючу модель. Прагнучи втілити свою розробку у промисловій установці, Тесла їде до США й просто з корабля направляється до Едісона – винахідника вугільного мікрофона, електричної лампочки, фонографа й динамо-машини. Завдяки отриманим патентам на ці винаходи Едісон на той час уже встиг прославитися й розбагатіти. Едісон вислухав молодого емігранта, і хоча поставився до його ідеї досить прохолодно, все ж запропонував йому роботу у своїй лабораторії. Негативне ставлення до ідеї генератора змінного

58

March 2019 Ukrainian People

струму пояснювалося дуже просто: усі винаходи і наукові розробки Едісона базувалися на використанні постійного струму! Але вже у жовтні 1887 року, не припиняючи працювати на Едісона, Нікола Тесла спромігся одержати патент на свій винахід! Едісон, побачивши небезпечного конкурента в особі Тесли, привселюдно став його критикувати. Вчені розсталися ворогами, а Тесла опинився на вулиці без роботи і без грошей. Але талановитому фізику поталанило! Зумівши зацікавити бізнесменів, Тесла незабаром відкриває свою власну фірму Tesla Electric Light Company, підписує контракт із фірмою мільйонера Вестінгхауса Westinghouse Electric і навіть бере участь у спорудженні ГЕС на Ніагарськім водоспаді. Окрилений успіхом, Тесла продовжує свої дослідження й у 1888 році відкриває явище обертового магнітного поля, створює електрогенератори високих й надвисоких частот. У 1891-му – створює резонансний трансформатор, що дозволяв одержувати високочастотну напругу з амплітудою до декількох мільйонів вольтів.

90-ті роки XIX століття ознаменувалися непримиренною боротьбою двох компаній. Однією з них була General Electric, що відстоювала інтереси Едісона – прихильника використання постійного струму. Йому протистояла компанія Westinghouse Electric, що створювала свою продукцію на основі численних патентів Ніколи Тесли у галузі змінного струму. Цей період увійшов в історію промисловості, як “Період трансформаторних битв”. Найняті General Electric журналісти у пресі поширювали про змінний струм усілякі небилиці. У 1887 році в Нью-Джерсі Едісон довго виступав перед публікою, паплюжив Теслу й Вестінгхауса, а потім приєднав до 1000-вольтового генератора виробництва Westinghouse Electric металеву пластину, на яку попередньо помістив з дюжину тварин. Тварини загинули. 4 червня 1888 року нью-йоркська влада

прийняла закон, що встановлювала новий вид страти за допомогою електричного струму. Однак правники ніяк не могли вирішити, який вид струму використовувати для страти. Едісон дуже хотів, щоб був обраний електричний стілець “на змінному струмі”, бо вважав, що нормальна людина не захоче вдома користуватися приладом, “виконаним за технологією електричного стільця”. Відповіддю на ці дії стали публічні фізичні експерименти, які влаштував Тесла на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго. Здивована публіка дивилася, як експериментатор пропускав через себе електрострум напругою у два мільйони вольт! Всі вважали, що від людини не мало б залишитися й вугілля. Адже у численних виступах Едісон заявляв, що змінний струм високої напруги вб'є кожного, хто доторкнеться до дротів! А Тесла, посміхаючись, стояв перед публікою, тримаючи в руках... палаючі лампочки Едісона!!! Врешті розробки Тесли й інших учених у галузі однофазних трансформаторів відкрили дорогу будівництву електростанцій і ліній передач однофазного струму, який почали використовувати у промисловості та для побутового електричного освітлення. А Тесла продовжував наукові пошуки з маніакальною завзятістю. Частина його ідей втілилася у вигляді численних патентів на винаходи. У лекції, що відбулася 1893 року у Франкліновському університеті (Філадельфія, США) Тесла заявив про можливість практичного застосування електромагнітних хвиль.

“Маю на увазі передачу осмислених сигналів, можливо, навіть енергії на будь-яку відстань без дротів. З кожним днем я усе більше переконуюся в практичній можливості цієї схеми”.

І

ці твердження не були голослівними. Ще у 1891 році під час експериментів з коливаннями високої частоти вчений створив один із найоригінальніших приладів свого часу. Теслі вдалося об'єднати в одному приладі властивості трансформатора і явище резонансу. Так був створений знаменитий резонанс-трансформатор, що зіграв величезну роль у розвитку багатьох галузей електротехніки, радіотехніки й широко відомий під назвою “трансформатора Тесли”. При створенні резонанс-трансформатора довелося вирішити ще одне практичне завдання: знайти ізоляцію для котушок надвисокої напруги. І Тесла винайшов найкращий спосіб ізолювати витки котушок: занурювати їх у парафінове, лляне або мінеральне масло, яке тепер називають трансформаторним. Винахідник пропонував використовувати резонанс-трансформатор для випромінювача, піднятого високо над землею й здатного передавати енергію високої частоти без дротів. Висловлюючись сучасною термінологією, мова йшла про антену! Таким чином, за кілька років до Попова й Марконі вже була реалізована ідея бездротового зв'язку. Забігаючи вперед, скажемо, що в 1943 році Верховний суд США підтвердив пріоритет Тесли у винаході радіо. У вересні 1898 року у МедісонСквер-Гарден (Нью-Йорк) проходила щорічна електрична виставка. У центрі залу був споруджений великий басейн. На одній зі стінок його зробили причал, до якого пришвартовувався невеликий, дивний на перший погляд кораблик із довгим тонким металевим стрижнем посередині й металевими трубками, що закінчуються електричними лампочками на кормі й на носі. Біля незвичайного експоната збиралися юрби глядачів. Сигналом з пульта керування вчений змушував кораблик пливти із різною швидкістю вперед та назад, виконувати складні маневри, запалював і гасив електричні лампи на носі й кормі. Радіосигнали з пульта приймалися антеною, встановленою на кораблику, а потім передавалися всередину, де пристрої слухняно виконували усі команди Тесли. Це й була перша у світі радіокерована модель. У її корпусі, крім приймача радіосигналів та електродвигуна, були електричні схеми, що розшифровували сигнали із пульта й залежно від характеру сигналів вмикали той або інший режим роботи двигуна і лампочок. “Цей мій винахід може виявитися корисним у багатьох галузях. Такі кораблі або транспортні засоби можна використовувати для встановлення комунікацій у недоступних місцях з метою їхнього вивчення або здійснення різних наукових, технічних і торговельних завдань”, – написано в описі до патенту, який отримав Тесла на цей винахід. Однак, Теслу

не цікавило радіо як засіб зв'язку, його повністю захопила ідея передачі енергії у будь-яке місце планети без дротів. У 1899 році в гірському районі Колорадо при фінансовій підтримці друзів Тесла створив наукову лабораторію. Там, перебуваючи на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря, він зайнявся вивченням грозових розрядів і встановленням наявності електричного заряду Землі. Він створив оригінальну конструкцію надпотужного передавача, що нагадував трансформатор і дозволяв одержувати напругу до декількох мільйонів вольт при частоті до 150 тисяч періодів на секунду. До цього передавача була підключена 60-метрова щогла. Включення передавача викликало в атмосфері грозові розряди із блискавками довжиною до 135 футів. В одному з експериментів Тесла прикріпив якийсь прилад до залізної балки на горищі будинку, в якому перебувала його лабораторія. Через деякий час стіни будинків на відстані кількох миль від лабораторії почали вібрувати, і люди в паніці вибігли на вулицю. Через величезні блискавки, що часто виникали над щоглою, місцеві жителі охрестили вченого “божевільним винахідником”. І коли почалися дивні вібрації будинків, люди відразу ж запідозрили в цьому Теслу. Викликали поліцію й репортерів. Тесла встиг вимкнути і знищити свій прилад, вчасно усвідомивши, що він може стати причиною серйозного нещастя.

“Я міг би обрушити Бруклінський міст за годину”, – зізнавався він пізніше. Експерименти довелося припинити.

З

ате Тесла одержав фінансову підтримку Джона Моргана – одного з мільйонерів, що зацікавився його розробками. На виділені гроші в Нью-Йорку, на острові ЛонгАйленд побудовали лабораторію для передачі сигналів в Європу й поруч із нею спорудили вежу висотою 57 метрів зі сталевою шахтою, заглибленою у землю на 36 метрів. На верхівці вежі розташували 55-тонний металевий купол діаметром 20 метрів. Науковий проект одержав назву Wardenclyffe. Тесла збирався, крім передачі радіосигналів зайнятися здійсненням передачі енергії на відстань. Але система радіозв'язку, розроблена Марконі, виявилася дешевшою, ніж грандіозний Wardenclyffe, і проект довелося згорнути. За словами Тесли, на той час він уже майже закінчив розробляти свій передавач і готував ефектне проведення показових випробувань. У зв'язку із цим можна згадати теорію, згідно якої причиною вибуху над річкою Підкам'яна Тунгуска у Росії в 1905 році (так званий Тунгуський метеорит) були випробування передавача енергії, створеного Теслою. Вежа Wardenclyffe простояла до 1915 року. Проте почалася Перша Світова війна, і за рішенням федерального уряду її підірвали, щоб уникнути використання її шпигунами. Довгий час Тесла не міг змиритися з цим. Наукова громадськість, зрештою, вирішила визнати заслуги Тесли і його величезний внесок у фізику. Не забули і його давнього суперника. Присудження Нобелівської премії за 1915 рік викликало загальне здивування: її мали поділити між двома людьми, які дуже відрізнялися як особистостями, так і результатами праць. Це були Тесла та Едісон. Але Тесла відмовився від премії: він принципово не хотів ділити визнання своїх заслуг з Едісоном. Ішов час, Тесла постарішав, але не покинув мрії про передачу енергії без дротів. У 1931 році за підтримкою компаній Pierce-Arrow Co. і General Electric, Тесла зняв бензиновий двигун із нового автомобіля фірми PierceArrow і встановив замість нього стандартний електромотор змінного струму потужністю 80 к.с., не обладнавши його жодним традиційним джерелом живлення. Як повідомляли очевидці, у місцевій радіокрамниці він купив 12 електронних ламп, кілька проводів, жменьку

резисторів, і зібрав весь цей дріб’язок у коробочку розмірами 60х30х15 см із парою стрижнів довжиною 7,5 см, що стирчали назовні. Розмістивши цю коробку позаду сидіння водія, він висунув стрижні й промовив: “Тепер у нас є енергія”. Після цього він їздив на машині тиждень, ганяючи її на швидкостях до 150 км/год. На всі питання, звідки ж одержує енергію електродвигун, Тесла відповідав: “З ефіру навколо всіх нас”. Не повіривши його словам, обивателі розпустили чутки, що вчений уклав угоду з дияволом. Теслу це розсердило, він забрав таємничу коробку з автомобіля й повернувся у свою лабораторію в Нью-Йорку. Таємниця джерела енергії й досі залишилася нерозкритою. Про останні роки життя Тесли відомо небагато. Відомо, що він займався дослідженнями в американській військовій корпорації RCA. Великий вчений умер у 1943 році, майже не залишивши після себе записів, щоденників і результатів досліджень. Деякі його друзі й біографи стверджували, що Тесла знищив більшість записів напочатку Другої Світової війни, зрозумівши, що людство не готове використовувати його відкриття, і ті можуть принести більше шкоди, ніж користі. Деякі колеги Тесли, які працювали з ним у його останні роки, стверджують, що архів фізика конфіскували спецслужби одразу ж по його смерті. Результати направду фантастичних досліджень Ніколи Тесли зникли. Досить згадати, що у рамках проекту “Райдуга” був проведений відомий Філадельфійський експеримент. На есмінець ВМФ США “Елдридж” було встановлене обладнання для генерації захисного поля, що дозволяє зробити корабель невидимим для радарів. Але корабель став невидимим не тільки для радарів, але й для людського ока. Існують повідомлення очевидців, про те, що “Елдридж” моментально перемістився у просторі з одного узбережжя Америки на інше. Також повідомляють, що частина екіпажу загинула, частина – безвісти зникла, а ті, хто залишилися живими, усе своє подальше життя провели у психіатричних лікарнях. Результати експерименту засекретили. У проекті брав участь і Альберт Ейнштейн, але він теж знищив свої останні праці…

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Плюс один

Д

ля дитини ідея була захопливою. Я дійсно міг тримати в одній руці частину слона. На думці в мене була вставка зі слонового ікла на ручці старої складаної бритви – із бідної жменьки речей, що їх моїм батькам вдалося забрати з собою, коли вони біженцями втекли до США після Другої світової війни. Гарячу уяву дитини ще більше розпалювало батькове застереження, що до бритви не можна торкатися, ба, навіть дивитися на неї. Ще мине багато десятиліть, поки я дізнаюся про інше її призначення, якому, на щастя, не судилося здійснитись. Мій батько був родом із села Нехвороща Полтавської області. Моя мати – з околиць Харкова. Те, що їм довелося пережити за часів російської та німецької окупації, мало чим одрізнялося від переживань десятків мільйонів їхніх співвітчизників. Спільним був також їхній біль і небажання говорити про це. Як і інші, мої батьки, зазвичай, більше говорили лише з тими, хто пройшов через той самий вогонь, а наступні покоління часто дізнавалися лише фрагменти, уривки жахливих подій і розпачливих рішень. Та дуже повільно, через багато десятиліть, життєва історія мого батька таки розкрилася. Це історія про зростання в державі, яка з самого початку була терористичною за своєю суттю. Це історія, що на довершення всіх інших жахіть була ще й історією Голодомору. Історія, яка знищує мерзенний обман, що його виголошують ті, хто заперечував колись або заперечує тепер факт Голодомору. Для всіх українців, в Україні і в діаспорі, ця історія ставить питання: “А що тепер?”. Переживши Сталіна, а потім Гітлера, мої батьки прагнули свободи і бачили США своїм спасінням. Не зовсім... Не з самого початку. Спершу їм довелося пережити ще третє людоловство. Цього разу з боку американських військ, яким було наказано повернути до Радянського Союзу доведену до розпачу, тремтливу масу “третьосортних” людей, які вже зазнали ні з чим не зрівнянних переслідувань. Де “недопрацювали” двоє деспотів, Америка радо перейня-

60

March 2019 Ukrainian People

ла естафету в убивчих перегонах, виловлюючи біженців, які перебували під радянським правлінням раніше 1939 року. Сюди увійшли всі українці, яким лише дивом вдалося пережити Голодомор. Не вдовольнившись дипломатичним визнанням законності влади Сталіна під час Голодомору, США зробили йому додатковий подарунок у вигляді “решток” Голодомору. Наказ головного управління Європейського підрозділу Збройних сил США від 4 січня 1946 року був сформульований чітко: “силою, якщо необхідно”. У таборах переміщених осіб розпочалися самогубства. Мій батько та його друг Славко знайшли ледь ходовий мотоцикл (батько вважав, що це – незначна плата за його попередню рабську працю в Німеччині) і гнали вздовж і поперек Баварії, знімаючи дорожні знаки, твердо рішучі зробити все, що в їхніх силах, аби загнати у глухий кут кочівні загони американських солдатів та їхніх поплічників-енкавеесників. Мій батько заприсягся, що його не візьмуть живим – ні американські солдати, ні російське НКВС. Порятунком для нього мала стати інкрустована слоновим іклом бритва. Він потай носив її, куди б не пішов, протягом декількох років, проведених у Німеччині. Врешті-решт вона відкрито потрапила до їхніх речей, коли мої батьки сіли на корабель до Америки. Більше він до цієї бритви не торкався ніколи. Зраджуючи своєму звичному небажанню говорити, батько якось розповів, як його батька, мого діда, заарештували та ув'язнили у сільській тюрмі, а потім вивезли до ганебної Луб'янської в'язниці в Москві. Звідти той уже не повернувся. Його батько і дядько роками раніше виступили в оборону України, воюючи проти окупаційної Червоної армії. Оскільки мій дід ще й був сільським листоношею, його ім'я врешті з'явилося в списку людей, яких збиралися ліквідувати. Підповзаючи вночі до зовнішнього вікна в'язниці, де, як він думав, тримали його батька, мій батько натомість почув пронизливі крики іншого “ворога народу”, жінки, чиї руки запихали у казан з окропом, аж доки шкіра на них повністю не злізла.

“

Знімання рукавиць” була улюбленою розвагою енкавеесників. Настя Іванівна була вчителем початкової школи, де вчився мій батько, а заарештували її за “розпалювання міжнаціональної ворожнечі” – вона відмовилась зректись розмовляти зі своїми учнями рідною українською мовою. Вона померла – фактично замордована – від загальної інфекції. Це була “нейтральна” причина смерті, яку катам зручно було вписати до її свідоцтва про смерть. Коли батькові минуло 80, а потім і 90, його минуле почало дедалі більше мучити його. Усе менше й менше перепочинку, усе більше й більше жорстокості. Уночі, вдома і в лікарні, він викрикував, часом гукаючи власних матір та батька, іноді плачучи, та від тих жахіть ніколи не прокидався сам. Одного разу, коли батька перевозили до його лікарняної палати, він почав так сильно тремтіти, що затрусилася каталка.

Медсестра і допоміжний персонал розгубилися. Він був тепло вкритий. Однак його очі металися в страху. Він прошепотів мені: “Біжи додому й візьми грошей. Беруть мене казнити. Я мушу відкупитися”. Іншого разу лікарня спробувала пристосуватися до його слабої англійської, призначивши йому російськомовну (а хіба є різниця, правда?) медсестру, доглядальницю або лікаря. Почувши російську, мій батько починав труситися знову, втупившись поперед себе і не реагуючи. Доводилося, як зазвичай, пояснювати медичному персоналу різницю між Росією та Україною. Минулого року, в ніч з вівтірка на середу, перед Днем Подяки, мій батько ще раз пережив події, свідком яких став, коли дім його родини оточив НКВС, після чого заарештували його батька. Годинами він у мене вдома, уночі, шкутильгав на милицях від одного

вікна до іншого, визираючи з-за шторів, та бачачи привидів, що не були привидами. Посеред ночі він задніми дверима покинув нашу хату. Просто втік. Ми знайшли його в середу вранці в калюжі, не в змозі піднятися, навскрізь промоклого під крижаним листопадовим дощем. Та найбільш безжально його переслідував Голодомор: більше, ніж сутички із НКВС, більше, ніж те, як він утікав від есесівців, більше, ніж його тяжка праця остарбайтером у Німеччині, гонитва на випередження з нечестивим союзом між американськими солдатами і радянським НКВС. Спочатку виявлялося воно в легкій формі... Відносно легкій. З дитинства пам’ятаю, як батько, коли б його не запитали, чи голодний він, тільки запитував: “А чи є шматок хліба?”. Лише хліб. Більше нічого. Ніколи. Навіть після великодньої чи різдвяної вечері, навіть після вечері Дня Подяки.

П

овільно та невблаганно монстри прорвали барикади. Мені випало якось почути, як батько помалу, ніби у сні, описував одну подію своєму другові. Батько був тоді шістнадцятирічним підлітком і разом із двома старшими братами визирав із-за драбини, підпертої до краю горища, що служило їм спальнею. Вони дивилися, як сусід увійшов, спотикаючись, до їхньої хати, несучи мішок із чимось, може головку капусти. Сусід поставив мішок на підлогу, оперши його об стіну та лавку. Повільно мішок сповз нижче. Замість капусти із нього викотилася людська голова. Країна, в якій кожний другий намагався стати як не концертним солістом, то поетом, за ніч перетворилася на пустелю з живими мерцями. Викрадення людей стало джерелом харчування. Весна 1933 року. Голодомор лютував на повну силу. Вечеря сусіда лежала вже трупом, всього 10 кроків від хати мого батька. Розчленували труп ефемерні тіні, які спустилися нізвідки і розтанули так само таємничо. Сусід порадів своїй удачі і невдовзі пішов собі зі своїм трофеєм. Та не вижив. За два тижні сам помер з голоду. Через два місяці після госпіталізації, до якої довелося вдатися після “втечі” на День Подяки, я приготував батькові спагеті з м'ясним соусом. Він сидів нерухомо, а на очах виступили сльози. “У чому річ?” – запитав я. Він уже не раз до того їв спагеті, і йому смакувало. Цього разу він запитав пошепки: “Чому ти дав мені людське м'ясо?”. ... А що би сказав мій батько про боротьбу нашої громади у діаспорі та в Україні супроти недовіри, а іноді навіть висміювання та зневаги навколо Голодомору? Ми це все вже чули: “Його насправді не було. Не таким уже й важким він був. Голодомор був, і справді важкий, але це трапилося з усіма. Він був ненавмисним. Він був – хоч це й неможливо пояснити – “помилкою”. Необхідність реальної політики заробити іноземної готівки для фінансування індустріалізації і т.д., і т.д.”. Як життєвий досвід мого батька, який наче

за дорученням прожив життя стількох мільйонів, впливає на стан справ сьогодні – для нас? Що він сказав би про суперечку щодо геноциду і про те, що він називав “гра цифрами”, породженою навколо Голодомору? Неодноразово, протягом багатьох десятиліть мій батько журився над питаннями: що трапляється, коли понад половину століття тебе змушують ходити строєм на парадах, радісно поклоняючись вбивцям твоєї родини; коли тебе змушують вірити, що твоя сім'я заслужила, щоб її вбили, або що їх не вбили, а вони просто якимось дивовижним способом зникли; коли ти не можеш їх оплакати, тому що тобі не слід побиватися, бо ж нема над чим; коли ти боїшся прошепотіти бодай слово своїм дітям і внукам, коли навпаки мусиш подавати їм огидну брехню і переконувати їх у правдивості заперечень ката? Що трапляється, коли немає ні визнання страшної правди, ні прохання про вибачення, ні щирого каяття, ні покарання? Від будь-кого? Ніколи. Відшкодування? Ти спотворений і становиш зірковий приклад Стокгольмського синдрому – жертва, яка ототожнює себе зі своїм мучителем. Ти стаєш нацією, що засуджує тих, хто засуджує катів тієї ж нації, ти заперечуєш свою власну трагедію як жертви, ти накидаєшся на тих, хто намагається віднайти місця поховання твоєї родини, а тим часом сумуєш як за несправедливо звинуваченими за тими, хто випотрошив твою сутність. Чи хтонебудь в сучасному Ізраїлі міг би бодай подумати про спорудження пам'ятника Гітлерові, лікарні, названої на честь Менгеле, дитячого майданчика на честь Айхмана, Ґьоббельса чи Ґьорінґа? Ви вловлюєте мою думку. І фундаментальну різницю між Голодомором і Голокостом. Під час нацистської окупації мого батька ув'язнили у Харкові есесівці, але він утік і добрався назад до Полтави босоніж (у в'язниці німці його роззули). Проблукавши десь із 160 км, він побачив спустошення, якого зазнало українське село під час Голодомору за 10 років до того. Між двома

містами розмістився найбагатший відрізок сільськогосподарського достатку на одній з найбагатших земель світу, яку під час Голодомору позбавили третини населення. Тоді все населення кожного п'ятого села було повністю винищене.

20% сільського населення! У решті чотирьох селах рідко траплялося так, щоб якось вижила половина мешканців, а в більшості залишилося усього лише 10-20 відсотків. Під час своєї пішої подорожі батько здійснив підрахунки, просто зустрічаючись із мешканцями. Тепер у раніше повністю спустошених селах уже не було українців, а були майже виключно росіяни. І пропорційна їх кількість в інших селах. Без сумніву, нацисти грабували всю Україну, і населення міст та сіл однаковою мірою було винищене. І, незважаючи на це, контури масивного російського винищення населення покинутих українських сіл були чіткими і очевидними. Справжнісінька “етнічна чистка”. Мій батько, Василь Сидорович Рудь, помер 2 травня 2012-го. Ні скалічене життя, ні розтерзана душа, ні розбите серце офіційно не визнані причиною смерті в його свідоцтві про смерть. Я знаю, що він не врятувався від Голодомору. Таких людей ніколи не було. Йому так і не вдалося втекти від російського варварства в Україні чи його найстрашнішого знаряддя – Голодомору. Воно методично і жорстоко перетравлювало тих, які “вижили” з 1933 року. Воно переслідувало його до останнього дня. Можна ще раз поставити питання, яке слід було порушувати щоразу, коли помирала душа із тих десятків мільйонів, що їх розшматувала Москва протягом століть: Що тепер?Що нам робити? Українці надто добре знають жалобне “Вічная пам'ять”, що його співають на похоронах та панахидах. Але “вічної пам'яті” недостатньо. Це абсолютна передумова до всього іншого, необхідний перший крок. Але відособлено, позбавлена дії чи поведінки, зараз чи пізніше, сама по собі пам'ять є майже непотрібною. Те, що пережив мій батько, не було чимось унікальним у

порівнянні з тим, що пережили його земляки. Він та вони сказали б, що кожен українець мусить у свій особистий спосіб перебороти чи не генетичну схильність до пасивності, ту прокляту українську рису “Нехай буде спокій”. Чому, – запитав мене (чи то себе) якось батько, – ми так дипломатично говоримо про мільйони українців, яких “убито”, які “померли”, “загинули”? Вони не загинули. Їх замордували. Їх винищили. Їх вирізали. Це була масова бійня, не менше (насправді безмежно гірше), ніж якби їх порубали на шматки ножами мачете. “Збагни!” – казав він. У чому полягала суть української поведінки після проголошення незалежності два десятиліття тому? Він підсумував: американці билися у запеклій війні. Французи використали гільйотину. Росіяни просто повбивали, як могли, декілька десятків мільйонів людей. Румуни надали перевагу кулі в голову. А українці? Ті співали пісень. Мій батько вимагав, щоб ми всі наполягали на нашій історії, на нашій правді. Як так може бути, що масовий убивця є агресивнішим, енергійнішим, відданішим ідеї нападу на твій дім та вбивства твоєї сім'ї, ніж ти – законний власник у захисті себе і своєї сім'ї? Це ж збочення. Не просто бурмочи правду. Кричи про неї. Вимагай її. Категорична, нещадна нетерпимість є не просто необхідною. Вона обов'язкова. Нетерпимість до несправедливості, нетерпимість до зла, нетерпимість до брехні. Це саме та нетерпимість, яка необхідна, щоб протистояти дедалі більшому пораженству – у діаспорі та в Україні – щодо повороту в минуле, на яке, видається, поплічники Путіна прирекли Україну. Звинувачуй. Знову і знову. І ніколи, ніколи не здавайся. Як втілити, або не втілити ці настанови на практиці – це справа пріоритетів, великих і малих, які кожний з нас розставляє та постійно переплановує в щоденному житті. Що і як ми маємо прищеплювати нашим дітям, щоб вони не просто “знали”, але також мали у собі внутрішній каталізатор для передавання своїм дітям та наступним поколінням не тільки цих знань і пам'яті, а й самого каталізатора – від покоління до покоління? Мій батько тихо говорив, що за своєю суттю це – справа особистої совісті кожної людини, а також подолання незначних, сміховинних незручностей, які внесе у наше особисте життя перенесення цієї справи у реалії. Огидна історія майже стерла з лиця землі націю співаків та поетів. Вона перемолола покоління за поколінням. Але вона також створила спадщину людського крику за спасіння в демонічному потойбіччі. Ця спадщина чиста та шляхетна. Вона створила титанів. Скопіювати, видрукувати чи видалити? Рішення за нами. Віктор Рудь, колишній Голова Ради Директорів Товариства Українських Юристів Америки Фото: Норберт К. Іван / Norbert K. Iwan

Ukrainian People March 2019

61

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Бабусина випічка до свят Рогалики Горішки зі згущеним молоком із повидлом без дріжджів “Горішки” зі згущеним молоком – серед найулюбленіших ласощів дітей і дорослих. Для тіста знадобиться: • Масло або маргарин для випічки – 250 грамів.

• Яйця – 2 шт., • Цукор – половина склянки, • Сода, погашена оцтом – половина ложки, • Борошно – 3-4 склянки,

Для начинки знадобиться: • Масло – 100 г, • Варене згущене молоко – 2 банки (можна зварити й самому у воді) Горіхи (підійдуть будь-які: родзинки, арахіс, або волоські) треба підсушити і подрібнитити.

Якщо ви думаєте, що найсмачніші рогалики можна приготувати тільки із дріжджового тіста, то ви дуже сильно помиляєтеся. Рогалики без дріжджів теж можуть бути ніжними і дуже смачними. Як доказ, пропонуємо рецепт рогаликів із повидлом без дріжджів, за яким рогалики готуються на кефірі. Такі рогалики приготувати набагато простіше, ніж рогалики на дріжджовому тісті, а виходять теж дуже смачні. Список складників • борошно – 600 г • кефір – 250 мл • масло – 200 г • яйця – 2 шт.

• цукрова пудра – 4 ст. ложки • сода – 1/2 ч. ложки • ванільний цукор – 1 пакетик • сіль – 1 щіпка • улюблене густе повидло – за смаком • олія – для змазування Спосіб приготування Масло заздалегідь розм’якшіть і збийте з яйцями, сіллю і ваніллю. Кефір змішайте з содою і дайте йому трішки запінитися. Влийте кефір у масляну масу й усе добре перемішайте. Борошно просійте через дрібне сито просто в масляну масу і замісіть однорідне еластичне тісто. Духовку розігрійте до 150 градусів. Тісто розкачайте у пласт товщиною 5 мм і розріжте на трикутники. Покладіть на широкий бік кожного трикутника по чайній ложці густого повидла і згорніть акуратно у рогалики. Деко застеліть промасленим папером і викладіть на нього рогалики. Помістіть у духовку і випікайте близько 30 хвилин. Перекладіть на таріль і посипте через найменше ситечко цукровою пудрою. Рогалики готові! Смачного!

62

March 2019 Ukrainian People

Готувати тісто для печива необхідно наступним чином: 1. Розтоплюємо масло або маргарин в каструльці. Також можна просто розм’якшити їх, залишивши на деякий час при кімнатній температурі, або натерти на крупній тертці.

2. Яйця збити із цукром.

3. Соду погасити оцтом або лимонним соком.

4. Змішати масло або маргарин, яйце з цукром і содою, підсолити суміш і змішати всю масу до отримання однорідної консистенції.

5. Поступово вводити у тісто борошно, постійно помішуючи суміш.

6. Замісити і добре вимісити тісто: воно повинно вийти м’яким, гладким і еластичним.

7. Викласти тісто у форми для горішків (викладати тонким шаром, щоб, після випікання, коли тісто підросте, залишилось більше місця для крему) 8. Деко змастити маргарином чи олією, злегка притрусити борошном і викласти формочки із тістом. Покласти деко у розігріту до 180 °С духовку і випікати протягом 20-25 хв.

9. Почищені горіхи подрібнити ножем чи блендером.

10. Згущене молоко перетерти із маслом до однорідної маси (масло додавати поступово, невеликими порціями).

11. До маси додати подрібнені горішки і добре вимішати.

12. Половинки горішків начинити кремом і зліпити докупи. Печиво можна присипати цукровою пудрою.

Сирне печиво Складники: • борошно – 200 г • сир кисломолочний (нежирний) – 200 г • масло – 200 г • яйця – 1 шт.

• цукор – 50 г • ванільний цукор – 1 / 3 пачки Приготування: Сир перетерти через сито, щоб не було грудочок. На стільниці просіяти борошно, додати дуже холодне масло. Усі наступні кроки потрібно робити максимально швидко, щоб масло не розтануло. Масло з борошном посікти ножем до стану крупних крихт.

Додати сир і жовток (білок відкласти, ним будемо змащувати печиво). Замісити ніжне тісто і поставити його на 15 хв. у холодильник. На присипаній борошном стільниці розкатати охолоджене тісто. Товщина тіста повинна бути приблизно 1 см. Тісто скласти в три рази, як на фото, і знову поставити його в холодильник на 15 хв. Цю процедуру повторити 2-3 рази. Потім тісто розкачати товщиною 5-6 мм і витиснути кружечки за допомогою склянки або формочки. У тарілці змішати цукор із ванільним цукром. Печиво змастити білком і змащеним боком вмокнути у цукор. Потім викласти їх на деко, застелене пергаментним папером. Папір змастити маслом. Випікати у розігрітій до 180 °С духовці приблизно 30 хв., на верхньому ярусі. Сирне печиво готове. Джерело: www.smachno.in.ua

Медівник Завжди на свята печу медівник. Рецепт ще моєї бабці, пекти його – дуже просто і на смак він такий, як справжній український медівник. Складники: • 5 яєць • 1 склянка цукру • 1 склянка меду натурального • 1 склянка сметани • 25 г масла • 1 ст.л. олії • 1 ч.л. розпушувачу • 0,5 ч.л. соди • 2,5 склянки муки • 1 ст.л. какао (можна не давати) • 1 склянка посічених грецьких горіхів • спеції: кориця, мелений імбир, медений мускатний горіх

Як приготувати: Розтопити масло і мед, додати у цю суміш олію, цукор, яйця, сметану, добре вимішати віничком до однорідності. В окрему посудину просіяти борошно, додати розпушувач (порошок до печива), соду, какао та спеції, перемішати. Мокру суміш влити у борошно, вимішати до повного зволоження борошна, додати горіхи і знову вимішати. Тісто повинно бути як густа сметана. Вилити тісто у застелену пергаментним папером форму і залишити так на півгодини. Пекти при 160 гр протягом 1 години. Смачного! prostirecepty.blogspot.com

Вафельний торт зі згущеним молоком Найбільш поширений рецепт, один із найпростіших. Єдиний відступ від канону – додавання штучних багатошарових вафель із ванільною начинкою. Отриману з них крихту з’єднують з фундуком і використовують для обробки поверхні торта, хоча у звичайних рецептах для цього беруть тільки горіхи або ж товчені листові вафлі. Список інгредієнтів: • Листові вафлі – 8 шт.

• Згущене молоко варене – 1 б.

• Багатошарові ванільні вафлі – 2 шт.

• Фундук подрібнений – 50-100 р.

• Масло – 70-100 г Спосіб приготування: • Варене згущене молоко збити з м’яким маслом до утворення пластичної карамельної маси.

• Потовкти ванільні вафлі до стану великої крихти. Змішати із подрібненим фундуком.

• Послідовно прошарувати вафельні коржі карамельною масою.

Щедро обмазати згущеним молоком боки і верх торта та обсипати сумішшю ванільних вафель і фундука.

• Дати просочитися протягом 3-4 годин. Джерело: I AM COOK

Ніци (тістечка безе) Складники: • Білки – 4 шт.

• Цукор – 200 г • дрібка солі Приготування: Акуратно відділити білки від жовтків. Білки викласти у чисту і суху посудину, додати дрібку солі і збити у густу піну. Бажано використовувати охолоджені (в холодильнику) білки, тоді

вони краще збиваються. Потім поступово (по 1-2 ст. л.) до білків додавати цукор, постійно збиваючи міксером. Білки разом із цукром збити в густу штивну масу (до твердих піків). Деко застелити пергаментним папером і, використовуючи кулінарний мішок чи ложку, відсадити збиті білки на

деко. Це слід робити швидко, тому що збиті білки мають властивість “осідати”. Сушити безе в духовці при мінімальній температурі (100 °С) протягом 1,5-2 год. (в залежності від розміру відсаджених безе). Охолоджувати безе краще в духовці, вимкнувши газ і трошки привідкривши дверцята.

Цукрове печиво Для приготування ласощів слід взяти: • сметану – 280 мг; • цукор – 180 г; • ванілін – 1 ч. л.; • розпушувач – 1,5 ч. л.; • масло – 180 г; • борошно – близько 300-400 г У глибокій ємності розтираємо масло, цукровий пісок і ванілін до однорідної маси. Відтак додаємо сметану, все перемішуємо. Просіяне борошно з розпушувачем слід додавати поступово, вимішуючи тісто до еластичності. Готовий продукт для ліплення печива не повинен бути надто тугим. З готового тіста формуємо грудку, закутуємо плівкою і ставимо у холодильник на 40 хвилин. Відтак його дістати, розкачати і вирізати кондитерські форми. Красиві вироби перед викладенням посипаємо цукром, поміщаємо на деко, вистелене папером для випічки, і відправляємо в духовку на 20 хвилин за температури 180 градусів.

Сирник “Львівський” Складники: • сир – 500 г • цукор – 2/3 склянки • яйця – 3 шт.

• цедра лимона – 1 шт • крохмаль – 1 ст. л.

• масло – 80 г • цукор – 1/3 склянки • борошно – 2/3 склянки • какао – 2 ст. л. Приготування: Розтерти сир, цукор та яйця. Додай крохмаль, цедру лимона та ретельно перемішати. Повинна вийти пишна однорідна кремоподібна маса. Для приготування штрейзеля натерти на терці масло, додати борошно, цукор і какао, змішати до однорідності. Запікання: На дно форми для запікання викласти половину шоколадного штрейзеля, зверху – сирну масу. Розрівняти усе лопаткою та накрити другою половиною штрейзеля. Випікати 45 хвилин при 190°C. Після приготування сирник потрібно остудити, не виймаючи з форми .

Торт “Наполеон” Складники: • 200 г масла • 1 склянка сметани • 3 склянки борошна • На кінчику ножа – солі і соди, погашеної оцтом. Приготування: Усе перемішати і поділити на 6 частин, покласти у холодильник на 2 години. Через годину з’єднати усе разом, розтачати, зробити конверт і знову покласти у холодильник. Виймаємо, робимо 14 коржів і знов ставимо у холод. По одному беремо,

розтачуємо, викладаємо на деко, проколюємо і печемо на середньому вогні. Крем: 5 сирих жовтків розтерти з 1 склянкою цукру, додаємо ванілін, 2 столові ложки борошна, 1 столову ложку крохмалю, все добре перемішуємо. Додаємо 0,8 літра кип’яченого холодного молока і заварюємо на малому вогні, постійно помішуючи. Відтак ставимо охолоджувати. Перемащуємо коржі охолодженим кремом. Ставимо на ніч у холодильник. Смачного!

Ukrainian People March 2019

63