Ukrainian People January 2020

Ukrainian People TM

January 2020

Головні події 2019 року в Україні

БІЙ ПІД КРУТАМИ: українська Голгофа

Юрій Журавель: “Треба готуватись до наступного революційного кроку і виховувати нове покоління справжніх українців”

$1.95

Школа балету та народного танцю при парафії Св. Володимира та Ольги святкує 40-річчя

Вітаємо з Різдвом Христовим! ukrainianpeople.us

ПАХОЩІ РІЗДВА

Olga Ruda, Editor in chief “Ukrainian People” magazine B дитинстві Різдвяні свята завжди були схожі на казку. Із далеких закапелків пам'ять запопадливо підсовує спогади про різдвяну ялинку, ароматні свічки, вирізані із білого паперу сніжинки на вікнах, святкове печиво та інші невловимі пахощі чогось казкового та заворожливого. Перед Святим Вечором тато діставав з великої коробки гарнюню маленьку шопку, куплену пiд час візиту до польських родичів. У ній Марія та Йосиф стояли позаду колиски Божого дитяти, а над Ним схилився білий ангел. Нам дозволялося розглядати шопку, але не можна було бавитися нею. Поки мама поралась на кухні і гримiла там баняками, тато розмотував великий клубок різнокольорових вогників і довго перевіряв їх. А ми з сестрою прив'язували ниточки до цукерків, щоб додати ялинці привабливості. Кількість цукерок на гілочках катастрофічно зменшувалась з наближенням 1 січня, проте ми дбайливо залишали обгортки, щоб не тріпати батьківські нерви. Час від часу я поглядала на лапатий сніг, який вкривав дерева за вікном і тішилася, що зранку можна буде витягнути на вулицю санчата. Однак, в місті на Різдво було не-

цікаво. Навіть сніг, якого могло не бути на Новий рік, але який завше покривав землю чистою, як в раю, білою скатертиною на Святвечір, старалися одразу спаплюжити. Його відсували на узбіччя, посипали піском, і від того ставав сумним і сірим увесь навколишній світ. В селі, куди ми щороку приїздили на свята, було по-іншому. Усе навколо – поля, хати, дерева, ставок і верби біля нього – вбиралося в білосніжні шати. Сніг сліпив, залітав за комір, обвалювався на прочищені стежки, але з першої секунди дарував святковий настрій. Люті заметілі напередодні свят закурювали дороги, зоставляючи по собі чудернацькі замерзлі снігові хвилі. Проте, вуйко Стах вже чекав нас на величезних санях, запряжених парою гнідих коней, і увесь цей дух морозу, снігу, сіна та навіть запаху кінського посліду, нагадував про Різдво і коляду. *** Дідо вносив до хати і ставив у кутку під іконами “дідуха” – сніп з пшениці. Скільки ми пам’ятали себе, дідух був той самий, з “головою” і 12 гілками в різні боки. Баба казала, що чим старіший дідух, тим більшу силу він має у захисті родини – це місце перебування духів-предків, а в дім він приносить здоров’я, щастя і добрий урожай. Красуня-ялинка вже стояла біля широкого бамбетля, прикрашена горіхами в сріблястому папері, яблуками та пряниками. З кухні смачно пахло квашеною капустою, голубцями, часниковим соусом, смаженою рибою та узваром із сушениць. Мама допомагала ліпити пісні святвечірні пироги (вареники) з капустою, мармулядою і маком, а ми з сестрою спостерігали, як баба терла в макітрі мак до пшениці (на західній Тернопільщині слово “кутя“ не вживалося, була просто “пшениця”). Тертя маку було відповідальною справою: треба було знати, скільки влити запареної води і як притискати макогін, щоб правильно потерти; як це зробити, щоб він випустив молочко, і коли можна додавати цукор… Я уважно слідкувала, коли цей ритуал підходитиме до завершення, бо знала – по завершенні цієї важливої справи баба дасть мені облизати макогін. Ми із сестрою не могли дочекатися Святої Вечері, бо дивитися на усі ці пляцки, медівники, горішки, грибочки, “сухарі” (святкове печиво, посипане цукром), перекладанці й завиванці було понад нашi сили. Ми ходили за бабою з кухні до комори, а з комори до нової кімнати (там, де завжди зимно і де, власне, й зберігалися холодці, шинки, ковбаси, кров’янки, сальтисони, вуджені ребра та ще з добрий десяток страв, немислимих в решті світу) і виканючували “троха попробувати”. *** “Дай Боже добрий вечір, ті свята упровадити, других дочекати в здоровлю, щастю до другого року, на многії літа!” На Святий Вечір на стіл клали 12 страв, які мали нагадувати про 12 апостолів. Завиваючи насіння вівса у сріблясту позлітку для святкового “букету”, я

спостерігала, як наша баба розстеляла сіно тонким шаром на столі (аби нагадати про стаєнку у Вифлеємі) та накривала його двома білими обрусами (скатертинами з льону ручної роботи). По кутах під обрус баба ставила зілля та часник, а посередині – струцлю (плетенку, посипану маком) та свічку в горнику, наповненому ярим зерном. Решту сіна розтрушувалося під столом. Я знала, що після Святої Вечері ми з кузинками поліземо під стіл “квокати”: – Квок-квок, сорок курок, два когути, нема куди перейти!

– Кво, кво – завтра Різдво! Так ми закликали хороший приплід та добрий урожай до господи. *** В цей день нас радувало все: вогники на ялинці, заклопотаність дорослих, запахи з кухенки та кучугури снігу на подвір’ї. Навіть суворі святі з бабиних ікон в рушниках якось веселіше поглядали на білий світ. Коли на небі з’являлася перша зірка – Вифлеємська зоря, а дідо обійшов худобу, ми усі разом навколішки ставали на молитву, проказуючи “Отче наш”, “Богородице, діво, радуйся”. Після дідусевого благословення сідали до столу. Святу Вечерю починали з куті, яку також ставили в окремій мисочці для покійних родичів. Такої чистої віри, добра, тихої радості і миру, як на Святий Вечір, не приносили жодні свята року. Після Вечері ми усі колядували “Нова радість стала, яка не бувала” і дійсно раділи, що вся родина зібралася разом, усі здорові і просимо “Небесного Владаря” дарувати “літа щасливії цього дому господарю!” Тільки сьогодні, з висоти прожитих літ, я розумію, наскільки дорогими були для мене Різдвяні свята: Вертеп, колядки, посівання, щедрівки, віншування… Сьогодні ми усі радіємо, що ці невмирущі традиції повертаються в Україну – дні милосердя, доброти, всепрощення. Різдво – це Боже Благословення. Щиро зичу усім здоров’я й веселих свят! Миру й процвітання нашій неньці Україні. Христос Рождається! Славімо Його!

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: “Ukrainian People” magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

January 2020 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

4

Наші інтерв’ю: Юрій Журавель: “Треба готуватись до наступного революційного кроку і виховувати нове покоління справжніх українців”

8

26

4

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Школа балету та народного танцю при парафії Св. Володимира та Ольги святкує 40-річчя

8

→ ЗДОРОВ’Я “Наче родимка”: “непізнані об'єкти” на шкірі, що можуть нести загрозу життю”

12

→ UKRAINE Головні події 2019 року в Україні Наша історія: БІЙ ПІД КРУТАМИ: українська Голгофа Відомі українці: Автор геніально-веселих книг Всеволод Нестайко Мода: Андре Тан: “Показ у Парижі – мрія, до якої я йшов усі 20 років творчості” Війна: Авторка роману “Доця” Тамара Горiха Зерня: “Було відчуття, що треба хапати цю війну пошвидше – повною ложкою” Спорт: Що приніс Україні 2019-й спортивний рік Успішні українці 2019 року: Нація переможців: Вероніка Курнат і Павло Дербедєнєв → DIASPORA Фестиваль колядок у Вінніпезі “Музика нас об'єднує” Вифлеємський вогонь миру-2019 прибув до Вінніпеґу Гірськолижний відпочинок на Cередньому Заході

16 18 22 26 56 30 32 34 36 38

→ ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (January, 2020) Найкращі курячі крильця в Чикаго Adventures in the New Year Мандри: Одеса, перлина Техаcy Гумор Мистецтво: Анна Багряна: “Мова – оберiг нації” Бізнес: Перший ювілей салону краси G&K BEAUTY Українська Кухня: Страви на Святий Вечір Святкові страви на Різдво КАЛЕНДАР на 2020 рік

42 44 46 50 52 54 28 60 62 63

Наша обкладинка:

54 Subscribe to

Фото: ETNOфотосесії by Svitlana Lysceva Одяг: родинна колекція сім’ї Гривулів Модель: Іванна Бойко “ETNOфотосесії”– цезворушливі фотосесії у старовинному українському одязі для усіх бажаючих! Автор та фотограф проєкту Світлана Лисцева (м. Львів). Фейсбук (@etnofotka), інстаграм (@etnophoto_by_svitlanalysceva) верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Наші інтерв'ю “Додай драйву!” – сказав цей добродій перед другим туром президентських виборів і намалював Петра Порошенка з “ірокезом” та сережкою у вусі. Чому добродій? Тому що Юрій Журавель відповідає цьому визначенню щонайкраще. Ви впевнитесь у цьому, прочитавши це інтерв'ю. Недаремно ж Юрій Григорович навіть групу у Facebook назвав “Добродії”, а в ній уже, між іншим, понад 5 тисяч користувачів, спраглих адекватного контенту. Без Юрія Журавля важко уявити сьогодення в патріотичних українських колах. Його творчість тiсно переплетена з історією, ідеологією та тверезим баченням того, якими мають бути Україна та українець. При цьому, він не повчає, а доброзичливо ділиться. Найпопулярніші його проекти: “Знай наших!” – календарі з намальованими власноруч портретами видатних українців, “КарикаДурка” – книга шаржів та карикатур, які з'являються у контексті подій, що відбуваються в Україні, а також різноманітну сувенірну продукцію з героями малюнків. Він робить зі своїми героями мультики та популяризує історичних персонажів серед дітей. І звісно ж, головна іпостась Юрія Журавля – музикант, фронтмен гурту “OT VINTA”, який вміє запалювати і не дає погаснути. Його музика – це суміш драйву, гарного смаку, веселих приспівів та щемких куплетів, у які треба вміти вслухатися. Журнал Ukrainian People радий поділитися з читачами ексклюзивним інтерв'ю з митцем.

Юрій Журавель: “Треба готуватись до наступного революційного кроку і виховувати нове покоління справжніх українців” Ірина Басенко, журналістка, громадська діячка, поетка. Членкиня Національної спілки журналістів України.

– Ваш проект “Знай наших” – це унікальне явище, адже синтезує історію та мистецтво. Розкажіть, як ви створюєте альбоми та календарі з визначними постатями України?

– Все почалося з великого бажання відвернути увагу суспільства України від радянських заскорублих “празників” і російськомовного контенту в соціальних мережах та літературі. Продовжуючи Майданівську боротьбу карикатурами, я паралельно почав малювати портрети українських визначних особистостей. Ми знаходили їхнi “золоті” фрази-цитати і до визначної дати, або до дня народження викладали у соцмережах листівки патріотичного спрямування. Згодом їх зібралося стільки, що виникла ідея скомпонувати портрети у настінний календар. Кожна місяцева сторінка вміщувала по 9 портретів великих українців з їхнiми відомими висловлюваннями.

– Хто купує такі календарі і яким накладом вони виходять?

– Перший тираж у 2017 році був всього 3 тисячі примірників і розійшовся миттєво. У 2018-у ми вирішили піти на сміливий експеримент – друкувати на крафтовому папері двома фарбами за старими технологіями. Результат був вражаючим – малюнки ожили. Ризикнули надрукувати 5 тисяч. Перша тисяча за 4 дні розійшлася на Форумі Видавців у Львові. Друга була придбана українською діаспорою США, Канади, Великої Брита-

4

January 2020 Ukrainian People

нії, Австрії, Польщі, Ізраїлю, Німеччини та Італії. Згодом наші календарі “розселилися” територією всієї України. Приємно було їх бачити в бліндажах воїнів ЗСУ і добровольців, у кабінетах генералів та політиків, у школах, бібліотеках та підприємствах. Неочікувану популярність календарі “ЗНАЙ НАШИХ” здобули в Харківській, Донецькій, Луганській, Миколаївській і Одеській областях. Шкода, що їх досі немає в Криму.

– Ваші малюнки та карикатури з'являються як реакція на якісь події в країні. Нещодавно ви опублікували портрет генерала ЗСУ Сергія Кривоноса, якому загрожувало звільнення з посади заступника секретаря РНБО. Що саме змусило вас відреагувати створенням портрета, чим вас зачепила ця ситуація?

– Я бачив виступ Сергія Кривоноса на День Визволення Краматорська. Він вийшов на сцену саме перед нашим виступом, і я добре бачив заплакані очі вдячних матерів. А коли ми вже розпочали концерт, жінки підходили, вклонялися і навіть цілували йому руки. Я просто не міг спокійно спостерігати, як нова бездарна влада усуває від керування таких людей.

– Набула поширення історія з картиною розстрілу Миколи Куліша та Леся Курбаса (вашого авторства). У відповідь на яку користувачі Facebook почали доводити, що розстрілів українців однією кулею на двох не було. Ви якось відреагували на це? Взагалі, чим варто керуватися художнику, змальовуючи історичні події – художнім осмисленням чи науково доведеними фактами?

– Під самим малюнком було багато критики вiд так званих “профі”. Виникло відчуття, що вони були не тільки свідками, але й учасниками тих подій. Вони писали, що револьвер не пробиває дві голови наскрізь, що в руках енкаведиста мав би бути, щонайменше, маузер. Мені, врешті-решт, стало гидко слідкувати за такими коментарями, і з якогось моменту я взагалі перестав на них реагувати. Можливо, ця смерть виглядала зовсім інакше.

В правдивій історичній смерті мало романтики. А я – художник. Я ставлю себе на місце героя. Стати звичайним черговим трупом з простреленою потилицею і мокрими штанами – не по-курбасівськи. Не вірю.

– За час зміни влади в Україні ви чiтко окреслили свою політичну позицію: за Петра Порошенка. Виступали на його підтримку під час кампанії. Коли вирішили обрати саме цю позицію? Адже впродовж 2014-2018 років на адресу тогочасної влади лунало багато критики, від вас в тому числі. Занадто віддані прихильники Петра Порошенка досі згадують вам карикатуру: ПП стримує солдата, який рветься у бій...

1-800-361-7345 meest.com

Корпорація Meest вітає з Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай Новий рік подарує світлу надію і великі сили, виконає всі добрі бажання та принесе щастя у Ваш дім

Meest – 30 років працюємо для Вас MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave., Unit J Lombard, IL 60148 tel: 1-877-889-1103 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Road, Unit K Rolling Meadows, IL 60008 tel: 847-208-8451

MEEST KARPATY 2235 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 tel: 773-489-9225

Наші інтерв'ю

– Президент – це лише виборна посада. Я критикував Порошенка весь час його каденції, відчуваючи, що він бачить мою роботу. Я ніколи не був і не є порохоботом. Ми повинні адекватно критикувати владу за помилки і хвалити за гiдні вчинки. У передвиборчій кампанії я вирішив допомогти ЛЮДИНІ, а не президенту. Якось під моїм малюнком “Додай драйву!”, де я намалював Порошенка з панківським “ірокезом” і гітарою, побачив коментар самого Петра Олексійовича – “Дякую друже! Драйву додав!”. Через кiлька днів мене і гурт “OT VINTA” запросив передвиборчий штаб ПП грати перед стадіоном. З того часу ми поїздили по Українi на парламентських виборах.

Родина Порошенків є нашими постійними клієнтами – і якщо йдеться про книжки, і про календарі, і про футболки.

– Як розвивається музична сторона вашої творчості – гурт “OT VINTA”? Чи гастролюєте, працюєте над альбомом чи кліпом? Наскільки сприятливим є український ринок для патріотичної та націоналістичної музики?

– Ми миттєво зникли з медіапростору України. Так вже було за часів Януковича. Але робота продовжується. Завершена праця над пісеньками і саундтреками до мультфільму “Король Плаксій і Лоскотон”. Зараз продовжуємо з кліпами до пісень “Рівне!

6

Тобі нема рівних” і “Балада про сіль”. Пишуться нові пісеньки. Працюємо над музикою до лялькової вистави “Ріпка”. Ми, як лакмусовий папірець, відчуваємо ситуацію в країні. Стало менше великих замовлень, але зали на клубних концертах перевантажені.

– Ви зняли серію мультфільмів про українських героїв. Чи вдається їх поширювати в школах та садочках, чи вони мають радше фестивальний формат?

– Я з великим задоволенням спілкуюсь з дитячою аудиторією. Коли знаходимо час, завжди відвідуємо школи та ліцеї України. Плануємо великий тур до шкіл-переможниць конкурсів “ЗНАЙ НАШИХ” з мультфільмами, мобільним додатком, книгами, календарями і розмальовками.

– Після Революції Гідності минуло 5 років. Все частіше говориться про реванш, а на тлі цього постійно стаються прикрі випадки – зневаги до ветеранів, проросійських висловлювань вчителів у школах та вишах, вандалізму на могилах героїв. Що робити в таких умовах патріотичній меншості?

– Відстояти якийсь термін на Революції Гідності і вигнати гівнюків з країни – це лише початок справи. Треба працювати щодня. Щодня чистити спільне господарство від шкідників і плекати новий культурний урожай. Зараз зчиняти ґвалт трохи запізно. Треба готуватись до наступного революційного кроку і готу-

January 2020 Ukrainian People

вати нове покоління справжніх українців. Часу чекати немає. Ворог хазяйнує на нашій землі.

– Багато говорять про те, що може повторитися історія сторічної давнини, коли Україна втратила державність через недолугість керівництва. Зараз інший час, маємо комунікацію та набір міжнародних інституцій. На вашу думку, можна запобігти повторенню цього сценарію?

– Ми повторюємо помилки сторічної давнини.

Знову сучасні Винниченки скидають Гетьманат і віддають Україну на знищення більшовикам. Тому я працюю без упину, малюю, пишу, співаю, кричу. Повний набір міжнародних інституцій і всі надсучасні засоби комунікації має і наш ворог. Це означає, що нам варто приготуватися до найважчої і найжорстокішої війни.

– Ви відвідуєте багато різних країн світу. Яке зараз ставлення до України мешканців інших держав? В українців ще вірять чи вже забули?

– Нам співчувають. Нещодавно віденський таксист мароканського походження зазначив, що ми вибрали у президенти тупого клоуна – друга Путіна.

Бліц: - Яка ваша улюблена домашня страва, яку самі вмієте готувати?

- Вмію готувати лише плов і деруни, але їх люблю.

- Якщо маєте час для відпочинку – оберете книгу чи фільм?

- Люблю малювати під аудіо-книги.

- Який з українських фестивалів став для вас відкриттям 2019 року?

- Фестиваль середньовічної культури “Тустань” - Якщо вікенд: то на природу, за місто чи за кордон?

- Десь на природу біля міста за кордоном.

- Яка ваша улюблена пора року?

- Весна, звичайно.

- Маєте власне місце сили, де найкраще побути самому і зібратися з думками та набратися енергії?

- Люблю поїздити на кабріо-джипі “Вранглер” нічними дорогами.

- Чи маєте родинну традицію, яку самі вигадали і з нетерпінням чекаєте?

- Вітаємо з Днем народження один одного о 00:01.

®

F e d e ra l

C re d it

U nio n

ДИРЕКЦІЯ ТА ПРАЦІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ФЕДЕРАЛЬНОЇ КРЕДИТОВОЇ СПІЛКИ “САМОПОМІЧ”

З РІЗДВОМ

ХРИСТОВИМ З НОВИМ РОКОМ!

БАЖАЮТЬ ВАМ ЧУДОВИХ РІЗДВЯНИХ CВЯТ, СПОВНЕНИХ МИРУ, РАДОСТІ ТА МІЦНОГО ЗДОРОВ'Я!

SELFRELIANCE.COM

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

773-589-0077

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

586-757-1980

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

847-359-5911

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212

313-366-0055

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

630-307-0079

60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

973-887-2776

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322 248-487-0330

Chicago Illinois, USA

Школа балету та народного танцю при парафії Св. Володимира та Ольги святкує 40-річчя

Ольга Руда, Ірина Басенко Фото: Максим Прокопів Танцювати! Танцювати не задля виступу, оплесків чи вивчення рухів, а щоб видобути з душі ту саму золоту ноту культурного коду української нації. Власне, таке кредо у Школи балету і народного танцю, яка відзначить у лютому 2020 року свій 40-річний ювілей. Її директорка та співкерівниця Роксана Дика-Пилипчак, відома на увесь світ завдяки очолюваному нею ансамблю українського танцю “Громовиця”, ексклюзивно для журналу Ukrainian Peоple розповіла про Школу найсокровенніше.

Храм танцю У величній кам’яній будівлі поруч з УГК церквою Святих Володимира і Ольги, в Українському Культурному Осередку Чикаго знаходиться ще один храм – храм танцю. Тут твориться легенда. Вона розпочалася в 1978 році. Тоді за ініціативи відомого музиканта, композитора і хореографа Любомира Цепинського, тут облаштували танцювальні зали, встановили станки та дзеркала і запросили перших учнів. Роксана Дика-Пилипчак (або просто Сяня), яка нині є співкерівницею і директоркою Української Школи балету й народного танцю, демонструє перше фото, зроблене ще в минулому столітті, у новому, щойно відкритому закладі. … Тоді Сяня якраз завершила свою участь у Театральній студії молоді Чикаго. Маючи за плечима роки тренувань та виступів на різноманітних фестивалях і концертних майданчиках, вони разом з партнером по паркету Юрою Цепинським стали першими викладачами Школи танцю. Її заснував батько Юри, Любомир. Через рік до їхнього колективу приєдналась Марта Городиловська-Козицька.

8

January 2020 Ukrainian People

З родиною Цепинських у Сяні завжди були теплі стосунки, адже з дитинства вона вчилася в них танцiв та тренувалася в парі з їхнім сином. “Пан Цепинський був мені, як другий тато, і його жінка пані Ліля виховали мене у своїй хаті, вчили не тільки танцю, але й дисципліни. Як правильно працювати, і до чого це веде, – пригадує Роксана Дика-Пилипчак. – Був один виступ, де я зробила помилку, і, може, про те б ніхто не знав, крім моєї мами, яка в першому ряді ловила кожен мій рух. Але я знала, і мені боліло більше те, що підвела свого учителя. Я тоді завершила танок, але на вісім тактів скоріше вiд інших, і було прикро, що хтось вклав стільки уваги до мене і надію, а я цього не виправдала”.

Висока планка Можливо, для когось це виглядало самовпевненим, але пан Цепинський одразу поставив Школі високу планку, яку колектив тримає вже понад чотири десятиліття. Школа мала проводити по два великих концерти на рік, і це вдалося! Учні Школи за всі роки дали вже 78 концертів. Школа насправді – це величезний культурний осередок, який дає дещо більше, ніж хореографiчні навички. Тут вчать не лише танцювати, але й жити танцем, розуміти його, тут закладають фундамент і вживляють у серця любов до України – щоб діти, навіть народжені у США, вважали себе українцями. “З дитинства учні навчаються не тільки крокiв або танкiв, але й грації та вишуканих манер, стають упевненішими в собі, та

гордо знаходять своє “Я”, – розповідає співдиректорка Школи Марта Городиловська-Козицька.

– “Роки минають, і вони пишаються своєю любов’ю до української культури, своєї діаспори, церкви. Коли стають дорослими, то повертаються сюди, щоб допомогти наступній генерації. А коли мають своїх дітей, то віддають їх до нашої Школи. І за всі ці роки родинне коло українського танку продовжується!” … Такою Школу хотів бачити Любомир Цепинський, такою її бачать і сьогоднішні учні та їхнi батьки.

Танцювальні феномени Сьогодні керівниками Школи балету і народного танцю є Роксана Дика-Пилипчак (пані Сяня) і Марта ГородиловськаКозицька (пані Ляля). Наша співрозмовниця Сяня уособлює одразу два танцювальних феномени української діаспори Чикаго: Школу танців та ансамбль “Громовиця”. В обох вона була від першого дня їхнього заснування. Колишні студенти і танцюристи з “Громовиці” складають стрижень викладацького колективу Школи. Загалом тут працюють десять учителів, які навчають понад 200 дітей. “Є цілі родини, династії танцюристів, батьки приводять дітей, колись самі пройшовши цей шлях – це вже друга генерація”, – говорить пані Ляля. Вона переконана, що діти є різними, і не можна вимагати від усіх бути однаковими. Є талановиті до танцю, а є – до спорту, є ті, кого бачити в танцях хочуть

мама чи тато. А є такі, що ніколи не будуть танцюристами, зате будуть найкращими на сцені: бо якщо в них вкласти час і сили, вони зроблять все бездоганно. Дисципліну в Школі започаткував Любомир Цепинський, а крім неї – ще й привчив учнів до спілкування, жартів, а малюків – також любити казки. “Він нам прищепив, по-перше, любов до танцю. А друге – дисципліна. З ним дуже легко можна було посміятися, пожартувати, але як треба щось виконати чи вивчити, то без розмови – доводилося тяжко працювати. І ще він навчив нас: дітей варто також бавити, виховувати, щоб вони не тільки любили український танок, але й казочки. I те, як в танку показати любов до казки”, – пригадує пані Сяня.

Щедрі помічники Фінансування від держави в Школи нема. Донедавна вона діяла виключно за внески батьків, які дозволяли оплачувати роботу викладачів, костюми та музику для проведення концертів двічі на рік. Але важка праця й унікальні концерти не минули безслідно: Школа знайшла благодійників. “В попередні роки внесків батьків було достатньо, ми вважали, що самі собі допоможемо. Тепер, коли є такі великі і щедрі фундації як каса “Самопоміч” і фонд “Спадщина”, що останні пару років багато допомагають різним організаціям нашої діаспори, стало легше з фінансуванням. Вони суттєво нас пiдтримують, а зараз допомогли організувати ювілейний вечір. Пiд час якого будемо розказувати про нашу Школу, демонструвати цікаві фото, покажемо виступ наших вихованців, влаштуємо забаву”, – анонсує пані Ляля. Квитки на дійство будуть доступні в продажі, саме святкування відбудеться ввечері 22 лютого 2020. На гостину запрошують сьогоднішніх студентів і випускників, батьків, дідусів, бабусь. Всіх студентів Пані Ляля пам’ятає майже всіх студентів, може, не поіменно, але знає напевно, що вони були частиною цієї органiзацiї, старалися, вчилися. “У Школі є багато генерацій родин. Це місце, де сім'ї можуть проводити час разом зі своїми дітьми. Я думаю, саме це допомагає їм усвідомити, що вони належать до чогось більшого, ніж просто до Школи. Що це дає їм розуміння своєї ідентичності – бути українцем чи українкою, навіть, якщо вони вже й не танцюють”.

Українська генерація Співкерівниця Школи танців має тісний

зв’язок із власною родиною. Батьки Сяні – з України: мама – з Делятина (Івано-Франківська обл.), тато – із Золочева (Львівська обл.). Але до Америки вони потрапили нарізно. Під час 2-ї Світової війни з таборів ДП сюди потрапили їхні батьки з родинами, на долю яких випали випробування переслідуваннями. У США вся родина облаштувалась поряд, і родичі жили на короткій відстані один від одного. Тож святкування, традиції, звичаї є невід’ємною частиною життя цієї родини. Роксана Дика-Пилипчак переконана: “Якщо пам’ятатимете ваші звичаї, то ніколи не забудете любовi не тільки один до одного, але й до своєї країни. І це є найважливіше. Бо люди можуть стати дуже успішними, і вони тепер, може, – більше американці, але ти мусиш запам’ятати, звідки ти, і де твоє коріння. Це одна з причин, чому й наша Школа так довго існує”.

Квітки танцю Роксана Дика-Пилипчак та Марта Городиловська-Козицька за все життя поклали стільки зусиль і часу на розвиток українського танцю в Чикаго, що їх недаремно тут вважають Квітками (Цісик) у танцях. Адже як легендарна Квітка присвятила життя українській пісні та її популяризації, поширенню і славі, так і Сяня й Ляля вкладають душу в танець і в своїх вихованців. З нагоди Різдва Христового керівники Школи зичать всім читачам Ukrainian People здоров'я і сили, спокійного настрою: “Ми живемо в такому світі, що рано встаємо і працюємо, доки не падаємо до ліжка – час летить швидко. Ми працюємо, а після роботи робимо щось “для душі”. Ми повинні мати силу поважати і допомагати іншим. З нагоди різдвяних свят щиро зичимо усім — знайти в своїй душі спокій для себе, для своєї родини, знайти ту справу, яка залишиться в серцях і в пам'яті людей. На довгі роки”. Довідка: Школа від дня заснування щороку готує два концерти. В грудні – до дня Святого Миколая та на завершення шкільного року – підсумковий виступ. На навчання приймають дітей з 4-х років. Після багатьох років навчання в Школі балету і народного танцю, молоді танцюристи переходять до “Громовиці ІІ” на ще два роки більш інтенсивних тренувань. У 18 років, якщо є бажання, танцюристи переходять до ансамблю “Громовиця”.

Здо р о в ' я

“Наче родимка”: “непізнані об'єкти” на шкірі, що можуть нести загрозу життю Як відрізнити родимки від інших утворень, а доброякісні – від злоякісних З віком на тілі з'являється багато “об’єктів”, зовні дуже схожих на родимки. Вони виглядають майже однаково, але з'являються зовсім з різних причин. Розпізнати їх нам допомогли лікар-онколог Національного інституту раку Марія Кукушкіна і керівник клініки KeyMed, дерматолог Тетяна Кобець.

Доброякісні: бомба уповільненої дії На жаль, більшість доброякісних утворень з часом можуть перетворитися на злоякісні. Тому їх потрібно обстежувати і видаляти. Атероми і ліпоми. Ці вузлуваті ущільнення зовні схожі. Атерома виникає через закупорку сальних залоз. У запущеному випадку може почервоніти, дати набряк або нагноїтись, вже з больовими відчуттями, і навіть супроводжуватися підвищеною температурою. Запалившись, може прорватися, важко гоїться без хірургічної чистки і в підсумку залишає значний шрам. Ліпома – це пухлина жирового прошарку, яку ще називають “жировиком”. Вона може бути в стані сну, а може почати рости. І при атеромі, і при ліпомі в запущених випадках є ймовірність переходу в злоякісну форму – ліпосаркому. Тому зі зверненням до дерматолога краще не затягувати. ЛІКУВАННЯ. Успішно видаляються лазерним, радіохвильовим або пункційної-аспіраційним методами, після яких на шкірі майже не залишається слідів, або ж вони з часом вирівнюються. Якщо не перейшли в стадію злоякісних, то, скоріше за все, на тому ж місці більше не виникнуть. АНГІОМА І ГЕМАНГІОМА. Це судинні пухлинні утворення, що виникли з різних причин: через генетичну полaмку судин, напруження пiд час пологiв, травми або віруснi захворюваннях. У першому випадку судина розташована близько до поверхні шкіри і виглядає як точка або “горошина” (частіше червона). Іноді це судина, що розщеплюється до поверхні у формі павутини (видно при дерматоскопії – так називають обстеження шкіри спеціальним приладом). Гемангіома ж – судинне розростання і сплетіння кількох судин, які можуть бути від червоного до чорного або синюшного кольорів. ЛІКУВАННЯ. Всі вони успішно лікуються (лазером, кріотерапією, склеротерапією, в деяких випадках – гормональними препаратами), не дають ускладнень. Максимум – може залишитися шрам, якщо мало місце хірургічне втручання, а утворення було великим. БОРОДАВКИ і ПАПІЛОМИ. Нарости різної форми, розмірів, від тілесного до коричневого кольорiв, які з'являються від стресів, вегетативних розладів, через знижений імунітет і папіломавірус людини. Зазвичай, вони безболісні і занепокоєння викликають тільки своїм неестетичним виглядом. Але в деяких випадках можуть принести неприємності, наприклад переродитися в онкологічну пухлину. Папіломи неприємні також тим, що легко передаються від людини до людини через дотики. ЛІКУВАННЯ. Призначають після проходження дерматоскопії. Лікар може рекомендувати курс противірусних та імуномодулюючих препаратів, видалення хімічними кислотами, кріодеструкцію, лазерний або радіовплив, або хірургічне видалення.

12

January 2020 Ukrainian People

Нейрофіброма і фіброма (дерматофіброма). Утворення схожі: мають вигляд вузлика, який виступає на поверхні шкіри. Бувають різних кольорів і виростають до 3 см в діаметрі. Нейрофіброма через спадковість або нейрофіброматоз (генетичне захворювання) може переродитися в злоякісну фібросаркому. Фіброма ж не перетворюється на ракову форму, але може боліти. Крім того, такі утворення легко травмувати, наприклад, ненавмисно зачепивши одягом. При пошкодженні йде кров, яку складно зупинити самостійно. Тому їх обов'язково потрібно досліджувати на небезпеку і, по можливості, видалити. Попередити пошкодження можна, заклеївши “вузлик” пластирем з ватою і т. п., але це не панацея. ЛІКУВАННЯ. У складних випадках – хірургічне видалення або променева терапія. Може залишитися рубець – залежно від того, якого розміру “родимка”.

ЗЛОЯКІСНІ: ЛІКУЙТЕ ЇХ З ЮНОСТІ Вони чудово вміють маскуватися під родимки. Проте, є низка ознак, за якими можна запідозрити небезпечний “об'єкт”. Ефективність лікування залежить від своєчасного звернення до онколога. Меланома. Це пігментоване, частіше нерівномірного чорного або коричневого кольору утворення, іноді асиметричне, з “рваними” краями, діаметром більше 6 мм і/або іншими ознаками: сверблячкою, намоканням, кровоточивістю і т. д. Самостійно ставити діагноз не рекомендовано: клінічна картина оцінюється лікарем за сукупністю побачених ознак. Тобто просту родимку можна сплутати з меланомою і навпаки – невинне, на перший погляд, вузлове (піднесення на поверхні шкіри) утворення тілесного або рожевого кольору, зі слабким коричневим пігментом або схоже на невус, може виявитися меланомою. Останнє стається в 5% випадків.

Захворювання є агресивним, може рецидивувати (при неадекватному хірургічному втручанні) і давати метастази в будь-які органи, починаючи з лімфатичних вузлів. Причина появи меланом – сильне опромінення ультрафіолетом або пошкодження родимок і невусів. ЛІКУВАННЯ. Якщо говорити про первинні пухлини, то все залежить від стадії захворювання, локалізації і розміру новоутворення. У нашій країні виліковуються більше 50% пацієнтів, які своєчасно звернулися за лікуванням. За кордоном цей показник вищий, оскільки люди не затягують з походом до лікаря, а новітні препарати доступніші. Первинну меланому шкіри, тобто ту, що не поширюється на інші органи і не дає метастази в лімфатичні вузли, лікують хірургічним шляхом в комплексі з імунотерапією інтерфероном. При виявленні метастазів у внутрішніх органах можливості хірургічного лікування обмежені через поширеність захворювання. У таких випадках вдаються до системної терапії, яка впливає на весь організм. Протягом довгого часу основним методом лікування в подібних випадках була хіміотерапія, але за останні п'ять років з'явилися імунопрепарати нового класу, які перебудовують імунну систему так, щоб вона сама боролася з пухлинними клітинами. Також є таргетна терапія, яка ефективна у хворих з певною мутацією пухлини, так званої BRAFмутацією. У деяких випадках може застосовуватися і променева терапія. Вибір методу лікування пацієнта обговорюється в кожному конкретному випадку.

Плоскоклітинний рак шкіри. Виглядає як вузлове утворення на шкірі, яке іноді має рожевий колір, збільшується в розмірі, має вигляд виразки або мокнучої рани, що довго не гоїться. Появу пов'язують з довгим перебуванням під палючим сонцем. Такий рак здатний рецидивувати і метастазувати, але вважається менш агресивним, ніж меланома. ЛІКУВАННЯ. За наявності первинної пухлини онкологи пропонують видалити уражену ділянку шкіри хірургічним шляхом. Однак, в деяких випадках захворювання може рецидивувати: виникати в місці раніше виконаної операції або метастазувати, тобто з потоком крові або лімфи злоякісні клітини можуть поширитися по організму. Цим плоскоклітинний рак схожий з меланомою шкіри. Є ще загальні риси.

Після хірургічного втручання або інших способів лікування хворий повинен не тільки спостерігатися у лікаря, але й самостійно, не рідше разу на тиждень, оглядати всю шкіру, приділяючи увагу післяопераційному рубцю і родимкам, а також обмацувати лімфатичні вузли. Базаліома. Базальноклітинний рак – різновид раку шкіри, який теж в окремих випадках схожий на родимку. Він нерідко з'являється на обличчі, голові або відкритих ділянках тіла, тобто місцях, що піддаються хронічному ультрафіолетовому опроміненню. Найчастіше виглядає як пляма, що злегка лущиться або мокне, або вузлове утворення рожевого кольору. У деяких випадках пухлина може бути пігментованою, наприклад сірого або коричневого кольору. Це новоутворення менш агресивне, ніж меланома і плоскоклітинний рак. Зазвичай безболісне, але не дуже приємне з естетичної точки зору, оскільки з'являється, переважно, на обличчі/шиї, може розростатися, окупувати кілька ділянок шкіри, трансформуватися у виразку або грибоподібний вузол над поверхнею шкіри. ЛІКУВАННЯ. Захворювання ефективно лікується. Залежно від розміру, типу і локалізації пухлини, лікар може рекомендувати крем, хірургічне втручання, кріодеструкцію, променеву терапію. Найбільше щастить тим пацієнтам, яким досить лікування кремом: це найбільш ефективний спосіб з точки зору естетики. Таке лікування займає 6 тижнів. Але тут є особливість: спочатку на місці нанесення крему розвивається запалення, що створює видимість подальшого росту пухлини. Це багатьох вводить в паніку. Однак, через 6-8 тижнів після завершення курсу ці явища повністю зникають, практично не залишаючи сліду. Нема гарантії, що від базальноклітинного раку вдасться позбутися раз і назавжди, а при хірургічному видаленні є ймовірність, що залишиться рубець. Важливо беззастережно дотримуватися рекомендацій лікаря.

Наприклад, якщо рекомендоване лікування кремом, то наносити його потрібно на ніч, видаляючи залишки вранці; якщо мало місце лазерне видалення, потрібно якийсь час уникати контакту з водою і обробляти рану згідно з рекомендаціями. В іншому випадку можуть виникнути проблеми із загоєнням рани.

ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНИЙ “ВУЗОЛ” Кератоакнтома вважається прикордонним (передраковим) станом шкіри. Виглядає як вузлове утворення на шкірі з невеликим поглибленням в центрі і буває від тілесного до червонуватого кольору. При пошкодженні може кровоточити. З появою подібного новоутворення потрібно терміново йти до лікаря: можливо, це не кератоакантома, а злоякісна пухлина. Не варто самостійно видаляти кератоакнтоми (намагаючись їх здерти або випалити): це може посилити проблему. СТОРОНИТИСЬ НЕ ВАРТО. Згiдно з онкологами і дерматологами, близьким і родичам не варто боятися “підхопити” родимку або заразитися пухлинами (крім папілом, іноді бородавок). “Захворювання, в тому числі меланома, базаліома, плоскоклітинний рак не передаються повітрям або через дотик, – каже лікар-онколог. – Небажано, звичайно, щоб людина з новоутворенням, що кровоточить, торкалась до людей. Але йдеться тут, скоріше, про негігієнічну поведінку і шкоду для хворого, а не про зараження оточуючих”.

14

January 2020 Ukrainian People

ОГЛЯД – РАЗ НА РІК, І ВІК ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ – НЕ ПЕРЕШКОДА Згiдно зi словами дерматологів тa онкологів, перевіряти підозрілі (які з'явилися раптово, стали рости, боліти, змінювати колір і проявляти іншу активність) родимки потрібно щонайменше раз на рік. До того ж, лікарі стверджують, що робити це потрібно з дитинства. Сама дерматоскопія не несе небезпеки (на утворення дивляться в спеціальний мікроскоп – дерматоскоп). До речі, в багатьох клініках її періодично проводять безкоштовно. Існують навіть виїзні пункти, коли лікарі перевіряють родимки, наприклад при аптеках та інших установах. Найчастіше це відбувається 2-3 рази на рік, і про такі дні зазвичай “сурмлять” ЗМІ, є інформація на сайтах клінік і оголошення в місцях, де відбудеться прийом. Однак, лікарі погоджуються, що безкоштовні дні – переважно, для тих людей, які перевіряють родимки в якості профілактики, і новоутворення не турбують свого “носія”. Тим же, у кого виникли підозри на якусь ненормальну поведінку родимки, потрібно негайно перевірити її, не чекаючи безкоштовного дня. Коштує процедура в різних медустановах від 50 до 300 грн. Від ціни не залежить отримання більш якісного огляду: прилад всюди один і той же, а лікар побачить одне і те ж (хоча іноді все ж слід підтвердити діагноз у кількох спеціалістів). Дітей, за словами дерматологів і онкологів, теж обов'язково потрібно оглядати на новоутворення і зміни родимок, оскільки всі види шкірних доброякісних і онкологічних захворювань можуть бути і в них. “Причини найчастіше тi ж, що й у дорослих, – схильність і сонячна активність, – каже Марія Кукушкіна. – Останнім часом статистика говорить про тривожну тенденцію: зростання кількості дітей до 14 років з небезпечними шкірними утвореннями. Часто батьки не стежать за перебуванням на сонцi не тільки 2-3-річних дітей, але й старших. До речі, вже доведено, що сонячні опіки з дитинства можуть стати причиною меланоми на цьому ж місці, але вже в зрілому віці”. Протидiя, за словами експерта, однa: наносити сонцезахисні креми (для дітей – SPF 50, для дорослих – за типом шкіри) перед виходом з дому і влітку обмежити час перебування на пляжі або під палючим сонцем.

НЕ ЛІКУЙТЕ САМІ Зараз в аптеках продається безлiч препаратів, які обіцяють позбутися неприємностей на шкірі. “Це дуже небезпечно, починаючи з того, що можна занести інфекцію, самостійно намагаючись видалити або “припекти” утворення. Kрім того, воно може довго кровоточити, боліти або почати збільшуватися в розмірі, – каже онколог Марія Кукушкіна. – А видалення меланоми кислотами взагалі небезпечне “просуванням” метастазів в лімфовузли. Це вже небезпечніше, ніж просто меланома. Тому при утворенні і будьякому пошкодженні таких родимок потрібно звертатися за допомогою до лікаря”. https://www.segodnya.ua/

Ukraine Головні події 2019 року в Україні СІЧЕНЬ

• 5 січня – наша чоловіча збірна з волейболу вперше за 14 років вийшла на чемпіонат Європи.

• 6 січня – Патріарх Варфоломій вручив Томос про автокефалію Православної церкви України митрополитові Київському Епіфанію.

• 24 січня – Оболонський районний суд Києва визнав екс-президента Віктора Януковича винним у вчиненні державної зради та засудив заочно до 13 років позбавлення волі.

• 28 січня – на турнірі H&N Cup у Мюнхені українські спортсмени Олена Костевич та Олег Омельчук встановили світовi рекорди з кульової стрільби з пневматичного пістолета на дистанції 10 метрів у міксті.

• 3 лютого – відбулася інтронізація глави Православної церкви України Епіфанія під час літургії в Соборі Святої Софії Київської.

• 7 лютого – Верховна Рада України внесла поправки до Конституції, які закріпили курс на повноправне членство в Європейському Союзі та НАТО.

• 8 лютого – Вибори Президента України: ЦВК завершила реєстрацію кандидатів у президенти – 44 людини. Це була рекордна для країни кількість.

• 27 лютого – Національна суспільна телерадіокомпанія повідомила, що Україна не братиме участi в конкурсі Євробачення-2019. Це сталося після того, як MARUV відмовилася підписувати договір, а гурти Freedom Jazz та KAZKA – від участі.

• 27 лютого – Національна паралімпійська збірна iз зимових видів спорту посіла 1-е загальнокомандне місце на Чемпіонаті світу-2019 в канадському місті Принц-Джордж. Наша команда виборола 42 медалі (9 золотих, 16 срібних та 17 бронзових).

Березень

• 10 березня – Дмитро Підручний на Чемпіонаті світу з біатлону в гонці переслідування виграв золоту медаль. Це було перше в історії України чоловіче “золото” на чемпіонатах світу з біатлону.

• 22 березня – український політв'язень Павло Гриб засуджений у Росії до 6 років позбавлення волі.

• 22 березня – 8-ма церемонія вручення Національної професійної музичної премії “YUNA”. По три нагороди отримали гурт The Hardkiss та співачка MARUV. • 30 березня – Боксер Олександр Гвоздик переміг Дуду Нгумбу технічним нокаутом і зберіг титул чемпіона WBC. • 31 березня – перший тур виборів Президента України. Явка виборців склала 63,52 %. До другого туру вийшли Володимир Зеленський (30,24 % голосів) та Петро Порошенко (15,95 % голосів).

•13 квітня – Василь Ломаченко захистив титули чемпіона світу за версіями WBA Super та WBO в легкій вазі, нокаутувавши британця Ентоні Кроллу.

•24 квітня – Президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства для жителів окупованих Росiєю районів Донецької та Луганської областей.

•25 квітня – Верховна Рада України прийняла Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

•30 квітня – вибори Президента України 2019: ЦВК оголосила результати другого туру, перемiг Володимир Зеленський із результатом 73 % голосів.

Травень

Лютий

Квітень

• 15 травня – президент України Петро Порошенко підписав Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

19 травня – Донецький “Шахтар” дотермiново став переможцем чемпіонату України з футболу 2018-2019 та в 12-те виборов чемпіонство.

20 травня – Володимир Зеленський вступив на посаду президента України.

21 травня – Президент України Володимир Зеленський видав указ про припинення повноважень Верховної Ради України 8-го скликання і призначив позачергові вибори на 21 липня 2019 року.

22 травня – Кабінет Міністрів схвалив Український правопис у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису.

30 травня – Верховна Рада України ухвалила закон про визнання і підтримку національної скаутської організації “Пласт” на державному рівні.

Червень

• 20 червня – Владика Філарет провів “собор” щодо відновлення Київського патріархату.

• 24 червня – Нацбанк України з 25 жовтня 2019 року запроваджує в обіг банкноту номіналом 1000 гривень, на ній розміщено портрет Володимира Вернадського.

Липень

• 11 липня – Суд ЄС скасував санкції 2018 року проти Віктора Януковича та його команди.

• 13 липня – українська тенісистка Дар'я Снігур виграла Вімблдонський турнір серед дівчат в одиночному розряді, здолавши у фіналі американку Алексу Ноель.

• 20 липня – Ольга Харлан здобула золоту медаль у змаганнях на шаблях на Чемпіонаті світу з фехтування та стала шестиразовою чемпіонкою світу.

• 21 липня – в Україні відбулися парламентські вибори. До складу Верховної Ради пройшли 5 політичних партій (“Слуга народу”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Європейська Солідарність”, ВО “Батьківщина” та “Голос”), а також 199 депутатів, обраних за мажоритарною системою в одномандатних округах.

• 28 липня – “Динамо” (Київ) обіграло донецький “Шахтар” у матчі за Суперкубок України.

• 7 серпня – президент України Володимир Зеленський підписав закон про ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем.

• 14 серпня – Українська автокефальна православна церква офіційно припинила існування. Запис про припинення діяльності релігійної організації внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб.

• 29 серпня – відбулося перше засідання Верховної Ради України IX скликання. Головою Ради обрано Дмитра Разумкова, Прем'єр-Міністром – Олексія Гончарука, главою СБУ – Івана Баканова.

• 31 серпня – Василь Ломаченко переміг британця Люка Кемпбелла та захистив титули чемпіона світу за версіями WBA, WBO і The Ring у легкій вазі, а також виграв вакантний титул чемпіона WBC в легкій вазі.

Серпень

Вересень

• 4 вересня – Кабінет Міністрів України прийняв рішення про звільнення мера Києва Віталія Кличка з посади голови Київської міської державної адміністрації.

• 7 вересня – до України, внаслідок операції iз взаємного звільнення утримуваних осіб, повернулися 22 наших моряки, 2 співробітники СБУ та 11 українських політв'язнів Кремля – Олег Сєнцов, Володимир Балух, Едем Бекіров, Павло Гриб, Микола Карп'юк, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, Євген та Артур Панови, Олексій Сизонович та Роман Сущенко.

• 7 вересня – український фільм “Атлантида” режисера Валентина Васяновича здобув перемогу в офіційній конкурсній програмі “Горизонти” 76-го Венеційського кінофестивалю.

• 8 вересня – в Україні вперше на державному рівні відзначили роковини депортації українців з етнічних західних територій.

• 9 вересня – українці по всьому світу відзначили 250-річчя з дня народження засновника нової української літератури Івана Котляревського.

• 19 вересня – Зеленський опинився в центрі “Україна-гейту”. Американські ЗМІ звинувачували президента Трампа в тому, що він шантажував Зеленського фінансовою допомогою і вимагав почати розслідування проти свого конкурента на виборах, Джо Байдена. Також його сина Хантера, який працював на українську компанію Burisma. Через недовіру до Трампа в США почали процедуру імпічменту.

• 28 вересня – біля села Республіканець на Херсонщині відкрили невідому донедавна фортецю, збудовану на рубежі тисячоліть.

• 1 жовтня – президент України Володимир Зеленський відповів на лист Мартіна Сайдіка, що Україна погоджує текст “формули Штайнмаєра”, яка надає особливий статус “окремим територіям” Донбасу.

• 2 жовтня – у багатьох містах України вiдбулися протестні акції “Ні капітуляції!” проти імплементації Мінських угод за “формулою Штайнмаєра”.

• 6 жовтня – у десятках українських міст та за кордоном відбулися акції “проти “формули Штайнмаєра” та відведення українських військ від лінії розмежування на Донбасі.

• 10 жовтня – Президент України Володимир Зеленський провів найдовшу у світовій історії прес-конференцію, що тривала понад 14 годин. Під час якої надав відповіді на понад 500 запитань від майже 300 журналістів.

• 12 жовтня – Олександр Усик здобув дотермiнову перемогу в дебютному бою в суперважкій вазі проти американця Чазза Візерспуна.

• 30 жовтня – Верховна Рада України перейменувала місто Переяслав-Хмельницький на Переяслав.

Листопад

Жовтень

• 8 листопада – Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію на розгляд справи “Україна проти Росії”, відхиливши всі аргументи Росії.

• 8 листопада – Олександрійський патріархат, який посiдає друге місце в диптиху православних церков світу, першим зі старих патріархатів пентархії, окрім Вселенського, офіційно визнав автокефальну Православну церкву України – патріарх Феодор ІІ пом'янув митрополита Київського Епіфанія.

• 17 листопада – Україна потрапила на Євро-2020! Збірна України пройшла відбірковий етап на Євро-2020 без поразок і посіла перше місце у своїй групі. Зокрема, обійшовши чинного чемпіона Європи, збірну Португалії. 7 червня у Львові Україна приймала свого прямого конкурента, Сербію, і завдала суперниковi нищівної поразки – 5 : 0. Цей матч став одним з найкращих в історії футболу України.

• 18 листопада – Російська Федерація передала Україні катери “Бердянськ” і “Нікополь”, а також буксир “Яни-Капу”, захоплені 25 листопада 2018 року під час інциденту в Керченській протоці.

• 23 листопада – українська стрибунка у висоту Ярослава Магучих перемогла в номінації “Висхідна зірка” (англ. Female Rising Star) серед європейських легкоатлеток і виграла нагороду Петра Нуровскі як найкраща молода спортсменка за версією МОК. Ім'я переможниці було названо під час урочистої церемонії нагородження World Athletics Awards в Монако.

Грудень

• 4 грудня – внаслідок пожежі в Одеському коледжі 12 людей загинули, 32 постраждали та 8 зникли безвісти.

• 5 грудня – у Чорнобилі ввели в експлуатацію новий саркофаг “Укриття” у вигляді арки, споруджений над зруйнованим реактором Чорнобильської АЕС. Новий безпечний конфайнмент (повністю герметичний і “розумний”) над четвертим енергоблоком почали зводити по частинах в 2012 році. Це – найбільша пересувна споруда в світі: 106 метрів у висоту, 162 метра в довжину і 257 метрів – проліт арки. За правильного використання саркофаг витримає 100 років.

• 9 грудня – відбулася зустріч в “нормандському форматі” (саміт) глав України, Росії, Франції та Німеччини в Парижі.

• 12 грудня – заарештовано підозрюваних у резонансному вбивстві журналіста Павла Шеремета: українських військових Яну Дугарь, Юлію Кузьменко та Андрія Антоненка.

• 13 грудня – Книгою року став роман “Доця” української письменниці Тамари Горiха Зерня. Цього ж дня Косівську мальовану кераміку внесено до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.

Н а ш а і сто р і я

БІЙ ПІД КРУТАМИ: українська Голгофа

Юрій НИКОРАК –

журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

Росія як вічна загроза Незалежно від століть, посад та прізвищ своїх очільників, вона завжди діяла щодо свого найближчого сусіда, України, однаково – нахабно й безапеляційно. Пригадуєте, як у 2014-му, анексувавши Крим та окупувавши Донбас, Путін виправдовував свої дії бажанням “русскоязычных” українців та наміром начебто захистити їх од “громадянської війни”? Прикро, але чимало українців й досі вірять, що майже століття тому УНР та ЗУНР – перші власне українські національні держави – дали знищити себе місцевим більшовикам, а не зайдам з Росії. Однак, історичні документи та факти свідчать про інше.

4 (17 за н.ст.) грудня 1917 року Раднарком Росії надіслав ультиматум Центральній Раді за підписами Леніна і Троцького: легалізувати більшовицькі військові загони в Україні, або Росія вважатиме, що УНР вступила у війну проти неї. Вже наступного дня, не дочекавшись відповіді, більшовицький уряд оголосив війну УНР. Бойові дії розпочалися в середині грудня, а з 22 січня 1918 року, після проголошення Четвертим універсалом незалежності УНР, переросли у відкриту війну. Перед цим, 12 грудня 1917-го, інспірований більшовиками “Всеукраїнський з’їзд рад” у Харкові проголосив фейкову Українську Народну Республіку Рад. Буквально через кілька днів звідти пішла військова й інша допомога більшовикам всередині УНР (вловлюєте аналогії з виникненням т.зв. “ДНР” та “ЛНР” у 2014-му? – Ю.Н.). Під командуванням Антонова-Овсієнка 20-тисячний більшовицький

18

January 2020 Ukrainian People

“Наше бойове завдання – взяти Київ. Шкодувати його мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і отримають відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то камея на камені не залишимо” – такий наказ на мітингу в Бахмачі віддав командувач російсько-більшовицькими військами в Україні Муравйов. Відправлений Леніним для знищення Центральної Ради та УНР i певний, що гідного спротиву не зустріне. Перекреслити ці плани могло хіба-що диво. І воно таки сталося. Схоже на те, яке вдалося 300 спартанцям. З тією різницею, що під Термопілами 300 загартованих і бездоганно вишколених вояків боронили непрохідну гірську ущелину, тоді як під Крутами, на відкритому полі, добре озброєну й чисельно удесятеро переважаючу російську орду зупинили кілька сотень гімназистів та студентів. Більшість з них тримали зброю в руках уперше! Та завдяки їхньому жертовному подвигу чільники УНР отримали час, аби укласти БрестЛитовський мир, а відтак – шанс врятувати першу українську державу.

загін наступав на схід України, а з північного сходу – загін Михаіла Муравйова. Попри те, що загін назвали Східним фронтом, він складався із понад шести тисяч московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту. У такий спосіб до кінця грудня 1917-го більшовицьку владу встановили у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Загальне командування захопленням столиці здійснював Муравйов. Наступ на місто більшовицькі війська вели двома групами: одна – залізницею Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. Тим часом, із майже 300 тисяч війська, прихильного до ЦР ще влітку 1917-го, до січня 1918-го вірних УНР залишилося всього близько 15 тисяч осіб – здеморалізованих і втомлених

Першою світовою війною. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь Києва. Остання данина Українській державі “Це – не громадянська війна між українцями. Бо під Крутами зійшлися послані Леніним російські підрозділи на чолі з Муравйовим – з одного боку, а з другого – українська патріотична молодь, яка захищала свою незалежну державу. Жодних власне українських більшовицьких військ під Крутами не було”, – наголошує доктор історичних наук, колишній директор Центру українознавства КНУ ім. Т.Шевченка, академік Володимир Сергійчук.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Пояснення, чому у бою під Крутами УНР захищала молодь, а не регулярна армія, породжує чергову аналогію з нинішньою війною на Донбасі. “Головна причина – у наївності українських соціалістів, які переважали в Центральній Раді, – переконаний В.Сергійчук. – Вони, надто голова Уряду УНР Володимир Винниченко, вважали, що Україні непотрібна власна регулярна армія, бо, мовляв, Росія не буде на нас нападати. Тому національне військо, створюване з травня 1917 року під проводом голови Українського військового генерального комітету Симона Петлюри, було, фактично, розпущене. Наприкінці січня 1918-го Київ не мав збройних сил – на захист УНР зголосився тільки полк ім. Костя Гордієнка, що прибув до столиці із Західного фронту. Решта українізованих частин російської армії через таке ставлення вождів Центральної Ради або розійшлися ділити землю, або ж під впливом більшовицької агітації оголосили про нейтралітет. Звідси й трагічний результат: 29 січня 1918 року, коли київська молодь проливає під Крутами кров, на станції Ніжин – за 18 км від поля бою – прибулий з фронту українізований полк ім. Т. Шевченка оголошує нейтралітет, а перед цим ще й хотів роззброїти Студентський курінь…” Нагадаю, уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами щойно, 22 січня, Четвертим Універсалом. А ще 5 січня на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира й Українського народного університету ухвалили створення студентського куреня Січових Стрільців. Відтак у київських газетах вийшло звернення “До українського студентства”: “Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько“большевицька” грабіжницька орда, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані… Кличемо студентів-українців усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників… Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували – Українській державі!” До новоствореного куреня вступили й учні старших класів української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства. Таким чином вдалося зібрати дві сотні, які очолив студент Українського народного університету – сотник Андрій Омельченко. Більшість студентів не мала жодної військової підготовки, а дві швидко сформовані сотні мали недостатньо боєприпасів й були погано озброєні: мали всього 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд (гармата на залізничній платформі). “Не диво, що молодь, зорганізована в Студентському курені, у

20

January 2020 Ukrainian People

момент, коли червоні полчища з Москви переступили північно-східний кордон, самопосвятно вирушила на брань, щоб захистити Київ, – писав 60 років тому Євген Маланюк. – Молодь, що згодом набула безсмертної слави під Крутами, збагнула вже на світанку нового етапу державності, що вирішується, бути чи не бути Україні, а тому “книжки змінила на гранати”. Як згадував сучасник, “треба лише було глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української Держави”. Бій, що врятував державу Військовими силами Центральної Ради, які ввечері 28 січня відступили з Бахмача до ст. Крути, командував сотник Ф.Тимченко. На цей момент під його командою залишилося не більше 300 бійців: жменька глухівських вільних козаків, рештки “куреня Смерті” й 13-го Січового полку. Тож він готувався відвести свої сили із Крут до Ніжина, і лише звістка про підхід підкріплень з Києва стримала його від відступу. Але українське командування помилилося в оцінці стратегії: поки Муравйов зосереджував сили для наступу на бахмацькому напрямку, штаб Київського військового округу, очікуючи головного удару з боку Полтави, скерував туди свіжі й найбільш боєздатні підрозділи. Натомість до Крут відправили 300 виснажених юнаків 1-ї Української військової школи, разом з якими зголосився їхати Помічний курінь Січових стрільців із 116 осіб. Один із січовиків так описував від’їзд добровольців: “В останню хвилину прибігла до потягу пані Лукасевич шукати сина Левка, тоді учня 6-ї кляси, який “нелегально” вступив до куреня. Бідна мати гірко плакала, вмовляючи сина лишитися, але, звісно, безуспішно. Спокійніше поводилась сестра іншого шестикласника, Соколовського. Ледве стримуючи сльози, хрестила брата і всіх від’їжджаючих… Соколовський весело заспокоював сестру, не передчуваючи, що за пару днів лежатиме на станційній платформі з пробитою московським багнетом головою”. З надзвичайним піднесенням чекали оборонці Крут прибуття підкріплення. Тож, коли о четвертій ранку 29 січня ешелон зі студентами прибув на станцію, їх чекало розчарування. “Студентській сотні роздано по одній чи дві обойми з попередженням, аби поводились обережно, бо ж багато було таких, що стріляти не вміли”, – згадував один із січовиків. Не переповідатиму усіх подробиць бою, про який вже століття сперечаються історики. Зауважу лише, що при багатократній чисельній та збройній перевазі більшовиків він тривав з 9 ранку до вечора (майже 8 годин), українці відбили кілька атак. А в підсумку відступити, хоч і з вели-

кими втратами, вдалося всім, крім отих, наймолодших. На підмогу більшовикам підходили все нові загони Муравйова, а з боку Чернігова – ще один їхнiй бронепоїзд, що почав обстріл оборонців із тилу. У студентів та юнкерів закінчилися снаряди для гармати, відтак набої… Проте, якщо юнкери відступали під прикриттям насипу, то у студентів спереду й позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні вирішив спершу багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Ідея виявилася невдалою: сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Вже біля потяга, що чекав їх віддалік, з’ясувалося, що не вистачає чоти студентів: розвідувальна чота, відступаючи у сутінках, вийшла на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу КирилоМефодіївської гімназії, уродженець Львівщини Григорій Піпський перед розстрілом першим почав співати “Ще не вмерла Україна”, і решта студентів підтримали спів… “Цей бій зупинив на кілька днів наступ російських більшовиків, відтак Центральна Рада змогла протриматися в Києві, що було надзвичайно важливо для делегації УНР на мирних переговорах у Бресті про визнання незалежності України, – пояснює значимість бою академік В.Сергійчук. – Завдяки цій жертві нашої молоді 9 лютого 1918 року Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина визнали УНР самостійною державою, внаслідок чого їй було надано військову допомогу в очищенні України від непрошених гостей…” “Українська молодь має дороговказ першої активної боротьби із найжорстокішим агресором у світі: більшовицькою Москвою, – наголошував Є.Маланюк. – Цей бій невеличкої горстки проти цілої орди мав для дальшого ходу української революції епохальне значення. Поперше, він дав загроженій столиці час на ліквідацію одного з фронтів (Берестейський мир). А, по-друге і найважніше, він став українською національною Голгофою, від якої струснулося сумління всіх прошарків населення України. Отже, з прикрої і болючої військової поразки Крути стали джерелом національної непереможності, давши приклад самопосвяти на жертовнику нації”. Замість післямови 19 березня 1918-го за рішенням Центральної Ради полеглих студентів урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві. Ба більше: голова Центральної Ради М. Грушевський перервав її засідання, закликавши уряд взяти участь у процесії. А на

похороні сказав: “Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!” На жаль, невдовзі – у Радянській Україні – про подвиг молоді під Крутами було забуто на більш, ніж 70 років. Натомість у Галичині культ героїв Крут поширився серед пластової молоді, яка в 1926 році створила “Курінь Старших Пластунів ім. Бою під Крутами”. У 1931-му ініціативу перейняло львівське студентство, що ухвалило “вважати роковини бою під Крутами українським всестудентським святом”. Під час Другої світової у всіх навчальних і виховних програмах для бійців УПА обов’язковим був пункт про героїзм молоді під Крутами, також встановили традицію вшанування пам’яті Героїв Крут як національного свята. На державному ж рівні віддавати данину пам’яті героям Крут в Україні почали тільки з 2004-го. 2006 року відкрили Меморіал пам’яті на самій залізничній станції за участю Президента В. Ющенка. Пам’ятником став насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону – символ колон КНУ, звідки були більшість студентів. Біля підніжжя пагорба побудовано капличку, а поруч із пам’ятником викопано озеро у формі хреста. У 2008 році меморіал доповнили сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону. Однак, офіційно його так і не було оформлено, а відтак музей у Крутах, як і Музей УНР у Києві, позбавлений державного фінансування. Існує реальна загроза їхнього закриття. Прикро й те, що є всього єдиний військовий заклад в Україні імені героїв Крут – Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Та й перші вулиці Героїв Крут з’явилися в Івано-Франківську, Калуші, Ковелі, Дрогобичі, Стрию, а в колишній Великій Україні – лише в Сумах та Ніжині.

В і до м і у к ра ї н ц і

Автор геніальновеселих книг Всеволод Нестайко Ганна Черкаська Нестайко – давнє козацьке прізвище. Коли Катерина ІІ ліквідувала Запорізьку Січ, козак Нестайко не поїхав за Дунай, а осів у Бучачі на Тернопільщині, започаткував рід священиків. Дід Всеволода, отець Діонізій Нестайко служив деканом кількох парафій на Тернопільщині, парохом греко-католицької церкви (УГКЦ) Святого Миколая у місті Бучач.

Б

атько Всеволода Зіновій Нестайко народився в Чернелиці; закінчив гімназію в м. Бучач, продовжив навчання у Відні, володів п’ятьма мовами. У Першій світовій війні був січовим стрільцем австрійської армії. Воював у лавах УГА, був на дипломатичній роботі, попав у польський табір полонених. Працював у Проскурові на цукроварні. Дід по материній лінії Іван Довганюк із селянкріпаків Житомирщини, успішний будівельник, усе вмів робити; був вельми дотепним чоловіком. Мати письменника – Марія Довганюк здобула ґрунтовну освіту й 1913 року почала викладати російську мову та літературу. У роки Першої світової війни була сестрою

22

милосердя в Російській імператорській армії – по інший бік фронту від свого майбутнього чоловіка. В автобіографії Всеволод Нестайко описав історію своєї появи на світ: “моя мама дуже полюбляла читати і справді особливого для мене дня, 30 січня 1930 року, читала роман Еріха Марія Ремарка “На західному фронті без змін”, який тоді вперше був перекладений російською мовою. Вона так захопилася читанням, що лише ненадовго відволіклася, щоб подарувати світові мене, після чого знову взялася за читання... Саме тоді старий єврей акушер сказав їй: “Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!” Нестайко жартував із цього приводу: “Так що я, можна сказати, народився

January 2020 Ukrainian People

між рядками”. І з пологового будинку дитя перевезли на вулицю Пушкіна у будинок мадам Шурман, бердичівської господарки салонів. У Фріму, дочку цієї мадам, був закоханий юний Нестайко. І знову не все слава Богу: батько обрав синові ім’я Всеволод, а матері не подобалася коротка форма “Сєва”. От вона й іменувала сина Вадим. Коли хлопчикові було три роки, хтось із добрих сусідів доніс, що батько був січовим стрільцем і його арештували. Нестайко згадував: “Тата свого я не пам’ятаю. Скільки не напружую пам’ять – згадую лише цукерки, якими він мене частував у той вечір, коли прощався з нами... І ще згадую цирк і фокусницю Клео Доротті...

Це було в Харкові. Мама повела мене й сестру в цирк, щоб трохи розрадити після того, як тато поїхав. Згодом виявилося, що поїхав назавжди”. Він загинув у 1933 році в радянському концтаборі. Маленький Вадик не вірив, що батька немає: “Він для мене залишався уособленням таємничості й чекання”. У страшному 1933 році, рятуючись від голоду, мама з двома дітьми переїхала в Київ, на вулицю Жилянську, 120, до материної рідної сестри Віри Іванівни. З того часу Вадим став киянином; до села малі Нестайки вибиралися тільки влітку – до родичів. Мати почала викладати російську мову та літературу в 56ій школі; їх квартира знаходилась у приміщенні тієї ж школи. Саме з цих років Всеволоду і запам’яталась самотність: хворобливого хлопчика (“мабуть, немає такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б не хворів у дитинстві”) мама зачиняла дома, а сама бігла на роботу. Вадику було чотири рочки, коли мати прочитала сину оповідання Антона Чехова “Ванька Жуков”, це був перший твір, над яким він пролив дитячі сльози. А любов до творчості Чехова Нестайко зберіг на все життя. Навіть перший редакторський гонорар він витратив на бюст Чехова. Хоч материнською мовою в родині була російська, та Вадима віддали вчитися до української школи, “щоб знав мову свого батька”. “З одного боку – це було весело – жити в школі, а з іншого… Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: “Завтра прийди з батьками!” Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд”, – згадував письменник. Нестайко згадував: “У дитинстві я був худенький і маленький – чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить. А коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше. Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні”. Через полум’яний колір волосся: “...Мене дражнили: “море горить”, “пожежна команда”, “рудий африканський їжачок” – руде волосся на моїй голові стирчало, наче голки в їжака, адже я робив собі “шевелюру” замість чубчика, щоб виглядати старшим”. Чи не тому 8-річний Вадим написав своє перше оповідання про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці? Мамі автора сподобалася розповідь про мисливця, у якого “ноги були волохаті, як у всіх чоловіків”.

З

а словами Нестайка, “можу повторити за Чеховим: у дитинстві в мене не було дитинства”. Одинадцятирічним він зустрів війну, два роки поневірянь, голоду, страху облав і неволі. Про це він розповідав: “Ми не змогли виїхати, бо я знову захворів. Мамине серце розривалося навпіл. У Москві була моя сестра, яка вчилася там, в інституті. Два роки ми нічого про неї не знали. Навчання продовжував у підпільній школі, які організувала мама для дітей. Згадував письменник і націлений у нього чорний отвір дула німецького автомата на Куренівці, де на старому закинутому кладовищі з іншими хлопчиками рвав горіхи. “Жартівливому бистроокому Павлуші куля пробила скроню – він саме повернувся до мене, хотів щось сказати. Тільки вбивши Павлушу, німець побачив, що то хлопець, дитина. І в мене вже не вистрелив. Ніколи було, поспішав...”. Вадим не учився у п’ятому класі: Нестайка одразу прийняли до шостого класу київської школи № 63. У ті часи він разом із сусідом-однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки Миколи Трублаїні (“Лахтак”, “Шхуна”, “Колумб”), Джека Лондона, Жуля Верна, Бориса Житкова, мріяли стати капітанами далекого плавання. Нестайко ніколи не був зразковим учнем. Сам себе у шкільні роки він називав “жевжикуватим”, дуже непосидючим, затятим любителем всіляких “приколів”. Бувало, що й учителі сміялися з його жартів, а часом виставляли за двері. А в старших класах навіть виганяли зі школи, проте Вадиму вдавалося самому залагоджувати свої справи з директором, щоб мати й не знала. Простудіював самостійно дев’ятий клас, склав екстерном екзамени і закінчив школу зі срібною медаллю (була одна четвірка з фізики). І подалися Вадим і Вітасик з документами вчитися на капітанів. Виявилось, що через особливості зору (дальтонізм, Всеволод не розрізняв червоного та зеленого кольорів) Нестайко не міг стати моряком, а Вітасик став капітаном.

“Я не зогледівся, як несподівано виріс. Витягнувся майже під два метри, і ото дивина – перестав бути рудим. І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад – у дитинство. Та нема у часу дороги назад. Час іде тільки вперед...” Тож коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література. З 1947 року Всеволод Нестайко навчався на слов’янському відділенні філологічного факультету Київського університету. На третьому курсі він розпочав літературну діяльність... із критики. “Мабуть, тільки браком досвідчених рецензентів можна пояснити той факт, що мене друкували тоді газети “Літературна Україна”, “Культура і життя”, навіть журнали “Дніпро” і “Вітчизна”, – зазначав письменник. У 1950 році Нестайків однокурс-

24

January 2020 Ukrainian People

ник Олег Микитенко вступив до аспірантури й залишив роботу в дитячому журналі “Барвінок”. “Я став працювати замість нього літредактором-коректором. Відтоді й почався мій зв’язок з українською дитячою літературою”, – згадував Всеволод Зіновійович. У “Барвінку” молодий письменник почав друкуватися й спілкуватися з класиками – Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. У 1952 році закінчив виш, працював редактором видавництва “Молодь”, з 1957 року по 1987 рік (30 років!) – редактором у видавництві “Веселка”. Був дуже вимогливим до себе та до інших. Якщо раптом траплялася помилка, приходив із київським тортом, схилявся перед редактором і казав: більше ніколи. Перше оповідання В. Нестайка для дітей побачило світ у 1954 році в журналі “Барвінок”. Цього ж року одружився з молодшою на рік філологінею Світланою. Знайшлася у них донечка Ольга – майбутній філолог. Мешкали у Києві на пр. Дружби Народів, згодом на вул. Шовковичній. Перша збірка “Шурка і Шурко” вийшла у 1956 році. Відтоді автор написав 30 цікавих і дотепних книжок для дітей. Розповідаючи про своє бажання стати дитячим письменником, Всеволод Нестайко зазначив: “Всі болі розтоптаного війною мого дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, поновому, не так, як жилося, а так, як мріялося, – сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими”. Якось Михайло Слабошпицький поцікавився, чому Нестайко над усім сміється, чи немає нічого святого. “А як розібратися, що святе? Хіба наші діти”, – почув у відповідь. У 27 років Всеволода Нестайка прийняли до Спілки письменників. А в Комуністичну партію вступав 1980 року, коли його змусила до цього службова посада. Через десять років, під час революції на граніті, коли побачив, як голодують студенти, вийшов із партії. Всеволод Нестайко – марафонець літературної творчості. Упродовж 1960-1980-х років він працював над трилогією про відомих сільських шибайголів, “васюківських тореадорів”. У 33 роки в Ірпені при вині та шашликах гусар, який випити любив, але ніколи на чотирьох не ходив, подарував світові найкращий український дитячий роман “Тореадори з Васюківки”. Багато чого в трилогії пов’язано з особистим досвідом письменника. Наприклад, образ Павлуші Завгороднього нагадував авторові самого себе одинадцятирічного. З відстані часу бачимо, що це дійсно найвидатніший і найулюбленіший дитячий роман в українській літературі. А тоді немало було закидів про дітей-селюків, нафталінову периферійність. Ганили, що письменник продовжує побутову селянську тематику, започатковану “Наталкою Полтавкою”, “Сватанням на Гончарівці”. У 1979 році Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила “Тореадорів з Васюківки” до Особливого Почесного списку Г. Х. Андерсена (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей, а фільм про сільських “тореадорів” здобув Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Фільм замовили 72 країни світу. В Україні на телеекранах фільм не з’явився, бо чиновники від культури знайшли в ньому наклеп на радянську дійсність, а героїв визнали “нетиповими піонерами”.

І автор показав читачам і повісті в оповіданнях про урбанізованих підлітків “Одиниця з обманом” та “П’ятірка з хвостиком”. Кінофільм “Одиниця з “обманом” (за однойменною повістю) отримав премію на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984) і спеціальний приз на Міжнародному фестивалі у Габрово (1985). Всеволод Нестайко написав понад 30 книжок для дітей, виходив накладами 30-50 тисяч примірників, отримував великі гонорари. Всеволод Нестайко – основоположник українського дитячого детективу. У 1990 році побачила світ його книга “Таємничий голос за спиною” цього літературного жанру. До речі, знаменитий “тореадор” Ява Рень, друг Павлуші Завгороднього, з’явився уже слідчим у книжках – “Неймовірні детективи” та “Таємничий голос за спиною”. Казковий серіал “Дивовижні пригоди в лісовій школі” автор писав більше 20 років, а радіопередача “Радіобайка Всеволода Нестайка” регулярно виходила протягом десятиріччя (з 1999 до 2009 рр.). Сонячна, людяна особистість, чиїм улюбленим звертанням до всіх було – “сонечко”, гуморист і веселун, чиї твори допомагали читачам “накопичувати радість” щоранку на вулиці Шовковичній прогулювався з песиком Дюком на повідку. Та останні місяці Всеволод Нестайко не виходив із дому, хворів на цукровий діабет, осліп.

16 серпня 2014 р. 84-річний Всеволод Зиновійович відійшов у вічність. Поховали на Байковому біля письменника Віктора Баранова.

Ганна Черкаська – нащадок козаків. Народилася й прожила в Запоріжжі. За фахом учитель української мови та літератури. У місцевій пресі першою опублікувала розвідку про перебування в Запоріжжі січових стрільців Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного). Перша в області автор і ведуча українських програм на ФМ-радіо: “Історичний календар”, “Дорога болю”, “Вітальня пані Ганни”, “Шибеник” (дитяча). Веде блог “UAHistory”. Увійшла до ста відомих в Україні блогерів.

М од а

Андре Тан:

“Показ у Парижі – мрія, до якої я йшов усі 20 років творчості” Анна Шпилевська

Цей дизайнер – один із найкращих, найуспішнiших і найбільш впізнаваних в Україні. Гість рубрики “Мода”, Андре Тан, розповідає про мрію життя, відкриває секрети успіху та ділиться враженнями про показ своєї нової колекції в Парижі.

– Ще в юному віці ви увірвалися в фешніндустрію і з того часу одяг вашого бренду носять зірки й не тільки у всьому світі. У чому секрет вашої популярності?

– Люди звикли приписувати успіхам інших талант, але за всім стоїть лише пекельна праця. Успіх – це 99% зусиль і 1% таланту. Маю зізнатися, що тільки любов до своєї справи допомогла зробити мене “найбільш впізнаваним дизайнером країни”. Відкривши своє перше ательє, я приділяв велику увагу кожному клієнту і підходив відповідально до виконання будь-якого замовлення. Такого алгоритму дотримуюся й зараз.

– Хотілось би дізнатися про ваше навчання в Saint Martins College. В той час вам було складно в Лондоні через мовний бар’єр та умови життя в сім’ї за обміном... Ви також згадували про знамениту дизайнерку Вів’єн Вествуд...

– Звісно, це був колосальний досвід, який мене підштовхнув до створення власних студії та бренду. Перебування в Лондоні допомогло мені стати тим, ким я зараз є. Не можу сказати, що з радістю згадую той час, адже важко жити без грошей, та ще й у чужій країні. Доводилося підлаштовуватися і ламати себе. Моє враження від Вів’єн Вествуд – швидше неоднозначне. Для мене вона завжди була і буде королевою британської моди. Та коли побачив її, зрозумів, що вона – така ж людина, як і всі ми… Адже ця пані приїжджає на зустріч на велосипеді, паркує його і йде робити свої щоденні справи.

– Розкажіть про період, коли ви стали головним стилістом на “Новому каналі”. Адже це був непростий вибір – залишити Харків та ательє і рвонути до Києва. Зате програма “Жертва моди” з вашою участю суттєво підняла рейтинг.

– Ніхто не очікував, що програма так підніме рейтинг каналу. Це був просто прорив, адже до нас в Україні нічого подібного не робили. А людям хотілося більше дізнатися про фешн-індустрію. Під час роботи на каналі я пройшов ще один етап становлення, бо постійно боровся з комплексами, невпевненістю, вчився правильно працювати на камеру. З роками я тільки з вдячністю згадую цей період.

26

January 2020 Ukrainian People

– Історія створення вашого першого бутіку справді захоплива. Ви придумали крутий концепт: “кухня високої моди”. Як це було?

– Перший магазин ми відкрили в торговому центрі Dream Town. Це звучить райдужно – “мій перший магазин”, а насправді я перші півтора року працював в суворих умовах і без особливого прибутку. Чому все одно ризикував і продовжував свій шлях? Відповіді нема й досі. Та я недарма йшов до своєї мети. А “кухня високої моди” тому, що в моді, як і на кухні – важливі всі деталі, інгредієнти, подання.

– Ви замовляєте тканини в Італії, Туреччині, в ОАЕ. Які з них використовуєте для колекцій?

– У нас п’ять ліній одягу, і для кожної з них потрібні абсолютно різні тканини. Зараз мені подобається працювати не тільки з натуральними матеріалами, але й з тканинами майбутнього, які “дбають” про довкілля. Це трикотажні полотна і нитки з перероблених пластикових пляшок. Світовим трендом є піклування про планету, і

моя компанія від нього не відстає.

– Одяг яких іноземних брендів любите носити? Звичайно, окрім вітчизняного свого :) – Я майже постійно ношу одяг свого бренду. Він дуже зручний, практичний і виконаний в трендових фасонах. Є речі, якi не мнуться, тому, здійснюючи довгий переліт, я можу бути завжди впевненим у своєму зовнішньому вигляді.

– Стріт-стайл став мега-популярним як на fashion week, так і в повсякденному житті. Чи переміг тренд вуличної моди в Українi?

– Радію, що останнім часом люди стали менше купувати те, що модно, а більше те, що зручно і комфортно. Адже саме цей критерій є пріоритетним в одязі мого бренду ANDRE TAN. Стріт-стайл сміливо увійшов не тільки в повсякденне, але й офісне життя. Не можу сказати, що це добре чи погано, адже я більше віддаю перевагу індивідуальності, аніж комфорту. Тому кожен може експериментувати зі своїм стилем в пошуках власного. Зараз є

можливість одягнутися як в секонд-хенді, так і в магазині люксового сегменту.

– Донька Софiйка теж охоче носить одяг вашого бренду ANDRE TAN KIDS? – Наша дочка увібрала інтерес до моди “з молоком матері”, так би мовити. Вона сама обирає собі одяг, а іноді навіть робить зауваження з приводу мого зовнішнього вигляду. Нещодавно донька не розділила те, що я почав часто носити чорні речі. Я щасливий, що є дизайнером не тільки жіночого, але й дитячого одягу. Завдяки Соні розумію, що потрібно мати в гардеробі дитини, якими повинні бути тканини, фасон і навіть колір. Отож, дочка надихає мене на створення нових колекцій лінії ANDRE TAN KIDS. – Розкажіть про ваш запатентований напрямок smart couture.

– Smart Couture був створений, щоб жінки зрозуміли – кожна з них красива й унікальна. Якщо до цього вони думали інакше, то тільки тому, що носили одяг дизайнерів, які геть не піклуються про красу жінки.

Моя пристрасть – пошиття суконь,

завдяки яким можна як приховати, так і підкреслити

прекрасні вигини будь-якої фігури. Адже за допомогою

ПРАВИЛЬНОГО одягу можна і додати, і прибрати об’єм.

Smart Couture має універсальність і доступність, в сукнях можна йти й до офісу, і на вечірку. Ніколи не знаєш, куди потрапиш увечері: на кіносеанс, театр чи дискотеку.

– Опишіть, будь ласка, як минають ваш робочий і вихідний день.

– Робочий день – суцільна рутина. Це щоденне спілкування з фабриками, виробництвами, проблеми з постачаннями тканин, ділові зустрічі, створення ескізів майбутніх колекцій. Іноді доводиться працювати навіть вночі. Якщо маю вихідний, то, звичайно ж, проводжу зі своїми дівчатами. Наприклад, Соня дуже любить малювати, тому взявшись за цю справу, ми можемо втратити лік часу.

– Хотілося б почути про вашу нову приголомшливо красиву колекцію “Північ у Парижі”, яку ви презентували у столиці Франції. Для чого спеціально обрали місце з історією – будинок, в якому жили Ален Делон і Ромі Шнайдер. Як показ сприймала європейська публіка?

– Це була мрія, до якої йшов усі двадцять років творчості. Ще підлітком думав про те, як проведу показ в столиці моди. Колекція вийшла такою, якою її уявляв дуже тривалий час, в створення вклав всі улюблені асоціації із французькою столицею. Мотив “Півночі в Парижі” був невипадковим. Впевнений: ближче до вечора будь-яка дівчина завдяки правильному одягу може приміряти на себе роль королеви і подивитися на життя іншими очима. Показ був дуже хвилюючим, і я шалено щасливий від того, як його зустріла французька публіка. Чесно кажучи, навіть не очікував настільки захоплених відгуків! В цьому дійстві для мене була важливою кожна деталь. До вибору взуття, аксесуарів я підходив з великою відповідальністю.

– Як з’явився проект вашої дружини Аліни Home Wings? Це – cпівпраця з Олександрою Буринською, головним редактором Cosmopolitan Ukraine.

– Аліна давно мала мрію створити простір для дівчат, де можна не тільки обрати комфортне вбрання для дому або виходу в світ, але й провести час для свого задоволення за чашкою ароматної кави. Відзняти фотосесію на просторі хюґе*-стилю. Я з радістю намалював ескізи майбутніх піжам, які ми презентували на відкритті, та решту. Кожен елемент інтер'єру Аліна вибирала з великим трепетом і любов'ю, щоб майбутні відвідувачки змогли поринути в затишок… Співпраця з Олександрою не була несподіванкою, адже і вона, і Аліна часто перебувають в перельотах, далеко від дому. Тому, який саме одяг вони хочуть бачити в своїй спільній колекції було зрозуміло одразу. Мені здається, їм вдалося! Багато чого миттєво стало хітом продажів, а це вже говорить саме за себе.

– У вас чудова фізична форма. В Інстаграмі ділитеся фотографіями зi спорт-залу. Як тримаєте себе в формі?

– Щодня приходжу в зал о 6.45, це вже стало звичним ритуалом. Завдяки такій корисній звичці я завжди сповнений сил на майбутній день. Тренування допомагають “освiжити голову” і по-іншому подивитися проблеми, які виникли. Що стосується їжі, то тут все просто: головне не переїдати і виключити шкідливу їжу, надто фаст-фуд. Я теж людина й іноді можу дозволити собі зайвого в раціоні, як-от котлету “по-київськи” або салат олів'є. Але зазвичай ця історія закінчується тренуванням в залі.

– Чи є у вас мрія всього життя і чи вдалося її реалізувати?

– Моєю головною мрією було проведення показу в Парижі, що, на щастя, мені вдалося втілити. Зараз серйозно задумався над реалізацією ще однієї мрії, яка живе в мені з дитинства – створення книги для дітей. У моїй голові давно вибудований образ персонажа, який має ім'я, історію. Точно знаю, що ця книга підштовхне маленьких читачів до світу моди і дасть зрозуміти – в житті потрібно робити тільки те, що любиш.

– Які тренди в американській моді вам до вподоби? Де встигли побувати в США, які міста вас найбільш захопили?

– Саме цьогоріч я збирався відвідати Нью-Йоркський тиждень моди, через шалений графік все довелося скасувати. Якщо говорити про американську моду, то мені подобається її практичність. Проте, в Америці забули про те, що жінка повинна бути елегантною, жіночною і сексуальною. Якщо ж говорити про міста, які справили на мене враження то це, безумовно, Нью-Йорк. Для мене це місто, в якому народжується мода. Ще я просто закохався в Аспен і мені сподобався Майамі. У наступній поїздці мрію побувати в ЛосАнджелесi.

*Хюґе (hygge) – скандинавське слово, це настрій затишку й комфорту, а також почуття задоволеності і благополуччя.

Ukrainian People January 2020

27

Перший ювілей салону краси G&K BEAUTY Ольга Руда Рівно рік тому восени, дві талановиті майстрині-україночки Катерина Мимохід, майстер перукар, і Галина Ільків-Рудницька, майстер манiкюру, гостинно відчинили двері свого першого салону краси. І майже одразу привернули увагу не тільки модниць – українських іммігрантів, а й інших громад нашого штату. Основним завданням колективу салону краси “G&K BEAUTY” – є втілення мрій та побажань клієнтів в реальність. Це стильний та затишний куточок міста, в якому крім засновниць Галини і Катерини працює творчий колектив професіоналів: майстри перукарського мистецтва – Наталія Компанієць та Марія Гавриліта, майстри манікюру – Юлія Бігусяк та Соломія Гавадзин. Основною перевагою “G&K BEAUTY SALON” є досвід майстринь, приємна атмосфера, модерний дизайн. У салоні надають широкий спектр перукарських та манікюрних-педікюрних послуг – мілірування, омбре, балаяж, сучані зачіски, моделювання, чоловічі, дитячі та жіночі стрижки; манікюр-педикюр, гелеве нарощення, європейскі дизайни, комбінований апаратний манікюр, а також косметології та візажу. Майстрині працюють лише з професійними засобами догляду за волоссям, фарбами, шампунями, засобами для нігтів та лаками. У неділю, 15 грудня, двері в святково прибраний салон “G&K BEAUTY” відкривалися мало не щохвилини. Клієнти і друзі заходили привітати улюблених майстринь з першою річницею. На порозі гостей зустрічали засновниці, Катерина і Галина, разом зі своїм колективом та “групою підтримки” – чоловіками. “Ми просто не могли не відкрити цей салон. Це була наша мрія, наше дітище”, – розповідають дівчата. – “На той момент, коли ми це все затіяли, ніхто практично не вірив, що все задумане вдасться і ми так швидко відкриємо його. Працювали тут день і ніч, обговорювали дизайн, підбирали меблі, кольори. Але все вдалося”! У свій день народження “G&K BEAUTY” пригощав солодощами, канапками і шампанським, і сам дарував подарунки. Деякі клієнти відвідують “G&K BEAUTY” чи не з першого дня роботи, інші ж відкрили його для себе зовсім недавно. Прийшовши сюди, усі визнають, що йти звідси зовсім не хочеться. Тут зручно і завжди панує чудова атмосфера. Двері салону відчинені для всіх, хто стежить за своїм виглядом і хоче виглядати на “всі 100”. Дівчата запевняють: до кожного клієнта знайдуть свій підхід. І обіцяють радувати сюрпризами не тільки в день народження. “Ми цінуємо кожного із наших клієнтів, і запрошуємо нашу громаду завітати до нас і переконатися в якості наших послуг”, – говорять майстрині. Мені ж залишилося тільки ще раз привітати дівчат і побажати хороших клієнтів. Галина Ільків-Рудницька, майстер манiкюру.

Tel:773-791-0835 Inst:Beautiful_nails_chicago Катерина Мимохід, майстер перукар. Тел 312-358-6578 інст. ka.my.chicago G&K BEAUTY SALON 8208 W Belmont Ave.(Belmont-Cumberland), Chicago, IL 60634

28

January 2020 Ukrainian People

С п о рт

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область Уперше в історії Олімпійських ігор гімн України пролунав у Барселоні (1992) – після перемоги спортсмена з Луганщини Олега Кучеренка, який здобув “золото” у грекоримській боротьбі у ваговій категорії до 48 кілограмів. Причому, в фіналі українець переміг дворазового олімпійського чемпіона Вінченцо Маєнца. Однак, сучасна професійна спортивна сцена в Україні сформувалася у 1994 році, коли вдалося зібрати і відправити повноцінну національну збірну для участі в XIV зимових Олімпійських іграх у норвезькому місті Ліллегаммер. Українську збірну представляли 37 спортсменів в десяти видах спорту. Тоді Україна посіла 13 місце в загальному заліку, а першу золоту олімпійську медаль для незалежної України здобула фігуристка Оксана Баюл – срібна призерка чемпіонату Європи 1993 року, чемпіонка світу 1994 року та Олімпійських ігор 1994 року. Дебют молодої держави на Олімпіаді був настільки непрогнозованим, що організатори ігор 45 хвилин шукали гімн України і навіть прапор підняли догори дриґом. Виступ українських спортсменів на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті (1996) заслужено вивів Україну в десятку провідних спортивних держав світу. Дев'ять разів представники українського спорту піднімалися на найвищу сходинку Олімпійського п'єдесталу. Імена цих спортсменів стали відомі в цілому світі: борець греко-римського стилю В'ячеслав Олейник, спортивна гімнастка Лілія Подкопаєва, штангіст Тимур Таймазов, художня гімнастка Катерина Серебрянська, боксер Володимир Кличко, легкоатлетка Інеса Кравець, спортивний гімнаст Рустам Шаріпов, яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко. Чим порадував українських любителів спорту 2019-й?

30

January 2020 Ukrainian People

Що приніс Україні 2019-й спортивний рік?

Збірна України легкоатлетів паралімпійців

А

налізуючи минулий рік, варто відзначити значні досягнення наших атлетів. Спортивні федерації України за підтримки Національного Олімпійського комітету, Міністерства молоді та спорту України активно брали участь у всіх міжнародних змаганнях, світових та європейських. Своїми перемогами додавали авторитету нашій державі. В рубриці “Спорт” протягом року ми розповідали про найбільш яскраві виступи наших спортсменів на престижних світових та європейських змаганнях. Радували успіхи наших футбольних команд, перемоги легкоатлетів на чемпіонаті світу в Досі, досягнення на другій Євроолімпіаді в Мінську, а також перемоги в біатлоні, фехтуванні, дзюдо, професійному боксі та ін. Почнемо з футболу, який називають “грою мільйонів”. Збірна України в матчах фінальної частини змагань на Євро-2020 за жеребкуванням потрапила до групи “С”, де разом з Нідерландами, Австрією та четвертою командою, яка визначиться пізніше (це можуть бути збірні Румунії, Косово, Північної Македонії, Грузії або Білорусі) розіграють дві путівки за вихід до плей-оф турніру. Футбольні матчі відбудуться в Амстердамі та Бухаресті. Найімовірніше, четвертою командою можуть стати румуни. Передбачаю, що вони будуть запекло боротися за вихід на четверте місце в групі, адже в такому випадку виступатимуть одними з господарів турніру. Згiдно з оцінками тренерів та колишніх відомих українських футболістів, українцям під силу вийти з групи та продовжити змагання. Незважаючи на вдалий виступ Національної збірної України у фінальній частині Євро-2020, наші футбольні клуби зазнали невдачі на європейських турнірах. Посiвши третє місце в своїй групі, чемпіон України, донецький “Шахтар”, невдало виступив в Лізі чемпіонів, пропустивши вперед “Манчестер Сіті” з Англії та “Аталанту” з Італії. Згiдно з регламентом турніру, третє місце дає право гірникам в наступному році грати в Лізі Європи. Суперник на стадії 1/16 фіналу вже відомий – ним стала “Бенфіка” з Португалії. Інші наші клуби – “Динамо” Київ, “Олександрія”, “Зоря”, “Луганськ” та “Маріуполь” – припинили змагання в Лізі Європи в минулому році.

Найбільш прикро за киян, які в групі з шведським “Мальме”, датським “Копенгагеном” та “Лугано” з Швейцарії та маючи у всіх матчах територіальну перевагу, не змогли реалізувати її в переможні забиті голи. Чотири нічиї з данцями та швейцарцями, перемога вдома над шведами та програш їм же в гостях і, як підсумок, третє місце в групі, припинило участь киян в подальшому розіграші. Завершився перший етап чемпіонату України в професійній лізі. Не програвши жодної зустрічі, футболісти “Шахтаря” набрали 50 балів і випереджають найближчого суперника – “Динамо” Київ – на 14 пунктів. Інші клуби: “Зоря” (Луганськ), “Десна” (Чернігів) та “Олександрія” (місто Олександрія Кіровоградської обл.) відстали ще далі. Чи вже відомий чемпіон? Мабуть, про це говорити зарано, адже попереду – весняно-літній період чемпіонату. Але очевидно, що за друге та третє місце боротьба в чемпіонаті буде дуже запеклою. Кубок України з футболу перейде до рук нового володаря. Кияни в безкомпромісному поєдинку вибили з турніру гірників і продовжують змагання за трофей. Фінальний матч заплановано на 13 травня 2020 року на центральному стадіоні Тернополя.

15-го червня молодіжна збірна України у фіналі чемпіонату світу з футболу серед гравців віком до 20 років перемогла однолітків із Південної Кореї з рахунком 3:1. За синьо-жовтих голи забили Георгій Ціташвілі та двічі відзначився Владислав Супряга. Уперше в історії українська “молодіжка” нарешті зруйнувала прокляття “не виходу з 1/8”, і привезла додому зі світової першості Кубок та золоті нагороди.

У

країнський біатлоніст Дмитро Підручний став чемпіоном світу в гонці переслідування. Хоча українець стартував із 17-секундним відставанням від норвежця Йоганнеса Тінгнеса Бьо, припустився двох промахів ще під час першої стрільби, це не завадило йому обігнати лідера світового біатлону та прийти першим. Ця нагорода стала першою золотою в чоловічому біатлоні на чемпіонаті світу, сьомим “золотом” загалом для України. А ще завдяки цій перемозі Підручний став шостим українським біатлоністом, який виборов особисту медаль світового рівня.

Ольга Харлан з нагородою

30 листопада наші біатлоністи розпочали новий сезон Кубка світу. На перших двох етапах в Естерсунді, Швеція, та Хохфільцені, Австрія, відзначимо стабільні виступи Дмитра Підручного та срібну нагороду Юлії Джими в індивідуальній гонці, а також жіночу естафетну команду на чолі з Оленою Підгрушною. Олексій Середа став чемпіоном Європи в стрибках у воду на 10-метровій вишці, випередивши француза Бенжамена Офре та росіянина Руслана Тернового. Українець став наймолодшим чемпіоном Європи, адже виборов нагороду вищого ґатунку в 13 років та 7 місяців. Минуле історичне досягнення належало британцеві Томасу Дейлі, який у 2008 році став чемпіоном Європи у 13 років та 10 місяців. Найкраща молода легкоатлетка в Україні – Ярослава Магучіх – виборола найпрестижнішу нагороду світу IAAF World Athletics Awards для юніорів-рекордсменів, обійшовши: рекордсменку з бігу на 100 метрів з бар‘єрами Брітані Андерс з Ямайки, лідера світового юніорського сезону з бігу на 1500 метрів Лемлем Хайлу з Ефіопії, найкращу серед юніорок світу в ходьбі на 10 та 20 км, Гленду Маріон з Еквадору та рекордсменку світу серед юніорок в бігу на 100 та 200 метрів ШаКаррі Річардс з США. Нагородження відбулося в французькому Монако. Дзюдоїстка, дворазова чемпіонка світу Дарина Білодід була визнана найкращою спортсменкою серпня в Україні. Дарина захистила титул чемпіонки світу з дзюдо вигравши “золото” у перший день XXXIII світової першості в Токіо (Японія), завдяки чому стала наймолодшою дворазовою чемпіонкою світу. Свій перший титул Білодід здобула в 2018 році в Баку (Азербайджан), ставши наймолодшою в історії чемпіонкою світу з дзюдо. 2 грудня Дарина підкорила... найвищу українську гору – Говерлу.

17-річна українська тенісистка Дар’я Снігур перемогла на юніорському Вімблдоні. У фіналі українка здолала американку Алексу Ноель – 6:4, 6:4. Вона стала другою українкою, яка виборола трофей юніорського Вімблдону.

Ярослава Магучіх з нагородою найкращої юніорки світу

Світові федерації визначили своїх найкращих атлетів. Серед українців найкращою шаблісткою в світі визнана Ольга Харлан. На щорічному конгресі Міжнародної федерації фехтування (FIE) в Лозанні їй вручено особисту нагороду за перше місце в міжнародному рейтингу. Боксери Василь Ломаченко та Олександр Усик провели успішні поєдинки. Особливо порадував Усик, який в надважкій вазі став першим претендентом на бій з абсолютним чемпіоном світу Ентоні Джошуа з Великобританії. Натомість, Олександр Гвоздик в об‘єднавчому поєдинку з росіянином Бектербієвим зазнав поразки і втратив чемпіонський пояс.

Дарина Білодід на вершині Говерли

А

ле наш підсумок спортивного року був би неповним без згадки про людей, які незважаючи на вади здоров‘я, досягають серйозних результатів, готуються до виступу на паралімпійських спортивних змаганнях Чемпіонатів світу, Європи та національних поєдинків. Мова про спортсменів з інвалідністю. В 2019 році відбулися два турніри найвищого рівня – Чемпіонат сіту з легкої атлетики для паралімпійців та зимові Дефлімпійські ігри. Чемпіонат світу з легкої атлетики вiдбувся з 7 по 15 листопада 2019 року в столиці Об‘єднаних Арабських Еміратів місті Дубаї. Майже 1400 спортсменів з 117 країн світу представили своїх паралімпійців на цих змаганнях. За Україну змагалися 37 спортсменів, які вибороли 27 нагород: 11 золотих, 8 срібних і стільки ж бронзових. За кількістю золотих нагород наша команда посіла загальне 5 командне місце в Чемпіонаті, поступившись тільки збірним США (12), Великобританії (13), Бразилії (14) та Китаю (25). Серед українців відзначимо чемпіонів, які вибороли по декілька медалей. Жінки: Лейла Аджеметова – три нагороди, з них дві золоті в бігу на 100 та 200 метрів, та бронзова на чотирьохсотметрівці. Анастасія Москаленко – в штовханні ядра – золоту та бронзову нагороду – в метанні булави. Зоя Овсій перемогла в метанні булави і стала третьою в метанні диска. Оксана Бутурчук – друга на дистанції 400 метрів та третя на двохсотметрівці. Чоловіки: Ігор Цветов – дві перемоги з бігу на 100 метрів з результатом 11,77 сек. та 200 метрів – 23,04 сек., що є абсолютними рекордами Європейського та світового рівнiв. Особливо вражає його результат на двохсотметрівці. Олександр Дорошенко переміг в метанні списа та був другим в штовханні ядра.

Спостерігаючи за змаганнями наших паралімпійців, ми вболіваємо за їхні високі результати. Чого нам не дано побачити – це неймовірні зусилля, яких докладають спортсмени з інвалідністю для перемог і нагород. Наприклад, особливість змагань серед повністю незрячих спортсменів в тому, що поряд з ними біжить гайда – здоровий спортсмен і через стрічку чи мотузку, яку спортсмени тримають в руках близько один біля одного, вказує шлях від старту до фініша. Самому гайді треба мати добру спортивну форму, щоб не відстати від паралімпійця. В змаганнях спортсменів з відсутніми кінцівками ніг використовують спеціальні протези, які у вигляді зігнутої пружинної “лижі” допомагають замінити голеноступний суглоб. Окрім медалей, успішний виступ українців закріплений 25 ліцензіями на Паралімпійських іграх в Токіо 2020 року. ХІХ зимові Дефлімпійські ігри (Deaflimpic – змагання для спортсменів з порушеннями слуху) вiдбулися з 12 по 21 грудня в Ломбардії у трьох північних італійських містечках – Мадезимо, Кьявенна, Санта-Катерина-Вальфурва, які розташовані біля підніжжя Бернінських Альп у мальовничій долині Вальтелліна . Саме сюди на змагання прибули 1000 спортсменів з 40 країн світу. Україна була представлена 34-а спортсменами у п'яти видах – лижних перегонах, сноубордах, гірськолижному спорті, керлінгу і, як не дивно, шахах. Президент спортивної федерації спортсменів з порушеннями слуху України Леонід Косіцький напередодні змагань мовою жестів пояснив в інтерв'ю, що українські дефатлети можуть добути перемоги в лижних перегонах та вдало виступити в інших видах спорту – збірна укомплектована спортсменами з зимових регіонів країни таким чином, що поєднує молодість і досвід. Як і очікував Леонід Косіцький, лижники виступили дуже вдало і за переліком здобутих перших та призових місць перевершили досягнення минулих зимових ігор. По три золоті, срібні та бронзові медалі в скарбничці українських лижників стали гiдним пiдсумком зимової Дефлімпіади. Відзначимо впевнені перемоги чемпіонів Дмитра Можаєва (три золоті медалі), Дмитра Мандзюка (срібло), Андрія Андріїшина (срібло), Володимира Пишняка (срібло). Серед жінок – Єлізавету Нопрієнко (2 бронзові медалі)та Анастасію Лаврик (срібло). Ще одну срібну нагороду здобула в бліцтурнірі шахістка Тетяна Бакланова. Командний залік України – перше місце. Загалом із зимових Дефлімпійських ігор українські дефлімпійці везуть додому10 медалей. Українські спортсмени продовжують вражати своїми перемогами, а вболівальники продовжують вірити в їхнi наполегливість i мужність.

Українські дефлімпійці в Санта-Катерині Ukrainian People January 2020

31

Ус п і ш н і у к ра ї н ц і 2 01 9 р о к у

Нація переможців: Вероніка Курнат і Павло Дербедєнєв Людина – сама творець своєї слави. (Артур Конан-Дойль)

Олена Ріпка Так, вони це зробили! Це – просто неймовірно! В минулому випуску журналу (“Ukrainian People”, грудень 2019 – ред.) ми розповідали про двох українських чемпіонів з армрестлінгу, Павла Краснова та Павла Дербедєнєва. Нам було цікаво стежити за цими хлопцями, i ось про що ми дізналися.

Р

озповiдає Вероніка Курнат, чемпіонка світу з пауерліфтингу: “Я прийшла в зал в досить ранньому віці – в 14 років. Пригадую, коли тренер запитав, чи хочу спробувати себе на змаганнях, відповіла, що подумаю. Думала рівно десять секунд. Через декілька місяців виступила на своїх перших змаганнях. Спочатку просто подобалася атмосфера, яка була в залі. Всі готувались до змагань, процес був цікавим. А “синдром відмінниці” був у мене ще зі школи. Хотілося робити все якнайкраще, починаючи від техніки виконання вправ та закінчуючи вагою, котру піднімала. Приїхавши до Америки, зрозуміла, що можливостей розвиватися в спорті тут набагато більше. Спочатку було навіть страшно, багато хто ходять в зал і, здається, що конкурентів тут – в сотні разiв більше. Проте, розумієш, що неважливо, скільки людей роблять те саме, a важливо, як це робити. Завжди є людина, яка робить краще, то чому б мені нею не бути? Поступово почала знайомитися з американською ареною пауерліфтингу. Було, боялася, що не впораюся. В таких ситуаціях дуже важлива підтримка. Таку я отримала від свого тренера Павла Краснова, саме тоді зрозуміла, наскільки важливо, щоб тренер вмів налаштувати, дати потужну мотивацію в потрібний момент, вселити віру, що ти справді можеш зробити краще вiд всіх. Через Павла познайомилася зі своїми спонсорами – компанією DVL Express. Пам'ятаю свої перші змагання. Для мене це було дуже хвилююче, і я відчувала, що маю виступити якнайкраще. Часто сміюся з того, що через це встановила протягом одних змагань аж 4 рекорди світу. Насправді дуже було страшно: чемпіонат світу, спонсори змагань будуть бачити результати, ще й оператор, який за тобою бігає з камерою. Дуже сподобалося те, як DVL Express поставилися до змагань. Було помітно, наскільки вони відповідальні. Дуже приємно, що є такі компанії, які підтримують розвиток спорту та здоровий спосіб життя серед своїх співробітників. Важливо, щоб середовище, в якому працюють люди, мало здорову атмосферу, саме про це дбає DVL”. Ось так тендiтна українка здобула найвищі світові нагороди. Веронцi –лише 18 років, тож все попереду. Але вже зараз вона – справжня гордість нації!

A

з Павлом Дербедєнєвим ми знайомi давно – цей хлопець пройшов довгий шлях вiд любительського спорту до свiтового визнання. Ми зустріли Павла в спортзалі компанії DVL Express, на базі якої він тренується. Ось його розповідь про останні здобутки: “Як ви знаєте з попереднього числа журналу (“Ukrainian People”, грудень 2019 – ред.), я активно готувався до найбільшої події в світі армреслінгу, чемпіонату світу “Злотий Тур”. Він вiдбувcя 5-8 грудня 2019 року в польському місті Румія. Виборовши право брати участь в “Злотому Турi”, почав готуватись. Це дуже клопітка справа.

32

January 2020 Ukrainian People

Зміна режиму за підтримки дружини Наталі, з її ж допомогою – належні харчування та дієта, сон та відновлення. Тренування 5-7 разів на тиждень, плюс 20 хвилин щоранку. Також – перегляд відео-матеріалів, вивчення та вдосконалення техніки, постійний контроль ваги, і так далі. Далi залишився тиждень відпочинку перед змаганнями. Висновки зробив такі: стабільність та наполегливість дає правильні результати. Набрав максимальну форму в своєму житті. Переліт був доволі легким, і ось я в Польщі. Конференція перед стартом, два дні любительського чемпіонату світу, зважування, і ось – субота. Подивився на суперників-чемпіонів, і промайнула думка, що ліпше бути гіршим серед найкращих, ніж навпаки. Але ще ліпше – стати найкращим. Вдалося посісти 6-е місце лівою рукою і 8-е – правою. Вважаю, що було зроблено все можливе. Боротьбою я дуже задоволений. Результатом – також, але тепер бачу довгий шлях до п’єдесталу переможців. Буду готуватись до “Злотого Туру-2020.” Декілька слів про рівень проведення турніру. Ніколи в житті не бачив нічого подібного. Якість підготовки і організація – на 5+.

4 дні, майже 1000 учасників, 20 суддів, безліч обслуговуючого персоналу, майже 10 камер, медіа та безліч іншого. Велика повага організатору Чемпіонату Ігорю Мазуренку та його команді за чудову організацію турніру та внесок в розвиток армреслінгу.

Тепер коротко – про плани на 2020-ий. Зараз є можливість зайнятись організацією та ремонтом нового армреслінг-клубу та спортивного залу з акцентом на силових видах спорту. Попереду – багато роботи та фінансових інвестицій, але сподіваюсь, що за партнерської підтримки й наполегливості вже за півторадва місяці буде відчинено двері нового закладу. Щиро вдячний за підтримку компанії DVL Express та особисто – її засновнику Олександру Довгалю. Двері цього клубу будуть відкриті для всіх бажаючих, як професійних спортсменів найвищого рівня, так i для початківців. Звичайно, i просто бажаючих покращити свій фізичний стан та навіть для людей зi спеціальними потребами. Доречним буде сказати, що в Польщі я спостерігав за проведенням змагань серед інвалідів. Все було організовано і проведено на найвищому рівні. Безцінні емоції, сльози радості, натхнення до подальших тренувань. Найсильнішими виявились команди з Польщі, України, США, Вірменії, Росії та Швеції. Вони показали високий рівень підготовки спортсменів із спеціальними здібностями”. Редакція журналу “Ukrainian People” щиро вітає наших стронгменів з їхніми здобутками в 2019 році і бажає наснаги на ще більші досягнення в прийдешньому новому році. Українці – нація переможців!

Diaspora ФЕСТИВАЛЬ КОЛЯДОК У ВІННІПЕЗІ “МУЗИКА НАС ОБ'ЄДНУЄ” “Music Brings us Together” FESTIVAL OF CAROLS at Winnipeg

Бог предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоб спасти люд свій весь, І утішився. (Колядка “Бог предвічний народився”)

14 і 15 грудня 2019 року в місті Вінніпег, Канада, вiдбувся щорічний фестиваль колядок “Музика нас об'єднує”. Під купол Української Катoлицької Митрoпoличої Катедри Святих Вoлoдимира й Ольги полинули чудесні мелодії колядок, щедрівок, різдвяних народних пісень у виконанні хoрових колективів іменi О. Кoшиця та хoру “Joie de Vivre”. Фестиваль продовжив традиції хорового мистецтва, закладені тут знаменитим Олександром Кошицем.

Норберт К. Іван / Norbert K. Iwan Фото автора

С

аме Вінніпег прийняв в свої обійми великого маестро Олександра Кошиця, коли в 1940-х роках виявився непотрібним в Америці. Люди швидко забули, що, власне, з подачі Кошиця українська пісня стала всесвітнім брендом ще на початку ХХ століття, як це сталося з “Щедриком” Леонтовича. Саме у Вінніпезі під впливом Кошиця розпочав свою діяльність відомий молодий диригент Володимир Климків (Walter Klymkiw), який в 1951 році очолив хор молоді Українського Національного Об’єднання, організований в 1946 році Галиною Хам. У 1967 році хор змінив назву на “хор ім. О. Кошиця”, і В. Климків керував ним до 1990 року. У 1992-му канадський колектив став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка. Саме у цьому чудовому канадському місті провінції Манітоба, де міцно пустила коріння велика українська громада, було започатковано знаменитий “Фестиваль колядок”. Він був організований понад двадцять років тому Володимиром Климківим, учнем Кошиця. Ідея полягала в тому, щоб об’єднати українську громаду й поділитися зі світом своєю багатою спадщиною різдвяної музики та співу. Спочатку хор імені Кошиця виступав приймаючою стороною фестивалю. Пізніше Климків передав його Українському Осередку Культури і Освіти, і тепер “Фестиваль колядок” є щорічною традицією української діаспори Вінніпега.

34

January 2020 Ukrainian People

Під час фестивалю гості насолоджувалися чудовим співом хoру iменi О. Кoшиця Українськoї Катoлицькoї Митрoпoличoї Катедри Святих Вoлoдимира й Ольги (О. Koshetz Choir) та хoру “Joie de Vivre” (диригенти – Мирослава Пачес, Стюрт Сладден та Елізабет Садлер). У їхньому виконанні прозвучали колядки “Слава Во Вишніх Богу”, “Дивная новина”, “Небо і земля”, “Небо вкрилося зорями”, “Пречиста Діва”, “Тешуть теслі”, “Славен Єси” та інші. На завершення усі хористи заспівали старовинну українську колядку “Бог предвічний народився”, її пiдхопив увесь зал. Так єднаються люди на землі, а ангели – на Небесах. *** Професійні хори в Канаді були організовані українською діаспорою ще на початку 19 сторіччя; центром навчання хорового мистецтва став Вінніпег. У репертуарах хорових капел звучали українські народні пісні в обробці М. Лисенка, П. Лещинського, Ф. Колесси та інших. Проте, саме Володимир Климків став тим керманичем, який залишив глибокий слід в українсько-канадській музичній історії. Володимир Климків народився 3 жовтня 1926 року в селі Саранчуки Бережанського району Тернопільської області, відомого своєю героїчною національно-визвольною боротьбою. У 1928 році його батьки емігрували до Канади. Кажуть, що у житті Волтер мав три пристрасті: свою сім’ю, свою громаду і музику. Кошиць, його дружина Тетяна та доктор Павло Маценко сприяли захопленню Климківа українською музикою. З хором молоді Українського Національного Об’єднання він провів тисячі виступів по всій Канаді та іншим континентах, а також здійснив чотири важливі поїздки в Україну. Найважливішою нагородою для Климківа стала медаль імені Тараса Шевченка, якою його нагородили в Києві у 1992 році. Помер 4 грудня 2000 року у Вінніпезі. Життя Володимира Климківа, як і музичних геніїв українського народу Леонтовича й Кошиця, було справжнім мистецьким подвигом, здійсненим на ниві хорового мистецтва. “Отже, бачимо народ, який чує в собі молоду, буйну силу, рветься на волю з вікової неволі. Тепер він піснею бореться за існування, і якщо би пісня була державою, то Україна зайняла би перше місце поміж народами” (Берлінська газета, 1922).

Let us HeLp protect Your dreAms. Renata Tolvaisaite, Agent 325 N Milwaukee Ave Ste C Wheeling, IL 60090 Bus: (847) 215-8989 Fax: (844) 811-4101 rtolvais@amfam.com

24-Hour cLAims reporting & customer service 1-800-mYAmfAm (692-6326) Home | Auto | Life | Business | fArm & rAncH

AmfAm.com

American Family Mutual Insurance Company, S.I. and Its Operating Companies, American Family Insurance Company, American Family Life Insurance Company, 6000 American Parkway, Madison, WI 53783 010996 – Rev. 7/17 ©2015 – 11496248

Д і ас п о ра

Норберт К. Іван / Norbert K. Iwan Фото автора

В Вифлеємський вогонь миру-2019 прибув до Вінніпеґу Пластуни передали символ Різдва громаді міста Цей вогонь став для нас, українців, невід’ємною частиною святкування Різдва Христового. Як різдвяні молитва та свічка. Як Вифлеємська зірка, що вказує шлях мандрівникам, коли вони поспішають принести дари новонародженому Спасителю. У неділю вранці, 15 грудня, Вифлеємський вогонь миру прибув до канадського міста Вінніпег. Його доправили спочатку з Європи в Нью-Йорк, а потім українські пластуни передали його до Канади. У Вінніпезі, в Українській Католицькій Митрополичій Катедрі святих Володимира й Ольги, з цієї нагоди відбулося урочисте богослужіння під головуванням пастора храму, отцямитрата Михайла Буячка (Rt. Rev. Msgr. Mitrat Michael Buyachok). У цей день в соборі зібралася українська громада міста, щоб освітити Різдвяні свята вогником з Вифлеєму. Цей “вогонь миру”, долаючи кордони і єднаючи християн усього світу напередодні Різдва, приходить у наші церкви й оселі, як світло злагоди і віри. Він несе надію всім віруючим християнам, а надто – стражденним, бідним, сиротам, самотнім та лiтнiм. Він звільняє від відчаю і дає силу віри. “Таке маленьке полум’я може змінити народи”, – підкреслив отець-митрат Михайло Буячок. Вогонь передала пластунка-сеньйора Оксана Шулякевич (з пластового куреня "Греблі").

ифлеєм Юдейський – місто Різдва Ісуса і одне з найдавніших на Землі. Народження Месії у Вифлеємі було передбачене пророком Міхеєм за сім століть до самої події: “І ти, Вифлеєме-Єфрате, малий ти у тисячах Юди. З тебе Мені вийде Той, що буде Владика і постання Його, від днів вічних” (Міх.2: 5). Тут, у Вифлеємі, у церкві Різдва Христового, в маленькому світильнику горить священний вогонь. Він ніколи не згасає, бо за цим ревно стежать три християнські церкви. У 1986 році австралійською телерадіокомпанією ORF була організована благодійна акція: донести світло з місця народження Ісуса Христа тим нещасним, які святкують Різдво поза домом: у лікарнях, притулках для сиріт, будинках перестарілих. Її метою було зігріти серця стражденних теплом святого вогню. У тому ж році акція австралійців була підхоплена скаутами Відня. Її ініціатором виступив скаутський провідник Бертль Грюнвальд (Bert Grunwald). Його група отримала вогонь з Вифлеєму від австралійців, які привезли його літаком у спеціальному контейнері. З Відня “Вифлеємський вогонь миру”, як його тепер прийнято називати, мандрує з країни в країну “скаутською естафетою” по Європі. Спочатку в Словаччину та Польщу, а в середині грудня потрапляє до України, де його чекає найбільша скаутська організація – Пласт. Десять довгих років Вифлеємський вогонь передавався з рук в руки, з країни в країну. Він потрапив до Румунії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Італії, Чехії, Латвії, Литви та багатьох інших країн. Європейські скаути донесли вогонь більш, ніж в 381 місто. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням молодіжної організації була передача вогню в 2001 році в Нью-Йорк, США.

15

грудня 2007 на урочисту літургію у Відні була запрошена делегація України – керівники скаутської організації “Пласт” Соломія Кейван та Рома Зубенко. Саме цього року вперше в Густав-Адольф Кирхе (церквi – ред.) українською мовою прозвучала урочиста обіцянка поширити священний вогонь від будинку до будинку, сиротам і хворим. У цьому ж році на українсько-молдовському кордоні відбулася передача Вифлеємського вогню молдовським скаутам, що пізніше стало традицією.

21 грудня 2013 року, після спільної молитви за Україну, пластуни передали священний вогонь повстанцям на Майдані Незалежності, підтримавши таким чином мітингувальників.

36

January 2020 Ukrainian People

29 листопада 2010 року “Вифлеємський вогонь миру” знову прибув до Північної Америки, в Нью-Йорк. Звідси він продовжив свою подорож до Канади. Його передача відбулася на мості Peace Bridge в Бафало.

В

огонь з Вифлеєму запалюємо в своїх оселях на Святий Вечір, щоб уся родина могла відчути тепло Вифлеємської Зірки. Традиційно вогонь зберігається в церкві до 19 січня, до Йордану. Його можна брати на кожний Святий Вечір. Свого часу акцію благословили Папа Римський Іоанн Павло II і Папа Римський Бенедикт XVI. В Україні – Верховний Архієпископ Митрополит Кардинал Кир Любомир Гузар (українська греко-католицька церква) і Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет. Для нас, православних, Вифлеємський вогонь – це нагадування про народження Ісуса Христа, про його благі діяння та страждання. Нехай “Вифлеємський вогонь миру” – символ добра, душевного спокою і любові – освітить ваш будинок, ваші свята і ваші душі. Христос Рождається! “Бачу таїнство незвичайне і чудне: пастирі сповіщають слух мій, проголошуючи не пустельну пісню, а співаючи небесний гімн. Ангели співають, архангели оспівують, херувими взивають, серафими славословлять; все радується, бачачи Бога на землі і людину на небесах. Нині Вифлеєм уподібнився до неба, замість зірок прийнявши ангелів, які співають, а замість сонця несказанно поміщає в собі Сонце правди. Не допитуйся – як це; де хоче Бог, там перемагається природні закони. Він захотів, піднявся, зійшов і спас; все підкорене Богові. Сьогодні народжується Сущий, і Сущий стає Тим, Ким Він не був. Будучи Богом – Він стає людиною, і, з другого боку – не через поступове вдосконалення із людини стає Богом, але, будучи Словом, Він став плотю, так що єство Його залишилось незмінним за Своєю безстрасністю.” (Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський “Слово на Різдво Спасителя нашого Ісуса Христа”).

ГІРСЬКОЛИЖНИЙ ВІДПОЧИНОК НА СЕРЕДНЬОМУ ЗАХОДІ Snowboarding and skiing near Chicago (Midwest) The gist: This resort’s 120-room lodge is situated high on the bluff of Chestnut Mountain, offering breathtaking views of the Mississippi River. And even though indoor activities include a pool, sauna and game room, the real reason for visiting is to take advantage of the hill. The seven-acre winter terrain is constantly covered with the white stuff, enticing skiers and boarders of all levels.

Its 475-foot vertical drop runs 3,500 feet through 19 slopes ranging from beginning to black diamond. Two Sunkid conveyor belts, two quad chairs and four triple chairs zip you to the top of the mountain as fast as you go down.

Four Lakes Alpine Snowsports

Illinois ski and snowboard slopes Villa Olivia

5750 Lakeside Dr, Lisle, 630-964-2550 Travel time from Chicago: about a 40-minute drive The gist: With an “Anyone Can Do” method, beginners can learn to navigate the slopes in no time. These hills in the western burbs consist of two bunny slopes, a terrain park, and two intermediate inclines, each accessible by tow ropes.

ski school and a Wonder Carpet lift on the beginner hill, which makes it easy for first-time skiers to get to the top of the slope.

Crystal Mountain

12500 Crystal Mountain Dr, Thompsonville, MI, 855-995-5146 Travel time from Chicago: about a five-hour drive The gist: Said to have the best terrain in the Midwest, this destination has it all: 58 ski or snowboard slopes, eight lifts, four terrain parks, snow-sports school and daily NASTAR racing. Accommodations include 250 luxury suites, hotel rooms, condos and resort homes, with amenities such as an outdoor 20-person hot tub, a fitness center and a spa.

Timber Ridge

7500 23 1/2 St, Gobles, MI, 269-694-9449 Travel time from Chicago: about a two-and-a-half-hour drive The gist: This Michigan ski hill has been around for more than 50 years, beginning with a single tow rope before expanding to four lifts.

Visitors can relax with drink and some grub at the Snowshoe Bar or take advantage of 15 trails and two terrain parks.

1401 W Lake St, Bartlett, 630-289-1000 Travel time from Chicago: about an hour drive The gist: This local slope run by the Bartlett Park District features seven downhill runs, the perfect options to cut your teeth on the snow.

Raging Buffalo Snowboard Ski Park

19-265 Western Ave, Algonquin, 847-836-7243 Travel time from Chicago: about an hour drive The gist: You don’t even have to leave the burbs to find a hill dedicated to the oh-sotrendy sport of snowboarding. Raging Buffalo, near the Fox River in the northwest suburbs, offers half-pipes, kickers, table tops and other rad features, plus a “magic carpet” (basically a slanted moving sidewalk) on the beginner hill.

Chestnut Mountain Resort 8700 W Chestnut Rd, Galena, 800-397-1320 Travel time from Chicago: about a three-hour drive

Michigan ski and snowboard slopes Bittersweet Ski Resort

600 River Rd, Otsego, MI, 269-694-2820 Travel time from Chicago: about two-and-a-half hours by car The gist: Boasting 20 runs and seven chairlifts, Bittersweet caters to intermediate shredders of all ages. The resort offers a

Swiss Valley Ski & Snowboard Area

13421 Mann St, Jones, MI, 269-244-5635 Travel time from Chicago: about a two-hour drive The gist: This southwestern Michigan mainstay (it’s been in business for more than 40 years) features 11 slopes, a 225-foot vertical drop and a fireside lounge. Swiss Valley also offers race programs, lessons and group rates.

Holiday

SALE

Your Adventure Begins Here!

Everything you need for Ski , Snowboard & Cold Weather Gear.

Our experts will help you get the perfect fit.

VISIT VIKING AT 2 GREAT LOCATIONS!

Barrington

Chicago

(on Rte. 14 just west of Rte. 59)

(about 1.5 miles west of Kennedy Expwy.)

131 W Northwest Hwy Barrington, IL 60010 • (847) 381-1188

Geared for Everyone!

3422 W Fullerton Ave Chicago, IL 60647 • (773) 276-1222

Please call or visit our website for store hours.

www.vikingskishop.com © 2019 Viking Ski Shop Inc.

*S

Cascade Mountain

Iowa ski and snowboard slopes

W10441 Cascade Mountain Rd, Portage, WI, 608-742-5588 Travel time from Chicago: about a three-hour drive The gist: Cascade maintains a top rep with snowboarders, catering to radicals with four terrain parks outfitted with obstacles, a superpipe and half-pipe, and also to families with a snow-tubing park, beginner slopes and a modest hill (460 feet). The combination of manmade and natural snow keeps the northfacing side of the Baraboo Bluffs at a happy medium – neither too slushy nor fluffy. For its size, the mountain sports 36 diverse runs– most painfully short. Ten black-diamond runs won’t wow West Coasters, but should keep skiers entertained between the mogul fields and sharp descents.

Sundown Mountain Resort

Justin Trails Resort

16991 Asbury Rd, Dubuque, IA, 563-556-6676 Travel time from Chicago: less than a four-hour drive The gist: The only Midwest ski slope to receive the National Ski Areas Association Award of Excellence six years in a row, this beautiful mountain takes you down a centuryold cedar forest reminiscent of Colorado or Wyoming. With 21 trails, two terrain parks and six lifts, this resort will have you up and down the hills in no time.

Wisconsin ski and snowboard slopes Alpine Valley Ski Resort

W2501 County Rd D, Elkhorn, WI, 262-642-7374 Travel time from Chicago: about a two-hour drive The gist: Touting itself as the only resort in the Midwest with three high-speed quads and four Wonder Carpets (a type of conveyor lift), this Wisconsin resort’s longest run is 2,500 feet while its vertical drop is 388 feet.

7452 Kathryn Ave, Sparta, WI, 800-488-4521 Travel time from Chicago: about a four-hour drive The gist: You could easily spend an entire weekend vegging out fireside in one of Justin Trails Resort’s cozy cabins. But if you’re determined to be active, try tackling an 1,000 foot long hill on an inner tube, getting pulled on skis by dogs (it's called skijoring) and crosscountry skiing through Wisconsin’s gorgeous wide-open spaces.

Devil’s Head

S6330 Bluff Rd, Merrimac, WI, 800-472-6670 Travel time from Chicago: about a three-hour drive The gist: This South Central Wisconsin ski resort is only three hours from Chicago and contains one of the highest mountains in Wisconsin. The resort takes care of its slopes just as well as its guests; the ski slopes are groomed twice a day to make the ride down the mountain even more exhilarating.

Wilmot Mountain Ski Resort

11931 Fox River Rd, Wilmot, WI, 262-862-2301 Travel time from Chicago: less than 90 minutes The gist: This resort offers runs for skiers of all skill levels as well as a tubing hill with side-by-side tracks so you can race as a group. Stay nearby at the cozy Grand Geneva Resort and Spa for quick access to the slopes and relaxing amenities like a sauna.

Entertainment January 2020

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

Cowboy show January 11 – 12 ▸ Watch Professional Championship Bull Riders take on bucking bulls at the Allstate Arena in Rosemont.

Christmas lights – Lincoln Park Zoo January 1 – 5 ▸ ZooLights at the Lincoln Park Zoo features millions of holiday lights, ice carving, music, carousel & train rides, food, and gift shopping (plus photos with Santa some days).

Free.

Model trains & holiday flowers January 1 – 5 ▸ Model trains wind their way among 700 poinsettias and a Christmas tree during the Holiday Flower Show at Lincoln Conservatory. Open daily. Free.

Holidays around the world January 1 – 5 ▸ See trees decorated to represent many cultures, plus weekend ethnic song-anddance performances during Christmas Around the World and Holidays of Light at the Museum of Science & Industry.

Light show in the garden January 1 – 5 ▸ “The night comes alive with color, imagination, and sound, from a playful choir of singing trees to a spectacular waterfall of light” at new event Lightscape. You walk on a one-mile path that includes “an avenue of luminous linden trees” at Chicago Botanic Garden in Glencoe.

Christmas lights – arboretum January 1 – 5 ▸ See colorful tree lights and projections on a one-mile walk at Illumination, with fire pits to warm you up along the way at Morton Arboretum in Lisle.

42

Winter WonderFest January 1 – 12 ▸ Festival Hall at Navy Pier becomes an indoor Winter WonderFest for the holidays, with music, skating, carnival rides, and entertainment. You need ID if you are age 18+, otherwise you need a parent.

Children shorter than 3 feet are free.

It’s a Wonderful Life: radio play January 2 – 4 ▸ It’s a Wonderful Life recreates a live radio play based on the popular movie about a man seeking purpose in life at Stage 773. Afterwards, join the cast for milk and cookies.

Boat and RV show January 8 – 12 ▸ Chicago Boat, RV & Sail Show includes hundreds of boats and RVs, camping gear, and even a trout pond for kids at McCormick Place.

Fishing & hunting show January 9 – 12 ▸ Attend seminars, shop from 100 vendors, discover Canadian hunting lodges, and learn about customs requirements at the All Canada Show at Pheasant Run Mega Center in St. Charles.

January 2020 Ukrainian People

Healthy Living Expo January 18 (9 a.m. to 1 p.m.) ▸ Healthy Living Expo offers health screenings, fitness classes, and healthoriented vendors at Tinley Park Convention Center. Free including parking.

Chicago Restaurant Week January 24 – Feb. 9 ▸ Get a special deal on a fixed-price lunch or dinner at nearly 400 restaurants during Chicago Restaurant Week.

Polar Bear Plunge January 25 ▸ Register online, and then take the Polar Plunge into Lake Michigan for charity at Oak Street Beach, followed by an optional after party. Free to watch.

Northerly Island adventure January 25 ▸ See birds of prey and wolves, make “nature-inspired winter crafts,” walk on snowshoes (if there’s snow), and drink cocoa (while it lasts) at Polar Adventure Days on three dates in December, January, and February.

Winter beer festival January 25 (1 to 10 p.m.) ▸ Winter Brew is a Lincoln Square & Ravenswood beer fest that features local brew and food at Dank Haus for age 21+.

Eagle weekend January 25 – 26 ▸ Learn about raptors and birds of prey, meet falcons and an eagle, take an eaglewatching hike, and try kids’ activities at Bald Eagle Watch Weekend at Starved Rock Lodge & Illinois Waterway Visitor Center.

Groundhog Day January 30 – Feb. 2 ▸ Much of the movie “Groundhog Day” was filmed in Woodstock, which is no surprise because their events on Groundhog Days are picture perfect, including the groundhog’s prognostication (weather forecast) on Sunday.

Taste of Oak Park January 31 ▸ A ticket to Bite Nite gets you tastes from 50 restaurants, with live music and drinks for sale at 19th Century Club in Oak Park.

Motorcycle show January 31 – Feb. 1 ▸ Chicago Motorcycle Show & Parts Swap features bikes, parts, demonstrations, food, beer, and live music at Tinley Park Convention Center.

E

L VIL

N NI

E

OP

N

ER alet P A yV

r ta

en

W NO Com

m pli

WE APPLAUD “THE BEST OF NAPERVILLE”!

LIBERTYVILLE | BARRINGTON | PARK RIDGE | ARLINGTON HEIGHTS | NAPERVILLE SHAKOURESTAURANTS.COM

Найкращі курячі крильця в Чикаго

Where The Best Chicken Wings In Chicago

Мова піде про улюблену закуску багатьох з нас: курячі крильця. Звичайно, різноманіття ресторанів в Чикаго означає різноманітні смаки крилець – від тих, котрі використовують ефіопські спеції, до кращих нью-йоркських, які використовують корейські глазурі.

Bird's Nest The people's choice over near DePaul. This bar, as the name suggests, specializes in wings.

2500 N Southport Ave, Chicago, IL 60614 (773) 472-1502 Buffalo Joe's This classic fast-food spot in Evanston spins their wings with pickled jalapeños if spice mongers need an extra kick.

812 Clark St, Evanston, IL 60201 (847) 328-5525 Buffalo Wings & Rings Though it's a national chain, you can't deny Buffalo Wings & Rings place among the city's finest wings.

3434 S Halsted St, Chicago, IL 60608 (773) 579-9464 Crisp Crisp introduced Koreanstyle wings to a larger audience in Chicago, and there's great satisfaction in ripping into a massive Seoul Sassy wing that's not too spicy nor sticky.

2940 N Broadway St, Chicago, IL 60657 (773) 697-7610

44

Cafe Orient 33 Cafe Orient 33's KoreanChinese menu has a separate section detailing its wing offerings. That shows how seriously they take their craft.

4829 N Kedzie Ave, Chicago, IL 60625 Cork & Kerry They won't burn your tongue off in Beverly, but Cork & Kerry's wings are good-sized and the smoky barbecue iteration is flavorful.

10614 S Western Ave, Chicago, IL 60643 (773) 445-2675 Dak The soy garlic wings at DAK give fans of double-fried wings much to be happy about.

1104 W Granville Ave, Chicago, IL 60660 (773) 754-0255 Del Seoul Del Seoul isn't just about Korean tacos. They doubled down when they added wings to their menu, with a mild garlic, ginger glaze that makes these a winner.

2568 N Clark St, Chicago, IL 60614 (773) 248-4227

January 2020 Ukrainian People

Estrella Negra Wings aren't supposed to be served with goat cheese crumbles, but the tamarindo chicken wings at Estrella Negra aren't what you expect. Tamarind powers this glaze, and chives balance the flavor out.

2346 W Fullerton Ave, Chicago, IL 60647 (773) 227-5993

Mott Street Mott Street continues to deliver in West Town, with their Everything Wings, one of the city's most unique.

The fried wings stay true to Korean tradition, but then go off road, with jaggery, dried chilis and poppy seeds.

1401 N Ashland Ave, Chicago, IL 60622 (773) 687-9977

Hienie's Shrimp House The wings at Hienie's, which has been around since 1947, really is a testament to the shack's famed hot sauce, a bright orange concoction that's available for sale by the bottle. These wings are battered and fried.

10359 S Torrence Ave, Chicago, IL 60617 (773) 734-8400

Naha Here's a secret: River North's Naha serves wings. They're not on the menu, and you can even ask the staff at the fancy restaurant to make a to-go order. Don't forget to ask for extra house-made ranch.

500 N Clark St., Chicago, IL 60654 (312) 321-6242

Kimski's The South Side's KoreanPolish spot out of Maria's Packaged Goods and Community Bar once again blurs the line between genres. These aren't clones of other Korean wings Chicagoans will see around town.

960 W 31st St, Chicago, IL 60608 (773) 890-0588 Marcellos Father & Son Restaurant Father & Son has put out quality wings for years, with their spicy Buffalo style that has hints of vinegar and a solid burn. Don't sleep on the Teriyaki glaze.

645 W North Ave, Chicago, IL 60610 (312) 654-2550

Output The variety of wings at Output puts most spots to shame, with unique sauce flavors like lemon pepper and roasted garlic barbecue.

1758 W Grand Ave, Chicago, IL 60622 (312) 929-2515 Safari Lounge The owners of the esteemed Demera Ethiopian Restaurant have crafted a casual lounge that mixes Caribbean flavors with pub food. Awaze is an Ethiopian paste of chilis, garlic, ginger and salt.

7124 N Clark St, Chicago, IL 60626 (773) 856-0803

Publican Anker The Wicker Park spin-off of the the Publican comes with these surprisingly satisfying wings, which One Off Hospitality is making available via their Big Star and Publican Quality Meats catering arms for the Super Bowl.

1576 N Milwaukee Ave, Chicago, IL 60622 (773) 904-1121 Son of a Butcher by WHISK The team at WHISK took over this Logan Square space earlier in 2016, and took their shot at barbecue fare. That gives these wings here a nice smoky flavor. Try the mango habanero.

2934 W Diversey Ave, Chicago, IL 60647 (773) 687-9709 The Fifty/50 The Fifty/50's wings arethe Ivy League item of the set.

The Buffalo-style sauce is aged for eight weeks, and the jumbo wings are hormone free.

2047 W Division St, Chicago, IL 60622 (773) 489-5050

Історія палкого кохання і жертовності, поставлена на прекрасну музику.

ПУЧЧІНІ

ЛЮТИЙ 6 - БЕРЕЗЕНЬ 8 Квитки від $39 доступні на сайті

lyricopera.org/butterfly

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

H appy New Year!

H ,

appy new year wishes to everyone from me to you.

Have you recovered from your New Year's Eve revelry yet? Yes? Excellent! We are hardy adventurers, and the whole year lays before us, so let's get started, shall we?

Adventures

in the New Year

That was a great show, wasn't it?

But it's getting late, and we have a long commute home, so we'll part for now and see you again on Sunday? Drive safely!

Did you tell us you've never been to Fitzgerald’s Night Club, 6615 Roosevelt Rd, Berwyn, IL? It's time to fix that. Especially since today, Sunday, January 12th, is their annual Chili Cook Off, where we can sample the fare from all over Chicago and vote for the best ones in town. It's very kid friendly, and over about 5pm, so there's plenty of time to get everyone home and ready for Monday. Get your tickets in advance, knowing that all proceeds go to benefit Opportunity Knocks, a local charity that helps individuals with intellectual and developmental disabilities.

I love chili, don't you? I wonder who's winning? This is so much fun, maybe next year I'll cook up a good batch and enter, what do you think?

Today,

Saturday January 4th, will you join us downtown? We'll go ice skating at the Skating Ribbon, that imaginatively designed double loop in Maggie Daley Park, 337 E Randolph St., where the skating is free, and skate rental is only $15.00 if you need them. I'm not afraid to tell you that I am anything but an accomplished, or even barely functional, ice skater, but there's no fun in not trying. If someone slips on the ice, the rest of us will help him (most likely me) up; we'll laugh and try some more. Come on, it will be a riot of fun! We plan to get started about 2pm, that works for you, yes?

See you then, so be ready!

Join us today, Sunday January 5th, for some cross country skiing, out south on the Sagawau Trail. The trail head is the Sagawau Nordic Center, 12545 West 111th St., Lemont, IL where we can rent skis and boots, and get a refresher lesson before heading out. There are miles of smooth, nicely groomed trails, and the cold fresh air is refreshing, isn't it?

Stretching our legs while smoothly gliding through the quiet forest is a good way to get into a calmer state of mind, ready to take on the week ahead. Keep our eyes sharp, perhaps we'll see a few winter birds or maybe a rabbit or fox.

46

January 2020 Ukrainian People

Did you remember that January is when Buddy Guy, the Blues legend himself, plays live on stage at his place, Legends? There are no reserved seats, but the show tonight, Friday, January 10th, starts at 9:00pm, and by then it will be impossible to get in the door. So let's meet there for a casual, soul food/ cajun style dinner, say about 7pm, so we can get a table and drinks settle in, soak up the blues atmosphere, and be ready when the show starts.

This is fabulous, isn't it? It's really Buddy Guy up there! Just listen to these younger performers on stage with him. Aren't they great? Buddy Guy's Legends, 700 S. Wabash Ave., Chicago, https://buddyguy. com.

We just learned about Revival Food Hall, https://www. revivalfoodhall.com/, 125 S. Clark St., Chicago, and really want to give the place a visit. So after work this Friday, January 17th, we will do some exploring inside the first floor of this big building that houses about 20 different “fast-casual food stalls” with many neighborhood favorites and a selection of “new concept” eateries.

I'm not familiar with all of them, but I'm hungry and the barbecue sandwiches from Smoque are always delicious. Of course, I'm also really tempted by the offerings at Danke, especially their “Secret Sandwich” (no, I won't tell you the secret); it's a tough decision. Now over to the HotChocolate Bakery for dessert, yum. After this, let's stop into Curbside Books & Records, right over here, see? They are an independent press as well as a book and record store, isn't that cool?

Look at these unusual titles,

and the interesting styles of writing, holy cow! We can sit and read while dinner settles. How many books are you buying?

Nice! We'll meet again on Sunday?

Today,

Saturday, January 25th, let's meet for an early dinner, shall we? Some low key, neighborhood place where we can complain about work and brag about the kids. (Or did I get that backwards?) We'll talk and catch up and make plans, like we always do. Where? Hmm, how about Podhalanka, https://www. podhalankachicago.com? It's a little Polish restaurant at 1549 W. Division St.; my Polish friends tell me the food is genuine, tasty, homemade and affordable. Dinner comes with both soup and salad; I'm thinking about the Zurek, a sour borscht, for starters. Would you like to try the Krupnik (barley soup)? What main courses will we share? Zrazy Wieprzowe Zawijane, (rolled, stuffed pork) sounds delicious, doesn't it? Of course on a cold winter night like this perhaps the classic beef stew, Gulasz Wolowy, is what will be just right. In any case, it's all delicious, exactly what we need, this evening, yes?

After dinner, we'll head just a few doors east to the Chopin Theater, 1543 W. Division St., https://www.chopintheatre.com/ and catch Verboten, a musical written and performed by the former members of a punk rock band of the same name. Verboten describes, with music, humor, and wit, how a band of teenagers gear up for their first big gig while trying to keep their parents from seriously interfering with their “self-made punk rock family”. We're looking forward to what should be a lighthearted, and rather loud, evening of fun, and we're so glad you could join us.

Isn't this just a different experience?

Yeah, it's loud, but fun, and rather dramatic, as befits a group of teenagers. Are your ears ringing too? Time to rest up and sleep in, I think, so we'll see you next week?

Do you believe it's Saturday, February 1st already? This has been an exciting month, and now winter is almost half over! While we really wish spring were here, it's not, but we can pretend with a visit to Garfield Park Conservatory, 300 N. Central Park Ave., https:// garfieldconservatory.org/, for no reason except to wander the beautiful landscapes under glass, enjoy the beauty and warmth within these spaces, read up a bit about any display that catches our attention, and relax. Can we meet about noon?

Today,

Sunday, January 19th, let's visit The Auditorium Theater, https://www.auditoriumtheatre.org, 50 E Ida B Wells Dr., Chicago, for Too Hot To Handel: The JazzGospel Messiah, We are so excited to finally hear this live on stage. The show is starts at 3pm, we can meet a bit beforehand. I've only heard excerpts and short bits on the radio before and I'm thrilled that we'll be attending. Their website says it better than I can, so here, this is what to expect: This “exuberant, jazz-gospel makeover” (Chicago Tribune) of Handel’s classic Messiah celebrates 15 years in Chicago! Join us on Martin Luther King, Jr. Day weekend to witness the transformational powers of the performing arts and uplift King’s vision of a “beloved community.” With fiery soloists Rodrick Dixon, Alfreda Burke, and Karen Marie Richardson; an orchestra, jazz combo, and 100-person choir under the baton of Suzanne Mallare Acton; and spirited Detroit pianist Alvin Waddles, famous for his jaw-dropping cadenzas, Too Hot is an annual Chicago tradition that fills your soul and spirit.

48

January 2020 Ukrainian People

This, my friends, is a worthy tribute to Dr. King's legacy, as well as an exciting way to introduce some of the young people in our families to an appreciation of jazz, gospel, and classical baroque music in a way that is uplifting and approachable. Join us, please?

While most of us are back at work today, Monday, January 20th, Martin Luther King, Jr. Day, is a national holiday. Let us take a few moments to remember the many sacrifices, including the ultimate one, that he made to help make America a better place for everyone. We can all become better people, better citizens, if we pay a little attention to his teachings. We'll see you this weekend.

There are six interior spaces, do you believe it?

My overall favorite is the Fern Room, designed by Jens Jenson, the original architect, to convey how Illinois looked millions of years ago, but each one is beautiful, making us more aware of the whole world that gives us life. Don't you love coming here? It's always so calm and peaceful. Thank you so much for joining us.

Until

next month, dear readers, keep adventuring!

МА Н ДР И

Одеса,

перлина Техаcу

Людмила ПУСТЕЛЬНИК, фрiлансер. Полiтолог за освiтою, журналiст по життю.

Щ

о ви coбi думаєте – Одеса одна лише на свiтi? Таки нi! Я вам не скажу за всю, котра перлина бiля Чорного моря, але за котру, що в Техасi (Odessa, Texas), аби знали: там без наших людей теж колись не обiйшлося.

З глобуса ”по нитцi“: Стоунгедж i трохи американського Шекспiра В США Одес аж три: ще по однiй – в Мiссурi та Флоридi. Але сьогоднi – про техаську, де серед ковбоїв напевне трапляться нащадки наших козакiв, а серед туристичних принад – цiлий Стоунгедж та Шекспiрiвський театр “Глобус”. Реплiки, звичайно, зате виконані дуже подібно, навіть майстерно. A що було робити нафтовикам, щоб про їхнє місто знали не лише завдяки “чорному золоту”? Щорічну гуморину, як в українській Одесі, тут не святкують, але з гумором у людей – все гаразд. В одному з фаст-фудiв в даун-таунi розпитую офіціантку Доротi, неквапну жіночку п’ятдесяти-плюс-невизначеного вiку, чи знає, як пройти до мiсцевого Стоунгеджа. Далi такий дiалог: – А коли знаю – то що?

– Менi скажiть.

– Навiщо вам?

– Подивитися.

– Ну, так, звiдси не видно... Але ж туди йти треба буде!

– Власне, чого й питаю – як iти.

– До автобусної зупинки, далi довезе, а туди – ногами по дорозі.

– Вiдрадно чути. Вже подумала, було, що руками доведеться.

– Знаєте, коли тут вулиці мили останнього разу?! Лiпше, як звикли.

50

January 2020 Ukrainian People

– Добре, а напрямок?

– Звiдси рухаєтеся у бiк унiверситетського кампусу... Будете на мiсцi, то котрогось камiнчика можете прихопити з собою. Про “з собою забрати” – то вже трохи плагiат, улюблений жарт теxаських одеситiв. Відвідувачам без тiнi посмішки скажуть, що “все каміння в Стоунгеджi – безкоштовне, котре подужаєте зрушити – ваше”. (Вага кожного – так нівроку, дев’ять тонн з гаком). Але одеськi брили – все одно меншi вiд британських. Найвищий камiнь оригiнального Стоунгеджа сягає 22 футiв, а того, що в Техасi – всього 19. На логічне запитання “навіщо було город городити?” дають кілька відповідей. Кожна – типово одеська, але в “чорноморському” розумінні. Oдна з версiй: це монументи монолiтному й незворушному iнтелекту колишнього президента США Джорджа Бушамолодшого. Свого часу – мешканця Одеси, як i його не менш вiдомий тато. Друга – прозаїчнiша. Рокiв 15 тому мiсцевi ентузiасти забажали створити щось таке, аби приваблювати туристiв “культурними цінностями Одеси”, i щоб цi слова не викликали iронiчної посмiшки. “Бо в нас, якщо не бачите когось за добуванням нафти – то вже, вважайте, культура” – жартують в Техасi. Над iдеєю “нiби, як в Англiї” познущалися скептики. Як-от, що прадавнi друїди, навiть нафтою обпившись, до такого не дофантазувалися б. Що автори задуму – мабуть, дальтонiки, – не розрiзняють зеленого та червоного кольорiв. Адже ж в Британiї Стоунгедж стоїть на трав’янистiй галявинi, а в Одесi

– на рудому техаському гравiї. Нарештi, що техаськi брили – то майже китайська поробка нашвидкуруч. Адже на створення оригiналу пiшло 2000 рокiв, а на копiю – всього кiлька тижнiв роботи тракторiв i бульдозерiв. Але як би там не було, влiтку 2004-го техаський Стоунгедж таки вiдкрили. Сьогоднi це – головний туристичний успiх Одеси, “номер один” в путiвниках. I – хтозна, може, це й завдяки новому “кам’яному диву” журнал “Форбс” в 2014-му визнав його батькiвщину третiм у США малим мiстом, що зростає найшвидше? Хоч в околицях – якщо їхати по хайвею Interstate 20 – є знахiдка набагато крутiша давниною та походженням. Запросто втре носа й правдивoму британському Стоунгеджу. Має 50000 рокiв, а йдеться про кратер – другий за величиною в США – вiд удару об земну поверхню справжнього тисячатонного метеорита. Там, де впало небесне тiло, колись утворилася воронка завширшки п’ятсот футiв та сотню завглибшки. Вiдтодi свою справу зробила всюдисуща техаська пилюка, тож зараз заглиблення кратера майже зрiвнялося з землею. Десь пiд нею досi спочиває найбiльший шматок “прибульця”, який ще належить вiдкопати. Тим не менш – атракцiя, з музеєм поруч та прокладеною дорiжкою до мiсця падiння й можливiстю придбати собi трохи космосу – уламки метеорита продають на вагу. Одночасно попереджають, що не варто нишком красти тутешнi камiнцi i потiм брехати знайомим, нiби то з неба впало. Бодай тому, що пiд каменями можуть зачаїтися техаськi рептилiї, в тому числi й отруйнi. Останнiх тут не лише бояться – також їдять. Кажуть, делiкатес, надто, запечена гримуча змiя. Про це розповiв одесит Джек, студент одного з мiсцевих вишiв, з яким розговорилися бiля Стоунгеджа. Джекова родина живе в передмiстi, “навколо трохи дико, а гади, як в себе вдома, по нашому подвiр’ї повзали. Нiкого не кусали, але все одно набридло. Тому купили спецiальнi пастки, щойно змiюка туди заповзе, механiзм миттєво вкорочує їй вiку. Вiдтодi в нас часто буває незвичне свiже м’ясо. Чимось схоже на рибу, але цiкавiше. Не думай, моя сiм’я – не одна така, в Одесi гадами ласувати люблять. Шкода, що в наших ресторанах їх не готують. Зате, як будеш в Остiнi (також Техас – ред.), то конче замов собi чогось змiїного – смакота! Не зважай, що дорого. А менi за коштовною стравою – хiба-що нахилитися, багатство просто пiд ногами”.

Мистецтво нафти Iнше мiсцеве багатство вiдомiше – нафта, завдяки їй стала можливою одеська iсторiя в Америцi. Хоч почалася ще до того, як на ранчо Конелл на пiвденний захiд вiд мiста знайшли масну чорну рiдину. Вiдтодi поволi зникли зеленi трави прерiй навколо, вони ж колись “пiдказали” iм’я нової адмiн-одиницi. Бо робiтникам, вихiдцям з України, що прокладали залiзницю неподалiк, смарагдовi простори нагадували весняний степ поруч з “перлиною бiля моря”, яка залишилася за океаном. Тим часом, як американська вабила дешевим житлом, добрим заробiтком i тверезiстю – нормою життя. Техаська Одеса належала до тих рiдкiсних мiст, де навмисне не будували салунiв, щоб не спокушувати працiвникiв алкоголем. Згадують i про ще одне походження назви – на честь доньки мiсцевого iндiанського вождя. Сподобалась бiлим поселенцям тая дiвчинонька, яку звали, уявiть собi, Одесою. Так само охрестили пункт торгiвлi та водопою худоби, ним ранiше був тридцятий за величиною населений пункт Техасу, в тi часи – село селом. Ковбої, деренчання банджо та дзвоникiв на шиях у корiв, де-неде – розкиданi вздовж горизонту ранчо. Все змiнилося, коли з-пiд землi забило темне джерело. Населення Одеси почало зростати, мов на дрiжджах – в 1925-му тут жили всього 750 людей, а в 1929-му – вже 5000. Пiд час Другої Свiтової Одеса стала мiстом-комплексом “номер раз” на планетi з переробки нафтопродуктiв. Це виробництво диктувало економiчнi пiднесення чи занепади мiста. Тим часом, як амбiтним одеситам дуже хотiлося, щоб не нафтою єдиною славилася їхня мала батькiвщина. Тож нафтодолари iнвестували у високий арт. Недаремно – “Одеський

симфонiчний хорал” вважається одним з кращих музичних колективiв країни, a в театрах – вже згаданому “Глобусi”, Ектора та “Пермiан Плейхаус” виступають також i свiтовi зipки. Одна з них – полiтична, йдеться про Буша-молодшого – теж пiддалася впливовi мистецтва, та ще й неабияк. Настiльки, що виставка картин “молодого художника” свого часу здобула чималу популярнiсть у вiдвiдувачiв мiсцевого музею. Бо в колишнього президента раптом проявився небанальний малярський хист – вiн створив 66 картин, присвячених ветеранам iракської вiйни. Серiя має назву “Портрети мужностi – данина шани Головнокомандувача воякам Америки”. Герої портретiв позували авторовi особисто; про малювання дебютанта схвально вiдгукувалися критики. Кошти вiд експозицiї перераховують на потреби ветеранiв. В зв’язку з чим до ексочiльника США в Одесi неоднозначне ставлення. З одного боку – критичне, як до одного з найгiрших президентiв, що “розв’язав непотрiбну й ганебну вiйну”. З iншого: – Все ж таки, хай i пiзно, але зумiв перед людьми покаятися, – пiдсумувала в розмовi вже згадана вище Доротi. – Звичайно, вбитих на вiйнi тими його картинами не повернеш, та й скалiчених не зцiлиш... Але бодай так вибачився, на таке не кожен спроможеться. За це його навiть трохи поважати в нас почали.

Бика – за роги, а грошi – на бочку Шанована в Одесi не менше, нiж президентська – професiя ковбоя. Фахiвцi, вони ж – чемпiони пастушого спорту – щосiчня змагаються на родео Сендлхiлла (Sandhill’s Stock Show and Rodeo). Чи не головнiй подiї в життi мiста, на яку з’їжджаються фанати не лише з Техасу i якої чекають цiлий рiк. Мальовничої, як в кiно – поки джентльмени продають худобу та приборкують тварин, ледi беруть участь у виборах “Мiс родео” та в неофiцiйному парадi ковбойської (чи то пак, “ковгерлзької’) моди. Майже як в британському Ескотi, де панi вигулюють на кiнних перегонах щонайхимернiшi витвори на головах. З тiєю рiзницею, що в Одесi – без аристократичного снобiзму, а капелюхи на дамах таки дешевшi i без вибрикiв фантазiї. Зате найрiзноманiтнiшi вишиванi джинси – з сяйвом стразiв чи мереживними вставками, ще й чобiтки зi шпорами – щирої техаської краси. Гарна нагода i себе показати, i подивитися, скiльки секунд протримаються верхи без сiдла хлопцi-молодцi на хребтах у необ’їжджених коней чи бикiв. Дiвчата теж змагаються – але сидячи на рухомих дiжках, що iмiтують, як гарцює рогатий скакун. Звання наймiцнiшого спритника виборюють вiдчайдухи-рестлери, що самими лише руками та вiрьовкою, накинутою на роги бугая, повалять його на землю. Рекорд належить Роннi Фiлдзу: в 2010-му йому вдалося це зробити всього протягом 3,2 секунди. Нарештi, сходяться в герцi команди – хто кого перетягне i змусить, переможеного, наковтатися пилюки. Увесь цей фан (англ. fun - задоволення) – пiд невщухаючий акомпанемент музики кантрi i за гоноровi грошi: найбiльше призовиx переможцям виплатили в 2007-му, 343913 доларiв. Трохи менше – минулого, “всього” 222609. А наступнi виграшi – скоро, родео Сендхiлла розпочнеться вже 2 сiчня 2020 року, читачi Ukrainian People теж можуть спробувати на ньому своїх сил. Tакож пiзнати смак того самого “дикого Заходу” – що родом з Одеси.

Вiдомi одесити: Крiм тата й сина Бушiв, Одесa також рiдна для Ларрi Кiнга, славнозвiсного письменника й драматурга. Звiдси ж родом телеактриси Керан Ешлi та Стефанi Вайл.

Що та де в Одесi шукати: • • • • •

Родео: Sandhills Stock Show & Rodeo, 218 W. 46th, Odessa, TX Cтоунгедж: The University of Texas of the Permian Basin Preston Smith Rd, Odessa, TX Кратер метеорита: 5599 Meteor Crater Rd, Odessa, TX Театр “Глобус” (майже Шекспiрiв): 2308 Shakespeare Rd, Odessa, TX

Ukrainian People January 2020

51

Гумор

АНЕКДОТИ ПРО КОЗАКІВ *** Турист у Києві попросив перехожого розповісти історію пам’ятника Богдану Хмельницькому.

– Історія така, – почав перехожий. – Розгромив Богдан польських шляхтичів і повернувся з перемогою до міста. В’їхав на коні на гору, а навкруги – тисячі людей. Витягнув перед собою булаву і мовив: – Здоровенькі були, громадяни українці! У відповідь прозвучало: – Здраствуй, таваріщ Богдан! Тут він і скам’янів… *** Один козак іншому: – Чого ти найбільше хочеш у своєму житті?

– Зустріти Путіна!

– ??

– На радощах обійняти його!

– ???

– І не відпускати, поки не випустить дух! *** На призьбі гріються на сонці двоє станичників, діди-козаки. Один до іншого говорить: – Пам'ятаєш, Миколо, на війні нам німецький фельдшер порошок давав, щоб до дівок не тягло?

– Ну пам'ятаю, була справа ...

– То ось, вчора відчуваю – подіяв той порошок! *** – А я вчора з кумом горілки випив і зранку – як заново народився!

– Що, так добре було?

– Ні, в капусті знайшли…

52

January 2020 Ukrainian People

*** – Чому дії на Донбасі називають “гібридною війною”?

– Бо Путін виводить новий антиукраїнський гібрид – перетворює азійців у донецьких “шахтарів і трактористів”. *** – Петрику, чому ти пишеш із маленьких літер слова “Москва”, “Кремль”, “Путін”, “Росія”?

– Мій тато сказав, що козаки з великої літери пишуть лише те, що заслуговує на повагу. *** – Що роблять українські козаки на Донбасі?

– Працюють санітарами.

– ???

– Очищують свою святу землю від наркоманів, алкоголіків, рецидивістів та інших психічно ненормальних зайд і доморослих потвор.

*** Молодий козак скаржиться старому: – Не можу, діду! Глянеш, що діється на Сході, і руки опускаються!

– Це нічого, онучку! – відповідає дід, – Лише б частіше опускалися, та в кожній б руці по нагайці! *** Дуель Тараса Бульби і місьє д'Артаньяна. Д'Артаньян ставить крейдою хрестик на пузі Бульби й каже: – Я вколю вас сюди, місьє Бульба. Тарас: – Хлопці, а посипте-но його крейдою й тягніть сюди мою гармату! *** – Василю, а ти можеш випити відро води?

– Я що – корова?

– А відро горілки?

– А я що, не козак?

*** – Миколо, що ж ти це – ніц не робиш, по господарству не допоможеш, на роботу не ходиш?

– А раптом війна?!.. Хіба козак може йти на війну змореним? *** Офіцер запитує солдата, чому той пішов до армії. Новобранець вирішив відповісти чесно: – По-перше, я хочу захищати свою Батьківщину.

– Правильно.

– По-друге, служба робить мене сильнішим.

– Вірно!

– А по-третє, моєї згоди ніхто й не питав. *** Спитало товариство у Сірка, прославленого в битвах кошового: – Це правда (в людях чутка є така), що не боїшся, батьку, ти нікого?

– Боюся, – кошовий їм відповів І подививсь насмішкувато й строго.

– Кого? Ляхів? Османців? Москалів? Сірко перехрестився й мовив: – Тільки Бога. *** Упіймав козак золоту рибку. Звісно, три бажання – і вона знову на волі. Бажання перше: “Щоб в Україні не стало жодного псевдокозака!”. І впала піраміда з численних міжнародних, всеукраїнських та регіональних козацьких громадських організацій. Бажання друге: “Щоб українські землі звільнилися від тих, хто ненавидить все українське!”. Сталося чергове диво, а межі держави навіть значно розширилися. Бажання третє: “Хай оніміють усі, хто мріє про чергове поневолення України!” І раптом одночасно замовкли безліч телеканалів, радіостанцій, голосів із найвищих трибун у різних куточках світу.

Merry

CHRISTMAS AND

HAPPY

New Year

ЗАПРОШУЄМО НА РОБОТУ: Досвідчених водіїв local, regional, long distance.

Warehouse & Office Workers ТЕЛ: 630.376.6373

Ми ст е цт в о

Анна Багряна:

“Мова – оберiг нації”

Коли вдивляєшся у фото цієї молодої тендітної жінки, важко уявити, що перед тобою – класик сучасної української літератури. Людина, яка написала цiлу низку книжок та здобула десятки високих літературних нагород – за творчість та громадянську позицію. Вона щиро й відкрито посміхається, вміє слухати, тримається з простотою та гідністю. Пише ємні глибокі тексти, які залишають слід у серці. Анна Багряна – письменниця з упізнаваним почерком. Її твори мають високий морально-етичний ценз, що відрізняє якісну літературу. Спілкуючись із нею, відчуваєш тепло і повагу до своєї позиції, до себе як Людини. Читаючи її твори, духовно зростаєш.

- У 2010 році вашу п’єсу було поставлено у Чикаго. Розкажіть про цей проект, будь ласка.

- Про постановку я дізналася випадково. Колись мала звичку раз на кілька місяців набирати в пошуковій системі своє ім’я та відстежувати, що й де про мене пишуть – які виходять рецензії, хто як коментує мої книжки або виступи і т.д. І ось одного разу натрапила на репортаж про прем’єру вистави “Рододендрон” за моєю однойменною п’єсою. Вона була поставлена в Українському драматичному театрі “Го-

мін”, режисер – Василь Митничук. Мені, звісно ж, стало цікаво, і я одразу відшукала в соцмережах пана Василя. Зв’язалася з ним і попросила переслати мені відеозапис і фото з вистави. Він радо відгукнувся і виконав моє прохання. Вистава мені сподобалася. Сподіваюся, наша співпраця продовжиться. Мрію, щоб якийсь театр поставив мою п’єсу про Олену Телігу.

- Яке відчуття, коли бачиш постановку свого твору на сцені?

- Вже бачила чимало постановок за своїми п’єсами – і “вживу”, і у відеозаписі. Відчуття

завжди одні й ті ж самі: спершу із завмиранням подиху сидиш і вдивляєшся в кожний жест акторів, ревно вслухаєшся в кожне слово, порівнюючи постановку зі своїм тестом (чи все так само, як я уявляла, коли писала?). Але, якщо вистава вдала, то поступово забуваєш, що є автором п’єси, мимохіть входиш у світ, який створив режисер, і вже сприймаєш постановку як щось окреме від тебе. Або, щонайменше – як свою дитину, котра вже виросла і живе самостійним життям, і ти не маєш права втручатися в нього.

Олена Карпенко, співачка, композитор, поетеса та журналіст. Лауреатка численних міжнародних музичних конкурсів, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів. Випустила п’ять книг, п’ять сольних альбомів і три сингли. Під псевдонімом Solomia виступає з концертами в Україні та за кордоном.

54

January 2020 Ukrainian People

- Революція Гідності, війна на Донбасі. Як ці теми відбилися у творчості та житті?

- Коли почалася Революція Гідності, ми з родиною мешкали в Республіці Північній Македонії, моя донька була ще дуже маленькою. Я все пропускала крізь власне серце, не спала ночами. Коли почали стріляти, постійно плакала і не знаходила собі місця. Але творчість рятувала. Тоді написалося кілька віршів, присвячених героям Майдану і Небесній сотні. Потім, коли почалася війна, намагалася якось допомагати нашим захисникам – грошима, участю в різних волонтерських проектах, чи просто словом. Написала цикл оповідань і п’єсу про долі українських жінок, які стали жертвами цієї війни – втратили синів, чоловіків, коханих або ж домівки й малу Батьківщину.

- Що означає українська мова для України?

- Кажуть, що мова – це код нації. Але для мене це ще й оберiг нації. Можливо, найсильніший оберiг. Адже поки є українська мова, є Україна й українці.

- Якi з ваших творів любите найбільше?

- Поки-що такими є роман “Дивна така любов” (2010) та збірка “Македонські оповідки” (2016).

- Першу я писала, перебуваючи в особливому духовному стані – медитації, піднесення й катарсису, під звучання “Місячної сонати” Бетховена. Це філософсько-любовна історія про пошук себе і свого місця в цьому світі, де знайшлося місце і для власних дитячих спогадів. Друга книжка – результат мого шестирічного перебування в Республіці Північній Македонії. Цікавий, світлий і насичений період мого життя. Сподіваюся, що з часом у мене з’являться інші улюблені книжки. Головне – написати їх.

- Як приходять сюжети?

- Найкращі – це ті, які підкидає життя. Звісно, елементи художнього вимислу неодмінно мають бути, проте, якщо в основу сюжету покладена якась реальна історія, особиста чи розказана кимось, хто її пережив, такі твори справляють значно сильніше враження на читачів. Вони є живішими, справжнішими.

- Ваші улюблені книжки?

- Я люблю ті, що змушують замислюватися над сенсом життя, шукати відповіді на одвічні філософські питання, копирсатися у власних емоціях і відчуттях. Або ті, які відкривають для мене щось нове, щось таке, чого я досі не знала. На розважальне чтиво мені шкода часу.

Одна з книжок, яка свого часу цілковито перевернула мою свідомість – “Тибетська книга мертвих”. Я прочитала її у 18 років, тоді я за одну ніч переосмислила питання життя і смерті, стала вегетаріанкою, навчилася працювати з власними емоціями – трансформувати негатив у позитив. Із художньої літератури люблю філософські твори Германа Гессе, Ясунарі Кавабати, Жана Поля Сартра, Хорхе Луїса Борхеса та ін. З української літератури – романи Івана Багряного, Василя Барки, Уласа Самчука, В.Домонтовича, дуже подобається мені роман Володимира Винниченка “Сонячна машина”. Сучасних авторів не перелічуватиму, бо їх дуже багато, і серед них – чимало моїх добрих друзів.

- Український письменник в еміграції: оксюморон чи змінена реальність?

- Не можу сказати, що почуваюся в еміграції. Принаймні, як письменниця. Адже щодня в соцмережах підтримую зв’язок з українськими колегами, активно долучаюся до всіх можливих творчих проектів і кожне літо проводжу в Україні – беру участь у фестивалях, виступаю на літературних вечорах і презентаціях. А життя в різних країнах лише розширює можливості для творчості.

- Як ви популяризуєте українське слово в іншомовному середовищі?

- Оскільки я народилася в Україні, українкою, то вважаю своєю місією популяризувати рідну культуру. Намагаюся оточувати себе однодумцями, духовними побратимами і посестрами – людьми, серця яких б’ються в одному ритмі з моїм. У березні цього року ми з українською журналісткою Анастасією Проданскі, яка теж мешкає в Софії, створили Український клуб для дітей із українських і змішаних українсько-болгарських родин. Також до нас радо долучилися родини бессарабських болгар. На зустрічах клубу розповідаємо малятам про українські свята, традиції, ділимося різними цікавинками, проводимо майстер-класи, квести, граємо в ігри, п’ємо чай і дегустуємо солодощі. Є потреба гуртуватися і спілкуватися між собою українською мовою. До нас приходять діти різного віку. Зустрічі ми зараз проводимо в Посольстві України приблизно раз на два тижні, але все залежить від сезону. Долучаємося також і до інших культурно-просвітницьких заходів, які організовує посольство і фундація “Мати Україна”.

- Один день, який змінив ваше життя.

- День народження донечки Оксанки – 7 травня 2013 року.

- Хто вірить у вас більше, нiж ви сама?

- Мабуть, моя донька. Адже

часто, бачачи мої вагання, вона впевнено заявляє, що в мене все вийде.

- Де живе натхнення?

- Oксанка каже, що в очах: бачиш щось, і воно тебе надихає на творчість. Можливо, саме так і є.

- А ще ваша донька каже: “Я – українка”. Як ви її виховуєте? Що, на вашу думку, найважливіше для формування дитячої культурної самосвідомості?

- Виховую свою доньку українкою. Ще з періоду вагітності розмовляю з нею виключно українською мовою. Хоча вона – наполовину болгарка, адже її тато – болгарин. Оксанка добре розмовляє обома мовами і легко переходить вдома з однієї мови на іншу. Паралельно вчить англійську. Я вважаю, що найкраще формувати дитячу свідомість за допомогою цікавої якісної літератури. Тому щоразу, коли ми повертаємося з України в Болгарію, наша валіза наповнена книжками й журналами. Оксанка щовечора перед сном просить мене щось прочитати або ж вигадати свою казку. Віднедавна й сама почала вигадувати різні історії, але, оскільки ще не вміє писати, просить, щоб я їх записувала. А поки що її стихія – це малювання. Я намагаюся всіляко підтримувати її в цьому захопленні – купую необхідні матеріали для творчості, вожу на різні заняття і майстер-класи, відстежую інформацію про конкурси дитячих малюнків в Україні та Болгарії. Два роки поспіль ми їздили на Міжнародний форум дитячої творчості “Золотий мольберт”, що у Львові, і Оксанка там здобула золоту медаль.

- Розкажіть про ваш творчий та життєвий тандем з чоловіком. Чи складно двом письменникам уживатися в одному просторі? Чи відчуваєте ви часом конкуренцію?

- Ми познайомилися з Димитром у 2008 році на Міжнародному поетичному фестивалі

Анна Багряна – українська письменниця, перекладачка та художниця. Народилася 24 березня 1981 року в м.Фастові Київської області. Закінчила Інститут філології Національного університету ім. Т.Шевченка за спеціальністю “українська мова та література”. Членкиня Національної спілки письменників України та Асоціації Українських Письменників. Лауреатка літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (2013), Міжнародної

“Струзькі вечори поезії” в Р.П. Македонії. Кожен із нас представляв там свою країну. Потім почали листуватися, перекладали вірші одне одного. Знову зустрілися через кілька місяців – уже на фестивалі в Києві. Далі за нас усе вирішила доля. Ми просто довірилися їй. Живемо разом вже більше десяти років. Те, що ми обоє належимо до письменницької братії, лише зміцнює наші стосунки, адже нам завжди є про що поговорити і подискутувати. Також разом перекладаємо. Я допомагаю Димитру перекладати твори українських авторів болгарською, він мені – твори болгарських письменників українською. У 2012 році ми видали антологію сучасної української поезії, потім – ще 5 окремих поетичних збірок українських поетів. Ми з Димитром належимо до різних поколінь і до різних культур, але це взаємозбагачує нас, робить спільне життя насиченішим і цікавішим.

- Якщо би ви мали можливість і владу змінити щось в Україні як у державі чи у свідомості українців, за що би взялися?

- Багато що залежить від державної політики, але значно більше – від виховання. Якщо батьки прищеплюватимуть своїм дітям національну гідність, любов і повагу до всього українського, то дуже скоро Україна стане однією з найуспішніших країн світу.

- Кому і чому ви вдячні? За що?

- В першу чергу, батькам – за те, що дали життя і виховали. Богу, вищим силам, янголам-охоронцям – за те, що оберігають, допомагають і ведуть. Друзям – за підтримку. Ворогам – за заґартування душі. Критикам – за можливість вдосконалюватися. Видавцям – за народження книжок. Читачам – за віру в себе і стимул творити далі.

- Яке зі своїх надбань вважаєте найвагомішим?

- Те, що не зрадила саму себе.

літературної премії ім.Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”(2014), літературного конкурсу “Смолоскип”(2008), шість разів отримувала відзнаки міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова”. Авторка понад 30 книжок (поезія, проза, драматургія) та 27 книг перекладів. За її творами було поставлено численні спектаклі в Україні та за її межами. Найвизначніші – драматична поема “Над Часом”, мюзикл “Глорія”, трагікомедія “Рододендрон” та психологічна містерія “Є в ангелів – від лукавого”.

Поезії Анни Багряної **

я зупиняюсь я вільною стала пальці танцюють по хвилі зеленій тільки прозорі очі русалок світяться відданістю – крізь мене

небо пророчить прадавніми ведами: вільним дозволено бути невільними я повертаю сакральність єдності я зупиняю зелену хвилю

ДОНЕЧЦІ Поки спиш, пришиваю рудому ведмедику лапку допиваю свій чай і читаю невтішні новини. Вже нема запитань, тільки оклик і знову – три крапки, під якими майбутнє – твоє і моєї країни… І так сумно, що друзів насправді лишилася дрібка, що усі вороги – аж настільки нікчемні й убогі, трансформую ненависть до них – то у жабку, то в рибку… Ти навчила мене малювати. І вірити в Бога. Тож молюся. Малюю. Заповнюю аркуш і тишу. Поки спиш. Поки бачиш цей світ у рожевих відтінках. А ведмедик підморгує: певно, рудому видніше, що добро переможе. Маленька моя українко…

Найпомітніші поетичні збірки: “Між богами і нами” (2005), “Інші лінії” (2009) та “Замовляння із любові” (2011). Найвідоміші прозові твори – романи “Етимологія крові” (2008), “Дивна така любов” (2010), “Дошкуляка” (2012) та збірка оповідань “Македонські оповідки” (2016). Її тексти перекладені багатьма мовами та опубліковані в десятках видань. Дружина відомого болгарського письменника та дипломата Димитра Христова. Живе у м.Софія (Болгарія), виховує доньку Оксану.

Ukrainian People January 2020

55

Війна

АВТОРКА РОМАНУ “ДОЦЯ” ТАМАРА ГОРIХА ЗЕРНЯ: “БУЛО ВІДЧУТТЯ, ЩО ТРЕБА ХАПАТИ ЦЮ ВІЙНУ ПОШВИДШЕ – ПОВНОЮ ЛОЖКОЮ” ня міста зсередини. Переживала розчарування, зради, шукала своїх. Тоді, коли в Донецьку відбувалися перші сепаратистські заворушення, і тоді, коли люди вийшли на проукраїнський мітинг. Героїня роману бачила кров перших жертв, спостерігала, як вимирали села, як підривалися ворожі блок-пости і як жінки мстилися за своїх помордованих дочок. У цьому творі майже не описуються бойові дії та суворий світ окопів військових позицій. Натомість, у ньому є всі події, про які ми точно чули з новин, пережиті головною героїнею. Ірина Басенко Київ, 13 грудня. П’ятничного вечора залами Мистецького Арсеналу котиться відлуння від виступів: в одній із них оголошують переможців 15-ї щорічної премії Книга року ВВС. У залі людно і урочисто – всі чекають розв’язки кількамісячного дійства з відбору і визначення переможців. У другому ряду сидить чорнява жінка з короткою зачіскою, у довгій чорній сукні і з оксамитовим жакетом на плечах. Вона дивиться на сцену, не відводячи очей, і час від часу торкається до червоних намистин у своїх разках, яких у неї на шиї добрий десяток. За кілька митей їй тиснутиме руку пані Посол Великої Британії. Ось зі сцени оголосили переможця в номінації “Дитяча книга року ВВС” – ним став Володимир Арєнєв з книгою “Сапієнси”. Тарас Прохасько переміг у номінації “Есеїстика” з книгою “Так, але…”. Нарешті, з конвертом у руках до трибуни виходить надзвичайний і повноважний Посол Великої Британії Мелінда Cіммонс. Вона з акцентом і без передмов оголошує Книгу року: “Доця” Тамари Горіха Зерня. У залі – овації.

Книга, якої нема, і яка є … Писати книгу – чи обмежи­ тись кількома постами про наболіле у соцмережі? Багато письменницьких починань поховано після подібних роздумів. Коли я вперше побачила у Facebook хештег #книгаякоїнема, відчула самоіронію і виклик авторки самій собі – на випадок, якщо книга перестане писатися. Тиждень за тижнем виходили нові й нові уривки з цим хештегом, які хотілося читати далі, а книги все “не було”. Здавалося, що ці уривки – це клапті недознищеного рукопису, який хтось постійно вириває в авторки з рук і кидає у вогонь. То ось, минуло два роки, і пости стали частішими, коротшими, гострішими. Й одного ранку перед

56

January 2020 Ukrainian People

світом постало фото роздрукованого на А-4 грубезного рукопису з несподіваною назвою, видрукованою на “титулці” – “ДОЦЯ”. Так почалися хештег #книгаякає й історія тріумфу письменниціпочатківиці з романтичним псевдо – Тамари Горіха Зерня, яка стрімко злетіла на вершину визнання завдяки своєму таланту. Авторка згадує, що через кілька днів після “народження” книга вже була “прилаштована” — видавчиня Ірина Білоцерковська, прочитавши рукопис, одразу вирішила – її видавництво “Білка” надрукує цей твір. І обкладинку зроблять найяскравішою. “Щоб, коли буде якийсь конкурс, ми в ньому перемогли з кращою обкладинкою”, – жартує Ірина.

Книга про війну чи про любов? Письменниця Оксана Забужко назвала цей роман кращою книгою про російсько-українську війну. “Це роман про любов” – так описує тему своєї книги сама авторка. Події, описані у “Доці”, відносять нас на початок війни, у 2014 рік. Головна героїня живе в Донецьку, має улюблену справу і коло однодумців. Вона бачила самознищен-

“Я ніколи не мала письменницьких амбіцій, зате мене можна назвати професійним читачем. Я змалку перечитала все, що тільки можна було, і я знаю оте відчуття, коли ти відкриваєш книгу і буквально з перших сторінок відчуваєш, що авторові можна довіряти, що отримаєш від цієї книги естетичну, моральну, інтелектуальну насолоду. Я приблизно уявляла це відчуття, і от, тримаючи його в голові, почала писати так, щоб, насамперед, цікаво було мені. Я перечитувала свої сторінки, і мені було важливо, щоб вони мене захоплювали”, – розповідає письменниця.

Хапати війну повною ложкою Сама Тамара вже об’їхала з презентаціями півкраїни – скрізь на авторку чекають, перш за все, волонтери, переселенці з окупованих територій, військові та інші, хто переймаються цією війною. Тамара Горіха Зерня відкриває секрет – чому книга так чіпляє. Насправді, всі події у ній – реальні, хоча й трапилися не з однією людиною. Багато фактів вона дізнавалась або й бачила на власні очі, коли разом з чоловіком їздила практично щотижня у прифронтову зону, постачаючи армійцям необхідні тоді речі. “Будь-яка людина, яка опиняється в таких обставинах, розуміє, що вона є свідком надзвичайних історичних подій, і ти напевно більше ніколи в житті такого не побачиш. У мене було відчуття, що мені треба хапати цю війну пошвидше – повною ложкою, бо мені про щось треба буде розказувати онукам, і я запам’ятовувала, занотовувала все це тільки для того, щоб його зберегти”, – говорить Тамара Горіха Зерня.

Битва книжок, яку Україна могла програти Але спонукало оформити всі ці свідчення в книгу, перш за все, інформаційне поле, яке було дуже спраглим до художньо-документальної розповіді про війну. Тамара пригадує, що, вже маючи війну понад чотири роки, українці так і не отримали достатньо інформації про неї. І якщо російський книжковий ринок та телеіндустрія були перенасичені пропагандистськими виданнями про війну на Донбасі, то в Україні видавалася, переважно, мемуарна література. Основними авторами стали бійці, які тут же наразилися на шквал критики за свої старання. “Росіяни пишуть, що Росія є визволителем, а Україна – загарбником, карателем. Там розписуються і смакуються міфічні звірства українських військових стосовно мирного населення. І це – не суцільні книги про війну. Це – детективи, любовні романи, фентезі. Але скрізь проходить ця тема. А що у нас? Про війну пишуть колишні військові, це щоденники, документальні тексти про підрозділи чи окремі бойові дії. Тобто, що бачать – те й пишуть. Якщо ми будемо чекати, поки народиться новий Ремарк, то доживемо до того, що всю інформацію про цю війну будемо черпати лише з книг, які напишуть росіяни”, – пояснює свою мотивацію Тамара Горіха Зерня. Продовження “Доці” не буде. Авторка вважає, що ним є реальність, у якій живемо, і кожен із нас малює своє продовження воєнного роману. Натомість, за час свого авторського туру вона зібрала десятки нових свідчень від людей, які пережили війну, окупацію, втрату рідного дому і близьких людей. Всі ці свідчення вийдуть документальним додатком до нового видання “Доці”, яке побачить світ у видавництві “Білка” вже найближчим часом, адже перший наклад роману вже розпродано.

Reliable Auto Repair Center 3401 N.Ashland Ave, Chicago, IL 60657

(773) 935-3355 Усі види механічних, електричних та кузовних робіт Гарантуємо високу якість, швидкість та помірні ціни.

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Сучасна українська поезія Юлія Бережко-Камінська

Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. (Ліна Костенко)

Народилася 29 травня 1982 р. на Херсонщині (с. Чорнобаївка Білозерського району). Закінчила Чорнобаївську санаторну школу-інтернат, Академічний ліцей при Херсонському державному педагогічному університеті, Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Магістр журналістики. Вірші почала писати з 8 років. Авторка книжок: “Є задля чого нам жити”, “Контрасти”, “Між видихом і вдихом”, “Так хочеться жити”, “Сад (Зриме і незриме)”, “Пошепки і вголос”, “Невідворотне” та співавторка майже 60 літературних антологій, альманахів і колективних збірок. Фото Володимира Шилова

***

***

Там, де немає нас, у снігах Карпат, Вечір прийшов давно і розвів вогонь. Дровами пахне і травами спокій хат, Кожен тут знає кожного, як свого.

Оглушлива тиша – не вірю собі і світу – Я снігу такого не пам’ятаю зроду! Над пеленою степу – білою – розповите Передріздвяне небо зорі в сузір’я зводить.

Вечір святий – усюди. Грибний навар Тягнеться в осінь, зрізану попід ніж. Кожен в Різдво хоч трішечки, та казкар – Можна ледь-ледь домислити – всі свої ж!

Дихається, як уперше – світло і непорочно, Ніби в житті ніколи не обів’є спокуса. Зріє далека зірка. Терпне ріка молочна. Старець таїть щасливу усмішку в сивих вусах.

Вітер бреде навпомацки, дме на млин, Жилки тонких потічків пульсують десь. Там, де немає нас, ти сходив один Мало не всі Карпати, мов світ увесь. Тож і сьогодні ввечері, в розпал свят, Хай не дивуються й ті, хто живе давно, – Просто, проходячи повз смерекових хат, Важко не зазирнути в чуже вікно.

*** І звідки ти знаєш, скільки тепла по собі залишила осінь? – Того, що не так вже й тепло, а вже більше – спогад, Та тільки такий, що стоїш на нічному морозі І відчуваєш гарячу присутність Бога. І струшує небо зорі, Що снігом до нас долітають першим, Щоб так і лишитися соснам новим убранством, І вітер іде за обрій самотнім вершником Підтвердити передгір’ю своє підданство. Мені не самотньо стояти під згустками снів і галактик І бути безмовним свідком таїнства облачення, І хай моє серце – всього лише ситцевий клаптик, Та хрестиком Янгол вишив на ньому своє імення.

58

January 2020 Ukrainian People

*** Ночі шепочуть морозними зорями Водохреща. Ріки свій спокій ломам віддають неохоче. Де ще так буде гаряче вранці, де ще? Де на воді так сліпитиме сонце очі? Серед занурень у течії снів і тиші Хай буде чисто освяченим у молитві. З річки відкритої вийдуть незримо інші – Пройняті жаром на січеному повітрі. Святиться день, і вода, і земля, і небо, Все по-новому, а в чому – ніхто не бачить... Стримує час до строків сокритих греблю Моря оновлених смислів, і слів, і значень.

*** Бачиш, яка ця ніч припорошена? Небо її у срібних дрібних горошинах, Білі стежки по білому переписані, Інші відкриті виміри, інші відстані. Нарваний вітер спокоєм не утішиться, Падає зірка, ніби остання грішниця... Хочеться, хочеться, хочеться залишитися Тут, із тобою, тут – під твоїм крилом. Трави в заметах дихають непроявлені... Вітре, невже ти літо своє зіграв мені? Чом же воно безсонням твоїм столочене? Як же ми також спокою, вітре, хочемо, Вигрітись ніжністю стиглою ізсередини – В нас так багато всього, що було наплетено! Тішиться вітер, тішиться переметами... Тішимось тишею ми, як щасливим сном.

*** Це – життя. Це – Різдво. Це – народження наново слів, Снів і значень, І сонця На крижмі досвітнього снігу, Це – бажання рости, Проникаючи в сфери світів, Які в холоді безміру Хтось ще до часу надихав. Це – тривання вогню У золі безнадій і чекань, Це – пускання по колу Нових сподівань і освідчень, І якщо буде ніч, І якщо оця ніч не остання, То обернеться в день, Що наповниться чистим і вічним. Пережити Різдво, Хуртовини, Потребу триматись тепла, Пронести ці дари, Не згубити у розкоші літа, Від стебла – до зерна Й від зерна – до нового стебла, Що від світу Його До мого Ще незрілого світу.

*** І навіть сніг, якому все одно, І навіть день, заточений на спомин, Так само стане пам’яттю потому Про те, чого нам більше не дано. Хай сніг як сніг – відступництво води, Й відпустить день свою неоковирність... Сьогодні я, як і земля, покірно В собі чиїсь заховую сліди. Все буде – сніг, відпущений в оплот М’якої ночі, в тишу незаймисту. Бо, як і він, почавшись десь над містом, Вернусь і я у свій коловорот. Мети, завій, хурделице, кругом, Сліпи незрячих білизною ночі, Земля сьогодні чиста й непорочна, Немов до дня, до сьомого свого.

Олександр Козинець Український поет, прозаїк, автор поетичної тетралогії “Сезони днів” (2019); літературних проектів “Щоденник”, “Щоденник. Re: make”, “ПРОдайте їсти”; співупорядник збірки поезій “Метро всередині нас”. Переможець літературного конкурсу імені Григора Тютюнника (2018), міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова” (2018), “Молода КороНація” (номінація “Казка”) (2019), володар спецвідзнаки конкурсу “Коронація слова” “Terra інклюзія” (2019). Публікується у вітчизняних та зарубіжних літературних антологіях, альманахах, журналах, газетах. Вірші перекладені білоруською та англійською мовами. Кандидат педагогічних наук, логопед, музикант, хорист. Народився в м. Лубни. Живе та працює в м. Києві. Мандариново…

Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво? Вже на часі весільний рушник вишивати. Балансуючи між брехнею і зрадами, Підростає любов. Але чи жива ти? Люди кажуть, що треба зібратись в кулак, Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду. А ти знаєш сама, з ким вже краще і як Говорити потрібно, або поводитись. Допоки дощі із пригнічених сліз Уночі і на ранок дзвеніли ринвами, Білий голуб тобі гарну звістку приніс: Скоро буде усе мандариново! Картате небо

Всю зиму ідуть дощі. Небо – картате. Полощуть сполохані душі сльозами Бога. Блукаю в собі, блукаю… Кого б спитати, Хто прокладав цей шлях? Чи це моя дорога? В цю зиму несправжній сніг, сон неправдивий. Це добре, що він не збудеться в ніч Різдвяну. Ми віримо крізь роки, мов діти, в диво. В дорослих дві форми див – батіг та пряник. В цю зиму – останній шанс почати знову. Бо потім вітри зірвуть дахи і дамби. Хто множить в серцях тепло – живе в любові, А хто лиш бере тепло – не знайде правди.

*** Вкотре передають дощі, затяжні тумани й вітри. Знову книги й коти стануть найкращими друзями. В згустках твоїх фантазій та силі зміцнілих крил Діє поле любові, прямо пропорційне силі ілюзій. Якщо не складається поки з коханням – і Бог з ним! Зацикленість зменшує дію закону притягнення. Місто твого дитинства зранку закутає дим, А день приведе дощі…Душу ховай роздягнену! ***

Тривожилась. Трималась. Віщункою оберталась… Ворожила мені на комір сліди своєї помади. Рано бігла з дому, пізно поверталася Голодна, спустошена, виснажена, обкрадена. Потім півночі плакала. Стільки ж – гоїла рани. На ранок міняла зачіску, сукню й парфуми. Синці під очима затирала пудрою бездоганно Одягала усмішку, щоб ніхто й не подумав! Спи, золотце, спи! Ночі короткі нині. Ранок уже готує вівсяночку, тут, за рогом. Та хоча б іноді на роботі – пий чай з малиною І їж якесь печиво. Це краще, ніж геть нічого. Бо знаєш, краса сьогодні –дуже умовна штука. А застудитися легко, у тебе ж душа, мов протяг. Хочеш – я так спланую, щоб він у купе постукав Просто на Новий рік, як тільки ти сядеш у потяг?

***

Все, що тебе спіткає – має причину: Скасований потяг, зіпсований день чи ранок, Дивний сусід, відкладений відпочинок, Сукня, в якої відкриті плечі, і та зім’ялась. Кожна така деталь проростає в ребра, Потім загубленим нервом тисне зі споду. Ти нарікаєш на світ. Переживаєш даремно, Що він асфальтним катком по тобі проходить. Їдеш голодна й втомлена в дорогій машині, Бажання знайти причину тисне під горло й вище, Коли телефон продірявлює тишу, як ширму, А вся напруга у тілі лише пульс пришвидшує. Після дощу весна сама проситься до легенів. Вона компенсує холодні недоспані ночі… Зупиняєшся. Світлофор. Діти ідуть на зелене Щасливі. Разом з дорослими із дитсадочка. Здається, світ тримається зараз на волосині…. Хочеться криком послати до біса чужі поради. Та тільки побачиш усміхнені очі сина, Як світ перетворюється разом із ним на радість.

Євген Юхниця Юхниця Євген Леонідович – поет, 1965 р.н. Живе в Києві. Спеціаліст зi створення та використання новослів’я, засновник приватних тематичних і синонімічних словників. Лауреат літературно-мистецької премії ім. Андрія Малишка в 2015 році. Видані книги: 1997 року – поетичний і драматургічний збірник “Жіночий бунт, або Нові герої”; 2005 – поетична збірка “Сценами різноголосно”; 2013 г. – поетична збірка “Мозаїка метафор – сюжети і характери”. Економіст з фундаментальною освітою. Його вірші вражають щирістю безпосередності і безпосередністю втілення.

***

А вночі за віконцем від снігу – так ясно, Що ми з темного припічка лляємсь надвір Начитатися ще українською казкою І задихати сніжний космічний ефір. І сніжинки смакують тепліше повітря, Ковдри снігу теплом обгортають ступні. ...Й так за щастя здаються нехожені взгір’я, Коли здибались тільки... Й тобі, і мені. ***

І вечір, й ніч – снігує вітром Кожушниця сметанних хутр.

– Чи вже не досить – бронзовіти, Земні, з намурених натур? На кожен ключ, паркан й шапчинки Зірчатоланні балеринки Дають наметовий балет, Який... розтане, зовсім, геть. Та лишить згадоньку кумедами, Санчатами, і сміхом людним: Що не сховатись за штахетами, Й що почуттям – є, з неба, струни.

***

Коли за плачучими зливами – хурделиця Розвозить сльози, очі сліпить, змокло мелеться, То куди голову не здіймеш, не опустиш – Лиш панікують почуття, збивні, пастуші. ...Перечекаєш, оминеш скисні калюжі – Застигнуть спомини і пам’ятки напечені, І... морозцем хрустким задихає полегшення! ***

Лютневе рівнинне насонячне море – ти... Без гір, які рухаються не вулканами, А вітром що спить нині, вгрівшись, трансформером – Не гається гупати й,му – барабанами. ...Льняне надзеркалля безкрайнього фокусу – Екраном стає ...телескопу природнього. Й за мить – відпочившим прибійовим голосом Покличе вітрюгу ...з пісочку, засонного...

*** Минула, втрачена зима з надій – назавжди, Як барабанний зар* бурульок надвіконних, Рояль дзвінких поверхнь озер, що стануть пляжем, ...Чомусь – ...неучасть в зимових атракціонах. Малюнок шибки, що здавався ...так звичайним, Розлоги сніга, що не сфоткав, а ...розтали. І коли вітра, що не вдихав..., а звучання Завійних соло у згринтвейнлених бокалах...

..Її, здавалось, ...крижану і недоступну, Яка була самотня, довго, на роботах. ...Ви, непом’якшені губами, серцем, чубом – Червоні гуки полуниць в сорбетних льодах В ...чужих десертах ...розкуштовані, текучі... ...Круп суховійного, в прогулянках, масажу, Обійми мармурні автівоньок, разючі – Минула, втрачена зима з надій, назавжди. Зар* – південно-африканський, єгипетський трансовий ритм.

Ukrainian People January 2020

59

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Страви на Святий Вечір Згідно з давньою українською традицією, Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю родину. І що важливо – запізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші предки нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження Спасителя – Ісуса Христа, – українці розпочинали святкову трапезу. Хоча Святий Вечір припадає на останній день Різдвяного (пилипівського) посту, і всі страви, які до свята готують господині – пісні, називається вона “Багатою вечерею”. На столі мусять бути дванадцять пісних страв: кутя, борщ з вушками, грибова юшка, вареники, голубці, маринований оселедець, мариновані гриби, заливна або смажена риба, тушкована капуста, квасоля, узвар, пампушки

Кутя Кутя – головна страва, з якої починається різдвяна трапеза. Вона символізує добробут і спокiй в домі і завжди готується солодкою – з медом, маком, сухофруктами, цукатами, цукром, узваром – щоб усій родині весь наступний рік солодко жилося. Пшениця символізує початок нового життя, тож почнемо готувати. Складники: • пшениця шліфована – 200 г • мак – 120 г • цукор – 1 ст. л.

• сіль – 5 г • мед – 3 ст. л.

• родзинки – 100 г • волоські горіхи – 100 г Приготування: Зерна пшениці ретельно промийте в протічній воді. Насипте їх в чисту глибоку ємність і залийте холодною водою, залишивши так замочуватись на всю ніч. Вранці, після того, як зерна пшениці розм'якнуть, злийте воду. Для зручності використовуйте сито. Пересипте пшеницю в каструлю і додайте 0,5 л холодної води. Варіть пшеницю 1,5-2 години на повільному вогні до готовності, помішуючи кожні 10 хвилин. Пшениця готова, коли

стане м’якою. Зварену пшеничну кашу остудіть. У той час, як вариться пшениця, підготуйте мак. Насипте його в глибокий посуд і залийте окропом. Коли вода охолоне, злийте її. Пропустіть мак через м’ясорубку або перетріть блендером. Підготуйте родзинки. Для цього промийте їх під струменем води, викладіть в глибокий посуд і залийте окропом. Дайте їм настоятися. Родзинки будуть готові тоді, коли набубнявіють. Волоські горіхи очистіть від шкаралущi. Подрібніть їх гострим ножем або блендером. Можна також підсмажити на сковорідці до золотавого кольору. Мед розчиніть невеликою кількістю теплої кип’яченої води. Все перемішайте і подавайте до столу.

Мариновані гриби Приготування: Гриби відварюють у злегка підсоленій воді (2 столові ложки солі на 1 літр води), потім відкидають на друшляк і далi розкладають по банках. Заливають охолодженим маринадом з розрахунку

250-300 г маринаду на 1 кг грибів. Маринад готують так: на 0,4 л води береться 1 чайна ложка солі, 5-6 горошин перцю, лавровий лист, кориця, гвоздика, лимонна кислота на кінчику ножа; все це кип’ятять протягом 20-30 хвилин на слабкому вогні, трохи охолоджують і додають 6 – 8%-ий оцет у кількості 1/3 200-грамової склянки.

Грибова юшка Складники: • гриби сушені – 100 г • вода – 1,5 л.

• цибуля ріпчаста – 1 шт.

• борошно – 1-2 ст. л.

• олія • сіль – за смаком • перець чорний – за смаком

Приготування: Сушені гриби залити водою. Залишити на 2-3 години. Відварити в цій же воді. Процідити. Гриби дрібно нарізати. Ріпчасту цибулю подрібнити, посолити і обсмажити. Додати гриби і 150 мл. грибного відвару. Тушкувати на помірному вогні. Додати спеції. До склянки грибного відвару додати борошно. Ретельно перемішати і вилити в сковороду з цибулею і грибами. Поперчити. Тушкувати, поки не загусне. Зняти з вогню.

Вареники • рослинна олія – 2 ст. л.

• сіль, перець – за смаком Для тіста: • борошно пшеничне вищого гатунку – 2 склянки • вода – 0,5 склянки • дріжджі сухі – 1,5 ст. л.

• сіль – дрібка • рослинна олія – 2 ст. л. Для начинки: • 1 цибулина • приблизно 700 г білокачанної капусти

Приготування: Начинка: обсмажити дрібно нарізану цибулю, додати дрібно нарізану капусту, посолити, перемішати, протушкувати хвилин 10-15 на маленькому або середньому вогні, стежити, щоб не підгоріло, поперчити за смаком. Тісто: додати в просіяне борошно сухі дріжджі, сіль,

Пісні голубці Складники: • 11-12 капустяних листків • картопля – 350400 г • гриби – 250-300 г • цибуля ріпчаста – 1 шт.

• морква – 1 шт.

• томатна паста – 200 г • 1 лавровий лист • трохи зелені кропу • сіль – за смаком • рослинна олія для обсмажування Приготування: Картоплю очистити і відварити до готовності в підсоленій воді, потім воду злити, картоплю розім’яти в пюре. Гриби обсмажити на олії з дрібно посiченою цибулею і натертою на тертці морквою до золотистого кольору. Додати в картопляне пюре, солі за смаком і

трохи посiченого кропу, добре перемішати. Капустяне листя відварити до м’якості у воді (воду не зливати), зрізати грубі прожилки, начинити листя картопляним пюре і сформувати голубці. На сковороді розігріти трохи рослинного масла, обсмажити голубці з двох сторін (дуже “стріляють”, тому краще накрити кришкою), скласти голубці у вільну каструлю. У невеликій кількості води, в якій варилася капуста, розчинити томатну пасту і трохи солі, залити голубці так, щоб рідина злегка їх прикрила. Посипати сiченим кропом, додати лавровий лист, довести до кипіння, накрити кришкою і готувати на маленькому вогні 20-25 хвилин.

перемішати; додати теплу воду з розмішаною в ній рослинною (соняшниковою, без запаху) олією, добре розмішати дерев’яною лопаточкою, щоб тісто відставало від посуду; накрити рушником і поставити в тепле місце без протягів. Коли тісто збільшиться в 2 рази, розім’яти його і дати ще раз підійти. З тіста зробити кульки, які розкачати на посипаній борошном дошці, покласти начинку, позащипувати. Вареники повинні бути за розміром, як великі пельмені або маленькі пиріжки. Закинути в киплячу воду і варити 5-10 хвилин.

Тушкована капуста Складники: • 1 середня капуста або 1кг • 250 г квашеної капусти • гриби • 5-6 штук невеликих солоних огірків • 2 столові ложки томатної пасти • 1 столова ложка цукру • рослинна олія • сіль і перець – за смаком Приготування: 1. Нашаткувати дрібно капусту.

2. Нагріти в сковороді олію і помістити капусту у сковороду.

3. Додати 0.5 склянки води.

4. Накрити кришкою і тушкувати 30 хвилин.

5. Потім додати порізані на кружальця огірки, гриби, кислу капусту, цукор і томатну пасту.

6. Якщо треба – посолити і поперчити.

7. Все добре перемішати і тушкувати ще 15 хвилин.

973-887-2776 630-307-0079 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

313-366-0055

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322 248-487-0330

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212 201-795-4061 847-359-5911 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 773-589-0077 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

As of March 1, 2018 *Annual Percentage Rate (APR) for VISA® Platinum credit card is 9.90%. You can apply for a VISA® credit card online at selfreliance.com or in person at any of our locations. This offer may be withdrawn at any time without notice. For new and existing members only.

Contact Selfreliance UAFCU at toll free #888-222-8571 for details on rates and terms as they are subject to change.

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500

*For new auto loans, up to 100% financing based on purchase price shown on the dealer bill of sale (excluding taxes, dealer charges and add-ons), and for used car loans, based NADA current market value.

Auto loans are available for both new and used vehicles, with models up to 6 years old. The minimum loan amount is $5,000; the maximum loan amount is $50,000. Terms up to 60 months and 0% down payment. Annual Percentage Rate (APR) is based on an assessment of individual creditworthiness and our underwriting standards. Not all applicants will qualify for the lowest Annual Percentage Rates (APR) shown. Annual Percentage Rate (APR) is based on an assessment of individual creditworthiness and our underwriting standards. For example, a new auto loan from the dealer for $50,000 with a 48-month term, 90% LTV, and a borrower's credit score of 781, currently, will have an APR of 3.25% and monthly payments of approximately $22 per $1,000. Current auto loan modification fee is $50. Auto loans available only to members and only in designated geographic locations. Offer, rate & terms may change at any time without notice. Offer may be withdrawn at any time. Subject to approval of application. Full disclosure available at h ps://www.selfreliance.com/join-about-us/disclosures/. Please call toll free at 1.888.222.8571 for current offers, rates and terms.

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

great choices

586-757-1980

U n i o n

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

C r e d i t

973-373-7839

Feder a l

SELFRELIANCE.COM

®

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Святкові страви на Різдво

Качка, фарширована домашньою локшиною

Качка, фарширована локшиною, здивує всіх ваших рідних і друзів. Це оригінальне блюдо виходить неймовірно смачним і апетитним. Фаршировану качку можна подавати на стіл з улюбленим соусом і овочевим салатом.

Складники: • тушка качки – 1 шт. корейка зі свинини – 500 г • ріпчаста цибуля – 3 шт.

• морква – 1 шт.

• яйця – 3 шт.

• макарони (домашня локшина) – 200-500 г • чорний мелений перець – за смаком • сіль – за смаком • приправа для курки – за смаком • вершкове масло – для смаження Приготування: Тушку качки помити й обсушити. Зняти шкірку повністю, щоб не пошкодити. З кісточок зрізати повністю м'ясо і подрібнити його гострим ножем на маленькі шматочки. Свинину перемолоти. Домашню локшину зварити в підсоленій воді до готовності. Причому,

макаронів у готовому вигляді має бути в 1,5 рази більше, ніж подрібненого м'яса. Цибулю почистити, помити і дрібненько нарізати. Моркву натерти на дрібній терці і обсмажити з цибулею до золотистого кольору. Змішати м'ясо, злегка збиті яйця, цибулю, моркву і макарони. Додати сіль з перцем і приправою, перемішати до однорідності. Шкірку качки наповнити приготованою начинкою і зашити всі отвори кулінарною ниткою. Викласти тушку качки на змащений олією лист. Змастити птицю вершковим маслом і посипати улюбленою приправою. Запікати за 180 градусів С (350 F) до рум'яності, періодично поливаючи качку соком, що виділяється. Якщо качка дуже швидко почне підрум'янюватися – накрити її фольгою. Готову качку поставити на ніч в холодильник, її легше буде нарізати на шматки. Викласти на тарілку, видалити кулінарну нитку і оформити качку на свій розсуд. Смачного!

Медівник Завжди на Різдвяні свята печу медівник. Рецепт – ще моєї бабці, пекти його дуже легко і на смак такий, як справжній український медівник. Складники: • 5 яєць • 1 склянка цукру • 1 склянка меду натурального • 1 склянка сметани • 25 г масла • 1 ст.л. олії • 1 ч.л. розпушувача • 0,5 ч.л. соди • 2,5 скл. муки • 1 ст.л. какао (можна не давати) • 1 скл. порізаних грецьких горіхів • спеції: кориця, мелений імбир, мускатний горіх мелений

Приготування: Розтопити масло і мед, додати в цю суміш олію, цукор, яйця, сметану, добре вимішати віничком до однорідності. В окрему посудину просіяти борошно, додати розпушувач (порошок до печива), соду, какао та спеції, перемішати. Мокру суміш влити у борошно, вимішати до повного зволоження борошна, додати горіхи і знову вимішати. Тісто повинно бути як густа сметана. Вилити тісто у застелену пергаментним папером форму і залишити так на півгодини. Пекти за 160 градусів С (320 F) протягом 1 години. Смачного!

Заливне з язика

Страви з язика вважаються делікатесом на наших столах, а заливне з нього – майже вершиною кулінарного мистецтва. Хоч класична закуска для святкового столу – не така вже й складна в приготуванні, як це може здатися. Складники: • язик яловичий або телячий – 1 шт.

• желатин – 15 г (на 500 мл) • морква – 2 шт.

• яйце – 2 шт.

• цибуля – 1 шт.

• зелений горошок (для прикраси) • зелень (для прикраси) • перець ( горошок) – за смаком • лавровий лист – кілька шт.

• сіль – за смаком Приготування: Промийте язик і залийте його водою, поставте на вогонь. Через 10 хвилин варіння злийте воду. Вимийте язик і каструлю. Знову залийте його холодною водою і поставте на вогонь. Варіть 2-3 години. Через 1,5 години після закипання води додайте сіль і спеції. Перед тим, як діставати язик, додайте лавровий лист, очищену цибулю і моркву на 20 хвилин. Дістаньте готовий язик з каструлі і опустіть в холодну воду. Зніміть з нього шкіру, починаючи з тонкого кінця. Окремо відваріть яйця. Поки вариться язик, приготуємо желатин. Желатин замочіть для набрякання на 1,5 години. Для цього всипте желатин в холодну воду, постійно помішуючи, і залиште набрякати. Процідіть бульйон, в якому варився язик, через 3 шари марлі. Додайте в проціджений бульйон вже готовий желатин, поставте бульйон на вогонь. Нагрійте, щоб желатин повністю розчинився в ньому. Доводити до кипіння не потрібно. Готовий язик поріжте і розкладіть в формочки. Поріжте овочі та зелень. Додайте для прикраси овочі, зелень і горошок. Залийте формочки приготованим бульйоном. Поставте в холодильник.

Класичні пампухи з маком Складники: • 0,5 л молока • 100 г дріжджів • 150 г розтопленого вершкового масла • 3 ст. ложки соняшникової олії • 10 ст. ложок цукру • 6 жовтків • 2 ст. ложки горілки • сіль на кінчику ножа • приблизно 1 кг борошна. Для начинки: перетертий мак. Приготування: Розчинити дріжджі в теплому молоці з 4 ст. ложками борошна і 2 ст. ложками цукру і поставити в тепле місце, щоб почали бродити. Згодом додати розтоплене масло, олію, горілку, розтерті жовтки з цукром і просіяне борошно. Вимісити тісто, щоб відставало від рук, і поставити в тепле місце на 40 хв. Коли тісто добре підійде, сформувати пампухи: відщипнути шматочок тіста, розплескати, покласти начинку і защипати пальцями, зробивши кульку. Покласти на дошку, посипану борошном, швом донизу і дати підійти 15–20 хв. Якщо начинка дуже волога, то краще смажити пампухи одразу. У розігріту олію опустити пампухи швом донизу, потім перевернути на другий бік, вийняти шумівкою і викласти на решітку, щоб стекли. Готові пампухи присипати пудрою. Аби не морочитися із виліплюванням пампухів, можна на пласт розкачаного тіста на відстані 5–10 см. викласти по 1 ч. ложці маку або густого варення, зверху накрити ще одним шаром розкачаного тіста і склянкою вирізати пампушки. Смачного!

Кульки “салатні асорті” Для першого виду кульок вам знадобляться: • 150 г слабосоленого оселедця • 2 відварених картоплини • 2 зварених круто яйця • 0,5 голiвки цибулі • 2 ст. л. майонезу • сіль за смаком • чорний мелений перець за смаком • 1 пучок кропу Приготування: Слабосолений оселедець наріжте дрібними кубиками. Очищену картоплю і яйця натріть на великій тертці. Очистіть і подрібніть цибулю. Залийте її на 5 хвилин окропом, потім дістаньте цибулю, промийте її прохолодною водою і гарненько відтисніть. Всі інгредієнти змішайте, додайте сіль і перець за смаком, заправте салат майонезом і сформуйте з отриманої маси кульки. Обкачайте кульки в подрібненому кропі так, щоб він повністю покрив їхню поверхню. Для другого виду кульок: • 0,75 банки консервованої горбуші • 2 відваренi яєчні білки • 50 г тертого твердого сиру • 1 відварена морква • 0,5 головки ріпчастої цибулі • 2 ст. л. майонезу • сіль за смаком • чорний мелений перець за смаком • 3-4 подрібнених яєчних жовтки Приготування: Розімніть виделкою філе консервованої горбуші. Додайте натерті на великій тертці яєчні білки, моркву, сир і подрібнену цибулю, (попередньо замочену в окропі). Додайте сіль і перець за смаком. Заправте салат майонезом, гарненько його перемішайте. Сформуйте невеликі кульки і обкачайте їх в подрібненому яєчному жовтку. Для третього виду кульок: • 150 г відвареного курячого філе • 150 г печериць • 1 свіжий огірок • 1-2 ст. л. майонезу • 2 зубчики часнику • сіль за смаком • чорний мелений перець за смаком • 70 г подрібнених волоських горіхів Приготування: Дуже дрібно наріжте куряче м’ясо, відваріть печериці та наріжте їх дрібними кубиками. Якщо хочете, можете обсмажити гриби з цибулею. На великій тертці натріть огірок і відтисніть його, пропустіть часник через прес і змішайте його з майонезом. Змішайте всі інгредієнти, додайте сіль і перець за смаком і заправте салат майонезом. Гарненько все перемішайте і сформуйте з отриманої маси кульки. Обкачайте кульки в паніруванні з обсмажених подрібнених волоських горіхів. Сподіваємося, що такі цікаві ідеї вам знадобляться