Афіша міста Львів №03(36) 2018 by Vadim Kucherak

Зміст

4 Зміст 6 Афіша радить

речі

Тема

Ірина Данилевська

40 Ранкова кава

Вишукані вечері у місті

Нове

З Оксаною Караванською

Брателло: нове ім’я в родині ресторацій

43 речі

20 ресторани Новий смак

44 10

Бачили

Еногастрономічні забави

Музика

Асія Ахат

точку

Музика

СПА-день для двох

Тінь Сонця

32 ранкова кава

Арт

з Анною Мармуляк

речі

тренди: майбутнє

Керівник проекту: Станіслав Зайченко Головний редактор: Олександра Зайченко З питань розміщення реклами звертатися по телефонам: (067) 829-1755, (068) 185-0890

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ “Афіша міста” Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ №1189/443. Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

Театр

№ 03(36) 2018 березень

запитань сестрам Тельнюк

27 Винне питання 30 Здай

dress code

Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їхніх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

58 Некролог

Друк: ТОВ «ПРИВОЗ ПРИНТ» м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № Розповсюджується в ресторанах, готелях, салонах краси, нічних клубах, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2018 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ “Афіша міста” і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ “Афіша міста” ЗАБОРОНЕНО

– Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

розміщення реклами: (067) 829-1755, (068) 185-0890 4

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

А ф і ш а радит ь

Надихнутися гастротемою, взяти кохану людину за руку і повести вечеряти стор. 10

Прочитати поради дизайнерів і зробити весняний апгрейд гардеробу стор. 34

Побачити світових зірок аргентинського танго на українській сцені 29.03, 19:00 Національний театр ім. М. Заньковецької

Закріпити за собою звання завзятого театрала: купити квитки на виставу

Чоловік моєї дружини 26.03, 19:00 Національний театр ім. М. Заньковецької

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Не пропустити оперу-балет

Коли цвіте папороть 23.03 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької

Запрошуємо львів’ян та гостей міста відвідати фестиваль локальних продуктів

Повен Стіл

естиваль локальних продуктів Повен Стіл відбудеться уже вдруге на території найбільшого в Західній Україні сільськогосподарського оптового ринку Шувар (загальна площа складає 20 га), що розташований у місті Львові. Фестиваль триватиме два дні – 20-21 квітня 2018 року. У межах Фестивалю діятиме ярмарок, де можна буде придбати якісну продукцію і тим самим підтримати українського виробника цікавих товарів.

В асортименті ярмарку – • фермерські сири та молочні продукти; • домашні ковбаси, паштети, копченості; • українські устриці; • хліб і випічка; • різноманітні соуси, конфітюри та джеми; • шоколад, мед, десерти і солодощі; • наливки, настоянки та багато іншого.

Можна буде посмакувати улюбленими стравами та напоями, які виготовлені з локальних продуктів. Окрім того, у програмі Фестивалю – чимало кулінарних воркшопів, конкурсів з призами, розваг, майстер-класів. Для діточок організатори готують цікаву дитячу зону.

Відкриття Фестивалю – 20 квітня, о 10:00 Зробіть закупки смачними, нехай у вас завжди буде Повен Стіл! Долучайтеся до події у Фейсбуці, щоб слідкувати за оновленнями: https://www.facebook.com/events/203249243558986/ Як пройшов перший Фестиваль дивіться тут: https://www.youtube.com/watch?v=M_vAB9wx0nk&t=57s

20-21 квітня м.Львів, ринок Шувар вул. Хуторівка, 4Б

Га с трот е ма

Він, Вона та вишукана

вечеря у місті Лева

Вони не могли не зустрітися – енергійний, вишуканий, галантний молодий чоловік і ніжна, тендітна, чарівна дівчина. Спільним у них було майже все: їх цікавили одні й ті ж напрямки в мистецтві, вони слухали схожу музику, читали одні й ті ж книжки. Навіть гастрономічні смаки їх робили схожими... Скажіть, як могли вони не знайти одне одного? І не думайте – «так не буває». Буває – особливо, якщо вони зустрілися у найкрасивішому місті на Землі. Троянди, нарциси, хризантеми, прогулянки по літньому саду, морські подорожі – все це у них попереду. А поки... Поки вони насолоджуються один одним у вишуканих ресторанах Львова. 10

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Моделі: Віталій Вавринів, Марія Рахманіна Візаж, зачіски – салон краси Па-Па-Па Сукні та комбінезон на Марії – by Andre Tan

Па-па-па студія краси вул. Княгині Ольги, 100л/5 09:00 – 20:00 aTan by Andre Tan ТЦ Роксолана 3-ій поверх пл. Соборна, 14 10:00 – 20:00

каре телятини сувід-гриль з гранатовим соусом та овочами гриль Park. Art of Rest відпочинковий комплекс вул. Вітовського, 43 А (067) 008-2222 12:00 – 06:00

Всього кілька хвилин від центру міста Лева – і ви опиняєтесь у мальовничому парку, в атмосфері спокою і природної краси. Посеред бурхливого та шумного мегаполіса відпочинковий комплекс Park. Art of Rest запрошує всіх у чарівний світ вишуканого смаку. Тут немає прив’язок до країн чи стилів, проте є багато елементів локальної кухні, стравигриль, елементи європейської та японської кухонь. Барна та винна карти складені професіоналами із багаторічним досвідом, з підбором широкого вибору «правильних» напоїв.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Га с трот е ма Цікавий інтер’єр, смачне меню, широкий асортимент вин, люб’язний та ввічливий персонал зроблять відпочинок у Мускаті незабутнім. Для поціновувачів делікатесів є 15 різновидів м’яса, риба, овочі, які відомий і талановитий шефкухар Ярослав Гуменюк вміло приготує на натуральному вугіллі. Про гарний настрій подбає бармен – вишукані вина, ароматні та п’янкі коктейлі в поєднанні зі смачними закусками стануть чудовим доповненням до будь-якої розмови. В Мускаті все створює атмосферу, в яку хочеться занурюватися знову і знову.

стейк веслоноса з печеною полентою та маринованим імбирем Muscat ресторан пл. Галицька, 7 бронювання столика: (067) 8080-495

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Штовхайте старі важкі двері – і ви миттєво опинитеся на Бейкер стріт. Вечері в суто англійському стилі чекають на львів’ян та гостей міста. Кулінарні традиції зібрані з усього світу і представлені у Львові смачними і несподіваними стравами. Ніжні та поживні крем-супи, м’ясо найвищої якості, курка тіккі масала, риба, типові для Англії десерти, випічка, цинамони, чізкейки, пудінги та крамбли – з вишнею, яблоком і грушею. Ну, і яка Британія без five o’clock? У Вівсянці пропонують дуже великий вибір чаю: можна з молоком, можна із собою. А можна і щось міцніше за чай – до вашої уваги вишукані вина або віскі.

телятина в спеціях з овочами Вівсянка, сер! гастрокафе вул. Дудаєва, 5 (096) 722-1177

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Га с трот е ма Філе міньон із сезонними овочами та соусом барбекю Найдорожча ресторація Галичини (Масони) ресторан пл. Ринок 14/8 (другий поверх) (050) 430 8783

Страви тут - смачні та цікаві, на кухні використовують багато локальних місцевих продуктів. Наприклад, тартар – з яловичини волинської м’ясної породи корів, додатково закопчений димом з букових гілок – що додає страві особливий лісовий смак. Гусяча грудинка – саме гусяча, а не качина - подається з маринованою грушею та кукурудзяним пюре. Паровий осетер у вершковому соусі – дуже популярний серед гостей. А є десерти, які можна скуштувати тільки в Найдорожчій ресторації Галичини.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Крило ската з пюре з броколі та овочами Vintage Nouveau ресторан готелю вул. Староєврейська, 25 (032) 235-6834

Ресторан Vintage Nouveau це гастрономічна резиденція авторської кухні, яка розташувалася на першому поверсі готеля у центрі Львова. Це місце, де панує атмосфера затишку, де можна заховатися від метушні великого міста, занурившись у зовсім інший світ. Vintage Nouveau люблять не тільки за неповторно смачну кухню, а й за його інтер’єри, за посмішки персоналу. У новому сезоні шефкухар закладу Юрій Ковриженко створює нове меню: цієї весни акцент робиться на максимальній користі їжі, де поєднуються добре знайомі, натуральні фермерські продукти та тренди світової гастрономії.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Р е с торани

Вишуканий, елегантний, смачний, гостинний – всі ці епітети можна сміливо додавати до вже відомої львів’янам та гостям міста назви ресторану Muscat. Тут продовжують слідувати всім сучасним кулінарним тенденціям, роблячи акцент на якості та смаку натуральних автентичних продуктів.

Muscat:

весняний апгрейд

Muscat ресторан пл. Галицька, 7 бронювання столика: (067) 8080-495 muscat.lviv.ua facebook.com/ MuscatRestaurant instagram: muscatrestaurant

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Шеф-кухар закладу Ярослав Гуменюк обирає лише найкраще та найексклюзивніше для відвідувачів ресторану. В оновленому меню, наприклад, з’явилася дивовижна осетрова риба – веслоніс, яку в останні роки стали розводити і у нас у країні. Відзначається веслоніс не тільки фантастично довгим та схожим на весло носом – його смачне м’ясо нагадує ніжну полядвицю поросяти. До речі, рибу в деяких країнах так і кличуть: озерне або водяне порося. Ті, хто куштували, кажуть: одразу і не розумієш, що це риба. Ну, а якщо ця страва для вас дуже екзотична – замовте лосося в чорних спеціях. Або делікатні телячі щічки, які у Мускаті подають із пікантним селеровим пюре та печеною морквою. А який грибний суп готують на відкритій кухні закладу! Духмяний, із присмаком лісу та справжнього тихого полювання. До речі, про м’ясо: у цьому ресторані дійсно пишаються та відверто рекомендують скуштувати страви з місцевого м’яса. Соковиті стейки, каре, філе, реберця доставляють з домашніх ферм (окрім рібая Black Angus – його привозять з Америки) і з любов’ю готують у хоспері. Ще одна деталь: навіть, якщо ви вегетаріанець смачну втіху у меню ви знайдете за особливим знаком – зеленим листячком. Сучасна кухня, що базується на місцевому корінні, перфектне обслуговування, стриманий, але вишуканий інтер’єр з величезними панорамними вікнами – все це заслуговує на те, щоб приходити в Мускат знову і знову. Ну, а що ви оберете – сніданок, обід чи вечерю – не так важливо, бо смачним буде все.

Надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю

нов е

Bratello: нескінченна історія

італійського м’яса

Bratello Italian grill restaurant Вул. Корнякта, 1 067-737-8898 07:00 – 00:00 більше на сайті resto.lviv.ua

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Італійський м’ясний ресторан Bratello – найсвіжіше гастрономічне відкриття у Львові. Заклад відкрився в останній день лютого в центрі, на розі вулиць Краківської та Корнякта. Раніше тут було кафе Brown, відоме specialty кавою та сніданками з сьомої ранку.

Чому Брателло? Пасо дель Брателло (Перехід Брателло) – назва гірського хребта у провінціях Тоскана та Емілья-Романія. Узгір’я Брателло та сусідні райони славляться якісною яловичиною, там яскрава м’ясна кухня (готують чимало страв з яловичини, але також із баранини та свинини). У червні тут навіть проводять один із найбільших в Італії фестивалів яловичини. Власники ресторану задумали не просто піцерію чи пастерію, а саме м’ясний ресторан – тому назва м’ясного регіону Bratello здалася дуже доречною. До того ж, вона перегукується із жаргонним українським словом на позначення брата. Це теж брали до уваги, адже сімейні цінності не чужі засновникам: ресторанним холдингом керують мама і двоє братів, а серед гостей ресторану вони очікують великі компанії на посиденьках родини чи близьких друзів.

Безліміт Брателло продовжує лінію вже відомих львів’янам ресторанів Churrasco, тому тут можна буде замовити безлімітний сет м’ясних страв та закусок. Замовивши сет за сталу суму (298 гривень на початок роботи ресторану), гість отримає набір закуски, по шматку із двох піц, лазанью та чотири різні м’ясні страви з італійського гриля. А якщо захоче продовжити – може іти на наступне коло, і так необмежену кількість разів аж до закриття закладу. Різниця з діючими ресторанами групи Churrasco (Grill & Beer на Галицькій з українською й американською кухнею та Churrasco від Коби на Валовій із грузинською) – у тому, що в цьому закладі м’ясо буде заготовлене в італійських маринадах. І в додатках до м’яса тут – піца та лазанья, в Чураско на Валовій – хінкалі та хачапурі, в Чураско на Галицькій – салат та кров’янка.

Що їсти й пити? У регулярному меню Брателло – закуски (від брускет до карпаччо), кілька класичних та авторських салатів, два супи, п’ять паст та дев’ять піц. Є також морепродукти: засновники Bar Mushly уміють працювати і з мідіями, і з морськими гребінцями, і з креветками та дорадо. Але все ж ключовим у меню є м’ясо: медальйон із телятини, яловичий стек, шия свині за рецептом із регіону Брателло, індиче філе, курячі крила Баффало… До їжі, звичайно ж, пропонують насамперед широкий вибір італійських вин, зокрема й два сорти під власним брендом Брателло. Але загалом у винній карті є повний набір звичних для нашого ресторану напоїв, а також коктейльна карта, яку розробляв Михайло Дацьо, один із найвідоміших барменів Львова.

Золоті руки Шеф-кухар закладу – Михайло Войтик – попрацював у низці ресторанів у Львові та в різних куточках Італії, при чому в Італії куховарив довше, ніж в Україні. Повернувся, бо скучив за домом. Але тут почав скучати за італійськими продуктами, тож наполіг, що готуватиме із використанням лише оригінальних пармезану, горгонзоли, моцарели, італійського борошна з твердих сортів. А консультував шефа та власників Андрій Злотко – висхідна зірка італійської гастрономії і герой сюжетів на всіх центральних каналах українського телебачення. Андрій переїхав до Італії багато років тому, аби працювати на будові, потім пішов до ресторану: мив посуд, прибирав, був помічником кухаря, кухарем, і зрештою доріс до справжнього шефа. Чотири роки тому Андрій Злотко відкрив власну піцерію – минулого року її внесли до переліків найкращих закладів Рима одразу кілька місцевих видань. Саме Андрій Злотко, друг власників Брателло, привіз перші продукти з Італії та задав планку якості, а також допомагав у проробках. Надалі ж він приїжджатиме до Львова, аби контролювати якість та автентичність смаків у новому італійському м’ясному ресторані на Краківській.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Р е с торани

JagerWald бар-ресторація вул. Федорова, 2 більше на сайті resto.lviv.ua

Щось

нове Вважається, що цей термін був придуманий шеф-кухарем тризіркового мішленівського ресторану The Fat Duck Хестоном Блюменталем. Основна ідея фудпейрінгу полягає у тому, аби дізнатися, аромати яких продуктів найбільш гармонійно поєднуються один з одним. Як наслідок, ми отримуємо так зване гастрономічне «дерево», в центрі якого – продукт-основа, а на гілках – ті компоненти, які найбільше йому підходять. Чому за відправну точку взято саме запах? Говорити про смак, забуваючи про аромат, – неможливо, адже якщо викреслити з будь-якого продукту запах, то можна взагалі втратити гаму звичних для нас відчуттів. Насправді для цілковитого сприйняття того, що ми їмо, задіюються всі п’ять чуттів. По-перше – зір: ми дивимося на страву, оцінюємо її зовнішній вигляд і вже передбачаємо або намагаємося передбачити її смак. Далі – слух: ми уявляємо, як встромляємо виделку в свіжий огірок і, смакуючи його текстуру, чуємо хруст. Однак основними відчуттями, звичайно ж, є відчуття смаку, дотику і нюху. За допомогою смакових рецепторів нашого язика ми в змозі розпізнавати солодкий, солоний, гіркий і кислий смаки, а також так званий «умамі» – п’ятий смак, смак білкових речовин, який створює глутамат натрію та інші амінокислоти. Та все ж найголовнішу роль відіграє нюх. Тому в основі фудпейрінгу лежить саме аналіз ароматів. 20

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Чому саме у JagerWald вирішили спробувати «фудпейрінг»? Не так багато закладів Львова можуть похизуватись наявністю подібних неординарних ідей: поєднувати, на перший погляд, геть не поєднувані речі, відкриваючи для себе вже звичні інгредієнти з нових сторін. Саме тоді і з’явилась думка – а чому б не дати гостям можливість скуштувати щось виняткове, сміливе і по-справжньому особливе? Експериментуючи, тут віднайшли чимало варіацій, які дозволять сповна оцінити потенціал страви та напою. Наприклад, до стейку з яловичини з кукурудзяною полентою та грибною меренгою ідеальною фуд-парою буде трюфельний сауер на основі ірландського потіну. А от смак брауні з панакотою

Foodpairing (фудпейрінг) у буквальному розумінні означає правильне поєднання продуктів. І в основі даного процесу лежить доволі глибокий аналіз кулінарних інгредієнтів. Страви, створені на основі цієї цікавої теорії, сьогодні можна скуштувати у баріресторації JagerWald.

та кулі з персика чудово підкреслить Семіраміс – коктейль на основі горілки, настояної на зернах кардамону та кави, яка доповнюється прянощами грушевого пюре та сухого хересу. Кажуть, фудпейрінг – це дружба шеф-кухаря з шеф-барменом. І щось правдиве в цьому дійсно є. Головне – не боятись створювати і пробувати щось нове. Бо інколи найбожевільніші ідеї стають найбільшими відкриттями.

Відчуй Францію на смак Тільки з 12:00 до 15:00 Попереднє резервування: +380 (32) 242 22 00 пл. Міцкевича, 6/7 www.split.lviv.ua Вартість дзвінків згідно тарифного плану Вашого оператора зв'язку

Б ач и л и

Сюрприз

на ім’я

мальбек

Що ви знаєте про сорт винограду мальбек? Вам подобаються ці вина? Ви ніколи не пробували рожевий мальбек? Або мальбек солодкий? На Стрітення – 15 лютого – відзначити зустріч зими і весни зібралися в ресторані готелю Вінтаж поціновувачі прекрасних вин і авторських страв. Дегустували чудові мальбеки, надані мережею фірмових магазинів Вина Світу. Вина Нового і Старого світу у супроводі вишуканих закусок від шеф-кухаря ресторану Юрія Ковриженка (всі, як завжди, гадали – а з чого це зроблене?) набували нового звучання. Наприкінці гастровечірки на дегустаторів чекав справжній сюрприз – мальбек з Аргентини врожаю 2006 року. Що додати? Було дивно смачно! І - далі буде.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Прямі поставки від виробників з усього світу

вул. Гнатюка, 15 вул. Стрийська, 78

Надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю

Б ач и л и

міцних і смачних

За один вечір – сім міцних напоїв? Не питання, якщо йдеться про засідання клуба поціновувачів міцного в гостинному пабі Дублін. На суд дегустаторів мережею фірмових крамниць Вина Світу було надано три позиції настоянки Starka та чотири – ірландського віскі Dubliner. Можливо, і не впоралися б із завданням дегустатори, якби не чудові закуски шеф-кухаря паба. Ковбаски з м’яса дикого кабана, ніжний салат з моцарелою, м’ясо з овочами, м’ясо без овочів... Всього й не згадаєш, але столи паба ломилися від страв. І як кажуть у казках – бенкетували гості й іншим говорили: не пропускайте засідання клуба.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Прямі поставки від виробників з усього світу

вул. Гнатюка, 15 вул. Стрийська, 78

Надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю

Б ач и л и

+Шеф-кухар

бармен =

foodpairing Не так багато закладів Львова можуть поєднувати, на перший погляд, непоєднувані речі. Сьогодні страви, що створені на основі цікавої теорії, яка має назву фудпейрінг, можна скуштувати у барі-ресторації JagerWald. Що і робили 7 березня гастроентузіасти разом з Афішею та мережею магазинів Вина Світу. Після невеличкого розігріву у вигляді віскі та кальвадосу перейшли до основної частини програми. До стейку з яловичини з кукурудзяною полентою та грибною меренгою подали трюфельний сауер на основі ірландського потіну. Смак брауні з панакотою та кулі з персика підкреслював коктейль Семіраміс – на основі горілки, настояної на зернах кардамону та кави, з грушевим пюре та хересом... Можна продовжувати читати про страви та напої – але краще все скуштувати особисто. Фото: Ірина Похила 26

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

В инн е питанн я

З вином

на «ти» Де росте каберне? Чому з одного сорту винограду виробляють такі різні вина? Що ми взагалі знаємо про вино? У новому сезоні Афіша розпочинає цикл публікацій разом із справжнім знавцем винного питання сомельє Мар’яною Скавінською.

мене одна з найцікавіших професій сучасності. Я – сомельє. За три роки роботи у ресторані як тільки мене не називали: сомальє, семільє, самольє і (моє улюблене) самнальє. Багато хто вважає, що це трохи незвичний офіціант, який приносить вино та смішно називається. Так хто ж такі ці сомельє? Чим вони займаються у ресторані? Що вони повинні знати і де здобувають таку освіту? Давним-давно у Франції жили люди, яких називали «saumalier». Вони були погоничами в’ючних тварин, що перевозили продукти харчування та напої, які пізніше потрапляли на столи дворян і королів. У ті часи ще не вийшла мода на різні труйки, тому «saumalier» попередньо дегустував усе, що подадуть до столу. В XIX столітті у Франції почала розвиватись ресторанна справа, і виникла потреба в спеціалістах, які б пояснювали чим одне вино відрізняється від іншого. Так і народилась нова професія, назва якої вже трансформувалась у слово «sommelier». Сьогодні сомельє – це людина, яка дає рекомендації гостям з підбору вина та інших напоїв, з їх поєднання зі стравами, а також здійснює подачу та супровід цих напоїв у залі ресторану. Також до обов’язків сомельє входить: написання винної карти, підтримання та оновлення її асортименту, контроль правильного зберігання вина. Здається нічого складного? Так і є, але для професіонала, який пройшов чималий шлях. Десятки прочитаних книг, сотні дегустацій, поїздки на виноробні різних країн, відвідування профільних світових виставок… У цій професії потрібно постійно навчатись, адже світ вина динамічно розвивається і дуже важливо слідкувати за останніми тенденціями. Для більшості сомельє стартом у кар’єрі є спеціалізовані школи, які дають змогу здобути базові знання. Тут навчають як правильно дегустувати та оцінювати вино, розказують про основні сорти винограду, винні регіони, класифікації вин різних країн та багато іншого. Такі школи дуже необхідні, вони дозволяють перейти з вином на «ти». Маючи вже деякий базовий набір інформації про вино, в 2011 році я закінчила школу сомельє Віталія Ковача. Навчання дозволило мені впорядкувати всі знання й отримати багато нових навичок. В Україні є ще декілька шкіл, які навчають цієї професії. Першими і одними з кращих є київські Школа вин Дмитра Сидоренка та школа Майстер-Клас. Навчитися професії сомельє сьогодні можна і у Львові. Нещодавно разом з винним спеціалістом і сомельє Сергієм Підгорним ми організували курси, де ділимося своїми знаннями та досвідом. Справжній сомельє має мати дві пристрасті: вино і любов до людей. Він має бути психологом, що одразу вгадає настрій гостя, а також артистом, який звичайну подачу вина перетворить на справжнє свято. Мар’яна Скавінська

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Амадеус ресторан пл. Катедральна, 7 (032) 235–6316 10:00-23:00

Динамо Блюз ресторан вул. Василя Стуса, 4 (032) 275–0189 12:00-23:00

Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235–8188 08:00-00:00

Дністер ресторан Premier Hotel вулиця Яна Матейка, 6

Бартоломей ресторація львівської кухні

Lemberger Kuche вул. Вірменська, 5 (098) 835-5570 10:00-23:00 bartolomey.lviv.ua Бачевських ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 08:00–02:00 kumpelgroup.com

Вероніка кондитерська-ресторан пр. Шевченка, 21 (032) 261–4456 09:00-23:00 veronica.ua Вівсянка, сер! вул. Дудаєва, 5 (096) 722-1177 Вірменка кав’ярня вул. Вірменська, 19 (067) 278-1608 09:00-23:00 virmenka.akurat.com.ua Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751 09:00–24:00 wienkaffe.lviv.ua Вулик Медовий ресторан вул. Грушевського, 16 (098) 035–7677 10:00-23:00 Гармата Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-8222 07:00-23:00 citadel-inn.com.ua Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352 (032) 232–9606 (098) 229–2222 12:00-23:59 mykola.kumpelgroup.com

Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 09:00–02:00 cinemajazz.com.ua Дублін паб вул. Вірменська, 1А (032) 261-6171 11:00-02:00

Євроготель панорамний ресторан вул. Тершаковців, 6А (093) 348-3114 00:00-24:00 eurohotel.lviv.ua Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147 10:00 – 22:00 Корки та крихти ресторан вул. Лесі Українки, 27 (096) 764-6463 09:30-23:30 Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 10:00-23:00 royal-brewery.com Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780 00:00–24:00 Кумпель пивна ресторація пр. Чорновола, 2Б (032) 229–5177 11:00–24:00 kumpel.biz Медівня кафе вул. Краківська, 17 (098) 787-9393 09:00-22:00 medivnia.com На Мангал steak house пр. Шевченка, 25 (063) 529-3771 (098) 877-7512 11:00 – 00:00 Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) (050) 430-8783 12:00-02:00 Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 10:00–01:00 panorama-hotel.com.ua Патріот ветеранська ресторація вул. Дорошенка, 7 (098) 776-2900

Під Клепсидрою (Дзиґа) кафе вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 10:00-00:00 dzyga.com Підпільний Кіндрат ресторація авторських настоянок вул. Валова, 25 (098) 035–7678 10:00-23:00 Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565 09:00–23:00 Світ кави кав’ярня пл. Катедральна, 6 (032) 295–2077 07:45-23:00 svitkavy.com

Cabinet ресторан-кондитерська вул. Винниченка, 12 (068) 783-6084 10:00-23:00 Churrasco Grill & Wine вул. Валова, 15 (067) 868-8684 обіди по буднях 12:00 до 16:00 Doctor Faust ресторан вул. Вірменська, 14 (098) 507-7066 10:00-23:00 Eclair Boutique вул. С. Бандери, 6 (067) 201-0184 09:00-20:00 JagerWald бар-ресторація вул. Федорова, 2 (067) 274-2244

Старий Рояль ресторан вул. Ставропігійська, 3 (032) 235–6694 11:00-23:00 staryj-royal.com.ua

4friends віскі-бар вул. Дудаєва, 2 (032) 225–6554 12:00-02:00 4friends.com.ua

Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина, 1 (032) 229–5505 00:00-24:00 stargorod.net

Libraria Speak Easy Bar Вірменський дворик (067) 726–4924 libraria.com.ua

Тераса  ресторан Edem Resort & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н (067) 314-6512 (067) 314-3733 11:00-23:00 edem-resort.com.ua Тлустий гусак ресторан середньовічної кухні вул. Друкарська, 9 (067) 238–0462 11:00-02:00 Хата Воєводи ресторан парк-готелю Древній Град 7-й км траси Київ-Львів, с. Гамаліївка (098) 715–8878 (032) 235–1001 drevnygrad.com.ua Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 (032) 235–6949 08:00-22:00 cukiernia.com.ua Чесне м’ясо ресторан пл. Ринок, 28 (068) 439–4396 12:00-23:00 akurat.com.ua Шекспір ресторан вул. Любінська, 144 (032) 295–5295 09:00-00:00 shekspir.lviv.ua

resto.lviv.ua

Lemberg Graf ресторан вул. Братів Рогатинців, 4

(093) 417–9777 (098) 617–5725 11:00-23:00

LOVE&LVIV ресторан вул. Стрийська, 66 (098) 715–8851 11:00-23:00 Muscat ресторан площа Галицька, 7 (067) 808-0495 Вс - Ср 8:00 - 23:00 Чт - Сб 8:00 - 3:00 Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 07:00-23:00 monchef.com.ua PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 partyfon.lviv.ua Park. Art of Rest ресторан, відпочинковий комплекс вул. Вітовського, 43 А (067) 008-2222 12:00 – 06:00

Plates & Cups Урбан кафе вул. Братів Рогатинців, 43/12 (098) 848-6812 facebook.com/ PlatesCups/ Rock’n’Dogs ресторан хот-догів вул. Лесі Українки, 33 (063) 626-3934 09:30-00:00 Speak Easy The Cult ресторан, клуб вул. Чайковського, 7 (097) 239–1414 18:00-06:00 Split паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211 00:00-24:00 split.lviv.ua Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 07:00–23:00 szkocka.com.ua Tante Sophie cafe escargot вул. Друкарська, 6А (098) 095–8129 10:00-23:00 tantesophie.lviv.ua 44 Tart Flambe & Bar пл. Ринок, 44 (067) 831–8788 Tartufo trattoria ТЦ Forum Lviv вул. Під Дубом, 7 (068) 885–4736 10:00-22:00 tartufo.lviv.ua Terrazza ресторан пл. Звенигородська, 3 (032) 297–4843 (093) 439–9310 10:00-23:00 terrazza.lviv.ua Trattoria da Domenico пл. Ринок, 29 (пасаж Андріоллі) (067) 808–5858 10:00-23:00 domenico.lviv.ua Vintage Nouveau ресторан авторської кухні вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235–6834 11:00-23:00 vintage-nouveau.com Winston Churchill PuB вул. Академіка Гнатюка, 4 (032) 255–3999 10:00-02:00

З да й то ч к у

Spa-День для двох

Уявіть собі ідеальний день для двох: зранку ви заїжджаєте до чудового готелю посеред мальовничого лісу, де панує особлива атмосфера зі звуків природи та свіжого повітря, поселяєтесь в номер, який є у вашому користуванні до пізнього вечора, за бажанням йдете на ранкові групові тренування, відвідуєте СПА-центр. Після оновлюючих процедур отримайте смакову насолоду від кулінарних шедеврів в одному із ресторанів комплексу наприклад, Terrace – дивовижний ресторан на воді. Саме довкілля сприятиме справжньому релаксу – насолодіться краєвидом та посмакуйте сезонними стравами, поласуйте десертами. Після того – прогуляйтесь територією курорту, помилуйтесь красою джерельного озера та казкового лісу, подихайте чистим повітрям. Зробіть для себе і коханої людини подарунок – повноцінний день релаксу і задоволення в одному з найкращих курортів Європи Edem Resort Medical & SPA. 30

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Spa-День для двох – включає такі послуги: • • • •

• •

ранкові групові тренування басейн джакузі сауни: – римська лазня – руська баня – фінська сауна – крісла хамам доріжка Кнейпа циркулярний душ

• • • • • • •

душ вражень соляна кімната тренажерний зал зал йоги та пілатесу кінезис бювет масаж + денне проживання у номері Вартість – 3400 грн/для двох

Edem Resort Medical & Spa (067) 314-6512 edem.com.ua 26 км від Львова

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Ран к ова к ава

Анно, з чого починається ваш звичайний день? Думаю, в кожній родині, де є діти, початок дня дуже насичений час – я встаю о шостій годині ранку. Готую швидко сніданок, допомагаю зібратися дитині у школу і біжу на роботу. А там на вас уже чекає купа проблем… Дні бувають різними – так само, як і проблеми, що потребують вирішення. Наприклад, зараз ми з колегами працювали над шкільною програмою Обід на вибір. Бо діти всі різні і мають різні потреби. Тепер учні та їхні батьки можуть обирати серед запропонованих комплексів у шкільних їдальнях страви, які найкраще відповідатимуть уподобанням дітей. Виявилося, що цей проект дуже простий у реалізації, він не потребує залучення додаткових грошей – а користь у ньому велика. Насправді, таку програму може реалізувати кожна школа у будь-якому районі чи місті – бо такі питання слід вирішувати в середині колективу. Школа сама може вирішити – що і як будуть їсти діти. Знаєте, виконую обов’язки депутата з жовтня 2015 року – і вже побачила багато чого. Це моя справжня школа життя: тут вчишся щодня, і щодня перед тобою стають все нові й нові питання. І так постійно.

з Анною

Мармуляк, депутатом міської ради, головою ініціативної групи Левандівки, координатором політичної партії Громадський рух Народний контроль, секретарем постійної депутатської комісії з питань гуманітарної політики Львівської міської ради 32

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

І жодного разу ви не пожалкували, що зробили такий життєвий вибір? Ні! Я хотіла мати такий досвід – і я його зараз отримую. Бо насправді депутатство не було для мене омріяною «золотою медаллю», такою «хвилиною слави» – я йшла працювати. Для мене, як для активіста і громадського діяча, то був логічний рух, неперервний процес. І зараз я роблю те, що й робила – тільки з більшими можливостями, з досвідом, за допомогою колег . Звичайно, якість такої роботи є більш високою. Бо дійсно від кожного з нас залежить майбутнє – і це не прості слова. І чим більше людей будуть розуміти, що стоїть за тими словами, тим скоріше це майбутнє до нас наблизиться. Якщо добрі та позитивні люди прийдуть до влади – влада зміниться. Якщо прості люди будуть у цих змінах зацікавлені – зміни наступлять. Не треба казати, що все погано – треба робити щось позитивне. Всім. Тоді й зміни побачимо. Зараз я бачу, що є багато людей у владі, які добре сприймають поради громадян і намагаються впровадити в життя думки виборців. І таким чином поліпшуються навіть маленькі буденні

дрібниці. А коли громада береться за великі речі – то все вдається: згадайте, як усі разом відстояли культурно-мистецький центр Супутник кілька років тому. Його повернули в управління комунальної власності – бо бажання людей виявилося сильнішим за все. На Левандівці є й інші приклади: колишні приміщення дитячих садочків повернулися до громади. У 90-х роках багато садків було продано та перепрофільовано. Потрібно зробити все можливе в межах Львова, щоб повернути орендовані і перепрофільовані не за призначенням приміщення та відновити там роботу дошкільних навчальних закладів. За останні роки вивільнено від оренди 13 приміщень колишніх садків, у яких відновлено роботу дошкільних груп або проводяться зараз ремонтні роботи. До речі, максимальне охоплення дітей дошкільною освітою було і залишається в пріоритеті. Я не ставлю собі ціль займатися просто політикою – я хочу, щоб наше життя змінювалося на краще. Мене іноді питають: чому я багато всього роблю на Левандівці. Все просто: бо люди обрали мене саме там! Вони розраховували на мене! І сподіваються, що я буду вирішувати питання саме їхньої громади. Наприклад, звернувся до мене священик, який має величезне бажання відновити церкву, зруйновану при радянському режимі у 60-х роках. До цього проекту долучилися науковці – і ми всі просто захопилися цією ідеєю! Ця церква – частина історичного Львова, вона дійсно потрібна людям. І вже на свято Покрови ми змогли вивісити та освятити пам’ятну табличку, яка свідчить про початок відновлення церкви св. Андрія і св. Володимира.

дріб’язковою проблемою для міста, може бути великою проблемою для окремого будинку. Ми намагаємося все це вирішувати. Так, депутати не всевладні – але треба працювати. В планах – багато чого: і благоустрій вулиць, парків, відпочинкових зон, і проект каналізування району, і зміни у навчальних закладах. Ми йдемо у правильному напрямку – крок за кроком до мети. Анно, а що, окрім депутатської роботи, є у вашому житті? Родина моя улюблена! Сім’я, де дуже потрібна мама. Я це знаю і намагаюсь бути поруч. Вдома «перемикаюся» зі своїх робочих питань і віддаю всю себе рідним людям, яким теж потрібна моя увага. Полюбляю спорт – але не можу приділяти йому зараз свій час. Готувати дуже люблю – як всі наші жінки, мабуть. Коли вдома смачний борщ, вареники – то й добре все. До речі, це дуже допомагає розслабитися. А ще я викладаю студентам англійську мову. І це спілкування з молодими людьми допомагає мені не втрачати орієнтири. Але ж бувають вихідні? Вихідні зараз є – бо раніше я намагалась і в суботу, і в неділю працювати та щось вирішувати. Тепер я розумію, що в неділю після церкви треба відпочивати та займатися родиною.

Факти та цифри: На відновлення роботи дошкільних закладів у 2017 році було виділено 25 млн грн, у 2018 році – 22, 5 млн грн. Місту передано на фінансування професійно-технічні навчальні заклади. Розмір фінансової підтримки ПТНЗ становив у 2017 році 214 млн грн, а на 2018 передбачено 288 млн грн з міського бюджету. Місто отримало повноваження щодо призначення та звільнення керівників установ із січня 2018 року. На проведення ремонтних робіт у школах та садках у 2017 році виділено 159 млн грн. У міському бюджеті розвитку на 2018 рік передбачено 102,9 млн грн. Про бюджет 2018: Згідно з проектом бюджету на освіту пропонується виділити 2 242,3 млн грн. З цієї суми передбачається виплата зарплати педагогічним працівникам 116 загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, НВК та 19 профтехучилищ (775,8 млн грн), утримання 100 дитячих дошкільних закладів, 20 установ позашкільної освіти, 14 шкіл естетичного виховання, методичного центру та 9 інших установ освіти (684,6 млн грн). Видатки на охорону здоров’я передбачаються у 918,7 млн грн, з них за рахунок медичної субвенції з держбюджету – 636,5 млн грн, міського бюджету – 282,2 млн грн. На комунальні послуги – 67,2 млн грн. На соціальний захист та соціальне забезпечення передбачається 228,4 млн грн, а на виплату матеріальної допомоги львів’янам – 148,4 млн грн, на виконання депутатських повноважень – 9,6 млн грн. На утримання Центру надання послуг учасникам бойових дій, Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян, Соціального готелю передбачається 7,7 млн грн. На культуру і мистецтво у бюджеті виділили 119,5 млн грн. За ці кошти планується утримувати 13 установ культури і мистецтва, зокрема дві централізовані бібліотечні системи (40 філій), три музеї, п’ять народних домів, централізовану бухгалтерію установ культури та регіональні ландшафтні парки Знесіння та Стрийський парк. На фізичну культуру і спорт планується виділити 63 млн грн, на житлово-комунальне господарство – 409,5 млн грн, на благоустрій міста – 326,9 млн грн (санітарне прибирання – 253,8 млн грн, вуличне освітлення – 35 млн грн, обслуговування систем вуличного освітлення – 14,6 млн грн, утримання парків – 12,6 млн грн, тощо.

Спілкувалася Олександра Зайченко Фото: Василь та Зоряна Владика

Знаю, що багато уваги ви приділяєте місцям відпочинку городян… Є у планах ще один великий проект – відновлення парку та озера на Левандівці. І якщо громадськість долучиться до наших зусиль – зробити можна набагато більше. Такі природні об’єкти для відпочинку нам усім потрібні. А люди бачать, як зміни у місті відбуваються завдяки їхнім ініціативам. Що в найближчих планах? Продовжувати свою роботу – бо люди мають багато проблем і звертаються за допомогою до тих, кого вони обирали. І те, що здається

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

речі У столиці пройшов 42-й сезон Ukrainian Fashion Week Fall / Winter 2018-2019, у якому взяли участь понад 50 українських дизайнерів. Якими будуть тренди наступної зими? Читайте фешн-прогноз Афіші.

Fashion прогноз: 5 головних трендів

для майбутнього сезону осінь - зима 2018-19 34

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Екологічна розкіш: тема штучних шуб-чебурашек Не чекайте, що цей тренд скоро вийде з моди, він тільки набирає обертів. Адже світ моди вже давно вибрав етичне виробництво. А ось як українські дизайнери експериментують з цим трендом, спробуємо проаналізувати в нашій добірці.

Відкриті плечі залишаються актуальними Якщо в минулому сезоні цю тенденцію одним з перших нам продемонстрував Артем Klimchuk, то в цьому сезоні модну хвилю підхопили вже багато українських дизайнерів. Тому цей тренд однозначно заслуговує на увагу - особливо тих, хто сам хоче бути в центрі уваги.

Зовсім гарячий тренд - жакет, заправлений в джинси, брюки або спідницю Як же носити цей химерний предмет жіночого гардеробу, продемонструвала Світлана Bevza. І треба визнати, що цей тренд, можливо, не стане дуже популярним - заправити жакет не так вже й легко. Але власницям тонких талій пропонуємо взяти це на замітку, не боячись здатися надто модними! АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

речі

Брючні костюми На які саме костюми варто звернути увагу і як їх носити? Світ моди пропонує нам безліч фасонів. Але лідери майбутнього сезону - це моделі вільного силуету і вироби в стилі oversize. Жіночий брючний костюм доповнять великі сережки-кліпси, контрастні широкі пояси і яскраві брошки. Тільки не всі підряд, а лише ті, що підкреслять індивідуальність!

Модні принти осінь-зима-2018-19 Для тих, хто не любить однотонний одяг, в наступному сезоні триває тема тартан в консервативних відтінках сірого і коричневого. Також буде популярним квітковий принт, який продемонструвала дизайнер Nadya Dzyak на блузках і сукнях із шовку та спідницях міді з французького жаккарда. Зверніть увагу на animalпринт: скоро він набуде статусу класики. Підготувала Наталія Можчіль (Афіша міста Запоріжжя)

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

речі

Мода forever Мода – це 99% її життя. Завдяки її енергії в Україні протягом 20 років проходять покази колекцій українських дизайнерів. За цей час Тиждень моди перетворився на масштабний проект Ukrainian Fashion Week, а імена українських дизайнерів стали відомі далеко за межами нашої країни. Два рази на рік вона проводить UFW, влітку – Holiday Fashion Week та конкурс молодих дизайнерів Погляд у майбутнє, восени – вручення премій Best Fashion Awards, а навесні – Ukrainian Fashion Games, а ще неформальні покази і безліч додаткових проектів. Ірина робить для престижу українських модельєрів усередині країни і за кордоном буквально все. І навіть більше.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Ірина Данилевська, засновник і голова оргкомітету UFW Відомо, що ви – патріот української моди. Ви знаєте українську моду, як ніхто інший. Які відкриття ви зробили в минулому році? Додали чиєсь ім’я до свого списку? Одна з цілей Ukrainian Fashion Week з моменту його появи більше 20 років тому – це пошук і підтримка молодих талантів. Я з нетерпінням чекаю на колекції нових дизайнерів. І ніколи не розчаруюся! У цьому сезоні відкриттів було так багато, що ми навіть присвятили цьому окрему статтю на сайті. За тривалий час роботи з молодими талантами я можу зробити висновок, що є певний соціальний феномен: гучні нові імена з’являються хвилями, раз у два-три сезони. Цього разу New Generation Day був дуже сильним і подарував нам кілька імен, за якими потрібно уважно стежити. Ми даємо можливість молодим дизайнерам брати участь у платформі New Names, щоб вони могли зрозуміти, це їхній шлях чи ні, які перспективи розвитку бренду і так далі. У Fresh Fashion ми по кілька сезонів тримаємо дизайнерів у такому «інкубаторі», щоб їхній бренд став сильнішим. Безперечно, нових імен повинно ставати все більше і більше. Що ви порадите дизайнеру початківцю? З чого почати? Куди йти? Де вчитися? Професійна освіта для дизайнера дуже важлива! І багато в чому визначає його успіх. Тому вчитися потрібно обов’язково. В Україні, на жаль, не так багато профільних вузів, але вони є – і дають гарну базу знань для розуміння роботи дизайнера. Але сучасна ситуація в модному бізнесі вимагає також знань в області fashion-менеджменту. Тому потрібна ще й альтернативна освіта в приватних структурах, які оперативно реагують на потреби сучасності. Ірино, чи можете ви визначити з першого погляду, чи буде той чи інший молодий дизайнер надалі успішним? Чесно кажучи, моя інтуїція спрямована на таланти. А от щодо витривалості та працьовитості я іноді помиляюся. Я можу побачити, у кого є талант до справи, а от чи буде ця людина успішна в бізнесі ні, і дуже шкода. Іноді ми надаємо занадто багато підтримки дизайнеру, який цей марафон не витримує. Ми ж намагаємося працювати якісно, вкладаємо багато сил і грошей в кожне шоу, робимо, як я

колись хотіла, за світовими стандартами. Безумовно, це інвестиції. І їх можна вважати вдалими, коли про дизайнера пишуть, коли його хвалять, коли він стабільний. А якщо він спалахнув і пішов з фешн-світу, наш вклад не повернеться. Як проходить відбір дизайнерів, які братимуть участь у тижні моди? Вимоги до всіх учасників досить високі. Потрібно бути не лише талановитим дизайнером, а й мати досвід показів і хорошу пресу. Необхідно підтвердити свою стабільність, показати, що дизайнер уже кілька сезонів на ринку і буде продовжувати працювати в цьому напрямку. Продажі в магазинах, контракти з бутиками, з концепт-сторі теж дають нам упевненість у тому, що бренд стабільний. В принципі, ми в основному знаємо яскравих, цікавих дизайнерів, які працюють на ринку України. Іноді ми навіть чекаємо, коли той чи інший дизайнер подзвонить нам і заговорить про співпрацю. Яким ви бачите розвиток української моди та Ukrainian Fashion Week у найближчі роки? Судячи з динаміки, з якою рухаються українські дизайнери до впізнаваності в світі, я думаю, що багато дизайнерських брендів доб’ються успіху. Звичайно, не всі. Тому мій прогноз на кілька років уперед – це більш чіткий поділ на три групи: бренди, які однозначно хочуть позиціонувати себе як ті, що продаються скрізь і відомі у всьому світі; бренди, для яких пріоритетом є український ринок; бренди, які завдяки розумінню ринку і хорошої інвестиційної підтримки, готові створювати в Україні масовий одяг. Думаю, в найближчі два роки ми побачимо, як навіть ті бренди, які представлені в програмі Ukrainian Fashion Week, розділяться на ці групи. І хтось взагалі буде показуватися не в Україні, а в світових столицях моди. Хтось піде з подіуму UFW, тому що більш масові, комерційні бренди не вимагають подіумних показів. Їм потрібно якісь інші інструменти використовувати. Може, більше медіа, може, більше навіть прямої реклами. Але Ukrainian Fashion Week все одно залишиться і завжди буде тією платформою, за якою стежать у світі, на якій народжуються нові зірки моди, яка сприяє появі нових талантів. Інтерв’ю надане Афіша міста Запоріжжя АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Ран к ова к ава

Пані Оксано, традиційно нашу розмову для рубрики відкриває запитання: «Як розпочинається ваш ранок»? Звісно, що з кави. Це вже моя потреба. І не так важливий сам факт споживання кави, як процес тримання вранці горнятка з кавою у руці (сміється). А загалом протягом дня випиваю по п’ять-сім кав. Останнім часом почала розводити трохи з водою, бо вже чую, що шкодить здоров’ю. Чим снідаю? А не люблю снідати! Коли можу дозволити собі прийти на роботу не рано-вранці, а десь на одинадцяту, тоді вже із задоволенням роблю собі майже ланч. Найбільше зараз у цю пору дня люблю готувати смузі – закидаю у блендер все, що є під рукою, – селеру, імбир, апельсин… А далі все залежить від того, чи є в мене час. Якщо так, то готую омлетик із «наворотами», лечо… А як ні , то нашвидкуруч смажу два яйця – і побігла.

з Оксаною Караванською, дизайнером, стилістом

А легко прокидаєтеся вранці? Дуже важко. Я – рафінована сова. Прокинутися допомагають ранкові вправи із йоги – «вставляють», до речі, набагато ліпше, ніж кава (сміється). Ви живете на два міста – у Львові та Києві, бо і тут, і там маєте ательє. По два-три рази на тиждень переміщаєтеся між цими містами… Намагаюся їздити до Києва до двох разів на тиждень, не частіше. Свого часу, коли число київських клієнтів почало перевищувати число львівських, стояло питання переїзду до столиці, але моя родина навідріз відмовилася від цього. Відтоді веду свій дизайнерський бізнес на два міста. Що роблю у поїздах та літаках? Сплю! Не можу працювати у дорозі, тому беру «читалку» в руки – і вона мене присипляє (сміється). Для більшої зручності в Інтерсіті завжди купую собі два місця. Хто ваші клієнти? Якщо говорити про постійних клієнток, то давно виробила формулу: це жінка, яка любить одягатися, яка не боїться одягатися (у мене рідко побачите класику), яка є самодостатньою і має клепку в голові. А який відсоток клієнтів приходить до вас, чітко знаючи, чого хоче? Важко вивести такий відсоток, бо буває дуже по-різному. Хтось приходить і каже: «Хочу бути молодою, стрункою і красивою – робіть зі мною, що хочете!». А хтось має цілком конкретне побажання під конкретну подію. Але навіть ті, хто замовляв у мене щось чітке раніше, одного дня можуть сказати: «Пошийте для мене якусь цікаву річ». А було таке, що приходить клієнтка із установкою: «Хочу будь-що, тільки не пальто зеленого кольору, бо вже маю таке», а врешті виходить із мого 40

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

ательє у новому пальто зеленого кольору (сміється). Жінки – непостійні, вітряні та мінливі, тому передбачити їхні бажання практично неможливо. А яку вашу найбожевільнішу ідею за час існування ТМ Oksana Karavanska прийняла ваша клієнтка? Це була весільна сукня. Ця дівчина раніше шила у мене сукню для випускного, згодом ще одну для конкурсу краси (сукня посіла друге місце!). І тут звернулася до мене перед весіллям, довірившись на всі сто. Благо, що у нареченої була бездоганна фігура, тож моя дизайнерська фантазія не мала жодних обмежень. Божевільнішої сукні я досі не шила! Там було все: вишивка, мереживо, оголені частини тіла… А щоб у церкві приховати всю відвертість мого творіння (все-таки порядна галичанка виходила заміж!), я додала до сукні густий довгий вельон. Хто вдягається гарніше, стильніше – львів’янки чи киянки? Однозначно, киянки. Хоча останнім часом помітно, що чимало речей куплено в аутлетах, стоках… Але все одно киянки – дуже стильні, хоча й не завжди гостро модні. Втім, часто бачу в українській столиці й дуже заможних дівчат, які

одягаються як парижанки. Львів’янки тут не витримують конкуренції – їм бракує відчуття стилю, шарму, шику. Так, молодь прикольно вдягається: кумедні шапки, модно зав’язані шалики… Але от відвідувачі Львівських тижнів моди чи інших світських заходів зазвичай стають героями сайту Рагулі… На жаль. Є у Львові винятково стильні особистості, але їх ну дуже мало… Львів так близько до Європи. Чому так? Ми розгубили польську шляхетність, австрійську аристократичність?.. Розгубили… Натомість застрягли у своєму галицькому снобізмі, у своїй пихатості, провінційності. Думаючи, що «Я і так найкраща» – і вдягаючи при цьому чорні чоботи, прозорі колготки і коротку чорну спідницю… Який же моветон! Колись я навіть билася об заклад, що таки розгадаю феномен, чому галичанки не ведуть модну першість в Україні. Але так і не знайшла відповіді на це запитання. Досі… А де ще в Україні гарно вдягаються? Якщо поставити поруч львів’янку, киянку, одеситку, харків’янку і дніпрянку – то всі будуть різними персонажами. Одеситки при всій своїй любові до всіляких блискі-

ток і цяцьок, одягаються у таких бутиках, у яких є такі бренди! Та львів’янка, якби почула, що за пальто від Тома Брауна чи Ріка Оуенса треба викласти 15 тисяч доларів, покрутила б пальцем біля скроні і хряснула б дверима. А одеситки купують та носять такі пальта, стильно міксуючи дизайнерські речі зі стразами і камінням Сваровські. У Харкові також є дуже дорогі бутики, які мають клієнтів. Дніпрянки, у свою чергу, мають замашки від донецьких – люблять, щоб було «по-багатому»: вранці виходять з дому із повним мейк-апом, одягаються у стильних бутиках. Ви ніколи не берете участі у Львівських тижнях моди (а в Київських припинили брати участь років сім чи вісім тому)… Колись давно до мене приходили організатори Львівських тижнів моди – запрошували як гостю показати свою колекцію. Я висунула певні вимоги до проведення свого модного шоу: цікава локація, професійне світло, моделі, відібрані на кастингу… На жаль, організатори не прийняли моїх правил гри, сказавши, що «це неможливо організувати за місяць». Тоді я сама за три тижні організувала у Трамвайному депо показ, присвячений Українській Повстанській Армії. Про цей показ говорили всі, та й досі згадують! Вам завжди було цікавіше робити персональні покази-події. Так три роки поспіль ви проводили свої модні шоу у рамках джазового фестивалю Alfa Jazz Fest (тепер Leopolis Jazz Fest) – у Митрополичих садах… А цього року буде уже четвертий такий показ. Уже відома дата – 30 червня. Локація – незмінна: Митрополичі сади на Святоюрській горі. Музику до моєї фешн-історії цього разу творитиме симфонічний оркестр INSO-Львів. Ваші колекції Вишиванка Третього тисячоліття і Vyshyvanka Couture добряче спричинилися до того, що торік українська вишиванка стала загальносвітовим трендом. Цитування кого зі світових дизайнерів вам найбільше сподобалося?

Львів’янкам бракує відчуття стилю, шарму, шику

Це була колекція від Sportmax Осінь-зима 2016. Я була вражена від того, як буквально і стильно вони процитували нашу традиційну тернопільську вишиванку. Гостра модність української вишиванки у світі уже відійшла. Вона і так протрималася у світовій моді близько трьох років – а це дуже довго. Втім, етностиль виходить у тренди періодично. Тому не втомлююся повторювати: кожна порядна українка повинна мати у своєму гардеробі справжню вишиванку – таку, яку не соромно буде передати своїм дітям та онукам. Кілька років тому ви спільно із Видавництвом Старого Лева випустили авторську Стильну книжку для панянки… Найбільшою несподіванкою для мене як автора стало те, що цю книжку дівчатка майже одразу почали цитувати. Мої клієнтки розповідають, що їхні доньки постійно апелюють до Стильної книжки: «Мамо, ти не те мені радиш. От Караванська пише, що треба те-то і те-то!». Зрештою, клієнтки дякують мені за це – тепер діти не смикають їх щодня: «Мамо, що і з чим мені одягнути». А ваша 11-річна дочка Марічка? Мабуть, теж активно послуговується Стильною книжкою для панянки? Марічка свого часу, як книжка тільки вийшла, почала з того, що обмалювалася фломастером – і у відповідь на мій здивований погляд пояснила: «Мамо, ну ти ж сама написала, що краще перед тим, як зробити татуху, намалювати малюнок

тим, що змивається…». У Марічки уже сформований смак, вона сама звечора продумує свої луки і лише зрідка запитує моєї поради. А як ви підбираєте свій щоденний одяг? Усе залежить від того, наскільки швидко вранці збираюся. Маю пар сім джинсів – такі собі «нєдєлькі» (сміється). Підбираю ті, які пасують до того чи іншого взуття. А вже потім беру або кофтинку, або светрик. До речі, уже час оновити свій гардероб! Хочу все! Багато всього! Серед ваших клієнтів багато артистів: вокальна формація Піккардійська Терція, Оксана Білозір, Павло Табаков, Оксана Муха, Сергій Притула… А чий сценічний образ серед українських зірок вважаєте ідеальним? Тіни Кароль. Її сценічний одяг – бездоганний! Вона дуже вміло підкреслює свою жіночність. Які ваші прогнози, модні поради на 2018 рік? Літо буде дуже яскравим і різним за фасонами. Раджу мати кожній дівчині та жінці спідницю-олівець (довжина – трохи нижче колін) і білі капці (це зараз супертренд!). Актуальними залишаються мереживо й усілякі летючі блузки, кофтинки, розпашонки, сорочки. В моді також смужка, причому різна – вузька, широка… А у 2019-ому трендом стане клітинка – різних кольорів та крупності. А ще жінки почнуть носити чоловічі двобортні костюми. І це дуже вільне та зручне вбрання, у якому кожна жінка відчуватиме себе легко і розкуто! А якщо говорити про ТМ Oksana Karavanska, то цього літа відновлюємо випуск мого авторського взуття і торбинок. Це буде на сто відсотків український продукт. Взуття буде у модних трендах, а торбинки від Караванської – як завжди, чудернацькі й несподівані. Галина Гузьо Фото: Ірина Похила АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Dress code

Романна Пастирська

маркетолог Vintage Boutigue Hotel фото- і гастроентузіаст

Краса – всередині Останнім часом я менше уваги та часу приділяю підбору гардероба. Бо раніше думала, що я – це те, як виглядаю зовні. А зараз я впевнена, що я – це те, що є всередині. А від того, яка я всередині, і залежить те, яка я зовні. Але дівчата є дівчата: якщо був поганий день, то я зайду в крамницю і щось поміряю. Що ніколи не буде у моєму гардеробі? Я ніколи не вдягну одяг з натурального хутра – це принципово. Є багато “не моїх” речей – надто відвертих, кричущих. А взагалі – ніколи не кажи «ніколи». Я років до 20 вважала, що ніколи не взую балетки. Базовий гардероб складається просто: комфортні джинси, кілька блузок – біла а-ля чоловіча сорочка і шовкова, елегантна – така, щоб добре підходила як для роботи, так і для відпочинку. Люблю пальта на запах, в яких почуваєшся, як дома в халаті. Білі кросівки, які можна було поєднати з класичним гардеробом. Туфлі на невеликих підборах – бо я маленька на зріст, і мені потрібно спростовувати враження суперніжної дівчинки. Ще з обов’язкового – червона помада. Але коли хочеться відпочити – є чорні футболки. І байдуже, як я виглядаю. У мене є підвіска, яку я практично ніколи не знімаю, – з одного її боку написано французькою ТАК, а з іншого боку – НІ. Я завжди ховаю це НІ і показую світу ТАК. Тримаю думку в голові: скажи Всесвіту, що ти хочеш – і він тобі скаже «так», або «так, але пізніше».

Якщо я над чимось працюю, то Всесвіт мені обов’язково скаже «так». Або «так» станеться трохи згодом. До брендів ставлюся залежно від філософії, яку вони несуть. Бренд повинен пасувати до стилю мого життя. Але буває просто хороша річ без бренду. І не треба на неї фиркати. Гарно вбрана жінка, перш за все, це – доглянута жінка. Одяг тут ні до чого, він залежить від смаку та обставин. Для краси треба докладати багато зусиль. Гарні є всі, але повинна бути доглянутість. Гармонія із собою. І немає жодних рамок – треба любити себе, своє тіло, і те, що сидить у твоїй голові. А чоловіки? Це мусить бути бородатий брюнет. Як хтось сказав – гарніший за мавпу. Але я ніколи не довіряю образу, який бачу в перші хвилини знайомства. Знову: головне те, що всередині – от воно і транслюється на зовнішній вигляд людини. Жодна краса не врятує пустоту. Останнім часом образ сучасної парижанки став популярним – ця мода, нарешті, перекрила тенденцію всього штучного, що ми отримали з Америки. Парижанки себе не переробляють під когось. Я є – і я собі подобаюсь, кажуть вони. Що б я хотіла купити? Знаєте, я так багато всього хочу… Квиток до Парижа – в першу чергу! Фото: Ірина Похила

сукня, туфлі - студія VOVK VOVK студія одягу вул. Руська, 4 42

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

UFW: Ірина Данилевська, співзасновник і голова оргкомітету UFW «Уже давно ми визначили свою мету: Ukrainian Fashion Week – це місце, де українське стає світовим. 55 брендів взяли участь у FW-18/19. У програмі заходу багато нових проектів: круглий стіл з DHL, Укрпоштою та Міністерством економічного розвитку і торгівлі, лекційна платформа, Fashion Tag Ukraine, абсолютно новий формат шоу-руму... І, звичайно, тут неймовірний склад дизайнерів: будь-який світовий тиждень моди може нам позаздрити! Приємно, що з самого початку високий рівень дизайнерів продовжує зростати – захід допомагає їм бути кращими. Хоча, я не розумію, як Frolov може бути ще кращим, як Poustovit може бути кращою 20 років поспіль, а Каті Сильченко весь час є, чим нас вразити! Запрошуючи молоді бренди до участі в UFW, ми не-

сюрпризи Українського тижня моди

Авангардний

речі

семо відповідальність за їхнє зростання і щиро сподіваємося, що вони будуть розвиватися. У новому сезоні видно прогрес Annamuza. Також приємно порадувала J.Perekriostova. Бренд не так давно був на Fresh Fashion, а тепер він в основній команді. 26 міжнародних гостей з семи країн відзначили високий рівень організації та якість дизайнерів. У них навіть не було шансів пропустити жодне шоу, тому що все було цікавим! Вимогливо відбираючи бренди для участі в UFW, пропагуючи інноваційні формати, відкриваючи нові імена в світі моди, вдосконалюючи зв’язки між ритейлерами і дизайнерами, запрошуючи авторитетних представників міжнародної професійної фешн-спільноти, ми робимо наступний крок у розвитку української індустрії моди, і вважаємо її важливою складовою світової культури і економіки».

Авангардист Жан Гріцфельдт Jean Gritsfeldt – один із найбільш динамічних і популярних брендів на українському ринку. Дизайнер любить епатувати публіку. Подіумом для показу нової колекції став ... льодовий каток! Юного авангардиста надихнула ідея про ідеального чоловіка, для якого не існує різниці між словом і ділом. Він ідеальний не тільки в костюмі-трійці на великий події, а й в громадському транспорті, де його штовхають і наступають йому на ноги. «Залишитися інтелігентом в таких умовах – подвиг. А подвиг робить з тебе, хоч і не ідеального, але перш за все справжнього чоловіка», – прокоментував дизайнер. У колекції ми бачимо поєднання клітин, штучне хутро та вініл.

Фактурний Чорний by ARTEMKLIMCHUK Українські дизайнери продовжують експериментувати в новому сезоні з вибором локацій для своїх шоу. Після крижаної арени у Гріцфельдта, здавалося, вже складно здивуватися, однак Артему Клімчуку вдалося зірвати аплодисменти та захоплені відгуки з вуст гостей. Нову колекцію дизайнер показав прямо в приміщенні київського Головпоштамту. Стиль молодого бунтарського бренду чітко окреслюється поєднанням у виробі контрастних фактур одного кольору, він робить упор на тонку ручну роботу і особливе ставлення до тактильних відчуттів кожного предмета гардероба. Колекція бренду пропонує поглянути на класичний Total black по-новому. Поєднуйте шовкові брюки з бавовняною сорочкою строгого крою, подовжене худі з капюшоном разом з довгим тренчем у стилі Матриці або затишним пальто. Підготувала Тетяна Дробот (Афіша міста Запоріжжя) АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

1 0 запитан ь

Галі і Лесі Тельнюк, нальний та примітивний. Мертва практика завчення напам’ять віршів від початкової школи – малоефективна. Дитинка тоне у цьому болоті, і не те, що не розуміє поетів, а відштовхує їх від себе. Пізніше про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка та інших українських геніїв їй страшно згадувати… Має бути трепетний та відповідальний підхід до творчості кожного письменника, і тут багато що залежить від учителя. Як подати матеріал дітям так, щоб зацікавити, захопити їх? Ще й маючи досі нецікаві підручники, від яких відгонить трупним смородом радянської шкільної системи… Л. Т.: До речі, пісню на слова Шевченка Ой діброво - темний гаю з нашої програми дуже люблять і наспівують маленькі діти. Це ще одне свідчення того, що навіть у три-п’ять років дітлахи готові сприймати поезію Кобзаря. Головне – правдивість і щирість у підході педагогів. Це дуже делікатна справа.

співачкам, учасницям проекту ТЕЛЬНЮК: Сестри Галю, Лесю, 10 березня на сцені Львівської філармонії у супроводі симфонічного оркестру прозвучала ваша програма ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко… Леся Тельнюк: З цією програмою ми об’їздили вже кілька десятків міст України у 2016-17 роках. Чули її також в Європі і за океаном. У кожному місті залучаємо місцевих музикантів, місцеві оркестри. Із симфонічним оркестром Львівської обласної філармонії спільну музику творитимемо вперше. Наш принцип такий: чим більше музикантів зіграють Нашого Шевченка – тим міцнішими, нездоланнішими та кращими будемо. Галя Тельнюк: До речі, Львів уже не вперше почує Нашого Шевченка. Раніше цю програму ми виконували на сцені Національного театру ім. М. Заньковецької, окремі пісні звучали і у Львівській опері. ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко – дуже красива програма. Вона дає потужну надію на життя, на творення, на майбутнє. 44

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

При анонсуванні Нашого Шевченка наголошуєте, що взялися за поетичну творчість Кобзаря тільки тоді, коли дозріли до неї… Л. Т.: До поезії Шевченка справді треба дозріти – передовсім життєвим досвідом і розумінням самого життя. Адже життя – це наша довга подорож, вона має різні періоди, моменти. До програми ми прийшли у драматичний для України момент – у час Революції Гідності. Тоді слова Шевченка, його енергія, яка віками тримає Україну, самі знайшли нас. У його рядках – правда, сила і віра, віра у майбутнє України. Є багато дискусій на тему, чи правильно дітям у школі викладають Шевченка. Усі пригадуємо, як зазубрювали рядки Кобзаря змалку… Г. Т.: Дитина відкрита до світу. І цим можна скористатися або правильно, або неправильно. На жаль, наша шкільна система користається дітьми здебільшого неправильно. Отой формальний підхід до введення Шевченка й інших великих поетів у свідомість маленьких українців – ба-

У вашому репертуарі є окремі концертні програми, присвячені Тарасові Шевченку, Василеві Стусу - Стусове коло… Г. Т.: …є також програма за творчістю Оксани Забужко і окрема вистава, побудована на поезії Ліни Костенко. Л. Т.: А чию творчість ми іще хотіли б об’єднати в окрему програму? Знаєте, після Шевченка дуже важко братися за будь-що... Бо його поезія має настільки потужну енергетику, яка надовго полонить тебе. Але життя триває, і воно таке різне й цікаве, що продовжуємо свою подорож. Не розкриватиму всіх секретів, над чим зараз працюємо, – скажу лише, що мріємо створити окрему програму з пісень на слова Богдана-Ігоря Антонича. А ще як композитор хочу зараз плідно попрацювати над поезією моєї сестри Галі Тельнюк (усміхається). Ваша нова програма Шлях до свободи – ваша творча реакція на те, що Україна переживає останні чотири роки. Чи стали українці за цей час вільнішими? Л. Т.: Ця програма створена для того, щоб ми пам’ятали, щоб не забували, щоб зберегли отой внутрішній нерв, який тримає нас, українців, ще від Шевченка. У Шляху до свободи ми об’єднали тексти, переживання, написані простими людьми. Це живий голос народу. Це нагадування всім нам про наше сильне прагнення до свободи.

до цього процесу – вже дуже важливо. Бути тим садівником, який садить перші паростки і щиро радіє кожній виплеканій квітці любові – кожному віршеві, кожній пісні, кожній концертній програмі… Це щастя творити і мати змогу ділитися своєю творчістю з іншими.

Г. Т.: Ця програма – шанс вистрибнути з інформаційної круговерті сьогодення, яка засмоктує всіх нас, стирає наші пам’ять і душу, присипляє в нас те найважливіше, що є в людині, – гідність і бажання бути незалежним, коханим, почутим, щасливим, урешті-решт. Шлях до свободи дає свіже повітря, допомагає випірнути на поверхню. Ніщо так не застановляє, як голос ближнього: Ей, зупинися! Озирнися! Подивися на себе і людей довкола! Л. Т.: А чи стали українці вільнішими?.. Складно сказати однозначно. Хтось заховав свої справжні емоції глибоко у серці… Але загальне враження, що так, ми таки вільніші і наше прагнення до свободи – більш сильне. Воно живе і житиме у кожному з нас, навіть якщо не надто яскраво проявляється назовні. Усі роки незалежності України ми суттєво програвали інформаційно та культурно нашому північному сусідові. Чи за останні чотири роки, коли на Сході триває війна, ви помітили кардинальні зміни в цьому сенсі зі знаком «плюс»? Л. Т.: Роботи ще непочатий край. Цей фронт відкритий та ослаблений. Без кінця б’ють інформаційні та культурні кулі з ворожого боку. І в самій Україні досі не бракує тих, хто працює на ту сторону… Г. Т.: Позитивні зміни у тому, що ми, нарешті, почали говорити про це і робити це відкрито. Українська культура народжується на руїнах… Але є надія, що наступні покоління українців будуть настільки сильними та одностайними у своєму прагненні бути окремим народом із окремим культурним фундаментом, що все зміниться кардинально. Ми цього уже не застанемо, але бути причетними

Ми досі програємо росіянам у культурній війні, бо нам століттями прищеплювали комплекс меншовартості. Що є тією вакциною, яка здатна побороти цю національну недугу? Г. Т.: Якщо людина живе із цим комплексом і сама не шукає зброї, щоб захиститися, їй нічого не допоможе. Такій людині комфортно у тій жижі, в якій вона перебуває. Л. Т.: Вакциною є мистецький, культурний шлях. Тому треба йти до людей, говорити з ними. На жаль, більшість справжнього культурного та українського досі не потрапляє в ефіри. Тож кількість тих людей, які все ще споживають не наше, чимала. Потрібна детоксикація – правильна потужна культурна стратегія захисту і розвитку української культури. Щось відбувається у цьому напрямку, але не тими темпами, якими хотілося б. Культура – не менш важлива для держави, як економіка. Якщо продуємо в цьому, опинимося у точці неповернення. А в нас досі національна культурна стратегія більшістю сприймається як щось абстрактне і несуттєве… Чим більше аналізую все, що відбувається, тим більше усвідомлюю, що, якби держава не запровадила квоти на україномовні пісні в радіоефірах, українська пісня й нині практично не звучала б у нашому інфопросторі… Власне, це була конкретна, неабстрактна реформа. Попри яку, переважна більшість нашого шоу-бізнесу досі співає і публічно розмовляє російською... Л. Т.: Тому що, вочевидь, досі фінансується із Росії. Г. Т.: Наш ворог зацікавлений у тому, щоб масова культура в Україні залишалася російськомовною. Це ж як взяти країну без жодного пострілу. І пострадянське тло цьому сприяє. В України та Росії досі залишається спільний інформаційний ринок. А незалежна Україна від 1991-го нічого не робила задля того, щоб змінити ситуацію на свою користь. Усе українське, що примудрялося народжуватися, зникало – і ніхто цього начебто й не помічав. Наші люди у своїй масі досі «на ура» сприймають «Ласковый май» і групу «Нэнси». Навіть не усвідомлюючи, що це нав’язане російською пропагандою. Так ми самі підсвідомо зброю проти нас скеровуємо на нас же.

За останні роки у вашій творчості з’явилося кілька пісень на тему російсько-української війни: Ти повертайся живим, Мені тебе не вистачає в рамках проекту #ПісніВійни в дуеті з воїном Романом Семисалом… Л. Т.: На цю ж тему у нас є ще пісні Вір мені та Від тебе до мене. Розвивається окремий музичний жанр – сучасна військова пісня. І він дуже потрібен саме зараз, коли триває війна, бо це також зброя, це також ліки і протидія. Це те, що розраджує. Недаремно свого часу Едіт Піаф і Марлен Дітріх їздили на фронт, виступали перед солдатами. Це була потужна підтримка. Так і зараз проект #ПісніВійни є моментом фіксації нашої нової історичної пам’яті, пісенним укріпленням наших ідеалів, символів, національних кодів. Сестри Тельнюк ніколи не прагнули бути форматом, ніколи не підлаштовувалися під запити ринку. Зате виробили власний шлях до свого слухача і сформували свою правильну аудиторію…

Г. Т.: Сестри Тельнюк відбулися і далі відбуватимуться. І це сталося від великої поваги та любові до кожного нашого слухача. Ми відповідальні за кожного, хто купує квиток на наші концерти, за кожного, хто дивиться наші відео в YouTube і ставить лайки у Facebook. Кожен, хто увійшов у наш простір, – унікальний, це чиясь душа, чиїсь очі, чиїсь думки і світогляд. Л. Т.: Нам пощастило – ми робимо те, що відчуваємо. А людина може донести щось своє до інших людей тільки тоді, коли вона щира та чесна, коли сама вірить у те, що несе. Коли ми на сцені, ми живемо – тією музикою, тими віршами… І нам немає жодного сенсу під когось підлаштовуватися. Галина Гузьо Фото з архіву проекту ТЕЛЬНЮК: Сестри АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

М у зи к а

Асія

Ахат, скрипалька, співачка, музикант:

У 2017 році вийшов у світ новий інструментальний альбом All-In, робота над яким тривала понад два роки. Музичним продюсером Асії виступив 16-разовий володар премії Grammy Умберто Гаттіка, тому не дивно, що одразу після виходу альбом був номінований у декількох категоріях на премію Grammy. До збірки увійшли 13 світових хітів у нових оркестрових аранжуваннях, де скрипкове соло виконує Асія Ахат - такі кавер-версії не дають вмирати прекрасним пісням і дарують їм нове життя. Про роботу над альбомом, про плани на майбутнє розповіла Афіші відома українська артистка. 46

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Розумна жінка

обов’язково непроста

Асіє, шанувальники тривалий час практично нічого не чули про вас. Але зараз час мовчання ви компенсуєте сповна великим гастрольним туром з новим крутим альбомом AllIn, робота над яким тривала кілька років в Америці. Розкажіть про вашу роботу. Одразу скажу: я нікуди не зникла, і в США на ПМП не переїжджала. Я працювала в Америці, працювала скрипалькою в проектах музиканта Кріса Ботті. Відчуття, що я зникла, виникло тому, що я не виступала в Україні. Почалася війна, і мені здавалося, що народу не до пісень. Мені хотілося зробити творчу паузу в концертній діяльності саме в Україні. Я дуже рада, що моє повернення відбувається саме з альбомом All-In. Цей проект – моя давня мрія, яку я змогла здійснити. Дуже велика і серйозна робота! У нього вкладено багато сил, здоров’я і грошей. І це не порожні слова! Я рада показати плоди нашої співпраці з американським продюсером Умберто Гаттіка українським глядачам, за якими я дуже скучила. Ми вирушаємо у березні в тур з великою командою музикантів і найкращим балетом

Freedom. Проїдемо шість міст: Запоріжжя, Львів, Одесу, Дніпро, Харків. Фіналом цих концертів стане виступ у Палаці Україна в Києві. Це буде велике шоу. У проекті задіяний оркестр. Тринадцять відомих у всьому світі творів зіграні абсолютно по-новому. Ці пісні добре знайомі навіть тим, хто мало цікавиться музикою: хіти Селін Діон, Майкла Джексона, Queen і багатьох інших. Всі вони зазвучать так, що ви навіть не уявляєте! Я впевнена, що байдужих до цього проекту не буде. Звичайно, не обійдеться і без пісенного жанру. Мої візитні картки – Мата Харі, Самотнє серце. Цим речам теж подароване інше життя! Але будуть і нові пісні. Загалом, я в передчутті... Ваші погляди на зміст нового альбому іноді розходилися з думкою продюсера. Але в результаті компромісів народилося приголомшливе аранжування на композицію Toni Breaxton Un-Break My Heart, яка набрала в Youtube мільйони переглядів. Які ще труднощі в спільній роботі у вас були?

Труднощів було більш ніж достатньо! Коли ти багато часу проводиш у студії, тісне спілкування призводить до того, що чужа людина стає тобі близькою. Я ж фактично жила в студії. У записі музики важливе особисте спілкування. А Умберто далеко не проста людина, і це цілком зрозуміло. У такому віці він має право бути самодостатнім, харизматичним, вимогливим. Чесно скажу, уклавши контракт з американським продюсером, я вирішила для себе, що я багато років робила все, що хотіла... Так, це призводило до якогось успіху. Але, можливо, якщо б я слухала і зверталася до професіоналів, все було б інакше. Ось з Юрою Нікітіним я дружу. Коли приношу йому свої пісні, він сміється: «Навіщо мені слухати? Я скажу, а ти зробиш, як хочеш». Так і відбувалося, я все одно робила те, що вважала за потрібне. Зустрівши американського продюсера, я дала собі слово, що буду слухатися. Якщо до такого професіонала не прислухатися, то кого ж тоді слухати? Але все одно не вирізнялася слухняністю. Умберто обирав композиції, я спочатку погодилася, а коли справа дійшла до роботи, написала йому листа: «Будь ласка, давай почнемо з цих п’яти пісень. Решту обговоримо в процесі роботи». І він погоджувався. Були й побутові труднощі. Практично два роки я розривалася на дві країни, жила далеко від сім’ї. Знімала в США квартиру, сама готувала їжу... Можна сказати, відчувала себе місцевою, американкою. Інструментальний альбом – це дуже складно і для запису, і для промо: слухач більше сприймає пісенні треки. Ви не боялися втратити свою аудиторію? Навіть у думках не було! Мені давно хотілося залишити слід в історії світової інструментальної музики. Мої глядачі різнобічні, і вони розуміють, що цей проект дорого коштує. Кавер-версії люди люблять, це знайомі хіти, які виправдовували себе десятиліттями. Вони весь час на слуху. Впевнена, що так буде ще багато років.

Скрипка так само, як і жінка, може співати красиво і скрипіти, нервуючи

Багато поп-музикантів концертують з оркестрами або колективами, що виконують класичну музику. Чи не виникає у вас бажання звернутися до академічного репертуару? А я ніколи і не відмовлялася від виконання класичної скрипкової музики. Всі заняття на скрипці все одно будуються на основі класичної скрипкової школи. У своїх сольних концертах я використовую таку музику. Правда, трохи, але її можна почути. Ви багато гастролюєте по США з концертами. Чим, на ваш погляд, відрізняється американський слухач від українського? Хто ваш слухач? Американський слухач, купуючи квитки на концерт будь-якого виконавця, одразу ж налаштовує себе на позитив. У залі глядачі аплодують, радіють, як діти, чого не скажеш про українців. Наш слухач більш прискіпливий. Він без особливого оптимізму ходить на концерти. Мабуть, це пов’язане з нашим менталітетом. А хто мій слухач? У різних програмах – різний. Якщо говорити про All-in, то він може запросто сподобатися людям, які знайомі зі світовими хітами, а я багато їх виконую. Шанувальникам Queen, Фредді Меркьюрі, Еріка Клептона і більш сучасних груп, таких як Coldplay. Фани цих артистів зможуть почути свої улюблені безсмертні хіти в новій версії. На ваш погляд, де простіше починати кар’єру молодому артисту - в Україні або в США? Звичайно, у себе на Батьківщині! Без мовного бар’єру і побутових проблем. Я прийшла на ринок американського шоу-бізнесу не початківцем. У мене був перелік досягнень, з якими були ознайомлені музичні продюсери. Завдяки цьому вони згодом і прийняли рішення зі мною працювати. Але у нас різні підходи до роботи! В Америці все робиться скрупульозно і продумано, велику участь у роботі бере юрист. З приводу всього укладаються договори. Це ускладнює процес, але, з іншого боку, полегшує, тому що ти не переживаєш, що щось вкрадуть. Автор пісень теж не хвилюється про авторські права. В Америці набагато швидше записується й обробляється якісний музичний матеріал, ніж в Україні. Наприклад, пісню If only tonight, яка потім потрапила в чарти Billboard, я записала за півдня, приїхавши до Лос-Анджелеса в студію до незнайомого звукоінженера. Саму пісню записали за дві години. Потім вийшли на обід, а коли повернулися, пісня вже була готова. У нас так швидко не робить ніхто.

Ви дружите з багатьма молодими українськими артистами. Кого з них можете виділити? Мені багато нових проектів подобається. Я знайома з творчістю Тетяни Решетняк, групою Kadnay. Імпонує The Hardkiss. Якщо говорити про музикантів, то подобаються Манекен, Онука. Ця етніка!.. Ваня Дорн приводив мене у захват! Коли він тільки з’явився, я подумала: «Який сміливий хлопчик! Виконує пісні в такому жанрі, з яким ніхто б навіть не посмів працювати». А він почав і довів це до такої вершини своєї популярності, що його приклад зайвий раз доводить: потрібно робити те, що ти відчуваєш, і не робити те, в чому себе не бачиш, тоді це виглядатиме природно. Які у вас творчі плани? Чи не плануєте попрацювати в стилі folk з шедеврами української музики? У мене дуже серйозні плани, але я не хочу розповідати про них, поки вони не здійсняться. Я не забобонна людина, але вважаю, що краще не базікати зайвого, а робити. Якщо повернутися до folk... Це цікавий напрямок. Поки ніхто мені не пропонував у цьому стилі попрацювати. Чекаю на пропозиції! Можливо, у мене вийде. Коли співає душа, то що вона у вас співає? У чому для вас призначення музики? Яке непросте запитання... Душа у мене багато трудиться, а потім вже співає (сміється – прим. ред.). А призначення музики придумане давно, і полягає воно в тому, щоб дарувати радість, надію, щастя. Покращувати, наповнювати життя новими фарбами. Відводити людей від зневіри, якщо вони перебувають у цьому стані. Навесні хочеться говорити про жіночність. Багато філософів порівнюють жіночу душу зі звучанням скрипки ... Якщо порівнювати скрипку з іншими музичними інструментами, то вона найскладніша. Як і жіночий характер. Розумна жінка обов’язково непроста. Скрипка вимагає уважного ставлення до себе. Вона дуже тендітна, ніжна, реагує на погодні зміни. Те ж саме можна сказати і про жінку. Це тонкий світ! Все, що можна порівняти з жіночим організмом і з жіночою душею. Якщо пожартувати на цю тему, то скрипка так само, як і жінка, може співати красиво і скрипіти, нервуючи. Спілкувалась Вікторія Вікторова (Афіша міста Запоріжжя) Фото надані прес-службою Асії Ахат

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

М у зи к а

Сергій

Василюк, лідер гурту

Тінь Сонця:

«Перебуваємо у нестримній творчій течії» Сергію, 17 березня в рамках туру з нагоди 15-річчя гурту Тінь Сонця відбувся ваш концерт у Львові – в клубі Picasso. Яку програму до власного ювілею привозили своїм прихильникам? Веземо і нові пісні, і старі відроджені. У порівнянні з попередніми концертами у Львові, оновимо програму, тому, обіцяю, буде цікаво. А ще запросили на свій день народження у Львові гостей – гурт Рай Із Твоїх Снів. Ці музиканти – у першу чергу, наші побратими, наші люди за духом. Це для нас найважливіше. І слухачі наші відчувають це. До речі, історія Тінь Сонця – трохи довша, ніж 15 років. Спершу ми існували як студійний проект, а 28 лютого 2003 року, в останній день зими, вийшли на сцену – цю дату і вважаємо днем свого сценічного народження. У Львові ми вперше виступили у 2006-му – на концерті на площі Ринок з нагоди 750-річчя міста. Відтоді виступаємо у ваших краях регулярно – і в самому Львові, і на довколишніх фестивалях. Ваш ювілейний тур триватиме цілий березень і охопить понад 10 міст 48

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

України: від Львова – до Одеси, від Івано-Франківська – до Харкова, від Луцька – до Дніпра, від Києва – до Херсона. З яким настроєм зустрічаєте своє 15-річчя? Говоритиму переважно за себе, за свої відчуття, хоча мені видається, що всі хлопці позитивно налаштовані. 15 років Тінь Сонця для всіх нас – чудова нагода зібратися і вирушити в тур, зустріти наших давніх і нових шанувальників, тих, хто слухає патріотичний рок. З огляду на те, як продаються квитки, люди чекають на нас – і це не може не тішити. Тому настрій у команді – бойовий. З ностальгією пригадуємо на репетиціях старі пісні і вже не можемо дочекатися концертів, які, зрештою, і розставлять все на свої місця і покажуть, у якій творчій формі зараз Тінь Сонця. За ці 15 років різне було: музика, пригоди, радості, смуток, перипетії… Але завжди у нас була віра в наш успіх. І попри те, що склад гурту не раз змінювався, Тінь Сонця живе – записує нові пісні й активно гастролює. Одне слово, перебуває у нестримній творчій течії. Адже немало з тих гуртів, які починали одночасно із нами, уже припинили своє існування, зневіри-

лися і так нічого й не досягли. Водночас чимало молодих гуртів якісно себе просувають, у них є чого повчитися. Ти часто практикуєш і сольні акустичні концерти – Сергій Василюк і гітара… Такі концерти відбуваються там, де немає технічної та організаційної змоги для виступу гурту. Наприклад, на передовій – у холодних бліндажах, гаражах… За останні чотири роки ти дав десятки концертів у зоні бойових дій… Перша поїздка туди відбулася ще до офіційного початку АТО – у квітні 2014-го. Це був концерт в Амвросіївці Донецької області (зараз це окупована територія). А згодом було багато виступів… Запам’яталася поїздка до Краматорська, під час якої я пробував стріляти із вогнепальної зброї, після чого поїхав співати на гору Карачун, практично не чуючи себе… У Дебальцевому ми ховалися по бліндажах, тоді ще не добре укріплених. Пам’ятним був великий концерт на площі з нагоди звільнення Маріуполя. А пізніше у тому ж місті ми виступали на відкритті пам’ятника Святославу Хороброму – і то

було доволі символічно. Згодом я почав частіше виступати на Луганщині. Так що, мабуть, уже зрівняв кількість концертів у Донецькій та Луганській областях. Майже всі мої поїздки на Схід відбувалися за сприяння волонтерського об’єднання Музичний батальйон. Всього вже не пригадаю… Але, для прикладу, зовсім недавно спільно із Христиною Панасюк за два дні ми дали у зоні бойових дій десяток концертів. І ці виступи проходили під гаслом із однойменної пісні Христини Я не втомився, а ти? А не страшно їздити у зону АТО? Лише перша поїздка була тривожною… Коли почалася війна, я мав їхати у Щастя, у результаті – опинився в Маріуполі. Відчуття страху зникло від того, що поруч були надійні побратими. Коли приїжджаєш до бійців на передову і бачиш, як вони тебе зустрічають, – напруга й небезпека відходять на другий план. За останній рік ти записав два актуальних дуети – в рамках проекту #ПісніВійни пісню Янголи в камуфляжі з воїном Олексою Биком, а спільно із бардом-волонтером Христиною Панасюк свою авторську композицію Останні ночі без тебе… Щодо Христини Панасюк, то, написавши пісню, одразу відчув, що саме вона повинна виконувати її – її тембр голосу ідеально пасував. Я вже мовчу про її образ та громадянську позицію. Це був приємний досвід співпраці. Як і дует із Олексою Биком, який відбувся завдяки проекту #ПісніВійни. Пригадую, як ми прямо на студії пробували співати разом – і доволі швидко знайшли рішення. Тепер ця пісня подобається бійцям – і це головна відповідь. До речі, з Олексою ми ще не виконували Янголи в камуфляжі наживо, а от з Христиною уже не раз виступали разом і навіть відзняли у Києві концертний кліп на Останні ночі без тебе.

Коли група лише розпочинала свою творчість, я дуже гостро переживав власне національне перевтілення. Я – киянин, і лише за кілька років після появи гурту повністю перейшов з російської на українську. Водночас захопився українським фольклором і хеві-металом. І коли обирав концепцію для Тінь Сонця, зрозумів, що нічого подібного на нашій сцені іще немає, за винятком гурту Кому Вниз. Це було цікаво, хоча й потягло за собою певні труднощі. У традиційній метал-тусовці нас не сприйняли, бо там переважала зовсім інша тематика й англомовні або російськомовні тексти. Але нас не прийняли і в патріотичній тусовці, бо в ній, у свою чергу, переважала легша музика. Так ми опинилися перед викликом – самостійно

...ми опинилися перед викликом – самостійно шукати свій творчий шлях. І ті роки були одними із найбільш плідних та натхненних...

У творчості Тінь Сонця переважають патріотичні пісні, присвячені нашій національно-визвольній боротьбі, яка триває уже не одне століття. Чому свого часу ви обрали для групи саме таку концепцію – патріотичний рок?

шукати свій творчий шлях. І ті роки були одними із найбільш плідних та натхненних. Особисто я отримував неймовірний кайф від написання нових пісень. Деякі із цих композицій популярні досі: Дикі гуси, Козача могила… А що стало причиною того, що ти з російськомовного киянина став україномовним? Українською я почав говорити ще у 1990му, коли мені було сім років – тоді мій батько вирішив перейти зі мною у спілкуванні на українську. Але ж я жив у Києві, де було багато російської. І ось у 2001-

му стався один випадок. Тодішній мер столиці Олександр Омельченко чомусь заборонив продаж української символіки на Майдані. Продавці, в яких я час від часу купував музику, влаштували пікет. Я приєднався до них – прийшов підтримати їх із гітарою – співав власних пісень, а також пісні Скрябіна, Плачу Єремії… І тут до мене підійшов російськомовний хлопець і спитав, про що ми тут співаємо? Я відповів українською – а хіба мав право на такому пікеті відповісти інакше? Ми розговорилися. Виявилося, що він – росіянин, з Ульяновська. І тоді я усвідомив: якщо росіянин розуміє мене, коли я розмовляю українською, – то невже мої київські друзі не розумітимуть? Цей випадок і змінив мене. Відтоді я твердо переконаний, мова – це наша національна ідентичність, без мови наші самостійність та державність неповноцінні. Україну народив український національний етнічний феномен. Не підтримуючи цього, зокрема, розмовляючи російською, залишатимемося підкореним народом. Масово про Тінь Сонця українці почули тоді, коли під вашу пісню Їхали козаки на боксерський ринг почав виходити Олександр Усик. Як розпочалася ця співпраця і чому вона закінчилася? Ще до Усика ця пісня була популярною у спортивних колах – передовсім у футбольних. А Олександр, як нам розповів його менеджер, обрав Їхали козаки із десяти різних композицій. Зробив це, до речі, без нашого відома – ми дізналися про це уже постфактум. І коли автор пісні, колишній гітарист Кирило Момот, почав вимагати роялті за використання його твору, Усик у своїх інтерв’ю не дуже коректно відгукувався про це, називаючи нас «комерсами» (від слова «комерція». – Ред.). Опісля ми мали зустрічі із менеджментом боксера, вели переговори… Але так ні до чого й не домовилися. А врешті Усик почав говорити публічно, що «Крим – це Крим», що «Ми з росіянами – один народ слов’яни»… Через ці висловлювання я зрозумів, що нам із Олександром не по дорозі, особливо у час війни з Росією. Так ми припинили наші перемовини, а Усик припинив виходити на ринг під Їхали козаки. Натомість цю пісню своєю візитівкою взяла Національна збірна України з футболу – на Євро-2016. Галина Гузьо Фото: Ольга Йовенко АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

А рт

Із 15 лютого в Музейно-культурному комплексі пивної історії Львіварня триває виставка спецпроекту арт-резиденції BIRUCHIY кураторів Георгія Сенченка (Київ – Берлін) та Євгена Тарана (Мюнхен) під назвою Народження трагедії з духу музики.

ARTISTS LUDENS: народження трагедії з духу музики

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Вже вкотре наймасштабніша резиденція України представила твори ключових фігур вітчизняного мистецтва. До 5 квітня включно охочі львів’яни та гості міста споглядатимуть живопис, графіку, об’єкти та відео-арт 15 відомих українських авторів ¬– Інари Багірової (Київ), Таї Галаган (Київ), Анни Глибіної (Київ), Артема Волокітіна (Харків), Юрія Коваля (Львів), Тетяни Малиновської (Харків), Олекси Манна (Київ), Юрія Пікуля (Київ), Кирила Проценка (Київ), Юрія Соломка (Київ), Андрія Стегури (Ужгород), Наталії Фаваз (Київ), Юрія Шабельникова (Москва), Ельміри Шемседінової (Київ) та Наталії Юдіної (Томськ). Інтердисциплінарний проект Народження трагедії з духу музики пройшов декілька Актів реалізації. Стартувавши в рамках резиденції на півострові Бірючий восени 2016 року як серія колективних фотографій, розіграних жеребкуванням, проект продовжився у майстернях авторів та вперше втілився в травні минулого року на фестивалі Kyiv Art Week.

«Великий проект сучасних українських художників ми показуємо вперше, – коментує подію менеджер Музейно-культурного комплексу пивної історії Галина Дорош. – Підтримуючи сучасне українське мистецтво та розвиваючи новий арт-простір, ми робимо свій внесок у культурний розвиток країни». Підтримка мистецтва є одним із пріоритетних напрямків діяльності, а сама ідея появи нового арт-простору на туристичній та культурній мапі Львова є прикладом розвитку та децентралізації мистецтва. Візуальне мистецтво на другому поверсі Львіварні та мистецтво пивоваріння на першому в спецпроекті арт-резиденції BIRUCHIY знайшли спільний знаменник. Подібно до діонісійського й аполонічного початків з однойменного трактату Фрідріха Ніцше 1872 року – Die Geburt der Tragödie aus dem Geiste der Musik (Народження трагедії з духу музики), – інтерактивне поле музею пивоваріння привабило твори сучасних українських художників, що об’єдналися за принципом, описаним іншим генієм Йоганом Гейзингою шістдесят років потому. На території резиденції Бірючого острова Homo Ludens (людина, що грається) перетворилося на Artists Ludens (художники, що граються). Застосувавши гру як метод побудови візуального ряду, автори випробували різні грані феномена: інсценізацію, імпровізацію і жеребкування, аби зрештою зануритись із головою в

творення та виплисти знову в наступних сезонах BIRUCHIY. В експозиції спецпроекту глядач спостерігає художників, котрі «граються» з простором і матеріями, ув’язнюють у полотні стихії, заклинають реальність і одне одного. У цьому процесі культурні маркери, міфи та історія подрібнюються і зціджуються, закипають та зсідають, зброджуються та дозрівають, аби кінець кінцем піднятися на поверхню мерехтливими бульбашками. Мистецтво Бірючого розливу п’янить і збиває з ніг. Дражнить і заманює спантеличеного глядача на територію тотальної гри та свободи. У купальних костюмах на полотнах Пікуля й Стегури, прикриті цупкою тканиною, а то й зовсім голяка у Коваля, пританцьовуючи у воді – нас кличуть шукати сенс за горизонтом. Виштовхують за межі полотна та рятувального кола. У підсумку, всі гравці мають зникнути. Підпорядковуючись правилам гри, на одній з останніх робіт Кирила Проценка на екрані мобільного залишаються тільки обриси символів.

виставка триває до 5 квітня Львіварня арт-простір вул. Клепарівська, 18, 2-й поверх Вартість квитка: 60 гривень 10:00 – 19:00 без вихідних

Позаяк, гра триває. Окрім представлених робіт, до проекту належать вихідні фото та відео архіви, якими можуть надихатися не лише автори, а й вся спільнота арт-резиденції BIRUCHIY. Спостерігала Олена Єгорушкіна Фото: Ельміра Шемседінова та Олена Сперанська АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Т е атр

Реформи, які проходять у Львівському театрі ім. Лесі Українки, неможливо не помітити: новий модерний театр з абсолютно новим глядачем та сучасними підходами до роботи по-новому відкриває глядачеві двері. Про те, який він, «шлях реформ» для театралів, ми спілкувались з київським режисером Ігорем Білицем, який вже третій сезон втілює своє режисерське бачення у театрі Лесі Українки.

Реформаторська

Леся Ігоре, ви – киянин, що зачепило вас у львівському театральному просторі, що ви почали творити у нашому місті? Насправді, все – у людях, які є основою театру Лесі. Це менеджери, новатори театру, з якими я знайомий давно. Ми працювали раніше у малих, незалежних проектах, а тепер творимо тут, у реформаторському театрі. Театр Лесі значно відрізняється від інших львівських театрів. Чим він особливий для вас? Я чув, казали, що тут ставлять цікаві вистави (сміється). І справді так є, але я б назвав репертуар по-дивному цікавим: Людина в підвішеному стані, Калігула, Слава героям, Любов – таке творче різнобарв’я сучасного театру і в Києві рідко побачиш. У виставах відчувається стиль, який починається вже від афіш, тут немає надлишку типових «українських рушників і вишиванки», яких подекуди в театрах уже забагато. А ще театр особливий підходом до роботи. Те, що бачить глядач на сцені, – це вже результат роботи, і не лише акторів, а всієї команди театру – молодої та гарячої у випадку театру 52

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Лесі. Цей театр – це театральний парадокс, де приміщення театру і зовнішній вигляд залишився в 60-х рр. минулого століття, а от підхід до сучасного мистецтва і творчості є абсолютно новаторським та експериментальним. Театр Лесі справді йде в ногу з часом. Трупа театру, з якою ви працюєте, напевне, також відрізняється. Які методи використовуєте під час роботи з нею? Безперечно, трупа унікальна. Це молоді люди з своїм світоглядом, особливим талантом та амбіціями. Вони надмодерні, як і сам театр. Вони експериментатори, не бояться втілювати на сцені мої найдивакуватіші ідеї. Думаю, в жодному львівському театрі ви не почуєте зі сцени нецензурне слово – а в нас почуєте, але воно буде обрамлене художнім баченням і правдою, яку розповідають зі сцени актори. А свої підходи я не назву якимись особливими, швидше, вони відповідають трупі театру, є по-своєму індивідуальними. Наприклад, останнє, що задавав акторам театру, то це обіграти один предмет у трьох театральних жанрах: драмі, трагедії та комедії. Нічого особливо-

го, але інколи дуже цікавий виходить результат. Та, думаю, головне не методи, а їхнє відлуння, вони допомагають розкриватись акторам, роблять їх багатограннішими, а відповідно і ближчими до глядача.

...театральне мистецтво – це не прибуткова річ. Я б сказав, що сьогодні воно тримається на фанатизмі акторів, режисерів і інших митців театру, які готові покласти до його ніг не просто своє життя, а залишити йому ще й душу... З театром Лесі ви співпрацюєте вже третій сезон і у своїх виставах любите поєднувати традиційне театральне мистецтво із сучасними візіо- і аудіо засобами? Звідки така інтерпретація постановок? Модернізм театру повинен відчуватись не лише у репертуарі або трупі театру, він повинен бути у методах донесення до глядача своїх думок чи бачень. Сучасні прогресивні технічні засоби можуть підсилити цікавість глядача, зробити картинку ціліснішою і не відділяти театр від реальності. Можливо, когось це шокує, проте нас надихає до постійних пошуків. Ми не замінюємо театральну дію на візіоефект, ми підсилюємо її і робимо унікальною. У такому особливому і реформаторському театрі і глядач, напевне, особливий? Звісна річ. Адже глядач – це певним чином відображення трупи театру, його репертуару, методів гри і т.ін. Крім цього, у нас він повинен бути підготовленим, адже хвиля сучасного мистецтва вражає по-різному: хтось сприймає її як модернізм чистої води, а хтось засуджує. Пам’ятаю випадок, коли до нас на виставу прийшла жіночка, яка після вистави довго читала нам мораль про важливість «правильного», з її слів, театрального мистецтва, його вплив на молодь і т.ін. Так вона висловлювала свій спротив нецензурній лексиці й оголеним частинам тіла, які побачила на сцені. Дарма, що вона була напідпитку і ледве трималася на ногах – своє бачення високих цінностей, на її погляд, вона нам палко доводила. Проте питання було в її внутрішній підготовці: ми не були тим «академічним театром з рушниками і вишиванкою», до яких звик глядач. Ми надто модерні, можливо, тому і не зовсім наразі рентабельні.

тизмі акторів, режисерів і інших митців театру, які готові покласти до його ніг не просто своє життя, а залишити йому ще й душу. Наші жебрацькі зарплати озвучувати я не буду, але скажу, що живучи одним театром – можна і по світу пуститись. Особливо, якщо театр державний і потребує реставраційного етапу. Театру Лесі пощастило, що у ньому зібралося стільки фанатичної любові працівників – зараз він виживає лише на цьому. Робота режисера дуже залежить від керівництва театру. Ви працювали за кількох керівників, теперішній директор, а за сумісництвом і художній керівник театру Лесі, вносить свою коректуру під час роботи з трупою? Художній керівник завжди задає «настрій» не лише трупи, але і всього колективу театру. Сьогодні працівники театру Лесі є дуже вільними у своїх діях і думках, а режисери можуть втілювати крейзі-ідеї і таким чином робити театр ще унікальні-

шим. Це заслуга сучасного керівництва. Думаю, найкращим показником такої роботи є згуртованість колективу, який може після репетиції спокійно бесідувати за чашкою чаю. А ще можу відзначити відданість керівництва, яке залишається на роботі інколи далеко поза своїм робочим часом. Незабаром буде прем’єра вашого ще одного творчого дітища – театр Лесі презентує виставу Боженька. Що глядач побачить на сцені? Боженька – це буде вистава про життя, але всі герої – алегоричні. Вона повинна нагадати про численні проблеми, які щодня виникають у нашому житті і показати типові «схеми їх вирішення». Кожен герой буде по-особливому справжнім, кожна дія – відверта правда. А ще буде багато іронії, гумору та натяків, проте ви легко розпізнаєте головних героїв і їхнє справжнє обличчя. Вистава має навчити нас, як бути людиною, адже у деякі моменти нею бути дуже важко, а інколи навіть нестерпно. Спілкувалась Юлія Лапан

До речі, про рентабельність: чи може у сучасних умовах театр бути прибутковим? Швидше, ні. І взагалі театральне мистецтво – це не прибуткова річ. Я б сказав, що сьогодні воно тримається на фанаАФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Т е атр

Наша Леся нова Крутоголова Марія

Пантюх Тетяна

Андрій Васильків Добре відомий львів’янам театр вже кілька років носить ім’я української мавки Лесі Українки. Проте Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки до сих пір не мав свого «обличчя», тобто портрету патронеси – берегині українського слова Лесі Українки. Цю помилку вирішили виправити сучасні театрали – і організували конкурс портретів Лесі, приурочений до дня народження української письменниці. У конкурсі взяли участь 29 митців 54

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Юрій Смертига

Юлія Грицюк

зі Львова та Києва, а переможцем стала дизайнерка з Києва Марія Крутоголова. Варто зазначити, що інформацію про конкурс театрали поширювали через соцмережі, а основним чинником, який мотивував митців взяти участь у конкурсі був «внутрішній челендж» - рефоматорсько і дуже сучасно, зрештою як і сам театр. До огляду читачів Афіші роботи-учасники конкурсу. Ну і, звісно, переможець – портрет новітньої Лесі.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Гот е л і

Lviv

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036, (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Ramada Lviv Перехрестя вулиці Городоцької та Кільцевої дороги тел. +38 (032) 243 00 10 моб. +38 (067) 320 44 77 reception@ramadalviv.com.ua

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Готель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50'8.16"N, 24°2'28.32"E

Готель «Соната» вул.Морозна,14 тел. (032) 232-5000 info@sonatahotel.com.ua факс. (032) 232-5015

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com

Edem Resort Medical & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н Львівська обл. (067) 314–6512, (067) 314–3733 info@edem.com.ua edem-resort.com.ua

н е к ро л о г

100 метрів гостинності Ось уявіть собі ситуацію – ви отримали довгоочікуване запрошення на гостини від далеких родичів. Зраділи – сім’я цікава, інтелігенти в п’ятому поколінні, освічені до неможливості, завжди в курсі всього, що відбувається, знавці мистецтва, історії, політики. А готують як смачно в цьому домі! А подають як вишукано! І живуть, до речі, в такому історично цікавому місці – ну, іменини серця, а не гостини. І ви, смакуючи всі перелічені вище насолоди, збираєтеся в дорогу. Переживаєте тільки про одне: як не осоромитися. Вдягаєте парадний костюм, новенькі замшеві туфлі – по одежі людину стрічають. Довго витираєте взуття – і, нарешті, переступаєте поріг. Але – що це? Що за брудні калюжі в передпокої? Міняють кахлі? Що за дірки? Сходинки немає? Як пройти? Туфлям – кінець! Настрою – теж ... Що ж вони, такі розумні-чудові – гостей звуть, а вхід не в порядку? «До чого це ви?» – запитає допитливий читач. Та до того, що в’їзд у місто рівнозначний входу в будинок. Ви в’їжджали до Львова з київської траси? Саме з київської – шляху міжнародного значення. Сотні, тисячі гостей туристичного міста – різного статусу, громадянства та віросповідання – щодня, щогодини в’їжджають до Львова саме цією ділянкою траси (я вже й не кажу про місцеве населення). 100 метрів біля позначки «Львів» – не просто ями, тріщини, вибоїни та асфальт, що поплив. Це – візитна картка міста. Скажете, це після зими всюди так є. А ось і ні: скільки пам’ятаю свої поїздки до Львова на машині – стільки й існує цей недобрий символ гостинності. 100 метрів, шановні чиновники, якісь 100 метрів псують враження про місто, в яке ти майже ще й не в’їхав. Спостерігала Олександра Зайченко

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ