Ukrainian People January 2019

Ukrainian People TM

January 2019

Хорове мистецтво украiнського Чикаго Головнi подii 2018 року в Украiнi Ukrainian Christmas Traditions

$1.95

12 страв на Святий вечiр

ристос Рождається! Славімо Його! ukrainianpeople.us

Вже пахне Рiздвом...

Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine

Я

згадую тверді, як криця, снігові замети, завірюхи, Святий Вечір і коляду. Я знову уявляю себе малим дівчам у цегейковій коричневій шубці, замотаній у велику теплу хустку, що ходить за дідом від хати до стайні, а від стайні до стодоли, щоб нічого не пропустити цього магічного вечора. Дідо широко розкриває ворота – на той випадок, якщо якогось подорожнього приведе до нашого двору Вифлеємська зоря. У хаті тепло і запаморочливо пахне дідухом, сіном, голубцями, смаженою рибою та узваром із сушениць. Баба Юстина вправно розтирає в макітрі мак до куті, а мама зосереджено ліпить вушка до пісного борщу. Коли на небі з’являється перша зірка, навколо святвечірнього столу, застеленого білими обрусами і заставленого пісними стравами, збирається уся наша велика родина. Проте в пам'яті чомусь чітко спливають саме постаті баби і діда. Вони сидять на чільному місці, у білих святкових сорочках, урочисті й дуже гарні. Дідо, повернувшись до образів, перший проказує молитву, а ми усі повторюємо за ним на крок пізніше. Кожен із нас пробує з макітри кутю, і я шкірою, усім своїм єством відчуваю урочистість цього святого моменту. За вікном сердито завиває хуртовина, а в хаті потріскують у печі дрова – тепло і затишно. Такої чистої віри, добра, тихої радості і миру, як на Святий Вечір, не приносили жодні свята року. Після Вечері ми усі колядували “Нова радість стала, яка не бувала” і дійсно раділи, що уся родина зібралася разом, усі здорові і просимо “Небесного Владаря” дарувати “літа щасливії цього дому господарю!” Чи є у світі щось величніше?

Тільки тепер, з висоти моїх прожитих літ, я розумію, наскільки дорогими були для мене той Святий Вечір, колядки та вертепи… Дякую своїй родині і родичам, які відійшли у Вічність, що у моєму житті було те Різдво й ті Святі Вечері. Що не дали забути-згубити пам'ять роду і теплі почуття найсвятіших моментів. Вже пахне Різдвом. Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився! Застеляйте столи та все килимами. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… Та кладіть калачі з ярої пшениці. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… Та прийдуть до тебе Три празники в гості. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… Ой перший же празник — Та Різдво Христове. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… А другий же празник — Василя Святого. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… А третій же празник — Святе Водохреще. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… А що перший празник Зішле тобі втіху. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… А що другий празник Зішле тобі щастя. Радуйся! Ой, радуйся, земле,… А що третій празник Зішле всім нам долю. Радуйся! Ой, радуйся, земле,…

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

January 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

4

Наші інтерв’ю: Олександр Ярмола: головний гайдамака країни про музику, кіно, війну і перемогу → CHICAGO, ILLINOIS, USA “Співоче” Чикаго. Хорове мистецтво українців першої та другої хвиль імміграції Розслідування: Убивство Джулі Боулінг, або танці на гробах

8 12

→ ЗДОРОВ’Я Як швидко вилікувати застуду

14

→ UKRAINE Головні події 2018 року в Україні Наші традиції: Ukrainian Christmas Traditions Відомі українці: ДРЕВНІШІ ЗА ЕЛЛАДУ, СИЛЬНІШІ ЗА РИМ або Заборонений “Меч Арея” Осінні вакації у Львові, або не зрадою єдиною Війна: І у “лісових вовків” бувають талісмани Мені нічого втрачати, але є кого та що захищати Музика: Українська музика: нові імена – нові враження

36

40

58

4

16 22 24 28 20 26 30

→ DIASPORA Чорним по білому – про давнє кохання One Woman’s Diaspora Experience – Ukrainians Achieving Abroad Вифлеємський вогонь миру прибув до Вінніпегу Світська Вечірка в Чикаго Святкування 3-річного ювілею промоутерської компанії CHICAGO_UA “Help Hockey in Ukraine”: екс-зірки з Канади підтримали юних українців Талант Української Діаспори-2018 “Різдвяна казка”, що об’єднала дорослих і дітей → ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (January, 2019) Найкращі курячі крильця в Чикаго January, Romance and Adventure Ahead Гумор Стосунки: 5 стадій кохання, які здатні пройти лише найміцніші пари Бізнес: “Усе, чим володієш, має вміщатися в одній або двох валізах” 20 цитат Доменік Лоро про користь мінімалізму Авто: Всесвітній автомобіль-2019: оголошено претендентів Оповідання: Щедрий вечір. Михайло Стельмах Українська Кухня. 12 страв на Святий вечір

32 34 36 38 40 42 44 46 48 50 52 54 56 58 60 62

Наша обкладинка: Модель: Iryna Lishchyshena (Ліщчишена) Віночок: Прикрасна Майстерня Makoviya MAKEUP: Kira Zhuk Photo: Makoviya Troian Стрій Печеніжин Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл. з колекції Богдана Петричука верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

Subscribe to

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO:

Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242, Park Ridge, IL 60068

Олександр Ярмола: “Ця війна надовго”

Наші інтерв'ю

Головний гайдамака країни – про музику, кіно, війну і перемогу

Діма Войналович 27 років. Журналіст, музичний оглядач з міста Київ. Редактор видання MusicInUA.

- Олександре, у наступному році у вас особисто відбудеться кінодебют. Розкажіть про нього…

- Мій скромний дебют станеться у стрічці “Червоний. Без Лінії Фронту”, що є пріквелом до вже відомої минулорічної картини “Червоний”, до якої, до речі, Гайдамаки разом з Антоніною Матвієнко записали титульну пісню “Червона Калина”. У фільмі “Червоний. Без Лінії Фронту” я граю керівника польської служби безпеки у містечку Кременець, який саме і бореться з українськими повстанцями, одним з яких є Данило Червоний. Граю головного негативного персонажа фільму. Але в кіно часом буває цікаво грати таку роль. Під час праці на майданчику я просто намагався якнайкраще виконувати настанови головного режисера фільму Зази Буадзе,

4

Майже увесь 2018 рік цей знаний своєю неймовірною енергетикою гурт гастролював різними українськими і зарубіжними містами, представляючи численним шанувальникам свій новий українсько-польський альбом “Міцкевич”. То ж не дивно, що у листопаді ця платівка здобула статус “золотої” у Польщі. Це – одна з найвизначніших подій минулого року для цього колективу. Здогадалися, про кого мова? Звісно ж – про гурт “Гайдамаки”. Зараз команда займається написанням музики до фільмів, готується до презентації нової акустичної програми “Думи про рок”, продовжує підіймати бойовий дух українським воякам на Донбасі і не проти повернутися до Америки, аби знову запалити своїм шаленим (у хорошому сенсі) шоу нас із вами. Про плани і сьогодення розповідає “головний гайдамака” країни Олександр Ярмола.

наче дисциплінований боксер, що у куті уважно дослухається до слів тренера (посміхається). Насправді, часом для перемоги більше нічого і не треба. Можна вважати, що у цьому фільмі мені пощастило з тренером. І якщо з того дебюту буде хоч якийсь успіх, то це – дякуючи йому.

- Як на ваш погляд взагалі розвивається зараз українське кіно?

- Нове українське кіно розвивається зараз дуже добре, завдяки наполегливій праці Держкіно, і, зокрема його керівника Пилипа Іллєнка, якому вдалося здобути фінансування на розвиток цієї надважливої для української культури і соціальної політики галузі та поставити виробництво українських фільмів на конвеєр. Виходить у світ велика кількість нових фільмів. І так – через кількість – українське кіно по-

January 2019 Ukrainian People

ступово виходить на рівень робіт українських класиків: Олександра Довженка, Юрія Іллєнка, Сергія Параджанова, Леоніда Осики,

Івана Миколайчука.

- Цього року ви вже вдруге отримали “золотий диск” у Польщі…

- Так, це дуже круто! Бо

у наші часи, коли ніхто не купує дисків, навіть одне “золото” мало хто має. А у “Гайдамаків” – аж два! (посміхається).

Приглашаем всех

НА ОГРОМНУЮ РАСПРОДАЖУ Запрошуємо усіх на в ДЕТРОЙТЕ грандіозний Только два дня 3 - 4 ноября передсвятковий Суббота и Воскресенье с 11 утра до 7 вечера. розпродаж!

- розкішне європейське шкіряне взуття.

- кашемірові пальта, прикрашені хутром, яке знімається, і які можна носити як взимку, так і в осінній період.

- Широка гамма кольорів – від ніжних м’яких пастельних до яскравих та насичених.

- колекція кожушків для чоловіків і жінок; найновіших шубок просто з дизайнерських показів в італії, іспанії та греції.

- великий вибір красивого, стильного верхнього одягу з шкіри: курток, плащів для чоловіків та жінок.

- велика кількість аксесуарів: шарфиків, рукавичок, шапок та багато іншого.

153 W.DUNDEEРаспродажа RD., BUFFALO GROVE,по ILадресу: 60089 | 224-676-1420 состоится Вівторок-субота: з 11 ранку до 7 вечора. Неділя: з 11 ранку до 5 вечора

УКРАИНСКИЙ КУЛЬТУРНЫЙ ЦЕНТР: 26601 RYAN ROAD,WARREN, MI 48091

Наші інтерв'ю - А як в цілому поляки ставляться до українців (у тому числі – митців)? На скільки можна вірити ЗМІ, які пишуть про напружені відносини між двома народами?

- Це дуже болісна тема для нас, тому що ми добре знаємо зсередини як українське, так і польське суспільство. Останнім часом польський чинний уряд провадить не найкращу політику щодо українців, звинувачуючи нас в одвічних польських історичних проблемах і роблячи з нас показового ворога для “сірої маси”, якої в Польщі, на жаль, ще вистачає, і яка, власне, і є електоратом правлячої в Польщі політичної сили. Все це зрозуміло. Можливо, це є наслідком втручання у польську політику сторони, зацікавленої у дестабілізації політичної ситуації в Європі… Але, у Польщі рівень цієї “сірої маси” не є настільки критичним у порівнянні

з кількістю польської інтелігенції і людей мислячих. Польща, все ж таки, є європейською країною, і це її відрізняє від Росії та, нажаль, ще й досі – від України також. Ситуація там не є настільки однозначною, як це подають ЗМІ. На щастя для нас, цієї мислячої публіки у Польщі цілком вистачає, аби заповнити зали на наших концертах. А ми, зі свого боку, нашим мистецтвом допомагаємо здійснювати культурний діалог та знаходити пункти порозуміння між нами. Що мене непокоїть та розчаровує, то це участь у цих непростих політичних стосунках українських

ЗМІ та представників української влади у Польщі. Українсько-польські відносини висвітлюються українськими медіа дуже мало і неглибоко у порівнянні з польськими виданнями, які завжди у наших інформаційних стосунках йдуть першим номером. Якби, не дай, Боже, криза у наших відносинах дійшла до стану інформаційної війни, то ми її вже програли… Майже єдиною компетентною стороною у цьому діалозі від України є Український Інститут Національної Пам’яті, керівника якого, історика Володимира В’ятровича, за відсутністю належної підтримки українських та європейських політиків, усунули від діалогу, зробивши персоною нон-грата у Польщі. Мені здається, із країнами-сусідами треба постійно вести рівноправний діалог, а не ховатися від проблемних питань.

- Які, на ваш погляд, найважливіші культурно-соціальні зміни відбулися в Україні за останні кілька років?

- Це реформа Держкіно, яка дала змогу запустити виробництво українських фільмів. Також введення українських квот на радіо. І, звісно, об’єднання Української Православної Церкви!

- Ви багато гастролюєте, відвідуєте різні країни… Як думаєте, на що перш за все треба звернути увагу українцям, аби стати частиною європейської спільноти?

- Насамперед, на такі прості речі, як любов до ближнього, терплячість, чесність, відповідальність, культура в усіх її проявах, гідність, чистота думки, довіра, повага до слова та до здобутого чесною працею. А ще – позбутися любові до шари та вічного генетичного страху перед державою! Ну, і навчитися відрізняти інформаційні технології від процесів, що насправді відбуваються.

- Ви відомі своєю патріотичною позицією і допомогою українським воїнам. Як часто зараз їздите на Донбас? Чи відбулися зміни у світогляді місцевого населення?

- Звісно, що відбулися. І відбуваються далі! І ми самі теж змінюємося. Нам усім ще треба пройти великий шлях самовдосконалення, щоб стати європейцями. Не треба думати, що ми у Києві набагато більші європейці, ніж “жителі Донбасу”. Так, ми відрізняємося, але загалом всі ми народилися в одній “буферній зоні” – між диким сходом та цивілізованим заходом. І тепер нам усім разом треба побудувати на місці цієї “зони” нову міцну незалежну країну з прогресивною свідомістю.

- Розкажіть історію з фронту чи розповідь бійців, яка вас вразила чи розчулила до сліз?

- Ми, гайдамаки, такі запеклі у своєму чоловічому колективі, що навряд чи хтось так просто наважиться розказати в інтерв’ю те, що його справді розчулює до сліз (сміється). Я чув багато історій, та часом теж потрапляв з

Що слухають справжні гайдамаки? У плеєрі Олександра Ярмоли багато різної цікавої музики. Його плейлист постійно змінюється. А з того найсвіжішого, від чого кайфує артист – хіт івуарійського виконавця Alpha Blondy “Whole Lotta Love”, “Dans Din Bucovina” від Ökrös Együttes та, звісно ж, чимало українського: пісня “Де Твоя Лінія?” від гурту Сергія Жадана Лінія Манергейма, композиція “Світить Місяць” від талановитої Юлії Дошни та трек “Спалах” зі свіжого альбому знаного українського хіп-хоп-майстра Freel.

хлопцями у кумедні ситуації – як-то помилитися дорогою, проїхати через територію, яку обстрілюють, наприклад. Але, чесно скажу, як на мене, то смішного там мало. Війна є війна. Кров, біль, бруд, голод, холод, втрати та сльози безсилля. І серед цього – прояви найвищої людськості.

- Коли, на ваш погляд, закінчиться війна?

- Це риторичне питання. Ця війна надовго. Швидко вона може закінчитися тільки не на нашу користь. Насамперед ми мусимо побудувати однорідне збалансоване громадянське суспільство, об’єднане єдиною мовою та патріотизмом. Це вже зніме багато питань. Немає сенсу воювати з країною, яку не можна розколоти, розхитати зсередини.

- Чим вам подобається Америка? Є улюблені місця, чи місця, де б хотілося побувати?

- Америка – країна з багатою культурою. Культура півдня і культура півночі, урбаністична культура великих міст, культура гіпі, культури національних меншин, Вест-Кост та Іст-Кост, історія рок-н-ролу, нарешті! Хотілося б довше побути у Нью-Йорку, побувати у Новому Орлеані, Сан-Франциско, полазити гирлом Міссісіпі…

- Ви свого часу виступали у США на Soyuzivka Cultural Festival. Не збираєтеся найближчим часом повернутися?

- Ми – із задоволенням. Запрошуйте (посміхається).

Chicago Illinois, USA

Якщо наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття перше місце за популярністю серед українців діаспори США посідало драматичне мистецтво, то в 1930-і роки воно відступило на другий план, а його місце зайняло хорове й танцювальне. Цей період пов’язаний у першу чергу з іменами видатного українського композитора, диригента й педагога Михайла Гайворонського, Олександра Кошиця, якого називали батьком українського народного співу, і Василя Авраменка – батька українського танцю. Без перебільшення, величезне значення для ознайомлення і пропаганди українського національного мистецтва в США мало турне 1923 року американськими містами Українського національного хору під керівництвом відомого уже на той час у світі хорового диригента і композитора О. Кошиця. Перед приїздом до США хор дав численні концерти у багатьох країнах Європи, які пройшли з величезним успіхом. На концертах у США завжди виконувалось декілька американських пісень в обробці О. Кошиця, що завжди викликало захоплення у глядачів. Нерідко відбувалися виступи перед суто американською публікою. Та артистів приймали не менш тепло. Скажімо, на концерті 4 березня 1923 року у НьюЙорку присутніх було більше чотирьох тисяч, з поміж яких – жодного українця. “Співали як ніколи гарно, і так було приємно, що публіка приймала також “знаменито”, – згадував О.Кошиць. Тільки за півтора року капела дала понад 400 концертів. І всі вони пройшли з величезним успіхом. Після цього турне О. Кошиць і деякі співаки хору залишись на американському континенті, бо його хор виявився життєвопотрібним каталізатором для пожвавлення діяльності українських хорів в Америці. Він показав, до якої досконалості можна піднести виконавську майстерність. А такі видатні співаки цього хору, як Юрій Кириченко, Лев Сорочинський, Юрій Бенецький та інші стали пізніше керівниками власних хорових колективів, намагаючись піднести рівень артистичного виконання до взірців, продемонстрованих хором О. Кошиця.

28 листопада 1932 р. зусиллями В. Авраменка був організований український фестиваль, який проходив у найбільшому театрі Чикаго. У ньому взяли участь оркестр, об’єднані хори “Боян” та ім. М. Лисенка і близько 200 танцюристів.

8

January 2019 Ukrainian People

“Співоче” Чикаго

Хорове мистецтво українців першої та другої хвиль імміграції

У

Чикаго, де є досить велика і активна українська громада, перші “співочі” організації були засновані ще наприкінці ХІХ ст. Станом на 1909 року тут діяли два хори: ім. М. Лисенка при церкві св. Миколая та “Січ”. Організаторами першого були о. Струтинський та Михайло Костюк, другого – Наталія Гриневицька, співачка Віденської державної опери (вона прибула до Чикаго на початку ХХ ст.). Ці хори, попри те, що були аматорськими, досягли досить високого виконавського рівня, насамперед завдяки фаховій підготовці їх керівників.

У 1920-х роках культурне життя діаспори значно активізувалось. Це стало можливим завдяки підготовці молодих людей, народжених уже в цій країні, а також імміграції фахівців з України. Зокрема, у цей час у Чикаго оселився вчитель Дмитро Атаманець. До приїзду в США він виступав у народному театрі “Бесіда” у Галичині. Крім своїх безпосередніх обов’язків керував драматичним гуртком. У 1930-і роки в Чикаго активно діяла низка художніх аматорських колективів, які збільшувались не тільки кількісно. Все частіше їх запрошують виступати на різного роду зібраннях та

святкуваннях. Важливою подією у житті українського культурного життя Чикаго було створення Українського хору. Беручи участь у музичних фестивалях, які щороку проводилися у цьому місті часописом “Чикаго Трибюн”, Український хор тричі здобував перші місця: двічі (в 1930 і 1932 роках) під керівництвом диригента Ю. Бенецького та під керівництвом Л.Сорочинського в 1931 році (обидва диригенти до приїзду в США були членами Українського хору О. Кошиця). Цей хор виступав у найпрестижніших залах Чикаго, його спів лунав на американському радіо.

Один із музичних критиків зазначав, що про Український хор під керівництвом талановитого Ю. Бенецького “писати можна тільки похвали, винести можна тільки приємні спогади. Слухаючи спів хору.., відновилася наша віра в музичне майбутнє Чикаго, бо з такими талантами... ми не мусимо ні просити, ні домагатися місця в центрах культури. Воно нам належить!”. У цей час у Чикаго діяла ще одна талановита група співаків – “Молоді козаки”, яким керував Семен Чуба. На щорічному чиказькому фестивалі 1933 року вони здобули друге місце.

1925 року у Чикаго було створено товариство ім. Івана Франка – при відділі Союзу українських робітничих організацій (СУРО). Товариство організувало хор, виступи якого збирали тисячні аудиторії. Невдовзі був створений дитячий драматичний гурток під керівництвом Д. Боднара, який ставив народно-побутові вистави з класичного українського репертуару: “Ой, не ходи Грицю”, “Сватання на Гончарівці” та інші, а пізніше й українських радянських драматургів, зокрема, О. Корнійчука, М. Ірчана. Із прибуттям нових переселенців й активізацією діяльності СУРО виникла необхідність мати власну оселю, що значно полегшило і сприяло активізації як самої організації, так і створених при ній самодіяльних колективів. 1928 року був придбаний будинок вартістю 150 тисяч доларів із залом, розрахованим на тисячу глядачів. Крім вже існуючих колективів, був створений гурток танцюристів (понад 80 членів). Ще активніше розгорнув свою діяльність хор, який під час одного з фестивалів хорового співу в Чикаго здобув срібний кубок. Українці діаспори взяли активну участь у Міжнародній виставці 1933 року у Чикаго, яка стала чудовою нагодою ознайомити американців з Україною, її народом та культурою. До організації приступили задовго до події: ще на початку 1932 року був створений

організаційний комітет, членам якого довелось виборювати право на участь у цьому заході. Вони наголошували своїм співвітчизникам, що представляється нагода показати свої культурні здобутки. Для українців як для недержавної нації це було надзвичайно важке завдання, бо за ними не стояв уряд країни. “На міжнародній виставці українське народне мистецтво прокладе українському імені шлях до більшого розголосу і допоможе тим способом до визволення його народу та створення Вільної Соборної Української Держави”, – заявили організатори. Український павільйон був єдиним, який не фінансувався урядом жодної країни, лише заходами діаспори. Фактично він постав зусиллями української

Василь Авраменко

діаспори США і Канади. На допомогу прийшли співвітчизники із Аргентини, Бразилії, європейських країн та із західноукраїнських земель. Бюджет складав понад 20 тисяч доларів. Під час роботи міжнародної виставки з 14 по 20 серпня 1933 р. був проведений “Український тиждень”. Кожного дня організовувалися масові заходи, які супроводжувались виступами українських колективів. А 19 серпня відбулося свято українського мистецтва. Співи українських хорів, гра оркестрів, виступи солістів змінювалися на сцені перед величезним натовпом американської публіки. Виступили, зокрема, хор міста Чикаго під диригуванням Ю. Бенецького, оркестр І. Барабаша, оперна спі-

Олександр Кошиць

вачка М. Гребінецька, танцюристи під керівництвом В. Авраменка та хор, яким диригував О. Кошиць. Закінчилося ж свято виконанням українського гімну “Ще не вмерла Україна”. Це був дійсно урочистий, святковий день. Українці почували себе, як вдома на чужій землі і, до того ж, були горді, як усе національне викликає захоплення чужинців. Мер Чикаго у своєму виступі сказав, що українці спромоглися показати світу свою культуру, і висловив своє переконання, що їм належить одне з почесних місць на цій виставці. Зауважимо, що СРСР (в тому числі й УРСР) не брав участь у цій виставці. Єдиним джерелом інформації про Україну, її народ і культуру був український павільйон та мистецькі заходи “Українського тижня”. Крім того, протягом усієї роботи всесвітньої виставки на вежі адміністративного будинку, поряд з іншими державними прапорами, майорів і український синьо-жовтий, який в радянській Україні був заборонений. Проведення “Українського тижня” на міжнародній виставці у Чикаго стало доброю рекламою для українства, його культури. Про українців і їх павільйон, заходи, концерти писали не лише українські, але й американські часописи. Українські пісні транслювались на американському радіо.

З

іменами Олександра Кошиця та Василя Авраменка пов’язаний переломний момент у збереженні і збагаченні української культури на американському континенті. Більше того, вони урятували для українства душу молодого покоління, що України ніколи не бачило, навіть, можливо, рідко про неї чуло і саме тут уперше віч-на-віч стрінулося з одним із найкращих і мальовничих виявів української народної культури. Побачили щось, чим могли гордитися перед своїми приятелями й товаришами, та до чого горнулися їхні душі, бо ж молодь любила й буде любити співати й танцювати.

Ukrainian People January 2019

9

У

Це був один великий похід вздовж і впоперек американського континенту, похід українського національного мистецтва.

Окремо варто сказати про діяльність і роль у популяризації українського національного мистецтва за океаном Василя Ємця – світової слави бандуриста-віртуоза, пропагандиста українського національного інструменту. Вперше до Північної Америки В. Ємець прибув 1930 року, і його виступи пройшли з великим успіхом. Ось як описував один з концертів бандуриста в Америці часопис “Свобода”:

1926-1927 роках Олександр Кошиць відновив діяльність Національного хору. Учасницею цього проекту стала й відома оперна співачка Марія Машір. У перервах між концертами вона підготувала та записала на платівки кілька пісень зі свого репертуару. Так, у вересні 1927-го на світ з’явилися “Коли б мені, Господи”, “Карі очі”, “Чого вода каламутна”, “Гандзя”, “Ой, казала мені мати”, “Стоїть гора високая”, “Віють вітри”, “Баламути”, “Реве та стогне Дніпр широкий” і жартівлива “Коли б мені така молодиця”, виконані в дуеті з Іваном Басманівим.

1927 року Марія Машір перебрала на себе керівництво народним театром, де окрім співачки та драматичної артистки виконувала обов’язки режисера. Під її керівництвом театр зробив значний поступ у справі пропаганди українського мистецтва в Америці. На початку 1929-го Марія підписала контракт із корпорацією “Чикаґо Сівік Опера Компані” й разом із чоловіком та донькою Марією Бенецькою виїхала до Чикаго. 29 листопада того ж року там відбулося відкриття нового будинку опери, зал якого вміщав 3563 особи і був другим за величиною після “Метрополітенопери” у Нью-Йорку. За час праці на сцені театру “Чикаґо Сівік Опера” співачка

виступала з такими славетними зірками оперного мистецтва, як Тіто Скіпа, Роза Райза, Форрест Ламонд, Джон Томас, Мері Ґарден, із дириґентом Джорджем Полакко та багатьма іншими. Невдовзі по приїзді до Чикаґо родина Бенецьких влаштувала великий концерт української пісні, участь в якому взяв Український національний хор Юрія Бенецького. Це сталося 28 грудня 1930го в залі оперного театру. І вже наступного після концерту дня в американській пресі з’явилося багато схвальних відгуків і позитивних рецензій, а в українській газеті “Свобода” сповіщалося, що то була велика маніфестація української пісні в приміщенні однієї з найбільших зал Америки. Цікаво, що свій хор Юрій Бенецький заснував лише за кілька місяців перед концертом (25 серпня 1930-го), а згодом колектив досяг визначних здобутків. Хор Юрія Бенецького двічі (1931 і 1932) завойовував золоті медалі на музичних фестивалях штату Іллінойс, а 1933 року виступав із самостійною програмою на виставці народів світу в Чикаґо. Його спів часто лунав на радіо й завоював неабияку популярність в української й американської публіки. До кінця життя Марія Машір була його солісткою.

Іван Стешенко Значний внесок у пропаганду української культури зробили і сольні концерти визначних українських співаків, які проживали на той час у США. Один з них – Іван Стешенко (в 1925-1926 роках – соліст Чиказької опери), який часто виступав в українських громадах. Одного разу до центрального комітету СУРО зайшов І. Стешенко і запропонував виступити перед українськими робітниками. Було заплановано низку концертів видатного співака скрізь, де тільки були осередки цієї організації. Концертні зали завжди були переповнені. Його репертуар складався з численних арій з опер, які співак виконував на сценах найбільших театрів світу, та українських пісень. Попри те, що І. Стешенко виступав у головних партіях в американських театрах і мав дуже добру платню (за один виступ отримував двісті доларів), все ж відчував певний дискомфорт. “Справа не в грошах, а в душевному вдоволенні!..”. Однак, коли в 1932 році радянський уряд запросив його повернутися на батьківщину, він покинув Америку.

10

January 2019 Ukrainian People

Василь Ємець “Багато українців вперше почули звуки бандури, почули той неоцінений чар старовинних козацьких дум, які оригінально були передані на козацькому інструменті. Перед слухачами наче розгорталися живі картини минувшини, страждань і слави України. Наче бачилися славні походи козацькі, боротьбу з ворогами неустрашимих козаків, страшні катування й муки, котрі завдали вороги благочестивому козацтву. Наче в рухомому театрі пересувалася картина за картиною. Концерт тривав дві години, а слухачам здавалося це двома хвилинами”. Кожного разу виступи кобзаря нагороджувалися тривалими і гучними оплесками. А закінчував концерт він національним гімном “Ще не вмерла Україна”, забороненим на материковій Україні.

Зусиллями українців першої і другої хвиль імміграції та їхніх нащадків, народжених у новій країні, вдалося зберегти мову, культуру, національні традиції, а загалом своє етнічне походження, не розчинитись у “плавильному казані” американської культури. Вони заклали тверді основи для подальшої роботи своїх нащадків, а також наступної післявоєнної імміграції. Із книги Олени Ковальчук “ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗБАГАЧЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНЦЯМИ У США (кінець ХІХ – початок 40-х рр. ХХ ст.)”

Р о з сл і ду в а нн я

Убивство Джулі Боулінг, або Танці на гробах

Люда Руда 13 серпня 2018 року у в'язниці “Sampson correctional institution” міста Клінтон, Північна Кароліна, раптово помер за нез'ясованих обставин 47-річний Марк Ентоні Боулінг (Mark Anthony Bowling). Американський бізнесмен, власник похоронного бізнесу, який відбував за ґратами 19-річний термін, Боулінг всього 4 роки не дожив до довгоочікуваної свободи (передбачалося, що він вийде на волю 31 серпня 2022 року). Які життєві обставини вкинули його до в'язниці, де він так безславно закінчив своє земне існування? Про це ви дізнаєтесь з нашої розповіді.

М

арк Боулінг був яскравим представником веселого і енергійного покоління, яке вчилося заробляти гроші в “золоту епоху Клінтона”. З 1992-го і до початку 2000-х років США переживали цикл стабільного економічного зростання (більше ніж вісім років). У ці роки Марк Боулінг, що народився в 1971-му, після закінчення коледжу й очолив сімейний похоронний бізнес. Контора Марка знаходилася у містечку Рокі Маунт (Rocky Mount), округ Неш, штат Північна Кароліна. Назва сімейного бізнесу була простою, але з “вогником”: “Bowling Funeral Home & Crematory”. У 1998 році молодий і успішний у всіх сенсах Марк Боулінг зустрів на своєму життєвому шляху Джулі Роуленд Банн (Julie Rowland Bunn), яка працювала лікарем-радіологом у найбільшій лікарні округу – Nash General Hospital. Марку на той час було 27 років, Джулії – 37, однак пара була на диво гармонійною. Мабуть, зміцненню почуттів сприяла фінансова стабільність Джулі – вона мала великі заощадження і була готова інвестувати їх у перспективний бізнес. Лікарі-радіологи, як і кардіологи, належать до категорії найбільш високооплачуваних медичних фахівців США, тому нічого дивного не було в тому, що Джулі принесла придане в 600 тисяч доларів. Після одруження Джулі прийняла прізвище Боулінг, передала чоловікові гроші та офіційно “влилася” у сімейний бізнес, ставши власником 50-відсоткової частки. У наступні роки Джулі активно вкладала кошти, які накопичувались у неї, у розвиток бізнесу. На її кошти були відкриті відділення похоронної фірми у містах Енфілд і Скотланд-Нек. Справи йшли добре. Влітку 2006 року пара придбала чудовий двоповерховий особняк, а Маркова колекція годинників “Ролекс” стала ще більшою. Також зросла і його колекція вогнепальної зброї. Дітей у подружжя не було, оскільки у Джулі виявилися проблеми зі здоров'ям, зумовлені її роботою з радіоактивними препаратами. Трагічні новини прийшли перед різдвяними святами. Близько 8:30 ранку 8 грудня 2006 року колега Джулі по роботі в лікарні Лінда Гарднер під'їхала до будинку Боулінгів. Там вона натрапила на відкритий гараж, на підлозі якого лежало закривавлене тіло Джулі. Жінка була мертвою, її застрелили при спробі сісти в автомобіль. Прибулі на місце злочину поліцейські швидко встановили, що Джулі Боулінг була убита трьома пострілами: одна куля потрапила в груди, інша – в основу шиї, третя – у живіт. Втім, незабаром стало зрозуміло, що пострілів було більше – ще три кулі були знайдені в стінах гаража. Швидко відпала версія про спробу пограбування: як виявилось, злочинець в будинок не заходив, зацікавлення до грошей і прикрас вбитої жінки не виявив. Тому було зрозуміло, що вбивця керувався якимось особистим мотивом і був немилосердним – шість пострілів із близької відстані, три з яких не влучили у жертву, красномовно свідчили про негативні емоції.

12

January 2019 Ukrainian People

...він досить переконливо відповів на всі питання і не викликав на свою адресу якихось підозр, за винятком однієї дрібниці: він не запитав про те, як померла Джулі...

З

розуміло, перші запитання правоохоронців були звернені до Лінди Гарднер, яка й виявила труп: хто вона взагалі така, що робить на місці злочину і де чоловік убитої? Лейтенант служби шерифа Стів Сондерс (Steve Saunders), який проводив перший допит, насторожився буквально з перших же відповідей свідка. Лінда повідомила, що чоловік убитої знаходиться на відпочинку у Флориді. Вранці він подзвонив на роботу до дружини і поцікавився, чи та з'явилася в лікарні. Почувши негативну відповідь, він попросив Лінду вирушити до них додому і упевнитися в тому, що з Джулі все гаразд ... Підозри лейтенанта Сондерса легко зрозуміти. Будь-яка людина, знайома з кримінальними справами і розшуком злочинців, зрозуміла би, що поведінка Марка Боулінга чітко вкладалася в схему, притаманну злочинцям, які завчасно готують собі

алібі. Вони намагаються направити на місце злочину сторонню людину – друга, сусіда, колегу по роботі – щоб той першим виявив труп і в подальшому підтвердив, що злочинця там не було. При “конструюванні” алібі дуже важливо не втратити час, інакше правоохоронні органи можуть помилитися з визначенням моменту вчинення злочину, що в значній мірі знецінить зусилля завбачливого злочинця. Далі Лінда Гарднер повідомила щось ще більш інтригуюче. Вона пригадала, що приблизно за місяць до загибелі Джулі сказала в присутності кількох колег: “Якщо зі мною щось трапиться, нехай поліція обов'язково перевірить Марка”. Слова ці справили дуже гнітюче враження на присутніх, але ніхто з них нічого не уточнював, тому Лінда не могла пояснити, що саме Джулі мала на увазі.

Утім, хронометраж розвитку подій свідчив, що Марк Боулінг ніяк не міг застрелити свою дружину особисто – чоловік дійсно знаходився у Флориді, постійно перебував на очах багатьох людей і не мав фізичної можливості спочатку побувати на місці вбивства, а потім за кілька годин переміститися за тисячу кілометрів. Крім того, Марк був хорошим стрільцем, захоплювався полюванням і для вбивства дружини навряд чи став би стріляти шість разів. Дізнавшись про вбивство дружини, Марк відразу ж вилетів додому і вже увечері 8 грудня дав перші свідчення детективам. В цілому, він досить переконливо відповів на всі питання і не викликав на свою адресу якихось підозр, за винятком однієї дрібниці: він не запитав про те, як померла Джулі. За звичай, рідні та близькі вбитого завжди задають питання такого роду – їх турбує, чи не відчував загиблий страждання в останні хвилини життя. Проте, Марк проявив дивну байдужість. Це можна було пояснити двояко: або він вже не кохав дружину, або ж... знав, коли і як саме вона померла. Уже наприкінці допиту, збираючись покинути кабінет, Марк Боулінг зніяковів і несподівано заявив, що поліції варто перевірити Роуз Делоріс Вінсент (Rose Deloris Vincent), 27-річну мати трьох дітей, з якою він останній рік підтримував інтимні стосунки. І після такої несподіваної заяви уточнив, що Джулі через хворобу протягом кількох років практично відмовляла йому в сексі, а тому він був змушений зважитися на позашлюбний зв'язок. Розповідаючи детективам про Роуз, Марк пояснив, що ця жінка була закохана в нього, планувала покинути свого чоловіка і висловлювала погрози на адресу Джулі.

Зрозуміло, вранці наступного ж дня Роуз викликали на допит. Жінка заперечувала всі підозри на свою адресу, але після того, як їй сказали, що її місце розташування в момент вбивства буде встановлено тріангуляцією стільникового телефону, раптом розхвилювалася, замовкла ... а потім зізналася в тому, що саме вона застрелила Джулі Боулінг в гаражі. Зробивши зізнання, Роуз замкнулася і відмовилася відповідати на подальші запитання. Однак, її настрій моментально змінився, коли вона дізналася, що на неї вказав Марк Боулінг.

Спочатку вона не повірила цьому, але після того, як їй показали фрагмент допиту Марка, в якому той говорив про переслідування Роуз, їй довелося переконатися у зраді коханця. Утім, головні викриття були ще попереду. Роуз розповіла незвичайну історію своїх стосунків із Марком. Їх взаємини почалися в 1998 році, ще до того, як Марк познайомився з Джулі. Марк був першим чоловіком в її житті, тож не дивно, що Роуз сподівалася на розвиток відносин. Проте, на жаль, дівчина, яка мешкала у трейлері, не розглядалася Марком в якості перспективної кандидатури для шлюбу. Познайомилися вони в той час, коли у Роуз померла мати. На третій день після поховання Роуз вже спокійно лягала з Марком у ліжко просто у приміщенні… похоронної фірми. Марк, познайомившись із Джулі, повідомив Роуз про намір припинити зв'язок. У 1999 році вони розлучилися, Роуз згодом вийшла заміж і народила в шлюбі троє дітей. У 2005 році вона зустрілася з Марком з цілком вагомої причини: її батько тяжко хворів і хотів завчасно оплатити власні похорони. Після цієї зустрічі відносини Роуз і Марка поновилися. Вони періодично зустрічалися в добре знайомій кімнаті на другому поверсі його офісу в Рокі Маунт, де займалися сексом серед трун, вінків і похоронних аксесуарів. У жовтні 2006 року Марк запропонував Роуз вбити Джулі. Роуз відмовилася. Коханець, однак, не заспокоївся і посилив натиск. Він переконував її, що хоче дітей, а Джулі нездатна стати матір'ю, твердив, що дружина відмовляє йому в сексі, і він не може з нею жити. Коханець пообіцяв заплатити Роуз 50 тисяч доларів, якщо вона погодиться убити його дружину.

Роуз твердила на допиті, що відмовила Марку три або чотири рази. Але після того, як той пообіцяв одружитися з нею, піддалася на умовляння. Роуз не прийняла гроші за вбивство, проте сказала Марку, що вб'є його дружину, бо кохає його. Чоловік швиденько склав сценарій: придбав тур “на двох” до Флориди, але оскільки Джулі через велике завантаження на роботі не змогла відправитися в поїздку, полетів відпочивати сам. Напередодні від'їзду він передав коханці пістолет і патрони, провів короткий курс лікнепу і, розуміючи, що Роуз невміло користується зброєю, велів їй просто підійти до жінки впритул у момент появи дружини у гаражі і розстріляти в неї всю обойму. Якби не ця порада, Джулі з великою ймовірністю залишилася б жива, адже перші кулі в неї не влучили... Після вбивства суперниці Роуз попрямувала на кладовище і ... закопала зброю поряд із могилою своєї матері. Свій вчинок вона пояснила детективам просто і раціонально: пістолет не можна було викидати, його слід було повернути Марку! Детективи вирушили із Роуз на кладовище, знайшли зброю і одразу ж оформили ордер на арешт Марка Боулінга.

9 грудня місцеві ЗМІ повідомили про арешт Боулінга за звинуваченням у змові з метою вбивства дружини.

укласти угоду зі слідством. Вона офіційно зізналась у тому, що в 2005-2006 роках була коханкою Марка Боулінга, який пропонував їй 25 тисяч за вбивство дружини (дівчина йому відмовила). Познайомилися Ешлі і Марк досить незвично: Боулінг організовував “парубочий вечір” одного зі своїх друзів і викликав на свято групу стриптизерок. Вечірка проходила на другому поверсі головного офісу “Bowling Funeral Home & Crematory”. Дівчата спочатку відчували себе трохи скуто в незвичній обстановці, але, отримавши наркотики, заспокоїлися і розслабилися. Вечір пройшов чудово, господар офісу, його друзі і дівчатка веселилися від душі: танцювали на гробах, лягали у труни, фотографувалися з вінками... Марку дуже сподобалася Ешлі і вони стали таємно зустрічатися поза агентством. Ставлення Ешлі до нового знайомого було суто утилітарними: Марк платив за все і витрачав на неї щотижня 2-3 тисячі доларів. Боулінг був багатим чоловіком, але такі витрати він при всьому бажанні не міг приховати від дружини. Тим більше, що Джулі вела бухгалтерію. Влітку 2006 року вона зрозуміла, що з грошима фірми відбувається щось недобре. Тоді Марк і вирішив убити Джулі, щоб запобігти викриттю розтрат та не допустити розлучення...

М

арк категорично відкинув усі підозри на свою адресу, наполягаючи на своїй повній невинуватості і стверджуючи, що Роуз обмовляє його. Його позиція виглядала досить логічною, оскільки ніяких прямих доказів проти нього не існувало. Однак те відчуття правдивості, яке давали свідчення Роуз, змушували детективів і криміналістів продовжувати розслідування. Влітку 2007 року слідство зробило цікавий зигзаг у стилі трилерів Тарантіно. Почалося все з того, що 31 липня в містечку Пайнтопс, за 30 км на південний схід від Рокі Маунт, група молодих людей організували збройне пограбування. Злочинці, погрожуючи зброєю, забрали у мешканців будинку три гаманця (1100 доларів) і мобільний телефон. Місцеві правоохоронці заарештували спочатку навідників (чоловіка і дружину), а через кілька годин і грабіжників. Ними виявилися якісь 29-річна Джеррі Плаценсія, 20-річний Леміхал Хілл і 24-річна Ешлі Браун. Ешлі (Ashley Elaine Brown) вже мала раніше проблеми із законом: вона працювала в ескорт-агентстві “Diamond escorts” і була спіймана на тому, що крала гроші у клієнтів. Зрозумівши, що перед нею замаячів серйозний термін в'язниці, Ешлі поспішила

В

осени 2008 року Марк Боулінг постав перед судом. Він визнав зв'язок із жінками, але категорично заперечував вину в убивстві дружини. 6 жовтня, на шостий день процесу, в суд доставили Роуз Вінсент. Побачивши колишню коханку в залі засідань, Марк підхопився з місця і, ігноруючи адвоката, попросив суддю зробити перерву. Після перерви він повністю визнав усі висунуті проти нього звинувачення. Роздумуючи над тим, яку злочинну комбінацію спробував реалізувати Марк Боулінг, не можна не дивуватися цілковитій безголовості цього “бізнесмена”. Як співучаснику вбивства, суд засудив його до 19 років позбавлення волі. Так бідоласі й не довелося побачити небо без ґрат – він помер за нез'ясованих обставин. Така ось невигадана історія про цінителя танців на гробах.

Ukrainian People January 2019

13

Здо р о в ' я

Як швидко вилiкувати застуду Якщо у вас стало звичкою хворіти кілька разів на рік, тоді вам стануть у нагоді описані тут методи боротьби із застудою. сном. Пам'ятайте, що при температурі тіла вище 38 градусів гаряча ванна строго протипоказана – це може дуже нашкодити серцю. Після прийняття ванни швидко виконайте всі нижчевказані процедури (промивання носа, полоскання горла, інгаляції, гірчиця в шкарпетки) і укладайтеся в тепле ліжко. Оскільки зараз дуже важливо не розгубити тепло, ліжко можна попередньо зігріти грілками.

Більше вітаміну С Застуда починається поступово, а перші ознаки її такі: віруси, що проникають через ніс, викликають нежить і бажання чхати; у горлі дере; у тілі – слабкість; повільно підвищується температура. Вчасно розпізнавши перші ознаки, не чекайте, що хвороба відступить сама: не будете лікувати – через добу-дві стан погіршиться; завдасте комплексного удару – уже через 24 години будете знову здорові. Застуда небезпечна не сама по собі, а своїми ускладненнями.

Часто з'являються такі ускладнення як: ларингіт (запалення гортані – пропадає голос); фарингіт (запалення слизової оболонки та лімфоїдної тканини глотки – біль при ковтанні, постійна потреба відкашлятися); бронхіт (запалення верхніх дихальних шляхів – спочатку сухий болісний кашель, а потім – з мокротинням); отит (запалення середнього вуха – різкий біль, наче стріляє у вусі); риніт (нежить); ангіна (або тонж зиліт – запалення мигдалин); а при важкому перебігу хвороби – проблеми із серцем. У бій проти застуди у будь-якому з її проявів слід вступати негайно. Нижче перераховані методи, напрацьовані лікарями протягом багаторічної практики боротьби із застудою.

Термінові заходи

Наприклад, якщо ви промочили ноги – одразу ж, як тільки опинитеся вдома, насамперед натріть ноги горілкою або спиртом, розігрійте їх гарненько і надягніть сухі шерстяні шкарпетки. Можна наклеїти на підошви гірчичники. Нехай у вашій домашній аптечці на випадок застуди завжди будуть гірчичники і суха гірчиця. Можна зробити гарячу ванночку для ніг з гірчицею, а можна насипати суху гірчицю у вовняні шкарпетки і, надівши їх на ніч, лягти спати. Допоможе зігрітися дуже тепла, але не гаряча ванна (38-42 градуса), яку слід прийняти перед

14

January 2019 Ukrainian People

Інтерферон – білок, який захищає клітини від вірусу. Виробляється він за допомогою вітаміну С, тому ви дуже допоможете своїй імунній системі, якщо забезпечите безперебійні поставки цього вітаміну з їжею і питвом. Побільше фруктів (апельсини, яблука, ківі, лимони, грейпфрути, хурма) і овочів (свіжа і квашена капуста, цибуля, часник) – це основа вашого раціону зараз. Від важкої білкової і жирної їжі краще відмовитися – організм витрачає багато енергії на її переварювання, тим самим відволікаючись від боротьби з інфекцією. Існує дуже багато напоїв, що у великих кількостях містять вітамін С: чай із лимоном, малиною, чорною смородиною; відвари шипшини – вибирайте на свій смак. Головне, пийте багато – до 1,5 літра на день, і щоб напій був теплим, але не гарячим. Допускається прийом гомеопатичних препаратів, на кшталт анаферону або аміксину.

Що робити з нежитем? Кажуть, якщо лікувати нежить – він мине за 7 днів, а якщо не лікувати, то за тиждень. Невірно! Через ніс мікроби проникають в організм, і, якщо не приділяти належної уваги їх виведенню звідти, хвороба не тільки не відступить, але швидко перейде в наступну фазу. Ваше завдання – регулярно промивати ніс спеціальними розчинами: трав'яними, сольовим та ін.

Горлу теж слід приділити увагу Неприємне першіння в горлі – один із перших симптомів захворювання. Якщо ігнорувати це відчуття, то скоро з'явиться кашель, а там і до бронхіту або інших ускладнень недалеко. Дуже ефективні, доступні, а головне, не викликають ніяких неприємних відчуттів полоскання. Якщо в домашній аптечці є фурацилін – добре, немає – не біда: заваріть ромашку або зробіть йодо-сольовий розчин, розчинивши в склянці теплої кип'яченої води чайну ложку солі і додавши три-чотири краплі йоду. Проробляйте процедуру кожну годину-півтори. Інгаляції чудово виганяють віруси з організму. Багато українців практикують інгаляції над каструлею з картоплею, але можна внести певне розмаїття в знайому з дитинства процедуру, заваривши евкаліпт, шавлію, ромашку або кору дуба. Дуже добре допомагає розчин боржомі і

виноградного соку, до того ж, це не тільки ефективно, але й досить приємно, що актуально при лікуванні найменших пацієнтів. Приготувавши один із розчинів, нахиліться над ємністю (це може бути спеціальний інгалятор або звичайна каструля) і, накрившись рушником, дихайте. Під час процедури пам'ятайте про просте, але дуже важливе правило: вдих через ніс – видих тільки через рот. Буде добре, якщо зробите 50 вдихів і видихів. І ще: інгаляція не повинна бути пекучою, при дуже високій температурі можна обпалити слизову. Повторювати процедуру бажано кожні дві-три години.

Повноцінний сон Повноцінний нічний сон після всіх відповідально виконаних “протизастудних” заходів – вагома складова вашого лікування. Людині, котра прагне перемогти простуду, за добу дуже важливо гарненько відлежатися і відіспатися, саме тому категорично протипоказано героїчно переносити застуду на ногах.

Відпочинок Не варто переносити простуду “на ногах” – найкраще, якщо цю добу ви проведете вдома, тим самим надавши своєму організму можливість повноцінного відпочинку і якісного лікування. Не поспішайте збивати температуру жарознижувальними засобами – температура до 38 градусів (а на початку захворювання вона коливається в межах 37,2 – 38 градусів) означає, що імунна система активно працює, допомагаючи організму впоратися з вірусом. Нехай працює, а ви допоможіть їй іншими способами.

Аптека чи бабусині методи? У вас, напевно, виникло закономірне питання: а чи не легше піти в аптеку і купити який-небудь аспірин або колдрекс? Не звертайте увагу – це заговорила лінь. Що легше: випити кілька смачних пігулок чи цілий день пити чаї, нюхати цибулю, їсти часник і мед і т.п.? Але ми не можемо передбачити, як ці таблетки потім позначаться на вашому організмі, тобто, чи не зашкодять вони нашим серцю, ниркам, печінці і т.д. Використовуючи народні засоби, ви не тільки лікуєтеся, але ще й підвищуєте імунітет і поповнюєте ваш організм вітамінами. Цибуля і часник – одні з найкращих природних антибіотиків. Тому їжте цибулю і часник, а також вдихайте пари цибулі, особливо якщо у вас вже з'явився нежить. Часник потрібно саме жувати, а не ковтати, інакше користі не буде. А щоб позбутися запаху або, принаймні, значно зменшити його, прополощіть рот лимонним соком. Біля ліжка на ніч покладіть розрізану цибулину (запах вас турбуватиме лише спочатку, а потім ви адаптуєтеся, і навіть сльози не будуть навертатися). Вчасно приступивши до лікування, ви не тільки швидко станете на ноги, але і заощадите час, гроші і здоров'я.

Ukraine Головні події 2018 року в Україні Пам'ятаєте? Рік почався з хороших новин – в Україні підвищили мінімальну заробітну плату і наразі вона становить 3723 гривень у місяць. Це на 523 грн більше, ніж рівень мінімальної зарплати в 2017 році. Пропонуємо пригадати головні події 2018 року по місяцях.

ЛЮТИЙ • 8 лютого – Палата представників Конгресу США схвалила законопроект про підтримку кібербезпеки України.

• 12 лютого – влада України примусово повернула Міхеїла Саакашвілі в Польщу за процедурою реадмісії.

• 18 лютого – Олександр Абраменко здобув першу золоту медаль для України на Олімпійських іграх у Пхьончхані у змаганнях із фристайлу.

СІЧЕНЬ • 1 січня: - Запроваджено фіксацію біометричних даних іноземців та осіб без громадянства 70 держав, у тому числі Російської Федерації, на державному кордоні України.

- У Київській області знайдено вбитою правозахисницю Ірину Ноздровську.

• 18 січня – Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому Закон про деокупацію Донбасу.

• 31 січня – Помер Леонід Каденюк – перший астронавт незалежної України, льотчик-випробувач 1-го класу, Герой України.

• 23 лютого – “Укрзалізниця” та американська корпорація General Electric підпиcали семирічний контракт на мільярд доларів на поставку локомотивів та тепловозів.

• 24 лютого – переможцем українського відбору пісенного конкурсу Євробачення став MELOVIN, який виступив на 63-му пісенному конкурсі “Євробачення”-2018 в Португалії з піснею Under TheLadder, де посів у фіналі 17-е місце.

• 28 лютого – Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги Нафтогазу щодо компенсації за недопоставлені Газпромом обсяги газу для транзиту. Нафтогаз домігся компенсації у сумі 4,63 млрд доларів за недопоставку Газпромом погоджених обсягів газу для транзиту.

БЕРЕЗЕНЬ • 2 березня – Кабінет Міністрів на п'ять діб запровадив національний план дій для недопущення кризової ситуації в енергетиці через відмову газопостачання російським “Газпромом”, що включають переведення генеруючих компаній з газу на мазут та припинення роботи навчальних закладів.

• 10 березня – НАТО визнало за Україною статус країни-аспіранта на шляху до приєднання до альянсу.

• 14 березня – кримський фермер і активіст Володимир Балух, який повісив на своєму будинку український прапор вже під час окупації Криму, відмовився від російського громадянства і якого на Росії засудили на 3 роки і 7 місяців за ніби то зберігання боєприпасів, оголосив голодування “як прояв свого особистого презирства до окупаційного режиму”.

• 22 березня – за даними Державної служби статистики України, ВВП України 2017 року зріс на 2,5 %.

• 23 березня – найбільший лоукост-перевізник Європи Ryanair зайшов на український ринок.

• 1 квітня – початок офіційної національної кампанії з вибору сімейного лікаря в рамках медичної реформи.

КВІТЕНЬ 16

January 2019 Ukrainian People

• 14 квітня – терористи самопроголошеної “ДНР” почали затоплення шахти “Юнком” (Єнакієво), де 16 вересня 1979 року був проведений ядерний вибух.

• 19 квітня – Верховна Рада підтримала звернення Президента до архієпископа Константинополя, Вселенського патріарха Варфоломія із проханням

видати Томос щодо автокефалії православної церкви в Україні.

• 30 квітня: - На Донбасі замість АТО розпочалася Операція об'єднаних сил.

- Україна отримала від США протитанкові ракетні комплекси “Джевелін” (Javelin)

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською, російською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

ТРАВЕНЬ • 8 травня – екс-президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко підписали Звернення до українського народу, віруючих України щодо надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України.

• 9 травня: - 18 українських компаній і одна фізична особа виграли арбітраж у Гаазі проти Росії через майно в анексованому Криму на загальну суму понад 140 млн доларів США.

- відбулася світова прем'єра фільму “Особливий погляд” на 71-му Каннському міжнародному фестивалі, де приз за режисуру отримав українець Сергій Лозниця, автор фільму “Донбас”.

• 14 травня – український режисер Олег Сенцов, якого російська влада незаконно засудила на 20 років, оголосив голодування з вимогою звільнити усіх українських політв'язнів, утримуваних у Росії та в окупованому Криму.

• 15 травня – в анексованому Криму відкрито міст через Керченську протоку.

• 19 травня – президент Петро Порошенко підписав указ про остаточне припинення участі України в роботі статутних органів Співдружності Незалежних Держав (СНД).

• 20 травня – Еліна Світоліна виграла престижний тенісний турнір WTA Premier у Римі, обігравши першу ракетку світу Симону Халеп, і встановила національний рекорд за кількістю виграних турнірів.

• 21 травня – запрацював SkyUp Airlines – національний український авіаперевізник, лоукост (ТОВ “Авіакомпанія Скайап”).

• 26 травня: - Олег Омельчук встановив світовий рекорд у кульовій стрільбі з малокаліберного пістолета на дистанції 10 метрів.

- відбувся фінал Ліги чемпіонів УЄФА 2018 року на київському стадіоні НСК “Олімпійський”. У ньому іспанський Реал Мадрид переміг англійський Ліверпуль з рахунком 3:1. Матч відвідало близько 20 тисяч вболівальників з-за кордону.

• 31 травня – президент Петро Порошенко підписав Указ, яким проголосив 2018-2028 роки десятиліттям української мови.

ЛИПЕНЬ

ЧЕРВЕНЬ • 4 червня – російський суд засудив українського журналіста Романа Сущенка до 12 років ув'язнення.

• 5 червня – знайшли мертвим відомого українського кінорежисера-документаліста, мандрівника та продюсера Леоніда Кантера. Кантор є автором культових документальних стрічок про війну на сході України – “Добровольці Божої чоти” та “Міф”.

• 7 червня – Верховна Рада України ухвалила закон про Вищий антикорупційний суд.

• 11 червня – Віталій Кличко першим із громадян України включений до Міжнародної зали боксерської слави.

• 19 червня – українська агенція Banda виграла Оскар у світі реклами та дизайну – бронзову нагороду Канський лев “Саме Banda”, як одна з найкращих агенцій, створила міжнародний бренд України #UkraineNow. • 26 червня – Христина Погранична на 10-му Міжнародному турнірі з художньої гімнастики в Туреччині здобула п'ять золотих медалей.

СЕРПЕНЬ • 10 серпня – розгорівся скандал, через те, що режисери фільму “Птах душі” ухвалили рішення вирізати зі стрічки епізод із судом над Василем Стусом через обмеження хронометражу, де фігурує відомий український політик Віктор Медведчук, що був адвокатом поета у 1985 році. Після розголосу громадськість і влада почали вимагати повернути ці кадри у фільм. Наразі зйомки призупинено.

• 18 серпня – у Києві відкрився перший магазин H&M. Це було довгоочікуване (13 років тривала процедура входження шведської компанії на український ринок) відкриття на ряду зі Starbucks, IKEA та Ryanair. Незабаром стало відомо, що вже 2019 року у нас відкриється перший магазин IKEA. • 23 серпня – День Державного Прапора України. Відбулися святкові заходи в Україні та за її межами. З нагоди свята у м. Дніпро Президент Петро Порошенко підняв найбільший національний стяг – 12х18 метрів.

• 24 серпня – День Незалежності України, у Києві відбувся військовий парад із цієї нагоди.

• 29 серпня – під посольством Російської Федерації у Києві встановили 366 білих хрестів на знак пам'яті про жертв Іловайської трагедії.

• 31 серпня – внаслідок вибуху у ресторані “Сепар” на бульварі Пушкіна в Донецьку загинув український колабораціоніст, очільник і голова ради міністрів маріонеткового утворення “Донецька Народна Республіка” у 2014-2018 роках Олександр Захарченко.

ЖОВТЕНЬ

• 2 жовтня – МЗС України спільно з Центром стратегічних комунікацій “Strat Com Ukraine” розпочало онлайн кампанію “#CorrectUA”, в рамках якої звертатиметься до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev).

• 4 жовтня: - Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні!” в армії та поліції.

- Сенат США одностайним рішенням ухвалив резолюцію, де Голодомор визнано геноцидом українського народу.

• 5 жовтня: - Олег Сенцов припинив голодування тривалістю 145 днів.

• 1 липня – в Україні вступила в дію нова медреформа та eHealth – інформаційно-телекомунікаційна система.

• 2 липня – український плавець Андрій Говоров на змаганнях “Sette Colli Trophy” в Римі встановив світовий рекорд на дистанції 50 метрів батерфляєм.

• 4 – 8 липня – у Києві, у Національному експоцентрі України пройшов фестиваль Atlas Weekend 2018 – один із найбільших музичних фестивалів України.

• 7 липня – хорватський футболіст, екс-гравець київського “Динамо” Домагой Віда разом з Огнєном Вукоєвичем записав відео після перемоги над збірною Росії, в якому вигукнув “Слава Україні!”, а Вкуоєвич додав “Ця перемога за “Динамо” і за Україну”.

• 9 липня – саміт Україна – ЄС у Брюсселі, Україна та Європейський інвестиційний банк під час саміту підписали угоду про виділення позики на EUR75 млн для реалізації проекту “Підвищення безпеки автомобільних доріг у містах України”.

• 21 липня: - Український боксер Олександр Усик переміг росіянина Мурата Гассієва у фіналі Всесвітньої боксерської суперсерії, став абсолютним чемпіоном світу у першій важкій вазі (до 90,7 кг), завоювавши пояси WBC, WBO, WBA, IBF, The Ring та Трофей Мохаммеда Алі.

- Київське “Динамо” перемогло донецький “Шахтар” у матчі за Суперкубок України з футболу та здобуло титул ушосте.

• 22 липня – на 20-му чемпіонаті світу з підводного плавання, що завершився у сербському Белграді, українські спортсмени посіли 3-е загалькомандне місце, завоювавши 14 медалей: 6 золотих, 5 срібних та 3 бронзових.

• 31 липня – російська мова рішенням суду втратила статус регіональної в Миколаївській області.

ВЕРЕСЕНЬ

• 1 вересня: - Стартувала реформа загальноосвітньої школи – “Нова українська школа”, яка передбачає перехід на 12-річну середню освіту, поділену на три рівні.

- На більшій частині України вимкнули аналогове телебачення.

- У Миколаєві вбили українського вченого, дослідника Голодомору Миколу Шитюка.

- Кожна сім'я в Україні при народженні дитини отримає спеціальний “бебі-бокс”, орієнтовною вартістю 5 тисяч гривень.

• 20 вересня: - Верховна Рада України оновила склад ЦВК. Попередній склад мали оновити ще 4 роки тому.

- Українська модель Вероніка Дідусенко перемогла в конкурсі “Міс Україна 2018”, але була дискваліфікована через фальсифікацію даних. Її місце зайняла Леоніла Гузь.

- 17-річна українка Дарія Білодід перемогла на чемпіонаті світу із дзюдо та стала наймолодшою чемпіонкою світу серед дорослих.

- На жіночій шаховій олімпіаді в Батумі збірна України здобула срібні медалі.

- У Києві пройшов 56-й Конгрес Всесвітньої боксерської ради (WBC), що зібрав понад 600 учасників зі 164 країн світу та численних зірок боксу.

близько 50. Розстрілював учнів 18-річний студент Владислав Росляков, який потім вчинив самогубство.

• 18 жовтня – Верховна Рада прийняла рішення про передачу Андріївської церкви Вселенському Патріархату.

• 10 жовтня – пісня гурту KAZKA “Пла- • 25 жовтня – Олег Сенцов був удокала” увійшла в топ-10 престижного стоєний Премії Європарламенту імені світового чарту сервісу Shazam. Андрія Сахарова за свободу думки.

• 11 жовтня – Вселенський Патрі• 27 жовтня – на Іграх нескорених у архат скасував дію синодального Сіднеї українці вибороли 20 медалей, листа 1686 року, який підпорядкував серед яких 7 золотих, 10 срібних та Київську митрополію Московському 3 бронзові. патріархату та підтримав надання автокефалії Українській православній • 28 жовтня – тенісистка церкві. Еліна Світоліна вперше серед представників • 17 жовтня – у результаті масового України перемогла у вбивства в політехнічному коледжі фіналі Підсумкового турКерчі загинуло 20 осіб, поранено ніру з тенісу в Сінгапурі.

ЛИСТОПАД • 1 листопада – в Україні на 23,5 % подорожчав газ для населення, його вартість зросла до 8550 грн за тисячу кубічних метрів. Це було зроблено на вимогу МВФ.

• 3 листопада – президент Петро Порошенко підписав угоду про співпрацю із Вселенським Патріархом Варфоломієм.

• 4 листопада – померла українська громадська активістка Катерина Гандзюк, яку 31 серпня облили кислотою.

• 8 листопада – Верховна Рада ухвалила Постанову “Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців із Польщі у 1944-1951 роках”.

• 10 листопада – Олександр Усик переміг Тоні Белью нокаутом і захистив титул абсолютного чемпіона світу.

• 11 листопада – псевдовибори у ДНР та ЛНР. У Європейському Союзі, США, Японії заявили, що проведення виборів є порушенням Мінських домовленостей. Німеччина і Франція вважають вибори незаконними. У МЗС України наголосили, що вибори не будуть визнані Україною.

• 13 листопада – Українська православна церква Московського партіархату відмовилася від участі у створенні Української автокефальної церкви та розірвала євхаристійні відносини із Константинопольським патріархатом.

• 16 листопада – український режисер Олег Сенцов став лауреатом міжнародної премії в галузі журналістських розслідувань і захисту прав людини в усьому світі імені Сергія Магнітського.

• 20 листопада – Верховна Рада України ухвалила рішення про перейменування Кіровоградської області на Кропивницьку та направила законопроект до Конституційного суду.

• 25 листопада: - Інцидент у Керченській протоці: російський ПСКР “Дон” здійснив таран рейдового буксира “Яни Капу” поблизу Керченської протоки під час переходу катерної групи ВМС України з Одеси до Маріуполя. Потім росіяни відкрили по групі вогонь, у результаті 3 українські судна захоплені, 23 моряка полонені, 6 із них – поранені.

- Протести євробляхарів: власники автомобілів з іноземною реєстрацією блокують пункти пропуску на західній ділянці кордону України.

• 26 листопада: - Міжнародний трибунал у Парижі постановив стягнути із РФ на користь Ощадбанку 1,3 млрд доларів.

- Верховна Рада України після агресії прикордонних кораблів РФ у Керченській протоці проти кораблів ВМСУ затвердила запровадження воєнного стану на території 10 областей з 28 листопада 2018 року терміном на 30 діб.

• 28 листопада – указом Кабінету Міністрів споруди Почаївської лаври повернуто до складу КременецькоПочаївського заповідника.

ГРУДЕНЬ • 1 грудня - Олександр Гвоздик переміг Адоніса Стівенсона та став чемпіоном світу з боксу за версією WBC у напівважкій вазі.

- Завершився СамітG-20 у Буенос-Айресі. Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Росії Володимир Путін дійшли згоди проводити переговори щодо загострення в Керченській протоці в Нормандському форматі – нарівні радників між Україною, Росією, Францією і Німеччиною.

• 6 грудня: - Верховна Рада ухвалила закон “Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією”. Законом припиняється дія згаданого договору з 1 квітня 2019 року.

- Ветеранів УПА визнали учасниками бойових дій.

• 8 грудня – Василь Ломаченко переміг Хосе Педрасу та вперше у кар'єрі об'єднав пояси чемпіона світу за версіями WBA та WBO у легкій вазі.

• 10 грудня -Tesla Inc. внесла Україну до списку країн, в яких можна офіційно купувати її електромобіль Tesla Model 3. Раніше досить часто українці вибирали замість своєї рідної України найближчу Польщу.

- Українська фехтувальниця Ольга Харлан виграла загальний залік Кубка світу з фехтування на шаблях 2017-2018.

• 12 грудня – Палата представників Конгресу США визнала геноцидом Голодомор в Україні.

• 15 грудня – Об’єднавчий собор зі створення помісної Української православної церкви обрав її предстоятелем доктора наук з богослов'я, професора, патріаршого намісника, митрополита Переяславського і Білоцерківського Епіфанія.

• 25 грудня – Різдво для тих українців, хто відзначає його в ніч на 25 грудня, в цьому році буде особливим. Кожен зможе зустріти його в колі сім'ї – без відгулів за свій рахунок і клопоту з відпусткою, адже відповідно до нового закону тепер це – вихідний день.

Війна

І у “лісових вовків” бувають талісмани

- “Брек” ти де її взяв? Зажаримо, бо на суп води немає, – з усіх боків “Брека” обступили хлопці і, сміючись, розглядали звичайнісіньке курча, яке він тримав в руках.

- Ї-ї-хав пп-росто, а попереду курчат вв-езли, а ось ця вв-ипала, – затинаючись, сказав “Брек”. Він частенько їздив в N-ський райцентр, бо саме його, “мобілізований” з народного господарства “Камаз”, був розвантажений від снарядів.

- Хлопці – стоп! На всіх курчати все одно не вистачить, то хай підросте, – це вже “Обувщик” подає ідею.

– А, може, ще нестись буде, – додав він, поправляючи ремінь АКСу. Ось так і вийшло, що звичайне куряче крило підпало “під крило” “Обувщика”. Спершу він прив’язав ту ціпку за лапку на мотузку, а потім десь роздобув шматок хліба та й покришив біля неї. От такий собі опікун. Жарти-жартами але з кожним днем хлопці звикали до такого “живого кутка”. Вже з’явилась клітка та міні-намет, де Ереска (саме так назвали ту курку) могла відпочити від постійного колупання в землі, коли видовбувала собі якусь смакоту на кшталт хробаків. Було таке відчуття, що та птаха дійсно якось рефлекторно розрізняє всіх нас. От щоб не казали вчені за курячий мозок, але жива істота – є жива істота. Ми полюбили Ереску, і вже ніхто навіть і не думав перетворювати її на бульйон.

Юрій Гринько (позивний “Праведний”) Народився в 1979 році в місті Києві. Закінчив Ніжинський державний університет.

2015-2016 рр – мобілізований на військову службу. Учасник бойових дій на Сході України. Інженер проектного бюро. Розлучений. Виховує сина.

20

January 2019 Ukrainian People

А хто такі ми? Нашу бригаду “сєпари” прозвали “Лісовими вовками”, але наш підрозділ – це артдивізіон, який прикриває Авдєєвську “промку” та Пєски. Ми – це можливість дати прикурить окупанту 480-тьма реактивними снарядами водночас. Ми – це ті, кого називають “богами війни”, і ми – єдина реактивна арта на 100 квадратних кілометрів нашого Донбасу. Наше завдання – виїхати на “точку” і влупити по цілях. Влупити по тих, хто не дає підняти голову нашим мотострілкам та “смугастикам”, а ще нам треба швидко ушиватись з вогневої позиції, поки “сєпар” не відповів таким же чином. Нам треба якнайшвидше завантажити наші “беемки” снарядами по 100 кг і не думати, що кожну мить можуть розвалитись ті гнилуваті ящики, в яких лежать боєприпаси. І не думати про те, що хтось перехитрив нашу розвідку і одним влучним залпом накриє всіх. Нам треба все робити швидко – для того, аби зброя була готова повторити завдання у будь-який момент. Ніхто не думає, що можна наскочити на міну і “Камаз” з людьми перетвориться на одну братську могилу. Ми просто прийшли виконати свою роботу…. “Ереска” – знеслась!!! Після того, як “сєпар” почав себе щось активно поводити. Все хиталось, земля летіла, але…. 200 метрів від “располаги”. Нам пощастило в тому, що у ворога, мабуть, були неточні координати. Нас крили із “Градів”, а ось хлопців в 2014-му зі “Смерчів”, і їм поталанило менше.

- Так. Таки знеслась бісова курка, – радів “Обувщик” - Ага. То від страху, – подав голос “Гопа”. Але ми всі раділи, бо ми були живими…..

- Я ж тебе з піпетки кормив, а ти кусаєшся. Ах ти ж невдячне створіння, – “Чапай” вже сердився. – Я ж тебе щеням приніс, а ти гризеш. Вугільно-чорний та грайливий пес дивився на “Чапая” своїми собачими очима і не розумів, чого від нього хоче цей вусатий дядько.

І тут “Чапай” мав необережність сказати: “Лугандон”. Сказав, і Ерес умить перестав бути добрим псом. Він загарчав і кинувся до ноги “Чапая”.

- Не дражни собаку, я його додому заберу! – це знову “Гопа”. Навіть собака відчувала, що на Донбасі – щось не так. Відчувала ту біль розвалених будівель та людський розпач. Відчувала, що “двосотий” – це не модель машини… Відчувала і реагувала агресивно на “Лугандон”. І це було дивно – бо саме це визначення походить від скорочених назв міст Луганськ та Донецьк…. Ерес став особистим талісманом “Гопи”. Він забрав цього пса додому, й у перший ж день вилаяв за погризений виноград у дворі. “Обувщик” загинув під Горлівкою, а “Ереска” дожила до нашого виходу і була випущена на волю. А скільки ще історій про “Бусольку” – яка, як дзвіночок, реагувала на підозрілий шум, про “Тігру” – собаку, який став не лише талісманом для бійця, але й членом його нової родини, про “Шарого” – обережного та розумного пса, який розумів, що їсти нема чого, і кинуту йому замерзлу галету спершу розігрів власним собачим тілом…. У кожного ТАМ – є свій талісман, свій оберег. І зовсім не важливо, чи він – чотирилапий, чи просто особистий, як кишеньковий годинник у “Абрама”. Спогади про рідних і віра в повернення, – є теж своєрідним захистом, який допомагає, дисциплінує та дарує надію.

Н а ш і т ра д и ц і ї

Ukrainian Christmas Traditions Christmas Eve, Sviata Vecheria Ukrainian Christmas festivities begin on

Christmas Eve (January 6.) and end on the Feast of the Epiphany.

The Christmas Eve Supper or Sviata Vecheria (Holy Supper) brings the family together to partake in special foods and begin the holiday with many customs and traditions, which reach back to antiquity. The rituals of the Christmas Eve are dedicated to God, to the welfare of the family, and to the remembrance of the ancestors.

With the appearance of the first star which is believed to be the Star of Bethlehem, the family gathers to begin supper.

The table is covered with two tablecloths, one for the ancestors of the family, the second for the living members. In pagan times ancestors were considered to be benevolent spirits, who, when properly respected, brought good fortune to the living family members. Under the table, as well as under the tablecloths some hay is spread to remember that Christ was born in a manger.

The table always has one extra place-setting for the deceased family members, whose souls, according to belief, come on Christmas Eve and partake of the food.

A kolach (Christmas bread) is placed in the center of the table. This bread is braided into a ring, and three such rings are placed one on top of the other, with a candle in the center of the top one. The three rings symbolize the Trinity and the circular form represents Eternity.

A didukh (meaning grandfather) is a sheaf

22

January 2019 Ukrainian People

of wheat stalks or made of mixed grain stalks.

It is placed under the icons in the house. In Ukraine, this is a very important Christmas tradition, because the stalks of grain symbolize all the ancestors of the family, and it is believed that their spirits reside in it during the holidays.

After the didukh is positioned in the place of honor, the father or head of the household places a bowl of kutia (boiled wheat mixed with poppy seeds and honey) next to it.

Kutia is the most important food of the entire Christmas Eve Supper, and is also called God’s Food. A jug of uzvar (stewed fruits, which should contain twelve different fruits) and is called God’s Drink, is also served.

After all the preparations have been completed, the father offers each member of the family a piece of bread dipped in honey, which had been previously blessed in church.

He then leads the family in prayer. After the prayer the father extends his best wishes to everyone with the greeting Khrystos Razhdaietsia (Christ is born), and the family

sits down to a twelve-course meatless Christmas Eve Supper.

There are twelve courses in the Supper, because according to the Christian tradition each course is dedicated to one of Christ’s Apostles. According to the ancient pagan belief, each course stood was for every full moon during the course of the year. The courses are meatless because there is a period of fasting required by the Church until Christmas Day. However, for the pagans the meatless dishes were a form of bloodless sacrifice to the gods.

The first course is always kutia. It is the main dish of the whole supper. Then comes borshch (beet soup) with vushka (boiled dumplings filled with chopped mushrooms and onions). This is followed by a variety of fish – baked, broiled, fried, cold in aspic, fish balls, marinated herring and so on.

Then come varenyky (boiled dumplings filled with cabbage, potatoes, buckwheat grains, or prunes. There are also holubtsi (stuffed cabbage), and the supper ends with uzvar.

VERTEP – Ukrainian Christmas Puppet Theater

CAROLING: Koliadky and Shchedrivky While many of the Ukrainian Christmas Eve customs are of a solemn nature, the custom of caroling is joyful and merry.

Ukrainian Christmas songs or carols have their origins in antiquity, as do many other traditions practiced at Christmas time. There are two main groups of Christmas songs in Ukraine: the koliadky, whose name is probably derived from the Latin “calendae” meaning the first day of the month and which are sung on Christmas Eve and Christmas Day; the second group of Christmas songs is called shchedrivky, which is a derivation from the word meaning generous. The latter are sung during the Feast of the Epiphany.

Both koliadky and shchedrivky have pagan elements in them, but many have been Christianized. For example, one pagan carol tells of a landowner who is awakened by a swallow and told to make preparations, because three guests are coming to his house: the sun, the moon and the rain. In the Christianized version the three guests become Jesus Christ, St. Nicholas and St. George. The very popular Ukrainian carol in the United states, “Carol of the Bells”, in its originality is a shchedrivka and tells of a swallow (herald of Spring) that has come to a landowner’s house and asks him to come out and see how rich he is, how many calves he has, and so on.

The themes of Ukrainian Christmas songs vary. Many, of course, deal with the birth of Christ and that occasion’s joyful celebrations, and many of them have apocryphal elements.

Another group of carols contain purely pagan mythological elements. Still another group deals with Ukrainian history of the 9-12 centuries, mostly with the heroic episodes in the lives of some of the princes that were favorite among the people.

One of the largest groups of carols are glorification songs – glorifying the landowner, the farmer, his wife, his sons, his daughters, every member of the family. These songs glorify their work as well as their personal traits.

Caroling required extensive preparation. Each group had a leader. One member dressed as a goat. Another as a bag carrier, the collector of all the gifts people would give them. Yet another carried a six-pointed star attached to a long stick with a light in its center, which symbolized the Star of Bethlehem.

In some places the people even had musical instruments, such as the violin, tsymbaly (dulcimer), or the trembita (a wooden pipe about 8-10 feet long, used in the Carpathian mountains by the Hutsuls).

Caroling was not a simple singing of Christmas songs; it was more of a folk opera. The carolers first had to ask for permission to sing. If the answer was yes, they entered the house and sang carols for each member of the family, even for the smallest child. Sometimes they even performed slow ritualistic dances. They also had to present a short humorous skit involving the goat. The custom of the goat accompanying the carolers has its origin in the pagan times when the goat represented the god of fertility. The skit showed the goat dying and then being brought back to life. This also symbolized the death of Winter and the birth of Spring. The caroling always ended with short well-wishing poems, appropriately selected for each home.

Koliadky and shchedrivky are the oldest groups of Ukrainian folk songs. They are sung by Ukrainians at Christmas time throughout the world.

Vertep, the Ukrainian Christmas puppet theater had its beginnings in the XVII century. According to scholars, the theater was probably founded by students of the Kyivan Academy, who also wrote the plays performed there. This theater became very popular and with time its special plays were performed by wandering mistrals, teachers, deacons and traveling theater groups.

The puppet theater consisted of a miniature two-storied structure, which served as a stage for the action. The actors were puppets made of wood. Each puppet had a wire attached to one leg and in this way the puppeteer was able to control the doll’s movement, moving it back and forth via the vertical and horizontal grooves cut out in the two floors of the structure.

The play itself had two separate acts that were thematically unconnected. The first, which took place in the upper floor of the miniature theater, had a religious theme and was didactic in character. The play presented a shepherd and the Three Kings who came to visit the newborn Jesus.

The shepherds sang songs and rejoiced in His birth. there was also a scene with the weeping Rachel, whose children were killed by the order of King Herod. In this scene Rachel cursed the King and as he died, the devil came to take his body and soul down to hell.

The entire second act of the play took place on the lower floor of the theater.

It consisted of short, humorous scenes, designed to amuse the viewer. Although the various short scenes of the second act did not constitute a tightly knit story, the action in them did revolve around one personage who was not given a specific name, but was just called “Kozak Zaporozhets”.

In Ukrainian folklore, there are many legends about Kozak Mamai, who was a great warrior, defender of freedom and honor. He always appeared at a very critical moment in a battle to save the day. Probably the role of Kozak in the puppet theater was based on Kozak Mamai, this semi-legendary folk hero. In the puppet theater play the Kozak doll was always made larger than the others.

He wore the traditional dress of the Kozaky, had a bandura (Ukrainian folk string instrument), and smoked a pipe. In a very long monologue, the Kozak puppet spoke of the glorious historical past of Ukraine.

The short scenes of the second act also dealt with a variety of negative characteristics of man, i.e., cowardice, greed, etc. The scenes changed rapidly and in them people lied, cheated, tricked one another, argued, fought – all for the purpose of bringing out the comic elements in such behavior. The Kozak, however, was beyond all that. although he may have pretended to be fooled, he did so only to get a hearty laugh from the audience. He conquered all who wished him ill, even the devil. The viewers saw the heroic past of Ukraine in the person of Kozak. For them he was the eternal defender of Ukraine’s freedom.

Both acts of the play were accompanied by music – a choir, duets, solos and instrumental ensembles made up of violins, cymbals, a flute and a drum.

The Kozak played the bandura and sang old epic songs. He and the other characters in the play also danced.

During the Christmas holidays, students went from, from town to town, village to village, house to house with the Vertep and gave performances.

Malanka – New Year’s Eve January13.

Malanka is a Ukrainian folk holiday celebrated on January 13th, which is New Year’s Eve in accordance with the Julian calendar.

Malanka commemorates the feast day of St. Melania. On this night in Ukraine, carolers traditionally went from house to house playing pranks or acting out a small play (similar to “Vertep” – see above), with a bachelor dressed in women’s clothing leading the troop.

Malanka caps off the festivities of the Christmas holidays, and is often the last opportunity for partying before the solemn period of Lent which precedes Easter.

New Year’s Day January 14.

On New Year’s Day, the church celebrates both the feast day of St. Basil and commemorates the Circumcision of Christ.

Ukrainian People January 2019

23

В и д ат н і у к ра ї н ц і

ДРЕВНІШІ ЗА ЕЛЛАДУ, СИЛЬНІШІ ЗА РИМ або Заборонений “Меч Арея” 17 січня минає 90 років від народження автора найскандальнішого українського роману часів СРСР Юрій НИКОРАК – журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

Він став лауреатом Шевченківської премії водночас із Василем Стусом – у перший ж рік Незалежності! Бо належав до покоління письменників, які творили у часи Великого погрому – за керівництва Україною Володимиром Щербицьким, у роки найбільших репресій після 1937 року. Саме в цей час Іван Білик написав свій найвідоміший і водночас найскандальніший твір, “Меч Арея”, що став новою віхою в українській літературі та жорстким випробуванням для автора.1972 року роман заборонили та вилучили із бібліотек, а нерозпродані примірники – із книгарень. Письменника змусили звільнитися з редакції “Літературної України” (відтак він 3,5 року був безробітним і лише 1976 р. зміг влаштуватися у часопис “Всесвіт” … друкаркою), позбавили права друкуватись, зацькували у пресі. Після цього книжка в СРСР поширювалася “з рук у руки”, але була перевидана за кордоном – у Канаді, США, Великій Британії та інших країнах. Тож до нині її видали 15 разів, 9 із яких – за кордоном. А все тому, що автор знехтував ідеологемою “спільної з Росією колиски”, відновивши натомість неперервність традиції Скіфії – Русі – України…

24

January 2019 Ukrainian People

Заборона – найкраща реклама Отож, роману, забороненому за “неправильне трактування історії”, судилася подвійна, трагічно-щаслива доля: він став вигнанцем і бестселером водночас. Бо коли після відповідної постанови ЦК Компартії України книгу кинулися вилучати по всіх книгарнях та бібліотеках, було надто пізно: із 65 тисяч накладу вдалося конфіскувати лише 5! Іван Білик знав точне число, бо їх тоді звозили у видавництво “Радянський письменник”: виривали титульну сторінку і підшивали. “У мене є навіть два зошити такої “підшивки”, по сто штук у кожному: випадково вдалося “підібрати” у видавництві, де вони безпритульно лежали, – розповідав. – Ті, хто видав цю заборону, самі ж і створили мені ще більшу рекламу. Бо коли книжки почали вилучати, кіоскери та продавці книгарень стали їх продавати “з-під прилавка” і за вищу ціну... Мій знайомий журналіст казав, що купував на “чорному ринку” за 25 рублів (при тім, що середня місячна зарплата у 1970-х складала 120-140 крб – Ред.).

“Еллади ще й на світі не було” Чому ж такий ажіотаж здійнявся довкола історичного роману? Бо його автор у страшному 1972-му, що почався масовими арештами інтелігенції, видав роман про Київ та киян… V століття, що спростовував усталені совіцькою історіографією тези про Україну як молодшу сестру Росії. Ба більше, зі сторінок роману історична постать гунського царя Аттіли – переможця 700-тисячної армади персів, постала як київський князь Богдан Гатило! Білик зворохобив читачів гіпотезою, що гуни – не лише слов'яни, але й безпосередні пращури саме українців, що з доісторичних часів жили обабіч Дніпра! Власне те, що на карті пізньої античності – серед кельтів, готів, скіфів, сарматів, фракійців, балтів – Іван Білик знайшов місце і нашим

предкам, найбільше і спантеличило радянських ідеологів, – вважає історик Олена Апанович. Письменнику інкримінували “оспівування і романтизацію минувщини, якої не було”, “фальшування історії”, хоча автор свою позицію обґрунтував у післямові – “Аксіомах недоведених традицій”. Наполягав: “якщо французи нещодавно відсвяткували 2000-ліття своєї столиці тільки на тій підставі, що Юлій Цезар згадував серед переможених ним якесь плем'я паризієнів, а сам Париж засновано 500 років потому, – то ми мусимо взяти за рік народження нашого Києва принаймні той рік V століття до нової ери, коли Геродот відвідав Україну, хоча “столиця скіфів Басілея” існувала вже давно до Геродота”. Посилаючись як на праці десятків визнаних світом істориків, так і найновіші розкопки археологів, доводив: “на Україні вже п'ять тисяч років тому, наприклад, виробляли чудовий керамічний посуд, простота й витонченість форм якого ставили це гончарне мистецтво на рівень з шедеврами стародавнього світу… Та й розміщення кількох таких двоярусних печей поряд свідчить про те, що посуд вироблявся масово, отже, для ринку…І це в той час, коли Еллади ще й на світі не було, а стародавні єгиптяни називали греків не еллінами, а “дикими данайцями”, які тільки й уміли, що служити у допоміжному війську найманих пращників найдавніших династій фараонів”.

Бестселер на замовлення мами Прийнято вважати, що “Меч Арея” був другою літературною спробою письменника-початківця, до якого його спонукала… мама. Не зайве пояснити, що напередодні народження Іванка його 26-річний батько загинув як “ворог народу”, тому хлопчику дали мамине прізвище. Дитя, яке пережило голодомор, бачило смерть діда, бабусі, старшої сестри; дрібням запам'ятало, як бабуня (правнучка І. Котляревського) на сковороді смажила жабку; потім був притулок для дітей-доходяг, які помирали від голоду.

Зрештою, і сам письменник в одному зі своїх останніх інтерв’ю, за три роки до смерті розповідав: “Перша моя книжка називалася “Танго” – про Латинську Америку. А моя мати, хоч і була людиною без освіти, але читала все, що їй потрапляло до рук. Бачите, у мене виставлений 50-томник Франка? Я прочитав, може, 5 чи 6 томів, а вона прочитала усі 50! Коли вийшов цей роман, питаю: “Мамо, як він Вам?” – “Хороший роман, синку. Але якби ти щось історичне написав…” Вона буквально обожнювала історичну літературу. І ото я, на замовлення рідної матері, почав шукати тему. І шукав дуже довго…” І вона, наче Ньютонові, впала йому буквально на голову: “Рився в бібліотеці Спілки письменників і завалив верхні полиці. Книжки з гуркотом та курявою попадали і мало не вбили бібліотекарку Берту Іллівну, – розповідав. – Коли ж почали прибирати, вона каже: “А оцю ви бачили?” (це була книжка “Аттила и Русь IV-V столетий” Вельтмана, що жив у ХІХ столітті). Я взяв її з собою, подивився і... захопився. Автор цієї наукової розвідки наштовхнув мене на думку, що Аттіла – наш хлопець... На цій основі я дуже швидко написав роман і дав йому назву “Меч Арея”. Потім подав у видавництво “Молодь”, і там (до того мене ніхто не знав), несподівано для мене, роман сприйняли на піднесенні: “Бігом давайте рецензента! Є у вас знайомий історик? Будемо видавати наступного ж року, позапланово!”... Я сказав: “Давайте кого хочете!” Рецензентом за випадковим збігом обставин став Петро Толочко. Роман автора-початківця він фактично “розбомбив”. “Було літо, усі по відпустках, і єдиний, кого знайшли – безробітний археолог, – згадував Білик вже у 80-річному віці. – Він був кандидатом наук з Інституті історії. Це був теперішній академік, а тоді нікому не відомий Петро Толочко. І він мій роман зарізав. Мовляв, який Київ у V сторіччі, якщо він у ІХ-му виник? Та ще й Аттіла – Великий київський князь! А пізніше, коли Щербицький вирішив святкувати 1500-річчя Києва, той же Толочко написав: “Київ виник у V сторіччі!” Утім, сам Білик якось визнав: “Але якби мені дали на рецензію “Меч Арея”, то я би його теж “зарубав”. Бо... звідкіля Аттіла – київський князь, українець чи русин? Тому після цієї рецензії я засів за післямову – наукову розвідку – і писав її довше, ніж сам роман!" А відтак затято наполягав: “Історик Михайло Брайчевський мені сказав: “За таку післямову можна доктора історичних наук давати”. Вбачаю свою найбільшу заслугу в тому, що я продовжив історію вглиб. І не висмоктав з пальця, а посилався на авторитетні джерела, збирав усе по крупиці”.

“Собор”, а потім дали Героя Соцпраці. Гончар сказав: “Гірко Вам доведеться, якщо видасте цю книжку, готуйтеся до найгіршого”. Так воно й вийшло. Щойно “Меч Арея” заборонили, мене вирішили вигнати зі Спілки…Мене поперли з роботи, заборонили друкуватися і перекрили усі шляхи для працевлаштування без дозволу КДБ і ЦК партії”. Як згадував Білик, у “Літературній Україні” довго домагалися, щоб він подав заяву. “Але я сказав: “Шукайте статтю і звільняйте самі”. Тоді секретар парткому, відомий дитячий письменник Богдан Чалий мені порадив: “Друже, піди, щоб ці гавкуни заспокоїлися. А через півроку прийдеш до мене, тицьнеш пальцем, на яку хочеш посаду, і я тобі її дам… А потім все відговорювався: “Ну, ще трішки”. І так три з половиною роки. Аж поки мене підібрав з-під тину Дмитро Павличко”.1976 року той запросив Білика у “Всесвіт”, де письменник і пропрацював понад 34 роки, поки його не звалила важка передсмертна недуга. Щоправда, спершу взяли на посаду… секретаря-друкарки! “Насправді я працював редактором, а вважався секретарем-друкаркою. Через три місяці мене перевели, а на моє місце повернулась попередня друкарка, яку Павличко звільнив, щоби взяти мене на роботу. А як прийшов Маланчук і разом із Щербицьким став чистити авгієві стайні – почав зі “Всесвіту”. Там тоді було дев’ятеро “неблагонадійних” – людей, яких так само попід-

бирали. Павличко говорить: “Пиши заяву”. А я йому: “Не буду писати”. “Правильно, – каже він, – не пиши. Я зобов’язаний був тобі це сказати, але ти не пиши, побачимо, що з того вийде”. Дехто написав і пішов, а я якось пересидів… До слова, за “Меч Арея” Білик встиг отримати величезний на той час гонорар – по 600 рублів за аркуш, яких було 26. “Так що я не голодував, ще й купив матері добру хату!” – згадував він у 2009-му. … Коли у 1990 році “Меч Арея” реабілітували, навколо роману розпочався страшенний ажіотаж. Видавництво запланувало видати цю книжку накладом у 150 тисяч! Однак паперу вистачило тільки на 50 тисяч, які миттю розмели з полиць книгарень… А під назвою “Меч Арея. Роман, написаний Іваном Біликом літа Божого 7478 і видрукуваний у Києві літа Божого 7511, або 2003 новітнього” цей непересічний твір знову поповнив бібліотеки шанувальників вітчизняної історії… Ніколи не зізнавався письменник лише у найболючішому: аби побачив світ його направду перший роман – “Яр” – написаний за 10 років до “Танго”, ще у 1958-му, довелося чекати рівно півстоліття: його видали аж 2008 року!

Перший роман чекав 50 років Після “доопрацювання” схвальну рецензію на книжку написав уже директор Інституту історії Федір Шевченко, а видавництво “Радянський письменник” одразу ж її видало. А коли отямилися – було вже пізно. “Ще до виходу книжки я мав розмову з Олесем Гончаром. Це вже було після того, як його били за

На фото – обкладинка та титульний розворот “арештованого” видання 1972 року

Замість післямови Цікаво, що книга “Меч Арея” вже видавалася і до І. Білика: у 1928 році під такою ж назвою вийшов російський переклад повісті “В тумані минулого” українського письменника Григорія Бабенка, котрий таємниче зник у 44-річному віці на межі 1932-33 років. Роком раніше Бабенко видав цю повість, де змалював картини суспільного устрою і побуту кочівників-скіфів у VII–IV ст. до н.е. До того ж, скіфів зображав як протоукраїнське плем'я…Проте його твори у 1930-х роках потрапили до переліку “ідеологічно ворожих”: їх вилучили із книгосховищ та знищили. Концепцію спадкоємності скіфсько-української історії в прадавньому європейському контексті розвинув вже Іван Білик – у романі “Не дратуйте грифонів”, де усі події пов'язані з імовірною мандрівкою Геродота до Скіфіїу V ст. до н.е. та фактами, викладеними у четвертій книзі його “Історій”. Мандрівник і логограф Геродот із Гелікарнасу – один із найколоритніших героїв роману І.Білика. Схему роману подорожей згодом використала Ліна Костенко у поемі-баладі “Скіфська одіссея”, що розповідає, як “грек прорубав у Скіфію вікно”. Описується у цьому романі І.Білика, відзначеного Всеукраїнською літературною премією як найкращий роман 1993 року, і мандрівка Геродота до Ексампею, сакрального центру Скіфії, – великого Священного котла, відлитого за наказом царя Аріанта із наконечників бойових стріл. Цей котел не лише давав уявлення про колосальні людські ресурси Скіфії, але й наочно свідчив: перемогти скіфське плем'я чи потіснити його силою зброї зі своїх володінь – справа марна. Тому й звучить у романі постійне нагадування про перемогу скіфів над 700-тисячною(!) армією Дарія… Серед інших бестселерів письменника – романи “Похорон богів”(1986) та “Золотий Ра”, завдяки якому Білик й став лауреатом Державної премії ім. Т. Шевченка у 1991-му.

Ukrainian People January 2019

25

Війна

МЕНІ НІЧОГО ВТРАЧАТИ, АЛЕ Є КОГО ТА ЩО ЗАХИЩАТИ Євгеній Силкін – військовий кореспондент. Народився у Севастополі. До 2014 року проходив службу у Військово-Морських Силах України. Під час анексії Кримського півострову Російською Федерацією – залишився вірним присязі та переїхав на материкову Україну. Із 2015 року бере активну участь в проведенні АТО. Захоплюється фото- та відеоз’ємкою. Має свій канал на Ютюб. Найпопулярніше відео про курсантів, які не зрадили та заспівали Гімн Україні: https://www.youtube.com/watch?v=AOjw_hR00oI

Навіть у свої 57 із хвостиком років прапорщик Ігор Родін на псевдо “Колчак” не відсиджується вдома на дивані перед телевізором, а продовжує нести бойову службу на передових позиціях російсько-української війни. Сьогодні він один із найстарших бійців окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Бойові побратими поважають його, але не за вік, а за життєву позицію справжньої та мужньої людини.

З

а плечима Ігоря Родіна – Іловайський котел і довгі чотири місяці полону, проте ніщо не зламало чоловіка. Він завжди був впертим і твердо йшов до своєї мети. Навіть тоді, коли чотири роки тому він оббивав пороги військкоматів і просився на передову, а йому відмовляли через вік. І ніхто не зважав на його армійський досвід, адже свого часу він відслужив “срочку” в радянських десантних військах. Але він не розгубився і пішов добровольцем у батальйон “Донбас”. Саме там побратими охрестили військового історика “Колчаком”. А справа у тому, що до війни Ігор Родін встиг написати 48 статей та дві монографії про період Першої світової та Громадянської воєн. Часто-густо в часи затишшя

26

January 2019 Ukrainian People

та відпочинку він розповідав побратимам цікаві історії, і так би мовити, проводив лекції між кулями. Сьогодні він із великим сумом згадує літо 2014 року та штурм окупованого сепаратистами Іловайська. Під час запеклих боїв російські найманці накривали українських бійців “Градами”, мінометними мінами та важкою артилерією. Всі розуміли, що потрібно вибиратися. У ніч з 28-го на 29-те серпня наші військові отримали команду покинути місто.

- О 6-ій ранку ми двома колонами мали виходити з Іловайська, нам пообіцяли “зелений коридор”. Проте, скориставшись тим, що ми були у нерівному становищі, так як наші підрозділи вже знялися із позицій і стояли у колоні, росіяни заявили, що умови виходу змінюються. Ми мали йти за їхнім маршрутом, без важкої техніки і стрілецької зброї.

Звісно, ніхто на це не погодився, – пригадує Ігор. – Ворог непокори не прийняв. Колону почали обстрілювати, як то кажуть, з усіх стволів. Українські підрозділи мали страшенно невигідну позицію. Тоді як ворог був в окопах, наші бійці знаходилися у чистому полі, мов на долоні.

– Те, що тоді відбувалося, походило на Армагеддон: палали машини, тіла розривало на шматки, навкруги – суцільне місиво із бруду, крові й обвуглених шматків металу. Живі підбирали поранених із підбитих машин й рухалися далі. Вогонь не вщухав ні на мить. У нас було майже чотири десятка поранених, – продовжує Ігор. – Ми зупинилися в Червоносільському, коли вся техніка була спалена. І саме там славнозвісний гранатометник “Усач” підбив три бронетранспортери противника із РПГ. Уявіть лише, з гранатомета! У нас же більше нічого не було. Все, що залишалося, було знищено на марші. У Червоносільському нам вдалося протрималися ще добу. Наступного дня до знесилених українських бійців під'їхала бойова розвідувальна машина з російським прапорцем. Вийшов чоловік у військовій формі без розпізнавальних знаків.

- Шикуватися у колону по шість чоловік. Окремо – бійці Збройних Сил, поранені, медперсонал та жінки! Воїнам батальйону “Донбас” залишатися на місці. Ніхто жартувати не буде!... – прогримів він. Прапорщик Родін із відразою згадує, як тоді російські військові давали “слово офіцера”, що їх вивезуть до Росії і будуть вести переговори про обмін, і ніхто навіть

не думає передавати українських бійців у руки ополченців так званих ДНР та ЛНР. Звісно, слова офіцера ніхто не дотримав…

Чотири місяці полону зі знущаннями і голодом. З них 45 днів у підвалі будинку колишнього Донецького управління СБУ. Пізніше – у напівзруйнованих будинках Іловайська, куди українських військовополонених водили на роботи.

26 грудня 2014 року відбувся обмін українських полонених бійців на росіян. Наших героїв тоді біля трапа літака у Василькові зустрічав Президент України.

– Можна багато говорити, що війна – це біль, піт, кров, бруд, але вона існує в житті людства, вона присутня нині в нашому житті. Я ж упевнений, що війна – це нормальна чоловіча робота, яку хтось повинен виконувати, і робити це добре. Тож свій вибір я зробив одразу. Мені нічого втрачати, але є кого та що захищати, – наголошує Ігор. А коли нашого співрозмовника на псевдо “Колчак” запитують, чому він, переживши усе те пекло, знову повернувся на передову, він із сумною посмішкою цитує свого відомого тезку: “Вічний мир є сон, і навіть не прекрасний. Але ж на війні можна бачити прекрасні сни, хоча після пробудження вони викликають жаль – тому, що більше не мають продовжуватися”.

Осінні вакації у Львові,

Устина Стефанчук Дослідниця, колекціонерка, блогерка (Львів-Едмонтон) Мені довелося виростати у Львові буремних 1990-х роках. Про характер цієї доби і її віддзеркалення у побуті, культурному житті та світобаченні містян з’являються матеріали різної міри критичності, деякі навіть з відчутною ноткою ностальгії. Хоч це, мабуть, природно, саме так згадують про власну юність. Мені ж, навпаки, досить важко витиснути із себе позитивні спомини про цей період горішків в якості єдиного подарунку на Миколая, період браку дійсно цікавих, а не пафосних українських культурних подій. Бодай таким Львів видався мені – дитині, сірим і невеселим. Це ускладнювалося тим, що більшість заходів, на яких мені випадало тоді бувати (моя родина наполегливо плекала в мені смак якісного українського контенту) – виставки, презентації, спектаклі та навіть гуртки належали до непопулярного часопроведення серед моїх однолітків. Пострадянська школа теж додавала свого до процесу обезличування і зрівняйлівки. До чого я це все пишу? Адо того, що нинішній Львів, попри увесь оберемок його проблем, це саме те місто, де різноманітність цікавих і сенсомістких івентів на метр квадратний дійсно вражає, і може, чи не вперше в історії, це місто – дійсно українське. Сучасне, динамічне і українське, бодай такі мої рефлексії від частих і тривалих відвідин дому.

28

January 2019 Ukrainian People

або не зрадою єдиною Ще не відійшовши від жахливого джетлеґ і не кращого сервісу авіакомпанії, приїхавши з одного дому (Канади) до іншого – Львова, я одразу ж потрапила на неабияку подію. Шкільний театр УКУ “На Симонових стовпах” організовував новорічну вечірку. Чому новорічну у вересні? Бо забава була приурочена святкуванню дворіччя існування. Вечірка цікава вже тим, що молодь з однаковим захватом гоцала під сучасну музику і під переспіви давніх козацьких пісень у виконанні запрошених етно-гуртів. Вхідною платою слугував один… лимон. Саме так, звичайнісінька цитрина – у такий спосіб організатори подбали, аби лимонаду вистачило на усіх гостей.

Взагалі, Львів by night – це, поза сумнівом, цікаве видовище. Тут головне – знати місця. Вражає, що більшість заходів, навіть цілком розважальних, мають тут глибшу мету. У Львові вже просто вечіркою нікого не купити: це мусить бути щось змістовне, і ця тенденція згрубша стосується розважальної індустрії в місті загалом. Сучасні молоді львів’яни – значно розкутіші, можливо, тому, що мислячі, або ж тому, що чуються вільними. Нинішні юнаки та дівчата не підпирають стіни, а гарцюють в танці, не боячись видатися “некрутими”. Мода на самовираження, інакомислення є ознакою цієї ґенерації, і це не могло не вплинути на загальний настрій міста. Львів сьогодні – це місто стартапів, коворкінгів і воркшопів, місто, яке стало домівкою для таких, без перебільшення, знакових проектів, як Львівська Бізнес-Школа, “Майстерня міста” (майданчик для діалогу між локальними спільнотами та фаховими середовищами у ділянці розвитку міста та збереження культурної спадщини), Центру міської історії та Львівської ІТ Арени. Остання, яка, до слова, є найбільшою IT-конференцією в Україні та Східній Європі, відбулася наприкінці вересня.

Серед іншого, у програмі були виступи найвідоміших спікерів у галузі глобальних бізнесстратегій, ІТ-маркетингу, топ-менеджерів, успішних стартаперів, які мали змогу поділитися своїми ідеями в рамках Stаrtup Competition. З мови ІТ-технологій – дофілософії. Серед усього розмаїття презентацій, вечірок, майстер-класів та виставок, якими були насичені вакації до рідного міста, те, що дійсно захопило, це кількість слухачів на філософських лекціях. Хоча, мабуть не слід очікувати нічого іншого від лектора – історика філософії, перекладача Андрія Дахнія, лекції якого я мала щастя слухати ще будучи студенткою.

Сьогодні його виступи навіть вузькофілософського спрямування збирають повні аудиторії слухачів, далеких від академічного світу. Це, як на мене, ще одна відчутна зміна у загальному характері міста: цікавитися буттям довкола, бути громадсько-активним, читати вважається престижним. Серед лекцій, які містяни мали змогу слухати лише впродовж вересня – “Мартін Гайдеґґер та екзистенційна філософія” та “Свобода: учора, сьогодні, завтра” – про різні виміри свободи, про межі між свободою і сваволею. Остання була організована Освітнім Центром з прав людини (який сам по собі заслуговує на увагу) і фактично стала прелюдією до 25-го Форуму Видавців, тематика якого цьогоріч будувалася довкола проблеми свободи. Львівський Книжковий Форум, що вже зазнав слави одного з найбільших і найочікуваніших літературних фестивалів, справедливо може вважатися також однією з найгучніших культурних подій міста. Львів, особливо восени, не просто багатий на події, – потрібно мати якийсь магічний пристрій, на кшталт Дамблдорового часовороту, щоби встигати на усі події, які відбуваються одночасно. Впродовж Форуму – й поготів, щоб змогти відвідати усе цікаве (у загальній кількості – близько 1000 пунктів програми): доводилося забігати на одну презентацію чи лекцію, і посере­ дині нестися стрімголов містом, аби встигнути бодай на частинку іншої. Серед обов’язкового для відвідання у моєму календарі були, зокрема: презентація книги Енн Епплбом “Червоний голод” за участі Сергія Плохія; “Митці на прицілі”: історії життя Володимира Сосюри, Остапа Вишні, Михайла Драй-Хмарита Григорія Косинки; презентація “Об’єднана Європа Ольґерда Іполита Бочковського” за участі Ольги Гнатюк; панельна дикскусія “Вибори і свобода медіа”; авторські читання у рамках проекту “Голоси Свободи”; дискусія “Еротика раннього футуризму”; презентація альбому Олени Кульчицької “Національний одяг західних областей України”; зустріч із сучасним французьким письменником Олів’є Бурдо; дискусії “Війна і пам’ять, що пам’ятають українці про війни на своїй території” та “Свобода слова і голоси жінок”: як підвищити професійну помітність жінок у ЗМІ; феміністичні читання; презентація книги Ярослава Грицака та Ізи Хруслінської “Розмови про Україну”; дискусія “Свобода бути не таким, як всі: розмова про дитячі книжки на складні теми”. І це –лише невелика частинка того, що відбулося впродовж п’яти днів Форуму. А ще, концерт гурту “Хорея Козацька”, форумні вечірки, вистава театру ВУХ, Прохасько Party і, звісно ж, моя улюблена подія кожного Форуму – ніч поезії і музики NONSTOP. Що вже й казати про свіжі книжкові новинки, з якими я ридала в парку на лавці і реготала в кав’ярні, викликаючи непідкупний інтерес туристів за сусіднім столиком.

Тема свободи була наскрізною не лише для Книжкового Форуму, але й для фестивалю документального кіно Docudays UA, який у вересні стартував під гаслом “Рівні рівності”: у фокусі цьогорічної програми проблема дискримінації та соціальної нечутливості, серед інших, наприклад, показ фільму “В’язні Кануна” про криваву традицію кровної помсти в Албанії. Особлива принадність культурного життя Львова полягає у його багатоплановості: від дійсно вдумливо-серйозного – до цілком розважального контенту. Побільшало заходів, спрямованих на гуртування мікрогромад, як от районів міста чи навіть окремих вулиць. Серед таких, наприклад, Lesi Street Fest, який відбувся у вересні. Тут усе: від базару крафтових дрібничок – до наїдків і музики. До речі, вулиця Лесі Українки всього за кілька років обросла такою кількістю ресторанів та кнайп (часто вживане галицьке слово для позначення корчми чи пивного генделика), що за час моїх вакацій я б могла щодня їсти в іншому місці лише на цій вулиці. Щоправда, не заздрю мешканцям давніх кам’яниць у центрі, але то вже інша розмова: туристична привабливісь Львова і пов’язаний з нею незмовкальний гул вимагають жертв й інколи – трохи заспокійливих крапель. До речі, про генделики. В одному з таких стала свідком небаченої дотепер картини. Живий невеличкий оркестр на завершення вечора заграв “Водограй”, і усі, наголошую, усі: бармени, кельнерки, підпита корпоративна компанія за окремим великим столом, канадські бізнесмени, що сиділи позаду мене, усі підхопилися і почали підспівувати. Туристи, які минали вулицею, сходилися на спів і доєднувалися. Бувалі люди кажуть, що це – вже традиція у тій пиварні, але для мене це було вперше, і, правду кажучи, таки зворушило це багатоголосся. На моє щастя, якраз на час моїх відвідин Львова припала ще одна вельми цікава подія – прем’єра музичної комедії “Шляхетні Волоцюги” – про львівське життя 1930-х рр., у центрі якого опинилися двійко батярів (доброзичливих

міських хуліганів). Якщо не прискіпуватися до певних історичних неточностей і просто розслабитися, то можна нареготатися вдосталь. А якщо взяти до уваги, що головною музичною темою стрічки став відомий львівський шляґер “Тільки у Львові” у сучасному аранжуванні культових “Братів Гадюкіних”, то це вже само собою – вагома причина його подивитися. Тема львівського батярства і, вцілому, звернення до історії Львова (тут йде мова і про такі аспекти, як скажімо, мультикультурність міста, паралельне співіснування і перетин різних Львовів, тощо) останньо стали предметом наукових і публічних зацікавлень.

Більше того, відродження львівської “міфології”, говірки, кухні стали модною “фішкою” і проглядаються у стилістиці більшості ресторацій та кав’ярень. Цьогорічним львівським відкриттям став для мене триденний фестиваль крафтових броварень, вуличної їжі і ретро-музики “Craft beеr and vinyl music festival”: саме там вперше спробувала Львівські скальки – мідії, приготовані за переписом Ольги Франко, загальний і мій інтерес до яких відродила львівська кулінарна блогерка Пані Стефа, яка ділиться рецептурою незнаних і давно забутих наїдків традиційної львівської кухні. Серед подій, які зігріли своєю душевністю, звичайно ж, участь у велелюдній ході в рамках загальноукраїнської акції для підняття рівня свідомості щодо проблеми жорстокого

поводження з тваринами, яка пройшла центральною частиною міста. А ще – виступ вчителів, батьків та учнів однієї з львівських шкіл на підтримку проектів вдосконалення шкільного життя. І було б це звичайним зібранням, якби організатори не подали це у форматі театрального дійства, сюжетом для якого слугувала славнозвісна трилогія Толкіна. Такі локальні інціативи з’являються у найрізноманітніших ділянках міського життя, і є тим здоровим і критичним чинником, який сприяє позитивній зміні Львова, його мешканців. У передвечір мого від’їзду до Канади трапилося мені побувати на святкуванні дня народження подруги. Значну частину вечора зайняли розмови гостей (а це, переважно, молодь 20+) про досвід подорожей, про останні найбажаніші книжкові новинки і обговорення вже прочитаних. Слухала розповіді цих молодих, цікавих і успішних людей про їхній досвід роботи, про щоденні виклики, про мрії і думала собі, як же ж це круто – жити у цей час, бути у цьому місті – сучасному, динамічному і українському. У читача може виникнути уявлення про нереалістичність картини, що я її описала. За півтора місяці моїх канікул, ясна річ, бачила усякого, зрештою, достатньо лише раз проїхатися в громадському транспорті, або сходити в ЖЕК, щоб відчути увесь смак львівської реальності. Можна бачити сміття на вулицях, зруйновані пам’ятки архітектури, свавілля чиновників навіть найнижчого рівня, але можна бачити не тільки це. У цьому несамовитому вирі подій, втім, була одна, яка заслуговує на окреме вирізнення. Виставка, на яку я ходила щодня, так, що наглядачки мене запам’ятали на ім’я, експозиція, яка стала моїм заземленням і місцем, де оcмислилися і написалися більшість із цих рядків. “Ікони риботицьких майстрів” (1670-ті-1750-ті рр.) зі збірки Львівського Національного Музею та приватних колекцій. Не зайвим буде додати, щоразу, коли я туди приходила, зала була повна відвідувачів. А це також про щось, та й свідчить.

Ukrainian People January 2019

29

М уз и к а

Українська музика: нові імена – нові враження

Не а розцвіла, засяяв день таємними знаками”? Ви ще не наспівуєте “поплакала і знов фіалк пісні у світі! ї нсько украї нішої пуляр найпо із к рядо знаєте про що йдеться? Я вам розкажу. Це може бути “Плакала” довів, що україномовна музика Менш ніж за рік гурт KAZKA зі своїм хітом планеті. Більше 100 мільйонів усій по я тітис розле й а нців, украї х сами цікавою не лише для їнським яку музичні журналісти вже охрестили “укра переглядів лише на YouTube композиції, у різноманітні плянь потра дів, рекор Купа . світу ків Despacito”. Сотні кавер-версій з усіх куточ топи і чарти. Так, це все про “Плакала”.

Ivan NAVI

Діма Войналович

KAZKA

27 років. Журналіст, музичний оглядач з міста Київ. Редактор видання MusicInUA.

А

LATEXFAUNA

LAUD LETAY

PATSYKI Z FRAN EK

A

30

January 2019 Ukrainian People

ле 2018 рік запам’ятається не лише карколомним успіхом “найказковішого” гурту. Такої кількості прем’єр, концертів і фестивалів Україна не знала вже давно (а то й ніколи)! І, знаєте, ніхто не сумує за російською естрадою. Більше того, люди потягнулися до свого не від безвиході, а навпаки – бо воно набагато крутіше. Нині найпопулярніший у світі український гурт ДахаБраха, який колись лише зрідка виступав в Україні, змушений їздити усіма містами країни, збираючи повні зали. Столичний Палац Спорту тепер збирають TheHardkiss, Без Обмежень, Антитіла – раніше про таке годі було й мріяти! Ви скажете, що це – вже відомі гурти, які заслужили такої поваги від українського слухача завдяки своїй працелюбності і таланту. І будете праві. Але є команди і виконавці, яких ви й не чули, але які за якістю і харизмою не поступаються вище перечисленим колективам. Я вам назву їхні імена, а ви починайте слухати їх просто зараз, аби потім бути, як то кажуть, “у тренді”. Почнемо з гурту LATEXFAUNA. Всього за рік хлопці перетворилися із “чогось такого” у “вау, як це круто!”. Неординарна манера виконання вокаліста Діми Зезюліна, легкі дрімливі та космічні мотиви, мелодії, які торкаються самих глибин душі… Безперечно, у цих музикантів, які є бажаними на найбільших фестивалях країни, велике майбутнє. Чому б вам не розділити його з ними? А от любителям танцювальної музики обов’язковими для прослуховування є пісні 26-річного львів’янина Івана Сяркевича, який творить під творчим іменем Ivan NAVI. Легкість, свіжість і чесність цього артиста зробили його номінантом кількох престижних премій, але що важливіше – його полюбили сотні тисяч меломанів. Чи це не є найбільшою винагородою для музиканта? Власне, у танцювальній музиці нині взагалі – справжній бум. Взяти, наприклад, Влада Каращука, відомого під сценічним ім’ям LAUD. Після яскравого виступу на Нацвідборі до Євробачення

хлопець випустив новий альбом, яким ще раз довів, що якісна українська музика ні в чому не поступається західній. А ще – епатажну групу PATSYKI Z FRANEKA, кожен трек яких – у топах радіочартів. Або ж романтичні харків'яни LETAY, які заводять публіку з одного акорду. До слова, багато цікавої поп-музики з'явилося і полюбилося українцям завдяки проекту Хіт-Конвеєр від телеканалу М2. Для любителів інді та рок-музики у мене теж є кілька нових імен. Ліричні та водночас зухвалі Ульмо Три, невтомні Фіолет (інтерв'ю з лідером гурту Сергієм Мартинюком можна прочитати у січневому номері UkrainianPeople), експериментатори TikTu. Музика останніх, до речі, нещодавно стала саундтреком до дуже крутого історично-пізнавального мультсеріалу“Книга-мандрівка. Україна”. А ще цього року дуже стало модно тішити себе і оточення новими обробками народних пісень. Якщо вам цікаво почути, як у 2018-му звучить “Вербовая Дощечка” – вам до JoryjKłoc. А, наприклад, “Обруч” в електронній обробці хочете? Тоді слухайте GG ГуляйГород. Не можу не відзначити відродження українського хіп-хопу. З артистів цього жанру я наполегливо раджу вам відкрити для себе таких виконавців, як: Freel, КашляючийЕд, Ціна Ритму, Тулим. Якщо сподобається, то пізніше підкину вам ще імен. Але й на цьому ще не все. Не згадати про ще двох талановитих, харизматичних, а до того ж іще й красивих артистів – було б дуже не правильно. Поль Манондіз і Алекс Громаковский. Певно, ви здогадалися, що ці люди – не з України. Але! Вони з українським серцем. Щоправда, якщо Манондіз, який є улюбленцем самої Ніни Матвієнко, вже здобув собі авторитет і любов шанувальників, то Громаковский лише наприкінці року заявив про себе. Але як заявив! Його лірична україномовна пісня “Мамі” зворушує до сліз не лише жінок, а й багатьох представників сильної статі. Інакше й бути не може, якщо пісня йде від душі. Наостанок хочу дати пораду: слухайте українські пісні не лише вухами, а й душею. Адже у цих композиціях є стільки всього сакрального й чистого, що лише вуха вловити не завжди зможуть. І будьте відкритими до нового. Навіть, якщо ви фанат “Червоної Рути”. Бо найкращі українські пісні ще не написані, а творяться, можливо, саме сьогодні.

www.xado.us oilservice@xado.us

Synthetic Blend Premium Oil Change Service

ONLY $29.99

Full Synthetic Premium Oil Change Service

ONLY $56.99

Includes up to 5qts. premium full synthetic or synthetic blend oil & filter ALL TAXES INCLUDED

INCLUDED Компанія XADO вітає всіх з наступаючим Новим роком! Нехай 2019 стане для всіх нас роком миру, добра, процвітання і благополуччя! Нехай всі новорічні мрії і плани здійсняться!

Diaspora У

Чорним по білому – про давнє кохання Марія Кривошеєва Фото: Норберт К. Іван

“Аби написати любовного листа, треба починати, не знаючи, що хочеш сказати, а закінчувати, не пам’ятаючи, про що писав…” Ж.Ж. Руссо Як не прикро, ми живемо у той час, коли написане слово майже втратило свою магію. Епістолярний жанр зараз не в моді. Сучасні технології стрімко перевели любовні відносини у віртуальне поле, де ми знайомимося, жартуємо, сваримося, миримося, залишаючи мистецтво написання справжнього любовного листа далеко позаду. А дарма… Любовні листи мають давню історію. Напевно, вони з’явилися у часи, коли люди навчилися писати і читати. Кожен такий лист –унікальний, так само, як і кожна історія кохання.

32

January 2019 Ukrainian People

країнці Канади шукали і знаходили своє кохання порізному. Одні були змушені покинути своїх дружин і наречених на батьківщині, аби мати можливість побудувати нове життя у далекій країні і заробити достатньо грошей заради подальшого возз'єднання з сім'єю. Інші, переважно холостяки з українсько-канадської громади, писали додому листи у пошуках майбутньої дружини в Україні. Чимало молодих українок, мріючи про еміграцію до Канади, часто пересилали свої фотографії родичам та друзям до Нового світу, сподіваючись знайти нареченого за океаном. Виставка “Love Letters from the Past”, яка протягом листопада-грудня тривала в Українському культурному та освітньому центрі “Осередок” у канадському місті Вінніпег, пропонує відвідувачам зазирнути за таємничу завісу приватного листування українських емігрантів Канади. Через реальні листи, мемуари, газетні публікації та сімейні фотографії, представлені на виставці, можна відслідкувати, як розвивалися особисті стосунки та формувалася нова еміграційна культура спілкування як у міській, так і в сільській місцевостях нового світу.

“Працюючи над цим проектом, я та мої колеги-дослідники з Університету Альберти на чолі з професором кафедри сучасних мов та культурології Оленою Погосян переглянули десятки історичних документів із різних куточків країни, серед яких – реальні й вигадані листи, опубліковані свого часу в друкованих виданнях Канади українською, англійською та французькою мовами, – розповідає куратор виставки, канадська художниця українського походження Лариса Цимбалюк–Челядин. – Відтак, сьогодні ми маємо чудову нагоду розповісти громадськості історію першого українсько-канадського листоноші Теодора Немирського і першого поштового відділення міста Wostok провінції Альберта, показати зразки публікації “Як писати листи”, що побачила світ у 1914 році у Вінніпезі, а також вигаданих сатиричних листів про кохання, опублікованих у канадських газетах. Однак, головне місце серед наших експонатів, звичайно, належить особистим листам. Так склалося, що переважну більшість українських іммігрантів, що оселилися в Канаді в 1890-1900-х роках, складали селяни, багато з яких були неписьменними. Удома вони, зазвичай, не писали і не отримували листів, бо їхні родичі та друзі жили поблизу. Вони разом відзначали найважливіші життєві події і були готові допомогти один одному у важкі часи. Українські ж селяни у Канаді, звичайно, знали, що таке листи, однак, писемне спілкування розглядалося виключно як ознака вищих, освічених класів: духовенства та багатої знаті. Взагалі, український селянин тоді виявляв якусь дивовижну повагу до листів і до вміння їх писати. Коли член сім'ї довгий час був відсутній через, наприклад, військову службу, було прийнято писати всією родиною так званий “уклінний лист”.

Такий лист не повинен був бути інформативним і майже завжди відповідав встановленій формі: починався з релігійного привітання: “Слава Ісусу Христу”, на яке читач повинен був відповісти: “На віки віків. Амінь”. Варто зазначити, що подібне вітання мало як магічне, так і моральне значення. По-перше, воно повинне було відвернути лихо, по-друге, вказувало, що письменник і читач – члени однієї релігійної громади. Далі йшла інформація про те, що автор листа, з Божою допомогою, знаходиться в доброму здоров'ї, процвітає та бажає того ж читачеві й іншим членам родини, передаючи усім вітання–“поклони”. Перерахування повинно було бути повним, обов’язково охоплювати всіх родичів. Відправлення та отримання такого листа було особливим ритуалом, який засвідчував, що сім'я, як і раніше, єдина, незважаючи на фізичне розлучення. Як правило, лист читався вголос, під час чого слухачі відповідали на вітання поклонами, звертаючись до автора”. Не менш цікавим експонатом виставки “Love Letters from the Past” є книга “Порадник для залюблених, або як писати любовні листи”, вперше опублікована у 1913 році. Порадник включав у себе приклади любовних листів і мав розширений розділ з етикету і освідчення в коханні. У цій книзі розглянуті найкращі способи початку романтичних відносин: що подарувати в якості першого подарунка, де зустрітися на першому побаченні, коли зробити пропозицію, як перейти від залицяння до шлюбу тощо. У передмові говориться: “Ми даємо короткі рекомендації про те, як поводитися, щоб викликати справжню та щиру любов, і що робити, аби вона тривала якомога довше”. У 1910-х роках серед українських канадців були поширені дуже молоді наречені і шлюби за домовленістю. “Порадник для залюблених” чітко визначав вік нареченої і рівень участі родичів у романтичних відносинах. У книзі також детально розписані гендерні ролі у відносинах. Жінка, за звичай, повинна була приховувати свої почуття і не проявляти жодного помітного інтересу до свого обранця. Загалом же, згідно “Порадника”, стосунки повинні розвиватися у кілька етапів: спочатку чоловік отримує згоду жінки на спілкування з ним, після чого це спілкування вважалося ознакою майбутніх заручин. Потім чоловік мав попросив представити його батькам жінки і зробити пропозицію щодо заручин. І тільки після заручин пара може провести час наодинці й вийти на вулицю разом, влаштувавши першу коротку зустріч у громадському місці.

Найкращими місцями для побачень вважалися міські парки. Однак рекомендувалося не зустрічатися на центральній алеї, а гуляти менш людними доріжками, аби уникнути зайвої уваги. Жінка має бути стриманою, уникати прямого і тривалого зорового контакту, давати тільки короткі відповіді й подовгу мовчати. У книзі також наведено чимало зразків любовних листів. “Порадник”, що вийшов у декількох виданнях, був досить популярним. Ймовірно, саме тому передмова попереджає про цитування зразків безпосередньо: “Не слід копіювати текст слово у слово, буква в букву. Варто користуватися тільки тими частинами, які відповідають ситуації. В іншому випадку, людина може виставити себе на посміховисько, як це зробив нещасний чоловік, який скопіював лист із керівництва слово в слово. Дотепна жінка, якій він написав, відповіла йому, що він може знайти її відповідь на наступній сторінці керівництва. Тому подбайте про те, щоб подібного не сталося з вами…” Знайомлячись з експонатами виставки, неможливо оминути й зразки першого “фотошопу”, створені у стінах відомої у ті часи фотостудії “Gushul”, власниками якої були українці Олена і Тимофій Гушул. “Для емігрантських громад сімейна фотографія відігравала роль не менш значну, а ніж правильно написаний лист, – пояснює Лариса Цимбалюк–Челядин. – Траплялося, людина приносила фотографії з України й говорила: “Дивись, це мій брат, сестра, моя дружина, а ось тут мої діти. Я хочу бути на тій фотографії. Зберіть нас разом”. І фотограф виконував її замовлення. За допомогою новітніх на той час технологій він допомагав долати межі й відстані, “об'єднуючи” родини. То було майже диво. Фотографування, безперечно, мало велике значення, тому люди часто приходили до фотостудії після недільної церковної служби у своєму найкращому одязі. Всі хотіли виглядати “на всі сто”. Відтак, комерційні фотографи ретушували і розфарбовували фотографії, за додаткову плату прибирали подвійні підборіддя і фарбували волосся.

Чимало канадців українського походження бажали сфотографуватися в народному одязі, демонструючи і підтверджуючи цим свою культурну самобутність, а також виступаючи взірцем для наслідування майбутніми поколіннями. Студійні фотографи не тільки гарантували “якісний” продукт, готовий до розповсюдження, але і надавали замовникам тимчасовий імунітет від реальності. Нерідко клієнти самі обирали собі вбрання, пропоноване студією. Більше того, вони могли обрати власне реквізит для фотографування, як наприклад, недавно зведений будинок або новий автомобіль, таким чином демонструючи свої фінансові успіхи і досягнення в новому світі. Виставка гастролюватиме Канадою протягом 2018 – 2019 років. Відтак, усі, хто не встиг зазирнути до “Любовних листів” у Вінніпезі, матимуть чудову нагоду відчути атмосферу інтимного спілкування минулих поколінь у наступному році вже в інших містах країни.

Ukrainian People January 2019

33

д і ас п о ра

One Woman’s Diaspora Experience – Ukrainians Achieving Abroad For Dnipro’s Oksana Shadrina, life in Ireland has been a tale balancing integration and her identity in the Ukrainian diaspora.

Along with her Irish-American husband, Miceál O’Hurley, Oksana has built their family business over the past five-years into one of the most famous artisan ice cream businesses in the Europe. While building the Fantastic Flavours brand, Oksana managed to start a family with the birth of their daughter Bláithnaid in 2017 and they will add a new baby next month. Along the way, Oksana has earned a number of prestigious awards for her business and herself personally, including being named ‘One of Ireland’s Most Inspiring Women in Business’. Not bad for a Ukrainian immigrant-girl born to humble beginnings in the steel producing town of Kryvyi Rih!

Building a Successful Business

Focus on Others This month, Oksana was recognized with the Cork Business Awards – Customer Service Person of the Year – 2018 trophy. “I’d like the think the success I’ve achieved is the result of focusing on the needs of others”, says Oksana. “This award meant a lot to me because it recognized that ethic.” As a Human Resources Manager and Business Trainer with a Fortune 500 Company, Vodafone Ukraine, Oksana’s team was recognized as the 2015 Best in Service Contact Centre in the World.

“I learned long ago that caring for others is the cornerstone of any successful business, large or small, and is essential to a civil society.”

Oksana’s business ethic carries over into her personal life. Oksana and Miceál are annual patrons to over twenty charities, clubs and civic organizations. A rare honor for an immigrant, Oksana was presented with a Proclamation by the United States Congress in 2017 recognizing her business leadership, philanthropic, volunteer and humanitarian works. Amongst the charities close to her heart is the Youghal Lifeboats (RNLI) who save lives at sea, an important task in her seaside home in Ireland.

With her husband being a highlydecorated combat veteran, Oksana was inducted into the Auxillaries of both the Ukrainian American

34

January 2019 Ukrainian People

Veterans (UAV) and the Veterans of Foreign Wars (VFW), two American patriotic organizations devoted to caring for veterans. Oksana has also been a patriotic supporter of several Ukrainian charities including Patriot Defense, Chernobyl Children’s Charity and other Ukrainian causes.

Diaspora Centered Focus In July 2018, Oksana met with Ukrainian Foreign Affairs Minister Pavlo Klimkin during his official visit to Ireland. “Minister Klimkin encouraged us to remember our Ukrainian roots, and consider returning home someday to contribute to the upward climb of our homeland on the world stage. He noted how during his visit to the USA people identified themselves as “Irish-Americans”, “Italian-Americans” and that the diaspora could help the world better identify with Ukraine by adopting the same practice” recalled Oksana.

“So, I embrace being a UkrainianAmerican and Ukrainian-Irishwoman with a sense of pride, being a good citizen of my adoptive homes while always being a faithful Ukrainian woman.” Given the multitude of awards and honors Oksana has received in her few, short-years abroad, it seems that the world is quite ready to embrace Ukrainians who contribute to their new homelands.

Fantastic Flavours Ice Cream Parlour was founded in 2013 during the economic collapse following Ireland’s ‘Celtic Tiger’. “Miceál had been making ice cream as a hobby since 1983. Combining his expertise as an artisan, and mine in customer service, made good sense.” With only their expertise, €500 and willingness to sacrifice and work long-hours, Fantastic Flavours quickly earned acclaim from the public as well as food critics across Ireland. As a tourist destination, their reputation also grew across Europe. Amongst their prizes is winning the Food Awards Ireland – “Dessert Outlet of the Year – 2017. “It was great surprise” said Oksana. “I invited Her Excellency Olena Shaloput of the Ukrainian Embassy in Ireland to the dinner. To my great surprise, when they announced we won, she had to push me forward. I couldn’t believe a recent immigrant could be so highly recognised. Having Olena, a fellow Ukrainian, stand next to me as we accepted our award was a great honour.”

Ukraine is Always on Her Mind Ukraine is never far from Oksana’s mind. With her husband, they authored an article, Brexit, Ireland and the Ukrainian Factor, promoting increased Irish-Ukrainian cooperation for Ireland’s largest diplomatic community publication. Along with her philanthropic commitments to Ukraine, and recently sponsoring

recording studio time for the Ukrainian-Emeralds, a UkrainianIrish folk music group, Oksana stays in constant contact with her homeland. “Each year, Fantastic Flavours sponsors a Christmas card using a famous film animator. This year we were honoured to have Oleg Malamuzh of Animagrad, the Ukrainian illustrators of the awardwinning, animated film Stolen Princess, illustrate our Christmas card. It’s really quite an honour for us to promote Ukrainian artists whenever we can.” Oksana has been a guest on UATV and Radio Ukraine International (RUI).

Looking to the Future Oksana continues to look forward.

“We were featured on People & Perspectives on ABC Television last year (with Ukrainian subtitles).

The response was terrific and we have begun to explore franchising our business into the U.S. as well as Europe, and of course, Ukraine” said Oksana. “I dream of seeing a Fantastic Flavours in a Ukraine restored to her rightful borders, at peace and prosperous. Since I can’t serve on the front lines, supporting Ukrainian charities and working for her economic success is my mission.” With a new baby expected next month, a two-year-old demanding attention, volunteering, her philanthropic work, running a successful business, earning so many awards and franchising the business abroad, it’s easy to see why a recent article called Oksana The Wonder Woman You Need to Know.

д і ас п о ра

Вифлеємський вогонь миру прибув до Вінніпегу “Це Вогонь на добро Миру і Правди...”, – такими словами привітав Високопреосвященніший архієпископ і митрополит Вінніпезький Української греко-католицької церкви Лаврентій (Гуцуляк) манітобських пластунів, які привезли Вифлеємський Вогонь Миру до Канади.

Текст і фото Norbert K. Iwan Норберт К. Іван

Ц

ей вогонь став для нас, українців, невід’ємною частиною святкування Різдва Христового. Як Різдвяна Молитва. Як Різдвяна Свічка. Як Вифлеємська Зірка, яка вказує шлях мандрівникам, що поспішають принести дари новонародженому Спасителю. У неділю, 16 грудня 2018 року, Вифлеємський вогонь миру прибув до Вінніпегу. Його з великою обережністю доставили спочатку з Європи у Нью-Йорк, а потім українські пластуни вже переправили його до Канади. У Вінніпезі, у церкві Святих Володимира і Ольги, з цієї нагоди відбулося урочисте богослужіння за участю Високопреосвященного архієпископа Лаврентія (Гуцуляка) та отця митрата катедри Михайла Буячка. У цей день тут зібралися представники української діаспори Вінніпегу, щоб освітити Різдвяні свята вогником з Вифлеєму та зігріти серця усіх віруючих. Ми розуміємо, що Вифлеємський вогонь миру, долаючи безліч кордонів і єднаючи християн усього світу, приходить у наші церкви і в наші будинки напередодні Різдва, як світло миру, злагоди і віри. Він несе надію стражденним, незаможнім, одиноким, перестарілим людям і всім нам, віруючим християнам. Він звільняє нас од відчаю і дає силу Віри.

36

January 2019 Ukrainian People

В

ифлеєм Іудейський – місто Різдва Ісуса і одне з найдавніших міст на землі. Народження Месії у Вифлеємі було передбачене пророком Міхеєм за сім століть до самої події: “І ти, Вифлеєме-Єфрате, малий ти у тисячах Юди. З тебе Мені вийде Той, що буде Владика і постання Його, від днів вічних” (Міх.2: 5). Тут, у Вифлеємі, у церкві Різдва Христового, в маленькому світильнику горить священний вогонь. Він ніколи не згасає, бо за цим ревно стежать три християнські церкви. У 1986 році австралійська телерадіокомпанія ORF організувала благодійну акцію: донести світло з місця народження Ісуса Христа тим нещасним, які святкують Різдво поза домом: у лікарнях, притулках для сиріт, будинках перестарілих. Її метою було зігріти серця стражденних теплом святого вогню. У тому ж році акція австралійців була підхоплена скаутами Відня.

Її ініціатором виступив скаутський провідник Бертль Грюнвальд (Bert Grunwald). Його група отримала вогонь з Вифлеєму від австралійців, які привезли його літаком у спеціальному контейнері. З Відня “Вифлеємський вогонь миру”, як його тепер прийнято називати, мандрує з країни в країну “скаутською естафетою” Європою. Спочатку – в Словаччину та Польщу, а в середині грудня він потрапляє до України, де його чекає найбільша скаутська організація – Пласт. Десять довгих років Вифлеємський вогонь передавався з рук в руки, з країни в країну. Він потрапив до Румунії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Італії, Чехії, Латвії, Литви та багато інших країн. Європейські скаути донесли вогонь більш ніж у 381 місто. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням молодіжної організації була передача вогню в 2001 році до Нью-Йорка, США.

15

грудня 2007 на урочисту літургію у Відні була запрошена делегація України – керівник скаутської організації “Пласт” Соломія Кейван та Рома Зубенко. Саме цього року вперше в ГуставАдольф Кірхе прозвучала українською мовою урочиста обіцянка поширити священний вогонь від будинку до будинку, сиротам і хворим. У цьому ж році на українськомолдовському кордоні відбулася передача Вифлеємського вогню молдавським скаутам, що пізніше

стало традиційним.

29 листопада 2010 року “Вифлеємський вогонь миру” знову прибув до Північної Америки, у Нью-Йорк. Звідси він продовжив свою подорож до Канади. Його передача відбулася на мості Peace Bridge в Бафало.

21 грудня 2013 року, після спільної молитви за Україну, пластуни передали священний вогонь повстанцям на Майдані Незалежності, підтримавши таким чином мітингувальників.

В

огонь із Вифлеєму ми запалюємо в своїх оселях на Святий Вечір, щоб уся родина могла відчути тепло Вифлеємської Зірки. Традиційно Вогонь зберігається в церкві до 19 січня, до Йордану. Його можна брати на кожний Святий Вечір. Свого часу акцію благословили Папа Римський Іван Павло II і Папа Римський Бенедикт XVI. В Україні – Верховний Архієпископ Митрополит Кардинал Кир Любомир Гузар (українська греко-католицька церква) і Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет. Для нас, віруючих, Вифлеємський вогонь – це нагадування про народження Ісуса Христа, про його благі діяння та страждання. Нехай “Вифлеємський вогонь миру” – символ добра, душевного спокою і любові до людей – освітить ваш будинок, ваші свята і ваші душі теплом любові і миру. Христос Рождається!

Фото: Тетяна Дрожжина д і ас п о ра

Світська Вечірка у Чикаго Святкування 3-річного ювілею промоутерської компанії CHICAGO_UA

Діма Войналович

30 листопада у Чикаго відбулася грандіозна вечірка CHICAGO_UA Mega Party 3 Years Celebration, присвячена третій річниці із дня заснування української соціальної організації CHICAGO_UA. Організатори провели імпрезу, якої з нетерпінням чекали сотні людей, як презентацію послуг і можливостей спільноти. І їм це вдалося. “Багато людей, які спілкувалися у віртуальному житті через Facebook, хотіли зустрітися і познайомитись. Тоді у мене виникла ідея відсвяткувати триріччя заснування спільноти і зібратися всім разом у чудовий п'ятничний вечір. Усе вийшло. Вечірка була грандіозна!” – говорить ініціатор вечірки, президент компанії CHICAGO_UA Лана Громаковська. Утім, самим лише спілкуванням і танцями під сети яскравих й неординарних DJ’s Арсена і Аладіна вечірка не обмежилася. Адже для гостей підготували дійсно непересічну і круту шоу-програму, яка запам'ятається надовго. Варто згадати насамперед виступ культового музиканта, лідера мегапопулярного гурту “СКАЙ” Олега Собчука. Від CHICAGO_UA Mega Party 3 Years Celebration він очікував справжнього емоційного стерео, світла та хорошого настрою. І його очікування справдилися. Крім Собчука на святі, ведучими якого стали молода й харизматична Олександра Боднар у парі з лідером знаного у світі гурту Mad Heads Вадимом Краснооким, запалювали місцеві суперзірки: білорус з українською душею, співак і актор, справжній секс-символ Алекс Громаковский, який викликав захват залу своїми ліричними піснями, талановитий Олександр Балбус, співачки Лея, Маріана Балаш та Софія Кирилюк. Захід, каже Лана, не відбувся би без допомоги друзів і партнерів: Ірини Шкірки, Ірини Панчишин, Романа Доскоча, журналу Ukrainian People та URCRadio. Спонсорами вечірки виступили DVL Expres, ЕzІоgz, Chikago Law Group, Trans Logistics, CDL Kotra, RT Groop Logistics, Tatyana's Vacation, It Creaps, Selfreliance Federal Credit Union.

Про суть і старт CHICAGO_UA Сама ідея створення групи у Facebook виникла у Лани Громаковської в 2015 році.

- Причина – численні російськомовні групи, де потрібно було писати тільки російською, інакше можна нарватися на “плюхана” за незнання “язика”. Тому у мене й закралась ідея створити свою групу, де не буде обмежень у мові, де не буде місця політиці та не буде місця виправленню граматики, адже ми усі – дорослі люди, прилетіли сюди із різних куточків світу, і по різному навчались. Я чітко дотримувалась і відстоюю ці позиції, не дозволяючи коментувати навіть російську мову. Адже дотримуюсь позиції “мова ні в чому не винна”. Ми самі маємо бути українцями насамперед! У той період у цій соціальній мережі вже була українська група, але там важко було отримати якусь важливу інформацію, адже там була сама політика.

- Я ж почала знаходити контакти з роботодавцями. Бо саме робота, квартира й машина нам потрібні, коли ми приїжджаємо сюди. Тому треба було писати про актуальне – де щось купити, як щось знайти. За першу ж ніч у групі було понад 1000 людей!

- Я думаю, початківці пам'ятають, як я писала кожен ранок прогноз погоди. Потім ділилася з людьми всією інформацією, котра до мене доходила… Група “ожила” десь після трьох тисяч – люди активізувались і почали роздавати рекомендації та задавати запитання! Відтак і постала компанія CHICAGO_UA.

ДИРЕКЦІЯ ТА ПРАЦІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ФЕДЕРАЛЬНОЇ КРЕДИТОВОЇ СПІЛКИ “САМОПОМІЧ“

ВЯ

Х НИ

Т, С П О В Н Е Н И Х Я В М C

ИР

СТ

РІ

ДО

ЗД

З РІЗДВОМ А

АМ ІТ

БА

ОВ 'Я

Ю ЖА

ХРИСТОВИМ

І Ц НО ГО З ДО Р

Т Ь ВА М Ч УДО В ИХ

У, Р

!

З НОВИМ РОКОМ!

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622,

773-328-7500

5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108 734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981 26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322

773-589-0077 847-359-5911 630-307-0079 973-373-7839 201-795-4061 973-887-2776 586-757-1980 313-366-0055 248-487-0330

Federally insured by NCUA

SELFRELIANCE.COM

д і ас п о ра

“Help Hockey in Ukraine”: екс-зірки з Канади підтримали юних українців

Діаспора Вінніпега за один вечір зібрала $9 тисяч для майбутніх зірок українського хокею Марія Кривошеєва

14

Фото: Норберт К. Іван

грудня у канадському місті Вінніпег відбулася вечірка “Help Hockey in Ukraine”. Об’єднанні пристрастю до найпопулярнішого у Канаді зимового виду спорту зібрались, аби вшанувати нових номінантів Ukrainian Sports Hall of Fame-2018 – особливої відзнаки Українського Спортивного Музею (Пенсильванія, США) для вшанування людей, команд та організацій, які зробили вагомий внесок в історію українського спорту, а також зібрати кошти на підтримку маленьких хокеїстів в Україні.

Ініціатором заходу є група “The Canadian Friends of Hockey in Ukraine”, створена у жовтні 2018-го у Вінніпезі як Національний комітет сприяння спортивним організаціям України у царині хокею. “Наше об’єднання – зовсім юне, але вже сьогодні ми маємо, чим пишатися, – розповідає один із членів організаційного комітету “The Canadian Friends of Hockey in Ukraine” Роман Єринюк. – У листопаді цього року Україну відвідали колишні гравці НХЛ Вейн та Дейв Бабичі. У рамках візиту відомі канадські хокеїсти українського походження взяли участь у розширеному засіданні Національного Олімпійського Комітету

40

January 2019 Ukrainian People

у Львівській області з нагоди нагородження найкращих спортсменів Львівщини, зустрілися із керівництвом Львівського державного університету фізичної культури, взяли участь у церемонії відкриття 2-го етапу Карпатської молодіжної хокейної ліги “Львів Трофі 2018”, а також провели майстер-класи для 230 вихованців дитячо-юнацької школи ХК “Галицькі Леви” міста Новояворівська віком від 6 до 18 років”. Вейн та Дейв відзначили високий рівень підготовки українських хокеїстів, дуже близький до того, який вимагається від спортсменів у Канаді. Колишні зірки канадського хокею навіть відзначили, що деякі гравців могли б вже зараз

виступати в юніорських лігах Канади та США. Під час мастер-класів було здебільшого відпрацьовано базові елементи, бо за три дні, зрозуміло, важко зробити надто багато. “Мені надзвичайно приємно відзначити, що відвідувачам “Help Hockey in Ukraine” лише за один вечір вдалося зібрати близько дев’яти тисяч доларів на підтримку майбутніх зірок українського хокею, – говорить Роман Єринюк. – І я глибоко переконаний: це – тільки початок!..”

д і ас п о ра

Талант Української Діаспори-2018 визначив переможців

Юрій Сорока 1-го грудня відбувся черговий щорічний конкурс “Талант Української Діаспори”, заснований та організований українською громадською організацією “Помаранчева хвиля”. Головною ціллю цього заходу є збереження, розвиток і популяризація української мови та культури. Цього року місцем проведення конкурсу був чудовий зал при церкві св. Андрія Первозванного в Блумінгдейлі, неподалік Чикаго. А судді мали вибрати найкращих із 20-ти конкурсантів. Розпочалося свято позаконкурсними виступами танцювальних колективів “Горлиця” і “Вишиванка”, а також піснями головної гості конкурсу – заслуженої артистки України Людмили Касьяненко. Власне її згодом й обрали очільницею журі конкурсу, що складалось із відомих у громаді професійних музикантів, диригентів, співаків та хореографів. Після цього ведучі свята, Анна Лукач і Йосиф Миколяш офіційно відкрили конкурсну програму. Виступи були дуже різноманітні і насичені. Учасники демонстрували гру на бандурах, сопілках, скрипці, піаніно і, звичайно, були й традиційні вокальні виступи. Незалежне жюрі у складі 9 суддів було дуже справедливим і, на нашу думку, обрало й справді найкращих конкурсантів. Адже розігрувалися досить коштовні нагороди: загальний призовий фонд склав $ 2.000, що стало хорошим стимулом для конкурсантів. Після оцінки всіх виступів і недовгої наради суддівська колегія розподілила місця наступним чином: 3-тє місце розділили між собою дует сопілкарів у складі Християна Ціхуна і Дмитра Салдана (під керівництвом Андрія Чуйка), що чудово виконав козацький марш, та юна скрипалька Юлія Переходжук, що майстерно заграла угорський “Чардаш”; 2-ге місце дісталося також двом учасникам – Уляні Базів, співачці з Івано-Франківщини із гарним сильним голосом, і Ользі Саламасі – молодій, але надзвичайно талановитій скрипальці. І, врешті, 1-ше почесне місце та головний приз у $1000 у цьогорічному конкурсі ТУД виборола уродженка Запоріжжя, співачка із чудовим голосом і надзвичайною грацією, чарівна Аліна Віталі! Усі учасники також отримали грамоти від організаторів і подарунки від Кредитової Спілки “Самопоміч”. Голова організації “Помаранчева Хвиля” Роман Яцковський завершив черговий конкурс “Талант Української Діаспори” щирою подякою всім учасникам і суддям за їхню роботу та всім членам організації “Помаранчева Хвиля” за їх доброчинну волонтерську працю. Окрема подяка належить нашим постійним спонсорам, особливо Українській кредитовій спілці “Самопоміч” за фінансову допомогу та “Незалежному Радіо” за інформаційну підтримку. Також велику подяку складаємо гостинній парафії св. Андрія Первозванного в Блумінгдейлі за наданий чудовий зал і допомогу в проведені конкурсу. З нетерпінням чекаємо на участь нових українських обдарувань у наступному році. До зустрічі на конкурсі “Талант Української Діаспори 2019” ! Фото: Василь Стецюк та Петро Ковтун

42

January 2019 Ukrainian People

Holiday

SALE

Your Adventure Begins Here!

Everything you need for Ski , Snowboard & Cold Weather Gear.

Our experts will help you get the perfect fit.

VISIT VIKING AT 2 GREAT LOCATIONS!

Barrington

Chicago

(on Rte. 14 just west of Rte. 59)

(about 1.5 miles west of Kennedy Expwy.)

131 W Northwest Hwy Barrington, IL 60010 • (847) 381-1188

Geared for Everyone!

3422 W Fullerton Ave Chicago, IL 60647 • (773) 276-1222

Please call or visit our website for store hours.

www.vikingskishop.com © 2018 Viking Ski Shop Inc.

д і ас п о ра

“Рiздвяна казка”, що об’єднала дорослих i дiтей

Юлія Бенько, Чикаго

Що воно таке, казка? Почувши це слово, зазвичай, уявляємо собі щось хороше, добре, позитивне. Назва ж “Різдвяна казка” обіцяє щось неймовірне, магічне, святкове, сповнене сподіваннями, вірою, надією і любов’ю. Саме так і було.

У

суботу, 8 грудня, вокальнохореографічна студія “Елегія” об’єднала близько 150 дорослих і дітей у “Різдвяній казці”. Керівники студії Світлана і Віта Поляк готували діточок у різних напрямках танців і співу. Для деяких дітей це був дебютний концерт, а дехто – вже досить упевнений на сцені. Тож спільно з батьками ухвалили рішення організувати дітям і дорослим таке свято. Пані Світлана замовила приміщення для свята, батьки ж подбали про їжу, декорації та розваги. І ось настав довгоочікуваний день. Зал заповнений. На сцені ведуча Ліля Семко розпочинає святкову феєрію. Одне за одним дітки виходили на сцену зі своїми танцювальними і вокальними номерами. Звучало багато різдвяно-новорічних пісень. Ми мали можливість насолодитися співом маленьких вокалістів Катерини Семко, Вікторії Ключенко, Теодора і Емілії Пастернаків, Соломії Михайлюк, Марічки Бенько, Ксені і Катрусі Левкович, Ілонки Зимак, Анастасії Чорній. Серед доросліших дітей упевнено себе почував дебютант вечора Володимир Кияк, а уже роками незмінні вихованці студії “Елегія” Галина Мазурик, Марічка Гарматюк, Катерина Глют, Іванко Когут радували нас своїм чудесним співом. Їх можна впевнено назвати гордістю української діаспори Чикаго. Окрім сольних номерів, прозвучало декілька пісень й у виконані ансамблю юних талантів. А наймолодші танцюристи, які лише зовсім недавно почали займатися у студії, теж мали свій дебют і піврічний залік. Вихованці показали хороший рівень за такий короткий час і отримали нагороди. Незабутнє враження на глядачів справили й танцюристи – своїми самбою та вальсом. Юля Маковійчук та Іванка Труніна вже навіть

готуються до Всеамериканських зимових танцювальних конкурсів. Сподіваємося на їх успіх там. І пам’ятаємо, що успіхи наших дітей – це неабияка заслуга п. Світлани і п. Віти. У залі не вщухали оплески і відчувалася святкова атмосфера. Щасливі обличчя батьків і гостей. Гордість за своїх дітей і внуків. На свято до “Елегії” завітала п. Ірина Ценглевич, директор школи українознавства при осередку СУМ м. Палатайн. Пані Іра була зачарована талантами дітей, родинною атмосферою і кількістю присутніх. І уявіть собі, яким сюрпризом для всіх було, коли пані Іра оголосила, що вона особисто і компанія “Ira Roofing” беруть на себе кошти за оренду приміщення. Ну хіба ж не казка?! Після виступу на дітей чекали піца і солодощі. Але сюрпризи на цьому не закінчилися. Пані Світлана і пані Віта організували для дітей багaто конкурсів, після яких на дітей чекав наступний сюрприз – “Шоу мильних бульбашок”. Це, мабуть, був найбільший сюрприз вечора для них: діти були просто в захваті. Тим часом батьки мали фуршет і можливість перезнайомитись та поспілкуватись. Усі казки рано чи пізно закінчуються. “Різдвяна казка” студії “Елегія” теж добігла кінця. Але вона залишила дуже багато позитивних емоцій, подарувала нам нові сподівання й надії, додала віри. Вона вселила казку у наші серця. А нам у цьому шаленому ритмі життя іноді треба бодай невеличкої “Різдвяної казки”.

З прийдешніми Різдвяними святами і Новим Роком! І нехай у кожного з вас буде своя “Різдвяна казка”.

Merry

CHRISTMAS AND

HAPPY

New Year

ЗАПРОШУЄМО НА РОБОТУ: Досвідчених водіїв local, regional, long distance.

Warehouse & Office Workers ТЕЛ: 630.376.6373

Entertainment We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

January 2019

Taste of Oak Park January 25, 2019 ▸ A ticket to Bite Nite gets you tastes from 50 restaurants, with live music and drinks for sale at 19th Century Club in Oak Park.

Polar Bear Plunge January 26, 2019 ▸ Register to join the Chicago Polar Bear Club, and then take the Polar Plunge into Lake Michigan for charity at Oak Street Beach, followed by an optional after party.

Free to watch.

Holiday train ride January 1, 2019 ▸ Take a one-hour train ride through downtown Chicago as you drink cocoa on the Polar Express, which travels round trip from Union Station at Jackson Boulevard.

Christmas lights – arboretum January 1, 2019 ▸ See colorful tree lights and projections on a one-mile walk at Illumination, with fire pits to warm you up along the way at Morton Arboretum. Closed all Mondays except Dec. 31.

Winter WonderFest January 1 – 6, 2019 ▸ Festival Hall at Navy Pier becomes an indoor Winter WonderFest for the holidays, with music, skating, carnival rides, and entertainment. You need ID if you are age 18+, otherwise you need a parent.

Children shorter than 3 feet are free.

Christmas lights Lincoln Park Zoo January 1 – 6, 2019 ▸ ZooLights at the Lincoln Park Zoo features millions of holiday lights, ice carving, music, carousel & train rides, food, and gift shopping (plus photos with Santa some days). Free.

Holidays around the world January 1 – 6, 2019 ▸ See trees decorated to represent many cultures, plus weekend ethnic song-and-dance performances during Christmas Around the World and Holidays of Light at the Museum of Science & Industry.

46

Holiday trains – Botanic garden January 1 – 6, 2019 ▸ Wonderland Express features trains running through an indoor garden past miniature buildings at Chicago Botanic Garden.

See events schedule.

Cowboy show January 12, 2019 ▸ Watch Professional Championship Bull Riders take on bucking bulls at the Allstate Arena in Rosemont.

Travel show January 12 – 13, 2019 ▸ Chicago Travel & Adventure Show has travel experts and travel industry vendors at the Rosemont convention center.

Your children to age 16 are free.

Northerly Island adventure January 26, 2019 (12 to 4 p.m.) ▸ See birds of prey and wolves, hear folk music and a storyteller, walk on snowshoes (if there’s snow), make a craft, and have cocoa (while it lasts) at Polar Adventure Days on three dates in December, January, and February.

Free except parking.

Eagle weekend January 26 – 27, 2019 ▸ Learn about raptors and birds of prey, meet falcons and an eagle, take an eagle-watching hike, and try kids’ activities at Bald Eagle Watch Weekend at Starved Rock Lodge & Illinois Waterway Visitor Center.

Groundhog Day January 31 – Feb. 3, 2019 ▸ Much of the movie “Groundhog Day” was filmed in Woodstock, which is no surprise because their events on Groundhog Days are picture perfect, including the groundhog’s prognostication (weather forecast).

Chili fest January 2019 ▸ A ticket to the Chili Cook-Off includes tastes of 20 chili entries, appetizers, and desserts at Fitzgeralds in Berwyn.

Feel-good musical January 22 – 27, 2019 ▸ The Broadway show Kinky Boots, based on a true story about a shoe factory owner and a drag queen, features an inspiring and joyful score by Cyndi Lauper at Cadillac Palace Theatre.

Ticket deal $69

January 2019 Ukrainian People

Найкращі курячі крильця в Чикаго

Where The Best Chicken Wings In Chicago

Мова піде про улюблену закуску багатьох з нас: курячі крильця. Звичайно, різноманіття ресторанів в Чикаго означає різноманітні смаки крилець – від тих, котрі використовують ефіопські спеції, до кращих нью-йоркських, які використовують корейські глазурі.

Bird's Nest The people's choice over near DePaul. This bar, as the name suggests, specializes in wings.

2500 N Southport Ave, Chicago, IL 60614 (773) 472-1502 Buffalo Joe's This classic fast-food spot in Evanston spins their wings with pickled jalapeños if spice mongers need an extra kick.

812 Clark St, Evanston, IL 60201 (847) 328-5525 Buffalo Wings & Rings Though it's a national chain, you can't deny Buffalo Wings & Rings place among the city's finest wings.

3434 S Halsted St, Chicago, IL 60608 (773) 579-9464 Crisp Crisp introduced Koreanstyle wings to a larger audience in Chicago, and there's great satisfaction in ripping into a massive Seoul Sassy wing that's not too spicy nor sticky.

2940 N Broadway St, Chicago, IL 60657 (773) 697-7610

48

Cafe Orient 33 Cafe Orient 33's KoreanChinese menu has a separate section detailing its wing offerings. That shows how seriously they take their craft.

4829 N Kedzie Ave, Chicago, IL 60625 Cork & Kerry They won't burn your tongue off in Beverly, but Cork & Kerry's wings are good-sized and the smoky barbecue iteration is flavorful.

10614 S Western Ave, Chicago, IL 60643 (773) 445-2675 Dak The soy garlic wings at DAK give fans of double-fried wings much to be happy about.

1104 W Granville Ave, Chicago, IL 60660 (773) 754-0255 Del Seoul Del Seoul isn't just about Korean tacos. They doubled down when they added wings to their menu, with a mild garlic, ginger glaze that makes these a winner.

2568 N Clark St, Chicago, IL 60614 (773) 248-4227

January 2019 Ukrainian People

Estrella Negra Wings aren't supposed to be served with goat cheese crumbles, but the tamarindo chicken wings at Estrella Negra aren't what you expect. Tamarind powers this glaze, and chives balance the flavor out.

2346 W Fullerton Ave, Chicago, IL 60647 (773) 227-5993

Mott Street Mott Street continues to deliver in West Town, with their Everything Wings, one of the city's most unique.

The fried wings stay true to Korean tradition, but then go off road, with jaggery, dried chilis and poppy seeds.

1401 N Ashland Ave, Chicago, IL 60622 (773) 687-9977

Hienie's Shrimp House The wings at Hienie's, which has been around since 1947, really is a testament to the shack's famed hot sauce, a bright orange concoction that's available for sale by the bottle. These wings are battered and fried.

10359 S Torrence Ave, Chicago, IL 60617 (773) 734-8400

Naha Here's a secret: River North's Naha serves wings. They're not on the menu, and you can even ask the staff at the fancy restaurant to make a to-go order. Don't forget to ask for extra house-made ranch.

500 N Clark St., Chicago, IL 60654 (312) 321-6242

Kimski's The South Side's KoreanPolish spot out of Maria's Packaged Goods and Community Bar once again blurs the line between genres. These aren't clones of other Korean wings Chicagoans will see around town.

960 W 31st St, Chicago, IL 60608 (773) 890-0588 Marcellos Father & Son Restaurant Father & Son has put out quality wings for years, with their spicy Buffalo style that has hints of vinegar and a solid burn. Don't sleep on the Teriyaki glaze.

645 W North Ave, Chicago, IL 60610 (312) 654-2550

Output The variety of wings at Output puts most spots to shame, with unique sauce flavors like lemon pepper and roasted garlic barbecue.

1758 W Grand Ave, Chicago, IL 60622 (312) 929-2515 Safari Lounge The owners of the esteemed Demera Ethiopian Restaurant have crafted a casual lounge that mixes Caribbean flavors with pub food. Awaze is an Ethiopian paste of chilis, garlic, ginger and salt.

7124 N Clark St, Chicago, IL 60626 (773) 856-0803

Publican Anker The Wicker Park spin-off of the the Publican comes with these surprisingly satisfying wings, which One Off Hospitality is making available via their Big Star and Publican Quality Meats catering arms for the Super Bowl.

1576 N Milwaukee Ave, Chicago, IL 60622 (773) 904-1121 Son of a Butcher by WHISK The team at WHISK took over this Logan Square space earlier in 2016, and took their shot at barbecue fare. That gives these wings here a nice smoky flavor. Try the mango habanero.

2934 W Diversey Ave, Chicago, IL 60647 (773) 687-9709 The Fifty/50 The Fifty/50's wings arethe Ivy League item of the set.

The Buffalo-style sauce is aged for eight weeks, and the jumbo wings are hormone free.

2047 W Division St, Chicago, IL 60622 (773) 489-5050

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

Brr, it's cold, brr, it's cloudy, brr, it's sunny, brr it's snowing.

January, Romance

and Adventure Ahead All rested up? Great! Meet us at the Center, let's say about 9am.

We'll rent skis and boots, right here, then take a much needed lesson in cross-country basics, before we head out to “skate” or “slide” (styles of cross-country skiing) over several miles of groomed trails. It's exciting and exhilarating; we'll work our arms, legs, and pretty much every other muscle as well. But see how smooth, steady and fast we get after only a short time? This is FUN. After a few hours, we can stop at the lodge for a needed break and refreshments before heading back out. I really want to try the intermediate level route (it's quite short) while we're here. Care to join me? Isn't it amazing how warm we've stayed while out here in the cold and snow?

Just as valuable as the exercise and sharing in this effort with you, my friends, is this place. Look around while we travel along, see the different kinds of trees, green pines and firs, slender birches and poplars, thick and tall oaks and maples. Be watchful, and we'll share our details back at the lodge. Whew, I'm tired. Good-bye, be careful driving home.

A

nother Chicago January is upon us, but, my friends, we've been through this before and we'll get through this one, while having even more fun and adventure than ever!

We've only been back to work a few days and it seems like we need a weekend already. Thank goodness, here it is, Friday, January 4th, already. Let's all meet for dinner after work, shall we? Zad, a pleasant, warmly decorated place, serves truly exciting Mediterranean food that's very tasty, very fresh, served counter-style. The Mujadara and Falafal Platter are excellent, but this time I'm having Lamb. 3924 Dempster St., Skokie, https://www.zadbypitainn.com/ We'll converse leisurely, catch up on things, but leave early and get a good night's sleep, because tomorrow we are hitting the trails at the Sagawau Environmental Learning Center, 12545 West 111th St., Lemont, IL. It's time to learn to ski, cross-counrty style! http://fpdcc. com/nature-centers/sagawau-environmental-learning-center/

50

January 2019 Ukrainian People

On Friday, January, 11, remember to rent your skis for the weekend, because the Chicago Park District does not rent skis at any location.

Viking Ski Shop, 3422 W. Fullerton, Chicago https://www.vikingskishop. com/ has a great rental program and very knowledgeable staff to fit us up properly.

S

aturday, January 12th, right on the shores of mighty Lake Michigan we can ski at Northerly Island. If you're not familiar, the Island connects directly to the Museum Campus, in fact, the amazing Adler Planetarium is on the very north end of the island.

Just before the Planetarium, turn right on Linn White Dr., and we'll find parking at the field house. There are a few miles of trails, open for skiing, the ground is flat, and the views, looking out over the vast, frozen expanse of the Lake, will take your breath away. This is a good place to polish up our basic skills we learned last week, get into that smooth steady body stretch, and I, at least, will continue to work off all that excess holiday fare I gobbled up just a short time ago. While we're here, be sure to take in the otherworldliness of winter on the Lake, and we'll see a very different Chicago from here when we're looking west.

Beautiful, austere, yet all lit up and lively, and the trip to the Island is worth it just for these views.

Shall we head for dinner? Let's try Pompei, 1531 W Taylor St, for a fabulous, low-key, properly prepared Italian dinner in a 4th generation, family owned restaurant that's been serving Chicagoans since 1909. I just love their gnocchi, but today I think I want the eggplant parmegiana. After some antipasti, and garlic bread, of course.

I know, it's only Thursday, January 17th, but hey, that's the day that the world-famous Art Institute is free all evening from 5pm until 8pm, and there is always inspiration adventure and a bit of romance to be had within the many galleries and exhibits within.

I always want to gaze at Monet's many paintings, and examine closely the ancient Greek and Roman statues.

reservations in advance, take your place at a small booth, and enjoy a few unique, delicious presentations of hearty, tasty, and visually beautiful meals in a delightfully decorated restaurant that strives to serve “Ukrainian culture and culinary tradition in a pleasing sophisticated modern way”. They succeed marvelously. You will both be happy. http://tryzubchicago.com This is a romantic weekend we have planned, and we're going full speed. Today, Saturday, January 26th, you'll want to dress up a bit, while still in comfortable (but not athletic) footware. Trust me, and read on. Meet your date, have a light breakfast, then use the last two stops on your city passes from last week and, first, spend the day at the Field Museum of Natural History, 1400

S. Lake Shore Dr., (on the Museum Campus, of course) because- your passes are for VIP entry, “Sue” is a giant, complete Tyrannosaurus Rex skeleton, the Egypt gallery has sarcophagi on display, and there is always more to learn about this magnificent, delicate, beautiful planet we live on.

Walk slowly, hold hands, and smile as you take it all in. Then, this evening, your last destination is the 360 Chicago Observation Deck, 875 N. Michigan Ave., (AKA: the Hancock building), where, get this- you'll “speed 94 floors, straight up, in one of the fastest elevators in North America, see 360-degrees views of Lake Michigan, four neighboring states, and Chicago’s dazzling downtown, and explore the interactive and multimedia

How did ancient sculptors, working only with hand tools that must have been crude by today's standards, create such beautiful works, capturing movement, grace, and muscular details showing through clothing? I'm always stunned. The Art Institute of Chicago, 111S. Michigan Ave., https://www.artic. edu/visit Friday, January 18th, be sure to go online and purchase a CityPASS. It's a highly discounted ticket that will get us into 5 of Chicago's best places, for only one price (over half off!) and it will be good for the next two weekends, HURRAH! www. citypass.com So Saturday we'll meet early at Willis Tower, home of Skydeck Chicago, because our CityPASS gets us in early, and the skies above Chicago are almost always clear in the morning, before the clouds and mists start rising out of the Lake. Yes, this is the place where we'll stand on the glass floor “Ledge” and look straight down at the ant-sized people on the ground, 103 floors below. Photo op!

Whew, wow, that was thrilling, yes?

We're all bundled up, right? Let's walk (yes, walk) to the very end of the Museum Campus and use our pass for the VIP entry into the Adler, America's first Planetarium. There is so much to discover here- ancient astronomy instruments, modern telescopes, two domed theaters wherein we learn ever more about this amazing Universe. Let there be light, indeed. www.adlerplanetarium. org On Sunday, January 20, we'll meet you at the Shedd Aquarium, where our pass gets us the VIP treatment once more. We must take in the Oceanarium, where we can meet “beluga whales, Pacific white-sided dolphins, sea lions and sea otters.”

Other displays include sharks, yes, real, carnivorous sharks, rays, fishes,

and some of my favorites, jellyfishes.

The Great Lakes exhibit brings much of it home, sitting as we are on the shores of the mighty Lake Michigan.

Wonderful, thrilling, educational, amazing; the Shedd always faithfully displays the amazing diversity in the seas. It's on the Museum Campus, 1200 S. Lake Shore Drive, www. sheddaquarium.org This Thursday, January 25th, please take a few minutes to honor Dr. Martin Luther King. I remember, as a child, seeing the peaceful marchers being harassed, beaten, and blasted with fire hoses, just because they wanted the same justice that was given so freely to other Americans.

Where are we today, in light of those days, and in light of the resurgent acceptance of hate as acceptable behavior?

Gentlemen, listen up, please. It's time, I think, to truly romance the love of your life. Surprise her now, to let her know just how much you really care, in the middle of winter, not just on Valentine's Day. Start today, Friday, January 25th, after work, with a quiet, delicious meal at Tryzub Ukrainian Kitchen, 2201 W. Chicago Ave., where you'll make

technologies, available in 7 different languages.” Isn't that cool?

This is your amazingly romantic weekend, remember? An admittedly expensive, but SO worth it, dinner is in order, and you don't even leave the building. Head up stairs to The Signature Room at The 95th, a restaurant where the spectacular views continue; you'll be glad you dressed for the occasion, Get a window booth and just continue to stare at the view, and into her eyes, while you eat from a surprisingly diverse menu of wonderfully cooked-to-perfection main courses, appetizers and sides.

If you're both in the mood, after this dinner you can head up yet another floor (you're now 96 stories above the ground, is that not totally amazing?) to the Signature Lounge. You're holding hands, right? Finish your drinks, head for home, and sleep in late tomorrow.

I truly hope that this cold and blustery January was filled with adventure, fun and a genuine sense of joy. Until next month, my fellow adventurers, stay warm and happy.

Ukrainian People January 2019

51

Гумор

Анекдоти від бійців АТО та ООС Підбірка анекдотів та кумедних історій від українських військових, які захищають Донбас Снайпер АТО завжди знайде свою ціль в житті. *** Пане полковнику, а ви чого на плацу та й у капцях, зима ж? Полковник: - Волонтери їдуть! *** На конкурсі дитячого малюнку на асфальті “Ми – за мир” переміг обведений крейдою контур тіла Путіна. *** Біля берегів США випливає дерев’яний підводний човен, на якому написано “Айдар”. Американці ще такого не бачили. З човна вилазить командир судна, і вони в нього запитують: “Що це таке?” Він із гордістю відповідає: “Підводний човен “Айдару!” У відповідь – німа тиша. Здолавши здивування, американці цікавляться: - А 60-ть вузлів він може дати? Командир до матроса: “Василю, вона піде на 60?” Бац і пішла. Американці в шоці. Питаються: - А 80 піде? Він до підлеглого: - Василю, а 80? У відповідь: - Легко! І пішла. Американці в шоці. Знову питаються: - А сотню піде? Василь: “Ні, на сотні у сєпарів ласти злітають”. *** Із пояснювального листа: “Ми вирішили із друзями піти на укропів та поїхали на Донбас. Тепер ходимо тільки на судно, яке нам приносить медсестра”. *** Майор викликає до себе бійця: - Рядовий Олексієнко, ти у потойбічне життя віриш?

- ???

- Там на КПП тебе бабуся чекає, до якої ти два тижні тому на похорони їздив. *** Десь у Ростові: - Ваня, ти куди зібрався?

- У відпустку.

- А місце на кладовищі вже забронював?

- Навіщо?

- Щоб було куди із відпустки повертатися.

52

January 2019 Ukrainian People

*** Долаючи навчальну смугу перешкод, солдат впав. До нього підбігає прапорщик: - У чому справа, рядовий Петренко?

- Щось із ногою. Здається, я зламав її.

- Тоді не лежи тут даремно. Починай віджиматися. *** — Капітане Іванчук, хочете отримати майора?

— Так точно!

— Гаразд, поїдете у витверезник і там отримаєте майора Дундуліса. *** Відправили працювати за територією військової частини чотирьох бійців і прапорщика. Після закінчення робіт прапор вишикував бійців і рахує: - Один, два, три, чотири. Так. А нас було п’ятеро. Де п’ятий? Шукаємо п’ятого. Розійдись! Минає десять хвилин. Знову шикування, та ж історія, знову команда “Розійдись! Шукаємо п’ятого”. Після третього шикування один боєць каже: - Товариш прапорщик, нумо я порахую, а ви ставайте до лави. Рахує: – Один, два, три, чотири, і, показуючи на себе – п’ять! Прапор підходить до нього, відважує йому запотиличника й каже: - То це ми тебе, почваро, півгодини шукали?! *** - Рядовий Ониськів, ти бачиш оте скупчення ворога під лісом?

- Так точно, майоре Денисенко! Я припускаю, що вони намагаються грати в футбол якимось очіпком.

- Рядовий Ониськів, я вважаю, варто подарувати цим придуркам м’яча чи бодай качан капусти, бо на це боляче дивитись.

- За всієї поваги до вас, майоре, війна зробила вас м'якотілим. Ви б іще запропонували розмінувати їм поле, на якому вони грають.

*** Я дивлюся, рядовий Титаренко, ви дуже розумні!

- Хто, я?

- Ну не я ж! *** У кypилці полковник розповідає анекдота. Усі офіцери, за виключенням одного лейтенанта, сміються.

- А ви, пане лейтенанте, чому не смієтесь?

- А я не з вашої частини, пане полковнику. *** Спекотний день. Сержант навчає солдатів багнетному бою. Вирішив додати їм бойового духу:

- Уявіть собі, що ці опудала – ваші вороги. Вони вбили ваших рідних і друзів, випили ваше пиво, вкрали ваші гроші. У наступну мить солдати кинулись уперед із подвійною силою. Один із бійців, вищиривши зуби й вирячивши очі, на секунду зупиняється біля сержанта й запитує: - Сержанте, покажіть, хто з них випив моє пиво?! *** Оголошення на дверях воєнкомату: “У зв’язку з війною й потребою зміцнення обороноздатності країни усі раніше дані хабарі вважати недійсними!”.

Щоб забезпечити правильне поєднання членів команди, Vista HR зосереджується на культурному різноманітті на кожному етапі та рівні процесу рекрутингу.

Мрія – фундамент успіху. Мрійте і дійте! відкрити Що робити, якщо у тебе є два траки і велика мрія? Ну, наприклад, можна ься, атимет розвив о швидк так яка ів, вантаж зень переве свою компанію з майже роботу дасть івок, вантаж що вже за кілька років налічуватиме понад 300 США. гів холдин чних логісти х ішніши найусп із одним 500 людям і стане - Які ваші потужності сьогодні?

- Нині компанія Vista Trans володіє близько 300 вантажними автомобілями та 350 причепами, які перетинають кордони між 48 штатами США та 10 канадськими провінціями. Ми забезпечуємо відмінний сервіс для клієнтів по обидва боки кордону Канада/США.

Vista Trans управляє терміналами у Нью-Джерсі, Джорджії, Техасі, двома в Іллінойсі (США) та у провінції Онтаріо (Канада). На міжнародному ринку ми маємо офіси в Україні, Румунії та Сербії, які обслуговують не тільки наші операції з вантажообігу та ІТ, але й клієнтів із різних країн.

- Це викликає захоплення...

- Так, ми пишаємось, що у 2017 році наша компанія зайняла 291-е місце в США серед 500 за рейтингом видання “Inc.500”, як компанія, що зростає найшвидше в країні та була на 18-му місці в штаті Іллінойс. У 2018 році Vista Trans посіла 857-е місце серед 5000 компаній за версією видання “Inc. 5000”, як компанія, що зростає найшвидше в країні.

Ця історія про те, як один наполегливий мрійник пройшов шлях від судинного хірурга з Івано-Франківська й менеджера з продажів до СЕО великого американського холдингу. Вона не може не надихати. Мрія – ось основа всього, впевнений власник компанії Vista Trans Holding Олександр Попович. Я зустрілася з Олександром та його партнером Тазо Гіоргадзе, щоб дізнатися більше про цю унікальну компанію, його засновників та їхню команду.

- Олександре, чи можеш ти поділитися з нашими читачами цікавими фактами про заснування компанії Vista Trans Holding?

- У 2011 році, коли я заснував логістичну компанію Vista Trans Holding, я починав із двох вантажних автомобілів та одного водія. Я мав комерційне посвідчення водія, але у мене не було досвіду керування вантажівкою. Зате у мене було багато енергії та амбіцій для розвитку бізнесу і я застосував мій минулий практичний досвід та теоретичні знання навчання у бізнес-школі. Це був бурхливий час для компанії, тому що я поєднував повноцінне управління бізнесом і повноцінне ж навчання, захищаючи магістратуру в університеті DePaul. У 2012 році ми переорієнтувалися на dry van/ reeferта важке транспортне спорядження. У 2013 році ми розширили наші інтереси на сферу інтермодальних операцій та заснували відділення з ремонту вантажних автомобілів. У 2016 році пішли ще далі – у логістику, брокерські та інформаційні технології. У 2017 році компанія Vista Trans створила відділення в Канаді, яке здійснює внутрішньокананські та транскордонні перевезення.

- Що відрізняє Vista Trans Holding од інших подібних компаній? Чим вона унікальна?

- Наша цілеспрямованість: фокусування походить від значення слова “Vista” – перспектива, або точка зору. У нас є унікальні керівні принципи та переконання, які визначають структурну, організаційну та операційну основу бізнес-сім'ї Vista.

Vista – це компанія, створена людьми і для людей. У Vista Trans ми пропонуємо більше, ніж транспортні послуги, які забезпечують відмінний сервіс водіїв, партнерів та клієнтів. Ми хочемо розбудувати глобальне підприємство, яке буде процвітати протягом багатьох років, зберігаючи культуру й цінності, серце та душу маленької сімейної компанії з Чикаго. Будучи соціально відповідальною компанією, ми хочемо захоплюватися не тільки тим, що ми досягнули, але й тим, “як” ми це досягнули. Ми – не безлика компанія. Я, мої партнери та інші люди будували Vista Trans, спираючись на переконання та цінності, які ми несли у своїх серцях, та використовуючи нашу операційну стратегію.

- Олександре, чи має значення злагоджена робота колективу та партнерів для успіху компанії? Що ще важливо для цього, на твою думку?

- Vista Trans пишається своїм дружнім колективом, який вирізняється проактивним підходом до роботи. За нашою бізнес-моделлю, Vista Trans наймає працівників, які поділяють цінності компанії та прагнуть допомагати клієнтам. Наш успіх повністю залежить від людей (партнерів), яких ми наймаємо, навчаємо, просуваємо та розвиваємо. Для підвищення кваліфікації та знань лідерів у 2018 році компанія розпочала програму розвитку лідерів/навчання для всіх керівників і менеджерів. Також ми надаємо освітні переваги співробітникам, які хотіли б продовжувати свою формальну освіту в коледжах або університетах.

- У що ви, як організація, вірите?

- Ми віримо у людей, таким чином вірячи у те, що в якості організації ми можемо досягти усього, що ми хочемо, допомагаючи нашим співробітникам та клієнтам отримати те, що вони хочуть. Незалежно від того, наскільки ми ростемо, незалежно від того, скільки інших напрямків ми розширюємо, наші фундаментальні основні цінності і цілі не змінюються. Основою для Vista Holding є не тільки бізнес-аналітика, операційний валовий дохід та прибуток; мова йде про справжній, дружній зв'язок, який у нас встановився з нашими працівниками, клієнтами та постачальниками.

- Ваші основні принципи?

- Основними принципами на всіх рівнях діяльності Vista Trans є: • •

•

•

Висока якість – у наданні послуг нашим водіям, офісним працівникам, клієнтам та партнерам. Партнерство – з нашими співробітниками та замовниками. Ми цінуємо працівників, надихаємо їх, поважаємо їх та оцінюємо їх внесок. Ми ставимось до наших співробітників як до сім'ї, і вони відчувають себе як сім'я Vista. Інновації – якщо ви не займаєтесь творчістю, ви потрохи вмираєте. Ми дотримуємося цього девізу, просуваючи творчу культуру та надихаючи усіх співробітників, керівників відділів та партнерів на інновації та самореалізацію. Зобов'язання – це спосіб показати повагу один до одного та наших клієнтів, будучи чесними та роблячи правильні речі, незалежно від того, скільки часу це займе. Завдяки цим практикам ми створюємо компанію, якою ми усі можемо пишатись.

- Чи є ще щось, що може спонукати ваших працівників працювати краще?

- Нещодавно ми сформували цінності і стратегію компанії. При цьому був задіяний майже кожен працівник для того, щоб вони були зацікавлені ці цінності просувати і розвивати… А ще ми зараз працюємо над тим, аби наші працівники були нашими партнерами і, можливо, отримували відсоток від прибутку компанії чи мали невелику часку у ній. Вже зараз кожен менеджер отримує, окрім зарплати, ще й бонуси. Це неабияк мотивує.

- До усього вищесказаного, керівництво Vista Trans Holdingа не забуває про благодійність…

- Ми зараз фінансуємо український дитячий футбольний клуб “Hummers”. Плануємо разом із його представниками будувати спортивні майданчики у США для діаспори. Ще шукаємо і фінансуємо фонди й організації, які боряться з дитячою смертністю, допомагають онкохворим. Також із самого початку бойових дій на Донбасі Vista Trans Holding фінансово підтримує українських бійців, які боронять країну від ворожого загарбника.

- Що ви хотіли б побажати нашим читачам напередодні Різдвяних свят?

- У новорічно-різдвяні свята бажаю, щоб ви мріяли про неможливе. Не переставайте мріяти! Мрія – фундамент усього. Ти не дійдеш з точки “А” у точку “Б”, якщо не уявиш кінцевий пункт призначення, правда? Тому уявляйте і працюйте. Мрійте і дійте! Бесіду вела Ольга Руда

Ukrainian People January 2019

53

5 Сто су н к и

стадій кохання, які здатні пройти лише

найміцніші пари

Психологи стверджують, що в любові існують стадії, які проходять багато пар на різних етапах своїх стосунків. Дізнайтеся, на якій фазі перебуваєте ви у даний момент, і що потрібно пам'ятати, аби зберегти кохання. Перша стадія: закоханість Закоханість завжди приходить у наше життя несподівано і неусвідомлено. Вона виникає сама по собі, їй не можна запобігти або заглушити. Коли говорять про закоханість, мають на увазі хімію, яка виникає між двома людьми. Закоханість – це не свідомий вибір, а прояв інстинкту. При цьому вона дійсно задовільняє нашу потребу в любові, але лише тимчасово. Коли ми закохані, то відчуваємо, що потрібні комусь, бачимо, що нас цінують і нами захоплюються. Закоханість не терпить критики і заперечень. Ви нікого не слухаєте, адже самі знаєте, хто вам підходить. Ви готові присвячувати весь час і сили партнеру, який для вас стає найкращою людиною на землі.

Друга стадія: становлення пари Кохання – це вже усвідомлений вибір. Продовжувати кохати можна, навіть коли закоханість вже зникла. Ви починаєте відчувати міцний зв'язок із партнером і відчуваєте себе парою. Вам комфортно і спокійно разом, ви впевнені одне в одному. Ви ростете і розвиваєтеся разом з партнером і починаєте розуміти, що по-справжньому потрібні людині поруч. Саме на цьому етапі багато людей приймають такі важливі рішення, як почати жити разом, одружитися або завести дитину. Ви знаєте, що ваш союз заснований на спільних цінностях та взаємній повазі. Друга половинка стає повноцінною частиною вашого життя, і ви розумієте, що світ крутиться навколо вас двох як єдиного цілого.

Третя стадія: розчарування і відчуження Розчарування і відчуження – найскладніша стадія, через яку проходять багато пар. Однак, не всі можуть здолати цю фазу. Найбільша кількість розлучень припадає саме на цей період. Почуття зникли, надії на світле майбутнє рухнули. Здається, що у ваших стосунках все йде неправильно з якоїсь незрозумілої причини. Ви дивуєтеся, куди поділася та людина, в яку ви були закохані спочатку.

54

January 2019 Ukrainian People

Фото: Alfredo Omana Padron, AJG FILMPRODUCTION У період закоханості ми розглядаємо партнера, ніби під лупою. Жарти здаються подвійно смішними, природний сарказм сприймається як доказ гострого розуму, а все, що пов'язано з цією людиною, здається ідеальним. Але коли настає стадія розчарування, ми бачимо вже іншу картину: жарти здаються примітивними, сарказм перетворюється в гордовитість, а будь-які коментарі вголос взагалі починають дратувати. Ми задаємо собі питання: а чи правильний вибір я зробив (зробила)? Не панікуйте, ви не одні стикаєтеся з подібною проблемою. Пережити цю стадію складно, але, якщо у вас вийде, далі буде тільки краще.

Четверта стадія: робота над коханням Не варто впадати у відчай, якщо вам здається, що почуття зникли. Можна продовжувати любити, навіть коли ви перестали дивитися на партнера крізь рожеві окуляри. Ви врятуєте ситуацію, якщо зміните свій спосіб мислення. Той, хто хоче кохати, знайде відповідний спосіб. А за роботу над стосунками ви отримаєте несподівану нагороду: ваші почуття стануть дорослішими і міцнішими. У кожного є мінуси, проблеми, комплекси, але в кожному з нас є і щось

прекрасне. Вам належить закохатися не в переваги, а в недоліки партнера. Не забувайте, що стосунки – це робота, тому направте зусилля на те, щоб зберегти ваш союз. Наберіться терпіння, адже для справжнього кохання потрібен час.

П'ята стадія: кохання, здатне змінити світ Наше життя – складна річ, в якій бувають важкі часи. Справитися з усіма проблемами поодинці можна, але важко. Коли ви побудуєте справжнє кохання і пройдете через неминучі труднощі, то в особі своєї другої половинки придбаєте сильного союзника і головного однодумця. Наймогутніша сила в цьому світі – сила двох людей, об'єднаних в єдине ціле. На останній стадії з'являється абсолютно новий рівень взаємної поваги і сприйняття. Ви нічого не приховуєте, знаєте сильні і слабкі сторони одне одного і любите партнера таким, яким він є. Таке кохання дійсно все змінює. Воно дозволяє забути старі образи, дає впевненість у собі і допомагає відчути свою значимість і значущість людини поруч. Не забувайте, що кохання – це вибір. І вибрати його можна вже сьогодні. https://maximum.fm

Бізнес

“Усе, чим володієш, має вміщатися в одній або двох валізах” 20 цитат Доменік Лоро про користь мінімалізму

Чим менше у тебе речей, тим вільніше ти себе відчуваєш. Мінімалізм – це, перш за все, наведення ладу: у будинку, в житті та у власній голові. Доменік Лоро, прихильниця японської філософії, знає, як створити затишний інтер'єр із повітря і світла, як доглядати за тілом без дорогої косметики, як зберігати позитивний настрій і відчувати себе багатою людиною незалежно від кількості грошей на рахунку. Пропонуємо вам 20 мудрих цитат, які вчать задовольнятися малим.

1.

Ми занадто багато витрачаємо на непотрібні речі і на короткострокові задоволення. Нас розоряють не добре продумані інвестиції, а дрібниці, про які завтра ми навіть не пам'ятатимемо.

Економити треба не для того, щоб більше 2. витрачати, а щоб менше працювати.

Усе, чим володіє лю3. дина, має вміщатися в одній або двох валізах: добре продуманий гардероб, несесер, альбом улюблених фотографій, дві-три особисті речі. Все інше, що є в твоєму будинку (постільна білизна, посуд, телевізор, меблі), не слід сприймати як особисті речі.

що зберігають тепло, цупкі серветки із єгипетської бавовни, кімната, де немає дрібничок, зате є камін, що зігріває взимку, скромний букет квітів, сезонні овочі зі свого городу. Достаток і гроші не приносять ні грації, 6. ні елегантності. Вони руй-

нують душу й ув'язнюють. Коли у будинку нічого немає, крім кількох красивих і абсолютно необхідних речей, він стає тихою гаванню. Плекай його, прибирай його, живи у ньому, поважаючи його, – усе це дозволить йому захистити найголовніший скарб: тебе.

7.

Недостатньо мати невелику кількість красивих речей. Потрібно ще зробити так, аби між ними панувала гармонія, поєднувати їх в єдиному стилі таким чином, щоб створити ціле.

Мінімалізм перед10. бачає життєву дисципліну і велику увагу

до деталей. Постарайся позбутися якомога більшої кількості речей, не дай їм захопити тебе. І тоді тобі вже не доведеться думати про те, щоб чогось позбуватися. Ти будеш приймати рішення інстинктивно, твій стиль в одязі стане практичнішим, будинок – комфортнішим, а розпорядок дня – менш завантаженим. Ти будеш дивитися на життя прозорливо і розсудливо.

Коли ми наводимо порядок навколо 11. себе, ми наводимо порядок у собі. Кожен спустошений ящик із дрібничками, кожна успішна спроба організувати і спростити простір навколо себе дають нам впевненість у тому, що ми контролюємо щось у своєму житті.

Багато речей – зайві, Пообіцяй собі збеале ми розуміємо це в 4. Будь-яка річ, яка на12. регти тільки те, що той момент, коли втрачаємо 8. лежить нам, повинна ти обожнюєш. Все інше не їх. Ми користувалися ними нагадувати про те, що крім тільки тому, що вони у нас були, а не тому, що вони нам потрібні. Багато речей ми купуємо тільки тому, що бачимо, що вони є в інших.

неї нам більше нічого не потрібно і що саме її корисність робить її настільки цінною; без неї ми не змогли б нормально функціонувати.

має сенсу. Володій малим, але нехай це мале буде кращим. Не задовольняйся просто хорошим кріслом – купи найкрасивіше, найлегше і найзручніше.

Комфорт – це ціле Двічі на місяць сідай Відмовся від усього, мистецтво, без якого за стіл і спокійно під5.

9. чим не можеш 13. будь-які прикраси марні. водь бюджет за горнятком користуватися з легкістю. Справжня розкіш – розкладена природно, і ти майже не помічаєш її. Це хороші крісла із запахом шкіри, кашеміровий плед, кришталеві келихи, біла лляна скатертина, прості білі порцелянові тарілки,

56

хорошої кави і з приємною музикою. Сплачуй рахунки так, ніби мова йде про ритуал, а не переконуй себе, що це тяжке ярмо. Усвідом, що ти контролюєш власне фінансове становище.

January 2019 Ukrainian People

Попроси фахівця заховати усе – аж до найдрібніших електричних проводів – у плінтусі, під паркетом або в призначеному для цього коробі. Заміни крани, які погано закриваються, буркотливий злив в унітазі, за-

надто тісну душову кабіну, незручну дверну ручку – усі ці маленькі незручності, які постійно отруюють повсякденне життя.

декількох “зайвих речей” у твоєму гардеробі, все, чим ти володієш, має бути зведено до того мінімуму, який ти зможеш забрати самостійно.

Тринькати – зна14. чить вийти із Віддай усе, чим ще ресторану з переповненим можна користува18. шлунком, відчуваючи втотися – книги, одяг, посуд му і намагаючись вмістити у голові рахунок, який абсолютно не відповідає отриманому задоволенню. Тринькати – значить шкодувати про укладену угоду, купити дешевий светр, який сів після першого ж прання, або поганий матрац, від якого болить спина.

Складність не в тому, щоб по15. збутися зайвих речей, а в

тому, щоб зрозуміти, що корисне, а що – ні. Непросто буває розлучитися із чимось, зате яке задоволення це приносить потім!

16.

Роби жорсткий вибір, і в результаті якість життя підвищиться. Перш за все, почни шукати те, що тобі підходить, що ти любиш найбільше (одяг, меблі, машину), і тільки потім думай про упаковку і етикетки.

Склади докладний список усього, 17. що тобі належить. Це допоможе відібрати усе непотрібне. За винятком

– у лікарні або будинки для людей похилого віку. Зробивши це, ти нічого не втратиш, навпаки, отримаєш багато задоволення і радості.

Позбудься усього, що доводиться мі19. няти щороку. Одяг повинен бути достатньо якісним, щоб його можна було носити і прати десятки разів, не втрачаючи форми і зберігаючи якість тканини у пристойному вигляді.

Якісна річ завжди буде прикрашати 20. оточення своєю грацією та елегантністю. Чим старіша шкіра, тим м'якшою і блискучішою вона стає. Чим частіше ти носиш твідовий одяг, тим більше він “ламається”, стаючи зручним і приємним. Чим старіше дерево, тим більше воно віддає тепла очам і серцю. Зате синтетика з часом стає все страшнішою, викликаючи роздратування. Вибирай “живі” матеріали.

Dominique Loreau, The Art of Simplicity

А вто

Всесвiтнiй автомобiль-2019: оголошено претендентiв Роман Галімон, головний редактор Motorsport.com , Україна

Стали відомі претенденти на звання Всесвітнього автомобіля 2019 року. Розмаїття дуже велике – від Dacia Duster до BMW 8 серії Після того, як кілька місяців тому Volvo XC60 отримав звання “Всесвітнього автомобіля 2018 року”, з’явився новий і немаленький перелік претендентів на це ж звання у наступному році. Нижче перераховані автомобілі, які будуть випробувані найближчими місяцями 85 міжнародними експертами, аби визначити переможців у категоріях “Всесвітній автомобіль року”, “Люксовий автомобіль року”, “Спортивний автомобіль року”, “Екологічний автомобіль року” та “Найкращий міський автомобіль”. Після тривалого процесу оцінки нагороди 15-го “Всесвітнього автомобіля року” будуть оголошені в квітні наступного року на Нью-Йоркському автосалоні-2019. Цікаво, що довгий список включає в себе моделі, які ще навіть не були офіційно презентовані, не кажучи вже про їхню наявність в автосалонах. Наприклад, до переліку включений Audi E-Tron, а також наступна генерація BMW 3 серії, що буде представлена для світу на найближчому Паризькому автосалоні. Серед претендентів також Mercedes GLE 2019 року та новий Kia Ceed GT – обидва були представлені щойно у вересні 2018-го.

Ось усі претенденти: Всесвітній автомобіль року: • Acura RDX • Audi e-tron • Audi A1 • Audi A6 • Audi Q3 • BMW 3 Series • BMW i8 Roadster • BMW X2

• Cadillac XT4 • Citroen C5 Aircross • Dacia Duster • Ford Focus • Honda Clarity Plug-In Hybrid • Hyundai Santa Fe • Hyundai Nexo • Infiniti QX50 • Jaguar E-Pace • Jaguar I-Pace • Jeep Cherokee • Jeep Wrangler • Kia Ceed/Forte

• Kia Niro EV • Kia Soul • Lexus ES • Lexus UX • Nissan Altima • Nissan Kicks • SEAT Arona • Subaru Forester • Suzuki Jimny • Toyota Avalon • Toyota Corolla • Toyota RAV4 • Volvo S60/V60 • Volvo XC40

Люксовий автомобіль року: • Audi A7 • Audi Q8 • BMW 8 Series • Mercedes-Benz GLE • Volkswagen Touareg Спортивний автомобіль року: • Aston Martin Vantage • BMW M2 Competition

• Hyundai Veloster N • Kia Ceed GT • McLaren 720S Екологічний автомобіль року: • Audi E-Tron • BMW i8 Roadster • Honda Clarity Plug-In Hybrid • Honda Insight • Hyundai Nexo • Jaguar I-PACE

• Kia Niro EV • Lexus ES Hybrid • Lexus UX Hybrid • Toyota Avalon Hybrid • Toyota RAV4 Hybrid Найкращий міський автомобіль: • Audi A1 • BMW X2 • Kia Soul • SEAT Arona • Suzuki Jimny ua.motorsport.com

ТОП-5 найкращих автомобiлiв, якi з'являться в 2019-2020 роках

У найближчі роки автолюбителів чекає багато цікавих новинок. Пропонуємо вашій увазі 10 найкращих нових моделей автомобілів, які з’являться в 2019-2020 роках.

Alfa Romeo GTV Концерн FCA в рамках своєї п’ятирічної стратегії розвитку планує розробити і випустити на ринок кілька нових моделей – спорткарів і кросоверів. Серед них буде і гібридне купе GTV, яке створять на базі Alfa Romeo Giulia поточного покоління. Загальна потужність його гібридної силової установки складе 600 к.с. Точна дата появи GTV поки що не відома.

58

January 2019 Ukrainian People

Apple iMaybe Apple колись планував створити безпілотний автомобіль, Project Titan, але потім цей проект закрили. Утім, Apple й досі розробляє технологію автономного водіння. Вона буде впроваджена у футуристичному автомобілі Apple iMaybe, який анонсували ще два роки тому. Стверджувалося, що він з’явиться в 2020 році. На жаль, відтоді більше про нього нічого не чутно. Не виключено, що Apple закриє і цей проект, але ми наразі не втрачаємо надії.

Audi Sport EV Audi Sport, суб-бренд Audi, нещодавно оголосив про те, що він у 2020 році почне продавати електричний Audi Sport EV. Чудова новина. Шкода тільки, що більше про цю новинку нічого не було сказано. Це точно не буде кросовер, бо Audi сказав, що той з’явиться пізніше. Значить, мова йде про седан, купе або хетчбек.

Genesis GV80 BMW i4 Наприкінці 2019 року почнуться продажі електричного BMW i4. Це буде перший повністю електричний BMW для масового покупця. Його побудують на базі концепту Vision Dynamics. На одній зарядці батареї i4 зможе проїхати 700 км.

У 2019-2021 роках Genesis планує вивести на ринок три нові кросовери. Першим із них з’явиться середньорозмірний Genesis GV80 – на початку 2019 року. Його дизайн не буде надто відрізнятися від концепту, показаного в 2018 році на автосалоні в Детройті. Після нього автолюбителям запропонують кросовер GV70, який створять на базі седана G70. Про третю модель поки що нічого не відомо. За матеріалами autonews.ua

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Щедрий вечір Михайло Стельмах

...З

аклопотана i варінням, i мастінням, i прибиранням, мати ткнула батьковi й менi шапки в руки, очима показала спочатку на коцюбу, а потiм на дверi й витурила нас iз хати: - Iдiть, помiчники, i до першої зiроньки не приходьте менi!

- Оце маю пошану вiд рiдної жiнки, – удавано зiтхнув батько, натягаючи на вуха велику, мов стiжок, заячу шапку. Вона стає дуже гарною, коли з нею зустрiчаються сонце й вiтер: сонце надає їй полиску, а вiтер мiнить i мiнить на нiй кольори. Ми з татом виходимо в клуню, де пахне примороженими снопами i сiном; бiля засторонкiв, наче вiйсько, в два ряди стоять золотi околоти, над ними з бантин звисають кетяги горобу, а над бантинами бавляться горобцi, їм зовсiм добре у нас – i їсти є що, i холод не страшний: як припече морозець, влiтають у бовдур i вигрiваються, скiльки їм заманеться. Там на радощах живкуни так вмащуються у сажу, що потiм, коли вилiтають на подвiр'я, навiть коти розгублюються: яка це птиця з'явилася взимку?

- То як, сину? – косує батько на полицю, де лежать пилка i сокира.

- Еге ж! – кажу я весело, бо тато страшенно не любить нi кислiїв, нi кислого слова.

- Хай пила замiнить ковзанку?

- Хай! – безтурботно кажу, зиркаю на бiльшу галiфину й чавлю у собi посмiшку.

- Молодця! – хвалить тато й наводить на мене очi...

60

О

т i вечiрня зiронька стрепенулась за сусiдським двором, де поскрипує i поскрипує над криницею журавель. Над хатами влягаються пахучi дими, на вулицях стає гомiн i шарудiння саней, а снiгами до кожної оселi бредуть фiолети. З хатини в святешнiй хустцi й сачку виходить мати, на її обличчi уляглись урочистiсть, злагода i очiкування казки.

- Де ви, господарi? – стиха, ласкаво гукає тата й мене i на пiврозкритих устах тримає любов.

- А нащо ми тобi? – нiби дивуючись, озивається вiд дровiтнi тато.

- Просимо, дорогий муже, i тебе, сину, до хати, – з таким усмiхом, з такою добротою вклоняється нам мама, що хочеться пiдбiгти до неї i поцiлувати руку.

- Кажеш: дорогий муже? А хто нещодавно страхав нас коцюбою?

– удавано строго допитується тато.

- Це ж люблячи вас! А кого любиш – навiть коцюби не пожалiєш, – грає мати розквiтлими очима i дає нам дорогу.

- Ти диви! – похитує батько головою i, йдучи до хатини, чогось затримує материну руку в своїй. Чуднi цi дорослi.

Х

оч убога-убога наша хатина, та в цей вечiр i вона покращала, побагатшала. Її бiднiсть скрасили i вишитi рушники, i кетяги калини, i запашне сiно на покутi, й свят-вечiрнiй стiл. На ньому зараз лежать три хлiбини, грудка солi, височiє стос гречаних млинцiв i стоять з рiзними пiсними стравами тi святешнi мальованi полумиски, що

January 2019 Ukrainian People

бажають добрим людям i здоров'я, i щастя, i червоного цвiту. Батько перший заходить за стiл, оглядає всi страви, вiд кутi з маком до миски з бобом, i поглядом дякує матерi за її старання... А який вiн поважний стає, навiть не посмiхнеться, коли виносить корiвчинi покуштувати кожної страви, зготованої на свят-вечiр. Ось вiн i бобу взяв у жменю та й з подивом сказав: - Прямо не бiб, а срiбнi карбованцi. Глянув я на миску, – i справдi лежав у нiй бiб срiбними монетами. Та найбiльш урочиста хвилина прийшла тодi, як тато з бичем вiд цiпа став на порозi пiд гiллям ясенiв, на якi позлiталися зорi. Ось вiн поглянув у заснiжену далечiнь, що горбилась за селом, i тихо покликав мороза: - Морозе, морозе, iди до нас кутю їсти! Я застигаю бiля тата i не вiрю, але трохи й вiрю, що на дорозi, висвiчуючи туманом бороди, може об'явитися з мiшком за плечима Дiд Мороз i пiдiйти до нас. А навколо так тихо, що чути, як у ясеновому гiллi ворушаться зорi й обтрушують та й обтрушують срiбну паморозь.

- Морозе, морозе, iди до нас кутю їсти! – вже голоснiше покликав тато. Але й пiсля цього нi на вулицi, нi на городах не обiзвалися кроки дiдугана. Батько ще й втретє покликав його, та вiн, мабуть, забарився на якiйсь лiсовiй чи степовiй дорозi.

I тодi тато уже грiзно наказав йому:

- А не йдеш, морозе, то й не йди до нас, i не йди на жито-пшеницю, усяку пашницю: iди краще на крутi гори, на моря, на лiси, нам шкоди не роби! Далi батько кликав сiрого вовка. Вiн теж не поспiшав, маючи свiй клопiт у лiсах. Не квапились на кутю чорнi бурi та злi вiтри. I тато заклинав їх: - А не йдете, чорнi бурi i злi вiтри, на вечерю, то йдiть собi в безвiсть, хлiба не здувайте, полукiпкiв не валяйте, стрiх не зривайте! Потiм тато навстiж вiдчиняє нашi скрипливi ворота: а може, приб'ється яка добра людина з дороги, то й погрiє душу теплою стравою. I тiльки пiсля цього ми йдемо вечеряти. Тепер за столом я й не писну, прислухаючись до мови-сподiвання батькiв. Отi великi надiї на хлiб новий, на рiй золотий, на щастя у дворi, на рогову й дрiбну худобу в оборi сходяться i сходяться в нашiй хатинi, що й справдi починаєш вiрити: настане той час, коли господар на току буде зорi вiяти, господиня в хатi золото прясти, а сивi срiбнорогi воли потягнуть за собою срiбнi плуги. Аж ось на вулицi обiзвалися колядники. Я перший вибiгаю надвiр. Колядники вже пiдiйшли до хати тiтки Дарки – звiздоноша, “береза” й мiхоноша попереду, а “коза” й “дiд” у страшнiй машкарi позаду. I чого тiльки не виробляють ота “коза” й вертлявий “дiд”, лякаючи дорослих i дiтей. Та ось задзвонив дзвонар – i всi притихли, з'юрмилися бiля вiкон, а зеленкуватими й синiми снiгами, скiльки свiту видно, покотилися, задзвенiли молодi голоси, проганяючи недолю з вдовиної оселi:

А чи вдома, вдома та бiдна вдова? Нема вдома – пiшла до бога, Бога благати – щастя прохати: - Ой дай, боже, два лани жита, Два лани жита ще й лан пшеницi, Лан пшеницi – на паляницi. А ще гречки – на варенички... Яка не є убога наша хатинка, а i їй колядники наспiвали щастя, наспiвали, що в нашому дворi будуть стояти i мiсяць, i ясна зоря... Гай-гай, куди вiдiйшли тi далекi роки? Вже одних колядникiв забрали войни, других – сира земля, третi стали дiдами, а й досi вiриться, що в твоєму дворi, бiля тебе, стояли з одного боку мiсяць, з другого – ясна зоря... По всьому селi порозходились колядники, до кожної хати звiздоносцi прихиляли мальоване сонце, нагадуючи людям, що вже справжнє сонце змилостивилось над землею.

У к ра ї н с ь к а к у х н я

12 страв на Святий Вечір Згідно з давньою українською народною традицією Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження Спасителя – Ісуса Христа, – українці розпочинали святкову трапезу. Хоча Святий Вечір припадає на останній день Різдвяного (пилипівського) посту, і всі страви, які до свята готують господині, пісні, називається вона “Багатою вечерею”. На столі мусить бути дванадцять пісних страв: • • • • • •

Кутя Борщ з вушками Грибова юшка Вареники Голубці Маринований оселедець

Кутя

• • • • • •

Мариновані гриби Заливна або смажена риба Тушкована капуста Квасоля Узвар Пампушки

Кутя – страва, з якої в Україні починають трапезу на Святий Вечір. Про кутю вперше згадується на початку XII століття в літописі “Повість временних літ”. За старих часів кутю готували найчастіше з пшениці, рідше з ячменю. Зерна товкли в ступці, але так щоб не роздрібнити їх, а тільки здерти з них лушпиння. Спочатку страву готували з медом, пізніше в кутю стали додавати запарений і розтертий мак, родзинки, а також подрібнені горіхи й цукровий сироп. Продукти, з яких готується кутя, мають символічне значення: • Зерно є символом воскреслого життя.

• Мед вважається символом здоров’я і благополучного побуту (солодкого життя).

• Мак символізує достаток у сім’ї. Вважають, що чим багатша (тобто смачніша і ситніша) кутя, тим кращий буде врожай і вищий достаток у сім’ї.

Рецепт куті на Святвечір • 1 склянка зерен пшениці • 100 г маку • 100 г почищених волоських горіхів • 1-3 столові ложки меду • цукор – до смаку Приготування: Зерно опиханої пшениці промити холодною водою, залити 0,5 л холодної води і поставити варити, поки не стане м'яким (1,5-2 години на повільному вогні до готовності). За той час, поки охолоджується зерно, промити гарячою водою мак. Воду злити і висипати мак до макітри. Перетирати його до появи молочкуватої суміші. Краще терти мак, якщо додати до нього 50 г цукру. Взагалі цю справу варто доручити чоловічим рукам. Зварене зерно пшениці помістити в макітру з перетертим маком, перемішати, додаючи мед чи цукор та горіхи до смаку. Під час вечері першим пробує кутю господар.

62

January 2019 Ukrainian People

Пісний борщ • • • • • • •

сушені гриби – 150 г буряк – 500 г морква – 100 г буряковий квас – 400 г борошно – 50 г вершкове масло – 100 г сіль, перець за смаком

Приготування: Сушені гриби промити й відварити. Буряки, моркву почистити й теж відварити. Овочевий і грибний відвари з'єднати. Буряки нарізати соломкою і вкинути у відвар, заправити сіллю, перцем, буряковим квасом, додати борошно, підсмажене на вершковому маслі, і добре прокип'ятити борщ. Пісний борщ подають на стіл разом з “вушками”.

• • • •

Пампушки

1 кг борошна 50 г дріжджів 0,5 склянки цукру 200 г вишневого або трояндового варення для начинки

Приготування: Розчинити водою половину муки і дріжджів до однорідної маси (до консистенції домашньої сметани). Поставити в тепло. Коли тісто підійде, замісити його, додаючи решту муки, сіль і цукор. Знову поставити в тепло. Коли тісто підросте, виложіть його частину на посипану борошном дошку і викачайте корж завтовшки 1 см. До половини коржа склянкою позначте кола. В центрі кожного кола покладіть варення без сиропу, накрийте другою половиною коржа і склянкою виріжте пампушки. Складіть їх на посипану борошном дошку і накрийте. Так само зробіть пампушки з решти тіста і всі разом поставте у тепле місце, щоб підійшли. Смажать пампушки в соняшниковій олії. Вважайте, щоб жир не дуже кипів, тому що при швидкому смаженні пампушки всередині можуть залишитися сирими. Готові пампушки можна посипати цукровою пудрою. Подавати їх краще за все з узваром.

Вушка для борщу Для вушок: • 1-1/2 склянки пшеничного борошна • 1/2 склянки води • 2 ст. ложки вершкового масла або маргарину • сіль за смаком Для начинки: • гриби сушені або свіжі • цибуля • сіль • рослинна олія

Приготування: Замісити тісто, як на пельмені. Для начинки потрібно сушені або свіжі гриби. Якщо гриби сушені, то їх потрібно замочити у воді і потім відварити. Якщо свіжі, то досить їх відварити. Злегка підсмажити цибулю. Варені гриби відцідити від води, дрібно порізати та додати в цибулю і трішки посмажити. Тісто розкачати на маленькі кружечки, покласти начинку з грибів і зліпити таким же чином, як ліпляться пельмені, та відварити в підсоленій воді протягом 1 хв.

Пісні голубці

Грибова юшка • • • • • • •

гриби сушені – 100 г вода – 1,5 л. цибуля ріпчаста – 1 шт. борошно – 1-2 ст. л. олія сіль – за смаком перець чорний – за смаком

Приготування: Сушені гриби залити водою. Залишити на 2-3 години. Відварити в цій же воді. Процідити. Гриби дрібно нарізати. Ріпчасту цибулю подрібнити, посолити і обсмажити. Додати гриби і 150 мл. грибного відвару. Тушкувати на помірному вогні. Додати спеції. До склянки грибного відвару додати борошно. Ретельно перемішати і вилити у сковороду з цибулею і грибами. Поперчити. Тушкувати до тих пір, поки не загусне. Зняти з вогню.

Вареники

Для тіста: • борошно пшеничне вищого сорту – 2 склянки • вода – 0,5 склянки • дріжджі сухі – 1,5 ст. л.

• сіль – щіпка • рослинна олія – 2 ст. л. Для начинки: • 1 цибулина • приблизно 700 г білокачанної капусти • рослинна олія – 2 ст. л.

• сіль, перець – за смаком

Приготування: Начинка: обсмажити дрібно нарізану цибулю, додати дрібно нарізану капусту, посолити, перемішати, протушкувати хвилин 10-15 на маленькому або середньому вогні, стежити, щоб не підгоріло, поперчити за смаком. Тісто: додати в просіяне борошно сухі дріжджі, сіль, перемішати; додати теплу воду з розмішаною в ній рослинною (соняшниковою без запаху) олією, добре розмішати дерев’яною лопаточкою, щоб тісто відставало від посуду; накрити рушником і поставити в тепле місце без протягів. Коли тісто збільшиться в 2 рази, розім’яти його і дати ще раз підійти. З тіста зробити кульки, які розкачати на посипаній борошном дошці, покласти начинку, позащипувати. Вареники повинні бути за розміром, як великі пельмені або маленькі пиріжки. Варити в пароварці 15 хвилин.

• • • • • • • • • •

11-12 капустяних листків картопля – 350-400 г гриби – 250-300 г цибуля ріпчаста – 1 шт. морква – 1 шт. томатна паста – 200 г 1 лавровий лист трохи зелені кропу сіль – за смаком рослинна олія для обсмажування

Заливна риба Ніжна заливна риба прикрасить будь-який святковий стіл. Смак страви багато залежить від типу риби. Традиційними залишаються щука, сьомга, судак, лосось.

Приготування: Картоплю очистити і відварити до готовності в підсоленій воді, потім воду злити, картоплю розім’яти в пюре. Гриби обсмажити на олії з дрібно нарубаною цибулею і натертою на тертці морквою до золотистого кольору. Додати в картопляне пюре, за необхідністю додати солі за смаком і трохи рубленого кропу, добре перемішати. Капустяне листя відварити до м’якості у воді (воду не зливати), зрізати грубі прожилки, начинити листя картопляним пюре і сформувати голубці. На сковороді розігріти трохи рослинного масла, обсмажити голубці з двох сторін (сильно “стріляє”, тому краще накрити кришкою), скласти голубці у вільну каструлю. У невеликій кількості води, в якій варилася капуста, розчинити томатну пасту і трохи солі, залити голубці так, щоб рідина злегка їх прикрила. Посипати рубаним кропом, додати лавровий лист, довести до кипіння, накрити кришкою і готувати на маленькому вогні 20-25 хвилин.

Маринований оселедець Приготування: На 250 г води додати 2 лаврових листки, 1,5 ст. л. оцту, 4 горошини чорного та пахучого перцю. Це все кип’ятити. Нарізати шматками очищену і помиту рибу. Цибулю нарізати кружальцями. Складати в банку (1 л): один шар риби, один цибулі і т. д. Потім залити охолодженим маринадом. Через день рибу можна подавати на стіл.

Тушкована капуста • • • • • • • •

1 середня капуста або 1кг 250 г квашеної капусти гриби 5-6 штук невеликих солоних огірків 2 столові ложки томатної пасти 1 столова ложка цукру рослинна олія сіль і перець – за смаком

Приготування: 1. Нашаткувати дрібно капусту.

2. Нагріти в сковороді олію і помістити капусту у сковороду.

3. Додати 0.5 стакана води.

4. Накрити кришкою і тушкувати 30 хвилин.

5. Потім додати порізані на кружальця огірки, гриби, кислу капусту, цукор і томатну пасту.

6. Якщо треба – посолити і поперчити.

7. Все добре перемішати і тушкувати ще 15 хвилин.

Мариновані гриби

Приготування: Гриби відварюють у злегка підсоленій воді (2 столові ложки солі на 1 літр води), потім відкидають на друшляк і після розкладають по банках і заливають охолодженим маринадом з розрахунку 250 – 300 г маринаду на 1 кг грибів. Маринад готують так: на 0,4 л води береться 1 чайна ложка солі, 5 – 6 горошин перцю, лавровий лист, кориця, гвоздика, лимонна кислота на кінчику ножа; все це кип’ятять протягом 20-30 хвилин на слабкому вогні, трохи охолоджують і додають 6 – 8%-ий оцет у кількості 1/3 200-грамової склянки.

• • • • • • • • •

1,5 кг риби 2 цибулини 4 моркви 1 корінь петрушки 1 корінь селери 2-3 лаврових листки 1/2 склянки столового оцту 2-3 ч.л. желатину гвоздика, запашний перець горошком • 1/2 ст.л. солі і цукру Приготування: 1. Рибу підготувати, видаливши шкірку і кістки, нарізавши на шматки.

2. Голову, плавники, хвіст, кістки залити холодною водою, довести до кипіння, додати нарізані шматочками моркву, корінь петрушки і селери, ріпчасту цибулю, горошки перцю, гвоздику, сіль.

3. Варити бульйон близько 1 години. Потім відвар процідити, знову закип’ятити і покласти в нього шматки риби. Варити до готовності риби 15-20 хв.

4. Готову рибу вийняти і остудити. У відвар додати оцет, цукор, замочений у воді желатин. Прогріти до повного розчинення желатину, процідити, охолодити до кімнатної температури. Скласти рибу в посуд, залити відваром і охолодити. При подачі на стіл прикрасити зеленню петрушки, запропонувати хрін. Порада: Рибу можна теж запекти в духовці, поки вариться бульйон. Запікати 1520 хвилин при 180С. Так можна і час заощадити, і риба буде ніжнішою.

Мачанка • • • •

сухі гриби – 100 г борошно – 60 г часник – 10 г перець, сіль – за смаком • цибуля – 100 г • олія – 40 г Приготування: Гриби вимочити протягом 2-3 годин. Варити до повної готовності. До відварених грибів додати злегка підсмажене і розведене водою борошно і ще раз проварити. Заправити розтертим часником, меленим перцем, сіллю та дрібно покришеною підсмаженою цибулею. Подавати з чорним хлібом.

Ukrainian People January 2019

63