Ukrainian People October 2019 by Vadim Kucherak

Ukrainian People TM

October 2019

Ukrainian Village Fest (Photos)

Операція “Захід”

Союз Українок Америки з Чикаго (Відділ #140) допомагає Україні

Найрозумніший.

Євген Чикаленко

$1.95

Chicago's 20 Most Iconic Restaurant Dishes ukrainianpeople.us

Відголоски війни Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine Для чого я запитала про її бабусю? Я не мусила цього знати... - Вона загинула буквально у перші хвилини війни. Від німецької бомби. - Війна для нас розпочалася першого вересня, коли почали бомбити місто. Пам'ятаю, школу відмінили і я з мамою залишилась вдома. Над Варшавою вже літали важкі німецькі літаки з хрестами на крилах. Люди на вулицях зупинялись і стривожено позирали на небо. Раптом з них почали скидати бомби. Це було так страшно, що хотілось заховатись, залізти під землю, в якийсь підвал і не вилазити звідти ніколи. Мені було тоді 8 років, ми жили в Варшаві, а моя бабуся (мамина мама) з її молодшою сестрою – залишалась в своєму домі у Велюні. - В Варшаві німці розбомбили станцію колійову, летовище, шпиталь, фабрику і багато будинків. Після того, як все затихало, ми ходили допомагати пораненим (мої тато й мама були докторами, а мене не було з ким лишити вдома). Дивно було бачити мертвих людей присипаних кавалками бетону (але здається, до кінця війни люди до того призвичаїлись). - Наступного дня на

порозі з'явилася мамина молодша сестра Кася – обдерта, у церетовому брудному плащику, з подряпаним лицем. Від неї ми довідались, що бомба влучила у наш родинний будинок у Велюні. У ті перші дні війни загинула й уся родина нашої цьоці Рузі у Фрамполі, а в Луцьку - цьоця Зося й вуйко Франек (1 вересня німці також планово бомбардували Львів, Луцьк, Сарни та інші українські міста). - За декілька днів до початку війни по радіо оголосили мобілізацію до війська. Тато казав, що війна неминуча. Мешканців кликали копати траншеї і сховища. Ось бабуся з Касею й сховалася в такій землянці біля дому. Там їх і завалило землею й цеглою від розторощеного будинку. Кася прийшла до тями перша і почала руками відгортати маму. Та коли відкопала її, то побачила, що та вже не дихає. - А знаєте з чого почався напад на Польщу? Вони нібито захищали польських німців. То була добра причина. В кінці серпня хтось ховав вибухівки в німецьких школах і підпалював маєтки німців. Якраз перед війною бомба вибухнула в коморі станції колійової в Тарну, там згинуло 18 людей. - Та найбільше нас підкосили – “росіянє”. В середині вересня вони вдарили нас з боку Білорусі. Поділили Польщу з німцями. Арештували й роззброїли частину війська польського. Ми мали родичів в Станіславові, потім вже нічого про них не було чути. Люди переказували, що там страшне було. Людей хапали на вулицях тільки за те, що говорили польською, за те, що були файно вбрані чи йшли до костьола... 17 вересня 1939 року радянські війська почали окупацію Західної України та Західної Білорусі. Вже 18 вересня були зайняті Луцьк і Станіслав (нині Івано-Франківськ), 22 вересня

– Львів, 24 – Дрогобич, 26 – Яворів, 27 – Старий Самбір. Вона замовкла, мабуть, згадуючи ті часи і своїх загиблих родичів. Пані Ядзі 87 років, вона моя добра товаришка. Її покійний чоловік, пан Роман, був українцем з Тернопільської області, тому про остарбайтерів вона наслухалась з перших рук. - Йому не було й 16 років, коли він добровільно погодився на примусові роботи замість своєї старшої сестри. Сестра залишилася вдома, а його загнали до вагону без вікон (ну, знаєш, в яких до війни перевозили худобу) й з тисячами інших вивезли до Німеччини. Його і ще трьох хлопців з України віддали німецькому фермеру з великою родиною. Той змушував працювати своїх “роботніків” зрання до ночі, їсти давали мало, били. Коли зрозумів, що там може згинути, то уночі утік. Понад 13 мільйонів “остарбайтерів” (примусових працівників) “піднімало економіку” гітлерівського режиму під час Другої світової війни. Протягом 1942 року з України вивезли понад 700 тисяч осіб, 1943 року – 1 млн. 100 тисяч, а в 1944 році – ще понад 600 тисяч. За різними даними, з території УРСР на роботи до Третього Рейху потрапило від 1,7 до 2,4 млн. осіб. - Але Роман мав добру пам'ять, швидко учив німецьку, тому якось йому вдалося перебратися до Австрії, а потім до Франції. У Франції він дізнався, що його сестру теж забрали до Німеччини. Вони думали, що вона допомагала руху Опору. Вона потрапила в німецький концтабір. По війні їх ще довго тримали, а потім прийшли “росіянє” і почали силою забирати “своїх”. Хто казав, що з Польщі, розпитували де жив, імена родичів, навіть змушували проказувати “Отче наш” і хреститися. Тому українці зі Сходу сиділи й вчили молитви.

Після розгрому гітлерівського режиму за межами батьківщини ще декілька років перебували 2-3 мільйони українців. З них 178 тисяч поневірялись в окупаційних зонах США, Англії та Франції у Західній Німеччині, 29 тисяч – в Австрії, 12 тисяч – в Італії. Згідно з міжнародними угодами між союзниками по антигітлерівській коаліції, повернення (репатріацію) до СРСР було оголошено обов’язковим для всіх громадян, які до 1939 року мешкали в Радянському Союзі. Таємниця цієї зради ретельно збережена британськими та американськими урядами – воістину, остання таємниця Другої світової війни або одна з останніх. Що там вона говорила про захист німецького населення Польщі і провокації? Виявляється, усі ідеї загарбницьких воєн та територій старі як світ. Щоб розпочати війну в Україні і “захищати”" російськомовне населення Путіну не потрібно було вигадувати нові причини. Вистачило “позичити” сталінські й гітлерівські. До того часу, поки в нас живе пам'ять про “більшовицьку нечисть”, сибірські табори, тортури і розстріли, поки пам'ятаємо розповіді наших дідів-батьків про героїв УПА й звірства комуняків, ми матимемо сили боротись і протистояти. Допоки пам'ятаємо війни, усім своїм єством ми прагнутимемо миру. Не шляхом капітуляції, а ціною Перемоги. 14 жовтня – День захисника України. Щиро зичу нам усім мудрості, сили духу й незламної віри у нашу перемогу! Слава Україні!

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

October 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

Наші інтерв’ю: Дмитро Ярошенко: “Важливо бути не тільки схожим на Василя Стуса, але й відповідати йому внутрішньо” → CHICAGO, ILLINOIS, USA Союз Українок Америки з Чикаго (Відділ #140) допомагає Україні Розслідування: Падіння зірки. Виконавець R & B R. KELLY завершив свій творчий шлях у в'язниці

→ ЗДОРОВ’Я 16 способів знизити кров’яний тиск без медикаментів Мікропігментація – це більше, ніж процедура, це – мистецтво!

8 12 14 16

→ UKRAINE Імпічмент для Трампа. Українська частина історії, що може погубити президента США Наша історія: Операція “Захід” Війна: “Адам”. Перший, справжній, легендарний Відомі українці: Найрозумніший. Євген Чикаленко Наші традиції: Свято Покрови Пресвятої Богородиці Мода: Vita Kin: українська дизайнерка, яка здобула світове визнання Спорт: Дарина Білодід – український “геній дзю-до” → DIASPORA Фестиваль Української Околиці – барвисте свято діаспори Чикаго! Любіть Україну... Вручення щорічної нагороди “Булава” найдостойнішим представникам та установам канадської діаспори → ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (October, 2019) Chicago's 20 Most Iconic Restaurant Dishes Apples and Pumpkins and Colorful Trees Мандри: До Шипшевани – за ритмом життя 200-рiчної давнини Гумор Авто: 15 позашляховиків, які з'являться на ринку до 2022 року Стосунки: Таємниці жіночого оргазму Мистецтво: VINNYTSIA JAZZFEST: українською – на увесь світ Рятувати Карпати, щоб врятувати світ Літературна сторінка: “Живи ще раз” (уривок з гостросюжетної шпигунської трилогії “Агент “N”) Українська Кухня

18 22 24 26 28 30 32 34 36 40 42 44 48 50 52 54 56 57 58 62

Наша обкладинка:

56 Subscribe to

Актриса театру та кіно Єлизавета Цілик Проект “Нація”, українське автентичне вбрання середина XIX – початок XX століття . Керівник проекту Ксенія Малюкова Cтаровинний стрій - Донецька область Фотограф: Тетяна Гурковська Візажист: Вероніка Кушикова верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only. • All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Наші інтерв'ю

Дмитро

Ярошенко:

“Важливо бути не тільки схожим на Василя Стуса, але й відповідати йому внутрішньо”

Ірина Басенко,

журналістка, громадська діячка, поетка. Авторка національного рекорду “Україна разом” – мапи України, вишитої вручну шістьма тисячами людей у всіх регіонах країни у 2014 році. Членкиня Національної спілки журналістів України.

Фото Сергія Дзюби та Сергія Фоменка

Прем’єра сезону – фільм “Заборонений” про українського поета-дисидента Василя Стуса – вийшов у прокат 5 вересня. Перед тим відбулася низка допрем’єрних показів у різних містах за участі режисера Романа Бровка, авторів сценарію Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова, продюсера Артема Денисова та актора, який виконав головну роль – Дмитра Ярошенка. Ukrainian People Magazine пощастило поспілкуватися з виконавцем ролі культового поета у “найгарячіший” день – перед прем’єрою фільму у найбільшому кінотеатрі України, “Київська Русь”. Ще за годину до брифінгу, який передував показу стрічки, під велетенським постером “Забороненого” зібралися сотні людей. Дмитро не ризикнув виходити до публіки, щоб мене зустріти, адже стовідсотково – люди б його не відпустили. В цьому ми переконалися пізніше. Тож для розмови пробираюся через фойє до невеликої кав’ярні, Дмитро купує дві пляшки води, ми сідаємо за столик. За рік до цього ми вже познайомилися – я тоді була присутньою в павільйоні на знімальному майданчику, де саме відтворювалася сцена квартирника у Алли Горської. Того квартирника, який розганяла міліція і забороняла влада. Уже з першої сцени глядач мусить перейнятися атмосферою несвободи, яка гнітить, яку хочеться скинути з себе, мов липке павутиння… І до кінця фільму, здається, ти вже знатимеш, що треба робити, і на який бік треба стати, щоб здолати страшну тоталітарну потвору...

October 2019 Ukrainian People

- Дмитре, я вас вітаю з прем’єрою. - Дякую, і вас також. - Сьогодні ви – Стус. Але нещодавно я дізналася, що ви грали дільничного у фільмі “Брама”, який вийшов на екрани минулоріч. Я вас там геть не впізнала. Коли ж загуглила фото попередніх років, то побачила, що у вас дуже різні образи. Наприклад, на деяких фото ви схожі на Джона Сноу з “Гри Престолів”. Це – мистецтво, грим, чи ви так вживаєтесь в образ? - Це, мабуть, дається взнаки акторська майстерність, її інструменти. Також залежить від винахідливості, таланту, дару, зовнішності, яка піддається коригуванню. Це зачіска, це у чоловіків – борода, тобто волосся на обличчі – воно теж може додавати цієї форми. Потім сам вираз, мускули обличчя. Але це – тренінги, і якщо знати, як воно робиться, то можна доволi майстерно втілювати будь-який образ.

- Ви вже рік живете в образі Стуса? Чи ні? - Ну, можливо, не цілий рік – іноді виходжу (сміється). - Працюєте ще в театрі? - Я досить довго працював у театрі “Дах”, але зараз переважно як вільний художник, є більше зйомок в кіно. Останніх чотири місяці у нас діє така група – театр “Океан”. Вони займаються духовними практиками, медитацією, це молоді хлопці і дівчата, які також читають і досліджують священні писання, зокрема індійські – такі архаїчні і досить давні. І вони ставлять вистави по цих писаннях. Енергетично – це дуже гарна робота, мене так це очищує і надихає дуже сильно. - Скільки років ви в акторській професії? - Можна сказати, з самого дитинства, але професійно – з 17 років. - Маєте якісь професійні секрети, наприклад, як не стати актором однієї ролі? Щоб вас потім не називали весь час Стусом…

apply online at SELFRELIANCE.COM

Відкрийте нову «Selfreliance» Visa® кредитну картку або використовуйте вже існуючу з 12 жовтня 2019р. по 30 листопада 2019р. та отримайте спеціальну відсоткову ставку 1,99% APR* на будь-який переказ балансів і нові покупки протягом 6-ти місяців. ДЛЯ ВЛАСНИКІВ НОВИХ ТА ІСНУЮЧИХ «SELFRELIANCE» VISA® КРЕДИТНИХ КАРТОК. *APR = Annual Percentage Rate. Balance transfers completed 10/12/2019 through 11/30/2019 will receive 1.99% APR for 6 months from date of transfer. Finance charges will begin accruing on date of balance transfer. After the promotional time frame expires, remaining balance will migrate to the standard APR applicable on Selfreliance VISA® accounts. The current APR is 14.9% for Visa® Classic credit card and 9.9% for Visa® Platinum Preferred credit card. Qualiﬁcation is based on an assessment of individual creditworthiness and our underwriting standards. For further information, please call our toll free at 1.888.222.8571. All SFCU loan programs rates and terms are subject to change at any time without notice. EQUAL OPPORTUNITY LENDER

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomﬁeld, MI 48322 248-487-0330 973-887-2776 60-C N. Jeﬀerson Rd., Whippany, NJ 07981

313-366-0055 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

586-757-1980

630-307-0079

БЕЗ ОПЛАТИ ЗА ПЕРЕКАЗ БАЛАНСУ

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

протягом 6 місяців

847-359-5911

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

APR

Home Oﬃce: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500

1.99

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

та нові покупки ВІДКРИЙТЕ ДЛЯ СЕБЕ НАШІ ПЕРЕВАГИ

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212

ï Оcені і ЦПереказ балансів

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

U n io n

773-589-0077

Cr ed it

5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

F eder al

SELFRELIANCE.COM

Наші інтерв'ю

- Потрібно весь час розвиватись, читати книжки, ставити питання про життя. Не зациклюватися на одних якихось авторах, дивитись на світ трохи ширше. Переглядати гарне кіно, подорожувати, спостерігати за життям і за людьми, читати духовну літературу, і не тільки якогось одного напрямку – християнського чи мусульманського. Адже є ще буддисти, є Кастанеда, юдаїзм... - Тобто, усе залежить не від того, як тебе сприймають, а від того як ти сам себе сприймаєш? - Так, усе насправді йде зсередини. Якщо актор зациклюється на тому, що він, наприклад – Д'Артаньян, то все життя буде Д'Артаньяном, тому що він себе таким вважає. - У вас була спільна робота з Богданом Ступкою у фільмі “Платон Ангел”. Ви співпрацювали тоді на майданчику, він на вас якось вплинув? - Я грав там одного з його синів. Це така людина-легенда, на той час взагалі – найкращий український актор. Ми працювали разом днів десять, і можу сказати, що там щось таке передається... Це складно навіть словами описати. На майданчику ти бачиш, як він працює, пристосовує реквізит, жести, як його гра відрізняється, навіть великий план від середнього. Було цікаво дивитися, як він налаштовується до якогось із дублів, і з'являється відчуття, що поряд з тобою надзвичайної величини людина. У нього завжди було дуже багато гумору, увесь час він розповідав нам якісь історії, за кадром. Я запам'ятав його погляд – глибокий, який каже більше, ніж слова. - Щось курйозного з тих зйомок можете пригадати? - У нас там була смішна ситуація, коли ми знімали сцену, як їдемо на машині. Я був за кермом, а поряд – Богдан Сильвестрович, з рушницею в руках. Ми там по бандитах якихось стріляли. Зйомки були десь на Броварській трасі, та по їх закінченні автівка з гримеркою поїхала, і нас просто там забули. Залишився тільки один хлопець, який дуже довго відкручував двері цієї машини, щоб ми звідти вибралися. Потім пішли вздовж траси, це був вечір, машини сигналять, на в'їзді до Києва – корки… І Богдан Сильвестрович каже: “Візьми мене під руку. Отак все життя в кіно знімаєшся-знімаєшся, а під кінець знімального дня нікому ти вже не потрібен”. І так ми з цією рушницею вздовж траси йшли метрів двісті, аж поки не побачили, що нас таки чекають обабіч наші машини.

October 2019 Ukrainian People

- Чи є якісь інші відомі актори, з якими ви б хотіли зіграти в одному фільмі? - Звичайно, ми тут спостерігаємо за американським кіно, дивимося його, бачимо видатних акторів, і я був би щасливий попрацювати з кимось із них. - Ви вже маєте досвід в україноамериканському кіно, знімались у фільмі “Юлія”. Що за історія в цьому фільмі розкривається? - Це фільм Роксі Топорович, американської режисерки українського походження. Я грав атовця, який сам родом з Донецької області. Отримавши на війні поранення, він потрапляє в госпіталь, де знайомиться з волонтеркою-фотографом Юлею. Разом вони гуляють Києвом, закохуються, і вона кличе його до родичів у Карпати. І там виявляється, що вона виграла грант на освіту в Німеччині, і виходить, що тепер вони не можуть бути разом. І він просто вранці прокидається, збирає рюкзак і, швидше за все, повертається на війну. Цей фільм уже отримав в Нью-Йорку кілька нагород, у Лос-Анджелесі, на Алясці, відвідав деякі фестивалі Європи. - Що ви відчули, коли дізналися, що виграли кастинг на роль Василя Стуса в "Забороненому"? - Що є якась довіра до мене, довіра Всесвіту, що тобі дається право хоча б спробувати це зробити. Ну, і я тоді відчув велику відповідальність. - Всі помічають вашу подібність до Стуса. Наскільки важливо для актора бути схожим на свого героя? - Мабуть, у всіх по-різному відбувається, але важливо, щоб актор не тільки був схожим на героя, а щоб і відповідав йому внутрішньо. Інакше це, як порожня оболонка без суті. - Як ви готувалися до зйомок? - Читав дуже багато всього, що пов'язано з Василем Стусом, також нас сценаристи дуже надихали, розповідали різні історії. - Ця робота за цей рік вас якось змінила? Ви можете сказати, що у вас з’явились погляди подібні до Стусових? - Він жив у ті часи, не зараз, тоді була дуже сильна каральна система та переслідування, і дуже багато було абсурду, страху. Я би сказав, що у мені ще більше додалося якоїсь чистоти сприйняття і уваги до внутрішнього світу. Ти піднімаєш планку, починаєш серйозніше ставитися до життя, до того що робиш, як проводиш день. Василь Стус – інтелектуально дуже розвинена людина, і духовно теж. Казали, що він займався східними практиками, філософією.

Я думаю, він просто повторював молитви і займався медитацією. В якийсь момент стало зрозуміло, що він таким чином зміг вижити, а його вірші – це такі самі молитви або одкровення. - Ви в кадрі часто палите. А в житті до того палили? - Я палив майже з дитинства, але після двох місяців зйомок кинув. Цей фільм дозволив усвідомити, що якщо людина проходить через такі кола пекла і може залишитись живою, то я теж можу від чогось відмовитись, щоб жити. - Стус – бунтар, і поза сумнівом, якби він не загинув, то був би в перших лавах Революції на граніті і подальших повстань. А як у вас склалося з революціями та протестами, чи брали участь, чи підтримували? - Під час Помаранчевої революції ми всім театром були на Майдані, проводили різні перформанси. Під час Революції Гідності я два тижні був удень, вночі – ні. А потім мав робити проект з одним знаменитим французьким актором, ми збиралися робити виставу на двох на фестиваль “Французька весна” у Києві, і я поїхав до Парижа. Відтак зрозумів, що повертатись мені до Києва нема куди, там – революція, а мешкав я тоді в самому центрі, де вирували бої. Я – гуманістично налаштована людина, і не дуже кидаюся в бійку. Можу вести діалог, та коли якась сутичка, я – більше прихильник вирішувати її на словах і ділом, а не зi зброєю. Потім я намагався реагувати і рефлексувати на ці події вже через мистецькі роботи. - А могли б зіграти якогось негідника? - Так, звісно, я грав різних правителів за Шекспіром, і там вбивали дуже багато людей, а у кіно були ролі таких бандюганів, гопників. Це, буває, так збігається – коли тобі потрібно пропрацювати в собі якусь штуку, то Всесвіт дає тобі цю роль. Щоб ти міг це пережити і в житті цього не робити. Ти очищуєшся, це – як штукатурка відпадає, і ти йдеш далі. ——————Ми таки затягнули це інтерв’ю, через що презентація почалася кількома хвилинами пізніше. На той час фойє кінотеатру було вщерть заповнене глядачами, які згодом зайняли майже всю велику залу кінотеатру. “Всі, хто проти диктатури – встаньте!”, – вигукнув у фільмі Стус під час відомої і зухвалої на той час акції непокори в Палаці “Україна”. Цей вигук зламав його життя. А коли пішли фінальні титри, вся зала вже в нашому кінотеатрі, встала з вигуками “Слава Україні!”. Тому що проти диктатури. І тому що – вільні.

Бліц:

- Улюблений стиль в музиці? - Мінімалізм. - Яке кіно (не ваше) дивилися останнього разу? - “Fury” з Бредом Пітом та індійський серіал “Радха Крішна”. - Яка у вашій родині є сімейна традиція? - Садити кожної весни город. - Що для вас осінь? - Глибокий сум та сплячка. - Якщо нестандартна прогулянка, то дахи чи підземелля? - Дахи. - Якщо подорож: море чи гори? - Гори близько до моря. - Які у вас є захоплення? - Східна філософія, відвідування храмів. - Улюблена страва та кухня? - Вегетаріанська кухня (індійська), страва – кхір (солодкий рис з молоком).

Дмитро Ярошенко на зйомках фільму "Заборонений" з актрисою Діаною Розовлян

1-800-361-7345 meest.com

ВІДПРАВЛЯЙТЕ ПОСИЛКИ з корпорацією Meest та ЕКОНОМТЕ!

Кожна 10-а посилка БЕЗКОШТОВНО*

Завітайте до представника у Вашому місті та отримайте накопичувальну картку * Вага безкоштовної посилки повинна дорівнювати середній вазі 9-ти посилок. Посилка надсилається морем. Акція діє до 1 серпня 2020 року.

MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave., Unit J Lombard, IL 60148 tel: 1-877-889-1103 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Road, Unit K Rolling Meadows, IL 60008 tel: 847-208-8451

MEEST KARPATY 2235 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 tel: 773-489-9225

Chicago Illinois, USA

Союз Українок Америки з Чикаго (Відділ #140) допомагає Україні

Оксана Таратула, UNWLA #140 Благодійність – це місто, в будівництво якого кожна людська істота вносить свій камінь (Ральф Емерсон Уолдо)

October 2019 Ukrainian People

Понад 100 років тому, 21 лютого 1917 року, за ініціативою “Кружка ім. Ганни Барвінок” відбувся з'їзд львівських жінок. На ньому було створено “Союз українок” з осідком у Львові. Організаційний ядром “Союзу” стали 14 філій та 11 гуртків “Жіночої громади”. На початку серпня 1919 року Бланка Баран, Іванна Одрина та Марія Струтинська організували зустріч жінок Наддніпрянщини та Галичини у Кам'янці-Подільському і проголосили заснування “Союзу українок”, що охопив усі частини України. Союз Українок Америки (СУА) постав у 1925 році з об'єднання п'ятьох жіночих товариств Нью-Йорка й околиць “з метою плекання української свідомості, організації освітньої та виховної праці, участі в жіночому русі та допомоги рідному краєві” (Вікіпедія). У 25-й Конвенційній книзі 1999 року можна знайти першу копію офіційного оголошення про створення СУА, датовану 24 червня 1925 року. Практично з перших днів свого заснування СУА підтримував зв`язки з “Союзом Українок” на Батьківщині (Львів) та подібними організаціями в Європі. В 1940-му СУА став співзасновником Українського Конґресового Комітету Америки (УККА) та З’єднаного Українсько-Американського Допомогового Комітету (ЗУАДК). З 1948-го СУА – співзасновник Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). Вона була створена під час Світового Конґресу в Філадельфії. В художньо-публіцистичному часописі СУА “Наше Життя” (перше число вийшло друком 1 січня 1944 року) починає публікуватися окрема сторінка за назвою “Вісті СФУЖО”. Сьогодні Союз Українок Америки об’єднує понад 70 відділів у США, робота в яких є виключно волонтерською.

етою Союзу Українок Америки стало збереження української ідентичності і культурної спадщини, ініціювання заходів, що інформували б американське громадянство про нашу культуру, матеріальна допомога пораненим військовим, родинам і дітям загиблих воїнів, підтримка культурних та благодійних проектів, взаємодія з іншими українськими, американськими та міжнародними жіночими організаціями. СУА стала організаторкою і натхненницею величезного числа практичних акцій, освітніх та видавничих проектів, виставок, зборів коштів на нагальні потреби громад на батьківщині. Їх спонсорами виступають діаспорівські й американські організації, бізнесмени й тисячі iнших людей у США. Сьогодні завдання перших “союзянок” продовжують нові відділення СУА, як, наприклад, Відділ #140 імені Лесі Українки, який голосно заявив про себе в Чикаго багаточисельними добрими справами. Це відділення було створене в 2017 році за ініціативи молодих дівчат, які мали палке бажання допомагати Україні: медичним закладам, дитячим будинкам, сім'ям воїнів та важкохворим. За перший рік дівчатам вдалося зібрати кошти і закупити обладнання для інтенсивної терапії немовлят, народжених завчасно і з критично малою вагою (наприклад, для лікарні в Чорткові на Тернопільщині) та зібрати потрібну суму для придбання двох кардіотокографів для пологового відділення Богородчанської центральної районної лікарні (Івано-Франківщина). У 2018 році Відділ СУА #140 звітував про виконання наступних благодійних

проектів: • Організовано забезпечення Чортківської районної лікарні медичним обладнанням: – фетальним кардіомонітором “Біомед” BF 500; – пристроєм обігріву новонародженого з функцією фототерапії УОН-ОЗФ; – відсмоктувачем медичним “Біомед” 7-E-D; – насосом інфузійним “Біомед” МЕ-600; – столиками анестезіолога СТ-А. • Було придбано два кардіофетальні монітори “Біомед” для пологового відділення Богородчанської центральної районної лікарні (за допомогою такого устаткування можна точно діагностувати серцебиття та положення дитини в утробі матері). • Закуплено необхідне медичне обладнання для пологового відділу Зборівської районної лікарні (шприцовий насос, дитячий та дорослий відсмоктувачі, комплект монополярних електродів для гінекології); організовано гуманітарну акцію пересилки одягу, засобів особистої гігієни та інших необхідних речей повсякденного вжитку для матерів та дітей в Центр Доброти Марти Левченко “Мрія Марти” (Чернівці); надіслано подарунки (памперси, настільні ігри, фрукти) до Дня Святого Миколая тридцятьом дітям з інвалідністю, спричиненою spina bifida в Тернопільську дитячу обласну лікарню. • Було надано одноразову допомогу хворим дітям на загальну суму 3140 доларів (серед яких – сильний духом Іванко Михайлів з села Глибівка, Івано-Франківської області, що одужав від раку). В 2019 році СУА #140 продовжив свою благодійну діяльність. В березні со-

юзянки придбали цистоуретроскоп для Тернопільської обласної дитячої лікарні. Завдяки йому стали можливими діагностика, лікування і проведення лапароскопічних операцій на сечовому міхурi діткам з інвалідністю spina bifida та гідроцефаліі. Цей прилад вартістю 3100 доларів був життєво-нобхідним для медичного закладу, оскільки тепер операції зможуть відбуватися з мінімальним ризиком занесення інфекції, без прямого хірургічного втручання. Однією з найважливiших цілей було придбання інкубатора вартістю понад 16 тисяч доларів для немовлят народжених з вагою від 500 г – якої молоді союзянки також успішно досягли. Цього року із зібраних коштів дівчата змогли виділити фінансову допомогу двом сім’ям загиблих воїнів АТО ($1000), родинам з онко- та ДЦП-хворими дітками на Івано-Франківщині, особам похилого віку з хоспісу в Журавно (Жидачівщина, Львівська обл.). Також долучились до екопроекту відбудови школи в Бориславі (на знак подяки волонтеркам, учні посадили більше 200 дерев у лісах Карпат). Наступним проектом, який союзянки мріють реалізувати, є допомога в придбанні мийно-дезинфікуючої машини. Вона є життєво необхідною, щоб у Львові відкрився центр грудного молока. Саме в такому центрі матері, чиї немовлята народились передчасно, зможуть брати безкоштовно грудне молоко і виховувати здорових діток, закладаючи їм сильний імунітет. Збір коштів на чисельні благодійні проекти організовується при українських церквах, культурних центрах, школах украї-

*** Відділу #140 Союзу Українок Америки в Чикаго можна допомогти: – ставши волонтером одного або багатьох наших благодійних заходів, – надавши грошовий внесок на наш рахунок в кредитівці “Самопоміч” (Selfreliance #170015), – перерахувавши благодійний внесок на наш рахунок через PayPal: unwlachi140@gmail. com, – розповівши про нашу діяльність або поширюючи цей матеріал в соціальних мережах, – поставивши нам “like” у Facebook (UNWLA Branch 140) Про відділ СУА можна знайти більше інформації на фейсбук-сторінці unwlabranch140 або в інстаграмі – unwla140. Редакція часопису Ukrainian People щиро дякує СУА #140 з Чикаго за їхню жертовну працю для процвітання України. Нагадаємо імена союзянок цього відділу: Абасова Юлія, Атаманюк Діана, Будз Вікторія, Віхтюк Анна, Гаврилів Марина, Жевчук Марта, Герба Ольга, Кміть Світлана, Козюк Христина, Кульчицька Катерина, Квет Світлана, Лабецька Марія, Лов‘як Оксана, Назар Ірина, Радюшина Анастасія, Садова Христина, Савин Тетяна, Середа Божена, Щербан Галина, Шишкіна-Кравець Світлана, Стефінко Роксолана, Таратула Оксана, Зебелюк Софія, Юркевич Віра.

нознавства та фестивалях діаспори. Відділ #140 Союзу Українок Америки проводить різноманітні благочинні акції, залучаючи духовні, молодіжні й патріотичні організації діаспори, фінансові установи, українські й американські бізнеси, дизайнерів, митців. Як-от художниць Христину Козюк і Анну Віхтюк, які пожертвували для фестивалів свої картини, та мисткиню Оксану Лов'як – вонa створилa для доброчинних аукцiонiв неймовірно красиві предмети й сувеніри ручної роботи. Для дівчат з Союзу Українок Америки #140 стало вже традицією говорити щире “Дякую” людям, які їх підтримують, роблять добро і надають підтримку іншим. “Здоров`я вам та вашим близьким, успіхів та процвітання! Дякуємо усім благодійникам за грошові внески і великі небайдужі серця!”, – не втомлюються повторювати дівчата. – “Завдяки вашим внескам СУА 140 може творити дива!”

Р о з сл і ду в а нн я

Творчість

ПАДІННЯ ЗІРКИ ВИКОНАВЕЦЬ R & B R.KELLY ЗАВЕРШИВ СВІЙ ТВОРЧИЙ ШЛЯХ У В'ЯЗНИЦІ

Люда Руда

Здавалося б, хто ще може вигадати назву пісні “SEX ME” і розтягнути її на одинадцять хвилин? Цю людину звати R. Kelly (Роберт Келлі), і його дивна, скандальна кар'єра, судячи з усього, наближається до завершення. R. Kelly не дуже відомий в Україні, а єдиний раз, коли він потрапив в масову ротацію на європейських каналах, трапився ще в другій половині дев'яностих. Від пісні “I Believe I Can Fly” важко було сховатися хоча б тому, що саме під неї відбувалися найдраматичніші події ексцентричного фільму “Космічний Джем”, де Майкл Джордан допомагає Багз Банні і його друзям перемогти інопланетян.

У четвер, 12 липня 2019 року американський R & B-виконавець R. Kelly, якому прокуратура штату Іллінойс раніше вже пред'явила звинувачення в сексуальному насильстві, був заарештований в Чикаго – в зв'язку із обвинувачувальним вироком. Співака звинуватили по 13 пунктах, включно зi злочинами на сексуальному грунті. Офіційний представник генпрокурора США Джозеф Фіцпатрік підтвердив, що артиста взяли під варту. “Серед пред'явлених звинувачень – дитяча порнографія, спокушування малолітніх і перешкоджання правосуддю”, – заявив Фіцпатрік. Це стало другим арештом R. Kelly за останніх півроку. 52-річний співак, володар премій “Греммі”, був заарештований у лютому 2019-го за 10 звинуваченнями вiд прокуратури Іллінойсу. Відразу чотири жінки, три з яких були неповнолітніми на момент скоєння злочину, звинуватили виконавця в сексуальному насильстві. Тоді R. Kelly відмовився визнавати провину і був відпущений на свободу під заставу. 30 травня 2019-го були висунуті звинувачення ще по 11 пунктах. Ще одна жінка звинуватила R. Kelly в сексуальному насильстві. На момент скоєння злочину потерпіла теж була неповнолітньою.

October 2019 Ukrainian People

Нагадаю, що проблеми у виконавця почалися після цьогорічного виходу документального фільму “Ті, що вижили після R. Kelly” на телеканалі Lifetime. Автори стрiчки звинуватили співака в сексуальному насильстві над неповнолітніми дівчатами. У 2018 році на BBC зняли документальний фільм “R. Kelly: секс, дівчата і відео”. Його автори стверджували, що виконавець насильно утримував у себе вдома жінок і керував своєрідним “сексуальним культом”. Незабаром після фільму на Lifetime прокурор округу Кук Кім Фокс заявила, що в прокуратуру надійшло безліч скарг від інших жінок, зґвалтованих R. Kelly. Більше десяти років тому проти виконавця вже висувалися звинувачення в сексуальних злочинах, однак йому вдалося уникнути ув'язнення. У 2008 році присяжні виправдали його у справі про виробництво дитячої порнографії. Тоді в розпорядженні журналістів газети Chicago Sun-Times опинився відеозапис, на якому R. Kelly, ймовірно, займався сексом з неповнолітньою. І ось тепер, після серії гучних скандалів, співака звинувачують у сексуальному насильстві, виробництві дитячої порнографії та перешкоджанні правосуддю.

R. Kelly завжди розумів R & B (сучасний ритм-ендблюз) як музику емоцій і чутливості. Головне, що треба знати про нього як про музиканта, а точніше, про автора текстів: всю свою кар'єру він перетворив на розширення версій “Let's Get It On” Марвіна Гея і “Never Gonna Give You Up” Баррі Уайта. Перший альбом Келлі, записаний з нью-джек-свінг-групою Public Announcement – на жаль, посередній і не дуже помітний – був присвячений абстрактним жінкам і сильному потягу до них. Однак, вже в першому своєму сольному альбомі, “12 Play”, він звузив все до однієї конкретної теми – сексу. Згодом Келлі став відомим тим, що секс у нього може ховатися практично за будь метафорою – наприклад, виступом ходячого оркестру, який символізує оргазм. Так само дует з виконавицею Нівеєю він перетворив на пісню про двох коханців за назвою “Touchin”. Не менш відомим був Келлі і своїм дивним почуттям гумору – воно втілилося в хіп-хопері, як він сам його називає, “Trapped in the Closet”. На даний момент композиція складається з тридцяти трьох роздiлiв і розповідає про любовний багатокутник, на чолі якого стоїть Сільвестр, людина з кримінальним сьогоденням. Спочатку “Trapped in the Closet” нагадує просто анекдот про чоловіка, який застав дружину з коханцем, проте все швидко злітає із звичних коліс. Кожен новий персонаж виявляється пов'язаним зі “старим”, когось постійно погрожують убити, в сюжеті є двi позашлюбних дитини. Cам Келлі грає в відеоверсії відразу трьох героїв і постійно ламає четверту стіну, звертаючись безпосередньо до глядачів. Це певною мірою фільм у вигляді мюзиклу – його можна або любити, або ненавидіти. Чому ж Келлі став настільки популярним? У нього в руках було два козирі: його голос, дуже впізнаваний, що дозволяє слухачеві перейнятися тим, про що він співає, і вміння писати мелодії (до слова, не тільки собі – написав кілька пісень Майклу Джексону, в тому числі “You 're Not Alone”). Нескінченно повторювана мелодія “Trapped in the Closet” може намертво застрягти в голові – що вже казати про його більш конвенціональні хіти. Один з них, його беззастережна перемога – “Ignition (Remix)”, один з найбільш незвичайних реміксів в історії музики. Незважаючи на те, що ремікс cпирається на оригінал, хоч і дуже від нього відрізняючись, текст реміксу Келлі написав, як сам каже, за чотири-п'ять років до створення оригіналу. На цьому дива не закінчуються: оригінал “Ignition” і сам починається авто-цитатою його більш раннього хіта “You Remind Me of Something”. Все це, однак, блякне поруч iз зарубіжною популярнiстю “Ignition (Remix)”: його пропонували зробити національним гімном США (і хтось навіть під цією петицією підписався), його досі постійно крутять на вечірках, нарешті, вважають однією з головних пісень 2000-них. Може виникнути питання: отже, R. Kelly беззаперечний, хоч і з “бзіком”, геній? Це зовсім не так, і зараз його кар'єра добігає кінця. Попри те, що минулого разу від подібного врятувала саме “Ignition (Remix)”. Що ж не так з R. Kelly?

Потяг до неповнолітніх Варто почати з того, що відбувалося з ним під час виходу “Ignition (Remix)”. 2002й був складним для співака, також творчо: спільний альбом з Джей-Зі, на місці якого могли б бути Тупак або Біггі і який щойно вийшов “в люди”, виявився дуже слабким, продажі були неймовірно низькими. Крім того, Келлі обклали судовими позовами. Жінка на ім'я Патріс Джонс позвала його до суду. Бо їхнi дев'ятимісячні стосунки закінчилися тим, що співак позичив їй грошей на аборт і зник – але ситуацію ускладнювало, що зустрічалися вони, коли Джонс було всього шістнадцять. Інша жінка на ім'я Монтіні Вудс судилася з Келлі через те, що в добірку секс-тейпів співака (існувала й така) потрапив запис з її участю. Позивачка, за її словами, не підозрювала, що її знімають на камеру. Крім того, на момент запису їй також не було вісімнадцяти. Обидва конфлікти Келлі вдалося вирішити поза судом, таким чином, він зняв з себе всі обвинувачення. У тому ж році в публічному доступі виявилася касета з півгодинним записом, на якій Келлі практикує “золотий дощ” з неповнолітньою дівчиною. Це стало приводом для безлічі пародій і насмішок над співаком. Але притягнути до відповідальності виконавця, якого звинувачували у виготовленні дитячої порнографії, поліції не вдалося (на суді той просто відмовлявся визнавати, що людина, знята на відео – це він). Так R. Kelly мимоволі винайшов “захист Шеггі”, названий за мотивами пісні “It Was not Me”, її герой вперто заперечує очевидне. Схожі проблеми у співака були ще в дев'яностих, однак, або суд відмовлявся давати хід справам через нестачу доказів, або сам R. Kelly домовлявся про компенсацію. Прийнято також не згадувати і про його недовгий шлюбі з R & B-співачкою Алією, якій він допоміг із записом альбому з промовистою назвою “Age Is not Nothing But a Number” і якій на момент весілля було всього п'ятнадцять: для того, щоб одружитися, парі довелося підробити сертифікат про народження. У своєму інтерв'ю для GQ під заголовком “Визнання” Келлі ухильно розповідає про свої стосунки з Алією, описуючи їх як “міцну дружбу”, і говорить, переважно, про повагу до співачки, яка трагічно загинула в 2001 році у віці двадцяти двох років. Всі ці неприємності були забуті на хвилі успіху “Ignition (Remix)” – не “допомогла” навіть пародія коміка Дейва Шапелля, красномовно названа “Piss on You (Remix)”. Пізніше на одному зі своїх шоу Шапелль розповів, що зустрів співака в аеропорту Чикаго – той запитав його, як він міг присвятити такій темі пісню. Шапелль не розгубився і запитав у відповідь, як Келлі міг присвятити такій темі півгодинне відео. Колумністи час від часу піднімали питання, чи можна захоплюватися талантами артиста з настільки суперечливою репутацією, але ці розмови довгий час залишалися на периферії. Більшість вирішили не помічати скандалiв, пов'язаних з особистим життям Келлі, звертаючи увагу лише на його творчість.

Секта й рабині Але сексуальні переваги Келлі стали обговорюватися все частіше. У 2016 році він перебував у відкритих стосунках з дев'ятнадцятирічною Холлі Келхоун, потім його звинуватили в тому, що він зруйнував шлюб заступника шерифа в штаті Міссісіпі. Але все це не йде ні в яке порівняння з тим, що з'ясувалося минулого року: можливо, Ар Келлі заснував власну секс-секту. В 2018-му Джим Дерогатіс, критик поп-музики в газеті Chicago Sun-Times і один зі свідків суду у справі про касету R. Kelly 2008 року (співака звинувачували, серед іншого, в розповсюдженні дитячої порнографії, а Дерогатіс був одним з журналістів, до чиїх руки потрапила касета), опублікував на BuzzFeed статтю. Про те, що співак довгий час тримає у себе вдома жінок різного віку, в тому числі Холлі Келхоун, з якою він з'являвся на публіці раніше. Жінки повинні були виконувати всі забаганки Келлі: одягатися так, як йому хочеться, користуватися телефоном тільки з його дозволу, займатися сексом тільки тоді, коли йому треба (кожен акт записувався на відео, а записи потім демонструвалися чоловікам з числа друзів Келлі), жити повністю під його наглядом. У статті Дерогатіса згадувалося, що співак тримає

у себе п'ятьох жінок, рік по тому журналісти BBC3 серед іншого повідомили, що їх число зросло до десяти, а багатьох з дівчат Келлі вчить бути його рабинями. Приблизно в один час з репортажем BBC3 з'явилося повідомлення The Washington Post про позов однієї з дівчат, яку Келлі заразив неназваним ЗПСШ (захворювання, що передається статевим шляхом) під час приготувань до “посвячення” в секс-секту. Стаття закінчувалася тим, що, на думку адвоката дівчини, Келлі тримає дівчат в ув'язненні. Також, що його ЗПСШ є невиліковним і йому простіше тримати свідків при собі. Наступнoго дня після статті в Post з команди Келлі пішли відразу кілька людей: прес-аташе Тревіан Кутті, асистент Діана Коупленд і адвокат Лінда Менш (варто зазначити, що у Келлі – ціла команда юристів). Того ж дня в інтерв'ю на фестивалі Coachella репер Вінс Стейплз, відповідаючи на питання про власний умовний термін, сказав: якщо такий “шматок лайна, розбещувач малолітніх і організатор торгівлі людьми в Атланті’, як R. Kelly, не потрапив до в'язниці, то і йому, хорошій людині, тим більше нічого не загрожує. Трохи пізніше Стейплз заявив, що з ним зв'язалися представники співака і погрожували йому.

*** Остання кома, але явно не крапка в цій історії – 19-хвилинна пісня “I Admit”, cхожа за структурою на “Trapped in the Closet”, проте позбавлена будь-якого натяку на гумор. У ній R. Kelly розповідає, що в дитинстві йому довелося пережити насильство, що в нього практично нема грошей, його музика йому не належить, а сам він ледве зводить кінці з кінцями (фінансові проблеми Келлі мигцем згадувалися в статті Buzz Feed). А також, що він спав з жінками, які є вільними. Є в пісні і відповідь на хештег #MuteRKelly, поширений в твіттері активістками руху Time's Up. Втім, відповіді R. Kelly вже дочекався. Його колишня дружина Дреа опублікувала в своєму інстаграмі пост з “реміксом” на “I Admit”, в якому звинуватила співака в багаторічному насильстві, відсутності уваги до власних дітей і спробі вигородити себе за допомогою фактів біографії. Крім того, повідомила, що нездатність до письма та читання (це не знущання і не жарт, у Келлі справді – важка форма дислексії) не звільняє його від незнання того, що насильство і жорстокість не є чимось правильним. 3 вересня цього року видання USA TODAY опублікувало статтю “What's the Latest on the Sex-crime Cases Against R. Kelly?” (“Які останні новини в справі проти R. Kelly?”). Насправді, новин нема, а екс-зірку R & B чекають довгі і нудні судові засідання, які можуть розтягтися на роки. Станом на сьогодні Келлі, який “відпочиває” у чиказькій в'язниці, має вiдповiсти за 18 федеральними звинуваченнями, включно з дитячою порнографією, викраденням, зґвалтуванням та примусовими інтимними стосунками.

Ukrainian People October 2019

Здо р о в ' я

способів знизити кров’яний тиск

без медикаментів

Більше 12 мільйонів людей в Україні хворіють на підвищений тиск. В США – це майже половина країни, пише журнал Health. Причини артеріальної гіпертензії можуть бути різними. Це наш спосіб життя, генетика, або й те, й інше. Якщо підвищений тиск не лікувати, підвищується ризик інфаркту. Частині людей необхідно вживати ліки, щоб тримати рівень тиску під контролем. Але якщо ваш підвищений тиск – результат нездорових звичок, деякі зміни поведінки можуть його знизити.

Підтримуйте здорову вагу “Вага – один з найважливіших показників кров'яного тиску”, – каже директор Клініки гіпертонії в Університеті Медичного Центру Рочестера. За його словами, коли індекс тіла зростає з 25 до 28 (легка надлишкова вага), ці кілька кілограмів можуть мати величезний вплив на лікування високого артеріального тиску.

Пітнійте в спортзалі Більшість здорових людей повинні займатись спортом середньої інтенсивності хоча б 150 хвилин на тиждень. Якщо вам потрібно знизити тиск, намагайтесь інтенсивно займатись спортом по 40 хвилин 3-4 рази на тиждень, радять в Американській асоціації серця. “Це може бути будь-що, що змушує вас пітніти. Важливо, щоб ви робили це більшість днів тижня, без перерви”, – каже доктор Бісогнано, президент Американської асоціації гіпертонії.

Обмежте споживання солі На добу ми повинні вживати не більше, ніж 2300 міліграмів солі, це близько 1 чайної ложки. Якщо нам вдасться зменшити споживання солі до цього показника, це значно покращить наш кров'яний тиск. Допомогти може зменшення споживання солі на 10-20%, каже доктор Бісогнано. “Навчіться не солити яйця та овочі. Ці маленькі зміни призведуть до довготермінового результату”, – додає лікар.

Дотримуйтесь DASH-дієти Для ще більшого впливу на кров'яний тиск спробуйте дієту DASH – дієтичні підходи для зупинки гіпертонії. Дієта зменшує споживання солі і збільшує вживання овочів, фруктів, цільного зерна і молочних продуктів з низьким вмістом жирів. Таке харчування може суттєво знизити верхній тиск, каже кардіолог Нєка Голдберг. “Ця дієта багата на продукти з вмістом кальцію, магнію та антиокси-

October 2019 Ukrainian People

дантів, кожен з яких сприяє зниженню тиску”, – пояснює лікар.

Не бійтесь вживати пробіотики В огляді досліджень 2014 року сказано, що у людей, які споживають пробіотики, суттєво знижується і верхній, і нижній тиски у порівнянні з тими, хто їх не вживає. Найбільше змін помітили люди з вищим, ніж 130/85, тиском. Будь-який артеріальний тиск вищий 120/80, вважають підвищеним. Експерти кажуть, що пробіотики не відіграють великої ролі у показниках кров'яного тиску, але вони можуть бути вагомими чинниками у загальному стані здоров'я.

Не їжте часто поза домом Американці споживають забагато солі, і чимало в цьому “допомагають” ресторани. Такими є результати дослідження Центру контролю та профілактики хвороб. Тому доктор Голдберг радить частіше готувати вдома, максимально уникаючи солі.

Користуйтесь тонометром вдома Коли ви вимірюєте тиск власноруч, це його, звісно, не знизить. Але допоможе вам зрозуміти, що здорово для вас, а що – ні. Ви повинні стежити за показниками тиску вдома зранку і ввечері. Це дає повнішу картину перед призначенням медикаментів. До того ж, дослідження припускає, що контроль тиску допомагає пацієнтам обирати корисніші речі на кшталт втрати ваги чи здорового харчування.

Киньте палити Після викуреної цигарки на короткий час підвищується кров'яний тиск (але довготривалого впливу це не має). Втім, є інша причина кинути курити. Куріння приглушує смакові рецептори, тому курці схильні більше солити їжу, щоб відчути смак, каже доктор Бісогнано.

Скоротіть кількість споживання калорій “Якщо ви їсте на 25% більше їжі, ймовірно, ви споживаєте на 25%

більше солі. До того ж, переїдання призводить до ожиріння, яке збільшує кров'яний тиск”, – розповідає доктор Бісогнано. Спробуйте відмовитись від оброблених продуктів. З усіх продуктів більш ніж 75% натрію надходить від упакованих продуктів на кшталт консервованих супів, заправок до салатів, хліба, круп, ковбас і ковбасних виробів.

Знайдіть свій спосіб розслаблятись Стрес може спричиняти підвищення тиску – як одразу, так і в довготривалій перспективі. Тому знайти те, що допомагає вам розслабитись – важлива частина профілактики гіпертонії. Що обрати – залежить від вас. Дослідження припускає, що йога, медитація, проведення часу з домашніми улюбленцями, сміх і навіть секс – хороший вибір.

Займайтесь силовими тренуваннями Аеробіка має величезний позитивний вплив на рівень кров'яного тиску. Але ще більше користі можна отримати, чергуючи її з силовими навантаженнями. Колись побутувала думка, що силові вправи можуть підвищувати тиск до небезпечного рівня. Силові вправи справді спричиняють короткотермінові стрибки тиску. Але зараз лікарі кажуть, що міцні м'язи зменшують стрес і навантаження на серце.

Не зловживайте алкоголем Помірне вживання алкоголю – одна склянка на день для жінок і дві для чоловіків – може бути корисним для тиску. Але надмірне споживання алкоголю може мати протилежний ефект: підвищення артеріального тиску і збільшення ризику для розвитку інших хронічних хвороб. Дослідження 2016 року показало, що люди 20+, які регулярно зловживали спиртним, більше ризикували отримати прегіпертонію. Це стан, який може розвинутися до повноцінної гіпертонії.

Стежте за звичкою пити каву Помірне вживання кави не матиме

великого впливу на артеріальний тиск, каже доктор Бісогнано. Кілька горнят кави на день не шкідливі для більшості людей. Але якщо ви вживаєте більше – це може спричинити проблеми. Не налягайте на енергетики, бо вони можуть спричинити нерегулярний серцевий ритм і сплески показників кров'яного тиску.

Гуляйте просто неба Низький рівень вітаміну D – який організм отримує від збагачених харчових продуктів, добавок або впливу сонячного світла на шкіру – пов'язаний з високим артеріальним тиском. Дослідження 2014 року показало, що коли шкіра перебуває під сонячним промінням, хімічні реакції спричиняють розширення кровоносних судин і знижують кров'яний тиск. А дослідження 2010 року стверджує, що у людей, які проводять час на природі – гуляють у лісі замість міських вулиць – фіксували більше зниження тиску і пульсу, а також гормонів стресу.

Висипайтесь

Недосипання може збільшувати ризик високого тиску. Люди, які недосипають, ймовірніше переїдають, прагнуть до нездорової їжі, набирають вагу і переживають стрес, каже Голдберг. У дослідженні 2009 року сказано, що кожна година недосипання на 37% збільшує ризик розвитку гіпертензії впродовж наступних 5 років.

Допомагайте іншим Бути щирим, не шкодуючи свого часу, грошей і талантів для допомоги іншим, може зробити більше, ніж просто покращити самопочуття. Дослідження 2006 року стверджує, що люди, які підтримують інших, мають нижчий кров'яний тиск у порівнянні з тими, хто цього не робить. Інше дослідження показує, що волонтерство і допомога іншим може знижувати рівень стресу і збільшувати відчуття щастя. А це може мати довготривалий ефект на рівень кров'яного тиску. life.pravda.com.ua

Здо р о в ' я і к раса

Мікропігментація – це більше, ніж процедура, це – мистецтво! Micropigmentation is more than just a treatment, it's an art Ольга Руда До Вітторії я звернулася за рекомендацією подруги. В неї такі красиві, класичні, як у Наталки-Полтавки брови, що я часто милувалася ними. Як виявилося, допомогла відкоректувати форму і зробити брови виразнішими справжній професіонал своєї справи. Я теж звернулася до талановитої майстрині і не пошкодувала. Вже пiд час консультації зрозуміла, що я – в надійних руках. Результат перевищив усі сподівання. Тому я вирішила розпитати Вітторію про цю унікальну процедуру.

– Вітторіє, що таке мікропігментація? Про що ми дізнаємось під час першої консультації? – Мікропігментація – це інноваційна і найбезпечніша косметична процедура, яка дозволяє як жінкам, так і чоловікам поліпшити зовнішній вигляд своїх брів, губ, очей, волосся та багато іншого. Мікропігментація походить з “сімейства” перманентного макіяжу і навіть татуювань. Тільки для введення пігменту в шкіру використовуються нано точкові голки (на поверхневій глибині

шкіри). Тому, мінімальна травматичність, невеликий реабілітаційний термін, природний результат і пігментація поступово проходить до зникнення, колір не міняється на відміну від традиційного татуажу, який потрібно виводити лазером. Тому, мікропігментування, зазвичай, є мінімально болісною процедурою. Як професіонал, я попередньо вивчаю будову обличчя клієнта, з'ясовую його очікування і потреби при створенні бажаного образу. Перед проведенням процедури

October 2019 Ukrainian People

робиться промальовування, після якого клієнт бачить, яку форму отримають його брови, повіки або губи. Під час проведення процедури використовую усі доступні мені засоби і знання в галузі мікропігментування для досягнення найкращого кінцевого результату. – Сьогодні кожна жінка намагається виглядати привабливо й молодо. Тому багато з нас приділяють особливу увагу своїм бровам. – Так, брови – це візитна картка нашого обличчя, вираз якого

багато в чому залежить від їхньої форми, вигину й товщини. Багато років в тренді були тонкі, “здивовано підняті” брови. Але часи змінюються, і разом з ними прийшло розуміння, що густі брови роблять нас більш ефектними і сексуальними. На мій професійний погляд, пишні брови – омолоджують особу, надають їй більш правильний, доглянутий вигляд. Правда, личать вони далеко не всім, жінкам "бальзаківського віку" рекомендую класичні форми брів.

– У якому віці рекомендується робити мікропігментування? – Йому “будь-який вік покірний”. Назвати його можна тільки приблизно – і 25, і 45, і 55 років, і більше. Той вік, коли починаються зміни в стані шкіри. Жінка не переймається пошуками іміджу – смаки вже сформувалися, і мікропігментування стає для неї базою, “одягом” в будь-якій ситуації, навіть вдома у вихідний. Молодим дівчатам не потрібна корекція колірної гами – адже в юності колір обличчя й так чудовий. Підкреслити очі, підправити форму брів, виправити асиметрію – ось що приводить юних клієнток до мене. Але якщо вам ще не виповнилося 18 років, то зробити процедуру можна буде тільки в присутності батьків і з їхнього письмового дозволу. – Які техніки перманентного макіяжу краще використовувати для коректування брів? – Сучасний перманентний макіяж має різні техніки і методики для поліпшення і виправлення форми брів. Для кожного клієнта вони індивідуальні: особисто раджу ту техніку, яка поліпшить зовнішність і вирішить проблеми жінки з огляду на тип, вік і колір шкіри. Є така техніка як “Powder Brows” – жінка отримує легкий ефект підфарбовування брів олівцем або тінями і виглядає дуже натурально. Я дуже люблю і рекомендую цю техніку. За допомогою волоскової техніки, можна домалювати волоски там, де їх бракує, візуально згладити асиметрію або просто зробити брови яскравішими і ефектнішими. Що стосується кольору, то я, як фахівець з перманентного макіяжу, також є колористом, який підбирає його відповідно до кольору волосся і кольору шкіри. Для того, щоб образ виглядав природно і натурально, в ньому все має бути гармонійно. – А як за допомогою перманентного макіяжу або мікропігментації зробити красиві губи?

– Багато жінок знайомі з такою проблемою, як викривлена форма губ, що обумовлено неправильним прикусом. Звичайно, існує ортодонтія, яка творить чудеса, але бувають ситуації, коли в людини або нема можливості виправити це хірургічним й ортодонтичним шляхом, або є протипоказання. І тут на допомогу може прийти перманентний макіяж або мікропігментування, яке виправить асиметрію, візуально може підняти опущені куточки, виправить “розмитість” контурів губ і додасть яскравостi блідим губам. Я завжди рекомендую вибрати найнатуральнiший пігмент з палітри, щоб губи виглядали природно. Зазвичай, нижня губа меншa вiд верхньої, хоча пропорція верхньої до нижньої – 2:3. У таких випадках, або коли клієнт просить збільшувати губи більше, ніж це дозволяє мікропігментування, я працюю в тандемі з лікаремкосметологом, і ми добираємо філер для обсягу губ. Це часто вирішує проблему. Я працюю з хорошим лікарем-косметологом Наталією Омельченко (Yellow Blu MedSpa,3295 N Arlington Heights rd # 114, Arlington Heights, IL 60005)

– Багато жінок бояться робити перманентний макіяж, бо думають, що це на все життя. Чи це правда? – По-перше, сучасні техніки перманентного макіяжу, як-от пудрове напилення, поліпшать і виправлять форму брів або губ, а результат буде триматися 1-3 роки – залежно від типу і віку шкіри та догляду після процедури. По-друге, ще один плюс перманентного макіяжу, що його завжди можна видалити, в деяких випадках – до “чистої шкіри”. – Які протипоказання має мікропігментування? – Процедура не має великого списку протипоказань. Це ще один аргумент на користь. Не рекомендується робити під час вагітності і в перші місяці періоду лактації, при захворюваннях крові, при некомпенсованому цукровому діабеті, вірусних та хронічних захворюваннях в стадії загострення, шкірних висипках, алергічному дерматиті. Абсолютне протипоказання – епілепсія. – Що би ти порекомендувати нашим читачам, як професіонал? – Я прийшла до того, що мені цікавіше працювати з “цілою картиною”, а не робити тільки брови або губи. Намагаюся донести до жінки, що вона повинна полюбити себе такою, якою вона є, і часом потрібно тільки підкреслити її природну красу якнайкраще. Моє завдання – досягти правильних пропорцій, щоб все виглядало охайно і натурально. Я – за природність, і тому намагаюся зробити все так, щоб моя робота була менш помітна..

Вітторія Вієру народилася в Кишиневі, Молдова. Спеціаліст в галузі перманентного макіяжу. Регулярно навчається нових технік і методик, прагне бути в курсі тенденцій не тільки в Америці, але й у Європі. Любить прекрасні перетворення, що приносять успіх і радість.

3295 N Arlington Heights rd # 114 Arlington Heights, IL 60005 630-999-3150 Instagram: art_micropigmentation_chicago

Ukraine Імпічмент для Трампа Українська частина історії, що може погубити президента США Історія, що може закінчитися імпічментом президента США, почалася 5 років тому в Україні. Соня Лукашова, Севгіль Мусаєва, Катерина Рещук

У липні президент США зателефонував Володимиру Зеленському, щоб привітати з перемогою “Слуги народу” на парламентських виборах. Ця на перший погляд стандартна розмова стала ключовою в історії великого політичного скандалу, що вибухнув у Сполучених Штатах. І, можливо, навіть призведе до імпічменту Дональда Трампа. В кінці вересня провідні видання США вийшли з новиною на перших шпальтах: у тій розмові президент Трамп нібито дуже наполегливо рекомендував Зеленському почати розслідування діяльності Данкана Хантера (Хантер – син колишнього віце-президента США Джо Байдена, серйозного конкурента Трампа на президентських виборах 2020 року). У відповідь Білий дім опублікував нотатки стенограми розмови. Як би дивно це не звучало, історія, що може закінчитися імпічментом президента США, почалася 5 років тому в Україні.

Burisma, Байден та Злочевський У 2014 році син віце-президента США, адвокат національної юридичної фірми Boies, Schiller & Flexner LLP Хантер Байден став одним із членів Наглядової ради компанії Burisma, що належить українському мільйонеру Миколі Злочевському. Поважне американське видання The Washington Post назвало таке призначення проявом непотизму. Прес-службі Білого дому довелося виправдовуватися. Прес-секретар Білого дому тоді зазначив, що це особиста справа членів родини Байдена, де і на яких умовах працювати. Сам Хантер Байден своє призначення прокоментував сухим прес-релізом: “Вірю, що моя допомога у консультуванні компанії із питань прозорості, корпоративного управління, а також міжнародної експансії допоможуть економіці України та процвітанню її народу”. У правоохоронних органах розповідають, що за офіційним контрактом із Burisma Хантер Байден отримував щомісячний гонорар у розмірі 50 000 доларів. Факт співпраці сина колишнього віце-президента із компанією українського мільйонера так би і залишився в архівах новинних стрічок, якби не намір Джо Байдена взяти участь у наступній

October 2019 Ukrainian People

президентській кампанії у США. Його вважають одним із найсильніших кандидатів від Демократичної партії на виборах у 2020 році. Навесні 2019 року оточення Трампа згадало про “український компромат” віце-президента за аналогією скандалу із керівником передвиборчого штабу нинішнього президента США Пола Манафорта. Публікація прізвища Манафорта у Чорній бухгалтерії Партії регіонів призвела до його відставки з посади керівника кампанії та масштабного розслідування, яке закінчилося суворим вироком для американського політтехнолога.

Як пов'язані Байден, Манафорт та Янукович Що цікаво, справи сина Байдена та Манафорта через українські реалії тісно пов'язані між собою. Довгий час Пол Манафорт був одним із головних політичних консультантів Партії регіонів. Саме він є архітектором перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року. Але Янукович міг би і не стати президентом, якби не фінансові вливання щедрих спонсорів, серед яких був і нафтогазовий бізнесмен Микола Злочевський. Тож не дивно, що за підтримку під час виборів Злочевський згодом отримав посаду міністра екології та природних ресурсів. Це при-

значення одразу позитивно вплинуло на його нафтогазові компанії. Основна частина родовищ, якими в даний час оперують компанії Burisma Holdings, була видана за два періоди. Перший припав на 2003-2004 роки, тобто прем'єрство Віктора Януковича. Тоді Злочевський очолював Державний комітет природних ресурсів, який видавав спеціальні дозволи (ліцензії) на право користування надрами. Другий припав на 2010-2012 роки, саме той період, коли Злочевський керував міністерством охорони навколишнього природного середовища, якому підзвітна Державна служба геології та надр – розпорядник спецдозволів на користування надрами в країні. За роки роботи Злочевського на посаді міністра підконтрольні йому нафтогазові компанії збільшили свій видобуток у декілька разів. Наприклад, компанія “Еско Північ”, що згодом увійшла до холдингу Burisma, за підсумками 2011 року потрапила до п'ятірки найбільших приватних нафтогазових компаній. Інша компанія – “Парі” – за перше півріччя 2012 наростила видобуток більш ніж в два рази у порівнянні з тим же періодом 2011 року. Така динаміка стала можливою через видачу нових ліцензій користування надрами, які якраз входили до компетенції міністра Злочевського.

Колишній віце-президент США Джо Байден

У квітні 2012 року Злочевського перевели на роботу до РНБО. Посаду міністра екології віддали Едуарду Ставицькому, який входив до найближчого оточення президента Януковича. Після звільнення з міністерства Злочевський ще більше зосередився на своєму бізнесі. Екс-міністр здобув ще кілька нафтогазовидобувних компаній. АМКУ дозволив Burisma придбати ТОВ “Перша українська нафтогазова компанія” і ТОВ “Нафтогаз Гарант”. Для того, щоб обслуговувати свій зростаючий нафтогазовий бізнес, Злочевський у 2013 році придбав також сервісну компанію “Зонд”. Все змінила втеча Віктора Януковича з країни. Навесні 2014 року проти Миколи Злочевського була порушена кримінальна справа через відмивання коштів. Управління з боротьби з економічними злочинами Британії заморозило більше 23 мільйонів доларів на рахунках компанії Brociti Investments Ltd. Злочевський виїхав з України наприкінці 2014 року після того, як отримав статус підозрюваного у незаконному збагаченні в справі, що розслідувалася Генеральною прокуратурою. Загалом щодо Злочевського в Україні було порушено 5 кримінальних проваджень. Приблизно в цей же час до складу наглядової ради компанії Злочевського увійшли син віце-президента США Хантер Байден, колишній президент Польщі Александр Квасьневський, а також інвестиційний банкір Алан Аптер. Без сумніву запрошення іноземних фахівців було продиктовано необхідністю репутаційного захисту компанії. У січні 2015 року ГПУ під керівництвом Віталія Яреми все ж оголосила Злочевського у розшук. Але вже восени 2016 року з сайту МВС була знята інформаційно-статистична картка про його розшук. У січні 2018 року, Burisma

Мільйонер Микола Злочевський

заявила про завершення процесуальних і судових справ в Україні проти Злочевського і операційних компаній, що входять до складу Burisma Group. У період, коли ексміністр ще перебував під прискіпливою увагою правоохоронців.

Як Байден-старший Шокіна звільняв Байден-старший став героєм історії, до якої тепер апелюють його конкуренти. Опонента Трампа теж не оминули звинувачення у тиску на Україну та лобіюванні корисливих інтересів. Історія розгорнулась навколо тодішнього генпрокурора України Віктора Шокіна. Байден зажадав його звільнення і порушував це питання у розмові з Петром Порошенком. Американський віце-президент почув у відповідь, що відставка генпрокурора неможлива. Незадовго до цього Порошенко розповідав, що не готовий позбавити Шокіна посади. Однак, за даними УП, йому вже тоді шукали заміну. За два місяці після візиту Байдена Порошенко публічно попросив Шокіна піти, бо його відомство “не змогло заручитися довірою суспільства”. Генпрокурор написав заяву і залишив посаду. Згодом, вже після зміни влади у США, Байден розповів про цей епізод значно відвертіше. Він жалкував, мовляв, у Києві – “регрес у боротьбі з корупцією”, і наводив приклад, як треба вести перемовини. За словами Байдена, домовляючись про черговий кредит, він отримав від Порошенка та Яценюка обіцянку – “вжити кроки щодо генерального прокурора”. Але Київ слова не дотримався, і Байден взявся погрожувати скасуванням мільярдного кредиту: “Я сказав: я їду через 6 годин, якщо ваш генпрокурор не звільнений до того часу, ви не отримуєте грошей. І той су.ий син був звільнений. І на його місце поставили того,

October 2019 Ukrainian People

кому на той час довіряли”. Після таких одкровень донька Шокіна, громадянка США, навіть пообіцяла судитись із Байденом, “щоб захистити гідність рідних”. Сам Шокін разом зі своїм наступником Луценком, за даними журналістів Buzzfeed, цьогоріч передав Трампу компромат на конкурента. Йдеться саме про участь Байдена-молодшого у Burisma, діяльність якої розслідувала прокуратура Шокіна, та про бажання американського політика захистити свою репутацію. Нещодавно, вже будучи у центрі скандалу про тиск на Зеленського, Трамп назвав “ганебною” поведінку свого політичного конкурента, а його адвокат Рудольф Джуліані висловив думку, що Байден міг керуватись бізнесовими інтересами сина. Хоча сам політик, ще працюючи у команді Обами, стверджував, що його син не причетний до корупційних схем в Україні.

*** “Я чув, що у вас був прокурор, який був дуже хорошим, і він був знятий несправедливо. Багато людей говорять про те, як ви зняли з посади хорошого прокурора, і в цьому були задіяні погані люди”. У розмові із Зеленським Трамп неодноразово згадував про “чесного прокурора”, з яким “дуже погано обійшлись”. Американський президент не називав ім'я, принаймні, його немає у стенограмі. Однак в інших випадках він не соромився відверто критикувати європейських лідерів, мало не погрожувати екс-послу США в Україні та пропонувати Зеленському “докопатись до суті” разом зі своїм адвокатом. І Зеленський погоджувався, запевняючи колегу, що вони друзі. Щоправда, український президент так і не пояснив, як далеко готовий піти заради цієї дружби. www.pravda.com.ua

Екс-генпрокурор України Віктор Шокін

Скандал, що спалахнув довкола новини про можливий тиск президента США Дональда Трампа на главу України Володимира Зеленського може вилитися у серйозну кризу для обох країн, вважає український журналіст Віталій Портников. Він наголосив, що процедура імпічменту щодо президента США запускається вчетверте в історії, й жодного разу вона не була доведена до логічного кінця. Тільки один раз Річард Ніксон пішов у відставку добровільно, ще до оголошення йому імпічменту. Решта президентів зберегли свою посаду. І Трамп, вважає журналіст, швидше за все, також збереже. Цьому сприяє і те, що в сенаті, який ухвалює остаточне рішення, більшість у республіканців, а не у демократів. “Однак тут важливе не зміщення президента – тим більше, що США готуються до чергових виборів глави держави. Тут важливе інтенсивне розслідування ситуації з тиском Трампа на Зеленського – але ж саме цим займатиметься конгрес. У ході цього розслідування говоритимуть і про телефонну розмову Трампа і Зеленського, і про обставини, які пов'язані з виділенням військової допомоги Україні та блокуванням цього виділення і, звісно, про обставини розслідування ситуації з участю сина колишнього віцепрезидента США Джозефа Байдена у роботі компанії “Бурісма”. Ми можемо дізнатися багато про що, дуже багато про що”, – передбачає Портников. “Володимир Зеленський під час бесіди з кореспондентом CNN назвав свою розмову із Трампом “приватною та конфіденційною”, і це вкотре доводить, що новий український президент просто не розуміє, куди він потрапив. Ніяких приватних і конфіденційних розмов між президентами просто не буває. Всі ці бесіди – питання національної безпеки країн. І якщо глава держави в ході такої бесіди ставить ці питання під сумнів – цілком може початися скандал. І аж ніяк не тільки у США. В Україні теж”, – наголошує Портников. Підсумовуючи, він припустив, що американська криза цілком може стати українською. Адже її наслідки можуть відбитися і на американсько-українських відносинах, і на американській підтримці України, і на стійкості влади Зеленського, і на стійкості української держави. “Через історію з розмовою Трампа і Зеленського наша країна – втім, як і Америка – входить у справжнісінький “ідеальний шторм”, – попередив Портников.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні! Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Н а ш а і сто р і я

Операція “Захід”

Ольга Комарова

Операція “Захід” – наймасовіша депортація, здійснена радянською владою на Західній Україні у 1947 році. Однією з її головних цілей було нейтралізувати діяльність Української Повстанської Армії та тих, хто їй співчував і допомагав. Протягом доби до Казахстану та віддалених районів Сибіру було вивезено близько 78 тисяч українців. 21 жовтня виповнюється 72 роки з дня примусового виселення українців з рідних земель. Чимало подробиць історикам вдалося дізнатись завдяки розсекреченим архівам СБУ. Хто постраждав? Операція проводилася в Львівській, Станіславській (зараз це Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях. Чітко прописувалось, хто підлягає виселенню: повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно. У Львові операція “Захід” почала реалізовуватися о 2-й годині ночі 21 жовтня. Були випадки, коли з появою оперативних груп деякі сім’ї намагалися сховатися у підвалах чи в сусідів. У період з 2 до 4 години ночі був перерваний сон жителів Рава-Руської, Жовкви, Буська, Городка, Яворова. В інших районних центрах та селах Львівської області операція розпочалась на світанку. О 6-й ранку 21 жовтня розпочалася “операція з виселення” і була завершена того ж дня, відзначив у доповідній записці “Про результати роботи УМДБ Волинської області з виселення сімей активних учасників ОУН” від 26 жовтня 1947 року начальник обласного управління МДБ полковник І. Матвієнко. Також він доповідає, що понад 150 осіб були відсутні на момент операції, але частина з них з’явилась до райвідділу самостійно з проханням відправити їх до відісланих сімей.

Навіщо? Це – не перша депортація місцевого мирного населення із Західної України. Ра-

October 2019 Ukrainian People

дянська влада визнала цей метод як дієвий у боротьбі з українським підпіллям. – На Заході країни зростали опозиційні настрої, населення вороже ставилося до влади, були сильні позиції націоналістів. Адже після завершення радянсько-німецької війни більшість збройних акцій Української Повстанської Армії були скеровані проти непопулярних заходів радянської влади, – пояснює кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України Олег Бажан. – До того ж, тут ігнорували вибори до Верховної Ради СРСР – вони викликали народний протест. Тож українців примушували йти голосувати, щоб показати явку. А 31 грудня 1947 року планувалися вибори до місцевих рад. Повинні були в 1948-му відбутися вибори до Верховної Ради Української РСР. Тому, напевно, і для цього потрібно було вивезти з регіону тих, хто не хотів голосувати за радянську владу, – зазначає історик.

Хіба не можна було повстати проти депортації? Для реалізації операції було задіяно 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств. “Озброєні бійці з Держбезпеки оточували села і за списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. Для збору речей передбачалося дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію поширенням листівок “Ховайтеся, вас будуть виселяти!”, – мовиться на сайті Українського інститут національної пам’яті. В документах, які розсекретила СБУ, є доповідні записки, які свідчать про опір населення. “При виїзді автомашини з посадженими на неї сім’ями бандитів, село Корпин Рівненського району, жителями цього села щільним кільцем була оточена машина з метою затримання її виходу з села. У зв’язку з цим оперативна група для наведення порядку та отримання можливості виїзду автомашини з сім’ями бандитів вимушена була відкрити попереджувальний вогонь. Аналогічні факти затримання автомашин із завантаженими на них сім’ями бандитів мали місце в селах Новий Двір та Абаров Рівненського району”, – звітують відповідальні за реалізацію операції “Захід” у Рівненській області уповноважений МДБ СРСР полковник М. Головков та начальник управління МДБ у Рівненській області В. Шевченко.

Історія порятунку від працівників МДБ 4-літньої дитини також описана в записці. Родина сховала дівчинку на другому поверсі будинку, а потім хтось із батьків скинув ї ї з вікна на руки жителям села, які чатували під будинком. Оперативники дитину так і не знайшли, ї ї сховали селяни. “В деяких селах Рівненського, Олександрійського, Тучинського, Межиріцького та інших районів жінки супроводжували висланих плачем та криком. Були випадки, коли окремі з них демонстративно вимагали, щоб їх повантажили разом з висланими або розстріляли на місці”, – доповідають виконавці депортації.

Куди відвезли українців? 21380 сімей або 60814 осіб у примусовому порядку було направлено на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР: – на комбінат “Кузбасвугілля” – 30251 осіб – на комбінат “Челябінськвугілля” – 10495 осіб – на комбінат “Молотоввугілля” – 4976 осіб – на комбінат “Карагандавугілля” – 8191 осіб – на комбінат “Східсибвугілля” – 5203 осіб – на вугільний сектор Красноярського краю – 1698 осіб – 5264 сім’ї (15202 особи) “активних українських націоналістів” під конвоєм були направлені в Омську область для роботи на промислових підприємствах та сільському господарстві. Частина депортованих жителів Західної України опинилася в Карлазі – найбільшому виправно-трудовому таборі СРСР, – як зазначає історик Бажан.

І що отримали? “Складне становище, в якому опинилось націоналістичне підпілля на західно-українських землях в кінці 1940-х років, змусило президію Української головної визвольної ради (координатора національно-визвольного руху в Україні) прийняти рішення про остаточне згортання діяльності УПА як збройної формації”, – пише Олег Бажан в своїй статті. “Як і у випадку з кримськими татарами, в східній Україні організовували мобілізаційні акції, покликані заповнити недолік робочих рук і, отже, перетворити Західну Україну на своєрідний “плавильний казан”, щоб там не було опозиції радянському режимові. За рахунок тих людей, яких згодом після вишів направляли на роботу до Західної України, і відновлювали дефіцит робочих рук”, – пояснює кандидат історичних наук. У березні 1947 р. Каганович був знову призначений першим секретарем ЦК КП(б)У. Продовжував традиційну для більшовиків політику репресій проти української інтелігенції, звинувативши її в “українському буржуазному націоналізмі”, провів широку чистку серед українських національних кадрів. Брав активну участь у ліквідації націоналістичного підпілля та особисто керував боротьбою проти частин Української Повстанської Армії. В грудні 1947 р. відкликаний до Москви. За приблизними підрахунками істориків кількість депортованих із західних земель України протягом 1939-1941 рр. сягає 700 тисяч осіб. Протягом 1939-1941 рр. на Західній Україні було заарештовано близько 60 тисяч осіб, 50 тисяч з яких розстріляли. За перші два тижні від початку німецько-радянської війни 22 червня 1941 р. в тюрмах Західної України більшовики розстріляли понад 24 тисячі українців.

Операція “Захід” Операція “Захід” розпочалася 21 жовтня, о 6 ранку. Командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Протягом доби виселили 26 644 родини, загалом 76 192 осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини. Вже у четвертому повідомленні о 20-й годині вечора 21 жовтня 1947 р. кількісні показники операції значно збільшилися, хоча вантаження в ешелони відбувалося дуже повільно. Лише на 9 станціях з 87-ти воно було завершене. Жоден з ешелонів, підготовлених до відправки на північ СССР, не вирушив до місця призначення. Лише наступного дня, 22 жовтня 1947 р., почався рух депортованих по залізниці. О 6-й годині 38 хвилин ранку перший ешелон, в якому було 1 293 особи, рушив зі станції Ковель за адресою станція Усятин Томської області. Через 20 хвилин зі ст. Львів-Клепарів у тому ж напрямку вирушив другий потяг, в якому знаходилося 1878 осіб. А далі з інтервалом у 2-4 години такі ж ешелони один за одним відправлялися із залізничних станцій Чорторийська, Луцька і Ковеля. ...Серед десятків тисяч людей, яких у товарних вагонах, наче худобу, везли до Сибіру, забившись у куток, сиділа жінка (її ім’я залишилося невідомим). Уранці, розповідала вона, до неї вдерлися озброєні вояки МҐБ і вигнали з хати, навіть не дали змоги взяти із собою теплий одяг. Відпровадили разом з іншими односельцями до залізничної станції та загнали у вагон. Під час зупинки на станції Остріг їй вдалося вирватися з рук працівників МҐБ і втекти. Проте, її впіймали й, попри відчайдушний опір, повернули у вагон із виселенцями. Хто знає, скільки їх тоді згадувало про поширювані повстанцями листівки з

попередженням: “Ховайтеся! Біда! Вас виселять!”… Хід операції поступово входив у заплановане русло. Місцеві партійні бонзи прагнули продемонструвати перед вищим керівництвом свою сумлінність у виконанні завдання партії і перевиконували планові цифри з виселення родичів учасників самостійницького руху. Надзвичайно блискавично була проведена депортація у Рівненській області. У більшості сіл операція зайняла всього 3-4 години. За одну добу здійснили примусове виселення у Волинській та Львівській областях. Тернопільську та Дрогобицьку області також зарахували до “передових” у проведенні депортації. По обіді 23 жовтня 1947 року було завантажено 24.799 сімей, 73.428 осіб були вивезені у 34 ешелонах з 44 запланованих. Після цього ще три дні меншими партіями на північ СССР вирушали ешелони з родичами українських повстанців і підпільників. Операція “Захід” завершилася 26 жовтня 1947 року. Загалом із західних областей України (за винятком Закарпатської) було виселено 26.332 сім'ї (77.291 осіб, з них 18.866 чоловіків, 35.441 жінку і 22.279 дітей). Зокрема, з Рівненської області депортували 3367 родин (11.347 осіб), з Волинської – 2711 родин (9050 осіб), із Львівської – 5223 родини (15.920 осіб), з Тернопільської – 5000 родин (13.508 осіб), зі Станіславської – 4512 родини (11.883 особи), з Чернівецької – 613 родин (1627 осіб), з Дрогобицької – 4504 родини (14.456 осіб). За соціальним складом серед депортованих сімей переважали середняцькі селянські родини, які становили економічну основу західноукраїнського села, що призвело до руйнації традиційної соціальної структури. Більшість депортованих – 21.197 сімей (61.066 осіб) скеровано на роботи у вугільну промисловість східних районів СССР, решту – 5264 сім’ї (15.202 особи) відправили в Омську область, де надалі використовували їх на промислових підприємствах та у сільському господарстві. Сотні виселених літніх людей і дітей померли під час транспортування на північ СССР. Під час довгої дороги на схід 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, 515 з них схопили конвоїри. Серед виселених було чимало вдів і сиріт, чоловіки і батьки яких загинули в роки боротьби з тоталітарним режимом. До практики репресій проти них сталінське керівництво вдавалося ще під час “Великого терору” 1937-1938 рр., а також у 1939-1941 рр. під час “совєтизації” Західної України. Після війни принцип колективної відповідальності вкотре був апробований на рідних загиблих вояків УПА та членів ОУН. Його мета – докорінно винищити всю родину, хоча б один із членів якої брав участь у збройному опорі совєтській владі.

Масові жовтневі депортації 1947 року із Західної України були найбільшими серед усіх інших, проведених сталінським режимом з метою “пацифікації” регіону у повоєнний період. Злочинна акція проти людяності зумовила суттєве зменшення сільського населення, порушила статеву та вікову структуру регіону Західної України. В атмосфері страху і терору селяни стали активніше записуватися у колгоспи, аби убезпечити себе від можливих репресій. Депортація пришвидшила колективізацію західноукраїнського села та знекровила соціальну базу українського націоналістичного підпілля. З висланих із західних областей України восени 1947 року на працю у вугільну промисловість східних районів СРСР були направлені 21.380 сімей, або 61.814 особи, з них: на комбінат “Кузбассуґоль” – 10.273 сім'ї, або 30251 особу; на комбінат “Челябінскуґоль” – 3728 сімей, або 10.495 осіб; на комбінат “Молотовуґоль” – 1743 сім'ї, або 4976 осіб; на комбінат “Карагандауґоль” – 3143 сім'ї, або 8191 особу; на комбінат “Востсібуґоль” – 1834 сім'ї, або 5203 особи; на підприємства вугільної промисловості Красноярського краю – 659 сімей, або 1698 осіб; 5264 сім'ї, або 14.378 осіб, були направлені в Омську область, де були працевлаштовані в сільському господарстві і на промислових підприємствах . На підставі Постанови Ради Міністрів СССР № 34-14с від 8 січня 1945 р. в місцях поселення були організовані спецкомендатури, на які покладалися такі обов'язки: облік спецпереселенців і нагляд за ними з метою запобігання втеч з місць поселення і виявлення серед них антирадянських та кримінально-злочинних елементів; організація і розшук втікачів спецпереселенців; попередження і припинення заворушень у місцях поселення; здійснення контролю за господарським і працевлаштуванням спецпереселенців; прийом від спецпереселенців скарг, заяв та забезпечення за ними необхідних заходів; видача дозволів на право тимчасового виїзду за межі району розселення. З метою попередження і припинення втеч органи МВД вели агентурно-оперативне спостереження за спецпереселенцями. Якщо вони виявляли осіб, які мали намір здійснити втечу, за ними організовувалося повсякденне агентурне спостереження і забезпечувався гласний нагляд, їх зобов'язували періодично з'являтися до спецкомендатур для реєстрації. Однією з причин втеч були неймовірно важкі житлово-побутові умови, а також відсутність у деяких сім'ях працездатних членів, котрі могли бути влаштовані на роботу. Серед спецпереселенців із Західної України було виявлено 3536 сімей, або 7186 осіб, серед яких не було працездатних членів, котрі могли би працювати на підприємствах вугільної промисловости. Розпорядженням Ради Міністрів СССР № 18249-рс від 10 грудня 1947 дозволено передати зазначених спецпереселенців в сільськогосподарські райони Казахської ССР, Кемеровської, Челябінської, Молотовської та Іркутської областей. З висланих із західних областей України в листопаді-грудні 1947 р., станом на 1 лютого з місць поселення втекли 875 осіб, з них було затримано 515, перебували в розшуку – 360 осіб. Загалом протягом 1944-1953 років із Західної України радянською владою виселено 203 тисячі осіб. Кожен четвертий із депортованих загинув на чужині від голоду, холоду, епідемій та непосильної праці. Операція “Захід” стала найбільшою депортацією, котра значно ослабила позиції українського руху. www.radiosvoboda.org Ukrainian People October 2019

Війна

“Адам”. Перший, справжній, легендарний Від командира роти – до заступника командира бригади. Це – військовий шлях Євгена Межевікіна з позивним “Адам”. Підбита ворожа техніка та знищені комунікації супротивника, втрати та випробування на міцність – така стежка його бойового досвіду. Танкіст-“кіборг”, який зі своїм екіпажем перетворив на купу металобрухту 2 ворожих танки біля терміналу Донецького аеропорту. Кавалер ордена Богдана Хмельницького та інших державних нагород. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі, Указом Президента України Євгену Межевікіну присвоєно звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка”. Мені вдалося поговорити з Євгеном Миколайовичем.

Юрій Гринько (позивний “Праведний”) Народився в 1979 році в місті Києві. Закінчив Ніжинський державний університет. 2015-2016 рр – мобілізований на військову службу. Учасник бойових дій на Сході України. Інженер проектного бюро. Розлучений. Виховує сина. – Ми з вами вже встигли поговорити без зайвого офіціозу, і ви торкнулись теми бойового духу наших солдатiв. На вашу думку, що є джерелом тієї непохитної стійкості? – У нас є своя країна. Свої земля, ліси, гори, моря, свій дім. В 2014 році люди наче прокинулись від 23 річної сплячки і виходили на Майдан чітко усвідомлюючи, що тепер їм є що захищати. З початком російської агресії ініціативно створювали добровольчі батальйони, йшли до військових комісаріатів. До захисту України долучились люди усіх соціальних груп та різних вікових категорій. Ось у чому сила нашого народу, наших людей. Ми відчули, що не хочемо бути рабами і готові боротись за свою свободу, а це і є найкращою мотивацією. – Тепер, коли ви були на війні, дивилися в очі смерті, чи вірите в мир, який може запанувати найближчим часом? Від кого це залежить? – Вірю в нашу Перемогу. Якби в мене була хоч секунда сумніву, то я б швидше закінчив свою військову кар'єру, ще років п'ять тому. Якби все залежало від стратегічного мислення і тактичного вміння, то мир би запанував дуже швидко. Однак, є таке поняття як політика. І саме від дипломатичних перемовин все залежить, від того, як домовляться певні особи. Жаль та злість викликає їхня безрезультативність, поки Україна втрачає своїх синів. Бо в світі нема нічого дорожчого, ніж людське життя. Повірте, що маємо достатньо професіоналів військової справи, незважаючи на те, що десятиліттями нашу армію просто нищили та тримали на “короткому повідку”. А якщо додати до цього ще й допомогу країн NATO, то ми віримо у нашу перемогу і мир на нашій землі. – Війна – нелегка справа. Чи були у вас якісь позитивні моменти? Можливість відпочити, посміятись, зустрітися з артистами, співаками? – Так. Часом приїжджали творчі колективи, але, переважно, то були місцеві артисти. “Зірковість” тут не важлива, а важлива увага. Знаєте, коли хлопці слухають пісню, коли бачать на сцені виконавця, то приходить розуміння, що десь далеко є інше життя і що це життя потрібно захищати. Взагалі, ось такі “веселі десанти” не просто потрібні, а навіть необхідні в умовах війни. Бо відчувається піднесення бойового настрою, з'являються посмішки, та є місце для жартів. Коли нема можливості аплодувати творчим колективам, то на допомогу приходить гітара. Майже в кожному підрозділі є свiй “маестро”, який може грати та співати, і саме в такій, фронтовій творчості народжуються нові пісні. – Як ви ставитесь до того, що військові йдуть у політику і намагаються там боротись за Україну? – Загалом, позитивно, але є побоювання, що якась кількість може “лягти” під олігархів, а це тривожить.

October 2019 Ukrainian People

Тішить те, що якщо хоча б 15 відсотків з них залишаться вірними своїм виборцям та державі, то Україна має великий шанс на практичне, результативне європейське майбутнє. Ми зробили певні кроки, ми законодавчо закріпили курс на Євроінтеграцію та NATO, і ми захищаємо наш вибір зі зброєю в руках. Політик-диктатор, хай навіть і військовий, я вважаю, країні непотрібен. Будь-який керманич не є самостійною фігурою. Він може перебувати на вістрі прийняття рішень, але за ним все одно виступає команда радників, службовців, політологів, економістів. Диктатура – це, перш за все, втрати й кров. Це спалювання літератури та цензура. Це одноосібність рішень та узурпація влади. А нам вже досить і втрат, і крові. Наша країна століттями змушена була підтверджувати своє право на свободу, і якщо серед тих, хто зараз прийшов у політику у військовій формі постане український Маннергейм, то прогресивна частина суспільства буде аплодувати такій постаті. – Чи ви знали, що на вас чекає нагорода – звання Героя України? – Ось про це я точно не думав (посміхається). Але зараз можу сказати, що тема Героїв України, кавалерів орденів та нагороджених відзнаками якось відходить на другий план. Всі, хто так чи інакше вкладав частину себе в спільну перемогу – є Героями, але саме таких зараз і побоюються ті, хто рахує голоси виборців. Своїм авторитетом фронтовики можуть впливати на будь-яке рішення, бо вони у більшості своїй – вихідці з народу. Є певні постаті, які намагаються пересварити ветеранів одних з одними, а є такі, які намагаються просто купити фронтову прихильність грошима та посадами. Ну, і окрема “каста” тих, хто намагається зробити собі ім'я та кар'єру на темі АТО/ООС. – Ви є прикладом для інших людей, особливо, для молоді. А хто для вас був прикладом в житті? – Якщо маєте на увазі конкретну людину, то ні. Швидше за все приклад – це сукупність історичних постатей та чесних і справедливих людей, з яким зводила доля. Люди – різні, і зустрічі – теж різні, але висновки завжди доводиться робити самому. – Можливо, трошки незвичне запитання. Вже є багато пам’ятних знаків, обелісків полеглим побратимам, але чи є такий монумент, який би справив на вас сильне враження? – Як вам сказати… Якщо бачу таку кам’яну пам'ять, то це вже сильне враження. Буває, що серце завмирає від усвідомлення, що сам брав участь в тих подіях, надто, коли щось конкретизовано авторами постаментів, коли висвітлена якась подія... – У вас є мрія? – Це надто особисте, але без мрії, без мети жити важко, тому є. – Євгене Миколайовичу, щиро дякую, що знайшли час для інтерв’ю. Що ви б хотіли побажати нашим читачам, нашій діаспорі в Чикаго?

– Перш за все – терпіння та грамотного й виваженого підходу до оцінки воєнної ситуації в Україні. Не панікувати, коли новини про країну є невтішними, бо наше військо і наша віра в Перемогу захистять землю і державу. Також хочу подякувати за допомогу, яка надходить від діаспори та зберігає чиєсь життя. Ми всі є українцями і нас не перемогти! *** Євген Миколайович Межевікін (нар. 21 травня 1982) – український військовий, танкіст, майор Збройних сил України, заступник командира 1-ї окремої танкової бригади. Герой України. Народився в Росії у шахтарській родині. На початку 1990-х сім'я переїхала на Дніпропетровщину. З дитинства мріяв стати військовим. 2004 року закінчив Харківський інститут танкових військ НТУ “ХПІ”, інженерний факультет. За розподілом потрапив у 93-ю механізовану бригаду, на посаду заступника командира з озброєння. Згодом отримав під командування танковий взвод, потім і роту. Під час штурму селища Піски влітку 2014, виконуючи обов'язки командира 4-ї батальйонної тактичної групи 93-ї бригади, отримав контузію і пошкодження ребра, але, незважаючи на поранення продовжив керування підпорядкованими підрозділами та забезпечив успішне виконання бойових завдань. Після лікування відразу повернувся в зону АТО. Неодноразово, під безперервними обстрілами супротивника, в складних умовах забезпечував підвезення боєприпасів та продовольства захисникам Донецького аеропорту, під ворожим обстрілом здійснив евакуацію підбитої БМП-2 з екіпажем зі злітно-посадкової смуги аеропорту. Під час артилерійського обстрілу ворога в районі с. Тоненьке, ризикуючи власним життям, локалізував пожежу, що виникла на складі боєприпасів і врятував особовий склад та техніку. У вересні 2014 екіпаж “Адама” знищив 2 танки проросійських сил біля терміналу Донецького аеропорту. Через кілька днів відбувся бій українського Т-64 проти трьох російських Т-72, один з яких був підбитий. В наступних боях було підбито ще 2 ворожі танки. В жовтні 2014 в районі с. Опитне з метою евакуації техніки та особового складу підрозділу однієї з аеромобільних бригад ВДВ здійснив прорив смуги оборони супротивника та забезпечив евакуацію особового складу та двох БТР-80. В березні 2015 переведений до 1-ї окремої танкової бригади на посаду командира 1-го танкового батальйону. Виконував завдання в районі Волновахи. Станом на вересень 2015 року — слухач Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. З дружиною Валерією виховують доньку Вероніку (2009 р.н.) та сина Андрія (2011 р.н.).

В і до м і у к ра ї н ц і

Найрозумніший

Євген Чикаленко Гліб Лукінов

“Легко любити Україну до глибини душi, спробуйте любити її до глибини власної кишені” (Євген Чикаленко) Багато хто пише щоденники. Aбо бере активну участь в політиці, блискуче володіє мовами, має талант спостереження, вміння бачити найголовніше та розвинений аналітичний розум. Спроможний передбачувати майбутнє та вгадувати розвиток вистави нашого життя на три кроки наперед. Дуже рідко всі ці риси присутні в одній єдиній людині. Як-от, в Черчілля чи Юлія Цезара. Бо ж це має бути найрозумніший серед усіх. В нас теж була така людина. Зустрічайте, найпопулярніший “блогер” рубрики “Сто років тому” від Алі Татар-заде – Євген Харламович Чикаленко. Нажаль, в нас його знають одиниці. Така вже доля найрозумніших. Навіть українська Вікіпедія пише “участі (в 1917 – 1919рр.) в політичному житті не брав”, хоч це неправда. Роки перших визвольних змагань дали нам ясність думок, матеріал для досліджень та обширні соціологічні та психологічні спостереження. З яких, як показує практика, три чверті співвітчизників не роблять висновків. Бо не знають та знати не бажають.

ародився на Одещині в 1861 році, в селі. Сім'я була дуже заможною. Школа в Єлисаветграді – славетне давнє козацьке місто (дорога на Хаджибей, Крим та з Січі до Польщі), також місто називалося Зінов'євськ, Кірово, Кіровоград, і, нарешті, зараз – Кропивницький. Товаришував там з Карпенко-Карим, Олександром Тарковським (дідом того самого) та багатьма іншими, невідомими широкому загалу діячами культури. Вищу освіту отримав в Харкові на природничому факультеті. Звичайно ж, студентські проукраїнські гуртки, царська поліція, заслання у рідне село. Це вони його так покарали. Українця. До рідної землі. Авжеж. Батько, великий землевласник, помер. Літо без дощів. Що робити? Євген використовує всі знання з вишу, новітні на той час технології, “чорний пар”, виписує американську техніку... Впоралися. Відтоді він досконало знає свій народ та село. Село... Прості люди. Вони й тоді були такими, як зараз. Як каже Сайгон, це не “бував в селі влітку у бабусі”. Чикаленко там насправді жив. Щоденні спостереження стануть у пригоді трошки пізніше, а поки-що Чикаленко почав писати. Спочатку про землю. Українською. Уявіть, Російська імперія, чорносотенці, валуєвські циркуляри – він пише й видає п'ять томів “Розмов про

October 2019 Ukrainian People

сільське хазяйство”. В Одесі та самому Петербурзі. Солов'їною. Тисячі примірників з практичними порадами господарникам. Далі – крутіше. Портрет Тараса та парсуну Гарібальді – на редакторський стіл. “Яка національна ідея без ЗМІ власною мовою?” – вирішує він та засновує власним коштом (у спілцi з іншим свідомим багатієм-цукроварником) багатотиражну газету “Рада”. Перший тираж заарештовує поліція. Продовжує видавати. В його газеті друкувалися Винниченко та Петлюра, Грушевський та Франко та ще десятки відомих українців. За свої гроші засновує (та спонсорує будівництво) Академічного дому у Львові, тоді – Австро-Угорщина. За задумом, там повинні були жити українці, що приїжджали навчатися до міста Лева у вишах – університетi та Львiвськiй Політехніцi. Будівля славетна, потім там оселилася ОУН та мешкав Бандера. Стоїть досі. Регулярна премія особисто від Чикаленка за найкращу статтю з історії України, що буде надрукована – тисяча карбованців. Нагадаю, в столиці на Неві середні заробітки тоді були карбованців 25-30 на місяць. Тоді й почали друкуватися Яворницький, Коцюбинський, Грiнченко. Допомагав Лисенку. Курсував між рідним селом, Львовом, Києвом, Єлисаветградом та Харковом.

Фактично – лідер українських поступовців. Дружина – лідерка Українського жіночого руху (так, був такий). Діти. Від істерики царату, коли почало все сипатися, доречно усунувся на Балтиці, у фінів. З 1917-го – вдома. Він з гумором описував все й всіх в щоденнику. З часом гумору ставало все менше, а суму – більше. Читаючи шоденники та спогади Чикаленка, будете враженi його точними прогнозами та застереженнями. Все, що буде, він передбачає, немов знає наперед. Читати (надто, порівнюючи з записами неврастенічного Винниченка, наприклад, датованi тим же часом), цікаво й водночас соромно. Ми не змінилися. Події перших визвольних змагань 1917-1922 рp. потрібно знати всім. Ще й аналізувати, як шахову партію. Щоденники Чикаленка дозволяють зазирнути в думки деяких гравців, що висмикували дошку та фігури тієї кривавої гри. Він був германофілом, досконало, (як і його дружина), знав німецьку. З ним листувалися всі “стовпи” національного відродження. Коли до влади прийшла Центральна Рада, він, звичайно, знав усіх її членів, але сам там бути відмовився.

В листуванні з друзями старшого віку підтримував дії Ради, але зі скепсисом передбачав цьому “союзу соціялістів, гімназистів та беллетристів сумне майбутнє”, бо відчував “відразу до демагогії”. Раніше практично всі майбутні парламентарії збиралися на його квартирі. На що сподівався? Як аналітик і реаліст жартував – “на українського Бозю”.

Також цілком спокійно ставився до німецько-австрійського окупаційного контингенту. В нього була цікава думка: якщо українці боротимуться й поступово будуть виходити з-під німецького панування, то в процесі боротьби позичать найкращі риси нiмців – високу культуру та культ “орднунгу” (порядку). Він наводить приклади, як саме під німецьким мовним та культурним домінуванням відбулося національне відродження чехів, естонців та латишів. Але якщо окупанти – росіяни, “брати” (так, саме він уперше вжив це слово саме в лапках, в тому ж сенсі, що й ми тепер), то це – порожній шлях малоросів, шкідливий насамперед українцям. То ось, про “простий нарід”... Він добре його знав. Писав восени 17-го, що хазяйство не можна на годину залишити, бо все “ревізують” селяни. “Внутрішнього закону у селян не виработалося”, тож на селі коїлися речі “страшніші, ніж на фронті”. Трохи згодом передбачав, як селянські хулігани зі зброєю, що зараз називають себе “петлюрівцями”, потім назвуться “більшовиками”. Застерігав, що попри підмащування нижчих верств сільського населення, на ці шари спиратися не можна. Закон про соціалізацію землі від УПСР він не сприймав (пропонували забрати у великих власників землю, залишаючи максимум 40 десятин). Він справедливо вважав оптимальними 150-250 (десятина трошки більша за гектар). Взагалі, правильне вимірювання родючої землі – то важливе питання для розуміння психології українців. Попереду – межа. Німцям також не подобалася Центральна Рада. Нескінченні загравання з більшовиками та своїми пролетарями й селянами, соціалістична (сучасною мовою – популістська) риторика з мінімумом справ привели їх до висновку, що треба щось змінити.

Потрібен був жорсткий та водночас адекватний і розумний лідер. Першим кандидатом був Чикаленко. Три дні (три довжелезні доби!!!) він вагався. Відмовив. Не став правителем України. Мабуть, нажаль. Булаву підняв Скоропадський. Третім варіантом, ймовiрно, був Василь Вишиваний-Габсбург. Нам залишається читати докладний Чикаленків щоденник, спостерігати разом з ним. Звичайно, імперський проросійський напрям уряду Лизогуба відштовхував розумного Євгена. Він запитував Гетьмана, чому зброя, матеріали, аероплани та інше спорядження з Української Держави перекидається “на Дон”, до білих. Чув у відповідь щось нелогічне. Категорично не сприймав ідею створення федерації з білими імперцями. Попри все, категорично не підтримував бажання Винниченка й Шаповала з їхнім анти-гетьманським переворотом. Це зараз потрохи стає відомо про шалені гроші, виділені більшовиками на повалення “бариги” того часу – ясновельможного пана Гетьмана Скоропадського. За часів Гетьманату Українська Держава була визнана 50-ма країнами світу, мала золотовалют-

ний резерв, власні гроші, прапор, армію, Академію Наук, Центральну Бібліотеку та багато іншого. Але масована та хитра інформаційна ворожа атака, розрахована на простих людей, пройдисвітів, “зелений”, тобто бандитський рух, та купку “корисних патріотичних ідіотів”, нездатних передбачувати наслідки власних дій, призвела до антидержавного заколоту. З великим сумом і розпачем Чикаленко писав, що ватажки-заколотники, Винниченко й Шаповал – то люди більше темпераменту та настрою, аніж логіки та розуму. Чикаленко знову й знову, в кожному дописі передбачає неминучість а) анархії, що народили ці дії Директорії; б) більшовицького наступу. Так, ці речі були йому очевидні, але в Директорії лише сміялися: “що, Троцький нападе? Ха-ха-ха!”. Сміялися вони місяця десь півтора. Бо Троцький таки напав. Вже в січні дев'ятнадцятого Чикаленко пише, що повторюються події ХІІІ сторіччя, коли під такою самою ординською навалою зі сходу впав Київ та серце Української Держави змістилося на Захід, до Галичини, де Данило та Роман були королями у власному українському королівстві. Так, він розумів, що зараз Поль-

ща не відпустить ті землі. Країни Антанти визнавали Гетьманську Державу, але не підтримували УНР після самовбивчого перевороту з очевидними промосковськими заграваннями. Прості люди, “зелені” отамани, розбещені новими хвилями більшовицької агітації, почали радісно стріляти в спину УНР, але трохи пізніше більшовики уб'ють їх також. Хто вижив тоді – доїдав своїх дітей у Голодомор. Але як вони свого часу раділи, що гуртом скинули “баригу”-гетьмана... Чикаленко поїхав з України. Циклон вирвав його з корінням, за його словами, вдома залишилися “тільки гнучка лоза та бур'ян”. В еміграції бідував. А який ще фінал може бути для найрозумнішого, хто не є гнучкою лозою та бур'яном? Кожен розумний до цього готовий... Він вважав шансом на здобуття незалежності майбутню “другу світову війну”. Так, він написав це словосполучення двадцять першого року. Передбачав наступну велику війну. Багато хто ще в Європі це передбачав? Хіба що кровожерливий Лєнін писав про “следующую империалистическую”, але навіть у формулюванні Чикаленко точніший. Вважав, що Україну врятує монархія, якийсь принц ззовні, що розмовляє українською. Звичайно,

кандидатура Василя ГабсбургаВишиваного його могла влаштувати. Інші діячі діаспори та УНР в екзилі не дали об'єднатися силам в єдиний кулак. Кращий друг Липинський не дав, Шаповал не дав. Винниченко, Петлюра. Все, як завжди. Свої щоденники вважав (попри власну скромність) важливим матеріалом для відновлення української незалежності, “цеглинками до фундаменту”. А ще на гроші від видання він, колись дуже заможня людина та меценат, хотів справити собi зуби та нормальний одяг. Жив у Австрії та Чехословаччині. Євген Чикаленко завжди трепетно ставився до свого батьківства, дуже переживав усе, що стосувалося дочок та синів. Саме звістка про те, що його молодші хлопці Петро та Іван потрапили до рук більшовицької “чрезвичайки”, прискорила його смерть 1929 року в Чехії. Заслуговує пам'ятника. Хіба в нас мало площ (та ж київська Льва Толстого) та вулиць, що мають бути названими на його честь? Винниченку стоїть пам'ятник, по школах висять портрети, п'ятьшість вулиць носять його ім'я. Чикаленка поки-що нема. Але буде. Бо він – найрозумніший.

Н а ш і т ра д и ц і ї

СВЯТО ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У празник Покрови Пресвятої Богородиці відзначаємо і День захисника України, встановлений на честь попередників ЗСУ – Днів українського козацтва та річниці створення УПА

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Хортиці була церква святої Покрови. Козаки збудували багато однойменних храмів та особливо шанували ікони Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:

Юрій НИКОРАК –

журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

Покрова – навернення у віру Празник Покрови Пресвятої Богородиці, або ж як, зазвичай, кажуть, “Покрови” чи “Святої Покрови”, – одне з найбільш шанованих в Україні свят. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста настільки гаряче молились до Божої Матері, просячи порятунку, що Богородиця з’явилася перед ними та вкрила їх своєю покровою (омофором), який зробив їх невидимими та невразливими для ворогів. Відтак вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами. Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, при князеві Андрії Боголюбському, який і збудував Покровську церкву на річці Нерль біля свого заміського замка Боголюбове. Найдавнішою церквою в Україні, присвяченою Покрові, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. Перлинами української архітектури вважаються Покровський собор Харкова, зведений у 1689 році у стилі козацького бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, збудована у 1766 році.

День українського козацтва Як писав французький дипломат Жан-Бенуа Шерер в історичній праці “Аннали Малої Русі, або історії запорозьких та українських козаків”, виданій 1788 року в Парижі, Покрова Пресвятої Богородиці була для козаків найбільшим святом. Якщо треба було обрати нових членів старшини чи нового отамана, то збиралися саме у цей день.

October 2019 Ukrainian People

А срібло-золото на три частини паювали: Первую часть брали, на церкви накладали, На святого Межигорського Спаса, На Терехтемировський монастир, На святую Січовую Покрову давали – Котрі давнім козацьким скарбом будували, Щоб за їх, встаючи і лягаючи, Милосердного Бога благали. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Тож упродовж століть в Україні це свято набуло ще й назви Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. З 1991 року постійно організовуються кінні походи “Козацькими шляхами”, з 1992-го – походи козацької чайки “Свята Покрова” до берегів Франції та Англії, з 1996 р. у Києві щорічно проводиться фестиваль-турнір бойових мистецтв “Козацька слава”, з 1999 р. у Запоріжжі – щорічний фестиваль національних видів єдиноборств, а у Дніпропетровську – всеукраїнський чемпіонат козацького морського багатоборства. Періодично стартує регата пам’яті Сірка за маршрутом Київ-Запоріжжя-Босфор. У 2001 р. створено Всеукраїнську федерацію козацького двобою та Міжнародну федерацію бойового гопака.

День створення УПА Прийнято вважати, що УПА створена 14 жовтня 1942-го. Ця дата закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 червня 1947 року, аби засвідчити тяглість історії українського війська від доби Гетьманщини. Насправді ж процес створення УПА був тривалим і непростим. Перші загони народної самооборони “Українська Повстанська Армія – Поліська січ” ще напередодні німецького вторгнення створив Тарас Боровець (Бульба), що заручився підтримкою уряду УНР у вигнанні. Через півроку збройні підрозділи створила ОУН Андрія Мельника під командуванням Миколи Недзвецького (псевдо Хрін) та бандерівці – Поліським загоном командував Сергій Качинський (Остап), волинським – Григорій Перегійняк (Довбешка-Коробка). Саме діяльність останніх і дозволила прив’язати дату створення УПА до 14 жовтня 1942 року. У квітні 1943-го за збройними відділами

ОУН(б) було офіційно закріплено популярну завдяки загонам Боровця назву УПА. Її командувачем став керівник крайового проводу ОУН(б) на Волині – Дмитро Клячківський (Клим Савур), котрий взявся за консолідацію всіх українських збройних сил. Новим етапом у розбудові структури УПА став офіційний прихід у серпні 1943 року на керівні посади в ОУН(б) Романа Шухевича, що завершив процес формування армії. У червні 1946-го командування УПА і керівництво УГВР вирішили розпочати поступову демобілізацію, тож до 1949 року відбувався перехід УПА до збройного підпілля. 3 вересня 1949 року вийшов наказ УГВР та ГВШ про розформування залишків активних підрозділів та бойових одиниць УПА і влиття її відділів та штабів у підпільні структури ОУН(б). Фактично ж спротив УПА тривав і надалі, аж поки 5 березня 1950-го біля Львова був вбитий генерал-хорунжий УПА, голова генерального секретаріату УГВР та голова проводу ОУН(б) в Україні Роман Шухевич, а 23 травня 1954 року схопили останнього лідера українського підпілля Василя Кука. Але й опісля відбувались поодинокі акції українських повстанців, остання з яких – біля хутора Лози Підгаєцького району Тернопільщини 14 квітня 1960 (!) року…

День захисника України Це свято було встановлено 14 жовтня 2014го указом Президента України, який водночас скасував святкування Дня захисника Вітчизни, знаного за часів СРСР як “День Радянської армії і Військово-морського флоту” 23 лютого. Це рішення Президент Порошенко пояснив, виступаючи на військовому параді в Києві 24 серпня 2014 року: “У багатому на подвиги літописі українського воїнства – безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни… Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!”. 5 березня 2015-го Верховна Рада визнала День захисника України державним святом і неробочим днем.

Уперше українці відзначали День захисника України під гаслом “Сила нескорених”. 10 жовтня 2015-го Президент Порошенко під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників АТО наголосив: саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором. А що захист Вітчизни став справою всіх українців, то День захисника України має стати всенародним святом, таким же значимим, як Різдво, Великдень чи День незалежності.

М од а

Vita Kin: українська дизайнерка,

яка здобула світове визнання Анна Шпилевська

Українське – це модно, стильно і дуже красиво. Саме такі слова ви часто читаєте на нашій сторінці у Фейсбуці. А поряд, як доказ цих слів, яскравими спалахами барвлять вишиванки, вишивані сукні та народний одяг у сучасному стилі. Коли ж заходите на сторінку Instagram дизайнерки, героїні нашої сьогоднішньої статті, то обов‘язково дивуєтеся і захоплюєтеся. Адже гаптований одяг бренду Vita Kin носять сотні тисяч жінок в усьому світі. Колоритні орнаменти, натуральні тканини і лише найкраща якість – ось що характеризує вбрання цього бренду.

асновниця марки – українка Віта Кін, володарка премії Best Fashion Awards в номінації “Прорив року” (2015 рік). Серед творчих професій Віти – дизайн одягу, стилістика і фотографування. Мисткиня створила лінію Vyshyvanka by Vita Kin, в основі якої – оригінальне вбрання з льону, декороване контрастною вишивкою. Саме ця лінія принесла дизайнерці у 2013 році світове визнання. Уявити тільки: вона є власницею шоу-румів в одній зі світових столиць моди – Парижі, а її творіння представлені на Net-aPorter і matchesfashion.com. Перші її колекції були уособленням української вишивки й вийшли у світ моди під гаслом Chic Nationale. Минув час, i Віта почала активно занурюватися в культури

October 2019 Ukrainian People

інших народів. Саме вони надихали мисткиню на створення вбрання. 2014 рік став важливим для дизайнерки, адже колекції вишиваних суконь швидко набули популярності в Instagram. А роком пізніше The Wall Street Journal обрав вироби Віти найбільш популярними літніми сукенками року. Минулого року проектантка створила спільну колекцію із брендом Eres. Для обох марок такий досвід міжнародної співпраці став першим. Арт-директор Eres Марі-Поль Міншеллі побачила сукні Віти онлайн, а згодом вирішила відвідати її шоу-рум у Парижі. Пізніше з’явилася капсульна колекція. Марі-Поль захопив настрій подорожей, що відчувається при першому ж погляді на сукні. Сподобався арт-директорці і стиль, в якому виконане вбрання – етно-шик, їй були близькі вишивка і кольори одягу Віти. Основою для капсульної колекції дизайнерки стали барви, що відображають тему італійського Dolce Vita. Складність роботи над вбранням полягала в тому, що потрібно було створити точний колір. А в роботі із льоном це – надскладне завдання. З яким, тим не менш, на сто відсотків впоралася проектантка. Сукні бренду Vita Kin носять найвідоміші жінки у всьому світі. Серед них – колишня перша леді Марина Порошенко, спiвачка Джамала, головний редактор журналу Pink Magazine Ukraine Уляна Бойко, телеведуча Маша Єфросиніна, консультант Vogue Анна Делло Руссо та натхненниця Дольче i Габана – Джованні Батталья. Віта називає себе перфекціоністкою. Каже, що не змогла б створювати речі для масс-маркету,

чи якимось чином коригувати свій графік і плани згідно чиїхось вимог. Інспіраціями для проектантки є подорожі. Її надихають найкрасивішi місця, де збереглися автентичні традиції, своєрідна архітектура, де прослідковується мікс культур. Як зізналася сама дизайнерка у минулорічному інтерв’ю для українського Vogue, її улюбленим вбранням є богемні сукні Chloé і Valentino. Віта також дуже любить бренд Céline. В одязі мисткиня віддає перевагу пальтaм та тренчам. Серед найбільш вживаних у її гардеробі кольорів – натуральні відтінки і яскраві акценти. Наприклад, таким акцентом Віта назвала свою жовту сумочку Goyard, ремінь до якої вона придбала в Loewe. Якщо говорити про взуття, дизайнерка надає перевагу тому, що на пласкому ходу. Серед її ікон стилю (знову ж таки, з інтерв'ю для Vogue) – Жаклін Кеннеді (в той час, коли була одружена з Онассисом), Діана Вріланд і Камілла Бідо-Уоддінгтон. Коли Віта має вільний час, вона із задоволенням вишиває або плете. Це відбувається як вдома, так і пiд час подорожі в

літаку. Зізнається: любить все, що пов’язано із мистецтвом творити красу: чи це перукарство, чи візаж, а чи стилістика. Адже їй так приємно робити людей прекрасними!

С п о рт

Дарина

Білодід – український “геній дзю-до”

ша дворазова 10 жовтня 2019 року наймолод дзю-до чемпіонка світу з боротьби відзначатиме своє 19-річчя Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область

Дзю-до

– це японське бойове мистецтво, яке перекладається як “гнучкий шлях” або “шлях м’якої боротьби”. В його основі лежить прагнення виховати у борця не тільки фізичну силу кидка, але й уміння контролювати свої тіло та силу духу під час боротьби. А також дати можливість супернику повірити, що він – сильніший, а потім змусити його втратити рівновагу і тим самим забезпечити собі перевагу в змаганні; за рахунок гнучкості тіла перемогти грубу силу; самовдосконалення. Родоначальником є японський вчений та філософ Дзігоро Кано. Він в 1882 році заснував першу в Японії школу дзю-до за назвою “Кодокан”. Видатний громадський діяч і педагог, Кано розробив нову систему боротьби, виокремивши її з джиу-джитсу (дзю-дзюцу). Він прибрав з арсеналу джиу-джитсу багато небезпечних прийомів, таких, що душать, больових на кисті рук та інші суглоби (крім больових на ноги та лікті, які добре контролюються спортсменами). Спочатку дзю-до поширилось на території Японії – цьому сприяло включення його в 1907 році до шкільних програм. Заснована в Японії федерація дзю-до, як спортивної боротьби, швидко сприяла розвитку цього виду спорту в усьому світі. На жаль, Дзігоро Кано не побачив величезних масштабів розвитку заснованого ним стилю боротьби. Він помер в 1938 році в 78-річному віці. Але естафету пiдхопив його син Рісей, який став першим президентом заснованої в червні 1951 року Міжнародної федерації дзю-до. І вже в 1956 році в Токіо було проведено перший чемпіонат світу, в якому взяв участь 31 дзюдоїст з 21-ої країни. З 1964 року дзю-до стає Олімпійським видом спорту. Розвиток жіночого дзю-до прогресувало завдяки дружині Дзігоро Кано,

October 2019 Ukrainian People

Сумако. Вона була активною прихильницею цієї боротьби серед жінок. Саме пластика, гнучкість тіла жінок близькі за змістом та духом “гнучкому шляху”. Перший чемпіонат світу серед жінок вiдбувся в 1980 році, а в Олімпійських іграх дзюдоїстки беруть участь з 1992 року. На початку 70-х років минулого століття на екрани кінотеатрів вийшов фільм Акіро Куросави “Геній дзю-до” з актором Юдзо Каямою в головній ролі. В фільмі показано, як зароджувалось дзю-до і його переваги над вбивчими прийомами джиу-джитсу та карате. Ця стрічка був одним із поштовхів для розвитку дзю-до в СРСР і, зокрема, в Україні. А ми, тоді школярі, саме з цього фільму дізналися про японські види боротьби: дзю-до, джиу-джитсу, карате. На той час два останніх види в Радянському Союзі були заборонені як такі що несли в собі “агресію”. Навіть була передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за “незаконне навчання карате”. Однак, дзю-до досить швидко завоювало своє місце серед таких видів, як самбо, вільна та класична боротьба (нині – греко-римська), які були пріоритетними на “совітських” просторах. В 1972 році в СРСР була заснована федерація боротьби дзю-до, і провiдними борцями були саме українські спортсмени (Валерій Двойников, Сергій Новиков, Віталій Биченко, Леонід Митник, Сергій Мезенцев, Тетяна Гаврилова, Ірина Стешенко, Людмила Матієвська). Вони стали неодноразовими чемпіонами найвищих внутрішніх та міжнародних змагань. З 1993 року в Україні була заснована федерація дзю-до, і українські спортсмени вже самостійно виступали на міжнародних змаганнях. Серед них яскравими зірками засяяло подружжя Генадія Білодіда та Світлани Кузнєцової (Генадій – чемпіон Європи та двічі бронзовий призер чемпіонатів світу, майстер спорту міжнародного класу. Світлана, хоч і не здобула міжнародних нагород, але стала майстром спорту та переможницею в змаганнях серед юніорів та військових). В цього подружжя 10 жовтня 2000 року народилася майбутня дворазова (на цей час) чемпіонка світу з боротьби дзю-до, Дарина Білодід. Спочатку батьки віддали доньку займатися художньою гімнастикою, але незабаром сама Дарина зробила вибір на користь дзю-до. Генадій спочатку не cхвалив вибір доньки. Адже, кому як не батькові відомо, скільки потрібно зусиль, щоб перемагати японських спортсменів? Але з першими успіхами Дарини він і сам разом з дружиною взявся за тренування доньки. І вже в 2015-2016 роках 13 перемог та 2 других місця на кадетських змаганнях в Україні та Європі дали підстави сподіватись, що й на дорослих змаганнях Дарина боротиметься на рівних з титулованими спортсменками. Так воно й було. З 20 по 23 квітня 2017 року в Варшаві минав 28-ий чемпіонат Європи з дзю-до.

Здолавши в фіналі росіянку Ірину Долгову, Дарина Білодід вперше стала чемпіонкою Європи. В цьому ж році були ще три вдалих виступи на європейських турнірах.

Наступного року батькитренери готували доньку до виступу на чемпіонаті світу. 20 вересня 2018 року в його фіналі, що вiдбувався в Баку, Дарина зустрілася з чинною чемпіонкою світу, японкою Фуною Танакі. Зазначимо, що вага спортсменок не перевищувала 48 кілограмів. Танакі була невисокою, але дуже рухливою, Білодід – на голову вищою, тому мала перевагу за рахунок довжини рук та ніг. Так і минав поєдинок – рухлива японка намагалася різноманітними випадами вивести з рівноваги українку. Здавалося, що Танакі отримує перевагу. Це помітили її вболівальники на трибуні і вже дістали свій національний прапор, щоб святкувати перемогу. Проте, Дарина вміло конролювала дистанцію і на другій хвилині через задню підсічку лівою ногою з безпосереднім рухом тулуба кинула Танакі на спину. Суддя одразу ж віддав чисту перемогу “Іпоном” українці. І вже синьо-жовтий прапор замайорів в руках наших вболівальників. А Дарина, ще не повіривши в свою перемогу, зі сльозами на очах кинулася в обійми до мами, яка допомагала їй в цій сутичці, як секундант. Своєю перемогою Дарина переписала історію виступів спортсменок на чемпіонатах світу, ставши у віці 17 років і 11 місяців наймолодшою чемпіонкою. Зазначимо, що її тогочасна суперниця була на шість років старшoю вiд Дарини. Цього року Дарина Білодід продовжила свій чемпіонський поступ, вигравши Європейські ігри, чемпіонат Європи (детально про Європейські ігри – в попередньому номері нашого журналу). 25 серпня в Токіо минув черговий чемпіонат світу. Знову, як і в минулому році, в фіналі зустрілися Фуна Танакі і Дарина Білодід. І знову перемогла наша спортсменка! Але цього разу перемога далася набагато важче. Все ж таки, зробивши кидок на оцінку “Ваза-арі”, Дарина довела поєдинок до перемоги, ставши дворазовою чемпіонкою світу. Знову була переписана історія дзю-до – Білодід стала наймолодшою (у 18 років і 11 місяців) дворазовою чемпіонкою світу. Дарина Білодід є студенткою Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, має спортивне звання майстра спорту міжнародного класу, визнана НОК України кращою спортсменкою серпня 2019 року. Нагороджена орденом княгині Ольги 3 ступеня за високі спортивні результати та піднесення міжнародного авторитету України.

Diaspora Фестиваль Української Околиці – барвисте свято діаспори Чикаго! Ukrainian Village Fest-2019 Ольга Руда Фото: Walter Tun (Nice Light Photo), Ольга Руда Чи можна в танці передати душу народу, силу та неймовірну майстерність козаків, одухотвореність, спритність та дивовижну грацію жінок? В той час, коли на сцені виступав знаменитий на увесь світ діаспорівський ансамбль “Громовиця” (художній керівник Сяна Пилипчак-Дика), сюди, як заворожені, з усіх усюд сходилися люди. Гості фестивалю й представники бізнесів, українці й американці, дорослі й діти. Пропустити таку унікальну можливість?! Неможливо! Власне, заради “Горомовиці” приходять сюди цілими сім'ями мешканці й гості Міста Вітрів, з'їжджаються, наче на Сорочинський Ярмарок, українці з усіх куточків Іллінойсу та сусідніх штатів. А ще – щоб послухати українських зірок, покуштувати смачні автентичні страви й придбати вишиванки-сувеніри-книги-диски. Планують подорож сюди завчасно. Адже реклама “Ukrainian Village Fest” починає циркулювати в американській пресі ще за півроку до його проведення. Ukrainian Village Festival, організований парафією УГКЦ святих Володимира і Ольги, в 17-й раз зібрав в українській Околиці Чикаго тисячі краян.

ля українців Чикаго вже стало доброю традицією проведення щорічних фестивалів діаспори. Це чудова нагода показати свою культуру й мистецькі проекти американцям, а також зустрітися з друзями, насолодитися чудовою концертною програмою й зібрати кошти на нагальні потреби громади чи благодійність. В суботу й неділю, 7 і 8 вересня, в Українській Околиці Чикаго (звідси й назва Ukrainian Village Festival) поблизу даунтауна, лунала музика, продавали вишиванки й дарували українські сувеніри, виростали веселі черги за львівським пивом, борщем та варениками. Свято відкривали наші українсько-американські ветерани, а з вітальним словом перед гостями виступив парох УГКЦ св. Володимира й Ольги Олег Кривокульський. На подію завітав американський конгресмен-демократ Майкл Брюс Квіглі (Michael Bruce Quigley), який представляє 5-й виборчий округ штату Іллінойс, є віце-головою Української фракції в Конгресі, а також викладає екологічну політику в чиказькому університеті Лойоли. Майкл вважає, що етнічні фестивалі, де панують доброзичливість та відкритість – найкраща основа для порозуміння між усіма. Серед почесних гостей фестивалю – новий президент та виконавчий директор Української федеральної кредитової спілки “Самопоміч” Віталій Кутний, керівники фундацій, патріотичних та молодіжних організацій діаспори Іллінойсу, духовенство. Такі події, з веселощами, смачною їжею та музикою – найкращі нагоди для американців, щоб дізнатись про культуру тих хто розмовляють іншою мовою, мають інші, незрозумілі звичаї. А для українців – сповна насолодитись рідними серцю мелодіями й зустрітись з друзями.

October 2019 Ukrainian People

о концертної програми додали унікального звучання гості з України: лемківська естрадна співачка Анничка (Ганна Чеберенчик) та львівський співак і композитор Назар Савко. Серед місцевих талантів гостям особливо сподобались скрипалі Інеса Тимочко-Декайло та Христина Лопес, Українська школа балету і народного танцю, школа українського танцю “Іскра” при СУМ (Палатайн), співаки Алекс Грамаковський і Галина Мазурик, учні вокальної школи “Елегія”, танцюристи студії “FluxO2”, хор Осередку СУМ ім. М. Павлушкова, наші неперевершені троїсті музики (гурт “Водограй”) та багато інших. Аж до глибокої темряви над Ukrainian Village Festival летіли у небо такі рідні серцю українські мелодії, притягуючи всіх випадкових перехожих з навколишніх вулиць. Зустрічі з родинами й знайомими, смачне львівське пиво, яке дуже сподобалося нашим друзям-американцям, шашлики й стейки, вишиванки й море красивих молодих людей на якийсь час перенесли нас на рідну землю, в Україну. Волонтери, власники бізнесів і батьки юних артистів, гості й новоприбулі – усі ми об'єдналися у одне велике море людей, що дихали разом, в одному ритмі під зоряним небом Всесвіту. Від усієї української громади Чикаго й Іллінойсу хочу подякувати організаторам фестивалю – парафії української грекокатолицької церкви святих Володимира і Ольги, особисто отцю Олегу Кривокульському, довголітньому керівнику Ukrainian Village Festival Наталі Коваль, усім спонсорам, вендорам, мистецьким колективам, учасникам, волонтерам та гостям. Щиро дякуємо за це неймовірно гарне свято! Ваша невтомна праця сприяє зміцненню нашої громади, слава про яку гримить по всій Північній Америці та усьому світі!

Ukrainian People October 2019

Д і ас п о ра

Любіть Україну... Вручення щорічної нагороди “Булава” найдостойнішим представникам та установам канадської діаспори Марія Кривошеєва, член Національної спілки журналістів України, кореспондент журналу "Ukrainian People" в Вінніпезі.

Фото: Норберт К. Іван / Norbert K. Iwan

Любити Україну з-за кордону важко. Тому, що її спочатку треба тут, за кордоном, “збудувати”. А українець, куди б не поїхав – всюди собі Україну будує. Своїми руками, головою, коштом, часом. Аби діти вчили рідну мову в середовищі, де про Україну мало хто чув, треба збудувати школу. Церкву. Культурний центр. Кредитівку. Згуртовані громади, які організовують великі українські свята за кордоном, також “будують Україну”. За тими святами – нелегка праця, любов, самовідданість українця, який де б не був – українцем залишиться. І немає нічого приємнішого, як мати можливість сказати такому українцеві – “дякую”! Одним із засобів висловити вдячність є щорічне вручення нагороди “Булава”, організоване Манітобською Провінційною Радою Конгресу Українців Канади, яка складається сьогодні з більш, ніж 20 членських організацій. Xто вони, особистості та установи, що добровільно пожертвували свої час, енергію та досвід для зміцнення української громади й підтримки її ідентичності та культури?

Осередок української культури та освіти Центр був заснований у 1944 році – в розпал Другої Світової Війни у відповідь на культурне руйнування українських національних цінностей, яке відбувалося того часу в Радянській Україні. Сьогодні це – найбільший культурний та освітній Центр Північної Америки, у стінах якого активно функціонують архів, музей, бібліотека та художня галерея. Центр має колекцію з 40 тисяч книг українською та англійською мовами, документи, музейні артефакти (такі як карти, рідкісні книги, фотографії), зберігає зразки народної творчості. Серед них український національний одяг, предмети домашнього вжитку, музичні інструменти та багато іншого. Художня галерея Центру пропонує відвідувачам

October 2019 Ukrainian People

ознайомитися з традиційним і сучасним образотворчим мистецтвом, яке представлене численними картинами, малюнками, скульптурами та іншими скарбами історичної та культурної спадщини українців Канади. Цього року організація святкує 75-річний ювілей, тож можна з впевненістю стверджувати, що за час свого існування члени правління, співробітники і прихильники установи доклали максимум зусиль аби Осередок і надалі залишався тихою гаванню для збереження національної української спадщини. Дональд Онищук Дональд Оніщук був активним членом Української Національної Федерації з 1990 року, обіймав посаду Президента вінніпезької філії протягом чотирьох років. Наразі Дон входить до

Ради директорів установи, має посаду скарбника. Він також є давнім співпрацівником українського книжково-сувенірного магазину “Kalyna” у Вінніпезі. У 1980-х роках пан Онищук був волонтером в українському двомовному батьківському комітеті школи Спрінгфілд Хайтс. Саме в цей час там навчалася його донька Наталя. Крім того, Дон входив до Ради директорів вінніпезького Свято-Троїцького Українського Православного Митрополичого Собору. Митрофорний протоієрей УГКЦ Михайло Буячок, настоятель Митрополичої Катедри Святих Володимира і Ольги у Вінніпезі Михайло Буячок народився в Страсбурзі (Франція) і в 1947 році прибув

до Вінніпегу разом з батьками. В 1964 вступив до головної української католицької семінарії св. Йосафата в Римі, а згодом повернувся до Вінніпегу й здобув сан священика. Протягом багатьох років Михайло Буячок бере активну участь у житті української громади, керуючи важливими соціальними проектами, серед яких – будівництво великої сучасної прибудови до парафіяльної зали Михайлівської Української Католицької Церкви, вілли для людей похилого віку імені Святого Михайла і Парафіяльного Культурного Центру Святого Воскресіння в Дофіні. Зараз пан Буячок є настоятелем Українського Католицького Митрополичого Собору Св. Володимира і Ольги, де він очолює великий проект з реконструкції Собору. Багато років поспіль Михайло Буячок надавав значну пастирську допомогу багатьом сільським церквам. Він також служив капеланом Української Католицької Жіночої Ліги Канади, української скаутської організації “Пласт”, Спілки Української Молоді (СУМ) та Асоціації взаємної допомоги Святого Миколая. За численні заслуги перед громадою пан Буячок був відзначений багатьма нагородами та відзнаками. Український чоловічий хор “Гуслі” Хор був заснований у Вінніпезі восени 1969 року випускниками колишнього Свято-Володимирського коледжу в Робліні (Манітоба) з метою збереження й популяризації української музичної спадщини та культурних традицій у Канаді. За останні 50 років більше 160 чоловіків присвятили свої серця і душі “Гуслям”. Сьогодні колектив дає концерти по всій Північній Америці, записав 10 альбомів. У репертуарі хору – урочиста літургійна музика, традиційні українські народні, патріотичні та козацькі пісні. Українська канадська жіноча рада Відома підтримкою, зберіганням, та популяризацією української культури, національної спадщини, релігії, мови, звичаїв і традицій засобами втілення програм з фінансової та моральної підтримки. Українська Канадська Жіноча Рада об'єднує українські жіночі організації, серед яких – Ліга Українців Канади, Українська Жіноча Асоціація Канади та Українська Католицька Жіноча Ліга Канади. Протягом 75 років Рада була оплотом жіночого руху в Вінніпезі, влаштовувала зустрічі, презентації та культурні заходи. Як невід’ємний волонтерський сегмент спільноти, вона й сьогодні відіграє важливу роль у визнанні жінок українського походження. Гаррі Лазаренко З 1954 року Гаррі Лазаренко є членом Національної Федерації України, обіймав різні посади й виконував численні завдання організації. Протягом декількох десятиліть на рівні Ради Директорів пан Лазаренко опікувався табором “Русалка”, а в 2010 році за багаторічну віддану службу був обраний Почесним членом правління Національної Федерації України. Крім того, 30 років служив у міській Раді Вінніпегу, увесь цей час сприяючи діяльності багатьох українських організацій міста. Українсько-Київський Павільйон Цього року Провінційна Манітобська Рада Конгресу Українців Канади мала честь спонсорувати Україно-Київський Павільйон, що вже 50 років поспіль входить до складу щорічного

October 2019 Ukrainian People

фольклорного фестивалю “Folklorama” – найбільшого та найтривалішого світового заходу в своєму роді. Україно-Київський Павільйон пишається тим, що є одним з чотирьох оригінальних павільйонів фестивалю і відзначає свій ювілей, дякуючи всім особам, групам і організаціям, які робили свій внесок у діяльність Павільйону протягом багатьох років та допомагали поширювати українську культуру. Знайомлячи відвідувачів з енергійними і барвистими національними танцями, живою музикою, кухнею, мистецтвом і захоплюючою історією. Василь Балан Свого часу Василь Балан закінчив з відзнакою Університет Торонто, під час навчання був активним членом Канадсько-українського Студентського Союзу. Згодом переїхав до Вінніпегу, вступив до аспірантури Університету Манітоби. У 1978 році пан Балан розпочав свою 28-річну службу у федеральному уряді, обійнявши згодом посаду регіонального виконавчого директора Департаменту Канадської Спадщини Прерій і Північного регіону. Протягом багатьох років Василь Балан опікувався питаннями відродження мультикультурної спадщини, займався проблемами соціальної політики корінних народів, збереження національних мов і дотримання прав людини. Був один із засновників української двомовної програми в Манітобі. В 2006 році Василь приєднався до університету Вінніпега як віцепрезидент з фінансів та управління, де служив до 2017 року. Організував декілька проектів, спрямованих на зміцнення україно-канадських відносин. Пан Балан також відомий як активний член церковної громади на місцевому та національному рівнях. Марія Зайцев Пані Марія Зайцев стала учасницею Української Жіночої Асоціації Канади на початку 1950х, живучи в Дофіні (Манітоба). Після переїзду до Вінніпега пані Зайцев стала членом церкви Святої Марії, де була активною учасницею всіх заходів і проектів парафії. Вона зіграла важливу роль в організації парафіяльної танцювальної школи і оркестру, успішно очолювала декілька проектів з надання допомоги сиротам, дітям з особливими потребами і людям похилого віку в Україні. Протягом багатьох років сприяла проведенню презентацій українською мовою, культурних заходів, а також численних концертів на честь Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших видатних українських письменників. Пані Зайцев була одночасно директором і викладачем Рідної школи, в якій навчалося понад 200 студентів, працювала в українському православному літньому таборі та багатьох українських установах. За вагомий внесок у життя української громади пані Зайцев була відзначена численними нагородами. Цього року Марія Зайцев відсвяткувала свій 100-літній ювілей, але вона й зараз співає у церковному хорі та цікавиться культурним та громадським життям української громади. ...Легко любити Україну, мешкаючи за кордоном? Ні, нелегко. Але можна бути справжнім українцем, перебуваючи далеко за її географічними межами. І так само не бути ним, ніколи не залишаючи своєї Батьківщини. Тож будуймо Україну разом – хтось з середини, а хтось з-за кордону, й не забуваймо казати “дякую”!

Entertainment We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

October 2019

German Oktoberfest October 18, 2019 (7:30 to 11:59 p.m.) ▸ German American Cultural Center promises authentic German food and drinks at its Stammtisch Open Haus Oktoberfest, with “plenty of yodeling, dancing, and pretzel eating” on floor 5 of Dank Haus. Donation. (Also Saturday & Sunday with shorter hours, no food.)

Diverse circus October 2 – Nov. 3, 2019 ▸ Univer Soul Circus includes Caribbean dancers, Chinese acrobats, African clowns, and extreme motorsports in a heated tent in Washington Park. Ticket deal $19 to $27

Beer tasting in the garden October 10, 2019 ▸ Sample seasonally selected beers and then purchase them by the bottle, with light food for sale at Autumn Brews at Chicago Botanic Garden in Glencoe for age 21+.

Flower bulb festival October 4 – 6, 2019 ▸ Find 250 varieties of bulbs, gourmet foods, beer, wine, cider, gardening demonstrations, live music, and kids’ activities at the Fall Bulb Festival at the Chicago Botanic Garden in Glencoe. Free except parking.

Chicago Marathon October 11 – 13, 2019 ▸ The free Chicago Marathon Health & Fitness Expo is Friday and Saturday at McCormick Place. The Chicago Marathon begins and ends Sunday in Grant Park, with a post-race party in Butler Field.

Celtic festival October 5, 2019 ▸ Celebrate Ireland, Wales, and Scotland at Northwest Celtic Fest, with dancing and music on two stages, a Celtic marketplace, food vendors, craft beer, Irish Wolfhound dogs, and kids’ activities at Sears Centre Arena in Hoffman Estates. Free including parking. Ghost tour October 5 – 26, 2019 ▸ Take a 1.5-hour spooky stroll through downtown as your guide talks about the graveyard under Lincoln Park and Chicago’s love affair with gangsters, guns, crime, and murder on the Haunted History & Ghost Tour, beginning outside The Oriental Theatre. Wine & dessert walk October 6, 2019 ▸ A ticket to Lakeview East Wine & Sweets Stroll includes a glass, wine samples, and sweet bites in 12 neighborhood shops for age 21+.

Bacon and beer October 12, 2019 (2 p.m., VIP 1 p.m.) ▸ Enjoy bacon-inspired tastes from local restaurants, craft beer, music, and interactive games at Bacon and Beer Classic at Soldier Field. Ticket deal $59 to $95 Halloween at Brookfield Zoo October 12-13, 19-20, and 26-27, 2019 ▸ Boo at the Zoo has candy stations, kids’ crafts, a hayride, a corn maze, animal chats, a 1 p.m. costume parade, and hourly pumpkin smashing at the Brookfield Zoo. Columbus Day Parade October 14, 2019 ▸ The Columbus Day Parade of 150 floats, bands, and marching units celebrates the voyage of Christopher Columbus to America and Italian-American culture on State Street (from Wacker to Van Buren). Free.

October 2019 Ukrainian People

Chocolate & wine October 18 – 19, 2019 ▸ Chocolate, Wine & Spirits Expo promises 50 vendors displaying products for you to sample and purchase, wine and spirits tasting, and chef demonstrations at Stephen M. Bailey Auditorium. Held in March and Oct. Ticket deal $18

Halloween parade October 19, 2019 ▸ Arts in the Dark is a Halloween parade of artistic creatures on State Street (from Lake Street to Van Buren). Spectators cannot have face masks, backpacks, or lawn chairs. Afterwards, attend parties at Millennium Park and Maggie Daley Park. Free.

Tasting at the arboretum October 19, 2019 ▸ Sample hard cider and seasonal beers from 45 local breweries and cideries while listening to live music at the Cider and Ale Festival at Morton Arboretum for age 21+. You are welcome to bring a lawn chair. Bloody mary festival October 20, 2019 ▸ A ticket to Bloody Mary Fest gets you samples of competing bloody mary entries (plus beer and mimosas), two full-sized drinks, brunch bites, lawn games, and an artisan market at Theater on the Lake for age 21+. Adult zoo night October 24, 2019 (6:30 to 10 p.m.) ▸ Leave the kids at home and head to Adults Night Out at Lincoln Park Zoo to experience unique animal chats and live entertainment. You must be age 18+ to attend, and age 21+ for the cash bars. Halloween carnival October 25, 2019 (6 to 9 p.m.) ▸ Kids will enjoy crafts, inflatables, trick or treating, a costume contest, a haunted train ride, carnival games, and entertainment at Halloween Boonanza in Schaumburg. Halloween cruise October 25 – 31, 2019 ▸ Cruise with DJ music and a cash bar for age 21+. • Oct. 27 – Sunday Funday Booze Cruise • Oct. 31 – Halloween Booze Cruise • Oct. 31 – Haunted Ghost Ship Ticket deal $15

Halloween party – Congress Plaza October 26, 2019 (9 p.m.) ▸ Haunted Halloween Ball turns the giant ballroom in the Congress Plaza Hotel into an abandoned hotel run by zombies, with entertainment, a costume contest, and DJ dance music for age 21+. Halloween party – Navy Pier October 26, 2019 (8 p.m.) ▸ Join 3,000 revelers at The Nightmare at Navy Pier, with DJ dance music and cash bars at Navy Pier for age 21+. Halloween party – opera house October 26, 2019 ▸ Halloween Masquerade includes live music, dancing, an open bar, and appetizers at the Civic Opera House. Wear either a costume or formal attire with a mask. Halloween at Lincoln Park Zoo October 26, 2019 ▸ Kids can wear costumes, trick-or-treat, hear music, make crafts, and visit the corn maze and haunted house during Spooky Zoo at Lincoln Park Zoo. Free. Halloween parade October 31, 2019 ▸ Register and wear a costume to join the Northalsted Halloween Parade followed by a costume contest, or watch from the sidewalk on Halsted Street (from Belmont Avenue to Brompton Avenue). Free.

Chicago's 20 Most Iconic Restaurant Dishes

ЇЖА, ЯКА СТАЛА ВІЗИТНОЮ КАРТКОЮ ІЛЛІНОЙСУ

Якщо говорити про знакову їжу, Іллінойс – це більше, ніж піца з френч фрайзом та хот-доги з салатом. Завдяки різноманітному населенню, це також кулінарна одісея, яка чекає, коли її відкриють і оцінять. Тож вибрайте й відкривайте для себе знакові страви Іллінойсу. Тут представлені найбільш квінтесенціальні страви в нашому штаті – і найкращі місця для їх оцінки.

6. Hugo's Frog Bar & Fish House 1024 N Rush St Chicago, IL 60611 (312) 640-0999 Shrimp DeJonghe: Shrimp DeJonghe was first served in Chicago in 1923. It's simple: Shrimp, garlic, breadcrumbs, and either wine or sherry.

1. Lou Malnati's 6649 N Lincoln Ave Lincolnwood, IL 60712 (847) 673-0800 The Malnati Chicago Classic: Chicago is synonymous with deep dish pizza and Lou Malnati’s famed pies are a glorious overload of cheese and carbs that no true Chicagoan is ashamed of loving. The Malnati Chicago Classic takes it to the next level with a layer of lean sausage patty atop an oh-so-good buttercrust.

4. Johnnie's Beef 7500 W North Ave Elmwood Park, IL 60707 (708) 452-6000 Italian Beef: There will be much handwringing over the best version of a beef. Hot or sweet peppers? Dry or au jus? Johnnie's two locations boast a small menu but everything is executed to perfection. For an even bigger option, try the combo – an Italian sausage topped with shredded beef.

2. Eli's Cheesecake Bakery Cafe 6701 W Forest Preserve Ave Chicago, IL 60634 (773) 308-7000 Cheesecake: Even though Eli's no longer has a downtown presence (they closed in 2005), Chicagoans still crack a smile when they're served a slice of tradition. A special shout-out to the chocolate-covered cheesecake on a stick served at the Taste of Chicago. 3. Gene & Jude's 2720 River Rd River Grove, IL 60171 (708) 452-7634 Depression Dog: There are plenty of places for a Chicago-style dog, but Gene & Jude's does it a bit differently by dumping a heap of fries over the encased meat.

5. Papa's Cache Sabroso 2517 W Division St Chicago, IL 60622 (773) 862-8313 Jibarito: The jibarito is a Humboldt Park classic created by Puerto Ricans. They take two slices of plantains, use them like bread, and pack the sandwich with deliciousness. And love. Pick between chicken, steak, and veggie fillings.

7. Garrett Popcorn Shops 625 N Michigan Ave Chicago, IL 60611 (888) 476-7267 Garrett Mix: No list would be complete without mentioning Illinois’ official snack food. The famous popcorn chain offers many addictive flavors but the patented Garrett Mix is always a fine choice, combining sweet CaramelCrisp with savory Cheesecorn. 8. Gene & Georgetti 500 N Franklin St, Chicago IL, 60610, (312) 527-3718 Broiled T-Bone Steak: Chicago's meat-packing history gives the city a variety of upscale steakhouse options. The steak at Gene & Georgetti's is wet-aged for about 30 days. There's nothing fancy about the presentation – the meat's simply unseasoned and broiled. Hey, if it ain't broke, don't fix it. 9. Harry Caray's Italian Steakhouse 33 W Kinzie St Chicago, IL 60654 (312) 828-0966 Chicken Vesuvio: The origins of the dish remain murky, but most agree it's a Chicago creation. Harry Caray's version is a solid introduction for both locals and tourists alike. 10. Avec 615 W Randolph St, Chicago IL, 60661, (312) 377-2002 Chorizo-Stuffed Medjool Dates: One Off Hospitality Group's Mediterranean restaurant is consistently one of Chicago's most popular destinations. That's in part due to the “life-changing” dates stuffed with chorizo, wrapped with bacon, and served with piquillo pepper sauce.

11. Manny's Cafeteria & Delicatessen 1141 S Jefferson St, Chicago IL, 60607 (312) 939-2855 Corned Beef Sandwich: Manny's is the stuff that legends are made of, so folks should sink their teeth into its famous corned beef. 12. Jim's Original Hot Dog 1250 S Union Ave, Chicago IL, 60607 (312) 733-7820 Maxwell Street Polish: While hot dogs get all the glory, the Maxwell Street Polish – a kielbasa topped with mustard, grilled onions, and sport peppers – quietly satisfies Chicagoans.

13. Albano's Pizzeria 5913 W Roosevelt Rd Cicero, IL 60644 (708) 863-0060 Pizza Puff: As one Yelper proclaims: “They don't have pizza puffs here. They have GOD puffs.” Pizza puffs are a Chicago invention and Iltaco Foods is the item's largest manufacturer. Venture out to Cicero for a hearty homemade version. 14. Fat Johnnie's Famous Red Hots 7242 S Western Ave Chicago, IL 60636 (773) 633-8196 Mother-in-Law: The Chicago-style hot dog gets a unique twist at this South Side stand. Fat Johnnie’s signature Mother-in-Law features a cornmeal tamale on a bun smothered with chili, onions, tomatoes, green relish, and cucumber slices. Don’t ask how, it just works.

15. Lem's BBQ House 311 E 75th St Chicago, IL 60619 (773) 994-2428 Rib Tips: Rib tips are an often overlooked barbecue specialty but this old-school joint puts the spotlight on them. They’re cooked in a customized aquarium smoker – the largest in the city – and smothered in a vinegary sauce for a tender, chewy cut that requires getting a little messy. 16. Stony Sub 8440 S Stony Island Ave Chicago, IL 60617 (773) 978-4000 Gym Shoe: It’s unclear where the sandwich was first created but this South Side shop is one of its most well-known purveyors. Despite the odd name, the Gym Shoe is a delicious trifecta of roast beef, gyro meat, and corned beef. That’s not all, though, as the hearty concoction is mixed with giardiniera, sweet peppers, onions, tzatziki sauce, tomatoes, mayo, and Swiss cheese.

17. Taurus Flavors 8534 S Stony Island Ave Chicago, IL 60617 (773) 374-1872 Sweet steak: Chicago’s counterpart to Philly cheesesteak is a sweet variant from the South Side. While it’s not as widely known as Italian beef, this hoagie – sporting coarsely-chopped rib eye, onions, American cheese, sweet peppers, tomatoes, and a signature sweet sauce – has earned a loyal following and long lines outside the restaurant are common.

18. Vito & Nick's 8433 S Pulaski Rd Chicago, IL 60652 (773) 735-2050 Tavern-Style Pizza: Deep dish gets all of the attention but tavernstyle pizza is as, if not more, integral to Chicago’s culinary identity. This Eater 38 institution produces the

finest thin crust in town, topping the crunchy dough with ingredients like sausage, sliced beef, anchovies, and shrimp. And in true Chicago fashion, the pies are best enjoyed with a cold pint of Old Style.

19. Rainbow Cone 9233 S Western Ave Chicago, IL 60643 (773) 238-7075 Rainbow Cone: Why choose one flavor when Chicagoans can have them all? This South Side institution has been scooping its unique cones for nine decades. The namesake Rainbow Cone is a combination of orange sherbet with chocolate,

strawberry, Palmer House (New York vanilla with cherries and walnuts), and pistachio ice creams that both kids and adults can’t get enough of. 20. Calumet Fisheries 3259 E 95th St Chicago, IL 60617 (773) 933-9855 Smoked Fish: Smokehouses are a dying breed but this legendary spot has been around since 1948 and is still delivering some of the best fish in town. Fresh seafood is woodsmoked on-site and the finished products, such as salmon, trout, and fried shrimp, are well worth a trip down to the city limits.

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

Well,

dear readers, it seems we can ignore no longer.

Autumn The days are so much shorter,

the weather cooler, and the trees are taking on their bright colors.

Oh boy, it's the perfect time for more adventures, so let's go pick apples.

Apples and Pumpkins

and Colorful Trees

Meet us,

please, this Sunday, October 6th, at All Seasons Orchard, 14510 IL Route 176, Woodstock, IL. You brought the kids, right? They are having a ball here, enticed by the farm barnyard area with such wonders as a magic show, mini zip line (How cool is that?), a spider web big enough for them to crawl all over, pumpkin bowling (Look at that! It's as crazy and silly as it sounds.) and so much more. Now it's our turn. Crisp, sweet Fuji, Red and Golden Delicious apples are just getting ripe, begging us to pluck them off and take them home. The picking bags hold about a gallon, just enough for us, the family, and a few for friends. Finished picking already? Aren't you getting hungry? All Seasons isn't just an orchard, it's also a bakery and a restaurant; a pulled pork BBQ sandwich and a bowl of chili will do it for me today, how about you? Soup and a Mediterranean wrap sounds and smells so appealing. Have you saved room for dessert? Apple pie, and they even make ice cream sundaes with apple cider donuts? OK, this is too good. That sundae, and a cup of coffee, just really topped me off. Let's sit a while and chat, as we so often do, while deciding how many of those apple donuts to take home with our bags of apples. Whew, that was fun! This Wednesday, October 9th, is Leif Erikson Day, so let's meet, shall we, after work, and hoist a glass of Viking meade (fermented honey, usually flavored with fruit) and celebrate the brave folks who first brought knowledge of Greenland and North America to Europe, nearly 400 years before Columbus. Wildblossom Meadery and Winery, 9030 S Hermitage, Chicago, is the only meadery in northern Illinois, where we can taste variations of the oldest fermented, alcoholic drink ever made. Archaeological evidence suggests our ancestors collected wild honey and fermented it to make this drink. I'll have a glass of “Pirates Blood” made with hot chili peppers, YES! For you? Perhaps a very traditional “Prairie Passion”? Let's grab this table, lift our glasses and, in true Viking tradition, cheer “Skoal!” We'll not meet on Friday, this week; we need to get up very early on Saturday October 12th, for the drive to Michigan for Colorburst! The Rapid Wheelmen, a wonderful bicycle club in Grand Rapids, Michigan, is hosting their annual fall bike event. This is truly a hidden gem among club rides within an easy drive from Chicago. As the name suggests we'll ride through miles of mostly wooded roads, with the surrounding trees and bushes in full Autumnal glory. You'll see - this is beautiful and fun. We can ride at whatever pace we like, along any one of the many route choices, from an easy 17 mile road ride, to 32 or 65 mile gravel road routes.

October 2019 Ukrainian People

We're

in time for the pancake breakfast, yippee! Let's have some coffee, juice, and pancakes to fuel us up; it's all so delicious. Riding along, the woods are quiet and beautiful, the other riders are friendly and interesting, aren't they? Do you need a break? The first rest stop is just a couple more miles, well stocked with fruit, water, baked goods, and other goodies.

We're heading back already, hungry again despite all the food. Guess what? There is a wide selection of gourmet soups from local restaurants waiting for us back at the lodge where a fire is blazing in the big stone fireplace. This is all at Fallasburg State Park, Lowell, MI, https://rapidwheelmen.com/rides/ colorburst/

OKTOBERFEST

NOW - OCTOBER 31 THE HAUS FILLS UP FAST, RESERVE NOW HBChicago.com | (847) 671-BREW (2739) | 5500 Park Place, Rosemont, Illinois 60018

Surprisingly,

today, Monday October 14th, is a day for celebrating. It's the Feast of Intercession, Veil of Our Lady. According to the Primary Chronicle of St. Nestor the Chronicler, the inhabitants of Constantinople prayed for the Mother of God to intercede to protect them from attack by Rus' invaders (Rus' was still pagan at the time) and the Rus' fleet was destroyed. It is also Defenders Day, set aside to honor Ukraine’s past and present military heroes in their struggles for Ukrainian freedom, distinctly separate from the old Soviet holiday of similar purpose. It is certainly a day for thoughts, prayers and whatever small actions we here can take to help secure a safe future for Ukraine. http://euromaidanpress.com For Americans, it's Columbus Day when we celebrate the successful landing of three wooden ships at Hispaniola, bringing lasting knowledge of the Americas to the rest of the world. Despite some recent writings that denigrate Christopher Columbus's character and discoveries, the facts remain true: this brave navigator deduced that one could successfully sail west from Europe, make landfall, and return safely due to two distinct wind patterns across the Atlantic. He came to what became known as the West Indies four times, founded the first permanent European settlement in the Western Hemisphere, and charted trans-Atlantic routes that are still in use today. This year will mark the 66th annual Columbus Day Parade. The Parade has bands, floats and marchers; everyone is invited to join in, starting with a 9am mass at the Shrine of Our Lady of Pompeii, 1224 W. Lexington Street, then a wreath laying ceremony in Arrigo Park at the Columbus statue, followed by the parade at 12:30pm. I know it's hard to get time on a Monday, but if you can make it for lunch, we can meet at State and Lake Streets to hear the speeches and watch the start of this traditional parade. I hope you can join me. Tonight, Friday October 18th, let's meet at the DANK Haus, 4740 North Western Avenue, for a final celebration of OKTOBERFEST. Our German friends know how to party and who are we not to join the fun of this amazing German celebration? It's in the Marunde Ballroom, where we'll watch a Trachten contest, a stein holding contest, hear music by Paloma Band, and join in the dancing, singing, beer, brats and so much more. So much fun to be had by all, especially us. 7:30pm will be perfect. A $5 door donation is requested. https://dankhaus.com/ event-3066323

This

Saturday, October 19th, is SWEETEST DAY. Let's double date, and make a full day of it, shall we? Making a full day of Sweetest Day has to be different and interesting, yet finish on a strong romantic note. Are we in agreement, gentlemen? So let's talk our beautiful “significant others” into wearing something nicer than jeans and t-shirts, along with comfortable walking shoes, while we take them on a walking tour of Oak Park, and stroll through a number of the area's great, interesting buildings and museums. These places are a few of the historically and architecturally significant buildings in Chicago Open House; their website has tons of info about the entire project at https:// openhousechicago.org. We will meet you love-birds for breakfast, some place special. How about the warm and welcoming, Olde North Pancake House, at 27W751 North Avenue, in West Chicago? It doesn't even matter if the weather is bad, the big fireplace blazes wonderfully, spreading warmth and cheer when the outside world is gloomy. How about 9:00am? The caramel roasted coffee is legendary and yes I'll have a cup, thank you. Swedish crepes, potato pancakes, Belgian waffles and much more to choose from, whew! I'm having the Eggs Benedict Florentine, I just decided. How about you? The Pecan Belgian Waffle sounds delicious, doesn't it? Just right for an early start to a great day. Next we'll head to Oak Park and start this adventure with a quick walk to the Oak Park Art League, 720 W. Chicago, a colorful former carriage house, with its gallery and exhibitions. Then to Unity Church, 405 N. Euclid, built in 1912 in the Prairie Style. Originally a private home, it's now a center for spiritual living, offering Sunday services, educational programs, prayer and healing services.

At 220. N. Euclid we'll find Cheney Mansion, a Park District landmark; today it's open to all; we'll stroll the 12,000 sq. ft. mansion and lush gardens of the 2.2 acre plot. Look at the woodwork, that dramatic fireplace, and the unique, fabulous way the walls and even the ceilings have been built. Next up is St. Edmund Roman Catholic Church. 188 S. Oak Park Ave. Gaze at those stained glass windows, the columns and arches, glowing with gold leaf. This place has a majestic beauty that brings you into a serene, respectful, contemplative frame of mind, doesn't it? It truly feels sacred. The last stop, aptly named Pleasant Home, 217 Home Ave. was built in 1897. Today, it's known as Mills Park; a home museum for us to explore. The mansion's interior features a breathtaking main foyer, stunning art glass windows, and intricately-carved wood details tied together by the architect George Maher’s signature motifs; the building itself is an exquisite, early example of Prairie Style construction. WOW, what a day it's been. We skipped lunch, didn't we? Time for that romantic finish, yes? I've made reservations at La Notte, 118 N Marion Street, (708) 948-7576, https:// www.lanotte-op.com/, an award-winning Italian place with excellent service, perfect lighting, and truly great meals. Everything is cooked to order, so let's share some Bruschetta and Calamari before dinner. For me? Rigatoni Filo di Fumo, pasta with onions, smoked pancetta, fresh mozzarella. If you like veal, trust me, try the Saltimbocca, in a white wine marinara sauce, with sage, prosciutto, mozzarella, over angel hair pasta. Wasn't this a wonderful day? Today, Friday, October 25th, it's time for adult Halloween fun. The Haunted Booze Cruise sounds like just the thing; the Anita Dee II, at DuSable Harbor, 200 N. Breakwater Access, Chicago, departs at 8:30pm. We'll see Chicago's fabulous skyline from the best view, enter the costume party, dance to the on-board music provided by a live DJ, and have a drink at the after-party. Your ghoul costume is so good you even scared me. HA! Hasn't this been fun?

oday, Thursday, October 31st, is Halloween, so take your kids to a neighborhood scary, spooky, costume-fun event and smile through it all. Tomorrow it's November, so until next month, dear friends and readers, keep the adventures in your heart every day.

МА Н ДРИ

До Шипшевани – за ритмом жит тя 200-рiчної давнини

Подорож до мiста амiшiв на пiвднi штату Iндiана

е те, щоб тут зупинилися час чи iсторiя – як часом пафосно проголошують туристичнi путiвники до Шипшевани (Shipshewana), штат Iндiана. Бо й справдi, де ще в США вiз, запряжений кiньми – не розкiш, а єдиний транспортний засiб для бiльшостi мешканцiв? А меншiсть, чи то пак, тих, хто не амiшi, полiт-коректно називають "англiйцями"? Ласкаво просимо до мiста, що навчилося вiдпускати минуле – але всього лише на довжину вiжок кiнської упряжi.

Людмила ПУСТЕЛЬНИК, фрiлансер. Полiтолог за освiтою, журналiст по життю.

Свiдки Гаррiсона Форда Амiшiв-менонiтiв, протестантську релiгiйну спiльноту, що сповiдує, серед iншого, вiдокремленiсть вiд зовнiшнього свiту та скромнiсть у всьому, колись зробив знаменитими голiвудський бойовик “Cвiдок” з Гаррiсоном Фордом у головнiй ролi. Герой, вiдважний коп, захищає юного Самуеля, хлопчикаменонiта, що випадково побачив убивство. Пригоди, переоцiнка цiнностей та несподiвана любов стовiдсотково cучасної людини в селi, що, здається, завмерло десь у 17-му сторiччi. Дiя фiльму вiдбувалася, звiсно, не в Шипшеванi, але цiкавiсть до екзотичних вiрян стрiчка викликала чималу. Тим бiльше, коли численнi гостi, що прибували

October 2019 Ukrainian People

подивитися як мiсцевi “дiйшли до життя такого”, потiм трохи не божилися: он той бородань в капелюсi i глухому старовинному плащi чи приязна жiночка з сувенiрної крамницi – ну просто викапанi актори з масовки “Свiдка”! Не може бути, щоб не тут знiмали! Самi амiшi зi свого раптово “зiркового” статусу не тiшилися, але й не переймалися – бо на те ж їхня вiра, не велить зважати на чужинськi спокуси, якими б вони не були. Кiношна icторiя, звичайно, вигадана. Але не людей, що живуть тут достоту так само, як їхнi предки, першi поселенцi у США 200 рокiв тому. Простi спосiб життя, їжа, навiть одяг – переважно, темних кольорiв. З обов’язковими чепцями й фартушками для жiнок i довгими, “до землi”, спiдницями – нiби щойно зiйшли з картин середньовiчних фламандських художникiв. Збережена ще з давнiх давен мова – специфiчний дiалект, “пенсильванська голландська”. В будинках категорично нема телевiзорiв, радiо, навiть електричного струму, годi згадувати про Iнтернет. Вiдсутнi авта, попри те, що в деяких господарствах трактори, все ж таки, є. Мобiльниками релiгiя також дозволяє користуватися, а для тих, в кого їх нема – спiльна телефонна лiнiя. Вона ж для туристiв ще одна цiкавинка. Адже сьогоднi годi побачити критi телефоннi “будки” ще де-iнде, як в нас колись за Союзу були. В них чоловiки в крислатих капелюхах та з довгими бородами приймають повiдомлення. Зате освiтлення та iншi досягнення цивiлiзацiї – як в старi-добрi часи. Може, й “доiсторичнi” для когось, але так жили прeдки мiсцевих, а нащадки вважають, що iнакше не варто. Якщо, звiсно, це справжнi амiшi, вiрнi традицiям, бо ж молодше поколiння все важче втримати вiд походiв до бару чи на дискотеку з “англiйцями”. Перефразовуючи українського класика: не та тепер Шипшевана, Елкарт-рiчка – не та (найближча водойма).

Тим бiльше, що чужi переконання в автентичну культуру постiйно намагаються влитися – буквально. Як-от, коли компанiя Gas America кiлька рокiв тому зiбралася, було, торгувати алкоголем на шипшеванськiй заправцi. Мiсцевi обурилися: мало вам, що в тутешнiх ресторанах та кафе вино й пиво вже давно продають?! Споживають їх, звiсно, не амiшi, a туристи, та чи не досить сiяти грiх на нашiй землi? Вiдповiдну петицiю пiдписали 1800 членiв громади, з Шипшевани й не тiльки, Gas America спiймала облизня. Хоч знаючi люди кажуть, що все було банально-прагматично – влада району Ла Гранж, до якого належить мiстечко, порахувала, що прибутки вiд “зеленого змiя” все одно будуть меншими, анiж вiд туризму. Бо ж гостей – нi багато, нi мало, по пiвмiльйона на рiк – приваблює саме “нерозчинена” сучасними вiяннями екзотичнiсть Шипшевани. Не награна i не на замовлення, з перебираннями в костюми “пiд старовину”. A така повсякденна й тому бездоганно справжня для всього 600 її носiїв-амiшiв. Й унiкальна саме завдяки консервативностi їхньої релiгiї. ...Мiка, молода жiнка рокiв тридцяти – з Шипшевани. На фермерський ринок до близького Каламазу в Мiчиганi, де я мешкала ранiше, вона привозила на продаж садовину-городину, яку в неї розбирали за лiченi години. Бо кавуни “вiд амiшiв” – соковитi й запашнi, не порiвняти з магазинними, а солодкий перець – хрумкий, та ще й дешево. Адже вирощують їх за дiдiвськими технологiями, без жодної “хiмiї”. Я у Мiки була постiйним покупцем, тож пiд час чергових теревенiв про погоду, те та се, якось наважилася спитати: – Невже тобi нiколи не хотiлося вступити до унiверситету, наприклад? По свiту поїздити? Мiка “обдарувала” таким поглядом, що менi одразу стало незручно за власну цiкавiсть. Розмова зiйшла нанiвець, довелося прощатися, я вже добряче вiдiйшла вiд прилавка, як Мiка раптом покликала: “Зачекай!” – I, перш, нiж я встигла промимрити вибачення, сказала: “Колись, як була пiдлiтком, хотiлося, та недовго. Бо це не настiльки важливо, як триматися того, що зберегли мої батьки. А перед тим – їхнi батьки. Та нi, я не образилася. Ти не перша питаєш”.

Непроста iсторiя ”простого мiста“ Подальшi розпитування – справа невдячна. Зате звичайне споглядання неквапних буднiв “неанглiйської” Шипшевани – часом навiть терапiя. Джесмiн та Кiт, подружжя програмiстiв з НьюЙорка, приїжджають сюди вже втретє бодай на тиждень влiтку – “пiдзарядити батарейки” для Великого Яблука”, як самi кажуть. Ми розговорилися за вечерею в готелi “Стара карета” (Old Carriage; трохи дорого, але вельми атмосферно за рахунок “вiкторанських” iнтеp’єрiв). Вiн i вона вперше потрапили сюди випадково – їхали потусуватися з друзями в Чикаго, але неподалiк вiд Шипшевани поламалося авто... – Тож нам довелося переночувати тут. Перше враження – сумiш тихого шоку з якоюсь дитячою радiстю – ти ба, дорожнi знаки попереджають про фiрманiв на вiзках, i для них же на дорозi вiдокремлено cпецiальну смугу! Як в кiно! А потiм повз нас процокали пiдкови... Нiколи не думала, що цей звук може дiяти настiльки заспокiйливо – зiзнається Джесмiн. Наступного ранку в їхньому життi почалися дива – прокинувшись, протягом довгих годин не вiдкривали комп’ютерiв. Коли подiбне дозволяли собi в Нью-Йорку, не пам’ятають. Взагалi, таке хоч раз бувало в їхньому життi ранiше – щойно розплющивши очi, не кидатися до гаджетiв? Про мобiльнi телефони згадали пiд вечiр, коли забажалося зробити селфi на тлi мальовничих краєвидiв. Аж тодi схаменулися, що навiть на думку не спало за весь день переглянути CNN чи Bloomberg. Бо це раптом стало неактуальним далеко вiд мегаполiса, зате так близько до сiльської природи. Далi – бiльше. Вирiшили побути в Шипшеванi ще день-другий. Потiм ще три, хоч авто вже давно полагодили, та й звичних для нью-йоркцiв розваг тут нема... – Але ця тиша навколо, цi спокiй, врiвноваженiсть мiсцевих – вони наче заворожували, – каже Кiт. – Нiхто нiкуди не бiжить, не розмовляє одночасно по кiлькох телефонах, як у нас в Бруклiнi зазвичай. Ти ж бувала в Нью-Йоркському метро зранку? Знаєш, що це таке... А тут люди – як фiлософи, правда ж? Розумiють життя по-iншому. Не так, як решта Америки, i їх не хвилює те, чим щодня ми їмо собi печiнки. Як-от кар’єрний рiст чи курс акцiй на бiржi. Менi здається, що це своєрiдне мистецтво – так жити, як амiшi. – Ок, то чому б вам з Джесмiн не пересилитися сюди? Задно назавжди забувши про CNN та iнших “носiїв стресу”? – Та нi, я ж кажу – це мистецтво, – зiтхнув Кiт. – Щоб його опанувати, треба тут народитися.

Мистецтво ж, як вiдомо, вимагає жертв. Для молодих амiшiв – це також не бозна який вибiр у життi. Дiти ходять до середньої школи, але вiдтак для хлопцiв – переважно, робiтничi професiї на навколишнiх виробництвах, для дiвчат – раннє замiжжя й “посада” домогосподарки. Бiльшiсть такий стан справ влаштовує – бо для них, як i для пращурiв, Шипшевана залишається “обiтованою землею”. Задля якої громада менонiтiв колись покинула насидженi мiсця в Швейцарiї, Нiмеччинi та Нiдерландах i помандрувала за океан, рятуючись вiд релiгiйних переслiдувань. Найпершi прибули вслiд за квакером Вiльямом Пенном, засновником штату Пенсильванiя, щоб вiдтак податися далi на захiд. Навеснi 1842-го вiсiм критих вiзкiв, в яких подорожували родини переселенцiв, зупинилися на околицi Шипшевани... Мiсцевiсть вже давно була заселеною ще до них – iндiанцями племенi потаватомi, iм’я вождя дало назву майбутньому мiстовi. Як достеменно перекласти це слово, зараз невiдомо, але морфема “шiпше” мовою потаватомi означала те ж саме, що сповiдували амiшi, або ж простоту. За гiркою iронiєю долi, якщо однi вигнанцi здобули нову домiвку, то її вчорашнi господарi свою втратили. Це був такий собi “золотий вересень 1939-го”, тiльки по-iндiанськи. Одного сумного дня на початку осенi 1838-го озброєнi солдати наказали понад 1000 потаватомi забиратися геть, до вiдведеної для них американським урядом резервацiї. Пiд конвоєм плем’я пройшло шлях аж до Канзасу – у жорстоку спеку, майже без перепочинку. Чимало по дорозi померли, їхнiй маршрут – 665 миль протягом 61-го дня – потiм назвали “шляхом смертi”. Вождь Шипшевана через рiк повернувся назад, та прожив вiдтак недовго, помер в 1841-му. Приїзду перших європейцiв зi строгою релiгiєю не дочекався. Тим не менш, залишився з ними назавжди – своїм iменем. А ще – повагою до простих речей, як було за дiда-прадiда.

Що вiдвiдати в Шипшеванi: • Найбiльший на Середньому Заходi блошиний ринок, Shipshewana Flea Market. Де справжнi скарби, як-от стародавнi меблi, прикраси та купу iншої всячини можна придбати за копiйки. Вiдкритий з травня по вересень, по вiвторках та середах. • Музей амiшiв-менонiтiв – 510 S Van Buren St, Shipshewana, IN 46565. • Звiринець Dutch Creek Farm Animal Park, yтримуваний, звичайно, родиною амiшiв. Вiдвiдувачам запропонують самим погодувати верблюдiв, зебр та страусiв, можна їx навiть погладити. 6255 N 1000 W, Shipshewana, (260) 7684416. • Прогулянки на возах. Вiдчуйте себе трохи амiшем, проїхавшись з екскурсоводами у традицiйному вiзку. Подорож закiнчиться смачною й щедрою вечерею – з кiлькома видами перших та других страв i десертiв. Millers Buggy Line Company, 300 S Van Buren St, Shipshewana, IN 46565, (260) 768-4494 • Для душi й для тiла – мистецький центр та однойменний ресторан Blue Gate Theatre. Протягом року тут вiдбуваються концерти та мюзикли, подивитися якi приїжджають навiть з-за меж штату. 175 N Van Buren St, Shipshewana, IN 46565, 888 447-47-25.

Ukrainian People October 2019

Гумор

Анекдоти з України

*** – А ви знаєте, куме, що насправді дурнів дуже мало! Але вони розкладені так грамотно, що зустрічаються на кожному кроці. *** Хто насправді чекав 1 вересня, то це куховарка шкільної їдальні... Нічого не тягнула до хати вже три місяці! *** Петро був настільки інтелігентним, що, коли його посилали на три букви, чемно відповідав: – Вибачте, але мені з вами не по дорозі. *** В турецьких готелях, щоб російські туристи не крали рушники, на них почали вишивати “Слава Україні”! *** Оголошення: “Хто підкаже, де є школа з вікнами, шторами, партами й дверима і без батьківського комітету? Дуже треба, шукаю для внука”. *** З гучномовця в аеропорту: – Пасажири, що відлітають рейсом у Дубаї, припиніть показувати дулі пасажирам, відлітаючим на Камчатку! *** Справжній байкер, катаючись без шолома, може розрізнити на смак до 30 видів комах... *** Шукаю файного хлопа, щоб перезимувати! Про себе: вже наквасила огірків і нагнала горілки!!!

*** – Мамо, а правда, що зупка з курки допомагає при застуді? – Так, доню. – А чому? – Тому, що в курочці багато антибіотиків. *** Коли слухати шансон, то складається враження, що тюрма – це найкраще місце на Землі. В якій сидять освічені та талановиті люди, що дуже люблять маму. *** Досвідчений начальник за звуком клавіатури може визначити, в яку гру грає підлеглий. *** В житті я щиро заздрю одній людині – моїй дружині. Це ж треба, так з чоловіком пощастило! *** – Куме! А ти видів коли-небудь детектор брехні? – Чи я видів?! Та я з ним вженився... *** Знайти дитину в капусті – сьогодні звична справа! – А ось знайти капусту на дитину – це вже проблема! *** Враховуючи стан українських доріг, потрібно видавати водіям субсидію на ремонт автомобіля... *** Запущена на орбіту Тесла була знайдена в Києві з литовськими номерами...

October 2019 Ukrainian People

*** На вулиці до чоловіка підходить гарненька дівчина: – Вибачте, але мені здається, що ви – батько одного з моїх дітей... Чоловік перелякано: – Я? – Та заспокойтеся, я – вчителька! *** Запропонували французу, американцю й українцю: хто скільки об’їде на коні, тому стільки землі й дадуть. Француз проїхав кілометр, зупинив коня і каже: “Мені досить. Тут я поставлю садибу. Там – квітник. А там на шезлонгах відпочиватиму. А ось там – виноградник”. Американець проїхав три кілометри й зупинив коня: “Мені вистачить. Тут буде моя вілла. Там – газон. А ось там – майданчик для вертольота. А ще далі – майданчик для гольфу”. Українець заскочив на коня й погнав… Жене-жене, жене-жене… Загнав коня, кінь упав. А українець на ноги й бігти! Біжить-біжить… Зашпортався, впав. Уже відчуває, що не може бігти. Повзе-повзе – все, вже більше й повзти не може. Знімає з голови шапку, з останніх сил жбурляє її перед себою й стогне: “А там іще огірочки посаджу!” *** Сидять два пенсіонери: – Яка нині молодь бідна! Одну сигарету на п'ятьох курять, але молодці, все одно сміються...

*** Розмовляють між собою два політичних аналітики: – Ти можеш пояснити те, що тепер відбувається в політиці? – Звiсно, можу. – Виходить, ти розумієш, що там відбувається? – Ні, не розумію, звичайно. Але пояснити можу. *** Загальні збори в колгоспі. Доповідає голова колгоспу: – Позаторік ми засіяли буряком 50 гектарів. Усе зжер довгоносик. – Торік ми засіяли 100 гектарів. І знову – все зжер клятий довгоносик.

– Цього року пропоную засіяти 200 гектарів! Нехай він, сволота, вдавиться! *** Баба Ганна спеціально зареєструвалася у Фейсбуці, щоб за кількістю лайків вибрати собі фото на пам’ятник. *** – А в мене дівчина – вчителька початкових класів. – Ну, і що? – А ось що: “Дорогий, коли цілуєшся, язичком не прицмокуй, знімай одяг охайно, в ліжку не горбся. Все, дякую, сідай, чотири”.

OREST EXPRESS ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ ВОДІЇВ З CDL A LONG DISTANCE DRIVERS: MIDWEST TO WEST COAST 58 C/MI LOCAL/REGIONAL DRIVERS: $28/HOUR ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЗВОНІТЬ 630.376.6373 EXT. 5

А вто

, 15 позашляховик2 ів року

які з'являться на ринку до 202

Дo продажу надійдуть понад 40 нових кросоверів та позашляховиків. Більшість цих aвт будуть значно досконалішими вiд попереднiх моделей, або ж абсолютно новими. Ось кросовери та позашляховики, на які варто звернути увагу.

Audi E-Tron S Дата дебюту: 2020 рік Audi E-Tron EV найближчим часом отримає “крутіший” варіант. Є iнформацiя, що агрегат ніби-то має тримоторну версію, а не два мотори стандартної моделі. Цей параметр дозволить збільшити потужність до 500 кінських сил (373 кіловат) або 550 к.с. (410 кВт). Акумулятор більшої ємності допоможе пом’якшити зайву “мускулатуру” потужнiшої установки.

Audi RS Q3 Дата дебюту: 2020 рік Q3 Audi RS матиме більш агресивне “тіло”. Під капотом, як повідомляється, є 2,5-літровий двигун з турбонаддувом чотирьох кілець потужністю від 400 кінських сил (298 кіловат) і 414 к.с. (309 кВт). Не очікуйте, тим не менш, що ця версія надійде до 2020 року.

BMW X5 M Дата дебюту: 2020 рік BMW X5 четвертого покоління – вражаючий автомобіль. Але не настільки, як “крутий” кросовер з маркою M, який міг би слідувати за ним. Наш найкращий здогад, що X5 M використовує “бджолиний” турбонаддувний 4,4-літровий V8 двигун BMW і виробляє майже 600 кінських сил (447 кіловат).

не є стандартною функцією. Новий позашляховик з'явиться у 2020 році як автомобіль 2021 модельного року.

Cadillac Escalade Дата дебюту: 2020 рік Новий Cadillac Escalade, ймовірно, не буде виглядати кардинально по-іншому зовні – принаймні, судячи зі шпигунських кадрів. Однак, насправді рахується те, що всередині. Подейкують, що великий позашляховик може бути з екраном інформаційно-розважальних програм, що сягатиме 16 дюймів. Фотографії свiдчать, що цей масивний дисплей, можливо,

October 2019 Ukrainian People

Ford Bronco

Mercedes-Benz GLA

Електричний кросовер Ford Mustang Дата дебюту: 2020 рік Компанія планує побудувати високошвидкісного електричного позашляховика, натхненного автомобілем Mustang.

Jeep Grand Wagoneer Дата дебюту: 2020 рік У 2020 році очікується поява на ринку семимісного Jeep Grand Wagoneer. Візуально новий позашляховик буде нагадувати Jeep Grand Cherokee. Але загалом Jeep Grand Wagoneer стане набагато розкішнішим і якіснішим. Ймовірно, новинка буде коштувати від 130 тис. до 140 тисяч доларів.

Kia Sorento

Дата дебюту: 2020 рік Позашляховики Bronco повертаються на ринок. Чутки про рімейк монстра циркулювали вже давно – протягом 10 років. Нагадаємо, що Ford Bronco був знятий з виробництва в 1996 році. Але недавно компанія Ford офіційно підтвердила інформацію про повернення на ринок легендарної моделі. Згiдно з планами, вже в 2020 році позашляховик буде готовий вийти на ринок. Ймовірно, новий автомобіль буде на базі пікапа Ford Ranger. Дизайн Bronco зроблять в

про клас компактних кросоверів. Автомобіль буде заснований на новій модульній платформі Nissan. Очікується, що буде обладнаний трициліндровим турбованим мотором.

Дата дебюту: 2020 рік Найдоступніший варіант позашляховика Mercedes-Benz отримує оновлення. 1,3-та 2,0-літрові двигуни A-класу перейдуть у варіант A45 потужністю понад 400 кінських сил (298 кіловат).

Chevrolet Camaro Дата дебюту: 2020 рік Ні-ні, ми не помилилися в заголовку до цього автомобіля. Насправді йдеться про можливу появу на ринку позашляхової версії легендарного автомобіля Chevrolet Camaro. Хоча офіційно Chevrolet ще не оголосив про новинку, чутки про позашляховика Camaro ходять вже давно. Ймовірність його появи збільшилася після того, як компанія Ford офіційно підтвердила, що розробляє позашляховик Ford Mustang. Тож вічний конкурент Chevrolet ні в якому разі не залишиться осторонь і незабаром обов'язково повинен оголосити про розробку своєї моделi.

BMW X6 M Дата дебюту: 2020 рік Якщо новий BMW X5 M – вже в дорозі, то X6 M, ймовірно, не дуже відстає. Механічно, пара однакова. Єдина відмінність полягає в тому, що X6 має купе-подібний тил, який, мабуть, виглядає більш стильно.

квадратному стилі. Компанія Ford вважає, що новий Bronco стане позашляховиком, з яким не зможе конкурувати жоден автомобіль. Швидше за все, нове авто отримає двигун EcoBoost V6 потужністю 350 л. с.

Дата дебюту: 2021 рік Ми точно не знаємо, коли з'явиться абсолютно новий Sorento, але це може бути близько 2021 року.

Nissan Juke Дата дебюту: 2020 рік Nissan Juke майже відразу став популярним на ринку вiдтодi, як вперше був представлений публіці в 2010 році. Але, незважаючи на успіх, рано чи пізно будь-який автомобіль старіє і його чекає зменшення продажів. Так сталося і з колись супер-популярним кросовером Nissan Juke. Судячи з усього, в 2020-му нас чекає абсолютно новий Juke, який, можливо, переверне все уявлення

Пікап Tesla

Дата дебюту: 2020 рік Керівник компанії Tesla недавно пообіцяв нову модель. Цього разу йдеться про пікап. Поки ми не знаємо, що це буде за автомобіль. Але з урахуванням усіх авт, які випускає Tesla, і майбутніх новинок, можна зробити висновок, що новий пікап Tesla буде мати такий же цікавий, привабливий дизайн.

Toyota Land Cruiser Дата дебюту: 2020 рік Поки нема шпигунських фото, повідомимо, що нове покоління Land Cruiser розробляється і прийде до нас протягом року. Чутки вказують на дебют восени 2020-го.

VW T-Roc Convertible Дата дебюту: 2020 рік Так-так, компанія Volkswagen збирається випустити кабріолетпозашляховик T-Roc. На перший погляд, це божевільна ідея. Але, за словами представника компанії Volkswagen, ця машина буде добре продаватися на світовому ринку. Адже, наприклад, кабріолет Range Rover Evoque теж здавався божевільною ідеєю, але сьогодні його продажі б'ють рекорди.

Т оргазму

аємниці жіночого

Сто су н к и

а. Щоб вміти Дж. Д. Селінджер написав одного разу: “Жіноче тіло – це наче скрипкта пестощі натиск ьний Правил нтом”. музика м чудови грати на ній, треба бути перестає світу відправляють жінку в такий екстаз, що на декілька секунд решта розчару вання біль, – аті результ в для неї існувати. Але зробіть щось трохи не так, і , ерекція ться з'являє них в Щойно інакше. або просто нічого. У чоловіків усе зовсім ії. еякуляц до ять призвод й, зазвича яції, стимул ної декілька хвилин енергій нного Чому оргазм приносить таку насолоду? Звідки у жінок здатність до множи мала не довго на Медици G? оргазму? І чи насправді існує містична точка ще так мало відповідей на ці питання. “Ми можемо полетіти на Місяць, але ми все університету ого Римськ з ні Джані л Емануі ь говорит – знаємо про наше власне тіло”, людської женню Тор Вергата, який разом з колегами присвятив свою кар'єру дослід й анськи америк – Sex” of ers сексуальності. Ці реальні “Майстри сексу” (“Mast Вільяму людини льності сексуа ження дослід телесеріал, присвячений піонерам у галузі м Мастерсу та Вірджинії Джонсон. – Ред.) провели безліч експериментів протяго ків. останніх років і дійшли деяких важливих виснов

Анатомія задоволення

Мозок у вогні

Найскладніше завдання для вчених – переконати жінок відкинути сором'язливість та взяти участь в експериментах. Один з лідерів цього дослідження, доктор Баррі Комісарук з Рутгерського університету в штаті Нью-Джерсі, спробував перевірити гіпотезу, згідно з якою різниця між жіночим та чоловічим оргазмом пояснюється різними реакціями у мозку. Дослідження показали, що, незважаючи на доволі різні шляхи до оргазму, і чоловіки, і жінки демонстрували схожу нейронну активність головного мозку. “Під час оргазму реакції мозку чоловіків та жінок радше показують більше подібностей, ніж відмінностей, – розповідає доктор Комісарук. – Ми бачимо тотальну активацію головного мозку. Кажучи простою мовою, це ніби всі системи вмикаються водночас. Це пояснює, чому оргазми такі всепоглинаючі – якщо палає весь ліс, дуже важко визначити, де почалося багаття. “Якщо під час оргазму всі частини мозку активуються одночасно, майже неможливо відрізнити діяльність його окремих ділянок”, – говорить професор Комісарук. Саме тому ми не можемо думати ні про що інше. Це багаття, все ж таки має найгарячіші точки. Однією з них є так зване прилегле ядро – відділ мозку, відповідальний за задоволення, який запускає дію специфічного гормону дофаміну. Під час експериментів щури віддавали перевагу електричній стимуляції цієї галузі мозку перед їжею настільки, що могли голодувати до смерті. Окрім сексу, ця ділянка також активується під дією кокаїну, амфетаміну, кофеїну, нікотину та шоколаду. Не дивно, що оргазми змушують нас хотіти ще. Після оргазму виникають деякі важливі відмінності, які пояснюють, чому чоловіки й жінки після кульмінації реагують по-різному. Доктор Комісарук разом з колегою Качіною Аллен виявили попередні свідчення того, що певні ділянки головного мозку чоловіків перестають відповідати на подальшу сенсорну стимуляцію статевих органів відразу після оргазму. У той час як мозок жінок залишається активованим. Це відкриття може бути відповіддю на питання, чому жінки здатні відчувати множинні оргазми, а чоловіки – ні.

October 2019 Ukrainian People

Найскладнішим питанням для науки залишається анатомія оргазму. Пеніс має тільки один шлях для передання сенсорного відчуття в мозок, тоді як жіночі статеві органи – три або чотири. Центром жіночої сексуальності є клітор – невеликий округлий горбок, розташований у незручному місці на відстані сантиметру біля входу у піхву. Хто саме відкрив значущість клітора у досягненні оргазму, залишається невідомим. Перші зображення цього органу з'явились на палеолітичних венерах – жіночих статуетках з великими грудьми, округлим животом, збільшеними статевими органами, які символізували культ родючості. У XVI столітті клітор був уперше описаний як окремий орган жіночого організму, який викликає задоволення. Італійський хірург і анатом доби Відродження Реальдо Коломбо у своїй книжці De re anatomica, опублікованій 1559 року, описав клітор як “центр задоволення жінки”. Тим не менш, у наступні століття жіноче задоволення відійшло на задній план, і клітор забули – принаймні, анатоми та лікарі. Він знову з'явився в медичних працях у XX столітті, але йому не приділяли належної уваги. Хоча Зiгмунд Фрейд визнавав, що клітор допомагає відчути оргазм, він вважав, що кліторальний оргазм не є зрілим і має з віком витіснятися вагінальним. Неспроможність відчувати вагінальний оргазм вчений пов'язував з психосексуальною незрілістю. Пізніші дослідження довели, що метр психоаналізу помилявся. Близько 3040% жінок стверджують, що ніколи не досягали оргазму за допомогою лише вагінальної стимуляції.

Доктор Баррі Комісарук зробив перші кроки до відповіді на ці питання випадково, під час дослідження шлюбної поведінки щурів. Під час одного експерименту він вставив стрижень у піхву самиці щура, і це викликало дивну реакцію тварини. “Щойно я торкнувся шийки матки, самиця стала абсолютно нерухомою”, – розповідає вчений. Крім того, під час такої стимуляції щури були нечутливими до болю. Подальші експерименти підтвердили гіпотезу вченого – вагінальна стимуляція блокувала відчуття болю. Але чому? Щоб дізнатися про причини такої реакції, доктор Комісарук провів дослідження разом з професором Беверлі Віппл, які вивчали жінок з різним ступенем пошкодження спинного мозку. Дослідження виявили, що навіть коли нервові шляхи у спинному мозку від статевих органів до головного мозку були пошкоджені через травму, жінки могли відчувати дотики до піхви та шийки матки. Деякі з них могли відчувати оргазм, навіть коли їхній статевий нерв, який передає відчуття від клітора до мозку, був повністю блокованим. “Жінки з пошкодженням спинного мозку, які не могли відчувати свій клітор, тим не менш, відчували оргазм за допомогою вагінальної стимуляції”, – розповідає доктор Комісарук. “Напевно, це найкращий доказ того, що вагінальний оргазм існує”. Відчуття з піхви передаються у мозок за допомогою так званих блукаючих нервів, розташованих за межами спинного мозку. “Жінки описують кліторальний оргазм як більш місцевий і зовнішній, тоді як вагінальний оргазм охоплює все тіло. Цілком імовірно, це спричинено тим, що нерви, які передають відчуття від клітора, відрізняються від вагінальних”, – додає

доктор Комісарук. А що вагінальний оргазм загадковим чином блокує біль, може пояснюватися тим, що нерви спинного мозку виробляють гормон, який бере участь у сприйнятті болю. Після того, як сигнали досягають мозку, вони можуть також викликати вивільнення гормонів, таких як ендорфіни, які зменшують біль. Отже, якщо різні нерви передають відчуття з різних ділянок жіночих статевих органів – і всі вони можуть викликати оргазм – можливо, деякі ділянки піхви є більш чутливими, ніж інші? Як парам упіймати невловимий вагінальний оргазм?

Точка G

Славетна точка G протягом довгого часу залишалася об'єктом гарячих дебатів. Вперше термін запровадив німецький акушер та гінеколог Ернст Ґрефенберг (перша літера його імені дала назву цієї точки. – Ред.) на початку 80-х. У 1950-ті роки він описав ерогенну зону на передній стінці піхви, яка розташована на рівні уретри. Подальші дослідження показали, що у цьому місці знаходиться комплекс кровоносних судин, нервових закінчень, а також залишок залози, яка є еквівалентом чоловічої простати. Дослідження показують, що невелика кількість жінок – особливо ті, які мають сильні м'язи тазового дна – за допомогою стимуляції цієї області можуть відчувати потужні оргазми, які супроводжуються викидом невеликої кількості рідини з сечового міхура, яка не є сечею. Раптом усі почали говорити про цю чарівну кнопку на передній стінці піхви. Пари витрачали зусилля – часто цілком марні – у пошуках цієї ділянки. У 2008 році доктор Джанніні опублікував дослідження за участю дев'ятьох жінок, які мали вагінальний оргазм і 11-х, які стверджували, що ніколи не досягали кульмінації під час проникаю-

чого сексу. Ультразвукове дослідження показало більш товсту зону тканини в просторі між вагіною та уретрою в першій групі респондентів. Спочатку доктор Джанніні дійшов висновку, що ця зона і є легендарною точкою G. Але подальші дослідження змусили переосмислити цей висновок. “Слово “точка” передбачає щось на кшталт кнопки, яку достатньо натиснути, аби отримати задоволення, – говорить він. – Вона або є, або її немає. Але ніхто не зміг описати конкретне місце розташування цієї ділянки”. Отже, якщо це – не кнопка, то що тоді? Для багатьох учених відповідь очевидна – це клітор. Недавні МРТ дослідження клітора показали, що уява про нього як про крихітний орган під поверхнею шкіри далека від істини. Аналізи показують велику, опуклу структуру майже 9 см у довжину, вилоподібної форми. Вона розташована від краю вагіни до середини таза вздовж уретри. Верхня частина цього органу – найбільш чуттєва – розташована на поверхні. А її дуги охоплюють обидві сторони піхви і продовжуються у статевих губах. Цей орган жіночого організму має таке саме походження, що й чоловічий пеніс. Обидва органи формуються з однієї ембріональної тканини на ранніх стадіях розвитку плоду. Але є важливі відмінності: чоловічий статевий орган не залежить від дії гормонів, наприклад, тестостерону, після того, як період дозрівання закінчується. Піхва, навпаки, реагує на гормони, зокрема естроген, що пояснює, чому сексуальне бажання жінки коливається протягом усього життя. Cкладна будова статевих органів пояснює, чому так важко довести – або спростувати – існування точки G. Отже, стимуляція передньої стінки піхви неможлива без зіткнення з внутрішніми частинами клітора та уретри.

Розмір має значення?

Враховуючи ці дослідження, вчені почали замислюватися, чи можуть розмір і розташування клітора у здорових жінок впливати на легкість, з якою вони досягають оргазму під час проникаючого сексу. МРТ-сканування показало, що чим менший розмір зовнішньої частини клітора і чим далі він розташований від входу у вагіну, тим важче жінкам досягти оргазму за допомогою лише вагінальної стимуляції. Таким чином ці дослідження доводять, що жінки можуть досягти оргазму багатьма шляхами – або за допомогою вагінальної стимуляції, або стимуляції клітора, або і того й іншого. Подальші дослідження доктора Комісарука показали, що відчуття з різних ділянок жіночих статевих органів – а також сосків – надходять у одну область головного мозку, хоча і в трохи різні ділянки. Жінкам, яким важко досягти кульмінації під час проникаючого сексу, або будь-якого сексу, вчені рекомендують одне – експериментувати. “Мої пацієнтки кажуть: “Я не можу мати вагінальний оргазм, тому зі мною щось не те, – говорить доктор Рейчел Полз з Цинциннаті у штаті Огайо. – Але це не так. Кожна жінка має індивідуальні особливості. Хтось отримує достатньо стимуляції клітора під час проникаючого сексу, для інших – це трохи складніше і потребує додаткової стимуляції. Але жінки повинні знати, що якщо вони не відчувають оргазм від вагінального проникнення, то це цілком нормально”. Послання професора Джанніні жінкам говорить: “Насолоджуйтесь не лише сексом, але й пізнанням власного тіла, зрозумійте, хто ви є сьогодні, бо завтра ви, можливо, будете іншою. Не ігноруйте нескінченну різноманітність, яку нам пропонує природа. Жіночий організм – це не машина, яка завжди працює однаково”. Лінда Ґеддес, BBC Future

М и ст е цт в о

VINNYTSIA JAZZFEST: ІТ СВ Ь ЕС УВ НА –и можу СЬКОЮ УКРАЇН ть бути “Два кольори” і “Чорнобривці” Джазовий секстет з Ізраїлю показав, яким Ірина Басенко Фото: Євгенія Гулько та Ізраїльська джазова співачка Доріт Горен вивчає українські пісні ого дня співає їх по всьому світу. Ця новина стала відкрит тям останнь ХХІІІ Міжнародного фестивалю VINNYTSIA JAZZFEST, інформаційним партнером якого виступив журнал Ukrainian people.

оріт вийшла на сцену під час останнього концертного відділення фестивалю, і одразу ж заповнила своєю енергетикою весь зал. Ефектна блондинка в червоній сукні, від якої одразу ж очікуєш шквалу емоцій. Після кількох пісень вона зізналася, що чоловік – Алекс Горен – навчає її українських пісень та пояснює зміст кожної з них, адже він народився в Україні – у самій Вінниці! Звісно ж, вона заспівала українською. На її партитурі величезними дивними літерами було записане українське звучання пісні “Два кольори”. Згодом зізналася, що то – рукописний іврит. У виконанні Доріт пісня залунала так, ніби її виконують на фіналі Греммі чи в найбільшому концерт-холі світу. Урочисто, надривно і ніби востаннє – як мала би й звучати пісня, у якій вміщується Україна. Джазовий саксофоніст і композитор Алекс Горен разом з дружиною, джаздівою Доріт, мешкають в Ізраїлі та виступають з проектом Black & White. До Вінниці вони приїхали вперше у складі секстету Jazzy Latin Groove B&W – ця гаряча прем’єра була представлена в Україні єдиного разу, але вона напевне увійшла в історію. Наприклад, тим, що, як зазначив директор фестивалю Павло Третьяков, вперше під час виступу артистів публіка встала в середині програми. Хоча за 23 роки, упродовж яких триває фестиваль, “стоячі” оплески діставалися виконавцям лише наприкінці концерту. “Два кольори” і “Чорнобривці” – це ще не весь репертуар Доріт українською. В фойє після концерту, куди артисти виходять задля спілкування з публікою, вона виконала ще й куплет з “Червоної рути”. Звісно ж, разом із глядачами. Це був не єдиний перформанс на цьому концерті. Справжній вибух емоцій викликав у публіки запальний ямайський соул-співак Рой Янг. Він вперше виступав у складі секстету Алекса Горена, але надзвичайно органічно вписався: і в майже розмовні діалоги з саксофоном Алекса, і у вигаданий для сцени пісенний флірт з Доріт. Рой Янг народився і жив на Ямайці

October 2019 Ukrainian People

до 12 років, і, здається, встиг увібрати в себе весь спекотний темперамент цього краю перед тим, як переїхати до похмурого Лондона. Завдяки йому публіка відмовилась сідати на місця після чергових захопливих овацій i продовжувала танцювати, отримуючи нові й нові пісні на біс. Крім вокалістів, вражала також майстерність піаніста Олександра Слуцького, який грав одночасно на фортепіано та піаніно, ще й встигаючи спілкуватися з барабанщиком та гітаристом. Сам Алекс Горен після концерту зізнався, що виступав у багатьох країнах світу, але саме цей концерт у Вінниці є для нього надзвичайним: “Hіколи цього не забуду, це відчуття, що повернувся додому. Я не був тут з десяти років, і навіть не встиг ще побачити Вінницю, але цей виступ наповнив мою душу теплом”. Він говорить англійською, інколи російською, і майже не розуміє української мови. Але пісні, відомі кожному українцеві популяризує по усьому світу. “Вони гiдні того, щоб їх виконували на кращих сценах світу, ми хочемо, щоб люди чули їх, знали і співали українською, – говорить Алекс. “Це прекрасна мова, я дiйшла до суті кожного слова з пісень, аби відчути їх, і прожити на сцені. Ще трохи, і я зможу жити у Вінниці, прекрасно розуміючи вас і спілкуючись вашою мовою!”, – захоплено додає Доріт. Щоб отримати музичний драйв та відчуття, що ти є одним цілим з музикою, слід її любити. У цьому переконаний Рой Янг: “Я просто люблю музику, в цьому секрет. Можу зійтися в дуеті практично будь з ким, співати будь-яку пісню, бо люблю це”, – сказав музикант у перерві між селфі та автографами, за якими вишикувалася черга з вінничан. Секстет Jazzy Latin Groove B&W успішно заявив про себе і планує виступати в інших країнах. Тож, якщо вам трапиться афіша, і ви впізнаєте на ній когось з цих чудових виконавців (а вони настільки колоритні, що ви точно їх запам'ятаєте) – обов’язково відвідайте їх концерт, щоб запам’ятати його на все життя.

РЯТУВАТИ КАРПАТИ, ЩОБ ВРЯТУВАТИ СВІТ Засновники логістичної фірми DVL Express з Іллінойсу Олександр Довгаль та його дружина ініціюють кампанію з відновлення лісів

Ольга Руда, Ірина Басенко Ми знищуємо свій дім… Люто, ненависно, наче не плануємо ростити майбутні покоління… Добуваємо, забруднюємо, спалюємо все те що належить не нам – природні ресурси. Ми просто географічно поділили планету на країни i освоюємо надра землі та нищимо ii поверхню. Наша планета існує вже мільйони років, але з тим, як люди до неї ставляться, то може й не дожити до наступного століття. Багато балачок про те що змінюється клімат, тануть льодовики, горять та вирубуються ліси, забруднюються водойми. Але чомусь ніхто нічого не робить – всі надіються на містичного “КОГОСЬ”.

23 вересня відбувся саміт з кліматичних дій у Нью-Йорку. Його скликав Генеральний секретар ООН Антоніо Гутерріш з огляду на критичну загрозу, яка нависла над планетою. За місяць до цього на саміті G7 генсек заявив: “Згідно з даними Всесвітньої метеорологічної організації, рівень концентрації вуглекислого газу в атмосфері досяг найвищої позначки за всю історію людства: такий же існував 3-5 мільйонів років тому, тоді й температура була значно вищою, і рівень морів – від 10 до 20 метрів вищим”. Ситуація не є новиною для мільйонів людей, яких цього року спіткали кліматичні та метеорологічні катастрофи. Через повені, цунамі, торнадо та лісові пожежі 21 мільйон людей вимушені були покинути свої домівки. Це населення країн розміром, як Чехія та Португалія разом узятих. Причина катастроф – збільшення концентрації парникових газів. Цьогоріч концентрація вуглекислого газу в атмосфері досягла найвищої позначки за всю історію, тільки в липні в Гренландії розтанули 179 мільярдів тонн льоду. Через парникові гази планету накрила хвиля повеней та ураганів. Стримувати розповсюдження газів, очищувати атмосферу та охолоджувати Землю мали би ліси, але ми критичними темпами їх втрачаємо. Лише за останніх два місяці понад 3 млн гектарів тайги згоріли в Сибіру, ще 1,8 млн гектарів тропічних лісів перетворились на згарище Болівії, потерпала від пожеж Бразилія. У липні Національний інститут космічних досліджень опублікував звіт, в якому йдеться, що за рік темпи знищення лісів Амазонки збільшилися на 88%, а сажа від лісових пожеж у Сибіру осідає в Арктиці, невпізнанно змінюючи її. Тим часом, у атмосферу потрапили десятки мегатонн вуглекислого газу. На тлі цього жаху, Україна виглядає екологічним прихистком та оазою чистоти й незайманості природи. Виглядає... лише в рекламі мінеральної води. Адже насправді українські “легені” – карпатські ліси – страждають від вирубувань не менше, ніж амазонські тропіки в Бразилії,

де фермери, натхненні вседозволеністю з боку президента Болсонару, “працюють” не покладаючи сокир. “Лисі” Карпати подекуди виглядають, як невміло поголені голови – викраяні рівними шматками то тут, то там, угіддя відкривають шлях селевим потокам, які в період повеней несуться на села, розмиваючи городи, дороги та мости. Фактично, знищується інфраструктура. Припинити знищення, передусім, карпатських масивів був покликаний мораторій на вивезення лісу-кругляка, запроваджений у 2015 році. Мораторій нібито мав посприяти зменшенню незаконних вирубувань, але офіційні дані свідчать, що в 2016-му році стався їхній сплеск: 27 тисяч метрів кубічних, у наступному році те саме – 26 тисяч. У 2018 му ситуація трохи покращилася, але тепер вирубування більше скеровані на забезпечення меблевої галузі. Наразі обсяг експорту деревної продукції сягнув рекордних 1,5 млрд доларів. Проблема в тому що після вирубування нових насаджень не спостерігається… Та жоден бізнес, гроші, фірми чи красиві меблі не будуть нам потрібними через якихось 10-20 років, якщо не матимемо чистого повітря, щоб дихати. У цьому переконаний засновник логістичної компанії DVL Express з штату Іллінойс Олександр Довгаль. Він разом з дружиною вирішили започаткувати в Україні меценатсько-волонтерську ініціативу з відновлення лісових покровів українських Карпат. - Зараз дуже серйозна проблема з екологією у світі. Навіть до того, як горіли ліси Амазонки й Сибіру, уже була складна ситуація – до 60% лісу вирубано на планеті, і це продовжується. Ми активно беремо участь у тому, щоби озеленювати планету і підштовхувати інших людей до відновлення лісів. Бо це – дуже важливо. Якщо знищення буде й надалі, то нема сенсу ні в чому іншому, бо ми знищуємо екологію, – говорить Олександр i продовжує: - За останні 50 років, та навіть 10 – сталися дуже великі зміни. До нас на планеті жили безліч поколінь, неймовірна кількість різноманітних видів флори та фауни, які гармонійно співіснували. А далі стався великий технологічний прогрес, 100 років

тому створили дизельний двигун. Відтак все витоптали, вирубали, винищили і продовжуємо забруднювати природу в геометричній прогресії. Олександр Довгаль ініціював проект з відновлення насаджень в Карпатах і планує залучити до нього широке коло активістів: молодь неприбуткових організацій, школярів, пapaфiян місцевих храмів, спортсменів, журналістів, корпоративні колективи, туристів та інших небайдужих. Вiн сподівається, що поширюючи інформацію в американських та українських ЗМІ, вдасться знайти однодумців, створити детальний план цього проекту, закупити саджанці дерев та розпочати озеленення вирубаних (лисих) схилів українських Карпат. Масштабний проект почнеться в Івано-Франківської області. Разом з родиною Довгалiв над цим вкрай потрібним проектом “ламає голову” і менеджер компанії Всеволод Кугук. Він вже мав досвід звертання до державних органів, зокрема, писав до офісу новообраного президента України: - Я повідомив про нашу iнiцiативу. Ми поставили одну умову, ультимативну: поки ви не врегулюєте нелегальні вирубування, нічого не вийде. Нема сенсу плисти проти бюрократичної течії та корумпованої влади на місцях. Мене заблокували після другого електронного листа. Завдяки особистим зв’язкам, ми вже прогресуємо у втіленні нашого плану – до нас почали долучатись громадські організації. Далі буде ще краще, адже активних та свідомих людей в Україні – переважна більшість. Ми вважаємо, що “ХТОСЬ“ повинен об’єднати людей навколо єдиної ідеї. Хто, якщо не ми? Хай кожен себе це запитає! Разом з тим, поки що у лісовому господарстві шанс бути покараним після порушення закону дорівнює нулю. Екологи переконують: за самовільні нелегальні вирубування, які проводять люди, не пов’язані з лісовою галуззю, офіційно доходить до суду тільки 10% справ. Згідно з даними Держлісагентства, всього передано справ до судових та правоохоронних органів: у 2016 році – 2162, у 2017 році – 2552, у 2018 році – 2152. Про повернення завданих лiсовому фонду збитків бесіди взагалі ніякої нема, така статистика навіть не ведеться.

Однак, поки держава не зупинить і не врегулює вирубувань, зусилля ентузіастів не принесуть великого ефекту. Адже висаджені активістами дерева не встигатимуть виростати, поки з іншого боку лісу “працюватимуть“ “чорні” лісоруби. Тому еко-активісти з Іллінойсу планують діяти у двох напрямках: природничому і законодавчому. Всі, хто може координувати та долучитися до акцій з висаджування дерев, мають об’єднатися в кластер на базі поки-що Івано-Франківської області. Ті ж, хто може допомогти юридично достукатися до влади, щоб вона втрутилася і зупинила злочини проти природи, будуть долучені до кластеру розробників. Крім того, українські еко-активісти зі США відкриті до ініціатив співпраці українських громадських організацій та волонтерів. - Є люди, які роблять нашу планету жахливим місцем для проживання, але є також ті, які хочуть її врятувати, – говорить Олександр Довгаль. – Давайте кожен з нас себе запитає: що я можу особисто зробити? Заощадити воду, прибрати за собою в парку, донести до смітника випадково знайдену порожню упаковку від їжі? Артисти, політики, публічні люди, лідери думок – можуть навіть просто закликати своїх прихильників посадити по дереву чи вийти на прибирання, для цього достатньо записати коротке відео чи пост з хештегом. Отже, Олександр Довгаль та Всеволод Кугук запрошують однодумців, які хотіли б приєднатися до цього важливого екологічного проекту. Ми є невід’ємною часткою Землі, вона – наша Матір! Та знищуючи її, ми знищуємо самих себе! Журнал Ukrainian People вирішив стати інформаційним партнером цієї ініціативи. Тож на наших сторінках ви будете дізнаватися актуальну інформацію про діяльність та потреби проекту. Зокрема, можете писати нам і комунікувати через нашу сторінку у Facebook. Наша електронна адреса: ukrainianpeoplemagazine@ gmail.com

Ukrainian People October 2019

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Лютий, 2014 – Київ, Україна Снайпер припав до окуляра прицілу. Площа з протестувальниками була, як на долоні. Ідеальна позиція. Професійну ідилію порушувало лише коливання штори в холодному лютневому повітрі. Ось уже понад годину спостерігаючи з відкритого вікна готельного номера за тим, як розгортається бій добре екіпірованого спецназу зі звичайними людьми в будівельних касках і мотоциклетних шоломах, він ловив себе на думці: важко повірити в те, що відбувається. Йому доводилося бувати в різних гарячих точках, та він ніколи не міг припустити, що отримає наказ прибути в складі своєї групи до Києва, аби захищати місцеву владу від повсталого народу. Йому давно було байдуже, в кого стріляти, головне – це чітко виконувати накази і добре робити свою роботу, а в цьому ремеслі йому не було рівних. Зараз він розумів, що ситуація на площі, яку місцеві називали “Майданом”, вийшла з-під контролю. Поліція і спецназ просто на очах здавали позиції і почали відступати вгору по вулиці Інститутській. Спочатку важка техніка, водомети й численні машини швидкої допомоги. За ними потяглися невеликі загони, деякі бійці помітно кульгали від отриманих поранень. Замикали відхід специ в чорній уніформі з жовтими розпізнавальними смужками на рукавах. Снайпер зрозумів, що надходить час роботи його підрозділу. Він ніжно погладив приклад свого “Орсіса” і дістав із сумки три коробчастих магазини, по десять патронів калібру 7.62 у кожному. За мить ожила рація, і крізь значні перешкоди він почув голос командира групи: “Працюємо. Гасіть найзавзятіших. Потрібно збити їхній наступальний порив. Потім – відхід в обумовлене місце. Виконуйте. Кінець зв’язку”. Шипіння рації обірвалося так само раптово, як і з’явилось. Снайпер влаштувався зручніше, злився плечем з прикладом, припав до прицілу і скерував його до підніжжя вулиці, що вела вгору. Там, біля пішохідного мосту, зібралося дві дюжини повстанців. Кілька цілей, прикриваючись металевими

щитами, відокремилися від загальної маси і рушили вулицею вгору, саме йому назустріч. Піймавши у перехрестя прицілу першу мішень, він зробив рівний вдих і дві секунди по тому м’яко натиснув на спусковий гачок.

Глава 1 Вересень, 2016 – Алушта, Крим Нік вийшов з бару після зустрічі з чоловіком, який передав йому носія з дуже цінною інформацією. Він ненавидів паління, однак зараз театральним жестом дістав із внутрішньої кишені піджака пачку цигарок та неквапно закурив, демонстративно милуючись зоряним небом і місячними відблисками в дрібних брижах Чорного моря. Так, кінець вересня на Кримському узбережжі – чудова пора, і якби не завдання Центру, він знайшов би можливість цікаво провести час до світанку. Але зараз, картинно випускаючи клуби цигаркового диму, Нік прочісував поглядом паркiнг, щоб зрозуміти, чи нема серйозних перешкод на короткому шляху до авто. Його “БМВ Ікс-6” стояв усього метрів за п’ятдесят, і оточення не віщувало жодних ускладнень. За спиною почулося рипiння дверей бару. Нік з безтурботним виглядом обернувся і побачив типа у чорному костюмі, якого пoмітив ще під час вечері з інформатором. Поведінка суб’єкта не була особливо підозрілою, та він дуже вирiзнявся з маси типових відвідувачів подібних закладів – закоханих парочок та невеличких компаній, які теревенять ні про що за келихом вина. – Приємний вечір! – спробував зав’язати розмову Нік. – Час покаже, – кинув незнайомець з прохолодною посмішкою і попрямував до однієї з припаркованих машин. У повітрі зависло легке напруження. Нік уважно стежив за тим, як тип сідав до авто. Всередині його чорної тойоти промайнуло ще два кремезнi чоловічi силуети. Розвідник зрозумів, що ця компанія із 99-відсотковою ймовірністю прибула по його душу. Мозок одразу ж запрацював у турбо-режимі, оцінюючи ситуацiю і прораховуючи варіанти розвитку подій.

October 2019 Ukrainian People

Живи ще раз У 2014 році Кремль здійснює злочинне захоплення українських територій. Крим окупований регулярними військами, а частина Донбасу відійшла під контроль бойовиків і найманців, яких Росія підтримує зброєю, технікою та живою силою. У відповідь головний союзник України, США, створює в Києві розвідувальний підрозділ, покликаний протистояти “терористичнiй державi № 1” в регіоні. В центрі роману — історія українського суперагента, який успішно протидіє агресору. Йому вдається вийти на слід убивць, винних в загибелі “Небесної сотні”.

“Тут брати не стануть, довкола люди. Зайвий шум і свідки їм ні до чого. Чекатимуть на Сімферопольській трасі. До аеропорту кілометрів п’ятдесят – є де влаштувати засідку. Певна річ, з’явиться і друге авто, ризикувати не стануть. Давай, підключай асистів, якщо не хочеш зіграти в ящик”. Нік кинув в урну недопалену цигарку і поправив запонки на сорочці. Подвійне натискання на ліву запонку – і сигнал тривоги миттєво пішов у диспетчерську асисткоманди РАУ в Києві. Діставши з внутрішньої кишені мікронавушника, він пригладив рукою коротко стрижене волосся і легким ковзаючим рухом вставив прилад у вухо. Гра почалась.

... Чергова зміна Олени Бойко, голови асист-підрозділу Розвідувального Агентства України, нудила своєю рутиною. Всього три агенти зовнішньої розвідки були на завданнях, гранично тривіальних – жодне не мало статусу “підвищеного ризику”. Однак, протокол підтримки агентів передбачав цілодобове чергування команди з десяти чоловік і можливість у будь-який момент прийти на допомогу. Найпростішу місію виконував Нік, що прибув до Алушти для зустрічі з інформатором. Йому потрібно було отримати дані стосовно одного з секретних об’єктів на окупованій росіянами території. З огляду на той

факт, що Олена більше року нерівно дихала до Ніка, його завдання завжди потрапляли під її особливий контроль. Несподівано тишу диспетчерської прорізало триразове виття сирени на одному з пультів підтримки. – Богдане, доповідай, – наказала Олена молодшому асистентові. – Сигнал від Ніка. Він на паркінгк бару, де вiдбувалася зустріч. П’ятнадцять хвилин тому підтвердив передачу інформації. Схоже, проблеми. – Підключайте всі камери, активуйте передачу сигналу через його автомобіль. Картинку з камер продублюйте на мої монітори, голосовий зв’язок з агентом переведіть на мене. Пробийте

Л і т е рат у р н а сто р і н к а можливість підключення до американського супутника. Вся команда вмить запрацювала, як злагоджений механізм, де кожна шестерня на своєму місці. – Босe, підключаю ялтинську штаб-квартиру, опишу їм ситуацію і запрошу альтернативні варіанти відходу, – відрапортувала Ольга, старший асистент РАУ. Досвід кількох рятувальних операцій, що зберегли життя не одному розвіднику, підказував їй: коли стає гаряче, завжди краще мати пару-трійку додаткових сценаріїв розвитку подій.

... Дивлячись на голову ялтинської штаб-квартири РАУ Сергія Коржа, випадкова людина й гадки не мала б, що цей невисокий, кволий на вигляд чоловік може бути не просто шпигуном, а ще й керівником резидентури на захопленій ворогом території. Скромність своїх фізичних даних Сергій компенсував жвавістю розуму, гіпер-комунікабельністю та вмінням швидко орієнтуватися в складних обставинах. Коли російські “ввічливі люди” в камуфляжі захопили Крим, Сергій вперше в житті розгубився. Він не пішов за прикладом багатьох співвітчизників і не переїхав з родиною на континентальну Україну – податися було нікуди і ні з чим. Але й радісно махати окупантським триколором “русскому міру”, що саме входив на територію, Корж теж не збирався. З життєвої точки зору ситуація склалася патова. Їм з дружиною було що втрачати. Спочатку вони думали продати квартиру в Масандрі і дачу під Ялтою, але міжнародна ізоляція Криму знецінила їхні активи, а зриватись з насидженого місця, коли тобі під сорок і без серйозних заощаджень, зовсім їм не посміхалося. Та більш за все не хотів Сергій їхати від моря. Уродженець Полтавської області, він з дитинства мріяв перебратися на узбережжя Криму, і до тридцяти років його думки матеріалізувалися, хоч і несподіваним чином. Проводячи відпустку на ПБК, він без пам’яті закохався в кримчанку. Почуття виявилися взаємними, і одруження не забарилося, як і зміна місця проживання. А рибаловля на берегах Ворскли змінилась “полюванням” на кефаль за штурвалом швидкохідного морського катера. То був найщасливіший період в його житті, і щастя це здавалося нескінченним... допоки в стінах Кремля не назріла думка, що Крим і Севастополь мають припинити бути українськими. І саме тоді, коли Корж у прострації намагався хоч на кiлька ходів уперед спланувати своє життя, яке руйнувалось, пролунав дзвінок

October 2019 Ukrainian People

на мобільний телефон. Номер не визначився, але Сергій відразу впізнав голос давнього друга, з яким ділив кімнату в студентському гуртожитку університету. – Привіт, Серьогo! Як життя, друже? Як дружина, дочка? Як рибалка? – разом виклав стартові питання колишній одногрупник Нікола Бондаренко. – Здоров, Нік, – невесело сказав Сергій. Xоч і радий був чути друга, з яким було що згадати, та нема чого дітям розповісти. – Усі живі-здорові, та обстановка в нас тут сам знаєш, яка. Безрадісна… – А що надумали з дружиною? Залишаєтеся під росіянами, чи як? – Так звалили б давно вже звідси, тільки ж нікуди. Непросто ось так взяти все і кинути, почати з чистого аркуша... – А ти не поспішай нікуди їхати. Є можливість допомогти Батьківщині там, де ти є. Та й як же ж ти без моря і своєї кефалі? – Ти про що? – здивувався Корж. – А ось приїду до тебе в гості наступного тижня і все розповім, а ти далі сам вирішиш, що й до чого. Нікола дотримав обіцянку: теплий прийом закінчився виходом у море на риболовлю під Гурзуфом, де київський гість без особливих зусиль завербував старого друга до лав новоствореної розвідагенції. Та зустріч увінчалась кумедним діалогом: – Слухай, Бондаренку... я ще в універі хотів запитати... Про ім’я... Не українське воно у тебе, та й не російське – Нікола. – Все просто. Батько у мене – росіянин, мати – українка. Cтосовно імені вони зійшлися, а у вимові – ні. Для батька я був Ніколай, для матері – Микола. Батя в сімейних питаннях був дипломатом, ну і запропонував Ніколу, як компроміс. Скорочено – Нік. Така ось історія. – Так, а за нинішньої роботи тобі ж і прізвище варто скоротити з Бондаренка до Бонда, ти ж у нас тепер майже 007... – Мабуть, маєш рацію. Як буду комусь представлятися, так і скажу: “Мене звати Бонд, Нік Бонд!” І обидва безтурботно засміялися, як у старі добрі часи. Клювало у бухті сьогодні

слабо, і занурений у свої думки Сергій, погойдуючись разом із човном на легкій хвилі, почав змотувати спінінги. Та тут зумер смартфона вирвав його з млості спогадів. Короткого погляду на текст повідомлення вистачило, аби зрозуміти: вечірня риболовля має всі шанси затягнутися. Центр надіслав наказ – через 50 хвилин бути в потрібній точці, причому саме на катері. Завдання на перший погляд виглядало простим: зустріти агента в морі, всього за кілометр від берега, і доправити в безпечне місце. Незрозумілим було лише одне: як агент потрапить, куди треба? Але Корж звик довіряти колегам і розумів, що зараз потрібно просто виконувати наказ. Він вбив координати в навігатор і запустив двигуна. Натужно заревівши і високо задерши носа легкого катера, підвісний 300-сильний Mercury Verado поніс голову ялтинської резидентури до місця призначення.

... Намагаючись контролювати шалене серцебиття, Нік прямував до машини. Брелок в його руці запустив двигуна “бехи" і активував секретні протоколи передавання даних. Після чого монітори команди підтримки в Києві стали оживати один за одним, транслюючи, в тому числі, й добре освітлений паркінг. “Ніку, прийом, як чуєш?” – голос Олени вдарив з навушника саме у той момент, коли він зачинив за собою дверцята автомобіля. “Пристібаюсь, люба! – недбало кинув Нік, розуміючи, що таке звертання в присутностi підлеглих, швидше за все, її роздратує. – І який дурень додумався поставити сюди п’ятиточковий ремінь безпеки? – бурчав агент, застібаючи замки. – Почуваюся немовлям у дитячому кріслі!” Олена хотіла парирувати чимось на зразок “Які манери, таке й крісло”, та вголос промовила зовсім інше: “Як ніколи, радію твоєму почуттю гумору! Дані з супутника показують, що основні шляхи відступу перекрито, і далі нам буде не до жартів. Тож зосередься на чіткому виконанні моїх інструкцій, і без самодіяльності... будь ласка”. В останніх словах Нік

вловив нотки реальної тривоги. Вона майже благала в надії, що він не стане імпровізувати згідно з обставинами. Інтуїція підказувала, що зараз потрібно довіритися своєму ангелові-охоронцю в одному з висотних бізнес-центрів Києва за тисячу кілометрів звідси. “Звичайно, люба, давай маршрут!” – бадьоро кинув Нік і почав виїжджати з паркiнгу на основну дорогу. У дзеркалі заднього виду тут же з’явився силует чорної тойоти, що стартувала вслід за агентом РАУ. Дисплей БМВ ожив, і за кілька секунд Нік вже бачив короткий маршрут, який йому належало виконати. Побачене ввело його в легкий ступор, з якого він вийшов просто в ефір. – Лєн, а це точно рятувальна операція? А то більше скидається на... – Варіант не найпростіший, та наша команда вважає, що в ситуації, яка склалася, – єдиний. Єдиний шлях до порятунку. – Та мені ж доведеться... – Твій БМВ обладнаний всім необхідним. І пристебнися як слід! – її тон не припускав заперечень.

... Підполковник ГРУ Іван Рагозін був певен: сьогодні його день. Він не знав точно, агент якої країни потрапив у добре підготовану пастку, та був переконаний, що дізнається про це дуже скоро. Він умів розв’язувати будь-які язики, залишалося лише взяти агента живим. Тенета були розкладені зі знанням справи, і ретельно спланована операція закінчиться тут і зараз – на головній магістральній розв’язці курортного узбережжя, біля центральної клумби Алушти. “БТР та два мотострілкових взводи навряд чи знадобляться, – міркував грушник. – Але страхiвка є страхiвка”. Шипіння рації різонуло нічну тишу і порушило хід думок Рагозіна. – Перший, повідомляє “Сокіл”. Ведемо об’єкт просто на вас. “БМВ Ікс-6”, сріблястий металік. Готовність – 10 хвилин. Прийом. – “Сокoлe”, вас зрозумів. Кінець зв’язку. Підполковник кивнув старлеєвi, що стояв неподалік. Той одразу ж скомандував підлеглим: “Повна бойова готовність, зброю до бою!” Вежа БТР-80 повернулася в напрямку ймовірного руху супротивника. Оператор великокаліберного кулемета потер очі, намагаючись хоч щось розгледіти в непроглядній пітьмі.

... – Супутник показує, що на розв’язці тебе чекає “важка артилерія”, – прокоментувала ситуацію

Олена. – Перед поворотом гаси фари і дій, як домовились. – Окей, босе, до зустрічі в Києві! – і Нік відключив навушника. За кілометр до останнього повороту перед засідкою він одягнув прилад нічного бачення, вимкнув фари і активував панель управління зброєю. Серце калатало, як божевільне, почуття загострилися до межі. Нік розумів, що команда підтримки свою частину відпрацювала на відмінно, і тепер настала його черга!

... Рагозін не на жарт розлютився, коли “Сокіл” знову порушив тишу в ефірі. – Перший, повідомляє “Сокіл”. Він пропав, ми його не бачимо. Прийом. – Як пропав?!! Та я вам голови повідриваю!!! – не стримав емоцій підполковник. У цей момент якийсь шум, ледве чутний спочатку, почав стрімко наростати. Коли до грушника дійшло, що це означає автівку, яка швидко наближається, з темряви з’явилися дві освітлені цятки, що були зовсім несхожими на фари.

... Дві протитанкові ракети Hellfire вийшли з БМВ з різницею у три секунди. Першу Нік скерував у БТР, другу – в скупчення машин і людей на КПП. Не знижуючи швидкості, він влетів у брудно-помаранчеву хмару диму та вогню і благополучно залишив пекло за спиною. “Нічого особистого, хлопці, – просто війна!” – без тіні жалю подумав Нік про солдатів ворога, що опинилися в епіцентрі вибуху.

Відкинувши окуляри ПНБ, які, згiдно з планом ще повинні були знадобитися, агент втопив педаль газу в підлогу, змусивши V-подiбну “шістку” несамовито заревти. За кілька кілометрів, біля Горiшньої Кутузівки, Нік звернув з Сімферопольської траси, де небезпека могла підстерігати за кожним поворотом. Зараз він точно виконував інструкції асист-команди, піднімаючись по гірському серпантину на найвищу точку в районі легендарної Долини Привидів. Відкривши бардачок і переклавши свій улюблений “Five-seveN” у кобуру під полою піджака, агент активував на торпедо ще один блок управління з трьома яскравими кнопками: червоною, жовтою та зеленою. “Світлофор”, – посміхнувся Нік. Він кинув погляд на годинник, потім на маршрут гірського підйому і натиснув червону кнопку, що рівномiрно заморгала у відповідь. Раніше Нік ніколи навмисно не заподіював шкоди автівкам, на яких їздив, але зараз він визначив долю свого “баварського скакуна”, запустивши таймер самознищення. До вершини гірської дороги залишалися сотні метрів, коли агент натиснув жовту кнопку – і піро-патрони в передніх стійках кабіни миттєво перетворили “Ікс-6” на кабріолет. Тепле вересневе повітря вдарило Ніку в обличчя, мобілізувавши його рішучість перед найскладнішою частиною плану. Загнавши стрілку спідометра в червону зону, Нік скерував автомобіль у бiк від дороги... і срібна стріла полетіла в прірву. Кілька секунд тривав стан вільного падіння – поки агент не натиснув зелену кнопку. Водійське крісло відстрелилося та злетіло у протилежному від землі напрямку, а ще за мить Нік випустив

парашут, ввiмкнув маяка і полетів до моря. Вітер, що стукав у стропи і слайдер парашута, не дав агенту почути, як позаду внизу вибухнув його залізний друг.

... Сергій Корж вже хвилин тридцять дрейфував в обумовленій точці за кілька сот метрів від берега. Він крутив головою на всі боки, намагаючись розгледіти плав-засіб агента. Але, як не напружував слух, у відповідь лише виразніше чулися глухі удари хвиль. Ніщо не віщувало появи представника Центру, який потрапив у халепу. Завібрував смартфон, і Корж прочитав: “Чекайте прибуття агента протягом хвилини”. Здивований глава ялтинської резидентури запустив двигуна і знову закрутив головою на всі боки, розуміючи, що підпливти до нього за хвилину ніхто не встигне. Коли ж наступної митi за спиною пролунав гучний сплеск, і половину катера накрило величезним нейлоновим простирадлом, Корж мало не втратив дар мови. Катер хитнувся вправо, і Сергій побачив спочатку дві долоні, що схопились за борт, а через секунду – мокре обличчя людини, яку найменше чекав побачити тут і зараз. Уривок з книги “Живи ще раз” Перша частина гостросюжетної шпигунської трилогії “Агент “N”. У відповідь на російську військову агресію в Криму та на Донбасі, ЦРУ створює в Україні спеціальне розвідуправління. Головний герой трилогії, український суперагент, протистоїть планам Кремля і йде по сліду вбивць, винних в загибелі “Небесної сотні”.

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Зупа “по-франківськи” Квасолева зупка, яку готують на Івано-Франківщині для тих, хто любить наваристу, гостреньку першу страву. Зупа “по-франківськи” готується як на м’ясному, так і на овочевому бульйоні. Головним секретом цієї страви є локшина та часник. Якщо хочете справді здивувати родину і маєте вільну хвильку, приготуйте домашню локшину. Вона зробить зупку дуже смачною.

Торт-салат з куркою і грибами

Складові: • квасолі – 3 склянки • картоплини – 3-4 шт. • морква – 1 шт. • цибулина – 1 шт. • локшина – 100 г. • томатна паста – 2 ст.л. • часник – 2-3 зубці • сіль та спеції • зелень

Цей торт-салат смачний і дуже ситний. Він стане справжнім хітом на будь-якому святковому столі. Збережіть рецепт! Cкладові: • печериці мариновані – 1 банка • куряче філе – 300 гр. • морква – 2 шт. • картопля –3 шт. • яйця – 3 шт. • огірки солоні – 3 шт. • перець маринований – 2 скибочки • кукурудза маринована – 1 банка • зелена цибуля – 1 пучок • майонез – 300-400 гр. • перець мелений за смаком • сіль за смаком Приготування: Моркву з картоплею і яйця відварюємо, охолоджуємо і очищуємо. Банки з кукурудзою і грибами відкриваємо і зливаємо рідину. Гриби використовуємо цілі і велику банку. Куряче філе нарізаємо, солимо, перчимо і обсмажуємо в олії на сильному вогні 3-4 хвилини до рум’яної скоринки, можна додати паприку або спеції для курки.

Підготовані моркву, картоплю, яйця, огірки, перець і цибулю дрібно нарізаємо. Роз’ємну форму діаметром 26 см. вистилаємо харчовою плівкою і розміщуємо цілі мариновані гриби капелюшками вниз. Посипаємо гриби зеленою цибулею. Викладаємо підготовану моркву, посипаємо злегка сіллю, перцем меленим і щедро намащуємо майонезом. Рівномірно розподіляємо шматочки курки. Викладаємо огірки, маринований перець, кукурудзу і майонез. Трохи кукурудзи залишаємо для прикрашання. Потім шар з яєць, трохи солимо – і майонез. Останній шар з картоплі, трохи солимо, перчимо – і майонез. Закриваємо салат фольгою і ставимо в холодильник на 6-7 годин. Потім знімаємо фольгу, накриваємо великою тарілкою. Перевертаємо форму з салатом, охайно знімаємо форму, плівку і подаємо. Смачного! Джерело: Intermarium

Приготування: Відварити квасолю на бульйоні до напівготовності. Додати картоплю, порізану на невеликі шматочки, приправити суп сіллю. Готувати 15-20 хвилин, залежно від сорту картоплі. Далі

приготуйте моркву (натерти на буряковій тертці) та цибулю (нарізати дрібними кубиками). До зупи додайте локшину. Підготовані овочі пасеруйте на сковороді, додайте 2 ст.л. томату. Готову підсмажку додайте до зупи. Приправте юшку меленим перцем та спеціями до смаку. На завершення – дрібно порізана зелень петрушки та кропу, пару лаврових листків та кілька горошин перцю. Присмачте для гостроти товченим часником та, якщо сподобається, гострою паприкою. До готової зупи по-франківськи дуже пасуватимуть грінки з чорного хліба з товченим часником.

Просте і нeймовірно смачне печиво Спробуйте: це просто і дуже смачно! Складові: • кефір – 130 мл. • яйце – 1 шт. • сіль – 1/3 ч.л. • цукор – 1 ст.л. (в тісто) • олія – 80 мл. • розпушувач – 1 ч.л. • борошно – 300 гр. • цукор – для посипання

October 2019 Ukrainian People

Приготування: У миску наливаємо кефір 130 мл, розбuваємо 1 яйце, додаємо 1/3ч.л. солі, 1 ст.л. цукру, додаємо 80 мл олії. Все перемішуємо. Додаємо просіяне борошно, 1 ч.л. розпушувача. Замішуємо тісто. Формуємо печиво і посипаємо цукром. Кладемо в розігріту духовку і випікаємо при 180 градусах 25-30 хвилин, до легкої рум’яності .

Лосось запечений в листковому тісті з соусом зі шпинату Складові: • листкове тісто – 400 г • часник – 1 зубчик • оливкової олії – 2 ст.л. • сіль – 1 ч.л. • свіжозмелений перець • шпинат – 300 г • лосось – 600 г • спаржа – 2 пучки • декілька гілочок чебрецю Приготування: Розігрійте духовку до 200 градусів (400 F) і викладіть на деко папір для випічки. Подрібніть зубчики часнику і додайте в каструлю з 1-ю столовою ложкою оливкової олії, з сіллю та перцем. Додайте промитий шпинат. Смажте на слабкому вогні протягом хвилини. Дайте охолонути, а потім додайте сметану і перемішайте разом. Приправте сіллю і перцем. Викладіть пластинки тіста і розтягніть прямокутникoм приблизно 30 х 40 см. Обріжте краї гострим ножем.

Поділіть рибу на 4 рівні частини та помістіть на листкове тісто. Посипте сіллю і перцем, потім полийте 1/4 соусу зі шпинату. Загорніть в рулети. Повторіть з рештою. Перекладіть на деко і випікайте протягом 25 хвилин. У той час, як риба смажиться, приготуємо спаржу. Відріжте нижню частину стебел. Закип’ятіть воду і варіть спаржу в добре підсоленій воді протягом 3 хвилин. Викладіть спаржу на кожну тарілку і покладіть запечену рибу згори. За бажанням, прикрасьте невеликою кількістю чебрецю. Джерело: recipes.egersund.ua

Курка в журавлиновому соусі Складові: • курка – 1 шт. • часник – 2-3 зубці • паприка • зерна гірчиці • розмарин • петрушка • кріп • базилік • рослинна олія • сіль Для соусу: • журавлина – 200 г • цукор – 100 г • крохмаль – 1 ст. л. Приготування: Курку промити і обсушити. У ступці розтерти трави з маслом, часником і гірчицею. Натерти птицю сумішшю і сіллю

– зсередини і зовні. Залишити маринуватися на дві години. Потім запекти в духовці за температури375° F (190° С), впродовж 1-1,5 годин. Для приготування соусу журавлину треба залити склянкою води і закип’ятити. Ягоди відкинути на друшляк, зберігши відвар, перетерти через сито. Однорідну суміш повернути в гарячий відвар, знову закип’ятити, всипати цукор, сіль і заздалегідь розчинений крохмаль. Майже готовий соус треба згустити на маленькому вогні кілька хвилин, охолодити і перелити до соусника. Готову курку можна прикрасити зеленню і подати з соусом.

Kартопляний гратен під сирно-вершковим соусом Якщо вам набридли звичайні рецепти приготування картоплі, спробуйте зробити картопляний гратен під сирновершковим соусом. Простий рецепт, доступні продукти і чудовий результат – смачне та ситне блюдо для всієї родини. Картопляний гратен можна подавати як гарнір або як самостійну страву. Складові на 8 порцій: • картопля – 1 кг • твердий сир – 200 г • плавлений сир – 2 шт. • вершки нежирні – 400 мл • часник – 2 зубчики • мускатний горіх – за смаком Приготування: 1. Чистимо картоплю та нарізаємо її тонкими скибочками. Вершки нагріваємо, додаємо натертий на великій тертці плавлений сир. Коли сир повністю розтане, додаємо мускатний горіх та роздавлений часник.

2. Викладаємо картоплю тонким шаром у форму для запікання, заливаємо шар нашим соусом, знову викладаємо шар картоплі і знову заливаємо соусом. Повторюємо процедуру поки не закінчиться картопля. Простежте, щоби останнім шаром був соус. 3. Ставимо форму в розігріту до 180 ° С духовку та запікаємо гратен протягом 60 хвилин. Натираємо твердий сир на великій тертці. За 5 хвилин до закінчення приготування дістаємо гратен з духовки, присипаємо тертим сиром і доводимо до готовності. Смачного!

Торт французьких королев – “крепвіль” Складові: Тісто для коржів: • борошна – 800-900 г • яйця – 2 шт. • молока – 300 мл • вершкового масла кімнатної температури – 80 г • цукру – 100 г • розпушувача – 1/2 ч. л. Заварний крем зі згущеним молоком: • молока – 650 мл • яйця – 3 шт. • Крохмалю – 4 ст. л. • ванілін – 1 стручок • варене згущене молоко – 1 банка • вершкове масло – 120 г Приготування: Для коржів: 1. М’яке вершкове масло збити з цукром, додати яйця і ще раз збити міксером, додати молоко, перемішати. 2. Половину борошна змішати з розпушувачем, просіяти і додати до вершково-молочної суміші. Додати решту борошна. Тісто повинне не липнути до рук. Накрийте тісто і дайте постояти в теплому місці півгодини. 3. Тісто скачайте “ковбаскою” і розділіть на 20 рівних частин. 4. Розкачуємо кожну частину тонко, однакового розміру (приблизно 22 см). Можна вирізати кільцем для тортів коло

потрібного діаметру. Обрізки використайте для обсипання торта. 5. Випікаємо коржі за 170 С приблизно 4-5 хвилин, до злегка золотистого кольору. Поки коржі повністю не охололи, змащуємо їх кремом. 6. Обрізки подрібніть і залиште їх для покриття торта. Для заварного крему: 1. У каструльку налийте молоко і додайте ваніль, доведіть до кипіння. 2. Яйця збийте з крохмалем до побіління і збільшення в об’ємі. 3. Продовжуючи збивати яйця, влийте гаряче молоко і ще трохи перемішайте. 4. Поставте суміш на вогонь і варіть до загустіння, постійно помішуючи. Крем охолодіть. 5. Збийте вершкове масло, додаючи варене згущене молоко. Змішайте обидва креми. Кожен корж рясно змастіть кремом. Обсипте крихтою. Поставте торт в холодильник, щоб він добре просочився. Смачного!

Ukrainian People October 2019