Ukrainian People December 2019

Ukrainian TM

december 2019

People

Фонд “Revived Soldiers Ukraine”

Олександра Кучеренко: Міс Україна 2016, український журналіст, модель, куратор благодійного проекту “Наставництво”

допомагає захисникам України

Ніл Хасевич

Творець візуального образу УПА

Тріумф збірної України з футболу

Merry Christmas & Happy New Year! $1.95

The Holiday Adventures Are Upon Us ukrainianpeople.us

19 грудня – Святого Миколая Чудотворця

Olga Ruda, Editor in chief “Ukrainian People” magazine Святий Миколай приходив уночі. Я знала про це мабуть з того часу, як почала говорити. Старий чарівник з довгою білою бородою і добрими очима приходив з лісу з мішком подарунків, які роздавав усім дітям світу. Чемним дітям. Ми з сестрою нетерпляче чекали цього дня, стаючи у міру його наближення все слухнянішими і стривоженішими (а якщо цього року Миколай обмине нашу хату?!), і випробовуючи на міцність мамині нерви безперервними запитаннями “а скільки зосталося днів?”.

18 грудня з самого ранку у хаті було чисто й незвично спокійно. “Як святі хату перелетіли”, – тішилася мама. З кухні струменів смачний запах печеного тіста (мабуть рогалики з ружею, пампухи або коржики у вигляді зірочок), а ми з сестрою тихенько сиділи у вітальні й обдумували, що цього року може принести нам у подарунок святий Миколай. Може нову велику ляльку, як у Галинки з сусіднього дому? Книжки з малюнками? Мандаринки? Велику плитку шоколаду “Оленка”? Мармелядових зайців? Хотілося усього, багато, й найкращого. Вночі ми раз у раз неспокійно прокидалися, мацаючи руками у всі боки під подушкою і, не знайшовши нічого, зморено засинали. Ще не приходив... Вранці, ще добре не прокинувшись, ми пірнали під

подушку і одразу витягали все, що там було “на світ Божий”, як казала мама. Зазвичай, святий Миколай не приносив нам дорогих подарунків, однак радіти завжди було чому: пахучим солодким мандаринкам, яскравим торбиночкам з цукерками, пряникам, кольоровим олівцям чи зошитам для малювання. Ото була радість! В цей день ми приносили трохи цукерок й мандаринок до школи, й на перервах збуджено обмінювались враженнями про подарунки й вигаданими історіями на кшталт “чула вранці, як хтось ходив по кімнаті”, “а у нас хтось тихо стукав у двері”, “а наш пес цілісіньку ніч гавкав, як скажений”. В неділю ми їхали до баби й діда в село, знаючи, що й там будуть подарунки – з якихось невідомих для нас причин (чи ми були АЖ ТАКИМИ чемними?) святий Миколай залишав їх і в бабиній хаті, найчастіше на бамбетлі біля столу. Баба Юстина любила День Святого Миколая. Зранку вона йшла до церкви, а вдома молилась до ікони Святого Миколая Чудотворця – суворого й зовсім не страшного чоловіка з білою бородою – і просила здоров'я для усієї родини. Баба розповідала нам історії про Миколая, його милосердя й благі справи, його безмежну опіку над сиротами й бідними вдовами. Вона щиро вірила: якщо просити в молитві у святого Миколая захисту, він обов'язково почує і допоможе. Дідо, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, і кропив господу, худобу та збіжжя, примовляючи: “Святий Миколаю, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!”. “Бабо”, – колись запитала я її. – “А що тобі приносив святий Миколай, коли ти була маленькою?”. Вона тихо засміялася і в її очах промайнула туга за тими часами. А тоді починала розповідати. У ті часи Миколай приносив яблука, горіхи, “миколайчики”, розмальовані білою застиглою поливою (тепер кажуть глазур'ю) або когутиків на паличці (льодяників). На Різдво ялинку прикрашали горіхами й саморобними прикрасами. А на самому вершечку височів білий янгол з порцеляновим личком та

“справжніми” крилами з пір'я, якого бабин тато одного разу привіз з міста й за якого тоді добряче дістав “на горіхи” від бабиної мами. Увесь рік янгол зберігався в спеціальній коробці схований у креденці, і дітям, під страхом найстрашнішої кари, було заборонено до нього торкатися. Коли баба була маленькою дівчинкою (хто б міг повірити, дивлячись на бабині спрацьовані руки, сиве волосся під хусткою й маленькі глибокі зморщечки над верхньою губою?), то кучугури снігу намітало аж під стріху. Вона з братом вилазила на самий вершечок, і вони з'їжджали звідти на саморобних гринджолах (санках). Баба пам'ятала, як на різдвяні свята її тато прикрашав коней дзвіночками й стрічками, у великі сани настеляв сіна, покривав його святковим килимком і віз усю сім'ю до сусіднього села до своєї сестри, цьоці Зосі (най діти щось собі наколядують). Баба розповідала про вертепи, Маланку, Щедрий вечір, колядників, засівальників та міцні Йорданські морози. Й про те, який гарний кожушок і чоботи “справив” їй тато, коли вона почала ходити до школи... *** Як давно це було... Коли ми були малими, тато теж приносив ялинку, яка пахла лісом. Але ми прикрашали її вже справжніми блискучими іграшками, цукерками й “дощиком”, а на вершечок тато чіпляв срібну зірку (янголи, мабуть, до нашої сторони не долітали). Ввечері тато вмикав різнокольорові гірлянди на ялинці і обличчя дорослих ставали веселішими в передчутті новорічних свят. Як давно це було... За повсякденними справами ми забуваємо про свої дитячі мрії. Про те, як уміли радіти маленьким простим подарункам, маминим коржикам, бабиним завиванцям, дідовим саморобним санчатам і ялинці з лісу. Ми забуваємо, що на свята в хаті було стільки їжі, що можна було нагодувати кожного колядника і засівальника. Про традицію жертвувати перед святами “на бідних і вдів”. Стаючи дорослими, ми застрягаєм в трясовині щоденних клопотів, втрачених сподівань, нездійсненних мрій та нереалізованих ідей.

Наші серця стають холодними від проблем і ми забуваємо, як це прекрасно творити добро. Ми перестаємо випромінювати світло і тепло. Ми перестаємо помічати, що десь плачуть діти. На початку минулого століття, діти писали листи не до Миколая, а до митрополита Андрея Шептицького, і часто це були діти-сироти. У Галичині внаслідок Першої світової війни та інших воєнних дій до 1920 року налічувалося 20 тисяч дітейсиріт, і більшість з них отримували подарунки від митрополита. У 1921 році митрополит Андрей Шептицький написав лист до Папи Венедикта XV та ієрархії США та Канади з проханням про допомогу сиротам. УГКЦ організувала 20 сиротинців для дітей, що втратили батьків. Сьогодні в Україні йде війна. Щодня смерть забирає наших найкращих синів і дочок, залишаючи дітей-сиріт та невтішних вдів. Згадаймо добрі традиції наших бабів-дідів й цими різдвяними святами зігріємо увагою, подарунком і любов'ю бодай одну родину. Нехай Святий Миколай прийде в кожну оселю. Нехай засвітяться радістю личка усіх дітей. Нехай Миколай Чудотворець принесе МИР на нашу українську землю.

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: “Ukrainian People” magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

December 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

4

Наші інтерв’ю: Ярослав Джусь: “Бандура пасує кожному”

4

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Прекрасно там, де перебуває милосердя. Фонд Revived Soldiers Ukraine допомагає пораненим українським військовим Розслідування: Сенсаційне розкриття вбивства майже 30-річної давнини: заарештовано колишнього бойфренда жінки, убитої 28 років тому

38

→ ЗДОРОВ’Я 7 продуктів, про які нам брешуть

12

14

→ UKRAINE Бюджет: дзеркало реальних намірів. Проєкт бюджету на 2020 Наша історія: Конотопська битва. Втрачений шанс Куди зникли мільйони дітей, що були народжені в Україні у 1932-1933 роках Відомі українці: Ніл Хасевич. Творець візуального образу УПА Мода: Ікона стилю – Катерина Сільченко Спорт: Збірна України з рекордом завершила відбір на Євро-2020 Успішні українці 2019 року: Чемпіони з армрестлінгу Павло Краснов та Павло Дербедєнєв – наша силa на мiжнароднiй аренi Шлях до успіху. Передсвяткова розмова з засновником навчального центру водіїв Start CDL Training Василем Кушніром Олександра Кучеренко: “Більшість відпусток ми з чоловіком проводимо в стилі “Світу навиворіт” Дивовижні фотокартини Ірини Джуль → DIASPORA У Вінніпезі вшанували жертв Голодомору У Празі представили український артпроєкт “Генезис”

16 18 22 26 28 30 32 34 36 37

38 40

→ ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (December, 2019) New Year’s Eve: celebrate in Chicago The Holiday Adventures Are Upon Us Мандри: На Різдво – до американської “Баварiї” Гумор Мистецтво: Ольга Токарчук: “Єдиної реальності не існує” Стосунки: Як знайти чоловіка Бізнес: НОВОРІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ. Як дотримуватися запланованого і не напартачити Гороскоп: Що обіцяють зірки у рік Щура. Гороскоп на 2020 рік Українська Кухня: ЗУСТРІЧАЄМО НОВИЙ РІК СМАЧНО!

30

8

42 44 46 50 52 54 56 58 60 62

Наша обкладинка:

54 Subscribe to

Олександра Кучеренко, Міс Україна 2016, український журналіст, модель, куратор благодійного проекту “Наставництво”. Фото: Олексій Анхімов верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Українська бандура, без сумніву, переживає своє відродження. Щонайменше, протягом останніх 9 років, з часу заснування гурту “Шпилясті кобзарі”, цей унікальний інструмент, музичний символ України, вийшов на якісно новий рівень. Багато в чому – завдяки цим хлопцям. Тепер бандура в Україні – це модно, сучасно і різножанрово. Інструмент виглядає дуже витончено та велично, а бандуристи з сумних мандрівних співців минулого перетворилися у стильних і трохи розбишакуватих романтиків, за якими – майбутнє. Сьогодні історія гурту налічує більше тисячі виступів, понад двадцять країн та міст, безліч концертних залів та фестивальних майданчиків. Лідер та ідейник гурту “Шпилясті кобзарі” Ярослав Джусь розповів в ексклюзивному інтерв’ю журналу Ukrainian Рeople Мagazine про значення і місію сучасної бандури та поділився цікавими історіями.

Наші інтерв'ю

ЯРОСЛАВ ДЖУСЬ:

“БАНДУРА ПАСУЄ КОЖНОМУ”

Ірина Басенко,

журналістка, громадська діячка, поетка. Авторка національного рекорду “Україна разом” – мапи України, вишитої вручну шістьма тисячами людей у всіх регіонах країни у 2014 році. Членкиня Національної спілки журналістів України.

- Розкажіть про учасників колективу. Це правда, що вони всі – з різних регіонів України?

- Так. Це одна з переваг кобзарського коледжу. Сам заклад невеликий, гуртожиток – лише на шістдесят осіб. Навчання в коледжі індивідуальне, і сюди приїжджають діти з усієї України. Студенти діляться досвідом – як професійним музичним (хто до цього навчався), так і особливостями свого регіону – традиціями, звичаями, мовними формами. Тому наш гурт представляє різні регіони України: Житомирщину, Київщину, Рівненщину, Кропивниччину та Донеччину. Останнім часом ми запрошуємо на концерти сесійного барабанщика, який тривалий час жив у Єгипті. Тому часто жартуємо, що наш гурт тепер міжнародний. Спочатку ця розмаїтість була лише родзинкою для телешоу. Але з часом ми зрозуміли, що наш гурт – ніби приклад маленької України. Всі різні, але згуртовані, маємо певні принципи і цінності, якими не поступаємося.

- Відчуваєте зараз конкуренцію на музичному ринку в своїй ніші?

- Можливо, через пару десятків років, коли на телебаченні та радіо у кожній третій пісні звучатиме бандура, можна буде говорити про конкуренцію. А зараз це, швидше, партнерство. Всі ми працюємо на одну мету: зробити сучасну бандуру брендом України. Аби, почувши звук бандури, іноземці безпомилково розуміли, що це – саме український інструмент. З такою ідеєю я створював проект Bandura Style, з таким меседжем ми приходили цього року на “Голос країни”, аби підтримати кобзарський коледж – і тепер я часто чую схожі думки від колег по цеху, що бандура вже є сучасною, стильною, прогресивною, багатогранною. Вона з’являється в різних шоу, в співпраці з різностильовими популярними виконавцями і гуртами, і це дуже приємно.

- Всі учасники колективу є випускниками унікальної Стрітівської школи бандуристів. Кілька років тому, наскільки мені відомо, вона була під загрозою закриття. Яка ситуація зараз?

- Під загрозою вона була й минулого року, й може бути цього. З набором є низка питань, тобто проблема комплексна, вкладати лише в промоцію закладу – недостатньо.

4

December 2019 Ukrainian People

Необхідна реформація зсередини і взагалі – більш масштабна робота держави над тим, аби зацікавлювати молодь до навчання в коледжі, взагалі мати бажання навчатися. А в нашому випадку – ще й доносити до батьків, що фах бандуриста – актуальний і прибутковий. Адже побутує стереотип, що музикант – це не професія, в Україні цим на життя не заробиш і т.д. Я вважаю, якщо є здібності – гріх їх не розвивати, якщо є голова на плечах, креативний підхід, бажання і працелюбність – додайте натхнення, і справа буде приречена на успіх. Про коледж можна розказувати багато. Як киянин, я виніс для себе величезну перевагу того, що цей заклад знаходиться в невеличкому селі з чистим повітрям та мальовничими краєвидами. Це надихає. Далеко від батьків, чудові умови для творчості, роздумів.

- Під струнами ваших бандур оживали найрізноманітніші світові хіти. Що більше користується популярністю?

- Якщо оцінювати за кількістю переглядів, то найпопулярнішою

є наша українська версія “Jingle Bells”, яка зібрала майже 3 мільйони переглядів у мережі УouТube. Ідея відео та слова до пісні належать арт-директорці проекту Bandura Style Оксані Боровець. Вже минуло чотири роки після виходу відеокліпу, а нам і досі пишуть, чи можна взяти цуценят. Також сотні тисяч переглядів мають наші інтерпретації народних пісень. Часом звичайні онлайн-відео нашого виступу набирають неймовірну кількість переглядів та блискавично поширюються мережею, як було з виступом в англійському пабі, де ми співали для британців українську жартівливу пісню “Ой, служив я в пана”. На кожному концерті глядачі просять нас виконати “Щедрик”, який пролунав цього року на шоу “Голос країни”.

- Ви пам'ятаєте свою першу ротацію на радіо? Яка це була пісня і станція? Як можна взагалі потрапити на радіо з бандурою?

- Ми самі шукаємо відповідь на це питання, оскільки суто бандурні твори рідко можна почути в радіо­ефірі.

1-800-361-7345 meest.com

Корпорація Meest вітає з Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай Новий рік подарує світлу надію і великі сили, виконає всі добрі бажання та принесе щастя у Ваш дім

Meest – 30 років працюємо для Вас

Посилки, бандеролі та листи

Грошові перекази

Подарунки, квіти та продуктові набори

Комерційні вантажі

Доставка з інтернетмагазинів

MEEST CHICAGO Грошові MEEST PALATINE KARPATY Посилки, Подарунки, Комерційні MEESTДоставка 820 Ridge Ave., Road, Ave. олі Unit Jперекази 1645 Hicks квіти та Unit K вантажі 2235 W. зChicago інтернетLombard,ти IL 60148 Rolling Meadows, Chicago, продуктові набори магазинів tel: 1-877-889-1103 IL 60008 IL 60622 630-889-1100 tel: 847-208-8451 tel: 773-489-9225

Наші інтерв'ю Найчастіше – композицію, яку я створив у співпраці з ді-джеями KIWI Project – “Щедрик mix”. Кілька разів на тиждень на хвилі Країни FM звучать колискові, які я записав зі співачкою Яніною Омельченко. Одна з найпопулярніших пісень, де звучить бандура – це пісня “Гупало Василь”, яка створена у співпраці з гуртом ТНМК. Не один рік поспіль вона лунає на більшості радіостанцій, має кілька реміксів, і завжди приємно почути в радіоефірі бандуру в сучасній популярній музиці. Також я мав низку проектів, де записував бандуру для різних виконавців, пісні яких звучать в ефірах українських радіостанцій: ILLARIA, Lama та Тоня Матвієнко, dj Tapolsky, Eyra, Yarmak, The Doox, Вперше чую, Анжеліка Рудницька та ін. Якщо говорити про гурти, у складі яких є бандура, то можна згадати “Тінь сонця”, KRUT, “Гайдамаки”, Vroda, TKALENKO, Kozak System, ONUKA, KoloYolo. Останні, до речі, виконують приджазовані композиції, які з’явилися в ротації Джаз FM. Чудово, що в Україні нарешті з’явилася окрема джазова радіостанція. Це класна нагода для бандуристів, які грають джаз чи в наближених до цього стилю авторські твори та переспіви народних пісень – надсилати свої роботи для ротації. Ми зі “Шпилястими” плануємо це зробити найближчим часом, бо якраз маємо в запасі пісні такої стилістики (“Свята ніч”, “Ой, чий то кінь стоїть”, “Черемшина”, “Думи мої”, “Бий, барабан!” та ін.).

- Ярославе, ви заснували Bandura Music Days, що отримали успіх. Чи продовжуєте проект, чи досягнув він того результату, якого від нього очікували?

- На той момент і термін, в який ми його реалізували – досягнув на всі сто. Ми тоді ще переживали, чи зберемо публіку, бо то був перший фестиваль, і мало часу для реклами. Як підсумок, люди три години стояли в проходах концертної зали та вестибюлі Українського Дому, слухаючи сучасних виконавців на бандурі. Щоб фестиваль був щорічним, потрібна підтримка. Минулого року ми реалізували проект завдяки Українському культурному фонду, за що ми йому щиро вдячні, зараз нас підтримує департамент культури КМДА. Хочемо щороку додавати до фестивалю

щось нове, готувати нові музичні експерименти з бандурою, незвичні колаборації та проекти. Фестиваль мотивує нас самих. Найближча мета – зробити День бандури офіційним святом. Адже практично кожен фах має свій професійний день, а бандуристи – ні. Не мали до минулого року. Відтак ми обрали третю суботу жовтня. Вона вільна від інших свят, це красива пора і хороший час, аби зібрати всіх після літніх відпусток і відсвяткувати День бандури.

- Розкажіть про команду вашого проекту Bandura Style.

- У нас велика команда: я, арт-директорка проекту Оксана Боровець, гурт “Шпилясті кобзарі” та наша стратегічна партнерка Олена Захарова і її організація “Ідеї змін”. Разом втілюємо задуми. Всіх інших долучаємо за потреби – бухгалтери, піарники, дизайнери, режисери, оператори, стилісти, івент-агенції. Часом хтось до нас звертається з пропозиціями, інколи ми шукаємо в команду людей під певну ідею чи проект. Зараз об’єднуємо зусилля та залучаємо до обговорень наших колег-бандуристів: Івана Ткаленка, Анастасію Войтюк, Марину Круть, Івана Лузана та ін. Більшість з них також брали участь в освітньому дні Bandura Music Days та ділилися власним досвідом з відвідувачами фестивалю.

- Можна популяризувати бандуру, граючи у підземному переході на Майдані Незалежності? Чи їй більше пасує академічне виконання з високих сцен?

- Навіть не виймаючи бандуру з чохла, бандурист вже привертає до себе увагу перехожих, які питають, що то за інструмент. Популяризувати бандуру можна в будь-якій ситуації і з будь-якої сцени. Вона вишукано звучить у філармонії, консерваторії, наповнює українською атмосферою стриманий дипломатичний захід, запалює на вечірці чи навіть у нічному клубі. А грати на вулиці – це ж узагалі давня кобзарська традиція. Тому ми граємо всюди, де є слухачі і де приходить натхнення.

- Наскільки пасує бандура жінкам-музикантам і жіночому вокалу?

- Бандура пасує кожному, хто любить її звучання та розуміє сакральність цього інструменту. Можна багато дискутувати: якими

були історичні передумови, кому і на чому не дозволялося грати. Нині все це неактуально, адже ми граємо на сучасній бандурі, створеній у ХХ столітті. Відтак, жодних гендерних питань тут бути не може. Є бажання – грай. Бандура пасує всім.

- Чи виступали ви перед мешканцями прифронтових населених пунктів та військовими на Сході?

- Ми часто бували там з виступами. Піднімали бойовий дух захисникам України, знайомили їх з бандурою. За останніх кілька років брали участь в концертному турі “Підтримаємо своїх”, фестивалі “З країни в Україну”, “Музбат” та ін. В проекті “Український Схід” з Анжелікою Рудницькою були неодноразово у Слов’янську, Авдіївці, Щасті, Покровську, Черкаському, Сєвєродонецьку, Рубіжному, Новоайдарі та ін. Виступати для бійців та мешканців цих міст для нас завжди почесно і важливо. Це особлива публіка, і дуже непросто грати стрілецькі, повстанські, історичні пісні про війну, коли перед тобою – зала морпіхів, які брали безпосередню участь у військових діях, у яких загинули на фронті побратими та друзі. Але ми знаємо, для чого ми їздимо туди і бачимо, наскільки їм не вистачає пісні, щирого виконання, чогось справжнього та душевного.

- Яке ваше ставлення до популярних конкурсів на кшталт Євробачення?

- Євробачення – чудовий конкурс та можливість показати себе на весь світ. Україну представляли багато крутих і професійних виконавців, але мені хочеться, аби в наших конкурсних піснях завжди була приналежність до української культури. Якби ми щороку готували на Євробачення пісню з елементами фольклору, то матеріалу би вистачило на кількадесят років наперед. Я веду до того, що не лише люблю етнічну музику. В часи інформаційних війн та особливо в такий складний період як зараз, дуже важливо доносити світу і Європі – хто ми і які ми. На будь-яких майданчиках: чи то в ПАРЕ, чи то на шоу-талантів в Америці, чи на Євробаченні – ми маємо демонструвати свою ідентичність, ще раз і ще раз показувати всім, що це саме наші пісні, наша мова, наша вишиванка, наша культура і історія. Що ми – Україна, а не Росія.

Автомобільні аварії Дорожньо-транспортні пригоди

Як випливає з назви, ці випадки є причинами травм учасників дорожнього руху: водіїв та пасажирів. Law Office of Laura Golub спеціалізується на нещасливих випадках внаслідок автомобільних аварій та допомозі постраждалим внаслідок зіткнень транспортних засобів, а саме: автомобільних аварій; аварій мотоциклістів; зіткнень вантажівок

Аварії на дорогах є частою причиною травматизму й смерті Згідно з даними Національного управління безпеки дорожнього руху, дорожньо-транспортні пригоди є однією з головних причин смерті від нещасливих випадків і важких травм у Сполучених Штатах. У 2018 році було 32 367 загиблих в дорожньотранспортних пригодах і 2,22 мільйона чоловік – травмовано. Подібні випадки можуть призвести до того, що постраждалим доведеться оплачувати рахунки на мільярди доларів протягом всього свого життя. Згідно з даними Центру з контролю захворювань, розрахункові витрати на лікування травм одного року дорожньо-транспортних пригод в Сполучених Штатах можуть перевищувати 70 мільярдів доларів.

Фінансова компенсація за травми, отримані в аваріях на дорогах і автомагістралях Внаслідок дорожньо-транспортних

пригод потерпілий може отримати великий спектр травм, від критичних, що загрожують життю, до поширених травм шийного відділу хребта. Будь-яка людина, яка постраждала в ДТП, може потребувати невідкладної медичної допомоги і, в більшості випадків, буде мати інші витрати, пов'язані з травмами. Для того, щоб добитися найбільш вигідних рішень / домовленостей зі страховою компанією в кожному випадку, коли водій скоїв ДТП, ми зосереджуємо увагу як на матеріальних, так і нематеріальних витратах. Як-от: • Лікування • Тимчасова непрацездатність • Постійна фізіотерапія • Хірургічні рахунки • Моральні збитки – біль та страждання.

• Ремонт автомобіля Залежно від типу аварії і задіяних страхових компаній, один або кілька суб'єктів можуть нести відповідальність за наслідки ДТП. Щоб переконатися, що потерпілі отримали справедливу компенсацію за свої травми, юридичному представництву часто

необхідно вивчати всі варіанти. Нерідко страхові компанії, скориставшись незнанням постраждалими своїх законних прав, оплачують тільки мінімум, сподіваючись, що це зійде їм з рук. Пропонуючи домовитися, вони розраховують, що потерпілий візьме гроші, не звернувшись до юриста за консультацією. Адже кваліфікований юрист, який представляє клієнта, може зажадати виконання більшої кількості умов домовленості або навіть розпочати судовий розгляд.

У чому полягає перевага представництва постраждалого адвокатом, що спеціалізується на ДТП Місяцями, або навіть роками, зіткнувшись з медичними рахунками і втратами заробітної плати в зв'язку з ДТП, постраждалі, які отримали травми внаслідок автомобільної аварії, потребують допомоги досвідченого адвоката. Він буде вести переговори від їхнього імені. Багато законів можуть мати відношення до справи, в тому числі федеральні і закони штату. Тому для успішного ведення справи необхідно найняти адвоката, який добре розбирається у всіх цих законах. Адвокат розслідує обставини аварії та її причини й може значно змінити розмір фінансової компенсації для постраждалого.

Аварії в штаті Іллінойс Адвокат Лора Голуб є експертом в законах штату Ілліноіс та нормативних актах, що стосуються дорожньо-транспортних пригод. Вона спеціалізується в справах ДТП і може порадити своїм клієнтам найкращу стратегію для кожного конкретного випадку і ситуації. В офісі адвоката Лори Голуб пропонують безкоштовні консультації без жодних зобов'язань – щоб обговорити вашу справу і рухатися далі в напрямку отримання компенсації за травми. Незважаючи на деяку схожість між травмами, отриманими внаслідок ДТП, кожна справа, що включає ту чи іншу ситуацію, вимагає різної оцінки, тому що існують різні закони стосовно кожного окремого випадку. Адвокат Лора Голуб має великий досвід роботи з усіма видами тілесних ушкоджень і смертельних випадків як наслідок протиправних дій за участю різних типів транспортних засобів. Зокрема, в разі дорожньо-транспортної пригоди в Іллінойсі, що спричинила тяжкі травми, в Law Office of Laura Golub можуть порадити постраждалим і сім'ям, як домогтися кращих з можливих результатів за допомогою домовленостей, арбітражу або суду. Зустріч з адвокатом можлива в день аварії.

847-808-9500 1020 N. MILWAUKEE AVE., SUITE #312 DEERFIELD, IL 60015 WWW.LAURAGOLUB.COM attorney@lauragolub.com

Chicago Illinois, USA

Прекрасно там, де перебуває милосердя Фонд Revived Soldiers Ukraine допомагає пораненим українським військовим

В

Ірина Басенко Плакала скрипка, піднімаючись до найвищої ноти, плакали й люди, згадуючи військових, медиків та волонтерів, що загинули за Україну. Мужньо стримували сльози почесні гості діаспори Чикаго – п’ятеро дітей загиблих “кіборгів”. На екрані – обличчя їхніх дорогих татусів, які приходитимуть до них тепер тільки у снах. Серед гостей – важкопоранений Олег Івахнюк, що прибув разом з мамою на лікування до Чикаго в рамках благодійної програми Revived Soldiers Ukraine. В п’ятницю, 1 листопада 2019 року, в Українському Інституті модерного мистецтва Чикаго відбувся благодійний концерт за участю відомого скрипаля-віртуоза Олександра Божика, організований фондом Revived Soldiers Ukraine (керівник – Irina Vashchuk-Discipio). Під час цього заходу було зібрано 8,520 доларів на потреби поранених військових України, а також на утримання реабілітаційного центру Next Step Ukraine. Організатори надзвичайно теплого, насиченого доброю енергетикою й феєричного вечора знали: байдужим він не залишить нікого. У цей же вечір вiдбувся подібний концерт у містечку Баффало (штат Нью-Йорк) за участю Оксани Мухи – співачки і скрипальки, Заслуженої артистки України, лауреата Гран-прі першого Міжнародного конкурсу українського романсу ім. Квітки Цісик, переможниці в талант-шоу “Голос країни”. Тут було зібрано понад 9 тисяч доларів на потреби поранених військових.

8

December 2019 Ukrainian People

ійна в Україні змінила світогляд багатьох, в тому числі й краян, які мешкають у США. Колишня спортсменка-легкоатлетка, яка виступала за збірну України, Ірина Ващук, зараз – волонтер. Вона допомагає в реабілітації поранених українських військових і є президентом благодійного фонду “Revived soldiers Ukraine”, що організовує збір коштів, відправляє воїнів АТО з травмами на лікування до США та відкриває реабілітаційні центри в Україні. Сума зібраної благодійної допомоги наближається до мільйона доларів (!). “З першими пораненими і вбитими в Україні хлопцями прийшло усвідомлення того, що це – реальні події в державі, яка завжди виступала за мир у світі та має найбільшу кількість представників у миротворчих операціях ООН, – говорить Ірина Ващук. – Під час подій Революції Гідності, побачивши поранених хлопців та дівчат, я зрозуміла – найважливіше, що має людина – це здоров’я. А його втрата під час військових дій – це втрата працездатності, сили духу, і... початок боротьби з бюрократією”, – розповідає волонтерка. На той момент, весною 2014-го, найдоцільніше, що могла зробити Ірина, проживаючи в США, – це

зібрати кошти серед друзів і передати пораненим майданівцям, а відтак – пораненим військовим. “Коли десятками почали надходити запити про допомогу, а Європа виставляла шалені суми за лікування наших військових, я вирішила домовитися зі шпиталями в США і спробувати допомогти хоча б одному військовослужбовцю отримати лікування в Штатах безкоштовно”, – говорить Ірина. У березні 2014 року її волонтерська діяльність знайшла підтримку українців у Північній Каліфорнії, від групи Maydan SF. Також Ірину підтримала група дівчат в Чикаго на чолі з лікарем Марією Дмитрів, які започаткували фонд Help Protesters on Maydan. Дівчата через Facebook збирали кошти, Ірина ж допомагала знаходити поранених майданівців. Так допомогли декільком хлопцям, постраждалим пiд час подій в Криму і зоні АТО, Луганської та Донецької областей. “Згодом прийшло усвідомлення, що до США потрібно привозити найважчих поранених. Але я спочатку не знала – як. До того часу, поки не подзвонила до дружини Сергія Бабського, щоб надати грошову допомогу з Чикаго, і з’ясувала, що йому запропонували їхати на лікування до Клівленда.

973-887-2776 630-307-0079 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

313-366-0055

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322 248-487-0330

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212 201-795-4061 847-359-5911 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 773-589-0077 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

As of March 1, 2018 *Annual Percentage Rate (APR) for VISA® Platinum credit card is 9.90%. You can apply for a VISA® credit card online at selfreliance.com or in person at any of our locations. This offer may be withdrawn at any time without notice. For new and existing members only.

Contact Selfreliance UAFCU at toll free #888-222-8571 for details on rates and terms as they are subject to change.

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500

*For new auto loans, up to 100% financing based on purchase price shown on the dealer bill of sale (excluding taxes, dealer charges and add-ons), and for used car loans, based NADA current market value.

Auto loans are available for both new and used vehicles, with models up to 6 years old. The minimum loan amount is $5,000; the maximum loan amount is $50,000. Terms up to 60 months and 0% down payment. Annual Percentage Rate (APR) is based on an assessment of individual creditworthiness and our underwriting standards. Not all applicants will qualify for the lowest Annual Percentage Rates (APR) shown. Annual Percentage Rate (APR) is based on an assessment of individual creditworthiness and our underwriting standards. For example, a new auto loan from the dealer for $50,000 with a 48-month term, 90% LTV, and a borrower's credit score of 781, currently, will have an APR of 3.25% and monthly payments of approximately $22 per $1,000. Current auto loan modification fee is $50. Auto loans available only to members and only in designated geographic locations. Offer, rate & terms may change at any time without notice. Offer may be withdrawn at any time. Subject to approval of application. Full disclosure available at h ps://www.selfreliance.com/join-about-us/disclosures/. Please call toll free at 1.888.222.8571 for current offers, rates and terms.

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

great choices

586-757-1980

U n i o n

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

C r e d i t

973-373-7839

Feder a l

SELFRELIANCE.COM

®

Марія домовилися про одне місце в опіковому центрі шпиталю Metro Health, де вона працює. Спонсором подорожі стала Українська Федерація Америки в Філадельфії. Таким чином я вийшла на пані Зеню Черник і почала допомагати як волонтер з координацією віз, перельотами та розселенням в США”, – розповідає Ірина. Зізнається, що насправді важко працювати, коли ти не вирішуєш ключових питань і не можеш зібрати кошти на медичні потреби. Після Сергія Бабського приїхали ще четверо військових – двоє в Філадельфію і двоє з опіками – в лікарню Бріджпорт в Конектикуті (Bridgeport Hospital, Connecticut). Ірина з декількома жінками продовжувала шукати шпиталі для наших військових. Так американські волонтери зв’язалися з лікарем українського походження Аллою Ваш (Yale Hospital) та з лікарем Лесею Кушнір (Massachusetts General Hospital). “Тоді привезли ще двох паралізованих військових, яких я відібрала в Україні. Хлопці мали летіти на довготермiнову реабілітацію до Лос-Анджелеса у центр для людей з травмами центральної нервової системи Next Step Fitness. Але в Українській Федерації Америки (Ukrainian Federation of America (UFA) нам, на жаль, відповіли, що не мають коштів для оплати витрат”, – пригадує волонтерка. На власний ризик, разом з парафією Католицької церкви в Лос-Анджелесі і отцем Ігорем Кошиком, Ірина таки повезла хлопців. Підключили громаду, щоб зібрати на День Незалежності перші 10 тисяч. Тоді ж стало зрозуміло, що без благодійного фонду вже не обійтися. Його оформлення Ірина з двома своїми подругами розпочали в штаті Техас. В назві фонду мали бути слова “солдати” та “Україна”. “Ми започаткували “Відродження Захисників України – Revived Soldiers Ukraine”. Спочатку мало хто знав про фонд і про те, що робимо. Переважно, люди дізнавалися від самих поранених військових. Ми почали проводити благодійні концерти. Перший концертний тур з Аничкою по США ми провели навесні 2016 року. Тоді зібрали близько 60 тисяч, які витратили на потреби паралізованих хлопців в Лос-Анджелесі, а ще декілька військових отримали цільову допомогу в Україні”, – розповідає Ірина. Зібрані кошти з концертів і від приватних донорів фонд витратив на медикаменти, оплату операцій, протезування, а також гроші пересилали в Україну для покриття медичних витрат. Стало також зрозумілим, що дієвою є культурна дипломатія, тож активісти подовжили привозити українських артистів до США. Таким чином просувати українську культуру в Штатах та збирали кошти для наших поранених військових. Волонтери допомагали з робочими візами співакам і артистам, так перед діаспорою виступили Олександр Кварта та Неля Каблучка, Оксана Муха та Сашко Божик.

На лютий 2020 року заплановано благодійний тур гурту “Шпилясті Кобзарі” – 9 благодійних концертів. Зокрема, у суботу, 1 лютого, о 6 годині вечора відбудеться концерт в Українському Осередку міста Чикаго. Волонтери привозили 37 українських поранених захисників з різними травмами: рук, ніг, зору, кульові поранення в живіт і

10

December 2019 Ukrainian People

в голову, опіки. Їм провели реконструкції щелеп, реабілітацію для сліпих та паралізованих, а також протезування (глибоке та для двох кінцівок). Так розпочалася співпраця з медичними закладами: Yale Hospital, Massachusetts General Hospital, USC Hospital, Wills Eye Hospital, Florida Hospital, Swedish Covenant Hospital (Чикаго), Mayo Clinic, а також з мережею реабілітаційних центрів Next Step та інших. Частково чи повністю фонд оплатив медичну допомогу понад 200 важкопораненим захисникам. А потім, підрахувавши витрати на реабілітацію в Next Step у США для 13 захисників України з паралізованими нижніми кінцівками протягом 4 років, зрозуміли, що варто відкрити філію центру в Україні. Також покрити витрати на його відкриття та щомісячне утримання. Тож у листопаді 2018-го в Україні було засновано філію благодійного “Фонду Відродження Захисників України” на чолі з Юлією Сташків. Вже в квітні 2019 року зi США завезли обладнання на суму 120 тисяч доларів та відкрили реабілітаційний центр для людей з травмами центральної нервової системи, за зразком Next Step Fitness в Лос Анжелесі – Next Step Ukraine під Києвом в місті Ірпінь. “Ми утримуємо реабілітаційний центр за допомогою приватних пожертв для нашого благодійного фонду та проводячи благодійні концерти в США. Маємо велику ідею провести забіг на 5 км по Хрещатику 25 квітня 2020 року – “5к Army Run”, щоб привернути увагу українців до наших військовослужбовців. Адже сильна армія – це безпека країни. Зібрані вiд забігу кошти плануємо витратити на поранених ветеранів”. – говорить Ірина Ващук. За 4 роки фонду вдалося зібрати і витратити на поранених воїнів України, в тому числі і на реабілітаційний центр Next Step Ukraine, майже 800 тисяч доларів. До допомоги намагаються залучати приватних меценатів, також волонтери шукають лікарів в США, які змогли б прооперувати українських військових зі складними пораненнями або знайти хірургів-благодійників. На місцях постійно потрібні волонтери, які допомогли б розселити поранених військових, а також перебувати з ними в США. “Звичайно, хочу висловити подяку всім, хто вже довгий час з нами в команді Revived Soldiers Ukraine, – за нашими підрахунками, це близько 40 волонтерів, які активно допомагають вже стільки років. Дякую парафіям українських церков, українським кредитівкам і банкам, культурним центрам і власникам бізнесів. Я навіть не очікувала, засновуючи благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine, на таку велику підтримку. Приємно здивована і безмежно вдячна всім, хто приєднався і зробив нашу команду волонтерів сильною”, – не втомлюється повторювати Ірина. Всім, хто хоче приєднатися до підтримки українських військових, радимо знайти сторінку фонду на Facebook: https://www.facebook.com/ RevivedSoldiersUkraine/ Якщо ви бажаєте стати меценатами реаб-центру Next Step Ukraine чи проєкту 5km Army Run, звертайтеся безпосередньо до Ірини Ващук: Е-mail: revivedsoldiersukraine@gmail.com, Номер телефону: 213-926-6627 Добровільні внески можна робити тут: www.rsukraine.org Ми дякуємо всім, хто переймається долею поранених захисників України. Разом – до перемоги!

Р о з сл і ду в а нн я

я ц и н м є а т а н ш оро Мот арпетки и: жовтої шк ва майже 30-річної давнин

Сенсаційне розкриття вбивст йфренда жінки, заарештовано колишнього бо убитої 28 років тому

Люда Руда

B 1991 році зникла жителька Філадельфії, а через три дні місцевий житель знайшов її вбитою у лісі під купою листя. Досі для слідства залишалося невідомим, що з нею сталося, однак у вересні 2019 правоохоронці затримали ймовірного вбивцю. Допомогла розкрити вбивство... пара жовтих шкарпеток.

52-річний Теодор Донахью (Theodore Donahue) був заарештований 3 вересня 2019 року за звинуваченням у вбивстві, нарузі над трупом, підробці доказів, перешкоджанні правосуддю і неправдивих свідченнях про смерть його тодішньої подруги, 27-річної Деніз Калб (Denise Kulb). Про це на пресконференції повідомив прокурор округу Філадельфія Ларрі Краснер (Larry Krasner). Калб була знайдена мертвою 12 листопада 1991 року у віддаленому районі Birmingham Township, штат Пенсильванія, недалеко від кордону між Пенсильванією і Делавер. Підозри одразу впали на її 24-річного бойфренда Теодора Донахью, але у детективів не було достатньо доказів, щоб його затримати. “Ця молода жінка заслуговувала набагато кращого, ніж бути вбитою і залишеною в місці, невідомому тим, хто її оплакував”, – заявив Краснер. – “Ми сповнені рішучості домогтися правди і допомогти знайти спокій рідним, які чекали на завершення цього кримінального розслідування майже протягом 30 років”. За місяць до зникнення Деніз Калб, пара проживала спільно – згідно з повідомленням місцевої прокуратури. Донахью, який працював постачальником піци, спочатку повідомив поліції, що він востаннє бачив свою дівчину 18 жовтня 1991 року. В той час, коли пара насолоджувалась креком (дешева версія кокаїну), на них ніби-то напав грабіжник. Чоловік сказав, що Калб побігла за допомогою, і більше він її не бачив.

12

December 2019 Ukrainian People

Дівчину знайшли мертвою через три тижні в листопаді. Одягнена була лише в светр, але зверху на ній лежали й інші елементи одягу — дві пари штанів, футболка, куртка і одна блідо-жовта шкарпетка. В день виявлення тіла Донахью вирішив повернути весь одяг своєї подруги, що був в його квартирі, її родині. За винятком довгої жовтої шкарпетки, подібної до тієї, що була знайдена на убитій. “Він повернув увесь одяг її батькам, за винятком цієї шкарпетки”, – розповідав Ентоні Воці (Anthony Voci), начальник відділу з розслідування вбивств окружної прокуратури Філадельфії. – “Вирішив залишити її з якоїсь причини”.

15 листопада 1991 року слідчі обшукали квартиру і знайшли шкарпетку. Це викликало деякі питання. Донахью наполягав на тому, що не має ніякого відношення до смерті Калб. Однак, він визнав, що його прізвисько було “Тед Банді” (Ted Bundy – американський серійний вбивця, гвалтiвник, викрадач людей і некрофіл, що “діяв” в США в 1970-і роки). Прокурори відзначили, що адреса електронної пошти Донахью була TedBundy1967, в якій ім'я серійного вбивці поєднувалося з його власним роком народження. “Це, безумовно, був дивний вибір”, – підмітив Воці.

B наступні дні Донахью дзвонив в поліцію, щоб запитати про результати розтину знайденого тіла і “нервово пропонував допомогти”, – повідомила окружна прокуратура.

У

2001 році влада Філадельфії запропонували винагороду, 2 тисячі доларів, за будь-яку допомогу в пошуках вбивці. Однак, це не допомогло – ще одне десятиліття минуло без будь-яких змін. Шкарпетка не була “ключовим доказом” до того часу, поки справу знову не відкрили в 2015 році для “розширеної спільної експертизи”. Слідчі покладалися на нові технології, пов'язані з аналізом ДНК. Також вони вирішили проконсультуватися з професором Байроном Волфом (Byron Wolfe), керівником відділу фотографії в Університеті Темпл (Temple University). Волф застосував технологію покращен-

ня якості фотографій, щоб порівняти шкарпетку в квартирі Донахью з іншою, знайденою на тілі жертви. Коли підозрюваний був повторно допитаний в 2015-му, він зізнався, що “збрехав” про останню зустріч з Калб. Донахью сказав слідчим, що востаннє бачив молоду жінку біля бару 18 жовтня 1991 року. Однак, телефонні записи показували, що пара розмовляла 19 жовтня того ж року. Також того ж дня сестра Деніз Калб бачила, як пара сварилася біля місцевого бару, в якому вона працювала. Протягом наступних кількох років поліцейські штату Пенсильванія опитували Донахью та інших потенційних свідків. Вони виявили, що Донахью кілька разів на рік зупинявся в мотелі, який знаходився трохи більше, ніж за милю від місця злочину, і що він ділився подробицями про злочин, про які ніхто, крім свідка або злочинця, знати не міг. Один з його друзів розповів поліції, що Теодор нерідко робив дивні коментарі про Деніз – на кшталт, що “її вже не повернути”.

3

вересня 2019 року підозрюваного затримали. За словами Ентоні Воці, керівника відділу розслідування вбивств районної прокуратури, арешт через майже три десятиліття після злочину “демонструє, що нема такого випадку і такої кількості часу, щоб справу можна було вважати програною”. “Іноді справи поліпшуються з часом, як це стається з вином”, – підкреслив він. Теодор Донахью утримується під вартою у виправному закладі CurranFromhold у Holmesburg без права на заставу. Його офіційне звинувачення було призначено на 5 листопада 2019 року. Адвокат підозрюваного Р. Еметт Медден (R. Emmett Madden) заявив, що його клієнт невинен. “Він заперечує звинувачення, і ми будемо оскаржувати їх у суді”, – зазначив він в інтерв'ю журналістам. Серед свідків, які давали свідчення під час слухань, були сестра Калб, відставний військовий штату Пенсильванії, головний судмедексперт Філадельфії та колишній сусід по роботі підозрюваного у вбивстві.

Здо р о в ' я

7 продуктів, про які нам брешуть Пора почути неприємну правду про нашу щоденну їжу. Приносити погані новини і розвінчувати міфи – невдячне заняття, але хтось же повинен це робити! Так подумав Ларрі Олмстед та написав книгу “Справжня / фальшива їжа: чому ми не знаємо, що їмо, і що можна з цим зробити”. Понад 300 сторінок обговорень, результатів досліджень і експертних оцінок, і все це – заради торжества правди і здоров'я людства. Не хочемо вас засмучувати, але суші, які були вчора у вас на вечерю, від справжніх поцупили тільки назву. Дуже багато продуктів харчування, на користь яких ми робимо свій споживчий і гастрономічний вибір, – зовсім не те, чим вони здаються на перший погляд. Не такі корисні, органічні й важливі, як переконує нас етикетка. Виробники нас обманюють, щоб заробити гроші. Не будемо вдаватися в деталі, адже книгу варто прочитати цілком. Але змушені поділитися найневтішнішими висновками про основні продукти харчування.

ОЛИВКОВА ОЛІЯ

ЧАЙ

Чиста олія з плодів оливок – це, фактично, фруктовий сік (рідина, що отримується з оливок під пресом). Однак, дуже багато оливкової олії на полицях супермаркетів містить нестійкі харчові добавки. У розділі “Зіпсовані олії” Олмстед пише: “Велика частина нашої оливкової олії імпортується з Італії, тамтешні дослідники виявили в ній всілякі інші сумнівні речовини: вуглеводневі залишки, пестициди і таку собі pomace (олію із макухи) – найпоширенішу домішку. Iноді – з додаванням мінеральних масел і поліциклічних ароматичних вуглеводнів, які мають канцерогенні властивості та можуть зашкодити ДНК і нашій імунній системі”. Який жах!

У різних сухих трав'яних чаях може бути купа інгредієнтів, які неможливо ідентифікувати. В книзі описано експеримент доктора Марка Стоекла з Університету Рокфеллера та його студентів. Група протестувала склад трав'яних чаїв, і третина з них мали компоненти, які не вказуються на упаковці. Наприклад, бур'яни. Такі результати показали як дешеві, так і дорогі “високоякісні” продукти.

купити цукровий сироп з домішкою прополісу і загусники, а в гіршому з варіантів – ще й з антибіотиками.

СПЕЦІЇ Більшість сухих подрібнених спецій мають схожу з трав'яними чаями долю. Дуже багато домішок в порошковому вигляді. Не випадково ж шеф-кухарі відомих ресторанів купують неподрібнені спеції і самостійно товчуть їх у спеціальних ступках.

СТЕЙК

ПАРМЕЗАН Те, що нам продають за назвою “пармезан”, може взагалі не бути пармезаном. Він може містити (тримайтеся!) “деревну масу”. Не ведіться на доступні підробки, яких зараз в супермаркетах все більше й більше. Купуйте дорогий parmigiano-reggiano у вакуумних упаковках з написом “Імпортовано з Італії”, він того вартий. Якщо вам, звичайно, не все одно, що ви їсте. Пародії на пармезан від місцевих виробників лише дуже умовно можна назвати сирами взагалі. Але виробників це не зупиняє!

14

December 2019 Ukrainian People

Якщо ви купуєте стейки в упаковці з позначкою “яловичина годована травою”, це зовсім не говорить про органічне м'ясо. “Годована травою” означає, що в якісь моменти життя корови в її раціоні була трава. Але ж це можна сказати про кожну корову! Не виключено, що, крім трави, корова їла кукурудзу, зерно і будьяку кількість гормонів.

МЕД Фальсифікування меду – це сумна реальність. Читайте склад на етикетці в супермаркеті, а краще купуйте в дрібних виробників на ярмарках. Існує дуже мало харчових стандартів для меду, тому в кінцевому рахунку можна

СИР ДЛЯ БУТЕРБРОДІВ (“АМЕРИКАНСЬКИЙ” СИР) У таких плавлених сирних сумішах обов'язково будуть насичені жири, емульгатори і багато інших додаткiв з поганою репутацією. https://eda.bit.ua/

ЩЕ ДЕЯКІ ПРОДУКТИ, КОТРИХ ВИ ПОВИННІ УНИКАТИ СПОРТИВНІ НАПОЇ Рекламні ролики про спортивні напої всюди проголошують їх ідеальними напоями під час тренування або відновлення після тренування. Однак, цукор в більшості з них необов'язково може бути корисним. Більшість пляшок комерційних спортивних напоїв містять близько 21 грам цукру на 12 унцій разом з електролітами – це один з найпростіших способів збільшити споживання цукру і калорій, навіть не замислюючись. Насправді, дешевше пити звичайну кока-колу (за словами американського доктора Джозефа Меркола, всього в одній баночці газованого напою міститься приблизно десять ложок цукру і від 30 до 55 мг сульфітів і кофеїну). “Дешевше”, щоправда, тут не означає “здоровіше”.

ФРУКТОВИЙ СІК Це ще одна категорія, де потрібно читати етикетку – кожного разу. Виробники незобов’язані перераховувати відсоток кожного інгредієнта на упаковці, а яблучний сік набагато дешевший вiд таких, як гранатовий або чорничний. Тож “місцями” гранатовий або чорничний будуть розчинятися яблучним. І якщо ви думаєте: “Ну, круто, мені все одно подобається яблучний сік, я просто куплю це”, – то краще не поспішайте. “Навіть якщо яблучний сік позиціонує себе

як справжній, вам все одно не треба його пити”, – пише Ларрі Олмстед. – “Переважна більшість яблучних соків, що продаються в США, виготовлені з концентрату китайського виробництва. В ньому, як неодноразово було встановлено, повно заборонених пестицидів та інших хімічних речовин”.

КОНСЕРВОВАНЕ М'ЯСО І НАПІВФАБРИКАТИ (КОВБАСИ, СОСИСКИ, КОПЧЕНІ ГРУДИНКИ ТОЩО) Зазвичай, напівфабрикати повні натрію та нітратів, а ці хімічні речовини вам аж ніяк не на користь. Недарма дослідження, проведені Американським інститутом ракових захворювань, виявили, що вживання консервованого м'яса і м'ясних напівфабрикатів збільшує ймовірність захворіти на рак прямої кишки. Коли нітрати потрапляють в організм, вони перетворюються в нітрити, які викликають накопичення нітростаміну – сильного канцерогену.

ВЕГЕТАРІАНСЬКІ ЧІПСИ Зазвичай, вони виготовляються з картопляного крохмалю з відтінками кольору з овочевих порошків. На додаток, коли картопля піддається впливу високої температури, в ній утворюється

речовина за назвою акриламід, яка є канцерогеном. Зокрема, в цьому впевнений Дейл Хаттіс, дослідник і викладач Університету Кларка в Массачусетсі. А ще чіпси містять просто величезну кількість солі та натрію, підвищують рівень холестерину в крові і призводять до підвищення тиску, що може призвести до інфарктів та інсультів.

СОЛОДКІ ПЛАСТІВЦІ (СУХІ СНІДАНКИ) Навіть “органічні” та “натуральні” пластівці (flake cereals) можуть мати до 20 г цукру на порцію.

ГОТОВІ СУПИ В БАНКАХ Деякі люди чомусь вважають готові супи більш здоровою їжею, ніж, наприклад, локшину швидкого приготування. Однак, навіть в одній баночці такого супу вміст солі і натрію перевищує денну норму. Якщо в організм потрапляє більше натрію, ніж йому необхідно, він починає накопичувати воду, це збільшує тиск крові, що, в свою чергу, збільшує ймовірність інфаркту.

СУШЕНА ЖУРАВЛИНА Завдяки доданим цукрам, 1/4 склянки містить вражаючі 30 г цукру.

Ukraine Бюджет: дзеркало реальних намірів Проєкт бюджету на 2020 рік як символ прірви між очікуваннями та реальними пріоритетами політики Володимира Зеленського Олександр Крамар

18 жовтня Верховна Рада 255 голосами “за” підтримала в першому читанні урядовий законопроєкт про держбюджет на 2020 рік, із яких 237 забезпечила сама “Слуга народу” (включно з обраними за її списками спікером та віце-спікером), а також абсолютна більшість групи мажоритарників “За майбутнє!”, відома як група Коломойського – Авакова. Ухвалений законопроєкт є яскравою ілюстрацію того, що реальний курс уряду та парламентської більшості Володимира Зеленського розходиться з очікуваннями його електорату. Незважаючи на те, що видатки бюджету-2020 на 5,2% більші вiд показників 2019 року, без урахування інфляції та за оцінками Рахункової палати йдеться про їхнє скорочення на 3,7%. Трансферти місцевим бюджетам зменшено майже вдвічі – на 137,2 млрд. грн. Як побачимо далі, бюджет Зеленського – Гончарука є значно менш соціально орієнтованим, аніж Порошенка – Гройсмана. При цьому, на відміну від попередників, сьогоднішній уряд і парламентська більшість нехтують також i потребами оборони, безпеки та зовнішньої політики. Попри те, що зовнішньополітичний напрям у теперішніх реаліях є вкрай важливим для виживання та розвитку української держави.

Оборона не в пріоритеті Перше, що впадає в очі – нехтування потребами безпеки та оборони. Фінансування таких важливих секторів, як закупівля, модернізація та ремонт військової техніки для потреб армії (+14 млн. грн.), діяльність ЗСУ (–70 млн. грн.), Нацгвардії чи Державної прикордонної служби, Головного управління розвідки чи СБУ або зменшується, або залишається незмінним. Або зростає в межах кількох десятих відсотка, що, з урахуванням інфляції, означає різке скорочення реального фінансування. Закладені в проєкті бюджету майже 28 млрд. грн. на так звані нерозподілені видатки сектору безпеки та оборони, по-перше, залишають відкритим питання про те, як ці кошти будуть розподілені в майбутньому та чи надійдуть на потреби оборони взагалі (адже можуть бути просто “невикористані” або “неповністю використані” в разі проблем із наповненням бюджету). А, по-друге, навіть якщо вони й надійдуть у силові структури, мова, в найкращому випадку, лише про індексацію видатків на рівні інфляції. Натомість, серед лідерів за отриманням додаткового фінансування – антикорупційні органи (ДБР і НАБУ). Їхнє забезпечення збільшиться майже на 1 млрд. грн. (або на 50%), переважно, за рахунок ДБР. На 18,7 млрд. грн. (або 38,9%) більше дістанеться Укравтодору – 2020 року ця структура отримає найістотнішу надбавку в абсолютних обсягах. Зростуть видатки й на керівництво МВС (на 19,1% – до 542 млн. грн.), що особливо показово на тлі їхнього зменшення на самі

16

December 2019 Ukrainian People

підрозділи в складі цього ж відомства. Так, фінансування Нацполіції залишиться фактично без змін, забезпечення Нацгвардії зменшиться на 48 млн грн, Державної прикордонної служби зросте тільки на 0,4%, ДСНС – на 0,5%. Суттєве збільшення видатків заплановане також на суди та прокуратуру. Але найстрімкіший фінансовий приріст, порівняно з минулим роком, матиме Міністерство в справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб – більш, як усемеро (до 1,66 млрд. грн.). Щоправда, видатки на забезпечення діяльності самого міністерства (керівництва та управління) становлять 150 млн. грн., що значно більше від тих 116,5 млн. грн., які виділяються на “заходи з психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації і лікування” учасників АТО/OOC та Революції гідності. Основні ж витрати передбачені на вирішення житлових питань ветеранів та переселенців. Зокрема, 305,1 млн. закладено на придбання житла для ветеранів АТО, ще 248 млн. для внутрішньо переміщених осіб. 485 млн. грн. буде спрямовано на програму “Житло для внутрішньо переміщених осіб” зі спецфонду (фінансується в разі надходження відповідних коштів). Водночас, непропорційно багато (200 млн. грн. проти 305 млн. грн. для всіх ветеранів АТО) в бюджеті міністерства заплановані під виділення коштів для сімей учасників бойових дій на території інших держав (афганців), більшість з яких уже отримали житло або виплати на нього за різними державними програмами впродовж попередніх трьох десятиліть.

Серед вищих органів влади найбільше зростають видатки на обслуговування та забезпечення діяльності президента (+39,4 млн. грн.), тоді, як на обслуговування уряду навіть зменшуються, а на забезпечення діяльності ВР залишаються приблизно на торішньому рівні. Хоча тут уже вступив у гру лобізм профільного комітету парламенту: своя сорочка ближча до тіла. На бюджетному комітеті вже поставили вимогу збільшити видатки на обслуговування ВР на 227,8 млн. грн.

Школи чи в’язниці? Фінансування Міносвіти зросте на 18,3 млрд. грн. – цей показник лише трохи поступається лідерові – Укравтодору. Однак, з огляду на масштаби освітньої галузі, динаміка, порівняно з 2019 роком, значно скромніша (+17,4%) й залишає її глибоко недофінансованою. В уряді змушені визнати, що нездатні виконати навіть ухвалену ще попередниками постанову № 822 про реформування системи оплати праці педагогічних працівників відповідно до прийнятого нещодавно закону про освіту. Міністр освіти Ганна Новосад нещодавно написала, що “заробітні плати педагогів, найскладніше питання, у проєкті першого читання залишаються на рівні 2019 року + індексація. Виконати в повному обсязі постанову № 822 буде вкрай складно”. А, відповідно до неї, початковий розмір посадового окладу педагогічного працівника з 1 січня 2020-го мав становити лише 2,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно до проєкту бю-

джету йдеться про трохи більш як 5 тис. грн за мінімальної зарплати 4,72 тис. грн). Тож цілком імовірно, що на тлі недофінансування навіть сектору оборони та безпеки освіта також залишиться поза пріоритетом бюджетного фінансування. Цікаво, що зростання фінансування Міносвіти – наразі приблизно на рівні пенітенціарної системи (місця відбування покарань): за приросту +16,9% загальні видатки сягнуть 6,88 млрд. грн.

Соціальна реформа Але найбільшу увагу привертає бюджетна політика, що стосується соціальних стандартів. Проєкт бюджету-2020 передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні 2027 грн. на одну особу з 1 січня та 2118 грн. – із 1 липня. Для працездатних – 2102 грн. і 2197 грн., для пенсіонерів – відповідно, 1638 грн. і 1712 грн. Це означає, що прожитковий мінімум до 1 липня 2020-го не змінюватиметься й відповідатиме рівню грудня 2019-го, а тоді зросте лише на 4,5%. Насправді, згiдно з даними Мінсоцполітики, фактичний прожитковий мінімум уже в цінах вересня 2019-го становив для працездатних осіб 4733 грн. (з урахуванням обов’язкових платежів), а для пенсіонерів – 3112 грн. Очевидно, що з огляду на інфляцію наступного року, ці показники будуть щонайменше на 7–10% вищими, ніж у вересні. Тож прожитковий мінімум для працездатних мав би закладатися бодай на рівні 5,1-5,2 тис. грн. (майже у 2,5 раза більше, ніж зараз), а для пенсіонерів – 3,3-3,4 тис. грн. (удвічі більше). Однак, на таке в уряді йти не

готові, адже це означатиме підвищення щонайменше до таких самих показників мінімальних пенсій і заробітних плат. А їхні розміри в проєкті бюджету обмежені відповідно 1,7 тис. грн. (удвічі менше) і 4,7 тис. грн. (на 10% менше). У відповідь на запит від бюджетного комітету Мінфін повідомив, що в разі встановлення вказаного розміру прожиткового мінімуму додаткові видатки сягнуть 366,3 млрд. грн.

Різко зменшується фінансування на виплату субсидій – на 7,5 млрд. грн., що навіть перевищує заплановане збільшення видатків на підтримку ПФ (на 6,2 млрд. грн). Урізаються й видатки на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та деяким іншим категоріям громадян – на 3,5 млрд. грн. За одночасного розширення контингенту одержувачів допомоги. Це не єдині приклади скорочення соціальних видатків. Хоча більша частина інших ініціатив і виходить за межі закону про бюджет, однак, вони є досить радикальними. Йдеться не лише про вже проголосований закон щодо радикальної верифікації наявних соціальних виплат та пільг, що призведе до позбавлення їх значної частини громадян, але й про інші ініціативи уряду та Міністерства соцполітики: зменшення норм житла та послуг ЖКГ, на які пільговикам чи субсидіантам надаються державні виплати; збільшення частки доходів, яку домогосподарство має сплачувати за послуги ЖКГ самостій-

но (з 15% до 20%); плани відв’язати більшість державних виплат і соціальних стандартів від прожиткового мінімуму, який відтепер планується використовувати виключно для пенсії та допомоги сім’ям з дітьми. Міністр соцполітики Юлія Соколовська заявила, що прожитковий мінімум перестав бути критерієм бідності й використовується як фіскальний індикатор. До нього прив’язано понад 150 видів виплат та фінансових показників. Однак, якщо прив’язка до прожиткового мінімуму туристичного збору, аліментів, плати за видачу ліцензій чи судового збору справді видається штучною, то у випадку посадових окладів, мінімальної пенсії, соціальної допомоги, стипендій, добових у відрядженнях вона цілком обґрунтована. Цікаво, що саме приручені урядом профспілки вже оприлюднили законопроект, яким пропонується прибрати прив’язку розміру мінімальної заробітної плати та інших бюджетних виплат до прожиткового мінімуму. *** Крім того, ухвалено низку законопроектів, зокрема, щодо здійснення габаритно-вагового контролю, детінізації розрахунків у галузі торгівлі та послуг, оренди державного та комунального майна. А найближчим часом мають бути розглянуті документи про обіг земель сільськогосподарського призначення, легалізацію грального бізнесу, впорядкування видобутку бурштину в Україні, які можуть сприяти суттєвому зростанню доходів бюджету. Втім, загалом усі подані депутатами пропозиції щодо внесення змін тягнуть на додаткове фінансування близько 1,9 трлн. грн., що збільшило б видатки майже в 2,5 рази. https://tyzhden.ua/

Малюнок художника Юрія Журавля

Н а ш а і сто р і я

Конотопська битва Втрачений шанс I Ганна Черкаська

Скільки себе пам’ятаю, за радянців у кінці червня – на початку липня святкували перемогу в Полтавській битві 1709 року. Особливо пишно відзначали “круглі” дати. І не пригадую, щоб у ці дні згадувалася більш масштабна Конотопська битва, під час якої загинуло більше росіян, ніж усе військо царя Петра І під Полтавою, (27 червня – 29 червня / 7 липня – 9 липня 1659 року). Попри те, що навіть “круглі” дати збігалися. Чому так? Спробуймо проаналізувати хроніку подій.

К

озацька республіка, або Гетьманщина, вийшла на політичну арену Європи за часів Богдана Хмельницького. 14 держав світу визнали її, мали у Чигирині дипломатичні представництва. Та українськоросійський договір 1654 року, “вікопомний акт возз’єднання українського народу з братнім російським народом”, став початком кінця Гетьманщини. А Конотопська битва розвінчує міф про “споконвічне прагнення українців до союзу з Росією”, що “ми – один народ”, “укрАінци с русскімі нікада ні ваівалі”, а якою мовою спілкуватися – “какая разніца?”. Адже найганебніша поразка московської зброї сталася через п’ять років після “возз’єднання”!

18

Згідно з Березневими статтями 1654 року, українці переходили під протекцію московського великого князя. Через два роки, восени 1656-го, Москва поклала край домовленостям: російське керівництво обговорювало з поляками можливості сходження царя на польський престол і проголошення унії двох держав; Москва уклала сепаратний мир з польським королем. Це розв’язало руки гетьману Хмельницькому. Його війна з Річчю Посполитою продовжувалася: 1657 року український корпус під проводом Антона Ждановича увійшов у Варшаву. Хмельницькому вдалося організувати українсько-шведськотрансільванський союз для боротьби проти Польщі, але 6

December 2019 Ukrainian People

серпня 1657 року гетьмана не стало. Перед смертю Богдан Хмельницький казав, що гетьманом може стати або Іван Виговський, або хтось із полковників. Але перемогла мрія про монархічну династію в Україні, тому ще за життя Богдана Хмельницького, 5-11 квітня І657 року, старшинська рада за наполяганням гетьмана винесла ухвалу про передачу влади після його смерті 16-річному синові Юрію. По смерті гетьмана Хмельницького, 23-26 серпня в Чигирині відбулася старшинська рада, на якій гетьманом (регентом) до повноліття Юрка Хмельниченка було обрано генерального писаря Івана Виговського.

хоч Виговський твердо тримався основної лінії Хмельницького – забезпечити самостійність України, зміцнити її міжнародний авторитет, утримувати приязні стосунки з сусідами; регентство (двовладдя) знесилювало державність. Воно ж породило охочих до гетьманської булави, а ті стали в опозицію, яку очолили полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Запорозької Січі Яків Барабаш. Той проголосив себе “запорозьким гетьманом”. Царська сторона порушувала міждержавну угоду, укладену в Москві за підсумками Переяславської ради: росіяни замість обіцяної військової підтримки козаків у боротьбі з поляками пішли з ними на сепаратне перемир'я, втручалися у внутрішні справи Гетьманщини, посилювали військову присутність на Лівобережжі, підбурювали антигетьманську опозицію, виконуючи заповідь “розділяй і володарюй”.

У жовтні 1657 року Іван Виговський скликав у Корсуні Генеральну раду. Гетьман змалював дії російської влади, зрікся своїх повноважень і поклав перед учасниками ради булаву. Козацтво ж (старшин із Запорозької січі не було) повернуло Виговському гетьманські клейноди та склало присягу підтримувати його дії проти зазіхань царських воєвод. На Корсунській раді у присутності послів Австрії, Валахії, Криму, Молдавії, Швеції, Польщі, Трансільванії, Туреччини було оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України. Рада ухвалила відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством, укласти перемир'я з Польщею.

Д

о царя було відправлено посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. В Москві довго зволікали з визнанням Виговського гетьманом, вимагаючи від нього поступок. Після лютневої ради 1658 р. в Переяславі, яка підтвердила обрання Виговського гетьманом, воєводи отримали дозвіл прибути в Україну. За повної підтримки Москви заколотники розбили під Полтавою загони полковників Івана Богуна та Івана Сербина, оволоділи територією Полтавського та Лубенського полків. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони опозиції. Пушкар загинув у бою, а Барабаша взяли в полон і стратили. Після цього московський уряд відверто втручався в українські справи, надавав супротивникам гетьмана матеріальну підтримку. У серпні 1658 року на Лівобережжя ввели царські війська на чолі з бєлгородським воєводою Григорієм Ромодановським. Він проголосив гетьманом Івана Безпалого, якого можна було, “взявши за хохол, за собою водити”. Через чотири роки після прийняття Переяславської угоди, 18 вересня 1658 р., у козацькому таборі під Гадячем було підписано договір України з Річчю Посполитою – Гадяцький трактат. Він денонсував російсько-український договір 1654 року, згідно з яким на карті Європи з’явилася нова федеративна держава – польсько-литовсько-українська Річ Посполита. Політичні народи об’єднувалися як “вільні з вільними” та “рівні з рівними”. Україна з назвою “Велике князівство Руське” мала право на окремий уряд, окрему армію, скарб, монету, діловодство українською мовою, свободу слова. Гадяцький трактат ліквідував унію на території України. В Україні мали заснувати два університети (академії), у т. ч. Києво-Могилянську. Московія не змирилася з тим, що Виговський відмовився від союзницьких стосунків із нею й підписав Гадяцький договір з Польщею. У вересні 1658 року московський цар Олексій Михайлович видав грамоту, якою оголошувався початок воєнних дій проти Гетьманщини, і почалося… Армія Григорія Ромодановського з'єдналася з ворогами Івана Виговського – “гетьманом” Іваном Безпалим, осавулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша захопила Миргород, Лубни, Пирятин, вирізала прихильників гетьмана, пограбувала мирне населення.

21 квітня 1659 року стотисячне царське військо розпочало облогу та штурм Конотопської фортеці. Основу війська становили елітні кінні підрозділи “государєва полка”, що комплектувався з високодостойних московських дворян; загони кадомських і касимовських татар під орудою князя Олексія Трубецького (Мстиславського різника) та

загони української опозиції Івана Безпалого Понад 70 днів місто відчайдушно обороняли 4,5 тисяч козаків Ніжинського та Чернігівського полків на чолі з наказним гетьманом Лівобережної України ніжинським полковником Григорієм Гуляницьким та всі дієздатні городяни. Мужність оборонців Конотопа дозволила Виговському зібрати вірні козацькі полки в Правобережній Україні, сформувати наймані загони іноземців із Валахії, Молдавії, Польщі, Сербії, Трансильванії (разом близько 60 тисяч) та залучити на допомогу кримського хана Мухаммед-Гірея IV на чолі 40-тисячного війська.

24 червня (4 липня) під селом Шаповалівка гетьман розбив передовий роз’їзд супротивника. Українські війська облаштували позиції біля Соснівської переправи, неподалік від Конотопа. Піхота та драгуни зайняли позиції в окопах. Оскільки факт приєднання армії кримського хана Ахмет-Гірея вдалося приховати від московських воєвод, кримська кіннота розташувалася окремо, в засідці. Рано вранці 27 червня1659 року козаки Івана Виговського несподівано напали на військо Олексія Трубецького, захопили велику кількість московських коней і вигнали їх у степ. Але кіннота контратакувала козаків, і Виговський відступив за річку Соснівку, до свого табору. У суботу 28 червня (8 липня) Трубецькой відіслав 30000 відбірної московської кінноти на чолі з князем Семеном Пожарським наздогнати Виговського. Решта 30 000 війська на чолі з Трубецьким залишилися в таборі. Пожарський переправився через річку Соснівку й отаборився. Тим часом, п'ятитисячний загін Степана Гуляницького (рідного брата очільника оборони Конотопа) зайшов у тил Пожарському і, непомічений, захопив міст через Соснівку та зруйнував його. Вночі загатив річку, затопив низину навколо неї. У неділю раненько 29 червня (9 липня) 1659 року невеликий загін Івана Виговського атакував табір Семена Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Війська Пожарського залишили табір і почали переслідування. Коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки трьома пострілами з гармати та трьома вогневими стрілами дали знак рушати орді та полякам, а самі всією армією розпочали контрнаступ на Пожарського. Пожарський захопився переслідуванням супротивника, а тяжка царська кіннота та артилерія загрузли у багнистому ґрунті біля річки – “справжніх конотопах”. Кавалерійський воєвода Семен Пожарський пізно зрозумів, що опинився в оточенні; його переграли. Олексій Трубецькой кинув

напризволяще війська Пожарського, не надіслав йому підмоги; спішно зняв облогу Конотопа й наказав відступати. Розгром був повний, “з тої поразки міг утекти хіба той, хто мав крилаті коні”, – писав Самійло Величко. Врятуватися вдалося частині полку Ромодановського, підрозділи якого першими кинулися навтьоки. Московське військо, яке стояло під стінами Конотопа, відступало до Путивля, відбиваючись від козаків, полків Григорія Гуляницькогоі татар. Козаки й татари ще три дні переслідували втікачів аж до московського кордону, князь Трубецькой отримав два важких поранення, дивом залишився живим. Утікаючи, царські війська втратили левову частку артилерії, бойові знамена, скарбницю й обоз. Московська дворянська кавалерія була розбита вщент. Полягло понад 240 московських дворян, майже 2 000 городових дворян, близько 1000 елітних найманців. У полон потрапили двоє з п’яти воєвод Трубецького – князі Пожарський і Львов, одні з найдосвідченіших кавалерійських воєначальників московської армії. Бранцями стали князі Бутурліни, Куракін, Ляпунов, Скуратов. Результати битви мали широкий резонанс у Європі. Звістка про конотопську поразку воєводи Трубецького нагадала росіянам похід Петра Сагайдачного на Москву. Як писав з цього приводу Соловйов, “царська Москва затремтіла за власну безпеку; з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви. Сам цар з боярами раз-у-раз приходив дивитися на ці роботи. Мешканці околиць зі своїми родинами й майном наповнили Москву, пішла чутка, що цар виїздить за Волгу, у Ярославль...”. Втім, хвилювання царя виявилися передчасними. Гетьман Іван Виговський виграв битву, але програв війну. Іван Виговський не зміг повторити походу гетьмана Петра Сагайдачного 1618 року на Москву, бо в Козацькій державі опозиція не припинила боротьбу. Козацька старшина, боячись запровадження в життя Гадяцького трактату, послаблення Росії як можливого союзника у боротьбі проти Польщі, виступила проти Виговського. Татарські орди повернулися до Криму, бо на їхні поселення напали загони запорозького отамана Івана Сірка. Пам’ятний знак на честь 350-річчя перемоги в Конотопськой битві, в с.Шаповалівка, Сумської обл.

Усвідомлюючи масове несприйняття його політичного курсу, Іван Виговський склав булаву та інші клейноди на раді біля Германівки на Київщині (за умови, що новий гетьман не розірве Гадяцького договору і випустить його дружину з Чигирина).

20 вересня в урочищі Маслів Став на річці Росаві відбулася “чорна” рада. Козацькі низи не захотіли слухати прихильників Виговського та навіть вбили деяких з них. Значна частина війська Виговського перейшла тоді на бік Ю. Хмельницького, а сам гетьман мусив втікати. На початку жовтня 1659 року у Жердевій долині біля Трахтемирова козацька рада прийняла рішення домагатися відновлення російськоукраїнського договору 1654 р. І довелося Україні 27 (17 жовтня) 1659 року підписувати Переяславський договір, на підставі якого Гетьманщина перетворювалася в автономну одиницю під владою Московської держави. Договір забороняв під загрозою смертної кари обирати старшину з прихильників Виговського, а самих Виговських новий гетьман мусив видати Москві. Данила Виговського, троюрідного брата, овруцького полковника Василя, двоюрідного брата Юрія та небожа Іллю в кайданах вислали з Києва до Москви, звідти у Тобольськ. Самійла Виговського росіяни повісили.

360 років стирали з нашої історичної пам’яті цю подію, ім’я Івана Виговського. І тільки уцілілі поодинокі сліпі рапсоди нагадували про змарнований шанс: Заробили москалики, чого не бажали – Постріляні й порубані в багнюці конали. Слава ж батьку Івану Виговському! Слава Україні! Слава війську козацькому – одвіку й донині!

Ганна Черкаська – нащадок козаків. Народилася й прожила в Запоріжжі. За фахом учитель української мови та літератури. У місцевій пресі першою опублікувала розвідку про перебування в Запоріжжі січових стрільців Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного). Перша в області автор і ведуча українських програм на ФМ-радіо: “Історичний календар”, “Дорога болю”, “Вітальня пані Ганни”, “Шибеник” (дитяча). Веде блог “UAHistory”. Увійшла до ста відомих в Україні блогерів.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Н а ш а і сто р і я

КУДИ ЗНИКЛИ МІЛЬЙОНИ ДІТЕЙ, ЩО БУЛИ НАРОДЖЕНІ В УКРАіНІ У 1932 ТА 1933 РОКАХ Під такою назвою 7 листопада 2019 року в Українському національному музеї міста Чикаго відбулася доповідь доктора історичних наук, завідувача кафедри історії світового українства Київського національного університету Володимира Сергійчука. Редакція журналу Ukrainian People вважає ці дані важливим доказом геноциду українського народу і пропонує до уваги наших читачів.

Надії Крупської (лист було написано російською): “... пишу Вам, сподіваючись, що Ви повірите мені і, якщо зможете, захочете зробити що-небудь для вимираючих дітей України ... Вмирають на вулицях міст, по дорогах, у себе в хатах... сиротіють і вмирають діти, ослаблене населення стає джерелом всіляких епідемій ... Я знаю, є думка: не біда, якщо вимре кілька мільйонів народу, у нас його є достатньо. Залишаючи осторонь жахливий сенс цієї заяви, потрібно зрозуміти, що зараз вимирання не обмежиться декількома мільйонами, що питання йде про набагато більше ...”

“ГОЛОДНІ, БОСІ І РОЗДІТІ…” Українські діти в 1932 – 1933 роках

С

еред протестних настроїв українського селянства в період Голодомору 1932-1933 років особливо вражає дитячий чин, що проявився в учнів Шукайводської неповносередньої школи Христинівського району нинішньої Черкащини. На їхніх очах просто за партами навічно засинали однокласники, а вони знаходили сили і рішучість ось таким чином заявляти свій протест: “Ми – молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті”…

Інші їхні ровесники, зазвичай, лише спостерігали за жахіттям, що творилося в кожному українському селі: наприклад, мешканець Кодими Одеської області О. Пражина згадував: “Ми, діти, голодні, ледве тримаючись на ногах, дивимося, як трьох наших сусідів-однолітків разом з батьком Софронієм Білоусом скидають на підводу і відвозять з дому назавжди”. А в деяких селах уже нікому було дивитися: у Рожнівці Ічнянського району Чернігівської області “діточки

22

померлі лежали в пилюці попід парканами у бур’янах, обліплені мухами”. Американський журналіст і письменник Уїльямс Гвайтінг свої враження з України описував так: “Але найстрашніше вражіння... зробили діти. Пригадую собі одного хлопчину, якого я бачив у Харкові. Напівнагий, впав він на середині дороги, простягнув свої тонкі, мов бадилля, ноги, не зважаючи вже на небезпеку, що грозила йому від проїзних коліс.

December 2019 Ukrainian People

Другий хлопчина – йому могло бути вісім чи десять років – сидів серед сміття та вигребував пусті скарлупини з яєць, переглядав їх з такою увагою, що серце краялося дивитися. Він мав надію, що все ще найде окрушину поживи… Цілі ватаги таких диких дітей снують по всіх містах. Живуть і вмирають, як дикі звірята”. У цій катастрофічній ситуації дочка письменника Володимира Короленка влітку 1933-го звернулася з Полтави до дружини Леніна

Тож конкретних наслідків Голодомору в освітній сфері УСРР необхідно було чекати вже 1 вересня 1933 року, що й справді обернулися катастрофою. Колишній директор однієї з неповносередніх шкіл на Полтавщині Іванюк свідчив, що з 225 учнів на 1 вересня 1932 року навесні 1933 прийшли на заняття тільки 109 дітей. У селі Хацькові, що в Смілянському районі нинішньої Черкаської області, з понад 300 уродженців 1925 і 1926 років, яким ще не виповнилося 8 років, буквально мобілізовували до першого класу лише 111 дітей. Приблизно такими ж були результати і в Петриківському районі Дніпропетровської області – там з 1737 першокласників 1932 року до другого класу перейшли тільки 911, з 1275 другокласників продовжили навчання в третьому лише 749, а з 1126 третьокласників у четвертому – 759. Тобто, тільки у 3-х класах початкової школи лише одного району не дорахувалися 1719 дітей.

Виникають питання й щодо заповнення початкових класів приміського Дніпропетровського району, де багато батьків працювали на промислових підприємствах міста. Відтак одержували стабільне продовольче забезпечення, що було порятунком для родини. Якщо, скажімо, 1 вересня 1932 року до цих груп прийшли 12.834 дитини, то 30 червня 1933 року, тобто наприкінці навчального року, залишилося тільки 11.214. Різниця – 1.620 школярів. І не могли вони всі перейти на навчання до міських шкіл Дніпропетровська, оскільки початкові класи там з 1 вересня 1932 року по 30 червня 1933 року зменшилися на 833 учні. З огляду на таке становище, 20 жовтня 1933 року Дніпропетровський обласний відділ народної освіти терміновим листом до всіх своїх районних і міських структур звертався з вимогою “перевірити згідно списків школярів кожної школи, групи за даними комплектування 1932/33 р. і 1933/34 нав. року, точно на підставі цього виявити відсів, причини його, охопити негайно дітей школою…”. При цьому повідомлялося, що в Запоріжжі недоохоплено школою за планом 4.000 дітей, в Кривому Розі – 3.000, Дніпропетровську – 2.500, Царекостянтинівському районі – 2.000, Магдалинівському – 1.000, Синельниківському – 800, Новомосковському – 500. Звертає особливу увагу така обставина: якщо в 1930 – 1931 навчальному році до першого класу шкіл УСРР прийшли 1.102.843 учнів, то ця ж кількість за невеликим зменшенням (до 2 %) мала навчатися в 19311932 навчальному році в 2-му класі, в 1932-1933 – в 3-му, а в 1933-1934 – в 4-му. Однак, як засвідчує довідник “Освіта на Україні”, вчилися тоді в 4-му

24

класі тільки 674.311 учнів, а не, принаймні, 1 мільйон. Таким чином, втрати першокласників 1930-го, а четвертокласників – 1934-го – становили понад 325 тисяч! Зрештою, якщо вірити офіційній статистиці, що у вересні 1933 року до початкових класів прийшли 3281,3 тисячі дітей (у тому числі й сотні тисяч 1926 року народження), то чому їх було тоді не 4019,6 тисячі, як планувалося ще на початку 1932-го? Коли статистики освіти не розраховували на втрати від Голодомору? Навіть у випадку зі штучним залученням сотень тисяч семирічних дітей до школи чітко постає запитання: а де ще, принаймні, 738,3 тисячі дітей? Тобто, майже по 200 тисяч на вікову групу? У згаданому довіднику “Освіта на Україні в цифрах”, де зазначалося, що в 1933-1934 навчальному році в початкових класах навчалися 3.193.186 дітей, у 1934-1935 – 3.305.353, 1935-1936 – 3.367.867, даних про кількість учнів початкових класів у 1932-1933 навчальному році нема. Зрозуміло, це сталося цілком прогнозовано, аби не можна було порівняти показники 1932 і 1933 років. Що засвідчило б про величезні втрати дітей, а, отже – й українського населення загалом. Відтак аж донині проблема кількості їхніх втрат не поставала з огляду на недостатність необхідних статистичних даних. Однак, на нашу думку, можливість підрахувати втрати дітей дошкільних і шкільних груп у 1932- 1933 роках є – через дані прийому до перших класів після 1933 року. Наприклад, ця статистика, що збереглася в Державному архіві Київської області, в порівнянні з кількістю народження відповідних попередніх років повністю спрос-

December 2019 Ukrainian People

товує наведені райдужні дані, якими хвалилася більшовицька влада в середині 1930-х. Особливо промовисто свідчать матеріали з Оратівського району теперішньої Вінницької області про початкову школу 1935-36 навчального року. Щоб побачити реальні втрати у початкових (п), неповносередніх (нс) і середніх (с) школах даного району, необхідно звертати увагу в першу чергу не на загальну кількість прийнятих. Коли йдеться, скажімо, про першокласників, то порівнювати дані про народжених у 1927 році з кiлькiстю 8-річних дітей, бо це саме вони мали вперше сісти за парти. Коли ж ідеться про другокласників (1926 р. н.), третьокласників (1925) і чотирикласників (1924), то цифра буде дещо неточною, бо із збережених архівних документів невідомо, скільки їх залишилося на другий рік. У той же час ця таблиця показує, попри неповні дані про народження в окремих селах (*) чи їхню відсутність (-), про дуже великі втрати дітей. Так, у вересні 1935 року в Балабанівці до перших класів початкової й неповносередньої шкіл прийшли тільки 72 учні зі 172, народжених у 1927-му. В Підвисочанській неповносередній – 36 із 105, а в Казимирівській початковій зовсім не набрали першого класу, хоч вісім років перед тим тут народилися 24 дитини і залишалися 2, 3 і 4 класи. Зрештою, відсів першокласників у цілому по району в середньому також сягає половини від народжених. Подібна картина спостерігалася і в школах сусіднього, Плисківського району, де станом на 15 вересня 1935 року в усіх школах катастрофічно не вистачало першокласників, а в Долотецькій початковій їх взагалі не набрали.

Тим часом, Москва, продовжуючи поширювати дезінформацію про становище в СРСР, особливо наполягала на збільшенні приросту населення за рахунок дітей. Зокрема, в матеріалах до чергового перепису населення, який мав відбутися на початку 1937-го року, зазначалося: “Перепись населения 1937 г., несомненно, покажет значительные изменения возрастного состава, в частности увеличение доли детей, связанное с большим ежегодным приростом населения в СССР”. Однак, проблема некомплектності перших класів набула особливої гостроти вже 1938-го року: 434 сільські школи України не набрали учнів, бо не виявилося по 10 дітей 1930 року народження у відповідних населених пунктах. Це могло давати підставу для відкриття прийому за тодішніх умов. У 30 районах Чернігівської області в 99 початкових школах узагалі не було перших класів у зв’язку з цим. Картина з наповненням початкових класів у наступному, 1939 році яскраво ілюструється даними Переяславського району на Київщині. Тут навіть у самому райцентрі три школи змогли зібрати до першого класу тільки 102 учні з народжених у 1931 році 210 дітей. А що стосується сіл, то в більшості з них – заледве третину тих, хто мав би сісти вперше за шкільну парту Отже, картина з наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року складається майже скрізь однаковою – 30-40 відсотків дітей, народжених у 1924-1932 роках в УСРР, не сіли за парти. Якщо врахувати, що за 1924-1932 роки на світ появилися близько 10 мільйонів осіб (скажімо, тільки 1927 – 1184,4 тисячі, 1928 –1139,3, 1929 – 1080,0, 1930 –1023,0, 1931 – 975,3, 1932 – 782,0 – цей приріст відбувався головним чином за рахунок села), то цілком вірогідним є втрата у 1932-1933 роках щонайменше 3 мільйонів першокласників і майбутніх школярів початкових класів. А якщо додати до цих жертв Голодомору і тих, хто в 1933 належав до середнього і старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум півмільйона жертв. Виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного і шкільного віку становили щонайменше 3,5 мільйона осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 мільйонів населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Володимир Сергійчук, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук

В і до м і у к ра ї н ц і

Ніл Хасевич

Творець візуального образу УПА Гліб Лукінов Іноді людське життя починається та закінчується майже в одному й тому ж місці земної кулі. Що людина встигає зробити від народження до смерті, як проживає життя, що лишає по собі та як далеко по світу знатимуть про її добрі справи? Ніл Хасевич – український художник, графік, суспільний діяч, видатна особа в Об'єднанні українських націоналістів (ОУН), Українській головній визвольній раді (УГВР) та Українській повстанській армії (УПА). Ця людина з могутнім духом зробила та поширила світом візуальний образ Других визвольних змагань. Альбоми з його графічними творами ще за життя митця поширювалися серед делегатів у новоствореній Організації об'єднаних націй (ООН) в Америці навіть у п'ятдесятих роках. Десятки експозицій його робіт ще перед Другою світовою війною проходили світовими столицями, слава про нього декілька разів облетіла планету. А народився та загинув Ніл Хасевич на Волині.

46 років життя, 32 км від місця народження до того, де його було вбито.

У

країнська Волинь – що ми знаємо про неї? Як та чому ця земля народила та прийняла до своїх обіймiв настiльки талановитого сина? Що вiдомо про її багату історію, людей? Про мистецтво? Містечко Клевань загублене десь на межі сучасних Рівненської та Волинської областей. Для більшості громадян – це просто крапка на трасі Рівне-Луцьк. Слово “клевань”, або “коливань”, означає великі дерев'яні терези для зважування худоби. До речі, саме Коливанню слов'яни та араби називали колись геть інше місто – сучасний Таллінн. В українській, волинськiй Клевані – багато історії. Татарська навала, відродження, панування магнатів Чарторийських, єзуїти, розкішний бароковий Благовіщенський костел з величезною іконою Божої Матері пензля флорентійського майстра XVII сторіччя Карла Дольчі... Потім – розділи Польші, занепад, польське

26

повстання та подальша каральна політика Росії. Перша світова війна вогняним смерчем прокотилася по Волині, та після Перших визвольних змагань й до Другої світової тут панували поляки. Польський уряд проводив політику утисків україномовної громади. Міжнаціональний конфлікт українського та польського населення на цих землях постійно підігрівався зусібіч. Коли почалася Друга світова, а з нею – Другі визвольні змагання, на Волині знову стало гаряче. Радянська агентура НКВС, згодом – МГБ, перевдягалася в цивільне та робила криваві провокації з жорстокими вбивствами. До цього часу більшість радянських злочинів, принаймні, поляки приписують українцям. Наслідком стала Волинська трагедія 1943 року. Сучасні польські політики та історики досліджують цю тему давно й докладно, як i їхні українські колеги. Президент Порошенко під час виступу в польсько-

December 2019 Ukrainian People

му Сеймі в 2014 році попросив пробачення за Волинську трагедію в усіх поляків. Попри те, останню крапку в дослідженнях ще не поставлено. Після завершення війни воїни УПА продовжували свою діяльність ще багато років. Десь там, у лісах, глибоко під землею, у повстанській криївці, вирізав на вишневій дошці черговий патріотичний дереворит великий український художник Ніл Хасевич. Коли в ООН радянська делегація (і це в Америці!) побачила, як по руках світових лідерів ходить альбом з українською національною графікою, то совєти геть оскаженіли. Кинули весь каральний апарат на багатостраждальні волинські ліси. Шукали підпільну друкарню. Вся радянська машина вбивств – проти залишків УПА. Проти одного невисокого художника з різцем та пензлем, на дерев'яному протезі. Проти немолодого вже Ніла Хасевича, що виявився сильнішим.

Д

о чого такий розгорнутий та великий вступ? На волинській землі росли ліси – тож люди вміли обробляти деревину, й волинянин Ніл міг сам зробити собі дерев'яного протеза. А ще – переносний друкарський станок. Та, звичайно, відчував деревину, роблячи дереворити. Між Олецьким замком та Клеванським, за легендою, існував підземний хід. Там – десять-дванадцять кілометрів, достеменно невідомо, але багато підземних комунікацій в цьому краї робили ще здавна. Волиняни вміли копати криївки, підземні сховища з продуманою системою вентиляції, замаскованих входів та виходів, захистів від закидування гранатами та вогню. Візьми й зроби повноцінну підземну замасковану друкарню та майстерню з виготовлення орденів, якщо не маєш досвіду! Та ще й в умовах окупації, німецької, польської чи радянської. А високий культурний рівень на землях Радзивіллів, Чарторийських, Вищневецьких, де навіть в маленьких містечках раптово зустрічаєш в костелі картину фламандців – це також спонукало волинянина Ніла до пошуків себе у мистецтві.

О

тже, Ніл народився 1905 року на Волині, десь за 20 км від Клеванського замку, в Дюксині. Зростав у добрій родині. Два брати потім стали священиками, а сам Ніл навчався малювати в іконописній майстерні. Якщо забігти наперед, то всі три брати загинули – одного вбили поляки, іншого – вислали до Сибіру та вбили там, а самого Ніла червоні вб'ють тут, на Волині. Коротка історія України на прикладі однієї сім'ї. Підлітком їздив на навчання до іншого села. Трагедія сталася, коли Нілу було 14 – вони їхали з матір'ю на підводі та на залізничному переїзді їх збив потяг. Матір загинула, а Нілу відірвало ногу. Страшна катастрофа, однак, сталася в цивілізованій країні. Тому родині залізнична компанія виплатила компенсацію. Здобувши атестат про середню освіту в Рівненській гімназії, на ці гроші Ніл Хасевич їде до тогочасної столиці – Варшави – вчитися на художника в академії красних мистецтв. Ніл потрапляє до осередку української молоді, товариства “Спокій”, спілки “Запоріжжя”. Щодо навчання, то він досконало засвоює техніку олійного малюнку, графіки, а в професора Владислава Скочиляса бере техніку деревориту, тобто вироблення відбитків малюнків з дерев'яних дощок. Сам Скочиляс – з Велички, що відома своїми соляними копальнями, навчався в Кракові, а таємниці офорту та деревориту засвоював у Hochschule für Grafik und Buchkunst, Leipzig, в німецькій Саксонії. Якщо порівняти твори німецьких майстрів з Ляйпцигу, графіку Скочиляса та дереворити Хосевича, можна прогледіти безперервну лiнiю майстерності. Ніл клопіткою працею здобув успіх. Портрет гетьмана Мазепи його пензля отримав диплом Варшавської академії, полотно “Прання” – премію “Ватикан” (його вчитель Скочиляс також робив полотна на побутові теми, наприклад, “Збір врожаю”). Далі – більше. Грошовий приз на виставці гравюр у Варшаві. Слава перелітає через океан – у Філадельфії виходить альбом екслібрисів Ніла Хасевича. Персональні виставки в Чикаго, Лос Анджелесі, Празі, Берліні, Львові. Весь світ відкритий перед ще молодою людиною. Гроші, визнання... Хтозна, про що думав Ніл, коли в ті роки сам для себе переписував пером Пересопницьке Євангеліє. Він міг поїхати у будь-яку країну. Жити в спокої. Творити. На дворі 1939 рік. Європу лихоманить. Ніл вирішує повернутися на Батьківщину. На Волинь. В Україну. Активно співпрацює з українськими організаціями. Деле-

гат Волинського українського об'єднання. Член Львівської спілки праці українських образотворчих мистецтв. Сумісництво власної творчості – навіть експонувався з роботами серії “Спіть, хлопці, спіть” у Львові сорок першого року. Особисто знав Степана Бандеру. Потім – закономірний вступ до Організації українських націоналістів, з 1943 року – повністю нелегальне становище. Звичайно, очолює пропагандистську ланку групи УПА, входить до центрального проводу ОУН. Співпраця з легендарним Климом Савуром (Клячковським), який загинув 45-го року. Що міг робити майстер такого високого рівня? Майже те саме, що й один з натхненників Ніла – Юрій Нарбут – під час Перших визвольних змагань – створював візуальний образ української держави та її боротьби. Співпраця з часописом “Волинь”, з сатиричними журналами “Хрін” та “Український перець”, що видавала УПА. Виготовлення портретів очільників, листівок, листків, оформлення цілих альбомів карикатур. Збірки дереворитів виготовлялися та розсилалися Україною та світом, надихаючи своїх та жахаючи чужих. Окремо – налагодження й випуск військових відзнак та орденів УПА високої якості – від дизайну до виготовлення. З латунних артилерійських гільз та з двома кольорами емалі. “Хрест заслуги”, “Хрест бойової заслуги”, медаль “За боротьбу в особливо важких умовах”. Тільки Бог знає, звідки в однієї людини на дерев'яному протезі – стільки хисту, сил, енергії. Окремо – “бофони” – купюри бойового фонду УПА. Сорок п'ятий. УПА зазнає значних втрат, весь каральний апарат радянської влади бореться з “українським бандитизмом”. Волинь наповнюється співробітниками, слідчими, стукачами. Сім років – це багато. Дитина народжується, виростає та йде до школи. Сім довгих років після закінчення Другої світової війни Ніл Хасевич переховувався по криївках Волині, безперервно працював, малював, вирізав дереворити, друкував. Його перевозили з місця до місця на велосипеді, та в надважких умовах бійці ідеологічного українського фронту продовжували свою працю. Після альбомів “Волинь у боротьбі” та “Графіка в бункерах УПА” на сесії ООН в Нью Йорку, радянські органи оголосили Ніла ворогом “номер один”. Його праця руйнувала міф про щастя радянської людини в УСРС. Тотальна облава та підступні методи дали результат. Криївку в селі Сухівці (17 км від Клеванського замку) було знайде-

но. Операцією керував Борис Стекляр, радянський фронтовик з Житомирщини (лише 120 км від Кливанського замку), який встиг пройти Сталінград, Ригу, Варшаву, командувати ротою СМЕРШу в Берлiні, закінчити Новосибірську школу контррозвідки та почати працювати в органах державної безпеки Рівного. До речі, цей ветеран КДБ дожив до 2018-го, останні тридцять років трудового передпенсійного стажу головував у Рівненському “Інтуристі”.

4 березня 1952 року криївку, де переховувався Ніл Хасевич з двома побратимами, оточили. Криївка була велика, з трьома кімнатами, зі схованкою від гранат, якими намагалися підірвати упівців. Ніл та два побратима під землею вирішили стрілятися самі. Коли тiла витягли на поверхню, вони не були пошматовані розривами гранат, а мали лише кульові поранення в головах. СМЕРШівці вирішили залякати місцевих, вивезли вбитих в Клевань та на три доби виставили на вулиці міста. Потім повезли в невідомому напрямку. Ймовірно, закопали в якомусь рівчаку. Так волинська земля, що колись народила, прийняла своїх синів назад в свої обійми. Бюрократизм кадебістів ще раз став у нагоді. Коли після здобуття незалежності відкрили архіви СБУ, то до нашої культурної спадщини повернулися півтори сотні оригіналів дереворитів та графіки Ніла Хасевича. Коли спливло на поверхню ім'я кадебіста Стекляра, той занервував та намагався через суд прибрати згадки про себе, але слава знайшла й цього “героя”. З запізненням, але волинська земля прийняла i його.

“Я не можу битися зброєю, але б'юся різцем і долотом. Я, каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються”, – написав художник Ніл Хасевич за рік до своєї загибелі. А ще він говорив:

“Малюнок є правдою абсолютною, а мову правди треба вчити скрізь і завжди… Це єдина мова, якою можна висловити все”. Напівміфічний король Артур якось висловився: “Без жертви нема перемоги”. Ніл Хасевич пожертвував своїм життям, та нам, його нащадкам, треба бути гiдними його подвигу.

Tallinn (Kolyvan) Estonia, 2019.

Ukrainian People December 2019

27

М од а

ІКОНА СТИЛЮ – КАТЕРИНА СІЛЬЧЕНКО Український дизайнер про власний бренд одягу the COAT, сім’ю та нагороди Анна Шпилевська Бути іконою стилю – дуже відповідально і почесно. Спитайте у будь-якої модниці, яка гордо несе цей титул – чи це Вікторія Бекхем, Сара Джессіка Паркер, а чи наша українська красуня – Катя Сільченко. Бо саме Катерина нещодавно отримала таке звання за версією Elle Style Awards 2019. Катя – саме та жінка, яка надихає. Одяг її бренду носять українські знаменитості й світові зірки. А ще вона – яскрава особистість, дизайнер одягу, генератор ідей, засновниця марки the COAT, чудова мама і любляча дружина. Як в одній особі могло вміститися стільки іпостасей? Про кар’єру та особисте життя, подорожі та відзнаки, а також про показ мод у Парижі ми дізнаємося із перших вуст, адже Катерина розповість про все щиро й відкрито.

- Катю, ви – майстер спорту з бальних танців і саме з них прийшли в моду. Танці вимагали відповідного стилю життя та режиму тренувань. Згадайте ту мить, коли ви стали фіналісткою Blackpool в категорії до 21 року.

- Найбільш яскраві виступи пов’язані з танцювальними образами, які я придумувала сама. Адже власне момент підготувань був чудовим! Танцівники вбирали звичну форму. Тоді ще не було так багато брендів, та й дозволити собі дорогий одяг вони не могли. Тому купували вбрання на ринку. А мій світ складався із шовків, стразів, пір’я, і це зробило моє життя дуже цікавим. Я любила, коли на сцені вмикали гімн України чи пісню “We are the champions”, і я піднімалася на п’єдестал. Приємно, коли ти багато працюєш, щоб заробити цю нагороду , а згодом заслужено стоїш із нею перед сотнею глядачів. Мурашки по шкірі і сльози на очах.

- Уявляю собі ваші відчуття! До речі, не менш важливою для вас стала номінація “Ікона стилю” від Elle Style Awards 2019, з чим я щиро вітаю! Ця нагорода

вам пасує, адже ви завжди вдягнені стильно. Розкажіть, будь ласка, про ваші враження від події.

- Часто люди пишуть у коментарях, що на мене рівняються, що я – їхня ікона стилю, що переймають від мене деякі елементи одягу. І що я їх надихаю. Тому надзвичайно приємно, що Elle Ukraine внесли мене до цiєї номінації. Треба сказати, що зі мною змагалися дуже гідні суперниці. Відбувалося відкрите голосування, я мала можливість відстежувати всі голоси та коментарі. На Інстаграм-сторінці Elle Ukraine було багато прихильників, котрі віддавали свій голос за мене. Насправді це так надихає, коли тебе обирають стільки людей! У такі моменти ти розумієш, що вартуєш цього.

- Ваш бренд the COAT – життєрадісний, елегантний i жіночний. Остання гламурна колекція весна-літо 2020 інспірована 1960-ми роками. На показі ви продемонстрували вишукані “летючі” пальто і костюми. Чим надихалися під час створення одягу, які тканини використовували?

- До весняно-літніх колекцій ставлюся з певним трепетом. А осінньо-зимові у мене завжди особливі, тому що сезони є дуже різними, так само й погода. Для весняно-літньої колекції використовувала багато фактур: коттон, вовну, креп, бахрому, перо, органзу. Чого там тільки нема! Але я люблю, коли є таке різноманіття, коли ти можеш по-справжньому “посмакувати” тканиною: тоді в колекції вибудовується історія. А навесні я, як ніколи, хочу повернутися до кольору. Так цікаво, наприклад, що в цьому сезоні головний колір, котрий я замовила для фарбування тканини – ментоловий. І через два місяці, коли лінійка одягу вже у самому розпалі, я бачу статтю: Pantone оголосив ментоловий колір головним наступного року! Я дуже втішилася, тому що коли робила замовлення, навіть про це не здогадувалася.

- Знаю, нещодавно ви брали участь у показі L’Oreal Paris Le Défilé. Як готувалися до цього відповідального дійства? Адже разом з вами по подіуму пройшлися Хелен Міррен, Ембер Херд і Даутцен Крес. Можу собі уявити ваше хвилювання!

- У нас з L'Oreal Paris – взаємна любов. Працюючи над будь-яким проектом – над колекцією, відео чи поїздкою, я до всього готуюся дуже відповідально. А у відповідь бренд таким чином мене балує. Українська команда L'Oreal Paris запропонувала участь в Le Défilé, що для мене було надзвичайно приємним. Проте, я ще не розуміла, який масштаб матиме це шоу. Я бачила такі покази на Ютубі, але коли перебуваєш там наживо – це особлива енергетика. Як я казала в одному інтерв’ю, це – своєрідний гімн жінці. Зворушливо, красиво, і так сильно. До мурашок! Мені, звісно ж, хотілося б трошки схуднути, щоб бути ще стрункішою, тому що поруч були не тільки акторки, але й моделі. Отож, я прагнула бути в ідеальній формі. Макіяж створював талановитий візажист L'Oreal

Paris-Україна Слава Чайка. Зачіску робила ціла команда, наді мною чаклували 6-8 пар рук. Такої магії над своїм волоссям я ще не бачила. Це дуже високий рівень, а я виклалася на 1000%!

- Вас часто можна помітити у різних креативних образах. А яким брендам та проектантам надаєте перевагу?

- Дуже люблю міксувати речі, але не можу сказати, що віддаю перевагу певному бренду. Скажімо, мені можуть сподобатися деякі речі, а згодом надходить наступний сезон. Я забігаю у магазин, тому що пам’ятаю певний красивий аксесуар, котрий тут купувала, але потім колекція може мене дещо розчарувати. Адже міг змінитися крій чи ще щось… У мене таке часто буває. А згодом, через одну колекцію, може бути щось неймовірне! Я просто збираю, як горошин-

ки, по всьому світу нові імена, якісь цікаві деталі. Маю подруг, котрі, збираючись на Ібіцу, можуть приїхати до мене і попросити одяг для кількох образів. Я якраз є тiєю феєю, котра приходить на допомогу і починає збирати look.

- Ходять легенди про вашу колекцію туфельок. Скільки пар зараз вона налічує? Чи можете назвати найулюбленіші?

- Я ніколи не рахувала кількість свого взуття, але його не так вже й багато. До прикладу, на Shoe Market (благодійний маркет, котрий ми проводили в дворику the COAT) я продала близько 20ти пар свого взуття. Постійно передаю їх родичам, подругам. Час-від-часу чищу полиці, щоб на них постійно з’являлось щось новеньке. Мабуть, найбільш улюблена пара взуття – це туфлі Marni.

...я люблю, коли є таке різноманіття, коли ти можеш по-справжньому

“посмакувати” тканиною: тоді в колекції вибудовується

історія...

- Ви часто знімаєте історії про вашу доньку, чоловіка. Чи донечка-модниця сама обирає образи на щодень?

- Доня приміряє мої взуття та сукні. В неї зараз час принцес. Навіть день народження ми святкуємо в стилі вечірки принцеси. Я думаю, що цей гештальт потрібно пропрацювати. Він, звісно, мене мучить, тому що все якесь строкате, рожеве… Але я думаю, що кожна мама дівчинки повинна пройти через це, поки дитина вибудує свій образ, награється в принцесу. Щоб потім у 25 років вона не мріяла про принца, який приносить все до її ніг. Тому що є казка, а є реальне життя. Її мама походить із реального життя, тому я їй кажу, що в 5 років ми ще можемо погратися, а потім вже будемо дорослішати.

- У вас чудова фігура. Як тримаєте себе у формі?

- Спасибі за комплімент, проте мені є над чим працювати. На жаль, мало часу залишається для спорту, тому що я настільки втомлююся, що енергії не вистачає. Вдома мене чекає дитина, і я не можу проігнорувати її та піти на тренування. Тому часто так буває, що беру її з собою і ми йдемо на пілатес разом. Поки я займаюся вправами, вона грається м’ячиками коло мене. Востаннє я займалася йогою вдома, щоб доня була поруч і розуміла, що мамі необхідно займатися спортом.

- Ви обожнюєте подорожувати. А одна з країн, куди повертаєтеся знову й знову – Італія. Чим так причарувала ця країна?

- Зараз я перебуваю на Балі і надиктовую це інтерв'ю з острова, про який так багато говорять. Але, знаєте, він не залишає в моїй душі такого сліду, як Італія. Все-таки сильнішої від цієї країни в розуміннi естетики для мене нема. Джулія Робертс поїхала в Італію за їжею, а на Балі за любов'ю. Так от, в Італію я їду і любити, і їсти, і надихатися, і одягатися, і працювати. У цій країні мені все ідеально підходить.

- Якщо ми вже заговорили про подорожі, то які у вас враження від США?

- Мрію поїхати до Чикаго. Знаю, що в Місті Вітрів є велика українська діаспора. Бувала в Сієтлі, кілька разів відвідувала Маямі, де мешкають мої друзі. Або ж там хтось із подруг народжували. Минулого року була в Нью-Йорку, і він мене, звичайно ж, дуже захопив. Я уявляю, що в цьому місті, мабуть, шалено складно жити, але водночас дуже цікаво… Багато людей навіть коментували в Instagram: “Катю, це ваше місто, ви в нього органічно би вписалися…”

- Одне із ваших бажань – полетіти в космос...

- Гм, я готова зустрітися з інопланетянами тут, на Землі. Якщо ж полечу в космос, то вони не побачать образ, котрий я створила, не зможуть розглянути look під скафандром. Мені б хотілося отримати якусь по-справжньому неземну інформацію від істот, що живуть на іншій планеті, і в той же час поділитися своєю енергією, баченням життя. Розповісти, які ми, люди. Чим живемо та як ми живемо, в якому напрямку розвиваємося, які помилки усвідомлюємо. До речі, мої подруги жартують, що я у них – космічна. Тому цей контакт повинен відбутися (посміхається – ред), але, мабуть, краще на Землі :) Ukrainian People December 2019

29

С п о рт

Збірна України з рекордом завершила відбір на Євро-2020 Українські футболісти впевнено виграли кваліфікаційний турнір з футболу до Євро-2020 в групі “В” та Данії, в групі “С” – в Румунії та Нідерландах, в групі “Д” – в Англії та Шотландії, в групі “Е” – в Іспанії та Ірландії, в групі “Ф” – в Німеччині та Угорщині. Але, щоб дійти до фінальної частини змагань, потрібно вдало зіграти в кваліфікаційному турнірі, в якому беруть участь всі Європейські футбольні асоціації – від маловідомих, таких як Гіблартар або Фарерські острови – до футбольних зіркових команд Німеччини, Великобританії, Італії, Іспанії чи Франції, неодноразових чемпіонів Європи та світу. Футбольні збірні розділили на десять груп – по п'ять або шість команд в кожній групі. По дві найкращі команди з групи напряму виходять до фінальної частини чемпіонату Європи.

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область

Фінальна частина Європейської першості з футболу в 2020 році вiдбудеться з 12 червня по 12 липня. Ви не помилилися, ми не вказуємо країну-господаря змагань. За новим форматом і вперше за шістдесятирічну історію проведення чемпіонатів Європи з футболу конкретний господар змагань відсутній.

Т

урнір буде по всій Європі. Двадцять чотири найсильніші команди поміряються силами за нагороди. Матч-відкриття проведуть в столиці Італії Риму на стадіоні “Олімпіко”, а фінальний – y столиці Великобританії на знаменитому “Вемблі”. Ще десять інших міст Європи також приймуть на своїх стадіонах учасників змагань. В Лондоні, окрім фіналу, заплановано три матчі групового етапу, два півфінальні матчі та матч1/8 фіналу. Також три матчі групового етапу та один чверть-фінал побачать наступнi міста: • столиця Азербайджану Баку на Олімпійському стадіоні, • Мюнхен (Німеччина) на стадіоні “Альянц Арена”, • Рим (Італія) на “Стадіо Олімпіко”, • Санкт-Петербург (Російська Федерація) на стадіоні “СанктПетербург”. Ще по три матчі групового етапу та по одному матчу 1/8 фіналу проведуть: • в столиці Нідерландів Амстердамі на стадіоні “Йохан Кройф Арена”, • в іспанському Більбао на стадіоні “Сан Мамес”, • в столиці Румунії Бухаресті на стадіоні “Арена Національ”, • в столиці Угорщини Будапешті на стадіоні “Ференц Пушкаш”, • в столиці Данії Копенгагені на стадіоні “Паркен”, • в столиці Ірландії Дубліні на стадіоні “Дублін Арена”, • в шотландському Глазго на стадіоні “Гемпден-Парк”. Команди жеребом будуть розділені на шість груп по чотири збірні в кожній групі і визначені за алфавітом. Групи матимуть спарені міста. В групі “А” матчі будуть в Італії та Азербайджані, в групі “В” – в Росії

30

December 2019 Ukrainian People

В

перше кваліфікаційний турнір вiдбувся впродовж одного року – розпочався 22 березня, а закінчився 18 листопада. Це пов’язано з виступом команд в новому європейському турнірі за назвою “Ліга націй”. Саме за пiдсумками матчів в “Лізі націй” визначаться ще чотири команди учасників фіналу Збірна команда України за жеребом потрапила до групи “В” і разом з Португалією, Сербією, Люксембургом та Литвою склала п'ятірку команд цієї групи. За визначенням фахівців, перевагу одразу віддали португальцям як діючим чемпіонам Європи, а Україні та Сербії віддали боротьбу за другу путівку. Люксембургу та Литві – за четверте місце. Перший матч кваліфікації Україна провела з Португалією 22 березня в Ліссабоні на вщерть заповненому шістдесятитисячному стадіоні “Ештадіу ду Бенфіка”. Португальці в своєму основному складі та на чолі з легендарним Кріштіаном Роналду вважалися фаворитами матчу, і їм віддавали

беззаперечну перевагу. Однак, напередодні матчу португальський тренер донецького “Шахтаря” Паоло Фонсека застеріг співвітчизників, що матч з Україною не буде легким. Головний тренер збірної України Андрій Шевченко виставив на гру такий склад: воротар Андрій Пятов, захисники Віталій Миколенко, Сергій Кривцов, Микола Матвієнко, Олександр Караваєв, в півзахисті – Тарас Степаненко, Руслан Малиновський, Олександр Зінченко, Євген Коноплянка, Марлос, нападник Роман Яремчук. Запасні гравці – воротарі Денис Бойко та Андрій Лунін, захисники Богдан Бутко, Микита Бурда, Едуард Соболь, півзахисники Роман Безус, Віталій Буяльський, Віктор Циганков, Микола Шапаренко, Сергій Сидорчук, нападники Артем Кравець та Жуніор Мораєс. Гра вiдбулася за територіальної та ігрової переваги господарів, але українці вдало захищалися та відповідали контратаками. Двічі Роналдо з гольових ситуацій небезпечно пробивав по воротаx, але наш голкіпер Андрій Пятов в неймовірних сейвах рятував команду. Розв'язка в матчі могла настати на нашу користь за п’ять хвилин до його завершення, коли Євген Коноплянка небезпечно пробив по воротах суперника. Воротар португальців зміг відбити удар тільки перед собою, але на добиванні Жуніор Мораєс не влучив у ворота. Матч так і закінчився нульовою нічиєю, втішивши українських вболівальників. Наступну гру українська команда провела через три дні після зустрiчi з португальцями.

25 березня в Люксембурзі наша збірна зіграла з футболістами цієї маленької країни. Господарі показали свої серйозні наміри й бажання перемагати.

Cтадіон "Йохан Кройф Арена" в Амстердамі

В першому таймі вони повели в рахунку, але Віктор Циганков швидко відновив рівновагу. Вирвати перемогу нашим футболістам вдалося на компенсованому часі за рахунок авто-голу. На прес-конференції Андрій Шевченко відмітив гарну спортивну форму суперників, а також той факт, що Люксембург в іграх на своєму полі може пiднести сюрприз будь-якому супротивнику. Так воно й сталося – перемоги фаворитів над Люксембургом давалися дуже важко. В тому числі, й домашня перемога збірної України над Люксембургом з рахунком 1:0. В подальшому неймовірна перемога над Сербією з рахунком 5:0 та ще дві перемоги над Литвою вивели нашу команду в одноособові лідери в групі ”В”.

М

атч з сербами відбувся 7 червня на футбольному стадіоні “Арена Львів”. Українські вболівальники знають, яка приємна атмосфера панує на трибунах арени для нашої команди, і це дає додаткову мотивацію для переможних матчів. Справді, вислів “вдома і стіни допомагають” стосується саме футбольної арени Львова. З цієї нагоди варто пригадати товариський матч з Австрією, який відбувся 15 листопада 2011 року і виявився зовсім “нетовариським”. Через несправедливе вилучення нашого захисника Олександра Кучера – за сутичку з австрійським нападником – наші хлопці грали в меншості, і австрійці зрівняли рахунок в зустрічі. Але на останніх хвилинах гри вболівальники на стадіоні піднялись на ноги і заспівали Гімн України. Це було незабутнє видовище. Наші футболісти з натхненням пішли на останній штурм воріт гостей і, після голу Марко Девіча, на останній хвилині вирвали перемогу.

Це був матч-відкриття нового стадіону у Львові, і після нього збірна України жодного разу не програвала на цьому стадіоні. Мабуть, саме з причин важливості матчу Україна прийняла Сербію у місті Лева. Гра вiдбувалася за переваги нашої команди. Сербські футболісти виглядали дещо важкуватими. Два красенi-голи в першому таймі від Віктора Циганкова, два “фірмових” – від Євгена Коноплянки в другому таймі та гол в рідному місті від Романа Яремчука завершили розгром сербів. Однак, дві останні гри з Португалією вдома та Сербією в гостях могли суттєво змінити розклад турнірної таблиці. В цих поєдинках українцям потрібно було здобути хоча б один бал. Щоб бодай з другого місця потрапити до фінальної частини розіграшу. Тому наступний матч вдома з Португалією став ключовим. У понеділок, 14 жовтня, в Києві на вщерть заповненому уболівальниками НСК “Олімпійський” футбольна збірна України зіграла з Португалією. Глядачі на трибунах та біля екранів телевізорів стали

свідками дуже цікавого та безкомпромісного поєдинку. На шостій хвилині матчу наші футболісти забили м’яч в ворота португальців. Після подачі з кутового Марлосом Сергій Кривцов головою спрямував м'яч по воротах суперників, але воротар зміг його відбити. На добивання зіграв Роман Яремчук, який випередив захисників та з декількох метрів забивав у порожні ворота – 1:0. На двадцять сьомій хвилині Віталій Миколенко промчав лівим флангом і зробив точну передачу в штрафний майданчик португальців на Андрія Ярмоленка, який одним вправним рухом спрямував м'яч в сітку воріт суперника. Здавалося, що можна розслабитися, але португальці і особливо Кріштіану Роналду дуже небезпечно атакували наші ворота. Найнебезпечніший момент виник на сімдесят першій хвилині матчу. Після потужного удару по наших воротах Тарас Степаненко в підкаті пішов на блокування удару, але не встиг прибрати ліву руку, і м'яч потрапив йому в лікоть. Суддя призначив пенальті в наші ворота та видалив на-

шого гравця з поля. Роналдо впевнено забив пенальті. До кінця гри залишалось ще чимало часу, і португальці створили декілька небезпечних моментів біля воріт господарів. Але в цей день на останньому рубежі оборони нашої команди Андрій Пятов не дозволив Роналду і “Ко” змінити рахунок зустрічі. 2:1 на нашу користь, і українська команда за два тури до фінішу забезпечила собі путівку до фіналу з першого місця в групі. Натомість, вже португальці з сербами вирішували долю другого місця в групі. Перемігши Литву та Люксембург, португальці посiли друге місце. Останній матч збірна України провела 17 листопада в Белграді. Нічийний рахунок 2:2 влаштував обидві команди. Завдяки нічиїй з сербами українці пiд час жеребкування потрапили до першого кошика. Це означає, що 30 листопада жереб не зведе нас з найсильнішими командами Європи, а з огляду на вдалу гру нашої збірної з’являються шанси на успіх у фінальній частині Євро-2020.

Ус п і ш н і у к ра ї н ц і 2 01 9 р о к у

Чемпіони з армрестлінгу

Павло Краснов та Павло Дербедєнєв – наша сила на міжнародній арені

Ольга Руда

“Тільки нещасні вірять у владу долі. Щасливі світу цього приписують самим собі всі успіхи, яких вони досягають”, – зауважив колись Джонатан Свіфт. І був правий. Зустрічі з успішними українцями в Чикаго змушують переконуватись в цьому знову й знову. В логістичній компанії DVL Express я познайомилася з двома спортсменами, які професiйно займаються армрестлінгом, отримують нагороди та ще й тренують водіїв вантажівок – Павлом Красновим та Павлом Дербедєнєвим. Цi українські стронгмени виступають на престижних американських і світових змаганнях, здобувають нагороди. У двох Павлiв ми спробували дізнатись секрети їхнього успіху.

Відомий український важкоатлет, майстер спорту з пауерліфтингу та армрестлінгу Павло Краснов уже більше трьох років мешкає в Штатах. Приїхавши сюди з великим кар’єрним багажем, він пройшов в Америці шлях від заробітчанина до успішного спортсмена та тренера і таки повернув собі славу стронгмена, яка була у нього в рідному Львові. Ми познайомилися з Павлом завдяки Олександру Довгалю, засновнику компанії DVL Express, який, своєю чергу, дбає про власних співробітників, водіїв вантажівок, залучаючи

32

December 2019 Ukrainian People

їх до здорового способу життя та заохочуючи в тренуваннях. “Нас з Олександром об’єднує те, що завжди прагнемо до чогось кращого – змін, успіхів та духовного розвитку. Тому сьогодні я допомагаю працівникам DVL Express у фізичному розвитку – в спортивному залі компанії ми проводимо щоденнi тренування, люди задоволені і мають позитивні результати”, – розповідає Павло Краснов. Свою спортивну кар’єру він почав вже дорослому віці:

“Я прийшов, можна вважати, вже запізно – мені було 18 років. Вступив до університету, і хотів, як-то кажуть, підкачатися, трохи набрати ваги, щоб виглядати статечно, мати спортивну фігуру. Поступово почав тренуватися”, – розповідає спортсмен. Він зазначає, що в той час, на початку 2000-х років, були свої методики, які вимагали великої самовіддачі. “Якщо зараз люди більше акцентують, що мусиш важко працювати, але паралельно вживати певні біологічні добавки і тоді буде легше тренуватися, то я починав свій шлях з надсуворої дисципліни. Тобто, ти заходив у зал, тренувався до двох годин, потім виходив і викручував свою футболку від поту”, – згадує стронгмен. Спортивних досягнень, прийшовши на перші тренування, Павло не мав, але за рік наполегливих зусиль набрав 20 кілограмів ваги: “Це все м’язи – результат наполегливого тренування. Були часом й застої в силі, я їх долав. Наприклад, ти доходиш до певної межі – не йде далі результат. Ти відкриваєш книжки, починаєш читати, ідеш до тренерів, спілкуєшся”. В Америку Павло приїхав уже зі значними здобутками: в офіційному статусі майстра спорту з пауерліфтінгу, і неофіційного майстра спорту міжнародного класу. Тобто, результати показував, але не встиг їх зафіксувати на змаганнях. Також мав звання майстра спорту України з армспорту – навіть встиг стати чемпiоном України. Став першим на кубку “Найсильніша людина Львова”. Приїхавши до Америки, вирішив використати свою фізичну силу – пішов працювати на будiвництво. “Пробував і будову, і прибирання, були в мене один-два знайомих клієнти, яких тренував. Однак, перші роботи за кордоном життя дає нам, щоб оплачувати рахунки. Тому працював і думав, готувався до змагань. Пізніше я підготувався на турнір з пауерліфтингу, і у 2017 році став шостим у світі в своїй ваговій категорії”, – розповідає спортсмен. Зараз своє місце і місію в компанії DVL Express Павло Краснов бачить не тільки як тренерство, але і як своєрідне менторство: “Я не тільки треную людей, я навчаю їх правильно думати про тренування. Тобто, не тільки робити прості, для когось бездумні фізичні маніпуляції, ні. Людина повинна вкладати в це свій розум, почуття, і тоді результат буде в рази кращим”. А Павло Дербедєнєв підкорив американські арени після понад десятирічної перерви. Пiсля того як переїхав в 2003 році в Штати, його зірка загоралась поволі. Але вже на початку грудня спортсмен візьме участь у Чемпіонаті Світу з армрестлінгу “Злотий Тур” (Польща) – найпрестижніших і найбільших змаганнях у світі з понад тисячею учасників. Павло Дербедєнєв народився у 1980 році в Рівному. В спорт прийшов зі штовхання ядра. За освітою – еколог: навчався в Рівненському державному технічному університеті, працював у сфері охорони природи начальником екослужби на Рівненському заводі високовольтної апаратури з 1999 по 2003 рік. Потім переїхав до Америки, в Чикаго. В спортивній кар’єрі мав перерву до 2006 року. “В 2006 році вперше поїхав на змагання – це був національний чемпіонат Америки в Денвері з армреслінгу, – згадує Павло Дербедєнєв. – Не було часу регулярно займатися, однак наступні 10 років все-таки виступав на змаганнях, підтримував форму. Серйозно повернувся у спорт в 2017 році – подався виступати на місцевий чемпіонат світу у Вегасі. Посiв там 8 місце – непогано, вважаю. Потім травмувався, лікувався трохи... і познайомився з нашим українським силачем Павлом Красновим. Це був подарунок долі й ідеальний партнер для тренувань”. Зрештою, по-справжньому Павло Дербедєнєв повернувся до спорту з червня 2018 року. Маючи добру спортивну базу, зумів менш, ніж за рік, досягти високих результатів. “Зараз у мене дуже щільний графік – 5 тренувань на тиждень. Багато в чому, звісно, це стало можливим задяки створеним дружиною умовам – щоб так тренуватися. І також наснагу дає Павло Краснов, з яким ми колись познайомились на змаганнях з армреслінгу”. Власне, з того знайомства двох Павлів і почалася захоплююча спортивна історія DVL Express.

“DVL Express допомагає нам, підтримує нас, а ми на змаганнях виступаємо від імені цієї унікальної компанії. Сашко Довгаль, засновник, вірить у здоровий спосіб життя, духовний і фізичний розвиток, гармонію в стосунках і успіх злагодженої команди. Ми із задоволенням співпрацюємо з цим колективом і будемо намагатись від імені компанії завойовувати нові висоти. Бо він справді щиро вірить в нас і силу команди”, — говорить Павло. Успіхи не забарились. Павло Дербедєнєв виборов право і потрапив на найпрестижніші і найбільші змагання світу серед армреслерів “Злотий тур”, які організовує також вихiдець з України – Ігор Мазуренко, нині мешкає в Польщі. “Завдання-мінімум – взяти участь, Завдання-максимум – взяти все”, – говорить спортсмен. Павло Краснов і Павло Дербедєнєв бажають щоб в новому році ви почали правильно планувати своє життя, знаходили більше часу для сім'ї, духовного та фізичного розвитку, улюбленої роботи. А найголовніше – МИРУ нашій неньці-Україні!

Ус п і ш н і у к ра ї н ц і 2 01 9 р о к у

ШЛЯХ ДО УСПiХУ Передсвяткова розмова з засновником унікального навчального центру водіїв Start CDL Training Василем Кушніром

4 тижнів, якщо є звичайна посвідка водія. В іншому випадку – її необхідно отримати. Для того, щоб в США отримати звичайну посвідку водія, іммігрант повинен мати легальний статус, грінкарту або work authorization, чи робочу візу. “Спочатку ви здаєте на перміт – дозвіл на водіння легковика, отримуєте медичну картку, здаєте практику на легкову машину. Потім – медичну картку вже на вантажівку, здаєте на перміт на неї і, насамкінець, складаєте практику. Від моменту здачі на перміт до екзамену на водіння має минути 14 днів. Тобто, мінімум це займе два тижнi, максимум — залежно від людини”, — пояснює послідовність дій наш співрозмовник. Важливо також, що на навчання можна приїхати з будьякого штату, не змінюючи посвідки водія і не міняючи прописку.

“Якщо людина приїде з готовою теорією, то може здати водіння за тиждень” Ольга Руда Ірина Басенко

Ми сидимо в європейській кав'ярні в передмісті Чикаго й розмовляємо про все на світі: книги, які “просвітлюють”, Україну, війну, родину і, звичайно, про бізнес. Тобто, про те, яким чином вивести свою компанію у число найкращих, де взяти додаткові години в добі та дні – в тижні. А мені, як журналісту, цікаво дізнатися, як засновник компанії Start CDL Training Василь Кушнір потрапив до США, де набирався досвіду і якими дорогами йшов до успіху. Минулого року українцям видали 1450 грінкарт, тож наша громада в США швидко зростає. А це означає пошуки роботи і свого місця в американському світі. Чудовий варіант – навчитись водити вантажівку та отримати посвідку CDL. Засновник одного з найкращих в США навчальних центрів, які працюють і з вихідцями з Європи, і з американцями, Василь Кушнір поділився з нами секретами успіху й своїми роздумами про життя.

“Попрацювавши в іншій автошколі, я побачив, як не треба робити” Спочатку в навчальному центрі Start CDL Training було всього 7 учнів. Перший трак купили вдвох із партнером, який сам був тут учнем. Поступово кількість бажаючих отримати посвідку CDL зросла до 40-50 осіб на місяць. “Попрацювавши в іншій школі, я побачив, як не треба робити, – говорить Василь. – Люди звикли, щоб їм приділяли увагу, і тому потрібно постійно поліпшувати сервіс. Якщо ти працюєш над тим, щоб твої послуги увесь час ставали кращими і демонструєш це людям, їм подобається. Також важливий зворотній зв'язок –постійно питати, що не сподобалося. Коли все добре – це поганий знак, так ти ніколи можеш не дізнатися, де в тебе мінус. А коли знаєш, в чому мінуси, то бізнес починає розвиватися".

Навчитися водити вантажівку онлайн?

Тернистий шлях до успіху “Я родом з села Малинці Хотинського району Чернівецької області. Звик до роботи, а після закінчення школи поступив на навчання до Чернівецького університету. “Зелена карта” відкрила мені дорогу до США. Починав, як майже всі – з робіт офіціантом, на будівництві, поки не здав на CDL і не сів на трак. Після нещасливого випадку працював в школі, де готували до iспитів на CDL”, – розповідає Василь. Йому нічого не падало з неба. Усього добивався сам. Працюючи в школі з підготовки водіїв CDL, розумів, що зможе, навчаючись на помилках інших, зробити краще. Ризикнув.

34

December 2019 Ukrainian People

Аж ніяк не утопічна ідея. Навіщо сидіти в автошколі десятки годин, слухаючи начитку теорії, якщо можна всі ці знання здобути дистанційно? А до Start CDL Training приїхати лише для практики водіння та складання іспиту. Таку модель навчання водіїв траків розробив і вивів на американський ринок Василь Кушнір – засновник навчального центру Start CDL Training. Центр діє з 2015 року. Тут є нагода отримати права швидко за допомогою дистанційного онлайн-навчання, яке дублюється українською та російською мовами. Книги ж та посібники виходять дев’ятьма мовами. Навчальні модулі програми цієї школи викладені в мережу з безкоштовним доступом.

“За два тижні здобути права і одразу ж працевлаштуватися” Весь процес навчання займає від 2 до

Щоб забезпечити усім учням максимально сприятливі умови, їх запрошують на проживання поблизу школи. Тут, в Пенсильванії, є 4 квартири на 2-3 кімнати – можна орендувати ліжко-місце в середньому за 25 доларів за добу. “Якщо людина приїде з готовою теорією, то може здати водіння за тиждень”, – переконує Василь. Це цілком реально, адже школа працює з 7 години ранку до 19 вечора, і з кожним учнем займаються індивідуально.

“Додаємо нові уроки, які не вводяться в інших школах” Навчальний центр Start CDL Training постійно вдосконалює методи викладання. До прикладу, на онлайн-платформі викладають відео-уроки, які навчать ефективно виходити зі складних ситуацій на дорогах. Показують навіть, як писати look book, або як зчепити трак з трейлером. Гнучкий графік практичних занять. “Ми дуже багато ввели нових матеріалів, додаємо постійно траки, міняємо локації, додаємо нові уроки, які не вводяться в інших школах. Наприклад, ми знімаємо відео, як правильно їхати вночі, в екстримальних умовах, в умовах дощу. Це необов’язково для того, щоб скласти іспит, але обов’язково для того, щоб почати працювати”, – розповідає Василь.

Незважаючи на термін тренувань, сума оплати за навчання фіксована Оплата за навчання здійснюється тоді, коли прибуваєте безпосерeдньо на водіння. Навчання відбувається безлімітно, поки людина не буде готова. Надається повний спектр послуг за одну суму, нема різниці, який це буде день чи година. Кількість людей, які складають iспит з першого разу – 9495%. Учням проводять тренувальний екзамен на тому ж місці і на тому авто, де буде iспит справжній – це значно спрощує процес. “Ми живемо нашим бізнесом, вкладаємо нашi душу і сили. Тобто, якщо бачимо, що щось не так, то намагаємось виправити. Людина отримає максимально класний сервіс за мінімальний термін. Якщо людина готова, їй призначають екзамен у найкоротші терміни – від 2 до 5 днів. Тоді як у більшості штатів – від місяця й більше”, – говорить Василь Кушнір.

Як працевлаштуватися після отримання прав? Василь Кушнір розповідає, що його школа контактує з більшістю компаній, які готові взяти на роботу працівника з мінімальним досвідом, або й без нього. “Відсотків 70-80 вакансій потребують рік досвіду, але решта 20-30 % беруть водіїв без досвіду на меншу зарплату. Та потім, через рік такі водії можуть знайти краще оплачувану роботу”, – зазначає Василь.

Що є успіх? “Віра в те, що робимо (а ми справді допомагаємо людям знайти своє місце в цьому світі), віра в себе, віра в команду. Важливий не результат, а шлях, яким ти йдеш”, – не задумуючись, відповідає наш співрозмовник. З ним приємно просто поспілкуватись, дізнатись, що тільки в машині він має час слухати книжки в електронному варіанті. Працює по 7 днів на тиждень, але завжди знаходить час для сім'ї й для допомогти батькам в Україні. Є люди, для яких важливим є не досягнення кінцевої мети, а шлях по якому вони йдуть. Вони не нехтують життєвими можливостями, які їм посилає Небо, чи випадковими знайомствами. Але найважливіше – це як змінюються вони самі, допомагаючи іншим. Їхній світогляд та їхні духовні цінності. Василь Кушнір – саме така людина.

Ус п і ш н і у к ра ї н ц і 2 01 9 р о к у

Олександра Кучеренко:

“Більшість відпусток ми з чоловіком проводимо в стилі “Світу навиворіт” Ірина Басенко

Олександра Кучеренко – відома українська модель, телеведуча і танцівниця. Телеглядачі шоу “Танці з Зірками” на 1+1, де вона виступала в парі з ведучим програми “Світ навиворіт” Дмитром Комаровим, щоразу нагороджували дует високими балами. А шанувальники спорту щоп’ятниці бачать її у ролі ведучої програми “Зірковий спорт” на каналі ICTV. Спеціально для Ukrainian People Олександра розповіла про свої перемоги і досягнення, погляди на красу, моду і гроші, а також про сімейне життя з ще однією теле-персоною, мандрівником Дмитром Комаровим.

- Останнім часом до вашого імені додають характеристику “дружина Дмитра Комарова”. Але добре відомо й про ваші інші титули, численні інтереси, захоплення та професії. Себе, насамперед ким вважаєте?

- У цьому році в моєму житті сталася важлива подія – наше з Дімою весілля. Для всіх оточуючих ця новина була настільки яскравою та неочікуваною, що більшість продовжує і зараз вітати нас. Я залишила своє прізвище – за ним мене знають як Міс Україна, модель, телеведучу, танцівницю. Я не збираю титули, а просто займаюся тим, що приносить мені справжнє задоволення, енергію та натхнення. Мені подобається працювати моделлю, брати участь у танцювальних проектах, але це йде паралельно до мого основного захоплення – роботи телеведучою. Свій професійний розвиток я бачу саме в цьому напрямку.

- Для Дмитра подорожі – це робота. Можу припустити, що у відпустці вас обох традиційний “відпочинок” за кордоном не цікавить?

- Я дуже люблю подорожувати з Дімою, коли можна залишити свій телефон, годинник і усі зайві речі, просто взяти за руку чоловіка і вирушити разом на пошуки екзотичних місць, вражаючих краєвидів, емоцій та пригод... А вони з ним обов’язково будуть! Більшість відпусток ми проводимо саме в такому активному режимі, у стилі “Світу навиворіт”. Але буває, що вихідний проводимо нікуди не поспішаючи, спокійно і по-сімейному затишно.

36

- У ваш стандартний робочий день вписується час для себе, для родини, окрім роботи та занять?

- Мій новий день починається зі склянки теплої води і смачного сніданку. Його готую для нас я або Діма – обидва варіанти для мене дуже приємні. Далі вирушаємо по своїх справах. На кожен день у мене розписаний план того, що треба встигнути зробити: робота на каналі, модельні зйомки, зустрічі по проектах, навчання, мовні курси, тренажерна зала, басейн. Увечері знаходжу час заїхати до батьків і поспішаю додому, щоб з вечерею дочекатися чоловіка, коли він не в експедиції.

- Судячи з того, що ви здобули перемогу на конкурсі “Міс Україна”, труднощі вас не лякають. Однак, чи бували такі ситуації, коли ви зупинялися за крок до мети?

- Якщо беруся за якусь справу, то завжди намагаюся її завершити – попри можливі складнощі – і отримати результат своєї праці. Виняток – коли відчуваю, що це “не моє”. Тоді краще відкласти розпочате і переключитися на нове, що буде приносити приємні емоції. Для мене показник того, що я на правильному шляху – це бути задоволеною тим, чим займаюся.

- Твердження про те, що красуням потрібні лише гроші – це міф?

- Красуням завжди навішують стереотипи і міфи. Я люблю їх розвінчувати. Гроші – це свобода. У власному виборі, рішеннях, прагненнях, мріях, діях, і вони потрібні кожній людині для того, щоб насолоджуватися життям повною мірою та реалізову-

December 2019 Ukrainian People

вати всі свої бажання. Але також в житті є те безцінне, що неможливо купити – це здоров’я, справжнє кохання, любов і підтримка близьких, дружба, довіра, людяність у стосунках. Нещасливі ті, хто цього не цінує, а женеться за зиском і прибутком.

- Під час вашої участі з Дмитром Комаровим у шоу “Танці з Зірками” лунала жорстка критика на його адресу. Як вашій парі вдалося вистояти під таким тиском і досягнути успіху?

- Тільки лінивий не обговорював наші з Дімою танці під час участі у проекті! І нашi фізичнe та емоційне напруження з кожним ефіром тільки зростали. Добре, що в проекті ми були в одній парі – могли підтримувати одне одного у складні моменти. До того ж, у цей час ми ретельно приховували наші особисті стосунки і дуже не хотіли, щоб вони стали частиною шоу. А коли прийняли спільне рішення про вихід з проекту, нарешті вільно видихнули.

- Яка ваша улюблена країна світу? Чи могли б переїхати з України, скажімо, до Мексики?

- Мені дуже подобається подорожувати, відкриваючи для себе усю багатогранність нашого світу. Я була в багатьох країнах Європи, Азії, в Америці. Мені завжди цікаво побачити життя інших людей, їхню культуру, традиції, взяти щось з цього для себе. Та де б я не була, як би добре там не було, мене завжди тягне додому, в Україну. Я люблю Київ, і тільки в цьому місті почуваюся по-справжньому гармонійно, повноцінно, щасливо. А до Мексики дуже хочу!

- Окрім різноманітних творчих професій, ви – ще й благодійниця. Розкажіть, кому допомагаєте і яка ваша філософія в цій царині?

- Я дуже люблю дітей та завжди переймалася проблемами тих, кому бракує батьківської любові. Благодійний проект “Наставництво”, в якому я є куратором, допомагає вихованцям дитячих будинків соціалізуватись та підготуватись до дорослого життя. Суть полягає в тому, що дорослі можуть стати наставниками для дитини, не усиновлюючи її. Це дуже важливо, адже, на превеликий жаль, не всі діти з дитбудинків знайдуть нові сім’ї. Вони виходять у світ зовсім не підготованими, часто не вміють будувати стосунки, готувати їжу, не знають, яку професію обрати. Свою місію наразі бачу в популяризації цього проекту, який допомагає таким дітям знайти свій шлях у житті та досягти успіху.

Бліц: - Чи макіяж – це обов'язково для жінки?

- Обов’язково для жінки відчувати себе красивою. А макіяж в цьому може лише допомагати.

- Як ставитесь до популярних в Україні процедур з покращення зовнішності?

- Глянець та Інстаграм диктують світу нові правила краси. Але я – за природність та натуральність в усьому.

- Улюблена страва, яку ви готуєте?

- Салат з авокадо.

- Найбільш віддалена країна, у якій ви були?

- Сполучені Штати Америки.

- Ви жайворонок чи сова?

- Сова.

- Чого б ви хотіли побажати українській діаспорі в Чикаго у передноворічний час?

- Грудень – це час різдвяного дива, підведення підсумків та нових планів і бажань. Українцям по всьому світу я бажаю не зволікати зі здійсненням своїх мрій, а робити кроки до них уже сьогодні. Фото: Олексій Анхімов

“Правдивий художник — не той, хто відчуває натхнення, а той, хто надихає інших.” (Сальвадор Далі) Люда Руда У хорошій фотографії завжди є щось виняткове — приголомшливі пейзажі, чиста емоція чи досконала композиція. Фотограф Ірина Джуль (Irina Dzhul) — це людина, яка бачить те, чого не вловлює погляд iнших. Її роботи “дихають” і живуть власним життям. Київська фотохудожниця має тисячі шанувальників. В її портретах — часом “містичні” історії, які відкривають двері в казковий простір. Ірина вірить, що у кожного дерева, кожного куточка природи є свої душа, життя і навіть смерть. Її тонке відчуття світу оживає в глибокого змiсту сюрреалістичних картинах, від яких важко відвести очi... Іра Джуль — одна з найкращих фотомисткинь України та часта гостя та вчитель на міжнародних воркшопах.

Дивовижні фотокартини

Ірини Джуль

- Коли ви почали фотографувати?

- Коли у нашій сім'ї з'явилася перша дитина. Як і кожнiй мамi, мені хотілося фіксувати все, що cтавалося в житті сина. Я вивчала багато робіт різних фотографів, і мені завжди було цікаво, як воно у них виходить. Тоді я вирішила купити свою першу дзеркальну камеру. На той час була архітектором у декретній відпустці, відчувала, як стіни на мене тиснуть, і що хочеться активного життя. Я фотографувала все, що мене захоплювало, згодом народився другий син, і пішло-поїхало... Фотографія захопила мене.

- Який жанр переважає у ваших роботах?

- Почала з дитячої фотографії, навіть організувала виставку “Просто дитинство”, де представила свої найкращі роботи. Але потім зрозуміла, що “дитяча” зйомка для мене трохи нудна. Це, по суті, репортажний жанр, я зрозуміла, що він мене не цікавить. Хотілося якогось сюжету, ідеї… Так почала знімати постановочні кадри і зрозуміла – ось воно, те, чого прагнула. Скільки ж там простору для фантазії!

- Як виникає задум фотокартини?

- Мені більше до душі, коли головний персонаж – не людина. 80% моїх фотографій – це людина в якомусь середовищі, де природа або будівлі розповідають історію.

- Ви мандруєте? В якому місті вам найбільше подобається фотографувати? Чи улюблені місця для зйомок?

- Ми з чоловіком об'їздили майже всю Європу і не тільки. Щоправда, 90% моїх подорожей були у той час, коли я ще не мала дзеркальної камери. Але навіть на звичайну “мильницю” мені вдавалося зробити доволі цікаві кадри. В подорожах переважно фотографувала архітектуру. А за останніх 2 роки я провела майстер-класи для фотографів у Норвегії, Нідерландах, Італії, Бразилії, Аргентинi, Ізраїлi та ін. Рідне місто теж часто фотографую. Не можу надивуватися, яке ж воно прекрасне, і які різнопланові місця в Києві можна знайти!

- Де ви шукаєте моделей, одяг та аксесуари для зйомок?

- Коли в голові є якась картинка, яку хочеться втілити, тоді починаєш поступово шукати всі складові. Перше – це модель, друге – одяг та аксесуари, третє – візажисти, перукарі, якщо потрібно. Моделей шукаю через Iнтернет, особисті знайомства. Декор для кожної зйомки я роблю власноруч: велетенський ключ, капелюх з метеликами, декорована віолончель, велетенська книжка для Попелюшки, тощо.

- Над якими проектами наразі працюєте?

- Наприклад, один з відомих – це соціальний проект “Невидимі”, який присвячено людям з обмеженими можливостями. Також проект “CABALERO” з відомими чоловіками України. Та ще проект “Бог єдиний”.

- Які нагороди за останній рік ви здобули?

- Наприклад, моя робота на обкладинці “Photo World Magazine” (China), ще одна – на обкладинці “Chinese Reader's Digest Magazine” (China). Я здобула 2 місце у відомому міжнародному конкурсі TRIERENBERG SUPER CIRCUIT, а нещодавно я була номінована на премію “Фотограф року” за версією журналу “Наталі” (Україна). Також у цьому році я потрапила до Національного рейтингу 1000 успішних жінок України.

- Чи є у вас якийсь задум, який не можете втілити, але дуже хочете?

- Мрію подорожувати і створювати фотокартини у різних куточках світу.

- Що можете порадити фотографам-початківцям та усім нашим читачам з нагоди 2020 року?

- Завжди раджу не зупинятись, не опускати руки. Тільки наполегливі домагаються свого. А це чудове відчуття. Ми – це мозаїка з наших знань та життєвого досвіду, тому такі різні й цікаві, кожен по-своєму.

Тому живіть, мрійте, розвивайтесь і досягайте успіху!

Diaspora У Вінніпезі вшанували жертв Голодомору “Ні труни, ні хрестів і ні тризни! Прямо в яму, на віки-віків! Чорна сповідь моєї Вітчизни І її затамований гнів” А. Листопад

Марія Кривошеєва, член Національної спілки журналістів України, кореспондент журналу "Ukrainian People" в Вінніпезі.

“Моя мати подрібнювала сушені кукурудзяні качани й лушпиння, а тоді використовувала їх для приготування супового бульйону для своїх дітей, аби врятувати їх від голодної смерті. І хоча це було все, що ми мали, мати наказала мені віднести трохи бульйону нашим сусідам. Натомість, я знайшла жінку і двох її маленьких синів, померлих від голоду. Подібних речей не повинен бачити ніхто, особливо шестирічна дівчинка…”

– із болем у серці згадує пані Люба Семенюк, одна з трьох літніх жінок, які свого часу пережили жахи Голодомору й прибули 21 листопада до Законодавчої будівлі канадської провінції Манітоба аби вкотре вшанувати пам’ять жертв

38

December 2019 Ukrainian People

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Чи була тоді весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами у вербах над річками солов’ї. Ніхто цього не пам’ятає сьогодні. Пам’ятають інше…

штучного голоду в Україні. Нечуваний злочин в історії людства коштував нашій нації мільйонів невинних людських життів, в тому числі й материнських та дитячих. Тоді настали страшні часи. Пішов голод Україною. Смерть косила людей. Помирали на всеплодючих чорноземах шанованої світом житниці, просто на полях, на шляхах, у холодних хатах і на лавах померзлих вокзалів, поодинці й сім’ями, вимирали роди і села. Україна перетворилася на землю вдів і вдівців, сиріт і безпритульних, бездомних старців. Голод вигнав багатьох українців із рідних домівок, з прадідівської землі шукати хліба на чужині. “Правда пішла у світ. Хлібороби вижили й сміливо ділилися своїми історіями на всіх континентах, аби ця чорна глава української історії ніколи не повторилася, – зазначила, звертаючись до присутніх Міністр спорту, культури та спадщини Манітоби Кеті Кокс. – Сьогодні ми, як ніколи, повинні розповідати про Голодомор нашим дітям та онукам. Тож для мене було великою честю запросити для участі в сьогоднішньому заході учнів 5-6 класів школи Р. Ф. Моррісона, які навчаються за англо-українською двомовною програмою і під керуванням викладача Ганни БрильКлименко. Вони підготували для нас особливе театралізоване дійство на тему Голодомору”. Так, правда про ті страшні роки передається з покоління до покоління й шириться світом. Бо на десятиліття можна засекретити архіви. Можна прикопати в глибинах викривальні документи. Можна стерти сліди злочинів.

Можна раз, вдруге, втретє переписувати історію. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш. Після заборон, утисків, принижень людської гідності вона оживає, відроджується – що б там не було. “Народна пам’ять – найдостовірніше історичне джерело, – вкотре зазначила Кеті Кокс, – відтак пропоную запалити свічку пам’яті на честь усіх загиблих в Україні протягом тих страшних років та вшанувати жертв Голодомору хвилиною мовчання…” Але скільки ж українців тоді загинуло? Науковці ще й досі збирають дані щодо людських втрат, хоч точна кількість, напевно, ніколи не буле визначена. Згідно з деякими джерелами, у пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирали 24 людини, щогодини – 1440, щодоби – 34560. Майже одну третину загиблих становили діти. Злочинна влада зробила все можливе, аби знищити українське село – основу нації. Не було тоді ні війни, ні посухи, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Був злочин, який не маємо права забути. “Я безмежно вдячна усім, хто долучився до організації цього заходу, – зазначила пані міністр, – І особливу подяку хочу оголосити сьогодні очільнику Провінційної Ради Манітоби Конгресу українців Канади пані Джоан Левандовскі. Завдяки вашій допомозі та зусиллям проведення цього заходу стало можливим. Низький уклін за все, що ви робите для нашої спільноти! Дякуючи таким людям, як ви, члени парламенту сьогодні мають можливість милуватися жовто-блакитним

прапором України, що майорить на щоглі в Меморіальному парку перед нашою будівлею. Крім того, в якості особливого відзначення чергової річниці трагічних подій в Україні 1932-1933 років, дбайливі члени української громади Манітоби люб'язно надали кожному працюючому у цього будинку стебла пшениці, перев'язані чорною стрічкою, які стали символом Голодомору”. Ми – єдині спадкоємці всього, що було. Тому гідне вшанування пам’яті великомучеників тяжкої української історії є нашим святим обов’язком. Вічна пам’ять батькам та матерям, братам і сестрам, дідусям і бабусям, усім, хто безвинно став жертвою нелюдського злочину і про кого й досі нагадують колоски, перев’язані чорною стрічкою…

Д і ас п о ра

У Празі представили український артпроєкт “Генезис” Вікторія Степанець Фото: Наталія Ящук

З 31 жовтня по 6 листопада в легендарному “Танцюючому будинку” в Празі відбулася виставка сучасного українського мистецтва в рамках артпроєкту “Генезис”. “Головна наша ідея – показати внутрішню трансформацію через мистецтво, як роботи сучасних митців здатні змінювати свідомість людини, ставити нові запитання, розширювати світогляд, впливати на світосприйняття, – коментує Вікторія Степанець, куратор проєкту, головний редактор українського журналу “Культурний тренд”. – Для проєкту були відібрані роботи, які мають глибокий підтекст, окремий сюжет, які вражають не лише технікою виконання, але й змiстовним навантаженням”. Три поверхи експозиції представили понад 60 робіт, які, незважаючи на різні жанри та підходи, гармонійно доповнювали одна одну, глибше та ширше розкриваючи концепцію проєкту. Реалізм у живописі та скульптурі на першому поверсі змінювався імпресіонізмом на другому, традиційні мотанки, зображені на полотнах і зacобами гіпсових скульптур, гармонійно доповнили залу з відеороботою “Трансформація”. Спеціально відведений простір під мультимедійний артпроєкт “Розділові” (поєднання музики, поезії та візуальних образів) змінився філософськими роботами та абстрактними яскравими полотнами. В останній залі на гостей чекала робота, названа на честь проєкту та виконана спеціально для нього – “Генезис”. “Я дуже радий реалізації такого масштабного українського артпроєкту у центральній галереї Праги, – коментує Євген Перебийніс, посол України у Чеській Республіці. – Ця виставка представляє якісне сучасне мистецтво нашої країни, демонструє європейський рівень розвитку української культури та високий професіоналізм наших митців”.

40

December 2019 Ukrainian People

Кожен поверх символізував окремий крок на шляху до внутрішнього переусвідомлення глядачем себе й світу, власних мотивів та ролі через мистецтво у різних його проявах (живопис, скульптура, відео, перформанс). Ще – окремий крок на шляху до перемоги над собою: прийняття виклику, подолання внутрішніх сумнівів та перешкод, новий взаємозв’язок, внутрішній діалог, переосмислення. Кроки, які не тільки “ведуть”, але й “трансформують ”; мистецтво, яке не тільки захоплює своїм виконанням, але й впливає на наше світосприйняття. У проєкті взяли участь 15 українських митців – Олексій Глазунов, Олексій Гнєвишев, Андрій Жуков, Микита Зігура, Єгор Зігура, Святослав Базюк, Дмитро Коваль, Оля Рондяк, Марта Пітчук, Зінаїда Кубар, Ольга Адам, Маріко Гельман, Асрор Мурадов, Максим Дєтковський, Вартан Маркар’ян, чеський скульптор Мартін Жак та чеський художник Міхал Ожибко. Також окремим учасником виступив мультимедійний український проєкт “РоздІловІ”. Український артпроєкт “Генезис” викликав велике зацікавлення місцевих жителів та іноземних гостей – виставку протягом тижня відвідали понад 3000 осіб. “Генезис” став одним із найбільш популярних проєктів серед тих, які були представлені в галереї “Танцюючий будинок” за останній час. Засновник та організатор артпроєкту – український журнал “Культурний тренд”, співорганізатор – Посольство України в Чеській Республіці, партнер в Празі – Prague Art Weekends. Артпроєкт реалізувався за фінансової підтримки МЗС України.

Entertainment December 2019

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

Christmas caroling December 6, 13, 20, 2019 (Fridays 6 p.m.) ▸ Bundle up and prepare to belt out holiday classics when asked to sing along with the choir at Caroling at Cloud Gate outdoors in Millennium Park. Free.

Nutcracker ballet December 1 – 29, 2019 ▸ Joffrey Ballet’s production of The Nutcracker features brilliant costumes, fanciful scenery, entrancing storytelling, and Tchaikovsky’s famous score played by the Chicago Philharmonic at Auditorium Theatre. This version by Christopher Wheeldon is set in 1892, with a World’s Fair theme.

Christmas market December 1 – 31, 2019 ▸ Christkindlmarket is an open-air European holiday market featuring traditional art, handmade gifts, German foods, choirs, and carolers.

Free.

• Nov. 15 to Dec. 24 – Daley Plaza • Nov. 22 to Dec. 31 – Wrigleyville Christmas lights Brookfield Zoo December 1 – 31, 2019 ▸ Holiday Magic has a million twinkling lights, a train display, carolers, ice carvers, a magician, a talking tree, zoo chats, and singing to animals at the Brookfield Zoo. Dates in 2019: Nov. 30; Dec. 1, 7-8, 14-15, 21-22, 26-31.

Christmas lights – Lincoln Park Zoo December 1, 2019 – Jan. 5, 2020 ▸ ZooLights at the Lincoln Park Zoo features millions of holiday lights, ice carving, music, carousel & train rides, food, and gift shopping (plus photos with Santa some days).

Free. Closed Dec. 24 & 25.

Model trains & holiday flowers Dec. 1, 2019 – Jan. 5, 2020 ▸ Model trains wind their way

42

among 700 poinsettias and a Christmas tree during the Holiday Flower Show at Lincoln Conservatory. Open daily. Free.

Holidays around the world December 1, 2019 – Jan. 5, 2020 ▸ See trees decorated to represent many cultures, plus weekend ethnic song-anddance performances during Christmas Around the World and Holidays of Light at the Museum of Science & Industry.

Closed on Thanksgiving Day and Christmas Day. Light show in the garden Dec. 1, 2019 – Jan. 5, 2020 ▸ “The night comes alive with color, imagination, and sound, from a playful choir of singing trees to a spectacular waterfall of light” at new event Lightscape. You walk on a one-mile path that includes “an avenue of luminous linden trees” at Chicago Botanic Garden in Glencoe.

Christmas lights – arboretum Dec. 1, 2019 – Jan. 5, 2020 ▸ See colorful tree lights and projections on a one-mile walk at Illumination, with fire pits to warm you up along the way at Morton Arboretum in Lisle.

Adult zoo night December 5, 2019 (6:30 to 10 p.m.) ▸ Leave the kids at home and head to Adults Night Out at Lincoln Park Zoo to experience unique animal chats and live entertainment. You must be age 18+ to attend, and age 21+ for the cash bars.

December 2019 Ukrainian People

Winter WonderFest December 6, 2019 – Jan. 12, 2020 ▸ Festival Hall at Navy Pier becomes an indoor Winter WonderFest for the holidays, with music, skating, carnival rides, and entertainment. You need ID if you are age 18+, otherwise you need a parent.

Children shorter than 3 feet are free. Closed Dec. 25.

Wine & beer tasting December 11, 2019 (6 to 8 p.m.) ▸ Holiday Cheers! Is a seasonal tasting of local spirits, wines, and winter brews surrounded by Wonderland Express train exhibits at Chicago Botanic Garden.

Ugly sweater swing dance December 13, 2019 ▸ Wear your tackiest to Ugly Sweater Swing Class, which includes a beginner’s class, open dancing, mingling, and a costume contest at Duet Dance Studio for age 21+.

BYOB. Jingle Ball concert December 18, 2019 ▸ Jingle Ball brings big-name music artists every December to Allstate Arena in Rosemont.

Fireworks at the lake December 31, 2019 ▸ Welcome the new year with New Year’s Eve Fireworks at Navy Pier on Lake Michigan.

Gates may close if the crowd capacity is reached. Free.

New Year’s Eve – Navy Pier December 31, 2019 (8:15 p.m.) ▸ Join 3,000 people at Chicago Resolution Gala, which has multiple DJs, 30 bars, food stations, a champagne toast at midnight, and views of fireworks over the lake in the Grand Ballroom at Navy Pier for age 21+.

New Year’s at the zoo December 31, 2019 ▸ See millions of holiday lights, watch artists carve blocks of ice, buy beer/wine/ champagne, hear DJ music, play games, and visit the animals during Zoo Year’s Eve at Lincoln Park Zoo for age 21+.

Northerly Island adventure December 2019 (undated) ▸ See birds of prey and wolves, make “nature-inspired winter crafts,” walk on snowshoes (if there’s snow), and drink cocoa (while it lasts) at Polar Adventure Days on three dates in December, January, and February. Free except parking.

E

L VIL

N NI

E

OP

N

ER alet P A yV

r ta

en

W NO Com

m pli

WE APPLAUD “THE BEST OF NAPERVILLE”!

LIBERTYVILLE | BARRINGTON | PARK RIDGE | ARLINGTON HEIGHTS | NAPERVILLE SHAKOURESTAURANTS.COM

New Year’s Eve: celebrate in Chicago From masquerade balls at swanky hotels to live DJs at underground clubs to multi-course meals at award-winning restaurants – there are tons of memorable ways to ring in the New Year in Chicago. Here are a few favorites for NYE 2020.

New Year’s Eve at Navy Pier The annual Chicago Resolution Gala is the “it” New Year’s Eve event at Navy Pier. With more than 30 bars offering unlimited drinks, tasty buffet stations and access to the Grand Ballroom and the Lakeview Terrace – and to take in unrivaled views of the midnight fireworks.

Tickets start at $109.

Crystal Gardens New Years Eve To see and be seen in a stunning space, hit up Crystal Gardens New Years Eve, where you’ll find special guest DJs and more than 20 premium liquor bars. Nosh on hors-d’oeuvres and signature dishes at various food stations, and step out on the private terrace to watch those fabulous fireworks.

Tickets start at $99.

Fireworks No New Year’s celebration in Chicago would be complete without a trip to Navy Pier. Enjoy all the entertainment, watch a kaleidoscope of fireworks perfectly synchronized to inspiring music over Lake Michigan.

Free.

Lakefront dinner cruises The best view of the fireworks display over Lake Michigan is from the water. Book one of Chicago’s many dinner cruise options that depart from Navy Pier, which includes dining, music, a champagne toast, and unbeatable views of the lit-up skyline and midnight fireworks show.

Prices vary.

44

Top hotel NYE parties NYE Soiree at JW Marriott The four-hour all-inclusive package includes multiple rooms of entertainment, featuring live music from the city’s hottest DJs and cover bands.

Tickets start at $125; JW Marriott, 151 W. Adams St. New Year’s Eve Party at Drake Hotel Guests can enjoy five ballrooms of entertainment, premium top-shelf liquor at more than 40 fully staffed bars, a breathtaking balloon drop, and a champagne toast at midnight inside a historic Chicago hotel.

Tickets start at $139; Drake Hotel, 140 E. Walton Place Chicago New Year’s Ball at Congress Plaza Hotel At this New Year’s Eve Ball, you’ll dance the night away with more than 3,000 fellow revelers under the musical stewardship of celebrity a DJs playing throughout multiple ballrooms at the Congress Plaza Hotel. And with tons of bars and buffets, you’ll spend less time waiting in line and more time on the dance floor.

Tickets start at $149; Congress Plaza Hotel: 520 S. Michigan Ave. New Year’s Eve Party 2020 at Hilton Chicago Wander through the festivities to discover different party areas with hors d’oeuvres and buffets, live DJs from Kiss FM, multiple areas with live entertainment, casino gambling, unlimited cocktails and champagne.

Tickets start at $119; Hilton Chicago: 720 S. Michigan Ave. Swisshotel Chicago The evening will feature multiple ballrooms of entertainment,

December 2019 Ukrainian People

top-shelf cocktails, a variety of hors d’oeuvres, pasta bar, custom martinis, premium champagne, top DJs and live cover band, midnight confetti storm, and so much more.

Tickets start at $119; Swissotel Chicago, 323 E Upper Wacker Drive.

New Year’s Eve Gala at W Chicago Enjoy the all-inclusive package featuring top-shelf drinks, buffets, champagne, party favors, midnight celebrations, and more.

Tickets start at $145; W Chicago – City Center, 172 W. Adams St.

Special events and unique venues Zoo Year’s Eve at Lincoln Park Zoo Spend an after-hours evening at Zoo Year’s Eve, when one of the oldest zoos in the country will be decked out in millions of glittering lights.

Plus, enjoy ice carving, cash bars serving beer, wine and champagne, a live DJ, and more.

Tickets start at $10; Lincoln Park Zoo, 2001 N. Clark St. Chicago Magic Lounge The evening starts with closeup magic performed right at your cabaret table, followed by an hour of mind-blowing stage magic.

Tickets start at $70; Chicago Magic Lounge, 5050 N. Clark St. Brew Year’s Eve at Architectural Artifacts This event features 10 Chicago breweries and 25 different craft beers, butlerpassed hors d’oeuvres, and a selection of craft cocktails and wine, and live music.

Tickets start at $149; Architectural Artifacts, 4325 N. Ravenswood Ave.

Bars & lounges Eataly Indulge in all things Italian at NYE at Eataly: Mezzanotte. The allinclusive bash will feature unlimited food and drinks, including bites from all of Eataly’s second floor restaurants.

Tickets start at $150; Eataly, 43 E. Ohio St. Midnight at the Oasis at Three Dots and a Dash The evening will feature the bar’s signature cocktails and a live DJ set.

Three Dots and a Dash: 435 N. Clark St. New Year’s Eve Party at Barcocina Barcocina has a spectacular party in the works, featuring an open bar, complimentary horsd’oeuvres, and live music from one of Chicago’s top DJs. Barcocina: 2901 N Sheffield Ave. Rock Around the Clock at the Hard Rock Cafe The celebration includes a 4.5-hour premium cocktail reception and appetizer buffet station with a soundtrack by the official Chicago Bulls DJ, DJ Metro, playing nothing but the best Top 40 and retro hits.

Hard Rock Cafe: 63 W. Ontario St.

New Year’s Eve at Rock Bottom The River North spot will be going all out this year, offering revelers a premium liquor package, private bartenders and cocktail servers, appetizers, party favors, a champagne toast at midnight, and more.

Rock Bottom Restaurant & Brewery: 1 W. Grand Ave. All that Glitters at Z Bar The rooftop cocktail lounge at The Peninsula Chicago has planned a sparkling, golden-hued celebration filled with music and Champagne to ring in the new year.

Z Bar: 108 E. Superior St. The Underground Ring in the new year by dancing into 2020 with a star DJ lineup and join in on a champagne toast at midnight.

The Underground: 56 W. Illinois.

Monte Carlo New Year’s Eve at Roof on the Wit Guests to the sky-high event will have access to a platinum open bar, lavish food, four gaming tables with roulette, craps, and blackjack, a live DJ, dramatic dance performances, a photo booth and more.

ROOF on theWit: 201 N. State St.

Пристрасть. Вбивство. Жага помсти.

Моцарт

Листопад 14 - Грудень 8

Квитки від $39 на сайті lyricopera.org/giovanni Lyric production revival of Mozart’s Don Giovanni generously made possible by Lead Sponsor The Negaunee Foundation and cosponsors Howard L. Gottlieb and Barbara G. Greis, Nancy and Sanfred Koltun, and the Mazza Foundation.

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

The Holiday Adventures Are Upon Us

This

Friday, December 6th, meet us after work and we'll head right over to the Christkindlmarket in Daley Plaza, to take a stroll through this giant open-air market inspired by the Christkindlesmarkt in Nuremberg, Germany that dates back to the 16th century. Let's explore the many shops to examine glass ornaments, nutcrackers, cuckoo clocks, scarves and much more. Many of these items are carefully handcrafted, just look at the intricate designs and precise handwork in those cuckoo clocks!

Today, Saturday, December 7th, is Pearl Harbor Remembrance Day. Today, America remembers the Japanese attack on the Pearl Harbor naval station that brought America immediately into WWII. It is also a day to honor all 2,403 Americans who died in that attack.

Please take a few moments from your daily routine to remember “a date that shall live in infamy”.

Tonight, please join us at Mercury Theater Chicago, 3745 North Southport Avenue, 773-325-1700, www.mercurytheaterchicago.com, for a “Nat King Cole Christmas”. As the Mercury tells us, “Acclaimed Chicago actor Evan Tyrone Martin (Jesus Christ Superstar) celebrates Nat King Cole with a festive cocktail of signature songs and yuletide favorites. In a romantic evening of story and song, Martin intimately relates Cole's journey with velvety vocals and debonair charm. Act quickly, as tickets for all the available shows are already on sale and going fast.

Today, Friday, December 13th, meet us downtown, right after work, in Millennium Park, next to the Cloud Gate, to hear Chicago Children's Choir caroling. It starts at 6pm, so please don't be late. These youngsters are so very talented, aren't they? Psst, there's a hot chocolate stand behind you, want some? If we weren't in the holiday spirit before this, we surely are now!

I know,

No matter

We've been dying to try Rudy's Bar and Grill that's close to the park at 69 E Madison St., (312) 332-8111, www.rudysbarandgrillechicago.com, and tonight seems just right for a new dive bar adventure, doesn't it? Look at this menu: the Greektown burger, with cucumber, and tzatziki sounds intriguing, as does the Bacon Jalapeno, but I'm thinking it's the Signature, “from 1967 w/ green peppers, diced onion, garlic and pepper mixed right in”, for me. Sweet potato fries, yes, I'll share, especially since you're having onion rings to share with me.

Look at what our friends are having: broasted chicken, mac & cheese, and who ordered breakfast?

46

December 2019 Ukrainian People

how many times we go, (and I first went here when I was about 10 years old) the “Christmas Around the World and Holidays of Light” displays at the incomparable Museum of Science and Industry never cease to please. This year it will be today, Saturday, December 14th, when we make our way there to let ourselves be enthralled once again. The Grand Tree, four full stories high, is “surrounded by a forest of more than 50 trees and displays decorated by volunteers to represent the holiday traditions from cultures around the globe.

On the weekends, you can also enjoy live holiday performances. It’s the one-of-a-kind experience that brings a whole world of holiday joy under one roof.”

We'll meet you there about noon, if that works, and plan on spending three to four hours taking it all in.

Spectacular, isn't it?

I know, the weather has been so bad, for so long already (what happened to Autumn?) that it doesn't seem possible that Winter officially starts today, Saturday, December 21st. Yes, friends, it's the Winter Solstice, the shortest daylight hours of the year, and time to celebrate!

Julia de Burgos Park, 1805 N. Albany is where we'll find the western start to the 606 Parkway, that beautiful, even in winter, three and one half mile landscaped corridor, that starts here and ends in Walsh Park, 1722 N. Ashland Ave. It's an amazing place, but we're here this evening because atop that little hill is a solar observation station, perfectly aligned and marked for the equinoxes and solstices.

The sun sets at 4:22pm so dress warmly and meet us there about 4:00pm, so we can find each other, and meet and talk for a few minutes with other observers. A local group called “the Chicago Astronomer” may just have someone here; if so, that will add to the interest. I'll have a few questions ready, won't you?

I know

4:30pm may be early for a Saturday, but we're all cold, and ready to warm up, sit down, and enjoy everyone's company, away from the rush-rush of the season.

Want to try something different?

Since we're in the Logan Square neighborhood, how about a visit to Chiya Chai Cafe, 2770 N Milwaukee Ave., www.chiyachai. com, a warm, inviting spot that specializes in Nepalese cuisine. We invited a few friends, so with your group and ours, we should reserve a large table and prepare to share everything from Pork Vindaloo, a spicy curry dish with potatoes, to Deep Dish Lamb, a sumptuous curry with onions and ginger, and perhaps a Punjabi Spinach Paneer, as well. The menu is extensive and glorious and I'm confident the staff will be happy to help us choose wisely.

Today, Monday December 23rd, marks the beginning of Hanukkah, the Festival of Lights, when our Jewish friends celebrate retaking the Temple in Jerusalem from Antiochus, a Greco-Syrian monarch who had been trying to force conversion to Hellenic paganism upon God's Chosen People. After capturing the Temple, the Maccabean warriors found oil to light a lantern, by which to read the Torah – for one day. Miraculously, the lantern stayed lit for eight days, and that is why Jews light one new candle each day, on the menorah, to celebrate.

Most of us, readers, are not Jewish, but so much of our history rests upon the foundations laid by the struggles of the Jews, that joining with them in joy and celebration is in order.

Chamber Mondays are an adventure we have yet to experience. It offers us the rich diversity of chamber music, which is a vastly underappreciated music form, so let's visit this free afternoon concert and open our ears, hearts and minds to the wonders that some of Chicago’s most talented classical, jazz, and ethnic musicians and vocalists, are offering up, shall we?

The concerts are year round on “4th Mondays” at 12:15pm. This month, that's today! Of course, Chamber Music Mondays are held at the Cultural Center, 78 E. Washington St., so please don't be late.

Goodness gracious, do you believe it? It's only Tuesday, but somehow today is December 24th, Christmas Eve!!! Are the kids driving you crazy? Is your family coming over or are you and your family heading out to visit others?

Whatever your plans, today and tomorrow, Christmas Day, please enjoy your friends and family, the food, the company, the traditions, (whatever yours might be), and give joy and peace to everyone you meet. Let us all continue to hope, and work toward, fulfilling that first Christmas message: “Peace on Earth, Good will toward men.”

Thank you, yes, the holidays have been wonderful, but they are not over yet. Agreed? Great! Please join us this Saturday, December 28th, back at the Mercury Theater, for another great concert: Merry Christmas Darling: Heidi Kettenring Sings Karen Carpenter.

Let's plan on the 7:30 performance, so we can meet for dinner before hand. There are terrific restaurants very close to the theater, but really, Grassroots Neighborhood Grill is right next door and two minutes from our table to our theater seats.

Better yet, this is a true farm-to-table eatery, with the menu changing when new, fresh ingredients become available. Our reservations are for 5:30pm, which gives us two hours to eat leisurely, listen to each other's holiday stories, relax and laugh. Ready for the show?

Ms. Kettenring is called “Chicago's favorite leading lady” for good reason. She has won numerous awards and appeared in such great productions as Broadway in Chicago’s Wicked, The King and I, Funny Girl, Cats, and Oliver!

Around the Town Chicago calls the show, “Glorious… An elegant, tear jerking, sing along concert event.” Songs include “Close To You,” “Merry Christmas Darling,” “For All We Know,” and “The Christmas Song”, among many others. Yes, it's quieter, and even romantic, a perfect way to ease down from Christmas and recharge for the New Year's party, don't you think?

Yes, I said it,

and I don't believe it either: this Tuesday is December 31st, an that means it's New Year's Eve. Yes, the year has just flown by, and YES, it's time to celebrate. We're doing something rather different this year and hope that you'll join us after work for Zoo Year's Eve, Lincoln Park Zoo's annual holiday celebration. It's adults only, please don't bring the kids. We'll meet you at the main entrance, 2001 North Clark Street, right at 4:30pm when the festivities begin. There are over two and one half million lights strung up through the zoo for us to enjoy while we stroll through the various areas. Let's sit down to eat and catch up at Eadie Levy's Landmark Cafe, right here in the zoo, before we get back to strolling about. Most of the zoo is open, do you believe it?

As midnight nears it's time to head towards the DJ, maybe play one of the games, grab one or another of the giveaways, and hey, it's New Year's Eve, so let's have some champagne. Isn't this a fabulous way to experience the countdown to 2020! Excuse me, it's time to kiss the love of my life. Go ahead, you love birds, we won't look.

The 1 ,

festival lasts until am but we are leaving shortly after midnight; I've had too many nearlybad experiences while driving home late on NYE. You my friends, travel safely as well.

See you next year!

Holiday

SALE

Your Adventure Begins Here!

Everything you need for Ski , Snowboard & Cold Weather Gear.

Our experts will help you get the perfect fit.

VISIT VIKING AT 2 GREAT LOCATIONS!

Barrington

Chicago

(on Rte. 14 just west of Rte. 59)

(about 1.5 miles west of Kennedy Expwy.)

131 W Northwest Hwy Barrington, IL 60010 • (847) 381-1188

Geared for Everyone!

3422 W Fullerton Ave Chicago, IL 60647 • (773) 276-1222

Please call or visit our website for store hours.

www.vikingskishop.com © 2019 Viking Ski Shop Inc.

*S

МА Н ДР И Геленцi ж настільки вжилися в роль, що й самі, мабуть, повірили у власне німецьке походження. Чисельністю аж трохи більше 500 чоловік – “своєю Баварiєю” пишаються i плекають не зовсім рідну їм культуру. Бо завдяки останній до них щороку з’їжджаються мільйони туристів. За кількістю прибулих містечко в горах випереджують хіба-що два мегаполіси, Саванна й Атланта. Дуже непогано для адмiн-одиницi, що розмiрами швидше може вважатися селом. А де, як не на селі, знаються на ситній та смачній їжі?

Ha ”вiденську каву“ – до ”Баварiї“ в Джорджiї

На Різдво – до американської

”Баварiї“ Людмила ПУСТЕЛЬНИК, фрiлансер. Полiтолог за освiтою, журналiст по життю.

Дуже рiдна чужина Класика Різдва: щоб глінтвейн біля каміна, соснова гілка стукала в шибку під поривом вітру, а за вікном Альпи куталися в сніг. Нема питань: нате вам казкову євро-реальність просто посеред південного штату США! З Аппалачами, які вельми правдоподібно прикидаються Альпами, тим часом, як місцевість навколо, Гелен, – мiнiБаварiєю. Зі снігом, щоправда, сутужно, адже тут, майне дамен унд геррен, – Джорджiя... Зате все решта – дуже навіть “Дойчлянд”, й не лише на зимові свята, а по життю, останніх п’ятдесят років. Будинки під черепицею та з геометричними “кресленнями” на фасадах, офіціантки в традиційних костюмах, гарячі претцлi з кiоскiв просто неба i бадьорi акордеоннi

50

Ц

е стиль життя – зимові свята “по-баварськи”. Так їх відзначити запрошують одразу в двох американських мiстах – Гелен у Джорджiї (Helen, Georgia) та Франкенмус в Мiчиганi (Frankenmuth Michigan). Затишно, смачносито, а ще – весело, екзотично, недорого. Добре, останнє – майже “не”, але хто би рахував гроші пiд ялинкою!

мелодії з динаміків... До повноти відчуття, що ви – десь на берегах Рейну чи Дунаю, бракує хiба-що “дякую” німецькою, а не англійською мовою в крамниці “тiрольських”, звичайно, новорічних іграшок. Гелен на совість вдає з себе Європу. Хоч по щирості, з місцевих – такі ж “корiннi баварцi”, як з тих, що й досi живуть в Баварiї – китайці. Перші поселенці на цих землях, якi колись належали iндiанцям-черокi, були, як i скрізь в США, з різних країв Старого Свiту, не лише з Німеччини. Але в цьому мiстi колись вдало вигадали власне майбутнє хитрим маркетинговим ходом – i врятували Гелен від занепаду. Наприкінці 1960-х часи колишнього розквіту були вже позаду. “Золота лихоманка” відшуміла ще в минулому сторіччі, потім містечко стало центром заготівлі деревини. Але людство саме почало захоплюватися

December 2019 Ukrainian People

пластиком... Навколишнім лісам від того – полегкiсть, а геленцям – гризота. Промисловості – катма, туристи обминають, як жити далi? Двоє підприємців, Пiт Ходкiнсон та Джиммi Вiлкiнс, придумали, як: терміново стаємо “альпійським селом”! З вітряним млином, вимощеними тротуарами та іншим cимпатичним “орднунгом”, що так подобається гостям. Найняли місцевого художника Джона Коллака (німця за походженням, бо як же інакше?), той спроектував Гелену його “нiмецькy” зовнішність. А далі навіть вулиці перейменували, жодних “стрiтс” – лише “штрассе”. Вже в 1972-му до Гелена потяглися шанувальники німецької “автентики”. Разом з ними – шефи класичних німецьких ресторанів, як-от “Хаубраухаус”, “Тролльська таверна” чи “Бодензее”, тепер – щиро тутешнiх.

Сезон забуття дiєт та фiтнесу в Геленi розпочинають задовго до Дня Подяки, ще на Октобер-фест. Його тут відзначають не день-два, як де-iнде, а добрих шiсть тижнiв – з середини вересня i до кiнця жовтня. З цистернами пива, оберемками ковбас, змаганнями оркестрiв, а кому треба ще й екстрiм – з перегонами на каяках по гiрськiй рiчцi Чаттахучi. Зрозумiло, що апофеоз святкування, Рiздво та Новий Рiк, всього протягом кiлькох “законних” їхнiх днiв – це для Гелена було б несерйозно. “Великий жовтень” плавно перетiкає в Децембер-фест – що теж не лише протягом грудня. В ньому відбуваються: грандiозний рiздвяний парад з фольклорними танцями й музикою, не менш масштабний святковий базар (Cristkindlmarkt), cнiданок з Сантою – лише для чемних дiтей чемних батькiв, що заздалегiдь придбали квитки – та ще багато чого кольорового й радісного. А далi, поки решта Америки, вiдколядувавши, ховає до шафи ялинковi прикраси, тут на них лише змахнуть пилюку i залишать милувати око ще надовго в сiчнi. Тож родина знайомих колишнiх львiвян, тепер – мешканцiв Атланти – вже вкотре приїжджає сюди “на Василя”, 14 ciчня. Не самi, з друзями. Бо де ще на Новий Рiк – дарма, що “старий” – будуть знижки i “вiдчуєш дух бабусi-Австрiї”? (Завдяки спорiдненостi нiмецької та австрiйської культур). Як пояснює глава сiмейства, 40-рiчний Степан, “за цiсаря не жив, але генетичне ностальжi за тими часами – в багатьох галичан. Через те на “вiденську каву” їздимо до Гелена – такi ми “вар’яти”.

Щоб повар’ювати зi смаком – можливостей не бракує. Ноу-хау вiд Степанової компанiї – на 14-го скупатися в котромусь з численних навколишнiх водоспадiв, дуже мальовничих. “Змерзнути як слiд не встигнеш – бо тут рiдко буває мiнусова температура, а кайф вiд злиття з природою пам’ятатимеш цiлий наступний рiк!” Пiсля водограю – в сiдло. Кiннi прогулянки зимовими Аппалачами – вже традицiйна туристична принада в Геленi. Любите коней, але щоб “на вiдстанi” – проїдьтеся в запряженiй ними “старовиннiй” каретi вулицями Гелена Це – коли гарна погода. А коли кепська? Вирушайте до “королiвства Шeрлеман”, унiкальної мiнi-копiї Нiмеччини, названої так на честь її легендарного давнього правителя. “Королiвство” – справжнiй витвiр мистецтва вiд Вiллi Лiндхорста, що малим, як сам каже, “недосить набавився потягами” – на радiсть цiлих поколiнь дiтей та їхнiх батькiв. Вiллi збудував iграшкову залiзницю, неабияку – розкинулася на 50-ти футах квадратних, в окремiй будiвлi, спецiально для цього видiленiй. Всерединi – з горами-рiкамиозерами, мiстами, селами та їхнiми мешканцями, що мандрують вiд мiкро-Берлiна й до самих, до околиць – iграшковими, але вiдтвореними до найменших дeталей поїздами. Надивувалися залiзницею – помилуйтеся (безкоштовно) працею ремiсникiв, з технологiями як за дiда-прадiда було: склодувiв (у Glassblowing Shop), гончарiв (Willows Pottery) чи майстрiв дерев’яних iграшок (Tim’s Wooden Toys). В Hansel and Gretel Candy Kitchen – як виготовляють цукерки, зразками пригощають не лише дiтлахiв.

Hабравшись натхнення, зробiть щось власними руками. Працьовитi “нiмцi” з Аппалачiв oxoче й за невелику плату навчать бажаючих як плести барвистий шарф чи торбину зi стрiчок в Notre Gift Handmade Art. Або розмалювати глечика й тарiлку в Helen Arts and Heritage Centre. Всi вироби вiдтак, звичайно, вашi. Одне слово – золото, а не село. Також i дослiвно – бо ще одна забава для прибулих – намити собi благородного металу чи коштовного камiння в Outpost Gold and Jems Panning. Недарма ж в цих краях колись вирувала “золота лихоманка”! “Лупайте сю скалу!”

– запропонують відвідувачам. Aбо ж добути кориснi копалини в природнiх умовах – як це робили колись справжнi золотошукачi. Дорогоцiннi намитi крупинки чи мiнерали можна забрати з собою – на згадку про “Баварiю” в серцi американського Пiвдня.

Тобто починалося все дуже серйозно. А продовжилося втiленням дитячої мрiї – щоб головне свято зими вiдзначати щодня i цiлий рiк. Саме так воно i є у Франкенмусi, бо тут розташований офiцiйно найбiльший у свiтi супер-маркет новорiчних прикрас – Bronner’s Christmas Wonderland. Всi товари в ньому – виключно тематичнi i створять новорiчний настрiй навiть у лiтню спеку. На те й 300 ялинок “при повному парадi”, 6000 найрiзноманiтнiших iграшок, гiрлянд та “дощикiв”, будиночкiв з пряникiв та ще безлiч барвистої всячини, що на площi розмiром в пiвтора футбольних поля! Справжня зимова казка наявi. З магазином в однiєї з моїх знайомих пов’язана особиста iсторiя – трохи схожа на рiздвяну казку. Наталка – назвемо її так – приходила сюди чи не щодня на своєрiдну терапiю. Важко переживала розлучення з чоловiком, але поки в Bronner’s – забувала про клопоти. – Адже все, як з щасливого сну: “заростi” сяючої хвої, завжди усмiхненi Санта Кла-

уси, вибух кольорiв, музика! На мене дiяло заспокiйливо – просто пройтися по крамницi. Потримати в долонях надзвичайно красивi кульки й “бурульки” з вiзерунками, намальованими вручну...

– згадувала Наталка.

– Пiсля того легше було повертатися в порожнє помешкання. Якось у липнi вона не втрималася й купила розкiшну кришталево-тендiтну снiжинку – хоч i дорого, але пройти повз було неможливо. I треба ж було такому статися, що того ж дня вiд снiжинки залишилися уламки. Щоб розминутися з якоюсь огрядною панi у вузькому проходi кафе, куди зайшла, необережно змахнула пакунком з покупкою, i той лише дзенькнув об стiну... Чи то снiжинка сама вислизнула з “обiймiв” вати в коробочцi, чи так їй чого було... Наталка аж заплакала – так їй шкода було й прикраси, i себе. Якийсь хлопець простягнув їй паперового носовичка i спитав, чи все ок. Наталка подякувала, буркнула, що не все, й пiшла собi. Ще через тиждень знову завiтала “на терапiю”, цього разу нiчого купувати не стала. А

коли прямувала до авта на паркiнгу, почула, як хтось кличе. Той самий хлопець, нiяковiючи, сказав, що “ми з вами якось в кафе перетиналися...” Вiдтодi минув час. Нi, вдруге замiж Наталка вийшла не за парубка з носовичком – цe був би занадто “рiздвяний” сюжет – а за iншого, живуть щасливо. Але в “пiслярозлучний” перiод, коли їй категорично потрiбно було повiрити, що може не лише своєму колишньому подобатися, саме Bronner’s, виходить, своєчасно подарував Наталцi надiю. З iншого боку – нiчого надзвичайного, на те й Wonderland (дослiвно – “земля чудес”) у назвi супермаркета.

Iншi дива Франкенмуса – трохи прозаїчнiшi, але їх дуже варто скуштувати. Йдеться не лише про нескiнченнi шнiцелi й струдeлi за

рецептами перших нiмецьких колонiстiв у Мiчиганi, але й про вiдомий на всю країну винний бренд – St.Julius. В мiсцевих винарнях за трохи менше, нiж 10 доларiв, можна замовити шiсть “пробникiв” шляхетного напою. Закусити його – звичайно, мiсцевим сиром з Frankenmuth Cheese Hаus, справжньому Клондайку для гурманiв.

A в подарунок з “рiздвяного мiста” привезiть щось таке ж вiчне, як i саме Рiздво – трохи часу. Бо Франкенмус – також i мiсцева столиця годинникiв. “Родзинка” серед них – старовиннi “ходики” вiд Frankenmuth Clock Company. З дзвониками, зозулями чи курантами, як на лондонському Бiг Бенi – щоразу, коли почуєте його удари, згадайте про зимовi свята “побаварськи”.

…I трохи рiздвяного сюжету Якщо Гелен називають “найнiмецькiшим мiстом США”, то теж баварського походження (але вже без жодних “лапок”) Франкенмус в Мiчиганi – “найрiздвянiшим”. Хоч навряд чи про казку думали колись 15 мiсiонерiв-лютеранцiв, що прибули сюди з Нiмеччини 1845-го року навертати до християнства iндiанцiв. Крiм того, заснували новий населений пункт – першу частину його назви, ”Франкен”, подарувала iсторична батькiвщина мiсiонерiв, а друга, “мус”, означає “мужнiсть”.

Ukrainian People December 2019

51

Гумор

Зустрічаємо Рік Щура весело! Новий 2020 рік – дивна дата. І не дивно те, що зустріти це свято треба так, щоб нащадки запам’ятали, принаймні, до 3030 року. До того ж зустріч Нового року – це ще й стрес, який можна пережити без втрат для психічного здоров’я тільки в стані веселощів. Тому ми підготували круту добірку новорічних анекдотів на Новий 2020 рік Щура: *** Зустрілися три пацюки: – Я можу гризти бетон, скло і іржаві цвяхи, і мені нічого не буде, – сказав один щур.

– А я можу випити щурячої отрути за ваше здоров’я, і стану ще здоровішим, – заявив другий щур.

– Та ви круті хлопці, – ліниво відповів третій, – піду, чи що, коту дупу надеру. *** Печерні люди грілися біля багаття. Внизу бігали пацюки.

– Демони, – подумали люди.

– Ангели, – подумали щурі.

*** Телефонні хулігани.

– Алло, ми ваші сусіди знизу, навіщо ви знову нас топите?

– Ви що, щури?

– Чому?!

– Я на першому поверсі, піді мною тільки щури живуть. *** – Чого ти хочеш, мила хрещениця?

– Бальне плаття з лахміття, карету з гарбуза, коней з мишей, кучера з пацюка та ще кришталеві черевички.

– Ну добре. На тобі пігулку. Запий пивом, і на декілька годин все збудеться.

*** – Лікарю, мені постійно сняться пацюки, які грають у футбол.

– Ось вам таблетки, приймайте по одній на ніч.

– Отже, сьогодні починати приймати?

– Звичайно.

– Не можу.

– Чому?

– Сьогодні у них фінал!

*** Йду вчора з роботи, дивлюся – два щури б’ються. Мабуть, кішку не поділили.

*** – Ось і закінчився рік Свині. Настає 2020 рік – рік Щура.

– Ну чому у нас так завжди – що не рік, то обов’язково якої-небудь худоби. Коли вже настане рік Людини?

*** Завтра піду вибирати собі шубу. Подарую чоловікові на Новий рік кредит.

*** – Це ваш щур тут бігав?

– Це не щур, це чихуахуа!

– Кіт зжер – значить, щур. *** – Я голодний, як вовк!

– А я голодний, як тигр!

– А я, як щур, вже все зжер… *** Мама запитує Вовочку: – Після новорічних свят я не їм солодке, тато кидає палити. А ти?

– Може, кинути школу?

52

December 2019 Ukrainian People

*** Зустрічаються хом’як і щур.

– Чому тебе всі люблять, а мене тільки лають? – запитав щур.

– Промоушен у тебе фіговий! – відповів хом’як.

*** Маленька донька допомагає мамі накривати новорічний стіл. Бере ножик і відрізає кілька грубих шматків ковбаси. Мама їй підказує: – Доню, шматочки можна і тонші нарізати!

– Але це я собі! *** – Мамо, який подарунок від мене ти хотіла б отримати на Новий рік?

– Гарні оцінки в школі будуть найкращим для мене подарунком!

– Пізно, я тобі вже духи купив! *** Вовочка з’їдає третю тарілку горохового супу перед школою. Мама його питає: – А чи не важко тобі буде на новорічному ранку?

– Ні, мені все одно скунса грати! *** В ювелірному магазині чоловік вибирає новорічний подарунок. Продавщиця запитує: – Напевно, ви хочете щось дорожче?

– Чому ви так вирішили?

– Бо вже 7-е січня!

*** Тато з маленькою донькою вибирають в магазині новорічну ялинку. Батько каже: – Сонечко, може, купимо цю маленьку ялинку і поставимо її на середину столу? І красиво, і недорого, і місця багато не займе!

– Тату, та ти що? Під таку маленьку ялинку багато подарунків не поміститься! *** – Тату, чому ти образився на маму?

– Розумієш, доню, на Новий рік я подарував мамі норкову шубу, а вона мені набір для гоління.

– А ти теж хотів норкову шубу? *** – Синку, що ти би хотів отримати на Новий рік?

– Танк лего, і три дні не чистити зуби! *** – Мамо, мамо, наша ялинка горить!

– Не горить, а сяє.

– Мамо, подивися! Вже і штори сяють! *** Новий рік – це така шалена ніч, коли не можна сидіти в інтернеті, щоб лузери, які сидять у Новий рік в інтернеті не подумали, що ти такий же. *** Сусіди – це такі люди, у яких кожен Новий Рік є зайві гроші, щоб влаштовувати у дворі феєрверки для мого задоволення. *** Правду кажуть, що в Новий Рік відбуваються різні дива. Ось до нас, наприклад, через трубу заліз Санта Клаус. Але тут несподівано з відрядження повернувся тато. І мені дістався весь мішок з подарунками – коробка цукерок, три пляшки шампанського і пачка дивних повітряних кульок.

Merry

CHRISTMAS AND

HAPPY

New Year

ЗАПРОШУЄМО НА РОБОТУ: Досвідчених водіїв local, regional, long distance.

Warehouse & Office Workers ТЕЛ: 630.376.6373

Ми ст е цт в о

Ольга Токаосрчті унек:існує” “Єдиної реальн

Жінка дивилася далеко перед собою. Ідеальне покриття німецького шосе із тихим шерхотом пірнало під колеса. Дорога була схожою на медитацію. “Той, хто керує світом, невладний над рухом… Йому кориться лише нерухоме, безвольне й безсильне. Рухайся, рухайся! Благословен той, хто йде”. 1

Ц

е був би просто один із сотень маршрутів, які зникають у нашій пам’яті, щойно ми виходимо з авто й розминаємо ноги, якби не той телефонний дзвінок. Вхідний виклик зі знайомого шведського номера. Серце жінки почало калатати. Їй ледь не запаморочилося. Вона з’їхала з траси, припаркувалася на маленькій безіменній стоянці та лише тоді перетелефонувала. Пальці не слухалися, збивчасте дихання виказувало хвилювання.

– Пані Ольго, ми маємо честь вам повідомити, що Нобелівський комітет присудив вам премію в галузі літератури за 2018 рік. Щиро вітаємо. Під час пресконференції, коли перші емоції вже вгамувалися, письменниця Ольга Токарчук подякувала усім своїм перекладачам (а її книжки опубліковано вже більше, як двадцятьма мовами) та зазначила: “Я надто молода для звання нобелівського лауреата… Я також жінка, і це дуже важливо”. Пані з українським прізвищем і українським корінням стала п'ятою польською нобелівською лауреаткою з літератури.

Її попередниками були: Генрік Сенкевич (1906), Владислав Реймонт (1927), Чеслав Мілош (1980), Віслава Шимборська (1996) та Ісаак Башевіс-Зінгер (1978) – польський громадянин, який писав на ідиш. Окрім того, однієї з найпрестижніших світових нагород було удостоєно ще двох відомих поляків. Лєх Валенса отримав Нобелівську премію миру (1983), а Марія Склодовська-Кюрі – дві відзнаки: в галузі фізики (1903) та хімії (1911). “Так, ми не виграли якоїсь світової першості, в нас нема космічної ракети, покладів нафти, всесвітньовідомих рокзірок, але в нас є чотири (зі мною – вже п’ять) нобелівських лауреати з літератури за п’ятдесят з гаком років. Я не знаю такої другої країни. І мені здається, що це недарма. Наша країна зі своєю складною нещасливою історією спрямувала всю свою енергію в культуру, аби зберегти себе, попри все”. Формулювання Нобелівського комітету було таким: “за розповідну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю описує перетинання кордонів як форму життя”. Багатьом література,

Олена Карпенко,

яку творить Токарчук, здасться позбавленою сюжетів і логіки, сфокусованою лише на доволі вузьких темах, які цікавлять особисто письменницю. Для когось вона – блискучий постмодерний новатор, а для когось – авторка, яка пише “неперетравні” тексти. Так само по-різному її сприймають і як особистість. У Польщі реакція на її лауреатство була дуже неоднозначною. Пані Ольгу привітали президент А. Дуда і прем’єр М. Моравецький, а от міністр культури П. Глинський потрапив у доволі непросту ситуацію. Буквально напередодні він публічно вихвалявся, що не читав жодної з книжок Токарчук. Що відкривав і одразу закривав їх, бо йому був не до смаку її стиль. А тут – раптом такий поворот! І якщо міністрові все ж довелося відіграти певний політес, то суспільство відреагувало дуже бурхливо. Колись Токарчук закликала людей “встати обличчям до своєї історії та спробувати написати її заново, не приховуючи тих страшних речей, які ми робили як колонізатори, як національна більшість, що придушувала меншість, як власники рабів і вбивці євреїв”.

співачка, композитор, поетеса та журналіст. Лауреат численних міжнародних музичних конкурсів, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів. Випустила п’ять книг та три сольні альбоми. Під псевдонімом Solomia виступає з концертами в Україні та за кордоном. Офіційний сайт – www.solomia.net

54

December 2019 Ukrainian People

П

олякам не могли сподобатися такі закиди. У проурядових медіа письменницю називали “анти-полькою”, “зрадницею” та людиною, якій “плювати на Польщу”. На сайті Нової Руди – невеличкого містечка у Нижній Селезії, де вона має будинок, – хтось виклав фото її помешкання з пропозицією “відвідати зрадницю”. Ольга Токарчук у цьому бачила підтвердження свого власного “діагнозу”, який вона як фаховий психолог, поставила своїй батьківщині: “Міф про мультикультурну Польщу розсіюється, а натомість ненависть до чужинців стає виразнішою”. Письменниця намагається не коментувати жорсткі випади проти неї, філософськи ставиться до висловлювань міністра культури та каже, що не розраховувала на перемогу, хоч і знала, що її ім’я було у списку кандидатів.

“Поки що до мене не доходить сенс того, що сталося. Я знаю, що я – досить гарна письменниця, але я ніколи не думала, що отримаю Нобелівську. Я також щаслива, що нас двоє, є ще Петер Хандке”.

Багато хто дорікає Нобелівському комітетові певну упередженість і схильність до експериментів. Премії останніх років було вручено не за художні тексти у класичному розумінні: Світлана Алексієвич отримала відзнаку за документальні твори, а Боб Ділан – за пісенні тексти. Закидають, що нагороди стали аж надто “політкоректними”. Подейкували, що премію дадуть комусь дуже “правильному” – можливо, жінкам чи

представникам меншин. Багато хто ставив на французьку письменницю з Гваделупи Маріз Конде. Була вірогідність, що можуть дати премію не стільки сильному літераторові, скільки “добрій людині”. Тим паче – на хвилі суспільної недовіри до комітету. Відомо, що минулого року він опинився у центрі скандалу, в якому фігурували одна з членкинь журі та її чоловік, відомий фотограф. Одразу кілька жінок звинуватили фотографа у зґвалтуваннях, а згодом додалися свідчення, що цей чоловік “зливав” своїм знайомим імена лауреатів іще до офіційного оголошення підсумків. Тож членкиня комітету разом з майже половиною її колег подали у відставку. Кворуму не було, і премію з літератури за 2018 рік не вручали взагалі. Тому цьогоріч було нагороджено одразу двох письменників: Ольгу Токарчук (за 2018 рік) та Петера Хандке (за 2019 рік). Хандке – визначний австрійський драматург та прозаїк з дуже непростим соціально-політичним “шлейфом”. Він свого часу відкрито підтримував Слободана Мілошевича, відмовлявся визнавати факт етнічних чисток на території колишньої Югославії, називав НАТО злочинцями, а Нобелівську премію – “брехливою канонізацією” та закликав скасувати її. Але, дізнавшись про рішення Шведської академії, здивувався, подякував і… прийняв нагороду. Ця ситуація нагадує історію соратника Наполеона, переконаного борця за республіку Жана-Батіста Бернадота. Він пройшов шлях від рядового до командувача воєнними кампаніями, одружився з колишньою нареченою Наполеона.

1

Ольга Токарчук. Роман "Бігуни"

А потім посів шведський трон, поклавши початок нинішній правлячій династії Бернадотів. Коли Жан-Батіст помер, то під час обмивання в нього на руці знайшли татуювання “Смерть королям!”. Тепер у тій самій Швеції Королівська академія вручає Нобелівські премії, і обидва лауреати з літератури, попри реакції суспільства, отримали нагороди, безумовно, заслужено. Польська письменниця з українським корінням Ольга Токарчук – одне з найпомітніших явищ сучасної світової літератури. Минулоріч вона була удостоєна міжнародної Букерівськї премії, а кількома роками раніше – престижних премій ANGELUS та Nike. Ольга Токарчук народилася 29 січня 1962 року в місті Сулехув на заході Польщі в сім’ї викладачів. По батьківській лінії вона має українські корені, говорить українською. Її мати, фаховий філолог, назвала своїх доньок Тетяною та Ольгою – на честь пушкінських героїнь. У 1985 р. Ольга закінчила факультет психології Варшавського університету. У студентські роки волонтерила, допомагаючи психічно хворим людям. Після завершення університету працювала клінічним психотерапевтом у Валбжиху. “Я усвідомлюю, що вивчала психологію, в тому числі, й задля того, аби розібратися в собі. Коли я була зовсім юною дівчиною, я прочитала роботу “Поза принципом задоволення” Зигмунда Фройда. Це допомогло мені зрозуміти, що існують тисячі можливих способів використання нашого досвіду, що все має якесь значення, а інтерпретація – це ключ до реальності. Це був перший крок до того, аби стати письменницею. Психологія дала мені дуже багато. Вона навчила мене, передусім, що не існує єдиної реальності. Існує багато поглядів на одну подію – і це фундамент літератури”. Ідея чи не найзнаменитішої книги Токарчук “Бігуни” прийшла до письменниці в Москві, після розмови з другом. Вони спершу спілкувалися про православ’я, потім почали обговорювати різні секти. І знайомий розказав їй про “бігунів”. Ці люди вірять, що, залишаючись на одному місці,

людина стає вразливою до нападів нечистої сили, а постійне переміщення сприяє спасінню душі. Ольгу здивувало, що, виявляється, ця секта існує й донині. Її представники їздять московським метро, аби постійно бути у русі. Решту свого тогочасного перебування в Москві авторка провела в метрополітені, їздячи по колу, пересаджуючись з лінії на лінії, вдивляючись в обличчя людей та намагаючись впізнати: так хто, хто ж із них – “бігун”?

“В мені є напруження, що балансує між осілістю та рухом. Я багаторазово замислювалася, звідки в мене ця риса, і дійшла висновку, що успадкувала її від батьків і дідів. Сім’ю мого батька було переселено з території сучасної України. І десь глибоко в нас зберігається цей сімейний неспокій, коли довелося все кинути, залишити свій дім і переміститися у зовсім інше середовище, де потрібно було пустити корені. А ґрунт інший, і ще невідомо як у ньому рости. Мене надзвичайно надихають мандри. Постійне переміщення дозволяє вловлювати ідеї, думки, розмови з людьми. Ти щось бачиш, щось читаєш. А потім настає момент, коли я мушу сісти у певному місці, зосередитися, і лише тоді починаю писати”.

В юності вона публікувала свою малу прозу в польських періодичних виданнях під псевдонімом Наташа Бородіна – то був певний мікс Наташі Ростової та пушкінського “Бородіна”. “Я з дитячих років обожнювала російську літературу. Понад усе я, мабуть, любила Чехова, зачитувалася Львом Толстим”.

П

ерші оповідання Ольги Токарчук “Різдво вбиває рибу” та “Мої друзі” були надруковані в 1979 р. в молодіжному журналі “Напряму”. В 1989 р. вийшла друком її перша поетична збірка “Місто у свічадах”. У 1993 р. вона випустила дебютний роман “Шлях людей Книги”. Роман, який спершу було відхилено величезною кількість видавництв, згодом, за іронією, отримав нагороду Польського об’єднання книговидавців та був перекладений багатьма мовами. Наступна книжка письменниці з’явилася двома роками пізніше. “Е.Е.”, розповідає про дівчину з польсько-німецької родини, якій зненацька відкрився дар ясновидиці. Проте, справжню популярність Ользі приніс її

наступний твір – “Правек та інші часи” (1996). Правек – це міфічне польське селище, де скупчено всі людські радості та печалі. У 1997 році за цю книгу Токарчук отримала нагороду журналу “Політика” та Премію фонду ім. Косцельських. Роман увійшов до шкільної програми та був перекладений двадцятьма мовами. Наступним з’явився роман “Дім денний, дім нічний” – про будинок, в який протягом півроку не потрапляє сонячне світло. У 2000 р. він був опублікований простим текстовим файлом в Інтернеті. Вважається, що цей момент став початком розвитку польського ринку електронних книжок. У 2004 р. вийшов роман “Останні історії”, в якому письменниця змальовує долі жінок трьох поколінь. Найвідомішою книжкою Токарчук, безумовно, є “Бігуни” (2007), за яку вона, власне, й отримала свої найвищі нагороди: Nike (2008), Букерівську (2018) та Нобелівську премії (за 2018, вручену у 2019 р.). “Це книга, для якої я наважилася винайти нову форму розповіді. Дія в ній відбувається всюди, і кожний знайде в ній щось своє. Вона – виклик для читача”. Це роман про сучасну цивілізацію, в якій ми всі – кочівники. Шукаючи себе, знаходимо місця. І знову покидаємо їх, бо шукаємо не місця, а себе. Наступний відомий роман письменниці – “Веди свій плуг понад кістками мертвих” (2009). За його мотивами у 2017 р. вийшов фільм Агнешки Холланд “Слід звіра”, який отримав “Срібного ведмедя” на Берлінському кінофестивалі.

2014 року було надруковано історичний роман “Книги Якова, або великі мандри через сім кордонів, п’ять мов і три великі релігії,

не враховуючи маленьких”. За нього Токарчук отримала премію Nike (2015). “Газета виборча” включила його у список 25 книг, без яких “неможна уявити 2014 рік”. Це оповідь про життя реального історичного персонажа – єретика Якова Франка (XVIII ст.). Попри свою популярність, Ольга Токарчук веде скромне, часом навіть усамітнене життя. Гроші від численних нагород вона перераховує у свій іменний фонд і таким чином підтримує польських перекладачів. Вона читає лекції з майстерності прози в літературно-художній студії Ягелонського університету та бореться за захист тварин. “Я – провінційне, сільське створіння. Люблю спокій, спілкування з природою. Вже більше двадцяти років у мене є будинок у Клодзьській долині”. Певно, зовсім невипадково саме там авторка “поселила” головну героїню свого роману “Веди свій плуг понад кістками мертвих” – трохи дивакувату пенсіонерку, яка любить природу й підозріло ставиться до людей. Кожний герой Токарчук – це “трошки вона сама”, її особистий досвід. Взаємне “проростання” реальностей – літературної та життєвої – це той феномен, який досліджує та творить письменниця. Подекуди ці реальності сплітаються дивовижним чином. Ось у Кракові незабаром планують розбити парк на двадцять п’ять тисяч дерев. Він називатиметься “Правек”, на честь вигаданого Ольгою польського селища. І це дуже радує письменницю-природоборчиню. Вона відчуває, як словом трансформує реальність. Власне, в цьому і є прерогатива т(Т)ворця.

Ukrainian People December 2019

55

Сто су н к и

Як знайти чоловіка Люда Руда

1. Де живуть потрібні люди?

Спочатку слід визначитися з типом потрібної тобі “половинки”. Багаті чоловіки люблять одні тусовки, творчі – зовсім інші, а спортсмени – ще іншi. Але запам'ятай, що у кожного типу є свої сильні і слабкі сторони. Наприклад, чоловік з великими статками, навряд чи буде романтиком, від нього ти отримаєш мало емоційної відкритості. Також, він буде багато часу пропадати на роботі. А креативний хлопець може бути цікавим, ласкавим і ніжним, але грошей принесе не так багато, як, можливо, хотілося б. Якщо ти хочеш знайти забезпеченого чоловіка, то будь хитрішою і мудрішою. Запишися в гольф- або яхт-клуб. Ходи на виставки дорогих, рідкісних автомобілів. Важливо бувати на дорогих кінофестивалях, фандрайзингах, бенкетах – там, цілком ймовірно, ти й зустрінеш свою мрію. Якщо тобі цікавий творчий романтик, то відшукати його теж не буде складно. Частіше ходи на художні виставки, в театри та на мистецькі події. Якщо тобі хочеться простого жіночого щастя зa надійною “кам'яною стіною”, то можна знайти чоловіка на фестивалі пива або в спорт-клубі.

2. Подивися на себе очима чоловіка

Цинічна правда зовсім не схожа на дамські романи, де мільярдер з білосніжною посмішкою одружується з бідною “старою дівою” в порваних панчохах, бо закохався в її душу. Виявляється, коли чоловік вибирає жінку, то він немов прицінюється до товару на ринку. Жінки з яскравою зовнішністю завжди привертають увагу чоловіків. Представниці прекрасної статі повинні завжди виглядати привабливо не тільки “на людях”, але й вдома. Жінці варто мати граціозну ходу, гарний одяг, доглянуту зовнішність. Чоловіки люблять впевнених y собі жінок. Якщо жінка має хороше почуття гумору, то може легко викликати прихильність чоловіка. Зовсім добре, якщо вона оптимістка, часто посміхається і “не робить з мухи слона”.

3. Навчися бути 100 в 1

Психоаналітик, куховарка, прекрасна коханка – все це треба вміти. Ми живемо в 21 столітті, i в жінок своя роль. Незважаючи на те, чим займаєшся на роботі – директор фірми, керівник великого відділу, головний бухгалтер – старайся вдома бути жіночною і турботливою, створюй затишок і приємну атмосферу. Умій вислухати коханого і даруй радість. Аксіома: чоловік любить жінку, якщо може обговорювати з нею все – від своїх проблем і планів до сексуальних фантазій.

4. Не вигадуй “казок”

Якщо твій бойфренд познайомив тебе з батьками, це ще не означає, що він збирається з тобою оженитися, і тобі потрібно бігти за весільною сукнею. Ось якщо він скаже: “Мамо, тату, познайомтеся, це моя наречена”, тоді можна судити про його серйозні наміри.

5. Як одружити з собою чоловіка?

Якщо ти роками “дружиш” або навіть живеш разом з хлопцем, але вже втомилася бути просто його подругою, то можна скористатися хитрістю. Не треба влаштовувати мелодрам і сцен, якщо чоловік уникає розмови на цю делікатну тему. Досить кількох мудрих фраз. Наприклад, “Коханий, якщо ти ще не готовий обговорити тему шлюбу, то можуть з'явитися інші претенденти, які будуть готовими до цього. Я тебе дуже люблю і поважаю, але мої роки – не гумові, я хочу створити сім'ю ... Тому, можливо, нам краще розлучитися”. Після таких слів будь-який чоловік мусить задуматись і, найвірогідніше, через тиждень прибіжить з каблучкою і квітами. А якщо ні – це не твій чоловік. Залиш його і йди далі. Коротко кажучи, чоловіки шукають таку жінку, яка здатна полюбити його разом з усіма його невдачами, страхами і комплексами. Чоловіки люблять жінок спроможних дивувати і дарувати радість. Увага! Попередження! Сильна половина людства ніколи не хоче чути від жінки, що можна робити, а чого не можна. Справжній чоловік завжди хоче відчувати себе чоловіком.

56

December 2019 Ukrainian People

22 жіночі фрази й що вони насправді означають На відміну від чоловіків, у жінок свій спосіб спілкування, весь справжній зміст якого криється в підтексті. Щоб зрозуміти жінку, в ідеалі в чоловіка повинна бути хоча б одна подруга, а ще краще, сестра – та, яка зможе перекласти, що хотіла сказати його дівчина/ дружина. При цьому важливо переказати не одну тільки жіночу фразу, а всю розмову, контекст, в якому вона була сказана. Загалом, осягнути всю глибину жіночого спілкування чоловікові неможливо, але спробувати треба. Бо цього від нього очікують. Тому дамо кілька підказок: 1. “Добре”. Переклад: протилежне від “добре”. Це просто означає, що суперечка і обговорення закінчені.

2. “Роби, що хочеш”. Переклад: це випробування твоєї совісті. Я не повинна тобі говорити, що робити. Ти вже повинен знати мене досить добре, щоб зрозуміти, як я ставлюся до того чи іншого. І, швидше за все, якщо я так кажу, то не хочу, щоб ти це робив.

3. “Ти з кимось зустрічаєшся?” Переклад: так, я зацікавлена в тобі. Я не хочу витрачати свій час і енергію, якщо в тебе вже хтось є. Якщо є, то будь чесним. Якщо нема, то візьми, нарешті, мій номер телефону.

4. “Я майже готова”. Переклад: я буду готова, коли зберуся. Це може бути через 10 хвилин, а може через годину. Знайди, чим зайнятися.

5. “Ти не повинен, але…”. Переклад: якщо ти цього не зробиш, буде сварка.

6. “Нам потрібно поговорити”. Переклад: мені потрібно поговорити. Ти повинен вислухати.

7. “Ми поговоримо про це пізніше”. Переклад: я така зла, що не можу зараз нормально думати. Мені потрібно зібрати “доказову базу”.

8. “Я не хочу псувати нашу дружбу”. Переклад: ти ніколи не будеш моїм хлопцем.

9. “Це так мило”. Переклад: дякую за подарунок. Але це не те, що я б хотіла отримати.

10. “Нічого”. Переклад: ти що, справді питаєш мене, що не так? Ніби ти не знаєш. Все не так! Усе. Бійся! Дуже бійся!

11. “Я тебе прощаю”. Переклад: я вирішила, що можу з цим жити. Але ти повинен знати, що я буду використовувати це проти тебе до кінця твоїх днів.

12. “Я виглядаю в цьому товстою?” Переклад: якщо ти відповіси “так”, ти ідіот. Просто скажи мені, що я чудово виглядаю.

13. “Я не голодна” Переклад: замовляй собі, що хочеш, просто знай, що я буду куштувати все з твоєї тарілки. І не треба мені нічого говорити з цього приводу.

14. “А цей хлопець нічого”. Переклад: думаю, ти почав сприймати мене як належне, і розслабився. Хочу дати тобі невеликого стусана.

15. “Не будемо поспішати”. Переклад: мене цікавить ще один хлопець, і я ще не вирішила, хто з вас мені подобається більше.

16. “Що ти сказав?” Переклад: я дала тобі ще одну можливість швидко виправитися і перефразувати ту дурість, яку ти щойно бовкнув. Інакше бути сварці.

17. “Я не злюся”. Переклад: я страшенно зла.

18. “Вона симпатична?” Переклад: скажи мені, що я симпатична. І краще зробити це, навіть не подивившись на ту іншу.

19. “Давай заведемо собаку” Переклад: я хочу дітей, але не хочу тебе злякати. Але залежно від твоєї відповіді, я зрозумію, наскільки ти готовий.

20. “Все гаразд, не переживай”. Переклад: я кілька разів просила тебе відремонтувати полицю, а ти так і не зробив цього. Я не можу ні в чому на тебе покластися.

21. “Можливо”. Переклад: ні.

22. “Подивимося”. Переклад: ні.

Бізнес

НОВОРІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ Як

дотримуватися запланованого і не напартачити

Олена Ріпка Знову настає той сакральний момент, коли ми відчуваємо, що готові перегорнути не тільки черговий листок календаря, але й відкрити нову сторінку в своєму житті. Атмосфера магії і наша віра в чудо стає чимось на зразок каталізатора – з'являється стійке бажання стати кращим, успішнішим, стрункішим і, в ідеалі, пізнати себе.

1 січня – той самий “глобальний понеділок”, “день Х”, точка неповернення, від якої ми відштовхуємось, щоб стартувати в новий життєвий етап. Спочатку – правдива ложка дьогтю. Згiдно з статистикою, тільки 20% з тих, хто першого січня дає обіцянку стати найкращою версією себе, справді дотримуються слова. Тепер хороша новина – у нас є 10 дієвих підказок, які допоможуть вам “не зірватися” і увійти до числа цих щасливчиків.

свої досягнення 1.Запиши за минулий рік Подякуй собі навіть за невеликі досягнення та зміни в минулому році. Ймовірно, ти будеш здивований, скільки всього виконав. Нове, чому навчився, люди, яких зустрів, проекти, які ти завершив. Тож перше, що треба зробити – подякувати собі за минулий рік.

2. Став лише реальні цілі Резолюції часто занадто глобальні та розпливчасті, щоб перетворитися на мотивовані дії. Не варто обтяжувати себе великою купою важких завдань. По-перше, це теж пригнічує. По-друге, будь реалістом та бери на себе тільки те, що зможеш виконати. А допланувати протягом року ти завжди встигнеш. Уяви, як чудово будеш почуватися, коли зробиш навіть більше, ніж запланував.

цілі на маленькі за3.Розбивай вдання Якщо ти, все ж таки, наважився поставити собі велику мету, розбий її на невеличкі завдання з чітким таймінгом по місяцях або тижнях. Це буде тримати тебе в тонусі. Не ламай голову над наступним кроком, і це вивільнить більше сил на реалізацію задуманого.

4. Довго не роздумуй, а дій Для багатьох людей працює один доволі простий лайфхак – не роздумуй, чи ти можеш це зробити, чи ні. Просто бери і дій. Не запитуй себе про власне ставлення до конкретної справи, наскільки вона складна або тривала за часом. Пам’ятай, найскладніше – це почати. А там дивись, і втягнешся в процес.

58

December 2019 Ukrainian People

5.

Візуалізація не може замінити наполегливу працю

Візуалізація на дошці бажань є ефективною лише у випадку чіткого плану дій та зусиль. Обов’язково слідкуй за виконанням запланованого. Якщо не вистачає мотивації – візуалізуй, дивись, надихайся, а потім – до роботи!

6. Підвищуй свій IQ Поповнюй свою інтелектуальну базу, дізнавайся про щось нове і корисне. Отримай додаткову освіту, нову спеціалізацію, стань профі в комп'ютерних програмах, вивчи іноземну мову, навчися готувати чи грати на музичному інструменті.

більше позитивних 7.Отримуй емоцій і більше подорожуй! Для того, щоб полегшити власне життя, повне стресів, тобі доведеться більше відпочивати, отримувати більше позитивних емоцій, подорожувати. У Новий рік американці, наприклад, складають план подорожей, де записують ті місця і ті країни, де вони хотіли б побувати.

8. Проводь більше часу з сім'єю Прагнучи заробити більше грошей, не забувай проводити більше часу зі своєю сім'єю (коханою людиною). Бізнес не сидітиме біля твого ліжка, якщо ти захворієш.

тим, що подо9.Насолоджуйся бається Дуже багато людей у світі відкладають “на потім” улюблені справи, хобі. Аби урізноманітнити життя, зробити його цікавiшим, люди обі-

цяють собі, що в Новому році будуть займатися своїми хобі та відкриють в собі нові таланти. Однак, не кожному під силу перемогти власну лінь.

10. Хвали себе. Цей пункт перегукується з пунктом №1. Але в цьому випадку не забувай хвалити себе за вже виконані цьогорічні невеликі завдання. Можна подумки, але найефективніше – викреслюючи завдання із блокнота або отримуючи нагороду. Це може бути улюблений десерт чи невеличкий подарунок собі. Важливе правило: резолюцію необхідно записати на папірці і почепити на видному місці. Це може бути листок, який зручно тримати на нічному столику, в автомобілі або на робочому столі. Найсміливіші можуть опублікувати її в профілі в соціальних мережах – вірогідність того, що ти виконаєш кожний пункт, зростає в три рази.

І ще декілька порад: - Не хапайся за все одразу. Вибирай щось одне.

- Думай конкретніше. Встановлюй дати і терміни.

- Записуй свої плани на папері.

- Невдача – це не кінець світу. Це урок.

- Отримуй задоволення!

Ми впевнені – цей рік буде для тебе успішним!

Reliable Auto Repair Center 3401 N.Ashland Ave, Chicago, IL 60657

(773) 935-3355 Усі види механічних, електричних та кузовних робіт Гарантуємо високу якість, швидкість та помірні ціни.

Що обіцяють зірки у рік Щура Щур почне “господарювати” після настання китайського нового року, 25 січня. Дізнайтеся зi східного гороскопу, які сюрпризи вiн вам підготував.

Дракон Драконів в рік Щура очікують значний особистісний ріст і рух вгору по кар'єрних сходах. Прорив відбудеться і в особистому житті Драконів. Успіх буде залежати безпосередньо від того чи зможуть вони взяти на себе відповідальність за вирішення важливих питань.

Змії Для Змій 2020 рік виявиться перевіркою на міцність, адже в цей період ваші недоброзичливці активізуються, а заздрісники почнуть плести павутиння інтриг. Тільки найстриманіші і найхолоднокровніші Змії зможуть пройти через перешкоди з високо піднятою головою, та ще й з трофеями.

Кінь

Щур Щури – дуже мудрі й ніколи не кидають своїх. Тому народженим в рік Щура варто очікувати приємних змін і фінансового процвітання. Відповідальний підхід і вміння керувати своєю інтуїцією допоможуть Щурам значно поліпшити своє життя.

Бик Для Биків рік Щура також виявиться дуже сприятливим. Щур допоможе бикам домогтися бажаного і згладить всі перешкоди на шляху до мети. Сімейні проблеми також будуть врегульовані, а вільні Бики знайдуть свою любов.

Тигр Спокій і умиротворення знайдуть Тигри в рік Щура. Чорна смуга, яка тривала досить довго в вашому житті, нарешті закінчиться. В цьому році у вас буде можливість поїхати на відпочинок і розібратися в собі. Під час відпустки встановите корисні зв'язки. Вас очікують приємні знайомства.

Кролик Також з особливим теплом Білий Щур поставиться до людей, народжених в рік Кролика. Їх очікують надзвичайно успішні проекти і вони зможуть кардинально поліпшити своє фінансове становище. Варто відзначити й те, що у Кроликів з'явиться можливість зробити великий ривок вперед, яким ви довго пишатиметесь.

Мавпа Для Мавп 2020 рік виявиться дуже легким і веселим. Успіх супроводжуватиме вас, а ідеї, які підкаже Всесвіт, допоможуть добре збагатитися. Білий Щур буде підтримувати вас у всьому і допоможе досягти бажаного.

Півень У Півнів цей рік буде не зовсім гладким. Білий Щур вставлятиме Півневі палиці в колеса і робитиме перешкоди. Щоб пройти безліч випробувань, Півням доведеться проявити титанічну стриманість і небувалу чуйність. Однак, нагорода не забариться.

Собака

Коні зазнають серйозних змін в усіх сферах життя: починаючи від професійної, закінчуючи особистою. Астрологи радять Коням присвятити весь вільний час саморозвитку, в тому числі й підвищенню кваліфікації. Знання, отримані в цьому році, допоможуть вам докорінно змінити своє життя в найближчому майбутньому.

У Собак в 2020 році з'являться нові й міцні дружні зв'язки. Близькі люди допоможуть Собакам домогтися цілей. Великий успіх знайдуть активні і позитивні Собаки, що заражають інших своїх енергією. За сміливість і міцну дружбу Білий Щур щедро винагородить Собак.

Коза

Свиня

У Кіз 2020 рік асоціюватиметься зі своєрідною боротьбою за місце під сонцем. Протягом всього року Козам доведеться відстоювати свої інтереси і свою точку зору. Щоб уникнути негативних ситуацій Козам треба працювати, не покладаючи рук. В кінцевому рахунку, вони досягнуть досконалості в професійній сфері і гармонії в особистих стосунках.

У рік Щура Свині зможуть жити на широку ногу і ні в чому собі не відмовляти, адже вони добре попрацювали для цього. Також Свині вийдуть на новий рівень відносин зі своїми коханими або знайдуть свою другу половинку. Весь рік буде характеризуватися лише позитивними змінами.

Гороскоп на 2020 для всіх знаків Зодіаку Рік обіцяє безліч приємних моментів. Зокрема, Дів чекає кар'єрний стрибок, а Тільців – фінансовий прибуток.

Овен

На початку року можливі приємні зміни у сфері кар'єри. Будьте уважними – доля може підкинути шанс, головне – скористатися ним і ґрунтовно попрацювати. У другій половині 2020 року будуть цікаві амурні справи, нові проекти і серйозний прибуток. Не втрачайте голову і не гарячкуйте. Взимку ви витратите велику суму – придбаєте те, про що мріяли. Можливо, через непередбачені витрати доведеться трохи заощаджувати. Найбільш вдалий місяць – квітень. Сприятливі місяці – травень, липень. Найбільш негативний – вересень.

Тілець

На початку року Тільці, як і завжди, будуть наполегливо працювати для поліпшення добробуту. Це у них буде добре виходити – зусилля будуть винагородженні. Зароблені гроші не обов'язково ховати під матрац – можна їх кудись інвестувати і розраховувати на прибуток. Амурні справи відійдуть на другий план. Весна виявиться продуктивним періодом для ділових відносин і просування бізнесу. Ймовірність того, що Тільці зав'яжуть нові стосунки, дуже маленька. Найбільш вдалий місяць – квітень. Сприятливі місяці – червень, липень. Найбільш негативний – листопад.

Близнюки

Близнюків у перші місяці нового року “проб'є” на комунікабельність, і вони будуть буквально потрібні всім – є ймовірність ділових пропозицій та поліпшення кар’єрного становища. Краще відмовитися від серйозних витрат. Друга половина року може підкинути спокуси. Не забувайте, що 2020 рік металевого Щура – тож будьте холодними, як метал, і не дайте полум'ю пристрасті з'їсти стосунки, що будувалися роками. Наприкінці весни – на початку літа самотні Близнюки знайдуть людину, яка їм до душі. Найбільш вдалий місяць – серпень. Сприятливі місяці – лютий, травень. Найбільш негативний – квітень.

Рак

Бурхливі відзначення новорічних свят або важка робота можуть підкосити Раків, тому варто поберегти своє здоров'я. На початку року сміливо мрійте, плануйте та втілюйте мрії в життя. На межі весни й літа можуть опускатися руки через те, що бажане не вдалося. Не сумуйте і продовжуйте працювати – символ 2020 року прихильний до працьовитих людей. Врешті, ваш гаманець наповниться. Восени докладіть максимум зусиль у тому напрямку, який вважаєте найперспективнішим. Взимку ймовірні зміни на краще, але не без ваших зусиль – змінюйтесь і міняйте світ навколо себе. Протягом наступного року в Раків не очікуються кардинальні зміни в особистому житті. Найбільш вдалий місяць – серпень. Сприятливі – жовтень, липень. Найбільш негативний місяць – березень.

Лев

Перші місяці нового року можуть виявитися важкуватими. Можливо, доведеться поставити на місце колегу, який спробує виїхати на вашій спині. Якщо гідно вирішите конфлікт, то стане можливим підйом кар'єрними сходами. Навесні ймовірні несподівані фінансові надходження. До

літа ретельно продумайте плани і кроки для досягнення мети, а потім дійте – можете розраховувати на отримання плодів. Влітку варто напружити начальство – попросити надбавку до зарплати. Осінь стане сприятливою для творчості й облаштування побуту. Взимку в житті Лева не очікується “революції”, однак їх чекають нові стосунки. Найбільш вдалий місяць – листопад. Сприятливі місяці – серпень, вересень. Найбільш негативний – квітень.

Діва

Протягом першої половини року можливий кар'єрний стрибок і доленосне знайомство. Кінець весни – початок літа можуть запам'ятатися кардинальними змінами. Прислухайтеся до голосу розуму й до своєї інтуїції, а не до порад інших людей. Символ 2020 року буде допомагати Дівам, які працюють старанно та з душею. Друга половина року може запам'ятатися завалами на роботі й виникненням теплих почуттів. Не поспішайте кидатися у вир з головою. У 2020-му Діви можуть отримати одразу кілька джерел додаткового прибутку. Отримані гроші витрачайте з розумом – великі покупки й інвестиції краще не робити в березні, липні і в листопаді. Найбільш вдалий місяць – вересень. Сприятливі місяці – липень, жовтень, листопад. Найбільш негативний місяць – травень.

Терези

Новий рік може початися дуже бурхливо – варто підготуватися до активного спілкування, різних приємних подій та поберегти сили – інакше можна стати вичавленим лимоном. У 2020 році утримайтеся від невиправданого ризику та безглуздих витівок. Навесні можливі непередбачені витрати, однак восени бюджет може поповнитися – можливо, візьметеся за нову справу. Друга половина року сприятлива для поліпшення стану здоров'я – побалуйте себе і витрачайте гроші, наприклад, на поїздку на курорт. Якщо захочеться серйозного поліпшення фінансового стану – доведеться ґрунтовно попрацювати: буде результат, можливий більший прибуток. Вільні Терези будуть схильні змінювати партнерів, як рукавички, а в житті сімейних не очікується кардинальних змін. Найбільш вдалий місяць – грудень. Сприятливі місяці – січень, жовтень. Найбільш негативний – березень.

Скорпіон

На початку року можуть навалитися фінансові проблеми, але є й позитивний момент – ймовірне справжнє кохання. У центрі вашої уваги протягом другої частини року виявиться сім'я. Взимку може захотітися утнути щось неймовірне. Не забувайте, що символ 2020 року – Щур, а ця тварина на сході вважається мудрою. Тому в 2020-му краще утриматися від безглуздих авантюр. Рік не порадує величезними доходами, тому краще бути ощадливішими. Однак, у квітні, вересні та в грудні можна отримати досить великі суми. Найбільш вдалий місяць – листопад, сприятливі березень та жовтень. Найбільш негативний місяць – серпень.

Стрілець

Свята можуть добряче полегшити гаманець, і є ризик на початку року опинитися на фінансовій мілині. У кар'єрному плані протипоказано

намагатися всидіти на двох стільцях – можете впасти і втратити обидві посади. Пам'ятайте – 2020 рік Щура, а ця тварина вважається працьовитою, тому не шукайте легких шляхів для покращення фінансового стану, а працюйте в поті чола. Навесні або восени можна наважитися на серйозні покупки. У новому році сімейні Стрільці, які хотіли свободи, можуть її отримати, а вільні – зустріти кохання всього свого життя. Найбільш вдалий місяць – грудень. Сприятливі вересень та жовтень. Найбільш негативний місяць – серпень.

Козеріг

З початку року варто вгризатися у граніт науки – нові знання допоможуть не тільки розширити кругозір, але й поліпшити добробут. Можливо, в лютому вам вдасться витягнути щасливий квиток на поїзд в нове життя. Друга половина року може бути сповнена пристрастями – як на роботі, так і в особистому житті. Намагайтеся бути щирими, не бийте нікого ножем у спину, і всі конфлікти вдасться погасити. Працьовитість буде заохочено – можливі премії або підвищення. Грошовими можуть виявитися три періоди: початок року – березень, початок квітня – липень-початок серпня – кінець жовтня, друга половина листопада – кінець грудня. Любовна сфера у сімейних Козерогів буде схожою на море – то штиль, то шторм, а самотні можуть закохатися в людину своєї мрії. Найбільш вдалий місяць – березень. Сприятливі місяці – січень, лютий. Найбільш негативний – вересень.

Водолій

На початку року зірки обіцяють Водоліям фарт, можуть збутися мрії. Буде потяг до дуже бурхливої діяльності, але варто поберегти сили, щоб навесні не злягти. Намагайтеся бути мудрішими й не наживайте ворогів. Можна вирушити в далеку подорож, придивитися до оточуючих – можливо, друга половинка зовсім поруч. Протягом другої половини року доведеться неабияк попрацювати, щоб досягти бажаного. Символ 2020 року неприхильний до авантюристів, тому десять разів подумайте перед тим, як вплутуватися в щось непевне. Не варто розкидатися грошима. До лютого гаманець може серйозно “схуднути”, проте не варто засмучуватися – гроші незабаром вдасться повернути. Найбільш вдалий місяць – лютий. Сприятливі березень та квітень; Найбільш негативний місяць – листопад.

Риби

Початок року для Риб буде сприятливим, але є вірогідність захворіти. Для того, щоб досягти нових висот у кар'єрі, доведеться щось змінити, але не припиняти працювати з колишньою наполегливістю. Друга половина 2020-го може бути дуже сприятливою – можна реалізувати навіть потаємні мрії та бажання, але не варто гнатися за двома зайцями. Вільним Рибам зірки обіцяють знайомство з людиною, яка може змінити їхнє життя, можливий непростий службовий роман. Окільцьовані Риби можу розлучитися зі супутником життя через накопичені претензії та проблеми. Сімейним варто підтримувати один одного. Фінансовий стан покращиться в кінці лютого і березні. У липні варто бути дуже уважними, витрачаючи великі суми. Найбільш вдалий місяць – березень. Сприятливі лютий та липень. Найбільш негативний місяць – грудень.

У к ра ї н с ь к а к у х н я

ЗУСТРІЧАЄМО НОВИЙ РІК СМАЧНО! В 2020 році головним тотемом буде білий металевий Щур. Це всеїдна тварина, що значно полегшує завдання господиням. Тому готувати можна які завгодно страви. Важливо, щоб на новорічному столі в 2020 була різноманітність, що дуже порадує Щура. Готувати слід з якісних і натуральних продуктів, оскільки це і корисно для здоров’я, і задобрить тваринку, яка любить смачно поїсти.

М'ясо по-французьки Ця страва легка в приготуванні і вишукана на смак, тому вона стане родзинкою вашого святкового столу. Нинішнє м'ясо по-французьки, незважаючи на свою назву, не має ніякого відношення до французів і їх кухні. Ця страва – наша, українська, в рецепті якої ми використовуємо ті складники, які нам подобаються і які ми вважаємо смачними і сумісними.

Салат “Цезар” з курочкою Оригінальний рецепт класичного салату. Складники: • куряче філе (200 г) • листя салату латук (20 шт) • помідори черрі (5 шт) • білий хліб (200 г) • твердий сир (50 г) • часник (2 зубчики) • рослинна олія (4 ст. ложки) • майонез, сіль за смаком Приготування: Спершу замочуємо салатні листя в холодній воді (десь близько години), цей невеликий секрет допоможе збе-

регти листя хрусткими і свіжими Потім нарізаємо хліб кубиками і підсушуємо в духовці при невеликій температурі Сухарики потрібно буде обсмажити на сковороді, але це на ваш розсуд, все ж салат корисніше без зайвої кількості олії Обсмажуємо куряче філе, нарізаємо скибочками. Поділяємо салатні листя на невеликі шматочки, потім нарізаємо сир і помідори черрі. Викладаємо все в салатницю і окремо подаємо майонез, щоб кожен гість міг додати його в свою страву за смаком.

Складники: • картопля (6 шт) • морква (1 шт) • цибуля ріпчаста (2 шт) • свинина (400г) • сир пармезан (70г) • сметана (150г) • гірчиця (2 ст. ложки) • сіль (3 щіпки) • цукор (2 ч. ложки) • перець чорний мелений – за смаком • петрушка — за смаком • олія соняшникова (2 ст. ложки) Приготування: Для початку ретельно промиваємо м'ясо під водою і розрізаємо на 4 порційних шматка. Відбиваємо кожен шматок з двох сторін, посипаємо сіллю/перцем. Чистимо картоплю, промиваємо під водою і нарізаємо кружечками, товщиною близько 3 мм, Потім викладаємо картоплю в киплячу підсолену воду і проварюємо протягом 5 хвилин після того, як вода закипить. Моркву очищаємо від шкірки, промиваємо під водою і натираємо на великій тертці. Цибулю очищаємо від лушпиння, промиваємо під водою і нарізаємо півкільцями. Обсмажуємо підготовлену моркву з цибулею на соняшниковій олії до готовності. Змішуємо сметану з гірчицею, до-

даємо трохи солі і цукру. Добре перемішуємо. Сир натираємо на великій тертці. Далі нам знадобиться фольга, розміром близько 30х30 сантиметрів. Змащуємо її соняшниковою олією. На середину фольги викладаємо четверту частину картоплі. На картоплю кладемо один шматочок відбитій свинини, поливаємо його сметано-гірчичним соусом (1 столовою ложкою), розподіливши соус по всій поверхні м'яса. Зверху м'яса викладаємо четверту частину обсмажених овочів, злегка поливаємо соусом і посипаємо четвертою частиною тертого сиру. Загинаємо протилежні краї фольги, споруджуємо так звану човник. Таким чином робимо 4 “човники”. Всі “човники” поміщаємо на деко в розігріту до 220 С (425 F) градусів духовку й запікаємо близько 40 хвилин. Страву посипаємо подрібненою зеленню (за бажанням) і подаємо на стіл.

Запечена скумбрія

Складники на 4 порції: • скумбрія – 2 риби середніх розмірів; • лимонний сік – 2 ст. л.; • цедра лимона – 1 ч. л.; • ароматні трави: розмарин, чебрець, орегано; • часник – 2 зубчики; • сіль і перець; • рослинна олія – 3 ст. л.

Приготування: В окремій мисочці змішати масло, всі приправи, дрібно нарізаний часник

62

December 2019 Ukrainian People

і цедру лимона. Відставити в сторону на 10 хвилин. Рибу необхідно почистити: прибрати нутрощі, відрізати голову і хвіст, почистити ножем шкуру. Добре промити. Далі щедро обмазати сумішшю масла і приправ з двох сторін та в середині. Викласти рибу в жаростійкий посуд з високими бортами, застелений пергаментом (наприклад, гусятницю). Запікати 20 хвилин в духовці при температурі 200 С (375 F). Готову охолоджену рибу полити лимонним соком.

Жульєн з куркою Для новорічного столу з усіма його різноманіттям одною з головних страв є гаряче. І те, наскільки смачним і оригінальним вона вийде, залежить від якості продуктів та правильності рецепта. Складники: • Куряча грудка 500 гр.

• Сметана 500 гр.

• Вершки 200 мл • Цибуля 1 шт.

• Рослинна олія 4 ст. л.

• Сир 200 гр.

• Печериці 500 гр

Карпатка

Приготування цього смачного торта не займає багато часу. До того ж, подати на стіл десерт з заварного тіста з кремом можна вже через годину після готовності. Кількість інгредієнтів розрахована для прямокутної форми 25 х 40 см. Складники: Для тіста: • 200 гр борошна; • 4-5 курячих яєць; • 230 мл води; • 100 гр верш. масла; • Сіль і цукор по дрібці. Для крему: • 3 ст. ложки борошна; • 1/2 л. молока; • 200 гр верш. масла; • 130 гр цукру; • 2 ст. ложки картопляного крохмалю; • ванілін. Приготування: У сотейнику змішати з водою сіль і цукор. Розм’якшене масло ріжемо кубиками, додаємо до води і тримати на малому вогні, поки не розчиниться. Просіяне борошно додаємо по трохи до рідини. Постійно помішуємо. В той момент, коли з тіста почне утворюватися шар, а дно почне покриватися кіркою (приблизно через 3-4 хвилини), посуд знімаємо з вогню. Отриману масу переміщає-

мо в глибоку тарілку, додаємо яйця. Потім добре перемішати, використовуючи стаціонарний міксер або силіконову лопатку. Форму застеляємо пергаментом, викладаємо туди нашу масу. Випікати корж потрібно при 200 С (375 F) приблизно 25-30 хв. За цей час готуємо крем. У каструлі перемішуємо частину молока (100 мл) з борошном і крохмалем. Доливаємо залишки молока, висипаємо цукор і ванілін. Переставляємо на вогонь середньої сили, і постійно перемішуємо, до досягнення густоти. Готовий крем залишаємо до повного охолодження. Використовуючи міксер, збиваємо масло, потроху додаючи охолоджений крем. Спечений корж ділимо на 2 однакових шари. На нижній шар викладаємо крем, другим шаром накриваємо зверху. Прибираємо готовий десерт на одну годину в холодильник. Для прикраси використовуємо цукрову пудру.

Сирні кульки Неймовірно смачні повітряні сирні кульки, скоринка хрустка, начинка м’яка і тягуча. Чудовий рецепт, а найголовніше швидкий і нескладний!

тертим сиром. Ставимо жульєн в духовку й запікаємо при температурі 180 С (350 F) до золотистого кольору 15-20 хвилин. Як тільки з'явиться рум'яна кірочка, виймаємо і подаємо до столу гарячими.

Приготування: Грудку відварити в підсоленій воді близько півгодини, дати охолонути і порізати соломкою. Гриби порізати соломкою і обсмажити з цибулею на рослинному маслі. Тушкувати на малому вогні близько 20 хвилин. Перекласти все в керамічні горщики для запікання і посипати

Чорнослив з горіхами у збитій сметані Багато хто знає цей смачний рецепт. Але я впевнена, що тим, хто його не знає, він припаде до душі і ви теж зробите сюрприз для своїх гостей.

гр

Складники: • Чорнослив без кісточки – 200 • Горіхи волоські – 200 гр • Сметана – 350 мл • Цукрова пудра – 150 гр • Желатин (без гірки) – 2 ст. л.

перемішати. З’єднати чорнослив і сметану і добре перемішати. Всю суміш вилити в форму і поставити в холодильник для застигання на 2 години.

Приготування: Чорнослив запарити. Горіхи і чорнослив подрібнити. Желатин розпустити, підігріти до повного розчинення і процідити. Сметану збити з цукровою пудрою, желатин додати до сметани і добре

Складники: • Сирні кульки 24 шт: • Сир — 270 гр.

• Борошно — 3 ст.л.

• Розпушувач — 10 гр.

• Білок — 2 шт.

• Сухарі панірувальні • Олія для смаження Приготування: У глибоку ємність відокремте білки від жовтків. Жовтки можна відразу забрати в холодильник, вони нам не знадобляться. Білки збийте до міцної піни. Тепер візьміть три столові ложки борошна. Далі додайте розпушувач. Просійте через сито і акуратно перемішайте. На дрібній тертці натріть сир, зверніть увагу, щоб це був саме сир, а не сирний продукт. Тепер додайте його

до білкової маси і перемішайте. Вийде липке як пластилін сирне тісто. Залишилося тільки зробити кульки розміром з волоський горіх. Викладіть їх у велику посудину з бортами і посипте зверху панірувальні сухарі. Тепер круговими рухами покрутіть тарілку, так всі ваші кульки рівномірно покриються крихтою. У невеликій каструлі нагрійте олію. Кладіть кульки невеликими порціями і обсмажуйте з усіх боків. Смажаться вони дуже швидко, 30-40 секунд буде достатньо. Викладайте на тарілку і одразу ж подавайте до столу. Також можна за раз наробити більше і заморозити, при бажанні просто відразу ж обсмажити на олії. Смачного!

Ukrainian People December 2019

63