Ukrainian People September 2019 by Vadim Kucherak

Ukrainian People TM

September 2019

Українська діаспора Чикаго

ONUKA NORTH AMERICAN TOUR 2019

Інтерв'ю з Мартою Фаріон

В Чикаго – 18 жовтня 2019! (ст. 4, 41)

Україна в Америці:

“Чорна Рада” і “кулішівка” –

EVENT UA відкриває двері в світ нашої музики

200 років тому народився Пантелеймон Куліш $1.95

UKRAINIAN DAYS FESTIVAL-2019 ukrainianpeople.us

Як ми копали бараболі Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine Баба Юстина завжди вставала вдосвіта. Кожний ранок вона починала з молитви і подяки перед образами (й тим же його закінчувала). Поки ми спали, баба тихенько розпалювала в печі й замішувала тісто на хліб. Вона не визнавала магазинних дріжджів, а по-старому, як її предки, пекла хліб на заквасці з житнього борошна (часом з вівса, ячменю чи на сироватці). З цього тіста баба також робила рум'яні пиріжки та завиванці. Ми з сестрою спали на старому бамбетлі (дерев’яний диван для сидіння, який також розкладався для спання). Вірніше, не на ньому, а всередині, куди дідо трамбував духмяне сіно, а баба застеляла його грубою домотканою веренькою (щоб сіно не кололось). Сьогодні ця невід'ємна складова сільської української хати вже щезла, мабуть, так само незворотньо, як вимирають динозаври – раз і назавжди. Баба Юстина добре тямила в тонкощах наших уподобань. Нас будив запах смаженої цибульки і варених бараболь (картоплі). Вона так уміла заправити їх свіжими сметанкою та кропом, а зверху ще присипати смачнючим відігрітим сиром (для діда

– смаженою цибулею), що жодна жива особа в світі не могла встояти перед цією стравою (хіба-що в тому випадку, якщо ви ніколи не куштували копчених на черешневих дровах дідових шинок та ковбас, коли родина різала “пацє на свєта”). До бараболь баба ставила на стіл мізерію (салат з огірків) або малосолені огірочки. Ми кулею вискакували на двір до дерев'яного виходку, вмивались і за мить вже сиділи коло столу, покритого квітчастою церетою. Наминаючи сніданок, я одним вухом, наче локатором, вловлювала окремі фрази з бесіди діда з бабою в коморі. З яких свідчило, що сьогодні цілою родиною “беремо бараболі” (будемо копати картоплю). Командувала “парадом” баба Юстина. До величезного кошеля вона клала бутлю квасного молока, свіжоспечений хліб, грудку масла, квашені огірочки, великий кавалок шинки (бо є гості з міста), а дідо скромно дотуляв збоку пляшечку з сивою самогонкою, заткану качаном з кукурудзи. Як сьогодні, пам'ять малює це миле серцю обійстя: кущ калини під вікном, мальви, півонії й чорнобривці, в зеленому рум'янку мирно шпортаються різнокольорові кури (качок баба рано виганяла до ставу і вони чемно, як дресировані, всі повертались увечері додому). На ланці коло буди сидить на сторожі великий і страшний на вигляд пес Бровко, терпляче очікуючи заслуженого сніданку і делікатно калатаючи порожньою металевою, покоцаною й трохи здеформованою, мискою. Плетений тин з лози декорували вимиті слоїки та глечики. Ми дружно примостились на фірі, і сива дідова кобила Зуза покірно потягла нас на поле за селом. Для тих, хто не знає: копання бараболь – дуже відповідальна справа (як і садіння, сапання й підгортання). Дід Петро щедро

удобрював землю гноєм, особисто контролював наступ на зелені лапаті кущі колорадських жуків, які ми збирали в маленькі слоїки з нафтою (щоб не вилазили), умів неймовірно швидко сапати і підгортати довжелезні рядочки сухою, перепаленою літнім сонцем землею. Щоразу, приходячи на город, дідо соколиним оком озирав свою ділянку і тішився думкою, що наші бараболі – найкращі. А вони таки були найкращими, бо їх можна було їсти навіть без масла – варені чи печені, вони розсипались і танули на язиці, як скалки розтопленого цукру. На свято копання бараболь з'їжджалася уся родина. Спостерігаючи за дорослими, ми теж почувалися окрилено – нас багато, баба аж світиться від радості, збираючі великі, білі, наче перемиті, бараболі. Чоловіки копають мовчки, жінки швидкими рухами збирають за ними, неголосно перемовляючись. Нам, дітям, доручали не менш почесну працю – підбирати в кошички і відра дріб'язок, який лишався позаду. Викопані бараболі зносили на купи (великi – на пляцки (картоплянники), маленькi – для свиней та худоби), пізніше на подвір'ї їx розсипали на брезенті для просушування. На полуденок баба стелила на траву ряднину, різала хліб, мастила маслом грубі скиби, зверху прикрашала канапки тоненькими кружальцями шинки, розкладала квашені огірочки й наливала в кухлики квасне молоко. Дідо витягував самогонку і з серйозним виглядом розподіляв дорослим “по чарочці”: “Дай Боже за добрий урожай та дочекати віднині на той рік”. Сонце поволі опускалося в колгоспні сади, щоб i собі скупатися в ароматі стиглих яблук, десь у селі подавала голос худоба, яку пастухи гнали додому, а наша фіра вже стояла навантажена мішками з новим урожаєм. Ми

знали, що вдома чекає смачна вечеря, бабині пиріжки з повидлом, узвар з сушениць, а, може, й пару грибiв-голубінок, спечених на п'єці (вуйко Стах привіз сіно з лісу). Таких "делікатесів", які куштувала в цій старенькій хатині, я за все своє життя більше не їла. Чому через стільки десятків років пам'ять все ще не дає забути бабу Юстину і діда Петра? Їхню стареньку хату, велетенський горіх за стодолою, ікони з суворими святими і гори вишитих подушок? Бабину величезну скриню і її торбинку “на смерть”? А ще – спасівські паляниці з маком і кисіль з вишнями, який застигав в тарелях, як холодець, і який баба так любила їсти з хлібом? Донині пам'ять чіпко тримає навіть запах бабиної рясної спідниці, яка пахла коровою, молоком, свіжоспеченим хлібом, узваром, медом, яблуками та кулешею зі шкварками. Босі ноги збивали ранкову росу, ми засинали під спів соловейка, нас колисали перші тумани, і нам дарували любов журавлині ключі. На цій благодатній землі закладалися наші перші скрижалі, на які життя наносило пам'ятні дати, події й імена. Ця земля дарувала нам стрижень, корінь, який міцно тримає нас на світі й сьогодні. Любов до наших дорогеньких бабусь-дідусів – це також любов до рідної землі, до України. Й вона залишиться з нами, поки пам'ятаємо, поки дихаємо.

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

September 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

Наші інтерв’ю: НАТА ЖИЖЧЕНКО: “Найбільша частина успіху проекту ONUKA – це вплив моєї родини” → CHICAGO, ILLINOIS, USA Українська діаспора Чикаго. Інтерв'ю з Мартою Фаріон Розслідування: Два дні, два масові розстріли в Ель-Пасо і Дейтоні – звичайні вихідні в Америці?

8 12

→ ЗДОРОВ’Я Які обстеження потрібно проходити жінці в 30, 40 і 50 – щорічно Ін’єкції краси – як повернути молодість → UKRAINE Перші 100 днів Коломойського: монополія повертається? СУБСИДІЇ. Нові правила отримання житлової субсидії на 2019 рік Наша історія: Українська корона. Чотирнадцять картин з життя Вільгельма Габсбурга, ерцгерцога Війна: Хлопці, які запалюють Відомі українці: “Чорна Рада” і “кулішівка” – 200 років тому народився Пантелеймон Куліш Мода: Топ-7 українських дизайнерів, відомих у світі Спорт: Ольга Харлан. Спорт для неї – це життя “Тризуб” з Чикаго переміг на World Futsal Championship Наші традиції: Українські прикраси → DIASPORA 36-й щорічний фестиваль “Українські Дні – 2019” Україна в Америці: EVENT UA відкриває двері в світ нашої музики → ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (September, 2019) The Hottest Restaurants in Chicago /Fall, 2019 It's Still Summer! Мандри: Нiдерланди по-мiчиганськи Гумор Стосунки: 20 речей, які треба відпустити щоб стати щасливим Мистецтво: Андрій Любка:“Я пишу аби дізнатися кінцівку твору” Літературна сторінка: Чорна рада. Пантелеймон Куліш (уривок з роману) Українська Кухня

14 15

16 17 20 24 26 30 32 33 34 36 40 44 46 48 50 52 54 56 60 62

Наша обкладинка:

56 Subscribe to

Наталія Жижченко – українська музикантка, мультиінструменталістка, авторка пісень; фронтвумен гурту "ONUKA" Фотограф: Михайло Федорак Стиль: Леся Патока Макіяж: Світлана Римакова Зачіска: Оксана Кот (Erteqoob) верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only. • All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

АКО: НЖАЧТ ЕН

Наші інтерв'ю

ЖИ

“Найбільша частина успіху проекту ONUKA – це вплив моєї родини” Ірина Басенко,

журналістка, громадська діячка, поетка. Авторка національного рекорду “Україна разом” – мапи України, вишитої вручну шістьма тисячами людей у всіх регіонах країни у 2014 році. Членкиня Національної спілки журналістів України.

Вже восени в Чикаго, Нью-Йорку та Філадельфії виступить український гурт ONUKA. В очікуванні концертів, які організовує промоутерська агенцiя Event Ua, кореспондент журналу Ukrainian People Ірина Басенко поспілкувалася з фронт-вумен гурту Натою Жижченко.

- За першим же запитом Google одразу видає анонс вашого виступу в Чикаго 18 жовтня. Чого очікуєте від цього концерту і чого сподіватися від вас? - Доволі довгий час ми намагалися отримати документи, щоб виступити в США. Проте, я думаю, усе це не випадково. Коли анонсували перший тур, напевне, внутрішньо ми ще не були готові до нього, але не цього разу. Зараз їдемо повним складом, а ще зі світлом, відео… Якщо коротко: цього разу ми вже точно готові “розірвати” всіх і чекаємо дуже потужного виступу. Знаю, що в Чикаго вельми активна українська спільнота, і хотіла б запросити всіх 18 жовтня на наш концерт. - Наскільки важливо українським артистам спілкуватися з українцями за кордоном, привозити їм свою музику? - Я думаю, українці за кордоном – це нереальний канал поширення

музики в світі, тому музикантам надзвичайно важливо будувати діалог зі своєю аудиторією. Такий зв'язок дає нам можливість зміцнювати українську культуру в глобальному контексті. - Українська публіка добре знає, що ви любите виступати з оркестрами. Передусім, звичайно, НАОНІ, з яким ви давали концерти неодноразово, в тому, числі й виступили на Євробаченні. А ще – співпраця з оркестром Brevis. Що привело вас до неї? - Грати разом з оркестром – мрія багатьох музикантів. Це максимальний ступінь розвитку. Що стосується НАОНІ, то це різнобарвна суміш народних інструментів, яка не може повторитися в жодній з інших культур. У жодному з інших народних оркестрів світу! Це своєрідна та унікальна колористика звуку. Мені здається, що запозичити це звучання і привнести до своєї музики – дар,

September 2019 Ukrainian People

який мені пощастило отримати. Дуже хотілося б одного дня вирушити в тур разом з ними. - Водночас ваш гурт – сам, як міні-оркестр. Звідки беруться всі ваші чудернацькі музичні інструменти, більшість з яких – нові й невідомі для слухача? - У першу чергу, все відбувається так завдяки моєму дідусеві, який був майстром українських інструментів, познайомив мене з ними та закохав у них. По-друге – завдяки музикантам НАОНІ. Окрім того, сама знаю багато про фольклористику, адже за фахом я – етнокультуролог. Мені завжди хотілося додати в музику більш унікальних інструментів, а нiж, наприклад, сопілка. Xоча без неї мені вже важко себе уявити. Йдеться про те, що кортіло презентувати більш авангардні, артхаусні емблеми України. Показувати їх – своєрідна просвітницька функція, і я щаслива, що у нас це виходить гармонійно.

F e d e r a l

C r e d i t

U n i o n

НАЙНИЖЧІ ВІДСОТКИ ЗА ТРИ РОКИ!

СКОРИСТАЙТЕСЯ

МОМЕНТОМ!

Love Low Rates

БЕЗКОШТОВНЕ ШВИДКЕ ПОПЕРЕДНЄ СХВАЛЕННЯ ПОЗИКИ. ШВИДКЕ ОТРИМАННЯ МОРТҐЕДЖУ. БЕЗОПЛАТНА АПЛІКАЦІЯ.

EQUAL HOUSING L E N D E R

ТАКІ НИЗЬКІ ЯК 3.000% RATE 3.077% APR

Federally insured by NCUA

Mortgages available only for the following owner-occupied properties: single family residences, qualified condominiums or multi-family structures with no more than four units and up to 80% LTV. Mortgages with down payments as low as 5% (up to 95% LTV) are available only for the following owner-occupied properties: single family homes and multi-family structures up to 2 units and will require private mortgage insurance (PMI). Subject to approval of application. The stated Annual Percentage Rates (APRs) are all based on $100,000 mortgages, except for the Fixed Rate Jumbo Portfolio Mortgages which are based on $484,350 mortgages. For example, a $100,000 15 Year Fixed Rate Purchase mortgage with an 80% LTV will have a 3.077% APR and the repayment schedule will be 180 monthly payments of approximately $691. Monthly payment amount does not include any property taxes, and/or insurance premiums; the actual payment will be greater when such items are included. Mortgages available only to members and only in designated geographic locations. All Selfreliance FCU loan programs, rates, terms and conditions are subject to change at any time without notice. Offer may be withdrawn at any time. Subject to approval of application. Please call our mortgage department toll free at 1.888.222.8571x283 for current offers, rates and terms.

Home Oﬃce: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500

Extended phone support available 888.222.8571

5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

773-589-0077

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

586-757-1980

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

847-359-5911

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212

313-366-0055

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

630-307-0079

60-C N. Jeﬀerson Rd., Whippany, NJ 07981

973-887-2776

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomﬁeld, MI 48322 248-487-0330

- Що визначило ваш вибір – саме електронної музики? - Перш за все, це вплив мого старшого брата, з яким ми й досі працюємо разом. Зараз він – один із звукорежисерів ONUKA, а перед тим мали перший український лайв-проект, саме електронного напряму. Коли я була підлітком, брат захоплювався електронною музикою і “підсадив” і мене на цю тенденцію – мені було років 13, я стала надзвичайним фанатом електроніки. Для мене вона – цілий всесвіт. - Важливе місце у вашій творчості посідає Чорнобильська тематика. Як донести до людей розуміння цих подій, як достукатися до сердець? Особливо, якщо публіка налаштована на розваги, а не на сприйняття серйозних тем. - У нас публіка – дуже своєрідна. Вона абсолютно різна за віковим, гендерним і соціальним сегментом. Але точно можна сказати, що це – свідомі люди. Для мене велика честь грати саме для них. Звичайно, бувають випадкові слухачі, але я впевнена, що і їх можна зацікавити такими серйозними темами. Не може бути музика виключно для розваг. Для мене важливо використати час концерту так, щоб мати змогу порушити теми, які мене турбують. Звичайно, Чорнобиль – і є, напевне, я. Нещодавно навіть отримала комплімент від одного митця, який сказав, що ця трагедія мені пасує. І справді, я себе з нею не розділяю, і вона настільки мені болить. Я вірю, що можна змінити світ, завдяки розкриттю цієї проблематики. Думаю, тема Чорнобиля не завершується. Ми можемо змінювати світ, розказуючи про свої помилки та уроки Чорнобиля. Адже це уроки і для всього світу.

September 2019 Ukrainian People

- На вашу думку, Україна повернеться колись в Чорнобиль? Повноцінно, з людьми та інфраструктурою? Чи це все ж – царство дикої природи? - Звичайно, не повернеться, принаймні, в наш час. Проте, з цієї зони можна зробити просто нереальні речі. Ті ж заповідники: де ми бачимо, як буяє природа і фауна. Можна заснувати музей, який буде епіцентром туризму. З цього можна зробити багато розумних речей, що допоможуть надихати, відроджувати і зупиняти світ у своєму безумстві. - Чи можна порівняти Донбас, сіру зону, з Чорнобилем за масштабами катастрофи? - Звісно, ці катастрофи або трагедії мають різне значення для людей, різний вплив на їхні родини. Війни несуть у собі не менше горе, ніж те, що дiсталося сім'ям загиблих від радіації. - Разом з оркестром НАОНІ ви вивели традиційну народну українську музику на новий рівень, надали їй популярності і сучасного звучання. Як гадаєте, чи довго утримається цей тренд? - Будь-яким музикантам потрібно змінюватися – також свій підхід, дивувати себе, в першу чергу. Довго грати одну й ту ж пісню – так жодного артиста не вистачить. Ми теж експериментуємо, незважаючи на нашу співпрацю, яка вже є певною константою. Все одно продовжуємо дивувати себе – і це є запорукою нашого руху вперед. - Ви неодноразово розповідали в інтерв’ю, що назву гурту ONUKA обрали на честь дідуся. А також про те, що ваш батько був ліквідатором на ЧАЕС. Помічаєте в собі якісь риси характеру чи таланти, успадковані від них? - Звичайно, бачу плоди їхніх зусиль у моєму виховання. Від дідуся – це невичерпна любов до рідної землі, яка живе у мені без пафосу, без гасел і зайвих слів. Вона проста і чиста – як до мами. При чому, сповита музичним засобом виховання. Щодо батька, мені здається, він – взагалі найбільш порядна людина, яку я зустріла на своєму шляху. Якщо чесно, мені хотілося б хоча на йоту бути такою ж, як він. Для мне він – взірець Людини з великої літери. Звичайно, я пишаюся, що в мене така родина – у ній і є найбільша частина успіху проекту ONUKA. Те, якими в мене були батьки, дідусь, бабуся, те, в якій атмосфері я росла. - Ваш імідж на сцені – унікальний для українського шоу-бізнесу, ваш гурт виглядає як гості з майбутнього, а фотосесії вражають креативністю і стилем. Яка ви в повсякденному житті? Чи носите сукенки “в квіточки”, якому стилю віддаєте перевагу?

- Насправді, я на сцені виглядаю так само, як і в житті, тільки трохи гіпертрофовано. З перебільшеними деталями і текстурами, наприклад. Але я з дитинства вiдрізнялася. Мені подобаються такі досить дивні речі, з історією. Я не дуже люблю тренди, однак для мене важлива якась семіотика одягу. Майже весь мій гардероб – вiд українських дизайнерiв, і я цим пишаюся. Вони сьогодні просто рвуть світ, і це настільки класно, екологічно, креативно, своєчасно! Для мене велике щастя бути частиною цього творчого потоку.

Бліц: - Які місця для відпочинку найчастіше обираєте: закордонні курорти, українська глибинка, місця з розвагами чи безлюдні тихі гавані? - Безлюдні і тихі гавані. - Який останній фільм ви дивилися в кінотеатрі? - “Вчора” (2019) режисера Денні Бойла. - Ваш особистий рекорд, досягнення, яким ви пишаєтеся? - Подолання депресії. - Що для вас щастя? - Коли тебе розуміють. - Порівняйте себе зараз і у віці коли закінчували школу. Вам вдалося здійснити мрії, стати такою, якою хотілося? - Вдалося перебільшити усі свої очікування в тому, що я стала впевненою. Навчилась спілкуватись з незнайомими людьми, коли мені це потрібно. Змогла провести свої ідеали і розказати про них світу. - Зараз все більше артистів обирають здоровий спосіб життя, відмовляються від шкідливих речовин, деяких продуктів, займаються йогою. У вас є якісь переконання чи досягнення в цьому напрямку? - Ми з чоловіком займаємося йогою і функціональними тренуваннями. Майже щодня намагаюсь бігати зi своїм собакою, пити багато води, але, звісно, і шкідливі звички в мене є. Як і в кожної людини, у мене дві сторони медалі. Інколи вдається балансувати, а інколи йде “перекіс” у якийсь один бік, тож я над собою працюю. - Чи розглядаєте для себе можливість переїзду за кордон? - Ні, це моє переконання з дитинства. Мені здається, саме зараз я тут, вдома потрібна більше. - Самореалізація – це забаганка чи духовна потреба? - Духовна потреба. Нема ніяких сумнівів.

1-800-361-7345 meest.com

ВІДПРАВЛЯЙТЕ ПОСИЛКИ з корпорацією Meest та ЕКОНОМТЕ!

Кожна 10-а посилка БЕЗКОШТОВНО*

Завітайте до представника у Вашому місті та отримайте накопичувальну картку * Вага безкоштовної посилки повинна дорівнювати середній вазі 9-ти посилок. Посилка надсилається морем. Акція діє до 1 серпня 2020 року.

MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave., Unit J Lombard, IL 60148 tel: 1-877-889-1103 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Road, Unit K Rolling Meadows, IL 60008 tel: 847-208-8451

MEEST KARPATY 2235 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 tel: 773-489-9225

Chicago Illinois, USA

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ЧИКАГО ІНТЕРВ'Ю З МАРТОЮ ФАРІОН Ольга Руда Кожна діаспора за межами України має свої “візитівки” – як історичні архітектурні будівлі, пам'ятники й унікальні райони поселення, так і людей – яскравих особистостей, чиї імена асоціюються з минулим і сучасним. Ці діаспоряни залишають по собі незабутній слід – унікальні мистецькі, наукові, літературні, дослідницькі роботи, розмаїття духовних, молодіжних, політичних та патріотичних організацій та свою невтомну, часом невидиму, працю на благо громади. З однією з таких неординарних особистостей менi випала нагода поспілкуватися. Марта Фаріон – американка українського походження. У неї чарівна посмішка, й вона охоче розповідає про минулі та сучасні події в діаспорі Чикаго. Пані Марта бере активну участь у справах українсько-американської громади, має багаторічний досвід співпраці з державотворцями України та США. Українською розмовляє без акценту. Талановита дівчина, чиї діди й батьки народилися у Львові та Львівській області, Марта Фаріон отримала ступінь доктора юриспруденції в Коледжі права Чикаго-Кент, а також ступені магістра та бакалавра гуманітарних наук у Чиказькому університеті Лойоли. Сьогодні пані Марта є членом Асоціації правників Чикаго, Українсько-американської асоціації юристів, Жіночої ради Музею природної історії ім. Філда, Університетського клубу, Президентського кола Чиказької ради з глобальних відносин, та українських громадських організацій Українського інституту сучасного мистецтва, Українського Конгресового Комітету Америки, парафії св. Володимира і Ольги, та Союзу Українок. Протягом 15 років була в раді всесвітньо відомого Музичного фестивалю в Грант-Парку Чикаго. Перед тим, як стати президентом Києво-Могилянської фундації, пані Марта 20 років пропрацювала юрисконсультом Redex Packaging – компанії, яка займалася дослідженнями, розробкою та виробництвом фірмової упаковки продуктів харчування та систем доставки. До її обов’язків належали питання, пов’язані з діловими переговорами та комерційними операціями, зайнятості та страхування, інтелектуальної власності, тощо. На посаді президента Києво-Могилянської фундації Америки – неприбуткової організації, створеної у 2003 році з метою підтримки На-

September 2019 Ukrainian People

ціонального університету “Києво-Могилянська академія” у його місії з виховання нових поколінь лідерів України – пані Марта сприяє фінансову та освітню підтримку провідного університету України. Протягом 13-річного перебування на посаді голови Комітету міст-побратимів Чикаго-Київ організовувала велику кількість масштабних міжнародних програм співробітництва між Чикаго та Києвом – у галузях культури, охорони здоров’я, розвитку підприємництва, муніципального управління та освіти. Починаючи з 1991 року, брала участь у численних офіційних візитах членів уряду України до Чикаго й допомагала депутатам Верховної Ради та лідерам громадянського суспільства протягом зустрічей з урядовцями у Вашингтоні. Також пані Марта є головою ради та членомзасновником Електронної бібліотеки України (ELibUkr) – проекту, який забезпечує доступ університетам України до цифрових академічних та дослідницьких даних. – Панi Марто, одразу ж до питання, яке неможливо обійти – як ви й ваші батьки потрапили до США? – Мої батьки були змушенi втiкати з України при кінці Другої Світової Війни. Вони втекли через Австрію до Італії, де я народилася в Римі, а коли мені був рік, вони переїхали до Аргентини. – А як довго вони були в Римі, і чи були там українці? – Так, там були українці, які опинилися в Італії після війни. В Римi українцям допомагала греко-католицька церква, тим, хто був з таборів переміщених осіб Дi-Пі (displaced person,скорочено: D.P.). Це були, фактично,

люди без громадянства – бiженцi, більшість з них галичани, колишні громадяни Польщі. Ви, мабуть, знаєте історію примусової репатріації в так званих таборах Ді-Пі в Німеччині, сторінка якої починається з Ялтинської угоди 1945 року, що й привело до дії міжнародні переселенські програми. Після війни президент США Франклін Рузвельт домовився зi Сталiним: кого радянська влада визнала “iзмєннiками родiни” – тих будуть повертати з таборiв Ді-Пі назад в Радянський Союз. Усі знали, що насильницьке повернення переміщених осіб додому завершиться у підвалах НКВД і в Сибіру. Це викликало хвилю самогубств. Осіб, які в документах вказували мiсцем народження Радянський Союз, забирали одразу. Тож втікачі зi Східної України різними правдами і неправдами доводили, що вони з Галичини, з колишньої Польщі, щоб зберегти життя. Моя мама оповідала мені про ці речі, і про той терор. Акт переміщених осіб (1949) президента Трумена спричинив третю хвилю української імміґрації до США. Прихильною до справи біженців стала Елеонора Рузвельт – вдова 32го президента, делегат США в ООН, діяльність якої забезпечила притулок для еміґрантів. – А як ваша родина потрапила до США? – Мої батьки зголосилися їхати до Америки з Аргентини, однак їм довелося цілих сім років чекати на візу, бо такі були імміграційні закони. Приїхавши до Чикаго, не мали нiчого. Тато, лікар за фахом, склав іспит “foreign graduate” в американському посольстві ще в Буенос Айресі – i одразу ж почав працювати за спеціальністю. А вже через рiк відкрив власну практику. Завдяки тому, що знав іспанську, німецьку, польську – до нього приходили рiзнi пацiєнти.

– Важко було жити так далеко від України, не маючи змоги побачитися з родичами? Як люди ставилися тоді до новоприбулих? – Не бачилися з родинами десятиліттями, не мали контактiв, боялися... Тож, коли почали з'являтися “першi ластiвки” з Радянського Союзу при кінці 1980-их – тут люди майже “молилися” на них, бо то були “крихти України”. Пізніше після 1991 року вже приїжджали чимраз більше українців. Були серед них різні люди, та це нормально – в кожному народі є поряднi i не дуже, є різні. Але в нашій громаді тепер дуже багато людей, і хотілося б, щоб всі гуртувалися і підтримували Україну. – Маю таке делікатне питання, панi Марто... Чим бiльше дiзнаюся про дiаспору, тим бiльше вдячна їй. Скiльки цi люди зробили, щоб свiт дiзнався про Голодомор, скільки тут діяло патріотичних молодіжних та культурних організацій! Будували церкви, видавали книжки про УПА та енциклопедії, вiдкривали школи українознавства. А з iншого боку – чому так обережно приймали до своїх органiзацiй людей четвертої хвилі? Разом ми могли б зробити набагато бiльше для дiаспори та України. – Знаєте, коли ми вперше приїхали до Америки – а перед тим 15 рокiв жили в Аргентинi – нас також одразу не сприймали. Бо ми були “інакші”. Люди знають один одного довгі роки, обережно придивляються один до одного й не одразу довіряють “чужинцям”. Але це все змінюється. Як на мене, є кiлька причин згаданого явища. По-перше, бiльшiсть дiаспори третьої хвилі – це люди з Галичини, якi нiколи не були на Сходi України, мабуть тому людей з Центральної України і зі Сходу не розумiють. Протягом останнiх 25 рокiв я їздила i на Луганщину, i

MF Award for community work from Congressman Danny Davis в Днiпро, і в Севастополь та Харкiв, Одесу і Маріупіль. Звiсно, до Києва та Львова теж. Найкраще почувалася в Києвi – там все кипить i все вирiшується. Тим часом, люди з дiаспори, навiдуючи Україну, переважно бувають на її західних територіях, а “до Києва не хочу, бо там російською говорять”. На мою думку, Галичина тримає себе ізольовано вiд решти країни. Попри те, що саме там у Львові працює чудова програма, що сприяє обміну студентами, і допомагають потерпілим війною. – А інші причини недовіри до новоприбулих? – Вони не завжди знають, що усі ці школи українознавства, церкви, осередки, музеї й кредитівки побудовані й організовані – власним коштом дiаспори. Американський уряд не дає на такі проекти ні долара. Отже, як прийнято в американцiв: хочеш мати свою громаду – працюй. В Америці нема такого патерналiзму, який був за радянських часiв, а це людям не зрозуміло. Це усвiдомлення прийде рокiв через

десять. Ще наведу невтiшний приклад: третя хвиля навчала своїх дiтей рiдної мови, i завдяки цьому вона якось втрималася – зате люди з четвертої, нерiдко ледве володiючи англiйською, рокiв через 4-5 в Америці починають говорити з дiтьми лише нею. Бо думають, що вони – американцi. Не розумiючи одного – в усьому свiтi шанують лише тих, хто сам себе шанує i пам’ятає своє корiння. – Тобто, варто вчити дітей української і триматися разом? – Тут не йдеться про те, щоб iзолюватися в “українському гетто”, де всi знайомi – лише українцi, де вiдвiдують лише свої вечiрки та клуби. А чому б не записатися до якоїсь американської органiзацiї i там пропрагувати нашу культуру? Треба нам іти до американських мiжнародних об’єднань, де є дуже сильне росiйське лобi i там аргументовано вiдстоювати анти-росiйську позицiю. Нам треба виховувати тих, які після нас мають стати представниками українських iнтересiв у США.

St. Joseph's fest Marta with US Marines – Шукати амбіційну молодь в громаді? – Нам дуже це потрібно в діаспорі, i в мене є ідея й план – навчати майбутнiх лiдерiв дiаспори, працювати з молоддю. В американських корпорацiях це дуже поширено – президент готує свого наступника. Треба пiдготувати цих молодих людей, треба щоб вони розумiли, як спілкуватись з американськими конгресменами. Аби українська громада щось здобула, то мусить мати добрi контакти з американськими полiтиками та економiчним свiтом. Бо iнакше будемо тiльки тiшитися, що маємо фестивалi. – Ви дуже багато робите для громади, треба про це розповідати. – Роблю це не для громади, а для себе, бо я так вихована, i це приносить менi задоволення. Це не тягар. В кожного в житті своя місія, і коли людина робить те, що любить, тоді для неї це приносить душевне задоволення і мир. Хоч деколи i невдоволення (посмiхається - ред.), бо трапляються конфлiкти. Мій батько був одним з провідників нашої громади в Чикаґо, і від нього я навчилася, що конфлікти між людьми завжди були, є, і будуть, і треба рацiонально, без емоцiй пiдходити до справ. Менi завжди подобалася пiсня “Разом нас багато, нас не подолати!” Треба зрозумiти: якщо будемо сваритися i кожен буде тягти у свiй бiк – це рай для Росiї. Не треба забувати, що Росія вміє нас розсварювати. – ...що особливо помiтно в соцмережах. – Я певна – наша чикагзька громада кращe органiзована, нiж iншi громади в США. Та все одно – треба нам готуватися до майбутніх викликів, а для того потрібно молодих лiдерів, якi розумiють, що є рiзнi iнтереси, різні люди, що таке політика, і розуміють громадську місію і ціль. Треба буде нам зiбрати на це кошти, привезти молодих людей до Вашингтона до Конгресу, до мозкових центрів, що займаються українськими питаннями і мають вплив на політику, щоб вони побачили і зрозуміли як лобіювати українські та громадські справи в Америці – Чи велика й активна діаспора в Аргентині, звідки ви прибули? – В Аргентинi, яку дуже люблю (бо там виросла), наша громада досить велика, хоч не так організована, як тут. Економiчна ситуацiя теж вiдрiзняється. Є українське посольство, товариства “Просвiта”, “Вiдродження”, “СУМ”, “Пласт”, та українські церкви – все це існує в Аргентині. I саме з “Пласту” я колись починала – як свого часу мої мама та бабуся. – А коли ви почали свою діяльність в діаспорі? – Ми з товаришками в Чикаґо мали по 18 – 20 років , коли заснували “101-ий Відділ

September 2019 Ukrainian People

Союз Українок”. Ми їздили на протести проти Радянського Союзу, на захист політв’язнів. Iснувала велика полiтична боротьба, ми теж були її учасницями i не вважали себе занадто молодими для цього. Тому, коли сьогоднi кажуть про 30-35-рiчних: “Та нi, вони ще замолодi, ще не готові!” – я цього не розумiю. Ми тоді їхали до Вашингтона, щоб пiкетувати радянське посольство чи до інших міст зустрiчати звiльнених полiтв’язнiв. Наші мами задля допомоги їм створили так звану “Крамничку сумлiння” при церквi св. Володимира та Ольги. Продавали лiтературу, вишивки, та збирали кошти, і передавали за “залiзну завiсу”. Коли врятованi полiтв’язнi були вже тут в Америці, їх запрошували до Чикаґо, вони виступали, переважно, у пивницi церкви. Ще не було на той час нашого культурного осередку. Тож мiй тато казав: “Не можемо все життя бути тiльки по пивницях! Треба будувати свiй осередок”. Зiбрали кошти, побудували, i тепер є велика користь для всiєї громади. Тато мій мав відвагу, візію, любив український народ, і був щасливий коли працював при церкві і громаді. – Якщо йдеться саме про Чикаго – що ще, вважаєте, мала б зробити наша громада? – Вже було засiдання за участю українських архiтекторiв – ми мусимо побудувати якийсь межовий знак (landmark) для Ukrainian Village в Чикаго. Нам треба зазначити нашу територiю. Iнакше з розвитком ринку нерухомості втратимо її, бо українці жиють за містом, де ціни більш доступні, або там де багато землі. Тому ми повиннi зробити з Української Околицi район привабливий для бізнесів та туристів, і втримати український характер, бо в нас є чудові архітектурні шедеври – є наші церкви, які є центрами душевного миру і віри, є музеї, є Кредитна

спілка Самопоміч, є ресторани, молодіжні організації, крамниці. Іншими словами маємо багато активів щоб переконати мерiю, що для Чикаго – наш український район це велика економiчна, культурна, туристична перевага, тому що тут живуть українцi. Зміцненення українського району в Чикаґо зміцнить і цілу нашу громаду де б вона не знаходилась. – Ви велику частину свого життя присвятили українській громаді і продовжуєте віддавати їй майже увесь свій вільний час. Що спонукає вас до цього? – Для мене, як і для моїх друзів, Акт проголошення Незалежності України змінив наше життя. Ми ще глибше усвідомили, хто ми такі. Коли розвалився СССР, і Україна проголосила незалежність, ми відчули поклик наших предків та нашої спільної історії. Ми побачили, що з'явилася можливість створити нову сучасну історію України, продовжити справу своїх батьків та дідів. Я вже могла свідомо у світі ідентифікувати себе українкою, нас вже не називали “рашен”. Наші батьки будували в Чикаго “маленьку Україну” на базі церков та громадських організацій. Ми брали участь в цьому процесі, але для нас це все було псевдо-декоративне, що нагадувало ностальгію за минулим. Все життя я мріяла, щоб Україна була частиною світової політики, щоб українці збудували свою сильну державу, і тепер ось з'явилася така можливість. Для мене цей етап історії співпадає з моїм власним розвитком як особистості. Тому дякую Богу, що живу в цей час і можу активно спостерігати події, які буквально є двигунами трансформації України та світу. Я б не могла діяти інакше, і цей процес, і моя праця наповнюють мене. Якщо не ми, то хто?

Chicago Kyiv Sister Cities Committee w Jaresko 2015

Р о з сл і ду в а нн я

Два дні, два масові розстріли в Ель-Пасо і Дейтоні – звичайні вихідні в Америці? Люда Руда

Двадцять дев'ять загиблих і десятки поранених всього за два вихідних днi – 3 і 4 серпня – в двох американських містах. У відповідь на акт масового насильства багато людей намагаються заплющити очі на проблему – адже це сталося не з ними. Такий підхід відволікає вiд головного: жертв не повинно було бути взагалі.

В Дейтоні, штат Огайо, тільки й говорять про те, що все могло бути ще гірше. Людина в масці і бронежилеті відкрила вогонь з гвинтівки 223-го калібру по відвідувачах бару. Дев'ять людей загинули і майже два десятки отримали поранення. Оскільки цей квартал популярний серед любителів нічних закладів, і поліція Дейтона постійно патрулює його, то правоохоронці буквально протягом хвилини прибули на місце і застрелили нападника. Так, все могло бути гірше. Поліцейські могли опинитися далі від місця злочину. Вбивця міг майстерніше використати зброю, число загиблих могло бути значно більшим. Та жертв не повинно було бути взагалі. В Ель-Пасо, де 12 годинами раніше стався ще один масовий розстріл, місцеві чиновники акцентували на тому, що підозрюваний був “чужинцем”. Начебто це має якесь значення для загиблих і поранених. Неначе Аллен, де жив убивця, і Ель-Пасо чимось принципово відрізняються один від одного. Невже існують якісь течії нелюдської жорстокості, які протікають через одну половину Техасу і не зачіпають іншої?

Масове вбивство в Ель-Пасо Трагедія сталася вранці 3 серпня 2019 року в штатi Техас. Було вбито 20 осіб і щонайменше 26 отримали поранення. Ще двоє померли в лікарні, це робить злочин одним з найбільших масових убивств в США в 2019 році та в історії Техасу. Все сталося в торговому центрі Walmart, неподалік від ще одного магазину, CieloVista, на східній стороні міста Ель-Пасо. О 10:40 за місцевим часом в будівлю увійшов чоловік, озброєний напів-автоматичною гвинтівкою WASR-10 і відкрив вогонь. У цей час в торговому центрі перебували близько 3000 покупців і 300 співробітників. Більшість з них в перші секунди подумали, що це феєрверк, тож частина людей пішли на джерело шуму. Лише після того, як очевидці поширили звістку про стрілянину, в будівлі почалися паніка і тиснява бiля виходів. Через хвилину після перших пострілів почали надходити дзвінки за номером 911. В них повідомлялося, що злочинець є білим і діє самостійно. Поліція прибула тільки лише через 6 хвилин, після чого будівля і прилеглий до нього квартал були оточені. Загинули 20 і було поранено 26 осіб віком від 32 до 85 років. Частина постраждалих була доправлена в університетський медичний центр Ель-Пасо, ще одинадцять – в інші медичні установи. Серед них – двоє дітей 2 і 9 років, їхнiй стан згодом стабілізувався. 5 серпня кількість загиблих збільшилася до 22-х – після того, як двоє людей з тих, що отримали важкі поранення, померли. У звіті детективів вказувалось, що серед загиблих було восьмеро мексиканців. Поліція затримала підозрюваного в скоєнні злочину – з гвинтівкою на вулиці біля будівлі – і незабаром встановила його особу. Це 21-річний житель міста Аллен, що за 650 миль від Ель-Пасо, на ім'я Патрік Крузіус (Patrick Crusius), студент “Collin College”. Правоохоронці описали його як інтроверта зi статусом соціального вигнанця. Під час арешту не чинив опору. Попереднє розслідування встановило, що Крузіус залишив Аллен пізно ввечері 2 серпня і прибув до Ель-Пасо рано-вранці 3 серпня. За кілька хвилин до початку стрілянини Крузіус опублікував на імідж-бордах 8chan свій маніфест з 27 сторінок (згодом акаунти вбивці в соцмережах були заблоковані). Злочинець підкреслив, що є супротивником Демократичної партії та соціал-лібералізму й виступає проти збільшення числа мігрантів з Мексики.

September 2019 Ukrainian People

Також заявив, що мультикультуралізм, міграція “кольорових” і народжуваність нижче рівня відтворення загрожують білому населенню США, це сприяє “білому геноциду” (White genocide conspiracy theory). Висловив підтримку діям ХаррісонаТарранта, відповідального за виконання теракту в мечеті Аль-Нурта та Ісламському центрі Линвуд в Крайстчерчі в Новій Зеландії, що стався в березні 2019 року. У соціальних мережах Крузіус підтримував зовнішню політику Дональда Трампа і був прихильником зведення муру на державному кордоні між США і Мексикою. Після арешту став співпрацювати зі слідством. Зокрема, Крузіус заявив, що спільників не мав. Поліція підтвердила, що підозрюваний придбав зброю, використану в нападі, на законних підставах. Федеральні слідчі розслідують його справу як внутрішній тероризм. Крім того, в Мін'юсті заявили, що мова йде про злочин на ґрунті ненависті та порушення федерального закону про вогнепальну зброю; такі звинувачення “тягнуть” на вищу міру покарання – смертну кару.

Масове вбивство в Дейтон Місто Дейтон (штат Огайо) здригнулося від пострілів 4 серпня 2019 року. Тієї ночі від рук убивці загинуло 9 осіб і 27 отримали поранення. Стрільця вбила поліція – всього через 30 секунд після того, як пролунали перші залпи. Під час обшуку, проведеного в квартирі підозрюваного, були виявлені щоденники й записи, які вагомо доводять його схильність до вбивств. Представники правоохоронних органів зробили заяву про відсутність у вбитого расових чи політичних мотивів скоєння злочину. Вiн став другим за 13 годин в США після масових розстрілів в Ель-Пасо.

Стрілянина розпочалася о 1:05 ночі за місцевим часом. Чоловік, озброєний гвинтівкою “Anderson Manufacturing AM-15”, відкрив вогонь по групі людей біля бару “Ned Peppers Bar”, розташованого в центральному районі міста, вбив 9 чоловік. За словами начальника поліції Дейтона Річарда Біля, через 20 секунд після початку стрілянини патруль, що був неподалік, виявив підозрюваного і приблизно через хвилину злочинця застрелили на місці. Оточивши будинок, співробітники з різних правоохоронних установ згодом евакуювали клієнтів і персонал декількох прилеглих закладів, виставили оточення навколо кварталу. Очевидці, що вижили, згодом повідомили, що незадовго до початку стрілянини злочинцеві відмовили в обслуговуванні.

Ця трагедія вчергове підняла хвилю суперечок про посилення контролю за вогнепальною зброєю і посилення боротьби з пов’язаними з нею злочинами.

Загинули 9 осіб, включно з рідною сестрою вбивці – 22-річною студенткою Державного університету Райт Меган Беттс та її нареченим. 14 осіб отримали вогнепальні поранення. 4 людини з важкими пораненнями були доправлені до лікарнi в критичному стані. Серед убитих були п'ятеро чоловіків і чотири жінки, більшість жертв були афро-американцями віком від 22 до 57 років. Незабаром після вбивства нападника його особу було встановлено. Ним виявився 24-річний житель невеликого міста Беллбрук на ім'я Коннор Стівен Беттс. Соціальні мережі відігравали велику роль в його житті. Злочинець мав безліч сторінок і позиціонував себе як фаната аніме та музичних груп, що виконують музику хеві-метал і чиї тексти пропагують насильство, некрофілію, ескалацію сатанізму і мізогінію (жіноненависництво). На своїх сторінках в Фейсбуцi Беттс підкреслював, що є супротивником Республіканської партії, Дональда Трампа та його міграційної політики.

За кілька годин до того, як відкрив вогонь в Дейтоні, він позитивно висловився щодо повідомлень про масове вбивство в торговому центрі Ель-Пасо та інших, в яких злочинець описувався як “терорист” і “супремасист”. Проте, ніяких доказів того, що Беттс скоїв масове вбивство з політичних мотивів або на ґрунті ненависті до тієї чи іншої соціальної групи знайдено не було. Згiдно з повідомленнями правоохоронних органів, Беттс вже притягувався до кримінальної відповідальності – в 2012 році. Cтаршокласником був затриманий за публічні погрози фізичної розправи і сексуального насильства cтосовно однокласників і однокласниць. Пiд час обшуку знайшли список з іменами хлопців і дівчат, Коннор був на деякий час усунений від занять в навчальному закладі. Родичі Беттса повідомили поліцію, що вже в шкільні роки в поведінці Коннора стали проявлятися ознаки та симптоми шизофренії.

***

Президент США Дональд Трамп, який відвідав Ель-Пасо і Дейтон 7 серпня, засудив вчинки Патрика Крузіуса і Коннора Буттса та назвав стрілянину “актом ненависті”. Міністр закордонних справ Мексики Марсело Ебрард заявив, що його урядом буде вжито правових заходiв щодо забезпечення безпеки мексиканців і американців мексиканського походження в США. Тим часом, кандидат в президенти від Демократичної партії Бето О'Рурк , який є уродженцем Ель-Пасо, звинуватив Трампа в прихильності до ідеології расизму, а також в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Одним з наслідків яких стало масове вбивство. Інший кандидат в президенти від демократів, сенатор Корі Букер, також поклав відповідальність за злочин на президента США. Заявивши, що Трамп, який зробив стримування нелегальної міграції одним з ключових моментів свого президентства, раніше неодноразово робив принизливі коментарі про мексиканських мігрантів, а сам факт міграції охарактеризував як “вторгнення”.

...Стрілець в Гілрой – там загинули троє людей – був “багато в чому відлюдьком”, як розповів один з його сусідів. У Вірджинія-Біч, штат Вірджинія, в травні цього року чоловік, якого звільнили з міського департаменту комунальних служб, розстріляв співробітників цієї установи, вбив 12 осіб. У лютому інший чоловік відкрив вогонь по своїх колишніх колегах в Аврорі, штат Іллінойс, убивши п'ятьох. У листопаді минулого року колишній морський піхотинець відкрив вогонь в закладі “Бордерлайн Бар енд Грілл” (Borderline Bar & Grill) в Таусенд-Оукс, убив дюжину людей, які прийшли потанцювати. У “криваві вихідні”, 3 і 4 серпня, в Чикаго було вбито 4 особи і 40 (!) поранено. Всі вбивці – місцеві жителі. Всі вони – чоловіки, використовували вогнепальну зброю. Такі люди живуть з нами по сусідству. Не є прихильниками радикальних релігійних течій, не є агентами іноземних держав. “Звичайні американці”, та вони вбивають з регулярністю, від якої холоне кров. Якими б жахливими і вражаючими не були ці масові вбивства, вони – лише верхівка айсберга. З початку цього року некомерційна організація “Ган вайоленс архів” (Gun Violence Archive) зафіксувала, що 8 тисяч 734 людини були вбиті і понад 17,3 тисячі осіб отримали поранення внаслідок понад 33 тисяч інцидентів із застосуванням вогнепальної зброї в США. До цього числа не входять випадки самогубств з застосуванням вогнепальної зброї – які стаються набагато частіше, ніж вбивства або випадковi загибелі під час стрілянини. І ось що привернуло мою увагу. Один з найкасовіших фільмів тих вихідних – “Якось у ... Голлівуді” (Once Upona Time ... in Hollywood) Квентіна Тарантіно – закінчується надзвичайно жорстокою сценою насильства. Не хочу сказати, що саме цей фільм спричинив масові вбивства в Дейтоні, Ель-Пасо і Чикаго. Однак, коли мова заходить про кіно, життя повторює його. I нація, яка звертається до картин насильства і вбивств задля розваги, мабуть, дуже потребує допомоги психіатрів. Сьогодні ці масові вбивства можуть розповісти про країну більше, ніж девіз на гербі США “E Pluribus Unum” (“З багатьох єдине”).

Здо р о в ' я

Які обстеження потрібно проходити жінці в 30, 40 і 50 – щорічно Незважаючи на те, що ми розуміємо важливість здоров'я, багато звертаються за медичною допомогою лише в крайньому випадку. Хтось не хоче витрачати гроші на обстеження та аналізи, інші намагаються не звертати уваги на тривожні симптоми. Однак, якщо дотримуватися щорічних профілактичних обстежень для жінок, зможемо виявити чимало проблем на ранній стадії і зберегти здоров'я, а часом і життя. Сьогодні нагадаємо про види обстежень, які обов'язково потрібно робити жінкам кожного року. Організм жінок відрізняється від чоловічого. Гормональні зміни і дисбаланси, підвищений ризик тих або інших захворювань, стреси і т. д. Не варто чекати, коли симптоми дадуть про себе знати. Наприклад, пухлина молочної залози не має явних ознак на початковій стадії. Так само, як і рак шийки матки. Ось чому так важливо щорічно проходити обстеження. Ви дізнаєтеся більше про своє здоров'я, зможете визначити захворювання і розпочати відповідне лікування. За повного обстеження (чек-ап) здаєте певні аналізи, консультуєтеся з лікарями різних спеціальностей і отримуєте загальну картину стану свого органiзму. Що потрібно знати про чек-ап • Не можна пити алкоголь або палити за 48 годин до обстеження • Аналізи потрібно здавати на голодний шлунок (можна тільки пити воду) • Ви можете приймати ліки, які не вживаєте на регулярній основі Важливість чек-апів Програма комплексного медичного обстеження дозволить визначити наявність серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, хвороб нирок і онкологічних захворювань. Завдяки цим обстеженням ви отримаєте повну інформацію. В сучасних клініках після аналізів пацієнта скеровують на додаткові обстеження і консультації, якщо в нього виявлено захворювання. Щорічні обстеження для жінок до 30 років У віці 25-30 років організм жінки – як американські гірки. Він постійно змінюється. Можуть проявитися спадкові захворювання, датися взнаки дієти і стреси на роботі або в сім'ї. Як вже було сказано, багато хвороб мають “приховані” симптоми, тому в цьому віці потрібно частіше відвідувати лікаря і робити аналізи. Які є ризики: • У тридцятирічних жінок найвищі ризики розвитку раку шийки матки. • 18% жінок після 30 років виявляють діабет другого типу. • У жінок 35-39 років значно підвищується ризик раку грудей.

Якщо вам потрібна стандартна програма чек-ап, на вас чекає: • УЗД молочної залози, черевної порожнини, щитовидної залози, органів малого тазу. • Огляд у гінеколога. • Флюорографія. • Аналіз крові з оцінкою рівня цукру і холестерину. • Аналіз сечі. • Консультація радіолога, терапевта, гінеколога, кардіолога та офтальмолога. Щорічні обстеження для жінок до 40 років У цьому віці у жінок спостерігаються нові перетворення в гормональному фоні. Організм готується до клімаксу: можливі нестабільний настрій, головні болі, набирання ваги. За допомогою обстеження ви не тільки дізнаєтеся про зміни, але й зможете отримати консультацію про те, як їх контролювати. Завдяки цьому знизите ризики захворювань, які залежать від гормонів (рак грудей, міома матки). Які ще ризики: • Після 40 років підвищується ризик раку яєчників. • Після 39 років підвищується ризик раку грудей. Крім стандартних аналізів та перевірок, які проводяться і в 30 років (аналіз крові та сечі, ЕКГ, огляд у гінеколога, аналіз крові з оцінкою рівня цукру і холестерину, флюорографія, консультація лікарів), до програми чек-апа входять: • Аналіз на гормони. • Аналіз крові на онкомаркери. • Мамографія. Хотілося б виділити діагностику “мамографія”. За допомогою спеціального апарата лікар отримує точні зображення молочної залози і може побачити навіть невеликі новоутворення. Процедура дозволяє швидко дізнатися про стан молочної залози та уникнути операції чи інших радикальних заходів лікування захворювання, (якщо його виявлено). Щорічні обстеження для жінок у 50 років В цьому віці знижується виробництво еластину (шкіра стає менш пружною, з'являються зморшки), підвищуються дратівливість і не-

September 2019 Ukrainian People

рвозність. Організм гірше засвоює поживні речовини, через що виникає нестача вітамінів. Крихкі кістки, дискомфорт під час статевого акту й інші проблеми після 50 років, на жаль, не є рідкістю. Які ще ризики: • Хвороби серця – найчастіша причина смертей жінок віком від 50 років. • Підвищується ризик колоректального раку – поширений вид (другий за смертністю). • Майже половина жінок в цьому віці страждають від остеопорозу. • Підвищується ризик раку яєчників. • 25% усіх випадків інсульту виникають у жінок до 65 років. У програмі чек-апу для жінок 50 і більше років ви побачите: • Консультацію радіолога, терапевта, гінеколога, кардіолога та офтальмолога. • Повний аналіз сечі. • Повноцінний аналіз крові (з оцінкою рівня цукру і холестерину, аналіз на онкомаркери, на гормони, вітаміни та мікроелементи). • Огляд у гінеколога. • Мамографію. • Оцінку слуху та зору. • Перевірку роботи нирок і печінки. • УЗД молочної залози, черевної порожнини, щитовидної залози, органів малого тазу. Інші важливі аналізи та обстеження, які потрібні жінкам Можливо, ви не хочете або не маєте можливості пройти чек-ап (комплексне обстеження). Тому хочемо виділити деякі процедури та огляди. Мамолог Мамографію лікарі радять раз у рік. Причому, це потрібно робити, навіть якщо вас ніщо не турбує. Тому не забувайте під час планового огляду мамографію та процедуру рентгенівської мамографії. Вони знижують ризик смертності від раку молочної залози у всьому світі. Гінеколог Гінекологічні захворювання виникають у жінок часто (ними страждають від 30 до 50%). Вони можуть

призвести до розвитку безпліддя або навіть прямої загрози для життя. Запалення, інфекції, ендометріоз, ендокринні захворювання, новоутворення – все це піддається лікуванню і контролю, якщо вчасно проходити обстеження. Гінеколог збирає анамнез (ставить вам низку питань), проводить зовнішній і внутрішній огляди. Цитологічний мазок дозволяє дізнатися про наявність онкології в статевій системі. Його роблять раз на рік у віці до 30 років і раз в три роки після 30 років. Кардіолог До 40 років, зазвичай, роблять кардіограму раз у три роки, а після 40 років – раз на рік. Частіше потрібно проходити обстеження тим, хто схильний до захворювань серця, хто перенапружується, відчуває стрес або тривожні симптоми. Окуліст Мінімальна кількість перевірки зору – один раз в два роки. З віком зір погіршується, на це також впливає робота за комп'ютером і навіть прийом ліків. Вiдвiдайте офтальмолога, повідомляйте про будь-які порушення, оскiльки вони також можуть вказувати на інші проблеми зі здоров'ям. Дерматолог Хоча б раз в рік треба перевірятися у дерматолога і говорити про якісь зміни на шкірі. Особливо це важливо за наявності родимок, а також зміни їх розміру/кольору. Обстеження шлунковокишкового тракту Експерти радять жінкам після 50 років щорічно проходити перевірку роботи ШКТ. Завдяки консультації та обстеженню фахівець зможе визначити наявність проблем з життєво важливими органами, які не тільки впливають на здоров'я в цілому, але і якість життя.

Не забувайте, що відсутність симптомів ще не означає, що з вашим здоров'ям все гаразд. Важливо проходити щорічне обстеження для профілактики і перевірки загального стану здоров'я. http://newsdaily.org.ua

Ін’єкції краси – як повернути молодість Наталя Омельченко, лікар-косметолог З віком наша шкіра втрачає пружність та еластичність, з’являються зморшки, овал обличчя змінюється. Сучасна косметологія, окрім звичних кремів та лосьйонів, які не надто дієві у боротьбі з віковими змінами, пропонує й радикальніші омолоджуючі процедури – “уколи краси”. Вони допоможуть скинути добрий десяток років та призупинити старіння шкіри. Більшість методів омолодження діють засобами глибокого зволоження та активацією вироблення еластину та колагену. Розглянемо найпопулярніші такі процедури та порівняємо їхні плюси й мінуси.

Різновиди процедур омолодження шкіри обличчя та їх особливості • Мезотерапія. Це суміш вітамінів, антиоксидантів та біологічно активних компонентів, які підбираються індивідуально для кожного пацієнта та вводяться майстром з допомогою мікроголок у зовнішній та середній шари шкіри. Мезотерапія активує обмінні процеси клітин, також починається їхня регенерація після проколів. Ця методика дозволяє розгладити дрібні зморшки, шкіру та підвищити її еластичність. Ефективна для свіжих зморшок, “гусячих лапок” біля очей та зменшення об’ємів. Переваги процедури: покращує кровообіг, знімає набряки. Рекомендовано застосовувати після пластичних операцій.

Мінуси методу: проколи дещо боліснi, можуть виникати синці. • Міорелаксація. Базується на введенні під шкіру ботулотиксину в місця, де найчастіше виникають зморшки. Внаслідок лабораторних змін, ця речовина стає нетоксичною та ефективно застосовується в косметології. Основна її дія – розслаблення м’язів. Відоміші назви цього препарату – “американський ботокс” та “французький диспорт”. Багата міміка та часте напруження м’язів обличчя наче “заламує” шкіру, від чого виникають зморшки. Згадана процедура ефективна в боротьбі з горизонтальними та вертикальними зморшками, “гусячими лапками”. Але її не застосовують у зоні носогубних складок – можна порушити міміку обличчя. Плюси ін'єкцій: швидкість дії, відносна безболісність та мінімальна кількість побічних ефектів. Недоліки: розгладжує лише мімічні зморшки, при цьому не підвищує тонус шкіри та не покращує її колір.

• Контурна пластика. Під шкіру вводяться індивідуально підібрані філлери, які відновлюють об`єм. Це біодеградуючі гелі – гіалуронова та полімолочна кислота, натуральний колаген; синтетичні гелі – силікон, біополімерний гель; комбіновані матеріали. Вони заповнюють порожнини під шкірою, підіймають її, зволожують та повертають пружність. Залежно від віку і стану шкіри, підбирають “важкість” наповнення. Філер розгладжує не лише зморшки будь-якої глибини, але й рубці. З його допомогою можна змінити овал обличчя, форму вилиць та губ. Плюси процедури: сповільнення старіння, розгладження, зволоження, покращення кольору шкіри. Мінуси: може залишати синці. • Біоревіталізація. Це поєднання мезотерапії та контурної пластики, біодеградуючі філлери вводяться під шкіру – як і підчас мезотерапії. Біоревіталізація зволожує шкіру, покращує колір обличчя, розгладжує зморшки. Можна використовувати для загоєння після опіків, хімічних пілінгів, пластичних операцій.

Плюси: покращує стан шкіри швидко та делікатно по всій поверхні. Мінуси: Можуть виникати синці. Незалежно від методу, який ви обрали, варто проводити процедури омолодження лише у перевірених та професійних косметологічних центрах. Телефонуйте 847-818-1111 для призначення консультації і запитань. Маємо цікаві пропозиції!

3295 N Arlington Heights rd #114 Arlington Heights, IL 60005 847-818-1111 yellowblumedspa.com

Ukraine Перші 100 днів Коломойського: монополія повертається? Компанії, які пов’язують з Коломойським, повертаються на ринки, виграють у тендерах, а суди виносять рішення на їхню користь. І це лише трохи більше трьох місяців минуло з повернення олігарха У понеділок, 26 серпня, виповнюється 100 днів з повернення Ігоря Коломойського в Україну. У ніч на 16 травня, за чотири дні до інавгурації Зеленського, він прилетів до Києва, де не був останні два роки. “Я планую жити в Україні й насолоджуватися життям в Україні”, – сказав журналістам олігарх у першому інтерв’ю у столиці. Разом з насолодою життям Коломойський активно просуває свої інтереси, користуючись тим, що нині президент Володимир Зеленський, з яким у нього були бізнесові стосунки.

Нова влада – нові переможці на тендерах Так збіглося, що з перемогою Зеленського компанії, пов’язані з Коломойським, почали вигравати багатомільйонні тендери. Станом на серпень його компанія вже виграла “жирний” конкурс: ТОВ “Оіл-Трейд 2018” доправить ‘Укрзалізниці” дизпаливо на півмільярда гривень. “Укртатнафта” повернулася на тендери Міноборони: вже подала заявку щодо великої партії палива. Востаннє фірми з групи олігарха отримували такі великі державні підряди на поставку палива в 2014 році, коли Коломойський ще був голово Дніпропетровської ОДА. “Трейд Коммодіті”, яка в 2016 році витіснила з тендерів “приватівські” компанії, вже заявила, що має намір піти з ринку. Для групи компаній, яку пов’язують з Віктором Медведчуком, з 1 серпня запровадили спецмито в розмірі 3,75% на імпорт дизеля з РФ по трубопроводу. Паралельно правоохоронці створюють проблеми нафтоперевалочним комплексам у чорноморських портах. Серед цих комплексів – потенційні конкуренти “Привата”. Тобто протягом 100 днів президента Зеленського на ринок палива активно повертається серйозний гравець, який намагається встановити монополію. Ще однією схемою заробітку для олігархів є поставки вугілля на держпідприємство “Центренерго”. Раніше “смотрящім” за цим ринком ЗМІ називали Віталія Кропачова. У липні ж з’явилась інформація, що тепер “куратором” став донецький бізнесмен Віталій Бєляков, якого “призначив” Ігор Коломойський. Хоча сам олігарх це заперечує, а Андрій Герус із команди Зеленського запевняє, що “смотрящі” вже не заробляють на “Центренерго”. На початку серпня пов’язана з групою “Приват” авіакомпанія “Роза вітрів” виграє тендер на перевезення високопосадовців. Але найбільш резонансним у сфері авіаперевезень було скандальне рішення Баришівського райсуду про призупинення ліцензії SkyUp Airlines. ЗМІ з’ясували, що за цим рішенням могла стояти людина Коломойського, якому вигідно усувати конкурентів МАУ.

September 2019 Ukrainian People

Баришівський суд “засвітився” також у спробі відсторонення від справ першої заступниці Нацбанку Катерини Рожкової, яку критикує Коломойський. А ще цей суд видав експертизу у провадженнях “Укрнафти”, яка потрібна нафтовій компанії олігарха. Інші суди після зміни влади також активно ухвалили рішення на користь Коломойського. Так, Печерський райсуд зняв арешт на 415 об’єктів нерухомості компанії “Приватофіс”, які були заарештовані в 2017 році після націоналізації Приватбанку. Компанія Коломойського навіть добилася через суд виплати від Південного ГЗК Ріната Ахметова 1,3 млрд грн. Щодо Приватбанку, то його колишні власники почали вигравати суди ще між першим та другим туром голосування на президентських виборах. Першим був скандальний Окружний адмінсуд Києва, який визнав незаконною націоналізацію банку. НБУ поки намагається боротися в судах. Зі справою щодо незаконності проведення перевірки в Приватбанку, підсумки якої лягли в основу націоналізації фінустанови, Нацбанк вже дійшов до Верховного суду. Також банківський регулятор подав зустрічний позов до Ігоря Коломойського про стягнення 4,26 млрд грн (справа стосується поруки за кредитом рефінансування).

Група підтримки в уряді Але найважливіше нині для Коломойського призначити своїх людей на потрібні посади в Кабміні та Верховній Раді. Щодо уряду, то навколо прізвищ майбутнього прем’єра та міністрів досі триває інтрига. Але майбутній голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявляв, що наразі на посаду прем’єра розглядають кандидатури Андрія Коболєва та Юрія Вітренка з “Нафтогазу”, заступника голо-

ви Офісу президента Олексія Гончарука і Владислава Рашкована з МВФ. Коломойський, який хоча й не зустрічається із Зеленським, через медіа передає йому “побажання” щодо кандидатів у прем’єр-міністри. Фаворитами олігарха є Юрій Вітренко та Олексій Гончарук. Також Арахамія зазначив, що точно один чинний міністр залишиться в новому уряді. Швидше за все, йдеться про міністра фінансів Оксану Маркарову, в якої, як повідомляють ЗМІ, тісні стосунки з Коломойським. Якщо Рожкову олігарх поки не потіснив з Нацбанку (апеляція розглядатиметься 12 вересня), то хоча б мати свого міністра фінансів йому конче потрібно, “адже банківський сектор для Коломойського – його ахіллесова п’ята”. Крім цього, повідомляють, що олігарх на посаду міністра енергетики лобіює Юрія Вітренка. Сумнівним є подальше перебування на посаді МВС Арсена Авакова, в якого дружні стосунки з Коломойським. Залишити на посаді “не свого” міністра внутрішніх справ – дуже ризиковано для Зеленського, але й просто звільнити – буде невдячністю стосовно людини, яка боролась на виборах з Порошенком. За останньою інформацією нардепа VIII скликання Сергія Лещенка, Авакова можуть відправити на посаду секретаря РНБО, яку нині посідає Олександр Данилюк. Раніше Рада нацбезпеки вважалася почесним засланням, але з початку війни з Росією РНБО стала хлібним місцем, тому що курирує обороннопромисловий комплекс. Але розглядається ще один варіант – призначити Авакова віце прем’єр міністром з питань оборони. Власне на днях Арахамія казав про доцільність створення такої посади. Оголосити прізвища членів уряду мають 29 серпня. Тоді і стане зрозуміло, наскільки президент потрапив під вплив олігарха.

Нові обличчя в групі впливу Коломойського в Раді А в парламенті вже більш-менш зрозуміло з підтримкою олігарха. Ще за місяць до початку роботи Ради почала формуватися депутатська група на чолі з колишнім ведучим на телеканалі Коломойського “1+1” Олександром Дубінським, яка може стати опорою для олігарха. У групу “Справедливість” вже входять п’ять новообраних депутатів, серед яких журналістка “плюсів” Ольга Василевська-Смаглюк та Олександр Куницький. До них ще можуть приєднатися одіозний мажоритарник Максим Бужанський та Олег Дунда. До групи Коломойського ще варто долучити: - групу “плюсів”: Олександр Ткаченко, донедавна гендиректор медіахолдингу “1+1 media”, Олександр Швець, ведучий “1+1”;

- укропівців: В’ячеслав Рубльов, Тарас Батенко, Богдан Яременко, Юрій Мисягін, В’ячеслав Медяник, Сергій Демченко, Дмитро Чорний, Владислав Бородін, Ігор Фріс, Олександр Матусевич, Євгенія Кравчук; - представників “Відродження”: Сергій Северин, Олександр Трухін, Олександр Юрченко, Антон Яценко, Віктор Бондар. Також до групи зараховують ще мажоритарників Ігоря Палицю (округ №22), який очолював “Укрнафту”, коли її контролював олігарх, Ірину Констанкевич (№23), Ігоря Гузя (№19) та Максима Зуєва (№207) Вже відомо, що Дубінський і Василевська-Смаглюк працюватимуть у Комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики. Зазвичай комітети співпрацюють з відповідними міністерствам. Для цього комітету профільним буде Міністерство фінансів.

Інший важливий для Коломойського комітет – з питань енергетики та житлово-комунальних послуг – має очолити представник президента в уряді Андрій Герус, якого теж пов’язують з олігархом. Ексголова НКРЕКП Дмитро Вовк у п’ятницю відкрито звинуватив Геруса в тому, що той піклується лише про інтереси Ігоря Коломойського. Аргументом він назвав те, що діяльність представника президента направлена на зниження ціни на електроенергію для промисловості, а не для населення. У своєму першому інтерв’ю після повернення в Україну Коломойський наголосив, що він повернувся на п’ять років. Певно він розуміє, що інша влада не дасть йому можливості так вести бізнес. Але й зараз в олігарха може бути не все так добре, якщо на чолі СБУ, Генпрокуратури та Антимонопольного комітету будуть люди, на яких він не матиме вплив. https://glavcom.ua

СУБСИДІЇ

Нові правила отримання житлової субсидії на 2019 рік Хто має право на отримання комунальної субсидії в 2019 році? За законодавством України право на отримання державної субсидії мають сім’ї, чиї витрати на оплату житлово-комунальних послуг (в межах встановлених норм споживання та з урахуванням пільг) перевищують розмір обов’язкового відсотка платежу. Сума платежу для кожного домогосподарства визначається індивідуально і залежить від сукупного доходу сім’ї. Постановою Кабінету Міністрів № 319 від 27.04.2016 внесено зміни до порядку надання пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. Одним з нововведень уряду є пропозиція тимчасової відміни пільг на квартиру. Таким чином, на період отримання субсидії громадянам, які мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, вони нараховуватися не будуть. Проте, розрахунок субсидії буде проводитися з урахуванням пільг на сплату послуг і обсяг обов’язкового платежу за послуги ЖКГ буде залежати виключно від доходів сім’ї. Житлово-комунальна субсидія оформляється на одного з зареєстрованих членів домогосподарства (сім’ї), на ім’я якого відкрито особові рахунки на оплату комунальних послуг. Решта членів домогосподарства для призначення субсидії повинні підтвердити свою згоду на доступ і обробку персональних даних. Квартиронаймачі, які сплачують комунальні послуги відповідно до договору оренди, також мають право на надання субсидії. Право на отримання субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива надається тим громадянам, чиє житло не забезпечується електро-, тепло- або газопостачанням для обігріву. При цьому, якщо житлові приміщення опалюються

одночасно декількома способами (теплова енергія та / або природний газ і / або електроенергія), субсидія призначається і виплачується тільки на один вид палива. Хто не має права на комунальну субсидію? Внаслідок оновлення урядової програми надання доплат на сплату комунальних платежів, призначення житлової субсидії відбувається з урахуванням майнового стану здобувача. Зважаючи на це, приблизно 15-20% субсидіантів позбавляються пільг на ЖК-послуги. Юридичний портал України детально розглянув оновлені правила призначення і новий порядок переоформлення субсидій на 2019 рік. Через нові правила нарахування житлово-комунальних компенсацій в 2019 році, право на отримання субсидії втратили наступні категорії громадян: • орендодавці, які не задекларували доходи від здачі майна в оренду • особи, які вчинили одноразову покупку або оплатили послуги вартістю понад 50 тисяч гривень • володарі автомобілів, з дня випуску яких пройшло менше 5 років. Виняток становлять мопеди або машини, видані соцорганами • особи, які протягом 12 місяців перед зверненням за субсидією отримали спадщину або іншим законним спосіб набули право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок), транспортний засіб • боржники з оплати житловокомунальних послуг, загальна сума заборгованості яких перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень) • власники житлових приміщень з великою квадратурою: площа квартири перевищує 120 кв. метрів, а будинку — 200 кв. м. Обмеження не поширюється на дитячі будинки сімейного типу, прийомні та багатодітні сім’ї

September 2019 Ukrainian People

• особи працездатного віку, які не працюють, не навчаються і не перебувають на обліку в Центрі зайнятості як безробітні. Таким громадянам органи УПтаСЗН автоматично зараховують в дохід три прожиткові мінімуми, що істотно знижує ймовірність нарахування субсидії На які послуги і в якому обсязі поширюється субсидія? Відповідно до програми житлових субсидій, держава відшкодовує витрати на оплату користування житлом та комунальних послуг (тепло-, газо-, водопостачання, водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот). Крім того, один раз на рік, для сімей, які використовують для опалення тверде паливо, а для приготування їжі скраплений газ, надається грошова субсидія на їх купівлю (Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива). Постановою Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014 “Про

встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування” прийняті єдині для всієї України норми житла та споживання комунальних послуг, на які може бути призначена субсидія. Вищевказані стандарти періодично оновлюються новими постановами КМУ в галузі субсидування (lawportal. com.ua відстежує ці зміни). Оновлені Кабміном норми споживання газу і води (з розрахунку на одну людину) та електроенергії (світла) для нарахування субсидії протягом 2019 року можна переглянути в нашій Таблиці споживчих лімітів обсягів ЖКП. Уточнення! Кабмін змінив соціальні нормативи споживання житлово-комунальних послуг для надання пільг і субсидій. Зокрема, для сімей, що складаються з 1-2 непрацездатних осіб (в тому числі пенсіонерів), соціальна норма житла, на яку надається субсидія була збільшена з 49 кв. м. до 75 квадратних метрів на домогосподарство (Постанова Кабінету Міністрів України № 329 від 27.04.2018). https://www.lawportal.com.ua

Н а ш а і сто р і я

Українська корона

Чотирнадцять картин з життя Вільгельма Габсбурга, ерцгерцога Гліб Лукінов Напис на вході до музейної зали: “Життя в картинах”. Картин багато, різного розміру, дивитися треба, коли йдеш від лівого кута за сонцем праворуч, але відразу впадає в очі найбільш маркантна, посередині, великого формату. Вона нiби притягує магнітом. Двоє військових щось емоційно пояснюють третьому. Той стоїть у центрі – досить молодий, стрункий, високий. З-під австрійського однострою виглядaє кольоровий комір української вишиванки. Це і є Вільгельм Габсбург Лотарінген. Чому у вишиванці? Чому він у розпачі? Чому краєвиди навколо є знайомими? Невже це – славнозвісна Хортиця на Дніпрі, в Запоріжжі?..

Підпис: “Травень 1918 року, Олександрівськ (тепер – Запоріжжя, Україна). Полковник Болбочан благає Василя Вишиваного очолити повстання проти гетьмана Скоропадського та взяти до своїх рук верховну владу в Україні”. Нерозумію. Який Болбочан, який Василь? Треба дивитися згідно порядку, як повинно бути. Отже...

Картина перша Хлопчик з батьком вправно пораються з маленькою яхтою на Середземному морі. Здіймається шторм, від небокраю до небокраю – чорні хмари... Вільгельмові тут всього одинадцять, вони з батьком чітко та без страху пораються з вітрильним знаряддям. Батько – троюрiдний брат славетного цісара Австро-Угорщини, самого Франца-Йоcифа, виховує сина не принциком-“ніжною-квіточкою”, а в суворому вишколі. Хлопець має успіхи у фізичних вправах, веслуванні, вітрильстві, швидко вчиться мов – окрім рідної німецької, ще є італійська, англійськa та французька. Підпис: “1906, Далмація (зараз - Хорватія). Карл-Штефан Габсбург із сином Вільгельмом керують яхтою під час шторму”.

Картина друга Величезна зала у середньовічному замку, під ногами – хутро ведмедя, у величезному каміні горить вогонь. Уся сім'я навколо столу. Вечерю завершено. Приїхав родич – кремезний, енергійний та вусатий чолов'яга. Наш Вільгельм

дивиться на нього, невідривaючи очей. Родич розгорнув на столі мапу Імперії, гучно щось розповідає. Батько спочатку з сумнівом хитає головою, але потім поступово цікавиться та прояснює для себе план. Цей родич висуває фантастичну, просто революційну ідею – переформатувати Австро-Угорщину у Поєднані Європейські Штати, тобто конфедерацію з одинадцяти держав, які будуть жити в мирі та спокої, за єдиними законами. Сім'я Ґабсбургів велика, вистачить по королю чи королеві на кожну частину. Батько давно любить Польщу, навіть переїхав сюди два роки тому, віддав доньок за Чарторийського та Радзівілла. Польська мова – красива та незвична, Вільгельм підріс та вільно нею розмовляє. Вусатий дядько кличе Вільгельма та показує щось на мапі. Надруковано “Lemberg” та чорнилом поруч – “Ost-Galizien”. Це ж яку мову треба знову вчити, східно-галіцийську? Підпис: “1908, Живец (тепер – Польща), нащадок імператорського столу ерцгерцог Франц Фердінанд гостює в родичів в Сілезії, Західна Галиччина”.

September 2019 Ukrainian People

Картина третя Чарівна краса гір та полонин Галичини. Вкриті зеленими лісами схили та синє-синє небо... Вільгельму вже сімнадцять, попереду – навчання в австрійській військовій академії. Він, близький родич Імператора, вже сорок діб мандрує (інкогніто, звичайно,) цією мальовничою землею. За плечима в торбинці крім особистих речей – книги. Тоді, в польському Живці, усі знайомі поляки наввипередки кинулися жаліти малого, мовляв, яким жахливим регіоном буде керувати в майбутньому Вільгельм. Шляхта робила страшні очі та переказувала оповідання про тамтешніх мешканців, що звуться “русини” або “опришки”. Що вони є бандитами та головорізами, та наробили за віки багото чого злого їм, добрим полякам. Було цікаво, юний Габсбург прочитав усього Сенкевича, але це лише додало питань. Шляхтичі оту мапу з дописами Франца Фердінанда з рук в руки передавали, дивилися-роздивлялися. Якось мало, як їм вважалося, для Великої Польщі місця було виділено. Західна Галиччина з Краковом, анклав у Лемберзі – та й усе. Ні, кажуть, Східна Галиччина – також наша, землі, що в Росії, та й взагалі, “від можа до можа, а ще – Кийов”. А Вільгельм слухaв, думав своє, а цікавість росла. Бо він, хоч юнак, але встиг весь світ роздивитися. Європу – то зрозуміло, а ще й далекі Африку з Америками. А ось тут, зовсім поруч, якісь люди живуть, що їх горда шляхта боїться,

аж зубами скрегоче. Цікаво... Ось він і мандрує горами та селами, слухає людей, спілкується. Мова співуча, немов птахнахтігаль в коханні зізнається. Оця мова дуже швидко до Вільгельма “приклеїлася”. Він з кожним днем розмовляє нею все краще. Виявилося, що цей самодостатній народ має свої культуру, історію та літературу. Взяв прочитати місцевого автора, Франка Івана, зі Станіслава. Дядько Франц, дяка йому, зорганізував навіть у парламенті представництво русинів, або українців, як вони деякі себе називали. Нічого, скоро Франц Фердинанд стане імператором, підуть реформи, про які зараз можна тільки мріяти, настануть мир та злагода... Змінила Вільгельма ця мандрівка. Закохався він. В Україну закохався. Підпис: “1913, Ворохта, неподалік Станіслава (тепер – Івано-Франківська область, Україна). Вільгельм Габсбург на лісовій прогулянці”.

Картина четверта Військома академія, камера гауптвахти. Вільгельм сидить на пiдлозi на соломі. В нього книги, це дозволяється. Ніцше, Каутський, та перечитана вже три рази “Мала історія України” Грушевського. Потрапив сюди тому, що якось вночі вирішив покатати друзяк навколо казарм на навчальному авті. Вирок – 27 діб арешту. Але все одно йому невесело. Вранці прийшла звістка, що в Сараєво вбито дядька, ерцгерцога Франца-Фердинанда.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні! Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Н а ш а і сто р і я Ніби-то росіяни навчили сербів це зробити. Ніяк не можна їм припустити навіть думки, що Сполучені Штати Європи мають право на існування. В них там свій, ординський панславізм. А сама ідея українства, “мазепинсьтва”, як казали самі “велікороси”, була для Російської імперії більш небезпечною, ніж інші національні течії разом узяті. Ще пару років тому росіяни вказували на неприпустимість утворення в Галичині Українського національного утворення в будьякому вигляді, бо це буде жахливим прикладом для Києва та всієї Наддніпрянщини, загрозою для імперії в цілому. Та ось Фердинанда застрелено. Що далі буде?.. Підпис: “1914 рік. Військова академія. Віннер-Нойштадт. Дисципліна не має виняткiв”.

Картина п'ята, батальна Дим, вибухи, постріли з крісів, гверів та гармат, крики азарту, болю та відчаю одночасно. Вільгельм – у самому центрі бою. Йому лише виповнилося двадцять, але він – вже досвічений офіцер. Його уланська сотня воює відмінно, всі бійці з одного району біля Львова (Вільгельм вже знає, що так насправді називається Лемберг), всі – українці. В ерцгерцога Вільгельма вже є бойові нагороди. Солдати його люблять. Вони трохи здивовані, що він, родич самого цісара, говорить українською, носить на одязі синьо-жовту стрічку та захищає своїх хлопців від офіцерів-поляків. Зовсім скоро підійде підкріплення – Українські Cічові Cтрільці, одне з найбiльш дисциплінованих та боєздатних формувань австрійської армії. А поки... Солдати на війні завжди покажуть командиру свою любов, якщо він заслуговує. Вони подарували Вільгельму справжню вишиванку, а самого прозвали Василем. Василем Вишиваним. Однак, нема коли cкаржитися, ворог наступає. Розвідка каже, що в росіян також сформований цілий корпус (диво!) з українців, та головує там кавалергард, нащадок давнього роду, чиє прiзвище зустрічалося під час історичних штудій, Павло Скоропадський. A поряд з ним – якийсь полковник Болбочан. Чи росіяни також захотіли зіграти на національній свідомості? Незрозуміло. Дивно, дуже дивно... Підпис: “1915, Буковина (тепер – Україна), Вільгельм Габсбург, якого свої улани звуть Василем Вишиваним, а поляки – Червоним герцогом, командує відбиттям ворожої атаки. За що був представлений до нагороди – Пруського залізного хреста”.

Картина шоста Перемовини в місті Бресті йдуть активно та продуктивно. Багато чого змінилося за пару років. В Росії – революція та переворот, але ж з їхнiм новим керівництвом ніби-то можна розмовляти мовою ультиматумів. Німці зробили якесь чудовисько, цих більшовиків, та відпусти-

September 2019 Ukrainian People

ли на свободу, як доктор Франкенштайн – свою креацію. Але чи зможуть німці їх контролювати? Світла голова від Австро-Угорщини, граф Чернін. Він є чехoм, багато розуміє. Забагато земель приєднано, перетравлювати державна печінка не зможе. Треба якнайшвидше нарізати нову мапу Європи. Вільгельм Габсбург дуже енергійний, та завдяки йому нове державне європейське утворення – Українська Народна Республіка – підписує мирну угоду, в першу чергу. А згiдно з таємною задокументованою домовленістю отримує статут коронного краю та володінь по цей бік кордону навіть більшe, ніж малював Фердинанд. За рахунок Польші, звичайно, що також отримала незалежність та землі, але без Холмщини, без міста Лева, без Східної Галиччини. Поляки скаженіють, але хто їх зараз слухає? Насправді, варто з ними у майбутньому бути уважними, бо такі гонорові не пробачать. Добре, що до Києва їде нiмецький окупаційний контингент, а не австрійський. Поляки з австроугорської армії там наробили би лиха... Підпис: “Початок 1918, Вільгельм Габсбург під час підписання Брестської мирної угоди (Хлібний мир, Brotfrieden)”.

Картина сьома Василь Вишиваний стоїть військовим табором зі своїми Українськими Січовими Стрільцями поблизу Херсону. Вони допомагають місцевому населенню, підтримують порядок. Ігнорують накази німецького та австрійського керівництва щодо насильницьких реквізицій, попереджують, всупереч інструкціям, про каральні експедиції інших окупаційних частин. Берлін та Відень вважають, що Київ не дотримується взятих зобов'язань. Поведінки Вільгельма не розуміють, про що нагадують та пишуть. В Києві вiдбуваються постійні засідання Центральної Ради, де головують Грушевський та Винниченко. Незрозумілу активність веде Павло Скоропадський, він про щось домовляється з німецьким офіцеріятом та великими українськими землевласниками, від яких залежать постачання зерна.

Крим захоплений більшовиками, німці їх більш не контролюють. Петро Болбочан, що лише декілька років тому воював проти Вільгельма, тепер – щирий союзник та однодумець, вициганив собі таємний наказ та рішучою кавалерійською атакою увірвався до Криму, перебив безліч більшовиків, узяв Джанкой – ключ до півострова, а потім i Сiмферополь. Вдалий козарлюга-характерник той Болбочан, що той Еней... Підпис: “Квітень 2018. Вільгельм Габсбург у херсонському степу отримує звістку про вдалий кримський похід полковника Болбочана”.

Картина восьма (з неї починали) Все знову змінилося. В Києві переворот. Павло Скоропадський з німцями зніс владу Центральної Ради та сам себе обрав гетьманом. Гетьманом! Та це ж прямий, по суті, плагіят ідеї Франца-Фердинанда! Митрополит Шептицький у листуванні також говорив про щось таке. Полк Вільгельма передислоціювали до Олександрівська, Катеринославської губернії. Щоб закарбувати у пам'яті нащадків славетне козацьке минуле, Вільгельм Габсбург перейменовує місто у Запоріжжя. На черзі – змінити назву Катеринослава на Січеслав, бо саме в цьому краї було більш за все козацьких січей. Однак нема часу, зовсім. Німці через гетьмана передали ультимативний наказ Болбочану негайно повертатися з Криму до Києва. В них своя гра, свої домовленності. Реквізиції зерна збільшуються. Влада гетьмана тримається тільки в Києві та в деяких великих містах. На селі – категорично проти. Перед Вільгельмом стоїть Болбочан та криком кричить, благає очолити похід на Київ. Вільгельм зараз – голова гарнізону Запоріжжя, але прагне, звичайно, набагато більше. У Вільгельма – січові стрільці. У Вільгельма – ім'я, його знають в Європі та по всій Україні. На селі за ним підуть. В Болбочана – також ім'я, свіжа слава кримського походу, загартовані вояки. Німців мало. З півночi через кiлька місяців почнеться більшовицька навала. Звіряче нутро цих ворогiв Болбочан добре пам'ятає, бо першим зовсім недавно входив до Києва після червоного панування там. Вiльгельм розгублено мовчить. Ніби-то, ось вона, Українська корона, яка є, реальна, не з дитячих хлопчикових мрій. Простягни руку – твоя. Київ, найкрасивіше місто в світі... Вільгельм розправив спину, подумав, зітхнув та сказав лише одне слово. – Ні. Повторимо підпис: “Травень 1918 року, Олександрівськ (тепер – Запоріжжя, Україна). Полковник Болбочан благає Василя Вишиваного очолити повстання проти гетьмана Скоропадського та взяти до своїх рук верховну владу в Україні”. Далі картини менші, не такі яскраві.

Картина дев'ята Маленька фотокартка з ледве помiтними фігурками людей. Гетьман Скоропадський міркував, озирався на німців, але заснував Академію наук України, університет в Катеринославі та багато чого доброго також. Aле все ж таки схилився до створення федерації з Білим рухом Росії. Ті ж, фанати “єдиної нероздільної” з радістю підтримали цю ідею. Вкраїнські сили були проти, та стався Мотовилівський бій, де одні українці стріляли в інших, при чому й ті, й інші, були прихильниками незалежної України. Гетьмана врешті-решт усунено, німці йдуть, владу бере новостворена Директорія на чолі з Симоном Петлюрою. Вільгельм Габсбург їх підтримує та бере на себе міжнародне визнання УНР. Підпис: “28 червня 1918 року. Мотовилівський бій”.

Картина десята Полковник Болбочан отримує від командування Директорії два суперечних накази, чекає уточнень та роз'яснень, та невдовзі надходить третій – про арешт Петра Болбочана за державну зраду. Швидкий суд, i герой кримського походу та Першої Cвітової, найкращий вояк визвольних змагань

Петро Болбочан розстріляний. Підпис: “28 липня 1919 року. Страта патріота”.

Картина одинадцята Вільгельм Габсбург домовляється з байдужими до наших проблем європейцями про щось, але, тим часом, Симон Петлюра укладає договір з Пілсудським. Згiдно з цим документом, вся Галиччина разом зі Львовом, переходить до Польщі. Вільгельм-Василь розлючений та роздратований, кидає подання на звільнення, повертається до Відня, де пише, не стримуючись, доволі злу статтю про все, що думає з цього приводу. Слова “протиприродній зв'язок” були там найм'якішим визначенням про взаємодію лідерів УНР та Польщі. У відповідь Карл-Стефан Габсбург, батько, великий полонофіл, фактично зрікається сина. Більшовики невдовзі загарбують Україну. Польща цього разу дає відсіч. Українські емігрантські кола чомусь знову саме тепер говорять про корону для Вільгельма. Ох, як невчасно... Підпис: “Вільгельм Габсбург видає у Відні збірку віршів українською мовою “Минають дні”.

Картина дванадцята Світ знову котиться до пекла.

Петлюру вбито в Парижі, ніби-то за єврейські погроми, але зрозуміло, що то більшовицьких рук справа. Вільгельм з невірою дивиться на мапу – західна Україна приєднується до УРСР. Почалася велика війна, з Волині та Холмщини долітають протилежні за змістом чутки про вбивства тисяч цивільних – українців та поляків. Хто, що, кого, за що – поки незрозуміло. Сторони звинувачують одна одну. Знайомий з Січових Стрільців, герой Мотовилівського бою Євген Коновалець вбитий в Роттердамі ще 38-го, але його справа живе. М'ясорубка війни меле кістки та ненажерливо потребує нових жертв. Що буде?.. Підпис: “Між 1943 та 1945. Вільгельм Габсбург читає пресу”.

Картина тринадцята Війну закінчено. Австрія потрапляє до зони радянської окупації. Вільгельм чомусь вважає, що саме зараз – найкращий час для спілкування з українськими патріотичними осередками. Його заарештовано радянською каральною структурою СМЕРШ – “смерть шпигунам”. Підпис: “28 серпня 1947 року. Відень, Австрія. Арешт”.

Картина чотирнадцята Знову Київ. Габсбурга Лотаринзького, ерцгерцога, або Василя Вишиваного, архи-князя, як він сам себе називав, перевозять до міста його мрій – до Києва, наймальовничiшого міста в світі, де він, Вільгельм, колись мав змогу стати королем. Лук'янівська тюрма, що її досі знає кожен киянин. Допити в радянському стилі продовжуються майже рік. Протоколи збереглися. Він нікого не виказав. Морально не зламався. 18 серпня 1948 року помер, як написано – “від двостороннього туберкульозу”. Похований десь там, біля огорожі. Місце поховання невідоме. На картині знову молодий Василь в однострої Українських Січових Стрільців, під одностроєм – вишиванка, у підписі до картини – його вірші: “До зброї! До зброї, стрільці! Товаришів рідних згадайте, Що мріють про волю в холодній землі, – Всі сили до бою з'єднайте!” Tallinn, Estonia, 2018.

Війна

Хлопці, які запалюють Спекотного літа 2015 року, 18-ий батальйон легендарної N-ської бригади залишався на своїх позиціях без чергової ротації. Хлопці просто відмовлялися їхати додому, мотивуючи тим, що окупант топче нашу землю. Майже кожен вважав свою присутність на фронтi обов’язковою. Протягом місяців інтенсивних бойових дій солдати, ранiше незнайомі, стали побратимами – братали і ворожі кулі, й імена загиблих друзів. Щоб було по-іншому, треба здобути Перемогу. І кожен прагнув вкласти в неї свою частку. Це – війна.

Юрій Гринько (позивний “Праведний”) Народився в 1979 році в місті Києві. Закінчив Ніжинський державний університет. 2015-2016 рр – мобілізований на військову службу. Учасник бойових дій на Сході України. Інженер проектного бюро. Розлучений. Виховує сина.

она справжня, не книжна і не театральна – тут на страх чи переживання не повинно бути часу. Є наказ, і треба зробити все, щоб виконати, незважаючи на небезпеку, втому чи погодні умови. На війні нема місця емоціям – їх замінює ризик. Саме той необхідний елемент, який стимулює розум до правильних рішень, бо помилка може коштувати комусь життя. Чергове перемир’я. Чергова домовленість на підставі Мінських угод*. 18-тому батальйону заборонено застосовувати будь-яку зброю. Теоретично, сєпарам – теж. Однак, з’являється “але”. Бо по сусідах снайпер вночі працював. Там “200”-тий. Хлопці, що проїжджали повз нас, сказали (слова “Ватсона”,сам був снайпером): “От би дали наказ, і ми б зіграли з тим “професіоналом!”. – Та ж у сєпара оптика сильніша! – це вже “Йожик” вирішив підтримати розмову. – Мені фіолетово, яка в нього оптика, – з тихою злістю промовив “Ватсон” і відійшов убік, щоб не продовжувати розмову. “Калаш” та “Шерлок”, які були поруч, розуміли “Ватсона”, бо той – з Донеччини, і його будинок розтягнули по шматках мародери з так званої “Донецької Народної Республіки”. – “Йожику”, а ось дивись, – хитро каже “Калаш” – Ми тут, а сєпари – за 500 метрів. Що між нами? – Нічийна земля, – швидко та впевнено відповідає “Йожик”. – Ох, і телепень! Це наша земля, розумієш? Хлопці сміються, а “Йожик” червоніє. – Тощо? Ми на своїй землі не можемо виконати вправи зi стрільби з кулемета? – невгавав “Калаш”, а він був відомим хитруном. – Ми – солдати Збройних Сил України, а це означає, що повинні вдосконалювати свої військові навички. Всі розуміли до чого хилить “Калаш”,і були згiдні, що політика – політикою, але хтось сьогодні не по-

September 2019 Ukrainian People

вернеться додому живим. Бо що для сєпара та домовленість? Домовлятись можна з людьми честі, які вміють тримати слово, а цей ворог – не такий. Він підступний та хитрий, за його плечима – досвід колишнього НКВС та всієї військової машини СССР. І ось сьогодні вночі – черговий “200”ий… А скільки їх буде ще? А скільки було? Можливо, саме тоді, коли побратим повідомив про втрату, десь на Хмельниччині чи на Волині, на Київщині, Чернігівщині, Сумщині чи Полтавщині біля його домівки зупинились машини з військового комісаріату та “швидкої допомоги” – щоб повідомити рідним жорстоку звістку. А ще через декілька днів похоронну процесію на чолі з священиком зовсім чужі люди будуть зустрічати, припадаючи на коліно…

Довідка. Станом на листопад 2015 року, втрати Збройних сил України складали: 2673 –вбитими і 8519 – пораненими. Крім того: 271 – вважається зниклим безвісти, а 76 перебувають полоні.

Як три мушкетери, хлопці подивились один на одного і кожен все зрозумів. – “Ватсоне” – ти з нами? – гукнув “Калаш”. Коли дізнався, в чому справа, “Ватсона” як вітром здуло за РПК*, а ось ставити мішень, за жеребом, випало “Йожику”. Та яка там мішень – звичайний ящик з-під патронів, його треба було поставити сторчака метрів за 25. От і вся робота. Стріляли по мішені по черзі трасованими кулями*, і ніхто чомусь не влучив. Але… Раптово степ зайнявся, і на тому боці запахло смаленим. Сєпари не чекали несподіваного повороту. Вони навіть не уявляли, що так може бути, бо хлопці не відкривали вогонь на ураження, а просто тренувались. Згідно слів комбата: “Я дивився в бінокль

і бачив, що почалось на сєпарських позиціях. Я чув, як тріскотіли, вибухаючи, патрони і бачив, як горіли бліндажі. Як вони тікали з того вогню, бо вітер, якого цілий день не було, справно роздмухував полум’я ще дужче, звільняючи нашу землю від всілякої погані”. Полум’я нищило ворожі окопи… В ту хвилину в цілому світі, мабуть, не було більш потужнішої зброї проти ворога, ніж цей вогонь. Здавалось, що сама природа стала на захист справедливості. А хлопці продовжували “тренуватись”, і кожен вдосконалював свої військові навички: за Іловайськ та Сніжне, за Краматорськ та Дебальцево, і за Донецьк, і за Луганськ, і за чергове “перемир’я”. Сєпари втікали землею, яку ще торік окупували як “асвабадітєлі”…Цим бандитам годi зрозуміти, що сила українського вояка – в любові до своєї, Богом даної Вітчизни, й у глибокій вірі в її свободу тa незалежність. І саме ця віра є рушійною силою для потужної відповіді агресору. “Російсько-українська війна”, “Східний фронт”, “війна за незалежність”, “гібридна війна” – як тільки не називали це протистояння двох культур і цiлком різних народів… Але точне визначення залишається за нащадками вільної країни, а воно обов’язково буде. І caме правильним визначенням, бо шлях до волі вже прокладено через прошитий кулями степ та посічені осколками снарядів серця.

*Мінські угоди – документ, який має на метi врегулювання збройної ситуації на Донбасі. *РПК – ручний кулемет Калашнікова. Ефективна дальність стрільби – 800 м. В даному випадку застосовується модифікація калібру 7,62. *Трасована куля – куля з особливим піротехнічним складом та продуктами згорання, які дозволяють бачити траєкторію польоту.

В і до м і у к ра ї н ц і

“Чорна Рада” і “кулішівка” – 200 років тому народився Пантелеймон Куліш

Ганна Черкаська

7 серпня 2019 року виповнилось 200 років від дня народження Пантелеймона Куліша – українського письменника, літературного критика, редактора, фольклориста, етнографа, історика, мовознавця та перекладача. Перший в нашій літературі історичний роман “Чорна Рада”, “кулішівка” – українська фонетична абетка, якою й був виданий “Кобзар” Шевченка і яка стала основою сучасного правопису, переклад Біблії – все це Куліш. Саме завдяки йому вітчизняна література зробила великий крок у своєму поступі, стала модерною. Іван Франко називав Куліша “перворядною зіркою” в українському письменстві, “одним із корифеїв”. Важко переоцінити роль Куліша в становленні української мови та культури загалом.

липня (7 серпня) 1819 року в містечку Вороніж на Чернігівщині (тепер – Сумської області) народився Пантелеймон Куліш. Батько, Олександр Андрійович, дрібно-маєтковий дворянин зі старшинсько-козацького роду Кулішів гербу Сліповрон. Мати – Катерина, дочка козацького сотника Івана Гладкого. Хоч мав Куліш пишне ім’я, але охоче відгукувався на Панько, Паня. Дитинство Панька минуло на хуторі під Воронiжем. Цікаво, що й останні роки життя Куліша минали там же; він навіть підписувався “Хуторянин”. Після маминих колискових були її казки, перекази, легенди, злива народних пісень. А мале було, як старе: до всього дослухається, запам’ятовує, розпитує, інколи щось змальовує, віршує. Розумака!

Чистий геній! Отак змалку Паня затямив, що він – геній. На хуторі жила сусідка Уляна Терентіївна Мужиловська, “духовна мати” Панька, яка першою повела хлопця у світ книжок. Хлопчик навчався в дяка Андрія, потім у школі при церкві Св. Миколая, згодом – у НовгородСіверському повітовому училищі та Новгород-Сіверській гімназії. Та в зросійщеній гімназії Паня (за його словами) мав “доволі мороки, поки почав розмовляти так, як пишуть у книжках”. Допитливий хлопчина мріяв про вищу освіту, але не мав посвідчення про дворянство, тому на правах вільного слухача три роки відвідував лекції на словесному, а згодом – на правничому факультеті Київського університету. Відтоді Куліш носив у собі заздрість до дворян, хоч сам горнувся до них. Як-от, Миколи Костомарова чи Михайла Максимовича – історикiв,

Олександра Білозерська

September 2019 Ukrainian People

інтелектуальної еліти. Завдяки протекції інспектора шкіл Михайла Юзефовича вчителював у Луцьку, де почав писати “малоросійські оповідання” російською мовою. Першим літературним твором була оповідка “Циган”, яку витворив із материної казки, потім – повісті про дитинство “История Ульяны Терентьевны” (1852), “Феклуша” (1856) і “Яков Яковлевич” (1852). Тричі (в 1843-му, 1844-му, 1856-му) літні канікули проводив у гостях і творчому пленері в маєтку Міхала Грабовського. Також, Куліш працював археографом у Києві під керуванням Михайла Максимовича, вони багато подорожували Україною. Енциклопедист Максимович багато розповідав з історії України, сприяв систематизації знань Пантелеймона. Куліш захопився козацькою романтикою, в Києві у 1843 році видав поему “Україна”. 9 червня 1843 року в Києві на Житомирській вулиці відбулося знайомство Шевченка й Куліша. Разом їздили до Межигірського монастиря та фаянсової фабрики, відвідали Києво-Печерську Лавру, Видубицький монастир, ловили рибу на Дніпрі та варили її; записували й співали народних пісень. Тоді Т. Шевченко розпочав малювати портрет Пантелеймона Куліша, але завершити не встиг. “Гарячий Панько” зрозумів, що їх, геніїв, двоє – він і Тарас, тільки Шевченко – поет від Бога. Тому Панько перестав віршувати. Його поетична муза повернулася після смерті Тараса Григоровича. 24-річним Панько Куліш завітав до родини друга, Василя Білозерського. Хутір на Чернігівщині

отримав назву від імені коханої дружини хазяїна – Мотрони. Упродовж літа Куліш гостював у Мотронівці. Господарі поселили письменника в окремій хаті, де він писав “Чорну раду” – перший модерний історичний роман українською. Красива, розумна 15-річна Леся (Олександра Білозерська) гарно співала українських пісень й закохалася в аристократичність Куліша, його чарівний голос. Панько вирішив подарувати дівчині на незабудь власний портрет, але Саша не взяла. Обурився – самозакоханий Панько ридав усю ніч, а вранці поїхав до Петербурга. Він опублікував перші розділи роману “Чорна рада” (російською) в журналі “Современник” в 1845 році. Панько закрутив роман із Ольгою Плетньовою, разом з якою редагував “Современник”. Ректор Петербурзького університету П.Плетньов (редактор “Современника” і батько Ольги) запросив Куліша до столиці імперії на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови для чужоземних слухачів університету. А через рік Панько приїхав до Білозерських, поновив розмову про одруження. Матір Саші зупиняли безрідність Панька (а Білозерські вважали свій рід князівським), його безгрошів’я, важкий характер (гордовитість пишної пави, зверхність, егоцентризм). Тоді Куліш безапеляційно заявив: “Ваша дочка мене кохає!” Пані Мотрона звернулася до дочки: – Пантелеймон Олександрович запевняє, що ти його любиш. –Так, я його люблю. І якщо Ви проти, я не вийду за нього, але за іншого теж не піду.

Мати

здалася. На порозі вічності Ганна Барвінок (псевдо Олександри) писала: “Всем ли так удается в молодости три года обоюдной горячей любви? И теперь еще этот пыл любви не угас, и от того я так долго живу, что есть горючесть жизни, есть фундамент – воспоминания прошедшего”. 24 січня 1847 року відбулося весілля; “старшим боярином” (дружбою) був Тарас Шевченко, який сипав жартами, дотепами, шедеврально співав “Зоре моя, вечірняя”; довго зберігав квітку, подаровану нареченою. Молоді мали весільну подорож до Праги, адже за рекомендацією Петербурзької Академії наук, П. Куліш отримав відрядження у західнослов’янський край для вивчення слов’янських мов, історії, культури та мистецтва. Сашенька вмовляла Шевченка їхати з ними, вiддала Тарасові для подорожі своє віно та всі весільні подарунки. Молоді їхали до Варшави, але по дорозі Куліша заарештували за належність до Кирило-Мефодіївського товариства. Відчай був таким, що у Олександри стався зрив вагітності. У Куліша зникла ідея-фікс – мати багато синів, безпліддя дружини стало вироком. Три роки молоді провели в Тулі. За цей час Куліш перечитав світову класику, вивчив шість європейських мов, багато написав. Вирішив обрати шлях угодовства. На засланні юна Саня стала економкою, нянькою чоловіка. Вона з дитинства мала здібності господинi, а в заміжжі досягла кулінарних вершин: вередливий гурман Микола Костомаров любив її грибочки, Тарас Шевченко млів від маринованої нею корюшки.

З допомогою друзів, Куліш домігся відміни суворого режиму й оселився в Петербурзі, продовжив натхненно творити, але до смерті Миколи І діяла заборона друку українською. Всі кошти родини Білозерських пішли на Куліша: на придбання власної друкарні, видавництво альманаху “Хата”, журналу “Основа”. Куліш визнавав, що жінка тягла весь життєвий клопіт за двох, без неї жодна його книга не була б написана. Тим часом, на урядовому рівні постало питання про відкриття початкових українських шкіл “мовою інородців”, для їх роботи Куліш видав “Граматку” (1857) – перший україномовний буквар на 149-ти сторінках, запровадив літеру “Ї”. Відтепер українські книги друкували українським фонетичним правописом. У 1856-1857-му видав “Записки о Южной Руси” у двох томах, написані “кулешівкою”. У 1859 р. вийшла “Чорна рада”, одночасно окремою книгою – українською, в журналі “Русская беседа” – російською мовою. Тарас Шевченко відгукнувся на вихід роману: “Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за “Чорну раду”. Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував “Чорну раду” по-нашому. Я її прочитав і в “Руській бесіді”, і там вона добра, але по-нашому лучче.” У 1860 році Куліш відредагував і видав “кулешівкою” “Кобзар” Тараса Шевченка. Наступні 9 років подружнього життя не були медом. Санечка складала кожну копійчину: ходила на ринок, готувала їжу; заощаджувала на власному одязі, церувала панчохи. Таке

September 2019 Ukrainian People

життя змінило фігуру, руки й думки Олександри. Читати, займатися собою було ніколи. Можна було не витрачатися на чоловіка, кинути Куліша, поїхати за кордон, спрямувати кошти на себе: гардероб та косметику. Саня ж обрала долю вічнозеленого барвінку, який під ноги слався та вірно тримався. 38-річний Панько скиглив, бо життя минає, а він і кохання не зазнав, і продовження роду не мав. Чоловікові вона здавалася немудрою, заземленою та неохайною, у нього почався “перехідний період” (він переходив із рук у руки). Куліш навіть написав дружині листа про власні почуття до 16-річної Мані де Бальмен (закоханість тривала протягом літа). Потім був епістолярний роман із 17-літньою Лесею Милорадович, яку Панько афішовано зваблював два роки. За що Олександра кинула чоловіка та поїхала до матері. Милорадович була загіпнотизована Паньком, але той різко обірвав роман, бо кинувся зваблювати Марка Вовчка. Якщо за великого бажання можна повірити в платонічні стосунки Куліша з Манею та Лесею, то Марко Вовчок слово “платонічний” вважала вульгаризмом. Марія Вілінська (Марко Вовчок) та Пантелеймон Куліш домовилися про зустріч на поштовій станції. Куліш – редактор журналу “Основа”– не гадав, що автор оповідань – жінка. Надто, коли говорив, що цей письменник, як “бджола Божа, випив найкращу росу з квіток нашої мови”, “автор трудився як етнограф, але в етнографії виявився поетом”. За кілька ночей Панько відредагував збірник оповідань. Вона – світлий розум, талант, її мова – чистий струмок, а до того ж – красуня. Пантелеймон одразу поставив діагноз Марії – “мовчазне божество”. Закоханий з першого погляду, Куліш поєднав прізвище чоловіка з її “вовчкуватістю” у спілкуванні, так i з’явилося – “Марко Вовчок”. Цікаво, що Панько подарував чоловічі псевдоніми I дружині (Нечуйвітер) і Марії, та для обидвох це були ненависні “прізвиська”. Куліш поїхав до Німеччини, замовив номер і завмер в очікуванні бурхливого роману, але застав... Марію, її сина Богданчика і Тургенєва. З приводу палких почуттів шанувальників Марії Іван Тургенєв поглузував: “Шевченко не повесится, Кулиш не застрелится, Костомаров… может, бросится в воду, – но что же делать?”. П.Куліш отримав щигля і повернувся до дружини, бо без неї був матеріально безпорадним. Саня без чоловіка розцвіла: уклала збірочку народних пісень, першою з українських жінок видала книгу прози “З народних уст” за підписом Ганна Барвінок. Борис Грінченко назвав письменницю “поетом жіночої долі”. Ображений коханець почав мститися Марії. Розпустив чутки, що оповідання Марко Вовчок – це твори Опанаса Марковича. Упродовж 30 років виливав бруд і непристойності, стверджував: “Її легковажність і зрадливість загубили мене”. Влітку 1860 року Куліш подорожував Україною, відпочивав. У Чернігові Панько з головою поринув у солодкий і дуже афішований роман із дружиною Леоніда Глібова – Параскою. Леонід Іванович навіть зважився влаштувати стілтрикутник, на якому заявив, що його дружина вільна обирати: хоче їхати з Кулішем до Києва – то її вибір. Параска наважилася кинути чоловіка, проїхала півдороги до Києва та й повернулася. У Києві на письменника очікувала інститутка Горпина (Агрипина) Ніколаєва, з якою вони листувалися упродовж року. В перших листах панночка зверталася до П. Куліша, як до національного авторитета, з часом стала сміливішою, починала словами “Все для меня, Пантелеймон Александрович!”, а підписувала – “Вся Ваша

Горпина”. Вони зустрілися, Куліш запросив Горпину до Одеси, щоб разом відпочити. Відважна киянка розірвала відносини з нареченим, але до Одеси не поїхала. Потім була юна наївна Ганна Рентель... Зрештою, пані так допекли П. Кулішу, що він скаржився своєму секретареві: “Жінки за мною волочаться”. Зрештою, довів дружину Олександру до важкої психічної хвороби. П. Куліш виголосив промову над домовиною Т. Шевченка: “Немає з нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому одному одкрилася.” У 1862 році вийшла друком його поетична збірка “Досвітки. Думи і поеми”. У цей же період Куліш опублікував один розділ “Історії України від найдавніших часів”, “Хмельниччину” і “Виговщину”. Через польське повстання 1863-го у Петербурзі припинили видання “Основи”. Як державний службовець, Куліш мусив служити у Варшаві (1864-1868), Відні (з 1871). На чужині працював із джерелами з української історії козацьких часів; остаточно відкинув романтичне сприйняття минулого, героїчних сторінок визвольної війни під проводом Хмельницького. Упродовж 25 років Пантелеймон Куліш переклав усю Біблію, 13 п’єс Шекспіра, Ґете, поеми Байрона, балади А. Міцкевича. В останні роки Куліш став хуторянином, офіційним хазяїном Мотронівки, яку після пожежі назвав “Ганнина пустинь” (на честь псевда дружини). Вони відсвяткували “золотий ювілей”, 50 років подружнього життя. Того дня Панько смертельно захворів, а 14 лютого 1897 р. на хуторі помер. Олександра Куліш залишилася вірною чоловікові. Доглядала його могилу в Мотронівці; упорядкувала архів, спогади, листування. Щоб видати його твори, продала Мотронівку; хатинку, у якій Куліш писав “Чорну раду”, перенесла до маєтку Кочубеїв. Ганна Барвінок померла в хаті сторожа, неподалік музею свого чоловіка. Микита Шаповал писав: "Скінчилась життєва поема, що звалась Кулішами".

Ганна Черкаська – нащадок козаків. Народилася й прожила в Запоріжжі. За фахом учитель української мови та літератури. У місцевій пресі першою опублікувала розвідку про перебування в Запоріжжі січових стрільців Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного). Перша в області автор і ведуча українських програм на ФМ-радіо: “Історичний календар”, “Дорога болю”, “Вітальня пані Ганни”, “Шибеник” (дитяча). Веде блог “UAHistory”. Увійшла до ста відомих в Україні блогерів.

ТОП-7 УКРАЇНСЬКИХ ДИЗАЙНЕРІВ,

М од а

ВІДОМИХ У СВІТІ

Анна Шпилевська

Їхні колекції одягу – актуальні, оригінальні та трендові, за ними полюють найстильніші модниці світу. Ми розповімо про топ-7 українських дизайнерів, найбільш успішних та яскравих.

Андре Тан (Андрій Тищенко) – один із найвідоміших вітчизняних проектантів. Кар’єра почалася з посади стиліста на “Новому каналі”. А фешнпубліка знає його з часів шоу “Жертви моди” на тому ж каналі. Далі справи пішли вгору, а у 2000 році ім’я Андре було занесено до Книги рекордів Гіннеса – як наймолодшого дизайнера України. В 2003-му Андрій відкрив дизайн-студію ANDRE TAN у Києві. Відтак вже незмінно представляє свої колекції на Ukrainian Fashion Week. Цікаво, що ANDRE TAN запатентував новий напрямок фешн-індустрії за назвою Smart Couture, “комфортна розкіш”. І саме цей напрямок сподобався в столиці високої моди – Парижі. Німецькі критики на Berlin Fashion Week назвали Андре найкращим молодим дизайнером одягу pret-a-porte. В 2009 з’явилася друга лінія – a.Tan. Вона відзначається демократичним дизайном. Окрім створення одягу та показів колекцій, модельєр два роки тому брав участь у проекті “МодельXL”.

весільні та вечірні сукні. Вбрання має вишукані квіткові декори, а орнаментальні вишивки та складні драпірування Оксани відомі у всьому світі. Ретельно підібрані тканини, мережива найкращої якості, ексклюзивні прикраси, ручна робота – усе це представляє бренд OKSANA MUKHA. Кожна нова колекція дизайнерки створюється з урахуванням останніх трендів high fashion. Це також елементи гардеробу, які відповідають традиціям різних країн світу. Серед нагород дизайнерки – кілька десятків престижних премій, національних і міжнародних. До колекції вiдзнак пані Оксана додала орден “Зірка слави економіки України” та сертифікат “Керівник року 2010”. Марка OKSANA MUKHA була також нагороджена “Орденом Королеви Анни “Честь Вітчизни”. Колекції бренду були представлені у відомих глянцях: Collezioni Haute Couture (Італія), Point De Vue (Франція), українських – Wedding Magazine, Флер d'Оранж i Fata – та Panna Młoda (Польща). Бренд OKSANA MUKHA – це сімейний бізнес, креативним директором марки є донька Оксани, Катерина Ялова.

Оксана Полонець

Оксана Муха З колекціями Оксани читачі Ukrainian Fashion Magazine знайомі з наших минулих випусків. Бренд OKSANA MUKHA був заснований майже три десятиліття тому. І впродовж цих років проектантка розкрила творчий потенціал та розвинула свій бренд на європейському та глобальному ринках. Пані Оксана створює оригінальні

September 2019 Ukrainian People

Про дизайнерку та власницю бренду ексклюзивного вишитого вбрання ви теж читали в Ukrainian People Magazine. Пані Оксана – амбітний та успішний дизайнер. Її марка одягу отримала визнання не тільки на Батьківщині, але й далеко за межами. Свої колекції представляє на різних виставках, фешн-шоу та iнших “зіркових” заходах. У 2015 році покази проектантки відбулися в Чикаго та Нью-Йорку. Її одяг вже має постійних клієнтів, серед них – селебрітіс та фешнінфлуенсери. Колекції для дизайнерки мають особливий сенс, адже кожна деталь гардеробу наповнена своєю філософією. А головна мета пані Оксани – продемонструвати легкість, позитив та вишукану красу. У 2017 році її бренд нагородили “Золотим знаком якості національних товарів та послуг”.

Команда Оксани Полонець працює з різноманітними матеріалами, та все ж дизайнерка намагається більше шити з льону. Для створення вечірніх та весільних суконь використовує атлас, шифон, шовк та улюблену органзу.

Оксана Караванська Входить до трійки найкращих дизайнерів України. Вона є постійним учасником українських тижнів prêt-a-pоrte. Саме авторству пані Оксани належить перший Театр Мод у Львові, який з великим успіхом гастролював по Україні та за її межами. Львів’янка, закінчила Львівську академію мистецтв та швидко зробила вражаючу кар’єру. Конкурс Alta-Moda у Києві став переломним моментом у творчості проектантки. Адже колекцію пані Оксани відзначив знаменитий кутюр’є П’єр Карден. А в 1998 році дизайнерка заснувала власну компанію “Оксана Караванська”. Саме їй належить лінія перших в Україні дизайнерських парфумів, вона зареєструвала першу лінію OK’ by oksanakaravanska і OK’ by oksanakaravanska for men. Проте талант проектантки цим не обмежився, адже у “Видавництві Старого Лева” вийшла книга, написана нею. Головний меседж твору – негарних дівчат не буває! Потрібно любити себе такою, яка ти є.

Олена Даць Сукні дизайнерки Олени Даць носять світові зірки – Джессіка Кларк, Шерон Стоун та Мішель Козинські. Творчий шлях Олена розпочала

у 2008 році, коли вперше представила свою колекцію пiд час Paris Fashion Week. З того часу одяг бренду Olena Dats’ продається більш, аніж у 20 країнах світу. Особливо його люблять на Близькому Сході: у Саудівській Аравії, Кувейті, Катарі, Бахрейні, Об'єднаних Арабських Еміратах. Одним із головних досягнень марки Олена вважає представлення колекцій у Harvey Nichols, Riyadhу. Одяг бренду Olena Dats представлений в шоу-румі на Beverly Hills Fashion Forwards. А це – приголомшливе визнання! В останній колекції SS19 представлені сукні з високоякісного шовку, котону, а також вовни. Дизайни тканин розробляли ексклюзивно для бренду художники та майстри різноманітних технік. А інтерв’ю з Оленою Даць недавно друкував Ukrainian People Magazine.

клієнтів та створити унікальний творчий почерк. Спершу працювала стилістом на каналі “ТЕТ”, брала участь у програмі “Ікона стилю”, вийшла у фінал і потрапила в “Моду народу”. Після цього дизайнерка розпочала свій комерційний проект. Проте тепер, як зізнається, все більше “йде в арт” та експериментує. Бренд The Coat є відомим насамперед своїми пальто. Проте, кілька сезонів тому Катя додала корсети з деніму, й тепер за ними полює весь модний Київ. Якщо говорити про стиль бренду, то це жіночність, грайливість та вишуканість. При цьому Катерина створює дуже практичні й актуальні речі.

Юлія Магдич The Coat by Катя Сільченко The Coat – відносно молодий бренд, котрий має всього 6 років. Але за цей час його власниця Катя Сільченко встигла знайти постійних

Львів’янці Юлії Магдич пощастило, адже вона продовжила традицію мами та бабусі та створила власні вишиванки. Бабця робила домоткане полотно, а мама вишивала. Як у багатьох галицьких сім’ях, свята в родині було прийнято зустрічати в вишиваних сорочках. Згодом мама навчила майбутню дизайнерку різноманітних технік вишивки і розповіла про

енергетику її символів. Тож сімейні традиції допомогли створити в 2013-му бренд вишуканих та оригінальних вишиваних суконь Yuliya Magdych. Зараз Інстаграм та Фейсбук Юлії барвить цікавими фото, адже одяг її бренду замовляють для зі всього світу, продається в 50 країнах. Юлія веде модний блог для сайту www.elle.ua. Дизайнерка також активно займається благодійністю. Наприклад, у 2018 році разом з “Леополіс Джаз Фест” провела доброчиний аукціон. На зібрані кошти був організований літній відпочинок для дітей, батьки яких загинули в АТО. 2019 рік приніс успіх, адже Юлія стала співорганізатором народного показу “Вишиванка DAY”, який відбувся у День вишиванки на Поштовій площі Києва. Юлія – володарка відзнаки “Ікона Стилю” за версією журналу ELLE, власниця премії “Elle Style Awards”. Дизайнерку часто можна побачити у списках найстильніших людей нашої країни за версією журналу Harper’s Bazaar.

Отже, підтримуймо українське, купуймо наше вбрання! Можемо придбати не тільки одяг відомих марок, але й цікаві новинки молодих проектантів-початківців. Адже українська душа, з якою було зроблено кожну річ – неповторна та тепла, відкрита та енергетично сильна. Все створюємо з любов’ю і щирим та відкритим серцем.

Ольга Харлан

С п о рт

Спорт для неї – це життя

1 серпня 2019 року

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область

Чемпіонат світу в Будапешті Чемпіонат світу з фехтування проходив в столиці Угорщини з 15 по 23 липня 2019 року. На турнірі було розіграно 12 комплектів нагород в індивідуальних та командних першостях з фехтування на шпагах, рапірах та шаблях серед чоловіків та жінок. Збірна України була представлена спортсменами у всіх дисциплінах змагань і виборола чотири нагороди – золоту, срібну та дві бронзові медалі. Дуже вдало виступила команда шпажистів, яка в складі Анатолія Герея, Богдана Нікішина, Ігора Рейзліна й Романа Свічкаря здобула срібні нагороди. В фіналі, в упертій боротьбі поступившись французам, Ігор Рейзлін та Олена Кривицька в особистих змаганнях виграли бронзові медалі. На жаль, в інших командних змаганнях українці виступили невдало. Єдину золоту медаль Україні принесла Ольга Харлан, перемігши в фіналі Софію Вєлiкую. На шляху до фіналу наша спортсменка по черзі перемогла китаянку Пунь Ті Хань з рахунком 15-2, грузинку Ліку Джієішвілі (15-9) та кореянку Чой Со Йон (15-12). У чверть фіналі жереб звів її зi співвітчизницею Аліною Камащук. В упертій та рівній боротьбі перемогла Харлан (15-14). У півфіналі Ольга здолала румунку Б’янку Пасху з рахунком 15-2. Отже, на шляху до фіналу, окрім поєдинку з Камащук, Харлан впевнено перемагала своїх суперниць. Як кажуть вболівальники (коли

було опубліковано заяву НОК України про визнання нальний Олімпійський “Націо я: найкращого спортсмена липня. У ній йдетьс нку Пекіна-2008, чемпіо йську Олімпі визнає дцяте водина и Комітет Україн 6 з фехтування Ріо-201 ку призер ову бронзову призерку Лондона-2012, двораз найкращого Звання . місяця ю менко спортс щою найкра Харлан на шаблях Ольгу нко”. Марче тренера липня отримує її наставник Юрій и блискучому Високим званням наша фехтувальниця була вшанована завдяк старті жному прести На ина). (Угорщ шті виступу на світовій першості в Будапе В світу. нки чемпіо звання ла виборо і кар’єр своїй у е вшост Ольга Харлан чемпіонки світу, емоційній фінальній дуелі українка здолала опір семиразової сходинку першу собі и ечивш забезп 15-14, ом рахунк з ї Вєлiко росіянки Софії п’єдесталу. лімпійському Таким чином, Ольга стала єдиною фехтувальницею у передо ть. першіс світову та сезоні, якій вдалося виграти європейську наздогнала Отримавши звання найкращої спортсменки липня-2019, Харлан тики Олега гімнас вної спорти зi на чемпіо о за кількістю цих нагород Олімпійськог х визнань НОК). Верняєва (на рахунку Ольги та Олега – по одинадцять високи

очевидна перевага однієї команди над іншою), гра йшла в одні ворота. Другою фіналісткою стала росіянка Софія Вєлiкая. Ольга Харлан впевнено розпочала фінальні змагання і одразу ж повела в рахунку, але суперниця наздоганяла і зрівнювала рахунок уколів в поєдинку.Такий рахунок за статистикою 2-0 на користь Харлан, потім 2-2, 3-3, 6-3, 9-6, 9-7, 10-7, 10-8, 11-8, 11-9, 11-10, 12-10, 12-11, 13-11, 13-12, 13-13, 13-14, 14-14 і, нарешті, 15-14 на користь нашої чемпіонки. Під час рахунку 13-14 на користь росіянки її вболівальники на весь зал почали скандувати: “Росія! Росія!” Але ці скандування не допомогли, а наша спортсменка не звернула на них уваги. Сконцентрувалася – і зрівняла рахунок. Після цього провела багатоходову атаку і блискавично вразила росіянку. Та тільки розвела руками. Як видно з поєдинку, в фіналі зійшлися рівні за силою суперниці. Тут мені пригадується інтерв’ю першого українського чемпіона світу з фехтування на шаблях Володимира Лукашенка, який підкреслив, що в поєдинках рівних перемагає той, хто краще думає. Майже, як у шахах, тільки на фехтувальній доріжці. Це наочно продемонструвала Ольга Харлан, коли в останній атаці “витягла” суперницю на себе і, ухилившись від її зброї в неймовірному шпагаті-випаді, завдала вирішального удару. Красива і впевнена перемога нашої спортсменки в емоційному фіналі над росіянкою.

September 2019 Ukrainian People

Це четверте особисте золото Харлан у фінальних змаганнях на чемпіонатах світу. Першу особисту золоту нагороду вона виборола в Будапешті в 2013 році, після цього в Казані (Росія) в 2014-му, потім в Лейпцігу (Німеччина, 2017-ий) і, нарешті, цього року також в Будапешті. Як пізніше підкреслила в інтерв’ю, Будапешт для неї – щасливе місто. В ньому Ольга ставала чемпіонкою світу тричі (ще раз – у складі команди в 2013 році). Ще одну перемогу наша фехтувальниця здобула в командних змаганнях на чемпіонаті світу в Анталії у 2009 році.

Нагороди та інші досягнення Неможливо розповідати про Ольгу Харлан, не відзначивши усіх її досягнень, спортивних та державних нагород. А їх чимало! Тож

почнемо з самого початку. Народилася майбутня чемпіонка 4 вересня 1990 року в південному Миколаєві. Батьки згадують, що з дитинства Ольга була дуже жвавою та непосидючою. Спочатку дівчинку віддали вчитися бальних танцiв, але пізніше, в 1999 році відвели в спортивний зал на секцію фехтування на шаблях до тренера Анатолія Шлікаря. Тoй розгледів в Олi талант спортсменки і не помилився. Вже в 2003 році, на чемпіонаті України з фехтування, який проходив у Миколаєві, Ольга перемогла лідерку жіночої збірної України Дарину Недашківську і, таким чином, потрапила до лав дорослої команди. Так склалися обставини (чи, може, доля?), що вона оминула рівень кадетських змагань – тогочасна спортивна підготовка дозволила їй боротися за перемогу одразу на юніорському та дорослому рівнях.

Переможна атака Ольги Харлан над росіянкою Софією Вєлiкою

Золота медаль чемпіонки світу та щира посмішка для вболівальників

В 2005 році на чемпіонаті світу серед юніорів та в складі дорослої команди на чемпіонаті Європи Харлан разом з Недашківською, Хомровою та Пундик виборола бронзові нагороди. Це були її перші досягнення у великому спортi. Пізніше, на чемпіонаті Європи серед юніорів в 2006 році, Ольга здобула ще одну бронзову медаль. В наступних 2007, 2008 та 2009 роках вона – вже чемпіонка світу серед юніорів як в особистих, так і в командних змаганнях. На своїх перших Олімпійських Іграх в 2008 році в Пекіні Ольга Харлан в сімнадцятирічному віці завоювала першу і поки-що

єдину золоту медаль. В командних змаганнях вона разом з Хомровою, Жовнір та Пундик з рахунком 45-44 перемогла господарів. Тож дівчата стали першими в історії олімпійськими чемпіонками (Цей вид спорту вперше був включений до переліку змагань на олімпіадах саме в Пекіні). Пiд час фінального протиборства з китаянками наші дівчата суттєво поступалися суперницям. У двох останніх раундах перед закінченням фіналу рахунок був 27-35 на користь господарів, але Хомрова і – в останньому поєдинку – Харлан перелaмaли хід змагання і виграли в китаянок Бао та Тань з рахунком 18-9. Це допомогло збірній України отримати золото. Хороша технічна та фізична підготовка, помножена на непоступливість та жагу до перемоги, допомогли Ользі Харлан завдати вирішального удару китаянці Тань. Недарма ж за нею закріпилось спортивне прізвисько “вовченя”. В поєдинках Харлан не жаліє себе, а суперниць i поготів, але й не дозволяє собі нечесних дій по відношенню до них. Загалом на сьогодні наша чемпіонка має 42 нагороди з найвищого рівня змагань – Олімпійських та Європейських ігор, чемпіонатів

Спортивна та суспільна діяльність світу та Європи, Універсіад. Серед Ольги високо оцінені державою. них золотих – 18 (6 в командних Вона – повний кавалер орденів “За та 12 в особистих змаганнях), заслуги” та “Княгині Ольги”, є Ласрібних – 15 (12 в командних та 3 в особистих), бронзових – 9 (5 в уреатом премії Кабінета Міністрів командних та 4 в особистих). Все за особливі досягнення молоді в це – без заліку перемог в кубку розбудові України. Світу та його етапах, “Гран-прі” Ольга має вищу спортивну юніорських змагань та нагород у освіту – закінчила Миколаївпершостях України. ське Вище спортивне училище За спортивні досягнення Ольга і є представником спортивних Харлан має рівень заслуженого клубів “Спартак” та “Динамо”. Усіх майстра спорту України. 29 березчоловіків, яких вразили досягнення й краса талановитої спортсмення 2016 року її ім’я було внесено до міжнародного Залу слави FIE ки, мусимо попередити – вона (міжнародна федерація фехтузаміжня. ЇЇ чоловік Дмитро Бойко – також спортсмен, фехтувальник вання). 4 квітня 2018 року на 12 на шаблях. Всеукраїнській урочистій церемонії “Герої спортивного року” в столичному Українському домі були визначені найкращі спортсмени 2017 року. (Це такий собі вiтчизняний “спортивний Оскар”). “Героями спортивного року” стали чемпіони світу Ольга Харлан та боксер Олександр Хижняк. Спортсменам вручили високі нагороди та відзнаки. Ольга Харлан проводить значну й важливу суспільну діяльність. За її клопотанням та Лауреати спортивного 2017 року безпосередньої участi в Ольга Харлан та Олександр Хижняк Миколаєві було відкрито (фото зі сторінки Ольги Харлан у Фейсбуці). новий фехтувальний зал.

“Тризуб” з Чикаго переміг на World Futsal Championship Українська команда зі США виграла престижний міжнародний турнір

Ч Андрій Гаврилишин Найбільший у світі міжнародний турнір World Futsal Championship надає учасникам рідкісну можливість побачити в одному місці десятки професійних тренерів та гравців. Заснований у 2014 році, Чемпіонат світу з футзалу проводиться кожного літа у величезному спортивному комплексі ESPN Wide World Sports Complex у місті Орландо, штат Флорида (США).

етвертий турнір чемпiонату, в якому взяла участь українська команда “Тризуб” з Чикаго, відбувся 23-27 липня 2019 року. Змагання проходили під керуванням AAU (Amateur Athlete Union ) двома етапами: перший – регіональний, в якому “Тризуб” посів 1 місце (всього було майже 40 команд), а другий – фінальний в Орландо. У фінальній частині було більше, ніж 240 команд з 12 країн світу. Перемогу на цьогорічному World Futsal Championship здобула українська команда “Тризуб”! У півфіналі EFA “Tryzub” (EFA – European Futsal Academy) виборов нелегку перемогу над командою з Австралії з рахунком 3:3 по пенальті 3:2. Вже в фіналі зустрілися з командою NY Ecuador (де шестеро гравців-бразильців). Після першого тайму “тризубiвцi” “горіли” 1:3, але зібралися з силами і за 9 секунд до кінця матчу випереджали суперників з рахунком 4:3 (Урааа!!!). З підготуванням до EFA українським спортсменам було нелегко, бо ж надворі літо, і всі хочуть відпо-

чити. Зібрати хлопців було вкрай важко, але наші гравці тримали себе в тонусі. Після сезону в NFPL (National Futsal Premier Leaque), де “Тризуб” посів заслужене 3-тє місце, намагалися тренуватись хоча б двічі на тиждень. Для “Тризуба” цей виїзд став найуспішнішим за все існування клубу. Наші хлопці з академії European Futsal Academy (EFA U15) всього за рік її існування здобули “золото” в Copper Division, де в фіналі перемогли команду з Оклахоми (4:2). А доросла команда EFA “Tryzub” стала чемпіоном Open Men’s Division. Наступний щабель, який хотів би подолати “Тризуб”? Це United State Futsal Cup, який проходить під егідою FIFA у штаті Каліфорнія. ЕFA “Tryzub” вже брав участь у цьому турнірі, з легкістю проходив регіональні відбори, але найвищим результатом команди був чверть-фінал у 2018 році. Команда “Тризуб” щиро дякує спонсору – ця перемога стала можливою також i завдяки підтримці логістичної компанії DVL Express, Inc! Дякуємо хлопцям-учасникам, які

боролися за один за одного й допомагали один одному на полі! Дякуємо легендарному тренеру Сергію Бутенку ! ВИ – НАЙКРАЩИЙ! Довідка UP Футзал (від португальського futebol de salão – “зальний футбол”) – командна спортивна гра з м'ячем у залі за участю двох команд: 5 гравців у кожній, один з них воротар. На відміну від інших видів футболу, гра відбувається на майданчику з твердим покриттям, позначеному лініями; не використовуються щитки чи бортики. У футзалі користуються меншим за розміром м'ячем із меншим відскоком, ніж звичайний футбольний м'яч, який використовують у футболі та міні-футболі. У грі наголошуються імпровізація, креативність та техніка, контроль м'яча та передачі в обмеженому просторі. За правилами футзал нагадує футбол та міні-футбол.

Ukrainian People September 2019

Н а ш і т ра д и ц і ї

Українські прикраси Традиція носити намисто сформувалася ще багато століть тому, а це означає, що різноманіття цього декоративного елементу надзвичайно велике. Протягом усієї його історії намисто змінювалося за кольором, формою, матеріалом і навіть за способом носіння. Найперші нашийні прикраси були з кісточок овочів, зерен, скойок (двостулкових молюсків), фруктових плодів гарної форми, а вже згодом їх замінили кам’яні, металеві та скляні намистинки. Ще пізніше намисто почали виготовляти з дорогих природних матеріалів – таких як корали, бурштин, перли, скло, смальта, гранат. Його могли дозволити собі лише заможні міщанські жінки. Прикраси українців завжди виконували дві функції – захисну та інформативну. Оберегові та ритуальні прикраси носили лише на тілі – обручки, браслети й хрести. А ті, що носили поверх одягу, красномовно свiдчили про достаток господаря: шість ниток коралового намиста, наприклад, коштували, як пара волів. Щоб зрозуміти, з якою метою і в яких випадках носили різні прикраси наші предки, треба ближче придивитися до їх форми.

Гердани Гердани – нагрудні бісерні прикраси у вигляді петлі з двох смужок, з`єднаних медальйоном в місці сонячного сплетіння. Їх носили, переважно, чоловіки, але одягали й жінки. На Буковині кінці стрічок гердана з’єднувалися підвішеним до них люстерком.

Силянки Силянки, або плетінки, – рівні смужки з бісеру, які зав’язують ззаду на шиї. Назва походить від способу виготовлення таких прикрас (”силяння” – спосіб нанизування бісеру на нитку. Неширокі (два-три сантиметри) силянки жінки носили

щодня як оберіг (його сила завжди визначалася орнаментом). Для більшої сили оберега гуцули, наприклад, бісерну стрічку із захисним орнаментом нашивали на червону смужку полотна. Традиційним орнаментом бісерних прикрас був геометричний ромб з простими або ускладненими контурами, трикутник з ріжками-відгалуженнями по кутах, зигзаги й кривульки – символи нескінченності.

Криза Кризи – широкі (до 20 см) круглі коміри з бісеру, що вкривали шию, плечі і груди жінки. Їх носили у свята лемки і бойки. На свята одягали відразу декілька різноколірних комірів різної довжини й ширини, які спускалися аж до пояса. Для того, щоб сплести один такий комір, треба витратити приблизно 200 годин.

Згарда Згарди – металеве оберегове намисто, що складається з двох-трьох ниток, нанизаних на червону або металеву основу хрестиків. Ззаду на шиї згарди з’єднуються двома дисками – чепрагами, які

September 2019 Ukrainian People

за розміром більшi вiд самих хрестів на намисті. На чепрагах намальована сонячна символіка: колесо з вісьмома, шістьма або чотирма спицями (останній варіант і є, власне, хрестом), розетта або концентричні кола.

Шелест Шелест – металеве намисто з невеликих круглих дзвіночків, які виготовляли і носили на Гуцульщині. Найбільш архаїчна зі всіх слов’янських прикрас.

Пацьорки Пацьорки – намисто із скла. Для їх виготовлення використовували смальту – непрозорий сплав скла різних кольорів: темно-синього, блакитного, бірюзового, білого, зеленого, коричневого, чорного і червоного. Круглі намистини інкрустувалися золотом і розписувалися кольоровими фарбами. Дукач Дукач (лічман) – нагрудна прикраса у вигляді великої медалеподiбної монети з металевим бантом, прикрашеним каменями. Займав центральне композиційне місце у всьому

тьмяні і сіруваті попереджали про хворобу.

комплексі нагрудних прикрас: кріпився посередині на найбільшому рядi намиста. Зазвичай, на лицьовій стороні найстаріших дукачiв був “патрет” того, хто наймав козака на службу, а на зворотній стороні – сцена битви, на честь якої людина нагороджувалася. Дуже популярними в народі були також дукачi з біблiйним сюжетом.

Коралі Чи не найпоширенішим на всій Україні було коралове намисто. Червоні коралі на тлі української вишиванки – це неймовірнi краса й вишуканість. Традиція носити коралі, пройшовши крізь віки, збереглася й донині, а тому цей вид прикрас ми можемо уявити найкраще. Рожеві з сірим чи червоним відтінком намистини однакової форми, але різного розміру нанизувалися на шовковий шнурок у певному порядку: великі всередині, а менші – по краях. Кількість разків в коралях може бути від одного і до 25-ти. Червоне коралове намисто, як вірили наші пращури, було наділене магічними властивостями: яскраво червоні намистини на жінці означали, що вона здорова, а

Бурштинове намисто В околицях Києва, на Волині, у Прикарпатті жінки носили намисто зі “щирого” (тобто справжнього) бурштину, оскільки на цих територіях його видобували. Вважалося, що бурштин приносить здоров’я і покращує колір жіночого обличчя. Великі круглі намистини вирізалися ножем і нанизувалися на довгу нитку. Найчастіше таку масивну низку бурштину носили разом з коралами.

Склянe та перлянe намисто Кожна дівчина мріяла про “писані пацьорки”. Саме так називалось скляне намисто, яке було надзвичайно дорогим, адже розмальовані вручну намистини привозили із далекої Венеції. Муранське скло і донині не втратило своєї слави та цінності, а майстри надійно зберігають таємницю його виготовлення. Так само дорого коштувало й намисто з перлів, адже мушлі теж привозили із заморських країв. Скляні та перляні прикраси були привілеєю лише найзаможніших панянок.

Diaspora ДІАСПОРА ЧИКАГО, УККА Й ФЕСТИВАЛЬ “УКРАЇНСЬКІ ДНІ-2019” – ЦЕ ГОЛОС УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ UKRAINIAN DAYS FESTIVAL 2019 “Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!” (Тарас Шевченко, “До Основ‘яненка”) Ольга Руда, редактор журналу “Ukrainian People” Фото: Тетяна Дрожжина, Христина Шенрок, Ольга Руда

країнська діаспора Чикаго понад 100 років чекала цього святого Дня. У ньому змішались як найсумніші для нас сторінки історії – переслідування патріотів, Голодомор, катівні НКВД, сталінські табори, розстріли інтелігенції та грекокатолицьких священиків, еміграція, – так і найсвітліша радість після здобуття Вітчизною Свободи. Незалежності. Тому, мабуть, діаспора Північної Америки з таким розмахом, потужно й масштабно відзначає День Незалежності України. Ми – голос України за кордоном! Нас мусить чути й бачити уся Америка, увесь світ! 36-й фестиваль “Українські дні Чикаго-2019”, організований Українським Конгресовим Комітетом

September 2019 Ukrainian People

Америки (відділ Іллінойс), який відбувся 24-25 серпня у Місті Вітрів, став ще однією величною акцією, святом української культури Середнього Заходу. В самому центрі Української Околиці Чикаго (Ukrainian Village) розкинулось наметове містечко з нашою символікою, різнокольоровими вишиванками й сувенірами, смачними стравами автентичної кухні, великою сценою для виступів місцевих артистів й зірок з України та майданчиком для дітей. Саме тут зібрались українці з усіх кінців Іллінойсу та сусідніх штатів, щоб наповнитися святковим настроєм, гордістю за свою неньку-Україну, послухати рiдних пісень, скуштувати смаколиків, придбати вишиванки й книжки, зустрітись з

друзями та потанцювати під запальні мелодії українських артистів. А ще – надати посильну допомогу чисельним неприбутковим організаціям, що підтримують наших воїнів, їхні сім'ї, медичні установи, реабілітаційні центри та дітей-сиріт в Україні. Перед нашою громадою та гостями з інших штатів виступили талановиті вихованці діаспори: бандуристи школи “Дивосвіт”, “Джерело талантів”, “Елегія”, дуети Балбус & Aleta, “Dreams” та “Бріо”, тріо “Аркан”, хори СУМу ім. Павлушкова, “Водограй” та “Надія”, Юрій Яремчук, гуморист Михайло Бойчук, ANDRUX, співачки Ірина Лончина та Ольга Цвинтарна, танцювальні гурти “Вишиванка”, “Іскра” та “Горлиця” та багато інших.

ввечері вибухом шаленого драйву й улюблених нами пісень фестиваль запалили рок-гурт з міста Цинциннаті “FliT” та ска-панк гурт “Mad Heads XL” з Канади. Та й з такою силою, що усі дружно кинулися танцювати. Спілкуючись зі своїми земляками, вдивляючись у їхні щасливі, радісні обличчя, вслухаючись в глибокий зміст наших пісень, я думала: “Яку велику справу робили перші іммігранти-українці, що з різних причин були змушені покидати свою землю. У далекі незвідані краї вони їхали з Богом у серці, Кобзарем та вишиваним рушником. Після тяжкої виснажливої праці вони вперто здобували освіту, створювали хори, драматичні гуртки, танцювальні групи, відновлювали “Просвіту”, будували церкви. Вони творили духовний ґрунт для наступних поселенців, свято плекаючи свої національні обереги для майбутньої Української держави, в яку твердо вірили. Мабуть, ця непохитна віра й допомогла їй вижити”.

Мене завжди вражала глибока духовність наших попередників. Їхня праця не пропала, а стала міцним підмурівком для подальшої розбудови національних, соціальних і духовно-культурних підвалин української державності. Україні за часів комуністичного терору було скрутно з міжнародною підтримкою, однак Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) – безпартійна неприбуткова організація, яка репрезентує українську громаду Сполучених Штатів Америки, є членом Світового конґресу українців – був чи не наймогутнішою підпорою з часів заснування у 1940 році. Надто, останніх десятиліть радянського часу, коли Україна була поневоленою і практично невідомою Америці. Український Конгресовий Комітет Америки, Іллінойський відділ якого є організатором масштабних святкувань Дня Незалежності України в Чикаго, був заснований на І-му Конґресі Американських Українців у Вашингтоні та складається з 70 організацій різного напряму. Головними акціями УККА були, серед інших, заходи проти репатріації українських переміщених осіб та переселення їх до Америки, клопотання про надання права притулку воякам УПА й Дивізії “Галичина”.

ККА домагався встановлення урядом дипломатичних зв'язків між США й Києвом, виступав за проголошення урядом США Тижня поневолених націй (пізніше УККА ініціював щорічні відзначення цього Тижня у липні), на захист новітніх дисидентів та правозахисників в Україні, підтримував зв'язки й інформував державні органи у Вашингтоні та міжнародні організації, зокрема ООН. Важливими досягненнями УККА було спорудження та відкриття у Вашингтоні 1964 року пам'ятника Т.Шевченкові, відзначення 100-ліття української еміграції в США (1976–1977), щорічні відзначення Дня української державностi в Конгресі США, в конґресах штатів та в деяких міських урядах.

Українська громада у Сполучених Штатах Америки відігравала вирішальну роль у багатьох подіях нашої історії. Чого вартий лише доленосний 1991-й рік. Історик Сергій Плохій у книзі “Остання імперія: розпад Радянського Союзу” доводить, що саме вплив української діаспори схилив тогочасного президента США Джорджа Буша-старшого визнати результати референдуму про незалежність України 1-го грудня 1991 року. Рішення не видавалося очевидним. Всього чотири місяці перед тим, виголошуючи промову у Верховній Раді, американський президент закликав українців триматися Москви, не проголошувати незалежність, пам’ятати про загрозу “самовбивчого націоналізму”. Що ж змінилося за ці чотири місяці? Згiдно з свідченнями, зібраними Плохієм, діаспора переконала радників, а вже тi – Буша-старшого, що йому вкрай необхідні симпатії мільйонної української діаспори, традиційно прихильної до республіканців, вагомої сили на президентських виборах, які насувалися вже наступного року. Надзвичайно важливе призначення наших масових акцій, заходів, мітингів протесту та фестивалів в тому, що діаспора виконує роль інформаційно-культурного “війська”. Яке веде боротьбу не лише за Україну, а й проти російської пропаганди. З такими розмахом і силою, щоб нас почуло все Чикаго, уся Америка й увесь світ. Щоб і надалі бути надійною опорою, сильним крилом нашої дорогої неньки-України. Разом – нас багато. Й нас –не подолати. Слава Україні!

September 2019 Ukrainian People

Д і ас п о ра

Україна в Америці: EVENT UA відкриває двері в світ нашої музики

Ірина Басенко Українські пісня, культура і просто щира розмова рідною мовою – цього бракує найбільше, коли ти далеко від землі своїх батьків і дідів. Нечасто (а комусь і взагалі ніколи) випадає нагода потрапити до України й відвідати концерт виконавця чи гурту, який для тебе є уособленням Батькiвщини. Завдяки інтернетмережі ми можемо бути в курсі всіх подій вдома, слухати київські радіостанції і відправляти SMS за улюблених конкурсантів у талант-шоу. Але відчути справжній драйв, єднання з артистом, публікою і рідною землею можна лише на “живому” концерті. Нова генерація українських підприємців у США створила у 2017 році унікальну компанію – сучасну промоутерську агенцію EVENT UA. Вона відкриває нашим виконавцям двері в Америку і дає змогу краянам у США доторкнутися до музики єднання. Агенція підійшла до справи відповідально і поставила собі амбітну мету: за рік реалізувати чотири грандіозних проекти – тури українських зірок містами Америки. Два з них – концертні виступи гурту “Друга Ріка” та співачки Злати Огнєвіч – відбулися цієї весни в Чикаго, Філадельфії, Мінеаполісі, Клівленді, Нью-Йорку та навіть у Торонто та Едмонтоні (Канада). А вже цієї осені очікуються ще дві масштабні події: тури топових українських гуртів – БEZ ОБМЕЖЕНЬ та ONUKA. Журнал Ukrainiаn People, який є інформаційним партнером заходів EVENT UA, поспілкувався з керiвниками агенцiї, щоб відкрити для читачів завісу продюсерської “кухні”. EVENT UA – це Лана Грамаковскі, Олександр Балбус (США) та Євген Антипенко (в Україні). Агенція має також партнерів у Канаді, завдяки яким весняні тури артистів вдалося продовжити аж до Торонто. Співвласниця агенції, засновниця об’єднання Chicago_UA та активна організаторка найцікавіших молодіжних вечірок, показів мод та фестивалів Лана Грамаковскі розповіла, як усе починалося: - Лано, як виникла ідея та було засновано промоутерську компанію EVENT UA? - Ідея виникла в 2017 році. Ми давно знайомі з Олександром Балбусом, який імпонував мені своєю творчістю та підприємницькими здібностями. Він за досить короткий час проживання у США досяг високих результатів у своїх проектах, один з яких – всіма улюблена

September 2019 Ukrainian People

радіостанція URC Radio (www.urcradio.com). Сашко, перш за все – відомий музикант, продюсер, композитор та співак, член академії Греммі. В шоу-бізнесі він заявив про себе ще в далекому 2002 році. Сашко досить поміркований та прагматичний, а в мені киплять організаторські здібності та море ідей. Тому наш тандем одразу голосно заявив про себе успішними проектами. - А до того кожен йшов “своєю дорогою”? - До EVENT UA кожен з нас мав свою компанію і працював над власними проектами, при потребі по дружньому допомагаючи один одному ідеями та медійними ресурсами. Я влаштовувала вечірки у рамках своєї компанії CHICAGO_UA, а він – з URC Radio. Потім ми “дозріли” до спільних проектів – вони вже відбували-

ся під егідою обох наших організацій. Але, оскільки вказувати рівноправно дві компанії-організаторки не є практично, та й з точки зору маркетингу незручно, ми вирішили створити окрему агенцію, яка буде асоціюватись виключно з грандіозними подіями, концертами і культурними заходами в нашій діаспорі. Так “на світ Божий” з'явилась компанія EVENT UA. Згодом до до нас приєднався ще один партнер, Євген Антипенко, знаний в Україні як продюсер співачки ALYOSHA (Альоша). Він – відомий радіоведучий “Авто Радіо Україна”, котрий працює під псевдонімом Онєгін. Із задоволенням виявила, що мені зручно працювати в чоловічому колективі! Також у нас є помічники в кожному місті, і я безмежно вдячна усім за плідну співпрацю.

- Розкажи нашим читачам, якою ти бачиш місію і завдання компанії EVENT UA? - Наша мета – це популяризація творчості українських талановитих виконавців та гуртів, організація й розвиток культурних проектів, заходів в Північній Америці та просування позитивного іміджу України за кордоном. Таким чином намагаємось об’єднати діаспорян в одну велику родину, познайомити громаду з молодими українськими зірками, групами та митцями. Вони давно відомі в Україні, збирають повні стадіони та великі концертні зали, мають сотні тисяч, часом мільйони фанатів, а ми тут, за кордоном, практично нічого про них не знаємо! Для цього, ми постійно ускладнюємо свої завдання, продовжуючи “по цеглині” будувати потужну агенцію зі своїми власними медійними ресурсами – активними великими групами в соціальних мережах, радіо й друкованими виданнями, налагоджуючи взаємовигідне співробітництво з різними організаціями діаспори, залучаючи все більше молодих підприємців до взаємовигідної співпраці. - Які проекти ви вже реалізували, а які очікують попереду? - Проекти, що вже реалізовано – унікальні. Бо до кожного ми підходили з величезним натхненням та намагались зробити усе на найвищому рівні. Якщо спробувати пригадати всі, то це буде чимало: грандіозна вечірка на честь 3-ї річниці створення формації CHICAGO_UA (Mega Party 3 Years Cellebration), “Вечір української музики”, тематичні вечірки до свята Хеллоуїн та Дня Святого Валентина, і, звісно, тури Північною Америкою з концертами гурту “Друга Ріка” в 5-ти містах США та співачки Злати Огнєвіч. Також, ми взяли активну участь в організації фестивалю “Ukrainian Days” до Дня Незалежності України – наша агенція стала організатором грандіозної вечірки Ukrainian Days Fest Official Aftreparty. Спеціальним гостем, хедлайнером ночі був надзвичайно талановитий і дуже популярний в Україні та Європі DJ Lutique (Лютік). Сьогодні ми з нетерпінням очікуємо осені – EVENT UA виступає організатором турів таких зіркових гуртів як БЕZ ОБМЕЖЕНЬ та ONUKA. - Лано, розкажи про те, що, зазвичай, за лаштунками: як це – організувати масштабний тур зірки по США? - Скажу чесно, я очікувала, що буде легше. Aле насправді це величезний обсяг робіт: все починається з переговорів, потім візи, зали, оренда обладнання, реклама і маркетинг, складання графіків, перельотів, поселення, і, власне, проведення концертів... Це, можливо, звучить цікаво, але кожен захід супроводжують певні проблеми, і я дуже рада, що в мене крута команда. В нас кожен відповідає за свою частину роботи і усі разом – ми сила! - Витримуєш? - Провести тур по три концерти за три дні поспіль не так легко. Інколи ми просто падаємо з ніг, але я отримую від цього шалене задоволення. Hе знаю, як хлопці зі мною витримують, скажу чесно – інодi відчуваю, що хочуть “прибити”, але це від того, що мене люблять (сміється)! - Чи були якісь цікаві історії, пригоди, що трапилися з тобою за час діяльності EVENT UA? - Не знаю чи зможу виокремити щось або когось, адже кожен з артистів залишив у моєму серці свій слід та приємний спогад. Я дуже важко прощаюсь в кінці туру з гуртами, стаю фанаткою кожного з них. Наприклад, Валерій Харчишин на першому концерті в Філадельфії

September 2019 Ukrainian People

застудив горло, і це було зовсім несмішно – в нас попереду були Нью-Йорк та Клівленд. У Нью-Йорку ще сяк-так, а ось у Клівленді концерт був на межі зриву. Я зайшла в гримерку, і Валерій просто прошепoтiв до мене: “Ну, що, може, робимо відміну концерту?”. Я знизала плечима: “Як скажеш”. Та він усе ж вийшов на сцену. А коли почав співати, я не могла стримати емоцій, в мене сльози котилися градом. Я була в захопленні від того, наскільки це професійна і сильна людина. - З ким легше працювати – з чоловіками чи жінками? Маю на увазі артистів. - Я дуже боялася, що з жінками буде важче, ніж з чоловіками, однак після проведеного туру Злати Огнєвіч та її команди, повністю змінила свою думку. Це були чудові прогулянки, дружні вечори, а останній концерт у Нью Йорку – ми допізна грали на гітарі, Злата співала – перетворився на неймовірний вечір прощання. Взагалі, я сумую за всіма і досі, чекаю їхнього швидкого повернення з новими альбомами. *** Для зірок Лана та її колеги намагаються не лише створити максимально комфортні умови, але й зробити їхнє перебування в США незабутнім. Крім концертів, гості знайомляться з Америкою, цікавими місцями в Чикаго, тощо – все для того, щоб у гостей залишилися тільки приємні спогади... Партнер агенції Євген Антипенко завдяки тому, що мешкає в Києві, може вирішувати більшість питань з артистами на місці. Окрім концертних турів, він також дарує українцям Нью-Йорку, Чикаго та по всьому світу чудову музику на хвилях Ukie Radio, співвласником якого він є. Євген також працює ведучим на улюбленій станції автомобілістів – “Авторадіо”. Крім того, є продюсером співачки ALOSHA. Ми розпитали його про особливості американського концертного ринку: - Як агенції EVENT UA вдалося закріпитися на американському ринку? Наскільки великою є конкуренція? - Є певне перенасичення – багато промоутерів, багато артистів. Ми працюємо в досить щільній конкуренції, і тут треба якось дивувати. Або лайн-апом артистів на рік, або одразу заявкою кількох турів, і так далі. Люди мають пересвідчуватися, що в цього промоутера – серйозні плани, і це не одноденний “спалах”. Коли одного когось привіз, в мінуси заліз, всім грошей винен і зник. У нас все нормально, злагоджена співпраця, ми одразу заявляємо плани на рік – у нас чотири артисти щороку, плюс організація вечірок, плюс в планах організація фестивалів і не лише. - Хто ходить на концерти українських артистів? Які очікування, зазвичай, панують? - В Америці є певна кількість людей – українців, які чекають на артистів, у яких спрацьовує ностальгія, які захоплюються Україною і приходять на ці концерти. А також є частина місцевої публіки, хто загалом цікавиться концертами і якісною музикою.

Найближчі концерти, які організовує Event.UA – це тур гурту БEZ ОБМЕЖЕНЬ та ONUKA (див. рекламу у нашому часописі). Придбати квитки та отримати більше інформації можна на сайті: https://www.eventua.us

Entertainment September 2019

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

Family festival September 7 – 8, 2019 ▸ The 79th Street Renaissance Festival in Auburn Gresham is a community festival with entertainment, food vendors, a marketplace, and a kids’ corner on 79th Street (from Racine to Loomis). Free.

Ukrainian festival September 7 – 8, 2019 ▸ Ukrainian Village Fest offers folk dancers, music, food (potato pancakes, borsch, pierogi, kabobs, blintzes), beer, wine, and a kids’ area on Superior Street (from Oakley to Leavitt). Ravinia music festival September 1 – 15, 2019 ▸ See nationally known performers at Ravinia Festival, billed as America’s oldest outdoor music festival at Ravinia Park in Highland Park. Circus in the park September 1 – Oct. 20, 2019 ▸ Chicago locations Midnight Circus in the Parks is a series of shows at nine parks, which is perfect for families. Opera in the park September 6, 2019 (7:30 p.m.) ▸ Spectacular singing and orchestral music await you at Stars of Lyric Opera at Millennium Park, which invites you to pack a picnic. See a list of what you can bring. Free. German festival & parade September 6 – 8, 2019 ▸ Chicago German-American Oktoberfest has German music, culture, beer, and food at Lincoln Square (Western Avenue & Leland Avenue). The Von Steuben Parade is Saturday at 2 p.m. Free.

Movies in the Parks September 7 – 27, 2019 ▸ Watch 130 Movies in the Parks, beginning at dusk. Dates may change depending on the weather. Free.

Mexican independence festival September 6 – 8, 2019 ▸ Thousands attend Festival de La Villita for authentic Mexican cuisine, music, artisans, carnival rides, and family entertainment at 26th Street and Kostner Avenue. Free. Forest Park Ribfest September 7, 2019 (1 to 10 p.m.) ▸ Hear live music, eat great food, visit the beverage tent, and enjoy children’s activities at Ribfest at 7824 Madison Street in Forest Park. Free admission. Beer & wine tasting September 7, 2019 (3 to 6:30 p.m.) ▸ Taste 50 beers or wines with hors d’oeuvres outdoors, and bid in the silent auction indoors during Stems and Steins at Norwood Park Historical Society for age 21+. Waukegan air show September 7, 2019 ▸ Bring your own chairs to watch planes on the ground and in the air at Northern Illinois Airshow, with food and non-alcoholic drinks for sale. Wear sunscreen. No pets. Children age 12 and younger are free.

Scandinavian festival September 8, 2019 ▸ Enjoy food, crafts, and entertainment from Northern Europe at Scandinavian Day Festival in South Elgin at beautiful Vasa Park. Children age 12 and younger free. Kite festival September 8, 2019 ▸ Bring sunscreen and a chair or blanket to DeKalb Kite Fest to watch giant inflatable kites, dancing kites, and fighting kites, with free kite making and a candy drop for kids, plus kites for sale at Lucinda Avenue and Kishwaukee Drive in DeKalb. Free except parking. Whisky tasting September 13, 2019 ▸ The Whisky Extravaganza includes unlimited tastes of more than 100 whiskies, culinary pairings, and master classes at the Revel Fulton Market for age 21+.

Rock festival September 13 – 15, 2019 ▸ Riot Fest is a huge outdoor punk, rock, and alternative music festival on multiple stages at Douglas Park for all ages. See the event map for food vendors, bars, and carnival rides. Gates open at 11 a.m. Halloween farm September 13 – Nov. 3, 2019 ▸ The Haunted Barn at Bengtson’s Pumpkin Fest in Homer Glen is fine for mature kids. The Fun Barn will entertain even the youngest children. Also enjoy kids’ rides, pig races, a pumpkin chucker, and a petting zoo. Bourbon & BBQ September 14 – 15 2019 ▸ Chicago Bourbon & Barbecue Fest features two music stages, nine barbecue kitchens, a bourbon tasting pavilion, and vendor booths filling the streets at Damen Avenue & Roscoe Street. Donation $5. Ticket deal $24

Classic car show September 14 – 15, 2019 ▸ See 600 classics ranging from muscle cars to rare imports at The Classic Auto Show, with celebrity talks and 200 vendors in the Rosemont convention center. Butterfly festival September 15, 2019 ▸ The Monarch Butterfly Festival has a butterfly tent, live animals, an arts & crafts fair, children’s activities, and food vendors at Lake Katherine Nature Center in Palos Heights. Beer tasting September 19, 2019 (4:30 to 9 p.m.) ▸ A ticket to Harvest Hop Down includes unlimited seasonal beer tastings from 20 local breweries, food stations, and live music at Millennium Park Plaza.

Oak Park “Oaktoberfest” September 20 – 21, 2019 ▸ Enjoy live music, craft beer, wine, local restaurant food, and a kids’ root beer garden (Sat. noon to 5 p.m.) at Oaktoberfest in Oak Park. Bring cash. Free. Japanese festival in Lincoln Park September 21 – 22, 2019 ▸ Experience authentic Japanese festival food, beverages (tea, beer, sake), and cultural performances (Taiko drumming, calligraphy, martial arts, ink painting) at Chicago Japanese Matsuri in the plaza of NewCity at 1457 N. Halsted Street. Half marathon & 5K September 29, 2019 ▸ The Chicago Half Marathon begins in Jackson Park and goes along scenic Lake Shore Drive. Free to watch.

Beer in the Woods September 28, 2019 ▸ Beer in the Woods features tastings from 30 breweries and cideries, live animal displays, DJ music, bird walks, home brewing demos, local food trucks, and activities for both beer and nature enthusiasts at LaBagh Woods. No dogs. Tour historic homes September 29, 2019 ▸ Walk, bike, or drive between houses on the Historic Berwyn’s Bungalow Tour to hear about their history. Free science museum September 2019 ▸ Show Illinois ID to enter the Museum of Science and Industry free during Free Days. The museum is not free on Fridays, Saturdays, or Sundays.

Найкрутіші ресторани Чикаго, які вам варто відвідати цієї осені

The Hottest Restaurants in Chicago, Fall, 2019

1. Wherewithall 3472 N Elston Ave Chicago, IL 60618 (773) 692-2192 Freshly off winning a James Beard Award, the heralded husband-andwife chef tandem Johnny Clark and Beverly Kim have unveiled their highly anticipated second restaurant, the neighborhood spot Wherewithall. 2. Superkhana International 3059 W Diversey Ave Chicago, IL 60647 (773) 661-9028 This Logan Square hotspot is perhaps the most intriguing of the new wave of creative Indian restaurants to hit Chicago in recent months. Superkhana International offers attention-grabbing twists on South Asian dishes including a butter chicken calzone, pork belly vindaloo, and a lamb meatball pizza. A full bar with cocktails from a Violet Hour alum and a back courtyard are also on offer.

7. Flora Fauna 11 W Illinois St Chicago, IL 60654 (312) 624-9276 While Flora Fauna’s cocktails are also heatmap-worthy, the food menu is also filling seats thanks to dishes like seafood fritters, tamarind-glazed turkey wings, elote cakes, and four creative hot pots. 10. The Hoxton Chicago 200 N Green St Chicago, IL 60607 (312) 761-1700 Inside the Hoxton Chicago are chef Chris Pandel’s ground-floor Mediterranean restaurant Cira, Izard’s aforementioned rooftop Peruvian spot Cabra, and the basement cocktail and piano bar Lazy Bird.

5. Mozzarella Store, Pizza & Caffè 822 N Michigan Ave Chicago, IL 60611 (312) 285-2449 A Naples, Italy native and dairy farm investor offers an array of pizzas, cheeses, Italian coffee drinks and retail items on two floors from the mornings through dinner at the Mozzarella Store, Pizza & Caffefor. 6. Jeong 1460 W Chicago Ave Chicago, IL 60642 Park’s a la carte and tasting menus include braised short ribs with brown butter confit turnips and brown butter carrot veloute served with pickled carrots and iceberg lettuce. Versions of classic cocktails with Korean ingredients highlight the drinks.

8. Pizzeria Portofino 317 N Clark St Chicago, IL 60654 (312) 900-9018 Expect some creative thin-crust pizza varieties, a bevy of sparkling beverages, and coal-fired seafood inside a bright, picturesque space. Reservations are recommended at this summertime hotspot.

3. Galit 2429 N Lincoln Ave Chicago, IL 60614 (773) 360-8755 Galit, from James Beard Award winner Zach Engel, gives Chicago diners a rare take on food — highlights include Iraqi Kubbeh Halab, falafel with pickled, curried, and pureed green mango, and pitas cooked in a wood-burning hearth. 4. Café Cancale 1576 N Milwaukee Ave Chicago, IL 60622 (773) 904-1121 Inspired by the French seaside, the space is airy and bright and wellmade seafood dishes highlight the food menu. French wines highlight the beverage offerings.

September 2019 Ukrainian People

9. Fulton Galley 1115 W Fulton Market Chicago, IL 60607 (312) 210-0920 Those include northeastern Thai food at Pink Salt and fresh pasta dishes from a wife-and-husband team, as well as cheffy Jewish deli favorites from established favorite Steingold’s.

11. ROOH 736 W Randolph St Chicago, IL 60661 (312) 267-2323 Rooh Chicago is a la carte for now but a tasting menu could be offered soon. 12. Politan Row Chicago 111 N Aberdeen St Chicago, IL 60607 (312) 278-3040 The food hall boom has brought this intriguing new New Orleans spinoff to the West Loop. Upstart chefs looking to make their names man the stalls at Politan Row, with food ranging from Creole-Indonesian fusion to Kerala-style South Indian to gourmet sausages and more. 13. The Licking Chicago 5045 W Madison St Chicago, IL 60644 (773) 413-7666 Hip hop mogul DJ Khaled and his team pulled a surprise opening of his “Miami soul food” restaurant, but that hasn’t stopped lines from forming daily on the West Side at the Licking’s first location outside of South Florida. The casual restaurant’s highlights include an array of seafood, other fried goodies, and its “famous original mystery drink.” It’s been a big win for an underserved neighborhood thus far.

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

Holy cow,

it's

Summer! It's Still

September already. It doesn't seem fair that Summer is almost over, but the coming of Autumn won't stop us now, will it? Onward for more ADVENTURES!

Hi!

Yes,

I know it's not October, and I don't know why, but this Friday, September 6th, marks the start of Oktoberfest, that annual season wherein almost everyone in Chicago takes some time to celebrate the excellence of German culture, music, food, wine and, of course, German beer. So let's join our friends of German heritage in Lincoln Square in their annual celebration that has roots going back to 1683, when 13 German families landed in Philadelphia, later founded Germantown, PA, our first German settlement, and in 1688 sent the first petition to Parliament to abolish slavery in the colonies. How's that for a cause for celebration? Meet us there at 5pm, when the party starts, at the main gate at Leland and Lincoln Avenues. We'll eat sausages, sauerkraut, and a few other German delicacies, drink, and perhaps try out a game or two. Maybe we'll try some dancing? WOW! This is fun. Let's try varieties of German beer and wine which we haven't tasted before, shall we? Saturday, September 7th, is the first day of Ukrainian Village Fest! This party starts at 1pm, which gives us plenty of time to meet at 11am, at Shokolad (Ukrainian for “chocolate”, mmmm) for coffee and just one tasty, shokolad encrusted pastry delight, at 2524 W Chicago Ave., www. shokoladpastryandcafe.com. We'll chat as we always do, admire the children, and walk the few blocks to Sts. Volodymyr and

Olha Ukrainian Catholic Church, 739 N. Oakley Ave., to enter the festival right at the children's play area. Here we are again at one of the first and very best neighborhood festivals Chicago has to offer. Started in 2002, this festival celebrates, in spectacular fashion, the beautiful art forms, rich culture, language, and heritage that Ukrainians have brought to this country. The large stage is full of music and dance, alternating styles and varying from local talent to international stars. Let's not miss Chicago's own Ukrainian Dance Ensemble, the world-renown Hromovytsia. The word translates into “thunderstorm”, with the idea that this is an ear-splitting, earth-shaking, giant of a thunderstorm. The name is appropriate, you'll see. Check them out here: https://www.hromovytsia. com/. Aren't they amazing? As we walk through the many displays of Ukrainian art, especially the traditionally embroidered shirts and clothing, we'll take in the delicate beauty, notice the painstaking handwork, and find out about the uniquely Ukrainian designs we encounter almost everywhere. Are you hungry yet? Yes? I am, and there is no shortage of delicious varenyky, borsch, holubtsi, kovbaca, kvashena kapusta, chebureki and many more to choose from, and several dessert vendors as well. The kid's area has rides, games, and fun stuff for the younger crowd, they'll be good and tired before we head home.

September 2019 Ukrainian People

Sunday, September 8th, let's meet up, around noon, at the Throwback Music Festival, way up in Gladstone Park, 6030 N. Milwaukee Ave., for a different festival that features bands tossing out music from the 50's through the 90's (as well as some that's newer than that). You skipped breakfast, right? So we can politely call it “brunch” as we walk around, sipping Italian ice, munching on snacks, hot dogs, pizza slices and more from local restaurants and vendors. Today has a great music lineup: starting at 12:30, The Flat Cats, that swinging jazz and blues band, will have us singing, swinging and dancing before you know it. C'mon, nobody cares if (like me) you don't really know how to dance; just get out there, whirl around and have fun. After that The Four C-Notes bring back Frankie Valli and the Four Seasons, and then at 6:30pm Chicago Tribute Anthology brings back that fabulous “rock band, with horns”, Chicago, with their dizzying array of hit tunes. Finally the show ends with Chicago's own 7th Heaven. Even if you don't remember the name, you'll recognize their songs. Since we get a half hour break between each show, there's plenty of time to check out the “Big, Bold and Beautiful” Classic Car Show over at Malec and Sons, and take in the “Miss Throwback Pin-up” contest, for some absolutely good, clean fun. Yes, Wednesday, September 11th, did you know that it's Movie Night at Gallagher Way? Neither did I until just recently. Gallagher Way, at Wrigley Field, home of the Chicago Cubs, shows movies outdoors in the stadium, every Wednesday that the Cubs aren't playing. Isn't that cool? It's free., or you can reserve a seat for $20 per person, which includes a drink, a snack, and dedicated server service. This week we'll see Rudy, that great inspirational movie about Rudy Ruettiger, who always wanted to play for Notre Dame, but had neither the grades to be accepted nor the physical strength to play football, but persevered, studied, got accepted, and finally suited up. The gates open at 6pm, while the show runs from 7:30 to 10pm. No outside food or beverages are allowed. Find the details at https://www.gallagherway.com/ events and we hope to find you in the crowd somewhere.

We're

Saturday September 14th, please, please meet us at Roscoe and Damen Avenues, in the Roscoe Village neighborhood. Skip lunch, meet us at about 3pm, and (as usual), arrive hungry and thirsty. Why? Because it's Chicago's third annual Bourbon and Barbecue Fest, that's why. What a great idea! There is a stage, of course, with an emphasis on “soulful music”, a broad array of properly smoked and flavored ribs, pulled pork, chicken and more. Make sure you've signed up in advance for the whiskey tasting flights, as prices go up at the festival: http://www. bourbonandbbq.com/. Isn't this just a great way to spend a few hours here at the end of summer's festival season? We'll taste our bourbons early, while we eat, and hang out for hours, munching

other delights, listening to the music, and walking around the festival. Sit with us for a while, please? We enjoy this so much, thank you. While it's not actively celebrated, this Tuesday, September 17th, is Constitution Day, This day should be more important to Americans than Independence Day, in my opinion, as it celebrates the day that our Constitution was signed. Did you know- this is the 232nd anniversary of the signing; the US Constitution is only 4,543 words before amendments, making it the shortest, and oldest, constitution in the world. Despite 11,000 attempts to change it, only 27 amendments have been approved, and one of those negates another (Prohibition and its repeal)?

thinking it's time to get away from the bustle of the city for a weekend, will you join us? We just discovered Midewin National Tallgrass Prairie, the first national tallgrass prairie in the US, at 30239 S. State Route 53, Wilmington, IL, https://www.fs.usda.gov/recarea/midewin/. Saturday morning, September 21st, we'll have breakfast, pack a picnic lunch, drive to the visitor center, and go for a long hike on some of the many miles of trails inside the 18,000-acre preserve. At some point we'll stop, spread a blanket and eat lunch, but nothing is planned except taking it all in, especially the herd of over 50 bison that roam 1,200 specially designated acres. This is the only national tallgrass preserve east of the Mississippi, and walking through these trails, with plants that are almost as tall as I am, just amazes me. You too? It's hard to visualize that this sort of habitat stretched from Ohio most of the way to Colorado, not so many years ago. We'll find a room in nearby Joliet, spend a restful night, then go back to the Prairie on Sunday, September 22nd, after breakfast. Let's see what we can find out about the archaeological dig that is uncovering a native settlement that dates from around 1600. Ask a ranger, will you please, for recommendations on paths to take today? We'll breathe deeply, go slowly at times, more briskly at others, and just enjoy being alive. Isn't this just what we needed? Monday, September 23rd, is the Autumnal Equinox, the first day of Fall. Ignore it. Well, friends and readers, we started the month with Oktoberfest, and, HOORAY! We get to end it the same way. St. Alphonsus Church, 1429 W. Wellington Ave., is hosting this celebration, from Friday, September 27th, through Sunday, September 29th, and we'll find more bands, more beer, more brats! We'll be there Sunday to close out the fest in style, dancing along as Ed Wagner’s Lustige Blaskepelle pumps out German, Austrian, and Czech favorites. Don’t miss Beatles cover band American English at 2:30pm, and bring your kids for their last chance at Kinderfest until next year. The fest closes at 7pm on Sunday and we are both exhausted and happy and ready for next month. . dear friends and readers, remember, Chicago never disappoints an adventurous spirit..

Until then,

Нiдерланди по-мiчиганськи

МА Н ДРИ

Голландiя – то в Європi, а в США – Холланд

”Роттердамська схема“

Людмила ПУСТЕЛЬНИК, фрiлансер. Полiтолог за освiтою, журналiст по життю. Фото: Ольга Руда

...Там, де тюльпан – культова квiтка, а млин неквапно перемелює час. I проста їжа на блакитно-бiлих тарелях виглядає вишукано – бо на те й знаменита делфтська порцеляна. Нi, це не лише в Амстердамi чи Маастрiхтi, “свої” мiнi-Нiдерланди значно ближче – в Мiчиганi.

Нордичний характер “Голландiя” буває різною, орфографiчно й не тiльки. Та, що поблизу озера Макатава – Holland – здивує прибулого мiнливiстю: нордично-холодним, ба, навiть неприязним ставленням, вiдтак – теплим i доброзичливим. Нiби запропонує – обирайтe самi, якою хочете мене бачити. Вперше в Холландi довелося побувати ранньою весною. Зимно, вiтряно, людей на вулицях мало, а тi, з ким перетиналася поглядами, “дiлилися” такою ж кригою в очах. Я ж навчена, що в американськiй провiнцiї – навпаки, перехожi незнайомцям посмiхаються. Щось тут не те... Може, кави випити в котромусь з кафе, симпатичних та кольорових, нiби iграшки? Дiвчина-офiцiантка, теж чомусь сувора й неусмiхнена, мовчки поставила передi мною напiй (несмачний, зате велику порцiю), сказала, що “скоро

зачиняємося” i сiла грати в “монополiю” за сусiднiм столом зi своєю колегою. “Затишно” тут у вас, дiвчата, як на Пiвнiчному морi взимку, звiдки, ймовiрно, кiлька столiть тому прибули пращури холландцiв. Мимоволi згадався “ненав’язливий” радянський “сервiс”... Але я вирiшила не здаватися: “Скажiть-но, мiс, на що у вашому мiстi варто туристам подивитися?” Обидвi мiс мовчать добру хвилину, павза стає непристойною. “Зараз – нiчого, все вже зачинено”, – нарештi вiдповiдає одна. “Коли потеплiшає – багато чого, буде тюльпановий фест. Тодi й подивитеся. До речi, через десять хвилин ми теж зачиняємося”. Крамничка сувенiрiв через дорогу – навпаки, вiдкрита. Хоч i там вiдвiдувачам “радi”, нiби то податкiвцi завiтали. Всерединi, крiм мене – молода жiнка з хлопчиком рокiв чотирьох, малому кортить помацати фаянсовi фiгурки млинiв та корiвок на полицях. Продавчиня – вже традицiйно? – непосмiхаючись, робить за-

September 2019 Ukrainian People

уваження категоричним тоном. Мама реагує в тому дусi, що “тодi не будемо взагалi у вас купувати”. “Як собi хочете” – каже, як зав’яже, господиня. Всi виходять з порожнiми руками. Я – з таким же серцем: невже менi “вдалося” знайти на територiї США мiсце, де не працює правило “keep smile”? “Неправда, вони бувають привiтними”, – захищає мiсцевих Настя, колишня кримчанка, що, була, вийшла замiж за холландського хлопця (через кiлька рокiв, щоправда, розлучилися). “Просто це культура така – не одразу довiряти чужинцям, не показувати емоцiй. Iсторично склалося, ще коли в Європi жили. Зате, ставши для них своєю, отримаєш вiрних друзiв на все життя. Коли захворiв теперiшнiй чоловiк, то найбiльше допомагала саме родина колишнього – а не брати чи сестра мого Майкла. Ми з “ексом” й досi листiвками на свята обмiнюємося. А що зовнi холоднi – ну, життя у них таке... Було, себто – ранiше”.

Ранiше – болота, хмари комарiв та густий лiс. Так в 1847-му нова батькiвщина зустрiла шiстдесятьох вiдважних нiдерландцiв пiд проводом пастора Альбертуса Ван Раальте. Поселенцi-кальвiнiсти втiкали вiд злиднiв та релiгiйних переслiдувань у Старому Свiтi, мандрували 47 днiв до Нью-Йорка з Роттердама (так, саме того, в 21-му сторiччi “дорогого” українцям буквально – ред.). Планували придбати вiльнi землi у Вiсконсинi, та зима застала на серединi шляху. I незабаром на мапi з’явилася ще одна Голландiя, мiсто впертих та працелюбних. A яка ж Голландiя без каналiв? Мiстяни просили уряд – дайте грошей на спорудження, з’єднаємо Холланд з озером Мiчиган – увесь регiон вiд того виграє. Влада фiнансувати проект вiдмовилася, тож взялися копати канал самотужки. Вздовж берегiв виростали охайнi будинки-лялечки – як десь у рiдному Утрехтi чи Гаазi – i вже в 1871-му сюди протягли аж двi вiтки залiзницi. На тi часи – краще свiдчення, що мiсто має майбутнє. Воно одразу по тому трохи не розвiялося з димом – вiд пожежi, що спалила Холланд майже повнiстю. Здавалося б, крах усiм надiям, час шукати нового притулку – але наполегливi холландцi наступного вересня пишно вiдзначили 25-рiччя свого мiста. Вкотре пiдтверджуючи класичну американську iсторiю – труднощi даються для того, щоб досягти успiху. Вже на початку 19-го сторiччя Холланд стала туристичною Меккою краю – гостi вподобали пiщанi дюни бiля гирла Чорної рiчки, пляжi озера Мiчиган та нiдерландський колорит в серцi Середнього Заходу. Холланд обзавелася дорогими готелями та успiшними бiзнесами. Серед них найвiдомiший – Heinz, “король” кетчупiв, гiрциць та маринованих огiрочкiв.

Ще ранiше славилася не лише на всю країну – на цiлий свiт – компанiя “Холландська пiч”, Holland Furnace Company, справжнiй промисловий гiгант з багатомiльйонними прибутками. Про якого сьогоднi мало хто згадає навiть на батькiвщинi. Бо на початку 1950-х почали переходити на газове опалення, a “Холландську пiч” позвали до суду – звинувативши, що виробник продавав ризикований товар. Така собi “роттердамська схема” тих часiв: продавцi переконували, що “холландське тепло” варте немалих грошей, попри те, що печi видiляли отруйний чадний газ i були визнанi пожежо-небезпечними. Cудова тяганина продовжувалася кiлька рокiв, щоб закiнчитися тюремним термiном для керiвника та, врештi, банкрутством компанiї. Вона проiснувала, нi багато, нi мало – 62 роки. Встигнувши й зiгрiти, i “нагрiти” багатьох. Змагатися з Holland Furnace кепською славою могло, хiба-що, тутешнє “пограбування столiття”, минулого, в стилi Боннi та Клайда. В часи Великої Депресiї, а саме – 29-го вересня 1932-го року – до примiщення Першого Державного Банку вдерся озброєний гангстер Лестер Гiллiс. Забрав нечувану в тi роки суму – 70000 доларiв, поранив випадкового свiдка. Злочин так нiколи й не розкрили.

Тюльпановий рай Не тiльки лихими пригодами, звичайно, жива мiсцева iсторiя. Їй судилося розквiтнути життєрадiсними кольорами, буквально – щорiчного фестивалю тюльпанiв. Зараз важко повiрити, що ранiше холландськi краєвиди не тiшили ока цими квiтами. Поки мiсцева вчителька бiологiї Лiда Роджерс не запропонувала хоч якось прикрасити мiськi тротуари. Тож в 1928-му мерiя закупила на iсторичнiй батькiвщинi, в Нiдерландах, цибулини, їх посадили в парках та на вулицях. А вже вiдтак запровадили фестиваль тюльпанiв. Найперший, 1930-го, зiбрав 50000 туристiв, наступний – 175000. Сучаснi фестивалi приваблюють по 500000 вiдвiдувачiв й “колосяться” п’ятьма мiльйонами квiтiв найрiзноманiтнiших сортiв та вiдтiнкiв – помаранчевих, бузкових, оксамитово-чорних, рожевих, одноколiрних чи “смугастих”. Квiтнуть цiлими гектарами на фермерських господарствах, вздовж дорiг та на “островi вiтряного млина”, ще однiй мiсцевiй принадi. Помилуватися тюльпанами приїжджають звiдусiль, а цьогорiч вiдзначали ювiлейне, 90-е за рахунком свято. В одне з таких я вирiшила скористатися порадою дiвчини з кав’ярнi – i не пошкодувала. Бо мiсто заквiтчалося ще й посмiшками на кожному кроцi i вабило безлiччю цiкавого та прекрасного. Десь через квартал-другий вирував парад, а вулицями спацерували панi та панянки, зашнурованi в середньовiчнi корсети i в накрохмалених, аж хрустких, слiпучо-бiлих чепцях. Чому саме бiлих? Щоб пiдкреслити любов голландцiв, чи то пак, холландцiв до чистоти й охайностi.

Вони ж за помiрковану цiну взують – в хорошому розумiннi – всiх бажаючих у традицiйнi дерев’янi “черевики”- кломпи. Можна купити вже готовi, найпростiшого дизайну чи розфарбованi вiзерунками, а якщо вашого розмiру нема, то вирiзьблять на замовлення. Коли пощастить, зможете помилуватися, як мiсцевi дiвчата в них танцюють – вельми грацiйно. Як воно їм вдається – загадка, бо навiть ходити в кломпах, м’яко кажучи, важкувато... – Зате як стильно, коли звикнеш! Ще й нi в кого таких не буде, – переконувала мене вже згадана Настя-кримчанка-холландка. – А носитимеш їх довiку, надiйнi, це ручна робота, не “made in China”. Настя ж, як справжня патрiотка своєї другої батькiвщини, тут же провела iсторичний блiц-лiкнеп двом росiйськoмовним туристкам, що прицiнювалися до бiло-блакитних горнят у сувенiрнiй ятцi просто неба: – Смотри, наша “гжель”... – Нi, це “делфт”! А “гжеллю” став, коли цар Петро I привiз вподобану собi порцеляну з Нiдерландiв. Плагiат! Туристки не ймуть вiри, невпевнено сперечаються, але, на всяк випадок, поспiшають розчинитися в натовпi. Ми ж подалися насолоджуватися холандською автентикою. На слух – в чарiвно-готичнiй каплицi Хоуп-коледжу, де грають два справжнiх органи, привезених з батькiвщини. Для очей – справжнiм Рембрандтом, оригiналом його картини “Сидячий жебрак” в художньому музеї. А щоб скуштувати мiсцеву екзотику на смак – зайдiть до етнiчних голландських ресторанiв, що вишикувалися на берегах водойм. Просто перекусити випiчкою, теж автентичною – в кафе Deboer Bakkerij, чи не найбiльш популярному закладi.

”Лебедина“ пiсня Ще бажаєте старовини – подивiться, як тут жили ранiше в “будинку поселенцiв” – збереженому з часiв Альбертуса Ван Раальте. Або ж пройдiться до “острова вiтряного млина”, ще однiєї “вiзитiвки” мiста. Icторiя цього архiтектурного пам’ятника – зворушлива, ще й трошки королiвська. А також доказ того, що задля вшанування своєї культурної спадщини справжнiм холландцям не шкода нi грошей, нi часу. Отже, в 1961-му бiзнесмени з Холланду Вiллард Вiчерз та Картер Браун задумали перевезти з Нiдерландiв справжнього старовинного млина, нацiонального символа. За океаном до iдеї поставилися з прохолодою – таких споруд у самих небагато залишилося, аби ними дiлитися. Забудьте. Але затятi пiдприємцi продовжували оббивати високi пороги i заручатися пiдтримкою сильних свiту цього. I таки домоглися бажаного – пiсля того, як за млина “Де Зваан” (“лебiдь”) заплатили загалом 450000 доларiв. “Лебедя”, збудованого ще в 1761-му, спершу розiбрали на батькiвщинi, в Брабантi, потiм перевезли морем до порту Москiган в Мiчиганi i врочисто встановили ще раз – в Холландi, в квiтнi 1965-го. Та ще й за участi не аби-кого, а члена королiвської родини Нiдерландiв – принца Бернхарда. Так млин, що вже, було, мав ось-ось розвалитися вiд численних руйнувань, отримав другi життя, реставрацiю та домiвку. Йому ж судилося стати 50-м i останнiм, якого офiцiйно дозволили вивезти за межi Голландiї. Пережив чимало – пiд час Другої Свiтової 12-метровi “крила” вiтрякa продiрявили ворожi кулi. Поки вiн рятував життя – двом голландським хлопцям, що переховувалися всерединi вiд фашистiв. Сьогоднi “Лебiдь” красиво “злiтає” над тюльпановим “килимом” i, як в старi добрi часи, продовжує свою невтомну працю – молоти зерно. Монотонний шум млина, такий заспокiйливий, навiює фiлософськi думки. Наприклад, що поганi спогади забудуться. А добрi – залишаться в пам’ятi i обов’язково приведуть до мiчиганської Голландiї ще не раз.

...I ще кiлька небанальних фактiв про Холланд • В 1987-му тут обрали наймолодшого мера – якщо не загалом в iсторiї, то у власнiй – таки точно. Фiловi Таннiсу на момент обрання було всього 23 роки, i вiн був студентом коледжу. • 2006-го CNN назвала це мiсто одним з п’яти у США, де найкраще жити на пенсiї. • В 2010-му Холланд було визнано “найздоровiшим та найщасливiшим мiсцем у США” – згiдно з “показником щастя”, Well-being Index. • Вiдомi холландцi: актор Гаррi Банiстер, письменник Брайян Д’Aмато, секретар з питань освiти в адмiнiстрацi Д.Трампа Ненсi Де Вос. • Лiман Френк Баум, автор “Чарiвника країни Оз”, придбав собi в будинок в курортнiй зонi Холланд. Недарма одним з псевдонiмiв вiдомого казкаря було “Едiт Ван Дайн” – звучить дуже по-холландськи.

Ukrainian People September 2019

Гумор *** Син-двієчник питає батька-вченого: – Тату, а чому, коли яблуко надкусити, то надкушене місце стає коричневим? – Розумієш, сину, надкушуючи яблуко, ти порушуєш його захисну оболонку, яка називається шкіркою, і тоді кисень, який міститься в повітрі, вступає в хімічну реакцію з атомами заліза, що містяться в яблуці, й окислює їх. А окис заліза – це звичайнісінька іржа, котра має, як тобі відомо, коричневе забарвлення. Зрозумів? – Тату, а з ким ти щойно так довго говорив?

1 вересня – День знань *** Оголошення: “Батько за викликом. Суворий чоловік прийде до директора школи й уважно вислухає скарги на клієнта”. *** – Отже, діти, хто буде вчитися на четвірки й п’ятірки, потрапить до раю, а в кого будуть тільки двійки і трійки, тi обов’язково потраплять до пекла! – Вибачте, а що, живим школу закінчити ніяк не можна? *** – Що трапилось, чому ти запізнився? – На мене напали озброєні розбійники. – І що ж вони в тебе забрали? – Домашнє завдання. *** Поважайте своїх батьків. Вони закінчили школу без Гуглу і Вікіпедії.

*** Василько бешкетує на уроці. Знервована вчителька сварить його та вимагає: – Щоб завтра привів до мене свого батька! Василько: – Ага, “авжеж”. Я до вчительки музики привів. То вже рік не можу назад забрати. *** Вчитель дав завдання на тему: “Якби я був директором фірми…” Всі старанно пишуть, і тільки Іванко дивиться у вікно. – А ти чому не пишеш? – запитує вчитель. – Чекаю на секретарку! *** Сашко говорить мамі: – Мамо, сьогодні директор запитував чи я одна дитина в сім’ї? – І що ти сказав? – Що я один. – А він? – “Слава Богу!”

September 2019 Ukrainian People

*** Вітати 1 вересня учня чи вчителя із Днем знань це так само, як вітати коня з початком весняних польових робіт. *** Сільська вчителька ніяк не могла вирішити, за кого їй виходити заміж: за директора школи чи за тракториста. З одного боку – швидкий кар’єрний ріст, а з іншого – без трактора восени дзузьки до школи доберешся… *** –Так, дітки, сьогодні ми будемо писати контрольну роботу. – А калькулятором можна буде користуватися? – Можна. – А логарифмічними таблицями? – Можна! Запишіть тему контрольної: “Історія становлення Галицько-Волинського князівства”.

*** Початок навчального року в американській школі. Класна керівниця знайомить клас: – Діти, маємо новенького, знайомтеся: Шакіро Сузукі з Японії. А тепер починаємо урок і подивимось, як добре ви знаєте американську історію. Хто сказав “Свобода або смерть”? У класі мертва тиша. Сузукі підіймає руку: – Патрік Генрі, 1775 рік, Філадельфія. – Дуже добре. А чиї це слова: “Держава – це народ, і як така, ніколи не має померти”? Знову рука Сузукі: – Абрагам Лінкольн, 1863 рік, Вашингтон.

Учителька суворо дивиться на клас: – Соромно, діти! Сузукі – японець, а знає американську історію краще вiд yсіх! У цей момент – тихий голос із задньої парти: – Задовбали кляті япошки! Учителька різко обертається: – Хто сказав?! Сузукі схоплюється й відтарабанює: – Генерал МакАртур, острів Гвадалканал, 1942 рік. Обурений викрик: – Сузукі – ніщо! Без жодної затримки японець випалює: – Валентіно Россі на мотоперегонах Гран Прі-Бразилія в Ріо-де-Жанейро, 2002 рік! Клас в істериці, вчителька непритомніє, відчиняються двері й з’являється розлючений директор школи: – Чорт забирай! Що тут за бардак?! Сузукі, ще не встигнувши сісти: – Президент Єльцин, засідання парламенту Росії, 1993 рік! *** – Ти навіщо наклеїв на зошит фотографію батька? – запитує мати сина. – Мені вчителька сказала, що вона хотіла б подивитися на того дурня, що допомагав мені робити домашнє завдання. *** Батько сумно хитає головою,

продивляючись щоденник сина. Хлопчик співчутливо питає: – Як ти вважаєш, тату, в чому тут причина: погана спадковість чи негативній вплив вулиці? *** Маленька дівчинка (після іспиту з музики). – Мамо, екзаменатор, певно, дуже побожний. – Чому ти так гадаєш? – Поки я грала, він раз у раз затуляв обличчя руками і шепотів: “Боже мій!”. *** На уроці історії учитель запитав: – Скажи, Юрчику, що таке монархія? – Це такий устрій, коли править король. – А як помре король? – Королева. – А як королева помре? – Валет. *** Розмовляють двоє старшокласників: – Слухай, а ти б зміг убити людину? – Шо за питання? Звичайно, ні ... А що? – Я загубив твій конспект... – Я тебе вб'ю, заразо!!! *** На держіспиті з літератури випускник Сидоренко істотно збагатив зміст відомого афоризму Сократа “Я знаю, що я нічого не знаю”. Він додав: “І знати не хочу”.

Сто су н к и

речей, які треба відпустити щоб стати щасливим 8. Виправдання

Це твоя спроба не почуватися лайном, коли ти в черговий раз не робиш того, що давно варто було б зробити.

9. Думки про колишніх

Олена Ріпка Фото: Маріуш Прунду

Життя буде простішим і приємнішим, якщо не зосереджуватися на:

1. Схвалення інших

Яке має значення, що про тебе думають? Якщо ти щасливий від прийнятих тобою рішень, то зробив правильний вибір. І неважливо, що скажуть. Уяви, скільки сил людина витрачає, намагаючись прочитати чужі думки, і все одно не вгадує. Слухати поради – будь ласка, але не дозволяй іншим вирішувати, як тобі жити.

2. Гнів й образа

Гнів руйнує зсередини, тому навчися миритися з дратівливими людьми. Це не означає, що можна дозволяти іншим використовувати себе замість “груші для биття”. Намагайся не доводити до скандалу. Навчися вправлятися з ненавистю, образою і болем, які залишаються після негативного спілкування. Пам'ятай: той, хто злить, контролює тебе. Деякі смакують свою образу, як вишукану страву, і це не призводить ні до чого хорошого. Такі почуття шкодять тільки людині, а не тим, на кого вони спрямовані.

3. Iдеал тіла

Як часто ти “ведешся” на тренди індустрії краси і прислухаєшся до думок родичів і друзів? Тіло – це та дещиця, яка справді належить тільки тобі. Кому ж вирішувати, як воно має виглядати? Має значення лише те, як ти себе почуваєш. Решта – марне.

4. Мрія про ідеального партнера

У кожного в голові є набір якостей, якими повинен володіти ідеальний партнер. Але життя, зазвичай, плювати хотiло на ці списки. Щоб бути щасливим, ти повинен любити людину всім серцем, відчувати себе легко і комфортно поряд з нею, а твій партнер – приймати тебе таким, яким ти є. Збіглися хоча б перші два пункти? Чудово, ти знайшов те, що треба.

5. Ідеальне життя

Так само, як нема ідеального партнера, так і нема ідеальної долі. Життя – це те, що ти в нього вкладаєш. Отже, якщо ти не готовий серйозно працювати і докладати зусиль, ти вирішив бути нещасливим. Ти можеш створити свій світ, найпрекрасніший з усіх світів. І жодна людина тобі не може завадити.

6. Багатство як самоціль

Багато людей живуть з думкою стати мільйонером. Це непогана мета, але для її досягнення потрібно дуже багато працювати. Не зациклюйся на великих сумах. Головне – знайти справу, яка буде твоєю пристрастю, і самореалізуватися. Тоді й гроші прийдуть. “Шукай мудрості, а не грошей” (Книга Соломона).

7. Надія на удачу

Не варто чекати, коли тобі пощастить. Цінуй своє життя і будь вдячним за те, що в тебе вже є.

September 2019 Ukrainian People

Ти розлучився, і на те була причина. Згадуючи про свою колишню любов, думай не про людину, а про уроки, яких навчило тебе життя. Не зациклюйся на почуттях до того, хто ніколи не буде з тобою. Це тільки зруйнує нові відносини і змусить тебе страждати. Починаючи нові стосунки, позбувайся старих. Не тільки в житті, але й в своїй голові.

10. Упертість

Важко визнати, що ти в чомусь помилився. Просто в інших людей виявилося більше знань або здібностей, щоб зробити щось правильно (чи краще). Тож припини опиратися, просто прийми це. Чим менше у тобі впертості, тим більше ти відкритий для чогось нового. Подумай, скільки всього ти можеш пережити і відчути, якщо спробуєш зрозуміти і прийняти ще чиюсь думку, крім своєї.

11. Прокрастинація

Перестань переносити завдання на завтра, живи сьогодні. Якщо ти постійно відкладаєш якусь справу, подумай, чи варто взагалі за неї братися? Може, воно тобі й непотрібно? А якщо потрібно, то візьмися просто зараз: постійна прокрастинація викликає почуття провини і стрес. Чи варто так страждати?

12. Тягар спогадів

Не варто тягнути за собою спогади, надто, про минулі стосунки, нещасливе дитинство, гіркий підлітковий досвід, тощо. Все це отруюватиме твій сьогоднішній день.

13. Негатив

Думки і слова матеріалізуються. Тож змінюй свою життєву установку на “все буде добре”. Нема нічого неможливого для людини, яка в це вірить.

14. Засудження

Оскільки світ – це проекція наших думок, ми точно знаємо, що усі пліткують про нас (тому що самі це робимо). Ганебне замкнене коло: ти не зможеш виконати пораду № 1, якщо сам не перестанеш критикувати інших людей. Просто пам'ятай: ти не був “у їхній шкірі”. В кожного в голові свої таргани, а в житті – свої обставини, тож зав'язуй.

15. Заздрість

Соціальні мережі роблять людей нещасливими. Ми дивимося на своїх колишніх

однокласників, однокурсників та знайомих і, зеленіючи від заздрощів, почуваємося нікчемами. Коли наступного разу зловиш себе на цьому, подумай ось про що: “Чи хотів би я стати людиною, якій заздрю?”. Мабуть, ні – ти ж любиш себе. Ти дивишся на чуже життя, якого не знаєш. Ти навіть не уявляєш, про що думає ця людина, що вона переживає зараз. Можливо ти, прогулюючись по лісі сонячного дня, відчуваєш набагато більше задоволення, ніж він, валяючись на білосніжному піску на Мальдівах? Досить дивитися на інших. Якщо тобі добре зараз, значить, все правильно. Якщо ні – зроби так, щоб було добре.

16. Невпевненість

У щасливих людей є почуття власної гідності (тільки не варто плутати його з роздутим его). Вони задоволені собою і випромінюють упевненість. Нема причин сумніватися в собі. Якщо в тебе є риси, які ти ненавидиш, існує два шляхи: прийняти їх, або змінити. В кожній людині є все відразу: і розпусник, і пуританин, і брехлива сволота, і джентльмен. Ти сам обираєш, ким бути.

17. Залежність від інших

Ніхто не заповнить порожнечу в твоїй душі. Ніхто не зробить тебе позитивнішим і самодостатнішим, якщо ти незадоволений своєю долею. Щоб розділити своє щастя з кимось іншим, треба спочатку стати щасливим самому. Твоє щастя – не в чужих руках. Тільки в твоїх.

18. Тотальний контроль

Іноді треба просто розслабитися і дозволити життю йти навмання. Ти не може контролювати все, і доведеться з цим змиритися. Інакше будеш постійно нервувати, але все одно нічого не зміниш. Просто є речі, які поза нашим контролем.

19. Очікування

Люди думають, що оточуючі повинні відповідати їх очікуванням. Це маячня. Ніхто нічого тобі не винен, як і ти нічого нікому. Ніхто не зобов'язаний бути ввічливим, уважним, охайним, чесним, приємним у спілкуванні, чистим, в кінці кінців. Ніщо не повинно бути ідеальним, чудовим, незабутнім. Якщо буде – чудово! Якщо ні – це вас не засмутить. Будь готовим приймати все, що посилає життя, і будеш щасливим.

20. Страх

Відсутність страху перед поразками, новими знайомствами, роботою, коханням... дасть вражаючі результати. Завжди запитуй себе: що можу втратити, якщо спробую?

Запрошуємо водіїв CDL Class A Ми пропонуємо унікальні умови для наших водіїв Amazon Drop & Hook accounts (Dry Van trailers) 3000 - 4000 миль щотижня

Company Flatbed / Step deck driver До $0.73/милю або 30% від gross

Чому варто працювати саме у нас? - Ми номер 8 в списку найшвидше зростаючих компаній нашого штату (# CrainsFast50) - 350+ нових траків в США і Канаді - Нові Dry Van і Flatbed трейлери з усім необхідним обладнанням - 1099 або W2 на твій вибір - Health and Medical Insurance (навіть для водіїв працюючих на 1099) - Green Card Sponsorship Program для водіїв з досвідом в США або за кордоном - Термінали в Illinois, New Jersey, Miami і Toronto - Сервіс по ремонту траків і цілодобова підтримка на дорозі - Великі бонуси за рекомендацію і доплата за безпечне водіння та стаж - Можливість лізингу та фінансування з першого дня роботи - Ми оплачуємо переліт, drug test, проживання в готелі та навіть купуємо смачну піцу нашим водіям :)

Телефонуйте: 847 805 8695 vistatrans.com

М и ст е цт в о

Андрій Любка: “Я пишу аби дізнатися кінцівку твору.”

– У країні зі складною воєнною, політичною та фінансовою ситуацією ви постійно публікуєтеся. У чому секрет вашої творчої затребуваності та успіху? – Я не бачу тут суперечності. Навпаки – статистика показує, що після початку війни українці почали читати й купувати книжок більше. Фінансова криза, складна ситуація в державі, коли стоїть питання про завтра, про життя і смерть – усе це змушує людей більше думати про нематеріальне. Тому театри переповнені, а полиці книгарень вгинаються від нових книжок. Люди шукають способу втекти від понурої реальності у цікаву книжку. Зокрема про те, як інші пережили війну. Саме тому таким популярним у нас знову став Ремарк. А мій секрет простий. Я вирішив не писати те, чого чекає публіка. Я пишу лише те, що цікаво мені самому – тому тексти виходять щирими та справжніми. Читачі відчувають це. – Знаю, що ви були одним із ініціаторів Помаранчевого майдану в Ужгороді у 2004 році та підтримували опозиційного кандидата на президентських виборах у Білорусі (2006), за що навіть відсиділи у білоруській в’язниці п’ятнадцять діб та згодом були вислані з країни. А яку роль у вашому житті відіграла Революція Гідності? – Так склалося, що наприкінці листопада 2013 року я брав участь у Міжнародному форумі перекладачів у Вроц-

лаві. Тож студентські мітинги (ту фазу революції, яку ми називаємо Євромайданом) я бачив лише в новинах. Та коли студентів побив “Беркут”, я вирішив, що не можу залишатися осторонь. Купив квиток на літак “сьогодні на сьогодні” та вже 1 грудня був у Києві. Загалом, на самому Майдані я в різний час і з перервами пробув десь півтора місяці, бо жив тоді у Вроцлаві. – Чи виступали ви на Донбасі? – Кілька разів мені доводилося бувати там. Вперше поїхав ще в 2015 році, презентував у прифронтових і звільнених українською армією містах свій роман “Карбід”. Востаннє був там цього лютого, коли на запрошення Сергія Жадана ми виступали в школах, будинках-інтернатах і бібліотеках. На такі зустрічі приходять зовсім різні люди: дітки, вчителі, наші вояки. До речі, не можу сказати, що атмосфера на літературних виступах там відрізняться від чернівецької чи черкаської. – Які, на ваш погляд, найсильніші та найслабші cторони українського книжкового ринку? – Найслабша в тому, що половина українців не хоче читати українською – їм навіть зарубіжних авторів зручніше читати в російських перекладах. Друга проблема, що в нас бракує книгарень, тобто читач не має доступу до книги. Наприклад, у місті, де я виріс (Виноградів – понад 30 тисяч населення!) неможливо купити мою книжку.

September 2019 Ukrainian People

Епатажний, харизматичний, артистичний, привабливий, іронічни й, вічно закоханий та сп’янілий – чи то від вина, чи від натхнення… Таким уже не перше століття суспільна уява малює портрет поета – улюблен ця часу. Байрон, Ростан, Беккер, Вольтер, Мандзонi – всі вони певним чином поєднували ці риси. Як і наш сучасник – закарпатський письме нник Андрій Любка, ім’я якого вже стало одним із найгучніших у молодій українській літературі. У свої 31 Андрій Любка уже є знаним поетом, прозаїком, журнал істом і перекладачем. З-під його пера вийшли резонансні романи “Карбід ” (2015) і “Твій погляд, Чі-Чіо-сан” (2018), а також збірки поезій “Вісiм місяців шизофренії” (2007),“Тероризм: Навчальний посібни к, вибрані поезії” (2008), “Сорок баксів плюс чайові” (2012) та книжки короткої прози “Кілер. Збірка історій” (2012), “Спати з жінками” (2014), “Кімната для печалі” (2016), “Саудаде” (2017), “Кілер+” (2018). Письменник має ступені бакалавра української філології (Ужгоро дський університет) і магістра балканських студій (Варшавський універс итет), вільно володіє кількома мовами, постійно представляє Україну на міжнародному рівні на літературних і перекладацьких форума х і конференціях, є лауреатом низки премій та відзнак.

Сильною стороною нашого ринку я б назвав його готовність вчитися – ми дуже швидко, практично на льоту, засвоїли багато з передового західного досвіду. – Якщо би ви мали можливість і владу змінити щось в Україні – в державі чи в свідомості українців – за що би взялися? – За викорінення всього імперського, бо це та хвороба, яка не дає нам бути собою і розвивати власну державу. Онуки жертв Голодомору голосують за організаторів Голодомору. Мешканці звільнених українською армією міст Донбасу масово голосують за проросійські партії – хіба ж це не ознака психічної хвороби?! – Коли ви почали писати та коли вперше відчули себе письменником? – Років у шість я написав свою першу казку аж на цілий “тонкий” зошит. А письменником відчув себе десь із третьої книжки – коли отримав гонорар. Бо до того писання було для мене чимось на кшталт хобі або ж, якщо йдеться про вірші, методом психологічної терапії, розвантаження. – Чи вважаєте ви себе успішним письменником? Що таке успіх для вас? – Так, вважаю, бо вже п’ятий рік не займаюся нічим, окрім літератури. В Україні не так багато письменників, які можуть жити зі своїх гонорарів. Це не просто успіх, це велике щастя для мене – робити те, що я люблю, ще й отримувати за це гроші. Все це було би неможливим без читацької підтримки: скажімо, перший тираж мого нового роману – 10 тисяч, це велика цифра для української літератури. – Стан, коли пишеться книжка: який він? – Це стан повної опанованості, свого роду манія. Бо коли я пишу, намагаюся відмежуватися від усього, закинути подалі всі інші справи, відмовляюся від контактів з оточуючими. Я працюю циклами: то багато подорожую, проводжу презентації, активно виступаю на різних фестивалях в Україні та за кордоном, а потім замикаюся в кімнаті й довгими тижнями сиджу перед комп’ютером, пишу, аж поки не хочеться закинути все і знову на якийсь час вийти до людей.

Олена Карпенко,

співачка, композитор, поетеса та журналіст. Лауреат численних міжнародних музичних конкурсів, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів. Випустила п’ять книг та три сольні альбоми. Під псевдонімом Solomia виступає з концертами в Україні та за кордоном. Офіційний сайт – www.solomia.net

ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

ВОДІЇВ З CDL CLASS A & OWNER OPERATORS LONG DISTANCE: - LONG DISTANCE BETWEEN MIDWEST & WEST COAST (CA, NV, UT) - 55-65 C/MI - ОПЛАЧУЄМО - ВСІ МИЛІ, СТОПИ, ЕКСТРА ПІКАПИ - ВИ ОТРИМУЄТЕ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ

OWNER OPERATORS: - 10% ВІД ГРОСА - ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПІДХІД & ПЛАНУВАННЯ МАРШРУТІВ - СВОЯ МАЙСТЕРНЯ ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТІВ - ВИ ОТРИМУЄТЕ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ - TRAILERS FOR RENT

ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЗВОНІТЬ

630.376.6373 EXT. 5

– Хто ви більше – письменник або читач? – Мабуть, читач, бо читаю дуже багато. Взагалі вважаю, що письменник не може бути добрим, якщо він мало читає. Крім цього, я ще й перекладач: окремі книги, які найбільше мене вразили, перекладаю з сербської, хорватської та польської мов для українського читача. – Які книжки ви би радили читати? Які ваші улюблені? – З українських книжок я би порадив “Володарку Понтиди” Юрія Косача. Я лише минулого року її прочитав уперше – і вона вразила мене. Це шедевр, це світовий рівень! А яка смачна в цього письменника мова! До речі, вашим читачам буде цікаво, що автор – також емігрант, він жив у США. У нього складна й суперечлива біографія, але це не применшує того факту, що він, либонь, найкращий український прозаїк останніх п’ятдесяти років. А із закордонних я би порадив “Марш Радецького” Йозефа Рота і “Якоб вирішує любити” Каталіна Флореску. Мій улюблений поет – Овідій і його “Скорботні елегії”. – Чи поміж ваших творів є ті, які ви любите найбільше? Які першими спадають на думку, коли вас просять щось почитати?

– Я дуже не люблю читати свої вірші, мені чомусь соромно. Здається, що це нечоловіча справа – бавитися поезією. З прози я би порадив свій останній роман – “Твій погляд, Чіо-Чіо-сан”. Це психологічний трилер. Мабуть, це найкраща моя книжка. Хоча за накладом його випереджає веселий, авантюрний роман про контрабанду – “Карбід”, виданий іще чотири роки тому. – Що робить тексти без рим і ритму поезією? Чим верлібр, на вашу думку, відрізняється від прозової мініатюри? – Римовані вірші у світі – це якийсь анахронізм, майже ніхто так не пише, бо це вже більше схоже на якусь пісню. Як на мене, важливими є не формальні ознаки, а справжність. Бо вірш – це як фотографія емоції, рентген. Якщо ми читаємо його, якщо автор не бреше – то разом із ним переживаємо сум чи радісну мить. Вірш – це тоді, коли читаєш і думаєш, що це про тебе, що це ти сам написав. – Як приходять сюжети? – Я пишу для того, щоби дізнатися кінцівку твору. Зазвичай вигадую початок, у мене в голові оживає якийсь персонаж, починає діяти – і я сідаю писати, аби побачити, куди ж заведе його сюжет.

– Чи була у вашому житті мить, яка змінила геть усе? – Був такий момент. Це трапилося у 2004 році, коли я вступав до військового інституту. Тоді в мене раптом знайшли вроджену ваду серця, я не пройшов медкомісію та не зміг продовжити свій шлях до офіцерського звання, хоча на той час уже закінчив середнє військове училище. Для мене та хвилина була трагедією, крахом всесвіту. Я думав, життя закінчилося. У відчаї подав документи до цивільного університету на українську філологію. А тепер дуже радію, що так і не став військовим. Можливо, та мить не зруйнувала, а врятувала мені життя. – Що “любить-нелюбить” Андрій Любка? – Люблю спати до обіду, барбарисові льодяники, оперу і риболовлю. Не люблю пиво, нудних людей і непунктуальність. – Про що ви мріяли в дитинстві? – Я хотів бути військовим. Загалом, дитинство у 90-ті роки дуже щасливим не назвеш, тому я, зрозуміла річ, мріяв про всілякі матеріальні штуки: новий велосипед, ігрову приставку, поїздку на море. Але головною моєю мрією був… тато. Щоправда, я боявся комусь про це розказати. Я ріс у неповній родині.

...замикаюся в кімн аті й довгими тижнями сидж у пере д комп’ютером, пишу, аж поки не хоче ться закинути все і знову на якийсь час вийти до людей...

Поезія Андрія Любки Жінко прекрасна, хліб мій насущний, дякую тобі сьогодні, що ти є, що ти напускаєш воду у ванну, жінко прекрасна, що змиваєш лак на нігтях, і вводиш мене у спокусу постійно, жінко прекрасна, хліб мій насущний, дякую тобі й завтра, і післязавтра, і повсякчас за те, що ти є, і вводь мене у спокусу, жінко прекрасна, і дивися на мене лукавим поглядом, і голосно видихай, сідаючи в гарячу воду, і проси намилити спину, хліб мій насущний, жінко прекрасна, і святися, тобто світися вночі то ногою, то щокою, губою трися, хліб мій насущний, тричі і тричі скрикни, жінко прекрасна, що живеш у моєму серці, що спиш у моєму ліжку, що будиш мене зранку, хліб мій насущний, хай буде воля твоя, хай грає твоя улюблена музика і горять ароматичні свічки, жінко прекрасна, я є тіло твоє, я є кров твоя, хліб мій насущний, жінко прекрасна з таким сумним іменем, з таким тихим поглядом і такою маленькою долонею, хліб мій насущний, і вдома, і на роботі, і коли ти близько, і коли ти далеко, жінко прекрасна, думаю про тебе, ти дай мені трохи щастя сьогодні, дай мені завтра, хліб мій насущний, жінко прекрасна, в ім’я твоє, в ім’я твоє, в ім’я твоє – тричі в ім’я твоє.

– Кому і чому ви вдячні? За що? – Я вдячний своїй мамі, бо вона виховала мене в дуже складний час. Пожертвувала собою (не закінчила університет, бо народила мене) і потім, у дуже скрутні роки, робила все, аби я був щасливим. На жаль, мені легко це сказати вам в інтерв’ю, а от подякувати їй, виявити свою любов – значно важче. Мені якось аж незручно, соромно говорити з нею про це. Тому сподіваюся, що вона прочитає це інтерв’ю – та про все довідається…

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Чорна рада (уривок з роману)

Пантелеймон Куліш “Чорна рада. Хроніка 1663 року” – перший історичний роман українською мовою, вперше виданий повністю Пантелеймоном Кулішем у 1857 році. У цій “хроніці історичних подій” автор відтворив відомі історичні події – чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року.

September 2019 Ukrainian People

...

Усі повдягались у довгі подорожні сукні і ждали тільки старого Шрама. Той, стоя перед образом, дочитував своїх молитов. По стінах і по полицях у світлиці не видно було більш ні дорогої зброї, ні срібних кубків; бо в тую неспокійну старосвітщину, одлучаючись, не кидай було плохо дома нічого, а ховай по тайниках, по підземних скарбницях. Старий Шрам звелів синові сідлати коні; як ось і Василь Невольник виїхав із-за садка з ридваном. Погодив тоді бог козакам надрать у своїх ворогів усячини, що не один старшина, мов який дука, їздив ридваном. Блищали мідяні, позолотисти герби на ридвані в Череваня; миготіла в очах дорога горорізьба – леви, струсові пір'я, булави з бунчуками; а тих, може, перевелось і кодло, що сими гербами величались... Мати з дочкою сіли в ридван, а Черевань не покидав-таки козаковання – поїхав на прощу верхи. Шрам із ним держав перед того поїзду. Петро хотів їхати поруч із верховими, да й сам не знав, як оставсь коло ридвана, мов прив'язаний. Іде сердега мовчки і голову понурив. Далі, надумавшись, і каже: — Паніматко! Учора діло пішло було на лад, да й розв'язалось із твоєї ласки. Не по правді ви із своєю Лесею робите. Я до вас із щирим серцем, а ви до мене з хитрощами. Лучче б уже одрізати попросту, да й годі. Ну, що в вас на мислі? Скажи, паніматко, щиро, чи думаєш ти оддати за мене Лесю, чи в тебе другий єсть на прикметі? — І єсть, і нема; і нема, і єсть, – каже, сміючись, Череваниха. — Що отеє в вас за загадки? – аж скрикнув з досади Петро. – Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши! Скажи мені, паніматко, щиро, кого ви собі маєте на думці? — Е, паничеську! – каже Череваниха. – Потривай-бо трошки: ще рано брати нас на ісповідь! Замовк Петро, понурив голову, а на виду поблід, мов хустка: доняла йому до живого Череваниха. Вже й сама Леся, зглянувши на матір, похитала головою. Усміхнулась горда мати да й каже: — Ну, козаче, коли вже тобі так пильно припало, то от тобі уся історія. Леся моя родилась у чудну планету; ще як я нею ходила, приснився раз мені сон дивен-дивен на прочудо. Слухай, козаче, та на ус мотай. Здалось мені, ніби посеред поля могила; па могилі стоїть панна, а од панни сяє, як од сонця. І з'їжджаються козаки і славні лицарі з усього світу – од Подолля, од Волині, од Сівери і

од Запорожжя. Вкрили, бачся, все поле, мов маки зацвіли по городах, вкрили да й стали битись один на один, кому буде та ясная панна. Б'ються день, б'ються другий, – як де не взявсь молодий гетьман на коні. Усі склонились перед ним, а він до могили – да й поняв ясную панну. Такий-то був мені сон, козаче! Проходить день, другий – ніяк його не забуду. Ударилась я до ворожки. Що ж ворожка? Як ти думаєш? — Я думаю тілько, – каже Петро, – що ти, паніматко, з мене глузуєш, от і все! — Ні, не глузую, козаче. Слухай да на ус мотай, що сказала ворожка. “А що ж, – каже, – пані, сей тобі сон пророкує дочку із зятем. Дочка в тебе буде на весь світ красою, а зять – на весь світ славою. Будуть із'їжджатись з усього світу пани й гетьмани, дивоватимуться красі твоєі доні, дароватиму'гь їй срібло-злото, та ніхто її не обдарує краще од судженого. Суджений буде ясен красою між усіма панами і гетьманами; замість очей будуть зорі, на лобу – сонце, на потилиці – місяць”. Так промовила мені, віщуючи, стара бабуся. Як ось, справді, дав мені господь дочку – справдилось бабусине слово: півроку їй, не послідуща між дівчатами. Трошки згодом зашуміло по Вкраїні, закипіло, мов у казані, і стали з'їжджатись у Київ пани да гетьмани – справдилось друге бабусине слово. Усі дивовались на мою дитину, даровали їй сережки, дорогі перстені; тілько ж ніхто так не обдаровав її, як той гетьман, що мені снився. Дорожчий над усі подарунки був його подарунок, і кращий над усе панство і лицарство був молодий гетьман: замість очей – зорі, на лобі – сонце, на потилиці – місяць Справдилося ще раз ворожчине слово. Усіх панів і гетьманів затемняв він красою. І говорить мені: “Не оддавай же, паніматко, своєї дочки ні за князя, ні за лицаря; не буду женитись, поки виросте – буду їй вірною дружиною”. Дай же, боже, і ти, мати божа, щоб і се справдилось на щастє й на здоров'є! Тут саме виїхали вони із за гори. Перед ними так і заблищало, так і замиготило, так і замережило церквами, хрестами, горами і будинками. Святий город сіяв, як той Єрусалим. Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая Прочане перехрестились і сотворили моличву. А Петро іде собі і не бачить, і не чує нічого: так опентала його Череваниха.

есело й тяжко згадувати нам тебе, старий паш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались. Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько то на твоїх улицях, на тих старосвіт ських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської' Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про ти ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну. Іще ж от і дванадцяти літ не налічив Шрам, як у той нещасливий Берестецький рік прийшов до Києва Радзівілл із литвинами, усе попалив і пограбував, а міщане, сівши на байдаки, мусіли до Переяслава втікати. Та люта пожежа іще не зовсім загладилась: куди не кинь оком, усюди виден був по їй прослідок. На коморах, на станях, на огорожах, поміж свіжим деревом чорніють колодки, а інде гарний колись сад стоігь пустирем незагороджений; на спустошалому дворищі стирчать тілько печі да ворота; а де чи ділованнє, чи щит над ворітьми, чи яка хоромина, то все те нове, іще й дерево не посиніло. Смутно було дивитись Шрамові на тії признаки пожежі. Тількі й краси було в Київі, що церкви божі, да городи з червоними маками, да ще тії гори крутоярі, з зеленими покотами. Тоді ще трохи не весь Київ містився на Подолі, Печорського не було зовсім, а Старий, або Верхній, город після Хмельниччини безлюдовав. Де не де сгояли по Подолу кам'яниці; а то все було дерев'яне, і сини з баштами круг Подолу, і замок на горі Киселівці. Улиці були узенькі, плутались то сюди, то туди; а інде замість улиці майдан, і ніхто його не забудовує, і нічого на йому нема, тілько гуси пасуться. Ідуїь паші прочане по тих закоулках, аж дивляться – посеред улиці збились вози у купу. Шрам послав сина прочистити дорогу. Поскочив Петро до возів, гляне, аж. за водами, коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. Посередині килим, на килимі пляшки, чарки і всяка страва. Петро зараз догадавсь, що се, мабуть, чоловікові дав бог родини абощо, так на радощах частує вся кого, хто б не йшов або їхав улицсю. Юрба гостей зібралась уже чималенька, і все були міщане. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, – тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях...

ості сиділи за трапезою не мовчки: балакали таки й геть-то голосненько, що Петро мусив добре гукнуть через вози “Добридень”. Обернулось тоді до нього дві чи три голови. — Пане господарю! – каже. – І ви, шановная громадо! Просить паволоцький Шрам пропуска через табор, Скоро назвав Шрама, зараз деякі повставали да й дивляться; а господар пізнав Петра да й каже:

— Де ж той Шрам? Це хіба десята доля старого Шрама. — Де тобі десята! – підхопили, шуткуючи, гості, – Хіба сота! — І сотої нема! – закричали усі гурбою. – Хоч тисячу таких красних жупанів ізложи докупи, то все-таки не буде Шрам! Усі були раді з такої вигадки; інші аж реготали: клюкнули вже зранку добре. Як ось під'їхав і сам Шрам. Скоро загледіли його сиву бороду, зараз вози поодкочували геть і повиходили до його назустріч. Господар із пляшкою й чаркою попереду. — От наш старий Шрам! – кричали міщане. – От наш батько! — Що се, Тарасе? – каже тоді Шрам господареві (а господар колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем). Супротив кого се ти заложив такий табор? Здається ж, тихо на Вкраїні? — Де тобі тихо, пане полковнику чи панотче?.. Я вже не знаю, як тепер тебе й величати, – кажеТарас Сурмач. – Де тобі тихо? Сьогодні народивсь у мене такий лицар, що аж земля затрусилась. Дав мені бог сина, такого ж, як і я, Тараса Коли миш голови не одкусить, то й він по-батьківськи трубитиме козакам на приступи; та й тепер уже трубить на всю хату. — Нехай велик росте да щаслив буде! – каже Шрам. — Чим же тебе шанувати, вельможний пане? — Нічим не треба, Тарасе. — Як то нічим? здивовавшись, каже Сурмач. – Хіба зарок положив? — Не зарок, Тарасе, а, прибувши до Києва, всяк християнин повинен перше поклонитись церквам божим. Не таківський же був і Тарас, щоб угомонивсь одразу. — Добродію мій, – каже, – любезний! Коли б я знав, що така мені па старість буде честь од пана Шрама, то враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ! Хіба ж ти не рад моєму Тараскові, що не хочеш попорськати його пелюшок? Тобі, мабуть, байдуже, чи виросте з його добрий козак, чи закорявіє, як жидовча! — Рад я йому з щирого серця, – каже Шрам, пошли йому, господи, щасте й долю; тілько ж не та пора тепер, щоб гуляти напідпитку. — Та на добре діло, добродію, завсегда пора. Дивись, скільки возів коло хати! Ніхто не одцуравсь моьі хліба солі. Інший на ярмарок брався, інший у гай по кіллє, інший з пашнею до млина; та отже коли припало пильне діло, що треба привітати нового чоловіка, то нехай ярмаркує собі хто хоче, нехай свині лазять у город, а жінка рве на собі волоссє, – тут ось треба запобігги, щоб новому чоловікові не гірко було на світі жити. А то скаже: "От у мене батько такий сякий був! Поскупивсь ісправити як слід родини, а тепер і їж хліб пополам із слізьми!" — Одумайся, бога ради, Тарасе! каже Шрам (уже йому докучило слухати п'яне верзяканнє). – Чи до речі ж осе чоловікові, приїхавши до церков божих, до мощей святих, застряти на хрестинах? — Та що чи, куме, коло ньою панькаєш? – сказав хтось ізбоку товстим голосом. Хіба не знаєш, що се таке? Знай нас, панів! От воно що! Сказано – кармазини. Себто вже наш брат їм не куппанія, – от воно що! Як сказав, то паче іскру в порох укинув. Усі так і загорілись, бо міщане вже давно на городозе козацтво да на старшину важкім духом дихали.

— Е, пек же його матері! закричало десягеро разом. – Так ми тілько тоді кунпанія кармазинам, як треба виручати їх із-під кормиги лядської? — Пхе, – каже господар, – якого ж чорта нам коло них панькати? — К дияволу кармазинів! – загукала громада, роздрочившись, як бугаї. – Вони тілько вміють бряжчати шаблями; а тоді де були сі брязкуни, як безбожний Радзівілл загуркотав із гармат у городські ворота? Закипів же й Шрам, почувши такі речі. — А ви ж, – каже, – прокляті салогуби, де тоді були, як ляхи обгорнули нас під Берестечком, мов горщок жаром? Де ви тоді були, як припекли нас з усіх боків, що трохи не половина війська википіла? Ви тоді бряжчали не шаблями, а талярами да дукатами, що понабирали од козаків за гнилі підошви да діряві сукна! Га! А Радзівілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітовали йому й разу з гармати! Плюгавії страхополохи! Оддали самохіть Радзівіллові місто і, як тії баби, заголосили: “Згода!” Як же запалав Київ да почали литвини душити вас, що овечок, так хто підскочив до вас па підмогу, коли не козаки? Бідолаха Джеджелій із жменею тих сіромах улетів у Київ, як голуб у гніздо за шуляком; а ви підперли його, зайці нікчемнії? Дурень покійник був! Я не Литву, я вас би сік да рубав, бісові діти! Я вас навчив би боронити, що одвоювали вам козаки! — Який гаспед одвойовував наше добре, опріч нас самих? – кричали міщане. – Одвоювали козаки!.. Та. хто ж були ті козаки, коли не ми самі? Се то тепер, з вашої ласки, не носимо ми ні шабель, ні кармазину. Козацтво ви собі загарбали, самі собі пануєте, ридванами їздите, а ми будуй власним коштом стіни, палісади, башти, плати чинш, мито і чорт знає що! А чом же би і нам по козацьки не причепити до боку шаблі ча й не сидіти, зюрнувши руки? — Козаки сидять, згорнувши руки! – каже Шрам. Щоб ви так по правді дихали! Коли б не козаки, то давно б вас чорт ізлизав, давно б вас досі ляхи з недоляшками задушили або татарва погнала до Криму! Безумнії глави! Да тілько козацькою одвагою і держиться на Вкраїні предся Русь і благочестива віра! Дай їм усім козацьке право! Сказали б ви се батьку Богданові: він би якраз потрощив об ваші дурнії голови свою булаву! Де в світі видано, щоб увесь люд жив при однаковому праві? Усякому своє: козакам – шабля, вам – безмін да терези, а поспільству – плуг да борона. — Коли усякому своє, – каже Тарас Сурмач (а пляшкою махає так, що аж горілка ллється), – коли усякому своє, то чом же нам шаблю і козацьку волю не назвати своєю? У козаків не ставало війська, – ми сіли на коні; у козаків не було грошей, – ми дали їм і грошей, і зброю; укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди, а як прийшлось до розквітання, то козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено! Що ж ми таке? Хіба ми не тії ж козаки? — Хіба ми не тії ж козаки? – підхопила громада, позакладавши із зневагою руки за пояси. – Хто жив із нами запанібрата, дак тепер гордує нашим хлібом-сіллю! Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так і покриває слова його. — Та постривайте, постривайте, папи кармазини, – гукнув один товстопикий синьокаптаннпк, – швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! Налетять зозулі, що нас не забули...

*** Ukrainian People September 2019

У к ра ї н с ь к а к у х н я

СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ОСЕНІ Тушкована квасоля в томатному соусі з реберцями Курка в журавлиновому соусі Складники: 1 курка, 2 зубчики часнику, паприка, зерна гірчиці, розмарин, петрушка, кріп, базилік, рослинна олія, сіль; для соусу: 200 г журавлини, 100 г цукру, 1 ст. л. крохмалю. Приготування: курку промити і обсушити. У ступці розтерти трави з маслом, часником і гірчицею. Натерти птицю сумішшю і сіллю – зсередини і зовні. Залишити маринуватися на дві години. Потім запекти в духовці за температури375° F (190° С),

впродовж 1-1,5 годин. Для приготування соусу журавлину треба залити склянкою води і закип'ятити. Ягоди відкинути на друшляк, зберігши відвар, перетерти через сито. Однорідну суміш повернути в гарячий відвар, знову закип'ятити, всипати цукор, сіль і заздалегідь розчинений крохмаль. Майже готовий соус треба згустити на маленькому вогні кілька хвилин, охолодити і перелити до соусника. Готову курку можна прикрасити зеленню і подати з соусом.

і печериці Фарширован в духовці з куркою Смачними і поживними виходять печериці, фаршировані курятиною. Замість неї можна взяти індичатину або кролятину – будь ніжне м’ясо, яке би зберігало соковитість. Приправляється така закуска сметаною, зеленню та сиром – щоб було смачно й привабливо. Соковитості й пікантності страві додає цибуля та використання улюблених спецій. Складники: шампіньйони – 13 шт; філе курки – 250 г; цибуля – 1 шт.; сир твердий – 125 г; сметана – 2,5 ст. л.; суміш кропу і петрушки – пучок.

солоній воді, подрібнити. Цибулю пошаткувати, зелень поciкти, сир дрібно потерти. Обсмажити грибну масу на рослинній олiї, всипати цибулю, курятину, зелень, трохи сиру, приправити сметаною і спеціями. Нафарширувати капелюшки, викласти на змащене олiєю деко, посипати сиром, випікати за температури 375° F (190° С) 27 хвилин. Подавати зі сметанним соусом або змішаним з солоним огірком майонезом.

Приготування: грибні ніжки і м’якiть, вичищену з капелюшків, промити, дрібно поciкти. Філе відварити в

September 2019 Ukrainian People

Складники: 600 г. свинячих реберець, 200 г. копченої ковбаси, 500 г. білої сухої квасолі, 500 мл. бульйону, 500 г. гарної якості томатного соусу (або перетертих помідорів (пассати), 2 ст.л. томатної пасти, 2-3 морквини, 2 цибулини, 1-2 лаврових листки, 2-3 шт духмяного перцю, олія для смаження. Приготування: квасолю намочити на ніч у холодній воді. Наступного дня воду злити, залити свіжою, додати лаврове листя та духмяний перець, довести до кипіння і готувати без прикриття до готовності. Воду злити, солити наприкінці. Реберця промити, порізати вздовз кісточок на менші шматочки, добре обсушити поверхню паперовим рушником. На сковорідці розігріти олію й обсмажувати реберця порція-

ми до золотистого кольору, обсмажені, перекласти на тарілку. На тій же сковорідці обсмажити нарізану кубиками цибулю. М'ясо разом з цибулею перекласти до казанка, залити бульйоном, довести до кипіння та готувати під прикриттям майже до готовності м'яса. Моркву почистити та нарізати кружальцями, додати до м'яса, та готувати все разом до готовності моркви. Додати томатний соус, томатну пасту, відціджену квасолю та нарізану копчену ковбасу. Приправити за смаком сіллю та перцем, прогріти все разом 5-7 хв. Наприкінці додати товчений часник. Зняти з вогню та дати настоятися під прикриттям 15-20 хв. Подавати гарячою з темним хлібом, квашеними огірками або капустою.

Гарбузовий суп-пюре з вершками

Рататуй Рататуй – це овочеве рагу, запечене в томатному соусі, з додаванням спецій і прянощів. Смак і аромат цієї овочевої страви викликає особливе захоплення, а різноманітність яскравих фарб робить ще більш привабливою і апетитною. Складники: баклажани середніх розмірів – 2-3 шт., цукіні середніх розмірів – 2-3 шт., помідори середніх розмірів – 2-3 шт., базилік свіжий – 2-3 гілочки, чебрець свіжий – 2-3 гілочки, оцет бальзамічний – за бажанням. Для соусу: помідори стиглі середніх розмірів – 4-5 шт., цибуля ріпчаста середніх розмірів – 2-3 шт., перець болгарський великого розміру – 1 шт., олія – 2-4 столові ложки,цукор – за смаком, сіль – за смаком, перець чорний мелений – за смаком, часник середніх розмірів – 3-4 зубчики. Приготування: баклажани промиваємо. Нарізаємо поперек на кружальця товщиною не більше 3-4 міліметра і посипаємо сіллю, залишаємо їх на 20-30 хвилин, щоб вийшла гіркота. Промиваємо баклажани під проточною водою і перекладаємо їх на паперовий рушник, щоб повністю просушити. Надрізаємо шкірку помідора хрест-навхрест з одного боку і опускаємо в киплячу воду на 15-20 секунд. Коли помідори охолонуть, знімаємо з них шкірку, за допомогою блендера подрібнюємо до однорідного рідкого стану, що консистенцією нагадуватиме пюре. Промиваємо перець під проточною водою, чистимо від насіння. Перець нарізаємо на квадратики. Нарізаємо цибулю на невеликі квадратики, товщиною не більше 5 міліметрів. Потім подрібнюємо часник. Ставимо на середній вогонь сковороду з невеликою кількістю олії. Коли олія добре розігріється, викладаємо в ємність цибулю.

Коли цибуля стане м'якою, додаємо до неї шматочки перцю, тушкуємо ще протягом 4-5 хвилин. Сюди ж переливаємо свіже томатне пюре, солимо, перчимо і додаємо цукор за смаком і знову перемішуємо, продовжуємо тушкувати на середньому вогні ще протягом 10-15 хвилин. Цукіні промиваємо, нарізаємо кружальцями товщиною 3-4 міліметра. Увага: солити непотрібно і нарізати наш інгредієнт перед самим приготуванням рататуя! Помідори промиваємо, нарізаємо товщиною не більше 3-4 міліметра. Солити також непотрібно. На дно форми для запікання з високими бортиками викладаємо томатний соус і за допомогою столової ложки рівномірно розрівнюємо його по всій поверхні ємності. Потім у форму, чергуючи, викладаємо кільця баклажанів, томатів і цукіні. Послідовно чергуючи між собою, поки вони неповністю заповнять форму для запікання. Зверху овочі рівномірно посипаємо подрібненим часником і дрібно посiченим листям чебрецю і базиліка. Ще раз злегка солимо і перчимо, скроплюємо олією. Після цього ємність щільно накриваємо харчовою фольгою або папером для випічки. Ставимо у попередньо розігріту до температури 350-375° F (180°-190°С) духовку. Готуємо протягом 1 год. По закінченню приготування залишаємо в духовці ще на 10-15 хвилин. Страву скроплюємо бальзамічним оцтом. Подавати рататуй можна як в гарячому, так і в холодному вигляді, як самостійну страву, або гарнір до риби чи м’яса. Також дуже смачно разом збудь-якою кашею.

Складники: 700 грамів очищеного, нарізаного кубиками гарбуза, 2 середніх морквини, подрібненi на тертці, 2 подрібнених цибулини, 2-3 столові ложки рослинної олії, 1 велика картоплина, очищена та нарізана скибочками, 1 літр води, 3 кубики курячого бульйону, 1 чашка вершків, мелений мускатний горіх за смаком, 1 чайна ложка меленого чорного перцю, сіль за смаком.

Приготування: духовку нагрійте до 425° F (220°C). Гарбуз, моркву і цибулю помістіть в форму для запікання, скропіть рослинною олією. Запікайте в духовці 40 хвилин – так, щоб гарбуз став м'яким. У великій каструлі закип'ятіть воду та відваріть картоплю (близько 20 хвилин). З'єднайте всі інгредієнти, подрібніть за допомогою блендера. Вилийте суп назад в каструлю і поставте на повільний вогонь. Постійно помішуючи, додайте в суп вершки і приправи, посоліть. Страва готова!

Пиріг з яблуками та вершковим пудингом Складники: масло вершкове – 250 г., борошно пшеничне – 2 склянки, цукор- 1/2 склянки, яйця курячі – 1 шт., сметана – 1 ст.ложка, розпушувач тіста – 1 ч.ложка, крупа манна – 1 ст.ложка. Для начинки: яблука (очищенi тa нарізанi кубиками) – 6-8 шт., кориця мелена (за бажанням) – 1 ч.ложка, молоко – 900 мл, пудинг (вершковий) – 2 пакетики, цукор – 4 ст.ложки Приготування: у миску всипати просіяне борошно, розпушувач і цукор. Додати масло, яйце і сметану. Замісити тісто. Відрізати 1/3 частину тіста, загорнути у фольгу і покласти в морозильну камеру. Дно форми діаметром 26

см застелити папером для випікання, боки змастити маслом. Решту тіста викласти у форму формуючи бортики. Присипати тісто манкою. Приготувати вершковий пудинг: розчинити вміст пакетів в 5-6 столових ложках молока, додати цукор, влити суміш, помішуючи, в гаряче молоко. Яблука почистити, нарізати, викласти на розігріту сковороду, додати 2-3 ложки цукру і корицю, тушкувати на середньому вогні близько 5-10 хв. Викласти яблука рівномірно в форму на тісто. На яблука вилити гарячий пудинг, а зверху натерти заморожене тісто. Випікати пиріг у духовці, розігрітій до 350° F ( 180° C) близько 45 хвилин. Готовий пиріг за бажанням можна посипати цукровою пудрою. Смачного!