Ukrainian People August 2018 by Vadim Kucherak

Ukrainian People TM

August 2018

ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО, безстрашний лицар нації СПАС і МАКОВЕЯ свята прощання з літом

Miss Ukrainian Canada

2018

Best Ukrainian Restaurant in Chicago, Illinois

$1.95

ВІТАЄМО З ДНем НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ! ukrainianpeople.us

День Незалежності України

Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine

не хотіла б, аби цей день став звичайним офіційним святом для нас. Я мрію, щоб це свято було таким же світлим і величним, як Великдень, магічним і родинним, як Різдво. Щоб ми чекали на нього, як діти чекають на Святого Миколая. Цього року, і наступного, навіки-віків. “Свобода не зводиться до однієї лише економічної незалежності. Головне все ж – внутрішня свобода”, – писав Еріх Марія Ремарк у своєму першому романі “Притулок мрій”. Мої дідо й баба ніколи вголос не говорили про вільну Україну. Проте, згадуючи їхнє життя, я розумію – це були вільні люди. Їхню внутрішню свободу не могли зламати ні колгоспи, ні заборона релігії, ні, навіть, відібрані паспорти, що й мало за мету зробити із них рабів. “Людина лише тоді посправжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя”, – підкреслював Василь Сухомлинський. Тільки сильний духом народ зміг витримати голод, війну й комуністичну диктатуру; зміну кордонів, країн,

урядів й територій; знищення найкращого цвіту – інтелігенції й греко-католицьких священиків, трудодні, колгоспи й безгрошів'я... і залишитись вільним. Наші предки мали стержень, який не давав зламатися. У них завжди було щось дорожче за власне життя – їх рідна земля, Україна. Тисячі українців були змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам'ятали про своє походження та змогли вразити світ своїм талантом. Вони – в українських танцях, піснях, високій моді, картинах та скульптурах – прославляли свою Вітчизну, видавали книги та енциклопедії, підкоряли космос, знімалися у найкращих фільмах та робили важливі наукові відкриття для людства. Їхні дії, мистецькі проекти, акції та погляди формували в іноземцях уявлення про весь український народ, про Україну. Сьогодні, напередодні 27-ї річниці з Дня незалежності, я хотіла б згадати декількох великих українців ХХ століття, що прославили рідну Україну на весь світ. ОЛЕКСАНДР КОШИЦЬ Після проголошення Української Народної Республіки Симон Петлюра, головний отаман армії УНР, у січні 1919 року наказав створити капелу, підготувати для неї програму й негайно відправити у турне за кордон, аби світ більше дізнався про Україну та її багату культуру. Українська Республіканська Капела під орудою Олександра Кошиця дала майже тисячу концертів у різних куточках світу: їм вдалося побувати в Австрії, Швейцарії, Бельгії, Голландії, США, Канаді, Мексиці, Бразилії та ін. Але найголовніше – те, що іноземна преса була просто переповнена захопленими відгуками. ВАСИЛЬ АВРАМЕНКО Василь Авраменко намагався увиразнити, примножити та зберегти для нащадків український танець у його фольклорному, первоздан-

ному вигляді – ніби своєрідний генетичний код. Завдяки Василеві Авраменку – батькові нашого танцю – про багатющу фольклорну спадщину українців дізналися в США й Канаді, в Італії й Німеччині, у Бразилії, Аргентині та Японії. Світ вкотре впізнав українців через їхній танець, музику й перше кіно. СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА Неперевершене сопрано у три октави Соломії Крушельницької не залишало байдужими нікого. Оперною дівою захоплювався увесь світ. Соломія легко співала твори восьми мовами. Аби слухачі знали, звідки вона родом, після концертів співачка часто знайомила публіку з українськими піснями. МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ Завдяки Миколі Леонтовичу весь світ на Різдво співає український Щедрик, в англомовному варіанті відомий як Carol of the Bells. Його обробку композитор обмірковував протягом усього життя — відомі п'ять редакцій хорових розспівів пісні. ЙОСИФ СЛІПИЙ Йосиф Сліпий зумів врятувати Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) у найважчі роки її існування. У 1944 році очолив УГКЦ після померлого митрополита Андрея Шептицького. А вже через рік церкву було примусово ліквідовано в СРСР. Сліпого, як і інших ієрархів УГКЦ, радянська влада репресувала: в ув'язненні та засланнях він провів 18 років. Лише завдяки зусиллям міжнародної дипломатії і папи Івана XXIII Сліпому дозволили виїхати з Радянського Союзу в Рим. Заснував і очолив Український католицький університет у Римі, а потім відкрив його філії в США, Канаді, Аргентині і Великобританії. СЕРЖ ЛИФАР Сергій Лифар родом із Київщини.

Балетом почав займатись із 17 років. До Парижа його забрала вчителька танців, яка емігрувала. Ним захоплювались митці та критики, називаючи його богом танцю. Серед друзів Сержа – Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Коко Шанель. Від громадянства Франції танцюрист відмовився. “Я українець і цим пишаюсь”, – так він відповів на пропозицію Шарля де Голя. ІГОР СІКОРСЬКИЙ Народився майбутній геній у Києві. Перше світове визнання він здобув у 24 – його літак “Ілля Муромець” став рекордсменом у вантажопідйомності. Згодом авіаконструктор подався у Штати, де відкрив власну компанію – Sicorski Air Engineering. Його гелікоптери використовували Збройні сили США. І саме “пташки” українського інженера першими в історії перелетіли Атлантику і Тихий океан. Так його літаки та гелікоптери з’єднали континенти і дозволили долати величезні відстані за лічені години. КВІТКА ЦІСИК Батьки Квітки – вихідці з Західної України. Вона народилась вже у США. За власні кошти Квітка записала для України два альбоми із народними піснями, які вразили не лише українців, але й США. Більше про цих та багатьох інших преславних українців ви можете дізнатись на сторінках нашого часопису та на нашій веб-сторінці. Пишаймося своїм корінням! Прославляймо свою Вітчизну, де б ми не жили у світі! Святкуймо День незалежності України як найдорожче свято року! Слава Україні! Героям Слава! “Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою” (Феофан Прокопович).

Advertising 773-844-0401

Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

August 2018 Ukrainian People

Write to us: VS Modern Media Group, Inc. P.O Box 101076 Chicago, IL 60610

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

24 Наші інтерв’ю: Павло Табаков: якби Орфей народився у Львові

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Українці Чикаго: 125-річна історія успіху Кримінал Розслідування: Жахлива смерть маленької Мераї Вудс

6 8 12

→ HOLLYWOOD Плітки

→ ЗДОРОВ’Я 10 порад жінкам на кожен день від гінеколога

→ UKRAINE DOING BUSINESS ВІД ДЕПУТАТІВ. У кого найбільше компаній у Верховній Раді Відомі українці: ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО, безстрашний лицар нації Наша історія: ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, гідний століть боротьби Наші традиції: СПАС і МАКОВЕЯ – свята прощання з літом Музика: Лео Мантіс: нігерійський діамант української музики Перлини України Криворівня – літня культурна столиця України

20 24 28 30 34 36

→ DIASPORA Міс Українська Канада 2018 – показ талантів, креативності та соціальної чутливості Чумацький шлях - зупинка Вінніпег → ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (August, 2018) Найкращі українські ресторани Іллінойсу Augustis for Exploration Мандри: Алоха, Гаваї! Гумор Авто: Найбільш видовищні та наймасштабніші автовиставки світу Стосунки: Одного чудового квітневого дня я зустрів свій ідеал жінки Оповідання: Танґо смерті. Юрій Винничук Українська Кухня

38 40 42 44 46 48 50 52 56 58 62

Наша обкладинка: Юлія Щербань, Міс Українська Канада 2018 / Miss Ukrainian Canada 2018 Фото: Прес-центр Міс Українська Канада /Miss Ukrainian Canada верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

Subscribe to

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only. • All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO:

VS Modern Media Group, Inc., P.O. Box 101076 Chicago, IL 60610

НАШІ ІНТЕРВ’Ю

Павло Табаков: якби Орфей народився у Львові Діма Войналович 27 років. Журналіст, музичний оглядач з міста Київ. Редактор видання MusicInUA.

Співак, музикант, композитор, переможець популярних на українському телебаченні проектів “Шанс” та “Голос Країни”. А ще – люблячий чоловік, дбайливий татусь і просто чуйна й порядна людина. У шоу-бізнесі такі особистості – на вагу золота. Власне, не лише у шоу-бізнесі. Це я, друзі, кажу про Павла Табакова. 40-річний митець із енергією та запалом 20-річного наприкінці літа приїде до Чикаго, аби взяти участь у дуже цікавому заході, на якому маєте бути і ви. Зауважу, що Павло у Штатах – завжди жданий гість. – По кілька разів на рік отримую запрошення виступити в Америці і дуже тішуся, що українцям у діаспорі подобається моя творчість, що вони хочуть знову і знову чути мої пісні. А уперше зірковий львів’янин побував у США в 2010 році. Нагодою стало велике прийняття від українців для світової бізнес- та політичної еліти у Вашингтоні. Павло мав за честь представляти на цьому заході українську пісню. – Ця поїздка запам’яталася мені тим, що я познайомився особисто із Едом Раковичем – чоловіком легендарної Квітки Цісик. Тоді на вечорі я виконував під рояль одну з найвідоміших пісень у її репертуарі, а саме оскароносну “You Light Up My Life”.

August 2018 Ukrainian People

Після концерту пан Ракович підійшов до мене, потиснув руку і привітав із гарним виконанням цієї композиції. Це було дуже пам’ятне знайомство та спілкування – з тих, які запам’ятовуються на все життя! Але не менш сильне враження від першого перебування за океаном на митця справили безпосередність у спілкуванні й багато щирих та позитивних емоцій у залі. В Україні, каже Павло, не завжди так реагують на те, що відбувається на сцені, – на музику, яку доносить до слухача артист. – Я дуже полюбив колорит американських міст, а також оті мультинаціональність та мультикультурність Штатів. Таке враження, що у США вміщається цілий світ, але саме це робить Америку дуже відкритою та доброзичливою до усіх її гостей. Уже наприкінці цього серпня Табаков, вдруге за 2018 рік, полетить до Штатів. Недавно артист був у Нью-Йорку, на “Союзівці”, а тепер на нього і його творчу команду чекає Чикаго. Саме у цьому місті 25-26 серпня пройде великий фестиваль Ukrainian Days Chicago. Сам Павло уже увесь в очіку-

ванні цього виступу, адже він відбуватиметься для доволі великої аудиторії, і обіцяє здивувати відвідувачів фестивалю дечим доволі цікавим. Але чим саме, наразі таємниця. Є, до слова, велика ймовірність, що жителі і гості Чикаго почують у виконанні Павла, окрім його власних творів, ще й найкращі шлягери всіх часів і народів. А якщо не вийде почути наживо, то вже зовсім скоро ми усі матимемо змогу насолодитися ними у записі. – Найближчим часом вийде альбом світових хітів у моєму виконанні. Уже працюю над ним на студії звукозапису у Львові. Цей диск буде створений на замовлення польських промоутерів, які зацікавлені саме у такому матеріалі. Та паралельно артист плідно працює і над авторськими піснями. Тому наступний реліз від Табакова, уже шостий за рахунком, також не забариться. Цікаво, що незважаючи на щільний гастрольний графік і насичені студійні будні, музикант знаходить час для того, аби ділитися своїми знаннями й уміннями із молодим поколінням українців, які в майбутньому (звісно ж!) стануть справжніми зірками.

5 речей,

від яких залежний Павло Табаков • Здоров'я моєї сім’ї і власне • Позитивні і негативні думки та емоції • Моя творчість • Виконання музики, від якої відчуваєш мурахи по шкірі • Фруктовий салат

Наприклад, нещодавно він започаткував “Творчу школу Павла Табакова”. – Я дуже радію, що мої плани втілюються в життя. Давно мріяв про створення в Україні школи універсальних артистів, які володіли б вокалом, хореографією і акторською майстерністю. І ось цього літа ми запустили першу таку школу у Львові – вона називається “Творча школа Павла Табакова”. І вже маємо багато учнів – талановитих дітей, які готові, скажу прямо, “гарувати на творчій ниві”. А без дуже відданої праці у нашій справі – нікуди. Сцена не терпить ледарів – вони на ній просто не затримуються. Більше того – за кілька місяців відкриє свої двері аналогічна школа, але для дорослих. І всі охочі зможуть скористатися знаннями висококласних педагогів і спробувати себе в авторському музичному матеріалі. Але є ще один масштабний проект, який втілює у життя Табаков. Він дуже потужний і не менш цікавий. Мова йде про рок-оперу “Шептицький”, над якою Павло працює вже понад два роки. Вся складність, зізнається митець, у самій темі, адже не так багато є справжніх знавців життя митрополита Андрея Шептицького. – А я хочу дуже глибоко копнути, залучивши до цього проекту найкращих митців… Жанр рок-опери вибрав навмисно: ця постановка має поєднати величну постать митрополита Андрея із сучасним життям. Робота триває, шукаємо підтримку в Україні і за кордоном. А говорити більше буду тоді, коли розпочнеться процес постановки. До речі, восени цього року заплановані ще одні мої гастролі до США – на традиційні прийняття від Українського Католицького Університету. Планую під час цих концертів презентувати один чи два номери із “Шептицького”. Звісно, це зараз Павло Табаков – знаний улюбленець тисяч українців у різних куточках світу. А у 2005му молодий соліст чоловічого октету “Орфей” лише починав своє сходження до шоу-бізнесового олімпу. І шлях цей був не надто райдужним… – Тоді мене вразило: скільки людей без професійної, моральної та елементарної музичної підготовки намагаються “пропхатися в черзі” у великому супермаркеті під назвою “Шоу-бізнес”. І всім їм здається, що записав одну пісню

– і гроші мішками почнуть падати тобі на голову (усміхається). А так не буває! Насправді пісенна кар’єра – це велика праця, постійні творчі пошуки, великі інвестиції – як фінансові, так фізичні та моральні. Я вважаю, що зараз прийшов час універсальних артистів, які на сцені зможуть все. Саме тому і започаткував свою Творчу школу. У цьому “супермаркеті” Павло навіть спокусився на одну файну й блискучу, але зовсім марну річ. Мова, як ви здогадалися, йде про “зіркову хворобу”. – Це було після моєї перемоги у телепроекті “Шанс”. У 2005 році на українському телебаченні не було інших подібних талант-шоу. Тож вся країна щонеділі сиділа прикута до телевізорів, спостерігаючи за тим, як із людини з народу, яка прийшла на “Караоке На Майдані”, роблять зірку. Тому не дивно, що перемога в “Шансі”, а за мене проголосувала тоді безпрецедентна кількість телеглядачів – 132 тисячі! – раптово звалила на мою голову велику популярність. Мене тягнули фотографуватися на кожному кроці, у всіх містах України і не тільки… Але, дякувати Богу, дуже вчасно Павло схаменувся й повернув цей “товар” назад до полиць вищезгаданого супермаркету. – Надійними ліками проти незатяжної зіркової хвороби стали мої друзі, музиканти і рідні люди. Десь за місяць мене “попустило” і виробився імунітет. Пізніше, коли переміг у “Голосі Країни”, уже не літав у хмарах. Популярність сприймаю як частину своєї роботи, а вона в мене різнобічна (сміється). Зауважу, що на різнобічну популярність Табакова позитивно вплинули не лише його перемоги у рейтингових телепроектах, а й запровадження квот на українську музику. Сам Павло вважає квоти дуже правильним кроком у внутрішній політиці України і в музичному середовищі, зокрема. – Без цього б не з'явилося багато нових і цікавих гуртів та виконавців, не було б написано чимало нових сучасних пісень, які зараз звучать. Одне слово, без квот українська пісня й надалі залишалася би поза увагою і потихеньку згасала... А зараз є нова хвиля, новий свого роду підйом. І це дуже тішить! Щодо пісень самого Табакова, то вони, звісно,теж тепер значно частіше звучать у радіоефірах – як у загальнонаціональних, так і в локальних. Але, на жаль, не все так райдужно у нашому “королівстві”. У багатьох з нас, напевно, за останні роки є певні розчарування. Так, ми живемо у дуже непростий час. Але ж є речі, які поза

часом, які залежать більше не від зовнішніх чинників, а від власної притомності кожного окремо взятого індивіда. – Байдужість і зрада – ось що мене бентежить в нашому суспільстві. Одне провокує інше. І тут без кардинального впливу та змін у свідомості й ментальності населення важко далі щось прогнозувати. Отак і живемо – без прогнозів, аби не гірше, як то кажуть. А так не повинно бути! Земля наша гарна, люди хороші! Залишилось провести ревізію чи навіть перебудову у мізках і вчинках. Тоді, змінившись, пробувати будувати довкола нову країну, із цінностями і участю у цьому будівництві кожного. Як співав Кузьма: “Ти сам собі країна! Зроби порядок у своїй голові!”. Маємо твердо знати, що усе залежить тільки від нас. А коли нас багато і ми єдині – можна буде гори перевертати! Павло зізнається: навіть навідували думки про те, аби переїхати з України. – Мені багато де подобається... Подобається активний спосіб життя у США. Також подобаються врівноваженість і піклування про природу та людину у скандинавських країнах. Надзвичайно люблю Францію – за її неповторність і шарм. Люблю країни Сходу – за їхню екзотику і гостинність… Головне, – усміхається митець, – з ким там бути і чим займатися. Адже для нього найважливіший – саме внутрішній стан. Але він для Павла, звісно ж, найкращий на рідній землі. – Я дуже часто повторюю слова мого улюбленого філософа, Григорія Савича Сковороди: “Якщо зерно впало саме в цю землю, то воно має тут і прорости”. Маю додати, що Павло Табаков у повсякденному житті – дуже добрий і м’який. Принаймні, це часто кажуть його рідні і близькі (навіть час від часу критикують артиста за надмірну відкритість). – За весь час у шоу-бізнесі я так і не навчився жити із розумінням, що це свого роду тераріум. Мені здається, що всі та все довкола – це суцільний позитив і добрі наміри. Мабуть, у цьому я трохи наївний (усміхається).

Найяскравіший спогад дитинства Павла Табакова Були і не дуже приємні спогади. Але ми про них не будемо згадувати (усміхається). А з приємних – це довга щоденна гра за фортепіано і розмови на кухні з мамою. Ukrainian People August 2018

Chicago Illinois, USA

Українці Чикаго: 125-річна історія успіху

У 1893 році до Чикаго прибув молодий український діяч Володимир Сіменович, який розпочав тут свою лікарську практику і протягом сорока років очолював українську громаду міста. Згідно записів В. Сіменовича, на той час тут вже існувала православна церква, яку відвідували робітники-українці.

Перші організації (1893-1918) Перша українська громада була зорганізована при парафії св. отця Миколая у 1905 році та мала на меті “піднестися через школу, читальню, політичні клуби чи в інший спосіб”. У 1906 році отець Микола Струтинський, доктор Володимир Сіменович та його колега, адвокат Стефан Янович засновують у Чикаго Братство святого Отця Миколая, яке стало першим у Чикаго відділом Українського народного союзу (УНСоюзу, який первинно виник у Шамокін, Пенсильванія, у 1894 році). Ця організація у місті швидко росте. У 1918 році у Чикаго було вже 9 відділів УНСоюзу. У 1912-му – при УНСоюзі заснована Рада освіти – “Просвіта”, яку очолив В. Сіменович, секретарем була п. Емілія Струтинська, дружина о. М.Струтинського. Саме

August 2018 Ukrainian People

п. Емілія у 1917 році зорганізувала краєвий з’їзд жінок, що привело до заснування “З’єднання українських жінок в Америці”. Парафія св. отця Миколая довгий час виконувала роль одного з основних центрів українського культурного життя у місті. Саме тут у 1918 році почав виходити квартальник “Рання зоря”. У 1915 році Юрій Маслій, Йосиф Коцовський і Лука Різа засновують із громадою Українську народну церкву з парафією св. Трійці, яку дослідник Мирон Куропась вважає “першою чисто українською православною церквою в Америці”. У 1917 р. д-р Володимир Сіменович і його колега, лікар Стефан Гриневецький засновують перший у Чикаго український журнал “Україна”, який мав на меті об’єднати українську громаду міста. Події в Україні у 1918 році, зокрема проголошення незалежної держави активізу-

вало культурне і політичне життя українців Чикаго. 30 травня 1918-го відбулося велике українське віче. У марші містом і вічі брало участь близько 10 000 українців. Політичний портрет української громади Чикаго того часу по суті повторює у мініатюрі політичну палітру тодішньої України – тут діяли державники, гетьманці, пізніше – націоналісти та інші, які утворили партії, спортові товариства, просвітницькі, жіночі, культурні й інші громадські структури. У 1935 році українська громада штату Іллінойс мала понад 110 різних організацій і товариств на близько 41 тисячу мешканців штату українського походження. Дуже яскравою сторінкою життя українців Чикаго (та й, зрештою, українців будь-де) є їх культурна діяльність. Мирон Куропась, описуючи період життя українців у цьому краї від 1890 до 1948 років, вже у 1909-му нараховує два хори, у 1920-х роках діє драматичний гурток, у 1930-х роках – цілий ряд хорів, танцювальних ансамблів, драматичних гуртків, оркестрів, музичних груп. У цей час створено “Український Хор”, про який музичний критик Юджін Стінсон писав у “Чикаго Дейлі Ньюс” таке: “Це один з найкращих хорів, які можна почути в Америці”. У 1932 р. стараннями Василя Авраменка у Чикаго було зорганізовано “Український фестиваль”, водночас театральні самодіяльні трупи ставили українські класичні вистави – “Катерину”, “Запорожця за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок”, “Марусю Богуславку” тощо. Культура, привезена з далекої України, шанувалася і цікавила не тільки наших земляків, але й ширше коло громадян. Так у 1933 році під час виставки “Століття Поступу”, присвяченій 100-літньому ювілею Чикаго, український павільйон відвідало 1 800 000 людей.

1930-1960-і роки: всупереч асиміляції Але життя і діяльність українських діячів у США, зокрема в Іллінойсі, не було безхмарним. Уже у 1930х роках гостро дала про себе знати асиміляція. І все ж досягнення української громади у період до 1948 року треба оцінити дуже високо. Піонери

Чикаго з України “збудували одну з найкращих церков у Америці. Вони вислали тисячі доларів (рівнозначні з мільйонами на сьогоднішні стандарти) до Європи (на закуп харчів, ліків тощо українцям з СРСР – прим. ред.). Вони організували український національний павільйон на Світовій Виставці (1933 р.), збудували цілоденну школу. Вони створили один з найкращих українських хорів в Америці. Вони були політично активними” (“Мости в Україну” / Донецьк: Український культурологічний центр, 2005). І все це – за гострої економічної кризи в Америці. Після Другої світової війни до Америки прибуло до сотні тисяч політичних емігрантів-українців з таборів DP. У 1965 році у штаті Іллінойс українська громада вже нараховувала близько 70, а у 1988 – 75 тисяч осіб. У цей період трансформувалися старі і постали нові потужні українські організації – серед них Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) та Злучений Українсько-Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК). Основну духовно-організуючу роль в українській громаді відігравали українські церкви. Новоприбулі по війні емігранти активізували громадське і політичне життя – в Чикаго утворилося дві важливі українські громадсько-політичні організації: Ліґа американців українського походження та Об’єднання українських американських організацій в Іллінойсі. Поряд зі старими, в основному аполітичними культурницькими і чисто політичними організаціями-партіями, повоєнна еміграція ініціювала створення “Самопомочі”, товариського клубу “Бесіда”, ряду професійних організацій – лікарів, вчителів, правників, інженерів та молодіжні спортові товариства. Розвинулося шкільництво українського Чикаго, зокрема, українознавчі суботні школи, що до сьогодні перебувають під егідою “Шкільної Ради”, УККА, Консисторії УПЦеркви та інших організацій. Створено ряд нових хорів. Діяли естрадні оркестри, тріо співаків, квартети тощо. У 1953 постало і надалі розвинулося “Українське Театрально-Музичне товариство “Нова Сцена”, у період з 1971 по 1981 рік діяла молодіжна Театральна Студія. При церквах, школах, організаціях молоді діяли танцювальні ансамблі. Активним було й мистецьке, літературне, наукове життя української громади Чикаго. Тут у 1971 році було засновано унікальний Український

Інститут Модерного Мистецтва; ряд відомих українських науковців працює в університетах штату Іллінойс, тут діє осередок НТШ-Америка, працює Редакційна колегія унікального видання “Енциклопедія діяспори” (д-р Василь Маркусь), в Іллінойському університеті Урбана-Шампейн вже десятиріччя діє Українська науково-дослідна програма (Дмитро Штогрин, Богдан Рубчак).

Українці Чикаго в новітні часи До початку 1990-х років українці Чикаго потужно розбудували цілий ряд напрямків духовно-патріотичного, мистецького, літературного, пресового, наукового, бізнесового життя. Про це красномовно свідчить сам лише перелік українських інституцій кінця ХХ століття. Українці Чикаго створили ряд церковно-парафіяльних організацій: українські католицькі церкви, українські автокефальні православні церкви в Іллінойсі та інші. Наприкінці ХХ століття у Чикаго діяли такі українські громадськосуспільні та прицерковні організації: Комітет оборони традицій Української католицької церкви, Комітет Українців Америки (відділ Чикаго), Товариство українських сеньйорів при парафії святого Володимира й Ольги, Українське патріархальне товариство, Українське Товариство Старших Громадян при катедрі святого Отця Миколая, УККА (відділ Чикаго) та інші. У цей же час утворилися основні політичні організації українців Чикаго: “Американці за людські права в Україні”, “Організація державного відродження України”, “Організація оборони Чотирьох свобод України”, “Об’єднання прихильників визвольної боротьби України” (ОПВБУ), “Україн-

ська Станиця Американських Прихильників Антибольшевистського Блоку Народів” (ПАБНА). Культурно-освітні організації: Комісія зв’язку Енциклопедії українознавства, Товариство “Рідна школа”, Українська католицька катедральна школа святого отця Миколая, Українська Учительська Громада, Українське академічне і професійне товариство імені Міхновського (УАПТМ), Український Інститут Модерного Мистецтва, Український національний музей імені Мирослава Сіминовича, Школа українознавства при катедральному соборі святого князя Володимира, Школа українознавства при парафії святого Йосифа. Братсько-забезпеченєві організації: Союз українців католиків “Провидіння”, Українська народна поміч, Окружна рада українського Братського союзу в місті Чикаго й околиці, Округа Українського Народного Союзу в Чикаго. Мистецькі ансамблі: Парафіяльний хор при українській парафії св. Андрія, Український ансамбль “Байда”, Хор “Боян”, Український дитячий хор “Молода думка”, Хор “Ірмос”, Парафіяльний хор св. Йосифа, Хор “Прометей”, Хор “Славута”, Український чоловічий хор “Сурма”, Хор Тисячоліття єпархії св. Отця Миколая, Катедральний хор ім. Лисенка, Хор “Троянда”, мистецькі одиниці осередку СУМ, Український танцювальний ансамбль “Громовиця”, Школа балету і народно-сценічного танцю. Жіночі організації: Допомогове Товариство Українських Жінок, ОЖ-ОЧСУ відділ ім. Алли Горської, Об’єднання Жінок ОЧСУ ім. Оксани Мешко, ОЖ-ОЧСУ ім. Олени Пчілки, Об’єднання Українських Жіночих Організацій м. Чикаго і околиці, Союз Українок Америки (СУА) – округа Чикаго, відділи СУА (6-й, 22-й, 29-й, 31-й, 36-й, 51-й, 74-й, 77-й, 84-й, 101-й, 102-й), Український Золотий Хрест в США. Ветеранські організації: Станиця Братства Колишніх Вояків Першої Української Дивізії УНА, Об’єднання Колишніх Вояків УПА в ЗСА, Відділ Товариства Вояків УПА в Чикаго. Молодіжні та спортивні організації: Об’єднання демократичної української Молоді в Чикаго (ОДУМ), “Пласт”, Спілка Української Молоді (СУМ), Українсько-американське спортове товариство “Леви”, спортові команди СУМ “Крила”, футбольний клуб Connection-Ukraine. Наукові установи: Осередок НТШ в Чикаго, Українська науково-дослідна програма при Іллінойському університеті, Філія Українського Католицького університету в Чикаго. Корисно було б “приміряти” те все до нашої сучасної України, особливо до “української пустки” на Сході і Півдні, і зробити висновки. По-перше, про наше минуле – як ретельно і як досконало все українське (школи, інститути, мистецтво, письменство, газети та часописи, театр, бібліотеки, громадські організації і т. д. тощо) тут – на Сході і Півдні (в суто українських краях!) – було винищено у XX ст. По-друге, на прикладі української громади Чикаго ми бачимо, як може розквітнути національно-громадське, політичне, духовне, наукове, мистецьке, спортивне та ін. життя за наявності ініціативи, розумної і тривалої праці організаторівпатріотів. І, по-третє, оптимістичний висновок: хоч нас чекає важка і довга робота в Україні, але побудувати громадянське суспільство можливо, як зробили це українці Чикаго у посвоєму важких умовах. А тепер – про новий час – вже після проголошення Незалежної України. Він приніс нові зміни не тільки в українське суспільство в самій Україні, але й покликав до життя нові українські ініціативи, нові українські громадські організації в українській діаспорі. Одна з таких організацій, вже знана у США і Україні, – Товариство Української Мови-Чикаго (ТУМ-Чикаго). За матеріалами http://www.wikiwand.com/uk

Ukrainian People August 2018

КРИМІНАЛ

Вбивство на гірській базі відпочинку

Пошуки зниклої 20-річної студентки з Айови тривають Моллі Тіббеттс (Mollie Tibbetts), 20-річна випускниця другого курсу в університеті штату Айова, вийшла на пробіжку ввечері 18 липня у провінційному містечку Бруклін, штат Айова. Додому дівчина не повернулася. Наступного дня було повідомлено про її зникнення. “Вона мала при собі Fitbit, тому що ніколи не знімала його, – заявив її хлопець, Далтон Джек (Dalton Jack). – Вона використовувала його під час сну та всіх пробіжок”. Востаннє Далтон бачив свою подругу 16 липня. На наступний день він відправився в Дуб'юк, де працює в будівельній компанії. Моллі залишилась у його будинку, щоб доглядати за собаками. А вечірні пробіжки були її звичайним заняттям. У цій тісній сільськогосподарській спільноті, яка налічує близько 1500 осіб, всі один одного знають. Проте сільська місцевість значно ускладнює пошуки. “Ми оточені фермою: кукурудзою та соєю. Зараз кукурудза виросла на дев'ять футів заввишки. Навіть з літака буде важко шукати щось у цьому полі”, – пояснив Шериф Крігель (Sheriff Kriegel). Тим часом сім'я Тіббеттс прочісує кожне поле та кожну розвалину в містечку, бо вони вірять, що дівчина знайдеться живою й неушкодженою. Один із братів Моллі, Скатт вірить, що його сестра “з усіх сил намагається повернутися додому”. “Вона – найкращий боєць з-поміж усіх, кого я знаю, – пояснює репортерам схвильований хлопець. – Отже, незалежно від ситуації, вона не збирається сидіти, склавши руки”. Будь-хто, хто має інформацію щодо справи, може зателефонувати до офісу шерифа за номером 641-623-5679.

Не дозволяєте одружитися? –

Помріть!

Двоє молодих коханців зі штату Оклахома опинилися у в'язниці після свавільного замаху на вбивство сім'ї дівчини. 18-річний Захарій Слайгар (Zachary Sligar) та його 15-річна коханка, вирішили убити сім'ю дівчини після того, як батьки відмовили їм у одруженні. “Вони спланували вбивство трьох осіб – матері, батька та старшої сестри, яка живе в будинку – щоб безперешкодно одружитись”, – заявив шериф округу Лінкольн Чарлі Догерті (Charlie Dougherty). 19 липня вночі Слайгар приніс до будинку своєї дівчини пістолет і вистрілив у її батьків, поки ті спали. Він не попав у чоловіка, але поцілив жінці в обличчя та руку. Проте план підлітків почав руйнуватися, коли зброю заклинило. “У Слайгара виникли проблеми зі зброєю, – розповів шериф. – Після того, як їх план не вдався, його коханка наказала хлопцю забиратися геть”. Приблизно опівночі в швидку допомогу надійшов дзвінок від батька дівчини, який повідомив про те, що в його дружину стріляли. “Ми не знаємо, що сталося, – сказав батько диспетчеру 911. – Моїй дружині вистрілили в обличчя. Вона спливає кров’ю . Ми щойно прокинулись від пострілу”. Постраждала жінка була доставлена до лікарні, де вона залишається в критичному стані. Їх дочка була взята під варту на місці події, а пізніше поліції вдалось заарештувати Слайгара. Він був у своєму будинку в Шоуні. Парі висунуті звинувачення у спробі вбивства та збройному нападі. Вони утримуються під арештом без права на заставу.

August 2018 Ukrainian People

Молода жінка, яка працювала на гірській базі відпочинку в Північній Кароліні, була знайдена мертвою біля шоссе. Смерть під час найбільшого напливу туристів у парку Blue Ridge надзвичайно вразила друзів та співробітників дівчини – молодих сезонних працівників, які приїхали працювати у місце захоплюючих краєвидів у віддаленому готелі Pisgah Inn. Розташований вздовж магістралі, яка доставляє у цю живописну місцевість відвідувачів з усього світу, готель на висоті у 5 тисяч футів (1,5 кілометра) назвали найкращим національним парком у 2015 році (USA Today). “Працівники ходять шоковані тим, що сталося. Вони дійсно схвильовані”, – розповів власник готелю Брюс О'Коннелл про своїх 100 співробітників. Сара Елліс (Sara Ellis), 29-річний кухар з Флориди, яка прибула до Pisgah Inn у травні, була знайдена мертвою 24 липня. Це сталося через кілька годин після того, як її оголосили зниклою. 20-річний Дерек Шон Пендерграфт (Derek Shawn Pendergraft), звинувачений у вбивстві, також працював у готелі, прибирав кімнати для гостей. Він першим повідомив про зникнення Сари. Рейнджери знайшли її частково оголене тіло на набережній поруч із шоссе, неподалік від готелю. Спочатку Пендерграфт розповів слідчим, що він і Елліс пішли у похід після того, як обидвоє закінчили роботу близько 4-ї вечора. Проте, нібито, дівчина вирішила повернутися, коли почав падати дощ. Пендерграфт прийшов сам і розповів своїм керівникам, що Сара пропала, і він знайшов її парасолю на землі. Але наступного вечора менеджер з готелю зателефонував слідчим і сказав їм, що Пендерграфт зізнався у вбивстві. Підозрюваний пояснив слідчим, що знепритомнів під час їхнього походу, а коли прийшов до тями, то знайшов тіло дівчини без будь-яких ознак життя. На її шиї та голові були сліди крові. Містер О'Коннелл, який керує заїздом за контрактом із Службою національних парків, заявив, що Пендерграфт і Елліс працювали вперше у готелі, який щорічно відкривається з весни до осені. Обидвоє жили у житловому приміщенні для працівників. Він підкреслив, що не знає, чи вони були друзями. Пендерграфт, який перебуває під вартою, вперше з'явився у федеральному суді в четвер, 26 липня, за звинуваченням у вбивстві другого ступеню, що передбачає максимальний термін перебування у в'язниці.

Автомобільна аварія. Поради адвоката На жаль, ніхто з водіїв не застрахований від аварій та дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Як себе поводити і що робити, якщо ви все-таки потрапили в аварію? Відомо, що у такі моменти водії часто розгублюються, перебувають в емоційному збудженні або шоці від побаченого і не можуть вирішити, як адекватно діяти. Адвокат Лора Голуб своїми порадами допоможе вам уникнути найбільш небезпечних помилок. Потрапивши в аварію, намагайтесь опанувати себе і діяти згідно з наведеними нижче порадами. Порада перша Від детальної чіткої фіксації усіх обставин аварії залежить дуже багато. На підставі первинно складених документів – протоколу огляду місця пригоди, схеми ДТП, пояснення учасників ДТП, показів свідків та ін. – суд встановлює причинно-наслідковий зв’язок між діями водіїв та наслідками аварії. Тому намагайтеся якомога детальніше зафіксувати усі сліди ДТП. Вимагайте від поліцейського зафіксувати у протоколі огляду місця пригоди буквально все, що, на вашу думку, стосується аварії: місце зіткнення автомобілів, їхнє розташування після аварії, світлофори та дорожні знаки на місці аварії, сліди гальмування, тощо. Порада друга Дуже серйозно поставтеся до складання на місці ДТП первинних документів, вимагайте від поліцейських їх детального опису. Чим детальніше буде все описано, тим більшими будуть ваші шанси отримати повну матеріальну компенсацію за аварію. Уважно прочитайте усі документи перед тим, як їх підписати. Якщо із чимось не згідні, сміливо пишіть свої зауваження – це ваше право. Порада третя До того, як приїдуть поліцейські, спробуйте самі серед присутніх водіїв, які за вами зупинились, знайти людей, які бачили аварію у динаміці, а не її наслідки: запишіть їхні прізвища, телефони, адреси. Ці відомості збережіть у себе, а копію передайте поліцейським для внесення у протокол.

Якщо ваш кривдник явно перебуває у нетверезому стані, вимагайте, щоб цей факт занесли до протоколу.

можуть бути пізніше використані проти вас, щоб зменшити розмір винагороди за моральні збитки.

Порада четверта Не варто вступати у суперечку із поліцейськими на місці аварії. Пам’ятайте, що все, з чим ви не згідні, можете внести у документи, які вони складають.

Порада шоста Якщо проти вас порушили кримінальну справу, адвоката наймайте негайно, оскільки хороший адвокат може домогтися додаткових експертиз та досліджень, які підуть вам на користь.

Порада п’ята Якщо у вас є можливість, відразу після аварії залефонуйте адвокату, який спеціалізується на веденні справ, що стосуються автотранспортних пригод, особливо якщо спричинена значна матеріальна шкода, або є поранені й загиблі. Також, адвокат допоможе вам у переговорах зі страховою компанією та надасть допомогу при оформленні усіх протоколів. Досвідчений адвокат допоможе вам отримати найбільш повну суму для покриття ваших витрат на ремонт автівки та за моральні збитки (пропущені робочі дні, лікування тощо). Адвокат НІКОЛИ НЕ ВИМАГАТИМЕ ВІД ВАС ОПЛАТУ, якщо, у гіршому випадку, страховики відмовилися компенсувати вам моральні збитки. Проте він зробить усе можливе, щоб ви отримали максимальну компенсацію за ваш час, стрес та моральні збитки. Тільки після успішного завершення справи адвокат отримує свою винагороду. НІКОЛИ НЕ ТЕЛЕФОНУЙТЕ З МІСЦЯ АВАРІЇ В СТРАХОВУ КОМПАНІЮ! Ні в свою, ні у компанію протилежної сторони. Її представники все одно не приїдуть, щоб допомогти вам, проте ваші плутані, в стані стресу свідчення

Без сумніву, потерпілий також фігурує у справі і не менше обвинуваченого зацікавлений у результаті на свою користь. Головна мета потерпілого – домогтися повного відшкодування матеріальних збитків, спричинених йому внаслідок аварії. Порада сьома Якщо аварія відбулась, і шкода, на ваш погляд, значна, не вірте обіцянкам “кривдника” розрахуватись згодом, пропозиціям розібратися без поліції, оплатити ремонт зразу ж на місці й т.ін. Адже потім може виявитися, що ремонт коштує набагато дорожче, ніж вам заплатили на місці аварії. Або винуватець ДТП наступного дня заявить, що вперше вас бачить і приведе море свідків, які нібито все бачили – і ви із потерпілого перетворитесь на винуватого. Адвокат Лора Голуб народилася в українському місті Львів. У віці 18 років переїхала з батьками та сестрою до Чикаго. Успішно закінчила Loyola University Chicago зі ступенем бакалавра. В основному спеціалізується у вирішенні кримінальних справ (крадіжок, бійок, нападів), аварій та DUI (водіння в нетверезому стані).

: ІСТ М я і ц а р о п р Ко Україною з о м є а н д є у к з 1989 ро

Міжнародна Корпорація МІСТ, яка заснована майже 30 років тому і нині налічує більше 500 представництв у Канаді і США, постійно вдосконалює якість та асортимент послуг. Вже 2018 року введено та планується запустити новинки, що роблять сервіси ще зручнішими та швидшими. Продовжується постійна співпраця з українськими громадами, підтримка майже усіх українських фестивалів, сприяння гуманітарним та благодійним ініціативам по всіх Сполучених Штатах.

Міжнародна платіжна система “МІСТ” На основі багаторічного досвіду грошових переказів через Корпорацію МІСТ в Україні зареєстровано чи не єдину українську платіжну систему, яка дозволяє переказ коштів з інших країн – безпечно, швидко і вигідно. Тепер можна легко передавати гроші з отриманням у 10 тисячах відділень таких великих банків, як Райффайзен Банк Аваль, Приватбанк, Укргазбанк та інших. Також МІСТ залишається єдиною компанією, яка легально і надійно доставляє гроші безпосередньо до рук отримувача. Крім того, на теренах Канади на фінальному етапі тестування знаходиться послуга грошових переказів онлайн, що дасть можливість відправникам оформити замовлення зі смартфона чи комп’ютера. Згодом планується розширення сервісу і на США.

August 2018 Ukrainian People

Якість, швидкість і надійність доставок через МІСТ МІСТ залишається однією з небагатьох компаній, яка безперервно і гарантовано відправляє посилки в Україну та інші країни Східної Європи, Прибалтики і Центральної Азії. Таким чином, саме за Корпорацією МІСТ вже десятки років поспіль закріплене лідерство в сфері міжнародних відправлень до України. Кожного місяця ведеться постійна робота із вдосконалення кур’єрських послуг та розширення мережі прийому посилок для відправки у США і Канаду.

Спонсорство та участь у благодійних заходах МІСТ продовжує наголошувати на необхідності відкритої громадської і благодійної діяльності, щоб показувати на власному прикладі, що допомога іншим – важлива та потрібна. Так, вже у 2018 році

МІСТ підтримав більше 20 українських фестивалів та понад 40 інших українських заходів, організованих молодими ініціативами, церквами, школами, благодійними організаціями по всій Північній Америці. Так, через МІСТ продовжується відправка десятків тонн гуманітарної допомоги для української армії, сімей ветеранів, лікарень та дитячих будинків, а представники та керівництво компанії особисто підтримують і беруть участь: в акціях зі збору коштів для навчально-реабілітаційного центру “Джерело”, який надає послуги для молоді з особливими потребами і дітей з групи ризику в Україні; у заходах до Дня вишиванки, де МІСТ є спонсором одночасно на трьох континентах; у показах фільмів про АТО та сучасних українських героїв (наприклад, МІСТ був і співорганізатором, і спонсором туру фільму “МІФ” про

Василя Сліпака у США і Канаді); у Північно-Американському Велотурі “Чумацький Шлях”, у рамках якого українські спортсмени долають більше 10 тисяч кілометрів з метою розповісти про сучасну Україну. Отож, вже майже 30 років Корпорація МІСТ не зупиняється на досягнутому, продовжує працювати для громади і покращувати свої послуги. Команда і керівництво компанії вітає українців Чикаго з Днем Незалежності України, бажає всім здоров’я й успіхів на славу Батьківщині!

Р о з сл і ду в а н н я

Люда Руда

Жахлива смерть маленької Мераї Вудс

понеділок, 16 липня 2018 року, у зал суду округу Онслоу охорона привела 32-річного Ерла Кімрі (Earl Kimrey). Чоловік був одягнений у помаранчевий тюремний комбінезон, його руки та ноги – закуті в наручники. Він виглядав пригніченим. Це й не дивувало, адже його звинувачували у вбивстві дитини, і над ним навис привид смертної кари. Останній раз в окрузі смертельний вирок пролунав ще у 2001 році. Ця гучна справа – таємниче зникнення 3-річної Мераї Вудс (Mariah Woods) вночі з її власного ліжка – сколихнула усю Америку. Матір дівчинки, Крісті Вудс (Kristy Woods), стверджувала, що востаннє бачила дитину 26 листопада 2017 року близько 11 години вечора. 27 листопада було оголошено “Amber Alert” (система екстреного сповіщення в разі викрадення дитини або надзвичайної ситуації), і сотні людей кинулись на розшуки дівчинки. У суботу, 2 грудня, через п'ять днів після того, як було заявлено про зникнення Мераї, водолази поліції Фаєтвілла знайшли тіло дитини у стічній трубі ставка округу Пендер (Pender County), штат Північна Кароліна.

Деталі справи Рано-вранці, 27 листопада 2017 року, у поліційному відділенні округу Пендер пролунав телефонний дзвінок. Чоловік на другому кінці дроту стривоженим голосом повідомив про зникнення дитини. “Ми не можемо знайти нашу трирічну дочку, – заявив він. – Ми шукали її скрізь у домі та виходили на подвір'я, проте нашої дівчинки ніде немає”. У 7-хвилинному дзвінку, який зареєстрували близько 6 ранку, було чути, як Ерл Кімрі важко дихає. Чоловік був коханцем матері зниклої дівчинки і мешкав із нею та її трьома дітьми. Він розповів диспетчеру, що востаннє бачив Мераю між 8 і 8:30 вечора, коли діти пішли спати. Коли представники поліції прибули на місце зникнення Мераї, вони не виявили жодних ознак злому чи слідів того, що хтось чужий пробрався в будинок. У ньому на той час проживало п'ятеро людей: Крісті Вудс, Ерл Кімрі, Мерая та два старших брати дівчинки. Крісті Вудс розповіла поліції, що “останній раз вона бачила свою дочку об 11 годині вечора, коли пішла перевірити її спальню”. Вудс також повідомила, що її бойфренд теж ходив до дівчинки вночі, коли та прокинулася, і вклав її спати. Зранку Мераї в ліжку вже не було. Поліція одразу ж розпочала розслідування справи. Більш ніж 225 співробітників із 14 місцевих, державних та федеральних правоохоронних органів провели майже 100 допитів і понад 140 перевірок в ході розслідування зникнення дитини. Крім того, у пошуках Мераї брали участь 730 добровольців, які прочісували переліски та навколишні водойми. Після 1 грудня зона пошуку була розширена, але на той момент правоохоронці були майже впевнені, що шукають вже тіло дитини. 2 грудня 2017 року представники Управління поліції Фаєтвілла знайшли Мераю в трубі неподалік шосе в окрузі Пендер. Її тіло було сховане у великому мішку, набитому всередині камінням та цементом. Воно було загорнуте у три білі пластикові мішки для сміття, закручені навколо шиї дитини, та покладене у велику диванну подушку на застібці блискавкою. “Поверхня подушки також містила велику частину твердого цементного матеріалу, змішаного з камінням”, – записав медичний експерт.

August 2018 Ukrainian People

Підозрюваний – обвинувачений 32-річний Адольф Ерл Кімрі – коханець матері дитини – був арештований у зв’язку зі смертю Мераї та за насильство над її двома братами. Його помістили у в'язницю в Onslow County Detention Center під заставу у розмірі 1.01 мільйона доларів. Відповідно до ордера на арешт, Кімрі звинуватили у перевезенні тіла Мераї Вудс з місця її загибелі, перешкоджанні здійсненню правосуддя, крадіжці та використанні викраденого майна, а також приховуванні тіла. В ордері стверджувалось, що Кімрі “не повідомив поліцію про смерть Мераї Вудс та таємно позбувся тіла мертвої дитини”. Підозрюваний вперше з’явився в суді в понеділок, 4 грудня 2017 року. Під час його першої появи в суді Кімрі оточували п'ятеро правоохоронців, а він був одягнений у бронежилет. У боротьбі за опіку над своїми дітьми, їх біологічний батько розповів про акти фізичного насильства над синами з боку Кімрі. Один з хлопчиків підтвердив, що мати знала про ці випадки і, як стверджується в документах, “була не в змозі захистити неповнолітніх від насильства”. Кімрі не найняв адвоката, тому його представляв призначений судом адвокат Волтер Параморе (Walter Paramore) з Джексонвілла. Він також

захищав колишнього моряка Сезара Лаурена (Cesar Laurean) після вбивства молодшого капрала Марії Лойтербах (Maria Lauterbach) у гучній справі 10 років тому. Доповідь про розтин включала тривожні одкровення про загибель трирічної Мераї Вудс. В результаті аутопсії тіла дитини виявилось, що вона померла від отруєння хлороформом. Проведене дослідження з токсикології показало, що периферична кров дівчинки містила хлороформ, а в її легенях був летальний рівень хлороформу. На обличчі дівчинки був великий синець з лівого боку, опухла повіка лівого ока, розбита верхня губа, на руках і ногах теж були подряпини. На потилиці – декілька крововиливів. Мозок виявився опухлим без видимих слідів травми. Шериф Ханс Міллер з офісу шерифа округу Онслоу повідомляє, що справа все ще знаходиться в стадії активного розслідування, і не відповів на запитання репортерів, чи була дитина травмована сексуально. Слідство встановило: сусіди бачили, як Кімрі розмістив об'єкт, “більший, ніж сумка для книг”, у вені, зареєстрованому на Крісті Вудс, близько 11:30 вечора 26 листопада. З машини детективи вилучили рожевий дитячий светер, дитячий одяг, килимові секції та цемент. 24 січня 2018 року Кімрі було пред'явлено звинувачення у вбивстві та вчиненні злочину першого ступеня з серйозними тілесними ушкодженнями.

Хто винен? Батько Мераї, Алекс Вудс (Alex Woods), який мешкає окремо від родини, дізнався про зникнення своєї доньки з новин по радіо. Він був шокований, коли почув ім'я Мераї. “Це нереально. Це кошмар, – заявив Алекс журналістам. – Ви постійно чуєте такі новини, але ніколи не думаєте, що це станеться з вами чи вашими дітьми”. Алекс додав, що він із підозрою ставиться до обставин зникнення його дочки. “Хтось просто зайшов до будинку і забрав трирічну дитину з ліжка? Вона не плакала, не кричала? – пояснив він. – Ніхто нічого не чув? У будинку знаходилося чотири людини, двоє дорослих і двоє дітей, а хтось просто забрав дитину?”. Домагаючись опіки над синами, Алекс звинувачує свою колишню дружину, яка, залишившись самотньою з трьома малими дітьми, привела у дім чоловіка, якого практично зовсім не знала. Та, очевидно, проблема не тільки у цьому. Статистика свідчить, що діти часто піддаються насильству з боку тих, кому вони довіряють. За останні десять років понад 20 тисяч американських дітей загинули у себе вдома, ставши жертвами своїх же родичів. Щороку в США фіксуються мільйони випадків насильства та жорстокого поводження з дітьми: - 30 – 40% жертв зазнають насилля з боку членів сім'ї; - ще 50% зазнають насильства з боку когось за межами сім'ї, кого вони знають і кому довіряють; - приблизно 40% зазнають насильства з боку старших дітей, яких вони знають; - більше 20% дітей зазнають сексуального насильства у у віці до 8 років; - майже 50% всіх жертв об'єктного сексуального нападу і замаху на зґвалтування – діти у віці до 12 років. У США, коли дитина з'являється в молодій сім'ї, не готовій до її народження, часто соціальні програми допомоги малозабезпеченим працюють погано, або зовсім не працюють. У будь-якому випадку, вони не здатні повністю компенсувати додаткове навантаження на родину, викликане появою дитини. У найважчих випадках ситуація передбачувано розвивається у трагічному напрямку, коли врешті-решт дитина помирає. 75% таких дітей помирають у віці до чотирьох років, а у кожному другому випадку їм не встигає виповнитися й року. Суспільство може умертвити Ерла Кімрі за вбивство трирічної Мераї Вудс. Проте чи врятує це тисячі малюків, які щодня зазнають насильства з боку родичів? Що може зробити держава, аби допомогти їм? Я, відверто кажучи, не знаходжу відповіді на це питання.

“Темрява не може розігнати темряву: на це здатне лише світло. Ненависть не може знищити ненависть: тільки любов здатна на це. Ненависть примножує ненависть, насильство примножує насильство, а грубість примножує грубість”. (Мартін Лютер Кінг).

ді ВанесршсеавиПйашрла а впе Ї

заміж

ї обранцем став французький режисер і сценарист Самюель Беншетрі. Весілля минуло камерно і тихо у старій ратуші Сен-Сімеона – невеликого нормандського містечка. 45-річна Параді обрала для першої в своєму житті весільної церемонії стриману білу сукню, покриту зверху прозорою тканиною, вуаль і живі квіти у волоссі. До слова, Сен-Сімеон – невипадкове для нареченої місце: тут у Параді є заміський будинок; також в цьому місті розміщений невеликий ресторан, яким володів її батько. Ванесса Параді та Самюель Беншетрі познайомилися 2016 року на зйомках фільму “Собака”. Ходили чутки, що пара побралася ще весною цього року, але і актриса, і її наречений не підтверджували їх. На церемонію запросили тільки найближчих людей – всього 25. Серед них, звичайно ж, 19-річна Лілі-Роуз Депп, дочка Ванесси Параді і Джонні Деппа. Нагадаємо, актриса жила у цивільному шлюбі з Джонні Деппом багато років, але не виходила заміж офіційно. Пара також виховує 16-річного сина. У Самюеля Беншетрі – також двоє дітей від попереднього шлюбу.

Дженніфер Еністон гостює в Портофіно, поки усі обговорюють Д

її “роман” з Сергієм Бріном

женніфер Еністон, як і багато інших зірок, насолоджується літом. Актриса гостює в улюбленій сонячній Італії: вона зупинилася в одному з найбільш відомих, популярних і мальовничих містечок –Портофіно. Сюди Джен приїхала по роботі, на зйомки у фільмі “Загадкове вбивство” (Murder Mystery), в якому грає разом зі своїм старим приятелем Адамом Сендлером, – але на відпочинок у зірки теж є час. У перервах між дублями та у вихідні Еністон гуляє містом, купається в морі і, звісно, віддає данину чудовій італійської кухні. Так, папараці зняли актрису в одному з місцевих ресторанчиків під час ланчу з друзями. Судячи з широкої посмішки, Дженніфер була в чудовому настрої. Засмагла, у коротких шортах і простій футболці, Дженніфер виглядала як звичайна туристка, задо-

August 2018 Ukrainian People

волена своєю відпусткою. Втім, для гарного настрою у зірки, якщо вірити інсайдерам, є певні причини: кажуть, у актриси – новий роман! Стало відомо, що до 49-річної колишньої дружини Бреда Пітта залицяються відразу двоє чоловіків, причому один з них – геній IT. ЗМІ розпускали чутки, хто ж цей таємничий шанувальник (підозрювали мало не Ілона Маска!), і, здається, з'ясували: у залицяльники записали 44-річного американського мільярдера російського походження Сергія Бріна – засновника Google. Нібито пару познайомила спільна приятелька Гвінет Пелтроу, і Дженніфер була цьому дуже рада. Доказів цього роману поки що немає, але шанувальники актриси сподіваються, що та остаточно оговталася після розлучення з Джастіном Теру.

Занервував! Джастін Бібер

різко відреагував на питання про вагітність Хейлі

“У неї психічні розлади”:

Бред Пітт

оприлюднить компромат на Анджеліну Джолі

люборозлучний процес голлівудських акторів Бреда Пітта і Анджеліни Джолі триває вже два роки, і Пітт хоче надати суду додаткові звинувачення на адресу Анджеліни, повідомляє Show Dream. Нещодавно суд дозволив Пітту проводити час з дітьми у будь-який час і пригрозив Джолі позбавленням батьківських прав, якщо вона буде перешкоджати спілкуванню екс-чоловіка і дітей. У відповідь на такі жорсткі заходи суду, Енджі має намір пред'явити суду особистий щоденник, в якому записувала інформацію про алкоголізм Бреда, його приступи люті і нестабільну поведінку. Тепер стало відомо, що Пітт пред'явив Джолі звинувачення у відповідь. Він не став заперечувати свою пристрасть до алкоголю, але натякнув на психічні розлади колишньої дружини. Бред заявив, що в Анджеліни – серйозні проблеми з психікою. “Вона була більш ненормальною, ніж я. Всі ці щоденники – вигадка”, – поділився 54-річний актор.

ещодавно Джастін Бібер (25) зробив пропозицію своїй коханій Хейлі Болдуін (21). Про те, коли буде весілля, наразі нічого невідомо, адже парочка продовжує насолоджуватися безперервним відпочинком. Однак багато хто вважає, що настільки швидкі заручини трапилися не просто так. У липні Джастін прогулювався насамоті вулицями Лос-Анджелеса. Там його і підловив наполегливий папараці, який спочатку привітав зірку з радісною подією, поставив кілька запитань про весілля (на усі Бібер відповідав “ні”), а потім поцікавився, чи не вагітна Хейлі. Співак явно занервував, зупинився і сам почав задавати питання журналісту. “Що ти робиш, братан? Ти здаєшся занадто нормальним, щоб займатися такою роботою. Я просто не розумію, чому у такий спосіб ти намагаєшся отримати підвищення”, – заявив Джастін, попросивши папараці опустити камеру. Що цікаво – саме батько Хейлі Стівен Болдуін, який є молодшим із чотирьох братів-акторів, допоміг дочці зустрітися з її нареченим (а тоді ще й кумиром) на одному із закритих заходів у 2009 році. Через шість років, коли Джастін розірвав відносини з Селеною Гомес, вони з Хейлі почали зустрічатися. Ну, а потім понеслося: вони то розлучалися, то відновлювали стосунки, а тепер справа дійшла до весілля.

Меган Маркл

уникає спілкування з батьком: чому їх відносини неможливо налагодити

атько герцогині Сассекської, 74-річний Томас Маркл, не втомлюється повторювати в інтерв'ю, які роздає журналістам за гроші, що хоче тільки одного: спілкуватися з дочкою і її новою сім'єю. Однак інсайдери вважають, що відносини Томаса і Меган вже не відновляться. “Меган сильно засмучена через Томаса. Вона не бажає спілкуватися з ним, тому що боїться, що він використовує їх спілкування у своїх цілях. Вона живе в страху, що він передасть їх особисту розмову пресі. Якщо він вже так багато розповів журналістам, то немає гарантії, що подібне не повториться. Їй, звичайно, хочеться поговорити з ним, але довіри немає. І не схоже, що вона відновиться”, – повідомило джерело з оточення королівської сім'ї. Нагадаємо, незадовго до весілля Меган Маркл і принца Гаррі з'ясувалося, що батько нареченої не зможе вести її до вівтаря через стан здоров'я. Тепер інсайдери підозрюють, що його проблеми із серцем були сильно перебільшені. Зведена сестра Меган, Саманта Грант, теж неодноразово публічно виступала проти неї. Не так давно родичка написала в Twitter, що з вини Меган їх батько помирає. “Вислови Саманти не хвилюють Меган. Вона не бачила її і не розмовляла з нею з десятирічного віку. Вони ніколи не були близькими”, – додає інформатор. Лише один родич герцогині Сассекської незмінно підтримує її – мати Дорія Рагланд.

Гучний скандал: Люка Бессона звинуватили у зґвалтуванні П

анопулярного голлівудського режисера Люка Бессона звинуватила у зґвалтув ні молода акторка. Жінка, яка вирішила не розголошувати свого імені, стверджує, що режисер напав на неї та вчинив насильницькі дії. Сам інциЗа її словами, вона стала жертвою “насильницького сексуального нападу”. , Люк акторки показам Згідно тивалю. кінофес ого Каннськ час під дент стався 10 травня, . Парижі в що Бессон зґвалтував її поблизу Єлисейських полів, чення. Сам Натомість представники режисера категорично заперечують всі звинува . скандал вати Люк Бессон відмовляється коменту ські не розВодночас правоохоронці вже почали розслідування. Французькі поліцей анням. зґвалтув зі ої пов’язан справи, льної криміна голошують подробиць

Ukrainian People August 2018

Здо р о в ' я

порад жінкам на кожен день від гінеколога і ні в якому разі не залишайте на ніч! Не використовуйте тампони у період всієї менструації, чергуйте з прокладками. Також ними краще не користуватися, якщо ви відчуваєте біль у животі в період критичних днів – гінекологи кажуть, що тампони уповільнюють відтік крові з матки і посилюють біль.

3. Стрінги шкодять жіночому здоров'ю Регулярний огляд у гінеколога – необхідна складова здорового способу життя, адже чимало гінекологічних захворювань можуть довго “мовчати” і ніяк про себе не повідомляти. Багато хто соромиться обговорювати з фахівцями свої проблеми із здоров'ям. Та й часу на візит до лікаря ніколи не вистачає. Можливо, тому ми часто займаємося самолікуванням, або ж залишаємо тривожні симптоми без уваги. А це вже може привести до неприємних і більш серйозних наслідків. Проте, сьогодні – “звичайні” поради від гінеколога на кожен день.

1. Не спіть у тісній нижній білизні

Свербіж і подразнення можуть бути викликані стрінгами. Ця нижня білизна сексуальна, але саме вона переносить бактерії з прямої кишки у піхву. Ідеальна нижня білизна – трусики, що повністю закривають сідниці, бажано з натуральних тканин.

4. Гель для інтимної гігієни з ароматизаторами – шкідливий Усі засоби для інтимної гігієни (серветки, гелі, мило, прокладки) – порушують природний баланс слизової. Справа у тім, що у піхві жінки перебувають бактерії рН (кислотно- лужний баланс), які не дозволяють розмножуватися мікробам. При порушенні ж балансу лактобактерії гинуть, і в результаті можуть з'являтися запальні процеси.

5. Слідкуйте за виділеннями

Для сну краще вибирати піжаму з натуральних тканин, бо штучні тканини ускладнюють терморегуляцію, затримують вологу і створюють сприятливу атмосферу для розмноження бактерій. Взимку ситуація загострюється, оскільки на нижню білизну ми одягаємо колготки, а потім штани. Тому, повернувшись додому, відразу ж знімайте з себе тісний та цупкий одяг, ходіть вдома у просторих штанах із натуральних тканин і не спіть у тісній нижній білизні.

Нормальні виділення – прозорі. У період овуляції їх стає більше. Якщо вони мають жовтуватий або зеленуватий колір, неприємний запах, – зверніться до гінеколога. Білі виділення, схожі на сир – симптоми молочниці. Рідкі й безбарвні з неприємним запахом – причина бактеріального вагінозу, зеленуваті – ознаки трихомоніазу. Раз на півроку слід проходити обстеження на хламідії. Якщо хламідіоз не лікувати, це призводить до забивання маткових труб і безпліддя.

2. Будьте обережні з тампонами

6. Повторні симптоми – привід звернутися до лікаря

Під час критичних днів краще використовувати прокладки. Але бувають такі ситуації, коли без тампонів не обійтися (наприклад, якщо вдягаєте вечірні сукні, що облягають тіло). Суворо дотримуйтеся правил гігієни, міняйте тампони не рідше ніж один раз на три години,

Повторні симптоми, які вас насторожують – привід відвідати гінеколога. Не всі жінки знають, як лікувати молочницю. Але, якщо ви все-таки вдалися до методів самолікування, і

… і 8 зайвих кг наче й не було Про те, що рис допомагає схуднути – відомо давно. Рис для схуднення цінний тим, що не є легкозасвоюваним вуглеводом. А це значить, що при перетравленні глюкоза буде поступово надходити у кров, тож почуття голоду з'явиться не скоро. Спробуйте щовечора замочувати ложку-півтори рису, а вранці з'їдати замість сніданку. Звичайно, не всім це вдається просто. Але поступово можна звикнути. Потім 3-4 години не можна нічого їсти, а потім – як зазвичай. Ефект – вражаючий! Якщо так приймати рис місяць, можна скинути кілограмів 8. Відбувається очищення організму, що дозволяє їжі краще всмоктуватися і перероблятися. Худніть на здоров'я!

August 2018 Ukrainian People

виділення пройшли, а свербіж і запалення залишилися – здайте аналізи на наявність інших інфекцій.

7. Профілактика Статеві інфекції з'являються через зміни рівня гормонів, які можуть спричиняти діабет, таблетки-контрацептиви чи антибіотики. Нормальний рівень гормонів гарантує нормальний кислотно-лужний балансу в піхві. Антибіотики і оральні протизаплідні препарати збільшують ризик появи бактеріального вагінозу. До цього захворювання можуть привести і гелі для душу, ароматизовані засоби для інтимної гігієни і т. п.

8. Безпечний секс Якщо ви не впевнені у своєму партнерові, користуйтеся презервативами. Презерватив це не 100% захисту від усіх хвороб, але він служить бар'єром для передачі захворювань від одного партнера до іншого і небажаної вагітності. Іноді чоловік забуває купити презерватив, тому, якщо вам дороге ваше здоров'я, подбайте про засіб захисту самостійно.

9. Регулярний медогляд Відвідувати гінеколога слід раз на півроку. Необхідно здати загальний аналіз, зробити мазок на цитологію, трансвагінальне УЗД і т. д. Звертатися до гінеколога слід, навіть якщо вас нічого не турбує, адже деякі хвороби проявляються не відразу.

10. Слідкуйте за вагою Контролюйте свою вагу. “Стрибки” ваги порушують рівень гормонів в організмі жінки і збивають менструальний цикл. Ваш раціон харчування повинен містити продукти із клітковини, білків і вітамінів. Не захоплюйтеся дієтами. Уникайте жирних, смажених і занадто солодких продуктів. Займайтеся спортом мінімум 3 рази на тиждень. За наявності симптомів, які вас насторожують, не бійтеся звертатися за порадою до фахівця. Самолікування – це не найкращий вихід. http://zdorovia.com.ua/

Ukraine Оксана Ставнійчук

DOING BUSINESS ВІД ДЕПУТАТІВ У кого найбільше компаній у Верховній Раді

Народні депутати володіють чималою кількістю бізнесів. Цей факт навряд когось здивує, але, якщо зважати, що таких парламентарів більше третини – картина стає більш ніж показовою. Окрім того, ми виявили, що мажоритарники (обрані від виборчих округів, а не за партійними списками – Ред.) частіше заходять у Верховну Раду, маючи бізнес. Дослідження підприємств нардепів, а також те, хто ними керує, поки вони виконують обов'язки законотворців, важливе з огляду на потенційний конфлікт інтересів.

ромадський рух ЧЕСНО проаналізував електронні декларації нардепів за 2017 рік, зокрема, дані про корпоративні права та кількість компаній, де народні депутати або члени їхніх сімей є кінцевими бенефіціарами. Загалом 169 нардепів є кінцевими бенефіціарами 1447 підприємств: з них 69% компаній належить мажоритарникам, а 31% – списочникам (обраним за партійними списками – Ред.).

August 2018 Ukrainian People

193 нардепи вказали корпоративні права на 667 підприємств, 39% з яких належать списочникам, 61% – мажоритарникам. Статутні фонди ж – гроші, вкладені у фірми – розподілився так: 82% належить мажоритарникам, 18% – списочникам. Більше сотні компаній, де народні депутати є кінцевими бенефіціарами, вказали два декларанти. Рекордсменами стали позафракційний мажоритарник із Хмельниччини Олександр Герега (122 компанії) і списочник з фракції “Опозиційний блок” Вадим Новинський (102 компанії). Натомість по одній фірмі задекларували 59 обранців. Щодо фракцій і груп Верховної Ради, то серед 19 нардепів “Волі народу” 16 вказали, що вони мають компанії, де є бенефіціарами. Загалом, понад 10 компаній є у 10 нардепів із цієї групи. Найбільше таких у Степана Івахіва (58), Олександра Фельдмана (51) і Олександра Супруненка (37). Взагалі не зазначили бенефіціарних компаній Олександр Пономарьов, Михайло Поплавський і Євген Рибчинський. (Хоча раніше Громадський рух ЧЕСНО писав, що фірми з орбіти нардепа Пономарьова виграли тендерів на 1,45 млрд грн.!) Серед мажоритарників БПП понад 10 компаній мають вісім нардепів. Найбільша кількість підприємств – у Максима Єфімова, який фігурував у дослідженні про “зелене” лобі в Раді – 72, і Вадима Нестеренка – 28. По одній компанії мають десяток депутатів-мажоритарників. Серед позафракційних мажоритарників найбільше компаній – у співвласника мережі будівельних гіпермаркетів “Епіцентр” Олександра Гереги (122), на другому місці – “ідейний натхненник” партії “Основа” Сергій Тарута (48). Серед списочників “Опоблока” лідером-бізнесменом є Вадим Новинський (102 фірми), на другому місці – Юлія Льовочкіна (60), на третьому – Олексій Білий (13).

Не можуть керувати бізнесом Коли народні депутати набувають своїх повноважень, то, за законом, не мають права керувати своїм бізнесом. Вони повинні передати права на управління іншим особам упродовж 30 днів з моменту початку роботи.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською, російською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні! Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Важливий нюанс: передати керування можна тільки особам, які не є членами сім'ї з декларації нардепа; або товариству (юридичній особі), яка не належить, відповідно, членам сім'ї з декларації. Але як показало цьогорічне дослідження ЧЕСНО, ця норма народними депутатами часто порушується. Наприклад, чотири нардепи передали керування бізнесом своїм дружинам. Також у методичці НАЗК вказано, що купівля корпоративних прав упродовж перебування на посаді “може свідчити про наявність приватного інтересу у сфері” і призвести до потенційного конфлікту інтересів. Однак ця вказівка не заважає деяким народним депутатам купувати корпоративні права. Так, мажоритарник із Донеччини Максим Єфімов (БПП) вже у 2018 році встиг купити корпоративні права ТОВ “КЗТС Машинінг”, а у 2017 – ТОВ “Вітряний парк “Благодатний”. А нардеп-мажоритарник із Харківщини Валерій Писаренко (група “Відродження”) у квітні й липні 2017 року повідомляв про набуття корпоративних прав ТОВ “Укрресурсхолдінг” (99%), пізніше –100% “Черкасиагроленд”, а у грудні придбав майже 100% ТОВ “Черкасиагроленд Інвест”. Мажоритарник із Волині Сергій Мартиняк (“Воля народу”) також придбав 66% корпоративних прав ПП “Західна аграрна компанія”. Подібні вчинки нардепів не грають на їх користь та тільки знижують рівень довіри до них. Адже на посаді народний депутат має виконувати свої прямі зобов'язання, а не чинити дії, схожі на ведення бізнесу. Про втрату суспільної довіри до нардепів йдеться у рекомендаціях про конфлікт інтересів від НАЗК: Потенційний конфлікт інтересів завжди існуватиме, якщо в особи у сфері її службових/представницьких повноважень є приватний інтерес, здатний вплинути на об'єктивність чи неупередженість рішення, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. За таких умов, навіть якщо особа приймає об'єктивні та неупереджені рішення, що в повній мірі відповідають закону, відбудеться надалі втрата суспільної довіри до службової особи та органу влади, в якому вона працює.

Корпоративні права Хтось каже, що просто вказувати кількість компаній не показово. Дані декларацій дають можливість проаналізувати ще й корпоративні права на фірми. Їх кількість менша, бо мати корпоративні права – не завжди означає, що ти є кінцевим бенефіціаром. Нардепи в цілому вказали 667 фірм, де вони або члени їхніх сімей мають корпоративні права. Розподіл загальної кількості між фракціями виглядає так: Особисто нардепам (117) належать корпоративні права на 339 компаній. По 100% прав мають 44 нардепи на 73 підприємства. Найбільше “особистих” фірм (100%) у Максима Єфімова. Загалом серед нардепів і членів їхніх сімей 100% корпоративних прав зареєстрували 95 нардепів на 150 компаній. Електронні декларації також дають нам можливість порахувати суму статутних внесків до фірм, де нардепи мають корпоративні права. Cеред позафракційних мажоритарників найбільша сума статутного фонду у позафракційного Олександра Гереги – близько 266 млн грн. На другому місці Валентин Ничипоренко – у нього в декларації ми нарахували статутних внесків на майже 253 млн грн. Зауважимо, що ми не брали до уваги відсоток власності у фірмі. У “Волі народу” такий контраст спровокували корпоративні права нардепа Сергія Мартиняка (381 млн грн). Серед списочників “Самопомочі” найбільше корпоративних прав задекларував Андрій Журжій 175 млн грн. Він є власником майже 100% ТОВ “ГК “Інвестиційні партнери” (Утім, у липні нардеп подав заяву про складення із себе повноважень депутата – Ред.)

August 2018 Ukrainian People

Географія фірм і офшори Якщо говорити про географію компаній, то:

199 компаній депутатів знаходяться за кордоном, А компанії з 263 закордонних активів депутатів – знаходяться в офшорних зонах Три нардепи й досі мають бізнес у Росії. Це мажоритарник В'ячеслав Богуслаєв (“Воля народу”) і два списочники – Тарас Козак з “Опозиційного блоку” і Леонід Козаченко з “Блоку Петра Порошенка”. Нардеп Леонід Козаченко вказав ТОВ “Альтінвест” (місто Уфа), яке займається видобутком руд, пісків дорогоцінних металів і руд рідкісних металів. Козаченко говорив минулого року Громадському руху ЧЕСНО, що планує продати свій бізнес-актив в Росії, а сам в Уфі ніколи не був: “Я там ніколи не був. Так вийшло, що я колись займався серйозним бізнесом. Я його втратив, тому що колись Кучма посадив мене у в'язницю. У мене колись була найбільша компанія в аграрній сфері. У неї було багато філій і закордоном, і в Україні. І так, один бізнес-проект закривався і через борг мені подарували частку в цій компанії. Вона зараз не працює, цей актив існує, він має певну вартість і я хочу продати, тому що у бізнесі, якщо ти не контролюєш, то краще цим не займатися. Краще продати”. Президент “Мотор Січ” і найбагатший нардеп В'ячеслав Богуслаєв задекларував 7 підприємств, які знаходять у Москві (4), Московській (2) і Томській областях. За даними російської податкової служби, ТОВ “Дубненські мотори” нині називається ТОВ “Лосиний острів” і займається наданням в оренду приміщень. Окрім Богуслаєва, співвласником є Петро Кононенко, найімовірніше директор російської “Мотор Січ” ТОВ “Східно-європейський альянс” займається перевезеннями. Засновником компанії є ТОВ “Лосиний острів”. Основним видом діяльності ТОВ “Гелікоптерні комплекси та багатофункціональні системи” (ТОВ “ГКБС”) є діяльність агентів з оптової торгівлі машинами, промисловим обладнанням тощо. Власниками ТОВ “ГКБС” значиться ТОВ “Лосиний острів”, ТОВ “Центр досліджень, аналізу і маркетинга” і згадуваний вище Петро Кононенко. Власником ще однієї ТОВ “Курапово” також є “Лосиний острів”. Основним видом діяльності компанії також значиться діяльність агентів з оптової торгівлі машинами. Окрім товариств з обмеженою відповідальністю, Богуслаєв також вказав закриті акціонерні товариства: ЗАТ “Борисфен-ТНП”, ЗАТ “Борисфен”, ЗАТ “Енерго Сервіс”. У Тараса Козака задеклароване ТОВ “Добробут Інвест” (Москва), яке займається будівництвом. Власником фірми є кіпрська “Хакаіл Лімітед”, де нардеп також є бенефіціаром. Додатково у Козака є фірма в Криму – також “Добробут Інвест” (власник – "Хакаіл Лімітед"). Вона зареєстрована в українському Міністерстві юстиції. Топ-3 рекордсменів із закордонних фірм очолила Юлія Льовочкіна – у неї 43 компанії, з яких 38 відносяться до офшорних. На другому місці Вадим Новинський – 39 підприємств, з яких 34 – теж в офшорах. На третьому місці Максим Єфімов – у нього 30 фірм, з яких 23 – в офшорах. Щодо офшорних зон, то найбільше компаній – у Кіпрі (125), на другому місці з великим відривом знаходяться Британські Віргінські острови (46). Різниця у фінансових статках майбутніх кандидатів може впливати на результат виборів, а, отже, ще раз доводить необхідність виборчої реформи. Наведені в аналітиці дані – ще одне підтвердження того, що списочники і мажоритарники перебувають у нерівних фінансових умовах. http://vybory.pravda.com.ua

В і до м і у к ра ї н ц і

ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО, безстрашний лицар нації

16 серпня – сороковини зі смерті Героя України, якому у День Незалежності мало виповнитися 90 Юрій НИКОРАК – журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

Левко Григорович часто повторював, що його першій дружині не поталанило: вона мріяла про сім'ю і дітей, а він – про незалежну Україну, тож не дав їй родинного щастя. “Я поклявся йти шляхом Наливайка, який казав: “Я знаю, що загибель жде всякого, хто повстає”. Він свідомо йшов на смерть, але – смерть після боротьби. Отак і я”. І це не просто слова. Усе його тривале й непросте життя був направду безстрашним: не боявся визнавати і виправляти помилки, безкомпромісно зрікався усіх спокус: спершу можливістю блискучої кар’єри у компартії задля боротьби, за яку поплатився 26 роками у радянських тюрмах і таборах, відтак – відмовився від пропозиції емігрувати, а вже за часів Незалежності – од престижних і комфортних посад посла України у Канаді, голови створеної ним УРП – першої в Україні антикомуністичної партії, мандата нардепа Верховної Ради… Левко, який у 33-річному віці пережив смертний вирок, боявся лише одного: не встигнути зробити усе, що може для України: “Уже немає тих сил й енергії, що раніше. Але я працюватиму, доки пам'ять не з'їсть склероз. Я – ланочка. Малесенька. Чи довго, чи недовго – лиш Господь знає”. В останній свій рік дописував підсумкову, найголовнішу для себе книгу – про те, “за що треба любити Україну”. 24 серпня 2018-го, коли Україна святкуватиме 27-му річницю незалежності, Левку Лук’яненку виповнилося б 90 років…

Здавалося, що він безсмертний Пополудню 7 липня 2018-го Володимир Яворівський повідомив, що Левко Григорович потрапив у реанімацію. Я оперативно поширив новину Україною, та все ж анітрохи не сумнівався: видужає, як завжди... Щойно напередодні я готував цю статтю про нього до 90-річного ювілею. Домовився про інтерв'ю (уперше розмовляв з ним ще у 1990-му, потім у різні роки – ще кілька разів. Минулого року була ідея, але відклав на рік, до ювілею – він бо видавався здоровим, наче дуб, по лікарнях не вилежував)... Але, вочевидь, Господу не терпілося забрати його до своєї збірної. Через кілька годин одразу кілька друзів Лук'яненка повідомили трагічну звістку. А коли підтвердила й дружина Левка Григоровича, стало дуже боляче: таких бо в Україні щораз менше... Пригадалися Левкові слова: “Зрештою, що таке смерть?

August 2018 Ukrainian People

Це абсолютно природне явище”, які він сказав, пригадуючи відчуття після виголошення йому смертного вироку – в тому ж віці, в якому розіп’яли Христа: “Це не страх... Страшенний жаль. Я так багато планував, і от моє життя зараз обірветься, а я так майже нічого і не встиг зробити... Коли повернувся до камери, ліг спати далеко до вечора і проспав аж до ранку, коли й зрозумів вираз “сон Наполеона після Ватерлоо”... Мені в ту ніч наснилося ворожіння моєї мами, з якого виходило, що якщо я не згину у 33 роки, то буду жити до 73”. Доля відміряла значно більше. Та все одно замало: він сподівався дожити до часу, коли Україна стане справді могутньою й заможною, а Російська імперія розвалиться до первісної Московії. У день прощання з Лук’яненком його внук, Захар Стасів запевнив: “У нього не було затяжної хвороби. Він завжди був активним, завжди боровся за Україну. Був настільки сильний духом, що нам здавалося, що він безсмертний!” От і я так гадав.

Я поклявся перед небом Головний заповіт, бути чесним і допомагати людям, Левко отримав від тата. “Ми з батьком часто їздили в ліс по дрова. Він брав із собою насіння груші і садив. Питаю: “Навіщо? Не відомо, чи повернемося сюди, та й виросте нескоро”. А він: “Не ми, то хтось інший з’їсть”. Народився Левко в селі Хрипівка на Чернігівщині. До батьків завжди звертався на “ви” і з особливою повагою. Грицько Лук’яненко був мовчазним і не любив владу. Замість пляшки горілки до свят купував книжку. А ще був майстром на всі руки: міг і хату збудувати, і все для неї. Мати ж, Наталку Лук’яненко, у селі прозвали “адвокатка”, бо була балакуча і принципова. І саме від матері Левко вперше почув “Ще не вмерла Україна”. Вона була козацького роду, на хаті матері навіть була табличка “Козак Никифор Скойбидо” (її дівоче прізвище). “Козаки

боролися проти ворогів, за Україну. Якщо я належу до козацького дерева, то питання одне: я гнилий пагін чи здоровий? Я зганьблю свій рід чи ні?” – думав Левко. Голодомор пережила вся сім’я, бо батькам вдалося сховати трохи їжі: “Батько викопав ямку на стежці, засипав туди картоплю, присипав землею і втоптав. Потім приходили ці, з сільської ради, зі штирами. Довго шукали заховану їжу на городі і навколо хати. А на стежці не здогадалися”. А далі була війна. Спершу мобілізували батька, а після двох місяців у сьомому класі – й Левка: “Наприкінці 1944 року сказали, що треба йти в райцентр на військові збори. Раз сказали, то пішов”. Запевняв: страшно йому не було. Тікати не було сенсу – забрали б знову. “Спочатку служив у Чернігові, потім – Новгород-Волинський, Житомир, Київ. У 1945 році перевели в Австрію, де був до 1949-го. Потім Грузія і Закавказзя. Аж до 1953-го”. В Україні помирали з голоду, а він день у день спостерігав, як ешелони везуть українську пшеницю в Європу. “Врешті, вирішив, що піду шляхом Северина Наливайка – буду боротися за самостійну Україну. Я тоді став і поклявся перед небом. І клятву я дотримав”.

Якщо помру, знайдеться інший Спершу вирішив, що “найбільше для України зможу зробити на високій посаді в партії, що неможливо без вищої освіти”. Вступив до партії, закінчив сьомий клас, у вечірній школі здобув середню освіту, і в 1953 році вступив на юрфак Московського університету, де його за час навчання сім разів назвали “хохлом”. Левко відповідав їм “кацапами”, на що ті смертельно ображалися… Їжі не вистачало. Тому почав ночами розвантажувати вагони. Проте ще в університеті збагнув, що обрав “неправильний, Мазепинський шлях”, тож коли в 1956 році прочитав два томи Грушевського – вирішив змінити тактику: “Арешт мене не лякав. Я не хотів давати москалям підставу казати, що вони вже розгромили УПА, розгромили УНР, і тепер Україна лягла на лопатки. Вирішив: продовжу нести блакитно-жовтий прапор боротьби. І якщо помру, знайдеться інший хлопець, який підніме той прапор і понесе далі. Поки Україна не стане незалежною”. У 1958 році Лук’яненко разом зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим ініціюють створення підпільної партії, швидко знаходять однодумців, але через зрадника, що відніс програму партії до КДБ, “вже про перші наші збори 7 листопада у КГБ було відомо все, і не арештували нас тоді тільки тому, що хотіли вистежити зв’язки кожного. До 20 січня їм це вдалося зробити. 25 членів організації було заарештовано. Мене і ще шістьох 17–20 травня 1961 року судили за зраду батьківщини, хоча спочатку звинувачували лише в антирадянській агітації. Бо під час слідства ми поводилися дуже зухвало, співали націоналістичних та антирадянських пісень. До нас підсадили стукачів, з якими ми бадьоро марширували камерою, співаючи: “Смерть, смерть ляхам, смерть московсько-жидівській комуні...”. Як результат, нас перекваліфікували з 9 статті (антирадянська агітація) на 56-ту (зрада батьківщини) – збагнули, що ми твердо стоїмо на націоналістичних засадах, проти імперії...” Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу за звинуваченням у тому, що він “з 1957 року виношував ідею відриву УРСР від СРСР”.

“72 дні я кожної хвилини був готовий до того, що мене поведуть на розстріл, кожної хвилини був готовий до смерті. Потім Верховний Суд розглянув апеляцію і мене відправили у Мордовію, де я й відбув 15 років”. У концтаборі було близько 1800 людей, з них половина – українці-дисиденти, багато активістів з Прибалтики, тож Левко сприйняв це як “навчання: я був радий, що потрапив у середовище, протилежне офіційній системі”. Та щойно у січні 1976 року Левка звільнили з в’язниці й привезли у Чернігів, де мешкала його дружина, встановивши постійний нагляд за ним із квартири поверхом вище, як вже у вересні Микола Руденко пропонує Лук’яненку створити Українську Гельсінську групу. Лук’яненко пише звернення до Бєлградської наради 35 країн щодо дискримінації українців, зокрема, права на еміграцію. “Я підпільно працювала секретарем УГГ, – згадує дружина М.Руденка, Раїса. – І мене він вразив: щойно відсидів 15 років, був засуджений до розстрілу, ще не від’ївся домашньої їжі, не прижився на волі, але, почувши про УГГ, вже за кілька хвилин вирішив приєднатися до неї. Він дуже добре знав, що за це буде наступний арешт… Він – взірець навіть для нас, дисидентів: сприймав це так, ніби по-іншому людина не може себе поводити. Йому було абсолютно незрозумілим, як можна розкаятися чи просити помилування. Для нього це було неприйнятно”. 12 грудня 1977 Лук'яненка арештували. Він оголосив голодування, відмовився свідчити і… відмовився від громадянства! 20 червня 1978 його засудили до 10 років позбавлення волі й 5 років заслання та визнали особливо небезпечним рецидивістом. Тож загалом за своє життя він провів у тюрмах і концтаборах 26 років із менш ніж річною перервою.

“Батько” Акта незалежності Далі біографія Героя розвивалась карколомно. У березні 1988 року, ще на засланні, його заочно обирають головою відновленої Української Гельсінкської Спілки. Влада реагує швидко: вже 23 квітня йому пропонують виїхати за кордон. А він… відмовився, бо вважав, що є шанс здобути те, за що так довго карався. Указом Президії Верховної Ради 30 листопада 1988-го Лук’яненка помилували й звільнили із заслання. На початку 1989 року він повертається в

Україну, а вже у березні 1990-го Лук’яненка обирають депутатом Верховної Ради України І скликання від Івано-Франківська. Тут же під час кампанії знаходить свою “половинку” й одружується вдруге! У квітні на установчому з`їзді УГС стає головою Української республіканської партії. Утім, після повернення із Сибіру життя налагодилося не відразу: “В’їжджати в Київ мені було заборонено. Прокрадався в місто таємно. За мною постійно стежила бежева “Волга”. Щойно переступав межу Києва – хапали, запихали в автомобіль і завозили на трасу або в ліс”. “23 серпня 1991 року в мою голову прийшла найважливіша думка: я запропонував проголосити Україну незалежною державою. Якби промовчав, то ми б наступного дня ухвалювали закони УРСР”. Пише текст Акту проголошення незалежності (про це докладніше – див. у рубриці “Наша історія”), який і став точкою відліку нинішньої Держави. У грудні Лук’яненко балотується в президенти. “Я, звичайно, розумів, що переможе комуніст Кравчук. Його знає Україна, усі обкоми, райкоми. Усі ЗМІ в його руках”. Але в президенти пішов свідомо: “Я використав цей період на всю котушку, щоб донести націоналістичну ідею. Об'їздив усі області. Кожен виступ закінчував словами “Ваша справа, за якого президента голосувати, але молю: проголосуйте за незалежність України (перші вибори президента України відбувалися в один день із референдумом на підтвердження Незалежності – Ред.)”. І це дало результат у 90% голосів. Він ніколи не тримався за посади. У травні 1992-го став Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді, аби налагодити підтримку молодої держави з-за океану. Але вже у листопаді 1993-го через незгоду з рішенням президента Кравчука про поділ із Росією Чорноморського флоту подав у відставку. Він був народним депутатом чотирьох скликань. Але 15 червня 2007 року не лише склав депутатські повноваження задля розпуску Верховної Ради, але й відмовився висуватись на позачергових виборах. До слова, у першому скликанні рік добирався до парламенту громадським транспортом: із села до метро Либідська – автобусом, а далі – на метро. І лише у 1995-му купив білий… ЗАЗівський “Ланос”. За моїми спостереженнями, скромніше авто серед нардепів мав хіба Євген Жовтяк – “Жигулі-копійку”…

Михайло Горинь, Левко Лук'яненко та В'ячеслав Чорновіл

Лук'яненко часто їздив на фронт, передавав бійцям книги, зокрема і власні

Щоб влада стала українською “Він завжди мені казав: “Ганнусю, я все життя боровся, щоб Україна була незалежною, а тепер я борюся за те, щоб наша влада стала українською”, – згадує онука п. Левка, Ганна Жуковіна. “Українці вийшли з-під московської окупаційної адміністрації з послабленою, а в південно-східній Україні – зведеною майже до нуля національною свідомістю та вкрай низькою громадянською активністю, – пояснював Лук’яненко. – Обирали до Верховної Ради, як і до місцевих рад, за будь-якими ознаками, окрім національної. Тому український парламент чверть століття не будував Україну, а руйнував її та забезпечував заможне життя шахраям і пройдисвітам. Наслідки цього кожен із нас відчуває на власній шкурі”. Лук’яненко наголошував: “Немає в світі країни, де б у парламенті було дві третини представників нацменшин, і тільки близько третини – корінної нації. Українців у Верховній Раді має бути пропорційно їх відсотку у складі населення держави, близько 80%. А доти гальмуватимуть реформи, жодну проблему не вирішать на користь суспільства, народ буде тільки виживати і вимирати… За п’ять років, у 2007-2012 рр., кількість мільярдерів в Україні зросла із п’яти до 18! І серед них – жодного українця: один татарин, один росіянин та 16 євреїв. Повірте, ми не сироти у Бога, і, подолавши хвороби колоніального минулого, розум наш і завзяття виведуть Україну на вершину прогресу”.

Завершити розвал Російської імперії Війну із Росією після Євромайдану Лук'яненко вважав неминучою: “До сьогоднішньої ситуації призвела цивілізаційна різниця між Московією і Україною. Ця війна була неминуча”. Він вважав, що рано чи пізно конфлікт з Росією завершиться розпадом останньої, і часто повторював “Наше завдання – завершити розвал Російської імперії”. Зауважував: “Вояки наші на Сході воюють не за цю погану владу, а за рідний край. Бо війна колись закінчиться. І українці – як господарі на цій землі, споконвічні господарі, – владу організують кращу і життя буде краще. Але землю свою треба захищати, незалежно від того, яка влада”.

August 2018 Ukrainian People

так собі. Головне, щоб Надії Іванівні подобалося”. Першу дружину Лук’яненка теж звали Надею. “У 1954-му, після першого курсу одружився зі студенткою Київської сільгоспакадемії Надією Бугаєвською. Шукав жінку не за красою, а щоб любила Україну. Познайомилися на танцях у сільському клубі в рідній Хрипівці, на літніх канікулах. Вона підійшла й запитала, чи я танцюю. Я відповів: ні. Вона витягнула із сумочки томик “Антології української поезії”. Через три дні я обміняв перший томик на другий. Усього їх було чотири… Але Наді не поталанило. Вона мріяла про сім’ю, а я – про вільну Україну”. Коли 1961-го Лук’яненка відправили до Сибіру, Бугаєвська чекала. А коли у 1976-му Левка Григоровича випустили, попросила розлучення.

Левко Лук'яненко отримує Шевченківську премію

Левко Лук'яненко – автор півтора десятка книг, у 2016-му отримав Шевченківську премію за 13-томну книгу “Шлях до відродження”, яку писав 27 років! Квінтесенція праці – українці мають усвідомити принаймні три тези: Російська імперія вичерпала себе, згнила зсередини і має згинути; незалежність України – справедлива й морально виправдана; за свою свободу нація мусить боротися, отже, необхідні українці, ладні жертвувати життям за спільну справу. Тож від початку війни на Донбасі Лук'яненко часто їздив на фронт, передавав бійцям книги, зокрема і власні. Указом Президента Ющенка 2005 року “за незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії” Лук’яненку присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. Він був Академіком АН вищої школи України (з 2001-го), почесним доктором права Альбертського університету (1993, Канада). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007, за наполегливість у донесенні до світової спільноти правди про голодомори в Україні), орденом “За заслуги” ІІІ ступеня (1992); медаллю ім. Святого Володимира “Борцям за волю України” (1991, СКВУ).

Дві Надії На стінах його хати у селі – 8 картин, в основному українські пейзажі. Пояснював, що дружина любить прикрашати дім квітами та картинами. “Деякі з цих полотен добрі, деякі

Із другою дружиною познайомився 1989-го в Івано-Франківську: “Балотувався там у депутати. Надя працювала майстром на швейній фабриці. Розлучена, мала двох доньок, Ірину та Любу. За 40 тисяч рублів я купив хату в Хотові й забрав усіх до себе. Ми греко-католики. Нас вінчав священик Станіслав Лесів, з яким я відсидів у таборах Сибіру. Через рік дівчата повиходили заміж. А Надія Іванівна зайнялася дизайном дому та садівництвом. Придумала на горішньому поверсі влаштувати домашній кінозал. Доки я будував державу, жінка збудувала дім. У неї це краще вийшло”. Замість власних дітей мав багато племінників та внуків. “Дідусевий кабінет – для мене одне із найулюбленіших місць у хаті. Він писав книжки, а я сиділа під столом, витягувала його документи зі смітника і уявляла, що це мої якісь папери. Так ми з ним удвох працювали тут, – згадує онука п. Левка, Ганна Жуковіна. – Часто ввечері у селі вимикали світло після 21:00, то бабуся, дідусь і я сідали та співали українських пісень. Всі мої друзі сюди приходили в гості, і він всіх їх любив. А вони не сприймали його як Героя України, а як “Ганнусиного дідуся”. Він був дуже добродушним, завжди вислухає і зрозуміє”. Захар Стасів, онук: “Мені було шість років, коли Левко Григорович посадив свій сад. Любив за ним доглядати. Перевіряв, чи родять груші, рахував яблука. Цього року вони вродили, але він не встиг, трішки йому не вистачило, щоб побачити урожай. Пам’ятаю, як моя дружина залізла на драбину до вишні, а він каже: “Ні-ні, давай я. Злазь, мавпочко, давай я”…

Н А Ш А І СТО Р І Я

ині, на межі 27-го і 28-го років Незалежності, за які народилися вже два покоління українців, ми сприймаємо її як належне і Богом дане. Попри анексію Росією Криму й окупацію частини Донбасу, Україна залишається – в очах абсолютної більшості світу, і наших власних – суверенною державою. І в цьому є не лише “плюси”, але й “мінуси”. Боляче, коли сприймаємо як аксіому тезу, що “Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом”. Бо таке можна твердити, якщо брати до уваги лише один день нашої історії – власне 24 серпня 1991 року, коли позачергова сесія Верховної Ради УРСР під тиском опозиційної Народної Ради й стотисячного мітингу під стінами парламенту ухвалила доленосне рішення. Але ж цьому дню передували три з половиною століття боротьби українців за волю і незалежність, кілька розгромлених окупантами держав-попередниць нинішньої, понівечені долі й відібрані життя десятків тисяч одчайдушних борців – від запорізьких козаків до дисидентів радянських часів, та мільйони знищених сталінським режимом, голодомором й таборами наших предків. Зрештою, й 27 років тому ті, хто зініціював, написав і змусив комуністичну більшість голосувати за незалежність – звершили подвиг, що назавше змінив хід історії. Тим прикріше, що це засідання парламенту у підручниках історії згадують одним реченням. А тим часом, воно було чи не найемоційнішим в історії парламенту радянської України. Та й Акт про незалежність став не єдиним історичним рішенням, ухваленим того дня. Стенограми цього засідання, як і спогади його учасників свідчать, що усе було не так просто й однозначно, як нині твердять чимало політиків та істориків…

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, гідний століть боротьби

27 років тому Верховна Рада підтвердила право українців на власну державу Української держави (ліквідована гітлерівським Третім Рейхом). Нині про це мало хто й згадає, але вперше День незалежності України відзначили ще до проголошення Акта, 16 липня 1991. Так визначила перша постанова Про День проголошення незалежності: “З огляду на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України… вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”. Слід визнати, що згадана Декларація й направду була повноцінною програмою побудови незалежної держави, а практично всі її положення суперечили чинній на той час Конституції УРСР! Натомість 24 серпня офіційним державним святом стало з лютого, а вихідним – з червня 1992 року.

Між краплинами

7 держав, розчавлених окупантами З часів формування нації і до наших днів українці неодноразово намагалася створити власну державу. Бо, навіть якщо облишити історикам дискусію про те, чи слід вважати Київську Русь прообразом першої української держави, далі було ще принаймні сім спроб її заснувати, нещадно перекреслені окупантами: 1649 – заснування Гетьманщини (знищена Російською імперією); 13 грудня 1917 – проголошення незалежності Кримської Народної Республіки, 22 січня 1918 – проголошення незалежності УНР, 16 лютого 1918 – проголошення незалежності Кубанської Народної Республіки (усі три – ліквідовані більшовицькою Росією); 19 жовтня 1918 – проголошення незалежності Західно-Української Народної Республіки (анексована Польщею, Королівством Румунія і Чехословацькою Республікою); 15 березня 1939 – проголошення незалежності Карпатської України (ліквідована королівством Угорщина); 30 червня 1941 – проголошення відновлення незалежності

Юрій НИКОРАК – журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

August 2018 Ukrainian People

Буквально за кілька днів до цієї історичної події ніхто не міг спрогнозувати, чим закінчиться путч ГКЧП, розпочатий у Москві 19 серпня. Його ініціатори заявили, що у зв'язку з начебто хворобою Президента СРСР М. Горбачова (насправді ізольованого ними на держдачі у Криму) його обов'язки виконуватиме Г. Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану (рос. ГКЧП – Государственный комитет по чрезвычайному положению). Оголосили про запровадження на півроку в окремих районах СРСР надзвичайного стану, призупинення діяльності всіх партій, окрім КПРС, громадських організацій і рухів демократичного спрямування, заборонили мітинги, демонстрації, страйки, запроваджували жорстку цензуру у ЗМІ. Керівництво КПУ розіслало на місця шифротелеграму із завданням всіляко сприяти діям ДКНС. Лояльність щодо нього виявила більшість облвиконкомів та керівництво Кримської АРСР. О 6 годині 30 хвилин 19 серпня Голові Верховної Ради Л. Кравчуку додому зателефонував командуючий Київським військовим округом генерал Віктор Чечеватов і сказав, що в країні введено надзвичайний стан і вся влада перейшла до ДКНС. І попередив, що у нього в кабінеті перебуває представник Міністерства оборони генерал Варенников, який хоче з Кравчуком зустрітися в кабінеті Першого секретаря ЦК КПУ. Як пізніше, на сесії 24 серпня запевняв Кравчук, він відмовився від зустрічі – вона відбулася о 9-й ранку в кабінеті Кравчука. Варенников попередив Кравчука: війська мають наказ і будуть діяти, якщо отримають інформацію, що ситуація потребує введення надзвичайного стану. І запропонував ввести його в західних областях України і Києві. За словами Кравчука, він відкинув

останню пропозицію і вимагав від Варенникова письмового підтвердження його повноважень. Такого документа не було, тож Кравчук заявив, що не визнає його повноважень. Як було насправді, знає лише він та решта учасників зустрічі. Принаймні цієї героїчної версії від нього не почули 19-го ані ветерани-учасники оборони Києва, з якими він зустрічався того ж дня, ні журналісти, які супроводжували його весь той тиждень. Натомість розповів ветеранам, що не вірить у хворобу Горбачова. Мовляв, кілька днів тому зустрічався з Михайлом Сергійовичем у Криму, випили пляшку “Лимонної”, довго розмовляли, гуляли набережною і Генсек був цілком здоровий. Увечері ж Кравчук у виступі для радіо й телебачення закликав громадян до “спокою і витримки”, запевнивши, що відповідні оцінки і висновки зробить Верховна Рада та її Президія. І ні слова про оцінку перевороту, затіяного ГКЧП. Вичікував, доки не стало очевидним, що путч провалився. Власне тоді Кравчук уперше продемонстрував вміння маневрувати “між краплинами дощу”…

93 слова у шкільному зошиті Бунтувала лише “Народна Рада” – об’єднання депутатів демократичної меншості, обраних до Верховної Ради як альтернатива комуністам. 19 серпня Народний Рух закликав не підкорятися волі заколотників, створювати структури активного опору, вдатися до всеукраїнського страйку. 20 серпня Народна Рада засудила державний заколот і закликала підтримати керівництво Росії у протистоянні з ним. 19-22 серпня 1991 р. масові мітинги-протести проти дій заколотників відбулися у Києві, Львові, Харкові, Донецьку, інших містах України. З осудом антидержавного перевороту виступили депутати обласних та міських рад Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, Донецька, які вимагали від Голови Верховної Ради чіткої публічної позиції та негайного скликання по-

зачергової сесії парламенту. 23 серпня Народна Рада зібралася у парламенті. “Виступають колеги і кажуть, поки комуністи розгублені, давайте проведемо ось такий закон, такий закон, – розповідав згодом автор Акта Левко Лук’яненко. – Пропозиції добрі, спрямовані на розширення суверенітету, але – союзної республіки. Я вислухав три пропозиції, а потім піднявся і кажу: “Давайте проголосимо Україну незалежною державою”. Пропозицію сприйняли як одкровення. І Павличко каже: “Нехай Левко і напише!” Я піднявся, зробив пару кроків, а потім покликав Сандуляка: “Ходімо, Леонтію Івановичу”. Збори дали нам півтори години: о 12-ій ми мали представити проект документа. Я дістав зі своєї течки звичайний шкільний зошит, з якого виривав листочки, щоб посилати записки. Кажу Сандуляку: зараз комуністи розгублені, бо відчувають свою вину, а пройде трохи часу, страх у них мине, і вони тоді будуть душити нас. Тому необхідно написати якнайкоротший документ, нічого зайвого, ніяких історичних паралелей, розмірковувань про справедливість, без патетичних фраз. Треба висловити, що ми заявляємо Україну незалежною державою. Він із цим погодився. Я тоді почав писати методом виключення. Написав спершу слово “закон” – викреслив. Написав “універсал”, а тоді подумав, що це термін української політичної історії, а не радянської. Комуністи історії не знають, і почнеться обговорення самого терміну – буде затримка. І тоді Леонтій пропонує: “А може хай буде акт?” Далі написав історичну преамбулу: продовжуючи традиції боротьби за незалежність і проголошення УНР незалежною державою 22 січня 1918 року… Другий абзац: опираючись на Декларацію про державний суверенітет… Третій пункт і четвертий – що законодавство СРСР втрачає чинність на території України, і влада незалежної української держави поширюється на усі території у межах чинних кордонів… На 12 годину ми повернулися на збори. Зрештою всі схилилися до того, що потрібен коротесенький документ, бо ця сесія Верховної Ради надзвичайна і може відразу ухвалити. Якщо ж не ухвалить, і потрібне буде обговорення, а воно затягнеться і ще й перенесуть, потім неробочі дні, а тоді страх у комуністів пройде, і вони нам завалять усю справу”. Тоді почалося спільне редагування тієї чернетки. Павличко запропонував ввідне речення, Головатий пропозиції вносив. Сиділи доволі довго, відреагували і доручили мені виступити завтра у Верховній Раді”. Леонтій Сандуляк, співавтор

Акта проголошення державної незалежності України: “Мій підпис був другим і заключним під проектом Акта. Текст із 93 слів набрали на друкарській машинці, він вміщався на одному папірці. Попереду була боротьба з відомою “групою 239” (комуністів – Авт.). Я прийшов на їхнє засідання і переконував проголосувати за цей доленосний документ”. 24 серпня, у суботу, позачергова сесія Верховної Ради розпочалася під контролем сотень тисяч людей, які зусібіч оточили будівлю парламенту, уважно слухаючи трансляцію з сесійної зали та бурхливо реагуючи на кожне слово. Не менш гострою була ситуація і в сесійній залі. Кравчукові довелося до обіду виправдуватись за бездіяльність під час путчу. Досвідчений комуністичний апаратник, прозваний згодом “фарбованим лисом”, не лише впевнено викручувався, але й зумів використати ситуацію для розширення власних повноважень: “Голова Верховної Ради не може приймати одноосібних рішень і видавати укази… Якби у мене були повноваження приймати постанови або укази, я б робив це. Це свідчить на користь термінового запровадження інституту президентства в Україні”. А відтак запропонував Раді до перших президентських виборів надати йому право ухвалювати обов'язкові до виконання рішення без узгодження з парламентом та його президією. До обговорення ж доленосних рішень Рада приступила лише на вечірньому засіданні. Кравчук раптом став неабияким державником: “Необхідно прийняти закони про статус військ на території республіки, главі Української держави мають бути підпорядковані внутрішні війська, КДБ, МВС. Вони не повинні входити у будь-які союзні структури”. Лідер “Народної Ради” Ігор Юхновський зажадав “проголосити, що від сьогодні, 24 серпня 1991 року, Україна стає повністю незалежною демократичною держа-

вою. Чинними для України стають тільки Конституція України і її закони, урядові постанови та інші законодавчі акти республіки...” Відтак Дмитро Павличко запропонував прийняти Акт проголошення державної незалежності. Опозиціонери не сумнівались, що комуністична більшість парламенту підтримає проголошення незалежності. “Ситуація була дуже гострою. Суспільство було налаштовано проти них, тож багато комуністів проголосували саме зі страху”, – згадує Володимир Яворівський. Підштовхувала до “державницького мислення” комуністів і ситуація в Росії, де Єльцин напередодні, 23 серпня призупинив діяльність Компартії. Спроби окремих комуністів заблокувати хід подій припинилися, коли тисячі людей кинулися на штурм Верховної Ради після того, як замість національного над куполом парламенту підняли “бутерброд” із синьо-червоного та жовто-блакитного прапорів. Відтак Акт проголошення незалежності України був схвалений конституційною більшістю – 346 голосами! Далі денонсували союзний договір 1922 року, прийняли рішення про департизацію держустанов, створення національних Збройних сил, введення в дію національної грошової одиниці тощо.

Два дні народження Левко Лук’яненко: “Ми підхопилися, почали один одного обіймати. Це було таке піднесення, таке щастя, така радість, що більшого в житті я не знав. І тоді я подумав: “Боже, навіть якби я більше нічого в житті не зробив для України, то задля оцього варто було жити”. Увечері на Софіївському майдані був загальноукраїнський мітинг. Включили усі радіостанції України, і я зачитав для українців Акт проголошення незалежності України. А пізно увечері ми відзначили одразу два дні народження – мій та День народження України…”

24 серпня 1991 року, Україна стає повністю незалежною демократичною державою

Н а ш і т ра д и ц і ї

СПАС і МАКОВЕЯ –

свята прощання з літом

е знаю, як ви, а я мед не дуже люблю. Хіба що щойно викачаний – рідкий і духмяний, що, наче розплавлений бурштин, повагом стікає з ложки на окраєць свіжого Кутського (ну, або ще хіба колійового з Франківська) хліба. Кращими за це можуть бути хіба соти – найсмачніша із жуйок! Але спробуй-но випросити їх у діда – хіба що він десь відвернеться чи піде у справах… Досі не можу забути й тортів зі щирого макового тіста – такі вміли пекти хіба мій прадід Місьо, в якого не один рецепт переписала Цвєкова (знана авторка кулінарних книг Дарія Цвєк, – Авт.), косівська бабця та мама. А ще – терпіти не можу комарів: і яка сатана вигадала цих паразитів, що плодяться лишень для того, аби попити з нас крові. Та нічого, ще трохи, і “як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) – забере їх нечиста!” Заважала ж любити ці празники наприкінці літа, Маковея і Спаса, лише одна прикра обставина: вони нагадували про закінчення літніх вакацій і необхідність повертатися до міста й шкільних чи студентських парт…

Маковійська квітка Здавна назву Спас вживали без жодних прикметників та числівників. Нині ж, в епоху глобалізації й інтернету, коли хто завгодно пише про що завгодно, Маковія часто іменують медовим Спасом, а справжнього Спаса – яблучним. Але це – фейк, авторами і поширювачами якого є журналісти, що звикли перекладати з російських джерел. А у нас із нащадками угро-фінів – різні традиції, надто ж у царині церковно-релігійній. “У 90-х роках ХХ століття… аматори від етнографії вигадали кілька Спасів – горіховий, яблучний, медовий, – наголошує доктор історичних наук Валентина Борисенко. – Але це – з розряду фантазій. У нас був один Спас – 19 серпня. Лише дуже локально свято Маковія 14 серпня називали малим Спасом”. Покійний знавець обрядів, Заслужений працівник

August 2018 Ukrainian People

культури України і етнограф Олексій Доля теж наполягав на цьому. Зокрема, що на Маковія святять не лише мак, але і всіляке насіння, квіти, цілюще зілля і воду. Маковія (Маковея, Макотрус) – народна назва християнського свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього та Дня семи святих мучеників Макавеїв і їхньої матері Соломонії, яке відзначають у перший день Успінського посту, 14 серпня, виникла за співзвучністю: Маккавеїв – Маковея – Маковія. До того ж, саме в цей період достигав мак. Тож через поєднання стародавніх народних звичаїв із християнськими у церкві стали святити зілля та квіти: васильки (базилік) і м’яту, мелісу й руту, любисток і чебрець, чорнобривці та гвоздики, майори і флокси, айстри й волове око і, головне, мак у маківках. Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього прийшло до нас з Візантії, де

переносили з імператорського палацу до храму Софії частини віднайденого хреста Господнього: святиню носили Константинополем, аби відвернути хвороби, нею освячували воду, аби стала чистішою, і щоб йшли дощі у спеку… До слова, Маковея і в Україні теж іноді звуть Спасом на воді через традицію в деяких регіонах купатися у річці хворим: вода цього дня вважалася цілющою. Так само хворі могли скористатися водою з освяченого колодязя.

У давніх літописах є свідчення, що князь Володимир Великий охрестив киян саме 1 (14) серпня 988 р. від Різдва Христового. Тоді в гирлі річки Почайни, що впадала в Дніпро, охрестилися дванадцять Володимирових синів, а тутешнє джерело назвали Хрещатицьким. У цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви справжній квітковий карнавал святково вбраних українців. Проте насамперед це було свято для дівчат і дітей: саме вони мали нести зілля на посвяту до церкви та носити хреста й хоругви при обході храму. Зате

потім їх відпускали до лісу по зілля, після чого вони збиралися до гурту й заводили жартівливі ігри та спасівські пісні. На Маковія освячували “маковійську квітку”, або ж “маковейку” – спеціальний букет із квітів і голівок маку. Спеціально дівочими чарівними квітами у “маковійській квітці” були любисток й чебрець, ласкавці та кудрявці. Обов'язково клали кілька великих голівок маку, а якщо мали, то і дикий мак (видюк), колоски жита і пшениці, садові квіти. До “маковійської квітки” додавали голівку невеличкого соняшника і все це пов'язували червоною стрічкою, щоб уся родина була здоровою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону. У такому букеті кожне зело мало свій символ: рута-м'ята мала оберігати від усякої напасті і додавати здоров'я; ласкавці – щоб у родині була злагода і щирість; кудрявці – аби у хлопців в'юнились кучері й любили їх дівчата, а сонях уособлював небесне світило – щоб воно було завжди ласкавим і милосердним. В середину маковейки вставляють велику воскову свічку (у давні часи – три свічки, сплетені внизу воєдино, від яких збереглася назва “трійця”. Трійцю зберігали протягом року біля ікон: вона прикрашає оселю, сповнює її гарними пахощами, слугує оберегом, а за потреби

– використовують для лікування родини чи худоби). Свячені трави та квіти клали у купіль дитині, щоб росла здоровою, відваром мастили скроні, щоб не боліла голова. Із свячених васильків робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі, або проводжали когось у далеку путь. А частину свяченого зілля кидали у колодязь, щоб посвятити в ньому воду: її вважали корисною для вагітних, породіль, малих дітей і для всіх, хто заслабне. Мак споживали в Україні і як харчі, і як оберіг від злих сил. І, хоча й побутувала народна приказка: “Сім годів мак не родив і голоду не робив”, їли його багато. Зокрема, на саме свято Маковея пекли обрядові коржики – шуліки (шуляки, ламанці). Тісто готували пісне і прісне, часом навіть без соди, звідки й пішла приказка: “Із води та муки пече баба шуліки”. Ретельно вимішували, ділили на шматочки, ще раз вимішували і розкачували коржі завтовшки у 0,5 см. Потім робили ножем ромбовидні надрізи (щоб готовий корж добре ламався, звідси друга назва – ламанці) і пекли в печі на сковороді, змащеній олією. Перевертали, щоб корж рівномірно запікався з обох боків. У макітрі розтирали мак до появи молока, розводили його медовою ситою і цією солодкою підливою поливали дрібно поламані коржі. На Маковея діти ходили від родича до родича, куштуючи шуліки. Мак до цього дня споживали тогорічний, насіння ж нового врожаю можна було їсти лише після Маковея та освячення. Найбільше цінувався “сивий” мак: страви й олія з нього – найсмачніші. А на Першу Пречисту (Успіння Пресвятої Богородиці – 28 серпня) та на Головосіки (Усікновення голови Івана Хрестителя – 11 вересня) варили вареники і пекли пироги з маком.

Спас – початок храмових свят За вікном – волошкове небо: таке синє, яким буває тільки в другій половині серпня: чисте, прозоре, наче щойно вмите росою, і аж блищить. На полях скошено останні загінки хліба, жито й пшениця складені в копи, між яких бродять зажурені лелеки – лаштуються у далекий шлях, обговорюючи стиха останні приготування. Видається, ще трохи, і закурличуть: “На Спаса раненько та так жалібненько зозуля кувала”… В Україні бо здавна вважали, що на Спаса лелеки відлітають до вирію. А якщо й опісля ще лишаються на гніздах –

осінь буде теплою! Слово “Спас” є скороченням від “Спаситель”. Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або ж скорочено Преображення, Спаса (Великий Спас) християни східного обряду, православні та греко-католики, святкують 19 серпня. Свято Преображення – давнє (Східна Церква відзначає його з IV сторіччя) і одне з 12 найбільших, після Великодня та Різдва. Тож хоча й припадає на Успінський піст (Спасівку), проте цього дня дозволяється споживати рибу, олію і вино. Три Євангелія (Мт. 17:1–6, Мк. 9:1–8, Лк. 9:28–36) однаково описують Преображення Господнє. Відкривши учням, що Йому слід страждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Христос завів трьох апостолів – Петра, Якова й Івана на гору Фавор, де й преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, а вбрання стало сліпучо білим. Біля Ісуса, уособлюючи Закон і пророків, з'явилися Мойсей та Ілля, що нагадали про Його близький відхід. Відтак усіх їх огорнула ясна хмара, з якої почувся голос: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайте!”.

ба напередодні Спаса. Спеціально до Спаса годилося випікати першу хлібину з нового урожаю (яку теж несли на освячення), ставити на покуті першого снопа та в'язати “дідову бороду” з решти нескошеного поля. Часто замість паляниць були пироги, пиріжки або рулети з яблуками та з маком. Повернувшись із храмів, сідають за столи й їдять посвячені яблука з медом, запивають виноградним або яблучним вином, приказуючи: щоб садовина родила. А на Полтавщині існує легенда про чудодійне зцілення дитини від сліпоти, коли їй в обидві руки дали по свяченому яблуку. Опісля бабусі-знахарки востаннє заготовляють лікарські трави, виходячи на збір цілющого зілля зі словами: “Діва Марія це зілля сіяла, а Спас поливав – нам поміч давав”.

Відтак поминають покійних родичів добрим словом, адже Спас – ще й день поминання померлих. Вважається, що у весняно-літньому циклі мерці з’являються тричі: у Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса. З цими днями пов'язані батьківські вечері, які в Галичині ще називають “діди”. Для померлих готували вечерю і “запрошували”-згадували їх, залишаючи весь посуд з їжею на столі. Існує звичай: батькам, у яких померли діти, забороняється їсти яблука до Спаса, щоб дитина не була обділена ними на тому світі.

Медяні таємниці Присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом символізує зв'язок між Старим і Новим Заповітами, а світло, що преображає Ісуса, є водночас відображенням божественної слави і передвістям слави Його воскресіння. Бо святкуванням Преображення Церква сповідує поєднання у Христі двох начал – людського і Божого. Згідно Івана Золотоустого, Преображення відбулося, “щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами”. Зі Спасом, що символізує завершення основних хліборобських жнив, збігається і початок храмових свят. Адже, за традицією, в Україні кожне місто чи село, кожна парафія мають свій іменний престольний празник, званий храмовим. Спаса – один з найбільш українських празників, бо він – хліборобсько-селянський, як первісно і наша нація. Для нас це насамперед подяка Богу за врожай хліба й садовини та свято пасічників (навіть держава визнала 19 серпня офіційним Днем пасічника України). Тому цього дня у церквах святять обжинкові вінки, снопики чи бодай колоски жита й пшениці, яблука й груші, виноград, овочі (навіть моркву, цибулю, помідори та іншу городину) й обов’язково – мед! А ще обов’язковою раніше була свічка-трійця, яку виготовляли пасічники у формі тризу-

З особливим нетерпінням чекали Спаса пасічники. Кожен бджоляр за два-три дні до свята “підрізав бджоли”: робив ревізію, щоб визначити, скільки меду взяти собі, а скільки залишити бджолам на перезимівок, вилучав пусті вощини, об'єднував малочисельні сім'ї. Годилося напередодні Спаса дати порційки меду сусідам, приятелям, вдовам, сиротам та немічним людям. Отож, за 2-3 дні до Спаса пасічник вставав раненько і, помолившись Богу, доводив до ладу вулики. Гарні щільники: білі, цілком залиті медом й засклеплені, ґазда відкладав для церкви, освячення та дарунків близьким, приятелям, вдовам і сиротам, а більшість щільників – скидав у липову діжку. Коли діжка наповнювалась – товк макогоном: мед важчий від воску, тож стікав на дно, а вощина підіймалась догори. Потім мед проціджували через сито, а з вощини господар виварював віск. Увечері ж напередодні Спаса господар і господиня бралися за найвідповідальнішу роботу – свічникарство. За звичай, господареві годилося сукати страсні свічки, громничі, Великодневі, свят-вечірні, покійницькі, церковні, сирітські, вдовині та для роздачі бідним. А “родильні” (спеціально для пологів), весільні, хрестильні, “бабські” та дідівські робила дружина. Повернувшись ж на Спаса з церкви, ґазда зі свічками-трійцею спершу обходив пасіку і лише тоді запрошував родину до столу…

А я наостанок нагадаю дві давні приказки: Прийшов Спас – бери рукавиці про запас. Бо“Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло!” Ukrainian People August 2018

це турбота

про ваше авто чи вантажівку

Компанія була заснована 1991 року в м. Харків, Україна. Сьогодні ХАДО – це світова компанія з власними представництвами у понад 15 країнах, включаючи США. Перша продукція компанії у споживчому упакуванні (гель-ревіталізант для двигунів) побачила світ у грудні 1999 року. У 2004 році, спільно з європейським виробником мастил Eurol BV, у Нідерландах було створено підприємство XADO Lube B.V з виробництва мастил XADO Atomic Oil з атомарним ревіталізантом. У 2013 р. у США, в штаті Іллінойс відкрився офіційний філіал компанії XADO, і зараз її продукція представлена більш ніж у 20 штатах країни.

Діяльність Компанія виробляє понад 3000 найменувань продукції, доступної в більш ніж 80 країнах світу. Найвідоміші продукти: геліревіталізанти XADO, оливи XADO Atomic Oil, автохімія VeryLube.

Про технологію Більше 20 років тому компанія винайшла і запатентувала спеціальний склад, який дозволяє відновлювати зношені металеві деталі частин і механізмів зсередини. Назвали цей диво-склад – Ревіталізант. Ревіталізант – склад, що працює на процес зростання/відновлення нового покриття в місцях тертя. Це утворена в місцях тертя (при високих температурах) металокераміка, яка в 10 разів міцніша за сталь. Кожен власник хоче запобігти зношуванню свого тягача-трака і надовго зберегти його в доброму стані. Продукція XADO з технологією ревіталізації максимально допомагає виконати це завдання. Технологія ревіталізації забезпечує відновлення і захист від зношення металевих деталей трака. Упродовж процесу відновлення, на поверхнях рухомих частин механізмів, формується майбутній захист – тверде металокерамічне покриття. Коли процес ревіталізації завершено, зношені деталі трака, які зазнали процесу ревіталізації, вкриваються металокерамічним шаром і відновлюють свій об’єм аж до вихідного, який, здавалося, був безповоротно втрачений протягом періоду експлуатації. Захисне металокерамічне покриття має свої унікальні властивості: довговічність, корозійна стійкість і низька шорсткість. Надалі оновлені деталі служать у 2-4

рази довше. Крім того, відмінною особливістю керамічного покриття, сформованого за допомогою ревіталізанта, є те, що у нього є здатність до самовідновлення.

Продукція XADO є першою з багатьох на траковому ринку США, що була розроблена для забезпечення комплексного підходу до “лікування” деталей і механізмів вашого трака, що дозволяє уникнути дорогих ремонтів. Товари XADO для траків діляться на кілька категорій: – гелі-ревіталізанти; – оливи; – мастила; – спеціальні рідини. До кращих тракових виробів XADO відносяться: 1) Maximum for Diesel Truck – для двигунів; 2) Maximum for (Automatic/Manual) Transmissions – для трансмісій, мостів; 3) Xtreme (Flush/Cleaner/Economy) – промивання зі складовими, що дозволяють зменшити витрату палива; 4) Моторні масла: 5 W-40 Diesel Truck (повністю синтетична моторна олива), 15 W 40 C K-4 (напівсинтетична), 10 W-30 Diesel Truck (напівсинтетична), 15-40 CI-4 (мінеральна). Також у лінійці продукції представлені трансмісійні мастила й ін.

ЯК ПЕРЕЙТИ НА ПРОДУКЦІЮ ХАDO? Чи виїхав ваш трак щойно із салону, чи подолав кілька сотень тисяч миль: перейти на мастило ХАDO можна абсолютно безболісно. Рекомендується зробити промивання двигуна спеціальним про-

мивним складом XADO, а потім вже заливати моторне мастило XADO, що відповідає вимогам виробника транспортного засобу. Також, дуже важливо правильно підібрати та вчасно залити гель-ревіталізант XADO. Це максимально забезпечить захист двигуна, збільшить компресію, зменшить витрати палива і кількість викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище. Таким чином, використовуючи продукцію XADO, ви не тільки подбаєте про технічний стан вашого трака, але й значно заощадите кошти і час, який ви зазвичай витрачали на поїздку в ремонтні майстерні. У компанії є безліч товарів для легкових авто, позашляховиків, траків, мототехніки, велосипедів і зброї, а також домашнього вжитку. Докладніше дізнатися про продукцію XADO ви можете, завітавши на офіційний сайт у США

www.xado.us Також усі новини компанії публікуються на сторінках у соціальних мережах в США: Facebook, Instagram, YouTube. Головний офіс XADO у США знаходиться в штаті Іллінойс. Співробітники компанії готові відповісти на всі питання, які вас цікавлять, за телефонами: (888) 787-9236, (847) 991-1140, або електронною поштою

usa@xado.com Також ви можете поставити запитання дилеру XADO у своєму штаті: перелік дилерів по штатах поданий на сайті компанії в США www.xado.us

www.xado.us

MAXIMUM PROTECTION COMPLEX CERAMIC-METAL FOR DIESEL TRUCK

contains patented component REVITALIZANT®

FOR ENGINE 1 Stage REVITALIZANT® MAGNUM FOR FUEL EQUIPMENT Atomic metall conditioner MAXIMUM for Diesel Truck

Atomic metall conditioner MAXIMUM FUEL EQUIPMEN0T for Diesel Truck

FOR MANUAL TRANSMISSION, GEARBOXES AND DIFFERENCIALS FOR AUTOMATIC TRANSMISSION

Atomic metall conditioner MAXIMUM TRANSMISSION for Diesel Truck

Atomic metall conditioner MAXIMUM AUTOMATIC TRANSMISSION for Diesel Truck

FOR POWER STEERING BOOSTER

Atomic metall conditioner MAXIMUM POWER STEERING for Diesel Truck

FOR MORE INFORMATION OR TO PURCHASE CONTACT 888-787-XADO OR VISIT WWW. XADO.US

Музика

Лео Мантіс: нігерійський діамант української музики

Коли молодий нігерійський парубок Леонардо Ободоеке у далекому 2012-му їхав до України задля навчання у Тернопільському медичному університеті, він, певно, й не уявляв, що уже за кілька років збиратиме концертні зали по всій країні, а його українська мова, яку Лео опанував майже досконало, пеститиме вуха усім і кожному. Солов'їну хлопець вивчив усього за півтора року, а вже згодом Леонардо почав писати вірші, які стали текстами пісень цього талановитого (потенційного) хірурга.

Діма Войналович 27 років. Журналіст, музичний оглядач з міста Київ. Редактор видання MusicInUA.

Зараз Лео зізнається, що по приїзді до України йому все здавалося складним і незрозумілим. – Я приїхав в Україну в листопаді місяці, було настільки холодно, що надягав весь свій одяг, який привіз з собою, і все одно це не допомагало. Пристосуватися до клімату було дуже складно, інколи мені здається, що я й досі не звик (посміхається). Також довгий період часу їжа для мене була несмачною, навіть, здається, таке повсякденне, як хліб, – він був не таким. Пам'ятаю, як я зайшов у магазин, аби купити буханець, а там… 20 видів хліба! Я був шокований, адже у нас у Нігерії – всього лиш один. Що найцікавіше, – я так і не знайшов звичайного, найпростішого хліба... Ще одне, до чого було складно звикнути Лео, – українська культура. – Насправді українська і нігерійська культури – дуже різні! Нігерійська, наприклад, дуже відкрита, щира і наповнена різними звичаями. Що я помітив: українці останнім часом змінилися, стали більш толерантними. Вже не так дивно і бурхливо реагують на іноземців (посміхається). Незважаючи на те, що українською Лео розмовляє дай Боже кожному, скромний нігерієць вважає її “далекою від досконалості”.

– Я докладав дуже багато зусиль, аби вивчити мову. Кожного дня о третій годині ночі (вдень було навчання) я займався граматикою, відмінюванням, лексикою… На жаль, в інтернеті дуже мала кількість навчальних матеріалів, які можуть допомогти у вивченні української, тому було складніше. Також дивився мультфільми, адже вони придумані для дітей, там, зазвичай, дуже прості речення, і герої використовують легку розмовну мову. Моїм улюбленим був “Чіп і Дейл”, про двох щуриків (насправді Чіп і Дейл – бурундучки, але ця деталь суттєвою не впливає на цікаву розповідь нашого героя – Прим. ред.), вони дуже швидко говорили, інколи я не встигав почути і зрозуміти, але це допомагало мені сприймати мову на слух. Ще один помічник – різного роду література, багато читав українських творів. Лео справді, щойно приїхав до Тернополя, захопився українською літературою. Українська література, у свою чергу, частенько надихала й надихає молодого митця на створення нових творів. А улюбленим автором хлопця є, хто б ви думали? – Іван Якович Франко. – Це дуже мужній та розумний чоловік. Він ніколи не ставив рамок для нових знань. Постійно досліджував, вивчав щось нове, добре знав медицину, біологію, Біблію та багато інших наук, а також перекладав велику кількість книг іншими мовами. Мені подобаються його твори, адже видно, що він глибоко замислювався над сенсом життя, над минулим та майбутнім. Також мене вражає те, як він ставився до життя:

Як швидко опанувати нову мову: практичні поради від Лео Мантіса • • •

August 2018 Ukrainian People

• •

Займатися кожен день, бодай п’ять хвилин, але регулярно; Дивитися мультфільми; Слухати багато пісень та музики мовою, яку вивчаєш, адже це дуже допомагає дізнатись більше про культуру народу; Шукати нагоди застосовувати нові слова та фрази; Не опускати руки, якщо не вдається відразу.

Що у плеєрі

Лео Мантіса • Канадський ритм-енд-блюзвиконавець Даніель Цезар; • Знаний американський композитор і музикант, володар Греммі Нейт Сміт; • Американський репер, співак та автор пісень XXXTentacion; • Каньє Вест (не потребує представлення).

він не дозволив, аби життєві труднощі його зламали. І хоч у молодому віці став сиротою, життя не завжди було легким, та він не здавався! Цікаво, що Іван Якович – один із перших, хто почав заробляти на життя своєю творчістю. У Лео навіть є улюблені рядки, написані легендарним Каменярем: Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони. Злотих снів, тихих втіх, Щирих сліз і любви, Чистих поривів всіх Не встидайсь, не губи! … Лиш хто любить, терпить, В кім кров живо кипить, В кім надія ще лік, Кого бій ще манить, Людське горе смутить, А добро веселить, – Той цілий чоловік.

Не в останню чергу своєю популярністю Лео завдячує Святославу Вакарчуку – саме до його команди потрапив талановитий нігерієць після успішного виступу на популярному проекті “Голос країни”. По завершенні ж проекту Лео зрозумів: музика в його життя прийшла назавжди. А Вакарчук, до слова, продовжив співпрацю із Ободоеке, ставши його продюсером. – Святослав – складна і водночас проста людина. Він дуже наполегливий у праці – мене це надихає. Я отримую задоволення від спільної роботи, адже у нас – подібні музичні смаки. Так, у процесі роботи у нас бували моменти, коли ми по-різному бачили, якою має бути пісня, та язик не повернеться називати це конфліктом, це – звичайний творчий процес. До речі, Лео не відхиляє можливості, що з часом буде записано спільний трек із Вакарчуком. Зрозуміло, що почути такий дует не відмовилися б й українські меломани. Але на все свій час. Зараз Леонардо Ободоеке є фронтменом рок-команди і знаний як Лео Мантіс. Він увірвався до українського шоу-бізнесу, наповнивши його новими ідеями і свіжістю. Але, разом з тим, молодому митцю довелося лоб у лоб зіткнутися із траблами, які “гостинно” запропонував йому український шоу-біз. – Головна проблема – смак та мета. Поки що комерційні амбіції перемагають над якістю музики,

а повинно бути навпаки, або хоча б на одному рівні. Проблема – не лише у виконавцях, а й у великих телеканалах, радіостанціях, великих продюсерах та продюсерських центрах – вони диктують свої правила… Можливо, саме тому Лео не горить бажанням подаватися у всілякі телевізійні талант-шоу. І навіть до потенційної участі у Євробаченні музикант ставиться без особливого ентузіазму. Та й навіщо йому це, якщо і так є купа запрошень із-за кордону? І не лише з рідної Нігерії, де зібралась вже чимала кількість шанувальників Лео. – Для них моя музика – ближча, вони можуть відчувати її серцем, адже у піснях – багато африканських мотивів, барабанів. Та самому нігерійцю найбільше хочеться виступити у США, на одній сцені з легендарним американцем Нейтом Смітом, нігерійською співачкою ASA і, що аж ніяк не дивно, з українським гуртом ДахаБраха. При цьому про переїзд до Штатів або до якоїсь іншої країни Лео зараз не думає. – Я завжди кажу: не важливо, де ти, важливо – з ким ти. Я люблю подорожувати, тому, якщо буде причина та можливість, то не забороню собі це зробити. Я планую відвідати декілька країн Європи і США. Тому можете надсилати запрошення – я із задоволенням приїду до вас із концертом (посміхається).

Рецепт щастя від Лео Мантіса Основа щасливого життя – правда. Сьогодні світ настільки загруз у брехні, що вона буквально скрізь. Люди створюють сторінки в Інстаграмі, Фейсбуці і ведуть чуже, показне, фальшиве життя, але по той бік екрана може бути зовсім інша особистість… Люди забули, що таке щирість, допомагають один одному лише задля вигоди, або ж щиро посміхаються тобі, а за твоєю спиною лиють на тебе бруд. Це все страшно, і від цього ніколи не буде щастя, бо його основа – у правді життя та його розумінні. Наприклад, у чому сенс життя, якою є надія для людства, що відбувається після смерті? Тільки після того, коли людина це розуміє, вона може бути щасливою. Для мене ж щастя – це жити згідно з правдою, бути поруч із коханою людиною, близькими та пити чай на терасі свого будинку (щиро посміхається).

П е рл и н и У к ра ї н и

Криворівня -

літня культурна столиця України 8 днів у Карпатах тривало безпрецедентне дійство Юрій НИКОРАК – журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

е й справді виглядало неймовірно: довкола – і на сусідній Буковині, і на Прикарпатті – панували безконечні зливи, що перетворювали ріки на бурхливі брудні потоки, кілька міст залили повені, а тут, у верховітті українських Карпат, за 140 км від Івано-Франківська, вісім днів поспіль (!), з 23 по 30 червня, безперешкодно тривало безпрецедентне за масштабами для цих країв дійство: перший Міжнародний форум Східної та Центральної Європи “Via Carpatia”. Назва, звісно, дуже амбітна й певним чином “авансова”, та все ж сама подія від цього – не менш значима. Адже форум об'єднав у собі одразу кілька заходів : від традиційного гуцульського фестивалю “Полонинське літо”, фестивалю українських виробників, який проводився тут уперше, як і кінофестиваль “Transcarpatia”, фестивалю “Sounds of Carpatia” і навіть триденного музичного телемарафону, що транслювався у прямому ефірі – до Міжнародної конференції “Коло Вінценаза: Майбутнє Карпат” та конференції “Всеукраїнський демократичний форум” за участю віце-прем'єра та кількох міністрів, послів та інтелектуалів сусідніх держав. Тож, вочевидь, сам Господь зглянувся над людьми, що зібралися тут, аби врешті дати шанс і гуцулам нагадати про себе якщо не світові, то бодай столичній владі та решті країни. “Наша мета – відродити Карпати, відродити Криворівню, зробити її справжньою літньою столицею України, а українські Карпати – перлиною Європейських Карпат”, – заявив на завершення Форуму його ініціатор, народний депутат Микола Княжицький. Що, як мовиться, його слова – та Богу в вуха, а ми тим часом розповімо, як усе було.

August 2018 Ukrainian People

Від дримби... Почалося усе хоча й традиційно, але з рекорду: вже у перший день Форуму 70 гуцульських музик одночасно заграли на дримбі й таким чином потрапили до Книги рекордів України! Перед цим, певна річ, розпалили традиційну ж гуцульську ватру, а на сцені танцювали й співали розмаїті етнічні колективи. Тут же неподалік пригощали традиційними гуцульськими стравами, працював ярмарок народних ремесел. А далі почалося й таке, до чого доведеться звикати як місцевим мешканцям, так і учасникам та гостям. Зокрема, уперше тут провели дводенний фестиваль українських виробників “У пошуках Made in Ukraine”. Того ж дня стартував триденний кінофорум Transcarpatia, в рамках якого показали близько 20 стрічок, кожна з яких вже здобула визнання на міжнародних кінофестивалях. Серед них – претендент на “Оскар”, український “Рівень чорного”, шведський сатиричний “Квадрат” і документальний “Процес” про Олега Сенцова. 25 червня відбувся музейний день, під час якого відкрили ще один музей – Петра Шекерика-Дониківа, закатованого у 1939-му більшовиками автора

книги “Дідо Иванчік”, що вийшла у світ через 67 років по його смерті. Утім, чого-чого, а музеїв у Верховині не бракує: тут їх майже 30! Протягом для гості могли відвідати кожен із них.

... до “Українських Афін” Наступного ж дня розпочалася Міжнародна конференція “Коло Вінценза: майбутнє Карпат”, організатори якої виношують дві головні ідеї. Перша – зробити власний крок для відновлення престижу “Українських Афін” у Криворівні – того місця літнього паломництва української творчої інтелігенції, що постало тут на самому початку ХХ століття… Друга – зібрати у форматі міжнародної конференції представників культурних, політичних та економічних еліт країн Центральної та Східної Європи для діалогу про майбутнє Карпатського регіону та загалом нашого спільного “європейського дому”. Патроном конференції обрали Станіслава Вінценза – письменника, якого ще при житті називали “Людиною діалогу”. Тож “коло Вінценза” – це коло діалогу, порозуміння та співпраці для усіх країн та народів Карпат. Прибула й група інтелектуалів, спроможна просувати такий діалог, але поки що,

мабуть, лише на україно-польсько-литовсько-латвійському напрямку: Мирослав Маринович, Тарас Возняк, Ян Маліцький, Ян Пєкло, Андрюс Кубілюс, Йосиф Зісельс… А тим часом колосальний проект транс-європейської магістралі з тією ж назвою “Via Carpatia”, покликаної поєднати порти Балтійського та Середземного морів, проект великого шляху “з варягів – у греки” накреслено через Карпати, але... в обхід України: через Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію та Грецію... Тому можливість долучення України до цього шляху була однією з тем дискусій конференції. Натомість дводенна програма конференції скидалася на спробу охопити неохопне: від збереження унікальної природної та історико-культурної спадщини Карпат, інфраструктурних проектів як шляху об’єднання країн регіону – до майбутнього ЄС у контексті новітніх викликів… Завершилася ж конференції врученням Премії Вінценза “За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів”, першим лауреатом якої став екс-дисидент й віце-ректор Українського Католицького Університету у Львові Мирослав Маринович.

… й музики Відтак розпочався триденний музичний телемарафон “Літня культурна столиця”, названий так, бо у Криворівні тривалий час жили перший президент України Михайло Грушевський та Іван Франко, Михайло Коцюбинський тут написав “Тіні забутих предків”, а Сергій Параджанов зняв однойменний фільм. Тобто, більш ніж століття тому Криворівня була літньої столицею української інтелігенції. І організатори прагнуть відродити цю традицію. Ідею на сцені підтримали Христина Соловій і Марічка Бурмака, Kozak System і польський гурт Taraka, Роман Коляда й Іванка Червінська, гурти Adm:t, Рояль Кіт, Motanka, Sun Groove, Gypsy Lyre та Miroslava Kopynets, Le cœur, Олег Скрипка і Le Grand Orchestra, гурт “Мандри”, Тарас Чубай з “Плачем Єремії”, Аліна Паш, RIYA, гурти MniShek та Warsoba…

Головне – дороги! Що думають про все це самі гуцули? Така вже особливість цих “дітей гір”, що, перш ніж запрягати, вони шукають коня, а не воза. Бо кіно, “зірки” й мрії про “столицю” – то, звісно добре, але, щоб сюди могли добратись туристи, приймати яких тут готові ледь не в кожній просторій хаті, потрібні дороги! “Для нас що головне? Дороги. Бо будуть дороги – будуть туристи приїжджати. Це наші заробітки. Тоді гуцули лишатимуться на своїх землях”, – кажуть. Особисто мене найбільше вразило те, що на відповідне питання журналістів цей пріоритет назвав навіть 10-річний хлопчик! Пояснення просте. Хто бував тут довше, знає: Криворівня, як і інші високогірні села – не лише центральне, “вивіскове” селище попри таку-сяку дорогу, але й понад два десятки присілків, розкиданих в горах в радіусі до 10 км! Тож добиратися до школи доводиться пішки. Визнає це й ініціатор “Via Carpatia” нардеп М. Княжицький: “Чи може дитина 10 кілометрів іти щодня до школи й назад, якщо закриють пришкільні інтернати?” Відтак пообіцяв: “Ми змінимо цю ситуацію”. Гуцули звикли довіряти справам, а не словам. Після приходу “других совітів” у 1944-му, протягом короткого часу в Криворівні було вбито 30 присланих комуністів! Тому колгосп ті організували не тут, а у сусідньому Верхньому Ясенові лише у травні 1953(!) року, куди записали і мешканців Криворівні та зібрали (із двох величезних сіл!) лише 4 “усуспільнені” корови і 30 овець… Ukrainian People August 2018

Diaspora Міс Українська Канада 2018 – показ талантів, креативності та соціальної чутливості

15 липня у Торонто відбувся конкурс, за яким стежили українці на усіх континентах – Міс Українська Канада 2018. Довгі місяці підготовки, роботи режисерів, хореографів, кількох рівнів менеджерів, самих конкурсанток задля того, аби вечір Ґранд-фіналу був вражаючим. Учасниці з усіх канадських провінцій і кілька номінанток з самого лише Онтаріо демонстрували різнобічність таланту, розум та красу українок для усього канадського світу і далеко поза його межі.

Г Устина Стефанчук Дослідниця, колекціонерка, блогерка (Львів-Едмонтон)

оловні організатори і натхненники заходу, подружжя Анна та Максим Купрєєви ставили собі за мету розірвати шаблони типового конкурсу краси, вийти поза кордони уявлень про український культурно-розважальний продукт у діаспорі, змінити ракурс представлення України в межах чужомовного світу. Мета – більш, ніж варта уваги, і точно не з легких. На тлі такого звичного для діаспори формату фестивалів-українських днів цей захід складає разючу відмінність. Насамперед масштабністю: великий зал Mississauga Livang Arts Centrе із професійним звуковим та світлооснащенням,

August 2018 Ukrainian People

кількагодинна програма зі щільним наповненням, запрошені виконавці зі своїми концертними виступами, показ кількох модних колекцій і цілий штат волонтерів за кулісами, які роблять усе це можливим. Загалом, Конкурс приємно здивував професійністю підходу, налагодженою до деталей логістикою, цілою великою машиною організаторів, технічних помічників, які незалежно від інтенсивності напруги працювали злагоджено. Мені особисто випала нагода долучатися до проекту на різних етапах, тому це спостереження – зблизька, але не настільки, щоб це вплинуло на об’єктивність. Тож,

погляд таки збоку. Починаючи від привітання з квітами на летовищі усіх запрошених гостей Конкурсу – закінчуючи смачною перекускою та кавою для усіх організаторів і волонтерів у найгарячіші моменти фіналу – усе це невидимі, на перший погляд, деталі, які проте дають уявлення про загальний рівень. У цьому контексті випадає подякувати волонтерам, робота яких справді неоціненна. В умовах поспіху та метушні, як це завжди буває за лаштунками великих шоу, ці дівчата та хлопці залишалися зібраними та конструктивними, щоб глядач міг насолодитися яскравим незабутнім видовищем. І їм це вдалося.

Різнобарвність та насиченість програми забезпечила можливість представникам різних поколінь еміґрації знайти щось до душі: від показу колекції давніх автентичних строїв із різних регіонів України – до презентації сучасних топових українських та канадських дизайнерів — шовкових етно-суконь та аксесуарів від Роксолани Богуцької, вечірнього вбрання від Катерини Лукашик та колекції знаної торонтонської дизайнерки Найли Рахімі. Загалом, режисура, оформлення, загальна постановка фінального вечора за стилістикою нагадували найбільші шоу української столиці, і в такий спосіб демонстрували реальну сучасну українську шоу-індустрію (у позитивному сенсі цього слова) з усією її яскравістю, ефектністю та експресивністю. Виступи запрошених українських виконавців – Злати Огневіч та Олександра Лозовського вдало поєдналися з виступом канадсько-українського рок-гурту Klooch. Взагалі, шоу було сповнене рокового драйву, а позитив та піднесення не відпускали глядача впродовж усього вечора. Важливою складовою фіналу були виступи самих конкурсанток. Серед дівчат були як вже цілком знайомі зі сценою, активні учасниці танцювальних колективів, відомі сольні виконавиці, так і ті, для кого вихід у світлі прожекторів до численної глядацької аудиторії був способом подолати власні страхи. Дійсно цікаво було спостерігати за багатосторонністю талантів, якими дівчата ділилися зі сцени: класичний спів і рок-виконання, сучасний танець чи високий клас за діджейським пультом. Подивляло, наскільки конкурсантки різні, які несхожі між собою їхні цілі, прагнення, мрії. Це підневільно приводило до думки про те, як багато можливостей насправді ця країна дає цим молодим жінкам для самореалізації – творчої, професійної, особистої. І наскільки цінним є те, що в умовах, де асиміляція здається таким природнім і простим вибором, ці дівчата ідентифікують себе з Україною, горді і зворушені одягати давній український костюм, через який зв’язок із тим іншим домом (навіть, якщо народжена вже в Канаді) особливо відчутний. Втім, глибинного сенсу видовищному дійству надавала соціальна спрямованість конкурсних проектів, над розробкою і втіленням яких працювали учасниці, таких різних, проте об'єднаних метою благодійної освітньої допомоги в Україні. Конкурс соціальних ініціатив відбувався за підтримки канадської освітньої спільноти OWL (Open World Learning Society), яка в якості винагороди за найкращий проект надавала грошову премію для його впровадження. Приємною несподіванкою стало рішення організації відзначити і підтримати не одну, а одразу три пропозиції конкурсанток. Серед проектів-переможців: спільний проект Уляни Библюк, Соломії Скорик та Насті Шмотолохи, метою якого є закупівля спеціального принтера для друку шрифтом Брайля для дітей із вадами зору у львівській спеціалізованій школі (у співпраці з львівським Ротарі Клубом); проект Ірини Джумак, яка за-

опікувалася школою для дітей з особливими потребами у Броварах, та пропозиція Ольги Шупти із надання допомоги дитячому соціально-ребілітаційному Центру “Сонячне світло”, розташованому у селі Требухів під Києвом, у фокусі якого – діти, які стали жертвами насилля, зловживання та недбальства. Показовим є те, що деякі учасниці ще на відбірковому етапі декларували гуманітарну ціль – основною причиною участі в Конкурсі. Це багато про що свідчить. І от настала кульмінаційна мить вечора, затамував подих зал, усі – в очікуванні, а журі зволікає з вердиктом. Врешті переможницею коронують представницю Альберти Юлію Щербань – дівчину, яка так природньо поєднує в собі канадську та українську культури, фігуристку, більшість життя якої минула в Канаді, але яка не забула рідний Дрогобич на Львівщині. До слова, серед фіналісток – також Міла Чернишева (Міс Торонто та Глядацьких симпатій), Софія Дичковська та Галина Буз, усі троє – представниці Онтаріо, а також Наталі Яцина, яка гідно представила провінцію Саскачеван. У своєму завершальному представленні майбутня переможниця сказала, що власною участю для неї важливо було показати усій Канаді, яка дала їй так багато, чого вона варта, і довести, що вона також може багато запропонувати цій країні у відповідь. Саме це є чи не найбільш вдалим означення для конкурсу Міс Українська Канада, його основної мети та візії. Після завершення шоу публіка ще довший час не розходилася, і в коридорах, на вулиці, фуршетній залі всюди було чутно українську мову. Гості обмінювалися враженнями. Мою увагу привернула розмова дівчинки з мамою. Панна років 7 щебетала і щебетала про те, які красиві дівчата, і яке дивовижне на них вбрання. А потім раптом дуже серйозно сказала, що показ суконь, навіть таких гарних, не є тим, для чого б вона брала участь у такому шоу. Було видно, що маму приємно звеселило міркування маленької леді, і вона, стримуючи сміх, запитала, чому доня так думає. І в цю мить дівчинка у сукні з блискітками сказала те, що, можливо, не усвідомила більшість дорослих глядачів. “Так багато людей на тебе дивляться, слухають, тож треба сказати щось важливе, ти не думаєш, мамо?” Мене настільки ошелешила ця думка з уст дитини, що я ходила під враженням ще довго. Мабуть, це для мене найбільш емоційною миттю вечора. Адже, справді, у сучасному світі, де людина та її гідність є безперечними цінностями, де питання “еталону” поступово стирається, а особливості зовнішності сприймаються не як дефекти, а як індивідуальність, риси, які роблять власника чи власницю особливими, у світі, де нові покоління дівчаток своїм рольовим прикладом вважають хоробру принцесу Меріду чи розумну Моану, традиційний конкурс краси відживає своє, поступаючись глибшим сенсам, соціально-значимим цілям. Приємно констатувати, що з’являються українські проекти, які прямують в ногу зі світовими тенденціями і поділяють подібну філософію сприйняття, соціальної чутливості та поваги. Тож бажаю організаторам Конкурсу продовжувати рух у цьому напрямку і тримати гідний рівень, задаючи тон усім іншим заходам у діаспорі. Що ж до конкурсанток, то, як правильно сказав хтось із жюрі, без них би нічого не було. А, отже, нехай усе, здобуте впродовж місяців підготовки, стане корисним інструментом у пізнанні себе і світу, а усі заплановані проекти – втілюються і породжують нові. Шоу мусить тривати, тому ми вже – в очікуванні Міс Українська Канада 2020. Ukrainian People August 2018

Кленовий сироп

Чумацький шлях -

зупинка Вінніпег Chumak Way Cycling Tour Текст і фото Norbert K. Iwan Норберт К. Іван

Два роки тому благодійний велопробіг “Українці в Європі” за 100 днів зміг подолати 11 тисяч кілометрів і проїхати через 16 європейських країн. 12 його учасників, в тому числі й ветерани АТО, зустрічалися з громадами різних країн, розповідали про Україну та привезли з собою 200 тисяч гривень на благодійність. 8 липня 2018 року велосипедистів нового проекту “Чумацький Шлях в Америку” зустрічав канадський Вінніпег (провінція Манітоба). Ця грандіозна подорож Північною Америкою стартувала 23 травня у Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія), зараз долає дороги Канади, а звідси знову прямуватиме до США, але вже до Вашингтону. Цього разу “Чумаки” планують подолати за 100 днів 10 тисяч кілометрів (6.200 миль), проїхати 19 американських штатів та канадських провінцій, побувати у 465 містах. Мені й раніше дуже хотілося особисто познайомитися з цими мужніми хлопцями (і, як виявилося, однією дівчиною) і розпитати про їхній транс-американський тур. І доля подарувала мені таку можливість. Стомлена від далекої дороги, але сповнена ентузіазму та радості від зустрічі з діаспорою, команда, серед якої учасники АТО й волонтери, прибула до Вінніпегу. У понеділок, 9 липня, сім учасників “Чумацького Шляху в Америку” віддали шану загиблим

August 2018 Ukrainian People

українцям біля пам'ятника жертвам Голодомору у Вінніпезі (скульптор Роман Коваль) та зустрілися з Міністром Інфраструктури Роном Шулером у Законодавчій Палаті Манітоби. В аудиторії Собору Пресвятої Богородиці (St.Mary the Protectress Ukrainian Orthodox Church) відбулася зустріч вінніпезької діаспори із українськими велосипедистами, на якій були присутні почесні гості – етнічний українець, член Федерального Уряду Канади Джеймс Безан (James Bezan, Member of Parliament of Canada) та член Федерального Уряду Канади Меріенн Міхичук (Hon. MaryAnn Mihychuk, Member of Parliament of Canada). Команда “Чумацького Шляху в Америку” ділилась інформацією про Україну, нові інноваційні проекти, війну та благодійність. Метою їхньої подорожі було: - показати американцям та канадцям величезний потенціал України; - сприяти просуванню інноваційних українських проектів у Північній Америці; - підняти імідж та впізнаваність України за кордоном; - зібрати кошти на підтримку ветеранів АТО та сімей загиблих українських воїнів. Понад три місяці поспіль учасники велотуру проїжджатимуть в середньому 150 кілометрів на день, що, звичайно, буде нелегким

завданням. Однак, українські велосипедисти вважають, що їхній приклад зможе змінити чиєсь життя, комусь подарує надію на одужання, а канадцям та американцям – допоможе усвідомити величезний потенціал роботящого, розумного, освіченого 40-мільйонного народу з цікавою культурою, історією, традиціями, дізнатись більше про країну із надзвичайно красивими краєвидами та величезними природними ресурсами. Є в житті такі хвилини, коли кожен з нас стає уособленням усіх українців. Наші дії, поведінка, акції та погляди формують в іноземців уявлення про весь український народ, про Україну. Після зустрічі з велосипедистамимандрівниками я подумав: зустрічаючи тур “Чумацький Шлях в Америку”, ми зустрічаємо на канадській землі нашу Україну. Допомагаючи їм коштами – ми допомагаємо Україні. Незабаром “Чумацький Шлях в Америку” повертатиметься до США. Тепер вже діаспора Сполучених Штатів організовуватиме зустрічі з американськими громадами, збиратиме кошти та слухатиме розповіді про Україну. Таким чином ми усі разом підтримаємо цей благодійний проект. У такий спосіб добра справа, як і Вифлеємська різдвяна свічечка, ніколи не погасне, а передаватиметься з рук у руки, від громади – громаді. Висловлюємо щиру подяку Конґресу Українців Канади Провінції Манітоба за організацію та підтримку благодійного велотуру “Чумацький Шлях в Америку”.

“Справжнє милосердя – це бажання приносити користь іншим людям, не думаючи про винагороду”. ( Х. Келлер).

Entertainment We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

August 2018

Ravinia music festival August 1 – Sept. 16, 2018 ▸ See nationally known performers at Ravinia Festival, billed as America’s oldest outdoor music festival at Ravinia Park in Highland Park. Lollapalooza August 2 – 5, 2018 ▸ Lollapalooza is a four-day music festival with more than 100 popular alternative rock, punk rock, heavy metal, and hip hop bands; comedy and dance; and craft booths in Grant Park.

Uketoberfest Aug 11 – 12, 2018 ▸ St. Joseph the Betrothed Ukrainian Greek – Catholic Church will be hosting its Annual Parish Festival, Uketoberfest, on August 11-12, 2018. This very successful venue of ethnic food, dance, and song attracts over 12,000 participants during the two days and is considered to be one of the best Ukrainian festivals of its kind. Apart from Ukrainian A-list performers (TBA) don't forget about the selections of foreign, Ukrainian, and domestic beer, food from our parish’s own kitchen, games, and raffle, plus much, much more! http://ukrainianfest.com 5000 N Cumberland Ave, Chicago, Illinois 60656

Ukrainian Village Festival Sept 8 – 9, 2018 ▸ Chicago’s Ukrainian Village brings back the annual two day festival celebrating the music, dancing and food of, you've guessed it, Ukraine! Celebrate Ukraine Independence Day within the historic Chicago neighborhood. Dozens of Merchant and food vendors will line Superior St between Oakley Blvd And Leavitt St. Days/Hours Open: Sat 1pm 10pm, Sun 1pm 10pm Ukrainian Village neighborhood in Chicago, IL 60612 Classical music festival August 1 – 18, 2018 ▸ Grant Park Music Festival is an outdoor classical music series at Jay Pritzker Pavilion in Millennium Park. The rear seats are free, or bring a blanket or lawn chairs. Dance outdoors August 1 – 25, 2018 ▸ Dance to live bands and DJs at Chicago SummerDance in city parks, including a one-hour lesson and then a two-hour dance. See schedule. Free. Jazz at the aquarium August 1 – Oc . 10, 2018 (Wednesdays 5 p.m.) ▸ Hear musicians and vocalists, see views from the terrace, buy cocktails & food, and visit the aquarium at Jazzin’ at the Shedd at Shedd Aquarium.

August 2018 Ukrainian People

Tropical rock party August 2 – 5, 2018 ▸ Summer Chi.ill promises entertainment, music, food, and drink with a tropical theme at the Hyatt Regency in Schaumburg. Jazz on the lake August 3 - 24, 2018 (6:30 p.m.) ▸ Hear “top Chicago jazz artists” play for 90 minutes at Water Colors on Fridays at Polk Bros Park. (Also July 15 at 3 p.m. and July 21 at 6:30 p.m.). Free.

Corn festival August 4, 2018 ▸ A ticket to Corn Fest gets you a hamburger, brat, or hot dog; pop, watermelon, and all the fresh-picked corn you can eat. Also see the arts & craft fair and bazaar at Community Church in Rolling Meadows. Renaissance fair August 4 – Sept. 3, 2018 (weekends) ▸ Watch knights joust, shop an artisan market, mingle with costumed minstrels, play games, and attend shows at Bristol Renaissance Faire in 16th century England (also known as Kenosha, WI).

Beer festival August 4, 2018 ▸ Taste 80 micro brews, sample food, and hear live music at Wheaton Brew Fest in Wheaton for age 21+. Millennium Park music August 6 - 16, 2018 (6:30 p.m) ▸ Millennium Park Summer Music Series features great music artists Monday and Thursday evenings (plus Aug. 12) in Millennium Park. Free. French fair August 7, 2018 (2 to 9 p.m.) ▸ Immerse yourself in French art, food, wine, music, activities, and films at Art dans la Rue in Oak Park. Japanese festival August 10 – 12 , 2018 ▸ Ginza Holiday offers Japanese dance, martial arts, drumming, bonsai, craftsmen at work, sushi, and teriyaki at Midwest Buddhist Temple. Donation. Retro on Roscoe August 10 – 12, 2018 ▸ Watch top entertainment on 3 stages, shop 6 blocks of art and antique vendors, and see 50 classic cars at Retro on Roscoe in Roscoe Village. Donation.

Cuban festival August 10 – 12, 2018 ▸ Festival Cubano promises Cuban music, Latin American food, vendors, and a kids’ area in Riis Park at Narragansett Avenue & Fullerton Avenue. Beatles festival August 10 – 12, 2018 ▸ The Fest for Beatles Fans has a Beatles marketplace, guest speakers, a dance party, look-alike contest, games, and exhibits at Hyatt Regency O’Hare.

Beach party August 11, 2018 ▸ A ticket to The Big Dig Beach Party gets you six drink tickets, DJ music, and games to play at North Avenue Beach for age 21+. Concert & car show August 11, 2018 (3 to 8 p.m.) ▸ See hundreds of hot custom cars and hear live music at the Chicago Dub Show at Hawthorne Race Course in Cicero. Kite festival August 11 – 12, 2018 ▸ Make a kite in a workshop and fly it, watch stunt kites perform to music, and buy lunch at the Kite Festival in the meadow at Chicago Botanic Garden in Glencoe. See schedule of events. Air and water show August 18 – 19, 2018 ▸ The Chicago Air & Water Show features daredevil pilots, parachute teams, and jets flying in formation, plus an air/sea rescue demonstration. See it from the waterfront near North Avenue Beach. Free. Taste of Greece August 24 – 26, 2018 ▸ Enjoy Greek restaurant food, traditional music and dance, handcrafts, and family games at Taste of Greektown at 400 S. Halsted Street. Donation.

Circus in the park August 25 – Oct. 19, 2018 ▸ Midnight Circus in the Parks is a series of daytime shows on weekends at eight parks, which is perfect for families. Chicago Jazz Festival August 30 – Sept. 2, 2018 ▸ The Chicago Jazz Festival is Labor Day weekend at Millennium Park. No dogs. Free.

Перша свого роду!

Все, що потрібно водію вантажівки в одній логістичній платформі! • Багатомовне ELD • Соціальна платформа • Чат • Плани маршруту • Карти з точками інтересу • Архів документів і чеків • Повідомлення про штрафи • Перегляд • Особиста переписка з командою • Менеджмент команди • GPS

• Карта руху водія • CB радіо • Підрахунок IFTA • Система забезпечення • Діагностика вантажівки • Погода • Ціни на дизель • Диспетчер • Режим офісної інспекції • Режим оффлайн

Ще якихось 20-15 років тому термін “етнічна кухня” часто асоціювався у жителів Чикаго із недорогими закладами громадського харчування, де можна було просто швидко поїсти. Проте сьогодні шеф-кухарі українських ресторанів Іллінойсу підняли унікальні страви нашого народу до нових висот. Вони перетворили культуру харчування на справжнє мистецтво.

Найкращі українські

ресторани Іллінойсу зізнаватись у коханні. Але саме різноманітні варіації налисників полонили наші серця – смачніше, ніж було у бабусі! Шедевр кулінарії! Ми також не можемо встояти перед супами. Наш улюблений – томатний (дуже рекомендуємо). Кава, салатики, сервіс – усе на найвищому рівні. 114 Main st., Park Ridge, Illinois (847) 653-6786

Чарівний Глечик / Magic Jug Ця їжа завжди нагадує мені надзвичайно смачні страви моєї мами. Таких ніжних вареників, неперевершених налисників, картопляних дерунів, грибових підливок, борщу і десертів, як у шеф-кухара Каті Кравчук ви не знайдете в іншому місці! До слова, тут приймаються замовлення на доставку для ваших сімейних чи бізнесових святкувань. 6354 W Irving Park Rd, Chicago, IL 60634 773-286-8855

Шоколад / Shokolad Pastry & Café Невелика пекарня в Українській Околиці, яка перетворилась на популярний ресторан. Українські традиційні страви та вишукані домашні десерти, об’єднані творчим підходом до своєї справи. 2524 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 773-276-6402

August 2018 Ukrainian People

MJ Restaurant Ресторан MJ – це сімейні традиції української автентичної кухні та сучасний оригінальний інтер’єр. Це затишок, привітна атмосфера та надзвичайно смачна їжа, яка готується з любов’ю до своєї справи. Переписи цього ресторану, які збиралися десятиліттями за стародавніми українськими традиціями, допоможуть вам відчути справжній український дух і перейнятися атмосферою домашнього тепла і затишку! 912 N Western Ave, Chicago, IL 60622 (773) 770-3718 mjrestaurant.us

Старий Львів / Old Lviv Український ресторан-буфет у самому серці Української Околиці. Тут ви можете покуштувати все, що забажає душа, ще й взяти смачні українські страви для усієї родини із собою. 2228 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 (773) 772-7250

Тризуб / Tryzub Ukrainian Kitchen Відкриття “Тризубу” в самому серці Української Околиці Чикаго стало грандіозною подією не тільки в житті української громади Міста Вітрів, але й у житті усіх чиказьців. Красиву сучасну чотириповерхову будівлю з величезним тризубом на південно-західному куті вулиць Чикаго і Левітт помітно здалеку. Проте, тільки завітавши всередину приміщення, ви зрозумієте, що потрапили у своєрідний музей в українському національному стилі. І в барі, і в просторому вишуканому залі витає дух українського козацтва, старовинні експонати розповідають про важливі події нашої історії, факти Голодомору-Геноциду 1932-33-х років, а вишиванки та сімейні світлини тішать око і нагадують про міцне коріння української родини. 2201 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 (773) 698-8624 Це налисники! / It Crepes Restaurant Цей ресторан нагадує нам затишні й чарівні європейські ресторанчики, де можна поспілкуватися з друзями, відпочити із родиною чи

Гетьман / Hetman Bar and Grill УКРАЇНСЬКИЙ РЕСТОРАН та банкетний зал в Іллінойсі (Болінбрук). Смачна домашня кухня, жива музика та зовнішній дворик. 195 Remington Blvd., Bolingbrook, Illinois (630) 343-6262

Кав'ярня “Чиста Вода” / Clear Life Cafe Український ресторан у так званій “польській околиці” Чикаго. Смачні традиційні українські страви, шашлики на справжньому мангалі, а не в духовці, грузинські та вірменскі делікатеси. Усі напої та страви в ресторані готуються на очищеній воді Clear Life (Інформацію про цю унікальну воду ви знайдете на сайті ZdrawaWoda.com). 6140 W Belmont Ave, Chicago, IL 60634 (708) 692-6749

August is

for Exploration Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

It's

August, the sun is shining fearlessly, adventure is calling. It's time to get out of town and explore. The first Europeans to visit the Great Lakes were French explorers, fur traders and missionaries, and chief among them was a Jesuit priest, Claude Dablon, who arrived in New France in 1655 and immediately set out to establish a mission among the Iroquois. In 1668 he was on Gitchi-Gami, which the French called Lac SupĂŠrieur and we know as Lake Superior. Traveling with him were ClaudeJean Allouez and Jacques Marquette, and on this voyage they discovered the rich copper mines of the region and established Sault Ste. Marie, the first European settlement in what is now Michigan. Fr. Dablon's journals also record his efforts at growing native grapes and making wine from them, which brings us at last to the real reason for our escape from city confines: wine. The vineyards and wineries of SW Michigan produce a mind-boggling array of wine choices and many are award winners, not just in the US, but internationally. One of the best wineries in the area, just two hours from Chicago, is Dablon Vineyards, named to honor the heroic efforts of Fr. Dablon in creating Michigan's first wines. We'll find them at 111 W. Shawnee Rd., Baroda, MI 49101, and order two flights of 5 different wines. The small flight glasses give us the chance to sip and compare a variety of their different offerings, comparing colors, smells and flavors of everything from the most pale whites to the most robust reds.

August 2018 Ukrainian People

Another wonderful estate vineyard is Domaine Berrien Cellars, the first winery in Michigan to release a commercially grown and vinified Syrah. They also produce a number of other Rhone region varietal wines, and I can't wait to taste a sampling of their Viognier, Marsanne, and Roussanne. Did you remember to bring your swimsuit and towel? Yes, we'll spend a long weekend here; with luck we'll watch that sun setting, so brilliantly red, yellow and orange, reflecting off the few clouds and across the Lake, three nights in a row. When my work attitude needs some adjustment, I frequently take the longest break that I can honestly take and go for a long bike ride. The North Branch Trail http://fpdcc.com/preserves-and-trails/traildescriptions/ has been extended all the way south into Gompers Park and starts now at Kostner and Foster, just east of Cicero Ave. (US 41) and the Edens Expressway (I-94). It's paved the entire length, very smooth and easy riding, and the extensions include safe passage beneath both Cicero and the Edens and an interesting bridge over the rail road tracks that carry both freight and Metra trains. The deer, of course, will scamper away, but raccoons can be dangerous, and the rare skunk is to be avoided at all costs. Trust me on that. More exciting is to catch a glimpse of the occasional hawk or rare owl that inhabits the forest. The North Branch Trail is now about 24 miles long, so let me know when, and we'll take a great ride along the river with green trees and fields that have been restored to native plants and grasses, some wetlands, wildflowers, and fresh air. Breathe deeply, keep reminding me, please, to breathe deeply? Chicago is home to hundreds of street and neighborhood fairs, so many of them occur on the same weekend. The Glenwood Avenue Arts Fest, and the Edison Park Fest are both happening from Friday August 17th through Sunday August 19th. What's a good citizen to do?

The Glenwood event, as the name tells us, is an art fair, while out in Edison Park the emphasis in on music. The Edison Park organizers have some very talented musicians scheduled, but the band that thrills my ears, every time, is Kashmir. This quite authentic Led Zeppelin tribute band is always worth catching, as their shows are phenomenal. Their performance is on Saturday, and considering that the line-up starts with The Gingers and Half Full, both great local, high energy, FUN rock cover bands, and storms ahead with the Who's Who tribute band before Kashmir takes the stage at 8pm, I know where I'll be. Look for me and my date shaking and dancing up a storm somewhere near the stage and jump right in and join us. http://www. edisonparkfest.org/ On the other hand, the Glenwood Arts Fest, http:// www.glenwoodave.org/ way up north in the Rogers Park neighborhood, will have lots of music, and food from many vendors, including one of my all-time favorite restaurants, the Heartland Cafe, 7700 N. Glenwood Ave. https:// heartlandcafe.com, where we'll find one of the best, mostly vegetarian, menus in the city. It's an art fair, after all, so there will be close to two hundred artists, in every possible medium, with their works on display for us and the judges. The term "Jazz" was First Coined in Chicago in 1914, and the first Jazz festival was held here in 1974, a few weeks after Duke Ellington had died. Several dozen Jazz greats came together to put on that show. Over 10,000 people came, starting a tradition of memorial Jazz concerts that now brings people from around the world to hear the best music available (Yes, I'm a bit biased towards Jazz.) It keeps getting better: this year the Chicago Jazz Festival is expanding to include free performances all around town, from Corner Store at Edgewater Beach Hotel, 5555 N. Sheridan Rd., to The Green Mill, 4802 N. Broadway, to Englewood Square, 632 W. 63rd St. and Fred Anderson Park, 1629 S. Wabash Ave., as well as several other locations. With this geographic expansion comes extended performance schedules as this year's fest starts Friday, August 24th and runs through Sunday, September 2nd. The music is always good, and the milieu does not have the frantic, sometimes tense, audacity of, say, Lollapalooza or Riot Fest. It's absolutely the best music festival in Chicago. If you like your Jazz in Big Band style, be sure to check out Orbert Davis Chicago Jazz Philharmonic, playing in the Pritzker Pavillion, Wednesday night, August 29th. I'm looking forward to experiencing Million Brazilian Project at 3pm Friday, taking my date to dinner, then returning to catch the Louis Hayes Quintet and the incomparable Dianne Reeves. August is over? How did that happen? Until next month, my friends, may Chicago keep you busy, happy, and engaged in the adventure.

OREST Express вітає всіх Українців з Днем Незалежності! Запрошуємо на роботу водіїв з CDL A, механіків та диспетчерів з досвідом роботи. - Solo drivers 55c/mi, 65 c/mi з 12-місячним контрактом - Team drivers 70 c/mi - Механіки та диспетчери - зарплата залежно від досвіду

Для додаткової інформації дзвоніть 630.376.6373 ext. 5

! ї а в а Г , Алоха

МАНДРИ

Гавайські острови – перлина Америки – утворюють архіпелаг у Тихому океані, розташований на північно-східній околиці Полінезії, а це 2 тисячі 467 миль від Каліфорнії. Гаваї – один із найкрасивіших штатів. Теплий тропічний клімат, пишні тропічні ліси, водоспади, каньйони і вулкани перетворили острови на популярне місце поїздок туристів з усього світу. І, звичайно ж, пляжі – білосніжні, золоті, червоні, чорні і навіть зелені, обласкані нескінченним прибоєм. Милуючись всією цією розкішшю, починаєш розуміти, чому американці називають Гаваї “штатом Алоха”, що означає і “світ”, і “щастя”, і “любов”, а також і “привіт”, і “до побачення”. Провести або відпустку, або медовий місяць, пограти у гольф і подивитися на китів, піднятися на вулкан і сходити у музей в Перл-Харборі. Побувати тут хоч раз у житті вважає своїм обов'язком кожен американець. І не випадково, що в 2017 році Гавайські острови відвідали 9 мільйонів 300 тисяч туристів, які витратили 15,6 мільярдів доларів.

Наталя Вепринська. Президент компанії “Let's Travel Now” Наталя Вепринська працює на туристичному ринку Америки вже 25 років і побувала на 6 континентах, 7 морях, і відвідала 80 країн світу. Сертифікований фахівець з Гавайських островів, на яких була шість разів. Писати за адресою natalie@letstravelnow.us

Гаваї – це шість островів, і всі вони відрізняються один від одного. Великі відмінності є навіть в межах одного острова, як за кліматом, так і за наявністю пляжів, різноманітністю природи і погоди. Який острів найкращий? Мабуть, найнайкращого острова об'єктивно не існує – все залежить від особистих переваг, мети відпочинку і компанії в поїздці. Для тих, хто відвідує Гаваї уперше, я рекомендую острови Оаху і Мауї.

August 2018 Ukrainian People

Острів Оаху: Гонолулу і Вайкікі. Перл-Харбор і серфінг Найбільш урбанізований і заселений, однак і найрізноманітніший з усіх гавайських островів. У столиці Гонолулу широкий вибір пам'яток і розваг. Тут є все для відпочинку: симпатичне компактне місто, музеї, ресторани, 64 обладнані пляжі, три ботанічні сади, світова столиця серфінгу “Північний Берег”. Чудовий променад уздовж пляжу, наповнений бутиками, вуличними артистами, ресторанами, гавайськими танцями і музикою, незмінно подобається туристам. Увечері можна сходити на гавайське шоу “луау”, прогулятися на теплоході океаном або повечеряти в одному з численних ресторанів. Ну і, звичайно, не варто забувати про ПерлХарбор, де знаходиться військовий музей просто на кораблях “Арізона” і “Оклахома”. Усі пляжі на Гаваях, навіть перед готелями і курортними комплексами, знаходяться в муніципальній власності штату

і відкриті для відвідування всіх бажаючих. Закон штату вимагає, щоб усі курорти і готелі надавали право проходу і доступ до пляжу, як і громадське паркування. А от нудистам на гавайських пляжах робити нічого – нагота в громадських місцях заборонена законами штату.

Найкращі пляжі Оаху: Вайкікі й Ланікаі Всесвітньо відомий пляж Waikiki тягнеться на кілька кілометрів, до невеликих гірських пагорбів Даймонд-Хед і Коко-Хед, куди треба пройтись пішки. Є ще і Lanikai Beach. З самого ранку любителі фотографій намагаються відобразити знаменитий схід сонця на одному з найкрасивіших пляжів на ім'я Ланікаі. Спокійні хвилі, білий пісок, прекрасна панорама на всіх напрямках. Крім Оаху, рекомендую відвідати і острів Мауї. Від Оаху до Мауї літак летить всього 23 хвилини. Зліт – посадка, і ви вже на найбільш улюбленому острові Америки!

Мауї: Лахайна і Халеакала, Молокіні й Вайлеа Мауї – квінтесенція пляжного відпочинку на Гаваях. Гарний острів найближче підійшов би до стереотипу тропічного острова: пляжі, пальми, заходи... Мауї має особливу незвичну атмосферу. Навіть самі гавайці відпочивають саме тут і називають його “Але Ка Оі – найкращий”. Найбільш популярний американський острів 10 разів був визнаний “найкращим островом у світі” за даними опитування читачів журналу Conde Nast Traveler. Його центр, містечко Лахайна – раніше було селом рибалок і китобоїв. Сьогодні ж там є купа ресторанів і магазинів вздовж набережної. Що ще робити на острові? Спостерігати за китами, адже Мауї – головна тусовка горбатих китів. Проплисти у глибинах Тихого океану на підводному човні, або на вертольоті облетіти західний схил вулкана Мауна Кахалаваі. Або проїхатись на катері на чудовий Молокіні – затоплений водою острівець-вулкан у вигляді півмісяця, де живуть більше 200 видів риб, а вода – така прозора, що видно на 150 футів. Крім того, острів Мауї славиться красою сплячого кратера вулкана Халеакала, а схід сонця в його Національному парку – один з найпопулярніших турів на Мауї, і, можливо, найкрасивіший схід сонця на Землі. Гавайці вважають Халеакала священною землею і кажуть, що тут живе Бог Мауї. Мальовнича дорога до Хана проходить повз безліч красивих водоспадів, а наприкінці шляху ви побачите неймовірне місце Oheo Gulch – Сім Священних водойм. Візьміть напрокат відкритий білий кабріолет і – вперед до хмар вулкану Халеакала.

Найкращі пляжі Мауї: Каанапалі, Вайлеа і Капалуа Найпопулярніші: Вайлеа на південному сході і Каанапалі – на заході. Вайлеа забудований фешенебельними (насамперед, у ціновому плані) будинками та готелями. Тут знаходяться найкращі пляжі, і це – прекрасне поєднання піщаного дна, хвиль для катання на дошках бугі, рифів для плавання з маскою, а Каанапалі – чудовий піщаний пляж у кілометр завдовжки. Серед великої кількості чудових пляжів на острові Мауї виділяється і Kapalua Beach. Цей пляж може служити предметом мрій: золотий півмісяць піску обмежений по обидва боки лавовими мисами, піщане дно плавно йде в океан, а вода – бездоганно прозора. Невеликий пляж захищений від сильних хвиль і течій двома витягнутими лавовими мисами, що ідеально підходить для плавців різного віку, включаючи дітей. Біля лавових мисів, де багато хто плаває з маскою і трубкою, можна побачити морських черепах. І щодо крему. У більшості кремів від засмаги містяться речовини, які вбивають корали. Щороку в світовий океан потрапляє до 14 тонн шкідливих засобів від сонця. Гаваї стали першим місцем на планеті, де їх заборонили.

Коли їхати Більшість відвідувачів приїжджають на Гаваї, коли настають холоди у них на батьківщині. Сезон напливу туристів – коли ціни зростають вгору, а курорти часто заброньовані на 100% – із середини грудня до кінця березня або початку квітня. Останні 2 тижні грудня – піковий сезон подорожей на Гаваї. Весна (з середини квітня до середини червня) і осінь (вересень до середини грудня) – міжсезоння. У цей час ціни повзуть вниз, відпочиваючих на островах небагато, і це – найкращий сезон на Гаваях з точки зору погоди. Якщо Ви шукаєте можливості заощадити гроші або просто хочете уникнути напливу туристів, це – найкращий час для відвідування. Винятком є кінець квітня – початок травня. Останній тиждень квітня в Японії називають “Золотим тижнем”, оскільки три японських свята проходять один за іншим. У цю пору року Гаваї відвідують багато туристів з Країни Вранішнього Сонця. В цілому, на Гаваях м'який і вологий клімат, круглий рік температура не сильно відрізняється. Денна температура, зазвичай, знаходиться в діапазоні від +27°C у зимовий період і +31°C у літній. Дуже рідко температура повітря перевищує +33°C – навіть у найспекотніші дні літа. Температура води в океані – від +25°C взимку до +28°C у літній час.

Де жити На Гаваях – сотні готелів на будь-який смак і бюджет, і, щоб вибрати готель саме для вас і Вашої родини, необхідно проконсультуватися з трепел-агентом.

Як дістатися Щоб дістатися до Гавайських островів, найпростіше спочатку долетіти до Лос-Анжелеса, Сан-Франциско, Сакраменто або Сан Хосе, а потім 5 годин і 40 хвилин – до Гонолулу. Усередині США перельоти недорогі, а авіалінії “Hawaiian Airlines”, “Island Air” і багато інших доставлять вас з Каліфорнії до Оаху, а звідти – і до Мауї рукою подати. Алоха, Гаваї!

Де купувати Телефонуйте “Let's Travel Now” – (877) 771- 0124, або надсилайте листи на електронну пошту мaria@letstravelnow.us і Maria Kabylianska, яка говорить українською і організовує подорожі в 150 країн світу. Географія маршрутів – неосяжна і невимовна, а туркомпанія пропонує унікальні подорожі по всьому Світу: • Відпочинок для всієї родини у Мексиці та Домініканській Республіці, Ямайці та на Гавайях • Подорожі Америкою і Канадою • Круїзи на острови Карибського моря • Кругосвітні подорожі • На яхті – на острови Середземного моря • Круїзи в Італію, Іспанію, Грецію та Францію • Сходження на Кіліманджаро і сафарі в Африці • Вулкани і гейзери Ісландії • Перегони на собачих упряжках у Гренландії і на Алясці • Гірські лижі в Америці і Канаді, Швейцарії та Австрії • Лікування ті омолодження душі і тіла на курортах Словенії, Італії та Чехії • Захопливі тури у Бразилію та Аргентину, Перу і Еквадор • Японія і Китай, В'єтнам і Таїланд, Філіппіни та Індонезія • Весільні подорожі до Мексики, на Таїті і Фіджі • Дайвінг на островах Маврикій, Коcумель, Мальдіви і Сейшели • Гольф у Шотландії та Іспанії • Історичні подорожі до Ізраїлю, України, Росії та Білорусії Ukrainian People August 2018

Гумор

Анекдоти про спорт

*** Чоловік повертається з крамниці, сідає в зручне крісло перед телевізором в очікуванні видовища, виставляє на стіл 5 пляшок пива, кілька в’ялених лящів, величезний пакет чіпсів. Вмикає телеканал “Інтер”, на якому саме починається бій Кличко-Соліс. Чистить рибу, наливає пива й щойно береться зробити перший ковток… і тут — усе! бій завершено! У чоловіка — шок. Тут із кухні визирає жінка й єхидно: — Тепер, я сподіваюсь, ти мене розумієш? *** - Скажіть, а навіщо цьому боксеру такі великі контактні лінзи? - Це тепер вони контактні, а до першого раунду це були окуляри.

*** Водій маршрутки, який випадково виїхав на трасу “Формули 1”, виграв гонку, встигнувши навіть підібрати по дорозі двох пасажирів.

*** Чоловік із дружиною на кухні. Раптом через стіну: - Йолопи!!! Чоловік – дружині: - Увімкни телевізор, зовсім забув, там же наші у футбол грають.

*** П’яна шахістка приповзла додому рачки, стверджуючи, що “королева як хоче, так і ходить…”

*** Чорти запропонували ангелам зіграти у футбол. - Ми згодні, – відповіли ангели. – Тим більше, що найкращі гравці перебувають у нас... - Можливо, – не стали сперечатися чорти, – зате всі судді наші... - Ти за кого на Чемпіонаті світу уболівати будеш? - За наших. - Це зрозуміло, а потім за кого?

*** Фрази білявок під час футболу: 1. А де наші? 2. Дай я на хвилинку гляну, що по інших каналах. 3. Ой! Це Туреччина грає? Коли ми вже туди поїдемо? 4. Цей із прапорцем грає найгірше – м'яч поруч із ним прокотився, а він навіть не вдарив. 5. Боже! Кінець листопада, а вони в шортах і футболках! 6. А чому він свистить? Він суддя? А що буде суд? Ой, цього гравця посадити можуть? 7. А що це за фігурки намальовані на траві? 8. А чому говорять: стоїть НА воротах? Він же БІЛЯ них стоїть? 9. О! Це Бекхем на полі? А чому без дружини? 10. Боже, той, що біля воріт у рукавицях! Спека ж! 11. Скільки він буде свистіти? Один раз свиснув і йди, усі почули ж, правда, коханий? 12. А навіщо завтра чемпіонат дивитися, якщо ТВОЇ не пройшли? 13. Найстрашніше запитання білявки: ЩО ТАКЕ ОФСАЙТ?

*** - Ваш тренер щось розуміє у футболі? - Звісно! Перед кожною грою він пояснює нам, як ми можемо виграти, а потім після гри аналізує, чому ми програли. *** - Чи можна працювати, як найгірші з аматорів, а заробляти, як найбільш високооплачувані професіонали? - Можна, – відповіли футболісти нашої збірної. *** Дізнатися, як зіграли наші футболісти, можна з нових анекдотів про футбол. Якщо їх немає – тоді виграли. *** Сидять два футбольні вболівальники. Один іншому: - От я недавно жіночий футбол дивився, ну немає кінцівки й усе. - Я теж цілих два тайми як дурень прочекав, думав, як за звичай, футболками будуть обмінюватися.

*** Футбольна збірна Ліхтенштейну виїхала на Чемпіонат світу разом зі своїми вболівальниками на двох автобусах. У країні залишився тільки сторож...

August 2018 Ukrainian People

*** Нападник футбольної команди запитує суддю на полі: - Як звуть вашу собаку? - У мене немає собаки! - Як?! Сліпий і без собаки?! *** Московський “Спартак” продав свого найталановитішого футболіста в Бразилію. Технічний, моторний і витривалий у фізичному плані спортсмен по 14 годин на день працює там на кавових плантаціях.

*** Журналіст запитує в переможця автоперегонів: - Як ви спромоглися обігнати такого досвідченого й іменитого супротивника? - Та ж оце, щоб воно згоріло! – гальма відмовили… *** На футбольному матчі один із глядачів запитує хлопчика: - А де ж ти гроші взяв на такий дорогий квиток? - Батько купив. - А де він сам? - Та дома. Квиток шукає… *** Англієць відходить од віконця тоталізатора. - Якщо цей кінь прийде першим, тоді я зможу одружитися, – каже він другу. - А якщо не прийде першим? - Тоді я вимушений буду одружитися…

А вто

Найбільш видовищні та наймасштабніші автовиставки світу Щорічно у найрізноманітніших куточках планети відбуваються найцікавіші події світового автопрому – автовиставки і автосалони. Детройт, Париж, Женева, Чикаго, Франкфурт, Нью-Йорк, Токіо, Шанхай та інші – кожне з перерахованих міст на кілька днів у році стає світовою автостолицею. Сьогодні ми коротко розповімо про кожну з найбільших і найпрестижніших виставок Міжнародної організації автовиробників (OICA).

1. Paris Motor Show Відкриття Паризького автосалону в 1898 році не тільки дало початок епосі автошоу, але й послужило могутнім поштовхом для розвитку автомобільної промисловості. У той час ще не всі вірили у майбутнє автомобілів, і навіть президент Франції Фелікс Фор, який був присутній на урочистому відкритті салону, демонстративно поїхав із виставки на кінному екіпажі. Проте перша в історії автомобільна виставка привернула достатню увагу публіки для того, аби надихнути організаторів на повторне її проведення. А до 1920-х років Паризький автосалон поступово набуває статусу культового заходу. За більш ніж 100-річну історію автосалон у Парижі (цей захід не проводився лише під час Другої світової війни) встиг змінити кілька майданчиків для проведення і навіть назву. З 1988 року він офіційно носить ім'я “Mondial de l'Automobiles”. Але , як під час перших виставок, так і сьогодні в столиці Франції автовиробники традиційно представляють найцікавіші концептуальні і серійні моделі, а також світові прем'єри. Побувати на найстаршому автосалоні світу ви зможете на початку жовтня кожного парного року. Місцем проведення вже багато років поспіль виступає “Paris Expo Porte de Versailles”.

2. Internationale Automobil – Ausstellung (IAA Cars) Один з найстарших автосалонів світу – “Internationale Automobil – Ausstellung”, або ж Франкфуртський автосалон входить до п'ятірки найбільших автомобільних виставок світу разом із автосалонами Парижа, Женеви, Токіо і Детройта. Організатором заходу є Німецька Асоціація автомобільної промисло-

August 2018 Ukrainian People

вості (VDA). Колись, згідно з рішенням VDA, проведення автосалону було поділено на дві частини. З тих пір по непарних роках саме у Франкфурті презентуються світові прем'єри легкових автомобілів, а по парних – комерційні автомобілі в Ганновері. Побачити на власні очі роботу однієї з провідних міжнародних бізнес-платформ у сфері автотранспорту можна в середині-наприкінці вересня кожного непарного року у виставковому комплексі “Messegelaende”.

3. Geneva Motor Show Щороку в березні Женева зустрічає сотні тисяч відвідувачів Міжнародної автомобільної виставки, що проходить в країні найточніших годинників та надійних банків. Мабуть, це єдиний великий європейський автосалон, де ви можете побувати, не чекаючи чергування парних і непарних років. Вперше Женевський автосалон пройшов у 1905 році. Причому на першому автосалоні серед “експонатів” були присутні й автомобілі з паровим двигуном. Нині в Женеві найбільші автовиробники світу щорічно представляють свої унікальні новинки – як серійні, так і концептуальні. Місцем проведення салону виступає виставковий центр Palexpo, розташований поруч із Женевським аеропортом Куантран. Традиційний час проведення – початок березня.

4. Tokyo Motor Show Найбільший автосалон Тихоокеансько-Азіатського регіону і одна з найбільш відвідуваних виставок світу проводиться в столиці Японії Токіо. Тут, як ніде в іншому місці, найбільш широко представлені найрізноманітніші концепт-кари. Вперше захід подібного масштабу пройшов

у Токіо в 1954 році. Він послужив своєрідною відповіддю європейському світу і заявою про досягнутий рівень розвитку автопромисловості країни. Нині на Токійському салоні можна побачити найцікавіші дизайнерські, технічні та технологічні рішення найбільших автовиробників світу, причому не тільки місцевих, а й європейських і американських.

5. North American International Auto Show (NAIAS) Автосалон Детройта вважається одним із найбільших автошоу світу. Нарівні з аналогічним заходом у Чикаго, ця автомобільна виставка визнана на міжнародному рівні – дані про неї є у річному календарі найбільших і найпрестижніших виставок Міжнародної організації автовиробників (OICA). За видовищністю ж Детройтський автосалон значно перевершує інші північноамериканські автосалони. В автосалоні NAIAS беруть участь світові автовиробники США, Європи та Азії. Тут презентують прем'єри новітніх електрокарів і гібридів, оновлені версії популярних автомобілів. Крім того, родзинкою виставки є вміле поєднання чотирьох шоу в одному: показ для преси, промисловий показ, благодійний показ і сама виставка. Автосалон Детройта проводиться щорічно з 1907 року (за винятком періоду Другої світової війни, коли, як і багато інших автовиставок, автосалон тимчасово припинив свою роботу). Організатори чекають гостей у другій половині січня в комплексі Cobo Hall.

пає близьке за датами проведення схожого Північноамериканського автосалону у січні і Женевського в березні. На жаль, автовиробники не встигають презентувати цікаві новинки на всіх автошоу відразу.

9. Shanghai International Automobile Industry Exhibition (Auto Shanghai) 6. Auto China Show Пекінський автосалон “Auto China Show”, як і китайська промисловість у цілому, швидко набирає обертів. Вже зараз цей захід є найбільшим автошоу в Південно-Східній Азії і найавторитетнішою автомобільною виставкою Китаю. Коментуючи цей процес, більшість експертів сходяться на думці про поступове перетворення “великої п'ятірки автосалонів” у “велику шістку”. Сьогодні автомобільний ринок Китаю – країни, в якій проживає четверта частина всього населення Землі, є перспективним напрямком розвитку бізнесу для більшості автоконцернів. Тому з кожним роком кількість учасників цього автосалону зростає в геометричній прогресії.

7 . New York Auto Show Нью-Йоркський автосалон по праву вважається однією з наймасштабніших автовиставок Північної Америки. Більше відвідувачів нині збирає хіба що автовиставка у Токіо. За віком автосалон Нью-Йорка трохи молодший за паризького побратима. Проводиться він з 1900 року і є першою автомобільною виставкою, яка була організована на цьому континенті. Може, саме тому у “New York Auto Show” і склалася репутація заходу “місцевих” автопрем'єр. Переважна частина представлених на виставці автомобілів орієнтована саме на американський ринок і американських споживачів. Проте побачити шоу подібного масштабу направду варто, тому що північноамериканський ринок завжди користувався особливою увагою автовиробників. На будь-якому автосалоні США переконливо демонструють тенденції розвитку світового автопрому в цілому. Побачити автосалон Нью-Йорка наживо можна наприкінці березня – напочатку квітня. Місце проведення заходу незмінне вже протягом 25 років: виставковий комплекс “Jacob K. Javits Convention Center”.

8. Міжнародна виставка Chicago Auto Show Уперше автомобільну виставку в столиці штату Іллінойс, Чикаго, провели у далекому 1901 році. З тих пір традиційно цей захід проводиться щороку на початку лютого (майданчиком для проведення автосалону виступає виставковий комплекс “Chicago's McCormick Place”). На виставці можна побачити багато популярних серійних автомобілів, а також цікаві концепт-кари. На відміну від Нью-Йоркського автосалону, виставка в Чикаго орієнтована не тільки на американський, але й на світовий авторинок в цілому. Однак, найчастіше цьому автосалону незаслужено відводиться роль другого плану. Причиною цьому висту-

August 2018 Ukrainian People

Якщо Пекінський автосалон можна побачити тільки по парних роках, то кожен непарний рік у Китаї проходить інше автошоу не меншого масштабу – Міжнародна виставка автомобільної індустрії “Auto Shanghai” у Шанхаї. Вперше цей автосалон провели у 1985 році, коли він став першою автомобільною виставкою Китаю. Сьогодні переважну частину “експонатів” автосалону, зрозуміло, становлять автомобілі місцевого виробництва. Утім, проведення подібних заходів відіграє важливу роль не тільки в розвитку автомобілебудування Китаю, а й у зміцненні співпраці між китайськими та іноземними виробниками автомобілів. Тому нарівні з китайськими виробниками на Шанхайському автосалоні можна побачити й автомобілі європейських, американських і японських автоконцернів. Традиційний час проведення салону – квітень. Місцем проведення вже протягом багатьох років виступає Міжнародний експоцентр “Shanghai New International Expo Centre”.

це місто цікаве з дещо іншого боку. Щорічно в “Impact Muang Thong Thani” у Бангкоку проходить автомобільна виставка “Bangkok International Motor Show”. Спершу, в 1979 році цей захід замислювався як конкурс “Автомобіль року” і тривав всього один день. Сьогодні ж автосалон Бангкока – великомасштабний захід, де представлені нові серійні моделі і концепт-кари майбутнього. Побачити автошоу на власні очі ви можете щороку в кінці березня – на початку квітня.

12. Auto Expo – виставка автомобільної промисловості Індії Один з провідних автосалонів Азії – індійський “Auto Expo” веде свою історію з 1986 року. З тих пір свої новинки тут презентують виробники США, Німеччини, Японії, Південної Кореї та ін. Раніше виставка проходила на площах найбільшого виставкового комплексу “Pragati Maidan”, однак нещодавно організатори прийняли рішення з 2014 року перенести шоу на новий майданчик – “Greater Noida” . Змінилася також і дата проведення виставки: з січня – на початок лютого.

13. The Australian International Motor Show (AIMS) До 2004 року це шоу було відоме в світі як Сіднейський автосалон. Однак після потрапляння заходу в “десятку” найбільших автомобільних виставок світу було прийнято рішення створити на континенті єдиний міжнародний автосалон, об'єднавши Сіднейський і Мельбурнський. З тих пір Австралійський міжнародний автосалон проходить у кожному з цих міст раз на два роки в середині літа.

14. Specialty Equipment Market Association 10. Dubai International Motor Show Погодьтеся, де як не в одному з найрозкішніших міст світу повинен проходити один з найбільш масштабних і авторитетних автосалонів Близького Сходу – “Dubai International Motor Show”. Вже понад двадцять років цей захід об'єднує під своєю егідою світову автопромисловість із автолюбителями і професіоналами Близького Сходу, Північної Африки і Південнозахідної Азії. Саме тут можна на власні очі побачити найдорожчі автомобілі світу. Неофіційно арабську виставку називають не інакше, як “Виставка для мільярдерів”. Проходить автосалон кожен непарний рік на початку листопада у виставковому комплексі “Dubai International Convention and Exhibition Centre”.

11. Bangkok International Motor Show Безумовно, значну частину туристів Бангкок спокушає саме як столиця країни вічно теплого моря – Таїланду. Однак автолюбителям

SEMA Show ( Specialty Equipment Market Association ) – одне з найбільш яскравих і барвистих світових тюнінг-шоу, яке з 1963 року щорічно на початку листопада проводиться у Лас- Вегасі. Цей захід є закритим. Основні учасники – автомобільні дилери, виробники запасних частин і аксесуарів, реставратори автомобілів, дизайн-студії і багато інших компаній, що мають відношення до продажу та обслуговування автомобілів.

Сто су н к и

На фото: Юлія Лиса та Віктор Боднар Фотограф: Маріна Рій

Одного чудового квітневого дня я зустрів свій ідеал жінки Харукі Муракамі

дного пречудового квітневого ранку, на вузькій сусідній вулиці модного району Хараджуку в Токіо, я пройшов повз абсолютно досконалу дівчину. Правду кажучи, вона не була красунею. Вона нічим не виділялася. Її одяг був звичайним. Її волосся все ще було скуйовджене від сну. А ще, вона була не така вже й молода – мабуть, близько тридцяти – її навіть не можна було назвати “дівчиною”. Але, все-таки, я був твердо впевнений, що за п'ятдесят ярдів переді мною йде мій ідеал жінки. У ту мить, коли я побачив її, мої груди почали стискатись, а в роті пересохло, ніби у пустелі. Можливо, у тебе є свій особливий тип ідеальної дівчини – з маленькими щиколотками, наприклад, або великими очима чи тонкими пальцями. Можливо, у тебе немає жорстких критеріїв для дівчат, які повинні тобі подобатися. У мене є такі уподобання. Іноді в ресто-

August 2018 Ukrainian People

рані я розумію, що витріщаюсь на дівчину за сусіднім столиком, тому що мені подобається форма її носа. Але, ніхто не може наполягати на тому, що його тип ідеальної дівчини відповідає певному упередженому типу. Незважаючи на те, наскільки я люблю носи, я не можу пригадати їх форму – чи навіть їх наявність. Все, що я точно можу пригадати – це те, що та дівчина була не така вже й красива. Це дивно. “Вчора на вулиці я бачив абсолютно ідеальну дівчину”, – сказав я своєму другу. “Справді?”, – відповів він. – “Вона красива?”. “Не зовсім”. “Виходить, це твій улюблений тип жінок?” “Не знаю. Я нічого не можу пригадати про неї – ні форми очей чи розміру грудей”. “Дивно”. “І справді. Дивно”.

“То що, – запитав він, вже знудившись. – Що ти зробив? Заговорив з нею? Пішов за нею?” “Ні. Просто пройшов повз неї на вулиці”. Вона йшла зі сходу на захід, а я із заходу на схід. Це був дійсно приємний квітневий ранок. Якби ж я міг поговорити із нею. Півгодини вистачило б із горою: просто розпитати про неї, розказати їй про себе і, – що я дійсно хотів би зробити, – пояснити їй про всі складнощі долі, які призвели до того, що ми пройшли одне повз одного на вузькій вулиці в Хараджуку цього теплого квітневого ранку 1981 року. Цей ранок був насичений добрими таємницями, як антикварні годинники, створені в період, коли мир наповнював світ. Після розмови ми б десь пообідали, можливо, подивились би фільм Вуді Аллена, зупинившись у коктейль-барі одного з готелів. У результаті ми могли б опинитися в ліжку.

майже фізично відчував, що в двері мого серця постукали. Тепер відстань між нами звузилася до п'ятнадцяти ярдів. Як я можу підійти до неї? Що я повинен сказати? “Доброго ранку, міс. Ви не могли б витратити півгодини на невелику розмову?” Просто смішно. Я був би схожим на страхового агента. “Вибачте, ви не підкажете, чи є в цьому районі цілодобові хімчистки?” Ні, це так само смішно. У мене з собою немає білизни. Хто в це повірить? Можливо, варто просто сказати правду? “Доброго ранку. Ви – мій ідеальний тип дівчини”. Ні, вона не повірить. Або, навіть якщо й повірить, вона може не захотіти розмовляти зі мною. Вона може сказати “можливо, я й ідеальна для тебе, але ти – не мій ідеал”. Це може статися. І якщо я опинюсь у такому становищі, я, мабуть, буду в розпачі. Я ніколи не відійду від шоку. Мені тридцять два, і це все, що потрібно знати про дорослішання. Ми розминаємось біля квіткового магазину. Тепла повітряна маса зігріває мою шкіру. Я втягую носом густий і приємний аромат троянд. Я не можу зібратись з силами і заговорити з нею. Вона одягнена у білий светр, а в правиці тримає білий конверт, на якому немає лише штампу. Отже вона написала комусь листа. Можливо, писала всю ніч, судячи з її сонного вигляду. Конверт міг містити будь-яку з її таємниць. Я ще трохи позволікав і обернувся: вона загубилась в натовпі. Звісно, тепер я точно знаю, що мав би сказати їй. Проте, я б говорив це надто довго. Мої ідеї не завжди дуже практичні.

Ну добре. Це сталось “колись”, і вже закінчилось. “Сумна історія, еге ж”? Одного разу жили собі хлопець і дівчина. Хлопцю було вісімнадцять, а дівчині шістнадцять років. Він не був ідеальним красенем, і вона не була особливою красунею. Це був просто звичайний самотній хлопець і звичайна самотня дівчина, як і всі інші. Але вони обоє вірили, що десь у світі живе їх ідеальна дівчина й ідеальний хлопець. Так, вони вірили в диво. І це справді було дивним. Одного разу вони зустріли один на одного на розі вулиці. “Це неймовірно!”, – схвильовано сказав він. – “Я шукав тебе все життя. Ти можеш не повірити в це, але ти мій ідеал дівчини”. “А ти, – сказала вона йому, – мій ідеал хлопця. Ти саме такий, яким малювала тебе моя уява. Це ніби сон”. Вони сиділи на лавці в парку, тримались за руки і довго розповідали один одному історії. Вони вже не були самотніми. Вони знайшли те, що шукали. Це справді диво – знайти свій ідеал та бути чиїмось ідеалом. Це диво, космічне диво. Однак, коли вони сиділи та розмовляли, у їхніх серцях зародились крихітні сумніви: чи справді їхні мрії так легко збулися? І ось, коли їхня розмова на хвилину затихла, хлопець сказав дівчині: “Давай перевіримо себе – всього раз. Якщо ми – справді ідеальні коханці один для одного, то де-небудь ми обов'язково зустрінемося. І коли це станеться, ми одразу ж одружимось. Що ти на це скажеш?” “Так, – погодилась вона. – Саме це ми і повинні зробити”. Вона встала і пішла на схід, а він повернув на захід. Тест, який вони домовились провести, був абсолютно не потрібним. Вони не повинні були це робити, тому що і справді були ідеальними

одне для одного, і це було справжнє диво. Але, вони були ще надто молоді, щоб це усвідомити. Холодні, байдужі хвилі долі почали безжалісно жбурляти їх у різні боки. Однієї зими як хлопець, так і дівчина захворіли на жахливих сезонний грип. Після декількох тижнів блукання між життям і смертю вони втратили пам'ять про своє минуле. Проте, вони були двома яскравими, здібними молодими людьми, і завдяки своїм невпинним зусиллям знову змогли отримати ті знання та віру, які допомогли їм повернутися до суспільства. Хвала Небесам, вони стали справжніми громадянами, які вміли переходити з однієї лінії життя на іншу. Вони знову могли закохуватись, іноді на 75 відсотків, або, навіть, на усі 85. Час летів з шокуючою швидкістю, і незабаром хлопцю виповнилось тридцять два, а дівчині тридцять. Одного прегарного квітневого ранку, у пошуках горнятка свіжої кави, хлопець неквапливо йшов із заходу на схід, а дівчина, маючи намір відправити спеціальний лист, йшла зі сходу на захід. Вони рухались назустріч один одному вузькою вуличкою в районі Хараджуку в Токіо. Вони повільно розминулись у самому центрі вулиці. Несміливий проблиск їхніх втрачених спогадів зненацька розтривожив їх. Кожен почув, як серце шалено стукає у грудях. Вони знали: - Вона – мій ідеал. - Він – мій ідеал. Але світло їхніх спогадів було надто слабким, їхні думки і реакції вже не були такими блискавичними, як чотирнадцять років тому. Вони мовчки пройшли один попри одного, розчиняючись в натовпі. Назавжди. Сумна історія, еге ж? Так, це все, що я повинен був сказати їй. Переклад з англійської Олега Погайдака

Танґо смерті

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

орговицю за Оперним називали не тільки Кракідалами, але й невідь чого Парижем, не втратила вона свого значення і свого імені й під час війни, львів’яни продавали тут безліч усіляких речей, вишикувавшись двома шеренгами, а поміж ними походжали покупці – переважно совєтські офіцери, солдати, урядовці та їхні жінки, які тут, “на Парижу”, перетворювалися на європейських дам. Серед продавців можна було зустріти й акторів театру, і директорів банків, і поважних професорів – кожен виносив щось на продаж з хати і кожен голосно вихваляв свій товар. Одні мали потребу в харчах, а інші збирали гроші на хабар для визволителів, щоби врятувати когось, призначеного на виселення до Сибіру. Але Кракідали притягали ще з однієї причини – власне тут було місце товариських зустрічей і джерело політичних новин та пліток, тут сновигали своєрідні маклери, які вміли полагоджувати контакт із чекістами і працівниками тюрем, тут можна було дізнатися останні новини лондонського радіо і дату та час чергової міліцейської облави, купити німецького паспорта і знайти провідника через кордон. На ринку з ранку до вечора лунали вигуки “Цьмага, баюра, вудзя”, “Бачевський, Бачевський, Бачевський!”, “Баюра, баюра, баюра!”, “Цьмага крайова і загранична!”, “Сахарина пастилькова! Вудка чиста виборова!”. Якийсь веселий чоловік голосно вигукував: “Продається засіб від плюскв, блохів, тарганів і всякої єншої сволочі. Смерть блохам, смерть вошам і блощицям теж!”, але незабаром після того, як до нього підійшов якийсь товариш і поцікавився, кого він має на увазі, згадка про “всяку єншу сволоч” зникла. Підприємливі львів’янки назбирували цілу купу блискучих різнобарвних ґудзиків, коронок, стрічок, пасків, бальових рукавичок, штучних квітів, кольорових запинок і гребінчиків до волосся, декольтованих нічних сорочок і шляфрочків – і все це виносили

August 2018 Ukrainian People

Юрій Винничук (нар. 1952 р.) – відомий український письменник, поет, драматург, літературний діяч. Живе і працює у Львові. Події у новому романі “Танґо смерті” розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові і під час Другої світової четверо друзів – українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, – переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби. Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині. на продаж захланним совєткам, які такого чуда-дива ніколи не бачили, а окрім назбираного в хаті, львів’янки продавали ще й те, що виготовили самі, бо не було такої господині, яка б не вміла випікати тортів, пляцків і тістечок, то й не диво, що на Кракідалах можна було зустріти і пані професорову, і пані меценасову, і саму пані Пшеп’юрську, які без жодних цереґелів торгували смаколиками. Ах, як же ними ласували дами з совєтського раю! Щокроку можна було помітити жвакуляючі писки або запацькані кремами і крихтами мармизи офіцерських баб. Торгувала маминими тістечками і Міля та ще й нарікала при цьому: - Через тоті Кракідали тільки товстію і ніц більше. Бо коли ніхто не купує тістечок, а мені нудно, то я їх їм. А мама нарікає, що їй тих тістечок не шкода, але грошей не видно. Тому й не дивно, що совєти, щойно прибувши до Львова, відразу цікавилися, як потрапити на Кракідали, чи то пак, як вони казали, “на Кракаділи”, бо тут можна було купити дуже дешево чудові речі, і вони, придбавши зношені європейські костюми й плащі, притьма перевдягалися у брамах і тоді аж виходили до міста, але це не рятувало їх від батярів, які хутко розкусивши неосвіченість визволителів, продавали їм найрізноманітніший чудернацький непотріб, переконуючи в його винятковій цінності. До цього вигідного ґешефту приєдналася і наша чвірка, Ясь роздобув у розбитій під час бомбардування аптеці клістирні рурочки та бакелітові* насадки на гумові спринцівки, усі ці пристрої мали маленького краника, який дозволяв відкривати і закривати доплив рідини з посудини. Спочатку ми не могли второпати Яськової ідеї, але він нас переконав, що товар – перша кляса і мусить піти, якщо ми будемо реклямувати чубарикам ті рурочки, як видатне досягнення сучасної техніки в галузі куріння. Так і сталося, ми, пояснюючи, як працює такий удосконалений світо-

вою наукою “мундштук”, крутили краником у різні боки перед очима ошелешеного бійця і переконували: - От большая тьохніка! Хочеш – куриш, не хочеш – не куриш. Після того солдати з утіхою і захватом курили увіткнуті в “мундштуки” газетні скруцлі зі смердючою махоркою, безперестанку крутячи тими краниками. Коли ж наші рурочки скінчилися, нам вдалося продати кільканадцять друкарських машинок у вигляді техніки для друкування грошей, робили ми це, звичайно, навпотемки, аби клієнт не здогадався, що з нього роблять шмерґля*. Відтак Ясь розповів, що він виявив у Люції вдома великий ящик із поламаними годинниками й будиками, які зосталися по її дідусеві-дзиґармайстрові*, Вольф тією звісткою дуже зацікавився і загорівся цей скарб розпродати. - Але кому та продаси годинника, який стоїть? – запитали ми. - Будь-кому, – сказав Вольф. – Досить іно відламати секундну стрілочку, аби вона нам не заважала, тоді підносиш чубарикові дзиґарок до вуха і цокаєш зубами. Отако: цок-цок-цок! - Ну, дивися, щоб він тебе часом не цокнув, – засміявся Йосько, а ми погодилися поспостерігати за цією діяльністю Вольфа, обіцявши приєднатися, якщо діло в нього піде. І що ви гадаєте? Пішло! Ще й як пішло! Комусь у таке, може, й важко повірити, але уявіть собі людину, яка ніколи не мала годинника і ніколи не чула його цокання, а треба сказати, що совєти просто таки шаленіли від дзиґарків, правда, мали вони дуже своєрідне уявлення про красу і вважали, що годинник мусить бути великим, а що більший – то кращий, тому носили на руках вражаючі цибулини, а дехто навіть примоцовував до зап’ястя будики та ще й підкочував рукав, аби видно було, який він фуньо кацалабський*. Одного дня трапилася надзвичайна подія, примчала до нас захекана Ґолда і сповістила, що в них у хаті лежить труп, моя мама

Reliable Auto Repair Center 3401 N Ashland Ave, Chicago, IL 60657

(773) 935-3355 Усі види механічних, електричних та кузовних робіт. Гарантуємо високу якість, швидкість та помірні ціни.

Ми зможемо все! Компанія “United Tires” пропонує широкий вибір сервісів та індивідуальний підхід до кожного клієнта.

Utires

Вам потрібно полагодити авто або замінити шини ? Вирівняти та відбалансувати диски? Змінити колір дисків чи повернути їм оновлений вигляд? Завітайте до нас, і ми подбаємо про Ваш автомобіль!

www.tintingchicago.com | www.utires.com 7053 W Belmont Ave. Chicago IL 60634 773-840-0282 | (888) 566-6214

іно руками сплеснула, а бабця відразу залила окропом якесь зілля, аби напоїти перелякану Ґолду, бо та ніяк не могла віддихатися і махала собі хустинкою коло обличчя, з тих уривків фраз, які вона визойкувала і вишіптувала, ми втямили лише одне: труп належав енкаведистові, який уже не раз залицявся до Лії, а тепер він вислідив, коли вона була в хаті сама, і спробував її зґвалтувати, а Лія, боронячись, луснула його пательнею по голові, але що луснула не денцем, а кантом, то розсікла йому скроню, він лежить пляцком, як довгий, з мордякою, залитою кров’ю, і не дихає. Саме в такому непривабливому вигляді й застали його Ґолда з Йоськом, повернувшись з крамниці. І знову всі погляди скерувалися у мій бік, даючи зрозуміти, що моя роль спасителя ще не завершилася і попереду в мене нові звершення і нові випробування. - Ну, що ж, – зітхнув я, – ідіть туди і чекайте на мене, а я пожену до пана Кнофлика. Чей же і цього разу нас порятує. На похоронному закладі пана Кнофлика тріпотів червоний прапор, а на вивісці красувався свіжий напис “Червоний Харон”. - А що ти си гадаєш? – кивав на вивіску пан Кнофлик. – Тепер то мій оберіг. Уже сюди зазирав не один чубарик та все запитував: “Как мнє увідєть таваріща Харона?” Я відповідав завше однаково: “Таваріщ Харон на савєщаніі в Масквє”. І маю святий спокій. А днями прителіпався якийсь совєтський єврей і запитав: “А нє тот лі ето Гріша Харон, каторий бил начальніком Житомєрского НКВД?” Я кивнув. Тоді він: “Передайте ему прівєт. Єслі будут праблеми, я в Госснабженіі. Рєшаю все вапроси”. - Але я до вас знову в дуже делікатній справі, – стишив я голос, а пан Кнофлик мене відразу забрав до свого кабінету і наготовився слухати. – Ґолда Мількер має нову халепу, цього разу через доньку. Коли до них у гості завітав один енкаведист, Лія вирішила пригостити його яєчнею, взяла в руки пательню і тільки-но намірилася покласти її на плиту, як енкаведистові конче загорілося її обняти, але послизнувся на крапельці олії і луснувся головою в самий кант пательні. Та так нещасливо, що теперка лежить горі пузом, а дух його витає десь над Високим Замком. - Ов! – похитав головою пан Кнофлик. – Так то халепа! Мусимо його порядно поховати. Тобі неймовірно пофортунило, бо якраз маю дуже вигідну труну – глибоку і широку. Наготувалисьмо її для їдного їмостя, котрий лежав при смерті, а був дуже теньґий, був такий грубий, що би в ті двері не вліз. Але він передумав умирати і зараз знову брикає, і жере макагіґі* з марципанами. А труна стоїть. То ми знаєш, що зробимо? Покладемо твого гостя наспід, а зверху – пані Топольську. Гадаю, він не буде проти, якщо доведеться йому лежати під кобітою?

August 2018 Ukrainian People

- Та де! То був ще той жевжик. Не пропускав жодної спідниці. - Ну, то люкс. Ти лише привези мені його сюди. - Зачекайте, а родина пані Топольської ніц не буде мати проти? - Яка родина? Нема родини. То була самотня кобіта, стара діва, але добре вирозуміла* і не забула відкласти гроші на свій похорон. У тестаменті так і написала: “хочу лежати вигідно, просторо і м’яко”. Усі три пункти будуть дотримані. Але скажи: той гість був у військовій формі? - Аякже, ще й при пістолеті. - То мусиш прихопити для нього вбрання. Отут у пачці є чудовий гарнітур пана Цєпи, коли його в нього вдягали, він тріснув на спині по швах, і родина вирішила придбати йому іншого, хоча я їх переконував, що для пана Цєпи то не грає ролі, бо й так його спини на цім світі вже ніхто не побачить. А вони знаєш, що мені на те відповіли: а на тім світі? І я стулив писк. Так жи бери, – і тицьнув мені в руки

пакунок, але ще не відпустив, бо спало йому на думку, що варто було б того нашого гостя загримувати – ану ж дорогою стріну якогось його кумпля, і пан Кнофлик вручив мені ще й руду бороду, сиву перуку і коробку з фарбами для писка. Що вам сказати! Покійник виглядав тепер ліпше, як за життя. Колишня його вилицювата мордяка, налита кров’ю, злагіднівши, дуже добре надавалася до образу втихомиреного і задоволеного колишнім життям дзядзя, чорний гарнітур пасував, як влитий, а з кишеньки на грудях стирчала біла троянда. Чорні окуляри довершили картину, і коли “дзядзьо” опинився в тачці, яку ми з Йоськом пхали, насвистуючи, поперед себе, усі перехожі ввічливо кивали головами, усміхалися, а дехто навіть здіймав капелюха, бо “дзядзьо” скидався на живого, і гріх було б не привітатися з таким приємним фацетом. Навіть пан Кнофлик замилувався і зацмокав вдоволено, допоміг нам вийняти трупа з тачки і покласти до труни. Поруч на столі чекала на свою чергу пані Топольська. Була в тілі і вбрана в темно-синю сукню з білими коронками, видно було, що приготувала

її саме для такої урочистої хвилини, у воскових пальцях тримала образок, а сухі, міцно зціплені вуста скидалися на ніколи в житті не ціловані. Іно я про це подумав, як раптом у нас усіх, окрім пана Боучека, волосся стало дуба, а пан Кнофлик ухопився за серце, бо наш “дзядзьо” раптом ожив і сів у труні. Руками тримався за стінки і здивовано роззирався на всі боки, не в стані второпати, куди потрапив. Потім обмацав своє обличчя, скинув окуляри і, ще раз роззирнувшись, пролепетів: - А гдє я? Перезирнувшись із Йоськом, я вже почав розглядатися за якоюсь доброю ломакою, щоб відправити “дзядзя” назад у тому самому напрямку, в якому рухалася його грішна душа, але якогось дідька завернула назад, аби завдати нам ще більше прикростей, та пан Кнофлик спинив мене: - Зачекай, – а відтак звернувся до “дзядзя”: – Ми знайшли вас непритомного на вулиці. Ви пам’ятаєте, хто ви і де живете? Енкаведист струснув головою і став досліджувати свої кишені, однак там не було нічого. - А дакумєнти в мєня билі? - Ні, – відповіли ми в один голос. – Не було нічого. Мабуть, ви з лікарні вийшли. - С какой лікарні? - Та є у нас лікарня, в якій, власне, й тримають таких, як ви, що втратили пам’ять. - Да, я нічєво нє помню. Я што – умєр? Тут пан Кнофлик втішено потер руки і набрав номер кульпарківської лічниці та повідомив, щоб забрали вар’ята, який, напевно, від них і чкурнув. - Зараз за ним приїдуть, – шепнув нам. - Можна я ішо палежу? – спитав “небіжчик” і знову ліг собі у домовині, склавши руки на грудях. Таким його і застали санітари, що приїхали з божевільні. Пан Кнофлик розповів, що ми підібрали цього чоловіка непритомного, думаючи, що він мертвий, а він ожив і тепер без пам’яті. Лікарі нахилилися над труною і закивали головами: - Знаємо його. То дурний Гілько. Утік від нас ще років п’ять тому. Ану, вставай, – загукали йому. Енкаведист знову підвівся і оторопіло провів очима по присутніх: - Ка-а-к мєня завут? - Та не придурюйся, Гільку, бо зара ті дам такого заштрика, що згадаєш, як твоя бабця дівкою була, – сказав один із санітарів, а по тих словах вони підняли його з домовини, підхопили під руки і, хутенько вбравши в гамівну сорочку, поволокли до авта без вікон. Енкаведист ще щось горлав невиразне, але ніхто вже на нього не звертав уваги. - Ага, – підсумував пан Кнофлик. – Втратила наша пані Топольська кавалера. Що за життя під хлопом не була, то й по смерті на хлопові не полежала.

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Юлечка Кулич Відразу мушу зізнатись, що я не кухар за професією, але, як і більшість українських господинь, стараюсь потішити свою родину та гостей чимось особливим і смачненьким.

Судак запечений з чері

Омлет зі шпинатом Омлет – одна з найпопулярніших страв для сніданку. Основні складники – яйця та спеції, до яких додають молоко та вершки. Готувати цю смакоту просто і швидко, до того ж, вона ще й подарує запас енергії та бадьорості на весь ранок. Пропонуємо поекспериментувати і зготувати справжній кулінарний шедевр за 15 хвилин: омлет зі шпинатом. Для приготування потрібно: 4 яйця, пучок шпинату, помідор, 100 гр твердого сиру, зелень, спеції та олія для смаження. Можна використати для начинки ковбасу чи шинку, печериці чи болгарський перець – варіантів багато, тож спробуйте все розмаїття. Для омлету: яйця приправити сіллю і спеціями, додати дрібно порізану зелень кропу та збити вінчиком. Для начинки: сир натерти на буряковій тертці, помідор нарізати дрібними кубиками, шпинат пошаткувати. Далі шпинат припустити на пательні протягом 1-2 хвилин. На розігріту, змащену ароматною олією пательню влити 3/4 кількості омлету. Смажити на середньому полум'ї до золотистого кольору. На один бік омлету викласти начинку. Обережно загорнути і підсунути до краю пательні. На місце, що утворилось, вилити залишок яєць. Загорнути ще раз. Смажити до золотистого кольору і загорнути знову. На завершення обсмажити з обох боків до готовності. Готовий омлет буде файно смакувати до сніданку.

August 2018 Ukrainian People

Для приготування смачної рибки не потрібно особливих навичок: тут, як кажуть, впорається і “чайник”! Особливо, якщо інгредієнтів – мінімум, а в результаті страву можна подавати на святковий стіл. Пропонуємо приготувати запеченого судака з чері: тут все просто, швидко і

дуже файно компонується не лише при сервіруванні, але й на смак. Для приготування потрібно: тушка судака 1 шт., 300-500 гр помідорів чері, зелень кропу, приправи, олія на травах та сіль. Гострим ножем під кутом зробити надрізи по всій тушці рибки.

Приправити сіллю та спеціями (можна використати готовий набір приправ для риби чи мелену суміш перців), промаринувати 15-20 хвилин. Судака викласти у жаротривку посудину, збризнути олією та закласти у черевце кілька гілочок кропу. Помідори присмачити спеціями та сіллю, викласти поруч з рибою. Накрити кришкою або фольгою. Запікати приблизно годину (в залежності від розміру тушки), на завершення приготування фольгу/ кришку прибрати і дати припектись рибі протягом 7-10 хвилин. Подавати з долькою лимона та кількома запеченими помідорками, а на гарнір файно пасуватиме рис з овочами.

Домашня свіжина Свіжина зі свинини – одна з давніх традиційних українських страв. На великі празники її готували ще наші прабабусі, без неї просто не обходились Великодні свята. Сьогодні цією смакотою не здивуєш нікого, але все ж рецептик, сподіваюсь, пригодиться. Я приготувала цю страву тільки з м'яса, хоч моя бабця додавала до неї обов'язково перерощене сало плястерками та під кінець смаження – печінку. То також дуже смачно, але, як кажуть, на любителя. Ну, і можливість поекпериментувати.

Для приготування потрібно: свиняча лопатка або задня шинка, можна використати ошийок 700900 гр, шматок сала для смальцю, дві цибулини, спеції та сіль. М'ясо нарізати середнього розміру шматками. У розігрітому чавунному баняку посмажити шматочки сала на смалець, або розігріти 2-3 ст.л. смальцю, викласти шматки м'яса. Обсмажити кожен шматок, влити 1/4 скл.

води, посолити та поперчити і на малому вогні під кришкою, тушкувати 40-50 хвилин. Додати нарізану півкільцями цибулю. Тушкувати до готовності, присмачити при потребі сіллю. На завершення – додати лавровий лист та перець горошком. Подають свіжину як окрему страву або ж як додаток до гарніру: файно пасуватиме до спагеті або картопельки.

Шашлик особливий

Літо – пора пікніків та веселих свят на лоні природи, а найуз краща страва для такої оказії – шашлик. Готують цю смакот викояють полюбл ів українц ть більшіс та м’яса, видів різних і не ристовувати свинину: вона найпростіша у приготуванні чи вимагає особливих кулінарних знань. Свинячі шашлички ви стейки на грилі завжди будуть вдалими. Ароматні припра куліній справж увати пригот жуть допомо вина білого бокал та нарний шедевр. вий Тож трішки вправності, фантазії та наших порад, і особли шашлик – на вашому столі. вага 2,5-3 кг), Для приготування потрібно: одна свиняча карківка (приблизна трішки кінзи), та чабер у, петрушк кріп, брала я великий пучок зелені (на ваш розсуд, приправа до 3-4 цибулини, трохи більше склянки сухого білого вина, 2-3 ч.л. солі, м’яса. о розміру, Процес приготування: М’ясо нарізати порційними шматками (більшог півкільцями. В щоб було соковите). Зелень обсушити та посікти. Цибулю нарізати без додавання окремій посудині змішати приправу до м’яса із зеленню та цибулею м’яса, посочастину – зверху суміші, ваної пригото трохи и викласт Умиску солі. ніж пересолити! лити, далі знов суміш + м’ясо+ трошки солі. Солі краще недодати, додати 2-3 можна а шашлик до ання приготув З особливих секретів: на цій стадії все акуратно ст.л. настоянки “Зубрівка Золота” та 1 -2 ст.л. лимонного соку. Далі маринуватись у перемішати. Зверху присипати зеленню. Залити вином і залишити и на шампури нанизат шашлик ваний Марино годин. 5 менше не прохолодному місці и з різними Подават сті. готовно до боків усіх з х і смажити на розжарених вуглинка соусами, “приправивши” дружньою компанією! Смакота!

Мідії у помідоровочасниковому соусі Сонце, пляж, море, прибій... Літо – найкраща пора. Готуємо смакоту, що нагадає літо навіть взимку: мідії у помідорово-часниковому соусі. Все просто, швидко і надзвичайно смачно. Гостренький соус підкреслить смак молюсків, тож вони пасуватимуть, як окрема страва на велику компанію до кухля пива чи бокалу білого вина. При святковій подачі мідії гарно компонуються з різотто чи лінгвіні. Для приготування потрібно: 1 кг свіжих мідій, 1-2 помідори, один болгарський перець, півсклянки сметани, столова ложка гірчиці, кілька зубців часнику, 1-2 ст.л. борошна, зелень петрушки, сіль та спеції. Помідори дрібно нарізати, перець порізати дрібними кубиками. У глибокій пательні потушкувати овочі до напівготовності. Додати сметану та гірчицю. Проварити 1-2 хвилини. Мідії промити, переглянути, всі відкриті простукати, якщо мушля не зачинилась – відкинути. Всипати у приготований соус. Проварити, помішуючи доки всі мушлі не розкриються (приблизно 3-4 хвилини). Присмакувати страву сіллю та перцем. Приправити соус часничком і проварити ще 1-2 хвилини. Мідії дістати, а соус підбити борошном до густини сметани. Додати нарізану петрушку. Всипати мідії і перемішати, витримати 1-2 хвилини. Подавати із дольками лимона.

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Паляниця з маком (Спасівська) Для паляниці: 300 мл кефіру 1 яйце 1 ст.л. цукру 1 неповна ч.л. соди, гашеної оцтом борошна до м’якого тіста Додатково: 1 скл. Маку 3-4 ст.л. цукру 2-3 ст.л. меду 1 скл. окропу З усіх інгредієнтів замісити не туге тісто (м’якше, ніж на вареники). Сформувати руками у формі 20 на 25 см корж. Випікати при 190 *С до золотистого кольору. Мак промити, запарити і втерти, додаючи цукор. Охолоджену паляницю порізати на невеликі шматочки ( приблизно 3 на 3 см), залити окропом і накрити кришкою, щоб впарилася ( кількість води може бути меншою чи більшою, паляниця не має бути дуже мокрою). Додати мед та мак і вимішати. Кількість меду (цукру) можна змінювати під свій смак. Смачного !

Ukrainian People August 2018