Ukrainian People April 2019

Ukrainian People TM

April 2019

Дерев’яні церкви України – світова спадщина ЮНЕСКО

ЗЛАТА ОГНЄВІЧ: “Я обожнюю легкість в людях і радію життю”

ІВАН МАЗЕПА “Від Богдана до Івана не було гетьмана”

Зірки української моди Оксана Муха та Олена Даць в Чикаго!

Ukrainian People Fashion Show (Spring-Summer, 2019)! $1.95

П’ятниця, 3 травня 2019

Вітаємо з Великодніми святами! ukrainianpeople.us

Воскресіння Христове Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine – Бабо, коли будемо паски пекти? – Кинулася я до баби Юстини, яка щойно прийшла з церкви, жвава й усміхнена. У відкриті двері разом з бабою прослизнули теплі сонячні промені. Баба неспішно підійшла до креденця, поставити на таріль запалену свічку і аж тоді неквапливо мовила: – Як помолишся і з прибиранням упораємось. Сьогодні Великий Четвер, перший день “Великого тридення”. І хоча Чистий Четвер більше нагадував мені “армагедони” з генеральними прибираннями – миттям вікон, пранням фіранок та прасуванням рушників з бабиних ікон, я любила ці передвеликодні клопоти. Бабина хата-мазанка під солом’яною стріхою була простою й “живою”. Вона пахла глиняною долівкою, м’ятою, любистком і чебрецем, печеним хлібом, сіном у старому бамбетлі та узваром з сушениць. Під стелею на сволоці сушилося зілля. Трави баба збирала на Трійцю, бо вірила, що тоді вони мають цілющу силу. Перед Великодніми святами вона мастила підлогу якимось своїм “спеціальним” розчином і устеляла пахучими травами. Хату знадвору баба теж білила, тому вона

на свята вона завжди виглядала чепурною – “щоб душа в чистоті спочивала”. Баба Юстина була мудра якоюсь високою мудрістю. Вона не згадувала неприємне минуле, не “мартвилася” про майбутнє, а жила спокійно, впевнено, з добром до людей, до тварин і до рослин. Баба розпочинала кожний день із молитви і подяки, і тим же його закінчувала. Перед сном вона довірливо вручала Господу свою душу до нового дня. Перед Великодніми святами у бабиній хаті витав неймовірно смачний дух солодкого тіста – перекладанців, медівників, рогаликів і сухарів (солодкого печива, притрушеного цукром). Часто з білків баба пекла для нас “ніци” (маленькі, як горішки, коржики-безе). Ніци жувати не треба – їх треба класти до рота, заплющувати очі і просто насолоджуватись солодкою масою білої сонячної краплинки. А головне – у Чистий Четвер баба завжди пекла Великодні паски. Випікання пасок було надзвичайно важливою справою, бо перед тим треба було вимитивичистити усю кухенку, повісити чистенькі рушнички, одягнутися в білу сорочку і пов’язати голову хусткою. Вона молилася перед запаленою свічкою і просила у Бога допомоги. Баба не довіряла цю справу нікому і ми могли тільки тихо спостерігати за нею. Спочатку до опари додавалося просіяне борошно і замішувалось тісто. Його ставилося в тепле місце, накривалося рушником і залишалося “підростати”. Коли тісто починало підніматись і “вилазити”, баба вибирала частину на стільницю й додавала м’якенькі розпарені родзинки. До паски

баба розтирала цілу купу жовтків – “щоб тісто було рум’яним”. Тісто розкладалося у великі й маленькі круглі форми і ставилося “доростати”. Перед випіканням баба на пасках укладала хрест (символ терпіння Хреста), з бокiв – пташок-зозульок (символ довголіття), квіти або колоски (символ урожаю) і змащувала верх збитим жовтком. Під час цього магічного “ритуалу” не можна було бігати й галасувати, не можна було гримати дверима, і баба навіть не сідала – “щоб паска не сіла”. Саджаючи паску в піч, вона примовляла: “Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце. Хай усі в родині будуть здорові. Щоб діти так швидко й красно росли, як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце ясне, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична”. До слова, бабині паски завжди вдавалися, були високими, пишними і дуже смачними. Найкраща і найвища відкладалася до освячення, а ми вибирали собі маленькі (вони усі були з різними “прикрасами”). Баба Юстина казала, що Великодня п’ятниця – найсумніший день у році, оскільки саме цього дня Ісус Христос був розп’ятий і прийняв мученицьку смерть в ім’я порятунку всього людського роду. У Страсну п’ятницю в церкві не буває літургії. Під час вечірні, яка починалася близько третьої години дня – в час смерті Христа – з вівтаря виносили плащаницю із зображенням знятого з хреста Ісуса, нею покривали стіл, що стояв посеред храму. Ми разом з бабою навколішки посувалися від порогу церкви до Плащаниці, у яку було загорнуте тіло Спасителя.

В цей день не можна було нічого робити: не те що варити, прати, поратись на городі, чи прибирати, а навіть митися! Баба також попереджала, що у Страсну п’ятницю не можна сміятися і радіти: “Той, хто засміється цього дня, плакатиме весь рік”. “Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися святого празника – Воскресіння Христового в щасті і здоров’ї!” Великодня Служба Божа тривала всю ніч. Її найурочистіший момент наставав опівночі, коли священик сповіщав, що “Христос Воскрес!”, а всі присутні з трепетом відповідали: “Воістину Воскрес!” На Великдень в бабиній хаті пахло паскою, яйцями, хріном, ковбасами-шинками і солодким печивом. Було радісно й урочисто (“ніби святі хату перелетіли”). Великодній сніданок починали з молитви. Насамперед ми мусили розговітися свяченим яйцем. Посеред столу баба ставила макітру із нарізаним свяченим – яйцями, сиром, ковбасою, шинкою, хріном, а навколо – всі мислимі і немислимі для решти світу страви: холодці, голубці, цвітлі (бурачки з хріном), салати, мариновані білі гриби та багато іншого. Пам’ятаю, як ми з кузинками змагалися, чия крашанка найміцніша. Три дні радісно лунало вітання: “Христос Воскрес!” “Воістину Воскрес!” Колектив журналу Ukrainian People щиро вітає усю українську громаду з Великодніми Святами!

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

April 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

Наші інтерв’ю: Злата Огнєвіч: “Я обожнюю легкість в людях і радію життю”

4

22

28

4

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Могила Юліана Вассияна в Чикаго – символ українського духу й нескореності Розслідування: “Сухий закон” і мафія Чикаго

8 12

→ ЗДОРОВ’Я Що таке омега-кислоти і де їх взяти

16

→ UKRAINE “Північний Потік-2” чи “газова війна”? Війна: Дзвінок. Вихід Наші традиції: Великдень – світле свято Воскресіння Христового Pysanka. Ukrainian Easter Traditions Відомі українці: ІВАН МАЗЕПА. “Від Богдана до Івана не було гетьмана” Мода: Оксана Муха: “Вдало підібрана сукня – як лілія на плесі життєдайного озера” Наша історія: Дерев’яні церкви України – світова спадщина ЮНЕСКО Спорт: Дмитро Підручний: Україна вітає свого першого чемпіона світу з біатлону → DIASPORA Не забути нескорених: у Вінніпезі відкрилась виставка фотографій часів Першої світової війни “Христос Bоскрес!” – New Ukrainian Easter CD by Chabluk Family Храм Успіння Божої Матері в Люрді → ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (April, 2019) 17 of Chicago's Best Seafood Restaurants April Adventures Await! Бізнес: Як отримати кредитку і побудувати хорошу кредитну історію Гумор Мистецтво: Андрій Бондаренко: “Якщо довго співати Онєгіна, дуже псується характер” Кiно й гуцули: назад, в минуле, i вперед – до євро-цінностей Стосунки: Чого хочуть чоловіки у відносинах в 25, 35 і 55 років Літературна сторінка: BLACKENED. Роман Неділько Українська Кухня: Неймовірно смачні страви до Великодніх свят

52

18 20 22 24 26 28 30 34

36 38 40 42 44 46 48 50 52 54 56 60 62

Наша обкладинка: Злата Огнєвіч, відома українська співачка, представниця України на пісенному конкурсі Євробачення в 2013 році. Фото: Катерина Ніколайчук верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

Subscribe to

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Наші інтерв'ю

Злата Огнєвіч:

“Я обожнюю легкість в людях і радію життю” Анна Шпилевська Відверта та емоційна, креативна та яскрава, романтична та вразлива – саме такі епітети спадають на думку, коли йдеться про українську співачку Злату Огнєвіч. А унікальний талант, помножений на щоденну працю, позитивне мислення і завзятість стали її секретами успіху. Володарка чудового голосу, любителька подорожей, модних образів і різноманітних танців – у ексклюзивному інтерв’ю Злата розкриває читачам деталі свого творчого життя. Це і дебютний альбом “Грані”, і тур Америкою, і найбожевільніші історії з концертних поїздок. Співачка висловлюється щодо цьогорічного “Євробачення”, називає улюблених українських дизайнерів та ділиться секретом своєї бездоганної фігури.

- Почнемо з найактуальнішого: незабаром ти приїдеш до “міста вітрів” – Чикаго. Скільки часу триватиме твій американський тур? В яких штатах плануєш побувати?

- Наші концерти вiдбудуться в НьюЙорку, Філадельфії, Чикаго, а інші міста стануть відомі трохи згодом. До речі, я концертуватиму в Чикаго вже вдруге. Правду кажуть, що публіка тут чудова: мені надзвичайно сподобалося, як приймає і реагує зал, а ще – співає разом зі мною. Я дуже це люблю! Ми їдемо з музичним колективом, з новою програмою і піснями. Обіцяю, що музики та емоцій буде багато!

- В грудні минулого року вийшов твій дебютний альбом “Грані”, що одразу ж завоював серця багатьох. Преса назвала його “альбомом контрастів, який максимально розкриває співачку з різних сторін”. А чим для тебе стали “Грані”?

- Мій альбом – це сповідь душі, яка є сильною і тендітною водночас, яка знає багато про цей світ і хоче ділитися ним з оточуючими. Над цим альбомом працювали найкращі музиканти нашої країни і не тільки: Михайло Некрасов, Вадим Лисиця, Олександр Лозовський, Dynamika Music, The Maneken, CONSTANTINE і американський аранжувальник, композитор Michael J.Junior. Я глибоко переконана, що світ належить музикантам, бо вони – новатори і мрійники, а ще – ну, як прожити без пісень? Я цього просто не уявляю!

- Так, музиканти і справді – мрійники. Цікаво, а який хіт найбільше розкриває тебе, як особистість? Який став найулюбленішим?

- Кожна моя пісня завжди народжується особливо. Деякі – в справжніх творчих муках, і зараз я навіть їх не співаю. Але є такий трек, “One Day”,

4

April 2019 Ukrainian People

його автором є Михайло Некрасов. Цій пісні вже шість років, але тільки на “Голосі країни” його почули і відчули по-справжньому – і мене також. За що я вдячна цьому унікальному проектові. Якщо ж говорити про мої танцювальні хіти, то, безумовно, пісня “Танцювати” підкреслює, що я обожнюю легкість в людях і радію життю.

- Пісню “One Day” на “Голосі країни” ти й справді виконувала із особливим захопленням, і публіка це відчувала. Розкажи також про свіжі враження від подорожей. Нещодавно це був Берлін. Що сподобалося там найбільше? Чи ти привезла якусь німецьку традицію до України?

- Дуже дивні відчуття були під час перебування у Берліні. Не знаю, як німці це роблять, але в голові постійно крутилася думка: “Вони пам’ятають!” Таке ставлення до своєї історії, якою б вона не була, викликає повагу. Бо ж Берлін постав з руїн. Є дуже гарні його частини, і всюди вирує культурне життя. Тут багато азійської їжі, чисті парки і чисельні квартали зі східними іммігрантами. Німецьку традицію до України не привезла, але в турецькому кварталі постійно куштувала східні солодощі з медом і горіхами, вони там просто чудові!

- На “Євробаченні – 2013” ти посіла почесне третє місце, набравши 214 голосів. Які почуття викликала ця подія? Ти сама вірила в свою перемогу?

- Колись конкурс “Євробачення” здавався мені чимось далеким, і я зовсім не уявляла, що представлятиму в ньому Україну. Звичайно, коли ми були студентами, то збиралися всі в одній кімнаті в гуртожитку і під час фіналу вболівали за наших. Пам’ятаю рік, в якому перемогла Руслана.

Коли ми поїхали на “Євробачення”, це був мій перший досвід світового рівня, такий собі марафон, що складався з виживання і водночас – з яскравих творчих подій. Ми готували інший номер, але вже коли були на місці, нам в ньому відмовили. Хоча спочатку організатори погодилися. Досі для мене – це дивна й незрозуміла історія... Довелося змінювати постановку, ми працювали щодня, зняли в готелі залу для репетицій. Була ще така весела історія: коли вже летіли додому, сталася плутанина з авіаквитками і часом. Мені тоді довелося залишити практично всі речі нашим шведським друзям і буквально бігти за трапом, щоб встигнути на літак. Грим і зачіску теж робили в салоні залізного птаха, бо після повернення майже дві доби в мене були зйомки та інтерв’ю, присвячені “Євробаченню”. В якийсь момент я зрозуміла, що втрачу свідомість від того, що майже три доби не спала.

- Нічого собі ритм концертного життя! Але все, через що ми проходимо, залишає слід у пам’яті. Марк Твен колись сказав, що є всього два найважливіших дні у житті: коли ми народжуємося і коли розуміємо, для чого прийшли у цей свiт. Коли ти усвідомила, що “душа співає”? Які зміни відбулися після цього?

- Співаю стільки, скільки себе пам’ятаю. Згодом відчула, що це і є моє покликання, мій шлях. Коли була дитиною, все відбувалося якось підсвідомо. Мені подобалося співати для людей, а вже з часом і досвідом почала розуміти, що таке бути Артисткою. Ось цей момент і можна вважати другим народженням. Сцена не пробачає лінощів і слабкості. На сцені артист – наче під мікроскопом, публіка все бачить і відчуває. Завжди.

- “Мода не просто робить жінок красивими, вона дає їм впевненість у собі”. Ця цитата Ів Сен Лорана – про тебе. Ти завжди стильно і вишукано одягнена, сукні доповнюють твій образ. Чи є у тебе улюблені бренди, Будинки мод, які обов'язково мусиш відвідати у подорожах? Маєш власного дизайнера, який допомагає створювати сценічні образи?

- Українська мода твориться і зростає у нас на очах, і світові зірки вже давно обирають українські бренди. Модель Белла Хадід носить жакет Flow The Label і пуховик Ienki Ienki. Актриса Джада Пінкетт-Сміт з'являлася в Dafna May. Співачка Дуа Ліпа любить знамениті джинси Ksenia Schnaider. А Руслан Багінський забезпечив головними уборами весь модний світ. Я його велика шанувальниця, адже Руслан і Леся Патока робили головні убори для мого сольного концерту з назвою “Моя історія”.

®

F ed er a l

SELFRELIANCE.COM

Cr e d i t

Un io n

Наші інтерв'ю

Артема Климчука я, наприклад, вважаю справжнім явищем. Це дизайнер, який вміє відчувати стиль. Також хочу сказати про Valery Kovalska, яка співрацювала з Cardi B, Beyonce та першою леді Монако. Я співпрацюю з різними українськими дизайнерами, а також багато образів створюю сама.

- Хто справив найбільший вплив на твоє формування як особистості і як співачки?

- Я навчалася у школі, і до мене потрапило відео мюзиклу Боба Фоса “Allthatjazz”. Сказати, що я була приголомшена, означає не сказати нічого! Я копіювала рухи танцівниць, передивлялася знову й знову, мріяла взяти участь в такій виставі. Найбільший вплив, окрім джазової музики від Сари Вон, Діззі Гіллеспі та Елли Фіцджеральд, на мене справила Уітні Хьюстон. Вона співала і жила на сцені так, як ніхто до чи після неї! А ці неймовірні балади і фантастичний Голос дають мені натхнення й досі.

- Чи є щось таке в житті Злати Огнєвіч, чого ніхто не знає?

- Ми живемо в час, коли завдяки соціальним мережам все наше життя можна побачити, як на долоні. Тим більше, що я – публічна особистість, і про все ви можете дізнатися з мого Інстаграму. З одного боку – я зовсім не захищена, а з іншого – мені подобається ділитися своїм життям з фанами.

- Чи можеш пригадати якусь неймовірну подію, яка сталася під час одного з твоїх турів?

6

April 2019 Ukrainian People

- Так, пригадую, у нас був “зелений концерт” у Чернівцях. Така імпреза відбувається в останній день туру. Звичайно, я могла тільки здогадуватися, що ж такого цікавого придумала команда. Єдине, про що їх просила – не наливати горілку замість води в мою пляшку на сцені. Посеред моїх пісень виходили наші адміністратори, балет і концертний директор з кумедними танцями, вони десь знайшли штучні квіти і все це причепили на себе. У хлопців були смішні окуляри і шапки з пір’ям, як у індіанців. Коли я співала баладу, звучав зовсім інший твір, але це було настільки чисто зроблено, що розуміла тільки я. Загалом у нас чудова команда і ми дуже весело проводимо час!

- Як проходить процес “народження” пісні? Як ти її обираєш?

- Спершу мене повинні зачепити гармонія і біт, причому саме гармонія – первинна. Якщо ці дві складові разом звучать добре, я відчуваю, що пісня буде жити. І вже потім шукаю до неї слова. Роблю це або сама, або мені допомагає автор текстів. У мене вдома є портативна студія, де я себе записую, аналізую, працюю над новими піснями. Це клопіткий процес. Буває страшно слухати фінальну версію треку, боюся, що він не сподобається саме мені, і я захочу його переписати знову й знову. Трапляється, що тільки 53-й варіант приспіву залишається в пісні, як це було з “Gravity” для “Євробачення”.

- Над чим працюєш сьогодні?

- Хочу створити новий альбом, тому шукаю і працюю над новими треками, пишу свої пісні. Відчуваю, що прийшов час відпустити їх до слухача.

- Йога, балет, flight yoga, бальні танці, тверк – усе це тримає тебе у відмінній формі. А який вид танцю імпонує найбільше? І яким спортом подобається займатися?

- Спорт для мене – це спосiб життя, мислення. Подобається стретчинг, він позбавляє від набряків і робить тіло гнучким, а, значить, і бадьорим. Люблю сучасні танці: денс-холл, хаус, ваакінг. Я взагалі люблю танцювати і навіть пісні про це співаю!

- Так, під запальний трек “Танцювати” просто не можна не рухатися! Що сьогодні відбувається на українському музичному олімпі? Чому, на твою думку, виникають такі скандальні ситуації, як з останнім конкурсом “Євробачення”?

- Досить неоднозначна ця ситуація з конкурсом, який щороку притягує до себе багато уваги. Якщо запитати мене, який трек був хітовим, то це однозначно пісня від MARUV. Всі інші питання – до організаторів і юристів. До речі, там ще незрозуміле питання зі штрафом про відмову від участі. А також – куди поділися гроші від есемес-повiдомлень, якщо вже ніхто не їде? Мені дуже шкода, що все це сталося з Україною.

- Справді сумно... Але потрібно мислити позитивно. Отже, який твій секрет успіху? Що би ти порадила молодим талантам?

- Однозначно – треба вірити в свої сили, навіть коли весь світ проти тебе! І ще, звичайно – наполеглива праця. Треба собі відповісти на питання: чи згоден ти все віддати сцені: сили, енергію, особисте життя і здоров’я, розділити гіркі поразки і водночас – великі перемоги, щоб не зірвало дах від успіху? А головне – любити Сцену до останньої клітини й подиху!

- Діаспора з тривогою спостерігає за ситуацією з російською мовою в Україні, в тому числі й у Києві. На твою думку, квоти на українські пісні допоможуть щось змінити?

- Квоти ВЖЕ багато чого змінили, з’явилися нові імена, молоді прогресивні виконавці вийшли з тіні й можуть збирати клубні концерти. Я завжди – за якість музичного продукту і за те, щоб українською мовою не прикривались для просування своїх примітивних і непрофесійних музичних здібностей. Я вірю в майбутнє української музики. Можна пишатися такими гуртами, як ONUKA, ДахаБраха, які знані поза межами України. Ми – талановита нація і можемо підкорити увесь світ!

- Чи вдається тобі знаходити час і виступати перед нашими військовими?

- Так, я мала виступи для бійців, а також брала участь в доброчинних заходах, які збирали кошти для реанімобіля. Думаю, кожен українець, який має бажання і можливість, допомагає, чим тільки може, нашим хлопцям. Шкода тільки, що нас гуртують лише погані події: революція, війна, криза. Я хочу бачити Україну процвітаючою і сильною державою, з високим рівнем життя у всіх сферах, бачити, як бізнес має можливість розвиватися і залучати нові проекти. Хочу вірити, що так і буде.

- Твої враження від першої поїздки до США? Що очікуєш від концерту в Чикаго?

- До “міста вітрів” я вперше потрапила взимку і насолоджувалася різдвяною підготовкою, архітектурою і...гамбургерами! Часу було обмаль, щоб побачити і відчути США. Сподіваюся, цього разу його буде більше. Їду до Чикаго з музичним колективом, а, значить, все буде наживо і дуже емоційно. Хочу, щоб в нас із вами була дружня і невимушена атмосфера в залі, я люблю, коли між мною і слухачем відсутня стіна.

Блiц про особисте - Чого ти найбільше боялась в дитинстві?

- Темряви і богомолів.

- Ким мріяла стати в 13 років?

- Співачкою.

- Що найбільше цінуєш в людях?

- Щирість.

- Твої улюблені книжки?

- Джон Рональд Руел Толкієн “Володар перстнів”, Лі Куан Ю “Із третього світу в перший”.

– Як змінили тебе роки популярності?

- Вони загартовують особистість.

– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.

– Там, де є океан.

– Кохання – це…

– Коли ти просиш Бога за цю людину. Це і є кохання.

– Твоє повсякденне життя: що найважливіше у ньому?

– Знаходити час на маленькі радощі.

Важливі дії у випадку дорожньотранспортної аварії Поради адвоката Лори Голуб

Згiдно з даними Національного управління безпеки дорожнього руху, дорожньо-транспортні аварії є однією з головних причин смерті від нещасливих випадків і важких травм у Сполучених Штатах. У 2018 році було зафіксовано 32 367 загиблих в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) і 2,22 мільйона чоловік було травмовано. До цiєї цифри належать всі типи походження дорожньо-транспортних пригод: від автомобільних і пасажирських транспортних засобів до великих комерційних вантажівок і навіть пішоходів.

У чому полягає перевага представництва потерпілого адвокатом, що спеціалізується на ДТП? ДТП – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або були поранені люди, чи було завдано матеріальних збитків. Наслідки можуть розтягтися на місяці, або навіть роки – як-от медичні рахунки і втрати заробітної плати в зв'язку з ДТП. Постраждалі потребують допомоги досвідченого адвоката, який буде вести переговори від їхнього імені. Багато законів та правил можуть мати відношення до справи, в тому числі федеральні і закони штату. Тож для успішного ведення справи потрібен фахівець, який добре розбирається у них. Адвокат розслідує обставини аварії та її причини, що вказують на тих, хто, ймовірно, несе відповідальність. Це може значно змінити розмір фінансової компенсації для постраждалого. Незважаючи на деяку схожість між травмами, отриманими внаслідок ДТП, кожна справа вимагає різної оцінки. Бо різні закони застосовні до кожної окремої моделі. Law Office of Laura Golub має досвід роботи з усіма типами тілесних ушкоджень за участю різних типів транспортних засобів. Зокрема, в разі дорожньо-транспортної аварії в Іллінойсі, яка спричинила тяжкі травми, ми можемо допомогти постраждалим і сім'ям домогтися кращих з можливих результатів за допомогою домовленостей, арбітражу або суду. Хто виплачує компенсації при ДТП?

Часто ДТП можуть привести до того, що постраждалим доведеться оплачувати рахунки на мільйони доларів протягом всього свого життя. Згідно з даними Центру з контролю захворювань, розрахункові витрати на лікування травм від дорожньо-транспортних аварій в Сполучених Штатах за один рік перевищують 70 мільярдів доларів.

Cерйозніcть травм може мати різний діапазон – від критичних, які загрожують життю, до поширених травм шийного відділу хребта, що можуть бути невиявленими одразу чи навіть наступного дня. Будь-яка людина, яка постраждала у ДТП, може потребувати невідкладної медичної допомоги і, в більшості випадків, може отримати й інші витрати, пов'язані з травмами. Для того, щоб добитися найбільш вигідних рішень/компенсацій від страхової компанії в кожному випадку, адвокат зосереджує свою увагу як на матеріальних, так і нематеріальних витратах. Серед них:

• Ремонт автомобіля • Лікарняні рахунки • Тривала фізіотерапія • Тимчасова непрацездатність • Хірургічні рахунки • Біль і страждання Залежно від типу аварії і задіяних страхових компаній, один або кілька суб'єктів можуть нести відповідальність за наслідки. Щоб переконатися, що постраждалі отримали справедливу компенсацію, адвокату необхідно досліджувати всі варіанти. Часто страхові компанії, скориставшись незнанням постраждалими своїх законних прав, оплачують тільки мінімум. Пропонуючи домовитися, вони сподіваються, що потерпілий візьме гроші, не звернувшись до юриста за консультацією. Адже кваліфікований юрист, який представляє клієнта, може зажадати виконання більшої кількості умов домовленості або навіть почати судовий розгляд.

Відповідно до постанови про транспортні засоби, кожен власник/водій транспортного засобу повинен придбати поліс обов'язкового страхування. Щоб особа, яка отримала травму пiд час ДТП, моглa претендувати на компенсацію від страхової компанії. Якщо людина постраждала в ДТП як водій чи пасажир, вона може позвати до суду страхову компанію, в якій був застрахований автомобіль, що був задіяний в нещасливому випадку. Поради постраждалим в автомобільнiй аварії: 1. Зв'яжіться з поліцією і отримайте підтвердження дорожньо-транспортної пригоди. Важливо задокументувати випадок ДТП і отримати максимально повну (наскільки це можливо) інформацію про всі задіяні транспортні засоби.

2. Перш ніж інформувати свою страхову компанію, обов'язково зв'яжіться з адвокатом і складіть детальний план дій з отримання грошової компенсації за матеріальну та моральну шкоду.

3. Зверніться за медичною допомогою і зберіть всі медичні документи, які можуть мати відношення до травм, отриманих внаслідок аварії. Важливо переконатися, що всі ваші скарги задокументовані лікарем.

4. Збережіть всі квитанції, які стосуються витрат, пов'язаних з автомобільною аварією (включно з медичними витратими, рахунками за буксирування, квитанцію за рент автомашини, тощо). Якщо вам потрібна консультація або порада, як діяти в подібних випадках, зверніться до адвоката Лори Голуб за телефоном: (847) 808-9500. Адвокатська компанія Лори Голуб пропонує безкоштовні консультації без жодних ваших зобов'язань. Ви зможете обговорити найкращу стратегію для кожного конкретного нещасливого випадку й ситуації.

Chicago Illinois, USA

Могила Юліана Вассияна в Чикаго – символ українського духу й нескореності

12 січня 2019 року виповнилось 125 років вiд дня народження одного з найвизначніших ідеологів українського націоналізму Юліана Вассияна, який знайшов вічний притулок на парафіяльному цвинтарі св. Миколая в Чикаго.

Ми насправді мало знаємо власну історію. I ще менше – про яскравих особистостей визвольних змагань 1917-1954 років. Десятки тисяч українців поклали своє життя, воювали за незалежність, десятки інших створили ідеологію, організовували діаспору в повоєнній Європі і США. Совіти доклали усіх зусиль, щоб українці не знали свого коріння та про визвольні змагання, забули ідеологів, провід і звитягу. Однак, нація, яка не пам'ятає минулого, не має й майбутнього!

По цілому світу розкидані могили визначних діячiв, імена яких давно стали символами українського духу й нескореності в боротьбі за волю. У Франції – могила Головного Отамана війська УНР Симона Петлюри. На його могилі, що на цвинтарі Монпарнас свого часу був встановлений бюст з чорного граніту за проектом скульптора Г. Крука. Також, у французькому містечку Мужен стоїть пам’ятник Володимиру Винниченку. На кладовищі Кроосвейк в Роттердамі (Нідерланди) поховано полковника Корпусу Січових Стрільців, засновника Української військової організації і Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця. Його у травні 1938 року було вбито агентом НКВД. Надгробок зроблено з чорного мармуру у вигляді Козацького Хреста. На плиті викар-

буваний Тризуб у вигляді емблеми ОУН та напис кирилицею – “Євген Коновалець”. У Німеччині (Оберстдорф) останній притулок знайшов гетьман Павло Скоропадський. На Лісовому кладовищі Мюнхена поховано лідера революційної ОУН Степана Бандеру та міністра Уряду УНР Дмитра Дорошенка. В Ной-Ульмі можна вклонитися пам’яті відомого письменника Івана Багряного. На території консульського округу Генконсульства України в Любліні знаходяться місця поховань видатних українців: пантеон-каплиця автора музики Державного Гімну України Михайла Вербицького (с. Млини, Підкарпатське воєводство) та могила Прем’єр-міністра УНР Пилипа Пилипчука (цвинтар м. Холм, Люблінське воєводство). У Клерво (Люксембург) завершив свій земний шлях полковник

Бог і Батьківщина.

Про чільного ідеолога ОУН Юліана Вассияна Богдан Червак Голова Організації Українських націоналістів (м.Київ)

28

січня була чергова річниця проведення у Відні І-го Конгресу українських націоналістів, на якому у 1929 року була утворена ОУН. Cеред небагатьох делегатів конгресу був Юліан Вассиян, згодом – один з лідерів ОУН. У Відні 1929-го Вассиян виголосив відому доповідь “Ідеологічні основи українського на-

8

April 2019 Ukrainian People

ціоналізму”, яка стала ідейною платформою Організації. Парадокс Юліана Вассияна в тому, що, з одного боку, практично ніхто із українських інтелектуалів минулого і теперішнього століття не ставить під сумнів його геніальність і особливий внесок у розвиток суспільно-політичної думки. Але з іншого – життя і творчість самого мислителя залишаються маловідомими і належно неоціненими. Здебільшого називають дві причини: Ю.Вассиян тривалий

час проживав на чужині, а тому з об’єктивних причин вирваний із сучасного дослідницького дискурсу; його творчість хоч і цікава й актуальна, проте складна для сприйняття. І вже зовсім не витримує критики ситуація із виданням творів Юліана Вассияна. В сучасній Україні вони так і не з’явилися окремою книжкою. Лише двотомник його основних праць, який побачив світ у Торонто понад 60 років тому, може бути нашою слабкою утіхою.

Андрій Мельник. Там же знаходиться й могила полковника, одного з найвідоміших військових і державних діячів доби УНР: заступника командира Осадного Корпусу Січових Стрільців, виконувача обов’язків командира корпусу УСС, начальника штабу Окремого Загону Січових Стрільців, начальника Штабу Дієвої Армії УНР, помічника коменданта групи Січових Стрільців, отамана Армії Української Народної Республіки, а також довголітнього голови Організації Українських Націоналістів. У Чикаго (США) на цвинтарі парафії святого отця Миколая у жовтні 1953 року свій останній спочинок знайшов Юліан Вассиян – січовий стрілець, учасник установчого Конгресу українських націоналістів, відомий філософ, теолог, мислитель та ідеолог українського націоналізму.

Ю

ліан Вассиян народився 12 січня 1894 року в галицькому селі Колоденце, що неподалік Жовкви на Львівщині. Далекий нащадок вірменських поселенців в Україні, рід якого зукраїнізувався, очевидно, ще в епоху пізнього Середньовіччя. Серед волинських православних єпископів ХV ст. є аж два Васияни – Володимирський і Туровський (за “Історією України-Руси” М. Грушевського). Можливо, один із них був далеким предком українського націоналіста ХХ ст. Це – щодо деякої екзотичності походження. В іншому аспекті, родинному, Вассиян належав до типової галицької патріотичної сім’ї початку ХХ століття, адже батько – вчитель, директор школи, активний просвітянин. Сам Юліян навчався в знаменитій Львівській академічній гімназії, через яку пройшла левова частка галицьких інтелігентів і яка була чи не головним форпостом українського духу та ідеї у польському культурному морі в Галичині. У 1905 році переїхав до Львова, де вступив до гімназії, після закінчення якої у 1913 році записався на студії філософського факультету Львівського університету. Ще студентом одразу ж включився у національно-визвольний рух, зокрема, домагався викладання університетських дисциплін українською мовою. За свій бунтарський характер і революційну діяльність вже у юному віці потрапив у немилість до окупаційної австрійської влади і польських шовіністів. Початок Першої світової війни у багатьох західноукраїнців пробудив надію на створення власної держави. На Галичині, під Стриєм, формувалося збройне об’єднання – Легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Відтак, у 1914 році молодий Вассиян добровольцем вступає спочатку до УСС, а згодом – до регулярних частин Української Галицької Армії. Він пройшов драматичний, сповнений смертельної небезпеки і важких поневірянь шлях українського вояка, що зі зброєю в руках захищав честь нації і молоду Українську державу. У 1920 році Вассиян повернувся додому. На той час Галичина уже перебувала під польською владою, яка намагалася не допустити будь-яких рецидивів українського спротиву. Тому не дивно, що колишній вояк УГА попав у немилість і був заарештований. Після двох років перебування у польській в’язниці Вассиян виходить на волю, а в 1922 році вступає до таємного українського університету у Львові. Тут він студіює філософію та одразу ж долучається до студентського руху. Зокрема, вступає до Української Крайової Студентської Ради, у якій займає посаду референта з університетських справ. Згадана студентська організація діяла підпільно і тісно співпрацювала з Українською Військовою Організацією (УВО); її очолював один із легендарних очільників часів УНР, полковник Євген Коновалець.

Ц

е був час, коли серед студентського руху активно поширювалися популярні у Великій Україні комуністичні ідеї, а тому серед націоналістично орієнтованої молоді визріла потреба їм протидіяти. Так, в Західній Україні постає ще одна молодіжна організація – Група Української Державницької Молоді, провідним членом якої стає Юліан Вассиян. У 1924 році таємний Львівський університет було ліквідовано, як небезпечний осередок революційних ідей молодих українців. Відтак Ю.Вассиян для продовження навчання змушений виїхати до Праги. Тут він навчається філософії у Карловому і Німецькому університетах та слов’янської мови в Українському Педагогічному Інституті. Захистивши дисертацію на тему “Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики”, здобуває наукове звання доктора.

У чеській столиці Вассиян очолює націоналістичну організацію “Група Української Національної Молоді” й долучається до видання її друкованого органу, журналу “Національна Думка”. Саме у цьому часописі з’являється його перша ґрунтовна праця “Рефлексії”. У 1927 році в Берліні відбувається перша Конференція Українських Націоналістів, учасники якої ставлять собі за мету консолідувати українські сили в еміграції і Україні для продовження боротьби за національне і соціальне визволення.

Конференція ухвалює рішення створити Провід Українських Націоналістів (ПУН), який має координувати діяльність націоналістичних організацій та засновує офіційне видання ПУН – журнал “Розбудова Нації”. Саме в офіціозі ПУН з’являється одна із найвідоміших статей Ю.Вассияна “До головних засад націоналізму”, вона обґрунтовує необхідність нової світоглядно-ідеологічної концепції для продовження національно-визвольної боротьби. У квітні наступного року в Празі за участю Вассияна відбувається ІІ-га конференція Українських Націоналістів, яка ухвалює рішення про проведення Конгресу українських націоналістів, що відбувся з 28 січня по 3 лютого у Відні. На конгресі Ю.Вассиян очолює ідеологічну комісію та виголошує тепер уже хрестоматійну доповідь “Ідеологічні основи українського націоналізму”, яка стала фундаментом ідеологічної резолюції, утвореної на конгресі Організації Українських Націоналістів (ОУН). Делегати конгресу обирають його до Проводу ОУН. Вже у статусі провідного члена ОУН він повертається до Галичини, де в Перемишлі стає головним редактором тижневика “Український голос”. Однак, у 1931 році польська влада заарештовує Вассияна за участь у Конгресі українських націоналістів та приналежність до ОУН, вплив та авторитет якої починає стрімко зростати. Ув’язнення відбував у сумновідомій львівській тюрмі “Бригідки” та у Дрогобичі й Сєдльцях. Звільнився Вассиян тільки у 1935 році, але вже у 1939 був знову заарештований та ув’язнений у польській в’язниці “Береза Картузька”, куди запроторювали українців, причетних до підпільного національного руху.

З

болем у серці Ю. Вассиян переніс розкол ОУН у 1940 році. Пристав до ОУН під проводом Андрія Мельника, уникав фракційних суперечок і, де міг, намагався залагоджувати стосунки з ОУН-революційною під керівництвом Степана Бандери. З початком Другої світової війни Ю.Вассиян виходить із в’язниці та повертається до Бродів. На той час Галичина вже була окупована більшовицькою Росією, а встановлення в Західній Україні радянської влади загрожувало йому новим арештом. З огляду на це, ПУН приймає рішення переправити Вассияна до Кракова й забезпечити йому більш-менш нормальні умови для роботи. Проте довго у Кракові Вассиян не залишався. З початком радянсько-німецької війни він повертається до Бродів, де влаштовується на роботу перекладачем з німецької мови при Українському Комітеті та нелегально працює як член ПУН. У січні 1944 року гестапо заарештовує Ю.Вассияна. Починаються нові поневіряння, тепер уже в німецьких тюрмах і таборах. Спочатку він відсидів у тюрмі в Сяноці, а потім був переведений до концентраційного табору в місті Брец, що неподалік Берліна. Під кінець 1944 року Ю.Вассиян разом із іншими в’язнями-українцями був звільнений, оскільки у зв’язку з наступом більшовиків німці не вважали за доцільне утримувати в таборі провідних українських діячів. В’язниці і табори дуже підірвали здоров’я Ю.Вассияну. Тому він був змушений виїхати на лікування до Австрії, де на той час перебували його родичі. Коли весною 1945 року до Австрії вступила Червона армія, Вассиян, щоб уникнути чергового арешту, переїхав до Баварії. Відтак опинився у таборі для втікачів в Авгсбурзі, а згодом – в Діллінгені. У січні 1950 року Ю.Вассиян залишає Європу та оселяється у США, спочатку у Міннесоті, а потім – Чикаго. Тут залишається Крайовим провідником ОУН аж до своєї смерті. Перебуваючи в США, Ю. Вассиян продовжує писати, основні його статті цього періоду виходять в часописі “Самостійна Україна”. Доживав віку у складних матеріальних умовах. Щоб заробити на кусень хліба, мив посуд у ресторанах, працював прибиральником. При цьому писав наукові праці та публікував їх в еміграційних українських виданнях. Ю.Вассиян помер від серцевого нападу 3 жовтня 1953 року, на 59-му році життя. Похований на цвинтарі парафії церкви Святого Миколая у Чикаго.

Він належав до покоління, якому судилося злетіти над Україною яскравим струменем кометного виру й так само раптово розбитися об твердь історичної безвиході. Але давно настав час, коли треба було б перевидати в Україні хоча б томик вибраних творів Ю. Вассияна. Цей мислитель потрібен нам як зразок органічного філософа. Його жива думка пульсує, а найменший порух спостереження збуджує цілий вир для духовних узагальнень і візій. Він абсолютно вільний у своїх відчуттях істин буття, його теоретичні розсуди не знають ніяких схем чи трафаретів. Бо завжди націлений на ідею, що підносить і сіє неспокій. Ідеалізм Ю. Вассияна – це той струмінь християнської духовності, що єдиний може лікувати шляхетність натури в епоху прагматики.

http://www.istpravda.com.ua Ukrainian People April 2019

9

РОСТИСЛАВ КІСІЛЬ:

“КОРПОРАЦІЯ MEEST – МІЖНАРОДНА КОМПАНІЯ З МІЦНИМ УКРАЇНСЬКИМ КОРІННЯМ”

30-річний ювілей міжнародної Корпорації MEEST Туга за рідною землею у всі часи змушувала українців шукати доступні шляхи й висилати посильну допомогу своїм родинам. Діаспора збирала й передавала кошти на боротьбу за вільну Україну, видавництво історичної літератури, встановлення пам'ятників своїм героям. Також проводила інформаційні кампанії, пояснюючи закордонним чиновникам і громадськості, що насправді відбувається в Україні. Понад 15 мільйонів українських діаспорян в усьому світі продовжують інформаційно, культурно, фінансово й морально підтримувати Україну на її шляху до демократичного, відкритого суспільства. Увесь цей час, 30 років поспіль, Корпорація MEEST своєю діяльністю задовiльняла потреби мільйонів осіб по всiй земнiй кулi: спoчатку це були українці, а згодом – й представники інших націй. Ця українська компанія з головним офісом в Торонто (Канада), справно й безперервно надавала якісні послуги з доставки різноманітних пакунків та вантажів з-за океану, здійснювала прості та доступні грошові перекази, допомагала підтримувати зв’язки цілим родинам, будувала надійні “мости” між діаспорянами та їхньою Батьківщиною. Саме Корпорація MEEST першою запропонувала емігрантському середовищу Канади та США перелік послуг, потрібність яких власними запитами доводять самі споживачі. Ще однією характерною особливістю корпорації є те, що зароблені нею кошти у вигляді інвестицій трансформуються в нові проекти на теренах України. Про це та багато іншого ми розмовляємо сьогодні з автором ідеї, засновником і водночас Президентом Корпорації MEEST Ростиславом Кісілем.

- Пане Ростиславе, “MEEST Grоup” – компанія з 30-річним стажем діяльності. Як усе починалося?

- З мрії, яку вдалося реалізувати завдяки зустрічі з непересічними людьми. Це було в 1988 році у Канаді. Я познайомився з представниками української діаспори та побачив, як вони переймаються долею України, думають, як перебуваючи у вільній країні, зробити кращим життя своїх родичів і близьких, що залишилися за океаном. Під їхнім впливом я став іншими очима дивитися на світ. Саме тоді в мене виникла ідея створити компанію, яка стане мостом між діаспорою та Україною, допоможе у зв’язках із Батьківщиною.

- Що стало основою для стабільного розвитку корпорації MEEST всі ці 30 років?

- Люди і кадрова політика компанії. Для мене MEEST – це велика родина, де кожний працівник – особистість, і в якій ми повинні забезпечити шанс і гідні умови для професійного зростання. Тобто допомогти реалізувати себе. Ми нікому не відмовляємо в розвитку, i працівники цінують таке ставлення. Саме це дозволило нам пережити минулі кризові моменти, а сьогодні – з оптимізмом дивитися в майбутнє. Сьогодні тільки в США і Канаді з нами співпрацюють тисячі дрібних і середніх бізнесів, які мають зв’язок з Україною. А список наших представників налічує більше 500 агентів.

- Що змінилося за останні роки в компанії MEEST? Чи з’явилися нові напрямки бізнесу, які доводиться наполегливо розвивати?

- За останні роки група компаній MEEST значно розширила свою діяльність – ми вже давно вийшли за межі ринку України-Канади-Америки, з якого починали. Зараз працюємо у 20 країнах світу. Один із головних напрямків роботи є e-commerce, тобто доставка товарів через Інтернет із країн, які

10

April 2019 Ukrainian People

роблять ці замовлення. Серед них – США, Китай, Японія, Південна Корея, Малайзія, Австралія, Англія, Італія й Іспанія. Відповідно, працюємо в країнах, які потребують цi замовлення: Українi, Білорусі, Молдовi, Узбекистанi, Казахстанi, Киргизстанi, Азербайджанi, Грузії, Вірменії, країнaх Балтії. A також Польщi, Словаччинi, Чехії, Румунії, Болгарії й Ізраїлi. Цей вид діяльності має велику перспективу, адже Інтернет дедалі більше заповнює життя всіх людей у світі. Маємо достатньо унікальні продукти, які є одними з найкращих на світовому ринку. Адже ми робимо те, чого практично не робить ніхто – повний фулфілмент. Тобто збираємо усі посилки, які клієнт замовляє з різних інтернет-крамниць, консолідуємо, а якщо треба – розділяємо їх, робимо оптимізацію, видаляючи зайву упаковку, перевіряємо якість, оформлюємо всі необхідні документи для міжнародного пересилання і відправляємо замовнику в країну його проживання. Ця послуга – унікальна, оскільки іншої такої компанії у світі не існує. Є великі глобальні компанії – FedEx, UPS, USPS – але вони лише отримують і відправляють посилки, а інших послуг, які надаємо ми, в них нема.

- Діаспорі США і Канади відомо, що Корпорація MEEST активно займається благочинною діяльністю. Чи можете коротко розповісти про це?

- MEEST продовжує наголошувати на необхідності відкритої громадської і благодійної діяльності, щоб показувати на власному прикладі, що допомога іншим – важлива та потрібна. Тільки минулого року Корпорація MEEST підтримала більше 20 українських фестивалів та понад 50 інших українських заходів, організованих молодими ініціативами, церквами, школами, благодійними організаціями по всій Північній Америці. Так – через MEEST продовжується відправка десятків тонн гуманітарної допомоги для української армії, сімей ветеранів, лікарень та дитячих будинків. У цей нелегкий для України час ми висилали багато посилок безкоштовно, беручи на себе витрати на їх перевезення. Також у нас є спеціальні розцінки на вантажі для ООС (Операції об'єднаних сил). “Спеціальні ціни” покривають тільки витрати на перевезення – ми не заробляємо на них нічого.

Головна наша місія – навести мости. Колись культурні, а тепер – благодійні.

- Чи плануються на даний момент зміни в компанії, чи варто вашим клієнтам чекати чогось нового?

- Оскільки база наших клієнтів постійно збільшується, як збіль-

шується і кількість країн, де ми представлені, то виникла нагальна необхідність візуально і організаційно об’єднати процеси між представництвами корпорації MEEST. Одним із завдань є створення єдиного бачення нашої групи компаній з точки зору клієнта, незалежно від їхнього розташування. У зв’язку з цим i до ювілею, представництва компанії в Канаді та США будуть впроваджувати візуальними зміни і отримають новий логотип – саме той, що вже понад 10 років вживається в Україні та країнах Європи й Азії.

- Насамкінець, що ви б хотіли сказати нашим читачам?

- За 30 років ми збудували міцний фундамент і здобули довіру в споживачів і партнерів, залишаючись вірними своїм основним принципам. Тому кожен, хто хоче підтримати свої родини за океаном, може бути впевненим, що використання наших послуг – це одночасно і допомога Україні, і підтримка діаспори у США та Канаді.

Головний наш девіз – стабільно, надійно, швидко! Наша 30-річна бездоганна репутація – це найкраща рекомендація. З Ростиславом Кісілем розмовляв Іван Марченко

Р о з сл і ду в а нн я Вважається, що головними ворогами гангстерів були агенти ФБР. Однак, насправді бюро в ті часи займалося лише удаваною боротьбою з так званою “червоною загрозою”, не помічаючи зростаючого шаленими темпами рівня злочинності в країні. Розквіт бандитизму Чикаго пережив в 1920-і роки, коли сiцiлійці повалили сюди гуртом, шукаючи порятунку від Мусcоліні: диктатор оголосив мафії війну і застосовував рішучi каральні заходи проти її членів. З чиказькими гангстерами найефективніше вдавалося боротися відділу міністерства фінансів з контролю за виконанням “сухого закону”. З тих часів залишилося кілька історій про групу з десяти суворо законспірованих агентів мінфіну США, які змогли паралізувати роботу синдикату на чолі з Альфонсо Капоне. Саме за допомогою агентів економічного відомства вдалося в 1931 році розпочати судовий процес проти найвiдомiшого гангстера в історії Чикаго і всього XX століття.

“Сухий закон” і мафія Чикаго

Люда Руда

Культовий фільм-мюзикл “Чикаго” – справжній путівник по кримінальних місцях Америки часів “сухого закону”. Услід за героями мюзиклу ми здійснили прогулянку в бандитське минуле Міста Вітрів.

О

браз мафіозі давно оповитий романтикою завдяки кінематографу. Згадаймо фільми і серіали, які стали класикою: “Обличчя зі шрамом”, “Хрещений батько”, “Славні хлопці”, “Донні Браско”, “Якось в Америці”, “Відступники”, “Клан Сопрано” і багато інших – більшість з них засновані на реальних подіях. Суворі чоловіки-італійці в крислатих капелюхах і довгих плащах, під якими вгадується зброя, а поруч – сексапильні блондинки в хутрах і з величезними діамантами – “дольче віта, віва мафія”! В Америку перші мафіозі прибули наприкінці XIX століття з Сiцiлії і вже в 30-х роках XX століття взяли великі міста під

12

повний контроль. Першопрохідцем в Нью-Йорку став Джузеппе Еспозіто – маленький злий чоловічок з низьким чолом і щільно стиснутим ротом. Вiн незаконно потрапив до Америки з кількома сіцілійськими головорізами. Незабаром дістався до Нового Орлеану, купив човен і зайнявся виловом устриць. В місті було чимало багатих італійських сімей, i Джузеппе Еспозіто (під вигаданим ім'ям Радзо) став заходити до них з “візитами чемності”. Приставляючи пістолета до чола господаря будинку, він задумливо зводив курок: “Мені потрібні гроші на бізнес ... А натомість я гарантую захист” (по-італійськи “захист” – “protezione”). Так Джузеппе Еспозіто, сам того не відаючи, ввів

April 2019 Ukrainian People

в ужиток нове слово – “протекція”, що одразу стало популярним серед гангстерів. У 1890 році в Новому Орлеані сталося перше гучне вбивство, організоване мафією: був застрелений шеф поліції штату Девід Хеннеcсі. Його останню фразу “Це зробили італiйцi!” повторять пізніше ще багато жертв мафії ... Чикаго 19 століття стало привабливим для численних іммігрантів і безпритульних, що привело до зростання злочинності. У XX столітті “Місто Вітрів” разом з Нью-Йорком стало гангстерською столицею США. Однак, на відміну від Нью-Йорку, кримінальні угруповання якого представляли собою подобу сімейної ієрархії, в

Чикаго склався синдикат. Вiн об'єднав кілька італоамериканських злочинних груп. У синдикату не було визначеного лідера, з метою безпеки ним керувала група людей. Було і кілька так званих “сірих кардиналів”. Чиказькою злочинною організацією керував сіцілiєць Джим Колоссімо – під заступництвом політиків-ірландців, його члени “опікувались” будинками розпусти. У місті було багато іммігрантів, вони сприймали проституцію як щось звичайне і буденне. Однак домогтися величезного впливу на весь злочинний світ США чиказькі гангстери змогли лише після введення “сухого закону” в країні в 1920 році.

Мафія і самогонники Можливо, Америці вдалося б не допустити розгулу злочинності, якби не прийнята в конгресі 18-а поправка до конституції США, яка говорить: “У Сполучених Штатах і на всіх підвладних їм територіях забороняється виробництво, продаж або перевезення, ввезення та вивезення алкогольних напоїв для споживання”. Так виник “сухий закон” (dry law), що діяв довгих 13 років! День, коли поправка вступила в силу – 17 січня 1920 року – запам'ятався американцям назавжди. З ранку сотні поліцейських нишпорили по барах, спустошуючи полиці. Оберемками виносили на вулицю різнокольорові пляшки і розбивали їх кийками. Натовп в якусь мить не витримав, кинувся зривати з себе одяг, вмочувати ганчірки в ароматні калюжі і витискати в поліетиленові пакети або просто собі до рота. А в штаті Вірджинія євангеліст Біллі Санді, який прославився тим, що одного разу одночасно обернув у протестантство сто тисяч чоловік, провів символічну церемонію поховання труни “Джона Ячмінне Зерно” (уособлення алкоголю), вимовивши полум'яну промову: “Прощавай, Джоне! Ти був справжнім ворогом Бога і другом диявола, я всією душею ненавиджу тебе”. Звівши руки до небес, крикнув: “Амінь!” – і тисячі голосів прихожан підтримали: “Амії-і-інь!” (гріб, в якому лежало ячмінне зернятко, був доставлений спеціальним поїздом з Мілуокі.)

Р о з сл і ду в а нн я А вже в 1922-му рецептура “Бренді Александра” увійшла в книгу Гаррі МакЕлхоуна “ABC Cocktails”: бренді, кавовий лікер, вершки. Американки 1920-х тієї епохи сходили з розуму вiд чарльстону, лінді хопу й свінгу. Були відкинуті корсети – в моду увійшли вільні сукні та водолазки. Розпалившись спиртним, молодь завзято танцювала під звуки діксіленду.

Сумнозвісний Аль Капоне Тепер ні пиво, ні віскі офіційно не можна було ні зберігати, ні вживати. Ця “втрата” згуртувала націю. Навіть ті, хто раніше не цікавився міцними напоями, стали проявляти неабиякий інтерес (заборонений плід солодкий!). Попит збільшувався з кожним роком – пити хотіли майже усі!

Ось список популярних в ті роки нових слів: Муншайнер – підпільний самогонник, який виготовляв віскі при світлі свічки в якомусь занедбаному місцi. Бутлегер – контрабандист, ввозив питво через океан або канадський кордон. На алкоголі можна було легко збагатитися. Куплена в Торонто за 15 доларів пляшка віскі в Нью-Йорку коштувала вже 100! Буз – дешеве міцне пійло. Спікізі – напівлегальні кубла, бари, або “шепотуни” (від англ. “Speak easy” – “говори тихо”). Замовлення тут робили пошепки. Бари відкривалися таємно. В задніх кімнатах можна було випити 40-градусного “гарячого чаю” з чайників, а віскі наливали в кавові чашки. Іноді в бар хтось вривався з криком “I'm – “86!”

– в перекладі з гангстерської мови це означало: “За мною женуться лягаві, треба сховатися”. І бармен негайно відкривав йому двері чорного ходу. Це секретна фраза стала на довгі роки гаслом для тих, хто втікав від поліцейських. Число шинків в Чикаго зростало в геометричній прогресії. Історики стверджують, що на початку їх було близько сорока. На Середньому Заході, найбiльш “сухому” регіоні, з'являлися так звані “сліпі свині”, шок-будиночки та пивні бари, де теж таємно випивали. Нація жила, керуючись девізом “Пили, п'ємо і будемо пити!”. Кращим подарунком вважалася плоска, трохи вигнута металева фляжка: її було зручно носити за халявою чобота або в задній кишені штанів. Якість алкоголю було настільки низькою, а попит на нього таким високим, що нічого не залишалося, як пробувати намішати щось більш-менш “їстівне” з того, що можна було роздобути. Картопляний самогон видавався за віскі чотирирічної витримки, а шмурдяк з молодого винограду, зробленого три дні тому у власній ванній – за марочне вино. Один з найпопулярніших коктейлів “Бренді Александр”, що існує досі, з'явився в Америці часів сухого закону. За однією з версій, він був названий на честь Александра Вуллкотта, популярного літературного критика 1920-х років.

14

April 2019 Ukrainian People

У перший рік після прийняття сухого закону злочинність справді пішла на спад, але потім активізувалась мафія, яка взяла алкогольний бізнес під свою опіку. Адже для поширення популярного товару потрібно було добре організоване управління. Гангстерські банди росли, як на дріжджах. Вони з'являлися на світ в найбідніших районах великих міст. Газети так описували типового хлопця з трущоб: “Його батьки – емігранти з Європи, з Неаполя чи з Сiцiлії. Він – один з п'яти, шести, а то і семи бамбіно. Дитя нетрів, він вперше одягнув черевики в дев'ять років. Освіта – безкоштовна середня школа, яку він так і не закінчив. В житті не прочитав жодної книжки, не запам'ятав назви жодної квітки або птаха. До чотирнадцяти, а може, до шістнадцяти – вже досвідчений хуліган. Спочатку дрiбнi, а потім – кримінальні злочини. Сильний в одному: знає, як працювати кулаками, а з кастетом або палицею йому нема рівних”. Завдяки хлопцям з підворіть гангстерські банди ставали все більшими. Взагалі, “сухий закон” став для бандитів подарунком долі. Вже через рік, в 1921-му, споживання віскі підстрибнуло до мільйона галонів (3,8 млн літрів) на рік. Скоро між підпільними виробниками почалася жорстока конкурентна боротьба. Ділилися ринки збуту і громили склади готової продукції суперників, знищувалися вантажівки, які розвозили товар по питних закладах. І все це супроводжувалося стріляниною і незмінними вбивствами. Молоді злочинці відчули запах великих грошей. Почалася відверта гангстерська війна. Хлопці в м'яких фетрових капелюхах не виходили на вулицю без “банджо” – пістолета-кулемета Томпсона, який стріляв може й не дуже влучно, зате нескінченною чергою. За кілька років Америка отримала потужну, добре організовану злочинність. Саме в 1920-і роки невеликі банди Чикаго перетворилися в синдикати, які орудували мільйонами і підкуповували будь-яких поліцейських чинiв, профспілкових діячів та політиків. Мафіозі Лаки Лучано (звук його імені змушував стигнути кров у жилах всіх кримінальних елементів Америки) заснував так звану комісію мафії – збір голів кланів для припинення бандитських воєн. З перших днів в комісії став “працювати” Альфонс Капоне, якого всі звали Аль Капоне. Син іммігранта-італійця, який тримав в Нью-Йорку перукарню, Альфонс ріс звичайною шпаною, кинув школу, промишляв грабунками. Доля хлопця була вирішена, коли він сподобався одному з авторитетів Східного узбережжя – Джонні Торріо, який робив ставку на зв'язку з легальним бізнесом. Після того, як в 1920 році Торріо перебрався до Чикаго, Капоне причепився до нього.

У цьому місті можна було все! Закон і порядок підтримувався пістолетами-кулеметами Томпсона. Джонні Торріо став чиказьким capo di tutti capi (“босом всіх босів”). В середині 1920-х він отримав три кулі в груди. Вижив дивом і вирішив відійти від справ – наступником був названий Аль Капоне. Браун (так звали Капоне за пристрасть до костюмів темно-коричневого кольору) повів справи жорстоко. За рік в Чикаго загинуло більше сотні гангстерів. Він швидко став господарем міста з річним прибутком в 60 млн. доларів і армією головорізів з 700 чоловік. Капоне їздив на спеціально замовленому “кадилаку”, з семилітровим двигуном і пiвторадюймовим куленепробивним склом. Автомобіль міг легко втекти від погоні, та й гнатися за таким монстром було безглуздо. Капоне швидко нахабнів, вбиваючи конкурентів і саджаючи своїх в органи міської влади. 14 лютого 1929 року його люди, переодягнені поліцейськими, зрешетили сімох бандитів з банди конкурента Багса Морана. Цей злочин отримав назву “Бійня в День святого Валентина”. Терпіння президента США Герберта Гувера скінчилося. “Я хочу, щоб цей хлопець опинився у в'язниці!”, – так пролунав його наказ.

В'язниця 16 червня 1931 року Капоне вислухав обвинувачення в несплаті податків і порушенні “сухого закону”. Це тягнуло на 30 років в'язниці. Як звичайно, його люди негайно підкупили присяжних, і, швидше за все, Капоне вдалося б вийти сухим з води, якби не безстрашний суддя. Він зробив безпрецедентний вчинок: відправив всіх присяжних на слухання в сусідній зал, а звідти взяв нових. 24 листопада 1931 року Капоне був засуджений до 11 років в'язниці, штрафу в 50 тисяч доларів і поверненню в казну 215 тисяч несплачених податків. Капоне вирушив до в'язниці, але весь термiн не відсидів: його звільнили дочасно, так як через загострення різних хвороб гангстера частково паралізувало. У будівлі в'язниці міста Філадельфія розташовується музей-камера Капоне, звичайно ж, найрозкішнiша: цементну підлогу застелено килимом, біля стінки – ламповий приймач, налаштований на хвилю джазу, письмовий стіл м'яко освітлює настільна лампа, на кріслі – плед. Тюрма користується попитом серед любителів полоскотати собi нерви – за невелику плату тут навіть можна переночувати! Кажуть, що деяким “щастить”, і їм вдається зустріти привид знаменитого в'язня. Закінчуючи розповідь про далекі 1920-i, треба згадати, що, втомившись від гангстерських воєн, громадяни Америки зажадали скасування “сухого закону”. Напередодні нових президентських виборів представник демократів – 50-річний Франклін Рузвельт – пообіцяв це зробити в разі своєї перемоги. І він виграв вибори!

5 грудня 1933 року з “сухим законом” було покінчено. За одну тільки ніч американці випили 180 млн літрів пива! Скільки було вжито більш міцних напоїв – невідомо. Ну, а дві головні фігури епохи “сухого закону”, за іронією долі, пішли з життя разом. Аль Капоне помер 25 січня 1947 року, а конгресмен Ендрю Волстед, автор тієї самої нещасливої 18-ї поправки, помер на п'ять днів раніше.

Здо р о в ' я

Що таке омегакислоти і де їх узяти Омега-3, омега-6 і омега-9 жирні кислоти – це важливі для організму ліпіди, нерозчинні у воді біологічні сполуки. Вони потрібні нам для будівництва клітин і обміну речовин. Необхідно підтримувати певний баланс цих кислот, бо їх нестача – чи надлишок – можуть привести до розвитку різних хронічних захворювань. При цьому варто врахувати, що омега-3 і 6 можна отримати тільки ззовні, сам організм їх не виробляє.

Омега-3 Отже, омега-3 жирні кислоти. Вони беруть участь в утворенні клітинних мембран, і їх нестача в раціоні може привести, серед iншого, й до ожиріння та діабету. Оскільки організм не вміє виробляти омега-3 поліненасичені жирні кислоти самостійно, вони повинні надходити до нас з їжею або з інших джерел. Це робить омега-3 незамінними. Відомо не менше десятка омега-3 жирних кислот, які відрізняються хімічною будовою. Найбільш поширені такі: 1. Ейкозапентаєнова кислота. В організмі вона перетворюється в ейконазоїди, які сприяють в росту м'язової тканини, придушують запальні процеси, зміцнюють імунітет.

2. Докозагексаєнова кислота. Її можна назвати найбільш цінною, необхідна для розвитку і підтримки роботи мозку.

3. Лінолева кислота. Використовується організмом для отримання енергії. Краще джерело ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот – це жирна риба. Що стосується α-лінолевої кислоти, то нею багаті горіхи, лляне та насіння чіа.

Риб'ячий жир: від лікування рахіту до здорового серця Якщо жирні сорти риби нечасто присутні в раціоні, є можливість поповнювати незамінні кислоти за допомогою риб'ячого жиру. Вiн використовується як біологічно активна харчова добавка вже півтора століття. З початком промислової революції і урбанізації, північна Європа зіткнулася з поширенням рахіту, яким страждали діти з міських нетрів, що не отримували повноцінного харчування. В середині XIX століття норвезький фармацевт Петер Меллер зауважив, що серед дітей узбережжя Норвегії, жителі якого постійно вживали в їжу масло печінки тріски, випадки рахіту та інших захворювань зустрічалися рідше. Меллер розробив спосіб виділення

16

April 2019 Ukrainian People

чистого риб'ячого жиру з печінки тріски і в 1854 році розгорнув рекламну кампанію, приписавши своєму цілющому продукту, який “не пахне рибою”, як реальні, так і вигадані властивості. У підсумку, щоденна столова ложка риб'ячого жиру для дітей, незалежно від того страждають вони на рахіт чи ні, стала традицією. Продукція заводів Меллера дійсно була ефективним засобом профілактики рахіту, але механізм роботи риб'ячого жиру був встановлений тільки в 1922 році. Тоді виявили компонент тріскового жиру, який відповідає за антирахiтичну дію – вітамін D. Вдруге риб'ячий жир зацікавив фармацевтів на початку 1970-х. Хімік Ганс Олаф Банг прочитав в данському медичному журналі, що у інуїтів, які проживають на території Гренландії і часто харчуються жирною тріскою, випадки серцевосудинних захворювань – рідкісні. Виявилося, що вміст холестерину і ліпідів в сироватці крові гренландських інуїтів набагато нижчий, а вміст омега-3 вищий, ніж у західних данцiв. Згідно з медичною статистикою, у гренландських інуїтів відзначався нижчий рівень смертності від серцево-судинних захворювань. Вчений Банг і його колега Дайерберг опублікували своє дослідження в престижному медичному журналі Lancet. I поставили питання: чи може раціон з великим вмістом жирної риби (омега-3 жирні кислоти) знижувати ризик виникнення серцево-судинних захворювань? Конкретної відповіді вони не давали, але пропонували шляхи вирішення завдання. Та результати цього дослідження 1971 року досі цитуються – як перший приклад можливого зв'язку між споживанням риб'ячого жиру і здоровим серцем.

Омега-3 проти раку, діабету, безпліддя і артриту У червні 2018 року вчені американського Університету Іллінойсу опублікували результати дослідження молекул ендоканнабі-

ноідов, які утворюються в організмі із засвоєнням омега-3 жирних кислот. З'ясувалося, що вони можуть мати протипухлинні ефекти. На прикладі мишей з остеосаркомою (пухлина кісткової тканини) вчені показали, що ендоканнабіноіди спроможні знижувати зростання і поширення раку. Раніше протипухлинний ефект був виявлений щодо раку молочної залози. Дослідження на мишах, опубліковане восени 2018 року в журналі Clinical & Experimental Metastasis, надає докази того, що дієта з високим вмістом жирів омега-3 може пригнічувати ріст і поширення ракових клітин молочної залози. Згідно з автором, Сарасвоті Хаджу з Медичного центру Університету Небраски в США, це може бути пов'язано з тим, як омега-3 підтримують імунну та протизапальну системи організму. Коли мишам вводили клітини раку молочної залози, які викликають розвиток агресивних пухлин, вони рідко закріплювалися в молочних залозах тварин, що отримували омега-3. Якщо пухлина і розвивалася, то значно довше, і була менших розмірів. Отримані результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, які показали, що вживання в їжу риб'ячого жиру під час вагітності і в дитинстві істотно зменшує ризик раку молочної залози в майбутньому.

Омега-6

Омега-6 жирні кислоти організм використовує як енергію для обміну речовин. Вони надходять в організм з їжею – в основному, з рафінованими рослинними оліями, а також горіхами і насінням соняшника. Найбільш поширена омега-6 кислота – лінолева, яка внаслідок біохімічних процесів перетворюється в арахідонову. Остання, в свою чергу, є джерелом ейконазоїдів і, до речі, має ще більшу протизапальну активність, ніж похідні омега-3 кислот. Однак, все добре в міру! Коли ейконазоїди утворюються в організмі в дуже великих кількостях, вони, навпаки, можуть стати фактором, що посилює запалення.

На жаль, більшість людей споживає набагато більше омега-6 жирних кислот, ніж це потрібно. Співвідношення між омега-6 і омега-3 в їжі повинно бути не більшим, ніж 4 до 1. Зазвичай же воно становить від 10: 1 до 50: 1. Тому, хоча омега-6 жирні кислоти і є необхідними, більшості людей рекомендується знижувати споживання продуктів з їх високим вмістом. Щоденні норми споживання омега-6 за рекомендацією Інституту медицини США – чоловікам 17 грам, і 12 грам – жінкам. Як видно з таблиці нижче, “перебрати” омега-6 жирні кислоти дуже легко. Зміст 6-омега жирних кислот в 100 г продуктів: Соєва олія Кукурудзяна олія Майонез Грецькі горіхи Насіння соняшника Мигдаль Горіхи кешью

50 г 49 г 39 г 37 г 34 г 12 г 8г

Омега-9 Це мононенасичені жирні кислоти, з них найбільш поширена в нашому раціоні – олеїнова кислота, вона ж – основний компонент багатьох рослинних масел і перебуває в них у зв'язаному стані. Омега-9 жирні кислоти не можна віднести до незамінних, оскільки в організмі людини є процеси, за допомогою яких вони можуть утворитися. Багато дієтологів говорять про те, що їжа, багата омега-9 жирними кислотами, корисніша від інших жирів. Однак, споживати їх потрібно в розумних кількостях: якщо концентрація омега-9 кислот істотно перевищить норму, організм припиняє їх самостійне вироблення. Зміст 9-омега жирних кислот в 100 г продуктів: Оливкова олія Олія авокадо Арахісова олія Соняшникова олія Мигдаль Горіхи кешью Грецькі горіхи

83 г 75 г 66 г 39 г 30 г 24 г 9 г

Ukraine “Північний Потік-2” чи “газова війна”? Росія веде гібридну війну з Україною із застосуванням багатьох видів зброї, один з яких – енергоресурси

Хоча Росія перебуває під санкціями, будівництво магістрального газопроводу “Північний потік-2” глибоко непокоїть Україну, розділяє європейців і розлючує Америку. Щодня компанії-підрядники, що працюють за контрактом із “Газпромом”, прокладають ділянки металевих труб, вкритих бетоном, на дно Балтійського моря. З метою завершити проект до кінця цього року.

18

April 2019 Ukrainian People

“Північний потік-2” глибоко турбує тих, хто бачить, як Кремль посилює експорт політичного впливу разом зі своїм газом. Критики газогону кажуть, що через зростання залежності від Росії він робить частину Європи відкритою для енергетичного шантажу з боку все більш ворожого постачальника. І, зокрема, тривожиться Україна. “Північний потік-2” оминає її територію, потенційно позбавляючи її транзитних зборів, які вона бере з “Газпрому”. Це становить три відсотки українського ВВП і дає корисний важіль впливу на великого, агресивного сусіда. На територіях Фінляндії та Німеччини також тривають масштабні будівельні роботи зі спорудження газопроводу. Цей газогін є розширенням проекту “Північний Потік-1”, який ввели в експлуатацію у 2011 році. Сумарно, обидвома “Північними потоками” Росія зможе транспортувати до Західної Європи 110 млрд. кубометрів газу на рік. А, отже, Україна може втратити статус транзитної держави. “Північний Потік-2” (Nord Stream 2) – проект газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море. Роботи зі спорудження розпочалися в травні 2018 року. Угоди щодо фінансування були підписані з компаніями ENGIE (Франція), OMV (Австрія), Royal Dutch Shell (Великобританія-Нідерланди), Uniper і Wintershall (обидві – Німеччина). Вони зобов'язалися

профінансувати “Північний потік-2” сумарно на 50%, тобто на 950 мільйонів євро кожна. “Газпром” надасть другу половину коштів – 4,75 мільярда євро. За попередніми даними, проект оцінюється у 9,5 мільярдів євро. Протяжність трубопроводу з пропускною спроможністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік повинна становити 1220 кілометрів, він з'єднає російську Усть-Лугу і німецький Грайфсвальд. Уряди США, Польщі, Угорщини, Молдови, Румунії, Чехії, Словаччини, Латвії, Литви та Естонії вважають “Північний потік-2” загрозою для енергетичної безпеки Європи.

Підтримка США Адміністрація Білого дому, як за президента Барака Обами, так і за чинного Дональда Трампа, активно протидіє будівництву “Потоку-2”. Міністр енергетики США Рік Перрі під час інавгураційної міністерської зустрічі Трансатлантичного партнерства з енергетичного співробітництва (вiдбулася в березні ц.р. в Х'юстонi, штат Техас) наголосив, що Президент Трамп та його Адміністрація рішуче виступають проти реалізації “Північного потоку- 2”. За його словами, цей проект не лише підриває енергетичну безпеку Європи, але, разом з “Турецьким потоком”, дозволить Москві реалізувати її погрози припинити транзит газу територією України.

Перрі наголосив: “Ігри в політику з постачанням енергії, проведення кібернетичних атак та кампаній з дезінформації не є поведінкою відповідальної нації. Російські зусилля із здійснення тиску на Європу тепер включають набір гібридних інструментів, що використовуються для посилення впливу. Зазначене включає в себе дії Росії з використання комерційних структур, часто через розвиток інфраструктури, для розповсюдження зловмисного впливу, дезинформації та політичного примусу”. Метою Сполучених Штатів Рік Перрі назвав підтримку зусиль європейських країн з мінімізації їх залежності від одного постачальника енергоносіїв, а також зменшення спроможності такого постачальника використовувати енергію як механізм для отримання політичних переваг.

Що пропонує Європарламент? Через тиск США у Європі пішли на певні поступки. Так, представники урядів країн-членів ЄС спільно з Європарламентом затвердили компромісну поправку Німеччини і Франції. Вона передбачає, що всі транскордонні газопроводи, тобто ті, які заходять на територію Євросоюзу з третіх країн, повинні резервувати 50% своєї потужності для прокачування газу від незалежних постачальників. Оператор газопроводу має бути повністю незалежним від газовидобувних компаній. У такому разі російському монополісту доведеться запускати трубу лише наполовину, або надавати право користування іншим постачальникам.

12 березня у Європарламенті вкотре висловили політичну позицію про невідповідність газопроводу “Північний потік-2” стратегічним інтересам ЄС. Відтак стверджується, що проект необхідно зупинити. Про це йдеться в ухваленій резолюції Європарламенту щодо стану політичних відносин ЄС-Росія. Документ підтримали 402 депутати, 163 були проти та 89 утрималися.

“Європарламент підкреслює, що нині ЄС є найбільшим торгiвельним партнером Росії та утримуватиме позицію ключового економічного партнера в осяжному майбутньому. Але “Північний потік-2” посилює залежність ЄС від Росії у постачанні газу, несе загрозу внутрішньому ринку ЄС та не відповідає стратегічним інтересам ЄС у сфері енергетичної політики. Тому він повинен бути зупинений”, – йдеться у резолюції. Автор резолюції, латвійська парламентарій Сандра Калнієте, наголосила, що метою “Північного потоку-2” для РФ є припинення транзиту газу до Європи через територію України. Це матиме значні бюджетні втрати для країни. “Для тих, хто каже, що “Північний потік-2” – це економічний проект, що забезпечує дешеву енергію, моя відповідь є простою: гроші, які Росія отримує від продажу газу до Європи, спрямовуються у військову промисловість. Це підвищує загрозу проти Європи та забезпечує більше грошей для маніпуляції та дезінформації”, – заявила Калнієте.

Чому “Північний потік-2” небезпечний для Європи і України? Через агресію РФ на Донбасі і в Криму Україна, багато інших держав Європи, а також США виступали проти ідеї побудувати трубу з Росії безпосередньо до Німеччини. Ризики – як політичні, так і економічні: • Росія отримує прямий важіль тиску на Європу. Хоч він icнує і зараз, ЄС вже залежить від постачань газу з РФ. Ще рік тому Financial Times повідомляла, що постачання російської енергетичної компанії “Газпром” складають 40% від загальних обсягів газу, які споживає Європа. Після завершення проекту залежність лише посилиться.

• Україна зазнає економічних збитків. Саме завдяки вітчизняній трубі Росія постачає газ до ЄС. Якщо буде побудований “Північний потік-2”,

залежність від української ГТС буде мінімальною. “Для нас це буде величезна втрата – 3 млрд доларів, або 3% нашого внутрішнього валового продукту. Це величезна сума”, – оцінив збитки України керівник “Нафтогазу” Андрій Коболєв. У цій ситуації Україна може лише доносити згубність будівництва труби іншим країнам ЄС. Дефакто вплинути на країн-партнерiв Київ не може.

Російський газ і “німці” Критики газопроводу є і в Німеччині, однак федеральний уряд здебільшого підтримує реалізацію проекту, зазначаючи, що він є приватною ініціативою. Оглядач німецької газети Die Zeit Міхаель Туман вважає, що якщо економічно проект вигідний для Німеччини, то політично він створює багато проблем. Його реалізація пов'язана з політичними складнощами, які Берлін або випускає з уваги, або не надає їм значення. Саме “Північний потік-2” став причиною непорозумінь між Парижем і Берліном, саме через цей проект зростає недовіра до Німеччини у Європі, саме він розколює Євросоюз. Впертість в протистоянні політиці Трампа, яку демонструє німецька еліта у випадку “Північного потоку-2”, є глибоко помилковою, вважає Туман. Чи вартий російський газ втрачених відносин з США? Зрозуміло, що американський президент буде гнути свою лінію. А те, що німецький політичний істеблішмент хоче Трампу насолити, насправді посилює внутрішньополітичних ворогів Нiмеччини. Вашингтон хоче зменшити енергетичне домінування Москви в Європі та витіснити її. Берлін, в свою чергу, своїми рішенням по цьому проекту заганяє європейських партнерів в глухий кут. Їм залишається лише сподіватися, що тиск американських санкцій зупинить будівництво цього газопроводу. За матеріалами українських видань

Вихід

Війна

Олександр Гагаєв (Crazy Poison) Парамедик, віце-президент Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова.

Дзвінок

“О

сь тут його речі. Документи, карточка банківська, ще шось та мобілка. Будете відвозити в морг, тo комусь передасте під роспис, щоб не пропали”, – сказав чоловік в однострої, розвернувся і пішов. За ним в темряву вийшли чергова група, яка мала повантажити загиблого. На столі залишився файлик, заліплений скотчем. Чорна “Нокія” з кнопочками лежала на стосику документів і тьмяно висвічувала синіми цифрами час. День добігав кінця. “Двохсоті” мішки закінчуються”, – сказав молодик в білій футболці, вiн щойно повернувся до приміщення. Напружена пауза зависла в повітрі. “А хто він? Як звали?...” – тихо прозвучав дівочий голос. “Он файлик відкрий, та почитай, якщо хочеш”, – так само тихо відповів хтось. Кілька груп медиків-добровольців звично сиділи біля печі. Вони завжди так сиділи, коли в них не було роботи. Це була і вітальня, і їдальня, і місце для загального відпочинку, і склад всього необхідного для роботи. Та сьогодні роботи було мало. Хтось курив, сидячи в кріслі, хтось слухав музику в навушниках. На столі бубонiли рації… В мереживі дротів спочивали мобілки, отримуючи потік електронів для підзарядки… “Гей, братва, чий телефон дзвонить?” “Ну, блін, або хтось зараз візьме трубку, або я викину той набридливий телефон! Шо, впадло взяти трубу?! Ну на*** всім слухати цю бридку поліфонію?!” “Хто господар цього?………….” На столі у файлику кричав та вібрував чорний кнопковий телефон… Всі, хто був у кімнаті, одночасно підійшли до пластикового прямокутника і стали колом бiля волаючого пристрою… Cтояли, як паралізовані і очманіло дивились на телефон бійця, який щойно загинув. Екран сяяв всіма кольорами веселки, а по центру великими літерами – “МАМА”… Телефон замовк. “Станція відбила”, – на видиху напівпошепки промовив хтось. Але через секунду телефон знову ожив, вчергове вкинувши в ступор усіх. Знов замовк – та знову виклик. “Мама… Вона відчуває свою дитину… Хтось може взяти трубку?...” – несміливо промовила дівчина. “Ні, тільки не я…” “Я не можу…” “Ти шо, гониш! Як це можна сказати МАМІ?!” “Ні, ні, ні… Ні!” Молоді хлопці та дівчата, що добровільно приїхали на цю війну за покликом серця. Вони щодня бачать смерть та каліцтва, постiйно ризикують життям, виносячи з-під обстрілів поранених, і потім, після надання допомоги, самі стають пацієнтами – внаслідок легких осколкових та контузій. Вони стояли і не могли зробити кроку до телефона. Наче між ними та телефоном стояла висока потужна стіна. Несамовитий “танок” телефона продовжувався вже майже десять хвилин. Він підстрибував і бився екраном об тонкий пластик файлику. Нiби, як птах, що рветься на волю за склом. Десь там, далеко від фронту, так само бились об невідомість душа та серце МАТЕРІ… Черговий дзвінок був дуже коротким: телефон нервово пискнув, блимнув екраном і погас. “Батарейка сіла”, – сказав хтось із хлопців. Ще декілька хвилин всі стояли колом навколо померлого телефона, дивлячись скрізь нього кудись в невідомість. У багатьох з очей текли сльози…

20

April 2019 Ukrainian People

Т

емна сира ніч. Мокрий грунт перетворює на випробування кожну спробу пройтись по позиції. Вдень ворога видно неозброєним оком. Кулі свищуть над окопом, іноді смачно ляпаючись в багнюку. “Що в тебе?” “Здається, я ногу зламав, коли в окопа стрибав…” “Точно – не кульове? Ти дивився? Крові немає?” “Та ні. Але болить дуже, пухнути починає…” “Мда…” Після коротких переговорів з медиками та штабом, стає зрозумілим: до точки евакуації доведеться виносити бійця, повзучи в багнюці. Ворог криє зі стрілецької шквальним вогнем, понад самою землею, не даючи підняти голову. “Як нога? Ти повзти можеш? Машина до нас не проїде – болото. Гусянку влуплять ще на підході…” “Болить, аж вити хочеться! Будем намагатися… Он, і обстріл наче вщухає…” “Давай он до тiєї посадки доповземо. Там якогось патика візьмем, зафіксуємо ногу” “Знеболюючого нема?”, – питання розчинилось у вогкому повітрі. До місця евакуації залишалося півтора кілометри *** Як тільки відповзли метрів з десять від окопу, ворог, мабуть помітивши в теплак, прискорив травмованого та супроводжуючих кулеметним вогнем. “Скоти! Як же не хочеться вмирати в цьому болоті!” Товариші сперли його спиною об невеличке деревце. Мокрий одяг на всіх парував, по шкірі стікав гарячий піт. Від болю в очах пливли криваві кола, в роті пересохло. “Ось, я нормального патика вирізав? Давай бинти, будемо мотати!” “Штани та взуття знімати?” “Ти шо, дурний? Так примотаємо, щоб зафіксувати” “Терпи, козаче, скоро все буде добре!” Мокрий одяг швидко забрав тепло, біль та переохолодження били тіло дрібною пропасницею. “Не бійся, братику, все буде добре! Зараз доповземо до медиків, і вони тобі зроблять все в найкращому вигляді. Зараз он закінчимо фіксувати і посунемось далі”. “Легко сказати “не бійся”! Добре, що форма мокра і ніхто не побачить”, – подумав він. Різкий біль на мить вимкнув зір та слух, заодно позбавивши вiд контролю над сечовим міхуром. “Давай спробуємо йти. Спирайся на нас” До місця евакуації залишалось тисяча триста метрів… *** “Давай присядемо, дуже боляче. Аж в голові паморочиться” “Ну, ти й важкий… Скільки в тобі? Центнер є?” “Якщо без гівна, то десь кілограм сто двадцять”

“Добре, дотепнику, вставай, пошкандибали. Нам ще на позицію треба вертатись, бо без нас там геть народу мало буде” До місця евакуації залишалась тисяча метрів… *** “Обережно, тут невеличкий підйом, земля мокра, слизько. Хлопці, хтось один забіжіть наперед, допоможіть”. “Давай руку, я підтягну. Підтягуйтесь вільною рукою за стовбури дерев” “А в цій посадці розтяжок немає?..” В темряві попереду спалахнули одразу кілька яскравих вогнів. На голови посипалися гілки та осіннє листя. Звуки автоматних пострілів розтинали повітря і змішувались зі звуками дощу. Вся група скотилася в балку, з якої тільки-що з такими труднощами вибиралися. Різкий біль від ноги вдарив, наче молотом, в голову, задзвонивши дзвонами у вухах. Потім все погасло… “Мене вбили?! Мамочко!!!... Вбили?! Як же так?! Ні, я не хочу!...” Холодний дощ хльостав по щоках; свист куль, вереск рикошетів, гілки та листя… “Ні, мертві не відчувають і не чують… Я живий? Так! Руки рухаються… Голова теж…” “Встиснись в землю, бля! Куди ти встаєш?!!!” – прошипів хтось на вухо. “Стріляємо тільки на звук та на спалахи. Економимо “бека”. Одиночними. Потім перекат і міняємо позицію”, – прозвучала в темряві команда. Він ще не ідентифікував їх за голосом, бо тільки прийшов служити в цей підрозділ. Рація хрипіла та періодично повторювала: “Канал не пройшов, повторіть!” “Прямий вогневий контакт з групою супротивника. Допомогти “бехою” нереально!!! Нас зачепить”. Він вже перестав розрізняти звуки “своїх” та “чужих” пострілів, йому було боляче, холодно і страшно. До місця евакуації лишалось вісімсот метрів… *** “Вставай, друже, пішли. Наші прикривають вогнем”. Крізь гілки пробивалися ледь помітні вогники санітарного автомобіля. “Давай, ще трошки! Он, уже й медики назустріч біжать…” *** “Курити дайте. В нас всі цигарки промокли…” “На землю не сідай, застудишся. На ящик з медикаментами” “Що з ним?” “Скоріш за все, перелом. Веземо в шпиталь.” “Скільки ми йшли?” “…три години…” “Добре, ми назад, на позицію, до своїх. Без нас там ж***а. Гадаю, зараз буде скорше. За мною!” Чотири постаті розчинились в лiсопосадці.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською, російською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Н а ш і т ра д и ц і ї

Ве ликдень – світле свято Воскресіння Христового

Люда Руда Пасха в нас – це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не лише людські, але й Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує зорі. Святий Григорій Богослов Мабуть, жодного свята року ми не чекаємо з такою трепетною радістю. З усіх великих празників християн найбільш урочистий, світлий і добрий – Великдень. У цей Великий день на землі запанувало торжество з приводу перемоги Божого Сина над смертю. Великоднє вітання “Христос Воскрес!” вперше злетіло з уст ангела до жінок-мироносиць: Марії Магдалини, Діви МаріЇ, матері Якова та Соломії, які прийшли до Господнього гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса. Це радісне вітання ось уже сотні років лунає на нашій благословенній землі впродовж усього пасхального свята.

Походження свята Для перших християн страсті Христові, Його смерть стали сподіванням на звільнення. Сам Христос стає Агнцем Божим: “Пасха наша – Христос, принесений у жертву”. Опис воскресіння Христового наведений у всіх Євангеліях, та бере свій початок з єрусалимської громади. Звідти і походить перший вигук, яким відкриваються пасхальні літургії по всьому світі: “Христос справді воскрес !” Слово “Пасха” походить від цього ж старозавітного свята Песах, що святкують юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Також від давньоєврейського “песах” походять назви цього свята і в інших народів світу; грецькою – Πάσχα, латиною – Pascha, голландською – pasen, італійською – pasqua, ісландською – páskar, нижньонімецькою – Paschen, іспанською– pascua, французькою – pâques. Ця назва свята дійшла і до нас, проте набула особливого сенсу. Ісус, ідучи на добровільну смерть, приносить себе в жертву ЗА ВСІ ГРІХИ СВІТУ і відкриває для нас шлях до вічного життя, любові та добра. На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття, із запровадженням християнства. Обидва свята збігалися у часі (весна, рівнодення) і були пов’язані з відродженням життя і надій. З роками стороннє свято стало частиною місцевої культури, замінивши місцеві звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.

Підготовка до свята До Великодня християни готуються впродовж семи тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів: саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа має співчувати стражданням Господа, котрі пережив Ісус Христос у людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються “седмицями” (тижнями). Останній тиждень перед Великоднем називається “Страсна Седмиця” (Страсний тиждень). У 2019 році Великий Піст розпочався 11 березня і триватиме 48 діб, аж до суботи 27 квітня. Особливе значення має Великий четвер – день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день ще називають “Чистий Четвер”, і всі православні по можливості намагаються причастити-

22

April 2019 Ukrainian People

ся. Увечері в церкві читають 12 Євангелій, які розповідають історію Христових Страждань. У Страсну П’ятницю (Великодню П’ятницю) з церкви виносять плащаницю – тканину, в яку було загорнуте тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. Традиція ця постала з метою нагадування про Туринську плащаницю. Під час богослужіння плащаницю обносять навколо церкви тричі, що символізує сходження Христа. У цей скорботний день приписується нічого не їсти і не працювати по господарству. Велика Субота – останній день підготовки до Христового Воскресіння та остання можливість посповідатися та причаститися, оскільки без цього неможливе духовне очищення. Зранку відбувається особлива Служба Божа. З цього часу розпочинається поглиблене очікування Великодньої радості. У давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом та вином. Рівно опівночі священик дає вигук на початок заутрені. І саме тоді починається Свято Христового Воскресіння. Великдень цього року православні християни святкуватимуть 28 квітня. У ніч з суботи на неділю віряни несуть до церкви великодній кошик, щоб під час служби освятити його. Святкове богослужіння (Великодня Заутреня і Божественна Літургія) триває всю ніч, і тому називається “всеношною”. Близько 4 години ранку відбувається пасхальний хресний хід. Потім священики переодягаються з темного одягу в світлий і проголошують слова: “Христос Воскрес!”. У відповідь віряни кажуть: “Воістину Воскрес!”. Після цього святять паски і великодній кошик. До церкви у кошиках несуть продукти, від яких люди відмовлялися під час Великого посту. Багатий великодній стіл – символ небесної радості і символ вечері Господньої.

Великодній кошик Продукти, які потрібно покласти до великоднього кошика: – паска – символ Воскресіння та Небесного Царства. Випікання паски – важливий етап приготування до свята. Готувати тісто на паску треба у спокої, лише з хорошими думками, адже за інших обставин вона може не вдатися; – яйця – символи життєвої енергії, нового життя й відродження. Яйця можна прикрашати

натуральними та харчовими барвниками, тканиною і розписувати традиційними орнаментами (писанки); – шинка і ковбаса – символи годованого теляти, яке батько велів зарізати, коли блудний син повернувся додому; – сир і масло – символи ніжності та жертовності Бога. Ці продукти кладуть у невеликі посудини, а зверху малюють хрестик; – сіль – смак гіркоти, яку відчуває кожен вірянин у момент очищення від гріхів. Освячена в кошику сіль вважається оберегом від злого слова та темних сил; – хрін – символ міцності й сили духу; означає силу, здоров’я, міцне коріння й таку ж міцну віру; – свічка – символ праведного світла та Божої любові. Церква не схвалює алкоголь у великодньому кошику, проте допускає кагор. Кошик прикрашають вишитими рушниками й барвінком.

Великодні традиції Свято Великодня у багатьох християнських країнах – це кульмінація великих духовних переживань, перехід від рабства до свободи, прославлення вічного життя і спасіння. Саме тому завершальний етап – Христове Воскресіння – такий урочистий, величний і святковий! Для дорослих це можливість зустрітись і наговоритись, а для дітей і молоді – розважитися на зеленім лужку. На Великдень дзвони у церквах б’ють увесь час. Переможним великоднім дзвоном відганяють всіляку нечисть і сповіщають світові про перемогу життя над смертю. Дівчата і парубки водять гаївки і змагаються у вправності та вмінні на кмітливість, швидкість, уважність. Гаївка – прекрасна можливість побачити інших у русі, а ще, звичайно ж, відчути себе одним великим і сильним гуртом. Великодній понеділок зветься Поливаним. На Поливаний понеділок відбуваються забави із водою: один гурт обливає інший, а особливо – хлопці дівчат, аби в такий спосіб виявити до когось симпатію. Здавна вірили – чим мокріша дівчина, тим більше у неї залицяльників. Саме тому дівчата не ображались на парубків, а жартома наздоганяли їх і “сварилися”, б’ючи лозинами по спині. На Великдень усі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме весь рік.

Symbolism in pysanky

Pysanka.

Ukrainian Easter Traditions One of Ukraine’s most famous Easter traditions is their intricately decorated Easter eggs known as ‘pysanka’. The word pysanka comes from the verb “pysaty” (to write). Creating pysanka is an extremely complicated endeavor and they are usually created during the last week of Lent. The smoothest and best-shaped eggs are used to make pysanka. A stylus is often used to ensure and perfect the clean lines and intricate patterns on the eggs. Pysanka are given to friends and loved ones to represent the gift of life, and are usually decorated to match the personality of the receiver.

What is a pysanka?

Simply put, it is an Easter egg decorated using a wax resist (aka batik) method.

Ukrainians have been decorating eggs, creating these miniature jewels, for countless generations. There is a ritualistic element involved, magical thinking, a calling out to the gods and goddesses for health, fertility, love, and wealth. There is a yearning for eternity, for the

24

sun and stars, for whatever gods that may be.

The design motifs on pysanky date back to pre-Christian times–many date to early Slavic cultures, while some harken to the days of the Trypillians, my neolithic ancestors, others to paleolithic times. While the symbols have remained through the ages, their interpretation has changed, in an act of religious syncretism.

A triangle that once spoke of the three elements, earth, fire and air, now celebrates the Christian Holy Trinity.

April 2019 Ukrainian People

The cross which depicted the rising sun is now the symbol of the risen Christ.

Sun and star symbols once referred to Dazhboh, the sun god, and now refer to the one Christian God. And the fish, which spoke of a plentiful catch and a full stomach, now stands in for Christ, the fisher of men.

Even so, under this Christian veneer, there still lurk the berehynia and the serpent, the sun and the moon, the old gods, the old ways, and the old beliefs.

A great variety of ornamental motifs are found on pysanky. Because of the egg’s fragility, few ancient examples of pysanky have survived. However, similar design motifs occur in pottery, woodwork, metalwork, Ukrainian embroidery and other folk arts, many of which have survived.

The symbols which decorated pysanky underwent a process of adaptation over time. In pre-Christian times these symbols imbued an egg with magical powers to ward off evil spirits, banish winter, guarantee a good harvest and bring a person good luck. After 988, when Christianity became the state religion of Ukraine, the interpretation of many of the symbols began to change, and the pagan motifs were reinterpreted in a Christian light.

There are several thousand different motifs in Ukrainian folk designs. They can be grouped into several families. Keep in mind that these talismanic meanings applied to traditional folk pysanky with traditional designs, not to modern original creations.

Geometric The most popular pysanka designs are geometric figures. The egg itself is most often divided by straight lines into squares, triangles and other shapes. These shapes are then filled with other forms and designs. Ancient geometric symbols are agricultural in nature: triangles, which symbolized clouds or rain; quadrilaterals, especially those with a resheto design in them, symbolized a ploughed field; dots stood for seeds.

Geometric symbols used quite commonly on pysanky

today. The triangle is said to symbolize the Holy Trinity; in ancient times it symbolized other trinities: the elements of air, fire and water, the family (man, woman and child) or the cycle of life (birth, life, and death). Diamonds, a type of quadrilateral, are sometimes said to symbolize knowledge. Dots, which can represent seeds, stars or cuckoo birds’ eggs (a symbol of spring), are popularly said to be the tears of the blessed Virgin. Hearts are also sometimes seen, and, as in other cultures, they represent love.

Eternity bands Eternity bands or meanders are composed of waves, lines or ribbons; such a line is called a “bezkonechnyk.” A line without end is said to represent immortality.

Waves, however, are a water symbol, and thus a symbol of the Zmiya/Serpent, the ancient water god. Waves are therefore considered an agricultural symbol, because it is rain that ensures good crops.

Berehynia The goddess motif is an ancient one, and most commonly found in pysanky from Polissia or Western Podillia.

The berehynia was believed to be the source of life and death. On the one hand, she is a life giving mother, the creator of heaven and all living things, and the mistress of heavenly water (rain), upon which the world relies for fertility and fruitfulness.

On the other hand, she was the merciless controller of destinies.

The most common depiction of the great goddess is a composition containing “kucheri” (curls).

The berehynia may be seen perched on a curl, or a curl may be given wings.

Christian symbols The only true traditional Christian symbol, and not one adapted from an earlier pagan one, is the church. Stylized churches are often found on pysanky from western Ukraine, particularly those in the Hutsul regions and Bukovyna; a sieve motif inside is said to symbolize the church’s ability to separate good from evil.

Phytomorphic (Plant) motifs The most common motifs found on pysanky are those associated with plants and their parts (flowers and fruit). Women who wrote pysanky drew their inspiration from the world of nature, depicting flowers, trees, fruits, leaves and whole plants in a highly stylized (not realistic) fashion. Such ornaments symbolized the rebirth of nature after winter, and pysanky were written with plant motifs to guarantee a good harvest.

Color symbolism

Types of decorated Ukrainian eggs Pysanka is often taken to mean any type of decorated egg, but it specifically refers to an egg created by the written-wax batik method and utilizing traditional folk motifs and designs. Several other types of decorated eggs are seen in Ukrainian tradition, and these vary throughout the regions of Ukraine.

Krashanky – from krasyty (красити), “to decorate” – are boiled eggs dyed a single color (with vegetable dyes, traditionally onion skin), and are blessed and eaten at Easter.

Pysanky – from pysaty (писати), “to write”– are raw eggs created with the wax-resist method (batik).

The designs are “written’ in hot wax with a pinhead or a special stylus called a pysachok (писачок) or a kistka (кістка) which has a small funnel attached to hold a small amount of liquid wax.

Krapanky – from krapka (крапка), “a dot” – are raw eggs decorated using the wax-resist method, but with only dots as ornamentation (no symbols or other drawings). They are traditionally created by dripping molten wax from a beeswax candle onto an egg. They can be considered the simplest version of a pysanka, or a “proto-pysanka.”

Dryapanky – from dryapaty (дряпати), “to scratch” – are created by scratching the surface of a dyed egg to reveal the white shell below.

Malyovanky – from malyuvaty (малювати), “to paint” – are created by painting a design with a brush using oil or water color paints. It is sometimes used to refer to coloring (e.g. with a marker) on an egg.

Nakleyanky – from kleyity (клеїти), “to glue on” – are created by glueing objects to the surface of an egg.

Biserky – from biser (бісер), “beads” – are created by coating an egg with beeswax, and then embedding beads into the wax to create geometric designs.

Lystovky – from lystya (листя), “leaves” – are created by dyeing an egg to which small leaves have been attached.

Rizblenky – from rizbyty (різьбити), “to cut, to carve” – are created by drilling the surface of an egg to create cut out areas.

Linyvky – from linyvyi (лінивий), “lazy” – a joking term to describe eggs decorated using stickers or shrink-wrap sleeves.

It is not only motifs on pysanky which carried symbolic weight: colors also had significance. Although the earliest pysanky were often simply two-toned, and many folk designs still are, some believed that the more colors there were on a decorated egg, the more magical power it held. A multi-colored egg could thus bring its owner better luck and a better fate.

• Red – is probably the oldest symbolic color, and has many meanings. It represents life-giving blood, and often appears on pysanky with nocturnal and heavenly symbols.

It represents love and joy, and the hope of marriage. It is also associated with the sun.

• Black – is a particularly sacred color, and is most commonly associated with the “other world,” but not in a negative sense.

• Yellow – symbolized the moon and stars and also, agriculturally, the harvest.

• Blue – Represented blue skies or the air, and good health.

• White – Signified purity, birth, light, rejoicing, virginity.

• Green – the color of new life in the spring. Green represents the resurrection of nature, and the riches of vegetation.

• Brown – represents the earth.

Ukrainian People April 2019

25

В і до м і у к ра ї н ц і

Т

очної дати народження Івана Мазепи ніхто не знає (згадуються 1629, 1633, 1639, 1644 роки). Проте Вікіпедія стверджує, що народився майбутній гетьман 20 березня 1639 року у с. Мазепинці на Київщині у сім'ї українського шляхтича. Рід Мазеп-Калединських мав власний герб (Корч, за іншими даними – Курч). 1592 року король Сигізмунд II Август за певні заслуги дарував шляхтичеві Михайлові Мазепі-Калединському з роду Курчів маєток. Його нащадок Стефан-Адам Мазепа, батько Івана, в часи Хмельниччини, 1654 року, став Білоцерківським отаманом, дипломатом. Мати Марина походила з дому Мокієвських, чий старовинний шляхетський рід мав землі на Волині. Батько та брат були полковниками у війську Богдана Хмеля. Для сина-одинака батько бажав успішної кар’єри, тому спрямував увагу на виховання Івана, його освіту. Мати Мазепи здобула гарну освіту, що дозволило їй займатися домашнім навчанням сина Івана та доньки Олександри. Малий Мазепа був худорлявим хлопчиком із дуже білою шкірою і тонкою кісткою, але дужим і спритним, добре їздив верхи, фехтував. Розповіді матері про пращурів так надихали сина, що Іван ріс гоноровим, його навіть називали поляком; пізніше при дворі польського короля Мазепу вважали справжнім козаком. “Для матері я ні лях, ні козак, я – виродок”, – зітхав Іван Мазепа й боявся матері все своє життя, хоч радився з нею постійно. Після домашньої науки мати відправила Івана на навчання до Києво-Могилянської колегії, де він три роки вивчав риторику. Здібний учень захопився вивченням мов, протягом життя опанував низку чужих мов: грецьку, італійську, латину, німецьку, польську, російську, татарську, турецьку, французьку, церковнослов’янську. Мазепа гарно грав на торбані, бандурі, писав пісні, думи, прекрасно співав. Батько мріяв про успішну кар'єру для сина, тож наступним етапом стала освіта в Польщі. Варшавська єзуїтська школа та Краківська академія дали ґрунтовні знання, проте не могли навчити гідно триматись у товаристві, набути світських манер, завести потрібні знайомства. Саме за цим відправив сина Степан Мазепа до двору польського короля Яна II Казимира. Юний Іван Мазепа – високий, ставний, русявий красень –

26

April 2019 Ukrainian People

став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля вишуканими й елегантними світськими манерами. При дворі вирувало безтурботне життя у розкошах:

І од зорі і до зорі При королівському дворі Танки й музики без перерви… Там очі хвилюють нерви… І під крилами віт густих У тьмі алей цілунки й сміх. (Володимир Сосюра) Ян II Казимир був у близьких взаєминах із західними монаршими дворами, щороку висилав за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа теж став одним із трьох і відвідав Німеччину, Францію, Італію, Австрію у складі дипломатичної місії козаків. Є документ, згідно з яким Іван у 1657 році вивчав артилерійську справу в голландському місті Девентер; прослухав філософський курс у Франції. У листопаді 1659 року Париж святкував закінчення війни з Іспанією. На честь цієї події юнак разом з польськими урядовцями “був на прийнятті в Луврі”, “відвідав… південну Францію”. Після цього король ЯнКазимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій в Україні, Туреччині, Московії. Так, навесні 1663 року Іван Мазепа як королівський покоєвий приніс послання гетьманові Павлу Тетері у козацький табір. У жовтні 1659 року Іван Мазепа був посланцем Яна Казимира до гетьмана Івана Виговського. Як бачимо, високоосвічений інтелектуал, поліглот став тонким дипломатом, який добре орієнтувався у перипетіях політичного життя Європи, завів потрібні знайомства. У Варшаві розпочалася для Мазепи слава першого коханця Європи. Молодий красень запав у душу королеві-француженці Марії Луїзі Гонзага де Невер, яка взяла і вже більше не позбавляла його своєї опіки і ласки. Звісно, де успіх, там і заздрість, підступність. Іван Мазепа не виняток: конфлікт із шляхтичем Яном-Хризостомом Пасеком ледве не закінчився дуеллю в королівських палатах. Так Мазепа втратив прихильність Яна II Казимира і змушений був повернутися до України. А з легкої руки Яна-Хризостома Пасека світом розповзлася чутка про магната Речі Посполитої Фальбовського, дружину якого спокусив Іван Мазепа.

ІВАН МАЗЕПА “Від Богдана до Івана не було гетьмана” Ганна Черкаська

Мазепа Іван Степанович –

неординарна постать, тонкий дипломат, ерудований і грамотний політик, гарний психолог; генеральний осавул Війська Запорозького (Запорізька Січ) (1682-1687 pp.), гетьман Лівобережної України (1687-1709 pp.).

Ч

оловік відстежив коханця, прив’язав голого Мазепу до коня і пустив у чисте поле. Його дивом врятували українські козаки. Ця романтична історія з усіма подробицями уквітчала Івана Мазепу лаврами найпалкішого коханця. Знамениті митці Європи та Америки зробили його найвідомішим гетьманом України. Йому присвятили 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. З 1663 року Іван Мазепа жив у родовому маєтку в селі Мазепинці; після смерті батька успадкував посаду чернігівського підчашого. Розсудливий та набожний (попри все) Іван Мазепа розумів, що для успішної кар’єри потрібні й родинні зв’язки в найвищих колах. От і прийняв молодий прагматик зважене рішення й 1668 (або ж 1669) року одружився зі старшою роками Ганною Фридрикевич, вдовою полковника, матір’ю двох дітей, дочкою впливового козацького старшини Семена Половця. 35 років прожив Мазепа з дружиною, мали вони дочку, яка померла немовлям. Колишній палкий коханець став добропорядним чоловіком. Багато часу віддавав збиранню книг, читанню, колекціонуванню зброї. Пилип Орлик згадував побачене у палаці свого кума: “Незабутня для мене й досі величезна бібліотека небіжчика Мазепи. Дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані стародавні рукописи. Не без зітхання згадую в теперішній моїй мізерії всі книжкові багатства, рівних яким не було в Україні”. Серед рідкісних книг у бібліотеці Мазепи – “Апостол” 1695 року, де було зазначено, що видання книги “За Щасливого Владіння Їх Царського Пресвітлого Величества обох сторон Дніпра Войск Запорожских Гетьмана, Благородного Івана Стефановича Мазепи друком новим відбулося”. Зберігалося в книгозбірні гетьмана і “Пересопницьке Євангеліє”, викуплене у католиків. 17 квітня 1701 року гетьман України Іван Мазепа цю пам’ятку віддав у дар Переяславському кафедральному собору. З 1799 р. вона зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом – у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику “Києво-Печерська лавра”. Нині на “Пересопницькому Євангелії” складають присягу Президенти України. Прекрасний музикант і непересічний поет свої роздуми про долю України виливав у піснях:

Тремтить у творчій він тривозі… “Та біда тій чайці, чаєчці-небозі, Що вивела чаєнят при битій дорозі…” На спів нанизує слова Він про далеку Україну, І пісня та крізь вічність лине, Як завжди, юна і нова. (Сосюра В. М., “Іван Мазепа”) Після смерті дружини Іван Степанович опікувався долею пасербів. Пасинок Криштоф став сотником Седнівським, отримав від вітчима кілька сіл. Пасербиці Марії добрав вигідну партію – сина білоцерківського полковника Михайла Громики. Коли 1706 року Василь Громика помер, Марія отримала гетьманський універсал на чоловікові маєтності. Та спокійне життя тривало недовго – після 1709 року Марію з дітьми відправили на заслання.

Упродовж п’яти років Іван Мазепа служив ротмістром надвірної корогви, а потім виконував обов’язки генерального осавула у гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Брав участь у війні Дорошенка як союзника Туреччини проти Польщі (похід у Галичину 1672 року). Дорошенко оцінив “росторопності й цікавості” (за словами С. Величка) Мазепи, доручав важливі дипломатичні місії, що збагатило життєвий, політичний досвід майбутнього лідера Гетьманщини. Потім служив у гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича.

25 липня 1687 року сталась доленосна для Мазепи подія – на військовій раді його обрано гетьманом України. Мав він тоді 50 років, за плечима – величезний життєвий і політичний досвід. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву майже 22 роки – 8081 день. Брав безпосередню участь у здобутті фортеці Азов (1696 рік). У 1702 році окупував Правобережжя, об’єднав обидві частини Наддніпрянської України. Гетьман Іван Мазепа проявив себе не лише як відмінний політик, хоробрий полководець, талановитий дипломат, а й як тонкий психолог. Він знав, як привернути людей до себе. Його однодумці Михайло Вуяхевич, Яків та Юхим Лизогуби, Михайло Миклашевський, Дмитро Чечель зайняли провідні урядові посади та допомагали гетьману в усіх задумах. Висуванці гетьмана А. Гамалія, М. Гамалія (сини Андрія Гамалії), Д. Горленко, І. Ломиковський, К. Мокієвський, Д. Нестеренко, Д. Чечель разом із родичами залишилися вірними мазепинцями та через 20 років вирушили супроти Петра І. При цьому гетьман до останнього носив усі плани у собі. Єдиною довіреною особою, другом незрадливим був кум Пилип Орлик, у якого гетьман хрестив сина Григора, майбутнього генерал-поручника французької армії. Не варто забувати, що Мазепа був одним із найбагатших людей у всій Європі. Французький монах допоміг йому розробити таємні рудники із золотою та срібною рудою на Полтавщині. Є відомості, що за часів Мазепи козаки у Корсуні видобували срібло та карбували гроші. Мав Іван Степанович монархів-боржників, серед яких – король Швеції. Свої скарби Мазепа вкладав у розвиток державності України. Щоб успішно протистояти турецькій армії, гетьман створив перший український флот. Його власним коштом було споруджено 600 човнів і понад 100 стругів. Збудував південні фортеці на річці Самарі – Ново-Сергіївську та Новобогородицьку. За гетьманування Мазепи почалося українське відродження, яке охопило архітектуру, живопис, літературу, мистецтво, філософію; виник новий напрям у мистецтві – українське, або мазепинське бароко; видавалися твори українською мовою, розвивалася освіта. За його сприяння 1696 року у Ніжині відкрилася школа для навчання дітей грецькому і слов’янському письму. У 1700 році завдяки допомозі гетьмана, виділеній на будівництво навчального корпусу, дзвіниці, трапезної, допоміжних службових приміщень та папірні для друкарні, з’явився у Чернігові перший на Лівобережжі вищий навчальний заклад – Чернігівський колегіум. Щорічно давав із військового скарбу по 1000 золотих на потреби спудеїв.

1701 року заходами Івана Мазепи КиєвоМогилянський колегіум набув статусу академії (на той час відомої як “Могило-Мазепинська”). Завдяки матеріальній підтримці гетьмана було споруджено нові корпуси, збільшено кількість спудеїв до 2 тисяч. Іван Мазепа був найщедрішим меценатом в історії України: надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки церков, зведених у стилі українського бароко; спонсорував Києво-Пе-

черську лавру на спорудження паркану, а також Економічної та Святої брами, зображених на купюрі номіналом у 10 гривень. Його коштом збудовано 12 нових та відреставровано 20 храмів. За часів Рафаїла Зборовського Мазепа звів дзвіницю Софійського собору за свої гроші. Іван Степанович постійно дбав про незалежність України. Після об’єднання Лівобережної та Правобережної України почав шукати антимосковського союзника, мав перемовини з королем Речі Посполитої. Весь біль за неньку-Україну виливався на папір поетичними рядками:

Гей, панове – єнерали, Чому ж єсте так оспали? І ви, панство – полковники, Без жадної політики Озметеся всі за руки – Не допустіть гіркой муки Матці своїй більш терпіти, Нуте врагів, нуте бити. Самопали набивайте! Острих шабель добувайте, А за віру хоч умріте І вольностей бороніте, Нехай вічна буде слава, Же през шаблю маєм права. (Іван Мазепа, “Дума”) Нарешті 70-річний гетьман уклав із 27-річним королем Швеції Карлом угоду, де була умова: “Україна обох сторін Дніпра має бути вічними часами вільна від усякого чужого володіння”. На жаль, героїзм війська Мазепи здолав підступ російської імперії:

“През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали”. (Іван Мазепа, “Дума”) Московське військо зруйнувало Запорізьку Січ, знищило гетьманську столицю – місто Батурин, жорстоко розтерзали його мешканців. Українці, які підтримували Мазепу, знищувалися. Гетьман був оголошений зрадником, Петро І наказав виготовити для Мазепи іменний орден Іуди. У всіх церквах за наказом царя Мазепу проклинали. Та ім’я Івана Мазепи знає світ. Лишень у США чотири населені пункти у штатах Міннесота, Пенсильванія, Північна Кароліна і Південна Дакота носять його ім’я. Навіть у ПАР є населений пункт під назвою Мазепа Бей. “Від Богдана до Івана не було гетьмана” – так казали українці ще за життя Мазепи. Ця приказка на підтвердження історичного масштабу його постаті актуальна й сьогодні. Ми переконані, що доля подарувала Україні Івана Мазепу у складний для неї час, щоб саме він став справжнім очільником української самостійної держави.

Ганна Черкаська – нащадок козаків. Народилася й прожила в Запоріжжі. За фахом учитель української мови та літератури. У місцевій пресі першою опублікувала розвідку про перебування в Запоріжжі січових стрільців Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного). Перша в області автор і ведуча українських програм на ФМ-радіо: “Історичний календар”, “Дорога болю”, “Вітальня пані Ганни”, “Шибеник” (дитяча). Веде блог “UAHistory”. Увійшла до ста відомих в Україні блогерів.

Ukrainian People April 2019

27

М од а

Оксана Муха:

“Вдало підібрана сукня – як лілія на плесі життєдайного озера” Анна Шпилевська

Вона – чарівна та стильна Жінка, а її сукні – це витвори мистецтва, які хочуть мати у своєму святковому гардеробі сотні модниць не тільки в Україні, а й у всьому світі. Дизайнерка Оксана Муха щоразу, створюючи нову весільну чи вечірню сукню, вкладає часточку своєї душі. Тому не дивно, що кожен із її елементів гардеробу – витончений, унікальний, оригінальний, а довершені сукні притягують погляди і манять.

О

брати головну сукню свого життя (а жінки часто вважають весільну сукню саме такою) – непросте завдання. Її варто обирати не тільки за якимись певними критеріями, як-от зручність, тренд чи шик, а й... серцем. Завдання ж кожної сукні бренду Oksana Mukha – нести щастя та радість, бо у найбільш відповідальний день хочеться відчути себе не тільки привабливою, а й щасливою. Й закарбувати у пам’яті цю ейфорію та відчуття польоту. Бренд Oksana Mukha – синонім якості й краси: ретельно підібрані тканини, мережива

28

April 2019 Ukrainian People

найкращої якості, ексклюзивні прикраси, кропітка ручна робота. Кожна нова колекція дизайнерки створюється з урахуванням останніх трендів та віянь high fashion. Елементи гардеробу відповідають традиціям різних країн світу. Модниці у сукнях Oksana Mukha відчувають себе бездоганними. Серед нагород дизайнерки – кілька десятків престижних премій, як національних, так і міжнародних. Бренд був нагороджений Міжнародним економічним рейтингом “Ліга Кращих” і отримав статус “Підприємство року 2010”. До колекції нагород пані Оксана додала орден

“Зірка слави економіки України”, сертифікат “Керівник року 2010”. Марка Oksana Mukha була також нагороджена “Орденом Королеви Анни “Честь Вітчизни”. Колекції бренду були представлені в таких відомих глянцях, як “Collezioni Haute Couture” (Італія), “Forever”, “Point De Vue” (Франція) “Wedding Magazine”, “Флер d'Оранж”, “Fata” (Україна) та “PannaMłoda” (Польща). Ми розпитали у дизайнерки Оксани Мухи про нову колекцію бренду, про риси характеру жінки, яка носить сукні її бренду та про магію створення вишуканих суконь.

- Чудово сказано. Знаю, що одне із завдань бренду – примножувати щастя. Чи існує спеціальний ритуал, яким Ви та колеги розпочинаєте роботу? Окрім доброго настрою, звісно, і внутрішнього спокою. Можливо, Ви любите слухати музику під час створення суконь?

- Творча робота – це процес дуже індивідуальний. Кожен планує і розпочинає свій день посвоєму, і я всіляко це підтримую. Джерелом натхнення може бути не тільки музика, адже в кожного і в думках, і у серці є щось своє. Але існує єдине правило: весільну сукню не можна шити в сльозах чи поганому настрої. Тому ми завжди працюємо за принципом: сумного обняти, сльози витерти, пригніченого розвеселити. Весільна сукня має бути створена в емоційній чистоті, в позитиві та благословенні. Це сукня, в якій жінка входить у таїнство шлюбу, і ми ставимося до цього дуже серйозно. У всіх значеннях сукня має бути чиста.

- Географія бренду охоплює понад 40 країн. Представництва марки відкриті у Варшаві, Празі, Парижі, Падуї, Ризі, Таллінні, Торонто, Мельбурні. Список можна продовжувати й продовжувати. Які знамениті персони мали нагоду вбирати Ваші

сукні? Адже із кожним роком кількість знаменитостей росте і цей факт не може не радувати.

- Бренд Oksana Mukha представлений у 46 країнах світу. Наші клієнтки впродовж останнього року – це Miss Globe 2018 Тетяна Лавринович, Miss Earth England Abbey Gains, перша леді України Марина Порошенко, співачка Maria Konig із Німеччини... Це, звісно, дуже приємно, адже натхненням для усього нашого колективу є кожна фотографія справжньої нареченої та клієнтки у нашій вечірній сукні. Адже праця наших рук приносить найбільше задоволення, коли ми бачимо, що вона затребувана та високо цінується у світі.

- Пані Оксано, що Ви очікуєте від показу мод в Чикаго у травні?

- Від кожної презентації, показу, виставки ми усі очікуємо успіху, визнання, прийняття та популяризації. Тому я сподіваюся, що ми зможемо показати справжню магію жіночності, втілену у фактурах, лініях та деталях. Найбільша моя мрія – гідно репрезентувати продукцію українського виробника на світовому горизонті. Очікую, що ейфорія свята справжньої краси запалить вогонь в очах та серцях глядачів!

- Пані Оксано, як Ви можете охарактеризувати нову колекцію Вашого бренду?

- Колекція 2019 року пропонує граціозні сукні А-силуету, плавні лінії та легку асиметрію. Для любителів елегантної класики створено сукні із сяючого атласу та невагомого шовку. Для тих, хто прагне сягнути королівського рівня, абсолютно новим трендом колекції стали тканини із суцільних паєток, ретельно розшиті мережива, вкраплення срібної нитки у вишивку, пір'я.

- Ще Ів Сен-Лоран зазначав, що “найважливіша деталь в сукні – це жінка, котра її носить”. Отож, пані у сукні від Оксани Мухи – хто вона? Які риси характеру їй притаманні? Окрім того, що вона апріорі є стильною та має витончений смак.

- Насправді я та моя донька Катерина працюємо однаково над образами і молодої дівчини-випускниці, і дружини президента: кожна жінка – це, передусім, жінка, і вже потім усі інші соціальні статуси. І ми створюємо різні лінії в колекції, щоб неповторно виглядала кожна з нас, щоб почувала себе щасливою і в сукні простій та елегантній, і у вишуканій та розкішній. Жінка – це зовсім не деталь. Жінка – це саме життя, а вдало підібрана сукня – як лілія на плесі життєдайного озера чи орхідея в нетрях нестримної Амазонки...

Ukrainian People April 2019

29

Н а ш а і сто р і я

Дерев’яні церкви України – світова спадщина ЮНЕСКО

Україна має безцінне надбання – зразки сакрального мистецтва, які стали світовою спадщиною. Під опіку ЮНЕСКО дерев'яні храми Карпатського регіону потрапили у 2013 році. Тоді Україна спільно із Польщею подали до міжнародної організації перелік 16 церков – 8 українських та 8 польських. Проте за архітектурним стилем всі належать до українських: галицький, гуцульський, бойківський та лемківський. Нині половина храмів знаходяться на території країни-сусідки, саме там у минулі століття проживали українці. Та й сьогодні на прикордонних землях мешкають чимало етнічних українців – як повідомляє туристичний портал про Україну ua.igotoworld.com. Дерев’яні церкви на території України, що внесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО, знаходяться в Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях.

Церква Святого Юра, Дрогобич Храм Святого Юра не завжди знаходився у Дрогобичі. Церкву перенесли до міста із села Надіїв (нині – Івано-Франківська область) у 1656 році. Її обміняли на сіль. У ті часи храм довелося перевозити волами. За іншими відомостями, церкву не цілком перевезли, а добудували на основі Надіївського храму. Датується церква 15 століттям. Дзвіниця прибудована до храму пізніше – у 1678 році. До наших днів добре зберігся іконостас 17 століття та внутрішні розписи. Останні, до речі, на території України вдалося зберегти тільки у 10 дерев’яних церквах. До слова, розписи у храмі не тільки релігійного змісту, на них зображено й багато рослин, а також сцени із побуту. Де знаходиться: Львівська область, Дрогобицький район, місто Дрогобич, вулиця Солоний Ставок, 25.

Церква Святого Духа, Рогатин На зрубі церкви Святого Духа знайшли напис, на якому зазначений 1598 рік. Тому офіційно роком заснування є саме ця дата, хоча експерти дотримуються думки, що храм звели у 17 столітті. За стилем храм належить до пам’яток сакрального мистецтва галицької школи. А іконостас церкви – надбання не тільки українського, а й світового мистецтва. Святодухівський іконостас виконано у стилі ренесансу. Нині церква використовується як музейний комплекс Рогатина. Де знаходиться: Івано-Франківська область, Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Роксолани, 10.

Церква Святого Духа, Потелич 1502 рік – саме цю дату зафіксували історики як початок існування церкви Святого Духа у Потеличі. Місце зведення обрали не випадково. До 15 століття у цій частині села був храм, та неспокійні часи позначилися і на ньому. Церква згоріла під час нападу татар. Вже новий храм, за оповідками місцевих, відвідував навіть Богдан Хмельницький. Протягом кількох століть свого існування церква не раз реставрувалася. Розписи зроблено у 17 столітті, найвідоміша ікона з Iсусом виконана у 1718 році іконописцем Іваном Рутковичем. Де знаходиться: Львівська область, Жовківський район, село Потелич.

30

April 2019 Ukrainian People

Церква Святої Трійці, Жовква Храм Святої Трійці у Жовкві звели на місці згорілої церкви коштом громади у 1720 році. Церква належить до об’єктів, споруджених у галицькому стилі. Споруда монументальна, основа зроблена із дерева, та має і добудову із цегли – ризницю. Деякі елементи – обрамлення вікон та портал – перенесли з міської замкової вежі. Внутрішнє оздоблення вражає більш, ніж півсотнею ікон та п'ятиярусним іконостасом. Цікаво, що образи на іконах створювалися за українськими типажами. Де знаходиться: Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Львівська, 90.

Церква Вознесіння Господнього, Ясіня Також цей храм ще називають Струківським. Цю назву церква отримала на честь Івана Стурка, який раніше звів на місці храму каплицю. Сам храм збудували у 1824 році. Одна з головних родзинок Церкви Вознесіння Господнього – 11-метрова дзвіниця. Її було створено раніше за храм, у 1813 році. За переказами мешканців Ясіні, її перенесли до Вознесенського храму з іншої частини селища. Тоді вона прикрашала храм, який зруйнувала пожежа. Всередині Струківського храму зберігся чудовий іконостас. Де знаходиться: Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня.

Церква Собору Пресвятої Богородиці, Матків Церква Архангела Михаїла, Ужок З першого погляду цей храм справляє враження досить строгого за стилем. Практично чорного відтінку, з маленькими віконечками, церква – один з найкращих зразків бойківського стилю. Зведена в Ужку у 1745 році з ялинового брусу, вкрита гонтом. Навіть збереглася точна дата закінчення робіт – 11 червня. Будували храм двоє майстрів із сусідніх сіл – Павло Тонів та Іван Циганин. Внутрішнє оздоблення церкви Архангела Михаїла просте, але є і кілька багатих деталей, зокрема, царські врата. Та найбільше заслуговує уваги гра світла всередині храму, яка створюється завдяки переходам від світлих до темних відтінків брусу. Де знаходиться: Закарпатська область, Великоберезнянський район, село Ужок.

Або храм Святого Дмитрія – так ще почали називати церкву після відновлення богослужінь у 1989 році. Зведена у бойківському стилі у 1838 у Маткові, вона була закрита у 1949 році. Храм знаходиться на узвишші, поодаль від житлових будинків. На жаль, нині дах церкви має металеве перекриття. Від початку, звісно, такого у планах зодчих не було. Вся церква була дерев’яною. Та попри це, Матківський собор не втратив свого історичного шарму. Де знаходиться: Львівська область, Турківський район, село Матків.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Нижній Вербіж Храм звели за гроші опришка. Це перше, про що вам розкажуть місцеві мешканці, якщо ви навідаєтеся до села Нижній Вербіж. Ініціатор будівництва та розпорядник коштів, Григір Мельник, був похований біля храму. Споруджували церкву Пресвятої Богородиці з 1756 по 1808 роки. Одна з особливостей храму – він за стилем не зовсім схожий на церкви Франківщини. Експерти наголошують: більше храм нагадує церкви Слобожанщини та Поділля. Характеризується складною конструкцією, тому фахівці відносять стиль церкви до низового бароко. Де знаходиться: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж.

Багато хто дивується: як дерев’яні церкви України зберігаються протягом багатьох століть? Усе завдяки спеціальній обробці деревини. Якщо у давнину визрівала думка спорудити храм, то доводилося чекати роками. Все тому, що попередньо деревину вимочували у соляному розчині кілька десятиліть! Це і робило майбутню спо-

32

April 2019 Ukrainian People

руду стійкою до опадів і навіть вогню. Тож завдяки цій технології та умілим рукам українських майстрів ми і зараз маємо можливість милуватися зразками сакрального мистецтва, які стали світовим надбанням. https://ua.igotoworld.com/

С п о рт

Біатлон – динамічний вид спорту, який вимагає високого професіоналізму та вміння концентруватися на поставлених цілях. Також це – надзвичайно захоплююче та азартне змагання, де боротьба йде до останніх метрів та секунд. В назві “біатлон” зашифровано два слова, і в перекладі ця конструкція означає “подвійне змагання”. Цим пояснюється стара назва біатлону – “зимове двоборство”. Спочатку це i справдi було двоборством: спортсменам треба було пробігти лижну гонку, а пoтім – стріляти з кількох вогневих рубежiв по мішенях. Повернення біатлону до програми зимових Олімпійських ігор відбулoся 18 лютого 1960 року. При цьому його саме відновили, а не включили як новий вид. Причина проста: біатлон і раніше належав до олімпійської програми, але дещо відрізнявся від сучасного, знайомого нам варіанту. Сьогодні біатлон привертає увагу величезної кількості вболівальників усього світу.

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область

З 7 по 17 березня 2019 року у шведському Естерсунді відбувався чемпіонат світу з біатлону. У ньому брали участь представники чоловічих і жіночих збірних із 28 країн. Українські команди були в такому складі: від чоловіків – Дмитро Підручний, капітан, Артем Прима, Сергій Семенов, Руслан Ткаленко, Артем Тищенко та Віталій Труш. Жінки – Юлія Джима, капітан, сестри Віта і Валентина Семеренко, Юлія Журавок та Анастасія Меркушина. Напружений формат змагань передбачав участь у естафеті, спринтерській та гонці на переслідування, індивідуальнiй гонці та мас-старті. Дев’ятого березня серед чоловіків проводилася спринтерська гонка, за підсумками якої наступного дня визначався

34

склад учасників гонки переслідування. Серед наших спортсменів найкраще виступив Дмитро Підручний, вiн посiв четверте місце і всього на 0,3 долі секунди поступився французовi Фійону Майє, бронзовому призеровi. Перемогу ж у спринті здобув норвежець Йохан Бьо. За правилами гонки переслідування, першим на 12,5 км дистанції із чотирма вогневими рубежами (два – у положенні лежачи і два – стоячи) стартує переможець спринтерської гонки. За ним – решта учасникiв, відповідно до інтервалу, який відділяє їх від часу переможця. Тож 10 березня Дмитро Підручний стартував із четвертої позиції, яка давала йому добрий шанс на високе місце. Але у першій стрільбі Дмитро допустив два

April 2019 Ukrainian People

Дмитро Підручний: Україна вітає свого першого чемпіона світу з біатлону промахи, це додало йому два штрафних кола відстанню у триста метрів. Тому він відстав від фаворитів змагань. Але, незважаючи на невдалий старт, Підручний не лише успішно закрив мішені на наступних двох рубежах, але й чудово пройшов снігову трасу. На останньому рубежі Дмитро був у колі лідерів, тримаючи шосту позицію. Перший у гонцi, норвежець Бьо, набагато випереджував переслідувачів і, здавалося, що саме він знову виграє. Але на останньому стрілковому рубежі Бьо припустився трьох промахів і пішов на три штрафних кола. Це додало йому зайвих 450 метрів дистанції. Тож переслідувачі Бьо, а це були дуже сильні спортсмени – норвежець Тарьє Бьо (брат Йохана), французи Гигона та Майє i росіянин Гаранічев – почали наздоганяти норвежця. Але й вони припустилися помилок і також пішли на штрафні кола. Лише Дмитро – за сильного вітру! – зміг закрити всі мішені і пішов зі стрільбища лідером. Дмитра кинувся наздоганяти Йохан Бьо, який із відставанням у п’ятнадцять секунд вийшов із штрафних кіл. Але до фінішу норвежець зміг скоротити відстань

тільки наполовину, прийшов другим. Дмитро ж мчав по трасі, наче на крилах, і було видно, що свою перемогу нікому не віддасть. Підручний першим перетнув фінішну пряму! Всі інші спортсмени набагато відстали від нашого чемпіона.

Перемога Дмитра Підручного – особливо цінне золото в українськiй спортивнiй скарбничцi. Адже Дмитро здобув першу золоту медаль на Чемпіонаті Світу з біатлону для чоловічої збірної України. Тренер збірної, Юрай Санітра, сказав, що перемога Дмитра присвячена всьому українському народу, а сам Підручний не ховав емоцій та сліз радості: “Мрії збуваються... Я так довго хотів цієї нагороди – і ось вона, а я ще досі не можу усвідомити, що це правда, що це не сон. Дякую всім, хто допомагав мені на шляху до цієї перемоги... Цей день назавжди залишиться у моїх пам'яті та серці!” (З офіційної сторінки Дмитра у Facebook). Шістнадцятого березня естафетна команда українок у неймовірно запеклій боротьбі виборола бронзові нагороди, поступившись лише Норвегії та Швеції і випередивши на фініші Німеччину та Росію. Тож українська збірна повернулася додому із золотом у гонці переслідування та бронзою в естафеті. Як бачимо, Україна на останньому чемпіонаті світу виступила на найвищому рівні, успішно конкуруючи із провідними біатлонними державами. Але конкуренція у цьому виді спорту дуже висока, тому наша країна повинна більше інвестувати у розвиток юнацького масового спорту. Чим більше молоді буде залучено до тренувань з біатлону, тим більше буде шансів отримати золоті медалі. Бажаємо нових успіхів та нагород українським спортсменам!

Коротко про історію біатлону Вона починається у 1767 році, коли прикордонники із Норвегії та Швеції почали змагатися між собою зі спуску на лижах з пагорбів, стріляючи при цьому з рушниць. Таким чином був започаткований новий вид спорту з назвою “біатлон”. Спочатку це були змагання військових патрулів. Офіційним днем народження стало 2 березня 1958 року, коли в австрійському Зальфедені вiдбувся перший чемпіонат світу з цього виду спорту. Біатлон – складний, бо поєднує лижні гонки та стрільбу, а для цього потрібна зброя, набої, спеціальні кріплення для рушниць. I, головне – стрільбища. Сучасні облаштовані таким чином, що є безпечними для глядачів і учасників змагань. Електронне обладнання дозволяє відстежувати весь процес змагань на стрільбищі. Тож біатлон, окрім складнощів, є також доволі дорогим видом спорту. Сучасних ознак цей вид спорту набув після зимової Олімпіади 1980 року в Лейк Плесiді, США. Тоді військові карабіни калібру 7.62 мм були замінені на малокаліберні рушницi. Відстань до мішеней зменшили із 150 до 50 метрів. Це насамперед визначило безпеку для учасників змагань та глядачів, адже вбивча сила пострілу з карабіну сягає більше одного кілометра. Через гучність пострілiв спортсмени ще й заважали один одному. Техніка бігу на лижах також змінилася. Тепер спортсмени йшли “козавневим” ходом, використовуючи лижі спеціального дизайну. Внаслідок цих змін, змагання стали більш видовищними та динамічними. Жіночій біатлон бере початок з 1984 року, коли у французькому Шамонi відбувся перший чемпіонат світу. Змагання серед жінок відрізняються від чоловічих тільки тим, що у жінок дистанції гонок коротші вiд чоловічих.

Чемпіон світу Дмитро Підручний Дмитро Підручний народився 5 листопада 1991 року у селі Острів Тенопільської області. Село розташоване на річці Серет, є південним передмістям Тернополя та має давню історію. Перша письмова згадка сягає 1431 року, а в 1581 році військовик Дідич командував обороною містечка від нападу татар. Влучно стріляти тут вміли із давніх давен, тож не дивно, що саме у такому селі народився майбутній чемпіон світу з біатлону. Коли Дмитру було одинадцять, його мама – Марія Підручна (до речі, сама – професійна спортсменка і майстер спорту з лижних гонок) – відвела сина у лижну секцію до тренера Миколи Опанасюка. Пізніше тренер з біатлону Олег Бунт запропонував хлопцю перейти у цей вид спорту. Добра лижна підготовка допомогла Дмитру опанувати біатлон. Шлях до перемог для Дмитра був важким і довгим. Перші результати Підручного на юніорському та дорослому рівнях не вражали. Але майбутній чемпіон мав виняткову працелюбність та неймовірне терпіння. Він вперто і мовчки працював на тренуваннях, аби поліпшити свої фізичні та технічні навички та досягти найкращих результатів у стрільбі. Це почало давати результати, і Дмитра запросили до збірної України. А після того, як Юрай Санітра став головним тренером нашої чоловічої збірної, результати Дмитра наблизились до лідерів світового біатлону. Вершиною успіху стала перемога у гонці переслідування на Чемпіонаті Світу в Естерсунді.

Diaspora Не забути нескорених: у Вінніпезі відкрилась виставка

фотографій часів Першої світової війни Марія Кривошеєва, член Національної спілки журналістів України, кореспондент журналу "Ukrainian People" в Вінніпезі.

З

і старої чорно-білої світлини дивиться хлопчик зі Східної Галичини. Вдягнений у військовий однострій часів Першої світової, він стоїть, виструнчившись, із рушницею в руках. Напевно, цей юний доброволець, як і багато інших його однолітків, прагнув стати у стрій разом із дорослими чоловіками. Натомiсть, швидше за все, виконував обов’язки розвідника або ж посильного. У ті часи командування Січі не дозволяло дітям та підліткам брати безпосередню участь у боях, і ми не знаємо напевно, чи довелося хлопцеві натискати курок своєї рушниці. Та завдяки роботі невідомого фотографа, його сповнений рішучості погляд назавжди увійшов у історію…

36

April 2019 Ukrainian People

Фото: Норберт К. Іван / Norbert K. Iwan

Ця світлина, як і понад сорок інших відтворених, є експонатом виставки “Нескорені”, присвяченої сторіччю боротьби за свободу Західноукраїнської Народної Республіки. Офіційне відкриття відбулося 21-го березня в українському культурному та освітньому центрі “Осередок” канадського міста Вінніпег. Це сталося завдяки зусиллям команди активістів на чолі з куратором виставки, відомим канадським митцем українського походження Беном Василишеним, поєднаних з фінансовою підтримкою небайдужих представників української діаспори провінції Манітоба. Так до нас дiйшли рідкісні світлини, зроблені під час Першої світової війни – свiдчення боротьби галицьких та буковинських українців за свободу. Більшість фотографій показують людей, місця та події в західно-українських землях між 1914-м і 1915-м роками, де точилися найзапеклiшi змагання. У 1932-му році скляні слайди, з яких пізніше були зроблені фотографії, привіз до Канади відомий український громадський та політичний діяч, представник дипломатичної організації Західноукраїнської Народної Республіки у Вінніпезі Іван Боберський. Всього він залишив 619 скляних слайдів та інші архіви, що описують події періоду Першої світової війни і боротьбу Західноукраїнської Народної Республіки. Тож сьогодні завдяки цим історичним документам сучасники мають можливiсть глибше зрозуміти та усвідомити важливість минулого у становленнi автономії, самовизначення і незалежнocті нашої держави.

В

ключно з короткою і невдалою спробою створення Української Народної Республіки (УНР) у центральній Україні та, особливо, Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в Галичині і Буковині в 191819-му. Наразі в архівах центру “Осередок” зберігається колекція з сотень рідкісних старовинних скляних слайдів (фотографічних негативів), яку ніколи раніше не демонстрували широкому загаловi. Подібні матерiали свого часу використовувались для так званого “Магічного ліхтаря” – проекційного апарату, призначеного для показу слайдів. Вiн складався з дерев'яного або металевого корпусу з отвором та об'єктивом, всередині розміщували джерело світла. В 18-му столітті це були свічка або лампада, пізніше – електрична лампа. Зображення-слайди наносилися на пластини зі світло-чутливого скла в металевому, дерев'яному або картонному обрамленні й проектувалися на екран через оптичну систему і отвір в лицевій частині апарату. Використовувались такі слайди протягом усього 19го сторіччя i аж до 1950-х років, коли з’явилися менш дорогi прозорi фотоплівки. Та саме цi старенькi шматочки скла сьогодні дають нам нагоду вглядатися в обличчя невідомих чоловіків, жінок та дітей. Усiх, кому довелося пройти крізь жерло Першої світової війни. Розповідає куратор виставки Бен Василишен: – Протягом другої половини 19-го століття всі мої прадідусі та прабабусі жили в Галичині. З 1772-го року Галичина була частиною другої за величиною держави Європи, багатонаціональної Австро-Угорської імперії. Вона охоплювала 675000 квадратних кілометрів східно-центральноєвропейської території і керувалася династією Габсбургів. Всі мої предки були українцями, в той час – людьми без громадянства, які переважно займалися сільським господарством. У 1900-х роках в Австро-Угорщині проживало понад 4 мільйони українців. Чимало були зосереджені в Східній Галичині, інші – у прилеглій Північній Буковині, а також у Закарпатті. Натомість переважна більшість українців (близько 22-х мільйонiв) жили в самодержавній

Російській Імперії, якою правила династія Романових. Між 1898-м і 1907-м роками всі вісім моїх прадідусів і прабабусь покинули власні домівки в Галичині та Буковині та емігрували в канадські провінції Манітоба і Саскачеван. Там, отримавши землю, і головне – свободу, побудували нове і краще життя собi і своїм дітям. Вони зіткнулися з суворими реаліями життя у преріях, але завдяки силі духу і наполегливості допомогли створити нову канадську націю. Тим часом, їхнi друзі та родичі, що залишилися в Галичині і Буковині, були свідками і – в деяких випадках – учасниками боротьби українського народу за свою культурну спадщину та створення власної незалежної держави. Наша виставка недаремно має назву “Нескорені”. Це означає, що насправді всі ці люди не були переможені, вони вистояли. А ми маємо можливість згадати про цей подвиг та зберігати пам'ять про нього для наступних поколінь. Усі ці роки ми ретельно зберігали залишені нам історичні документи і зараз, нарешті, отримали можливість відновити їх – аби поділитися з усіма. Фотографії, які можна оглядати сьогодні в “Осередку”, зроблені 100 років тому, але дивлячись на них, розумієш, що з тих часів мало що змінилося. На жаль, я не впевнений, що історія суттєво просунулася вперед. Але знаю, що борці за свободу сучасної України обов’язково переможуть. Фотографічні зображення, представлені тут, допомагають не лише побачити минуле, але й поважати його. Говорячи сьогодні про важливість збереження та відтворення цінних історичних документів, я не можу не згадати людей, фінансова підтримка яких уможливила виставку “Нескорені”. Це Адріан Гавалешка, Марта Шепертицьки, Роман Ващук, Андрій Стойкевич та багато інших. Я надзвичайно вдячний усім, хто долучився до цього заходу. Завдяки вашій наполегливій праці нескорені не є забутими! Виставка триватиме до 6 липня. Тож усі бажаючі мають чудову нагоду зазирнути в очі юному добровольцю з Галичини, а також переглянути інші світлини непереможених воїнів та свідків Першої світової війни.

Ukrainian People April 2019

37

Servants of Mary Immaculate funded through the Lubov SSMI Foundation. The Chabluk family is very connected to the Sisters Servants of Mary Immaculate. All children attended Immaculate Heart of Mary School and Maryka attended Sacred Heart Academy, which was a SSMI school in Yorkton, Saskatchewan. At different times, the family has had opportunities to visit orphanages in Ukraine and Katrusia volunteered at the Help us Help the Children Camp near Yaremche, for two summers. They feel a strong commitment to support Home of Hope, where the purpose is to be a safe home for orphan girls who leave orphanages at age 16.

The Христос Bоскрес CD is a collection of joyful Ukrainian Easter Hymns in celebration of Christ’s glorious resurrection.The angelic voices of the Chabluk Family are an excellent accompaniment to one's own Easter journey. During the time of Lent, we are encouraged to sacrifice and meditate on comprehending Christ’s great sacrifice for us. This album is an excellent reminder of the great news that is to come at the end of this journey… Христос Bоскрес!

Christ has Risen!

“Христос Bоскрес!”

New Ukrainian Easter CD

by Chabluk Family

Downloads and CDs are available at MarykasTreasures.com Yevshan, Ukrainian Gift Shops, bandcamp.com cdbaby.com or by phone (204) 797-7015

By Marko Moroz On Easter Sunday, the joyous exclamation of Христос Bоскрес! Christ has Risen! is met with the fervent response of Воістину Bоскрес! Indeed He has Risen! The new Easter album by the Chabluk family, appropriately named Христос Bоскрес, is truly an enthusiastic response to Christ's resurrection from the dead, establishing that He is truly the Son of God. The words Христос Bоскрес are sung over 150 times on this album reinforcing this important message!

Easter is the most important celebration of the Christian Church. It is called Великдень or The Great Day! We commemorate the resurrection of Jesus Christ from the tomb on the third day after His crucifixion conquering death and promising everlasting life! This CD is filled with joyful songs including 15 variations of Христос Bоскрес, liturgical pieces and two arrangements of Alleluia that are sure to instantly fill your heart with Christ’s love for us during this Easter season.

Chabluk Family; Bill and Maryka Chabluk with their children; Katrusia, Mikhas and Ivas have selected their favourite Ukrainian Easter hymns and liturgical responses for this joyous season. The album is sure to delight everyone,

38

presenting lush harmonies sung in Ukrainian and Church Slavonic with some English verses. Mikhas and Ivas together with Julian Burdeniuk and Myron Burdeniuk, ЧУБ – Чотири Українські Брати- Four Ukrainian Brothers, singtwo awesome arrangements in this Христос Bоскрес collection.Guest vocalist Scott Chabluk also assisted as music advisor. Inspired musical arrangements, recording and mastering are by Tom Koroluk.

The creative CD artwork and posters are by Ivanka Waplak.

The Chabluk family has always enjoyed singing together and singing with other choirs. When the family would travel by van from Winnipeg to Regina to celebrate Easterwith family, the long road trips

April 2019 Ukrainian People

presented the perfect opportunity to sing together.

They would sing songs travelling there and back.

The family van became the rehearsal “booth” for faith filled liturgical pieces, folk songs and of course, Easter music! These road trips set a foundation for family collaborations on many musical projects. Members of the Chabluk family have shared their talents over the years through various choirs including Hoosli Male Chorus, O. Koshetz Choir and Melos Folk Ensemble. Other unique musical projects include Ukrainian recordings with Duet Maryna, Molodtsi Dance Band and Zrada.

Net proceeds from CD sales go to support Home of Hope in Lviv, Ukraine, a ministry of the Sisters

Additional information:

Duet Maryna, Maryka and Iryna Holowczynskyj-Wilson recorded three albums; Reflections of our Pioneers, Till We Meet Again and Christmas Carols, Joyful News. As they rehearsed for performances across the continent, their five children were often in tow, enjoying their mothers’ music. After Gigi bought Mikhas his first violin, Vuyko Darko gave Ivas his accordion and Vuyko Ivan from Ukraine, gave Katrusia a sopilka, the musical talents continued to develop.

Molodtsi, Katrusia, Mikhas, Ivas, Brett Koroluk and Brittany Lasko recorded two albums, Ukrainian Dance Melodies I and II. These young musicians learned the “old time favourites,” and soon played like pros evolving their own unique style. The family all contributed to Maryka’s Treasures, a musical collection of songs for families interested in learning Ukrainian. This CD comes with an activity book containing all the lyrics and almost 40 pages of puzzles and games. Mikhas tours and performs with popular, high energy band Zrada with three recordings, Ethomachina, Legend and The Fog.

Ду хо в н і ст ь

Храм Успіння Божої Матері в Люрді О. Герман Ничак, ЧСВВ Золотоверхий храм Успіння Божої Матері, історія якого тісно пов’язана з особою о. Василя Прийми, знаходиться в Люрді по вулиці України (Rue del’Ukraine). Сама назва вулиці є свідченням прихильності французької влади до українців в період будівництва храму. Він привертає увагу прочан різних національностей та з різних країн.

З

будований у 1982 році за пожертви українських емігрантів, храм є символом перемоги християнської України над радянським режимом і яскравим проявом широкої солідарності та єдності українців у вільному світі. Ініціатором побудови українського храму в Люрді був патріарх Йосиф Сліпий, вiн відвідав Люрд за десять років до початку будівництва. Священик Василь Прийма із села Бачів Львівської області доклав найбільше зусиль до cтворення святинi. В цій роботі йому допомагали о. Павло Когут з Маквілеру, о. Ярослав Салєвич з Ліону та інші священики. В той час, коли о. Василь Прийма розсилав листи, зустрiчався особисто та закликав українців діаспори складати пожертви для побудови храму, УГКЦ в Україні перебувала під забороною, тому її вірні не мали можливості приєднатися до збору коштів. Але їхня тиха жертва промовляла найголосніше! Вони почали приїжджати до Люрду вже після виходу УГКЦ з підпілля. Українці діаспори з радістю відповіли на заклики о. Василя стосовно збору пожертв. Імена тих, хто офiрував більше тисячі доларів,

40

April 2019 Ukrainian People

записані золотими літерами. Срібними - хто переказав менше цієї суми, викарбувані на мармурових плитах, також в павільйоні пошани і пам’яті жертводавців, що знаходиться в цокольному поверсі підмурків церкви. Український архітектор Мирослав Німців безкоштовно розробив проект храму, а також подарував дві тисячі доларів для його будівництва. Професор академії прикладних мистецтв з Кракова Юрій Новосільський розписав храм, а митець Петро Холодний виготовив іконостас. Урочисте освячення відбулося в суботу 28 серпня 1982 року. Святу Літургію очолив Високопреосвященніший Мирослав-Іван Любачівський (на той час – архієпископ-кoaд’ютор Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого) за участю владики Генрі Донзе (римо-католицького єпископа Тарбу та Люрду), а також єпископів, священиків і більш, ніж тисячi прочан. Сестри-Служебниці Непорочної Діви Марії, що служать при храмі, щодня вiдмолюють Утреню, співають Службу Божу, супроводжують прочан по святих місцях та музеях Люрду, а також під час міжнародної Вервиці. При церкві відкрито Дім прочанина, і у 2018-му сестри-Служебниці з Провінції Співстраждання Матері

Божої в Україні активно долучилися до служіння в ньому. Окрім мирян, вони приймають також єпископів та священиків. З 11 по 18 березня 2018 року на конференції французьких єпископів при Українському Храмі Успінні Божої Матері у Люрді вперше відбувся пленер українських іконописців та виставка сучасних українських ікон. Ця подiя стала можливою за сприяння владики Бориса Гудзяка.

(18 лютого 2018 року Святішим Отцем Франциском вiн призначений митрополитом і архиєпископом Філадельфійської митрополії Української Греко-Католицької Церкви в США). Минулого року новоствореній – в жовтні 2016-го – громаді УГКЦ в Марселі було подаровано престіл від УГКЦ в Люрді. А вже в неділю 7 жовтня владика Борис Гудзяк у каплиці св. Івана Хрестителя здійснив чин освячення нового престолу у присутності духовенства та мирян. У 2018 році душпастирську опіку прочанам в Люрді почергово надавали священики Єпархії Святого Володимира Великого у Парижі, а в цьому році для служіння прочанам при нашому храмі призначено о. Романа Остап’юка. Крім цього, щороку в Люрді, у травні відбувається міжнародна проща військовослужбовців, також за

участю воякiв з України. Їх супроводжують єпископ та священики. А наприкінці жовтня відбувається національна проща українців, до неї долучаються вірні УГКЦ зі священиками. Минулого року на цьому заходi були присутніми троє єпископiв: владика Борис Гудзяк, владика Гліб Лончина, владика Діонісій Ляхович. Інформацію щодо дати національної прощі в цьому році дивіться на сайті єпархії: ugcc.fr Храм Успіння Божої Матері східного обряду в Люрді – єдиний духовний центр українського народу в цьому мiстi. В ньому відбуваються богослужіння, тут можна сповідатися, отримати святi таїнствa хрещення, миропомазання, єлеопомазання та шлюбу. Звичайно, не лише українським прочанам, але й представникам інших національностей, що відвідують Люрд.

2019-ий проголошений в Люрді роком Святої Бернадети, якій вісімнадцять разів об’являлася Мати Божа. Мільйони прочан з усього світу прибувають до Люрду для того, щоб відвідати місце об’явлення та омитися у святій воді, завдяки якій відбулося багато зцілень. Запрошуємо відвідати Люрд і наш український храм Успіння Матері Божої, а також завітати до павільйону пам'яті і пошани жертводавців при ньому.

Entertainment April 2019

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

Easter for kids in Schaumburg April 13, 2019 (10 a.m. to 1 p.m.) ▸ Celebrate spring with egg hunts, games, crafts, moon bounce, concessions, and pony rides at Bunny Bash at the Community Recreation Center.

Flower show April 1 – 7, 2019 ▸ Macy’s Flower Show features flowers and exotic topiaries in landscapes, plus scheduled events at Macy’s on State Street. Free.

Stylish jazz party April 4, 2019 (7 to 10 p.m.) ▸ Dance to Chicago jazz star Dandy Wellington and his band playing “jazz classics from the 1900s to 1940s” at Spring Swing, with a cash bar and a chance to explore the International Museum of Surgical Science for age 21+.

You are welcome to wear vintage attire.

Baconfest April 5 – 6, 2019 ▸ Chicago’s best chefs serve bacon dishes and drinks for lunch and dinner at Baconfest Chicago in UIC Forum.

International Game Night April 6, 2019 ▸ Play traditional games and buy ice cream sundaes, German beer, and international food (German, Haitian, Chinese) at International Game Night on the fifth floor of Dank Haus German American Cultural Center.

Festival of colors April 6, 2019 ▸ Wear white and buy brightly colored organic flour for $2 to throw at friends and foes to celebrate Holi and mark the arrival of spring, with music and Indian food for sale at the Grand Pavilion in Naperville.

42

April 2019 Ukrainian People

Made in Chicago April 13 – 14, 2019 ▸ Shop from vendors of locally made clothing, housewares, jewelry, food, and drink at Made in Chicago Market at 412 N Paulina Street. Free admission and parking.

Robots at the museum April 6 – 7 and 13 – 14, 2019 ▸ Celebrate National Robotics Week by viewing robots on display, interacting with some, hearing talks by robotics professors, and watching a live robotics competition at the Museum of Science and Industry.

Museum party April 12, 2019 (9 p.m.) ▸ Mix and mingle, visit the bar, eat snacks, see exhibits, and dance to bands at After Dark in the Modern Wing of the Art Institute of Chicago for age 21+.

Beer and wine festival April 13, 2019 28 miles SW ▸ Tinley Park Brew & Vine Festival features breweries, vintners, restaurants, and live entertainment at Tinley Park Convention Center.

Easter brunch – Macy’s April 13 – 20, 2019 Chicago and Oak Brook ▸ Bunny Brunch buffet at Macy’s includes entertainment for kids (face painter, balloon artist, and Easter Bunny).

Ticket sales begin March 6, 2019.

• April 13, 14, 20 – State Street, Chicago • April 20 – Oakbrook Center, Oak Brook

Easter at the zoo April 13 – 21, 2019 ▸ Breakfast with the Bunny is an all-you-can-eat buffet and a visit with the Easter Bunny at Brookfield Zoo on April 13, 14, and 20. Easter Champagne Brunch is a more formal event on April 21, 2019.

Easter brunch on the farm April 19 – 20, 2019 ▸ Bunny Brunch offers a buffet, spring crafts, and barnyard animals but no egg hunts at Lambs Farm in Libertyville.

Zombie, horror, sci-fi convention April 19 – 21, 2019 ▸ Zombie lovers unite at Walker Stalker Con for panels, celebrities, vendors, and a costume party at the convention center in Rosemont.

Ticket deal $9.50 Easter at the arboretum April 19 – 21, 2019 ▸ Enjoy a breakfast buffet or a fine brunch, plus a visit with the Easter Bunny at Morton Arboretum in Lisle.

• April 19 to 20 – Breakfast with the Bunny • April 21 – Easter Brunch • Western suburbs Easter egg hunts Easter at Lincoln Park Zoo April 20 – 21, 2019 ▸ Eat breakfast with the Easter Bunny, hunt for eggs, visit animals, and ride the train & carousel (if it’s dry)

at the Saturday Easter Egg-Stravaganza, or make reservations for the Easter Sunday Brunch at Lincoln Park Zoo. Easter dining cruise April 21, 2019 ▸ Celebrate Easter on a cruise departing from Navy Pier. The brunch cruises include an Easter Bunny character.

• Brunch – Odyssey Cruises or Spirit of Chicago • Dinner – Odyssey Cruises Wine tasting April 25, 2019 (6:30 to 9:30 p.m.) ▸ Sample wine with hors d’oeuvres on the Spring Wine Stroll in the shops of Lincoln Square and Ravenswood on your choice of five routes.

Rum tasting April 27, 2019 (1 p.m.) ▸ A ticket to Chicago Rum Festival (formerly Midwest Rum Fest) gets you 1/4 ounce pours, snacks, music, a souvenir snifter, mellow music, and brand seminars at Logan Square Auditorium for age 21+.

Ticket deal $39

Japanese children’s festival April 27 – 28, 2019 (10 a.m. to 3 p.m.) ▸ Learn about children’s celebrations in Japan at Malott Japanese Garden Spring Festival. Listen to koto harps and shakuhachi flutes, hear folktales, and watch a tea ceremony at the Chicago Botanic Garden in Glencoe.

Free except parking.

EASTER

$5 KIDS MEALS!

Sunday, April 14th • 1pm – 4pm

Face Painting • Pinwheel Decorating Magic Acts • Easter Bunny And More!

EASTER BRUNCH

SUNDAY, APRIL 21 • 10AM-2PM

BUFFET + VISITS WITH THE EASTER BUNNY $32/ADULTS $12/KIDS (12 AND UNDER) HBChicago.com | 847.671.BREW (2739)

5500 Park Place, Rosemont, Illinois 60018

17 of Chicago's Best

Seafood Restaurants

1. Bob Chinn's Crab House 393 S Milwaukee Ave, Wheeling, IL 60090 (847) 520-3633 Seafood lovers flock to this massive crab house in the northern ‘burbs for an extensive selection of crab legs, lobster, fish, shrimp, and more. The complimentary garlic rolls and the famous Mai Tai are must-try too.

2. Boston Fish Market 1649 Oakton Pl, Des Plaines, IL 60018 (847) 803-4009 Head out to Des Plaines for a trove of fresh seafood.

The (surprise, surprise) fish market also doubles as a restaurant to offer Greekand Cajun-style preparations of shrimp, scallops, octopus, Chilean sea bass, red snapper, and more.

3. Calumet Fisheries 3259 E 95th St, Chicago, IL 60617 (773) 933-9855 This longtime Eater 38 spot is a Chicago landmark that dates back to 1948. Take a trip down to the far South Side for seafood that’s

smoked on site in a roadside shack. There’s limited seating so prepare to eat outside or in the car. But it’s a small price to pay to try the James Beard-recognized selection of shrimp, sable, salmon, herring, trout, and whitefish.

4. Fish Bar 2956 N Sheffield Ave, Chicago, IL 60657 (773) 687-8177 Michael Kornick and DMK Restaurants bring the ocean to Lakeview with casual chefdriven bites. Fish Bar reels in customers with lobster rolls, fish tacos, raw oysters, and bisques and chowders in a nautical-themed space.

5. Glenn's Diner & Seafood House 1820 W Montrose Ave, Chicago, IL 60613 (773) 506-1720 This popular Ravenswood eatery integrates greasy spoon favorites with seafood to create home-style dishes like lobster fettuccini Alfredo, crustacean pot pie, and curry shrimp and rice. Weekly allyou-can-eat specials include king crab legs, peel-and-eat shrimp, and lake perch.

6. GT Fish & Oyster 531 N Wells St, Chicago, IL 60654 (312) 929-3501 Post up at the bar and watch the crew expertly shuck bivalves while enjoying elevated bites of fried oyster po’ boy sliders and creamy lobster mac and cheese. For big spenders, there are fullycustomizable seafood towers and luxurious caviar service.

7. Lawrence's Fish & Shrimp 2120 S Canal St, Chicago, IL 60616 (312) 225-2113 Satisfy those late-night munchies with fried seafood at this 24-hour spot. Lawrence Fish and Shrimp has been at it since 1971 with a menu full of crispy shrimp, fish, oysters, scallops, clam strips, and more. The restaurant also delivers and has a dock behind the building for easy access from the Chicago River.

8. Lowcountry 3343 N Clark St, Chicago, IL 60657 (773) 996-9997 Guests order shrimp, snow crab, mussels, clams, crawfish, or lobster by the pound, which are cooked in a bag with different sauces and add-ons like corn and sausage. It’s served directly onto the table for a communal experience.

9. Mariscos El Veneno 6651 S Pulaski Rd, Chicago, IL 60629 (773) 582-5576 This West Lawn mainstay serves up seafood-inspired dishes that best represent the Gulf. Bring a six-pack of beer to enjoy with the Nayarit-style cuisine, which includes grilled snapper, crabs, lobster, and shrimp.

44

April 2019 Ukrainian People

10. mfk.

432 W Diversey Pkwy, Chicago, IL 60614 (773) 857-2540 This tiny subterranean restaurant is certainly a nice consolation. It captures the essence of seaside eating through coastal delights like crunchy prawn heads, boquerones, seafood fideos, and Basque cake.

11. Seafood Harbor 2131 S Archer Ave, Chicago, IL 60616 (312) 225-1888 This seafood-centric spot from the partners of Phoenix Restaurant serves a variety of Cantonese-style delicacies.

The dining room is lined with tanks full of live products and the menu has options like lobster, Alaskan king crab, largemouth bass, baby clams, and much more.

12. Wellfleet 4423 N Elston Ave, Chicago, IL 60630 (773) 283-8400 Guests can pick up some fresh seafood before grabbing a seat at the counter for lobster rolls, clamwiches, and crab cakes.

13. Fahlstrom's Fresh Fish Market 1258 W Belmont Ave., Chicago, IL 60657 (773) 281-6000 Owner Glenn Fhalstrom, who also co-founded Glenn’s Diner, delivers 16-18 pieces of fresh fish daily alongside a selection of oils, spices, and sauces. On Tuesdays, bring an appetite for all-you-caneat Alaskan king crab legs.

14. Half Shell 676 W Diversey Pkwy., Chicago, IL 60614 (773) 549-1773 The Lakeview oyster bar has been in operation since 1968, providing folks with bivalves, king crab legs,

soft shell crabs, deep fried frog legs, and more. During summertime, the front patio is a popular attraction. Bring some bills because it’s cash only.

15. Hugo's Frog Bar & Fish House 1024 N Rush St., Chicago, IL 60611 (312) 640-0999 Oysters are flown in daily and are available during happy hour for $1. The rest of the menu features classics like jumbo lump crab cakes, Shrimp DeJonghe, king crab legs, and pan-seared halibut.

16. Santorini 800 W Adams St., Chicago, IL 60607 (312) 829-8820 A Greektown staple for more than two decades, Santorini is the closest Chicagoans will get to the Aegean Sea without hopping on a plane.

Try charcoal-grilled octopus, wild sea bass, red snapper, swordfish, and more inside a warm and cozy dining area.

17. La Palapa 2000 W 34th St, Chicago, IL 60608 (773) 376-9620 Mexican mariscos are served on a beach-themed patio, complete with thatch umbrellas and fake palm trees. House specialties include shrimp empanadas, langoustines over rice, and filete relleno (tilapia stuffed with shrimp, octopus, crab, onions, tomato, cilantro, and cheese). Alcohol is BYOB.

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

April Adventures Await!

T

his Saturday, April 6th, let's start the day off brightly with a Salute to the Sun and a big “Hello” to the Universe. Join us, please, at the Adler Planetarium, for a Vinyasa Flow yoga class, where, guided by an instructor, we'll go through poses and stretches that will relax our bodies and ease our minds into quiet reflection under the stars within the Grainger Sky Theater. Bring your own mat! We'll linger afterwards, since the class includes admission to the museum, where we'll get our eyes opened yet again to the amazing wonders of this beautiful Universe we live in. Class starts at 8:30am, so meet us at about 8:00? https://www.adlerplanetarium.org/events/sunsalutations/ Continuing our immersion in Indian culture, we're heading right out to Naperville, IL, for the Holi Festival of Colors, 11am – 4pm, where we'll meet a few more friends and have the time of our lives celebrating the return of Spring by grabbing handfuls of (absolutely safe) brightly colored powders and throwing them on each other! The event is filled with live music of several traditional styles, dances, and of course, delicious, vegetarian food. Isn't this thrilling? It's a long drive home, so we'll stay for dinner at some local joint, like Empire Burgers and Brew, https://www. empireburgerbar.com take a while to eat, converse, relax after all that excitement, then head home, relaxed and satisfied.

Did you know that there is a wonderful film fest at The Davis Theater 4614 N. Lincoln Ave., Chicago from April 11th through the 14th? I know, documentaries are not my first choice either, BUT here are a couple of great films that are now on our must see list: Knock Down The House, showing at 7:30 pm on opening night, takes us inside the personal struggles, experiences and passions that led three women to successfully campaign for seats in the House of Representatives.

We'll be back again on April 13th to see Anthropocene: The Human Epoch, a visually stunning narrative of the effects humans have had upon this great planet in such a short time. We've moved mountains, built cities that light up the planet at night, and changed the planet in numerous ways that may ultimately lead us to our own destruction.

Shocking and inspiring at the same time, this promises to be yet another great film. There are many more to choose from; one that looks particularly amazing is The Biggest Little Farm, an uplifting story of two city folks who move to the country and spend 8 years building their land into a wonderfully diverse and sustainable farm, despite coyote attacks, insect infestations, fires, floods and more, showing on Sunday night, April 14th at 7:00pm. http://www.doc10.org

W

e'll walk around the square once or twice, before hopping into Bub City http://bub-city. com/rosemont/ for a leisurely, casual, and quite filling BBQ meal, and just for me, whiskey, on the rocks. The doors to Joe's Live, attached to Bub City (meet us there, you'll see), open at 8:00pm, and we are definitely staying for the 7th Heaven concert.

These guys know how to rock. They've been on the charts numerous times, you'll recognize some of their music from radio and even movie soundtracks. Based right here in Chicago, 7th Heaven http:// www.7thheavenband.com started in 1985 and is one of the biggest and busiest indie bands in the world. Having released over 800 original songs, 7th heaven is a band you must check out. https:// www.joesliverosemont.com/ performance/7th-heaven/ Joe's Live, 5441 Park Place, Rosemont. When we get our parking tickets validated at Bub City (or any place else in the Park) there is no charge for parking, which is also very cool.

Friends, if you are at all fans of the Blues, you owe

H

it to yourself to visit this new exhibit at the Chicago History Museum, Amplified, Chicago Blues. We'll be here today, April 27th, where we'll walk through the stories of the black migrants who brought the Blues to Chicago, used it to create communities, and to really transform a very unfamiliar city into their home. “The photography of Raeburn Flerlage captures the streets, clubs, homes, and studios where a community of musicians defined the Chicago blues sound.

Immerse yourself in the Chicago scene of the 1960s through Flerlage’s images, and experience the blues by playing guitar, designing an album cover, writing lyrics, and singing karaoke.” http:// chicagohistory.org/blues Over time the Blues became amplified and electrified, often to the dismay of early audiences, and became the music we know and cherish today.

Do you have younger children, or spend time with younger nieces and nephews? If so, then join us today, Sunday, April 28th, at 3pm, at Filament Theatre, 4041 N. Milwaukee Ave., for

“The Miraculous Journey of Edward Tulane”, an intimate transformation of Kate DiCamillo's beloved book onto the small stage at Chicago's best youth-oriented theater.

Featuring live music and a wonderful cast that brings the tale to life with richness and emotional depth, this play is the story of Edward, a toy rabbit, much loved, but very vain, whose story takes an incredible series of twists after he falls overboard, from the deck of the RMS Queen Mary no less, while on vacation.

He sinks to the bottom, gets dislodged by a storm, caught in a fisherman's net, passes from one owner to another over the course of many years, gets cruelly broken, repaired and then shelved in a doll store until purchased by his now-adult original owner, Abilene.

As the old doll said to Edward, “If you have no intention of loving or being loved, then the whole journey is pointless.” Certainly, my friends, our journey is full of love, and this is a wonderful example to give to our youngsters. http://www. filamenttheatre.org/

asn't April been just oodles of fun? Now it's almost May, so look out Chicago! Until next month, dear readers, may your lives be filled with adventure and love.

Як Люда Руда

Що таке кредитна історія і кредитний рейтинг Майже вся Америка живе в кредит. Саме так найчастіше купують будинки, машини і яхти, розраховуються за навчання в університетах і коледжах. Навіть щоденні витрати в США часто оплачують кредитною карткою. Новоприбулим до США через це буває досить складно перебудуватися. Якщо на батьківщині показником стабільності вважалася відсутність боргів і кредитів, то тут все навпаки: якщо ти нічого не береш в кредит – довести свою чесність і добропорядність буде дуже складно. Потрібно, однак, пам'ятати: важливо не просто брати кредити, але й вчасно за них платити. Кредитна історія – це, по суті, доказ твоєї надійності і платеспроможності. Чим більш педантично ти оплачуєш свої кредити – тим краща кредитна історія. Чим краща твоя кредитна історія і чим вона довша – тим менші відсотки по майбутніх позиках. Крім того, як показало дослідження CNN, на кредитну історію звертають увагу орендодавці та працедавці. За статистикою, одного з чотирьох американців, які влаштовуються на роботу, перевіряють в кредитному бюро. Твоя кредитна історія буде відбиватися в кредитному рейтингу – так званому Creditscore. Це один з найважливіших показників фінансової репутації людини. Зазвичай, рейтинг виражається в цифрах від 300 до 850. Відповідно – чим вищий рейтинг, тим більше шансів отримати кредит на кращих умовах.

48

April 2019 Ukrainian People

отримати кредитку і побудувати хорошу кредитну історію Будувати хорошу кредитну історію доведеться кожному іммігранту в США, навіть тому, хто не планує брати кредити. Сьогодні ми розповімо вам про нюанси: чому кредитний рейтинг важливий для всіх аспектів життя, як отримати першу кредитну карту і як “очистити” історію невиплат.

Перші кроки Побудова кредитної історії, зазвичай, починається з отримання першої кредитної картки. Однак зробити це не так вже й легко. Прибувши до Америки, людина потрапляє в замкнене коло: банк не дає кредитку, тому що немає хорошого рейтингу, але, в той же час, неможливо побудувати високий кредитний рейтинг без користування кредитками. При цьому абсолютно неважливо, які у тебе були стосунки з банками за межами США. Інформацію про вчасно виплачені на батьківщині кредити не можна використовувати, щоб задобрити банк і отримати жадану кредитку. З цієї ж причини, протермiнована заборгованість за кордоном ніяк не вплине на вашу кредитну історію тут. Америка не має доступу до таких даних. Є тільки один виняток з правил – банк American Express, який видає кредитки тим, у кого на батьківщині вже були кредитні або депозитні рахунки в місцевих відділеннях цього фінансового гіганта. Всім іншим доведеться трохи попрацювати, щоб побудувати хорошу кредитну історію з нуля. Мирозповімо про декілька способів, як це можна зробити.

1. Отримати пeредоплатну (гарантійну) кредитну карту (secured credit card) Для цього потрібен паспорт (або ID), номер соціального страхування SSN і докази легального перебування в країні (віза або грін-карта). Принцип її роботи такий: ти кладеш на рахунок невелику суму ($ 200-500), а далі поводишся зі своїми засобами так, ніби це кредит. Тобто – якщо витрачаєш гроші, то регулярно поповнюєш картку до вихідної суми. Може бути і такий варіант: банк дає тобі невеликий кредит (від $ 300), але ти повинен покласти на рахунок певну суму – це буде гарантований депозит, якщо раптом ти перестанеш платити. Далі банк дивиться, наскільки добре ти вмієш керувати фінансами. Через півроку-рік вже можна буде отримати стандартну кредитну карту. Зазвичай, банки люблять, щоб ти не тільки відкривав у них передоплатну кредитну карту, але й мав раніше відкритий депозитний рахунок. Хоча і тут бувають нюанси. Катруся приїхала в США за робочою візою. Понад рік є клієнтом банку Chase, у неї там “великий” рахунок. Однак, коли захотіла отримати кредитну картку, банк їй відмовив, тому що вона громадянка іншої країни і не має статусу постійної жительки США. Причому, Chase відмовився видавати навіть гарантійну кредитку. Дівчина звернулася в Bank of America, відкрила там депозитний рахунок і попросила передоплатну кредитку. Її тут же видали без проблем. Bank of America легко відкриває передоплатну картку на суму від 300 до 1000 доларів. “Я відкрила кредитку з найменшою сумою, мені вона потрібна тільки для того, щоб почати кредитну історію”, – пояснює Катруся.

2. Отримати кредитну карту при наявності великого рахунку в банку Деякі банки можуть видати своєму клієнтові кредитну карту навіть без випробувальної передоплатної кредитки. Головна умова – наявність поточного ощадного або розрахункового рахунку. Така можливість – швидше виняток, ніж правило, однак її теж можна отримати.

3. Стати другим власником кредитного рахунку Власник кредитної картки може дати дозвіл користуватися нею будь-якій людині – родичу чи знайомому. Тут важливо пам'ятати, що основний власник картки повинен вчасно платити за своєю кредиткою.

4. Отримати кредитну карту автозаправної станції або великих магазинів Наприклад, це може бути карта Macy's, Target, JCPenny, Kohls і інші. Головна вимога – наявність номера соціального страхування і постійне джерело прибутків. Рітейлери можуть дати як передоплатну карту, так і звичайну кредитку. Єдине – користуватися нею можна буде тільки в магазинах або на заправках цієї конкретної мережі. Витрачені з карти суми потрібно регулярно поповнювати.

5. Купити машину в кредит за спеціальною програмою Наступний метод побудови кредитної історії з кредитками ніяк не пов'язаний. Почати доводити державі, що ви – благонадійний громадянин, можна, наприклад, придбавши машину в кредит. Низка автосалонів мають спеціальні програми для тих, у кого ще немає кредитної історії. Для купiвлi машини людина повинна показати банківську виписку, рахунки за комунальні послуги, докази прибутку, а також надати список з п'яти-десяти чоловік, які знають потенційного покупця – їм будуть телефонувати, якщо він перестане виплачувати кредит. Для побудови кредитної історії автокредит – один з найважливіших етапів. За готівку машину в США купувати не варто – втратиш хороший шанс поліпшити свій кредитний рейтинг.

6. Купити в кредит побутову техніку У великому магазині можна домовитися про купiвлю в кредит телевізора або пральної машини. У вигляді першого внеску потрібно буде відразу сплатити більшу частину вартості товару (70-80%). Для отримання такого кредиту потрібно мати номер соціального страхування і докази стабільного доходу.

П'ять способів зберегти хороший кредитний рейтинг Головне правило після того, як ти відкрив кредитну лінію – вчасно платити за рахунками. Щомісяця банк надсилає виписку, в якій повiдомляє, коли саме ти повинен повернути використану суму. Причому, у клієнта є вибір. Він може або одномоментно заплатити всю суму (якщо зробити це до зазначеного терміну, то відсотки платити не потрібно), або в належний час внести мінімальний платіж, а залишок розбити на частини і виплачувати їх щомісяця (відсотки в даному випадку можуть досягати 15-30% ). Ми зібрали п'ять основних правил, дотримання яких допоможе побудувати хороший кредитний рейтинг.

1. Сплачуй всі рахунки вчасно Про термiнування в оплаті, фінансові стягнення і банкрутство завдають кредитному рейтингу найбільшої шкоди. Ти можеш щомісяця не виплачувати весь борг по картці, але мінімальний платіж мусиш завжди платити вчасно. Ти можеш забути почистити зуби, але про банківський платіж забувати ніколи не можна!

2. Регулярно перевіряй свій кредитний рейтинг Якщо ти помітив якусь неточність у своєму

рейтингу, відразу ж повідомляй в кредитне бюро. Юлія з України вже більше п'яти років живе в США. Вони з чоловіком постраждали через помилку в кредитній спілці, де сім'я брала автокредит. При закритті вони виплатили весь залишок, який їм назвала співробітниця кредитного союзу. Однак в наступному місяці кредитна спілка виставила їм ще $ 14 боргу, про який пара не знала. В результаті – платіж був протермiнований, звіт про це пішов в кредитне бюро, і кредитний рейтинг знизився з 750 до 690. У кредитній спілці помилку визнали, однак виправити її можна було, тільки подавши апеляцію. Сімейна пара в цей час caме брала іпотеку. Через те, що знизився рейтинг у банку, їм дали кредит під 4,12%, хоча всі їхні знайомі отримували під менше, нiж 4%. Через півтора місяці після апеляції кредитне бюро визнало правоту сімейної пари і повернуло рейтинг на колишню позицію.

3. Розумно керуй своїми боргами Регулярно переглядай виписки за кредитним рахунком, якi надсилає банк, і, якщо ти вже досяг свого кредитного ліміту, не використовуй більше цю кредитку.

4. Будуй свою кредитну історію Дуже важливо, щоб твоя кредитна історія з вчасно оплаченими рахунками була тривалою. Для того щоб показати, що ти можеш поводитися з грошима відповідально, бажано не тільки вчасно оплачувати платежі кредиток, а й намагатися вносити суму більшу вiд мінімального платежу. Крім того, важливо вчасно платити за всіма комунальними, медичними та іншими рахунками.

5. Не роби дуже багато запитів на видачу кредитів

Кожного разу, коли ти відправляєш заявку, кредитор дивиться на твій кредитний звіт. Якщо за короткий період часу ти відправиш занадто багато таких запитів, це означає, що ти вже взяв на себе дуже багато боргів або маєш фінансові проблеми.

Хто оцінює кредитний рейтинг Існує три кредитних бюро: Equifax, Experian і TransUnion, які збирають дані і оцінюють кредитні історії. У кожного з них своя система обчислення, і тому вони можуть показувати різний кредитний рейтинг. Є також зведений рейтинг компанії FICO, яка і створила дану систему підрахунку балів. Також підрахунком балів займаються деякі банки і компанії, де можна дізнатися про свій рейтинг. Раз на рік можна безкоштовно перевірити свій кредитний бал трьома способами: на сайті Annual Credit Report, за телефоном 1-877-3228228, або надіславши запит поштою: Annual Credit Report Request Service, POBox 105281, Atlanta, GA 30348-5281 (потрібна наступна інформація: прізвище та ім'я, номер соціального страхування, поточна адреса проживання, попередня адреса, дата народження, номер телефону). Безкоштовно перевірити свій рейтинг також можна на сайтах CreditSesame.com або CreditKarma.com . Все можна виправити – навіть невиплачені кредити. Відновленням кредитного рейтингу займаються спеціальні компанії. За свої послуги вони беруть від $ 600 і більше. Весь процес займає близько півроку.

Гумор

Весна іде - красу несе *** Жінка засмучено каже до чоловіка: - Весна прийшла, надворi тепло, хороше, а мені роздягнутися нема в що! *** - Купуйте квіти! Купіть букетик для жінки!

- Я не одружений!

- Тоді для коханої!

- Немає в мене ніякої коханої.

- Купіть тоді на честь того, що у вас таке безтурботне життя! *** - Ну що, по пиву?

- Ні, пива не п'ю. Як вип'ю, то в організмі весна настає.

- Що кров вирує?

- Та ні, нирки набрякають. *** Французький журнал для чоловіків оголосив конкурс на кращий короткий опис свого ранку. Перше місце посiв автор такого твору: “Я встаю, снідаю, одягаюся і їду додому”. *** Реклама для автолюбителів: “Якщо ви почали помічати багато дівчат в коротких спідницях, це означає, що настала весна і пора міняти гуму”.

*** Абсолютно незрозуміло, чому жінки люблять кішок. Кішки – істоти незалежні, вони не слухаються, не йдуть, коли їх кличуть, люблять вештатися по ночах, потім приходять, щоб їх нагодували і попестили. Після цього вони хочуть, щоб їх залишили в спокої, поспати. Іншими словами: в кішках жінки чомусь люблять те, що ненавидять в чоловіках... *** Осінь, 13 градусів: “Бляха, де пальто, чоботи, шарф, рейтузи, шапка”? Весна, 13 градусів: “Супер, піду в шортах”! *** Взимку чекаєш, коли прийде весна, а навесні – коли нарешті піде зима. *** Йде суд, розлучаються чоловік і жінка. Суддя просить пояснити, чому подружжя хоче розлучитися. Починає пояснювати чоловік: – Ну ось, уявіть собі, пане суддя: весна, чудова погода, люди спокійно прогулюються на вулиці, а моя жінка йде за мною і нудить, і нудить! “Викинь ялинку та викинь ялинку!”

*** Після того, як лікар оголосив йому страшний дігноз – безпліддя, він так розгубився, що навіть не знав, що сказати своїй вагітній дружині... *** - Все, що мені потрібно зараз, це ванна, шампанське і легка музика.

- А я?

- Ти теж, звичайно! Будь другом, сходи в магазин за полуницею. *** Перед законом усі рівні: безхатьковi, який прожив всю зиму на теплотрасі під мостом, навесні принесли квитанцію за опалення. *** Сьогодні я знайшов в зимовій куртці сто доларів! Що не кажи, а добре працювати в гардеробі! *** Зараз найголовніше по дорозі на роботу або з роботи додому – не наступити ногою в шматок весни. ***

У барі: - У вас є що-небудь вегетаріанське?

- Aякже! Горілка з добірних сортів пшениці, пиво з ячменю, вино і коньяк з винограду!

*** Хочеш підзаробити трохи весною – покопирсайся у своєму зимовому одязі. *** Дружина входить у ванну і бачить: на вагах стоїть чоловік і втягує живіт.

- Думаєш, це допоможе?

- Звичайно! Як я інакше побачу цифри?! *** - Тату а мені сьогодні наснилося, що ти мені дав 3000 гривень.

- Залиш їх собі, синку! *** Фразу “Всі мужики однакові”, безумовно, вигадала якась китаянка, яка загубила свого чоловіка в натовпі. *** Найвищий комплімент ресторану – це слова відвідувача дружинi: - Ну що, зрозуміла, як треба готувати борщ? *** П'ятикілометрова пробіжка продовжує життя на півгодини, але забирає 40 хвилин – дiйшли висновку експерти з питань здоров'я. *** - Лiкарю, тільки чесно скажіть - від цих ваших цілющих трав є реальна користь?

- Звичайно! Ось я синові вже дачу купив, та й доньці будинок майже добудував. *** Чоловік встиг покататись на Бентлі, коли переходив дорогу на червоне світло.

50

April 2019 Ukrainian People

*** Найкращий спосіб помиритись з жінкою – це прикинутися мертвим! *** - Любий, я красива?

- Так… лайків на 15-20. *** - Цікаво, що жінки находили в чоловіках раніше?

- Коли раніше?

- Коли ще не винайшли гроші! *** Жінка грає на скрипці. Чоловік: - Ну, добре, припини. Куплю тобі нову сукню. *** Жінка – чоловікові: - Уявляю, які страшні підоз­ ри зародилися в твоїй голові, коли я зникла на два дні.

- Так. Я одразу підозрював, що ти повернешся. *** У лікарню привозять чоловіка із травмою черепа. Медсестра заповнює карту і запитує: - Одружений?

- Ні, це я під машину потрапив. *** - Як твій новий бос? З ним можна працювати?

- Прекрасна людина! З ним можна взагалі не працювати! *** В шлюбнiй агенції: - Ви кому, міс, віддаєте перевагу, брюнету чи блондину?

- Мені б хотілось рудого! В мене меблі червоного кольору!

М и ст е цт в о

Андрій Бондаренко: “Якщо довго співати Онєгіна, дуже псується характер”

Ц

ей молодий ставний блондин із розкішним баритоном – висхідна зірка світової опери. Народився у Кам’янціПодільському, навчався в Київській консерваторії та Академії Молодих Співаків при Маріїнському театрі. Серед його здобутків – провідні партії у численних оперних постановках по всьому світу, перемоги у найпрестижніших вокальних конкурсах, виступи на сценах Карнегі-Холу та Ла Скала, співпраця з Пласідо Домінго і Валерієм Гергієвим... Будь-кому навіть сота частина цих досягнень здавалася би мрією. Та про що мріє той, хто піднявся на Олімп?

- Андрію, ви багато гастролюєте у США. Розкажіть, будь ласка, про свої найсвіжіші проекти. Де наші американські читачі могли би вас почути?

- Мені подобається працювати у США. Гарні театри та концертні зали, цікава, обізнана публіка. Лише у період із лютого по травень 2019 року я задіяний у трьох постановках. Наприкінці лютого співав моцартівського “Дон Жуана” у Palm Beach Opera (Флорида). А на квітень і травень заплановано “Дзвони” Рахманінова. Тож, якщо нас читає хтось із Техасу – то принагідно запрошую. Співатиму 11, 12 і 13 квітня в Далласі (з Dallas Symphony Orchestra), а 9, 11 та 12 трав-

52

ня – у Х’юстоні (з Houston Symphony).

- Історія вашого успіху здається справжньою казкою, сюжетом для фільму про selfmademan. Чи можете назвати переломні події та знакових людей, які змінили ваше життя?

- Не скажу, що моє життя схоже на сюжет фільму. Там, зазвичай, як буває? Герой зранку розплющує очі – і гоп, усе, він – зірка. В мене такого не було. Але, напевне, я – щасливчик, бо постійно зустрічаю на своєму шляху класних музикантів, класних особистостей, які мені допомагають і дають змогу проявитися. Віра й підтримка найближчих людей – ось що найважливіше. Тому, певно, най-

April 2019 Ukrainian People

перше, в чому мені пощастило – це народитися у своїх батьків. Вони вірили в мене, коли я сам ще не дуже-то в себе вірив. Я просто хотів грати на саксофоні. В голові були лише джаз і дівчата. Юрій Баландін, мій викладач із хорової школи, прищепив мені любов до опери. Це його “вина”, що я почав займатися співом професійно. Він підготував мене до вступу до Київської консерваторії, де мені знову поталанило – я потрапив до класу народного артиста України Валерія Буймистра. Це дивовижна людина і педагог. Він надзвичайно багато мені дав. Якось до консерваторії приїхали Лариса та Валерій Гергієви.

Вони презентували свою Академію Молодих Співаків і заохочували студентів подаватися туди. Я прослухався – і потрапив до Академії, а звідти – й до Маріїнського театру. В “Маріїнці” познайомився з імпресаріо, з яким і нині працюю. Тоді ж почав їздити по майстер-класах, фестивалях і конкурсах. Мабуть, наступною переламною подією була перемога у номінації Song Prize на Всесвітньому оперному конкурсі BBC Cardiff Singer of the World (2011).

- Це був не перший великий конкурс у вашому житті.

- Ну, так. До цього я отримав призи на конкурсі ім. М.Римського-Корсакова в Санкт-Петербурзі (2008) та на конкурсі ім. С. Монюшка (Варшава, 2010). А ще з’їздив на “Опералію” (Мілан, 2010). Приз не отримав, але потрапив у фінал. Пам’ятаю – стою на сцені Ла Скала, за диригентським пультом – П. Домінго. Співаю “Смерть Родріго” з опери “Дон Карлос”. Серйозний твір такий. А сам озираюся навколо й повірити собі не можу: невже це правда? Невже це все – зі мною? Мені лише 24, а ось, будь ласка: і Ла Скала, і Домінго. Ух, як від того йшла обертом голова – й не передати. Такий стан дивовижного дитячого щастя: вауууууу!

- На яких ще сценах було таке відчуття піднесеності?

- Тут не стільки про самі сцени мова, скільки про усвідомлення того, що мрії збуваються. От просто беруть – і збуваються. Але так, стан – це важлива річ. Коли стоїш на авансцені Карнегі-Холу чи Сіднейського театру – як може бути по-іншому? От наступного сезону дебютуватиму в Ковент-Гардені в ролі Марчелло з “Богеми”. Думаю, і там буде багато яскравих емоцій.

- А що ви співали у Сіднеї?

- У Сіднейському театрі дві зали. Одна величезна, концертна. А друга, менша, – оперна. Я виступав в обох. Спершу було концертне виконання “Пікової дами”, а потім я приїхав на спектакль “Весілля Фігаро”. Загалом, в Австралії я був тричі. Третій проект був поєднанням драматичного й музичного жанрів. Це була постановка “Життя Казанови”.

- То ви були Казановою?

- Чого не зробиш заради мистецтва? (Сміється). Я був молодим Казановою, а старим був Джон Малкович. Малкович із Інгеборге Дапкунайте грали драматичні фрагменти, а ми із сопрано Мартен Грімсон з Німеччини співали оперні дуети. Вся постановка була просякнута музикою Моцарта.

- А чи траплялося таке, що поки працюєте над якоюсь партією, відчуваєте, що ваш особистий характер змінюється, набуваючи рис цього персонажа?

- О, так. Якщо довго співати Онєгіна, характер дуже псується. Стаєш таким “утомленим від світу задавакою”, що аж самому гидко. “Постыли мне все девы мира”. Щось таке.

Олена Карпенко,

співачка, композитор, поетеса та журналіст. Лауреат численних міжнародних музичних конкурсів, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів. Випустила п’ять книг та три сольні альбоми. Під псевдонімом Solomia виступає з концертами в Україні та за кордоном. Офіційний сайт – www.solomia.net

- А Казанова так не впливав?

- Казанова був в Австралії. Там – усе навпаки (Сміється).

- Які вашi улюблені оперні партії?

- Є партитура, яку я вважаю найгеніальнішим твором усіх часів і народів. Це “Пеллеас і Мелізанда” К.Дебюссі. Я готовий співати цей твір завжди, всюди й безкоштовно. Дуже люблю оперу Б. Бріттена “Біллі Бадд”. Ну, і моцартівського “Дон Жуана”, про якого давно мріяв і, нарешті, отримав нагоду виконати його у Флориді півтора місяці тому.

- Життя артиста – це постійні переїзди, валізи, літаки та джет-леги. Проте, у будь-кого, хто живе у такий мандрiвний спосіб, є “місце (чи місто) сили”. Де – ваше?

- Колись я кілька років прожив у Пітері, згодом – у Цюріху. Але не люблю я Пітер. А в Цюріху мені бракує повітря. Коли маю два-три вільні дні, намагаюся вирватися до Києва. Я тут на місці. Мені потрібна київська атмосфера, люди, архітектура, звуки, запахи. Я неймовiрно сумую за Києвом. Тут – усе рідне, своє: вулиці, друзі, навіть тітки в магазинах (Сміється).

- Хто вас підтримує і надихає?

- Коли дитина в 17 років приходить до батьків і каже “я хочу співати”, то важко передбачити, якою буде їхня реакція.

Мої батьки мене підтримали. Саме завдяки їм я став тим, ким став. Вони повірили у мене й кинули всі сили на те, щоби я вчився у консерваторії та щоби спів став моєю професією. Я відчуваю, що продовжую рухатися й розвиватися, географія моїх виступів розширюється, додаються все нові й нові партії. Багато чого вже йде “по накатаній”. Наче встав на потрібні рейки – і вперед. Але інколи бувають моменти своєрідних одкровень. Особливо – після важливих проектів, коли величезні зусилля, купа часу та натхнення виплескуються у кількагодинну постановку. Емоційне напруження спектаклю, софіти, оплески, святкування… Повертаєшся після цього до безликої орендованої квартири і відчуваєш спустошення. Часом і поспілкуватися нема з ким, виговорити враження від спектаклю… Буває, так тягне зателефонувати батькам. Але найчастіше не наважуєшся дзвонити, бо вони в іншому часовому поясі. Та я це вже якось пережив, переріс. Час, відстань і робота загартовують.

- Ви з дитинства співали?

- У школі ми хором виконували народні пісні. Все було дуже звичайно, як у всіх. А років у 13 я зненацька почав співати баритоном. Так дивно було.

- Любов до народних пісень залишилася?

- Ну, звісно.

- А які ваші улюблені твори української музики?

- Для більшості слухачів українські опери – це “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка” і “Запорожець за Дунаєм”. У Київському оперному театрі йдуть усі три спектаклі. Проте, найцікавіші, на мій погляд, модерні твори (переважно, ХХ століття) чомусь незаслужено знаходяться в тіні. Зокрема – прекрасна опера К. Данькевича “Богдан Хмельницький”. Вона не поступається “Тарасові Бульбі”, а місцями навіть краща. Нещодавно я познайомився з дивовижною оперою “Вій” В. Губаренка. Це дуже ефектна музика, своєрідне поєднання опери та балету. Ну, а якщо ставити когось у паралель із Шостаковичем – то однозначно Лятошинського з його оперою “Золотий обруч”. Мені дивно, чому ці твори не звучать на сцені. Їх потрібно співати, пропагувати й показувати. Не так давно ми почали співпрацювати й дружити з диригенткою Оксаною Линів. Вона робить надзвичайно багато для популяризації української музики за кордоном. Працюючи з найкращими світовими театрами та оркестрами, завжди намагається у своїх симфонічних програмах виконувати українську музику. Якщо вже не український твір, то хоч музикантів українських запрошує. Кілька років тому вона заснувала у Львові фестиваль “МоцАрт”, не взявши жодної копійки у держави. Це унікальна подія, тиждень справжньої насолоди класичною музикою найвищого світового рівня.

- Натхнення, майстерність, праця, удача… Що із цього для вас найважливіше?

- Натхнення. Коли воно є, коли справді отримуєш кайф від того, що робиш, то працю навіть не помічаєш. Ну, а удача – це просто бути в правильному місці у правильний час.

- Якщо би до кінця світу лишалася хвилина, і за цей час потрібно було би передати людству найважливіший мессидж – коротко, змістовно і щиро. Що би ви сказали?

- Любіть.

- А самі ви любите?

- Та от, бачте, на руці татуху собі набив: “Любов і Музика”. На гінді. Це дві найважливіші речі в моєму житті. Хоча, по суті, це одне. І любов, і музика – це щось єдине. Вічне.

- Що для вас любов?

- Важко сказати… Ймовірно, стан. Це набагато глибше, ніж просто закоханість, почуття до жінки. Це щось настільки тонке, що й не сформулюєш одразу. Коли любиш усе навколо: світ, людей, свою роботу, приймаєш самого себе та оточуючих з усіма плюсами та вадами. Чесно кажучи, таке відчуття в мене буває рідко. Але деколи, в моменти катарсису, відчуваєш: заради цього варто жити. Проте, частіше просто блукаєш і шукаєш себе, свій звук, своє місце у світі…

- Ви досягли дуже багато в житті. А чи є якась дитяча мрія, яка досі не збулася?

- Я би сказав так: багато чого справдилося, але виявилося зовсім не таким, яким марилося.

- Що, наприклад?

- Успіх. Коли я був студентом, то мріяв про великі сцени, перемоги на конкурсах, головні партії, оплески, подорожі… Ну, що ж… Це все є. Але щастя – не в цьому.

- А в чому?

- В гармонії. З собою та світом.

- Кому чи чому ви би хотіли подякувати?

- Життю. Воно дає мені стільки хорошого. Стільки шансів.

- А чому ви це кажете з таким сумом в очах?

- Та, вже як вийшло (Посміхається).

- Ви почуваєтеся дорослим реалізованим чоловіком?

- Та ні, де там? Пацан-пацаном. Я люблю бешкетувати. Часто приколююся під час репетицій. Ну, люблю я витівки. А дехто вважає це непрофесійним.

- А що означає бути професіоналом?

- В опері що важливо? Досконально знати текст, володіти голосом, правильно вимовляти, слухатися диригента і режисера… Але це так нудно! Академізм – не моє. Рояль, фрак, неприродні жести…

- Але ж у вашій професії не дуже-то й побавишся. Хіба що не вступити вчасно чи коника на сцені викинути?

- Саме так. Ну самі скажіть: який з Онєгіна бешкетник?

- Певно, звідси й печаль в очах.

- Мабуть…

Ukrainian People April 2019

53

М и ст е цт в о

Кiно й гуцули:

назад, в минуле, i вперед – до євро-цінностей Людмила Пустельник Огляд недавніх i зовсім новоукраїнських кiно-комедiй – “Скажене весiлля”, “Шляхетнi волоцюги” та “Гуцулка Ксеня”.

Про що кiно: “Скажене весiлля”, режисер – Влад Дикий. На батькiвщину до подiльського мiстечка приїжджає Катруся – щоб познайомити батькiв з нареченим-французом. Майбутнiй тесть спочатку категорично не сприймає обранця доньки, бо той – темношкiрий. “Шляхетнi волоцюги”, режисер – Олександр Березань. Енкаведисти та фашисти полюють за сакральною коштовнiстю в передвоєнному Львовi. Львiвськi батяри рятують не лише цивiлiзацiю, але й беззахисну дiвчину-сироту. “Гуцулка Ксеня”, режисер – Олена Дем’яненко. Файний хлопець з американської дiаспори отримає мiльйон у спадок – якщо одружиться зi свiдомою українкою. Пригоди в Карпатах.

Р

озпочну з ложок дьогтю, присмак яких вiдчутний попри увесь мед на тему рiдного i – нарештi! – нешароварно-сучасного кiнопродукту. (Будьмо, панове!). Aнти-“хiт-парад” очолює вiдверта композицiйна недбалiсть, щоб не сказати – вiдсутнiсть логiки. Наприклад, коли епiзодична героїня, класична “синя панчоха”, нi з того, нi з сього перевтiлюється в несамовиту стриптизерку (“Скажене весiлля”). Чи артефакт для фюрера – нi багато, нi мало – аж браслет самого Олександра Македонського (“Шляхетнi волоцюги”). Хоч з таким же успiхом могла би бути лампа Аладiна чи, cкажiмо, просто граблi, надiленi магiчною силою. З цiєї ж опери – не завжди зграбно вплетенi – чи то пак, приплетенi – до сюжету музично-танцювальнi номери в “Гуцулцi” та “Волоцюгах”. Попри те, що саме їхня драйвовiсть обидвi стрiчки дуже навiть прикрашає. Окрема “брава!” – етно-фрiк-кабарету вiд DakhDaughters, справжнє карпатське золото. Цього, на жаль, не скажеш про гумор.

Oригiнального й незаяложеного мало, зате “запозичень” з iнших джерел не бракує. Якщо “Волоцюги” вперто змагаються “нижчепасковiстю” жартiв з неприхованою вульгарнiстю росiйського кiно-бурлеску останніх рокiв, то у решти двох

54

April 2019 Ukrainian People

справи трохи кращi. Дiлог з “Гуцулки...”, коли мiсцева дiвчина цiкавиться в американця “Маєте ТАМ грунт i хату?” взагалі може претендувати на новітній мем. Але тут же впхалося кляте “але” – повнiстю списаною з “Дiамантової руки” мiзансценою про “чуєте, як серце б’ється?”. Грубезна калька! Без якої спокiйно можна було б обiйтися. Тим часом, “Весiльний” гумор переважно тримається на неодноразовому обiгруваннi штампiв про недалеких селюкiв i педалюваннi їхнiх емоцiй: глядачевi має бути весело вже вiд того, що герої багато кричать i розмахують руками. Але якщо це комедія ситуацiй – то навiщо тягти їх за вуха iз захiдних весiльних cтрiчок? Як-от нетверезi жiночi посиденьки напередоднi головної подiї. Коли вже притягли, то: або доводьте видовище до повного вiдриву, як у “Дiвич-вечорi у Вегасi” чи “Дуже поганих дiвчатах”, або ж вигадуйте дотепи, що розважили б не тiльки зайнятих у сценiартисток. Чий натужно-вимушений регiт свiдчить, що не смiшно навiть їм. Нарештi, акторство. Видатним не грiшить жоден з фiльмiв, пристойним може похвалитися все та ж “Гуцулка...” (ролi старшого поколiння у виконаннi Тeтяни Печенкiної, Oлiв’є Бонжюра та Iгора Цiшкевича). Загалом симпатично виглядає закохана пара з «Весiлля» – не в останню чергу, завдяки харизматичному Джиммi Воха-Воха в ролi Франсуа – i часoм навiть зворушливо. Вдався персонаж Юрiя Горбунова: недарма шоу-мен по життю грає шоу-мена на екранi.

Т

а ба, все це – на тлi доволi грубого пере- або недогравання батькiв та сусiдiв Катрусi. Розчарував Назар Заднiпровський, чий герой ще раз зiграв Назара Заднiпровського – з тими самими iнтонацiями й мiмiкою, що його ж персонаж Штефко в серiальному трешаку “Останнiй москаль” чи “губернатор” з iншого довгограю, “Слуга народу”. Однак, лаяти за це лише актора не хочеться, бо, здається, що режисери просто не бажають бачити якогось iншого його амплуа, крiм як хитрувато-жлобуватого дядька. Тим не менш, усю трiйку нових комедiй, включно з щиро провальними “Волоцюгами”, є за що похвалити. Бо кожнa тiєю чи iншою мiрою стала першопрохiдцем не лише у жанрових нiшах – сучасного ромкому з гуманiстичним посилом (“Весiлля”), комедiйного бойовика (“Волоцюги”) та мюзикла (“Гуцулка”). Як би не знущалися критики над “Волоцюгами” – i таки небезпiдставно – це наразi єдиний вiтчизняний фiльм, що взявся за досi незайману кiнематографом тему львiвського батярства. Як явища i певної альтернативної культури. Перший млинець, як належить, виявився глевким, з безлiччю огрiхiв, та все ж – першим. Бодай за це його творцям варто подякувати. Двi останнiх стрiчки – це також данина галицькому сентиментовi за славними днями бабцi-Австро-Угорщини, “коли й Карпати були вищi, й москалiв не знали”. Тi, що подiляють це генетичне ностальжi за втраченим минулим, залюбки пробачать кiношну iдеалiзацiю довоєнного буття. А ось надто прикрашенi побут i добробут мешканцiв Подiлля у “Весiллi” теж викликають посмiшку, тiльки гiрку – з огляду на сучаснi українськi реалiї, про якi глядачам добре вiдомо не з кiно. Втiм, на вiдчуттi атмосферностi фiльму це не позначилося – бо камера вмiє милуватися соковитими лiтнiми барвами i тiшити око привабливою картинкою. А ще тому, щоу “Весiллi” таки надибали свою “родзинку” – як-от “iсторичнi” сцени з Франсуа-“козаком”, чи не найбiльш вдалi з точки зору iдеї та виконання. (Не знаю, чи таким був задум, чи то просто збiг, але одразу ж згадався голiвудський “Тарас Бульба” 1962-го, що з полiткоректно темношкiрим “запорожцем” в одному з епiзодiв. Коли “африканське козацтво” Франсуа – все-таки не випадковiсть, то ще один “плюс” за елегантний стьоб над “класикою”). Операторовi ж “Гуцулки...”, Дмитру Яшенкову, просто хочеться аплодувати: за розкiшнi, аж до еротизму, краєвиди Карпат i майже фiзично вiдчутний шарм втраченої старовини. По-справжньому “смачно” вiдзнятi мальовнича природа i антуражi. Достатньо насолодившись якими, неможливо не оцiнити режисерської гри на контрастах: фiнальний акорд, що вже завтра всю цю красу поглине морок вiйни наводить на роздуми – мюзикл замало вважати тiльки розважальним жанром. Так само заслуговує вiдзнаки iронiя О.Дем’яненко, що знову ж таки на контрастi перегукується з месиджем “Скаженого весiлля”: добре, звичайно, що герой “Гуцулки...” i кохання знайшов, i грошi отримає. А що, коли б вподобана дiвчина раптом виявилася не українкою? Жили ж тодi в Карпатах i красунi iнших нацiональностей... Глядачi, що подивляться всi три комедiї, напевне oцiнять їхню якiсно нову урбанiстичну складову: вони доводять, що українське кiно може бути цiкавим i без традицiйної фольклористики. Приємного перегляду!

ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

ВОДІЇВ З CDL CLASS A & OWNER OPERATORS LONG DISTANCE: - LONG DISTANCE BETWEEN MIDWEST & WEST COAST (CA, NV, UT) - 55-65 C/MI - ОПЛАЧУЄМО - ВСІ МИЛІ, СТОПИ, ЕКСТРА ПІКАПИ - ВИ ОТРИМУЄТЕ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ

OWNER OPERATORS: - 10% ВІД ГРОСА - ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПІДХІД & ПЛАНУВАННЯ МАРШРУТІВ - СВОЯ МАЙСТЕРНЯ ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТІВ - ВИ ОТРИМУЄТЕ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ - TRAILERS FOR RENT

ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЗВОНІТЬ

630.376.6373 EXT. 5

Сто су н к и

Чого хочуть чоловіки у відносинах

в 25, 35 і 55 років

Як з віком змінюється ставлення чоловіків до жінок Коли і чому у чоловіків починається криза середнього віку? Як змінюється ставлення сильної статі по відношенню до жінок з роками? Давайте розберемося у багатому внутрішньому світі чоловіків різного віку.

25 РОКІВ:

35 РОКІВ:

ПОРА ПРОБ І ПОМИЛОК

ІГРИ ЗАКІНЧИЛИСЯ

Молоді люди в силу юнацького максималізму часто пускаються в крайнощі, особливо в тому, що стосується любовних відносин. Це час дорослішання почуттів і становлення особистості, коли закоханість накриває чоловіка з головою, але через відсутність досвіду впоратися з таким напливом сильних і нових емоцій йому буває нелегко. Жінки уявляються йому загадковою і небезпечною стихією, і саме на цей вік припадає найбільше любовних мук. Хлопці звертають увагу на цікавих дівчат: їм важливо, щоб партнерка була різнобічною натурою, відкритою новому, так як їм і самим хочеться розширювати кругозір – і бажано з однодумницею. Для 35% чоловіків важливо розділяти хобі та інтереси з коханою. На жаль, в цьому віці чоловік може бути не дуже чуйним, і переживання жінки здаються йому чимось незбагненним. Її проблемам він не надає великого значення. Але є і плюси у відносинах з молодим чоловіком: він дуже серйозно сприймає кохання. Перші стабільні відносини він буде пам'ятати все життя – ці спогади він пронесе через роки, і через десятки років ті почуття все ще будуть здаватися йому особливими. У цьому віці прагнення великого і чистого кохання таке велике, що складно пробачити зраду. 94% чоловіків розлучаться з зрадницею, і при цьому тільки 22% закоханих піддадуться спокусі самі. У сексі молоді люди не дуже винахідливі, адже акт близькості сам по собі дарує неймовірні відчуття. Втім, млявість i одноманітність під ковдрою теж не про них – в юності немає нічого страшнішого вiд рутини. Будьте готові до його пропозиції зайнятися коханням в найнесподіванішому місці та інших еротичних фантазій.

Чоловік у розквіті років – енергійний і сконцентрований на кар'єрі. Це аж ніяк не означає, що відносини для нього відійдуть на другий план – скоріше, він просто чекає від них чогось іншого. У цей час особливо важливе відчуття надійного тилу, стабільності та взаєморозуміння, адже після подвигів на роботі так хочеться повернутися додому, де можна спокійно відпочити. До 35 років 41% чоловіків усвідомлює, що жінка, яка вміє готувати – подарунок долі. Це зовсім не означає, що тепер основним для дружини має бути кухня та виховання дітей: амбітна людина зможе оцінити ваші успіхи в роботі і сама буде дбати про своє особистісне зростання. Для 35% чоловіків спільність планів на майбутнє з коханою стає важливішою від спільних захоплень і навіть інтимних відносин. Зрілий чоловік довго придивляється до майбутньої партнерки, але якщо жінка пробуджує в ньому інтерес і доводить свою готовність до спільного життя, то поруч з нею виявиться надійний і турботливий супутник, здатний заплющувати очі на її недоліки. У цьому віці чоловік уважно ставиться не тільки до зовнішності жінки (цього йому вже стає замало), він оцінює її як особистість.

56

April 2019 Ukrainian People

Крім того, цей вік характерний бажанням урізноманітнити сексуальне життя: як не дивно, найекстремальніші фантазії з'являються у чоловіків не в юному віці – вони приходять з досвідом. Насичене сексуальне життя є важливим аспектом відносин для 57% чоловіків.

Фото: Alfredo Omana Padron, AJG FILMPRODUCTION

55 РОКІВ:

МОЖНА І ПОГОВОРИТИ Не так страшна криза середнього віку, як перспектива зустріти її на самоті: 62% чоловіків готові бути в відносинах без кохання, аби лише не бути одному.

Зрілий чоловік переживає новий підйом життєвих сил і особливо цінує новизну відчуттів. У цьому віці він спроможний залишити жінці право залишатися самою собою – він прийме вашу оригінальність і незалежність. Тільки 48% чоловіків не зможуть пробачити зраду коханої. Якщо в більш молодому віці чоловіки вважають за краще партнерство пристрастей, то зрілий чоловік бачить в жінці музу, що може надихнути на нові звершення. Чоловік, якому за 40, любитиме вас просто за те, що ви така, яка є, йому буде цікаво спілкуватися з вами, дізнаватися нове про вас і радіти разом життю. Дорослий чоловік буде готовий приймати ваші слабкості і сам оцінить ваше вміння не загострювати увагу на проблемах. Він любить комфорт і готовий організувати для жінки спокійне затишне життя, де ніщо не буде заважати насолоджуватися товариством один одного. Він не стане захищати свою незалежність, так як йому вже не потрібно доводити щось собі самому і боротися з комплексами, але натомість він буде очікувати від вас мудрості і поблажливості (56%). Може, секс у чоловіків цієї вікової категорії трапляється вже не так часто, зате інтереси партнерки в ліжку він вже ставить вище вiд своїх власних.

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Коли треба спинитися? Спинитися, закрити очі і уявити, що спиш а все навколо – кепський сон. Коли це все має вже скінчитися? Будь-як – «вже»… Здається, що кожного разу людство доходить до крайньої цятки, яка має означати кінець. Але щоразу після неї починається нове речення. І так по колу, створюючи неймовірного обсягу мемуари людства. ЗАТЕМНЕННЯ 2096 рік. Змінилося дуже багато, але не людина. В своїй сутності ми залишилися, як i ранiше, з такими ж вадами та бажаннями. У сучасному світі важливо було лише те, до якого класу належиш. Ніякого громадянства, національної ознаки чи расового походження. Все це тепер не мало ніякого значення. Лише штрих-код на правому зап’ясті, в ньому була зашифрована інформація про належність до класу. Саме це визначало твою подальшу долю. Суспільство поділилося на три класи. Верхній – який керував суспільством і складався з політиків, власників корпорацій. Вони вважали, що еволюціонували до особливого стану – надлюдини. Саме це переконання керувало їхніми діями і зверхнім ставлення до інших класів. Середній – обслуговуючий персонал гіперполісів: поліція, лікарі, чиновники та менеджери різних ланок. Це був клас, який дозволяв жити в більш-менш комфортних умовах. Та все ж мав певні обмеження, які не дозволяли користуватися всіма ресурсами. Нижній клас, так званий «інферно» – притулок знедолених та зневірених. Тут жили звичайні робітники: шахтарі, гірники, прибиральники, будівельники тощо. Дощ, який ніколи не закінчувався, перетiкав у багнюку, в якій людям цього класу доводилося жити. Тут ніхто не мав жодних прав, тому злочинний світ не забарився, щоб пустити своє коріння на родючому грунтi. Міста перетворилися на гіперполіси, що замість назв мали лише індекси. Топоніми стали непотрібними, як і національні відмінності людей. Суспiльство стало повністю глобалізованим. Це дозволило зупинити міжнаціональні конфлікти і геополітичні війни. Проте людську природу це не спинило… Злочини, грабунки, вбивства коїлися й далі. Змінилися лише мотиви та інструменти. За межами гіперполісів лежала так зва-

58

April 2019 Ukrainian People

на Мертва земля – техногенне пустище, яке слугувало звалищем відпрацьованої техніки та сміття. Це стосувалося і людей… Ті, хто порушував закон та порядок гіперполісів чи ті, хто не міг сплачувати податок громадянина. Для них у дію вступав протокол Blackened, який зазначав, що людина більше не відповідає вимогам громадянина гіперполісу і втрачала свій шрих-код ідентифікатор та належність до класу. Мертва земля стала притулком для вбивць, наркоторговців, крадіїв та всіх знедолених. Тут не було ніякої моделі закону, яка б давала шанс на виживання, окрім одного, первинного – виживає тільки найсильніший. ОДИНАДЦЯТЬ Поліцейський трекер блиснув сигнальним червоно-синім спалахом, сповістивши про свою присутність. Зробив півколо і завис біля східної галереї «А42» житлового модуля «М407». Двигуни перейшли в пасивний стан, дозволивши трекеру пристикуватися. Троє детективів кримінального департаменту зійшли на брудний і мокрий бетон. «А42» був передостаннім поверхом житлового модуля. Та все ж, це був нижній клас, тому занедбаність i бруд були цiлковитою нормою. Один з детективів роздратовано вилаявся і рушив до входу в комплекс. Декілька годин тому в кримінальний департамент надiйшло повідомлення про масову загибель селферів. Такі випадки траплялися доволі часто і нікого не дивували. Люди постійно перебували в VR, фактично живучи в цифровій реальності. Вона дозволяла жити іншим життям, в якому ти міг належати до зовсім іншого класу, міг бути будь-ким і з будь-якою зовнішністю. Детективи зайшли до затемненої кімнати. Тепловізорні датчики, що були вмонтовані в око, показували повну пасивність – всі були мертві. Один з трьох детективів підійшов до вікна і повернув металеві жалюзі. Крізь брудне скло просочилося сіре світло, в кімнатi cтало трохи виднiше.

– От, гівно ж, – вилаявся лисуватий детектив. – Скільки їх тут? Десять, здається…

– Одинадцять, – підказав наймолод-

ший поліцейський.

– Одинадцять… – повторив сам до себе старший детектив. – Як тут смердить!

– Так, вони можуть ось так роками лежати. Ходять навіть під себе… Щоб не вмерти від голоду чи зневоднення, попередньо домовляються з «навідувачами», ті мають ставити крапельниці та мити їх.

– Так? Це звідки ти такий розумний? – Роздратовано спитав лисуватий.

– На навчанні розповідали… Найпоширеніші смертельні випадки серед людей нижнього класу стаються саме так.

– Ха… Ти ба, який! Звідки ви такі беретесь?.. Розумаки. Ти, бачив, Гораціо, якого стажера нам дали? Чого мовчиш? Чоловік з сивуватим волоссям та шрамами на пів-обличчя нічого не відповів. Він повільно ходив між тілами селферів і уважно розглядав їх. Всі були занедбаними, брудними з певними фізичними вадами.

VR був для них порятунком за життя, хоч саме він став причиною смерті. Хоча, хтозна… Переважно, вони помирали саме через те, що «навідувачі» навмисно не приходили, залишаючи селферів у безпорадному стані. Їхній мозок не міг давати команди тілу, адже був штучно занурений в іншу реальність.

Гораціо раптом зупинився біля тіла дівчини. Вона була несхожою на інших. Тіло мало ідеальні жіночі пропорції. Обличчя було напрочуд вродливим, з доглянутою шкірою та чистим волоссям. Дівчина була не такою, як люди нижнього класу…

– Гароне, ходи сюди.

– Що там? Давайте йти вже… Все й так зрозуміло. Оформлюємо протокол «МС-11» і повертаємось до департаменту, – сказав лисуватий детектив.

– Тут щось не так… Ця дівчина. Вона не схожа на тутешніх.

– Що? Гараціо, ти серйозно?

– Цілком… Ми не можемо оформити протоколи «МС-11», поки не з’ясуємо її особистість. Вірогідно, вона не за власним бажанням сюди потрапила…

– Ну, ок – цей малий… Але ж ти? Нащо воно тобі потрібно? НАМ, нащо воно потрібно? Га? Це ж купа геморою буде, якщо це кримінальний злочин… Кому вони тепер треба? За свого життя не були, а зараз – тим більше… Чи це в тебе звичка така – пхати носа скрізь, де тільки можна його пропхати? Може, саме через це тебе перевели на найнижчій рівень департаменту?

– Ми не оформимо протокол «масове самогубство одинадцяти осіб», – повільно і твердо відповів Гораціо.

– Ок, грець з тобою…

Але я цим займатися не буду, – роздратовано махнув рукою лисуватий детектив і пішов до виходу. Гораціо, не звернувши увагу на Гарона, дивився на тіло молодої дівчини. Щось підказувало, що тут прихована моторошна таємниця. Він натиснув на панелі наручного комунікатора позначку «протокол» і ввів «КЗ11-В». Що означало кримінальний злочин, одинадцять трупів, вбивство. ІНФЕРНО Коли тіла загиблих доправили до кримінального департаменту, Гораціо вирішив залишитися на місці. Він хотів оглянути його ретельнiше, в надії помітити хоч якусь зачіпку. Ніхто не заперечував, адже ні в кого не було бажання вештатися по нижньому рівню, який мав влучну народну назву – «ІНФЕРНО». Гораціо спустився на нульовий рівень і вийшов на вулицю. Тут панував неймовірний сморід, який змішувався з вологим від дощу повітрям; було гнітюче. Люди, що жили на цьому рівні, з часом звикли. Не відчували і не реагували на безнадійність, що їх оточувала. Гораціо йшов вузьким провулком поміж рядів вуличної їжі, яку готували здебільшо-

го з гнилих продуктів. За поворотом детектив зупинився. Перед ним, важко рухаючись i тримаючись на зворотній гравітації, прогуркотiв трамвай. Він прямував у бік кар’єру, де видобували залізну руду. Гіперполіс мав індекс 0564, де було зосереджено найбільші гірничі та металургійні комплекси. Не встиг Гораціо провести поглядом трамвай, як навпроти нього з’явився чоловік у довгому плащі. Його обличчя було сховане під великим каптуром. Єдине, що Гораціо зміг розгледіти - це маска-респіратор, які носили люди нижнього класу. У руках дивний незнайомець тримав невеличкого хреста.

– Ті, хто шукають відповіді у безодні, знайдуть тут лише порожнечу… – Прошепотів священик.

– То де їх шукати? Відповіді… – Гораціо уважно спостерігав за химерним незнайомцем.

– У спокуті… Лише усвідомлення гріха, покаяння та шлях до бога, приведе тебе туди, де знайдеш відповіді на свої запитання. Гораціо хотів відповісти, що бога нема, але відчув що комунікатор завібрував. Відгорнув рукав куртки і побачив повідомлення: «Встановлено особу дівчини – Волен, лікар, середній клас». Детектив насупився. Отже, його відчуття не підвело. Але що вона робила в нетрях нижнього рівня, куди люди її класу ніколи не спускалися? Треба з’ясувати деталі життя Лілеї, звички та коло комунікацій.

– Люди – не боги… Що б вони не уявляли собi, але не боги! – Прошепотів проповідник у спину Гораціо. – Не боги! Детектив крокував темними провулками. Він йшов до найближчого «соціального» ліфту, що з’єднував між собою рівні. Вони пильно охоронялися і мали декілька рівнів безпеки. Доступ до ліфтів мали тільки працівники кримінального департаменту відповідного рівня. Гораціо побачив ліфт здаля. Його важкі металеві двері були розмальовані графіті. Поряд ошивалася невелика компанія молодиків. Вони пожвавішали, коли помітили детектива.

– Гей, чувачок! А-ну, ходи сюди… Що на кишенях? – один з молодиків перегородив дорогу Гораціо.

– На кишенях - поліцейський жетон та імпульсна цiвка, якою прострелю тобі коліна, якщо негайно не заберешся з дороги, – очі детектива блимнули холодним.

– Оу… Мужичок, тихіше-тихіше, – позадкував молодик. – Мені неприємностей не треба. Все, я вже йду… МИ вже йдемо. Хлопці, ходімо!

60

Компанія швидко відійшла у темний завулок і лише спостерігала за детективом. Гораціо підійшов до панелі сканування особистості і увімкнув систему. Пролунав тихий писк. Захисний щит відійшов у бiк, детектив подивився у сканер рогівки ока. Процедура ідентифікації особистості вiдбулася швидко і двері ліфта повільно відчинилися. Гораціо стояв на місці. Він уважно дивився на сканер особистості, де значився запис попереднього сканування - «верхній рівень, гірничий департамент». Одразу ж постало питання: що тут робили люди з верхнього рівня, які не спускаються навіть на другий?

– Гей, шпано! Ходи-но сюди… Є питання, – гукнув Гораціо.

– Що? – Гопник був наляканий та підійшов ближче.

– Ви постійно тут тусуєте, бачили когось, хто виходив з ліфту? Чи заходив?

– Ну… Бачили. І шо? Шо нам за це буде?

– Я вас не пристрелю…

– Типу сильний, так? Всі ви однакові… За людей нас не маєте! Вважаєте, що вам все дозволено - вбивати, ґвалтувати, грабувати! I за це нічого не буде – головне, робити це в Інферно… Хто буде тут щось розслідувати?!

– Кого ви бачили? – Спитав Гораціо, намагаючись не звертати уваги на скиглiння гопника. Хоч і розумів, що той у чомусь має рацію.

– Були тут двоє… Тягли якусь непритомну, чи, може, мертву дівчину. Дивні вони були, трохи налякані. Повернулися через годину, може дві. ОБРАНІ Соціальний ліфт рухався швидко. Гораціо стояв і розмірковував над новим несподіваним доказом. Він був впевнений, що ті двоє несли саме «його» дівчину, адже обставини настільки дивні, що не можуть бути просто збігом. Детектив вирішив повідомити свого напарника про свою підозру. Гораціо швидко написав меседж «рухаюсь на «вищий» рівень, туди веде слід…» і відправив його по службовому зв’язку. Ліфт зупинився. Позначка «верхній рівень» загорілося зеленим і двері повільно відчинилися. Гораціо йшов по верхньому рівню і дивувався наскільки він контрастує з тим, якого щойно залишив. Зелені дерева на терасах, білосніжні стіни будівель, охайні газони – все було наче на іншiй планеті. Навіть на «середньому» рівні була до-

April 2019 Ukrainian People

волі гнітюча атмосфера, хоч, звісно, не така, як на «нижньому». «Гірничий департамент» мав найвищу будівлю, яку охороняв власний захист. Добування залізної руди приносило шалені прибутки. Це була пріоритетна галузь, в якій були задіяні майже всі мешканці 0564го гіперполісу. Нова технологія – зворотньої гравітації – дозволила збільшити об’єми видобування породи. Кар’єри поширювалися з неймовірою швидкістю, підкрадаючись впритул до поселень «нижнього» рівня. Постійний пил, що майже ніколи не осідав, навіть під дощем, змушував людей носити маски. Мешканці прилеглих територій кидали свої домівки, рятуючись від залізного пилу, і тікали до Інферно – нетрів «нижнього» рівня гіпер-полісу. Горацій не встиг дійти ще до входу в департамент, як побачив начальника охорони, той поспішав до нього.

– Чим можу бути корисним, офіцере? – Чоловік натягнув вимушену штучну посмішку.

– Детектив Гораціо. Маю декілька питань до керівництва…

– Ви можете поставити їх мені… Я – уповноважена особа.

– Мені треба поставити питання не вповноваженій особі, а керівництву.

– Вимушений вам відмовити.

– Слухай… – Сині очі Гораціо спалахнули холодним полум’ям. Детектив не встиг закінчити, як побачив білосніжний трекер, що заходив на посадку. Його елегантний корпус красномовно говорив про особливий статус господаря. Гораціо спостерігав, як з трекера вийшли двоє: молодик з білявим волоссям і доволi неприємним злим обличчям та літнiй чоловiк. «Напевне, це батько і син» – вирішив Гораціо.

– Що трапилося? – Спитав літній, підійшовши ближче.

– Я з’ясовую обставини вбивства дівчини та десяти інших людей, «нижнього» рівня, – холодно повідомив Гораціо.

– Тут? На «третьому» рівні? Ви при своєму розумі? – Здивувався старший з двох. – Що, забули директиву щодо недоторканості людей нашого рівня? За таке нахабство вас звільнять… Про це я неодмінно подбаю.

– Справедливість має бути одна для всіх, – зауважив Гораціо.

– Ха… Справедливість?! – засміявся молодик з білявим волоссям. – Ми і є справедливість, закон і твій завтрашній день! Саме ми вирішуємо твою долю, чи долю всіх людей нижніх рівнів. А тепер – забирайся

геть і ніколи не повертайся! СПРАВЕДЛИВІСТЬ ДЛЯ ВСІХ Гораціо не зробив жодного кроку і мовчки дивився на літнього чоловіка і молодика. Раптом він побачив поліцейського трекера, що наближався. Зупинився, з нього вийшов Гарон. Напарник Гораціо поспіхом рушив до нього. Його обличчя мало стурбований і разом з тим роздратований вигляд.

– Детективе Гарон, радий вас бачити… У нас тут неприємна ситуація з вашим колегою. Маю надію, що ви владнаєте її, – криво посміхнувся білявий.

– Так, пане Кевеліне, зараз все владнаємо… Як завжди, – сказав Гарон і повернувся до Гораціо. – Ну, що ти пхаєш скрізь свого носа, га?

– Є свідки, які бачили, як двоє людей з «верхнього» рівня винесли дівчину з соціального ліфту…

– Які свідки?! Ті безголові гопники – це твої свідки? – Гарон роздратовано замахав руками. Гораціо примружив очі. Всі його відчуття миттю загострилися. Він не казав, що свідки – це гопники, звідки ж його напарник про них знає?

– Я не казав, хто свідки… – Гораціо повільно дістав імпульсного пістолета.

– Що? Ти серйозно? Не сміши… – вищирився Гарон. – Що, збираєшся заарештувати всіх? Чи пристрелити? Га? Так, я знаю про тих бовдурів, що там ошиваються… Тоді не було часу з ними розбиратися. Гораціо не міг повірити почутому. Все обернулося несподіваним чином, хоч і досить передбачуваним. У глибині душі розумів, що причетні до вбивства – люди непрості. Але навіщо? I хто та дівчина?!

– Хто вона? – Не опускаючи пістолета спитав Гораціо.

– Вона? – Перепитав молодик і його обличчя налилося багряним від люті. – Ніхто, ніщо… Звичайний медик, яка уявила, що може приходити сюди і вимагати зменшити оберти видобування руди – тільки через те, що від пилу помирають діти. Начеб-то їхня імунна система й без того слабка, а ми «добиваємо її». Це смішно… Я тоді здивувався, що лікар, людина «середнього» рівня турбується через ту багнюку. Але виявилося, що вона ходить туди лікувати, з милосердя, ха-ха…

– Довелося з нею трохи поспілкуватися, – вів далі Гарон. – Але вона не розуміла, до чого її настирність може призвести. Почала погрожувати. Була спроба замаху на особу «вищого» рівня…

– То он як! – Сказав Гораціо. – Замах на особу «вищого» рівня – і автоматично виникає дозвіл на її вбивство… А ти досить швидко прибув на місце замаху!

– Всі ми маємо десь годуватися, – зітхнув Гарон.

– І все? Справа була лише в грошах і годуванні? За це ви вбили бідолашну дівчину, яка переймалася життям людей?! У ній людяності було більше ніж у всіх, хто «вищого» рівня! – Детектив відчув, як у ньому закипає гнів. Подумки Гораціо побачив її – дiвчину, яка приходила з власного бажання до людей «нижнього» рівня, лікувала їх, переймалася ними. Вона була ще зовсім молодою… Років двадцять, не більше. Саме стільки мало зараз бути його доньці, яка загинула разом з дружиною. Вони були чимось схожі… Такі ж чисті думками і щирі в своїх справах.

– Це не просто гроші… Це – влада і сила. Це те, що керує цим світом, а ми... Ми –богообрані! – Літній чоловік насмішкувато скривив губи. – Все, Гароне, закінчуй із ним! Гораціо був швидшим. Пролунав глухий постріл імпульсного пістолета. Гарон закричав від болю і схопився руками за коліно.

– Ти пошкодуєш про це! Це замах на поліцейського і осіб «вищого» рівня… Тебе чекає тавро «Blackened» і страта!

– Невже? – Спокійно відреагував Гораціо. – Давай краще скажу, що чекає на вас! Розплата за злочин… Пролунали постріли. *** Гораціо підійшов до поліцейського трекера. Він сів на місце пілота і ввімкнув панель «зв’язку з центром». Детектив ввів особистий код і відправив повідомлення про вбивство людей «третього» рівня і поліцейського. Потім відкрив вкладку протоколу «Blackened», куди вписав своє власне ім’я… Тепер шлях у нього був лише один – на Мертву землю.

Reliable Auto Repair Center 3401 N Ashland Ave, Chicago, IL 60657

(773) 935-3355 Усі види механічних, електричних та кузовних робіт. Гарантуємо високу якість, швидкість та помірні ціни.

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Неймовірно смачні страви до Великодніх свят Салат “Великодній”

Паска“Крафін” Ця паска – “три в одному”. У рецепті поєднуються особливості приготування круасанів, класичного дріжджового тіста та елементи кексів. Шанувальникам круасанів така паска особливо припаде до смаку. Знадобиться: • Борошно – 350 г.

• Молоко – 80 мл.

• Сухi дріжджi – 7 г.

• Цукор – 80 г.

• Сiль – 1/2 ч. л.

• Яйце – 1 шт.

• Жовтки – 2 шт.

• Розтоплене вершкове масло – 40 г.

• Апельсиновий сiк (можна замінити на молоко) – 30 мл.

• Вершкове масло кімнатної температури для розшарування тіста – 100-120 г.

• Сушена журавлина, родзинки чи іншi сухофрукти – 100 г.

• Мигдалевi “пелюстки” або іншi подрібленi горіхи - 50 г. Приготування: Масло розтопити. Молоко підігріти до 38-40 градусів. В молоко додати 1 ч. л. цукру і дріжджі, ретельно вимішати, залишити набрякати на 5-10 хвилин. Тим часом, яйця збити з цукром до пишної, світлої маси. Яйця мають бути кімнатної температури. Борошно просіяти в миску, додати сіль, перемішати, зробити заглиблення. Вилити опару, яєчну суміш та апельсиновий сік, почати вимішувати тісто. Додати розтоплене масло, продовжувати замішувати тісто. Коли воно почне збиратися в кулю, перекласти на стільницю, борошна не підсипати, вимішувати 10-15 хвилин, поки тісто перестане липнути до рук і стільниці. Має вийти м'яке, ніжне та еластичне.

62

April 2019 Ukrainian People

Миску змастити олією або маслом, злегка змастити й тісто, викласти його в миску, накрити харчовою плівкою, поставити в тепле місце на 50-60 хвилин. Протягом цього часу тісто має збільшитися в об'ємі бодай удвiчi. Я, зазвичай, вмикаю духовку на низьку температуру і десь поруч ставлю тісто. Коли тісто підійде, перекласти його на стільницю, руки змастити олією – тодi легше буде з ним працювати. Оскiльки я робила три паски, дві однакові й одну – маленьку, то поділила тісто на три частини. Дві більші – однакового розміру, а одну, меншу – для маленької паски. Кожну частину округлити, розрівняти, накрити плівкою залишити на 10 хвилин “відпочити”. За цей час воно також трішки підросте. Далi викласти тісто на підсипану борошном стільницю, згори також притрусити борошном, розкачати в тонкий прямокутний пласт. Під час розкачування потрібно розтягнути тісто за краї, формуючи прямокутник. Розкатаний пласт змастити маслом. Посипати сухофруктами та “пелюстками”, скрутити в рулет, притискаючи кожен шар, перекласти рулет на дошку, накрити плівкою і взятися до другої й третьої частини тіста. З ними потрібно зробити все те ж саме. Рулет перекласти на стільницю, гострим ножем розрізати вздовж, залишивши нерозрізаними 2-3 см. З однієї частини рулету формуємо дно паски, скручуючи тісто за спіраллю, розрізом назовні. Дійшовши до нерозрізаного кінця, викручуємо його нагору і продовжуємо формувати верхній шар паски. Важливо, щоб розріз тіста був назовні. Перекласти паску у форму.

До речі, використовувала дві форми, діаметром 12 см та одну – 8см. Використовувала як металеві, так і паперові форми. Металеву форму нічим не змащувала, лише обгорнула пергаментом, окремо дно і борти. Якщо використовуєте роз'ємні форми, то бажано дно обгорнути фольгою, щоби під час випікання масло не витікало. Залишити паски на 60 хвилин в теплому місці підходити. Пекти в розігрітій до 190 градусів духовці 10 хвилин, тоді зменшити температуру до 180 градусів і пекти ще 25-30 хвилин. Після десяти хвилин випікання, бажано накрити верхівки пасок фольгою, щоб не пригоріли. Під час випікання оселя наповнюється дивовижним ароматом домашньої здоби! Готові паски злегка охолодити, витягнути з форм, викласти на рушника на бік, час від час повертаючи, так паска рівномірніше вистигне. Паску можна покрити глазур'ю, або просто посипати цукром-пудрою. Неймовірно смачна, ароматна, пухка і майже невагома паска-крафін підкорила мої серце, душу і шлунок :). Ніжний вершковий смак і пухке тісто – як на мене, саме такою має бути ідеальна паска. Звичайно, під час випікання паски не варто забувати про “святі правила”: в домі має бути тиша, спокій, а в господині – хороший настрій. I тоді все вдасться. olvenkylinar.blogspot.com/ 2017/04/blog-post_14.html

Знадобиться: • Ковбаса домашня • Сало копчене • Шинка • Яйця курячі • Корінь хрону • Сіль Приготування: Кількість і пропорції продуктів залежить від того наскільки велика у вас сім'я і від ваших смаків. Ковбасу, сало і шинку порізати кружальцями. Сир також тонко нарізати. Яйця варені порізати часточками. Хрін натерти ножем або на тертці. Посолити і добре перемішати.

Шинка, запечена в духовці Знадобиться: • Cвининa – 1 – 1,5 кг.

• Часник – 5 зубчиків.

• Чорний перець – 5 горошин.

• Духмяний перець – 2 горошини.

• Лавровий лист – 2 шт.

• Oлія – 30 г.

• Гірчиця – 0,5 ч.л.

• Мелений мускатних горіх на кінчику ножа, • Сіль за смаком. Приготування: М’ясо натріть сіллю, перцем, товченим часником, мускатним горіхом, олією і гірчицею. Загорніть у фольгу, поклавши під низ лавровий лист та товчений духмяний перець. Дайте постояти у цьому “сухому маринаді” в холодильнику одну-дві доби. Запікайте у духовці не менше години за температури 180 градусів. Якщо шматок шинки менший, щоб він не підгорів, через півгодини випікання зменшіть температуру до 160 градусів. Розгорніть фольгу, лише коли охолоне. Подавайте як холодну закуску, нарізавши тоненькими скибочками.

Картопля фарширована і запечена в духовці

Страва дуже ситна і бюджетна. Знадобиться: • Фарш свинячо-яловичий – 300 г.

• Картопля – 1,5 кг.

• Цибуля ріпчаста – 2 шт.

• Морква – 1 шт.

• Сіль.

• Перець чорний мелений.

• Зелень. Для початку вибираємо картоплю однакового розміру і форми. Картоплю необхідно вимити й почистити Далі виймаємо з бульб серединку. Для цього можна використовувати чайну ложку або спеціальну ложечку для вирізання кульок з овочів і фруктів. Намагаємося зробити

поглиблення більшим, щоб помістити достатню кількість фаршу. Почнемо підготовку фаршу. Нарізаємо цибулину кубиками і додаємо до фаршу. Солимо і перчимо за смаком. Фарш необхідно злегка відбити, щоб з нього вийшло зайве повітря і він добре тримав форму. На сковороді обсмажуємо до золотистого кольору нарізану цибулю, додаємо натерту на тертці – великі вiчка – моркву і готуємо до м'якості. Oбсмажуємо цибулю з морквою Наповнюємо підготованим фаршем бульби. Далi – в форму для запікання одним шаром. Викладаємо на картоплю обсмажену цибулю і моркву, заливаємо підсоленою кип'яченою водою. Відтак треба поставити форму в духовку, розігріту до температури 220° С, і випікати 45-50 хвилин. Також Ви можете приготувати фаршировану картоплю в мультиварці, встановивши функцію “Випічка”. Готову фаршировану картоплю можна посипати нарізаною зеленою цибулею.

Швидкий рецепт паски Паска без вимішування, рецепт якої ми вам пропонуємо, виходить пористою, м’якою, ароматною і дуже смачною. Знадобиться: • Борошно – 4 склянки.

• Яйця – 3 шт.

• Вершкове масло – 100 г • Молоко – 1 склянка.

• Цукор – 1 склянка.

• Свіжі дріжджі – 50 г.

• Сіль – за смаком.

• Ванілін або ванільний цукор – за смаком. Приготування: Розчинити дріжджі в теплому молоці, дати їм трохи постояти, поки не з’явиться піна. Змішати борошно з сіллю і цукром, додати розтоплене вершкове масло, яйця і розчинені дріжджі та ретельно перемішати, щоб не було грудок.

Форми змастити маслом, заповнити їх приблизно на 1/3 і поставити в тепле місце на 3-4 години. Помістити форми з пасками в попередньо розігріту духовку і випікати до готовності за середньої температури. Готові паски змастіть білковою глазур’ю і прикрасьте різнобарвною присипкою. Цей рецепт стане цікавiшим, якщо додати до тіста 2 ст. ложки сметани і 1 ст. ложку коньяку. Завдяки сметанi, паска довше не зачерствіє, а коньяк надасть смаковiй гамі oсобливого відтінку.

Бурячки з хроном Бурячки з хроном – дуже популярна страва в Західній Україні. Зазвичай, такі бурячки подають до холодцю, копченого м’яса (шинки, ковбаси і т.д.) Знадобиться: • Буряк – 1 кг.

• Хрін (корінь) – 150 г (або за смаком) • Оцет – 4 ст. л.

• Цукор – 2 ч. л.

• Сіль – 2 ч. л. Буряк помити, відварити до готовності (2-2,5 год), остудити, очистити від шкірки і натерти на тертці, як на деруни. Корінь хрону помити, очистити від шкірки і також натерти на дрібній тертці – але вже на тій, що iз зубчиками. В посудину викласти натерті бурячки, хрін, приправити оцтом,

цукром, сіллю. Все ретельно перемішати. Зберігати у скляній банці, щільно закритій кришкою, щоб хрін не втратив своєї гостроти. Бурячки з хроном готові. І ще можна не додавати в бурячки сіль, тоді вони матимуть кисло-солодко-гострий смак! www.smachno.in.ua

Cирник з вишнями Українці дуже полюбляють готувати різні пляцки. Та, мабуть, найсмачніший серед усіх – сирник. Його готують і на щодень, і на великі свята, тому розмаїтих рецептів багато. Здається, всі інгредієнти однакові – сир, яйця, масло та крохмаль, трохи цукру – та й готовий сирник, але завжди хочеться щось змінити та чимось присмачити. Тож вишні точно стануть у пригоді, вони додадуть нового смаку та оригінального вигляду. Готуємо улюблений смаколик з новими нотками.

Знадобиться: • Борошно – 3 склянки.

• Смалець – 2 ст. ложки.

• Масло – 300 г.

• Крохмаль – 2 ст.л.

• Яйця – 11 шт.

• Цукор – 2 скл.

• Розпушувач для тiста – 1 ст.л.

• Оцет – 1 ст.л.

• Какао – 2 ст.л.

• Вишнi у власному соці – 1 л.

• Cир домашнiй (бажано, з незбираного молока) – 1,5 кг.

• Лимон – 1 шт.

• Вишневий кисiль – 1 пачка.

• Манна крупа для присипання. Приготування: Готуємо тісто на основу та верх: 3 скл. борошна посікти з 200 гр масла та 2 ст.л. смальцю до однорідності. Півсклянки цукру та 3 яйця збити. Підготовану суміш перемішати з 1 ст.л. розпушувача та 1 ст.л. оцту. Додати яєчну суміш та замісити. До 1/3 готового тіста додати 2 ст.л. какао. Тісто охолодити.

Cирковa маса: Сир двічі перемолоти або порізати ножем у кухонному комбайні до утворення однорідної маси. Влити 4 яйця і 4 жовтки, додати 1 скл. цукру (при бажанні, цукру можна дати більше). Продовжуючи збивати, додаємо 2 ст.л. крохмалю та 1 ст.л. борошна. Лимон з цедрою та шкіркою натерти на дрібній тертці та присмачити сир. Додаємо 100 грамів м’якого масла. Сирну масу довести до однорідності!

4 білки та півсклянки цукру збити в міцну піну. На завершення збивання додати пачку киселю. На дно бритванки застелити пергамент, змащений олією. Далі викласти трохи більше половини білого тіста. Посипати манною крупою. Відціджені вишні викласти на корж і ще раз присипати крупою. Зверху натерти коричневе тісто. Далі сирну масу рівномірно викласти на корж. Зверху розподілити тонким шаром білкову масу. На весь сирник потерти залишки білого тіста. Випікати близько години за температури 180-190 градусів. Перед подачею готовому сирнику дати повністю охолонути. Рецепт випробувано разом з Нашою Куховарнею! Хай вам файно смакує! Світлого Вам Великодня! Юлечка Кулич Ukrainian People April 2019

63