Ukrainian People August 2019

Ukrainian People TM

August 2019

Українська діаспора Чикаго Три Спаси: традиції та особливості

Виставка “Українське народне мистецтво" в Канаді

Тетяна i Юрій Логуші Король і королева українського слова

ВІТАЄМО З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ! $1.95

The 20 Essential Chicago Restaurants, Summer 2019 ukrainianpeople.us

28-а річниця Незалежності: Чи Самостійна Україна?

Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine “…Яким правом російське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 травня 1876 року, що засуджує нашу національність на смерть? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено винятково росіян або змоскалізуваних ренеґатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації..? І, нарешті, найголовніше: чи має право царське правительство взагалі видавати для нас закони, універсали та адміністраційні засади?” – писав Микола Міхновський у своїй брошурі “Самостійна Україна” ще на початку 20 століття. Його промова 19 лютого 1900 року на Шевченковому святі у Полтаві викликала у слухачів шок. Більшість інтелігенції не були готові до таких гучних заяв, їхні найсміливіші мрії сягали тільки національно-територіальної автономії в складі Росії. Ці шість запитань, які звинувачують Росію в русифікаторській політиці й закликають до необхідності здобуття Україною державної незалежності й собор-

День Незалежності України – державне свято, що відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною радою УРСР Акту проголошення незалежності. “Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ”. (Микола Міхновський)

ності силою зброї, й через 119 років спонукають нас до боротьби. Яка мета Росії сьогодні? Знищення української нації, як суб'єкта міжнародного права і геополітичної реальності. Росія прагне реалізувати цю мету шляхом війни, і вона розпочалась не в 2014 році, а понад 300 років тому. Найбільші зусилля й кошти Росія вкладає в пропаганду проти українізації України (в тому числі, й в українські ЗМІ, книгодрукування, фільми, зірок кіно та естради, фестивалі, конкурси та інше), у проросійські партії та об'єднання, у знищення української політичної системи. Загрузнувши у цій липкій павутині по самі вуха, більшість наших співвітчизників, надто російськомовних, не бачать смертельної загрози нашій державності. Вони продовжують стверджувати “какая разніца” якою мовою спілкуватись і що треба просто “перестать стрелять”, аби в Україні запанували мир та спокій. Вони впевнені, що їхня російська мова не заважає їм бути патріотами. Я ще раз кажу – прокиньтесь! У протиборстві з Росією Україна може вистояти лише як Українська Україна!!! Ми переможемо лише в тому випадку, коли збережемо нашу національну ідентичність! НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНИ – ЦЕ ЗАГРОЗА САМОМУ ІСНУВАННЮ РОСІЇ! Русифікація українського населення проводилась жорстоко й нещадно. Нагадаю найяскравіші приклади нашої історії: - Царський закон з 17 травня 1876 року наклав заборону на українську мову, і вона була вигнана зі школи, суду, церкви й адміністративних закладів. Нащадки Павлюка, Косинського, Хмельницького й Мазепи були позбавлені права мати свою літературу й свою пресу.

- 100 років тому, війська більшовика Муровйова у захопленому Києві організували “червоний терор”. У місті ріками лилася кров: відбувалися грабежі, насильства, погроми й масові вбивства. Вбивали за українську мову (якою розмов-

ляли більше половини киян), за українську вишиванку (яку носили більше половини киян), за українські документи чи українську мову в них. П'яні росіяни їздили по Києву на броньовику з написом “Смерть украинцам!”.

- 1933. Наказ Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

- 1932-33 роки. Голодомор – знищення українського села, фундаменту української ідентичності.

- 1940-і роки – знищення української церкви (православної та греко-католицької). Розстріл та вивезення до Сибіру сімей українських священиків.

- 1937.Розстріл української інтелігенції – політиків, вчених, письменників, митців, священиків – та кількох сотень українських селян в урочищі Сандармох (Карелія). Тут відбулася одна з найбільших каральних операцій НКВС: за п'ять ночей з 27 жовтня до 4 листопада було розстріляно 1111 в'язнів.

- 1939. Після “визволення” Західної України – закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

- 1958. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 Верховна Рада УРСР прийняла вже свою відповідну постанову. “Країна може зазнати поразки внаслідок збройної агресії, але вона неодмінно звільниться і відновиться, якщо буде збережено її ідентичність. Однак, якщо країна втрачає свою ідентичність, вона ніколи не відновиться і ніколи не стане знову незалежною державою”, – заявив український правознавець, представник України в Раді ООН із прав людини Володимир Василенко в своїй промові “Мета Росії – тотальне знищення України”. Росія вкладає шалені кошти та зусилля в мовно-культурну, інформаційно-пропагандистську та мiжконфесійну війну проти України. В 2014 році Росія окупувала Крим і

розв'язала війну на нашому Cході. Москва оголосила про спрощену систему отримання російських паспортів спочатку жителям ОРДЛО, а потім – усім мешканцям Донецької та Луганської областей. В Україну повертаються корупціонери, олігархи-втікачі та проросійські політики. Наша Вітчизна – насправді в небезпеці. Сьогодні наш народ знову відстоює свої свободу, гідність та самостійну державу. Українці змагаються за право самостійно вирішувати долю свого народу і цілісності держави. Жодна успішна країна світу не сформувалась одномоментно і, на жаль, жодна – безкровно. Все залежить від наполегливості та зусиль, яких народ спроможний докласти до реалізації своєї мрії. Сьогодні справжній українець – це той, хто приймає українську історію як власну, вшановує українських героїв і мучеників, визнає лише одну державну мову та поціновує свободу і гідність більше, аніж стабільність та вигідність. Той, хто сповідує “одну, єдину, неподільну від Карпатів аж до Кавказу, самостійну, вільну демократичну Україну”. “Нехай страхополохи та відступники йдуть, як і йшли, до табору наших ворогів, їм не місце поміж нами, і ми проголошуємо їх ворогами Вітчизни. Усіх, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам'ятаймо, що слава і побіда – це доля борців за народню справу. Вперед, і нехай кожний із нас пам'ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за ввесь народ, щоб цілий народ не згинув через його необачність. Вперед! Бо нам ні на кого надіятись, і нічого озиратись назад!” (Микола Міхновський) З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, ДРУЗІ! Слава Україні!

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

August 2019 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

Наші інтерв’ю: Фронтмен гурту БEZ ОБМЕЖЕНЬ Сергій Танчинець: “У наших піснях нема нічого вигаданого”

4

32

4

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Українська діаспора Чикаго Розслідування: “Викрадення для чайників”

8 12

→ ЗДОРОВ’Я Як захиститися від кліщів та чим вони небезпечні Що робити з целюлітом? Робот робить операції. Хірург керує його руками

14 15 16

→ UKRAINE Парламентські вибори 2019. Підсумки Відомі українці: Микола Холодний. Поет, якого переїхав трактор Війна: В голові у “Тещі” Наші традиції: Три Спаси: традиції та особливості Мода: Оксана Полонець: “Головне – втілювати в образі свої мрії” Спорт: Європейські ігри-2019

22 24 26 28 30 32

→ DIASPORA Картини, які дарують тепло, радість і ... життя Незапланована мандрівка, або як її не уникнути Виставка “Українське народне мистецтво” в Осередку міста Вінніпег (Канада)

20 36 38

→ ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (August, 2019) 20 найкращих ресторанів Чикаго, які треба відвідати ще цього літа Summer Fun in Chicago Гумор Мандри: Фiладельфiя, “сестра” свободи Бізнес: 10 принципів процвітання На Start’ i до мрiї Мистецтво: Король і королева українського слова. Тетяна і Юрій Логуші Зона 51 Українська Кухня

36

40 42 44 46 48 50 52 56 60 62

Наша обкладинка:

56 Subscribe to

Фото: Makoviya Troian, ПрИкрасна Майстерня Makoviya Модель: Олеся Ракаєва (Alesya Rakayeva) Стрій : Вінничина, Крижопільський район. З приватної колекції “Відкрита Скриня” Віночок: Реконструкція від Прикрасна Майстерня Makoviya MAKEUP & Hair: Kira Zhuk верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Наші інтерв'ю

Фронтмен гурту

БEZ ОБМЕЖЕНЬ Сергій Танчинець:

“У наших піснях нема нічого вигаданого” Ірина Басенко,

журналістка, громадська діячка, поетка. Авторка національного рекорду “Україна разом” – мапи України, вишитої вручну шістьма тисячами людей у всіх регіонах країни у 2014 році. Членкиня Національної спілки журналістів України.

ядів у YouTube та володіє унікальним досвідом – БEZ ОБМЕЖЕНЬ – український гурт, який б’є рекорди перегл ен Сергій Танчинець співає про любов так, фронтм Його збирати повні концертні зали за два тижні. щоці скупа сльоза. На кожному концерті з хлопцями що навіть у черствого старого рокера може прокотитися по присвячена захисникам України на Сході. пісня, лунає на сцені – український прапор, і обов’язково цих драйвових і чуттєвих рок-романтиків. Незабаром у Північній Америці відбудеться серія концертів EVENT UA. я агенці зовує Виступи органі е з творчістю цього гурту та з поглядами, ближч вас омити познай нагоди оминув не Журнал Ukrainian Peоple ця. Танчин Сергія лідера його планами і мріями

- Сергію, вітаю! Нью-Йорк та Чикаго вже збираються на ваші концерти, розкажіть, чого чекати від виступу, чим будете підкорювати американську публіку?

- Ми взагалі вперше їдемо в США, тому, безперечно, для знайомства зіграємо кращі пісні за всю історію – з чотирьох альбомів. І, звісно, буде новий альбом, презентація якого вже незабаром, 25 серпня – за назвою “Мільярди”. Це буде така насправді зустріч однодумців, які люблять українську музику, які відчувають її серцем і душею, і яким хочеться почути пісні, написані серцем.

- Думаю, їм це вдасться на 200 відсотків. Кажуть, що українці за кордоном стають більш патріотичними і не соромляться вголос заявляти про свою любов до України. Ви спостерігали таке?

- Ми грали одного разу в Лондоні, і там ці припущення абсолютно підтвердилися. За кордоном люди сумують за батьківщиною, і хоча спостерігають за подіями, які відбуваються в Україні, але сильно і активно впливати на ці події не можуть. Зате можуть дистанційно: збирати кошти для атовців, для поранених, надсилати якісь посилки тощо.

Проте, брати пряму участь в подіях в Україні, безпосередньо впливати на рішення якихось політиків – нi. Як-от зараз: відбуваються постійні виходи на Майдан, вимоги щодо певних рішень, до яких не мають нагоди долучитися ті, хто за кордоном. Тоді вони приходять на концерт і проявляють себе там. Мені здається, що якби я був за кордоном, теж, мабуть відчував би такі трошки збільшені почуття. Тож в Лондоні я це відчув. Люди прийшли з національною символікою, її було дуже багато, демонстрували свою відданість Україні і приналежність та причетність до українського. Маю надію що те ж саме буде відбуватися в США.

- Безумовно. Повертаючись до України – ви родом iз Закарпаття і, можливо, краще обізнані в ситуа-

ції: зараз багато говорять, що люди там більше тяжіють до Європи і сусідніх країн. Я б не назвала це сепаратизмом, швидше – такою собі космополітичністю, особливістю людей з цього краю. Що можете сказати про це?

- Я вже 12 років не живу в Закарпатті, і за ці роки мій світогляд дуже змінився. Подивився на Закарпаття, поведінку і почуття закарпатців трошки з іншого боку. Якась така невелика відірваність присутня, тому що є природою створений бар’єр між Закарпаттям і великою Україною (у вигляді гір). Вони і фізично відділяють Закарпаття, і навіть морально. На мій погляд, це ще й тому, що Україною цей край став відносно недавно – в 40-х роках ХХ століття. До того був Угорщиною, Словаччиною, я не знаю, можливо, й Польщею та Румунією. І люди в Закарпатті звикли

до того, що постійно змінюються влада. З періодичністю 20-3050 років пересувають кордони. А людям жити треба, вони не можуть “кудись подітися”, бо живуть на своїй землі, а довкола них відбуваються такі геополітичні процеси. Мені здається, що через це люди “зачерствіли” щодо патріотичних прояві. Ще й тому, що надзвичайно змішане національне походження. “Аборигени” там живуть – то українські русини, багато угорців, румунів, словаків. Багато росіян, тому що це була крайня точка Радянського Союзу, і до 91-го року там чимало військових завжди було. Це справді мультинаціональний регіон, і трошки поведінка відрізняється. Але всі ці розмови про спротив і так далі, вони розвиваються завдяки тому, що їх підживлює Росія і російська дипломатія.

®

Fed er al

C r ed it

Вітаємо

U ni o n

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

України!

Всі фінансові послуги!

Вигідні умови. Швидкість. Зручність.

®

Позички на авто

Мортґеджі

VISA® кредитні картки

Шер Сертифікати

АТМ без додаткової оплати

Онлайн банкінг

Детальна інформація про всі послуги на SELFRELIANCE.COM Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500

Extended phone support available 888.222.8571

5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

773-589-0077

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

586-757-1980

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

847-359-5911

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

630-307-0079

60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

973-887-2776

7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322 248-487-0330

313-366-0055

EQUAL HOUSING L E N D E R

Federally insured by NCUA

Ще з 90-х років тамтешній комуніст Черномирдін бував у Закарпатті постійно, приїздив частіше, ніж в якусь свою Кострому, напевне. Він там мало не прописувався, і підживлював антиукраїнські настрої в Закарпатті. Тому там якась, все ж таки, є невелика група людей, яка, позакарпатськи кажучи, “баламутить воду”. Але спецслужби працювали і працюють, весь час робота велася, тому нічого настільки страшного, як відбувається на Донбасі, не сталося. Думаю, що й не станеться.

- Ваша творчість, на противагу цим силам, стала об’єднуючим

фактором. Тексти ваших пісень хоча й дуже змістовні, але й на диво легко запам'ятовуються, практично, з першого разу. Як вдалося ось таке “пряме попадання” до серця слухача?

- Тому що нічого нема вигаданого. Ви ж знаєте, що коли, наприклад говориш неправду, вона тобою легко забувається. Коли ж навпаки – будеш пам'ятати правду завжди. Ви знаєте це по собі, ми всі переживали це. Я люблю, звісно, підбирати якісь красиві словосполучення, до прикладу: “я в спеку змерз”, мені подобаються вивороти словесні. А сенс пісні

простий насправді, там описується все те, що ми з вами вже переживали, а молодь буде переживати в майбутньому. Це все, що нас оточує, це наше життя. І нічого вигаданого нема, все абсолютно логічно. Я намагаюся писати від серця, тобто правду.

- У вас у репертуарі більше романтичних пісень, але знаю, що ви часто виступали на Донбасі — перед воїнами-захисниками. Яку музику сприймають там? Їм більш цікава якась воєнна тематика, чи навпаки — хочеться лірики та романтики?

- Безперечно, їм хочеться “домашності”.

Довідка: БЕZ ОБМЕЖЕНЬ – романтичний український рок-гурт, який розпочав свою діяльність у закарпатському місті Мукачево в 1999-му році. З того часу випустили 4 студійних альбоми: “Underground”, “#DИХАЮТОБОЮ”, “5 хвилин” та “Буду з тобою!”. З презентацією останнього гурт проїхав тур понад сотнею міст України. Найближчим часом очікується реліз альбому “Мільярди”. Гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ – один з небагатьох українських альтернативних гуртів, які збирають мільйонні перегляди на YouTube, адже їхнi кліпи останніх років давно перетнули позначку в 1 мільйон переглядів. Склад гурту сьогодні: Олександр Адаменко – бас-гітара; Олексій Бережний – ударні; Андрій Радько – гітара; Ігор Рибар – гітара; Сергій Танчинець – фронтмен.

Звісно, одну-дві пісні можна заспівати, яка пов'язана з подіями в країні, чи на соціальну тематику – “Най би вже весна” або “Країна” чи “Мамині слова”. Але, як і кожній людині, що перебуває не вдома і сумує за рідними, за дружиною з діточками, за батьками, їм хочеться чогось такого, що асоціюється з домівкою. I чогось такого, що вони слухали, коли були вдома. Тому воїни люблять наші ліричні пісні. Головне, коли їдеш на Схід, бути там вчасно. Бувають ситуації, коли артисти та цивільні люди там непотрібні – якщо йдуть бойові дії і не можна відволікатися від військового завдання. Тому ми виважено приймаємо рішення про поїздки на фронт, працюємо з перевіреними волонтерами, які орієнтують за ситуацією – чи потрібні ми там, чи ні.

- Існує багато стереотипів у сприйнятті України – від нещасної босоногої замордованої дівчини до червонощокого "кума" в шароварах. Є ще символи – козацтво, футбол, Тарас Шевченко... Якою б ви хотіли, щоб Україну бачили і сприймали у світі?

- Мені хочеться, щоб нашу країну сприймали як серйозну, заможну, сильну державу. І якщо вона зараз на міжнарод-

ній арені ще не є такою, то за останні 5 років було зроблено попереднім президентом, урядом, Верховною Радою все для того, щоб Україна виглядала сильною і не схибила з цього шляху. Я маю надію, що сьогоднішній президент також не відвернеться від ідеї інтеграції в ЄС та НАТО, і ми будемо продовжувати той рух, що розпочався після 2014 року. І врешті-решт, Україна переможе, і стане державою – козаком на коні з шаблею в руках. Тому що мені наша країна здається саме такою, але це – в майбутньому. Ми на правильному шляху – були, і поки-що залишаємося, тому всім нам – сил. Бо з нами правда, з нами Бог.

- У вас є можливість передати вітання українській громаді США. Чого б ви їй побажали?

- Любі наші українці, ми з вами незнайомі поки що, але нам не терпиться познайомитися! Їдемо до вас з величезним задоволенням, з бажанням побачитися, провести прекрасний вечір разом. Навіть не один – у нас буде в США цілих 5 виступів. Приходьте обов’язково, з впевненістю можу сказати, що ви цього концерту не забудете ніколи!

Нагадуємо, що в Чикаго концерт гурту “Беz Обмежень” відбудеться в п’ятницю, 20 вересня 2019 р., в приміщенні нічного клубу “In Paris” за адресою: 3315 Milwaukee Ave, Northbrook, Illinois 60062. Квитки на сайті: eventua.ticketleap.com 6

August 2019 Ukrainian People

Що робити у випадку аварії? Важливі поради адвоката Лори Голуб

Ви, мабуть, не раз ставали очевидцями аварії, бачили, як нервово бігають навколо автомобілів водії, які в стані стресу не можуть зорієнтуватись, що їм робити. Ви не раз чули від своїх знайомих, які потрапляли в аварію, що вони стали постраждалою стороною, але чомусь протилежна сторона змінила свої свідчення. Знайомі ситуації? Поради одного з найкращих в Іллінойсі адвокатів Лори Голуб допоможуть Вам, Вашим близьким та друзям.

Якщо Ви стали учасником аварії, в першу чергу: – НЕГАЙНО ВИКЛИЧТЕ ПОЛІЦІЮ (911)! Не переміщайте автомобіль із місця, де він опинився, не залишайте місце аварії. Рапорт поліцейського потрібен в 90 випадків із 100. Не проявляйте непотрібних жалощів, думайте про наслідки.

– Якщо є постраждалі, Ви погано себе почуваєте – вдарились об кермо, болить спина, шия, паморочиться голова і т.п. – НЕ ВАГАЮЧИСЬ ВИКЛИКАЙТЕ ШВИДКУ! Не думайте про витрати, їх у будь-якому випадку оплатить страхівка (якщо не винуватця, то Ваша), думайте про своє здоров’я.

– Терміново ЗНАЙДІТЬ ОЧЕВИДЦІВ АВАРІЇ! Прослідкуйте, щоб їхні імена та телефони були вписані в поліцейський рапорт (невказані у рапорті очевидці до уваги розслідування не беруться). Для себе (своєї страхівки, адвоката) теж запишіть їхні контактні телефони.

– Заспокойтеся та постарайтеся холоднокровно проаналізувати вину іншої сторони аварії, щоб чітко і зрозуміло дати пояснення поліції. Вийдіть з машини і ЗРОБІТЬ ФОТО ЗБИТКІВ ТА РОЗТАШУВАННЯ ОБОХ (часом, трьохчотирьох) АВТОМОБІЛІВ (бажано, з різних ракурсів), можете зробити й відео. Це допоможе Вам у розмовi з Вашим адвокатом, а пізніше – зі страховою компанією.

– НІКОЛИ НЕ ТЕЛЕФОНУЙТЕ З МІСЦЯ АВАРІЇ В СТРАХОВУ КОМПАНІЮ! Ні в свою, ні в компанію протилежної сторони. Її представники й так не приїдуть, щоб допомогти Вам, проте Ваші плутані, в стані стресу свідчення можуть бути пізніше використані проти Вас, щоб зменшити розмір винагороди за моральні збитки.

– ОБОВ’ЯЗКОВО ЗБЕРІТЬ УСЮ МОЖЛИВУ ІНФОРМАЦІЮ про інших учасників аварії і запишіть їх дані: ім’я-прізвище-дату народження, номер-марку-рік

випуску автомобіля, адресу (все це є в його (її) посвідці водія). Перевірте, чи Ви зробили якісне фото, на якому видно усі куточки й уся інформація читається. А також обов’язково запишіть його (її) номер телефону. Страхівка протилежної сторони. Переконайтеся, що Ви не тільки записали назву страхової компанії, але й зробили копію (фото) усієї страхової угоди. Часом трапляється, що за кермом перебував не власник, а друг, подруга, знайомий, брат… Страхівка виписується не на людину, а на машину, тому ця інформація є дуже важливою для подальшого розслідування. В окремих страхівках чітко вказано, що за кермом може перебувати тільки власник – тому, у випадку, коли за кермом знаходилася інша людина, страхова компанія може відмовитися від покриття аварії.

– У випадку, коли винуватець аварії втік з місця пригоди, керував автомобілем без страхівки або мав недійсну страхівку, ВИТРАТИ БУДЕ ПОКРИВАТИ ВАША СТРАХІВКА (ваша страхівка Вас підстраховує, якщо нема кому заплатити гроші). Тому я наголошую: ліміти на Вашому страховому полісі повинні бути хоча б 5 тисяч на покриття медичних витрат і від 50 до 100 тисяч на покриття автомашини.

– Після аварії ОБОВ’ЯЗКОВО ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ АДВОКАТУ! Він допоможе Вам точно, стисло і профе-

сійно скласти свідчення для страхової компанії, розібратися з медичними рахунками, буде вести перемовини з Вашою та протилежної сторони страхівкою для отримання Вами максимальної винагороди за моральні збитки та покриття Ваших витрат. Адвокат НІКОЛИ НЕ ВИМАГАТИМЕ ВІД ВАС ОПЛАТУ, якщо, у гіршому випадку, страхівки відмовилися компенсувати Вам моральні збитки. Проте, він зробить усе можливе, щоб Ви отримали максимальну компенсацію за Вашi час, стрес та моральні збитки. Тільки після успішного завершення справи адвокат отримує свою винагороду. Адвокат Лора Голуб народилася у Львoвi. У 18-річному віці переїхала з батьками та сестрою до Чикаго. Успішно закінчила Університет Лойоли в Чикаго (Loyola University Chicago) зі ступенем бакалавра. Переважно спеціалізується на вирішенні проблем з аваріями, DUI (водіння в нетверезому стані) та кримінальних справах (крадіжки, бійки, напади).

1020 N. Milwaukee Ave., Suite 312 Deerfield, IL 60015 847-808-9500

Chicago Illinois, USA

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ЧИКАГО

Перші українці в Чикаго (1893-1930-і роки)

У

1893 році до Чикаго прибув молодий український діяч Володимир Сіменович, який розпочав тут свою лікарську практику і протягом сорока років очолював українську громаду міста. Згідно записів В. Сіменовича, тут вже існувала православна церква, яку відвідували робітники-українці. Перша українська громада була організована при парафії св. отця Миколая у 1905 році і мала на меті “піднестися через школу, читальню, політичні клуби чи в інший спосіб”. У 1906 році отець Микола Струтинський, доктор Володимир Сіменович та його

8

колега адвокат Стефан Янович засновують у Чикаго Братство святого Отця Миколая, яке стало першим у Чикаго відділом Українського Народного Союзу (УНСоюзу, що первинно виник у Шамокін, Пенсильванія, у 1894 році). Ця об’єднання швидко росте. У 1918 році у Чикаго було вже 9 відділів УНСоюзу. У 1912-му – при УНСоюзі заснована Рада освіти – “Просвіта”, яку очолив В. Сіменович, секретарем була п. Емілія Струтинська, дружина о. М.Струтинського. Саме п. Емілія у 1917 році провевала краєвий з’їзд жінок, що привело до заснування “З’єднання українських жінок в Америці”. Парафія св. отця Миколая довгий час виконувала роль одного з основних центрів українського культурного життя у місті. Саме тут у 1918 році почав виходити квартальник

August 2019 Ukrainian People

“Рання зоря”. У 1915 році Юрій Маслій, Йосиф Коцовський і Лука Різа засновують з громадою Українську народну церкву з парафією св. Трійці, яку дослідник Мирон Куропась вважає “першою чисто українською православною церквою в Америці”. У 1917 р. д-р Володимир Сіменович і його колега-лікар Стефан Гриневецький засновують перший у Чикаго український журнал “Україна”, який мав на меті об’єднати українську громаду міста. Події в Україні у 1918 році, проголошення незалежної держави, активізувало культурне і політичне життя нашої громади Чикаго. 30 травня 1918-го відбулося велике українське віче. У марші містом і вічі брали участь близько 10 000 українців.

Політичний портрет української громади Чикаго того часу, по суті, повторює у мініатюрі політичну палітру тогочасної України – тут діяли державники, гетьманці, пізніше – націоналісти та інші, які утворили партії, спортові товариства, просвітницькі, жіночі, культурні й інші громадські структури. У 1935 році українська громада штату Іллінойс мала понад 110 різних організацій і товариств на майже 41 тисячу мешканців штату українського походження. Дуже яскравою сторінкою життя українців Чикаго (та й, врештi, українців будь-де) є їхня культурна діяльність. Мирон Куропась, описуючи період від 1890 до 1948 років, вже у 1909-му нараховує два хори, у 1920-х роках діє драматичний гурток, у 1930-х роках – ціла низка хорів, танцювальних ансамблів, драматичних гуртків, оркестрів, музичних груп. У цей час створено “Український Хор”, про який музичний критик Юджін Стінсон писав у “Чикаго Дейлі Н’юс” таке: “Це один з найкращих хорів, які можна почути в Америці”. У 1932 р. зусиллями Василя Авраменка у Чикаго було зорганізовано “Український фестиваль”, водночас театральні самодіяльні трупи ставили українські класичні вистави – “Катерину”, “Запорожця за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок”, “Марусю Богуславку” тощо. Культура, привезена з далекої України, шанувалася і цікавила не тільки наших земляків, але й ширше коло громадян. Так у 1933 році під час виставки “Століття Поступу”, присвяченій 100-літньому ювілею Чикаго, український павільйон відвідали 1 800 000 людей.

До та пiсля вiйни (1930-1960-і роки)

А

ле життя і діяльність українських діячів у США, зокрема в Іллінойсі, не було безхмарним. Уже у 1930-х роках гостро дала про себе знати асиміляція. І все ж досягнення української громади у період до 1948 року, як, наприклад, робить Мирон Куропась, треба оцінити дуже високо. Піонери Чикаго з України “збудували одну з найкращих церков у Америці. Вони вислали тисячі доларів (рівнозначні з мільйонами на сьогоднішні стандарти) до Європи (на закуп харчів, ліків тощо українцям з СРСР – прим. ред.). Вони організували український національний павільйон на Світовій Виставці (1933 р.), збудували цілоденну школу. Вони створили один з найкращих українських хорів в Америці. Вони були політично активними” (“Мости в Україну” / Донецьк: Український культурологічний центр, 2005). І все це – за гострої економічної кризи в Америці. Після Другої світової війни до Америки прибуло до сотні тисяч політичних емігрантів-українців з таборів DP. У 1965 році у штаті Іллінойс українська громада вже нараховувала близько 70000, а у 1988 – 75000 осіб. У цей період трансформувалися старі і постали нові потужні українські організації – серед них Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) та Злучений Українсько-Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК). Головну духовно-організуючу роль в українській громаді відігравали українські церкви. Новоприбулі по війні емігранти активізували громадське і політичне життя – в Чикаго утворилося дві важливі українські громадсько-політичні організації: Ліґа американців українського походження та Об’єднання українських американських організацій в Іллінойсі. Поряд зі старими, переважно, аполітичними культурницькими або суто політичними організаціями-партіями, повоєнна еміграція ініціювала створення “Самопомочі”, товариського клубу “Бесіда”, низки професійних організацій – лікарів, вчителів, правників, інженерів та молодіжні спортові товариства. Розвинулося шкільництво українського Чикаго, зокрема, українознавчі суботні школи, що до сьогодні перебувають під егідою “Шкільної Ради”, УККА, Консисторії УПЦеркви та інших організацій.

Створено чимало нових хорів. Діяли естрадні оркестри, тріо співаків, квартети тощо. У 1953 постало і надалі розвинулося “Українське Театрально-Музичне товариство “Нова Сцена”, у період з 1971 по 1981 рік діяла молодіжна Театральна Студія. При церквах, школах, організаціях молоді працювали танцювальні ансамблі. Активним було й мистецьке, літературне, наукове життя української громади Чикаго. Тут у 1971 році було засновано унікальний Український Інститут Модерного Мистецтва; низка відомих українських науковців працює в університетах штату Іллінойс, діє осередок НТШ-Америка, працює Редакційна колегія унікального видання “Енциклопедія діяспори” (д-р Василь Маркусь), у Іллінойському університеті Урбана-Шампейн вже десятиріччя діє Українська науково-дослідна програма (Дмитро Штогрин, Богдан Рубчак).

Д

Новітні часи

о початку 1990-х років українці Чикаго потужно розбудували цілi напрямки духовно-патріотичного, мистецького, літературного, пресового, наукового, бізнесового життя. Про це красномовно говорить лише перелік інституцій кінця ХХ століття. В Чикаго створили низку церковно-парафіяльних організацій: українські католицькі церкви, українські автокефальні православні церкви в Іллінойсі та інші. Діяли такі громадсько-суспільні організації та прицерковні: Комітет оборони традицій Української католицької церкви, Комітет Українців Америки (відділ Чикаго), Товариство українських сеньйорів при парафії святого Володимира й Ольги, Українське патріархальне товариство, Українське Товариство Старших Громадян при катедрі святого Отця Миколая, УККА (відділ Чикаго) та інші. У цей же час утворилися основні політичні організації українців Чикаго: “Американці за людські права в Україні”, “Організація державного відродження України”, “Організація оборони Чотирьох свобод України”, “Об’єднання прихильників визвольної боротьби України” (ОПВБУ), “Українська Станиця Американських Прихильників Антибольшевистського Блоку Народів” (ПАБНА). Культурно-освітні організації: Комісія зв’язку Енциклопедії українознавства, Товариство “Рідна школа”, Українська католицька катедральна школа святого отця Миколая, Українська Учительська Громада, Українське академічне і професійне товариство імені Міхновського (УАПТМ), Український Інститут Модерного Мистецтва, Український національний музей імені Мирослава Сіминовича, Школа українознавства при катедральному соборі святого князя Володимира, Школа українознавства при парафії святого Йосифа. Братсько-забезпеченєві організації: Союз українців католиків “Провидіння”, Українська

народна поміч, Окружна рада українського Братського союзу в місті Чикаго й околиці, Округа Українського Народного Союзу в Чикаго. Мистецькі ансамблі: Парафіяльний хор при українській парафіяльній парафії св. Андрія, Український ансамбль “Байда”, хор “Боян”, Український дитячий хор “Молода думка”, хор “Ірмос”, Парафіяльний хор св. Йосифа, хор “Прометей”, хор “Славута”, Український чоловічий хор “Сурма”, хор Тисячоліття єпархії св. Отця Миколая, Катедральний хор імені Лисенка, хор “Троянда”, мистецькі одиниці осередку СУМ, Український танцювальний ансамбль “Громовиця”, Школа балету і народно-сценічного танцю. Жіночі організації: Допомогове Товариство Українських Жінок, ОЖ-ОЧСУ відділ ім. Алли Горської, Об’єднання Жінок ОЧСУ ім. Оксани Мешко, ОЖ-ОЧСУ ім. Олени Пчілки, Об’єднання Українських Жіночих Організацій м. Чикаго і околиці, Союз Українок Америки (СУА) – околиця Чикаго, відділи СУА (6-й, 22-й, 29-й, 31-й, 36-й, 51-й, 74-й, 77-й, 84-й, 101-й, 102-й), Український Золотий Хрест в США. Ветеранські організації: Станиця Братства Колишніх Вояків Першої Української Дивізії УНА, Об’єднання Колишніх Вояків УПА в ЗСА, Відділ Товариства Вояків УПА в Чикаго. Молодіжні та спортивні організації: Об’єднання демократичної української Молоді в Чикаго (ОДУМ), “Пласт”, Спілка Української Молоді (СУМ), Українсько-американське спортове товариство “Леви”, спортові команди СУМ “Крила”, футбольний клуб Connection-Ukraine. Наукові установи: Осередок НТШ в Чикаго, Українська науково-дослідна програма при Іллінойському університеті, Філія Українського Католицького університету в Чикаго.

К

орисно було б “приміряти” те все до нашої сучасної України, надто, до “української пустки” на Сході і Півдні, і зробити висновки. По-перше, про наше минуле – як ретельно і як досконало все українське (школи, інститути, мистецтво, письменство, газети та часописи, театр, бібліотеки, громадські організації і т. д. тощо) тут – на Сході і Півдні (в суто українських краях!) – було винищено у XX ст. По-друге, на прикладі української громади Чикаго бачимо, як може розквітнути національно-громадське, політичне, духовне, наукове, мистецьке, спортивне тощо життя за наявності ініціативи, розумної і тривалої праці організаторівпатріотів. І, по-третє, оптимістичний висновок: хоч нас чекає важка і довга робота в Україні, але побудувати громадянське суспільство можливо, як зробили це українці Чикаго в по-своєму важких умовах. А тепер – про новий час – вже після проголошення Незалежної України. Він приніс нові зміни не тільки в самій Україні, але й покликав до життя нові українські ініціативи, нові громадські організації в діаспорі. Одна з таких організацій, вже знана у США і Україні, – Товариство Української Мови-Чикаго (ТУМ-Чикаго). http://www.wikiwand.com/uk Ukrainian People August 2019

9

Р о з сл і ду в а нн я 18 липня 2019 року 30-річного Брендта Крістенсена (Brendt Christensen) було засуджено до по життєвого ув'язнення без можливості умовнодотермiнового звільнення за викрадення і вбивство 26-річної аспірантки Університету штату Іллінойс, що сталося два роки тому. Журі не змогло досягти одностайного рішення щодо смертної кари, тому суддя виніс вирок – довічне ув'язнення. “Ми поважаємо рішення журі”, – заявив без помітного ентузіазму Джон Мілхізер, прокурор США в Центральному окрузі Іллінойсу. Цей вирок не став несподіванкою, після того, як адвокат Крістенсена заявив у суді, що його клієнт визнав себе убивцею Ін'інь Чжан (Yingying Zhang). Однак, довічне ув'язнення за смерть молодої талановитої дівчини викликало справжнє обурення в Китаї, де користувачі соціальних медіа стверджували, що “смертний вирок був би найкращим і єдиним правосуддям у цій справі”. Суд над убивцею і вирок стали “найгарячішою” темою на сайті популярної китайської соцмережі Weibo. Сотні тисяч китайців звинуватили американську правову систему у несправедливих рішеннях.

8 липня 2019 року прокуратура США вимагала для чоловіка з Іллінойсу, який викрав, зґвалтував і вбив китайську аспірантку два роки тому, смертного вироку. “Це був не звичайний спонтанний злочин", – cказав присяжним Джеймс Нельсон, прокурор відділу з розгляду справ США в Міністерстві юстиції. – “Все було холоднокровно, жорстоко і прораховано”. Адвокати Крістенсена просили присяжних про помилування, заявивши, що він довго боровся зі зловживанням психоактивними речовинами, а також психічними захворюваннями. Федеральні прокурори домагалися страти – відповідно до законів США про викрадення людей.

10

“Викрадення для чайників” Йому загрожувала смертна кара, але садист відбувся “легким переляком” за вбивство китайської аспірантки Люда Руда

У залі суду, за тисячі кілометрів від свого будинку в Китаї, батько благав убивцю розповісти, де сховано тіло його дочки. “Тепер, коли суд закінчився, і присяжні прийняли своє рішення, ми просимо відповідача повідомити нам, що він знає про останнє пристановище нашої дочки Ін'інь”, – попросив батько, Ронджао Чжан, китайською через перекладача. – “Якщо у вас залишилося хоч трохи співчуття в душі, будь ласка, допоможіть нам покінчити з нашими муками”.

Зникнення аспірантки з Китаю Ін'інь Чжан була оголошена зниклою безвісти 9 червня 2017 року, через два місяці після приїзду з південно-східного Китаю для вивчення фотосинтезу і рослинництва в Університетi штату Іллінойс. Родина Ін'інь публічно звернулася до президента Дональда Трампа за додатковими ресурсами, щоб допомогти знайти її. Сім'я дівчини прилетіла з Китаю до США в пошуках відповідей. Батьки запропонували 40 тисяч доларів кожному, хто надасть інформацію, що призведе до арешту винуватця зникнення їхньої дочки. Подробиці злочину, включно з обезголовленням полонянки, були розкриті самим Крістенсеном в бесідах з його тогочасною дівчиною, таємно записаних для агентів ФБР, які розслідували справу до його арешту. Обвинувачі заявили, що вбивця привіз дівчину на свою квартиру, де вона сміливо боролася за своє життя. Він вдарив її бейсбольною битою, зґвалтував, завдав смертельного удару в шию, перш, ніж відрізати голову. Її рештки так і не були знайдені,

August 2019 Ukrainian People

але прокурори заявили, що ДНК дівчини співпала з кров'ю, знайденою в трьох місцях в спальні Крістенсена. За цією справою пильно стежили китайські ЗМІ і уряд, а також китайські студенти в Сполучених Штатах.

Що трапилося з Ін'інь Чжан Ін'інь Чжан – молода китайська вчена-біохімік – приїхала до США займатися науковою роботою в Університеті штату Іллінойс, розташованому в містах-близнюках Урбана і Шампейн (University of Illinois Urbana-Champaign). Вона прибула в США в квітні 2017-го і спершу жила в університетському гуртожитку, паралельно підшукуючи квартиру. Нарешті, на початку червня знайшла ідеальний, як їй здавалося, варіант – договір планувалося підписати 9-го червня того ж року. Подальші події розвивалися наступним чином. Близько першої години після обiду Ін'інь покинула університет, сказавши своїм колегам, що мусить підписати договір оренди і незабаром повернеться. Через проблеми з транспор-

том, о 13:39 вона надіслала агентові з винайму текстове повідомлення, в якому написала, що, ймовірно, запізниться і прибуде на місце приблизно о 14:10. Ін'інь потрібно було зробити пересадку з одного автобуса на інший, але вона трохи заблукала і була метрів за сто від зупинки, коли по протилежній смузі від її сторони вулиці проїхав потрібний автобус. Дiвчина махала водієві, щоб зупинився, але той проїхав далі – водій чи то не помітив її, чи суворо дотримувався інструкції, що забороняє зупинятись на вимогу пішоходів. Це сталося о 13:52. Ін'інь прийшла на зупинку і стала чекати автобуса. Камера відео-спостереження зафіксувала наступне: о 14:00 чорний Saturn Astra проїхав повз, потім розвернувся і о 14:03 зупинився біля неї. Водій привернув увагу дівчини, і після короткого діалогу вона сіла в машину. Більше її живою ніхто не бачив. Агент з винайму нерухомості надіслав Ін'інь текстове повідомлення о 14:38, але не отримав відповіді. Друзі Ін'інь, яким було відомо про причину її відсутності, почали турбуватися – о 21:24 один з них зателефонував у поліцію.

1-800-361-7345 meest.com

ВІДПРАВЛЯЙТЕ ПОСИЛКИ з корпорацією Meest та ЕКОНОМТЕ!

Кожна 10-а посилка БЕЗКОШТОВНО*

Завітайте до представника у Вашому місті та отримайте накопичувальну картку * Вага безкоштовної посилки повинна дорівнювати середній вазі 9-ти посилок. Посилка надсилається морем. Акція діє до 1 серпня 2020 року.

MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave., Unit J Lombard, IL 60148 tel: 1-877-889-1103 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Road, Unit K Rolling Meadows, IL 60008 tel: 847-208-8451

MEEST KARPATY 2235 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 tel: 773-489-9225

Пошуки і розслідування

Звинувачення у вбивстві

Поліцією Іллінойсу негайно були розгорнуті широкомашстабні пошуки, до яких приєдналося і ФБР. Була оголошена нагорода в 10 тисяч доларів (а потім 40 і 50) за будь-яку інформацію про місцезнаходження зниклої китаянки, але Ін'інь ніби випарувалася. Переглядаючи записи з камер відео-спостереження, поліція швидко встановила, що в околицi приблизно в цей час було всього 18 чорних машин марки Saturn Astra (свідки бачили, як вона сідала в цю машину). Одним з таких власників виявився 28-річний колишній аспірант-фізик того ж університету – Брендт Крістенсен, проте його первинне опитування, так само як і інших власників схожих машин, нічого не дало.

12-го червня Крістенсен заявив, що точно не пам'ятає що робив того дня, швидше за все, залишався вдома, спав і грав на приставці.

14-го червня, шляхом зпівставлення характерних деталей даху і бампера автомобіля на відео-записі, було встановлено, що Ін'інь сіла саме в машину Крістенсена.

15-го червня в будинку Крістенсена був проведений обшук, а його самого забрали на допит, на якому він заявив, що раніше переплутав цей день з іншим і що тепер пригадує: дійсно, близько тижня тому підвозив жінку азійської зовнішності, але випадково звернув не туди. Вона запанікувала, і він випустив її з машини, після чого більше не бачив. На той момент у поліції не було жодних доказів провини Крістенсена, і тому його відпустили. Однак, його автомобіль конфіскували і відправили до головного управління ФБР штату Іллінойс, де ним зайнялися досвідчені криміналісти. Аналіз показав, що місце на якому сиділа Ін'інь було оброблено і вичищено таким чином, щоб приховати докази. З 16-го червня за Крістенсеном було встановлене постійне стеження, а також було розпочато прослуховування його телефонів. Крім того, дівчина підозрюваного погодилася допомогти слідству і протягом двох тижнів приховано носила мікрофон.

29-го червня в телефонній розмові зi своєю дівчною, Брендт Крістенсен визнав, що викрав Ін'інь, привіз її в свою квартиру і утримував її там проти її волі. В записі він розповідає про задушену китаянку і називає її “доблесною”, коли намагалася дати відсіч. Наступного дня, 30-го червня, його заарештували.

Повідомлялося, що, перебуваючи на волі, Крістенсен відвідав мітинг на підтримку Ін'інь і навіть виступив на ньому з промовою про те, що жінки повинні бути обережними. Описав “свою ідеальну жертву”, виділивши з натовпу деяких жінок, що підходили під його опис. Крім того, в розпорядженні поліції і ФБР опинились записи, на яких він говорить про те, що викрав Ін'інь і що вона чинила опір і намагалася втекти. А також запис, на якому Крістенсен погрожує свідкові. Згідно зі свідченнями друзів Крістенсена, той неодноразово захоплювався різними серійними вбивцями і жартома казав: хотів би, щоб і його запам'ятали як убивцю.

3-го жовтня того ж року звинувачення були змінені: на звинувачення у викраденні, що спричинило смерть людини. Крістенсена також звинуватили в наданні неправдивої інформації агентам ФБР, які проводили розслідування. У відповідному акті сказано: “Крістенсен умисно вбив Ін'інь Чжан, крім того, злочин було скоєно жорстоким, нелюдським і огидним чином, що включало тортури і завдавання жертві тяжких тілесних ушкоджень. Злочин було скоєно після ретельного обмірковування і планування”. Дата початку судових слухань була призначена на 27-е лютого 2018 року, проте, захист Крістенсена попросив більше часу на ознайомлення з матеріалами справи, і початок суду було перенесено на 9-е квітня. Крістенсен визнав свою провину у випадках надання неправдивої інформації агентам ФБР, але заявив про свою невинуватість у викраденні і вбивстві Ін'інь Чжан.

На брифінгу для преси агенти ФБР заявили: є вагомі підстави вважати, що Ін'інь вже нема серед живих, проте, не вказали, які саме. Також було повідомлено, що в квітні того ж року Крістенсен зі свого телефону заходив на сайт FetLife – соціальну мережу для любителів БДСМ (різноманітність еротичних практик або рольових ігор, пов'язаних з сексрабством, дисципліною, домінуванням і підпорядкуванням, садомазохізмом та іншою динамікою міжособистісного життя). На цьому сайті переглядав статті на тему “Викрадення для чайників” (Abduction 101), “Ідеальне викрадення” (Perfect Kidnapping ) і подібні. Крістенсену були пред'явлені звинувачення у викраденні людини.

12

August 2019 Ukrainian People

Попередні пригоди Крістенсена У 2013-му році Крістенсен вже нападав на жінку, яку мало не задушив і спробував зґвалтувати, але тій вдалося втекти, і справа була врегульована позасудовим чином. Крім того, приблизно за півгодини до викрадення Ін'інь та неподалік від місця, де вона зникла, Saturn Astra, схожий на машину Крістенсена, також зупинився біля самотньої жінки на перехресті. Водій, представившись поліцейським, наказав, щоб вона сіла до нього в

авто. Жінка відмовилася і попросила пред'явити значок, на що водій не відповів і просто поїхав геть. Жінка, яка повідомила про це в поліцію, свідчила, що водій був схожий на Крістенсена, проте, з точністю не могла стверджувати, чи був це він. На чоловікові були насунута на лоб бейсболка і темні окуляри. Звичайно, в суді довести, що це був саме Крістенсен не вдалося, але цілком очевидно, що це був саме він – підшукував собі жертву. Ймовірно, недавно прибула до США Ін'інь не знала своїх прав і прав поліції, а також як поводитися в такій ситуації. Тож підкорилася наказу Крістенсена, що видавав себе за поліцейського.

З початку пошуків кілька разів повідомлялося про те, що Ін'інь нібито бачили в інших частинах країни, проте кожного разу ці повідомлення виявлялися помилковими.

Вирок В середу, 17 липня 2019 року, після більше місяця свідчень, присяжні почали обговорювати вирок Брендту Крістенсену в федеральному суді Пеорії. У них було всього два варіанти для 30-річного чоловіка, засудженого за викрадення і вбивство китайської аспірантки: життя у в'язниці без права на звільнення, або смерть. Під час відкриття судового засідання адвокати Крістенсена зробили рідкісне визнання: їхнiй клієнт винен. Це був хiд, щоб позбавити його можливого смертного вироку. Хоча штат Іллінойс скасував смертну кару у 2011 році, Крістенсен міг отримати смертний вирок, оскільки його справа розглядалась у федеральному суді. Між 1988-м – коли федеральне смертне покарання було відновлено і 2018 роком – тільки 78 федеральних обвинувачених були засуджені до смерті – згідно з інформаційним центром смертної кари. З них лише три вироки були виконані. Оскільки присяжні, які обговорювали вирок більше восьми годин, не дійшли одностайної згоди щодо смертної кари, Крістенсен був автоматично засуджений до довічного ув'язнення без можливості дотермiнового звільнення. Почувши вирок, він посміхнувся своїм захисникам. Тіло Ін'інь поки-що не знайдено. Університет штату Іллінойс нараховує понад п'ять тисяч студентів з Китаю.

Здо р о в ' я

ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД КЛІЩІВ ТА ЧИМ ВОНИ НЕБЕЗПЕЧНІ Активність кліщів розпочинається навесні і триває до глибокої осені

Як уникнути укусу кліща? Передусім, на відпочинок у лісі чи парку потрібно вдягати максимально закритий одяг світлого кольору, на якому легше помітити кліща. Окрім рук і ніг, треба закрити голову. Також варто скористатись засобами захисту від кліщів, що бувають у вигляді аерозолю або мазі. Їх нанесення треба періодично повторювати. Якщо відпочиваєте в лісі, розчистіть галявину від сухого листя та гілок – там можуть бути кліщі та змії. А коли повертаєтесь додому, ретельно огляньте себе, близьких, дітей та домашніх улюбленців – особливо, ділянки, вкриті волоссям. Одяг, у якому ви були на природі, потрібно одразу випрати, а намети, килимки, рюкзаки – також ретельно оглянути.

Що робити, коли укус уже виявили? Укус кліща не завжди можна помітити, адже він виділяє анестезуючу рідину, що робить момент укусу практично безболісним. За декілька годин на місці укусу виникає почервоніння, свербіж, а сам кліщ стає більшим. Але кусати людей можуть і зовсім маленькі кліщі, що майже прозорі та малопомітні. Кліщі можуть присмоктуватися до шкіри на будь-якій частині тіла. Але, зазвичай, їх виявляють у райо-

14

August 2019 Ukrainian People

ні пахв, паху, задньої частини колін, всередині пупка, навколо вух і талії. Намагайтеся якнайшвидше видалити кліща самостійно (можна з допомогою пінцета або звичайної нитки, рухаючись колоподібними рухами без ривків, але обов’язково – в рукавичках) чи в найближчому травмoпункті. Місце укусу треба обробити антисептичним засобом, а руки після цього вимити з милом. Якщо ви помітили на собі або дитині кліща, потрібно: • Звернутися до найближчого травмопункту, де кліща видалять, оброблять місце укусу та нададуть рекомендації щодо подальшого спостереження.

• Якщо такої можливості нема, спробуйте витягнути кліща самостійно. Для цього потрібно повільно тягнути його, розхитуючи пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку варто закріпити найближче до шкіри. Після того, як кліща видалено, змастіть це місце антисептичним розчином. При погіршенні самопочуття – підвищеннi температури або ж почервоніннi ділянки, де був укус, – треба звернутися до лікаря.

• Якщо частина кліща залишилася всередині, його необхідно видалити голкою, обробленою антисептиком. Якщо розчавити інфікованого кліща – борелії з вищою імовірністю потраплять до рани.

Лікарі наголошують, що не варто використовувати “народні методи” у разі виявлення кліща: покривати його лаком для нігтів або намагатися “задушити” олією.

Які небезпеки несе укус кліща? Кліщі є переносниками та резервуарами збудників низки захворювань, як-от: кліщовий вірусний енцефаліт, кліщовий бореліоз (хвороба Лайма) тощо. Проявами небезпечного захворювання – хвороби Лайма – може бути почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, ломота у тілі, млявість. Починати лікування треба на ранній стадії, інакше хвороба може спричинити ураження різних органів: шкіри, суглобів, м'язів, нервової і серцевосудинної систем, може призвести до інвалідності, а часом навіть до летальних наслідків. Заразитися кліщовим вірусним енцефалітом можна не лише під час кровоссання кліща, а також, якщо випадково його розчавити або розшкрябати місце укусу. Зазвичай, процес зараження триває від 24 до 36-48 годин, але інкубаційний період хвороби може бути і значно довшим. Симптоми хвороби Лайма не завжди проявляються відразу, тому варто певний час після видалення стежити за самопочуттям.

На які симптоми варто звертати увагу: • підвищення температури • біль у тілі / головний біль • втома, нудота, порушення сну • характерне почервоніння колами (еритема), що нагадує стрілецьку мішень. Останній симптом є найбільш типовим (в 70-80% випадків). Якщо помітили його, то якнайшвидше зверніться до лікаря. Аби визначити, був кліщ інфікований чи ні, потрібно здати його на аналіз у лабораторію. Однак, це можливо лише в тому випадку, якщо витягнули комаху живою. Коли ж такої можливості нема, тоді його треба спалити або залити окропом. Так запобігають поширенню інфекції. Натомість, аби з’ясувати, чи є інфекція в організмі людини, потрібно зробити аналіз крові на наявність антитіл до борелій. Проте, поспішати з цим не варто, адже антитіла можна виявити тільки через 2-4 тижні після укусу. Але в будь-якому разі, якщо вкусив кліщ – треба обов’язково звернутися до лікаря! І вже разом із ним визначати подальший план дій. За потреби, лікар призначить профілактичний курс антибіотиків.

Що

робити з целюлітом ?

Наталя Омельченко, лікар-косметолог Жінка прекрасна в будьякому віці, але самопереконання не допомагає, якщо в дзеркалі відображаються недоліки фігури. Найнеприємніше – бачити “апельсинову скоринку”. Саме поява целюліту породжує багато комплексів, надто, в розпал літнього сезону. Тим бiльше, що багато жінок бояться зізнатися собі в проблемах з фігурою, а сумніви і бездіяльнiсть тільки погіршують справу. Про пляжний сезон можна забути. Що робити, невже треба маскувати непривабливу шкіру під довгим одягом?

Зовсім необов'язково прирікати себе, обмежуючи можливості у виборі вбрання. Варто перемогти целюліт. Деякі жінки, які боролися з поширеним недолiком, переконані, що позбавлення від некрасивої шкіри – процес тривалий. Вам, можливо, теж здається, що нема шансів повернути гладку шкіру, як у немовляти? Та належить боротися за свою вроду і застосувати сучасні методи з апаратної косметології. Впораємося з проблемою разом! Насправді целюліт – не лише естетичний клопiт. Це – закупорка на шкірі, яка свідчить про глобальну проблему – порушення обміну речовин. Можна робити масаж, купувати дорогий крем, витрачати сили і не побачити результату. Целюліт залишиться на шкірі. Варто застосувати надiйний метод – апарат VELA. Скористатися послугою можна в нашому медичному спа-центрi “YellowBlu MedSpa”.

VELASHAPE – що це? Новий апарат, який призначений для комплексної корекції фігури. Ефективно впливає на організм: • усуне целюліт; • зменшує набряклість; • впливає на обмін речовин, прискорює метаболізм. За рахунок цього коригується вага (втрачаєте зайвe); • розгладжуються розтяжки; • після декількох процедур вимальовується чiткiший контур тіла; • шкіра стає підтягнутою.

розслабитися. Потім фахівець накладе спеціальний крем на проблемні ділянки шкіри (ноги, стегна, живіт) і налаштує правильні параметри на апараті. За допомогою спеціальної насадки продовжує процедуру. Рухи можна порівняти з праскою (апарат “прасує” шкіру). Після процедури жінка може робити все, що захоче (йти гуляти, відпочивати, виконувати домашні обов'язки). Досить пройти 6-10 сеансів, щоб шкіра стала гладкою. А слово “целюліт” не нагадувало про проблему.

Кому протипоказано процедуру? Якщо у вас: • варикозне розширення вен; • вагітність; • або годуєте грудьми; • онкологія; • шкірні захворювання; • проблеми з серцево-судинною системою (наприклад, наявність кардіо-стимулятора)

Переваги процедури – ви повинні про це знати!

• ефективність, апарат проникає вглиб тіла; • безболісність; • безпечний для здоров'я; • результативність – ефект помітний вже після першого сеансу; • після процедури поліпшується кровообіг.

Як відбувається процедура, спрямована на усунення целюліту?

Попрощайтеся з целюлітом, скориставшись апаратом VelaShape. Телефонуйте 847-818-1111 для призначення сеансу і запитань. Маємо цікаві пропозиції!

Апарат допоможе позбутися від ненависної “апельсинової скоринки” всім дівчатам і жінкам. Процедура відзначається простотою і є цiлком безпечною. Треба прийти і просто

3295 N Arlington Heights rd #114 Arlington Heights, IL 60005 847-818-1111 yellowblumedspa.com

Здо р о в ' я

Dr. Pier Cristoforo Giulianotti with DaVinci Robot

РОБОТ РОБИТЬ ОПЕРАЦІЇ. ХІРУРГ КЕРУЄ ЙОГО РУКАМИ Роботизована хірургія, одна з найсучасніших систем в світі, народилась в США Ольга Руда

Сучасна технологія роботизованої хірургії виникла в 1980-х роках за допомогою дослідницького проекту NASA. Свого часу фахівці Американського космічного агентства взялися вирiшити проблему надання термінової хірургічної допомоги астронавтам на орбіті за допомогою лікарів, які перебувають на землі. Завдання вирішили завдяки технологіям, напрацьованим у військовій сфері, і так з'явився прототип цієї технології, сьогодні відомої як роботхірург “Да Вінчі”. Проект активно фінансувався американською армією, але у 1990-х роках патенти були продані компанії Intuitive Surgical, Inc. Остання отримала можливість використовувати віртуальну реальність для підключення лікарів до пацієнтів і використання робототехніки для лікування складних випадків у повсякденному житті. Робот “Да Вінчі” – найсучасніша хірургічна система в світі. Вона малоінвазивна (потребується один або декілька невеличких отворів) і може цілком імітувати переміщення людської руки. Серед iнших плюсів – у машини відсутнє природнє “тремтіння руки”, робот досягає стійкості і точності, нереальних для людини, його інструменти мають діапазон рухів більший, ніж кисть людини і в цей же час дозволяє лікарям здійснювати зорово-моторну координацію. Тривимірна камера високої роздільної якості з 20 кратним збільшенням скорочує частоту ймовірних промахів. Про те, що таке роботохірургія, і про перспективи її доступності для

16

August 2019 Ukrainian People

на серці та легенях. Коли і які операції почали робити з допомогою роботів?

- Робот “Да Вінчі” був впроваджений у хірургічну практику на початку 2000-х. Першими активно його освоїли онкоурологи, які показали, що застосування робота пiд час лікування раку простати має дуже багато переваг перед звичайними операціями. Це стосується як значно меншої крововтрати під час операції, меншого вживання знеболювальних препаратів, значно меншої травматичності, так і

швидшого одужання. На тлі цих успіхів на можливості роботохірургії звернули увагу онкогінекологи. І на сьогодні саме два ці напрями – урологія-онкоурологія та гінекологія-онкогінекологія – є лідерами у використанні “Да Вінчі”. Після цього роботохірургію стали використовувати загальні хірурги, отоларингологи, торакальні хірурги і так далі. У США переважну більшість операцій з онкоурології та гінекології сьогодні проводять із використанням робота-хірурга. І, відповідно, нове покоління лікарів, які спеціалізуються в цих напрямах, значно краще володіє саме цими методиками, ніж тими, до яких ми звикли.

- Все-таки, поясніть докладніше нашим читачам, як це працює?

- Апарат масою півтонни складається з двох блоків. Перший призначений для хірурга-оператора, а другий – чотирирукий робот-маніпулятор – є безпосередньо виконавчим обладнанням. Одна з “рук” робота тримає відеокамеру, що передає зображення оперованої ділянки, дві інші в режимі реального часу відтворюють зроблені хірургом рухи, а четверта “рука” виконує функції асистента хірурга. Лікар-хірург сідає за пульт, керуючи “руками” робота, обладнаними скальпелем та іншими інструментами. Відеокамера дає можливість бачити оперовану ділянку у форматі 3D із 10-20 разовим збільшенням і використовує спеціальні джойстики для керування інструментами.

- Що означає “керує руками робота”?

- Щоб керувати інструментами всередині пацієнта, хірург просто рухає пальцями в консолі. При цьому робот фільтрує сигнали і перетворює рухи рук хірурга в більш точні мікро-рухи інструментів, які працюють через крихітні розрізи в тілі хворого. Перші результати операцій перевершили всі очікування!

українських пацієнтів – як y США, так і в Україні – розповідає професор хірургії та керівник відділу малоінвазивної, загальної і роботизованої хірургії в Університеті штату Іллінойс в Чикаго П'єр Кристофоро Джуліанотті (Dr. Pier Cristoforo Giulianotti).

- Професоре Джуліанотті, в нашій розмові ви підкреслили, що у США вже виросло покоління хірургів, які проводять операції з допомогою хірургічного робота “Да Вінчі”. Сфера діяльності роботохірургів день у день розширюється. Це вже не лише звичні операції на сечостатевій системі, такі як видалення простати, але й операції Професор П'єр Кристофоро Джуліанотті і лікар Євгеній Павелко

Здо р о в ' я - Розкажіть, будь-ласка, звідкіля ви родом, де навчались і як потрапили до цієї програми?

- Я народився 6 липня 1953 року в містечку Філаттер, що розташоване в центральній частині Італії, Тоскані. Тоскана відома своїми пейзажами, історією, мистецькою спадщиною і вважається батьківщиною італійського Відродження. Здобув медичну освіту в одному з найкращих італійських університетів “Нормале” в Пізі. Окрім формальної резиденції загальної хірургії, завершив дві додаткові резиденції з торакальної хірургії та судинної хірургії. З 1998 очолював відділ загальної хірургії лікарні “Misericordia” у Гроссето (Італія). Маючи досвід у відкритій і лапароскопічний хірургії, я почав розвивати роботизовану хірургію в свої лікарні в Італії, де ще в 2000 роках я виконав першим у світі процедуру Уіпла, використовуючи робот “Да Вінчі”. Після того як вийшла публікація цієї процедури, колеги з США прилетіли до мене в Італію, щоб перейняти досвід, і після цього я був запрошений працювати у США для впровадження та розширення застосування робота.

- А як саме відбувалося це впровадження? Щоб роботохірургія розвинулася і стала невід'ємною частиною системи охорони здоров'я, мабуть, потрібна широка програма підготовки фахівців.

- Курс вже читається в багатьох медичних університетах не тільки США, а й в інших країнах світу. Ми ділимося нашим досвідом і в США, і в Канаді, і в Європі. Проводиться стажування не тільки лікарів, а й медсестер та анестезіологів, чия роль у проведенні операції також дуже важлива.

- За останні вісім років ви розробили найбільшу у світі програму для роботизованої хірургії, яка застосовується в провідних клініках світу. Після операцій роботом “Да Вінчі” складно уявити, як можна повернутися до традиційних методів операцій...

- Роботи відіграватимуть все більшу роль у майбутньому хірургії. Я вперше провів операцію з допомогою робота в 2001 році. Пізніше ми постійно вдосконалювали систему. На мій погляд, відійти від робототехніки сьогодні просто неможливо. Це вже в долі людства. Причина проста: виконувати операції більш точно і подолати обмеження лікаря – не тільки спроможність контролювати рухи на мікроскопічному рівні, але й, наприклад, діагностичні обмеження. Комп'ютер і штучний інтелект майбутнього інтегрує наші почуття і наші механічні здібності, тому ми зможемо більш точно виконувати операції й рятувати людей. Робот має величезні переваги для пацієнтів. Менші отвори, менш тривале післяопераційне перебування та лікування, менше ускладнень, менше кровотечі та багато іншого.

18

August 2019 Ukrainian People

Еволюція роботів тісно пов’язана із загальним технічним прогресом людства, із пошуками супер-інтелекту, із побоюваннями щодо майбутнього і мріями трансгуманістів про нові можливості наших нащадків. Сьогодні роботохірургія насправді дарує життя й повертає здоров'я. Роботи-хірурги “Да Вінчі” вже працюють в більш, ніж ста країнах світу. Станом на кінець 2016 року в світі було встановлено 3803 машини. На сьогоднішній день більше трьох мільйонів людей прооперовані з його допомогою (дані за 2016 рік, опубліковані журналом The Economist). Сподіваємося, що й Україна незабаром зможе закуповувати роботів для найскладніших хірургічних операцій , а спеціалісти з UIC допоможуть в підготовці фахівців для таких операцій. Доцент кафедри хірургії д-р Франческо Б'янко З наступними питаннями я звернулась до доцента кафедри хірургії, хірурга відділу малоінвазивної, загальної і роботизованої хірургії Університету штату Іллінойс (UIC) в Чикаго, доктора Франческо Б'янко (Dr. Francesco Bianco).

- Докторе Б'янко, сьогодні роботохіргія успішно впроваджена в багатьох країнах світу. Наявність своїх роботів робить складні операції доступними більш широким верствам населення. Яким шляхом потрібно, на ваш погляд, йти Україні? Чи плануєте ви, припустимо, почати з того, щоб продати Україні одного-двох роботів?

- Робототехнічна хірургія є передовою технологією і як така – ще дуже дорога. Вона являє собою природну еволюцію хірургії і стає стандартом для різних типів процедур. З часом вартість технології зменшиться, і це сприятиме ширшому впровадженню в районах з обмеженими ресурсами. Україна має потрібних людей, щоб розпочати цю роботу і, як європейська держава, може розглянути питання придбання таких роботів. Існують деякі процедури, такі як роботизована тиреоїдектомія, яка виконується без розрізів в шиї для лікування раку щитовидної залози. А Україна має високий рівень захворюваності на рак щитовидної залози після Чорнобильської катастрофи. Робот дозволить лікувати тих хворих, у яких нема видимих шрамів на шиї, як це робиться тут, в UIC. - Якщо ж домовленості будуть ухвалені представниками Intuitive Surgical, і Україні таки продадуть роботів, чи ваш відділ і ваші працівники зможуть брати участь в реалізації програми? Приїжджати особисто? Або з командою? Оперувати, проводячи попутно майстер-класи для українських лікарів?

- Нещодавно я був в Україні, щоб відвідати хірургічну конференцію у Львові. Я був там з нашим лікарем, українцем Євгеном Павелком. Я був вражений красою України, відкритими серцями людей та їх добротою, прекрасними містами з дуже багатою та захоплюючою історією, а також лікарями, яких я зустрічав. Вони віддані своїй професії й роблять відмінну роботу, керуючи своїми обмеженими ресурсами, надаючи надзвичайну увагу вдосконаленню хірургічних операцій. Ця поїздка була частиною більш широкого проекту, який включає в себе формалізацію співпраці між UIC та Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького з метою співпраці в науково-дослідних проектах, наукових обмінах, а також хірургічній підготовці, з допомогою роботів та без них. Це дозволить українським лікарям відвідати UIC для тренінгів з найсучасніших хірургічних процедур, а також полегшить наші поїздки в Україну, щоб співпрацювати з хірургічними процедурами та організовувати там майстер-класи.

Довідка Професор П'єр Крістофоро Джуліанотті

Професор П'єр Крістофоро Джуліанотті виконав понад 3000 операцій тільки роботом. Доктор Джуліанотті першим у світі виконував завдання з робототехнічними комплексними процедурами, такими як формальна резекція печінки, резекція легенів і панкреатико-дуоденектомія. Доктор Джуліанотті в даний час вважається найбільшим спеціалістом з роботохірургії у всьому світі. У квітні 2008 року д-р Джуліанотті та його команда в медичному центрі Університету Іллінойсу в Чикаго відкрили лабораторію передових науководослідних та навчальних роботів, єдиний навчальний центр на Середньому Заході, призначений для роботи з роботами. У 2009 році д-р Джуліанотті був призначений першим президентом Асоціації Клінічної та Роботизованої Хірургії. На даний час більшість операцій черевної порожнини, що вiдбуваються в медичному центрі Університету штату Іллінойс, виконуються робототехнічно, включаючи процедуру Уіппла, спленектомію, тотальну гастректомію, лебектомію легенів, колоректальну хірургію, тиреоїдектомію та операції загальної жовчної протоки.

Доцент кафедри хірургії д-р Франческо Б'янко

Доктор Франческо Б'янко отримав диплом з медицини в медичному коледжі Університету ім. Г. Д'Аннунціо в К'єті, Італія, де він також закінчив загальну хірургічну резидентуру. Він отримав мінімально інвазивну та робототехнічну стипендію в лікарні “Misericordia” у Гроссето, Італія, в рамках найбільшої в світі програми робототехнічної загальної хірургії. Доктор Б'янко бере активну участь у розробці та викладанні роботизованої хірургії з 2003 року. Як координатор Міжнародної школи робототехнічної хірургії в Італії та директор розширеної лабораторії робототехніки в UI Health, він підготував більше 150 хірургів з усього світу, навчаючи їх передовиx методiв роботизованої хірургії. Він опублікував понад 60 рецензованих публікацій та 4 розділи книги, пов'язаних з малоінвазивною та роботизованою хірургією. За додатковою інформацією звертайтесь: Yevhen Pavelko, MD Clinical Research Specialist, Fellow Department of Surgery UI Health – Division of General, Minimally Invasive & Robotic Surgery University of Illinois at Chicago 820 South Wood Street Room 609, Clinical Sciences North Chicago, IL 60612 Office: (312) 413-0886 Cel: (847) 714 -6680

д і ас п о ра

КАРТИНИ, ЯКІ ДАРУЮТЬ ТЕПЛО, РАДІСТЬ І... ЖИТТЯ

Оксана Коник, Орися Сорока

Дороги, що ведуть до мистецтва, сповнені тернів, але на них вдається зривати прекрасні квіти. (Ж. Санд) “Тишу може передати тільки живопис”, – писав знаменитий французький художник ХІХ століття Гюстав Моро. Він залишив для нащадків чудові картини, а також пожертвував свою майстерню разом з багатьма творами місту Париж, де тепер – приголомшливо розкішний музей Моро. А в чиказькій діаспорі є художниця, яка любить тишу. Вона вважає, що саме тоді народжується цей таємничий момент повної присутності. Це – Христина Козюк. Її картини – глибина і філософське мислення, добро і щастя сьогоднішнього дня. В Чикаго Христина також відома своєю благодійністю. пов’язати своє життя з мистецтвом. Христина вступила до Національного Лісотехнічного Університету України (НЛТУ) на факультет дизайну. В 2005 році, після закінчення вишу, переїхала до Сполучених Штатів Америки. Перші роки були зайнятi вивчення англійської мови і заощадження коштів для придбання необхідних для художника речей. На творчість часу не залишалося. Згодом вступила до Triton College на факультет “Дизайн Інтер’єру”. Наполеглива праця дала результати – в 2009-му році художниця продала свою першу картину.

НАТХНЕННЯ

ТИША Христина Козюк народилася на заході України, в містечку Чортків. Чудова природа, річки, озера й гори, старовинні замки, барвисті вишивки, різьблені речі народних умільців – такими є спогади її дитинства. Першим вчителем дівчинки став дідусь, він навчав внучку малювати коней – дівчинка сиділа на його колінах, поки малював. Талант Христини проявився ще в дитинстві, мама дозволяла їй малювати фрески на кухонних стінах – вони були гордістю сім'ї протягом років. У шкільні роки Христина брала участь у багатьох конкурсах під пильним оком вчителя Володимира Криницького. Найбільш значущою для неї стала перемога у міжнародному дитячому конкурсі в Польщі. Участь у майстер-класах викладачів Краківської Академії мистецтв та відвідування багатьох провідних галерей та музеїв міста підчас тижневого перебування в Кракові – що могло бути кращим нагородою для юної художниці! Саме ця подія виявилась вирішальною та вплинула на подальший вибір дівчини

20

August 2019 Ukrainian People

“Натхнення є в тобі завжди, – вважає Христина. – Воно тільки підсилюється деякими моментами, наприклад, коли перебуваєш на природі, і захід сонця викликає в тобі цілу бурю почуттів. Або коли подорожуєш. Чи бачиш усмішку дитини, що тільки-но прокинулась. Натхнення починається з такого собі ланцюга – дивитись-бачити, слухати-чути, спостерігативідчувати, а відтак втілювати свої емоції в щось видиме”. У 2012-му році Христина вирішила присвятити своє життя мистецтву. Її креативність не має меж, часто нові ідеї не дають мисткині заснути. Своїм завданням художниця бачить зцілення людського життя від стресу з допомогою мистецьких засобів – через картини і художню терапію, творенням і трансформацією холодного простору шляхом змішаних технік і матеріалів. Зараз картини Христини Козюк є в приватних і корпоративних колекціях – у Франції, Італії, Іспанії, Польщі, найбільше – в Сполучених Штатах Америки (Іллінойс, Мічіган, Нью Йорк, Конектикут, Теннесі, Джоржія, Індіана, Атланта,

Флорида, Техас, Арізона, Каліфорнія). В квітні 2017-го року художниця виграла міжнародний грант, який забезпечив їй місячну художню резиденцію в Chateau Orquevaux, Франція. Тут талановита українка мала свою приватну студію, чудову мистецьку атмосферу та безмежне натхнення французькою весною. Підсумком перебування у Франції стала велика колекція олійних картин майстрині. Христина Козюк брала участь і перемагала у багатьох виставках регіону Midwest Америки. Мала особисту виставку в Українському Національному Музеї в Чикаго, неодноразово виставляла свої колекції в Польському Музеї Америки Чикаго. Брала участь у відомій виставці “Спектрум” (Маямі, Флоріда). Художниця є активною членкинею багатьох мистецьких організацій.

БЛАГОДІЙНІСТЬ Але найважливіше – картини Христини допомагають і зцілюють. Рятують життя і виліковують. Дівчина постійно жертвує свої твори або кошти від їх продажу на благочинність. Однак, в діаспорі вона стала відомою ще й своїми благодійними проектами. У вересні 2017го Христина стала однією із засновниць 140-го відділу Союзу українок Америки (СУА) в Чикаґо. Для мистецьких аукціонів, які проводили підчас доброчинних вечорів, організованих відділом, союзянка дарує свої картини. Кошти від продажу спрямовуються на допомогу пораненим воїнам, котрі перебувають у шпиталях, сиротам війни на Донбасі, важкохворим українським діткам та іншим, хто потребують в Україні гуманітарної допомоги. Відкрита, чуйна душа – ось що по справжньому надихає нас в мистецтві. В діаспорі Христина проводить майстер-класи змалювання, а союзянки на фестивалях та інших заходах розігрують її чудові картини в лотерею – щоб придбати, наприклад, новий інкубатор для недоношених новонароджених в Україні. В діаспорі й в Україні Христина Козюк відома як “художниця з великим і добрим серцем”. Додаткова інформація на сайті https://kozyukgallery.com/. В статті використана інформація з сайту http://meest-online.com/

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Ukraine Парламентські вибори 2019 Громадяни України обрали новий склад Верховної Ради. До парламенту дев'ятого скликання потрапило 424 кандидати – 225 було обрано за партійними списками, а ще 199 – в одномандатних округах. Загалом в українському парламенті 450 місць, однак 26 мандатів залишились вакантними – через російську окупацію не було обрано 10 депутатів від Автономної Республіки Крим, 2 депутатів від Севастополя, 9 депутатів від Донеччини та 5 від Луганщини. Отже, в Раді партія “Слуга народу” матиме 254 представників, “Опозиційна платформа – За життя” – 43, “Батьківщина” – 26, “Європейська солідарність” – 25, “Голос” – 20. “Опозиційний блок” провів до парламенту 6 мажоритарників, по одному депутату обрано від “Самопомочі”, “Єдиного центру”, “Свободи” та партії “Біла Церква разом”. Ще 46 нардепів – самовисуванці.

Парламентська республіка загинула? Віталій Портников

Р

езультати парламентських виборів 2019 року демонструють, що Україна сьогодні ще далі від моделі парламентсько-президентської республіки, ніж 2010 року, коли Конституційний суд створив для Віктора Януковича можливість повернутися до президентсько-парламентської форми правління Але різниця є відчутною. 2010 року Віктор Янукович узурпував владу. У 2019 все сталося завдяки волі народу, без будь-якої узурпації і конституційних змін. Громадяни України у своїй переважній більшості проголосували не за партію “Слуга народу”

22

August 2019 Ukrainian People

– такої партії досі насправді і немає. Вони проголосували за персональну відповідальність однієї людини – Володимира Зеленського. Це означає, що самі громадяни не сприймають державу як інструмент балансу регіональних, політичних, соціальних інтересів. Вони не хочуть самі брати активну участь у розбудові держави через своїх обранців в парламенті. Вони не усвідомлюють глибини накопичених протиріч, які можуть бути вирішені тільки у вільній парламентській дискусії. Всю відповідальність за вирішення цих протиріч, за ухвалення необхідних рішень, за зміни в країні вони покладають на одну людину. І в цьому сенсі ставлення українців до своєї держави набагато більшою мірою нагадує ставлення росіян чи білорусів, ніж ставлення поляків або чехів. Однак відмінність української моделі держави від російської і білоруської закладено насправді не тільки в Конституції, а в самій суті функціонування суспільств в трьох сусідніх країнах. Росіяни і білоруси здатні зберігати багаторічну довіру до своїх лідерів, щоб ті не робили – тому що ототожнюють їхні режими з самими державами. Довіра українців до Володимира Зеленського

сьогодні виглядає як довіра до власних надій на краще майбутнє. Українцям не потрібен парламент, не потрібна дискусія, не потрібна власна участь в житті країни тільки тому, що вони вірять, що це краще майбутнє скоро настане. Найважливішим в цьому сенсі є не сам момент голосування 2019 року. Найважливішою стане реакція українців на розуміння ними того простого факту, що ніяке краще майбутнє і кардинальна зміна ситуації їх в найближчі роки не очікує. Саме тут на нас і чекає головна розвилка в розвитку країни. Або більшість нації вирішить слухняно закрити на це очі, щоб не зізнаватися самим собі в силі ілюзії, в якій перебувало суспільство – і тоді ми отримаємо авторитаризм білоруського зразка, авторитаризм бідних, якими буде управляти невелика група ситих “слуг” на чолі з вождем нації. Або ми знову повернемося до звичного українського стану недовіри до будь-якої влади, узгодження інтересів, посилення ролі суспільства і парламенту. І тоді нам доведеться у прискореному порядку надолужувати ті можливості, які були упущені за час одноосібного правління країною. https://espreso.tv/

Рада сюрпризів. Сім найнесподіваніших підсумків парламентських виборів Інна Семенова

Дострокові парламентські вибори принесли Україні чимало несподіваних результатів: від тотального домінування партії Слуга народу в мажоритарних округах до рекордно низької явки виборців. Підсумки виборів, які не були вочевидь прогнозованими.

1. Монобільшість Слуги народу Вперше в історії України партія-переможець виборів зможе сформувати однопартійну більшість. Абсолютний фаворит виборчих симпатій – Слуга народу, – за попередніми даними, може розраховувати на 253 власних депутата в Раді. Набравши 43,17% голосів на свою підтримку, пропрезидентська політсила проводить у парламент 124 нардепа. Ще 129 висуванців партії Зеленського перемагають у мажоритарних округах – це стало головним сюрпризом виборів. Такого успіху не очікували, схоже, навіть у самій партії. Які ризики і можливості несе Україні подібний політичний розклад – розібралися журналісти НВ: 2. Оновлення складу парламенту – максимальне за 20 років Запит на “нові обличчя” в Раді дев’ятого скликання буде реалізований повною мірою. У Лабораторії законодавчих ініціатив підрахували, що 80,4% новоявлених народних обранців отримають мандати вперше. Це рекордна оновлення для українського парламенту за останні два десятки років – починаючи з виборів 1998 року. Ще більш істотним оновлення було лише в 1996 році, коли в Раду другого скликання пройшло 86% “нових облич”.

3. Десятки відомих топ-політиків – за бортом Ради За підсумками голосування до парламенту не

потрапляє ціла низка відомих політиків, які протягом багатьох років (а деякі – і двох останніх десятиліть) працювали в Раді і формували мейнстрім української політики. У новому парламенті не буде ані Олега Ляшка, ані багатьох екс-“регіоналів”, які опинилися в провальному списку Опоблоку, ані найвпливовіших людей з оточення Петра Порошенка.

4. До парламенту пройшла рекордна кількість жінок У Раді дев’ятого скликання, згідно з попередніми підсумками підрахунку голосів, буде 86 жінок-депутатів. Це близько 20% – тобто кожне п’ятий крісло займе народна обраниця. Для незалежної України це рекорд. У парламенті попереднього скликання жінок було 53 (12,5%), а у Верховній Раді першого скликання – лише 3,5%.

5. Рекордно низька явка Нинішні дострокові вибори припали на сезон літніх відпусток, і багато експертів прогнозували невисоку явку. Однак активність виборців виявилася не просто слабкою, а рекордно низькою: до виборчих дільниць дійшли менше половини українців, внесених до списків (49,8%).Це найгірший показник парламентських виборів в історії незалежної України. А рекордно висока явка була зафіксована в 1994 році, коли обирати нових депутатів прийшли 75,6% виборців.

6. Партія Шарія отримала значно більшу підтримку, ніж досвідчені політики Одіозний проросійський блогер Анатолій Шарій не зміг взяти участь у виборах. ЦВК за підтримки Верховного суду відмовила пропагандистові в реєстрації, оскільки він не проживав в Україні протягом останніх п’яти років. Однак результат Партії Шарія виявився головним сюрпризом серед сил, які не пройшли в Раду.

Політсила фінішувала десятою і набрала 2,23%. При цьому новостворена Партія Шарія залишила позаду набагато більш досвідчені політичні рухи. Серед них – об'єднаний список націоналістів (ВО Свобода – 2,16%), Громадянська позиція екс-міністра оборони Анатоля Гриценка (1,05%), Самопоміч львівського мера Андрія Садового (0,62%) і Рух нових сил Міхеїла Саакашвілі (0,46%). Тепер Партія Шарія буде отримувати фінансування з держбюджету – близько 12 млн грн на рік. Згідно з українським законодавством, на бюджетні кошти може розраховувати кожна партія, яка набрала на виборах понад 2% голосів – навіть якщо в Раду вона не проходить.

7. У багатьох мажоритарних округах боротьбу виграли кандидати-сенсації Боротьба за депутатське крісло в мажоритарних округах принесла мандати найнесподіванішим кандидатам. Чимало таких прикладів вже стали предметом обговорення останніх днів. Серед них – 77-й округ у Запорізькій області: тут колишній регіонал“важковаговик” В’ячеслав Богуслаєв, багаторічний гендиректор Мотор Січі та депутат чотирьох скликань програв 29-річному весільному фотографу Сергію Штепі від Слуги народу.

197-й округ у Каневі (Черкаська область) виграв телеведучий Олександр Скічко. Висуванець Слуги народу позбавив мандата депутата Владислава Голуба, який був обраний у попередній парламент від БПП. А 29-річний Роман Грищук, творець і керівник комедійного шоу Мамахохотала, вибив з перегонів багаторічного соратника Порошенка і Ющенка Дмитра Андрієвського. Грищук переміг депутата в 222-му окрузі Києва. https://nv.ua/ukr/

В і до м і у к ра ї н ц і

Поет, якого

переїхав трактор Юрій Винничук

У серпні 1971 року на Скнилові приземлився військовий літак. З літака вийшов середнього віку чоловік, приклав руку до очей і з задоволенням оглянув невеликий гурт молоді, який його зустрічав. Очолював делегацію львівської богеми Грицько Чубай. А чоловік, який прилетів на військовому літаку, не був ані генералом, ані полковником. Це був поет Микола Холодний.

С

права в тім, що він щоліта сторожував колгоспний сад десь під Яготином. А неподалік було військове летовище. От він і домовився з летунами, що дасть їм назбирати скількимога яблук, а за те вони завезуть його до Львова і назад. З летовища уся весела компанія поїхала на Погулянку, де жив Чубай, закупила вино на місцевому винзаводі й банячила до вечора в недалекому ліску. А ввечері провела поета на летовище. Взагалі сторожування в колгоспних садах було популярним серед київських поетів-модерністів. Сторожували Станіслав Вишенський, Валерій Ілля, Іван Семененко, Микола Воробйов та інші. Натомість львівські літератори і художники, яких не друкували і не виставляли, працювали художниками-оформлювачами на заводах, клали колію на залізниці, гарували кочегарами й вантажниками, приймали макулатуру на складі, а були й такі, що працювали навіть собачниками в собачому розпліднику. Вперше про Миколу Холодного, якому 31 липня виповниться 80 років, я почув з американського радіо. Його вірші вразили мене своєю афористичністю, гостротою і сміливістю. А вдруге я почув про нього від Грицька Чубая. З'ясувалося, що Микола ще з 1968-го часто приїжджав до Львова, виступав зі своїми поезіями і навіть дав деякі для другого випуску часопису “Скриня”. Для цього випуску я теж дав вірші й оповідання “Кіт Абель”. Однак цей випуск пропав під час обшуків. Від Грицька я почув вірші Холодного, які цнотливе українськоамериканське радіо, звісно ж, не озвучувало:

24

August 2019 Ukrainian People

***

На стрімкім териконі віддалась ти мені серед білого дня в суботу. і дивився на нас весь Донбас, весь Донбас, припинивши роботу.

*** Троє в наметі Мали Ви щось від мечеті. Ах, тая магія віч!.. Літо. Нас троє в наметі. Я, Ваші губи. І ніч.

Д

ата смерті поета розмита й непевна. За Вікіпедією вказано тільки рік: 2006. За даними експертизи смерть настала 1 лютого того ж року в Острі, а тіло в стані розкладу виявили щойно 23 березня. У 1991-му Микола побував у Львові і провідав могилу Грицька Чубая, який на ту пору лежав ще на Сихові, хоча жив біля Личаківського цвинтаря. Чубая якраз посмертно прийняли до Спілки письменників, а Микола присвятив йому вірша:

РОЗДУМИ НА ЦВИНТАРІ Прийняли до Спілки у столиці, коли виріс на могилі клен. Бо дідам нема уже різниці, чи живий, чи мертвий їхній член. У морській воді принишкли мідії, над водою квилить пізній птах. Мертвий Гриць сидітиме в президії на літературних вечорах. Напис: “Для почетных погребений”, – зліва від алеї зарябів. Тільки привілеї край алеї не Грицько в начальства заробив.

Багатьох їх знаю я у пику. І почоту знаю того суть. Над співцем похованим опіку, навіть скорчившись, вони несуть.

Сьогодні у церкві коні Ночують і воду п’ють, Сьогодні новим іконам Прочани поклони б’ють.

І коли заграють інструменти – їм здається й зараз, мов колись, що Грицько повз їхні монументи погляда з надією на ліс.

Рідше він писав верлібри: коли йому пересадили серце якоїсь померлої жінки її чоловік приїжджав до нього прикладав до грудей вухо і слухав як б'ється у них серце його дружини

Попрямує лісом він у луки. Наляка на дереві дрозда. І поета візьмуть попід руки, бо, дивись, дістане й до гнізда. Заспіває у Сибірі пилка, і замовкне ще одне перо. Нас з тобою поховає Спілка краще поховального бюро.

Сихів, 23. 04. 91 р.

М

иколу Холодного з Грицьком єднало те, що обоє походили з села і були фактично самородками, але дивним чином ще з дитячих літ запізналися з високою поезією – як українською, так і зарубіжною. Вони відразу стали писати досконалі вірші. Не дивно, що коли Микола у 1950 році надіслав свої вірші Павлові Тичині, той не лише їх похвалив, але й передплатив йому газету “Літературна Україна”. Серед тих віршів був, наприклад, такий: Мати в льолю білу Хату одяга. Сонце стало біля і допомага Комусь здасться, що це зрілий Микола Вінграновський. Але це одинадцятилітній Микола Холодний. Та з часом його вірші набирають рис антисовєтської публіцистики і гуляють по руках:

Згодом його життя покотилося криво й косо. Микола ніколи не стримувався, коли хотів висловити свою думку. У 1961 році він вступив на філологічний факультет Київського університету, але у 1965-му його виключили. У лютому 1972 року його заарештували за “антирадянську пропаганду”, яку недремне око чекістів побачило у його віршах. У 1969-му вони були опубліковані на Заході в книжці “Крик з могили. Захалявні вірші з України”. Хоч там і не вказано було авторів, але більшість з них чекісти все ж вирахували.

Великим ударом для тодішньої інтелігенції стало те, що 7 липня того ж року газета “Літературна Україна” опублікувала поетове каяття, в якому він назвав відомих дисидентів, які його, бідолашного, збили з пуття, заманили на ідеологічні манівці і підбили на написання антирадянських віршів.

П

ісля такої публікації Миколу випустили на волю, але заборонили жити в Києві. Каяттям він себе порятував лише від тюрми, але друкуватися йому так і не дозволили. На Миколу в органах дивилися як на дивака й напівбожевільного. Та він і сам залюбки грав таку роль, як то робили Тодось Осьмачка і Володимир Сосюра в 1930-х роках, час від часу лікуючись у психлікарні. Бо чи могли чекісти вважати Миколу нормальним чоловіком, якщо він посилав листи Мао Цзедуну чи Рональду Рейгану з проханням політичного притулку? Але це буде пізніше, а в середині 1960-х років чекісти за ним ще пильно стежили:

“В дитинстві мене переїхав трактор”. Насправді він постраждав від вибуху викопаного з землі стрільна. По смерті ніхто про нього доброго слова не сказав. Авторитет він мав лише в остерських п’яниць, яким не раз ставив випивку і складав компанію. Між іншим, згадав про нього Василь Стус у своєму вірші: Коли Холодний свині пас і пах від смороду і поту, цей поетичний ловелас вкраїнську оббрехав Голготу.

В добу, коли ракетні свисти На Марсі мешканців збудили, Хто б міг повірить, щоб у місті За кимось привиди ходили?

Сміявся з мук (прокрустів глузд?) І глузував з святого німбу, коли провадили на дибу, на смертний німб позводив кпини. Він в геніальності загруз, топився в крові України, а світ не той і ти не той, блукає українська муза, зубило взявши й долото, політкатівнями Союзу.

В радянськім місті? Певна річ, Про це не може й мови бути. Воно-то так, та третю ніч Спокійно як мені заснути?

Її покажуть з-під поли, а заховають аж за ґрати. Вона вже звична до хули, прокльони в узголів'я брати.

Привид “Привид бродить по Європі” (Карл Маркс)

Де не поїдь, де не піди, Де не ступи у місті вільному, Він вирина, мов із води, – Знайомий привид у цивільному. Ба, скрізь нові життєві форми, Що й він, мабуть, ма’ службу нести. В колгоспі привид цей три норми За день давав би, слово честі. Відсвітить сонце, чорним вороном На землю вечір упаде, Поснуть собаки злі наморено, А він іде, а він іде. А я радію, піт утерши Пополотнілою рукою – Це у житті моєму перший, Кого повів я за собою.

О

днак вони дали йому змогу вчителювати на селі, так що він провчителював цілих 20 років, хоч і постійно перебував під кадебістським ковпаком. Щоб чекісти не мали приводу для чергових викликів у КГБ, він порвав стосунки з більшістю літераторів, рідко з'являвся у Києві, а ще рідше у Львові. А проте не перестав бути однією з найепатажніших персон в літературі, про кого розповідали різні веселі історії. Одна з них була про чобітки, які Микола подарував коханці. Незабаром він з нею посварився, бо довго його витерпіти жодна жінка не могла, вона пішла від нього, а Микола став вимагати назад ті чобітки. При чому це робив неприховано, всім розповідав про невдячну стерву, ба навіть написав цілого вірша про ті чобітки й читав усім підряд. Микола Холодний був людиною дуже важкою в спілкуванні. Ні з ким по-справжньому не товаришував, витерпіти його можна було не більше кількох годин. Він полюбляв писати різні скарги й наклепи на людей, з якими зближувався. Міг залюбки оббрехати когось, вигадавши несусвітні речі. Це був нестримний демонічний характер. Демонічності йому додавав і зовнішній вигляд: одна половина обличчя була вся в шрамах. На запитання, звідки ці шрами, лунала не менш демонічна відповідь:

К

оли випивав, ставав брутальним, вигукував якісь дурниці в людних місцях. Я таких людей остерігався, бо вже раніше у Франківську потрапив на гачок КГБ саме через одного такого вар'ята, який любив голосно обурюватися совєтською дійсністю. Відсидівши, він, ясна річ, став народним депутатом. Якось ми з Чубаєм, проводжаючи Миколу на потяг до Києва, зайшли втрьох до “Старого Львова” на Валовій. Микола вже був добре п’яненький. В кнайпі було людно. Нам вдалося притулитися за довгим столом, де вже сиділа компанія. Ми посадили Миколу, а самі пішли до бару, щоб взяти шкалики, бо пляшка була з собою. Раптом за нашими спинами залунало: Пахне небо ліками Коротича. Пахнуть перса пальцями Драча. Пахне Сингаївському у родича самогоном дідова сеча. Пахнуть вірші маками та вербами, а на вербах пахнуть асигнації. У непосидющого трудящого пахнуть димом з печі облігації. Пахне Вінграновський сивим бардом. Всі пісні пропахли буряками. Пахне Д.Васильович* більярдом. А в повітрі пахне Соловками…. ________________ (*Д. Васильович – Дмитро Васильович Павличко)

Читав він голосно, на весь зал. Потім ми довідалися, що він відразу ж і заявив незнайомим чоловікам, серед яких могли бути й кагебісти, бо вони завше чергували по кнайпах, що він поет. А ті сказали, що не вірять. Ну, і пішло-поїхало. Вірші лунали щораз гостріші:

Відпливає від вас мій човен без весла проти течії. Хлібоїди ви, спини чиї приросли назавжди до жорен. Вас під шкло б у музей покласти, де нам радісно смерть козиря. Та натомість, немов педерасти, оточили ви Кобзаря. З Катерин приміряєте коси. А живи він у ці роки — ви б на нього писали доноси і боялись подати б руки. Ви загинете, аки обри. І не буде до вас мені діла. Я чужий вам. Бо я від кобри. Від тієї, що й вас породила

***

Ми вам робили революцію, в війну звільняли від ярма. А ви розвели проституцію біля державного керма. Навкруг міста ростуть лісами — до комунізму ідемо. Тим часом податі ті самі, в тюрмі тій самій сидимо. Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема.

УКРАЇНА Люблена-перелюблена, синочками ґвалтована, багнетом приголублена – хто вона, що вона? Пожежами закосичена, в Сибірах замурована, обдерта, як осичина, – хто вона, що вона? Вивчена до ниточки, крізь догми профільтрована, тихенька, наче літечко, – хто вона, що вона? Ворогом від ворога звільнена-врятована дорого, ой дорого – хто вона, що вона? Так що ж мовчите, Герострати? Можливо, ви скажете, хто вона, ота, що в заклечаній хаті руками своїх закатована? Маскуйтеся в сяючий морок – вона вас і відти дістане, і вами підрубаний сволок упоперек горла вам стане!

В кнайпі панував гамір, хтось слухав, хтось не слухав, та Микола уваги не звертав. Барменша цьоця Люба, почувши “антисовєтчину”, заметушилася й стала гукати чоловікам, які сиділи біля поета, щоб втихомирили його. Але ті навпаки під’юджували. Ми з Грицьком стояли в черзі до бару і не знали, що нам робити. Підсідати до Миколи вже розхотілося. Та, зрештою, ми й так збиралися його чимдуж спекатися, бо під газом він був дуже прикрий. Врешті ми вирішили тихенько ушитися. Тим більше, що Микола знайшов уже собі тонких цінителів свого таланту. Ми забрели в сад позаду церкви святого Михаїла на Лисенка, сіли на траву й тихо та мирно спожили пляшку вина, насолоджуючись тишею і щебетом птахів. https://zbruc.eu Ukrainian People August 2019

25

Війна – З Києва, – і на цьому слові знову отримав удар у голову.

– За що зараз б'єш? – запитав “Теща”.

– А ви, кієвлянє, із нас крові папілi много, – промовив “сєпар”, перекладаючи автоматa в іншу руку.

– Поговоримо? – запитав “Теща” і, не чекаючи відповіді, почав: – Що я полонений – очевидно але “георгія”* ти за мене не отримаєш, я – не та “птаха”. Родина в мене бідна, і викупити мене теж нікому. Те, що я зараз тут, знаєте тільки ви. В моєму гаманці є певна кількість грошей, які вас влаштують. З цими словами, обережно та повільно, “Теща” потягнувся до кишені. Діставши гаманець, згріб все, що там було і подав “сєпару”.

В голові у “Тещі” Юрій Гринько (позивний “Праведний”) Народився в 1979 році в місті Києві. Закінчив Ніжинський державний університет.

2015-2016 рр – мобілізований на військову службу. Учасник бойових дій на Сході України. Інженер проектного бюро. Розлучений. Виховує сина.

– Рукі за голову! На калєні! – наказав кремезний хлопець у камуфляжі з “георгієвською” стрічкою; вiн впевнено тримав автомат.

– На калєні! – продублював його команду інший.

– Український офіцер на коліна ніколи не стане і рук не підніме, – схвильовано, але твердо сказав “Теща” і oдразу ж відчув сильний удар ззаду по ногах. А потім – “роздачу” по всьому тілу. Били чоловік вісім, але заважали один одному, бо кожен хотів прикластися берцем до полоненого. У “Тещі” не було іншого виходу, аніж просто закритись руками та перекочуватися по сирій осінній землі. Бо, дякувати Богу, виходить, що свого часу тренування з рукопашного бою не минули даремно. Такі думки швидко пронеслись в голові, але черговий удар поклав край миттєвим роздумам.

– Па яйцам бєйтє, чтоби каратєрєлєй нє пладіл! – кричала “сєпарка”, якій на вигляд було не більше 25-ти років. – Бєйтє, бєйтє!

– невгамовувалась вона і, коли “Тещу” підняли, з вереском “Дайтє я!”, кинулась до його обличчя своїми нігтями. Намагалася дістатись до очей – аби видряпати, вичавити, вигризти, і всі її рухи дихали отрутою та люттю… Для “Тещі” та інших хлопців це був звичайний виїзд в прифронтове місто. Просто можливість відвідати перукарню – де можна навіть помити голову! Та кав'ярню – поїсти цивільної їжі. Чи й просто подивитись на людей, розуміючи, що, все ж таки, недаремно він і сотні побратимів стримують ворожу агресію на своїх позиціях. А кому, як не таким, як він? “Теща” – в минулому військовий але, за іронією долі, колишніх – не буває. Бувають військові в запасі або відставці, і коли все на Сході закрутилось серйозно, то він знав, що буде повістка від комісара. Був готовим до неї, як i знову вдягнути однострій. Все – в рамках закону та вiдповiдно до патріотичної свідомості, бо за ним – практичний досвід та теоретична база на підставі 10-ти років служби в армії перед цією дощовою осінню 2015-го.

26

August 2019 Ukrainian People

“Переможеш ворога тоді, коли його пізнаєш, вивчиш, зрозумієш, як він мислить, а ще – коли вирахуєш його наступний крок”, – так вчили “Тещу”, і він ніколи не забував про це. В реальному житті чоловікові з тещею не пощастило, тож саме такий позивний став йому в пригоді. На машину свого підрозділу “Теща” не встиг, а тому довелося їхати на попутній*, цивільній. З дядьком-шофером домовились про гроші, а те, що треба десь з кілометрів п'ять йти від траси до своїх позицій, “Тещу” не дуже хвилювало. Для солдата це – не відстань. Поки їхали, то розговорились – так душевно, по-домашньому. Виявилось, що дядьковi-шоферу вiдома коротша дорога та навіть знає, де базується “Тещин” підрозділ. Взагалі-то, це – не новина для прифронтових містечок, де люди знають один одного та мають родичів в навколишніх селах. Темніло рано, а ґрунтові дороги вздовж лісопосадок – такі однакові….. Ось вже й пост... “Твою ж мать! Та це ж – ворожий пост, це – “сєпари!” – промайнуло в голові у “Тещі”. І “доброзичливий” дядько-шофер вмить перетворився на потвору з “рузькага міра”. ... – Якщо я – військовополонений і перебуваю на території “ДНР”, то прошу сказати про це мені офіційно. Вимушений нагадати, що в цьому випадку діють певні положення Женевської конвенції – так сказав “Теща” спльовуючи кров, коли його в черговий раз підняли з землі. Мозок працював швидко, і досвід допоміг визначити старшого в тій “сєпарській” групі. Промайнула думка: “Добре, що “апалчєнци”, а не козаки чи осетини з дагестанцями”.

– Да. Ти – в ДеНееР, – почув відповідь – Зачєм прішол на нашу зємлю?

– Я – солдат, і підпорядкувався закону і наказу.

– Ти аткуда?

В цьому була певна хитрість, оскільки на фронті віддається перевага саме дрібним купюрам. Ось і вийшло, що на вигляд – грошей багато, а насправді – ні, бо всі купюри були перемішані між собою. Це створювало ілюзію їхньої множини. “Двадцятки” з “сотнями” тa “десятки” з “двoхсотками” давали мікс, який був потрібним саме зараз – щоб використати можливий шанс на порятунок.

– Бери, бери. Тут все, що є, – казав “Теща”, віддаючи “сєпару” гроші, а той – колишній звичайний колгоспник – просто рефлекторно прийняв пропозицію.

– Мнє нада… – щось почав, було, казати, але “Теща”, вловивши хвилю перемовин, не дав йому закінчити: – Дякую. Але хай ця ж машина підвезе мене хоча б до шосе. Звісно, в супроводі твого автоматника. – А потім, не даючи оговтатись, “Теща” зняв з пальця обручку і простягнув “сєпару”. Взяв, а “Теща” просто розвернувся та, зробивши кроків п'ять, сів у машину.

– Все добре, шефе, – сказав дядьковішоферу, який сидів мовчки весь цей час за кермом – Ми про все домовились. Хвилини, до того, як на заднє сидіння сів “сєпарський” автоматник, видались годинами. “Теща” намагався зробити безтурботний вигляд, хоч всерединi – наче застигло. Але автоматник таки сів, і подиву шофера не було меж.

– К трасє давай. Ми єго там патєряєм.

– пролунала фраза ззаду. Хвилин через двадцять “Теща” побачив знайомий орієнтир та переконався, що справді його везуть правильно. Машина зупинилась посеред дороги.

– Вихаді! – наказав “сєпар”. “Теща” вийшов, а машина рвонула прямо. Він пройшов ті п'ять кілометрів і, коли побачив своїх, то перед тим, як втратити свідомість, вимовив лише два слова: “Наші… Дійшов…”

• * Наприклад: в Армії Оборони Ізраїлю діє сувора заборона на використання військовими попутного транспорту для переміщення, бо були випадки нападу в приватному транспортному засобі. В українській армії такої заборони нема.

• *Відзнака “Георгієвський хрест ДНР”. З однойменним орденом Російської імперії нічого спільного, крім назви, не має.

Три Спаси:

Н а ш і т ра д и ц і ї

традиції та особливості Літо неможливо уявити без традиційних свят. Одним з таких, особливих і улюблених у віруючих, визнаний Спас. Згідно з церковним календарем, існує три Спаси, які прийнято святкувати в Україні. Кожен з цих днів має свої особливості. У цій статті ми згадаємо старовинні обрядові традиції наших предків. Яблучний Спас (19 серпня)

Свято Маковея (14 серпня) Перший, як його ще називають у народі, Медовий або Спас на воді, перейшов у спадок від візантійців. Це свято вперше почали відзначати не раніше 11 ст. Проголосили його на честь винесення частини хреста, на якому був розп’ятий Спаситель, з імператорського палацу до храму Святої Софії. Назву “Маковей” цей день отримав дещо пізніше, тому що на цю дату також припадає вшанування семи Великомучеників Маковеїв. Українці щиро полюбили це свято, в яке прийнято освячувати букети з польових і лісових квітів (чорнобривці, календулу, барвінок, айстри, м’яту, чебрець, соняшники і т.д.), а також голiвки маків. Квіти і трави завжди сплітали окремим букетом. Його складали в залежності від потреб кожної родини: м’ята оберігає від напастей і приносить щастя; соняшник грав роль сонця, що освітлює і зігріває будинок; дикий мак або мак-видюк розсіював темряву. Такий барвистий оберіг перев’язують червоною стрічкою, а окремо робили букетик з макових голiвок. Після освячення мак зберігали біля образів до весни, а потім розсіювали по місту для врожаю. Сушені ж квіти впліталися дівчатам в коси на Благовіщення. Традиційними стравами на Маковея вважають пісний борщ з грибами і коржиками або “ломанці”. Перед вживанням їжі вранці необхідно було обов’язково випити води, оскільки на Перший Спас вона свята.

28

August 2019 Ukrainian People

Другий, або Яблучний Спас перегукується з язичницьким святом настання осені. До цього дня слов’янам було заборонено їсти яблука і готувати з них щонебудь. Після 19 серпня і приходу більш холодних днів плоди вважалися готовими для збору. За традицією, християнське свято Преображення Господнього отримало свою другу назву. Чому ж така дивна традиція? З чим пов’язана заборона їсти яблука? Існувало повір’я, що в світі мертвих ростуть дивовижні яблуні з золотими та срібними плодами. Якщо ж хтось із дорослих не втримався і з’їв соковитий плід, йому випадало сорок днів для спокути своєї провини. Яблучний спас – третій літній день, коли прийнято поминати померлих (перші два – Страсний Четвер і Зелені свята). Щоб запобігти потраплянню душ небіжчиків і всiлякого зла в дiм, до церкви знову несли святити квіти і мак, яким згодом обсипали себе і будинок. Крім цього, з останніх колосків з поля, що залишалися після жнив, сплітали Спасову Бороду – вінок, і несли його разом з квітами і яблуками до церкви. Обрядовими стравами вважаються печені яблука, пироги з яблуками, узвар і компот. На Другий Спас наступали перші заморозки. За прикметою, якщо день ясний – зима буде лютою і сніжною, а осінь сухою. Якщо траплявся дощ – осінь буде мокрою, а зима теплою.

Хлібний Спас (28 серпня) Хлібний, або горіховий Спас, як і другий Спас, вважається не лише християнським святом. Християни ж його також знають як свято Успіння Пресвятої Богородиці. Колись месопотамський цар був важко хворий на проказу. Дізнавшись про вміння Ісуса зцілювати, послав він свого художника намалювати портрет Спасителя, щоб образ його вилікував царя. Але у майстра нічого не вийшло. Ісус взяв чисте полотнище і витер ним обличчя. На полотні був втілений його нерукотворний образ, який зцілив царя. На жаль, реліквія була викрадена в 1204 році під час хресного ходу, і сліди її загубилися.

В Україні в цей день починали збір горіхів, які вже вважалися зрілими. До того ж, пекли перший хліб нового врожаю. А після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали полотняним Спасом. На святковий стіл виставляли м’ясні та рибні страви, горіхи, яблука та мед. Вода в річках і в колодязях, як і на перший Спас, вважалася освяченою. А 29 серпня слов’яни відзначали настання осені: ходили по домівках, співали колядки, а в церквах святили яблука, мед і горіхи.

М од а

Оксана Полонець:

“Головне – втілювати в образі свої мрії” Анна Шпилевська

Оксана Полонець. Стильна та модна, витончена та романтична, й при цьому – сильна та ділова business-woman. Дизайнер та власниця бренду ексклюзивного вишитого вбрання. Її марку знають і люблять не тільки в Україні, але й за кордоном. Одяг її бренду носять зірки й світові знаменитості, а колекціями захоплюються мільйони. Через які терни до своїх зірок йшла майбутня проектантка, які тканини використовує для своїх шедеврів, які тренди вживлює у творчість, з якими відомими особами працювала, сукні для яких відомих осіб творила і які нагороди отримала? Про усе це з великою любов'ю до своєї справи розповідає дизайнерка Оксана Полонець, яка сьогодні є гостем журналу Ukrainian People.

– Бути дизайнером Ви хотіли з самого дитинства, Ваша мрія здійснилася. Адже Ви вступили до профільного вишу, де почали створювати своє перше вбрання. В 2003-му започаткували власний бізнес. Із чого саме почався Ваш творчий шлях?

– Спочатку я навчалася в університеті легкої промисловості, потім декілька років працювала за спеціальністю, набиралась досвіду. А згодом зрозуміла, що хочу робити свої колекції, створювати ексклюзивний одяг. Для цього треба було мати власну компанію, бренд. І ось у 2003 році я наважилася заснувати студію, невеличке ательє, де спочатку працювали лише троє людей. Замовникам ми пропонували послуги ремонту, а також пошиття дизайнерського одягу. Вже з часом у нас з’явилися постійні клієнти. Наприклад, зараз у мене працюють близько двадцяти людей. Ми розширили штат, й тепер бренд “Оксана Полонець” має своїх дизайнерів, їхнiх помічників, кравців, закрійників, а також швачок.

– Ви робите велику роботу, яку відзначають не тільки клієнти, але й колеги. Ваш бренд нагородили “Золотим знаком якості національних товарів та послуг”. Розкажіть, будь ласка, про цю премію, адже вона зіграла важливу роль у формуванні бренду.

– Це сталося в 2017-му – ми отримали премію “за значний внесок в розвиток української культури”. Я є патріоткою України, тому для мене дуже важливо, що нас помітили і відзначили. Одяг нашого бренду справді вартує цього визнання.

– Ви створюєте вишукані вишиті колекції, маєте авторський стиль, поєднуєте сучасні методи гаптування та тренди зі старовинними орнаментами. Працюєте з атласом, органзою, гіпюром. Розкажіть, будь ласка, детальніше

про матеріали, якими користуєтеся під час створення колекцій.

– Працюємо із абсолютно різноманітними матеріалами. Звичайно, намагаємося більше шити з льону. Це стандартна тканина для вишиванок, багато хто з майстринь її вживає. Беремо різноманітні тканини, тому що у нашому асортименті є i вечірні сукні, і весільне вбрання. А для такого одягу необхідна ошатність. Тому і атлас, і шифон, і шовк, i наша улюблена органза – для створення весільних суконь.

– Ще кілька століть тому дівчата вишивали рушники на весілля та посаг. Гаптування в різних регіонах різнилося, а традиції вишивання передавалися із покоління в покоління. Хотілося б почути про орнаменти та символіку, що присутні у Ваших вишиванках.

– У дизайнерському вбранні ми робимо акцент на сучасну моду. Використовуємо традиційні старовинні орнаменти. Проте, ми їх своєрідно стилізуємо, й тоді вони набувають нових форм та кольорів. Адже сучасні дівчата прагнуть носити оригінальне вбрання, бажають, щоб орнаменти не повторювалися й були ексклюзивними. Часом ми створюємо власні дизайни вишиванок, які не мають аналогів. Приділяємо увагу символам, проте не дуже занурюємося у таку тематику, бо символіка – це дуже тонка тема. Зазвичай, у наших колекціях присутні квіткові й геометричні орнаменти. Вони символізують щастя, добробут, благословення.

– Українські гаптовані сорочки надихали дизайнерів на створення ексклюзивного одягу. Наприклад, Жан-Поль Готьє пошив колекцію в українському стилі, Джон Гальяно надихався нашими етно-мотивами. А які сучасні тренди ви використовуєте у вишиванках?

– Наш улюблений тренд – це вишивання на прозорій тканині. Коли ми розпочинали цей вид вишивки, це була техніка “білим по білому”. А зараз ми використовуємо не тільки білу вишивку, але й кольорову. Речі виходять вишукані, оригінальні, легкі, вони не обтяжують фігуру. Вечірні сукні виглядають просто неймовірно! Це і є основним трендом.

– Люблю спостерігати за брендом “Елі Сааб”. У Ваших колекціях помітні вкраплення з його творчості. Цей дизайнер також Вас надихає?

– ElieSaab – мій улюблений дизайнер. Напевно, тому і прослідковується схожість.

– Вгадала! :) Ваш стиль витончений, ефемерний. Ви створюєте колекції не тільки для жінок, але й для чоловіків. В проекті також – дитячі колекції. А які відомі особи вбирали одяг бренду Оксани Полонець?

– Мали нагоду у 2017 році створювати сімейний look для Марини Порошенко та її доньок. Можу сказати, що для нас це дуже велика честь. Ми вклали в цей одяг усю душу, всю свою любов, створили все найкраще. У нас насправді було не так багато часу, всього 2 тижні. Ми зробили все, що могли втілити за цей короткий термін. Думаю, що таке вбрання дійсно гідне екс-першої леді України. Для мене це – визнання. Також багато українських зірок носять одяг нашої марки: Ольга Сумська, Катя Бужинська, Оксана Пекун, Наталія Валевська, Анжеліка Рудницька. Зірки люблять наші сукні, вони яскраві, а для сцени це – незамінна річ. Знаменитості, власне, потребують такого вбрання. Для нас це взаємна співпраця, адже для дизайнера важливо, щоб зірки обирали його бренд, а відомим людям приємно вбиратися в гарні речі. Щодо дитячого одягу, то, справді, ми створюємо вбрання для найменших. Це, здебільшого, сімейні look’и. Якщо дружина та чоловік обирають собі одяг, вони питають, чи можна створити сімейні образи і для дітей. Такі моменти відіграють важливу роль у створенні родинного зв’язку. Це тренд, який наші люди дуже люблять. Приємно, що українці продовжують відтворювати свої традиції, розвивають їх. Одягаючи вишиванку в сучасному житті, вони дають своїм дітям своєрiдне посилання на майбутнє, що потрібно вбирати українське. Що українське – це модно.

– До речі, переглядала нещодавно одну програму , і мені закарбувалося у пам’яті яскрава сукня Ольги Сумської , створена у стилі етно. І я ще подумала – що за талановитий дизайнер створив цю красу? Тепер знаю відповідь :) Розкажіть, будь ласка, також про подорож до Арабських Еміратів.

– Ми мали честь представляти Україну на етнічному фестивалі в Арабських Еміратах, де презентували свою колекцію. Арабські жінки були зацікавлені у такому вбранні, тому що для них це щось нове, своєрідна родзинка. Також наш бренд нещодавно представляв Україну у Таїланді – на Thai Silk Fashion Week. Це дуже вагома подія, на яку нас запросили представники посольства України. На фестивалі презентували дизайнерiв більше, як із 50 країн світу. Кожна представляла одного дизайнера, який створював власну колекцію з тайського шовку. Оскiльки наша тематика – це український одяг, то в цій колекції ми поєднали тайський шовк з українською стилізованою вишивкою. Це було дуже оригінально, тому всі глядачі й організатори фестивалю досить високо оцінили цю колекцію.

– Ви – красива, доглянута жінка. Вмієте обирати одяг відповідно до заходу, вдало його поєднуєте. Поділіться, будь ласка, се-

кретами краси. Чи це правильне харчування, фітнес, йога, чи, може, косметологія?

– Для кожної жінки важливо бути доглянутою, усміхненою, бути в гарному гуморі, одягати вбрання, яке пасує до тої чи іншої події. Якщо це повсякденний одяг, він має відповідати. Якщо ж ми говоримо про весільне або вечірнє вбрання, воно також має бути відповідним певній події. Головне – не переборщити й намагатися прислухатися до своїх почуттів. І втілювати в образі свої мрії.

– Маєте рацію, бо інколи дивишся на жінку: гарна, доглянута, дороге вбрання, а от одягає на себе “все гарне і одразу”…

– Так, я часто акцентую на цьому увагу. Завжди раджу своїм клієнтам не намагатися одразу втілити все, що є в українському вбранні: і стрічки, і вінок, i вишитий одяг. Бо що занадто, також не є дуже гарно. Треба мати нотку вишуканості і відчувати міру у одязі.

– Дуже влучна порада. Знаю, що Ви займаєтеся благочинністю і підтримуєте українських військових. Тож хотілося б дізнатися про проект “Запроси мене з війни”.

– “Запроси мене з війни”, а також “Українські амазонки” – це проекти тих самих організаторів. Пригадую, дівчата-волонтери та жінки-військові були моделями і демонстрували українське вбрання сучасних українських дизайнерів. Представників нашого бренду також запросили презентувати весільний святковий одяг. Це було неймовірно, тепло, зворушливо, усі виглядали надзвичайно красиво. На екрані демонструвалися фото з військових подій. І тут одразу вони дефілювали в розкішних сукнях. Гості плакали і були зворушені таким поєднанням. Отож, подія продовжилася наступним проектом “Запроси мене з війни”. Ці ж дівчата, які брали участь в проекті “Українські амазонки”, танцювали з хлопцями-військовими, з фронтовиками. Представниці нашого бренду одягали дівчат для вальсу та танго.

– У травні українці усього світу вже звично святкують День вишиванки. Яке вишиване вбрання Ви обрали для того дня?

– Саме цього року День вишиванки, мабуть, недаремно співпав з моїм днем народженням. Для мене це було знаковим, бо вишиванка увійшла в моє життя, це частина моєї творчості. Це те, чим я живу, що люблю. Цього року я відзначала два свята разом. Звичайно, була вбрана у вишиванку власного бренду.

– Відомо, що в листопаді 2017 року Ви представляли свою колекцію на Ukrainian People Fashion Show (Fall-Winter, 2017). Які ваші враження від Америки й від Чикаго зокрема? Як Вас приймала чиказька діаспора?

– Ми дуже любимо подорожувати до США, особливо, якщо приїжджаємо з показами. Останніх п’ять років були в Америці 7 чи 8 разів, презентували свої колекції. Треба сказати, що наші у Штатах мають Україну в серцях і завжди хочуть допомагати всіма можливими засобами. Ми також завжди відкриті до благодійних заходів. Один із перших показів відбувся у Нью-Джерсі в 2015 році. Це був благодійний авторський показ, завдяки чому організаторам вдалося зібрати кошти для допомоги Залучанському інтернату для дітей з особливими потребами. За ці кошти було оновлено та замінено ліжка для дітей. Це важливо, що українці у США не забувають свою Батьківщину та мають вдячне серце. Кожного разу, коли ми приїжджаємо, це завжди душевний прийом. Адже українці сумують за своєю культурою. Вони завжди нас чекають, тепло приймають, а зал переповнений гостями. Ми дуже любимо американську діаспору і плануємо приїжджати з новими колекціями ще не раз!

С п о рт

Перші Европейські ігри в Баку

Європейські ігри-2019 Третє загальнокомандне місце серед 50 країн Європи – це гордість України! Блискучий виступ українських спортсменів на “Європейських іграх”, які проходили в Мінську з 21 по 30 червня, відзначили усі українські ЗМІ. Він змусив нас пишатися своїми героями. Президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка заявив: “Виступ нашої команди на Іграх в Мінську є феєричним. 51 здобута медаль і третє загальнокомандне місце серед 50 країн Європи – чудовий підсумок для України. ...Збірна перевершила попередні показники, зокрема здобуто 16 золотих нагород, що вдвічі більше, ніж у Баку-2015. Це свідчить про гарні спортивні традиції та про потужний потенціал України як великої спортивної європейської держави. Такі перемоги об’єднують націю”.

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область

Що таке Європейські ігри? Європейські ігри (англ. – European Games) або, як їх ще називають, – Евроолімпіада – це регіональні міжнародні комплексні спортивні змагання серед атлетів Європи, які проводяться один раз на чотири роки під керуванням Європейських олімпійських комітетів. Згідно до членства в ЄОК, в іграх беруть участь всі розташовані в Європі загальновизнані країни, а також тi, які мають менші та незначні європейські частини держави – Росія, Туреччина, чи Вірменія, Грузія, Азербайджан

32

August 2019 Ukrainian People

та повністю азійські Ізраїль і Кіпр. Інші континенти давно мають власні регіональні ігри – Азійські, Панамериканські, Панарабські, Всеафриканські. Також проводяться ігри малих держав Європи (крім Ватикана). Організація проведення Європейських ігор починається з квітня 2011 року, коли президент ЄОК Патрик Хіки запропонував провести Європейські ігри з основних видів олімпійського спорту. Цю ідею також підтримав президент Міжнародного олімпійського комітету Жак Рогге. Планувалось, якщо ігри матимуть успіх, то ними можна буде навіть замінити деякі чемпіонати Європи – як-от з легкої атлетики та водних видів спорту. Шалена цікавість спонсорів до нових змагань вирішила їхню долю. 47 із 49 європейських національних комітетів підтримали проведення першої Євроолімпіади. Її проведення було призначено на червень 2015 року в Азербайджані. Угоду про проведення змагань від ЄОК підписав Патрик Хіки та Рафаєль Пагноцці, від господарів – міністр спорту Азад Рагимов та віце-президент олімпійського комітету Чингиз Гусейнзаде.

На перші Європейські ігри до столиці Азербайджану Баку з’їхалося 5730 спортсменів, які розіграли 253 комплектів нагород в 30 видах спорту. 12 червня президент Азербайджану Ільхам Алієв відкрив змагання, а по закінченню, 25 червня, закрив. Офіційний бюджет змагань склав 1,12 млд. доларів; було продано 600 тисяч квитків,1248 представників ЗМІ висвітлювали змагання. З музичною композицією в церемонії відкриття взяла участь Леді Гага, що стало приємною несподіванкою для учасників. Але не тільки спонсорська підтримка викликала величезний інтерес до змагань, але й те, що на іграх розігрувалися ліцензії до Всесвітньої олімпіади 2016 в Ріо де Жанейро. Спортивна делегація з України була дуже представницькою і налічувала 243 спортсменів в 19 видах спорту. Виборовши 46 нагород (серед яких 8 золотих, 14 срібних та 24 бронзових медалей), наші спортсмени посiли 8-ме загальнокомандне місце. Серед переможців необхідно відзначити шаблістів – жіночу команду у складі Ольги Харлан, Ольги Жовнір, Олени Кравацької, Аліни Комащук. Серед чоловіків – чемпіона в особистій першості Андрія Ягодку, а також гімнаста Олега Верняєва. Крiм них – борчинь Аліну Махиню та Інну Черняк, лучників Маркіяна Івашка, Віктора Рубана та Георгія Іваницького. Наступні ігри запланували провести в червні 2019 року в Голландії, але пізніше ця країна відмовилась від проведення змагань. Hа місце проведення Євроолімпіади претендували інші країни – Білорусь, Великобританія, Польща, Туреччина та Росія. Саме остання і була представлена як господарка змагань. Стадіони та спортивні об’єкти Казані і Сочі готувалися до проведення других Європейськіх ігор. Але не так склалося, як гадалося. Згідно з розслідуванням WADA, російські спортсмени напередодні бразильської олімпіади масово вживали допінги, за що Росію позбавили права проведення основних спортивних змагань, включно з другими Європейськими іграми. На засіданні Генеральної асамблеї ЄОК 21 жовтня 2016 року місцем проведення змагань була обрана Білорусь. Великий ажіотаж викликала конкуренція за право трансляції серед іноземних операторів – між португальською “Medialuso”, іспанською “ISB” та російською “МатчТВ”. Офіційним партнером було обрано іспанську компанію. Для вітчизняних вболівальників трансляцію довірили вести білоруському телебаченню.

Другі Європейські ігри у Мінську Другі Європейські ігри відбулися в столиці республіки Білорусь з 21 по 30 червня 2019 року. До Мінська з’їхалися 4 тисячі спортсменів з 50 країн континенту. Вони змагалися у 20 видах спорту і в 22 дисциплінах розіграли 200 комплектів нагород. Україна делегувала до Білорусі потужну команду зі 198 спортсменів. Виступ українців був дуже вдалим. Було завойовано 51 медаль, з них золотих – 16, срібних – 17, бронзових – 18 та третє загальнокомандне місце. Левову частину перемог для України принесли саме наші чарівні дівчата. В перший день змагань золоту медаль здобула наша борчиня з дзю-до у вазі до 48 кілограмів, юна та тендітна Дарина Білодід. В фіналі вона впевнено перемогла досвідчену та чинну чемпіонку Європи, росіянку Ірину Долгову. А до фіналу по черзі здолала не менш досвідчених угорку Єву Черновіцкі, француженку Мелані Клеман та сербку Міліцу Ніноліч. Дарина подала блискучий приклад для подальших перемог нашої команди. Білодід, окрім золотої медалі переможниці Євро-

С п о рт пейськіх ігор, отримала і нагороду як чемпіонка Європи в цьому виді спорту, який відбувався паралельно з іграми. Сергій Бубка з задоволенням поздоровив чемпіонку та її тренера (маму) з перемогою. На питання журналістів, яка медаль важча, переможниця відповіла, що та, яка з Європейських ігор. Треба відзначити і впевнену перемогу на велотреку нашої велосипедистки Ганни Соловей. Це було друге золото для України. Несподівану, але таку бажану перемогу здобула на іграх команда наших легкоатлетів. Вперше розігрувались командні змагання, і саме українці виграли золото в цій дисципліні легкої атлетики Влада Нікольченко в художній гімнастиці хоч і не здобула золотої медалі, але дві бронзи в особистих змаганнях підтвердили клас нашої грації. Нікольченко зазначила, що Європейські ігри – це гарна перевірка перед олімпіадою в Токіо. Загалом 42 наших спортсменки отримали нагороди. З них 19 – золоті медалі, 15 – срібні, 8 – бронзові. Неймовірно, але наші легкоатлетки Тетяна Мельник, Ганна Рижикова, Ольга Ляхова та Яна Кочур отримали по дві золоті медалі. Віка Плотіцина до золота додала срібло, а Марина Бех-Романчук до золота додала бронзу. Чемпіонками також стали борчині Анастасія Сапсай, Юлія Ткач, Аніта Серьогіна та юна 15-річна гімнастка Анастасія Бачинська. Веслувальниці Марія Повх і Людмила Кукліновська здобули золото у байдарці-двійці. Серед чоловіків впевнено виграли змагання боксери Віктор Вихрист та Олександр Хижняк, греко-римську боротьбу – Жан Беленюк, карате – Станіслав Горуна, дзюдо – Георгій Зантарая, а Олег Верняєв став найкращим в гімнастиці. В легкій атлетиці Данило Даниленко, Станіслав Сенік, Олексій Позняков та Евген Гуцол не тільки вибороли золото в особистих змаганнях, але й перемогли в складі команди. Хоча внесок чоловічої половини команди до медальної скарбниці України на Іграх був скромнішим від жіночої, та їхнiй виступ, проте, можна назвати дуже вдалим – загалом 32 спортсмени отримали медалі (15 золотих, 9 срібних, 8 бронзових). Всього 74 учасники других Європейських ігор з України отримали нагороди, а це більше, ніж третина команди. То ж на ра-

34

дість вболівальників, на Ігри в Мінськ збірна України приїхала не учасниками-туристами, а з добре підготованими спортсменами, які прагнули перемоги над європейськими суперниками. Треба також відзначити успішні виступи наших спортсменів зi стрибків на батуті, команду з художньої гімнастики, стрільців з пістолета, борчинь з вільної боротьби та самбо. Окремого слова заслуговують командні змагання з легкої атлетики, які були проведені в новому форматі “Динамічна нова легка атлетика”. Вiн передбачав проведення матчевих зустрічей протягом майже двох годин між змішаними командами.

24 збірні були розділені по групах та починали боротьбу з кваліфікації в 9 дисциплінах: біг на 100 метрів у чоловіків і жінок, 110 метрів з бар’єрами у чоловіків та 100 у жінок, стрибки у довжину у жінок та у висоту в чоловіків, метання списа у жінок, змішана естафета 4 по 400 метрів та змішана естафета переслідування на 800, 600, 400, 200 метрів.

Цікава подія розгорнулася в секторі для стрибків у висоту. Спортсмени таємно від суперників заявляли суддям висоту, тим самим додаючи інтриги змаганням. При цьому від спроби до спроби висоту можна було як піднімати, так і зменшувати. Всі інші види проходили за стандартними правилами, тільки в метанні та стрибках використовували по 3 спроби. Завершували змагання естафети переслідування за стартом команд гандикапом за системою Гундарсона. Саме за результатами цієї гонки і розподілялися місця. Наші легкоатлети впевнено подолали кваліфікацію та півфінал, а в фіналі феєрично перемогли суперників на очах у вболівальників, які вщерть заповнили трибуни мінського стадіону. Ми пишаємось здобутками нашої збірної, яка протягом 10 днів дарувала неповторні моменти радості й гордості! Третє загальнокомандне місце серед 50 країн Європи – це чудовий підсумок для України. Слава Україні! Слава нашим переможцям!

August 2019 Ukrainian People

Diaspora Незапланована мандрівка, або як її не уникнути

Юрій Мимохід Знаєте, страх подорожі був у мені, мабуть, ще з дитинства, або ж я просто дуже любив рідну домівку й бабусині вареники. Та оскільки зараз моїм домом є США – країна, в якій є на що подивитись, а поруч людина, що не ліпить пирогiв, а любить подорожі – то вибору у мене не було.

О

тож, одного березневого вечора ми з дружиною, заплутавшись у “всесвітній павутині”, мирно “вбивали час”, як і мільйони інших людей нa планеті. Випадково натрапивши на неймовірної краси світлини з мальовничими краєвидами Арізони і Гранд Каньйона, Катя повернулась до мене і промовила: “Ми їдемо”. Сперечатись – справа марна, і я пішов на компроміс (так вона називає ситуацію, коли я погоджуюсь з нею, навіть, якщо маю власну думку). На швидкоруч прикинувши відстань на карті, ми вирішили, що десяти днів нам вистачить

36

на подорож автівкою. Ми погодились, що наш вояж проляже по “матері доріг”, найстарішій автомагістралі Америки, яка з’єднує Чикаго і Лос Анджелес – легендарнiй U.S.Route 66. Недовго роздумуючи, наступного дня ми вирушили до даунтаун Чикаго і на розі 78-98 вулиці Адамс (E.Adams St.) зробили фото біля знаку початку цієї траси. Тиждень по тому, у Айові і Небрасці річка Міссісіпі вийшла з берегів і наробила чимало збитків у містах та на дорогах. Я засумнівався в доцільності вибору часу подорожі, та “гора вперто не йшла до Магомета” і, як виявилось, на наші плани стихія

August 2019 Ukrainian People

не мала ніякого впливу.

23 березня дорога відкрила нам свої обійми. Через деякий час прерії та поодинокі ферми Іллінойсу змінились на більш горбисту Айову. Перетнувши міст через Міссісіпі, яка, до речі розлилась не на жарт, ми відвідали останній Старбакс по дорозі. Оскільки саме шосе 66 існує вже лиш частково і тільки в деяких штатах, то їхати було складно, і частенько доводилось звертати на більш пристойні дороги, але вражень було вдосталь. Тепер мені відомо, що серце Америки тут, а не у великих містах.

О

минувши з десяток закритих через повінь доріг у Небрасці, ми дістались до містечка Вагу, щоб зупинитись на ночівлю. Номер за 100 баксів був досить пристойним (до речі, нізащо в світі не обирайте номер для курців, навіть якщо cамi палите. Ми проходили повз такі, і їхній “аромат” “вбивав” на місці). Ранок наступного дня зустрів нас неприємним дощем, та настрій був хороший, і дорога чекала. Одноманітні пейзажі Канзасу і Небраски почали набридати, але ми знали – попереду Колорадо, без сумніву – наймальовничіший штат. Ближче до обіду рівнини почали змінюватись пагорбами і, врештi, зовсім зникли. Колорадо! Нам хотілось зупинятись на кожному повороті, щоб безперестанку клацати об'єктивом фотоапарата – просто заворожуюча краса і сила природи! Ми планували дicтатись до кордону з Арізоною, але їхати в пітьмі в горах не зовсім безпечно, тож вирішили заночувати у містечку ПагосаСпрінгс. Хоч ледве тримались на ногах, але нас вразило одне – чому опівночі тут шалено вирує життя? А причина проста – у міста зручне розташування. Багато туристів, гірськолижні курорти та безліч розваг зробили його таким людним. Номер нам дали з видом на озеро Пайнон, і я втішився, бо вже мріяв зранку на балконі попити кави, насолоджуючись красою. Наївний. Мінусова температура зробила своє діло, і водойма вкрилась кригою. Однак, мені все одно було неймовірно радісно розглядати засніжені верхівки гір і чудові пейзажі. До речі, у вестибюлі нас запитали, звідки ми і, дізнавшись, що українці, страшенно зраділи – ми були тут першими з нашої Неньки-України! Як з’ясувалось, вони ведуть облік держав. Перед тим, уночі, гортаючи карту та оцінюючи маршрут, я натрапив на цікаву мітку “Four Corners Monument” (пам'ятник “Чотири кути”) на межі чотирьох штатів – Арізони, Колорадо, Юти і Нью-Мексико. Курс був узятий туди, бо це по дорозі, і гак у півмилі не міг суттєво вплинути на наші плани. Сам монумент знаходиться на території племені Навахо, а навколо нього організовано міні-ярмарки, де продають індіанські вироби (частенько з Китаю). Однак, є i ручна робота, але коштує відповідно – там ми й придбали “ловця снів” для автівки. Тепер він разом з Тризубом супроводжує нас у дорозі. Арізона. Пустеля і ріденькі пожовклі чагарники із скелястими горами змінили засніжені види колорадських. Ми вже близько Horseshoe Bend (Підкова), який був першим у списку.

H

orseshoe Bend – це підковоподібний врізаний меандр річки Колорадо, розташований поблизу міста Пейдж, в 5 милях нижче за течією від греблі Глен-Каньйон і озера Пауелл у національній зоні відпочинку Глен-Каньйон. Забігаючи наперед, скажу, що ця “Підкова” справила на мене сильніше враження, ніж власне Каньйон. Дістатися туди самотужки на автi наразі неможливо. Але за декілька миль є зупинка для машин, а вже звідти за 5 баксів можна на автобусі доїхати до власне Horseshoe Bend. Потім миля пішки по стежинах, і ми на місці. Враження – нема слів, сльози бриніли від почуття власної незначущості на тлі такого грандіозного дива природи. Ближче до сутінків ми доїхали до міста Флегстафф (Flagstaff ) і там заночували. Звідси пряма дорога до Національного парку Гранд-Каньйон (Grand Canyon) – одного з найстаріших національних парків США. Описати словами цей знаменитий на весь світ каньйон просто неможливо – це треба бачити! Нам поталанило, погода була безхмарною і досить теплою. При в’їзді отримуєш карту, по якій і орієнтуєшся (до речі, відвідини

коштують 40 доларів з автівки). Практично ніде нема загороджень від урвищ, тобто ваше життя – у ваших руках. Якщо є бажання придбати сувенір на згадку, то краще, як не дивно – в державному магазині. Неподалік на базарі це саме чомусь було набагато дорожчим. Вдосталь по фотографувавшись, ми знову вирушили в дорогу. Тепер шлях лежав до Каліфорнії. Їхати приблизно 8 годин, тож розрахували, що опівночі будемо на місці. Лос Анджелес. Ми заздалегідь вирішили подивитись на це місто, вам теж раджу, тому що тоді легше визначитись із місцем проживання. У нашому випадку це був район Little Armenia. Чому? Тому що близько Алея Зірок, Голівуд і ще Катя, як поціновувачка серіалу “Всі жінки – відьми”, побажала подивитись дім сестер Галлівел. До відомого усім напису “Голівуд” ми вирішили дiставатись пішки, це важко, але воно того варте – по всьому шляху відкриваються крутезні види на “місто ангелів”. Тільки не забудьте воду з собою, цей маршрут займе не менш, як півдня. Вже під вечір ми найняли таксі, щоб дістатись від готелю до пляжу Санта-Моніка, де, власне, і

знаходилась кінцева точка шосе 66 і, відповідно, є знак з написом. Поніжившись у променях заходу сонця, яке плавно сідало за горизонт Тихого океану, і прикупивши сувенірів, ми помчали в готель. На Алею Зірок рекомендую іти лише вночі, там життя кипить, тисячі туристів, тисячі зірок “під ногами” і над головою. Пробувши в ЛА два дні, ми вирішили, що час повертатись. При виїзді з міста на розгалуженні 40 і 15 автотрас одноголосно прийняли рішення – курс на Лас-Вегас і Греблю Гувера, бо вони зовсім поруч. Кілька годин – і ми вже у “місті гріхів”, просаджуємо “кревно зароблені” в казино.

Що сказати: у Вегас треба їхати на тиждень, за один день всього не оглянеш. Всі казино без вікон, заходячи сюди, втрачаєш відчуття часу, і це небезпечно для кишені. Не оминули ми й Греблю Гувера (Hoover Dam) – унікальну гідротехнічну споруду заввишки 221 м, споруджену в нижній течії річки Колорадо. Вона розташована в Чорному каньйоні, на кордоні штатів Аризона та Невада, за 48 км

на південний схід від Лас-Вегаса й утворює озеро (водосховище) Мід. Названо на честь Герберта Гувера, 31-го президента США, який відіграв важливу роль в її споруджені. Гребля Гувера – це наймасштабніше творіння людини, яке я бачив на власні очі. Колосальна робота і неймовірно складні розрахунки, епічна конструкція і велич споруди. Тут треба побувати, щоб відчути на що спроможні люди, коли у них одна мета і нема перешкод. Додому. Час минав, милі злітали, НьюМексико зустрів нас піщаними вітрами та завірюхами. Було незвично з гір одразу ж потрапити у суховій. Оклахома, Канзас... Погода різко стала холодною, ми відчули, що вже майже вдома. Ніч застала нас у місті Ліберал, що у Канзасі. Тут нам сподобався готель Comfort Suites – дуже комфортне місце і чудовий стейкхаус Bisteca з автентичними стравами Середнього Заходу і музикою, що не дала всидіти на місці. Саме тут я відзначив своє 33-ліття і не шкодую – було незабутньо.

Виставка “Українське народне мистецтво - наша спадщина” в Осередку міста Вінніпег (Канада) Марія Кривошеєва, член Національної спілки журналістів України, кореспондент журналу "Ukrainian People" в Вінніпезі.

Фото: Норберт К. Іван / Norbert K. Iwan

Майстерно розфарбовані писанки, яскраві, немов насичені сонцем, барви предметів домашнього вжитку, тонкі орнаменти рушників і сорочок, наче ювелірне, плетиво різьблених дерев’яних скриньок. Хто залишиться байдужим, оглядаючи ці самобутні речі й вироби народних майстрів, які вражають невичерпною фантазiєю, глибоким оптимізмом, всеперемагаючою щирістю?

Т

ака сила впливу не є випадковою. Народне мистецтво віками набувало досконалості, довершених форм, виробляючи бездоганний самобутній стиль. Мабуть, саме тому українці, що залишили рідну землю, шукаючи нової долі на чужині, не змогли й тут обійтися без рідних серцю вишиванок та прикрашених національними орнаментами глечиків. Виставка “Українське народне мистецтво – наша спадщина”, представлена увазі діаспори та гостей з 15 липня по 19 вересня в Осередку Української Культури та Освіти – лише невелика частина постійної колекції установи, а також приватної колекції

місцевого збирача зразків українського народного мистецтва Кена Романюка. Ця експозиція дає нагоду показати різноманітність видів та жанрів етнiчного мистецтва, що є основою основ художньої культури кожного народу, її душею та невичерпним джерелом. На виставці можна побачити різні види народного мистецтва: вишивку, гончарство, різьблення по дереву, живопис, ткацтво. А також простежити еволюційний шлях від старовинних зразків до робіт сучасних майстрів, які продовжують традиції культури українського народу в Канаді. “Чільне місце на нашій виставці належить

рушнику, що завжди був символом української хати, хранителем культурної пам’яті народу”, – говорить куратор експозиції Кен Романюк. – “Незважаючи на своє бiльшe естетичне, ніж практичне призначення, він досi залишається популярним предметом ужитку. Відповідно до цього утвердилися й назви рушників: покутники (ними обвішують стіни), подарункові, обрядові тощо. Рушник – неодмінний атрибут весільної обрядовості. В народі весілля – то тріумф життєствердження, що синтезує в собі все найкраще, на що спроможний людський розум і талант. Але жоден обрядовий елемент не відігравав у традиційному

весіллі такої символіко-етичної ролі, як рушник. Кульмінацією весілля, власне, закріплення шлюбу, було для нового подружжя “стати на рушник”. Рушники використовувались також при зведенні житла. Ними застилали підвалини, піднімали сволоки. Також одним із самобутніх явищ в українському народному мистецтві є гончарство. Тисячолітній доробок гончарів є одним з джерел формування сучасної культури, зафіксованої в глині духовності минулого. В експозиції воно представлено зразками посуду, що свого часу використовувався у різних куточках України, а потім слугував його власникам у Новому світі. Значне місце у народному мистецтві займає писанкарство. Великоднє яйце давно стало візитною карткою України. Можливо, саме тому великий кошик, наповнений писанками, є чи не найулюбленішим моїм експонатом”, – веде далі Кен Романюк.– “Мистецтво створення писанок – давній звичай, що налічує більше 8 тисяч років історії. За легендою, першими писанками були крапанки. Коли Божа Матір оплакувала Ісуса Христа, сльози крапали на яєчко і ставали різнокольоровими. Великі краплі – це сльози, дрібні – зернятка, що мають прорости. Здавна вірили, що з яйця починається життя; саме тому воно стало великоднім символом”. Крім того, до уваги відвідувачів – роботи таких відомих українсько-канадських художників як Костянтин Сзонк-Русич, Пітер Куч, Іван Кейван, Яків Гніздовський, Ярослава Сурмач Міллс. “Осередок Української Культури та Освіт протягом останніх 75 років збирає та експонує культурні та історичні об’єкти”, – пояснює oчiльниця установи Юлія Змерзла. – “І сьогодні ми раді вкотре продемонструвати наші скарби своїм відвідувачам”. Де б не жили українці, куди б не завели їх життєві шляхи, скрізь помітний тісний зв’язок між людьми та їхнiми мріями, образним мисленням, смаками та орнаментальними предметами. Декори цих предметів є відображенням внутрішнього світогляду, прагнень та життєвих переконань наших земляків. Яким би реалістичним чи умовним, строгим чи гумористичним не був цей декор, він завжди позначений щирістю почуттів, вкладених у нього творцем. За всім цим відчувається могутня уява нашого народу, віра в добро, щасливе майбутнє, глибока мистецька схвильованість. На виставці представлено понад 150 зразків народної творчості – і це лише невелика частина музейної колекції Осередку, яка зберігає велике надбання традиційної національної культури України та Канади. Тож якщо ви маєте бажання вкотре відкрити для себе Україну, завітайте цього літа до Осередку!

Entertainment We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

August 2019

Найкраще в чиказьких фестивалях – це їх відвідувати! Телевізор, комп’ютер та соціальні мережі, звичайно, добре, проте враження від строкатого натовпу, учасників, музикантів, творів мистецтва й сувенірів завжди краще! У кожному фестивалі Міста Вітрів ти можеш знайти родзинку, а іноді “родзинка” сама знаходить тебе. Головне, щоб було цікаво, весело і пиво не було теплим.

Чиказькі фестивалі Lollapalooza August 1 – 4, 2019 ▸ Lollapalooza is a four-day music festival with more than 100 popular alternative rock, punk rock, heavy metal, and hip hop bands; comedy and dance; and craft booths in Grant Park.

Tropical rock party August 1 – 4, 2019 ▸ Summer Chi.ill promises entertainment, music, food, and drink with a tropical theme at the Hyatt Regency in Schaumburg.

УКРАЇНСЬКІ ФЕСТИВАЛІ ДІАСПОРИ Вони найважливіші, тому що наповнюють нас “чуттям єдиної родини”, допомагають поринути у рідну культуру; насолодитися виступами зірок з України та місцевих талановитих виконавців; зустрітися з друзями, вдягнути вишиванки і “дати лиха закаблукам”, а також посмакувати наші улюблені українські страви.

1.“Юктоберфест” / Uketoberfest (УГКЦ св. Йосипа Обручника). Дата проведення: 10-11 серпня. Місце проведення: St. Joseph the Betrothed Ukrainian Greek-Catholic Church, 5000 N Cumberland Ave, Chicago, Illinois 60656.

2. 36-й щорічний фестиваль “Українські Дні – 2019” / 36 annual Ukrainian Days Festival Фестиваль “Українські Дні” організовується на честь святкування Дня Незалежності України. Дата: 24-25 серпня. Місце: Chicago's Ukrainian Village (2200 and 2300 block of Chicago Ave.) www.UADaysFest.org 3. Фестиваль Українського села / Ukrainian Village Fest (УГКЦ св. Володимира і Ольги) Дата: 7-8 вересня. Місце: Sts. Volodymyr and Olha Ukrainian Catholic Church, 2246 W Superior St, Chicago, IL 60622. http://www.ukrainianvillagefest.com/

40

August 2019 Ukrainian People

Dance outdoors August 1 – 24, 2019 ▸ Dance to live bands and DJs at Chicago Summer Dance in city parks, including a one-hour lesson and then a two-hour dance. See schedule.

Free.

Movies in the Parks August 1 – Sept. 14, 2019 ▸ Watch 130 Movies in the Parks, beginning at dusk. Dates may change depending on the weather. Free.

Ravinia music festival August 1 – Sept. 15, 2019 ▸ See nationally known performers at Ravinia Festival, billed as America’s oldest outdoor music festival at Ravinia Park in Highland Park.

Classical music festival August 2 – 17, 2019 ▸ Grant Park Music Festival is an outdoor classical music series at Jay Pritzker Pavilion in Millennium Park.

The rear seats are free, or bring a blanket or lawn chairs.

Jazz at the aquarium August 7 – 28, 2019 ▸ Hear musicians and vocalists, see views from the terrace, buy cocktails & food, and visit the aquarium at Jazzin’ at the Shedd at Shedd Aquarium.

Adult zoo night August 8, 2019 ▸ Leave the kids at home and head to Adults Night Out at Lincoln Park Zoo to experience unique animal chats and live entertainment. You must be age 18+ to attend, and age 21+ for the cash bars.

Japanese festival August 9 – 11, 2019 ▸ Ginza Holiday offers Japanese dance, martial arts, drumming, bonsai, craftsmen at work, sushi, and teriyaki at Midwest Buddhist Temple.

Donation.

Taste of Greece August 23 – 25, 2019 ▸ Enjoy Greek restaurant food, traditional music and dance, handcrafts, and family games at Taste of Greektown at 400 S. Halsted Street. Donation.

Retro on Roscoe August 9 – 11, 2019 ▸ Watch top entertainment on 3 stages, shop 6 blocks of art and antique vendors, and see 50 classic cars at Retro on Roscoe in Roscoe Village. Donation.

Chicago Jazz Festival August 23 – Sept. 1, 2019 ▸ Chicago Jazz Festival is a free event held in Millennium Park (see a list of what you can bring).

Italian festival August 15 – 18, 2019 ▸ Little Italy Festa promises “fabulous food from award-winning area restaurants, several stages of continuous family entertainment, quality merchandise from Italy, and colorful cultural attractions” on West Taylor Street.

Air and water show August 17 – 18, 2019 ▸ Chicago Air & Water Show features daredevil pilots, parachute teams, jets flying in formation, an air/sea rescue demonstration, and military airplanes.

Watch it from the waterfront near North Avenue Beach. Free.

Sangria festival August 17 – 18, 2019 ▸ Sangria Festival Chicago promises multiple flavors of sangria (wine with fruit), food vendors, live music, and flamenco dancers in Humboldt Park for age 21+. Bring a chair and a blanket, but no food or pets.

Circus in the park August 24 – Oct. 20, 2019 ▸ Midnight Circus in the Parks is a series of shows at nine parks, which is perfect for families.

Polish festival August 30 – Sept. 2, 2019 ▸ Taste of Polonia has 30 bands on four stages, food (polska kielbasa, potato pancakes, pierogi, and beer), vendors, and carnival rides in Jefferson Park.

20 НАЙКРАЩИХ РЕСТОРАНІВ ЧИКАГО, ЯКІ ТРЕБА ВІДВІДАТИ ЩЕ ЦЬОГО ЛІТА

The 20 Essential Chicago Restaurants, Summer 2019

1. Passerotto Chef/owner Jennifer Kim is free to express herself through a thoughtful rotating menu that includes cured fish, kalbi, and Korean-style rice cakes in an Italian-style lamb neck ragu.

5420 N Clark St Chicago, IL 60640 (708) 607-2102 2. Big Jones The Andersonville restaurant is serene at dinner, serves a booming brunch and is a neighborhood lunch staple.

The most popular dishes include the crawfish etoufee circa 1930, the unique pickle platter, and what many believe is the best fried chicken in town.

5347 N Clark St Chicago, IL 60640 (773) 275-5725

3. Band of Bohemia Creative beer selections are brewed on-site, which, combined with a beautiful Victorian-inspired space, make Band of Bohemia a one-of-a-kind operation in the entire country.

4710 N Ravenswood Ave Chicago, IL 60640 (773) 271-4710 4. Smoque BBQ With two smokers to prep meaty St. Louis-style ribs, tender brisket, apple-andoak-smoked pulled pork and more, this ‘cue joint in the Northwest Side neighborhood of Irving Park stands up to any within a thousand miles.

3800 N Pulaski Rd Chicago, IL 60641 (773) 545-7427

42

5. Parachute Korean-American restaurant in Avondale is one of the most critically acclaimed, original, hardest to get into, and best restaurants in America in some time.

3500 N Elston Ave Chicago, IL 60618 (773) 654-1460 6. Honey Butter Fried Chicken Honey Butter Fried Chicken has been making swaths of Chicagoans feel like kids again when they dip their birds in that addictive honey butter.

3361 N Elston Ave Chicago, IL 60618 (773) 478-4000 7. Cellar Door Provisions Cellar Door Provisions serves pastries, a popular quiche, and lamb meatballs in the mornings and the afternoons.

3025 W Diversey Ave Chicago, IL 60647 (773) 697-8337 8. Fat Rice Brave long lines and one of the toughest reservations in Chicago to sit at communal tables or a diner-esque counter and try the namesake large-format celebratory “Fat Rice,” the Chicago/Macanese pork chop sandwich, and the piri piri chicken while old-school hip hop music plays.

2957 W Diversey Ave Chicago, IL 60647 (773) 661-9170

August 2019 Ukrainian People

9. Gene & Jude's This venerable stand, in operation since 1946, has been hailed as one of the country’s best for its Chicago-style variant, the “Depression Dog.” Each bun features a Vienna Beef frank topped with onions, relish, mustard, sport peppers, and a heap of French fries.

2720 N River Rd River Grove, IL 60171 (708) 452-7634 10. Mi Tocaya Antojería Few chefs share the talent and drive that Diana Dávila exhibits while showcasing a dazzling display of small Mexican dishes in Logan Square.

2800 W Logan Blvd Chicago, IL 60647 (872) 315-3947 11. Lula Café More than a decade on, it’s easy to see why people flock for its creative dinner menu, line-inducing Sunday brunch and Monday night farm dinners. Dishes change seasonally and sometimes daily, with stars that include standout local produce and meats prepared in unexpected ways.

2537 N Kedzie Ave Chicago, IL 60647 (773) 489-9554 12. Pequod's Pizza Pequod’s pizzas are technically of the pan variety, a deep doughy pizza with lauded crispy caramelized crust made from baking cheese on the outside to give it a look that may appear burnt, yet is a textural addition with crunch that sets it apart from many competitors.

2207 N Clybourn Ave Chicago, IL 60614 (773) 327-1512

13. Giant Along with great service and drinks inside a relaxed come-as-you-are space, the pastas, crab and waffle fries, and fried uni shooter are staples.

3209 W Armitage Ave Chicago, IL 60647 (773) 252-0997

14. Alinea It clocked in at No. 37 on the most recent World’s 50 Best List in 2019 and was among Eater National’s best restaurants in America.

1723 N Halsted St Chicago, IL 60614 (312) 867-0110 15. Pizzeria Bebu It’s a narrow and modern space, with ovens churning out some of the best pizzas in the city.

1521 N Fremont St Chicago, IL 60642 (312) 280-6000 16. Johnnie's Beef The best example of Chicago’s iconic Italian beef sandwiches exists outside of the city at the two suburban locations of Johnnie’s Beef.

7500 W North Ave Elmwood Park, IL 60707 (708) 452-6000 17. Gibsons Bar & Steakhouse The best steakhouse in America’s meatiest city.

1028 N Rush St Chicago, IL 60611 (312) 266-8999

18. Spiaggia The gorgeous main restaurant offers splurgeworthy fine-dining interpretations of modern Italian fare in both a la carte and tasting menus, while Cafe Spiaggia is a more relaxed and affordable option. The 700-bottle wine list is renowned.

980 N Michigan Ave 2nd Floor, Suite 1 Chicago, IL 60611 (312) 280-2750 19. S.K.Y. It’s fine dining with good value and without pretension — the menu features flavors from Japan (crispy swordfish katsu), Korea (crackling beef short rib), and the Mediterranean in both affordable tasting menus and a la carte options. The weekend dim sum-style brunch’s lobster dumplings may be the city’s best.

1239 W 18th St Chicago, IL 60608 (312) 846-1077 20. Dolo Restaurant and Bar Chinatown Cantonese favorite Dolo specializes in made-to-order dim sum, so diners won’t find carts. The food is fresh and inventive with dishes like a beef shank appetizer and lamb chops that come prepared in a few different ways and served like lollipops. Seafood also stars with Cajun-style boils and a can’t-miss lobster.

2222 S Archer Ave Chicago, IL 60616 (312) 877-5117

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

It's

Summer Fun in Chicago

August, it's hot, and we've all been working far too hard.

Let's get out of town, shall we?

The

Perseid Meteor Showers start this weekend, August 9th – 11th. How about a place, far enough away to have truly dark skies at night, where we can lay back and watch this wonder of nature?

White Pines State Park, 6712 West Pines Road, Mt. Morris IL, only 90 miles from Chicago, is a perfect choice. Meet us after work, say about 6pm? Our little caravan can take the short trip west, where we'll choose a few campsites that are close together and set up camp, close by the showers and other amenities.

Then let's hike a mile or two before we head for dinner at the White Pines Inn. This building was built by the Civilian Conservation Corps during the Great Depression of the 1930's. It was constructed from huge logs, shipped to Illinois from Oregon, and boasts a floor-to-ceiling limestone fireplace. The food is reputed to be very good, and the red raspberry pie is, well, mmmm, delicious. https://www. whitepinesinn.com.

After that we'll return to our campsites, stretch out beneath the stars, (Have you forgotten how many there are? Away from the city you can actually see the Milky Way.) and watch for meteors. They call it a “shower” but it's not like the meteors are raining down on us. They are quite amazing, but you have to be very calm, and very attentive; open your eyes and field of vision, as the little streaks of light often disappear in just a second. It's fun to watch, and lasts for several hours, so be ready, and bring a blanket, drop cloth or something similar.

The weekend is here already and just look at the great things we'll be doing!

Friday, the 16th, meet us for dinner, about 6pm, at The Kennison, an American style restaurant that celebrates one of Chicago's most loved con-men, David Kennison. He claimed to be the last survivor of the Boston Tea Party, to have fought in both the War of Independence and the War of 1812, and to have out-lived four wives by whom he sired (depending upon which story you read) four or six children. He died in Lincoln Park, where a boulder commemorates his grave, at the age of 115.

44

August 2019 Ukrainian People

The restaurant is right across the street from the boulder, featuring salads, appetizers, and entrees that include such delights as Fish & Chips, Scallops, and Bone-in Pork Chops, each with a unique flavor profile that's far from ordinary. But you know what? I want their Cheeseburger, on a potato bun, with caramelized onions, pickles, cheese, house sauce and fries. It's calling to me already. The Kennison is at 1800 North Lincoln, 312.981.7070, https://www. thekennison.com.

Next stop, Steppenwolf Theatre, https://www. steppenwolf.org, 1650 N. Halsted, where we'll be seeing tonight's performance of True West, a significant retelling of Sam Shepard's play about “the volatile relationship of Austin and Lee, estranged brothers who find themselves holed up together in their mother's well-kept suburban house with a typewriter, a set of golf clubs and the undeniable call of the desert. In its first Steppenwolf revival, our new generation of artists take on Shepard's masterpiece.”

Good morning! It's Saturday, August 17th, and we are going to the Bristol Renaissance Faire, right off I-94, across the

border in Wisconsin. Here we'll be transported back to a 16th century English town, full of “knights in shining armor, jousting, archery, Cornish pasties and dubious English accents.” There are plays, Falconry demonstrations, plenty of delicious food, and a chance to “interact with characters to complete quests and solve mysteries.” Even better – this is “Heroes and Villains Weekend” filled with daring deeds and wicked mischief.

You'll even have a chance to become “the Queen's Hero” and escort her to the city gates at the end of the day. I hope you win!

What a wonderful day, cheerful, exciting and vibrant, so very different from our daily lives in the big city. Check it out at: http://renfair.com/bristol, 12550 120th Ave., Kenosha, WI. Time to head home, rest up, and get up early tomorrow.

Because today, Sunday, August 18th, we're going down to North Ave. Beach for the 60th Annual Chicago Air & Water Show! You know why we must arrive early – over 2 million, yes, I said “million”, people will be watching this thrilling event, and we'll need to claim a decent spot for our group.

The Navy's spectacular Blue Angels will be here, along with the Army's Golden Knights parachute team, and a host of other pilots, flying acrobats, and more to keep us engaged and entertained throughout.

I'm especially looking forward to watching Great Britain's Royal Air Force Red Arrows.

Since they are flying the same skies as the Blue Angels, I expect that a friendly rivalry will yield some truly spectacular demonstrations from both groups. Holy cow! The weekend is over already?

We're exhausted, but satisfied, happy, and looking forward to a calmer weekend.

This Saturday, August 24th, please come with us out to DeKalb, Illinois, for the annual Corn Fest, https:// www.cornfest.com. DeKalb, one of our favorite smaller cities, is home to Northern Illinois University. The Corn Fest features a Corn Boil (buckets and buckets of fresh corn on the cob, waiting for butter and a little salt), beer garden, carnival with a Ferris Wheel and other safe rides, slides, and things to do. The sound stage will be occupied by a host of fine musicians, including Saturday night's tribute to Prince: Marshall Charloff & The Purple Xperience, followed by the always exciting Hi Infidelity.

We'll

stay someplace locally, then on Sunday, August 25th, take it easy while we grab a late breakfast, and then visit Whiskey Acres farm and distillery, http://www.whiskeyacres.com/. The family grows its own corn and rye, using much of it in producing some of the world's finest whiskey and other spirits. The tour of the distillery is enlightening, the tasting room is cozy, and the various spirits are enticing and delicious. Wasn't that a good, yet different, kind of fun?

Who's up for JAZZ? The Chicago Jazz Fest https://jazzinchicago. org/jazzfest,/ opens today, Thursday, August 29th, in Millennium Park for the 40th year. This is my favorite Chicago festival; great music from legendary musicians, with a gentle and laid-back feel, in fine jazz tradition.

Tonight, we want to catch the tribute to Nat King Cole, featuring his younger brother, Freddy Cole. It starts at 7:45, so take your time, and meet us at the Cloud Gate about 7pm, so we can get a good spot.

Well, that certainly wasn't enough jazz, was it? So, we're returning today, Friday, August 30th, about 5pm to hear Joel Ross, (starting at 5:25pm), and

staying through 9pm to catch both the Ambrose Akinmusire Quartet and the Art Ensemble of Chicago. That's almost enough jazz for one weekend, yes?

On Saturday, August 31st, my friends, meet us at Windy City Playhouse, 3014 W Irving Park Rd., to see The Recommendation, https://windycityplayhouse.com/ recommendation/ a story of two college freshman roommates, from wildly different backgrounds, who become strong friends suddenly faced with a challenge that could change both their lives. Windy City is an immersive theater experience; only 35 guests are admitted for each show, so be sure to reserve your tickets well in advance.

Sunday, September 1st, we're taking off to relax and do some neglected chores. Monday, September 2nd, let's all remember, is Labor Day. This very real holiday celebrates the hard-working men and women, past and present, whose strength, dedication, effort and skills built this country, “made for you and me.� Relax. Celebrate with friends and family, and rejoice that we are alive and happy and together.

Well, WOW!

August

was so full of adventure that it rolled right into September. Don't worry friends, there is still plenty to do. In Chicago, we've learned, there is always plenty to do.

Until next month, dear readers and friends, keep exploring.

Гумор

У ВАС ЗНАЙДЕТЬСЯ ЩОСЬ ПЕРЕКУСИТИ? АНЕКДОТИ ПРО РЕСТОРАНИ *** Незграбний офіціант перекинув графин води на клієнта. На обурені вигуки постраждалого прибіг господар: - Можу вас запевнити, мiсьє, – примирливо прорік він, – що вода у нас чиста і, сподіваюся, що ваші штани не зіпсуються. Крім того, у нас таке неквапливе обслуговування, що ваші штани цілком висохнуть до того часу, коли вам подадуть десерт. *** У молодого чоловіка, що йшов по вулиці, був такий вигляд, ніби він зіткнувся з паровозом.

- Хто це тебе так обробив? – запитав його приятель.

- Бачиш, все трапилось несподівано, – відповів хлопець. – Я пішов вчора ввечері в ресторан зі своєю дівчиною, і вона виявила в супі якусь комаху. Заверещала, покликала офіціанта і сказала: “Позбавте мене від цього паразита!”

- Ну і що?

- Офіціант схопив мене за комір і спустив зі сходів. *** - Чи можу я замовити горнятко кави?

- Ні. Сьогодні середа. Зал зайнятий. Рекетири безкоштовно обідають.

*** У ресторані офіціант поклав перед красивою дівчиною записку: “Я закохався в вас, як тільки побачив і не можу без вас жити. Запрошую завтра на вечерю, потім знімемо житло в Одесі біля моря та проведемо там усі вихідні. Якщо випадково завтра зайняті, то передайте мою записку блондинці, яка сидить ліворуч від вас”. *** Безуспішно намагаючись розрізати шматок м’яса в ресторані, відвідувач кличе офіціанта: - Заберіть від мене цей стейк!

- Не можу, сер. Ви його вже подряпали. *** - Послухайте, офіціанте, ви принесли мені омара без однієї клешні. В чому справа?

- Бачите, сер, ці омари такі свіжі, що не встигли їх доставити сюди, як вони влаштували на кухні справжню бійку один з одним …

- Тоді заберіть цього і принесіть мені переможця! *** На весіллі ніхто не слухав тамаду, ніхто не танцював, ніхто не ловив букета – бо в ресторані був безкоштовний вай-фай.

*** У ресторані. Офіціант: - Мiсьє, що будете їсти? Клієнт: - Я б хотів те, що їсть он той чоловік біля вікна!

- Це неможливо, він не віддасть… *** - Офіціанте! Я не буду їсти цю гидоту!! Покличте кухаря!

- Марно, він теж не буде! *** Хазяїн ресторану гордо каже відвідувачу: - Особливість і гордість нашого ресторану – це черепахи! Гість спокійно відповідає: - Я знаю, вчора одна мене обслуговувала. *** Ідуть ввечері дівчина з хлопцем повз ресторан, дівчина, озираючись, говорить: - Так приємно пахне... Хлопець: - Тобі сподобалося? Давай пройдемо ще раз. *** Бармен Микола одного разу раптом дізнався, що все своє трудове життя наслідував традиції давніх греків, які розчиняли вино водою...

*** Представники різних народів зібралися за столом в ресторані. Всі замовили по келиху вина, але коли вино принесли, виявилося, що в кожній склянці – муха. Швед зажадав нове вино в ту ж склянку. Англієць – нове вино в нову склянку. Фінн вийняв муху і випив вино. Китаєць з’їв муху, але вино залишив. Єврей виловив муху і продав її китайцю. Циган випив дві третини склянки і попросив його замінити. Норвежець взяв муху і вирушив ловити тріску. Росіянин випив вино разом з мухою. Українець подрібнив муху у вині і передав келих росіянину. Американець почав судовий процес проти ресторану і зажадав 65 мільйонів доларів в відшкодування морального збитку. *** У ресторані. Господар шефкухарю: - Так, а де ваші вчорашні котлети? Відвідувачі на них дуже скаржилися.

- Я з них вже зробив сьогоднішні. *** Клієнт – офіціанту: - А це правда, що ви за нами доїдаєте?

- Ні, що ви... Це ви за нами доїдаєте. *** У ресторані офіціант: - Підніміть, будь ласка, голову – я вам салатик поміняю ...

*** - Офіціанте, можна ще трохи посмажити цих перепелів?

- Хіба вони погано просмажені?

- Я не знаю, але вони в мене салат їдять! *** У ресторані. Відвідувач скаржиться офіціанту, що в крабовому салаті нема крабів. Той, трохи подумавши: - А хіба в італійському салаті є італійці? *** Пішли якось податковий інспектор, митник і даішник у ресторан. Наїлися, напилися. Офіціант приносить рахунок, дає податковому інспекторові. Той обурився: - Грабунок! До вас завтра прийде податкова перевірка! Офіціант злякався, підносить рахунок даішникові. Той також обурився: - Та ви що! Вашого директора на кожному посту будуть зупиняти! Офіціант ще більше злякався. Підходить до митника. Той вивчив рахунок і сказав: - Ну що ж, з документами все гаразд. А гроші де? *** - Офіціанте, ви мені вино каламутне налили!

- Hі, вино – відмінне, це просто склянка брудна. *** Відвідувач звертається до офіціанта: - Ну, що це за курка? Сама шкіра та кістки?

- А ви хочете з пір'ям?

МА Н ДРИ

Фiладельфiя,

Ч

Людмила ПУСТЕЛЬНИК, фрiлансер. Полiтолог за освiтою, журналiст по життю.

“сестра” свободи

етвертий найбільший мегаполіс у США, зате перша – повноцінно незалежна у цiй країнi адмiнiстративна одиниця. Власне, звiдси Америка почала вiдраховувати свою iсторiю, бiльше непов’язану зi Старим Свiтом. Мова про Фiладельфiю, де важливiсть свободи визнавали чи не на рiвнi релiгiї з перших днiв iснування мiста. Саме йому США завдячують своїми демократичиними цiнностями, зведеними до рiвня iнститyцiй. Коли ж мова не лише про високе, фiладельфiйцi i тут тримають першiсть – бо вмiють радiти життю в усiх його проявах. Вони проводять чемпiонат з поїдання курячих крилець та безлiч етнiчних фестивалiв, або ж просто так танцюють собi на вулицях.

Свiточ мультикульторностi та мiжнародна ”недопожежа“ Липневого дня “Фiллi”, як лагiдно називають її мешканцi, зустрiчає мене дуже тепло – aж занадто. Щойно я вийшла за межi кондицiонованої прохолоди аеропорту, як мене одразу накрило двома хвилями – немилосердно спекотного повiтря, а відтак – власного поту. Бо ж висока вологiсть – за рахунок близькостi океану. Обіцяли зустрiти, та не зустрiли, а валiза – важезна, ще й навколо – нi дерев з тiнню, нi душi. Щоб спитати дорогу до студентського гуртожитку, де менi жити протягом наступних перших тижнiв у США... Ось так i вийшло, що це саме у Фiладельфiї довелося зробити те, чого не робила нiколи – нi перед тим, нi пiсля. Як-от, сiсти в авто до незнайомця. Лiтнiй пан, виявилося – професор Пенсильванського унiверситету (“Тримайте вiзитiвку з роботи, можете хоч зараз телефон секретарки набрати і пересвiдчитися, що я – це я”), мiй тогочасний статус розгубленої мiжнародної студентки вирахував миттєво i запропонував довезти до академ-мiстечка. Отож ми проїжджаємо квартал за кварталом сiро-бетонних краєвидiв, i я вже починаю думати, що “Фiллi”, мабуть, – уся така – одноманiтно-урбанiстична, як раптом за черговим поворотом вулиця “вибухає” справжнiм вихором – кольорiв та звукiв. Костюми танцюристiв, учасникiв етно-параду – тут вам i павичi, й морськi богинi та пiрати, чиїй мальовничостi позаздрив би навiть ДжекГоробець – миготять розкiшним калейдоскопом. Музики завзято гамселять у бубни i грають щось запальне на химерних iнструментах, назв яких менi годi знати. Видовище зачаровує, а настрiй фiєсти – всеохопний, бо пiдтанцьовують ще й перехожi на тротуарах, i – сидячи – водiї

48

August 2019 Ukrainian People

та пасажири автiвок, якi вишикувалися на свiтлофорi. Навiть полiсмен на перехрестi теж, нiби мимоволi, ворухне то плечем, то рукою – в такт букету мелодiй. Поки я клацаю фотоапаратом, Джеральд – так звати нового знайомого – коментує вдавано-буденно, та не без гонорової iнтонацiї, що це був Карибський фестиваль. А загалом такi подiї для мiсцевих звичнi, бо: “Весною та влiтку – чи не щодня подiбнi свята, адже наше мiсто – iсторично мультикультурне. Минулого тижня був “Обунде”– афро-американський, наступного вже оголосили iндiйський. До речi, й ваш, український фест теж проводять, десь у серпнi”. Досвiд славнозвiсної фiладельфiйської мультикультурностi я повноцiнно отримую, дicтавшись до гуртожитка. Адже семеро моїх сусiдок з блоку – представницi Колумбiї, Афганiстану, Малайзiї, Румунiї, Бангладеш та Ефiопiї – такi ж, як i я, учасницi освiтньої програми iм. Фулбрайта. Вже в перший тиждень наше мiжнародне спiвтовариство пiддається випробуванню. Афганка Нiшат з нагоди свого дня народження приготувала для всiх рiдну екзотику, кускус з бараниною. У тiй самiй сковорiдцi, в якiй колумбiйки перед тим смажили щось своє, скажено гостре й перчене. Посуд дiвчата помили, звичайно, та, вочевидь, не дуже ретельно, бо прянощi в’їлися в тефлон... Кускус вийшов, хоч i смачним, та трохи пекельним, пiсля нього одразу ж захотiлося пити. Але щойно ми кинулися до крана, той вiдреагував у “кращих” київських традицiях – зловiсним сичанням. Бо воду саме вимкнули в зв’язку з пожежною небезпекою. “Логiчно”... З динамiкiв тут же заголосив настирливий жiночий голос: “Негайно залиште примiщення! Лiфтом користуватися заборонено! Спускайтеся пожежними сходами!”. Внизу всiх виганяють геть надвiр – просто пiд щедру пiвденну зливу! Так доводиться пiзнати ще один смак, ранiше невiдомий – дощу. Ним наше “кускус-сестринство” насолоджуєть-

ся добрих кiлька хвилин на очах здивованих cпостерiгачiв, бо ж пити хочеться страшенно. Хтось починає обережно запитувати – чи все у нас окей?

A “пожежа” виявилася теж з мiжнародним вiдтiнком. Насправдi нiчого не горiло, а сигналiзацiя спрацювала через двох “винахiдливих” студентів. Тi робили прання i, щоб заощадити на сушильнiй машинi, протягли шнур, прив’язавши його кiнцi до важелiв сигналiзацiї. Iмен “героїв”, на їхнє щастя, iсторiя не зберегла.

”Всi люди – брати“, (a ”всi брати – сестри“). Фiладельфiйська (та ”Братiв Гадюкiних“) народна мудрiсть Ще через тиждень, по дорозi додому, я та Марiя-Фернанда (Колумбiя) й самi втрапляємо в iсторiю – богемну. Нам назустрiч, пританцьовуючи в одному ритмi й спiваючи, рухаються двi сценiчно вдягненi мулатки (в розумiннi – дуже яскраво i небагато матерiї). Коли порiвнялися з нами, до них, звiдки не взявшись, приєдналися ще три i двоє юнакiв, теж з пiснями й танцями. Через мить нас оточив справжнiй флеш-моб, з яким, хоч-нехоч, та довелося рухатися в такт – просто посеред вулицi i заразившись їхнiм здоровим пофiгiзмом: а чого б просто так не порадiти життю й сонцю? Але проза життя тут же не забарилася: “Стоп, знято!”– звучить звiдкись згори. –“Всiм дякуємо, i вам, дiвчата (нам з Марiєю-Фернандою себто – ред.), також”. Що це було? Студенти театральної школи знiмали свiй чи то дипломний, чи iнший проект. Для мiсцевих, на вiдмiну вiд нас, нiчого надзвичайного. Бо “на те й “Фiллi”, на вулицях постiйно щось фiльмують,” – пояснюють нам вiдтак. Всього Голiвуд звертався до Фiладельфiї “за декорацiями” для бiльш, нiж 25-ти стрiчок. Серед них – лiдери прокату, як-от “Свiдок” з Гаррiсоном Фордом (1985) чи “Законослухняний громадянин”(2009), або ж лауреат “гнилих помiдорiв” та не менш вiдомий “Роккi” (1976). Пiсля зйомок останнього тут жартували, що туристи, нарештi, по-справжньому оцiнили скарби Фiладельфiйського музею мистецтв – зокрема, картини середньовiчних майстрiв, найбiльшу, пiсля паризької, колекцiю iмпресiонiстiв чи твори Пабло Пiкассо – бо ж в одному з епiзодiв “Роккi” по музейних сходах пробiгся не аби-то, а Сильвестр Сталлоне. Та не декорацiями єдиними: з Фiладельфiї родом мега-зiрки Рiчард Гiр та Вiл Смiт. Ще однiй, Грейс Келлi, судилося стати королевою не лише екрана, а й князiвства Монако. Коли ж йдеться про спiвакiв та спiвачок з “Фiллi”, то забракне й кiлькох сторiнок, аби перелiчити всiх вiдомих. Тi, що “най” – Пiнк та оперна дiва Мерiен Андерсон. Серед численних письменникiв – Едгар По та Айзек Азiмов i, звичайно, славетний фiлософ i лiнгвiст Ноам Чомскi. Нарештi, живопис – той, що настiнний. Фiладельфiю називають американською столицею муралiв, бо ж їх тут понад 2000. Тому, богемнiсть – в душi цього мiста. Не дивно, що саме воно надихнуло колись Елтона Джона на створення легендарного хiта “Philadelphia Freedom”, адже творчiсть та свобода – то сестри-близнючки. Чи брати – як i всi люди. Так щиро вважав колись засновник Фiладельфiї, квакер Вiльям Пенн, прихильник релiгiйної толерантностi.

Hавiть якщо чужа релiгiя – язичницька. Першi поселенцi пiд проводом Пенна були чи не єдиними в тогочаснiй Америцi, що не лише мирно вживалися, а й успiшно торгували з сусiднiм племенем делаварiв. Поки останнi з’ясовували стосунки з iншими євро-

пейцями переважно збройними засобами, Пенн домовлявся з вождем i купував у нього – не за “вогненну воду” – дiлянку землi пiд майбутнє мiсто. Архiтектурно нове поселення теж вiдрiзнялося. Його будували не за подобою британських з хронiчними грязюкою й заторами вузьких вулиць, а їм напротивагу, “як на селi”. Доми зводили не поблизу, а на вiдстані один вiд одного, оточували садами й парками – щоб кам’янi джунглi не тисли на вiльних людей. На противагу Старому Свiтовi, нiхто й не думaв оточувати Фiладельфiю фортечними мурами – iдеалiст Пенн вiрив, що мирним людям вони непотрiбнi. Бо хто мав би загрожувати мiстовi, чиє iм’я перекладається як “братнє почуття”? (“philos” – приязнь, любов, “adelphos” – брат латиною). Крiм самих мешканцiв мiста, звичайно, бо менше, як через сто рокiв, що минули вiд дати заснування, а саме – в першiй половинi 18-го сторiччя, на вулицях Фiладельфiї можна було зустрiтися з чимзавгодно, та не проявами братерства. Натомiсть – з купами смiття, п’яними моряками та кишеньковими злодiями. Нi з тими, нi з iншими, нi з третiми не могла дати собi ради мiська влада. Працювати у нiй було настiльки невдячною справою, що громадян, якi вiдмовлялися вiд такої “честi”, обкладали штрафами. Один з кандидатiв на посаду мера напередоднi призначення просто втiк куди подалi – аби лише уникнути небажаної посади. Тим не менш – мiсцевi темношкiрi не тiльки не знали рабства – воно було тут офiцiйно скасоване задовго до Громадянської вiйни – але й стали засновниками першої у США Африканської Методистської Єпископальної церкви. Cамa ж Фiладельфiя стала тимчасовою столицею країни протягом цiлої декади, з 1790-го по 1800-й, перетворившись на великий культурний, торгiвельний та промисловий центр. В кiнцевому рахунку, місто подарувало своїй країнi основи її державностi. Тут вiдбулися надважливi в iсторiї засiдання першого та другого Континентальних Конгресiв США, починав свiй шлях вчений та громадський дiяч Бенджамiн Франклiн, написали текст Конституцiї, нарештi, саме звiдси проголосили Декларацiю про Незалежнiсть i святкували перший день народження Америки. Мешканцi Нью-Йорка, Чикаго та Бостона, що згодом по черзi перехоплювали у Фiладельфiї звання найбiльшого

американського мiста, не без заздрощiв говорили, що бодай одного iз перелiчених здобуткiв було б для фiладельфiйцiв цiлком досить. Напевне, тi ж самi заздрiсники вказали на небанальнi подробицi епохальних звершень. Наприклад, що нi Томас Джефферсон, нi Джон Адамс – “oтцi-засновники” – Конституцiю насправдi не пiдписували. Бо їх того дня просто не було в мiстi. I жителька Фiладельфiї Бетсi Росс першого американського прапора не зшила – як не сумно, доказiв протилежному нема. I знаменитий “кремовий” сир Philadelphia, без якого годi уявити порядного чiзкейка, теж, насправдi, не звiдси родом, а з Нью-Йорка. “То й що?” – стенають плечима фiладельфiйцi. – “Зате iнших перемог у нас не бракує! Як-от: сир назвали “iменi мiста”, бо на той час, в 1882-му, продукти харчування з Фiладельфiї офiцiйно вважалися найбiльш якiсними та смачними. Також тут вiдкрили найпершi у США газету The Philadelphia Packet and Daily Advertiser (1784), лiкарню та медичну школу, а в 1946-му – комп’ютер. Важив вiн, щоправда... 27 тонн. Якщо комусь i такого бракує, щоб бути враженим, то ось вам

ще до колекцiї мiсцевої дивини: в музеї анатомiчних та медичних аномалiй Mütter зберiгається, серед iншого, часточка “нетлiнних мощей” Ейнштейна – його мозку. З нагоди чого гiди музею iронiчно зауважують, що “Фiллi” можна вважати не лише “найбратерськiшим” мiстом, але й найгенiальнiшим. ...A на тему братерства, чи то пак, у моєму випадку, сестринства – то, до речi, правда. З дiвчатами з гуртожитка ми й досi листуємося. Недарма ж “всi люди – брати, в всi брати – сестри” (як творчо розвинув тезу Вiльяма Пенна фронтмен “Братiв Гадюкiних” Сергiй Кузьмiнський).

Що подивитися у “Фiллi”?

• •

•

•

Про це найкраще розкажуть в Independence Visitor Center, 599 Market Street, ще й дадуть з собою безкоштовну карту та путiвника.

Reading Terminal Market, 51 N. 12th Street До читання цей рай для гурманiв має вельми умовне вiдношення, зате до найрiзноманiтнiшої смакоти – ще й яке!

The Liberty Bell Center, 526 Market Street Чули дзвiн? Тепер будете знати, де вiн – той самий, з першим ударом якого проголосили незалежнiсть Америки.

Philadelphia Museum of Art, 2600 Benjamin Franklin Parkway – I, звичайно, музей мистецтв.

Ukrainian People August 2019

49

10 Бізнес

ПРИНЦИПІВ ПРОЦВІТАННЯ

Бадьорить краще, ніж кава!

У Великобританії стали модними бізнес-коучі (суміш бізнес-тренера і психотерапевта). Коуч Слоан Шерідан-Вільямс в Лондоні – одна з найбільш затребуваних. Серед її клієнтів – топ-бізнесмени й політики з усього світу. Саме у неї ми дізнались про десять принципів процвітання.

1. СТАВ СОБІ КОНКРЕТНІ ЦІЛІ, АЛЕ ЗБЕРІГАЙ ГНУЧКІСТЬ Мріяти – дуже важливо й потрібно. Але ще важливіше – бути внутрішньо гнучким. Тому не чіпляйся за свої юнацькі цілі. Так, важливо пам'ятати дитячі мрії, але наскільки вони актуальні для тебе сьогодні? Припустимо, ти давно мрієш про багатство. Чесно запитай себе: а чому я цього хочу? Яку приховану потреба при цьому буду намагатися задовольнити – прагнення безпеки, впевненості в завтрашньому дні? Чи ти просто хочеш підсилити відчуття власної значущості? З останнім раджу бути обережнішим. Коли до досягнення мети прикріплюється твоє Его і включається гординя, процес часто стає неконструктивним. Ти почнеш витрачати велику кількість енергії і, можливо, втратиш орієнтири. А якщо і досягнеш свого, швидше за все, відчуєш розчарування. Я завжди питаю у клієнтів, коли ми аналізуємо їхні цілі, що ними насправді рухає: прагнення до задоволення чи спроба втекти від болю і щось компенсувати? Потрібно працювати над тим, щоб за бажанням чогось досягти завжди стояла потужна позитивна емоція, а не втеча від болю. Якщо є драйв зі знаком плюс, він буде тебе підживлювати.

2. ПРАГНИ НЕ НА ЩАСТЯ, А ГАРМОНІЇ Що таке щастя? Емоційний сплеск, який, зазвичай, довго не триває. Наш мозок і тіло суто фізіологічно не можуть постійно перебувати в стані так званого щастя, це – вкрай енергозатратно. В англійській мові є інше поняття – contentment (стан задоволеності, гармонії, легкості, від content – “задоволений”). Варто прагнути саме цього більш спокійного, приземленого стану. На роботі може бути все супер, а в особистому життi – не найкращий період. Але при цьому ніщо не заважає тобі жити з відчуттям задоволення – довіряючи світу і власній інтуїції. Намагайся якомога частіше дякувати Всесвіту за те, що у тебе є.

3. ХОЧЕШ ЖИТИ ДОВГО – ВЧИСЯ ДОМОВЛЯТИСЯ ЗІ СВОЇМ ЕГО За майже двадцять років практики мені довелося консультувати тисячі чоловік. За моїми спостереженнями, люди, які живуть довго і при цьому досягають успіху, мають низку психологічних навичок, звичок і принципів.

50

August 2019 Ukrainian People

Перерахую найважливіші.

- Такі люди намагаються нічого не приймати близько до серця.

- Не ставляться до життя і до себе занадто серйозно.

- Вони спроможні абстрагуватися від негативу і дають собi раду зі стресом.

- Ще вони добре вміють доносити до оточуючих свої думки, потреби, претензії. Тому вони рідко ображаються, бо намагаються прояснювати ситуацію. Ще вони мають віру. І не завжди в сенсі релігійності. Просто багато успішних людей йдуть по життю з відчуттям, що вони – не самотні, а є частиною чогось більшого. Ну і, зрозуміло, важливий твій спосіб життя, в першу чергу – харчування. Чим більше в раціоні продуктів, що містять антиоксиданти (їх дуже багато, наприклад, в зеленому чаї), а також овочів і фруктів – тим краще.

4. РОЗБЕРИСЯ ЗІ СВОЇМИ УСТАНОВКАМИ На коучинг-сесіях я завжди намагаюся якомога швидше докопатися до суті проблеми, точніше – до емоції, яка блокує людину. Часто це не одна, а кілька емоцій, що лежать в основі підсвідомих установок, з часом вони перетворюються в життєві програми. Страхи й інші негативні емоції блокують енергію, яка потрібна для руху вперед. Наприклад, мені кажуть: “Я боюся змін”. Але це – оболонка, не сама проблема. Тому знову запитання: чого ти насправді боїшся? Якщо чіпляєшся за стабільність, то що – те найстрашніше, що може трапитися, якщо її втратиш? Самотність, стан порожнечі? .. Ще має сенс розібратися з установками, що лежать в основі уявлень про себе і світ. Наприклад, є дуже поширеним – “успіх мені не світить, я звичайний, не геній, і т.п.”. Для початку з'ясуємо, що успіх і успішність означають особисто для тебе. Чого ти насправді хочеш від життя? Якщо грошей, то, знову ж таки – що саме вони для тебе: засіб досягнення комфорту чи високого соціального статусу? Наскільки ти внутрішньо дозволяєш собі все це мати?

5. ЗНАЙДИ ПРОВІДНИКА У Великобританії зараз затребувані так звані розробники стратегії успіху (Peak Performance Strategists) та impact coaches (impact – “внесок”, “вплив”) – бізнес-тренери, які вчать справляти

враження, напрацьовувати харизму. Я переконана: для зростання – особистісного, професійного – потрібен провідник. Необов'язково коуч або гуру – це може бути будь-яка людина, якій ти повністю довіряєш. І яка допоможе тобі об'єктивно поглянути на себе з боку і намітити шляхи до змін. Самому і за годину таку роботу виконати дуже складно.

6. НАЙМИ ВІРТУАЛЬНОГО АСИСТЕНТА Соцмережі – це бізнес . І ставитися до них варто раціонально й прагматично. Відомо, що до 70% фоловерів таких celebrities, як Трамп, Леді Гага, Брітні Спірс та інших – це фейк. Їх або купили, або це взагалі – підроблені акаунти. Професійно вести соцмережі, особливо якщо мова відразу про декількох (Facebook, Instagram, Twitter, Linkedln, YouTube, Pinterest, Snapchat) – це повноцінна робота. І якщо ти вважаєш, що помітна присутність в цих ресурсах тобі корисна для кар'єри, цю справу краще віддати професіоналу. Найми віртуального асистента, який буде вести твої сторінки в соцмережах. Коштує це недорого, причому цей віртуальний асистент може бути фрілансером і перебувати на іншому кінці світу. Я, наприклад, веду Instagram сама, а ось за Facebook і особливо Twitter, який мені потрібен для бізнесу, відповідають спеціально найняті люди. У будь-якому випадку, такий аутсорсинг дозволяє заощадити і гроші, і час.

7. ЗМАГАЙСЯ ЛИШЕ З СОБОЮ Конкуренція – річ звичайна, але часто непродуктивна. Коли ми комусь заздримо або намагаємося змагатися, ми, зазвичай, взаємодіємо не з реальною людиною, а з його проекцією в нашій уяві. Яка найчастіше вкрай суб'єктивна і далека від істини. А змагаючись з собою, ми завжди гарантовано рухаємося вперед. Раджу визначити і сформулювати для себе три твої сильні сторони, які оточуючі повинні неодмінно помітити і запам'ятати після зустрічі з тобою – особистої або віртуальної. Наприклад, такі три якості: креативність, комунікабельність і харизма. Нехай вони стануть твоїми головними козирями – використовуй їх на співбесіді, в соцмережах, при зустрічі з клієнтами чи партнерами. Наприклад, ти хочеш справляти враження креативної людини, яка завжди має купу ідей (навіть якщо це не твої власні ідеї). Публікуй на

своїх інтернет-сторінках те, що тебе надихає: цитати-мотиватори, цікаві статті, дизайн-ідеї і т. п.

8. ВІЗУАЛІЗУЙ СВОЄ ЩАСТЯ Така техніка працює – це давно доведено. Чим частіше ти входиш в стан того, про що ти мрієш, тим вищі шанси, що це у тебе дійсно це буде. Допомогти можуть візуальні образи, талісмани, з якими у тебе асоціюється майбутнє. Це – чиста фізіологія, такі речi впливають на ретикулярну активаційну систему. Це – найдавніший, рептильний відділ мозку, відповідає за нашу спроможність сфокусуватися на цілі. Один з моїх клієнтів – банкір, який мріє прославитися, – купив собі копію статуетки “Оскар”. У цьому сенсі “дошки бажань” теж дуже добре працюють.

9. НЕ СЛУХАЙ КАР'ЄРНИХ ЕКСПЕРТІВ Слухай в першу чергу себе. Наприклад, є думка, що кожні п'ять років має сенс міняти роботу. Але все дуже індивідуально! Кожна ситуація – унікальна. Якщо ти відчуваєш, що затребуваний, і те, що робиш, приносить задоволення, навіщо йти з такої роботи? Але і тут не завадить чесна розмова з самим собою. Дай відповідь на питання: чи тут я, як і раніше, розвиваюся? Які є опції на ринку? Що можна зробити, щоб підвищити мою кваліфікацію? І якщо я боюся змін, то чому? Знай, що зміни неминучі. Все в житті перебуває в постійному русі.

10. НАВЧАЙСЯ! “Шукайте мудрості, а не грошей”. (Книга Соломона)

НА ШЛЯХУ ДО УСПІХУ ТОБІ ДОПОМОЖУТЬ: • Непохитна віра в себе • Відсутність страху перед поразками • Винахідливість, креативність • Наполегливість • Хороша інтуїція • Знання себе, своїх слабких і сильних сторін.

• Послідовність в думках, але гнучкість в діях • Уміння абстрагуватися від критики і брати на себе відповідальність • Комунікабельність • Подяка за те, що є

Бізнес

На

Start’ i до мрiї

Людмила ПУСТЕЛЬНИК

Кожне здiйснене бажання – це подоланий шлях. А для багатьох “американська мрiя”, дорога до неї означає й буквально – неозорi хайвеї, що губляться за горизонтом та шум шин на шосе. Йдеться про водiїв-далекобiйникiв, чий фах сьогоднi – один з найбiльш затребуваних i гiдно оплачуваних. Опанувати ним – швидко, гарантовано та якiсно – допоможуть в авто-школi Start CDL Training (Фiладельфiя). Засновник школи, Василь Кушнiр, добре знає, що таке романтика далечини у поєднаннi з наполегливiстю та вiрою у власнi можливостi. А ще – як твердо стати на дорогу до успiху. З Василем ми розмовляємо про рiзнi старти – його власний, a також тi, що його заклад надає бажаючим стати водiями великих вантажiвок.

- Ми забезпечуємо висококласний сервiс – такий, якого наразiне можуть запропонувати iншi школи, – говорить Василь. – Нашi офiси побудованi таким чином, щоб створити щонайкращi умови – скажiмо, сховатися вiд сонця i одночасно вивчати деталi вантажiвки. Потiм зайти до примiщення, зробити собi кави, посидiти й вiдпочити, подивившись вiдео. В нас бiльш нiж достатньо технiки, багато викладачiв, усi вони працюють позмiнно i вiдданi своїй справi. Готовi буквально вести за руку кожного учня. Нами розроблено детальну систему перевiрок та обходiв машини, ми створили власну технологiю; як навчити всьому тому, з чим студент зустрiнеться на iспитi. Кожного свого учня ми постiйно тестуємо в процесi навчання i визначаємо, наскiльки вiн готовий до iспиту. До того ж, ми тiсно спiвпрацюємо з компанiями, де затребуванi нашi випускники. Ми справдi працевлаштовуємо. Люди, що закiнчили нашу школу, мають всi шанси одразу отримати нормальну роботу, добре оплачувану. Компанiї охоче наймають наших вихованцiв, бо розумiють, що тi отримали висококваліфікований вишкiл, добре навченi.

- Скiльки зараз у вас викладачiв та скiльком учням вони допомагають?

52

August 2019 Ukrainian People

- Зараз у нас працює 13 чоловік робочого персоналу. Технiка – 12 вантажiвок та ще 4 в офiсi штату Iллiнойс. За час існування школи вона підготувала кілька тисяч фахівців. Та це зовсім не означає, що на цьому зупинилися, будемо i далі зростати, ми не заганяємо себе в рамки.

- Ось припустимо, я приходжу до вас навчитись – людина без попереднього досвiду керування, тим бiльше, великою вантажiвкою. За скiльки часу у вашiй школi стану справжнiм професiоналом?

- Шанси, що навчитеся серйознi, 95%. Лише декотрi люди не можуть бути водiями – це буває пов’язаним з проблемами зi здоров’ям. Наприклад, йому кажеш повертати налiво, i в нього почався ступор. Потiм, все ж таки, повернув, але вже сталися кiлька секунд затримки, було запiзно. Але подiбнi випадки, повторюю – дуже рiдкiснi. Та й жiнок, що опановують професiю водiя, у нас не бракує. Наймолодшiй з них – 23 роки, найстаршiй – 65. А наймолодший хлопець, наш учень, починав з 18-ти. За нацiональним складом – кого тiльки нема. Бiльше, звичайно, українцiв, тих, що недавно прибули до США.

- Чимало з новоприбулих погано володіють англійською, або й взагалі її не знають. Чи є це перешкодою для вступу до вашої школи?

- Нi. Якраз це не являється перешкодою. Просто буде потрiбно трошки бiльше часу, щоб вивчити усi фрази й термiнологiю. Буває, щоправда, навпаки i доволi часто – що люди суттєво покращують свої мовнi навички, паралельно опановуючи водiйську справу. Ми навiть пiдрахували якось, що протягом двох тижнiв навчання у нашiй школi учнi вивчали 250 нових слів.

- Oтже, до вас прийшов новий учень. На що йому розраховувати?

- На iнтенсивний тренiнг по 12 годин щодня. Протягом двох тижнів. На час навчання студенти можуть зупинитися у нашому гуртожитку-хостелi, це звичайні квартири, ми обладнали їх усiм необхідним. Докупили лiжка, там є душ, кухня, вони постійно прибираються. Коштує це недорого, 25 доларів за добу. Все, що потрібно з собою мати – це необхідні документи. Дозвіл на керування (permit– права) та медичну карту. Що важливо – якщо права отримані в іншому штаті, людина має повне право у нас навчатися та в нас же скласти іспит. На це учень витратить менше часу, аніж в інших місцях – у нас призначення екзамена займає короткий термін, від двох до чотирьох робочих днів. Для порівняння – в інших штатах те ж саме – від одного до чотирьох місяців. Плюс наш студент отримає право керування траком того штату, з якого приїхав. Тобто, якщо він з Нью-Йорка – то нічого не повинен змінювати в документах після складання іспиту.

- Будь-ласка, розкажіть про іспити детальніше.

- Вiн нараховує три етапи. Перший – це теорiя, майбутнiй водiй повинен знати кожну деталь в машинi. Далi – практика на наших тренувальних майданчиках, i, врешті, виїзд. Для цього беремо свою машину, на якій студент навчався. Статистика у нас така: з 30-ти людей протягом тижня, можливо, буде один чи два, кому скажуть перекласти. Або й взагалі таких не буде, більшість складають iспит з першого разу.

- До чого треба бути готовим водiям вантажiвок? Про що їх попереджаєте?

- Що тривалий час доведеться провести в дорозi самому. Психологiчно це буває важко. Що треба бути врівноваженим, надто, у ситуаціях, коли на шляху хтось під’їжджає надто близько.

- A про які переваги роботи говорите?

- Про те, що гарантовано отримають добрi грошi. Скажiмо, людина прибуває до США з певною сумою коштiв, якi мають властивість швидко закінчуватися. Але, закінчивши нашу школу, вона одразу ж отримує нагоду суттєво покращити своє матеріальне становище. Наприклад, студент заробляє від 1500 до 2000 доларів за тиждень. Для початківця це – дуже непогано. З часом з’являються перспективи росту, можливостi придбати свою машину. А також, знайти себе в суміжних з нашим бізнесах – як-от диспетчерському, пакувальному тощо. Зорієнтуватися після нашої школи буде легше.

- Зв’язок з випускниками підтримуєте?

- Обов’язково. У нас постійно відбуваються зустрічі випускників, телефонуємо кожному, хто в нас навчався. Щороку для такої події орендуємо ресторан, разом відпочиваємо, влаштовуємо рiзнi конкурси й розваги. Такi вечори минають дуже весело і цікаво. Таким чином ми нагадуємо про себе ще раз, a нашi випусники знову мають нагоду потусуватися з “однокласниками”. В нашiй школi панує командний дух. Можу з певнiстю сказати, що ми товаришуємо з кожним, хто до нас приходить. Це для нас – не просто клiєнт, а людина, з якою будемо спiлкуватися в майбутньому. З часом у нас формуються вiдносини, коли стаємо, як одна родина. В якiй усi поважають одне одного i якнайкраще виконують свої завдання. Важлива інформація – ми влаштовуємо наших випускникiв на роботу. Скажiмо, вони бажають змiнити свою теперiшню компанiю, телефонують нам, ми допомагаємо. Маємо для цього чимало можливостей та зв’язкiв. Ми намагаємося тримати постiйний контакт з випускниками.

А ще у нас є система паркувань, де водiї залишають свої траки. Чому “система”? Тому що паркiнгiв у нас вже бiльше 14-ти, вони розрахованi на 600 мiсць для вантажiвок. Більшість наших випускників, що почали працювати, потребують місця для своїх вантажівок. Вони звертаються до нас і ми здаємо його помісячно. Паркувальнi дiлянки розташованi навколо Фiладельфiї, але незабаром з’являться i в iнших мiстах – ми плануємо розширюватися. Крiм Фiладельфiї, де головний офiс, вiдкриваємо ще один в Чикаго.

- Пам’ятаєте, як все починалося? Як взагалi виникла iдея вiдкрити школу для водiїв тракiв?

- Ранiше я i сам працював у подiбнiй школi – викладачем. Багато чого там менi не подобалося, тож зрозумiв, як не треба робити. На попередньому мiсцi роботи було чимало можливостей для розвитку учнiв, та вони просто не використовувалися власниками.

Потiм працював водiєм, i так прийшов до iдеї вiдкрити власну школу. Знайшов партнерiв, втiлив свiй задум в життя – в 2015-му. Починали з одного пiдручника англiйською мовою. Який спершу переклали росiйською, та ще й транслiтом, а вже вiдтак – польською, узбецькою, грузинською, турецькою, хiндi, китайською. Створили й навчальне вiдео. Поволi росли i постiйно продовжуємо це робити.

- А коли вперше прибули до США?

- Ще в 2011-му. Родом я – з Чернiвецької областi.

- Бувало таке, що у вашiй школi знаходили собi не лише майбутню професiю, але й супутника життя?

- Звичайно! Хлопець i дівчина зустрілися, коли стали вже iнструкторами в нашiй школi. Зараз їздять на маршрути вдвох. Це зовсiм не рiдкiсть – у нас пари часто працюють разом.

- А познайомилися вони за адресою вашої школи...

- 9300 Ashton Rd, Philadelphia, PA 19114. Телефонувати – (844) 2272162, сайт – cdlstart.com Звертайтеся! I з нами ви стовідсотково не будете самотнім на дорогах, бо долатимемо їх разом.

Ukrainian People August 2019

53

Vista Trans: “Ми знаємо, як здобути успiх i хочемо подiлитися ним з вами!”

Людмила Пустельник …Кажуть, що хлопцi нiколи не виростають зi своїх iграшок, просто останнi стають бiльшими й дорожчими. Надто, якщо це захоплення – великими машинами, вантажiвками – коли в руках кермо потужного механiзму, а з вiкон вiдкривається така заманлива нескiнченна дорога. Що там, за поворотом? Команда логiстичної компанiї Vista Trans вмiє бачити далеко – недарма ж “vista” в перекладі означає “перспектива” або ж “гарний вид”. Розвиток цього холдингу сьогоднi – один з найдинамiчнiших у США; компанiя вже встигла здолати крутi пiдйоми становлення i впевнено рухається вперед. Cepeд здобуткiв – стабiльно високi, та щоразу кращi позицiї протягом трьох рокiв поспiль (включно з 2019-м) y рейтингу видання “Inc.500” – як oрганiзації, що зростає найшвидше в країнi. (Всього у списку – 500 компаній). На шляху до успiху Vista Trans тримає добру швидкiсть. Про те, з чого починали, новi цiлi компанiї, її цiнностi та запоруку перемоги ми спiлкувалися з директором з маркетингу холдингу Максимом Лукасевичем.

- Ринок перевiзникiв вантажiв у США – доволi насичений. Чому колись вирiшили зайняти саме цю нiшу, вже достатньо конкурентну?

- Коли компанiя лише створилася, нiхто тодi не думав, що настiльки виростемо. Спершу просто були трак i мрiя засновника та власника, Олексaндра Поповича. Купили вантажiвку – бо це було вигiдне вкладення коштiв – i поволi стали нарощувати потенцiал. Звичайно, бувало нелегко, не бракувало проблем, не завжди вдавалося витратити грошi так, як це хотiлося зробити, але... Помалу все вирiшувалося, бо ми вiрили в себе. Щойно виросли до 20-ти тракiв, стало зрозумiло – нiхто на цьому не зупиниться, будемо рости далi. Зараз програма-максимум, як-то кажуть – sky is the limit! (“вище – тiльки небо!”

– ред.). Тобто робити перевезення i на сушi, i на водi, стати серйозним конкурентом великим логiстичним компанiям. Кроки в цьому напрямку вже зроблено – вiдкрили офiси компанiї в Європi, якi обслуговують

54

August 2019 Ukrainian People

наше американське вiддiлення. Там вже працюють нашi диспетчери та фахiвцi з безпеки. Цi люди – українсько- та росiйськомовнi. Все це – незважаючи на те, що Vista Trans дуже мало світилась серед українського спiвтовариства чи людей з пострадянського простору. Взагалі, ми мало уваги звертали на публічність. Бо натомiсть наголошували на становленнi і розвитку компанії. Це допомогло збудувати стабільну велику організацiю з 5-ма вiддiленнями в Америці, Канаді, Сербії та Україні, контрактами з великими корпораціями, 300-мa новими вантажівками, власною автомайстернeю та найкращим обладнанням.

- Бути частиною такої органiзацiї – престижно. Припустимо, до вас приходить початкiвець, що хоче працювати в компанiї. Якими якостями вiн повинен володiти, щоб стати членом команди?

- До нас часто приходять кандидати без попереднього досвiду i стають працiвниками Vista Trans.

Якщо ми бачимо, що людина хоче вчитися, вмiє творчо мислити i готова взятися за завдання навiть бiльшi вiд тих, виконання яких вiд неї потребують. Звичайно, звертаємо увагу й на людськi якостi – вмiння спiвпрацювати з колективом, доброзичливiсть.

- А чого очiкують вiд потенцiйного трак-драйвера Vista Trans?

- Нашi трак-драйвери – це не просто працiвники, вони – нашi партнери. I вони, i ми водночас заробляємо грошi, ми буквально не можемо (посмiхається – ред.) один без одного! Тож для компанiї драйвери – завжди на першому мiсцi. Якщо iнодi й виникає якась проблема, то вона обов’язково вирiшується одразу. А працiвник, звичайно, може бути впевненим, що до нього, насамперед, ставитимуться з повагою. По-друге, що йому дадуть високоякiсне обладнання, забезпечать роботою, i що буде отримувати гiдну зарплату безперебiйно. Жодного разу за всю iсторiю iснування компанiї у нас не було затримок з виплатами. Зароблене виплачується чесно та щотижня, на основi документацiїпiдтвердження, скiльки напрацював трак-драйвер. Тому нiколи не мали такого клопоту, як бодай одна скарга працiвникiв. Ми надзвичайно піклуємoся про наших водіїв і намагаємося створити найкращі умови праці для них. Розуміємо, наскільки нашим водіям важливий якісний сервіс. Тому зараз з повною впевненістю можемо сказати, що ми – та компанія яка може це забезпечити, i ми готові говорити про себе і показувати себе.

Xотіли б запросити усіх наших водіїв до співпраці з нами і сподіваємося на довгі, міцні і продуктивні стосунки.

- Тобто сповiдуєте принцип “компанiя – друга родина”?

- Розкажу кiлька iсторiй, що якнайкраще iлюструють наше ставлення до працiвникiв. Був у нас хлопець – на складі спочатку, потім захотів стати драйвером. Ми допомогли йому отримати права та взяли його компанійським драйвером – на свій ризик. Через якийсь час вiн купив у нас трак і став уже власником у нашій компанії. Коли придбав собі квартиру, ми дали йому кредит, щоб зміг зробити собі ремонт. Ще однiй нашiй офіс-працівниці ми допомогли оплатити навчання в університеті.

A загалoм ми дуже багатьом допомогли купити свої власнi вантажівки.

- Яким своїм досягненням Vista Trans пишається найбiльше?

- Окрiм вже згаданих показникiв за пiдсумками рейтингу журналу “Inc.500” (див. вище – ред.), ми також посiли 8-ме мiсце на “Сrain’s Fast” – буквально кiлька тижнiв тому. Це – рейтинг компанiй з найшвидшим ростом в Чикаго, всього у списку – 50 органiзацiй.

Iншi компанiї з тракового бiзнесу, що були там представленi, опинилися дуже позаду нашої. Ми обігнали всіх своїх конкурентів у логістиці – найближчий з них опинився на 16-iй позицiї. А ще одне не менш важливе досягнення – що досвiд нашого холдингу демонструє реальний кар’єрний рiст його працiвникiв. На прикладi президента Vista Trans Тазо Гioргадзе, що починав у нас з посади диспетчера. Протягом кiлькох рокiв виконував свою роботу дуже класно i потiм став партнером власника, Олекcaндра Поповича. Ця iсторiя – вельми показова для нашого холдингу, бо його працiвники зростають разом з ним.

- Знаю, що Vista Trans пiдтримує чимало культурноосвiтнiх iнiцiатив української дiаспори.

- Для нас це важливо – допомагати своїм людям. Неодноразово відсилали гуманітарну допомогу на Схід України під час вiйни. Також ми дуже хотiли б, щоб у нас працювали бiльше українцiв. Тому й не лише, серед iнших пiдтримуємо нашу церкву на Камберлендi (Чикаго), беремо участь у їхньому фестивалi UKtoberFest, допомагаємо рiзним українським бiзнесам, що влаштовують рiзнi подiї для дiаспори. I, звичайно, спiвпрацюємо з журналом Ukrainian People! А загалом наша компанiя – то справжнiй “iнтернацiонал”. Крiм українцiв, у нас працюють молдовани, поляки, росiяни – це тi, що в офici. Cеред драйверiв – українцi, грузини, американцi, oстаннiх – найбiльше.

- Це – одна з переваг Vista Trans?

- Не тiльки вона. Ми всi – дуже вiдповiдальнi, i вся наша робота виконується дуже швидко i дуже якiсно. По-друге, у нас – класнi машини, тож нашi драйвери нiколи не мають проблем. Не буває такого, що нашi водiї отримують меншi грошi через поламки обладнання.

- Як гадаєте, що чекає компанiю “там, за поворотом”?

- Новий виклик та новий успiх – бо ми вмiємо задля нього працювати!

Запрошуємо водіїв CDL Class A Ми пропонуємо унікальні умови для наших водіїв Amazon Drop & Hook accounts (Dry Van trailers) 3000 - 4000 миль щотижня

Company Flatbed / Step deck driver До $0.73/милю або 30% від gross

Чому варто працювати саме у нас?

- Ми номер 8 в списку найшвидше зростаючих компаній нашого штату (# CrainsFast50) - 350+ нових траків в США і Канаді - Нові Dry Van і Flatbed трейлери з усім необхідним обладнанням - 1099 або W2 на твій вибір - Health and Medical Insurance (навіть для водіїв працюючих на 1099) - Green Card Sponsorship Program для водіїв з досвідом в США або за кордоном - Термінали в Illinois, New Jersey, Miami і Toronto - Сервіс по ремонту траків і цілодобова підтримка на дорозі - Великі бонуси за рекомендацію і доплата за безпечне водіння та стаж - Можливість лізингу та фінансування з першого дня роботи - Ми оплачуємо переліт, drug test, проживання в готелі та навіть купуємо смачну піцу нашим водіям :)

Телефонуйте: 847 805 8695 vistatrans.com

М и ст е цт в о

Конкурс “Коронація Слова” недарма називають літературним “Оскаром”. Його всебічний вплив на українське культурно-мистецьке середовище важко переоцінити. За дев’ятнадцять років існування конкурсу з’явилася ціла плеяда нових авторів, книжки з логотипом “Коронації” розлітаються з полиць магазинів, театри ставлять нові спектаклі, екранізації популярних творів виходять у широкий прокат і отримують нагороди на міжнародних кінофестивалях. Завдяки “Коронації Слова” письменники повірили у себе, а читачі стали очевидцями розвитку самобутнього літературного процесу. Знаходити нові імена й популяризувати сучасну літературу на міжнародному рівні – висока місія та щоденна рутина натхненників і засновників конкурсу. Подружжя Логушів уже увійшло в історію – так само, як колись Терещенки та Ханенки. Вони інвестують свій час, знання і кошти у те, що згодом у підручниках називатимуть новою хвилею розквіту національної свідомості та культури. Поки пані Тетяна і пан Юрій Логуші розповідають про себе і свою справу життя, я спостерігаю за мовою їхніх тіл. Вони постійно туляться одне до одного – ненав’язливо, непоказово. Дуже звично і тепло. Посміхаються, зазирають у вічі. Паралельно з нашим вербальним спілкуванням відбувається тиха магія їхнього особистого діалогу – у відтінках емоційнодуховного спів-налаштування. Це не про слова. Це – про концентровану суть. Мимоволі думаєш: напевно, саме так і виглядає справжнє кохання.

Король і королева українського слова

– Пане Юрію, Ви народилися в Німеччині, виросли у США, але не втратили своєї української ідентичності. Ви збагатили її міжнародним досвідом і освітою. Розкажіть, будь ласка, про своїх батьків і середовище, в якому Вас виховували. Ю.Л.: – Мої батьки поїхали з України незадовго до мого народження. Вони обидва були членами ОУН-УПА. Налагоджували зв’язки УГВР з антигітлерівською коаліцією. Мій тато стояв біля витоків української служби “Голосу Америки”. Дід по материнській лінії – Олександр Янко – був членом Центральної Ради, а тітка – Оксана Мешко – була співзасновницею “Гельсинської спілки”. Т.Л.: – Боротьба за незалежність України в пана Юрія в крові.

56

Його предки належали до реєстрового козацтва. За однією з гілок роду він навіть має польське королівське коріння.

– Пане Юрій, у своїй дисертації ще у 1973 році Ви математично вирахували неминучий розпад СРСР. Тоді Ви писали, що радянська планова економіка як система господарювання – це нежиттєспроможна конструкція, яка не відповідала ні викликам часу, ні логіці світових економічних процесів. Скажіть, будь ласка, як ви особисто готувалися до колапсу Радянського Союзу, якою була ваша “гра на випередження”? І як отримання Україною незалежності вплинуло на ваше життя? Ю.Л.: – В основу економіки СРСР було по-

August 2019 Ukrainian People

кладено торгівлю сировиною. Власне, в Росії й донині те саме. Це програшна стратегія. Потрібно було пояснити це молодим людям. Тоді, у 70-ті, я започаткував програму академічного обміну студентами і професорами між американським та польським університетами. Польща тоді була у соцтаборі, проте виявилася доволі відкритою до західних ідей та нововведень. Пізніше, вже за незалежності, ми разом із Богданом Гаврилишиним заснували Міжнародний Інститут Менеджменту в Києві. Ми хотіли розказати молоді про основні економічні закони, за якими живе світ, про етику і мораль бізнесу. Але ми були такими ідеалістами…

Українські пострадянські реалії та спосіб мислення дуже відрізнялися від західних. Це виявилося викликом не лише для українців, які намагалися вивчити західноєвропейські економічні моделі, а й для нас, репатріантів. Аби “вписатися” в українську дійсність, замало було знати мову, мати відповідну освіту і почуватися українцем у душі. В юнацтві я був “пластуном”. У таборах ми багато часу приділяли вивченню української мови, культури, традицій, пісень. Якось до слова я сказав своїм товаришам: “Ми мусимо бути готові повернутися в Україну та розбудовувати її, коли вона стане незалежною”. А мені у відповідь: “Та що ти таке кажеш? Яке там “повернутися”? Навіщо?” Це були 1950-ті роки. І направду, далеко не всі були здатні на такий крок. Повернулися Уляна Супрун, Катерина Чумаченко (пізніше – Ющенко), Богдан Гаврилишин… Насправді, багато хто хотів пов’язати своє життя з Україною, але далеко не всі змогли адаптуватися. Корупція, бандитизм 90-х, нерозуміння людьми базових принципів ринкової економіки та демократії – це були серйозні перешкоди. Потрібно було знайти роботу, зуміти застосовувати свої знання й навички, досконало володіти українською та російською.

Т.Л.: – Пан Юрій знає сім мов і працює з великими корпораціями та університетами як економічний експерт. Він вміє говорити з дуже різними людьми мовою спільних цінностей та інтересів. Це дуже допомогло йому реалізуватися в Україні. Але – так – далеко не кожний зміг пройти подібний шлях. Ю.Л.: – У 1992 році я їздив на Донбас із делегацією з Конгресу США. Мені запропонували спуститися в шахту, подивитися на роботу шахтарів. Я погодився. Навколо всі розмовляли російською – і в забої, і нагорі. Але коли після душу ми сіли перепочити й поїсти, то ці прості робітники почали співати українських пісень. Мене це так торкнуло. Нам постійно “продають” стереотип російськомовного Донбасу, але це ніщо інше, як політика. Копніть глибше – а там українська пісня.

Олена Карпенко,

співачка, композитор, поетеса та журналіст. Лауреат численних міжнародних музичних конкурсів, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів. Випустила п’ять книг та три сольні альбоми. Під псевдонімом Solomia виступає з концертами в Україні та за кордоном. Офіційний сайт – www.solomia.net

OREST EXPRESS ВІТАЄ ВСЮ УКРАЇНСЬКУ ДІАСПОРУ З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ! ЗАПРОШУЄМО НА РОБОТУ ВОДІЇВ З CDL A LOCAL/REGIONAL: LONG DISTANCE: - MIDWEST TO WEST COAST - $28/HOUR - 58 C/MI

ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЗВОНІТЬ 630.376.6373 EXT. 5

– У чому, на вашу думку, проявляється українська ідентичність? Т.Л.: – На жаль, багато хто з нинішніх діячів діаспори мають доволі поверхове уявлення про Україну. Вони люблять вареники та народні пісні, вбираються у вишиванки на покази українських фільмів. Але коли йдеться про розуміння внутрішніх процесів, то виявляється, що ми є носіями надто відмінних культурних кодів: “Пливе кача” для них – просто пісня. Переважна більшість діаспорян взагалі не бували в Україні. З письменників вони знають лише Шевченка, Франка і Лесю Українку. Радянська залізна завіса, опустившись, розрубала зв’язок поколінь. А національна ідентичність – дуже тонка і вразлива річ. Її можна плекати лише через живе слово. Ю.Л.: – Мова, література, пісня – то і є цей живий зв’язок, код нації. Ми з батьками завжди спілкувалися українською. Завдяки ним я читав дуже багато української літератури. Якось, іще у студентські роки, я в метро так захопився твором Антоненко-Давидовича “За ширмою”, що ледь не опинився в депо. Отямився лише коли працівник підземки на кінцевій окликнув мене і попросив звільнити вагон. Т.Л.: – Я теж завжди так зачитувалася. З дитинства обожнювала запах книжок. Візьмеш у руки, розгорнеш – і ось воно, щастя. Моїй мамі бібліотекарки закидали: “Що то у вас за дитина така? Подивіться, який в неї розбухлий формуляр: ми його доклеюємо й доклеюємо. А вона все читає й читає”.

– Певно, любов до українського слова, до книжки, вас і поєднала. Як виникла ідея “Коронації Слова”? Хто її натхненник? Пані Тетяна злегка всміхається і жестом вказує на пана Юрія. Ю.Л.: – “Коронація” – це справа всього нашого життя. Україна неможлива без живого українського слова. А воно де? У книзі. Проте, щоби твір став книжкою та потрапив до рук читача, і автор, і видавець мусять докласти колосальних зусиль. Нерідко буває так, що твір гарний, але ім’я автора не на слуху. І це спиняє видавця, він не хоче фінансово вкладатися у книжку, яку потім буде важко продати. Так що ідея лежала на поверхні. Виявляється, ніде, окрім України, немає подібного до “Коронації” відкритого конкурсу рукописів. І це мені в приватній розмові підтвердив Паоло Коельо. За світовою практикою, до розгляду приймаються уже видані книжки. А на “Коронації” експерти та члени журі оцінюють самі тексти, їхню художню цінність, не маючи жодної підказки щодо того, хто є автором – чи це відомий письменник, чи людина, яка написала свій перший в житті роман.

58

August 2019 Ukrainian People

Т.Л.: – Переможцями конкурсу неодноразово ставали люди, які за інших умов навряд чи колись мали би шанси опублікувати свої твори. Вони не були професійними письменниками, їхні імена ніколи ніде не звучали. Одна жінка, вже тримаючи в руках нагороду, розгублено повторювала: “Я – бухгалтер. Я – простий бухгалтер”. А тепер вона видає роман за романом. У 2017 році одразу три нагороди отримав роман “Останній бій Урус-шайтана”. Автором виявився чоловік, який, маючи освіту інженера, змушений був працювати охоронцем у супермаркеті. Це був фурор. Ніхто не міг такого передбачити. Навіть сам автор не повірив, коли його викликали на сцену втретє. Ю.Л.: – Анонімність авторів, неупередженість журі та суспільний розголос – це те, що робить конкурс особливим і дає можливість новим, нікому невідомим авторам, публікувати свої книжки та здобувати визнання.

– Ви вже багато кого “коронували”. А самі почуваєтеся монаршими особами? Посміхаються. Т.Л.: – Та ні, ми – звичайні люди, які дуже багато працюють. У нас не буває вихідних. От сьогодні неділя. Я зранку кажу панові Юрію: “Давай на годинку на океан з’їздимо? Тут близенько”. А він: “Знаєш, мені сьогодні стільки потрібно зробити…” Власне, так і живемо. Окрім основної роботи в університеті, економічних консультацій та бізнесу, пан Юрій вкладає дуже багато часу і зусиль у розвиток конкурсу. “Коронація” дуже виросла і видозмінилася за останні роки. Спершу це був конкурс романів, кіносценаріїв і п’єс, але згодом додалося багато інших номінацій. Деякі категорії конкурсу виокремилися у самостійні проекти. “Молода КороНація” та “Дитяча КороНація” створені для під-

тримки розвитку літератури для дітей. “Гранд Коронація” – це змагання між переможцями перших премій у різних номінаціях, яке проводиться раз на п’ять років. “Золоті письменники України” – це відзнака для авторів, чиї паперові книжки вийшли накладом більше 100 тисяч примірників. Задум “Воскресіння Розстріляного Відродження” – у вшануванні пам’яті діячів української культури, вбитих і репресованих радянською владою у страшні 30-ті роки ХХ ст. Нинішня хвиля розвитку української культури неможлива без розуміння зв’язку з ними та їхньою творчістю, без виховання в наших сучасників відчуття поваги та вдячності за їхню позицію. Нині ми готуємо енциклопедію авторів і лауреатів “Коронації Слова”, яка вийде до двадцятої річниці конкурсу. Як бачите, “монарший спокій” нам і не снився. “Коронація” – це величезний проект, який би ми не змогли “підняти” без багаторічної допомоги наших дітей – Олі та Альберта. Вони “тягнуть” левову частку організаційної роботи. І великою мірою саме завдяки їм “Коронація” існує в нинішньому вигляді.

– Що Ви вважаєте найбільшим здобутком “Коронації”? Ю.Л.: – Формування нової хвилі українського письменства ХХІ сторіччя, популяризацію українського слова, створення позитивного міжнародного іміджу потужної та самобутньої європейської літератури. Я дуже тішуся, що на конкурс за ці роки було подано близько 10 мільйонів рукописів, і майже тисячу романів було опубліковано; що на екрани вийшло вже 47 фільмів, а ще кілька наразі на стадії зйо-

мок; що пісні за текстами наших лауреатів лунають і з високих сцен, і на передовій.

– Якщо не секрет, як ви познайомилися? Ю.Л.: – Я був на нараді у Відні як регіональний директор по Східній Європі однієї великої корпорації. Виходжу зранку в лобі готелю, а там – медична виставка. І біля одного зі стендів раптом бачу цього янгола… Пані Тетяна міняється на обличчі. В неї виступають сльози. Вона відвертається, намагаючись опануватися. Ю.Л.: – Я звернувся до неї німецькою. Довго намагався вмовити її пообідати зі мною. Тетяна категорично відмовлялася: “Хіба я не знаю, чим такі обіди закінчуються?” І тут у мене раптом виривається: “Ти мені потрібна не як коханка, ти мені потрібна як дружина”. Ясна річ, та моя нарада накрилася рядном. Але це було одним із найправильніших рішень мого життя. Т.Л.: – А наприкінці обіду, вже прощаючись, він сказав: “Я знаю пару слів українською”. Причому вимовив це так чисто, без жодного акценту. Я аж зніяковіла. Вирішила, що то до мене підіслали якогось шпигуна. Тоді це нерідко траплялося з нашими людьми за кордоном. Приємна бесіда, залицяння, а потім незчуєшся – і вже у КДБ. Я різко висловила все, що думала, похапцем зібралася й пішла. Ю.Л.: – А я посміхався і думав: “Ух, що за жінка! Саме така мені й потрібна – гостра й рішуча”.

– Якби Ви могли повернути час і змінити своє життя, то що би ви зробили по-іншому, про що попередили би себе-колишніх? Дивляться одне на одного. Довго. Щемко.

– Ми надзвичайно вдячні долі, що звела нас. Але нам би так хотілося зустрітися раніше. Тоді все життя склалося би по-іншому.

Фото Алекса Заклецького

Reliable Auto Repair Center 3401 N Ashland Ave, Chicago, IL 60657

(773) 935-3355 Усі види механічних, електричних та кузовних робіт. Гарантуємо високу якість, швидкість та помірні ціни.

Зона 51 – секретна військова авіабаза, віддалений підрозділ військово-повітряної бази Едвардс. Поточна мета її функціонування публічно невідома; однак, ґрунтуючись на історичних даних, вона, швидше за все, підтримує розробку і випробування експериментальних літаків і систем озброєння (чорні проекти). Незважаючи на те, що база ніколи не була оголошена секретною, всі дослідження і події, які відбуваються в Зоні 51, мають статус таємної або конфіденційної інформації (TS/SCI). В липні 2013 року, після подання запиту про свободу інформації (FOIA), ЦРУ вперше публічно визнало існування бази, розсекретивши документи, які деталізують її історію та мету існування. Розташована в південній частині Невади на заході Сполучених Штатів, на відстані 83 миль (134 км) на північний захід від Лас-Вегаса, на південному березі сухого сольового озера Грум-лейк. Місце було придбано ВВС США в 1955 році, переважно, для льотних випробувань літака Lockheed U-2. Територiя навколо Зони 51, включно з маленьким містечком Рейчел на “Позаземному шосе”, є популярним туристичним напрямком.

Правда про Зону 51 Влітку 1947 року один з фермерів у штаті Нью-Мексико, перевіряючи стан своїх овець після сильної грози, зробив несподівану знахідку. На схилі пагорба в пустелі він виявив уламки дивного об'єкта, походження якого залишилося загадкою для чоловіка. Через кілька днів командування сусідньої авіабази підтвердило пресі, що мова йде про якийсь “літаючий диск” (flying disc), який зазнав катастрофи. Згодом військові, акуратно зібрали залишки ”диска”, висунули версію, що мова йде про розбитий метеозонд. Про цю історію забули на три десятки років, щоб в 1970-і вона все ж таки стала наріжним каменем “інопланетної” міфології, відомої як “Розуельський інцидент”.

60

August 2019 Ukrainian People

Зона 51 З цим об'єктом, загубленим в пустелі американського штату Невада, пов'язано безліч різноманітних легенд, які давно стали частиною місцевої масової культури. Про нього знімають фільми та серіали, роблять комп'ютерні ігри, створені гігабайти різноманітних “теорій змови”, але уряд США, як і раніше, тримає в таємниці “Зону 51”. Що ж достеменно відомо про найзагадковiшу військову базу Америки?

В

же в 1990-і ця подія набула такого значення, що справа дійшла до офіційних запитів конгресменів, які вимагали, нарешті, пояснити їм та їхнім виборцям, що ж сталося в 1947-му році. Офіційний звіт, опублікований ВПС США після проведення розслідування у 1994-му, дещо скоригував оприлюднену першу версію. Згідно з документом, під Розуеллом розбився зовсім не звичайний цивільний метеозонд, а об'єкт, який був частиною військового проекту “Могул” – програми запуску на велику висоту повітряних куль з встановленими на них мікрофонами. Ці пристрої фіксували звукові хвилі від радянських ядерних випробувань. Зрозуміло, “Могул” був засекречений, що, на думку

військових, і пояснювало деяку плутанину і заяви які суперечать одна одній і робилися по свіжих слідах в 1940-і роки. Природно, що численних ентузіастів-уфологів не можна було так просто обвести навколо пальця. Вони, як і раніше, (а, може, ще більше) були впевнені, що під Розуеллом зазнав катастрофи зовсім не метеозонд, і навіть не секретна нудна повітряна куля з білою зіркою ВПС на боці, а справжній космічний корабель (або краще – навіть три таких) з велоокими гуманоїдами в сріблястих скафандрах. Уряд же, за звичаєм всіх урядів світу, отримавши доступ до інопланетних технологій, відмовився визнавати факт “контакту”, евакуювавши уламки НЛО і його пілотів на свою базу в штаті Невада. Відому серед любителів непізнаного як “Зона 51”. До недавнього часу “Зона 51” була найбільш закритим американським військовим об'єктом, абсолютна секретність якого стала живильним середовищем для виникнення найрізноманітніших “теорій змови”. Мізки громадських активістів, стурбованих проблемою “чи ми одні у Всесвіті?”, розбурхував вже той факт, що Пентагон відмовлявся визнавати існування бази. Доступ туди був заборонений, фотографії відсутні, зате заїжджі шукачі пригод регулярно ділилися захоплюючими історіями про загадкові літальні апарати, що борознять небо Невади, таємничі звуки і вогні.

Однак в 2013 році сталося те, що раніше здавалось неймовірним. Через 8 років після запиту одного з вчених університету імені Джорджа Вашингтона та керуючись законом про свободу інформації, ЦРУ визнало існування “Зони 51” і оприлюднило історію її появи. Любителі конспірології були безмірно розчаровані, зате історики холодної війни отримали багатий матеріал для подальшого вивчення протистояння двох систем. В першу чергу Центральне розвідувальне управління опублікувало карту розташування об'єкта. “Зона 51”, або аеродром Хоуми (її офіційна назва на даний час), є неправильним прямокутником зі сторонами 9,7х16,1 км. Саме тут ще в роки Другої світової війни розмістили відразу кілька військових об'єктів, головним з яких став найбільший в США Невадський випробувальний полігон – місце проведення понад 900 ядерних вибухів. Цей полігон був умовно розділений на мережу з 30 квадратів, пронумерованих “зон”. “Зона 51”, що не входить до його складу, сусідить із “Зоною 15 полігону, і, ймовірно, її неофіційне ім'я є звичайним дзеркальним відображенням номера вже існуючого поруч об'єкта.

ЦРУ

сформулювало і мету існування цієї бази. Згідно із заявою управління, вона призначена для “випробування технологій і систем, критичних для ефективності армії США і безпеки Сполучених Штатів”. За цією туманною фразою могло стояти все що завгодно, включаючи вивчення “літаючих тарілок” або операції над мертвими інопланетянами. Але опубліковані в подальшому дані показали, що мова йде про так звані “чорні проекти” – надсекретні американські військові програми, ультрасучасні результати науково-технічного прогресу. На самому початку 1950-х років градус істерії в холодній війні почав стрімко зростати. Після початку конфлікту на Корейському півострові радянські ППО стали, не соромлячись, збивати західні літаки, що залітали в повітряний простір “будівників комунізму”. До запуску супутників-шпигунів було ще далеко, а актуальну інформацію про стан Збройних сил СРСР в умовах “наростання міжнародної напруженості” якимось чином отримувати було треба. У такій ситуації в США почалася розробка сучасного літака-розвідника, спроможного підніматися на висоту 21 кілометр, де він був недосяжним для радянських перехоплювачів. Керівництво проектом було доручено видатному американському авіаконструктору Келлі Джонсону. Джонсон чудово розумів, що успіх проекту, який отримав назву Aquatone, безпосередньо залежить від забезпечення його секретності: в усіх у пам'яті ще свіжий грандіозний скандал навколо Манхеттенського проекту, коли радянські шпигуни змогли отримати ключову інформацію щодо ядерної програми США. Існуючі військово-повітряні бази належний рівень безпеки забезпечити не могли. Джонсону і його команді з корпорації Lockheed був потрiбний новий об'єкт для проведення випробувальних польотів літака з індексом U-2. У квітні 1955 року, пролітаючи над Невадським ядерним полігоном, Джонсон помітив занедбаний аеродром на висохлому озері Грум. “Ми пролетіли над ним і вже через 30 секунд знали: це він”, – писав авіаконструктор роками пізніше у своїх спогадах. – “Ми подивилися на озеро, а потім один на одного. Це був другий “Едвардс” (основна авіабаза Lockheed в Каліфорнії). Тому ми розвернулися і приземлилися на озеро. Ідеальний природний майданчик, гладкий, як більярдний стіл”. Місце дійсно було ідеальним. З одного боку, воно розташовувалося в безлюдній місцевості, фактично в пустелі, по сусідству з вже існуючими військовими полігонами, які забезпечували належний рівень секретності. З іншого, до великого міста – Лас-Вегаса – було відносно недалеко, що дозволяло швидко організувати будівництво, а потім і постачання бази. Вона з'явилася швидко, і “диск”, що розбився вісьмома роками раніше за тисячу з гаком кілометрів південніше, був тут ні при чому. Вже в травні 1955 року у Неваду прибули загони військових будівельників, а в липні того ж року злітно-посадкова смуга і ангари аеродрому на озері Грум взяли перший розібраний примірник майбутнього знаменитого “літаючого шпигуна” U-2. Джонсон іронічно назвав об'єкт “Райське ранчо”, але в історію йому судилося увійти “Зоною 51”. Спочатку умови, в яких існували творці U-2, “райськими” назвати було складно. Військові та інженери жили в тимчасових трейлерах у не найкращому кліматі і без особливих благ цивілізації. Але поступово “ранчо” обростало

інфраструктурою. Тут з'явилися стаціонарні гуртожитки, їдальня, клуб з кінотеатром, спортивні майданчики. Зараз, ймовірно, середовище існування стала ще більш комфортним. Однак, достовірна інформація, оприлюднена ЦРУ, стосується лише періоду 1950-60-х років. Цих даних і практичних спостережень туристів достатньо, щоб описати рівень безпеки, створений навколо об'єкта. “Зона 51” не обнесена парканом. Більше того, поруч з нею прокладено цілком пристойну, хоча більшу частину часу й абсолютно безлюдну дорогу SR 375, яка в 1996-му отримала на рівні штату офіційну назву “Інопланетне шосе” (Extraterrestrial Highway). Під'їзні шляхи, втім, перегороджені шлагбаумами з КПП, а по периметру встановлені попереджувальні знаки про заборону проходу і фотографування. Судячи з усього, навколо бази існує мережа датчиків руху, що реагують на перетин її умовної межі. Будь-яка спроба проникнення за цей рубіж неминуче призводить до появи пікапів з міцними хлопцями в камуфляжі, які здають жертву місцевому шерифові. Загрози для здоров'я такий потяг до знань не представляє, проте великі штрафи протвережують. Заборонена зона навколо об'єкта за необхідності розширюється. Довгі роки “мисливці за інопланетянами” використовували для спостереження ланцюг пагорбів Фрідом Рідж або гору Вайт Сайдс. У 1995 році територію бази збільшили, включивши туди ці висоти. Тепер найзручнiшим пунктом стеження стала розташована за 42 кілометри гора Тикабу, з якої, втім, вже мало-що видно.

Персонал “Зони 51”, фактично, працює вахтовим методом. Однак, це не звичайне автономне військове містечко, де можна жити роками ще й цілими сім'ями. Людей сюди доставляють (і знову відправляють на Велику землю) повітрям. Для цього в структурі ВПС США створено спеціальний безіменний підрозділ, відомий за своїм позивним JANET. Шість однакових Boeing 737 в біло-червоних “лівреях” і без додаткових написів на борту можуть бачити гості аеропорту Мак-Карран у Лас-Вегасі, не підозрюючи, що основне завдання цих літаків – транспортування співробітників в “Зону 51” і назад. Кожна людина, що отримала допуск за периметр, дає підписку про нерозголошення. Практично у всіх будівлях комплексу відсутні вікна, що дозволяло вести на території роботи відразу над декількома проектами одночасно. При цьому інженери з одного ангара не підозрювали, що відбувається в іншому. Система показала свою ефективність. Хоча інформація про експериментальні літальні засоби, що розроблялися в “Зоні 51”, давно опублікована, а

самі вони прикрасили авіа-музеї, широкі маси не підозрювали, де саме все це було створено. У 2013 році ЦРУ підтвердило, що “Зона 51” була місцем випробування ще кількох секретних літаків, окрім U-2. В першу чергу мова йшла про проект OXCART – програму створення літака А-12 (висотного розвідника, спадкоємця U-2). Тут же в 1960-ті роки працювали над безпілотником D-21, для якого А-12 виступав повітряною базою. В “Зоні 51” американські льотчики освоювали і новітню трофейну радянську техніку. СРСР не гребував постачати своїм азіатським та африканським сателітам новітні реактивні винищувачі, які потім брали участь у локальних конфліктах. Іноді ЦРУ і його союзним розвідкам (наприклад, ізраїльському “Моссаду”) вдавалося отримати в розпорядження льотний екземпляр такого літака. Наприклад, у 1966 році капітан іракських ВВС Мунір Редфа в рамках моссадовскої операції “Діамант” викрав в Ізраїля надсекретний Міг-21. Через деякий час цей винищувач опинився на аеродромі озера Грум, де його ретельно вивчили американські інженери, а пілоти провели порівняльні повітряні бої з аналогічною технікою власного виробництва. Про інші, більш сучасні “чорні проекти”, ЦРУ поки вважало за краще не розповідати, однак можна з великою часткою впевненості припускати, що саме “Зона 51” була, а швидше за все, і є основною базою для випробування новітніх зразків повітряної техніки. І саме це, а зовсім не катастрофа в Розуеллі, стало джерелом тих легенд, якими оповитий даний об'єкт. Зараз завдяки кіно та інтернету ми вже звикли до фантастичного вигляду серійних бомбардувальників B-2 Spirit і ударних штурмовиків F-117 Nighthawk, створених за технологією Stealth. Однак вони, продукт 1980-х років, – лише верхiвка айсберга американського військово-промислового комплексу. У США за післявоєнний час були побудовані десятки експериментальних літаків, що так і залишилися прототипами, і багато з них випробовувалися саме на авіабазі на озері Грум. Деякі мали настільки ж, а часом навіть і більш футуристичний зовнішній вигляд, абсолютно незвичний для обивателя. Вони справді здавалися інопланетними, особливо, в 1950-60-ті роки. Випадковий свідок, який побачив такий найчастіше надзвуковий об'єкт в повітрі, міг сприйняти його як щось з далекого майбутнього. Це породжувало міфи, а створена навколо ”Зони 51” абсолютна секретність лише посилювала очікування публіки. Тим більше, що подібні настрої, можливо, штучно підігрівалися Пентагоном. Жодних 40-поверхових бункерів під аеродромом і його територією, звичайно, не існує. Приховати будівельні роботи такого масштабу просто неможливо і через потенційну кількість будівельників, і через об'єми переміщуваного грунту, і завдяки особливостям американського суспільства. Безумовно, якісь підземні споруди під озером Грум були зведені, але ні про які інопланетні технології, оспівані у фільмах і серіалах на кшталт “Дня незалежності” або “Секретних матеріалів”, мова йти не може. З вірою в казку, в існування чогось неймовірного розлучатися важко, надто, якщо легенда складалася десятиліттями. Це звичайна особливість людської психіки. Головна таємниця США виявилася утилітарним об'єктом, нехай і таким, що перебуває на передовій науки і техніки. Істина, яку шукали стільки начебто розсудливих людей, дійсно була поруч і давно. https://durkmore.fandom.com Ukrainian People August 2019

61

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Вишукані страви,

які сподобаються вашим гостям Рулет з білої риби (Whitefish) і вершкового сиру Складники На 4 порції:

Крем-суп з креветок і броколі Складники На 4 порції: • Креветки великі сирі очищені – 12 шт.

• Броколі – 400 гр.

• Морква – 100 гр.

• Цибуля ріпчаста – 100 гр.

• Часник – 2 зубчики • Вершкове масло – 20 гр.

• Мускатний горіх – 1/4 чайної ложки • Біле вино – 50 гр.

• Вершки 36% – 200 мл.

• Вода – 200 мл.

• Сіль, перець за смаком. Приготування: 1. Розігріти на маленькому вогні каструлю з невисокими бортами, додати вершкове масло, подрібнений часник, дрібно нарізану цибулю і злегка обсмажити.

2. Додати мускатний горіх, біле вино, креветки; протушкувати дві хвилини, після чого залити водою, додати сіль, довести до кипіння і варити до готовності креветок близько 4 хвилин. Після чого витягти креветки з бульйону.

3. Додати в бульйон броколі і моркву та варити до готовності.

4. Як тільки овочі будуть готові, додати вершки і довести до кипіння.

5. Збити ручним блендером всі овочі та бульйон в однорідну суміш.

6. Довести суп до кипіння, перевірити на смак і за необхідності додати сіль.

7. Подавати в суповий тарілці, прикрасивши креветками і зеленню.

• Філе White fish – 4 шт.

• Вершковий сир (наприклад, Philadelphia) – 100 гр.

• Гірчиця (можна використовувати Dijon) – 1 ст.л.

• Хрін – 1 ст.л.

• Вершки 36% – 1 скл.

• Перець червоний – 1 шт. середнього розміру • Аспарагус – 400 гр.

• Сіль, перець за смаком. Приготування: 1. Розігріти духовку до 350 F (180 C).

2. Вершковий сир змішати з гірчицею і хріном в однорідну консистенцію.

3. У підготовлених філе риби без кісток надрізати шкіру по діагоналі через кожні два сантиметри.

4. Укласти філе шкірою вниз на

обробну дошку. Посипати сіллю і перцем і на хвостову частину кожного з філе викласти 1/4 частини сирної суміші, після чого загорнути в рулети.

5. Щоб наші рулети не розкривалися, потрібно заколоти їх дерев'яними шпажками.

6. Розміщуємо рулетики в невеликій формі для запікання і заливаємо підсоленими вершками, щоб філейки покрити до половини. Після чого поміщаємо в духовку на 25 хвилин до готовності.

7. Промитий і очищений перець розрізаємо на скибочки, від аспарагуса відрізаємо нижню білу частину додаємо подрібнений часник, оливкову олію, сіль, перець і готуємо до готовності на грилі або в духовці.

8. Перед подачею витягаємо дерев'яні шпажки з риби і сервіруємо на тарілці з овочами та зеленню.

Паляниця з маком (Спасівська) Для паляниці:: • Kефір – 300 мл • Яйце – 1 шт.

• Цукор – 1 ст.л.

• Сода, гашена оцтом – 1 неповна ч.л.

• Борошно до м’якого тіста? Додатково: • Мак – 1 скл.

• Цукор – 3-4 ст.л.

• Мед – 2-3 ст.л.

• Окрiп – 1 скл.

62

August 2019 Ukrainian People

З усіх інгредієнтів замісити нетуге тісто (м’якше, ніж на вареники). Сформувати руками у формі 20 на 25 см корж. Випікати при 190 *С до золотистого кольору. Мак промити, запарити і втерти, додаючи цукор. Охолоджену паляницю порізати на невеликі шматочки ( приблизно 3 на 3 см), залити окропом і накрити кришкою, щоб впарилася ( кількість води може бути меншою чи більшою, паляниця не має бути дуже мокрою). Додати мед та мак і вимішати. Кількість меду (цукру) можна змінювати на власний смак. Смачного!

Ягідний кисіль зі збитими вершками і карамелізованими вівсяними пластівцями Складники На 4 порції: Для киселю • Ягідна суміш (можна заморожену або будь-які свіжі ягоди) – 500 гр • Цукор – 170 гр.

• Крохмаль – 25 гр.

• Вода – 500 мл.

Овочі запечені Складники На 4 порції: • Гарбуз (можна кабачок) – 150 гр • Червоний перець – 1шт. середнього розміру • Брюссельська капуста – 8-10 шт.

• Картопля – 2 шт. середнього розміру • Червона цибуля – 1/2 шт.

• Цукіні – 1 шт.

• Свіжий розмарин і чебрець подрібнені – 1 ст.л.

• Білий бальзамічний оцет – 1 ст.л.

• Сіль і перець за смаком.

C)

Приготування: 1. Розігріти духовку до 350 F (180

2. Овочі нарізати великими кубиками. Цибулю нарізати на чверті.

3. У мисці змішати розмарин, чебрець, оливкову олію, сіль і перець.

4. Додати в миску овочі і перемішати до повного розподілу суміші по поверхні овочів.

5. Рівномірно розподілити овочі по формі для випікання і запікати в духовці протягом 40-45 хвилин помішуючи кожні 10 хвилин поки овочі не стануть готовими і не підрум'яняться.

6. Сервірувати на тарелі або спеціальній порційній сковороді, зі свіжою зеленню.

Для збитих вершків • Вершки 36% або 40% жирностi – 200 гр • Цукор – 50 гр. Для вівсяних пластівців • Вівсяні пластівці (оригінального розміру) – 100 гр • Масло вершкове – 10 гр.

• Цукор – 40 гр. Приготування: 1. Помістити ягідну суміш в невелику каструлю, додати воду, цукор і довести до кипіння. Варити на середньому вогні протягом 2-х хвилин.

2. До крохмалю додати 50 гр. холодної води і перемішати до отримання однорідної рідини.

3. Вводимо тонкою цівкою, при цьому безперервно помішуючи, нашу ягідну суміш, і, довівши до кипіння, відставляємо на бiк для охолодження.

4. У сковороді на невеликому вогні розтопити вершкове масло, додати вівсяні пластівці і цукор та, безперервно помішуючи, довести до золотистого кольору.

5. Збити охолоджені вершки з цукром до густої піни і змішати з половиною вівсяних пластівців.

6. У красиву форму налити охолоджений кисіль, зверху покласти збиті вершки і посипати пластівцями. Можна прикрасити листочками м'яти.

Картопля “по-королівськи” М’ясо для страви – не обов’язково свинина. Підійде і яловичина, й індичатина, й курка. Пересушити нічого не вдасться, оскільки м’ясо буде готуватися “під шубою” – соковитою і ароматною. Складники: • Картопля – 800 гр.

• Свинина – 400 гр.

• Цибуля – 1 шт.

• Твердий сир – 200 гр.

• Гірчиця – 1 ст. л.

• Сіль – за смаком • Чорний перець (мелений) – за смаком • Кріп – за смаком • Соняшникова олія – за смаком • Сметана – 100 г Приготування: Свинину промийте, обсушіть паперовим рушником, наріжте скибочками середньої товщини. Злегка відбийте, посоліть, поперчіть, вдавлюючи крупинки у м’якоть. Форму змастiть соняшниковою олією, викладіть у неї м’ясо в один шар – так, аби шматочки були розташовані досить щільно

один до одного. Змастіть свинину гірчицею. Поверх гірчиці викладіть цибулю, нарізану тонкими півкільцями. Картоплю наріжте шматочками і викладіть на цибулевий шар. Посоліть, поперчіть і посипте тертим сиром, зверху розподіліть сметану. Накрийте фольгою, відправте в духовку і запікайте 30 хвилин при 180 градусах. Потім фольгу зніміть і підрум’яньте ще протягом 15 хвилин до золотистої скоринки. Перед подачею посипте подрібненим кропом. Смачного!

Сирний пиріг із вишнею або полуницею Складники: • Борошно – 200 гр.

• Масло вершкове – 150 гр.

• Мед – 5 ст. л.

• Шоколадна крихта – 2 ст. л.

• Яйця – 4 шт.

• Крупа манна – 2 ст. л.

• Сода – 1 ч. л.

• Вишня (без кісточок) – 250 г (або полуниця – 250 г) • Сир (1%) – 500 гр. Приготування: 1. Для початку зробимо тісто, що є основною складовою пирога, яка надає йому яскравого смаку. Розігрійте на плиті вершкове масло. Потім перелийте в окрему миску.

2. Туди ж додати 200 гр. борошна, яєчний жовток, 3 ст. л. меду і 1 ч. л. соди. Усе добре

перемішайте і розділіть тісто на дві частини: більшу й меншу.

3. Меншу частину акуратно розітріть на крупній тертці, а решту покладіть в морозильну камеру на 15 хв.

4. В окрему глибоку миску покладіть 500 г сиру, 2 ст. л. меду, 3 яєчних жовтки, 2 ст. л. манної крупи і збийте все міксером.

5. В окремому посуді збийте до густого стану 4 білки і обережно влийте їх в отриману сирну масу.

6. На дно форми для випічки викладіть шар тіста (який був в морозилці), потім розкладіть в один шар вишню (або полуницю) і зверху – сирну масу.

7. Посипте страву натертим тістом і шоколадною крихтою.

8. Покладiть пиріг у розігріту до 350F (180° C) духовку на 30 хв.

Ukrainian People August 2019

63