Ukrainian People October 2018

Ukrainian People TM

October 2018

ПОКРОВИ – день чотирьох свят українців

Перша в IсторII

Alyosha –

зiрка Ukrainian People Fashion Show (Fall-Winter 2018)! (Інтерв'ю із Alyosha на ст. 4)

“Міс Українська Канада”

Ukrainian Village Festival (PHOTO)

Ukrainian People Fashion Show $1.95

(Fall-Winter 2018)

Two Big Stars Under One Roof! Ukrainian Fashion Queen Roksolana Bogutska & The Famous Ukrainian Pop Singer Alyosha!

Tickets: ukrainianfashionshow.us

ukrainianpeople.us

Осiннiй дощ Olga Ruda, Editor in chief "Ukrainian People" magazine

О

сінній дощ нагадує мені село. Те село, куди завжди приїжджала на літо або на вихідні до баби Юстини. Вже прокидаючись, ти чуєш, як за вікном тарабанить по ринві дощ, і ще ретельніше замотуєшся в теплу ковдру. Вставати не хочеться, але з кухні струмить неймовірно смачний запах варених бараболь та смаженої цибулі зі шкварками. Ти встаєш і, як пес, майже із закритими очима йдеш на ті пахощі. Баба знала, як нас з кузинками підняти на ноги – це мали бути або золотисті картопляні пляцки (деруни), які голосно шкварчали на пательні, а до столу подавалися з густою сметаною, або миска гарячих кругленьких пирогів (так на Тернопільщині казали на вареники), щедро обліплених золотистою цибулькою (можна ще згори посипати сиром), або смачнющі бараболі зі шкварками, з малосольними огірками або мізерією. Та, я і так знала, що, крім нас, нікому гнати корови на пасовисько. Тра вставати. Чи ви теж пам'ятаєте ті перші осінні дощові ранки, коли в хаті тепло і затишно, але ти мусиш нап'ялювати на себе купу теплих лахів, відкривати двері й, як в прірву, ступати у той колючий морок? Ще майже темно, але ти вбираєшся в якісь старі кофтини і райтузи, у завеликі ґумаки і цьоцину куртку, береш цератовий дощовик і бабину канапку та виходиш на двір. Мокрі лапи вологої мжички одразу заповзають за комір, гумаки роз'їжджаються в болоті, а ти йдеш, механічно переставляючи ноги, як зомбі, і вже невідомо хто кого веде – ти корову, чи корова тебе. Бо всередині ти ще спиш і ніяк не можеш прокинутися.

Через деякий час твої очі потрохи відкриваються і ти помічаєш, що в кінці вулиці сусіди вже викопали бараболі, кукурудза поскладана у рівні снопики, бачиш свою улюблену яблуню на перехресті доріг, що рясно вродила великі червоні яблука... Майже до самого твого носа простягає гілля стара сливка і ти, чисто механічно, ліниво піднімаєш руку, зриваєш найбільшу сливку-венгерку і одразу ж пхаєш до рота. Їсти усе, що манило око – це був якийсь вроджений інстинкт, на який не було ради. На початку літа – вишні, черешні, малина, ожина, порічки, аґрус, в середині – морви (шовковиця), молоденькі огірочки, зелений горох, сливки, перші яблука, лісові горіхи; на початку осені – грушки, виноград за стодолою, горіхи... і так мало не до зими. Навіть, якщо ти народився у місті, ти швидко вчишся лазити по деревах, бути обережним, обриваючи улюблені морелі на самому чубку дерева, знаходити пропущений бабою зелений “аґрест” і вивчаєш, у кого в селі найсмачніші грушки. Слава Богу, що цього добра не бракувало ні в себе, ні у сусідських (або колгоспних) садах і городах. Коли ж дощ зненацька відходить кудись далеко за село і на горизонті з'являється сонечко, гнати корови стає веселіше. Я знала, що на пасовиську, куди мої друзі приганяли корів, можна буде пограти в карти, нареготатися зі смішного Міська, розпалити вогонь і з'їсти бабину канапку, віддавши шкірки від хліба лагідній корові Нусьці, зайти в ліщину за лісовими горіхами або в перелісок, щоб подивитися, чи немає підпеньок. Тільки пройшовши якийсь добрий відрізок часу своїм життям, я усві-

домила, як сильно люблю ті запахи мокрої землі, трухлявого дерева, яке ніяк не хотіло розпалюватися, вогнища і диму. А пахощі осіннього лісу?! Де ще в світі він так гостро пахне білими грибами, жолудями, опеньками і ПРОСТО ЗЕМЛЕЮ? У густому ароматі осені, в неймовірній гармонії змішувались запахи сухого листя, кори, трави і пізніх квітів... Спогад про це майже зводить тебе з розуму. А осінні сади? Пронизані ранковими туманами, з розпущеними косами-гіллям, щедро усипаним червонощокими яблуками, синьоокими сливами, жовтогарячими грушами... Над тими садами, мабуть, літали розчулені ангели, щоб скупатися в хвилях солодких ароматів. Коли ми поверталися з пасовиська, щасливі, що місія виконана, світ навколо вже не видавався таким холодним і похмурим, як зранку. Ми знали, що крім зупи, на нас чекають спечені бабою смаколики, як от пляцок з ябками, або коржики, присипані цукром, і на душі одразу ж робилося тепло і затишно. Де ті сірі ранки? Де ті холодні дощі? Де ті сади й ліси? Де той свіжоспечений хліб, струдлі, пироги і юшка з когута? Де та стара хата з мальвами біля тину, підвішеною на зиму кукурудзою, корова Нуська і моє дитинство? Моя баба Юстина, її добрі роботящі руки, хата, її молитва й любов довіку зігріватимуть моє серце. Поки ми живі, житиме й пам'ять про наших бабусь і дідусів. Не забуваймо про них. Нехай з Богом спочивають.

Advertising 773-844-0401

Editor in chief: "Ukrainian People" magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

2

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

October 2018 Ukrainian People

Write to us: VS Modern Media Group, Inc. P.O Box 101076 Chicago, IL 60610

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

4 Наші інтерв’ю: Alyosha: “Стало більше україномовної музики, а значить – більше єдності між нами”

4

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Перші відомі українці Чикаго (1893-1936) Кримінал Розслідування: Замість затримання – розстріл

30

36

6 12 14

→ HOLLYWOOD Плітки

16

→ ЗДОРОВ’Я Навіщо потрібна мамографія

18

→ UKRAINE МВФ і Україна: чому нам точно виділять черговий транш Відомі українці: ІВАН БАГРЯНИЙ: Предтеча шестидесятників із “Розстріляного Відродження” Наші традиції: ПОКРОВИ – день чотирьох свят українців Музика: Коли партитури горять… Василь Барвінський Наші традиції: ГУЦУЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ мандрує Україною Мода: Ukrainian People Fashion Show (Fall-Winter-2018) – це подія року! → DIASPORA Архипастирський візит Патріарха Філарета до США Ukrainian Village Festival – улюблене свято української діаспори Чикаго Еміграція до Канади та українська діаспора Вінніпегу очима священика Перша в історії “Міс Українська Канада” Доброта має бути дієвою. Як Союз Українок Америки, відділ імені Лесі Українки №140, допомагає дітям України

Мандри: На лижах у Канаду!

22 26 28 30 32 34 36 38 40 42 44

→ ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (October, 2018) Найкращі в Чикаго бутерброди з італійською яловичиною October in The Windy City Авто: Як купити авто у США Найкращі українські книги, які варто прочитати кожному! Гумор Бізнес: 4 тижні, 12 простих кроків – і за місяць ти себе не впізнаєш Оповідання: Вишиваний світ. Юрій Винничук Українська Кухня

40

20

46 48 50 52 54 56 58 60 62

Наша обкладинка: ALYOSHA - відома українська співачка та композитор. Фото: прес-центр Alyosha. верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

Subscribe to

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only.

• All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO:

VS Modern Media Group, Inc., P.O. Box 101076 Chicago, IL 60610

Наші інтерв'ю

Alyosha: “Стало більше україномовної музики, а значить – більше єдності між нами”

Діма Войналович 27 років. Журналіст, музичний оглядач з міста Київ. Редактор видання MusicInUA.

Зараз Alyosha, яку справедливо називають однією з найхаризматичніших українських співачок сьогодення, активно працює над новим синглом і створенням кліпу на нього. Паралельно артистка, чий хіт “Калина” лунає з усіх динаміків країни, готується до осіннього концертного сезону та запису свого нового, п’ятого за ліком, альбому. І американським шанувальникам якісної української музики пощастить одними із перших почути композиції з майбутньої платівки. Адже вже 9 листопада Alyosha в якості зіркової гості виступить на Ukrainian People Fashion Show! А поки Олену із нетерпінням чекають у Чикаго, сама зірка української поп-музики розповідає нам про українську культуру, свою сім’ю, любов до Батьківщини і не тільки.

Про шоу-бізнес Останнім часом я впевнилася в тому, що у сфері шоу-бізнесу не може бути справжніх друзів на ціле життя. Не можна нікому довіряти. Мій найкращий друг у шоу-бізі – це мій чоловік і фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя. От чоловіку коханому я довіряю! Проблем у світі музики дуже багато, вони є настільки різними і, в принципі, очікуваними, що це і проблемами не назовеш, а просто справами, які треба вирішувати, як і у будь-якому занятті! Що стосується саме українського шоу-бізнесу, то, як на мене, все змінюється на краще. Стало більше україномовної музики, а значить – більше єдності між нами!

Про нові імена в українській музиці Я не запам’ятовую нові імена, тільки обличчя та пісні. У нас вдома немає телевізора, а на ноутбуках у нас – зазвичай, українські мультфільми. За новими артистами, які встигли проявитися за останні роки, я трохи спостерігаю, тому що деякі з них є насправді дуже талановитими. Маленька Настя Багінська, наприклад (Настя представляла Україну на дитячому Євробаченні у 2017 році – Прим. ред.).

Про музичні експерименти Я саме зараз починаю новий виток у своїй творчості: вона буде іншою, експресивнішою, у чомусь – глибшою, а в чомусь – буквальною. Це те, про що я мріяла цілих 15 років! Та про це детальніше – трохи пізніше.

Про акторські амбіції У мене декілька разів були проби на ролі у серіалах, та, мабуть, я ще не готова. Але кінематограф мені теж цікавий. Колись, маю надію, обов’язково побачите мене на великих екранах (усміхається). Хочеться зіграти роль справедливої людини, а справедливість – дуже неоднозначна річ: вона може бути як доброю, так і злою. Все залежить тільки від наших вчинків! А от якби випала нагода зняти фільм, він був би обов’язково про любов, але любов – як цілий Всесвіт, як наш Творець.

Маленькою я мріяла стати балериною, потім – міліціонером, потім – юристом… Але упродовж усього шляху до дорослого життя моїм таємним бажанням було стати монахинею, бо мені хотілося відокремитися від людей, від розчарувань, звільнитись від страхів... І музика врятувала мене від усього, надала сил, натхнення, можливість творити свій світ, своїх людей, свої висновки, які ти голосно заявляєш зі сцени. Музика стала для мене інструментом спілкування з усім світом…

Про народну творчість і сімейні традиції Я виросла у Запоріжжі, де 95% населення спілкується російською, але ж по хортицьких стежках на величних конях гарцюють козаки із оселедцями, які всі українські народні пісні знають та співають, ще й багатоголоссям! Тож у нашій родині народна творчість є й лишатиметься невід’ємною частиною усіх свят. Наші дітки люблять все, що ми співаємо їм, але Марко (молодший син співачки – Прим. ред.) останнім часом надає перевагу колисковій “Котику сіренький”. А я, як і більшість дівчат, люблю “Ой у вишневому саду”. Старшенькому Роману подобається все! Він у нас дуже чутливий до музики, тому ми стараємося не співати якихось сумних пісень, або ж замінюємо сумні слова на інші, добрі.

Про плюси і мінуси української культури Культура – поняття динамічне. Якщо говорити про мистецтво як частину культури, то, мені здається, тут справи йдуть здебільшого непогано. Ми декілька років спостерігаємо вибуховий розвиток української музики, і це не може не радувати! Не вистачає, на мій погляд, простої, але такої необхідної для всіх нас звички: берегти власне, рідне. Багато артистів губляться і зупиняються на півдорозі до визнання лише через те, що народ не звик цінувати своє і вчасно реагувати на Талант.

Про дітей Вони обожнюють музику! І танцюють, і співають... Якщо виберуть музику як основний свій прояв і реалізацію в житті, ми допоможемо, чим зможемо. Підтримка у сім’ї – це надпотужний генератор успішного майбутнього, але, звичайно, треба давати можливість дитині розвиватися і в інших напрямках, для життя...

Про виступ на Ukrainian People Fashion Show

Про українських артистів, які їздять до Росії Це люди, які, можливо, не мають такої риси, як любов до Батьківщини. Із кавового автомату ніколи не виллється березовий сік – так і з людини, яку в родині виховали без любові до України, її мови, символів, навряд чи вийде переконаний патріот. Тому я від таких людей змін у поведінці і не чекаю. Я вважаю, що жодні санкції не вплинуть на них так, щоб змінити на краще їх світосприйняття і цінності. Щодо таких артистів момент вже втрачено, а от нове покоління маємо виховувати по-іншому. Треба просто робити своє, а час розставить все на свої місця.

Про дитинство

Alyosha мріє, щоб люди нарешті

подолали розбрат і навчилися жити без війн.

Це сюрприз для мене, бо я ще ніколи не виступала для українців Америки, це буде вперше. Цей день я запам’ятаю точно! А ще ми плануємо в майбутньому приїхати із гуртом в тур Штатами і Канадою та привезти вам ще гарної української музики для серця і душі!

Ukrainian People October 2018

5

Chicago Illinois, USA

Ансамбль бандуристів Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ). У центрі - керівник ансамблю Г. Китастий. Чикаго (США), 1966 р.

Перші відомі українці Чикаго (1893-1936) Освітні, громадські та політичні об’єднання 1893 р. – до Чикаго прибув молодий український діяч Володимир Сіменович, який розпочав тут свою лікарську практику і протягом сорока років очолював українську громаду міста. У 1893 р., за записами В. Сіменовича, вже існувала православна церква, яку відвідували робітники-українці.

1905 р. – при парафії св. Отця Миколая була зорганізована перша українська громада, що мала на меті “піднестися через школу, читальню, політичні клуби чи в інший спосіб”.

1906 р. – отець Микола Струтинський, доктор Володимир Сіменович та адвокат Стефан Янович засновують у Чикаго “Братство святого Отця Миколая”, яке стало першим у Чикаго відділом Українського Народного Союзу (УНСоюзу, який первинно виник у Шамокін, Пенсильванія, у 1894 р.). Ця організація швидко росте.

6

October 2018 Ukrainian People

1907 р. – при церкві св. отця Миколая створено “Рідну Школу”, яка налічувала одного учителя та десять учнів.

1908 р. – засновано Сестринство Пресвятої Богородиці (125 відділ УНС).

1908 р. – засновано Братство святого

Степана (221 відділ УНС).

1909 р. – у Чикаго вже існували два хори: хор імені Лисенка при церкві св. отця Миколая та Хор Січі. Керівниками були о. Микола Струтинський, Михайло Костюк та Наталія Гриневецька.

1912 р. – при УНСоюзі засновано Раду освіти – “Просвіту”, яку очолив доктор Володимир Сіменович. Саме ця установа відіграла велику роль у процесі українізації Іллінойсу.

1913 р. – закуплено землю під будову церкви святого отця Миколая. 27 листопада відбулось урочисте посвячення наріжного каменя церкви, яке довершив Єпископ Сотер Ортинський.

1914 р. – при парафії св. отця Миколая було засноване Музичне товариство імені Тараса Шевченка. Українські музичні постановки, такі як “Катерина”, “Запорожець за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок” стали щорічними подіями – разом із виставками народного мистецтва, концертами оркестру духових інструментів.

7 січня 1915 р. – на Різдво у новозбудованій Церкві відправлено першу Літургію.

25 лютого 1915 р. – засновано 55-ий відділ громадсько-релігійної та культурно-просвітницької організації “Провидіння”.

L

A T

I

N U

M

Без річної оплати Низька фіксована процентна ставка

Ваші пенсійні рахунки IRA додатково застраховані федеральним законом на суму 250,000 дол. Депозити і вибирання грошей з IRA рахунку і Coverdell Education Savings Accounts (CESA) рахунку регулюються федеральним законом. APY означає − Annual Percentage Yield та може змінюватись щоквартально. Для детальнішого ознайомлення з правилами використання IRA та CESA рахунків читайте наш "Truth in Savings Disclosure". Cкористайтеся послугами свого податкового дорадника щодо суми вкладу на IRA і CESA.

МАКСИМАЛЬНО НА ОДНОГО ЧЛЕНА

МАКСИМАЛЬНО НА СПІВВЛАСНИКІВ РАХУНКУ

5/1 МОРТҐЕДЖ ЗІ ЗМІННОЮ ВІДСОТКОВОЮ СТАВКОЮ (ARM)*

“5/1 ARM“ (мортґедж зі змінною відсотковою ставкою) має фіксовану відсоткову ставку протягом перших 5-ти років, після чого ставка корегується щорічно на протязі останнього 25-річного терміну позики.

Повна інформація на www.selfreliance.com/disclosures/. Для додаткової інформації телефонуйте до позикового відділу 773-328-7500 x283

Повна інформація на www.selfreliance.com/disclosures/. Для додаткової інформації телефонуйте до позикового відділу 773-328-7500 x283

Від 23 березня 2018 р. відсоткова ставка у річному відношенні (APR) на Позику Кредитної Лінії з фіксoваним 5-тирічним терміном, безплатною аплікацією та з обмеженням суми позики до - $5,000 для окремої особи, $10,000 для спільного рахунку, $2,500 мінімум, становить 14.90%. Мінімальний місячний платіж є більшим від 2.50% залишку попереднього місяця, або $25.00. Пропонована ставка й умови можуть бути змінені в будь-який час без попереднього повідомлення. Пропозиція може бути скасована в будь-який момент. За умовою схвалення заяви. Повне розкриття інформації та федеральних вимог доступне на www.selfreliance.com/disclosures/. Для отримання додаткової інформації дзвоніть безкоштовно на №1.888.222.8571.

*Пропозиція доступна: для власників, однородинних будинків і кваліфікованих кондомініумів, де власник проживає; та власників багатоквартирних будинків до чотирьох квартир, при умові, що власник проживає в одній з них.

5/1 ARM (мортґедж зі змінною відсотковою ставкою) має фіксовану ставку для початкового періоду позики, після чого відсоткова ставка ARM коригується щороку. Річна відсоткова ставка та щомісячні платежі можуть змінюватися у відповідності до середньо-тижневої ставки United States Treasury securities, що базується на постійному терміні погашення в один рік (індекс) плюс марджін 2.5% пойнтів з 2-відсотковою максимальною річною зміною та 5-відсотковою максимальною зміною протягом тривалості позики. Приклад: 5/1 ARM позикa на $100 000 дол. із 80% позиченої суми порівняльно з вартістю будівлі (LTV) та відсотковою ставкою 3.750%, річною відсотковою ставкою 4.672% Annual Percentage Rate (APR) при вищеподаних умовах на основі теперішнього стану ринку складає: 60 платежів у розмірі $463 дол. при відсотковій ставці 3.750% та 300 платежів у розмірі $528 дол. при відсотковій ставці 5.030%. Ніякої оплати за аплікацію, 0 пойнтс. Житлові позики з нижчим початковим внеском теж доступні. Приклади платежів не включають кошти податків за нерухомість та страхування майна. Мортґедж можуть отримати тільки члени Kредитівки, у визначених географічних місцевостях. Пропонована ставка й умови можуть бути змінені в будь-який час без попереднього повідомлення. За умови ухвалення заяви.

EQUAL HOUSING L E N D E R

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

.672%

773-589-0077 847-359-5911 630-307-0079

$5,000 $10,000

3RATE 4APR

.750%

5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave., #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

Гроші, які ПОЗИКА вам потрібні, КРЕДИТНОЇ просто ЛІНІЇ тут!

Home Office: 2332 W. Chicago Ave. Chicago IL 60622 773-328-7500

973-373-7839 201-795-4061 973-887-2776

*Annual Percentage Rate - (Річна Відсоткова Ставка) на VISA® Platinum кредитну картку на день 1 березня 2018р. становить 9.90%. Відсоткова ставка може змінюватись. Ви можете довідатись поточну відсоткову ставку та виповнити аплікацію на VISA® Platinum кредитну картку на нашій веб-сторінці selfreliance.com або зайшовши особисто у будь-яку з наших філій. Тільки для дійсних і нових членів Кредитової Спілки.

НА SHARE ТА COVERDELL РАХУНКАХ

586-757-1980 313-366-0055 248-487-0330

P

2APY IRA

SELFRELIANCE.COM

КРЕДИТНІ КАРТКИ

.02%

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11838 Jos. Campau, Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322

*

®

Union

За докладною інформацією телефонуйте на безкоштовний номер 888.222.8571

9APR .90%

Cre dit

За докладною інформацією телефонуйте на безкоштовний номер 888.222.8571

Fed er a l

National Credit Union Administration, a U.S. Government Agency

Your savings federally insured to at least $250,000 and backed by the full faith and credit of the United States Government

®

1917 р. – під керівництвом Емілії Струтинської, дружини пароха церкви св. отця Миколая, створено товариство “Об’єднання українських жінок Америки”, яке проводило курси для неграмотних нових емігрантів.

1917 р. – перша парафіяльна вечірня школа св. о. Миколая відкрила двері перед учнями. В аудиторії під церквою відбувалися лекції з української мови, історії, літератури та катехизму. Вона діяла 8 років.

1915 р. – Юрій Маслій, Йосиф Коцовський і Лука Різа засновують із громадою Українську народну церкву з парафією св. Трійці, яку дослідник Мирон Куропась вважає “першою чисто українською православною церквою в Америці”.

15 і 16 жовтня 1915 р. – у НьюЙорку представники різних громадських організацій скликали перший Український Американський Сейм. На основі його нарад створено нову репрезентативну організацію – Федерацію українців в Америці. Очолив її доктор Володимир Сіменович.

4 січня 1917 р. – з метою допомог-

ти Україні матеріально, після вибуху Першої Світової війни, делегація парафіян церкви св. о. Миколая, члени Федерації Українців в Америці прибули у Білий Дім з проханням до президента Вудрофа Вільсона проголосити Український День, під час якого на вулицях американських міст збиратимуть пожертви на допомогу потребуючим в Україні.

1917 р. – о. Струтинський та д-р Білик заклали перший відділ “Січі” у Чикаго з метою створення української визвольної армії. Пізніше це товариство переросло у напіввійськову організацію “Гетьманська Січ”.

1918 р. – при парафії св. отця Миколая почали видавати квартальник “Рання Зоря”.

30 травня 1918 р. – відбулося велике українське віче в Чикаго, в якому взяли участь близько 10 тисяч українців. Події в Україні у 1918 р., проголошення незалежної держави активізувало культурне і політичне життя українців США.

1925 р. – сестри василіянки почали місійну працю в Чикаго. Вони першими перейняли управу щоденної школи у 1936 році. Загалом місійна праця сестер василіянок в Америці розпочалася в 1911 р. У 1932 р. – стараннями Василя Авраменка у Чикаго було організовано “Український фестиваль”, який відбувався в Оперному театрі, і де виступали 200 молодих та здібних українських танцюристів. Про український хор під диригентурою Юрія Бенецького американські газети писали найвищі слова похвал. Водночас театральні самодіяльні трупи ставили українські класичні вистави – “Катерину”, “Запорожця за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок”, “Марусю Богуславку” тощо.

1919 р. – з метою підготовки до життя у вільній та незалежній Україні, чикагівець Іван Івановський та члени українського самоосвітнього гуртка заснували коледж імені Івана Франка. Тут викладали книговедення, комерційне право, математику, торгівлю, комерційну кореспонденцію, англійську та німецьку мови, українську мову, літературу та історію.

1933 р. – участь українців у світовій виставці “Століття Прогресу” (A Century of Progress International Exposition) та створення власного павільйону “Україна”, який відвідали 1.800.000 осіб.

1935 р. – у Чикаго та Іллінойсі українська громада вже налічувала 113 різних товариств. Згідно статистики, тут проживали приблизно 41 тисяча українців. 57 відсотків з них брали участь в організованому громадському житті.

26 жовтня 1936 р. – розпочала працювати щоденна українська католицька школа св. отця Миколая, яка нараховувала 5 класів, і в якій навчалося 86 учнів. Першим директором школи стала сестра М. Єроніма. uk.wikipedia.org/ Історія українства в Чикаго

Український національний хор Юрія Бенецького. Чикаго, 28 грудня 1930 року. Праворуч від дириґента — солістка хору Марія Машір

1917 р. – президент В. Вільсон проголосив 21 квітня Українським Днем. Члени Федерації зібрали 53 189 доларів на допомогу Україні.

19 травня 1917 р. – українські лікарі д-р Володимир Сіменович і д-р Стефан Гриневецький засновують перший у Чикаго український журнал “Україна”, який мав на меті об'єднати українську громаду міста.

8

October 2018 Ukrainian People

1920-1930-ті р.р. – культурне життя виділяється яскравою сторінкою у полі діяльності нашої громади. Відбувалися концерти оркестрів духових інструментів під диригуванням Івана Барабаша та Стенлі Сабора, танцювальні фестивалі під керівництвом Дарковича і відомого в усій Північній Америці Василя Авраменка. Найбільшим досягненням Авраменка у Чикаго був український фестиваль.

Грошовi перекази через Корпорацiю

МiСТ:

це варто знати кожному Корпорація МІСТ, добре знана у США і Канаді як компанія з передачі посилок і грошових переказів, працює в Україні як одна із небагатьох міжнародних платіжних систем, офіційно зареєстрованих Національним Банком. Тільки з Північної Америки закордонні українці відправляють додому мільйони доларів, які надійно доставляються отримувачам на Батьківщині.

Т

амара Дебаттіста, головний менеджер, в інтерв’ю розповіла про грошові перекази із США в Україну, їх види та безпечність, а також пояснила ключові аспекти та переваги, важливі як для відправника, так і для отримувача.

- На що повинен звернути увагу відправник, коли оформлює замовлення?

- У замовленні слід записати ім’я та прізвище отримувача українською мовою. І точно так, як вказано в українському паспорті отримувача.

- Що необхідно взяти з собою до банку, та яка інформація потрібна, аби отримати переказ?

- Насамперед, пред’явити паспорт та ідентифікаційний код. По-друге, знати 5-значний контрольний номер грошового переказу. Цей номер Корпорація “Міст” надає відправникові, коли той заповнює замовлення (Order Form). І власне цей номер відправник повинен особисто повідомити одержувачу. По-третє, одержувач має знати ім’я та прізвище відправника, а також суму грошового переказу. Крім цього, повинен вказати систему, за якою цей переказ був надісланий, тобто систему МІСТ.

- Чи треба щось додатково сплачувати за послугу при отриманні грошей?

- Ні, за переказ сплачує лише відправник – у момент відправлення. Тому при отриманні жодних додаткових плат не стягують.

10

- А де можна отримати перекази?

- У всіх відділеннях банків “ПриватБанк” та “АВАЛЬ”. ПриватБанк має 2500 відділень по всій території України, АВАЛЬ – 500 відділень. Обидва банки є абсолютно безпечними, вони вважаються чи не найнадійнішими в країні. Отримувачу не потрібно відкривати банківський рахунок та не потрібно нічого доплачувати. До речі, незабаром МІСТ планує запропонувати своїм клієнтам отримання грошових переказів також у відділеннях ОЩАДБАНКУ та УКРГАЗБАНКУ.

- Чи можна отримати переказ не в банку, а онлайн – на картку/рахунок?

- Так, це можливо, якщо отримувач має рахунок чи розрахункову картку ПриватБанку. Тоді кошти надійдуть безпосередньо на рахунок чи картку через онлайнбанк Приват24.

- В якій валюті одержувачу

виплачують перекази?

- Виплата грошових переказів, висланих через МІСТ, здійснюється в доларах США.

- Чи є ліміти при переказі грошей до банку в Україні?

- Так, сума одного переказу не може перевищувати 150,000 гривень, тобто приблизно $5,000 на день. Загалом ж зауважу: якщо раніше для переказів із США та Канади в Україну люди зазвичай, надавали перевагу одному з двох варіантів – Western Union та MoneyGram, а згодом український ринок окупували російські компанії, то нині кожен має нагоду переконатися: система МІСТ працює за тими ж принципами, що й вищеназвані два лідери, а проте переправляє гроші дешевше.

- А чи оподатковуються ці грошові перекази в Україні?

- Ні. Згідно українського законодавства, грошові перекази в Україні не оподатковуються і банки не подають інформації про отриму-

вачів до податкових органів.

- А якщо одержувач з тих чи інших причин не може особисто прийти за переказом до банку? Чи надає МІСТ послугу доставки грошових переказів безпосередньо адресату? Звісно! До слова, МІСТ – єдина компанія, яка офіційно доставляє гроші в руки отримувача по всій території України. У такий спосіб можна висилати будь-які суми. МІСТ надає розписку про отримання та забезпечує надійний і конфіденційний сервіс. Отож, послуги Корпорації “МІСТ” заслуговують на довіру українців з обох боків океану. Опріч цього, не зайве пам’ятати й про те, що, користуючись послугами цієї компанії, ви підтримуєте розвиток наших громад у США і Канаді: адже саме вона регулярно підтримує громадські організації, школи, церкви, фестивалі та чимало різноманітних ініціатив!

Фото – працівники Корпорації Міст під час українських фестивалів October 2018 Ukrainian People

КРИМІНАЛ

Вбивство у Дірфілді

Білл Косбі

проведе у в'язниці щонайменше три роки

У

вівторок, 25 вересня, суд у Норрістаун, штат Пенсільванія, засудив актора та коміка Білла Косбі до тюремного ув'язнення за напад сексуального характеру на жінку, який був скоєний ним у 2004 році. Суддя Стівен О'Ніл оголосив, що 81-річний Косбі змушений буде провести у в'язниці від трьох до десяти років –точніший термін ув'язнення у суді поки що не оголосили. На другий день слухання його вироку суддя також постановив, що Косбі буде класифіковано як СЖХ (сексуально жорстокий хижак), хоча його захист заперечував проти цього. Цей статус передбачає щомісячні виховні розмови із засудженим до кінця його життя. Окрім того, його сусідів будуть попереджати про те, що він є небезпечним сексуальним злочинцем, а його адреса, робота та плани подорожей повинні бути повідомлені державним органам. Окрім того, Косбі змушений буде заплатити штраф у 25 тисяч доларів. Звинувачення вимагало для Білла Косбі терміну ув'язнення від п'яти до десяти років. Мінімальне покарання за цією статтею – від трьох років. Таким чином Білл Косбі став першою викритою в рамках кампанії #MeToo знаменитістю, яка отримає реальний термін ув'язнення. А що адвокати Косбі заявили про намір подати апеляцію на вирок суду, то цей судовий процес може затягнутися на роки. Раніше близько 60 жінок звинуватили Косбі у сексуальних домаганнях. Але до суду дійшла нині лише історія 2004 року. Колишня працівниця університету Андреа Констенд звинуватила актора у тому, що він приспав її за допомогою таблеток у своєму домі в Філадельфії та вчинив сексуальну наругу. За даними AFP, 12 років тому Косбі та Констенд підписали мирову угоду, в результаті якої актор нібито заплатив жінці 3,38 мільйона доларів. Речник штату Монтгомері повідомив, що Косбі відправили у відділення виправної установи округу Монтгомері у вівторок ввечері, 25 вересня, після чого його доставлять у державне виправне відомство у Феніксі. У заяві про вплив насильства на її життя Андреа Констенд розповіла: “Щоб по-справжньому зрозуміти вплив сексуального насильства на моє життя, ви повинні знати людину, якою я була до того, як це сталося”, – написала вона. – “... Після нападу я відчувала біль, депресію, сум, я перестала бути щасливою. Сумніви і плутанина у думках не дозволяли мені звертатися до моєї сім'ї чи друзів. Я відчувала, що не можу довіряти нікому. ... я не могла говорити, їсти, спати або нормально спілкуватися”. З іншого боку, дружина Косбі, Каміл, яка впевнена у невинуватості свого чоловіка, опублікувала розлогу заяву на Facebook на його захист. “Коли-небудь правда переможе, так завжди відбувається”, – написала вона.

12

October 2018 Ukrainian People

Згідно судових документів, у вівторок, 25 вересня, суд відмовив у заставі чоловіку, якого звинувачують у жорстокому вбивстві дружини. Жінка була скована наручниками, зазнала сексуального насильства та 15 разів поранена ножем під час фатального нападу у власному домі в Дірфілді. Прокуратура округу Лейк планує якнайшвидше розпочати слухання у справі Гері Камена, звинуваченого у вбивстві власної дружини, Керін Камен. Обвинувачення запропонувало перший загальний погляд на подробиці того, що, на їх думку, сталося у цій справі.

21 вересня Камен, озброївшись ножем, прикував наручниками свою дружину й утримував її заручницею протягом кількох годин, час од часу ґвалтуючи. Після цього він випив алкоголь і снодійне. Коли ж прокинувся, то знайшов жінку на підлозі, залитою кров'ю. Після цього чоловік зателефонував до поліції і повідомив, що поранив свою дружину. Поліцейські, які прибули на місце, виявили 53-річну Керін Камен нерухомою на підлозі спальні на верхньому поверсі, “у наручниках і покритою кров'ю”. Її було доставлено до лікарні в Хайленд Парку, де вона померла наступного дня, так і не прийшовши до тями. На її тілі слідчі нарахували 15 ножових поранень у голову, шию і груди. Через ці деталі прокурори вважають, що Гері Камен складає “справжню загрозу фізичній безпеці членам його сім'ї та широкій громадськості”. Керін Камен працювала шість років вчителькою на підміні в громадських школах Дірфілда.

Ще одна

“американська трагедія” Одруженого батька із Флориди звинувачують у вбивстві його коханки, яка була на восьмому місяці вагітності.

41-річного Хосе Сото-Ескалера звинувачено у двох вбивствах першого ступеню. 24 серпня тіло його коханки, 23-річної Тані Вайз, виявили у канаві в сільській місцевості, заявив прес-секретар шерифа округу Сент-Люсі Шріфен Брайан Бейті. За словами Бейті, жінку знайшли із важкою травмою голови, а також із жахливою раною горла. Як виявило розслідування, Сото-Ескалера дав Вайз 500 доларів на аборт і лютував, що вона не зробила його. Спочатку підозрюваний заперечував, що мав сексуальні стосунки із Вайз і надав алібі в ніч, коли вона була убита. Сото-Ескалера заарештували 21 вересня. У заяві шерифського відомства зазначено, що судово-медичні докази пов'язують підозрюваного зі злочином, і свідок підтвердив, що бачив його вантажівку поблизу місця злочину. Вайз була вагітна другою дитиною, а її мати описала дочку як “люблячу та турботливу маму”. Влада вважає, що дружина Сото-Ескалера не знала про його стосунки із Вайз. Сото-Ескалера утримують без права на заставу у в'язниці округу Сент-Люсі.

Р о з сл і ду в а нн я

Що ж насправді трапилося тієї осінньої ночі?

Замість затримання – розстріл Розпочався гучний процес над поліцейським із Чикаго, що всадив у підлітка 16 куль Люда Руда

Через кілька годин після того, як Джейсона Ван Дайка (Jason Van Dyke) було взято під варту без права внести заставу, керівники чиказької мерії змушені були оприлюднити шокуюче відео убивства ним 17-річного підлітка. На цих кадрах, які в жовтні 2014 року знімала камера на панелі поліцейської машини, видно, як білий офіцер поліції витягує свій пістолет і розряджає усю обойму в темношкірого Лакуана Макдональда (Laquan McDonald). При перегляді шести хвилинного відео, яке ніяк не хотіла оприлюднювати влада міста, видно, як Макдональд простує серединою вулиці Пуласкі. Ван Дайк, під'їхавши на місце виклику з товаришем по службі, виходить із машини і практично відразу починає стріляти з відстані кількох метрів у підлітка, який йде в напрямку від поліцейських. Хлопець падає на дорогу, скручується від болю, проте поліцейський продовжує стріляти. Той, хто мав можливість переглянути ці кадри, міг бачити, як раз по раз здригалося тіло хлопця від кожної кулі, і як навколо розліталися гільзи. Як стверджували захисники Ван Дайка, він побоювався за своє життя (у руці підліток тримав ніж). Чи ви бачили це відео? Чи подібно на те, що коп захищається від злочинця? На мій погляд, це виглядало, як холоднокровне вбивство. Поліцейський випустив у Макдональда 16 куль. Нині його звинувачують у вбивстві першого ступеня – вперше за 35 років чиказька влада була змушена притягнути копа-убивцю до кримінальної відповідальності. Рівно через 13 місяців, 24 листопада 2015 року, після вечірньої прес-конференції, очолюваної суперінтендантом поліції Гаррі Маккарті (Garry McCarthy) та мером Рамом Емануелем (Rahm Emanuel), відео було “випущене в світ”, і його поширили усі місцеві засоби масової інформації. Розуміючи, що документальні кадри холоднокровної розправи над афро-американським підлітком можуть викликати масові протести, Маккарті закликав жителів до спокою.

14

October 2018 Ukrainian People

У ніч на понеділок, 20 жовтня 2014 року, диспетчер служби 911 прийняв телефонний дзвінок. Хтось повідомив поліцію, що афро-американець намагався відкрити припарковані автомобілі на південно-західній стороні Чикаго, в районі 41-ї вулиці і Кілдер-авеню (41st Street and Kildare Avenue). Абонент заявив, що злочинець озброєний ножем і погрожував йому. На місце злочину спочатку прибув один поліцейський позашляховик із двома офіцерами. Вони знайшли Макдональда і повідомили диспетчера, що у нього в руці ніж. Потім під'їхала ще одна команда поліцейських. Ні в кого не виявилося тазера, яким можна було б знешкодити підлітка з ножем. Машини просто переслідували підозрюваного, щоб загнати його в глухий кут. Останньою на місце конфлікту приїхала команда поліцейських Ван Дайк-Уолш, які слухали переговори про неадекватного підлітка у системі внутрішнього сповіщення. Ван Дайк, вийшовши з автівки, практично одразу почав стріляти в Лакуана Макдональда, який йшов в напрямку від нього вулицею Пуласкі. Він буквально зрешетив підлітка – у тілі останнього експерти нарахували шістнадцять кульових поранень. На відео також видно, що поліцейські згуртувалися і щось обговорюють, тим часом як Макдональд нерухомо лежить на дорозі. Через півгодини після цього, описуючи інцидент, Ван Дайк повідомив по радіо, що підліток йшов прямо на нього, розмахував ножем і напав на нього. Поліцейський також заявив, що після перших пострілів підозрюваний повернувся і намагався встати з дороги, тому він продовжував стріляти. Макдональда доставили у лікарню, де й оголосили мертвим. Токсикологічна експертиза виявила у нього в крові наркотичну речовину фенциклідін. Розповідь Ван Дайка про стрілянину з метою захисту була підтверджена його п’ятьма колегами, які були присутні на місці вбивства і які описали Макдональда як небезпечного агресора. Хоча жоден із них не скористався своєю зброєю, проте жоден із них і не надав допомогу підлітку, який 20 хвилин спливав кров’ю на безлюдній дорозі. Все виглядало привабливо для поліцейських і могло б пройти не поміченим для широкого загалу, якби раптом у справі не з'явився доказ, який суперечив свідченням: відео з інформаційної панелі відеокамери поліцейського транспортного засобу, яка зняла цей інцидент напрочуд чітко і послідовно. Адміністрація Рама Емануеля, який готувався до перевиборів мера Чикаго, зуміла приховати цей важливий доказ від громадськості на цілий рік, поки суддя не розпорядився оприлюднити його в листопаді 2015 року. На ньому очевидно, що Макдональд йшов у напрямку від поліцейських за кілька секунд до стрілянини, і, після того, як був уражений кулями і лежав майже нерухомий на дорозі, поліцейський продовжував стріляти у нього. Прокурори стверджують, що Ван Дайк стріляв близько 15 секунд. Розтин підтвердив, що Макдональд був убитий пострілом у груди. Але експертиза також підтвердила кульові поранення в голову, шию, лікоть, ногу, руки, долоню і спину.

24 листопада 2015 року 37-річний Ван Дайк з’явився у кримінальному суді на 26-й вулиці і Каліфорнія-авеню Чикаго. Він тримав руки у кишенях, незворушно дивився прямо перед собою і не відповідав на запитання журналістів. Йому також привезли інгалятор, який коп використовує для лікування своєї астми. Ван Дайку було пред'явлено звинувачення у вбивстві першого ступеня. Суддя постановив арештувати підсудного без права на заставу, але 30 листопада 2015 року було дозволено внести заставу в розмірі 1,5 млн доларів і Ван Дайка відпустили. Тим часом дружина Ван Дайка Тіффані створила сторінку на благодійному ресурсі “Go Fund Me” з проханням про пожертвування для захисту свого чоловіка. Хоча

на ній і не вказувалось ім’я її чоловіка, вона описала його як ветерана з 15-річним стажем, “борця за свободу і справедливість”. Анонімні донори встигли пожертвувати 10 тисяч доларів, після чого через шквал негативних відгуків його ліквідували.

Швидке врегулювання Через місяць після стрілянини, окрім Управління поліції, вищі посадові особи адміністрації мера Емануеля були негайно повідомлені про те, що це вбивство може стати проблемою.

8 грудня 2014 року Скотт Андо – тодішній голова нині нечинної незалежної поліцейської служби розслідування – направив електронний лист Джейн Роунтрі, заступнику начальника штабу міської ради з питань громадської безпеки. У ньому він повідомляв, що вказане відео з місця подій може суперечити твердженням про те, що життя поліцейського було в небезпеці. Наступного ранку провідний міський адвокат Паттон електронною поштою відправив лист начальнику штабу Емануеля, старшому раднику та іншим керівникам із новими доказами у справі Макдональда. На початку березня 2015 року, коли мер Емануель перебував на завершальній стадії виборчих перегонів проти Джезуса Гарсії, адвокати сім'ї Макдональд наблизились до нього впритул з вимогою про грошову компенсацію. У тому ж місяці високі чини Управління поліції провели зустріч з представниками мерії з цього питання. Група подивилася відео, і ніхто не висловив занепокоєння з приводу необґрунтованої стрільби, згідно слів лейтенанта Освальдо Вальдеса, який був присутній на засіданні. “Було очевидно, що вони більше стурбовані сприйняттям виборців, або яку реакцію це відео викличе в населення”, – заявив він. Наприкінці березня 2015 року адвокати сім'ї Макдональд направили чиказьким керівникам лист, в якому погрожували судовими позовами і вказували на невідповідність між відео та офіційними повідомленнями.

За лічені дні до виборів вони досягли принципової домовленості про врегулювання. Угода містила положення, що обмежувало розповсюдження доказів, пов'язаних зі справою, під час кримінального розслідування, що тривало. Адвокати родини убитого вимагали від місцевої влади компенсацію у розмірі 16 мільйонів доларів. 15 квітня 2015 року чиказька міська рада проголосувала за виплату родині Макдональд п’яти мільйонів доларів.

Масові протести Поява в інтернеті відеозапису вбивства у жовтні 2014 року темношкірого підлітка американським поліцейським викликало бурхливу реакцію серед жителів Чикаго. Після того, як поліція розповсюдила відеозапис загибелі Макдональда, 24 листопада 2015 року в Чикаго почалися багатотисячні демонстрації. Протестувальники перекрили рух однією з центральних магістралей Чикаго і скандували слова “16 пострілів”: вони вимагали покарати Ван Дайка за всією суворістю закону. Всі акції протесту носили ненасильницький характер. Проте в суботу ввечері п’яти годинний марш завершився зіткненням із поліцією: офіцери із кийками переслідували протестантів, які відповідали на удари тим, що кидали у поліцейських каміння і скляні пляшки. Мер Чикаго Рем Емануель почав тотальну реформу органів правопорядку. Наслідки смертельного інциденту відгукнулися публікацією звіту Міністерства юстиції США про практики насильства, що існували в управлінні поліції, поразкою на виборах державного прокурора Аніти Алварес, звільненням суперінтенданта поліції Гаррі Маккарті й ослабленням позицій мера Рама Емануеля, який в лютому 2019 року міг би претендувати на третій термін.

Початок судового розгляду У середу, 19 вересня 2018 року, близько 200 учасників протесту скандували біля будівлі суду в Чикаго, де почався вибір присяжних у справі про вбивство білим поліцейським чорного підлітка. Потенційним присяжним були надані анкети для заповнення. Незважаючи на те, що документи були запечатані, їх запитали, наскільки уважно вони стежили за висвітленням у засобах масової інформації стрільби 2014 року і чи дивилися вони відео в інтернеті, що показує, як поліцейський Джейсон Ван Дюк здійснив 16 пострілів у 17-річного Лакуана Макдональда. Справа проти Ван Дюка розділила громадську думку Чикаго. Багато жителів міста вважають, що рішення суду стане переломним моментом. Важливість проблеми насильства у Чикаго розуміють всі: від простих громадян до кандидатів на пост мера. “Ніхто не сприймає насильство у Чикаго всерйоз. Ні поліція, ні олдермени. Меру так взагалі плювати. Тільки жителі ставляться до цієї проблеми серйозно”, – говорить Джанет, 58-річна місцева жителька, яка прийшла до будівлі суду. Мер Рам Емануель, який після початку процесу оголосив, що не буде балотуватися на третій термін, зазнав інтенсивної критики за спробу заблокувати оприлюднення цього відео. Він і його команда міських адвокатів оприлюднили цей доказ тільки після того, як суддя в 2015 році наказав їм це зробити. Адвокат Ван Дайка намагається перенести суд із Чикаго, тому що, на його думку, у місті неможливо буде забезпечити проведення неупередженого судового розгляду його справи. За час від ночі розстрілу Макдональда захисники Джейсона Ван Дайка спробували представити його як дисциплінованого поліцейського, достойного сімейного чоловіка та люблячого тата, який готує сніданки для своєї дружини та дітей і любить тварин. Натомість 17-річний Лакуан Макдональд опинився на панелі “дикого волоцюги, який вживав наркотики і погрожував стороннім особам ножем”, перш ніж його дорога перетнулася з Ван Дайком, – заявив присяжним адвокат поліцейських Даніель Герберт. Джейсон Ван Дайк народився в 1978 році в містечку Хінсдейл, Іллінойс, де в 1996 році закінчив середню школу. Він отримав ступінь бакалавра в галузі кримінальної юстиції в університеті Сент Хав'єра у Чикаго. Досвід роботи в поліції на момент події становив 14 років. Одружений, двоє дітей, заробляв близько 78 тисяч доларів на рік. Мав на своєму рахунку як мінімум двадцять скарг, за якими, однак, не послідувало будьяких дисциплінарних стягнень. Судовий розгляд справи розпочався у понеділок, 24 вересня, коли ця стаття готувалася до друку. Термін позбавлення волі в разі обвинувального вироку буде складати від 20 років до довічного ув'язнення.

Ukrainian People October 2018

15

Памела Андерсон З

мріє про третю дитину

наменита актриса і зірка Playboy Памела Андерсон вирішила зробити штучне запліднення, щоб стати матір'ю втретє. Повідомляється, що актриса хоче народити дитину своєму коханому, футболістові Аділю Рамі.

51-річна Памела Андерсон планує почати підготовку до екстракорпорального запліднення, щоб знову завагітніти. Згідно з повідомленнями американських ЗМІ, актрису надихнула кінозірка Бріджит Нільсен, яка у віці 54 років недавно народила п'яту дитину. Ще однією натхненницею стала 52-річна співачка Джанет Джексон, яка в 2017 році народила свого первістка. Андерсон хоче вийти заміж за 32-річного французького футболіста Аділя Рамі. Як з'ясувалося, актриса кілька років тому заморозила свої яйцеклітини, щоб знову мати можливість народити дитину. Нагадаємо, що у Памели є двоє синів – 22-річний Брендон Томас і 20-річний Ділан Джаггер. “Вони досить дорослі, аби розуміти, що майбутня процедура може бути втомливою і важкою для жінки її віку. Якщо її мрія збудеться, і вона завагітніє – виносити дитину, а потім народити у 50 років буде великим фізичним випробуванням для організму”, – зауважує видання The Sun.

Хайді Клум

спровокувала чутки про заручини

Не так давно стало відомо про те, що 45-річна супермодель Хайді Клум почала зустрічатися з 28-річним рок-музикантом Томом Каулітцом. Модель не приховує стосунки із Томом, а днями спровокувала чутки про свої заручини. Так, під час церемонії нагородження Еммі-2018 Хайді з'явилася на червоній доріжці в шовковій сукні, яка гармонійно поєднувалася з величезним діамантом, що виблискував на безіменному пальці лівої руки. Оскільки супермодель прийшла в супроводі свого коханого, всі були впевнені, що пара заручена. Один з журналістів вирішив запитати Хайді Клум, чи дійсно вони заручені. Модель відповіла з гумором: “Ні, цю каблучку я взяла напрокат!” Своєю неоднозначною відповіддю Хайді залишила в розгубленості багатьох шанувальників. Чи справді вона заручена? Сподіваємось, що скоро дізнаємося.

16

October 2018 Ukrainian People

Анджеліна Джолі запросила Бреда Пітта додому

З

МІ обговорюють той факт, що Бред Пітт помітили разом з Анджеліною Джолі у неї вдома. Усі говорять про те, що Джолі стала ініціатором зустрічі, і навіть з'явилися розмови про можливе примирення пари. Зараз же журналістам стало відомо, що мова дійсно йде про примирення, але парою вони не будуть. Джолі вирішила узгодити питання про дітей, з яких у них були розбіжності. Суд уже дозволив Пітту вільно спілкуватися з дітьми, але Джолі була проти. Зараз же вони нібито прийшли до спільного рішення: “Вони прийшли до спільного вирішення конфлікту. Бред, який давно мріяв вирішити це питання, був радий, що Енджі пішла на мирову і більше не буде перешкоджати його спілкуванню з дітьми” – розповідає інсайдер.

39-річна Кортні Кардашян

повернулася до бойфренда-зрадника

“Він готовий завести дітей”: Ді Капріо хоче одружитися

Н

айзавидніший холостяк Голлівуду Леонардо Ді Капріо, який зайнявся виробництвом екологічного взуття, схоже, вирішив розлучитися з цим статусом. Видання US Weekly, посилаючись на анонімне джерело, повідомляє, що 43-річний актор планує зробити пропозицію своїй 21-річній дівчині Камілі Морроне. “Вони дуже закохані одне в одного і налаштовані серйозно. Вони вже обговорювали заручини”, – говорить співрозмовник. За його словами, Ді Капріо ще “ніколи нікого так не кохав”. Крім того, повідомляється, що пара хоче завести дітей. “Він готовий завести дітей. І Камі обожнює, коли поруч з ними граються діти, і хоче завести дитину з Лео, але перед цим вони повинні одружитися. У цьому сенсі вона дуже консервативна”, – додає джерело. Нагадаємо, нещодавно Леонардо Ді Капріо відвідав родинну вечерю зі своєю дівчиною – 21-річною моделлю Камілою Морроне. Мати Каміли – 42-річна Люсіла Кола – з 2009 року перебувала у відносинах зі знаменитим актором Аль Пачіно.

Н

едавно старша сестра Кім – Кортні Кардашян розлучилася зі своїм 25-річним бойфрендом Юнесом Бенджимою. Повідомлялося, що хлопець зраджував телезірці – саме це і стало причиною їх розлуки. Однак, як повідомляє People, майже через місяць після скандалу пара возз'єдналася. Днями їх помітили за спільним обідом у ресторані Buisushi у Малібу. А пізніше закохані їхали вздовж Тихоокеанського узбережжя, поки не знайшли місце для парковки, звідки відкривався чудовий краєвид на океан. Пара спостерігала за заходом сонця із машини, після чого вирушила додому до Кортні. Нагадаємо, що на початку серпня мережу буквально “підірвали” фото, де Юнес обіймається з незнайомкою в Мексиці. Бенджима тоді стверджував, що вони з дівчиною “просто друзі”.

Болдвін

зробить перерву в кар'єрі задля

Бібера

Після того, як співак Джастін Бібер і модель Хейлі Болдвін вирішили одружитися, ім'я дівчини з'являється в ЗМІ досить часто. Втім, Хейлі вирішила зробити перерву в модельній кар'єрі, щоб більше часу проводити зі своїм коханим. Так, днями у Нью-Йорку стартував черговий Тиждень моди, у показах якого Хейлі могла б взяти участь. Але 21-річна модель прийняла усвідомлене рішення відмовитися від показів, в яких їй пропонували взяти участь, бо хоче сконцентруватися на родині і Джастіні: “Я хочу, щоб у мене був час, який можна було б провести із родиною і моїм нареченим”, – зізналася Хейлі у коментарі Women's Wear Daily. Нагадаємо, нещодавно модель похвалилася обручкою на обкладинці одного з ґлянців. Біберу прикраса обійшлася у півмільйона доларів. Крім того, співак купив для них із Хейлі будинок біля озера Пуслінч – найбільшого у Канаді. Житло обійшлося йому в 5 мільйонів доларів.

Леді Гага про роботу над фільмом “Зірка народилася”:

“У школі з мене знущалися, і це допомогло мені вжитися в роль”

У

понеділок увечері в Лос-Анджелесі відбулася прем'єра фільму “Зірка народилася” (A Star Is Born), яка є дебютною режисерською роботою Бредлі Купера. 32-річна Леді Гага, яка зіграла у мюзиклі головну роль, пройшлася червоною доріжкою в розкішному сріблястому платті з довгим шлейфом від Givenchy Haute Couture й прикувала до себе всі погляди. Після прем'єри і фотосесії зірка встигла дати невеличке інтерв'ю виданню People, в якому розповіла, як однокласники знущалися з неї у старшій школі. Однак саме це цькування, з яким вона зіткнулася у дитинстві та юності, допомогло їй краще зрозуміти образ свого персонажа: - Що ж, різниця між мною і Еллі в тому, що я робила все можливе, щоб стати співачкою і композитором – я була готова діяти. Я тягала свою клавіатуру Нью-Йорком і стукала в усі двері. Я дійсно вірила в себе. Еллі не така. Вона зовсім не

вірить у себе. Вона буквально втомлена музичною індустрією, – сказала артистка. Сюжет мюзиклу побудований навколо талановитої, але невпевненої в собі співачки Еллі, яка мріє про музичну кар'єру.

- Мені потрібно було повернутися в дитинство, у мої шкільні роки, коли наді мною знущалися і сміялися за мої мрії. Я думаю, що змогла зіграти цю роль завдяки підтримці Бредлі Купера. Він такий неймовірний режисер і актор. Я просто дуже вдячна йому, – додала вона. Коханий Ірини Шейк, у свою чергу, теж залишився задоволений роботою з Леді Гагою і відгукнувся про неї з усією теплотою: “Я знайшов друга на все життя. Настільки ж великого, як цей фільм. “Упевнений, що ця дружба триватиме вічно, вона неймовірна людина. Мені дуже пощастило з нею працювати”.

Ukrainian People October 2018

17

Здо р о в ' я Показання та протипоказання для мамографії Мамографію рекомендовано проходити всім жінкам після 35-40 років один раз на 1-2 роки, навіть якщо у жінки немає ніяких скарг з приводу стану її молочних залоз. Жінкам після 45-50 років проходити мамографію необхідно щорічно. У разі необхідності лікар може призначити Вам і частіше дослідження. У випадку, якщо вас щось турбує, вам необхідно порадитися з лікарем (гінекологом, мамологом, хірургом або онкологом), який визначить необхідність проведення мамографії в більш ранньому віці і призначить вам подальше дослідження. При мамографії пацієнтка не зазнає ніякому ризику, тому що рентгенівська доза опромінення у сучасних мамографів низька, крім того, низькою є й рекомендована частота досліджень. Єдине протипоказання – вагітність і лактація Процедура мамографічного обстеження Вас попросять стати перед мамографом. Спеціально навчений фахівець – рентген-лаборант розмістить молочну залозу між двома пластмасовими пластинами. При цьому жінка протягом кількох секунд відчуває легку компресію молочних залоз, яка необхідна для отримання високоякісних знімків. Мамограма (знімок) робиться для кожної молочної залози у двох проекціях (прямій та косій). В результаті виходить 4 знімки. Мамографічне обстеження рекомендовано проходити на початку менструального циклу, з 5 по 12 день від його початку. В цей період молочні залози не напружені, м’якші, тож дослідження не тільки менш відчутне, але й інформативніше для лікаря. Після проведення мамографії отримані знімки описуються кваліфікованим лікарем-рентгенологом.

Навiщо потрiбна мамографiя Для чого її проводити? Лікар призначив вам мамографію? Нехай ця процедура не лякає вас – це найкращий метод обстеження молочних залоз і виявлення патології на ранній стадії. Серед усіх “жіночих” медичних обстежень мамографія – одна з найпростіших і найбільш безболісних процедур. Що ж це за метод? Мамографія – це рентгенівське обстеження молочних залоз. За допомогою цього методу можна виявити рак грудей на ранній стадії, навіть ті пухлини, які не вдається виявити лікарю пальпацією (пальцеве дослідження). Повністю ж виключити злоякісність можна тільки в результаті проведення біопсії (спеціальною голкою беруть шматочок тканини пухлини на дослідження).

Що таке мамографія? Мамографія (мамографічне обстеження) – рентгенографічне дослідження молочних залоз за допомогою мамографа. Використання мамографії дозволяє виявити пухлинні утворення до їх клінічного прояву, тобто тоді, коли їх не можна визначити при пальпації. Також мамограма може показати невеликі відкладення кальцію в молочній залозі, що може бути ранньою ознакою раку. Саме тому мамографія є методом, який здатний виявити захворювання на ранній стадії, а проведення регулярних таких обстежень зменшує смертність від онкологічних захворювань на 30%. При постановці діагнозу на ранніх стадіях у 94% випадків рак грудей можна вилікувати. Мамографія – основний об'єктивний метод діагностики захворювань молочних залоз, який застосовується при масових профілактичних оглядах (скринінгу). Скринінг – періодичне мамографічне обстеження здорових жінок старших 35-40 років з метою раннього виявлення захворювання на рак молочних залоз. Проведення скринінгу дозволяє проводити ранню діагностику, що сприяє зниженню смертності від онкологічних захворювань молочних залоз.

18

October 2018 Ukrainian People

Ультразвукове дослідження (УЗД) УЗД – дослідження молочних залоз за допомогою УЗД апарату спеціальним датчиком. Цей метод отримав останнім часом широке поширення через свою доступність, практично повну нешкідливість для здоров'я жінки і можливість багаторазового повторення досліджень, що дуже важливо для динамічного спостереження та проведення профілактичних оглядів. Показання та протипоказання для УЗД. УЗД рекомендовано проходити жінкам у молодому віці до 35-40 років. Частоту дослідження вам може призначити ваш лікар. Регулярно рекомендовано проходити УЗД молочних залоз жінкам із вираженою мастопатією. Протипоказань для УЗД немає. Часто мамографія і УЗД використовуються одночасно, щоб підтвердити або уточнити передбачуваний діагноз. Якщо при мамографії або УЗД у вас виявлені які-небудь зміни, не впадайте у відчай! Ці зміни не обов'язково злоякісні. Обов'язково проконсультуйтеся з лікарем і чітко виконуйте всі його вказівки.

Запам'ятайте: рання дiагностика забезпечує ефективне лікування! Самообстеження – найдоступніший і найдешевший метод дослідження молочних залоз для жінок будь-якого віку. Він дозволяє контролювати стан молочних залоз в інтервалах між відвідинами мамолога, але не замінює мамографію, УЗД та інші методи діагностики.

Ukraine Олександра Романюк

МВФ і Україна:

чому нам точно виділять черговий транш Експерти назвали причини та умови саме ціни на газ критично важливою умовою для продовження співпраці за чинною програмою. Також офіційну заяву зробив офіційний представник МВФ Джеррі Райс. Однак з його слів можна зрозуміти тільки те, що МВФ не пориватиме відносин з Україною. За його словами, переговори тривають. “Місія МВФ відвідала Київ і обговорила з владою України подальшу нашу підтримку макроекономічної стабільності, реформ, економічного зростання і можливу фінансову допомогу з боку Фонду. У мене немає інформації про переговори, які все ще тривають”, – сказав він на традиційному брифінгу у Вашингтоні 20 вересня.

Експерти: Україна отримає від МВФ черговий транш Технічна місія МВФ 19 вересня завершила роботу в Україні. Багато ЗМІ поспішили заявити, що переговори завершилися невдало для України. Офіційних заяв від українського керівництва з цього приводу практично не було. І це дало підстави гадати. Одні ЗМІ, їх експерти або “джерела” вважають “невдачею” те, що місія МВФ покинула Україну, не давши їй грошей. Інші стверджують, що Україна просила про заміну однієї кредитної програми на іншу, але візитери не погодилися. Треті кажуть про якусь “нову умову”, яку нібито висунув МВФ (втім, не називаючи цієї умови). Насправді технічна місія не уповноважена вирішувати подібні питання. Її завдання – зібрати інформацію, отримати відповіді на питання, що цікавлять МВФ і, повернувшись до штабквартири, підготувати доповідь за підсумками візиту. Рішення про виділення грошей (позитивне

20

October 2018 Ukrainian People

чи негативне) приймає Рада директорів МВФ. Як і про продовження/заміну/припинення програм допомоги. Один з небагатьох причетних до переговорів, хто повідомив своє бачення про досягнуті домовленості, – голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв. За його словами, досягнута принципова домовленість щодо одного з найгостріших питань – цін на газ. “Принципова домовленість щодо поступового збільшення ціни і виведення українського ринку на так званий повний імпортний паритет до квітня 2020 року – є”, – сказав голова “Нафтогазу” під час форуму Європейської бізнесасоціації. Нагадаємо, кілька місяців тому директоррозпорядник Фонду Крістін Лагард назвала

Більшість експертів упевнені, що перспективи отримання Україною чергового траншу від МВФ – цілком реальні. Одним із доказів цьому є навіть сам факт візиту технічної місії МВФ до України. Іншими словами, якби Міжнародний валютний фонд “поставив на Україні хрест”, він міг би просто не направляти сюди технічну місію. Як робив це останні півтора року. Крім того, економічний експерт Тарас Козак висловив думку про те, що виділення чергового кредитного траншу потрібне не тільки Україні. Це важливо і для самого Міжнародного валютного фонду. “Не тільки Україна зацікавлена у співпраці з МВФ. МВФ також зацікавлений в успіхах України. Якщо Україна не виконає програму реформ і не усуне проблеми в економіці, це означатиме, що Фонд не зміг підтримати Україну на шляху реформ. А успіх України – це успіх керівництва

Фонду. Тому я думаю, що кредит все-таки дадуть і суттєвої девальвації не буде”, – розмірковує Тарас Козак. Деякі експерти припускали, що розраховувати на кредит МВФ Україна може ще й тому, що міжнародні фінансові структури не захочуть допустити у нас чергової кризи і дефолту. Мовляв, наближається світова криза, і, якщо економіка України “посиплеться”, вона потягне за собою і інші країни, насамперед ті, які мають з Україною торгові відносини. А цього міжнародне співтовариство не допустить. Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко також вважає виділення Україні наступного траншу за чинною програмою МВФ практично вирішеним питанням. Але скептично ставиться до розмов про “значущість” України для світової економіки. “Світова економіка від нас точно не залежить. За результатами цього року вітчизняна становитиме приблизно 130 млрд доларів. Порівняйте: економіка ЄС – це майже 20 трильйонів доларів. Навіть економіка РФ – 1,3 трильйона доларів. Тобто, економіка України – це десята частина економіки Росії, 1% економіки Китаю, піввідсотка економіки ЄС. Тому розмови про те, що ми становимо собою якусь реальну соціально-економічну важливість, – популізм”. У свою чергу, Олег Устенко називає інші чотири причини того, чому МВФ із великою ймовірністю виділить Україні черговий транш. І перша з цих причин – місія Фонду. “Згідно з угодами післявоєнної БреттонВудської конференції, Міжнародний валютний фонд – організація, покликана підтримувати фінансову стабільність і допомагати країнам, які опинилися в скрутній ситуації. Тому це можна вважати першим мотивом. Це місія МВФ”, – говорить Олег Устенко. Ще однією причиною експерт називає близьке завершення терміну дії кредитної програми – березень 2019 року. “Програма була розпочата у березні 2015 року. І її треба закін-

чити. Чи погано, чи добре – але її треба довести до березня 2019 року, коли закінчиться термін її дії”, – пояснює економіст. Іншими словами, якщо програма не була перервана раніше, згортати її перед самим закінченням часу дії не дуже логічно. Ще одна причина, названа О. Устенком, фактично повторює думку Тараса Козака: “Можливо, є особистісні мотиватори у тих, хто вів цю програму щодо України. Уявіть, що ви працюєте в бюрократичній структурі і є менеджером, який стежив за якістю цієї програми. Ви захочете визнати, що помилялися весь час дії програми, із першого дня?” І, нарешті, є причина, пов'язана з політикою. Вірніше, з геополітикою. “Реальний акціонер МВФ – це США. У них 16% голосів. Тому що МВФ – це не ООН, де одна країна – один голос. У Фонді голоси розподілені згідно з внесками до акціонерного капіталу. Американці внесли 16%. І вони, в принципі, можуть мати свій політичний інтерес щодо України”, – говорить економіст.

Найближчий транш стане останнім? Навіть якщо Україна отримає черговий транш від Міжнародного валютного фонду, це не означатиме, що виділення грошей буде розблоковано і до закінчення дії кредитної угоди ми отримаємо всю належну суму, а це приблизно 8 млрд доларів. “Я думаю, що ми отримаємо транш від МВФ до виборів. Але я також думаю, що з високою часткою ймовірності це буде останній транш в рамках нинішньої програми”, – говорить експерт. На його думку, на такі грошові надходження від МВФ Україні варто розраховувати навіть не після виборів президента, а після того, як

буде сформований новий парламент. А це значить – не раніше осені 2019 року. Щоб знову не повторилася ситуація з поточним кредитом, коли угоду з МВФ підписував один склад уряду, а виконувати його довелося наступникам. “Я не вірю, що ця програма буде реструктуризована. Вона закінчується в березні наступного року, і вона буде закрита. Але для України важливо отримати гроші від МВФ зараз, щоб розблокувати фінансування за іншими міжнародними програмами. Я впевнений, що ми не отримаємо всіх належних грошей. Я думаю, що в МВФ доведуть обсяг виділених грошей до 12 млрд доларів, а ще 5,5 млрд ми недоотримаємо”, – говорить він.

Швидкість отримання кредиту залежить від швидкості виконання обіцянок Багато експертів сходяться на думці, що навіть “гарантований” кредит у розмірі близько 2 млрд доларів Україна отримає не просто так. Спочатку їй доведеться погодитися виправити недопрацювання щодо попередніх своїх обіцянок. А саме: - внести рекомендовані Венеціанською комісією правки до антикорупційного законодавства, - прийняти бюджет на 2019 рік з показниками не гіршими, ніж було презентовано Кабміном (за словами Олега Устенка, нинішній варіант бюджету, поданий Кабміном до Верховної Ради в період роботи місії МВФ в Україні, влаштовує МВФ), - підвищити ціни на газ, згідно з досягнутими домовленостями. ukr.segodnya.ua

В і до м і у к ра ї н ц і

ІВАН БАГРЯНИЙ: Предтеча шестидесятників із “Розстріляного Відродження” Життя як бестселер і хорор водночас

“Утікають кілометри – десятки... сотні... тисячі... А дракон все летить і летить – у невідоме, у чорну сибірську ніч, на край світу. Перетинає меридіани. Описує гігантську параболу десь по сорок дев'ятій паралелі, карбує її вогненним приском, гейби комета... Так не ходить жоден експрес, так ходить лише цей етап, цей дивовижний ешелон смерті, – спецешелон ОГПУ – НКВД. Він – один з багатьох таких ешелонів; женуть вони отак божевільним темпом через глуху ніч і крізь ще глухіший Сибір, оповиті таємницею... Не просто таємницею, а таємницею державною… Обставлені багнетами, устатковані прожекторами, женуть вони десь у таємницю ж, непроглядну, як сам Сибір чи як тая сибірськая ніч”.

(Уривок з роману І. Багряного “Тигролови”) Юрій НИКОРАК – журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

22

October 2018 Ukrainian People

На відміну від багатьох “братів по перу”, йому не доводилося нічого вигадувати: в основу головних, “програмних” творів Багряного лягало вистраждане на власній шкурі й викарбуване гарячим залізом на вразливому серці цього могутнього статурою високочолого красеня. До захисту диплому його не допустили через “політичну неблагонадійність”; вже у 25 – перший арешт й сталінські концтабори, кілька втеч й ще один строк; боротьба у лавах ОУН та УПА, табори Ді-Пі й боротьба за право на втечу з комуністичного пекла; непрості будні в еміграції та численні задавнені хвороби, що врешті вбили його у 57-річному віці – за крок до номінації на Нобелівську премію. І, попри усе це – десятки томів творчої спадщини! Тому й писав швидко, на одному подиху. До прикладу, роман “Тигролови”, прижиттєвий наклад якого лише англійською (у США, Канаді та Австралії під назвою “The hunters and the hunted” – “Переслідувачі й переслідувані”) перевищив мільйон(!) примірників, а у Німеччині став бестселером, який купували на подарунок до дня народження чи конфірмації, Багряний написав лише за два тижні, переховуючись у конспіративній квартирі в Моршині на Львівщині. Він належав до покоління Знищеного українського Відродження, більшість якого розстріляли, а решта стали вигнанцями. Йому вдалося уникнути насильницької смерті від рук чекістів, але він пройшов усі кола пекла, уготовані Москвою українській інтелігенції. Зрештою опинився на вигнанні, як і Василь Барка, Олекса Стефанович, Юрій Лавріненко, Григорій Костюк, Петро Яцик, Мар’ян Коць та багато інших. Його коротке життя було таким перипетійним, напруженим і багатим на соціальні ролі, що цього вистачило б на десяток біографій. “Тую “родіну” я пройшов від Києва до Чукотки, до Берінгової протоки й назад. Пройшов під опікою опричників з ГПУ-НКВД... Ціла молодість

похоронена там. А решта життя прожита в загальному концентраку, ім’я якому СССР, де така категорія людей (політично неблагонадійних) позбавлена права голосу й приречена на вічний стан моральної депресії, часто позбавлена праці й життьових засобів і вічно загрожена новими арештами та ув’язненнями...”.

Вижити, щоб розповісти світові “Вірші я почав писати (і то поукраїнськи) ще в російській церковно-приходській школі”, згадував Багряний. Двоє тамтешніх учителів називали його “мазепинцем”, бо ніяк не могли перевчити хлопця говорити російською: він усе збивався на те, як його вчила мати. Працювати Іван почав у неповних 16. Серед перших посад – вчитель малювання в… колонії для безпритульних і сиріт. На очах Івана чекісти закатували рідного дядька й немічного діда. Тож не дивно, що збагнув блюзнірську суть більшовицького режиму вже у неповні 18, 1925 року, вийшов із комсомолу, і, щоб “збагатитись враженнями”, побував на Донбасі (де спробував шахтарської праці), у Криму та на Кубані. Того ж року відбувся як письменник: першу збірку новел “Чорні силуети” видав у рідній Охтирці під першим своїм псевдо – І. Полярний, себто опозиційний більшовицькому режиму. Через рік 20-річний Іван увійшов до київського літературного об’єднання МАРС, де згуртувалася тодішня літературна еліта – Валеріян Підмогильний, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка. А коли письменникові минуло 23, обрав собі гаслом: “Ходи лінією найбільшого опору – і ти пізнаєш світ”. Підсумовуючи свої враження про Багряного, Юрій Шерех писав: “Незвичайно високе чоло, над ним хвацький, буйний парубоцький чуб – риси інтелектуала й поета… Якби Багряний жив в умовах дореволюційного спокійного села, він, либонь, був би першим парубком села, і дівчата мліли б від його погляду й постави, а надто від його кремезних обіймів. Але він жив в інші часи і опинився на інших позиціях і в інших випробуваннях...”

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською, російською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні!

Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

16 квітня 1932-го 25-річного письменника заарештували, звинувативши “у проведенні контрреволюційної агітації” через творчість – історичний роман “Скелька”, поеми “Ave Maria”, “Тінь”, “Вандея”, “Гутенберг”, соціальну сатиру “Батіг”. Як писав Багряний, слідчий запропонував йому дилему: або доля Грицька Чупринки, якого розстріляли 1921-го за участь в антибільшовицькому повстанні, або ж доля Тичини. Гострий на язик Багряний відповів: “Ще не відомо, яка доля буде в Тичини”. Пробув 200 днів у камеріодиночці ГПУ, відтак на 5 років відправили у спецпоселення Далекого Сходу. Втік звідти і два роки жив в Зеленому Клину – заселеній українцями території Далекого Сходу. Відтак знову Харківська в’язниця УДБ-НКВС на Холодній горі, допити, тортури і новий строк, ще 3 роки – тепер уже в таборі БАМЛАГу (Байкало-амурский виправно-трудовий табір) – за участь у націоналістичній організації. Спогади про це й стали основою “Тигроловів”. Під час німецько-радянської війни Багряний переїхав на Галичину і пішов у підпілля ОУН-УПА. Водночас брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Не полишав і літературної праці…

1945-го Багряний через оунівське підпілля емігрував до Німеччини. Окремо треба сказати про нього як про людину виняткової відваги й волі, – зауважував Михайло Cлабошпицький у книзі “25 поетів української діаспори”. – Нині ми вже не уявляємо, як мусила маскуватися чи не вся українська еміграція в Німеччині та Австрії, боячись ґвалтовної репатріації. Люди масово змінювали прізвища й міняли біографії, “східняки” переписувалися на “західняків” – для уродженців Галичини й Буковини, що до Другої світової війни не були в складі СРСР, у документах, підписаних альянтами, передбачалися певні пільги, а решта людей із совдепії – полонені, остарбайтери, емігранти – мали бути відконвойованими назад. За ними полювали спеціальні нишпорки по всіх таборах переміщених осіб, і не один став жертвою радянських людоловів. І саме в цей час з відкритим забралом – Іван Багряний під власним прізвищем, відкриваючи свою правдиву біографію й географію, виступив зі своїм пристрасним відкритим листом до світової громадськості “Чому я не хочу повертатися на родіну”: “Я не хочу вертатись на ту “родіну”. Нас тут сотні тисяч таких, що не хочуть вертатись. Нас беруть із застосуванням зброї, але ми чинимо скажений опір, ми воліємо вмерти тут, на чужині, але не вертатись на ту “родіну”. Я беру це слово в лапки, як слово, наповнене для нас страшним змістом, як слово чуже, з

таким незрівнянним цинізмом нав’язуване нам радянською пропагандою. Більшовики зробили для 100 національностей єдину “совітську родіну” і нав’язують її силою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР… При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою “родіною”.

За 23 роки до “Архіпелагу Гулагу” У Німеччині Багряний заснував газету “Українські вісті”, і був її головним редактором з 1946 до самої смерті у 1963-му. Навколо видання сформувалися кілька видавництв (“Україна”, “Прометей”), які друкували заборонену в СРСР літературу та переклади закордонних творів українською. На вигнанні,у Німеччині, Багряний написав і свій знаменитий роман “Сад Гетсиманський” – один із перших у світовій літературі творів про сталінський терор. Юрій Шерех назвав цей роман “справжньою енциклопедією радянської політичної в’язниці”, наголосивши, що “Сад Гетсиманський” побачив світ задовго (у 1950-му, за 23 роки! – Ю.Н) до “Архіпелагу Гулагу” О.Солженіцина. Ось як, до прикладу, він описує механізм вибивання енкаведистами “зізнань” безвинних жертв:

“…Після диверсії Аслан мусить признаватися в не менш геніальному шпигунстві. Причому щиросердні Асланові признання чергуються з такою ж щиросердною розгубленістю, коли Аслан сам не знає вже, що ж він робив далі. Тоді слідчий б’є Аслана й кидає в камеру, щоб “подумав”. Аслан думає при допомозі своїх веселих земляків і друзів, опанованих психозом самовикриття в ім’я рятунку смерті та одчайдушним шибеничним гумором. “Надумавши”, Аслан проситься на “конвейєр” і епопея триває. Кінець її вже передбачений слідчим і начальством установи, точно заздалегідь вирішений, але мусить бути ще формальне виправдання того кінця, формальні підстави. Ті підстави й витискають з Аслана, зовсім не дбаючи про їх логічність, аби було хоч приблизно правдоподібно”. А в романі “Огненне коло” описує трагедію битви під Бродами, в якій за іронією долі в двобої зійшлися українці з совітської армії та дивізії “Галичина”: “Розбиті на сході німецькі армії котилися на захід, вони вже не могли прийти до пам'яті і відкочувалися невпинно. “Той” зі сходу виявився хитрі-

ший і сильніший, і спритніший – він післав до бою, волею й неволею, все, що… тільки міг післати на смерть. Німецькі армії не витримали іспиту до кінця, – розбиті на Волзі, вони не могли оговтатись і летіли на “зломання карку”, відступали панічно. За ними гналися незчисленні полчища противника, а насамперед, у першій лінії, гналися нещадні й безмилосердні формації з українського люду, голодного, необмундированого й неозброєного, старого й малого, гнаного в спину автоматами та кулеметами…” У 1952-1963 рр. Багряний був головою Української Національної Ради та віце-президентом УНР в екзилі. Став засновником трьох українських організацій за кордоном: Української Революційної Демократичної партії (УРДП), ОДУМ (Об'єднання демократичної української молоді) та МУР (Мистецький Український Рух). Останній згодом перетворився на об'єднання українських письменників “Слово” у США… З початком 1950 року колишні наддніпрянці (що становили більшість багрянівської УРДП) масово рушили з Німеччини до США, головним чином до НьюЙорка, Філадельфії, Чикаго, Детройта. Упродовж лише одного року на новому континенті було створено ДОБРУС (Демократичне об’єднання бувших репресованих українців з-під совєтів), ОУРДП (Об’єднання українців революційно-демократичних переконань), ОДУМ та товариство сприяння Українській Національній Раді. Надзвичайне політичне значення мала й видана багрянівцями у США напочатку1950-х двотомна праця англійською “The black deeds of the Kremlin”, де зібрано документальні свідчення про Голодомор 1933-го та репресії московських більшовиків в Україні. Її розіслали усім представникам ООН, президентам і главам урядів, міністерствам, посольствам, сенаторам та парламентарям, університетам й бібліотекам країн Заходу. І саме відтоді західні політики й дослідники (Роберт Конквест, Джеймс Мейс та ін.) заговорили про смертельну небезпеку українській нації з боку московського режиму. Наприкінці 1958 – в середині 1959 років у Північній Америці побував і сам Багряний. Приводом до поїздки стало запрошення на з’їзд українських письменників в екзилі. Після з’їзду ж письменник у ролі очільника УНР об’їхав низку міст США й Канади із доповідями “Батьківщина і ми”, “Українська молодь та Українська держава”, “Література в кайданах (під совєтами)”. І скрізь Багряного приймали мери міст, і навіть, як у Нью-Йорку, на знак особливої пошани вручали символічний ключ від міста. США, Канада, знову США, Вашингтон:

Білий дім та Конгрес, де Багряний дав свідчення слідчій комісії про нелюдську більшовицьку політику, застерігаючи Америку від підступів Москви. Тим часом сина Багряного, Бориса, який залишився з матір’ю та сестрою в СРСР, незважаючи на те, що носив прізвище матері й добре навчався, після закінчення середньої школи не допустили навіть до вступних екзаменів у Харківському політехнічному інституті. Ба більше: змусили виступити по радіо проти батька. Той почув цей виступ, і в нього, тяжко хворого, пішла горлом кров. Тож у передсмертному листі Багряний констатував: “Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу”. Громадськість української діаспори США й Канади висунула творчість І. Багряного на здобуття Нобелівської премії. Але не встигли: підірване у сталінських катівнях здоров’я (тяжка хвороба серця, туберкульоз і діабет) не витримало: письменник передчасно помер. На його надгробку викарбувано рядки з поеми “Мечоносці”: “Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами”. Творчість Багряного повернулася в Україну після суворого офіційного замовчування, що тривало півстоліття, лише за рік до проголошення Незалежності. Тоді ж, у квітні 1990-го, дослідник життя і творчості І. Багряного, представник однойменної Фундації письменник Олександр Шугай розшукав в Охтирці першу дружину, сина й сестру Багряного. Натомість на той час у місцевому краєзнавчому музеї навіть прізвища Багряного ще не чули! А 1992 року постановою Кабміну України І.Багряному посмертно присудили Шевченківську премію – за романи “Сад Гетсиманський” і “Тигролови”. Нині ж його іменем названо вулиці у десяти містах України: як у Києві й Борисполі, так і на Заході України – у Львові,Стрию, Ковелі; на рідних теренах, у Сумах й Лебедині та козацько-шевченківських Умані й Христинівці (Черкащина), у Первомайську (Миколаївщина).

1996 року, з нагоди 90-річчя з дня народження письменника, засновано літературну премію ім. Івана Багряного. Серед її перших лауреатів був Іван Дзюба.

Перша свого роду!

Все, що потрібно водію вантажівки в одній логістичній платформі!

• Багатомовне ELD • Соціальна платформа • Чат • Плани маршруту • Карти з точками інтересу • Архів документів і чеків • Повідомлення про штрафи • Перегляд • Особиста переписка з командою • Менеджмент команди • GPS

• Карта руху водія • CB радіо • Підрахунок IFTA • Система забезпечення • Діагностика вантажівки • Погода • Ціни на дизель • Диспетчер • Режим офісної інспекції • Режим оффлайн

Н а ш і т ра д и ц і ї

ПОКРОВИ – день чотирьох свят українців

У празник Покрови Пресвятої Богородиці відзначаємо і День захисника України, встановлений на честь попередників ЗСУ – Днів українського козацтва та річниці створення УПА 14 жовтня в Україні – особливий день, коли відзначаємо одразу чотири свята. Християни східного обряду святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. З 1999 року, згідно з указом Президента, у свято Покрови відзначають і День українського козацтва. Ще раніше, 1947-го, Українська Головна Визвольна Рада визнала цей день датою створення Української повстанської армії. А у 2005 році цю традицію на державному рівні запровадив третій президент України Віктор Ющенко. Відтак, у 2014-му, після початку війни на Сході України, було запропоновано святкувати 14 жовтня ще й День захисника України, який мав замінити собою радянсько-російське свято 23 лютого. Ще через рік, з 2015 року цей день в Україні офіційно став святковим вихідним…

Юрій НИКОРАК –

журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

Покрова навернення у віру Празник Покрови Пресвятої Богородиці, або ж як, зазвичай, кажуть, “Покрови” чи “Святої Покрови”, – одне з найбільш шанованих в Україні свят. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста настільки гаряче молились до Божої Матері, просячи порятунку, що Богородиця з'явилася перед ними та вкрила їх своєю покровою (омофором), який зробив їх невидимими та невразливими для ворогів. Відтак вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами. Найдавнішою церквою в Україні, присвяченою Покрові, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. Перлинами української архітектури вважаються Покровський собор Харкова, зведений у 1689 році у стилі козацького бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, збудована у 1766 році.

Дівчата, яким надокучило дівувати, молилися: “Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку – хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу!” У Карпатах до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин, а у “козацькій” її частині – завершували останню мандрівку чумаки. А щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову найстарша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.

Прогнозуємо зиму й весну • Яка погода на Покрову, такою буде і зима.

• Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня – зима буде теплою, якщо ж вишня зелена – зима буде лютою.

• Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.

• Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні.

• Хто сіє по Покрові – не має дати що корові.

• Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).

• На Покрову вітер – весна буде вітряна.

… аби не зостатися дівкою

День українського козацтва

“Покрова вкриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах донині дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні – від Покрови і до початку Пилипівки, адже до Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

Як писав французький дипломат Жан-Бенуа Шерер в історичній праці “Аннали Малої Русі, або історії запорозьких та українських козаків”, виданій 1788 року в Парижі, Покрова Пресвятої Богородиці була для козаків найбільшим святом. Якщо треба було обрати нових членів старшини чи нового отамана, то збиралися саме у цей день.

26

October 2018 Ukrainian People

Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Хортиці була церква святої Покрови. Козаки збудували багато однойменних храмів та особливо шанували ікони Покрови. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Тож упродовж століть в Україні це свято набуло ще й назви Козацька Покрова. А з 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва – згідно з указом Президента, “враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення”. Адже саме козацтво було найважливішим чинником національної консолідації, що допоміг українцям вижити в умовах не лише відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного й самобутнього. Наприкінці 80-х рр. XX ст. інтерес до минулого поряд з активізацією політичного життя в Україні спричинили виникнення нових козацьких утворень: Козацького земляцтва (1984), що у 1989 р. перетворилося на Донецький курінь українського козацтва; спортивної школи козацького мистецтва “Бойовий гопак” у Львові (1985); Запорізького козацького товариства “Запорозька Січ” (1990); “Козацького товариства Київщини” (1990) та ін. Це дало поштовх до створення цілої низки регіональних організацій українського козацтва – Карпатська Січ (Львівщина), Поліська Січ (Житомирщина), Прикарпатська Січ (Івано-Франківщина), Кальміуська паланка (Донеччина), Буковинська Січ (Чернівеччина), Херсонський кіш, Волинська Січ, Закарпатська Січ тощо.

14 жовтня 1991 р. на Всеукраїнській установчій козацькій раді було проголошено утворення єдиної загальноукраїнської громадської організації Українське козацтво, яка об'єднала усі регіональні козацькі структури України та української діаспори. В Україні зареєстровано

близько десятка всеукраїнських громадських організацій українського козацтва та більш ніж п'ятсот обласних, районних, міських і сільських козацьких утворень. Серед них “Українське козацтво” (1991), “Спілка козацьких організацій України” (1999), “Козацтво України” (2001), “Об'єднане козацтво України” (2003) та ін. У своїх лавах вони нараховують майже 200 тисяч осіб. З 1991 р. постійно організовуються кінні походи “Козацькими шляхами”, з 1992-го – походи козацької чайки “Свята Покрова” до берегів Франції та Англії, з 1996 р. у Києві щорічно проводиться фестиваль-турнір бойових мистецтв “Козацька слава”, з 1999 р. у Запоріжжі – щорічний фестиваль національних видів єдиноборств, а у Дніпропетровську – всеукраїнський чемпіонат козацького морського багатоборства. Періодично стартує регата пам'яті Сірка за маршрутом Київ-Запоріжжя-Босфор. У 2001 р. створено Всеукраїнську федерацію козацького двобою та Міжнародну федерацію бойового гопака.

День створення УПА Прийнято вважати, що УПА створена 14 жовтня 1942-го. Ця дата закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 червня 1947 року, аби засвідчити тяглість історії українського війська від доби Гетьманщини. Насправді ж процес створення УПА був тривалим і непростим. Перші загони народної самооборони “Українська Повстанська Армія – Поліська січ” ще напередодні німецького вторгнення створив Тарас Боровець (Бульба), що заручився підтримкою уряду УНР у вигнанні. Проте спроба здобути для формування статус національного збройного відділу не знайшла підтримки німецької окупаційної влади, і у листопаді 1941 року “УПА-Поліська Січ” була офіційно розпущена. Але вже весною 1942-го Боровець відродив УПА (без доповнення “Поліська січ”) як партизанські загони для боротьби з німцями. Через півроку збройні підрозділи створила ОУН Андрія Мельника під командуванням Миколи Недзвецького (псевдо Хрін) та бандерівці – Поліським загоном командував Сергій Качинський (Остап), волинським – Григорій Перегійняк (Довбешка-Коробка). Саме діяльність останніх і дозволила прив'язати дату створення УПА до 14 жовтня 1942 року. У квітні 1943-го за збройними відділами ОУН(б) було офіційно закріплено популярну завдяки загонам Боровця назву УПА. Її командувачем став керівник крайового проводу ОУН(б) на Волині – Дмитро Клячківський (Клим Савур), котрий взявся за консолідацію всіх

українських збройних сил. Новим етапом у розбудові структури УПА став офіційний прихід у серпні 1943 року на керівні посади в ОУН(б) Романа Шухевича, що завершив процес формування армії: у листопаді було створено Головну Команду УПА та Головний Військовий Штаб (ГВШ), який складався з оперативного, розвідувального, тилового, організаційно-персонального, вишкільного, політвиховного та військо-інспекційного відділів. УПА була поділена за територіальним принципом на три Генеральні Військові Округи (ГВО): УПА-Північ під командуванням майора Клячківського діяла на Волині, Поліссі, включаючи Житомирщину та Київщині; УПА-Захід під командуванням майора Василя Сидора (Ростислав Вишитий, Шелест, Конрад, Крегул, Кравс) охоплювала Закарпаття, Галичину та Буковину, а УПА-Південь під командуванням Василя Кука (Леміш, Ле, Медвідь, Коваль) включала територію сучасної Хмельницької, Вінницької, частину Черкаської та Кіровоградської областей. Чисельність УПА сягнула свого піку в 1943-44 роках і становила близько 35 тисяч осіб. Протягом свого існування УПА воювала на три фронти: із Вермахтом та його союзниками, польською Армією Крайовою та загонами НКВС. Протягом 1942-1944 років вона провела понад 2,5 тисяч антинімецьких акцій, в ході яких знищила близько 12,5 тисяч німців та їх союзників, більше 2 тисяч поранила і майже 2,5 тисячі взяла у полон. Втрати повстанців склали більше 2,2 тисяч вбитими і майже півтисячі пораненими та полоненими. Українсько-польське протистояння розпочалося з сутичок АК та УПА на Волині літом 1943 року і вилилося у справжню війну з великою кількістю жертв серед цивільного населення. Кінець їй було покладено в 1947 році, коли внаслідок операції “Вісла” польський уряд ліквідував соціальну базу УПА на Закерзонні, території південно-східної Польщі, де проживали переважно українці. За підрахунками ж КДБ УРСР, сумарні втрати радянської сторони у протистоянні з УПА за період 1944-1953 років склали понад 30,5 тисяч осіб (зокрема, у засідку УПА потрапив командувач 1-го Українського фронту генерал армії Ніколай Ватутін, який помер внаслідок отриманих поранень), тоді як українське підпілля втратило понад 150 тисяч. Більше як 100 тисяч за цей період було заарештовано за звинуваченнями у націоналістичній діяльності. У червні 1946-го командування УПА і керівництво УГВР вирішили розпочати поступову демобілізацію, тож до 1949 року відбувався перехід УПА до збройного підпілля.

3 вересня 1949 року вийшов наказ УГВР та ГВШ про розформування

залишків активних підрозділів та бойових одиниць УПА і влиття її відділів та штабів у підпільні структури ОУН(б). Фактично ж спротив УПА тривав і надалі, аж поки 5 березня 1950-го біля Львова був вбитий генерал-хорунжий УПА, голова генерального секретаріату УГВР та голова проводу ОУН(б) в Україні Роман Шухевич, а 23 травня 1954 року схопили останнього лідера українського підпілля Василя Кука. Але й опісля відбувались поодинокі акції українських повстанців, остання з яких – біля хутора Лози Підгаєцького району Тернопільщини 14 квітня 1960(!) року…

День захисника України Це свято було встановлено 14 жовтня 2014-го указом Президента України, який водночас скасував святкування Дня захисника Вітчизни, знаного за часів СРСР як “День Радянської армії і Військово-морського флоту” 23 лютого. Це рішення Президент Порошенко пояснив, виступаючи на військовому параді в Києві 24 серпня 2014 року: “У багатому на подвиги літописі українського воїнства – безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни… Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!”. А 5 березня 2015-го Верховна Рада визнала День захисника України державним святом і неробочим днем. В українській традиції Покрова тісно пов’язується з ідеями захисту від ворогів: згідно з літописами, князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Русь під покров Божої Матері. Тому велика кількість церков, зведених у княжі і козацькі часи, присвячувалися цьому святу. Уперше українці відзначали День захисника України під гаслом “Сила нескорених”. 10 жовтня 2015-го Президент Порошенко під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників АТО наголосив: саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором. А що захист Вітчизни став справою всіх українців, то День захисника України має стати всенародним святом, таким же значимим, як Різдво, Великдень чи День незалежності.

М уз ик а

Коли партитури горять… Минає 130 років з дня народження українського композитора Василя Барвінського

Василь Олександрович Барвінський (1888-1963)

Маргарита А. Іванова-Гросс, доктор філософії (історія музики) Роберт С. Гросс, магістр (історія)

Колись в давнину жила на світі дурна птаха фенікс. Кожні кілька сотень років вона спалювала себе на багатті. Повинно бути, вона була близькою до людини. Але, згорівши, вона щоразу знову відроджувалася з попелу. Ми, люди, схожі на цього птаха. Однак у нас є перевага перед нею. Ми знаємо, яку дурість зробили. Ми знаємо всі дурниці, зроблені нами за тисячу і більше років. А раз ми це знаємо і все це записано і ми можемо озирнутися назад і побачити шлях, який ми пройшли, то є надія, що коли-небудь ми перестанемо споруджувати ці дурні поховальні вогнища і кидатися у вогонь. Кожне нове покоління залишає нам людей, які пам'ятають про помилки людства. (Рей Бредбері , “451 ° за Фаренгейтом”)

В

елика кількість камерно-інструментальних творів, серед яких фортепіанна збірка колядок, щедрівок та 38 українських народних пісень для фортепіано, п’єси на українські теми (“Мініатюри на українські пісні”, “Сюїти на мотиви народних пісень”) – всі вони були таки рідні для нього, немов власні діти. Він створив їх, тому що українській музиці, за традицією більш схильною до вокально-хорової музики, бракувало камерно-інструментальних композицій. Навіть його друг, відомий композитор

28

October 2018 Ukrainian People

Станіслав Людкевич, високо оцінив їх, назвавши рядом “тонко шліфованих мініатюрних народних сильветок у коштовній емалевій оправі”. А зараз він вимушений підписати листа зі словами: “Дозволяю знищити мої рукописи”. Наступного дня у подвір’ї його улюбленого закладу, де він працював багато років (майже 33), був першим ректором (з 1940 року, а з 1915 – директором Вищого Інституту музики), саме тут, у Львівській консерваторії, будуть горіти його ноти. Чому це трапилось, він же ніколи не цікавився політикою, а якщо писав статті, то про українське мистецтво, бо мріяв бачити його в одному рядку всіх європейських культур. Його статті надруковано у найкращих українських та польських журналах “Діло”, “Новий час”, “Lwowskiе Wiadomosсi Muzyczne i Literackie”, “Українська музика”. А тепер його звинувачують в антирадянській діяльності. Але він підписав цього листа, можливо не тільки тому, що вони били його, а ради неї, з якою він прожив в злагоді та любові всі ці роки, і зараз мав велике бажання захистити свою дружину від необґрунтованих нападок. Зустрілися Василь та Наталія у Празі, коли навчалися у Карловому університеті. У той час там працювали відомі музиканти та вчені музикознавці В. Новак,Л. Готфельд, З. Неєдла. Наталія Барвінська була донькою ректора Німецької вищої технічної школи в Празі, відомого вченого-фізика, Івана Пулюя, який відкрив “рентгенівські” промені всьому світові, але так і не зміг відстояти своє відкриття. Прадід Василя теж був ректором – він очолював деякий час Львівський університет, а батько мав дуже важливу посаду посла австрійського парламенту. Любов до музики прийшла до них від матерів. Євгенія Барвінська була співачкою, диригентом, піаністкою, тож і стала першою вчителькою музики для Василя Барвінського. Мати Наталки знаходила вчителів для своїх шістьох дітей, в тому числі й вчителів фортепіано. У пам’яті Василя Барвінського залишились усі моменти життя, які сприяли його композиторському шляху. Він часто згадував знаменну зустріч із Миколою Лисенком, під час якої отримав благословення бути музикантом. А потім – ще й слова підтримки від друга та відомого українського композитора Станіслава Людкевича про композитора “Божої ласки”. Талановитий та неординарний музикант, Василь Барвінський був ще й неймовірно шляхетною людиною. “При перших зустрічах мене вражали дивні, начебто неправильні риси його обличчя. Та чим далі, тим виразніше я бачив і відчував, як з нього промінювала лагідність, шляхетність і внутрішнє сяйво. Голова була прикрашена довгим, хвилястим волоссям”, – згадує дослідник його творчості, український композитор, музикознавець, культуролог Василь Витвицький. Звинувачення у державній зраді та шпигунстві “німецьким агентом” болем віддавало в грудях композитора. А ще болісніше було уявити, як на очах у всіх будуть горіти його ноти.

Саме так робили нацисти, коли влаштували багаття із книжок авторів, котрі не відповідали їх ідеологічним уявленням. Більше двадцяти тисяч книжок, серед яких твори Генріха Манна, Еріха Марії Ремарка, Йоахіма Рингельнаца,Еріха Кестнера, було покладено у вогонь.

Пiслямова

Багато інтелектуалів та професорів мовчки сприйняли таке покарання вогнем та “судилище” над композитором у консерваторії. Тільки двоє виступили на його захист – Станіслав Людкевич та Іларіон Гриневецький. Разом із музичними рукописами композитора більшовики спалили архіви батька Наталки, Івана Пулюя, і створили з цього показове шоу. У Берліні, на площі, де було проведене перше спалення книг, знаходиться металева плита з пророцтвом Г. Гейне “Це було тільки прологом. Там, де спалюють книги, врешті решт спалюють також і людей”. Ці слова, які Гейне написав у 1821 році в “Трагедії Альманзор”, виявилися пророчими. Після того, як радянська влада знищила рукописи Василя Барвінського, послідували інші дії, спрямовані на знищення українського митця. “На другому році слідства я втратив пам'ять, яка повернулася щойно за шість років. У моїй справі не було жодного суду, а якимсь “особым советом” був засуджений на кару смерти. Пізніше замінили на 25 років таборів. Усе, що мав, мені сконфіскували”, – писав композитор. Десять років таборів у холодній Мордовії, в умовах нелюдської жорстокості, підірвало здоров’я, але подружжя Барвінських витримало все стійко. Василь Барвінський не знав, що його твори спалили. Всі ці роки він вірив у те, що вони десь зберігаються. Повернувшись із заслання, він розшукував місце, де вони могли бути сховані. А коли усвідомив, що все марно, то намагався відновити у пам’яті та знову записати свої втрачені твори. І ті, як птаха фенікс, відроджувалися з попелу. Твори, реконструйовані з пам’яті та нові композиції існували разом, у паралельних світах минулого та реальності. Може, саме тому дослідники зауважують, що стиль його музики ніколи не змінювався. Так, він назавжди залишився композитором, але не тим, що не має нот. Майже всі твори композитора відновлені. А п’ятнадцять років тому в Аргентині зусиллями Романа Савицького (США) був знайдений клавір фортепіанного концерту В. Барвінського, присвячений Т. Шевченку. Саме цей твір заклав підґрунтя відкриття віку українського концерту для фортепіано. Коли партитури горять, вони залишаються назавжди у серці та пам’яті автора, який їх створив.

Н а ш і т ра д и ц і ї

ГУЦУЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ мандрує Україною Юрій НИКОРАК –

журналіст, письменник. Народився 1969 р. в Івано-Франківську, працював у Львові та Києві. Автор роману, віршованої української абетки, поезій в прозі, новел та оповідань.

16 вересня відлунав, відгомонів й відгуляв (це слово горяни вживають замість літературного “танцювати”) вже другий День гуцульської культури “Верховина в Івано-Франківську”. Пропонуємо вашій увазі ексклюзивний фоторепортаж із цього фестивалю, що зібрав у самому серці обласного центру, на площі Ринок, тисячі людей: як місцевих мешканців, так і туристів з усіх куточків України та з-за кордону (дійство знімав на професійну відеокамеру журналіст з Японії, біля наметів було чутно англійську, італійську й польську мови, а повторювати рухи самодіяльних артистів на сцені намагалися студенти з Індії, Африки і навіть кілька гуртів арабів).

Скажи Верховині “йо!” Презентація автентичного мистецтва, починаючи від декоративно-ужиткового – вишиванок, кептарів, верет, чересів (гуцульських поясів), ґерданів, коралів та інших жіночих аксесуарів, капелюхів і віночків, писанок – до картин, гравюр та ікон на склі; численні майстер-класи, більш ніж чотиригодинний концерт, родзинкою якого стала постановка традиційного гуцульського весілля,– організатори підготували вельми насичену програму, аби місто на день із головою занурилось у магічну атмосферу Гуцульщини. А щоби публіка мала сили усе це передивитися – не забули й про традиційну гуцульську кухню. Головними учасниками дійства стали півтора десятка мистецьких колективів Верховинщини – як із самої столиці Гуцульщини та

30

October 2018 Ukrainian People

не менш відомої українцям Криворівні, так і з наразі менш відомих, а проте – не менш багатих талантами сіл Верхнього Ясенова, Замагора, Буковця, Віпчого, що демонстрували на сцені як гуцульські співанки та запальні танці, так і зразки автентичної гуцульської убирі (одягу). Захоплювало, що давні строї демонстрували не лише окремі селяни, але й родини у повному складі, деякі – одразу у трьох поколіннях. Найменший з учасників показу, дворічний Івасик Досяк настільки заморився, пильнуючи намет і роздаючи мамині візитівки, що перед самим виходом на сцену міцно заснув, і навіть потужні колонки свята не змогли його розбудити. Тож Марії, майстрині із виготовлення кептарів та вишиванок із Криворівні, довелося нести сина на дефіле на руках, поки тато вів за руку двох трішки старших донечок.

Надихало, що серед 170 учасників фестивалю ледь не половину складали діти. Різного віку – від п’ятирічних красунечок та бахорчиків – до кремезних легінів й майбутніх “князівн” (так гуцули звуть наречених й молодят). Отже, є кому продовжувати традиції та піднімати занедбаний за радянської влади край! Певна річ, не залишила нікого байдужою й постановка гуцульського весілля у виконанні учасників аматорського фольклорно-етнографічного колективу села Буковець: обрядові примовки та дії, співи і танці, засівання пшеницею, розкидання цукерок, як і частування – весільними калачами із медом, смаженими пундиками і навіть гуцульською горілкою поласували всі охочі. Керівник колективу Килина Лесюк розповіла, що їх гурту вже 34 роки: ще 1985 року його організували із місцевих учителів. “В обряді гуцульського весілля задіяний увесь педагогічний колектив нашої школи, в якій я, до слова, директор. Таке весілля, як ми показали, дійсно й зараз проводять у наших краях. А ми із “молодою” – справжня пара (щоправда, нині у нас вже підростають двоє діток), і, коли гуляли власне весілля, усе саме такі відбувалося. Тільки у нас ще були коні, на яких їздили до церкви”, – розповів “князь” Ярослав Лесюк. А завершився фестиваль спільним гулянням – як приїжджих артистів, так і гостей свята – у спеціально створеному для такої нагоди, не надто швидкому та нескладному для засвоєння – традиційному гуцульському танці “Решето”… Вечоріло, а люди не поспішали розходитися – адже наступного фестивалю доведеться чекати цілий рік! До слова, перший фестиваль Гуцульської культури відбувся минулоріч – теж у вересні та в Івано-Франківську. А відтак у січні цього року, у День Соборності – вже у Львові, а у квітні – у Полтаві.

Ой нема то краю понад Верховину І це лише початок: організатори бо свята мріють провести такі фестини в усіх інших обласних центрах України. Аби нагадати співвітчизникам не лише про унікальну автентику та традиції, але й про те, що всі ми, українці – єдина нація. Як і про те, що за незабутніми враженнями не конче їхати за кордон, витрачаючи важко зароблене на дорогі перельоти й готелі – усе це можна суттєво меншим коштом знайти у мальовничих Карпатах та у численних тамтешніх еко-оселях та садибах. До слова, верховинці не лише мріють, але й наполегливо працюють над тим, аби ті, хто побачив їх виступи у рідному місті, запалився бажанням приїхати у Карпати і на власні очі побачити усе це у природному антуражі – серед мальовничих гір та полонин, що розкинулися в обіймах стрімкого Черемошу та його численних приток, помилувалися водоспадами, напилися із численних цілющих джерел (у самій лише Верховині офіційно зареєстровано 10 мінеральних джерел), поласували екологічно чистими грибами й фореллю, банушем і бринзою (нещодавно визнаною ЄС першим унікальним українським продуктом), будзом і вурдою, сирними кониками і косичками… І тоді для висловлення емоцій, що переповнюватимуть вас, замість англомовних “вав!” чи “кул”, галичанських “файно” й “бомбезно” чи столично-суржикових “круть!” ви казатимете по-гуцульськи чітко й односкладно – так, як оце лунало над центром Франківська-Станіславова: “Йо!” А щоб це якомога швидше стало реаліями, до гастролей долучилися не лише самодіяльні колективи та народні майстри, керівництво району, яке в кожному обласному центрі укладає угоди про партнерську співпрацю між регіонами, але й духовні представники горян: єпископ Коломийський і Косівський УПЦ Київського патріархату Юліан (Гатала) – один із наймолодших єпископів в Україні, посвячений у цей сан у 32-річному віці, та парох храму с. Бережниця о. Ігор. А голова Верховинської районної ради Іван Шкіндяк, як на фестиваль, так і на пресконференції ходить у повному гуцульському “обмундируванні”, із порохівницею та топірцем включно. Фото автора та (весільні) Петра Кондрата Ukrainian People October 2018

31

М од а

Ukrainian People Fashion Show (Fall-Winter-2018) – це подiя року!

9 листопада 2018 року Іллінойс зустрічатиме українських дизайнерів Ольга Руда

Я

розглядаю пожовкле фото бабусі моєї подруги. На мене дивиться чарівна дівчина з темними очима, вбрана у святкову сукню. Світлина чорно-біла, пожовкла від часу, проте одразу впадає в очі цікавий крій із заниженою талією, “летючість” тканини і оригінальність дизайнерського вирішення. Гарно укладені коси, серйозний погляд, маленький капелюшок. Але мене найбільше вразило те, що модна сукня дівчини – киянки 20-х років минулого століття – була оздоблена чудовим геометричним орнаментом. Придивляюся ближче – так і є, вишивка! Вона щедро оздоблює рукави, вставку на грудях й подол сукенки. Вишитою виявилась й маленька театральна сумочка, яку дівчина тримала у руці. А ми ж грішним ділом вважали, що мода на вишиванки прийшла до нас після здобуття Україною незалежності у 1991 році! Побродивши у чащах інтернету, витягую на Світ Божий імена українських дизайнерів того часу: Олександра Естер, знана в ті часи авангардистка і театральна художниця; Варвара Каринська, модельєр, дуже цікава художниця театрального костюму, улюблениця хореографа Джорджа Баланчина, засновника американського балету; Валентина Саніна, засновниця знаменитого бренду Valentinо, київська художниця, що емігрувала у 1920-х роках і займалась в Америці розробкою дуже складних і вишуканих моделей. Цікаві факти її біографії: ще в Криму Валентина познайомилась із підприємцем Георгієм Шлее й побралася з ним. Вони виїхали до Туреччини, звідки перебралися до Європи, а згодом оселилися у США. Георгій став успішним театральним імпресаріо, Валентина ж спочатку спробувала себе в якості актриси, а потім взялася до дизайну одягу. Усі найвідоміші актриси Голлівуду носили сукні від Valentinо – її одяг відрізнявся поєднанням простоти, зручності та

32

October 2018 Ukrainian People

розкішного вигляду. У 1925 році колекції Надії Ламанової, Євгенії Прибильської, Надії Макарової і Віри Мухіної, пошиті з простих рушників і оздоблені народною вишивкою, отримали у Парижі Гран-прі “за оригінальність і своєрідність”. На загал, така мода таврувалася як “буржуазний пережиток”, але моделі Ламанової і Прибильської вважалися еталонними та визначили багаторічний напрямок розвитку українського костюму. У 1920-30-х роках на Галичині, крім сестер Кульчицьких, до процесу творення національних мотивів у сучасному костюмі долучився Святослав Гординський – знаний книжковий графік та монументаліст. Тоді широкої популярності набуває крій із заниженою талією, вільний силует і капелюшки-каски, а для оздоблення часто використовувалась народна вишивка. З його подачі Галичина стала законодавицею тогочасної моди. Сьогодні вишиті орнаменти в етнічному стилі з’являються у багатьох колекціях відомих дизайнерів: у Жана-Поля Готьє 2005-го року,

який захопився Україною після Помаранчевої революції; у Джона Гальяно, який дав настанови візажистам, коли ті робили макіяж моделям для його осінньо-зимової колекції 2009-го року, з приводу того, що “дівчата мають бути схожими на “замерзлих українських наречених”; Прабал Гурунг, який представив разом зі своєю осінньо-зимовою колекцією 2013 року історію так званої “Асгарди” – лицарського мистецтва жінок України, яке практикують в Карпатах, а також такі бренди як Gucci, Valentino, Manish Arora, Cloe, Carven та багато інших. Сьогодні ж навіть зовсім маловідомі бренди прикрашають вишивкою численні топи, блузи, сукні, спідниці, джинси, пальто, куртки, аксесуари і, навіть, нижню білизну. Отже, бабусині вишиванки із музеїв та етнографічних фестивалів перемістилися в самісінький центр суспільно-політичних процесів, осучаснилися та стали звичною частиною повсякдення, аж до принтів на футболочках та спортивних костюмах.

Чикаго готується до прийому українських дизайнерів У 2015 році чиказький діаспорівський часопис “Ukrainian People” започаткував рубрику “Українська мода”. Протягом трьох років ми знайомили українську діаспору Північної Америки із колекціями відомих брендів та новими іменами в царині української моди. Ми прагнули створити міст між нашими талановитими дизайнерами та українською діаспорою США і Канади. Це закономірно породило ідею проведення грандіозного показу мод за участю українських дизайнерів.

Ukrainian People Fashion Show-2018 – найочікуваніша культурна подія міжнародного значення, що надасть нові можливості для продуктивної та успішної співпраці для усіх її учасників. В осінньому показі візьмуть участь бренди: ROKSOLANA BOGUTSKA GAPTUVALNYA COAT BY SOFIYA CHRISTOS FUR Переосмислення нашої культурної спадщини, переказ її сучасною мовою, інтеграція в актуальну моду –

це набагато складніше, ніж робити вишиванки або нашивати на сучасний одяг стрічки з національним орнаментом. Це перетворення українських національних традицій одягу у високе мистецтво. Довідка: Ukrainian People Fashion Show (Fall-Winter-2018) відбудеться в п’ятницю, 9 листопада 2018 року, за адресою: Banquet Hall Lone Tree Manor (7730 N Milwaukee Ave, Niles, IL 60714). Під час шоу перед гостями виступить відома українська поп-співачка Alyosha, яка виконає наші улюблені пісні. Вечірка після шоу: діджей Арсен. ПРОГРАМА (скорочено): 1) 7 pm – 8 pm: прибуття учасників та гостей, коктейлі та закуски; 2) 8 pm – 9 pm: Runway – показ колекцій учасників; 3) 9 pm – 9:30 pm: виступ поп-співачки Alyosha; 4) 9 pm – 11 pm: розпродаж дизайнерських колекцій; 5) 10 pm – 1 am: Afterparty із діджеєм Арсеном.

Попередня вартість квитка – $40, при вході – $45. Квитки можна придбати на сайті: ukrainianpeople.us. Організатор Ukrainian People Fashion Show (FallWinter-2018) - часопис “Ukrainian People” За підтримки партнерів:

Diaspora Ольга Руда Фото: Петро Ковтун

Архипастирський візит Патріарха

Філарета до США Його Святість, відвідуючи вікаріат УПЦ КП у США, зустрівся з українською діаспорою Іллінойсу в Соборі св. Андрія Первозванного у Блумінгдейлі

С

вятійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у супроводі Патріаршого намісника, митрополита Переяславського і Білоцерківського Епіфанія, голови Інформаційного управління Київської Патріархії, представника Київського Патріархату при Європейських інституціях архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія та першого проректора КПБА протоієрея Олександра Трофимлюка 14 вересня прибув до Чикаго. В аеропорту Патріарха урочисто зустріли настоятель парафії св. Андрія Первозванного УПЦ КП у Блумінгдейлі (Іллінойс) протоієрей Віктор Полярний, секретар Вікаріату, голова Управи громади Іван Яресько, священики та представники громад Вікаріату. Того ж дня Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав Свято-Покровський храм міста Чикаго. На церковному подвір‘ї свого архипастиря зустіли численні парафіяни на чолі з головою управи Дмитром Костюком, а її настоятель протоієрей Анатолій Басараб, подавши хрест, запросив Предстоятеля очолити богослужіння. У п'ятницю ввечері, 14 вересня, в Українському національному музеї Чикаго було організовано круглий стіл, присвячений 100-літтю Української Православної Церкви у США. На початку заходу з вітальними словами до Патріарха звернулися президент музею Лідія Ткачук та секретар Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді протоієрей Віктор Полярний. З головною доповіддю виступив Патріарх Філарет. Наприкінці зустрічі Його Святість відповів на запитання присутніх.

34

October 2018 Ukrainian People

15 вересня 2018 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав Генеральне консульство України у Чикаго. На прохання Генерального консула Лариси Герасько Святіший владика освятив будівлю консульства. Далі в ході дружньої та теплої бесіди Предстоятель УПЦ Київського Патріархату розповів про сучасний стан Православної Церкви в Україні у зв‘язку з очікуванням Томоса Вселенського Патріарха про автокефалію. Під час архіпастирського візиту Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав адміністративний центр Вікаріату УПЦ Київського Патріархату – собор святого апостола Андрія Первозванного у Блумінгдейлі, де очолив Божественну літургію та провів низку високих зустрічей. Ввечері цього ж дня, з нагоди 100-ліття Української Православної Церкви у США, 1030-ліття хрещення України та прибуття на американську землю Патріарха, парафія Української Православної Церкви св. Андрія Київського Патріархату в Блумінгдейлі влаштувала урочистий бенкет. Віруючі різних конфесій прийшли сюди, щоб зустрітися зі справжнім пастиром, борцем за незалежність України й утворення єдиної помісної церкви. Великий зал Українського Культурного Осередку св. Андрія був переповнений представниками діаспори. До присутніх звернувся Святіший Патріарх Філарет. Він розповів про історичний шлях Українського Православ’я та перспективи швидкого постання в Україні єдиної помісної Православної Церкви. Патріарх привітав усіх із століттям заснування Української Православної Церкви в Америці та 1030-літтям хрещення Руси-України і висловив щиру подяку українській діаспорі за колосальну підтримку та допомогу, що свідчить про любов до Батьківщини і є благородним християнським вчинком. Його Святість також подякував за теплі привітання і підкреслив, що таке надзвичайно прихильне ставлення до себе він переадресовує усій Україні. На завершення бенкету Патріарх нагородив багатолітніх парафіян собору церковними нагородами: орденами святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня – Івана Деркача, доктора Василя Трухлого та Тараса Кохно, орденами святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня – Миколу Міщенка та Володимира Братківа. Завершився вечір співом духовного гімну “Боже, великий, єдиний...”. У неділю, 16 вересня, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в ознаменування 1030-річчя хрещення Київської РусиУкраїни звершив урочисту Божественну літургію в кафедральному соборі святого апостола Андрія Первозваного м. Блумінгдейл. Святішому владиці співслужили митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній, архиєпископ Чернігівський

і Ніжинський Євстратій, член Вищої церковної ради УПЦ Київського Патріархату протоієрей Олександр Трофимлюк та численне духовенство Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді. Богослужіння супроводжували ангельські голоси великого парафіяльного хору під керівництвом Тараса Руденка. Пополудні українська громада Іллінойсу зібралася на панахиду з нагоди 85-их роковин Голодомору-Геноциду 1932-33 років.

17 вересня Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив конференцію настоятелів та голів управ парафій Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в Сполучених Штатах Америки та Канаді. У ході роботи конференції були заслухані доповіді про поточний стан та перспективи розвитку патріарших парафій у США. У вівторок,18 вересня, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет зустрівся із американським політиком-республіканцем, сенатором США від штату Огайо Робертом Портманом. Його Святість висловив подяку сенаторові за постійну підтримку України та вручив високу церковну нагороду – орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня. Цього ж дня Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет провів зустріч із колишнім віце-президентом США (2009 – 2017) Джозефом Байденом. На початку зустрічі, яка пройшла у теплій і дружній атмосфері, Джо Байден наголосив на важливості постання в Україні єдиної помісної Православної Церкви для утвердження державності та висловив подяку Святішому владиці за його працю з поширення духовності в українському суспільстві, допомоги українському війську, боротьби з корупцією тощо. У свою чергу, Патріарх подякував Джо Байдену за багаторічну постійну підтримку України та нагородив його орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня.

18 вересня Патріарх Філарет відвідав посольство України у США на запрошення Надзвичайного і Повноважного Посла України у США Валерія Чалого. Працівники посольства також організували зустріч Святішого владики із українською громадою Вашингтона. Посол привітав делегацію Української Церкви та побажав плідних результатів патріаршої візитації. На завершення свого виступу пан Посол нагородив Його Святість Почесною грамотою Посольства України у Сполучених Штатах Америки.

19 вересня Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав Державний департамент Сполучених Штатів Америки. Тут Святіший владика за участю Посла України у Сполучених Штатах Америки Валерія Чалого провів зустріч із помічником Державного секретаря США у справах Європи і Євразії Уесом Мітчелом, під час якої були обговорені питання підтримки України у забезпеченні свободи, демократії, вільного сповідування віри, відстоюванні територіальної цілісності, а також значення для національної безпеки України постання визнаної Вселенським Православ’ям незалежної єдиної помісної Православної Церкви.

Ukrainian Village Festival – улюблене свято української діаспори Чикаго

Ольга Руда Редактор журналу “Ukrainian People” Фото: автора та Володимира Тюна

У неділю, 9 вересня, на Ukrainian Village Festival-2018 несподівано завітав губернатор штату Іллінойс, республіканець Брюс Раунер. Я помітила його, коли він вже підходив до нашого стенду “Ukrainian People Magazine” і протягував руку для вітання. Спілкуватися з паном губернатором у такій невимушеній, теплій та фестивальній атмосфері – неабияке задоволення! Я, звичайно ж, скористалася цією нагодою, щоб подякувати йому за турботу про жителів Іллінойсу, увагу до української діаспори та побажати успіхів на виборах (вибори губернатора відбудуться 6 листопада ц.р.). Довелося вкластися в короткий проміжок часу між знайомством із нашим часописом та фотографуванням. Брюс Раунер виявився простою, без зайвої “зірковості” людиною. Він встиг обійти майже усіх вендорів, познайомитися із відомими людьми громади, поспілкуватися з кожним та спробувати українського борщу від ресторану “Тризуб”. Привітна посмішка не сходила з його обличчя.

Ukrainian Village Festival-2018, організований парафією святих Володимира і Ольги УГКЦ (парох Олег Кривокульський), який відбувся 8 і 9 вересня, вкотре зібрав в Українській Околиці Чикаго чималу діаспору Іллінойсу. На урочисте відкриття завітали Генеральний консул України у Чикаго Лариса Герасько, президент Українсько-Американської Федеральної Кредитової Спілки “Самопоміч” Богдан Ватраль, віце-президент Українського конгресового комітету Америки (відділ Іллінойс) Павло Бандрівський, голова Головної Управи ОЖ ОЧОСУ Христя Верещак, представники патріотичних, молодіжних, культурних організацій діаспори і духовенство. Над Українською Околицею Міста Вітрів пролунав гімн України, українськоамериканські ветерани виструнчились у почесному караулі, а отець парафії святих Володимира і Ольги Олег Кривокульський привітав гостей та запросив присутніх до молитви. Далеко за океаном наша Батьківщина. У снах ми все ще бігаємо босоніж по траві, збираємо білі гриби та малину, купаємося у прозорих гірських річках. А наяву серце огортає туга за нашим пречудовим краєм. Мабуть саме тому так людно на наших українських фестивалях, для участі в яких ми одягаємо дорогі серцю вишиванки; тому тут такі смачні вареники й деруни; тому так радісно спостерігати, як танцюють наші діти, слухати рідних українських пісень, веселитись із друзями та рідними.

36

October 2018 Ukrainian People

Фото: Володимир Тюн

Навіть американці добре знають і люблять Ukrainian Village Festival. Вони цілими родинами приходять сюди, щоб насолодитися виступом неперевершеної танцювальної групи “Громовиця”, скуштувати смачних українських страв та принести додому сувеніри на згадку. Мої друзі-поляки у цьому році нарешті придбали вишиванки для цілої родини.

“Nie możemy przyjść na wasze festiwale bez haftowanych koszul,” – заявили вони.

– “Wstydzimy się. Chcemy wyglądać, jak Ukraińcy” (“Не можемо приходити на ваші фестивалі без вишиванок, бо нам соромно. Хочемо виглядати, як українці”). Цього року Господь подарував нам хорошу сонячну погоду, тому на фестиваль прибули гості з сусідніх штатів, цілі родини з дідусями-бабусями, онуками і правнуками. Мені як редактору журналу “Ukrainian People” було надзвичайно приємно почути безліч схвальних відгуків про наш часопис від знайомих і зовсім незнайомих людей. Виявляється, нас люблять, читають, підтримують і з нетерпінням чекають кожного наступного номера.

Щиро дякую усiм! Хочу від усієї української громади подякувати організаторам фестивалю – парафії української греко-католицької церкви святих Володимира і Ольги, особисто отцю Олегу Кривокульському, довголітньому керівнику Ukrainian Village Festival Наталі Коваль, усім спонсорам, вендорам, мистецьким колективам, учасникам, волонтерам та гостям. Дякую за це неймовірно гарне свято! Ваша невтомна праця сприяє зміцненню нашої громади, слава про яку гримить по всій Північній Америці та усьому світі! Божого Благословення вам усім та многая літ!

Ukrainian People October 2018

37

Еміграція до Канади та українська діаспора Вінніпегу очима священика У канадському Вінніпегу проживає міцна українська діаспора, яка ревно підтримує національні церковні та культурні традиції. Від часу до часу сюди для служіння в парафії при василіянському монастирі приїздять отці василіяни з України. Минулого року із цією місією сюди прибув о. Еміліян Ничак (ЧСВВ). Сьогодні він ділиться своїми спостереженнями про це місто і його жителів.

– О. Еміліяне, Ви приїхали до Канади торік у грудні. Які перші враження від Вінніпега? Що особливе в ньому Ви для себе відзначили? Вінніпег вражає українськими звичаями, традиціями і культурою. І не дивно, адже перші українці приїхали сюди понад 100 років тому і дуже скоро заселили не лише Вінніпег, але й провінцію Манітоба. Люди емігрували у пошуках кращої долі. Проте серед них були заможні жителі міст і сіл, яких не влаштовувала економічна й політична нестабільність.

– Як, на Вашу думку, українська діаспора плекає свою культуру? У Вінніпегу діє школа Непорочного Серця Марії, яку свого часу заснували отці василіяни. Вона унікальна тим, що в ній пропагують українську культуру.

38

October 2018 Ukrainian People

Тут навчаються й українці, і діти інших культур та народів, які, і це мене приємно вразило, співають колядки та інші пісні солов’їною. Щороку саме тут, у Вінніпегу, відбувається багато різноманітних фестивалів, на яких українська діаспора гідно представляє національну культуру: унікальними вишиванками, милозвучними піснями, смачною їжею. Такі слова, як “пироги” та “борщ” тут знають усі канадці, а також багато емігрантів з інших країн. І хоч більшість вінніпезьких українців – англомовні, однак є й такі, які знають українську мову на побутовому рівні. Звичайно, проголошувати проповідь нею тут нема рації, оскільки мова проповіді висока, і людям, що виросли в англомовному середовищі, буде важко зрозуміти всі слова.

– З якими викликами стикаються українські емігранти в Канаді? Які можливі переваги тут можна зауважити? Канада – це країна з високим рівнем життя, але це є результатом сумлінності і чесності. Наприклад, тут обов’язково потрібно вчасно сплачувати податки, які справді використовують на добро людям, на розвиток суспільства. Або ж водійські права. Їх тут не купиш, давши хабаря. Тому і рівень смертності на дорогах низький. Завдяки надійній системі кредитування проста, звичайна людина, навіть не маючи вищої освіти, може дозволити собі будинок, авто (яке тут має кожен) та інші необхідні речі. Тож люди, які сюди приїжджають з інших країн, у тому числі з України, почуваються захищеними. Узагалі Канада – соціальна країна. Тут люди справді почуваються в безпеці. Та, попри численні переваги, не всім вдається призвичаїтися до тутешніх порядків і стилю життя. Такі люди не затримуються надовго й покидають цю країну.

– Який клімат у м. Вінніпегу, і чого варто чекати тим, хто туди прибуває? Клімат у Манітобі непростий: зима довша, ніж літо. Однак у Вінніпегу – 250 сонячних днів на рік, що для Канади досить багато, і навіть узимку сонце – вельми яскраве. Улітку надзвичайно тепло – фрукти та овочі дуже швидко достигають. Вінніпег приваблює красою доглянутих міських парків, де можна добре відпочити із друзями чи сім’єю. Сама по собі провінція Манітоба характерна сільськогосподарською діяльністю. Коли я торік прибув до Канади, то саме потрапив на святкування Різдва Христового за новим стилем. Разом із парафіянами ми відвідували із колядою домівки українців. Таким чином, уже від початку я мав нагоду познайомитися з українською діаспорою. І хочу сказати, що люди тут щирі й доброзичливі. Підтвердженням цього є UCWLC – Українська католицька ліга жінок Канади при нашій парафії, яка допомагає фінансово тим українським дітям парафії, які вступають в університет. Кожному студентові на рік навчання УКЛЖК жертвує 1000 доларів. Також організація веде іншу доброчинну діяльність.

– Яке Ваше враження про життя парафії, в якій Ви служите? Парафія, при якій я маю служіння, дуже дружна. Ці люди, а точніше ще їхні батьки, доклали багато зусиль, щоби побудувати чудовий храм, який тепер мають. Недаремно кажуть: “Українські церкви на варениках побудовані”.

– Що Ви хотіли б побажати українцям, які виїжджають у пошуках кращої долі до інших країн? Незалежно від того, на довший чи коротший термін ми виїжджаємо до інших країн, важливо пам’ятати про своє походження, мову і культуру, бо ми є українцями всюди, куди б не приїхали. За можливості потрібно допомагати співвітчизникам різними способами та засобами, доступними у розвинутих країнах, це є виявом солідарності з тими, хто живе в Україні. Розмову провів о. Герман Ничак, ЧСВВ

Виставка

“Contemporary Ukrainian Graphics at the Turn of the XX/XXI Century” У центрі уваги проекту Contemporary Ukrainian Graphics at the Turn of the XX/XXI Century – різноманітність української друкованої графіки за її способами виразності, графічними техніками та сюжетності. Проект представляє, фактично, три генерації графіків з окремих мистецьких осередків, які не лише перейняли традицію попередньої епохи, а й сформували власну унікальну мистецьку мову. Місія проекту – популяризація графічного мистецтва України, його лаконічної, тонкої, абстрактної мови, та демонстрація його трансформації за останні 40 років – у переломну та визначальну для України добу. Також, у якості матеріалу та простору для графічних рішень виступає не тільки папір, але й тканина, метал, дерево. Сьогодні графічна робота часто стає стартом для подальшого її життя, знаходячи перевтілення у сценографії, анімації, відеоарті та ін., приклади чого також будуть представлені у рамках виставки. Проект проводиться за сприяння Генерального Консульства України в Чикаго та ГО “Cкульптурний Цех”.

д і ас п о ра

Перша в історії

“Міс Українська Канада” Оксана Гриценко-Розумна – про шлях до перемоги у 1955-му та рецепти успіху в 2018-му

Текст і фото Norbert K. Iwan Норберт К. Іван Королева канадської української молоді. Саме так назвав Оксану Гриценко-Розумну авторитетний журнал Sudbury Star. 63 роки тому висока, вродлива, елегантна, зі щирою душею 17-річна дівчина першою здобула титул “Міс Українська Канада”. Пані Оксана – психолог, редактор фільму про Голодомор і Геноцид, пластунка куреня “Перелетні Птиці”, дружина святої пам'яті професора Манітобського Університету Ярослава Розумного і любляча мама чотирьох дітей – Романа, Лариси, Руслана та Істана (останній

40

October 2018 Ukrainian People

з 2011 року працює на українському телебаченні). Гріх було б не поговорити з такою особистістю! Тому ми й вирішили зустрітися із пані Оксаною Гриценко-Розумною, яка не лише згадала цікавинки з найпершого конкурсу краси “Міс Українська Канада”, а й дала кілька практичних порад дівчатам, які беруть участь у шоу нині.

– Мої родичі приїхали з України. Мама з села Конюхів, що поблизу Стрия Львівської області. Це було таке революційне село, з якого походив Олекса Гасин (знаний український військовий і політичний діяч, начальник Головного військового штабу УПА – Ред.). Це мій родич, моєї мами двоюрідний брат. А мій батько – з Перемишля. У 30-х роках вони приїхали до Вінніпеґу, тут і познайомилися. Розповідали, що мали на життя лише п’ять доларів… А що у Вінніпезі в той час була де-

пресія, і, відповідно, роботу було знайти майже неможливо, то батьки вирішили переїхати до міста Садбері, що в регіоні Північне Онтаріо. Тато працював там наставником у молочарні, а мама, каже пані Оксана, працювала, де могла, і доглядала дітей. І не лише доглядала, а й робила усе можливе, аби вони росли освіченими і всебічно розвиненими: водила їх до української школи, української церкви, залучала до участі в українській громаді. Це й не дивно, адже мама майбутньої королеви краси походила із дуже патріотичної української родини. День, коли уперше відбувся без перебільшення історичний конкурс “Міс Українська Канада”, жінка пам’ятає дуже добре. Це була неділя, другого липня 1955 року. Тоді у Садбері стояла неймовірна спека.

– Для мене це був дуже зворушливий день. Мені було 17 років. Українська Національна Федерація Молоді якраз організовувала різні танцювальні, музичні конкурси, і, власне, шоу “Міс Українська Канада”… Дівчата з танцювальної групи, в якій брала участь і я, виступали разом з конкурсантками з Онтаріо, Квебеку, Торонто, Монреалю та інших місцевостей. Ми так переживали, бо ж конкурс краси відбувався якраз після наших танцювальних виступів, коли усі дівчата були страшно змучені… До слова, на конкурс краси учасниці обиралися на базі доброго навчання й оцінок у школі, лідерства та здібностей. Спеціально до заходу організатори збудували величезну платформу, яку претендентки на титул мусили обходити, показуючи свої українські вбрання, а після того кожна з конкурсанток розказувала про свій стрій, пояснюючи його деталі, вишивку, значення. Цікаво, що за вимогами конкурсу строї мали бути виключно полтавськими, бо це “найбільш репрезентативний одяг з центру України”. Та судді оцінювали не лише строї дівчат, але й знання ними української мови. Звісно ж, Оксані допомагали готуватися до конкурсу краси її рідні.

– Батьки, хоч і були зненацька заскочені моїм рішенням [взяти участь у конкурсі], але зразу ж підтримали мене. Мама помагала мені готувати одяг. Ми шукали різну інформацію про вишиванки. І якраз пані Тетяна Кошиць мала таку брошурку, в якій містилася інформація про полтавський стрій! Тато також піддержував, хоч і наполягав, аби я брала участь у літніх освітньо-навчальних курсах, які відбувалися в той час у Вінніпезі. Витрачений на підготовку до конкурсу час не минув даремно. Оголошення імені переможниці й емоції, які охопили у той жаркий липневий день 17-річну красуню, важко передати словами.

– Це був шок і радість! Я не могла повірити, бо інші дівчата були дуже-дуже файні: красиві й інтелігентні, мали чудові промови… Так що для мене це була велика, надзвичайна, приємна несподіван-

ка! Пригадую, моя подруга, Уляна Яворська зайняла друге місце… Цей конкурс дав мені нагоду познайомитися з усіма, хто приїхав з-поза меж Садбері. Пізніше у своєму житті я мала нагоду з ними зустрітися, а з деякими навіть і працювати на різних курсах і конвенціях у Канаді. Ми мали так багато спільного, добрих переживань та емоцій, які єднали нас! Тоді ж юна Оксана зрозуміла для себе, що українців є так незліченно в Канаді, і всі – такі здібні, й що вони можуть багато зробити, якщо працюватимуть спільно і разом дбатимуть про свою українську громаду за океаном… Після конкурсу і по закінченні дванадцятого класу батьки відправили Оксану до Манітобського Університету у Вінніпезі. Там вона студіювала психологію і брала курси української мови у професорів Рудницького та Юзика. Крім того, тато і мама заохочували доньку, аби вона брала участь у різних українських організаціях, як то “Український Студентський Клуб”, “Альфа-Омеґа” чи, наприклад, “Обнова”. По закінченні університету Оксана повернулася до Садбері і стала працювати асистентом психолога у дитячому відділенні місцевого госпіталю. У рідному місті вона зустріла свого чоловіка – професора Ярослава Розумного, який викладав у Лаврентійському Університеті. Познайомила майбутнє подружжя сестра Оксани – Віра, яка брала курси у Розумного.

– Ми одружилися у 1962 році. Згодом Ярослав отримав працю в Манітобському Університеті і ми переїхали до Вінніпеґу. Через деякий час чоловік став головою Осередку української культури й освіти, пізніше – президентом Української вільної академії наук, та разом з Іваном Драчем брав активну участь у житті громадсько-політичної організації “Рух”. Розумні товаришували із представниками української еліти. Наприклад, вдома у подружжя гостював почесний президент НаУКМА В'ячеслав Брюховецький, з яким Оксана і Ярослав обговорювали розбудову “Києво-Могилянської Академії”. До речі, першого травня 2009 року тодішній президент академії Сергій Квіт і сам Брюховецький під час візиту до Вінніпеґу нагородили Розумних подякою за підтримку української ідеї та сучасної освіти і культури України. А пізніше доля привела пані Оксану до її шваґра – відомого режисера Юрія Лугового, який працював над документальними фільмами про Голодомор в Україні.

– Я була редактором й сценаристом фільму “Окрадена земля”, що розповідає про геноцид українців 1932-33 років. Ця картина отримала дванадцять міжнародних премій у категорії “Найкращий документальний та історичний фільм” на різних світових фестивалях! Донедавна Оксана Гриценко-Розумна працювала на посаді інформаційного координатора в централі Конґресу Українців Канади у Вінніпезі. А насамкінець нашого спілкування із пані Оксаною ми не могли її не запитати про те, що б вона побажала і порадила теперішнім українським дівчатам, які беруть участь у сучасних конкурсах “Міс Українська Канада”.

– Найважливіше, щоб дівчата пам'ятали, ким вони є, і хто їхні батьки! Щоб вивчали свою історію і свою культуру, що неодмінно дасть їм підстави гордитися українцями. Ми маємо таку величезну і багату історію і культуру, то ж ми повинні базуватися на них і поширювати, йти у громаду і бути активними, розповсюджувати знання про Україну, її історію, і про те, що там діється. Вже стільки років війна… У західній і канадській пресі дуже мало згадується про агресію Росії на Донбасі та у Криму… Але це дуже важливо – знати і підтримувати Україну у боротьбі з аґресором. Таке знання дівчат покаже, що їхній світогляд є широким, повним й об'єктивним. Будьте українськими жінками, будьте собою... Закінчу словами своєї промови із далекого 1955 року: “Пам'ятаймо дороговказ Тараса Шевченка: “Учітеся, брати мої”, щоб у день національного Воскресіння ми зустрілися на Майдані святої Софії з братами і сестрами своїми, як рівні з рівним й не виглядали чужинцями”.

Вручення картини (олія на якій зображена перша Міс Українка Канади ще з 1955 року, пані Оксана Гриценко-Розумна під час святкувань 70-ліття Пласту в Манітобі)

Проф. Остап Гавалєшка, пані Оксана Гриценко- Розумна з дочкою Ларисою

Зліва – пані Оксана, її дочка Лариса, Іванка Баб’як, Марійка Галкевич, Оксана Шилякевич. Під час святкувань 70-ліття Пласту в Манітобі

Ukrainian People October 2018

41

Доброта має бути дієвою Як Союз Українок Америки,

відділ імені Лесі Українки №140 допомагає дітям України Ще у далекому 1925 році з об'єднання п'яти жіночих товариств Нью-Йорка й околиць постала одна з найвідоміших жіночих організацій США – Союз Українок Америки (СУА). Їхньою метою стало виховання української свідомості, освіта, участь у жіночому русі та допомога Україні. СУА стала організаторкою і натхненницею величезного числа практичних акцій, освітніх та видавничих проектів, виставок, зборів коштів на нагальні потреби громад на батьківщині. У наші дні Союз Українок Америки повниться новими відділами і новими добрими справами.

Н

іхто не знає, коли у його будинок постукає біда. Як, на жаль, ніхто не застрахований і від неприємних новин. Коли у нас все добре, ми рідко замислюємось над проблемами інших людей, ще й часто жаліємось на різноманітні дрібні неприємності у власному житті. Однак, варто роздивитись уважніше навколо себе, і ми побачимо, що насправді у людей є справжня біда. Ми дуже багато коштів витрачаємо на непотрібні речі, та хіба так важко допомогти тому, хто потребує? Велике прагнення допомагати людям дало нам можливість створити у 2017 році новий відділ благодійної організації Союзу Українок Америки. “Союз Українок Америки, відділ імені Лесі Українки №140” – неприбуткова організація, створена з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах українців, які проживають в Україні. Учасницями організації є молоді дівчата, які об'єдналися задля спільної мети – допомоги дітям в Україні, яка надається у двох напрямках: придбання медичного обладнання для новонароджених дітей та допомога у лікуванні важкохворих дітей. За півроку дівчатам вдалося зібрати кошти і закупити обладнання для інтенсивної терапії немовлят, народжених завчасно і з критично малою вагою, для лікарні у Чорткові (Тернопільщина) та зібрати потрібну суму для придбання двох кардіотокографів для пологового відділення Богородчанської центральної районної лікарні (ІваноФранківщина). Також наш відділ допоміг у лікуванні кільком важкохворим діткам. Учасниці організації відразу поставили наступну ціль та докладають чималих зусиль для її реалізації. Адже, дивлячись на маленьке, беззахисне і хворе немовля, хочеться небо прихилити, аби у нього все було добре. Та часом є випадки, коли життя цієї дитини залежить не тільки від негайного втручання лікарів, а й від необхідного обладнання: оснащення бо більшості лікарень України є застарілим, і вони не мають змоги надати усе необхідне, аби врятувати чи підтримувати життя маленьких янголят. Зате кожен небайдужий може прислухатися до свого серця і внести частинку своєї допомоги і доброти у цю спільну справу.

42

October 2018 Ukrainian People

Для цього можна: Допомогти фінансово; скласти пожертву, вносячи кошти на рахунок у банку Самопоміч (170015); стати нашим волонтером; допомогти із рекламою. Давайте ж разом робити так, аби здорових та щасливих українських дітей ставало все більше!

“Чим би була новітня українська історія доби революцій, воєн, визвольних змагань, підпілля, політичної еміграції та ствердження державності без визначних жінок? Не тільки чиїхось муз, берегинь чи сестержалібниць, а й передусім активних учасниць політичних процесів, самостійних, так би мовити, “бойових одиниць” на фронтах боротьби за вільну Україну?” (Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член АУП) Ольга Герба, Союз Українок Америки, відділ імені Лесі Українки №140

Спеціальна пропозиція до відкриття:

www.xado.us oilservice@xado.us

Full Synthetic Premium Oil Change Service

ONLY $56.99 ALL TAXES INCLUDED Includes up to 5qts. premium full synthetic oil & filter

INCLUDED Regular price - $100

! у д а н а К у На лижах

М А Н ДР И

Президент компанії “Let's Travel Now” Наташа Вепринська працює на туристичному ринку Америки вже 25 років, побувала на 6 континентах, 7 морях і відвідала 80 країн світу. Дзвонити (847) 373-2081. Писати за адресою natalie@letstravelnow.us

Взимку завжди хочеться кудись поїхати. Куди ж скерувати свої неспокійні лижі? Хтось любить гірськолижні схили Італії. Комусь припадуть до душі круті спуски Колорадо. Хтось може дозволити собі шикарний Куршевель. Комусь захочеться поєднати гірськолижний відпочинок із сауною в лісах Фінляндії. А ми підемо на північ. У Канаду. У Калгарі – столицю зимових Олімпійських ігор 1988 року. А точніше, в одне з найкрасивіших місць Канади – Банф і Лейк Луїз. Від Чикаго до Калгарі летіти три з половиною години, а потім ще півтори години – на автобусі до містечка під назвою Банф. А трохи далі, приблизно в 45 хвилинах від нього знаходиться прекрасний гірський курорт на озері Лейк Луїз.

Канада, провінція Альберта. Скелясті гори Rocky Mountains. Їм близько 70 мільйонів років, і стародавні люди жили тут споконвіку. Перші європейці, втім, прийшли сюди лише в 1810 році. Це були перші геологічні експедиції, відправлені урядом Великобританії для освоєння нових земель і прокладання залізниці. Вони і дали назву всім горам, долинам, річкам і озерам. Історія свідчить, що в 1883 році два геолога Канадської Тихоокеанської залізниці розробляли маршрут вглиб країни, попутно шукали золото, описували природні багатства, і зовсім випадково наткнулися на гарячі мінеральні джерела. Вода була зеленувато-жовта, багата сіркою та іншими мінералами. Ось тут-то і вирішили підприємливі інженери створити курорт на кшталт європейських Баден-Бадена або Карлсбада.

44

October 2018 Ukrainian People

Уряд Канади своїм указом створив Перший Національний Парк Канади і курорт із гарячими термальними мінеральними джерелами. Було це в 1885 році. Мета благородна – гроші курорту йшли на будівництво канадської залізниці і на зміцнення тоді ще молодої канадської конфедерації. Прем'єр-міністр Канади Джон Макдональд писав: “курорт необхідний для підтримки здоров'я нації і зміцнення національного багатства країни”. “The Cave and Basin National Historic Site” – так офіційно називається місце, яке було настільки популярне, що деякі спритні підприємці навіть налагодили виробництво мінеральної води, яка нібито допомагала зняти похмільний синдром. Роком раніше почали зводити гірське містечко Банф. Назву йому дали засновники Канадської залізниці Джордж Стівен і Дональд Сміт із шотландського міста Банфшайр. Сьогодні це дуже популярне місце гірськолижного туризму в Канаді населяють лише 8 тисяч осіб, проте 4 мільйони туристів приїжджають взимку у Банф покататися на лижах. А влітку – пограти у гольф на найкращому гольф-полі Канади, яке знаходиться на території шикарного 5-зіркового готельного комплексу, побудованого у вигляді замку – “Fairmont Banff Springs Hotel”. А на озері Луїз звели ще один ексклюзивно-елегантний готель-шато – “Chateau Lake Louise”. Обидва вони знаходяться в Національному парку Банф, площею 6,641 квадратних кілометра, який за оцінкою UNESCO є World Heritage Site.

Машина, лижі, черевики, автобуси Отже, для початку трохи цифр, аби було зрозуміло, що представляють собою два гірськолижні курорти – Банф і Лейк Луїз, і три основні гори – Norquay (читається Норквей), гора Sunshine і гора Lake Louisе. Всі три знаходяться в Банф парку – “Норквей” у 15 хвилинах, “Саншайн” – 20 хвилинах і “Лейк Луїз” – 45 хвилинах їзди автобусом від центру містечка Банф. Сполучення дуже зручне, автобуси комфортабельні і коштує це 15 канадських доларів в один кінець. Кому що подобається, а ми з Наташею завжди беремо напрокат машину, яка коштувала нам 400 канадських доларів на чотири дні. Це зручно: паркінги на схилах гори великі і поруч із прокатом лиж і черевиків, які ми теж завжди беремо напрокат. Нам це зручно, ми нічого з собою не тягаємо і не залежимо від розкладу автобусів у готелях і місті, а обладнання – нове і сучасне (маю на увазі, завжди нові моделі лиж і черевиків, які коштували нам 55 канадських доларів в день).

їх вперед, привчаючи тримати баланс і дивитися по боках. Поруч знаходиться карусель, тримаючись за яку, діти вчаться, як робити повороти. І, звісно ж, маса доброзичливих лижних інструкторів, які дають як індивідуальні, так і групові уроки. Усе обладнання для дітей можна взяти напрокат, і діти до 6 років катаються на всьому. Гора “Саншайн” Територія катання 1,359 гектарів або ж 3,358 акрів. 10 підйомників і одна гондола на 8 місць, а найвища точка катання – 2730 м або 8954 фути. Зі 107 трас для початківців – 25%, для підготовлених – 55%, для експертів – 20%. Вартість: повний день – 70, на півдня – 57 доларів. Кількість снігу 1000 см або 33 фути. Гора “Саншайн” називається так, тому що вона сонячна, відкрита, простора і широка, і саме з неї відкриваються найкрасивіші краєвиди, але тільки під час сонячної погоди. Коли йде сніг, видимість погана і вітер вільно гуляє просторою територією, створюючи додаткову морозну температуру. На орендованому джипі “Liberty” вирушаємо на озеро Луїз. Хтось так назвав його на честь коханої жінки, а на березі стоїть… не готель, і навіть не замок, а те, що по-французьки називається Шато – “Chateau Lake Louise”. Шикарне місце. Гора “Лейк Луїз” Територія катання 1,700 гектарів або 4,200 акрів. 10 підйомників і 1 гондола на 6 місць, а найвища точка катання – 2672 метрів, або 8765 футів. 139 трас: для початківців – 25%, для підготовлених – 45%, для експертів – 30%. Вартість: повний день – 69 доларів, а на півдня – 55 доларів. Найдовша траса 8 кілометрів, а кількість снігу 381 см або ж 12,5 футів. На наш погляд, найкрасивіша і найкраща гора, чого вартий сам 8-кілометровий спуск. Проїдеш так кілометрів 8 вниз, і відчуваєш: так, непогано прокатався. Траса хороша, легка і комфортабельна. Водночас і для початківців, і для підготовлених лижників. Експертам також є де розвернутися.

білі Скелясті гори. Падає сніг. Сальваторе Адамо. Наступний обов'язковий пункт програми – це катання на конях. Це канадська двійка – два величезних, чорних коня – такі ваговози з волохатими ногами. Одного звуть Michelin, а другого Goodyear. Сідаєш в зручні сани. Накриваємось ковдрою, і два чорних коня – пещені і спокійні везуть неквапливо санки серед ялин і сосен берегом озера Луїз. До крижаного водоспаду, що застиг до березня. Проїзд у санях довкола озера займає близько години. Поскрипують полози, Мішелін і Ґуд Йєр фиркають собі. Навколо – високі ялини, а над тобою – зоряне небо: “Безодня. Зірок повна, зірок числа нема, безодні дна”,– писав Михайло Ломоносов.

Ресторани, готелі Канадський ресторан “Грізлі” – екзотичний: тут подають канадського оленя карібу, бізона і ведмежатину. Французький ресторан “Бужоль”. Мабуть, найкращий в місті. І японські – “Сагінойя”, “Мікі Суші”. Цікавий ресторан “Шрі Ланка”. Неодмінно відвідайте готель “Fairmont Banff Springs Hotel”, збудований у стилі англійського замку на початку 20 століття. У готелі зупинялися всі селебріті – від Мерилін Монро (її фото, де вона грає в гольф, ви побачите у лаунжбарі на другому поверсі) до Майкла Дугласа і Кетрін Зети Джонс. Знаменитий готель, нічого не скажеш. Другий, “Chateau Lake Louise”, майже такий же, але менше коштує і вражає своїм виглядом та зеленим озером серед гір, на березі якого він і розкинувся. А ми жили в Банф, у класному готелі – “Rimrock Hotel”, що знаходиться поруч із мінеральними джерелами. Добре в Канаді.

Гори, траси, ціни Гора “Норквей” Територія катання – 66 гектарів або 190 акрів. 5 підйомників, а ось гондол немає. Найвища точка катання – 2134 метри або ж 7000 футів. 28 трас, із яких 44% – для початківців, для підготовлених – 38%, для експертів – 20%. Вартість у канадських доларах: повний день – 49, півдня – 41 долар. Кількість снігу – 300 сантиметрів або ж 10 футів. Ця гірка призначена для навчання: вона невисока, не крута і не довга. Місцеві жителі приводять сюди своїх дітей, щоб навчити їх кататися. Непогана гора для сімейного відпочинку. Є й magic carpet – це така стрічка, на яку стають юні лижники, і вона везе

Apres 'ski: що робити і що подивитися А покатавшись на лижах, обов'язково їдемо до гарячих мінеральних джерел, які знаходяться через дорогу від нашого готелю “Rimrock Hotel”. Сидиш собі в гарячій – 39 градусів за Цельсієм термальній воді – і насолоджуєшся чистим гірським повітрям, а перед тобою – сяють сліпучо

Де купувати

Телефонуйте “Let's Travel Now” – (877) 771- 0124 або мaria@letstravelnow.us і Maria Kabylianska, яка говорить і українською, організовує подорожі у 150 країн світу. Географія маршрутів – неосяжна і невимовна, а туркомпанія пропонує унікальні подорожі по всьому Світу.

Ukrainian People October 2018

45

Entertainment October 2018

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

Apple festival October 6 – 7, 2018 ▸ Get some apple pie and cider, listen to local music, and visit the kids’ zone at Apple Fest on Lincoln Avenue (from Lawrence to Eastwood). Donation $5.

Halloween farm October 1 – 30, 2018 ▸ The Haunted Barn at Bengtson’s Pumpkin Fest in Homer Glen is fine for mature kids. The Fun Barn will entertain even the youngest children. Also enjoy kids’ rides, pig races, a pumpkin chucker, and a petting zoo. Closed Sept. 17 to 20.

Pumpkin patches & corn mazes October 1 – 31, 2018 ▸ Visit pumpkin patches at local farms for fun family activities, or romp through the cornfields in corn mazes.

Beer tasting October 5, 2018 (5 to 8 p.m.) ▸ A ticket to Harvest Hopdown includes unlimited seasonal beer tastings from 25 local breweries, passed beer bites, and live music at Millennium Park Plaza.

Food truck fest October 5 – 6, 2018 ▸ West Town Food Truck Social features a dozen trucks selling food and beverages with live music on Noble Street (from Chicago Avenue to Chestnut Street). Free Oktoberfest in Naperville October 5 – 6, 2018 ▸ Enjoy live music from classic German to classic rock, German beer and food, and family-friendly activities at Oktoberfest.

Jazz at the aquarium October 3 & 10, 2018 (Wednesdays 5 p.m.) ▸ Hear musicians and vocalists, see views from the terrace, buy cocktails & food, and visit the aquarium at Jazzin’ at the Shedd at Shedd Aquarium.

Discount prices for Illinois residents.

A Chorus Line October 4 – Nov. 3, 2018 ▸ One of the most popular musicals ever, A Chorus Line is a story about casting a new Broadway musical, with songs like “What I Did for Love” at Metropolis Performing Arts Centre in Arlington Heights for mature audiences.

Ticket deal $20

46

Flower bulb festival October 6 – 7, 2018 ▸ Find 250 varieties of bulbs, gourmet foods, beer, wine, cider, gardening demonstrations, live music, and kids’ activities at the Fall Bulb Festival at the Chicago Botanic Garden in Glencoe. Free except parking.

Circus in the park October 6 – 21, 2018 ▸ Midnight Circus in the Parks is a series of shows at nine parks, which is perfect for families.

Family Halloween October 6 – 31, 2018 ▸ Enjoy parties, dances, movies, pumpkin patches, haunted houses, craft-making, and fall festivals during Halloween in the Parks.

Chicago Marathon October 7, 2018 ▸ The free Chicago Marathon Health & Fitness Expo is Friday and Saturday at McCormick Place. The Chicago Marathon begins and ends Sunday in Grant Park, with a post-race party in Butler Field.

Film festival October 10 – 21, 2018 ▸ The Chicago International Film Festival features 150 short and full-length films from 50 countries, free panel discussions, and an opening night party. Films screen at the AMC River East 21.

Halloween at Brookfield Zoo October 13 – 28, 2018 ▸ Boo at the Zoo has games and activities for kids, a hayride, animal chats, and a 1 p.m. costume parade at the Brookfield Zoo. Adult zoo night October 18, 2018 (6:30 to 10 p.m.) ▸ Leave the kids at home and head to Adults Night Out at Lincoln Park Zoo to experience unique animal chats and live entertainment. You must be age 18+ to attend, and age 21+ for the cash bars.

Wine tasting October 19 – 20, 2018 ▸ A ticket to Wine Riot includes unlimited tastes of hundreds of wines at Revel Fulton Market for age 21+.

Halloween parade October 20, 2018 ▸ Arts in the Dark is a Halloween parade of artistic creatures at 6 p.m. on Columbus Drive (from Balbo Avenue to Monroe Street). A pre-parade show starts at 4 p.m. at Buckingham Fountain. A post-parade dance party starts at 7:30 p.m. in Millennium Park. A family movie & treats is 8 p.m. in Maggie Daley Park. Free.

Halloween at Lincoln Park Zoo October 27, 2018 ▸ Kids can wear costumes, trick-or-treat, hear music, make crafts, and see a haunted house at Spooky Zoo at Lincoln Park Zoo. Free.

German Oktoberfest October 19, 2018 ▸ German American Cultural Center promises authentic German food and drinks at its Stammtisch Open Haus Oktoberfest, with “plenty of yodeling, dancing, and pretzel eating” at Dank Haus. Free admission.

Pumpkin festival October 5 – 7, 2018 ▸ The Great Highwood Pumpkin Festival has trick-or-treating Fri., a 5K run/walk Sat., costume contests Sun., carnival rides, vendors, pumpkin carving, and a wall of lit pumpkins in Highwood. See schedule.

Intense haunted house October 5 – Nov. 3, 2018 ▸ The Realm of Terror Haunted House promises “the craziest, most intense, extreme Halloween experience” located halfway to Milwaukee in Round Lake Beach.

Woodstock ale festival October 6, 2018 ▸ Woodstock Ale Fest features 80 craft beers, bacon, and bluegrass music.

October 2018 Ukrainian People

Columbus Day Parade October 8, 2018 (12:30 p.m.) ▸ The Columbus Day Parade of 150 floats, bands, and marching units celebrates the voyage of Christopher Columbus to America and Italian-American culture on State Street (from Wacker to Van Buren). Free.

Halloween parade October 31, 2018 (7:30 p.m.) ▸ Register and wear a costume to join the Northalsted Halloween Parade followed by a costume contest, or watch from the sidewalk on Halsted Street (from Belmont Avenue to Cornelia Avenue). Free.

Найкращі в Чикаго бутерброди з італійською яловичиною Best Chicago's Italian Beefs: Why We're Right (And You’re Wrong) Ще десять років тому ми нічого не знали про знамениті чиказькі бутерброди з італійською яловичиною (Italian Beefs). А вони посідають третє місце після таких же знаменитих чиказьких хот-догів і піци. Можна сміливо стверджувати, що італійська яловичина займає почесне місце в повсякденному меню різношерстої чиказької публіки. Кожен кухар готує її посвоєму, тому і улюблене місце у кожного своє. Сьогодні для наших читачів ми нагадуємо кращі ресторанчики з Italian Beefs в Чикаго.

Scatchell's 4700 W. Cermak Rd., Cicero, 708-656-0911 Tasting notes: Lean sirloin comes in thin sheets, piled on light D'Amato's bakery roll. Hot peppers more vinegary than oily. Jus is terrific, among the better gravies I've sampled.

Patio 1503 W. Taylor St., 312829-0454 Tasting notes: Varied textures of beef, some thin slices, some thicker, with mellow seasoning. Tasting a lot of green bell pepper flavors in this sandwich.

Al's #1 Italian Beef 1079 W. Taylor St., 312226-4017 Tasting notes: Savory and garlicky. Wetter shards of beef, dug the contrast of oily and crunchy celery from giardiniera. Gonnella roll holds up finely. Still the standard bearer 76 years later.

Max's Italian Beef 5754 N. Western Ave.,773989-8200 Tasting notes: Flavors of oregano and black pepper coming through, sweet ribbons of red peppers, though beefiness more neutral. Digging the plastic tub of hot giardiniera oil on every table.

Mr. Beef & Pizza 3917 N. Harlem Ave.,773283-7444 Tasting notes: They've got the balance here right.

Not too spicy, not too oily, well balanced. Resonant beef taste, sturdy bread, flecked with red chili seeds.

Unaffiliated with Mr. Beef on Orleans.

Jimmy's Homemade Italian Beef 7544 W. Addison St.,773589-2100 Tasting notes: Great bread from Sicilian Bakery on Cumberland – light, crisp, crumbed, not overbearing.

First visit yielded better beef than second, when it almost tasted of sliced prime rib.

Jay's 9732 Irving Park Rd., Schiller Park, 847-671-0033 (Also locations in Wicker Park and Harwood Heights) Tasting notes: Humongous!

Need fork and knife. Good toothsome texture to top sirloin butt slices, full flavored. Hunks of sweet red peppers and celery giardiniera provides crunch.

Bubba's Place 6333 Ogden Ave., Berwyn, 708-317-5100 Tasting notes: Beef cut thicker than at others, more sliced than shaved.

Substantial in size, including thicker roll. Enjoyed the slick giardiniera of jalapeno, carrot and celery.

Johnnie's Beef 7500 W. North Ave., Elmwood Park, 708-4526000 Tasting notes: The most well-rounded sandwich. Beef retains bite, tingle of spicy, crunchy and colorful hot peppers. Bread soaked up ideal amount of jus. Italian frozen lemonade chaser doesn't hurt.

Tony's 4100 W. Madison St., 773265-9000 (Also at 7007 S. Pulaski Rd.) Tasting notes: Thicker beef slices, almost like gyro shavings, but with the tenderness of deli roast beef.

Appealing, beefy bouquet, with palate afterburn from hot peppers.

Joe Bostons' Italian Beef 2932 W. Chicago Ave.,773486-9536 Tasting notes: Beef shavings less moist than others, but flavors are robust. A detritus of spices embedded in meat; tangy hot peppers wake the sandwich up.

Pop's 10337 S. Kedzie Ave., 773239-1243 (13 other Chicagoland locations) Tasting notes: You get a lot of beef here, lightly flecked with red chili flakes. Thicker bread provides chew. Whole thick slices of hot jalapenos and soft wrinkled sweet peppers.

Buona Beef 6745 Roosevelt Rd., Berwyn, 708-749-2555 (13 other Chicagoland locations) Tasting notes: Peppery beef on the thicker spectrum of slices. Sturdy Turano bread remains crisp even after dip.

Chopped olives are welcome variant to hot and tart giardiniera mix.

Dukes Drive-In 8115 S. Harlem Ave., Bridgeview, 708-599-0576 Tasting notes: Dotted with green, red and black spices.

Stuffed to brim with finely shredded beef and long strips of green peppers.

A sweet aroma to the sandwich, like a carrot-heavy mirepoix.

Mr. Beef on Orleans 666 N. Orleans St., 312337-8500 Tasting notes: Less moist but nonetheless flavorful sheaths of beef. Even dipped, not as wet and so maintains structural integrity, like a solid roast beef hoagie.

Crusty bread adds pleasant chew.

Portillo's 100 W. Ontario St., 312587-8910 (33 other Chicagoland locations) Tasting notes: Excellent sandwich. Messy but refined.

Beef shredded into ragged, moist shards. Hot pepper oil is legit spicy. That fresh, appealingly yeasty aroma of baked (Turano's) French rolls.

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

It's

October? Already? Where has the year gone? Well, dear friends and readers, it's not over yet, and October is a wonderful time to enjoy a very large variety of what surrounds us in this great city.

If you work downtown, and can leave work early, by all means join us at The Cloud Gate in Millennium Park and start the month off with this wonderful concert “Crowd Out.” Yes, October first is a Monday, so make your arrangements, or apologies at work, and come share in “a 1,000 voice experience by and for the people of Chicago” in ways that reveal what it means to be part of a crowd, and the larger community that surrounds us. The 1,000 singers are from all over Chicago. The performance will start at 3pm; let's meet a bit early, shall we? crowdoutchicago.org We've never been to Heartland Cafe, yet, have we?

You'll find it at 7000 N. Glenwood Ave., Chicago, 773-465-8005, https://heartlandcafe.com. Meet us for dinner, Saturday, October 6th, and we'll share some of the most wonderful, genuinely farm-fresh, organically grown, expertly and deliciously cooked food you've ever eaten. It seems that few people I talk to know about this place, even though they've been serving “great food with a hippie vibe” since 1976. Let's meet early, shall we, say about 5pm? That will give us plenty of time to catch up, chat, select appetizers, (I think I'm in the mood for some “mushrooms stuffed with a fresh blend of brussels sprouts and garden herbs with a splash of zesty lemon drizzle”. How about you? Maybe a bowl of Bison Chili, with avocado and green onions?

(Doesn't that sound fabulous, especially now as the weather chills?)

October in The Windy City So here's the surprise for you tonight – the capable company Music Theater Works – is putting on one of their remarkable musical productions, “Judy Garland: Come Rain or Come Shine”, just a few miles away. It promises to be a truly wonderful experience, and if you're not yet familiar with Judy Garland's legendary voice, the singer here is Angela Ingersoll, who has been called “the best Judy Garland Chicago ever saw, barring the real one.” (Chicago Tribune). We'll hear her classics – “Somewhere over the Rainbow”, “The Man That Got Away”, “Get Happy”, as well as a host of others, and I can't wait! The show has many open dates this month, so while you're telling your friends about the great show, you can let them know they can see it too! Nichols Concert Hall, 1490 Chicago Ave., Evanston, IL. musictheaterworks.com The Morton Arboretum, 4100 IL-53, Lisle, IL, https://www.mortonarb.org, is always a beautiful place, hundreds of acres, beautifully landscaped, meticulously maintained, where walking or bike riding will take us to spectacular views of both natural forests and tended gardens. In October, for the Fall Festival, we'll be here twice! Once, likely on Saturday, the 13th, with the whole extended family to walk and ride through the 1,700 acres to see hundreds of thousands of trees, from all over the world, in full Autumn glory of bright red, glowing yellow, and brilliant orange. We'll take in the Children's Garden, encourage the youngsters to ask millions of questions for the gentle, knowledgeable staff to answer, then walk the Scarecrow Trail to see if we can find Dorothy's friend, before driving home.

Wait until you see the dinner choices: the Mango Cod, with coleslaw and mango salsa, seems to be whispering “try me, try me!” so I will. Unless, of course, the Three Cheese Squash Lasagna whispers louder...

We'll sit for a long time, listening to the music, doing some people watching, and relaxing a bit, but by 7pm or so, it's time to get up and walk around before we head back to the car. No, we're not going home yet, the night is still young!

50

October 2018 Ukrainian People

We'll be back on October 20th for the adults-only Cider and Ale Festival, where the tasty offerings of more than 45 local breweries will be available for us to sample. Remember to bring your own chairs, so we can sit and chat while we listen to the live music, taste test – another cider, perhaps? – and breathe in the crisp air breezing softly through the trees. This event will be a bit more expensive, so be sure to get tickets early and avoid the extra charge at the gate. https://www.mortonarb. org/events/cider-and-alefestival.

This is over at 5pm, and I'm already quite hungry (aren't you?). Let's head east and stop in at Lao Sze Chuan, 1331 Ogden Ave, Downers Grove, for some truly excellent Sze Chuan style Chinese food, shall we? Crab Rangoon, and Shanghai Spring Rolls to share amongst us all? After that I'll probably order some spicy Yu Shiang Pork, but it's been years since I've eaten rabbit and there are several dishes on the menu. Sigh, too many choices, and they are all very good. (630) 663-0303 http://www.downersgrovelaoszechuan.com/.

The day before, October 19th, is the Third Friday and so the perfect day to visit the Bridgeport Art Center, 1200 W. 35th Street, Chicago, where, once each month, artists in many different media open their studios to interactive demonstrations that might include sculpture, painting, even fashion design!

Entrance and parking are both free, and wine and refreshments are served as well. We must do this, and then do it again in a few months or so, don't you think? https://bridgeportart.com/3rd-fridays/ Did you know that one of the best ballet companies in the entire world is right here in Chicago? The Joffrey Ballet, has been dazzling lovers of ballet since 1956. This is the first dance company to “perform at the White House, at Jacqueline Kennedy’s invitation, the first to appear on television, ...the first to commission a rock ‘n’ roll ballet, the first and only dance company to appear on the cover of Time magazine, ...and the first company to have had a major motion picture based on it, Robert Altman’s The Company.” Dancers are trained to the highest standards, their repertoire embraces new, cutting-edge ballets as well as the masterpieces, such as Swan Lake. Let's go see Swan Lake!

For the start of the new, 2018-2019 season the Joffrey gives us a new interpretation of the story, still set completely to the stirring, compelling, beautifully graceful music of Peter Illyich Tchaikovsky. My friends, let's not miss this! I've never seen a live ballet, what better introduction than Swan Lake? It runs from October 17th through the 28th, but our tickets are for October 27th and we both hope that you can join us. Auditorium Theatre, 50 E. Congress Pkwy, Chicago, joffrey.org.

“It's Halloween!” you say, “What about Halloween?” Well, Halloween can be great fun, especially for those with young children. We do however worry

about trick-or-treating outside, door to door, in the dark, in weather that is frequently cold and possibly very wet. Never fear, dear readers, our beloved Chicago Park District is coming to the rescue: just take a little time to go online and see all the Pumpkin Patches, Campfire Horrors, Harvest Fests, and Costume Parties anyone could wish for, all over town. I might just go visit my favorite, Kilbourn Park, for their Halloween Campfire, just to roast a few marshmallows. What fun! https://www.chicagoparkdistrict.com/halloween.

Hasn't this been another adventurous, exciting month in our fair city?

Chicago will never, ever cease to amaze us, we only need to keep our eyes and our minds open to all the beauty and adventure that surrounds us here in the Windy City. Until next month, dear readers, enjoy Chicago.

А вто

Олег Погайдак

Як купити авто у США Яку машину купувати Купувати новий чи вживаний автомобіль – це перше питання, на яке потенційний покупець має дати собі відповідь. Новий – значно дорожче, проте ви можете бути впевнені в його технічному стані. Вживане авто не так відчутно вдарить по вашому бюджету, однак і ймовірність поломки – значно вища. Втім, якщо в Україні вам можуть підсунути “кота в мішку” (наприклад, авто після серйозної аварії, але ретельно відреставроване), то у США це практично виключено. Ви завжди будете знати, що купуєте, завдяки системі “Карфакс” (CARFAX). “Карфакс” – це інформаційна система, в якій зібрані відомості практично про всі автомобілі на території США. Хто і коли купив авто уперше, скільки власників було і хто саме, які траплялися аварії, і коли, який сервіс проходила машина, чи скручувався спідометр, чи є невиплачені борги за автомобіль – ось приблизний перелік того, що можна дізнатися про авто. Цю систему в 1984 році створили комп'ютерник і бухгалтер, які вирішили боротися зі скручуванням одометрів (лічильників пробігу автомобіля). До 1990-х років це стало реальною проблемою в автоторгівлі. ЗМІ називали цю проблему найбільшим шахрайством споживчого ринку. Тепер же за такий злочин можна потрапити до в'язниці на п'ять років. На самому початку інформація про автомобілі передавалася факсом – звідси і назва. Згодом до системи підключилися і державні служби реєстрації, технічні центри обслугову-

52

October 2018 Ukrainian People

вання, страхові компанії. Нині система охоплює весь авторинок США і Канади, і жоден поважний дилер або автосалон не купить і не продасть машину, якщо про неї немає запису в системі – у такому випадку вона автоматично вважається підозрілою. Щоб перевірити автомобіль, досить ввести його ідентифікаційний номер (VIN). У будь-якому випадку, купуючи вживане авто, додатково варто скористатися послугами професійного механіка, який досліджує потенційну покупку і висловить свою думку щодо її технічного стану. Майте на увазі, що при покупці старих машин автодилери можуть вимагати підписання так званої форми “as is” (“як є”) – про те, що ви не маєте претензій до купленої машини, а продавець не несе жодної відповідальності після вашого виїзду за ворота.

Де купувати авто Якщо ви вирішили купувати нову машину, тоді вам пряма дорога в автосалон обраного бренду. Там ви зможете придбати новенький сертифікований автомобіль. Якщо ж у салоні не буде саме такої машини, яку ви хочете – з певним кольором кузова, салону або набором опцій, ви зможете замовити її на заводі-виробнику, і через кілька місяців її доставлять. Охочі ж купити вживане авто можуть шукати його у декількох місцях: 1. Будь-який автосалон. Як правило, салони, які продають нові автомобілі, також реалізують й вживані авто як свого профільного

бренду, так і будь-якого іншого. Причому вони часто роблять сертифікацію старих автомобілів тієї марки, на якій спеціалізуються, що гарантує їх гарний технічний стан і дає можливість отримати пролонговану гарантію виробника. Наприклад, сертифікований вживаний “Nissan” можна купити тільки в автосалонах “Nissan”, сертифікований “Mercedes” – тільки у салонах “Mercedes”. Що є в наявності, можна подивитися на сайті.

2. Салони вживаних автомобілів. Там немає сертифікованих уживаних автомобілів, проте вибір автівок – набагато більший.

3. Аукціони. Вони відкриті для всіх. Можна прийти і вибрати потрібну машину. Зазвичай, машини ділять на три групи: безпроблемні, із невеликими проблемами та ушкодженнями, що потребують ремонту. Щоб дізнатися, де і коли буде проходити аукціон, введіть у Google пошукові слова “public auto auction” і назву вашої місцевості.

4. Спеціальні сайти: cars.com , avtotrader.com , carsforsale.com , offleaseonly.com , craigslist.org. Застосуйте систему фільтрів і виберіть за ціною, роком і пробігом варіант автівки, яку шукаєте. Після отриманих результатів перевірте надані дилерами звіти CARFAX, вибираючи “найчистіший” – без аварій, із мінімальною кількістю власників, бажано на заводській гарантії.

Як не переплатити Є кілька сайтів, які допоможуть вам дізнатися реальну ринкову ціну машини, яку ви хочете купити: • truecar.com – допоможе визначити ринкову ціну нового автомобіля; • kbb.com – відомий у США довідник Kelley Blue Book, який існує з 1918 року, найбільш точно показує ринкову ціну вживаних автомобілів і рекомендовану виробником ціну нових авто (реальна вартість, втім, може бути істотно нижчою); • edmunds.com – показує ціну і нових, і вживаних автомобілів; • blackbook.com – допомагає зорієнтуватися в ціні вживаних авто. Крім того, порівняльний аналіз цін на старі авто можна знайти у публічних бібліотеках, наприклад, у довіднику “NADA Official Used Car Guide”, який видає Асоціація національних автомобільних дилерів. Порада №1. Перед тим, як купувати машину, варто проаналізувати всі ці сайти, щоб спілкуватися з продавцем вже “підкованим”. Порада №2. Просіть завжди істотну знижку, навіть якщо ви купуєте авто у салоні. Дилери зацікавлені в продажу і тому готові йти на істотні поступки.

У салонах знижка на імпортні авто10% від рекомендованої виробником вартості, на американські – до 20%. Порада №3. Вивчіть пропозиції салонів-конкурентів. Знайдіть найпривабливішу пропозицію, а потім зв'язуйтеся з салонами і дізнавайтеся, хто може запропонувати вам вигіднішу ціну. Порада № 4. Салон, де ви будете купувати машину, найчастіше готовий купити ваш нинішній автомобіль. Майте на увазі, що автодилер, швидше за все, оцінить його на 10-15% нижче рин-

кової ціни, зате при цьому ви будете позбавлені турбот із продажем.

Якщо ви хочете отримати за свій автомобіль більше, вам доведеться його продавати самостійно.

Як платити за машину Є кілька варіантів оплати за автомобіль, який ви купуєте в салоні: готівкові, кредит, лізинг. Готівкові За готівку в США купується незначна кількість машин – в основному, перевагу надають кредитуванню та лізингу. Кредитування В Америці, як правило, машини купують саме в кредит. При хорошому кредитному рейтингу (750 і вище), процентна ставка маленька (2 – 4%), а іноді навіть і нульова, отже і переплата – незначна. При поганому кредитному рейтингу (600 – 650) процентна ставка може досягати 25-30%, якщо кредит взагалі дадуть. У такому випадку ви обов'язково повинні зробити перший внесок не менше 20% від суми.

мобілі може досягати

Список документів, необхідних для отримання кредиту, простий: 1. Посвідчення особи (ID), у більшості випадків це американські права; 2. Будь-який документ, що підтверджує адресу (комунальні рахунки, листи з банку тощо); 3. Номер соціального страхування (SSN); 4. Заява на отримання кредиту, яку ви

можете заповнити просто в автосалоні. Важливі пункти – дохід і орендна плата за житло. Вони беруться до уваги при прийнятті рішення про видачу кредиту. Вважається, що щомісячні виплати за авто не повинні перевищувати 30% доходу за вирахуванням оренди житла.

5. Докази доходу (зарплатні чеки, виписки із розрахункового рахунку).

Що потрібно зробити пiсля покупки

1.

2.

Залежно від штату, де ви купуєте автомобіль, його або оформлять у салоні, або вам потрібно буде самому його поставити на облік у департаменті автотранспорту. У будь-якому випадку, щоб забрати автомобіль із салону, ви вже повинні мати на руках страховку обов'язкової цивільної відповідальності. Без неї виїжджати на дороги США заборонено. При покупці ж у кредит вам належить застрахувати не тільки свою відповідальність перед іншими учасниками руху, але і від пошкодження, пожежі, викрадення та інших можливих ризиків. Можна застрахуватися у будь-якій страховій компанії, особливо там, де у вас можуть бути знижки. Якщо такої немає, то співробітники салону запропонують страхових агентів. Страхування здійснюється одним телефонним дзвінком, оплата ж проводиться дистанційно банківською картою. В автосалон приходить факс або електронна пошта з документами, які ви підпишете і залишите копії у продавця. Фотографії автомобіля, зроблені телефоном з чотирьох сторін, ви надсилаєте страховому агенту і на цьому зі страховкою покінчено.

3.

Найкращі українські книги, які варто прочитати кожному! Аби невпинно вдосконалюватись, розвиватись та усвідомлювати всі дрібні, проте достатньо важливі нюанси нашого часу, потрібно знати шедеври української літератури «Кобзар» — Тарас Шевченко «Енеїда» — Іван Котляревський «Лісова пісня» — Леся Українка «Маруся Чурай» — Ліна Костенко «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — Панас Мирний «Захар Беркут» — Іван Франко «Чорна рада» — Пантелеймон Куліш «Записки українського самашедшего» — Ліна Костенко «Солодка Даруся» — Марія Матіос «Залишенець. Чорний ворон» — Василь Шкляр «Холодний Яр» — Юрій Горліс-Горський «Байки Харківські» — Григорій Сковорода «Марія» — Улас Самчук «Історія українського козацтва» — Валерій Смолій «Гайдамаки» — Юрій Мушкетик «Жовтий князь» — Василь Барка «Новели та гуморески» — Василь Симоненко «Московіада» — Юрій Андрухович «Тигролови» — Іван Багряний «Сад Гетсиманський» — Іван Багряний «Українська Повстанська Армія» — Володимир Вятрович, Ігор Дерев’яний «Бояриня» — Леся Українка «Ворошиловград» — Сергій Жадан «Нація» — Марія Матіос «Украинский национализм: ликбез для русских» — Кирило Галушко «Поезія» — Василь Стус «Історія України-Руси» — Михайло Грушевський «Україна в огні» — Олександр Довженко «25 перемог України» — Олександр Палій «Кайдашева сім’я» — Іван Нечуй-Левицький «БотакЄ» — Тарас Прохасько «Історія Русів — вічна книга української незалежності» — Автор невідомий «Століття Якова» — Володимир Лис «Український національний рух 40-50-х рр.» — Юрій Киричук «Вічник» — Мирослав Дочинець «Оповідання» — Василь Стефаник «Дванадцять обручів» — Юрій Андрухович «Музей покинутих секретів» — Оксана Забужко «Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства» — Юрій Канигін «Краса і сила» — Володимир Винниченко «Лексикон інтимних міст» — Юрій Андрухович «Теплі історії до кави» — Надія Гербіш «Вся наша історія – це музей похованих секретів» — Оксана Забужко «Танго смерті» — Юрій Вінничук «Людолови» — Зінаїда Тулуб «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» — Оксана Забужко «Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай та чужа молодиця» — Олександр Ільченко «Богдан Хмельницький» — Валерій Смолій, Валерій Степанков «Геополітичні орієнтири нової України» — Юрій Липа «Призначення України» — Юрій Липа «Самостійна Україна» — Микола Міхновський «Червоний» — Андрій Кокотюха «Многії літа. Благії літа» — Мирослав Дочинець «Зоряний Корсар» — Олесь Бердник «Чорна Пантера і Білий Медвідь» — Володимир Винниченко «Мальва Ланда» — Юрій Винничук «Ментальність орди» — Евген Гуцало «Московська воша» — Симон Петлюра «Роксолана» — Павло Загребельний «Країна Моксель або Московія» — Володимир Білінський

54

October 2018 Ukrainian People

«Діва-Обида» — Ігор Римарук «Таємний посол» — Володимир Малик «Українці: витоки та історичні долі» — Леонід Залізняк «Володарі гетьманської булави: Історичні портрети» — редакція Олексія Дмитренко «Петро Дорошенко» — Валерій Смолій, Валерій Степанков «Україна today: під прапором сталінізму» — Сергій Грабовський «Зачарована Десна» — Олександр Довженко «Чухраїнці» — Остап Вишня «Сестри Річинські» — Ірина Вільде «Майже ніколи не навпаки» — Марія Матіос «Дефіляда в Москві» — Василь Кожелянко «Тема для медитації» — Леонід Кононович «БОТ» — Макс Кідрук «Хронос» — Тарас Антипович «Піца Гімалаї» — Ірена Карпа «Апостолові Петру. Автопортрет альтер его» — Юрій Іллєнко

НОВЕ ВИДАННЯ

Книга 1 (А-К) $40 + достава $6 Книга 2 (Л-Р) $40 + достава $6 Книга 3 (С-Я) $40 + достава $6 Весь комплект Книги 1, 2, 3 $120 + достава $10 Для членів НТШ поодинокі книги по $32 + достава $6 Весь комплект $100 з доставою

«Я повертаю Україні те, що в неї викрадено» — Раїса Іванченко «Вільний спосіб життя. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців» — Олександр Косуха «Брама Безсмертя» — Юрій Шилов «Таємниці Єви» — Богдан Коломийчук «Криничар» — Мирослав Дочинець «Часть Европы. История государства Российского» — Борис Акунин «Мед з дікалоном» — Юрій Камаєв «Рівне/Ровно» — Олександр Ірванець «Про українську пісню й музику» — Олександр Кошиць «Бермуды» — Юрон Шевченко «Білий кречет» — Володимир Шовкошитний «Начало начал» — Юрій Шилов «Гандхарва — Арійський спаситель» — Юрій Шилов «Дзвоник» — Борис Грінченко http://korysno.pro

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім. ШЕВЧЕНКА в АМЕРИЦІ ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІЯСПОРИ

Том 1. США

Книга 1 (А - К), Книга 2 (Л - Р), Книга 3 (С - Я) Книга 1 і Книга 2 Василь Маркусь, Головний редактор Дарія Маркусь, Спів-редактор Книга 3 Орест Попович, Головний редактор Олександер Лужницький Спів-редактор

Примітка: ціна достави в межах США

Енциклопедію можна замовити: www.shevchenko.org/books

або надіслати замовлення на адресу: Shevchenko Scientific Society 63 Fourth Ave. New York, NY 10003 Phone: (212) 254-5130 info@shevchenko.org

У квітні 2018 року вийшла третя книга Американського тому Енциклопедії Української Діяспори. На сторінках цього видання зафіксовано понад столітню історію української діяспори. Гортаючи сторінки Енциклопедії ви дізнаєтеся про розивиток українських наукових, громадських, політичних, релігійних, мистецьких та юнацьких організації, товариств, об’єднань. Широка палітра особистостей від громадських активістів до славетних постатей, які піднялися до найвищих щаблів у науково-професійній, військовій, громадсько-політичній та культурно-освітній сферах суспільного життя США. Книга 1 (А-К) складається з 450 сторінок основного тексту, 16 сторінок вступу, 8 сторінок кольорових фотографій, тверда обкладинка і кольорова порохівка. Її зміст охоплює 1942 гасла, 695 фотографій та ілюстрацій, у тому числі 62 кольорових, 5 таблиць з числовими даними і дві кольорові карти. Книга 2 (Л-Р) складається з 348 сторінок основного тексту, 13 сторінок вступу та 8 сторінок ілюстрацій, тверда обкладинка і кольорова порохівка. У книзі подано 1256 гасел, 470 світлин та ілюстрацій, 9 таблиць з числовими даними і дві кольорові карти. Книга 3 (С-Я) складається з 517 сторінок основного тексту, 16 сторінок вступу та 8 сторінок ілюстрацій, тверда обкладинка і кольорова порохівка. У книзі подано 1322 гасла, 850 світлин та ілюстрацій, 4 таблиці з числовими даними і дві кольорові карти. Головні спонсори: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, Фундація Приятелів Енциклопедії України У додатку до згаданих Головних Спонсорів ЕУД, це видання підтримали: Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка “Самопоміч” в Чікаґо, Федеральна Кредитова Кооператива “Самопоміч” в Нью-Йорку, Фундація “Спадщина” банку “Певність” в Чікаґо, Українська Вільна Академія Наук, Український Музей в Нью-Йорку, Українсько-Американський Архів і Музей в Детройті, газети: “Свобода”, “Америка”, “The Ukrainian Weekly”, та поодинокі приватні особи допомогли Редакції необхідними світлинами, за що усім їм складаємо щиру подяку.

НАЙМАЄ НА РОБОТУ

ВОДІЇВ З CDL CLASS A - LONG DISTANCE BETWEEN MIDWEST & WEST COAST (CA, NV, UT) 55-65 C/MI - REGIONAL MIDWEST $1960/WEEK* - LOCAL $28/HR - ОПЛАЧУЄМО - ВСІ МИЛІ, СТОПИ, ЕКСТРА ПІКАПИ - ВИ ОТРИМУЄТЕ СВОЮ ЗАРПЛАТУ ЩОТИЖНЯ

ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЗВОНІТЬ 630.376.6373 EXT. 5 *РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ ВІД ПОНЕДІЛКА ДО П'ЯТНИЦІ, ОДИН РАЗ НА МІСЯЦЬ ВОДІЙ ПРАЦЮЄ В НЕДІЛЮ

Гумор

Анекдоти про бізнес Бізнес-леді – на ланчі в кафе: п’є каву і робить помітки у записнику. До неї підходить чоловік: - Можу я запропонувати вам маленьку і затишну компанію?!

- Дивлячись, за скільки продаєте. *** Банкрутство – це коли кредитори забирають ваш піджак в той час, як ви вже переклали усі гроші в кишені штанів. *** Помирає старий трейдер. Вся родина збирається біля смертного ложа. Доктор виймає градусник і сумно оголошує: 39. Вмираючий відкриває одне око і хрипить: “Буде 40 – про... давай... те!” *** Журналіст бере інтерв'ю у мільярдера: - Скажіть, що допомогло вам досягти успіху?

- Переконання, що гроші самі по собі не грають жодної ролі. Важлива тільки робота.

- І це допомогло вам розбагатіти?

- Ні, я розбагатів, коли зумів переконати у цьому підлеглих.

*** Професор – студентам бізнес-школи: - Як ви не розумієте, чому ростуть ціни на бензин? Це ж елементарно: По-перше, коли зростають ціни на нафту, то, качка вас копни, раз бензин робиться з нафти, то і ціни на бензин повинні рости. По-друге, коли ціни на нафту падають, то нафтовикам доводиться підвищувати ціни на бензин, щоб компенсувати падіння доходів від цін на нафту. По-третє, коли ціни на нафту стабільні, то ціни на бензин ростуть, тому що інфляція. І кому тут що не зрозуміло? *** В Америці придумали “чорну” п'ятницю, де знижки на товари доходять до 90% і продається до 85% залежаного товару. В Україні пішли далі: придумали “чорний” грудень, підняли ціни утричі, написали “знижка 50%” і продали все! *** - Які ти знаєш найкрутіші шахрайські схеми?

- Тарифні плани мобільних операторів!

*** Ювілей олігарха. Один з гостей виголошує тост: - Я піднімаю цей келих за ювіляра не тому, що він мільярдер – ми теж люди не бідні! І не тому, що у нього розкішна яхта – ми теж не в кориті плаваємо. І навіть не тому, що він глава десяти великих компаній! А хочу я підняти цей тост за те, що він ще й умудряється отримувати допомогу з безробіття! *** У банкіра має бути гладко виголене обличчя, дорогий годинник, костюм, щоб усе викликало довіру. Тоді клієнт не запідозрить, що своїх грошей він вже більше ніколи не побачить ... *** - Ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш.

- Ви впевнені, що це – найкраще рекламне гасло для нашої інвестиційної компанії? *** Після співбесіди: - До себе на роботу ми вас у жодному разі не візьмемо. Але платитимемо подвійну платню, якщо влаштуєтесь на роботу до наших конкурентів.

*** Золоті правила ведення бізнесу в Україні: - Що б не трапилося, підвищуй ціну.

- Будь завжди у курсі – в курсі долара. Якщо долар піднявся на 20% – піднімай ціни у два рази. Якщо долар опустився на 20% – піднімай ціни утричі.

- Люби свою державу – закладай у ціну товару податки, хабарі і “відкати”. А також просто “на чорний день”.

- Якщо тебе оштрафували, піднімай ціни. Звідки ж іще взяти гроші на покриття збитків?

- Якщо у тебе розширення виробництва, піднімай ціни. Звідки ж іще взяти гроші на розширення?

- Якщо у тебе – прибуток, піднімай ціни, адже тепер ти – солідна фірма!

- Якщо криза, ніхто не купує твій товар – піднімай ціни. Клієнт злякається і буде купувати про запас.

- Якщо у тебе – все добре, торгівля йде, прибуток – стабільно великий, то ти можеш нарешті розслабитися і з'їздити у відпустку ... Тільки не забудь перед від'їздом підняти ціни. А то хто зна, що може трапитися, поки ти будеш відпочивати.

*** Фірма. Середина робочого дня. Розлючений директор входить до приміщення персоналу: - Петренко! Звільнений. Іванчук! Звільнений. Гнатів! Звільнений…

- Ви що, всіх вирішили звільнити?

- Так! Забирайтесь звідси, партачі криворукі, щоб я вас тут більше не бачив! Помічає одну незнайому людину: - Нагадайте мені, як ваше прізвище?

- Пономарчук.

- Так от, Пономарчук, ви також звільнені.

- Ви мене не можете звільнити.

- А це ще чому?

- Тому, що я тут не працюю. Я кур’єр. Піцу привіз…

- Хочете бути заступником директора цієї фірми?

- Несподівано… Але хочу!

- Вітаю. Ви зараховані.

- Спасибі.

- Пономарчук!

- Я!

- Ви звільнені. Забирайтеся звідси… *** - Соломоне, скільки буде сім на вісім?

- А ми продаємо чи купуємо? *** - Привіт, як справи?

- Чудово! Роблю другий мільйон!

- Як, уже?!

- Ну, з першим, на жаль, так нічого й не вийшло!

*** - Ким працюєш?

- Я — супервайзер логістичного терміналу!

- Вантажник?

- Так.

56

October 2018 Ukrainian People

*** - Ви – такий високопрофесійний фахівець, що компанії соромно платити вам мізерну зарплату. Ви звільнені.

Бізнес

Тиждень 2: Чистка простору, справ і оточення

4 тижні, 12 простих кроків – і за місяць ти себе не впізнаєш Як за один місяць круто змінити своє життя Отже, на кожний тиждень – три завдання, які треба впровадити у своє життя. І залишатися з ними протягом всього місяця. В ідеалі – назавжди, але тут вже вирішувати тобі. Тиждень 1: Чистка тіла і свідомості Ранній підйом, близько 6 ранку. Тут же з'являється час для себе, якого завжди не вистачає протягом дня. Наслідок – тиша і спокій, можна, не відволікаючись, займатися своїми справами, поки домашні сплять. Це ідеальний час для ранкових практик, для налаштування тіла на те, щоб прожити цей день на 100%. Лінь, небажання рано вставати – це зовсім не показник втоми. Для мене це показник того, що не хочеться жити своє життя. Навіщо вставати з ліжка – там знову похмурий ранок, метро, корки на дорогах, робота ... Ось якби першою думкою було “Скоріше б ранок – новий день!”. Будеш легко підхоплюватися вранці – і життя замерехтить!

58

October 2018 Ukrainian People

Полегшене харчування. Для майбутніх змін нам потрібен колосальний обсяг енергії. Ймовірно, зараз вона витрачається на те, щоб підтримувати наш організм у нормальному функціональному стані – всупереч впливу алкоголю, сигарет, важкої жирної їжі, випічки, солодкого ... У кожного є свій список цих слабкостей. Ти можеш сам вибрати той вид харчування, який тобі здається правильним. Я вірю у вегетаріанство і сиру їжу. Але одне знаю точно: алкоголь, чіпси, солодка газована вода, напівфабрикати, джанк-фуд не вписуються ні в одну концепцію здорового харчування. Тому все це – виключити. Порції – зменшити і не наїдатися перед сном. В іншому – дослухатись свого організму або дієтолога.

Спорт. Це моє улюблене і найобов'язковіше. Не втомлюсь повторювати: тонус і здоров'я фізичного тіла – обов'язкова умова для здоров'я духовного. А рух, як відомо, життя. Так ось, щоб пробудити життя (і дух) у стомленому тілі, треба його розворушити! Будь-яким належним способом. Мої варіанти: йога, біг і танці. Намагайся щодня рухатися більше, будь-як: танцювати перед дзеркалом, збираючись на роботу; відмовитися від ліфта і ходити сходами; влаштовувати повноцінний воркаут у спортзалі, тощо.

12 простих кроків...

Чистка простору. Викидаємо все! Запхати на антресолі – не рахується. Наводимо порядок у всіх кутах, на всіх столах, у всіх шафах, у всіх місцях. Кожна річ у твоєму будинку забирає не тільки шматочок місця, але і шматочок твоєї енергії. Кожна, навіть найменша! Вона того варта? Я свого часу так захопилася цим методом, що винесла на смітник майже всі свої речі. Залишай тільки дійсно корисні і потрібні речі, які тебе радують, які надихають, які ти любиш. Побачиш: дихати стане легше. Особливо, якщо витерти всюди пил і помити підлогу. Чистка справ і зобов'язань. Згадай, скільки років ти збираєшся покращити свою англійську. А скільки обіцяєш заїхати в Мілуокі до тітки? А скільки пунктів з передноворічного плану ти роками переносиш у кожен свіжий список? Згадай всі подібні обіцянки, дані собі й іншим. І виріши, що з ними робити. Варіантів, власне, два: (1) зробити, (2) відмовитися від них назовсім, навічно викресливши зі свого списку. Але, якщо не можеш викреслити тітку – їдь вже сьогодні. Роби справи, замість того, щоб тягати за собою тягар відповідальності і незадоволеності собою ж. Чистка оточення. Закінчи усі відносини, які тягнуть тебе назад і вкидають у депресію. Відмовся від спілкування з тими, хто завжди усіх критикує і вічно всім незадоволений. З тими, з ким не залишилося нічого спільного. З тими, у кого нема чому навчитися. Навчися говорити “ні”. Дозволь собі виглядати невдячним, невихованим, божевільним – якщо такою є ціна свободи. Виняток – батьки. З ними, на мій погляд, завжди потрібно мати теплі стосунки. Як би важко це не було.

Тиждень 3: Плани, цілі і мрії Записувати і виконувати плани. У тебе залишився список справ з попереднього тижня. І як він тобі? Викликає радість, ентузіазм і бажання негайно розпочати роботу? Якщо ні, можливо, варто викреслити з нього ще кілька пунктів. Або – виконати їх і потім викреслити. В обох випадках тебе чекає приплив сил і бажання жити. А ще – дописати те, що змушує все всередині завмирати у передчутті чогось прекрасного. Згадати, що ти любив колись. Не забувай планувати не тільки роботу і гроші, але і відпочинок, час із друзями та коханими, час на себе (цей пункт вічно усі забувають). Потрібно написати такий план, який захочеться виконати, від якого будуть тремтіти коліна і свербіти руки. Все – одночасно. Написати своїм життям книгу, яку тобі самому було б цікаво прочитати. А вже до цієї книги додати конкретні терміни і конкретні кроки. Список неймовірностей. Одна з найулюбленіших моїх вправ. Вправляюся в цьому досі й із кожним разом стаю все нахабнішою. Справа ось у чому: написати список своїх мрій, які

не збудуться ніколи. Ну, настільки крутих і настільки неможливих, що зовсім не віриться в те, що вони можуть збутися. До них можна віднести і успішний на увесь світ бізнес, і кругосвітню подорож. Вимкни критика і уяви, що всі можливості світу – біля твоїх ніг, треба тільки взяти їх. Є час, гроші, будь-які потрібні зв'язки, є всі таланти, які потрібні. Чого б ти хотів? До речі, мій перший “неймовірний” список, написаний в лютому 2014 року, на сьогоднішній момент збувся цілком. І мені досі смішно від того, наскільки скромні бажання мені тоді здавалися “неймовірностями”. Планувати щодня. Щовечора писати план на наступний день. Короткий, приблизний, який завгодно – але план повинен бути. І з вечора – це важливо. Навіть якщо на наступний день ти жодного разу не згадаєш про існування цього плану, твоя продуктивність підвищиться в декілька разів. Перевірено! І ще: не забувай заглядати у глобальний план і питати себе: чи туди я рухаюся? Куди? А чи рухаєшся ти взагалі будь-куди? Чому?

Тиждень 4: Розширюємо межі Спробувати жити інакше. У найманюніших дрібницях. Піти на роботу новою дорогою. Зайти у незнайоме кафе або в дуже дорогий магазин. Спробувати новий вид спорту. Спробувати робити те, чого ти ніколи не робив. Кожен день, займаючись звичними справами, питати себе: що просто зараз я можу зробити трохи інакше? Слід створити у собі звичку пробувати нове, поступово йти із второваних стежок. Виходити із зони комфорту. Звісно, усі попередні пункти, якщо ти і справді їх виконав, – вже непоганий вихід із зони комфорту. Але тут ми підемо далі: заглянемо в очі своїм страхам. І не лише подивимося, але і будемо воювати із ними. Тут я прихильниця радикальних методів. Боїшся висоти? – Йдемо стрибати із парашутом. Боїшся шефа – йдемо до шефа зі свіжими рацпропозиціями. Боїшся незнайомих компаній – вперед на вечірку, у незнайому компанію. І на самоті, щоб не ховатися за розмовами з подругою/приятелем. Відпочивати. А ти як думав – тільки працювати? Тільки відпочинок з обов'язковим

виходом із дому, обов'язковим відключенням інтернету і обов'язково – на самоті. І обов'язковим (та чесним!) зворотним зв'язком до самого себе. Що це було? Як все пройшло, які зміни відбулися? І як жити далі, після всього цього? Те, що очікує на тебе в середині цього шляху (не кажу в кінці, бо це – нескінченна дорога), перевершить твої очікування. Виконуючи ці (найпростіші!) речі щодня, вставляючи їх у своє життя, ти відчуєш гармонію, всемогутність, побачиш світло в кінці тунелю і стежку, яка вкаже вірний шлях. І з часом вона перетвориться в дорогу. Звучить пафосно, але це правда. Бажаю успіху.

4

Марина Петренко

тижні...

Ukrainian People October 2018

59

Л і т е рат у р н а сто р і нк а

Вишиваний світ Юрій Винничук (нар. 1952 р.) – відомий український письменник, поет, драматург, літературний діяч. Живе і працює у Львові.

C

кільки я пам’ятаю бабусю, вона весь час вишивала. Спочатку я не дуже звертав увагу на її вишиття, але одного разу помітив, як стара вишня, що росла в нас під вікном, щезла після того, як бабуся її вишила. Та вишня була зовсім суха, і дід не раз збирався її спиляти, але все якось руки йому не доходили. І от її нема. Тоді я почав пригадувати, чи нічого більше не зникало, і раптом згадав, що зовсім недавно пропав здичавілий пес, який поселився на пустищі. Він так жахливо завивав ночами, що вся околиця його проклинала на чім світ стоїть. Ніхто не міг без нагляду відпускати дітей на прогулянку, боячись, що той пес скажений. На нього, щоправда, кілька разів полювали, та він був чи надто спритний, чи такий уже хитрий, бо всі ті лови пішли намарне.

60

October 2018 Ukrainian People

А вже з тиждень не було його чути. Звичайно, міг і здохнути чи податися деінде. Я заходився переглядати бабусине вишивання і на одній подушці побачив його. Тепер мені було зрозуміло – все, що бабуся вишиє, у ту ж мить зникає. Недарма ж на жодній з її вишиванок не було людей, не було й сонця, не було нічого з того, за чим можна б жалкувати. Я не міг витерпіти, щоб не поділитися своїм відкриттям з дідом. Дід лише плечима стенув: – Ну та й що? Я знаю про те.

– А чого ж ви мені не сказали?

– Все якось забував. То те, то се… Забував. Потім глянув на мене з теплою усмішкою і додав: – Ну добре. Вповім тобі, що знаю. Отже, то було відразу потому, як совєти прийшли до нас вдруге… В нас тоді почалися арешти. Людей щоночі вивозили на Сибір. Тюрми були забиті. Молодь кинули на фронт, без підготовки, без спорядження. Кинули просто на танки… Боже, скільки їх тоді лягло!.. На галичан дивилися знаєш як… Найменша підозра – і ти в цюпі. Так і мене арештували. Бабуся наша не могла собі місця знайти від жалю.

Ходе, бідна, під тоту тюрму та все визирає, чи мене не побачить. Ото раз так із туги сиділа вона ввечері та й взялася вишивати. З голови їй не йшла в’язниця, вона й почала її вишивати. Вишила вона мури довкола, вишила сторожу і собак. Скінчила шиття якраз серед ночі… А в невільника який сон? Лежимо та й думаєм про своє, сон не йде. Коли це раз – ніби все завалилося. Ні стін, ні мурів – лежимо серед двору. Гей, як ми то зметикували, то давай драпати хто куди… Ну тюрма зникла, але ті, що нас посадили, зісталися. Мусили ми ховатися. Хто молодший, до лісу пішов, а старші – на села та хутори. Тоді й ми в село перебралися. Отаке-то… Щоправда, ми з бабунею не відразу здогадалися, що то через її вишивання. Різне думали. А люди говорили про Матір Божу, що то вона над нами змилувалася та й вирятувала чудом з неволі… Але йде час, а я дивлюся – нема нашого кота.

“Cяню, – кажу, – де то наш Мацько подівся, що його не видно?” Коли глип – а лежить на столі вишивка, і якраз наш Мацько вишитий. Тут мені в голові щось як би свінуло. “Ану, – кажу, – Сяню, чи не була би-сь така ґречна, аби тото вишиття попороти?” А вона: “Що в тебе за забаганки? Я стільки над ним сліпала, а ти мені хочеш знищити?” Ей, думаю, що буду бабу слухав! Узяв ножиці та й споров. Тільки-но останню нитку висмикнув, як чую – мняв, мняв! Є наш Мацько! Та й, видно, голодний, бо як уздрів молоко в мисочці, то так і кинувся. “Ну, – кажу, – Сяню, ото маєш цурис! Виходить, що ти не вишиєш, то те й пропаде”. А вона не вірить, сміється з мене. Ну, добре… Прошу я тоді, аби вона вишила пугало, що в нас на городі стирчить. І що ти гадаєш? Вишила вона пугало, дивиться – а його мов корова злизала! Ну, тепер уже переконалась, яку має здатність. З тих пір стереглася,

аби чогось не вишити такого, що шкода було б, аби пропало. Як потім виявилося, не тільки ми з дідом, але й сусіди дізналися про це… гм… обдаровання моєї бабусі. Кожен почав пригадувати, чи не завдав якої прикрості пані Сяні, бо ану ж вона розсердиться та візьме й вишиє. А Дзюньо відразу пригадав, що колись із нашого курника півня поцупив. Набравшись хоробрості, прийшов до бабуні і у всьому признався, ще й приніс за того півня гуску. Він так вибачався, що бабуня милостиво пробачила йому той гріх. Правда, за гускою на другий день прибігла пані Сусликова, бо то була її гуска, але настрій Дзюня від того не погіршився. Найцікавіше те, що та сама гуска знову до нас повернулася. Принесла її пані Сусликова і сказала: – Пані Сяню, візьміть си тоту гуску, але я вас дуже прошу, чи не буде ваша ласка вишити ще й мого чоловіка. Бо тая п’янюга мене в гріб заведе. А треба сказати, що когокого, а п’яниць моя бабуня мала за останніх людей і, не довго роздумуючи, взяла і вишила пана Суслика, і що ви гадаєте? Не минуло й тижня, як пані Сусликова прибігла з другою гускою просити, щоб її чоловіка назад повернули.

– Що ви мені голову морочите? – відмахнулася бабуся. Але моя мама помацала гуску і сказала: – Чим-бо то її начинити? Гречкою чи рисом?

– Не буду я пороти вишиття, – буркнула бабця.

– Рисом і грибами, – порадив тато.

– Бійтеся Бога, – захлипала Сусликова. – Хто я тепер? Ні вдова, ні дівка!

– Мені здається, що ви вдова, – сказав дідо.

– Ну, то хто мені її заріже?

– спитала мама, переводячи погляд з тата на діда.

– А щоб мене та гуска вбрикнула, то я не буду пороти вишиття! – заклялася бабця.

– Е-е, буду я панькатися – різати! – скривився тато. – Оно візьму сокиру – чах-чах і капут. Тим часом бабуня розправила на столі полотно: – Ну, подивіться – та ваш чоловік вийшов як намальований! О, бачите, навіть ноги йому покривила, аби видно було, що п’яний. А тепер я це маю знищити?

– Сокира в сінях під сходами, – сказав дідо. – Хотів я її нагострити, але забув.

– Зараз нагострю, – потер руки тато і подався в сіни.

– Якби цю гуску начинити похінському, то ви б і пальці поковтали, – правила своє мама.

– Не люблю я хінців, – процідив крізь зуби дідо. Коли діда вистежили й знову запроторили до цюпи, то був там начальником якийсь чоловік, котрому казали Китаєць. Він мав розвагу викликати серед ночі когось із політичних і тримати струнко до самого рання. Через те дідо, вичитавши щось нове про хунвейбінів, не раз приказував: – Як буде війна з хінцями, то я перший на охотника ся зголошу. Маю до них спеціяльний інтерес. Китайцям, однак, неймовірно по-

фортунило, бо мій дідо вмер ще до прикордонного конфлікту.

– Мій чоловік не був аж таким поганим, – нюняла Сусликова. – Часом, було, за водою піде чи там до крамниці… за молоком…

– Е-е, – махнула рукою бабця, – де моє не пропадало! І таки спорола вишиття. Другого дня пан Суслик набрався, як жаба мулу, і товк пані Сусликову за те, що дурно стратила аж дві гуски. Моя бабця висунулась у вікно і закричала: – Ти, драню! Як не перестанеш, то зараз тебе знову вишию! А тоді ще дві гуски пропаде! Суслик розкрив рота, щоб відгризтись, але, попри туман у голові, зметикував, що ліпше промовчати. Ми саме обідали. Мама таки начинила гуску на хінський манір, а дідові вповіла, що то за старосвітським переписом. Дідо смакував і прихвалював: – Е, що не кажіть, а таки українська кухня найліпша в світі. Вже тілько за те, що ми видумали ковбасу, заслужилисьмо вічную пам’ять. Але хто про те нині знає?… Ото, Юрцю, вчися, аби-сь був мудрий і щоб нагадав світові, що він за ковбасу у великім боргу в нас. Ну, то я вивчився та й тепер нагадую. Така в мене була бабуня, царство їй небесне, бо останнє, що вона зробила, – це взяла та й вишила себе.

Ук ра ї н с ь к а к у х н я

Страви з гарбуза: добірка з 9 смачних рецептів

Овочеве ризото з гарбузом!

Складники: – 200 г м’якоті гарбуза, – 1 ст. л. рису, – 50 г твердого сиру, – 1,2 л м’ясного або курячого бульйону, – 50 мл білого сухого вина, – 50 г масла, – рослинна олія, сіль – до смаку. Для декору: – невеликий гарбуз “гітара” або 2 маленькі круглі гарбузи. Приготування: 1. Рис промий, залий водою і дай настоятися 1,5 години.

2. М’якоть гарбуза наріж шматочками та присмаж на рослинній олії. Потім наріж цибулю та додай до гарбуза.

3. До гарбуза й цибулі додай рис, продовжуючи смажити на повільному вогні, доки рис не вбере олію.

4. У посуд із рисом і овочами влий вино та продовжуй тушкувати, поки вино не випарується. Потім влий один ополоник гарячого бульйону і тушкуй до випаровування. Коли бульйон вбереться, влий ще один ополоник – так до кінця вливай бульйон, поки він не скінчиться, при цьому весь час помішуй рис.

5. Коли вливатимеш останній ополоник бульйону, додай тертий сир, масло, сіль, усе ретельно перемішай і зніми з плити. Накрий гарбузове ризото кришкою та дай настоятися 10-15 хвилин.

6. Гарбуз “гітару” розріж уздовж, видали м’якоть і використовуй в якості “посуду” для подачі ризото на стіл. Перш ніж подавати страву, дно та стінки гарбуза вистели фольгою. Якщо використовуєш 2 маленькі декоративні гарбузи як “тарілки” під ризото, дій так само – зріж шапочки гарбузів, видали м’якоть, застели фольгою і наповни ризото.

62

October 2018 Ukrainian People

Пиріг з гарбузом, цибулею і сиром Складники: – 2 листи тіста листкового бездріжджового – 300 г гарбуза – 150 г твердого сиру (замість нього можна використати сулугуні) – 1 цибуля ріпчаста – 1 яєчний жовток – оливкова олія, сіль Приготування: 1. Гарбуз почистити, нарізати тонкими скибочками і скропити 2 ст. ложками оливкової олії. Розігріти сковороду-гриль і обсмажити скибочки гарбуза з двох сторін практично до готовності.

2. Цибулю почистити і нарізати тонкими півкільцями. В окремій сковороді розігріти оливкове масло і обсмажити цибулю.

3. Сир натерти на крупній тертці.

4. Лист вистелити папером для випічки.

5. Тісто попередньо розморозити, потім один пласт злегка розкачати так, аби вийшов прямокутник, і укласти його на лист.

6. На тісто, відступаючи від країв на пару сантиметрів, викласти цибулю і обсмажений гарбуз, зверху посипати натертим сиром.

7. Другий пласт тіста розкачати у прямокутник трохи більшого розміру, ніж перший, і накрити ним зверху пласт із начинкою, щільно притиснувши краї.

8. Жовток посолити, злегка збити, змастити пиріг і гострим ножем зробити діагональні неглибокі надрізи.

9. Випікати у розігрітій духовці 30 хвилин.

Оладки із гарбуза та яблука Складники: – 400 г гарбуза, – 1 яблуко, – 2 яйця, – 1 склянка борошна, – 0,5 склянки кефіру, – 2 ст. ложки цукру, – 3-4 ст. ложки олії, кориця на кінчик ножа, сіль за смаком. Приготування: 1. Яблуко і гарбуз помийте, очистіть від шкірки і насіння. Яблуко і гарбуз натріть на крупній тертці.

2. Змішайте яйця, цукор, сіль, корицю, кефір, додайте борошно і перемішайте.

3. Додайте в тісто гарбуз, яблуко і ще раз перемішайте.

4. Ложкою акуратно викладайте оладки із гарбуза та яблука на трохи розігріту сковороду з олією.

5. Смажте оладки на слабкому вогні під кришкою з двох сторін до готовності 4-5 хвилин.

6. Зняті зі сковороди оладки помістіть на паперовий рушник, щоб прибрати зайвий жир. Подавайте оладки гарячими зі сметаною або варенням.

Закуска з гарбузом, м’ясом і помідорами Складники: – 1 кг м’яса або курки; – 1 гарбуз середньої величини; – 150 г рису; – 100 г цибулі; – 100 г масла; – 3 помідори; – сіль, перець – за смаком. Приготування: 1. М’ясо наріж дрібними шматочками, залий водою, щоб ледь покрила м’ясо, закрий посуд кришкою й тушкуй до готовності на слабкому вогні.

2. Рис відвари до напівготовності. Дрібно наріж цибулю й пасеруй у маслі. Гарбуз очисти й наріж тонкими скибочками.

3. Готове м’ясо змішай із рисом і цибулею, поперчи й посоли за смаком.

4. Потім у глибоку сковороду, змащену маслом, поклади шар гарбуза, потім м’ясо з рисом, знову покрий шаром гарбуза, зверху виклади кружальцями помідори по всій поверхні, влий трохи окропу або підсоленого бульйону й тушкуй у духовці під кришкою до готовності гарбуза.

5. Подаючи на стіл, прикрась кожну порцію свіжою зеленню та сметаною.

Суп із гарбуза та грибів

Каша з гарбуза Складники: – 300 г гарбуза, – 0,5 склянки рису, – 0,5 склянки молока, – 30 г масла, – 1,5 склянки води, – 1 ч. ложка цукру, сіль за смаком. Приготування: 1. Гарбуз помийте, почистіть від шкірки та насіння і поріжте великими кубиками.

2. У каструлю налийте молоко і доведіть до

Складники: – 200 г гарбуза, – 200 г грибів, – 2 картоплини, – 1 помідор – корінь петрушки, – цибулина, – 2 ст. ложки олії, – 5 склянок води, сіль, перець за смаком, зелень. Приготування: 1. Гриби та цибулю нарізаємо невеликими шматочками, подрібнюємо корінь петрушки, перемішуємо та пасеруємо суміш на олії.

2. Картоплю та гарбуз, порізані на брусочки, заливаємо гарячою водою та варимо 10 хвилин.

3. Додаємо овочі, порізані помідори, сіль, перець, варимо до готовності.

4. Перед подачею додаємо подрібнену зелень.

Гарбузовокурячі котлетки Складники: – 400 г курячого філе, – 1 яйце, – 200 г гарбуза, – 1 цибулина, – 2 зубки часнику, – 1 ст. ложка масла, – 2 ст. ложки манки, – 2 ст. ложки олії, – мелений коріандр за смаком, – чорний мелений перець за смаком, – сіль за смаком. Приготування: 1. Гарбуз очисти від шкірки і насіння і натри на крупній тертці.

2. Куряче філе пропусти через м’ясорубку разом із цибулею і часником.

3. З’єднай фарш і гарбуз, додай яйце, розм’якшене масло, манку, спеції, посоли і гарненько перемішай. Залиш фарш на 20 хвилин.

4. Сформуй невеликі котлети і обсмаж їх на олії з двох боків до золотистої скоринки приблизно по 5 хвилин.

5. Подавай котлети гарячими із будь-яким гарніром, салатом або овочами.

кипіння.

3. У кипляче молоко всипте гарбуз і варіть на повільному вогні, періодично помішуючи, 20-30 хвилин, поки гарбуз не стане м’яким.

4. Промийте рис холодною водою. Залийте чистою водою і поставте на вогонь.

5. У закипілий рис додайте сіль, цукор і варіть на повільному вогні, періодично помішуючи, 15-20 хвилин.

6. Готовий гарбуз перекладіть у зварений рис, перемішайте, додайте масло і залиште на слабкому вогні на 2-3 хвилини.

7. Кашу подавайте гарячою.

Гарбуз, запечений із кунжутом

Складники: – 500 г гарбуза, – 2 ст. ложки кунжутного насіння, – 3 ст. ложки меду, – півсклянки апельсинового соку, – 1 ст. ложка гірчиці, – 3 ст. ложки олії.

Приготування: 1. Гарбуз очистіть від шкірки і насіння. Поріжте гарбуз на середні шматочки 2-3 см і відваріть у киплячій воді 5-7 хвилин. Гарбуз має стати м’яким зовні, але щільним усередині.

2. Гарбуз дістаньте з води і обсушіть. Обсмажте гарбуз з усіх боків у розпеченій олії до утворення скоринки. Потім відправте гарбуз у розігріту до 160°С духовку і випікайте 10 хвилин до м’якості.

3. Дістаньте гарбуз із духовки, видаліть зайву олію. Якщо у вас зацукрований мед, то розтопіть його на водяній бані і остудіть. З’єднайте мед, свіжовичавлений апельсиновий сік, кунжут, гірчицю і перемішайте.

4. Отриманим соусом полийте гарбуз і дайте настоятися 5-10 хвилин.

Куряче філе, запечене з гарбузом у духовці Складники: – Куряче філе – 1 кг – Олія оливкова – 1 ст. л.

– Сіль – 1/2 ч. л.

– Чорний мелений перець – 1/2 ст. л.

– Гарбуз (почищений і нарізаний кубиками по 1,5 см) – 5 склянок (приблизно 1,25 кг) – Прованські трави, сушені – 1 ч. л.

– Біле сухе вино – 3 ст. л. Приготування: 1. Включити духовку для попереднього розігріву до 220 градусів. Куряче філе змастити 1,5 чайної ложки оливкової олії, посипати чвертю чайної ложки солі і чвертю чайної ложки чорного перцю. Викласти філе у велику сковороду з металевою або знімною ручкою.

2. Різаний гарбуз викласти у миску, полити 1,5 чайної ложки олії, посипати травами, 1/4 чайної ложки солі і 1/4 чайної ложки перцю. Добре перемішати і викласти гарбуз у сковороду з філе. Поставити сковороду в розігріту духовку і запікати

протягом 40 хвилин, до готовності курячого філе. Готове страву перекласти на тарілку і накрити фольгою.

3. У ту ж сковороду налити вино і поставити на сильний вогонь. Довести до кипіння, лопаткою зішкребти залишки жиру зі стінок сковороди, зменшити вогонь і готувати близько 2 хвилин. Кожне філе розрізати навпіл і подавати на порційних тарілках з гарбузом, поливши соусом зі сковороди.

Смачного!

Джерело: smakuivdoma.com.ua

Ukrainian People October 2018

63