Афіша міста Львів №10-11(42) 2018 by Vadim Kucherak

№10-11(42)

апгрейд року: онови себе

здорово: еко- їжа, думки, стиль життя

наше кіно: сенс дивитись

Лялька: не іграшкова історія

Зм і с т

4 Зміст

7 тема номера Здорове життя у різних його проявах

31 подія нове у гастрожитті міста: ПРО100ХАБ 32 бачили 34 Колонка шефа сучасна українська кухня

8 Христина Федочинська: “зелена” кухня

36 #Рецепт блогера нова рубрика Афіші

10 вібрації їжі 12 В’ячеслав Батт:

38 Подія

чому хліб живий

Як нашого козака у лицарі присвятили

14 Вегетаріанство чи веганство?

42 dress code Ігор Романович: про все, крім моди

16 Ірина Плахтій: про чисті думки

44 Подія

18 ресторани

Андрій Дзюбан: все, що ви хотіли знати про Дублін 20 ресторани Свіжі новини з Масонського закладу

Що їли, що пили добрі люди у гарних рестораціях

46 Керівник проекту: Станіслав Зайченко Головний редактор: Олександра Зайченко З питань розміщення реклами звертатися по телефонам: (067) 829-1755, (068) 185-0890

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ “Афіша міста” Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ №1189/443. Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

46 10 запитань телеведуча Яніна Соколова: про кіно і не тільки 48 театр Лялькова персона

22 бачили

№ 10-11(42) 2018

Едем у жовтогарячих тонах

Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їхніх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

50 палітурка Дмитро Лазуткін: артерія 52 Музика

Друк: ТОВ «ПРИВОЗ ПРИНТ» м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № Розповсюджується в ресторанах, готелях, салонах краси, нічних клубах, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2018 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ “Афіша міста” і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ “Афіша міста” ЗАБОРОНЕНО

– Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

розміщення реклами: (067) 829-1755, (068) 185-0890 4

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Тема

Здорово! А й правда, здорово бути здоровим! Модна тема нині, чи не так? Цю непорушну істину підтвердить кожен, це ствердження – безумовне. Ми багато розмірковуємо про екологію міст та цілих країн, про забруднення повітря і води, про чистоту продуктів, про вакцини і вегетаріанство.

Але було б неправильно думати, що поняття «здоров’я» має відношення тільки до фізіологічного стану людини. Мати здорові думки, здорове ставлення до життя не менш важливо, ніж правильно харчуватися і щодня ходити пішки. Про здорове життя як план на наступний рік – у темі номера Афіші. Але не починайте нового буття різко, з наступного понеділка, пам’ятайте мудрій вислів: «Єдиний спосіб піднятися на вершину драбини – долати сходинку за сходинкою, по одній за раз. І в процесі цього підйому ви раптом виявите у себе всі необхідні якості, навички і вміння, потрібні для досягнення успіху, якими ви начебто ніколи не володіли».

З прийдешнім! АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

тема

Христина Федочинська:

смачно, корисно, красиво

Крізь великі панорамні вікна відкривається вид на озеро Молодості: це ресторан Panorama – храм здорової екологічно чистої їжі. Тут кожна страва –заряд енергії, адже приготована вона з продуктів, вирощених на городах Едему. Ресторан працює для гостей, які приїжджають відновити здоров’я: шеф-кухар Христина створює індивідуальне меню для кожного. Афіша переконалась, що здорова їжа може бути не тільки корисною, але й смачною та неймовірно красивою. 8

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Христино, погодьтесь, існує стійке уявлення, що корисна кухня це добре, але не дуже смачно і виглядає так собі… В Edem Resort Medical & SPA ми зламали ці стереотипи! Команда «зеленої кухні» робить корисну їжу обов’язково смачною! І дуже красивою! Ми знаємо і розробляємо самі багато нових технік обробки продуктів, але основною концепцією є збереження їхніх корисних властивостей. Смачно, красиво, корисно – на цих трьох китах базується наша кухня. В цю концепцію вкладаються багато компонентів: сезонність, екологічність, індивідуальність. Але давайте з початку – сьогодні в нас діє п’ять програм за різними напрямами: Detox-програма допомагає виведенню токсинів з організму, Fit Health розрахована на спортсменів або людей, які мають фізичні навантаження, є програма Antiage, яка базується на принципах відновлення організму та «запускає» процес регенерації. Є особлива програма для людей з проблемами ШКТ. Все дуже спрямовано: лікар-дієтолог отримує максимально точну інформацію про здоров’я гостя – і ми виключаємо з його раціону навіть можливі алергени. До речі, всі наші продукти обов’язково перевіряються на вміст нітратів: і вирощені на нашому експериментальному городі, і закуплені у невеликому партнерському фермерському господарстві. Якість та свіжість продукту для нас – головне. Запевняю вас, те, що було зірване дві години тому, буде набагато кориснішим, ніж те, що невідомо скільки лежало на збереженні. Овочі та фрукти, які ввозяться до нашої країни, збирають ще недозрілими та зберігають у штучних умовах – і життєвої енергії в них майже немає. Є навіть особлива шкала для вимірювання цієї енергії. Найбільше її у продуктах, які дозрівали на сонечку, зростали у натуральних умовах. Навіть вітамінний склад у них інший! Саме тому ми вирощуємо багато чого самі, прямо тут, на території комплексу.

Виходить, що у Панорамі панує рослинна кухня? Не зовсім, але перевагу ми надаємо «правильним» білкам. Наприклад, риба: ми обираємо ту, що була виловлена диким методом. Сібас дикого вилову: він жив на волі, він їв планктон, у нього формувалася всім відома Омега3 за природною схемою. І він не страждав – це закарбувалося в його м’ясі. Це – реальність. Я рекомендую: краще з’їсти риби менше, але якісної. До речі: будь-яка риба містить у собі велику кількість важких металів. І чим вона більша – тим більший той вміст. Саме тому разом з 50 г риби треба з’їсти 150 г овочів – таке співвідношення дає змогу нормально засвоювати всі корисні речовини білкової страви. А м’ясо? Зовсім без нього? М’ясо на нашій кухні використовуємо дуже обмежено. Працюємо тільки з білим – то можуть бути фермерські курчата, обов’язково натурально вирощені. Перевагу надаємо рослинним продуктам. Але кожну страву наших програм ми виміріюємо на вміст білків, жирів та вуглеводів. Кілокалорії, глікемічне навантаження теж перевіряємо – це важливо, бо в нас є люди з надмірною вагою, із серцевими хворобами. Слід пам’ятати: під час термічної обробки глікемічні показники збільшуються. І ми знаємо це і готуємо гостю те, що принесе йому максимальну користь та задоволення. «Вираховуємо» сніданок – яка каша має бути? Не вишукуємо щось закордонне, дивимось, а що в нас росте корисне і смачне? Перлова крупа, наприклад, має найменший глікемічний індекс. Хоча вона і глютенова. Ми міркуємо, що до неї треба додати? Сухофрукти чи ягоди? Горішки? І готуємо смачну страву. Я особисто дуже люблю кіноа (а це ж наша лобода!) – вона безглютенова, багата білком, дає змогу поєднувати і солоні, і солодкі інгредієнти. Її можна подати з рибою, з м’ясом, у супі, з десертом.

Універсальна! Такою ж крупою є амарант, про який в нас ще мало знають. А це теж наша рослина – проста щириця, така відома всім багряна квітка. І лобода, і щириця добре відомі нашому народу давно, але знову на столі вони з’явилися нещодавно. Ми справді замало використовуємо те, що росте в нас просто під ногами. До речі, людей більше приваблюють іноземні назви – кіноа, амарант… Екзотика! А це просто маркетинговий хід. Відомо, що маркетинг сильно впливає на те, що їдять люди – 60% того, що ми споживаємо, нам нав’язують. Пам’ятаєте, як з’явились фреші? Всі їх пили. Хоча набагато корисніше робити смузі. Той же маркетинг зараз нав’язує нам стиль «успішний–худий–молодий» – і багато хто сідає на жорсткі, майже «голодні» дієти… Я є противником голодувань. Треба їсти! Але їсти розумно. Людина має харчуватися 5-ть разів на день, але робити це правильно. Задовольняти свої потреби і витрачати всі зайві калорії. Сніданок, перекус, повноцінний обід, ще один перекус і вечеря. І так щодня. А знаєте, з чого краще починати обід? З фруктового десерту! Так, не дивуйтесь: фрукти сприяють ферментації основного продукту, фруктами ми збиваємо надмірний апетит, задовольняємо смакові потреби. Фруктові десерти – вони водночас і солодкі, і кислі, і трошки гіркі – всі процеси травлення від них запускаються. А ще я раджу їсти довго: спочатку роздивитися їжу, потім довго жувати – насолоджуватися цим відчуттям. Бо чим довше ви жуєте, тим краще все перетравлюється. І коли їжа попадає до шлунка – він уже готовий її сприйняти. Зверніть увагу на воду, яку п’єте, бо всі ми майже на 70 відсотків - з води! Цей баланс треба підтримувати й пити правильну воду – без додатків і домішок.

Прокидаючись вранці треба спочатку випити стакан чистої води кімнатної температури. І пийте протягом дня! Але не починайте пити одразу по 2,5 л у день! Переходьте на новий режим поступово. Пийте, скільки вам треба, але – пийте! І дайте організму звикнути до нового, навіть корисного, режиму. Перебуваючи в Едемі, людина отримує справжній детокс тіла і душі… Безумовно. Тут ми допомагаємо гостям налаштувати, відновити здоровий спосіб життя. В людині все має бути гармонійно – бо саме цей стан називається «здоров’я». Як тільки все вдається збалансувати – ми здорові! При цьому психологічний стан людини є надважливим! Якщо у вас нічого не болить, але на душі неспокій – ви не почуватиметеся здоровою людиною. Вивільняйтеся від токсинів – і в організмі, і в розумі. Тоді ви будете по-справжньому здорові та щасливі. Топ корисних продуктів холодного сезону існує? Дуже просто: гарбуз, горіхи (не арахіс і не насіння соняшника), коріння (селера, пастернак, фенхель, петрушка, ріпа). І це не їжа для бідних – за кордоном мішленівські ресторації готують з цих продуктів страви високої кухні. Дуже легко приготувати стейк з американського м’яса і продати його швидко. І дорого. Але надзвичайно складно приготувати овочі так, щоб їх також купили швидко і дорого. Зміна сезонів для мене завжди відкриття – я по-іншому дивлюсь на знайомі продукти. Змінюються тенденції – я слідкую за роботою закордонних шефів. «Хай левел» – з простого продукту зробити щось надзвичайне. І не треба поєднувати дуже багато продуктів в одній тарілці. Треба «роздивитися» монопродукт, скласти з ним цілу історію.

А як діти? Який раціон їм потрібен? Дома я готую максимально корисну їжу для родини. Ми не вегетаріанці. Я дуже добре розумію, що моя дитина росте і мусить їсти багато різних корисних продуктів. Але я краще куплю їх менше, але якісніше. Це стосується всього: риби, м’яса, фруктів, овочів. Якість замість кількості. Це – правило. І ще одна корисна порада: не робіть різких рухів, не змінюйте все кардинально. Досить ввести на початку один здоровий день на тиждень. І не їжте цілий день шпинат: приготуйте рибку на пару, зробіть разом з дитиною свіжий салат, відварить броколі або запечіть овочі. Спілкуйтесь, радійте, радьтесь, грайтеся з їжею! Намалюйте разом свій обід! А який продукт приносить вам максимальне задоволення? Спеції – моя найулюбленіша тема. Це – наука. Спеції – це ліки. Відмовтеся від магазинних додатків – це не спеції. Заведіть вдома коріння імбиру, чілі, розмарин, тим’ян, часник, м’яту, аніс, бадьян, корицю, куркуму, рожевий і зелений перець, паприку, гірчицю у чистому вигляді. Відносьтесь до них з повагою. І вони будуть на вас працювати. Запечіть яблучко з корицею і без цукру – кориця «підтягує» смак страви і блокує спрагу організму до солодкого. Спостерігайте, як змінюються смаки страв, шукайте нові відтінки. Життя вчить нас постійно – треба тільки уважно прислухатися до себе і до природи. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: Марта Михайлюк

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

тема

Вібрації їжі «Ми є те, що ми їмо», – ця фраза відомого цілителя і лікаря Гіппократа якнайкраще показує, що до вибору їжі потрібно підходити усвідомлено. Якщо про біологічну користь продуктів відомо багато, то питання біоенергетичної цінності для багатьох людей залишається нерозкритим. Разом з українським метафізиком Наталією Дорофеєвою, яка займається вивченням причинно-наслідкових зв’язків подій у житті людини більше десяти років, ми постараємося зрозуміти, як діють продукти на духовний стан людини.

Приємне прийняття Чи помічали ви, що, коли вдалося приготувати смачну страву, ви не можете припинити їсти її? Одна тарілка, друга, слідом – ще шматочок... Наталія Дорофеєва пояснює: це паніка. Спочатку ви відчуваєте радість від вдалої страви, а потім настає почуття самотності через те, що ви себе таким – радісним і задоволеним – не приймаєте. Поки людина їсть, серцева чакра відкривається. Після їжі відчуття піднесення проходить, і людина заново шукає можливість отримати енергетичний заряд, тому приступає до другої тарілки. Саме тому на початкових етапах усвідомлених духовних змін важливо навчитися управляти енергією прийняття. Потрібно приймати те, що ви їсте, на духовному рівні. І контролювати процес. 10

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Енергія на клітинному рівні Кожен продукт містить у собі енергетичну інформацію, яка надходить в організм людини і ним засвоюється. Наприклад, курка сидить у клітці. Їй вколюють антибіотики і не дають можливості вийти на волю. Вона якоюсь мірою страждає і почувається жертвою. Зате у птиці швидко зростає м’ясиста грудка, стегна та інші частини тіла. Приходить час, її штучний життєвий цикл закінчується. Це м’ясо потрапляє на стіл людини. У клітинах курки збереглася енергоінформація про життя птиці, яка передається і споживачеві. Наші клітини зчитують ці дані і зберігають їх. Часто люди почуваються невпевнено, не сміють висловити свою думку, відчувають комплекс жертви. Енергоінформація з клітин бідної курки входить у резонанс, підсилюючи негативні відчуття людини, примножуючи їх, – пояснює фахівець з метафізики. Їжу на рівні біоенергетики можна розділити на три типи: високовібраційну, нейтральну і низьковібраційну. До останнього типу належить алкоголь, м’ясо, картопля, напої з кофеїном. Продукти, які пройшли сильну обробку на заводах, також не дуже добре сприймаються організмом. До категорії високовібраційних продуктів відносять свіжі фрукти, овочі і зелень, крупи, горіхи, мед. Але не варто сприймати низьковібраційну категорію як винятково негативну. Існує і чиста енергія такого рівня, яка несе користь. З’єднання різних вібрацій можна розглянути як якусь симфонію в житті. Краса музики полягає якраз у таких переливах. Є люди, які зосереджені на прийнятті тільки високовібраційної їжі, наприклад, фруктів. Але якщо у людини низька вібрація, вона сповнена образ, розчарувань і печалі, то високовібраційна їжа їй не підходить, навіть може зашкодити. Вібрації підсилюють негатив. Потрібно поступово підвищувати частотність того, що ви їсте. Для того щоб людина нормально сприйняла високочастотну енергію, потрібно збалансувати енергію продукту і самої людини, – радить Наталія Дорофєєва. До речі, людина здатна сама підвищувати рівень вібрацій продуктів, які вживає. Якщо ви не знаєте, хто готував страву і з яким настроєм – поміняйте енергію страви. Скажіть слова подяки, вони підвищують енергетичний фон страви.

Не всупереч, а задля Важливий момент: якщо вживати продукти проти чогось, наприклад, проти утворення будь-яких хвороб, то страх захворіти посилюється, туди йде енергія, ймовірність проблем зі здоров’ям збільшується. Краще застосовувати такий підхід: не проти поганого, а для чогось хорошого. Скажіть собі: я роблю це у мирному стану, не конфліктуючи з чимось. Я п’ю цей фреш за своє здоров’я, – стверджує Наталія. І не варто забувати, що на нас впливає не сама їжа, а які у нас з нею психологічні зв’язки. Якщо ми з року в рік їмо салат Олів’є в колі сім’ї, то у нас з цією стравою з’являються хороші психологічні «склейки». Страва у нас асоціюється із затишком, святом, теплом, сімейністю. Сам салат – нейтральний, навіть ближчий до низьковібраційного за складом і методом обробки продуктів, які туди входять. Але та кількість позитивної душевної енергії, яке ця страва виділяє, нейтралізує негативні сторони. Вона може бути навіть більш корисною, ніж яблука, які ми беремо в магазині! Плоди довго лежали в холоді, оброблялися хімікатами, тому можуть викликати відчуття холоду і самотності, – пояснює метафізик.

Гарний настрій – найкраща приправа Приступаючи до приготування страв, пам’ятайте, що не можна братися за справу в поганому настрої. Важливо налаштувати себе так, щоб приготування не було боргом, а стало приємним дозвіллям. Можна навіть поринути в стан легкої медитації, включити приємну музику. Коли виходить смачна страва, кулінар чекає подяки. І часто не отримує. Дуже важливо заповнити той обсяг енергії, який автор затратив на обід. І якщо від членів сім’ї енергетичне «спасибі» надходить не завжди, то можна – і треба – навчитися самому генерувати енергії прийняття і подяки. Вони будуть заповнювати нашу внутрішню енергетичну посудину, щоб усередині не утворювалася порожнеча. Інакше страви не підуть на користь.

До відома: У аюрведі поділяють продукти на благостні (корисні, з позитивною енергетикою), нейтральні (не несуть користь серцю, але не шкодять розуму і навпаки) і негативні, шкідливі. Благостні: молоко корови, вершкове масло, свіжозірвані овочі і фрукти, приправи, мед, обліпиха, пшениця, рис, шипшина, Негативні: часник, цибуля, картопля, яйця, м’ясо, гриби, тваринний жир, страви з будьяких компонентів, які були приготовлені більше трьох годин тому. Як визначити, яка енергетика передасться вам разом з продуктом?

1. Оцініть зовнішній вигляд. Він має бути привабливим. Якщо страва багатокомпонентна, то подбайте про її красу, тоді страва буде з позитивною енергетикою. 2. Понюхайте продукт. Якщо вам не подобається, як їжа пахне – не їжте. Це не означає, що, якщо вам не сподобався запах свіжої риби, то вона, як продукт, має погану енергетику. Просто тут і зараз вона вам не потрібна і може зашкодити. 3. Уважно вивчіть смак першого шматочка їжі. Якщо ви починаєте відчувати задоволення, в організмі піднімається тепла хвиля, а на обличчі з’являється посмішка – їжа для вас благостна. Підготувала Олександра Розиган (Афіша Запоріжжя)

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тема

Хліб і до хліба Все почалося, як здебільшого у вдалих проектів, – з великої солодкої мрії. Причому справді солодкої – бо на початку було бажання зробити правдиву кондитерську. Але не так склалося, як гадалося: замість шоколадної мрії вийшла мрія здобна. Нова пекарня Живий хліб запрацювала одразу, як-то кажуть, сама на себе – випечений хліб не розвозився по крамницях, а продавався безпосередньо на місці. Виключно. Але крапку у щасливій хлібній історії ставити зарано, як каже Афіші засновник проекту В’ячеслав Батт, – це тільки початок.

В’ячеславе, скажіть, чи не важко працювати в такому напрямі? Не простіше було зробити пекарню і продавати булки по крамницях Львова? Ось що я думаю: цей шлях більш складний, затратний і довгий, але результат буде бажаним. І перші підсумки ми вже маємо: одна крамниця переросла в невелику мережу.

ною без добавок, без домішок. Яйця мають бути від курей, що правильно годуються, м’ясо, сири – без консервантів і домішок. Ми хочемо продавати містянам нормальний крафтовий продукт доброї якості, який, до того ж, приносить користь для здоров’я. Ми вже маємо таких виробників, які поставляють нам дуже добру продукцію.

Але є думка, що крамницям з монопродуктом існувати нелегко – люди завжди хочуть більшого? Ми про це також подумали і на одному хлібі не зупинилися. Наша ідея полягає у розвитку напряму «живої», справжньої їжі. Я дуже ретельно ставлюся до того, що їм сам і що даю своїм дітям. Це для мене важливо – їжа людини має бути здоровою, вироще-

Тобто в крамниці буде винятково здорова їжа – без консервантів, додатків і іншої «хімії»? Абсолютно правильно: хліб, сир, м’ясо, масло, мед – ми маємо їсти добрі страви з гарних продуктів. Це стосується всіх, це основа нашого здоров’я.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

О, В’ячеславе, ви кажете як добрий лікар! А звідки у вас такий потяг до правильного харчування? У минулому я професійний спортсмен і тренер. Відповідно, знаю багато про їжу, про її склад, про те, як і що працює в організмі людини. Саме тому мої діти не їдять чипси, не п’ють газовану солодку воду. Їм просто це не подобається! Я ж зростав у нормальній галицькій родині, де завжди була наша місцева культура їжі, де тато ходив на полювання, де готувалася дичина, де мама робила консервацію, де не купували ковбас і навіть масло та сир робили самі. Пам’ятаю ті часи, коли прабабця пекла хліб на горіховому листі у справжній пічці – аромат у хаті стояв неймовірний! Зараз я намагаюсь відродити ці старовинні рецепти.

І це все пояснює. Але при пекарні ви маєте ще кафе поруч з крамницею хліба… І там також панує здорова їжа. Зараз у нас діє сніданкове меню. Самі робимо шинку для ранкових страв, запікаємо яловичину. Купуємо свіжу та якісну сировину у перевірених господарствах: я точно знаю, чим годували цих телят. Працюємо тільки з тими, кому довіряємо. Повернемося до хліба – полиці милують око різноманіттям форм і кольорів… 17 різновидів хліба випікаємо щодня, це доволі багато. Є суто сезонні, є постійні, стандартні сорти, можна сказати, хлібні хіти. Справді, жодне виробництво не має такого різноманіття. Більшість хлібів випікається з пшеничного або із суміші пшеничного і житнього цілозернового борошна, причому все борошно – жорнове і змелюють його винятково для нас. У чотирьох різновидах хлібу використовується українське борошно тонкого помелу. Але для чіабатти, багету та всієї випічки, включно з круасанами, беремо італійське, вищого ґатунку. Бо для того щоб вийшов якісний продукт, потрібна якісна сировина. Готуємо ми і гарбузовий хліб, і буряковий, є безглютеновий хліб з рисового, гречаного та кукурудзяного борошна. Я люблю морквяний хліб, він випікається на особливій заквасці, де все ферментується на моркві. А ще я всім раджу скуштувати спельтовий хліб – він надзвичайно смачний та корисний. А чому все ж таки ваш хліб називається живим? По-перше, тому що використовуємо ми винятково живе борошно. Чому воно живе? Бо правильно змелене. Ви знаєте, як робиться так зване «комерційне» борошно? Величезні металеві валки розігріваються до високої температури, перетираючи зерно, і борошно від того перегрівається, в ньому «живого» не лишається нічого. Ще одне – із зерна відсіюється все корисне: зародок, оболонка. А потім це борошно додатково пастеризується, щоб довго лежало на складах або полицях магазинів. У цьому продукті корисного немає нічого. Крапка. Це пусті вуглеводи.

А як виглядає борошно, з яким ми працюємо? На особливому млині є кам’яні жорна, які крутяться з невеликою швидкістю, відповідно, вони не нагріваються, борошно виходить ледь тепленьким. Зерно розмелюється до дрібної фракції разом з оболонкою, повністю. Не просіюється, зберігається все корисне. Це перше. А по-друге, під час випікання ми не використовуємо жодних покращувачів, консервантів, розпушувачів – нічого. І по-третє, ми випікаємо не на дріжджах, а на живій заквасці. Що це таке? Це ті ж самі дріжджі – тобто гриби, але «дикі». Робиться закваска таким чином: береться борошно, запарюється водою і в ньому починається процес бродіння (бо наше борошно живе!). Іншими словами, ми вирощуємо свою дріжджову культуру. Кажуть, що велику роль відіграє вода… Безумовно. Вода у пекарні – очищена, збагачена мінералами. В більшості хліба присутній справжній мед з перевіреної пасіки – купуємо там продукцію вже років 18, не менше. Одразу скажу: алергікам нема чого боятися, у такому хлібі мед додається на етапі замішування тіста і в процесі ферментації він виброджує. І от саме ця природна глюкоза і допомагає хлібу «рости», підгодовуючи закваску. До речі, в хліб ми додаємо зерна пшениці, жита, ячменю, вівса, насіння льону, соняшнику. Сухофрукти: інжир, чорнослив, курагу, родзинки. «Запустимо» горіховий хліб – обов’язково. А ще в нас є дуже цікавий хліб, який випікається навіть без закваски. Там тільки борошно, вода і мед. Це є метод так званої спонтанної ферментації – тісто росте внаслідок бродіння меду. Корисні бактерії «харчуються» медом, і тісто піднімається. Це – найздоровіший хліб у нашій пекарні. Робити його доволі складно – він чутливий до температури, до протягів… ... І, як би сказала моя бабця, до гучної розмови... І це чиста правда – не ставтеся до цього неуважно! Тісто треба робити тільки з добрими думками, перевірено. Жодної містики, хліб – основа нашого життя. До слова, вся рецептура Живого хліба розроблялась нами самостійно, за основу ми

взяли французькі переписи, які «підігнали» під себе. В Україні колись використовувались майже такі самі рецепти, але, на жаль, більшість з них була забута і не використовувалась, ані у побуті, ані у виробництві. Наші прабабусі готували хліб на так званому старому тісті та на заквасці. Але технології схожі, дуже затратні за часом приготування. Тому і цінували той хліб понад усе на столі. Наше здоров’я залежить від того, що ми їмо, що п’ємо, яким повітрям дихаємо і які думки маємо у голові. І мені здається, що краще витрачатися на корисне та смачне харчування, ніж на утримання мережі аптек та лікарень. Тому робіть висновки і живіть здорово! Передсвятковим зимовим вечором або кришталево-сніжним ранком зайдіть до теплої пекарні, замовте чашечку гарячої кави зі свіженьким печивом і обов’язково візьміть додому – тільки-но спечений хліб: духмяний, із хрусткою скоринкою. Що увібрав у себе все сонце літа і користь стиглого зерна. Живий хліб. Рідний. Справжній. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: Оксана Сибидло

Живий Хліб вул. Дорошенка, 27 пекарня, кафе вул. Коперника, 41 хлібна крамниця вул. Т.Шевченка, 17 продуктовий магазин

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тема

Зеленеє жито Їсти чи не їсти – ось у чому питання. Коли йдеться про вегетаріанство, людство ділиться на дві категоричні частини, думки яких різняться і не збігаються. Хтось каже: так, це добре, хтось, навпаки, не сприймає навіть у теорії. Але і ті, і інші мають надзвичайно приємну можливість – зайти у «зелений» ресторан і спробувати страви вегетаріанської або навіть веганської кухні. І зробити висновки, що базуються на власному досвіді. А вони, погодьтеся, найправильніші.

Арт-кафе Green Смачно поїсти, відпочити від метушні мегаполіса та відчути себе як вдома можна у найпершому львівському кафе з винятково вегетаріанськими, веганськими та сироїдними стравами. Green – це живий приклад здорової та водночас смачної кухні. У десертах, наприклад, тут не використовують біле борошно і білий цукор, а всі продукти – найвищої якості. Цікавою перевагою Green є те, що меню оновлюється кожні чотири місяці. А розроблені шеф-кухарем і співзасновником закладу Вадимом Хребтовим авторські страви допомагають кафе входити (на думку багатьох експертів) до десятки кращих закладів міста. Крім цього, у приміщенні «зеленої» ресторації працює Green shop – міні-магазин, в якому можна знайти різноманітні здорові продукти, починаючи від бездріжджового хліба, солодощів без цукру, рослинних ковбас, закінчуючи екзотичними горіхами та напоями. Green – це передусім арт-кафе, а тому в ньому відбуваються різні творчі та цікаві події, що пов’язані в основному зі здоровим відпочинком та розвагами. Кафе на регулярній основі проводить акустичні вечірки по п’ятницях, медитацію – по суботах, кулінарні майстер-класи щонеділі, а також багато різних подій та свят. 14

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Арт-кафе Green вул. Братів Рогатинців, 5 щодня 11:00 – 22:00 (097) 773-7700

Кав’ярня Аґ рус

Територія здорової їжі – саме під таким гаслом працює кав’ярня Аґрус. Усі солодощі створені без штучних та шкідливих інгредієнтів, а випічка, цукерки та десерти готуються на основі винятково натуральних продуктів. У цьому закладі кожен зможе поласувати стравами, які готують зі свіжих фруктів, овочів, сухофруктів, горіхів, корисних сортів борошна з додаванням меду або нерафінованого цукру. А приготовані без термічної обробки інгредієнти зберігають усі свої корисні властивості. Сюди варто завітати тим людям, хто дбає про власне тіло і хто свідомо обрав здоровий спосіб життя. А ще тим, хто має бажання чи потребу в дієтичному харчуванні. Або тим, хто через власні переконання стали вегетаріанцями, веганами чи сироїдами. І наостанок тим, кому просто набридла стандартна фабрична їстівна продукція. Кав’ярня Аґрус – це не лише історія про здорове харчування, але й про відповідальне ставлення до оточуючих. Уже рік заклад є учасником руху ZeroWaste. Уся тара, в якій продають страви, є екологічною і багаторазовою, а виробництво – безвідходним.

Аґрус

Dogs Like Ducks

вул. Вірменська, 30 8:30 – 21:00 (097) 162-2440

Головною родзинкою цього закладу, окрім винятково веганської кухні, є моноформат хот-догів. У меню увесь час представлено 5 видів незмінних хот-догів та один сезонний. Окрім усім звичних інгредієнтів, до складу страви входять і нетрадиційні для хот-дог-культури продукти – хумус, в’ялені томати, морська капуста, гранат чи тофу. Для всіх, хто не є фанатом довгих бутербродів, заклад пропонує великий вибір напоїв та десертів. Крім цього, завжди можна придбати рослинне молоко, веганський сир чи ковбасу у міні-маркеті веганських продуктів та товарів, який завжди діє на території кафе. Своєрідною концепцією закладу є те, що всі хот-доги, які пропонують у Dogs Like Ducks, мають назви порід собак: скажімо хот-дог Пітбуль чи Хаскі. А щотижня у кафе проводять різні лекції на тему веганства та етичного способу життя, кінопокази, обговорення, зустрічі з відомими людьми і навіть музичні вечори. Ідеальне замовлення для гостя, який прийшов до закладу вперше: хот-дог Коллі (біла звичайна або темна бездріжджова булочка на вибір, хумус, рукола, ніжний гірчичний соус на основі насіння льону, сейтанова сосиска, болгарський перець, кукурудза, чорний кунжут), лате на кокосово-мигдалевому молоці або домашній лимонад та капкейк. Що скажете?

Dogs Like Ducks вул. Валова, 27 пн – чт з 11:00 до 20:00, пт – нд з 11:00 до 21:00 (063) 756-8660 Огляд підготувала Соломія Цура АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Тема /PROщ астя

Ірина Плахтій: сила думки Ірино, в минулій публікації ми вже торкалися цієї теми – теми думок та їх впливу на стан людини. Але більшість з нас так глибоко занурилася в проблеми сьогодення, що хочеться дізнатися про це питання якомога більше. Насправді, на міркування мають вплив багато чинників. Насамперед інформаційні потоки: телебачення, радіо, реклама – все це дуже сильно діє на наше несвідоме. Не треба забувати, що цей потужний вплив створюють люди, які намагаються досягнути якоїсь мети. І, як правило, досягають: згадайте, скільки покупок ви зробили під впливом реклами? Чистота думок – справа важлива й особиста: кожна людина мусить поставити собі це питання. Бо помисли бувають ресурсними і навпаки, такими, що нас пригнічують або обмежують. І ми можемо проаналізувати: яка кількість думок у нашій голові на цей момент життя превалює. Якщо людина перебуває в депресивному стані, то на це, скоріш за все, впливає конкретна категорія міркувань. А ці руйнівні думки можуть бути різними – іноді людина в голові вимальовує, режисує та програє цілі серіали. Про що вони? Які там дійові особи? З ким подумки спілкується людина? До кого постійно повертається думками, і яке забарвлення мають ці гадки?

Народна мудрість каже: все від голови. Голова не просто як комп’ютер управляє організмом людини – в ній народжуються думки, завдяки яким людина живе, діє і є тим, ким вона є. Але чому ж ці самі помисли так заважають багатьом? Чому так сильно впливають на життя людини, не дозволяючи бути просто щасливою? Про прості, але дуже важливі речі Афіша говорила з Іриною Плахтій, коучем, що постійно практикує, досвідченим тренером, у постійній рубриці PROщастя.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Можна сказати, в ідеалі наші голови мають бути заповнені думками, які необхідні тут і зараз? Ресурсними ідеями! Але, насправді, це не трапляється саме по собі, це є результат роботи над собою. І крім думок, ми ще маємо емоції, маємо дії. Звернемо увагу й на них. Вони також можуть бути для нас обмежувальними та не ресурсними. Знову-таки – в ідеалі емоції, помисли та дії мають перебувати в гармонійному стані. І все починається з думки – саме вона викликає в нас емоцію, і далі – дію. До речі, в Східних країнах ми можемо спостерігати іншу послідовність: дія – емоція – думка. Згадайте хоча б східні практики: фізична вправа викликає емоцію, а вже за нею – певне міркування. У нашому соціумі інша картина – думка є першою, вона головує. І її треба вміти контролювати. Наведу до прикладу таку просту вправу: коли з’являється у вас думка – поставте собі запитання: про що вона? Яка? Якщо негативна – треба навчитися змінювати її на позитивну. Перетворювати на ресурсну, яка буде корисною. Але є такі думки, які майже руйнують нас зсередини. Ламають наш емоційний стан. У такому разі ми маємо сказати просто – СТОП! А далі можна зробити таке: це руйнівне міркування можна візуалізувати та утилізувати. Наприклад, уявіть собі смітник, закиньте туди ту думку і закрийте смітник! Своїм клієнтам я іноді даю таке завдання – і людині стає насправді легше. Бо скільки б ми всередині себе не «прокручували» ту чи іншу ідею, ситуацію – вихід не знаходиться, полегшення немає. Негатив тільки пригнічує. А ще я раджу витягнути всі ці помисли на папір – сидить і записуйте все, що вас бентежить. І коли думки написані, їх легше оцінити: що лишити й попрацювати над трансформацією, а що викинути на смітник. А краще – спалити. Так ми змінюємо свій внутрішній світ. Цей метод працює.

А якщо люди стикаються з постійним нав’язуванням негативних думок – це може відбуватися в колективі, на роботі. Навіть той самий телевізор диктує нам щось. Якщо людина стає на шлях очищення, вона каже: «я працюю над собою щодня. Я хочу стати іншою». Саме нічого не зробиться! Я, наприклад, років десять уже не дивлюсь телебачення. Бо вплинути на новини або сюжети я не можу, але негативну інформацію отримую. Ми самі можемо керувати власними діями – дозволяти або не дозволяти негативу проникати всередину. Зверніть увагу: на людину, яка має власну позицію, вплинути дуже важко. Тому треба працювати над собою. Обирайте своє оточення – воно дуже сильно впливає на нас. Дозволяйте або не дозволяйте конкретним людям бути біля вас. Дуже часто, коли я працюю з людиною, вона починає розуміти, що її сьогоденне оточення не дає їй рости, переходити на новий рівень. У такому разі від таких неконструктивних відносин слід відмовлятися. Коло спілкування має впливати на вас позитивно! І від того ви мусите зростати, рухатися вперед, не зупинятися. Все це – велика система, в якій ми перебуваємо в житті. Але будьяку систему можна змінювати. Так, як і змінювати свої думки. І це – ще один крок до свого щастя? Усвідомлювати та управляти собой, своїми діями? Абсолютно правильно! Іноді люди думають, що їм обов’язково щось або хтось мають допомогти. Це не так. Поставте самі собі запитання: який у мене зараз внутрішній стан? Він мене влаштовує? Якщо ні – ясно, що на нього впливають наші негативні думки. І в більшості своїй ці думки формуємо ми самі. Іноді люди кажуть: він – світла голова. І це недарма. Такі люди працюють над собою. Ми бачимо, як дехто практикує духовні вправи, медитації, які зупиняють негативні прояви. Розум таких людей – справді чистий. А чистота розуму веде за собою чистоту емоцій і дій.

Ми самі можемо керувати власними діями – дозволяти або не дозволяти негативу проникати всередину. Тобто ми постійно «перевантажуємо» свої голови? Однозначно! Перестаньте розмовляти у своїй голові, не свариться там ні з ким! Іноді мені кажуть, що довго не можуть заснути: людина лягає в ліжко і вмикає свій внутрішній серіал – хто, що, кому... Я раджу: перед сном сядьте та запишіть все, що вас турбує, на папір. Лишить це на аркуші! Вночі нічого не відбудеться! Треба спати. Багато хто звертається з такими питаннями до вас? Так! Багато з тих, хто приходить до мене, працює, як-то кажуть головою: будують великі плани, стратегії бізнесів. І, як правило, ці люди неймовірно перенавантажені – переповнені своїми та чужими проблемами. Розбалансовані. І перше, що ми робимо в такому разі, – розвантажуємося. А потім шукаємо ресурсну думку, яка допомагає відновити гармонію. Причому у кожного ця гадка своя. І стратегія – своя. Комусь дуже допомагає позбавлятися поганих думок якась дія – хтось п’є воду, хтось рахує до десяти. Один чоловік вирішив відтискатися, позбавляючись негативу, хтось бігає. Все дуже індивідуально. Але потрібна мотивація. Обов’язково. Іншими словами, ви насамперед працюєте з думками людини… І з помислами, і з емоціями, і з діями. Одне без іншого не існує. Все має бути збалансовано. І навіть коли людина приходить до мене з іншим питанням, а я бачу втрату цього балансу думок, емоцій і дій, ми починаємо саме з цього. Бо це – основа. Не критикуйте себе, навпаки - хваліть за кожну вдалу дрібницю. А якщо щось не вдалося - прийміть це за урок, і з позитивом крокуйте далі - з хорошими намірами, відчуттями і діями ! І все буде добре! Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: Катерина Птаха

вул. Котляревського 22/2 (067) 711-3126 www.irynaplakhtiy.com.ua АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е с т о ра н и

Паб Дублін:

дублювати неможливо Ніщо не виникає з нічого – цей всесвітній принцип, де завжди в основі доброї справи лежать добрі наміри, бажання та мрії гарних людей, багато років тому спрацював у проекті під назвою «Паб Дублін». Сьогодні у Львові вже виросло нове покоління поціновувачів цього закладу з чоловічою вдачею. Афіша запитала у засновника Андрія Дзюбана про те, «що було, що буде і чим серце заспокоїти».

Просте питання, Андрію: з чого почалося те, що зараз усі звуть ірландський паб Дублін? З веселих посиденьок? Звичайно! Колись ми були молоді та дуже завзяті. І часто збиралися з друзями в різних місцях, проводили гарно час у суто чоловічій компанії. Тоді ми вже відкрили невеличке бістро – один з перших закладів швидкої їжі. Як на мене, на той час то була справді правдива італійська піца – бо ми мали гарного шеф-кухаря, якій сім років пропрацював за кордоном. Він мав чітке розуміння, що таке є справжня піца. І от саме тоді ми вирішили відкрити щось більш вагоме: із того часу почалася історія пабу Дублін. Мій партнер знайшов приміщення – і ми започаткували другий паб у місті Львові. Пиво, міцний алкоголь і м’ясо: такого стандарту ми дотримуємося дотепер. І в нас до сих пір найбільша колекція віскі. Бо пива останнім часом скрізь стало занадто багато – ми вирішили відрізнятися від інших пабів: тому маємо більше ніж 250 позицій віскі. А ірландський? Насамперед тому, що саме поняття «паб» пішло саме з цієї країни. Згадайте ті часи, для нас були такі своєрідні еталони: якщо піца – то італійська, якщо паб – то ірландський. Насправді, ми просто дуже хотіли відтворити невимушену, дружню атмосферу європейських пабів, де завжди гамірно і весело, де постійно йде трансляція спортивних подій, де все просто та демократично. Де всі рівні. І мені здається, що цей задум ми реалізували. 18

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Але мені здається, що будь-який класичний паб – це більше історія «про випити». А Дублін – це більше «про поїсти». Ви дуже багато уваги приділяєте саме цьому аспекту, чому? Справді, в класичних пабах більше п’ють, ніж їдять. Але гості, які звикли до нас ходити, вимагають гарної їжі. Доброго і смачного м’яса. І ми із самого початку розуміли, що якщо хочемо і далі працювати на цьому ринку – треба робити гарну кухню. Зараз ресторанна культура покращується, люди більше ходять по закладах, розуміються на різних форматах. А ми перебуваємо на такий своєрідній межі – між гарним рестораном і класичним пабом. Тому приділяємо велику увагу стравам, саме за це нас гості й люблять. А що до модної локальної історії? Це не просто модно. В наш час це дуже актуально – хоча б тому, що закордонні продукти дорогі. І купуємо ми їх «там» за валюту, а продаємо «тут» за гривні. А люди в наш непростий час дуже чутливі до ціни на страви. І ці коливання курсу, які ми спостерігаємо останнім часом, просто змушують нас працювати саме з локальним продуктом. До речі, це приводить до того, що місцеві виробники, фермери змінюються і ростуть разом з нами. Що ми експортуємо? Віскі – це точно (посміхається – прим.ред.). І так має бути! Треба їсти те, що вирощене там, де ми живемо. Інша історія, що виробники не завжди готові підстроюватися під вимоги ринку. Банально, але знайти добре м’ясо у великих об’ємах – то є проблема! Це – цілий квест! Бо нам тільки яловичої вирізки преміум-класу потрібно приблизно 100 кг на тиждень! І не за ціною у 500 грн за кілограм – бо споживач не зможе купувати такі страви. Виробників, які задовольняють наші потреби, – одиниці. Чи є перспектива? Ринок не стоїть на місці. З огляду на постійно зростаючу кількість ресторанів у місті, локальне фермерство буде рости. Підтягнеться і технологічний процес виробництва м’яса. Просто заклади розвиваються швидше, тому і дефіцит доброго місцевого продукту є. Але так було завжди: я пам’ятаю ті часи, коли неможливо було знайти свіжий базилік або іншу зелень. Зараз всього цього є багато. Налагодиться і з м’ясом. Бо чесно вам скажу: майже всі добрі ресторани працюють на доброму місцевому м’ясі. А «заморозка»? Міф? Думаю, це справді більше міф, ніж правда. Принаймні так є для ресторанів преміум-класу. Навіть «середній+» сегмент не використовує заморожене м’ясо.

...ми просто дуже хотіли відтворити невимушену, дружню атмосферу європейських пабів, де завжди гамірно і весело, де постійно йде трансляція спортивних подій, де все просто та демократично... Ще одне болюче питання – персонал. Бо невіддільна частина гарного пабу – старий добрий друже-бармен. Чи вдається Дубліну втримати людей на робочих місцях? Це головний біль на щодень. Хоча, як бачать гості пабу, багато наших кельнерів працюють з моменту відкриття. Вони – точно вже частина пабу. Інша справа – кухарі. Ви їх не бачите, але вони є – і знайти їх, навчити, а потім втримати буває дуже важко. Хоча заробітна плата в Дубліні непогана. Знаєте, люди, як правило, ходять до людей – тому особливо приємно бачити знайомі обличчя в закладі. У нашому пабі ми спостерігаємо справжні родинні історії, коли батько, наприклад, приходить вже з сином – бо Дубліну понад одинадцять років! Фактично, нове покоління відвідувачів підросло. І нам це дуже приємно. Чим ще приваблює паб своїх гостей? Спортом. Ми маємо всі ліцензії на спортивні трансляції – і не тільки футбольних каналів. Показують у Дубліні й інші чемпіонати, теніс, баскетбол, бокс. З музикою ми експериментували тоді, коли заклад був ще у Кривій Липі (стара адреса пабу – прим.ред.). Більше поки не хочемо. Може, це тому що всі ми виросли та стали трохи по-іншому все сприймати? Хоча, щось нове будемо вигадувати завжди. Кожен старий львівський заклад має свої легенди та історії… О! Звичайно, маємо і ми! От наприклад, є історія, що пов’язана з легендарною персоною на ім’я Дон Кінг. Саме в Дубліні всесвітньо відомий промоутер підписав угоду про бій Андрія Котельника з американцем Девоном Александером! Уявіть собі: ми тут пиво п’ємо – а вони підписують угоду. Навіть фото є на стіні: зверніть увагу, коли в нас будете. Час невгамовний, одинадцять років уже позаду. Але все найкраще, як-то кажуть – попереду. Що ви там бачите, через наступні одинадцять? Чесно кажучи, не хочу нічого змінювати в пабі. Дублін – це таке місце, яке багато львів’ян вважають «своїм». Люблять і відвідують його, звикли. І ми цей зв’язок відчуваємо. Бо починали свою історію, як відомо, в далеко не туристичному місці – це зараз ми переїхали на вулицю Вірменську, яка у самісінькому центрі. До нас все одно повертаються – і я буду задоволений, якщо і через двадцять років тут нічого не зміниться. Будуть працювати ті ж самі кельнери, зустрічати тих же гостів. Зверніть увагу на «дорослий» персонал у пабах Європи – це і є показником їх стабільності. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: з особистого архіву Андрія Дзюбана АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е с т о ра н и

Три причини відвідати

Найдорожчу ресторацію Галичини Хочете відчути себе в таємному ордені, який об’єднує обраних, що, можливо, досі керують світовим устроєм? Дехто називає їх масонами. Це – світ, що існує поруч з нами…

Музика Класична фортепіанна музика додасть вашому вечору справжньої елегантності. Цікаво, що рояль, на якому грають музиканти, зроблено у 1862 році. Якщо плануєте вишукану вечерю з музикою – приходьте з п’ятниці до неділі ввечері. До слова, жива музика буде також на святкуванні Нового року в ресторації. До 00:00 гратиме класичний дует – скрипка та рояль, а після – сучасний гурт і танці.

Про традиції та історію масонів можна почитати чи почути, а у Львові на Площі Ринок є місце, де можна відчути себе справжнім масоном – це Найдорожча ресторація Галичини. Є безліч причин відвідати цей ресторан, ми назвемо лише три з них.

Кухня Добрі та смачні страви – головна перевага закладу. Це місце, де можна насолодитись їжею по-справжньому. У ресторані – відкрита кухня: спостерігайте, як створюються кулінарні шедеври! До речі, пообідати або повечеряти в Масонах не так вже й дорого, як зазначено в меню – для «своїх» (тобто тих, хто має картку Lokal) буде значно дешевше. Більш того: тут одна з найбільших у місті колекція вин, про які охоче розповість професійний сомельє.

Атмосфера Відсутність вивіски, таємний зал за дзеркалом, справжня автівка на стіні, старовинний рояль, перевірка на вході в заклад і туалетна кімната, що набита «грошима» – загадкова атмосфера Масонів вражає! До того ж можна попросити офіціанта провести екскурсію по закладу і дізнатися трохи більше про масонство – кожен зал ресторану «розповідає» історію ордену в Україні, Америці чи десь у світі. І взагалі кельнери Найдорожчої ресторації кожного клієнта обслуговують як титулованого масона.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Трохи більше деталей про святкування Нового року в ресторації. Розважальна програма на новорічну ніч у «Найдорожчій ресторації Галичини» коштує 900 грн з особи. Для резервування столика у новорічну ніч треба: 1. Вказати прізвище та ім’я, контактний номер телефону, e-mail. 2. Кількість осіб. 3. Оплатити повну вартість розважальної програми до 15 грудня 2018 року (готівкою або на рахунок). 4. Скласти попереднє замовлення з розрахунку від 800 грн на особу. Із запитаннями просимо телефонувати на номер: (050) 430 87 83 або написати на електронну скриньку: masons@kryjivka.com.ua

Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) 12:00-02:00

Комфортне розміщення компаній від 2 до 200 осіб забронюй зручну дату святкування вже сьогодні!

Новорічні корпоративи Ми пропонуємо: • широкий вибір страв у бенкетному меню; • зручні умови співпраці (можливість принести свій алкоголь, знижка на виготовлення святкового торту); • комфортне проживання гостей на час проведення корпоративу за спеціальним тарифом; • можливість організувати корпоратив «під ключ». Premier Hotel Dnister Львів, вул. Матейка, 6 тел.: +38 (098) 187 17 30 +38 (067) 614 12 17 Деталі на сайті: dnister-hotel.phnr.com

від 750 грн/ особа

Б ач и л и

Львівські аристократичні забави А як по-іншому назвати вечірку чемних містян, що зібралися на виїзну дегустацію італійскіх вин у поєднанні з майстер-класом з гольфу у мальовничому заміському відпочинковому комплексі Edem Resort Medical & SPA? Погода була сонячною і теплою, прекрасні пані мило-любо спілкувалися, прогулюючись з бокалами ігристого вздовж смарагдового поля для гольфу. А дехто вже завзято навчався азів чудової гри, уважно слухаючи тренера Сергія Хітяєва. У будь-якому разі за півгодини всі втомилися та зголодніли – й із задоволенням смакували чудові вина, які підібрали фахівці мережі Вина Світу, та слухали цікаву розповідь сомельє Юрія Овчара. А доповнювали вишукані ноти виноградних напоїв надзвичайні, можна сказати «едемські» страви шеф-кухаря Артура Туманяна.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Осінь над містом А ви бачили, яка прекрасна львівська осінь з висоти пташиного польоту? Гості вечірки у ресторані готелю Дністер можуть вам це підтвердити. Особливий настрій створював не тільки краєвид, що перехоплює дихання: вишукані французькі вина Max Gilbert, смачні наїдки від нового шеф-кухаря ресторану, романтична музика ніжної скрипки – все цього вечора було неповторним. Винний гід вечері Володимир Курташ допоміг дегустаторам віртуально відвідати зелені пагорби винних регіонів країни, поблукати підземеллями виноробень і обрати свій улюблений напій. Партнер еногастровечора – мережа фірмових крамниць Вина Світу.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Найсмачніші – зі Львова! Наші львівські наливки – найсмачніші! Саме такий висновок зробили відвідувачі невеликого, але дуже гостинного закладу Наливкарня, які разом з журналом Афіша у середині жовтня смакували шість різновидів духмяних та дуууже зігрівальних напоїв. Крім смачного частування, гості отримали нові знання про історію рідного міста – цікаву розповідь про давні часи підготували молоді та веселі фахівці Наливкарні. Що додати? Хтось вподобав медову наливку, хтось – вишневу, комусь зайшла на 12 травах. Випили все – бо смачне та ще й своє. Спробуйте! Фото: Марта Михайлюк

Б ач и л и

Підпільна вечеря тринадцяти Темним-темним вечором листопадового понеділка, на темній вулиці темного осіннього міста... відбулася найвеселіша вечірка компанії 13Шефів! Підпільний Кіндрат – заклад незвичайний: бо тут сам власник вдягає білий кітель шеф-кухаря і так стає до роботи. І треба сказати, що готує Тарас Кіндрат неймовірно смачно – всі відвідувачі вечері відзначили й гарно підібрані локальні продукти, і незвичні смакові поєднання, і сміливі рішення в декорі страв. Атмосферності додавали і веселі музики, які так завзято грали та співали, що багато хто з шефів не втримався і підспівував. «Градус» настрою піднімали й майстерно зроблені коктейлі, в основі яких лежали (ні, плескалися!) фірмові настоянки Підпільного Кіндрата. Як правильно сказав Андрій Валовий, презентуючи вечерю: «Треба мати неабияку сміливість, щоб одночасно бути господарем ресторану та очолювати кухню». Тарасу Кіндрату це вдається на «відмінно».

Б ач и л и

МистецтваСмак у Масонах «Не втрачайте нагоди робити добро – якщо це не загрожує вам великим збитком. Не втрачайте нагоди випити – за жодних обставин». Про Марка Твена, письменника та масона, говорили цього вечора у Найдорожчій ресторації Галичини. П’ять вишуканих віскі Glen Moray від незмінного партнера Афіші – мережі фірмових крамниць Вина Світу – в поєднанні зі стравами від шеф-кухаря ресторації супроводжувались цікавою розповіддю про життя та творчість великого сина американського народу. Гості смакували міцне й смачне та ілюстрували твори Марка Твена під керівництвом чудової ілюстраторки та художниці Софії Зайченко. А після завершення роботи над творами, журі обрало найкращі малюнки, автори яких отримали гарну винагороду та безліч компліментів. Фото: Марта Михайлюк

Б ач и л и

Вечір Франції у Лембергу У затишному закладі Lemberg Graf цього листопадового вечора зібралися справжні поціновувачі витончених червоних вин з найвідомішого французького регіону Medoc. Ведучий винного вечора Володимир Курташ запросив гостей у віртуальний вояж по мальовничому краю – і всі шато були відвідані по черзі. Але не просто так, а з додаванням галицького акценту, бо страви, які готувала на кухні молода та амбітна команда Lemberg Graf зі свіжих сезонних продуктів, – неабияк пасували колоритним винам. Партнер дегустації – мережа фірмових крамниць Вина Світу. Фото: Марта Михайлюк

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

PRO100 HUB: 100% професійно! Сталося: нарешті у Львові добрі люди та великі гастроентузіасти створили площадку для відкритої комунікації в HoReCa сегменті. На меті проекту Гастрономічний Pro100 HUB, що був створений спільно з ринком Шувар, – популяризація таких професій, як кухар, бармен, офіціант, адже саме в цій галузі сьогодні є нестача кадрів. І, звісно, привернути увагу до різної смачної продукції, донести представникам HoReCa інформацію про її особливості та специфіку. «Ми справді хочемо об’єднати навколо себе всіх гастропоціновувачів та людей, які професійно займаються справою, яку можна назвати просто: гостинність», – каже хедлайнер проекту Андрій Валовий, директор із розвитку та міжнародної співпраці асоціації кулінарів Західна Шеф Група, засновник гастрономічного проекту 13 Шефів. «На площадці будуть проходити майстер-класи, навчання, презентації продуктів, «круглі столи» та багато спілкування. Це – місце для обміну досвідом, місце знайомств та обговорень найактуальніших тем, дискусій та навчання». Слід додати, що всі смачні проекти та майстер-класи будуть розраховані не тільки на професіоналів, сьогодні дуже багато людей хочуть навчитися добре готувати. Тепер це можна зробити у Pro100 HUB. Фото: Наталя Золотухіна

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Б ач и л и

Божоле нуво прибуло! Веселий вечір молодого вина за традицією, що зародилася в Бургундії ще минулого століття, гучно та смачно відсвяткували і у місті Лева. У третій четвер листопада на другому поверсі ресторану JagerWald зазвучав французький шансон – і відома всім мелодія закружляла дзвінкі бокали з молодим червоним вином. Гості частувались, спілкувались, пританцьовували. А ще – смакували стравами, що старанно готувались на кухні закладу. Як відомо, це веселе вино чим молодше – тим краще: зберігається божоле не більше, ніж півроку. На цьому святі гості урочисто пообіцяли «розправитися» з ним до Нового року. Партнер вечірки – мережа фірмових крамниць Вина Світу. 32

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Зелена вечірка з червоним акцентом Хто не пішов разом з Афішею в передостанній четвер листопада в Зелений Змій – шкодуйте: так смачно і весело не було давно! Команда закладу попрацювала на «відмінно»: під керівництвом шеф-кухаря Тараса Кіндрата було створено вишукану вечерю. Не обійшлося і без таємних страв: гості гадали – пан Тарас посміхався і продовжував дивувати поціновувачів старогалицької кухні. Смачні делікатеси милували око, а душу гріли італійські вина Levorato: від ніжного Шардоне до насиченого та темпераментного Неро д’Авола. Постійний партнер гастровечірок – мережа крамниць Вина Світу – завдяки прямому постачанню дивує львів’ян чудовими ексклюзивними винами. Розходитися гості «зеленої» вечірки не хотіли, особливо після того, як добрий господар пригостив усіх смачною (і також зеленою) настоянкою на цілющих травах: для ясного розуму та міцного здоров’я. Фото: Марта Михайлюк

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Кол о н к а ш е фа

Наскільки добре ви знаєте українські продукти? Я розповім секрет приготування 100% локального продукту, про який ви навіть не здогадувались. Відкладайте справи і беріться за кулінарне спорядження: готуємо раків за галицьким рецептом!

Страва від Артура Туманяна:

галицькі раки

Перед приготуванням цієї страви слід згадати про правила, які використовували ще наші предки: •

•

Готуємо лише живих раків, в іншому разі це може бути небезпечно. Використовуємо продукт максимально: з панцира можна робити спеції, соус, чипси, бульйон; ікру використати для приготування супів, масла, основних страв; і, звичайно ж, – м’ясо.

На чотири порції страви нам знадобляться: • • • • • • • • • • • 34

Раки – 1,5 кг Невелика в’язка кропиви Кріп – 20 г Петрушка – 20 г Цибуля – 1шт. Морква – 2 шт. Сіль до смаку Сметана – 300 г Яйця – 2 шт. (жовтки) Хліб білий – 200 г (без шкірки, сухий) Молоді овочі (цвітна капуста, кукурудза) – 600 г А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Починаємо приготування. Запікаємо моркву та цибулю, кладемо у каструлю з водою. Доводимо до кипіння. Додаємо кріп, петрушку, кропиву, сіль. Миємо та чистимо раків. Варимо їх впродовж 10 хвилин, після чого лишаємо в гарячому розсолі ще на 30 хвилин. Далі чистимо раків від панцирів (а їх відправляємо назад у розсіл). Проціджуємо, з’єднуємо 100 г розсолу зі 150 г сметани і варимо до густини рідкої сметани. М’ясо з раків збиваємо у блендері з двома жовтками, сметаною та сухою булкою. (Наші діди та бабусі використовували макітру. Це займало більше часу, але результат був не гіршим). У збиту масу додаємо зелень та замішуємо. Переходимо до запікання. Масу з раків щільно завертаємо у формі хлібців (товщина не більше 6 см). Змащуємо харчову плівку топленим маслом та викладаємо на неї масу. Запікаємо впродовж 10 хвилин. Охолоджуємо в крижаній воді та знімаємо плівку. Далі нарізаємо на 3 частини та підсмажуємо на топленому маслі до рум’яної скоринки. Перед подачею розрізаємо під кутом 45 градусів. Паралельно з приготуванням раків починаємо підготовку овочів. Їх ми використаємо як гарнір. Цього разу я обрав цвітну капусту та молоду кукурудзу. Капусту бланшуємо. Для цього рекомендую використати 3 різних сотейники: в один додаємо фреш із синьої капусти, в інший – куркуму та морквяний сік, а один з водою. Після бланшування прибираємо зайву вологу серветкою. Підсмажуємо на топленому маслі, додаємо сіль та кілька слайсів часнику. Страви готові – перейдемо до подачі. Це площа для експериментів. Завдяки різним технікам ми можемо зробити сотні варіацій базового рецепта. Наші прадіди вміли використовувати природний потенціал. Вони використовували фіолетові помідори, різні види капусти, ріпи, бобові. Але з приходом радянської влади це різноманіття замінили важкі та однотипні вуглеводи (картопля, кукурудза). Експериментуйте, дивуйте і готуйте! В українській кухні є чимало цікавого.

Артур Туманян – бренд-шеф комплексу Edem Resort Medical & SPA

Б ач и л и

Дублін: міцний вечір З настанням холодного сезону, коли вечори стають особливо довгими, а напої – гарячими, настає час засідань Клубу поціновувачів міцного. В останній четвер листопада Афіша зібрала дегустаторів в резиденції найкращих напоїв – ірландському пабі Дублін. Гостинні господарі приготували багате частування – різноманітні салати, смажені телячі реберця, що танули у роті, мідії і дивовижну родзинку вечора – пастрамі (це особливе м’ясо можна скуштувати тільки тут!). Партнер еногастровечора – мережа фірмових крамниць Вина Світу – теж балували гостей: розкішні іспанські вина розпочали вечерю, зміцнили її хересні бренді. І фінальною крапкою став фантастичний (по іншому й не скажеш) 30-ти річний бренді Cardenal Mendoza. Дегустатори смакували, спілкувалися та вирішили: у наступному місяці збираємося знову! З міцним! АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

# р е ц е п тб л о г е ра

Найніжніший за все ніжне Її звуть Галина Артеменко, вона богиня качалки і міксера, повелителька борошна і розпушувача, заклиначка духовки і каструлі! Саме з великої любові до щоденної магії готування веде свій кулінарний блог та пише книжки. Має чудову (але не фахову кулінарну) освіту, чоловіка і кицю. І безліч чудових рецептів, якими охоче ділиться з усіма добрими людьми. Хочете гарбузовий пиріг – ніжний та легкий, як хмаринка? Зустрічайте: хрустке, розсипчасте тісто з кукурудзяним борошном і вершкова, кремова начинка з гарбуза. І все це - з делікатними пахощами лимонної цедри і кориці. Тісто • 100 г пшеничного борошна • 50 г кукурудзяного борошна • 100 г крижаного вершкового масла • 50 г крижаної води • цедра 0,5 лимона • 0,25 ч. л. кориці • дрібка солі Натріть цедру лимона на дрібній тертці. Одразу зніміть цедру з цілого лимона: половина піде в тісто, половина – в начинку. Змішайте борошно, додайте цедру, корицю, сіль. Натріть крижане вершкове масло і перетріть суміш руками, щоб отримати масу з вкрапленнями масляних пластівців. Підливаючи потроху крижану воду, зберіть тісто в кулю. Розподіліть по формі, сформувавши борт (діаметр 18-22 см залежно від бажаної висоти пирога). Приберіть форму з тестом у холодильник на годину. Через годину покладіть у тісто вантаж (сухий горох, квасолю) і випікайте протягом 15 хвилин за 220°C, після чого вантаж зніміть, а температуру духовки зменшіть до 180°C.

Амадеус ресторан пл. Катедральна, 7 (032) 235–6316 10:00-23:00

Атляс ресторан

Lemberger Küche вул. Вірменська, 5 (098) 835-5570 10:00-23:00 bartolomey.lviv.ua

пр. Шевченка, 21 (032) 261–4456 09:00-23:00 veronica.ua

Балканський дворик ресторан

вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 08:00–02:00 kumpelgroup.com

вул. Лесі Українки, 23 (067) 274-2292 14:00 – 02:00 36

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

більше рецептів Галини: zhizn-vkusnaja.com.ua

Вероніка кондитерськаресторан

Бачевських ресторан

Бідон Бар

Змішайте всі інгредієнти блендером до однорідності. Вилийте начинку в подпечену основу і випікайте за 180°C протягом 30-35 хвилин. Пиріг необхідно дістати з духовки, коли його серединка ще буде трохи нестабільною. Готовий пиріг варто остудити перед подачею.

Бартоломей ресторація львівської кухні

Площа Ринок, 45 (032) 235–8188 08:00-00:00

вул. Городоцька, 243 (067) 670-0001 12:00 – 00:00

Начинка • 500 г гарбузового пюре (гарбуз попередньо запечений або зварений) • 200 г вершків 33% • 100 г цукру • 3 яйця • цедра 0,5 лимона • 0,5 ч. л. кориці

Букет вина бар-крамниця вул. Староєврейська, 15 вул. Валова, 19 (032) 235-4127

Вірменка кав’ярня вул. Вірменська, 19 (067) 278-1608 09:00-23:00 virmenka.akurat.com.ua

Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751 09:00–24:00 wienkaffe.lviv.ua

Вулик Медовий ресторан

Гармата Citadel Inn

вул. Грушевського, 16 (098) 035–7677 10:00-23:00

вул. Грабовського, 11 (032) 295-8222 07:00-23:00 citadel-inn.com.ua

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352 (032) 232–9606 (098) 229–2222 12:00-23:59 mykola.kumpelgroup.com

Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 09:00–02:00 cinemajazz.com.ua

Дзиґа кафе вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 10:00-00:00 dzyga.com

Дублін паб вул. Вірменська, 1А (032) 261-6171 11:00-02:00

Динамо Блюз ресторан вул. Василя Стуса, 4 (032) 275–0189 12:00-23:00

Дністер ресторан

На Мангал steak house

Premier Hotel вул, Яна Матейка, 6 (032) 297-4365

пр. Шевченка, 25 (063) 529-3771 (098) 877-7512 11:00 – 00:00

Євроготель панорамний ресторан вул. Тершаковців, 6А (093) 348-3114 00:00-24:00 eurohotel.lviv.ua

Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147 10:00 – 22:00

Зелений змій гастропаб

Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) (050) 430-8783 12:00-02:00

Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 10:00–01:00 panorama-hotel.com.ua

Корки та крихти ресторан

Підпільний Кіндрат ресторація авторських настоянок

вул. Лесі Українки, 27 (096) 764-6463 09:30-23:30

вул. Валова, 25 (098) 035–7678 10:00-23:00

вул. Вірменська, 3 (098) 035-7679

Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 10:00-23:00 royal-brewery.com

Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780 00:00–24:00

пивна ресторація пр. Чорновола, 2Б (032) 229–5177 11:00–24:00 kumpel.biz

Лівий Берег ресторан

Правда театр пива пл. Ринок, 32 (050) 374-4986 10:00 – 02:00 pravda.beer

Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565 09:00–23:00

вул. Бр. Рогатинців, 37 (вхід зі Староєврейської)

(068) 248-3550

Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 (032) 235–6949 08:00-22:00 cukiernia.com.ua

Чесне м’ясо ресторан пл. Ринок, 28 (068) 439–4396 12:00-23:00 akurat.com.ua

Шекспір ресторан вул. Любінська, 144 (032) 295–5295 09:00-00:00 shekspir.lviv.ua

36По ресторан

вул. С. Бандери, 6 (067) 201-0184 09:00-20:00

JagerWald бар-ресторація вул. Федорова, 2 (067) 274-2244

4friends віскі-бар вул. Дудаєва, 2 (032) 225–6554 12:00-02:00 4friends.com.ua

Libraria Speak Easy Bar Вірменський дворик (067) 726–4924 libraria.com.ua

Lemberg Graf ресторан вул. Братів Рогатинців, 4 (093) 417–9777 (098) 617–5725 11:00-23:00

Love & Lviv ресторан вул. Стрийська, 66 (098) 715–8851 11:00-23:00

Bratello Italian grill restaurant

Mon Chef ресторан

пл. Катедральна, 6 (032) 295–2077 07:45-23:00 svitkavy.com

вул. Корнякта, 1 067-737-8898 07:00 – 00:00

вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 07:00-23:00 monchef.com.ua

Малинівка крамниця-кафе

Наливкарня

7-й км траси Київ-Львів, с. Гамаліївка (098) 715–8878 (032) 235–1001 drevnygrad.com.ua

Eclair Boutique

Світ кави кав’ярня

вул. Ставропігійська, 3 (032) 235–6694 11:00-23:00 staryj-royal.com.ua

вул. Краківська, 17 (098) 787-9393 09:00-22:00 medivnia.com

Хата Воєводи ресторан паркготелю Древній Град

вул. Вірменська, 14 (098) 507-7066 10:00-23:00

Muscat ресторан

Старий Рояль ресторан

Медівня кафе

c. Стрілки, Перемишлянський р-н (067) 314-6512 (067) 314-3733 11:00-23:00 edem-resort.com.ua

Doctor Faust ресторан

пл. Ринок, 36 (032) 236-7050 12:00 – 00:00 36po.com.ua

пр. Свободи, 28 (050) 430-5385

вул. Староєврейська, 24 (098) 873-1845

Тераса  ресторан Edem Resort & SPA

Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина, 1 (032) 229–5505 00:00-24:00 stargorod.net

Тлустий гусак ресторан середньовічної кухні вул. Друкарська, 9 (067) 238–0462 11:00-02:00

Budzzini траторія

площа Галицька, 7 (067) 808-0495

вул. Дорошенко, 8 (067) 373-7722

PartyFon ресторан-клуб

Cabinet ресторанкондитерська

пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 partyfon.lviv.ua

вул. Винниченка, 12 (068) 783-6084 10:00-23:00

Churrasco Grill & Wine вул. Валова, 15 (067) 868-8684 обіди по буднях 12:00 до 16:00

Plates & Cups урбан кафе вул. Бр. Рогатинців, 43/12 (098) 848-6812 facebook.com/ PlatesCups/

Speak Easy The Cult ресторан-клуб вул. Чайковського, 7 (097) 239–1414 18:00-06:00

Split ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211 00:00-24:00 split.lviv.ua

Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 07:00–23:00 szkocka.com.ua

Tante Sophie cafe escargot вул. Друкарська, 6А (098) 095–8129 10:00-23:00 tantesophie.lviv.ua

44 Tart Flambe & Bar пл. Ринок, 44 (067) 831–8788

Tartufo trattoria ТЦ Forum Lviv вул. Під Дубом, 7 (068) 885–4736 10:00-22:00 tartufo.lviv.ua

Terrazza ресторан пл. Звенигородська, 3 (032) 297–4843 (093) 439–9310 10:00-23:00 terrazza.lviv.ua

Trattoria da Domenico пл. Ринок, 29 (пасаж Андріоллі) (067) 808–5858 10:00-23:00 domenico.lviv.ua

Vintage Nouveau ресторан вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235–6834 11:00-23:00 vintage-nouveau.com

Winston Churchill PuB вул. Академіка Гнатюка, 4 (032) 255–3999 10:00-02:00

Park. Art of Rest ресторан, відпочинковий комплекс вул. Вітовського, 43 А (067) 008-2222 12:00 – 06:00 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

подія

Лицарі Ордену Вина: новітня історія

Раз на рік у мальовничому чеському Брно відбувається урочиста подія: збори місцевої ланки Лицарів Європейського Ордену Вина. Урочисто, під бій барабанів, у супроводі вершників проходять сучасні поборники шляхетних чеснот старовинним центром міста…

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Історики стверджують, що засновано це братерство було у 1333 році, мав Орден назву Св. Георгія. Але, на жаль, проіснувала спільнота недовго – в ті темні та буремні роки церква почала забороняти будь-які лицарські Ордени, вбачаючи в них загрозу монаршій владі. Сучасна історія Лицарів Вина почалася у 1984 році, коли австрійський винороб пан Томбор Тінтера, який сам є нащадком старого та шляхетного роду, вирішив відновити дію Ордену в Айзенштадті, згуртувавши навколо вічних цінностей достойних та поважних людей. Любов до вина є неодмінною чеснотою сучасних лицарів цього стародавнього Ордену, що зберігає традиції предків. Посвячення в його члени відбувається в найкращих костелах Європи та супроводжується певним ритуалом, який не змінювався з лицарських часів. Нині спільнота нараховує близько 5 000 членів та існує в різних країнах Європи. Братерство надає можливість спілкування з людьми шляхетних чеснот та які мають поважне відношення до вина. Але для того щоб називатися Лицарем Вина не обов’язково бути виноробом – потрібно любити цей напій, допомагати росту цієї галузі, сприяти розвитку культури споживання стародавнього напою. До речі, стати сучасним лицарем непросто, до Ордену приймаються люди за обов’язковою протекцією: хтось з чинних лицарів має дати схвальну рекомендацію неофіту. Причому як чоловіку, так і жінці – ґендерної нерівності у Лицарів Європейського Ордену Вина немає. Зазвичай збори однодумців проходять у форматі дегустацій та благодійних акцій. На святкуванні в Брно очільник Південно-Моравської ланки Ордену Алеш Поганка передав чек на 50 000 крон для лікування нужденного. На щорічному урочистому зібранні, окрім зустрічей, дегустацій, спілкування та обміну досвідом проходять церемонії посвячення нових членів спільноти. Цього року високої честі удостоєний українець – Станіслав Зайченко, який став першим у нашій країні Лицарем Вина. Відповідно, організація планує свій розвиток в Україні, залучаючи до своїх лав найкращих. Фото: Міхал Шмодлас

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

D ress code

Ігор Романович, ресторатор

Зручність та комфорт Без речей, звичайно, було б жити некомфортно, але особливого акценту на одязі я не роблю. Принаймні зараз. На мій вибір впливає насамперед якість. Це тому, що купувати речі я не люблю, для мене це ціла проблема. Ходити по магазинах, щось годинами міряти та обирати – це майже каторга і стрес! Тому обираю все якісне – щоб надовго. Люблю дорогий, надійний, добре пошитий одяг. Головне – не дуже швидко з нього виростати. Колись я надавав перевагу речам класичного стилю, але у зв’язку з роботою довелося змінити й свої вподобання. Зараз купую більш зручні, майже спортивні речі. Кежуал: гарні джинси та класна сорочка. Люблю бренд Fred Perry: носити – не зносити. Броги, класичні штани та сорочка: must have мого гардероба. Завжди. Ніколи не вдягну на себе завузький одяг, як-то кажуть, «в обліпку». Шкіряний одяг – теж не люблю. І такі специфічні «низькі» штани, в яких хлопці виглядають, наче з памперсом, – теж не моя історія. Хоча комусь подобається. Реклама на мене не впливає, точно. Прикладів не наслідую. Ні за ким не спостерігаю. Трохи бавився в моду у далекому минулому, але відійшло саме. Люблю годинники: спортивні, класичні. Чоловічий аксесуар. І, може, гаманці ще. Взагалі, на мою думку, це таке хлопчаче самоствердження: дорогі годинники, нові гаджети, я стверджуюсь по-іншому. Татуювання – мій найкращий аксесуар. Оновлюю, домальовую щось постійно. Взагалі татуювання – це як хвороба: головне почати. У мене все почалося з невеличкого смайлика – і бачите, що вийшло? Зараз культура тату-студій росте, з’являються справжні художники, але я б не дозволяв робити малюнки на шкірі до 21 року. Поки голова не увімкнеться. Іноді я думаю, що добре було б мати суперкласний класичний капсульний гардероб і носити його щодня. Але тоді доведеться змінити роботу. І взагалі, яка різниця скільки коштують твої кеди, якщо ти в них гуляєш по Парижу? Фото: Марта Михайлюк

На Ігорі: Жакет, штани, сорочка, взуття Roy Robson, пасок - Benvenuto, хустка - Cinque

Магазин Roy Robson/ Digel/Benvenuto ТРЦ Victoria Gardens

подія

Бал вогняних чорнобривців Запальне шоу, їстівні картини, фокстрот і танго - 12 жовтня у Львові відбувся класичний віденський бал в теракотовій палітрі, який поєднав українські традиції та європейську класику. Його символом став чорнобривець - 1,5 мільйона живих квітів в оздобленні, десерт у вигляді квітки і дорогоцінний чорнобривець від ювелірного дому Art Vivace.

Для довідки: як відомо, аристократичні віденські бали є непересічною подією європейського життя. Вони проходять в Празі, Нью-Йорку, Римі, Токіо та ін. Сценарій балу не змінювався майже сто років. Від гостей суворо вимагають дотримуватись дрес-коду - довга вечірня сукня для жінок і чорний фрак з білим метеликом для чоловіків. Дебютанткою Віденського балу може стати дівчина з будь-якого куточку світу, але лише одного разу. Дівчата, які відкривають бал, одягнені в білі сукні і обов’язково в коронах – модель корони змінюється щороку. Віденські бали відвідують королівські особи, світова еліта, під час заходу завжди збирають благодійні кошти на найбільші світові виклики.

У комплексі Edem Resort Medical & SPA, де проходив захід, гостей зустрічали вогняним театралізованим шоу. У традиціях старої Європи бал відкрили 16 дебютантів. Витончені бездоганні образи створювали фахівці визнаного міжнародного бренду La Biosthétique. Принцесою балу обрали Ганну Буряк - дівчина створила свій бренд одягу Belle Anna. А принцом став відомий танцюрист Денис Парфьонов. Королем і королевою балу обрали фінансиста Михайла Гойхмана і Юлію П’ятову, дружину футболіста Андрія П’ятова. Організатор віденських балів в Україні, генеральний директор групи компаній Brandberg Марина Ігнатуша називає поєднання української та європейської класики досить символічним в концепції балу у Львові - адже саме цього року відзначається сторіччя Західно-Української Народної Республіки зі столицею у Львові та двадцятиріччя визнання центру міста Лева надбанням світової культурної спадщини ЮНЕСКО. А віденські бали, як відомо, є світовим культурним надбанням. До речі, музичну програму вечора запропонував Артист ЮНЕСКО в ім’я миру, маестро Герман Макаренко разом з оркестром Київ-Класик. Вражаюче виглядали експресивні виступи артистів в унікальних українських вінках авторства дизайнера Ірини Підліпської. В арт-просторі балу представили експозицію унікальних 3D-картин відомої студії ексклюзивного подарунку Тетяни Нікітіної (Nikitina MAGIC SHOCK). Традиційно віденський бал у Львові був благодійним: на потреби львівської лікарні ОХМАТДИТ зібрали 281 тис. грн. Вели програму заходу популярні ведучі Марися Горобець та Тимур Мірошниченко.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

кіно

Яніна Соколова, телеведуча, актриса, кінокритик «До кінця 2018 року не буде тижня, у якому не було б української кінопрем’єри!»

Яніно, що ви скажете про український «кінобум», про який зараз не говорить хіба що лінивий? Він справді є чи це перебільшення? В Україні зараз є «кінобум», але приватного кіно. Це якщо говоримо про якість. Люди, які не клянчать грошей у держави і самі беруть повну відповідальність за свій продукт, викладаються на повну, і в результаті маємо результат у вигляді каси. А от щодо державного кіно… Тут у мене більше запитань, аніж відповідей. Грошей з держбюджету виділяється чимало, і це круто, але стрічок, які тішили б масового глядача і збирали касу, – одиниці. Державний механізм аж ніяк не сприяє «кінобуму». Його треба змінити. Іншими словами, приватний ресурс (меценати, продюсери, інвестори, спонсори) є запорукою успіху, а от державний – не завжди?.. По-різному. Але є гарний свіжий приклад: фільм DZIDZIO Перший раз, який недавно вийшов на екрани, збирає непогану касу. А держава у вигляді Мінкульту на етапі створення цього фільму відмовила його творцям у підтримці – не виділила жодної копійки, тобто визнала фільм таким, який не становить цінності для аудиторії, не дала цій картині шансу... Існує певна система клубності у діях Державного агентства України з питань кіно і Мінкульту, яку просто необхідно зруйнувати. Кіноринок України наразі не такий великий, і дійові особи цього ринку – одні і ті ж. І навіть при цьому є режисери, які за останній період знімають уже четверте кіно за кошт держави. При тому, що три попередні їхні фільми провалилися у прокаті і не виправдали ані сподівань, ані коштів. Так, люди, які знімали це кіно, є певними авторитетами у кіносвіті, але ж з їхніми фільмами щось явно не так, якщо їх ніхто не дивиться. Держкіно має робити висновки, що не так, а не сліпо підтримувати провальні проекти мільйонами гривень. Ще один кричущий приклад зсередини процесу, який мені недавно розповіли: при Мінкульті є окрема програма підтримки патріотичного кіно. Комедія у тому, що коштів, які виділили на цю програму, так багато, що їх не було кому розподіляти. І тут на засіданні один із членів комітету каже: «А кому ми там іще обіцяли?.. А, Віктор просив. Ну, давайте йому дамо…». Сумно все це. Адже є багато молодих режисерів, які не в «клубі», які не просять, а просто подають свої роботи на розгляд, – і вони апріорі «пролітають»… Видається, 2018 рік – таки переломний, рекордний. Маємо у цьому році найбільше кінопрем’єр! Це правда! Днями розписувала програму Кіно з Яніною Соколовою – і бачу, що до кінця року не буде тижня, у якому не було б української прем’єри! Із гучних та найбільш очікуваних новинок у найближчі місяці – Дике поле за романом Сергія Жадана Ворошиловград, Король Данило Тараса Химича, 2020. Безлюдна країна Корнія Грицюка, Кришталь Дар’ї Жук, Крути 2018 Олексія Шапарєва… А на початку січня 2019-го у прокат виходить комедія 11 друзів з Моршина від продюсера DZIDZIO Контрабас Сергія Лавренюка. Усі ці стрічки мають розставити нові акценти – показати, чого ж таки потребує наш глядач. Так, 2018 рік справді можна вважати переломним. І в наступні роки прогнозую ріст. Якщо держава, як пообіцяла, виділить у 2019-му на кіно мільярд гривень, кіноринок і далі ростиме. Єдине, дуже сподіваюся, що фільмів «для поличок» ставатиме все менше, що режисерам буде соромно знімати низькопробний продукт.

Який фільм 2018 року став для вас розчаруванням? Такий фільм, на жаль, не один. Найперше – Таємний щоденник Симона Петлюри режисера Олеся Янчука. Це сором і приреченість… Шкода витрачених коштів. Мені прикро, що в прокаті провалився фільм Коли падають дерева Марисі Нікітюк. Це дуже круте кіно, яке було відібране до конкурсної програми Panorama Berlinale 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, а українці його, на жаль, не сприйняли. Сумно, що наш глядач ще не доріс до такого якісного артового продукту. Ще одна стрічка, яка не зібрала аудиторію, – Місто, в якому не ходять гроші за твором Андрія Кузьми Кузьменка. Шкода мені, що й Брама Володимира Тихого не мала каси: вийшла у прокат у серпні, а це не надто вдалий місяць для прем’єр, а до всього, ще й мала слабку промокампанію, що трималася лише на ініціативах та діях актрис Ірми Вітовської та Віталіни Біблів. Ну, і ще один якісний провал 2018 року – Легенда Карпат: у цьому фільмі прекрасною є хіба що операторська робота. Решта – сценарій, режисура, актори – аматорство. Окрім головних героїв фільму, решта ганьблять професію. Але треба віддати належне Сергію Скобуну. Фільм поїздив по світу, і діаспора досить непогано зібрала касу перегляду в Америці та Європі. А яка ваша ТОП-п’ятірка українських фільмів-2018? Мій номер один – Донбас Сергія Лозниці. Далі – Коли падають дерева Марисі Нікітюк (копродукція України, Польщі та Македонії; до речі, це повнометражний дебют цієї режисерки): ну, я дівчина непроста, мій смак «зіпсутий» уже роками добрим кіно (сміється). Ще одна неймовірна стрічка цього року – Гірська жінка: на війні режисера Бенедикта Ерлінґссона (копродукція України, Франції, та Ісландії). До слова, за копродукцією – майбутнє українського кіно. Мені дуже дивно, чому, наприклад, нема тісної співпраці між Україною та Польщею: польське кіно зараз дуже потужно розвивається. З 8 листопада у прокаті – шедевр Павла Павліковського Холодна війна. Це найкращий фільм року про кохання, як на мене. Обов’язково сходіть! Але повернемося до моєї ТОП-5. Ще два українські фільми, які виокремлю, – Міф Леоніда Кантера та Івана Яснія і Позивний Бандерас Зази Буадзе. Про Донбас Сергія Лозниці, який претендує від України на Оскара. Чи (і як?) сприймуть іноземці це гротескне кіно про сьогодення України у стані війни? Іноземці – любителі шокових терапій. А якщо говорити уже зовсім відверто, то іноземцям на нас начхати. Ідеологічно ми нікому непотрібні. За кордоном слабо розбираються, що там у нас за війна і хто у тому винен. І нам треба із цим змиритися. То чи варто нам стидатися того, що вони побачать українців такими, якими нас показав Лозниця у Донбасі? Та вони нас взагалі не бачать… А Донбас сприйматимуть через творчість та гротеск і навіть не здогадуватимуться, наскільки все це близьке до наших реалій... Я сама із Запоріжжя, і бачу в цій стрічці своїх земляків… На жаль. Досі є значна частина населення Східної України, та і Києва, яке хотіло б жити при Росії… Боляче усвідомлювати це, ще й знаючи, яка страшна ціна уже заплачена – понад 10 тисяч українських солдатів загинули, а скільки скалічено. А мирні мешканці… Побачене у Донбасі шокуватиме іноземців. І це добре, адже матимуть сильну емоцію від українського кіно. Зрештою, у фільмі Лозниці – правильний месседж про те, хто у всьому цьому винен, про те, як Росія дурить увесь світ своїми новинами, як нівелює людину та людську гідність, як нехтує законом і словом…

Ми є на кіномапі світу – і це вже велике досягнення нашого кінематографа. Яке нове ім’я в режисурі ви відкрили для себе за останній період? Марисю Нікітюк. Це абсолютне відкриття, яке я зробила для себе цього року. З великою надією стежитиму за нею далі. Ще одне ім’я – також дебютант у повному метрі Роман Бондарчук – із фільмом Вулкан (копродукція України, Німеччини та Монако). Натомість розчарована, що Мирослав Слабошпицький так і не зняв фільм Люксембург про Чорнобиль. Але рада новині, що автор Племені зніматиме нове, інше кіно з Дарреном Аронофскі – голлівудським генієм, який цього року представив свій новий фільм Мати з Дженніфер Лоуренс і Хав’єром Барденом. Думаю, це буде дуже вдале кіно. Де зараз українське кіно на кіномапі світу? Не у центрі. Ми є на цій мапі – і це вже велике досягнення нашого кінематографа. Так, передусім через артхаус і документалки. Найперше завдяки Сергієві Лозниці та Мирославу Слабошпицькому. Але зараз з’являються нові перспективні імена. Отже, все у нас попереду! І якщо світову спільноту захоплює здебільшого арт-кіно, то нашого внутрішнього глядача – масове: Скажене весілля, DZIDZIO Перший раз, 11 друзів з Моршина… Тож працювати і розвиватися потрібно у двох напрямах: і у фестивальному, і у масовому! І тоді «оскари» та «каннські гілки», а з ними і касові збори українського кіно – не за горами! Записала Галина Гузьо Фото з архіву Яніни Соколової АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

т е ат р

Ляльковий: вихід за межі традицій

Театральне мистецтво багатогранне, особливо якщо воно створюється для дітей. Неймовірними барвами воно малює дитячу свідомість крізь призму лялькового жанру. Афіша побувала там, де живуть ляльки, де повсякчас існує казка: відкриваємо закулісся Львівського театру ляльок. Театр розташувався на непримітній маленькій площі в самому серці Львова, в приміщенні, яке на початку минулого століття було зведено як Будинок ремісників. Вже після закінчення II Світової війни ця будівля отримала нове дихання – у ній відкрився Театр ляльок, який дотепер радо вітає глядача. Зайшовши у головне фойє театру, одразу відчуваєш тепло – тут панує казкова реальність, сюди хочеться повертатись. Піднімаємося сходами на другий поверх до головного холу театру, зустрічаємо поглядом неймовірної краси вітраж, який розташувався над сходами, відображаючи мальовничість лялькового жанру. Насправді, колись вітражів було два, проте один з них був знищений та замурований. Нині на його місці висить ошатне дзеркало, увінчане бароковою рамкою, яке нагадує про величність театрального мистецтва. Перше, на що ми звернули увагу у фойє, – це вітрина з ляльками. Зі слів директора театру Уляни Мороз, усі ці ляльки були створені на світанку роботи театру його засновниками: режисеркою Антоніною Мацкевич та художником Сергієм Сташенком. Варто зазначити, що ляльки належать до «вечірнього репертуару», тобто задіяні у виставах для дорослих. І це чиста правда! Виявляється, Театр ляльок – це мистецтво не лише для дітей, але і для дорослих! 48

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Сучасні керівники театру пропагують цю думку, тому сьогодні Львівський ляльковий театр – це « від 3 до 103»: репертуар, постановки, сюжети вистав є зрозумілими дітям та цікавими для дорослих. Наразі ведеться активна робота над відновленням львівського «вечірнього лялькового репертуару» – ляльки ж у холі нагадують про це, адже є історичним відбитком репертуарної спадщини театру. Зал театру зовсім інший без глядача, у ньому панує атмосфера очікування казки. Просторе і світле приміщення та велика, нетипова для лялькового театру сцена не має ширми, що вказує на модерний напрям розвитку театру. Варто зазначити, що цього року сцена була розширена і це дає змогу втілювати ще цікавіші форми театрального мистецтва та використовувати складніші декорації під час вистав. Зокрема, під час відвідин залу ми спостерігали, як монтують реквізит і декорації, та побачили, як створюється казка для дітей руками дорослих. І хоч сцена театру, зважаючи на її історію, є функціонально камернішою, аніж традиційна театральна сцена, це не перечить створювати на ній сучасні постановки та вражати глядачів ляльковим театральним дивом. Спускаючись сходами зі сцени, потрапляєш у гримерки артистів. У «Ляльці», як часто неофіційно називають театр, працюють актори, які допомагають

іграшкам оживати, щоразу передаючи їм частку своєї душі. Мистецтво лялькового жанру є особливим, актори театру не просто керують маріонетками – на виставах можна почути їхній живий спів та побачити танцювальні постановки. Вони, як і актори традиційного театру, одягають костюми та накладають перед виставою грим, проте завжди на сцені працюють у дуеті зі своїми партнерами – ляльковими персонажами. Робота актора цього театру є специфічною, а тому, зважаючи на брак фахівців театрального жанру, при театрі існують спеціалізовані курси для акторів, які вивчають мистецтво лялькарської справи. До слова, нині на курси проходять 11 студентів, пізнаючи всі тонкощі роботи з ляльками на сцені театру. Минаючи гримерки, ми переходимо вузьким коридором до так званої «репетиційки» – зали, де проходять репетиції вистав. Тут актори вправляються в майстерності, відточують репліки та працюють над сценарним планом постановок. Інколи під час репетицій використовується складний реквізит або декорації, аби гра на сцені була довершеною. У репетиційній залі зараз розташувалася декорація до зимової вистави Казкові сни, яку готують до сезону технічні працівники театру. Декорація є надскладною, адже налічує 360 світлодіодів у різних рамках та фігурах, які в процесі вистави рухаються, малюючи глядачеві зі сцени світловий орнамент. І таких декорацій у театрі багато, всі вони підкреслюють новий подих театрального репертуару, перетворюючи вистави на незабутні шоу. Ляльковий театр не може існувати без ляльок. Аби дістатися до художнього цеху, де, власне, і виготовляють більшість реквізиту до вистав і зокрема ляльки, ми спускаємось крутими

сходами будівлі, в якій розташовано театр. До речі, приміщення театру частково є жилим будинком, а тому на сходах зустрічаємо львів’ян, які мешкають у ньому. У художньому цеху кипить робота – художники створюють реквізит до нової вистави. Це буде перша вистава «вечірнього репертуару», після затяжної паузи у цьому напрямі. Театрали відтворюватимуть на сцені Танго смерті Юрія Винничука – атмосферний і вражаючий твір, який зобразити можуть лише сміливі митці. Створення ляльок – складна річ. Ляльки виготовляють з різних матеріалів: від полімерного пластику до паперу чи тканини. Їхні конструкції можуть бути з об’ємними формами або ж простими «планшетними». Вигляд ляльки диктує естетика вистави та мистецький погляд художника, що створює її. Безпосередньому виготовленню передує створення невеличкого макета виробу, який згодом художня група перетворить на велику ляльку. Всі деталі спочатку виконуються у глині, згодом формуються в гіпсі, далі за допомогою техніки пап’є-маше створюється об’ємність та легкість виробу. Зрештою лялька механізується та оздоблюється, що робить її майже «живою». Загалом над одним персонажем працюють багато фахівців: художник-механізатор, художник-бутафор, модельєр та швея, які перетворюють звичні матеріали на мистецькі витвори. Львівський ляльковий театр завжди виходив за межі традицій і дивував сміливістю. У художньому цеху ми зустрілись з історичною постаттю – лялькою, яка стоїть біля витоків театру і з якою пов’язана цікава театральна історія. Роки заснування театру припали на тоталітарні часи, коли навіть натяк на щось національне вважався зрадою. Проте українське жило у львівських митцях. Однією з таких була вихованиця Курбаса Антоніна Мацкевич – режисерка та засновниця закладу. Аби підтримати український дух, вона вигадала в одній з вистав цікаву інтермедію, де два персонажі – король Данило та його син Левчик – представляють юним читачам постановку. Один з героїв – Левчик – був зображений і на першому логотипі театру, він обороняв львівські мури, які нагадували тризуб, тобто стояв на захисті всього українського. Тодішні чиновники змусили замалювати одну з веж будівлі на логотипі, аби картина не нагадувала українську символіку, а самого Левка називали Івасиком-Телесиком. Проте історія залишилась. Сьогодні команда львівського лялькового намагається створювати актуальні для молодого покоління глядачів вистави, йде в ногу з часом не лише в репертуарному плані. Бо театр має навчати, так вважають працівники «Ляльки», тому тут проходять різні мистецькі зустрічі та заходи, спрямовані на інтелектуальний розвиток дітей. Старий театр дихає по-новому і, безперечно, виходить за межі традиційного. За лаштунками мандрувала Юлія Лапан, фотографувала Ірина Похила

...сьогодні Львівський ляльковий театр – це « від 3 до 103»: репертуар, постановки, сюжети вистав є зрозумілими дітям та цікавими для дорослих... АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

па літ урк а

Дмитро Лазуткін

Артерія (вибране) --------кожна хвилина і кожна мить твоя солодка відповідальність за те що боліло за те що болить мов незворотність і неприкаяність і ось коли зникає страх зникають його навісні фантоми колір затримується в очах крапки перетворюються на коми власне тоді приходить вона та що встигла про все дізнатися ковтаючи відчай з пляшки вина вдихаючи запах нічної акації і будить і будить – прокинься вже обов’язково треба прокинутися бо світ це куля а ти – мішень мішень і куля колись зустрінуться

Новорічне дотики сонця наскрізні рулади їжте мелодію мов олів’є… доброго ранку мій снігопаде! доброго ранку кохання моє!

хай собі тихо лягає на шубку хай собі щось там шепоче і хай срібла насипле на першу маршрутку ти лише будь - не минай не зникай

--------давайте говорити ні про що бо всi ми вщент розвіяні вітрами і равлики з-під наших підошов щось тихо промовляють понад нами

в світі де паморозь липне до віття в світі де ми безнадійно чужі я тебе викликав з того століття де на розп’ятті точились ножі

ти лише сипся – з вершин цього саду з брів хмарочосів - по волі вітрів доброго ранку мій снігопаде! знову не видно наших слідів

і мить буденна клеїться до слів і далі йде по вигорілій мові і соняхи приваблюють жуків і ніч згортає переливи крові

так у сюжеті з’явилася жінка ніби наврочена ніби тонка ніби принцеса ніби сніжинка ніби прекрасна ніби така

тож починаємо – з першого кроку з першого видиху в свіжий озон… ніби монетку тримаєш епоху ніби сніжинка висить горизонт

давайте обертатися навспак давайте напинати ці вітрила... нехай це буде виклик або знак нехай це будуть – руки або крила

щоб захотілося бути для неї голосом вітром криницею – так… щоб на порозі тремтіли лілеї і розпорошував зерна вітряк щоб вимовляти їй у піднебіння сонні молитви тихі слова і проростати корінням – в коріння й жити під кригою ніби трава плутати легко – примари принади з першої спроби і з другої теж доброго ранку мій снігопаде! доброго ранку – не відбереш!

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

--------чим тонше повітря — тим довше лунає чим довше лунає — тим більше азарту ти телефонуєш нікого немає чи єі це сплутує твою карту ми вийшли на світло нам очі сліпило ми спрагу відчули кіоски на рейді ти сила я сила вони — також сила розмаж мої губи по глині чи крейді мов хтось розчесав неслухняне волосся… технічні озера — і хвилі як дози… мої катакомби твої верболози мов хтось розчесав — а воно заплелося! люби навзікайю купуй маракуйю запрошуй на гойю живи під мостами… жартуєш? насправді? так само жартую так само жартую а ще — не так само… і кожну хвилину проковтуєш двічі і мова смачна прилипає до слини… торують шляхи мов спокутують відчай в нічних капілярах небесні рослини ще світло тремтить між кварталів невірних й мовчання найкраще з того що почуєш… за кілька годин до великої прірви ти телефонуєш ти телефонуєш

Що подарувати що подарувати тобі на день народження хмільну теплу ніч поміж розчахнутих суцвіть? вогонь що пливе за течією зігрітий глиняним берегом? чи пір’їни хмар над атлантикою між яких застрягає погляд прикутий до всього цього неба за ілюмінатором? що подарувати тобі? прогулянку римським парком у бездоганних темних окулярах? розмови із застиглими тисячоліттями? шепотіння до стін котрі бачили стільки любові і муки що навіть моторошно торкатися їх руками? що є найдорожчим можливо вітер той який не можливо впіймати утримати вберегти? або час який вистрибує з руки і біжить за худорлявим хлопчиком з повітряним змієм? знаки запитання вигинаються ніби гальмівний шлях я подарую тобі все згадане і незгадане і ще щось у маленькій красивій коробочці Марія М.К. уяви – ти ніколи не повернешся в своє місто з усіма його вулицями і набридливими влітку тополями... товкатимеш терпку печаль ніби глевке тісто блукатимеш у безодні кружлятимеш концентричними колами але не пройдеш бульваром поміж парком і школою аби відчути повітря наповнене зрадами бо все що тебе здіймає і все що тебе оголює – розсипалось салютом й серпневими зорепадами і вдосталь слів що мов камені стрибатимуть у кишені і скільки завгодно спроб усвідомити власну вину твої персональні ведмедики давно вже стали мішенями всі люблять погратися – особливо якщо у війну (надруковано з особистого дозволу автора) Львів Видавництво Старого Лева 2018 Ілюстрації: Buba АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

музик а

Бандура – забутий інструмент чи саме зараз він переживає певне відродження? Бандура – це цікавий випадок. Бо, з одного боку, про неї всі знають, але… Чи в переліку ТОП-українських виконавців є бандуристи? Жодного… Тобто бандура стала своєрідним символом, який втратив свою практичну дію колись і лише зараз починає заново завойовувати своє місце на сучасному музичному ринку. Спитайте кількох пересічних знайомих, що вони думають про бандуру – і їхніми першими асоціаціями будуть капели бандуристів, які співають тужливі народні пісні або грають народні пісні в академічному аранжуванні. Можливо, часто саме так і є, але вже років із сім в Україні почала розвиватись нова субкультура бандуристів – це ті, хто хоче грати те, що інші зіграли б на гітарі або клавішах – хочуть бути в джазі, в рок- та поп-музиці. А чому би й ні? Якраз саме там і місце сучасній бандурі, бо це не стародавній інструмент! Сучасним моделям бандури – близько 50-70 років, і вони створені якраз для таких цілей. А народні автентичні твори краще звучать на діатонічних старосвітських бандурах та кобзах. Тому відродження – це не те слово. Це просто новий крок і нові наслідки. Які найцікавіші вкраплення бандури в сучасній музиці ви відзначили б? Україна зараз є лідером зі створення нових музичних форм з бандурою серед усіх бандуристів світу. Зазвичай у сучасних бандур-гуртах є лише одна бандура в оточенні інших інструментів. До речі, багато відомих українських зірок залучають до співпраці бандуристів, зокрема Onuka, Тарас Петриненко, Гайдамаки, Сестри Тельнюк, ТНМК, Святослав Вакарчук, Катя Чілі… В Україні уже є перші зразки електроакустичних та електробандур. Один з таких інструментів уже кілька років є у львівському гурті Troye Zillia.

LVIV BANDUR FEST: звуки бандури 7-11 листопада у Львові уже вдруге відбувся найбільший в Україні фестиваль сучасної бандури LVIV BANDUR FEST. Про розвиток інструмента у сучасних напрямах естрадної музики розповідає Анастасія Войтюк – арт-директор та засновниця фестивалю, солістка гурту Troye Zillia.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Яке майбутнє чекає бандуру в найближчі десятиліття? Її точно чекає дуже різнобічне майбутнє. Традиційна бандура залишиться, допоки не зміниться система освіти у музичних школах. Але у зв’язку із появою нових технологій та електроакустичних бандур, вони будуть частіше з’являтись у різних естрадних гуртах. Також розвинуться різні напрями музики, яку будуть грати бандуристи. Я дуже чекаю на більшу кількість інді та джазових колективів. Точно мають виникнути нові моделі бандур, і в кожному місті мають бути такі фестивалі, як Lviv Bandur Fest. Ми готові ділитися досвідом! Записала Галина Гузьо Фото: Дарина Момот

Готелі

Lviv

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036, (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Ramada Lviv Перехрестя вулиці Городоцької та Кільцевої дороги тел. +38 (032) 243 00 10 моб. +38 (067) 320 44 77 reception@ramadalviv.com.ua

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Готель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50'8.16"N, 24°2'28.32"E

Готель «Соната» вул.Морозна,14 тел. (032) 232-5000 info@sonatahotel.com.ua факс. (032) 232-5015

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com

Edem Resort Medical & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н Львівська обл. (067) 314–6512, (067) 314–3733 info@edem.com.ua edem-resort.com.ua

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В