Афіша міста Львів №08-09(41) 2018

№ 08-09 (41)

EdEm REsoRt mEdical & sPa: міжнародна нагорода

2 бокали Ірма ВІтоВська: Баба Пріся

#кузьма50: пам’ять мільйонів

аВстрІя: імперський смак

Зміст

4 Зміст

20

6 Ресторани/подія «2 бокали» Wine Spectator

34 dress code Ольга Саніна: гармонія має бути у всьому 36 PROщастя

8 ресторани

Ірина Плахтій: як зробити життя таким, якого прагнемо

Правдива історія 1000 варки 10 Гастротема

38 10 запитань

Пташині новини

Ірма Вітовська: про кіно, очікування, ролі та суспільство

14 Колонка шефа сучасна українська кухня

40 персона

16 Бачили

Ексклюзивні історії про Андрія Кузьменка

Правда, Старгород та інші хмільні місця

44 Музика

20 Бачили

34 38

МистецтваСмак: фабрика Енді Воргола в Дзизі 22 Винне питання Нова Зеландія

Українська пісня 2018 46 подія 48 Мандри Австрія: вишукана та імперська

28 Ресторани

52 Допомагаємо допомагати

30 Лістинг

не бути байдужими

32 Подія

54 Некролог

Осінній бал в Едемі

№ 08-09(41) 2018 обкладинка: Євген Іванов та Юрій Овчар сомельє ресторану De Vine Edem Resort Medical & SPA Фото: Марта Михайлюк Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ “Афіша міста” Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ №1189/443. Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

Керівник проекту: Станіслав Зайченко Головний редактор: Олександра Зайченко З питань розміщення реклами звертатися по телефонам: (067) 829-1755, (068) 185-0890 Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їхніх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

Друк: ТОВ «ПРИВОЗ ПРИНТ» м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № Розповсюджується в ресторанах, готелях, салонах краси, нічних клубах, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2018 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ “Афіша міста” і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ “Афіша міста” ЗАБОРОНЕНО

– Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

розміщення реклами: (067) 829-1755, (068) 185-0890 4

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Авторська шамотна кераміка

ТЦ МARK вул. Княгині Ольги, 95 -1 поверх, Західна Лінія

витончений вибір

Р е с т ора н и / п о д і я

«2 бокали»

від «Wine Spectator»

Ресторан De Vine заміського комплексу Edem Resort Medical & SPA нещодавно отримав міжнародну нагороду – «2 бокали». Спеціалізоване видання Wine Spectator, яке було засноване 1976 року, вручає цю нагороду з 1981. Ресторан De Vine є єдиним закладом у Львові, який отримав таку почесну відзнаку, та одним із 1215 закладів у світі. Афіша побувала на місці події, де сомельє гостинного закладу щиро діляться секретами успіху. Щороку команда світових експертів американського видання Wine Spectator відзначає ресторани з найкращими винними пропозиціями, які відповідають кухні закладу. Винна карта має бути складена професійно, налічувати широкий вибір напоїв. Видання висуває великий перелік вимог та навіть направляє винних критиків у ресторани, щоб оцінити роботу сомельє – такий собі Michelin для винних закладів. «Цю високу і справді бажану відзнаку заклади отримують насамперед за асортимент винної карти», – каже шеф-сомельє ресторану De Vine Євген Іванов. «Мають бути цікаві позиції, знахідки, своєрідний сценарій винної п’єси. Тоді журі справді бачить і оцінює роботу сомельє. Мало мати в переліку просто добрі та дорогі вина з гарних регіонів – їх необхідно вміти поєднати зі стравами, вміти все це запропонувати гостям. А наш гість рік від року стає все більш вибагливим. Багато хто вже добре розуміється на винах. Але до порад сомельє прислуховується охоче».

6

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

«Основний принцип, за яким формувалась наша карта вин, – багатогранність і різноманітність», – доповнює колегу сомельє Юрій Овчар. «Ми намагалися представити вина з усього світу. Підібрати вино для будь-якого гостя і під будь-яку страву. У нашому випадку над винною картою завжди працюють і сомельє, і гості закладу. Ми прислуховуємось до порад та побажань і намагаємось зробити вибір вина цікавим – щоб подарувати нові ено-гастрономічні враження та яскраві емоції. Бо саме за ними люди і приходять до ресторану». Сомельє ресторану De Vine пропонують 370 позицій вин із 120 регіонів, це понад 2000 пляшок, серед яких є справжні легенди історії виноробства – Petrus, Chateau Lafite Rothschild, Chateau Margaux. До речі, один із ресторанів Едем Резорту став переможцем Національної ресторанної премії СІЛЬ у номінації «Кращий заміський ресторан». Також у комплексі є власний виноградник з чотирма сортами винограду – і вже цього року ми зможемо скуштувати львівське вино, виготовлене в Едемі. Спілкувалась Олександра Зайченко Фотографувала Марта Михайлів

Edem Resort Medical & Spa винний ресторан De Vine 26 км від Львова edemresort.com

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

7

р е с т ора н и

Тисячна варка

Більше двох років тому Театр пива Правда почав працювати на площі Ринок і варити врешті добре крафтове пиво у Львові. І ось тут зробили тисячну варку! Тобто 1000-ий раз зварили смачне правдиве пиво.

За ці роки Правда змінилась і виросла. Тепер львівське пиво експортують у 11 країн світу, воно виграло 14 світових нагород, про нього писали медіа у всьому світі. Правда змінює культуру пиття пива в нашій країні і долучається до крафтової революції у світі. Тож тисячна варка – це показник успіху роботи пивоварні, своєрідний проміжний підсумок. «Тисячна варка – це насправді дуже круто для крафтової пивоварні в Україні. Бо, по-перше, кльово, що є такий попит на українське крафтове пиво, а по-друге, приємно, що наша мета – створити свій львівський стиль пива, стає ближчою, і багато хто в Україні і за її межами має змогу в цьому переконатися. І Львів поступово з’являється на пивній мапі світу. Нарешті львівське – це про пиво», – коментує подію Вероніка Мовчан, менеджер Театру пива Правда.

8

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Традиційно заклад випустить це пиво, яке зварили ще 25 березня, в пляшках лімітованою серією «1к». Його вже можна придбати в магазині Правди у великій пляшці – 0,75 літра. Пиво міцне. За загальним сприйняттям воно ближче до категорії вин та лікерів. Спирту – 11,4%, масова частка сухих речовин – 30%, гіркота – 60 ibu, стиль – Dessert Stout. Тисячна варка має характерний, як для десертного стауту, солодкуватий смак з приємною гірчинкою в післясмаку. Також відчутний виражений аромат анісу. Пиво має дуже густе тіло завдяки подвійному затиранню. До слова, за час свого існування в Правді зварили, розлили та продали вже понад 1,5 мільйона літрів пива.

Театр пива Правда пл. Ринок, 32 (050) 374-4086 10:00 – 02:00 pravda.beer

га с т ро т е м а

Курка і Ко Курчат восени лічать - кажуть добрі люди. А разом з ними й каченят, і гусенят - багато кого можна знайти у львівських рестораціях. Усі - смачненькі, гладенькі, приготовані за особливими рецептами та ще й вмілими руками кращих шеф-кухарів. Нумо рахувати!

гусяча грудинка на грилі Найдорожча ресторація Галичини (Масони) ресторан пл. Ринок 14/8 (другий поверх) (050) 430 8783

10

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Качине філе з овочами Vintage Nouveau ресторан готелю

вул. Староєврейська, 25 (032) 235-6834

фаршфроване куряче філе Балканський дворик

вул. Городоцька, 243 (067) 670-0001 12:00 – 00:00

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

11

га с т ро т е м а

качка а-ля по-пекінськи Split

пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211 00:00-24:00 split.lviv.ua

курча в прянощах Театр пива Правда

пл. Ринок, 32 (050) 374-4086 10:00 – 02:00 pravda.beer

12

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Сациві з курча Churrasco Grill & Wine

вул. Валова, 15 (067) 868-8684

паштет з курячої печінки Vintage Nouveau ресторан готелю

вул. Староєврейська, 25 (032) 235-6834

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

13

К оло н к а ш е ф а

М’ясо, оселедець і трюфель – що з цього вийде? Зараз це поєднання звучить екзотично, але для галичанок початку XX століття меленець був звичайною стравою. Я ризикнув і пристосував рецепт до сучасних технологій – вийшло неймовірно смачно!

Галичина виражала колоритний характер своїх жителів у стравах. Мультинаціональна, експериментальна, на стику різних культур – з такою витонченою українською кухнею я познайомився. Давайте відкривати нові сторінки національних смаків разом! Розпочнемо із рецепту Ольги Франко – меленця з трюфелями. Для початку нам потрібно змолоти кілограм свіжої свинини на м’ясорубці. Розтоплюємо столову ложку масла, підсмажуємо цибулю, вбиваємо до неї 4 яйця та смажимо. До фаршу додаємо солі, перцю та невелику гірку тертого або нарізаного оселедця. Вимішуємо яєчню з фаршем та формуємо кульки розміром з волоський горіх. Обкачуємо їх у сухарях із булки, після чого підсмажуємо кульки на маслі та складаємо в глечик. Потім готуємо розсіл: на розтопленому маслі підсмажуємо борошно, додаємо гарячий бульйон у підготовлену заправку та розтертий у ступці оселедець (зараз це 14

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

можна зробити за допомогою блендера) і проварюємо. Додаємо соус у керамічну форму зі смаженими кльопсами та запікаємо протягом 1-2 годин за невисокої температури. Меленець рекомендують подавати з овочами, трюфелями або томатами. Я пропоную подавати овочі, приготовані в качиному жирі зі спеціями (сюди пасує коріандр, бадян, часник, тім’ян і, звісно ж, лавровий лист). Готуємо за температури у 85 °C впродовж 1,5- 2 годин. Після цього просушуємо від зайвого жиру та запікаємо в розігрітій печі за високої температури протягом 1-2 хвилин. Якщо ви обираєте варіант з томатами, то приготуйте томатну пасту власноруч – це додасть яскравості смаку та підкреслить автентичність рецепту. Для 200 г томатної пасти нам потрібно 2 кг червоних томатів (також можна приготувати з жовтими). Зачищаємо їх від плодоніжки та перемелюємо в потужному блендері до ідеальної консистенції (найкраще

підійде вакуумний блендер). Після цього виливаємо на сковорідку з широким дном, ставимо на невеликий вогонь та випаровуємо зайву вологу, доки паста не загусне. Страву доповнить домашній хліб за рецептом Олени Франко. Розводимо 4 ложки борошна теплою водою або молоком. Додаємо 40 г дріжджів, даємо їм підрости. Потім додаємо борошно, сіль та замішуємо тісто. Формуємо подовгуваті хлібці та чекаємо 20-30 хвилин. Поливаємо гарячою водою і ставимо на 1 годину в піч. Окраса меленця – трюфель. Цікаво, що один із найдорожчих делікатесів сучасності українські домогосподарки використовували ще на початку XX століття. Усім відомо, що трюфелі ростуть у Франції та Північній Італії. Та мало хто знає, що вони поширені на Сході України і в Криму. Настав час повернути шарм української кухні. Вдалих кулінарних експериментів!

Артур Туманян – бренд-шеф комплексу Edem Resort Medical & SPA

Б ач и л и

Правдиве пиво Львова Засідання Львівського пивного клубу давно вже перетворилися на дружні посиденьки і доброзичливі сперечання: «чиє пиво краще» не псують загального настрою. У театрі пива Правда дегустатори з народу і справжні профі пили фірмове хмільне – броварі зі Старгорода та Кумпеля прийшли, як-то кажуть, зі своїм. Скажемо так: випили все – бо смачні страви від шеф-кухаря Юрія Кошика підходили під пінний напій якнайкраще. Випили – і чекають на продовження.

16

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Кумпель: ель у великому місті Поціновувачів крафтового пива гостинно приймала ресторація Кумпель на площі Митній. Окрім елей, зварених броварями у Львові, цього теплого вечора гості продегустували ель, зварений в іншому місті. Спробували вгадати: що то за пиво? Порівняти його з нашими улюбленими місцевими напоями. У Кумпелі, як завжди, було смачно, гучно та весело. Пиво з Правди та Старгорода презентували самі пивовари – тому у відвідувачів заходу був шанс розпитати про все: з чого що робиться і як. Висновки зробили – пива попили. Смачно! І далі буде ще смачніше.

18

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Б ач и л и

Вечеря на Арені Коли багатотисячний стадіон приймає компанію із 25 осіб, а впродовж цілого вечора емоції киплять як на українському el classico – то 13Шефів зібралися вечеряти на Арені. Шеф-кухарі компанії Арена-кейтеринг Микола Жадан і Володимир Осєнній підготували для гостей сет із п’яти страв, у яких продемонстрували гармонійне поєднання сезонних локальних продуктів із вишуканою сучасною подачею. До речі, кейтерингова компанія вперше бере участь у гастрономічному проекті 13Шефів. За словами керівника Арени-кейтеринг Ольги Задерей, головна мета участі – довести, що формат кейтерингового обслуговування не поступається традиційній ресторанній вишуканості. Вечеря у президентській ложі і справді не поступалася за рівнем обслуговування жодному з ресторанів. Щодо страв, то присутні переконалися, що кейтеринговий формат подачі зовсім не заважає сміливо експериментувати та поєднувати продукти для створення неординарних смаків.

Б ач и л и

Їж, пий, малюй як Воргол! Напередодні 90-річчя справжнього короля поп-арту, в останній місяць літа, відбулася в оновленій Дзизі неймовірна арт-вечірка МистецтваСмак. Разом з журналом Афіша міста Львів та партнером – мережею крамниць Вина Світу – гості вечірки пили ігристі вина та коктейлі, приготовані у стилі Енді Воргола, та пригощалися чудовими закусками закладу. Дегустатори дізналися про таємні сторінки життя художника та найкращі його творіння. А головне – разом з американською мисткинею Олею Рондяк, яка, як і Енді, має українське коріння, всі творили свої арт-об’єкти! Хтось малював на склі пляшок, хтось – на папері, хтось обрав для себе коробку замість полотна. Всі роботи, на думку Олі, заслуговують на увагу – бо всі ми в душі митці.

20

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

21

В и н н е п и та н н я

Нова Нова Зеландія Зелені мальовничі острови, що розташовані в південній частині Тихого океану, – це і є Нова Зеландія. До найближчого великого материка, Австралії, – 1600 км. Перші виноградники були посаджені тут у 1819 році – так свій внесок у виноробство зробили місіонери, що несли разом зі словом Божим і виноградну лозу.

На жаль, попри свою віддаленість, Нової Зеландії не вдалося уникнути навали філоксери й мільдью. Але якщо в Європі боротьба зі шкідниками велася шляхом пересадки місцевих лоз на американські кореневі системи, то тут просто масово висаджували американські гібриди, стійкі до шкідливої попелиці. Насамперед клон сорту Ізабелла – vitis lambrusca, який і став найбільш популярним. Але через сильний «лисячий» смак вина з нього виходили не дуже смачними – перевагу винороби віддавали кріпленим підсолодженим винам. Відродження галузі почалося в 1960-х, але упор тоді був зроблений на дешеві ігристі вина. Ринок підштовхував до змін і поступово відбувалося зрушення в бік сухих столових вин, виробництво яких виросло з 12% в 1962 до 91% – в 1985. Однак до середини 1980-х найбільш використовуваним сортом залишався müller-thurgau, з якого виходили злегка солодкуваті, безхарактерні вина. Потрібна була наступна хвиля нововведень, щоб місцеве вино стало таким, яким нині славиться Нова Зеландія. Цьому сприяли значні іноземні інвестиції. На етикетках новозеландських вин не зустрінеш напис «зі старих лоз», тому що вся сучасна винна індустрія країни нараховує менш як 40 років! Обсяги виробництва вина за світовими стандартами дуже невеликі – всього 10% від австралійських. Загальна площа виноградників – 20 тис. га! Смішно? Тим не менш сьогодні виноробна продукція Нової Зеландія добре відома далеко за межами країни. Дві третини вин йде на експорт. Австралія, Британія, інші країни Старого Світу – всі люблять білі новозеландські вина. З усіх країн Нового Світу в Новій Зеландії – самий прохолодний клімат для виробництва вина. Погода тут часто залежить від конкретного року, і є дуже сильні варіації між окремими регіонами. Добрий врожай на Південному острові зовсім не означає, що все буде добре на Північному, і навпаки.

22

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Ґрунти в основному – родючі, що є певною проблемою. Якісні ягоди з таких ґрунтів отримати складно, із того, що виросло, переважає Совіньйон Блан, на частку якого припадає 60% всього виробленого вина в країні. А з усього новозеландського Совіньйон Блан три чверті припадає на район Marlborough. Це велика річкова долина, де з часом утворилися значні відкладення мулу і гравію. Такі ґрунти добре утримують денне тепло, що допомагає під час тутешніх прохолодних ночей. Місцевий Совіньйон Блан відрізняється терпким, яскраво вираженим фруктовим ароматом, зі смаком тропічних фруктів, аґрусу, трав. ...Свій перший урожай господарство Dashwood зібрало в 1989 році, вже тоді прагнучи до повної гармонії з навколишнім середовищем. «Велике вино – це набагато більше, ніж виноградний сік, це алхімія, яка об’єднує унікальний терруар і майстерність винороба», – кажуть фахівці. Символом бренду стало рослина похутукава, що мовою маорі означає «туманний». Тут створюють вина, які є істинним відбиттям характеру Нової Зеландії. Вони такі ж сильні, як вітер, що проривається в долину, і такі ж дивовижні, як гори навколо виноградників. Dashwood Sauvignon Blanc з району Marlborough створено в яскравому і чистому стилі, щоб максимально повно проявити природну кислотність. Усі етапи виготовлення вина будуються так, щоб зберегти аромат і свіжість. На багатьох ринках саме це біле сухе неабияк потіснило Совіньйон з Луари – бо місцевий клімат робить дива. Маєте сумнів? Скуштуйте! Спостерігала та дегустувала Олександра Зайченко

Сезон гастровечiрок з журналом Афiша розпочато!

Cлiдкуйте за подiями у Facebook

Замовляйте квитки по тел. (098)922-8623

Продається будинок в котеджному містечку біля лісу

149 м2, два поверхи, підвал. Стіни - газоблок, пофарбовані (штукатурка «баранець»), внутрішні стіни пошпакльовані. Перегородки - гіпсокартон, шумоізоляція. Перекриття - бетонні плити, сходи бетонні, стелі утеплено. Вікна WDS 5-ти камерний профіль, 2-х камерний склопакет. вхідні двері - броньовані, шпон. Дах - металочерепиця (Італія). Під’єднано електрику, воду, каналізацію. Газ біля будинку, ділянка 8 соток.

Телефонуйте (067) 383-8781

Б ач и л и

Хмільний Старгород Пиво завжди тут ллється рікою – Старгород вміє пригощати й смачно, і щедро! Гостям у чеському пивному закладі раді завжди. Особливо, коли вони – поціновувачі хмільного напою. Цього вечора Львівський пивний клуб дегустував лагери – пиво з Кумпелю та Правди сперечалося зі старгородським лагером. Гості обирали своє улюблене. Скуштували також смачних страв – старгородська рулька, фірмові ковбаски, овочі-гриль пасували до пива. Але, якщо ви запитаєте, яке пиво було кращим – вам дадуть чесну відповідь: у Львові все пиво найсмачніше!

Б ач и л и

13 Шефів: остання вечеря літа Що може бути кращим, ніж вечеряти на одній із найрозкішніших терас міста Лева?! Хіба що насолоджуватися останніми теплими днями в компанії найкращих шефів міста. Гостинна тераса Євроготелю стала місцем, де зустрілися горизонти передосіннього неба і гастрономії. Приймав вечерю вже знайомий нам шеф кухні Сергій Щокін, який гармонійно єднав тепло літа та кулінарне натхнення у вишуканих стравах. Віталій Губбайдулін підкреслив усі страви цікавими винами, які балансували та доповнювали смаки. Не одними краєвидами насолоджувалися гості. Насичення естетичне довершило насолоду від гастрошедеврів. Холодну закуску карпачо з річної форелі подали на подушці з льоду; у салаті незвично поєдналися кавун з козячим сиром; гаряча гуска з винним соусом просто танула у роті, а прянощі залишали шалений післясмак. А на десерт – теплий персик з морозивом та карамеллю як заключний акорд літньої симфонії 13 Шефів.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

25

Б ач и л и

Вінтаж: добрий початок сезону Осінні гастровечірки разом з журналом Афіша розпочато! Приємна і смачна зустріч поціновувачів смакових радощів і насолод відбулася у ресторані Вінтаж. Завдяки незмінному партнеру вечері – мережі крамниць Вина Світу – гості цього вересневого вечора куштували неймовірно смачні вина з Нової Зеландії у супроводі смачних страв кухні закладу. Вишукані та елегантні sauvignon blan, chardonnay, riesling, pinot gris від відомого виробника Dashwood смакували цього ще по-літньому теплого вечора надзвичайно. Гості куштували, обирали найулюбленіші вина та страви і вітали один одного з початком сезону смачних та цікавих вечірок! Доєднуйтеся!

26

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

р е с т ора н и

М’ясна ватра

пікнік у місті від Кумпеля

Надворі – час пікніків та посиденьок на природі з друзями. Але тепер, щоб посмажити м’ясо та овочі у компанії близьких друзів, необов’язково виїжджати за місто. У пивній ресторації Кумпель вам запропонують справжній настільний мангал з набором доброго м’яса для грилю – це теляча та свинна вирізка, м’ясо індика та курятина. Подається страва із запеченою до золотої скоринки картоплею, соковитими овочами, домашнім хлібом та чотирма соусами на різний смак – сирним, зеленим, з корнішонами та вудженим перцем. Така компанійська страва нагодує 4-6 добрих друзів. Особливо добре вона смакує до кумпельового пива. Тож радимо замовити «пивну вежу» на компанію до такої нагоди. Це спеціальна пивна ємність, що вмішує чотири літри хмільного напою. Її можна наповнити будь-яким з шести сортів свіжого розливного пива Кумпель. Зокрема – це Галицьке світле і Пшеничне, або Золотий та Бронзовий Елі – класичні сорти. Або кумпельовий крафт, найпопулярніші сорти з якого – India Pale Ale світлий, Mosaic та Hoppy Lager. Але що це за пікнік без музики біля справжньої ватри? Резиденти ресторації гурт Кварта Львівська щоп’ятниці та щосуботи заграють вам атмосферну музику Львова 30-х років – твори Генрика Варса, Богдана Веселовського чи Збігнєва Куртича в авторському аранжуванні соліста гурту Юрія Кондратенка.

Більше на resto.lviv.ua 28

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Кумпель Пивна ресторація проспект Чорновола, 2 Б (068) 998-99-95 (032) 229-51-77 11:00 – 24:00 kumpelgroup.com

Б ач и л и

Райська «зелена» вечеря Згадували літо і сповна насолоджувалися початком осені у мальовничому заміському відпочинковому комплексі Edem Resort Medical & Spa учасники проекту 13Шефів. Цього разу компанію приймав «зелений» ресторан Panorama. Цього понеділка шеф-кухар Христина Федочинська відкрила для гостей справжній смак здорової, екологічно чистої їжі. Як каже сама Христина, кожна її страва несе величезний заряд енергії – бо приготована з продуктів, вирощених та зібраних на городах Едему. Вечеря почалася з ягідно-томатного гаспачо, відтак гості скуштували ніжний та поживний салат з кіноа (глютен free!), соло якого перехопив яскравий та солодкавий крем-суп з гарбуза. Що казали дегустатори? Що канелоні з кабачка та м’яса індички можна їсти щодня, що рибка з савойською капустою – взагалі смакота неймовірна, а за десерт, який складався з гарбузового суфле з морозивом із запечених яблучок і інжиру, можна не вагаючись віддати півкоролівства. І це – чиста екологічна правда.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

29

Р е с т ора н и

Індичка з млинцями Балканський дворик вул. Городоцька, 243 (067) 670-0001 12:00 – 00:00

Амадеус ресторан пл. Катедральна, 7 (032) 235–6316 10:00-23:00 Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235–8188 08:00-00:00 Бартоломей ресторація львівської кухні Lemberger Küche вул. Вірменська, 5 (098) 835-5570 10:00-23:00 bartolomey.lviv.ua Бачевських ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 08:00–02:00 kumpelgroup.com Бідон Бар вул. Лесі Українки, 23 (067) 274-2292 14:00 – 02:00 Букет вина бар-крамниця вул. Староєврейська, 15 вул. Валова, 19 (032) 235-4127 Вероніка кондитерська-ресторан пр. Шевченка, 21 (032) 261–4456 09:00-23:00 veronica.ua 30

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Вівсянка, сер! вул. Дудаєва, 5 (096) 722-1177 Вірменка кав’ярня вул. Вірменська, 19 (067) 278-1608 09:00-23:00 virmenka.akurat.com.ua Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751 09:00–24:00 wienkaffe.lviv.ua

Дублін паб вул. Вірменська, 1А (032) 261-6171 11:00-02:00 Динамо Блюз ресторан вул. Василя Стуса, 4 (032) 275–0189 12:00-23:00 Дністер ресторан Premier Hotel вул, Яна Матейка, 6 (032) 297-4365

Вулик Медовий ресторан вул. Грушевського, 16 (098) 035–7677 10:00-23:00

Євроготель панорамний ресторан вул. Тершаковців, 6А (093) 348-3114 00:00-24:00 eurohotel.lviv.ua

Гармата Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-8222 07:00-23:00 citadel-inn.com.ua

Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147 10:00 – 22:00

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352 (032) 232–9606 (098) 229–2222 12:00-23:59 mykola.kumpelgroup.com

Корки та крихти ресторан вул. Лесі Українки, 27 (096) 764-6463 09:30-23:30

Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 09:00–02:00 cinemajazz.com.ua

Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 10:00-23:00 royal-brewery.com

Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780 00:00–24:00 Кумпель пивна ресторація пр. Чорновола, 2Б (032) 229–5177 11:00–24:00 kumpel.biz Медівня кафе вул. Краківська, 17 (098) 787-9393 09:00-22:00 medivnia.com На Мангал steak house пр. Шевченка, 25 (063) 529-3771 (098) 877-7512 11:00 – 00:00 Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) (050) 430-8783 12:00-02:00 Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 10:00–01:00 panorama-hotel.com.ua Патріот ветеранська ресторація вул. Дорошенка, 7 (098) 776-2900

Під Клепсидрою (Дзиґа) кафе вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 10:00-00:00 dzyga.com Підпільний Кіндрат ресторація авторських настоянок вул. Валова, 25 (098) 035–7678 10:00-23:00 Правда театр пива пл. Ринок, 32 (050) 374-4986 10:00 – 02:00 pravda.beer Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565 09:00–23:00 Світ кави кав’ярня пл. Катедральна, 6 (032) 295–2077 07:45-23:00 svitkavy.com Старий Рояль ресторан вул. Ставропігійська, 3 (032) 235–6694 11:00-23:00 staryj-royal.com.ua Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина, 1 (032) 229–5505 00:00-24:00 stargorod.net Тераса ресторан Edem Resort & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н (067) 314-6512 (067) 314-3733 11:00-23:00 edem-resort.com.ua Тлустий гусак ресторан середньовічної кухні вул. Друкарська, 9 (067) 238–0462 11:00-02:00

Хата Воєводи ресторан парк-готелю Древній Град 7-й км траси Київ-Львів, с. Гамаліївка (098) 715–8878 (032) 235–1001 drevnygrad.com.ua Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 (032) 235–6949 08:00-22:00 cukiernia.com.ua Чесне м’ясо ресторан пл. Ринок, 28 (068) 439–4396 12:00-23:00 akurat.com.ua Шекспір ресторан вул. Любінська, 144 (032) 295–5295 09:00-00:00 shekspir.lviv.ua 36ПО ресторан пл. Ринок, 36 (032) 236-7050 12:00 – 00:00 36po.com.ua Bratello Italian grill restaurant вул. Корнякта, 1 067-737-8898 07:00 – 00:00 Cabinet ресторан-кондитерська вул. Винниченка, 12 (068) 783-6084 10:00-23:00 Churrasco Grill & Wine вул. Валова, 15 (067) 868-8684 обіди по буднях 12:00 до 16:00 Doctor Faust ресторан вул. Вірменська, 14 (098) 507-7066 10:00-23:00 Eclair Boutique вул. С. Бандери, 6 (067) 201-0184 09:00-20:00 JagerWald бар-ресторація вул. Федорова, 2 (067) 274-2244

4friends віскі-бар вул. Дудаєва, 2 (032) 225–6554 12:00-02:00 4friends.com.ua

Split паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211 00:00-24:00 split.lviv.ua

Libraria Speak Easy Bar Вірменський дворик (067) 726–4924 libraria.com.ua

Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 07:00–23:00 szkocka.com.ua

Lemberg Graf ресторан вул. Братів Рогатинців, 4 (093) 417–9777 (098) 617–5725 11:00-23:00 LOVE&LVIV ресторан вул. Стрийська, 66 (098) 715–8851 11:00-23:00 Muscat ресторан площа Галицька, 7 (067) 808-0495 Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 07:00-23:00 monchef.com.ua PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 partyfon.lviv.ua Park. Art of Rest ресторан, відпочинковий комплекс вул. Вітовського, 43 А (067) 008-2222 12:00 – 06:00 Plates & Cups Урбан кафе вул. Братів Рогатинців, 43/12 (098) 848-6812 facebook.com/PlatesCups/ Speak Easy The Cult ресторан, клуб вул. Чайковського, 7 (097) 239–1414 18:00-06:00

Tante Sophie cafe escargot вул. Друкарська, 6А (098) 095–8129 10:00-23:00 tantesophie.lviv.ua Тараs Papas гастробар пл. Соборна, 2 (093) 550-4260 11:00 – 23:00 44 Tart Flambe & Bar пл. Ринок, 44 (067) 831–8788 Tartufo trattoria ТЦ Forum Lviv вул. Під Дубом, 7 (068) 885–4736 10:00-22:00 tartufo.lviv.ua Terrazza ресторан пл. Звенигородська, 3 (032) 297–4843 (093) 439–9310 10:00-23:00 terrazza.lviv.ua Trattoria da Domenico пл. Ринок, 29 (пасаж Андріоллі) (067) 808–5858 10:00-23:00 domenico.lviv.ua Vintage Nouveau ресторан авторської кухні вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235–6834 11:00-23:00 vintage-nouveau.com Winston Churchill PuB вул. Академіка Гнатюка, 4 (032) 255–3999 10:00-02:00

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

31

подія

Віденська осінь у Львові Подія осені – справжній Благодійний Віденський бал поблизу Львова!

Місце проведення обрали не випадково. Комплекс Edem Resort, який розташований серед мальовничої природи, є осередком культурного життя Західної України, де митці зі всієї країни створюють нові арт-проекти та втілюють свої ідеї. Саме на цьогорічному Віденському балу роботи митців будуть залучені як благодійні лоти – отримані кошти організатори планують передати в одну з дитячих лікарень Львова.

32

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Віденський бал проходитиме згідно з усіма європейськими канонами, за участі іноземних гостей, спортсменів та зірок. Сценарій проведення балу незмінний упродовж ста років! Традиційно свято розпочинають шістнадцять пар юних дебютантів, які танцюватимуть полонез, вальс та танго. Учасники та гості мають дотримуватися дрес-коду – black tie. Тема цьогорічного балу – теракотова осінь. На честь цього всі зали планують прикрасити аж мільйоном живих квітів – жовтогарячих вогняних чорнобривців. На другий день балу в Edem Resort гості події зможуть насолодитись усіма перевагами п’ятизіркового відпочинку: чоловіки можуть взяти участь у турнірі з гольфу, побувати на сигарній дегустації, а жінки – відвідати бранч із представниками знаменитого французького ювелірного дому, послухати лекцію консультанта з етикету Тетяни Полякової. Благодійний Віденський бал відбуватиметься 12-13 жовтня в готельно-палацовому комплексі Edem Resort Medical & SPA, що знаходиться поблизу Львова.

Придбати квиток на бал можна в організаторів за тел: (067) 464-70 06 #edemresortspa #detox #fivestarhotel #edemscience АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

33

D ress c o de

Ольга Саніна,

керівник відділу маркетингу оптового ринку Шувар, event-менеджер

Елегантна гармонія Одяг – це доповнення мого внутрішнього світу, зовнішня оболонка. Як кожен бренд має свою унікальність, так і кожна людина унікальна. Всім етапам її розвитку характерні особливі стилі та напрями в одязі. Одяг змінюється разом з людиною. На жаль, часто буває так, що внутрішній світ людини розходиться з її дорогим та елегантним одягом. Пустоту і примітивність не скрити нічим. Одяг важливий, недарма кажуть, що по ньому зустрічають. Більш того це –своєрідний меседж, який людина хоче донести до суспільства. У дев’ятому класі всі дівчата мали кумирів, а у мене їх не було. Я ніким не захоплювалась. Але думала: як зробити так, щоб бути кумиром самій для себе? Подумки малювала те, як би я хотіла виглядати в майбутньому, яку б хотіла мати родину, роботу, будинок. Ця картина вимальовується тепер у моєму справжньому житті. Уявляла я і свій одяг – він був дуже діловим і елегантним, із взуттям на високих підборах. І це – єдина деталь, якої я майже ніколи не дотримуюсь. Моя бабця непогано шила – тому і моя мама, і ми, її діти, завжди виглядали дуже добре в ті непрості часи. Більш того бабуся навчила шити і мене, я навіть маю в гардеробі власноруч створені та зшиті речі. Щоб я не вдягла на себе – я завжди виглядаю дуже худенькою. Може, саме тому не люблю речі, як-то кажуть, «в обтяжку». Не люблю вульгарних, відвертих, «кричущих» речей, вони, на мою думку, сигналізують про комплекси людини. Навіщо мені приваблювати очі оточення шаленим декольте або малесенькою спідничкою? Проте в моєму гардеробі завжди буде цікаве взуття. Джинси – то теж мій «маст хев»: я можу вдягнути їх на прес-конференцію, на прогулянку з дитиною, в супермаркет. Головне – чим їх доповнити. Люблю часто змінювати свій гардероб. Наводити порядки – і знаходити щось забуте і цікаве. Але, як правило, просто так речі не купую – завжди думаю: з чим я то буду носити. Підхожу до речей системно. У донечці я намагаюсь вже зараз виховувати жіночність та стильність. Бо впевнена: багато чого закладається саме у такому юному віці. Хочу красиву довгу вечірню сукню – у мене її ще в гардеробі немає. То поки моя маленька мрія. Колись аксесуарів я не носила, але придивлялась, як їх носять інші люди. Щось мені подобалося, щось ні. А зараз я ношу багато браслетів, маю їх велику кількість, самих різних. Люблю їх і вмію носити. Вони дуже гарно доповнюють всі мої образи. Мама навчила мене одної важливої речі – формувати свій ранковий гардероб з вечора. Цього я зараз вчу своїх дітей. Поняття «гарно вбрана жінка» – це баланс. Всього має бути в міру. Жодного перебору: тільки елегантна гармонія. Фото: Марта Михайлюк 34

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

На Ользі: все - Betty Barclay, колекція Dark Blue-Sun, взуття Pertini

Магазин Betty Barclay ТРЦ Forum Lviv

PROщ астя

Ірина Плахтій: співавтор успіху

Колись у школі ми писали твір на тему: Що таке щастя? І кожен складав на папері із літер своє, тоді ще дитяче відчуття цього поняття: ми охоче писали про маму, про п’ятірки, про день народження, про подарунки, навіть про котика та про солодощі. Щастя було простим і зрозумілим. Але скільки разів у житті ми переписували наново цей твір? Скільки разів думали про своє, особисте та особливе щастя, шукали його? І не завжди знаходили, і навіть переставали вірити в його існування. Коуч, що постійно практикує досвідчений тренер, яку багато хто називає просто – співавтор успіху – Ірина Плахтій метафорично порівнює щастя з великим симфонічним оркестром, до складу якого входить багато різних інструментів. Якщо слухати окремо кожен – це просто звуки. Коли ж інструменти виконують твір – народжується музика, яка викликає емоції та відчуття. Вже тривалий час Ірина допомагає людям бути і композитором, і диригентом свого власного життя. Бо можна очікувати щастя, а можна жити в процесі його створення. Ця розмова розпочинає цикл публікацій про силу та мудрість, які живуть всередині кожного саме для того, щоб зробити життя таким, якого прагнемо.

Ірино, скажіть, а що ж таке щастя? У кожного воно своє, власне. Для когось поняття щастя – це матеріальні статки, для когось – його внутрішній стан. Для іншої людини – щастя в його стосунках. А для мене щастя – це мить. Певна мить і певні відчуття в цю саму мить. Це те, що пов’язано із самим потаємним. І саме це дає мені життєву енергію. Якщо люди задумаються, то більшість дійде саме такого висновку. Багато клієнтів приходять до мене із запитанням про щастя. Як бути щасливим? І коли ми починаємо заглиблюватися в особисте розуміння людиною цього почуття – в кожного воно справді виявляється своїм. Як правило, це потреба, яка на цей момент часу не була задоволена. Тобто людина не завжди розуміє, де її особливе щастя? Безумовно! Працювала я з однією жінкою, справжньою бізнесвумен – і разом ми шукали її особисте щастя. Ми цілий день розбиралися: що ж є щастя в її розумінні? Ця людина мала матеріальні статки, родину, мала гарний будинок, автомобілі, гарний жіночий бізнес, який вдало працював у різних куточках світу... Можна сказати, що в неї було все, крім одного – розуміння, як відчувати себе щасливою. Розібратися було не просто – насамперед, потрібно було створити внутрішній контакт людини із собою, зі своєю внутрішньою дитиною. І відповідь знайшлася – і була дуже несподіваною: її особисте відчуття щастя полягало в дуже простих речах. Залишитися в неділю вдома, зранку полежати в ліжку і нікуди не бігти, відпочити, подивитися фільм і з’їсти канапку. Моя клієнтка була дуже здивована! Такі прості дії та емоції робили її щасливою! Щастя виявилося зовсім близько – і це був не черговий будинок на Маямі або яхта. Розібравшись у ситуації, ми разом знайшли те, чого справді їй не вистачало – вміння розслабитися, зупинитися, приділити час собі. Хоч раз на тиждень зробити собі вихідний, дозволити просто відпочити, приділити увагу дітям. Нікуди не бігти! До цього моменту вона працювала без упину, думаючи, що так і має, що саме це і зробить її щасливою. Після нашої співпраці, вона зателефонувала і сказала: «Тепер я розумію, що нікому нічого не винна, я вмію робити своє щастя власноруч. І це так просто і легко!» Жінці просто був потрібен час для перезавантаження! Вона почала себе слухати, увійшла у контакт з собою, своїм «Я». Ми думаємо, що щастя – це щось глобальне. Але дуже часто воно знаходиться просто поруч. І таких випадків, насправді, дуже багато.

36

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

А чи можна сказати, що розуміння свого внутрішнього щастя веде нас до здоров’я? Завжди щастя дорівнює здоров’ю. Бо щастя – це внутрішня гармонія. А цей баланс неможливий без гарного здоров’я. Іноді в роботі я використовую таку особливу техніку – Колесо балансу. Є різні контексти життя людини – і прописуючи, оцінюючи їх, можна зрозуміти, що працює, а що – ні. Який контекст потрібно «підтягнути» до балансу, а якого досить – бо не може бути перекосів. Якщо є прекрасний бізнес, але немає стосунків або фізичного здоров’я – людина не може почуватися гармонійно. Але де саме є дисбаланс – я і допомагаю з’ясувати. І дуже часто спостерігаю, що люди не звертають достатньо уваги на своє здоров’я. А коли розуміють, що саме цей аспект є основним у контексті життя – починають цим активно займатися, і баланс відновлюється.

Але всі ми – самовпевнені. Ми думаємо, що все про себе самі знаємо. Тож, як зрозуміти, що без сторонньої допомоги свої питання не вирішити? Коли починають переважати відчуття безпорадності. Коли людина розуміє, що йде тими ж самими шляхами, як завжди, користується тими самими стратегіями, що й завжди, але нічого доброго в житті не відбувається. Бажаний результат не отримується. Моя робота здебільшого спрямована саме на тих людей, які вміють і мають сміливість зізнатися самі собі в безпорадності. Як правило, це успішні люди, які у своєму житті багато чого досягли. Але дійшли до певного рубежу. Через самі різні причини відбулася зупинка руху вперед. Є намір, є потенціал, є бажання – але немає енергії рухатися далі. Не виходить! От саме тоді потрібно шукати нові стратегії розвитку, потрібно звертатися до гарного фахівця і разом з провідником шукати свій новий шлях. Відновлювати ресурси. Іншими словами, вчасно і правильно поставлене запитання – вже половина відповіді на нього? Абсолютно правильно! Я іноді кажу людям: ви можете самі собі ставити запитання. Якщо правильно їх сформулюєте – то вже частина шляху до вашого успіху буде пройдена. А хто частіше звертається по допомогу? По-різному. Як правило, більшість – то чоловіки. Хоча, буває і навпаки – в різні роки я спостерігала різні тенденції. Вік також буває дуже різним – наприклад, зараз я допомагаю зовсім юній персоні, їй тільки 14! Але проблеми та амбіції в неї такі дорослі! Я маю гарний досвід роботи із такою категорією – бо всі наші психологічні ресурси мають коріння саме в дитинстві. І тут важливо розібратися – з чим ми маємо справу: з дитячими потребами та бажаннями, чи з потребами та бажаннями батьків, які нав’язують їх дитині? Бо саме так іноді відбувається.

А чи повертаються до вас ті, кому ви допомогли у свій час досягти успіхів? Дуже часто! Бо у мене така робота, де в кінці речення ставляться три крапки. Вона довга, як саме життя. Є люди, які періодично потребують моєї професійної допомоги вже 12 років! Знаю їх із самого початку моєї практики! Бо життя іде, люди змінюються, ростуть амбіції, з’являються нові плани, цілі та бажання. Постійного балансу немає! І коли хтось це обіцяє – то є неправдою. Неможлива постійна стабільність, є постійний рух. Буває так, що до вас приходять цілою родиною? Так. І я не можу сказати, що це – не успішні родини. Але в житті трапляються самі різні ситуації. І іноді працювати з великою системою, якою, по суті, і є родина, більш ефективно, ніж з одним з її членів. Результат досягається швидше і він – кращий. Одного разу мене запросили до Києва допомогти знайти діалог і порозуміння у великій родині, де було все: і чоловік, і дружина, і другий шлюб обох, і батьки, і різні діти, і спільні. Не було тільки гармонії та діалогу. Кожен мав свою правду і не мав прийняття ситуації. Але все вдалося налагодити – я спостерігаю за життям цих людей і задоволена, що змогла їм допомогти свого часу. До речі, про задоволення: ви радієте результатам своєї роботи? Я отримую шалене задоволення від того! У мене дуже цікаві клієнти, люди, з якими я також росту, отримую новий досвід. Знову приклад – чоловік, якому я колись допомагала, вдруге звернувся до мене з питанням: він хоче кинути палити. Але йому для цього потрібен стимул. І він сам вирішив запропонувати мені такі умови: якщо береться за цигарку – перераховує мені 500 євро. З одного боку, мені це вигідно (сміється), з іншого боку, як персональний тренер я хочу, щоб він кинув ту звичку і досягнув своєї мети. І я погодилась на такий, безумовно, дивний контракт – і щиро вірю, що відповідальність його буде стримувати.

Ірино, ви можете, як-то кажуть, «по кісточках» розібрати психологічний стан інших людей. А чи вдається вам домовитися із собою? По-різному, бо я теж жива людина. І у мене також є емоції, і я також впадаю в різні стани. І мені теж буває сумно. І тоді я даю собі вільно «прожити» свої емоції – якщо хочеться плакати – треба плакати. Але я працюю над собою постійно – бо тренер, який сам не розвивається, не має морального права працювати з людьми. А простір для розвитку є завжди. Завжди є новий щабель, є нові техніки, які допоможуть мені стати краще. Бо я дуже хочу, щоб мої клієнти, які повертаються до мене, отримали щось від мене нове. Я постійно вчусь, нещодавно отримала міжнародний сертифікат з арт-терапії, ще один – з арт-коучингу. Їду на міжнародний навчальний семінар з тренерської майстерності, який веде всесвітньо відома Мерилін Аткінсон. Так я росту. Це – принципово. Тренер має ставати кращим. І професійно рухатися далі. Безумовно, мені, як і всім, періодично потрібно перезавантаження. Для мене найкращий варіант – подорож, якась цікава поїздка. Інші країни, інші міста, нові люди. До речі, подорожі – це величезний ресурс для розвитку, для натхнення, який обов’язково треба використовувати. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: особистий архів Ірини Плахтій

У кожного з нас є достатньо мудрості та сили всередині себе, щоб зробити своє життя таким, якого ми прагнемо...

(067) 808-0400 irynaplakhtiy.com АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

37

1 0 з а п и та н ь

до Ірми Вітовської,

актриси, продюсерки, громадської діячки

Пані Ірмо, одна з найгучніших українських кінопрем’єр 2018 року – фільм Володимира Тихого Брама, у якому ви зіграли головну роль – Баби Прісі. Чи ваші особисті очікування від реакції на цю картину збіглися із думками глядачів? Збіглися і навіть перевершили мої очікування. Перші враження глядачів я збирала ще торік, коли у листопаді 2017-го відбулася світова прем’єра Брами на Талліннському кінофестивалі Темні ночі. Пригадую, тоді була трохи здивована тим, наскільки українська тема, тема Чорнобиля, була зрозуміла естонцям і міжнародній спільноті, яка гостювала у Талліні. Хоча там на деякі страшні та абсурдні речі реагували сміхом. Мабуть, так воно і виглядає зі сторони. Це ми усе це сприймаємо, радше, із комком у горлі, а зовні воно ось як виглядає. Зрештою, у фільм закладалося багато гумору, чорного гумору.

38

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Ви мали ексклюзивну прем’єру фільму навіть у самому Чорнобилі! Так, і це цілком справедливо. Там у клубі, де вже 35 років (!) нічого не відбувалося, ми показали наш фільм на екрані з проектора, з потріскуванням та іншими «спецефектами». Яка у Чорнобилі була реакція! На показ прийшло багато людей, які пережили трагедію, які втратили свої домівки у селах, які, зрештою, досі працюють на підтримці ЧАЕС. От ці люди казали нам опісля перегляду Брами: «Все так і є! Це все правда!». Чорнобильці болючіше сприйняли стрічку, ніж жителі Києва, Львова, Івано-Франківська… До речі, мій дідусь також із села неподалік Чорнобиля – із села, яке вигоріло. Тому Брама - це свого роду також моя така собі поліська данина.

...з кожним роком кількість знятих фільмів стає все більшою і більшою. І якщо цей вагончик буде з такою ж швидкістю їхати далі, то скоро настане час, коли казатимемо, що в нашій країні в кіно не знімається хіба що лінивий...

..маємо не сваритися, не чубитися, не смітити, не гадити у під’їздах, слухати гарну музику, дивитися хороше кіно, показувати правильний приклад своїм дітям… Інакше – не змінимося, і шлях буде один – назад, у минуле. Наскрізь через культову п’єсу Павла Ар’є На початку і наприкінці часів, на основі якої і була знята Брама, проходить метафора, що та зона – то є вся Україна, така собі країна, яка є свого роду зоною відчуження. Чи прочитує глядач цю асоціацію? Думаю, прочитує. А хто не прочитує, той сприймає емоційно, підсвідомо. У фільмі є багато такого, що є дуже зрозумілим українцям, причому українцям уже трьох поколінь. І моя Баба Пріся кожному нагадує його бабусю. Чорнобиль у Брамі - символ постапокаліптичності. Це символ держави, яка виникла як птаха-фенікс – після того, як наша нація практично тисячу років не мала державності. Але метафора ще глибша – це про наш внутрішній, духовний Чорнобиль… Для мене особисто три покоління, показані у Брамі, - це як діагноз. І не треба боятися говорити про це вголос, показувати це. Я вже не раз чула відгуки іноземців, мовляв, тепер нам зрозуміло, чому ви так довго проходите свій шлях до державності, справжньої незалежності, бо ж у вас є оте покоління Славок, яке ніяк не може переорієнтуватися до умов нового часу, яке топчеться на місці, депресує і гальмує увесь процес. А покоління Вовчиків – це те, заради чого ми при підтримці іноземних сталкерів маємо боротися – щоб знову не впасти у чортове болото іще на тисячу років… Неймовірне зовнішнє перевтілення сталося із вами у Брамі - ви зістарілися на сорок років! Що для вас було найважчим під час зйомок цього фільму? Це були фізично дуже виснажливі зйомки. Знімальний день тривав дванадцять годин. На сон мені виділяли тільки три години (бо до знімального майданчика ми доїжджали із Овруча, де жили в готелі). Грим займав також по три години! Через його складність мені дозволялося їсти один раз у день – щоб не пошкодити грим. Чи можна сказати, що Баба – ваша роль мрії? Тепер я так уже скажу, хоча до цього фільму ніколи не мріяла зіграти бабу (сміється). А тепер я скоро на ім’я Пріся почну відгукуватися, а у громадському транспорті мені вже й у моєму буденному образі почнуть давати місце (усміхається).

Чи відчуваєте ви на собі «бум» українського кіно, про який зараз дуже багато говорять? Кіноіндустрія України тільки розвивається. Брама - це кіно 2016-2017 років. Таємний щоденник Симона Петлюри - 2018 рік. Наступного року вийде ще один фільм за моєї участі – фільм 2019-го Мої думки тихі. Виходить, що я маю по одній картині в рік. Звісно, що для мене як для актриси цього замало. Але я розумію, що механізм українського кіно ще не настільки закрутився, щоб уже зараз задовольнити всі потреби ринку. Але так, з кожним роком кількість знятих фільмів стає все більшою і більшою. І якщо цей вагончик буде з такою ж швидкістю їхати далі, то скоро настане час, коли казатимемо, що в нашій країні в кіно не знімається хіба що лінивий (усміхається). В Україні бракує кінотеатрів, які брали б українське кіно у прокат не на тиждень, а хоча б на місяць. Бракує мобільних кіномайданчиків, які могли б пересуватися по маленьких містах чи селах (люди звідти не щоразу поїдуть на прем’єру в обласний центр). А глядача не бракує? Це системне питання. На даний час постійні глядачі в українських кінотеатрах – це 15-25-річні (інколи – 30-річні). Ми втратили середнє та старше покоління – ці люди пішли з кінотеатрів, коли був вбитий наш кінематограф і, відповідно, втратилася така форма дозвілля. Маємо повернути цього глядача! Квитки і так недорогі, доступні. Залишилося повернути людям традицію походу в кінотеатр. А запит на українське кіно постійно зростає. Це заслуга наших кіноудач. У кіносезоні 2017-2018-го років п’ять українських прем’єр були у категорії «А»: Брама Володимира Тихого, Коли падають дерева Марисі Нікітюк, Будинок «Слово» Тараса Томенка, Донбас Сергія Лозниці і Вулкан Романа Бондарчука. А це у кіносвіті - наче виграти Олімпіаду. Три роки тому ми навіть мріяти не могли про такий успіх нашого кіно на міжнародній кіноарені. А світова спільнота починає вірити в український кінематограф! Не озирнемося, як наш велосипед Гном полетить! (Усміхається). Щоб тільки фінансування не припинялося.

А як розвивається ваша телекар’єра? Зараз я знімаюся у двох багатосерійних телесеріалах від двох топових українських телеканалів. Зйомки триватимуть до грудня. Думаю, цей телепродукт задовільніть багатьох, хто сидить на дивані із пультом від телевізора і перемикає канали. Додам лише, що моя принципова позиція – зараз я знімаюся виключно в україномовних фільмах та серіалах. І тут я не можу не згадати перший успішний україномовний телесеріал Леся + Рома, якому ви віддали чотири роки свого життя! Це був перший україномовний ситком, який уже увійшов в історію українського телебачення як якісний продукт масового дозвілля. Після цього серіалу від мене ще довго не відчіплялося ім’я Леся. Тепер хіба що Баба Пріся пересмикне ковдру на себе (сміється). До речі, я трохи побоювалася, що після Баби мені пропонуватимуть ролі бабусь. На щастя, не сталося – пропонують ролі мам. Ну, і слава Богу. Наше суспільство зараз як натягнутий нерв, суцільні дискусії на тему #зрада… Що би ви порадили українцям, щоб остаточно не розсваритися між собою? Моя порада: треба жити сьогодні і робити свою роботу сьогодні. Робити свою країну кращою – не зважаючи ні на що. Бо якщо занадто багато будемо сидіти і думати про завтра, то або втечемо усі, або засядемо у бункер в очікуванні кращих часів. Треба брати приклад із хлопців на сході – вони-то добре знають, що кожен день може бути їхнім останнім днем. І так має бути з кожним із нас – і не тільки через війну, а й через природні катаклізми, екологію… Тож маємо робити цей світ кращим уже сьогодні. Як? Не сваритися, не чубитися, не смітити, не гадити у під’їздах, слухати гарну музику, дивитися хороше кіно, показувати правильний приклад своїм дітям… Інакше – не змінимося, і шлях буде один – назад, у минуле. Спілкувалась Галина Гузьо Фото: архів Ірми Вітовської

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

39

персона

#Кузьма50:

Добряк, який залишається у пам’яті мільйонів Цього літа, 17 серпня, легендарному українському музикантові Андрію Кузьмі Кузьменку виповнилося б 50. Він не дожив до цього ювілею – 2 лютого 2015 року життя лідера гурту Скрябін обірвалося через страшну автокатастрофу… Рідні, близькі, друзі та фани Андрія досі не можуть змиритися з цією втратою… Але Кузьма продовжує жити – у своїх хітових піснях і у теплих спогадах. Журналіст Афіші Галина Гузьо зібрала ексклюзивні історії про Андрія Кузьменка – від його друзів та творчих побратимів. Це короткі, але дуже промовисті спогади про нього – насамперед як про людину. Про Добряка, який залишається у пам’яті мільйонів.

40

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Ігор Кондратюк, телеведучий, продюсер

Руслана, співачка

Кузьма був дуже цікавою людиною. Він так відчував людей, як ніхто інший. Підозрюю, навіть мав якісь особливі здібності. Якби я йому зараз про це сказала, він би з того поржав, бо був напрочуд адекватним і навіть занадто самокритичним, любив стібатися з себе. Але якби в мене зараз була змога поїхати до Кузьми на чай, я б йому врешті-решт сказала: «Ти знаєш, чуваче, я реально відчуваю, що в тебе є якась особлива сила, ти лікуєш простір – краще за лікарів чи екстрасенсів. У тебе дуже чиста енергетика». В Карпатах таких людей вважають мольфарами. Таким був Кузьма, ми його навіть між собою називали «шаманом». І в мене є історія, моя особиста, яка це підтверджує. У нас з Андрієм був спільний великий тур до Євро-2012. Ми зробили тринадцять фантастичних, найвидовищніших концертів! І тут на половині туру, в Ялті, мені стає дуже погано. Викликають швидку, міряють тиск – він виявляється удвічі вищим, ніж мій звичайний… Лікарі забороняють мені виходити на сцену… Я – категорично проти: стільки ж людей зібралося, пів-Артека приїхало. Я не можу зірвати концерт! Зрештою мені щось вкололи, від чого в мене усе перед очима поплило: нічого не бачила – ні сцени, ні сходів… І тут Кузьма бере мене за кулісами за руку і каже: «Мала, ти ж знаєш, що все буде круто! А знаєш, чому? Бо ти – крутезна!» Оці офігенні простота й енергетика Кузьми в мить оживили мене! Цю особливу його властивість ми всі відчули і того дня, коли проводжали його: він не хотів нас залишати – влаштував у Львові такий буревій… Плакали всі, навіть мужики... Так плачуть тільки за дуже дорогою людиною, людиною з великої букви. Коли ми всі вже були на цвинтарі, так щемило в душі, так сильно стискало серце, що я про себе подумала: «Андрійку, ну дай нам якийсь знак, як то буде без тебе, як то все пережити?», – і тут раптом виглянуло сонце, навіть якісь пташки заспівали, наче весною… Ми всі аж переглянулися… Так він спілкувався з нами уже звідти… Це була людина, яка пішла від нас на небо, але залишилася з нами на землі. Він ніколи не зникне.

Часто згадую одну із наших останніх зустрічей, а може, навіть і останню… То було у серпні 2014-го, за півроку до аварії… Ми сиділи в Болгарії на балконі. Кузьма приніс доброго домашнього вина, яке купував в одного місцевого чоловіка. Сиділи, розмовляли, і Кузьма питає у мене: «А чим ти будеш займатися на пенсії?». Кажу: «Та хто його знає…». А він: «А я сидітиму на цьому ось балконі, дивитимуся на море, попиватиму вино і писатиму книжки»… Пригадую, я тоді ще сказав йому: «Ну, прикольна думка! Давай за це і вип’ємо!». Випили. Отакі були наші останні спільні посиденьки…

Павло Табаков, співак, композитор

То було в Ялті. Я приїхав в гості до свого друга Міші Мостового, також переможця телепроекту Шанс. І тут одного дня ми дізнаємося, що на набережній Ялти буде великий концерт, хедлайнером якого буде група Скрябін. Одразу зателефонували Кузьмі і запросили його приєднатися до нашого чоловічого товариства, просто відпочити. Андрій з радістю і дуже швидко прийняв це запрошення – і вже за лічені години ми разом плавали у басейні, сиділи за столом, спілкувалися, жартували… Так пройшов цілий день. Потім Кузьма поїхав готуватися до концерту, перед тим сказавши нам: «Пацани, ви мені зробили такий гарний відпочинок, що зараз, як вийду на сцену, порву всіх так, що мохер на руках встане (цю фразу він часто любив повторювати)». Поїхав, а ми, своєю чергою, зібралися на концерт. Розмістилися під самою сценою і наповну забавлялися разом з усіма. Кузьма так розкачав Ялту, що всі на вухах стояли, – у цьому йому не було рівних! І тут наприкінці виступу, на пісні Старі фотографії, на фразі «…і справжнім друзям не забудь – подзвони», – глянув й показав рукою на нас. Пригадую, Міша (а він же культурист) на радощах аж підняв мене (сміється)! Отаким безпосереднім, простим і добрим був Кузьма. А при цьому – дуже глибоким, мудрим і філософським, що чути у кожній його пісні. Досі не покидає відчуття, що він з нами…

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

41

персона

Володимир Шурубура,

фотограф, режисер

Віктор Бронюк, лідер групи ТІК

Спільних історій насправді безліч. Але часто згадую, як легко Андрій робив добрі справи, не афішуючи цього. Тому розкажу про те, що мало хто знає. Я у Вінниці очолюю Благодійний Фонд Подільська громада. То було у червні 2013-го. Наш фонд організував і провів у Вінниці благодійний концерт, на якому ми збирали кошти для встановлення у школі-гімназії №6 спеціального ліфта – для дітей на візочках, із вадами опорно-рухової системи. Це було в рамках благодійної програми Школа, доступна для всіх, у рамках впровадження інклюзивної освіти у загальноосвітніх школах. Кузьма відгукнувся без жодних запитань, мови про гонорар навіть не було. Також до нашої справи приєдналися Павло Табаков і військовий оркестр. І ми провели чудовий концерт, а головне – зібрали кошти на ліфт! Пригадую, Андрій тоді говорив мені, щоб я не робив довкола цього багато галасу. «Ти пояснив мені мету – я приїхав», – казав. Єдине, про що мені досі прикро, що Кузьма так і не побачив цього ліфта… А ще згадую іншу історію, досить містичну. У мене є кум Юрій Степанович Тира. Він – волонтер. Якось кум сказав мені, що дуже хотів би мати книжку Кузьми Я, Паштет і армія, але обов’язково з автографом автора. Я купив цю книжку, возив із собою, поки не перетнувся з Андрієм на одному з концертів – й він підписав для мого кума. Невдовзі після цього я поїхав з сім’єю в Болгарію (до речі, Кузьма дуже любив відпочивати саме в цій країні), і дружина попросила мене дати почитати їй цю книгу. І якось так сталося, що ми залишили її зимувати в Болгарії… А в мене є традиція: щороку на свій день народження, 24 березня, я стараюся приїжджати в Болгарію, де вже починається весна, стає тепло… У 2015 році я дотримався цієї традиції, зі мною тоді поїхав мій кум Юрій Тира. І він, нарешті, міг отримати свою книжку із автографом Кузьми, якого вже не було з нами майже два місяці… Пригадую, що то була як якась машина часу. Ми беремо з кумом книжку із полиці, відкриваємо її і читаємо, що написав Андрій. Там були такі слова: «Юра, живи так, щоб було з чого поржати». Це було дуже по-Андрієвому. І ми розсміялися… Кузьма розсмішив нас… Мені досі важко говорити про Андрія у минулому часі… Він завжди житиме у нашій пам’яті.

42

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Кузьмою я його називав лише поза очі, а у спілкуванні – виключно Андрій. Він для мене був надто глибоким та серйозним, щоб називати його Кузьма. Особисто ми познайомилися у 2008-му – під час презентації у кав’ярні Кофеін проекту Пающіє труси: тоді моя подруга Емма Шиманович записувала з Андрієм інтерв’ю, а я то все фотографував – і вдалось сфотографувати його як справжню рок-легенду, причому Андрій для цього зовсім не напрягався. За кілька місяців після цього, на концерті Скрябіна у Львівському цирку, я подарував йому ці фото. Андрій був вражений і відтоді мене запам’ятав. Далі було ще багато всілякого і різного аж до березня 2010-го. На той час я вже намагався сміливо режисувати виднограї для різних музикантів. І тут організатор концертів Ростик Кулик та Кузьма придумали відзняти кліп на давню пісню Джінси (або Сам собі країна). На той час я співпрацював з Олександром Денисенком. І от ми із Сашком їдемо знімати кліп для Скрябіна. Їдемо аж у тодішній ще Дніпропетровськ, де у групи був якраз концерт. Але їдемо з пригодами… Зі Львова пакуємо з Сашком всю нашу техніку – камери, світло, рейки – в моє авто, та все не влазить, тож Андрій пропонує своєму татові, пану Віктору, їхати ще однією машиною разом із нами. Так ми їдемо до Києва, біля будинку Андрія усе перепаковуємо в його величезну вишневу Toyota Sequoia (на такій самій, тільки білій, він потім розбився…). Техніка влізла, та не вліз його добрий давній друг Скряба, який також мав їхати з нами на Дніпро, через що Кузьма трохи засмутився. Зрештою виїхали, бо вже дуже спізнювалися. Ще й траса між Києвом і Дніпропетровськом тоді була не в найкращому стані. Я тоді собі зауважив, що Андрій – дуже вправний водій: їде швидко, трохи екстремально, але дуже впевнено. Приїхали – й Андрій ледь не з машини мусів вибігати на сцену, де вже всі зібралися і вже мав би починатися концерт. І тут я запримітив кумедний момент. То був початок березня, ще було холодно, і Андрій був у шапці. Зняв її, а його знаменита шевелюра під шапкою сплюснулася, зализалася так, що він виглядав ну дуже кумедно. Ясне діло, що так вийти на сцену Андрій просто не міг. І що він робить – забігає в туалет та швидко-прешвидко миє голову просто в маленькому рукомийнику тим милом, яке там було. Потім все це діло витирає своєю футболкою – і зачіска стає фірмовою! Якби я того не побачив на власні очі, то не повірив би: ми ж зовсім по-іншому уявляємо собі «зіркове» життя (усміхається). Наступного ранку після концерту у Дніпрі в тому ж клубі Опера, такому дещо схожому на маленький оперний театр – із позолотою, бароковому, класичному, – ми й відзняли синхрони групи Скрябін для кліпу Джінси. В роботі Андрій був дуже комфортним, чемним, не сперечався, мене як режисера слухав. Правда, перед зйомкою попередив: «Я зроблю все, що ти скажеш, але, якщо буде хєрово, дам тобі по сраці!» Цей кліп ми, на жаль, так і не закінчили знімати – з різних причин… І Кузьма так і не дочекався цієї прем’єри… Це один із моїх боргів перед Андрієм, який я так і не віддав йому. Болюча для мене ця тема…

17 серпня 2018 р., у день 50-річчя Кузьми, кліп Сам собі країна таки був опублікований в мережі. Так Володимир Шурубура віддав свій борг, а світ побачили унікальні кадри за участю Андрія Кузьменка та групи Скрябін, зняті вісім з половиною років тому (прим. ред.). Спогади збирала Галина Гузьо Фото: Володимир Шурубура та з архівів наших співрозмовників

м уз и к а

Три десятки найкращих українських артистів, 52-метрова сцена, 13 тисяч глядачів – так на стадіоні Арена Львів творилася історія нової української музики.

Українська пісня 2018: сім годин драйву Завдяки Національному проекту Українська пісня / Ukrainian Song Project Львів на один день став епіцентром шоу-бізнесу – грандіозний концерт зібрав на стадіоні три десятки найкращих українських артистів: Воплі Відоплясова, Pianoбой, Олександр Пономарьов, Злата Огнєвіч, О.Torvald, Alyosha, MELOVIN, Tayanna, DILEMMA, Kadnay, Павло Табаков, Sonya Kay, Артем Пивоваров, Ivan NAVI… Іноземними хедлайнерами семигодинного музичного дійства став відомий польський рокгурт CHEMIA, засновником і гітаристом якого є колишній очільник Укрзалізниці Войцех Бальчун. Спеціально та ексклюзивно для Української пісні 2018 поляки підготували та виконали одну пісню українською мовою – Герой. Арена Львів скандувала гостям: «Молодці!» Разом з іменитими виконавцями на гігантську сцену того вечора вийшли молоді гурти та співаки, які пройшли відбір Української пісні: TOLO4NYI, PATSYKI Z FRANEKA, PANCHYSHYN, LUMIERE, JULINOZA, Anna PETRAsh, RULADA, Secret Forest та Erômin. Цих фіналістів було обрано із понад 300 заявок, які надійшли до оргкомітету проекту з усіх куточків України. Українські мас-медіа уже охрестили подію «українським Євробаченням». Масштабність цьогорічного пісенного шоу вражала: 52 метри ширини сцени, 270 метрів квадратних екранів. Концерт на стадіоні зібрав понад 13 тисяч глядачів. Так твориться музична історія України. І триває! Уже відома дата наступного Національного проекту – 17 серпня 2019 р. Місце зустрічі меломанів незмінне – Арена Львів. Галина Гузьо Фото: Євген Кравс 44

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

подія

Ювілейний Book Forum: читаємо всі! У Львові відбувся 25 Book Forum – головний культурний фестиваль країни. Упродовж 5 днів можна було відвідати майже 1000 культурних та освітніх заходів, поспілкуватися з авторами та придбати книжки. Весь Львів традиційно перетворився на Book Forum, адже події відбувалися не лише у Палаці Мистецтв, а й у 40 локаціях міста.

За багато років фестиваль став концентрацією цих емоцій і щороку привертає до себе ще більше відвідувачів і книгоманів. 250 видавництв зі всієї України привезли на найбільший літературний фестиваль 250 000 кг книг. Фокусною темою цьогоріч було обрано свободу. Свободу у різних її проявах. «В межах фокусної теми Ринок Свободи ми хотіли поговорити про те, як кожен з нас «торгує» своїми уявленнями про свободу під тиском обставин: щоразу підвищуючи або знижуючи ставки. Про те, як визначається ціна на свободу, залежно від умов торгівлі та суб’єкту, який стає її споживачем. Про спекуляції поняттями Свободи, які активно використовуються у пропаганді. Вибір цьогорічної фокусної теми фестивалю не є випадковим, бо впродовж 25 років ГО Форум видавців об’єднувала різних людей, що мали різні думки, перемоги та проблеми. Вона надавала майданчик для взаємодії та створила ще одне місце, де люди переглядали свої бажання. Організатори не стверджують, що це були позитивні чи негативні зміни, але хочуть акцентувати увагу відвідувачів та учасників на тому, що зміни відбувалися і відбуваються, а ринок функціонує», зазначає програмна директорка Софія Челяк. Не обійшлося в цьому році без почесних гостей – на форум приїхали американські історикині Марсі Шор та Енн Епплбом. Але багато хто чекав французького письменника Фредеріка Бегбеде, який приїхав у Львів вже вдруге. Генрі Марш, Кейт Фокс (Велика Британія), Пітер Воттс (Канада), Яцек Дукай, Януш Леон Вишневський (Польща), Мухарем Баздуль (Боснія) – гості на подію їхали з усього світу. Свої нові книги на 25 Book Forum представляли Сергій Жадан, Андрій Любка, Максим Кідрук, Люко Дашвар та ще десяток українських та закордонних авторів. Змінився і головний конкурс 25 Book Forum, який тепер має назву Book Forum Best Book Award. Конкурс на отримання цієї Премії (до 2017 р. – Найкраща книга Форуму видавців) заснований у 1995 році та традиційно проводиться в рамках Міжнародного книжкового форуму. Цього року переможців визначили в шістнадцяти номінаціях.

46

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

20 вересня у Львівській національній філармонії оголосили результати головної книжкової премії. Загалом на конкурс було подано 508 видань від 103 видавництв, а журі засідало у трьох містах: Києві, Харкові та Львові. Про книги-переможці можна прочитати на сайті Форуму. Для людей пенсійного віку у межах 25 Book Forum провели благодійну акцію – Третій вік: задоволення від читання. Бо читання важливе в будь-якому віці. Традиційно в межах фестивалю відбулася Ніч поезії та музики – крім музичних гуртів, українські та іноземні поети представили для публіки свої твори. «Спеціально до ювілейного фестивалю ми забрендували трамвай і назвали його #читайтрамвай, де всі гості не просто могли проїхатись містом, а насолодитися цікавими історіями від авторів та гостей. Кольори трамваїв було обрано також не випадково. Червоний, блакитний та зелений колір відповідає ребрендингу форуму та символізує стихію землі, вогню та води», – зазначає прес-секретар Форуму Марія Кравченко. Сотні історій і незабутніх моментів траплялися з кожним, хто завітав до Львова у ці дні головного культурного фестивалю країни. Наступна зустріч – у 2019 році!

Мандри

Австрія: подорож з імперським смаком

Центральна Європа не має більш вишуканої країни, ніж Австрія. Ця держава відома своїми і особливими гастрономічними шедеврами, і неймовірно мальовничою природою Альп, а також музикою таких видатних класиків, як Гайдн, Моцарт та Бетховен. Сьогодні Австрія – це поєднання непоєднуваних архітектурних форм, сплетіння сучасності та автентичності, це особлива велична історія, навіяна духом Австрійської імперії, яка існувала тут кілька століть тому. Аби добре познайомитись з австрійською культурою, ми вирушили у два найколоритніші австрійські міста: Відень та Зальцбург.

48

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

П

еребуваючи у Відні, зовсім не дивуєшься, що сьогодні це місто носить титул «найкомфортнішого у світі». Розвинена інфраструктура, зручне транспортне сполучення, доглянутий ландшафт, локальні зони відпочинку та інфостійки для туристів – все це, безперечно, підкупляє. А в поєднанні з автентикою астрійської архітектури та історичним підтекстом, Відень створює картину «міста для людей». Перше, що традиційно вартує відвідати, – це неймовірно величний архітектурний ансамбль палацу Шенбрунн та палацу Бельведер. Обидві споруди вражають бароковістю оздоблення, ошатністю прилеглої території та масштабами відтворення побуту австрійського вельможі. Палац Шенбрунн був літньою резиденцією імператорської родини Габсбургів, зокрема у ньому правили ерцгерцогиня Марія Терезія та імператор Франц Йосиф І. Найошатнішим приміщенням палацу є Дзеркальна зала, де свої перші твори виконував шестирічний Моцарт. Доповнює архітектурний ансамбль палацу ландшафтний парк, прикрашений численними скульптурами міфологічних персонажів і фонтаном Нептуна. Палац Бельведер – резиденція відомого австрійського полководця принца Євгенія Савойського. Як правило, цей палац стає приємною несподіванкою для туристів, адже розташований у модерній частині центру міста, де зовсім неочікувано постає серед інших сучасних будівель. Палац виглядає як автентичний оазис серед «джунглів» сучасності, вражає неймовірно мальовничим фонтаном та розкішною панорамою квітників позаду палацу. У Відні ви будете захоплені однією із найпізнавальніших площ міста, на якій розташовані одразу два найбільші музеї Австрії: Музей природознавства та Музей історії мистецтв. У них обох зберігаються пам’ятки кількох століть. Зокрема, у Музеї природознавства розміщені такі унікальні експонати, як Вілендорфська Венера і скелет диплодока, а також вимерлі 200 років тому рослини і тварини, представлені в 39 залах. Музей історії мистецтва зберігає прославлені шедеври західноєвропейського мистецтва, колекції з Єгипту та Близького Сходу, колекції грецьких та римських старожитностей. Картинна галерея, Кунсткамера, Нумізматичний кабінет і наукова бібліотека вражають розмахом. Цікавим є те, що музеї побудовані та відкриті одночасно, їх будівництво тривало близько 20 років і було одним із найваж-

ливіших реформаторських рішень імператора Франца Йосифа І щодо розвитку культурологічної спадщини Австрійської імперії. Підкреслює австрійський колорит площі розташований в її центрі пам’ятник ерцгерцогині Марії Терезії – реформаторки серед правителів Австрії. У центрі Відня дивує своєю величною красою собор Св. Стефана – центральний костел міста, побудований у готичному стилі. Особливістю цього собору є дах, який оздоблений орнаментом у традиційно австрійських кольорах та гербами Відня та Австрійської імперії. Внутрішнє оздоблення собору вражає масштабами пишнот: численні вівтарі та кафедри обрамлені вишуканими архітектурними прикрасами, на стінах розміщені старовинні барокові ікони, збережені столітні вітражі захоплюють своїми автентично-австрійськими орнаментами, а підземні катакомби, розташовані безпосередньо під собором, зачаровують своєю таємничістю. Краса собору захоплює щодня тисячі туристів, а тому це місце – одне з найпопулярніших для відвідування у Відні. Це і не дивно, адже до собору ласкаво всіх запрошує Пуммерін – найбільший дзвін Австрії, який успішно функціонує та щоденно всім нагадує про перлину архітектурної спадщини Відня. Захоплює Відень і сучасною архітектурою. Так, неймовірне враження справляють роботи відомого австрійського архітектора Гундертвассера. Будинки, оздоблені його рукою, є не просто оригінальними, а неперевершено особливими втіленнями форм та кольорів у міських джунглях. Стиль цього митця відрізняється виразною декоративністю та використанням яскравих фарб і біоморфних орнаментів, що, безперечно, не може не привернути увагу. Про такі речі кажуть, що «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Перемістившись у віддалений від центру куточок Відня, ми потрапляємо у квартал Економічного університету, який приголомшує феєричністю архітектури сучасності. Кожна будівля університету – особливий витвір модерного архітектурного стилю, який у поєднанні зі зручною інфраструктурою створює космічні відчуття впливу технологічного прогресу. Тут студенти не просто навчаються, але й відпочивають та проводять своє дозвілля серед модернових зон відпочинку, фонтанів, спортзалів та інших місць, які наповнюють це сучасне студмістечко.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

49

Мандри

Н

е лише дивовижно манірним Віднем закарбовується на серці Австрія! На заході країни вас зустріне місто Зальцбург – маленька батьківщина видатного австрійського музиканта Вольфганга Амадея Моцарта. Місто вражає своїм колоритом: кожна вуличка заспівує особливу мелодію, кожна будівля розповідає неповторну історію, а старовинний замок на високому пагорбі нагадує про величність Австрійської держави. Зальцбург – це не просто четверте за величиною місто Австрії, це осередок культурного надбання та історичної пам’яті австрійського народу. Таким місто стало завдяки народженому у ньому Амадею Моцарту, будинок якого дотепер є однією з найцікавіших атракцій міста для туристів. Свого часу у Зальцбурзі жив та творив ще один видатний австрійський композитор Йозеф Гайдн, а тому до сьогодні щороку у місті відбувається численна кількість музичних заходів: від концертних програм у місцевій філармонії до масштабних музичних фестивалів. Мальовничості місту надає річка, яка протікає по його околицях і частково по центральній частині, ділячи Зальцбург на дві половини. З берегів річки можна помітити замок Хоензальцбург – середньовічну фортецю, яка виділяється своєю неприступністю та великим розміром. Цікавим є те, що на сьогодні це єдина у Європі фортеця, яка вціліла повністю після нападу ворогів. Тут збереглися величні князівські покої, створений музей полку і музей маріонеток. До замку складно добратись – потрібно довго підніматись по схилах, проте у сам замок з його переднього входу вас завезе фунікулер, який функціонує тут з XIX століття. З фортеці відкривається дивовижна панорама на місто, проте ще більше захоплює подих вигляд Альпійських гір, які дивовижно причаїлися за протилежними до міста мурами замку. Саме фортеця Хоензальцбург змальовує справжній Зальцбург, у якому поєдналась мальовничість природи та автентичність старовинної архітектури. Перебуваючи у Зальцбурзі, обов’язково потрібно здійснити прогулянку парком Мірабель – чарівними садами, які являють собою один із кращих паркових ансамблів Європи. Особливо цікавим у парку є Сад карликів, де на невеликому клаптику землі встановлені маленькі статуї жителів міста – мініатюрна, кумедна експозиція. Центральною спорудою парку є замок Мірабель, який у XVII столітті у подарунок своїй коханій побудував міський архієпископ. Замок має кількасотрічну історію, був вщент знищений і згодом відбудований, проте не перестає милувати своєю бароковою архітектурою у самому центрі Зальцбурга.

50

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Своїми маленькими атмосферними вуличками Зальцбург подекуди нагадує Італію. Так, у центральній частині міста між сплетінням невеликих австрійських вуличок розташувалися поруч дві площі: Резидентська та площа Моцарта. Обидві площі є особливими, адже на них розміщені пам’ятки архітектури Австрії: пам’ятник Моцарту та Зальцбурзький резидентс – старовинний палац XIII століття. Ці дві площі утворюють єдину панораму затишку та гостинності міста, вражають своїми формами та дивують цікавими експозиціями. Сьогодні у Резидентсі розташований один із мистецьких музеїв, який зберігає картини XVI – XVIII століть, а сам палац вважають мистецьким осередком міста. Мандрувала Юлія Лапан Фотографувала Софія Гунчик

До п о м а га є м о д о п о м а гат и

Щоб дихати... “Головне в житті – не втрачати віру у добрих людей, у щирі серця, які дарують тепло та надію, дарують позитивні емоції, надихають, не дозволяючи здаватись і опускати руки». Так говорять ті, хто стикнувся у своєму житті зі справжньою бідою. Ще декілька років тому про них ніхто не розповідав, суспільство замовчувало їхнє існування – тому що це не дуже позитивна тема. Не кожен може слухати про проблеми родин, в яких є діти з генетичними хворобами. Діти, які відносяться до дуже складної категорії суспільства, – Діти мобільного хоспісу. Звичайно, набагато приємніше слухати пісні та дивитися серіали. Але нічого не вдієш: ці діти є! Вони живуть, дихають, харчуються і спілкуються особливо, по-своєму. Вони жодної хвилини не можуть обійтися без величезної купи різного приладдя: гастростоми, трахеостоми, зонди, трубочки та інші складні апарати міцно прив’язують їх до себе. До ліжка. До нерухомості. Але головне в тому, що маючи такі фізичні обмеження, в них збережений інтелект! Вони, як і всі здорові дітлахи, потребують уваги, ніжності, любові. Щирої та безумовної. А ще – допомоги. Без неї їм просто не вижити. Саме тому благодійний фонд Із янголом на плечі опікується цими дітками. І не тільки – робота ведеться з мамами й татами, які вдень і вночі доглядають своїх особливих дітей. Постійно, без вихідних і перерв. Цим батькам як нікому потрібна психологічна допомога. Волонтери фонду на зустрічах з родинами говорять про потреби, за допомогою арт-терапії працюють з емоціями. І допомагають забезпечити більш комфортне життя. В умовах нашої реальності, коли немає достатньої кількості життєпідтримуючих апаратів, розхідних матеріалів, специфічного харчування – це надзвичайно важли52

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

во. Уявіть ситуацію, коли комунальні служби раптово вимикають електропостачання, і мамам потрібно в 10-хвилинний період запустити ручний генератор! Щоб врятувати свою дитину, яка дихає за допомогою апарату штучної вентиляції легень... Завдяки регулярним платежам добрих людей на рахунки фонду волонтери намагаються забезпечити дітей, що підключені до апарату штучної вентиляції легень, блоками безперебійного живлення. Ці блоки містять інвертор та три акумулятори, які у разі відключення електроенергії підтримують функціонування життєво необхідної апаратури протягом 12-20 годин. Ось таке життя… Але ці батьки знаходять у собі сили бути по-справжньому щирими, люблячими, доброзичливими. Вони безмежно вдячні за допомогу, за добрі слова та розуміння. І прийняття – його не вистачає всім. І саме про нього свою книгу Шлях до прийняття. Сила беззастережної любові написала Лілія Лепцьо. На основі власного досвіду – бо особисто як мама стикнулася з цією проблемою. Але не склала руки – більше того: ділиться інформацією, допомагаючи іншим батькам зробити життя трохи світлішим. Фото: архів фонду

Якщо ви маєте бажання доєднатися до допомоги: рахунки благодійного фонду ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ Банк: ПАТ КРЕДОБАНК МФО 325365 ЄДРПОУ 41411833 рахунок 26008011024214 Призначення: благодійний внесок Банк: ПАТ ПРИВАТБАНК МФО 325321 ЄДПРОУ 41411833 Рахунок 26004053731145 Призначення: благодійний внесок для закупівлі апарату ШВЛ

Г от е л і

Lviv

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036, (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Ramada Lviv Перехрестя вулиці Городоцької та Кільцевої дороги тел. +38 (032) 243 00 10 моб. +38 (067) 320 44 77 reception@ramadalviv.com.ua

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Готель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50'8.16"N, 24°2'28.32"E

Готель «Соната» вул.Морозна,14 тел. (032) 232-5000 info@sonatahotel.com.ua факс. (032) 232-5015

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com

Edem Resort Medical & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н Львівська обл.

(067) 314–6512, (067) 314–3733 info@edem.com.ua edem-resort.com.ua

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

53

н е кролог

Ціна питання Хочемо ми того чи ні, дорогі читачі, але всі живемо в світі споживання, який, так чи інакше, нав’язує нам свої умови співіснування. І ми їх, як правило, приймаємо: хто з нас час від часу не піддається так яскраво і щиросердно рябіючим спокусам: « Розпродаж! Увага! Тільки тут та тільки зараз! Акція! Дають два – бери три!». І так далі, і тому подібне. Швидко продати залежаний товар, звільнити місце на полицях для нових надходжень, позбутися минулорічної колекції – та хіба мало причин у магазина для виникнення акцій? І багато які з них дійсно є вигідними для споживача. На жаль, випадки зворотного доволі часті. Більше того: те, що акція закінчилася два чи три дні тому і ціна на товар вже зовсім інша ми з’ясовуємо лише на касі. І, до речі, добре, якщо з’ясовуємо: маса торгових мереж грішать такими “простроченими” акційними розпродажами, про недійсність яких ми дізнаємося тільки вдома – переглянувши чек. Але, якщо ви все-таки викриєте підступні акційні дії в магазині і справедливо обуритеся - в кращому випадку вам скажуть: «Ти дивись! Забули цінник поміняти!». І ось тут – стоп. Згідно з українським законодавством цінник на товарі – документ. І саме він підтверджує його вартість. Скільки написали – стільки й отримали, грубо кажучи. І жодні відмовки (забули, не встигли змінити і т.д.) тут не працюють: прийміть у касу зафіксовану-задекларовану вартість, шановні. Скажете, не працює? Працює – будьте наполегливі і посилайтеся на Закон про захист прав споживачів. Пам’ятайте: ці наші права ще ніхто не відміняв. А от користуватися ними чи ні – право і вибір кожного. Олександра Зайченко

54

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ