Сморжевська Ж. Л., вчитель початкових класів ЗОШ №17 І–ІІІ ступенів ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЯК НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ І ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ В НАВЧАННІ Основним завданням сучасної школи, яка має на меті розвиток гармонійно цілісної особистості, де у центрі уваги – учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями, є створення інноваційного простору. Адже нині, в умовах розбудови державності,
гуманізації
та
демократизації
суспільства,
дедалі
актуальнішим
стає
формування інтелектуальної, соціально активної, творчої особистості. З огляду на це визначальна складова роботи вчителя полягає в орієнтації на особистість, на пошук і впровадження інноваційних педагогічних технологій навчання відповідно до сучасних потреб особистості і суспільства. Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників. За визначенням О.Я.Савченко, «форма організації навчання» означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи. Учень – не об’єкт, а насамперед творець свого власного «Я». Тому навчальний процес слід будувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет. Досягненню цього допомагає застосування саме нестандартних, інтерактивних
форм і
методів у навчальній і виховній діяльності вчителя. Оскільки у процесі застосування нестандартних методів моделюються реальні життєві ситуації, то вони найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії у навчанні. Безумовно, інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибоке вивчення матеріалу. Головна риса інтерактивного навчання – використання власного досвіду учнями під час розв’язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності. Тому на кожному уроці слід намагатися створити ситуацію успіху, щоб кожна дитина прагнула і могла проявити себе, застосовувати такі форми і методи, які б не перевантажували учня, а робили навчання цікавим та веселим. І водночас налаштовувати учнів на те, що навчання – це серйозний процес, наполеглива праця над собою.
У сучасній школі варто використовувати ті форми й методи, які спрямовані на вироблення в учнів самостійності та набуття ними умінь і навичок творчої діяльності. Одним з таких є проектний метод. Метод проектів формує в учнів мотивацію до пізнавальної діяльності, націлює вихованців на пошук нових знань, допомагає не тільки сформувати життєвий досвід, необхідний для вирішення життєвих проблем, а й вибудовувати власне життя успішним і значущим для суспільства. Проектне навчання заохочує і підсилює щире прагнення учнів до навчання, тому що воно: –
орієнтоване на особистість учня;
–
використовує різні дидактичні підходи: навчання в дії, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру, дискусію;
–
дає змогу вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретній справі. Метод проектів передбачає не тільки наявність суб’єктивно чи соціально значущої для
учня проблеми, не просто її дослідження, пошук шляхів вирішення, а й практичне впровадження отриманих результатів у тому чи іншому продукті діяльності. Учень має усвідомлювати, де і як він зможе застосовувати отримані знання. Співвідношення проблеми та практичної реалізації результатів її вирішення і робить метод проектів цікавим. Практична робота по використанню проектної технології показала, що в процесі спільної роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір розв’язку, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи. Цей метод до вподоби учням 3–4 класів, він дає змогу вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретних справах і приносить задоволення учням, які бачать продукт власної праці. Своєрідним центром активізації навчання, позитивного ставлення школярів до процесу і результату своєї праці є інтерес. Саме він дарує радість творчості, радість пізнання, пов’язані із сприйманням навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням, волею. Особливу цінність для учня має шлях, який він обере, розв’язуючи поставлену перед ним проблему. Учень оволодіває навиками праці, які у майбутньому зможе застосувати до аналогічних завдань. Дані ідеї ми втілили у методичних посібниках «Щоб вчитись було цікаво (українська мова в кросвордах, 2–4 класи)», «Щоб вчитись було цікаво (математика в кросвордах, 1–4 класи)», «Щоб вчитись було цікаво. Допоміжний матеріал для роботи по вивченню словникових слів (1–4 класи)», «Мовні завдання до розділу «Частини мови» для роботи в текстовому редакторі WordPad, 4 клас». Захоплюючись грою із словесним
2
матеріалом, школярі не помічають, як у них формується ряд дуже важливих операцій, легко засвоюють правила і використовують набуті та закріплені знання в подальшій діяльності. Адже дитина початкових класів одночасно тяжіє до двох видів діяльності: ігрової і навчальної. Гра має супроводжувати навчання. Найкраще дитину в молодшій школі розвивають саме дидактичні ігри. Це той фактор, що допомагає малюку краще адаптуватися до навчання, розвивати пам’ять, увагу, винахідливість, зберегти дитячу безпосередність, виховує взаємоповагу. Саме граючись, дитина краще виявляє себе як індивідуальність. Гра – не просто розвага, це фантазія, помножена на розум і кмітливість. У систему дидактичних ігор для учнів молодших класів доцільно включати такі ігри: на формування розумових операцій (аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення); на відновлення, доповнення цілого; вилучення зайвого; ігри-інсценізації; ігри-конструювання, рольові ігри з елементами сюжету. Перевагу необхідно віддавати таким іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Гра – найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Через те ігрові форми на уроках – це найоптимальніший шлях залучення дітей до навчання. Гра робить урок не тільки продуктивним і результативним, а й цікавим. До вподоби учням такий метод, як «рольова гра». Учні продумують питання з теми, яка вивчається, і задають їх тому, хто відповідає біля дошки. Або інший варіант: той, хто ставить запитання, визначає самостійно або за допомогою вчителя того, хто буде відповідати. З великим бажанням учні готують такі запитання, які вимагають визначити, істинним чи хибним є твердження. Така робота спонукає їх заглиблюватись у матеріал, вишукувати найскладніші й найцікавіші запитання. Наприклад: –
Один – найменше число. Істинне чи хибне твердження?
–
В українській мові 10 голосних звуків. Істинне чи хибне твердження?
–
Пісок – організм. Істинне чи хибне твердження? У практичній діяльності варто практикувати використання тестів, які складаються
відповідно до рівня підготовленості певного класу. Тести ефективно застосовуються з метою поточного контролю, вони містять завдання на перевірку теоретичних знань і практичних умінь. Наведемо зразок тесту з української мови для учнів 4 класу до теми «Типи текстів». 1. Розповідь, міркування, опис – це: а) типи текстів; б) види речень; в) теми текстів. 3
2. Мета тексту-розповіді: а) довести чи заперечити твердження; б) розповісти; в) описати. 3. Текст якого типу можна скласти за поданими словосполученнями? Люта зима, холодно і голодно, змайструвати їдальню, повісили на яблуньку, всякої їжі, пташки ласували. а) текст-опис; б) текст-розповідь; в) текст-міркування. 4. Визнач тип тексту: Соловейко сидів на тоненькій калиновій гілочці і невгамовно виводив свою пісню. Він був схожий на горобчика, тільки мовби трохи витягнутий. Очі чорні, великі. Як співав, злегка горбився, опускав крильця, широко розкривав тонкий дзьобик, в якому, ніби сердечко в дзвонику, бився гострий язичок, і все його крихітне тільце тремтіло й здригалося. а) текст-опис; б) текст-розповідь; в) текст-міркування. 5. Удоскональ текст: Береза – дуже корисне дерево. У берези білий стовбур. З берези падають крилаті зернятка. Вітром зернятка розносяться по землі. З кожної зернини виросте нова береза. 6. Познач слова, які виражають головну думку тексту: Образ у хаті і церква свята, Біля розп’яття калина… Стежка у гори біжить золота. Мама, сльоза і дитина. Дощ веселковий і травень-розмай, Життя і духмяна хлібина – Все це мій милий батьківський край – Мила моя Україна. (В. Багірова) а) життя; б) мила моя Україна; в) дощ. 4
Останнім часом знизився інтерес дітей до класних занять. Тому доцільним є проведення нестандартних уроків, головною метою яких є пробудження інтересу до навчальної праці. Особливістю таких уроків є зацікавлення учнів, сприяння їхньому розвитку й вихованню. На таких уроках вчитель намагається організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно. Такі уроки стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Вони більше подобаються учням тому, що навчальний процес має багато спільного з ігровою діяльністю. У практичній роботі варто використовувати такі типи нестандартних уроків: 1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, аукціони). 2. Уроки-ігри. 3. Уроки громадського огляду знань. Такі уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. 4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм). 5. Уроки-подорожі, уроки-мандрівки. 6. Уроки «милування природою». 7. Бінарні уроки. Інтерактивні форми навчання – гнучкі форми організації навчальної діяльності, в яких уміло поєднуються індивідуальні, групові і фронтальні види роботи. Вони забезпечують пошуковий і творчий характер діяльності учнів і є найбільш ефективним шляхом підвищення якості знань і зацікавленості в навчанні. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.
Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів / Н.М.Бібік. – К.: Віпол, 1987. – 96 с.
2.
Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. – 2002. – № 6. – С. 18-20.
3.
Зазуліна Л.В. Педагогічні проекти. Науково-методичний посібник / Л.В.Зазуліна. – Кам’янець-Подільський: Абетка – НОВА, 2007. – 84 с.
4.
Коберник О., Коберник Г. Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів // Рідна школа. – 1999. – № 12. – С. 55–60.
5.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання // Відкритий урок. – 2003. – № 3, 4.
6.
Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах / О.Я.Савченко. – К.: Магістр, 1997. – 256 с.
7.
Шушара Т. Навчально-пізнавальна діяльність учнів: зміст і основні критерії // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 17-18. 5