Творення Кола Споріднених Душ із і мертвих, і живих, і ненароджених. Або, що потрібно робити, щоб “Той Огонь Небесний не погас”. 04 Ві Че Пя
05 11 13 14
05 04 13 Че 14 Пя
Фрагменти із Книги ДОБРОДІЯ “Коментарі до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ від Юродивого” КоментГЧ Розглянемо тепер 38му Настанову із Першого Шевченкового Універсалу і спробуймо о с я г н у т и ті думки, які в ній закладені. 1 – 38
Удар, громе, над тим домом, Над тим Божим, де мремо ми, Тебе ж, Боже, зневажаєм, Зневажаючи, співаєм: Алілуя!
“Гімн черничий” К О
3,4,6,7,11 М
Е
Н
Т
А
Р.
38ій Настанові Першого Шевченкового Універсалу із ДНК від Юродивого, що відповідає фрагменту із “Гімну Чернечого” “КОБЗАРЯ” Шевченка Тараса Григоровича, ключовими словами для розгадки думки в ньому є фраза: В
“Удар, громе, над тим домом, Над тим Божим, де мремо ми”
Вираз, “де мремо ми”, не тільки вказує на місце, яке КОБЗАР означує, над яким має ударити “гром” – “над тим Божим” домом; але в цих словах одночасно вказується і причина через що насилає ТАРАС “гром”, щоб той ударив “над тим домом”. Бо ми там “мремо”. Мремо, Духовно, а отже, й фізично. Для розуміння Думки, що “ми там мремо”, і чому “ми там мремо”, досить часто зустрічалися приклади-пояснення в розглядах при осяганні нами попередніх НАСТАНОВ, не мало таких прикладів зустрічатимуться і в подальшому. Вона “кричуща” – ця Думка, і пронизує наскрізьно весь “КОБЗАР”. ПРАВЄДНИЙ ТАРАС показує нам два зовсім різні Світи, один із яких пожирає другий, на захисті котрого, власне, й стоїть ТАРАС. Тепер, уже глибоко перебуваючи в кризовому духовному стані, коли незнання, як із нього вийти, потягнуло за собою й затяжний кризовий стан матеріальний, можемо спостерігати, як далеко сягнуло те пожирання, й до якої жалюгідності нас привело наше не чинення цьому спротиву, без якого не зупинитися нищенню нашого Світу. Оскільки спротив цей не тільки в тому має проявлятись, щоб лише знаходити в собі резерви для відновлення втрат духовних чи то, матеріальних, а вже більше бути направленим по тому, хто зумисне нас до цих втрат приводить. Адже, що донести до нашої свідомості ТАРАС хоче, говорячи: “Тебе ж, Боже, зневажаєм, Зневажаючи, співаєм: Алілуя!”
Що не можна, перебуваючи у ворожому стані (середовищі) й не чинячи йому спротиву, думати, що й ворог, котрий зайняв твій стан, тобі зла також не заподіє (для чого ж тоді він і зайняв його), бо тим часом (крадькома й відкрито) він нищить наш Світ, формуючи своє середовище в нашому, перетворює згодом і нас у собі подібних. Отже, наш ПРАВЄДНИЙ ТАРАС говорить нам, що перестаючи боротися, уподібнюючись до тих, хто зневажаючи Бога, прийшов, щоб нищити наш Світ, – ми уже й самі зневажаєм Бога, а разом із тим й м р е м о . Із Книги ДОБРОДІЯ “Коментарі до ДНК від Юродивого”
1