I International Icon Painting Open Air, Volyn, 2011

„Покровителі Польщі і України. Ікона як джерело та натхнення” І міжнародний пленер іконопису на Волині 20–31 липня 2011 р.

„Patroni Polski i Ukrainy.

Ikona jako źródło i inspiracja” I Międzynarodowy Plener Ikonopisów na Wołyniu 20–31 lipca 2011 r.

Галина ЧЕРНИШ (Україна) Віктор БУРЧАК (Україна) Олександр ЛАВОРИК (Україна) Артем КОПАЙГОРЕНКО (Україна) Сергій РАДКЕВИЧ (Україна) Богдан НОВИЦЬКИЙ (Україна) Роман ВАСИЛИК (Україна) Уршула ЖАКОВСКА (Польща) Марцін ГУГО-БАДЕР (Польща) Уршуля КЛІМОВІЧ (Польща) Ева КРИГЄЛЬ (Польща) Пьотр Гжегож МОНДРАХ (Польща) Міхал ШВАРЦ (Польща)

Hałyna CZERNYSZ (Ukraina) Wiktor BURCZAK (Ukraina) Ołeksandr ŁAWORYK (Ukraina) Artem KOPAJHORENKO (Ukraina) Serhij RADKEWYCZ (Ukraina) Bohdan NOWYCKYJ (Ukraina) Roman WASYŁYK (Ukraina) Urszula ŻAKOWSKA (Polska) Marcin HUGO-BADER (Polska) Urszula KLIMOWICZ (Polska) Ewa KRYGIEL (Polska) Piotr GRZEGORZ MĄDRACH (Polska) Michał SZWARC (Polska)

„Покровителі Польщі і України. Ікона як джерело та натхнення” І міжнародний пленер іконопису на Волині 20–31 липня 2011 р. Центр інтеграції у Замлинні (Карітас Луцької дієцезії)

„Patroni Polski i Ukrainy.

Ikona jako źródło i inspiracja” I Międzynarodowy Plener Ikonopisów na Wołyniu 20–31 lipca 2011 r.

Centrum Integracji w Zamłyniu (Caritas Diecezji Łuckiej)

Патронат: Томаш Янік – Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку, єпископ Маркіян Трофим'як – ординарій Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви, єпископ Йосафат Говера – Луцький екзарх Української Греко-Католицької Церкви. Організатори: Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку, організація „Дорога Ікони” (Польща), Волинська організація Національної спілки художників України, Львівська академія мистецтв (Україна). Учасники: Львівська національна академія мистецтв (Україна), органіція „Дорога Ікони”, Студія Християнського Сходу, Варшавський округ Спілки Польських Художників, Волинська організація Національної спілки художників України. Ідея організувати пленер сакрального мистецтва на Волині народилася після відкриття в Луцьку наприкінці листопада 2010 року чудово сприйнятої виставки ікон, написаних під час ІІ Міжнародного пленеру іконопису, який відбувався в Польщі у лемківському селі Новіца (www.nowica.art.pl), де народився видатний поет Богдан Антонич. Проект є продовженням циклічних пленерів іконопису в селі Новіца, при чому після обговорень з організацією отців єзуїтів „Дорога Ікони”, формула пленеру була розширена, у результаті чого відбувся пленер сакрального мистецтва з запланованим повним процесом писання ікон польськими та українськими художниками, під художнім та науковим керівництвом завідувача кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ професора Романа Василика. Пленер тривав у липні цього року в селі Замлиння – на самому кордоні з Польщею на південь від міжнародного пункту пропуску Дорогуськ–Ягодин. У Замлинні знаходиться осередок духовного та інтелектуального польсько-українського діалогу, який очолює римо-католицький священик отець Ян Бурас. Метою волинського пленеру є спроба перенесення в Україну, перевіреної у Новіці, моделі спільної творчої праці митців з Польщі та України, ведення духовного діалогу між художниками, які сповідують, як західне, так і східне християнство. В основі проекту лежить необхідність польсько-українського обміну ідеями та досвідом у сфері сакрального мистецтва та іконопису, а також знайомство з релігійним контекстом візантійського сакрального мистецтва та культурним взаємопрониканням впливів Сходу і Заходу. Володимир Марчук – голова правління ВОНСХУ Кшиштоф Савіцкі – консул ГК РП

Patronaty: Tomasz Janik – Konsul Generalny RP w Łucku, bp Markijan Trofimiak – zwierzchnik Kościoła rzymskokatolickiego na Wołyniu, bp Jozafat Howera – zwierzchnik Kościoła greckokatolickiego na Wołyniu.

Organizatorzy: Konsulat Generalny RP w Łucku, organizacja „Droga Ikony” (Polska), Wołyńska Organizacja Narodowego Związku Artystów Ukrainy, Lwowska Akademia Sztuk Pięknych.

Uczestnicy: ASP we Lwowie, „Droga Ikony”, Studium Chrześcijańskiego Wschodu, Związek Polskich Artystów Plastyków Okręg Warszawski, Wołyńska Organizacja Narodowego Związku Artystów Ukrainy.

Pomysł na zorganizowanie na Wołyniu polsko-ukraińskiego pleneru sztuki sakralnej zrodził się zaraz po otwarciu w Łucku pod koniec listopada 2010 roku – świetnie przyjętej – wystawy ikon, powstałych w trakcie II Międzynarodowych Warsztatów Ikonopisu, które odbyły się w Polsce, w łemkowskiej wsi Nowica (www.nowica.art.pl), w miejscu narodzin znakomitego poety – Bohdana Antonycza.

Projekt jest naturalną kontynuacją warsztatów pisania ikon w Nowicy, przy czym po ustaleniach z organizacją, prowadzoną przez oo. jezuitów – „Droga Ikony”, formuła pleneru została poszerzona, w wyniku czego odbył się plener sztuki sakralnej, z uwzględnieniem całego procesu pisania ikon, z udziałem artystów z Polski i Ukrainy, pod artystycznym i naukowym patronatem prof. Romana Wasylyka, kierownika Katedry Sztuki Sakralnej we Lwowskiej Narodowej Akademii Sztuk Pięknych.

Plener odbył się w lipcu 2011 r. we wsi Zamłynie przy samej granicy z Polską, na południe od przejścia granicznego Dorohusk–Jagodzin. W Zamłyniu znajduje się ośrodek duchowego i intelektualnego dialogu polsko-ukraińskiego, prowadzony przez księdza rzymskokatolickiego – Jana Burasa Celem wołyńskiego pleneru jest próba przeniesienia na Ukrainę, sprawdzonego już w Nowicy, modelu wspólnej pracy twórczej artystów z Polski i z Ukrainy, prowadzenie dialogu duchowego pomiędzy artystami identyfikującymi się zarówno z tradycją zachodnią Kościoła, jak i wschodnią. U podstaw projektu leży potrzeba polsko-ukraińskiej wymiany idei i doświadczeń w przestrzeni wspólnych warsztatów tworzenia sztuki sakralnej i ikonopisu oraz zapoznanie się z religijnym kontekstem bizantyjskiej sztuki sakralnej, a także z kulturowym przenikaniem się wpływów Wschodu i Zachodu.

Wołodymyr Marczuk – szef WONZAU Krzysztof Sawicki – konsul w KG RP w Łucku

Зустріч з іконою о. Ян Бурас – Директор Центру Інтеграції Генеральний вікарій Луцької дієцезії

Зустріч з іконою у процесі її творення – це час духовних реколекцій для всіх її учасників. Цього року у селі Замлиння біля польського кордону вперше в Україні відбувся пленер, у якому взяли участь митці з Польщі та України, котрі ототожнюють себе з православною, греко-католицькою та римо-католицькою Церквами. Пленерні заняття проводились під керуванням проф. Романа Василика – людини, надзвичайно відданої мистецтву іконопису. У цьому невеликому селі під час пленеру серед соснового лісу в атмосфері молитовного зосередження та шанобливого поклоніння святості, з'являлися ікони Христа, Його Пречистої Матері та святих. Я сподіваюся, що ця подія назавжди буде вписана до культурно-релігійної програми цього регіону.

Spotkanie z ikoną ks. Jan Buras – Dyrektor Сentrum Integracji, Wikariusz Generalny Diecezji Łuckiej

Spotkanie z ikoną w procesie jej tworzenia to czas duchowych rekolekcji dla wszystkich jego uczestników.

W tym roku po raz pierwszy na terenie Ukrainy, w miejscowości Zamłynia na pograniczu z Polską, odbył się plener, w którym uczestniczyli artyści utożsamiający się z Kościołem prawosławnym, greckokatolickim i rzymskokatolickim – twórcy z Polski i Ukrainy.

Prowadzącym zajęcia plenerowe był prof. Roman Wasylyk – człowiek niezwykle oddany sztuce pisania ikon. W tej małej wiosce, wśród sosnowych lasów w czasie pleneru, w atmosferze modlitewnego skupienia i pochylenia się z szacunkiem nad sacrum, powstawały ikony Chrystusa, Jego Przenajświętszej Matki i świętych.

Ufam, że to wydarzenie na trwałe wpisze się w program kulturalno-religijny tego regionu.

Іконописний пленер у Замлинні (2011р.) Роман Василик – Завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської Національної академії мистецтв

Цього року на Волині у невеличкому, не позначеному на мапах, проте дуже мальовничому селі Замлинні, що розташувалося на пограниччі з Польщею неподалік Шацьких озер, відбулася неординарна подія в ділянці культури і духовності – з 20 до 31липня відбувся перший в Україні іконописний пленер. Організаторами пленеру виступили Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку, творче об'єднання „Дорога ікони” (Польща), Волинська організація Національної cпілки художників України та Кафедра сакрального мистецтва Львівської Національної академії мистецтв (Україна). Кілька слів щодо передумов виникнення Замлинського пленеру. Аналогічна подія відбувається уже третій рік поспіль у Польщі, в Лемківському селі Новиця, де, до речі, народився відомий український поет Богдан-Ігор Антонич. Метою цих пленерів є створення ікон та організація мандрівних виставок у Новиці, Криниці, Перемишлі, Львові, Варшаві. Одну з таких виставок на запрошення організаторів відвідав представник Генерального Консульства Польщі в Луцьку – п. Кшиштоф Савіцкий, який і запропонував показати виставку в Луцьку, а згодом спільно з головою Волинської організації Національної спілки художників України – п. Володимиром Марчуком, виступив з ініціативою організувати подібний іконописний пленер і на Волині. Місцем проведення пленеру було обрано село Замлиння, у якому започатковано діяльність осередку духовного та інтелектуального польсько-українського діалогу. Забігаючи наперед, хочу запевнити, що кращого місця годі було б віднайти. Слід віддати належне керівникові Центру, римо-католицькому священику Яну Бурасу, котрий доклав максимум зусиль, як організаційних, так і особистих, щоб Пленер відбувся у якнайкращих умовах, незважаючи на те, що приміщення перебувають в стані реконструкції. І за це йому від усіх учасників Пленеру щира подяка.

Темою Пленеру було створення ікон, пов'язаних з історією Польщі та України. За результатами пленеру найбільш шанованою, що до неї зверталися учасники заходу, стала Волинська чудотворна ікона, оригінал ХІV ст. з Національного музею Києва. Свої варіанти цієї ікони створили Йоанна Забагло, Артем Копайгоренко , Віктор Бурчак (вітраж) та автор цих рядків. Інтерпретацію чудотворної „Холмської ікони”, оригінал якої ХІ–ХII ст. зберігається у Луцькому музеї ікони, виконав олійними фарбами на полотні художник з Варшави Марцін Хуго-Бадер. Ева Кригель написала ікону священомученика Йосафата Кунцевича, єпископа Полоцького – святого, що його однаково почитають як у середовищі української греко-католицької Церкви, так і серед польського народу. До речі, після розпаду СРСР у Полоцьку знову постав грекокатолицький монастир отців Студитів під патронатом священомучеників Бориса і Гліба. Під час Пленеру ікону цих святих виконала іконописець з Польщі Йоанна Забагло. Уршуля Жаковська, учасниця об'єднання іконописців „Дорога ікони” виконала ікону Матері Божої Печерської, прототипом якої стала ікона ХІІ ст., відома під назвою Пресвята Богородиця Свенська (за назвою монастиря, у якому вона довший час знаходилася). Ікона належить до Київської школи іконопису і пов'язується з іконописцем монахом Києво-Печерської лаври Аліпієм. Пресвяту Богородицю „Петровську” ХІV ст. пов'язують з іменем відомого митрополита Петра Ратенського – вихідця Верх-Ратського монастиря – душпастиря, який був чудовим іконописцем. Йому приписують низку ікон цього періоду. Згадана ікона стала джерелом створення однойменної ікони для іконописців з України Богдана Новицького, студента II курсу кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв та випускника Київської національної Академії архітектури – Артема Копайгоренка. Останній є автором ще двох ікон Антонія і Феодосія Печерських. Декілька ікон було створено на Христологічну тематику. Це дві ікони „Спас Нерукотворний” Сергія Радкевича (випускника Львівської національної академії мистецтв) та художника з Варшави Хуго-Бадера Марціна. Окремої уваги варта ікона „Христос Пантократор”, яка є фрагментарним відтворенням відомої ікони ХV ст. з с. Річиці, що зберігається в музеї у Рівному. Іконописець з цього міста Олександр Лаврик поставив собі за мету відтворити ікону способом, яким створювався оригінал, із застосуванням усіх техніко-технологічних прийомів. Роботу проводив таким чином, щоб кожен зацікавлений міг бачити метод виконання етапів створення ікони в усій послідовності. Це був своєрідний майстер-клас іконописання. Уршуля Климович виконала ікону Богоматір „Знамення”, Михайло Шварц – ікону Архангела Михаїла. Своєрідну ікону „Юрій Змієборець” створив Петро Гжегош Мондрах. Твір виконаний олійними фарбами на полотні з характерною для реставратора (професія автора) тонкою деталізацією елементів ікони. Окрім класичної ікони учасники Пленеру створювали й роботи на склі. Це зокрема ікона „Ісус Христос та Матір Долороса”, виконана художницею з Луцька Галиною Черниш. Джерелом творчості для неї слугували писані на склі карпатські народні ікони. Багато учасників Пленеру виявили інтерес до художника Віктора Бурчака , котрий створював свої ікони в техніці вітража, надаючи колегам можливість власноруч виконати нескладні елементи вітражного твору. Це також було своєрідною формою майстер-класу.

Окрім власне іконописання учасники Замлинського пленеру знайомилися з історичними місцями і пам'ятками архітектури околиць, мали можливість відвідати Володимир-Волинський і комплекс монастиря в Зимному. Прощаючись із Замлинням, учасники пленеру ледь стримували сльози. Організатори заходу і художники-іконописці в унісон говорили про необхідність продовження таких заходів. І на завершення напрошуються слова журналістки Ольги Горячєвої з часопису „Монітор Волинський” за 28 липня 2011р.: „Усе є в Божих планах. Якщо через цей Центр робитиметься добро на землі, Господь Бог цю працю благословить. Якщо це в Божих планах, то все вдасться”. Отже метою Пленеру у Замлинні є взаємний обмін досвідом іконописання різних шкіл і традицій, технік і технологій (класичний іконопис, вітраж, іконопис на склі і станкове малярство). Учасниками пленеру були громадяни Польщі та України, представники різних конфесій, різних вікових категорій та різного рівня професійної підготовки, і всіх їх об'єднала любов до ікони. Кожний день починався з Літургії, яку провадив отець Ян Бурас.

Patroni Polski i Ukrainy. Ikona jako źródło i inspiracja Katarzyna Jakubowska-Krawczyk – wykładowca w Katedrze Ukrainistyki Uniwersytetu Warszawskiego, związana z grupą Droga Ikony Ziemia wołyńska od wieków była świadkiem napięć w stosunkach międzyetnicznych. Jej mieszkańcy wciąż na nowo musieli i muszą się uczyć przebaczenia i budowania wzajemnych relacji. Straszne wydarzenia lat czterdziestych położyły się piętnem na wiele dziesięcioleci, zostawiając niezagojone rany w obu narodach. I dlatego właśnie na tej ziemi tak potrzebne jest tworzenie inicjatyw, mających na celu budowanie porozumienia i współpracy pomiędzy różnymi grupami etnicznymi.

Ważne wśród nich miejsce zajmuje – utworzone w Zamłyniu przez ks. Jana Burasa – Centrum Integracji.

W tym szczególnym miejscu spotkali się polscy i ukraińscy ikonopisi, aby wspólnie pochylić się nad tematem świętych patronów obu krajów, aby – zgłębiając ich żywoty i cnoty – szukać w nich inspiracji i zrozumienia ludzkich dróg. Jak mówił Jan Paweł II, „Prawdziwą historią ludzkości jest historia świętości: święci i błogosławieni jawią się jako świadkowie, to znaczy ludzie, którzy wyznając wiarę w Chrystusa, Jego Osobę i naukę, nadali konkretną wartość i wiarygodny wyraz jednej z podstawowych cech Kościoła, jaką jest właśnie świętość. Bez takiego trwałego świadectwa religijne i moralne nauczanie Kościoła mogłoby zostać pomylone z czysto ludzką ideologią. Ono zaś jest nauką życia, to znaczy można je wprowadzić w życie i przetłumaczyć na język życia: jest nauką na miarę życia, jakiego przykład daje sam Chrystus, głosząc: Ja jestem życiem (por. J 14, 6), i potwierdzając, że przyszedł po to, aby dać życie, i dać je w obfitości (por. J 10, 10)”*.

Uczestnicy pleneru starali się przemedytować i przełożyć te wartości na język ikony. Ikony, która nie jest zwykłym obrazem, ale ma spełniać rolę przybliżania tego, co niewidzialne, mistyczne, za jej pomocą mamy uczestniczyć w tajemnicy wieczności.

Kontemplując ikonę, odbiorca przenika do rzeczywistości nadprzyrodzonej, przekracza próg tajemnicy, dostrzega w całej okazałości wielkość Stwórcy, Jego moc i miłość, staje się uczestnikiem świętych obrzędów i wydarzeń. Tworzenie ikony przekracza klasyczną definicję sztuki – jako realizację własnego zamysłu artystycznego czy estetycznego, szukania nowatorskich rozwiązań malarskich, łączenia różnych tradycji artystycznych.

Jest raczej uwrażliwianiem się na Boskie piękno, czerpaniem z ustalonych przed wiekami kanonów, widzeniem w tym, co materialne, odbicie tego, co duchowe. Twórca ikony winien być osobą głęboko zanurzoną w modlitwie, kontemplacji, liturgii i tradycji.

Naśladuje kanon, który wedle wierzeń został – podobnie jak Biblia – natchniony.

Głównym zadaniem twórcy jest ułatwić człowiekowi doświadczenie Boga, samemu usuwając się w cień.

Założeniem organizatorów pleneru była kontemplacja życia świętych patronów naszych krajów, którzy – biorąc aktywny udział w życiu codziennym – nieustannie odwoływali się do Chrystusa, swoim życiem realizowali program współistnienia dwóch rzeczywistości: Boskiej i ludzkiej. Wśród patronów naszych dwóch krajów znaleźć wszakże możemy świętych władców, których działania opierały się na mocnych fundamentach wiary, by wymienić tu chociażby propagatorów chrześcijaństwa na Rusi – świętych Olgę i Włodzimierza, czy na ziemiach polskich – królową Jadwigę, patronkę trzech narodów: polskiego, ruskiego (ukraińskiego) i litewskiego. Są wśród nich również biskupi, jak św. Wojciech – patron jedności Europy, czy historyczny patron – św. Stanisław. Zalicza się do nich apostoł Andrzej, który wedle * Jan Paweł II, Przemówienie z 5 lutego 1992 r. [w:] Insegnamenti, XIV/1, 1992, ss. 304–305.

tradycji zaszczepił na ziemiach dzisiejszej Ukrainy chrześcijaństwo, towarzyszą mu św. Jerzy i Archanioł Michał. Szczególne miejsce wśród patronów zajmuje św. Jozafat Kuncewicz – przez Kościół greckokatolicki uważany za patrona Ukrainy, a w polskim Kościele katolickim czczony jako patron powstania styczniowego.

Uczestnicy pleneru w swojej pracy i medytacji zainspirowani byli początkami chrześcijaństwa na Rusi. Powstały więc ikony Borysa i Gleba, Matki Bożej Peczerskiej, Antoniego i Teodozjusza Peczerskich. Najważniejszym źródłem naszej wiedzy o świętych tego okresu jest Pateryk Kijowsko-Peczerski, czyli opowieść o świętych ojcach w pieczarach kijowskich położonych, który to zbiór opowieści hagiograficznych powstał na bazie prowadzonej w XIII wieku korespondencji pomiędzy mnichem Polikarpem i biskupem suzdalsko-włodzimierskim Symonem. Znajdujemy w nim charakterystyczne rysy ukraińskiego chrześcijaństwa i kultów świętych. Stosunkowo szybko – oprócz czczenia świętych bizantyjskich – pojawiły się na Rusi wzory rodzimych świętych. Pateryk Kijowsko-Peczerski przybliża specyfikę ukraińskiej wiary i sposobów jej przeżywania. I tak, o św. Antonim Peczerskim w Pateryku czytamy, iż nazywany był „płonącym świecznikiem ruskiej ziemi”*, za jego wstawiennictwem czyniono cuda i uzdrawiano chorych. Ojciec życia pustelniczego na Rusi swoje śluby zakonne złożył na św. Górze Athos, by po powrocie do Kijowa zamieszkać w pieczarze nad Dnieprem. Sława jego świętości zakreśliła tak szerokie kręgi, że z czasem zaczęli schodzić się do niego wierni, prosząc o duchowe pouczenie i wsparcie. Książę kijowski podarował zgromadzonej wokół Antoniego wspólnocie mnichów ziemię i w 1054 roku założono pierwszy monastyr – Ławrę Kijowsko-Peczerską, w której życie wypełniała praca, modlitwa i umartwienia.

Teodozjusz z kolei mianowany przez Antoniego ihumenem monasteru, prowadząc bardzo ascetyczne życie, brał czynny udział w życiu codziennym i politycznym. Pisał pouczenia i listy do księcia Izjasława, spisał mnichom regułę, rozbudował klasztor. Według Pateryka od jego grobu miał unosić się „promień cudów po wszystkie krańce ziemii ruskiej”**. Dzięki ofiarnej pracy i oddanej modlitwie Ławra Kijowsko-Peczerska stała się centrum życia duchowego i kulturowego Rusi Kijowskiej.

Wyjątkowe jednak miejsce wśród patronów – opiekunów obu krajów, zajmuje Matka Boska. W 1656 roku w katedrze lwowskiej odbyły się uroczyste śluby Jana Kazimierza, podczas których wypowiedział on jakże znamienne zdanie „Ciebie za patronkę moją i za królowę państw moich dzisiaj obieram”***. Czczony w Polsce obraz Matki Bożej Częstochowskiej jest oczywiście także ikoną, pochodzącą z Konstantynopola, która przywędrowała do Polski ze znajdującego się w Księstwie Halickim Bełza, czyli z terenów dzisiejszej Ukrainy. Matka Boża w sposób szczególny czczona była na Rusi Kijowskiej od początków jej istnienia, by przypomnieć chociażby nabożeństwo, jakie Kozacy zaporoscy mieli do ikony Matki Bożej Pokrowy. Wśród cudownych ikon ukraińskich przeważają ikony maryjne. Wśród nich wymienić na przykład można Matkę Bożą Poczajowską, Kijowsko-Peczerską, Buczyńską, Bracką, Chełmską, Lubecką, Jelecko-Czernihowską, Korsuńską, Nowodworską, Tyweriwską, Wyszohrodzką.

Ze względu na miejsce i częstość podejmowania przez ikonopisów tego tematu za patronkę pleneru można uznać Matkę Bożą Wołyńską. Historia odkrycia tej ikony sięga 1963 roku, kiedy to podczas badań konserwatorskich w cerkwi św. Pokrowy historycy sztuki zwrócili uwagę na stary, nie budzący dotąd zainteresowania, wizerunek * Нестора, мниха обителі монастиря Печерського, сказання, чому прозвався Печерським монастир [w:] Патерик Києво-Печерський, Lwów 2004, s. 21. ** Похвала преподобному отцю нашому Феодосію, ігумену [монастиря] Печерського, який же є в Богоспасаємому граді Києві [w:] ibid., s. 94. *** Teologia „Aktu oddania ruchu Światło-Życie Niepokalanej Matce Kościoła”, www.apologetyka.katolik.pl.

Hodegetrii. Badania wykazały, że pochodzi ona z XIII/XIV wieku. Powstanie cudownej ikony związane jest zapewne z najazdami tatarsko-mongolskimi i przenosinami księcia Mścisława Daniłowycza z Włodzimierza Wołyńskiego do Łucka (1289). Okres ten był czasem, kiedy najeźdźcy grabili i palili wszystko, co napotkali na swojej drodze. Działaniu Matki Bożej Wołyńskiej przypisuje się więc fakt, że Księstwo Halicko-Wołyńskie nie zostało całkowicie spustoszone. W dowód dziękczynienia zaczęto ją czcić jako patronkę i opiekunkę ziemi wołyńskiej.

Ikona Matki Bożej Wołyńskiej przedstawia spokojną postać Maryi trzymającej w ramionach dorosłe Dzieciątko. Surowy wyraz twarzy, wysokie czoło świadczą nie o Jego bezradności, a o sile do walki ze złem. W kompozycji ikony i kolorystyce widać wyraźny związek z ikonami późnobizantyjskimi. Badacze za prototyp uważają XIV-wieczną Hodegetrią z monastyru Chora w Konstantynopolu (Karije Dżami). Ze względu na przyjęcie chrztu przez Włodzimierza z Bizancjum, przez następne wieki związki kulturowe pomiędzy oboma krajami były bardzo silne. Kijowska szkoła ikonopisania, z której narodziła się szkoła wołyńska, przez wiele wieków pozostawała pod decydującym wpływem sztuki bizantyjskiej. W ikonie Matki Bożej Wołyńskiej możemy się więc dopatrzyć wielu analogii do ikon greckich, szczególnie tych XIV-wiecznych. Maryja zamiast tradycyjnych trzech gwiazd, symbolizujących dziewictwo, ma cztery – dwie na ramionach, po jednej na czole i na wysokości splotu słonecznego. Charakterystyczny jest również sposób trzymania przez Chrystusa zwoju. Widać jednak, że artysta podczas tworzenia tej ikony nie oparł się również inspiracjom sztuki zachodniej. Obecnie cudowna ikona przechowywana jest w Państwowym Muzeum Malarstwa w Kijowie, w Muzeum Ikony Wołyńskiej w Łucku znajduje się zaś jej kopia.

Ikonopisi z Polski i Ukrainy podczas całego czasu trwania pleneru pozostawali w kręgu dwóch tradycji – Kościoła wschodniego i zachodniego, ubogacając się na wzajem swoimi doświadczeniami i sposobem przeżywania chrześcijaństwa. Zarówno klimat Centrum Integracji, jak i wytrwała praca artystów zdawała się wpisać w program zaproponowany przez Jana Pawła II w czasie jednego z wystąpień na Ukrainie: „Wasza misja u tego historycznego początku tysiąclecia jest wielką sprawą. Nieprzerwanie trwajcie we wspólnym poszukiwaniu większego współdzielenia wartości religii przeżywanych w wolności i tolerancji przeżywanej w sprawiedliwości. Jest to najbardziej znaczący wkład, który możecie wnieść do całościowego postępu społeczeństwa [...]”*. * Jan Paweł II, Przemówienie podczas spotkania z przedstawicielami Ogólnoukraińskiej Rady Kościołów i Organizacji Religijnych, Kijów, 24.06.2001, www.opoka.org.

Галина Черниш Ісус Ікона на склі, 44x34

Hałyna Czernysz Jezus Ikona na szkle, 44x34

Галина Черниш Матір Страдальна Ікона на склі, 51x41

Hałyna Czernysz Matka Boska Cierpiąca Ikona na szkle, 51x41

Віктор Бурчак Богородиця Волинська Вітраж, скло, метал, 58х42

Wiktor Burczak Matka Boska Wołyńska Witraż, szkło, metal, 58x42

Віктор Бурчак Свята Трійця Вітраж, скло, метал, 69х56

Wiktor Burczak Święta Trójca Witraż, szkło, metal, 69x56

Олександр Лаворик Ісус Христос Пантократор Дошка, левкас, темпера, позолота, 40х32

Ołeksandr Ławoryk Jezus Chrystus Pantocrator Deska, lewkas, tempera, złoto, 40x32

Артем Копайгоренко Богородиця Волинська Дошка, левкас, акрил, позолота, 40х32

Artem Kopajhorenko Matka Boska Wołyńska Deska, lewkas, akryl, złoto, 40x32

Артем Копайгоренко Богородиця Петровська Дошка, левкас, акрил, позолота, 40х32

Artem Kopajhorenko Bogurodzica Piotrowska Deska, lewkas, akryl, zloto, 40x32

Артем Копайгоренко Святий Антоній Печерський Дошка, левкас, акрил, 40х32

Artem Kopajhorenko Święty Antoni Peczerski Deska, lewkas, akryl, 40x32

Сергій Радкевич Спас Нерукотворний Дошка, левкас, темпера, 30x30

Serhij Radkewycz Zbawiciel Nerukotwornyj (Odbicie twarzy Chrystusa na chuście św. Weroniki) Deska, lewkas, tempera, 30x30

Богдан Новицький Петровська Богородиця Дошка, левкас, темпера, позолота, 40x32

Bohdan Nowyckyj Bogurodzica Petrowska Deska, lewkas, tempera, złoto, 40x32

Роман Василик Пресвята Богородиця Волинська Дошка, левкас, темпера, позолота, 50х40

Roman Wasyłyk Przenajświętsza Bogurodzica Wołyńska Deska, lewkas, tempera, złoto, 50x40

Роман Василик Пресвята Богородиця Межирічицька Дошка, левкас, темпера, позолота, 40х32

Roman Wasyłyk Przenajświętsza Bogurodzica Meżyryczycka Deska, lewkas, tempera, złoto, 40x32

Уршула Жаковска Матір Божа Печерська Дошка, левкас, темпера, позолота, 40х30

Urszula Żakowska Matka Boska Peczerska Deska, lewkas, tempera, złoto, 40x30

Уршула Жаковска Святий Антоній Печерський Дошка, левкас, темпера, позолота, 30х25

Urszula Żakowska Święty Antoni Peczerski Deska, lewkas, tempera, złoto, 30x25

Уршуля Клімовіч Богоматір Одигітрія Дошка, левкас, темпера, позолота, 40x30

Urszula Klimowicz Bogurodzica Znaku (Bogurodzica Hodegetria) Deska, lewkas, tempera, zloto, 40x30

Марцін Гуго-Бадер Христос – Обличчя (Cпас Нерукотворний) Дошка, левкас, темпера, позолота, 40x32

Marcin Hugo-Bader Chrystus – Oblicze (Odbicie twarzy Chrystusa na chuście św. Weroniki) Deska, lewkas, tempera, złoto, 40x32

Пьотр Гжегож Мондрах Святий Юрій Полотно, олія, 40x20

Piotr Grzegorz Mądrach Święty Jerzy Płótno, olej, 40x20

Ева Кригєль Святий Йосафат Кунцевич Дошка, левкас, темпера, позолота, 30x25

Ewa Krygiel Święty Jozafat Kuncewicz Deska, lewkas, tempera, złoto, 30x25

Міхал Шварц Архангел Михаїл Дошка, левкас, темпера, 40x32

Michał Szwarc Archanioł Michał Deska, lewkas, tempera, 40x32

Йоанна Забагло Святі Борис і Гліб Дошка, левкас, темпера, позолота, 45x25

Joanna Zabagło Święci Borys i Gleb Deska, lewkas, tempera, złoto, 45x25

Йоанна Забагло Волинська Богоматір Дошка, левкас, темпера, позолота, 40x30

Joanna Zabagło Matka Boska Wołyńska Deska, lewkas, tempera, złoto, 40x30

УДК 75 (47,82) ББЛ 85,143 (4 УКР), Л6 Л29

Патронат Генеральний консул РП в Луцьку – Томаш Янік Єпископ Маркіян Трофим’як – ординарій Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви Єпископ Йосафат Говера – Луцький екзарх Української Греко-Католицької Церкви

Patronat Konsul Generalny RP w Łucku – Tomasz Janik bp Markijan Trofimiak – zwierzchnik Kościoła rzymskokatolickiego na Wołyniu bp Jozafat Howera – zwierzchnik Kościoła greckokatolickiego na Wołyniu

Організатори Генеральний консул РП в Луцьку

Organizatorzy Konsulat Generalny RP w Łucku

Волинська організація Національної спілки художників України

Wołyńska Organizacja Narodowego Związku Artystów Ukrainy

Львівська академія мистецт

Akademia Sztuk Pięknych we Lwowe

Бюро Католицької Інформації та Європейської Ініціативи OCIPE в Варшаві

Katolickie Biuro Informacji i Inicjatyw Europejskich OCIPE w Warszawie

„Дорога Ікони” в Варшаві

„Droga Ikony” w Warszawie

Спонсори Пленер фінансується спільно з програми „Ближче один до одного. Зустрічі на східній стіні Європи”, здійснюваного Католицьким Інформаційним Бюро та Європейської Ініціативи

Sponsorzy Plener współfinansowany z ramienia programu „Bliżej siebie. Spotkania na wschodniej ścianie Europy”, realizowanego przez Katolickie Biuro Informacji i Inicjatyw Europejskich

NDI S.A Ярек Новацькі

NDI S.A Товариство з Jarek Nowacki обмеженою відповідальністю

НОВЕЛЛ

MYKOGEN

Покровителі Польщі і України. Ікона як джерело та натхнення Луцьк. 2011, - 24 С ISBN 966-7627-38-1