Носик Ольга

льга Носик

Незнаний Київ

Київ “Шоколад” 2012

УДК 341(080) ББК 68.14к9 Н-27

Носик О. Н-27

Носик О. Незнаний Київ. / О. Носик. – К. : Шоколад, 2012. – 48 с.

ISBN 966-6509-42-3 Київ. Здавалося б, про це місто відомо все. Майдан незалежності, Софіївська площа, Анріїв­ сь­кий узвіз, Золоті ворота – ось стандартний перелік місць, де мають побувати всі гості столиці. Однак, щоб зрозуміти істинну красу, шарм цього міста, варто віднайти в його лабіринтах старовинні вулички, тихі парки, незвичайні пам’ятники... У цьому вам допоможе наше видання. Воно буде цікавим не лише туристам, а й киянам, які прагнуть по-новому поглянути на свою домівку, відкрити її таємні сторони. УДК 341(080) ББК 68.14к9

ISBN 966-6509-42-3 © Носик О. О., 2012 © «Шоколад», 2012

Від редактора Ви тримаєте у руках не просто путівник Києвом, а скриньку, де зберігаються скарби столиці. У ній ви не знайдете загальновідомих туристичних об’єктів, натомість, натрапите на куточки міста, відомі лише небагатьом обраним. «Незнаний Київ» складається з трьох частин, відповідно до ліній Київського метрополітену. Цим розділам передують сторінки, де ви можете залишити свої нотатки, враження та вписувати місця, які хотіли б відвідати. Щоб полегшити пошук об’єктів, наприкінці статей подано поради, як легко та швидко дістатися до пам’ятки за допомогою різних видів громадського транспорту. Сподіваємося, що наше видання допоможе вам відкрити для себе новий Київ, сповнений таємниць та несподіванок, а тому такий захопливий.

3

Є ідея:

Червона лінія метро

Садиба Остен-Сакен

Маєток знаходиться в селі Мироцьке, неподалік від Києва. Він був збудований у середині XIX століття на замовлення графа Карла Сакена. Згодом на зміну роду Остен-Сакен прийшов граф Воронцов-Дашков. Через це садибу називають по-різному: або маєток ОстенаСакена, або Воронцова-Дашкова. За радянських часів у будівлі розташовувався дитячий садок, пізніше – сільський клуб. На жаль, нещодавня пожежа призвела до значної руйнації садиби. До того ж, тутешні мешканці потихеньку «розтягують» її на будівельні матеріали. Нині маєток передано у відання церкви, яка має намір реставрувати садибу, однак поки що це лише в планах. Незважаючи на критичний стан, тут завжди є туристи, адже й нині маєток вражає красою та загадковістю.

Адреса: село Мироцьке Як дістатися: їхати на маршрутці № 816 від метро

6

Святошин до селища Немішаєво. Потім пішки дійти до села Мироцьке.

Неподалік від Києва, на випробувальному полігоні, знаходиться експериментальний зразок міського транспорту майбутнього. Уперше «Капвей» був запущений 1 жовтня 2004 року. Відтоді він регулярно катав депутатів і чиновників різних рівнів, однак марно, бо ніхто не захотів давати кошти на впровадження цього виду транспорту. Востаннє він відправився в путь 2010 року. Напевно, керівники проекту зневірилися, тому кабелі живлення були демонтовані. Тепер і за великого бажання вагончик не зрушити з місця. «Фішка» проекту полягала у використанні естакад. Тобто маршрут можна прокладати над дорогою, не перешкоджаючи руху на ній. «Капвей» міг би розвивати швидкість до 120 км/год та первозити приблизно 150 пасажирів за один раз... Подивитися на це «диво техніки» можна в селищі Гостомель.

Адреса: селище Гостомель, вул. Леніна, 362 Як дістатися: їхати на маршрутці № 357 від метро

Святошин до селища Гостомель.

Червона лінія метро

“Капвей” – траспорт майбутнього

7

Червона лінія метро

Парк на Нивках

Парк був створений 1962 року й мав назву «Парк культури і відпочинку імені 22 з’їзду КПРС». До революції ця місцевість називалася Васильчик і належала київ­­ському генерал-губернаторові Іларіону Васильчикову, який сприяв будівництву першого Ланцюгового мосту через Дніпро та відкриттю пам’ятника князю Володимиру. Парк складається з двох частин – західної та східної. Умовним роздільником є залізнична колія й річка Сирець. Рельєф переважно горбистий. Східну частину парку зараховано до загальнодержавних природно-заповідних територій як пам’ятку садовопаркового мистецтва. Територія паркової зони нараховує понад 90 видів столітніх дерев. Погожого літнього дня тут навіть можна позасмагати, бо в парку є 3 ставки. Ліпшого місця для спокійного відпочинку з друзями та сім’єю не знайти в усьому місті.

8

Метро: Нивки Адреса: просп. Перемоги

Улітку 2011 року на Нивках було відкрито перший скейт-парк міста Києва. Його розмір становить 20×21 м. Майданчик, огороджений з усіх боків, має ідеальне асфальтне покриття, спеціальне освітлення, лавки для глядачів. Тут змонтовано основні спортивні елементи скейт-парку: розгін і квотерпайт, спайн, середній квотерпайп, перила закруглені, фан-бокс з поручнями, джамп-бокс. Для тих, кому ці іноземні слова мало про що говорять, раджу з’їздити й побачити все на власні очі. Хто знає, можливо, у вас прокинеться прихований досі скейтбордист. До речі, вхід на територію скейт-парку на Нивках безкоштовний. Присутній на відкритті парку голова Київської адміністрації заявив, що в прийдешньому році планується відкриття ще двох таких майданчиків.

Метро: Берестейська Адреса: просп. Перемоги, 82 (поблизу памятника Д.

С. Коротченку)

Червона лінія метро

Перший скейт-парк у Києві

9

Червона лінія метро 10

Графіті «Батьківщина-мати» Стильне графіті-панно прикрашає чоло будинку на одній із центральних вулиць Києва. Автором є французький художник Гійом Альбі. Як стверджує митець, на створення графіті його надихнули хрестоматійні пам’ятники «Батьківщинамати» і монумент засновникам Києва – Кию, Щеку, Хориву та сестрі Либіді. Ці потужні статуї справили на Гійома настільки сильне враження, що він неодмінно захотів поділитися ним із жителями Києва. Художник протягом тижня збирав інформацію про місто й лише після цього почав роботу. У його інтерпретації Батьківщина-мати зовсім не така грізна, як київський монумент: її меч опущений донизу, жінка пливе на човні, подібно до Либіді. На думку автора, свій меч вона може використовувати як весло. Графіті дуже барвисте й життєрадісне. На його створення в Гійома Альбі пішло три дні і 40 балонів фарби. Малюнок вийшов доволі символічним. Згідно із задумом автора зображення меча й щита - це захист, серце – звичайно ж, любов. Човен уособлює життя людини, а хвилі – підйоми і спади в ньому. Око над щитом – це погляд у майбутнє, передбачення. А сонце і місяць, що злилися воєдино, символізують вічність.

Метро: Університет Адреса: вул. Златоустівська, 20

Червона лінія метро

Рояль “у кущах”

Інструмент покритий дрібною білої плиткою, зроблений у справжню величину. Здається, що можна сісти і зіграти на ньому. Однак, на жаль, клавіші бутафор­ські. Це не просто скульптура, а радше величезна музична скриня. У рояль вмонтовано сенсор руху, і коли хтось проходить повз, то з білосніжного інструменту починає лунати музика польського композитора Шопена. «Чому саме Шопена?» – спитаєте ви. Відповідь дуже проста – поблизу знаходиться польське посольство. Музика грає дуже тихо, тому не заважає людям, які живуть поруч. Настільки тихо, що деякі перехожі скаржаться, що їм доводиться прислухатися, аби розчути хоч нотку класичної мелодії. Замість струн і молоточків, всередині рояля ростуть червоні квіти. Щоліта клумба оновлюється, а взимку кришку рояля закривають. Скульптура, як не дивно, називається «Рояль у кущах», хоча кущів поруч немає, лише дерева. Автор цього творіння – Костянтин Скретуцький, який спроектував безліч пам’ятників Києва.

Метро: Університет Адреса: вул. Богдана Хмельницького, 37/2

11

Червона лінія метро

“Бабуся класична”

У рамках проекту «Kiev Fashion Park» 30 серпня 2011 року в Шевченківському парку оселився новий артоб'єкт під назвою «Бабуся класична». Знайти її можна поблизу ресторану «О'Панас», на вулиці Терещенківській. Автор скульптури – молода українська художниця Анна Кисельова. Вона пояснює, що у своєму творінні намагалася втілити збірний образ бабусь 80-х років. І, здається, їй це вдалося. У скульптурі легко можна впізнати бабусь у хустинках, які досі полюбляють сидіти на лавках поблизу під'їздів, обговорювати сюжети улюблених серіалів та особисте життя мешканців будинку. Бабуся уважно спостерігає за подіями довкола своїм допитливим і водночас грізним поглядом, який є напрочуд правдоподібним. Її вже встигли полюбити мешканці Києва та туристи. Із настанням холодів бабусю навіть одягли в поліетилен, аби вона «не промокла».

12

Метро: Театральна, Університет Адреса: Парк ім. Т. Шевченка

Ще однією цікавою скульптурою міста Києва є льодяники на паличці, розташовані на Бесарабській площі, поблизу ресторану «Диван». Вони з’явилися тут у вересні 2010 року. Ідея стоворення належить одному з «неформальних» митців міста – Володимиру Білоконю. Як і попередні його роботи (Закохані ліхтарі на Майдані незалежності, Ожилий сірник на вулиці Артема та інші), вона виконана з металу. Скульптурна композиція складається з двох частин – фігури льодяника-півника та льодяника-білочки. “Цукерки” пофарбовані в апетитні кольори та розміщені поблизу дзеркальної поверхні, щоб здавалося, ніби їх удвічі більше, ніж насправді. Пам'ятник покликаний нагадувати киянам про дитинство, адже за радянських часів саме тут продавали ці ласощі.

Метро: Театральна Адреса: Бесарабська пл., 2 Як дістатися: пройти 2 метри від входу до ресторану-

кафе «Диван»

Червона лінія метро

Півтораметрові льодяники

13

Червона лінія метро

Графіті-загадки для малюків У центрі Києва восени 2010 року з’явився маленький затишний майданчик для дітей. Стіну подвір’я розписала художниця Леся Кара-Коця, витративши на роботу приблизно два тижні. Майданчик розрахований на найменших діточок: крихітні гойдалки, пісочниця з грибком, 10 загадок і шарад на стіні. До речі, розгадувати їх буде цікаво не лише дітям, а й батькам. Це чудове місце для прогулянки зі своїм малюком.

Метро: Театральна Адреса: вул. Михайла Коцюбинського, 6

Східний дворик Якщо зайти у дворик на розі вулиць Прорізної та Пушкінської та пройти до огорожі, то відкривається чудовий вид на задвір’я Туркменського посольства. Туркмени, щоб відчувати себе як удома, зробили тут справжній «східний двір», який кияни вже встигли прозвати «міні-мечеттю».

14

Метро: Хрещатик Адреса: вул. Прорізна, 9 Як дістатися: зайти в арку за адресою вул. Прорізна, 9,

пройти вглиб до паркану

Червона лінія метро

Закинутий будинок на Хрещатику

Цей будинок було споруджено на початку XX століття за проектом архітектора Федора Олтаржевського. Будівля шестиповерхова, виконана в стилі ампір. У 2006-2008 роках тут часто трап­лялися пожежі. Після чергового займання мешканців примусово відселили, а провину переклали на осіб без постійного місця проживання. Насправді вони з’являються тут вкрай рідко, адже поруч знаходиться Адміністрація президента. Справжня причина криється в іншому: це місце дуже приваблививе для забудовників, однак реставрувати будівлю їм невигідно. Звідси й пожежа – «найкращий» привід знести споруду. Нині вікна будинку забиті фанерою, двері заварені, а сам він обтягнутий будівельною сіткою. Територію доглядає охоронець, із яким за потреби можна домовитися про міні-екскурсію. Усередині майже все зруйновано, на поверхах досі стоять старі меблі, розкидано речі, книги. Якщо піднятися на горище, через вікно можна потрапити на самісінький дах. Краєвид відкривається приголомшливий: місто видно на сотні метрів.

Метро: Хрещатик Адреса: вул. Лютеранська, 32

15

Червона лінія метро 16

Парк Перемоги Парк Перемоги був закладений 1965 року. 2004 року його реконструювали. Після перебудови територія збільшилася до 66 гектарів, а занедбане болото в кінці парку осушили й перетворили на велике озеро. Вхід до парку відкриває пам’ятник матері, яка проводжає сина на фронт. Це цілком логічно, адже парк названий на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні. Ліворуч від скульптури – меморіальні таблиці, на яких по-

етапно описано її основні події. Трохи далі архітектори розмістили сонячний годинник і створили альпійську гірку з камінчиків, крихітних гірських квітів і мохів. До реконструкції 2004 року на цьому місці був літній танцювальний майданчик. Однак найголовніша пам’ятка парку Перемоги – Курган безсмертя, створений ще за часів заснування парку. Виконано курган у формі піраміди. Поруч з ним – пам’ятник загиблим партизанам, які захищали Київ. Цей парк обожнюють діти та молодь. Тут є різноманітні атракціони, серед них – оглядове колесо, з якого відкривається приголомшлива панорама правого берега.

Червона лінія метро Із настанням тепла кожної неділі в парку Перемоги проводиться безкоштовний open air. Початок приблизоно о шостій годині вечора. Відвідувачі збираються в центрі парку поблизу пірамідального монументу, щоб потанцювати сальсу, бачату, ча-ча-ча та інші латино­ американські танці. Якщо ви не вмієте танцювати, варто прийти просто заради того, аби помилуватися майстерністю пар та навчитися декільком граційним рухам.

Метро: Дарниця Адреса: бульв. Перова, 2

17

Червона лінія метро 18

Парк “Кіото” Парк «Кіото» заклали 1972 року, одразу після підписання договору про співпрацю та розвиток міст між столицею України Києвом та культурною столицею Японії – Кіото. На честь відкриття парк отримав подарунок із Кіото – гранітну пагоду. Це буддистська культова споруда, яка, за віруванням, сприятливо впливає на навколишню місцевість. Пагода буває різних видів і форм, у даному випадку це японська (дзенських) ступа.

Усі деталі Кіотського парку, його символіка використані авторами проекту невипадково. Перед його спорудженням було ретельно вивчено історію паркової культури Японії. Архітектори побували в Хіросімі, Осаці, Кіото, де консультувалися з хранителями скверів. Із Японії спеціально приїжджали фахівці, які на місці вносили уточнення до проекту й давали професійну оцінку будівництву. Родзинкою парку «Кіото» є сад каменів: тут можна побачити камінь почесного сидіння, камінь печерного виду, камінь-охоронець, камінь місячної тіні та інші. Звичайно, нам ці назви мало про що говорять, однак для японця вони мають глибокий філософський зміст.

Червона лінія метро Раніше в парку був ставок із водоспадом, заростями ірисів і традиційним острівцем, потрапити на який можна було за допомогою одного з трьох ажурних містків. Нині неповторний колорит цьому куточкові надають японські ліхтарики, пагорб, що відтворює обриси знаменитої гори Фудзіяма, а також дерева, кожне з яких несе певне смислове навантаження. До речі, 2010 року представники двох країн посадили в парку японський клен як символ багаторічної співпраці України і Японії. Він вдало прижився, росте неподалік від кам’яної пагоди.

Метро: Чернігівська Адреса: вул. Кіото

19

Є ідея:

Синя лінія метро

Увесь Київ на бойлерній

2006 року київський художник Михайло Химич намалював різнокольорове панно на стіні звичайної оболонської бойлерної. Він зобразив Київ, свій будинок, його жителів і їхніх домашніх улюбленців. На розпис заввишки п’ять метрів і завдовжки двадцять сім метрів пішло три місяці щоденної роботи та 15 літрів акрилових фарб. Роботу Михайло присвятив батькові Юрію Химичу архітекторові і заслуженому художникові. Син звернувся до улюблених батькових мотивів, зобразивши панораму правого берега з Видубицьким монастирем, Лаврою, Михайлівським собором та Софією. Також у роботу вдало вплетено іконографічні сюжети та казкові персонажі: над панорамою ширяє архістратиг Михаїл, а під Пішохідним мостом в Дніпрі хлюпочуться русалки. Однак тутешніх жителів найбільше тішить зображення їхнього будинку, 70-річного двірника Олександра Семеновича з мітлою та місцевого художника Володимира Скавронского з собакою. Віддано данину і «Київ­­ енерго» (адже бойлерна належить їй): білий фургончик з написом організації на передньому плані.

22

Метро: Мінська Адреса: вул. Тимошенко, 13-а

На Оболоні, поблизу Дніпра, розташований невеликий парк площею 0,35 гектарів. Унікальна зона відпочинку споруджена поряд із двома висотними будинками на проспекті Героїв Сталінграду. Сквер спроектований у формі вітрила й зветься «Садом каменів». Таку назву він отримав через численні кам’яні споруди й вимощені каменем доріжки. У сквері встановили 24 базальтові кам’яні колони, декілька бронзових скульптур, 16 лавочок і 24 декоративних ліхтарі. Камені привезено до парку з різних куточків України й відповідно підписано. Ще однією прикрасою скверу є великий фонтан, виготовлений із граніту. Його діаметр становить приблизно 11 метрів. У центрі фонтану розмістилися три жіночі бронзові фігури під парасолькою. Вночі цей пам’ятник ефект­но підсвічується і створює незабутню романтичну атмосферу.

Метро: Мінська Адреса: просп. Героїв Сталінграду, 2-г

Синя лінія метро

“Сад каміння” на Оболоні

23

Синя лінія метро

Сонячний годинник Оригінальним нагадуванням про архаїчний спосіб вимірювання часу є сонячний годинник на території Києво-Могилянської академії. Висота споруди – 5 метрів. Спроектував її у 80-х роках XVIII ст. викладач Києво-Могилянської академії П’єр Брульон. Він приїхав до Києва як приватний учитель французької мови, але згодом виявив здібності до математики й топографії. За його розрахунками виготовили також сонячний годинник на ротонді фонтану «Самсон», що на Конт­ рак­то­вій площі (можна побачити і нині). На жаль, навіть у Музеї історії Києва про П’єра Брульона майже немає відомостей. «Мовчать» про історію створення цих годинників довідники й енциклопедії. Лише студенти досі жартують: «Пан Брульон створив годинник, щоб не забути поїсти бульйон». Коли вирішите відвідати цю памятку, зважте, що годинник у дії можна спостерігати лише за сонячної погоди.

Метро: Контрактова площа Адреса: вул. Григорія Сковороди, 2 Як дістатися: потрібно йти парною стороною вулиці

24

Г. Сковороди. За головним корпусом Києво-Могилянської академії будуть ворота – вхід у двір лікарні, де знаходиться сонячний годинник.

Синя лінія метро

Пожежна башта на Виноградарі

На північ від мікрорайону Виноградар, у мальовничому лісопарку, знаходиться пожежна башта. Це гратчаста конструкція (заввишки понад 40 метрів) із чотирма сталевими розтяжками. Підйом на неї здійснюється за допомогою металевої драбини, що зовні нагадує підйомний кран. Поруч із баштою чергують пожежники, які піднімаються на неї кожні 45 хвилин. На щастя, вони не забороняють відвідувачам також «почергувати» нагорі. Під час сходження на вежу перепочити можна на двох проміжних майданчиках. Коли дістаєшся до верхньої платформи, розташованої вище за крони навколишніх дерев, випадає можливість помилуватися чудовим краєвидом і пофотографувати околиці.

Метро: Контрактова площа Як дістатися: на трамваї 12 від Контрактової площі

до зупинки “Каланча” (на вимогу) і далі лісовою стежкою приблизно 200 метрів на південь (у напрямку Києва)

25

Синя лінія метро 26

Монітор «Железняков» Слово «монітор» у перекладі з англійської означає «спостерігач». Це низькобортове броньоване артилерійське судно. Монітор «Железняков» – легендарний корабель часів Другої світової війни, який завдяки своїй маневровості був названий «невловимий». Його 1936 року збудувала київська судноверф «Ленінська кузня». Основним методом з’єднання металевих частин корабля була клепка. Судно отримало свою назву на честь Анатолія Железнякова – балтійського мат­роса, учасника Жовтневої революції 1917 року. Біографія цього корабля не менш легендарна, ніж доля людини, чиє ім’я він носив. Першого ж дня, патрулюючи державний кордон уздовж берегів річки Дунай, корабель потрапив під артилерійський обстріл. У тому першому жорстокому бою, який тривав протягом усього дня, артилерією монітора була знищена одна з батарей супротивника і збитий ворожий літак. Разом із кількома іншими кораблями він опинився в запіллі ворога, однак, незважаючи на всі перешкоди, «Железнякові» вдалося прорватися до відкритого моря.

Синя лінія метро Корабель відзначився ще й тим, що до осені 1941 року з шести моніторів Дунайської флотилії вцілів лише він. Згодом його відправили на узбережжя Азовського моря, він брав участь в обороні Керчі, Ростова-на-Дону, Азова, Таганрогу і Темрюка. «Железняков» пройшов із боями 40 тисяч кілометрів по Дунаю, Південному Бугу, Дону, Кубані, Чорному і Азовському морями. Брав участь у визволенні Болгарії, Румунії та Югославії. На бойовому рахунку моряків 13 знищених ворожих артилерійських і мінометних батарей, 4 батальйони піхоти, 2 склади боєприпасів... У яких би сутичках не опинявся корабель, він завжди повертався з перемогою. На прохання громадських організацій 1965 року корпус та озброєння монітора Железнякова передали заводу. Судно повністю відновили й на ньому знову підняли прапор Військово-морського флоту. Цього дня «Железняков» пережив друге народження – став кораблем-пам’ятником.

Метро: Контрактова площа Адреса: вул. Електриків, 31 (Рибальський острів) Як дістатися: із центру або з Подолу до монітора мож-

на дістатия вулицею Електриків або новим Гаванським містом.

27

Синя лінія метро

Кокорівські альтанки У центрі міста є дві старовинні ажурні альтанки, історія яких мало кому відома. Їх назва походить від прізвища купця Кокорєва, який свого часу приїхав до Києва в торговельних справах, але не зміг залишитися байдужим до краси міста. Він так захопився панорамами Дніпра, що вирішив пожертвувати 1000 карбованців на будівництво оглядової альтанки, яка мала знаходитися трохи нижче від Андріївської церкви.

Це сталося 1863 року. Градоначальники поклали гроші в банк і... забули про них. Згадали про подарунок лише через 33 роки. За цей час на суму набіг чималий відсоток, тому адміністрація міста вирішила замість однієї альтанки встановити дві: одну - там, де заповідав Кокорів, поблизу Андріївської церкви, а іншу - неподалік пам’ятника Володимиру.

Метро: Поштова площа Як дістатися: можна спочатку прогулятися Володи-

28

мирським парком і відвідати першу альтанку, а потім пройтися до другої, що на Андріївському узвозі (навпроти будинку 28-а)

Занедбаний будинок за зеленим парканом на Львівській площі містить безліч таємниць та несподіванок. Одна з них прихована на 5 поверсі. Стіни тут прикрашають графіті, на яких зображена співачка Земфіра.Історія походження цього твору вуличного мистецтва невідома, однак любителям легкого екстріму тут неодмінно сподобається.

Синя лінія метро

Поверх Земфіри

Метро: Майдан незалежності Адреса: Львівська площа

Дім-загадка Київ, як і Єрусалим, стоїть на семи пагорбах. Бугристий рельєф міста змушував київських архітекторів застосовувати маленькі хитрощі. Через них і з’являлися такі цікаві будинки, як на на вулиці Трьохсвятительській. Дивишся на нього з боку вулиці – звичайний триповерховий будинок початку ХХ століття. Однак, коли заходиш до під’їзду, бачиш, що сходи ведуть не лише вгору, а й донизу. Спустившись ними, потрапляєш у двір. Лише тут стає зрозуміло, що будівля має не на три поверхи, а цілих п’ять. До речі, тут є доволі рідкісний для Києва двір-колодязь.

Метро: Майдан незалежності Адреса: вул. Трьохсвятительська, 11

29

Синя лінія метро

Пересувний карильйон У Софійському соборі 2008 року з’явився перший в Україні мобільний карильйон. Карильйон – це музичний інструмент, що складається щонайменше з 23 бронзових дзвонів, налаштованих за тональним звучанням. Язики карильйону дротами під’єднані до клавіатури, з якої здійснюється управління. Карильйон Софійського собору виготовлений власним коштом братами Сергієм та Леонідом Ботвинко. На його створення пішло понад 10 років. Інструмент нараховує 50 бронзових дзвонів. На 11-ти з них зазначені імена батьків і членів родини авторів проекту. Найбільший зі двонів важить 280 кг, маленькі – по 4,5 кг. Загальна вага всіх – дві з половиною тонни. Карильйон абсолютно безпечний для унікальних фресок і мозаїк Святої Софії, оскільки не спричиняє вібрації, яка може їм зашкодити.

На дзвіниці Михайлівського Золотоверхого собору встановлений схожий інструмент, але рідкісним його назвати не можна, оскільки він стаціонарний. Варто зазначити, що у світі є приблизно 900 карильйонів, із них лише 15 пересувні.

30

Метро: Майдан незалежності Як дістатися: територія Софійську собору (вхід на те-

риторію – 5 грн)

Синя лінія метро

Парк Трипільської культури

Парк Трипільської культури на території Міжрегіональної академії управління репрезентує праісторичне минуле УкраїниVI - III тисячоліття до Р. Х. Маленький, але затишний парк із дивовижними скульптурами та зеленою травичкою – одне з улюблених місць відпочинку студентів МАУПу і жителів прилеглих будинків. У парку відтворені предмети матеріальної культури трипільців. Їхня цивілізація була однією з найстаріших у Європі, знаходилася на території від Східних Карпат до Подніпров’я. Чільне місце в парку займає богиня родючості Велика Мати всього сущого, зображення якої вражає вишуканістю форм та орнаменту. Поряд знаходиться тотем трипільців – Телець-бик на колесах. Серед реконструйованих пам’яток є модель житла, ритуальний посуд «бінокль», макет храму й зразки мальованої кераміки. Із приходом весни, як стверджують студенти МАУПу, скульптури починають випромінювати тепло й відпочивати тут стає ще приємніше.

Метро: Либідська, Деміївська Адреса: вул. Фрометовська, 2 Як дістатися: їхати від метро Либідська 42 тролейбу-

сом або маршруткою № 205, зупинка – академия МАУП

31

Є ідея:

Зелена лінія метро 34

Сирецький дендропарк

У світі є парки, про які знають майже всі, мріють відвідати їх, однак для цього потрібно докласти значних зусиль і витратити кошти. Проте існують дуже цікаві парки, про які не здогадуються навіть місцеві жителі. Наприклад, Сирецький дендропарк. Його основою став показовий парк декоративних культур, закладений німцем Меєром наприкінці XIX століття. Тут збереглися екземпляри тису 1875 року, туї східної 1895 року, ялини 1900 року, а також клена, дуба, липи того ж періоду насадження. Із загальної території в 6,5 гектарів, «історична» частина становить приблизно третину, тому можна стверджувати, що паркові понад 125 років. Основні роботи з розширення території та формування ландшафтних композицій були проведені в 5060-х роках XX ст. під керівництвом відомого фахівцядендролога Миколи Олександровича Птицина. Протягом цього періоду було висаджено приблизно 500 видів дерев, чагарників і трав’янистих рослин.

Зелена лінія метро

Наприкінці 80-х років у парку провели реконструкцію, спрямовану на удосконалення благоустрою території. Нині в колекції рослин дендропарку понад 900 таксонів. Серед них є такі доволі рідкісні для кліматичних умов України види, як тюльпанове дерево, платан, метасеквоя, софора японська та ін. Деякі з наявних тут рослин занесені до Червоної книги України (наприклад, сосна кедрова європейська, самшит колхідський, дзвоник карпатський). Прикметно те, що рослини в Сирецькому дендропаркові висаджено не в систематичному порядку, а за принципом їх декоративного використання в садовопарковому будівництві. Композиції створювалися із дотриманням правил ландшафтного дизайну, тому пейзажі тут неповторні.

Метро: Сирець Адреса: вул. Тираспільська, 43 Як дістатися: від метро Сирець їхати тролейбусами

№ 23, № 26 або № 35 до зупики «Площа Стеценко». Вхід (безкоштовний) через прохідну квітникарства.

35

Зелена лінія метро 36

“Гірка Крістера” На київській околиці Пріорці, у районі Вітряних гір, збереглася старовинна «гірка Крістера». Це ландшафтно-паркова зона вздовж вулиці Осиповської.

Саме тут понад 150 років тому придбав велику садибу саксонець Вільгельм Крістер – колишній ткач, який захопився сільським господарством. Спочатку він створив на своєму хуторі молочну ферму, але згодом його зацікавило садівництво. Крістер виписував із-за кордону сортове насіння, експериментував, і згодом за розмахом садової справи у Києві ніхто не міг дорівнятися до нього. Ще до того, як учені з’ясували механізм перехресного запилення плодових дерев комахами, він уже займався розводом бджіл у своєму господарстві. Накопичений досвід Крістер виклав у популярній брошурі “Господарський садівник”. Після смерті засновника ферма перейшла до рук його сина Юліуса. Він розширив садибу, зробив її найбільшою в усьому Південно-Західному краї. Однак Юліусу таланило не лише в господарюванні. Зберігся цікавий переказ про його знайомство з майбутньою дружиною Пелагеєю: нібито гарна, завзята дівчи-

Зелена лінія метро

на, уклавши парі з подругами, зупинила віз садівника і, дзвінко сміючись, попросила в нього грошей на нові черевики. За тиждень вони вже стояли на рушникові… Відтоді минуло багато часу. Місцеві жителі ще можуть показати на гірці місця поховання батька і сина Крістерів, однак мармурові надгробки давно вкрадено. Від садибних будов також мало що залишилося. Нині частину території господарства займає агрофірма, яка вважає себе спадкоємицею відомих садівників.

2009 року парк «Гірка Крістера» реконструювали, надали йому охайного вигляду: розчистили два озера, побудували через них пішохідні містки. У ставку плавають качки, пара білосніжних лебедів. На 150-річних каштанах і 400-річних дубах стрибають рудохвості білки. Однак про реставрацію старовинного будиноку засновника цього урочища, на жаль, забули. Він продовжує руйнуватися.

Метро: Сирець Адреса: вул. Осиповського, 1 Як дістатися: від метро Сирець їхати маршрут-

кою № 227, від метро Лук’янівка № 159, а від Петрівки – № 525. Зупинка на вимогу «Дубровицька». Праворуч буде школа, а ліворуч – «Паркове містечко» (Гірка Крістера).

37

Зелена лінія метро

Зелені пагорби Татарки

Татарка була колись невеликим районом на околиці, нині це майже центральна частина міста. Вона знаходиться між Лук’янівкою та Подолом, але місцина тут напрочуд спокійна, зовсім не схожа на галасливий мегаполіс. Неповторний шарм Татарки створює старий парк. Тут можна прогулятися гаєм, відомим ще Несторулітописцю, пройтися тихими вуличками, де немає машин. На пагорбах Татарки знаходиться багато архітектурних пам’яток: містки, перекинуті через яри, кам’яна арка, Покровський монастир та Храм священномученика Макарія, збудований наприкінці XIX століття. Це, до речі, єдиний у Києві дерев’яний храм. Від Гідропарку, Пущі-Водиці та інших загальнодоступних і популярних місць для відпочинку Татарка відрізняється тим, що тут є багато зручних терас і тінистих місцинок. Можна бути впевненим, що ніхто не потурбує вас небажаним сусідством. Чисте повітря й гарний краєвид на Оболонь і Рибальський острів доповнять позитивне враження від цього тихого острівця природи посеред бурхливого міста.

38

Метро: Лук’янівська Як дістатися: їхати від метро Лук’янівська на автобу-

сом № 31 до зупинки «Вул. Отто Шмідта»

Великі черевики – це не 47 і навіть не 50 розмір взуття. Відтепер кияни можуть пишатися максимальним 92 розміром! Пару таких черевиків для Гуллівера в березні 2011 року встановили на постаменті поблизу будівлі однієї страхової компанії. Офіційна назва пам’ятника – “Черевики страхового агента, який стоптав їх у пошуках клієнтів”. Завдовжки вони 70 см, що відповідає 92-му розміру взуття. До речі, довжина лівого черевика на 5 мм менша від правого. Це легко пояснити тим, що правий завжди«стоптаніший» за лівий. Важать бронзові черевички по 90 кг. Скульптуру зараховано до Книги рекордів України, категорія – «Пам’ятник. Найбільше взуття, яке можна приміряти». Робота над ним тривала 4 місяці, авторами є брати Озюменки. Цікаво, що їхні батьки були пов’язані з моделюванням взуття, тому ця тема скульпторам дуже близька. Працівники страхової компанії вигадали свою легенду щодо цих велетенських черевиків. Вони вважають їх щасливими, і, щоб вони принесли вам удачу, досить лише постояти в них або потерти шнурки!

Метро: Лук’янівська Адреса: Білоруська, 3

Зелена лінія метро

Черевики 92-го розміру

39

Зелена лінія метро 40

Будинок Барона Штейнгеля Будинок Барона Штейнгеля – одна з найромантичніших і найзагадковіших споруд Києва, розташована на вулиці Ярославів Вал, 1. Збудована 1898 року за проектом інженера Миколи Добачевського, зовні вона дуже нагадує замок. Над парадним дверима мозаїкою викладено слово «Salvе», що в прекладі з латинської мови означає «привіт». Також над входом можна побачити статуї незвичайних істот із крилами й головами левів. Будівля всередині дуже гарна, у ній розташовані величезні квартири до 10 кімнат кожна, печі та каміни. Найдивніше те, що будинок ніколи не належав Максиму Штейнгелю, він у ньому навіть не жив. Справжнім його власником був поміщик-шляхтич Михайло Підгірський, який мав значні володіння в ме­жах Києва та на Воли­ні. Якось він побачив одну ділянку в Києві, яка йому дуже сподобалася. Поміщик доручив молодому архітекторові Миколі Добачевському збудувати на ній споруду, схожу на притулок лицаря. Це доручення було успішно виконано через два роки. Михайло Підгірський заселився до нового помешкання, однак незабаром помер. Будівля змінила свого влас-

Метро: м. Золоті ворота Адреса: Ярославів вал, 1

Зелена лінія метро

ника спочатку на Карла Ярошинського, а потім на Лева Бродського. У 20-х роках XX ст., після приходу до влади більшовиків, будинок частково віддали під установи, частково заселили мешканцями. Будівля була житловою до початку XXI ст. Нині вона є власністю приватного інвестора.

Кіт із пластикових виделок Київ може похвалитися не одним пам’ятником, присвяченим братам нашим меншим. Так, напевно кожен містянин та гість столиці бачив бронзового котика Пантелеймона або Їжачка в тумані на Золотих воротах. Однак мало хто знає, що поряд є ще одна «скульптура» кота. Виконана вона з пластикових виделок. Цей кіт «заліз» на дерево 2009 року й відтоді здивовано озирається на перехожих. До речі, здалеку не помітно, з чого він зроблений: лише підійшовши ближче, розумієш, що шерсть у цього дива настовбурчується виделками. Автором «колючого» котика є київ­­сь­кий скульп­тор Костянтин Скретуцький.

Метро: Золоті ворота Адреса: вул. Володимирська Як дістатися: котик «сидить» на одному з дерев на

станції метро «Золоті ворота», поблизу старовинного фонтану.

41

Зелена лінія метро 42

Зворушлива балерина На розі вулиць Стрітенської і Стрілецької вже відомий нам скульптор Костянтин Скретуцький установив оригінальний пам’ятник на честь балерини, яка мешкає неподалік. Щоправда, спочатку автор планував звести тут пам’ятник… звичайному сірникові. Проте одне анонімне оголошення кардинально змінило його наміри. Ось так історію перевтілення сірника в балерину описав сам митець: «Спочатку я на місці балерини зробив пам’ятник сірнику, адже мав відповідне дерево: рівне, тонке, пряме. Я вже навіть замовив з кераміки голівку, стовбур обрізав пилкою. Сірник та й годі. Але за кілька днів на ньому з’явилося оголошення приблизно такого змісту: “Будь ласка, зробіть тут балерину. Поруч мешкає заслужена танцівниця, їй буде дуже приємно. Дякую”. Таке прохання проігнорувати було неможливо, ну от і вийшла замість сірника балерина».

Метро: Золоті ворота Адреса: перехрестя вулиць Стрітенської і Стрілецької

У центрі Києва є 70-метрове графіті, яке прикрасило собою довгу похмуру стіну. Малюнок на ній присвячений першим гастролям легендарного французького Цирку сонця в Україні. Яскраве полотно з’явилося тут після конкурсу, проведеного відомим цирком на найкращий ескіз. Переможцем і автором проекту став Андрій Tetris – відомий київський вуличний художник. До виконання проекту він залучив своїх друзів. Для створення такого масштабного малюнку знадобилося шестеро художників і 75 годин старанної роботи. За весь час було використано 250 балонів фарби, 25 пар одноразових рукавичок і 140 літрів ґрунтування.

Зелена лінія метро

Графіті на бульварі Л. Українки

Допомагали у створенні цього шедевру також олімпійська чемпіонка Яна Клочкова та вокаліст гурту ТНМК Фагот. Вони намалювали на стіні декілька яскравих кружечків і водночас вдало «пропіарили» арт-об’єкт.

Метро: Печерська Адреса: б-р Лесі Українки, 19 Як дістатися: щоб побачити графіті, потрібно зайти за

ріг будинку № 19

43

Зелена лінія метро

Фортеця на Лисій горі Фортеця на Лисій горі – це остання укріплювальна споруда, зведена в Києві. Її будівництво почалося 1872 року за проектом інженера-фортифікатора Є. Тотлебена. План об’єкту тримався в суворій таємниці, наслідком його розкриття було заслання до Сибіру або розстріл.

1897 року споруда змінила свій статус на фортецюсклад. Тут зберігали вибухову речовину – піроксилін. Саме за її допомогою під час німецької окупації 1918 року підірвали склад і частину Печерська (про цю подію згадав у «Білій гвардії» Михайло Булгаков).

На початку ХХ століття в Лисогірській фортеці з’явилися ще й шибениці. Тут, далеко від житлових будинків, страчували державних злочинців. Наприклад, 1911 року у фортеці був виконаний присуд вбивці прем’єр-міністра Петра Столипіна – Дмитру Богрову. Місцем, де його поховали, прогнали роту солдат, аби стерти могилу з лиця землі. Розповідають, що неупокоєні душі досі з’явлються тут уночі… Якщо є бажання полоскотати собі нерви, це місце саме для вас!

44

Метро: Печерська Як дістатися: від м. Печерська їхати на маршруткою

№ 20 або № 422 до зупинки «Гідрометеорологічна»

Зелена лінія метро

Міські нетрі

Неподалік від метро «Позняки», серед сучасних новобудов, знаходиться подвір’я, яке дуже схоже на індійські нетрі. Про це незвичайне місце чехи навіть зняли документальний фільм з промовистою назвою «Яма». У 80-х роках тут було село, але незабаром почалася грандіозна забудова житлового масиву і мешканців розселили до нових будинків. Деякі сім’ї відмовилися залишати свої оселі, бо життя в багатоповерхівках не забезпечувало їм належного простору. Власникам господарства неодноразово пропонували продати землю або обміняти на квартири, намагалися виселити силоміць, однак жителі стійко тримають оборону. Люди, які тут мешкають, ведуть справжню господарську діяльність: вирощують свиней, кроликів та кіз, садять городину. Потрапивши сюди, ледве зрозумієш, де знаходишся: посеред мегаполісу чи в селі.

Метро: Позняки Як дістатися: пройти у двори просп. Григоренка та

вул. Княжий затон

45

Зелена лінія метро

Пустеля на Позняках У Києві, на Позняках, знаходиться цікава піщана місцевість, яку в народі прозвали Сахарою. Пустеля оточена з двох боків озерами кар’єрного типу, а за нею починаються дачні ділянки. «Прикрасою» ландшафту є старі труби, що надають цій місцевості дещо постапокаліптичного вигляду. Зрідка тут зустрічається дрібна рослинність і невеликі дерева. Пустеля зовсім не так безлюдна, як здається на перший погляд. Поблизу озер відпочивають люди, іноді навіть їздять на машинах. Також місцевість вподобали екстримали, які катаються на квадроциклах. Із ними можна домовиться про те, щоб посидіти ззаду та на собі відчути приплив адреналіну після спусків із місцевих дюн.

Метро: Позняки Як дістатися: іти від метро Позняки (30 хвилин). Пус-

теля знаходиться за гіпермаркетом «Епіцентр».

Жуків острів

46

Жуків острів знаходиться на правому березі Дніпра між озером Коник і островом Водників, із яким сполучається дамбою. Названий він так через струмок Жуківка, що впадає в Дніпро. Нині це одне з небагатьох місць, де можна побачити природу в первісній красі. Жуків острів є заповідником, на його території знаходиться велика кількість рослин і тварин, занесених до Червоної книги України. Так, на острові є понад 120 видів цінних рослин, водяться рідкісні пернаті: білохвості орлани, куріпки. Весною сюди прилітають мандрівні птахи. Є також горностаї, видри, бобри, куниці, ласки. У затоках і старому річищі Дні-

Метро: Позняки Як дістатися: маршрутка 193 (від ст. м. Видубичі до зу-

пинки «Віта1»)

Зелена лінія метро

пра нерестяться приблизно тридцять видів риб. Не дивно, що місцевість тут подекуди важкопрохідна, схожа на тайгу. Однак цивілізація на острові все-таки існує: діють два ресторани, часто приїжджають туристи, аби відпочити, покупатися в прозорій воді. Також часу від часу територією «пробігають» захоплені грою страйкболісти. Острів Жуків відомий ще й своїм недобудованим залізничним тунелем під Дніпром, так званим «сталінським метро». Нині це напівзатоплена водою шахта завдовжки 600 метрів, що свідчить про значні масштаби проекту. Його почали будувати ще 1936 року, планувалося зробити перехід з острова Жуків на Осокорки. До проекту було залучено понад дванадцять тисяч робітників. Його реалізовували, доки не почалася Велика Вітчизняна. Після війни об’єкт став застарілим, а будівництво – недоцільним. 1974 року, коли запустили в дію Канівську ГЕС і підвищився рівень води в Дніпрі, тунель наполовину опинився під водою. Проте навіть у такому стані він вабить до себе шукачів пригод загадковістю та незвідністю звивистих шляхів.

47

Носик Ольга Олександрівна Незнаний Київ

Комп’ютерна верстка Художній редактор Технічний редактор Коректор

Тетяна Носик Андрій Носик Олександр Носик Юлія Іргаліна

Формат 70×90/32. Ум. друк. арк. 6 Наклад 1 прим. Зам. № 23/17 ТОВ «Видавництво Шоколад» Поштова адреса: а/с 1, Київ-110 Електронна адреса: shocolad@ukr.net Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта видавничої діяльності: ДК № 813 від 17.08.2009 Віддруковано з оригінал-макета видавництва в ТОВ «Фактор-друк» 49112, м. Дніпропетровськ, вул. Вознюка, 21