Київський національний уныверситет культури і мистецтв Інститут журналістики та міжнародних відносин Кафедра журналістики та видавничоъ справи
газета студентів другого курсу 23 травня 2011 року
До вашої уваги:
Не потрапте на зуб викладачеві - с. 3 Серйозні жарти – с. 4
НАШ ФАХ
Якою була їхня перша практика? - с. 1 Як це було у нас – с. 2 ах
шф
На
Авторитетна думка
ЗАВЖДИ ЦІКАВО ДІЗНАТИСЬ, ЯКОЮ БУЛА ПРАКТИКА В АВТОРИТЕТНИХ ЖУРНАЛІСТІВ, ТОЖ МИ ПОПРОСИЛИ ЇХ ПОДІЛИТИСЬ ДОСВІДОМ ТА ОТРИМАЛИ
ЦІННІ НАСТАНОВИ
Віталій Карпенко: «Журналістика - Божий дар» – Віталію Опанасовичу, чи пам’ятаєте Ви свою першу практику? Можете щось цікаве про неї розповісти? – Моя журналістська практика розпочалася відразу по закінченню сільської 10-річки, коли мене запросили у штат районної газети, де завжди бракувало кадрів. По двох роках стажу я вступив до Шевченкового університету на ф-т журналістики на заочну форму навчання. Отже, моя практика тривала шість років, бо доводилося працювати і навчатися. Власне, вона тривала і подальші роки – всього понад 50 – саме стільки років я в журналістиці. Отже студентської практики у нинішньому розумінні я не проходив. – Чи запам’ятався Вам цікавий практикант у той час, коли Ви були головним редактором газети «Вечірній Київ»? – У нас постійно проходили практику студенти факультету, а потім Інституту журналістики, де я за сумісництвом вів свою творчу майстерню. Багато з них стали по закінченню навчання були запрошені у штат редакції. Виділяти когось не буду: всі вони ситали відомими журналістами,то ж список за 15 років мого редакторства у «Вечірці» був би задовгий. – Які Ви могли б сказати напутні слова для студентів, які йдуть на свою першу практику? –До практики треба ставитися надзвичайно серйозно: це ж перші крики у практичну журналістику, і вони можуть стати визначальними у житті. Особисто я переконаний – і студентам кажу це: добре писати навчити неможливо. Журналістика – це доля, це талант, який передається генетично. Він є, або його немає. Тож перша практика – то є перший крок до реалізація творчих здібностей, закладених від природи. Розмову вела Ольга Опанасюк Ж–59 (к)
Микола Тимошик: «Чорнова творча робота тягарем ніколи не бувє»
– Як Ви отримали перший досвід з практики? – Святою справою для першокурсників у конкретиці саме набуття азів реальної журналістики був випуск знаменитоїстіннівки «Слово – зброя» та стінгазет у цехах Київського заводу верстатів автоматів, що був підшефним нашого факультету. – Що вас вразило, а що розчарувало? – Під час практики я був вражений випускниками стіннівки, яким завжди був присутній дух змагальності. Залишився незабутній присмак приємних вражень від роботи, відчуття хвилюючого очікування відгуків від прочитаного. – Що би Ви порадили студентам–практикантам? – Відчуваю: далеко не в усіх з творчістю так гладко, як у залікових з оцінками, і кожен повинен критично сприймати досягнуте. Це стосується не лише другокурсників, хай і першокурсники мотають на ус. Для справжнього журналіста ніколи не була тягарем чорнова творча робота, тренування в творчості, писання кількох варіантів з метою досягти кращого. Хай зрозуміють це всі наші вихованці. Розмову вів Ярослав Кобець, Ж– 59(к)
Сергій Козак: «Журналістові слід іти несходженими стежками» – Cергію Борисовичу, розкажіть, будь–ласка, де Ви проходили свою першу практику? – Я вважаю, що кожному молодому журналістові на практику слід дивитися як на міст, який наближає її до місця праці. Свій перший досвід я отримав паралельно за двома напрямками. Оскільки був студентом Київського національного університету кафедри телебачення та радіомовлення, то вирішив попрацювати у столичній ТРК за адресою: вул. Хрещатик, 26. Проте справжньою виробничою практикою для мене була робота у Полтавській ТРК, терміном два місяці. Я зовсім не знав цього краю – і це мене приваблювало. Перший журналістський матеріал я збирав у с. Ярицькому Полтавської області, де свого часу видатний український
кінорежисер О. Довженко знімав фільми. На щастя, в тому селі ще залишились люди, які безпосередньо брали участь у зйомках, і я їх записав. Цей матеріал тематично просився до «Літературної України», хоча тоді я ще не був знайомий з цією газетою. Повернувшись до Києва, я захистив практику і отримав «Золоте перо» – студентську нагороду як стимул на майбутнє. Один із викладачів кафедри сказав мені, що ці матеріали просяться не лише на телебачення, а й в газету, тематично близькою стала саме «Літературна Україна». Ось Вам приклад того, як матеріали з практики можуть стати першим кроком до конкретного видання. – Найяскравіші моменти вашої практики. Можливо, зустрічалися цікаві люди. – Журналістові, який хоче взяти інтерв’ю у відомої особи, слід пам’ятати одне: потрібно відшукати з її біографії такий особливий момент, який до тебе публіці не розкрив ніхто. У селі Ярицькому я зустрів жінку, чиє прізвище було Доля–Верховина (Доля – псевдонім, Верховина – прізвище чоловіка). Це дружина Василя Верховинця – талановитого композитора, автора відомого підручника з історіографії. Сама жінка працювала у театрі імені М.Садовського та оповіла мені багато історій про село, місце своєї роботи та репресію чоловіка. Коли ми познайомились, вона мала 94 роки. Приїхавши в Решетилівку, я знайшов ще одну цікаву жінку, яка вишила українську сорочку і повезла її в 1934 році на І з’їзд письменників Радянського союзу, де виступала від українського селянства. Окрім цього, я плідно співпрацював з письменниками, художниками й трудився в архіві. – Ваші напутні слова студентам з приводу про– ходження практики. – Журналіст повинен прийти на практику і зуміти зарекомендувати себе своєю роботою, своїми темами та ідеями. За короткий час він повинен переконати той колектив, у який прийшов, що саме тут його місце для практики. У цій професії треба зайняти власну шпаринку своєю працьовитістю, вмінням поводитися, увійти в колектив. Не слід боятися відмов, зуміти знайти такий ключик, що вже з 3–4 разу допоможе тобі отримати згоду на інтерв’ю. І головне не забувати: «Треба йти несходженими стежками». Розмову вела Ольга Блажієвська, Ж– 59(к)
Наталя Лигачова:
«Журналістика дедалі менше працює ногами і чимраз більше копіює» Як критикувати інших так, щоб люди не ображалися, а прислухалися? Про це учасникам Медіа Школи Покоління 2020.UA розповіла шефредатор інтернет-видання «Телекритика» Наталя Лигачова, яка конструктивно критикує журналістів уже близько 10 років. За висловом гості, деякі телевізійні менеджери ухвалюють рішення на основі публікацій у «Телекритиці», тому найрозумніше рішення для кожного – не бачити у критиці ворога, а прислуховуватися до порад і підвищувати якість роботи.
Молодим журналістам пані Лигачова порадила впродовж перших 5 років кар’єри забути про власну думку і навчитися створювати інформаційні жанри, правильно передавати факти й продуктивно використовувати диктофон. На думку Н. Лигачової, професійний журналіст повинен також передбачати контраргументи до своїх статей і працювати із джерелами інформації. Під час спілкування студенти почули від Наталі Лигачової, як стати експертом у конкретній галузі журналістики та з’ясували, чи коректно платити за
інформацію. А ще дізналися, що для швидкого успіху в ЗМІ слід не розпилятися на різні теми, а стати найкращим фахівцем в одному тематичному напрямку журналістики і публікувати авторські, а не копійовані матеріали.
ЗВІТУЄМО
2
НАШ ФАХ
Попереду - його величність Диплом Н а в ч а л ь н а практика – чи не єдине місце, куди студентів не потрібно заганяти силою. Це майже канікули, з тією лише різницею, що вранці довго не поніжишся у ліжку – дзвоник покличе в дорогу до майбутнього фаху. Але ж не буде нудного сидіння в аудиторіях, зубріння навчального матеріалу, виконання усіляких обов’язкових речей. Натомість відкриється справжнє доросле життя, без «мальвін» і паперових літачків, без карткових будиночків і прикольних студентських новин. Єдине, чого відчутно бракуватиме юним журналістам та видавцям, правильно, заробітку. Та не все одразу, друзі. Кожен з другокурсників обох напрямів підготовки: «Журналістика» і «Видавнича справа та редагування», у яких я була керівником практики, сам обирав собі «виробничу» стежину. Причому вийшло все навпаки. Журналісти, котрі вивчали дисципліну «Газетно-журнальне виробництво», мали б попрактикуватися у редакціях газет чи журналів, а насправді більшість із них заохотилася до телебачення (хоча в нашому університеті поки що дисциплін ні з теле, ні радіожурналістики не передбачено). Тоді як молоді видавці, замість того, щоби набути майстерності редагування у видавництві, влаштувалися на практику переважно в редакціях газет і частково також на телеканалах. Напевно, й ті, і ті вважають роботу на телебаченні престижнішою. Нехай так, але ж невдалий, неоптимальний вибір бази практики значною мірою позначився на рівні успішності проходження практики. Тобто можливості студентів щодо забезпечення виконання усіх завдань, передбачених програмою практики, апріорі були обмеженими специфікою телебачення. Наприклад, написати тематичний огляд листів читачів, три журналістські матеріали, які належать до інформаційних жанрів, або підготувати макет однієї тематичної сторінки з рубрикацією було складно. Звісно, ми маємо підтримувати студентів у їхньому прагненні розширити свої знання й вміння поза програмою практики. Приміром, опанувати специфіку підготовки матеріалів телевізійних жанрів чи навчитися верстати (якщо це видавництво). Однак є навчальні програми, стандарти, яких потрібно неухильно дотримуватися. Студенти, які в повному обсязі й на належному рівні виконали всі завдання, передбачені програмою практики, і в роботі яких було виявлено деякі незначні, несуттєві недоліки, отримали високі й середні бали. Це насамперед стосується видавців, що навчаються на бюджетній основі. Лише кілька з них «захистилися» з оцінкою «задовілно». Щодо контрактників – і видавців, і журналістів, тут загальна картина успішності гірша: відмінних оцінок нема, є добрі й задовільні. Одним з неодмінних елементів звіту є щоденник. Поняття «щоденник» вимагає ведення щоденних записів.
Узимку практикантам було не холодно
Навчально–ознайомлювальну практику на 2-му курсі я проходила в столичній ТРК «5-й канал». Під свою опіку мене взяв шефредактор Володимир Мжельський, який допоміг опанувати головні аспекти творчої діяльності журналіста й специфіку роботи на телебаченні. Мене направили працювати у відділ бізнес-новин. За час проходження практики я навчилась обробляти інформацію, що надходить з інформаційних агентств України та світу. Найчастіше траплялись повідомлення з УНІАНу та УКРІНФОРМу. Це вагома частка всіх новин у сфері економіки та бізнесу, що транслює 5-й канал. Окрім цього, я побувала на зйомках програми соціальної відповідальності компанії САН ІнБев Україна. У студії власноруч зробила розкадровку знятого матеріалу, написала сюжет та підводку до нього. Готовий
Та якби практиканти записували все, що робили протягом дня, то керівники за деревами не побачили б лісу. І доходило б до анекдотичного, що й зараз я, зокрема, спостерігала: студент звітує про виконану роботу фразами: написання звіту – такий-то тиждень, оформлення щоденника такий-то тиждень. Я пропоную назву «Щоденник» змінити на «Робочі записи практиканта». До речі, про оформлення. Дехто, не знаючи, про що звітувати, записував підряд те саме, трохи видозмінюючи, кількома рядками: ознайомився з тим, і з тим, і з тим, або записував назву твору, який йому випало редагувати, по 5-6-10 разів підряд. У щоденнику, чи в «Робочих записах», я гадаю, слід фіксувати головне, а другорядного не брати до уваги. Хочу відзначити у зв’язку цим самостійність мислення окремих студентів, які не лише зуміли відсіяти головне від другорядного, а й викласти на окремому аркуші свої редакторські спостереження, що виникли під час роботи у видавництві. Наприклад, студентка 2 курсу, групи ВС-29 Тетяна Шелест виписала найпоширеніші помилки журналістів, вказавши на їх причини. Думка про рівень підготовки студента починає складатися у викладача вже зі звіту. Бо звіт – це обличчя студента-практиканта. Тому хоч би що там написав керівник підприємства, хоч би якими найкращими епітетами нагородив свого підопічного у характеристиці й засвідчив це печаткою, я мало на це зважаю, бо бачу, мов на долоні, рівень підготовки студента як редактора. Якщо звіт складено неповно, нечітко, неструктуровано, з численними помилками, зокрема й коректорськими (ліньки було вичитати свій же текст!), у ньому трапляються повтори, не дотримано однаковості стилю подання матеріалу, то про яку відмінну оцінку може йти мова? Навіть титул дехто не зміг належно оформити: Звіт про проходження практики протягом 10 січня по 20 лютого. Читаючи звіти, я, бувало, спотикалася на таких помилках, як приймати участь, діючі умовні скорочення, захоплюючі казки, згідно наказу, співпадати, розробка (замість розроблення коли йдеться про процес, а не результат), та інших росіянізмах. Ось, зокрема, неграмотне речення: «Я закріпила свої знання по коректурі та помічника верстальника». Деякі студенти плутають значення слів-паронімів, зокрема загальний і узагальнений. А дехто замінив практику словом парктика. Траплялися й логічні помилки, наприклад: «Отже, по закінченню практики: 1.Ознайомилася з процесом підготовки тижневика; 2.З обов’язками молодшого редактора. Виходить, спочатку закінчила, а потім ознайомилася… Одним із завдань практики було набуття навичок молодшого редактора (редактора-організатора) видавництва. І тут проблема виникла у тих студентів, хто проходив практику не у видавництві, а в редакції газети. Бо в редакціях періодичних ЗМІ посади і функцій молодшого редактора не передбачено. Та й не в усіх видав-
матеріал записала та зробила аудіо-копію. Проте найбільше мені сподобалася робота з листами глядачів. Саме в той час проводили благодійну акцію для українських дітей «Чарівник», за сприяння депутата Верховної Ради Петра Порошенка, який є меценатом ТРК «5-й канал». Малеча всієї країни мала змогу отримати солодкі подарунки до Дня Св. Миколая, а тим, кому пощастить, цінніші призи. Цікаво було перечитувати такі наївні, щирі та світлі листи дітей. Шість тижнів зимової практики промайнули непомітно. Було гаряче від роботи, тож про холод не думалося. Але чи хотіла б я повернутись на 5-й канал наступного року? Мабуть, ні. І річ не в колективі, ставленні до практикантів чи в роботі відділу. Щороку я прагну отримати нові знання у різних видах медіа. Так, уже побувала на практиці в редакції обласної газети, в ТРК «5-й канал». Що далі? Гадаю, радіо. Адже журналістика широкопрофільна професія. Ольга Блажієвська Ж – 59
Чи не за цим туди йшла?
Цьогоріч мене чекала вже не ознайомлювальна, а навчальна практика. Звичайно, важливу роль відіграє перше враження. Я проходила практику на «5-му каналі». Уявіть
ництвах така посада є. Тому декому з практикантів було важко відповісти на запитання, а яку роботу молодшого редактора Ви виконували? Звісно, у редакціях студентів чимось навантажували, але це називається: бути на похваті, а не навчатися конкретної спеціальності. І найголовніше завдання практики, яке оцінюють максимально 65-ма балами, це набуття навичок редакторської роботи на одному з етапів підготовки авторського чи видавничого оригіналу до видання. Безперечно, це мав бути україномовний оригінал. А якщо у видавництві, де студент або студентка проходили практику, готували до друку лише російськомовні чи навіть англомовні тексти, які випускають на електронних носіях, то слід було порадитися з викладачемкерівником і розв’язати цю проблему. Чимало студентів слушно називали брак урегульованих видавничих стандартів важливою проблемою. На жаль, у справі практичного застосування стандартів, ще панує безладдя. Неузгодженість, самодіяльність є ознакою більшості видавців нової генерації. Такий ненормальний стан – результат відсутності власних видавничих стандартів. Добре також, що викликає занепокоєння в деяких студентів і сучасний стан української мови. Ми маємо обстоювати сучасні правописні мовні норми, хоча й вони не є досконалими, що виявляється, зокрема в наявності двозначних правил, невизначеностей, недоробок. Наприклад, написання низки слів у різноманітних словниках і довідниках часто-густо подається порізному. Якість редагування текстів я оцінювала з двох поглядів: 1) що студент помітив і чи правильно виправив, 2) чого не помітив такого, що впадало в око навіть непрофесіоналові. Деякі студенти чи то боялися втручання в текст, чи від незнання правил вносили в нього лише косметичні правки щодо поліпшення милозвучності звучання української мови: у на в, в на у, з на із тощо. Неприємно вразило й те, що багато ком було не на місці чи, навпаки, їх бракувало, а студенти – і журналісти, і видавці це знехтували. Очевидно, вони вважають коми дрібницями. Хочу нагадати відомий вислів, який ілюструє важливість місця коми у реченні: стратити не можна помилувати. Але приємно вразило й те, що дехто зі студентів прискіпливо редагував текст, навіть помічав і логічні, і фактичні помилки; для того щоб їх виловити, потрібно звірити факти, а це одне із завдань редактора. Якщо було що захищати, тобто був наявний повний комплект матеріалів із практики, то проблем не виникало. А якщо студентка, наприклад, написала в звіті чи щоденнику, що виконувала функції молодшого редактора, а на запитання викладача не могла конкретизувати, що ж саме робила, тоді й кількість балів було відповідно зменшено. Усне мовлення студентів також бажає кращого: вставні слова-паразити, нудні повтори, вживання росіянізмів, усе, звісно ж, не прикрашає мовця. Друзі! Побажаю вам наостанок урахувати зауваження керівника – на помилках же вчимося… Олена Логвиненко, доцент кафедри журналістики і видавничої справи
картину: яскраво освітлений коридор, люди, котрі бігають туди-сюди, зосереджено доводячи комусь щось телефоном, і охоронець, який дивиться на мене підозрілими очима, адже моє обличчя нікому не знайоме. А тепер уявіть мене, коли я тихенько стояла собі у куточку, з нетерпінням очікуючи на зустріч із самим шеф - редактором. Чесно кажучи, в мені посилилося відчуття страху. Аж ось нарешті бажана мить – секретар повідомляє про те, що Володимир Мжельський готовий зі мною зустрітися. «Доброго дня. Як я розумію, Ви прийшли до нас проходити практику. Так?». У відповідь ледь чутне «так». Вдруге пан Володимир звернувся до мене якось по-домашньому: «Сідай і не хвилюйся. А тепер розкажи мені, чого саме ти хочеш навчитися». Моя відповідь була миттєвою, адже спробувати себе у ролі кореспондента мріяла давно. Схоже, така відповідь задовольнила шеф - редактора, адже він одразу почав розповідати мені про те, що це дуже цікава професія, і я буду мати можливість особисто в цьому переконатися. Програма «На межі» - ось де мені довелося попрактикуватися. Це дуже цікавий проект, де автори порушують суспільно важливі проблеми нашого соціуму. Мені дуже пощастило, адже в той час готували новий сюжет про життя безпритульних людей. Я була просто щаслива, адже відразу зрозуміла, що зможу побачити всі етапи редакційної роботи. І незабаром в цьому переконалася. Щодня ми їздили на зйомки, спілкувалися з цікавими людьми. Просто супер! А найголовніше те, що своє перше
інтерв’ю я взяла у психолога. В той час адреналін у моїй крові просто зашкалював. Звичайно, я дуже втомлювалась, адже після кожної зйомки потрібно було знову повертатися до редакції і робити розкадровки усіх знятих матеріалів (класна штука)… Час закінчення практики підкрався непомітно. Нелегко було розлучатися з дружнім колективом, адже всі до мене ставилися привітно. Мені дуже пощастило, адже я встигла не лише взяти участь у підготовці нового матеріалу, а й побачити готовий продукт до виходу у світ. Але найголовніше те, що нарешті я відчула, як воно - бути кореспондентом. Чи не за цим я йшла? Ольга Опанасюк, Ж-59к
НАШ ФАХ
НА ПОМИЛКАХ ВЧИМОСЯ
Один плюс один із практики журналістки Я вперше проходила практику як журналіст. Та й узагалі вперше в житті. Коли настав час обирати собі місце, я особливо не квапилася. Запропоновані університетом варіанти відкинула одразу. Можливо, це неправильно, але мені було б соромно розповідати друзям, що проходжу практику у виданні «Жінки, яким за 60»… Отже, приблизно за тиждень до кінця терміну підприємства й установи почала шукати в Інтернеті. Влаштуватися хотіла, як і більшість одногрупників, на телеканал, тож активно тероризувала дзвінками приймальні. І кожен раз марно. Була спроба влаштуватися в редакцію журналу «Ліза», і мені би пощастило, якби звернулася до них давніше. І врешті-решт, після кількох годин пошуку, двох випитих чашок чаю, декількох перерв на роздуми про життя натрапила на телеканал ТВі. Почувши моє запитання, секретар з’єднала мене з директором із виробничих питань пані Катериною Єрмолович, яка люб’язно запропонувала під’їхати в їхній офіс. Зрадівши, я хутчій відшукала мапу в Інтернеті з потрібним мені маршрутом. І як глянула на монітор – настрій у мене зіпсувався. Місцевість здалася майже безлюдною, від метро плестися й плестися, ще якісь амбари поряд зображено. Навіть їхати перехотілось, але терміни підганяли, і, зціпивши зуби, я виїхала з дому. Дорогу знайшла миттєво. Хвилин за 12 (ходжу я швидко) прибула на місце, завваживши дорогою бутік Михайла Вороніна. Місце, мабуть,
не таке захланне, як гадалося. Та й сама п’ятиповерхівка мене приємно вразила – ремонт і зовні, і всередині. У вестибюлі я почекала хвилин 30. Аж нарешті вийшла пані Катерина й запросила мене в кабінет. Він був світлий, з двома робочими місцями. Я присіла на призначений для відвідувачів стілець і неквапливо розповіла про причину мого візиту на телеканал. Трохи розпитавши про мене і мої знання у журналістиці (на жаль, похвалитися мені було нічим, я лише 2 місяці вивчала цю дисципліну), пані Єрмолович погодилася взяти мене на практику. Ура! Тепер можна не турбуватися до 10 січня…
… Попередньо домовившись, 26 січня, о 10:08 у вестибюлі я чекала на Максима Кропивного, штатного кореспондента. Напередодні, на позачерговому зібранні, Артем Шевченко, автор і ведучий програми «Знак оклику», вирішив, що їм вкрай потрібно втулити у сюжет про суші думку експерта із
санепідемстанції. О 10:21 з’явився пан Кропивний у чорному пальті, прикрашеному котячою шерстю. Гуртом (разом із оператором і водієм) ми вирушили на Оболонь. Прибувши до районної санепідемстанції, зустрілися із завідувачем відділення гігієни харчування Дмитром Дерев’янком. Він нам дуже зрадів, хоча й хвилювався напередодні зйомки. Ми пройшли у лабораторію, із більш серйозною обстановкою. Вибрали для пана Дмитра потрібний ракурс і попросили одну з лаборанток зобразити повсякденну діяльність. Вона зраділа нам ще більше за шефа, тож заходила у лабораторію тричі й щораз із новою зачіскою. Пан Дерев’янко розповів про різні жахи, що можуть статися із людиною, якщо у ресторанах японської кухні будуть нехтувати санітарні правила. Тішить, що найпростіша обробка продуктів вбиває паразитів і небезпечні бактерії. Головною запорукою здоров’я, вважає пан Дерев’янко, є миття рук перед їжею. Запам’ятаймо цю аксіому. Того дня у студію я вже не повернулася. Матеріал благополучно довезли, опрацювали, змонтували з іншими сюжетами, і 5 лютого в суботу телеглядачі побачили черговий випуск. Чесно кажучи, від зйомок я очікувала більшого, все виявилося простим і буденним… та все ж цікавим. Проте одне питання мені й досі не дає спокою: чому на жодній зйомці не було тієї пухнастої штучки на довгій палиці? Таліровська Аліна, Ж 59-к
3
Школа мудрості Найсприятливіший момент для написання статті починається тоді, коли ви її вдало закінчили. Саме в цей момент стає зрозумілим, що саме ви хотіли написати. (Марк Твен) Одне чисте журналістське перо двох гострих варте. (О.В. Іванов) Професія журналіста – бути машиністом машини часу, яка робить мільйон обертів щосекунди. (Костянтин Паустовський) Журналістика – це і служба, і творчість, і вистава, і гра: з самим собою, з читачами, з головним редактором, з підлеглими, якщо вони в тебе є. Але коли в тебе виходить дійсно комусь допомогти, лише тоді виникає розуміння особливого сенсу цієї професії. (Леонід Шаров, редактор газети «Криминальная хроника») Справжній журналіст перебуває на місці пожежі ще за 15 хвилин до її початку. (Американське прислів’я) Перше правило журналістики: не сперечатися із забобонами читача, а спиратися на них. (Олександр Коуберн) Про світле майбутнє піклуються політики, про світле минуле - історики, про світлу сучасність журналісти. (Жарко Петан)
ЯК ЗІПСУВАТИ
оцінку з практитики?
Щоб погіршити свою оцінку з практики потрібно дотримуватись таких правил: - Якомога довше тягніть із визначенням місця проходження практики - З’являйтесь на практиці 3-4 рази за весь термін - Безвідповідально ставтеся до поданих завдань - Обов’язково вживайте росіянізми у своїх матеріалах - Заповнюйте щоденник практики в останній день - Звіт напишіть поспіхом, бажано хвилин за пять-сім - А краще переписати звіт слово в слово у когось із одногрупників - Виконуйте мінімум завдань із програми практики - Зайве переглядати уважно свої матеріали перед захистом - Не готуйтеся до усного захисту, і так «прокатить»
готування видання така:) Обов’язки молодшого редактора: редагування авторського або видавничого оригіналу; літературне редагування статей; переконування автора у доцільності правок; молодший редактор повинен слідкувати, щоб у жодному етапі виробництва журналу не було допущено помилки (правильно: стежити, на етапі). Фактичні помилки: молодший редактор не редагує текстів і не є посередником між автором і редактором щодо правок; у редакції журналу не передбачено посади молодшого редактора) Під час практики в журналі мала змогу прослідкувати за дотриманням стандартів у реальному виданні (правильно: простежити)
Дотримавшись усіх цих правил, у вас не тільки буде бажаний Е, але й такі цікавинки:
Зміни до Закону «Про кінематограф» набули чинності з лютого поточного року, окрім кількох пунктів (правильно: зміни до закону, окрім кількох пунктів, набули чинності з лютого нинішнього року)
З 21-го березня по 18 квітня (правильнио: з 21 березня по 28 квітня) Схема, за якою здійснюватиметься підготовка видання, виглядатиме наступним чином: (правильно: схема
Існує видання близько трьох років (правильно: виходить або функціонує видання, наприклад, з липня 2008 року)
Виходить журнал щотижня (п’ятниця). Правильно: виходить журнал щоп’ятниці. Теми номеру (правильно: теми номера) Журнал за своїм тематичним репертуаром призначений для тих… (правильно: журнал за тематичним спрямуванням призначено тим…) Лауреат в номінації (правильно: лауреат у номінації) Під час вчорашньої зустрічі (правильно: під час учорашньої зустрічі)
ДЯКУЄМО КЕРІВНИКАМ ПРАКТИКИ
«… за теплий прийом і дружний колектив» (Ю.Пісоцька) «… за поради, допомогу та підтримку» (В.Кириченко) «… за простіше ставлення до роботи, адже спокій та неупередженість є запорукою залізних нервів» (А.Таліровська ) «… за знання та навички» (А.Смикало ) «… за можливість взяти активну участь у творчій діяльності каналу» (Ю.Рульова) «… за корисні поради на майбутнє» (О.Опанасюк 0 «… за неоціненний здобутий досвід роботи на телебаченні» (О.Блажієвська) «… за можливість взяти участь у творенні книги» (О.Грозна ) «… за розуміння» (Ю.Каранковська)
З ПОСМІШКОЮ
4
Ідеальний редактор
НАША АБЕТКА Проводир
Привіт! Пройшов практику. Поступово переконалася: потрібна. Продуктивна праця прикрашає. Потім подумала: працевлаштуюся практиканткою. Помагатиму путящим початківцям порадами. Послужу прекрасним прикладом. Підбадьорюватиму, підхвалюватиму, покажу професійну «планку» - писатимуть пристрасно, принадно, правитимуть правильно, першокласно, прагнутимуть полонити публіку. Проб’ються плечима. Піклуватимуться про повсякденний прибуток, приохотять пошану, прославлять. Потім.. подумаю про пенсію. Рудакова Наталія, ВС-29
Роздум
Рясніють рядки… Розібралася. Розстрілявши рудименти розхолодження, розкошую. Редагую розхристаний рукопис ретельно, розважливо. Рукою редактора регулюю різні розбіжності, розтягнені речення, розцяцьковані репліки, розрізняю рубрики, розтрощую росіянізми. Розумію: реципієнт реальний, розбірливий. Розгнівається - рубоне, рознесе, розіпне; розчулиться – розрум’яниться, розквітне… Раджу родатися. Розмірковую: робота – річ радісна, ритмічна, розславить, розширить ресурс редактора, рекламуватиме ремесло. Резюме: розраховую розбагатіти. Пісоцька Валерія, Ж-59
Стандартизація
Сьогодні студентці сумно. Стомлена, слабосила. Спогад спопеляє. Стиха стікає сльозинка … Скільки сил служило справі, супроводжуваній сумлінням! Спілкування смакувало, співрозмовник – співзвучний, споріднений. Славно складено, стилізовано слова. Сюжет створено строкатий, суперовий. Систематизовано силуети, сформовано символи. Сплели, сподіваюся, справжній сучасний сленг. Скоро спалахне спровокований скандальчик століття! Свіжо? Схоже, сухуваті сходи. Стверджую: стандартизація стриножує самобутність. Купрієвич Єлизавета, ВС-29(к)
А ЩО СКАЖУТЬ ЕКСПЕРТИ?
Працюючи над номером, ми подумали, як би нашу газету оцінили викладачі кафедри журналістики та видавничої справи: Тимошик М.С. «Думаю за це вам можна додати 0,027 бонуса…» Тишкевич К. І. «Ну ви у мене найкращі!» Онкович А. Д. «Дякую, що ви прокинулись.» Варич М. В. «Поставлю вам ще 2 бали, бо ви так рідко ходите…» Логвиненко О. М. «Бачу, що ви вже підросли на 2 мм.» Салига П. Г «Ну ви молодці, чувачки!»
Працюю редактором рівно 28 років, 6 місяців і 8 днів. До того, як я стала на порозі цієї професії, моє життя було сіре й нудне. Лише друзі, гулянки, хлопці, вечірки, пікніки… Але все це в минулому. Я зрозуміла, яке то все монотонне у порів- нянні з вичитуванням текстів. Ці помилки, я б навіть сказала помилочки, помилюсічки, а іноді й грубі помилища зму- шують мене то посміхатися, то плакати, то нервуватися, шукаючи шляхи до грамотного тексту. І радісно плескати в долоні, коли їх знаходжу! Я завжди маю із собою пензлик і банку фарби, бо коли бачу на білбордах помилки у рекламі, енергійно їх виправ- ляю. Часом мені не вдається дострибнути до щита, тому з наступної зарплати я планую придбати переносну драбинку. Мене дратує не лише неграмотне письмо, а й неграмотна вимова. Моя кішка Правка замість чіткого „Мяу”, вимовляла „Мняв”, але це позаду. Місяць щоденних занять дав відмінні результати. Мрію, що одного дня остаточно переможу людську негра- мотність. Планую вирушити в навколосвітню подорож, без- платно розповсюджувати книжки з граматики і всім-всім свідомим редакторам подарувати по банці фарби й драбинці, щоби разом вершити цю благородну справу! Мабуть, тоді мене перестануть переслідувати жахливі сни, ніби я біжу полем, а за мною женеться ціла зграя непра- вильно вжитих паронімів, пропущених літери, ком, росіянізмів, суржик… А на горизонті б’ється в істериці апостроф, який забули поставити… МЗБ (Мадей, Заніздра, Бабій), ВС-29
ОЧЕПАТКИ Найчастіші очепатки в роботах студентів: Звір, парктика, редавтор, вищавництво, тидень, теленакал, феш-редактор, редатор, вижавець, прес-кофенренція, редагцвання, тижень, крівник, версальник, створння *** Шеф звертається до журналіста: - Напишіть статтю про те, що газета краща за телевізор. І не забудьте згадати головний недолік телевізора. - Який же? - Хіба можна заснути, прикривши лице телевізором? *** - Що таке свобода слова? - Це осмислена необхідність мовчати. *** ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! На ваші численні прохання тепер наша газета виходитиме в рулонах та без тексту… *** - Скажіть, - допитується молодий письменник у редактора, - чи є взагалі надія, що моя розповідь з’явиться у вашому журналі? - Ну, звичайно. Всі люди смертні, і я невічний...
Газета студентів 2-го курсу Засновник: Київський національний університет культури та мистецтв, Інститут журналістики та міжнародних відносин, кафедра журналістики та видавничой справи
НАШ ФАХ
Дата заснування: 23 травня 2011 р. Адреса редакції: вул. Щорса, 39а Киїів, 01010 Наклад: 5 примірників
СМІШИНКИ Розмовляють редактор і журналіст – початківець: Ваша стаття, скажу відверто, свідчить про неабияку старанність. Але потрібно ще багато – багато працювати – читати якомога більше, дома, в метро, на роботі! – Ви вважаєте, це допоможе? – Безперечно! Чим більше ви будете читати, особливо класиків Достоєвського, Пушкіна, Толстого – тим менше часу буде у вас на власну творчість! *** У кабінеті головного редактора обговорюють свіжі репортерські матеріали: - Старий, - звертається редактор до репортера, - ти просто молодець! Дав такий прекрасний заголовок. - Спасибі. - До нього ще б репортажик...
Наш
Головний редактор: Кириченко Валерія Керівник проекту: Логвиненко Олена Прес-секретар: Рудакова Наталя Дизайн та верстка: Грозна Олена
фах