Ваше здоров'я № 29-30 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№29-30 (1365-1366) 22.07.2016 НОВИНИ СХВАЛЕНО КОНЦЕПЦІЮ ПОБУДОВИ НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РОМАН ВАСИЛИШИН ЗБИРАВ ДАНИНУ З ЛІКАРІВ І ХВОРИХ? ОГОЛОШЕНІ ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЦИНИ

2-5 СТОР.

«НЕ ЗАШКОДЬ!» ЧИ ПРАЦЮЄ ЦЕЙ ПРИНЦИП СТОСОВНО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ? Сьогодні, напевне, найочікуванішою реформою в країні є медична. Не викликає сумнівів необхідність реформування своєї галузі й у беспосередніх її учасників — медичних працівників. Але чи варто державі розраховувати на підтримку тих, кого вона прирекла на злидні та ще й весь час звинувачує у хабарництві? Відповідно до чинного законодавства в адміністративно-правовому полі України не існує жодної статті, яка визначала б права медиків. При цьому чітко прописаний перелік статей відповідальності лікарів. Знову виникає питання: хіба можна в такому режимі СТОР. якісно виконувати свої посадові обов’язки?

БОРОТЬБА З ІНФЕКЦІЯМИ ЦІНА НЕДБАЛОСТІ ТА ПОПУЛІЗМУ ЗАНАДТО ВИСОКА Нещодавні події в Ізмаїлі підтвердили — ніхто не застрахований від спалахів інфекцій, особливо за нинішньої економічної ситуації. Свого часу це трапилося в Бортничах, цього разу — на Одещині. Хто наступний? Вочевидь, настав час перейти від практики констатації помилок, замилювання очей і латання дірок до цивілізованої політики, яку сповідують провідні держави світу. Лише в такому разі можна гарантувати наСТОР. ціональну безпеку країни.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ВАРТІСТЬ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ:

ЯК ДОСЯГНУТИ БАЛАНСУ ЦІНИ ТА ЯКОСТІ? Хоча в Україні так до кінця і не усвідомили, чим відрізняється медична допомога від медичної послуги, про необхідність обрахування вартості останньої вказано в усіх планах і концепціях реформування. Мовляв, пацієнт знатиме, за що платить, медичний заклад отримає додаткові кошти, держава матиме чіткі орієнтири, а безплатний сир тепер буде лише в мишоловці. Та чи стануть ці мрії СТОР. реальністю?

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ С Т Р АТ Е Г І Ч Н І Н А П Р Я М И

ЗВОЛІК АННЯ

СХВАЛЕНО КОНЦЕПЦІЮ ПОБУДОВИ НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Міністерстві охорони здоров’я 15 липня відбулося спільне засідання Колегії та Вченої ради МОЗ України з обговорення Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я, розробленої МОЗ України разом з профільним Комітетом Верховної Ради. В її основі лежать такі концептуальні напрямки. Фінансування системи охорони здоров’я як ключова складова, що забезпечує адекватне виконання всіх інших функцій системи та включає:  запровадження страхової моделі фінансування на первинній і вторинній ланці та створення Національного страховика;  визначення гарантованого пакета медичної допомоги;  автономізація медичних закладів і перехід на контрактні відносини з постачальниками медичних послуг. Як існе ме дичне обс л у говування — з пріоритетним розвитком первинної ланки охорони здоров’я, оптимізацією мережі закладів первинного та вторинного рівн я через форм у ванн я

госпітальних округів з багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування, створенням ефективної маршрутизації та диспетчеризації екстреної медичної допомоги, налагодженням системи управління якістю медичного обслуговування. Доступність лікарських засобів — за рахунок впровадження механізмів референтного ціноутворення та реімбурсації. Охорона громадського здоров’я з акцентом на профілактиці захворювань, імунопрофілактиці, ефективному реагуванні на епідемічні виклики, формуванні здорового способу життя. Комунікації — здійснення випереджаючого інформаційнокомунікаційного забезпечення та моніторингу громадської думки. Кадри — створення системи безперервного професійного розвитку, залучення професійного та студентського самоврядування до питань освіти, забезпечення адекватної оплати праці медичних працівників і ефективного її стимулювання. Наука — забезпечення наукового супроводу національної сис-

4 5 6

теми охорони здоров’я та розвитку наукових досліджень. Розвиток інформатизації та електронної системи охорони здоров’я eHealth. Ефек т ивна с ис тема у п ра вління. За більшістю напрямків, згідно з повідомленням Віктора Шафранського, уже розроблені проекти урядових рішень, які наразі проходять погодження в органах виконавчої влади, зокрема Прог рама реформи фінансування системи охорони здоров’я, Проекти постанов КМУ «Про формування госпітальних округів», «Про референтне ціноутворення», «Про запровадження механізму пов ного/часткового відшкодування вартості лікарських засобів». Також уже напрацьований орієн товний ка лен дарний п ла н ї х впровадження. Колегія МОЗ схвалила цю Концепцію як основу. Розбудова нової національної моделі охорони здоров’я розпочнеться після затвердження Концепції Урядом.

8 9

За матеріалами прес-служби МОЗ України

ПІД КОН Т РОЛЕМ Д ЕРЖ А ВИ

ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ ЛІКІВ ЗАРАДИ ЇХ ДОСТУПНОСТІ

МОЗ України під головуванням в. о. Міністра охорони здоров’я Віктора Шафранського та за участі фахівців Національного фармацевтичного універ ситету, Державного експертного центру, представників провідних фармацевтичних підприємств відбулася нарада з питань підвищення доступності лікарських засобів і розвитку імпортозамінних виробництв в Україні. Як зазначив В. Шафранський, сьогодні кожна п’ята сім’я в Україні не має можли вості купити ліки, їх доступність знижуєть ся. У зв’язку із цим Міністерство розпочало системну роботу, спрямовану на підвищен ня доступності лікарських засобів, зокрема шляхом запровадження державного регу лювання цін на основні препарати та рефе рентного ціноутворення, перегляду практики лікарських призначень і рецептурного від пуску ліків, розробки національної Концепції

! 2

імпортозаміщення та розвитку вітчизняного фармвиробництва. В. о. Міністра перекона ний: в Україні є всі умови для розроблення, реєстрування та виготовлення вітчизняних якісних, ефективних, безпечних і доступ них лікарських засобів, а першочерговими заходами державного регулювання цін на основні ліки мають стати:  впровадження механізму державної реєстрації цін замість декларування змін оптово-відпускних цін;  встановлення граничних оптово-від пускних і роздрібних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, прове дення незалежної експертизи Міжвідомчою експертною радою;  створення переліку лікарських засобів, що підлягають імпортозаміщенню, з визна ченням препаратів, які можна виробляти в Україні з урахуванням клінічних, фармако логічних та технологічних особливостей;

впровадження Державного реєстру цін і проведення постійного моніторингу цін на основні ліки, що закуповуються за бюджетні кошти та за державними цільовими програмами;  впровадження методу референтного ціноутворення на основні лікарські засоби, вартість яких може відшкодовуватися за рахунок державного бюджету та інших за лучених коштів. Зазначені стратегічні кроки будуть пок ладені в основу відповідної нормативноправової бази. В. Шафранський гарантував підтримку та захист вітчизняних виробників, які працюватимуть у рамках цінової політи ки, що дає змогу забезпечувати рентабель ність заводів, дистриб’юторів і аптек та, водночас, гарантує доступність ліків. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Ситуація у сфері охорони здоров’я України непокоїть ЄС

іктор Шафранський, в. о. Мініст ра охорони здоров’я України, взяв участь у 2-му засіданні Комітет у Асоціації Україна — ЄС, яке відбулося в Києві 6 липня. Захід відкривали Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантич ної інтеграції І. Климпуш-Цинцадзе й керуючий директор регіону Цент ральної Європи та Центральної Азії Європейської служби зовнішніх справ Т. Меєр-Хартінг. Сторона ЄС висловила занепоко єння щодо ситуації у сфері охорони здоров’я України та наголосила на важ ливості впровадження сталих реформ, зокрема забезпечення ефективного функціонування Центру громадсько го здоров’я й обрання його керівника, впровадження дієвого механізму дер жавних закупівель лікарських засобів, затвердження програми вакцинації на наступні роки, акумуляції внутрішніх ресурсів для забезпечення тривалої боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції/ СНІДу та туберкульозу. Вік тор Шафранський запевнив європейських партнерів у незмінності курсу України на наближення націо нального законодавства до директив ЄС. У контексті реформування системи громадського здоров’я він, зокрема, наголосив на основних пріоритетах діяльності МОЗ України на 2016 рік:  схвалення Концепції розвитку системи громадського здоров’я в Україні;  забезпечення функціонування Центру громадського здоров’я шляхом консолідації наявних ресурсів;  розроблення та забезпечення прийняття законопроекту щодо сис теми громадського здоров’я в Україні;  розроблення та пілот ування електронної інформаційної системи спостереження за захворюваннями, у тому числі за рахунок міжнародної допомоги;  затвердження Державної цільо вої програми біобезпеки та захисту. Також В. Шафранський звернувся з проханням розглянути можливість участі України в Програмі здоров’я ЄС та залучення її до ініціативи eHealth. Він висловив переконання, що тісна співпраця та всебічна підтримка сто рони ЄС дасть змогу досягнути знач ного прогресу у сфері реформування охорони здоров’я вже найближчим часом. За матеріалами прес-служби МОЗ України

«ВІДКРИТИЙ ВІДБІР КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ЦЕНТРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я БУДЕ ПРОВЕДЕНИЙ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ, СТРУКТУРА ЦЕНТРУ СФОРМОВАНА, ДООПРАЦЬОВУЄТЬСЯ ЇЇ ШТАТНИЙ РОЗПИС. НА ЧАСІ — ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ ЗАКОНУ «ПРО ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я» Й УНОРМУВАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ», — ЗАЯВИВ В. О. МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВІКТОР ШАФРАНСЬКИЙ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

22 липня 2016 року

Г У ЧНИЙ СК А НД А Л

ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РОМАН ВАСИЛИШИН ЗБИРАВ ДАНИНУ З ЛІКАРІВ І ХВОРИХ?

рес-служба Прокуратури міста Києва 8 липня 2016 року повідомила про викриття в хабарництві заступника Міністра охорони здоров’я України Романа Василишина. Посадовця затримали «на гарячому» у ніч на 8 липня. Операцію провели співробітники Слідчого управління Прокуратури міста Києва та ГУБКОЗ Служби безпеки України. Встановлено, що Р. Василишин «створив систему поборів з практикуючих лікарів за надання їм можливості здійснювати свої функціональні обов’язки, зокрема проводити операції в Центральній міській клінічній лікарні Києва — Олександрівській». Був затриманий і його спільник. Вони підозрюються у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України. З цього приводу того самого дня було проведено екстрений спільний брифінг Генерального прокурора України Юрія Луценка та Голови Служби безпеки України Василя Грицака, де було оприлюднено встановлену в ході слідства інформацію про те, що чиновник систематично отримував гроші від керівництва урологічного центру Олександрівської лікарні, особисто контролював схему оплати послуг пацієнтами готівкою, без відображення в офіційній звітності. Було продемонстровано відеозапис процедури вилучення великої грошової суми (пізніше з’ясувалося, що виїмка здійснювалася на дачі доньки Василишина). «Він робив це з особливим цинізмом. Ми були шоковані, — прокоментував Голова СБУ. — Лікарі збирали гроші з пацієнтів за операції. Це п’ятий епізод хабарництва з боку Василишина. Предмет хабара — 38 тис. грн. Купюри були мічені. Під час отримання частини хабара Василишин і був затриманий. Усього в ході обшуків вилучено 50 тис. дол. і 320 тис. грн». За даними співробітників спецслужб, чиновник щотижня отримував 50-100 тис. грн (залежно від кількості проведених операцій). У корупційній схемі задіяні й лікарі урологічного центру, які передавали отримані від пацієнтів гроші «нагору». Генпрокурор оприлюднив ім’я спільника (посередника) Василишина та заявив, що справа перейде до Національного антикорупційного бюро. «Юрія Петровича Серняка, уродженця Донецька, 1960 року народження, представляв колективу лікарні як директора урологічного центру саме Василишин. Серняк особисто розподіляв лікарів на операції. За кожну лікарі вимагали в пацієнтів

гроші та здавали данину Серняку», — розповів Луценко. Також він додав, що сигнал про корупційну схему під «міністерським дахом» надійшов від одного зі співробітників урологічного центру. Але якщо Ю. Серняк вирішив співпрацювати зі слідством (за словами Голови СБУ, він дає викривальні свідчення, повністю підтверджуючи кримінальну схему), то Р. Василишин відмовився від дачі показань. Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман у той самий день заявив, що Василишина звільнено з посади, та наголосив: Уряд всебічно сприятиме тому, аби вин ні в корупції понес ли покарання. Прокомент у вав сит уацію й в. о. Міністра охорони здоров’я Вік тор Шафранський, зазначивши, що подібні «вибудовування незаконних схем наживи, спроби заробляти гроші на потребах хворих — дуже прикрий і ганебний випадок, неприпустимий не тільки для посадовця такого високого рівня, а й для будьякої людини». Справу Василишина 8 липня розглядав Дніпровський районний суд Києва. Прокурор Ірина Коцюбко висловила переконання, що підозра, висунута Василишину, є обґрунтованою, та попросила суд обрати запобіжний захід у вигляді утримання Василишина Романа Йосиповича під вартою з визначенням альтернативного заходу у вигляді застави в розмірі 5 млн грн. Вона повідомила, що у підозрюваних Василишина і Серняка разом було вилучено 1,6 млн грн, а сума застави обґрунтовується кількістю вилучених грошових коштів. За її словами, перебуваючи на волі, заступник Міністра може ховатися, знищувати або спотворювати документи, а також впливати на свідків як колишній головний лікар Олександрівської лікарні. Сам же Василишин усі звинувачення відкидає, заявляючи, що це — «політичне замовлення». За його словами, він був затриманий в будинку дочки, а гроші, вилучені в нього під час обшуку (900 дол.), є його заощадженнями. Суд визнав доводи прокуратури переконливими й залишив Василишина під вартою до 3 вересня, призначивши заставу в 2,856 млн грн. Проте вже у вівторок, 12 липня, затриманого звільнили з-під варти в Лук’янівському СІЗО — за нього внес ли заставу. Водночас Дніпровський районний суд Києва за клопотанням Прокуратури міста Києва відсторонив Р. Василишина від виконання обов’язків до 8 вересня — на термін досудового розслідування в кримінальному провадженні. Розпорядження Кабінету Міністрів №485-р про відсторонення затриманого за хабарництво Романа Василишина

від виконання обов’язків заступника Міністра охорони здоров’я — керівника апарату датоване 13 липня. Підозрюваний Ю. Серняк залишається під вартою (протягом 60 діб), але, згідно з рішенням суду, може вийти з-під неї в разі внесення застави в розмірі 1,52 млн грн, одягнувши «електронний браслет». Невдовзі гучну заяву зробив і колишній перший заступник Голови СБУ, генерал-майор запасу Віктор Трепак, написавши у своєму блозі на Цензор.НЕТ: «Що стосується основного фігуранта справи, заступника Міністра охорони здоров’я Василишина, то тут треба досліджувати ще один дуже важливий момент. А саме те, якою була його попередня діяльність і як він потрапив на цю посаду. Адже зрозуміло, що без відповідної протекції згори на такі посади не призначають. Це важливо як в аспекті розслідування системи отримання хабарів, котру виявили ГПУ і СБУ, так і в профілактичному плані. Суспільство має знати, хто «вирощує» такі кадри». Нагадаємо: на вказану посаду Василишин був призначений у листопаді 2015 року розпорядженням Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка №1181-р. До цього з листопада 2010-го керував Олександрівською лікарнею. «Кажуть, що медична спільнота була здивована призначенням його в Міністерство, — продовжує В. Трепак, — адже про його участь у переслідуванні учасників Революції Гідності ходили легенди. Розповідали, що під час кривавих подій на Майдані він увів жорсткий порядок інформування міліції про поранених майданівців, яких привозили в Олександрівську лікарню. Після «наводок» з лікарні за ними приїжджав «Беркут» і затримував, незважаючи на їх стан. Майданівці навіть петиції писали з цього приводу. Автором одного з таких звернень був сотник 7-ї сотні Самооборони Майдану Олег Гулько, який в липні 2014 загинув в АТО, захищаючи Україну. Але управлінській кар’єрі Василишина ці звернення не завадили. Як і фінансові перевірки діяльності лікарні під його керівництвом, що, за наявною інформацією, виявили серйозні фінансові порушення (до речі, зараз варто підняти акти цих перевірок і оцінити їх крізь призму Кримінального кодексу). Мабуть, у нього є впливовий покровитель, який забезпечував йому підвищення по службі та прикриття. Цей покровитель може допомогти й уникнути відповідальності», — попередив колишній заступник Голови СБУ. «Хочу звернутися до лікарів і до пацієнтів, — резюмував перебіг цієї історії в. о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський на Facebook.

— Ви маєте повідомляти про всі випадки корупції в лікувальних закладах. Це — наш спільний обов’язок як громадян. Моя позиція: ніхто не має права обкрадати хворих». До речі, правоохоронці відвідали Міністерство охорони здоров’я, провели слідчі дії в кабінеті Василишина й оглянули його службовий автомобіль. Також Віктор Шафранський пообіцяв провести внутрішні розслідування щодо інших співробітників МОЗ у разі потреби та відповідного запиту від правоохоронних органів. За матеріалами прес-служби Прокуратури міста Києва, УНІАН, «Української правди», каналу «СТБ»

НОВИНИ Б Ю Д Ж Е Т Н А Р Е З О Л Ю Ц І Я - 2 0 17

І Н І Ц І АТ И В И

ОГОЛОШЕНІ ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЦИНИ

Розрахунок вартості медпослуг стане єдиним

ряд передбачить у проекті Держбюджету на 2017 рік вит рати на реформування систе ми охорони здоров’я. Про це йдеться в бюджетній резолюції, схваленій Кабінетом Міністрів 24 червня. Згідно з документом серед основ них напрямків бюджетної політики у 2017 році — проект «Поліпшення охорони здоров’я на службі у лю дей», який впроваджується в кількох областях України спільно з Між народним банком реконструкції

та розвитку, особлива увага відво дитиметься лікуванню серцево-су динних і онкологічних захворювань й реформі державного управління в медичній галузі в цілому. Також у 2017 році планується профінансувати створення елект ронної системи охорони здоров’я. Крім того, у бюджетній резолюції наголошується на необхідності трансформації державних і кому нальних закладів охорони здоров’я з бюджетних установ у державні та

комунальні некомерційні підпри ємства і створення системи гро мадського здоров’я, спрямованої на профілактику та раннє виявлення захворювань. Зазначимо, що Міністерство фі нансів прогнозує зростання вало вого внутрішнього продукту (ВВП) України в 2017 році на 3%, в 20182019 роках — на 4% щорічно. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

ЕПІД ЕМІЧНІ РИЗИК И

СИТУАЦІЯ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ/СНІДОМ І ТУБЕРКУЛЬОЗОМ НА СХОДІ УКРАЇНИ ПОТРЕБУЄ ПОСИЛЕНОЇ УВАГИ

іктор Шафранський, в. о. Міністра охорони здоров’я, провів зустріч зі спеціальним послом Генерального Секретаря ООН з питань ВІЛ/СНІД у Східній та Центральній Азії професором Мішелем Казачкіним, в. о. Представника Бюро ВООЗ в Україні Луїджі Мігліоріні та старшим радни ком ВООЗ в ЄС Масудом Дара. Сторони обго ворили питання співпраці в напрямку протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні, зокрема в Донецькій та Луганській областях. Представники міжнародних організацій висловили занепокоєність у зв’язку з ризи ком підвищення рівня захворюваності на со ціально небезпечні хвороби на Сході України

через складну воєнну та соціально-економіч ну ситуацію, а також зі зміною підходів до фінансування програм ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу Глобальним фондом. На їх думку, питання допомоги Україні в цьому напрямку варто обговорити на рівні вищого керівництва держави. Віктор Шафранський своєю чергою на голосив на пріоритетності цього питання для МОЗ України та зазначив, що поєднання зусиль з організаціями такого рівня стане значним кроком у боротьбі з ВІЛ-інфекцією та туберкульозом у країні. Він поінформував: відомством наразі створено Центр громад ського здоров’я, який буде опікуватися зок

рема й цим напрямком, підготовлено проект Концепції реформи системи громадського здоров’я, завершено роботу над розробкою новітніх стандартів лікування ВІЛ-інфекції та туберкульозу з урахуванням європейських норм. Забезпеченість ліками хворих на СНІД і туберкульоз, за його словами, здійснюється через механізм міжнародних закупівель, що дає змогу економити й охоплювати більшу кількість пацієнтів, у тому числі на Сході країни. За матеріалами прес-служби МОЗ України

РЕЗУЛЬТАТ И ТА ПЕРСПЕК Т ИВИ

ЗАКУПІВЛІ-2016 СТАРТУВАЛИ НА 7 МІСЯЦІВ РАНІШЕ, НІЖ МИНУЛОГО РОКУ

цьому році процес закупівель лі карських засобів, вакцин і виробів медичного призначення за держав ні кошти через міжнародні організації на 2016 рік розпочався на сім місяців раніше, ніж у попередньому. Старт цьогорічних закупівель анонсував під час брифінгу в. о. Міністра охорони здоров’я України Вік тор Шафранський. «Ми продовжуємо співпрацю з міжна родними організаціями — ПРООН, Crown Agents і Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), які визначені Урядом і досвід співпраці з якими ми вже маємо. Станом на сьогодні завершується процес збирання заявок щодо потреб з регіонів, затверджений перелік усіх необхідних препаратів, надіслані пропозиції міжнародним організаціям стосовно конт рактів», — доповів він. Зокрема найближчим часом МОЗ очікує поставок ліків за програмами «Гепатити» на суму 291 млн грн, «Дитяча онкологія та онкогематологія» — 199 млн грн, «СНІД» — 60 млн грн, «Туберкульоз» — 38 млн грн, «Гемофілія» — 15 млн грн. Також в. о. Міністра охорони здоров’я заз начив, що перший рік проведення закупівель через міжнародні організації був нелегким, виникали проблеми з реєстрацією препаратів,

їх поставками, проте завдяки оперативному і конструктивному вирішенню питань з обох сторін ліки та вакцини продовжують над ходити в Україну. Так, на сьогодні на склади державних підприємств МОЗ поставлено лі карських засобів, вакцин і виробів медичного призначення на суму 1,148 млрд грн (52% від запланованого). «Ми просимо міжнародні спеціалізовані організації (за умовами до говору, у нас немає інших важелів впливу на них) пояснити, чому не були поставлені в обу мовлені терміни ті чи інші ліки, — розповів Віктор Шафранський. — Нам відповідають, що це пов’язано з технічними та виробничи ми питаннями і нюансами узгоджень з поста чальниками. Своєю чергою ми максимально скорочуємо період часу від моменту, коли ліки від міжнародних організацій надходять на склад ДП «Укрмедпостач», до їх відправ лення в регіони». Станом на 1 липня ПРООН здійснено пос тавки майже на 70% від обсягу — це препара ти для лікування та діагностики туберкульозу, діагностики ВІЛ-інфекції, лікування дітей, хворих на гемофілію типів А або В, хворобу Віллебранда, хронічний вірусний гепатит В і С, орфанні захворювання. Поставлено 45% он кологічних й онкогематологічних препаратів для дітей і дорослих, а також хіміопрепаратів,

радіологічних препаратів та препаратів супро воду онкологічних хворих, які закуповуються через британське агентство Crown Agents. Зо крема, як повідомила представник агентства Крістін Джексон, для дорослих хворих онко логічного профілю завезено 67% препаратів, для дітей — 18%. Ще 36% засобів для дитя чої онкологічної служби, за її словами, — уже в Україні й очікують розмитнення. Щодо імунобіологічних препаратів, то, за словами представника Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Катерини Булавінової, частково доставлено дві вакцини: КПК (кір, паротит, краснуха) та проти гепатиту В, а також майже 75% ліків для антиретровірусної терапії. На завершальному етапі — процес реєстрації більшості вакцин; їх поставки очікуються про тягом 1-2 місяців. Також найближчим часом, повідомив В. Шафранський, надійдуть вакцини БЦЖ, проти сказу та сироватки від так званих рід кісних захворювань (укусів гадюк, ботулізму, дифтерії тощо). Він нагадав про плани МОЗ створити національний стратегічний запас вакцин і сироваток для лікування особливо небезпечних захворювань. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Міністерстві охорони здоров’я України відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи для роз робки та підготовки методики розрахунку вартості медичних послуг, на якому ухва лили рішення про створення уніфікованої методики МОЗ на основі кращих практик і розрахунків. Основна мета методики — надати можливість установам охоро ни здоров’я розраховувати економічно обґрунтовані тарифи, дотримуватися «державної дисципліни цін», а місцевим органам виконавчої влади — проводити розрахунок вартості платних медпослуг в єдиному порядку. Водночас медичні установи матимуть право самостійно визначати й коригувати вартість тієї чи іншої послуги залежно від її собівартості, складності випадку тощо. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Двері реанімацій відкрито

ромадські організації отримали від в. о. Міністра охорони здоров’я України Віктора Шафранського по дяку за участь у розробці Наказу МОЗ від 15.06.2016 р. №592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієн тів, які перебувають на стаціонарному лі куванні у відділенні інтенсивної терапії», котрий набув чинності 29 червня 2016 року та яким передбачається вільний доступ родичів хворих до реанімацій. «Ми разом зробили дуже потрібну справу. Передусім хочу наголосити, що на моє особисте переконання, коли бать ки і родичі перебувають разом із хворим, то процес одужання відбувається наба гато краще, набагато швидше. Хочу по дякувати представникам громадськості — на мою думку, це хороший приклад позитивної співпраці громадськості й центрального органу виконавчої влади з вирішення дуже важливої соціальної проблеми», — сказав він. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! УНАСЛІДОК РОЗСЛІДУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ АНТИКОРУПЦІЙНИМ БЮРО УКРАЇНИ СХЕМИ З РОЗКРАДАННЯ ВЕЛИКОЇ СУМИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗВІЛЬНИВ ПІДОЗРЮВАНОГО СВЯТОСЛАВА ПРОТАСА З ПОСАДИ ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ ДСЕС УКРАЇНИ. За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

22 липня 2016 року

С П РА В А А М О С О В О Ї

ПРОГРЕС

«СТУДЕНТСЬКЕ БРАТСТВО» ЗАСТЕРІГАЄ МІНІСТРА МОЗ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ДІЙ

Дія програми компенсації вартості ліків розпочнеться у жовтні

ктивісти Всеукраїнської моло діжної організації «Студент ське братство» звернулися до Кабінету Міністрів з приводу корупціогенності в діях в. о. Мі ністра охорони здоров’я Віктора Шафранського. За словами Уляни Ковальчук, координатора проекту «Ні!» ко рупції в медичних вишах» (під тримується Міжнародним фондом «Відродження»), керівник Мініс терства намагається з другої спро би затвердити звіт ректора Націо нального медичного університету ім. О. О. Богомольця Катерини Амосової шляхом заміни членів відповідної комісії МОЗ на поступ ливіших підлеглих. На відміну від усіх інших ректо рів медичних вищих навчальних закладів країни К. Амосова 2 роки поспіль не може здати звіт про ви конання ректорського контракту через серйозні порушення, зафік совані в актах перевірок. На думку

Україні з 1 жовтня планується впровадження програми компенсації вартості ліків для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Про це заявив в. о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський. «Програма поширюватиметься на ліки, які знижують артеріальний тиск. Поки що на нарадах обговорюється питання про розмір компенсації — чи це буде 100-відсоткове відшкодування, чи часткова компенсація, скажімо, 70 або 50% вартості. Можливо, для когось ми впровадимо повне відшкодування, наприклад, для ветеранів», — зазначив він.

І. Ковальчук, вона шукає шляхи, щоб зменшити кількість підстав для звільнення. Нагадаємо: актом перевірки НМУ, яку проводила комісія МОЗ за участю СБУ і МВС, рекомендова но розірвати контракт з Катериною Амосовою в разі, якщо не будуть усунені всі корупційні ризики. А згідно з актами МОЗ та Держфін інспекції К. Амосова повинна по вернути до бюджету незаконно виплачені гроші та звільнити про ректорів О. Никитюка і Я. Цехміс тера, які причетні до корупційних порушень і до того ж не є лікарями за освітою. А к т и віс т и « С т у де н т с ьког о братств а» попередили Кабінет Міністрів про те, що, приймаючи звіт без урахування акта Держфін інспекції, у якому йдеться про по над 3 млн грн збитків, в. о. Міністра охорони здоров’я порушить рішен ня комісії МОЗ від 29 березня 2016 року.

«Тоді комісія дозволила ректору К. Амосовій звітувати тільки піс ля того, як висновки ревізії Держ фінінспекції надійдуть до МОЗ. Однак сьогодні Міністерство так і не отримало акта ревізії — універ ситет відмовляється надати його, приховуючи подробиці фінансових розкрадань. Тому наші активісти передали копії листа Держфінінспекції в Кабінет Міністрів та на родному депутату Сергію Лещенку, — повідомляє ВМО «Студентське братство». — У документі йдеться про те, що станом на червень 2016 року, через три місяці після отри мання акта ревізії, адміністрація НМУ не виконала 28 із 30 пунктів вимог Держфінінспекції, а «посадові особи університету не забезпечили відшкодування матеріального збит ку на суму 3,4 млн грн в установле ному законодавством порядку». За матеріалами ВМО «Студентське братство»

«ЕФЕК Т И» Д ЕЦ ЕН Т РА ЛІЗА ЦІЇ

ЧОРНОБИЛЬСЬКИМ ЛІКАРЯМ НЕ ВИПЛАЧУВАЛИ ЗАРПЛАТНЮ ПОНАД ПІВРОКУ

ерховна Рада на 10,05 млн грн збільшила видатки на медичну допомогу працівникам зони відчуження навколо ЧАЕС, ухваливши зміни до Закону «Про державний бюджет України на 2016 рік» (щодо збільшення видатків на надання медичної допомоги працівникам зони відчуження за рахунок резерву коштів медичної субвенції). Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина №16 МОЗ України» (м. Чорнобиль, Київська область) — єдина медична установа зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення —

свого часу був вилучений із переліку тих, які потребують видатків з держбюджету України, і його фінансування було перекладене на місцевий бюджет. СМСЧ №16 обслуговує винятково тих, хто вахтовим методом працює в зоні відчуження, а це — понад 9380 осіб з усіх регіонів України. «Зона відчу ження адміністративно перебуває в складі Іванківського району Київської області, найбільш радіоактивно забрудненого внаслідок аварії на ЧАЕС. У районі склалися несприятливі соціальноекономічні й екологічні умови, він вважається депресивним. У формульному роз-

рахунку місцевого бюджету Іванківського району ані в 2015, ані в 2016 роках відповідні обсяги медичної субвенції для СМСЧ №16 не передбачені», — обґрунтовувалася пот реба у змінах у пояснювальній записці до законопроекту. Біля Верховної Ради відбулася акція працівників СМСЧ №16, які вимагали ухвалення відповідного закону, стверджуючи, що не отримують заробітної плати вже понад 7 місяців. За матеріалами УНІАН

К РІЗЬ Т ЕНД ЕРНІ Т ЕРНИ

ДЕФІЦИТ НЕОБХІДНИХ У РЕГІОНАХ ВАКЦИН СТВОРЕНИЙ «ЗАКУПІВЕЛЬНИКАМИ-ПОПЕРЕДНИКАМИ»

олова Рівненської ОД А Олексій Муляренко під час селекторної наради звернувся до Віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубка з проханням виправити ситуацію з постачанням вакцин проти сказу та пришвидшити процедуру закупівлі. З початку року в області зареєстровано 13 випадків укусів тварин, хворих на сказ, один — з летальним наслідком. У минулому році Рівненщина була забезпечена вакциною лише на 55,4% від потреби. Цьогоріч ситуація ще гірша: за перше півріччя в лікувальні установи надійшло всього 60 доз препарату, хоча річна потреба регіону становить 5,4 тис. доз. «Нестачу вакцин відчуває не лише Рівненська область, а й інші регіони. На жаль,

на місцевому рівні ми не можемо вирішити цієї проблеми, адже придбати таку вакцину за кошти місцевих бюджетів неможливо, оскільки її просто немає в Україні», — наголосив керівник області. У відповідь Геннадій Зубко зазначив, що, дійсно, проблема з нестачею вакцини від сказу не є унікальною для Рівненщини, МОЗ знає про це та робить усе можливе, аби пришвидшити її вирішення: «Проблема виникла через те, що ми змінили форму придбання лікарських препаратів, зокрема й вакцини від сказу. Цього року тендерні закупівлі ліків здійснюються міжнародними організаціями, а це нові для наших посадовців умови та правила проведення торгів.

Але можу вас запевнити, що наразі всі угоди підписані, й уже найближчим часом вакцину буде передано в області». Також Віце-прем’єр-міністр поінформував, що навколо теми закупівель згрупувалися бізнесмени, котрі намагаються повернути процедуру придбання ліків до того формату, коли Міністерство закуповувало їх у постачальників напряму, без участі міжнародних організацій. Саме через їх «діяльність» і виникла проблема із затримкою поставок вакцин у регіони. За матеріалами прес-служби Рівненської ОДА

За матеріалами РБК-Україна

Перша у світі вакцина від деменції

встралійські вчені спільно з дос лідниками із США розробили першу у світі вакцину, яка захищає від деменції (старечого недоумства, спричиненого хворобою Альцгеймера). Розробники стверджують, що введення препарату дасть змогу запобігти розвитку захворювання і навіть вилікувати хворих з ранніми стадіями деменції. Це перша подібна розробка. Вакцина діє на так звані тау-білки, які патологічно накопичуються в головному мозку. Завдяки препарату імунна система починає виробляти антитіла проти цих білків, руйнуючи їх. Поки вакцина випробувана на клітинних культурах і мишах. Тестування на людях почнеться протягом найближчих двох-трьох років. За матеріалами УНІАН

! ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ЗАВЕРШИВ ЕКСПЕРТИЗУ РЕЄСТРАЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ВАКЦИНУ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ДИФТЕРІЇ, ПРАВЦЯ ТА КАШЛЮКУ ВИРОБНИЦТВА «СЕРУМ ІНСТИТУТ ІНДІЇ ПВТ. ЛТД.», ІНДІЯ (ЗАЯВНИК «СЕРУМ ІНСТИТУТ ІНДІЇ ПВТ. ЛТД.», ІНДІЯ) ТА ВАКЦИНУ БЦЖ, ЛІОФІЛІЗОВАНУ/BCG VACCINE FREEZE-DRIED ВИРОБНИЦТВА BB-NCIPD LTD., БОЛГАРІЯ, (ЗАЯВНИК «ІНТЕРВАКС ЛТД», КАНАДА). За матеріалами прес-служби ДЕЦ МОЗ України

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

«НЕ ЗАШКОДЬ!» ЧИ ПРАЦЮЄ ЦЕЙ ПРИНЦИП СТОСОВНО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ?

Сьогодні, напевне, найочікуванішою реформою в країні є медична. Не викликає сумнівів необхідність реформування своєї галузі й у беспосередніх її учасників — медичних працівників. Але чи варто державі розраховувати на підтримку тих, кого вона прирекла на злидні та ще й весь час звинувачує у хабарництві?

Х АРКІВЩИНА

Альона БЛАГОВЕЩЕНСЬКА, Голова Харківської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України

ід час робочого візиту в. о. Мініст ра охорони здоров’я України В. Шафранського на Слобожанщину МОЗ високо оцінило роботу медич ної галузі Харківщини та її праців ників, на що ми вже давно сподіва лися, оскільки це цілком заслужено, бо ж наша область є новатором за багатьма напрямками медицини. Однак соціальна незахищеність, низький рівень оплати праці, зни ження престижу нашої професії за важають представникам галузі пра цювати ще ефективніше. Зрозуміло, у яких умовах пере бувають нині країна та галузь, але залишати медиків за стрімкого зрос тання цін і тарифів, інфляції тощо з найнижчою серед усіх галузей еко номіки заробітною платою — непри пустимо. На яку підтримку реформ із їх боку можна розраховувати? Працівники повинні бути впевнені у своєму майбутньому, у забезпе ченні робочим місцем, достойною оплатою праці, збереженні держав них пільг, гарантій, трудових прав. Профспі лка наполегливо про понує профільному Міністерству розробити та прийняти Державну програму соціально-економічно го захисту працівників охорони здоров’я в умовах реформування галузі, що включала б питання пра цевлаштування, навчання, пере навчання, пільгового, пенсійного забезпечення тощо. І ми готові до лучитися до цієї роботи. На місце вих рівнях також потрібен зважений підхід. Так, наприклад, під час фор мування госпітальних округів окре мим фахівцям буде запропоновано змінити місце роботи — працювати в сусідньому районі, місті. Постане питання кадрових ротацій, необ хідності перенавчання, а працівник при цьому не повинен втратити на

явні пільги та права. Потрібно від працювати маршрути, питання за безпечення транспортом, житлом та інші, щоб у процесі перетворень не отримати відтоку кадрів, і як нас лідок — погіршення забезпечення населення медичною допомогою. Тобто питання оплати праці, со ціальної захищеності працівників, недопущення масових скорочень і збереження кадрів залишаються найактуальнішими для галузевої профспілки. Сьогодні в нашому регіоні не має заборгованості з оплати праці в закладах охорони здоров’я. Однак керівництво області, Департаменту охорони здоров’я та профспілка вже неодноразово зверталися до центральних органів влади з приводу необхідності збільшення медичної субвенції саме в частині оплати праці, оскільки дефіцит повного за безпечення фондів оплати праці на ших закладів у цьому році — понад 170 млн грн! Проблема загостри лася з під вищенням мінімальної зарплати та тарифного розряду, оскі льки воно відбувається в межах раніше затвердж ених кошторисів, і, щоб забезпечити законодавчі норми та виплачувати підвищений ок лад, потрібно десь зекономити, зняти окремі стимулюючі виплати, інші доплати, відправити працівника у відпустку без збереження зарплати або виносити питання про скоро чення штатів. При цьому керівник закладу стає своєрідним «заручни

ком» ситуації: опиняючись між дво ма вогнями, він намагається водно час не порушити законодавства про працю, оплату праці та забезпечити всі виплати своєчасно і в повному обсязі. Профспілка вкотре звернулася до Кабінету Міністрів та профільного Міністерства з вимогою внесення змін до Держбюджету, збільшення обсягу медичної субвенції для забез печення в повному обсязі коштами фондів оплати праці закладів охо рони здоров’я, у тому числі з ураху ванням проведених і запланованих підвищень. Держава повинна бути чесною та відповідальною щодо пра цівників медичної галузі. Уже неодноразово пос тава ло питання про необхідність зміни підходів до оплати праці медиків. Профспілка брала активну участь у розробці й ухваленні норматив них документів щодо оплати праці залежно від зусиль, докладених ме диком, а саме: уведення надбавки за якість і обсяг медичної допомо ги. Цю надбавку було впроваджено в так званих пілотних регіонах, що дійсно дало змогу збільшити рівень зарплатні. Однак, враховуючи де фіцит ресурсів, це заохочення так і не було введене в інших регіонах, а потім, на жаль, і зовсім призупинене по країні. Не менш важливим є своєчасне інформування медичної громад ськості про перетворення, що пла нуються, про хід реформування та залучення до нього медиків, зо

ВІДПОВІДНО ДО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА В АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОМУ ПОЛІ УКРАЇНИ НЕ ІСНУЄ ЖОДНОЇ СТАТТІ, ЯКА ВИЗНАЧАЛА Б ПРАВА МЕДИКІВ. ПРИ ЦЬОМУ ЧІТКО ПРОПИСАНИЙ ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЛІКАРІВ. ЗНОВУ ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: ХІБА МОЖНА В ТАКОМУ РЕЖИМІ ЯКІСНО ВИКОНУВАТИ СВОЇ ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ?

кр ема досвідчених організаторів охорони здоров’я, управлінців — до розробки відповідних нормативних документів, прийняття рішень. На центральному рівні існують суттєві проблеми з неузгодженістю, несво єчасністю прийняття законодавчої бази, внесенням необхідних для ро боти змін до чинного законодавства. Усе це гальмує рух реформ. Профспілка, медична спільнота Харківщини ніколи не займалися критиканством, а завжди активно долу ча лися до конструктивного обговорення, підготовки пропо зицій щодо реформування. Під час розробки Стратегії побудови нової системи охорони здоров’я та ме дичної освіти у Харківській області на період до 2020 року пропозиції обласного комітет у профспі лки були враховані, аби в процесі реа лізації запланованих змін звести до мінімуму можливі ризики та нега тивні наслідки. Неодноразово наголошувалося на необхідності врахування профіль ним Міністерством особливостей регіонів. Зокрема сьогодні на Хар ківщині — понад 200 тис. офіцій но зареєстрованих переселенців із зони проведення АТО, тож значно збільшилося навантаження на пра цівників галузі, медична допомога цій категорії пацієнтів надається без додаткових дотацій до медсубвенції регіону. Не можна не звертати уваги і на різницю між медициною мегаполісу та сільського району. Тобто однако ві, або шаблонні, підходи не завжди доречні. Розраховуємо, що думка й позиція фахової спільноти, організа торів охорони здоров’я Харківщини будуть враховані Міністерством при розробці засад реформування. Один із головних принципів медицини — «Не зашкодь!» Перетворення потрібні, однак без шкоди як для насе лення, так і для працівників галузі охорони здоров’я. РІВНЕНЩИНА

Сергій БОРОВЕЦЬ, Голова Рівненської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України

цьому році видатки на утриман ня медичної галузі України ста новлять лише 2,5% від ВВП — цей показник є найнижчим за останні шість років. І це при тому, що Все світня організація охорони здоров’я рекомендує країнам виділяти на потр еби охорони здоров’я не мен ше 6% від ВВП. Це призвело до того, що в багатьох трудових колективах складається критична ситуація че рез нестачу коштів на виплату заро бітної плати до кінця цього року, а це — понад 100 млн грн. Тож імовірно очікуються переведення медиків на неповний робочий день, відправлен ня у відпустки без збереження заро бітної плати та інші непопулярні дії з боку управлінських структур. Вод ночас ме д и к і в непокоїт ь протиправна Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

22 липня 2016 року

№1024 «Про затвердження норма тиву забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахун ку на 10 тисяч населення», яку було прийнято без консультацій із гро мадськістю, СПО об’єднань проф спілок, галузевою профспілкою, чим порушено Порядок проведення кон сультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 03.11.2010 р. №996, та Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постано вою від 18.07.2007 р. №950. Новий норматив, який передбачає 60 стаціонарних ліжок у розрахунку на 10 тис. населення проти раніше прийнятого в 90 ліжок, викликав обурення не тільки з боку медичної спільноти, а й органів місцевого са моврядування. Тож ще на початку квітня до Кабінету Міністрів із вимо гою не допустити скорочення пра цівників галузі охорони здоров’я та, відповідно, загострення соціальної ситуації звернулися депутати Рів ненської обласної ради. Своєю чергою, галузева профспіл ка подала адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання вищезаз наченої постанови протиправною та її скасування, проте отримала відмову у задоволенні цього клопо тання. Тож наступним кроком стало звернення профспілки до Київсько го апеляційного адміністративного суду (КААС), який відкрив апеляцій не провадження по цій справі та, на жаль, відмовив у задоволенні нашої апеляційної скарги, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції. Розгляд адміністративного позову галузевої профспілки про визнання протиправною та скасування постанови іншою ухвалою Окруж ного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 р. призначено на 3 серпня 2016 року. Водночас Президія Профспілки працівників охорони здоров’я Укра їни на своєму засіданні затвердила вимоги до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Мініс терства охорони здоров’я України. Вони стосуються внесення змін до Державного бюджету України на 2016 рік щодо збільшення фінансу вання галузі охорони здоров’я для за безпечення коштами фонду оплати праці закладів охорони здоров’я до кінця цього року; недопущення ма сового звільнення працівників зак ладів охорони здоров’я; розробки та прийняття Державної програми со ціально-економічного захисту пра цівників охорони здоров’я в умовах реформування галузі (працевлаш тування, навчання, перенавчання тощо). Також ми вимагаємо при розроб ці проекту Державного бюджету на 2017 рік встановити посадовий оклад працівника першого тарифно го розряду ЄТС на рівні мінімальної зарплати, а також врахувати поло ження Основ законодавства України про охорону здоров’я, зокрема ч. 2 ст. 12 щодо забезпечення охорони здоров’я бюджетними асигнуван нями в розмірі, який відповідає її науково обґрунтованим потребам, але не менше 10% національного до ходу, та пункту «ж» ч. 1 ст. 77 щодо встановлення у державних закладах

охорони здоров’я середніх ставок і посадових окладів на рівні, не ниж чому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Організаційні ланки галузевої профспілки нашої області вже розпо чали збір підписів під цими вимога ми до владних структур і закликають усіх медичних працівників не бути байдужими та долучитися до цієї справи. КИЇВЩИНА

Лариса КАНАРОВСЬКА, Голова Ради Київської міської Профспілки працівників охорони здоров’я

айбільшою й усе відчутнішою п р о б ле мою г а л у зі охор он и здоров’я стає нестача медичного персоналу. Основна причина цього — украй низький рівень зарплат: середня заробітна плата в галузі охорони здоров’я Києва у І кварталі 2016 року становила 4,085 тис. грн, що майже вдвічі нижче середньої зарплати по місту (7,886 тис. грн). Попри те, що на сьогодні в Киє ві заробітна плата медичним пра цівникам виплачується вчасно та в повному обсязі, її не вистачає на найнеобхі дніше — останнім часом почастішали звернення до профспілки з проханням виділи ти матеріальну допомогу у зв’язку з постійним підвищенням тарифів за житлово-комунальні послуги та стрімким знеціненням трудових доходів. Київський міський Голова Віта лій Кличко на урочистостях до Дня медичного працівника заявив, що влада Києва додатково виділила 150 м лн грн, аби кожен медик столиці отримував надбавку до зарплатні. Щоправда, надбавка у 200 грн кардинально не вирішить ситуації з підвищенням заробітної плати, яка б відповідала необхідно му рівню та якості життя у столиці. А от навантаження на столичних спеціалістів з початком воєнних дій на Сході України зросло в рази. Лише за 5 місяців цього року спеціалізова ні медичні заклади Києва прийняли на лікування понад 4 тис. поране них, а це — дуже складні пацієнти, яким не змогли допомогти хірурги у військових госпіталях. Якщо ж вра хувати, що військової медицини як такої у нас в країні практично не існує, то все навантаження лягає на плечі цивільних спеціалістів. А чи хтось це враховує? Адже компенса цій за збільшене навантаження не отримують ані медичні заклади, ані лікарі, хоча й працюють на межі виснаження, зокрема це стосується нейрохірургів. Тому не дивно, що чим далі, тим більше і лікарів, і медсестер вируша ють на роботу за кордон, де можуть отримати не лише гідну зарплату, яка становить щонайменше 2 тис. дол., а й соціальний і юридичний захист, бо ж у нас не враховуються ані шкід ливі умови праці, ані моральні збит ки, яких можуть завдати медикам невдоволені пацієнти чи їх рідні.

Б У КО В И Н А

Андрій СОКОЛЬНИК, лікар-анестезіолог, член профкому Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру

ьогодні зарплатня медичного працівника залежить від базо вої ставки і надбавок, що нарахову ються за категорію, стаж роботи і надбання (звання, досягнення, на городи тощо). Базова ставка молодо го спеціаліста ледь сягає 2 тис. грн. І навіть лікар із 10-річним стажем, який обіймає посаду завідувача відділення, отримує лише близько 4 тис. грн. І от парадокс: лікар, як і суддя, має справу з людьми і певною мірою вирішує їх долю. При цьому, відповідно до реформи судочинства, аби унеможливити корупцію та ха барництво, рядовому судді встанов люють зарплатню у кілька десятків тисяч гривень на місяць, а в нас, лі карів, вона — у десятки разів нижча. І при цьому від нас, як і від суддів, вимагають прийняття відповідаль них рішень, напруженої роботи та постійної уваги. Вважаю, аби лікар мав можливість на повну віддава тись науковій і практичній праці, він апріорі повинен жити комфорт но та забезпечено. Про це говорив іще Гіппократ: «Лікар повинен бра ти гроші, щоб знати ціну своєї пра ці. Пацієнт повинен платити гроші, щоб знати ціну свого здоров’я». Відповідно до чинного законо давств а в адміністративно-право вому полі України не існує жодної статті, яка визначала б права меди ків. При цьому чітко прописаний перелік статей відповідальності лі карів. Знову виникає питання: хіба можна в такому режимі якісно ви конувати свої посадові обов’язки? Система правового захисту в жодному медичному закладі Укра їни фахово не налагоджена, посада юриста — швидше номінальна, аніж функціонально забезпечена. Через низьку зарплатню, як правило, ці функції виконують люди, котрі або щойно закінчили юридичний виш, або мають середню юридичну освіту. І для них це — старт, перша кар’єрна сходинка, а не стабільне робоче місце, за яке тримаються. Тому в разі виникнення непоро зумінь чи конфл іктів із пацієнта ми кожен лікар вирішує проблему власними силами. Жодних спо дівань на державного правника ми не покладаємо. Самі шукаємо адвоката, оплачуємо його послуги (з мінімальної зарплатні!). До того ж, держава залишає лі карів сам на сам з професійними хворобами. Чи не найяскравіший приклад цього — спільний Наказ Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства охорони здоров’я України від 5.10.2005 р. №308/519 «Про впоря дк у ванн я умов оп лати праці працівників закладів охорони здоров’я та уста нов соціального захисту населен ня», яким регламентується робота з ВІЛ-інфікованими пацієнтами, зокрема на 60% підвищується по

годинна ставка за кожну годину роботи, безпосередньо відпрацьо вану із хворими на СНІД та ВІЛінфікованими особами. При цьому поденний рівень таких виплат настільки мізерний, що не покриває навіть мінімальних витрат на ліку вання. А ризик — колосальний. Також серед медиків значно по ширені кардіологічні недуги, психо емоційне перевантаження через ви сокий рівень концентрації уваги. Фактично, ми повинні бути в постій ному тонусі. Та коли наш організм дає збій, це нікого не цікавить. На жаль, говорити про будь-які акції протесту чи мітинги, при наймні, у Чернівецькій області, наразі неможливо. Бо сама медич на система за багато років набула статусу корпоративного інтересу, тож можливість протестів нівелю ється адміністративним впливом і «зазомбованістю» (даруйте на сло ві) медичних працівників. Через шалене навантаження та постійну зайнятість ми, так би мовити, «ва римося у власному соку»: не беремо жодної участі в суспільному житті, не відвідуємо громадських заходів. Відповідно, маємо «букет» проблем, проте не знаємо, як колективно їх вирішити. Один зі шляхів виходу із такого становища, на мою думку, — у зап ровадженні страхової медицини. Щоправда, по-перше, наразі в дер жаві не розроблена сама система та кого страхування. А по-друге, лобі ювання невпровадження страхової медицини відбувається у кабінетах високих посадовців — також за ра хунок корпоративного інтересу. Бо так звикли і так було зручно. Без підвищення рівня зарплат медичних працівників і покращен ня умов роботи всіх без винятку медичних закладів вітчизняній ме дицині не вижити. Варто розпочи нати з наповнення бюджету кожної лікарняної установи одразу з кількох джерел: перше — бюджетні асиг нування, друге — лікарняні каси, обов’язково контрол ьовані громад ськими радами. Такі каси можна наповнювати за рахунок спонсорських коштів як конкретних людей, так і організацій чи підприємств. І досягнути цього можна на місцевому рівні — шля хом вдалого менеджменту й роботи активної професійної команди лі карняного зак ладу. Ідеальне по єднання керівника і його пілеглих — це об’єднання людей з медич ною освітою та менеджерськими навичками. Саме в таких у мовах у нашій країні нарешті буду ть враховані інтереси і медиків, і пацієнтів. Лікарі отримуватимуть достойну зарп латню, комфортні умови ро боти, а пацієнти — а декватний рівень послуг і належні умови пе ребування в лікарняному зак ла ді. Лише за такого комплексного підходу можливе найефективніше функціонування вітчизняних ме дичних установ. Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ірина МАКАРЧУК (м. Київ), Ольга РУСНАК (м. Чернівці), спеціально для «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ВАРТІСТЬ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ: ЯК ДОСЯГНУТИ БАЛАНСУ ЦІНИ ТА ЯКОСТІ? Хоча в Україні так до кінця і не усвідомили, чим відрізняється медична допомога від медичної послуги, про необхідність обрахування вартості останньої вказано в усіх планах і концепціях реформування. Мовляв, пацієнт знатиме, за що платить, медичний заклад отримає додаткові кошти, держава матиме чіткі орієнтири, а безплатний сир тепер буде лише в мишоловці. Та чи стануть ці мрії реальністю?

Олена ДОРОШЕНКО, економіст, фахівець Світового банку з питань охорони здоров’я, харчування та населення в Білорусі, Україні та Молдові

ВЗ Як обраховують вартість медичних послуг у світі? — Усе залежить від того, який підхід до обліку витрат у закладах охорони здоров’я застосовують у тій чи іншій країні. Оскільки вони різноманітні, методики розрахунку вартості певних одиниць надання медичної допомоги також різні — єдиного, і тим більше обов’язкового, стандарту не існує. Наприклад, у деяких країнах застосовують підхід макрокостингу, коли всі накладні витрати розподіляються між центрами надання кінцевих послуг згори донизу — є певна частка прямих витрат (скажімо, тих, які здійснюються спеціалізованими відділеннями), решта розподіляється з урахуванням коефіцієнтів (витрати бухгалтерії, кухні, на прання білизни, технічне обслуговування тощо). Інший варіант — мікрокостинг, коли окремі елементи надання медичної допомоги обліковують, сумують і в такий спосіб обраховують, скільки коштує той чи інший вид надання медичної допомоги. Жоден із підходів не ідеальний, у кожного є свої плюси і мінуси. У світовій практиці більше схиляються до використання макрокостингу. Цей підхід простіший, похибка розрахунків порівняно з мікрокостингом незначна. Натомість мікрокостинг потребує дуже детального, конкретизованого планування і, зважаючи на те що в закладах охорони здоров’я надають тисячі різних

видів послуг, прорахувати все до найменших деталей неможливо — тоді на розрахунки доведеться витрачати більше коштів, ніж на саму медичну допомогу. Розрахунки на основі мікрокостингу в деяких випадках можуть використовуватися для уточнення коефіцієнтів макрокостингу. Але говорячи про різні підходи до обрахунку витрат закладів охорони здоров’я, важливо звернути увагу на те, чи використовуються вони безпосередньо для встановлення тарифів. Насправді, це вже інша сфера. Безперечно, тарифи корелюють із витратами закладів, але вони не обов’язково ідентичні — тут набирають сили певні державні гарантії, можливості бюджету, сфера соціального забезпечення населення. Облік витрат і обрахунок собівартості мають використовуватися як елементи управління закладом. Тобто, з одного боку, у лікарні мають розуміти, скільки потрібно витратити на надання тієї чи іншої медичної допомоги, а з іншого — вирішити, чи рентабельно надавати певні послуги за тарифами, які пропонує держава. Наприклад, вона готова заплатити 800 грн, а заклад, порахувавши свої витрати, розуміє, що це обійдеться йому в 1000 грн. З огляду на це він може вдатися до якихось внутрішніх перетворень

В Україні краще застосовувати міжнародні підходи, розробивши на їх основі методичні рекомендації, які б узагальнили кращі світові практики та дали б змогу медичним закладам обирати одну або й кілька з них. Вибір підходу має бути внутрішнім рішенням, яке приймає головний лікар або менеджер закладу. Тобто тут надзвичайно важливо відійти від нормування всього і вся. Вітчизняним закладам потрібно надати якомога більше стимулів, щоб оптимізувати їх роботу, знайти шляхи для розвитку. А закріпити єдину уніфіковану методику — означає «зацементувати» всі наявні проблеми й недоліки вітчизняної галузі охорони здоров’я. Адже всі ми знаємо, що більшість медичних закладів в Україні працюють екстенсивно, утримують пацієнтів довше, ніж це потрібно, щоб обґрунтувати доцільність ліжкового фонду, штатів, показати «обсяги» роботи. Якщо все це залишиться в єдиній методиці розрахунку вартості послуг, держава або пацієнти змушені будуть платити за неефективний варіант надання медичної допомоги. До того ж, ми закріпимо мізерні зарплати медиків, відсутність медичних засобів, ліків, застарілі технології тощо. Якщо ми скотимося до обрахунку дрібних елементів надання медичної допомоги й обліковуватимемо всі витрати, заклади охорони здоров’я отримають потужний стимул виставляти рахунки за все, що вони «продукують», і будуть зацікавлені в тому, аби такої «продукції» (послуг) було якомога більше. Це дуже нехороша перспектива — світ давно «перехворів» на оплату за кожну послугу та відійшов від такої практики. Нині в більшості країн для обрахунків витрат стаціонарів використовують так звані діагностичноспоріднені групи (DRG) і встановлюють середню вартість за пролікований випадок, залежно від його складності. Так у лікарнях розуміють, скільки коштів отримають за пацієнта, а також усвідомлюють, що краще вони оптимізують внутрішні процеси (але із дотриманням стандартів медичної допомоги), то більше отримають прибутку, який зможуть розподілити між персоналом чи інвестувати в розвиток закладу.

ВЗ Чи призведе це до справжньої конкуренції на ринку медичних послуг? — В Україні існує певна перешкода для цього — лікувальні заклади звітують лише за фактичне фінансування та фактичні загальні витрати. Тому невідомо, скільки, наприклад, коштує діяльність окремого відділення. Якби інформація про бюджети закладів на рівні відділень і допоміжних служб була у відкритому доступі, можна було б порівняти різні установи навіть без застосування дрібних (зменшити адміністративне навантаження, ско- розрахунків — для цього й існують «широкі» ротити персонал чи оптимізувати інші виробничі індикатори. А це вже елемент не лише конкуруванвитрати), знайти додаткові джерела фінансування ня, а й прозорості всієї системи. Тоді б усі розуміабо ж відмовитися від украй нерентабельної для ли, що, наприклад, високотехнологічне відділення нього послуги. Своєю чергою, держава, встанов- коштує більше, але воно продукує ширший спектр люючи тарифи, повинна мати «орієнтири», тому послуг і складніші втручання, а ті відділення, які часто в різних країнах опираються на так звані здебільшого надають послугу «перебування на індикативні заклади охорони здоров’я, які спеці- ліжку», переважно витрачають кошти на оплату ально обліковують свої витрати й інформують про персоналу та комунальні платежі. Держава також них державу. Так держава визначає, наскільки її може порівняти «вартість» таких відділень — як у політика і бюджетні можливості співвідносяться з міжрегіональному розрізі, так і в межах окремих реальністю. Вона також може застосовувати різні областей, або ж провести спеціальні порівняння, важелі впливу, наприклад, стимулювати надан- на підставі яких можна здійснити ефективну й ня певних видів медичної допомоги, які вважає обґрунтовану оптимізацію (а не просто механічне важливими, визначаючи оплату їх вартості вищу скорочення чи щось на зразок цього). Так само за собівартість. Або ж, зробивши індикативний об- заклади матимуть можливість порівняти себе з рахунок окремої категорії медичних послуг, вста- іншими, зрозуміти, у чому програють, визначити новлює оптимальний зважений тариф на них, а пріоритети діяльності. Тому логічним кроком з боку заклади мають пристосовуватися до такої «ціни». МОЗ України було б зобов’язати всі заклади охорони здоров’я звітувати про витрати на рівні відділень. ВЗ В Україні наполегливо відстоюють Поступово Міністерство може затвердити методичідею затвердження єдиної методики. ні рекомендації щодо обліку витрат розрахунку наУ нас немає вибору? дання медичної допомоги, які узгоджуватимуться — Світовий банк не вважає, що сьогодні визна- з міжнародними підходами. Згадані рекомендації чення єдиної методики є правильним кроком. не повинні звужуватися до єдиної методики із тих

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

22 липня 2016 року

шести, які нині розроблено в Україні, бо всі вони містять ті чи інші елементи міжнародної практики. Тобто замість обирати з них кращу, варто взяти за основу міжнародні підходи. Можливо, слід навіть запропонувати два протилежні підходи (розподіл коштів згори вниз і знизу вгору) як елемент для менеджменту лікарень. Нехай медичні заклади країни використовують їх для розрахунку витрат, коли вони будуть їм цікаві. Якщо ж ні, не потрібно їх зобов’язувати цього робити. Надалі МОЗ має укласти переліки індикативних закладів охорони здоров’я, у яких постійно обліковуватимуть такі витрати. Це буде інформаційною базою для розробки державної політики в галузі розрахунку базових тарифів, за якими вона купуватиме медичні послуги. Але маємо усвідомлювати — цього не станеться вже завтра, мине певний період часу. ВЗ Тоді що робити сьогодні? — Для лікарень потрібно починати з глобального бюджету, щоб відійти від нормування, кошторисного фінансування тощо. Потім укладати з лікувальними установами контракти на обсяги надання медичної допомоги, гарантувати, що визначені обсяги буде профінансовано не менше, ніж у попередньому році (або й більше), щоб стимулювати заклади до оптимізації внутрішньої структури. І поки що не прив’язувати все це до вартості послуг. А коли держава вийде на повноцінне кодування та групування пролікованих випадків, можна буде поступово впроваджувати систему оплати за них. Спочатку це буде група найпоширеніших випадків, потім цей перелік розширюватиметься. У будьякому разі перехід до сучасної системи оплати медичних послуг в Україні має бути поступовим і органічним.

ВЗ Але головні лікарі стверджують: захист від звинувачень у тому, що з пацієнтів беруть «плату зі стелі», потрібен їм уже сьогодні. — Певною мірою їх можна зрозуміти. Однак як вихід можна встановити певні тарифи хіба що для обмеженого переліку платних послуг, затверджених Кабміном. Тут припустимо застосувати єдину уніфіковану систему розрахунку. Прихильники єдиної методики, які хочуть надати закладам можливість встановлювати розцінки, мають зрозуміти (або чесно визнати): її запровадження аж ніяк не означатиме, що вартість медичних послуг буде справедливою в різних закладах. Тоді в пацієнтів виникне логічне запитання: чому вони мають сплачувати більше тільки через те, що живуть в іншому регіоні? Чи тому, що ця послуга обходиться певному закладу дорожче, а іншого поблизу немає? Погодьтеся, це несправедливо стосовно хворих — усі вони мають рівні права на отримання медичної допомоги. Тому затвердження єдиної методики певним чином вирішує питання легітимності визначення оплати за послугу, але в цілому це неправильна політика. Можливо, потрібно встановити якісь максимальні ціни за послуги — розробити середньозважений тариф, але знову ж таки лише за ті послуги, які входять до переліку платних. Бо коли перенести згаданий механізм розрахунку на всі послуги, це легалізує можливість медичних закладів продавати те, що по суті вже профінансували платники податків зі своїх доходів. До того ж, не зовсім зрозуміло, як лікарні використовуватимуть зароблені у такий спосіб кошти. На сьогодні це питання також не є абсолютно прозорим: часто благодійні внески надходять на додаткові рахунки, не підпорядковані лікарням, десь акумулюються, потім — не зрозуміло, на що витрачаються.

Оскільки ми говоримо про комунальні заклади чи комунальні підприємства, громада має чітко знати, як використовуються гроші в лікарнях, котрі їй належать. Тому краще робити поступові кроки в бік прозорості та підзвітності медичних закладів, аніж просто віддати все на відкуп керівникам, які самі вирішуватимуть питання цінової політики, а іноді включатимуть у вартість медичних послуг роздуті штати, відзвітовані ліжко-дні, неефективне управління тощо. Так, це буде довгий і поступовий шлях, але головне, щоб ми рухалися в правильному напрямку і долали несправедливість, закладену в системі. ВЗ Дехто стверджує, що запровадження оплати за медичні послуги — це «повзучий» шлях до платної медицини в країні. Такий ризик існує? — Ризики є завжди. З одного боку, запровадження оплати за послуги — це цілком логічне бажання легалізувати неформальні платежі населення України, нині вони становлять близько половини всіх витрат на охорону здоров’я. Але з іншого боку, пацієнти нині здебільшого платять за медикаменти, додаткові «гонорари» медичним працівникам сплачують, як правило, економічно спроможні громадяни. Коли ж запровадять обов’язкову оплату за медичні послуги, змушені будуть платити всі без винятку. Перш ніж зважитись на цей, крок держава має виокремити пільгові категорії населення, розробити систему їх соціального захисту, знайти кошти тощо. Навряд чи вона спроможна це зробити найближчим часом. Принаймні, в Україні на сьогодні немає ані визначеного пакету медичних послуг, які б гарантувала держава, ані політичного розуміння щодо пільгових груп населення. Тому запро-

вадження платних послуг не вирішить проблем галузі, а навпаки, примножить їх. У лікарень виникне стимул продавати послуги (що більше, то краще), а для багатьох пацієнтів це стане непідйомним тягарем, і є ризик, що дедалі більше з них взагалі не звертатимуться до лікарів. Уже сьогодні отримані результати досліджень, які свідчать: значна частина хворих намагається не звертатися за послугами охорони здоров’я, бо передбачає, що це призведе до витрат, незіставних з їх доходами. Аби це явище не набуло некерованих масштабів, держава повинна убезпечити населення від маніпуляцій з оплатою медичних послуг, ціноутворенням на них, зробити цей механізм прозорим і зрозумілим, встановити цивілізовані правила взаємовідносин між пацієнтом та закладом. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Реформа вторинної ланки: старі пастки за новою ширмою?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Володимир КОВАЛЕНКО, віце-президент НАМН України, академік НАМН України, директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска» НАМН України»

а будь-яких умов (бюджетної чи страхової медицини) медична допомога не є безкоштовною — вона має певну собівартість. На жаль, нині в Україні не існує такої галузі, як економіка охорони здоров’я, котра б займалася цим питанням. Тож і єдина методика розрахунку вартості медичних послуг довгий час не розроблялася. Тому нині віт чизняні заклади охорони здоров’я застосовують різні методики. На сьогодні в Україні їх напрацьовано кілька. Нещодавно на базі нашого інституту відбулася нарада членів робочої групи МОЗ України та представників НАМН України, учасники якої після плідних дискусій дійшли спільного висновку — вітчизняній охороні здоров’я потрібна єдина уніфікована методика розрахунку вартості медичних послуг, щоб усі заклади, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, могли її використовувати. І головне, методика має бути юстована. Це убезпечить керівників вітчизняних закладів охорони здоров’я від претензій контро люючих органів і звинувачень на зразок того, що вартість медичних послуг завищена чи незрозуміла для когось. Одразу хочу зауважити: запропоновані на обговорення методики відрізняються одна від одної, але в цілому мають багато спільного. Тож вважаю найкращим варіантом поєднати їх елементи в одну. Спільна комісія МОЗ і НАМН України нині працює над цим завданням, сподіваюся, уже найближчим часом роботу буде завершено. Під час напрацювання уніфікованої методики дуже важливо враховувати специфіку управління вітчизняною охороною здоров’я та ті принципи, які використовують країни Європи, зок-

рема систему DRG. Головне — вдало їх поєднати. Застосування уніфікованої методики дасть змогу нашим медичним закладам визначити вартість медичних послуг, які вони надають. Безперечно, вона залежатиме від рівня їх оснащеності, кількості персоналу, вартості основних фондів, естетики надання медичної допомоги тощо. Кожна установа матиме у своєму розпорядженні перелік собівартості та вартості медичних послуг, на підставі якого зможе укладати договори зі страховими компаніями та іншими замовниками медичних послуг, у тому числі й іноземними громадянами. Також це допоможе зрозуміти, які кошти потрібно мати у своєму розпорядженні, щоб працювати відповідно до міжнародних стандартів діагностики та лікування, а також стандартів, які будуть затверджені в нашій державі. Також це допоможе визначити, яку частку надання медичної допомоги зможе гарантувати і фінансувати держава відповідно до законодавства, а що має виходити за межі гарантованого переліку медичних послуг. Оскільки в наших пацієнтів різний рівень матеріального забезпечення, частина з них претендує на кращі умови перебування в медичних закладах і готова за це платити додаткові кошти. Такі громадяни зможуть укладати відповідні угоди з медичним закладом щодо VIP-обслуговування (на підставі розрахунків собівартості згаданих послуг). У країнах зі страховою медициною пацієнти, котрі можуть це собі дозволити, за бажання додатково оплачують покращене лікування, дорожчі ліки, витратні матеріали. В Україні ж, де охорона здоров’я функціонує без урахування вартості медичних послуг, де фінансується ліжко та захищені статті (та й то не в повному обсязі), хворі змушені доплачувати за найнеобхідніше для свого лікування. І це викликає справедливе нарікання населення на те, що вітчизняна медицина вже платна. Але це — сфера відповідальності держави і аж ніяк не закладу охорони здоров’я, котрий є заручником у цій ситуації, оскільки через недофінансування неспроможний забезпечити дотримання стандар-

тів і протоколів надання медичної допомоги. Тож потрібно нарешті визначитися із вартістю тієї чи іншої послуги і, відштовхуючись від неї, формувати державну політику щодо фінансування закладів охорони здоров’я та галузі в цілому. Нині ж, коли оплата лікування лягає тягарем на плечі самих хворих, лікарі тільки й чують на свою адресу звинувачення у корупції, хабарництві, при цьому вони принижені заробітною платою, яку отримують від держави. У разі затвердження методики розрахунку вартості медичних послуг і, як наслідок — надходження до лікувальних закладів додаткових коштів, лікар також матиме можливість отримувати більшу заробітну плату. Однак якщо ми закладемо в розрахунки ті кошти, які сьогодні передбачені тарифними окладами в державі, на зарплаті лікарів це не позначиться кращим чином, і в них зникне мотивація працювати краще. Коли держава не в змозі забезпечити медиків гідною оплатою праці (при тому, що різним категоріям державних працівників нині різко підвищують рівні зарплат), потрібно бодай надати їм можливість заробляти додатково — залежно від кваліфікації й обсягів роботи. І така можливість має бути затверджена на законодавчому рівні. Також МОЗ має ще раз переглянути і подати на затвердження перелік платних послуг, адже його вже неодноразово розробляли, потім забували і знову згадували. Наразі має бути укладено та затверджено на найвищому рівні перелік захворювань, безоплатне лікування яких гарантує держава, а також життєво необхідних ліків, котрими буде забезпечено медичні заклади (стаціонари, амбулаторії). Нині над проблемою розрахунку вартості медичних послуг в Україні активно працюють науковці, експерти-практики, управлінці охорони здоров’я, і вони впораються зі своїм завданням, якщо цей процес і надалі буде прозорим та публічним, а не кулуарним. Аби лише затвердження методики відбулося без зволікань. Окрім цього, потрібно узгодити й інші питання. Адже в законодавстві України поки що не визначено навіть саме поняття «медична

послуга», існує тільки поняття «медична допомога». Також маємо розібратися зі ст. 49. Конституції України, яка гарантує безоплатне надання будь-якої медичної допомоги, а отже, фактично забороняє здійснення будь-якої оплати за неї. Потрібно звернути увагу ще на одну проблему. Єдина методика має стосуватися закладів усіх форм власності. Але досі вони не мають рівних умов для конкуренції, та чи й матимуть. Якщо приватні установи можуть регулювати свою рентабельність, то державні заклади повинні працювати так, аби не завдавати збитків державному бюджету. На жаль, останні дуже обмежені законодавчими рамками, до того ж, там має місце адміністративна інертність. Як приклад, оренда приміщень у приватних медичних закладах нині коштує набагато дешевше, ніж у державних установах, де, визнаємо чесно, умови набагато гірші. Тому зараз спостерігається «відтік» орендаторів із державних установ до приватних закладів. І подібних невирішених питань ще багато. Той, хто працює в системі, їх добре знає. А коли консультації чиновникам найвищого рівня надають люди, котрі не знають вітчизняних реалій, вони ніколи не зможуть правильно визначити, як вести соціально-адаптований медичний менеджмент. Вартість медичної послуги має забезпечувати баланс ціни і якості. Жодні економічні розрахунки не гарантують якості надання медичної допомоги без дотримання медичних стандартів та уніфікованих клінічних протоколів, маршруту пацієнта, обліку медичних послуг, запровадження принципу «гроші йдуть за пацієнтом» і оптимізації витрат. Відтак розрахунок вартості медичної послуги має бути «прив’язаний» до уніфікованих протоколів (оплата за нозологіями DRG). Також потрібно запровадити поняття «коригуючий коефіцієнт». Це означає, що загальна собівартість медичних послуг та їх вартість у конкретному закладі залежатиме від складності надання медичної допомоги, модернізації діагностичних і лікувальних технологій, штатної структури тощо.

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

БОРОТЬБА З ІНФЕКЦІЯМИ

ЦІНА НЕДБАЛОСТІ ТА ПОПУЛІЗМУ ЗАНАДТО ВИСОКА Останнім часом в Україні відбулися події (спалах інфекції в Ізмаїлі, зростання поширеності вірусних гепатитів серед учасників АТО), які змусили вкотре заговорити про посилення інфекційного контролю й епідемічного нагляду в державі. Зробимо правильні висновки чи знову наступатимемо на старі граблі?

Ольга ГОЛУБОВСЬКА, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за фахом «Інфекційні хвороби», доктор медичних наук, професор

Коли «тиск» — на користь Донедавна в Україні взагалі не помічали проблеми хронічних вірусних гепатитів. На сьогодні маємо певні позитивні зрушення у її вирішенні. І пов’язано це передусім із впливом міжнародної ситуації. ВООЗ визнала хронічні вірусні гепатити (ХВГ) глобальною проблемою людства (нарівні з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, туберкульозом і малярією), оголосила курс на їх елімінацію та розробила стратегію, яка передбачає досягнення цієї мети до 2030 року. Наприкінці травня цього року Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла відповідну резолюцію. Україна також взяла участь у розробці згаданої стратегії, відповідно, вона має підписати резолюцію, як і решта країн — членів ВООЗ. Тобто хоче чи не хоче наша держава, але вона буде змушена виконувати положення глобальної стратегії ВООЗ, щоб не зганьбитися перед світом. А це означає розширення доступу до лікування хворих із ХВГ у нашій країні. Впевненості в цьому додає те, що після прийняття подібної резолюції у 2010 році (це був перший міжнародний документ з вірусних гепатитів такого високого рівня) нарешті вдалося привернути увагу влади до згаданої проблеми й зробити перші кроки до її подолання. За сприяння міжнародних організацій, зокрема Міжнародного Альянсу боротьби з гепатитами (World Hepatitis Alliance) та за підтримки громадськості нам вдалося зрушити справу з мертвої точки: держава визнала цю проблему. А вже з 2013 року запрацювала відповідна державна програма, яка, на мою думку, мала дуже велике значення для України. Передусім вона «розбудила» суспільство, медичну спільноту й органи влади, спонукавши їх до дії. Хоча її спіткала доля більшості медичних програм — через недофінансування не

вдалося виконати батьох окреслених нею завдань, наприклад, щодо посилення системи епіднагляду, безпечності донорської крові тощо. Усі кошти, виділені на виконання програми, пішли на лікування пацієнтів із вірусними гепатитами — і це було своєрідним проривом. Також нам вдалося зробити багато чого, що не потребувало особливого фінансування, зокрема розгорнути інформаційну кампанію серед населення, організувати численні акції щодо виявлення гепатитів, активно працювати з медиками всіх ланок. Ми й досі проводимо масштабні навчальні заходи із сімейними лікарями, адже від них найбільше залежить рівень виявлення хворих на ХВГ, їх маршрутизація. Нині вже майже не почуєш від рядових медиків і поважних професорів, що вірусні гепатити — це надумана проблема, та й у населення сформувалася настороженість щодо цієї інфекції. Також у рамках згаданої програми в Україні затвердили сучасні європейські протоколи лікування вірусних гепатитів, які щорічно оновлюються. У цьому році вичерпується термін дії програми, тож маємо напрацювати план подальших заходів згідно з глобальною стратегією ВООЗ.

У ногу зі світом? Згадана стратегія зокрема передбачає застосування найсучасніших ліків. Нині у світі розроблено і широко впроваджено в медичну практику препарати так званої прямої дії. Донедавна в Україні хворих з вірусними гепатитами лікували препаратами інтерферону та рибавірину, але їх дія на віруси гепатитів опосередкована. Тому така терапія була дуже тривалою (до 12, а іноді й до 18 місяців), тяжкою для пацієнта (через низку побічних ефектів) і не вельми ефективною (у середньому успіху досягали приблизно у 55-60% хворих, та й то залежно від генотипу вірусу). Нині (згідно з протоколами лікування) наші хворі отримують найсучасніші препарати прямої дії, завдяки чому ефективність лікування перевищила 90%, значно скоротилися його терміни (здебільшого це — 3 місяці, у тяжких випадках — до півроку), при цьому вдається уникнути побічних дій, якими супроводжувалася терапія інтерферонами. Проблема в іншому — ці ліки дуже дорогі, вартість курсу лікування деякими з них становить 150 тис. дол. Не всі наші громадяни могли дозволити собі навіть лікування інтерферонами, які значно дешевші. Тому нові ліки можуть придбати хіба що одиниці. Особливі сподівання покладаємо на те, що нова

стратегія ВООЗ і підписання Україною відповідної резолюції «тиснутимуть» на нашу державу (у хорошому розумінні цього слова) в напрямку розширення доступу до лікування вірусних гепатитів, і влада виділятиме більше коштів на подолання цієї епідемії. Не можна допустити повторення ситуації з фінансуванням попередньої державної програми, яке становило 20% від потреби. Через це вдалося пролікувати значно менше хворих, аніж планувалося. Важливо й те, щоб виробники інноваційних ліків знижували ціни на свою продукцію — у цьому напрямку з ними потрібно наполегливо працювати. Так, завдяки перемовинам із компанією «Гілеад» нам вдалося вперше домогтися зниження ціни на інноваційний препарат прямої дії, завдяки чому зможемо пролікувати в 2,5 разу більше хворих. Так, це складний процес, але дорогу долає той, хто йде. Наприклад, у Грузії ця сама компанія бере участь у масштабному проекті з елімінації вірусних гепатитів. Там усі без винятку такі хворі отримують інноваційні препарати цієї компанії абсолютно безкоштовно, а Центр контролю і профілактики захворювань США (CDC) повністю забезпечує безкоштовне тестування населення Грузії на вірусні гепатити: країну обрано для розробки моделі елімінації цих недуг.

Як не вичерпати кредиту довіри У лютому цього року в Брюсселі відбувся перший Європейський саміт, присвячений елімінації гепатиту С в Європі. Це був політичний захід, який відвідали прем’єр-міністри деяких країн, представники громадських і пацієнтських організацій, спеціалісти галузі. Показово, що запрошення на саміт отримала й Україна. У рамках заходу було прийнято меморандум про визнання важливості проблеми вірусних гепатитів та її вирішення, який на сайті заходу опубліковано всіма європейськими мовами, у тому числі й українською (до речі, РФ до участі запрошено не було). Я вважаю це міжнародним визнанням перших, але серйозних кроків, зроблених Україною. Адже ми беремо на озброєння кращі міжнародні практики, запроваджуємо інноваційні підходи в лікуванні, тому нас готові підтримати. Зокрема МБФ «Альянс Громадського здоров’я», із яким ми співпрацюємо впродовж багатьох років, допоміг придбати найсучасніші та найдорожчі інноваційні препарати для забезпечення повного курсу лікування 1,5 тис. найпроблемніших хворих на ХВГ (ВІЛ-інфікованих пацієнтів, споживачів ін’єкційних

наркотиків тощо), адже за відсутності адекватної терапії вони є джерелом потенційного зараження багатьох інших людей. Також частина хворих лікується такими препаратами в рамках уже згаданої державної програми, частину забезпечує терапією НАМН України. Отже, доступ до лікування щорічно розширюється, і можу гарантувати, що так триватиме й надалі. Безперечно, кілька тисяч врятованих пацієнтів — це мало порівняно з масштабами поширення ХВГ в Україні. Так, за даними міжнародних орга нізацій, більше ніж 9% населення України віком понад 15 років живуть із хронічними вірусними гепатитами. Тому дуже важливо, щоб запрацювали місцеві програми лікування ХВГ, проекти реімбурасації вартості ліків тощо. Оскільки нині держава не може надати необхідні кошти для лікування всіх, хто його потребує, ми виділили пріоритетні групи, котрі отримують таку терапію першочергово (хворі на цироз печінки, пацієнти з деякими позапечінковими проявами ХВГ, жінки, що планують вагітність, тощо), — цей перелік цілком збігається з вимогами нового європейського протоколу лікування ХВГ, котрий ми адаптували і затвердили в Україні. Тобто це — світова практика, адже жодна держава світу не спроможна одразу забезпечити лікуванням усіх, хто його потребує. Щоб унеможливити «відтік» препаратів, наданих за державною програмою, у «невідомому» напрямку, їх розподіляють спеціальні комісії, які працюють на базі гепатологічних центрів України. До складу таких комісій входять не лише лікуючі лікарі та представники адміністрацій лікарень, а й делегати від пацієнтських чи громадських організацій.

«Рецепт» по інтернету — українське ноу-хау Сьогодні в Україні з’явилося нове протиприродне явище — «приплив» препаратів для лікування ХВГ, які продають через інтернет. Ті, хто пропонує їх за дешевшими цінами, переконують — ліки найновіші, найефективніші, навіщо платити більше? Це справжня катастрофа. Згадані ліки потрапляють в Україну нелегально, тож гарантувати їх якість і ефективність ніхто не в змозі. Хоча серед них можуть трапитися хороші генерики, але пацієнти не здатні їх розпізнати. Якщо препарат зареєстровано, держава несе відповідальність за наслідки його вживання, якщо ж ні… На жаль, я маю інформацію від деяких компаній — виробників оригінальних препаратів про те, що через інтернет в Україні пропонують їх підробки. Тому хочу застерегти всіх лікарів від порад пацієнтам «зекономити» на цих ліках. Справжній лікар не візьме на себе такої відповідальності. До того ж, надзвичайно важливо підібрати правильну схему терапії ХВГ, у тому числі й за допомогою інноваційних, якісних і перевірених ліків (не кажу вже про підробки). Якщо схема

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

22 липня 2016 року

підібрана неправильно чи порушена (що при «інтернет-лікуванні» трапляється повсюдно), існує великий ризик формування резистентності вірусу до подальших курсів терапії, іноді — пожиттєвої (визначити її можна лише за допомогою спеціальних аналізів, які проводять тільки за кордоном). А що робити з такими хворими — у світі взагалі ніхто не знає, оскільки досвіду ще не накопичено. Нещодавно до мене на прийом прийшов такий пацієнт — він витратив на лікування 250 тис. Євро, через неправильну схему лікування «нажив» подвійну резистентність, хоча й консультувався у клініці в Німеччині, а до нас потрапив уже із цирозом печінки. Добре, що вдалося підібрати йому препарати іншого спрямування й досягти елімінації вірусу, але пережите пацієнтом і витрачені ним кошти — яскравий приклад того, наскільки кваліфікованим та виваженим має бути лікування. Боротися ж із торгівлею сумнівними ліками через інтернет — справа правоохоронних органів. Пошуки нових засобів лікування тривають. Уже зараз учені світу тес тують понад 20 формул нових препаратів, тож за кілька років сподіваємося отримати на ринку їх кращі зразки. У найближчі 2 роки очікуємо ефективних ліків для хворих на ХВГ, які перебувають на гемодіалізі (це дуже складний контингент, що не піддається терапії жодним із сучасних препаратів). Це буде значним проривом: ХВГ діагностовано у понад 80% гемодіалізних хворих, а серед персоналу цих відділень зареєстровано один з найвищих показників інфікування ХВГ. Що більше з’явиться ефективних ліків, то краще для пацієнтів — виробники конкуруватимуть між собою, ліки дешевшатимуть. Коли схеми лікування такими препаратами будуть дуже простими, а їх побічну дію буде зведено до мінімуму, призначати лікування зможе навіть сімейний лікар. Але поки що це прерогатива інфекціо ністів, а в деяких країнах — гастроентерологів, гепатологів.

Елімінація — не тільки лікування Безперечно, хворих цікавить здебільшого доступність лікування, клініцистів — його результати, але якщо держава не спланує наступу «по всіх фронтах», шеренги хворих поповнюватимуться «новобранцями». Потрібно зосередити зусилля на виявленні хворих із ХВГ, розробити протиепідемічні заходи, посилити систему епіднагляду в державі, зрештою, мати для цього ресурси — фінансові та, що не менш важливо, кадрові. Потрібні фахівці з високим рівнем кваліфікації і великим бажанням працювати. На жаль, їх в Україні не так уже й багато. А з реформами, які нині проводяться в галузі, їх стане ще менше — щоб розвалити налагоджену роками систему, «витіснити» з неї спеціалістів із великим досвідом й авторитетом у світі, багато розуму не треба. А от створити на звільненому місці дієву систему інфекційного контролю й епідемічного нагляду реформаторам поки що не вдалося. Можливо, з часом вони зрозуміють, що без такої системи нікому «не випливти», а наші сигнали SOS у світі сприйматимуть як жебрацтво і безповідальність за здоров’я людей. Сподіваюся, що політика міжнародних інституцій підштовхне наших реформаторів до прийняття правиль-

них рішень, узгоджених зі світовим досвідом.

Кому вигідна «держава в державі»? Свого часу подібної руйнації зазнала система контролю за ВІЛ-інфекцією/ СНІДом: спеціалістів відсторонили від цієї справи, створили «державу в державі» зі своїми законами, авторитетами, а страждають від того пацієнти. Великі кошти Глобального фонду, які надходять у цю систему, породили спокусу «відокремитися» та контролювати саму себе. Чи знайдете ви країну у світі, де існують два центри з контро лю за захворюваністю, один із яких — спеціально для ВІЛ-інфекції/СНІДу? Так, це Україна. Дійшло навіть до того, що наші лікарі-інфекціоністи не мають права призначати хворим антиретровірусну терапію! Тоді як у цивілізованому світі це роблять сімейні лікарі, в Україні, виявляється, на це здатні лише фахівці центрів СНІДу, які прой шли курси, організовані при таких закладах. Натомість вони не мають на своїх базах профільних кафедр, повністю відокремлені від інфекційної служби країни, підпорядковуються лише «своїм» керівникам. Хворі ж мають їхати за призначенням за сотні кілометрів у центри СНІДу, хоча багато з них цього не роблять, тож потрапляють у реанімацію з токсоплазмозом, туберкульозом, менінгітом та іншими тяжкими станами. За такого щедрого фінансування, яке отримує ця «держава в державі», більшість центрів СНІДу навіть не спромоглися створити ліжка для своїх пацієнтів, не кажучи вже про реанімаційні відділення. Це просто своєрідні амбулаторії, де видають ліки ВІЛінфікованим та хворим на СНІД, котрі не потребують госпіталізації. Якщо ж із ними трапляється справжня біда, наприклад, розвивається туберкульозний менінгіт чи виникають інші тяжкі ускладнення, вони потрапляють до реанімації інфекційних відділень лікарень, тобто в руки тих інфекціоністів, які «не навчені» на «спеціальних» курсах і «не спроможні» призначати антиретровірусну терапію. А от рятувати тяжких хворих, які нікому не пот рібні, вони, виявляється, зобов’язані. І таки рятують, витягуючи, як-то кажуть, з того світу. Та коли лікарі деяких центрів СНІДу отримують за прийом амбулаторних пацієнтів 60% надбавки до зарплати, фахівці, які виходжують найтяжчих хворих на СНІД у реанімаціях лікарень і наражають себе на високий ризик зараження, таких надбавок не мають.

Кого захищають активісти? Більше того, якщо хворі госпіталізовані не до центрів СНІДу, а до звичайних

лікарень, вони не можуть отримати належне лікування, адже наші стаціонари не забезпечені ліками, необхідними для такої категорії пацієнтів. І я не пам’ятаю, щоб якась пацієнтська організація, котра начебто опікується такими хворими, допомогла хоча б частково забезпечити їх необхідними препаратами в реанімаціях інфекційних відділень. Нещодавно нашу клініку, де розташована опорна кафедра інфекційних хвороб, відвідали колеги зі США. Вони бачили трьох тяжких хворих на СНІД з мультирезистентним туберкульозом, які перебувають у реанімації клініки, і не могли повірити в те, що наші фахівці не мають препаратів для антиретровірусної терапії і що ліки для цих хворих ми «дістаємо», де тільки можемо! Ось такі наслідки вибудованої в Україні моделі боротьби з ВІЛ-інфекцією/ СНІДом. А те, що в Україні кількість згаданих хворих постійно збільшується і ВІЛ-інфекція переміщується в соціально адаптовані прошарки населення, — це і є справжніми «досягненнями» такої діяльності: Україна досі лідирує в Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу. Зрештою, ВООЗ також констатує, що надання донорської допомоги країнам з обмеженими ресурсами призвело лише до «бійок» за розподіл коштів і аж ніяк не до реальних результатів їх освоєння. До речі, коли розроблялася державна програма боротьби з вірусними гепатитами, деякі діячі, у тому числі з ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД», використовуючи свої зв’язки у владі, підметушилися, щоб її переписали під центри СНІДу, й у разі реалізації такого плану хворі на ХВГ також лікувалися б у цій системі. Добре, що їх плани вдалося порушити. Але це означає, що таким «захисникам» байдуже до хворих і якості надання медичної допомоги, головне для них — поділ сфери впливу і доступ до чергових траншів. Зате ентузіазму в тому, щоб, за їх же висловлюванням, «мочити» міністрів, академіків, професорів і всіх, хто стоїть на їх «великому шляху», — хоч відбавляй. Піар і популізм — основа їх діяльності.

Прогнози невтішні На жаль, найближчим часом ситуація з інфекційними хворобами в Україні буде вкрай незадовільною. Одна з причин — складне соціально-економічне становище населення, яке завж ди супроводжується спалахами і поширенням інфекційних захворювань. Раніше в Україні ніколи не спостерігалося такої кількості випадків ботулізму, як зараз (з початку нинішнього року на території країни їх зареєстровано 51, при цьому 5 — летальних). Це саме стосується і правця — у циві-

ОСОБЛИВІ СПОДІВАННЯ ПОКЛАДАЄМО НА ТЕ, ЩО НОВА СТРАТЕГІЯ ВООЗ І ПІДПИСАННЯ УКРАЇНОЮ ВІДПОВІДНОЇ РЕЗОЛЮЦІЇ «ТИСНУТИМУТЬ» НА НАШУ ДЕРЖАВУ (У ХОРОШОМУ РОЗУМІННІ ЦЬОГО СЛОВА) В НАПРЯМКУ РОЗШИРЕННЯ ДОСТУПУ ДО ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ, І ВЛАДА ВИДІЛЯТИМЕ БІЛЬШЕ КОШТІВ НА ПОДОЛАННЯ ЦІЄЇ ЕПІДЕМІЇ

лізованому світі медики «бачать» цю хворобу переважно в підручниках. Прогнози погіршує відсутність специфічних сироваток у нашій державі. Низький рівень вакцинації також призводить до зростання захворюваності на так звані дитячі інфекційні хвороби, у тому числі й серед дорослого населення. На сьогодні в лікарнях Києва перебувають дорослі пацієнти з кашлюком, вітряною віспою, в Україні з’явилися перші випадки дифтерії. Це дуже тривожні сигнали. На жаль, того обсягу сироваток, який нам потрібен, у західних країнах навіть не виробляють — у них немає такої кількості хворих на згадані інфекції, як в Україні, адже там налагоджено дієву систему інфекційного контролю. Ми ж втратили виробництво вакцин і сироваток, яке було за часів СРСР, і закуповувати їх у РФ також не можемо. Нині домагаємося бодай створення загальнонаціонального обліку таких препаратів, щоб у разі необхідності швидко їх знайти, інакше родичі хворих змушені будуть і надалі купувати рятівні засоби в сусідніх країнах, а це неприпустимо. Окрім традиційних інфекцій, із якими ми ніяк не можемо впоратися, на нас насуваються нові. Тому докладаємо всіх зусиль до створення у Києві центру медицини подорожей. Це — не модна забаганка, а вимога дня. Тільки в нашу клініку нещодавно госпіталізовано кількох хворих на лихоманку Денге, із хантавірусною інфекцією, тифо-паратифозними захворюваннями, був випадок тропічної туляремії тощо. Це абсолютно новий напрямок медицини, досить складний, тому потрібно підвищувати кваліфікацію лікарів і особливо їх настороженість щодо згаданих інфекцій. У рамках медицини подорожей плануємо розвивати паразитологію. У країнах Європи і навіть у РФ створено спеціалізовані центри такого напрямку, в Україні ж залишилися лише поодинокі фахівці, які знаються на цих проблемах. Що буде далі? Розквіт і без того вигідного «бізнесу» з виявлення паразитів за допомогою шарлатанських пристроїв та їх «вигнання» доморощеними добавками? Правоохоронні органи повин-ні налагодити суворий контроль за подібними проявами «цілительства». Водночас держава має посилити заходи інфекційної безпеки, подбати про належне їх фінансування, кадровий резерв та інформування населення. Нещодавні події в Ізмаїлі підтвердили — ніхто не застрахований від спалахів інфекцій, особливо за нинішньої економічної ситуації. Свого часу це трапилося в Бортничах, цього разу — на Одещині. Хто наступний? Заміна каналізаційних споруд, контроль за якістю води, продуктів харчування — справа дороговартісна, і нікому не хочеться витрачати кошти чи «лякати» бізнес перевірками, доки грім не вдарить. Однак подолання наслідків обійдеться набагато дорожче — не лише в грошовому вимірі, а й ціною людського здоров’я, іноді — життя. Вочевидь, настав час перейти від практики констатації помилок, замилювання очей і латання дірок до цивілізованої політики, яку сповідують провідні держави світу. Лише в такому разі можна гарантувати національну безпеку країни.

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ПЕРЕХІД ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ НА СТАНДАРТИ НАТО НЕОБХІДНИЙ Більшість лікарів, які пройшли бойове хрещення в зоні АТО, упевнені: систему військової медицини України потрібно змінювати відповідно до стандартів НАТО. При цьому, наголошують вони, не варто забувати про українські реалії.

Віталій ТУРПІТЬКО, завідувач Микільської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини Полтавської області, старший лейтенант медичної служби запасу

Військові автомобілі — на службі в медиків

Починали мобілізацію з нуля Тільки-но російський агресор захопив Крим, я відчув: війна неминуча. Щойно було оголошено мобілізацію, заяву з проханням відправити на фронт добровольцем написав одним із перших. Прагнув в АТО, бо розумів, що інакше не можу: мій досвід медика має прислужитися там. Але в Полтавському облвійськкоматі переконали попрацювати в них певний термін: я був призначений офіцером управління — лікарем облвійськкомату. Якраз формувалися штати військових підрозділів, почалася мобілізація, і я усвідомив, наскільки важливою є ця робота. Адже мобілізаційна система була вщент зруйнована: списків військовозобов’язаних майже не було, тож починати доводилося практично з нуля. Виникало багато проблем з розшуком військовозобов’язаних: хтось був зареєстрований за однією адресою, а проживав за іншою. Відсутньою була й мобілізаційна модель щодо участі в цьому сільських рад. Отже, працювати доводилося і вдень, і вночі, бо ситуація на фронті загострювалася. За таких обставин немож ливо було організувати повноцінне проходження призовниками медкомісій. До того ж, згідно із наказом Міноборони №408 перелік обмежень за станом здоров’я виявився невиправдано великим. Виходило, що, фактично, і призивати нікого… Було важко, але ми все ж сформували Полтавський батальйон територіальної оборони, мобілізували військовозобов’язаних і в інші військові формування. Пропрацювавши в облвійськкоматі певний час, я знову почав клопотати про відправлення мене в зону АТО. Так, на початку серпня 2014 року потрапив у 3-й батальйон 72-ї механізованої бригади начальником медпункту.

Облаштування бліндажа й ночівля в ньому

Досвіду набували в бою У складі медпункту крім мене — фельдшер, два санітари, водій-санітар та… старенький УАЗик. Із першою невдачею зіткнулися, коли після виїзду з Мелітополя він вийшов з ладу. Поремонтували, рушили далі, а вже за 20 км від кордону із Донецькою областю УАЗик зовсім «накрився»… Що поробиш — в армію відправляли старі автомобілі, на надійність яких розраховувати не доводилося. І далі 3-4 доби до фронту ми пересувалися на броньованих машинах. Взагалі транспорт — це болюча тема для військових медиків. УАЗи — уразливі автомобілі, бо їх легко «прошити» з автомата чи кулемета, хоча вони й мають високу прохідність. Уже пізніше ми отримали відремонтований санітарний УАЗ із позивним «Багіра» від білоцерківських волонтерів й «Фольксваген Т5». Таким чином питання транспорту було знято з порядку денного. А попереду нас чекали перші бої та перші втрати. Згадую село Петрівське на Донеччині. Противник безперервно атакував. Довелося відступати на 5-7 км. Серед наших — багато поранених. В основному, це уламкові ушкодження, кульові поранення. Завдання медиків на передовій — надати першу допомогу: спинити кровотечу, вколоти знеболювальний засіб, вивезти пораненого до госпітальної бази. У ті перші місяці війни найбільшим недоліком була відсутність повного контакту з командуванням, тому часто поставало питання, куди везти поранених. Доправляли їх до найближчої ЦРЛ — у місті Волноваха. Там стояла наша медико-санітарна рота, працювали вінницькі й білоцерківські лікарі, які надавали кваліфіковану медичну допомогу, а в складних ситуаціях переправляли тяжкопоранених у госпіталь, розташований у Куйбишевому, а далі — у Дніпропетровський або Харківський військовий госпіталь.

Небезпека чатувала на кожному кроці

Колектив медпункту біля подарованого волонтерами «Фольксвагена Т5»

СЬОГОДНІ ТРЕБА ГОТУВАТИ КАДРИ КЕРІВНИЦТВА, У ТОМУ ЧИСЛІ Й МЕДИЧНОГО, З МОЛОДИХ, ОБКАТАНИХ В АТО ОФІЦЕРІВ. ВОНИ, ЗА ПРИКЛАДОМ НАТІВСЬКИХ ГЕНЕРАЛІВ, БУДУТЬ НЕ «ПАРКЕТНИМИ» ТА КАБІНЕТНИМИ, А БОЙОВИМИ І ВМІТИМУТЬ ВИРІШУВАТИ ЗАВДАННЯ СТРАТЕГІЇ Й ТАКТИКИ В ОКОПАХ НА ПЕРЕДОВІЙ

Бійці батальйону в умовах бойових дій жили не в наметах, які ставали мішенню для противника, а в бліндажах. Самі й облаштовували їх. Як тільки прибували на місце, окопувалися: рили ямку, потім окоп, з окопу облаштовували бруствер, з бруств ера — бліндаж. Дерева для його будівництва вирубували в посадках. Зберігали в бліндажах усе, починаючи від зброї й закінчуючи продуктами. Згодом пристосовувалися до місцевості, вибудовували лінію оборони, і втрат ставало менше. Найнебезпечніше для військових — рухатися колоною. При мінометному обстрілі це — гарантовані поранення та жертви. Тому цього уникали. Під Петрівським на наш батальйон одного разу рушило одразу 5 ворожих танків. Але бійці добре

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

22 липня 2016 року

попрацювали: три танки підбили, решта повернула назад, й небезпека оточення минула. Важко сказати, через скільки боїв ми пройшли, але більше восьми поранених в одному бою не було. У перші місяці війни про натівські стандарти надання медичної допомоги ми не знали, тож я діяв за принципами радянської медицини: обирав зі складу взводу санітарів, навчав їх, роздавав джгути їм та всім бійцям, а також знеболювальні препарати — став у пригоді досвід роботи на станції швидкої допомоги, де діяти треба було професійно й оперативно. Це допомагало і в бойових ситуаціях. Пригадую, як у Старобешевому, де ми тоді перебували, зненацька на нас вибіг сепаратист, озброєний вогнеметом і РПГ, а в руках — граната. Майор зі штабу, що тоді теж там опинився, швидко скрутив його, а я, навіть не усвідомлюючи, вирвав з його руки гранату й жбурнув її в окоп. Добре, що вона була із чекою, — не вибухнула… А нашому командуванню від полоненого дістався подарунок — рація, завдяки якій змогли контролювати ефір сепаратистів. Сепаратисти знаходилися неподалік і діяли агресивно. Уранці — обстріли, частіше з мінометів, локальні наступальні дії — то з одного флангу, то з іншого. Але наша артилерія вже «набила руку», і її вогонь знищував позиції ворога. Були й непередбачувані моменти, які на фронті виникають досить часто і завжди залишають гіркий слід у душі. Пам’ятаю, як десяток українських бійців на УРАЛі поїхали в сільський магазин у районі Петрівського. Що з ними сталося, досі не відомо. У тих місцях активно діяли диверсійні групи ворога, можливо, це на їх совісті життя наших хлопців. Така сама доля, мабуть, спіткала й бійців протитанкового взводу, що безслідно зник.

«Чорні» дні нашого бойового шляху Наприкінці серпня 2014 року ми отримали завдання супроводжувати колону «вантажу-200» — полеглих у Іловайському котлі героїв. Причина трагічної загибелі кількох тисяч українських патріотів й досі залишається таємницею. Так само невідомо, хто з вищого командування винен у тому, що вчасно не була проведена передислокація військ, не надійшла допомога, «мирний» коридор Путіна виявився засідкою, а бійці, зброя і боєприпаси яких були складені для евакуації, опинилися беззахисними й стали мішенню для озброєних «Градами» і мінометами регулярних російських армійських частин. Спо-

противником укладено перемир’я… Отакої! А пізніше ми дізналися, що під час виконання такого самого завдання повністю була знищена рота 92-ї бригади… Історія теж коли-небудь проллє світло й на цю непоправну втрату, й на те, хто у ній винен.

Перебудова вкрай потрібна, але з урахуванням наших умов

Начальник медпункту — теж боєць

З бойовими побратимами

діваюся, історія ще скаже своє слово, але загиблих уже не повернути. Серце розривалося від болю, несправедливості, відчаю, коли ми супроводжували КАМАЗи із цим страшним вантажем. Можливо, і ми самі вціліли тільки тому, що сепаратисти хотіли показати «картинку» про свою «гуманність» російському телебаченню: дивіться, мовляв, «зелений коридор» діє. Але насправді то був коридор смерті… Ще одним «чорним» днем для батальйону стала втрата наших кращих бійців, із яких уціліли після бойового розвідувального завдання тільки двоє. Один із них, командир із позивним «Іванич», більше 7 кілометрів ніс на собі пораненого товариша. Уже на нашій території постраждалому була надана кваліфікована медична допомога. Скажу відверто: багато моїх побратимів не довіряли вищому командуванню й мали рацію. Є чимало прикладів, коли маршрути переміщень військових підрозділів, задані згори, виявлялися фатальними. А наші комбати — і перший, і останній,

із позивним «79-й», — демонстрували дива винахідливості, мужності, тактичної інтуїції. Вони самі розробляли шляхи переміщень, а не керувалися вказівками штабних генералів. Може, тому ми й діставалися неушкодженими до кінцевого пункту… Про бездарність дій вищого командування в першій рік війни свідчить хоча б такий факт. Якось нам було поставлено завдання висунутися в бік Старобешевого й захопити два мости, начебто для забезпечення відходу українських військ з Іловайського котла. На 5 танках і 10 БМП рушили виконувати військове завдання. Знову ж таки за маршрутом винахідливого комбата, який вів нас до мети своїми стежками. Мости захоплені, Старобешеве — наше. Цікаво: коли ми входили в селище, сепаратисти, які знаходилися поблизу, махали нам руками — прийняли за своїх… Завдання ми виконали, і яким же було розчарування, коли до нас прибули два штабні полковники й повідомили, що, мовляв, ці об’єкти (мости) нам уже не потрібні, бо з

Уже після ротації, у 2015 році, я як лікар пройшов навчання основам військової медицини за натівськими стандартами. Це була дуже корисна підготовка. Вважаю: такі знання потрібні кожному військовозобов’язаному медику й парамедику. Уже сьогодні ці правила впроваджуються у військову вітчизняну медицину, але слід робити це не сліпо, а з урахуванням наших умов. Так, наприклад, слід зважати на те, що в нас досі не задіяні санітарні вертольоти, як у НАТО, поранених доправляють санітарними машинами, а це набагато довше. За стандартами НАТО потрібно перебудовувати й усю армію, у тому числі і її командний склад. Віджили себе генерали радянських часів, стиль і методи їх роботи, до того ж, їх кількість невиправдано велика. Сьогодні треба готувати кадри керівництва, у тому числі й медичного, з молодих, обкатаних в АТО офіцерів. Вони, за прикладом натівських генералів, будуть не «паркетними» та кабінетними, а бойовими і вмітимуть вирішувати завдання стратегії й тактики в окопах на передовій. Шкода, що ми багато втратили за останні десятиріччя в плані формування боєздатності армії і військової медицини. Але ситуація потроху змінюється на краще. На мою думку, важливо відновити заняття з початкової військової підготовки в школах України. У себе в Полтавському районі ми створили такий кабінет для старшокласників на базі Терешківської загальноосвітньої школи, де учні набувають також знань з медичної тактики. Проводимо тренінги в клубі «Воїн», працює літній табір з військової підготовки старшокласників Полтавського району, де навчають надавати першу медичну допомогу. Я вірю, що Україна матиме в майбутньому сильну й боєздатну армію та військову медицину високого рівня. Переконаний: наш досвід не виявиться марним і допоможе досягнути цієї мети, а наші поразки й прорахунки стануть уроками для майбутніх поколінь. Записав Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Віталій ТУРПІТЬКО, завідувач Микільської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини Полтавської області, старший лейтенант медичної служби запасу, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЗАПОРІЖ Ж Я

«ЦАРСТВО ШИШКИ», АБО НОВІ ПОДРОБИЦІ КОРУПЦІЙНИХ СХЕМ В ОБЛАСНІЙ КЛІНІЧНІЙ ЛІКАРНІ Сьогодні ти йдеш проти системи, а завтра вона ковтає тебе, навіть не похлинувшись. Провідний запорізький хірург, завідувач відділення рентгенангіографії та ендоваскулярної хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні, асистент кафедри госпітальної хірургії Запорізького медичного університету Аркадій Матерухін звільнений зі своєї посади розпорядженням головного лікаря закладу Ігоря Шишки.

ожна було б довго розмірковувати, чому медик, який пропрацював на своєму місці 22 роки, раптово втратив довіру головного лікаря, якби не один дивний збіг обставин. Саме Аркадій Матерухін був чи не єдиним, хто погодився дати свідчення співробітникам СБУ та депутатській комісії, коли правоохоронці запідозрили головного лікаря в тіньових схемах (Ігорю Шишці було висунуто обвинувачення в підозрі в «організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою осіб в особливо великих розмірах»). Саме Аркадій Матерухін працював на відомому ангіографі, який було закуплено із серйозними порушеннями. Забігаючи наперед, скажу, що наявність корупційних схем підтвердилася — співробітники управління СБУ в Запорізькій області офіційно заявили: під час закупівлі обладнання було виявлено факт заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах.

Куплений для ЗОКЛ ангіограф

Царство Шишки Усім жителям великих міст відоме поняття «місто в місті». Коли крім офіційної високої влади є влада негласна, але її вплив — не менший, а часом навіть і більший. Зазвичай вона зосереджується на великих підприємствах і в провідних установах. Зі своїми порядками, законами, правилами та формою правління. Запорізька обласна клінічна лікарня є одним із таких «міст». Хоча багато хто погодиться, що ЗОКЛ швидше пасує термін «царство». Як іще можна пояснити той факт, що найбільшим лікувальним закладом Запорізької області керує людина, котру підозрюють у серйозних злочинах? В «історії хвороби» лікаря — неправомірні тендерні закупівлі препаратів, машин швидкої допомоги і ще багато тіньових схем, суть яких полягає у «відмиванні» державних грошей. Одним із найсерйозніших правопорушень Ігоря Шишки вважається закупівля ангіографа Toshiba Medical Systems Corporation INFX8000V INFINIX VF-i/SP. Про офіційну вартість ангіографа не йшлося, проте у ЗМІ з’явилася інформація, ніби ціна диво-апарата виявилася значно меншою, аніж сума, виділена на його придбання. І різниця обраховується мільйонами: у документах на митниці відправником було задекларовано товар вартістю 820 тис. Євро. У різних джерелах йдеться про те, що реальна ціна (з урахуванням доставки в Україну), за якою було закуплено ангіограф, становила близько 400 тис. Євро.

Головний лікар ЗОКЛ Ігор Шишка

Елемент допоміжної системи ангіографа

Лікар ЗОКЛ Олексій Полковников

Звільнений із ЗОКЛ Андрій Матерухін

Тим не менше, в офіційних джерелах не підтверджували й не спростовували інформації щодо тіньової закупівлі ангіографа. Однак, як виявилося, чутки були небезпідставними. Редакція сайту «Голос» отримала офіційне підтвердження СБУ про те, що під час закупівлі обладнання виявили факт заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах.

А ангіограф не справжній! Як з’ясувалося, «заволодіти бюджетними коштами в особливо великих розмірах» для Ігоря Шишки було не так уже й складно. У травні 2016 року в обласній лікарні представили су-

часний ангіограф. За словами Шишки, апарат 2015 року виготовлення відповідає ринковій ціні на території України і, що важливо, сертифікату якості. Варто зазначити, що це Шишка говорив під час офіційної презентації, яка відбувалася у досить вузькому колі. Оскільки ангіограф показували в лікарняному кабінеті, присутніми були кілька співробітників лікарні, представники обласної влади та журналісти. До речі, підтвердити чи спростувати слова головного лікаря про «унікальність» та «відповідність сертифікатам якості» могли небагато людей. Серед цих «небагатьох» опинився Аркадій Матерухін. Спеціаліста з багаторічним стажем

«сучасний ангіограф» насторожив одразу ж, тільки-но з обладнання було знято останній шар упаковки. До речі, з певних причин урочиста презентація змогла відбутися лише через півроку після того, як апарат прибув до лікарні. «Ангіограф доставили в кінці грудня 2015 року, після чого монтували протягом півроку. Складалося враження, ніби щось до чогось прилаштовують. Останній раз у лікарню подіб ний апарат надходив десять років тому, проте тоді його зібрали за шість днів. Але в цьому випадку все виявилося набагато серйозніше — скільки ангіограф не збирали, він все одно не хотів повноцінно працювати. Коли надійшов час презентації, апарат, як і раніше, був у неробочому стані. Більше того — до нього була підключена допоміжна апаратура вісімдесятих років (від попереднього апарата, який відпрацював свій термін). У день презентації ангіограф підлаштували під якісь необхідні функції, але не до кінця», — розповідає Аркадій Матерухін. Лікар, до чиїх обов’язків входило проведення досліджень на цьому обладнанні, відзначив: ангіограф так і не зміг виконувати повноцінно своїх функцій. Апарат працював, проте абсолютно не відповідав заявленим характеристикам й однозначно не був схожим на надсучасне обладнання, яким його представляло керівництво лікарні. «У мене особисто складається враження, що апарат зібраний із різних компонентів — не може фірма, яка поважає себе, допустити, щоб на підвісці, призначеній для чотирьох моніторів, їх було три. При цьому навіть у цих трьох один із екранів — неробочий. До нас неодноразово приїздили інженери, однак їх робота була безрезультатною — зрештою ми взагалі вимкн ули цей екран, щоб він не відволікав. Крім цього, на ангіографі є автоматичний пристрій для введення контрастної речовини, але він не укомплектований жодними витратними матеріалами. Так і простояв у кутку увесь цей час, тому що ми ані зробити з ним щось, ані користуватися ним не можемо», — ділиться лікар досвідом своєї роботи на «диво-апараті». Чути про окремі непрацюючі деталі новітнього обладнання вартістю близько 820 тис. Євро, принаймні, дивно. Не виправдовує збою в системі й можлива «половинна» сума, яка, за інформацією ЗМІ, до недавнього часу вважалася основною (близько 400 тис. Євро). Однак у світлі останніх подій вірогідно, що журналісти недооцінили корупційної хватки головного лікаря ЗОКЛ. За свідченнями, які отримали правоохоронці, ангіограф не відповідав характеристикам. Навіть якщо не брати до уваги версію спеціаліста про можливе «збирання» ангіографа з різних частин, а припустити, що обладнання просто не відповідає даті виготовлення (наприклад, якщо нам представили апарат не 2015-го, а, скажімо, 2010 року випуску), то все одно різниця між заявленою і витраченою сумами — колосальна. На офіційному сайті компанії Toshiba Medical Systems Corporation представлено подібний ангіограф, випущений два роки тому. Його ціна коливається в середньому від 10 до

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

22 липня 2016 року

13 тис. Євро. Судячи з декларацій головного лікаря, за два роки в медицині стався різкий прорив й обладнання виросло в ціні у 80 разів. Утім, на сайтах медичного обладнання є дорожчі аналоги. Однак їх ціна в середньому також значно відрізняється від тієї, яку виплатив бюджет Запоріжжя. Наприклад, вартість рентгенівської системи для виконання катетеризації від Toshiba Infinix-i становить 110 тис. дол. Про те, що ангіограф не відповідає оголошеним характеристикам, заявили й інші співробітники лікарні. Олексій Полковников, лікар-нейрохірург відділення нейрохірургії, лікар-рентгенолог відділення рентгенангіографії та ендоваскулярної хірургії говорить: «Що можна сказати? Так, це стандартний ангіографічний комплекс, напевно, базового рівня. Сучасна апаратура передбачає цифрове опрацювання отриманих даних рентгенівського зображення. І якщо ми говоримо про нейрохірургічну патологію, то на сьогодні «золотим стандартом» є тривимірна контрастна 3D-ангіографія. Отримати 3D-зображення дає змогу додаткова установка, так звана робоча станція, що обробляє цифровий сигнал. Зав дяки цьому утворюється об’ємне зображення, за яким хірурги можуть більш чітко визначити необхідний для проведення операції інструментарій, ризики запланованого втручання тощо, тобто радикально розширюються їх можливості. На жаль, у цьому комплексі такої функції немає. А от для базових досліджень та операцій його достатньо».

Не зашкодь? Підозра прокуратури про багатомільйонні крадіжки, розслідування СБУ, депутатські перевірки, свідчення лікарів… На тлі цих подій жителі Запоріжжя очікували, що з дня на день головного лікаря якщо не відправлять до СІЗО, то хоча б усунуть від бюджетних грошей й управління закладом. Але в Запоріжжі система працює по-іншому — керівник-корупціонер залишається на своїй посаді, а замість нього без роботи опиняється лікар, який насмілився озвучити загальновідомі факти. Аркадій Матерухін 8 липня отримав наказ про звільнення з посади завідувача відділення рентгенангіографії та ендоваскулярної хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні. Офіційна причина

— закінчення терміну дії трудового договору. До речі, Аркадій Матерухін працює в ЗОКЛ із 1993 року, і, як повідомляють у лікарні, тоді, коли його приймали на роботу, трудових договорів не укладали. У день звільнення Матерухіна Ігор Шишка одразу ж призначив нового завідувача. Ним став лікар-хірург кардіохірургічного відділення Раміні Торія. За словами начмеда лікувального закладу Тетяни Євченко, посада завідувача відділення рентгенангіографії та ендоваскулярної хірургії передбачає спеціалізацію з рентгенології, якої новий завідувач не має. Однак призначення співробітника з недостатнім рівнем кваліфікації — ще не верх цинізму Ігоря Шишки. У головного лікаря клінічної лікарні почуття помсти взяло гору над клятвою Гіппократа. Аркадій Матерухін має досить рідку спеціалізацію — він виконує унікальні операції зі стентування коронарних артерій, які в місті можуть зробити одиниці. У день звільнення лікар мав проводити планові операції, тому хворим довелося писати звернення до Шишки з проханням дозволити Матерухіну виконати втручання, до яких вони готувалися. Вочевидь, здоров’я пацієнтів — останнє, про що думає Ігор Шишка, оскільки після

звільнення Матерухіна планові операції зі стентування були відмінені, й нині в лікарні ніхто не може сказати, коли їх проведення відновиться, адже на сьогодні в медзакладі немає спеціалістів потрібної кваліфікації.

Оточили увагою Під час нашої зустрічі з Аркадієм Матерухіним розмову періодично переривали телефонні дзвінки. Лікарю дзвонили з клініки і повідомляли, що за його відсутності з кабінету виносять його особисті речі. Разом із лікарем наші журналісти відправилися до лікувального закладу. Кореспонденти «Голосу» намагалися поспілкуватися з головним лікарем, однак далі приймальні нас не пустили. Секретарка повідомила, що Ігоря Шишки на робочому місці немає. Тим часом, незадовго до інциденту, Голова Запорізької облдержадміністрації Костянтин Бриль висловив стурбованість ситуацією, яка склалася в обллікарні. Як пояснив губернатор на своїй сторінці у соцмережі, приводом для занепокоєння стали «численні звернення громадян про можливі систематичні порушення в роботі лікарні». Жителів Запоріжжя така турбота керівника області мала б розчулити: поміркуйте самі —

перевірки правоохоронців почалися в лікарні ще кілька місяців тому, підозри головлікарю винесені ще в травні, однак цих фактів було недостатньо, аби в губернаторське поле зору потрапила ЗОКЛ. І лише після «звернення громадян» Костянтин Іванович прийняв рішення доручити Голові Антикорупційної комісії при Запорізькій обласній державній адмініст рації опрацювати інформацію та провести перевірку. Утім, я не стала б покладати на неї великі сподівання, враховуючи, що майже наступного дня після розпорядження про перевірку відбулося скандальне звільнення. Очевидно, головний лікар настільки впевнений у своїй непохитності, що навіть у період підвищеної уваги до медзакладу та безпосередньо своєї персони з боку правоохоронців й обласної влади прийняв настільки резонансне рішення.

У підсумку На сьогодні Аркадій Матерухін має намір звернутися до суду з позовом про незаконне звільнення. Щодо скандального ангіографа і нечистого на руку керівника, то зараз справою Ігоря Шишки займається столична СБУ. Незважаючи на серйозні звинувачення, життя головного лікаря проходить у звичному руслі: він так само має абсолютну владу над персоналом і доступ до бюджетних коштів. Ті, хто насмілився піти проти його волі, залишаються без посад, а наближені роблять усе можливе, аби хоч трохи «відбілити» заплямовану репутацію свого покровителя. Після нещодавньої публікації «Голосу» про корупційні схеми Ігоря Шишки до редакції телефонували співробітники лікарні (неважко здогадатися, з чиєї подачі), цікавлячись, з якої причини було написано матеріал і хто його замовив. Вірогідно, у «царстві Шишки» люди настільки звикли мовчати про побачені злочини, що факт того, ніби хтось може вільно говорити про них, викликає шок. Ми дуже сподіваємося, що «ігри в мовчанку» не підтримуватимуть хоча б правоохоронці, й після вибору між корупціонером і рятівником життів з громадою залишиться останній. Аліса СИСОЄВА, golos.zp.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

ЖИТТЯ РЯТУЄ ДЕРЖАВНОПРИВАТНА СПІВПРАЦЯ Завдяки допомозі шведсько-українського приватного медичного центру Angelholm з березня 2015 року в Чернівецькому обласному клінічному кардіологічному диспансері впровадили інвазивні втручання при гострому коронарному синдромі з елевацією сегмен та ST. За цей час ургентні коронарографії та стентування проведено 124 пацієнтам.

Ірина МАКОВІЙЧУК, головний лікар КУ «Чернівецький обласний кардіологічний клінічний диспансер»

онедавна Чернівецька область була єдиною в Україні, де хворим із гострим інфарктом міокарда невідкладних стентувань не виконували. Їх проведення унеможливлювала відсутність ангіографа в комунальних лікувальних закладах третинного рівня. Роками керівництво Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації доводило гостру потребу в такому обладнанні, а натомість отримувало лише обіцянки включити придбання ангіографа за державні кошти в план фінансування галузі на наступний рік. Зважаючи ж на високу вартість сучасного медичного устаткування, знайти мільйони гривень на ангіограф у бюджеті дотаційної Чернівецької області — зав дання взагалі нездійсненне.

Проводиться кардіовтручання за допомогою ангіографа

Відтак виникала колізія: ми не могли виконувати настанови уніфікованого клінічного протоколу з надання допомоги хворим із гострим коронарним синдромом, який передбачає проведення первинних коронарних втручань у всіх закладах третинного рівня. Зарадити хворим із гострим інфарктом міокарда мали можливість лише за допомогою тромболітичної терапії. Тромболізис врятував не одне життя, однак смертність від інфаркту міокарда в області все одно залишалася вищою, ніж у регіонах,

де функціонує інтервенційна кардіологія. Допомога прийшла несподівано. Шведсько-український приватний медичний центр Angelholm, що працює в Чернівцях (в орендованому приміщенні кардіодиспансеру діє його підрозділ інтервенційної кардіології), запропонував безоплатно проводити ургентні кардіовтручання всім мешканцям Буковини на своєму ангіографі. Власне, це була ініціатива засновників медичного центру, котрі проживають у шведському місті Енгельхольм: Бенгта Стуреcсона, Герберта Франсе-

на та Ларса Вольстрема. Якщо у Швеції від гострого інфаркту міокарда помирає лише 1% хворих, то в Чернівецькій області — 15-16%. Довідавшись про цю сумну статистику, закордонні партнери виявили бажання допомогти мешканцям Буковини. З відповідною пропозицією керівництво шведсько-українського медичного центру Angelholm звернулося до обласної ради та Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. Співпраці державного та приватного медичних закладів передувала копітка підготовча робота. Оскільки подібних прецедентів в Україні не було, при Департаменті охорони здоров’я створили спеціальну робочу групу, яка ретельно вивчила й відпрацювала всі нюанси партнерства, зокрема його юридичні аспекти. Також у кардіодиспансері розробили і затвердили відповідні локальні протоколи, а на базі приймального відділення розгорнули цілодобовий ургентний підрозділ. Щоб забезпечити його безперебійну роботу, були потрібні кардіологи-інтервенціоністи належної кваліфікації з достатнім практичним досвідом. Для цього на роботу до кардіодиспансеру запросили фахівців з інших регіонів України, які мали досвід виконання близько 300-400 ургентних коронарографій на рік, та направили на курси до ДУ ННЦ «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» власних спеціалістів. Ургентна катетеризаційна лабораторія при обласному кардіодиспансері запрацювала в другій половині березня 2015 року. За цей час коронаровентрикулографію та стентування було проведено 124 хворим із гострим коронарним синдромом (тобто майже кожному п’ятому буковинцю з Q-інфарктом міокарда), які в межах терапевтичного вікна були госпіталізовані до закладу з усієї області. Впровадження ургентної інтервенційної кардіодопомоги позитивно вплинуло на статистику госпітальної летальності, яка з 15,8 у 2014 році скоротилася до 14,7 у першому півріччі 2016-го, а в групі пацієнтів, котрим було проведено невідкладні стентування, цей показник становив 3,8, тобто відповідав такому в регіонах, де ургентні інвазивні втручання хворим із гострим інфарктом міокарда виконують значно довше, ніж на Буковині. А найголовніше те, що за сухими цифрами — врятовані життя людей. Анна ГАРГАЛЯ, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

КИЇВЩИНА

ЛІКАРНІ МАЮТЬ ОТРИМУВАТИ ПРИБУТКИ Київська міська державна адміністрація, не чекаючи прийняття законів про реформування системи охорони здоров’я на державному рівні, винесла на громадське обговорення власну концепцію розвитку галузі в столиці. Одним із пунктів реформування є автономізація лікувальних закладів і створення на їх базі неприбуткових комунальних підприємств.

Микола ПОВОРОЗНИК, заступник Голови Київської міської державної адміністрації

творення на базі київських клінік неприбуткових комунальних підприємств (НКП) допоможе ефективніше використовувати бюджетні кошти, які виділяються на охорону здоров’я. Так, статус НКП дасть змогу головним лікарям гроші, які надходять до лікувального закладу з різних джерел — бюджету, від надання платних послуг, зі спеціальних рахунків, спрямовувати на його нагальні потреби, у тому числі й на зарплату працівникам. Така

фінансова самостійність сприятиме, зокрема, «легалізації» доходів медпрацівників, а також акумулюванню коштів для розвитку клінік. Я не хочу тішити себе ілюзіями, що буквально з першого дня головні лікарі переведуть усі згадані кошти на рахунки НКП, але вони будуть у цьому зацікавлені, оскільки це дасть їм змогу отримувати «білу» зарплатню, що стане мотивацією для надання пільг, а також створить можливості для розвитку лікувальних закладів. Київській міській державній адміністрації під час серйозної дискусії вдалося переконати представників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в тому, що до розрахунку вартості медичних послуг варто включати прибуток. Те, що це «неприбуткове підприємство», означає, що ми, міська громада як власник клініки, не вимагаємо від неї дохідності, але цей прибуток повинен бути, і він має йти на розвиток закладу, на те, щоб лікарі вчилися, оновлювалася техніка, впроваджувалися новітні технології лікування. За матеріалами ІА «Iнтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПІДСУМКИ КОНКУРСУ

22 липня 2016 року

НАДІЙНІ ПАРТНЕРИ ЛІКАРЯ ПУБЛІКУЄМО ФОТО І РОЗПОВІДІ УЧАСНИКІВ

Учасниці конкурсу «Надійний партнер лікаря» так щиро написали нам про те, чому вони люблять свою професію, що ми вирішили ознайомити наших читачів із усіма їх розповідями.

батьків, дарувати ласку та любов дітям, які не отримують їх від своїх рідних. Моя робота дає мені задоволення та натхнення. Мені подобається виконувати призначення лікаря, медичні та гігієнічні процедури. Особливе задоволення отримуєш, коли годуєш маля — тоді занурюєшся в домашню атмосферу. А ще — коли купаєш дітей, настільки безпомічних і беззахисних, що хочеться віддавати їм свої тепло і ласку. Я люблю свою роботу, бо спілкування з дітьми — це радість».

Раїса ШОЛОХ, процедурна медична сестра хірургічного відділення Новгород-Сіверської центральної районної лікарні ім. І. В. Буяльського, Чернігівська область

академії. Тут набувають досвіду майбутні лікарі-стоматологи. Вони дуже стараються, і мені приємно це бачити. Я допомагаю їм у цьому, а також надаю допомогу пацієнтам, які приходять до нас зі своїми проблемами. Що може бути прекрасніше, ніж відчуття, що твоя робота потрібна і що вона приносить користь людям, дарує їм здоров’я та красу?»

«М

оя робота дуже гуманна, відповідальна і нелегка. Я люблю свою професію і в іншій сфері себе не уявляю. Здоров’я пацієнта та його пос м ішка після процедури, вдячність — це невід’ємна частина моєї роботи».

«О «С

тати медиком мріяла з дитин ства, але ніколи не думала, що працюватиму в такому закладі, як Будинок дитини. Тут доводиться бути не тільки досвідченим медиком, а й частково виконувати роль

«Я

люблю свою роботу за те, що вона престижна. Я люблю бути поруч із тими, хто потребує моєї допомоги. Це мій обов’язок. Обов’язок, який потрібно виконувати цілодобово і все життя, відколи ти став на цей шлях. Моє професійне кредо — бути поряд із пацієнтами, підтримувати їх, зміцнюючи їх здоров’я, як фізичне, так і духовне. Адже діти — це найкраще, що є в нашому житті. Своє завдання вбачаю в тому, щоб вони зростали здоровими та щасливими».

Ольга СОБЧУК, медична сестра поста КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»

Олена САБАДИР, медсестра терапевтичного відділення КУ «Полтавський обласний центр стоматології — стоматологічна клінічна поліклініка»

Ірина КОНОПАЦЬКА, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»

Іванна ТИМОШЕНКО, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»

т уже 22 роки я працюю медсестрою в обласній стоматологічній поліклініці. Йду на роботу з радістю, адже мета стоматологів — позбавляти пацієнтів болю, а голов не — дарувати їм чарівну посмішку. І хоча я лише медсестра, відчуваю себе причетною до цієї благородної справи. Я готую робоче місце лікаря, стерилізую інструменти, допомагаю йому в процесі роботи. Нині я працюю в клінічній залі терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної

«Л

юдина щаслива, якщо здійс нюються її мрії. Я мріяла стати медичною сестрою з дитинства. Пам’ятаю, з яким інтересом ще маленькою дівчинкою розглядала журнали «Радянська жінка», де часто друкувалися фото з різних медичних закладів. Жінки в білих халатах із медичними інструментами в руках, які рятують життя, дають нове життя і продовжують його, викликали в мене особливе захоплення. Завжди хотілося долучитися до їх праці. Тому, коли прийшла пора обирати професію, питань не виникало. Допомагати людям, давати надію на життя і продовжувати його — найвища наша мета. Досягти її і бачити плоди своєї праці — найвища оцінка і велике щастя».

Анастасія КОВАЛЬЧУК, медична сестра оториноларингологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №9

«Я

люблю доглядати за людьми, які потребують підтримки та уваги. Також мені приємно допомагати лікарям під час різних маніпуляцій і процедур. Моя робота — це те, що змушує мене прокидатися зранку. Якою б я не була втомленою, у будь-яку погоду — у дощ чи сніг — я поспішаю допомагати людям, бо знаю, що на мене чекають».

ЖИТТЯ — ЦЕ НЕ ТІ ДНІ, ЩО МИНУЛИ, А ТІ, ЩО ЗАПАМ’ЯТАЛИСЯ

е змогла встояти, щоб не написати вдячного листа людям, які мене навіть не знають. Я звичайна медсестра, що не вірила в чудеса. Після телефонного дзвінка з редакції газети «Ваше здоров’я» ще годину не могла прийти до тями. А в голові дзвеніло: «Я виграла тур по Хмельниччині!» Мої колеги досі не вірять. Дуже дякую «Селена-Тур» за найкращий відпочинок у моєму житті (усі знають, скільки заробляє медсестера — багато не наїздишся). Хочу розповісти усім, яка в нас гарна країна, які чудові місця — аж подих перехоплює. Тур був сформований дуже чітко: о 8-й — зустріч, посадка в автобус (мені — найкраще місце!), а потім три доби незабутнього відпочинку. Пе-

резнайомилися з пасажирами автобуса — усі дуже добрі та веселі люди (ніхто мені не вірив, що я виграла цю поїздку у «Селена-Тур»). Мені надали найкращий номер у готелі. Я думала, що від посмішки в мене щоки луснуть! Хочу побажати всім медичним працівникам здоров’я та нескінченної віри в чудеса, а «СеленаТур» — процвітання. І ще раз подякувати за казкову сторінку в моєму житті. Адже життя — це не ті дні, що минули, а ті, що запам’яталися. Цієї подорожі я не забуду ніколи. Ваша шанувальниця, офтальмологічна медична сестра Олександра БАБИЧ

МЕДИЧНА НАУКА

ВІТАЛІЙ ЦИМБАЛЮК: ДЛЯ НАУКИ НЕ БУВАЄ ЛЕГКИХ ЧАСІВ Нині вітчизняна наука переживає чи не найскладніший період: украй обмежене фінансування, небачені політичні виклики, відсутність належної правової бази для впровадження нових методів управління та господарювання і навіть спроби ліквідувати традиційну форму існування галузевих академій. Чи витримає ці випробування медична наука?

Віталій ЦИМБАЛЮК, президент Національної академії медичних наук України, академік НАМНУ, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Вам довелося очолити НАМН України в непростий час. Що вважаєте найбільшим викликом для діяльності академії? — Узагалі для науки не буває ані легких часів, ані простих шляхів. Адже вона має перебувати в постійному пошуку нового, бути першопрохідцем, торувати дорогу для розвитку суспільства. Інша справа, наскільки суспільство цінує науку, усвідомлює її важливу роль і наскільки політична й економічна ситуація сприяє її процвітанню. На жаль, окрім фінансової скрути та низки інших важливих проблем сьогодні маємо додаткові виклики, передусім це стосується подій на Сході України. Медики і науковці галузі максимально причетні до подолання їх наслідків. З перших днів проведення АТО наша академія активно допомагала в лікуванні поранених вояків, надавала медичну допомогу переселенцям, створила консультативні пункти, передала 2 млн грн для української армії та 5 автомобілів для перевезення поранених. Зараз за кошти, внесені членами нашої академії (у тому числі 100 тис. грн надали лауреати Премії Кабінету Міністрів України), плануємо придбати ще один такий автомобіль. Також закуповували для бійців бронежилети, тепловізори, засоби радіотехнічного зв’язку. Одразу ж створили оперативний медичний штаб з надання медичної допомоги в зоні АТО, задіяли волонтерів. На сьогодні 77 наших лікарів готові працювати в зоні АТО, частина з них уже була там і повернулася після ротації. Академія почала і продовжує співпрацю із силовими структурами — Міністерством обо-

рони, СБУ, МВС, прикордонною службою. Також не без гордості зазначу, що ідея розробки військово-медичної доктрини вперше була озвучена в стінах нашої академії. Тут же був розроблений її перший варіант. Та головне завдання наших медиків — рятувати людей. За період проведення АТО у закладах академії проконсультовано й проліковано понад 25 тис. жителів Луганської і Донецької областей (значній частині з них проведено складні хірургічні втручання або ж серйозне консервативне лікування). Нині ми готові надати майже 1 тис. ліжок спеціалізованої високотехнологічної допомоги пораненим (хоча дуже хотілося б, щоб ці ліжка не знадобилися). За цей період у закладах НАМНУ проліковано понад 4,5 тис. учасників АТО, наші фахівці проконсультували понад 1 тис. тяжкопоранених у різних військових госпіталях. У зв’язку із тим, що наслідками нинішньої війн и є не лише тяжкі поранення, які потребують високотехнологічних втручань й особливої кваліфікації фахівців, а й ск ладний посттравматичний синдром, в Інстит уті медицини праці НАМНУ створено відділення психологічної реабілітації — навіть коли бойові дії незабаром закінчаться, люди ще роками потребуватимуть такого виду допомоги. І не лише ті, хто був поранений, став інвалідом, стресовий фактор війни вражає багатьох, а, як відомо, понад 45% хвороб навіть у мирний час пов’язані зі стресом. В умовах війни майже у 80% людей виникають психогенні порушення, 30-40% з яких переходять у психологічні проблеми.

ВЗ Лунало багато нарікань на професійну неспроможність наших медиків лікувати складні ураження, яких зазнають бійці АТО, а почасти й мирне населення. — На початку воєнних дій до цього дійсно не були готові ані цивільні, ані навіть військові медики. Однак сотні врятованих бійців у наших госпіталях, у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І. І. Мечникова та інших закладах — свідчення того, що українські медики творять дива. На госпітальних базах академії тяжкопоранені практично не помирають (це поодинокі втрати). Прикро, що настало таке життя, коли ти маєш постійно доводити свою потрібність… Кажу це, бо не раз чув від наших нардепів здивоване: «А навіщо потрібна ця академія медичних наук?» Наведу лише кілька прик ладів з досвіду лікування в закладах НАМНУ — усім стане зрозуміло, що таке четвертий рівень надання медичної допомоги і наскільки він цінний (до речі, у всьому світі). Ще під час Революції Гідності до нас потрапила одна пацієнтка — вона приносила молоко учасникам Майдану, які стояли біля палаючих шин, щоб ті могли хоч якось зменшити токсичне отруєння. Одного дня її було поранено в голову трьома дробинами. Дві з них не змогли пробити кістки черепа, а одна пройшла через м’які тканини під оком у турецьке сідло. Постало питання: як її видалити, адже дівчина молода, й потрібно було максимально зберегти важливі органи, зокрема гіпофіз. Так от фахівці Інституту нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України під керівництвом Миколи Гука зробили неймовірне — видалили дроби-

У НАШОМУ ІНСТИТУТІ ЗРОБИЛИ ОПЕРАЦІЮ, ЯКУ ЩЕ НЕ ВИКОНУВАЛИ НІДЕ У СВІТІ, — ЗАМІЩЕННЯ ДЕФЕКТУ СПИННОГО МОЗКУ ПОРАНЕНОГО НЕЙРОГЕЛЕМ. ТЕПЕР ХВОРИЙ, У ЯКОГО ОСКОЛКОМ БУЛО УРАЖЕНО СПИННИЙ МОЗОК, МОЖЕ ПЕРЕСУВАТИСЯ З ХОДУНКАМИ. ЦІЄЮ УНІКАЛЬНОЮ РОЗРОБКОЮ ЗАЦІКАВИЛОСЯ ДУЖЕ БАГАТО КОЛЕГ ІЗ-ЗА КОРДОНУ

ну ендоскопічним методом, через ніс пацієнтк и, яка нині практично здорова. Іще одне наше диво — маленька дівч инка з Маріуполя з ушкодженням хребта. Під час обстрілу міста у вікно квартири залетів осколок снаряда, який перебив хребет дитини, пересікши корінці кінського хвоста. За її життя боролися три бригади хірургів (судинних, нейрохірургів, травматологів). Спочатку, коли черевна аорта пацієнтки буквально «пульсувала» на осколку, потрібно було його видалити, щоб не виникла кровотеча. Це вдалося зробити, але потім необхідно було ще відновити функцію спинного мозку і нервових корінців. Для цього в Інституті нейрохірургії провели унікальну операцію: з ноги дівчинки взяли нерви і зробили з них «вставки», ліквідувавши дефект кінського хвоста (до 4 см). Ушкоджені нерви вдалося відновити, нині дівчинка може пересуватися з ходунками, одна нога працює добре, інша, сподіваємося, також відновить свою функцію. Також у нашому інституті зробили операцію, яку ще не виконували ніде у світі, — заміщення дефекту спинного мозку пораненого нейрогелем. Тепер хворий, у якого осколком було уражено спинний мозок, може пересуватися з ходунками. Цією унікальною розробкою зацікавилося дуже багато колег із-за кордону. У Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шал імова НАМН України також виконують унікальні операції зі складними пересадками клаптів тканин і рятують життя бійцям, які внаслідок мінно-вибухових поранень зазнали значних ушкоджень. Як приклад — українського військового було поранено на Савур-могилі, де він пролежав без допомоги три дні. Унаслідок поранення в нього виник великий дефект у ділянці черепа. Хірурги буквально «залатали» його, пересадивши клапоть тканини зі спини пацієнта. У цьому ж інституті врятували пораненого із сотнями осколків у черевній порожнині — у молодого бійця весь кишечник вийшов назовні, довелося проводити дуже складну пластику. В іншого бійця була ушкоджена рука, після кількаразових трансплантацій тканин функцію кінцівки відновлено. І ще один приклад: хто б міг подумати, що настануть часи, коли пострі л у серце не означатиме смерть. А фахівці Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України врятували двох кіборгів із пораненнями в серце. Їх доставляли в Київ літаком у супроводі хірургів інституту. В одного бійця стався відрив хорди стулки мітрального клапана, хірурги пришили її, і клапан нормально функціонує. У другого внаслідок по-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА НАУКА

22 липня 2016 року

ранення (трьома осколками) виникли прямі ушкодження серця та легеневої артерії, його прооперували, нині він живий і здоровий. ВЗ Чи можна поширити такий досвід серед колег? — Для цього й організовуємо конференції, з’їзди, беремо активну участь у роботі військово-цивільного координаційного штабу. Нещодавно ми провели спільне засідання президій трьох академій — медичних, педагогічних і правових наук, під час якого розглядали правові, медико-соціальні та психологічні проблеми поранених у зоні АТО і переселенців. Нам потрібно максимально консолідувати зусилля, тому учасники спільного засідання прийняли звернення до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, у якому акцентували увагу на важливості комплексного вирішення згаданих питань. Єднання галузевих академій важливе ще й тому, що сьогодні існує багато охочих їх знищити, тож маємо разом боротися і за нашу науку, і за наше майбутнє. Жодна держава не зможе розвиватися без наукового потенціалу, вона лише деградуватиме. Іншим важливим заходом стала науково-практична конференція «Медичне забезпечення антитерористичної операції: науково-організаційні та медико-соціальні аспекти», яка відбулася нещодавно за участі представників центральних органів державної влади, силових структур, волонтерських організацій, експертів. Конференція тривала два дні (було представлено майже 60 доповідей), і вже на етапі її підготовки з’явилося стільки бажаючих висловитися, поділитися досвідом, озвучити наболілі проблеми, що ми запланували проведення подібного заходу ще й восени (зокрема обговоримо питання медичного забезпечення переселенців). У НАМН України створено сектор організації надання медичної допомоги постраждалим у зоні АТО. Останнім часом ми вдосконалили його роботу, покращили зв’язки з госпіталями, щоб мати змогу активніше надавати консультативну допомогу та виявляти пацієнтів, які потребують лікування в закладах академії. ВЗ АТО триває 2 роки. Що змінилося в організації надання медичної допомоги учасникам бойових дій і що ще має змінитися? — Якщо розглянути нинішню ситуацію і те, що відбувалося в перші місяці АТО, це, як-то кажуть, непорівнянні речі. По-перше, нині відпрацьовано саму систему надання допомоги, усі ланки діють злагоджено (від поля бою до госпітальної бази). По-друге, лікарі набули «бойового» досвіду. По-третє, ми вже працюємо, практично, за зразками НАТО, за винятком надання першої медичної допомоги постраждалим, адже в нас немає можливості відправити на поле бою гелікоптер, щоб транспортувати поранених. Не тому, що не бажаємо, а тому що в умовах терористичної війни це неможливо зробити: ворог розстрілює не тільки гелікоптери, а й навіть санітарні атомобілі. Терористи добивають поранених, стріляють у медсестер, санітарів, санінструкторів. Це на сьогодні найбільша про-

ДЕРЖАВА МАЄ ЗРОЗУМІТИ: КОЛИ НАУКА НЕ ОТРИМАЄ НАЛЕЖНОГО ФІНАНСУВАННЯ, КРАЇНА ВТРАТИТЬ ОСВІЧЕНИХ НАУКОВЦІВ, А ТАКОЖ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ, ЯКІ ВИЇДУТЬ ПРАЦЮВАТИ ЗА КОРДОН, — НА НИХ ТАМ ЧЕКАЮТЬ ІЗ ВЕЛИКИМ ЗАДОВОЛЕННЯМ. МИ ХОЧЕМО ЗАОХОТИТИ МОЛОДЬ БОДАЙ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ

блема, подальші ж етапи відпрацьовані. І, як-то кажуть, біда навчила всіх професійної майстерності. На сьогодні на всіх рівнях відпрацьована система фіксації при переломах кінцівок. Лікарі навчилися шунтувати великі судини при ушкодженнях, щоб не ампутувати кінцівок, робити фасціотомії, аби запобігти розвитку газових гангрен, використовувати вакуум-системи тощо. Для реабілітації бійців АТО переобладнано військові госпіталі, а також санаторії навколо Києва, Львова, Одеси. Фінансування армії поліпшилося. Звичайно, ми були б вдячні, аби й на потреби НАМН України також виділили певні кошти (адже ми беремо на себе витрати з лікування бійців, вишукуємо на це власні кошти, а також використовуємо допомогу волонтерів). Залишаються невирішеними й деякі організаційні моменти. Оскільки Україна взяла на озброєння військово-медичну доктрину, в основі якої — ізраїльський досвід, усі медичні заклади країни мають бути готові надавати медичну допомогу пораненим. До цього часу в Україні це вважалося функцією винятково військових госпіталів, але приклад Дніпропетровської обласної лікарні показав, наскільки оперативно й ефективно може працювати в цьому напрямку цивільна медицина. Та й НАМН України, яка ніколи не займалася військовою тематикою, нині успішно її опановує. Решті зак ладів також потрібно вчитися. Звідси наступне завдання — підготовка медичних кадрів. На «військовий лад» їх навчають лише у військовомедичних академіях, але, як засвідчило життя, цього недостатньо, потрібно повертатися до досвіду СРСР, коли всі лікарі проходили військову підготовку й випускники медичних вишів отримували військове звання лейтенантів медичної служби, а медичні сестри — сержантів. Ми готові посприяти підготовці кваліфікованих кадрів, цьому допоможуть напрацювання наших вчених і практиків у різних напрямках (нейрохірургії, офтальмології, травматології тощо). Нині плануємо провести серйозні наукові дослідження щодо поліпшення надання медичної допомоги пораненим. Дай Боже, щоб військовий конфлікт якомога швидше припинився, але такі знання ніколи зайвими не бувають. ВЗ Які новації передбачаються для «мирної медицини»? — Президія НАМН прийняла рішення про створення Центру інтенсивної терапії критично хворих (на базі

Інституту нефрології та Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова). Нині в пацієнтів часто виникає явище полінедостатності, коли одночасно страждають нирки, серце, печінка та інші внутрішні органи. Тому й постала потреба у створенні такого центру, бо якщо кожен інститут займатиметься лише своїм напрямком спеціалізації, ці хворі потрап лятимуть у певний «вакуум» або ж змушені будуть «розриватися» між різними закладами, що неможливо в їх стані. Зауважу, що такий центр — єдиний не лише в Україні, а й у Європі. Узагалі сьогодні будь-яка наука може успішно розвиватися лише на «стику» інших наук. Тому ми плануємо тісну співпрацю в галузі фундаментальних досліджень з фахівцями НАН України. Однак усе знову впирається в гроші, адже виконання фундаментальних робіт потребує матеріальних затрат уже сьогодні, хоча їх результати можуть «вистрілити» набагато пізніше. На жаль, це доводиться пояснювати нинішнім представникам влади. Іноді — на історичних прик ладах. Коли Фарадей представляв свої експерименти щодо утворення електричного струму придворній еліті, лордам було дуже цікаво, але, насолодившись видовищем, вони «резюмували»: «А яка нам користь від цього відкриття?». На що Фарадей відповів: «А яка користь від щой но народженої дитини?» Ніхто в ті часи не міг подумати, що Фарадеєві досліди зі струмом у майбутньому змінять світ. Без розвитку фундаментальних наук прогрес неможливий. Без їх фінансування з боку держави в неї самої немає жодних перспектив. Хоча вчені нашої академії розуміють всю важливість прикладних досліджень і наполегливо працюють над тими напрямками, які потрібні суспільству сьогодні і якнайшвидше. Зокрема розробляють нові методи хірургічних доступів, фіксації кінцівок, діагностичні прийоми, працюють над новітніми напрямками, зокрема використанням стовбурових клітин для заміщення великих дефектів кісток тощо. ВЗ Які відкриття можна зробити за нинішнього фінансування науки? — На жаль, можливості вітчизняних учених у цьому плані обмежені — їм не вистачає сучасних реактивів, доб ре оснащених наукових лабораторій. Цього року ми недоотримали майже п’яту частину бюджету на розробку наукової тематики. Тому нині наше основне завдання — вижити в умовах, коли щороку зменшують

фінансування. Ми розуміємо складну ситуацію в державі та навіть не просимо коштів. Пропонуємо лише створити законодавче поле для переходу на госпрозрахункові відносини. Це дасть можливість медичним зак ладам самим заробляти кошти і за рахунок цього виживати, а можливо, й розвиватися (усе залежить від успішного менеджменту). До того ж, офіційні платежі пацієнтів — це можливість отримати додаткові податки в бюджет країни. Перед нами постав виклик — зберегти наукові академічні заклади, їх науковий потенціал, який потрібен суспільству. Держава має зрозуміти: коли наука не отримає належного фінансування, країна втратить освічених науковців, а також молодих вчених, які виїдуть працювати за кордон, — на них там чекають із великим задоволенням. Ми хочемо заохотити молодь бодай власними силами. Президія затвердила нову редакцію положення про Раду молодих вчених НАМН України. Залучатимемо їх до виконання цікавих і перспективних досліджень, сприятимемо організації «молодіжних» конференцій. Якщо вже не можемо зацікавити молодь фінансово, потрібно надавати хоча б моральні стимули, щоб ці люди працювали на території нашої держави і трималися до кращих часів. Бо майбутнє країни і нау ки пов’язане тільки з ними. ВЗ Сьогодні у світі виникає великий інтерес до України, вочевидь, і до її наукових можливостей. Хтось уже готовий допомогти, підтримати, поділитися досвідом? — Вважаю, що після завершення вій ни в Україну прийде багато інвесторів, нині ж вони поводяться обережно. Але до таких «нових часів» ми повинні готуватися вже сьогодні, у тому числі й на законодавчому рівні, та освоювати нові форми роботи. Скажімо, є закон про приватно-державне партнерство, але не всі розуміють, як ним користуватися. Хоча це — можливість закуповувати нове обладнання, а відтак і працювати на сучасному рівні. Високоспеціалізована допомога, яку надають інститути академії, зат ребувана пацієнтами — це засвідчує статистика. Бо тут хворі отримують найкваліфікованіше і найтехнологічніше лікування. Однак ми не маємо права стояти на місці. Медицина стрімко розвивається, медичні заклади потребують модернізації, сучасного діагностично-лікувального обладнання. Адже навіть ті комп’ютерні та магнітно-резонансні томографи, які ми вважали найсучаснішими п’ять років тому, сьогодні вже не такі цікаві в плані діагностики, адже постійно з’являються нові можливості, на «освоєння» яких у нас бракує коштів. Існує два варіанти: або держава забезпечує медичні заклади належним чином, або дає їм можливість самостійно господарювати, розвиватися і модернізуватися. Можливо, я великий оптиміст, але вважаю, що вже в наступному році ми таки знайдемо правильний вихід і зробимо перші важливі кроки вперед. Розмовляла Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ВІКТОР ТАЩУК: ВЧУСЯ НОВОМУ У СВОЇХ СИНІВ Кажуть, лікарями не стають — ними народжуються. І коли батько — талановитий хірургонколог, не дивно, що обидва сини обрали для себе той самий шлях. Авторитет і довіра — це те, що завжди вирізняло лікарську династію Тащуків. Батько, Віктор Ілліч, — один з основоположників онкохірургії в Чернівцях. А його сини Ілля та Віктор не лише продовжують батькову справу, а й багато чому вже можуть навчити і його за операційним столом.

Віктор ТАЩУК, хірург-онколог КУ «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер», Заслужений лікар України

Ілля ТАЩУК, хірург-онколог, в. о. головного лікаря КУ «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер»

Віктор ТАЩУК, хірург-онколог КУ «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер»

ВЗ Одразу троє чоловіків із родини Тащуків обрали професію лікаря, до того ж — онколога. Чому? Віктор Тащук-старший: Нас — мене і двох братів — мама виховувала сама. Я один вирішив стати медиком. Після медучилища працював зубним лікарем у районі. А відслуживши в армії, вступив до Чернівецького державного медичного університету і паралельно виконував обов’язки анестезиста. Потім за направленням три роки обіймав

посаду хірурга у Вижницькій ЦРЛ, був асистентом кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії Чернівецького державного медичного університету. В онкологію перейшов, бо на рак захворіла мама. Мені хотілося постійно бути поруч, брати участь у лікуванні. Здавалося, що так зможу більше допомогти. А вже коли почав відвідувати семінари, навчання, курси підвищення кваліфікації, зрозумів, що, попри всю відповідальність, залишуся працювати саме в онкології — одній з найважчих медичних спеціалізацій. Ілля Тащук: Я захоплювався фізикою та математикою, планував пов’язати своє майбутнє з програмуванням. Усе змінилося під час шкільної літньої практики, на яку я попросився до батька в лікарню. Тут мені, як майбутньому фізику, показували різні прилади та апарати, розповідали про механізми їх роботи, а я потай заглядав до операційної, де в цей момент працювали батько і його колеги. Після цього почав додатково займатися хімією та біологією, а потім вступив до ЧДМУ. Віктор Тащук-молодший: Як і брат, я теж дуже цікавився фізикою. До того ж, з дитинства залюбки ходив із батьком до нього на роботу: мені дуже подобалося спостерігати, як він говорить із пацієнтами, як робить призначення та перев’язує післяопераційних хворих. У нашій сім’ї ніколи нічого не робилося з примусу. Тим більше — вибір професії. Батько завжди нам казав: галузь треба обирати душею, щоб потім було приємно працювати. Після третього курсу медичного університету я отримав диплом медбрата і влаштувався на півставки у відділення абдомінальної хірургії онкодиспансеру. Мав два нічних чергування на тиждень і денні чергування у вихідні дні. Це була своєрідна школа загартування: витримаю чи ні? Я не тільки витримав, а й залишився

тут для проходження інтернатури, закінчив курси з онкохірургії у Львові та у 2001 році став за операційний стіл. ВЗ Ви маєте унікальну можливість: у розрізі часу відстежувати, як розвивається онкологія. Що змінилося за останні півстоліття, які нові методи діагностики та лікування з’явилися? Віктор Тащук-старший: Свого часу я впроваджував у Чернівцях ленінг радську школу онкохірургії. Працювали за принципом: що більше видалити, то більше шансів подолати хворобу. Раніше ми виконували тільки розширені операції при захворюваннях молочної залози, не використовували неад’ювантних методів лікування, що зменшують онкоклітини та запобі гають їх діленню під час оперативного втручання. Зараз дотримуються зовсім іншого підходу. Зокрема проводять хіміопроменеве лікування до операції, що покращує віддалені результати та збільшує шанси зберегти орган. І хоча я все життя працював за канонами ленінградської школи, коли в онкохірургію прийшли мої сини, вчився новому у них. Зараз, коли ми разом в операційній, то багато в чому перей маю їх досвід. А вони, коли треба, просять поради в мене. Така співпраця між батьками і дітьми — це дар. Віктор Тащук-молодший: Зараз з’явилися нові методи діагностики злоякісних новоутворень, зокрема імуногістохімічний аналіз, який після пункційної або експрес-біопсії дає можливість розробити індивідуальну тактику лікування пацієнтів. Та й хід оперативних втручань нині значно комфортніший завдяки новим системам коагуляції, що забезпечують адекватний гемостаз. Батько такого гемостазу досягав лігуванням судин. Це, відповідно, збільшувало тривалість операції. Ілля Тащук: На відміну від батька та брата, я працюю не в абдоміналь-

НЕ ПОТРІБНО ЖОДНИХ ГРАМОТ І ПОХВАЛ. КОЛИ ЧЕРЕЗ БАГАТО РОКІВ ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗУСТРІЧАЄШ НА ВУЛИЦІ СВОГО КОЛИШНЬОГО ПАЦІЄНТА І ЧУЄШ «ДЯКУЮ» — ЦЕ ТЕ, ЗАРАДИ ЧОГО МИ ПРИЙШЛИ В ОНКОЛОГІЮ

ній хірургії, а в мамології, виконую органозберігаючі та реконструктивні операції на молочній залозі. За останні десятиліття значно збільшилася кількість препаратів, що використовуються, змінилися схеми лікування. Запроваджені нові методи, приміром таргетна терапія, що зменшує частоту побічних ефектів, покращує ефективність і віддалені результати лікування. Наскільки ми можемо це використовувати, бо руки зв’язує вартість препаратів, — то вже інше питання. Свого часу саме батько навчив нас не лише грамотно оперувати, а й базово орієнтуватися в усіх онкологічних питаннях. Тобто онколог — це не лише хірург, а й хіміотерапевт, і радіолог. Ми постійно поглиблюємо свої знання, спілкуємося з колегами з інших регіонів, беремо участь у міжнародних конференціях. ВЗ Попри те, що покращилися діагностика і методика лікування, хворі, на жаль, продовжують помирати від раку. Чи можна говорити про мутацію пухлин? Чи є такі новоутворення, яких не бачив за свою медичну практику батько, а от сини із ними стикаються регулярно? Віктор Тащук-молодший: Якщо раніше для запобігання післяопераційній інфекції використовували звичайний ампіокс, то нині — антибактеріальні препарати значно вищого рівня. Так само і з хіміопрепаратами: колись їх на пальцях однієї руки можна було перерахувати, а зараз таких — безліч. Думаю, відбувається мутація онкоклітин, вони звикають до хіміопрепаратів і стають агресивнішими. Рак дуже помолодшав. Причому, що молодша людина, то агресивніша хвороба. Зараз не обійтися без імуногістохімічного дослідження, бо протягом останніх п’яти років з’явилася нова група онкологічних пухлин — гастроінтестинальні та нейроендокринні. Гістологи можуть їх ідентифікувати тільки за допомогою імуногістохімічного дослідження. Раніше цих клітин не виявляли, тому і хіміотерапія іноді результату не давала. Тепер завдяки тому, що їх класифікували, вдалося розробити специфічне лікування. Ілля Тащук: Батько не бачив 20-річних хворих на рак молочної залози, абдомінальних локалізацій. Більшість його пацієнтів — люди середнього та похилого віку. Варто розуміти, що коли ми вилікували від раку людину, й у неї з’явилися нащадки, то вони будуть генетично спровокованими. Виходить, медицина нівелює природний відбір, тому наступні покоління — слабші. Звідси складніші випадки, молодші пацієнти, агресивніші форми раку. ВЗ А чи говорите про медицину вдома? Віктор Тащук-молодший: Дуже часто, збираючись за сімейним столом, ми обговорюємо плани майбутніх операцій, радимося, як краще зберегти

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

22 липня 2016 року

Оперує Ілля Тащук

уражений хворобою орган, міркуємо, яку тактику лікування обрати. Завжди дуже корисними виявляються поради батька. Він запровадив багато новацій у цій лікарні. Зокрема першим у Чернівцях провів гастректомію, показав, як робити анастамози за Бондарем. Але, попри всі свої заслуги, батько завжди прислухається до нашої думки. Наприклад, остання наша сімейна дискусія точилася навколо випадку, коли і батьки, і син захворіли на рак. Понад 20 років тому тато вдало прооперував чоловіка, хворого на рак шлунка, через 10 років — його дружину (у неї діагностували рак молочної залози). А нещодавно це подружжя знову звернулося до батька з приводу хвороби їхнього сина — у нього виявили рак прямої кишки. Цього пацієнта оперуватиму я. Ми з батьком разом плануємо тактику лікування, покроково продумуємо

За операційним столом два Віктори Тащуки — батько й син

її. У зв’язку з низьким розташуванням пухлини навряд чи вдасться зробити пацієнту анастомоз зшиваючим апаратом. Наразі думаємо, як грамотніше провести оперативне втручання. ВЗ Нині в суспільстві мусується теза, що в медицину можна легко потрапити, лише якщо ти — з медичної династії, мовляв, кожен батько влаштовує свою дитину, а ті, хто не має родичів-лікарів, залишаються без освіти та роботи. Як ставитеся до такої думки? І чи бачите в майбутньому своїх дітей у медицині? Віктор Тащук-молодший: Наш батько завжди був суворим і вимогливим наставником. Пригадую, отримавши дипломи, в ейфорії прийшли до лікарні, а тато стримано і впевнено сказав: «Теоретично ви, звісно, щось знаєте, проте практично ви — нулі. Ставайте і вчіться».

Можу сказати не тільки як син, а і як батько: коли мій син обере той самий фах, що і я, буду лише радий вчити його. Переконався на власному досвіді: найкращі навичк и будь-якої професії здобуваєш лише тоді, коли «варишся» у цьому з дитинства. Мій син уже зараз залюбки переглядає разом зі мною журнали з онкології, іноді дивиться хід операції у відеозаписі — так само робив і я в юності. Вчити своїх дітей — батьківський обов’язок. Не бачу в цьому нічого поганого. Ілля Тащук: Тато завжди був вимогливим — незалежно від того, стояли біля нього в операційній ми чи інші інтерни. Але без вимог і наполегливої праці нічого не вийшло б. Те, що написано в підручниках, і те, що насправді відбувається за операційним столом, — різні речі. Не буває однакових операцій,

не буває так, аби оперативне втручання проходило чітко так, як описано в книжці. Кожна людина особлива. Трапляється чимало ускладнень під час операцій, які заздалегідь передбачити неможливо. Тому завжди перед тим, як зайти в операційну, ми обго ворюємо всі нюанси, прогнозуємо можливий перебіг втручання. Віктор Тащук-старший: Я знайшов себе в цій професії, мої сини продовжують справу мого життя. Хтозна, можливо, й онуки зацікавляться медициною. І не потрібно жодних грамот і похвал. Коли через багато років після лікування зустрічаєш на вулиці свого колишнього пацієнта і чуєш «дякую» — це те, заради чого ми прийшли в онкологію. Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ЕНН МАКНІЛЛ: БОРОТЬБА ІЗ БУДЬ-ЯКОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ МАЄ КЕРУВАТИСЯ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ Британська вчена Енн МакНілл широковідома своїми науковими дослідженнями поведінкових аспектів залежностей і методів боротьби з ними. Можливо, її сорокарічний досвід стане в пригоді й нашій країні, що потопає в тютюновому диму та досі не має власної державної стратегії, яка б допомагала людям зберегти своє здоров’я.

Енн МакНілл, професор наркології, заступник директора Національного центру з вивчення залежностей при Королівському коледжі Лондона

ВЗ Поясніть, для чого нам потрібні продукти зниженого ризику, якщо є протоколи нікотинозамісної терапії (НЗТ) і залежність можна лікувати медикаментозно? — У Великій Британії впроваджено всі можливі заходи по боротьбі з палінням, які тільки можна уявити, однак усе одно 20% населення палять. Більшість із цих людей — особи з нестабільною психікою та низькими доходами. Вони сформували поточну аудиторію курців. Я працюю у сфері боротьби з палінням упродовж сорока років та була свідком появи на ринку багатьох нікотинозамісних продуктів. Коли починала, існував лише нікотиновий пластир. Потім з’явилися нікотинові гумки, таблетки, назальний спрей, електронні цигарки тощо. І все, чого нам вдалося досягти своїми методами боротьби з палінням, — лише, на жаль, збільшити прірву між бідними та багатими. Тому я вважаю, що нам потрібно настільки багато різних методів, наскільки це можливо, аби допомогти різним людям відмовитися від цієї звички. Однак я ніколи не бачила іншого нікотинового продукту, який би так швидко став популярним, як електронні цигарки. У них є щось надзвичайно привабливе для курців. Наразі у Великій Британії — 2,8 млн користувачів електронних цигарок, популярність цих продуктів серед курців шалена. І не тому, що ми їх рекомендували. Це явище розвинулося самостійно. Завдяки великому арсеналу засобів від куріння (НЗТ, вареніклін, бупропіон, електронні цигарки, інноваційні продукти зниженого ризику) маємо більше можливостей допомогти курцю. Головне — менш шкідливий спосіб отримання нікотину. Нікотин як адиктивна речовина є подібним до кофеїну, тож, коли знайдено спосіб його вживання без суттєвої шкоди для здоров’я, чому б і ні? ВЗ Чи допоможе вживання продуктів зниженого ризику зрештою кинути палити? — Існує багато досліджень, які свідчать, що завд яки використанню продуктів зниженого ризику людина, ймовірно, зможе зовсім кинути

палити. Відоме дослідження Кокранівської групи (яке є «золотим стандартом» досліджень у цій сфері) доводить: порівняно з безнікотиновими плацебо-цигарками, електронні цигарки з нікотином допомагають відмовитися від паління. Дослідження нікотинових продуктів свідчать: для того щоб вони стали засобом повної відмови, їх потрібно застосовувати досить тривалий період — пропорційно стажу курця. Останні до слідження також уточнюють, що компенсувати потребу в палінні звичайної цигарки здатні лише нові моделі продуктів зниженого ризику. Вивчення нікотину є надзвичайно цікавим. Хоча він є тим, заради чого люди палять, він не є причиною захворюваності та смертності. Нікотин зумовлює залежність, але вона обумовлена тим, як цей нікотин отримується. Наприклад, не можна знайти людину, залежну від нікотинового пластиря, оскільки він забезпечує дуже повільну доставку нікотину. Тоді як традиційні цигарки є лідерами по швидкості доставки. Під час паління звичайної цигарки нікотин потрап ляє в мозок настільки швидко, що випереджає навіть ін’єкційні наркотики! Тому нікотин спричинює сильну залежність у тому випадку, коли він споживається шляхом паління звичайної цигарки. Інші форми отримання нікотину, зокрема й електронні цигарки, не зумовлюють сильної залежності, і врешті-решт їх користувач зможе від них відмовитися. Втішає й те, що електронні цигарки містять на 95% менше шкідливих речовин, аніж звичайні. ВЗ Зараз ви підтримуєте використання продуктів зниженого ризику як інструменту зменшення шкоди від паління, однак ВООЗ ставиться до цього скептично. Як ви вважаєте, чому? — Річ у тому, що ВООЗ — величезний конгломерат, який управляється країнами-учасниками з усього світу. Я вважаю однією із серйозних проблем міжнародні непорозуміння щодо методів зменшення шкоди. Одні країни забороняють продукти зниженого ризику, інші, такі як Велика Британія, ставляться до них ліберально. Я сподіваюсь, що ВООЗ зрештою візьме на себе просвітницьку функцію щодо нікотину. Звісно, я також хотіла б, аби всі люди відмовилися від нікотину, але розумію, що це неможливо. Я й надалі заохочуватиму людей відмовлятися від цигарок, однак якщо хтось не може цього зробити, то набагато краще, коли він використовуватиме один із менш шкідливих нікотинових пристроїв. Я сподіваюся, що ВООЗ розгляне хоча б одне із наших досліджень і визнає роль, яку мають відіграти ці продукти у зменшенні шкоди. ВЗ Але тим не менш ви маєте нагороду від ВООЗ — медаль за боротьбу з палінням?! — Кожного року ВООЗ нагороджує тих, хто робить внесок у боротьбу із цією згубною звичкою.

Я працювала у спільному із ВООЗ проекті: дос ліджувала, як ми можемо допомогти більшій кількості курців відмовитися від паління. Водночас ми працювали над проблемою законодавчої «зарегульованості» використання НЗТ та її недоступності. Ми намагалися пояснити різницю в ризиках між палінням цигарок і використанням НЗТ, посилити заборони для цигарок та зробити НЗТ доступнішою. Я навіть присвятила свою докторську дисертацію проблемі паління серед молоді. ВЗ Ви були одним із авторів дослідження, яке вивчало емоційні компоненти антитютюнової реклами. Розкажіть докладніше. — Ця робота була виконана університетами Бат і Ноттінгемським та Королівським коледжем Лондона. Нещодавно проведене в США дослідження показало, що емоційні рекламні кампанії виявилися ефективнішими, ніж нейтральні. Але до цього моменту в жодному дослідженні не аналізували ролі емоційного контенту в телевізійній рекламі у зменшенні поширеності куріння. Не секрет, що досі більшість соціальних рекламних кампаній побудовані на ефекті залякування, тобто на негативних емоціях. Ми ж отримали несподіваний результат: виявляється, позитивні емоції чинять такий самий вплив на психіку курця, як і негативні. Мова йде про те, що формулювання змісту реклами має давати людині чіткі переваги (безумовно, позитивні) у випадку відмови від згубної звички, а не пород жувати в неї страх, приміром, захворіти на рак. Ефективність у боротьбі проти тютюну має бути задумана як віра індивідуума в те, що запропонована стратегія працює. Загалом 94% позитивних емоційних кампаній, згідно з нашими даними, мають поєднуватися лише із 3% негативних емоційних штрихів від реклами. Цілком можливо, що це поєднання негативного та позитивного змісту є ключовим для ефективності кампанії в цілому. ВЗ Чи є категорія людей, для яких достатньо лише психологічної допомоги у відмові від куріння? — Якщо обирати лише психологічний метод, то це, звісно, підвищує шанси на успіх відмови від куріння, однак несуттєво. Набагато ефективніша комбінована терапія. Хоча є люди, які відмовляються від фармакологічної терапії та отримують лише поведінкову (психологічну) підтримку. Але їх відсоток дуже низький. Більшість людей, які звертаються до мережі служб із допомоги у відмові від паління (Stop Smoking Services,) навпаки, погоджуються на отримання лише фармакологічної підтримки без поведінкової. Проблема в тому, що не кожен курець, який хоче кинути, зможе знайти час, аби регулярно (кожного тижня впродовж 2,5 місяців) приходити на психологічну корек-

цію. Але поєднання фармакологічної терапії та поведінкової підтримки є своєрідним «золотим стандартом» надання допомоги у відмові від куріння, і ми його всіляко пропагуємо. У поведінковій підтримці застосовується низка технік, які мають доказову базу. Акупунктуру, гіпноз та інші подібні методики ми не рекомендуємо. ВЗ Наскільки важливо позбавлятися від залежності саме в спеціалізованому центрі? — Останні дослідження, проведені у Великій Британії, свідчать: якщо просто купувати безрецептурну НЗТ (без отримання жодної спеціалізованої допомоги), це матиме мінімальний успіх. Більше того, люди часто отримують НЗТ і паралельно продовжують палити. Це також зменшує шанси позбутися залежності. З 1998 року уряд Британії створив мережу Stop Smoking Services по всій країні, щоб надавати безкоштовну підтримку курцям. На жаль, останніми роками ця служба була переведена під нагляд місцевих органів влади, що призвело до плутанини у фінансуванні та складнощів їх функціонування. Однак ми віримо, що найефективніші служби виживуть. Адже боротьба із будь-якою залежністю має керуватися на державному рівні. ВЗ Які приклади слабкої державної стратегії ви можете навести? — Прикладом може бути Франція — ми детально вивчали ситуацію із залежністю від паління в цій країні. Парадоксально, але після тривалого зниження поширеності цієї згубної звички, у період 2005-2010 років спостерігалося значне збільшення кількості курців. Це рідкісне явище для країн, що перебувають у «зрілій» стадії епідемії куріння. На противагу цьому, поширеність тютюнопаління у Великій Британії в ті самі роки продовжувала знижуватися. Щоб проаналізувати ситуацію, ми порівняли всі джерела даних про паління в обох країнах. Аналіз виявив дві причини. Першою була відсутність у Франції достатнього зростання цін на тютюн у зазначений період, а другою — значно вищі затрати на виробництво цигарок, аніж на боротьбу із палінням. Це і є прикладом слабкої стратегії боротьби із залежністю на державному рівні. До речі, тільки у 2014 році уряд Франції прийняв новий план боротьби із палінням, який має змінити нинішню невтішну тенденцію. ВЗ Чи вивчаєте ви інші види залежностей, окрім тютюнової? — Так, у Королівському коледжі Лондона, де я зараз працюю, є департамент з вивчення залежностей. Великою часткою моєї мотивації працювати там стало бажання допомагати людям з різними видами залежностей, оскільки вони дуже часто поєднуються. Наприклад, серед людей з алкогольною залежністю фіксують 80% курців. Наркотична залежність також супровод жується курінням. Наразі ми спостерігаємо людей, залежних від опіатів. Лікуємо їх від паління та прослідковуємо взаємозв’язок між обома залежностями. Ми знаємо, що зв’язок є, але ще не готові оприлюднити результати дослідження. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

22 липня 2016 року

ТАЗОВИЙ БІЛЬ:

ЗНАЙТИ ПРИЧИНУ І ЗНЕШКОДИТИ

Статистичні дані ВООЗ свідчать: біль у ділянці таза щорічно змушує звертатися до лікаря понад 60% жінок і 16% чоловіків. Хронічний тазовий біль (ХТБ) належить до міждисциплінарних проблем. Як правило, пацієнт із ХТБ отримує консультації в гінеколога, проктолога, уролога, психіатра і, незважаючи на це, нерідко залишається наодинці зі своїм болем.

станнім часом у зарубіжній літературі замість терміну «синдром хронічного тазового болю» використовують «синдром хронічного промежинно-тазового болю та дисфункції». Згідно з визначенням Міжнародного товариства з континенції — контролю сечовипускання (International Continence Society), синдром ХТБ — це наявність постійного або періодичного болю в ділянці таза, що супроводжується симптомами дисфункції нижнього відділу сечового тракту, статевої та кишкової дисфункції за відсутності підтвердження інфекційного захворювання або іншої верифікованої патології. Механізми виникнення тазового болю різноманітні, багато з них мало вивчені. Час демонструє справедливість висловлювання А. В. Болотова про те, що кількість причин тазового болю можна порівняти з кількістю причин головного болю. Показові дані Національного інституту здоров’я США, згідно з якими ХТБ є причиною майже 40% лапароскопічних операцій на органах малого таза, однак лише в 30% випадків вдається виявити інфекційно-запальний або інший вісцеральний чинник болю.

Як розпізнати ХТБ? Біль є «тазовим», якщо він локалізується нижче пупка, у нижній частині спини та крижах, у промежині, ділянці зовнішніх статевих органів, піхви, прямої кишки, з можливою іррадіацією по передньовнутрішній поверхні стегон. Зазвичай пацієнти не можуть вказати точну локалізацію болю та відокремити епіцентр болю від зони іррадіації. Згідно з рекомендаціями керівництва Європейської асоціації урологів 2009 року, термін «хронічний тазовий біль» правомірний у тому випадку, коли рецидивуючий або постійний больовий синдром турбує пацієнта не менше 6 місяців. Для верифікації генезу ХТБ, як і будьякого іншого захворювання, велике значення має грамотно зібраний анамнез: історія захворювання, сімейний і соціальний анамнез, детальні відомості про супутню патологію. Стандартне обстеження пацієнтів із ХТБ включає такі лабораторні та інструментальні методи:  лабораторне дослідження (зокрема на герпетичну інфекцію);  УЗД органів малого таза;  рентгенологічне дослідження попереково-крижового відділу хребта та кісток таза;  денситометрію д ля вик лючення остеопорозу;  рентгенологічне (іригоскопію) або ендоскопічне (ректороманоскопію, колоно

скопію, цистоскопію) дослідження травного тракту і сечового міхура;  лапароскопію. У пацієнтів із болем у куприковій ділянці, промежині, статевих органах часто завдяки стандартному лабораторно-інструментальному дослідженню не вдається встановити генез больового синдрому. У таких ситуаціях необхідна консультація невролога.

Нейрогенний тазовий біль За даними D. Hough, W. Pawlina, R. Roberts, одним з важливих чинників, на який не зважають вузькі спеціалісти, є нейрогенна причина тазового болю, а саме невралгія статевого нерва. Згідно зі статистичними даними, компресія статевого нерва в чоловіків і жінок спостерігається у співвідношенні 1:3. Статевий нерв виходить із порожнини таза, оскільки становить каудальний відділ крижового сплетення. Він забезпечує іннервацію м’яза — підіймача відхідника та куприкового м’яза, м’яза — замикача відхідника, поперечного м’яза промежини, цибулинно-печеристих м’язів, а також передньої частини відхідника, задньої стінки калитки або великих соромітних губ, шкіри статевого члена або клітора, сечовипускального каналу та його сфінктера. Компресія статевого нерва може розвинутися як через вплив напруженого грушоподібного м’яза, так і внаслідок здавлення його між крижово-остистою і крижово-горбистою зв’язками. Також нерв може бути ушкоджений під час пологів, травми малого таза та злоякісними новоутвореннями. Типовою локалізацією болю, пов’язаного з ураженням статевого нерва, вважається ділянка прямої кишки, відхідника, сечівника, промежини та зовнішніх статевих органів. Характерним симптомом є посилення болю з одного боку в положенні сидячи, під час випорожнення або статевого акту. Як правило, у положенні лежачи біль зменшується. Також можуть спостерігатися легкі сфінктерні розлади. Скарги хворих можна розцінити як прояви захворювань нижніх сечових шляхів, і без детального неврологічного огляду патологія

статевого нерва тривалий час може залишатися недіагностованою. Найбільш раннім і, найчастіше, єдиним неврологічним симптомом ураження статевого нерва є порушення чутливості в зоні його іннервації. У діагностиці компресії статевого нерва окрім електронейроміографії (ЕНМГ) може допомогти трансвагінальне УЗД з оцінкою кровотоку в a. pudenda і v. pudenda, оскільки в разі компресії нерва ці судини також здавлюються, що проявляється зниженням швидкості кровотоку на боці ураження. Для виключення онкопатології як причини нейропатії необхідне проведення магнітнорезонансної томографії органів малого таза.

М’язові порушення Ще однією причиною тазового болю може бути ураження м’язово-зв’язкового апарату таза. У 30% пацієнтів із ХТБ у клініках, що спеціалізуються на лікуванні больового синд рому, був діагностований міофасціальний синдром (МФС). Переважно він реєструється в жіночій популяції, наприклад, у дослідженні W. Smith 80% пацієнтів становили жінки. Для тривалого МФС типова поява характерних тригерних точок і відповідних відображених больових патернів. Як правило, болісний спазм й активні тригери виявляються в м’язі — підіймачі відхідника і в грушоподібному м’язі. Часто спостерігається взаємопов’язаність МФС з тривогою і депресією: можливе як провокування тривогою МФС, так і посилення вже існуючого МФС емоційними порушеннями. ВАЖЛИВО! Значна поширеність МФС тазового дна обумовлює необхідність обов’язкового інтравагінального пальпаторного дослідження м’язів тазового дна в кожної жінки, що страждає на тазовий біль нез’ясованого генезу.

Ефективне лікування синдрому ХТБ Це не просте завдання. З урахуванням багатофакторного патогенезу ХТБ і результатів проведених у цій галузі досліджень рекомен-

ХТБ Є ПРИЧИНОЮ МАЙЖЕ 40% ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ОРГАНАХ МАЛОГО ТАЗА, ОДНАК ЛИШЕ В 30% ВИПАДКІВ ВДАЄТЬСЯ ВИЯВИТИ ІНФЕКЦІЙНО-ЗАПАЛЬНИЙ АБО ІНШИЙ ВІСЦЕРАЛЬНИЙ ЧИННИК БОЛЮ

довано комплексний лікувальний підхід, що включає такі основні ланки:  усунення хронічного болю (антидепресанти, антиконвульсанти);  психологічну корекцію;  лікування невропатії, МФС малого таза (вітаміни групи В, міорелаксанти);  корекцію патобіомеханічних порушень таза (мануальна терапія, лікувальна гімнастика). Відомо, що вплив ХТБ на психічну сферу пацієнта можна порівняти з впливом інфаркту міокарда, нестабільної стенокардії, виразкового коліту і навіть зубного та вушного болю. Низка авторів зазначає: майже у 20% пацієнтів цієї групи в анамнезі були суїцидальні спроби або наміри, що ще раз підтверджує медико-соціальну значущість патології. Тому консультація психолога зайвою не буде. Медикаментозне лікування нейропатії статевого нерва передбачає застосування антиконвульсантів (прегабаліну). У складі комбінованої терапії слід використовувати вітаміни групи В у високих дозах (В1, В 6 , B12). Вітамін B1 унаслідок процесів фосфорилювання перетворюється на кокарбоксилазу — кофермент багатьох ферментних реакцій, бере активну участь у процесах проведення нервового збудження в синапсах. Вітамін B 6 у фосфорильованій формі є коферментом метаболізму амінокислот (декарбоксилювання, переамінування тощо), бере участь у біосинтезі багатьох нейромедіаторів (дофаміну, норадреналіну, адреналіну, гістаміну, γ-аміномасляної кислоти). Вітамін В12 є природною органічною сполукою, до складу якої входить атом кобальту. Він необхідний для нормального кровотворення та дозрівання еритроцитів; бере участь у перенесенні метильних груп, синтезі нуклеїнових кислот, білків, вуглеводів, ліпідів; має виражену ліпотропну дію і підвищує споживання кисню при хронічній і гострій гіпоксії; ефективно підсилює імунітет. Різноманітні фізіологічні функції вітаміну В12 дають підстави рекомендувати його при порушеннях функцій кровотворних органів, розладах обмінних процесів, неврологічних захворюваннях. Його застосування при тунельних синдромах сприяє не тільки ремієлінізації, а й зниженню інтенсивності больового синдрому. При застосуванні комбінації вітамінів групи В клінічно значущо знижується активність ноцицептивних нейронів ЦНС, що сприяє антиноцицептивній дії. У низці клінічних досліджень доведено потенційовану дію на антиноцицептивний ефект НПЗЗ високих доз вітамінів групи В при інтенсивному нейропатичному болю. У разі верифікації МФС для розслаблення м’язів використовують вагінальні супозиторії з діазепамом, ін’єкції локальних анестетиків з глюкокортикоїдами в тригерні точки. За умови досягнення позитивного ефекту вводиться ботулінічний токсин під контролем ЕНМГ. Для розслаблення м’язів тазового дна пацієнтам з МФС рекомендують виконання лікувальних вправ. Пропонується виконувати скорочення м’язів промежини протягом 7-8 с із затримкою дихання на вдиху і подальшим їх розслабленням протягом 7-8 с із затримкою дихання на вдиху. Вправи виконуються серіями по 10 повторень 5-6 разів протягом дня в положенні сидячи або лежачи. Щоденні заняття лікувальною фізкультурою, володіння аутогенним тренуванням з умінням розслабляти м’язи — необхідні умови ефективного лікування ХТБ, пов’язаного з МФС. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, за матеріалами rmj.ru

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

НЕВРОЛОГІЯ М. Г. ПОЛУЭКТОВ ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ РАССТРОЙСТВ СНА ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 256

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ А. Г. РАХМАНОВА ХРОНИЧЕСКИЙ ВИРУСНЫЙ ГЕПАТИТ С И ЦИРРОЗ ПЕЧЕНИ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 380

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

ОТОЛАРИНГОЛОГІЯ А. В. ШАХОВ ХРОНИЧЕСКИЙ РИНОСИНУСИТ ВИДАВНИЦТВО: НГМА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 40

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

КАРДІОЛОГІЯ О. Ф. МИСЮРА И ДР. КАРДИОЛОГИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 271

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

В основу цієї книги покладено 3-ю версію Міжнародної класифікації розладів сну (2014 р.). Нарівні з перекладом основних клінічних характеристик розладів сну та критеріїв їх діагностики згідно із цією класифікацією представлені методи лікування порушень сну та неспання, засновані на сучасних уявленнях про вплив лікарських і немедикаментозних засобів на сон людини. Видання стане в пригоді практикуючим неврологам, студентам вищих медичних навчальних закладів, а також лікарям функціональної медицини.

У посібнику представлені результати багаторічної праці авторів з проблем вірусних гепатитів, переважно прогресуючих хронічних і тяжких форм, з урахуванням оригінальних досліджень епідеміологів-інфекціоністів, хірургів, патоморфологів і біохіміків. З нових позицій висвітлено найважливіші напрямки лабораторної діагностики та моніторингу противірусної терапії хронічного гепатиту різного ступеня активності, а також його циротичної стадії та гепатоцелюлярної карциноми. Наведено оригінальні методи прогнозу, лікування та профілактики ускладнень портальної гіпертензії у хворих із циротичною стадією захворювання шляхом вдосконалення хірургічної тактики і комплексного застосування сучасних ендоскопічних і ендоваскулярних технологій. Обговорюються підходи фармакотерапії вірусних гепатитів у поєднанні з ВІЛ-інфекцією. Книга буде цікавою широкому колу спеціалістів: лікарям загальної практики-сімейної медицини, терапевтам, інфекціоністам, гастроентерологам, лікарям-лаборантам, хірургам, реаніматологам.

Представлені дані про етіологію, патогенез, класифікацію різних форм хронічного синуситу. Наведено огляд сучасних методів діагностики та лікування. Обговорюється консервативна терапія синуситів з урахуванням особливостей мікрофлори. При цьому висвітлені не тільки стандартні хірургічні підходи, а й деякі базові та прикладні питання функціональної ендоскопічної риносинусохірургії. Посібник призначений студентам, які навчаються за професійною освітньою програмою «Лікувальна справа» та спеціалістам-отоларингологам.

У монографії детально викладено методологічні засади та практичні рекомендації щодо реабілітації пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, операції на серці і коронарних судинах. Розкрито технологічний процес проведення реабілітації відповідно до клінічних рекомендацій та вимог керівних документів, з акцентом на другому етапі реабілітації в триетапній моделі. Книга буде цікавою кардіологам, терапевтам і реабілітологам, а також може бути корисною студентам старших курсів медичних вишів.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ МОЗ УКРАЇНИ»

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС ДО АСПІРАНТУРИ З ВІДРИВОМ ВІД ВИРОБНИЦТВА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ:  14.01.03 «Хірургія» — 1 місце;  14.01.21 «Травматологія та ортопедія» — 1 місце. Термін прийняття документів — 1 місяць із дня опублікування. ДОКУМЕНТИ НАДСИЛАТИ ЗА АДРЕСОЮ: 02166, м. Київ, вул. Братиславська, 3, ДЗ «УНПЦ» ЕМД та МК МОЗ України», вченому секретарю. Тел.: (044) 518-57-08.

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510310 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю