Ваше здоров'я № 33-34 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

№33-34 (1473-1474) 27.08.2018

ЧИТАЙТЕ ЕЛЕКТРОННУ ВЕРСІЮ ГАЗЕТИ НА НАШОМУ САЙТІ WWW.VZ.KIEV.UA

ЗА ЧИЙ КОШТ ЛІКУВАТИ ХВОРИХ НА ДІАБЕТ? Головна причина страждань хворих на цукровий діабет — загальнодержавне недбальство. Формуючи державний бюджет на 2018 рік, ані МОЗ, ані Мінфін, ані депутати Верховної Ради не визначили правил розподілу коштів, закладених для придбання інсуліну. Хоча всі без винятку області заздалегідь передали точні підрахунки потреби в лікарських препаратах, спираючись на дані державного електронного реєстСТОР. ру хворих на діабет.

ОПЛАТА ПРАЦІ ПО-НОВОМУ:

ХАОС НЕМИНУЧИЙ?

ВАЛЕНТИН ПІОНТКОВСЬКИЙ: Я НЕ ПРАГНУ ЗА КОРДОН, Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ Хірургічне відділення — середовище конкурентів. І тут усе просто: заходиш в операційну і показуєш, на що здатен. Можна багато розповідати про те, який ти спеціаліст, читати лекції — тебе або визнають, або ні. Авторитет можна СТОР. завоювати лише ділом.

НОВИНИ МОЗ ПРОПОНУЄ УДОСКОНАЛИТИ ЩЕ НЕ СТВОРЕНУ ЦЕНТРАЛІЗОВАНУ ЗАКУПІВЕЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОГРАМА «ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ» ЗНОВУ ЗАЛИШИЛАСЯ БЕЗ ФІНАНСУВАННЯ ОПЛАТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ МЕДЗАКЛАДІВ — ОБОВ’ЯЗОК МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ДЛЯ ДОНБАСУ СТВОРЯТЬ ОКРЕМУ СТРАТЕГІЮ РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ

2-5 СТОР.

Із впровадженням нового механізму фінансування на первинці деякі лікарі вже очікують обіцяних підвищень заробітної плати, сподіваючись, що керівник неодмінно позолотить руку, котра підписала багато декларацій з пацієнтами. Чи справді кошти розподілятимуть за принципом: «Той воду носить, той файно просить, а той ледащо»? І чи узаконений такий метод оплати праці? СТОР.

СПЕЦПРОЕКТ: МРІЇ ТА РЕАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

12 СТОР.

НОВИНИ ПОЗИЦІЯ

ПРА ВК И ДО ЗМІН

МОЗ ПРОПОНУЄ УДОСКОНАЛИТИ ЩЕ НЕ СТВОРЕНУ ЦЕНТРАЛІЗОВАНУ ЗАКУПІВЕЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ

Геннадій ЗУБКО: «Впровадження медреформи неможливе без розвитку інфраструктури»

іністерство охорони здоров’я 17 серпня винесло на громадське обговорення проект Розпорядження КМУ «Про внесення змін до розпорядження КМУ від 23.08.2017 р. № 582-р», яким пропонується внести зміни до Концепції реформування механізмів публічних закупівель лікарських засобів і медичних виробів. Проектом нової редакції Концепції передбачається впровадження низки ініціатив, а саме:  розширення державної програми «Доступні ліки» шляхом внесення змін до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів;  включення вартості окремих ліків, медичних виробів, допоміжних засобів у вартість послуги, що компенсуватиметься Національною службою здоров’я України;  створення організації, яка здійснюватиме публічні закупівлі ліків та медичних виробів. Як зазначається в документі, прийняття проекту дасть змогу:  купувати економічно доцільні, безпечні, якісні й ефективні лікарські засоби та медичні вироби, допоміжні засоби й інші товари медичного призначення для населення;  оптимізувати закупівельний цикл відповідно до найкращих міжнародних практик і процедур;  професіоналізувати публічні закупівлі лікарських засобів і медичних виробів, допоміжних засобів й інших товарів медичного призначення. Відповідно до Концепції, затвердженої минулого року, перед-

а словами Віце-прем’єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадія Зубка, 65% людей, які помирають в Україні від серцево-судинних захворювань, можна було б врятувати за умови надання вчасної консультації або першої допомоги. Саме тому реформа первинної ланки медицини в сільській місцевості покликана забезпечити територіальну доступність медичних закладів і профілактику на місцях трьох небезпечних нозологій, які є найкритичнішими для українців, — цукрового діабету, серцево-судинних захворювань і астми. «Реформа первинки в сільській місцевості показує в першу чергу нові підходи до забезпечення якісною медициною. Можна відремонтувати старі амбулаторії, збудовані ще у 1953 році, але це не той стандарт, який ми бачимо в країнах Європи. Якщо порахувати перелік обладнання, необхідного для забезпечення однієї амбулаторії, то вийде 800-900 тис. грн. Коли ж говорити про реабілітацію хворих — це мільйони й мільярди. Тому сьогодні держава дала поштовх проведенню реформи медицини на селі: забезпечила коштами, новими стандартами та показала, якою має бути спроможна мережа первинної медицини», — наголосив урядовець. Геннадій Зубко також повідомив, що створення мережі було опрацьоване з обласними державними адміністраціями та затверджене МОЗ. Вона нараховуватиме 5107 амбулаторій.

бачено створення централізованої закупівельної організації, що утворюється за рішенням МОЗ й перебуває у його підпорядкуванні. У проекті документа детально висвітлено напрями діяльності нової організації. Зокрема, вона має розробити етичний кодекс, який регулюватиме питання щодо конфлікту інтересів та встановлюватиме відповідальність під час підготовки тендерної документації й здійснення публічних закупівель. У своїй діяльності організація планує використовувати такі інструменти та можливості:  уніфікацію і забезпечення прозорості під час формування пакета тендерної документації;  запровадження спрощеної процедури ввізного контролю якості при імпорті лікарських засобів;  забезпеченн я з ді йс ненн я державних закупівель шляхом отримання банківських гарантій, закупівлі валюти і зберігання на рахунках організації коштів в іноземній валюті в разі потреби здійснення попередньої оплати, інші гнучкі та доцільні економічні інструменти;  формування й імплементацію нових механізмів та інструментів здійснення ефективних закупівель, зокрема шляхом групового контрактування, проведення роботи з ринками, прямих переговорів з виробниками або їх уповноваженими представниками, використання міжнародних торговельних майданчиків;  використання механізмів рамкових угод та інструментів елект-

ронних публічних закупівель.Діяльність організації підлягатиме щорічному аудиту із залученням незалежної аудиторської компанії. Результати проведеного аудиту оприлюднюватимуть у відкритому доступі. Крім того, планується створення Наглядової ради, що складатиметься з представників центральних органів виконавчої влади і міжнародних та громадських організацій. До повноважень ради належатиме контроль за діяльністю організації відповідно до річної звітності. Керівник організації обиратиметься на конкурсній основі з подальшим укладанням контракту. Результатом роботи організації, враховуючи міжнародний досвід, має стати ефективна закупівля економічно доцільних і безпечних, якісних лікарських засобів, медичних виробів, інших допоміжних засобів для пацієнтів. Як і раніше, проект документа не передбачає фінансування з державного бюджету України. Матеріальне забезпечення Концепції у 2018-2019 роках здійснюватиметься винятково за рахунок благодійних внесків та інших джерел, не заборонених законом. Концепція охоплює період до 31 грудня 2021 року. Для забезпечення успіху її реалізації пропонується додатково залучити технічну допомогу міжнародних організацій з подальшим переходом на самоокупність. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ІНД ИВІД УА ЛЬНИЙ ПІД ХІД

ДЛЯ ДОНБАСУ СТВОРЯТЬ ОКРЕМУ СТРАТЕГІЮ РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ

пеціальна робоча група МОЗ вирішуватиме проблеми охорони здоров’я населення східних областей. «Луганська й Донецька області мають унікальні потреби, бо триває війна. Разом з головними лікарями ми ухвалили рішення про створення робочої групи, щоб Міністерство та представники двох областей могли разом подолати проблеми», — заявила в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун на прес-конференції у Сєвєродонецьку. Серед основних проблем — недостатній рівень оснащення комп’ютерною технікою, відсутність інтернету, брак кадрів, а також питання, пов’язані з навчанням студентів у вищих медичних навчальних закладах. Під час розроблення дорожньої карти для медичної допомоги на Донбасі буде врахо-

вано, що більшість закладів високоспеціалізованої медицини залишилася на тимчасово окупованих територіях. На території області нині перебуває мільйон осіб, 300 тис. з них — переселенці. Це створює велике навантаження на лікарів, які працюють у населених пунктах уздовж лінії розмежування. Тільки в Станиці Луганській на лікаря замість 2 тис. пацієнтів — черга із 6-8 тис. охочих підписати декларації. Незважаючи на це, попри воєнні дії, на Луганщині відбуваються позитивні зрушення у реформуванні медицини. Оскільки в регіоні катастрофічно не вистачає медиків (укомплектованість лікарями в медустановах становить 57%), медичну допомогу жителям Луганщини надаватимуть військові лікарі. Зокрема, питання співпраці з

військовими госпіталями очільник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз уже обговорив із директором військово-медичного департаменту Міністерства оборони України. Ініціативу також підтримали у штабі Об’єднаних сил АТО. За словами Ю. Гарбуза, договір про співпрацю з військовими у сфері надання медичних послуг буде підписано найближчим часом. Крім того, штаб АТО повідомив про готовність виділяти гелікоптери для транспортування хворих дітей у разі потреби в наданні їм екстреної медичної допомоги. За матеріалами газети «Урядовий кур’єр» та офіційного веб-сайту Луганської обласної військовоцивільної адміністрації

За матеріалами «Урядово порталу»

Оплата комунальних послуг медзакладів — обов’язок місцевих бюджетів

іністерство охорони здоров’я інформує, що місцева влада почала відмовлятися оплачувати комунальні послуги тих лікувальних закладів, які отримали перші виплати від Національної служби охорони здоров’я України. «За вимогами Бюджетного кодексу видатки за комунальні послуги комунального медзак ладу сплачуються з місцевих бюджетів, у тому числі, якщо він є комунальним некомерційним підприємством», — повідомила в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Зокрема, міськрада Коломиї спільно з ГУ Державної казначейської служби в Івано-Франківській області вирішила не сплачувати за комунальні послуги КНП КМР «Коломийський міський центр медико-санітарної допомоги», який у липні отримав першу виплату від НСЗУ у понад 2 млн грн. За матеріалами офіційної сторінки Уляни Супрун у Facebook

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

27 серпня 2018 року

ОБГОВОРЕННЯ

ЧИНОВНИЦ ЬК А БА ЙД У Ж ІСТ Ь

ПРОГРАМА «ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ» ЗНОВУ ЗАЛИШИЛАСЯ БЕЗ ФІНАНСУВАННЯ

Міністерство пропонує дозволити медзакладам закуповувати препарати, виготовлені в аптеках

ромадська організація «Національний рух «За трансплантацію» звернулася до Прем’єрміністра України Володимира Гройсмана з вимогою терміново профінансувати програму «Лікування громадян України за кордоном», оскільки кошти на лікування хворих закінчилися. Про виділення додаткових МОЗ вчасно не потурбувалося, тому 64 пацієнти, відлік життя яких іде на години, стоять у черзі на лікування. За словами речника МОЗ Олександра Ябчанки, у 2018 році на програму лікування за кордоном було виділено 389 млн грн, за які проліковано 141 людину. Коли вони закінчилися, виявилося, що потреба у дофінансуванні становить 290 млн грн. За словами Голови громадської організації Юрія Андреєва, про це профільне Міністерство попереджали ще взимку, оскільки від початку бюджет програми було скорочено на 302,3 млн грн. Зокрема, потреба в межах програми на 2018 рік становила 692,3 млн грн, а затвердили — майже вдвічі менше. Передбачаючи дефіцит, 14 лютого народний депутат Валерій Дубіль зареєстрував у Парламенті проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (щодо фінансового забезпечення бюджетної

іністерство охорони здоров’я 16 серпня винесло на громадське обговорення проект Постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. №333». Документом пропонується дозволити медзакладам, котрі фінансуються з державного або місцевих бюджетів, купувати лікарські препарати, що виготовляються в аптеках за рецептами лікарів. Як повідомляється в проекті, необхідність внесення змін зумовлена неоднозначним тлумаченням керівництвом на місцях норми щодо можливості одночасно здійснювати процедури закупівлі лікарських засобів, включених та не включених до Національного переліку. «Така ситуація зумовлює затримки в закупівлі лікарських засобів, необхідних пацієнтам для здійснення терапії, у тому числі в життєво важливих ситуаціях», — говориться в документі. Крім того, у проекті зазначається: Постанова КМУ від 25.03.2009 р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» передбачає можливість здійснення закупівель за бюджетні кошти лише зареєстрованих в Україні препаратів. Натомість лікарські засоби, що виготовляються в умовах аптеки за рецептами лікарів та на замовлення лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування діючих і допоміжних речовин, не можуть бути придбані закладами охорони здоров’я. Це зумовлено тим, що такі препарати згідно із Законом «Про лікарські засоби» не підлягають державній реєстрації в Україні. «Така ситуація на практиці зумовила обмеження доступу населення до екстемпоральних лікарських засобів, про що МОЗ України отримує повідомлення з регіонів», — пояснюється в документі. Саме тому проектом передбачається, що:  заклади і установи охорони здоров’я, котрі повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, закуповують лікарські засоби, включені до Національного переліку, у повному обсязі визначеної потреби;  заклади і установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, мають можливість здійснювати закупівлі лікарських засобів, які не включені до Національного переліку (за принципом максимальної економії й ефективності із застосуванням галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я);  заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, мають можливість закуповувати екстемпоральні препарати. Крім того, документом пропонується подовжити термін, протягом якого дія Постанови КМУ від 25.03.2009 р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» не поширюватиметься на пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну, до 1 січня 2020 року.

програми на 2018 рік Міністерства охорони здоров’я України за КПКВК 2301360 «Лікування громадян України за кордоном»). Документом передбачається виділення додаткових коштів на дофінансування програми у сумі 302,3 млн грн. Проте майже півроку проект лежить мертвим вантажем «на ознайомленні», і тепер прийняти його теж не зможуть: депутати на канікулах. За словами Юрія Андреєва, така ситуація повторюється другий рік поспіль. «Тому сотні людей знову опинилися у так званій черзі смерті на лікування за кордоном. І для тих, хто потребує пересадки кісткового мозку, — це пастка. Адже трансплантацію треба провести протягом місяця-двох, а ці пацієнти мають чекати мінімум півроку», — говорить він. Олександр Ябчанка стверджує, що МОЗ зверталося і в Міністерство фінансів, і до народних депутатів, але результату досі немає. Натомість Юрій Андреєв переконує: «Міністерство охорони здоров’я буквально кілька тижнів тому лише подало запит на збільшення фінансування. При тому, що кошти закінчилися щонайменше як 1,5 місяця тому». Одним зі способів вирішення проблеми, на думку Голови громадської організації, є вилучення коштів із пілотного проекту з

трансплантації, який не працює: «Кошти на нього виділені. Вони лежать. І їх швидше за все наприкінці року повернуть у бюджет. Як сталося минулого року з коштами програми лікування за кордоном — тоді повернули понад 20 млн грн. І це при тому, що 70 пацієнтів на той час стояли в черзі». Своєю чергою речник Міністерства повідомив: кошти пілотного проекту освоюються. Вони будуть витрачені на закупівлю обладнання для фіксації смерті головного мозку й обладнання, яке уможливить трансплантацію кісткового з технічного боку. Крім використання коштів, виділених на реалізацію пілотного проекту з розвитку трансплантації, громадська організація пропонує Прем’єр-міністру й інші варіанти: виділити кошти з резервного фонду держбюджету або перерозподілити їх між іншими програмами МОЗ. «Ми звертаємося до Прем’єрміністра Гройсмана і просимо особисто втрутитися в ситуацію, прийняти державницьке рішення, знайти кошти та відправити всіх важкохворих із державної черги на таке необхідне лікування за кордон», — закликав Юрій Андреєв. За матеріалами ІА «УНІАН» та «Громадське радіо»

ПРО ФІЛ А К Т ИК А

ВАКЦИНАЦІЮ ВІД ГРИПУ РЕКОМЕНДОВАНО РОЗПОЧАТИ У ВЕРЕСНІ

сесвітня організація охорони здоров’я на підставі загальних результатів вивчення циркулюючих штамів вірусів грипу рекомендувала виробникам, які виготовлятимуть вакцину для жителів Північної півкулі в епідемічному сезоні 2018-2019 років, включити до її складу такі штами вірусів:  вірус, подібний до A/Michigan/45/2015 (H1N1)pdm09;  вірус, подібний до B/Colorado/06/2017;

вірус, подібний до A/Singapore/ INFIMH-16-0019/2016 (H3N2). Своєю чергою ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» повідомляє: через погіршення соціально-економічного становища та низькі показники охоплення вакцинацією, можна очікувати збільшення кількості захворілих у прийдешній епідперіод. Задля уникнення ускладнень від хвороби та можливих летальних випадків Центр громадського здоров’я ре-

комендує проводити вакцинацію проти грипу у вересні-жовтні, особливо особам із груп медичного, епідемічного та професійного ризику: медичним працівникам, вагітним, дітям віком до 5 років, особам віком понад 65 років та особам із хронічними захворюваннями. За матеріалами офіційного веб-сайту ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«ПЕРЕКОНАНИЙ, ІНШОГО ШЛЯХУ, НІЖ ЗАПРОВАДЖУВАТИ СТРАХОВУ МЕДИЦИНУ, МИ НЕ МАЄМО. В ІНШОМУ ВИПАДКУ ДЕРЖАВА ПРОСТО НЕ ЗМОЖЕ ПОКРИТИ ВАРТІСТЬ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ НА ВТОРИННОМУ ТА ТРЕТИННОМУ РІВНЯХ, І ПАЦІЄНТАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ЛЕВОВУ ЇХ ЧАСТКУ ОПЛАЧУВАТИ З ВЛАСНОЇ КИШЕНІ», — СТВЕРДЖУЄ НАРДЕП КОСТЯНТИН ЯРИНІЧ. За матеріалами онлайн-видання «Україна-центр»

За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

НОВИНИ К Р О К З А К Р О КО М

ОБІЦ ЯНК А

ЗА ДВА МІСЯЦІ В УКРАЇНІ ВІДКРИЮТЬ 9 КАРДІОЦЕНТРІВ

рамках Державної програми розвитку мережі реперфузій них центрів з лікування гост рого інфаркту міокарда в Україні вже відкрили 3 кардіоцентри — у Чернігові, Запоріжжі та Коломиї. До жовтня мають запрацювати ще 9. «Зволікання з відкриттям кардіо центрів пов’язане із затягуванням ремонтних робіт у закладах охоро ни здоров’я», — пояснюють у МОЗ. Крім того, у відомстві зазнача ють: за кошти держбюджету 2018 року будуть закуплені 14 ангіо графів. «У більшості регіонів уже завершені тендерні процедури на закупівлю обладнання та розпо чато ремонти в більшості закладів охорони здоров’я, куди передба

чається встановити обладнання. Роботи планується завершити до постачання ангіографів, щоб від криття кардіоцентрів відбулося як найшвидше», — повідомили у МОЗ. Крім того, для забезпечення ро боти кардіоцентрів за кошти держ бюджету в 2017 році було закуплено понад 23 тис. стентів. Їх постачання триває. Згідно з новим порядком, стенти розподіляють лише до закладів охорони здоров’я, які здійснюють процедури стентування. Як пояснюють у МОЗ, закуплені за кошти держбюджету стенти і витратні матеріали для стентування коронарних судин використовують винятково для надання невідклад ної безоплатної допомоги пацієн

там із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST. «Нововідкриті кардіоцентри отримують стенти за процеду рою перерозподілу», — говорять у відомстві. Зокрема, у травні 2018 року Міністерство здійснило черго вий розподіл стентів і медичних ви робів для стентування коронарних судин. У МОЗ також повідомили: бюджетний запит на 2019 рік перед бачає 150 млн грн для закупівлі ще 13 ангіографів (у 2017 і 2018 роках з держбюджету виділили такі самі суми). За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ОБ’ЄД Н А НІ ЗУСИ Л ЛЯ

МІНОБОРОНИ ПЕРЕЙМАЄ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ДОСВІД З ЕВАКУАЦІЇ ПОРАНЕНИХ

Міністерстві оборони планують комплексно підійти до процедури евакуації поранених з поля бою та створити єдиний орган управління цим процесом, врахувавши досвід волонтерів. Як повідомили у відомстві, наразі відбувається формування першого експериментального взводу медичної евакуації на базі одного військово-медичного закладу

Збройних сил України. Крім того, до формування підрозділу долучаються волонтери, які працювали в бойових умовах на Сході країни і мають досвід евакуації та надання допомоги пораненим. Міноборони також інформує: нова система медичної евакуації дасть змогу всім охочим увійти до складу ЗСУ. Бажання приєднатися до такої ініціативи виявили

вже понад 70 осіб. Крім того, Міністерство оборони вводить систему акредитації для волонтерів на Донбасі, а також запропонувало їм допомогу в контролі за цінним майном, яке ті везуть на передову. За матеріалами офіційного веб-сайту Міністерства оборони України

PFIZER ЗАПЛАТИТЬ МАЙЖЕ ПІВМІЛЬЯРДА ДОЛАРІВ ЗА ВАКЦИНУ ВІД ГРИПУ

людини. Вакцина повністю синтетична, що прискорює її виробництво. Відповідно до умов договору BioNTech та Pfizer разом займатимуться науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами. Після того як BioNTech завершить перше клінічне випробування продукту, відповідальність за подальшу клінічну та комерційну долю вакцини повністю візьме на себе Pfizer. Крім того, біофармацевтична

компанія BioNTech отримає 120 млн дол. у вигляді авансу за розробку, а Pfizer — частку в німецькій компанії. У процесі подальшого розвитку спільного проекту (після схвалення регуляторів і лонча вакцини) BioNTech зможе заробити ще близько 305 млн дол., а за умови комерційного успіху отримуватиме роялті від продажів. За матеріалами Reuters

У СЕРЕДИНІ СЕРПНЯ 154 КОМУНАЛЬНІ ТА ПРИВАТНІ МЕДЗАКЛАДИ, ЯКІ В ЧЕРВНІ ПІДПИСАЛИ ДОГОВОРИ З НАЦСЛУЖБОЮ ЗДОРОВ’Я, ОТРИМАЛИ 253,8 МЛН ГРН ЗА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ. У ПЕРШУ ХВИЛЮ БУЛО ПЕРЕРАХОВАНО 244 МЛН ГРН. За матеріалами «Урядового порталу»

рупа вчених з Університету Кіото (Японія) отримала дозвіл на проведення першого клінічного випробування ефективності лікування хвороби Паркінсона за допомогою пересадки пацієнтам тканин, вирощених з індукованих стовбурових клітин (iPS-клітин). Вчені сподіваються, що трансплантовані клітини перетворяться на нейрони і вивільнять гормон допамін. Саме його нестача вважається однією з головних причин виникнення хвороби Паркінсона. Реалізація проекту дасть змогу науковцям перевірити ефективність і безпечність цього виду лікування. Зокрема, вони визначать, чи не спричинятимуть клітини iPS розвиток злоякісних пухлин. Під час проведення доклінічного дослідження на мавпах науковці з’ясували: стан тварин, уражених хворобою Паркінсона, значно покращився. Крім того, протягом 2 років не було зафіксовано жодних тяжких побічних ефектів. За матеріалами The Japan Times

ЕКСПЕРИМЕН Т

мериканська фармацевтична компанія Pfizer і німецька біофармацевтична компанія BioNTech розпочали реалізацію спільного R&D-проекту зі створення вакцини для профілактики грипу на основі матричної РНК. За умовами договору Pfizer заплатить BioNTech близько 425 млн дол. Матрична РНК-вакцина стимулює вироб лення активних білків, які забезпечують імунну відповідь протягом усього життя

Науковці перевірять ефективність лікування хвороби Паркінсона за допомогою стовбурових клітин

Штучний інтелект «навчається» безпечно лікувати рак

ауковці з Массачусетського технологічного інституту (MIT) планують розпочати лікування за допомогою штучного інтелекту для зниження токсичності хіміотерапії та дозування променевої терапії у пацієнтів з гліобластомою (злоякісна пухлина головного або спинного мозку). В основі проекту — ідея щодо використання машинного алгоритму, здатного до самонавчання, для визначення найнижчих доз ліків, які можуть бути ефективними. При цьому побічні ефекти такого підходу зведені до мінімуму. Алгоритм створено на базі програми DeepMind від Google. Саме йому вдалося розрахувати графік прийому комплексу препаратів у межах курсу лікування. Для цього штучний інтелект використовував дані про ліки та пацієнтів. Зокрема, система змоделювала 50 досліджень і зменшила для кожного хворого дозу майже вдвічі від рекомендованої лікарем. У результаті дозування знизилося, але збереглася позитивна динаміка лікування раку і зменшилася кількість побічних ефектів. Автори дослідження зазначають: штучний інтелект не мусить повністю виконувати роботу лікарів. Його створено для того, аби спонукати медиків до пошуку зручніших варіантів лікування. «Рекомендації від алгоритму можуть бути використані експертами для розробки безпечніших та ефективніших методів терапії. Ці цифрові алгоритмічні системи можуть також інформувати окремих пацієнтів про потенційні зміни їх хвороби у відповідь на лікування», — переконаний головний дослідник Массачусетського технологічного інституту Пратік Шах. За матеріалами офіційного сайту Массачусетського технологічного інституту

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

27 серпня 2018 року

ПРОРИВ

ФА РМ А Ц ЕВ Т ИЧНІ ІГ РИ

ДВОЗНАЧНІ ПРАЙСИ МОНОПОЛІЇ ROCHE

ротягом 2013-2016 років державні лікарні переплатили понад 6 млн грн на закупівлях лікарських препаратів Roche. В Антимонопольному комітеті України зазначають: причиною переплат стало те, що до бюджетників банально не доходили «знижки» від виробника в розмірі близько 25% від вартості ліків — про це подбали самі постачальники й український імпортер медпрепаратів. Станом на початок 2013 року монопольний імпортер продукції виробництва «Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд» в Україні — ТОВ «Рош Україна» — забезпечував оптовий продаж 40 лікарських засобів Roche за 24-ма торговельними назвами. Це специфічні та вузькоспеціалізовані препарати, призначені для лікування онкологічних хвороб, гепатиту С, профілактики гострого відторгнення органів після їх трансплантації. Йдеться про дороговартісні лікарські засоби, 23 з яких не мають замінників в Україні. Взявши за часову базу дослідження 2012-2016 роки, АМКУ проаналізував діяльність ТОВ «Рош Україна», а також його трьох найбільших контрагентів (ТОВ «БаДМ», ТОВ «Бізнес Центр Фармація» та ПАТ «Альба Україна») і з’ясував, звідки взялися переплати. Виявилося, що їх причиною є антиконкурентні договірні відносини за ланцюгом «виробник—український імпортер—дистриб’ютор». Як стало відомо з матеріалів розслідування, схема виглядала так: виробник дозволяв «Рош Україна» надавати безповоротну фінансову допомогу (так звані бонуси) українським дистриб’юторам нібито для зниження кінцевої вартості ліків для українських пацієнтів. Однак самі дистриб’ютори не включали їх у ціну ліків, які збували бюджетникам. Ці бонуси давали їм можливість докинути до кінцевої ціни «дотацію» від виробника, однак за фактом продажу й винятково для себе. Простіше кажучи, у бонусах дистриб’ютори

вбачали додаткове джерело чистого прибутку. Оскільки жодні бонуси не були включені в ціну ліків для бюджетних лікарень, медзакладам доводилося платити «сповна». Про користь дискримінаційного ціноутворення для дистриб’юторів свідчать показники їх фінансових результатів. Наприклад, у 2012 році реальний дохід «БаДМ», «Бізнес Центр Фармація» і «Альба Україна» від продажу медпрепаратів державним лікарням становив понад 25% реальної вартості лікарських засобів, а торгова надбавка перевищувала 20%. Без неконкурентних «знижок» це було б неможливо, адже законодавством встановлений максимальний розмір торгової надбавки на ліки, які закуповуються за бюджетні кошти, — на все про все 10%. Чи розуміли у «Рош Україна», що бонуси, які роздавали дистриб’юторам, були на руку винятково постачальникам і аж ніяк не знижували кінцеву ціну препаратів для лікарень? В АМКУ переконані: розуміли. Більше того, компанія встановлювала завідомо завищені ціни на ліки, які надалі компенсувалися дистриб’юторам саме бонусами. Ціни ж на ліки Roche в Україні необґрунтовано зростали. Наприклад, у листопаді 2016 року «Бізнес Центр Фармація» продала бюджетникам «Цимевен» у дозуванні 500 мг за 712 грн. З урахуванням знижок виробника препарати мали коштувати на 97 грн менше. Проте постачальник не знизив кінцевої ціни продажу. Незважаючи на те що українські дистриб’ютори цього та інших препаратів отримували додаткове «фінансове заохочення», антимонопольники зафіксували, що ціна того ж «Цимевену» була на 7,5% вищою за ціну на цей самий препарат, замовлений через міжнародні організації. І ще. Дані щодо показників продажу компанією «БаДМ» препарату «Селсепт» на публічних закупівлях свідчать, що у 2012 році фірма збувала бюджетникам упаковку препарату

з переплатою у 190 грн. В умовах прозорого ціноутворення ціни на медпрепарати для лікарень не мали б перевищувати реальну закупівельну ціну більше ніж на 23%. Однак з урахуванням бонусів ціни для бюджетників могли включати 36% до реальної закупівельної ціни. Так компанії збували ліки, тримаючись цих «роздутих» завдяки бонусам меж, а у «БаДМ» подекуди дозволяли собі заходити ще далі: накидаючи до вихідної ціни 37%. За результатами розслідування АМКУ оштрафував компанії загалом на 18,07 млн грн. З цієї суми 9,12 млн грн має заплатити «Рош Україна», 5,41 млн грн — «БаДМ», 3,21 млн грн — «Бізнес Центр Фармація», а 34 тис. грн — «Альба Україна». Хоча є й інший шлях, відмінний від «визнати порушення і сплатити штраф». Нелегкий, довготривалий, недешевий шлях, і попри все це популярний. Називається він «відмивання репутації судом». Зокрема, АМКУ проводив аналогічні розслідування у справах «Алкону», «Серв’є» та «Санофі». У всіх трьох справах як оптовик-важковаговик-порушник конкурентного законодавства фігурує «БаДМ» — і у жодній з них компанія не визнала своєї відповідальності за цінове махлювання. Навіть у справі «Алкону», де всі інші спіймані дистриб’ютори, навіть українське представництво швейцарської компанії «Алкон, Інк», визнали порушення та сплатили визначені антимонопольниками штрафи. Лише в одній зі згаданих справ, «справі Серв’є», сьогодні поставлена крапка: «БаДМ» та «Серв’є Україна» програли АМКУ. Справа «Санофі» триває. Справа «Алкону» теж. У ході її аналізу судді настільки заплуталися, що навіть призначили судову експертизу з приводу обґрунтованості визначення АМКУ товарних меж ринку. За матеріалами онлайн-видання «Наші гроші»

НЕОД НОЗН АЧНЕ РІШЕННЯ

У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ДОЗВОЛИЛИ ПАСИВНУ ЕВТАНАЗІЮ

ерховний суд Великої Британії дозволив без рішення суду відключати від систем життєзабезпечення людей, які перебувають у вегетативному стані. До речі, таких пацієнтів у країні близько 24 тис. Відповідно до нових правил, відключити людину від

апарату життєзабезпечення можна за згодою лікарів і родичів. Верховний суд Об’єднаного королівства вирішив, що ці зміни не порушують Європейської конвенції з прав людини. Раніше суди давали згоду на відключення людей від систем життєзабезпечення, про-

те справу розглядали місяцями або й роками, а судові витрати cягали 50 тис. фунтів стерлінгів. За матеріалами британської служби ВВС

Схвалено перший препарат, що пригнічує гени

правління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) схвалило використання синтетичного лікарського препарату патисиран, який пригнічує синтез білка транстиретину шляхом РНКінтерференції (RNAi). Препарат розроблений для лікування рідкісного спадкового захворювання — амілоїдної полінейропатії, що є причиною накопичення в організмі мутованого білка, котрий впливає на роботу серця і нервової системи. Науковці переконані: це рішення — серйозний прорив і важливий крок для РНК-інтерференції (техніки пригнічення генів за допомогою зміни повідомлень, що передаються рибонуклеїновою кислотою (РНК) по тілу і регулюють продукцію певних білків). Метод РНК-інтерференції винайшли Ендрю Фаєр та Крейг Мелло 20 років тому, а у 2006-му вчені отримали за своє відкриття Нобелівську премію з фізіології та медицини. Згодом інвестиції в науковий проект скоротили. Частково проблема полягала в доставці молекул РНК у потрібні органи цілими, оскільки в кровотоку вони зазвичай деградували. Згодом вчені виявили: цього можна уникнути завдяки покриттю молекули РНК жирними наночастинками у вигляді своєрідного щита, що дає змогу адаптованим «посланцям» збиратися в печінці, де виробляється велика частка транстиретину. Під час клінічних випробувань, у яких взяли участь 225 осіб зі спадковим транстиретиновим амілоїдозом, середня швидкість руху, зазвичай уповільнена через ушкодження нервів, значно збільшилася. У цих хворих спостерігали більшу м’язову силу, швидкість рефлексів і кращий обмін речовин порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Тепер, коли перший RNAi-препарат схвалено FDA, вчені можуть звернути увагу на перспективи цього методу в роботі з іншими органами, включаючи нирки, головний і спинний мозок. «Цей етап — частина глобальної хвилі змін, які дадуть змогу лікувати людей, безпосередньо впливаючи на корінь проблеми. Завдяки цьому ми зможемо зупинити процес, а не просто уповільнити його прогресування або лікувати симптоми, — упевнений керівник FDA Скотт Готтліб. — Такі технології, як інгібітори РНК, що змінюють генетичні «двигуни» хвороби, здатні змінити медицину, завдяки чому ми зможемо протистояти виснажливим хворобам або навіть виліковувати їх». За матеріалами офіційного веб-сайту Food and Drug Administration

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 10 СЕРПНЯ ЗАТВЕРДИЛО НАКАЗ ПРО РОЗПОДІЛ У РЕГІОНИ 400 ТИС. ДОЗ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ «ІМОВАКС ПОЛІОВАКЦИНА ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПОЛІОМІЄЛІТУ ІНАКТИВОВАНА РІДКА», ЯКИЙ ЗАКУПЛЕНО ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ НА 2017 РІК. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ОПЛАТА ПРАЦІ ПО-НОВОМУ:

ХАОС НЕМИНУЧИЙ?

Мансур ШАХІД, завідувач відділу правової роботи виконавчого апарату Профспілки працівників охорони здоров’я України

ВЗ Нова система оплати праці викликає певну розгубленість у медиків: на підставі чого нараховуватимуть зарплату, якщо тарифну сітку скасовано, а умови, передбачені для бюджетних закладів, не діятимуть. Чи впорається з «новою хвилею» бухгалтерія?

— Насправді формування оплати праці будь-якого підприємства є суто технічним процесом, яким професійно володіють економісти з праці (за наявності необхідних вихідних даних). Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено таку структуру заробітної плати. Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових ок ладів для службовців.Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, а також за особливі умови праці. Ця складова включає доплати, надбавки, гаран-

тійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Третя складова — інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства, або ті, які провадяться понад встановлені ними норми. Віднесення тих чи інших виплат до окремих елементів заробітної плати регулює Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 р. №5 (далі — Інструкція). Безпосереднє ж договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на підставі систем угод, які укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода) або регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України від 01.07.1993 р. №3356-XII «Про колективні договори і угоди». Індивідуальні умови оплати праці конкретних працівників також можуть визначатися в укладених з ними трудових договорах. (Не плутати з контрактами, які укладають лише у випадках, передбачених законами України!) Водночас встановлення підвищеного рівня заробітної плати для окремих працівників у межах однієї категорії персоналу потребує розробки та затвердження універсальних критеріїв. Якщо ж відмінності в оплаті праці безпосередньо не пов’язані з відмінностями в її продуктивності чи ділових якостях працівника, роботодавець може наразитися на звинувачення в умисних дискримінаційних діях. ВЗ Чиє рішення щодо розміру заробітної плати в автономізованому закладі тепер буде визначальним: національної агенції, громади чи безпосередньо керівника? — Міністерство охорони здоров’я та Націона льна служба охорони здоров’я України не здійснюватимуть безпосереднього контролю за тим, які саме форми та системи оп лати праці використову ватимуться в конкретному закладі, тому співпрацю з НСЗУ необхідно сприймати не як адміністративні відносини між бюджетною установою й органом державної влади вищого рівня, а як одне з джерел фінансування (до речі, не єдине) на договірних засадах. Також варто нагадати, що незважаючи на проголошену автономізацію закладів охорони здоров’я, комунальні некомерційні підприємства є власністю територіальних громад. Тому останні матимуть можливість визначати основні підходи до формування умов оплати праці в медичних закладах на своїй території, передбачивши відповідні положення у статутах підприємств, контрактах із керівниками, а також встановивши відповідальність за їх порушення.До речі, згідно з Порядком проведення

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

27 серпня 2018 року

конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закл аду охорони здоров’я (зат вердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. №1094) кожен претендент має подати до комісії конкурсну пропозицію, яка може містити зокрема і пропоновану систему оплати праці на підприємстві. ВЗ Чи може залежати зарплата лікаря тільки від кількості підписаних декларацій? — Теза щодо прямої залежності рівня оплати праці лікаря від кількості пацієнтів, з якими він підписав декларації, наразі активно поширюється МОЗ України з метою стимулювання лікарів до якнайшвидшого укладання максимальної кількості угод. Це так званий перехідний період, коли гроші надходитимуть від НСЗУ пропорційно кількості підписаних декларацій (а для комунальних закладів ще й додаткові кошти пропорційно загальній чисельності населення, яке проживає на відповідній території). Проте він не буде тривалим. Після досягнення максимальної кількості пацієнтів та охоплення деклараціями більшості населення, розмір коштів від НСЗУ залежатиме ще й від кількості здійснених лікарем прийомів — з урахуванням коригувальних коефіцієнтів залежно від вікової групи пацієнтів. ВЗ Але на нинішньому етапі деякі керівники заявляють, що стимулюватимуть успішних щодо підписання декларацій лікарів преміюванням, надбавками або ж обіцяють «знайти інший вихід». Чи вписуються такі «домашні заготовки» в рамки вітчизняного законодавства? — Впродовж тривалого часу система оплати праці у вітчизняній охороні здоров’я чітко регламентована нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів та МОЗ України, обов’язковими до виконання у бюджетних закладах охорони здоров’я, і тяжіла до узагальненого підходу в оплаті праці на основі єдиної для всієї України тарифної сітки, урахування рівня кваліфікації працівника. Тому для частини головних лікарів колишніх бюджетних установ диференціація оплати праці осіб, які формально мають однаковий рівень освіти та кваліфікації (згідно з документами про освіту й підвищення кваліфікації), є досить незвичним явищем. До того ж слід врахувати потенційні ризики суб’єктивної оцінки роботи окремих працівників і, як наслідок, їх невдоволеності рівнем заробітної плати порівняно з колегами. Тому в пригоді можуть стати й окремі підходи до формування та диференціації оплати праці, які використовують у приватних закладах (бонуси, негрошові матеріальні заохочення, розширений соціальний пакет тощо). Щодо вип лати на дбавок, с лі д зазначи ти, що згі дно з п. 2.2. Інструкції вони належать до фонду додаткової заробітної плати і не є стимулювальними в класичному розумінні цього слова. Адже вказаний елемент виплачується працівникові обов’язково за наявності у нього відповідних підстав для цього. Тому Профспілка наполягає на законодавчому закріпленні існую-

чих обов’язкових складових оплати праці, які формують справедливий та пропорційний рівень заробітної п лати конкретного працівника: надбавки за вислугу років, за тривалість безперервної роботи, доплати за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, допомоги на оздоровлення тощо. Щодо преміювання, то воно передбачене вітчизняним законодавством. Утім, у разі застосування роботодавцем преміальної системи оплати праці основним завданням керівництва є розробка та затверд ження в колективному договорі чітких і зрозумілих критеріїв й показників, за якими здійснюється преміювання та депреміювання персоналу. Натомість власник закладу зобов’язаний забезпечити диференціацію і пропорційність розмірів оплати праці різних категорій персоналу: адміністрації підприємства, спеціалістів та технічних службовців. ВЗ У якому документі найповніше відображаються умови оплати праці? — Після реорганізації бюджетного закладу охорони здоров’я в комунальне некомерційне підприємство, воно стає повноцінним суб’єктом господарських відносин і повністю переходить від державного до договірного регулювання оплати праці. Останнє передбачає, що форми, системи оплати і норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства встановлюють самостійно — у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) та територіальними угодами (відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці»). Колективний договір — це нормативний акт локального рівня, який ук ладається між роботодавцем і найманими працівниками, оскільки сторони трудових відносин мають право додатково врегульовувати питання, які не врегульовані тру-

довим законодавством, а також питання, безпосереднє регулювання яких віднесено законодавством до повноважень сторін трудових відносин. Предметом колективного договору є окремі виробничі, трудові та соціально-економічні відносини, які підлягають узгодженню між роботодавцем і трудовим колективом залежно від особливостей господарської діяльності конкретної юридичної особи, а також додаткові, порівняно з чинним законодавством, трудові та соціа льно-економічні права і гарантії, пільги й компенсації, взаємні обов’язки учасників трудових відносин. Метою ж колективно-договірного регулювання є досягнення балансу інтересів найманих працівників і роботодавця в процесі здійснення господарської діяльності, а також док у мента льна фіксаці я взятих ними зобов’язань. У зв’язку з реорганізацією бюд жетних комунальних закладів охорони здоров’я в комунальні некомерційні підприємства, колективний договір набуває особливого значення, оскільки забезпечує можливість договірного регулювання окремих умов праці, її оплати й охорони, надання додаткових, порівняно з чинним законодавством, трудових і соціально-економічних пільг та гарантій працівникам, а також вирішення інших питань організації діяльності комунального некомерційного підприємства, які до цього регулювалися в імперативному порядку з урахуванням норм бюджетного законодавства. ВЗ А як на практиці втілюватиметься ідея про те, що лікар відтепер має домовлятися про свою зарплату з керівником автономізованого закладу? — Цей вислів в. о. Міністра охорони здоров’я не потрібно сприймати буквально. Дійсно, сторони трудового договору вільні у визначенні його умов, проте лише в межах, встановлених законодавством України про працю, про яке вже згадувалося. Тобто якщо в колективному договорі будуть передбачені конкретні схеми посадових окладів, а також умови виплати інших складових структу-

ри заробітної плати, лікар матиме мож ливість домовлятися про рівень оплати праці лише в межах, передбачених цим доку ментом. Визначальними у таких «перемовинах» мають бути кваліфікація та продуктивність праці конкретного працівника. Повноваження керівника щодо одноосібного застосування індивідуальних умов оплати праці конкретних працівників понад встановлені законодавством і колективним договором норми повинні бути передбачені статутом підприємства. Їх може додатково контролювати спостережна рада закладу охорони здоров’я, Типове положення про яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. №1077. ВЗ На що орієнтуватися під час укладання колективного договору, аби мати гарантії справедливої оплаті праці? — Чинні Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я (Наказ МОЗ України №308/519), а також Єдина тарифна сітка (Постанова Кабінету Міністрів України №1298) є найбі льш у ніверса льними, науково обґрунтованими, фаховими та перевіреними часом інструментами формування оплати праці в лікувальних установах. Хоча в чинній системі оплати праці з використанням ЄТС є певні недоліки. Найсуттєвіший — хронічне недофінансування, яке призвело до штучного встановлення розміру 1 тарифного розряду нижче визначеного в Україні рівня мінімальної заробітної плати. Тож відповідно маємо «зрівнялівку» в оплаті праці медиків бюджетних закладів (з 1 по 12 тарифні розряди). Натомість Профспілка підготувала макет колективного договору комунального некомерційного підприємства, у якому за основу взято існуючі умови оплати праці, а також ЄТС, розраховані на підставі розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати (3723 грн). Відповідно, рівень оплати праці, закладений в макеті, автоматично зріс більше ніж удвічі для всіх категорій (Продовження на стор. 8)

ДЛЯ ЧАСТИНИ ГОЛОВНИХ ЛІКАРІВ КОЛИШНІХ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ОСІБ, ЯКІ ФОРМАЛЬНО МАЮТЬ ОДНАКОВИЙ РІВЕНЬ ОСВІТИ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ (ЗГІДНО З ДОКУМЕНТАМИ ПРО ОСВІТУ Й ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ), Є ДОСИТЬ НЕЗВИЧНИМ ЯВИЩЕМ. ДО ТОГО Ж СЛІД ВРАХУВАТИ ПОТЕНЦІЙНІ РИЗИКИ СУБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ РОБОТИ ОКРЕМИХ ПРАЦІВНИКІВ І, ЯК НАСЛІДОК, ЇХ НЕВДОВОЛЕНОСТІ РІВНЕМ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПОРІВНЯНО З КОЛЕГАМИ. ТОМУ В ПРИГОДІ МОЖУТЬ СТАТИ Й ОКРЕМІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У ПРИВАТНИХ ЗАКЛАДАХ (БОНУСИ, НЕГРОШОВІ МАТЕРІАЛЬНІ ЗАОХОЧЕННЯ, РОЗШИРЕНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПАКЕТ ТОЩО)

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 6) працівників закладу. Це найзручніший і найпростіший підхід, який не потребує докорінних змін основ них критеріїв формування оплати праці на підприємстві. Він допоможе уникнути соціальної напруги в трудовому колективі та може стати в пригоді під час перехідного періоду до моменту остаточного визначення «правил гри» у сфері фінансування системи охорони здоров’я. За задумом реформи механізму фінансування гроші для закладу зароблятимуть лікарі, а не адміністрація, адже НСЗУ фінансуватиме «пролікований випадок», і вже у вартість медичної послуги закладатимуться видатки на організацію роботи установи. Тому наразі саме медичні працівники та їх законні представники — первинні профспілкові організації — мають можливість «перехопити ініціативу» у визначенні умов оплати праці під час ведення колективних переговорів й укладання колективного договору. ВЗ Незабаром реформи торкнуться й вторинного рівня. Чи не виникнуть нові проблеми з оплатою праці? — Тут варто наголосити, що реорганізація закладу охорони здоров’я в комунальне некомерційне підприємство не означає автоматичну зміну форм і систем оплати праці, адже, наприклад, укладений колективний договір зберігає чинність протягом терміну, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін (ст. 17 Кодексу законів про працю України). Основний недолік чинної системи оплати праці в галузі охорони здоров’я — невиправдано низький розмір заробітної плати медиків. Тому проблема гідної оплати праці в перехідний період може бути вирішена і без докорінної зміни механізмів та підходів до її формування, винятково шляхом пропорційного збільшення посадових окладів працівників, виходячи з обсягу коштів, які надійшли від НСЗУ та передбачені у фінансовому плані видатків закладу. За логікою реформи фінансування охорони здоров’я оплата праці медика закладатиметься у вартість медичної послуги незалежно від рівня допомоги (первинна, спеці-

алізована, високоспеціалізована). Тобто чим вища вартість медичної послуги, тим більша в ній складова оплати праці і відповідно — рівень заробітної плати медичного персоналу, який безпосередньо задіяний у її наданні. На сьогодні Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. №1075 затверджено Методику розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування. Крім того, у закладах охорони здоров’я Національної академії медичних наук України реалізується пілотний проект з визначення собівартості медичних послуг. При цьому виникає основне питання: на яку кінцеву вартість тієї чи іншої медичної послуги «вийде» МОЗ України, чи буде вона справді економічно обґрунтованою, чи передбачатиме можливість одержання прибутку закладом, який її надає, а також чи буде забезпечено фінансування таких видатків у повному обсязі за рахунок державної програми медичних гарантій? Наразі без відповіді залишається й питання оплати праці спеціалістів, які не беруть безпосередньої участі в наданні медичних послуг, проте забезпечують їх надання (адміністрація закладу, спеціалісти з вищою немедичною освітою, інші фахівці, технічні службовці тощо). ВЗ Які пропозицій висуває галузева Профспілка? — Головна вимога: держава має встановити єдині для всієї України економічно обґрунтовані мінімальні гарантії в оплаті праці й надати роботодавцям можливість самостійно встановлювати додаткові матеріальні стимули для працівників у межах конкретного закладу, населеного пункту, територіальної громади на підставі системи колективних договорів і територіальних (регіональних) угод. Нині Профспілка перебуває в колективному трудовому спорі з Кабінетом Міністрів України, у межах якого висунула низку вимог до Уряду. По-перше, підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Державного бюджету України стосовно збільшення фінансування галузі охорони здоров’я зокрема та для забезпечення в повному обся-

зі фонду оплати праці закладів охорони здоров’я. По-друге, розробити та прийняти Державну програму соціально-економічного захисту працівників охорони здоров’я в умовах реформування галузі (працевлаш тування, навчання, перенавчання тощо). По-третє, під час розробки проекту Державного бюджету України потрібно встановити посадовий оклад працівника 1 тарифного розряду ЄТС на рівні мінімальної заробітної плати, а також врахувати положення Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо забезпечення охорони здоров’я бюджетними асигнуваннями в розмірі не менше 10% національного доходу і встановлення у державних закладах охорони здоров’я середніх ставок та посадових окладів на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Також у травні нинішнього року Профс пі лка пі д г от у ва ла й направила до МОЗ України проекти нормативно-правових актів щодо збереження умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’ябюджетних установ (як мінімальних гарантій в оплаті праці для працівників зак ладів охорони здоров’я — казенних і комунальних некомерційних підприємств) та унормування зарахування часу роботи на таких підприємствах до стажу, який дає право на встановлення надбавок за вислугу років і тривалість безперервної роботи в будь-яких державних, комунальних установах, закладах і організаціях незалежно від підпорядкування. ВЗ Чи допоможе це врятувати ситуацію, якщо з наступного року вже обіцяно відміну медичних субвенцій, «червоних» списків та фінансування первинки лише за деклараціями пацієнтів? — Твердження представників МОЗ України про те, що реорганізовані заклади охорони здоров’я не зможуть бути одержувачами бюджетних кошт ів, а відтак, отримувати фінансування з двох джерел (медичної субвенції та від НСЗУ) не узгоджується з чинним законодавством. Зокр ема, Бюджетний кодекс України передбачає можливість такого «подвійного» фінансування на підставі окремих рішень Кабінету Мі-

ністрів України. Тож згадана теза активно «розкручується» МОЗ України з метою стимулювання місцевих рад до якнайшвидшої реорганізації бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства (така мета реформи). «Червоні» ж списки зникнуть лише тоді, коли всі громадяни України реалізують своє право на вибір лікаря. Тоді ж відмінять і «зелені» списки, а фінансування здійснюватиметься на основі договорів з НСЗУ, з урахуванням кількості наданих медичних послуг, а не чисельності пацієнтів, які офіційно обрали лікаря (хоча ці величини й перебувають у прямому співвідношенні, однак не є тотожними). Та оскільки реорганізовані заклади охорони здоров’я набули статусу повноцінних суб’єктів господарювання, вони, як і всі підприємства, наражаються на ризик настання негативних фінансових наслідків своєї діяльності, основним з яких є фінансова неспроможність, тобто банкрутство. А це вже «головний біль» місцевої влади — власника комунального підприємства. Основним джерелом доходів, які надходитимуть до закладів охорони здоров’я, стануть кошти, перераховані НСЗУ згідно з договорами про надання медичних послуг. Тому власники підприємств передусім мають подбати про належну організацію лікувального процесу, відповідне матеріально-технічне та кадрове забезпечення закладу. Це запорука сталих договірних відносин з державним замовником медичних послуг і, відповідно, надійне джерело надходження до закладу коштів за надані послуги. Якщо ж НСЗУ розірве договір через невиконання його умов з боку закладу охорони здоров’я, то тягар його фінансування автоматично перекладатиметься на власника — територіальну громаду, яка змушена буде ухвалювати «непопулярні» рішення, найгіршим з яких може бути закриття закладу. Тож будь-яка реформа мусить відбуватися еволюційним шляхом. А спільні зусилля роботодавців та профспілкових організацій мають бути спрямовані на збереження найціннішого ресурсу галузі — кадрового потенціалу медичних працівників, які фактично забезпечуватимуть функціонування та розвиток підприємства. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ЗА ЗАДУМОМ РЕФОРМИ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСУВАННЯ ГРОШІ ДЛЯ ЗАКЛАДУ ЗАРОБЛЯТИМУТЬ ЛІКАРІ, А НЕ АДМІНІСТРАЦІЯ, АДЖЕ НСЗУ ФІНАНСУВАТИМЕ «ПРОЛІКОВАНИЙ ВИПАДОК», І ВЖЕ У ВАРТІСТЬ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ ЗАКЛАДАТИМУТЬСЯ ВИДАТКИ НА ОРГАНІЗАЦІЮ РОБОТИ УСТАНОВИ. ТОМУ НАРАЗІ САМЕ МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ ТА ЇХ ЗАКОННІ ПРЕДСТАВНИКИ — ПЕРВИННІ ПРОФСПІЛКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ — МАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ «ПЕРЕХОПИТИ ІНІЦІАТИВУ» У ВИЗНАЧЕННІ УМОВ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ПЕРЕГОВОРІВ Й УКЛАДАННЯ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ

Н А С Т У ПН А Т Е М А Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Високий старт вступної кампанії: кращі на вході, а що на виході?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

27 серпня 2018 року

ТОЧКA ЗОРУ

Сергій КУБАНСЬКИЙ, заступник Голови Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я

ьогодні заклади охорони здоров’я, які вже отримують фінансування від НСЗУ, мають право самостійно встановлювати систему і форму оплати праці. Зокрема, це питання врегульовано нормами ст. 14, 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 65 Господарського кодексу України. Вони чітко визначають, що форми, системи оплати і норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний узгодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що захищає інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво органом. Тобто не може бути такого, що керівник закладу охорони здоров’я на власний розсуд визначає, кому і скільки платити за виконану роботу. Закон чітко прописує порядок, згідно з яким це має відбуватися, у тому числі й у комунальних некомерційних підприємствах.

До того ж не можна говорити про те, що сьогодні більшість нормативно-правових актів, які регулюють питання оплати праці в бюджетній сфері, уже неактуальні для комунальних некомерційних підприємств. Оскільки жодним нормативно-правовим актом не заборонено орієнтуватися на такі акти, брати їх за основу в цілому чи їх окремі норми, у тому числі й для безпосереднього втілення в колективних договорах. Наступний важливий момент — умови оплати праці медиків не можуть погіршуватися за жодних змін статусу закладу охорони здоров’я чи механізму його фінансування. Зрештою, Закон «Про оплату праці» також гарантує, що норми розцінок для цього не можуть бути меншими за визначені генеральною, галузевою чи територіальними угодами. На жаль, чинна галузева угода містить застарілі норми, оскільки її було укладено на 2007-2011 роки. Зрозуміло: її потрібно якнайшвидше переглянути, однак МОЗ України зволікає із цим з незрозумілих причин. Нині наша профспілка веде перемовини щодо укладання нової редакції територіальної угоди в Києві, уже працює спільна робоча група роботодавців, профспілок і представників міської влади. У цьому документі ми намагаємося відобразити важливі аспекти з оплати праці, передусім ті, які мають бути гарантованими для медиків столиці. Доречним, на мій погляд, було б збереження базової (незнижуваної) заробітної плати з 1 липня (на рівні не нижчому тієї, яку лікар отримував раніше), аби не погіршити матеріального становища медиків. До того ж здійснювати додаткові виплати працівникам, диференціюючи їх залежно кількості укладених декларацій і якісних показників у роботі. Це цілком можливо запровадити шляхом внесен-

ня змін до колективного договору. Крім того, наразі не можна знижувати зарплату на підставі того, що декларації з лікарем підписало мало пацієнтів, адже принцип дільничності фінансування за «червоними» списками фактично зберігається до кінця року. Та й лікарі сьогодні обслуговують не лише тих пацієнтів, які підписували з ними декларації, а й все інше територіально прикріплене населення. Ще одне питання, яке викликає сумніви, — чи не станеться так, що лікарі, які підписали однакову кількість декларацій і матимуть однакове навантаження, але працюють у різних закладах, отримуватимуть різний дохід? Наприклад, усі центри ПМД Києва є комунальними закладами єдиного власника — територіальної громади міста. Але чи може власник у нинішніх умовах реформування повноцінно реалізувати свої права, у тому числі й щодо встановлення єдиних підходів в оплаті праці? Адже в кожного закладу різні можливості, кількість персоналу, територіально прикріпленого населення, розгалуженість мережі тощо. Тобто лікарі в різних районах міста з однаковою кількістю «підписаних» пацієнтів фактично працюють в неоднакових умовах. Але й фінансування за «червоними» списками може відрізнятися (з огляду на кількість мешканців району), отож, і можливості для виплати зарплати лікарям не збігатимуться. Усе це може розбалансувати єдині підходи в оплаті праці, тому ми пропонуємо затвердити їх бодай на рівні Києва. Наприклад, аби лікарі певної категорії отримували зарплату не менше встановленого міською владою рівня, решту нюансів (як то оплату за кількість підписаних декларацій, продуктивність роботи фахівців, якість тощо) необхідно віддати на розсуд колективу, котрий з урахуванням зароблених коштів може виплачувати певні

надбавки, премії чи доплати. Але базові речі мають бути однаковими і гарантованими. На жаль, МОЗ України не запропонувало єдиної уніфікованої формули розрахунку базової зарплати лікарів первинної ланки. З одного боку, таку позицію можна пояснити тим, що нібито надаючи право на автономізацію і самостійне управління закладом, не варто одразу встановлювати жорсткі правила. З іншого — виникає загроза того, що лікарі отримуватимуть лише мінімальну зарплату плюс певні доплати за кількість декларацій, а цього допустити не можна. До того ж крім лікарів, які укладають декларації, у закладах працює й інший персонал — у нього мають бути інші умови оплати праці, які на сьогодні ніхто не продумав. На жаль, нині не врегульовані й питання оплати за тимчасове виконання обов’язків іншого лікаря в разі його відсутності. Це особливо актуально для тих закладів, де існує кадровий дефіцит, а кількість пацієнтів, з якими можна підписати декларації, наразі обмежена. Зрештою, так і має бути, адже інакше існує ризик неналежного виконання обов’язків, зниження якості надання медичної допомоги й фактичного порушення умов охорони праці. Але як бути, коли така потреба виникла бодай на певний період? На майбутнє розглядається й питання розробки індикаторів якості як однієї зі складових формування капітаційної ставки. Наразі їх немає, тож деякі керівники вирішили користуватися нормативними актами, розробленими свого часу для пілотних регіонів. Заборонити це їм також ніхто не зможе. Але в нових умовах мають бути й нові рекомендації. Наскільки мені відомо, нині при МОЗ створено дорадчо-консультативну групу, яка опрацьовує проблемні питання. Тож очікуватимемо на конкретні пропозиції з цього приводу.

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» НА 2018 РІК! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

28,94 грн

3 міс.

86,82

1 міс.

42,44 грн

3 міс.

127,32 грн

1 міс.

50,44 грн

3 міс.

151,32 грнгрн

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

СУЧАСНА ОНКОХІРУРГІЯ: ШАНСИ Є

Зокрема, придбано апарат для гіпертермічної хіміоперфузії Permormer HT (RanD), і наша університетська клініка першою в Україні запровадила гіпертермічну інтраперитонеальну хіміоперфузію (HIPEC) й ізольовану гіпертермічну хіміоперфузію кінцівок (ILP). Це дає можливість використовувати нові прогресивні технології не лише в лікуванні пацієнтів і наукових пошуках фахівців університету, а й у навчанні студентів і лікарів (вони отримали шанс долучатися до набутого досвіду та наукових досліджень, якщо мають таке бажання).

Кожні 5-10 років у світі з’являються нові технології та концепції хірургічного або комплексного лікування онкохворих. Прийнято вважати, що до нашої країни вони торуюють шлях надто довго — через економічну неспроможність вітчизняної системи охорони здоров’я та жалюгідність фінансування української медичної науки. Але завдяки зусиллям ентузіастів і на теренах нашої батьківщини існують острівці надії для пацієнтів, які потребують сучасних методів онкохірургії.

Олександр ТКАЧЕНКО, завідувач кафедри хірургії №4 з курсом онкології Одеського національного медичного університету, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Які основні напрямки розвитку сучасної онкохірургії і як вони представлені, зокрема в університетських клініках вашого закладу?

— Сучасна онкохірургія розвивається переважно в напрямку високотехнологічної та мініінвазивної хірургії, однак, як і раніше, для пацієнтів, котрі донині вважалися безнадійними або ж були приречені на інвалідність, наприклад, через втрату кінцівок, актуальними залишаються «відкриті» оперативні втручання. Щодо лікування злоякісних новоутворень абдомінальної локалізації, то нині чільне місце посідають лапароскопічні, ендоскопічні та роботизовані оперативні втручання, лімфодисекція з флюоресцентною навігацією, застосування тривимірного зображення, а також сучасних електрохірургічних приладів. В інших випадках виконують мультивісцеральні резекції у поєднанні із судинною хірургією та масивні циторедуктивні втручання з

гіпертермічною хіміоперфузією. Обидва ці напрямки представлені в діяльності наших університетських клінік. Так уже історично склалося, що Одеський національний медичний університет завжди впроваджував прогресивні ідеї. Зокрема, за ініціативи ректора університету, академіка НАМН України Валерія Запорожана у 2004 році було створено першу в країні університетську клініку — Центр реконструктивної та відновної медицини, а у 2014 році університету повернули його традиційні клініки, які було об’єднано у багатопрофільний медичний центр. Нині єдиний навчальний, лікувальний і науковий процес в університетській клініці забезпечується завдяки централізованому управлінню та матеріально-технічній підтримці з боку університету.

ЩЕ КІЛЬКА РОКІВ ТОМУ ХВОРИМ ІЗ КАНЦЕРОМАТОЗОМ ОЧЕРЕВИНИ МОГЛИ ЗАПРОПОНУВАТИ ЛИШЕ МАЛОЕФЕКТИВНУ СИСТЕМНУ ХІМІОТЕРАПІЮ АБО Ж (У БІЛЬШОСТІ ВИПАДКІВ) ЇМ УЗАГАЛІ ВІДМОВЛЯЛИ У СПЕЦІАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ. І ЦЕ ПРИ ТОМУ, ЩО КАНЦЕРОМАТОЗ Є УСКЛАДНЕННЯМ 50-60% ВИПАДКІВ РАКУ ШЛУНКА, 20-30% — РАКУ ТОВСТОЇ КИШКИ, 60-70% — РАКУ ЯЄЧНИКІВ, А ЗЛОЯКІСНА МЕЗОТЕЛІОМА ПРИЗВОДИТЬ ДО ТАКОГО УСКЛАДНЕННЯ У 100% ВИПАДКІВ. ВІДМОВА В ЛІКУВАННІ ДЛЯ ТАКИХ ХВОРИХ — ЦЕ ВИРОК, АДЖЕ ТОДІ ТРИВАЛІСТЬ ЇХ ЖИТТЯ СТАНОВИТЬ КІЛЬКА ТИЖНІВ

ВЗ Лікування онкологічних хворих — одна із глобальних і досі не вирішених проблем медицини. Чи є вагомі зрушення в цьому напрямку? — Зокрема, при онкологічній патології органів травного тракту хірургічний метод і досі залишається основним, тому всі зусилля спрямовані на його вдосконалення. З одного боку це вдається за рахунок зменшення операційної травми в разі застосування мініінвазивної хірургії та низки спеціальних технологій, які є ефективними на ранніх стадіях хвороби. Однак у більшості випадків ми стикаємося із задавненими стадіями раку (метастатичним та місцево поширеним), тому можливість порятунку доводиться шукати саме для таких хворих. Проте нам вдалося досягти певного прогресу в комплексному лікуванні метастатичного колоректального раку печінки, на досить високому рівні — гепатопанкреатобіліарна і тазова онковаскулярна хірургія. Ще кілька років тому хворим із канцероматозом очеревини могли запропонувати лише малоефективну системну хіміотерапію або ж (у більшості випадків) їм узагалі відмовляли у спеціальному лікуванні. І це при тому, що канцероматоз є ускладненням 50-60% випадків раку шлунка, 20-30% — раку товстої кишки, 60-70% — раку яєчників, а злоякісна мезотеліома призводить до такого ускладнення у 100% випадків. Відмова в лікуванні для таких хворих — це вирок, адже тоді тривалість їх життя становить кілька тижнів. Американський хірург-онколог Пол Шугабейкер запропонував концепцію циторедуктивної хірургії — максимально можливого видалення очеревини з пухлинними вогнищами, а якщо потрібно, то й з резекцією кількох органів черевної порожнини та малого таза, що подовжує тривалість життя хворих і підвищує його якість. Згодом ефективність такого втручання була доведена, однак високою виявилвся частота рецидивів — через мікроскопічні залишки пухлини. Натомість вчені запропонували гіпертермічну внутрішньоочеревинну хіміотерапію (HIPEC, Hyperthermic IntraPEritoneal Chemotherapy) — тривале (упродовж 90-120 хвилин) зрошення черевної порожнини гарячим (+41-43 °С) розчином із хіміопрепаратами. Така процедура сприяє механічному видаленню пухлинних клітин і їх термічному та фармакологічному ушкодженню. Перевага цього методу порівняно із системною хіміотерапією очевидна: можливість використовувати значно вищі, а тому ефективніші, концентрації цитостатиків, зменшити системну абсорбцію хіміопрепаратів (через поверхню очеревини), а отже, і їх сис-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

27 серпня 2018 року темну токсичність; підвищити ефективність впливу на клітини пухлини (завдяки глибшому проникненню в її тканини методом гіпертермії — до 3 мм). Застосування згаданої методики дає змогу на 20% збільшити радикальність циторедуктивного хірургічного втручання (залежно від виду пухлини). При певних формах канцероматозу завдяки HIPEC вдавалося збільшити показник 5-річної виживаності до 45-50%. Технологія гіпертермічної хіміоперфузії реалізується й у вигляді ізольованої хіміоперфузії кінцівок (ILP, Isolated Limb Perfusion), яка є ефективною при саркомах та меланомі, у тому числі в неад’ювантному режимі, а також внутрішньоміхурової перфузії (HIVEC, Hyperthermic IntraVEsical Chemotherapy), що довела свою ефективність при певних формах раку сечового міхура. Тож, як бачимо, прог рес таки відбувається. ВЗ Наскільки він доступний пацієнтам, зокрема в Україні? — Згаданий метод нині дуже поширений у світовій практиці, його застосовують у кожній потужній онкологічній клініці. Зокрема, у таких відомих центрах, як клініка Шаріте в Берліні або госпіталь СлоунКеттерінг у Нью-Йорку процедури HIPEC виконують «на потоці». У США навіть створено Американську асоціацію лікування онкозахворювань очеревини, члени якої публікують власні клінічні рекомендації та консенсусні статті із вказаного напрямку.

Виконання операції гіпертермічної хіміоперфузії фахівцями кафедри хірургії №4 з курсом онкології ОНМедУ

У декі лькох країнах створено реєстри пацієнтів, яким таке лікування проводили. Безперечно, остаточні дані щодо ефективності методу буде узагальнено дещо пізніше, коли у світі накопичать досвід виконання декількох тисяч подібних операцій при кожній з локалізацій. Однак на сучасному етапі нашим фахівцям дуже важливо долучитися до освоєння нової методики, яка подовжує життя пацієнтам. Тож фахівці клініки Одеського НМУ також стали на цей шлях і, з одного боку, уже можуть надавати допомогу таким хворим і навчати цього студентів та лікарів, а з іншого — зробити свій вклад у розвиток методу шляхом накопичення наукових даних і висвітлення їх у світовій літературі.

Загальний вигляд апарату для гіпертермічної хіміоперфузії Performer HT

Ще у 2016 року співробітники Одеського національного медичного університету відвідали тренінги під керівництвом італійського перфузіолога Умберто Карлетті в Національному інституті раку в Мілані. За останні два роки фахівці нашої кафедри і Центру реконструктивної та відновної медицини накопичили унікальний для України досвід лікування понад 60 хворих на канцероматоз очеревини та нерезектабельні пухлини кінцівок і поділилися ним з колегами із Національного інституту раку, провели навчання фахівців інших клінік. Нині гіпертермічна хіміоперфузія доступна пацієнтам багатопрофільного медичного центру нашого університету, зокрема його хірургічної

Навчання курсантів лапароскопічній хірургії на кафедрі роботизованої та ендоскопічної хірургії ОНМедУ

та гінекологічної клінік. Важливо, що ці унікальні операції ми можемо демонструвати студентам, інтернам та курсантам, які проходять навчання на кафедрах хірургії №4 з курсом онкології, роботизованої та ендоскопічної хірургії, загальної та військової хірургії, акушерства і гінекології №1, анестезіології та інтенсивної терапії з післядипломною підготовкою, хірургії №1 з післядипломною підготовкою. Це означає, що світовий прогрес в онкохірургії знайде своїх послідовників у багатьох клініках України. Принаймні, ми докладаємо до цього максимум зусиль. Розмовляла Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧКИ ЗОРУ Олег ТАРАБРІН, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії з післядипломною підготовкою ОНМедУ, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор

ікування канцероматозу очеревини є не тільки хіміотерапевтичним завданням. Тотальна перитонектомія — одна з найскладніших операцій у практиці абдомінальної онкохірургії, оскільки потребує високої майстерності хірурга та його асистентів. Також слід врахувати обсяг оперативного втручання: повне видалення очеревини, почасти з резекцією органів, крововтрату та втрату електролітів, факторів згортання крові й протеїнів, охолодження впродовж операції з наступною 90-хвилинною перфузією гарячого (+42 °С) розчину в черевній порожнині, тобто критичний анестезіологічний аспект. Наріжним каменем є вибір методу анестезіологічного забезпечення залежно від методики застосування HIPEC: можна поєднати регіонарні та загальні методи, що значно зменшить тривалість реабілітації та сприятиме профілактиці тромбоемболічних ускладнень, чи використати лише загальну або регіонарну анестезію, якщо така комбінація була заскладною для конкретного пацієнта. Адже більшість хворих, яким показана процедура HIPEC, виснажені, що унеможливлює використання анестезіологічних технік, котрі за інших умов є «золотим стандартом» для Європи та світу. Тому для забезпечення адекватного періоперативного ведення пацієнта з компенсацією тяжких пору-

шень гомеостазу необхідна висококваліфікована робота команди анестезіологів. Ми навіть не говоримо про ранній післяопераційний період: такі хворі можуть перебувати у відділенні інтенсивної терапії до 7 днів. Важливі клінічні та наукові анестезіологічні аспекти наявні й при ізольованій гіпертермічній перфузії кінцівок, і при перфузії грудної порожнини та ізольованій перфузії внутрішніх органів. Безперечно, таке складне лікування потребує не тільки сучасного обладнання, а й досвідчених фахівців. Завдяки плідній спів праці колективу ОНМедУ з відомими в Україні спеціалістами співробітники нашої кафедри пройшли первинну спеціалізацію за фахом «Перфузіологія» в Інституті серця МОЗ України, оскільки ізольована хіміоперфузія кінцівок та органів потребує навичок штучного кровообігу. Використання обладнання для хіміоперфузії дає змогу розробляти нові методи лікування та відпрацьовувати новітні методики їх анестезіологічного забезпечення. Саме в цьому реалізується один з аспектів сучасної онкології — мультидисциплінарний підхід — у клініках нашого університету.

Андрій МАЛИНОВСЬКИЙ, завідувач кафедри роботизованої та ендоскопічної хірургії ОНМедУ, доктор медичних наук

аша кафедра — наймолодша в університеті: створена у 2017 році саме з метою розвитку прогресивних напрямків у хірургії

та навчання студентів і курсантів післядипломної освіти, тому й забезпечена потужним інноваційним обладнанням, а також високоякісною системою трансляції в аудиторію з двостороннім аудіозв’язком. Зокрема, маємо у своєму розпорядженні найсучаснішу fullHDлапароскопічну стійку KarlStorz з функцією флюоресценції, повний комплекс електрохірургічного обладнання Bowa і Soering, включаючи ультразвуковий скальпель, ульт развуковий аспіратор й інструменти для заварювання судин; fullHD-відеоендоскопічний комплекс для гнучкої діагностичної та лікувальної ендоскопії з функцією NBI; сучасні апарати для ультразвукового дослідження, а також для гіпертермічної перфузії черевної порожнини та кінцівок (Performer HT) і сечового міхура (Combat) тощо. Завдяки цьому можна виконувати такі високотехнологічні операції: лапароскопічні резекції шлунка та кішківника з флюоресцентною лімфографією, що дає змогу якісніше провести лімфодисекцію й оцінити кровообіг у залишених частинах органів; лапароскопічні резекції печінки, які значно зменшують травматичність порівняно зі стандартними «відкритими» операціями; ендоскопічну мукозектомію для видалення раннього раку шлунка та товстої кишки (повністю органозберігаюча операція); ендоскопічне стентування жовчних протоків і органів травного тракту, яке взагалі витісняє відповідні традиційні «відкриті» операції. Окрім цього, можна охопити широке коло лапароскопічних і ендоскопічних втручань з приводу неонкологічної патології. Утім, найперспективнішим напрямком розвитку сучасної онкохірургії є роботизована хірургія — модернізований етап хірургії ендоскопічної: оперативні втручання виконують

за допомогою спеціальних роботизованих маніпуляторів, що забезпечує їх високу точність навіть в анатомічно незручних ділянках. На сьогодні у клініках світу встановлено понад 3000 роботизованих хірургічних систем, на яких виконують такі складні операції, як простатектомія, низька передня резекція прямої кишки, резекція печінки, резекція нирки, пангістеректомія. Зокрема, при простатектомії роботизована хірургія вже стає «золотим стандартом». Однак з огляду на високу вартість таких систем та їх обслуговування, у світі нині намітилася інша тенденція: використання спеціальних роботизованих лапароскопічних інструментів, вартість яких у десятки разів менша. Їх просто вдягають на руку хірурга, котрий виконує операцію як звичайну лапароскопічну. Більшість експертів вважають, що такі інструменти в комплексі зі звичайною 3D-лапароскопічною відеосистемою здатні майже повністю замінити функціональність дороговартісної та громіздкої роботизованої системи типу DaVinci. Уже створені прототипи таких інструментів, їх роботу продемонстровано на міжнародних конгресах і виставках. Наразі всі очікують результатів перших клінічних апробацій. Наша кафедра налаштована на активну участь у подібних проектах, ми вже робимо певні кроки для цього. Та й перші ластівки з’явилися, адже віртуальні симулятори Simbionics, які активно використовуються на кафедрі для оволодіння практичними навичками ендоскопічної хірургії — це теж роботизована технологія. Зупинити технічний прогрес в ендоскопічній хірургії, зокрема в онкохірургiї, неможливо, тому наша мета — впроваджувати у вітчизняну медицину всі інновації, які з’являються у світі.

СПЕЦПРОЕКТ: МРІЇ ТА РЕАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

НОВІ РОЛІ ЛІКАРЯ І ПАЦІЄНТА Попри те, що інститут сімейної медицини сягає своїм корінням у давню історію за гальної лікарської практики, ця галузь продовжує успішно розвиватися й поповню ється сучасними науковими напрацюваннями. У розвинених країнах світу сімейна медицина давно знайшла свою нішу і визнана однією з найефективніших. На жаль, в Україні вона ніяк не може вийти із «зародкового стану».

Олексій КОРЖ, завідувач кафедри загальної практики-сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти, Голова Харківської асоціації сімейних лікарів, член Всесвітньої організації сімейної медицини (WONCA), доктор медичних наук, професор

ВЗ Поняття «сімейна медицина» в Україні стало настільки популярним, що, здається, кожен воліє вкласти в нього своє значення і визначити напрямок подальших змін. — Дійсно, дуже важливо орієнтуватися на правильне визначення цього поняття. Їх ба

гато, і вони різні. Наприклад, ВООЗ трактує сімейну медицину як медичну спеціальність, що забезпечує безперервну і всеосяжну до помогу здоровому населенню, пацієнтам та їх сім’ям незалежно від статі й віку, вирішує со ціальні питання та є представником пацієнта на всіх етапах надання медичної допомоги. З точки зору Американської академії сімейних лікарів, сімейна медицина — це медична спеціальність, яка забезпечує без перервну та всеосяжну допомогу пацієнтам і їх родинам незалежно від статі й віку. Однак найсучаснішим і таким, що відпо відає реальному змісту, є визначення Всес вітньої організації сімейних лікарів (WONCA) — провідної громадської організації світу із цього напрямку, що об’єднує приблизно 500 тис. сімейних лікарів. Так, WONCA заз начає, що сімейні лікарі є лікарями-спеціа лістами, які пройшли навчання з цієї дисцип ліни і передусім відповідають за надання всебічної та безперервної медичної допомо ги кожному пацієнту, котрий її потребує (не залежно від віку, статі або захворювання), виконують свою професійну роль шляхом зміцнення здоров’я, профілактики захворю

вань, забезпечення лікування, організації догляду, надання паліативної допомоги, а також сприяючи розширенню власних можливостей пацієнтів і самодопомозі. Пропонуючи комплексну і доступну ме дичну послугу, такий фахівець забезпечує безперервність надання медичної допомоги і зосереджується на проблемах пацієнта в ці лому, а не, скажімо, на якійсь окремій хворобі. Тобто він не поділяє пацієнтів за медичними напрямками і нозологіями, а підходить до лікування цілісно і системно. До того ж він може не тільки лікувати більшість хвороб, які не потребують госпіталізації, а й здійснювати їх профілактику. Безперечно, сімейний лікар — це передусім лікар загальної практики, котрий має володіти необхідним обсягом ба зових знань як лікар-інтерніст. Водночас він здатний розпізнати хірургічну і травматологіч ну патологію, надати первинну допомогу. Адже такий фахівець орієнтований на всю сім’ю: він лікує і дитину, і представників родини літнього віку, спостерігає жінку під час вагітності тощо. Для цього сімейному лікарю необхідно володіти навичками і знаннями як у галузі внутрішніх хвороб, так і численних суміжних

СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ТРИВАЛЕ ЛІКУВАННЯ ОСІБ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ, І НЕ ТІЛЬКИ З ПОШИРЕНИМИ НЕДУГАМИ (АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ, АРТРИТ, ЕМФІЗЕМА АБО ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ), А Й З ВІДНОСНО РІДКІСНИМИ ПАТОЛОГІЯМИ (РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ, ХВОРОБИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ, ГЕПАТИТИ, РАК). ЩО ОСОБЛИВО ЦІННО — СІМЕЙНИЙ ЛІКАР КОНТРОЛЮЄ ВЕСЬ КОМПЛЕКС ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНІВ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ, ЗАПОБІГАЮЧИ В ТАКИЙ СПОСІБ СИТУАЦІЇ, КОЛИ ЛІКУВАННЯ ОДНІЄЇ ХВОРОБИ ОБТЯЖУЄ ПЕРЕБІГ ІНШОЇ, А ТАКОЖ СПОСТЕРІГАЄ ЦИХ ОСІБ І АМБУЛАТОРНО, І В СТАЦІОНАРІ, І НАВІТЬ У БУДИНКАХ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

напрямках (неврології, офтальмології, дер матології, оториноларингології, кардіології та інших), хоча це зовсім не означає, що він має лікувати у своєму кабінеті хворих, котрі потребують консультації профільних фахів ців чи госпіталізації. Відтак можна говорити й про ергономічність послуг сімейного лі каря (зручність, комфорт, економія часу й коштів пацієнта), що водночас вигідно і для системи охорони здоров’я. Орієнтуючись на такий підхід, упродовж останніх 30 років у світі було проведено успішні медичні реформи, зокрема сімейну медицину покладено в основу систем охорони здоров’я Канади, Франції, Німеччини, Італії, а також Скандинавських країн. На її рівні вирішують близько 80% усіх випадків звернень до лікаря у країнах Західної і Центральної Європи, які посіли лідируючі позиції в рейтингу Всесвіт ньої організації охорони здоров’я. ВЗ Чи можна вважати, що там отримали ідеальну модель сімейної медицини? — Як то кажуть, межі досконалості не має, та й життя постійно вносить свої корективи. Тому в цивілізованому світі процес удоско налення та зміцнення первинної медичної допомоги триває. Адже, наприклад, у біль шості країн Європи змінюється демогра фічна структура населення: стрімко зростає чисельність людей похилого віку. У зв’язку із цим європейські держави, прагнучи гаран тувати доступ до медичного обслуговування всьому населенню, стурбовані зростанням витрат на медицину за незмінної якості ме дичних послуг. Тож роботи в сімейних ліка рів там вочевидь побільшає. Затребуваність таких лікарів стимулює уряди дбати про належну оцінку їх праці — останніми роками зарплати сімейних лікарів у багатьох розвинених країнах перевищують доходи «вузьких» спеціалістів. При тому, що кваліфікація сімейних лікарів там дає право консультувати всіх членів родини в будьякій галузі медицини, залучаючи «вузьких» фахівців для консультацій і координації лі кування тільки у виняткових випадках. ВЗ Такі повноваження підкріплені особл ивою підготовкою лікарів первинної ланки? — Так, на Заході програма навчання таких кадрів кардинально відрізняється від тієї, яку пропонують наші виші, бо й завдання перед ними висувають інші. Наприклад, у США майбутні сімейні лікарі спочатку проходять чотирирічне навчання на звання бакалавра, потім ще 4 роки здобувають загальну про фесійну освіту в медичному виші і нарешті ще протягом 3 років опановують «тонкощі» своєї спеціальності. Саме на останньому етапі їх навчають лікувати широкий спектр захво рювань, зокрема розпізнавати їх на ранніх стадіях. Студенти опановують різноманітні діагностичні методики, у тому числі й такі, що раніше вважалися прерогативою «вузь ких» фахівців. І найважливіше — майбутні сімейні лікарі вчаться визначати сферу своєї компетенції: що вони можуть або не можуть робити і в яких випадках повинні звертатися за консультацією до відповідного фахівця. А тепер про завдання, які виконують американські лікарі загальної практики. Їх робочий день починається… з обходів пацієнтів у лікарнях, тому й офіси цих фа хівців іноді розміщуються в лікарнях або на прилеглій до них території чи неподалік. Однак більшість із них все-таки приділяють

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

27 серпня 2018 року

СПЕЦПРОЕКТ: МРІЇ ТА РЕАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

основну увагу амбулаторній практиці, прий маючи пацієнтів з ранку до полудня — пе реважно за попереднім записом, але іноді їм доводиться обслуговувати й невідкладні випадки. Лікар загальної практики приймає і дорослих (з різними типами захворювань), і дітей (проводить профілактичні огляди, імунізацію, лікує гострі захворювання, у тому числі й з тяжким перебігом, і надає майже всю необхідну допомогу дітям із хронічною патологією, наприклад, із цук ровим діабетом). Також до його обов’язків входить ведення жінок дітородного віку при гінекологічних, акушерських та інших захво рюваннях. Багато сімейних лікарів не лише спостерігають майбутніх матерів від момен ту встановлення термінів вагітності до по логів, а й самостійно приймають нормальні пологи, а потім піклуються про породіль і новонароджених у післяпологовий період. Черг до лікарів у США немає — рятує по передній запис. Утім, якщо ви пропустили призначений час, лікар не зможе вас прийняти, бо його робочий день розписаний по хвилинах. Якщо ви не з’явилися на прийом без попередження (скасовувати запис пропо нується хоча б за день), лікар має право виставити вам повний рахунок за візит, оскіль ки він втратив відведені на вас 30 хвилин, а час лікаря у США цінується дуже дорого. Профілактика — теж його турбота, тому він проводить регулярні профілактичні обсте ження пацієнтів усіх категорій. При цьому він виявляє такі фактори ризику тяжких захво рювань, як високі артеріальний тиск, рівень холестерину, ожиріння і куріння, рекомендує відповідні профілактичні заходи та терапію. Сімейні лікарі забезпечують тривале лі кування осіб із хронічними захворюваннями, і не тільки з поширеними недугами (арте ріальна гіпертензія, артрит, емфізема або цукровий діабет), а й з відносно рідкісними патологіями (розсіяний склероз, хвороби щитоподібної залози, гепатити, рак). Що особливо цінно — сімейний лікар контролює весь комплекс патологічних станів у пацієн тів похилого віку, запобігаючи в такий спо сіб ситуації, коли лікування однієї хвороби обтяжує перебіг іншої, а також спост ерігає цих осіб і амбулаторно, і в стаціонарі, і на віть у будинках медсестринського догляду. ВЗ Наскільки такий фахівець відповідає статусу сімейного? — Цілком, адже він практично завжди поруч зі своїми пацієнтами. Крім того, ще й надає послуги, які виходять за межі традиційної медичної практики. Наприклад, може пра цювати лікарем шкільних спортивних ко манд (оскільки володіє основами ортопедії та спортивної медицини), головним лікарем будинків медсестринського догляду (адже ґрунтовно підготовлений у галузі геріатрії) або бути членом чи консультантом комітету охорони здоров’я (добре обізнаний в осно вних питаннях епідеміології, соціальної гігіє ни й організації охорони здоров’я). Американ ські сімейні лікарі також володіють основами психології, завдяки чому надають допомогу пацієнтам у боротьбі з курінням, алкоголіз мом і наркоманією. Хворі часто звертаються до них з проблемами, які, здавалося б, не входять до сфери їх компетенції, наприклад, при депресії, пост ійній втомлюваності, три вожних станах або стресах. Більше того, у США страховка однієї працюючої особи, як правило, покриває і членів її родини, тож і сімейний лікар зазвичай — один на всіх. До речі, сімейних лікарів намагаються не міняти протягом життя. Хоча в різних країнах існують різні правила. Наприкл ад, у Нідерландах пацієнти також мають право на вільний вибір сімейного лікаря, однак важливою вимогою при цьому є дотриман ня територіальної наближеності до нього (у разі невідкладної потреби той повинен

НИНІШНІ МЕДИЧНІ РЕФОРМИ (ЯКЩО ПРИБРАТИ ЗАБЮРОКРАТИЗОВАНІСТЬ СИСТЕМИ, УНАСЛІДОК ЧОГО ВОНИ РУХАЮТЬСЯ ПОВІЛЬНО Й ВИКЛИКАЮТЬ РІЗНОПОЛЯРНУ РЕАКЦІЮ), СПРЯМОВАНІ НА УНІФІКАЦІЮ ЗНАНЬ ЛІКАРІВ, СТАНДАРТИЗАЦІЮ ПІДХОДІВ ДО ЛІКУВАННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЮ НАЙРАЦІОНАЛЬНІШОЇ ДОПОМОГИ. ТОБТО ЛІКАР ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ-СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ СТАНЕ МАКСИМАЛЬНО ЗАТРЕБУВАНИМ. ТА Й ПАЦІЄНТИ ЦЬОГО ПРАГНУТЬ: В УМОВАХ СУЧАСНОГО ЖИТТЯ НЕ КОЖЕН МОЖЕ ДОЗВОЛИТИ СОБІ, ЗІШТОВХНУВШИСЬ З МЕДИЧНОЮ ПРОБЛЕМОЮ, ПРОХОДИТИ ЛАНЦЮЖОК РІЗНИХ ФАХІВЦІВ

мати можливість доїхати до хворого за 15 хвилин). До того ж пацієнт не має права змінювати «свого» лікаря частіше ніж 1 раз на півроку, а той своєю чергою може відмовитися від пацієнта, якщо останній не дотримується визначених домовленостей. Та й узагалі лікарі намагаються триматися осторонь пацієнтів, які часто перебирають своїх «сімейників». Бо багато часу йде на те, аби вникнути в проблеми пацієнта та його родини, а сил — на те, щоб розробити «кар ту» профілактики, лікування тощо. Крім того, у різних країнах — різне на вантаження на сімейного лікаря. Наприклад, у Нідерландах за ним закріплено у се редньому 2300 пацієнтів, мінімум — 1000 (інакше не буде вистачати прак тичного досвіду) і не більше 2700 (може негативно позначитися на якості обслуговування). Хоча сімейні лікарі там є приватними (кожен із них — юридична особа), але їх прийом для пацієнтів — безкоштовний, до речі, як і ме дикаменти з переліку життєво необхідних (для всіх груп населення), зокрема й анти біотики, антигіпертензивні препарати тощо. Але це вже — роль і увага держави. ВЗ У яких ще країнах сімейний лікар є центральною фігурою надання медичної допомоги населенню? — Класичний приклад — Велика Британія, хоча сімейних лікарів там ще називають лі карями загальної практики. Вони також лі кують пацієнтів будь-якого віку. Кожен гро мадянин може зареєструватися в сімейного лікаря, а якщо кілька поколінь однієї родини проживають разом, то зазвичай у них один сімейний лікар на всіх, хоча трапляються й винятки. Більшість сімейних лікарів пра цюють групами (по 2-4). За кожним з них закріплено 1500-2000 осіб. Умовно лікарів з пацієнтами і навіть приміщенням, де здій снюється прийом, називають «практикою». На кожного пацієнта в практиці ведуться ме дичні записи (історія пологів, щеплення в дитинстві, усі консультації сімейного лікаря, результати всіх досліджень, а також усі кон сультації інших фахівців протягом життя). У разі переїзду пацієнта всі ці записи переси лаються за новим місцем проживання. Зазвичай сімейний лікар — перший, до кого звертається пацієнт з будь-якою медич ною проблемою. Оскільки такий фахівець має достатньо знань, у більшості випадків він може впоратися самостійно, вдаючись до допомоги «вузького» фахівця лише за особливо тяжкої патології. Іноді в таких ви падках або в невідкладній ситуації пацієнта одразу госпіталізують. У міру професійного вдосконалення сімейного лікаря зменшуєть

ся й кількість звернень його пацієнтів до «вузьких» спеціалістів. Ще один приклад — Німеччина, де сі мейний лікар також є відправною точкою, а найчастіше й головною фігурою у вирішенні медичних проблем населення. Німці спосте рігаються у них від самого народження, час то кількома поколіннями. Сімейний лікар не тільки надає медичну допомогу, а й займа ється профілактикою захворювань, допома гає у вирішенні соціальних проблем, збирає інформацію від усіх «вузьких» спеціалістів, які беруть участь у лікуванні пацієнта, від повідає за листок призначень хворого і ко ригує його. Пацієнти зобов’язані відвідати свого сімейного лікаря, якщо хочуть потра пити до «вузького» спеціаліста, отримати рецепт на ліки чи листок непрацездатності, адже такий фахівець має право самостійно визначати подальший маршрут хворого. Сімейні лікарі Німеччини працюють у приватних кабінетах (понад 60 тис. таких фахівців є приватними) або у складі ме дичних центрів. Приватні кабінети можуть бути як у приватній власності, так і в оренді й розміщуватися або в окремих будівлях, або у житлових приміщеннях. Зазвичай це великий кабінет лікаря з реєстраційною стійкою, кімната очікування для пацієнтів, лабораторія, кілька кімнат для діагностики, окремі кімнати для персоналу та ще кілька — для проведення співбесід з пацієнтами. Лікар веде прийом хворих, переходячи з однієї кімнати для співбесіди в іншу, де на нього вже чекають пацієнти, попередньо підготовлені медсестрами або медичними помічниками (вони збирають мінімальні дані анамнезу, вимірюють основні фізіологічні параметри тощо). Такий метод дає змогу значно економити дорогоцінний час при йому. Завдяки єдиній комп’ютерній мережі лікар може переглянути всю інформацію про пацієнта за кілька років, виконати запит до кументів online, уточнити дозування ліків і наявність їх в аптеці Сімейні лікарі — власники приватних кабінетів є підприємцями, тож з отриманих від лікарняних кас коштів (за надані медичні послуги, відвідування пацієнтів удома тощо) вони виплачують зарплати співробітникам, сплачують орендну плату, покривають ви трати на розвиток кабінету. З огляду на те, що на одного сімейного лікаря за трудовим контрактом працює у середньому 3-4 предс тавники середнього медперсоналу, лікарю доводиться бути дуже мудрим економістом, щоб забезпечити такий колектив та ще й отримати прибуток. Сімейний лікар може лікувати будь-яку патологію в межах своєї компетенції, а це

практично вся терапія, консервативна орто педія, прості випадки ЛОР-патології, найчас тіші захворювання в неврології і психіатрії, широкий спектр шкірних хвороб, консерва тивна гінекологія й урологія, дрібні хірур гічні втручання (лікування ран, видалення дрібних новоутворень, проведення внут рішньосуглобових ін’єкцій), лабораторна і функціональна діагностика. Також він має право надавати послуги, оплачувані тільки приватною страховкою або безпосередньо з кишені пацієнта (зазвичай це фізіотерапев тичні процедури, лікування гомеопатичними препаратами або іншими методами нетради ційної медицини). Якщо лікар надає неякісні послуги, він просто втрачає своїх пацієнтів. Згідно з рекомендаціями ВООЗ дуже важ ливо, аби медичні працівники, організатори охорони здоров’я, економісти, політики і сус пільство в цілому усвідомили ключову роль сімейного лікаря в системі охорони здоров’я та складність завдань, які на нього покладе но. Тоді є шанс домогтися такого розвитку цього напрямку, який забезпечить його спро можність повністю задовольнити потреби і сподівання пацієнтів. Тож у процесі рефор мування первинної ланки українські пацієнти, сімейні лікарі, управлінці галузі та, зрештою, держава мають опанувати нові ролі й сумлін но виконувати їх на благо один одного. ВЗ На це варто сподіватися? — Перспективи розвитку сімейної медицини в Україні є, оскільки з’явилося нове поколін ня лікарів — амбітних, зі знанням інозем них мов, які швидко і добре орієнтуються у світовому просторі спеціалізованої інфор мації, можуть дозволити собі відвідувати різноманітні школи, конференції, проходити навчальні програми, а отже, й опановувати різноманітний спектр знань. До того ж ни нішні медичні реформи (якщо прибрати за бюрократизованість системи, унаслідок чого вони рухаються повільно й викликають різно полярну реакцію), спрямовані на уніфікацію знань лікарів, стандартизацію підходів до лікування й організацію найраціональнішої допомоги. Тобто лікар загальної практикисімейної медицини стане максимально за требуваним. Та й пацієнти цього прагнуть: в умовах сучасного життя не кожен може до зволити собі, зіштовхнувшись з медичною проблемою, проходити ланцюжок різних фа хівців. На це потрібні час і кошти, тож «універ сальний лікар» стане справжньою знахідкою і для системи, і для тих, хто її фінансує, і для споживача її послуг. Розмовляла Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

ЯК ДІЛИТИ ГРОШІ, ЩО «ПРИЙШЛИ ЗА ПАЦІЄНТОМ»? Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Червоноград увійшов у десятку медичних закладів, куди Національна служба здоров’я України спрямувала найбільше коштів за новою системою фінансування. Тож на що у ЦПМСД витрачатимуть надані НСЗУ 2,97 млн грн, як впроваджено нові правила й організовано роботу закладу?

Кошти, які «ходять за пацієнтом», отримали на рахунок 13 липня і в той же день видали людям аванс — уже збільшений. Загалом, оклад зріс у середньому лише на 1-2 тис. грн, але суттєве підвищення нарахувань відбувається завдяки преміям. Скажімо, після реформування лікар із вищою категорією з максимальною кількістю договорів одержав орієнтовно 19 тис. грн без оподаткування, тобто 15 тис. грн так званими «чистими». А раніше на руки він отримував 5-6 тис. грн, тобто різниця відчутна. Анна ЯРМОЛА, керівник КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Червонограда», сімейний лікар першої категорії

ВЗ Що змінилося в роботі після реорганізації закладу? — У 2017 році у Червоноградській центральній міській лікарні було створено структурний підрозділ — Центр первинної медико-санітарної допомоги, куди ввійшли терапевтичне та педіатричне відділення. Уже в листопаді 2017 року на сесії міської ради вирішили реорганізувати Червоноградську центральну міську лікарню та 1 лютого 2018 року відкрити окреме комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Червонограда». Відтак потрібно було організовувати роботу новоствореного закладу. Найголовніше зробили — затвердили штатний розпис і структуру, адже без цього ми не могли б працювати. Наст упним кроком стало отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики, оскільки користуватися ліцензією Червоноградської центральної міської лікарні ми могли лише впродовж 3 місяців з моменту створення комунального підприємства, а її відсутність позбавила б нас не лише можливості підписати угоду з НСЗУ, а й права працювати загалом. Ще однією обов’язковою передумовою підписання угоди з НСЗУ було приведення матеріально-технічної бази підприємства у відповідність до Примірного табеля матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які надають первинну медичну допомогу. Розуміючи проблему, міська влада виділила 700 тис. грн, за які ми придбали необхідне обладнання та засоби для надання якісної первинної медичної допомоги. Після публікації на офіційному сайті НСЗУ оголошення щодо укладання договорів про медичне обслуговування населення, ми подали відповідну заяву, і вже 5 червня КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Червонограда» підписало таку угоду. А з 1 липня 2018 року почали працювати за новими правилами.

ВЗ Проте досі не всі лікарі вірять, що «гроші йдуть за пацієнтом». Як ви пояснювали своїм працівникам нові правила роботи? — Ще на початковому етапі ми готували презентації, наголошували на тому, що реформа — вимога часу, роз’яснювали Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Поступово лікарі починали сприймати нововведення. Звісно, були й ті, хто до останнього не вірив у позитивні зміни. Адже, пропрацювавши близько 30 років у системі охорони здоров’я, вони насторожено ставляться до таких кардинальних змін. Але тепер їх думка змінилася, бо гроші справді «йдуть за пацієнтом», і наші лікарі це відчули, отримавши заробітну плату цього місяця. ВЗ За яким принципом розподіляєте гроші, нараховуєте зарплату та премії? — Нарахування заробітної плати відбувається згідно з колективним договором. Думаю, коли один лікар отримує 3,7 тис. грн, а інший — 15 тис. грн залежно від обсягів та якості виконаної роботи, то це хороша мотивація. ВЗ Чи щомісяця виплачуватиме премії? — Премія, звичайно, не одноразова, її нараховуватимемо щомісячно, залежно від кількості укладених лікарем договорів станом на перше число місяця, за який здійснюється преміювання. За вже згаданою схемою лікар, який підписав максимальну кількість декларацій (для терапевта — 2000, для сімейного лікаря — 1800, для педіатра — 900), матиме 100% премії, тобто 12 тис. грн. А якщо уклав половину від максимальної кількості договорів, то отримає 50% премії (6 тис. грн). Тобто оклад нараховується сталий, а от сума премії залежить від роботи лікаря. ВЗ Встановлюючи зарплатню лікарям залежно від кількості підписаних договорів, не боялися конкуренції або погіршення стосунків між ними? — Ні, якраз навпаки: я за здорову конкуренцію. Завжди кажу колегам, що все залежить від них, у тому числі й заробітна плата.

ВЗ Ви започаткували інформаційну кампанію серед населення 65+, розмістивши інформацію на звороті квитанцій на сплату комунальних послуг. Самі генеруєте подібні ідеї чи залучаєте спеціалістів з інших галузей? — Усі наші досягнення та ідеї — результат командної роботи працівників не тільки нашого центру, а й багатьох інших установ. До слова, план розміщення реклами на квитанціях розроблений разом із міською радою. Окрім цього, ми ще з грудня минулого року активно інформували людей про потребу підписання декларацій з лікарем за допомогою місцевого телебачення та друкованих видань. Це вже мої ідеї. Вважаю, що реклама спрацювала: ми другі в області за кількістю підписаних договорів (64,5% мешканців). Також у колективі багато молодих ініціативних лікарів. Вони долучаються до різної роботи. До слова, зараз ми самотужки розробляємо бренд і логотип закладу, хочемо створити візитівки, розвивати сторінку в Facebook. Також плануємо організувати «Школу здоров’я» для населення. Для цього на сторінці у Facebook проводимо опитування, щоб обрати актуальні теми. Окрім того, готуємо лекції для лікарів, аби вони мали змогу вчитися практично на робочому місці. ВЗ На що орієнтуєтеся, плануючи стратегію розвитку закладу на найближчий час? — Ми хочемо стати найкращим центром первинної медико-санітарної допомоги в області. А для цього насамперед мусимо підвищити якість медичних послуг і покращити сервіс: зробити ремонт, облаштувати зони очікування, кімнати матері та дитини, дитячі куточки тощо. У перспективі плануємо придбати автомобілі. Звичайно, існує фінансовий план, у якому розраховані видатки на зарплатню та премії, ремонт, господарські витрати та розвиток. ВЗ Яку частку грошей, що «йдуть за пацієнтом», можете витрачати на господарські потреби? — Проблема в тому, що ми — першовідкривачі, тому фінансовий план розробили самотужки, консультуючись з керівниками інших центрів ПМСД. Крім того, у нас досвідчені бухгалтери, і вони чітко розуміють, скільки потрібно передбачити коштів на різні витрати. Скажімо, 10% доходу закладено на розвиток, ще 10% — на будівельні роботи. Звісно, найбільша частка відведена на зарплати та преміювання, адже це чи не основне у реформуванні. Якщо фінансування триватиме й надалі, то ми зможемо реалізувати багато планів. До слова, відповідно до звіту НСЗУ, у серпні ми можемо розраховувати ще на 3,2 млн грн.

ВЗ Окрім офіційної програми реформування, на які ще фактори зважаєте? Чи важливі для вас досвід колег, у тому числі закордонних, думка пацієнтів? — Ми провели анкетування наших лікарів, запитали про те, що їх не влаштовує у нинішній роботі, до яких змін вони прагнуть. І з’ясували, що більшість вимог ми вже виконали: придбали найнеобхідніше обладнання та комп’ютеризували кабінети. На думку колег, найближчим часом маємо закупити деякі прилади та меблі. І, звичайно ж, усі говорили про збільшення зарплати — це тепер у їх руках. ВЗ Чи змінилися умови та графік роботи лікарів? — Поступово змінюємо. Так, раніше лікарі приймали пацієнтів у 3 зміни по 4 години кожна. З 1 серпня прийом триває 6 годин, відтак лікарі працюють у 2 зміни. Натомість на виклики медики виїжджають за потреби на свій розсуд. Обов’язковим залишається виїзд до лежачих пацієнтів, дітей з висипкою невідомого походження чи високою температурою тіла. Інші пацієнти спілкуються з лікарем по телефону, і він вирішує, може хворий приїхати в лікарню, чи треба виїжджати до нього додому, або ж достатньо надати поради в телефонному режимі. Головне, що лікар зацікавлений у тому, аби його пацієнт був задоволений. ВЗ Які «плюси» та «мінуси» реформи відчули на власному досвіді? — Наразі відчуваємо, що процес не зовсім «відшліфований». Тож намагаємося вирішувати проблеми шляхом найменшого опору. Головна проблема полягає у відсутності чіткої нормативно-правової бази. Нещодавно говорили з працівницею прес-центру НСЗУ про те, чи зобов’язані наші лікарі працювати в комісіях військових комісаріатів, хоча вже підписали низку декларацій. Хто ж тоді має займатися їх пацієнтами? Поки що ця проблема не вирішена. Також донедавна не існувало однозначної відповіді на питання, чи можемо ми з коштів, отриманих від НСЗУ, оплачувати комунальні послуги. Однак від НСЗУ надійшло роз’яснення, підкріплене ст. 89 Бюджетного кодексу та ч. 13 ст. 16 Основ законодавства про охорону здоров’я про те, що комунальні послуги сплачуються з бюджетів місцевих рад. Часом чітка відповідь НСЗУ просто необхідна. Тому ми постійно надсилаємо запити, і нам відповідають. Це нормальний, правильний процес оновлення. Думаю, що під час «другої хвилі» з’явиться ще більше запитань. Скажімо, зараз ми врегульовуємо питання з проведенням медоглядів працівників освіти. Цього року освітяни проходили їх безоплатно на підставі укладеної між нашим центром і відділом освіти угоди про співпрацю. Оскільки фінансування відділу освіти і нашого підприємства відбувалося з місцевого бюджету, це було припустимо. Однак тепер усе змінилося. Лікарі не можуть проводити медичні огляди освітян, адже їх заробітна плата забезпечується із коштів, отриманих за договором з НСЗУ. Тобто лікар, який буде залучений до здійснення медичних оглядів, не виконуватиме своїх прямих обов’язків, за які Національна служба здоров’я України перераховує кошти. Тому ми плануємо створення госпрозрахункового відділення, яке зможе надавати таку послугу, і не безкоштовно — лікарі проводитимуть медогляди винятково у вільний від надання ПМД час з окремою оплатою праці з коштів, які надійшли на рахунок підприємства за надання вказаних послуг. Поки врегульовуємо різні нюанси та сподіваємося, що подібних проблемних питань буде небагато, і на них завжди знаходитимемо чіткі відповіді. Діана КВАСНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Львів

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

27 серпня 2018 року

РІВНЕНЩИНА

ПЕРВИНКА В НОВИХ УМОВАХ Реформа системи охорони здоров’я в Україні передбачає перехід на принципово нову модель фінансування. Центри первинної медико-санітарної допомоги отримуватимуть кошти залежно від того, наскільки якісно лікарі надаватимуть медичну допомогу паці єнтам. На Рівненщині наразі договори з Національною службою здоров’я України укла ли вже 4 медичні заклади. Відтак на їх функціонування НСЗУ виділила 6,49 млн грн. Як вони розпоряджатимуться бюджетом і як працюватимуть надалі?

Олег СУМКО, головний лікар КНП «Здолбунівський районний центр ПМД» Здолбунівської районної ради Рівненської області

ума коштів, яку ми отримуємо, збільшилася на 45%. Змінився і режим роботи наших лікарів. Якщо раніше лікар 3,5 години проводив на прийомі і ще стільки само — на викликах, то зараз він весь робочий час приймає пацієнтів. Змінився і режим роботи чергового кабінету надання первинної медичної допомоги. Нині він працює практично цілодобово, не зачиняється й у святкові дні, за ним закріплений номер мобільного телефону, на який пацієнти можуть телефонувати і вдень, і вночі. А ще

зросла відповідальність медичних працівників як за своїх пацієнтів, так і за якість виконання покладених на них обов’язків. Щодо планів на майбутнє, то у Здолбунівсько му центрі ПМД їх чимало. За кошти, які отримуємо від Національної служби здоров’я України, думає мо преміювати медичний персонал. А ще закупити медичне обладнання, передусім для сільських амбулаторій, а потім і для ФАПів, але тільки те, що не передбачено проектом Світового банку, котрий наразі реалізується у нас в області. На сьогодні нами вже укладено 43,5% договорів, тобто 24,5 тис. населення району підписали декла рації зі своїми лікарями. Надалі медики повинні щомісячно укладати угоди із 10% жителів. Таким чином, на кінець року плануємо підписати декла рації з 70-80% населення Здолбунівщини. Зрозумі ло, що 100% договорів укласти неможливо: багато українців працюють за кордоном, також не можна забувати про соціально неблагополучне населення,

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ЗАЗНАЧЕНИХ НИЖЧЕ ВАКАНТНИХ ПОСАД НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ: У НАУКОВОМУ ВІДДІЛІ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ:  головного наукового співробітника (д-ра мед. наук із вченим званням, спеціалізація «Кардіологія» або «Внутрішні хвороби») — 0,75 шт. од.;  старшого наукового співробітника (канд. мед. наук, спеціалізація «Гематологія») — 2,0 шт. од.;  наукового співробітника (спеціалізація «Ендокринологія») — 1,0 шт. од.; У НАУКОВОМУ ВІДДІЛІ МАЛОІНВАЗИВНОЇ ХІРУРГІЇ:  старшого наукового співробітника (д-ра мед. наук, спеціалізація «Хірургія») — 0,5 шт. од.;  старшого наукового співробітника (канд. мед. наук, спеціалізація «Урологія») — 1,0 шт. од.;

старшого наукового співробітника (канд. мед. наук, спеціалізація «Хірургія») — 1,0 шт. од.;  наукового співробітника (канд. мед. наук, спеціалізація «Хірургія») — 1,0 шт. од.; У НАУКОВОМУ ВІДДІЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ:  головного наукового співробітника (д-ра мед. наук із вченим званням, спеціалізація «Соціальна медицина») — 1,0 шт. од.;  старшого наукового співробітника (д-ра або канд. мед. наук, спеціалізація «Соціальна медицина») — 0,75 шт. од.;  наукового співробітника (канд. мед. наук, спеціалізація «Соціальна медицина») — 0,5 шт. од.;  молодшого наукового співробітника (спеціалізація «Філологія, лінгвістика та переклад») — 1,0 шт. од.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСНОГО ВІДБОРУ: Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами. АДРЕСА, ЗА ЯКОЮ ПРИЙМАЮТЬСЯ ДОКУМЕНТИ: 01014 м. Київ, вул. Верхня, 5. Відділ кадрів (кімн. 813, тел.: (044) 284-71-08; (044) 254-68-51). Начальник відділу кадрів Труфанова Марія Миколаївна. ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 30 календарних днів з дня опублікування оголошення.

певну категорію пенсіонерів, які ігнорують приписи лікарів і також не звертаються до нас. Не менш важливим для колективу Здолбу нівського ЦПМД є підвищення якості надання медичних послуг. Для цього озброюємо лікарів всією необхідною інформацією, направляємо на навчання. Крім того, контролюємо якість надання медичної допомоги, ведення первинної медичної документації. Допомагає покращити рівень надання послуг пацієнтам і забезпеченість медичним устаткуван ням. На сьогодні всі наші сільські амбулаторії об ладнані власними лабораторіями, тобто пацієнти без проблем проходять необхідні обстеження. Але підвищення якості надання медичної допомоги неможливе без участі самого пацієнта. Тому дуже важливо, щоб наші лікарі співпрацювали з хворими, пояснювали їм усі нюанси, які стосуються перебігу недуги, лікування, профілактики. Але тут багато важить і відповідальність самого пацієнта.

Ще один важливий фактор успішної роботи медзакладу — розуміння місцевою владою пот реб медицини. І якщо це розуміння та співпраця є — а в нас саме так і відбувається, — то й віддача буде відповідною.

Тетяна ПОЛІЩУК, головний лікар КНП «Гощанський районний центр первинної медикосанітарної допомоги» Гощанської районної ради Рівненської області

о змінилося в нашій роботі після підписання угоди з Національною службою здоров’я? Ми працюємо значно напруженіше, адже прагнемо на самперед підписати якомога більше декларацій із жителями району. Уже уклали 50% договорів, але вважаємо, що це мало, тому продовжуємо інформу вати людей, агітуємо чимшвидше укладати угоди. Але нам не вистачає необхідної для роботи ін формації від Національної служби здоров’я України. Вкрай потрібні додаткові тренінги з економістами, бухгалтерами. Сподіваємося, що регіональний представник НСЗУ приїде до Рівного і роз’яснить нам усі незрозумілі моменти. Наразі залишається дуже багато питань щодо подальшої роботи первин ки в новому форматі. Звичайно, ми спілкуємося з Києвом в інтернет-режимі, але хотілося б зустрітися з фахівцями служби віч-на-віч. Це важливо і для мене як керівника, і для наших бухгалтерів, котрі повинні якомога ефективніше розпорядитися кош тами, що надійшли від НСЗУ. Загалом ми багато чекаємо від реформи. Нам обіцяли надати за державний кошт необхідну ме дичну техніку, допомогти з ремонтами. Сподіває мося, що так і буде. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС)

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС В АСПІРАНТУРУ З ВІДРИВОМ ТА БЕЗ ВІДРИВУ ВІД ВИРОБНИЦТВА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 222 «МЕДИЦИНА» (СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯМИ: «ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ», «КАРДІОЛОГІЯ», «НЕРВОВІ ХВОРОБИ», «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ», «ТРАВМАТОЛОГІЯ ТА ОРТОПЕДІЯ», «ХІРУРГІЯ», «УРОЛОГІЯ», «СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА»)  Навчання за державним замовленням і за кошти юридичних (фізичних) осіб.  Форми навчання: очна денна (з відривом від виробництва), очна вечірня (без відриву від виробництва), заочна.  Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заяву на ім’я директора; особовий листок з обліку кадрів; медичну довідку про стан здоров’я за формою №286-о; копію паспорта, копію диплома про вищу медичну освіту і присвоєння кваліфікації «Лікар»; копію диплома магістра медицини (за наявності) із зазначенням здобутої спеціальності та кваліфікації; копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності («Внутрішні хвороби», «Кардіологія», «Нервові

хвороби», «Анестезіологія та інтенсивна терапія», «Травматологія та ортопедія», «Хірургія», «Урологія», «Соціальна медицина»); копію посвідчення про присвоєння (підтвердження) лікарської кваліфікаційної категорії з відповідної лікарської спеціальності (за наявності); витяг з трудової книжки, засвідчений за основним місцем роботи; список опублікованих наукових праць, винаходів і корисних моделей (за наявності) або наукову доповідь (реферат) з обраної наукової спеціальності. Паспорт, диплом про вищу медичну освіту і присвоєння кваліфікації «Лікар», диплом магістра медицини (за наявності) та сертифікат лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності пред’являються вступником особисто.

ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 1 місяць з дня опублікування оголошення. ВСТУПНІ ВИПРОБУВАННЯ з 16 жовтня по 24 жовтня 2018 року. Вступники складають іспити з відповідної спеціальності (спеціалізації) та іноземної мови. Початок навчання 1 грудня 2018 року. ДОКУМЕНТИ ПРИЙМАЮТЬСЯ ученим секретарем ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за адресою: 01014, м. Київ, вул. Верхня, 5. Тел.: (044) 284-79-93; факс: (044) 284-72-83. Правила прийому до аспірантури розміщені на веб-сайті ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС CLINIC.GOV.UA

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

КОЛИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ НА КОРИСТЬ МЕДИЦИНИ Реформа охорони здоров’я стосується зміни не стільки методик лікування, скільки підходів до організації управління, що змушує головних лікарів ставати менеджерами й економістами, а профільних чиновників — аудиторами та працювати на випередження. Системний підхід до вирішення проблем медицини має право на життя. І приклад Вінниці, яка у 2016 році провела моніторинг міських лікувально-профілактичних закладів і сформувала перспективний план їх модернізації, доводить, що за розумного розподілу фінансових потоків можна забезпечити високий рівень надання медичних послуг.

Олександр ШИШ, директор Департаменту охорони здоров’я Вінницької міської ради

ВЗ Чому міська влада вирішила серйозно зайнятися модернізацію закладів охорони здоров’я? — Переважна більшість соціально значущих споруд і мереж побудовані за радянської доби, й інфраструктура галузі охорони здоров’я не виняток. А зважаючи на те, що останні десятиріччя коштів увесь час бракувало, матеріально-технічна і лікувально-діагностична база медичних закладів занепадала. У цілому медична галузь фінансувалася за залишковим принципом, реалізувалися точкові проекти, непослідовні реформи — про системність мови не йшло. З одного боку, не було політичної волі, а з іншого — фінансових можливостей і ресурсів.

Завдяки децентралізації громади почали отримувати фінансовий ресурс, який дає змогу покращити, відновити або навіть створити інфраструктуру там, де її немає, причому в закладах різних сфер. Так, два роки тому за дорученням вінницького міського Голови Сергія Моргунова ми проаналізували потреби і перспективи лікувальних закладів міста. По суті, це був моніторинг того, що потрібно змінити в кожному закладі — від мереж і приміщень до обладнання та медичних технологій. Варто згадати, що міська програма інформатизації медичної галузі почалася у 2011 році. А потім Вінниця потрапила до пілоту медичної реформи 2012 року: у місті за рахунок міського бюджету щороку створювали чи ремонтували 1-2 амбулаторії, за державні кошти, централізовано новостворені амбулаторії забезпечували обладнанням, автомобілями тощо. І ситуація на первинці докорінно змінилася: заклади відремонтовані й оснащені, медичну допомогу надають сімейні лікарі. Натомість заклади вторинного рівня (міські лікарні та пологові будинки), які Вінниця залишила на своєму балансі, усе ще потребували модернізації. І коли ми порахували, скільки потрібно коштів, аби міські лікарні №1 і №3, лікарня швидкої медичної допомоги, Центр матері і дитини, пологові будинки модернізувати до сучасного рівня, то вийшло майже 4 млрд грн — фактично річний бюджет міста. Розуміючи, що вирішити всі проблеми за один рік нереально, ми створили перспективний план модернізації

лікувально-профілактичних закладів на 5 років і визначили пріоритетні завдання, зважаючи на найнагальніші проблеми та виклики. ВЗ Який із проектів став пріоритетним? — У 2018 році вирішили першочергово добудувати Міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги. Вінниця, до речі, — єдиний обласний центр, який утримує лікарню ШМД на своєму балансі, у решті міст вони перебувають у підпорядкуванні області. «Відвоювати» міські лікарні вдалося колишньому міському Голові, а нині Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману. Він розумів, що громада обласного центру може і повинна забезпечувати своїм городянам адекватну стаціонарну допомогу. Протягом року клінічна лікарня ШМД приймає понад 50 тис. пацієнтів, із них близько 15 тис. лікуються стаціонарно, понад 20 тис. звертаються до травмпункту, майже 17 тис. отримують допомогу в приймально-діагностичному відділенні. За добу тут приймають близько 150 хворих і проводять майже 30 оперативних втручань. Тому, зважаючи на те що лікарня має стати однією з ключових для надання медичної допомоги пацієнтам Північного госпітального округу, ми вирішили створити сучасне відділення екстреної медичної допомоги з протишоковою зоною на 6 робочих місць, нову реанімацію на 18 робочих місць і ургентний операційний блок на 4 операційні. Торік відремонтували й обладнали за останніми медичними технологіями реанімацію на 9 робочих місць міської лікарні №1 з плановим

ЯКЩО ЗАКЛАДИ ПЕРВИНКИ ОТРИМУЮТЬ КОШТИ ЗА ПАЦІЄНТІВ, ТО НА ВТОРИНЦІ ОПЛАЧУВАТИМЕТЬСЯ НАДАНА МЕДИЧНА ПОСЛУГА, І ТУТ МОЖУТЬ ВИНИКАТИ ПРОБЛЕМИ, БО НА СЬОГОДНІ ЦЕЙ МЕХАНІЗМ ЩЕ НЕ РОЗРОБЛЕНИЙ І НЕ РОЗ’ЯСНЕНИЙ МЕДИЧНІЙ СПІЛЬНОТІ. ТОБТО ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НАМ ВІДОМІ, А ОТ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ТА ЗАТВЕРДЖЕНИХ ТАРИФІВ НЕМАЄ

операційним блоком на 2 операційні, виділивши на реалізацію проекту 48 млн грн. Сучасне медичне обладнання Dräger, «чисті приміщення», система медичних газів, очищення та кондиціонування повітря, система захисту персоналу і пацієнтів, власна лабораторна та діагностична база, стажування лікарів за кордоном — усе це щодня допомагає рятувати життя людей. Але якщо площа реанімації МКЛ №1 становить 440 кв. м, то добудоване приміщення лікарні швидкої медичної допомоги — більше 3 тис. кв. м. Це наразі наймасштабніший медичний проект на теренах України, який реалізується міською громадою. Його вартість — 265,9 млн грн, частина коштів надійшла з міського бюджету, решта — з Державного фонду регіонального розвитку. Реалізація проекту запланована на 2018-2019 роки. ВЗ Що саме передбачено цим проектом? — Йдеться про добудову головного корпусу лікарні в 4 поверхи. Проект реконструкції передбачає створення на нульовому поверсі центрального стерилізаційного відділення та пральні, на першому — відділення екстреної медичної допомоги з протишоковим залом на 6 робочих місць і сортувальною та лабораторно-діагностичною зонами. Головна відмінність від інших лікарень — можливість заїзду автомобіля швидкої допомоги з пацієнтом безпосередньо в приміщення. Відтак хворого не потрібно транспортувати від авто до медзакладу просто неба, що особливо важливо в зимовий час, — подібної можливості у Вінниці не має жодна медична установа. Головна перевага нових відділень — найсучасніші медичні технології. На другому поверсі розташується таке саме відділення реанімації, як у міській лікарні №1. На третьому — сучасний ургентний операційний блок із лапароскопічним обладнанням та зала телемедицини, куди зводитиметься увесь цифровий контент з операційних і де будуть забезпечені можливості для консультування наших медиків із фахівцями України та світу. ВЗ Аби нова техніка мала змогу ефективно працювати, потрібні висококваліфіковані кадри. — Так, і тому модернізація наших закладів має системний характер. Ми, як я вже казав, починаємо, умовно кажучи, з приміщень, а завершуємо навчанням і стажуванням лікарів, котрі співпрацюють із висококваліфікованими німецькими та італійськими фахівцями. Адже одна справа — закупити сучасне обладнання, а інша — ефективно його використовувати. Тому, поки триває будівництво, медики проходять стажування за кордоном, а також за потреби навчаються на курсах підвищення кваліфікації. ВЗ Проект Світового банку зі спорудження кардіоцентру — не зовсім міський, але стосується міста. На якому етапі роботи зараз? — Субпроект Світового банку «Складова розвитку системи охорони здоров’я Вінницької області, направлена на покращення медичної допомоги хворим із серцево-судинною патологією», метою якого є зменшення смертності населення від вказаних недуг шляхом підвищення ефективності медичної допомоги на вторинному рівні, реалізується у Вінницькій області з 2015 року і передбачає системний підхід. Один із напрямків — будівництво кардіоцентру, нове приміщення якого планують ввести в експлуатацію у 2020 році. Роботи тривають згідно з графіком. А допоки новий центр у стані будівництва, ми спрямовуємо фінансову підтримку на посилення можливостей нині діючого центру. Нещодавно в рамках реалізації проекту Світового банку заклад отримав новий сучасний ангіограф — цифрову мобільну рентген-діаг ностичну систему типу С-дуга Ziehm Vision RFD

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

27 серпня 2018 року

відомого німецького бренду, яку використовують в інтервенційній кардіології та кардіохірургії. Це дасть змогу розвантажити існуючий ангіограф, який із 2008 року працює фактично безперервно, а головне — оперативніше і якісніше надавати допомогу людям з ішемічною хворобою серця, порушеннями ритму та провідності серця. Адже тепер наші спеціалісти зможуть одночасно виконувати оперативні втручання двом пацієнтам. До речі, торік Вінницький кардіоцентр став лідером серед аналогічних медичних закладів України за кількістю операцій зі стентування коронарних судин, яких у нас було проведено 837. Загалом за минулий рік у закладі здійснили 2478 оперативних втручань. ВЗ На які ще проекти місто виділяє фінансування? — Триває термомодернізація пологового корпусу міської лікарні «Центр матері та дитини». Цього року провели капітальні ремонти відділення патології новонароджених, жіночої консультації з денним стаціонаром, гінекологічного відділення. І це був перший капітальний ремонт будівлі за останні 20 років. З типового приміщення радянського зразка воно перетворилося на сучасне і комфортне, що відповідає всім вимогам. Торік закінчили капітальний ремонт

інфекційно-боксованого відділення педіатрії та даху акушерського корпусу. Окрім цього, ми повністю оновили пральний комплекс, який обслуговує кардіоцентр, пологовий будинок №1, міську та районну лікарні. Сучасне енергоефективне обладнання, що забезпечує якісне прання та прасування білизни, розташували на базі міської лікарні №1. Раніше тут використовували застаріле устаткування ще радянських часів і промислові й побутові пральні машини. Тепер комплекс за зміну приймає понад 300 кг білизни. ВЗ Що в планах? — У пріоритетах 2019-го — завершення великих проектів цього року: оснащення та введення в експлуатацію прибудови Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, завершення термомодернізації пологового корпусу міської лікарні «Центр матері та дитини», ремонт третіх поверхів пологових будинків №1 і №2. У планах також створення пральні на лівому березі міста на базі МКЛ №3. Роботи багато — головне, щоб грошей вистачило. У 2017 році на галузь охорони здоров’я було виділено 78 млн грн (муніципальні медичні програми, поточні та капітальні видатки), цього року буде значно більше, бо проекти масштабніші.

ВЗ Очевидно, що «вливання» коштів в оснащення лікарень пов’язане з реформою. Чи готові заклади міста до перетворень у неприбуткові комунальні підприємства та роботи за новими правилами? — Ми потрапили в перше вікно перетворення. Усі центри первинної медико-санітарної допомоги (а їх у місті 5) підписали договори з Національною службою здоров’я України. Відповідно у червні цього року ми ініціювали процес перетворення вторинки, щоб у четвертому кварталі здійснити всі установчі процедури. Та є одне «але»: якщо заклади первинки отримують кошти за пацієнтів, то на вторинці оплачуватиметься надана медична послуга, і тут можуть виникати проблеми, бо на сьогодні цей механізм ще не розроблений і не роз’яснений медичній спільноті. Тобто загальні принципи нам відомі, а от нормативної бази та затверджених тарифів немає. Місто нині працює на випередження, модернізуючи медичні заклади вторинного рівня, які мають бути конкурентоспроможними і здатними співпрацювати з НСЗУ. Не секрет, що особливість нашого Міністерства — видавати нормативні акти за тиждень до їх впровадження. Тому тут хотілося б більшої оперативності та ясності.

ВЗ Що можна було б порадити громадам, які не мають фінансової спроможності утримувати свої заклади в належаних умовах? — У кожного закладу є власник — територіальна громада, і саме вона відповідає за якість надання послуг: чи то в освіті, чи в соціальній сфері, чи в медицині. В Україні триває адміністративна реформа, яка передбачає створення спроможних громад, котрі зможуть утримувати заклади соціальної сфери і забезпечити їх ефективний розвиток. Перше, що вони мають зробити, — проаналізувати ситуацію, визначити, які заклади є життєво важливими, а які — баластом. Окрім цього, треба врахувати собівартість їх утримання. Якщо громада планує зберегти пологове відділення, де за рік народжується 40 немовлят, то це не лише нерентабельно, а й небезпечно для роділь. Таким чином, саме розвиток інфраструктури (насамперед, доріг) і перерозподіл надавачів якісних та безпечних медичних послуг буде основним «головним болем» громад на найближчі 2-3 роки. Хто навчиться ефективно реагувати на всі виклики, той і матиме позитивний результат. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

ДОНЕЧЧИНА

У ПЛАНАХ — НОВЕ ВІДДІЛЕННЯ ЕМД ТА МК Представники Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні презентували гуманітарний проект, який реалізовуватиметься на базі КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня».

роект орієнтований на створення сучасного відділення екстреної невідкладної медичної допомоги з пайовим фінансуванням від Міжнародного комітету Червоного Хреста. Будівництво розпочнеться

в рамках програми підтримки розбудови та створення структури реанімації й реабілітації в надзвичайних ситуаціях. Планується реалізувати задумане до 2020 року і витратити на це 2 млн швейцарських франків.

Експерт з медичних питань МКЧХ Віталій Стецик презентував проект відділення невідкл адної допомоги, де постраждалим у надзвичайних ситуаціях чи пацієнтам, життя яких залежить від негайних реанімаційних або

підтримуючих дій, зможуть оперативно надати допомогу. Наразі триває формування робочої групи з представників зацікавлених сторін для обговорення, створення та підписання меморандуму про взаєморозуміння. Після цього на території Бахмутської ЦРЛ розпочнуться будівництво відділення, а також проведення курсів з підвищення кваліфікації медичного персоналу для роботи в майбутньому закладі з надання екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, оснащеного на найсучаснішому рівні. За матеріалами Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької військово-цивільної облдержадміністрації

ОДЕЩИНА

ЗГІДНО З МІЖНАРОДНИМИ ПРОТОКОЛАМИ Медики 175 бригад швидкої медичної допомоги до кінця року пройдуть тренінги з надання екстреної медичної допомоги згідно із сучасними міжнародними протоколами. До їх проведення залучені інструктори, котрі навчалися за кордоном і мають відповідні міжнародні сертифікати.

«Д

осі індивідуальна оцінка готовності лікарів і фельдшерів служби екстреної медичної допомоги до виконання своїх обов’язків була абсолютно формальною. Вона обмежувалася системою переатестації один раз на 5 років, причому ніх-

то не перевіряв, чи дійсно співробітник оволодів новими навичками, — говорить директор Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Олена Теряєва. — Розуміючи необхідність змін, ми розпочали практичну підготовку медичних робітників

і водіїв Одещини відповідно до міжнародних стандартів, аби підвищити рівень знань, а також навчитись якісній командній роботі». Тренінги триватимуть по 5 днів для кожної з бригад. Навчання за міжнародними протоколами передбачає відпрацювання суто практичних на-

вичок (без лекційних годин), ґрунтується на принципах доказової медицини та спрямоване на те, аби бригада екстреної медичної допомоги запам’ятала послідовність дій у певній ситуації та могла командно їх відтворити. Зокрема, медики відпрацьовують навички базової підтримки життя, допомоги при травмі на догоспітальному етапі, евакуації з авто при ДТП, а також заходи при масовій травмі. Медпрацівники, які продемонструють незадовільні результати під час заліку, муситимуть перескласти його в Одеському обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. В іншому випадку керівництво може переглянути принципи нарахування їм додаткових виплат. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

ЗА ЧИЙ КОШТ ЛІКУВАТИ ХВОРИХ НА ДІАБЕТ? Це питання зумовило тривалу суперечку між Харківською міською радою та Міністерством охорони здоров’я, проте компромісного рішення поки що не знайдено. А пацієнти, стомившись чекати, вийшли на пікет до міськради, щоб привернути увагу місцевої та загальнодержавної влади до нестачі коштів на придбання інсулінів.

нсулінозалежні харків’яни необхідну їм кількість ліків отримали тільки в першому кварталі нинішнього року. У липні більшість із них за електронними рецептами в аптеках змогли одержати лише третину від потреби. Щоб забезпечити себе життєво необхідним препаратом, вони змушені додатково витрачати принаймні ще по 1500 грн. Місцева влада обізнана з проблемою і «забила на сполох», почавши листування з чиновниками МОЗ ще в березні, коли порахували необхідний обсяг дотації. Бо держава виділила на потреби міста лише 32% коштів від загальної суми у понад 60 млн грн. І хоча закуплені інсуліни розподіляли дуже економно: стовідсотково забезпечували дітей, на 70% — студентів, і тільки на 30-32% — дорослих, невдовзі препарати можуть закінчитися. Чому так сталося, харків’янам пояснили перший заступники Голови міськради Ігор Терехов, заступник з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан і директор Департаменту охорони здоров’я Юрій Сороколат, які вийшли до пікетувальників, щоб висловити позицію міської ради. Головна причина страждань хворих на цукровий діабет — загальнодержавне недбальство. Формуючи державний бюджет на 2018 рік, ані МОЗ, ані Мінфін, ані депутати Верховної Ради не визначили правил розподілу коштів, закладених для придбання інсуліну. Хоча всі без винятку області заздалегідь передали точні під-

рахунки потреби в лікарських препаратах, спираючись на дані державного електронного реєстру хворих на діабет. Тому тепер страждають усі, не тільки харків’яни. Як пояснив перший заступник міського Голови Ігор Терехов, можливості виділити додаткові кошти з місцевого бюджету немає, адже інсулінова програма — державна: «Якби нам довели чіткі правила розподілу коштів органом місцевого самоврядування у зв’язку з бюджетною децентралізацією, наприклад, сказали, що взагалі не виділять коштів на інсулін або ж заплатять тільки за вітчизняні інсуліни, чи ж назвали будьякі інші конфігурації, ми заздалегідь внесли б до міського бюджету відповідні статті витрат. Але досі немає жодної пропозиції». «Правила фінансування визначаються Законом «Про бюджет». Наприклад, якби там було вказано, що з держбюджету держава забезпечує цю програму на 40, 50 або 60%, а решта фінансується за кошти місцевого бюджету, тоді і питань не виникало б», — наголосив Юрій Сороколат. Натомість МОЗ апелює до харківської влади на своєму сайті: питання розподілу коштів медичної субвенції, міських бюджетів та інших джерел, а також контролю за призначенням лікарями необхідної кількості препаратів інсуліну хворим, які внесені до електронного реєстру, належить безпосередньо до компетенції та відповідальності саме місцевої влади.

Отже, як не формулюй, а коли чіткого виз начення в основному документі немає, потрібне додаткове юридичне роз’яснення у вигляді, принаймні, наказу Мінфіну, що дозволив би місцевим бюджетам витрачати свої кошти. Інакше перша ж фіскальна перевірка звинуватить у нецільових витратах. Тож представникам регіонів доводиться, як і раніше, стояти з простягнутою рукою і прохати додаткових дотацій. Протягом півроку постійно обіцяють їх виділити, але Харків поки не дочекався. Така сама ситуація склалася й з іншими категоріями хворих, яких держава пообіцяла забезпечити дороговартісними ліками. Міськ рада не залишається осторонь цих проблем, але без законодавчої підтримки вона ризикує. Хоча й не може інакше, адже люди ризикують значно більшим — своїм життям. Харківська місцева влада й надалі звертатиметься до МОЗ та Кабміну, щоб там або вирішили проблему, з якою стикається вся Україна, на законодавчому рівні, або ж надіслали в область заплановані держбюджетом кошти. Свої дії міська рада координує з Харківськими обласними радою та держадміністрацією. У МОЗ натомість запідозрили департаменти охорони здоров’я Харківських міськради та ОДА у завищенні кількості людей, внесених до державного реєстру за нозологією «Діабет». За даними Міністерства охорони здоров’я, існує розбіжність між кількістю інсуліноза-

лежних пацієнтів в електронному реєстрі та у відомостях, які надає Харківська ОДА (державні обласні адміністрації наділені в Україні правом розподіляти препарати інсуліну): у місті й області загалом проживають 13 615 хворих на цукровий діабет, а заявка надійшла на 16 905 осіб. І саме через цю різницю виникає проблема з виділенням коштів із держбюджету. За інформацією МОЗ, із 45 млн грн, спрямованих державою на закупівлю інсуліну, Харківська область витратила тільки 34 млн грн. У зв’язку із цим ще 25 червня Володимир Гройсман особисто дав МОЗ чітке доручення визначитися з фактичною потребою українців в інсуліні, бо це пряма державна субвенція, яку повинні отримати кожен регіон і кожний населений пункт, аби передати закуплений за державний кошт інсулін кожному пацієнту, внесеному до державного реєстру за нозологіями. Але чиновникам від медицини байдуже, вони, незважаючи на розпорядження Прем’єрміністра, навіть не намагаються розібратися в ситуації та спробувати виправити становище, насамперед, позбутися законодавчого казусу, який ось уже кілька років поспіль здіймає хвилю обурення людей то в одному, то в іншому регіоні. Позиція харківської влади залишається незмінною: компетенція органів місцевої влади не дає змоги розподіляти кошти на потреби загальнодержавної програми «Доступні ліки» без чіткого регламенту з боку вищих органів влади. Світлана Горбунова-Рубан поінформувала, що до Харкова надійшов лист із МОЗ, у якому міській владі пропонують у зв’язку з децентралізацією взяти на себе частину витрат на придбання інсуліну за програмою «Доступні ліки», посилаючись на ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування». Однак ця стаття зобов’язує органи місцевого самоврядування розв’язувати питання лише місцевого характеру. Що ж до забезпечення людей інсуліном, то такі витрати офіційно внесені до державного бюджету, тому й вирішувати вказану проблему слід на державному рівні. А поки суперечка триває, міська влада знову виділяє кошти тільки на короткий термін, чим незадоволені пацієнти. Адже вони прагнуть стабільності та впевненості у завтрашньому дні. Тож пікет може повторитися, але вже на порозі МОЗ чи Кабміну. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

СУМЩИНА

ПРОГРАМА — ДЕРЖАВНА, А ФІНАНСИ ЧИЇ? Ліками за державний кошт у Сумській області забезпечено лише 36% хворих на цукровий діабет. Місцевій владі пропонують подбати про людей, виділивши гроші на закупівлю інсулінів із місцевої скарбниці.

«Н

аразі з необхідних 45 млн грн область із держбюту отримала тільки 16,5 млн грн. Ми зверталися до Міністерства охорони здоров’я, Міністерства фінансів відносно збільшення цільових видатків, але отримали відповідь, що додаткових коштів не буде — місцеві бюджети мають самостійно забезпечити додаткове фінансування», — пояснила ситуацію директор Департаменту фінансів Сумської ОДА Олена Батраченко.

За її словами, якщо в окремих районах, зокрема Шосткинському, Середино-Будському, Лебединському, Тростянецькому, фінансове забезпечення придбання ліків хворими на діабет варіює від 70 до 80%, то в інших містах і районах на це взагалі не звертають уваги. Згідно з підсумками наради, яка відбулася в Сумській ОДА з цього приводу, тимчасово виконуючий обов’язки Голови облдержадміністрації Вадим Акпєров доручив кожному району та місту опрацювати питання фінансового забезпечення, визначити, кому і скільки потрібно грошей, і винести свої пропозиції на розгляд найближчих сесій місцевих рад. Також керівництво області сподівається, що Уряд перегляне забезпечення державним фінансуванням ліків для хворих на діабет, зокрема з цього приводу буде підготовлене відповідне звернення до Прем’єрміністра України Володимира Гройсмана. За матеріалами ІА «Укрінформ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

27 серпня 2018 року

ТАЙВАНСЬКІ КОЛЕГИ ВРАЖЕНІ ТИМ, НАСКІЛЬКИ В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ МЕДИКІВ Починати вивчати закордонний досвід у медицині варто ще на студентській лаві. Саме так вирішила майбутній пластичний хірург із Чернівців Юлія Карлійчук і поїхала до Тайваню, бо в навчальних програмах українських медичних вишів цієї спеціалізації… узагалі немає.

Юлія КАРЛІЙЧУК, студентка ВНЗУ «Буковинський державний медичний університет»

Удача любить наполегливих Так уже прийнято в нашому університеті: якщо прагнеш бути успішним лікарем — маєш бути успішним студентом. Тож із першого курсу я вступила до Всеукраїнської організації студентів-медиків, займалася підготовкою просвітницьких акцій. А цьогоріч спробувала взяти участь у програмі обміну студентами і потрапити на практику за кордон. Для цього необхідно було скласти чимало іспитів, найголовніший з яких — на досконале знання англійської мови. Також враховувалися середній бал у рейтингу, наявність рекомендаційних листів. А ще країни Азії дуже прискіпливі до стану здоров’я потенційного стажера: вимагають аналізи на наявність вірусів гепатиту всіх типів, ВІЛ і туберкульозу. За результатами тестів я була сьомою у всеукраїнському рейтингу, тож могла самостійно обирати країну, у якій проходитиму місячне стажування. Вирішила їхати до Тайваню. Річ у тім, що я мрію стати пластичним хірургом, а цей фах дуже популярний в азійських країнах. У навчальній програмі українських медичних вишів є загальна хірургія, а окремо пластичної — немає. Тому для мене дуже важливим був і теоретичний, і практичний досвід у цій галузі. Ста ж ування варт ува ло мені лише 80 Євро організаційного внеску. Усе інше: проживання, харчування і власне стажування — безкоштовно.

Стерильність як закон Я стажувалася у військовому госпіталі столиці Тайваню — міста Тайбей. Власне госпіталь фінансується коштами Японії та

США, тому тут є найсучасніше обладнання та найкращий інструментарій. Робочий день медиків розпочинається о 8-й годині і закінчується о 15-й. За цей час у середньому виконують 13 планових операцій. До проведення операцій допускають тільки резидентів, тобто фахівців, за плечима яких — 5 років навчання у медичному університеті та 2 роки інтернатури. У резидентурі навчаються протягом 5 років. Перше, що вразило в госпіталі, — ідеальна стерильність. На кожному кроці — дезінфектори, усі — і пацієнти, і медичний персонал — ходять у бахілах. Мені навіть не дозволяли одягати власний хірургічний костюм. Щоранку лікарі приходять до роздягальні й отримують свіжий, чистий і попрасований костюм, шапочку та маску. Тобто в них не прийнято, як у нас, носити свою шапочку протягом тижня. Єдине, що можеш принести своє, — це змінне взуття. Проте на нього необхідно вдягати бахіли. Більше того: якщо в обід ти спускаєшся в кав’ярню, то, повернувшись до відділення, маєш перевдягнутися в чистий хірургічний костюм. А в операційному блоці після кожної операції замінюють усі лампочки.

Сніданок під час 5-хвилинки Кожен ранок у відділенні пластичної хірургії починається з проведення так званої 5-хвилинки. Обговорення планів операцій супровод жується… звичайним сніданком. Завідувач відділення купує для всього колективу три варіанти сніданку та смачний напій — чай із молоком і рисовими кульками. Працівники спілкуються й одночасно снідають. Приємно вразило те, що лікарі не бояться зізнатися, коли чогось не знають: вони просять поради у колег, переглядають медичні атласи та енциклопедії. Важливо, що вся медична термінологія, яку використовують у роботі, — не китайською, а англійською мовою. Тому я все розуміла і могла брати участь в обговоренні. Обідають лікарі також у лікарні — тут є кав’ярня як для персоналу, так і для пацієнтів. Попри те, що медики в Тайвані — трудоголіки, які дуже люблять і буквально живуть своєю роботою, вони вміють відпочивати. На території госпіталю є басейн, тенісний корт і спортзал. А після роботи лікарі зазвичай вечеряють з рідними та колегами або йдуть співати в караоке. До речі, вечерю вдома у цій країні рідко готують — не розуміють, навіщо витрачати на це час, коли є ресторани. У лікарів Тайваню немає службової ієрархії. Нач

мед, наприклад, із радістю запрошує на свій день народження все відділення: від інтернів і стажерів до лікарів. А один з резидентів запрошував мене на вечерю зі своєю сім’єю. Усе дуже просто і комфортно.

Зарплата хірурга — 300 тис. грн на місяць У відділенні пластичної хірургії військового госпіталю Тайбея проводять естетичні та реконструктивні операції. Перші — платні, бо не входять до обов’язкового страхування. Другі — безкоштовні. Медичною допомогою на дуже високому рівні забезпечене все населення. Багато місцевих зірок звертаються до медиків, аби збільшити груди, зробити ринопластику, підтяжку шкіри обличчя, ліпосакцію. Дуже популярна операція — європейський розріз очей: тайванські жінки прагнуть зробити свої очі великими і виразними. Мене найбільше цікавила реконструктивна хірургія. Наприклад, до нас привезли чоловіка, який упав у шахту ліфта і залишився без частини ноги. Для таких випадків госпіталь забезпечений американськими протезами, які дають шанс пацієнту на нормальне життя після операції. Також користується популярністю пересадка шкіри при опіках. Уже наприкінці практики мені дозволяли готувати шкіру для пересадки, виконувати перев’язки. У Тайвані досвідчені лікарі із задоволенням вчать стажерів та інтернів, бо розуміють, що хтось має продовжувати їх справу. Натомість в Україні, на жаль, лікар зі стажем часто вважає молодого фахівця конкурентом, тож не бажає передавати свої знання та досвід. У госпіталі проводять переважно планові операції. Натомість у місті є достатня кількість міні-клінік, де встановлюють діагнози, надають невідкладну допомогу і за потреби направляють до госпіталю. Важливо, що між міні-клініками й госпіталем кожні півгодини курсує безкоштовний комфортабельний автобус. Лікарі зазвичай мешкають неподалік медустанови, і їх у будь-який час можуть викликати на роботу. Тайванські колеги цікавилися, яка зарплата в українського хірурга, скільки годин на добу він працює. Були вражені тим, як в Україні не цінують медиків. У Тайвані хірург отримує місячну зарплатню, що дорівнює 300 тис. грн. Звісно, про корупцію і мови бути не може: тут кожен робить свою справу й отримує за це дос тойну винагороду.

Після завершення стажування я, як і всі студенти, котрі їдуть за кордон за програмою обміну, отримала сертифікат міжнародного рівня. Та окрім цього мені вдалося здобути ще три сертифікати, які дають мені право вступати до інтернатури в медичний університет Тайваню. Начмед госпіталю запропонував мені щотижня складати кваліфікаційні іспити. Таке право мають тільки місцеві студенти-медики. Я впоралася з усіма завданнями, тож тепер планую після 5-го курсу вступати до інтернатури Тайванського медичного університету. Саме так я зможу втілити свою мрію у життя — стати висококласним пластичним хірургом. Мені дуже приємно усвідомлювати, що знання, отримані в Буковинському державному медичному університеті, дають змогу впевнено почуватися поруч зі студентами з Америки та Європи і продовжувати навчання за кордоном. Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ВАЛЕНТИН ПІОНТКОВСЬКИЙ: Я НЕ ПРАГНУ ЗА КОРДОН, Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ Світ завжди поступається дорогою цілеспрямованим людям. Саме ці слова американського письменника Орісона Мардена спадають на думку під час зустрічі з Валентином Піонтковським, завідувачем Центру ортопедії, травматології та вертебрології КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня». Попри досить молодий вік, цього лікаря вважають одним із найкращих фахівців не тільки в області, а й в Україні, його шанують багато пацієнтів, а професійні досягнення визнають за кордоном. За всім цим — неабияка наполегливість, працелюбство та велике бажання рухатися вперед.

Валентин ПІОНТКОВСЬКИЙ, завідувач Центру ортопедії, травматології та вертебрології КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради

ВЗ Що саме спонукало вас стати лікарем-травматологом? — Моя бабуся була військовим фельдшером, а мама вже багато років працює медсестрою в травматологічному відділенні Дубровицької ЦРЛ. У дитинстві я часто бував у неї на роботі, заглядав до гіпсувальної, операційної, мені там було дуже цікаво. Тож у

8-му класі поставив собі за мету вступити до медичного вишу і згодом став студентом Буковинського державного медичного університету. Мені дуже подобалася кардіохірургія, але обставини склалися так, що обрав травматологію. Чи то травматологія обрала мене — хіба ж із долею посперечаєшся? Ще навчаючись у виші, пройшов перше бойове хрещення, коли під час практики на 4-му курсі в Дубровицькій ЦРЛ завідувач відділення дозволив мені самостійно провести операцію на ключиці. Було страшно, хоча я постійно пропадав в операційній і багато асистував. Але після операції просто не тямив себе від щастя, а те відчуття мега-радості пам’ятаю й донині. Позитивні емоції та успіх будь-якої справи, яку робиш уперше, спонукають повертатися до цього знову і знову. Так і вийшло: перша самостійна операція утвердила мене в думці, що професія лікаря — це моє покликання, стала поштовхом до подальшої самореалізації та розвитку.

Піс ля закінчення навчання в медінст итуті проходив інтернатуру в Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги. Інтернатура видалася бойовою, бо заклад виконував функцію не тільки міського, а й обласного, тож приймав усіх пацієнтів з політравмами, нейрохірургічного та торакального профілів тощо. ВЗ Ви спеціалізуєтеся на такій складній частині людського організму, як хребет. Пішли шляхом найбільшого опору? — На цю стежку мене привела, так би мовити, сама доля. Після інтернатури у 2003 році я поїхав у Хмельницький, де 3 роки працював лікарем-травматологом у міській лікарні та водночас пройшов навчання на курсах в Інституті патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України. Саме там я захопився хірургією хребта і почав працювати над тим, щоб її опанувати. Проблеми патології хребта — дуже специфічні та складані, за них мало хто береться. Наприклад, на той час

ДЛЯ ХІРУРГА, У ПРИНЦИПІ, НЕ ВАЖЛИВО, ДЕ ПРАЦЮВАТИ, ГОЛОВНЕ, ЩОБ БУЛИ УМОВИ ДЛЯ РОБОТИ, А ЦЕ НАСАМПЕРЕД — ЗЛАГОДЖЕНИЙ КОЛЕКТИВ, У ЯКОМУ ВСІ РОЗУМІЮТЬ ОДИН ОДНОГО З ПІВСЛОВА. ТАК, ХІРУРГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ — СЕРЕДОВИЩЕ КОНКУРЕНТІВ. І ТУТ УСЕ ПРОСТО: ЗАХОДИШ В ОПЕРАЦІЙНУ І ПОКАЗУЄШ, НА ЩО ЗДАТЕН. МОЖНА БАГАТО РОЗПОВІДАТИ ПРО ТЕ, ЯКИЙ ТИ СПЕЦІАЛІСТ, ЧИТАТИ ЛЕКЦІЇ — ТЕБЕ АБО ВИЗНАЮТЬ, АБО НІ. АВТОРИТЕТ МОЖНА ЗАВОЮВАТИ ЛИШЕ ДІЛОМ

хірургією хребта не займалися ані в Чернівцях, ані у Хмельницькому. Відтак я почав вивчати досвід найкращих фахівців у цій галузі. Так, у Харкові познайомився з професором Володимиром Радченком, який згодом став моїм науковим керівником, у Києві — з Ігорем Курілцем із Міжнародного центру нейрохірургії, професором Михайлом Хижняком та академіком, професором Євгеном Педаченком з ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України». Згодом вирішив, що мені потрібно пройти курси первинної спеціалізації з нейрохірургії, щоб засвоїти всі аспекти хірургії хребта, і тому вирушив вчитися до Києва. А після навчання знову повернувся в Чернівці. Там влаштувався асистентом на кафедру ортопедії та травматології Буковинського державного медичного університету та водночас практикував як лікар-нейрохірург у лікарні швидкої медичної допомоги. Саме там уперше на Буковині виконав транспедикулярну фіксацію хребта, стабілізацію шийного відділу хребта сучасними конструкціями, запровадив сучасні методики лікування спондилолістезу, сколіозу та інших тяжких патологій, лікуванням яких у західному регіоні практично ніхто більше не займався. До того ж протягом двох років був головним позаштатним вертебрологом Чернівецького обласного управління охорони здоров’я. Таку посаду тут ввели вперше в Україні з тим, аби систематизувати медичну допомогу хворим із патологією хребта, оскільки нею займаються лікарі різних фахів — і неврологи, і нейрохірурги, й ортопеди-травматологи, і мануальні терапевти, і лікарі нетрадиційної медицини, і фізіотерапевти. ВЗ Що ж спонукало вас переїхати на Рівненщину? — У 2010 році тодішній начальник управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації Віталій Бойко запросив мене на роботу, запропонувавши посаду завідувача ортопедо-травматологічного відділення Рівненської обласної клінічної лікарні. І я погодився. На той момент у Чернівцях працювати було непросто, бо між хірургами і ортопедами-травматологами завжди існувала конфронтація, тож часто нам не вдавалося знайти спільної мови. І в якийсь момент я вирішив змінити все, і не пошкодував. Рівненщина — мій рідний край (я родом із села Висоцьк Дубровицького району), а для хірурга, у принципі, не важливо, де працювати, головне, щоб були умови для роботи, а це насамперед — злагоджений колектив, у якому всі розуміють один одного з півслова. Так, хірургічне відділення — середовище конкурентів. І тут усе просто: заходиш в операційну і показуєш, на що здатен. Можна багато розповідати

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

27 серпня 2018 року

У приватній клініці Китаю

про те, який ти спеціаліст, читати лекції — тебе або визнають, або ні. Авторитет можна завоювати лише ділом. ВЗ І вам вдалося не тільки це. Ви перетворили відділення на сучасний центр, відомий далеко за межами області. — Так, справді: ортопедо-травматологічне відділення значно змінилося за ці роки, як зовні (тут проведено сучасний ремонт), так і внутрішньо, зокрема зміцнило свій матеріальнотехнічний потенціал та підвищило рівень надання сучасної медичної допомоги пацієнтам. У 2015 році відділення отримало статус центру. Сьогодні тут працюють 17 лікарів, розгорнуто 58 ліжок (25 ортопедичних і 33 травматологічних), на яких щороку проліковують понад 1 тис. пацієнтів не тільки з Рівненщини, а з усієї України. Адже наразі в Рівному хворим надають таку медичну допомогу, по яку раніше вони змушені були їхати за кордон або ж до провідних клінік країни. Збільшилася й кількість оперативних втручань. Так, якщо у 2010 році тут було виконано близько 900 операцій, то у 2017-му — уже понад 2 тис. А хірургічна активність лікарів-травматологів є найвищою не тільки з-поміж хірургічних відділень Рівненської обласної клінічної лікарні, а й серед усіх ортопедичних центрів України і сягає 97,7%. Для порівняння, у 2010 році цей показник становив 45-50%. Потенціал лікарів центру — дуже великий. Усі вони професіонали, люди, які хочуть і можуть працювати. Наші фахівці щороку проходять стажування в провідних клініках Європи, беруть участь у міжнародних конгресах Федерації європейських асоціацій хірургії хребта, стопи, кисті. Медсестринський колектив також дуже досвідчений і високопрофесійний. Найпершою моєю метою як завідувача було поставити на потік сучасні методики оперативних втручань, бо для цього були всі можливості. ВЗ Чого вдалося досягти протягом цих років? — Завдяки спільним зусиллям нашого колективу отримали чудові результати. Наразі наш центр є лідером в області за кількістю проведених оперативних втручань, їх спектром, а також щодо міжнародного співробітництва, оснащення. Деякі методики ми запровадили вперше не те що в області, а в Україні. Відтак Центр ортопедії, травматології та вертебрології КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» став також навчальною базою для лікарів з інших регіонів країни, у тому числі й для відомих науковців із

Під час навчального курсу в Університеті ім. Парацельса (Австрія)

профільних науково-дослідних інститутів. Наприклад, кілька років тому рівненські спеціалісти вперше в Україні запровадили ендоскопічну трансфораменальну мікродискектомію за методикою аутсайд-ін, запропоновану провідним німецьким ортопедомтравматологом Томасом Хугландом. Дещо подібні трансфораменальні операції виконують колеги в Черкасах і Дніпрі, але наша методика — зов сім інша. Тож наш досвід зацікавив медичну спільноту України (результати використання цієї методики ми презентували на з’їзді ортопедів-травматологів і нейрохірургів України у 2016 році), і з’явилося чимало бажаючих його опанувати. Так, до нашого центру вже приїздили навчатися такі провідні спінальні хірурги, як керівник 2-ї спінальної лазерно-ендоскопічної клініки Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України, професор Михайло Хижняк, Яків Фіщенко з ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», професор Сайєд Муксен з Одеського національного медуніверситету, відомі нейрохірурги — Костянтин Горбатюк із Вінницького центру цереброваскулярної нейрохірургії, Андрій Гармиш із Київського госпіталю МВС, Костянтин Попсуйшапка та Андрій Попов з ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» (м. Харків), лікарі-практики з Тернополя, Івано-Франківська, Кам’янця-Подільського, Чернівців, Хмельницького. І нам дуже приємно, що Рівненська обласна клінічна лікарня привертає до себе увагу провідних українських медиків-науковців. Також бригада лікарів нашого центру виконує показові операції в клініках інших областей. Зокрема, ми допомагали запроваджувати метод ендоскопічної мікродискектомії в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні й Інституті травматології та ортопедії НАМН України. До речі, уперше за всю історію існування інститут запросив до себе лікарів із закладу третинного рівня, аби перейняти досвід, і для нас це велике досягнення. ВЗ Якими ще новими методиками володіють ваші хірурги? Як і де вчитеся новому? — Фахівці центру останніми роками швидкими темпами запроваджують у свою практику низку сучасних лікувальних методик. Ми опанували епідуральний агезіоліз поперекового відділу хребта при його дегенеративно-дистрофічних ураженнях; пункційну цементну вертебропластику при пухлинах хребта; транспе-

З донькою та сином

Велоспорт — улюблене заняття, що дає змогу відновити сили

дикулярну фіксацію зі встановленням міжтілової опори; первинне та ревізійне складне ендопротезування кульшових і колінних суглобів; реконструктивні оперативні втручання при переломах кісток таза; коригувальні остеотомії колінного суглоба для уникнення або відтермінування заміни суглоба на штучний ендопротез; відновлення та заміщення локальних дефектів хрящової тканини суглобів нижніх кінцівок з використанням колагенового матриксу; складні реконструктивні втручання при травмах судинно-нервових структур, сухожилкового апарату та закриття дефектів тканин верхньої кінцівки. Стали піонерами в Україні з впровадження методики радіочастотної абляції міжхребцевих дисків, єдині в Західній Україні виконують артроскопію кульшового суглоба. З 2016 року на базі Центру ортопедії, травматології та вертебрології працює філія кафедри травматології, анестезіології та військової хірургії факультету післядипломної освіти Харківської медичної академії, що забезпечує регулярні навчальні курси (ПАЦ і ТУ) для ортопедів-травматологів, хірургів, комбустіологів. Крім цього, фахівці центру проводять міжобласні науково-практичні конференції за участю лікарів ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» і провідних фахівців України, Польщі, Німеччини. Цікаво, що рівненські ортопедитравматологи виконують показові операції навіть за кордоном. Так, кілька років тому вони навчали методик ендопротезування колег у приватній клініці в Китаї. З минулого року я проводжу лекції на міжнародних курсах зі спінальної хірургії і викладаю європейським хірургам у Польщі. Також з 2003 року є членом Міжнародного товариства мініінвазивної та інструментальної хірургії хребта (ISMISS) і Міжнародного товариства ортопедівтравматологів (SICOT). Задля опанування найновіших сучасних методик відвідуємо численні міжнародні наукові симпозіуми та багато стажуємося за кордоном. А також часто запрошуємо до центру для обміну досвідом закордонних колег. Так, у нас уже налагоджено співпрацю з лікарем зі світовим ім’ям, професором Евальдом Герінгом з Німеччини, який періодично приїздить у Рівне для проведення консультацій та складних оперативних втручань з приводу патологій суглобів й опор но-рухового апарату.

за кордон у пошуках ліпших умов і можливостей. Чи не виникає й у вас таких думок? — Їхати за кордон, мабуть, уже запізно. Щоб стати там повноправним лікарем, треба щонайменше років сім, почавши все з нуля. А мені вже не хочеться проходити етап асистента, адже я його свого часу пережив, тим більше, що вже багато вмію і знаю свої можливості. Хоча є й інша причина, чому я не прагну за кордон, і вона банальна — я люблю Україну. Якщо всі поїдуть, то хто залишиться тут? А нам треба піднімати державу, галузь охорони здоров’я. І все нам вдається, головне, щоб ситуація в країні була стабільною. Звичайно, можна було б рухатися далі, наприклад, їхати в Київ або деінде, де більше перспектив і можливостей. Але наразі мені імпонує ситуація, яка склалася в невеличкому німецькому містечку Карлсбад. Там є клініка патології хребта, заснована всесвітньовідомим фахівцем, професором Юргеном Хармсом, котрий відомий свої вагомим внеском у розвиток технологій хірургії хребта. І сьогодні в цю клініку приїздять на лікування пацієнти з Берліна, Мюнхена, з інших великих міст Німеччини. Так само зараз і в Рівне на лікування приїздять пацієнти з різних областей України.

ВЗ Якось уже так повелося, що кращі українські фахівці, на жаль, виїздять

Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ»

ВЗ Що тоді у ваших найближчих планах? — Завершення і захист докторської дисертації. Тема, над якою працюю, — дуже цікава. Сьогодні в хірургії хребта багато нових досягнень, і у своїй роботі я хочу висвітлити такі моменти. Думаю, вона буде корисною для практичних лікарів, які зможуть взяти на озброєння ці напрацювання. Крім того, у мене — щоденні оперативні втручання, консультації, багато робочих поїздок Україною і світом… А ще — улюблені заняття, які сприяють відновленню після роботи: полювання, риболовля, велоспорт і плавання. На жаль, регулярно займатися цим усім не виходить — часу не вистачає. Тим паче, що уваги вимагає і сім’я: 14-річна донька Влада від першого шлюбу та 7-річний син Левко. Уже зараз із донькою плануємо її майбутнє. Я переконую її обрати професію лікаря, визначаємося з майбутнім фахом. А ось у Левка шанси стати хірургом точно є — він сам виявляє неабияку зацікавленість цим фахом, детально розпитує мене про роботу, розглядає муляжі кісток. Тож маю надію, що діти продовжать мою справу.

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

АНТИ-ВІЛ-ТЕРАПІЯ

НЕ ЗАВДЯКИ, А ВСУПЕРЕЧ Хоча до повної перемоги над ВІЛ нам ще далеко, однак дієві ліки проти цього збудника існують. Медики досягли значних успіхів у терапії пацієнтів з ВІЛінфекцією, та радіти поки зарано — через високу вартість анти-ВІЛ-терапія доступна небагатьом.

Трансгенні культури: дешево не тільки для аграріїв Наразі вчені пропонують недорогу альтернативну виробничу платформу — генетично модифіковані рослини, здатні синтезувати одразу кілька необхідних активних агентів. Ця багатовекторність дуже важлива, адже для запобігання швидкому розвитку штамів ВІЛ-1, резистентних до одиничних мікробіцидів, потрібно одночасне використання кількох компонентів. Команда дослідників з Іспанії, США і Великої Британії нещодавно сконструювала рис, який може одночасно утворювати 3 функціональні молекули, котрі надійно нейтралізують ВІЛ: моноклональні антитіла 2G12 і 2 лектини (гріфітсин і ціановірин-N). Перші дослідження in vitro показали, що такий «коктейль» ефективно зв’язується з глікопротеїнами gp120, за рахунок чого і досягається нейтралізація ВІЛ-1. Автори назвали це синергічною нейтралізацією збудника. Розробники сподіваються, що д ля профі лактики можу ть бу ти використані навіть сирі екстракти таких ГМ-рослин, а це дасть змогу додатково заощадити, уникнувши значних витрат на подальші очищення і переробку сировини. Так, коли конструктори «запобіжного» рису використовували in vitro всі активні компоненти у вигляді сирого екстракту ендосперми, то спостерігали посилене зв’язування з gp120.

Теоретично синтез активних речовин у новому рисі допоможе не тільки знизити витрати на виробництво порівняно з традиційними платформами, а й забезпечить функціональні переваги з точки зору мік робіцидного потенціалу. Хоча це й не остаточна крапка в розробці зброї проти ВІЛ, але, безсумнівно, велика перемога. На жаль, не всі дослідники потрапляли в ціль. Але це ніколи не ставало приводом для відчаю. Адже навіть перший антиретровірусний препарат, найвидатніша віха у війні зі СНІДом — азидотимідин — спочатку був… помилкою.

На них не тільки вчаться На початку 60-х років минулого століття панувала теорія канцерогенезу, згідно з якою причиною більшості форм онкозахворювань визнавалися ретровіруси. Дослід ження в цій галузі отримували величезні (як на той час) кошти та широку клінічну підтримку. Тому не дивно, що незабаром з’явилися перші молекули-кандидати в такі «протипухлинні» ліки, й головним серед них був зидовудин 1964 року «народження». Цю сполуку розробив під егідою Національного інституту охорони здоров’я США (NIH) Джером Хорвіц, співробітник медичної школи Університету Вейна. Та вже в середині 60-х наукове співтовариство геть розкритикувало цей протираковий засіб за недо-

статню ефективність і несприятливі побічні ефекти. Препарат був настільки безнадійний, що навіть «не дотягнув» до випробувань на людях: подальші розробки відклали після того, як зидовудин виявився біологічно інертним у мишей. Хто тоді міг би передбачити, що 20 років по тому він змінить назву й стане в авангарді боротьби з ВІЛ. А все завдяки тому, що у 1974 році формулу препарату повернув з небуття Вольфрам Остертаг, учений з Інституту експериментальної медицини ім. Макса Планка (Німеччина). У своїх експериментах німецький дослідник виявив, що сполука активна проти вірусу лейкозу Френда — онкогенного вірусу мишей, котів і собак. Утім, тоді його публікація майже не зацікавила колег: ідею онкогенних ретровірусів уже забули, а вірус лейкозу Френда не загрожував людям, і взагалі на той час не було відомо якихось хвороб, котрі спричиняли б ретровіруси. Зате після відкриття ВІЛ робота Остертага викликала справжній ажіотаж. Спі вробіт ник и На ціона льно го інституту раку США (NCI) відкрили програму з розробки терапії ВІЛ-інфекції/СНІДу, у рамках якої перебрали безліч препаратів у бібліотеках лікарських сполук провідних фармкомпаній, аби знайти агенти з потенційною противірусною активністю. Завдяки дослідам Остертага зидовудин потрапив до

ВИСОКОАКТИВНА АНТИРЕТРОВІРУСНА ТЕРАПІЯ (ВААРТ), ЯКА ЯВЛЯЄ СОБОЮ КОМБІНАЦІЮ ПРЕДСТАВНИКІВ ТРЬОХ АБО БІЛЬШЕ КЛАСІВ ПРОТИВІРУСНИХ ЗАСОБІВ, ПОМІТНО ЗНИЗИЛА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ ТА СМЕРТНІСТЬ ВІД СНІДУ В РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ. ОДНАК ВААРТ НЕЗДАТНА ПОВНІСТЮ ЗНИЩИТИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ В ОРГАНІЗМІ Й ОКРІМ ТОГО Є ВИСОКОТОКСИЧНОЮ ТА ПРИЗВОДИТЬ ДО ВИНИКНЕННЯ РЕЗИСТЕНТНИХ ШТАМІВ ВІЛ

лав «кандидатів», яких біологи відібрали для подальших тестів. І в експериментах in vitro він проявив себе просто блискуче. Не розчарував дослідників зидовудин і в тестах «наживо»: виявилося, що у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією препарат збільшував кількість лімфоцитів CD4, відновлював активність Т-кілерів, а також індукував збільшення маси тіла. Звісно, були в нього й недоліки, та тяжкі побічні ефекти видавалися дещицею порівняно з повільною і важкою смертю унаслідок СНІД. Так зидовудин отримав другий шанс і другу назву — «азидотимідин», або AZT, і став проривом у боротьбі з ВІЛ. Адже це був перший лікарський засіб, що атакував вірус, який нажахав увесь світ. У 1986 році клінічні випробування за участю пацієнтів із 8 американських міст припинили вже за 4 місяці, оскільки AZT продемонстрував очевидний і потужний вплив на смертоносного збудника. Наступного року препарат «Ретровір» став дост упним на комерційній основі як перший антиретровірусний засіб, схвалений FDA. У ті часи терапія AZT обходилася хворим у 8 тис. дол. на рік, і ЗМІ називали його… найдорожчим рецептурним препаратом в історії. Цікаво, що на самому початку азидотимідин вводили у дещо вищих дозах, ніж потім — зазвичай по 400 мг що чотири години, удень і вночі. На жаль, подальші дослідження виявилися не настільки оптимістичними. Клінічні випробування, котрі проводили у Європі, не продемонстрували такого самого тривалого ефекту від використання AZT, особливо коли пацієнти починали вживати препарат ще до появи симптомів інфекції. Тоді не знали про те, що монотерапія — застосування лише одного антиретровірусного засобу — може дати тільки короткочасний ефект, оскільки вірус мутує настільки швидко, що резистентні штами швидко починають домінувати над попередниками. Утім, до 1991 року AZT залишався єдиною (хоча й дуже дороговартісною та часто недоступною) надією для ВІЛ-інфікованих і вже помираючих від СНІДу. Хоча насправді у зидовудину був попередник із досить дивною історією.

Прототип Відкриття у 1970 році РНК-залежної ДНК-полімерази (зворотної транскриптази) на моделях онковірусів (а саме вірусу саркоми Рауса) наукова спільнота одразу визнала видатною віхою. По-перше, воно спонукало переглянути центральну догму молекулярної біології (ДНК≥РНК≥білок), адже виявилося, що цей процес міг також перебігати і у зворотному напрямку (РНК≥ДНК). По-друге, ще задовго до відкриття ВІЛ, у 1983 році було виявлено фактор, який визначав його патогенність (на моделях Т-лімфотропного вірусу людини III та лімфаденопатія-асоційованого вірусу), а також здійснено перші спроби боротися із цим фактором — розроблено інгібітори зворотної транскриптази (ревертази). Перший такий засіб — сурамін — описаний у дослідженнях чис-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

27 серпня 2018 року

ленних канцерогенних РНК-вірусів тварин в 1979 році: саме його слід вважати першим антиретровірусним агентом. Він відтермінував пандемію ВІЛ на 13 років! В 1984 році сурамін у дослідженнях in vitro довів свою ефективність проти Т-лімфотропного вірусу людини III, знижуючи його репродукцію in vivo, і його вже почали оцінювати як кандидата для боротьби з ВІЛ. Фахівців також приваблювало те, що сурамін потрібно було вводити лише 1 раз на тиждень (внутрішньовенно в дозі 1 г). Але «кар’єра» цього агента в лікуванні ВІЛ-інфекції обірвалася, коли було визнано, що він надто токсичний за системного застосування. До того ж майже паралельно проводили випробовування антиретровірусного агента BW A509U (так тоді закодували AZT). Азидотимідин порівняно із сураміном продемонстрував вищу ефективність проти ВІЛ та меншу цитотоксичність. Утім, фармпромисловість, здається, ніколи нічого не викидає «на смітник»: наразі цей засіб застосовують для лікування паразитарних захворювань — африканського трипаносомозу й онхоцеркозу.

Час комбінацій Ще в минулому столітті нозологія антиретровірусних препаратів почала ускладнюватися, хоча дослідники порахували, що оригінальних молекул було створено замало: так, за 25 років після схвалення зареєстрували

лише 25 анти-ВІЛ-агентів. На Заході ці групи препаратів почали називати «ліками Лазаря» (Lazarus drugs), оскільки вони, хоч і не воскрешали пацієнтів, та відтерміновували неминучу смерть. Розробка великої кількості антиВІЛ-препаратів дала к лініцистам можливість «бавитися» з режимами терапії та дозами, завдяки чому вдавалося виграти додатковий час у швидко мутуючого вірусу. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ), яка являє собою комбінацію представників трьох або більше класів противірусних засобів, помітно знизила захворюваність на ВІЛ-інфекцію та смертність від СНІДу в розвинених країнах. Однак ВААРТ нездатна повністю знищити ВІЛ-інфекцію в організмі й окрім того є високотоксичною та призводить до виникнення резистентних штамів ВІЛ.

Дієво, але дорого Ці глобальні проблеми підштовхнули до розробки нових потужних препаратів, які націлювалися б на різні стадії життєвого циклу вірусу чи його взаємодії з клітинами хазяїна. Деякі вчені не тільки намітили інші цілі, а й сконструювали нову зброю, наприклад, відносно нещодавно з’явилися інгібітори перенесення молекулярного ланцюжка інтегрази (ральтегравір, ельвітегравір). А деяким з них пощастило зробити черговий прорив: розроби-

ти моноклональні антитіла, такі як ібалізумаб, що зв’язують первинний рецептор для ВІЛ CD4 й тим самим перекривають збудник у дост у п до клітини. Паралельно з’явилися препарати класу лектинів, які перешкоджають проникненню віріонів до клітин шляхом зв’язування глікопротеїнів на оболонці вірусу. Ефективність нейтралізуючих моноклональних антитіл і лектинів доведена неодноразово. Водночас традиційні рекомбінантні технології поки що не ма-

ють достатньої пот у жності д л я зменшення масштабів поширення ВІЛ-інфекції. До того ж ці засоби занадто дороговартісні для країн, що розвиваються, хоча саме вони понад усе страждають від тягаря «чуми XX століття». Тому, можливо, новий рис, якщо й не нагодує світ, як інші перспективні ГМО, то принаймні допоможе позбавити його від СНІДу. Підготувала Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»

1990-2000: БУМ РОЗРОБОК У 1991 році FDA схвалило альтернативу AZT для хворих із резистентними штамами ВІЛ — диданозин (DDL, Videx). Далі швидкими темпами почали розробляти та реєструвати нові антиретровірусні засоби, що допомагали боротися зі стійкістю вірусу: зальцитабін (ddC, Hivid), ставудин (d4T, Zerit), ламівудин (3TC, Epivir). Ейфорія тривала недовго: незабаром виявилося, що ВІЛ вміє виробляти перехресну резистентність до різних препаратів у межах однієї групи. Та оскільки всі ці молекули все-таки дещо відрізнялися, терапія з використанням двох препаратів одного класу була ефективнішою, аніж монотерапія. Це спостереження сприяло появі першого комбінованого препарату Combivir (3TC + AZT), схваленого FDA у 1997 році. Роком раніше було зареєстровано невірапін (NVP, Viramune), перший з антиретровірусних препаратів нового класу — ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (NNRTI), які зупиняли подвоєння вірусної ДНК, «вимикаючи» сам фермент. Це був ще один прорив і ще один кандидат на участь у комбінованій терапії. Успіхи NNRTI дещо затьмарила поява третього класу препаратів проти ВІЛ — інгібіторів протеаз (PI). На сьогодні існує більше десяти РІ, які призначають при ВІЛ-інфекції. У новому тисячолітті науковці змінили напрямок драг-дизайну: намагалися не пригнітити реплікацію збудника, а запобігти його проникненню до клітин. Так з’явився останній клас антиретровірусних препаратів — інгібіторів злиття (FIS), які блокували зв’язування капсиду збудника на мембрані клітини.

27 Міжнародна медична виставка

PUBLIC HEALTH 2-4

ЖОВТНЯ

2018

Київ, МВЦ, Броварський пр-т, 15 м Лівобережна

Білет на сайті www.publichealth.com.ua Ваш промокод LNNN

У рамках виставки відбудеться: Організатори:

Проходить одночасно: VI Міжнародна виставка та конференція медичного туризму MTEC.Kiev 2018

Всеукраїнська відзнака

«ГОЛОВНИЙ ЛІКАР РОКУ – 2018»

РЕТРОСПЕКТИВА

НЕЛІНІЙНИЙ РОЗВИТОК

ІСТОРИЧНІ ВІХИ ІНТЕРВЕНЦІЙНОЇ КАРДІОЛОГІЇ

Нещодавно закінчилося дослідження Onyx за участю пацієнтів із тяжкою ішемічною хворобою серця, яким у перспективі довелося б переривати або припиняти застосування подвійної антитромботичної терапії. Добровольцям імплантували стенти Resolute Onyx (TM) DES із покриттям зотаролімусом. Результати місячного моніторингу вражають: за даними оптичної когерентної томографії відбулося швидке загоєння судин — протягом місяця 92,3% каркасу стентів покрилися новими клітинами.

Економічна метрика Утім, це дослідження — одне з багатьох: інноваційні медичні пристрої раз по раз здійснюють революції, й серед найважливіших досягнень останніх десятиліть обов’язково фігурують коронарні стенти. Їх було одностайно визнано одними із найбільш трансформуючих медицину пристроїв, створених протягом останніх 25 років, а також такими, що можуть слугувати моделлю для визначення ролі ключових інновацій як у промисловості, так і в науковій галузі. Сьогодні це багатомільярдна індустрія. Провідні гравці ринку (Terumo Corporation, Medtronic, Vascular Concepts, Biotronik SE & Co. KG, Abbott Laboratories, Biosensors International Group, Ltd. тощо) невпинно розширюють виробничі потужності та дистрибуцію. Виробники змагаються між собою одразу на двох фронтах: перед пацієнтами та фахівцями, пропонуючи щоразу «найбезпечніші», «найефективніші» і «найекономічніші» варіанти. Та, власне, заплутана історія розвитку технологій хірургічної реваскуляризації свідчить про те, що політика, спрямована на стимулювання розвитку трансформаційних медичних пристроїв, матиме найбільший ефект, якщо зосередити увагу та кошти на окремих винахідниках, а саме вчених, котрі відповідають за ранні етапи розвитку таких інновацій.

Один у полі не воїн Обставини появи вказаних медичних технологій не до кінця з’ясовані, в основному через ситуацію, яка склалася в науці наприкінці минулого століття: час окремих учених минув, усі їх здобутки потроху прибирати до рук компанії й державні установи. Хто був першим, а хто — найвлучнішим і найбільш «клінічно вдалим», важко з’ясувати ще й тому, що техніки ендовасулярної хірургії надто різноманітні, а їх перші випробування були неузгоджені між собою.

08198 60965 86181

Парадоксальні тенденції Що ж, стенти належать до тих неймовірних відкриттів, які неможливо зробити за одну ніч. Ці пристрої невпинно вдосконалювали, й прогрес у розвитку технік і матеріалів для інтервенційної кардіології, а також неврології,

ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ Й ОРГАНІЗАЦІЙ

ІНДЕКС ПІЛЬГОВИЙ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №22709-12609ПР від 30 травня 2017 року

Тому лікарі та компанії розпочали випробування «покритих» ліками (або вкритих, чи елютуючих) стентів, які запобігають повторному звуженню судин. У клінічних дослідженнях вони достовірно зменшили випадки повторного рестенозу (до менше ніж 10%) й довели свою ефективність навіть у разі встановлення хворим на цукровий діабет. Тим не менше, фахівці були занепокоєні асоціацією нових стентів з тромбозом, хоч і відносно рідкісною. Тромб міг утворитись у стенті вже за рік після імплантації. Проблему вирішили завдяки застосуванню аспірину та антикоагулянтів: за той час перевірили чимало режимів антикоагулянтної терапії. Протягом 90-х років і надалі розвивалися нові технології та пристрої — деякі з яких використовують і сьогодні, тоді як більшість було визнано провальними фактично одразу після демонстрації.

Де факто і де юре не завжди тотожні. Так і тут: винахід це одне, патент — зовсім інше. Перший судинний стент в 1972 році запатентував Роберт Ерсек після досліджень, проведених на тваринах у 1969-му в Університеті Міннесо-

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА

Спеціальний кореспондент.......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор...............ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу оперативної інформації................................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Концептуальний опис коронаропластики з використанням імплантуючого пристрою

1976

Опис балонної ангіопластики коронарних артерій

Травень 1977

Перша операція аортокоронарного шунтування

1978

Автор балонної ангіопластики офіційно представляє свою методику та висловлює стурбованість високим ризиком рестенозу

1979

Перша балонна ангіопластика для лікування гострого інфаркту міокарда

1986

Революція в інтервенційній кардіології: французькі дослідники імплантували перший стент у коронарну артерію людини. Одразу після них швейцарські фахівці повідомили про результати стентування 24 коронарних артерій у 19 пацієнтів

1987

Описано новий гнучкий внутрішньосудинний стент

1991

Перше коронарне стентування для лікування гострого інфаркту міокарда. Невдовзі вчені зрозуміли, що частота рестенозу у осіб, яким імплантували коронарний стент, була значно нижчою порівняно з тими, котрим провели балонну ангіопластику

1994

Публікація перших 2 вирішальних досліджень Benestent і STRESS

1994

FDA схвалило перший у США коронарний стент для використання при гострій тромбоемболії або її загрозі після невдалої балонної ангіопластики

1997

Стенти застосовують у 69% процедур ангіопластики

1999

З’явився сиролімус — перший препарат для покриття стентів з метою профілактики рестенозу. Того самого року у США впроваджено спеціалізовану підготовку в галузі інтервенційної кардіології

2011

Схвалення пристрою Absorb BVS (саморозсмотуючий судинний каркас) у Європі

здається, не зупиниться в осяжному майбутньому. Наразі у тренді серед розробників — стенти з біосумісними покриттями без лікарських речовин, а також біодеградуючі стенти.

Головний редактор...............МАРИНА БУРМАКА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

1964

Нові покоління

Full Metal Jacket

ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ ІЗ 1990 РОКУ

ЕПОХАЛЬНА ПОДІЯ

черезшкірне коронарне Вересень Перше втручання, яке провели пацієнту 1977 в притомному стані

ти. Окрім стентів він також розробив перший підтримувальний ендоваскулярний клапан, який можна було імплантувати через шкіру — це вже давало змогу уникнути операції на відкритому серці. Але на практиці ангіопластику для лікування судинних стенозів почали застосовувати лише наприкінці 70-х років. Стенти першого покоління виготовляли з металу. На жаль, вони незначно зменшували ризик повторного звуження. У близько чверті всіх випадків встановлення такого стенту приблизно через півроку виникала потреба в новому втручанні.

Так, наукові доповіді з розвитку стентування коронарної артерії з’являються наприкінці 70-х років минулого століття, хоча перший клінічний звіт на цю тему опублікували лише в 1985 році. Застосування катетерів з тефлону для терапії атеросклеротичних захворювань судин уперше в 1964 році описали два радіологи, Чарльз Доттер і Мелвін Юдкинс: вони застосували такий пристрій на поверхневій артерії лівого стегна. Їх розробки продовжив Андреас Грунціг, який виконав першу успішну черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику 16 вересня 1977 року в університетській лікарні Цюриха. У наступні три роки Грунціг проводив дослідження, присвячені ефективності та безпечності коронарної ангіопластики, й варто зазначити, що через 10 років майже 90% його пацієнтів залишалися живими, хоча траплялись і тяжкі ускладнення. Незабаром після того, як Андреас Грунціг почав виконувати черезшкірні втручання в осіб зі стабільним захворюванням коронарних артерій, кілька незалежних груп учених описали використання судинних катетерів, зокрема для введення стрептокінази під час лікування гострого інфаркту міокарда. Щодо прототипів стентів, то цю технологію також започаткували прості лікарі-винахідники, які працювали в академічних медичних центрах та пов’язаних із ними приватних компаніях. Після того, як їх прототипи випробовували й визнавали перспективними, на арені одразу з’являлися або великі компанії, або державні установи, і автори часто втрачали права на свої винаходи.

РІК

Дизайн та верстка.................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Підготувала Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 10 000 Замовлення №0510317 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами........................ІРИНА ПАВЛЕНКО ...............................................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю