Ваше здоров'я № 39-40 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

№39-40 (1419-1420) 06.10.2017

ЧИТАЙТЕ ЕЛЕКТРОННУ ВЕРСІЮ ГАЗЕТИ НА НАШОМУ САЙТІ WWW.VZ.KIEV.UA

АКЦІЯ ПРОТЕСТУ — ОСТАННІЙ АРГУМЕНТ

Запропоновані МОЗ зміни фінансування охорони здоров’я не підтверджені реальним наповненням бюджету. Коли нам розповідають, що запропонована «потрібним» законом реформа докорінно змінить ситуацію з оплатою праці медиків і показують картинки, на яких вказана зарплата лікаря від 18 до 30 тис. грн, а медсестри — від 12 тис., ніхто не пояснює, де на це візьмуться кошти. Наприклад, у бюджеті на наступний рік ми таких сум не бачимо. Залишається один «непрезентабельний» варіант — за рахунок СТОР. значного скорочення медиків.

КОМУ ПОТРІБЕН ЛІКАР НА ШВИДКІЙ?

РЕФОРМА

ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ

ЛАНКИ —

ЗА ЗАКОНОМ ДЖУНГЛІВ? Теза «гроші підуть за пацієнтом» створила ілюзію того, що лікарі отримають від держави все необхідне для порятунку хворих, ще й високі зарплати на додачу, а самих пацієнтів лікуватимуть за принципом «усе включено». Однак, коли на одну шальку терезів покласти медичний бюджет, а на іншу — реальну вартість медичних послуг, стане зрозуміло, нас просто дурять. Бо якщо гарантований мінімум на первинці й спробують обмежити до «аптечки туриста», то із високоспеціалізованою допомогою такі фокуси не пройдуть: або вишикуються черги пацієнтів на лікування за рахунок держави, або співоплата за нього буде непідйомною, або високоспеціалізовані клініки самоліквідуються в очікуванні економічного дива в державі чи комерціалізуються, встановивши «дикі» ціни, і стануть недоступними для українців. Який СТОР. із цих сценаріїв не візьми, все одно фільм жахів виходить.

Доки в нас немає чіткого законодавчого поділу функцій екстреної та невідкладної допомоги, доки робота первинної ланки розвалюється через низьку кваліфікацію та мізерні зарплати медиків, а їх функціональні обов’язки стихійно перекладаються на плечі дуже дорогої для держави екстреної допомоги, доки в кожній багатопрофільній лікарні не організовані приймальні відділення «24/7», доки не запрацювали госпітальні округи — навряд чи варто вдаватися до радикального реформування системи охорони здоров’я найближчим часом, адже ціна питання може виявитися надто високою. СТОР.

НОВИНИ ЧОМУ «РЕФОРМАТОРИ» З МОЗ ІГНОРУЮТЬ УКРАЇНСЬКУ МЕДИЧНУ СПІЛЬНОТУ? МОЗ ШУКАЄ ЛЮДЕЙ У НОВІ ДИРЕКТОРАТИ, ОБІЦЯЮЧИ ЗАРПЛАТИ У 40-50 ТИС. ГРН У 2017 РОЦІ РЕГІОНИ НЕ ОТРИМАЛИ ЖОДНОЇ КОПІЙКИ НА РОЗВИТОК ЕКСТРЕНОЇ ДОПОМОГИ ПРОТИГРИПОЗНА ВАКЦИНАЛЬНА КАМПАНІЯ РОЗПОЧАЛАСЯ З ЛОБІЗМУ?

2-5 СТОР.

НОВИНИ Д У МК И ВГОЛО С

КАДРИ ПОНАД УСЕ?

ЧОМУ «РЕФОРМАТОРИ» З МОЗ ІГНОРУЮТЬ УКРАЇНСЬКУ МЕДИЧНУ СПІЛЬНОТУ?

алена інформаційна кампа нія з дискредитації медич них профспілок, розгор нута МОЗ, змушує замислитися. «Які цінності сьогодні сповідують очільники Міністерства та яку кра їну, зрештою, ми будуємо?» — запи тує медиків Голова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. Європейська спільнота та євро пейські стандарти життя значною мірою сформувалися під впливом профспілок. Ці організації завжди об’єднували найбільш активних, рішучих і свідомих громадян, які підштовхували державу та вели кий бізнес до «соціалізації» укладу життя й гуманізації стосунків між роботодавцем і найманим праців ником. У найуспішніших країнах Європи сьогодні значна кількість громадян є членами профспілок. У Данії близько 80% робітників бе руть участь у профспілковому русі, у Швеції — 75%, Великій Британії — 25%, Франції — 15%. З проф

спілками у Європі рахуються, до них дослухаються, адже профспіл ки — це громадяни, які мають ак тивну позицію. І нікому не спаде на думку говорити про те, що людей на протести там заганяють силою чи ці протести є проплаченими. Політик, який наважиться сказати щось подібне, наступного ж дня піде в політичне небуття. Але якщо євро пейські працівники мають право на власну позицію, то наше Мініс терство в такому праві українцям відмовляє. Люди з МОЗ, що позиціонують себе як реформатори, чомусь став ляться до власних громадян, як до нікчемної маси, котра не здатна самостійно мислити і приймати рі шення, тому її обов’язково хтось ку дись заганяє. У їх головах не вклада ється, що люди справді можуть мати власну позицію й готові її відстою вати. Не за гроші, не з-під палиці, а тому що мають гідність і відчувають себе повноправними громадянами. Це дуже нагадує менталітет Януко

вича, який завжди вважав, що всі протести куплені, а люди — дурні й не здатні на самостійні дії. Саме тому ці «реформатори» із МОЗ проігнорували тисячі медиків, яких вивели на вулиці профспілки, і 100 тис. підписів, які були зібрані на підтримку їх вимог. Ніхто з про фільного Міністерства не вийшов під Верховну Раду України, ніхто не намагався почути людей і ніхто не висловив готовність з ними гово рити. Для них ці лікарі та медсестри — планктон, не вартий уваги. Виникає питання: чи справді в МОЗ працюють люди з європей ським світобаченням, готові до соціального діалогу, комунікації з громадянами та співпраці? Чи це зви чайнісінькі псевдопатріоти-пере вертні, котрі лише зовні виглядають, як реформатори, а всередині за лиши лис я вірними заповітам Януковича? За матеріалами персонального сайту Ольги Богомолець

У ПРА ВОВОМ У ПОЛІ

НАРДЕПИ ВИМАГАЮТЬ ВІД УРЯДУ ЗАДОВОЛЬНИТИ ВИМОГИ МЕДИЧНИХ ПРОФСПІЛОК

ерховна Рада України 22 вересня зареєструвала проект Постанови «Про першочергові заходи для забезпечення соціального захисту медичних працівників та недопущення руйнації системи охорони здоров’я в Україні» (№7139). Відповідно до тексту проекту, народні депутати рекомендують Кабінету Міністрів України задовольнити вимоги медичних профспілок, озвучені під час мітингу 19 вересня. Зокрема:  невідкладно внести до ВРУ кандидатуру для призначення на посаду Міністра охорони здоров’я відповідно до вимог ст. 85 Конституції України;  вирішити питання щодо погашення заборгованості та забезпечення виплати у повному обсязі у 2017 році заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я, включаючи встановлені законодавством доплати і надбавки, та забезпечити диференціацію заробітних плат працівникам закладів охорони здоров’я й установ НАМН України;  прийняти відповідні нормативно-правові акти щодо встановлення надбавки за престижність праці в граничному розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) медичним працівникам закладів охорони здоров’я незалежно від їх підпорядкування, а також підвищення посадових окладів на два

! 2

тарифні розряди Єдиної тарифної сітки професіоналам та спеціалістам у галузі охорони здоров’я;  забезпечити виконання заходів, передбачених Рекомендаціями парламентських слухань на тему: «Про реформу охорони здоров’я в Україні», затвердженими Постановою ВРУ від 21.04.2016 р. №1338-VIII, насамперед щодо затвердження Концепції та Стратегії реформування системи охорони здоров’я України, які мають бути спрямовані на розвиток медичної галузі та насичення її кваліфікованими кадрами, виділення достатніх коштів для фінансування системи охорони здоров’я, забезпечення їх ефективного перерозподілу та відповідального використання, покращення якості державного управління у сфері охорони здоров’я, стандартизацію медичних послуг та формування економічного механізму системи охорони здоров’я, який відповідає принципам соціальної доступності, безоплатності та справедливості;  чітко розмежувати повноваження, обов’язки та міру відповідальності місцевих і центральних органів виконавчої влади в управлінні системою охорони здоров’я у ході проведення адміністративної реформи;  доручити МОЗ провести ґрунтовний всебічний соціально-економічний аналіз ста-

ну системи охорони здоров’я з врахуванням попередніх реформ у пілотних регіонах та на підставі математичного аналізу й індикативного планування спрогнозувати очікуванні результати і можливі ризики;  активізувати роботу примирної комісії з врегулювання колективного трудового спору між Профспілкою працівників охорони здоров’я України та Кабінетом Міністрів України, а також колективні переговори щодо укладання Галузевої угоди на новий термін;  забезпечити проведення реформи системи охорони здоров’я із дотриманням Конституції України та законодавства України з урахуванням позиції профспілок та думки медичної спільноти;  забезпечити виконання судових рішень щодо скасування постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» у частині реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби України та від 25.11.2015 р. №1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення» щодо скорочення ліжкового фонду. За матеріалами офіційного веб-сайту Верховної Ради України

КМУ 27 ВЕРЕСНЯ УХВАЛИВ ПРОЕКТ РОЗПОРЯДЖЕННЯ «ПРО РОЗПОДІЛ РЕЗЕРВУ МЕДИЧНОЇ СУБВЕНЦІЇ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ У 2017 РОЦІ». ЗГІДНО З ПРОЕКТОМ МІЖ МЕДИЧНИМИ ЗАКЛАДАМИ УКРАЇНИ БУДЕ РОЗПОДІЛЕНО 559,2 МЛН ГРН. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

МОЗ шукає людей у нові директорати, обіцяючи зарплати у 40-50 тис. грн

іністерство охорони здоров’я 19 вересня оголосило конкурс на заміщення вакантних посад фахівців із питань реформ апарату відомства. «Розшукуються» генеральні директори в Директорат стратегічного планування та євроінтеграції, Директорат медичних послуг, Директорат громадського здоров’я, Директорат науки, інновацій, освіти та кадрів і Фармацевтичний директорат. «Ми починаємо конкурсний відбір на посади генеральних директорів та заохочуємо на них кваліфікованих фахівців, які зможуть на високому рівні й ефективно виконувати завдання з підготовки та реалізації ключових національних реформ», — повідомили у Міністерстві. Новостворені директорати займатимуться аналізом стану справ у сфері компетенції Міністерства, формуванням пропозицій щодо альтернативних варіантів вирішення проблем, проводитимуть консультації зі стейкхолдерами для їх залучення до процесу формування державної політики та забезпечуватимуть нормативно-правове регулювання. Мінімальний розмір окладу працівників директоратів:  генеральний директор — 49 570+ грн;  керівник експертної групи — 41 900+ грн;  експерт — 36 000+ грн. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

У 2017 році регіони не отримали жодної копійки на розвиток екстреної допомоги

аступник Голови Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко під час «Години запитань до Уряду» звернулася до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з вимогою якомога швидше знайти кошти на розвиток екстреної медичної допомоги в регіонах. «У 2017 році вперше за час вашого перебування на посаді Прем’єр-міністра Уряд не виділив коштів на розвиток служби екстреної медичної допомоги. Відповідно, області не отримали грошей на створення єдиних диспетчерських і закупівлю швидких. Хочу звернути особливу увагу на те, що потреба в кількості машин екстреної медичної допомоги в областях не забезпечується навіть на 50%. Хоча очевидно, що після інсультів, інфарктів, травм під час ДТП саме від того, чи приїде швидка і коли, залежить життя людей», — зазначила нардеп. За матеріалами прес-служби ПП «Об’єднання «Самопоміч»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

6 жовтня 2017 року

БОЛЮЧ А Т ЕМ А

ПОЗИЦІЯ

СЕМЕН ГЛУЗМАН: «ЩОБ ПРОВЕСТИ РЕФОРМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, НЕ ПОТРІБНІ НОБЕЛІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ»

ідомий психіатр, правозахисник і громадський діяч Семен Глузман пояснив, чому він жорстко критикує нинішню спробу реформувати систему охорони здоров’я Нещодавно в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун розповіла про своє бачення реформи галузі. Після її пояснень запитань з’явилося ще більше — як у фахівців, так і в пересічних громадян. За вашими словами, «лікарі очікують колапсу всієї медичної системи». Це дуже тривожить. Давайте одразу розставимо крапки над «i». Найголовніше: я ніколи не був і не є противником реформи. Насправді дуже зручна позиція: говорити, що Глузман і йому подібні проти перетворень. Скажу, що пані Супрун в Україні ще не було, коли реформа медицини вже готувалася, і я брав участь у її обговоренні. Зупинюся на двох моментах. Перший — медичну реформу в усіх цивілізованих країнах готують не медики, а економісти, юристи та експерти з питань соціальної політики, яких консультують лікарі. Другий — експерименти не можуть здійснюватися одразу по всій країні, потрібні пілотні проекти. Причому є одне правило: у столиці пілоти не реалізують, інакше виправити помилки буде практично неможливо. Нинішні експерименти по всій країні неприпустимі з боку в. о. Міністра охорони здоров’я і тих, хто за нею стоїть. Щодо ситуації в медицині, то чому потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається? Коли проаналізувати дії У. Супрун, стає очевидним: вона багато чого не розуміла і не розуміє, по-моєму, навіть зараз. Думаю, що через короткий проміжок часу, коли вона піде, говоритиме те саме, що і В. Ющенко колись: «З народом не пощастило». Насправді запропонована У. Супрун і її командою реформа нею не є, оскільки реформа — це стратегія. А стратегії немає. У нинішньої команди реформаторів медичної сфери було щире і романтичне бажання все налагодити за кілька місяців, але соціальну систему створюють роками. У мене до запропонованих нововведень дуже багато питань. Чому, наприклад, не говорять про те, що не можна робити реформу винятково в системі охорони здоров’я, не реформуючи інші галузі? В інших сферах — освіти, соціальної політики, оборони тощо — немає медичного сегмента? Ми, психіатри, давно пояснили МОЗ, що бюджетна психіатрія перебуває у складі кількох відомств. І що, ви тут робитимете реформу, а там — ні? Невже всіх і справді лякає майбутня реформа медицини? Звичайно. Розумієте, система і так напівзруйнована, й не тільки через корупцію. Реформа потрібна, вона перезріла, але її необхідно впроваджувати дуже акуратно. Сапер, коли знешкоджує міни, не може робити необдумані та швидкі рухи...

Давайте трохи поговоримо про конкретні речі. Ось програма «Доступнi лiки»... Ну так, є красива реклама: «Ми дамо вам безкоштовні ліки» — і бабусі купують в аптеках якісь малоефективні таблетки. Узагалі-то реалізувати цю програму почали не при Супрун, а набагато раніше. На мій погляд, одна з не найкращих якостей в. о. Міністра — заявляти, що за 25 років, тобто до неї, тут ніхто нічого не робив. Пам’ятаєте, як вона сказала: «Ось я прийшла зі своєю командою, ми все зробимо»? Потім, щоправда, її риторика змінилася. А з ліками ось до чого дійшло. Мені дзвонять головні лікарі психіатричних лікарень із багатьох регіонів України. Вони просто в шоці: зараз створили переліки, у яких прописано, що має право купувати психіатрична лікарня або диспансер. Як виявилося, це винятково старорежимні ліки, які на Заході знають тільки 80-річні фахівці: аміназин, трифтазин тощо. Існують набагато ефективніші медикаменти, можливо, частину з них все-таки можна купити? Ні, не дозволено. А як бути пацієнтові? Добре, якщо в нього заможні родичі. Але, як правило, у нас лікуються ті, чиї родини аж ніяк не багаті. І такі проблеми не тільки в психіатрії, а й у інших сегментах медицини. Складається враження, що мета нинішньої медичної реформи — приватизувати все. Ви безкоштовно підете до свого дільничного сімейного лікаря. А далі — плати, плати, плати... Реформа охорони здоров’я передбачає введення поняття «державний гарантований пакет» — певний обсяг медичних послуг і ліків, які держава зобов’язується оплачувати за заздалегідь встановленим єдиним тарифом, що затверджується Кабміном щорічно. Начебто планується принцип «все включено», і пацієнт платитиме тільки якусь частину. Одразу виникає питання: що йому нав’яжуть і за скільки? Хотілося б розібратися. Стосовно гарантованого пакету… Хтонебудь із працюючих людей, особливо бізнесменів, сидітиме в черзі до свого лікаря, щоб отримати безкоштовний рецепт на погані медикаменти? Я не буду. І ніхто не буде. Крім того, хто сьогодні веде прийом у поліклініках? Лікарі мого віку або старші. Вони символізують медичну допомогу. Спасибі, що ці пенсіонери ще ходять на роботу, але які з них лікарі? Вони можуть читати англійською? Вони чомусь вчаться? То навіщо ж обманювати себе і населення! Прем’єр-міністр і Президент повинні сказати: «Грошей немає. Хлопці, ми не можемо більше утримувати таких медиків». Але тоді виникає багато інших питань, адже ми знаємо: гроші є. Просто вони витрачаються на інші цілі... З госпітальними округами теж питання. Як швидкі по наших дорогах довозитимуть туди пацієнтів? Багато років тому в США мені показали службу парамедиків. Тоді я не міг зрозуміти, що то таке. Пізніше усвідомив, що це класно.

Але для того, щоб парамедична структура була ефективною, по-перше, повинні бути хороші дороги. Іноді потрібен вертоліт, а не машина, адже хворого можуть не довезти. По-друге, парамедиків слід готувати. Це навіть не медсестри. У них має бути жорстке розуміння, що робити, коли помирає людина. Крім того, парамедики не встановлюють діагноз. Їх завдання — транспортувати хворого, бажано живим, у найближчий госпіталь. Припустимо, у наш госпіталь ідеальною дорогою (це буде коли-небудь, років через 100) привозять вмираючого хворого. Скільки шукатимуть лікаря, який десь випив і ліг спати? А на Заході все, як у кіно: стоять на порозі лікарні з каталкою і чекають. На жаль, в Україні немає ні таких каталок, ні обладнання. Складається враження, що наше Міністерство очолює приїжджа людина, яка не розуміє, що парамедична структура стане ефективною лише тоді, коли зміниться вся система охорони здоров’я. У нас була грамотно розроблена структура швидкої допомоги. Не потрібно навіть вчити лікарів. Але має бути комплексне рішення: відремонтовані дороги, чітка система зв’язку, лікарні повинні бути готові до прийому пацієнтів. Ось тоді швидка працюватиме. Коротко зупинюся ще на кількох важливих аспектах. По-перше, треба все-таки змінити статтю в Конституції, де мова йде про гарантоване безкоштовне медичне обслуговування. Це вже непристойно, це просто наруга над усіма нами. По-друге, чи потрібно нам оплачувати систему залізничної медицини і систему медицини при Міністерстві оборони? Просто ставлю запитання. Я не знаю. Знаю, що все необхідно прорахувати і що реформа не може бути вузьконаправленою. По-третє, має змінюватися система підготовки фахівців — не тільки у вишах, а й післядипломна. У нас як? Кожні п’ять років лікар повинен пройти перепідготовку. Він приїжджає на кафедру, проводить там максимум день-два, домовляється і їде. Усе. І давайте чесно скажемо людям, що не можемо оплачувати пересадку органів, тому що це дорого. Я в приватній розмові запитав директора одного інституту (не хочу його називати), чому люди платять за складні кардіологічні операції (там через фонд це роблять). Він відповів: «Якщо лікарі не отримають надбавки до зарплати, післязавтра вони всі будуть за кордоном, я залишуся один». Адже це теж потрібно пояснювати населенню. Більшість людей не ідіоти, їм треба говорити правду, навіть якщо вона гірка. Слід сказати: «Ми всі разом — депутати, міністри, президенти — довели країну до такої ситуації. Давайте якось виходити з неї ось таким чином». За матеріалами онлайн-видання «Факти і коментарі»

УРЯД ПЕРЕНІС ЗАКУПІВЛЮ ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПРЕПАРАТІВ, ВКЛЮЧЕНИХ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕРЕЛІКУ ОСНОВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, НА 1 СІЧНЯ 2018 РОКУ. ПОСТАНОВА КМУ «ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАКУПІВЛІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ» ПРИЙНЯТА 27 ВЕРЕСНЯ. За матеріалами «Урядового порталу»

Сергій Соболєв: «Медична реформа запроваджує корупційні схеми»

ародний депутат Сергій Соболєв стверджує, що медична реформа — це провальний законопроект, який не має нічого спільного з реформуванням. «Цей законопроект фактично продовжуватиме подальше запровадження корупційних схем у медичній галузі», — зокрема зазначив він. С. Соболєв також повідомив, що фракція «ВО «Батьківщина» готова підписатися під кожною вимогою профспілок, котрі занепокоєні заборгованостями, які накопичилися перед медичною галуззю впродовж останніх двох років, а також низьким рівнем фінансування заробітної плати та комунальних послуг — усього 15%. «Ми не почули жодного доброго слова про те, що пропонується під виглядом медичної реформи. Це ніяка не реформа! І дуже добре, що самі медики це розуміють, так само, як і мільйони пацієнтів, які дуже скоро на собі відчують її наслідки», — зауважив нардеп. С. Соболєв переконаний: медична реформа — не рух уперед, а тупцювання на місці зі збереженням корупційної складової. Він також повідомив, що їх політична сила наполягає на запровадженні державної страхової медицини з поступовим введенням приватної страхової медицини як додаткової гарантії надання пацієнтам якісних медичних послуг. За матеріалами офіційного веб-сайту ПП «ВО «Батьківщина»

Минулого року в країни ЄС виїхало 7 тис. українських медиків

країнські медики в пошуках достойного рівня заробітної плати все частіше виїздять за кордон, здебільшого — у країни ЄС. «Перш ніж проводити 4G-інтернет у сільські фельдшерські медичні пункти, варто поцікавитися, чи є вони в нас, адже за останні роки дії влади призвели до повного їх знищення і закриття. Виникає питання: куди проводитимуть цей інтернет, де шукатимуть достатню кількість лікарів і медсестер, якщо у нас — кадровий голод? Лише минулого року 7 тис. лікарів виїхало з України в країни ЄС: Чехію, Польщу, Німеччину», — повідомив Голова Вільної профспілки медичних працівників України Олег Панасенко. На його думку, гроші, що виділятимуться на так звану телемедицину й інтернет, прос то відмиватимуться і розкрадатимуться. «17 млн українців живуть у сільській місцевості. Більшість із них не має вдома ні інтернету, ні комп’ютера. По факту ця реформа ще більше віддаляє медичну допомогу від населення. Виходить, якщо в селі немає сімейного лікаря, фельдшерсько-акушерського пункту або інтернету, то людина просто залишається без лікарської допомоги. Ця медична реформа — профанація», — переконаний О. Панасенко. За матеріалами онлайн-видання «ГолосUA»

НОВИНИ ОБІЦ ЯНК И - Ц ЯЦ ЯНК И

ПОР Я Т У НОК

МОЗ ОПРИЛЮДНИЛО ОБОВ’ЯЗКИ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ ТА ПЕРЕЛІК «ДЕЯКИХ» БЕЗКОШТОВНИХ ПОСЛУГ

іністерство охорони здоров’я оприлюднило перелік безкоштовних послуг, які включені до гарантованого пакета первинної медичної допомоги, а також обов’язки сімейного лікаря. Відповідно до роз’яснень МОЗ сімейний лікар повинен:  спостерігати за станом здоров’я пацієнтів за допомогою різних досліджень, діагностувати та лікувати найпоширеніші хвороби, травми, отруєння, патологічні, фізіологічні (під час вагітності) стани;  супроводжувати пацієнтів із хронічними захворюваннями;  надавати невідкладну допомогу;  направляти пацієнта для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;  проводити профілактику: вакцинацію, огляди та дослідження пацієнтів із груп ризику;  надавати консультації;  призначати ліки та виписувати рецепти, за якими можна отримати препарати за програмою відшкодування вартості ліків;  оформлювати довідки та лікарняні листки;  спостерігати неускладнену вагітність та за здоровою дитиною

відповідно до вікових особливостей і потреб;  надавати окремі послуги паліативної допомоги: оцінювати ступінь болю, призначати й виписувати рецепти на наркотичні засоби та психотропні речовини для лікування больового синдрому. На жаль, у Міністерстві не пояснюють, які «різні дослідження» має проводити сімейний лікар та які «найпоширеніші хвороби» він повинен лікувати й діагностувати. Також немає чітких роз’яснень з приводу «консультацій» — що саме належить до сфери компетенції сімейного лікаря? Не менше питань викликає і перелік безкоштовних медичних досліджень. Відповідно до інформації, озвученої у МОЗ, у рамках первинної медичної допомоги пацієнтам гарантовано і безкоштовно проводитимуть:  гематологічні дослідження;  загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;  біохімічні й імунохімічні дослідження сироватки крові;  дослідження на вміст глюкози в крові;  дослідження на загальний холестерин;  інструментальні методи дослідження;

загальний та інші аналізи сечі;  електрокардіограму (ЕКГ) у стані спокою;  мікроскопію мокротиння;  швидкі тести на ВІЛ-інфекцію, вірусний гепатит, сифіліс. І це все за 210-370 грн за рік, котрі, як обіцяють у Міністерстві, «ходитимуть за пацієнтом»? А якщо аналізи треба буде робити декілька разів на рік, чи вистачить цього фінансування? Чи може їх проводитимуть за кошти державного бюджету (які, наприклад, прийдуть у медичний заклад первинного рівня у вигляді субвенції)? Цих деталей МОЗ також не пояснює навіть на рівні інформаційної роботи з медичною спільнотою та пацієнтами, не говорячи вже про законотворчі ініціативи. Зараз лише ведеться активна агітаційна робота на підтримку медичної реформи, яка обіцяє українцям досить амбітний, але не обрахований і не продуманий до деталей проект. І всі «пояснення» МОЗ на тлі того, що в нас немає ані Міністра охорони здоров’я, ані детальних розрахунків проведення медичної реформи, — це лише обіцянка красивого майбутнього, а не його перспектива. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

«Лікарі без кордонів» організували четверту мобільну клініку на Донеччині

езалежна гуманітарна медична організація «Лікарі без кордонів» (Mеdecins Sans Frontiеres, MSF) організувала роботу ще однієї мобільної клініки на півдні Донеччини. Її працівники відвідують п’ять населених пунктів на підконтрольних Україні територіях, розташованих на лінії розмежування, — Орловське, Степанівка, Старогнатівка, Бердянське і Павлопіль. «Четверта мобільна клініка MSF почала працювати в липні 2017 року. MSF тепер опікується чотирма мобільними клініками на Сході України, які координуються з баз у Маріуполі та Курахово. Вони регулярно відвідують 22 населені пункти і додатково три пункти винятково для надання психологічної підтримки», — повідомляють в організації. До складу мобільної клініки входять лікар, медсестра і психолог, які виїжджають для надання первинної медичної допомоги та психологічної підтримки в населені пункти, що або зовсім не мають доступу до медичної допомоги, оскільки місцеві медики поїхали через небезпечну близькість до конфлікту, або він обмежений через брак громадського транспорту чи відсутність доріг. Більшість пацієнтів мобільних клінік MSF — жінки віком понад 50 років із хронічними захворюваннями серцево-судинної системи, гіпертонією і цукровим діабетом. Крім того, мобільні клініки надають допомогу і внутрішньопереміщеним особам, особливо із селища Широкіне, які були евакуйовані зі своїх будинків у 2015 році. За матеріалами офіційного сайту організації «Лікарі без кордонів»

ГРА Н А ВИПЕРЕ Д Ж ЕННЯ

ПРОТИГРИПОЗНА ВАКЦИНАЛЬНА КАМПАНІЯ РОЗПОЧАЛАСЯ З ЛОБІЗМУ?

ля профілактики грипу в Україні перереєстрували 4 вакцини зі штамами вірусу Michigan, Hong Kong та Brisbane, котрі відповідно до рекомендацій ВООЗ будуть актуальними в епідемічному сезоні 2017-2018 років. Перереєстрацію пройшли такі вакцини:  «Інфлувак ®» (Influvac ®) вакцина для профілактики грипу, поверхневий антиген, інактивована. Виробник — «Абботт Біолод жікалз Б. В.», Нідерланди;  «Інфлуенза ваксін». Виробник — «Хуалан Біолоджікал Бактерін Ко., Лтд.», Китай;  «Джісі флю» (GC FLU) вакцина для профілактики грипу (розщеплений віріон, інактивована). Виробник — «Грін Кросс Корпорейшн», Корея;  «Ваксігрип тетра» (Vaxigrip tetra) cплітвакцина для профілактики грипу чотирьохвалентна, інактивована. Виробник — «Санофі Пастер», Франція. Відповідно до національного законодавст ва, щеплення проти грипу не входять до Національного календаря щеплень, тому вакцини для профілактики захворювання на грип не закуповуються за кошти державного

бюджету. Вони можуть бути придбані за кошти місцевих бюджетів чи інших джерел, не заборонених законодавством, повідомляють у МОЗ. Як зазначає громадська організація «Медичний контроль», Міністерство охорони здоров’я ще 30 серпня розіслало в регіони листи з рекомендацією закуповувати вакцини. На жаль, протигрипозна кампанія почалася з прямого лобізму інтересів двох фармвиробників — «Абботт Біолоджікалз Б. В.» і «Санофі Пастер». А от свідомо чи через недбальство в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун це зроблено — невідомо. «Незрозуміло, чому корейська і китайська вакцини не включені до переліку рекомендацій. При цьому показово, що минулого року МОЗ рекомендувало корейську вакцину разом із французькою. Цього року про неї благополучно «забули», поставивши на її місце поспіхом зареєстровану вакцину від «Абботт Біолоджікалз Б. В.». Виходить, що перед нами приклад прямого лобізму конкретних виробників, під час якого інші виробники втрачають можливість брати участь у тендерах, — говориться у повідомленні ГО «Медичний контроль». — Лист, звичайно,

має рекомендаційний характер, але на місцях сприйматиметься як керівництво до дії. За відсутності альтернативної інформації та докладання додаткових зусиль для лобізму своєї продукції з боку фармкомпаній-виробників технічне завдання на закупівлю вакцин у регіонах, ймовірно, складатиметься з урахуванням тільки тих позицій, які озвучила в. о. Міністра охорони здоров’я. Уже є інформація про те, що регіони вписують у тендерні умови на закупівлю вакцин препарати тільки цих двох виробників, посилаючись на рекомендації МОЗ». Оновлена інформація про перереєстрацію чотирьох вакцин проти грипу на офіційному веб-сайті Міністерства з’явилася згодом — майже через місяць, 28 вересня. «Тепер у тендерах на рівних позиціях братимуть участь усі виробники вакцин. Це дасть змогу сформувати нормальне конкурентне середовище і закупити необхідну кількість протигрипозних препаратів», — говорять у «Медичному контролі». За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України та сайту ГО «Медичний контроль»

! «З ДЕРЖБЮДЖЕТУ ВИДІЛЯЄТЬСЯ ПОНАД 100 МЛН ГРН НА ТРАНСПЛАНТАЦІЮ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ВІДПОВІДНИЙ ЗАКОН ЩЕ НЕ ПРИЙНЯТИЙ. ТАКОЖ КОШТИ ВИДІЛЯЮТЬСЯ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ОДНАК ПРОХОДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ ЗАРАЗ ПІД ВЕЛИКИМ ПИТАННЯМ», — СТВЕРДЖУЄ ЧЛЕН КОМІТЕТУ ВРУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ІГОР ШУРМА. За матеріалами GolosUA

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

6 жовтня 2017 року

О С ОБ ЛИВО Т Я Ж К ИЙ З ЛОЧИН

ВИЗН А ННЯ

ПРЕЗИДЕНТУ ГРУПИ КОМПАНІЙ «ФАРМПЛАНЕТА» І ЙОГО ОТОЧЕННЮ ЗАГРОЖУЄ ДОВІЧНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ ЗА ШАХРАЙСТВО

равоохоронні органи встановили зв’язок між компаніями «Артур-К», «Фармпланета», «Пан Аптекар» і «Пані Аптека» та довели факт навмисного доведення до банкрутства фірм для того, щоб заволодіти сумою у понад 20 млн Євро, котрі ПАТ «Укрексімбанк» видало в кредит. Усі компанії фактично належать відомому бізнесмену Валерію Кондруку. У вересні 2016 року Прокуратура міста Києва об’єднала досудове слідство по шести кримінальних провадженнях за період з 2013 по 2016 роки в одне під загальним номером №22013100000000024. До розслідування також залучені слідчі Головного управління Національної поліції України в м. Київ. Слідство встановило, що у 2011 році своє банкрутство ініціювали ТОВ «Артур-К» та ТОВ «Автодом», засновником якого є «Артур-К». Ком па н і я Ва лері я Кон д ру к а «Артур-К» була одним із найбільших дистриб’юторів ліків в Україні і здійснювала свою діяльність у будівлі та на території, що належить фірмі «Автодом», за адресою: Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Л. Чайки, 4. Дистриб’ютор «Артур-К» отримав від державного ПАТ «Укрексімбанк» кредит у понад 20 млн Євро (близько 220 млн грн) під заставу того самого майнового комплексу в с. Чайки, що належить фірмі «Автодом». У травні 2014 року група Кондрука намагалася продати з молотка цей комплекс (2 га землі, де розміщено 11 тис. кв. м логістичного центру). На торгах була заявлена стартова вартість у 235 млн грн, проте за документами комплекс продали за 1,2 млн грн — майже у 200 разів дешевше. У лютому 2016 року Господарський суд Київської

області скасував результати скандальних торгів. Причина проста: комплекс переданий ПАТ «Укрексімбанк» під заставу і не може бути проданий комусь без його згоди (згоди у банку, звичайно ж, не запитали і на торги його не запрошували). Таким чином, на сьогодні ПАТ «Укрексімбанк» не отримало ні грошей, виданих у кредит ТОВ «Артур-К», ні майнового комплексу, котрий перебуває під заставою. Слідство звернуло увагу на те, що одним із кредиторів у справі про банкрутство дистриб’ютора «Артур-К» була фірма ТОВ «Фармпланета», яка вимагала повернення 11 млн грн боргу. Це була одна з найбільших вимог, а тому фірма отримала пріоритетне право на участь у закритих торгах із викупу майна ТОВ «Артур-К». Ці кредиторські зобов’язання у ТОВ «Фармпланета» виникли за кілька днів до формування реєстру кредиторів ТОВ «Артур-К». Характерною особливістю є те, що засновники ТОВ «Фармпланета» і ТОВ «Артур-К» — пов’язані між собою особи. Зокрема ТОВ «Фармпланета» здійснювало свою господарську (підприємницьку) діяльність, отримувало кредити тощо саме в будівлі і на території, що належить ТОВ «Автодом», за адресою: Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Л. Чайки, 4. Крім того, за вищевказаною адресою також зареєстровані інші суб’єкти господарювання: ТОВ «Пан Аптекар» і ТОВ «Пані Аптека», котрі належать групі осіб, які пов’язані з ТОВ «Артур-К» і ТОВ «Фармпланета». Господарська (підприємницька) діяльність ТОВ «Фармпланета», ТОВ «Пані Аптека» і ТОВ «Пан Аптекар» здійснюється безпосередньо на території виробничої бази

ТОВ «Автодом» без дозвільних документів (обіг становить десятки мільйонів гривень). Слідство переконане, що генеральний директор ТОВ «Автодом» та пов’язані з ним особи (колишні генеральні директори ТОВ «Автодом», ТОВ «Артур-К», засновник ТОВ «Артур-К» та інші), перебуваючи між собою у змові з метою ухилення від повернення отриманих у 2007 році коштів (понад 20 млн Євро), навмисне довели до банкрутства ТОВ «Автодом» і ТОВ «Артур-К». Криміна льні злочини, ві домості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22013100000000024, кваліфіковані за чотирма статтями: ч. 2 ст. 222 Кримінального Кодексу України «Шахрайство з фінансовими ресурсами»; ч. 1 ст. 190 ККУ «Шахрайство»; ст. 219 ККУ «Доведення до банкрутства»; ч. 5 ст. 191 ККУ «Привласнення, розтрата майна». Відповідно до ст. 12 ККУ ці злочини належать до особливо тяжких. За скоєння особливо тяжкого злочину передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 25 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі. Правоохоронні органи направили в суд клопотання про тимчасовий доступ до майна і документів, котрі містять таємницю, що охороняється законом, і перебувають у володінні ПАТ «Укрексімбанк» за адресою: м Київ, вул. Антоновича, 127. Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив це клопотання. Слідчі дії тривають. За матеріалами Рharma.net.ua

Лауреатами Нобелівської премії з медицини стали американські вчені

роє американських вчених — Джеффрі Холл, Майкл Росбаш та Майкл Янгау — стали лауреатами Нобелівської премії в галузі медицини та фізіології 2017 року. Вони отримали прес тижну нагороду за дослідження молекулярних механізмів, які контролюють добо- ві біоритми людей, тварин і рослин. Відповідне рішення оголошене у Стокгольмі 2 жовтня. «Їх відкриття пояснюють, як рослини, тварини та люди адаптують свої біологічні ритми, щоб вони синхронізувалися з обертанням Землі», — йдеться у повідомленні Нобелівського комітету. У комітеті також зазначили, що дослідникам вдалося ізолювати ген, який контролює біологічні ритми. «Біологічні ритми адаптують внутрішні механізми тіла людини до різних фаз доби, впливаючи на сон, поведінку, рівень гормонів, температуру тіла та метаболізм. Лауреати премії допомогли краще зрозуміти «важливість правильної гігієни сну», — наголосила Голова медичного відділу Нобелівського комітету Джулієн Цират. За матеріалами онлайн-видання Deutsche Welle

Вдалося модифікувати людські ембріони

рупа вчених з Портленда (США) уперше здійснила спробу створити генетично модифіковані ембріони людини. Мета дослідників — зміна ДНК ембріона, що дасть можливість коригувати гени, які відповідають за розвиток спадкових захворювань. Подібні дослідження з використанням ембріонів людини проводили минулого року в Китаї. Тоді вчені застосували технологію редагування геному CRISPR/Cas9 для модифікації ДНК запліднених людських яйцеклітин. За допомогою технології у геном ембріонів було додано мутацію, яка порушує роботу гена CCR5. Люди, що народилися із його мутацією, були стійкими до зараження ВІЛ. Згідно з результатами успішно модифікованими були 4 ембріони із 26. Тим не менше, навіть за вдалої модифікації в деяких алелях зберігалася початкова версія CCR5 або виникали незаплановані мутації. За матеріалами MIT Technology Review

ІНІЦІАТ ИВА

В УКРАЇНІ СТВОРЕНО ПУБЛІЧНИЙ БАНК ПУПОВИННОЇ КРОВІ

лагодійний фонд «Банк життя» запустив перший в Україні публічний банк пуповинної крові. «На першому етапі роботи банку планується зібрати 500 зразків. Саме тоді український публічний банк сприйматиметься і матиме можливість сертифікувати валідацію цих процесів європейською і американською системами», — повідомив президент благодійного фонду «Банк життя» Ярослав Ісаков.

На сьогодні банк має у своєму розпорядженні 100 зразків пуповинної крові, які він отримав від європейської мережі FamiCord. «Ці зразки внесені до міжнародного реєстру. Фактично, відсьогодні «Банк життя» є банком-оператором. Незабаром — після передачі зразків, реєстрації інформації про їх фенотип на сайті фонду й інтеграції в європейські мережі — вони стануть доступні нашим пацієнтам», — зазначив Я. Ісаков.

За його словами, другий етап роботи банку передбачає збір 24 тис. зразків пуповинної крові. Це дасть змогу забезпечити більшість пацієнтів України, які потребують трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК, кістковий мозок). За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

! ГОМЕОПАТИЧНІ ПРЕПАРАТИ ВИЗНАНІ НЕБЕЗПЕЧНИМИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ. ПРО ЦЕ ЗАЯВИЛА НАУКОВА КОНСУЛЬТАТИВНА РАДА ЄВРОПЕЙСКИХ АКАДЕМІЙ. За матеріалами ІА «УНІАН»

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

АКЦІЯ ПРОТЕСТУ — ОСТАННІЙ АРГУМЕНТ Спочатку в те, що лікарі вийдуть на акцію протесту, не вірили. Згодом намагалися їх зупинити черговими обіцянками. Далі охрестили акцію проплаченою і примусовою, а її учасників — ворогами реформ. Зрештою, з обґрунтованістю їх вимог погодилися. Чи заспокояться сторони конфлікту на досягнутому?

Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

ВЗ Профспілка давно попереджала про те, що медичні працівники готові вийти на акцію протесту. Чому влада виявилася до цього не готовою? — Ми дійсно давно озвучуємо ті вимоги, із якими вийшли на вулиці. По-перше, ще на етапі прийняття Державного бюджету на 2017 рік ми застерігали, що в ньому не вистачає понад 3 млрд грн медичної субвенції для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати медикам у повному обсязі (з урахуванням диференціації, допомоги на оздоровлення тощо). Але ці застереження ніхто не взяв до уваги. Виявилося, що ми були праві: МОЗ за три дні до акції таки визнало дефіцит субвенції у розмірі 2,8 млрд грн. По-друге, ігнорування владою звернень Профспілки спричинило колективний трудовий спір з Урядом, який зареєстровано розпорядженням Національної служби посередництва і примирення від 29.09.2016 р. Практично 80% питань трудового спору включено до вимог Профспілки, які було озвучено на акції протесту. Однак упродовж року жодної (!) процедури примирення проведено не було — перше засідання комісії відбулося лише напередодні нашої акції, 18 вересня. Так само ще в квітні цього року, коли відбувся черговий Пленум галузевої Профспілки, ми вимагали призначення Міністра охорони здоров’я України. Саме приз начення, а не відставки, як дехто намагався трактувати «приховану» мету акції. Галузь не може три роки поспіль працювати під керівництвом «в. о.» Міністра. Ми не зводимо своїх вимог до персоналій і не висуваємо політичних гасел. Медичні працівники хочуть працювати під керівництвом людини, яка несе повну відповідаль-

ність за діяльність галузі і зміни, що в ній відбуваються, має чітке бачення стратегії реформ, доносить її до медичної спільноти і може налагодити з нею зворотний зв’язок. Ми не раз пропонували долучити Профспілку до участі в реформуванні галузі, однак марно… Заклики до руйнування системи неконструктивні. Ми повинні розуміти, яку систему охорони здоров’я будуємо, як вона функціонуватиме, що гарантуватиме, яке місце в ній медичних працівників. Закони, запропоновані для реалізації цієї стратегії, мають бути системними й комплексними, а заплановані зміни — поступовими, аби галузь могла виконувати свої функції під час «капітального ремонту», а не лежати в руїнах. Не новою була і наша вимога подолати зрівнялівку в оплаті праці медиків, про яку ми попереджали з часу підвищення мінімальної заробітної плати вдвічі. До того ж у цьому році медичних працівників знову «зіштовхнули» з колегами — освітянами, які працюють у тому числі в нашій галузі. Їм ставку підвищили на 2 тарифні розряди, медикам — зась. Їм виплачують надбавки за престижність, а лікарям, яких чиновники рідної галузі називають корупціонерами і вбивцями, вочевидь, така надбавка не пасує. Однак останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння медичних працівників, стала зростаюча заборгованість по заробітній платі, на яку й без того неможливо прожити. На

час оголошення акції вона становила (за нашими підрахунками) понад 100 млн грн, більше 5 млн із яких — прострочена заборгованість, тобто люди кілька місяців поспіль не отримували зарплати взагалі! Наприклад, у 7 районах Івано-Франківської області тільки зараз частково виплатили гроші за червень. Під час зустрічей із представниками Уряду напередодні акції нам пообіцяли вжити певних заходів щодо ліквідації заборгованості. ВЗ А що заважало це зробити раніше, аби запобігти вибуху невдоволення медиків? — Це питання риторичне. Та найбільше обурює те, що замість того, аби звернути увагу на вимоги, які ми озвучуємо постійно, і поступово вирішувати вказані проблеми, медичних працівників знову принизили і виставили перед суспільством противниками позитивних зрушень у галузі. З того бруду, яким «зустрічали» акцію медиків, «стирчали вуха» постійних звинувачень на їх адресу: «хапуги», «корупціонери» і «гальмо» на шляху прогресу в охороні здоров’я. І жодного натяку на те, що медики відстоюють свої права, що їх не потрібно «заохочувати» до цього, навпаки, їх уже важко стримувати на місцях. Бо з одного боку — байдужість держави, а з іншого — пацієнти, яких нічим лікувати, а над головою — дамоклів меч відповідальності, адже лікар завжди винен і крайній. І все це за заробітну плату, яка в рейтингу бюджетних галузей посідає останнє місце та ще й вчасно

ЗАПРОПОНОВАНІ МОЗ ЗМІНИ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕ ПІДТВЕРДЖЕНІ РЕАЛЬНИМ НАПОВНЕННЯМ БЮДЖЕТУ. КОЛИ НАМ РОЗПОВІДАЮТЬ, ЩО ЗАПРОПОНОВАНА «ПОТРІБНИМ» ЗАКОНОМ РЕФОРМА ДОКОРІННО ЗМІНИТЬ СИТУАЦІЮ З ОПЛАТОЮ ПРАЦІ МЕДИКІВ І ПОКАЗУЮТЬ КАРТИНКИ, НА ЯКИХ ВКАЗАНА ЗАРПЛАТА ЛІКАРЯ ВІД 18 ДО 30 ТИС. ГРН, А МЕДСЕСТРИ — ВІД 12 ТИС., НІХТО НЕ ПОЯСНЮЄ, ДЕ НА ЦЕ ВІЗЬМУТЬСЯ КОШТИ. НАПРИКЛАД, У БЮДЖЕТІ НА НАСТУПНИЙ РІК МИ ТАКИХ СУМ НЕ БАЧИМО. ЗАЛИШАЄТЬСЯ ОДИН «НЕПРЕЗЕНТАБЕЛЬНИЙ» ВАРІАНТ — ЗА РАХУНОК ЗНАЧНОГО СКОРОЧЕННЯ МЕДИКІВ

не виплачується. Далі затягувати пояси нікуди, ліміт очікування вичерпався, ситуація в галузі погіршується. Ви можете уявити, що, наприклад, у Великій Британії, де медичні працівники нещодавно оголосили страйк, його на офіційному рівні назвали б проплаченим? Хоча за логікою наших опонентів узагалі не зрозуміло, чого тим британським лікарям не вистачає. В усьому світі медичні профспілки борються за права спілчан різними методами, у тому числі й через страйк, і ніхто не посміє звинуватити їх у незаконності вимог, політичній підступності чи змові проти певних осіб. Наші медичні працівники також вимагають належних умов праці і гідної її оплати. ВЗ Однак МОЗ стверджує, що запропоновані ним реформи це забезпечать. — Я вже втомилася повторювати, що Профспілка не проти реформи, навпаки, медичні працівники очікують змін у галузі, однак вони не погоджуються із хаотичною, науково та економічно необґрунтованою реформою, яка не відповідає вимогам Конституції України, а також інтересам суспільства. Хто проти того, аби «гроші ходили за пацієнтом»? Однак якщо реформатори посилаються в цьому на досвід Литви і Молдови, тоді чому вони не говорять про те, що в цих країнах окрім коштів, які виділяються на охорону здоров’я з держбюджету (отримані за рахунок податків), існує ще й медичне страхування (за рахунок внесків)? Ці два пули коштів об’єднуються — бюджет покриває лікування незахищених верств населення, екстрену та паліативну допомоги, пологи і вагітність, а страхові кошти — дороговартісне лікування. В Україні ж пропонують половинчасту реформу. А коли хтось намагається донести інше бачення чи зауваження, то його називають ворогом реформ. До того ж запропоновані МОЗ зміни фінансування охорони здоров’я не підтверджені реальним наповненням бюджету. Коли нам розповідають, що запропонована «потрібним» законом реформа докорінно змінить ситуацію з оплатою праці медиків і показують картинки, на яких вказана зарплата лікаря від 18 до 30 тис. грн, а медсестри — від 12 тис., ніхто не пояснює, де на це візьмуться кошти. Наприклад, у бюджеті на наступний рік ми таких сум не бачимо. Залишається один «непрезентабельний» варіант — за рахунок значного скорочення медиків. Щоб один отримав обіцяну зарплату, двох потрібно звільнити з роботи. Схоже, цей варіант і збираються використати, тому й не бажають реформатори відповідати на наші питання, і говорити з меди-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

6 жовтня 2017 року

ками їм соромно. Бо в разі такого розвитку подій (навіть якщо він дійсно виправданий і не зашкодить пацієнтам) будь-яка цивілізована держава має затвердити програму соціального захисту медичних працівників, яка передбачить їх перенавчання, подальше працевлаштування, можливо, завчасну виплату мінімальних пенсій тим особам, яких скоротили за кілька років до досягнення ними пенсійного віку, тощо. До того ж такі скорочення мають бути економічно виправданими, а компенсаційні виплати працівникам, які потрапили під нього, передбачені бюджетом. Це великий пласт питань, які потребують детального обговорення. Але нормального діалогу не існує. Оскільки запити Профспілки ігноруються, ми самі провели певні обрахунки. Тож якщо лікар первинки дійсно отримуватиме 16-18 тис. грн, як вказано в презентаціях, а медсестра — 12 тис. грн, тоді на забезпечення зарплатами нинішньої армії медичних працівників первинної ланки (адмінперсонал і молодших медпрацівників ми не враховували) у новому бюджеті не вистачить майже 7 млрд грн. І це без урахування додаткових нарахувань, які за законом мають бути виплачені медичним працівникам. Якщо їх враховувати, то тільки на зарплату для медиків первинки потрібно буде виділити понад 16 млрд грн, при тому, що на потреби всієї первинної ланки в проекті бюджету передбачено лише 13,3 млрд грн, які вилучаються із загального обсягу медичної субвенції. Також ми зробили обрахунки по всій галузі. Так от якщо проектом бюджету передбачено збільшення обсягів видатків на галузь охорони здоров’я (для МОЗ України як головного розпорядника коштів) на 10,4 млрд грн, то у зв’язку із запровадженням у 2018 році нового розміру мінімальної заробітної плати та підвищення ставки 1-го тарифного розряду ЄТС лише для забезпечення обов’язкових виплат працівникам галузі потрібно додатково 9,2 млрд грн. Якщо ж вірити обіцянкам про фантастичне підвищення заробітних плат лікарів у 2,5 разу, яке нібито передбачене в урядовому законопроекті №6327, підготовленому до 2-го читання в Парламенті (базова ставка лікаря без нарахувань становитиме 250% від середньої зарплати по країні за липень попереднього року), це означає, що згадана зарплата досягне приблизно 26 тис. грн. Аби забезпечити нею всіх лікарів, потрібно закласти в бюджет наступного року 185 млрд грн, що становить практично 7% від ВВП країни. Коли ж урахувати, що медичний бюджет — це не лише зарплата, а й ліки, обладнання тощо, маємо вийти на 10% від ВВП на потреби охорони здоров’я (як у країнах Європи!). Це дуже добре. От тільки реальні цифри проекту бюджету з картинками презентацій не співпадають. Навіщо обманювати людей? ВЗ Уже під час проведення акції медикам пообіцяли ліквідувати борги із зарплати. Звідки взялися кошти? — З’ясувалося, що у МОЗ є резерв медичної субвенції в розмірі 559 млн грн. 27 вересня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про те, що цей резерв буде розподілено на виплату заборго-

НА ЗЕКОНОМЛЕНІ ЗА РАХУНОК МЕДИКІВ КОШТИ ЗАКУПОВУЮТЬ НОВЕ ОБЛАДНАННЯ, ЛІКИ, НАДАЮТЬ НЕОБХІДНИЙ ОБСЯГ ДОПОМОГИ БЕЗ ДОДАТКОВИХ ВИТРАТ ПАЦІЄНТА? НЕВЖЕ, ВИМАГАЮЧИ ГІДНИХ УМОВ РОБОТИ, МЕДИКИ НЕ МАЮТЬ НА УВАЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКЛАДІВ УСІМ НЕОБХІДНИМ ДЛЯ ТОГО, АБИ РЯТУВАТИ ХВОРИХ, НАДАВАТИ ЇМ ЯКІСНУ ДОПОМОГУ? ТОЖ ХТО ПРОТИ ПОЗИТИВНИХ ЗМІН У ГАЛУЗІ?

ваності працівникам системи охорони здоров’я та надання медичної допомоги певним категоріям пацієнтів. Також є 1,38 млрд грн, які планувалося розподілити на охорону здоров’я в нині окупованих регіонах Луганської та Донецької областей. Безперечно, цього не вистачить, тому Уряд пообіцяв подати на розгляд Парламенту пропозицію щодо внесення змін до Держбюджету 2017 року, аби передбачити в ньому необхідні кошти. Нас запевнили, що до кінця цього року заборгованість буде ліквідовано. ВЗ Тоді ж з вуст представників Кабміну прозвучали докори місцевим органам влади, які не долучилися до ліквідації боргів перед медиками, і пропозиції керівникам закладів боротися зі зрівнялівкою в оплаті праці виписуванням лікарям премій. Профспілка підтримує такі ідеї? — Нам навіть надали інформацію про те, скільки доходів отримали місцеві бюджети, і постало питання, чому вони не спрямували ці кошти на погашення заборгованості на місцях. Однак Профспілка не може відповісти на це питання, оскільки розподіл доходної частини місцевих бюджетів є винятково компетенцією органів місцевого самоврядування. Передбачаю, що відповідь буде неоднозначною і викличе чимало дискусій. А от ідея щодо виписування премій лікарям з метою диференціації зарплати в галузі веде у глухий кут. По-перше, звідки керівник закладу візьме кошти на такі премії, якщо йому й зарплату немає чим виплачувати? По-друге, які він для цього має підстави? Власне бажання? Любов до ближнього? Премія — це стимулююча виплата, її мають призначати за певні успіхи чи додатковий обсяг роботи тощо, а не тому, що медик не отримує гідної зарплати, а держава, на яку він самовіддано працює, про нього не дбає. Боротися зі зрівнялівкою потрібно в інший спосіб. На нашу думку, найкращим рішенням було б встановити розмір посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду ЄТС на рівні мінімальної заробітної плати (за розрахунками Профспілки, для цього необхідно близько 40 млрд грн додаткових коштів), однак Мінфін виступає проти, аргументуючи це відсутністю коштів. Тому ми й вийшли з вимогою внести корективи до бюджету на наступний рік, де такі кошти було б передбачено. Бо якщо цього не зробити, отримаємо нові проблеми. Наприклад, ми порахували, що в разі чергового підвищення мінімальної зарплати і ставки 1-го тарифного розряду із 1 січня 2018 року посадовий оклад, визначений за тарифними розрядами ЄТС з урахуванням доплати до мінімальної заробітної плати некваліфікованих працівників галузі може зрости

на 79%, молодшого персоналу — на 72%, фармацевтичних працівників і середнього медичного персоналу — на 29%, спеціалістів немедичного профілю — на 25%, лікарів — на 5%, а лікарів-хірургів — на 2%! Нині в галузі існує зрівнялівка до 11-го тарифного розряду, а буде до 12-го (лікаря першої категорії). Ми вважаємо це неприпустимим. Тому коли медикам дорікають, що, вийшовши на акцію протесту, вони борються за свої «шкурні» інтереси і їх не цікавить доля пацієнтів, яких мають ощасливити новими реформами, хочеться запитати: «Нев же хворому легше від того, що лікар отримує 3 тисячі гривень?» На зекономлені за рахунок медиків кошти закуповують нове обладнання, ліки, надають необхідний обсяг допомоги без додаткових витрат пацієнта? Невже, вимагаючи гідних умов роботи, медики не мають на увазі забезпечення закладів усім необхідним для того, аби рятувати хворих, надавати їм якісну допомогу? Тож хто проти позитивних змін у галузі? ВЗ До акції доєдналися працівники екстреної допомоги. У них були окремі вимоги? — Так, на додаток до загальних. Бо це тільки реформи в нас можуть проводити фрагментарно, а галузь функціонує як єдиний організм. І чергові новації, які пропонують запровадити в роботу служби, цього не враховують. Якщо хтось бажає знищити лікарські бригади швидкої і замінити їх парамедиками, нехай покаже лікарні, які зараз готові приймати всіх екстрених хворих і надавати їм адекватну допомогу. Навіть у Києві, де швидка обслуговує до 2 тис. викликів за добу, немає такої кількості лікарень інтенсивного лікування, яка впоралася б із цим потоком (не враховуємо так звані непрофільні виклики). Нині бригади швидкої надають лікарську медичну допомогу хворим в тому числі й удома, і в реанімобілі, парамедик цього зробити не зможе. Чому ж проводимо реформи, ставлячи віз попереду коня? Бо він обійдеться дешевше? Навіть якщо й буде запроваджено бригади парамедиків, спочатку потрібно внести відповідні зміни до законодавства України, підготувати до нового режиму роботи лікарні, приймальні відділення та відділення невідкладних станів (які ще потрібно створити і оснастити), працевлаштувати в них лікарів швидкої, а вже потім витісняти їх парамедиками. От і виявиться, що віз реформ не простий, а золотий. Дешева тільки локшина на вуха довірливого населення. Як у випадку з ліквідацією ДСЕС, коли під гаслом боротьби з корумпованою системою залишили без роботи майже 15 тис. працівників. А чи забезпечили після цього санепідблагополуччя населен-

ня? Цьогорічні випадки з так званим промисловим ботулізмом свідчать про протилежне. ВЗ Чого ж вдалося домогтися завдяки акції? — Про налаштованість Уряду ліквідувати заборгованість по зарплаті я вже сказала. Щойно ознайомилися з дорученням Кабінету Міністрів за підписом Віце-прем’єр-міністра України Павла Розенка (прийнятим за результатами нашої зустрічі 19 вересня), у якому підтверджено ці наміри: МОЗ і Мінфіну вказано вжити вичерпних заходів для погашення простроченої заборгованості із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я до 1 жовтня цього року. Аналогічна вказівка надійшла й на адресу облдержа дміністрацій. Також у дорученні йдеться про необхідність вжиття заходів щодо безперервного базового фінансування інститутів НАМН України та погашення заборгованості із заробітної плати працівникам цих закладів. Ми проведемо відповідний моніторинг виконання згаданого доручення, з цією метою територіальні органи Профспілки створюють спеціальні комісії, які інформуватимуть нас про зміну ситуації (або навпаки, про її перебування в «мертвій точці»). Сподіваємося, що надалі Уряд не допустить подібних проблем. Але цього можна уникнути, лише передбачивши додаткові кошти медичної субвенції на наступний рік. Також плануємо спільно з МОЗ, Мінсоцполітики та Мінфіном розглянути пропозиції щодо того, як у наступному році уникнути зрівнялівки заробітних плат у галузі, однак поки що такого діалогу не відбулося. На продовження теми нашої зустрічі 19 вересня Кабінет Міністрів України вказує МОЗ на необхідність забезпечити розвиток та функціонування системи екстреної медичної допомоги згідно з вимогами Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та функціонування Центру громадського здоров’я МОЗ. Сподіваємося, що Міністерство нарешті залучить пред ставників Профспілки до співпраці у реформуванні галузі — про це також йдеться у згаданому дорученні. Як і про необхідність проведення примирних процедур з розгляду колективного трудового спору між Профспілкою і Кабінетом Міністрів України. Чи нас тане за словом діло — покаже час. В окремих регіонах заборгованість по зарплаті почали поступово погашати, але в цілому по галузі вона не зменшилася і станом на 28 вересня становила 98 млн грн (найбільше заборгували медикам Вінниччини, Івано-Франківщини та Львівщини, прострочена заборгованість зберігається у Запорізькій та Львівській областях). Із деяких медичних закладів нам повідомляють, що працівникам виплатили в рахунок боргу… по 300 грн! Тож спілчани й надалі налаштовані рішуче. Вони втомилися терпіти приниження, а після того як чиновники рідної галузі звинуватили понад 4 тис. медичних працівників, які приїхали з найвіддаленіших куточків країни, у «активності за гроші», узагалі обурилися і заявили, що відстоюватимуть свої законні права до кінця. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕФОРМА ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ЛАНКИ — ЗА ЗАКОНОМ ДЖУНГЛІВ?

Теза «гроші підуть за пацієнтом» створила ілюзію того, що лікарі отримають від держави все необхідне для порятунку хворих, ще й високі зарплати на додачу, а самих пацієнтів лікуватимуть за принципом «усе включено». Однак, коли на одну шальку терезів покласти медичний бюджет, а на іншу — реальну вартість медичних послуг, стане зрозуміло, нас просто дурять. Бо якщо гарантований мінімум на первинці й спробують обмежити до «аптечки туриста», то із високоспеціалізованою допомогою такі фокуси не пройдуть: або вишикуються черги пацієнтів на лікування за рахунок держави, або співоплата за нього буде непідйомною, або високоспеціалізовані клініки самоліквідуються в очікуванні економічного дива в державі чи комерціалізуються, встановивши «дикі» ціни, і стануть недоступними для українців. Який із цих сценаріїв не візьми, все одно фільм жахів виходить.

Василь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ, директор ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України», академік НАМНУ, Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор

ВЗ Як ви оцінюєте нинішній стан високоспеціалізованої ланки в Україні, зокрема у своїй галузі? Яких змін вона потребує? — Я вважаю, що на сьогодні високо спеціалізована допомога, яка нада ється в закладах НАМН України в усіх існуючих в ній напрямках, від повідає науково обґрунтованому рівню. Вони єдині, які можуть кон курувати з приватними клініками за якістю надання медичних послуг. Вочевидь, це не всім подобається, і тому вишукують різні методи обмеж ити їх фінансування. Інша справа, чи може високоспеціалізована ланка за наявного фінансування надавати ме дичну допомогу в тому обсязі, який відповідає реальним потребам? Наприклад, на сьогодні в Украї ні функціонує 39 кардіохірургічних центрів, 28 із них проводять операції на відкритому серці. І цього було б достатньо, аби вони могли працюва ти на повну потужність. Однак, при міром, за минулий рік фахівці згада них центрів виконали майже 19 тис. оперативних втручань — це трохи більше 13% від того показника, який фіксується в європейських країнах. Адже в Україні виконують лише 200 операцій такого профілю на 1 млн населення, тоді як у країнах Європи у середньому — 580, в Австралії — приблизно 800, у США — 1230. Ще гірша ситуація із коронарографіями, яких в Україні щороку проводять 27 тис., тоді як за європейськими мір ками їх кількість мала б бути май же в 10 разів більшою (200 тис.). Тож кардіохірургічних центрів на чебто вистачає, а от їх належне за безпечення відсутнє. І це при тому, що на сьогодні в Україні частка сер цево-судинних і нейроваскулярних захворювань у структурі смертності населення досягла 68%, тобто з цієї причини держава щороку втрачає понад 400 тис. своїх громадян, а за 2 роки по суті «вимирає» таке місто, як Львів або Дніпро! Це катастрофа! Коли у 80-х роках ХХ ст. у США зафік

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

6 жовтня 2017 року

сували, що серцево-судинні захворю вання (ССЗ) у структурі летальності населення досягли 44%, то зібрали з цього приводу конгрес, розробили загальнонаціональну програму бо ротьби із ССЗ на 20 років, упродовж яких смертність від згаданих недуг вдалося знизити на 15%. У Франції, Японії цей показник також не пере вищує 29-31%. ВЗ Тобто Україні потрібна така сама комплексна програма? — Безумовно, латання дірок не допомо же. Потрібно відверто говорити про те, що вироби медичного призначення та медикаменти лікувальним закладам нині «постачають» пацієнти. Наприклад, у нашому інституті впродовж ми нулого року було виконано приблизно 5 тис. операцій, із них лише близько 1 тис. за державні кошти. І це ще до бре, що наш заклад отримував базове фінансування (на комунальні платежі, хоч якусь зарплату для лікарів), нині ж існує загроза, що й цього позбудемося. Тож без загальнодержавної програми вирішити згадані проблеми неможли во. Адже саме в ній має бути розписано і реальні потреби, і конкретні заходи та витрати на них, і виконавців. Бо на сьогодні провідні кардіохірургічні центри країни змушені виконувати ті операції, які під силу фахівцям об ласних та районних лікарень (зокрема стентування та коронарографію), якби там були створені для цього умови. Ми завжди готові поділитися досвідом: наші фахівці виїздять із цією метою в регіони, також ми завжди відкривали регіональні центри, навчали фахів ців, аби вони могли опанувати якомо га більше втручань, а ми на себе тоді взяли б найскладніших пацієнтів. ВЗ Чи зміниться ситуація після того, як гроші підуть за пацієнтом? — Ми мали б нагоду це перевірити, аби було реалізовано пілотний про ект у чотирьох закладах НАМНУ (у тому числі й нашому інституті), на який уже виділено кошти (на 6 міся ців 2017 року — 200 млн грн, на 2018 рік передбачено 600 млн грн). Задум хороший, але ж виконання — ніяке! Ми вже вчетверте змінюємо методи ку обрахунку вартості послуг, пере раховуємо тарифи і ніяк не можемо догодити МОЗ, яке щоразу наполя гає на тому, що попередня методика погана, а в них є нова. Через кілька місяців «нова» знову виявляється старою і непридатною. З травня вже маємо четверту методику, знову все перераховуємо, але не впевнені, що це востаннє. Хоча пілот мав старту вати з 1 липня 2017 року, потім з 10 вересня, потім — з 20 вересня... ВЗ Можете бодай приблизно сказати, скільки коштуватимуть медичні послуги, які надає ваш заклад? — Виходячи із тих методик, які ми застосовували, собівартість проте зування мітрального чи аортально го клапана (у яку входить і зарплата персоналу, і амортизація обладнан ня, і вартість виробів медичного призначення та медикаментів) ста новить від 80 до 100 тис. грн, артоко ронарного шунтування — від 100 до 120 тис. грн (залежно від складнос ті). Собівартість лікування бактері ального ендокардиту може сягнути 150 тис. грн, а деякі операції при па тології, що супроводжується анев

ризмою аорти (з урахуванням доро говартісних витратних матеріалів), — близько 180 тис. грн. Хочу наголосити, що це собівар тість послуги, а не те, що нині дехто представляє як намагання інститу тів «викачати» з пацієнтів більше коштів. Держава заявила, що не хоче давати гроші «невідомо куди», а спла чуватиме за послуги і бажає знати їх реальну ціну. Ось такою вона вияви лася. Хоча нам пропонують обрахо вувати її за вартістю ліжко-дня мину лого року (коли нам недоплачували кошти), бо тоді вийде, що операція коштує 20, 30, 40 тис. грн. Кого ми хочемо обдурити? Знову пацієнта, який буде вимушений доплачувати решту? Тому не потрібно лукавити перед людьми. До того ж має бути збережене базове фінансування закладів третинного рівня (у даному ви падку — інститутів, які ввійшли до пілотного проекту). Бо вже з 1 липня в нас немає коштів на зарплату. Ми повинні заробляти самостійно? Але ж ми не маємо ані механізмів роз рахунку, ані затверджених тарифів! Аби все це було, могли б отримувати кошти від держави, органів місцево го самоврядування, страхових ком паній, юридичних осіб. ВЗ Якщо такі труднощі виникають уже на етапі пілоту, то чи знайде держава кошти на всю дороговартісну високоспеціалізовану допомогу? Чи «за пацієнтом» підуть обіцянки, а хворі вишикуються в черги? — Безперечно, черги будуть. Ми вже зараз вимушені формувати її з паці єнтів, у яких немає коштів на ліку вання. Щойно запрацює пілот, буде мо викликати їх в міру надходження грошей (вагітні, бійці АТО, діти до 18 років, хворі, що потребують екстреної допомоги, інваліди І групи — пільгові категорії). І довжина цієї черги буде обернено пропорційна державному фінансуванню медичних послуг ви сокоспеціалізованої допомоги. Ми готові їх надавати пацієнтам, однак якщо врахувати гроші, які виділено на пілотний проект, то зможемо вико нати за державні кошти 660 операцій (при тому, що зазвичай за цей період їх виконували понад 2,5 тис.), тобто решта 1,9 тис. операцій знову ляжуть на плечі пацієнтів. Якщо ж говорити про масштаби всієї країни, я не бачу іншого шляху, аніж той, яким пішли держави, що взяли на себе фінансування висо коспеціалізованої медичної допомо ги (на сьогодні існує приблизно 20 її видів). В Україні має бути прийнятий окремий закон, який регулював би

діяльність цієї специфічної ланки. Її потрібно зберегти. Держава має подбати про це, забезпечивши базове фінансування закладів і надавши їм можливість отримувати додаткові кошти. Ми надаватимемо необхідні медичні послуги, якщо такі закупо вуватиме новостворена агенція. Ми готові зустріти медичних туристів. Хоча знову ж таки потрібно при вабити їх не тільки кваліфікацією спеціалістів (із цим якраз усе в по рядку — деякими результатами ми можемо похвалитися навіть перед європейськими колегами, і вони це визнають), а й умовами для пацієн тів у клініках (саме тут виникають проблеми). Тож потрібні інвестиції, які ми плануємо залучити для спо рудження нового корпусу закладу. ВЗ Це спосіб виживання клінік, а хто подбає про виживання українських пацієнтів? — Безперечно, це функція держави. Лікарі роблять усе, що від них зале жить. Аби в Україні було запровадже но страхову медицину в тому розу мінні, у якому вона існує у світі, нам було б легше працювати. Згаданий мною пілотний проект — це перший крок до страхової медицини, коли і лікарі, і пацієнти, і власне держава знатимуть реальну вартість медич них послуг й те, хто, як і скільки за них має сплачувати. Я мав можливість ознайомитися із системою страхової медицини в Японії, де вона функціонує вже приблизно 100 років. Держава оплачує 80% за лікування дітей до 18 років (решта — батьки), медичну страхов ку працюючому населенню забезпе чують роботодавці, люди похилого віку сплачують близько 20% вартості лікування (до досягнення ними 75 років — врахуйте тривалість життя японців!), старші — лише 10%. Чи зможе забезпечити такі умови наша держава? Можливо, варто було б для початку відділити певний відсоток з пакета соціального податку і спряму вати його безпосередньо на охорону здоров’я (так званий прямий податок на медицину)? Тоді ми розуміли б, який «резерв» має галузь, і ніхто не дорікав би, що скільки коштів не дай на медицину — усе як у пісок. Бо ці кошти розпорошуються! ВЗ Чи прораховували ви, наскільки виграє окремо взятий лікар, якщо кожна надана ним послуга оплачуватиметься? — Коли буде збережено базове фінан сування закладу, тобто гарантовано зарплату, яку нині отримує лікар, то

ТАК ЗВАНИЙ ЗАКОН ПРО АВТОНОМІЗАЦІЮ НА ПРАКТИЦІ НЕ ДІЄ, АДЖЕ З ЧАСУ ЙОГО ПРИЙНЯТТЯ НЕ БУЛО РОЗРОБЛЕНО ЖОДНИХ ПІДЗАКОННИХ АКТІВ — НАД ЦИМ НІХТО НЕ ПРАЦЮЄ! ЗГІДНО З ОСТАННЬОЮ МЕТОДИКОЮ, ЯКУ НАМ ЗАПРОПОНУВАЛИ, ВІДСОТОК ВІД ВИКОНАННЯ ОПЕРАЦІЇ, КОТРИЙ ДОДАТКОВО ОТРИМУВАТИМЕ ЛІКАР, ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД ЇЇ ТРИВАЛОСТІ, А НЕ ВІД РІВНЯ СКЛАДНОСТІ

за рахунок додаткових надходжень її розмір можна буде збільшити. Тео ретично можливість вирішувати пи тання оплати праці в колективі має керівник закладу. Чому теоретично? Бо так званий закон про автономіза цію на практиці не діє, адже з часу його прийняття не було розроблено жодних підзаконних актів — над цим ніхто не працює! Згідно з останньою методикою, яку нам запропонували, відсоток від виконання операції, котрий додатково отримуватиме лікар, залежатиме від її тривалості, а не від рівня складності. Ми намагалися «достукатися» до МОЗ з тим, що це не зовсім правильно, однак погоди лися вже бодай на те, що є, аби пілот нарешті було впроваджено. Адже це означає, що з нього буде зроблено висновки, а рішення, які себе не виправ дали, можна буде виправити. ВЗ Чи передбачаєте ви конфлікт навколо грошей, які ходитимуть за пацієнтом, на етапі його маршрутизації? — Якщо зробити пацієнта головним орієнтиром реформ, створювати муться максимальні умови для того, аби він вчасно отримав медичну до помогу, у тому числі й високоспеціа лізовану. З іншого боку, якщо міцно прив’язати державний гаманець до пацієнта, його можуть і не відпра вити на вищий рівень, намагаючись «освоїти» кошти на місцях. Єдина надія на самих лікарів, свідомість і відповідальність яких переважать за лежність від територіальної громади. Хоча вже сьогодні трапляються ви падки, коли хворого не відправляють на вищу ланку, а лікують, як знають і як вміють, аби втримати кошти. І хворі самі шукають порятунку (поки що в них є можливість звернутися до будь-якого медичного закладу краї ни). Нещодавній приклад: позавчо ра до нас госпіталізували пацієнта з розривом аневризми аорти. Його тримали дві доби в лікарні обласно го рівня і тільки після цього спряму вали до нас, однак ми вже не змогли його врятувати — хворий помер до операції. На початку року трапився такий самий випадок. Щоправда, піс ля 4-місячного лікування в реаніма ції пацієнт вижив, але можна лише уявити, у яку суму це обійшлося! Це дуже важливе питання — і етичне, і економічне. Тому якщо в процесі ре форм буде налагоджено чіткий ал горитм взаємодії між всіма ланками надання медичної допомоги, таких проблем вдасться уникнути. Коли іс нуватиме вимога лікувати хворого згідно з протоколом, він неодмінно потрапить туди, де таку допомогу зможуть забезпечити. ВЗ Але ж сьогодні протоколи — на вибір… — Так не повинно бути. Протоколи мають бути чіткими, зрозумілими, ґрунтуватися на міжнародних стан дартах, адаптуватися і затверджува тися для конкретної країни. В карді охірургії (думаю, що і в більшості інших галузей) чинні протоколи узгоджені з міжнародними клініч ними настановами. Хворих у нашому інституті оперують так само, як і в університетському госпіталі в Мічі гані чи Мюнхені (тільки от забезпе чення там набагато краще). Тому нам не потрібно вказувати на німецькі чи американські протоколи, ми й самі (Продовження на стор. 10)

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 8) зацікавлені перейняти кращий між народний досвід. Наші фахівці ста жуються в провідних клініках світу не для того, аби вдома порушувати їх стандарти, і мови іноземні знають (дехто навіть кілька). Тож негідно принижувати українських лікарів заявами про те, що вони не вміють лі кувати чи не хочуть працювати. На приклад, за результатами операцій на працюючому серці наша клініка має один з найкращих показників у Європі. Досягли й значних успіхів у хірургічному лікуванні бактеріаль ного ендокардиту, аневризми аорти (із 200 операцій лише одна закін чилася летально, і це унікальний результат навіть для міжнародного рівня) тощо. Думаю, що й інші закла ди НАМН України можуть похвали тися не меншим переліком успіхів у своїй галузі. Кожна мисляча людина (не кажу вже про медика чи менеджера) по винна розуміти, що медицина без

науки не має шансів на існування, а тим більше на розвиток. Якщо рані ше ми робили 100% операцій на сер ці в дітей традиційним хірургічним методом, то нині більше половини з них виконуємо ендоваскулярно. Но вітні технології — пріоритет у всьому світі, і скрізь вітають напрацювання вчених-медиків і лікарів-практиків в цьому напрямку. Саме завдяки їх зусиллям стала можливою заміна серцевих клапанів без операцій. Ми також можемо виконувати такі втру чання, і вже провели декілька, однак один клапан коштує 50 тис. дол. Де взяти такі кошти? ВЗ Чи вистачає кадрів такого рівня, аби розширити обсяги високоспеціалізованої допомоги до реальних потреб? — На сьогодні їх вистачає, але при цьому кількість виконаних нашими кардіохірургами операцій лише на 13% перевищує реальні потреби. До того ж ніхто не враховує прогнозо

ваний відтік висококваліфікованих лікарських кадрів з України. Їхати нашим фахівцям є куди. Польща вже не вимагає від українських лі карів нострифікації диплома. Чехія, Словаччина, Німеччина також охоче беруть їх на роботу — шестеро фахів ців нашого інституту скористалися такою гостинністю. Якщо цей процес пустити на самотік, українським па цієнтам просто не буде до кого звер нутися. Куди тоді підуть закріплені за ними кошти? Маємо стимулювати випускників медичних вишів працювати в рідній країні. Раніше студентам закидали, що вони не хочуть працювати на первинці, мовляв, всіляко прагнуть залишитися у спеціалізованій лан ці. А тепер вони вже й звідти втіка ють! Минулого року, коли почалося недофінансування НАМНУ, ніхто не зважив на те, що в такий спосіб перекривають кисень не лише на уковцям, а й клінікам, які викону

ють понад 80 тис. операцій на рік, і пацієнтам, 2,5 млн з яких отри мують консультації в академічних закладах. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Реформи за шаблоном: чи вистоять специфічні галузі охорони здоров’я?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Юрій КАРАЧЕНЦЕВ, директор ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України», членкореспондент НАМНУ, Заслужений діяч науки і техніки України,доктор медичних наук, професор

езумовно, реформи торкнуться всіх рівнів системи охорони здоров’я, і хочеться сподіватись, що перебудова на первинній і вторинній ланках не спричинить хаосу на третинному рівні надання медичної допомоги. Водночас існують серйозні побоювання, що зміни «знизу» можуть ускладнити діяльність закладів високоспеціалізованої допомоги. Не хотілося б отримати результат, як у США або Ізраїлі, де хворі місяцями очікують своєї черги до фахівців і закладів найвищого рівня. Українців поки тільки дивує такий стан речей, однак ми розуміємо, що можемо потрапити в залежність від лікарів первинки, на яких намагаються звалити все й одразу і які не завжди мають для цього достатній рівень знань та кваліфікації. А саме вони направлятимуть пацієнтів до закладів вищих рівнів надання допомоги. Чи вчасно вони це зроблять і чи завжди тоді, коли це буде потрібно? Сьогодні в Харкові працюють 8 академічних клінічних науково-дослідних інститутів. І харків’яни, і мешканці інших областей можуть вільно потрапити на консультацію до цих закладів, а якщо там визнають необхідність стаціонарного лікування, пацієнт його отримає, оминаючи районний та обласний рівні. Законодавство це дозволяє. А як планують впроваджувати систему «Гроші йдуть за пацієнтом»? По-перше, поки не будуть внесені зміни до Конституції України, усі платні послуги на всіх рівнях будуть прямим порушенням Основного Закону. По-друге, декларування тези про гроші, які «прийдуть за пацієнтом», позбавлене логіки: коли до закладу звернеться перший пацієнт, йому негайно потрібно буде надати медичні послуги, однак кошти прийдуть «за ним», тобто пізніше, і їх можна буде використати лише на обслуговування хіба що наступного пацієнта. А як бути з першим? За що придбати ліки, провести діагностику, адже авансуванням бюджет не займається? Ті, хто вигадав так звані зелені, сині, червоні пакети медичних послуг, вочевидь не дружать із логікою, у тому числі й законодавчою.

Зрозуміло, що на первинному і вторинному рівнях необхідно навести порядок, який сприяв би ефективній роботі найвищого рівня надання медичної допомоги. Однак для цього потрібно не тільки змінити систему фінансування, а передусім відновити її до належного рівня. Бо, наприклад, з огляду на те, що Україна ще кілька років тому заявила світу про зобов’язання щорічно виділяти на розвиток вітчизняної науки не менше 3% ВВП, нинішня ситуація (фінансування на 0,3%) виглядає як геноцид галузі. Навіть у країнах Африки розуміють, що за наукою — майбутнє і направляють студентів до країн Європи, до США, де вони долучаються до сучасних наукових шкіл, аби потім займатися прикладними і фундаментальними науками та впроваджувати новації в себе на батьківщині. Фахівці первинного та вторинного рівнів системи охорони здоров’я не зможуть розвивати медичну науку. Чи в Україні вирішили зруйнувати її вщент? Щоб «виростити» вченого, потрібно не менше 8-10 років скрупульозної роботи. А ось позбутися його легко — треба тільки змусити працювати на чверть ставки. Наші співробітники сьогодні вимушено працюють контролерами в трамваях, прибиральниками у фірмах... За таких умов годі очікувати конкурентоспроможну на світовому ринку медичних послуг спеціалізовану ланку системи охорони здоров’я. Якщо хтось поставив перед собою завдання знищити вітчизняну медичну науку, тоді, поз бавивши її державного фінансування, він іде правильним шляхом. До речі, екс-Міністр охорони здоров’я України О. Квіташвілі цієї мети у себе в Грузії досяг: усі 8 медичних НДІ країни закриті, їх рухоме і нерухоме майно передано в оренду різним комерційним закладам. Без наукових установ не працюватимуть ефективно ні первинна, ні вторинна ланки. Адже, скажімо, для того щоб запровадити ефективний і економічно вигідний профілактичний напрямок у медицині, потрібні наукові дослідження. Знову ж таки основою страхової медицини є протоколи ведення хворих, розробити які можуть лише фахівці третинного рівня. Тож одночасно з реформуванням первинної ланки необхідно проводити проспективні медичні наукові дослідження. Хотілося б звернутися безпосередньо до керівництва МОЗ. Хоча наш інститут і підпорядкований НАМН України, діалог з Міністерством конче необхідний. Однак замість цього ми отримали найсуворішу режимно-пропускну систему, директорів провідних медичних НДІ чи головних лікарів клінік місяцями не пускають далі прохідної, контактувати із заступниками

Міністра та начальниками департаментів МОЗ стало практично нереально. Нині створюються ради експертів при МОЗ. Ми не знаємо, хто туди увійде. Наприклад, хто займатиметься ендокринологією, чому наш інститут як провідну наукову установу в цій галузі не повідомили про склад ради, не зап росили до участі? Хочеться вірити, що здоровий глузд переможе, й академічні інститути не будуть зруйновані через необдумані рішення або на догоду «поточному моменту».

Віктор ПАРАМОНОВ, головний лікар КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер»

ьогодні плануються зміни в роботі та фінансуванні медичних установ, які надаватимуть високоспеціалізовану допомогу. Однак передусім необхідно конкретизувати термін «високоспеціалізована допомога». Інакше це поняття кожен трактуватиме на свій лад, бо його зміст не «розшифровано» в основних документах. Скажімо, мене як представника галузі онкології цікавить, що саме буде віднесено до високоспеціалізованої допомоги. Дехто вважає, що це ті послуги, які надаватимуться винятково в наукових інститутах. Але тут також виникають запитання. Чим відрізняється проведення операції з приводу раку молочної залози в інституті та в обласному онкологічному закладі, щоб одну назвати високоспеціалізованою, а іншу — ні? Вона може бути виконана або правильно (згідно з протоколами, стандартами, клінічними настановами, яких має дотримуватися і рядовий лікар, і професор), або ні — це єдиний критерій «поділу». Якщо хтось не дотримується протоколів, йому потрібно взагалі заборонити лікувати хворих. Будь-яка операція має бути виконана якісно в усіх установах, що мають на це ліцензію і кваліфікованих фахівців. МОЗ висуває однакові кваліфікаційні вимоги і до лікаря вищої категорії, і до доктора медичних наук, який теж має вищу категорію, тож не можна вважати, що в обласному онкоцентрі лікуватимуть гірше, ніж, наприклад, в Інституті раку. Головне — створити умови для того, аби лікар мав можливість проявити свою майстерність, і надати хворому необхідний обсяг допомоги.

Те саме можна сказати й про трансплантацію. Наразі це «дуже високоспеціалізована» допомога, бо практично не надається в Україні. А коли з’являться кошти і запрацює добре організована і розвинена служба трансплантації, тоді пересадку нирки зможуть здійснювати і в обласних медичних установах. Дехто заявляє, що високоспеціалізована допомога — це стентування і шунтування судин, гемодіаліз. Але в країнах Європи стентування судин і хронічний гемодіаліз проводять у стаціонарах денного перебування! Та й в Україні такі втручання вже здійснюють не лише у столичних кардіологічних інститутах, а й в обласних кардіологічних центрах, тобто на третинному рівні (наприклад, у Черкасах), а найближчим часом їх планують освоїти і в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», і в Уманській центральній районній лікарі. Чи ж можна тоді називати високоспеціалізованою допомогу, яку надають на вторинному рівні? Чи вона названа так через те, що малодоступна, тобто «не по кишені» районним і міським лікарням? Коли МОЗ закупить (як обіцяє) за державні кошти додаткові ангіографи в 13 областей і необхідну кількість стентів, ситуація має змінитися. Якщо ж під високоспеціалізованою допомогою мається на увазі «хайтек», тоді це й потрібно закріпити в нормативних документах. Можливо, це шлях для порятунку низки наукових інститутів. Однак якщо вони виконуватимуть ті самі оперативні втручання, що й заклади третинного рівня, то нічим не відрізнятимуться від останніх. Хіба що використанням дорожчих інструментів та матеріалів. Наприклад, на третинному рівні точно не зможуть придбати одноразові степлери, які коштують 7-12 тис. грн... Якщо ж високоспеціалізовані медичні заклади займатимуться наукою та впровадженням новітніх методик, то й лікарні обласного рівня мають у цьому напрямку власні напрацювання — деякі методики народжувалися саме на третинному рівні. Тож перш ніж до трьох визначених законом рівнів медичної допомоги додавати високоспеціалізовану ланку, необхідно все розкласти по поличках, аби лікарі розуміли, куди зарахують їх заклад, які медичні послуги вони надаватимуть, а чого їм робити не дозволять. Також потрібно затвердити перелік високоспеціалізованих медичних послуг. А поки що медичні установи самостійно шукають шляхи вирішення матеріальних проб лем — знову за рахунок пацієнтів, благодійних внесків, благодійних фондів, інших позабюд жетних надходжень, не заборонених законом.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

БЛОГ ПРАКТИКУЮЧОГО ЛІКАРЯ

6 жовтня 2017 року

ПРИНЦИПОВІСТЬ — НЕ ВАДА, АЛЕ З ПРОФЕСІЙНИМ ЖИТТЯМ НЕ СУМІСНА? Яким має бути лікар? Відповідальним, сумлінним, кваліфікованим, організованим… Той чи інший керівник може додати до цього переліку ще кілька чеснот. А от завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії (неврологічне) лікарні «Феофанія» на це запитання відповів би коротко: «Слухняним!» Я виявився НЕслухняним і… не жалкую.

Юрій БАБАК, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії (неврологічне) Інсультного центру Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами

онфлікт усередині нашого відділення назрівав досить давно. Це було пов’язано з дивною політикою завідувача, якого підтримував головний лікар. Ще у 2014 році колектив лікарів ніби поділили на «білих» і «чорних» та почали всіляко зіштовхувати лобами між собою. Причиною цього поділу стало ставлення лікарів до вимог керівництва збирати з пацієнтів гроші на медикаментозне забезпечення. Ситуація ніби типова для українських лікарень, але вона ускладнювалася тим, що ми не могли отримати жодних накладних або фіскальних чеків із приватної аптеки, з якою співпрацює керівництво закладу, а відповідно нам не було що показати родині пацієнта. Тобто я мусив ставити людей перед фактом, що вони повинні дати мені певну суму — ніби-то на ліки для анестезіологічного забезпечення хірургічного втручання, і просити їх повірити мені на слово. Мене обурила така безвідповідальність, тому я відмовився і одразу пот рапив до «чорного» списку. Це призвело до певних обмежень у моїй діяльності. Наприклад, мене припинили допускати до огляду пацієнтів та майже відсторонили від операцій. У подібній ситуації опинилися більшість лікарів «старої гвардії», тоді як молоді було простіше мовчки виконувати доручення згори. Тим часом суми «на наркоз» поступово зросли від 1500 до 5500 грн. Наприклад, у нашій операційній працює два відділення — нейрохірургічне та ЛОР. Звичайно, у першому випадку оперативні втручання значно триваліші за часом і

відповідно дорожчі. Але поступово вартість їх зрівнялася і, переглянувши набір медикаментів, я зрозумів, що їх кількість значно перевищує потрібну. Як лікар, відповідальний за наркоз, я точно знаю, що певні препарати взагалі не потрібні, але тим не менше вони є в переліку, а їх вартість сягає кількох сотень гривен за ампулу. Щоправда, з’явилися накладні, але в них не зазначалося ані прізвища пацієнта, ані адреси аптеки. Згодом у лікарні організували благодійний фонд, куди почали стікатися внески пацієнтів. Схема, яка діє в інших лікарнях, коли хворий власноруч сплачує внесок у касі, нашому керівництву не сподобалася. У стінах нашої лікарні саме лікар мав брати гроші, нести їх завідувачу відділення чи старшій медичній сестрі, яка писала заяви та ніби мала нести гроші в касу. Проконтролювати цей потік нереально! Зробили платними більшість діагностичних амбулаторних процедур, тоді як у сусідньому корпусі те саме робили за кошт лікарні. Я, зрозуміло, не мовчав стосовно таких «нововведень», і терпець керівництва урвався: цього року завідувач відділення вирішив мене позбутися. Мене викликали до відділу кадрів, де запропонували написати заяву на звільнення «за власним бажанням» або готуватися до звільнення за статтею. Я відмовився, і на цьому… моя участь в оперативних втручаннях закінчилася. Став «палатним лікарем», але за кожним моїм кроком почали слідкувати. У зв’язку з акредитацією колектив лікарні перевели на режим роботи 8/16. Але графіки складають-

ся з порушенням трудового законодавства: одна людина мусить чергувати 3-4 ночі поспіль. Або типова для мене ситуація: відчергувавши добу, після п’ятихвилинки я можу їхати додому, а ввечері мушу заступити знову на зміну. Я мешкаю у Броварах. З урахуванням часу на дорогу, удома я маю дві-три години часу. Тоді як у завідувача побільшало «годин», під час яких його в лікарні немає, але за які він отримує додаткові кошти. У липні цього року завідувач відділення подав головному лікарю службову записку, на підставі чого мені було винесено першу догану. За сімейними обставинами через хворобу дружини я мусив помінятися чергуваннями, що заздалегідь узгодив із начмедом, оскільки завідувач не виходив на зв’язок. На що мій керівник склав заднім числом акт про мою відсутність на роботі. Відділ кадрів одразу схопився за цю можливість і почав готувати мене до звільнення за статтею. Довелося збирати довідки щодо стану здоров’я дружини та надавати чеки з аптеки на покупку ліків… Але догана залишилася. Невдовзі під час мого чергування до лікарні привезли пацієнта літнього віку у тяжкому стані. Я його стабілізував та передав наступній зміні, під час чергування якої він, на жаль, помер. Але цю смерть «повісили», звичайно, на мене! В історію хвороби дуже швидко внесли корективи та дописали препарати, які я не використовував. Я написав пояснювальну, на яку ніхто не звернув уваги, і отримав догану за невиконання посадових інструкцій. Потім склав рапорт і зібрав підписи

ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННЮ СПРАВАМИ ПРЕЗИДЕНТА, ЯКОМУ ПІДПОРЯДКОВУЄТЬСЯ НАША ЛІКАРНЯ, ТЕЖ ВІДОМА СИТУАЦІЯ, АЛЕ ЖОДНИХ ЗАХОДІВ ПОКИ НЕ ВЖИТО. НАТОМІСТЬ РОЗПОЧАТО АНАЛІЗ РОБОТИ ВСІХ РЕАНІМАЦІЙНИХ ВІДДІЛЕНЬ ЛІКАРНІ (ЇХ ЧОТИРИ), КІНЦЕВОЮ МЕТОЮ ЯКОГО БУДЕ, ЗВИЧАЙНО, РЕОРГАНІЗАЦІЯ НАШОГО ВІДДІЛЕННЯ З ПОДАЛЬШИМ СКОРОЧЕННЯМ «НЕПОТРІБНИХ» ЛЮДЕЙ. ЦЮ СХЕМУ В ЛІКАРНІ ВЖЕ ВІДПРАЦЬОВАНО

медичних сестер: вони засвідчили, які саме ліки ми вводили, а які — ні. Керівництво лікарні скликало комісію, що мала розслідувати цей випадок, аби згодом завести кримінальну справу. А я, розуміючи, що доведеться рятуватися самостійно, створив власну профспілкову організацію. До мене одразу приєдналися троє колег, які теж потрапили через свою принциповість у подібні ситуації, і поступово кількість членів профспілки зростала, допоки 22 вересня не відбулася «переконлива» розмова із цими лікарями, і вони під тиском завідувача відділення та Голови лікарняної профспілки написали заяви про вихід з організації. За це їм обіцяли комфортні умови роботи, але натомість після виходу змусили написати заяви на звільнення за домовленістю сторін (без певної дати, але за власним підписом). Дехто вирішив не чекати, поки його приберуть, і звільнився самостійно. У нашій профспілці залишилося двоє… По факту смерті пацієнта історію хвороби за законом необхідно одразу підписати та здати до патанатомічного відділення, але наша довго «гуляла» по руках та «відфільтровувалася». Комісія, яка розслідує випадок, досі працює, проте рішення немає. Колективи інших відділень та керівництво лікарні знають про нашу ситуацію. Я постійно пишу листи в адміністрацію лікарні, відповіді на які не отримую. Державному управлінню справами Президента, якому підпорядковується наша лікарня, теж відома ситуація, але жодних заходів поки не вжито. Натомість розпочато аналіз роботи всіх реанімаційних відділень лікарні (їх чотири), кінцевою метою якого буде, звичайно, реорганізація нашого відділення з подальшим скороченням «непотрібних» людей. Цю схему в лікарні вже відпрацьовано. Більше того, ситуація напряму впливає на якість хірургічного процесу: оскільки тепер в операційних частіше працюють молоді фахівці, пацієнти почали прокидатися під час операцій. Думаю, зрозуміло, що коли мова йде про нейрохірургію, то це може закінчитися летально або нанести непоправної шкоди здоров’ю. Раніше бронхоскопіста викликали лише у зв’язку з важкою інтубацією пацієнта — тепер «важкі інтубації» трапляються кілька разів на місяць. Не думаю, що в мене є майбутнє в стінах цієї лікарні, але здаватися не збираюся! Оскільки я зовсім не задіяний у робочому процесі, щоб не втратити кваліфікації, у проміжках між чергуваннями працюю в іншому місці. Але мені так раптово та часто змінюють графік, що це стає все складніше. Плануємо від своєї профспілки подати в суд на адміністрацію лікарні, адже мова йде про мою лікарську честь і майбутнє.

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

КОМУ ПОТРІБЕН ЛІКАР НА ШВИДКІЙ?

цеві дивуються чи не більше за всіх: «Як це — швидка без лікарів? А хто ж лікуватиме?» Схоже, в Україні ще довго доведеться змінювати стереотип сприйняття швидкої як реальної медичної допомоги населенню, а не лише бригади з доставки хворого у стаціонар.

Реформування служби екстреної (невідкладної) допомоги МОЗ розпочинає із заміни лікарів парамедиками, завданням яких буде лише стабілізувати стан хворого і доправити до медзакладу, де він отримає належну лікарську допомогу. Чи на часі такі зміни? Це намагався з’ясувати журналіст «ВЗ» безпосередньо під час чергування однієї з бригад інтенсивної терапії КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у місті Харків.

Точка відліку Робочий день бригади швидкої допомоги починається в центральній оперативній диспетчерській. Велике приміщення розділене скляними перегородками на зони: служба 103, куди надходять сигнали виклику від населення, — найзатишніший куточок й одночасно «найгарячіше» місце залу і два відділи евакуаторів напрямку, які відповідають за дев’ять міських і 16 районних підстанцій, розкиданих по всій області, та за спецбригади. «Такий поділ може здатися комусь і не вкрай необхідним, адже однакова інформація відображається на всіх моніторах одночасно, у тому числі й на великому центральному екрані. Крім того, працює автоматична передача даних виклику найближчій машині. Але іноді виникають надзвичайні ситуації, коли розумна комп’ютерна система без втручання людини не зможе прийняти правильне рішення, — розповідає старший лікар Наталія Харченко. — Кількість бригад на лінії змінюються протягом доби. На цю годину їх по області працює 170. Ось вони всі на екрані: сині трикутники означають, що з викликом працюють наші диспетчери, червоні — бригади зайняті, зелені — машини перебувають в очікуванні чергового виклику з диспетчерської. Оскільки в місті норма доїзду до пацієнта 10 хвилин, а в області — 20, то автомобілі протягом 12-годинної зміни не повертаються на свої підстанції. Там вони бувають тільки двічі — коли починають і закінчують чергування». Журналісту дають допуск до роботи у складі однієї з найдосвідченіших бригад інтенсивної терапії (БІТ). Вона зранку вже обслужила одного хворого — на підстанцію прийшла жінка з прилеглого мікрорайону. Таке часто буває: люди, що живуть по сусідству, з усіма своїми негараздами йдуть не до поліклініки, а на швидку — її співробітники мають великий авторитет. Звісно, медики, обслуговуючи їх, порушують встановлені правила, але як відмовити бабусі, коли «серце прихопило»? Міс-

Старший лікар центральної диспетчерської Наталія Харченко

Бригада на старті: О. Янко, А. Антонов і Л. Кудінова

Час втрачаємо! Отже, знайомтеся: наша бригада складається з лікаря Людмили Кудінової, яка після закінчення медичного вишу вже майже 20 років працює на швидкій, двох фельдшерів — Андрія Антонова та Олександра Янка з не меншим стажем роботи в БІТ та водія Юрія Грачова. Перший виклик — у відділення інтервенційної медицини ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України», звідки потрібно забрати пацієнта після коронарографії й стентування судин з приводу гострого інфаркту міокарда і перевезти його до ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України» для подальшого лікування. До палати на 4-му поверсі — буквально бігом. І вже в палаті з’ясовується, що хоч виклик і зробили, але бригади... не чекали! Пацієнту, який крім інфаркту хворіє ще й на цукровий діабет, не встигли зробити перев’язку виразки. Він наполягає на хірургічній маніпуляції, нервує. Чекаємо, поки знайдуть медсестру, перев’яжуть рану, принесуть історію хвороби, поки нарешті прийде лікар... Так спливають дорогоцінні хвилини. Виходить, що роботу бригади швидкої навіть їх колеги, медики, не цінують. В установі третинного рівня системи охорони здоров’я хворого не підготували до перевезення, навіть не виміряли перед відправленням артеріального тиску! Це, як і з’ясування динаміки симптомів з початку і до кінця перебування пацієнта в стаціонарі та ще багато іншого, довелося робити лікарю швидкої. Адже бригада відповідає за життя тяжкохворого під час транспортування. Про яку заміну лікарів на парамедиків може йти мова? «Спочатку повинні бути облаштовані багатопрофі льні лікарні, визначені госпітальні округи, налагоджена робота госпіталів, змінено ставлення медиків установ вищих рівнів до нашої роботи, а вже потім можна говорити про скорочення лікарів швидкої, — каже Людмила Кудінова. — Однак я не уявляю, як можна таких пацієнтів, як сьогоднішній, залишити без допомоги лікаря навіть на короткий термін?»

За одного БІТого двох неБІТих дають

Водій Ю. Грачов (у центрі) допомагає фельдшерам

У поліклінічному відділенні КЗОЗ «Харківська міська лікарня №3» — пацієнт з інфарктом. Доїхали за 7 хвилин. Піднімаємося ліфтом у кабінет кардіолога. З’ясувалося, що чоловік захворів два тижні тому під час відрядження в Київ, але звернувся до поліклініки за www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

6 жовтня 2017 року

місцем проживання зі скаргами тільки сьогодні. Йому зробили кардіограму, запідозрили інфаркт міокарда і викликали бригаду інтенсивної терапії безпосередньо в кабінет районного кардіолога, тому що в лікарні №3 немає інфарктного відділення. Пацієнта ми застали на тапчані, екстрену допомогу йому ніхто і не намагався надавати — чекали бригаду, медики якої одразу висловили обурення: «Чому до нашого приїзду не виконано венозний доступ, адже у вас є кваліфіковані медсестри в стаціонарі? Час втрачаємо!» Потім з’ясувалося, що в поліклініці, до всього, відсутній вантажний ліфт, а через неправильно розставлені в кабінеті меблі неможливо транспортувати хворого на ношах... Через усі ці негаразди пацієнта довелося саджати в крісло, ризикуючи його життям, а потім ще й чекати в черзі до пасажирського ліфта, тому що в поліклініці медиків швидкої ніхто не пропустив. Після підключення хворого до крапельниць і введення потрібних медикаментів зібралися везти, як належить за інструкцією, у КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої і невідкладної медичної допомоги ім. проф. А. І. Мещанінова», тобто знову потрібно було мчати через усе місто. Але поряд із поліклінікою розташована ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», і пацієнт просився туди, адже це близько до його дому. Лікар бригади погоджується на такий варіант, та зовс ім не через примхи хворого, а через те, що запідозрила діагноз знач но серйозніший, ніж просто інфаркт. І ось тут став у пригоді саме людський фактор, адже комп’ютер вирішити це

питання може тільки за інструкцією. Людмила Володимирівна зв’язується з відділенням госпіталізації центральної диспетчерської, які коригують роботу бригад і вирішують питання госпіталізації у випадках, що не вкладаються в інструкції. До Інституту терапії доїжджаємо за 7 хвилин. Пацієнта доправляють до приймального відділення, куди приходять терміново викликані фахівці для консиліуму. Маленька пауза — Олександр Янко заповнює рапорт, щоб у кінці зміни відзвітувати за використані медикаменти та шприци. Чекаємо. Людмила Володимирівна повертається неcкоро, але з полегшенням заявляє: «Прийняли!» Вона не помилилася: кардіограма була інфарктоподібною, але оскільки інфаркт стався два тижні тому, у пацієнта розвинулося ускладнення. «Ми надали йому допомогу: зробили венозний доступ, ввели знеболювальні препарати та поляризуючу суміш, провели потрійну антитромботичну терапію. Чому не тромболізували, маючи препарат «Металізе®»? Пізно, час згаяно. Мене насторожило те, що хворий останнім часом температурив, припустила можливе ускладнення — міоперикардит, який у наш час украй рідко трапляється. В Інституті терапії його залишили до остаточного з’ясування діагнозу», — розповіла лікар. Бригада загалом витратила на цей виклик 1 годину 40 хвилин. А я подумала: «Що чекало б на пацієнта, якби не інтуїція Людмили Кудінової, не досвід Андрія Антонова і Олександра Янка? І якби на швидкій діяли чітко за інструкціями, написаними чиновниками з іншого життя?»

Ціна питання Мої сумніви озвучила заступник директора КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Галина Салдан, яка відпрацювала лікарем у складі бригади екстреної медичної допомоги майже 20 років. «З огляду на брак багатопрофільних стаціонарів часто доводиться «кататися» між лікарнями, де не завжд и погоджуються прийняти ургентного хворого. Якщо говорити про концепцію впровадження в нашу систему парамедиків, то за кордоном вони не задаються питанням, куди везти пацієнта, — доправляють у найближчий госпіталь, оскільки впевнені, що його приймуть. Вони не заморочуються клінічними діагнозами, щоб «прилаштувати» хворого. А в нас за відсутності діагнозу лікувальні установи завжди можуть послатися на непрофільність закладу чи відділення, і швидка кататиметься з пацієнтом по лікарнях. Якщо раніше в часи обов’язкової диспансеризації люди знали свої хронічні діагнози, то зараз у багатьох харків’ян задавнені захворювання, і коли стає зовсім погано, вони викликають швидку. Пропонуємо стаціонарне лікування — часто відмовляються. Залишити таких хворих удома теж не можна. У разі летального наслідку юридичну відповідальність нестимуть медики нашого центру, тому що «не переконали». До того ж давно, ще на початку 2000-х років, коли тільки взялися реформувати нашу систему, МОЗ скасувало спеціалізацію бригад, а водночас і надбавки медикам за неї. Натомість ввели єдину спеціалізацію «Невідкладні

стани». Так ми розгубили частину висококваліфікованих кадрів. У Харкові на сьогодні як виняток залишилися тільки психіатричні, неврологічні та бригади інтенсивної терапії. Безумовно, що ніякі парамедики не замінять фахівців», — робить чіткий висновок Галина Миколаївна. Реальність нашого часу: українське населення до швидкої звертається не тільки в екстрених випадках, а й щоб зняти загострення, виміряти тиск, знизити температуру, зробити перев’язку рани... Та інколи трапляється, що безпорадні фахівці первинного, іноді й вторинного рівнів системи охорони здоров’я викликають бригаду інтенсивної терапії до своїх кабінетів, аби уточнити діагноз, пос тавити катетер і ввести внутрішньовенно ліки, яких у своєму розпорядженні не мають, а пацієнт не в змозі їх придбати за власний кошт. Доки в нас немає чіткого законодавчого поділу функцій екстреної та невідкладної допомоги, доки робота первинної ланки розвалюється через низьку кваліфікацію та мізерні зарплати медиків, а їх функціональні обов’язки стихійно перекладаються на плечі дуже дорогої для держави екстреної допомоги, доки в кожній багатопрофільній лікарні не організовані приймальні відділення «24/7», доки не запрацювали госпітальні округи — навряд чи варто вдаватися до радикального реформування системи охорони здоров’я найближчим часом, адже ціна питання може виявитися надто високою. А заплатить її пересічний український громадянин — своїм здоров’ям і життям. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ»

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»

НА 2017 РІК ТРИВАЄ!

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

24.13 грн

2 міс.

48.26

грн

1 міс.

34.46грн

2 міс.

68.92

грн

1 міс.

41.13 грн

2 міс.

82.26 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

НА РОЗДОРІЖЖІ МІЖ МИНУЛИМ І СУЧАСНИМ Були також гепатити, ВІЛ-інфекція і навіть СНІД — волонтери передали Наша армія загалом і військова медицина зокрема протягом останніх років значно набір експрес-тестів, потім усіх із позмінилися й стали більше відповідати сучасним вимогам. Але, на жаль, в армійських зитивними аналізами відправляли до госпіталю, у багатьох діагноз, на штабах та військкоматах усе ще панує бюрократія, представники якої в погоні за гарними жаль, підтвердився. показниками призивають до війська осіб із хронічними та соціально-небезпечними Важко уявити, як призовники проходили медкомісію (при тому, що це хворобами і навіть психічнохворих. була вже четверта хвиля мобілізації!), коли, наприклад, в одного з водіїв санітарної машини ми виявили складну катаракту обох очей, він був практично напівсліпий. І можна наз бригаду (постійне місце дислокації Друге завдання, яке стояло перед вати щасливим збігом обставин те, — селище Гончарівське Чернігівської нами, — навчити військовослуж- що цей водій не потрапив в аварію, не області). 17 березня я приїхав у части- бовців надавати собі і своїм товари- травмувався сам і не травмував хвону, а вже 18-го мене відправили під шам першу невідкладну допомогу. З рих та поранених, яких перевозив. Волноваху в діючу армію. Їхали п’ять яким інтересом хлопці брали участь Про що можна говорити, якщо не днів, наш вагон причіплювали до різ- у відпрацюванні практичних на- всі призовники пройшли елеменних потягів: пасажирських, товарня- вичок — треба було бачити! Кожен тарну флюорографію — наші колеги ків, по кілька діб стояли на станціях. І боєць розумів, що ці знання — шанс виявили декілька хворих на туберякщо спочатку був страх: куди везуть, на збереження життя як свого, так і кульоз. Якби на первинному етапі як воно там буде, то наприкінці зали- побратимів. Багато бійців підходи- був хоча б якийсь медичний контшилося тільки одне бажання — швид- ли до нас і просили, щоб ми склали роль, ми на фронті не стикалися б ше б доїхати до місця. їм перелік найнеобхідніших препа- із подібними проблемами. На жаль, Під Волноваху ми приїхали на ратів для індивідуальних аптечок. наші військкомати працюють на поОлексій ПРИСМИЦЬКИЙ, лікарвже обжиті позиції — змінювали Ці списки передавали волонтерам, казники, а не на кінцевий результат. ортопед-травматолог першої категорії Чернігівської міської лікарні №4, військовослужбовців третьої хвилі. і вони укомплектовували так звані Чималою проблемою для нас стастарший лейтенант запасу медичної Укріплення, окопи, бліндажі — усе домашні аптечки. ли хворі на алкоголізм і бійці з псислужби, начальник хірургічнобуло готове. Ще в учбовій частині я хічними розладами. І тут проблема перев’язувального відділення, старший ординатор медичної роти уявляв, що працюватиму в госпіталі Хворі призовники — на совісті навіть не в тому, що такий військо1-ї гвардійської танкової бригади за спеціальністю — ортопедом-трав- військкоматів вослужбовець усіма правдами і нематологом, але сталося не так, як Головна проблема, із якою ми зітк- правдами намагається розжитися гадалося: бойові позиції, бліндажі, нулися буквально з перших днів, алкоголем — у бойовій обстановці Навчання за старими зразками окопи, танки в укриттях... — хронічні захворювання. Наші це зробити досить проблематично. До війська мене призвали в четверНаша медрота займала два блінда- військкомати призивали до війська У хронічного алкоголіка, позбавлету хвилю мобілізації, у лютому 2015 жі: в одному зберігалися медикамен- усіх підряд, не враховуючи стану ного можливості отримати звичну року. Навчальну підготовку прохо- ти, в іншому — жили ми. Приймали здоров’я мобілізованих. Якщо дода- дозу, починається ломка. Він впадає див на тренувальній базі Української хворих і проводили медичні маніпу- ти екстремальні обставини, велике в стан депресії, починаються нервові військово-медичної академії, розта- ляції, у тому числі й невеликі хірур- фізичне і психологічне навантажен- зриви, виникають маніакально-депшованій у Житомирській області. гічні втручання, у медичному наметі. ня, то нічого дивуватися, що швидко ресивний синдром, суїцидальний Мушу зізнатися: навчання практичКоли прибули на позиції, перше, «повилазили» всі хронічні хвороби. настрій. Усе це викликає складнощі но нічого не дало. Не стверджувати- що зробили, — пересортували лікар- Із чим ми тільки не мали справи: та проблеми й у мирний час, а в бому, що викладачі — безграмотні чи ські засоби. Мене як травматолога захворювання нирок, шлунка, сер- йових умовах, на передовій, за наявбайдужі, свій предмет вони знають, приємно здивували скотчкасти — цево-судинні недуги, цукровий діа- ності найрізноманітнішої зброї може та вчили нас за старою радянською американські полімерні гіпси (що- бет, остеохондрози, офтальмологічні привести до трагічної розв’язки. На системою. Але ж сучасна тактика ве- правда, застосовувати їх у польових проблеми… Діагностували передін- щастя, нам вдавалося вчасно виявлядення воєнних дій істотно відрізня- умовах було незручно), ізраїльські сультні стани, гіпертонічні кризи, ти таких психічно неврівноважених ється від часів Другої світової війни, бандажі, еластичні бинти. Це ще раз навіть онкологію виявили — до вій- бійців і відправляти їх до госпіталю, досвід якої вже давно своє віджив. засвідчило те, наскільки великою є ська взяли хворого на лейкоз (потім запобігши спробі суїцидів та стріляЗвичайно, на картинках це все має волонтерська допомога нашій армії. наш діагноз підтвердили в госпіталі). нини. Не сперечаюся, що за умови досить привабливий вигляд, але воно поверхового огляду таких хворих видуже далеке від теперішніх реалій. явити досить складно, тим паче, що Начебто викладачі й прагнули перевони, як правило, не стоять на обліку будуватися, використовувати сучасв нарколога чи психіатра. Тому дуже ний досвід, але як це можна зробити, прискіпливим, вважаю, має бути не побувавши на фронті і не знаючи, психологічний контроль і психолощо там узагалі відбувається? Однак гічне тестування новобранців, який до нас приїжджали демобілізовані лівідсіював би людей із відхиленнями карі, медики-добровольці, які брали психіки. Такі особи в бойових умовах участь у бойових діях, ділилися своїм — джерело підвищеної небезпеки. досвідом, практичними знаннями, розказували про загальну ситуацію Забезпечення ліками на фронті. І це були дійсно корисні і медзасобами поради, які нам знадобилися у війСаме на початок 2015 року припав ськовому житті. пік волонтерського руху, тож медикаментами, перев’язувальними засоПочаток служби бами ми були забезпечені практично Після півторамісячного навчання нас стовідсотково. Можна було замовити розподілили по військових частинах. будь-які препарати — привозили все. Мене разом із десятьма колегами нап Деякі ліки та засоби, звичайно, надхоравили в 1-шу гвардійську танкову дили і по лінії Міністерства оборони.

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА, ІЗ ЯКОЮ МИ ЗІТКНУЛИСЯ БУКВАЛЬНО З ПЕРШИХ ДНІВ, — ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. НАШІ ВІЙСЬККОМАТИ ПРИЗИВАЛИ ДО ВІЙСЬКА УСІХ ПІДРЯД, НЕ ВРАХОВУЮЧИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я МОБІЛІЗОВАНИХ. ЯКЩО ДОДАТИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ ОБСТАВИНИ, ВЕЛИКЕ ФІЗИЧНЕ І ПСИХОЛОГІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ, ТО НІЧОГО ДИВУВАТИСЯ, ЩО ШВИДКО «ПОВИЛАЗИЛИ» ВСІ ХРОНІЧНІ ХВОРОБИ

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

6 жовтня 2017 року

Однак з другої половини 2015 року волонтерське постачання значно зменшилося, а вже на початку 2016го практично зійшло нанівець. Свою негативну роль зіграло в цьому й армійське керівництво, яке неодноразово заявляло у пресі про стовідсоткове забезпечення військових частин усіма необхідними медикаментами. Крім того, усі військові лікарі отримали негласне розпорядження: медикаментів у волонтерів не брати. Варто визнати, що дійсно з другої половини 2015 року наші заявки по лінії Міністерства оборони практично повністю виконувалися. Якщо чогось недопостачали, ми додатково замовляли ці засоби на складах військових госпіталів й отримували їх. Хоча асортимент лікарських засобів був достатньо вузький — нас забезпечували тільки найдешевшими вітчизняними медпрепаратами, які, відповідно, були не дуже дієвими. До того ж, коли ми писали заявку, скажімо, зі 130 позицій, то отримували тільки близько 20 найменувань ліків, вибір яких був досить дивним. Наприклад, з антибіотиків якийсь час постачали лише цефтріаксон, проте в необмеженій кількості були забезпечені анальгіном й активованим вугіллям: їх привозили по 4-5 ящиків. Оскільки ми, як я казав, мали негласне розпорядження не звертатися за допомогою до волонтерів, то дзвонили своїм колегаммедикам, котрі збирали сумки з медикаментами, яких нам не вистачало, і відправляли тією ж «Новою поштою». Отже, викручувалися, як могли, тому без лікарських засобів бійці не залишалися. Слабкою ланкою медзабезпечення були аптечки. На початку 2015 року в нашій бригаді склалася просто катастрофічна ситуація з індивідуальними засобами захисту бійців. Аптечок не було взагалі, а джгути Есмарха, які нам підвозили зі складів, від тривалого лежання просто розповзалися в руках. Знову-таки виручали волонтери, які забезпечили американськими джгутами CAT і нашими — «Січ». Із середини 2015 року волонтери почали завозити аптечки з повною комплектацією, а вже ближче до осені ми отримали перші «сучасні» армійські аптечки, а якщо казати відверто: пародію на них. До складу армійських аптечок входили джгут Есмарха, ніж із серпоподібним лезом для розрізання одягу, порошок для спинення кровотечі (під час роботи на відкритій місцевості він може потрапити в дихальні шляхи і спровокувати дихальну непрохідність), налбуфін тощо. Чим керувалися, роблячи таку комплектацію, — невідомо. Наприклад, проводився тендер на вітчизняні джгути «Січ», ми сподівалися, що саме ними і будуть укомплектовані аптечки. Але в них поклали ті самі старі гумові прострочені джгути... У червні отримали тактичні травматологічні рюкзаки, і це був суттєвий прорив у забезпеченні. У них входили пневмошини, еластичні бинти, коміри Шанца, пластикові охолоджуючі пакети, фосфорні палички, термоплівка, а також мінінабір у комплекті для допомоги при офтальмологічних, стоматологічних

КОЛИ МИ ПИСАЛИ ЗАЯВКУ, СКАЖІМО, ЗІ 130 ПОЗИЦІЙ, ТО ОТРИМУВАЛИ ТІЛЬКИ БЛИЗЬКО 20 НАЙМЕНУВАНЬ ЛІКІВ, ВИБІР ЯКИХ БУВ ДОСИТЬ ДИВНИМ. НАПРИКЛАД, З АНТИБІОТИКІВ ЯКИЙСЬ ЧАС ПОСТАЧАЛИ ЛИШЕ ЦЕФТРІАКСОН, ПРОТЕ В НЕОБМЕЖЕНІЙ КІЛЬКОСТІ БУЛИ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ АНАЛЬГІНОМ Й АКТИВОВАНИМ ВУГІЛЛЯМ: ЇХ ПРИВОЗИЛИ ПО 4-5 ЯЩИКІВ

Операційне відділення у військово-польових умовах

чого було безповоротно втрачено в перший рік проведення АТО. Не було найнеобхіднішого: рентгена, кардіо графа, лабораторного обладнання — тобто того, без чого неможливо налагодити надання повноцінної медичної допомоги. Але ми все-таки намагалися працювати по-максимуму, виходячи з того, що мали на базі медроти. Безумовно, бійців із важкими станами негайно відправляли в госпіталь, але везти хворого за 60 кілометрів у Курахове (саме там розташовувався найближчий госпіталь) із подряпинами чи легкою формою ГРЗ сенсу не було. Таких хворих ми лікували в амбулаторних умовах. Реанімаційні заходи теж проводили на місці: у нас була киснева подушка і балон із киснем ще радянських часів. У Мар’їнці ми взялися за переформування медичної роти, закріпивши лікарів і середній медперсонал за окремими підрозділами, активно почали навчати санінструкторів. У кожному бойовому відділенні були призначені люди, які надавали першу медичну допомогу своїм бойовим побратимам. Проводили з ними заняття, забезпечували необхідними медичними засобами. Тобто якось заклякла система почала змінюватися, і лікарі вже могли зайнятися своєю безпосередньою роботою — наданням кваліфікованої медичної допомоги, а не виконанням функцій санітарів і візників.

Вугледарський досвід: сподівання на краще

Медичний намет рідко бував порожнім

Працювати часом доводилося в повному бойовому спорядженні

та ЛОР-травмах. Крім того, кожен лікар доукомплектовував тактичний рюкзак відповідно до своїх потреб, зокрема джгутами CAT, ізраїльськими бандажами, розчинами, системами для їх внутрішньовенного введення, наборами торакальних голок, ларингеальною трубкою, ампулами з необхідними препаратами, кровоспинними бинтами тощо.

Короткі хвилини відпочинку

Медрота під Мар’їнкою З Волновахи нас перекинули під Мар’їнку — там нам довелося самим будувати бліндажі й укріплення. Ми намагалися повноцінно розгорнути медроту, але повністю це зробити не вдалося: не вистачало обладнання. Практично все устаткування було ще радянських часів, нового постачалися лічені одиниці, крім того, багато

По-справжньому повноцінно нам вдалося налагодити кваліфіковану лікарську допомогу та працювати за фахом у Вугледарі — у цьому була велика заслуга начмеда бригади, капітана медслужби Андрія Тірона. Там, на базі міської лікарні, ми надавали повноцінну медичну допомогу як нашим військовослужбовцям, так і місцевому населенню. Обладнання в лікарні було непогане, зокрема цифровий сучасний рентгенапарат і лабораторія. Я нарешт і отримав можливість працювати за фахом. Навантаження були великі, ми виконували як екстрені, так і планові операції (місцеве населення не мало повноцінної медичної допомоги з 2014 року). Були серед хворих і діти. Пригадується випадок: вночі наші медсестри привели до відділення жінку з маленькою дівчинкою — жителів так званої сірої зони («нічийної» території між позиціями, де без світла, тепла і води живуть люди, у тому числі й діти). У дівчинки був складний вивих, але мати не знала, як доправити дитину до лікарні, і практично два дні тримала її на знеболювальних. Але потім жінка все-таки зважилася перейти на територію, що контролюється українськими військами, і вночі з дитиною прийшла в розташування медроти. Ми вправили дівчинці руку, нагодували їх, заспокоїли. Я досі згадую цю маленьку пацієнтку з болем, адже життя на передньому краї несумісне з поняттям щасливого дитинства... Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ КИЇВЩИНА

МРТ І КТ СТАЮТЬ ДОСТУПНІШИМИ Матеріально-технічна база столичних лікарень значно покращиться завдяки дороговартісному устаткуванню, придбаному за кошти місцевого бюджету. Зокрема, у Київській міській клінічній лікарні №17 уже функціонує магнітно-резонансний томограф.

а ремонт та закупівлю обладнання для Київської міської клінічної лікарні №17 із міської казни витрачено близько 40 млн грн. Тепер пацієнти цього закладу можуть безкоштовно пройти обстеження головного мозку, судин голови та шиї, органів черевної порожнини та малого таза, хребта і суглобів на найсучаснішому обладнанні.

Наразі в лікарні проведені всі необхідні роботи з ремонту приміщень для кабінетів МРТ, апаратура змонтована, повністю укомплектована, завершено навчання персоналу відділення променевої діагностики. Заступник Голови Київської міської державної адміністрації Микола Поворозник нагадав,

що у квітні цього року в Київській міській клінічній лікарні №6 було введено в експлуатацію комп’ютерний томограф, а найближчими місяцями запрацює магнітно-резонансний томограф у Дитячій клінічній лікарні №7, три ангіографи і МРТ — в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва, а також МРТ та КТ — у

Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. Він зауважив, що обладнання придбане за замовленням фахівців відповідних медичних закладів. «Ми пишаємося столичними лікарями, які щодня рятують життя. Тож і вони, і ми з вами — їх пацієнти — маємо розраховувати на те, що у скрутний час на кожного з нас чекатимуть сучасні технології діагностики та порятунку і європейські умови перебування в лікарні», — зауважив Микола Поворозник. За матеріалами офіційного веб-сайту КМДА

РІВНЕНЩИНА

ІНДІЙСЬКІ ЛІКАРІ ПРОПОНУЮТЬ СПІВПРАЦЮ У Рівному побували представники найвідомішої в Індії клініки Max Healthcare та компанії з надання медичних послуг і розвитку медичного туризму Global Care-Health. Вони зустрілися з керівниками галузі охорони здоров’я міста й області, рівненськими лікарями, а також провели прийом хворих. Гості розповіли про роботу своєї клініки та запропонували рівненським колегам допомогу і співпрацю.

ерівник міжнародного відділу медичного центру Max Healthcare Саураб Верма пояснив, що Індія, як і Україна, пройшла через реформування медичного сектора. На той момент багато тамтешніх лікарів працювали за кордоном, здобували передовий досвід роботи в міжнародних клініках і свої знання привезли на батьківщину. Тож вони запрошують українських лікарів в Індію для підвищення кваліфікації й одержання нових знань. Групу клінік Max Healthcare вважають одним із кращих медичних провайдерів в Індії. Флагманом компанії є Інститут Max Healthcare, заснований в 1985 році. Інститут керує медичними центрами в Делі, а також у штаті Пенджаб. У центрах Max

Healthcare представлено 30 напрямків медицини, серед яких ядерна медицина, діагностична візуалізація, клінічна лабораторна діагностика, інтервенційна кардіологія, неврологія і нейронауки, травматологія й ортопедія, акушерство і гінекологія, нейроофтальмологія, дитяча офтальмологія, внутрішня медицина, педіатрія, загальна хірургія, урологія, нефрологія, гастроентерологія, психіат рія, пульмонологія, фізична реабілітація та інші. До групи клінік Max Healthcare входить 14 лікарень, розташованих у Делі та сусідніх містах. Візит індійських медиків до Рівного — тільки початок великої співпраці, вважають обидві сторони. У подальших планах індійських гостей — переговори із Міністерством охорони здоров’я України про активну співпрацю з українськими медиками на державному рівні. Як запевнив начальник управління охорони здоров’я виконкому Рівненської міськради Віктор Іськів, керівництво медичної галузі обов’язково скористається нагодою відправити місцевих лікарів у відомий індійський медичний центр для обміну досвідом. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

Х АРКІВЩИНА

ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ ООН Майже 20 років проект «Політика раннього втручання» працював у Харкові на громадських засадах. Успішні результати його реалізації не залишилися не поміченими, й відтепер він став першим офіційним пілотним проектом в Україні, який фінансується та підтримується ООН (ЮНІСЕФ).

роект передбачає медичну допомогу дітям віком до 4 років, а в окремих випадках і старшим (до молодшого шкільного віку включно), із затримкою чи порушенням розвитку від народження. Це стосується малюків із такими діагнозами, як аутизм, синдром Дауна, дитячий церебральний параліч, затримка психомовного развитку тощо. Головним виконавцем втілення в життя європейських технологій, як і до залучення ООН, є благодійний

фонд «Інститут раннього втручання», фахівці якого розробляють відповідно до потреб конк ретної дитини та її сім’ї індивідуальні програми медичних процедур і курсів лікування, надають родинам психологічну допомогу та консультації, допомагають у розвитку побутових, комунікаційних навичок, інтеграції дітей у звичайне освітнє середовище й суспільство. Уже з літа ці послуги надаються в усіх дитячих поліклініках Харкова. Для підготовки фахівців

було організовано низку семінарів, зокрема навесні відбулося навчання реабілітологів, психологів, неврологів, логопедів за методикою DIR/Floortime, розробленою професором Стенлі Гринспеном (США), яка успішно застосовується в багатьох країнах світу, а відтепер — і в Україні. Завдяки їй випускники Центру раннього втручання, що діє при БФ «Інститут раннього втручання», цього року мали можливість розпочати навчання в першому класі звичайної загальноосвітньої міської школи.

Як зазначила заступник Харківського міського Голови з питань медицини та соціального захисту Світлана Горбунова-Рубан, Департамент охорони здоров’я Харківської міської ради у своєму намаганні вивести проект на офіційний державний рівень уже заручився підримкою трьох міністерств — охорони здоров’я, освіти та науки і соціального захисту, які навесні підписали Меморандум про реалізацію проекту раннього втручання. «Діти повинні отримувати висококваліфіковану медичну допомогу, сім’ї — повний соціальний захист і підтримку. Усі діти, незалежно від їх стану, мають здобути освіту, якщо ментально готові її сприйняти», — зазначила С. Горбунова-Рубан. До Харкова вже приїжджають колеги з інших міст країни, тож харківські медики сподіваються: їх багаторічний досвід стане в пригоді. Це запорука того, що частота дитячої інвалідності в усіх регіонах зменшиться в рази, бо на Хараківщині від започаткування проекту ці показники знизилися більше ніж утричі. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

6 жовтня 2017 року

ЛЬВІВЩИНА

УСПІХ ПРОЕКТУ СВІТОВОГО БАНКУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СПІЛЬНИХ ЗУСИЛЬ Завдяки вдалому менеджменту та раціональному використанню коштів Львівщині вдалося не лише реалізувати важливий для мешканців області субпроект у рамках спільного проекту Світового банку та МОЗ України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», а й досягти значної економії під час міжнародних закупівель, а відтак — спрямувати додаткові кошти на придбання такого необхідного обладнання.

Ірина МИКИЧАК, директор Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

ВЗ Якими були особливості вашої спів праці зі Світовим банком під час реалі зації субпроекту «Онкопревенція та впро вадження ефективних протипухлинних технологій у Львівській області»? — Кілька років тому Міністерство охорони здоров’я України у співпраці зі Світовим банком розпочало реалізацію проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Коли ми дізналися про конкурс, він практично добігав кінця. Відтак, коли нас запросили до участі в проекті, більшу частину фінансового ресурсу вже було розподілено поміж іншими регіонами України. На той момент Львівщина долучилася до реалізації проекту із фінансуванням у розмірі 4 млн грн. У вкрай стислі терміни нам вдалося підготувати чотири заявки. Уже під час місцевого відбору з-поміж них було виділено напрямок «Онкопревенція та впровадження сучасних

протипухлинних технологій», оскільки профілактиці онкологічної патології приділяється дуже мало уваги, скажу більше — ми на неї навіть не в змозі вплинути, так само, як і на ранню діагностику. Спонукала нас до такого кроку ще й недостатня ефективність скринінгових програм, що працювали на той час, нестача якісного обладнання і брак досвіду медичних працівників. Під час низки зустрічей-дискусій із представниками Світового банку ми обґрунтували доцільність проекту, затвердили розмір фінансування, а згодом сформували потужну команду консультантів. Плідна співпраця фахівців Львівського державного регіонального онкологічного лікувально-діагностичного центру, Департаменту охорони здоров’я, консультантів і власне офісу Світового банку дали підстави збільшити фінансування нашого проекту до 10 млн дол. За словами керівництва Банку, Львівщина працює блискуче. Немає жодних зауважень ані до проведення міжнародних закупівель обладнання, ані до документообігу — усі наші заходи неодмінно погоджуються у повному обсязі. ВЗ Які основні результати субпроекту на сьогодні? — Проект, перш за все, дав нам змогу опанувати процедуру проведення міжнародних закупівель. Незважаючи на складність цього процесу та навіть необхідність інколи скасовувати торги, завдяки їх прозорому проведенню нам вдалося зекономити понад 1 млн дол.! На ці гроші ми закупили додаткове обладнання. Також розроблено та впроваджено ефективну навчальну програму: понад 300 лікарів Львівщини пройшли стажування в

клініках Німеччини, Польщі, Хорватії, відвідали наук ові семінари та тренінги. Зокрема під час перебування в одній із провідних німецьких клінік, розташованій у м. Хайдельберг, фахівці нашого онкоцентру оволоділи багатьма новітніми техніками та методиками, котрі нині успішно застосовують удома. Невід’ємною складовою проекту стала й Школа успішного медичного менеджера (ШУММ). У рамках навчання в ній за фінансового сприяння Світового банку дев’ять головних лікарів медзакладів Львівщини ознайомилися із роботою Міністерства охорони здоров’я Хорватії, центру громадського здоров’я, університетської лікарні, національних фонду страхування, онкологічного центру та дитячої лікарні, а також хоспісу, реабілітаційного центру таласотерапії та центру екстреної медицини цієї країни. Нещодавно ми залучили до фінансування ШУММ іще одну організацію: другу сесію навчання головних лікарів Львівщини співфінансує Агенція розвитку Німеччини. Щодо основного завдання субпроекту, то тут також маємо суттєві здобутки. Зокрема в області вже запрацювала мережа скринінгових центрів, у яких жінки абсолютно безкоштовно можуть пройти мамографію і гінекологічний огляд із цитологічним дослідженням. Для їх успішної роботи закуплено необхідне діагностичне обладнання, за кошти обласного бюджету придбано комп’ютерну техніку, а відповідне програмне забезпечення для електронного реєстру надав Світовий банк. Скажімо, у нещодавно відкритому скринінговому центрі Дрогобича протягом двох місяців тестової роботи було обстежено

кілька тисяч жінок. Виявлено близько 5% онкологічних патологій, що є доволі низьким показником. ВЗ Яким чином вдалося акумулювати кошти на реалізацію проекту, адже Сві товий банк вимагає певного капітало вкладення від місцевих громад? — Проект працює за умови співфінансування з місцевого бюджету в розмірі 10% від загальної суми. Ми змогли долучитися до реалізації проекту завдяки цілковитій довірі депутатів Львівської обласної ради, котрі щорічно передбачали необхідну суму грошей у бюджеті області. Цьогоріч за ці кошти було закуплено вакцини від папіломавірусної інфекції для вакцинації дівчат віком 12-14 років з метою профілактики раку шийки матки. До слова, Львівщина — одна з лише трьох областей України, що закуповують такі вакцини. Крім того, за ці гроші вдалося придбати комп’ютерний томограф для Львівського державного регіонального онкологічного лікувально-діагностичного центру, а також докупити препарати для хіміотерапії. ВЗ Що іще заплановано зробити в рам ках субпроекту? — Загалом 10 млн дол. — це порівняно невелика сума з огляду на високу вартість діагностичного обладнання. Тож зараз наша мрія — розширити фінансування цього успішного проекту шляхом залучення додаткових ресурсів або коштів Світового банку, з якихось причин невикористаних іншими регіонами. Оскільки сусідні області, котрі також приєдналися до цього проекту банку, орієнтуються на первинну медицину та кардіологію, то Львівщина могла б стати потужним центром боротьби з онкопатологією на теренах Західної України. Із цією самою метою ми прагнемо включити до проекту дитячу онкологію, зокрема покращити матеріально-технічне забезпечення КЗ ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр». Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів

КОМЕНТАР Світлана СТРУК, завідувачка 2-го гінекологічного відділення Львівського державного регіонального онкологічного лікувальнодіагностичного центру, головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА з онкогінекології

ьвівщина активно займалася скринінгом онкопатологій молочної залози та шийки матки, тож показники захворюваності за цими нозологіями в нас були кращими, ніж у середньому по Україні. Проте участь у реалізації

субпроекту Світового банку «Онкопревенція та впровадження ефективних протипухлинних технологій у Львівській області» вивела наш регіон на новий рівень та дала змогу підняти якість медичних послуг до світових стандартів. З-поміж усіх результатів участі у проекті загалом можна виділити кілька основних, що відчутно змінили нашу роботу. Зокрема вперше нам став доступний метод рідинної цитології, який на сьогодні є найточнішим видом цитологічного дослідження. Відмінність цього методу полягає в тому, що після звичного мазка досліджуваний матеріал вноситься в контейнер із рідиною-стабілізатором, а вже згодом машина відокремлює клітини, які

підлягають безпосередньому аналізу. Саме за рахунок відсіювання зайвих елементів ми досягаємо неймовірної точності аналізу. Нові мікроскопи для рутинної роботи цитологів дають змогу досліджувати матеріал з максимальною точністю. У разі сумнівів лікарі можуть надіслати зображення до нашого центру та проконсультуватися з іншими фахівцями. Для ранньої діагностики онкопатології молочної залози ми отримали п’ять нових мамографів фірми Siemens, що відкривають перед нашими фахівцями майже фантастичні можливості: лікар, виявивши ущільнення, має змогу одразу ж пунктувати новоутворення. Нові апарати КТ і МРТ дають можливість верифікувати

діагноз і встановити межі ураження, зокрема ушкодження лімфатичних вузлів. Така точність й оперативність у діагностиці дає змогу вчасно запропонувати найоптимальніше лікування, у тому числі органозберігаюче оперативне втручання, а відтак при раку шийки матки ми можемо зберегти репродуктивне здоров’я жінки. Неабияким «помічником» стане й електронний реєстр жінок, що дасть змогу лікарям зберігати й аналізувати інформацію, а також нагадувати львів’янкам та жителькам області про те, що проведення профілактичних оглядів і скринінгів — це запорука збереження їх здоров’я.

МЕДИЧНА ОСВІТА

ПОЧИНАТИ РЕФОРМИ ПОТРІБНО З МЕДИЧНИХ ВИШІВ Наприкінці серпня на сайті Верховної Ради України зареєстровано петицію під промовис тою назвою: «Покращення якості студентського контингенту в медичних університетах (академіях) як необхідна передумова підвищення профпридатності лікарських кадрів». У ній ідеться про кардинальні зміни в системі освіти, без яких, на думку автора петиції, директора Івано-Франківського базового медичного коледжу Володимира Стасюка, годі чекати ефективних наслідків медичних реформ.

починають працювати самостійно у віддалених фельдшерсько-акушерських пунктах, сільських лікарських амбулаторіях, де часто немає лікаря. Інакше кажучи, отримавши диплом коледжу, вони працюють саме в системі первинної ме дичної допомоги як фахівці загальної практики. Тепер до цього диплома додайте ще п’ять років цілеспрямованого навчання в медуніверситеті, наслідком якого буде не декларативний диплом, а диплом лікаря загальної практики-сімейної медицини. Можна з упевненістю стверджувати, що п’ятирічний термін навчання студент (маючи мету!) використає раціональніше, ніж нинішній шестирічний, коли диплом без інтернатури, об разно кажучи, «не має ваги». ВЗ А якщо студент захоче обрати фах хірурга, окуліста, невропатолога? — Цього ніхто не забороняє. Ніхто не пропо нує скасовувати інтернатуру, резидентуру, але «стартувати» для здобуття іншої медичної спе ціалізації можна з міцного фундаменту, яким є диплом лікаря загальної практики-сімейної медицини. Зрештою, випускник може й не захотіти спеціалізуватися в інших напрямках медицини, залишившись працювати за вже отриманим фахом. Тим паче, що найближчим часом суспільство все більше потребуватиме фахівців із загальної практики-сімейної меди цини, контингент яких сьогодні формують часто добровільно-примусовими методами.

Володимир СТАСЮК, директор Івано-Франківського базового медичного коледжу

ВЗ Чому виникла потреба у зміні умов вступу для абітурієнтів та в цій петиції зокрема? — Головною причиною стало відчутне знижен ня рівня знань студентського контингенту, зок рема в медичних університетах (академіях), що зрештою впливає на якість кадрів. Зрозуміло: таке явище характерне і для медичних коледжів (училищ). Ця проблема має об’єктивне підґрун тя: зниження народжуваності протягом останніх десятиріч обумовлює зменшення кількості абі турієнтів. Звідси — хронічне невиконання лі цензованого обсягу набору студентів у багатьох вищих медичних навчальних закладах різних рівнів акредитації: від училищ до університе тів. Отож, здебільшого на контрактну форму навчання доводиться брати всіх, хто «вцілів» після ЗНО. Наслідки такого кроку очевидні. Зайве нагадувати, що очікувана медична реформа потребує високоосвічених професійних кадрів. Тому сподіваємося: коли вдасться реалізувати пропозиції, які містяться в петиції, то автома тично збільшиться питома вага абітурієнтів, котрі обиратимуть медичний фах, розпочина ючи шлях у професію зі стін медичних коледжів (училищ), бо для багатьох із них вималюєть ся чітка фахово-освітня перспектива. А це за

умови об’єктивних критеріїв відбору покращить якісний склад студентського контингенту. Ме дичні ж університети (академії) отримають значний відсоток професійно-зорієнтованих студентів — найкращих випускників медичних коледжів та училищ. Тому ми просимо підтримати петицію, у якій зокрема пропонуємо встановити фіксовану квоту для вступу в медуніверситети (академії) не мен ше 25-50% від ліцензованого набору, включаючи держзамовлення, на спеціальність «Медицина» для випускників медичних коледжів та училищ, скоротивши на один рік термін їх навчання. ВЗ Колись адміністрація очолюваного вами коледжу вже домагалася зменшення терміну навчання в медичних університетах для випускників медичних училищ та коледжів. Здається, ця проблема на сьогодні вже вирішена, чи не так? — Дійсно, у 2002 році ми розпочали дискусію з поважними державними інституціями (про фільними комітетами Верховної Ради Укра їни, МОЗ, МОН тощо) щодо скорочення тер міну навчання випускників медичних училищ і коледжів у медуніверситетах. Ми ретельно простудіювали навчальні плани та програми цих медичних навчальних закладів і запро понували детальний інтегрований навчальний план, який давав змогу зменшити принаймні на один рік термін навчання в медичних вишах ІІІ та VI рівнів акредитації. Отримали підтримку і розуміння в комітетах Верховної Ради, Мі ністерстві освіти та науки, але тоді на зава ді стало МОЗ України, яке у січні 2003 року надіслало нам відмову досить примітивного змісту, апелюючи до так званих аргументів чотирьох медичних університетів України. Щоправда, нашу пропозицію все-таки було прийнято через 10 років, але не в повному ва ріанті. І хоча термін навчання для випускників коледжів скоротився на один рік, однак це доз волили тільки тим студентам, котрі навчалися

на контрактній основі, а також за результатами вступних випробувань, які не можна вважати критеріями об’єктивного відбору. ВЗ Тобто ви пропонуєте відмовитися від вступних випробувань для випускників медичних коледжів та училищ? — На мій погляд, їх наявність нівелює ідею, висловлену в петиції. Тим більше, що випускники середньої школи вступають у медичні університети за результатами ЗНО із трьох шкільних предметів. Ми ж пропонуємо для випускників медичних коледжів застосовува ти два об’єктивні критерії відбору. По-перше, профільний — результати ліцензованого ін тегрованого іспиту «Крок. М», який складають усі випускники медколеджів (училищ) перед державними іспитами. У цей іспит входять близько десяти субтестів із головних клініч них дисциплін, котрі вивчають у медколеджах. Таким чином, «Крок. М» можемо розглядати як мультиекзамен — недаремно він назива ється інтегрованим. Другим критерієм пропо нуємо вважати результати ЗНО з української мови і літератури, які вже з 2018 року стануть обов’язковими для студентів медичних коле джів та училищ. За однакової кількості балів (а таке явище траплятиметься рідко) для об’єктивної оцінки знань можна враховувати середній бал додатка до диплома. ВЗ Петиція завершується пропозицією видавати після п’ятирічного терміну навчання дипломи лікаря загальної практики-сімейної медицини. Чим ви її аргументуєте, адже сьогодні для отримання такого диплома після шестирічного терміну навчання, встановленого для випускників шкіл, слід ще протягом двох років навчатися в інтернатурі? — Хочу зауважити, що випускники медичного коледжу — це фельдшери, медсестри, акушер ки, які після отримання диплома та стажування

ВЗ Як зацікавити абітурієнтів із хорошими знаннями вступати саме в медичні виші, а не, наприклад, в економічні, де можна опанувати спеціальності, котрі в майбутньому здатні принести значно вищі доходи? — Пропоновані зміни, зазначені в петиції, якраз і стануть заохоченням. Бо ж після за кінчення медичного коледжу відкривається досить обмежена можливість — працювати фельдшером чи медсестрою. Якщо наші пропозиції ухвалять, то студент розумітиме: після медколеджу перед ним постає доволі приваблива фахова перспектива. Коли він доб ре вчитиметься й здасть «Крок. М» та ЗНО на належному рівні, то отримає шанс вступити до медуніверситету навіть на бюджетну форму навчання. А зі спеціальності лікаря загальної практики-сімейної медицини можна старту вати далі й опанувати вужчий медичний фах. Окрім цього, навчаючись у медичному коле джі, студент зможе пересвідчитися, що меди цина — це справа, яка йому дійсно до душі. Бо ж серед тих, хто вступає одразу в університет, лише одиниці, розчарувавшись у своєму виборі, зважуються покинути виш і змінити освіту. Решта стають посередніми лікарями, які не люблять своєї роботи і часто виконують її недбало. ВЗ Вам вдасться зібрати потрібну кількість голосів підтримки, аби петиція була розглянута? Адже темпи голосування не вселяють оптимізму. — Погоджуюся, що темпи голосування є вкрай незадовільними, хоча, як мовиться, «ще не вечір». На сьогодні понад 90% підписантів петиції — це працівники та студенти нашого коледжу, їх батьки. На початку вересня ми надіслали звернення до адміністрацій, органів місцевого самоврядування та профспілкових комітетів усіх медичних колед жів й училищ України. Окреме звернення адресо ване ректорам медуніверситетів. На жаль, загальне збайдужіння, що панує в суспільстві, може загубити важливу, дер жавної ваги справу. Попри все, ми поклада ємо великі сподівання на мудрість і держав ницьку позицію відповідальних чиновників Міністерства охорони здоров’я України. Наталя МОСТОВА, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА ОСВІТА

6 жовтня 2017 року

СИМУЛЯЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ — МАЙБУТНЄ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ Симуляційні методи навчання, стрімкий розвиток яких останнім часом спостерігають в усьому світі, нарешті з’явилися і запрацювали в Україні. Куди прилетіли перші ластівки?

Однак ця проблема стосується не лише України — в усьому світі існує тенденція зміни підходів до надання медичної допомоги, страхова медицина стоїть на сторожі безпеки пацієнта, акцентовано увагу на лікарських помилках. З іншого боку, усі розуміють, що підготовка кваліфікованого лікаря неможлива без його практичної участі у вирішенні реальних завдань з порятунку пацієнта, хоча знову ж таки пріоритетом практики «біля ліжка хворого» є лікування, а не навчання студента. Тобто ми опинилися на своєрідному роздоріжжі між відомими принципами «Не нашкодь» Олександр ТОЛСТАНОВ, і «Людині властиво помилятися». Вирішити проректор з науково-педагогічної роботи НМАПО ім. П. Л. Шупика, доктор цю дилему можливо тільки завдяки новітнім медичних наук, професор підходам у підготовці лікаря. Тому у світі так активно запроваджують симуляційні технології підготовки фахівців охорони здоров’я, які ВЗ Сьогодні в Україні часто нарікають дають можливість об’єктивно оцінити професіна невиправдану диспропорцію тео оналізм лікаря і водночас гарантують безпеку ретичної та практичної складових пацієнта. підготовки лікаря — не на користь У 2009 році Світовий альянс за безпеку останньої. Чи змінить ситуацію «вір пацієнтів за підтримки ВООЗ опублікував Керівництво щодо забезпечення безпеки патуальне навчання»? — Дійсно, така проблема існує. На сьогод- цієнтів для медичних вишів, у якому наголоні не забезпечено реального доступу інтер- шувалося на необхідності створити безпечне нів до пацієнтів. І тому є кілька пояснень. освітнє середовище для набуття клінічних Змінилися умови роботи, вимоги хворих, а навичок (зокрема із застосуванням симумедичні втручання стали настільки склад- ляційних технологій). Адже в такий спосіб ними, що «відпрацьовувати» їх на людях майбутній лікар чи фахівець, який опановує неможливо. Раніше хворі самі прагнули нові навички, не боятиметься припускатися попотрапити на клінічні бази, де консультува- милок, відпрацьовуватиме техніку і водночас ли професори, застосовували нові методи відчуватиме міру своєї відповідальності за лікування, і їх не дуже турбувало, що там є результат надання медичної допомоги. Симустуденти, які братимуть участь у їх огляді, ляційне навчання має передувати клінічному спостерігатимуть за проведенням операції і доповн ювати його, завдяки чому виникає тощо. Нині хворі не бажають бачити біля сво- можливість значно підвищити рівень клінічної го ліжка «стажерів», та й у молодих лікарів компетентності лікаря. До того ж це позитивно існує певний психологічний бар’єр перед впливає на організацію самого навчального першим «доторком» до пацієнта, особливо процесу. Не доводиться чекати, доки в клініці якщо це стосується складних втручань. Доки з’явиться «потрібний» пацієнт, у будь-який час такі маніпуляції не будуть «відшліфовані» можна змоделювати складний або рідкісний до автоматизму, бар’єр між лікарем і паці- випадок і повторити його стільки разів, скільки єнтом зберігатиметься. потрібно для набуття необхідного рівня ком-

петентності фахівця, відсутня «прив’язка» графіка занять до роботи клініки тощо. Крім того, частину функцій викладача бере на себе віртуальний тренажер, який і «навчає», і «екзаменує» (до речі, найоб’єктивніше). Безперечно, це стосується як додипломної, так і післядипломної освіти. ВЗ Що перешкоджає широкому впровад женню таких технологій в Україні? — Передусім висока вартість обладнання, подекуди нестача викладацьких кадрів, які володіють методикою симуляційного навчання. Однак сучасний розвиток медичної науки й практики «підштовхує» до розвитку цього напрямку. Безперечно, Україна робить лише перші кроки у «віртуальній освіті» медиків, однак нам не обійтися без пришвидшення процесу, оскільки ми претендуємо на повноцінну інтеграцію у світове співтовариство і декларуємо наміри щодо дотримання міжнародних стандартів. Нині практично всі медичні виші України запроваджують елементи симуляційного навчання, і це лише початок. Наша академія також ініціювала створення Центру симуляційного навчання — уже відремонтоване і обладнується відповідне приміщення, а нещодавно відкрито першу чергу нового центру — кабінет лабораторної діагностики. Це спільний проект НМАПО ім. П. Л. Шупика, компанії Mindray (КНР), яка є одним із провідних світових постачальників медичного обладнання, та її українського партнера — компанії «ХімЛаборРеактив». Вони інвестували у відкриття кабінету понад 800 тис. грн. Тож уже за кілька тижнів наші слухачі з усіх регіонів України зможуть долучитися до роботи на найсучаснішому обладнанні для клінікодіагностичних досліджень. Безумовно, передусім це розраховано на фахівців із лабораторної діагностики (вони відпрацьовуватимуть практичні навички), однак плануємо ознайомити з роботою обладнання і сімейних лікарів, і керівників медич-

них закладів, від яких залежить прийняття рішення щодо оснащення лабораторій. До того ж фахівці кафедр імунології та вірусології зможуть проводити тут свої наукові дослідження. ВЗ Як швидко центр наповниться но вим устаткуванням? — Плануємо розширювати його роботу в кілька етапів. Передусім закупимо симулятори для відпрацювання методів надання медичної допомоги при невідкладних станах. Хочемо, аби всі наші інтерни складали залік із цієї дисципліни біля віртуального хворого. Також уже оголошено тендер на закупівлю манекенів, за допомогою яких інтерни опановуватимуть інвазивні методи втручання (пункції під контролем УЗД та інші). Сподіваюся, що впораємося з цим етапом впродовж року. Далі зосередимося на можливості опанування навичок зі складніших втручань (ендоскопічної хірургії тощо). Насамкінець плануємо створити великий симуляційний операційний зал, де з’явиться можливість оволодіти навичками практично з усіх напрямків медицини. Тут буде встановлено маніпулятори для УЗД, КТ, МРТ тощо. Можливо, сьогодні це здається фантастикою, але завтра буде реальністю. Так, потрібні значні кошти, але ми об’єднаємо можливості наших кафедр, які на своїх базах уже мають певне обладнання, наприклад, для опанування початкових навичок лапароскопічних втручань. Дороговартісне ж обладнання немає сенсу розпорошувати — воно буде розміщене в Центрі симуляційного навчання академії. Наше завдання — забезпечити сучасний рівень післядипломної освіти лікарів України. І ми для цього робимо все можливе. Розмовляла Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

КОМЕНТАР

Ганна ЛУНЬОВА, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики НМАПО ім. П. Л. Шупика, доктор медичних наук, професор

2010 році наша академія стала ініціатором проведення щорічних виставок (у поєднанні з науковими конференціями та майстер-класами), де фахівці мали змогу ознайомитися з новітніми технологіями ла-

бораторної діагностики й сучасним обладнанням, за допомогою якого їх можна було впровадити. Але з часом ми зрозуміли, що цих заходів недостатньо — потрібно постійно інформувати якомога ширше коло фахівців, а також керівників закладів охорони здоров’я й управлінців галузі різних рівнів, від яких залежить, можна буде побачити таке обладнання тільки на виставках чи й у лабораторіях лікарень, де воно конче потрібне. У нас з’явився унікальний шанс втілити цю ідею, адже в академії проводилася відповідна робота щодо створення Центру симуляційного навчання, у складі якого і відкрився кабінет з лабораторної медицини.

Також нам вдалося сформували так звану технічну бібліотеку, яка містить великий обсяг інформації про сучасне лабораторне обладнання і постійно оновлюється. Це дуже важливо, адже 80% слухачів, які проходять спеціалізацію в інтернатурі на нашій кафедрі, — біологи за фахом, тож вони не мають можливості отримати таку інформацію під час навчання у своїх вишах. Натомість здобувають її у нас. Маємо амбітні плани, наприклад, розробити цикли тематичного удосконалення з біотехнології (це найсучасніший напрямок у лабораторній медицині). Також усі ми є свідками формування системи громадського здоров’я в Україні і маємо чітко розуміти важливу роль

у ній клініко-діагностичних медичних лабораторій. Різні лабораторії (клінічні, гігієнічні, з виявлення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу тощо) повинні становити цілісну мережу, фундаментом якої мають бути саме медичні лабораторії, котрі надають послуги пацієнтам. Тому разом із новоствореною кафедрою громадського здоров’я академії плануємо розробити спільні тематичні цикли чи курси лекцій. Нині в кабінеті лабораторної діагностики Центру симуляційного навчання встановлено обладнання, без якого неможливо уявити сучасну лабораторію. Однак ми сподіваємося, що воно постійно оновлюватиметься, принаймні, це нам пообіцяли наші партнери.

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

НАЗАРІЙ ГИЧКА: КОЖЕН МАЄ ЩОСЬ МІНЯТИ, ТОДІ ДОБ’ЄМОСЯ ЗМІН Кілька років тому Київський міський пологовий будинок №3 асоціювався зі словом «скандал». Міжусобна війна закінчилася звільненням головного лікаря та приходом нового. Назарій Гичка піднявся на цю Голгофу, покинувши налагоджену практику у відділенні екстрагенітальної патології Львівської обласної клінічної лікарні. Тепер кожний його робочий день — чергування по пологовому будинку в авральному режимі.

Назарій ГИЧКА, акушер-гінеколог, головний лікар Київського міського пологового будинку №3, кандидат медичних наук

ВЗ Ви приїхали зі Львова до медичного закладу Києва, який давно перебував у стані війни: колектив був обурений вчинками попереднього керівника, а деякі лікарі навіть судилися з ним. Це була ваша ініціатива? І як вас сприйняли нові підлеглі? — Так, то була моя ініціатива: я подав документи на конкурс і виграв його. Я чув історію цього пологового будинку, але реальний стан речей став очевидним тільки тоді, коли вже сів у крісло головного лікаря. Столична лікарня, яка мала бути взірцевою, перебувала в невизначеному стані: працівники воювали між собою, і через це за останні роки не було жодного поступу. Більшість інших пологових будинків Києва суттєво обганяли «трійку». Тому перші оглядини нового робочого місця мене вразили. Щодо колективу, то, звичайно, маючи вже прикрий досвід з попереднім головним лікарем, більшість сприймала мене з пересторогою. Люди не розуміли, що буде далі, та нікому не довіряли. ВЗ Чи довелося проводити ротацію кадрів? — На сьогодні частину колективу змінено — і це нормально! Більшість молодих і прогресивно налаштованих фахівців прийшли працювати до пологового будинку з моєї ініціативи. У Львові, звідки я родом, «совок» уже «викорчуваний» із голів. За нас ніхто не зробить наше життя кращим. Так само й у форматі пологового будинку: його головний ресурс — люди, які тут

працюють. Перше, що ми з колективом зробили: змінили політику ставлення до жінок (пацієнток). Наше головне завдання — створити найкомфортніші та найдоброзичливіші умови, щоб кожна жінка почувалася тут зручно та захищено. Дехто зі старої команди цього не сприймав — довелося прощатися. Третій пологовий будинок мав дуже неоднозначну репутацію: сюди не хотіли йти народжувати. Малими кроками змінювали ситуацію, і вочевидь нам вже багато чого вдалося. Найкращим показником якісних змін стало те, що, попри загальне зниження кількості пологів в інших пологових будинках Києва, ми другий рік нарощуємо їх чисельність. А все доводилося починати з чистого аркуша. Після мого призначення змінилися й заступники головного лікаря, й завідувачі відділень. Але, як показав час, це пішло тільки на користь. ВЗ Що вас не влаштовувало в рідному Львові? — Влаштовувало в принципі все. Я займався улюбленою справою — положництвом. І зараз через безліч адміністративних обов’язків мені цього часто не вистачає. Я працював в обласному перинатальному центрі у складі багатопрофільної лікарні. Саме там концентрувалися складні випадки з усієї області. Натомість київський пологовий будинок — більш консервативний, усі екстрагенітальні патології ведуть в інших місцях. Але маючи досвід спостереження за тяжкими хворими, беру на себе трохи більше відповідальності й надаю потрібну допомогу на місці. На момент подання документів на конкурс мені здавалося, що треба йти далі й випробовувати себе в іншій ролі. Можливо, то був особистий переломний момент. Але я не шкодую, адже маю вільний доступ як до операційної, так і до пологової зали, однак не вистачає часу. Проте я можу спілкуватися з жінками та дослуховуватися до їх потреб. Наприклад, коли тільки почав тут працювати, дуже актуальним було питання участі в пологах помічниць — так званих доул. Офіційно це було заборонено, тому вагітні, які

ня — між собою вони домовитися теж не могли. Більше того, люди настільки поринули в цю міжусобицю, що припинили виконувати свої прямі обов’язки, наприклад, заповнювати історії хвороб. Моїм основним завданням було примирити, заспокоїти та стимулювати до роботи тих, хто міг і хотів працювати. ВЗ На вашу думку: скандал у цьому пологовому будинку не був штучним? — Ні! Лікарня три роки не розвивалася, і ситуація постійно погіршувалася. Тут працюють прекрасні спеціалісти, і мало кому така ситуація на робочому місці подобалася. Колектив між собою розсварили, команди не було. Цей скандал був неминучим… Тож найважчим для мене було переконати людей, що ми маємо бути єдиним цілим. Ще на першій зустрічі з колективом я сказав: «Задумайтеся, скільки часу ми — лікарі — проводимо вдома, а скільки в лікарні? Це наш дім, і тільки ми можемо створити в ньому такі умови, у яких буде комфортно працювати».

ВЗ На минулому тижні ви запросили до пологового двох іноземних фахівців, а потім особисто написали, що вони були шоковані побаченим. Навіщо ж так себе підставляти? — Працюючи у Львові, я мав можливість їздити на медичні виставки та конференції за кордон. Там я познайомився з цими фахівцями і спілкувався з ними тривалий час. Зараз ми працюємо над проектом зміни реанімаційної системи закладу. Я хочу зробити все фундаментально, аби система працювала багато років і не давала збоїв. ВЗ Які ще зміни вже вдалося запро- Щоб провести об’єктивний аудит вадити? стану систем нашого пологового бу— У першу чергу довелося змінювати динку і почути дійсно цінні поради, побутові умови. Приміщення полого- я й вирішив долучити зарубіжних вого будинку із жіночою консульта- експертів. Багато часу пішло на вмовцією було в незадовільному стані. В ляння, але вони приїхали. Так, з боку туалети страшно було зайти, а ними це, мабуть, виглядає дивно, адже докористувалися вагітні! Ми поступо- велося показувати ситуацію такою, во почали проводити ремонти примі- якою вона є, нічого не приховуючи. щень. Із новим завідувачем Сергієм Вони дійсно були вражені побаченим і Бакшеєвим повністю реорганізували дивувалися, як ми взагалі тут працюроботу жіночої консультації: не тіль- ємо, а жінки народжують! Їх вразило, ки провели ремонт приміщень, ство- що за 25 років незалежності не відбурили дитячу зону, а й змінили сам під- лося кардинальних змін. Щодня в нахід до ведення вагітності. Наприклад, шій лікарні проводиться в середньопочали раніше проводити скринінги му п’ять хірургічних втручань, і вони та визначати вади розвитку ще до 22 мають відбуватися в належних умотижнів вагітності. Практично всі ліка- вах. Тоді й післяопераційний період рі мають змогу займатися науковою значно легше перебігатиме. Якщо діяльністю та відвідувати освітні за- проводити операцію на сучасному ходи. Зазнала перетворень й гінеколо- наркозному апараті, що менше нагічна служба: більшість оперативних вантажує організм жінки, або виковтручань проводимо лапароскопіч- ристовувати лапароскопічні стійки, ним методом. На завершальному ета- результат буде іншим. На сьогодні ми пі — реконструкція першого поверху, маємо те, що маємо: будівлі пологоводе буде сучасне пологове відділення, го виповнилося 35 років, і за цей час не гірше, аніж у нових приватних по- ніхто нічого не змінював. Тут навіть логових будинках. За взірець брали оті примітивні «витяжки» не функціозакордонні лікувальні заклади. нують. Іноземні колеги мають зробити для нас демоверсію потрібних змін, ВЗ Яка проблема за час вашого ке- ми на неї чекаємо. Департамент зараз рування пологовим будинком була активно підтримує реорганізацію найважчою? акушерської служби, тому є сподіван— Злагодження команди. Я вже ка- ня, що цей проект втілиться в життя. зав: без команди не буде жодних змін. Оскільки я прийшов сюди один, дове- ВЗ Скільки, на вашу думку, на це потріблося створювати її на місці. Мене ще но часу та грошей? на етапі конкурсу вразило те, що на — За оцінкою експертів, на це вис посаду головного лікаря висувалося тачить кількох місяців за умови акшість представників цього медич- тивної роботи. Щодо коштів мова не ного закладу! Дивно, що колектив, велася — спочатку треба визначитися борючись із системою, так і не обрав з класом чистоти, а вже яким буде облідера. Вочевидь, не було порозумін- ладнання, вирішимо згодом. бажали народжувати в супроводі доули, вдавалися до різних хитрощів. Вони називали їх мамами або сестрами, або потайки народжували вдома. Наш колектив вирішив не ризикувати здоров’ям жінки та дитини і допустити доул до пологів у стінах лікарні. Ми знайшли з ними спільну мову, а також створили для роділлі саме ті умови, про які вона мріяла. Але тепер у критичній ситуації все під контролем — персонал може швидко реагувати та надавати допомогу.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

6 жовтня 2017 року

Вагітність — не хвороба, а свято. Це доводять у жіночій консультації

ВЗ А де зараз берете гроші на ремонти й оновлення? — Реконструкцію першого поверху проводимо за рахунок Програми економічного і соціального розвитку Києва: минулого року ми отримали основ ну частину, зараз чекаємо додаткові кошти, щоб завершити ремонт. Туалети в жіночій консультації нам допомог ли відремонтувати благодійники. У лікарні є спецрахунок, на який бажаючі можуть робити добровільні внески. Але ніхто не вимагає грошей, як раніше. Цьогоріч місто виділило кошти, за які ми перекрили дах, до кінця року маємо відкрити новий харчоблок. ВЗ Тобто кошти з бюджету виділяються? — Так, звичайно. Минулого року ми оновили частину дитячого реанімаційного відділення, отримали монітори, наркозні апарати, сучасні кювези — усе за державний кошт. Коли я прийшов сюди, лікарня існувала за рахунок благодійного фонду, із яким власне і були основні проблеми. З державного бюджету нічого не просили — нічого й не отримували. ВЗ Тобто сьогодні жінка, яка не домовилася з лікарем або не має коштів, — народжує безкоштовно? — Так, і при цьому має все необхідне. Я вам скажу більше: сьогодні 80% роділь саме так і роблять. ВЗ Як реагує на це персонал, який звик до іншого формату роботи? — Уже нормально. При мені були випадки, коли акушерки давали породіллям списки з ліками. Але усіх їх одразу було переведено до іншого відділення. Наше завдання — зробити так, щоб жінка мала тут усе необхідне і не непокоїлась про те, що їй заглядатимуть у кишеню. Проблема не в тому, що лікарні не мають грошей, а, швидше, в тому, що вони не можуть їх правильно акумулювати. Тендерні процедури тягнуться значно довше, ніж повинні, а не використані вчасно кошти повертаються до бюджету. Доводиться знову проводити всі процедури спочатку... Але це все нюанси, із ними можна змиритися й працювати. Головне — не зупинятися.

Родина Назарія Гички

ВЗ У яку місячну суму в середньому обходиться утримання пологового будинку на етапі розвитку та реконструкції? Або якої б суми вам вистачало, щоб розвиватися запланованими темпами? — Важке запитання, оскільки роботи дуже багато. Але світова практика рахує так: під пологовий будинок, який створюється або реконструюється, закладається від 1800 до 2500 дол. за квадр атний метр. Приватний будинок « Ле лека» обійшовс я у 18 млн дол., а його площа менша за нашу. Сучасне устаткування для такої клініки дуже дороговартісне, скажімо, УЗ-апарат експертного класу коштує, як крута автівка — 150 тис. дол. Бюджет нашої лікарні має становити не менше 230 млн грн на рік. Реальна цифра на сьогодні — 55 млн грн. Але Київська міська державна адміністрація виділяє пологовим будинкам максимальне фінансування на медикаменти. Є лише кілька препаратів, які ми не можемо закупити, бо ціна МОЗ є нижчою за ринкову. ВЗ Чи довелося поповнювати знання у сфері медичного менеджменту? — Я маю другу освіту (юридичну) та практику роботи в приватному медичному закладі. Я не класичний управлінець: мені більше подобається приватна модель, коли лікарня акумулює власні кошти, а не перебуває на державному утриманні. У приватній структурі все набагато прозоріше та простіше — я можу стимулювати перспективного фахівця й таким чином його утримати. Державна ж лікарня сьогодні — кузня кадрів, які потім йдуть працювати в приватний сектор, бо наші зарплати не є конкурентоспроможними. І ми на цьому втрачаємо і час, і кошти, і пацієнтів, бо дійсно гарний фахівець поведе їх за собою. А нам доведеться готувати нового і чекати, поки він вийде на такий само рівень. ВЗ Кажуть, що лікарі нині безініціативні. Як ви ставитеся до ініціатив підлеглих? — Завжди позитивно, якщо вони розумні й поетапні. Коли людина сьогодні сказала, а завтра вже забула — нам це не потрібно. На кожну ініціативу

Фахівці Київського міського пологового будинку №3 — тепер справжня команда

має збиратися ініціативна група. Наведу приклад: минулого року наш лікарняний психолог запропонувала проводити Дні відчинених дверей і зустрічі з майбутніми мамами. Ми сіли й обговорили, який це повинно мати формат. На перший «Мама-ленд» прийшло більше 300 вагітних, які мали можливість не тільки ознайомитися з пологовим будинком, а й послухати цікаві лекції наших фахівців. Жінки відчули, що їм тут раді, поспілкувалися з лікарями. Звичайно, кількість пологів збільшилася. Але з кожною ініціативою зростає й обсяг часу, який ми проводимо на роботі. Мій робочий день починається о восьмій, а коли закінчиться — практично ніколи не відомо. Паперових справ, звичайно, дуже багато, але я ще й завжди намагаюся встигнути на пологи. ВЗ Як звичайна жінка може потрапити на пологи до головного лікаря вашого закладу? — Елементарно, якщо є бажання. У Києві зараз домовляється з конкретним лікарем справді дуже мало родин. Нап риклад, у Львові майже всі народжують із конкретним фахівцем. Там приїхати на швидкій — радше виняток. ВЗ Ви з нетерпінням чекаєте медичних реформ. Чого саме? — На сьогодні ми ніяк не можемо оцінити результат своєї роботи, а зарплати в державному секторі приблизно однакові. При цьому хтось працює, а хтось тільки протирає штани. Я чекаю, що лікар отримуватиме достойні гроші за надання якісної послуги. Безкош товна медицина себе вичерпала. Середнє навантаження на лікаря — 20-25 пацієнтів у день, і більшість вважають, що він усім винен. Усі ми люди і хочемо достойно жити. Має сформуватися повага до медиків та розуміння того, що лікар мусить лікувати, а не шукати можливості прогодувати родину. Більше того, мають бути створені умови, щоб державний заклад розвивався так само, як і приватний. Треба брати те найкраще, що є в світі, адаптувати та впроваджувати в життя. У нашій країні зовсім не працює первинна ланка, тобто профілактична медицина. В Єв-

ропі люди знають, що мусять вчасно пройти обстеження. Наші громадяни йдуть до лікаря, коли вже виникла проблема. Держава має гарантувати послуги первинної ланки, тоді й вторинна не буде такою витратною. ВЗ Де берете натхнення для нових ініціатив та ідей? — Натхнення дарує родина, діти та батьки. Я виріс у сім’ї лікарів, тому звик до домашніх консиліумів. Завжди є із ким порадитися. Пам’ятаю, коли вчився, хотів стати кардіохірургом. Але на четвертому курсі батько сказав, що кардіохірургії краще вчитися за кордоном. Мене це зупинило, і я з товаришем почав ходити на чергування в акушерське відділення. Так і втягнувся… Не дуже люблю гінекологію, але шаленію від дива народження нової людини. ВЗ Чи радитимете своїм дітям фах лікаря? — Якщо чесно, мені не хотілося б, щоб мої діти працювати в такій системі, як нинішня. Лікар зараз живе в постійному стресі — виконуючи дуже відповідальну роботу, почуває себе непотрібним державі, до того ж отримує багато негативу від людей. ВЗ Маючи зв’язки за кордоном, чому ви не поїхали працювати туди? — Зупиняє любов до цієї країни. Під час Майдану мене питали: «Назаре, ти ж усе маєш, навіщо тобі туди?» А я хочу, щоб мої діти жили в такій країні, які я бачу в Європі. Якщо кожен із нас почне щось міняти, ми доб’ємося змін. Треба продертися крізь популізм і подивитися на реальні кроки кожного. Є багато хороших, працьовитих людей, які намагаються змінити життя на краще. Зміни вже є, але ми їх не бачимо, бо занадто багато поганого навколо. Треба ризикувати! Ініціатива — це круто: пам’ятаю, як мої друзістоматологи у 90-х роках встановлювали один із перших рентгенапаратів. Вони здолали безліч бюрократичних перепон і таки домоглися свого. А зараз рентген є в кожній стоматології… Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

ЗМІНА ПІДХОДІВ ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА АТЕРОСКЛЕРОЗ

ЧИ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ РОЛЬ СТАТИНІВ? Клінічні рекомендації залишаються одним із головних джерел інформації, яку враховують під час вирішення питання про тактику лікування і профілактику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, обумовлених атеросклерозом (ССЗОА). Результати останніх досліджень можуть стати підґрунтям для нових страгегій вирішення цих проблем.

Сучасний етап у лікуванні До моменту опублікування у 2013 році останнього варіанта американських клінічних рекомендацій з лікування і профілактики розвитку ускладнень ССЗОА використання тільки одного класу гіполіпідемічних засобів, тобто статинів, призводило до зниження ризику розвитку несприятливих наслідків. Опубліковані пізніше рекомендації з лікування дисліпідемії Європейського товариства кардіологів включили в перелік препаратів для лікування і профілактики ССЗОА інші класи гіполіпідемічних засобів, зокрема езетиміб і інгібітори пропротеїн конвертази субтилізину/кексину 9-го типу (proprotein convertase subtilisin/kexin 9 (PCSK9). Включення езетимібу в клінічні рекомендації було обумовлено позитивними результатами дослідження IMPROVEIT (Improved Reduction of Outcomes: Vytorin Efficacy International Trial), які свідчили про те, що додавання до терапії статинами езетимібу (гіполіпідемічного препарату, який не належить до класу статинів, але сприяє зниженню абсорбції холестерину у травному тракті) призводить до зменшення концентрації в крові ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) приблизно на 24%, а також до невеликого (на 2%), але статистично значущого зниження ризику розвитку ускладнень ССЗ. Слід, однак, зазначити, що до моменту опублікування європейських рекомендацій ще не були доступні результати дослідження FOURIER (Further Cardiovascular Outcomes Research with PCSK9 Inhibition in Subjects with Elevated Risk) з оцінки впливу застосування еволокумабу на ризик розвитку несприятливих клінічних наслідків у пацієнтів із ССЗОА. Вони підтвердили гіпотезу

про те, що пригнічення PCSK9 за допомогою еволокумабу, призначеного додатково до базової терапії статинами, сприяло зменшенню концентрації ЛПНЩ до рівня, медіана якого становила 0,78 ммоль/л, а також зниженню ризик у розвитку уск ладнень ССЗ. Такі дані свідчать про те, що у пацієнтів із ССЗОА є шанс на досягнення низьких рівнів ЛПНЩ порівняно з нині рекомендованими. Більше того, нещодавно з’явилися повідомлення про завершення 2 великих рандомізованих к лінічних досліджень, результати яких р озш и рюю т ь мож л и во с т і зн иження ризику розвитку уск ла днень, зумовлених атеросклерозом. Йдеться про багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-конт рольоване дос лі д женн я REVEAL (Randomized EValuation of the Effects of Anacetrapib Through Lipid-modification), а також про III фазу дослідження CANTOS, під час виконання якого пригнічення запалення, обумовленого атеросклерозом, за допомогою препарат у ACZ885 сприяло зниженню частоти розвитку гострого інфаркту міо карда (ІМ), інсульту й смертності від ускладнень ССЗ у поєднанні зі стандартною терапією у хворих, які раніше перенесли гострий ІМ і страждають на запалення, спричинене атеросклерозом.

Роль статинів після появи нових ефективних засобів Успіхи доказової медицини, які свідчать про нові мож ливості лікування хворих на атеросклероз, знову порушують питання про те, наскільки на сьогодні вичерпані можливості використання статинів, передусім потужних, й інтенсивних

режимів їх застосування з метою зниження ризику розвитку ускладнень ССЗОА. Для відповіді на такі питання слід звернутися до результатів досліджень, у яких оцінювали ефективність додавання до статинів гіполіпідемічних засобів інших класів. Під час виконання дослідження IMPROVE-IT доза симвастатину в більшості випадків становила 40 мг на добу, оскі льки в червні 2011 року Адміністрація США з контро лю за якістю харчових продуктів і лікарських препаратів опублікувала застереження про небезпеку застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу. Очевидно, що доза симвастатину 40 мг не може вважатися інтенсивним режимом терапії, а досягнута концентрація ЛПНЩ у цьому дослідженні в групі езетимібу — 1,4 ммоль/л — збігається з такою в групі застосування розувастатину у дозі 20 мг на добу в дослідженні JUPITER (Justification for the Use of Statins in Prevention: an Intervention Trial Evaluating Rosuvastatin). Більше того, для включення в дослідження FOURIER концентрація ЛПНЩ мала досягати 1,8 ммоль/л і більше або холестерину ліпопротеїнів усіх типів, крім ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), — 2,6 ммоль/л і більше, незважаючи на застосування оптимізованої схеми терапії, яка мала включати переважно інтенсивний режим прийому статину з використанням хоча б 20 мг аторвастатину або еквівалентної дози іншого статину у поєднанні з езетимібом або без нього. Очевидно, що аторвастатин у дозі 10 мг на добу не є інтенсивним режимом терапії статинами; до таких режимів відносять прийом аторвастатину по 40-80 мг на добу або розувастатину по 20-40 мг на добу. Слід зазначити: у близько 30% хворих, включених у

дослідження FOURIER, використовували лише помірно інтенсивний режим терапії статинами. Таким чином, незважаючи на позитивні результати FOURIER, можна з упевненістю сказати, що в усіх його учасників були вичерпані можливості терапії статинами. Результати експерименту з використанням моделювання, а також дані, отримані в ході виконання дослідження US Department of Veterans Affairs, свідчать про те, що характеристики приблизно 25% хворих із ССЗ у клінічній практиці відповідають критеріям включення у дос лідження FOURIER, а також про те, що приблизно 10-14% хворих після інтенсифікації терапії статинами і/ або додавання езетимібу може бути показане додаткове призначення інгібітора PCSK9. Такі дані ґрунтуються на пороговій концентрації ЛПНЩ менше 1,8 ммоль/л, за якої в ході виконання великих досліджень починалася терапія еволокумабом або алірокумабом. Якщо вважати, що показаннями до початку терапії інгібіторами PCSK9 буде зниження вихідної концентрації ЛПНЩ на 50% і менше після застосування інтенсивного режиму прийому статинів та езетимібу, то кількість хворих може бути іншою. Як би там не було, результати досліджень FOURIER і IMPROVE-IT можуть вплинути на цільові концентрації ЛПНЩ. Слід зазначити, що в нещодавно опублікованих рекомендаціях Американського товариства клінічних ендокринологів та Американської колегії ендокринологів представлені нові цільові рівні ЛПНЩ у осіб із «вкрай високим ризиком» розвитку ускладнень ССЗ. У цьому документі, присвяченому тактиці лікування дисліпідемії і підходам до профілактики ССЗОА, зазначено: в осіб із «вкрай високим ризиком» розвитку ускладнень ССЗ (за наявності прогресуючого ССЗ, обумовленого атеросклерозом, включаючи нестабільну стенокардію), незважаючи на досягнення концентрації ЛПНЩ менше 1,8 ммоль/л; за наявності діагностованого ССЗ у хворого із цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок ІІІ або ІV стадії або гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії, а також у разі сімейного анамнезу розвитку ССЗ у віці до 55 і 65 років у чоловіків і жінок відповідно цільовий рівень ЛПНЩ у крові повинен бути менше 1,4 ммоль/л. Не можна виключати, що в нових варіантах рекомендацій інших товариств також буде враховано мож ливість зниження концентрації ЛПНЩ у крові до нижчого рівня порівняно із нині рекомендованим.

Економічні обмеження застосування нових класів гіполіпідемічних засобів Слід зазначити, що інгібітори PCSK9 — значно дорожчі порівняно зі статинами і езетимібом. Підраховано, що вартість терапії алірокумабом і еволокумабом досягає 14 тис. дол. на рік. Вважається, що точно вирахувати вартість терапії важко через невизначеність інформації про кількість хворих, які не зможуть дотримуватися запропонованого режиму терапії та/або переносити інтенсив-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

6 жовтня 2017 року

ну схему лікування статинами за потреби в поєднанні з езетимібом. Однак у будь-яком у випа дк у вартість препаратів, що належать до класу інгібіторів PCSK9, є дуже важливим фактором, який впливає на можливість їх ширшого використання для лікування хворих із ССЗ. Результати розрахунків, виконаних на підставі даних, отриманих у до слідженні US Department of Veterans Affairs, свідчать про те, що тільки в США в разі лікування інгібітором PCSK9 154 823 хворих, характеристики яких відповідають критеріям включення в дослідження FOURIER, додаткові витрати становитимуть 2,08 млрд дол. Якщо припустити, що всі хворі переноситимуть прийом максимальної дози статину (за потреби у поєднанні з езетимібом), і ступінь дотримання такого режиму терапії буде високим, то вартість лікування пацієнтів із концентрацією ЛПНЩ у крові понад 1,8 ммоль/л буде меншою — 1 млрд дол. У разі гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії додавання до терапії статинами інгібітора PCSK9 дасть змогу тільки в США запобігти майже 300 тис. таких тяжких ускладнень ССЗОА, як смерть від ускладнень ССЗ, несмертельний ІМ та інсульт, але вартість 1 року життя з абсолютною якістю (quality-adjusted life-year gained — QALY) сягатиме 500 тис. дол. Було підраховано: для того аби економічна ефективність досягла порогового рівня, вартість інгібіторів PCSK9 у рік на 1 хворого має бути знижена з поточної ціни приблизно до 4,5 тис. дол. Такі розрахунки особливо цікаві з урахуванням даних про те, що застосування статинів у осіб із високим ризиком розвитку ускладнень ССЗ у разі переносимості терапії призведе до зменшення витрат на лікування ССЗ на 12 млрд дол. Аналіз економічної ефективності застосування інгібіторів PCSK9 також був виконаний в Інституті к лінічних та економічних оглядів США (Institute for Clinical and Economic Review — ICER). Отримані результати виявилися подібними: економічна ефективність терапії інгібіторами PCSK9 під час лікування хворих як із сімейною гіперхолестеринемією, так і із ССЗ відповідатиме вартості 1 QALY 500 тис. дол. Було підраховано, що для запобігання 1 тяжкому ускладненню ССЗОА інгібітор PCSK9 необхідно застосовувати протягом 5 років у 28 хворих. З огляду на їх високу вартість, до вирішення питання про призначення препаратів, які належать до цього класу, у більшості випадків передусім слід спробувати оптимізувати спосіб життя хворого, а також призначити статини у максимально переносимій дозі та за потреби додати до терапії езетиміб, повторно оцінивши рівень ліпідів у крові через 3 місяці. У таких умовах знову стає актуальним вибір статину, який забезпечував би найінтенсивніший режим терапії при задовільній його переносимості. Нагадаємо, що нині до інтенсивних режимів застосування статинів відносять прийом аторвастатину по 40-80 мг/добу або розувастатину по 20-40 мг/добу. Ефективність таких препаратів була

ЯКЩО ПРИПУСТИТИ, ЩО ВСІ ХВОРІ ПЕРЕНОСИТИМУТЬ ПРИЙОМ МАКСИМАЛЬНОЇ ДОЗИ СТАТИНУ (ЗА ПОТРЕБИ У ПОЄДНАННІ З ЕЗЕТИМІБОМ) І СТУПІНЬ ДОТРИМАННЯ ТАКОГО РЕЖИМУ ТЕРАПІЇ БУДЕ ВИСОКИМ, ТО ВАРТІСТЬ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ ЛПНЩ У КРОВІ ПОНАД 1,8 ММОЛЬ/Л БУДЕ МЕНШОЮ І СКЛАДЕ БЛИЗЬКО 1 МЛРД ДОЛ.

добре вивчена в ході виконання декількох великих досліджень. Однак очевидно, що на сьогодні основну роль при виборі конкретного статину відіграє його потужність, тобто здатність знижувати концентрацію ЛПНЩ у крові.

Результати порівняльної ефективності статинів Розглянемо детальніше результати дослідження, під час яких було виконано пряме порівняння різних статинів, які застосовували в різних дозах. Як же вибрати статини в конкретній клінічній ситуації залежно від необхідності досягнення певної концентрації ЛПНЩ? Для цього слід мати інформацію про відносний вплив застосування різних доз різних статинів на рівень ЛПНЩ у крові, а також про частоту досягнення цільових концентрацій ЛПНЩ завдяки їх використанню. Відповіді на такі питання були отримані в ході багатоцентрового рандомізованого відкритого дослідження STELLAR (Statin Therapies for Elevated Lipid Levels compared Across doses to Rosuvastatin). У дослідження включили 2268 хворих із гіперхолестеринемією, яких розподілили в групи прийому розувастатину по 10, 20, 40 або 80 мг на добу, аторвастатину по 10, 20, 40 або 80 мг на добу, симвастатину по 10, 20, 40 або 80 мг на добу, а також правастатину по 10, 20 або 40 мг на добу протягом 6 тижнів. Отримані результати свідчили, що прийом розувастатину в дозах від 10 до 80 мг/добу сприяв вираженішому зниженню концентрації ЛПНЩ — у середньому на 8,2% порівняно з прийомом аторвастатину в дозах від 10 до 80 мг/добу, а також на 26% порівняно з використанням правастатину по 10-40 мг/добу і на 12-18% порівняно із симвастатином по 10-80 мг/добу (p<0,001 для ефективності розувастатину порівняно з іншими статинами). Під час визначення ефективності використання будь-яких доз розувастатину порівняно з будь-якими дозами симвастатину і правастатину у всіх випадках спостерігали статистично значуще вираженіше зниження концентрації холестерину і тригліцеридів у крові за рахунок прийому розувастатину (p<0,001). Застосування розувастатину в дозі 10 мг на добу обумовлювало досягнення бажаної концентрації

ЛПНЩ у 82% хворих, тоді як у разі використання аторвастатину в такій самій дозі лише у 69% хворих вдалося досягнути бажаної концент рації ЛПНЩ. Не можна не згадати і результати прямого порівняння ефективності застосування розувастатину по 20 або 40 мг і аторвастатину по 80 мг на добу за впливом на рівень ліпідів у крові хворих із гострим коронарним синдр омом (ГКС). Дані, отримані в ході виконання РСІ LUNAR (Limiting Undertreatment of Lipids in Acute Coronary Syndrome with Rosuvastatin), свідчили про те, що застосування розувастатину по 40 мг на добу у хворих із ГКС сприяє ефективнішому зниженню концент рації ЛПНЩ через 12 тижнів терапії (p=0,02), а також поліпшенню низки інших показників рівня ліпідів у крові порівняно з такими на тлі прийому аторвастатину по 80 мг на добу. Причому зниження концентрації ЛПНЩ у разі прийому розувастатину по 20 мг на добу було зіставним із таким під час застосування аторвастатину по 80 мг на добу через 12 тижнів лікування.

Переоцінка клінічної значущості побічних ефектів, пов’язаних із прийомом статинів Розвиток побічних ефектів не повинен обмежувати використання статинів з метою як первинної, так і вторинної профілактики ускладнень. Підраховано, що застосування статинів у 10 тис. осіб протягом 5 років призведе до розвитку 1, 5, 75 і 7 випадків рабдоміолізу, міопатії, цукрового діабету і геморагічного інсульту відповідно, але при цьому дасть змогу запобігти 1000 і 500 випадкам розвитку тяжких ускладнень ССЗОА на тлі використання статинів з метою вторинної та первинної профілактики відповідно. Мабуть, інформація про побічні ефекти статинів впливає на частоту повідомлень про розвиток небажаних явищ, які пов’язують із застосуванням препаратів цього класу. Так, результати аналізу даних тривалого спостереження за учасниками дослідження ASCOTLL A (Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial-Lipid-Lowering Arm) після завершення прийому статинів свідчили про збільшення частоти побічних ефектів статинів під час спостереження без використання сліпого методу порівняно з таким

у разі лікування із використанням подвійного сліпого методу. Так, у ході виконання дослідження не було статистично значущих відмінностей між групою прийому статину і групою плацебо за частотою виникнення болю у м’язах, тоді як у період прийому статину без використання сліпого методу у хворих, які вживали статини, порівняно з пацієнтами, які ніколи їх не приймали, зазначалося статистично значуще збільшення частоти скарг на такий біль. Ці дані підтверджують і нещодавно опубліковані результати метааналізу 22 плацебоконтрол ьованих досліджень, де в групи застосування статинів та групу плацебо в цілому було включено 66 024 і 63 656 учасників відповідно. Результати метааналізу свідчили, що в ході спостереження, середня тривалість якого досягала 4,1 року, частота стійкого припинення прийому досліджуваного препарату в групах застосування статинів та групі прийому плацебо статистично значуще не відрізнялася і становила 13,3 і 13,9% відповідно. Причому результати виявилися подібними і в дослідженнях з оцінки ефективності застосування статинів з метою первинної і вторинної профілактики ускладнень ССЗ. Результати узагальненого аналізу давали змогу припустити, що частота розвитку міопатії також була подібною в групах статинів і групах плацебо. Нині серед потужних статинів розувастатин вважають найбезпечнішим у разі використання в різних режимах. Під час дослідження ASTEROID (A Study To evaluate the Effect of Rosuvastatin On Intravascular ultrasound-Derived coronary atheroma burden) з оцінки впливу застосування високої дози розувастатину (по 40 мг/добу) на прогресування атеросклерозу коронарних артерій були отримані дані про безпечність такої дози препарату. Про безпечність інтенсивного режиму застосування розувастатину свідчать опубліковані у 2011 році результати дослідження SATURN (Study of Coronary Atheroma by Intravascular Ultrasound: Effect of Rosuvastatin versus Atorvastatin), у яке були включені 1039 пацієнтів із ІХС. У дослідженні оцінювали безпечність застосування інтенсивних режимів прийому аторвастатину по 80 мг на добу і розувастатину по 40 мг на добу. Слід зазначити, що використання розувастатину в такій дозі порівняно з відповідною дозою аторвастатину асоціювалося з нижчою частотою підвищення концентрації в крові аспартатамінотрансферази в 3 рази відносно верхньої межі норми. Таким чином, застосування статинів залишається одним з основних підходів до первинної і вторинної профілактики ускладнень ССЗ, а розувастатин є препаратом першого ряду в таких випадках у зв’язку не тільки з його ефективністю, доведеною у дослідженні JUPITER і низці інших, але й вираженішою гіполіпідемічною дією порівняно з іншими статинами, застосовуваними в терапевтично еквівалентних дозах, що обумовлює і більшу безпечність прийому розувастатину. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за матеріалами rmj.ru

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГЕПАТОЛОГІЯ

МЕДИЧНА ОСВІТА

Д. ДЖОШИ, ДЖ. КИН, Э. БРИНД НАГЛЯДНАЯ ГЕПАТОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК:168

ЗА РЕД. Л. Ю. СМОЛЬСЬКОЇ ЛАТИНСЬКА МОВА І ОСНОВИ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 400

У книзі у стислій і доступній формі викладено сучасні дані, що стосуються структури і функцій печінки, етіології, патогенезу, клінічних особливостей, оцінки тяжкості перебігу та підходів до терапії захворювань цього органа. Представлені діагностичні дослідження при найпоширеніших клінічних синдромах. Кожній темі присвячено сторінковий розворот, текстова інформація забезпечена кольоровими ілюстраціями. Великий обсяг ілюстративного матеріалу і його наочність полегшують розуміння механізмів розвитку основних синдромів і хвороб печінки. Видання буде цікавим студентам медичних вишів, ординаторам, аспірантам, лікарям гастроентерологам-гепатологам, а також лікарям суміжних спеціальностей, які цікавляться гепатологією.

Підручник має на меті навчити студента не лише основ латинської граматики, а й медичної термінології (анатомогістологічної, фармацевтичної та клінічної) відповідно до вимог Європейської системи перекладу кредитів. З цією метою включено зміни, внесені в останні випуски Міжнародної анатомічної, гістологічної і хімічної номенклатури. Також наведено інформацію зі стародавньої медицини, латинські афоризми і цитати, що сприятиме розвитку логічного та раціонального розуміння особливостей латинської граматики і дасть студентам можливості оцінити унікальність й мудрість античного світу. Наприкінці наведено таблиці основних суфіксів, префіксів, кінцевих терміноелементів, латинськоукраїнський та українсько-латинський словники тощо. Книга призначена студентам і викладачам медичних вишів III і IV рівнів акредитації.

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

ІНФЕКТОЛОГІЯ

ПОД РЕД. Б. М. ВЕНЦКОВСКОГО ГИНЕКОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2011 СТОРІНОК: 296

А. В. ЧОРНОВІЛ, Р. Ю. ГРИЦКО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2010 СТОРІНОК: 430

Викладено актуальні питання консервативної та оперативної гінекології, описано нові підходи до діагностики, лікування й профілактики захворювань репродуктивної системи жінок, наведено останні уявлення про етіологію і патогенез захворювань жіночих статевих органів. Велику увагу приділено сучасним лікувальним технологіям, зокрема органозберігаючим лапароскопічним операціям. Викладено основи регуляції менструального циклу, питання симптоматології, діагностики ендокринних порушень у жінок різного віку і запальних захворювань жіночих статевих органів. Для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації.

У підручнику наведено основні нозологічні форми інфекційних хвороб, які найчастіше трапляються в стоматологічній практиці. Їх описано в такій послідовності: визначення, етіологія, епідеміологія, патогенез, клінічна картина, лабораторна діагностика, лікування, профілактика, протиепідемічні заходи. Особливу увагу приділено питанням ураження обличчя, шиї і слизової оболонки ротоглотки. Окремий розділ присвячено основним невідкладним станам, що можуть супроводжувати перебіг інфекційних хвороб. Для студентів стоматологічних факультетів медичних університетів та вищих медичних навчальних закладів стоматологічного профілю III-IV рівнів акредитації.

ВИБІР АМЕРИКАНСЬКИХ ЛІКАРІВ

ВНУТРІШНЯ МЕДИЦИНА

ІНОЗЕМНА МОВА

A. MAXINE PAPADAKIS, STEPHEN J. MCPHEE, MICHAEL W. RABOW CURRENT MEDICAL DIAGNOSIS & TREATMENT 2017 ВИДАВНИЦТВО: LANGE MEDICAL PUBLICATIONS РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 1920 МОВА ВИДАННЯ: АНГЛІЙСЬКА

Л. Я. АВРАХОВА ENGLISH FOR MEDICAL STUDENTS ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНКИ: 448 Книга містить необхідну термінологію і тексти для самос тійної роботи студентів. Запропонована система вправ сприяє глибокому осмисленню та різнобічному розумінню прочитаного і навчає використовувати лексичний матеріал у діалоговому та монологічному мовленні. Матеріал забезпечує професійну спрямованість студентів-медиків у вивченні англійської мови, готує їх до іншомовної комунікації, читання спеціальної літератури, складання анотацій та написання рефератів. Підручник стане в пригоді студентам вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації.

Поточний медичний діагноз та лікування 2017 (CMDT 2017) — 56-е видання цього єдиного джерела інформації для лікарів, що працюють як у стаціонарах, так і в амбулаторних умовах. Зроблено акцент на практичні особливості клінічної діагностики й ведення пацієнтів в усіх галузях внутрішньої медицини, що становлять інтерес для фахівців первинної медичної допомоги та лікарів загальної практики. Книга призначена широкому колу медичних спеціалістів.

ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ ІЗ 1990 РОКУ

08198 60965 86181

ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ Й ОРГАНІЗАЦІЙ

ІНДЕКС ПІЛЬГОВИЙ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №22709-12609ПР від 30 травня 2017 року

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор..............ІРИНА ХОМЧУК Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу оперативної інформації...............................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 20 300 Замовлення №0510320 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО