Ваше здоров'я № 47-48 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№47-48 (1383-1384) 25.11.2016 НОВИНИ СПОДІВАННЯ УРЯДУ: ЗАВДЯКИ РЕІМБУРСАЦІЇ-2017 ЛІКИ МАЮТЬ СТАТИ ДОСТУПНІШИМИ ЛІКАРІ ТА ФЕЛЬДШЕРИ ШВИДКИХ СКЛАДАТИМУТЬ «ПАРАМЕДИЧНІ ІСПИТИ» ЗВ’ЯЗКИ З УКРАЇНСЬКИМИ КОРУПЦІОНЕРАМИ КОШТУВАТИМУТЬ ІЗРАЇЛЬСЬКОМУ ФАРМГІГАНТУ ПІВМІЛЬЯРДА ДОЛАРІВ

2-4 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НА КОНУ — ЗДОРОВ’Я І ЖИТТЯ ДІТЕЙ Велика проблема державних закупівель ліків — це придбання лікарських засобів в умовах тендерів. Ані лікарів, ані пацієнтів не влаштовує такий підхід, бо ті препарати-генерики, які закуповуються, не використовують ніде, крім країн так званого третього світу. До того ж, прагнучи знівелювати корупційні схеми в тендерних закупівлях, український уряд делегував придбання лікарських засобів за державними програмами зарубіжним організаціям. Але хто обирав і лобіював інтереси цих компаній, наскільки їм можна довіряти, що вони СТОР. собою являють?

ЛІКАР, ЯКОГО НЕМОЖЛИВО ЗАМІНИТИ Серце Володимира Лапи — одного з найталановитіших акушерів-гінекологів України, завідувача пологового відділення Івано-Франківського міського пологового будинку перестало битися 11 жовтня просто на робочому місці, під час нічного чергування. «Піду трохи перепочити», — сказав він на прощання колегам… СТОР.

УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ В УМОВАХ РЕФОРМ: ЯК КАПІТАНУ НЕ СТАТИ ПІРАТОМ? Хто він — головний лікар української лікарні? І швець, і жнець, і на дуді грець — скажете ви. А ми додамо — ще й канатоходець, який балансує над киплячим казаном постійних реформ, тримаючи на своїх плечах і колектив, і пацієнтів. Без страховки, котра допомогла б закладу вижити, а керівнику — не впасти в беззаконня. Чого не вистачає нинішнім капітанам медицини: нових знань, бізнесової «жилки» чи циСТОР. вілізованих правил гри?

НОВИНИ С П РА В Е Д Л И В Е Ц І Н О У Т В О Р Е Н Н Я

У МИНУЛЕ

СПОДІВАННЯ УРЯДУ: ЗАВДЯКИ РЕІМБУРСАЦІЇ-2017 ЛІКИ МАЮТЬ СТАТИ ДОСТУПНІШИМИ К абінет Міністрів України ухва лив рішення про введення референтних цін на лікарські засоби, що передбачає обмеження максимальної роздрібної ціни ліків з урахуванням аналізу таких у су сідніх державах (референтне ціноут ворення), а також запуск програми реімбурсації (компенсації вартості) лікарських засобів. Реімбурсація запрацює з 1 квіт ня 2017 року. У проекті Держбюд жету-2017 Урядом передбачені 500 млн грн на компенсацію вартос ті трьох груп препаратів. У пріори теті — лікування хвороб, що значно впливають на основні показники смертності населення або ефективно лікуються на амбулаторному етапі: серцево-судинні, цукровий діабет 2-го типу та бронхіальна астма. «Референтне ціноутворення — оптимальний механізм регулюван ня вартості ліків, — заявив Прем’єрміністр України Володимир Гройсман

на засіданні Уряду 9 листопада. — Ми встановимо середні ціни з тих, що іс нують у п’яти сусідніх країнах (Поль щі, Латвії, Словаччині, Угорщині та Чехії), і зробимо їх граничними. Це рішення дасть змогу знизити вар тість ліків удвічі. Я думаю, усі згодні, що це абсолютно справедливо. Тобто десятки й сотні тисяч препаратів про даватимуться за справедливими ці нами. Не може так бути, що один і той самий лікарський засіб, наприклад, у Польщі, коштує, умовно кажучи, 50 грн, а в Україні — 150». Прем’єр-міністр також зазначив, що на фармацевтичному ринку деся тиліттями збагачувалися ті, хто був посередником між виробниками і споживачами. «Не розумію, чому в Україні ліки на десятки або сотні відсотків до рожчі, ніж у державах, із якими ми межуємо. Це говорить тільки про те, що всі, хто займався ліками в країні, використовуючи монопольне стано

від міжнародних організацій, закуплені за державними програмами, все ж можуть ко штувати дорожче? Навіщо ж очікувати, коли буде створено Національне закупівельне агентство й впроваджувати особливі умови для найпотужніших постачальників? Адже ці структури в першу чергу були задіяні, щоб уникнути корупційних явищ та зупини ти бажаючих отримувати надприбутки на закупівлях ліків за бюджетний кошт, а під хід, який пропонує У. Супрун, має саме такі корупційні ризики. За матеріалами Golos.ua

За матеріалами УНІАН

вище, робили ціни неприйнятними і нечесними. На такому ставленні до українських громадян ми повин ні поставити крапку», — наголосив В. Гройсман. Прем’єр розповів, що в процесі ре алізації свого системного рішення Кабмін наштовхувався на спротив тих, хто завжди на цьому заробляв ве личезні статки, й наголосив, що Уряд буде жорстко реагувати на будь-які спроби протидіяти рішенням, котрі сприятимуть встановленню справед ливих цін на ліки в Україні. Разом з тим він звернувся до всіх представ ників вітчизняного фармбізнесу: «Я дуже прошу вас поставитися до цього з розумінням, не шантажувати Уряд і українське суспільство, а прийняти правила референтного ціноутворен ня, котрі дадуть вам змогу працювати цивілізовано». За матеріалами прес-служби МОЗ України та УНІАН

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ — НА ОСОБЛИВОМУ РАХУНКУ?

Проте ж з самого початку впровадження проекту з міжнародних закупівель заявляло ся про те, що саме три міжнародні закупівель ні організації здатні поставляти препарати за найоптимальнішими цінами, а підсумовуючи результати закупівель 2015 року, керівники МОЗ рапортували про бюджетну економію сотень мільйонів саме через здешевлення ліків, які ці організації закупають великими оптовими партіями. Не зрозуміло також, де логіка, коли Уряд презентує масштабний проект з впро вадження референтних та граничних цін на ліки, а урядове відомство допускає, що ліки

Д ИВНІ НОВА ЦІЇ

ЛІКАРІ ТА ФЕЛЬДШЕРИ ШВИДКИХ СКЛАДАТИМУТЬ «ПАРАМЕДИЧНІ ІСПИТИ»

іністерство охорони здоров’я розро било й найближчим часом затвердить навчальний курс «Перший на місці пригоди» для співробітників поліції, пожежни ків, працівників ДСНС, Національної гвардії. Про це заявила в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун під час громадського обговорення теми «Екстрена медицина в Україні», яке відбулося в Українському кризовому медіа-центрі. Вона вкотре наголосила: водії, поліцейські, пожежни ки, що, як правило, першими опиняються на міс ці надзвичайних пригод, мають вміти надавати допомогу постраждалим до прибуття медиків. Також МОЗ працює над проведенням пере кваліфікації персоналу служби швидкої допо моги: уже розроблена 4-модульна програма пе

репідготовки фельдшерів і лікарів швидкої, яка невдовзі має бути затверджена. «Ми плануємо, що цей курс буде обов’язковим для всіх лікарів, які працюють на швидких та у відділеннях не відкладних станів. Подібні курси у Європі, Спо лучених Штатах Америки й Канаді проводяться постійно». Курс триватиме 4 тижні та закінчува тиметься таким самим іспитом, який складають західні парамедики. Цю спеціальність, як і фах екстреного медичного техніка, невдовзі вклю чать до класифікатора професій. Модернізація диспетчерської системи і відсіювання непро фільних викликів — іще одне важливе завдан ня, над вирішенням якого працює Міністерство. Із 9 млн дзвінків, котрі швидка отримує за рік, лише 2 млн закінчуються виїздом і перевезен

ід час проведення медреформи лі карні, які не отримуватимуть дос татньо коштів, не закриватимуть, а перепрофільовуватимуть в інші заклади. З такою заявою виступила в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун на зустрічі з лікарями Чернігова. За її словами, реформування медичної галу зі має відбутися до 2019 року. До цього часу деякі заклади, зважаючи на конку рентні умови та відмову від фінансування ліжко-місць, можуть отримувати менше коштів, ніж потрібно для забезпечення їх діяльності. «Ми не закриватимемо такі лікарні, а перепрофільовуватимемо в інші зак лади», — заявила вона, уточнивши, що такими установами можуть бути хоспіси, будинки для осіб літнього та старечого віку чи інтернати для людей з особливи ми потребами. Не закриватиме МОЗ і ФАПи в селах — очільниця Міністерства вважає за доцільне впровадити таку модель, коли у сільському ФАПі працюватиме фельд шер, а лікар проводитиме прийоми час від часу, обслуговуючи, наприклад, па ралельно чотири ФАПи. При цьому лікар отримуватиме заробітну плату залежно від кількості пацієнтів, яких прийматиме, і сам виплачуватиме зарплату фельдше рам, із якими працюватиме. «Це най кращий варіант для малих або таких, що розташовані далеко від райцентрів, сіл», — наголосила У. Супрун. Ці заяви викликають щонайменше подив. Цілком зрозуміло, що одне із зав дань чиновників Міністерства охорони здоров’я в ході проведення непростих реформ полягає у зниженні соціальної напруги, звідси й оптимістичні заяви про безхмарне майбутнє всіх лікарів і клінік. Проте вже сама децентралізація й май бутня автономність лікувальних закладів передбачає, що від Міністерства в частині закриття медичних установ або їх оптимі зації мало що залежатиме. А такі поверх неві погляди на перепрофілювання — не мов воно полягає лише в зміні вивісок на фасадах лікарень — залишають відчуття популістського ставлення до цього вельми болючого для медпрацівників питання.

КОРУ ПЦІЙНІ РИЗИК И

ивну заяву зробила в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, по відомивши, що референтне ціноут ворення не буде поширюватися на закупівлі лікарських засобів, які проводять міжнародні організації. «Постанова про референтні ціни не поши рюватиметься на закупівлю ліків через між народні організації, але з часом, коли буде створена українська закупівельна організа ція, яка перебере на себе повноваження по закупках, референтні ціни нам допоможуть отримати кращу вартість й закупити більше ліків».

Лікарні перепрофілюють?

ням пацієнта. На думку заступника Міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського, «сьогодні служба «103» — це своєрідна «па личка-виручалочка», яка працює по всій країні. Але поки диспетчер відповідає на непрофільні дзвінки, хтось потребує серйозної медичної допомоги. Цю ситуацію треба змінювати. За питайте, хто з людей знає номер мобільного телефону свого сімейного лікаря? А є речі, які сімейний лікар міг би з легкістю вирішити по телефону, адже знає проблеми свого пацієнта. Ще один напрям — створення кол-центру, що сортуватиме дзвінки, «відтягуючи» на себе прості телефонні консультації». За матеріалами прес-служби МОЗ України

«НИНІШНІЙ СТАН СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я АБСОЛЮТНО ЖАХЛИВИЙ: ВІН НЕ ВЛАШТОВУЄ НІ ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ В СИСТЕМІ, НІ ТИХ, ХТО ЗВЕРТАЄТЬСЯ ПО МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ», — ЗАЗНАЧИВ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН. За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

25 листопада 2016 року

Ц ИНІЧНІ СХ ЕМИ

ПОХОВАНА НАДІЯ НА ДОСТУПНІ ЛІКИ АБО ХТО ПІДСТАВИВ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА?

Фото 1. Перелік препаратів пілотного проекту 2012-2014 років

іністерство охорони здоров’я України 8 листопада 2016 року направило Міністерству фінансів, Міністерству соціальної політики, Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Антимонопольному комітету свій проект Постанови «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів». Документ підписаний в. о. Міністра Уляною Супрун, яка вимагає від міністерств та АМКУ узгодити проект Постанови в одноденний термін. Подібна цілеспрямованість має свідчити про бажання МОЗ скоріше забезпечити українців доступними ліками. Але це не так… У жовтні 2016 року на засіданні Уряду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив: «Я сподіваюся, що в цьому місяці ми затвердимо референтне ціноутворення на ліки. Ми забезпечимо справедливе й ефективне надання препаратів для лікування гіпертонічної хвороби, цукрового діабету». Однак зміст документа, розробленого Міністерством охорони здоров’я, кардинально відрізняється від доручення, яке публічно давав відомству Уляни Супрун Прем’єр-міністр України. Коротко кажучи, обсяг продажів антигіпертензивних препаратів збільшиться... але тільки тих, за включення яких до переліку МОЗ «поборолися» їх виробники.

Трохи історії й аналізу Лікарі добре пам’ятають пілотний проект щодо часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування артеріальної гіпертензії. Постанова Кабміну №907 була затверджена 5 вересня 2012 року. Останній раз зміни до неї вносилися в лютому 2014-го, завдяки чому проект було продовжено до кінця року. У переліку пілотного проекту 2012-2014 років було 10 позицій за міжнародними непатентованими назвами (МНН) — 7 монопрепаратів і 3 комбінованих в усіх формах випуску та в усіх дозуваннях трьох основних груп: С07 (бета-адреноблокатори), С08 (антагоністи кальцію) та С09 (гіполіпідемічні засоби). У 2015 році обсяг споживання цих ліків в Україні становив 51 млн упаковок. Для порівняння: за цей самий період українці використали 129 млн упаковок кардіологічних препаратів (від групи С01 до С10). Тобто три групи С07, С08 і С09 — це майже 40% усіх кардіопрепаратів, спожитих у країні. А 10 позицій, які були включені до проекту 2012-2014 років, — це 33,5 млн упаковок, застосованих у 2015 році, тобто 2/3 (66%) усіх препаратів груп

Фото 2. Перелік препаратів, вартість котрих МОЗ пропонує відшкодовувати в 2017 році

С07, С08 і С09 та 1/4 (26%) усіх кардіопрепаратів (тут і далі використані дані системи дослідження ринку PharmXplorer/«Фармстандарт» компанії Proxima Research). При цьому важливо, що проект 2012-2014 років не обмежував дозування і форми випуску препаратів, які підбираються пацієнту індивідуально. Головним недоліком попереднього пілотного проекту, на думку фахівців, було нехтування кількома позиціями МНН, які часто застосовують у лікуванні артеріальної гіпертензії, а також невелика кількість комбінованих препаратів. Наприклад, «за бортом» проекту залишилися:  валсартан (С09СА03) і валсартан з діуретиком (С09DА03) — 1,7 млн упаковок (3% усіх препаратів груп С07, С08 і С09);  каптоприл (С09АА01) і каптоприл з діуретиком (С09ВА01) — 6 млн упаковок (12% усіх препаратів груп С07, С08 і С09);  карведилол (С07АG02) — 1 млн упаковок (2% усіх препаратів груп С07, С08 і С09) та інші ефективні, безпечні й доступні за ціною ліки. Проект, запропонований Міністерством охорони здоров’я в листопаді 2016 року, також містить перелік позицій МНН, які чиновники вважають доречним включити до системи відшкодування вартості ліків. Однак у новому переліку наявні лише 4 із 10 позицій пілотного проекту 2012-2014 років. На фото 1 добре видно, які препарати залишаються, а які, за рішенням МОЗ, вибувають із проекту реімбурсації. Досить дивне рішення, адже саме їх найчастіше призначають лікарі! Це 58% упаковок зі старого переліку (майже 20 млн) — 15% усіх кардіопрепаратів України! Тобто замість того, аби розширити його тими препаратами, що не були включені раніше, але добре себе зарекомендували в лікарській практиці, МОЗ видаляє 58% упаковок.

Диявол ховається в деталях У пропонованому Уляною Супрун і її командою переліку є ще одна суттєва відмінність від пілотного проекту 2012-2014 років — вказані конкретні форми випуску і дозування препаратів. Наприклад, раніше в проекті брав участь амлодипін як монопрепарат і амлодипін у комбінації з лізиноприлом в усіх формах випуску та дозуваннях. Тепер — тільки таблетки монопрепарату амлодипіну по 5 мг. Тобто комбінований препарат узагалі виключили, а щодо монопрепарату — було вилучено найчастіше вживане дозування 10 мг (у 2015 році із загального обсягу спожитого

амлодипіну 4,3 млн упаковок на таблетки із дозуванням 10 мг припало 2,1 млн — 49% усього використаного амлодипіну). У переліку 2012-2014 років був еналаприл як монопрепарат й еналаприл у комбінації з гідрохлортіазидом. Тепер залишилися тільки таблетки монопрепарату еналаприлу по 2,5 мг і 5 мг. Загальна кількість спожитого монопрепарату становить 9,6 млн упаковок. Вибрані МОЗ дозування — це лише 1,6 млн упаковок (16% від загального обсягу). З переліку зникло дозування 10 мг, найуживаніше в Україні — 6,2 млн упаковок (2/3 загального обсягу)! А дозування еналаприлу 2,5 мг, яке МОЗ включив до переліку 2016 року, набагато рідше використовується в Україні — лише 91 тис. упаковок, тобто менше 1% від загального обсягу спожитого еналаприлу! Ось так, легким помахом руки Міністерство викидає з проекту дозування препарату, що призначається найчастіше, і вписує непотрібне пацієнтам, але дуже потрібне чиновникам? Річ у тому, що таблетки еналаприлу 2,5 мг для України виробляють лише дві компанії — словенська КRКА та індійська Dr. Reddy’s. У новій пропозиції МОЗ є й ліки, які взагалі не належать до групи С «Кардіологічні препарати», наприклад, клопідогрель (В01АС04). У 2015 році було призначено лікарями і використано хворими 53 млн упаковок препаратів АТС-групи В «Засоби, що впливають на систему крові й гемопоез». Клопідогрель — 1 із 82 МНН у групі В з обсягом продажів 718 тис. упаковок, що становить 1% від усіх препаратів цієї групи. Чому МОЗ включило до проекту тільки одну позицію МНН, якщо до згаданої групи входить, наприклад, ацетилсаліцилова кислота з обсягом споживання 4,4 млн упаковок? А всі препарати групи В01АС «Антиагреганти», за винятком клопідогрелю, — це 6,6 млн упаковок (12% від загального обсягу 53 млн упаковок). Може, це обумовлено тим, що клопідогрель виробляють французька компанія Sanofi, ісландська Actavis, а також уже згадувані індійська Dr. Reddy’s і словенська КRКА? Аналогічне питання слід поставити ще по 10 із 17 позицій МНН, обраних МОЗ з інших груп препаратів, які раніше не брали участі в проекті та являють собою 1 позицію, вирвану з 10-80 подібних МНН.

Знову Африка і малярія? У пояснювальній записці МОЗ стверджує, що керується 19 випуском приблизного переліку основних лікарських засобів ВООЗ. Перелік тому

і називається приблизним, що не враховує особ ливостей структури захворювань країни й інші аспекти. Більше того, він орієнтований швидше на країни третього світу, особливо африканські. На питання: «Навіщо українцям ліки від африканських хвороб?» МОЗ спільно з нинішнім директором Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я України Тетяною Думенко відповіло ще рік тому. Розслідування РБК-Україна виявило, що в 2015 році, прикриваючись тим самим приблизним переліком ВООЗ, МОЗ включило до Національного переліку лікарських засобів аж 12 препаратів від малярії. Т. Думенко тоді заявила, що в Україні навіть трапляються смертельні випадки, спричинені малярією. Правда, виявилося, що тільки серед військового контингенту, який виїздить у країни Африки. Але МОЗ це не збентежило. А що ж зараз? У 2012-2014 роках у пілотному проекті, наприклад, брали участь препарати ніфедипіну, включеного до 19-го випуску приблизного переліку ВООЗ. А ось у проекті, запропонованому Уляною Супрун і її командою, ніфедипіну немає. Вибіркове дотримання рекомендацій ВООЗ? Вільне трактування їх чиновниками дало змогу виключити дійсно важливі препарати (або їх окремі форми випуску і дозування) на догоду чиїмсь інтересам. Ймовірно, корупційним.

Чиїх рук справа? У МОЗ України фармацевтичною діяльністю зай мається лише одне управління. Його начальник — Тарас Лясковський, незмінний «керманич» фарми в МОЗ ще із часів Раїси Богатирьової і близький друг тендерного фармкороля Бориса Литовського. Саме Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України готувало документ, який підписала в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун і направила на термінове узгодження. Чи могла вона не знати про особливості споживання ліків в Україні? Безумовно, могла. Але чому ні вона, ні її заступники, ні 38 її радників не проаналізували досвід пілотного проекту 2012-2014 років? Чому з проекту дивним чином зникли препарати з переліку ВООЗ, яким нібито керується Міністерство?

Як підставили Прем’єр-міністра Володимир Гройсман з перших днів на посаді Глави Уряду взявся за одну із найскладніших сфер. Якщо його попередники всіляко обходили тему охорони здоров’я та просто давали доручення профільним Віце-прем’єру й Міністру, то В. Гройсман неодноразово виносив на обговорення, публічно аналізував і роз’яснював ситуацію в галузі та вектор реформ. Отже, пересічний українець чує від самого Прем’єр-міністра, що ліки від гіпертензії стануть доступнішими, а ціни на них нарешті будуть справедливими. Але коли він приходить в аптеку і намагається придбати препарат, який йому призначив його сімейний лікар (або терапевт, чи кардіолог) і який йому допомагає впоратися з підвищеним тиском, то дізнається, що його ліки не включені до переліку препаратів для відшкодування. А отже, коштуватимуть так само дорого, незважаючи на обіцянки Уряду. До чого це призведе? До невдоволення владою, яка «обіцяла, але не зробила». Зате фармкомпанії, що лобіювали включення своїх препаратів у держпрограму, точно збільшать продажі. А чиновники, які їм допомагали, отримають хабарі за «успішно виконану роботу» і залишаться у своїх кріслах на невиз начений термін. За матеріалами Pharma.net.ua

НОВИНИ СУ МНІВНІ БІЗНЕС - ВІД НО СИНИ

ЩО РОБИТИ?

ЗВ’ЯЗКИ З УКРАЇНСЬКИМИ КОРУПЦІОНЕРАМИ КОШТУВАТИМУТЬ ІЗРАЇЛЬСЬКОМУ ФАРМГІГАНТУ ПІВМІЛЬЯРДА ДОЛАРІВ

звіті за III квартал 2016 року ізраїльська фармакологічна компанія Teva повідомила, що перебуває на завершальній стадії переговорів із Міністерством юстиції і Комісією з цінних паперів і бірж США щодо врегулювання претензій з приводу порушення закону США про корупцію за кордоном. Розслідування корупційних епізодів в Україні, Росії та Мексиці,

пов’язаних з порушенням компанією закону США про корупцію за кордоном, почалося в 2012-му. Teva зробила низку кроків, намагаючись виправити ситуацію, зокрема припинила сумнівні бізнес-відносини, звільнила певних працівників, згорнула бізнес у деяких країнах. У заяві компанії стверджується: звинувачення в корупції не стосуються бізнесу Teva в США, а для вре-

гулювання претензій зарезервовано 520 млн дол. Днями також стало відомо, що діяльність мексиканського фармвиробника Rimsa, придбаного Teva за 2,3 млрд дол., зупинена на вимогу місцевого регулятора фармринку за численні порушення. За матеріалами vademec.ru

НЕЙМОВІРНИЙ З ЛОЧИН

СПІВРОБІТНИК КОМПАНІЇ SANOFI ПІДМІНИВ ТАБЛЕТКИ У 110 ТИС. КОРОБОК

олишнього співробітника празького заводу фармкомпанії Zentiva — генерикового підрозділу французької Sanofi — запідозрили в підміні у 110 тис. коробок восьми найменувань ліків. Імовірно, чоловік так вирішив помститися за своє звільнення. Про це говорять кілька його колег. За поперед ньою оцінкою, усунення наслідків прецеденту тільки в одній Чехії обійдеться приблизно в 10 млн крон (близько 417 тис. дол.). «Під час внутрішнього розслідування ми виключили можливість помилки у виробничому процесі, тому поліція зараз з’ясовує наявність навмисного втручання людини», — пояснив

прес-секретар Zentiva Філіп Груби. Про те, що компанія відкликає з ринку 110 тис. коробок ліків, стало відомо в середині вересня 2016 року. Це партії препаратів Atram, Neurol, Prednison і Oxazepam з ринків Польщі, Литви, Угорщини та Румунії. Половину препаратів повернули пацієнти, половину — клініки й аптеки. Першими невідповідність ліків та інформації про них на упаковці виявили покупці в Польщі: у коробках від препарату Atram (антигіпертензивний засіб) виявили таблетки Neurol, котрі застосовують при терапії депресії та інших психічних розладів. У компанії Zentiva повідомили, що після виявлення по-

милки кількість регулярних внутрішніх перевірок буде збільшено. В основному ревізори перевірятимуть відповідність усіх процесів вимогам стандартів Належної виробничої практики (GMP). Зазначена ситуація серйозно вдарила по репутації фармгіганта Sanofi. Адже виявляється, що один скривджений співробітник компанії здатний нашкодити сотням тисяч ні в чому не винних пацієнтів з різних країн. Подія свідчить про грубі порушення принципів і стандартів GMP усередині компанії. За матеріалами vademec.ru

РЕКОМЕНДОВА НО ВО ОЗ

ХІРУРГІЧНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ ЗАРАЖАЮТЬСЯ БЛИЗЬКО 11% ПАЦІЄНТІВ

ООЗ випустила «Глобальне керівництво з профілактики хірургічних інфекцій». Посібник, у створенні якого брали участь 20 провідних світових експертів, містить 29 рекомендацій щодо запобігання появі таких інфекцій, а також поширенню мікроорганізмів, стійких до протимікробних препаратів. За даними ВООЗ, у країнах з низьким і середнім рівнями доходів під час проведення хірургічних операцій інфікуються близько 11% пацієнтів. Проте ця проблема стосується і жителів високорозвинених країн — через інфекції

пацієнти змушені проводити в лікарні більше часу, що обумовлює додаткові витрати. Фахівці ВООЗ радять пацієнтам, готуючись до хірургічної операції, обов’язково приймати душ або ванну, але відмовитися від гоління, бо це призводить до утворення на шкірі мікропорізів, котрі можуть виявитися вхідними воротами для інфекції. Рекомендації, що стосуються лікарів, включають правила дезінфекції рук перед операцією, використання антисептичних засобів та багато інших аспектів. Так, призначення антибіотиків

рекомендовано лише до або під час хірургічного втручання, але не після нього, як це часто відбувається. Це перша публікація міжнародних рекомендацій, заснованих на експериментальних і фактичних даних. Результати пілотного дослід ження, яке проводилося в чотирьох країнах Африки, свідчать про те, що виконання навіть частини нових рекомендацій здатне скоротити поширеність хірургічних інфекцій на 39%. За матеріалами УНІАН

ПОЗА Н АУ КОВИМИ РА МК А МИ

ГОМЕОПАТИЧНІ ЛІКИ НЕЕФЕКТИВНІ

едеральна торгова комісія США оголосила про впровадження нової політики щодо безрецептурних гомеопатичних лікарських засобів. Тепер їх виробникам необхідно надавати докази безпечності та ефективності своєї продукції на рівні з виробниками традиційних лікарських препаратів.На сайті організації повідомляється:

відомості про дію цих препаратів ґрунтуються тільки на гомеопатичній теорії, при цьому немає жодних доказів їх ефективності, отриманих із застосуванням сучасних наукових методів. У заяві регулятора також говориться, що компанії, які не бажають надавати доказові дані ефективності їх гомеопатичних препаратів, можуть цього не робити за умови розміщення

на упаковці такої інформації: «Немає ніяких наукових даних, які доводять ефективність цього препарату. Заявлені властивості засобу ґрунтуються на теоріях, сформульованих у XVIII столітті, котрі більшість сучасних медичних експертів не підтримують». За матеріалами remedium.ru

Держлікслужба виявила препарати, не призначені для України

ержлікслужба України 2 листопада 2016 року видала розпорядження №5181-1.1.1/2.0/171-16 про постійну заборону на реалізацію і застосування серії 1598955 препарату «Метипред», таб летки по 4 мг №100 у флаконі, виробницт ва «Оріон Корпорейшн», Фінляндія (реєс раційне посвідчення №UA/0934/01/01). Приводом для введення заборони стала інформація, надана представництвом «Оріон Корпорейшн» в Україні про те, що ця серія препарату з маркуванням іноземною мовою була випущена для реалізації на території іншої країни й офіційно в Україну не завозилась. 3 листопада 2016 року набуло чинності розпорядження №5287-1.1.1/2.1/171-16 про заборону на реалізацію і застосування у зв’язку з підозрою щодо фальсифікації серії 401106 препарату «L-лізину есцинат®», розчин для ін’єкцій 0,1% по 5 мл в ампулах №10 з маркуванням виробника АТ «Галичфарм», Україна (реєстраційне посвідчення UA/2131/01/01). Суб’єктам господарювання, які здійс нюють реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування згаданих препаратів, слід вжити заходів щодо вилучення цих серій з обігу шляхом повернення постачальнику та/або шляхом утилізації і повідомити територіальний орган Держлікслужби про виконання вимог вказаних розпоряджень. Нагадаємо: підозру щодо фальсифікації також викликали серії вітамінів «Тріовіт ®», антибіотика «Ципринол ®» і серцево-судинного препарату «Вазиліп®» словенської фармацевтичної компанії КRКА, серія препарату «Лінекс ®» фармкомпанії Sandoz, серія препарату «Мезим® Форте» німецької фармацевтичної компанії «Берлін-Хемі АГ» і серія гомеопатичного препарату «Афлубін®» австрійського виробника «Ріхард Біттнер АГ». Держлікслужба України ввела заборону на реалізацію і застосування фальсифікованих серій. За матеріалами Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками

! БЛИЗЬКО 90% ЛІКІВ В УКРАЇНІ ХВОРІ КУПУЮТЬ ЗА ВЛАСНИЙ КОШТ. ПРИ ЦЬОМУ ВОНИ СПОЖИВАЮТЬ ПРЕПАРАТИ, ЯКІ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ПОКАЗНИКАМ ПОШИРЕНОСТІ ХВОРОБ, НАДАЮЧИ ПРІОРИТЕТ ДРУГОРЯДНИМ ЗАСОБАМ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

25 листопада 2016 року

ФАРМАЦЕВТИЧНІ КОМПАНІЇ ЗАРОБЛЯЮТЬ НА НАЙБІДНІШИХ КРАЇНАХ? Після відмови міжнародної медичної гуманітарної організації «Лікарі без кордонів» (Medecins Sans Frontieres) прийняти від компанії Pfizer безкоштовну партію пневмококової вакцини PCV13 у кількості 1 млн доз американський фармгігант вирішив переглянути свою «гуманітарну» політику.

еред тим медична гуманітар на організація виступила з офі ційним зверненням, у якому схвалила рішення GlaxoSmithKline знизити ціну на вакцину проти пневмонії для організацій, котрі допомагають біженцям і дітям, що постраждали внаслідок кризових си туацій, та закликала компанію Pfizer узяти за взірець приклад GSK. Але замість зниження ціни Pfizer запро понував програму пожертвування. «Нам необхідні вакцини за ста більно невисокими цінами, щоб здоров’я дітей із незахищених верств населення не залежало від одномоментного прояву доброї волі фармацевтичних компаній», — відповіли на цей жест «Лікарі без кордонів». За словами міжнарод ного директора організації в США Джейсона Коуна, безоплатні пос тавки вакцин та інших лікарських препаратів можуть допомогти, коли необхідно швидко вирішити певну проблему, але не відіграють суттєвої ролі в полегшенні фінансо вого тягаря для найбідніших країн. Вакцини від пневмонії випус кають лише GSK і Pfizer, й організа ція «Лікарі без кордонів» з 2009 року веде переговори із цими компанія ми щодо можливості надання вак цин за найдоступнішими цінами. Але до останнього часу фармвироб ники не дослухалися до закликів гуманітарних організацій, відпо відаючи періодичними пожертву

ваннями та відкладаючи вирішення проблеми доступності вакцин на довгострокову перспективу. Як нас лідок, на початку цього року органі зація «Лікарі без кордонів» платила компанії Pfizer по 60 Євро за кожну дозу імунобіологічного препарату для щеплення дітей-біженців у Греції. Проблема штучного завищення фармацевтичними корпораціями цін на життєво необхідні ліки при вернула пильну увагу багатьох країн — членів ООН. У травні 2016-го «Лі карі без кордонів» оприлюднили пе тицію, яку підписали понад 416 тис. осіб зі 193 держав — учасниць Всес вітньої асамблеї охорони здоров’я. Зокрема в документі зазначалося, що вакцинувати одну дитину від пнев монії зараз у 68 разів дорожче, ніж у 2001 році, а в найбідніших країнах саме цей імунобіологічний препарат становить майже половину вартос ті всього індивідуального пакета щеплень. «Такі ціни обумовлюють абсолютну недоступність пневмоко кової вакцини для багатьох держав. При цьому деякі країни, що розви ваються, платять, наприклад, за неї більше, ніж Франція», — повідомля ється в петиції. Вона також містить заклик до Pfizer і GSK знизити ціну на вакцину проти пневмонії до 5 дол. за щеплення для однієї дитини (на три дози). Це стосується дітей, які постраждали від кризових ситуацій або мешкають у країнах із низьким рівнем економічного розвитку.

Проте мова йшла не тільки про пневмонію, а й, наприклад, про ліки від туберкульозу. Так, на думку ліка ря-фтизіатра «Лікарів без кордонів» Дженніфера Х’юза, що працює в ПАР, фармкорпорації байдужі до потреб населення найбідніших країн. «За останні півстоліття з’явилися лише два нові препарати проти туберку льозу — найпоширенішого інфек ційного захворювання у світі, котре щороку забирає життя 1,5 млн осіб. Нашим пацієнтам із лікарсько-стій ким туберкульозом необхідні мето ди лікування, які не спричинювали б втрати слуху або не доводили б до са могубства. Однак ми наголошуємо, що фармвиробники не зацікавлені у розробці ефективніших методик терапії, оскільки це не принесе їм прибутку», — заявив він. Критикуючи недостатню прозо рість монопольних механізмів фор мування цін, «Лікарі без кордонів» закликали впроваджувати нові під ходи до досліджень при розробці лі карських засобів, котрі дали б змогу не тільки підвищити якість діагнос тики та лікування, а й зробити ціни на них доступними. «Неприпусти мим є дотримання нинішньої про вальної політики в цьому питанні, — констатує медична організація «Лікарі без кордонів» в останній ве ресневій доповіді під назвою «Життя на межі: медичні дослідження і роз робки повинні враховувати інтереси людей». — Фармацевтичні корпора

«ЗА ОСТАННІ ПІВСТОЛІТТЯ З’ЯВИЛИСЯ ЛИШЕ ДВА НОВІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ — НАЙПОШИРЕНІШОГО ІНФЕКЦІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ У СВІТІ, КОТРЕ ЩОРОКУ ЗАБИРАЄ ЖИТТЯ 1,5 МЛН ОСІБ. НАШИМ ПАЦІЄНТАМ ІЗ ЛІКАРСЬКО-СТІЙКИМ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ НЕОБХІДНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ, ЯКІ НЕ СПРИЧИНЮВАЛИ Б ВТРАТИ СЛУХУ АБО НЕ ДОВОДИЛИ Б ДО САМОГУБСТВА. ОДНАК МИ НАГОЛОШУЄМО, ЩО ФАРМВИРОБНИКИ НЕ ЗАЦІКАВЛЕНІ В РОЗРОБЦІ ЕФЕКТИВНІШИХ МЕТОДИК ТЕРАПІЇ, ОСКІЛЬКИ ЦЕ НЕ ПРИНЕСЕ ЇМ ПРИБУТКУ», — ЗАЯВИВ ЛІКАР-ФТИЗІАТР «ЛІКАРІВ БЕЗ КОРДОНІВ» ДЖЕННІФЕР Х’ЮЗ

ції, на жаль, не інвестують достат ньо коштів у медичні дослідження, у яких не бачать потенційного при бутку. Об’єктом їх пильної уваги стають передусім фінансові показ ники, а не турбота про нагальні медичні потреби населення». І ось, 19 вересня 2016 року, GSK оголосила, що готова запропону вати гуманітарним організаціям ціну близько 9 дол. за щеплення для однієї дитини (3 дол. за одну дозу). «Рішення GSK усуває суттєву перешкоду на шляху до профілак тики пневмонії, — відповів на це міжнародний президент органі зації «Лікарі без кордонів» доктор Джоанн Лю. — Тим часом, пнев мококова вакцина виробництва Pfizer (PCV13) усе ще незамінна в багатьох країнах, де працює орга нізація «Лікарі без кордонів». Проте компанія, як і раніше, не погоджу ється встановити доступну для них ціну на свій продукт». І лише після цього, на початку листопада Pfizer все-таки оголосив про спеціальні ціни на вакцину від пневмонії для некомерційних гуманітарних орга нізацій, у тому числі для «Лікарів без кордонів». «Ми вітаємо це рішення Pfizer, — заявив Джоанн Лю. — Закликаємо компанії Pfizer і GlaxoSmithKline по ширити свою добру волю на всі дер жави, що розвиваються, оскільки на сьогодні третина країн у світі не має можливості внести вакцинацію від пневмонії до національного ка лендаря щеплень через високу вар тість препарату». У посібнику для політиків і керівників імунізацій них програм ВООЗ «Фінансування імунізації» вказано вакцини, котрі є найактуальнішими для населення бідних країн (проти поліомієліту та кору), і саме вони належать до най дешевших: одна доза коштує всього кілька пенсів, а витрати на забезпе чення одного року здорового життя становлять від 2 до 20 дол. У ньому також зазначається, що саме «диференційоване ціноутво рення дає змогу встановлювати різні ціни на вакцини відповідно до платіжного потенціалу тієї чи іншої країни», але «протиріччя між тими, хто хоче отримати прибуток, та сприятливими наслідками для всього світу за умови імунізації населення в країнах з низьким рів нем доходів, на жаль, залишаються невирішеними». За матеріалами міжнародної медичної гуманітарної організації «Лікарі без кордонів», ВВС, Business Insider

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

НА КОНУ — ЗДОРОВ’Я І ЖИТТЯ ДІТЕЙ Захворіти для українців сьогодні — справжня катастрофа. Чимало наших співвітчизників часом не спроможні купити навіть найпростіші ліки. Що вже казати про тих, кого спіткало справжнє лихо — тяжка недуга, яка вимагає тривалого, іноді навіть пожиттєвого застосування дорогих препаратів. Подбати про таких пацієнтів мала б держава, що регулярно декларує програми боротьби з тими чи іншими хворобами. Але, на жаль, не все так просто.

РІВНЕНЩИНА

Оксана ЛОЗОВА, завідувачка відділення педіатрії №2 КЗ «Рівненська обласна дитяча лікаря» Рівненської обласної ради

итання державних закупівель ліків для пільгових категорій хворих є складним і проблемним. Відчувають це на собі зокрема й діти, котрі страждають на ревматоїдіний артрит та легеневу гіпертензію, оскільки потребують тривалого лікування дорогими препаратами. Проте якщо в рамках програми боротьби з ревматоїдним артритом дітей, хоч і з перебоями, та все ж якось забезпечують ліками, то щодо хворих із легеневою гіпертензією наразі ще навіть не прийнято відповідної програми. Лікарський засіб, який справді допомагає таким пацієнтам, — дуже дорогий, а оскільки держава не забезпечує ним, то батьки, нажахані діагнозом і несприятливим прогнозом, звертаються по допомогу до волонтерів, шукають доброчинців в інтернеті й продають усе, що мають, бо на кону — здоров’я і життя їх дитини. Це неприпустимо! Замість того, аби підтримувати позитивний настрій дитини і зосередитися на її одужанні, батьки змушені ходити з простягнутою рукою, бо єдиним порятунком для малюка в такому випадку є трансплантація серця, яку можна зробити тільки за кордоном. До речі, торік наша держава заплатила Білорусі за операції з пересадки серця 800 тис. Євро, і це тільки за листком очікування. А скільки ще хворих шукали гроші самостійно… На жаль, у цьому році в нашій області померло троє дітей від вродженої кардіоміопатії. Тривалий час їх батьки збирали кошти на трансп лантацію серця в Білорусі, але не встигли. Наразі на Рівненщині в тяжкому стані перебувають ще двоє дітей, хворих на кардіоміопатію з низькою фракцією викиду. Інші пацієнти з такою патологією — у стабільному стані завдяки підтримувальній терапії. А це — тисячі гривень, залежно від базисної терапії, бо щодня хворі із вродженими вадами мають вживати щонайменше 1-2 препарати, і так роками. Тому хочу звернути увагу спеціалістів МОЗ на необхідність створення відповідної програми для дітей із легеневою гіпертензією з метою надання їм ліків за державний кошт.

Проте із забезпеченням лікарськими препаратами навіть діючих програм постійно виникають проблеми. Уже який рік поспіль затягується процес проведення тендерів. Відтак, наприклад, ліки для дітей із ревматоїдним артритом надходять у кращому випадку аж у листопаді. А тим часом ще кілька тижнів тому в нас закінчився препарат «Хуміра®» (адалімумаб) — біологічно активний засіб для лікування тяжких форм ревматоїдного артриту. Його ми призначаємо пацієнтам, у яких не вдається досягти ремісії на базисній терапії. Це ліки найсучаснішого рівня, що виявляються ефективними у 82-84% випадків. Торік ми теж зіткнулися з нестачею цього препарату, але виходили із ситуації, відправляючи найтяжчих хворих на два місяці на лікування до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Цього ж року і там спостерігається дефіцит адалімумабу. Батьки теж не можуть самостійно придбати засіб, бо він дуже дорогий — одна доза коштує близько 32 тис. грн, а хворі діти щомісяця потребують два введення цього препарату. А окрім нього їм необхідні ще й гормональні, цитостатичні засоби, ліки для підтримання печінки, іноді — від супутніх патологій. Загалом виходить сума, непосильна для більшості родин. Та залишити наших дітей без медичної допомоги ми, звісно, не можемо. Тож сподіваємося, що пацієнтів, котрі довго вживали адалімумаб і перебувають у тривалій ремісії, вдасться протримати на базисній терапії кілька місяців, доки цей лікарський засіб не надійде в область. Тих же хворих, у яких спостерігається загострення ревматоїдного артриту, змушені будемо перевести на інший препарат цієї групи. Щоправда, аби його отримати, дітям доведеться щотижня приїздити в обласну дитячу лікарню, навіть за 150-200 км, тож це — вимушений захід. Загалом у нашій області — 73 дитини з ревматоїдним артритом, 11 із них потребують біологічно активної терапії, але одержують її поки

що лише шестеро пацієнтів. На жаль, навіть їх не можемо повністю забезпечити необхідними препаратами. Більше того, ми постійно залишаємося «в підвішеному стані», бо не знаємо напевно, надійде потрібний хворим засіб чи ні. Ще одна велика проблема державних закупівель ліків — це придбання лікарських засобів в умовах тендерів. Ані лікарів, ані пацієнтів не влаштовує такий підхід, бо ті препарати-генерики, які закуповуються, не використовують ніде, крім країн так званого третього світу. До того ж, прагнучи знівелювати корупційні схеми в тендерних закупівлях, український уряд делегував придбання лікарських засобів за державними програмами зарубіжним організаціям. Але хто обирав і лобіював інтереси цих компаній, наскільки їм можна довіряти, що вони собою являють? Хочеться більшої прозорості в цих питаннях, аби ні в лікарів, ні в батьків не виникало сумнівів у якості препаратів. Дуже сподіваюся, що в МОЗ України буде сформовано команду спеціалістів, яка розробить дієвий алгоритм допомоги нашим пацієнтам. Любов КРАКОВ’ЯН, завідувачка відділення онкогематології КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради, головний позаштатний дитячий гематолог управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації

абезпечення ліками дітей із вродженою коагулопатією й онкогематологічною патологією відбувається в рамках Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини». Проте оцінити, наскільки дієвою вона є, дуже складно. Адже тільки зараз на Рівненщину по-

ПРАГНУЧИ ЗНІВЕЛЮВАТИ КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ В ТЕНДЕРНИХ ЗАКУПІВЛЯХ, УКРАЇНСЬКИЙ УРЯД ДЕЛЕГУВАВ ПРИДБАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЗА ДЕРЖАВНИМИ ПРОГРАМАМИ ЗАРУБІЖНИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ. АЛЕ ХТО ОБИРАВ І ЛОБІЮВАВ ІНТЕРЕСИ ЦИХ КОМПАНІЙ, НАСКІЛЬКИ ЇМ МОЖНА ДОВІРЯТИ, ЩО ВОНИ СОБОЮ ЯВЛЯЮТЬ?

чали надходити медикаменти, які ми замовляли ще в 2015 році. І лише у вересні-жовтні на запит МОЗ України ми подали заявку на ліки на 2016 рік, хоча він уже добігає кінця. А ще ж мають відбутися тендери, закупівля і лише тоді розпочнеться постачання препаратів у регіони… Словом, пісня знову обіцяє бути довгою. Свій запит на необхідні ліки ми формуємо згідно з наданим нам переліком лікарських засобів і квотою МОЗ, виділеною області. Але чомусь цю квоту розраховують відповідно до кількості хворих дітей, уперше виявлених за рік. Очевидно, урядовці вважають, що ліки потрібні тільки «свіжим» пацієнтам, а ті, хто захворів раніше, протягом року вже одужали. І ніхто чомусь не враховує, що мінімальний період терапії таких хворих — 2 роки. До того ж, у дітей з онкопатологією часто виникають ускладнення, тож їх лікування вкрай рідко закінчується за рік. Отож і зараз ми отримали ліки для 81 пацієнта, зареєструваного торік. А в 2016-му знову виявили 40 нових хворих, водночас 70 дітей, які захворіли раніше, усе ще потребують лікування. Загалом за своїм замовленням ми одержуємо 4/5 кількості основних хіміотерапевтичних препаратів для використання за найпоширенішими схемами. А ось усіх медикаментів супроводу нам не постачають. Також у замовленні МОЗ можуть взагалі не враховуватися схеми лікування при рецидивах. У такому випадку необхідні ліки намагаємося дістати через соціальні служби, якщо йдеться про дітей із чорнобильським статусом. Коли ж вони пільг не мають, тоді це вже проблема, бо батьки змушені купувати медикаменти самі, а вони дуже дорогі. Утім, рідко яка мама рахує гроші, коли йдеться про здоров’я її дитини. Батьки викручуються, як можуть, звертаються до волонтерів, допомагають один одному. Варто також сказати, що наше онкогематологічне відділення — дуже специфічне. Лікарі інших відділень лікарні, коли в подібних ситуаціях у батьків не вистачає коштів на лікування дитини, можуть призначити дешевші аналоги, підібрати інший курс лікування і якось вирішити проблему, а в нас це неможливо, оскільки наші пацієнти імуноскомпрометовані. Тому генериками намагаємося користуватися якнайменше і тільки тоді, коли їх біоеквівалентність є доведеною. А зазвичай ми використовуємо оригінальні препарати європейського чи американського виробництва. Тішить, що останніми роками МОЗ закуповує хороші якісні ліки. Забезпечувати хворих діток допомагають також Чорнобильський фонд, обласна влада, волонтери. Тож, завдяки спільним зусиллям ми можемо надавати нашим пацієнтам медичну допомогу. Також дещо поліпшилося забезпечення ліками дітей, хворих на гемофілію. Хоча приблизно з кінця минулого року в області через відсутність препаратів склалася майже катастрофічна ситуація, і як справлялися батьки — важко навіть уявити. Постачання ліків відновилося в квітні, але потім знову відбулася тривала затримка — аж до кінця літа. Усього в Рівненській області — 42 дитини з гемофілією різних типів і хворобою Віллебранда. У 37 з них — тяжкі форми недуги, 9 пацієнтів перебувають на профілактичній терапії й щотижня отримують лікарський засіб. Такі хворі пожиттєво повинні вживати ліки — зазвичай один, рідше — два рази на тиждень. Наразі для пацієнтів із гемофілією ми отримали половину медикаментів за 2015 рік, і наші хворі та їх батьки почуваються дещо спокійніше. Хоча загалом ситуація дуже складна, бо державне забезпечення, навіть якби ліки й надходили вчасно, все ж недостатнє. За потреби в 20 млн грн

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

25 листопада 2016 року

на лікування гемофілії нам надають квоту на 7,94 млн грн. Така сама проблема і з забезпеченням онкохворих дітей. Ліміт, виділений області на цей рік, становить лише 10,18 млн грн. Тож мусимо урізати свої потреби вдвоє-втроє, аби вкластися в цю суму. Для прикладу, замість 300 флаконів потрібного препарату ми можемо замовити лише 150. При цьому намагаємося вибирати найдорожчі ліки, які батьки купити не зможуть. Болить і те, що в подібній скруті опинилися не лише діти з гемофілією й онкопатологією — багато інших хворих також потребують дороговартісних лікарських препаратів, придбати які батьки не в змозі. Тож сподівання тільки не те, що держава виконуватиме свої зобов’язання в повному обсязі.

МИ ВВАЖАЄМО ЗА ДОЦІЛЬНЕ ЗАРАХУВАТИ ОРФАННІ ХВОРОБИ ДО ТІЄЇ ГРУПИ НЕДУГ, МЕДИКАМЕНТИ НА ЛІКУВАННЯ ЯКИХ ПАЦІЄНТИ ОТРИМУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ РЕІМБУРСАЦІЇ, — КОЛИ ХВОРИЙ ЗА РЕЦЕПТОМ ЛІКАРЯ МАЄ ЗМОГУ ПРИДБАТИ ЛІКИ ЗА 10-30% ВАРТОСТІ. ЦЕ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТА ЄВРОПЕЙСЬКА ПРАКТИКА

ЧЕРНІГІВЩИНА

ЛЬВІВЩИНА

Алла ЗДОР, заступник начальника управління охорони здоров’я з економічних питань Чернігівської ОДА

а сьогодні лікувально-профілактичні зак лади області отримують лікарські засоби та вироби медичного призначення на забезпечення медичних заходів окремих державних програм і комплексних заходів програмного характеру за квотою 2015 року. За 2016 рік пост авок ще не було. Станом на 1 листопада вони виконані на 76% від плану 2015 року та продовжують здійснюватися. Хочу зазначити: майже увесь цей рік ми «прожили» завдяки надходженням за 2014-й, розтягуючи їх. Був період, коли взагалі не вистачало багатьох лікарських препаратів, особливо ліків для онкохворих. По суті, препарати для лікування таких пацієнтів почали інтенсивно надходити у серпні-жовтні, останню партію одержали позаминулого тижня. Зокрема для онкохворих дітей ми отримали 84% найменувань препаратів від квоти (на суму 6,221 млн грн). Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року на сьогодні виконана на 97%. Зокрема стовідсотково забезпечені медикаментами діти, хворі на муковісцидоз, церебральний параліч, гемофілію, ювенільний ревматоїдний артрит, вірусний гепатит. Також повністю задоволено потребу в наборах для скринінгу новонароджених на фенілкетонурію, вроджений гіпотиреоз та адреногенітальний синдром, одержано 98% лікарських препаратів для дітей із хворобою Гоше. Водночас отримали лише 38% від необхідної кількості медикаментів для дітей із первинним вродженим імунодефіцитом, 48,8% — продуктів лікувального харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію (їх докуповуємо за кошти обласного бюджету), 79% — ліків для маленьких пацієнтів із гіпофізарним нанізмом (карликовістю), 89% — препаратів для дітей з розладами психіки та поведінки спектру аутизму. Вакцин отримали 73% від квоти — звичайно, деяких позицій не вистачає, але порівняно з початком року, коли їх узагалі не було, відбулося суттєве покращення ситуації з імунопрофілактикою. Окрім державного постачання частину лікарських засобів та виробів медичного призначення закуповуємо за кошти обласного бюджету. Також непогана ситуація з постачанням лікарських засобів і витратних матеріалів. Якщо не враховувати недоотриманого обладнання на 9,4 млн грн, то можна сказати, що нині обсяги надходжень за рахунок централізованих поставок МОЗ України становлять 83-85% від квоти. Сподіваємося: наступного року нас не буде «лихоманити», і ми вчасно отримаємо всі передбачені квотою на 2016-2017 роки лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Ірина МИКИЧАК, в. о. директора Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

итуація щодо забезпечення ліками пацієнтів з орфанними захворюваннями є дуже непростою, оскільки достатнього фінансового ресурсу ні з державного, ні з обласного бюджетів для її вирішення не передбачено. Цього року ми отримуємо медикаменти із державних програм за замовленням 2015 року, поставок відповідно до замовлень 2016-го взагалі ще не було. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 р. №160 та відповідним Наказом МОЗ від 27.10.2014 р. №778 до переліку орфанних було внесено занадто велику кількість захворювань. Наприклад, онкологічна патологія також належить до тієї категорії, хоча, на превеликий жаль, нині це зовсім не рідкісне захворювання. Державної програми щодо цього типу патологій не існує, хоча, мабуть, було б доцільно її передбачити. Є лише певні державні програми, котрі частково покривають потребу в ліках для таких пацієнтів. У першу чергу ми намагаємося забезпечити дітей. Проте МОЗ ставить нас у доволі складне становище. У квітні цього року, коли скінчилися поставки 2014-го, а замовлень 2015-2016 років ще не було, нам рекомендували придбати препарати самотужки. Міністерство має чітко планувати та повідомляти регіони про рівень закупівлі ліків чи передавати кошти на місця для їх придбання або ж не декларувати програми, не підкріплені фінансовим ресурсом. Частково вийти із ситуації допомагає обласна програма «Забезпечення дітей-інвалідів області життєво необхідними медичними препаратами та виробами медичного призначення на 2012-2016 роки», орієнтована в основному на дітей із вродженими імунодефіцитами, хронічною нирковою недостатністю, ювенільним ревматоїдним артритом, муковісцидозом та фенілкетонурією. Цьогоріч ця програма була профінансована з обласного бюджету в обсязі 17 млн грн, створено реєстр пацієнтів кожного напрямку та відповідно до протоколу основними медикаментами забезпечено всіх дітей. До прикладу, для хворих на муковісцидоз ми закуповуємо лише «Креон ®» та «Пульмозим ®», антибіотики й препарати інгаляційної терапії їм доводиться купувати за власний кошт. Програма виконується КЗ «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр», де такі хворі отримують не тільки медичну, а й психологічну допомогу. Завдяки цій програмі ми забезпечуємо ліками дітей, які переходять зі стаціонарного лікування на амбулаторне, що, теоретично неправильно, адже вони повинні отримувати їх через амбулаторну мережу.

На сьогодні ми майже в повному обсязі отримали препарати для лікування більшості згаданих недуг. На ліки від гемофілії в цьому році, як і в минулому, нам виділяють кошти й з обласного бюджету. Зараз невелика затримка в закупівлі препаратів для лікування ЮРА — ці лікарські засоби, які отримують близько 50 дітей області, дуже дорогі. Але найближчим часом питання має вирішитися: сесією Кіровоградської обласної ради виділено кошти на їх придбання. Крім того, у цьому році за кошти обласного бюджету Кіровоградська облрада закупила лікарський засіб для дітей, хворих на легеневу форму муковісцидозу. ОДЕЩИНА

Решта патологій, зокрема й ті, що потребують надзвичайно дороговартісного лікування, на жаль, не покриваються ні обласною, ні державною програмами. Знову ж таки, відповідно до згаданої Постанови Кабінету Міністрів України, усі пацієнти, що мають статус інваліда, повин ні забезпечуватися медикаментами за місцем проживання, тобто за пільговими рецептами або з 50% знижкою. Тому й діти з орфанними захворюваннями частково отримують ліки через такі пільгові рецепти за місцем проживання. Ми вважаємо за доцільне зарахувати орфанні хвороби до тієї групи недуг, медикаменти на лікування яких пацієнти отримуватимуть за програмою реімбурсації — коли хворий за рецептом лікаря має змогу придбати ліки за 10-30% вартості. Це загальноприйнята європейська практика. Для цього слід виділити групу захворювань, котрі дійсно вкрай рідко спостерігаються в популяції і препарати для лікування яких є найбільш дороговартісними. Це дало б змогу сконцентрувати фінанси саме на програмі орфанних захворювань. Коли ж влада декларує державну програму з таких хвороб, то МОЗ необхідно визначити їх чіткий перелік і рівень фінансування, тобто уточнити, які з недуг забезпечуються на 100%, які — на 50% тощо, аби дати змогу органам місцевого самоврядування планувати свій внесок у забезпечення препаратами пацієнтів цієї групи. К І Р О В О Г РА Д Щ И Н А Антоніна КОДРУЛ, начальник відділу охорони материнства та дитинства, імунопрофілактики управління з розвитку та організації медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА

2015 році за кошти державного бюджету Департамент охорони здоров’я Кіровоградської облдержадміністрації мав отримати лікарських препаратів на суму майже 5,8 млн грн — для забезпечення лікування онкохворих дітей. Станом на 7 листопада 2016 року надійшло 3,38 млн грн., тобто 58,3% від запланованого. Для виконання національного плану з реалізації конвенції ООН коштом держбюджету мали закупити медикаментів на суму 18,87 млн грн. Натомість Департамент отримав ліків на 16,3 млн грн, що становить 86,37% від загальної потреби. Лікарських засобів, які мали надійти у 2016 році, ще немає — на них ми очікуємо в листопаді-грудні. Препарати для дітей, які постачаються за кошти державного бюджету, спрямовані на лікування ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА), онкологічних та онкогематологічних захворювань, гемофілії, імунодефіцитних станів, захворювань ендокринної системи, цукрового діабету, хвороби Гоше, мукополісахаридозу тощо. Також на їх придбання виділяються гроші з обласного бюджету.

Валентин ГУДЗЬ, головний лікар КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня»

гідно з Національним планом дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини передбачене фінансування з державного бюджету низки скринінгів новонароджених (на фенілкетонурію, гіпотиреоз та муковісцидоз). Мають виділятися кошти на забезпечення медикаментами дітей із первинним (вродженим) імунодефіцитом, дитячим церебральним паралічем, муковісцидозом, гемофілією, вірусними гепатитами В і С та іншими захворюваннями. Діти віком до 3 років з фенілкетонурією повинні отримувати лікувальне харчування. Яка ситуація із цим складається в Одеському регіоні? Порівняємо підсумки 2015 року та дані за нинішній рік (станом на початок листопада). Уже можна з упевненістю сказати, що пок ращилося забезпечення дітей з первинним імунодефіцитом. Торік ситуація була просто критичною — повний нуль. За три квартали 2016-го отримали вже 87,8% від потреби. Є зміни на краще й у дитячій онкології (було 47,3% — стало 84,8%). На кілька відсотків зросло забезпечення ліками від гемофілії (33,6 і 43%). А от фінансування лікувального харчування для дітей з фенілкетонурією зменшилося вдвічі (89,1 і 44,2% відповідно). Скоротилися і видатки по хворобі Гоше та дитячому церебральному паралічу. Дивовижна ситуація з вірусними гепатитами: забезпеченість цього року — 435,8% (!). Річ у тому, що за останній час на ринку з’явилися ефективніші сучасні ліки, і батьки відмовляються від закуплених раніше препаратів. Можу додати, що Одещина вже на 100% забезпечена тест-наборами для скринінгового обстеження новонароджених на гіпотиреоз та фенілкетонурію, і більше ніж на 70% вакцинами для екст реної та планової профілактики. В Одеській області оновлені реєстри хворих дітей, що потребують постійного медикаментозного лікування та лікувального харчування. Головні позаштатні дитячі фахівці надали заявки за такими державними програмами, як «Репродуктивне здоров’я нації», «Централізована закупівля лікарських засобів та виробів медичного призначення для лікування онкохворих дітей, хворих на гемофілію, муковісцидоз» та інші. Заявки вже частково виконані, бо постачання препаратів, закуплених за кошти державного бюджету, здійснюється переважно в кінці року. Підготували Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), Тетяна КОЛІСНИК (м. Кропивницький), Наталія БОНДАРЕНКО (м. Одеса), спеціально для «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ В УМОВАХ РЕФОРМ: ЯК КАПІТАНУ НЕ СТАТИ ПІРАТОМ?

Хто він — головний лікар української лікарні? І швець, і жнець, і на дуді грець — скажете ви. А ми додамо — ще й канатоходець, який балансує над киплячим казаном постійних реформ, тримаючи на своїх плечах і колектив, і пацієнтів. Без страховки, котра допомогла б закладу вижити, а керівнику — не впасти в беззаконня. Чого не вистачає нинішнім капітанам медицини: нових знань, бізнесової «жилки» чи цивілізованих правил гри?

Олеся ГУЛЬЧІЙ, проректор з міжнародних зв’язків та науковопедагогічної роботи з іноземними громадянами Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Заслужений працівник охорони здоров’я України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Кадрова проблема — одна з найгост ріших у медичній галузі України. На те є особливі причини? — Узагалі кадрові ресурси охорони здоров’я — одне з найскладніших питань, яке впродовж останніх 30 років ввійшло до числа пріоритетних на міжнародному рівні. Різні країни намагаються знайти ефективні підходи до кадрового забезпечення медичної галузі, але, очевидно, виклики сучасного світу випереджають можливості їх подолання. Зокрема через поширення світових міграційних процесів з’явилися країни-реципієнти і країнидонори медичних кадрів — останні мають обмежені економічні ресурси,

однак дають хорошу стартову підготовку лікарям і середньому медичному персоналу, який потім виїздить у більш «привабливі» держави. Саме тому у 2010 році на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я було затверджено глобальний кодекс ВООЗ з практики міжнародного найму працівників охорони здоров’я. Україна також підписала цей документ. Утім, щоб його реалізувати, потрібно передусім добре вивчити внутрішню ситуацію, виявити причини, які на неї впливають, і запропонувати комплексні шляхи виходу. Одним з них є планування кадрової політики відповідно до потреби країни. Наступний крок — «утримання» медичних працівників у галузі. Причому це має відбуватися не за рахунок бюрократичних обмежень чи примусового розподілу випускників в умови, де вони не зможуть професійно розвиватися, а за рахунок мотиваційних стимулів. Зрештою, маємо подбати про створення міжгалузевої ради з кадрових ресурсів охорони здоров’я України. ВЗ Що вона вирішуватиме? — Нещодавно я була учасником зуст річі з місією Європейського регіонального комітету ВООЗ з кадрових ресурсів охорони здоров’я, представленого керівником програми кадрових ресурсів охорони здоров’я професором Галиною Перфільєвою та керівником відділу кадрових ресурсів охорони здоров’я міністерства охоро-

ни здоров’я Великої Британії паном Крісом Скоттером. Вони цікавилися саме цим питанням, оскільки вважають його дуже важливим. В Україні є певний варіант реєстру лікарів, але він дуже складний для наповнення і враховує тільки заклади, підпорядковані МОЗ. Натомість у нас існує відомча медицина, приватні заклади тощо. Також, аби відобразити повну картину кадрового забезпечення системи охорони здоров’я країни, потрібно взаємодіяти з міграційною службою, Міністерством соціальної політики. Це комплексна багатовекторна проблема, яку не можна вирішити зусиллями однієї галузі. Тому представники згаданої місії ВООЗ рекомендували створити Національну раду з цього питання. У світі такий орган називається по-різному: «національна рада», «обсерваторія», «лабораторія», але в будь-якому варіанті він виконує функції обробки інформації щодо медичних кадрів, їх мобільності, планування, підготовки, підвищення кваліфікації, осучаснення професійно-кваліфікаційних характеристик тощо. Ці процеси зосереджено в одних руках — не обов’язково МОЗ, оскільки в нього немає достатнього потенціалу для здійснення всіх окреслених функцій. Тому часто Міністерство делегує ці повноваження обсерваторії чи національній раді. Таке міжсекторальне об’єднання може утворитися на базі академії післядипломної освіти чи медичного університету або ж на-

уково-дослідного інституту. Сьогодні математичний підрахунок кадрів — не вирішення проблеми. Нібито всім відомо, скільки щороку випускаємо лікарів, скільки їх вибуває з галузі, і серйозного дисбалансу за нинішнього планування не мало б бути. Однак він існує, особливо в окремих сферах й регіонах. До того ж, реформування галузі вносить свої корективи — нині нам вкрай потрібні фахівці з громадського здоров’я, керівні кадри нової генерації. ВЗ Щодо останніх виникають постійні суперечки — дехто вважає, що лікарі мають поступитися керівними посадами менеджерам, інші не сприймають такої революції. — Подібна дискусія впродовж десятиліть триває й на міжнародному рівні. Країни з різними моделями охорони здоров’я по-своєму бачать відповідь на це питання. Пригадую Конференцію шкіл громадського здоров’я у Європі (2000 рік, Орхус, Данія), де свою точку зору на цю проблему висловив почесний гість заходу, Генеральний директор ВООЗ 1973-1988 років Хафдан Малер. Він сказав, що ідеальний варіант керівника медичного закладу — лікар за освітою, який має спеціальну підготовку у сфері менеджменту і мотивацію до такої роботи. Однак одразу зауважив: аби мотивувати підготовленого лікаря, котрий пройшов усі ступені медичної освіти (а в розвинених країнах це тривалий і склад-

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

25 листопада 2016 року

ний шлях), обійняти посаду керівника клініки, потрібно запропонувати йому таку зарплату і такі можливості для самореалізації, яких система не може надати. І що треба бути реалістами — висококласний кардіохірург чи нейрохірург не захоче іти в управлінці, де заробітна плата нижча, а його кваліфікація, на здобуття якої витрачені значні час і кошти, нікому не потрібна. Тож у країнах Європи почали шукати оптимальні рішення. Наприклад, після 6 років навчання й отримання диплому клінічного лікаря можна пройти магістратуру з громадського здоров’я (упродовж року). Однією із співспеціальностей громадського здоров’я є управління. Тобто той, хто вирішив не йти в клінічну сферу, може стати управлінцем у галузі охорони здоров’я. Тож коли в нас стверджують, що на Заході клінічні лікарі не стають керівниками, чомусь не помічають прагматичної причини цього явища. Це відбувається не через те, що таких лікарів не запрошують на управлінські посади чи вважають їх поганими керівниками, а тому, що вони не знаходять у цьому мотивації. ВЗ А який вихід можна запропонувати в Україні? — По-перше, навчати керівні кадри в системі медичної освіти, доповнивши програму спеціальною менеджерською підготовкою. По-друге, давати доступ до управління галуззю фахівцям, котрі прийшли з інших сфер, але лише після отримання ними додаткової освіти з адміністрування системи охорони здоров’я. У такому разі базовою спеціальністю може бути громадське здоров’я, тобто економіст чи юрист за фахом навчатиметься в магістратурі з громадського здоров’я (до двох років) чи обере магістерську програму з управління охороною здоров’я (термін такий самий). Лише за таких умов можна розглядати його кандидатуру на призначення голов-ним лікарем чи на роботу в управлінській структурі. ВЗ Нині шлях у головні лікарі набагато коротший… — Так, після отримання диплому лікаря та закінчення інтернатури дос татньо пройти курси спеціалізації з управління охороною здоров’я. До 2009 року це взагалі був двомісячний цикл підготовки, що вкрай мало! Потім за участі фахівців НМАПО ім. П. Л. Шупика, НМУ ім. О. О. Богомольця та підтримки міжнародних експертів було розроблено 18-місячну програму спеціалізації. Це вже значний крок уперед. До того ж, за цей час програму переглядали, доповнювали, однак нинішні стрімкі зміни в галузі, розвиток системи охорони громадського здоров’я висувають нові вимоги до підготовки медичних кадрів в цілому і керівників зокрема. Тобто знову маємо удосконалювати програму спеціалізації, але найкраще було б готувати управлінців на базі магістерської програми з громадського здоров’я або на базі вищої освіти (медичної чи іншої) за дворічними магістерськими програмами з управління. До речі, в інших країнах такі теж існують (у різному форматі). Великий досвід у цьому мають університети США і Європи. Зокрема, там працюють дві магістерські програми. Одна (резидентська, з громадського

АБИ МОТИВУВАТИ ДОСВІДЧЕНОГО ЛІКАРЯ, КОТРИЙ ПРОЙШОВ УСІ СТУПЕНІ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ, ОБІЙНЯТИ ПОСАДУ КЕРІВНИКА КЛІНІКИ, ПОТРІБНО ЗАПРОПОНУВАТИ ЙОМУ ТАКУ ЗАРПЛАТУ І ТАКІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ, ЯКИХ СИСТЕМА НЕ МОЖЕ НАДАТИ

здоров’я або з управління охороною здоров’я триває 2 або 3 роки) розрахована на випускників вишів (медичних чи іншого профілю). Друга (екзекутивна, очно-заочна модульна програма) — на тих, хто вже задія ний у системі охорони здоров’я (лікаря, юриста, соціального працівника) і хоче далі розвиватися як менеджер. Щоправда, вона триває довше. Інший її варіант — навчання у вихідні. До речі, він дуже популярний. Це комбінація очно-заочної форми підготовки та дистанційного компоненту (так само може тривати 2-3 роки). До того ж, слухачі екзекутивних програм виконують і захищають магістерські роботи на теми, що цікавлять їх самих і важливі для закладу, у якому вони працюють (наприклад, заходи з подолання внутрішньолікарняної інфекції тощо). ВЗ Коли ми побачимо фахівців з громад ського здоров’я, підготовлених за світо вими стандартами? — В Україні навіть не затверджено такої спеціальності, хоча це потрібно було зробити, як-то кажуть, ще вчора, аби бути готовими до «запуску» системи громадського здоров’я. Ми ще 6 років тому обґрунтували пропозиції щодо необхідності створення шкіл громадського здоров’я, «перезавантаження» медико-профілактичних факультетів медичних вишів. Сьогодні ж, коли вже створено Центр громадського здоров’я, виникла колосальна потреба в таких фахівцях, а їх наразі немає. Тож слід негайно консолідувати зусилля практикуючих лікарів, фахівців колишньої ДСЕС, наукових центрів, НАМН України, освітніх зак ладів, аби ініційоване внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів від 29.04.2015 р. №266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» (щодо затвердження нової спеціальності — «Громадське здоров’я») було реалізоване. На жаль, у цьому переліку взагалі не згадуються превентивна медицина, медико-профілактична справа, про які сьогодні в Україні так багато говорять. Щойно доповненн я буде внесено, фахівці почнуть розробляти програми бакалаврату, магістратури та післядипломної підготовки і безперервного професійного розвитку з громадського здоров’я. Зрештою, ми не чекаємо, доки спеціальність буде затверджено, і вже розробили програму циклу тематичного вдосконалення з громадського здоров’я, який слухачі зможуть пройти на базі НМАПО ім. П. Л. Шупика. Бажаючих — достатньо. Кожна країна обирає свій варіант підготовки таких фахівців. Напри-

к лад, Ягеллонський університет (Польща) впровадив таку модель: бакалаврат з громадського здоров’я (три роки) плюс два роки магістерських програм (одна з управління охороною здоров’я, інша з фінансування). ВЗ Чи потрібно перебудовувати укра їнську модель медичної освіти під нововведення? — У тих медичних вишах, де зберег лися медико-профілактичні факультети, на їх базі можна створювати факультети громадського здоров’я, змінюючи не лише назву (як, до речі, і багатьох кафедр), а передусім контент навчання. Там, де таких факультетів немає, потрібно буде розпочинати підготовку бакалаврів з нуля. Але це лише один аспект вирішення проб леми. Оскільки на сьогодні маємо гострий дефіцит таких кадрів, пот рібні заходи трьох рівнів. Перший — короткострокові заходи, спрямовані на якнайшвидшу підготовку фахівців для роботи в центрах громадського здоров’я, які запрацюють уже в січні наступного року. Тобто епідеміологи, спеціалісти медикопрофілактичної справи тощо — усі повинні отримати додаткові знання в новій галузі. Їм можна запропонувати створений на базі НМАПО ім. П. Л Шупика цикл тематичного вдосконалення (156 годин) — за кордоном це називають сертифікатною програмою. Така програма була презентована проектом USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії», компанією Deloitte Consulting Overseas Projects LLС спільно з Національним медичним університетом ім. О. О. Богомольця, ГО «Український центр сімейної медицини» та Університетом штату Каліфорнія (Сан-Франциско, США). Другий рівень — заходи середньострокової перспективи. По суті, це і є «переорієнтація» медико-профілактичних факультетів на підготовку бакалаврів і магістрів з громадського здоров’я. І нарешті третій рівень — довгострокові заходи. Тобто розробка докторських програм з громадського здоров’я і підготовка викладачів, оскільки доктор громадського здоров’я (Dr. P.H.) — це нова генерація викладацького складу. Я не раз озвучувала подібні пропозиції у Верховн ій Раді України, зокрема під час круглого столу «Про розвиток системи громадського здоров’я в Україні», який відбувся в профільному Комітеті. Тепер головне, щоб вони були реалізовані. Адже пропонується системне бачення, що ґрунтується на кращих прогр амах громадського здоров’я (США та країн Європи) і засадах Європейського плану дій зі зміцнення потенціалу служб громадського

здоров’я. Свого часу я як член постійного комітету Європейського регіонального бюро ВООЗ від України брала участь у розробці цього плану — вітчизняна система має на нього орієнтуватися. ВЗ Тобто на майданчику громадського здоров’я можна взагалі змінити підхід до підготовки кадрів? — Так, зокрема й управлінських. Адже Європейський план дій зі зміцнення потенціалу служб громадського здоров’я передбачає кілька напрямків. Перший — підготовка власне фахівців громадського здоров’я (бакалавр, магістр, доктор філософії, безперервний професійний розвиток). Другий — навчання лікарів різних спеціальностей, які не стануть фахівцями громадського здоров’я, але знання в цій галузі знадобляться їм у повсякденній роботі. І третій — підготовка інших фахівців, котрі працюватимуть у системі громадського здоров’я (там потрібні соціологи, психологи, юристи, фінансисти). ВЗ Як досвідчені зарубіжні колеги оці нюють шанси України в цьому напрямку і чи готові вони допомагати в підготовці таких фахівців? — Вони вважають, що для запровад ження згаданої системи в Україні є необхідний потенціал, потрібна лише політична воля і затвердження нової спеціальності. Без цього жодних зрушень не буде. Щодо конкретної допомоги, то ми на неї дуже розраховуємо, зокрема на Європейське регіональне бюро ВООЗ і його Представництво в Україні. Саме ця організація — безперечний лідер з питань громадського здоров’я, а в нас є позитивний досвід роботи з нею. Нині у світі нікого не здивуєш таким форматом співпраці, як «запрошений професор». Ми можемо залучати викладачів із США, країн Європи. До речі, наша академія має досвідчених партнерів у сфері громадського здоров’я, зокрема Каролінський Інстит у т (Королівство Швеції), Університет Алабами в Бірмінгемі (США). Професори цього університету Роберт Хернандес та Йоран Першаген стали співавторами першого в Україні підручника з громадського здоров’я, створеного у 2011 році. Нині світовий досвід для нас особ ливо цінний, бо до часу. Головне — правильно ним скористатися. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

(Продовження на стор. 10)

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Реєстр пацієнтів в Україні: що заважає «порахувати» хворих?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 8)

ТОЧКИ ЗОРУ Микола ДЕЙКУН, головний лікар КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», Голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, професор

кщо ми хочемо, щоб у медичну галузь прийшли молоді перспективні керівники нового типу, потрібно створити відповідні умови для їх діяльності та запровадити ринкові відносини, тобто надати свободу дій у ринкових умовах. На сьогодні ж діє стара система з радянською законодавчо-нормативною базою і безправним керівником медичного закладу: головному лікарю згори жорстко розписують, що і як робити. Наприклад, він не може на свій розсуд запровадити в закладі якусь медичну послугу, що продається. Щойно гроші надійдуть на рахунок, вони одразу стають державними, і використати їх на потреби лікарні чи колективу не завжди вдається — для цього потрібно провести дуже непрості процедури. В Україні фактично немає ринку медичних послуг (за винятком хіба що стоматології та частково офтальмології й дерматології). За іншими напрямками медична допомога надається в комунальних або державних закладах, де все регламентовано наказами і суворо контро люється згори. Змін можна очікувати тільки після впровадження системи обов’язкового медичного страхування. Коли вона запрацює, буде створено ринок медичних послуг, тоді стане зрозуміло, який керівник, на що здатний, і чи зможе очолюваний ним заклад надавати дешеві та якісні послуги й успішно конкурувати на ринку. За нинішніх умов ніхто економічно не зацікавлений у конкурентоспроможності медичної установи, раціоналізації її діяльності. Наприклад, якщо лікарня заощадить на опаленні, наступного року їй виділять на це менше коштів, а зекономлені повернуть до бюджету. Тобто ти проявив господарчу кмітливість, але розпорядитися заощадженими коштами, придбати на них необхідне обладнання, ліки — зась. Коли запрацює закон про автономізацію закладів охорони здоров’я, вони стануть прибутковими (або ж неприбутковими) підприємствами, права їх керівників суттєво розширяться. Утім, зазначу, що нині головним лікарям працювати дуже важко, особливо через непрогнозованість процесу реформування. Щоразу зі зміною керівництва МОЗ України докорінно змінюються вектор та головні засади реформування. На мою думку, необхідно розробити стратегію розвит ку галузі, яка діяла б 3-5 років без суттєвих змін, незалежно від кадрових перестановок у Міністерстві. Має бути послідовність в управлінні галуззю, аби в регіонах розуміли, куди ми рухаємося сьогодні й що на нас очікує завтра. Нині точиться багато дискусій щодо того, хто має очолювати медичний заклад: менед жер (економіст, юрист тощо за фахом) або ж головний лікар з медичною освітою та лікарським стажем. Згідно зі світовим досвідом єдиного рецепта тут немає. Багато залежить від особи керівника закладу і від самого трудового колективу (якщо, звичайно, у нього є вибір). Наведу приклад країн Балтії — поряд функціонує 2 медичні заклади, одним із яких (на 43 ліжка) керують директор і головний лікар, іншим (на 110 ліжок) — лише головний лікар. Так вирішили колективи та їх очільники. Нещодавно я повернувся з Республіки Білорусь, де відвідав центри туберкульозу та онкології — обидва заклади очолюють головні лікарі, але тут не перуть білизни, не готують їжі, немає власного автопарку, тобто головні лікарі відповідають винятково за лікувально-

діагностичний процес. Але якщо в лікарні є і харчоблок, і пральня, і будівельна бригада, головний лікар мав би працювати разом із директором, який взяв би на себе забезпечення життєдіяльності установи, так би мовити, технічну частину. Після запровадження в Україні медичного страхування це було б ідеальним варіантом. Поки що вводити у штатний розпис наших лікувальних закладів посаду «технічного» директора зарано, бо сьогодні, коли постійно доводиться щось випрошувати, «вибивати», усе тримається на авторитеті керівника. Щодо підготовки керівних кадрів охорони здоров’я, то нині при НМАПО ім. П. Л. Шупика функціонують курси, без закінчення яких й отримання відповідного сертифікату не можна бути призначеним на керівну посаду. Інтернатури з управління охороною здоров’я в Україні немає, але, на мою думку, вона й не потрібна. Керівник передусім має бути успішним менеджером, а ним слід народитися — таких людей не більше 10%, а за відсутності умов для того, аби проявити вроджені якості, їх залишається лише 1%. Тобто навчити людину бути керівником апріорі неможливо — це природні задатки, котрі можна лише підтримати та розвинути. Пригадую: в одній із районних лікарень на Чернігівщині колектив вибрав собі головного лікаря, який, пропрацювавши два роки, відмовився від цієї посади. Він — чудовий офтальмолог і дуже порядна людина, але адміністративна робота — не його покликання. Тож і з економіста чи юриста також не завжди вийде хороший керівник. Коли я обіймав посаду начальника обласного управління охорони здоров’я, ми провели анке тування 75 претендентів на керівні посади. За його результатами стало зрозуміло, що 90% опитаних не зможуть стати ефективними керівниками. Тож підбір керівних кадрів має відбуватися саме через анкетування, яке розроблять кваліфіковані фахівці. До речі, у західних країнах, а особливо в США, ця практика дуже поширена. Наприклад, у Штатах узагалі не прийнято проводити співбесіду з претендентом на керівну посаду, спілкування з ним відбувається за допомогою анкет. З переможцем третього етапу анкетування укладають контракт. Оскільки медицина в США — величезний бізнес (а бізнес має давати прибуток), такий контракт автоматично розривають уже через 2-3 місяці, якщо керівник його не забезпечує. Контрактна форма трудового договору, яка в Україні лише запроваджується, у світі дуже поширена. Нам також потрібно поступово переходити на такий вид трудового договору — і не лише для керівників, а й для інших працівників медичних закладів. Прибуток — це одна з умов страхової медицини й успішного конкурування на ринку послуг. Але сьогодні ми лише говоримо про реформи, а не впроваджуємо їх. Кошти на медицину використовуються неефективно, керівники медичних закладів узагалі не можуть втрутитися в цей процес, гроші із захищених статей не можна перерозподілити на незахищені, навіть якщо їх вдасться зекономити, натомість у субвенціях взагалі не закладено коштів на капітальні видатки, придбання медичного обладнання, тобто на розвиток закладу. Про яку ініціативу й талант керівника взагалі можна говорити за таких умов? Дайте керівнику глобальний бюджет, поставте завдання, а він сам розрахує, скільки йому треба ліжок, лікарів, як йому зекономити на комунальних послугах, на які кошти придбати обладнання, витратні матеріали, медикаменти. Нині 95% бюджету іде на зарплату та комунальні послуги, а 5% — на решту витрат. Щоб заклад функціонував і розвивався, має бути інше співвідношення — 50 на 50. Ось тоді можна буде говорити, що реформи в охороні здоров’я таки розпочалися.

Вардан АЙРАПЕТЯН, головний лікар Звенигородської ЦРЛ Черкаської області

прихильник того, щоб лікарнею керувала людина з медичною освітою. Бо в менедж ера і лікаря різні світогляди. У лікаря на першому місці — лікувальна робота і медперсонал. А в менеджера — гроші. На жаль, у нас менеджери вирішують питання медицини через призму того, як більше зекономити, що скоротити, висуваючи при цьому вимоги не погіршувати якості надання послуг. Складається враження, аби була така можливість, вони залишили б по одному лікарю на медичну установу і переклали б на нього всю роботу. Тому я вважаю: головний лікар повинен мати не лише медичну освіту, а й бодай 10 років лікувальної практики. Лише після цього він має право керувати лікарнею. Звісно, йому не завадить додаткова фінансова чи технічна освіта, оскільки керівна посада в лікувальному закладі вимагає знань з багатьох напрямків. Ти мусиш розбиратися не лише в медицині, а й у медичному обладнанні, фінансах, і навіть ремонті автомобілів та каналізації. В Україні традиційно без погодження з головним лікарем жодне питання не вирішується, хоча формально в нього є щонайменше зас тупники і відповідні служби. Доки в нашій країні не буде нормального ставлення до медицини, а роль головного лікаря визначатимуть лише за мірками торгаша, доти наша медицина животітиме. Щодня на телевізійних каналах показують, що лікарі погано лікують, що через них хтось помер, але не пояснюють, чому розвалюються машини швидкої допомоги (у нашій лікарні два автомобілі — просто металобрухт), чому нічим лікувати хворих. А головний лікар за все має відповідати. І що б там не казали про важливість керівника-менеджера, але в роботі медика головне — честь і совість. Якщо керівник не є патріотом медицини, він за 20 копійок продасть усю лікарню. Йому байдуже, що робиться у відділеннях, що буде із хворими, якого рівня медична допомога надається. Нині 70-80% медичних працівників є патріотами, тому вони погоджуються йти в тривалі відпустки за свій рахунок, працювати за мізерну зарплату і лікувати злиденне населення. На сьогодні найцінніше, що ще залишилося в медицині, — колективи. Через так звану оптимізацію багато спеціалістів звільнилися і назад уже не повернуться. Молодь не хоче йти в районні лікарні — ніхто з них не бажає цілодобово працювати за 1,5 тис. грн на місяць. Які здібності має проявити голов ний лікар, щоб успішно керувати закладом за таких умов? Ми сьогодні працюємо, як потопельники. Тільки трішки виринемо — нас знову накриває нова хвиля якихось нововведень чи експериментів. Де берег — не зрозуміло, як і те, чи взагалі колись пристанемо до нього. Постійно обмірковую, як зберегти колектив, як утримувати лікарню. Щороку фінансування зменшується. Минулого року ми отримали 26 млн грн, цього — лише 19. На підставі яких розрахунків прийняте таке рішення? Основна руйнівна сила вітчизняної системи охорони здоров’я — Міністерство фінансів, яке працює за принципом: «Коли немає

на чому зекономити, починай з медицини й освіти». От і весь менеджмент. А головному лікарю вигадуй, як вижити. Я змушений був перевести котельню на дрова. Ніхто не допомагає. Тільки й розмов, що керівник лікарні має бути менеджером, та ще й успішним. Маємо користь з того, що очільники Міністерства охорони здоров’я були менедж ерами, а не медиками? Щось налагодилося в медицині? На жаль, упродовж останніх років я не побачив на посаді Міністра охорони здоров’я жодного успішного менеджера, хоча вони досить часто змінюються. На результатах діяльності галузі їх робота позитивно не позначилася. А от від керівників медичних закладів вимагають успішного менеджменту. До того ж, нині простежується «модна» тенденція змінювати головних лікарів, які пропрацювали 5-6 років на своїй посаді. Це таке «оновлення»? Та новому керівникові потрібно вникати в систему щонайменше 2-3 роки! Якщо запустимо такий потік «менеджерів», то ними стануть майже всі лікарі. Тільки чи буде їм до того часу чим керувати, а чи залишаться одні менеджери від медицини без самої медицини? Як працювати головному лікарю, коли навіть на законодавчому рівні не врегульовано підґрунтя для нових ідей, наприклад, тієї ж страхової медицини? У 2017 році, кажуть, вона стартує, тож маємо бути до цього готові. На підставі чого? Чим керуватися — проголошеними з високих трибун гаслами? Має бути чітка стратегія руху. Систему Семашка, визнана в усьому світі, зруйнували. Нового нічого не створили. Натомість в українських лікарнях досі працює рентгенапаратура радянських часів, а на ліжках, які скорочують, обіцяючи забезпечити інтенсивне лікування пацієнтів, лежать ватні матраци двадцятирічної давнини. На перший погляд головному лікарю в Україні ніхто не заважає працювати. Але й ніхто не допомагає, а це — те саме, що заважати. Верховна Рада України не приймає потрібних законів: який не візьми, роками «читається» або «на обговоренні». Юридично-правової документації для проведення реформ у нас практично немає, тож усе перекладено на рівень району. Та й усі реформи фактично зводяться до оптимізації. Ось і останнє розпорядження Голови Черкаської облдержадміністрації вказує на це — до кінця 2016 року в нашій лікарні має залишитися 44 ліжка з розрахунку на 10 тис. населення. Хто вирішив, що цей показник є оптимальним? Можливо, я як головний лікар медичного закладу вважаю інакше. Але мене не запитували. Тоді хто в цьому випадку менеджер? На що ще може вплинути головний лікар? На постачання вакцин? Але навіть обіцяної вакцини від грипу досі немає, а той — на порозі. Чи головлікар впливає на вартість ліків? Свого часу змушені були закрити аптеку при лікарні, адже законодавство виписане так, що ми закуповували медикаменти за гуртовими цінами, котрі були вищими, ніж у сусідній комерційній аптеці роздрібні. Бо фірма, котра виграє тендер, через три місяці може вдвічі підвищити ціни, а ми вже не маємо права змінити правила гри. Як можна конкурувати за таких умов? Де тут економічна свобода? Навіть якщо ці питання будуть вирішені, головного лікаря мають не призначати, а обирати, і не в управлінні охорони здоров’я, а в колективі. Тоді йому буде соромно дивитися у вічі колегам, якщо заклад пастиме задніх, а кожен головний лікар, котрий укладатиме контракт на роботу, звітуватиме перед своїми обранцями, як перед самим собою.

10 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

25 листопада 2016 року

ЧОМУ КАЗАХСТАН НЕ ПОСПІШАЄ ВПРОВАДЖУВАТИ ОБОВ’ЯЗКОВЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ? Протягом 2016 року уряд Казахстану готував населення до запуску системи обов’язкового соціального медичного страхування (ОСМС) — її старт було заплановано на 1 січня 2017 року. Проведено колосальну дворічну роботу зі створення інформаційної системи та розробки законодавчої основи, гасло «гроші підуть за пацієнтом» стало набувати реальних обрисів, очільниця казахстанського міністерства охорони здоров’я та соціального розвитку (МОЗСР) Тамара Дуйсенова об’їздила всі області республіки із роз’яснювальними семінарами...

днак рішенням президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва, яке 9 листопада цього року підтримав казахс танський парламент, збір перших страхових платежів перенесений на 1 липня 2017 року, а отримання медичних послуг за страховими полі сами стане можливим не раніше 1 січня 2018-го.

Лікувати чи уривати? Більшість ключових фраз із реформаторської риторики казахстанських медичних управлін ців абсолютно тотожні українським: «пацієнти «голосують ногами» — йдуть до найкращих лікарів»; «необхідно залучити приватний сектор до загальної системи охорони здоров’я», «ми на дамо можливість пацієнтам вибирати лікаря на власний розсуд», «міністерство відмовиться від жорсткого регулювання, лікарні стануть більш автономними, самі зможуть встановлювати зарплати своїм працівникам»… Так само, як і в Україні, необхідність впро вадження страхової системи в Республіці Ка захстан влада обґрунтовує тим, що державі доводиться виступати єдиним постачальником медичних послуг, рівномірно розподіляючи кошти між усіма медичними організаціями, що не сприяє конкурентоспроможності клінік і не забезпечує стимулів для підвищення якості лі кування. ЗМІ Казахстану популяризують думку, що така зрівнялівка породила в більшості мед закладів тенденцію урвати якомога більше грошей за рахунок лікування високовартісних захворювань, при цьому фахівці одного про філю, незалежно від досвіду, знань і навичок, отримують однакову заробітну плату. Однак є в системах, які презентує українське МОЗ та МОЗСР Республіки Казахстан, важли ві концептуальні відмінності. Якщо команда У. Супрун переконує: всеукраїнське медстра хування можна здійснити без додаткових ка піталовкладень, використовуючи ті податки, котрі вже залучаються на охорону здоров’я, то казахстанська модель формується з метою поповнювати медичну скарбницю держбю джету обов’язковими внесками роботодавців і громадян та зняти з держави непосильне на вантаження. Згідно з підрахунками це дасть змогу Казахстану покривати 28% витрат на охорону здоров’я в перший рік впровадження медичного страхування. Щорічно держава виділяє на охорону здоров’я 800-900 млрд тенге, що дорівнює 60-68 млрд грн. За прогноза ми, страхові внески з роботодавців і громадян у перший рік загального страхування становити муть 200 млрд тенге. Але влада Казахстану не говорить відкритим текстом, що в такий спосіб держава перекладає частину медичного фінансового тягаря на «на родне забезпечення». Основний сенс змін фі нансування медичного сектора міністр охорони

здоров’я та соціального розвитку Казахстану по яснює так: «За підсумками 2014 року населення зі своєї кишені на охорону здоров’я витратило близь ко 570 млрд тенге (42 млрд грн). З них до 280 млрд тенге пішло на ліки — це дуже великі кошти, і ми говоримо: «Якщо людина сплачує внесок у Фонд страхування, вона не повинна й далі зазнавати фінансових втрати». Ми розбудовуємо систему так, аби знизити кишенькові витрати населення».

Фінансова мета Розміри страхових відрахувань прив’язуються до бюджету країни і доходів населення. З 1 січня 2018 року (звісно, якщо знову не буде перенесено дату, наприклад, у зв’язку з черговими фінансово-еко номічними потрясіннями) держава зобов’язується сплачувати (за громадян особливих категорій) 4% від розміру середньомісячної заробітної плати, з 2019-го — 5%, з 2023-го — 6%, з 2024-го — 7%. Внески роботодавців становитимуть спочатку 2% від зарплати їх працівників. А у 2020 році цей показник має сягнути 5%. Приватні підприємці, но таріуси, адвокати також почнуть із 2-відсоткових відрахувань на охорону здоров’я, але в 2020-му з них планують збирати вже 7%. Із зарплат найма них працівників з 2019 року відраховуватимуть лише 1%, з 2020-го — 2%. Таким чином, у 20202021 роках ОСМС покриватиме вже не 28%, а 58% державних витрат на охорону здоров’я. Від сплати внесків до Фонду страхування звільняються 15 категорій громадян, зокрема діти, пенсіонери, студенти, інваліди, особи, що перебувають у від пустці з догляду за дитиною до 3-річного віку, військовослужбовці, співробітники правоохорон них органів. Усе це вже закріплено в Законі «Про обов’язкове соціальне медичне страхування», прийнятому казахстанським парламентом нап рикінці 2015 року. МОЗ України поки що не визначилося з голов ною установою, яка відповідатиме за обов’язкове солідарне страхування, у Казахстані Фонд медич ного страхування стане «спадкоємцем» Комітету оплати медичних послуг — підрозділу МОЗСР, що здійснює адміністрування лікарень і відповідає за централізоване фінансування. Щодо інформа ційно-технологічної готовності, то, як запевняють казахстанські чиновники, на сьогодні в спеціаль ний електронний портал міністерства вносяться практично всі випадки госпіталізації громадян. У жовтні 2016 року цією інформаційною системою було охоплено 90% лікувальних закладів. Під раховано: щодня в лікарні Казахстану, населення якого становить 17 млн, госпіталізують близько 6 тис. хворих. Також триває робота над електрон ною фіксацією щоденних відвідувань поліклінік (близько 300 тис.), що також має враховуватися в «страховому фінансуванні». Отже, принцип «гроші йдуть за пацієнтом» у Казахстані уже не тільки набув стратегічного характеру, а й отримав технологічну основу для реального впроваджен

ня. Нещодавно казахстанським журналістам були продемонстровані функціональні можливості модулів «Регістр споживачів медичних послуг», «Збір внесків і платежів». Утім, середня ціна об слуговування одного пацієнта, яку вже вирахувало українське МОЗ, у Казахстані поки не визначена. Загальмовано процес тарифікації медпослуг: з цього приводу є лише заяви про необхідність під рахунків, але жодної офіційної конкретики. Хоча йдеться про те, що вже в перші роки медичного страхування Фонд передбачить видатки на підви щення кваліфікації медичних працівників. «Також медичні організатори зможуть подавати заявки на інноваційне обладнання, якого в Казахстані ще немає, й Фонд зможе відшкодовувати витрати », — пояснюють у казахстанському МОЗСР. Для поліпшення якості медпослуг МОЗСР планує створити Об’єднану комісію якості, котра за дорученням Фонду проводитиме експертизи наданих послуг: за нею закріплять розгляд скарг пацієнтів, летальних випадків, експертизи об ґрунтованості призначення лікарських засобів, лікування й ефективності використання ресурсів.

Держава сплачуватиме за 10 із 17 млн осіб У рамках ОСМС медпослуги будуть розподілені на два основні пакети. Так, до пакету державного обсягу безоплатної медичної допомоги (ДОБМД) входитиме екстрена допомога та допомога при со ціально значущих захворюваннях (туберкульозі, психічних розладах, раку, алкоголізмі, токсикома нії та наркозалежності). До цього пакету віднесено також вакцинацію, щоправда, міністерство поки не оголосило, від яких саме захворювань щепи тимуть усіх бажаючих безкоштовно. Крім цього, будь-який пацієнт, незалежно від того, застра хований він чи ні, в екстрених випадках матиме право на госпіталізацію за державний рахунок на 24 години. Пакет ОСМС гарантує амбулатор но-поліклінічну (консультативно-діагностичну), стаціонарну і так звану стаціонарозамісну допо могу, у деяких випадках — високотехнологічні медичні послуги. До пакету увійде й забезпечення лікарськими засобами (також поки не визначено, від яких саме захворювань) й лабораторною діа гностикою. Держава оплачуватиме цей пакет для 10 млн осіб (із 17 млн загального населення), які належать до соціально вразливих категорій чи економічно неактивного населення. Можливе й отримання третього — індиві дуального — пакету медпослуг, що включає, наприклад, зубне протезування або пластичну хірургію, але для цього громадянину необхідно вже самостійно укласти додатковий договір зі страховою компанією. «Категорія населення, яку ми називаємо самозайнятим, плюс мігранти, іно земці та інші люди, котрі працюють самі на себе, також братимуть участь у медичному страхуван ні, оскільки ця система загальна, обов’язкова для

всіх, — пояснює віце-міністр охорони здоров’я і соціального розвитку Республіки Казахстан Елжан Біртанов. — Внески будуть невеликими: 2% від мінімальної заробітної плати, тобто десь 400-500 тенге (30-37 грн) на місяць або близько 5 тис. тенге (370 грн) на рік». Сьогодні Казахстан відчуває гостру нестачу лікарів загальної практики-сімейної медицини. Ростуть черги в поліклініках. І профільне мініс терство декларує необхідність зниження показ ника «прикріпленого населення» на 1 лікаря з 2000 до 1500 осіб. (В Україні ж, судячи з останніх заяв представників команди У. Супрун, за осно ву береться показник обслуговування одним лі карем «до 2000 осіб на рік»). На рівні стаціонарів проблема забезпеченості кадрами в Казахстані інша: у розрахунку на душу населення в цьому секторі — кількість лікарів надмірна. 10% гро мадян республіки, які добре заробляють, пла тять за медичну допомогу зі своєї кишені або мають приватні медичні поліси. «Ось і виходить, що найсучасніші, якісні, дорогі технології, нові ефективні ліки доступні передусім цим людям, а решті населення — ні. Так не повинно бути, це по суті своїй є неправильним! — заявляє Елжан Біртанов. — Якщо ми не проведемо реформи, то до 2020-2025 року країна зіткнеться із серйозні проблемами щодо доступності медичної допо моги для широких верств населення».

Плюс подальша оптимізація У пересічних казахстанців необхідність додат кових платежів на медицину в умовах зниження рівня життя особливого ентузіазму, звичайно, не викликає, й владі доводиться вносити деякі корективи. Так, у вересні цього року міністр охо рони здоров’я та соціального розвитку Тамара Дуйсенова повідомила, що громадяни з низь кими доходами взагалі будуть звільнені від цих платежів. Особливу увагу влада приділяє кате горії «непродуктивно самозайняті громадяни» (люди, які не мають постійної офіційної роботи) — їм обіцяють надавати весь пакет медичної допомоги ОСМС за винятком планової госпіталі зації до 2020 року. Своєю чергою, казахстанські медпрацівники побоюються, що під «соусом страхування» будуть проведені подальші ско рочення, активізується процес закриття-злиття лікувальних закладів. А в Казахстані він не при пиняється. Так, у листопаді цього року в Семєї — обласному центрі, який охоплює 16 сільських округів і селищ, де проживають 350 тис. осіб — три пологові будинки були оптимізовані в єди ний перинатальний центр. У заявах же міністер ських чиновників про необхідність кардинальної перебудови під стандарти страхової медицини лунають і загрозливі, і вимогливі нотки. «Якщо медперсонал не прагнутиме підвищувати якість роботи, удосконалювати навички, проявляти до брозичливе ставлення до пацієнтів, то може за лишитися незатребуваними», — «попереджає» очільниця казахстанського МОЗСР. Здається, «експериментальний зразок» медстрахування в Казахстану вийшов цілком життєздатним, але президент вирішив не пос пішати. В українців, котрі впроваджують стра хову медицину «легким помахом руки», така обачливість може викликати подив. Але Казах стан уже має досвід невдалої спроби медичного солідарного страхування. Його ініціював Фонд медичного збереження, який розвалився 1999 року, — гроші зникли, керівник виїхав з країни, громадяни залишилися з порожніми обіцян ками. Ще однієї помилки країна не витримає: сама ідея медстрахування буде дискредитована настільки, що зробить його впровадження не можливим у найближчі 5-10 років. А тим часом національна медицина загине без грошей і перспективи. У Казахстані це розуміють, тому й підходять виважено до прийняття рішень загальногромадянського характеру. А от чи усвідомлюють такі ризики в Україні? Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»

СВІТОВИЙ ДОСВІД

КАТ’ЯНА КАБРЕ: МЕНЕДЖМЕНТ МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ, ЯК І ЙОГО СПЕЦІАЛІСТИ, МУСИТЬ БУТИ СУЧАСНИМ Barnaclinic-Grupo Hospital Clinic — медичний центр у Барселоні — має дивну, але цікаву спеціалізацію. Величезна установа зосереджена на вивченні та лікуванні випадків найвищого рівня складності. Це підтверджується високим рівнем медичного обслуговування й підготовки фахівців, кількістю наукових публікацій та інновацій у медицині. А запорукою успіху стали унікальні менеджерські рішення, які й забезпечили інтегроване та найефективніше рішення для найскладніших випадків.

рого після операції. Усі втручання на основі черепа проводимо ендос копічним методом, не відкриваючи черепної коробки. Завдяки цьому вже на другий день відпускаємо па цієнта додому.

Кат’яна КАБРЕ, директор Barnaclinic-Grupo Hospital Cl nic (Барселона, Іспанія)

ВЗ Ваш госпіталь робить ставку на інновації, чи не так? — У нас 32 спеціалізовані та роботи зовані операційні, кожна з яких має своє реанімаційне відділення. Абсо лютно всі ці приміщення адаптовані під певну спеціалізацію, і жодного разу фахівцям не доводилося оперу вати на «чужій» території, адже для кожної спеціалізації передбачено дві операційні, які працюють одночас но. Наприклад, у відділенні нейрохі рургії надають хірургічну допомогу при епілепсії, хворобі Паркінсона, пухлинах головного мозку та ви конують малоінвазивні втручання при захворюваннях хребта. Під час абсолютної більшості операцій па цієнти притомні. Для цього в кож ній операційній розміщено серію модулів — технологічних установок останнього покоління та найвищої якості. Звичайно, увесь процес ке рується інтраопераційним магніт ним резонансом, завдяки чому ми впевнені, що «прибрали все зайве» і при цьому не нашкодили хворому. Інший важливий девайс — інтраопе раційний комп’ютерний томограф, що стає в пригоді, наприклад, під час встановлення гвинтів у хребет або вживлення електродів у проце сі лікування хвороби Паркінсона чи епілепсії. До речі, наші результати в лі куванні двох останніх патологій є кращими у світі, і наступного року госпіталь проводитиме всесвітній конгрес, присвячений цій тематиці. Наші технології дають змогу ніве лювати лікарські помилки та значно скоротити період відновлення хво

ВЗ Як оперуєте хворого на епілепсію? — Раніше видаляли епілептичне вог нище, а зараз просто встановлюємо електроди, які протягом кількох днів реєструють електричну активність мозку. Згодом аналізуємо отримані результати і вирішуємо — стиму лювати чи гальмувати патологічну ділянку мозку. Дітям зі злоякісною епілепсією, що провокує по 60-70 на падів у день, допомагає «роз’єднання» півкуль. Після такого втручання на пади припиняються. ВЗ Який відсоток одужання при оперативному лікуванні хвороби Паркінсона? — Звичайно, повного вилікування від паркінсонізму поки досягти не реально, але ми позбавляємо хво

Використання робота Да Вінчі

Реанімаційне відділення

рих від 99% нав’язливих симптомів. Наприклад, якщо людина не могла самостійно взяти склянку з водою і піднести її до рота, то після операції їй це до снаги. Ремісія зберігається протягом усього життя, але потрібні періодичне налаштування електро дів та вчасна зміна елементу живлен ня. До речі, момент, коли в пристрої «сідає» батарейка, пацієнти пережи вають, як смерть, — настільки разю че відрізняється їх самопочуття до і після. ВЗ Чи є вікові обмеження для таких операцій? — Ми оперуємо пацієнтів, яким тро хи більше сімдесяти. Людей старшо го віку важко навчити слідкувати за апаратурою. ВЗ Які пухлини за розміром і видом можна прибрати ендоскопічно? — Усі пухлини гіпофіза, краніофа ренгіоми, які ще донедавна вимага ли відкритого доступу, менінгіоми,

пухлини в ділянці зорового центру та риносинусових відділів. ВЗ Пухлини, які досі потребують відкритого доступу, оперують в інших клініках? — Ні, коли є такі показання, опе руємо із застосуванням згаданого доступу. Наприклад, при пухлинах півкуль мозку досі немає іншого спо собу, аніж відкрити черепну коробку. Але всі розрізи, які ми зараз робимо, — максимально мінімізовані завдя ки МРТ у реальному часі й імунофлю орисценції: через вену вводимо флю орохром й отримуємо «блискучу» пухлину. Після таких втручань паці єнт також не затримується в лікарні довше 4-5 днів. Один із девізів нашо го госпіталю: «Жодна стороння лю дина не повинна здогадуватися, що пацієнт пройшов через втручання на голові». Ми в жодному разі не голимо хворого! По-перше, волосся не зава жає, а по-друге, вже давно науково доведено: воно не створює жодного інфекційного навантаження. Разом з тим, ми впевнені, що психологічна травма, пов’язана із цим, особливо для жінок, — величезна. Знаєте, коли ми приймаємо іноземних пацієнтів, яких перед втручанням поголили, здається, що вони приїхали з кон центраційного табору… ВЗ Чому, на вашу думку, частина пухлин головного мозку постійно регресує? — Наприклад, при злоякісних глі омах операція й опромінення по дарують хворому два роки життя. Якщо не робити нічого — пацієнт помре через 1-2 місяці. Астроцито ми мають трохи кращий прогноз: у разі вдалої терапії виживаність ста новить 5-10 років. Так, прогноз для нас очевидний, але головне — забез печити людині на ці роки нормальну якість життя. Іноді ми спостерігає мо випадки прооперованих пухлин, коли хірурги явно перестаралися. Вони так «попрацювали» над моз ком хворого, що залишили його і без пухлини, і без пам’яті! Узагалі, пухлини мозку — екстремальна си туація як для пацієнта та, безумов но, його родини, так і для лікарів. Наведу особистий приклад: нещо давно це трапилося в моїй родині. У мого племінника виявили пухлину мозку, і вся наша сім’я кілька днів перебувала в «траурі». Хлопця про оперували й на четвертий день від пустили додому. Видалену під час операції тканину пухлини напра вили на генетичне дослідження, за результатами якого лікарі можуть розробити ідеальну тактику подаль шого лікування. Так, для нас усіх це досі важка для сприйняття ситуація, але ми знаємо, що лікарі роблять усе, аби зберегти гідну якість життя нашому хлопцеві…

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

25 листопада 2016 року

ВЗ Ще одна ваша візитівка — служба трансплантології… — Серед досягнень Hospital Clinic трансплантологія посідає особливе місце. Уже більше двадцяти років з успіхом функціонує благодійний фонд Transplant Services Foundation, створений госпіталем Барселони з метою сприяння розвитку цієї с лу жби, основними критеріями якої є найвища якість і законність. Ми досягли значних успіхів у галузі трансплантації печінки: під керів ництвом президента Міжнародного співтовариства трансплантації пе чінки Хуана-Карлоса Гарсія-Вальде касаса було проведено понад 1500 таких операцій від живого і мертво го донора, при зупиненому серці й за типом трансплантації «доміно». Усі — з найкращими показниками ви живаності й мінімальними усклад неннями. Деякі з трансплантацій, виконаних цією командою хірургів, стали своєрідними медичними віха ми. Завдяки цьому згадане відділен ня набуло статусу еталонного центру, а фахівці визнані світовими лідерами у своїй галузі. Так само важливими є досягнення команди доктора Аль караса, який вперше у світі здійснив трансплантацію нирки за методикою мінімального шраму з використан ням NOTES (видалення нирки, ура женої раком, через природні отвори організму).

тримка роботодавців. І, можливо, в умовах стабільної економічної ситуа ції немає нічого страшного в тому, що лікарі практикують у різних центрах, але зараз, коли відбувається значне скорочення державного фінансуван ня, університетському госпіталю, аби залишатися актуальним і сучас ним, потрібні альтернативні джерела надходжень. Наша модель їх повніс тю забезпечує, і ми цим пишаємо ся. Вигадувати інновації потрібно не тільки в науковій частині, а й в управлінні. Менеджмент медичного закладу, як і його спеціалісти, мусить бути сучасним. Тут є ще один важливий нюанс: у другій половині дня стіни державно го госпіталю, як правило, порожні! Держава фінансує медичні послуги для населення в такому обсязі, із яким лікарі легко справляються до обіду. Навіщо ж утримувати величез ну будівлю з дороговартісним устат куванням цілу добу? Усі унікальні технології, які мусять працювати на благо пацієнтів, простоюють. Це була ще одна причина, через яку ми створили власну модель державноприватного співробітництва. І, ду маю, дуже скоро всі інші універси тетські госпіталі Каталонії зможуть перейняти наш досвід. ВЗ Як ставиться держава до створення приватного сектора на базі університетського госпіталю? — Держава вітає таку ініціативу лише за однієї умови: усі кошти мусять йти на підтримку цього госпіталю.

ВЗ Скільки оперативних втручань проводять у вашому госпіталі та яка частина з них — малоінвазивні? — Одна бригада хірургів виконує близько тисячі операцій на рік, 70% із них — малоінвазивні. ВЗ Ваш госпіталь вирізняється ще й так званим науковим комітетом… — Так, абсолютно всі рішення прий маються мультидисциплінарною командою. Це і є науковий комітет, організований навколо конкрет ного пацієнта, особливо коли мова йде про онкологічні захворювання. До його складу входять онкогене тики, молекулярні біологи, гісто логи, хірурги та вузькі спеціалісти. Наприкл ад, у випадку астроцито ми нам важливо розуміти, ростиме пухлина надалі чи ні? Астроцитоми поділяються на 4 типи, а кожен з них — на кілька підтипів. Усі вони мають різні прогнози. Цю інформа цію надає генетик, а хірург вирішує, потрібне радикальне втручання чи достатньо видалити лише ту частину, яка спричиняє певну симптоматику. Завдяки точній діагностиці ми мо жемо грамотно змінювати послідов ність терапевтичних процедур, адже інколи варто спочатку опромінити, а вже потім оперувати. Це все персо ніфіковане лікування, задля якого й створено науковий комітет. Для нас важлива не пухлина, а сам пацієнт. ВЗ Розкажіть про унікальну модель приватно-державного співробітництва у вашому закладі. — Наш госпіталь — це холдинг, до складу якого входить університет ський державний госпіталь Hospital Clinic de Barcelona, де отримують ме дичну допомогу за державний кошт, приватна частина — Barnaclinic, дос лідницький фонд і практична база для підготовки студентів та підви щення кваліфікації практикуючих

Роботизовані операційні

лікарів. Найважливішим є той мо мент, що абсолютно всі кошти, які за робляє приватна частина холдингу, витрачаються на підтримання дер жавної частини госпіталю! Hospital Clinic є «хазяїном» усього холдин гу, хоча й не приносить прибутку. Barnaclinic укладає контракти з лі карями, які працюють і в державній частині. Їм не потрібно ані шукати додатковий підробіток, ані витра чати час для переїзду на інше місце роботи. Ці спеціалісти працюють на державний сектор першу половину дня, а після обіду приймають при ватних пацієнтів. Але це ще не все: як можна здогадатися, вони також мають змогу займатися науковими дослідженнями та вести викладаць ку діяльність. Завдяки такому комп лексу ми залучаємо кращих фахівців світу. ВЗ Виявляється, що приватний сектор працює на державний? Ніби вхолосту? — Так, і ми розуміємо, чому мусимо йти на такі «жертви». Річ у тому, що кожного фахівця достойного рівня ми «викохуємо та вирощуємо». Це багаторічний процес професійно

го росту, важливих клінічних до сліджень, у які ми як роботодавці вкладаємо шалені кошти. І це дійсно дуже великі суми, котрі передбача ють тривалі закордонні стажування в кращих центрах світу, закупівлю інноваційного устаткування та на вчання лікарів працювати із ним тощо. Але в жодному державному університетському госпіталі лікарі не отримують такої зарплати, що їх задовольняє, — усі мусять додат ково практикувати в приватному медичному закладі. І нам би не хоті лося, щоб наш науковий потенціал використовувався деінде. Ми орга нізували модель, яка в одному місці об’єднує все — і рух коштів, і кращих лікарів та науковців. Поки ми не вимагаємо підписання ексклюзивних контрактів, котрі пе редбачають заборону практикувати в іншому приватному закладі, але не виключено, що рано чи пізно дове деться вдатися до цих заходів. Зараз для нас це серйозне питання: що ж станеться, коли ми змусимо наших фахівців обирати? Думаю, більшість із них розуміє: їх успіх на світовому рівні забезпечує саме абсолютна під

ВЗ Чи відчуває пацієнт різницю в рівні медичного обслуговування в одному закладі, але з різних джерел фінансування? — Наша приватна клініка сповідує ті самі принципи, згідно з якими функ ціонує Hospital Clinic de Barcelona. Це все апробовано етичним комі тетом. Усі технології, протоколи та фахівці — ідентичні. Відрізняєть ся, по-перше, рівень комфорту: у Barnaclinic він трохи вищий. Але це не п’ятизірковий готель, це звичайна палата, просто одномісна. По-друге, хворий сам обирає фахівця і не чекає його з листом очікування. Але жоден приватний пацієнт не може розра ховувати на увагу лікаря в першій половині дня — це час державних пацієнтів! Водночас, усі ургентні випадки, котрі фінансує держава, обслуговуються в будь-який час доби. І наостанок скажу: наша модель — надзвичайно ефективна, що під тверджується роками праці. Колек тив нашого госпіталю відкритий до спілкування, і ми готові ділитися досвідом з будь-якою установою сві ту. Ми з радістю допомагаємо орга нізовувати служби трансплантації, адже є реферетним закладом із цього профілю, навчаємо фахівців з різних країн. Окрім цього, й самі перейма ємо цінний досвід. Часто бачимо, як для медичного центру закуповується найкраще обладнання, але в освіту фахівців не вкладається жодної ко пійки. Або навпаки, є чудові спе ціалісти із «золотими» руками, які працюють на допотопному устатку ванні. Ми досягли рівноваги і може мо допомагати іншим. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

НА ПЕРЕДОВІЙ РЕФОРМИ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ Чугуїв — місто обласного значення, супутник Харкова, розташований у 30 хвилинах їзди від метро по хорошій трасі. Кількість місцевого населення наближається до 40 тис., але поліклініка завжди обслуговувала не лише місто, а й щільно заселений Чугуївський район. Коли в Департаменті охорони здоров’я Харківської ОДА обирали місце для впровадження пілотного проекту з сімейної медицини, то шукали таке, де можна було б «обкатати» нову модель як для міста, так і для сільської місцевості. Тому вибір пав саме на Чугуївський район.

Тетяна ЧЕРЕВАНЬ, головний лікар КЗОЗ «Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської області

Шлях до третього «пілоту» У Чугуєві «обкатували» сімейну медицину ще на світанку незалежності України, у 90-ті минулого століття, а потім — у 2014-2015 роках. Тоді й було відкрито нинішній Комунальний заклад охорони здоров’я «Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». У статусі сімейного деякі лікарі працюють тут уже 20 років, а я перекваліфікувалася 13 років тому. На питання, чи можна за півроку перевчити фахівця вузького профілю на спеціаліста широкого, яким і є сімейний лікар, упевнено відповідаю: можна, якщо він сам захоче завжди, щоденно, а не тільки на курсах підвищення кваліфікації, вчитися. Я виросла в родині медиків, мама була хірургом, бабуся — гінекологом, моє дитинство пройшло в них на роботі. Починала лікарем стаціонару, працювала у військовому госпіталі, а потім, коли його розформували, закінчила шестимісячні курси в Харківській медичній академії післядипломної освіти й стала сімейним лікарем. Бути ним дуже складно і відповідально, адже в усіх невдачах та промахах у діагностиці та лікуванні хворих звинувачують здебільшого нас.

Спрацювали на випередження Усі проблеми та труднощі реформування галузі я випробувала на собі. Останній, уже третій, пілотний проект стартував у квітні цього року — саме тоді був представлений лікарській громаді на воркшопі «Трансформація первинної медицини» за участю естонських експертів. Усіма зацікавленими сторонами, а саме: Департаментом охорони здоров’я Харківської ОДА, Головами Чугуївських райдержадміністрації, районної та міської рад, керівництвом ЦПМСД і громадськими організаціями, що входять до складу Харківської експертної групи підтримки медичної реформи, було підписано рамковий Меморандум про співпрацю. Тоді міністерського проекту реформи в Харкові ще не бачили, але так вийшло, що місцевий — ідентичний тому, який київські чиновники представили тільки в жовтні. Тож чугуєвці отримали піврічну фору.

За мету поставили створення «кейсу» для поширення реформи первинної ланки на Харківщині, а можливо, і передачі досвіду колегам з інших областей. Для цього вирішили розробити економічні та правові моделі незалежної практики сімейного лікаря для спрощення адаптації системи в інших регіонах. Одразу ж прописали «дорожню карту» всіх трансформаційних процесів: розробка документів і правовий супровід перереєстрації ЦПМСД, створення пакета документів для автономної практики сімейного лікаря, навчання лікарів діагностиці та лікуванню по ключових нозологіях, створення громадського комітету з контролю за реформуванням, проведення в Чугуєві «Ярмарку здоров’я» для вільного та свідомого вибору сімейного лікаря населенням тощо. За підтримки Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА цю модель було вирішено поширити на Харківську область. Зокрема, до пілотного проекту вже залучили Куп’янський район. Фінансування експерименту здійснюватимуть частково з обласного бюджету (програма «Здоров’я Слобожанщини»), частково — з районного та міського бюджетів. Також ведеться активний пошук донорських коштів на фінансування програм обмінів і стажувань сімейних лікарів у Німеччині та Естонії.

Перші результати структурної перебудови У Центрі сьогодні — 293 співробітники, із них 49 — сімейні лікарі. Вікова градація — від учорашніх випускників харківських вишів і медучилищ до пенсіонерів. Старші пройшли перепідготовку у ХМАПО. А от молодь не рветься на посади сімейних лікарів: немає зацікавленості, є труднощі, а отже, існує «кадровий голод». Але ми сподіваємося, що наш пілотний проект, а також реформа в державних масштабах усе ж трансформують первинну ланку системи охорони здоров’я в таку, що відповідає європейським стандартам. Центр ПМСД налічує 14 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ), 13 фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАПів) і 4

медичні пункти тимчасового базування (МПТБ). На території м. Чугуїв розташовані 1 амбулаторія ЗПСМ та 4 МПТБ. Також добудовується ще одне приміщення для амбулаторії ЗПСМ на віддаленій дільниці міста. Крім того, у селищах і селах Чугуївського району розташовані 13 амбулаторій ЗПСМ та 13 ФАПів, але інфраструктура центру — кінця минулого століття: застаріле обладнання, котре майже вичерпало свій ресурс, неенергоефективні будівлі амбулаторій ЗПСМ та ФАПів, на утримання яких витрачається значна кількість коштів. Та чугуївські медики — оптимісти. Вони активно навчаються. Із запланованих 10 занять з різних нозологій та 10 — з управління більше половини вже відбулися. Зокрема фахівці опанували методику проведення щеплення, опанували новинки педіатрії, вивчили протоколи лікування нозологій, які в практиці сімейного лікаря трап ляються не досить часто, тощо.

Чугуїв готується до медичного ярмарку Надання пацієнту можливості обирати лікаря — одна з основних умов пілотного проекту. Оскільки для цього немає правових перепон: Конституція України гарантує громадянинові вільний вибір лікаря, а Наказ МОЗ від 29.07.2016 р. №801 «Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи», розширює такі можливості. Уже в кінці листопада — на початку грудня в Чугуєві має відбутися «Ярмарок лікарів». Терміни залежать тільки від місцевих депутатів, які планують на найближчій сесії райради затвердити наступний етап трансформації ЦПМСД у комерційне неприбуткове підприємтво. Сімейні лікарі вже готуються до цього заходу, оскільки кожному з них належить презентувати себе громадськості та пацієнтам. Від цього залежатиме підписання договорів із населенням. Але це поки що єдиний крок, який можна зробити без глобальних змін у законодавстві країни. Усе інше — залежність зарплати сімейного лі-

ЗА МЕТУ ПОСТАВИЛИ СТВОРЕННЯ «КЕЙСУ» ДЛЯ ПОШИРЕННЯ РЕФОРМИ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ НА ХАРКІВЩИНІ, А МОЖЛИВО, І ПЕРЕДАЧІ ДОСВІДУ КОЛЕГАМ З ІНШИХ ОБЛАСТЕЙ. ДЛЯ ЦЬОГО ВИРІШИЛИ РОЗРОБИТИ ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРАВОВІ МОДЕЛІ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПРАКТИКИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ДЛЯ СПРОЩЕННЯ АДАПТАЦІЇ СИСТЕМИ В ІНШИХ РЕГІОНАХ

каря від кількості пацієнтів, відмова від територіального принципу обслуговування, допомога від страхових компаній, отримання юридичної самостійності тощо — поки залишається мрією. Для того аби вона перетворилася на реальність, потрібні зміни на вищому рівні. Поки ми не отримали нового юридичного статусу, залишаємося звичайним комунальним закладом, підкоряємося наявній вертикалі влади. Головне, чого досягнуто в Чугуєві за роки перебудови системи охорони здоров’я загальними зусиллями лікарів, громадськості, депутатів і місцевої преси, — це зміна ставлення місцевого населення до проблеми. Так, згідно з даними соціологічного опитування чугуївців переважна їх більшість висловилася за перехід на нову модель надання медичної допомоги. Сімейний лікар супроводжує людину все її життя, і хто, як не він, зацікавлений у її міцному здоров’ї? Тут навіть слово «пацієнт» не зовсім доречне. Сімейний лікар тим і відрізняється від дільничного терапевта, що в першу чергу має зберігати здоров’я людини. І першим помічником його у цій справі є сам хворий. Налаштувати людей на усвідомлення того, що до лікаря треба звертатися не тоді, коли вже розвинулася хвороба, дуже складно, але необхідно.

Що гальмує сімейних лікарів? Реформа передбачає забезпечення сімейної медицини сучасною матеріально-технічною базою. Передусім комп’ютерною технікою для створення єдиного медичного простору, без якого все залишиться на рівні минулого століття. Ми підтримуємо введення системи електронних карток і єдиного реєстру пацієнтів. Поки що через нестачу комп’ютерів, а головне, через відсутність єдиної медичної комп’ютерної мережі ця ланка випадає із загального ланцюга реформування — а вона об’єднала б усі три рівні охорони здоров’я, полегшила роботу не лише сімейних лікарів, а й вузьких фахівців, відкрила перспективи для молоді, прибрала постійні черги хворих у коридорах, зробила легкою і прозорою процедуру запису до будь-якого лікаря. Та ми поки що ведемо реєстри тільки за нозологіями. Другою проблемою реформування є взаємозв’язок первинної та двох інших ланок системи медобслуговування населення. Насамперед треба чітко розподілити функції й обов’язки. Сьогодні найскладнішою ділянкою є первинна. Сімейний лікар, образно кажучи, живе проблемами сімей своїх підопічних, знає про них усе, але не завжди може забезпечити сучасний високий рівень лікування, тому що, наприклад, апаратна діагностика чи апаратні методи лікування — не його компетенція. І водночас усі провали і пацієнти, і вузькі фахівці, як правило, списують на нього: не розпізнав, не встиг, не додивився. Тут треба підвищувати престиж лікаря первинної ланки не лише його особистими зусиллями, високим професіоналізмом, а й законодавчо. І третя проблема — робота за викликом хворого. Так, частину постійних і хронічних пацієнтів можуть обслуговувати вдома не лікарі, а медсестри, для цього і ввели до штатних розписів дві такі посади. Але краще за сімейного лікаря його підопічних ніхто не знає, тому виїжджатимемо до людей на виділених нам машинах швидкої. Замовчувати проблеми розвитку сімейної медицини не варто. Нашої роботи часто не помічають. Кажуть, що сьогодні медицина повільно загниває. Ні, вона виживає! У ситуації, що склалася, сімейні лікарі — це люди, які і в сніг, і в дощ поспішають до хворого. Ніхто і ніщо не замінить лікаря первинної ланки. Упевнена: перший, то не найнижчий, а найвищий рівень надання медичної допомоги, а також людських відносин. Ми першими почали реформу первинної ланки медицини, і наші лікарі перебувають на передовій змін. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

25 листопада 2016 року

Б У КО В И Н А

НА ПРИЙОМ ДО ТЕРАПЕВТІВ ПРОПОНУЮТЬ ЗАПИСУВАТИСЯ ОНЛАЙН У чернівецьких поліклініках запроваджується електронний запис на прийом до лікаря. Наразі пілотний проект уже діє в міській поліклініці №2. Медики переконані: це розвантажить терапевтів і дасть можливість упорядкувати їх роботу.

начити рівень кваліфікації наших спеціалістів, їх активність і зайнятість.

Світлана ШИРОКОВА, головний лікар Чернівецької міської поліклініки №2

ВЗ Що обумовило потребу в електрон ному записі на прийом до дільничного терапевта? — Говорячи про реформу медицини, слід розуміти: зміни мають починатися з первинної ланки, тобто з кожної поліклініки. І електронний запис на прийом дає можливість лікарям планувати свою роботу, а пацієнтам — економити час. Зараз наша поліклініка починає роботу о 8-й ранку, а за півгодини до цього перші пацієнти вже займають чергу. Так не має бути. Люди повинні звикати до порядку і запису. Звісно, мова йде про планові звернення. Окрім того, до єдиної бази даних буде внесено всю статистичну інформацію про пацієнтів, лікарів, їх завантаженість, що дасть змогу виз-

ВЗ У дільничних терапевтів навантаження велике. Чи зменшиться воно від впорядку вання запису на прийом? — За нормами, терапевт, який працює на повну ставку, у рік обслуговує 1600 пацієнтів: протягом трьох годин прийому щодня — 15-16 людей, плюс — дільнична служба (виклики додому, санітарно-освітня робота, патронаж). Але на практиці ці показники значно вищі, особливо в період епідемій. До того ж, згідно із чинним законодавством пацієнт не може самостійно звернутися до спеціаліста вузького профілю. До невролога, кардіолога чи гастроентеролога його повинен направити дільничний терапевт. І це дуже правильно. Колись у нас трапився випадок: людина звернулася до гастроентеролога зі скаргами на біль у шлунку. Їй пощастило: кваліфікований лікар звернув увагу на те, що хворий давно не проходив електрокардіографічного дослідження, і відправив на дообстеження. У результаті в пацієнта виявили інфаркт міокарда. Саме для того, аби уникнути подібних ситуацій, з будьякими скаргами люди повинні звертатися до терапевта. Він направляє на обстеження, виявляє патологію і визначає, консультація якого спеціаліста потрібна пацієнту. Вважаємо, що за такого навантаження елект ронний запис впорядкує потік хворих до лікаря і зменшить черги. Одну з трьох годин прийому

кожен лікар-терапевт виділяє на прийом за онлайн-записом і повідомляє про це оголошенням на дверях свого кабінету. Окрім того, у реєстратурі на цей час іншим пацієнтам не видають талонів на консультацію. ВЗ Але такі нововведення вимагають сучаснішого оснащення кабінетів і реєстратури... — Наша поліклініка складається із двох корпусів. Для реєстратури кожного з них Чернівецькою міською радою та управлінням охорони здоров’я було виділено кошти для придбання сучасних комп’ютерів. Власне, саме медичний реєстратор постійно слідкує за електронним записом на прийом до лікаря і потім передзвонює пацієнту. Крім того, 5 із 9 кабінетів терапевтів, у яких працюють по двоє лікарів, оснащені комп’ютерами, підключеними до інтернету. Таким чином, прийшовши на зміну, фахівець обов’язково перевіряє, скільки осіб записалося до нього на прийом онлайн. У майбутньому, звісно, плануємо встановити комп’ютери в усіх кабінетах. Переконана, що нова система запису на прийом організує і населення, і самих лікарів. І тоді з головним завданням — профілактикою розвитку хронічних захворювань — буде легше впоратися. Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

КОМЕНТАРІ Ігор НЕЗБОРЕЦЬКИЙ, начальник управління охорони здоров’я Чернівецької міської ради

початку були створені сайти медичних установ, а потім на них запрацював елект ронний запис на прийом до лікарів. Фактично, це додаток до сайту, який розробили в рамках проекту «Інформатизація галузі охорони здоров’я міста Чернівці». Електронний запис на прийом до лікаря незабаром буде впроваджено в Чернівецьких поліклініках №1, 3, 5, міській дитячій поліклініці і жіночих консультаціях. Окрім цього, із часом систему об’єднаємо. Плануємо, що інформація про здоров’я пацієнтів заноситиметься до єдиної бази даних і прикріплюватиметься до «Картки чернівчанина». Тож у будьякому медичному закладі України відомості про хворого будуть доступні лікарям, і в разі потреби йому зможуть надати кваліфіковану медичну допомогу. Тобто електронний запис — це перший крок до реорганізації української медицини.

Ольга ГУСКА, лікар-терапевт Чернівецької міської поліклініки №2

лектронний запис на прийом до лікаря — новинка для нашого міста. Основна мета інновації — зменшити черги під кабінетами терапевтів. Особливо це актуально для людей, які працюють і не завжди можуть під час робочого дня витрачати час на очікування в чернах. Разом з тим під час епідемій або великого напливу пацієнтів можуть виникати «нак ладки». Адже досить часто лікар обслуговує значно більше пацієнтів, ніж зазначено в нормативах. Однак, сподіваємося, час і практика все впорядкують.

ОДЕЩИНА

ЧЕРЕЗ НЕДОФІНАНСУВАННЯ РОБОТА ШВИДКОЇ НА МЕЖІ ЗРИВУ Микола ТУРЧИН, головний лікар КЗ «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

Критична ситуація з наданням швидкої медичної допомоги склалася в Одесі та Одеській області. Причина цього — відсутність коштів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів для санітарного транспорту.

абезпечення служби швидкої та екстреної медичної допомоги паливно-мастильними матеріалами недофінансоване з обласного бюджету на 40%. Ми звернулися до обласної ради з проханням закрити цю статтю витрат. На сесії облради, яка відбулася 20 жовтня, для цього виділили понад 18,73 млн грн

— цих коштів мало вистачити до кінця 2016 року та на січень 2017-го. Проте гроші не надійшли, і робота нашої служби — на межі зриву. Досі виїзди швидких вдавалося забезпечувати за рахунок перенаправлення на закупівлю палива «резервних» 2 млн грн, призначених для придбання запчастин. Завдяки цьому дотягнули до середини листопада. Нам постійно казали, що треба трохи почекати, проте коштів досі немає. Це — критична ситуація, яка погіршується з кожним днем. Ми відповідаємо за швидку допомогу, ненадання якої загрожує кримінальним покаранням. Тож, коли кошти так і не надійдуть, доведеться носити хворих на собі. Щодня наша служба виконує близько 1,5 тис. виїздів швидкої допомоги, із яких 800 — у райони області. Мова йде про необхідність заправки понад 200 автомобілів. За матеріалами УНІАН

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ П О Л ТА В Щ И Н А

ПЕРЕВАГИ ОЧЕВИДНІ І ДЛЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ, І ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ Із набуттям чинності 1 серпня 2016 року Закону України від 25.12.2015 р. №922-VIII «Про публічні закупівлі» істотно зросла кількість учасників закупівельних процедур, за рахунок чого лікувальні заклади Полтавщини отримали більше економічно вигідних пропозицій для придбання лікарських засобів за кошти державного і місцевих бюджетів. З’явилося і багато інших переваг використання електронної системи закупівель ProZorro.

Орест ВОВК, головний лікар Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, головний позаштатний онколог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

е донедавна ми керувалися Законом України від 10.04.2014 р. №1197-VII «Про здійснення державних закупі-

вель», відповідно до якого процедура забезпечення ліками наших пацієнтів за державний кошт була тривалою, а чисельність учасників тендерів — обмеженою, зокрема через необхідність отримання ними великої кількості довідок для участі в закупівлі. Наразі все докорінно змінилося: зменшилися термін проведення процедури та пакет довідок для подачі пропозицій, відомості з відкритих державних реєстрів замовник відтепер перевіряє самостійно, що своєю чергою сприяє швидшому отриманню ліків пацієнтом. Минулого року наш лікувальний заклад одним із перших став учасником пілотного проекту (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 р. №501-р «Про реалізацію пілотного проекту щодо впровадження процедури електронних закупівель товарів») та провів закупівлю хіміотерапевтичного препарату «Цисплатин». Його очікувана вартість становила 200 тис. грн, але завдяки електронному аукціону в системі ProZorro ми придбали його за 132,9 тис. грн,

заощадивши 67,1 тис. грн і переконавшись, наскільки вигідною є електронна система закупівель. Слід зазначити, що майже за рік роботи в пілотному проекті система ProZorro показала дуже хороші результати. Нами було проведено 9 допорогових процедур закупівель на загальну суму 729,6 тис. грн, за рахунок чого зекономлено 225,2 тис. грн. Щороку на придбання хіміотерапевтичних препаратів 1-ї та 2-ї ліній і рентгеноконтрасних речовин нам потрібно 12 млн грн. Проте квота, визначена МОЗ, — лише 8 млн грн. Минулого року рішенням сесії обласної ради було виділено додатково 4 млн грн, й ми усвідомлювали, наскільки важливо раціонально розпорядитися цими коштами. Цього ж року з держбюджету грошей на життєво важливі для онкохворих ліки досі не надійшло: отримуємо засоби ще минулорічної закупівлі. Рішенням сесії обласної ради лікувальному закладу було виділено 7 млн грн на придбан-

ня хіміотерапевтичних препаратів. Саме зав дяки їм ми й почали відкриті торги в системі електронних закупівель із використанням майданчика Zakupki.prom.ua, які виявилися досить успішними. Під час аукціону учасники мають можливість протягом одного раунду знизити вартість своєї пропозиції — не менше ніж на один крок від попередньої. Аукціон складається із трьох раундів, за рахунок чого й відбувається економія коштів. Наприклад, очікувана вартість закупівлі препарату «Карбоплатин» становила 586,9 тис. грн, а після проведення електронного аукціону вона зменшилася до 350,9 тис. грн. А от такий необхідний препарат, як «Доксорубіцин», ми придб али через систему закупівель ProZorro за 229,2 тис. грн, тоді як очікувана сума закупівлі була 302,8 тис. грн. Відповідно заощадили 73,6 тис. грн. Аби уявити, якою значною є ця сума для нашого лікувального закладу, скажу: на зазначені кошти можна придбати додатково 126 флаконів цього засобу. Усього ж із 7 млн грн, виділених цьогоріч з обласного бюджету, економія за рахунок проведених електронних закупівель у системі ProZorro становить 1,8 млн грн. Ці кошти ми спрямували на придбання додаткової кількості хіміотерапевтичних препаратів — звісно, через ProZorro. Отже, система працює, і працює на користь хворих, тому що дає можливість не тільки економити бюджетні кошти, а й забезпечувати більшу кількість пацієнтів необхідними лікарськими засобами. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

КИЇВЩИНА

ЗАМІСТЬ ЛІКІВ — ФУФЛОМІЦИНИ? Департамент охорони здоров’я Київської міської держадміністрації закуповує для онкохворих чорнобильців препарати з недоведеною клінічною ефективністю. Усього на придбання таких «ліків» чиновники запланували витратити 703 тис. грн.

ро це Центру протидії корупції стало відомо з документації оголошеного в системі ProZorro тендеру. Відповідно до неї для лікування онкологічної патології в найбільш постраждалих унаслідок Чорнобильської катаст рофи громадян чиновники КМДА мають намір закупити 11 препаратів, 7 із яких взагалі не є лікарськими засобами, а біологічно активними добавками, вітамінами або амінокислотами, і лише один — антибіотиком. Жоден із цих засобів не використовується для лікування онкологічних захворювань — їх немає у вітчизняних та міжнародних протоколах. «Усі без винятку препарати, які хочуть закупити для онкохворих чорнобильців, не мають

нічого спільного з лікуванням раку, — стверд жує Андрій Безносенко, головний лікар Національного інституту раку. — По суті, лише один препарат з 11 найменувань — антибіотик, який іноді використовується при хіміотерапії та після операцій з видалення злоякісних пухлин. Усі ж інші — супровідні засоби, їх ефективність не доведена жодними дослідженнями, що ґрунтуються на принципах доказової медицини». Наприклад, чиновники мають намір прид бати для киян депротеїнізований гемодериват із крові телят, відомий під торговою назвою «Актовегін». Цей препарат не зареєстрований у жодній розвинутій країні як лікарський засіб. Він також відсутній у переліку ліків для ви-

користання в США та країнах ЄС.«Українське законодавство сьогодні дозволяє закупівлю за бюджетні кошти препаратів без клінічно доведеної ефективності, — розповідає Вік торія Тимошевська, лікар, керівник програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження». — Фактично лікарі можуть замовляти будь-які засоби, керуючись власним досвідом використання або застарілими принципами та не пояснюючи, навіщо вони потрібні в лікуванні. У такий спосіб замовляються не життєво необхідні для пацієнта препарати, а ті, що нав’язуються представниками фармацевтичних компаній... Тому замість хіміотерапії, яка потрібна для лікування онкологічної патології, КМДА

замовляє хворим на рак пігулки для травлення, вітаміни чи БАДи, які не використовуються у світі, адже не мають доведеної клінічної ефективності. Лікарі називають такі препарати фуфломіцинами». За словами юриста Центру протидії корупції Олени Щербан, вирішити проблему може запровадження єдиного національного переліку лікарських засобів, куди будуть внесені препарати із доведеною ефективністю, а не всі підряд, як це відбувається зараз. «Нині Націо нальний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення складається практично з усіх ліків, зареєстрованих в Україні. Тому заклади охорони здоров’я за гроші державного чи місцевого бюджету можуть закуповувати препарати, незважаючи на їх фармакоекономічну доцільність, і заробляти на цьому, отримуючи грошове заохочення від представників виробників подібних ліків», — сказала О. Щербан. За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

25 листопада 2016 року

ВІННИЧЧИНА

МОТИВАЦІЯ ДО ВАКЦИНАЦІЇ Вінниця першою в Україні запровадила міську програму боротьби з грипом, яка розрахована на 2016-2017 роки. Аби мотивувати містян вакцинуватися, Вінницька міська рада вирішила відшкодовувати 50% вартості вакцини. А щеплення проти грипу дітей з інвалідністю та позбавлених батьківського піклування відбувається повністю за рахунок міського бюджету.

заходи (про які згадувалося вище) не вдалися. Але ми заклали ресурс у вигляді 1 млн грн, щоб провести щеплення 9-10 тис. вінничан. Чому саме таку кількість? За всі роки незалежності найбільша чисельність вакцинованих містян становила 6 тис. І це в той час, коли вакцина була безкоштовною. Тому очікувати на більшу кількість охочих щепитися, на жаль, не доводиться.

Олександр ШИШ, директор Департаменту охорони здоров’я Вінницької міської ради

ВЗ Чим зумовлений такий крок міської влади? — Щороку у Вінниці на грип хворіє 90-150 тис. мешканців, більшість із яких — діти. Ускладнення цієї хвороби, зокрема пневмонія, тільки минулого року вклали на лікарняні ліжка 1701 вінничанина, у 578 з них були важкі наслідки, а 24 особи померли. Усім відомо: головною умовою мінімізації ризику зараження грипом або розвит ку ускладнення цього захворювання є вакцинація. Але, на жаль, серед вінничан лише одиниці вдаються до цього методу профілактики. Тому Вінницькою міською радою ухвалено програму «Стоп грип», яка має мотивувати мешканців міста робити щеплення. Ідея впровадження міської програми з профілактики грипу належить радникам міського Голови професорам Ларисі Мороз і Юрію Мостовому — інфекціоністу та терапевту. Роботу з підготовки розпочали одразу після завершення епідемічного періоду 2015–2016 року — у травні. Розглядали кілька варіантів, враховуючи масштабні і локальні підходи. ВЗ Які саме підходи маєте на увазі? — У людей похилого віку вакцинація зменшує частоту тяжкого перебігу грипу і його ускладнень на 60%, а летальних наслідків — на 80%. Згідно з рекомендаціями ВООЗ належний рівень охоплення щепленням проти грипу має бути не менше 75% у групах медичного та професійного ризику. У Вінниці ж у попередньому передепідемічному сезоні проти грипу було вакциновано лише 362 особи з групи епідемічного ризику. Під час епідемічного сезону визначали стан напруги імунітету. Аналіз показав, що з метою імунного захисту населення вкрай необхідним є проведення специфічної імунопрофілактики проти грипу. Унікальна поширеність цієї недуги обумовлює її соціально-економічне значення. Так, під час сезонних підйомів захворюваності або епідемій грипу хворіє від 5 до 25% населення, що призводить до значного зростання кількості днів тимчасової непрацездатності та, зрештою, до прямих і непрямих збитків і для окремої людини, і для суспільства в цілому. Змусити вінничан вакцинуватися ми не можемо, бо це добровільний процес. Окрім цього, до такого щеплення існують протипоказання, котрі також необхідно враховувати. Тому масштабні

ВЗ За якими критеріями визначено пільгові категорії громадян, котрі можуть отримати щеплення безкоштовно і за півціни? — Забезпечення вакциною проти грипу дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей з інвалідністю проводиться за рахунок коштів міського бюджету в повному обсязі (на 100%). Решта вінничан з груп епідемічного та медичного ризику забезпечується вакциною за пільговими 50-відсотковими рецептами. До визначення пільгових категорій ми підійшли з точки зору «соціальної справедливості»: залишили лише дітей з інвалідністю і дітей, позбавлених батьківського піклування, бо це та частина суспільства, яка не може подбати про себе самостійно. Для всіх інших місто відшкодовує півціни вартості вакцини. І це правильно. ВЗ Чи складено маршрут пацієнта? Як можна отримати щеплення проти грипу? — Вакцина — це лікарський препарат, який є у вільному доступі, тобто будь-яка аптечна мережа може його закупити та поширювати через свої пункти продажу. Але пацієнт не може прийти до аптеки, придбати вакцину, а потім принести її в лікарню для щеплення (хоча такі випадки в лікарській практиці трапляються). Жоден свідомий медик не проводитиме щеплення, так би мовити, з рук, бо вакцина має відповідні вимоги до транспортування і зберігання. Тому, аби імунізуватися проти грипу, людина повинна звернутися до Центру первинної медико-санітарної допомоги за місцем обслуговування, звідки її направлять до чергового лікаря. До речі, у кожному центрі є окремий лікар, який не веде амбулаторного прийому, а лише обстежує вінничан, котрі бажають вакцинуватися (ми спеціально звільнили цих спеціалістів від інших обов’язків, незважаючи на 30-відсотковий дефіцит кадрів на первинній ланці). Якщо в людини немає протипоказань, вона отримує

рецепт на пільгове придбання вакцини, далі в аптеці сплачує 50% її вартості та повертається з чеком до кабінету щеплень. Номер чеку вносять до реєстру відшкодування, а пацієнту вводять вакцину. Після цього за ним спостерігають протягом 30 хвилин. ВЗ До якого часу триватиме вакцинація і які ще заходи передбачені в рамках програми? — Щоб бути захищеними від грипу протягом епідемічного сезону 2016-2017 року, вінничанам варто вакцинуватися до кінця листопада. Станом на 13 листопада 2016 року програмою вже скористалися понад 400 містян. І це гарний результат, досягнутий завдяки вдалій рекламній кампанії, бо фактично за весь минулий рік щеплено було 432 людини, 64 із яких — діти. Попереду ще два тижні. Зараз в наявності є вакцина «ДжіСі Флю», чекаємо на французький препарат «Ваксігрип», котрий має надійти найближчим часом. Слід згадати, що, розробляючи програму, ми не знали, скільки коштуватиме вакцина, тому заклали середню вартість на рівні 200 грн, а отримали її в аптечній мережі за 195 грн — фактично, вгадали. Після закінчення вакцинації перейдемо до другого етапу програми, який передбачає перевірку пацієнтів із симптомами грипу за допомогою експрес-тестів. Вони визначають наявність вірусу типу А і В. Закупівля тестів теж здійснюватиметься за рахунок коштів міського бюджету. Поки що плануємо придбати 1100. Експрес-тести закуповуватимемо через систему ProZorro, і лікарні вже на початку грудня їх отримають. Але співвідношення між кількістю вакцин, кількістю тестів і кількістю противірусного препарату «Таміфлю®» (що також забезпечуватиметься за бюджетні кошти) коригуватиметься відповідно до вимог. ВЗ Як працює механізм відшкодування коштів? — Тут узагалі все просто. Він був розроблений для впровадження реімбурсації антигіпертензивних препаратів. Ми розіслали запрошення найбільшим аптечним мережам із пропозицією взяти участь у програмі і рекомендували створити запас медикаментів для наших громадян у період чергової епідемії грипу. На нашу пропозицію відгукнулися чотири аптечні мережі. Першою

У ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ВАКЦИНАЦІЯ ЗМЕНШУЄ ЧАСТОТУ ТЯЖКОГО ПЕРЕБІГУ ГРИПУ І ЙОГО УСКЛАДНЕНЬ НА 60%, А ЛЕТАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ — НА 80%. ЗГІДНО З РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ВООЗ НАЛЕЖНИЙ РІВЕНЬ ОХОПЛЕННЯ ЩЕПЛЕННЯМИ ПРОТИ ГРИПУ МАЄ БУТИ НЕ МЕНШЕ 75% У ГРУПАХ МЕДИЧНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО РИЗИКУ

здійснила закупівлю вакцин міська комунальна мережа, і тому першою отримала відшкодування. Цей процес відбувається за реєстром. За тиждень в аптечній мережі збирають рецепти, а в кабінеті щеплень — чеки. Аптека вносить дані до реєстру за рецептами і передає їх до лікувального закладу, після того, як там перевірено чеки, здійснюється повернення коштів. ВЗ Які проблеми виникли під час запровадження програми? — За даними Міністерства охорони здоров’я, у цьогорічний осінньо-зимовий період в Україні циркулюватиме три штами вірусу грипу: В («Брісбен»), H1N1 («Каліфорнія») та H3N2 («Гонконг»). Тобто вакцина проти грипу мусить містити три компоненти, покликані забезпечити імунітет проти цих вірусів. В Україну зайшли два виробники: корейська компанія з вакциною «ДжіСі Флю» і французька — з «Ваксігрип». На початок листопада цього року дозволено до використання 105 тис. доз, але за інформацією сайту МОЗ у наявності було лише 5 тис. доз корейської вакцини. З цієї кількості Вінниця першою взяла 2 тис. доз, тобто 40%. Ми дуже ефективно спрацювали, щоб отримати препарат. В усі попередні роки в аптечній мережі міста вже на кінець вересня були вакцини проти грипу, а в цьому році вони з’явилися лише на початку листопада, і ми на це не розраховували. Тому найбільша проблема на старті програми — це відсутність вакцини. Рішення про запровадження міської програми було ухвалене 28 жовтня, і в той самий день ми придбали 500 доз вакцин — максимум з того, що було на української ринку. Уявіть: ми розробили програму, погодили її на виконкомі, розглянули в депутатських комісіях, затвердили на сесії — усі підтримали, бо розуміли, що це необхідно задля здоров’я вінничан. А вакцини не було. І вийшло так, що протягом першого ж тижня кілька сотень доз розійшлися по центрах. Вакцини просто не вистачало, оскільки до лікарів зверталося набагато більше охочих захиститися від грипу! ВЗ Інші проблеми були? — Місцевого рівня. Не обійшлося без людського фактора. Коли вакцини не було, окремі медики давали не зовсім правильні відповіді тим пацієнтам, які до них зверталися. Вони казали, що вакцини немає, а могли б сказати, що вона буде, прийдіть завтра чи залиште свої контакти, і ми вам зателефонуємо. Людина, яка наважилася на щеплення, вдруге може не прийти, тож коли їй пообіцяти передзвонити, проявити турботу, вона обов’язково повернеться до лікаря. ВЗ На які результати очікуєте? — По-перше, програма дасть змогу поліпшити стан здоров’я населення й економічні показники. А враховуючи поширення грипу під час сезонних підйомів захворюваності та розвиток ускладнень, ефективне проведення профілактичних і лікувальних заходів сприятиме збереженню здоров’я населення та зменшенню негативного соціально-економічного впливу. Щодо конкретних результатів, то вони будуть відомі в травні наступного року. Зараз триває етап профілактики, після чого ми входимо в епідемічний період. Хто не зробив щеплення — гратиме в лотерею. Але наша совість чиста, бо ми дали можливість усім охочим вакцинуватися і вберегтися в такий спосіб від грипу і, що найголовніше, від його ускладнень. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

У БОЮ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ ЛЕГКО Бути одним із кращих військових госпіталів у мирний час — це одне. А от виправдати таку високу оцінку безпосередньо в бойових умовах — це перевірка на професіоналізм, на здатність швидко реагувати на виклики та потреби, вміння вдосконалюватися і не лише утримати марку, а й значно підняти її.

Михайло КАШТАЛЬЯН, завідувач кафедри загальної та військової хірургії Одеського національного медичного університету, професор За кілька хвилин одесити відправляться до зони АТО з гуманітарною допомогою

ВЗ Коли почалися воєнні дії, ви були головним хірургом Військово-медичного клінічного центру Південного регіону. Скажіть, наскільки медики виявилися готовими до роботи в умовах АТО? — Почну з того, що ми — військові лікарі, і до роботи в бойових умовах нас готували в Українській військовомедичній академії. І ще до того, як почалися воєнні дії в Україні, приблизно 40% моїх колег мали подібний досвід. Особисто я пройшов Ірак. Але саме для нас початком стали події 2 травня 2014 року в Одесі. Якби ми вчасно не долучилися, жертв було б набагато більше... До того ж, тількино почався Майдан у 2013 році, на території Військово-медичного клінічного центру ми вже почали ставити намети і проводити підготовку. Кажуть: важко в навчанні, легко — в бою. Це не зовсім так: у бою ніколи не буває легко. Але завдяки постійному підтриманню досить високого рівня професійних навичок нам було знач но простіше працювати в польових умовах. ВЗ Як проходила підготовка медиків безпосередньо перед виїздом до зони АТО? — Кожен мав свою ділянку роботи. Одні займалися сортуванням, інші — апаратурою, доукомплектовували те, чого не вистачало. Потрібно було передбачити абсолютно все. Наприк лад, підготувала медсестра операційний стіл, інструментарій, почалася операція — і раптом виявляється, що чогось не вистачає. В стаціонарі виправити такий недолік просто, а що робити в польових умовах? Тому ми намагалися підготуватися так, аби

Операція в польових умовах

Будні госпіталю в зоні АТО

НА ЖАЛЬ, ДОВГИЙ ЧАС У НАС НЕ ЗВЕРТАЛИ УВАГИ НА АРМІЮ. ПОКАЗОВА ІСТОРІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ГОСПІТАЛЮ, ЯКИЙ БУВ ОДНИМ ІЗ КРАЩИХ У КРАЇНІ — ЙОГО, ПО СУТІ, ЗНИЩИЛИ, А ТЕРИТОРІЮ ПРОДАЛИ

Один із плакатів, створених у хвилини затишшя

уникнути подібних промахів. Під час роботи в АТО траплялося різне, але не було жодного випадку, коли б ми не змогли надати допомогу пост раждалому. Хоча обсяги були величезними. Наприклад, під час Іловайського котла ми приймали близько 80 поранених на добу! ВЗ Коли ви почали працювати безпосередньо з пораненими, що для вас виявилося несподіванкою? — Розміри втрат. Через це до зони АТО довелося терміново відправляти наших лікарів, молодих хлопців-офіцерів. Також були змушені збільшувати кількість штатних посад. Так, ввели посаду головного хірурга, головного травматолога. Важко довелося найпершим лікарям — Владиславу Горбенку, Віктору Кузьменку, Олегу Герасименку. Коли ж через місяць розпочалася друга ротація, уже був досвід, і ми краще оснастили цю групу. Відправили лапароскопічну стійку, коагулянти, ультразвукову техніку... На жа ль, довгий час у нас не звертали уваги на армію. Показова історія Дніпропетровського військового госпіталю, який був одним із кращих у країні — його, по суті, знищили, а територію продали. Тож коли розпочалися події на Сході, Харківський центральний військовий госпіталь «закрив» Північ України, а Центр і Південь припав якраз на Дніпропетровськ, зокрема добре спрацювала Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова. У той період практично все вирішувалося на міжособистісному рівні. Так, ми втратили в бою багато медичних автомобілів, і кілька разів нам їх дарували волонтери. Звичайно, не залишився осторонь і наш Одеський національний медичний університет: він надавав апаратуру, медикаменти, продукти. Не раз приїздив до нас із такою допомогою ректор вишу Валерій Запорожан. ВЗ Що для вас було найскладнішим? — Складно було сортувати поранених. Коли сідав вертоліт, усі папірці від потоків повітря розліталися навсібіч, а маркувати солдатів потрібно. І саме наші лікарі придумали робити це маркерами прямо на тілі: лобі, руках, грудях. Так маркування не губилося. Ми першими в Україні в польових умовах застосували лапароскопію, використали стовбурові клітини,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

25 листопада 2016 року

Приїхали на допомогу. М. Каштальян — другий праворуч

Госпіталям також потрібне маскування

системи для закритого дренування ран J-Vac тощо.

— Тільки-но почалися воєнні дії, одразу з’явилися добровольці. Інша справа, що це складно оформити офіційно. Та й досвід роботи має бути, не кажучи вже про специфічні знання та навички поведінки в екстремальних умовах. Адже були випадки, коли молоді хлопці через недосвідченість потрапляли під обстріли. Але багато студентів працюють волонтерами на базі Військово-медичного клінічного центру, де вони можуть бути дійсно корисними, надаючи необхідну допомогу та здобуваючи натомість безцінний професійний досвід.

ВЗ Які види операцій є найчастішими в бойовій обстановці? — З приводу поранення кінцівок. ВЗ А чи є такі оперативні втручання, для проведення яких нашим військовим лікарям ще не вистачає знань і майстерності? — Навички та вміння наших хірургів — на досить високому рівні. Але бажано, щоб кожен хірург, незалежно від його вузької спеціалізації, досконало володів судинним швом, лапаротомією, умів працювати з апаратом зовнішньої фіксації.

ВЗ Побутує думка, що військові дії стали потужним поштовхом для розвитку вітчизняної військової медицини. А як вважаєте ви? — Війна — завжди стимул. Після неї відбувається суттєвий прорив у розвитку, і не тільки військовому. Але, у цілому, у нас від самого початку був дуже хороший рівень надання допомоги пацієнтам. За весь час роботи польового госпіталю ми регулярно вакцинували воїнів, не було жодного випадку правця, газової гангрени...

Навчаються молоді лікарі

ВЗ Найбільше роботи в умовах воєнних дій, звичайно, у хірургів. А наскільки затребувані терапевти? — Після надання невідкладної хірургічної допомоги пацієнта не завжди можна одразу виписати. Багатьох доводиться довго вести до самого одужання. Ось тут терапевт незамінний. Туберкульоз, виразки, холецистити, рак — ці хвороби ніхто, на жаль, не відміняв. ВЗ Ймовірно, події на Сході України закінчаться нескоро, тож знову доведеться відправляти молодих фахівців в епіцентр бойових дій. Що ви порадили б молодим лікарям: як готувати себе до роботи в зоні АТО? — З нашими лікарями перед від’їздом до польового госпіталю проводять спеціалізовану психологічну підготовку. Природно, допомагає досвід тих, хто там уже побував. Хочу зауважити: жоден лікар нашого госпіталю не відмовився від служби у зоні АТО. ВЗ Чи зверталися до вас студенти, які бажають допомагати в польовому госпіталі?

Виступ перед колегами

Підготовка до проведення оперативного втручання

САМОЗБЕРЕЖЕННЯ — НАЙДАВНІШИЙ ІНСТИНКТ, ЙОМУ ПОТРІБНО ДОВІРЯТИ. НЕБЕЗПЕКА ЗАВЖДИ Є: БУВ ВИПАДОК, КОЛИ ДВОЄ НАШИХ ХІРУРГІВ ПОТРАПИЛИ В ПОЛОН І БЛИЗЬКО РОКУ ВАНТАЖИЛИ ВУГІЛЛЯ, ВОДНОЧАС НАДАЮЧИ ДОПОМОГУ СВОЇМ

ВЗ Цілком нормальне почуття для людини — страх. В умовах війни воно загострюється чи ж, навпаки, притупляється? — Я ніколи не відчував особливого страху: ні в Іраку, ні тут. А ось самозбереження — найдавніший інстинкт, йому потрібно довіряти. Небезпека завжди є: був випадок, коли двоє наших хірургів потрапили в полон і близько року вантажили вугілля, водночас надаючи допомогу своїм. Але розумієте, коли виконуєш свою справу, то робиш це, незважаючи ні на що.

Розмовляли Олександр ГАЛЯС та Олена ТАНАСІЙЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Одеса

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2017 рік! Михайло КАШТАЛЬЯН, завідувач кафедри загальної та військової хірургії Одеського національного медичного університету, професор, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Для того щоб отримати безкоштовну передплату на газету «Ваше здоров’я», надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

Володимир Лапа, завідувач пологового відділення Івано-Франківського міського пологового будинку

Михайло ПРУДНІКОВ, головний лікар Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку, Заслужений лікар України

знав Володимира Лапу 32 роки — саме стільки часу він працював у нашому пологовому будинку. Пам’ятаю, коли Володимир Іванович тільки влаштувався до нас на роботу, я — тоді завідувач відділення акушерської патології — дуже зрадів: «Ну, нарешті — ще один лікар-чоловік». Адже в нашій спеціальності, зазвичай, більше жінок. А я завжди вважав: акушерство та гінекологія — це фізично важка справа, котра потребує значної витримки. До знайомства з Володимиром Лапою я добре знав його батьків, які викладали в Івано-Франківському

З друзями — Володимиром Штогриним і Олександром Косяковим. Перший курс навчання в Івано-Франківському медінституті

медичному інституті. Лідія Трохимівна настільки віддано вчила акушерству, що багатьом студентам прищепила любов до цієї царини медицини. До того ж, наша улюблена викладачка була в усьому педантичною і таким же виховала свого талановитого сина. Володимир Лапа — великий працелюб та відданий справі професіонал. Пологовий будинок був його другою домівкою. Якщо траплявся складний клінічний випадок — зверталися тільки до нього. Він завжди знав, що робити, навіть у, здавалося б, безвихідних ситуаціях. Цей лікар прийняв незліченну кількість пологів, зробив сотні кесарських розтинів, урятував тисячі життів. Інтелігент, якого любили всі: від санітарки до головного лікаря. Абсолютно неконфліктний. Завжди мовчазний. Він належав до тієї категорії людей, котрі мало говорять, зате багато і якісно працюють.

Володимир Лапа за час своєї роботи встиг очолити чи не всі відділення в міському пологовому будинку. Як головний лікар я почувався з ним, мов за кам’яним муром. Володимир Іванович завжди був моєю головною опорою. Кажуть, незамінних людей не буває, але чесно зізнаюся: я не знаю, ким можна замінити такого фахівця, як Володимир Лапа.

Олександр ПИПТЮК, завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету ІваноФранківського національного медичного університету

олодимир Іванович із сім’ї лікарів. Його батько був одним із заснов ників дитячої хірургії в Івано-Франківській області, впровадив чимало

нових методик, які врятували життя багатьом дітям. Мама працювала доцентом кафедри акушерства і гінекології, була високоосвіченою жінкою, котру на Прикарпатті знали й поважали як фахівця найвищого рівня. Старша сестра — професор, доктор медичних наук, наразі працює в столиці, у НДСЛ «Охматдит». Виховуючись у такій сім’ї, Володя просто не бачив для себе іншого життєвого шляху, окрім медицини. Ми з ним товаришували ще з інс титуту. Лапа ніколи не був лідером, проте слугував міцним стрижнем, який підтримував компанію. Він був дуже порядним і старанно вчився. У мого товариша завжди при собі була хоча б одна книга. Він обожнював читати. Пам’ятаю, під час навчання в медінституті ми з ним працювали на півставки медбратами в обласному психоневрологічному диспансері. На роботу Володимир щодня приходив з різними книгами, які читав у вільний час. Крім того, він приносив ще й пізнавальну літературу для пацієнтів: енциклопедії, довідники. Вони разом переглядали їх, обговорювали дискусійні теми. Після розподілу ми поїхали працювати на Чернігівщину. Лапа виконував обов’язки хірурга і саме там пройшов школу мужності, пізнавши ази медицини, які й допомогли йому згодом стати одним із найкращих лікарів Прикарпаття. Володя вже тоді працював, образно кажучи, 26 годин на добу. Через кілька років ми повернулися до Івано-Франківська. Лапа вагався: продовжити працювати й розвиватися в хірургії чи прислухатися до поради матері й обрати гінекологію. Вочевидь, мама таки переконала, адже вона, професіонал у цій галузі медицини, могла допомогти в становленні сина як фахівця. Але так склалося навіть краще, бо ж хірург, який стає гінекологом, бачить клінічні ситуації значно ширше і глибше. Знаючи хірургічну патологію, гінеколог не знає страху в складних випадках, ніколи не панікує, моментально приймає рішення. Принаймні так було з Володимиром Лапою. А потім закипіло насичене трудове життя. Почалося те, що називається: «світячи іншим, згораю сам». Коли не зателефоную, Володя або в операційній, або на чергуванні. Він не був кар’єристом, який крокує по головах інших, а просто совісно і віддано виконував свою роботу. Саме титанічною працею здобув авторитет. Біля нього постійно юрмилися інтерни. Лапа любив повторювати студентам: «Борітеся — поборете». Щоправда, довелося чимось жертвувати. Увагою були обділені не лише найближчі товариші, а й рідні. Вільних днів мій працелюбний друг фактично не мав. Усі пацієнти хотіли, аби їх лікарем був саме Володимир Лапа. А він не міг нікому відмовити. Зрештою Володя почав емоційно виснажуватися. На жаль, на професійне вигорання починають зважати тоді, коли вже надто пізно. Лапа був надзвичайно спокійною людиною. Вивести з рівноваги його могли лише кілька речей. Наприк лад, якщо ненароком впустив величезну щуку, за якою цілий день полював із вудкою на риболовлі. Це заняття було його віддушиною.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

25 листопада 2016 року

Володимир ШТОГРИН, головний лікар Дрогобицького міського пологового будинку, Львівська область

котре після смерті близького друга переглядаю його світлини: великий, статний, із добрими очима. Ми потоваришували ще на першому курсі. Він — містянин, із сім’ї знаних вчених, а я — випускник медучилища, син сільських учителів. Проте різниці в наших соціальних статусах Володя ніколи не помічав. Під час навчання він отримував колосальне задоволення від наукової роботи. Які ж ми були щасливі, коли на першому курсі випала можливість на кафедрі анатомії оперувати собак. Загалом протягом усіх років навчання прооперували більше ста тварин, тому по закінченні інституту Лапа вже мав добре «пос тавлені» руки для хірургії. Йому й справді дуже подобалося оперувати. З третього по п’ятий курс, опановуючи написання історії хвороб, ми з ним спільно курували пацієнтів. Звісно, часто виникали професійні дискусії, але на компроміс завжди йшов Володя, що підтверджує його виваженість, толерантність і поміркованість. Олександр КОСЯКОВ, керівник Київського міського ортопедичного центру ендопротезування, хірургії та реабілітації, головний ортопедтравматолог Департаменту охорони здоров’я Київської міської держадміністрації, кандидат медичних наук

и з Володею дружили аж 52 роки — з першого класу сиділи за однією партою, а потім були одногрупниками в медінституті. Лапа з самого дитинства знав, ким прагне стати. Пам’ятаю, на новорічних ранках у молодших класах усі діти

одягали різні карнавальні костюми: зайчика, пінгвіна, пірата тощо. А Володя завжди обирав той самий образ — лікар Айболить. Причому він точно знав, що хоче бути не просто лікарем, а саме хірургом. У медінституті ми з Лапою допомагали асистенту кафедри анатомії працювати над його дисертацією й одночасно виконували власну студентську роботу, через що годинами пропадали у віварії, оперуючи тварин. Іноді навіть призначали там побачення, адже часу на романтику катастрофічно бракувало… Робота — це те, чому Лапа віддавався повністю. І його передчасна смерть стала цьому ще одним підтвердженням.

Тетяна ЧУМАК, акушер-гінеколог Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку

вчилася з Володимиром Лапою в одному інституті, потім багато років разом працювала пліч-о-пліч. Скільки його пам’ятаю, він завжди був жайворонком: вранішні маршрутки ще навіть не починали їздити, а Володимир Іванович уже чекав на зупинці. Усі працівники приходили на роботу о 8-й ранку, а він ще із 7-ї був на місці. Іноді ми чека ли Володимира Лапу, наче бога. Адже в складних випадках лише він міг допомогти — мудрий і всезнаючий, упевнений і врівноважений… Й досі не віриться, що трапилася така біда. Володимир Іванович помер на моїй зміні, я саме чергувала тієї ночі. Десятки разів проходила повз двері його кабінету, але там не світилося, тож я й не зайшла. Перед тим Володимир Іванович десь о 18-й зазирнув до лікаря в ординаторську, запитав: «У нас усе тихо?» Тоді помахав колезі рукою, сказавши: «Піду трохи перепочити»…

Часом ловлю себе на думці, що вранці й досі чекаю його на робочому місці. А вже потім згадую, що більше він уже ніколи не прийде…

Галина РОМАНЮК, старша акушерка відділення акушерської патології ІваноФранківського міського клінічного пологового будинку

ойно я почала працювати під керівництвом Володимира Лапи, одразу відчула, що поладнаю із цією людиною. Він умів моментально прихилити до себе. Підкорював малослівністю та скромністю. У відділенні ніколи не було крику, сварок — будь-які конфлікти спокійно вирішувалися в кабінеті Володимира Івановича за зачиненими дверима. Цей лікар ніколи не ділив пацієнток на кращих чи гірших. Йому було байдуже: народжує поважна директорка якоїсь фірми чи жінкабезхатько — в усіх приймав пологи і лікував однаково якісно. Пам’ятаю, одного разу Володимир Лапа робив кесарський розтин жінці з Будинку нічного перебування. Коли пацієнтка виписувалася, то сповнена вдячності за здорову дитину, попросила лікаря стати хрещеним батьком її немовляти. Гіппократ сказав: «Згораючи сам, світи іншим». Володимир Лапа світив до останнього подиху.

Марина ЛАПА, донька, лікар ультразвукової діагностики ІваноФранківського міського клінічного пологового будинку

ато всім здавався суворим і закритим, та насправді був дуже доброю людиною. На роботі проводив значно більше часу, ніж удома,

— він справді жив своєю улюбленою медициною. Найкращим ві дпочинком д л я батька була риболовля. Де б він не відпочивав, завжди спершу шукав бодай невеличке озерце, аби закинути вудку. Не втрачав такої можливості навіть коли дощило. Також тато полюбляв куховарити, найсмачніше в нього вдавалися борщ, плов і рагу. А батькові «закрутки» взагалі були найкращими у світі смаколиками. В останню неділю, якраз перед тим, як пішов із життя, ми разом з ним консервували кабачки. Наступного дня з роботи він уже не повернувся. Смерть батька не стала випадковістю. П’ять років тому він пережив сильне нервове потрясіння — відтоді почалися проблеми із серцем. А останнім часом узагалі був апатичним до всього, наче передчував щось недобре…

Ярослава СЕРГАНЮК, старша медсестра гінекологічного відділення №1 Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку, пацієнтка

оли я завагітніла, то твердо вирішила: народжуватиму лише у Володимира Лапи. Адже знала, що на цього лікаря можна покластися в усьому. Із жінками, у яких приймав пологи, Володимир Іванович завжди розмовляв тихо і спокійно: «Усе буде добре. Нічого не боятимемося. Народимо здорову дитину». Пам’ятаю, коли о 8-й ранку я приїхала в приймальне відділення, він лише глянув на мене й одразу сказав: «О 18-й ми народимо дівчинку». Так і сталося — точнісінько о 18-й моя донечка побачила світ. Жодного разу не помітила, щоб він бурчав чи був чимось незадоволений, постійно спокійний і врівноважений. Володимир Лапа насправді був людиною з великої літери. Наталя МОСТОВА, спеціально для «ВЗ», м. Івано-Франківськ

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ ПОСАД:  Відділ соціальної та клінічної наркології: науковий співробітник —1 посада.  Відділ медико-соціальних проблем терапії психічних розладів: старший науковий співробітник — 1 посада.  Науковий організаційно-методичний та інформаційно-аналітичний відділ: науковий співробітник — 1 посада; провідний науковий співробітник — 1 посада.  Відділ психосоматичної медицини та психотерапії: старший науковий співробітник — 1 посада.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДЛЯ ПРОВІДНОГО НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИКА: повна вища спеціальна освіта; доктор або кандидат наук; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу, стаж роботи за профілем не менше 5 років; досвід науково-дослідної роботи (є основним виконавцем НДР, бере участь у підготовці наукових кадрів). ДЛЯ СТАРШОГО НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИКА: повна вища спеціальна освіта; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науководослідного підрозділу; наявність вченого

ступеня або стаж НДР не менше 3 років; наявність друкованих праць, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, вчених і почесних звань; виконання дисертаційної роботи. ДЛЯ НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИКА: повна вища спеціальна освіта; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу; наявність вченого ступеня або досвід науково-дослідної роботи; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу.

ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 1 місяць з дня опублікування оголошення. АДРЕСА ІНСТИТУТУ: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе,103. Контактні телефони: (044) 468-32-15, 503-87-33.

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

КРІСТОФЕР РАССЕЛ: У КРАЇНАХ ІЗ ВИСОКИМ РІВНЕМ СТРЕСУ ЖЕРТВ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ НАБАГАТО БІЛЬШЕ «Один у полі не воїн» — прислів’я, яке чи не найкраще характеризує раціональний підхід до ефективної боротьби із залежністю. На жаль, українці досі мусять покладатися лише на себе, тоді як у розвинених країнах над такою проблемою працює команда спеціалістів, і більше того — фінансова складова питання є клопотом держави, а не залежного пацієнта.

терапевта (мінімальний) — двічі на тиждень упродовж дванадцяти тижнів. На жаль, через довгий лист очікування записатися на прийом до клінічного психолога дуже складно. Це свідчить про те, що психологічна підтримка в Британії наразі затребувана й актуальна.

Крістофер РАССЕЛ, клінічний психолог Центру досліджень токсикоманії (CSUR), Глазго

ВЗ Які функції та завдання повинен ви конувати фахівець, котрий допомагає позбутися залежностей? — Я — клінічний психолог-біхевіорист, моє завдання — зрозуміти, які фактори впливають на вибір людиною здорової або нездорової поведінки. Чому люди палять, чому кидають палити, а згодом знову повертаються до згубної звички? Я мушу проаналізувати весь поведінковий ланцюжок і надати наркологам поради щодо лікування конкретної залежності в конкретного пацієнта. Окрім цього, до клінічного психолога звертаються із такими проблемами, як депресія, стрес, тривога, психічні розлади, посттравматичний синдром, шизофрені я, безсонн я, пору шенн я фокусування уваги тощо. Тобто є чітке розмежування: якщо людину непокоїть щось на ментальному або психічному рівні — вона йде до мене, а коли щось болить — до загального терапевта. Більшість британських психологів працюють у державній системі охорони здоров’я, яка називається National Health Service, та надають висококваліфіковану психологічну підтримку. Хоча у Великій Британії психологів багато, запит суспільства перевищує можливості NHS. Однією з причин такої ситуації є тривалість надання психологічної підтримки в кожному конкретному випадку. Звичайний прийом у психолога в лікарні займає мінімум годину! Тоді як більшість інших спеціалістів вкладаються у значно коротший проміжок часу. Режим відвідування психо-

ВЗ Окрім цього, мабуть, кожний клініч ний психолог мусить вести дослідниць ку діяльність? — Обов’язково! Наприклад, зараз я вивчаю процес переходу курців на продукти зниженого ризику. У дослідженні пацієнтів розподілено на дві групи. Перша складається із людей, що перейшли зі звичайних цигарок на продукти зменшеного ризику і використовують їх протягом тривалого часу. Я вивчаю їх досвід: помилки, моменти зриву, відчуття. До другої групи включено курців з великим стажем, котрі тільки думають зробити вибір на користь здорового способу життя. Коли така людина переходить на продукт зниженого ризику, їй доводиться відвідувати мене чи не щодня! Я ретельно слідкую, аби процес перебігав якомога гармонійніше, та допомагаю нівелювати бажання повернутися до паління. Навіщо це дослідження? За його результатами ми складемо пропозиції

щодо того, якими мають бути кращі моделі пристроїв та їх законодавче регулювання тощо. Дамо поради виробникам, поширимо інформацію у ЗМІ і, звичайно, видамо брошури для лікарів, котрі мусять давати поради своїм пацієнтам, що палять. ВЗ Чи досліджували ви момент фор мування залежності в людини? Що її обумовлює? — Більшість людей у Великій Британії та інших країнах Заходу починають палити або вживати алкоголь ще в підлітковому віці. 90% дорослих курців почали палити до 17 років, і лише 10% — після 20. Із цих десяти відсотків тільки мала частина стане регулярними курцями. Решта — побавиться й кине. Причини того, чому люди починають палити та чому продовжують, дуже різні. Більшість підлітків роблять це для статусу. На формування залежності впливають образи в кіно, це ніби частина самоідентифікації. А ось причини, чому люди продовжують курити, — функціона льніші. Ку рці сприймають цю звичку як щось необхідне їх організму: наприклад, як потр ебу у воді чи їжі. Вони не можуть функціонувати без паління. Воно є найефективнішим інструментом для контролю настрою та боротьби зі стресом! Ефективно доставлений

МОМЕНТ, КОЛИ ЛЮДСЬКИЙ МОЗОК ЗАФІКСУВАВ, ЩО НІКОТИН СПРАЦЮВАВ ПРОТИ СТРЕСУ, І Є ПОЧАТКОМ ЗАЛЕЖНОСТІ! ЦЕ САМЕ СТОСУЄТЬСЯ СУМУ, ДЕПРЕСІЇ, РОЗДРАТОВАНОСТІ ТА ІНШИХ СТАНІВ, ІЗ ЯКИМИ ДОПОМОГЛА ВПОРАТИСЯ ПАЧКА ЦИГАРОК АБО ПЛЯШКА АЛКОГОЛЮ. ЗІ СТРЕСОМ ТРЕБА ЙТИ ДО ПСИХОЛОГА, АЛЕ РЕАБІЛІТАЦІЯ ЗАЙМЕ ДЕКІЛЬКА ТИЖНІВ. А ЕФЕКТ ВІД НІКОТИНУ — МИТТЄВИЙ

нікотин справді дуже швидко заспокоює. Момент, коли людський мозок зафіксував, що нікотин спрацював проти стресу, і є початком залежності! Це саме стосується суму, депресії, роздратованості та інших станів, із якими допомогла впоратися пачка цигарок або пляшка алкоголю. Звичайно, зі стресом треба йти до психолога, але, як я уже казав, реабілітація займе декілька тижнів. А ефект від нікотину — миттєвий. Коли ж людина хоче кинути палити самостійно, рівень стресу тільки посилюється. Особливо на початку. Тому з психологічної точки зору поступова відмова із використанням продукту зниженого ризику є м’якшою та надійнішою. ВЗ А що визначає темпи розвитку за лежності? Чому одні люди швидко втя гуються, а інші — ні? — За лежність розвиваєтьс я пі д впливом комплексу факторів. На приклад відомо, що в підлітків навіть кілька цигарок зумовлюють високий ризик розвитку залежності. Але не у всіх! Одним достатньо двох у день, іншим потрібна пачка. З точки зору психології, паління в такому віці є способом підлітка впоратися із життєвими проблемами. Статистика свідчить, що в суспільствах із високим рівнем стресу, депресії та бідності підлітки стають залежними значно раніше. Так само алкоголь, азартні ігри, шопінг, секс, наркотики є способами зменшення емоційного тиску та переживань щодо життєвих негараздів. Це втеча від болю та суму або метод посилення приємних почуттів — одне з двох… ВЗ Чи впливають залежності на інтелект підлітків? — Не існує доказів наявності зв’язку між палінням і розвитком інтелекту або пам’яті. Швидше за все, підліток, який палить, вчиняє акт бунтарства. Це характеризує його стан з психологічного боку. А ось важкі наркотик и, марих уана, кокаїн, амфе тамін і алкоголь змінюють поведінку підлітка, знижують здатність до навчання та пам’ять. ВЗ Хто, на вашу думку, головний у про цесі лікування залежностей: нарколог чи психолог? — Це дуже цікаве питання, якому я присвятив своє дослідження. До кого має звертатися людина, котра хоче кинути палити? Донедавна таким фахівцем був лікар служби з відмови від паління. Як правило, цей спеціаліст виписував рецепт на використання нікотинозамісної терапії. Звісно, найкраще, що може зробити в цьому випадку курець, — повністю відмовитися від спожи-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

25 листопада 2016 року

вання нікотину в будь-якій формі. Однак коли людина не може кинути палити через синдром абстиненції, лікар повинен порекомендувати використання нікотинозамісної терапії в різних формах, у яких відсутні токсини, притаманні тютюновому диму. Однак зараз у Великій Британії ця стратегія дещо змінилася. По допомогу у відмові від паління людина спочатку звертається до загального терапевта, який визначає рівень залежності та мотивації. Найчастіше пацієнт усе ще отримує рецепт на ліки або нікотинозамісну терапію — пластир, гумку, інгалятор, назальний спрей. Нині все більше установ охорони здоров’я, де терапевт спрямовує людину до відповідного спеціаліста із сервісу по боротьбі з алкоголізмом та наркотиками. Це команда спеціалістів, котра може визначити ступінь залежності та рівень потреби в допомозі. Саме в таких закладах розробляють план детоксикації та рекомен ду ють перейти на продукт зниженого ризику, наприк лад, електронну цигарку. Однак система працює так, що спершу людина контактує із зага льним терапевтом, і саме від його компетенції часто залежить подальший результат. ВЗ Яка середня тривалість лікування від залежностей у Британії?

— Тривалість позбавлення від залежності в різних людей буде також різною: у кожного своя індивідуальна історія, тож як можуть усі отримувати однакове лікування? Більше того, ми нерідко змінюємо стратегію терапії під час самого процесу. Водночас важливу роль відіграють рівень стресу та тиску на життя людини, умови роботи, стосунки з близькими, фінансова ск ла дова тощо. У міжнародній практиці успішною вважається така терапія, завдяки якій людина може утриматися від залежності принаймні шість місяців.

отримують невідкладну допомогу. У разі хронічних станів може виникнути невелика черга.

Нерідко можна почути, що наркополітика Шотландії є провальною. Так, тут справді більше проблем із наркотиками, ніж у більшості країн Європи. Щонайменше, за останні п’ятнадцять років ми витратили сотні мільйонів на національну метадонову програму, спрямовану на стабілізацію таких хворих і сприяння їх відновленню. Але зараз ми зіткнулися зі значною проблемою: замість тисяч споживачів наркотиків, які одужують, спостерігаємо все більше смертей, спричинених використанням метадону. Останніми роками їх було навіть більше, ніж смертей унаслідок вживання героїну. Ці результати викликають велику тривогу, незважаючи на переваги замісної метадонової терапії. Також за роки існування установи ми провели велику дослідницьку роботу з підлітками із родин залежних. Дуже важливо розглядати проблему з їх точки зору: часто труднощі, із якими вони стикаються, приховані для суспільства, але провокують розвиток залежності в молоді. Усі ці дослідження підтримуються як спонсорами, так і державою, адже без наукового підходу ми нав ряд чи досягнемо успіху в боротьбі із залежностями.

ВЗ Чим ще займається Центр дослід жень токсикоманії в Глазго (CSUR)? — Наш Центр, як зрозуміло із наз ви, спеціалізується на проведенні великих і малих досліджень щодо зловживання психоактивними речовинами. Окрім клінічних психологів у нас працює команда соціологів. Ми є авторами шотландського дослідження «Доріс», висновки якого вплинули на політику лікарської терапії в Шотландії. Ми організували найбільше когортне дослідження споживачів наркотиків, що колинебудь проводилося в Шотландії. Цікаво, що в ньому брали участь 1033 споживачі наркотиків із п’яти в’язниць по всій країні. Дослідження було розроблене передусім для забезпечення наукових даних про ефективність різних видів лікування наркоза лежності, доступних для шотландських споживачів наркотиків. Окрім цього, проблема наркоманії тісно переплітається із поширеністю вірусу гепатиту С, злочинністю, станом психічного здоров’я, ризикованою поведінкою та рівнем безпритульності. Окремо вивчали співзалежних членів сімей споживачів наркотиків і розробляли шляхи допомоги цим людям.

ВЗ Наскільки доступна така терапія для британців? — Якщо людина звертається до лікаря й отримує рецепт, наприклад, на продукт нікотинозамісної терапії, він буде безкоштовним, як і сам візит до спеціаліста. Це частина державної медицини, тому покривається коштами з податків. Так само лікування буде безкоштовним й у разі виявлення раку або лейкемії. Система охорони здоров’я у Великій Британії побудована за потребою: усі платять податки, усі мають право на захист свого здоров’я та лікування. Освіта й охорона здоров’я — безкоштовні. У термінових випадках, наприклад, при ДТП, переломах, серцевих нападах та інших нагальних станах, хворі

Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

РОЗПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» НА 2017 РІК! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№37-38 (1373-1374) 16.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

№39-40 (1375-1376) 30.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ: ЗАКОН ЧИ ДИШЛО? Перше видання Державного формуляра лікарських засобів в Україні відбулося у 2009 році. Відтоді вийшло вісім випусків «фармацевтичної конституції», але вона так і не стала основним законом діяльності лікарів: згідно з опитуванням, майже половина з них лише чули про Формуляр, але ним не послуговується. Що заважає? Недовіра до механізму форСТОР. мування документу, інертність мислення чи відсутність контролю?

Для ефективної реалізації цієї реформи потрібна насамперед політична воля, котрої в нас відчутно бракує. Реформу державної структури повинна реалізувати влада, тоді як на практиці цю відповідальну справу доручають виконувати самим лікарям. А оскільки чимало медиків виступають проти впровадження сімейної медицини, то процес постійно гальмується. СТОР.

АНДРІЙ КЛЯНЧИН: РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ МАЄ ПОЧИНАТИСЯ З ФІНАНСУВАННЯ

КОНСТАНТІНОС ФАРСАЛІНОС: СУТЬ ГРЕЦЬКИХ РЕФОРМ ЗВОДИТЬСЯ ДО СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ

№33: ПРОБЛЕМИ

НОВИНИ ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ ЛІКАРІВ — ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ УРЯДУ

ОНКОХВОРІ ДІТИ — ЗАРУЧНИКИ ЦИНІЧНОЇ БІЗНЕС-ГРИ?

ВІДКРИТІ ДВЕРІ РЕАНІМАЦІЙ: ПАЦІЄНТАМ РАДІСТЬ, А ЛІКАРЯМ? Cучасні підходи до надання медичних послуг вимагають багатьох змін. Але вирвати одну проблему з усього комплексу неможливо. Тим паче, що взялися за найлегше — дозволили доступ відвідувачів до реанімацій, забувши при цьому про цивілізований підхід до цього процесу, про забезпечення робочого місця кадрами й обладнанням. А хіба питання про те, де віднайти гроші на медикаменти, стало для родичів пацієнтів СТОР. менш болючим після того, як їм дозволили їх відвідувати?

ПОПУЛЯРНИЙ «СТРЕПСІЛС®» ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ ЗА ПІДРОБЛЕНИМИ ДОКУМЕНТАМИ?

ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ МЕДПРАЦІВНИКІВ — НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

НА МЕЖІ СТРАЙКУ

ТРІУМФ ТЕТЯНИ ДУМЕНКО: ДЕЦ ІЩЕ РІК ПРАЦЮВАТИМЕ ЗА СТАНДАРТАМИ «ПАПЄРЄДНІКІВ»?

2-5

«ЕКОНОМІЯ» НА ЗАКУПІВЛЯХ-2015 ВРАЖАЄ

СТОР.

Львівським медикам із серпня припинили виплату надбавок, мотивуючи тим, що у фонді заробітної плати недостатньо коштів. Це стало останньою краплею і загострило увагу до інших проблем галузі. Тепер медична спільнота намагається вирішити їх «пакетно», вимагаючи заодно й покращення умов праці. Медики КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», які вийшли на пікет до облдержадміністрації, заявили про бажання розв’язати конфлікт шляхом перемовин, але попереджають, що мають право на страйк і готові ним скористатися. СТОР.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

2-5

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЄ ТРИРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Сумнозвісний 33-й Наказ, який зазнав чи не найбільше критики й докорів, нарешті канув у Лету. Однак замість тотальної радості медична спільнота відреагувала повною розгубленістю. Прихильники відміни наказу вважають це синдромом раба, який не вміє жити на свободі. Опоненти заперечують: відміна рабства не має означати перехід у стан первісного хаосу. Як зміниться життя галузі завтра? І чи не переслідуватимуть її нові тридцять СТОР. три нещастя?

МЕТОДИКУ ФОРМУВАННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ ЗАТВЕРДЯТЬ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ У СІЛЬСЬКУ МІСЦЕВІСТЬ РОЗПОДІЛЯТИМУТЬ ТІЛЬКИ «ВИПУСКНИКІВ-ДОБРОВОЛЬЦІВ»

2-5 СТОР.

СТОР.

86181 08198 60965

НОВИНИ ДЕРЖБЮДЖЕТ-2017: ОПТИМІСТИЧНІ ОЧІКУВАННЯ ПОГЛИНЕ ІНФЛЯЦІЯ?

ПОЗАДУ ЧИ ПОПЕРЕДУ?

ІРИНА СИСОЄНКО: «НА ВІТЧИЗНЯНУ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ КОШТІВ ЗНОВУ НЕ ЗНАЙШЛОСЯ»

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МОЗ бравурно рапортує, що в Україні зрештою немає проблем із вакцинацією. Але радість чиновників не поділяють лікарі: по-перше, вакцин закуплено значно менше від потреби, по-друге, їх якість викликає питання і, по-третє, слова Міністерства останнім часом настільки часто розходяться з ділом, що «Ваше здоров’я» вирішило СТОР. з’ясувати, яка ж ситуація з вакцинами насправді.

МАСШТАБНІ ПРОТЕСТИ З МІНІМАЛЬНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ

НАКАЗУ

№43-44 (1379-1380) 28.10.2016 ВАКЦИНИ Є, ОДНАК ПРОБЛЕМУ ЗІ ЩЕПЛЕННЯМ УСЕ ЩЕ НЕ ВИРІШЕНО

Наразі ми в критичному стані: зростає смертність і скорочується тривалість життя. Система охорони здоров’я на грані колапсу. Зараз вона тримається на людях, що за мізерну зарплату понаднормово й важко працюють, аби зберегти те, що залишилося. У цій ситуації достатньо будь-якої несподіванки на кшталт військового конфлікту або природної катастрофи — і система не витримає! СТОР.

ВІДМІНА

НОВИНИ НОВА КОМАНДА МОЗ

WWW.VZ.KIEV.UA

Коли онкохірург видаляє пухлину, для нього це — фініш, а для хворого — старт нового, незвичного життя. І якщо вчені напрацьовують нові підходи, альтернативні методи, онкохворий має про них знати. На жаль, 99% пацієнтів, які звертаються до нашого закладу, дізнаються про існування вакцинотерапії занадто пізно, та й виготовити препарат виявляється ні з чого, бо хірург не залишив тканини пухлини. СТОР.

Зарплата в українській медицині — одне з найболючіших питань. На неї неможливо прожити навіть самому, не кажучи вже про те, щоб утримувати родину. Наприклад, лікар-хірург вищої категорії отримує в перерахунку 150-200 дол. на місяць… Перед тим, як починати реформи в медицині, слід спочатку підвищити якість життя населення та надати достойну зарплатню медичним працівникам. СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НАУКА І КЛІНІЧНА ОНКОЛОГІЯ — ЯК ОБ’ЄДНАТИ ПОЛЮСИ?

ЩО ГАЛЬМУЄ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ?

ДЕРЖФОРМУЛЯР

№41-42 (1377-1378) 14.10.2016

ВІЙСЬКОВИЙ РУБІЖ МЕДИЦИНИ:

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

У вересні цього року в Польщі відбулася масштабна протестна акція працівників медичної сфери — вулицями Варшави пройшов багатотисячний натовп, що вимагав підвищення державних витрат на охорону здоров’я та заробітних плат. Пройшла Польща й через інші численні акції протесту медпрацівників проти скорочення робочих місць, низької фінансової оцінки праці, недотримання умов колективних договорів… Але незважаючи на нескінченну суперечку польських медпрацівників із чиновниками від медицини, машина охорони здоров’я рухалася в заданому напрямку, скидаючи баласт та привчаючись функСТОР. ціонувати у все більш економному режимі.

УСІ НА МАРШІ? Хочеш миру — готуйся до війни. Свого часу цей принцип підготовки медичних кадрів в Україні визнали зайвим. Коли знову вдарив грім, з’явилися нові ідеї: від «всеобуча» з тактичної медицини та реанімації колишніх військових кафедр до найрадикальніших — повної «мілітаризації» медицини. Чи потрібна країні воєнізована охорона здоров’я? І як навчити лікаря бути універсальним СТОР. солдатом?

НОВИНИ УРЯД ЧЕКАЄ ВІД МОЗ «КОНСОЛІДОВАНОГО БАЧЕННЯ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ»

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ЧИ МЕДРЕФОРМА ШВИДКОРУЧ? Медичне страхування стартує в Україні вже в січні наступного року. Ця новина стала несподіванкою навіть для тих, хто десятиліттями «воював» за його впровадження. Інші ж представники галузі розчаровані намаганням подати чергові реформи в красивій обгортці страхової медицини. Чи готова вітчизняна система охорони здоров’я до такого бліцкригу? СТОР. І що отримаємо насправді?

МОЗ УКРАЇНИ ІНІЦІЮЄ ПОВЕРНЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВИХ НАДБАВОК ЛІКАРЯМ СПРОЩЕНА РЕЄСТРАЦІЯ ІМПОРТНИХ ПРЕПАРАТІВ СУПЕРЕЧИТЬ УГОДІ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄВРОСОЮЗОМ

№45-46 (1381-1382) 11.11.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ОБСЯГИ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ РЕКЛАМИ ЗБІЛЬШУЮТЬСЯ, ЦІНИ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ЗРОСТАЮТЬ ФІНАНСОВІ АВТОПОРТРЕТИ МЕДИЧНИХ ДЕПУТАТІВ І ЧИНОВНИКІВ

2-5 СТОР.

ВІЙНА ВІЙНОЮ, А БІЗНЕС — ЗА РОЗКЛАДОМ? На тлі обмежень і санкцій, задекларованих Євросоюзом та США відносно Росії, на території країни-агресора виростають фармацевтичні гіганти держав, що проголошують себе друзями України. Керівники іноземних компаній не гребують міцно тиснути руку агресору. «Хворі не винні», — кажуть у відповідь на будьякий закид щодо подвійних стандартів. Але, слухаючи цих панів, доречно пригадати один з політичних принципів Тодда: «Насправді не СТОР. важливо, про що говорять — завжди йдеться про гроші».

ЗА ЩО І ЯК ПЛАТИТИ ЛІКАРЮ? На оплату праці в медичній галузі різних країн витрачається більше третини всіх коштів, котрі виділяються на охорону здоров’я. Розміри таких виплат збільшуються швидше, ніж ВВП цих держав, але повільніше, ніж загальні суми витрат на охорону здоров’я. Водночас рівень оплати праці в медичній галузі зростає швидше, ніж в інших сферах. Обіцянки ж підвищити зарплату українським лікарям — тінь усіх медичних реформ, яка завжди поряд, але ніхто її так і не впіймав: постійно не вистачає коштів або «інструментів» для їх розподілу. СТОР.

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ: ЧИ НЕ ВПАДЕ ЗЕРНО НА КАМІНЬ?

2-5

СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕІМБУРСАЦІЇ ТА МЕДСТРАХУВАННЯ ПОТРЕБУЄ ОНОВЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ

Логічним продовженням ініціативи запровадження медичного страхування в Україні є створення відповідної агенції. На публічне обговорення вже навіть винесено проект Постанови Уряду «Про утворення Національної служби здоров’я України». Але досі не зрозуміло, кого зустрічати в її особі — суто технічного розпорядника бюджетних коштів чи центр управління медичним страхуванням? СТОР.

1 міс.

23.50грн

3 міс.

70.50 грн

6 міс.

141.00 грн

12 міс.

282.00 грн

1 міс.

33.83 грн

3 міс.

101.49 грн

6 міс.

202.98грн

12 міс.

405.96 грн

1 міс.

40.50грн

3 міс.

121.50 грн

6 міс.

243.00грн

12 міс.

486.00 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

СТОМАТОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

ЗА РЕД. Б. П. ЛИСЕНКА, В. Д. ШЕЙКА, С. Д. ХІМІЧА ХІРУРГІЯ. ПІДРУЧНИК ДЛЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ МЕДИЧНИХ ВНЗ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА СТОРІНОК: 712

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ОНКОЛОГІЯ В. В. СЕВІДОВ, Н. М. КАСЕВИЧ ОНКОЛОГІЯ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА СТОРІНОК: 232

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ПЕДІАТРІЯ ПОД РЕД. А. В. ТЯЖКОЙ ПЕДИАТРИЯ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА СТОРІНОК: 584

ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

Підручник створено згідно з навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» кваліфікації «Лікар-стоматолог» у вищих медичних навчальних закладах IV рівня акредитації (Наказ МОЗ України від 25.07.2003 р. №352), а також відповідно до Наказу МОЗ України від 12.10.2004 р. №492 «Про внесення змін та доповнень до Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін», освітньо-кваліфікаційної характеристики «Спеціаліст» (Наказ МОН України від 16.04.2003 р. №239) і тимчасової програми навчальної дисципліни «Хірургічні хвороби, у тому числі хірургія надзвичайних ситуацій», затвердженої ЦМК з вищої медичної освіти МОЗ України 18.06.2007 р. Для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів.

У підручнику викладено питання організації онкологічної допомоги в Україні, методи обстеження онкологічних хворих і принципи діагностики новоутворень. Описано епідеміологію, етіологію, патогенез, клінічні ознаки онкологічних захворювань, їх діагностику, лікування, особливості спостереження та догляду за пацієнтами, диспансерного спостереження, скринінгу, прогнозу. Висвітлено можливі ускладнення в онкологічній клініці і методи надання допомоги. Розглянуто симптоматичне лікування та методи надання допомоги пацієнтам у разі задавнених форм раку. Подано матеріал з питань етико-деонтологічної роботи з онкологічними пацієнтами і їх рідними. Акцентовано увагу на ролі фельдшера у виявленні онкологічних хворих та профілактиці злоякісних новоутворень. Для студентів вищих медичних навчальних закладів І-III рівнів акредитації.

У навчальному посібнику представлені матеріали з пропедевтичної педіатрії (частина І) і дитячих хвороб (частини II і III) у межах навчальної програми для студентів медичного факультету, які вивчають педіатрію на II-V курсах. До кожного заняття наведено актуальність теми, мету заняття, перераховано питання, які повинен знати студент завдяки домашній підготовці, зазначено перелік практичних навичок. Крім списку необхідної літератури представлені допоміжні матеріали, навчальні тести і ситуаційні задачі. У додатках викладено перелік практичних навичок, якими повинен оволодіти студент, вивчаючи пропедевтичну, факультетську і госпітальну педіатрію. Крім того, подано повний обсяг питань, винесених на диференційований залік після III курсу і на іспити на IV і V курсах. Для студентів вищих медичних навчальних закладів І-IV рівнів акредитації.

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510319 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю