Методичний щоденник 2010-2011

Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр

Методичний щоденник На допомогу керівнику методичного об’єднання вчителів української мови та літератури

2010-2011 н.р.

1

Укладачі:

Цуркан Л.В., методист з української мови та Літератури НМЦ

Рецензенти:

Купцова В.В., учитель української мови та літератури Миколаївської гімназії №2, заслужений учитель України

Відповідальний за випуск: Удовиченко О.О., директор НМЦ

Затверджено науково-методичною радою Миколаївського науково-методичного центру, (протокол №4 від 13.04.2011)

У збірці представлено методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури у 2010-2011 навчальному році, анотований перелік тем, рекомендованих для обговорення на засіданнях шкільного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури та матеріали щодо аналізу уроку, банк інтернет – ресурсів по аналізу уроку тощо. Рекомендовано вчителям української мови та літератури, керівникам шкільних методичних об’єднань.

Цуркан Л.В. Методичний щоденник . На допомогу керівнику методичного об’єднання вчителів української мови та літератури – Миколаїв, 2010 2

Анотований перелік тем, рекомендованих для обговорення на засіданнях шкільного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури 2010-2011 н.р. Компетентнісний підхід у навчанні української мови Компетентнісний підхід до реалізації освітньої галузі «Мови і літератури» Держстандарту загальної середньої освіти. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти про лінгвістичні й комунікативні компетенції. Особливості формування ключових компетентностей та предметних компетенцій на уроках мови (мовленнєва та мовна змістові лінії програми). Формування предметних компетенцій на основі діяльнісного підходу в навчанні української мови. Формування соціально значущих якостей на уроках української мови (соціокультурна змістова лінія програми). Методи компетентнісного навчання мови. Компетентісний підхід до оцінювання. Особливості оцінювання (компетентнісно-орієнтовані вимірювачі) навчальних досягнень учнів в умовах компетентнісного підходу до навчання. Планування сучасного уроку української мови з позицій компетентнісного підходу. Метод навчальних проектів як засіб реалізації компетентнісного підходу в навчанні мови Метод проектів як системний компонент сучасного навчально-виховного процесу в середовищі розвивального, особистісно орієнтованого, діяльнісного навчання мови. Навчання мови через активну діяльність учня як головна особливість методу проектів. Зміст і технологія проектного навчання. Система педагогічного, психологічного та організаційного супроводження діяльності учнів при застосуванні технології. Вимоги до організації навчальної діяльності, алгоритм роботи за технологією «метод проектів», етапи та стадії технологічного процесу. Типи та види мовних проектів за спрямованість (дослідницький, практично зорієнтований, інформаційний, творчий, рольовий) за комплексністю та характером контактів (монопроект, міжпредметний проект), специфіка їхнього виконання. Психологічні та педагогічні закономірності індівидуального розвитку школярів за їхнього включення в навчальну діятельність за технологією «метод проектів». Проектна методика як засіб розвитку творчих здібностей у навчанні української мови. Розвиток інформаційної компетентності учнів як умова досягнення високої якості шкільної мовної освіти Особливості формування у школярів інформаційної компетентності в процесі вивчення української мови. Критерії сформованості інформаційної компетентності школярів. Розвиток в учнів умінь працювати з різними видами інформації, орієнтуватися в потоці інформації, знаходити і відбирати потрібний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично оцінювати, на основі 3

здобутих знань вирішувати інформаційну проблему, пов’язану з навчальною діяльністю. Складники інформаційної грамотності: усвідомлення потреби в інформації для розв’язання проблеми; вибір стратегії пошуку; віднаходження інформації певної тематики; сортування, систематизація, аналіз інформації з оцінкою її релевантності; уміння оцінити якість, точність, авторитетність та надійність інформації. Особливості формування інформаційної компетентності учнів з урахуванням вікових особливостей та правил психогігієни. Проблеми інформаційної безпеки. Методика використання Інтернет-ресурсів у організації навчальної роботи з української мови. Організація диференційованого та індивідуального навчання української мови за допомогою Інтернету. Елементи медіаосвіти в навчальному процесі української мови Підготовка молодого покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, сприйняття різноманітної інформації, навчання розуміти її, усвідомлювати її вплив на психіку, оволодівати способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів як основні завдання медіа освіти. Шість ключових понять медіа-освіти: агентство медіа (джерела інформації, які створюють та поширюють медіатексти, система їхнього функціонування), категорії медіа (типи медіатекстів – за видами, жанрами тощо); технології медіа (технологічний процес створення медіатексту); мова медіа (аудіовізуальні засоби виразності, стиль медіатекстів); аудиторії медіа (типології аудиторії, рівнів сприйняття медіатекстів); репрезентації медіа (конкретне представлення авторами або джерелами інформації /агентствами змісту в медіатекстах). Елементи інтегрованої медіаосвіти в шкільних курсах української мови, художньої культури, історії. Методика опрацювання та створення медіатексту на уроці української мови. Розвиток критичного та креативного мислення на уроках української мови Особливості розвитку критичного мислення. Специфіка застосування технології розвитку критичного мислення у процесі навчання мови. Фази технології (виклик, осмислення, рефлексія), принципи співробітництва, спільного планування й осмислення навчального матеріалу як основа технології. Методичні прийоми, застосовувані в технології навчання критичного мислення: З-Х-Д (Знаємо /Хочемо дізнатись /Дізнались); розбивка на кластери, замітки на берегах; читання із зупинками; технологія РКМЧП (розвиток критичного мислення через читання та письмо); ромашка запитань; зигзаг; п’ятихвилинне есе; синквейн; шість капелюшків критичного мислення та ін. Відкрите мислення як каталізатор генерації великої кількості ідей. Методи, застосовувані в технології навчання відкритого мислення на уроках мови: мозкова атака, синектичний штурм, масова атака, метод групової дискусії, метод евристичних запитань. Креативне мислення як поєднання відкритого й критичного мислення. Алгоритм креативного процесу. Креативність як спроможність до нестандартного, оригінального й конструктивного мислення й поведінки. Креативне мислення і 4

проблемний підхід у навчанні української мови. Креативне мислення і гумор. Евристичне завдання як засіб розвитку креативності учня на уроці мови. Моделювання уроків української мови із застосуванням технологій розвитку критичного, відкритого та креативного мислення. Сучасні педагогічні технології навчання української мови Особливості навчання та виховання особистості, адаптованої до інформаційного суспільства. Застосування сучасних педагогічних технологій навчання мови як умова досягнення нової якості мовної освіти. Технології: особистісно орієнтованого навчання, розвивального навчання, інтерактивного навчання. Технологія модульного навчання. Мультимедіа-технології в навчанні мови. Використання можливостей інтерактивної дошки в навчальному процесі з мови. Методика підготовки та використання комп’ютерної презентації на уроках мови. Формування мовних, мовленнєвих і комунікативних компетенцій засобами ігрових технологій. Рефлексивні ділові ігри на уроках РЗМ. Формування та розвиток комунікативної компетентності учнів на уроках української мови Поняття комунікативних умінь та їхня сутність. Методика та організація формування комунікативних умінь у процесі вивчення української мови. Основні вимоги до комунікативних умінь та навичок спілкування в середній школі. Етапи формування та розвиток комунікативної компетентності учнів на уроках мови. Методи діагностики та розвитку комунікативної компетентності учнів. Методи розвитку умінь та навичок комунікативної компетенції учнів на уроці української мови. Методика складання та використання ситуативних вправ для формування й удосконалення навичок усного та писемного діалогічного та монологічного спілкування. Формування писемного мовлення школярів: нові форми роботи Навчальна мотивація як критерій оцінки якості шкільної мовної освіти. Шляхи підвищення ефективності уроку мови та уроку розвитку з’язного мовлення з використанням інноваційних технологій. Лінгвостилістичний аналіз тексту. Формування мовленнєвої компетентності школярів у системі навчання писати твори розповідного та описового характеру. Методика роботи над творомроздумом. Методика написання есе. Методика складання листа для спілкування електронною поштою та месиджа для передавання стільниковим зв’язком (sms). Основні вимоги до культури спілкування в Інтернеті. Нетикет (Netiquette). Мовне портфоліо в роботі вчителя-словесника як показник результативності організації самостійної творчої діяльності школярів.

5

Організація допрофільної підготовки та переходу на профільне навчання в 10 класі Вимоги до програм факультативних курсів філологічного спрямування для учнів 8-9 класів ЗНЗ. Методика складання таких програм. Методика проведення факультативних занять. Допрофільна підготовка та спільна діяльність учителясловесника та класного керівника. Аналіз навчальних програм для старшої профільної школи. Науково-методичне забезпечення профільного навчання в 10 класі. Вимоги до програм навчальних курсів за вибором, спецкурсів, факультативів філологічного спрямування для учнів 9-11 класів ЗНЗ. Методика проведення занять курсів за вибором. Професійно-особистісний розвиток словесника в умовах роботи в школі Структура загальних компетентностей учителя: предметно-методична, психологічна, інформаційно-комунікаційна, загальнонаукова, загальнокультурна. Професійний саморозвиток учителя. Джерела професійної самоосвіти вчителя. Самоаналіз результатів педагогічної діяльності. Учительське портфоліо. Роль МО в організації атестації вчителя. Підготовка вчителя до участі в конкурсі професійної майстерності. Зміст і технології роботи творчих груп у загальноосвітньому закладі. Сучасні вимоги до узагальнення, опису та поширення педагогічного досвіду Організація та методика перенесення інноваційного педагогічного досвіду з експериментальних закладів у масову практику. Розвиток психолого-педагогічної та дослідницької культури вчителя. Методика подготовки матеріалів самоаналізу педагогічними працівниками. Портфоліо вчителя-словесника. Організація та методика роботи з обдарованими учнями Психолого-педагогічні засади роботи з обдарованими дітьми. Особливості підготовки учнів до шкільного, районного та обласного/міського етапів олімпіади з української мови та літератури. Методика підготовки школярів до участі в мовних змаганнях. Технологія диференційованого навчання української мови в старших класах у процесі підготовки до ДПА та ЗНО Диференціація навчання на уроках української мови через поєднання різноманітних організаційних форм. Домашнє завдання як засіб диференційованого навчання мови. Можливості Інтернету в організації диференційованої навчальної роботи учня. Діалогові форми роботи з учнями випускних класів. Комплексне використання наочності на уроках української мови Теоретичні засади комплексного використання наочності на уроках української мови. Види наочності та методика використання наочності на уроках мови. Сучасні графічні організатори (семантична карта, семантична павутина, Т6

таблиця, М-таблиця, діаграма Венна та ін.). Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей учнів у виборі та використанні видів наочності. Методика формування вміння аналізувати подану в графічному організаторі навчальну інформацію та вміння самостійно організовувати текстову інформацію у форму таблиці (схеми, діаграми). Сучасні інформаційні технології як вид наочності. Методика використання наочності при застосуванні інноваційних технологій навчання української мови. Комплексне використання наочності на уроках мови. Питання, до яких варто звертатися на кожному засіданні МО: • Калейдоскоп інноваційних технологій, методів і форм навчання (за матеріалами періодики).

• Аналіз нових надходжень методичної літератури.

• Методика організації словникової роботи на уроках мови.

• Система підготовки до державної підсумкової атестації з української мови в 9-х та 11-х класах.

КОМЕНТАР МЕТОДИСТА У сучасному науково-педагогічному обігу вживаються два терміни: «компетентність» і «компетенція». Відомі педагоги В.В. Раєвський, А.В. Хуторський вважають, що компетенції – складні узагальнені способи діяльності, які опановують під час навчання, і компетентність є результатом набуття компетенцій. Українські вчені узагальнили декілька підходів до визначення цих понять: • обидва терміни вживаються як синоніми; • компетенції вважають складниками компетентності; • компетентність – здатність до діяльності, а компетенція – коло повноважень певної особи. Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу має бути формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містить знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості. На основі аналізу поглядів науковців можна зробити висновок, що компетентнісний підхід у навчанні вчителів-предметників – це сукупність компетентностей, якими повинен оперувати вчитель-предметник, спрямовуючи свою діяльність на розвиток особистості учня. Узагальнивши здобутки європейських і вітчизняних учених, учасники створеної в рамках проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний – рівному» робочої 7

групи запропонували орієнтовний перелік з семи ключових компетентностей: • уміння вчитися; • загальнокультурна; • громадянська; • підприємницька; • соціальна; • компетентності з ІКТ; • здоров’язбережна.

І знову про аналіз уроку Хто з учителів не тремтить, побачивши після дзвінка на порозі класу завуча або директора? У кого не перехоплює на уроці дихання, коли за останньою партою сидять колеги – слухачі курсів підвищення кваліфікації? Хто не починає нервувати, коли найкращий з учнів (так само розгубившись від пильної уваги гостей) у відповідь на запитання вчителя починає говорити щось несосвітенне! Яким би досвідченим і освіченим не був учитель, однаково перспектива відвідання кимось його уроку примушує його знітитися й розхвилюватися. Учитель – вічний учень, тому оцінка його праці для нього важлива. Молодий учитель зазвичай хвилюється менше за корифея. Здавалося б, що може не знати про урок він, учорашній студент і позавчорашній школяр? Зазвичай кожен учитель-початківець упевнений: я, саме я знаю, як треба! У мене буде все не так, як було до мене! Така самовпевненість молодого колеги буває небезпечна. Те, що здається найпростішим, часто виявляється складним. За яким алгоритмом відбувається аналіз уроку мови? Що слід обов’язково тримати в полі зору, готуючись до уроку? Виділяють три типи аналізу уроку: комплексний, стислий, аспектний. За комплексного аналізу урок розглядають у єдності та взаємозв’язку його цілей, змісту, методів, форм організації навчання, тобто аналізу підлягають усі аспекти уроку: дидактичний, змістовий, психологічний, виховний, методичний, організаційний. Мета стислого аналізу уроку – складення загальної оцінки його науковотеоретичного та методичного рівнів. Аспектний аналіз передбачає дослідження лише певної сторони уроку. Аналізується один з його аспектів: дидактичний, психологічний, виховний, методичний, організаційний, з погляду педагогічного спілкування. Рідше здійснюються такі різновиди аспектного аналізу уроку, як аналіз фізіологогігієнічний, порівняльний. Різновидом аспектного аналізу уроку є й так званий цільовий аналіз, спрямований на з’ясування рівня майстерності вчителя у застосуванні окремих форм, засобів і методів навчання, авторських методик, 8

певних технологій навчання. До аспектного аналізу належить і вибірковий аналіз діяльності окремих учнів (груп учнів) на уроці. Комплексний аналіз уроку розпочинають з аналізу його мети. Складають оцінку правильності її визначення (у методичній літературі досі вживають кострубату кальку цілепокладання) з обов’язковим урахуванням особливостей навчального матеріалу, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми або розділу, а також рівня підготовленості учнів. Мета уроку має бути сформульована конкретно, чітко, лаконічно, бути реально досяжною. Саме формулювання мети є найбільш вразливим і «слизьким» місцем, ахіллесовою п’ятою будь-якого уроку. Після цього аналізують структуру й організацію уроку відповідно зновутаки до його мети. Оцінюють правильність вибору типу уроку, логічну послідовність і взаємозв’язок його етапів, оптимальність вибору форм навчання, обладнання уроку й раціональність розподілу навчального часу. Наступний крок - аналіз змісту уроку. З’ясовують ступінь його відповідності вимогам державної програми, а також науковість, доступність викладу, його відповідність віковим особливостям учнів. Складають оцінку фаховості вчителя у підведенні школярів до сприйняття нових знань, актуалізації опорних знань, зв’язку нового з раніше вивченим, формуванні нових понять, організації закріплення й повторення (їхніх форм, обсягу). Звертають увагу на ступінь складності завдань, оптимальність обсягу навчального матеріалу, застосування диференційованого підходу, забезпечення міжпредметних зв’язків. Береться до уваги виховна спрямованість уроку. Щодо аналізу методики проведення уроку, то увагу звертають передовсім на доцільність і обґрунтованість вибору методів, прийомів і засобів навчання, їхню відповідність змістові навчального матеріалу, меті уроку, можливостям класу. Важливими є доцільність вибору та різноманітність методів і прийомів, оптимальність темпу та зміни видів діяльності, емоційність викладу матеріалу, ефективність застосованої наочності, якість дидактичного матеріалу. Особливої уваги надають умінню організувати ефективну колективну, групову, самостійну роботу школярів. Наостанок здійснюють аналіз роботи й поведінки на уроці учнів (активність класу та окремих учнів, зацікавленість матеріалом уроку, ставлення до вчителя й один до одного, дисциплінованість, організованість, нормативність мовлення учнів) та запропонованого школярам домашнього завдання. Складають оцінку санітарно-гігієнічних умов, ураховують професіоналізм і педагогічну культуру вчителя (знання ним предмета, рівень його педагогічної й методичної майстерності, культуру мовлення, майстерність у застосуванні невербальних засобів спілкування, емоційність, зовнішній вигляд, манери, характер спілкування: демократичний, авторитарний, ліберально-популістський; тактовність у спілкування з учнями, уміння створити сприятливий психологічний мікроклімат; особливо відзначаються елементи учительської творчості, обов’язково беруть до уваги рівень здійсненого самим учителем самоаналізу уроку (звідси класичне запитання: «Як самі оцінюєте свій урок?»).

9

Підсумки відвідування уроку зазвичай набирають форми загальної оцінки досягнення навчальної й виховної цілей уроку (повторимо: головним критерієм уроку є ступінь досягнення його правильно сформульованої мети). Після зазначення недоліків уроку обов’язково висловлюють пропозиції щодо їхнього усунення та рекомендації вчителю. Поданий варіант схеми комплексного аналізу стосується традиційного розвивального уроку, підґрунтям якого є орієнтація на пріоритет активності, творчості, досвіду вчителя, інтенсивне транслювання ним знань. Нині, на перехідному етапі від традиційно-розвивального до особистісно орієнтованого розвитку школяра володіти вже усталеними методиками має і досвідчений, і молодий учитель-початківець. Без знання класики неможливо рухатися далі. Крім того, не секрет, що саме традиційні уроки становлять левову частку всіх, що проводяться в сьогоднішній школі. Традиційно-директивна позиція вчителя на уроці досі майже скрізь є звичною й еталонною. Зрозуміло, що підходити з однаковими критеріями до уроків традиційних та уроків інноваційних (особистісно орієнтованих, проблемно-розвивальних, інтегрованих і под.) не можна.. У системі особистісно орієнтованого навчання вироблено таку орієнтовну схему аналізу уроку.

1.Підготовка вчителя до уроку (його задум). У бесіді з учителем з’ясовують: o якого значення він надає урокові в особистісному розвитку учнів; o у чому вбачає завдання уроку; o як сам оцінює результати роботи з окремими учнями.

2. Організація уроку. У процесі спостереження уроку визначають:: o якою мірою вдалося залучити учнів до визначення завдань уроку та його організації; o наскільки вдалою була мотивація навчальної діяльності, чи виникло в учнів бажання здобути нові знання, набути умінь і навичок (просунутися в розвиткові); o якою була участь школярів у організації уроку (взаємонавчання, взаємоконтроль, взаємодопомога); o як змінювалась діяльність учнiв на кожному етапі уроку (які пізнавальні й особистісні завдання вони вирішували); o як було організовано рефлексію учнів щодо сприйнятого та зробленого на уроці.

3.Зміст уроку. Визначають: o які цінності, глобальні й особистісні проблеми розвитку людини й людства було покладено в основу змісту навчання і чи стали вони предметом обговорення учнів; o чи було надано школярам можливість порівняти й оцінити різні підходи до того, що вивчалося на уроці;

10

o чи було створено ситуацію вибору (передовсім щодо способу вирішення проблеми або розв’язання задачі), як виявили себе учні за умови вибору; як співвідносилися пізнавальна й практична діяльність школярів; o якими способами пізнавальної й практичної діяльності оволоділи учні на уроці; o чи брали вони участь у творчому пошуку, чи досягли результату; o якими способами особистісного розвитку оволодівали учні (умінням спілкування, співпраці і взаємодопомоги, самодисципліни, визначення завдання й досягнення його виконання, рефлексії тощо); o чи наявна була диференціація й інтеграція змісту навчання.

4. Технології навчання. Досліджують: o якими методами й прийомами учитель активізував знання учнів; o які сучасні технології навчання застосовував учитель, яким був їхній ефект; o чи мало навчання діалогічний характер; o як було організовано самостійну творчу роботу учнів; o як учитель здійснював підтримку школярів у навчальній роботі; o як випереджувалися утруднення в навчальній роботі учнів.

5. Психологічна атмосфера уроку. Звертають увагу на: o настрій учнів на уроці; o чи не перевтомились учні, чи достатньо були завантажені роботою; o чи пережили радісне відчуття успіху; o чи виявлялися взаєморозуміння, доброзичливість, взаємопідтримка учнів між собою та учителя й учнів; o чи не виявлялося роздратування, взаємного незадоволення, агресивності на уроці.

6.Професіоналізм та педагогічна культура вчителя на уроці. Беруть до уваги: o наскільки обізнаний учитель з віковою психологією, чи розуміє причини поведінки й учинків дітей; o чи виявляє він повагу до учнів незалежно від їхніх успіхів у навчанні; o чи достатньо знає свій предмет і вміє захопити ним учнів; o наскільки вчитель винахідливий і гнучкий у формулюванні проблемних питань у процесі вивчення теми; o чи володіє вчитель умінням вести евристичну бесіду; o чи не порушував учитель норм педагогічної етики, реагуючи на неправильні відповіді й помилки учнів; o чи виявив учитель натхнення, фантазію, артистизм, індивідуальний педагогічний почерк (стиль).

7. Загальна оцінка уроку. Підбиваючи підсумки, констатують: o якою мірою сприяв урок особистісному розвиткові учнів, чи забезпечив їхній розвиток і засвоєння знань; 11

o чи почувалися школярі співавторами уроку, чи були в навчанні активними й відповідальними, чи використовували можливість робити вибір і відстоювати власну позицію, чи складали власну оцінку виучуваним фактам і подіям, чи здійснювали пошукову діяльність, чи висловлювали повагу до чужих поглядів, чи виявляли взаєморозуміння і взаємопідтримку; o наскільки вміло й доцільно поєднував учитель фронтальну роботу з індивідуальною, колективну з самостійною, наскільки вправно заохочував індивідуальні здобутки в навчанні кожного учня; o чи сприяв урок здійсненню у процесі оволодівання знаннями саморозвитку, самоосвіти, самовираженню кожного учня, розвиткові його мислення, емоційної сфери, збагаченню особистого досвіду. Аспектний аналіз проблемно-розвивального уроку можна здійснювати за таким орієнтовним алгоритмом: 1. які методи проблемного навчання застосовував учитель (пошукові, дослідницькі, проблемний виклад тощо) на уроці; 2. які ставив учитель проблемні питання, які створював проблемні ситуації, чи дотримувався правил створення проблемної ситуації; 3. чи правильно формулювалася проблема, висувалася й обґрунтовувалася гіпотеза, як учні знаходили шляхи її доведення (спростування) гіпотези; 4. як долалися утруднення, що виникали в усіх учнів класу або в окремих школярів; 5. яким було співвідношення репродуктивної й частково-пошукової роботи з підручником; 6. яким був ступінь відповідності використаної наочності до вимог проблемного навчання; 7. як співвідносилася діяльність учителя й учнів; 8. який обсяг і характер самостійної навчальної роботи школярів; 9. яке співвідношення репродуктивних і продуктивних самостійних робіт; 10. чи здійснювалася диференціація щодо пропонованих учням завдань (з урахуванням індивідуальних особливостей, здібностей і рівня підготовленості кожного учня); 11. чи дотримано вимог проблемно-розвивального навчання щодо домашнього завдання.

12. що дав урок для розвитку вольових якостей, інтелекту, емоційної сфери, пізнавальних інтересів, мовлення, уваги, пам’яті, самостійності мислення. Наприкінці складається загальна оцінка проблемно-розвивального уроку. Для аспектного аналізу інтегрованого уроку можна застосувати такий алгорит. Необхідно з’ясувати: 1. Які навчальні предмети інтегруються.

2. Яка мета інтеграції. У чому полягає зміст інтеграції.

12

3. Який тип інтегрованого уроку (урок засвоєння нового матеріалу, урок узагальнення тощо), його структуру.

4. Яким є обсяг інтеграції (одиничним є інтегрований урок чи входить до блоку (системи) інтегрованих уроків).

5. Яким є рівень інтеграції змісту.

6. Якою мірою забезпечено міжпредметні зв’язки на уроці (крім предметів, які інтегруються).

7. Якою є якість підготовки та професійна майстерність учителів, що провели урок, міра їхньої взаємодії на уроці. Насамкінець складається загальна оцінка інтегрованого уроку. Хто з молодих учителів не мріяв здійснити відкриття в методиці, причому таке, яке призвело б до повного перевороту в світовому шкільництві! Та мріяти добре на студентській лаві, доки полігон для омріяних експериментів (школа) бовваніє десь на горизонті… Коли ж молодий учитель потрапляє до шкільних стін, на нього виливається така злива несподіваних випробувань, така кількість нежданих тестів на моральну, психологічну і навіть фізичну витривалість, що мрії про методичні відкриття якось непомітно випаровуються… А жаль. Для того, хто зберіг вірність методичним фантазіям, подаємо ті показники, які пильний директор школи приєднає до всіх названих вище критеріїв оцінки ефективності традиційного уроку. Назвемо їх показниками результативності уроку інноваційного. Ось вони: o ступінь оригінальності й новизни методики (технології) уроку; o ступінь поєднання традиційних та інноваційних методик (методів, форм) навчання; o можливість для відтворення інновації іншими вчителями; o можливість застосування засобів контролю, що дають змогу виявити ефективність педагогічної інновації. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Кульневич С, Лакоценина Т. Анализ современного урока: Практическое пособие, ТЦ «Учитель», 2002.

2. Онищук В.А. Урок в современной школе: пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1981.

3. Плиско К. Принципи, методи і форми навчання української мови (теоретичний аспект). – Харків, «Основа», 1995.

13

ІНТРЕНЕТ-РЕСУРСИ БАНКИ АНАЛІЗУ УРОКУ http://www.ippo.org.ua/files/Українська_мова/Сучасний_урок_рідної_мови/БЛ АНКИ_АНАЛІЗУ_УРОКУ.doc Психологічний аналіз уроку http://umni4ka.at.ua/publ/vidviduvannja_i_analiz_urokiv/skhemi_analizu_urokiv_riznik h_tipiv/psikhologichnij_analiz_uroku/12-1-0-8 Практичний психолог: вимоги до уроку http://psiholog-shapka.blogspot.com/2009/12/blog-post_2186.html Є. Травін. Кілька неформальних принципів побудови відкритого уроку http://yrok.at.ua/publ/5-1-0-26

Презентація проблемної групи У 2010-2011 навчальному році при НМЦ працюватиме проблемна група «ВИКОРИСТАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

У

НАВЧАННІ

ЛІТЕРАТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ». Керівник групи Назаренко Л.А. Мета: подати вчителям літератури теоретичні й практичні відомості щодо впровадження інформаційних технологій у систему літературної освіти, їх обґрунтування, допомогти в оцінці проектної діяльності старшокласників-читачів, сприяти використанню інформаційних засобів на уроках літератури в 10 – 11 класах, формувати інформаційну компетенцію учителів-проектувальників. План роботи групи 1. Розвиток творчих здібностей старшокласників-читачів засобами мультимедійних технологій a) аналіз стану впровадження інформаційних технологій в сучасній літературній освіті; б)виявлення впливів ІТ на формування креативних рис старшокласників-читачів; в) анкетування словесників; г) розгляд моделі створення літературного проекту старшокласниками для учнів-читачів п’ятого класу; 14

д) подання матриці самооцінювання і взаємооцінювання проектної діяльності учнів-читачів, її обговорення.

2. Організація взаємодії вчителя й учнів-читачів у процесі вивчення літератури з використанням інформаційних технологій a) методичні основи використання інформаційних технологій у навчанні літератури: теоретичний і практичний аспект.

3. Психолого-дидактичні аспекти навчання використанням інформаційних технологій

літератури

з

а) використання термінологічного апарату; б) подання набору практичних вправ, що враховують індивідуальні особливості школярів; в) перегляд творчих робіт, створених учнями до уроків літератури з наступним коментуванням; г) анкетування словесників.

Зміни до навчальної програми з української літератури З метою поліпшення якості шкільної літературної освіти, урахування громадської думки щодо виховної та естетичної вартості окремих програмових художніх творів та розвантаження змісту навчальної програми, відповідно до рішення колегії Міністерства освіти і науки від 11 лютого 2010 року, протокол № 1/4–2, затверджено зміни до навчальної програми з української літератури (5-9 класи), а саме: 5 клас легенда «Лісова панна» – вилучено з програми; казка В. Короліва-Старого «Потерчата» – винесено на позакласне читання; 6 клас усунуто дублювання вивчення кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» (у 6 класі вивчаються фрагменти твору, а в 11 класі – вивчення твору «Зачарована Десна» знято); твір С. Руданського «Козак і король» – вилучено з програми (замінено на гуморески «Добре торгувались» і «Гуменний»); оповідання С. Васильченка «Басурмен» – вилучено з програми (замінено на твір «У темряві»); зменшено на початку навчального року вивчення поезій напам’ять (замість 5 пісень на величезне прохання вчителів вивчатиметься 2 на вибір); 7 клас 15

твір Б. Лепкого «Цвіт щастя» – винесено на позакласне читання; вірш А. Малишка «Приходять предки…» – вилучено з програми (замінено на поезію «В завійну ніч з незвіданих доріг…»); твір І. Франка «Іван Вишенський» – текстуальне вивчення замінено на оглядове (1 година); поезії В. Самійленка «Ельдорадо» і «Патріоти» вилучено з програми, замінено на твори «На печі», «Не вмре поезія…»; 8 клас вивчення творчості Є. Дударя (за програмою: «Слон і мухи», «Лісова казка», «Червона Шапочка») вилучено з програми – натомість вивчаються оповідання О. Чорногуза «Як вибирати ім’я», «Як поводитись у кіно» зі збірки оповідань «Веселі поради»; 9 клас притча І. Липи «Мати» – вилучено з програми; усунуто дублювання вивчення вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати…» (у 5 класі твір вивчається, у програмі для 9 класу – знято); зменшено на початку навчального року вивчення поезій напам’ять (замість 4 пісень вивчатиметься 2 на вибір).

Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010– 2011 навчальному році (лист МОН від 21.08.2010 р. № 1/9-580) У 2010-2011 навчальному році вивчення української літератури в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією Р.В.Мовчан. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 201 с. Вивчення української літератури у 10 класі загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України, відповідно до стратегії поступового переходу старшої школи на профільне навчання (нова редакція Концепції профільного навчання у старшій школі; наказ МОН від 11.09.2009 № 854). Ефективність практичного втілення системи профільного вивчення української літератури та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій забезпечується наявністю двох профільних програм.

- Українська література. 10 клас. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний 16

напрями; філологічний напрям (профілі – іноземна філологія, історикофілологічний). Академічний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, О.А. Камінчук, В.І. Цимбалюк. – К.: Грамота, 2009. – 88 с.

- Українська література. 10 клас. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям (профіль української філології). Профільний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, О.А. Камінчук, В.І. Цимбалюк. – К.: Грамота, 2009. – 180 с. Програма академічного рівня збігається за змістом і формою з програмою рівня стандарту (як за кількістю годин, так і за вимогами до рівня оцінювання навчальних досягнень учнів). Для вивчення української літератури за цими рівнями передбачено один підручник. Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 року № 1/9-543 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2010/2011 навчальний рік» розподіл годин щодо української літератури за рівнями змісту освіти виглядає таким чином: Навчальний предмет

Кількість годин на тиждень у класах Рівень стандарту Академічний Профільний рівень рівень Класи 10 11 10 11 10 11 Українська література 2 2 2 2 4 4 Уточнення потребує те, що кількість годин у 10 класі на вивчення художніх творів навчальної програми профільного рівня було розподілено із урахуванням 3 годин на тиждень. У 2010–2011 навчальному році учитель на власний розсуд має право розподілити матеріал програми профільного рівня, визначивши у календарно-тематичному плануванні розподіл годин у 10 класі на 4 години на тиждень. Однією з передумов якісної роботи вчителя й ефективності навчання учнів української літератури є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української літератури в 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2010-2011 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки: Авраменко О.М., Пахаренко В.І. Українська література. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень. – К.: Грамота, 2010. Семенюк Г.Ф., Ткачук М.П., Слоньовська О.В., Гром’як Р.Т., Вашків Л.П., Плетенчук Н.С. Українська література. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень. – К.: Освіта, 2010. Семенюк Г.Ф., Ткачук М.П., Слоньовська О.В., Гром’як Р.Т., Вашків Л.П., Плетенчук Н.С. Українська література. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Профільний рівень. – К.: Освіта, 2010.

17

Усі представлені підручники відповідають вимогам чинних програм з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості. У підручнику Авраменка О.М., Пахаренка В.І. (рівень стандарту, академічний рівень; видавництво «Грамота»), як і в програмі, дотримано історико-стильового підходу у вивченні літератури як явища мистецтва (за періодизацією Д. Чижевського). Підручник базується на принципах доступності, діалогізму, естетизму й патріотизму. Тобто він побудований так, щоб учні не просто заучували готовий матеріал, а постійно вели інтелектуальний діалог з письменником і читачами, виробляли власну оцінку його творчості, пізнавали секрети мистецької майстерності, училися дискутувати, самостійно аналізувати твір. Для реалізації зазначених принципів для учнів пропонуються рубрики СУДЖЕННЯ, ЗОР і ТЗ. «Судження» – це рубрика з роздумами якогось автора про обговорювану проблему; «ЗОР» – завдання основного рівня, переважно дискусійного характеру, які сприяють розвитку критичного мислення і які краще виконати саме в тому місці під час опрацювання підручникової статті, де вони подані; «ТЗ» – творчі завдання високого рівня складності, які передбачені для самостійного трактування твору і покликані розвивати творчі здібності учнів. У кінці кожної теми подано по 12 різнорівневих завдань: перші три – репродуктивного характеру (завдання в тестовій формі двох форматів – з однією правильною відповіддю і на встановлення логічних пар); 4 – 10 завдання переважно для аналізу художнього твору; 11 – 12 завдання творчого характеру. У рубриці «Домашнє завдання» пропонуються як обов’язкові завдання, так і ті, що учні виконають за власним бажанням. У підручнику реалізовано міжпредметні зв’язки й посилено увагу до мистецького контексту, для цього широко використано ілюстративний матеріал (фотоматеріали, репродукції картин як українських, так і зарубіжних художників). Для ефективнішої реалізації культурологічної змістової лінії програми (як і в попередні роки) до підручника також підготовлено диск з мультимедійними матеріалами. Відомості з теорії літератури винесено в рубрику «Консультація». Рубрики «Факт» і «Доказ» урізноманітнюють виклад, навчають зіставляти й розрізняти факт і позицію митця чи літературознавця; такий підхід сприятиме розвитку аналітичного й критичного мислення. У підручнику авторського колективу Семенюк Г.Ф., Ткачук М.П., Слоньовська О.В., Гром’як Р.Т., Вашків Л.П., Плетенчук Н.С. (рівень стандарту, академічний рівень; видавництво «Освіта») висвітлюється розвиток української літератури другої половини ХІХ – початку ХХ століть, її образно-тематичне та жанрове багатство, особливості функціонування реалізму, натуралізму і модернізму, стильова палітра творів. Оглядові розділи чергуються зі статтями про митців слова, чиї твори вивчаються в 10 класі. Розкриваються художні відкриття творів українських класиків, особливості естетичні пошуків, світоглядних уподобань митців, відображених у цих текстах, глибини художньої 18

правди в осмисленні життя. На цій основі в учнів формується система ключових компетентностей з літератури. Систему запитань і завдань згруповано в рубриках «Словникова робота», «Підсумуйте прочитане», «Поміркуйте», «Аналізуємо твір», «Робота в парах», «Робота у групах», що розвивають у школярів навички самостійного аналізу тексту, проникнення в його ідейну та художню своєрідність, ведення діалогу й рецензування. Представлені «Творчі завдання», «Для допитливих», «Узагальнюємо вивчене» (тестові завдання) сприятимуть розвиткові творчих здібностей учнів, допоможуть у самоперевірці і систематизації здобутих знань. Рубрики «Міжпредметні паралелі», «Мистецька скарбниця» розширюють горизонт розуміння національного мистецтва у світовому культурному просторі. Наприкінці підручника вміщено «Хронологічну канву літературного життя останньої третини ХІХ – початку ХХ століть». У підручнику для профільного рівня авторського колективу Семенюк Г.Ф., Ткачук М.П., Слоньовська О.В., Гром’як Р.Т., Вашків Л.П., Плетенчук Н.С. (рівень стандарту, академічний рівень; видавництво «Освіта») висвітлюється розвиток української літератури останньої третини ХІХ – початку ХХ століть, докладно розглядається її образно-тематичне та жанрове багатство, особливості функціонування реалізму, натуралізму і модернізму, стильова палітра творів. В основу покладено людиноцентристську концепцію розвитку національного письменства, його гуманістичний пафос. Пропонується нова інтерпретація творів класиків, розкриваються їхні художні здобутки, творча індивідуальність, естетичні пошуки, глибини художньої правди в осмисленні життя. Підручник вирізняється своєрідною структурою. Майбутнім філологам пропонуються новітні технології навчання. Систему запитань і завдань згруповано в рубриках «Словникова робота», «Підсумуйте прочитане», «Поміркуйте», «Аналізуємо твір», «Робота в парах», «Робота у групах», що розвивають у школярів навички самостійно аналізувати текст, проникати в його ідейну та художню своєрідність, вести діалог, рецензувати й доповнювати відповіді товаришів. Матеріали, представлені у рубриках «Творчі завдання», «Узагальнюємо вивчене» сприятимуть розвиткові творчих здібностей учнів, допоможуть у самоперевірці і систематизації здобутих знань. У підручнику вміщено портрети письменників, схеми, таблиці, дібрано цікаві й доречні ілюстрації. Рубрики «Міжпредметні паралелі», «Мистецька скарбниця» розширюють горизонт розуміння національного мистецтва у світовому культурному просторі. Вивчення української літератури в 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання здійснюватиметься за однією з двох чинних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України: Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання/ Укладачі Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.І.Сулима; керівник авторського колективу М.Г.Жулинський. – К.: Генеза, 2002. – 136 с;

19

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання/ Укладачі О.М.Бандура, Н.Й.Волошина. – К.: Шкільний світ, 2002. – 86 с. У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська література вивчатиметься за програмами: У 5-9 класах: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією Р.В.Мовчан. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 201 с. (з урахуванням внесених змін до навчальної програми). У 10-11 класах: Українська література. 10 клас. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний, суспільногуманітарний, художньо-естетичний напрями; філологічний напрям (профілі – іноземна філологія, історико-філологічний). Академічний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, О.А. Камінчук, В.І. Цимбалюк. – К.: Грамота, 2009. – 88 с. Згідно з наказом МОН від 18.02. 2008 № 99 «Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів» розроблено навчальну програму з української літератури: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи. // Керівники авторського колективу: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк; за загальною редакцією Р.В. Мовчан; авторський колектив: Р.В. Мовчан, М.М. Сулима, В.І. Цимбалюк, Н.В. Левчик, М.П. Бондар. – К.: Грамота, 2009. – 88 с. Основними завданнями поглибленого вивчення літератури є: вироблення в учнів стійкого інтересу до читання, до української книжки зокрема; формування самостійного, критичного, творчого мислення школярів у процесі аналізу художнього твору на основі засвоєння ними необхідної суми знань; розвиток творчих здібностей, загальнокультурного рівня учнів через ознайомлення їх із творами мистецтва слова, розвиток високих моральних цінностей людини, втілених у художніх творах; виховання сучасної естетично розвиненої особистості, творчого читача зі сформованим почуттям національної свідомості та власної людської гідності. Структурною особливістю програми є те, що вона завершує пропедевтичне вивчення української літератури (5-8 кл.), яке має підготувати учнів до сприймання систематичного курсу, який розпочинається у 9-му класі. В цьому класі літературні твори вивчаються за хронологічним принципом, а також більша увага приділяється вивченню теорії літератури. До основних розділів програми введено вступні літературознавчі статті.

20

З метою задоволення індивідуальних естетичних смаків й уподобань учнів та вчителів на вивчення творчості окремих письменників відводиться резерв часу для вільного використання його вчителем. У кожному класі виділені години для текстуального вивчення літературних творів, позакласного читання, розвитку мовлення, написання творчих робіт, проведення уроків з літератури рідного краю. Одним з основних компонентів допрофільної та профільної підготовки є курси за вибором і факультативи. Зазначені курси сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень про свою майбутню професію, що так чи інакше має бути пов'язана з філологією (учитель-словесник, журналіст, редактор, коректор, перекладач, фольклорист, науковець філологічної спеціалізації тощо), а також дають змогу виробити особистісні риси та фахові навички. Програми курсів за вибором і факультативів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, вміщено у збірниках: Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 7–11 класи. Вип. 1. – К.: Ред. журн. «Дивослово», 2007. Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 8–11 класи. Вип. 2. – К.: Видавництво «Дивослово», 2008. Збірник програм курсів за вибором та факультативів з української літератури / За загальною ред. Таранік-Ткачук К.В. – К.: Грамота, 2010. З метою рівномірного розподілу навантаження учнів протягом навчального року, подаємо рекомендовану кількість видів контролю у процесі вивчення української літератури у кожному класі (чи не краще так: з української літератури (за класами). Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо. Обов’язкова кількість видів контролю 5–9 класи Класи Семестри Контрольні роботи у формі:

5 І 2

ІІ 3

6 І 3

контрольного класного твору;

ІІ 3

7 І 3

–

1

2

2

ІІ 3

8 І 3

1

1

2

2

1

1

2

2

виконання інших завдань 21

ІІ 3

9 І 3

ІІ 3

1

1

1

1

2

2

2

2

(тестів, відповідей на запитання тощо) Уроки 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 розвитку (у+ (у+п (у+п (у+п (у+ (у+ (у+п (у+ (у+ (у+ мовлення* п) ) ) ) п) п) ) п) п) п) (РМ) Уроки 2 2 2 2 2 2 2 2 1 1 позакласного читання (ПЧ) Контрольний – – – – – – – – 1 1 домашній твір Перевірка 4 5 4 5 4 5 4 5 4 5 зошитів У 8–9 класах з поглибленим вивченням української літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд вчителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10–11 класи Класи Семестри

10 11 І ІІ І ІІ РІВЕНЬ СТАНДАРТУ, АКАДЕМІЧНИЙ

10 11 І ІІ І ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ

Контрольні роботи у формі:

3

3

3

3

4

4

4

4

контрольного класного твору;

1

1

1

1

1

1

1

1

3

3

3

3

виконання 2 2 2 2 інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо) Уроки 2 2 2 2 розвитку (у+п) (у+п) (у+п) (у+п) 22

ІІ

2 2 2 2 (у+п) (у+п) (у+п) (у+п)

мовлення* (РМ) Уроки 1 1 1 1 2 2 2 2 позакласного читання (ПЧ) Контрольний 1 1 1 1 2 2 1 1 домашній твір Перевірка 4 5 4 5 4 5 4 5 зошитів * У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – писемного. Умовне позначення у таблиці – (у + п). Можливі види контрольних робіт: тест; відповіді на запитання; контрольний літературний диктант; анкета головного героя; комбінована контрольна робота тощо; письмові контрольні твори. Можливі види контрольних робіт із розвитку мовлення: складання оповідання (казки) за прислів’ям; добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору; введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі; усний переказ оповідання, епізоду твору; твір-характеристика персонажа; написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім образом; написання вітального слова на честь літературного героя, автора тощо; твір-опис за картиною; складання тез літературно-критичної статті (параграфа підручника); підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) – індивідуального чи колективного – з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо; складання анкети головного героя, цитатних характеристик, конспекту, рецензії, анотації; написання реферату; ідейно-художній аналіз поетичного чи прозового твору; написання листа авторові улюбленої книжки; інсценізація твору (конкурс на кращу інсценізацію уривка твору) тощо. Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведення уроків виразного читання.

23

Виразне читання – це мистецтво відтворення в живому слові думок і почуттів (якими насичений художній твір), а також наміру виконавця і його ставлення до виконуваного твору. Для визначення цього мистецтва користуються також термінами художнє читання, декламація (можна вживати ці терміни як синонімічні). Виразне читання на уроках української літератури – це не лише мистецтво виконання художнього тексту, а й предмет навчання цього мистецтва, і метою такого навчання є формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, вміти насолоджуватися прочитаним (О.О. Ісаєва). Декламації, мелодекламації та художньому виконанню на уроках світової літератури приділяється багато уваги. Завдання вчителя – допомогти відчути велику силу слова, що впливатиме на почуття, думки, волю, характер і здатність отримувати морально-естетичне задоволення від художнього твору. Мистецтвом усного виконання будь-якого тексту є виразне читання (від імені оповідача), напам‘ять – декламація (від ліричного героя), а майстерність володіння виконавським словом називають художнім читанням. Художнє читання – публічне виконання творів літератури (віршів, прози, публіцистики; особливий вид естрадного мистецтва. Процес навчання майстерного виконання творів складний, тому вчителеві бажано на кожному уроці з літератури вдосконалювати ті вміння, якими учні оволодівають на уроках виразного читання. Процес підготовки вчителя до уроку виразного читання проходить у такій послідовності: Сприйняття тексту. Відчуття краси і одержання естетичної насолоди від прочитаного через уяву і почуття. Аналіз тексту. Розмірковування над твором, відтворення в уяві створені автором картини, перечитування окремих епізодів, знову переживаючи їхню красу, зіставлення своїх міркування з висновками дослідників. Визначення виконавських задач і шліфування своєї манери виконання. Тренування в декламації. Визначення і уточнення запитань, які треба пояснити. Структура уроків виразного читання Готуючи учнів до уроку виразного читання, треба пропонувати їм переписати текст твору (уривок) у робочий зошит (через рядок, залишаючи місце для позначок). Хід уроку складається з таких етапів: Вступна бесіда (слово). Створення атмосфери зацікавленості твором (історичний, соціальний, біографічний, лексичний коментар). Зразкове читання (показ). Взірцеве читання вчителя або підготовленого завчасно учня, прослуховування звукового запису. Читання учнями тексту про себе («мовчазне», «німе» читання). Сприяє заглибленню в текст, відчуттю звучання, підготовки до бесіди. Поділ тексту на ланки. Для загострення уваги на композиції твору чи окремої її частини і підготовки до наступного читання кожної частини зокрема.

24

Читання окремих частин тексту. Включає коментар до тексту, вправи у вимові важких слів, словосполучень, зворотів, розмітка найважчих частин тексту знаками партитури, обговорення інтонації, техніки мовлення, логіки читання та емоційнообразної виразності. Прийоми навчання читати виразно Урахування інтонаційного забарвлення кожного розділового знака. Прийом показу як наочна ілюстрація для того, щоб викликати в уяві живі картини, бажання прочитати твір. Прийом зіставлення спонукає до обговорення, оцінки і вибору потрібної інтонації, запобігає помилкам (зіставлення виконання учнів і вчителя, двох учнів, відтворення інтонації з відтінком шаржування тощо). Усне малювання сприяє розвитку творчої уяви, допомагає наблизитися до розуміння образів. Бесіда за продуманими запитаннями (мета – зрозуміти смисл, уявити картину, визначити почуття автора, ставлення учнів, знайти кращі інтонації). Хорове читання (позбавити дискомфорту й знайти найоптимальніше звучання). Читання в особах (пошук варіантів виконання, випробування здібностей у різних ролях). Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, орфоепії, наголосах, логіці читання, емоційно-образній виразності (конкретні, суттєві зауваження, співчуття, щира доброзичливість). Уважне слухання (використовуючи музичний запис як зразок, доцільно давати додаткові завдання: 1) вдумливо, уважно прочитати текст очима; 2) прочитати голосно, вслухаючись у власне виконання, або читати текст очима так, щоб відчути, як він звучить; 3) прослухати цей текст у виконанні артиста і зіставити його інтонаційну редакцію зі своєю). Вимоги до виразного читання Відтворення емоційної насиченості твору (внутрішнє «бачення», робота творчої уяви читця – особливо поетичного тексту). Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту тексту. Вміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам. Процес підготовки до виразного читання може включати складання партитури, що є сукупністю умовних знаків, за допомогою яких роблять розмічування тексту, щоб запобігти можливим помилкам у процесі його читання. Партитура художнього тексту – це графічне відтворення звучання художнього твору. Складаючи партитуру, позначають паузи, наголоси, підвищення й зниження тону, інтонаційні переломи тощо. Партитурні позначки допоможуть учителеві в процесі навчання учнів, особливо коли треба показати, як здійснити інтонаційну фігуру, що не визначена розділовим знаком. Скласти партитуру – означає розмітити текст умовними позначками, які допомагають уникнути логічних помилок у процесі повторних читань.

25

Складання партитури розпочинається із розчленування тексту на частини, періоди, ланки, мовні такти. Реєстр основних партитурних знаків: Знак Значення весна пряма лінія під словом – для позначення логічного наголосу / коротка пауза // середня пауза /// довга пауза ↑ підвищення тону → рівний тон ↓ зниження тону засумувала пунктир під словом (словами) – для позначення уповільнення вимови ∩ лігатура вгорі між словами – для зв’язки слів, вимовлених на одному диханні { «Я твій!..» } фігурні дужки вказують на зміну адресата Учитель може запропонувати учням такі пам’ятки для вироблення навичок виразного читання віршових творів. Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори» 1. Вдумливо прочитай вірш.

2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.

3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.

4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні).

5. Познач олівцем паузи: а) кома – ледь помітна пауза (позначка – /); б) двокрапка й тире – помітна пауза (позначка – //). в) крапка – явна пауза із інтонацією завершеності (позначка – ///).

6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання: а) підвищення тону – стрілка вгору (↑); б) зниження тону – стрілка вниз (↓); в) рівний тон – горизонтальна стрілка (→).

7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.

8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність.

9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близьким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання. Пам’ятка декламатора 1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку 26

читання можеш дивитися періодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін. Розмічання мовних тактів (скісні риски) і читання за ними потрібні для того, щоб змусити учня аналізувати фрази і вникати в їх суть. Уся робота з виразного читання в школі (порівняно з іншими видами робіт з художнім текстом) ґрунтується на високій майстерності вчителя-словесника і його педагогічному такті. Рекомендуємо вчителям самим визначати уривки прозових творів (один раз на рік). Орієнтовна кількість слів для вивчення напам’ять уривків прозових текстів за класами Клас 5 6 7 8 9 10 11 Кількість 50-60 60-70 70-80 80-90 90-100 100110слів 110 120 Для вивчення уривка прозового тексту напам’ять краще вибирати пейзажі, описи зовнішності (характеру) літературного героя чи описи інтер’єру (екстер’єру) будівлі. Зазначаємо критерії оцінювання виразного читання напам’ять художніх творів (О.О. Ісаєва) Рівні навчальних Критерії оцінювання досягнень 1 Учень монотонно читає напам’ять лише окремі фрази художнього тексту.

2 Учень невиразно читає напам’ять невеличкий фрагмент Початковий рекомендованого для вивчення твору.

3 Учень читає напам’ять недостатній за обсягом уривок твору зі значною кількістю фактичних мовленнєвих помилок. Середній 1 При читанні напам’ять твору учень допускає значну кількість помилок різного характеру.

2 Учень читає вивчений напам’ять твір зі значними змістовими неточностями, порушенням правил техніки мовлення.

27

3 1 Достатній

2 3 1 2

Високий

3

Учень читає напам’ять художній твір з окремими орфоепічними та змістовими огріхами. При читанні напам’ять твору учень правильно, чітко передає зміст твору, але виконує його невиразно, монотонно. Вивчений напам’ять твір учень читає з окремими декламаційними огріхами. Учень виразно читає напам’ять вивчений твір, але час від часу допускає змістові неточності. Учень виразно, без помилок та неточностей, декламує твір напам’ять. Вивчений напам’ять твір учень декламує, виявляючи індивідуальне розуміння тексту, своє ставлення до прочитаного. Читання напам’ять твору учнем відзначається високим рівнем артистизму, мовленнєвої вправності. Учень виявляє особисте ставлення до прочитаного, може сформулювати і висловити своє «надзавдання» (мету) читання твору.

На сьогодні розроблено програму курсу за вибором для 10 класу «Виразне читання» (авт. Сипко Л.М.), яка увійде до «Збірника програм курсів за вибором та факультативів з української літератури»; за загальною ред. Таранік-Ткачук К.В. (видавництво «Грамота», 2010). У видавництві «Мандрівець» (Тернопіль) готується до друку посібник з методичними матеріалами до програми курсу за вибором. Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне й підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація. Зміни в підходах до оцінювання навчальних досягнень учнів зумовили перегляд вимог до виконання письмових і усних робіт з української літератури, визначення видів і кількості контрольних робіт у І й ІІ семестрах, перевірки зошитів з української літератури.

1. Види робіт з української літератури 1.1.Основними видами класних і домашніх письмових робіт з української літератури є: - відповідь на поставлене в підручнику або вчителем запитання; - написання навчальних класних і домашніх творів; - виконання самостійних творчих робіт (написання віршів, оповідань, есе; створення проектів, підготовка доповідей, рефератів тощо); - тестування; - складання планів (простих і складних); - складання таблиць, схем римування, написання конспектів (у старших класах), робота з цитатним матеріалом, з літературними джерелами, додатковою 28

науковою, критичною та словниково-довідковою літературою та інші види робіт, передбачені чинними програмами для базової та профільної школи тощо.

1.2.Основними видами класних і домашніх усних робіт з української літератури є: - виразне читання художніх текстів; - відповідь на поставлене в підручнику або вчителем запитання; - складання усних навчальних класних і домашніх творів різних жанрів і обсягу; - читання напам'ять; - переказ (докладний і стислий) тощо.

2. Види та кількість контрольних робіт 2.1. Кількість та зміст контрольних робіт з української літератури визначається вчителем відповідно до програм з української літератури та календарно-тематичних планів, але не може бути менше у 5-9 кл. п’яти (у 5 класі) – шести на рік; у 10-11 кл. – не менше шести (рівень стандарту, академічний рівень) або восьми на рік (профільний рівень).

2.2. Основними видами контрольних робіт з української літератури є: - тест; - розгорнуті відповіді на запитання; - твір.

3. Аналіз контрольних творів Аналіз контрольних творів виконують у робочому зошиті.

4. Кількість і призначення учнівських зошитів 4.1. Кількість робочих зошитів з української літератури – по одному в кожному класі (у них учні виконують роботи, зазначені в пункті 1.1.).

4.2. Для контрольних робіт з української літератури в усіх класах використовують по одному зошиту (у них учні виконують роботи, зазначені в пунті 2.2.).

4.3. Зошити для контрольних робіт мають зберігатися в школі протягом усього навчального року.

5. Порядок перевірки письмових робіт 5.1. Зошити для навчальних класних і домашніх робіт з української літератури перевіряють раз на місяць у кожному класі. Оплата за перевірку зошитів для навчальних класних і домашніх робіт з української літератури має здійснюватися відповідно до п. 37 «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», що затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.05.1993 р. за № 56.

5.2. Оцінку за ведення зошита з української літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

5.3. Виставляючи оцінку за ведення зошита з літератури, слід враховувати такі критерії: - наявність різних видів робіт; - грамотність (якість виконання робіт); 29

- охайність; - уміння правильно оформляти роботи (дотримання вимог орфографічного режиму). Виставляючи оцінку за ведення зошита з літератури, учитель обов’язково перевіряє кілька робіт з метою виставлення аргументованої, об’єктивної оцінки, але кількість цих робіт визначає на власний розсуд (але не менше двох на місяць).

6. Орфографічний режим 6.1. Записи в зошиті виконують кульковою ручкою з синім чорнилом чи його відтінками (для оформлення таблиць, схем тощо використовують простий олівець).

6.2. Між класною й домашньою роботою пропускають два рядки (між видами робіт, що входять до складу класної чи домашньої роботи, рядків не пропускають).

6.3. Дату класної, домашньої чи контрольної роботи з літератури у 5-9 записують так: у першому рядку дату записують словами, а в другому – вид роботи (класна, домашня чи контрольна), наприклад: Перше жовтня Класна робота у 10-11 класах у робочих зошитах з української літератури – інше оформлення: на березі зазначають дату цифрами. У зошитах для контрольних робіт в усіх класах записується дата й тема, у межах якої виконується контрольна робота: Перше жовтня Усна народна творчість 6.4. Після заголовків, назв видів робіт, підпису зошита крапку не ставлять.

6.5.Зразок підпису зошита: Зошит для робіт з української літератури учня 8-А класу СЗШ № 24 м. Києва Кучеренка Захара Зошит для контрольних робіт з української літератури учениці 10-А класу Полтавського НВК № 10 Косенко Ганни 7. Правила перевірки контрольних письмових творів з української літератури 7.1. Усі виправлення, помітки й записи в учнівських роботах слід виконувати ручкою з червоним чорнилом.

7.2. Виявлені помилки позначають так: 30

- у 5-11 кл. – орфографічні, пунктуаційні та граматичні помилки на вивчені вже правила підкреслюють горизонтальною рискою або виправляють, а на березі в цьому ж рядку вказують тип помилки ( | - орфографічна, v - пунктуаційна, г – граматична); помилки на ще не вивчені правила виправляють, перекреслюючи їх скісною рискою (/) й надписуючи потрібну літеру чи розділовий знак, але не враховують при остаточному визначенні оцінки; - у 10-11 кл., особливо в класах філологічного напряму, зазначати лексичні (неточність у слововживанні, тавтологія, русизми (тощо), стилістичні (стильова невідповідність дібраних мовних засобів, одноманітність їх тощо) та змістові помилки ( логічні – втрата послідовності викладу, неправильний поділ тексту на абзаци, фактичні – неправильно вказано дату, власну назву тощо) підкреслюють горизонтальною хвилястою рискою й на березі в цьому ж рядку вказують тип помилки (л – лексична, с – стилістична, з – змістова помилки). За наявності у творі більше п’яти поправок оцінка знижується на бал. Поточна оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом, що засвідчує дату проведення заняття, коли здійснювалося оцінювання учнів. Оцінка за контрольний твір є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи, надпис в журнальній колонці «Твір» не робиться. У 9-11 класах оцінка за контрольний домашній твір виставляється у колонці після проведення уроку, на якому було задано домашній твір і проведено інструктаж щодо його виконання. На сторінці журналу вгорі робиться запис «Домашній твір». Без дати виставляють оцінку за читання напам'ять поетичних або прозових творів (надпис в журнальній колонці – «Напам'ять»), з метою накопичення оцінки за читання учнями напам’ять до виставлення найближчої тематичної. Надпис «Зошит», як і записи інших форм контролю, роблять у формі називного відмінка (а не «за зошит»; І семестр (а не «за І семестр») і т.д. Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт, не відводячи на це окремого уроку. Тематичне оцінювання визначає рівень навчальних досягнень з певної літературної теми (частини теми, сукупності тем). Тематичний бал виставляють за результатами поточного оцінювання, враховуючи всі види навчальної діяльності, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. Тематичний бал не підлягає коригуванню (повторне тематичне оцінювання не проводиться і оцінка за повторне тематичне оцінювання не виставляється). Якщо учень (учениця) був(ла) відсутній(я) на уроках протягом вивчення теми, не виконував(ла) вимоги навчальної програми, у колонку з надписом «Тематична» виставляється н\а (не атестований(а)). Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок і має бути наближеним до середнього арифметичного від суми балів тематичного оцінювання літературних знань. Отже, за І семестр, наприклад, у 9 класі з кількістю 2 годин на тиждень, семестровий бал виводять на основі трьох тематичних. При цьому слід враховувати динаміку особистих навчальних досягнень учнів з предмета, 31

важливість теми (тривалість її вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу тощо), але завжди на користь учня. Наприклад, за відсутності однієї тематичної оцінки (учень був не атестований (н\а) з поважної причини) семестровий бал має виставлятися на підставі наявних тематичних оцінок на користь дитини, з урахуванням самостійного засвоєння нею матеріалу попередньої теми, за яку виставлено «н/а». Якщо учень з поважної причини був відсутній на шкільних заняттях більше половини навчального часу в семестрі і має лише 1 тематичну оцінку або не має тематичних оцінок взагалі, такий учень не може бути атестований за семестр. Напроти прізвища такого учня в колонці І семестр має стояти запис – не атестований(а) – (н\а). Семестрова оцінка може підлягати коригуванню. Підвищення семестрової оцінки учнями: - 9-х класів – не дає їм права на отримання свідоцтва з відзнакою; -10-11-х класів – не дає їм права бути претендентами на нагородження золотою „За особливі успіхи у навчанні” та срібною „За успіхи у навчанні” медалями. Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 01.09.2009 р. № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, схвалення відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки. Щодо використання посібників, що містять календарно-тематичний план і конспекти (плани-конспекти) уроків нагадуємо, що вчитель-словесник може використовувати книжку для вчителя й не готувати окремий конспект для кожного уроку, якщо посібник має гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах»; від дати надання грифу посібникові минуло не більше п’яти років. Зауважимо, що вчитель, який має кваліфікаційну категорію «спеціаліст», повинен самостійно складати конспект (план-конспект) уроку із використанням матеріалів методичних посібників з метою вироблення й відпрацювання навичок моделювання уроків різного типу. Навчально-методична література, яка має гриф Міністерства освіти і науки України і схвалена для використання у загальноосвітніх навчальних закладах: навчально-методичні комплекти до підручників, у тому числі книжки для вчителя із календарно-тематичним плануванням уроків, щорічно зазначаються в «Переліку програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою» для основної і старшої школи й друкуються на початку навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».

32

Пропонуємо календарно-тематичне планування уроків української літератури для 10 класу, розроблене для рівня стандарту (академічного). Українська література. 10 клас №

1

2

3

4

5 6

7 8

Дата

Тема уроку

К-сть Примітки годи н

І семестр Вступ. Українська література в контексті розвитку суспільства др. пол. ХХ ст. Українська література у світовому контексті, її своєрідність на загальноєвропейському тлі. ТЛ: поняття національного і вселюдського Література 70 – 90-х років ХІХ ст. Історико-культурні умови розвитку літератури. Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм. Іван Нечуй-Левицький. Життєпис письменника. Творчість письменника – новий імпульс розвитку української літератури. Загальна характеристика творчості. «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького – соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору. ТЛ: соціально-побутова повість, повістьхроніка. Поглиблення поняття про реалізм. Проблема батьків і дітей у повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького. Характеристика героїв. Роль діалогів. Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі в повісті «Кайдашева сім’я». Утвердження цінностей національної етики засобами комічного. РМ Письмова творча робота (українська ментальність). ТЛ: засоби змалювання комічного Панас Мирний. Життєвий шлях письменника. Загальна характеристика творчості. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – 33

1

1

1

1

1 1

1 1

РМ (навчальна письмова творча робота)

9

10 11

12 13 14 15

16

17 18

перший в українській літературі соціальнопсихологічний роман. Співавторство Панаса Мирного з Іваном Біликом. Історія написання роману, особливості композиції. ТЛ: соціально-психологічний роман. Панорама народного життя в романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Еволюція Чіпки: від правдошукача до розбійника. Жіночі образи в романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Проблема життєвого вибору. Творчість І. Нечуя-Левицького і Панаса Мирного (узагальнення й систематизація вивченого). Інструктаж до написання контрольного домашнього твору за романом Панаса Мирного та Івана Блика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» або “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького. Контрольна робота № 1 «Творчість І. Нечуя-Левицького й Панаса Мирного» (тест) Іван Карпенко-Карий. Життєвий шлях письменника. Багатогранність діяльності. Загальна характеристика творчості. ПЧ “Хазяїн” ТЛ: поглиблення поняття про жанри драматичного твору. Трагікомедія Карпенка-Карого «Мартин Боруля», її сценічний успіх. Дворянство як міф про краще життя. Психологічна переконливість і трагікомічне звучання образу Мартина Борулі. Значення творчості І. Карпенка-Карого.

1

1 1

КР №1 (тест) 1 1

ПЧ

1 1

Михайло Старицький. Життєвий шлях 1 письменника. Багатогранність діяльності. Загальна характеристика творчості. РМ Усний навчальний міні-твір (за опрацьованим на уроці матеріалом). Пригодницький сюжет, драматизм історико- 1 пригодницької повісті М. Старицького «Оборона Буші». Багатопроблемність твору. Шлях помсти і крові як трагічні сторінки в 1 житті українського і польського народів.

34

РМ (контрольн ий домашній твір)

РМ (усний навчальний міні-твір)

19

20

21

22

23

24

25

26

Образи та символи повісті «Оборона Буші». Особливості характеротворення. Композиційна роль пейзажів. Борис Грінченко. Життя і творчість письменника. Багатогранність діяльності. Утвердження прагнення людини до любові, добра в оповіданні «Каторжна». Психологізм твору. Творчість І. Карпенка-Карого, М. Старицького, Б. Грінченка (узагальнення й систематизація вивченого) Контрольна робота № 2 «Творчість І. Карпенка-Карого, М. Старицького, Б. Грінченка» (тест) Українська література наприкінці ХІХ – початку ХХ століть Домінуючі особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків. Основні риси українського модернізму. ТЛ: модернізм. Іван Франко. Життєвий шлях письменника. Багатогранність діяльності в українській культурі, її вплив на культурний і політичний розвиток України. Лірика збірки І. Франка «З вершин і низин». Концепція поступу людства й незламний оптимізм у вірші «Гімн». Символ вічної жіночності, материнства й краси в поезії «Сікстинська мадонна». ТЛ: сонет. Поетична збірка І. Франка «Зів’яле листя». Емоційна гама почуттів ліричного героя в поезіях «Безмежне поле…», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Чого являєшся мені». Утвердження людських почуттів, ідеалу кохання. ТЛ: неоромантизм. Драматизм людських стосунків, роздуми про безсмертя людини в «Легенді про вічне життя» І. Франка. Взаємне кохання як критерій щастя. «Декадент» – поетичне кредо І. Франка. Життєствердна позиція ліричного героя. Віра в майбутнє своєї нації у вірші-заклику 35

1

1

1

1

1

1

1

1

КР № 2 (тест)

27

28

29

«Розвивайся ти, високий дубе…» Поема «Мойсей» – одна з вершин творчості 1 І. Франка. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті. Неоромантичне звучання поеми. Пролог до поеми «Мойсей» – заповіт І. 1 Франка українському народові. Значення творчості І. Франка. ТЛ: філософська поезія; віршові розміри (повторення) Контрольна робота № 3 (контрольний 1 класний твір за мистецькою спадщиною І. Франка)

30

Контрольна робота № 3 (контрольний 1 класний твір за мистецькою спадщиною І. Франка)

31

ПЧ Бесіда за повістю І. Франка «Перехресні стежки» (або за п’єсою «Украдене щастя») Аналіз контрольного твору. Творчість І. Франка (узагальнення й систематизація вивченого) ІІ семестр Михайло Коцюбинський. Життя і творчість письменника, гуманізм світогляду. Загальна характеристика творчості. Еволюція художньої свідомості митця: від народництва і реалізму до модернізму. Психологічна новела «Іntermezzo». Автобіографічна основа новели. Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіка творчого процесу. ТЛ: новела, імпресіонізм. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини в новелі М. Коцюбинського «Intermezzo». Символічні образи. Поетика імпресіонізму. Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією і дійсністю в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Духовний світ людини у зв’язку зі світом

32

33 34

35

36

36

1 1

1 1

1

1

КР № 3 (контрольн ий класний твір) КР № 3 (контрольн ий класний твір) ПЧ

37

38 39 40

41

42

43

44

45 46

природи. Фольклорне тло повісті М. Коцбюбинського «Тіні забутих предків». Образи та символи в повісті. Образи Івана й Марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання. Ольга Кобилянська. Життя і творчість письменниці. Загальна характеристика творчості. Проза О. Кобилянської – найяскравіша модель раннього українського модернізму. Повість “Людина” (оглядово). Повість «Земля» – психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Проблема сакрально-містичного зв’язку людини із землею в повісті О. Кобилянської. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на землі. Трагічна історія родини Федорчуків – новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства в повісті О. Кобилянської «Земля». Михайло і Сава – протилежні психологічні типи. Марійка та Івоніка – уособлення цінностей народної моралі в повісті О. Кобилянської «Земля». РМ Диспут на тему доведення Савиного злочину. Сава і Рахіра – втілення духовної деградації. Трагедія шляхетної, чутливої душі Анни в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя. Глибокий психологізм і символізм повісті О. Кобилянської «Земля». ТЛ: символізм. Творчість М. Коцюбинського й О. Кобилянської (узагальнення й систематизація вивченого) Інструктаж до написання домашнього твору за повістю О. Кобилянської «Земля». Контрольна робота № 4 «Творчість М. Коцюбинського й О. Кобилянської» (тест) Василь Стефаник. Життєпис письменника. Загальна характеристика творчості митця. ТЛ: експресіонізм. Новаторство В. Стефаника. Новела 37

1

1 1 1

1

1

РМ (диспут)

1

1

1 1

КР № 4 (тест) РЗМ (контрольн ий домашній твір)

47

48

49

50

51

52

53

54

«Камінний хрест» – психологічне розкриття теми еміграції. Історична основа твору. Сюжетно-композиційні особливості новели В. Стефаника «Камінний хрест». Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного в новелі. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею. Танець головного героя як символ трагізму й розпачу від прощання з рідним краєм. Леся Українка. Життєвий і творчий шлях письменниці. Роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. Символічність, романтичні образи, прийом контрасту, сильна вольова особистість у вірші «Contra spem spero!» Громадянська лірика Лесі Українки. «І всетаки до тебе думка лине…», «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» ТЛ: неоромантизм. Утвердження духовної цінності почуття любові у віршах інтимної лірики «Все-все покинуть, до тебе полинуть…», «Уста говорять: «Він навіки згинув!..» Фольклорно-міфологічна основа сюжету драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Символічність образів Мавки і дядька Лева – уособлення духовності й краси. Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Поєднання високої духовності й буденного прагматизму в образі Лукаша. ТЛ: драма-феєрія. Природа і людина в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю і мрією в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Контрольна робота № 5 (контрольний твір 38

1

1

1

1

1

1

1

1

КР № 5

за літературною спадщиною Лесі Українки або В. Стефаника).

55

Контрольна робота № 5 (контрольний твір 1 за літературною спадщиною Лесі Українки або В. Стефаника).

56

Аналіз контроольного твору. Творчість В. Стефаника й Лесі Українки (узагальнення й систематизація вивченого) Микола Вороний. Життя і творчість митця. Мотив необхідності для поета бути «цілим чоловіком» у вірші «Іванові Франкові». Єдність краси природи і мистецтва в поезії М. Вороного «Блакитна панна». Жіночий образ у вірші «Інфанта». РМ Письмова творча робота (за поетикою віршів М. Вороного). ТЛ: символізм (поглиблення знань). Олександр Олесь. Життя і творчість, світоглядні переконання митця. Патріотичні почуття в поезії «О слово рідне! Орле скутий!..» Прагнення гармонії людини й природи. Музичність і звукова виразність у поезіях Олександра Олеся «З журбою радість обнялась…», «Чари ночі». Символізм драматичного етюду Олександра Олеся «По дорозі в Казку». Дорога в казку – символ духовних поривань людини до кращого життя. Проблема вождя і маси у творі. Трагічна суперечність між духовністю, мрією і жорстокістю. ТЛ: драматичний етюд. Володимир Винниченко. Життя і творчість, громадянська й політична діяльність. Загальна характеристика творчості письменника. Прозові й драматичні твори В. Винниченка. Мала проза: ідейно-стильові особливості збірки «Краса і сила». Перший український науково-фантастичний роман «Сонячна машина». Поєднання реалістичного змалювання

57 58

59

60

61

62

63

64

39

(контрольн ий класний твір) КР № 5 (контрольн ий класний твір)

1 1 1

1

1

1

1

1

1

РМ (навчальна письмова творча робота)

65

66 67

68 69 70

дійсності та філософського підтексту (плинність життя, щастя людини, мить – частинка вічності) в новелі В. Винниченка «Момент». Образ панни – втілення ідеї вічної жіночності й краси. Імпресіонізм новели В. Винниченка «Момент». Значення художньої спадщини письменника. ТЛ: неореалізм. ПЧ Бесіда за трагедією В. Винниченка «Гріх» (або за романом «Записки кирпатого Мефістофеля») Творчість М. Вороного, Олександра Олеся й В. Винниченка (узагальнення й систематизація вивченого). Контрольна робота № 6 «Творчість М. Вороного, Олександра Олеся, В. Винниченка» (тест) Література рідного краю (поезія) Література рідного краю (проза) Підсумковий урок

1

1

ПЧ

1

КР № 6 (тест)

1 1 1

Подаємо зразок заповнення сторінки журналу з української літератури. Звертаємо особливу увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться. ДОДАТОК: зразок заповнення сторінки журналу Одним із важливих шляхів оновлення методичної системи вивчення української літератури та урізноманітнення форм навчання є використання сучасних інформаційних технологій. Серед програмно-педагогічних засобів навчання з української літератури, що мають схвалення Міністерства освіти і науки України, є: „Українська література” для 11 класу (автор – Бійчук Г.Л. ), підготовлений у співпраці з технічною фірмою “Квазар-Мікро Техно”; Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література. Дидактичні мультимедійні матеріали. 8 клас. – К.: Грамота, 2008; навчальні комплекти, підготовлені видавничими структурами Всеукраїнського товариства “Просвіта”: компакт-диски та аудіокасети “Етнічна музика України” (14 частин), “Перлини української культури” (5 частин), компакт-диск “Т. Шевченко. Кобзар”, компакт-диски “Українські народні казки”, серія навчально-ігрових програм “Дитяча колекція”, комп’ютерні ігри україністичної тематики тощо. У процесі вивчення української літератури варто використовувати й сучасні можливості Інтернету, наприклад, такі сайти: pysar.tripod.com – класична українська література; 40

www.poetryclub.com.ua – сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів; poetry.uazone.net – українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики; books.ms.km.ua – твори репресованих українських письменників; www.lib.proza.com.ua – твори сучасних українських і зарубіжних авторів; litopys.narod.net – бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості; www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html – зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку ХХ століття та ін. Літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів можна знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад: www.book-courier.com.ua – “Книжковий кур’єр”; www.elitprofi.com.ua/gazeta – “Книжник-ревю”; www.krytyka.kiev.ua – “Критика” та ін. Таранік-Ткачук К.В., оловний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, канд. пед. наук Авраменко О.М., доцент кафедри методики мов і літератур Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка

Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році (лист МОН від 21.08.2010 р. № 1/9-580) Предметні цілі сучасного курсу української мови максимально наближені до життєвих потреб учнів, відображають їхні життєві орієнтири, спрямовують курс на інтенсивний мовленнєвомислительний, інтелектуальний і духовний розвиток школярів. При цьому розвиток мовленнєвої діяльності учня розглядається як інтегрований показник його особистісного зростання. З огляду на це зміст навчання української мови і технології його засвоєння базуються на прогресивних підходах до навчально-виховного процесу (особистісно зорієнтованому, компетентнісному, соціокультурному, функціонально-комунікативному), що передбачає розв’язання комунікативних завдань, успішність яких залежить від розуміння учнями спілкування як засобу вираження основної функції мови – комунікативної. Досягти цього можна тоді, 41

якщо навчити дітей не тільки мовних засобів для одержання й передачі інформації, а й самого процесу одержання і передачі інформації. Потребують перегляду і підходи до контролю й оцінювання результатів навчання, адже учні мають не лише здобути ту чи іншу суму знань, а більшою мірою їх застосовувати на практиці в нових умовах, при цьому виявляючи не лише знання з мови, а й уміння вживати вивчені мовні засоби під час створення усних і письмових (монологічних і діалогічних) висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення з дотриманням вимог до мовлення і культури спілкування. У 2010-2011 навчальному році вивчення української мови у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В. Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с. Вивчення української мови у 10 класі загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України (наказ МОН від 22.02.2008 № 122), відповідно до стратегії поступового переходу старшої школи на профільне навчання. Вивчення мови як профільного предмета і визначення ступеня її представленості як окремого навчального предмета в профілях інших спеціалізацій урегульовано за рахунок наявності програм різних рівнів (стандарту, академічного, профільного) для загальноосвітніх навчальних закладів, а саме: • Українська мова. 10–12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничоматематичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М.І. Пентилюк, О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна. – К.: Грамота, 2009. – 60 с.

• Українська мова. 10–12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний напрям (історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям (профілі – іноземна філологія, історико-філологічний); художньо-естетичний напрям. Академічний рівень / Укладачі: Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. – К.: Грамота, 2009.

– 72 с.

• Українська мова. 10–12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям, профіль – українська філологія. Профільний рівень / Укладачі: Л.І. Мацько, О.М. Семеног – К.: Грамота, 2009. – 136 с. Типові навчальні плани старшої школи реалізують зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів: 42

• рівні стандарту — навчальні предмети не є профільними чи базовими (наприклад, українська мова у фізико-математичному профілі); • академічному рівні — навчальні предмети не є профільними, але є базовими (наприклад, українська мова в історичному профілі); • профільному рівні, який передбачає поглиблене вивчення відповідних предметів, орієнтацію їх змісту на майбутню професію (наприклад, українська мова у філологічному профілі). У процесі навчання української мови за програмою рівня стандарту необхідно розв’язати важливі загальноосвітні, виховні й практичні завдання: підготувати старшокласників до використання мовних ресурсів у всіх ланках виробничої та невиробничої сфери; сформувати в них уміння й навички доцільного використання мовних засобів у різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету; виховувати в старшокласників шанобливе ставлення до української мови як до державної; створити умови для свідомого опанування учнями міцних знань про українську мову; виробити в старшокласників потребу в постійному вдосконаленні рівня знань, культури мовлення. Навчання української мови на академічному рівні здійснюватиметься на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, компетентнісного, соціокультурного та інших підходів, а також принципів єдності навчання, виховання і розвитку; взаємопов’язаного опанування мови й мовлення, усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; диференціації; наступності й перспективності між основною й старшою ланками загальноосвітньої школи та між профільною і професійною освітою. Цією програмою з української мови для старшої школи передбачено поглиблення мовної і мовленнєвої компетенцій старшокласників, зокрема узагальнення, систематизація знань і вмінь зі стилістики мови й мовлення, культури мовлення, розвиток комунікативних, оргдіяльнісних і вдосконалення правописних умінь і навичок. Учні ознайомляться зі стилістичними властивостями й синонімічними зв’язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Так, у 10-му класі розпочнеться послідовне ознайомлення зі стилістичними можливостями звукової системи мови, лексичними, фразеологічними, словотворчими засобами стилістики; у 11-му – морфологічними засобами стилістики, стилістикою простих і складних речень, з різними способами передачі чужого мовлення. Здобуті на більш високому рівні уявлення про стилістичне забарвлення мови, зображувально-виражальні засоби, а також оволодіння учнями відповідними вміннями й навичками дадуть змогу на наступному етапі ефективніше засвоїти матеріал про окремі функціональні стилі мовлення, що має чітко виражене практичне спрямування.. Поряд із засвоєнням старшокласниками матеріалу про стилістику мови і мовлення, культуру мовлення, передбачається розвиток і вдосконалення вмінь і навичок сприймати почуте й прочитане, відтворювати і створювати усні й письмові висловлення різних типів, стилів, жанрів мовлення з урахуванням ситуації спілкування; говорити й писати по суті, аргументовано і переконливо викладати свої думки, дискутувати, відстоювати 43

свої погляди, використовуючи різні способи аргументації, вести діалог з різними співрозмовниками, зокрема по телефону, в Інтернеті тощо, дотримуючись культури спілкування і правил мовленнєвого етикету, що сприятиме підготовці старшокласників до успішного спілкування і в процесі навчання, і майбутньої трудової діяльності. Набуття і вдосконалення мовленнєвої компетенції старшокласників має здійснюватися в ході аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формується їхня пізнавальна мотивація щодо вивчення мови. Програма з української мови для профільного навчання учнів (філологічний напрям, профіль – українська філологія) орієнтує не тільки на вивчення української мови, а й на обізнаність з філологічною галуззю в її зв'язках з іншими гуманітарними галузями (історико-літературними, історико-культурними, історико-правовими, мистецькими та ін.). Викладання української мови у класах філологічного напряму спрямоване на вирішення комплексу завдань: формування усвідомленого ставлення до української мови як інтелектуальної, духовної, моральної і культурної цінності, потреби знати сучасну українську літературну мову й досконало володіти нею в усіх сферах суспільного життя, розвиток інтелектуально-креативних здібностей, прагнення до творчого осягнення вершин української культури й мистецтва слова; готовності до адекватного вибору й отримання професійної гуманітарної (філологічної) освіти; поглиблення знань про мову як багатофункціональну знакову систему й суспільне явище, розуміння основних процесів, що відбуваються в мові, ознайомлення з мовознавством як наукою і працями провідних вітчизняних лінгвістів тощо; засвоєння норм мовленнєвої поведінки в різних сферах і ситуаціях спілкування та вдосконалення умінь і навичок спілкування в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах, оволодіння різноманітними стратегіями і тактиками ефективної комунікації; оволодіння вміннями сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення; сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність; працювати з різними типами текстів, мовними формами різних жанрів, стилів і підстилів; розуміння національної своєрідності української мовної картини світу, знання констант української національної культури, виховання поваги до інших етносів, їхніх мов, звичаїв, традицій, культури, історії; формування дослідницької компетенції, удосконалення вмінь і навичок самостійної філологічної роботи з науковонавчальним текстом, різними джерелами наукової, довідкової інформації з лінгвістики, зокрема електронними, розвиток умінь інформаційної переробки тексту.

44

Навчання української мови створює передумови для усвідомлення художньої літератури як мистецтва слова, закладає основи, важливі для опанування іноземних мов та інших шкільних предметів гуманітарного і негуманітарного циклів. Адже досконале володіння українською мовою, яка водночас є державною, високий рівень мовленнєвої культури – невід’ємна характеристика людини освіченої і культурної незалежно від обраного нею фаху. Необхідна цілісна особистісно зорієнтована система шкільної україномовної освіти, а саме: чітке визначення загальних і специфічних цілей вивчення української мови, уникнення дублювання й перевантаженості другорядним матеріалом, актуалізація інтегративного підходу, внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки у процесі навчання. Безперечним є врахування потреб, соціальних і пізнавальних мотивів, інтересів, інтелектуального рівня, розвитку образного мислення, естетичних уподобань, художніх смаків старшокласників, зорієнтованість на системну роботу з виявлення і творчого зростання філологічно обдарованих учнів. Завдання філологічного профілю – створити оптимальні умови для загальнокультурного, морального, естетичного розвитку особистості. Проте створення класів філологічного профілю не може бути зведене лише до перерозподілу навчального часу на користь збільшення годин на вивчення мови. Великого значення у зв’язку з цим набуває проблема методів викладання, інтенсифікація навчання української мови в цілому. У концепції профільного навчання відзначається вирішальне значення наукового супроводу, що передбачає реалізацію завдань дослідницького і творчого характеру, розроблення педагогічних технологій на основі застосування активних та інтерактивних методів вивчення української мови, самостійної творчої діяльності учнів. Так, для реалізації профільного навчання на уроках української мови в старших класах потрібно застосовувати такі методи для роботи з учнями, як настановчі, оглядові лекції, семінари, колоквіуми, творчі роботи, самостійне вивчення навчальної літератури (основної і додаткової), постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій. Оскільки особливої ваги набирає реалізація особистісно зорієнтованого підходу до навчання української мови, то слід також відводити належне місце диспутам, груповій роботі, рольовій грі, керованим дослідженням, проектам тощо. Зазначені методи і форми навчання успішніше формують не лише спеціальні вміння й навички, а й загальнонавчальні способи розумових дій – планувальні (здатність побудувати модель діяльності на день, тиждень, місяць, рік); мислительні (узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез, виділення головного, формулювання проблем, припущень, добір доказів для їх підтвердження) тощо. Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише у правописному аспекті, а й стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьому всі відзначені рівні й аспекти розвитку мовлення школярів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються на найвищому рівні – рівні тексту, адже саме на цьому рівні здійснюється вдосконалення вмінь, які мають безпосередній вихід на мовленнєву 45

практику. Оскільки сучасна педагогіка визначила учня суб’єктом, рівноправним партнером процесу навчання, то є всі підстави говорити про діалогізм навчання, про необхідність розширення межі діалогічного поля, залучення школярів до діалогу з авторами підручників чи вміщених у них текстів; про створення оптимальних умов для реалізації особистісного потенціалу кожного учня, запровадження партнерських взаємостосунків учителя й учнів тощо. У нинішніх умовах старшої школи домінуючою є особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку. Особистісно зорієнтований, комунікативно-діяльнісний, функціональностилістичний підходи до навчання також передбачають діалог, заохочення учнів до реалізації своїх потенційних можливостей уже в процесі навчання, що є ще не використаним резервом піднесення його ефективності. Потрібно відроджувати мистецтво діалогу, починаючи від засвоєння мовленнєвого етикету, культури поведінки, дотримання умов і правил проведення нарад, засідань, диспутів тощо, адже дотримання культури спілкування є одним із істотних критеріїв досягнення мовленнєвого розвитку учнів (уміння поєднувати правила культури поведінки, дотримання норм культури мовлення і використання формул мовленнєвого етикету у відповідних ситуаціях спілкування). Досягнення успіху в щоденних життєвих справах відбувається завдяки гармонійним гуманним стосункам і високому рівневі культури спілкування. Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого ”Я” як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо. Дуже важливим напрямом роботи в умовах профільного навчання є формування в старшокласників креативної компетентності – здатності до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально, передбачати новизну під час розв’язання навчальних завдань тощо. Технології, що використовуються в системі курсів за вибором, повинні бути орієнтовані на те, щоб учень мав таку практику, яка допоможе йому краще оволодіти загальнонавчальними вміннями й навичками, необхідними для успішного засвоєння програми з української мови старшої школи. Отже, до важливих завдань навчання старшокласників української мови в умовах профілю відносимо: 1) розвиток пізнавального інтересу до української мови як до феномена, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від читання 46

художньої літератури українською мовою, від сприймання усного українського слова; 2) урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина і необхідності належною мірою опанування її; необхідність збереження й подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності кожного громадянина України в цій справі, зокрема й школярів, перед світовою спільнотою; 3) формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, збагачення пам’яті знаннями з різних галузей наук, а розуму – сучасними методами оперування знаннями, використовувати сучасні інформаційні і комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми тощо); 4) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності; 5) потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв’язання їх у разі назрівання; розвиток уміння вести діалог, висловлювати власні думки і переконливо аргументувати їх; 6) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення української мови з використанням засобів музики й живопису, також спираючись на історичні дані. У сучасних умовах навчання української мови й мовлення з урахуванням прогресивних підходів важливо дбати про структуру уроку. Зокрема ними повинно бути передбачено: а) забезпечення мотивації (створення проблемної ситуації, з’ясування необхідності набутих умінь під час виконання завдань на уроці для подальшого навчання, майбутньої трудової діяльності тощо, активізація опорних знань і вмінь учнів); б) представлення теми й очікуваних навчальних результатів; в) презентація необхідної для учнів інформації; г) забезпечення виконання системи вправ і завдань, спрямованої на формування мовних, комунікативних, соціокультурних і оргдіяльних умінь і навичок; ґ) оцінювання результатів уроку, підбиття його підсумків, яке включає порівняння досягнутих результатів на уроці з очікуваними, їх аналіз і висновки, коригування набутих умінь і навичок, визначення нових тем (проблем) для їх розв’язання, складання плану подальшої роботи тощо. Учителям важливо весь урок української мови будувати на тематично близькому дидактичному матеріалі, ураховуючи всю сукупність дидактичних цілей уроку, обираючи найдоцільніші комплексні вправи й завдання за мірою допомоги, рівнем творчості і способами інтегрування видів діяльності; організувати різні види проектної діяльності старшокласників та активізувати здобуті результати дослідницької роботи на різних етапах уроку для формування їхнього суб’єктного досвіду, включення їх у цілевизначення, планування діяльності; висунення гіпотез, вибору й розв’язання завдань, рефлексію тощо.

47

Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української мови є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української мови у 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2010-2011 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України: • Заболотний О.В., Заболотний В.В. Українська мова. Рівень стандарту. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2010.

• Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Українська мова. Академічний рівень. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: ЗодіакЕко, 2010.

• Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. Українська мова. Профільний рівень. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2010. Навчальний матеріал підручнику Заболотного О.В., Заболотного В.В. (видавництво «Генеза») дає змогу поглибити й систематизувати здобуті знання з орфоепії, фонетики, лексикології, фразеології, будови слова, морфології, стилістики, навчитися доцільно використовувати мовні засоби в різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету, Основні опорні факти за курс української мови 5–9-го класів представлений у вигляді узагальнювальних схем. Параграфи побудовані таким чином, щоб забезпечити етапну роботу над матеріалом підручника. Окреслюються ключові питання теми і повторюються раніше здобуті знання, потім учням пропонується виконати завдання проблемнопошукового характеру, ознайомитися з теоретичними відомостями й практично осягнути тему в системі тренувальних вправ і завдань різних видів. Кожен параграф закінчується висновками, у яких у вигляді стислих формулювань подається виклад найголовніших положень, що даватиме змогу повертатися до матеріалу в процесі повторення й систематизації вивченого. У межах виконання завдань у підручнику передбачено створення творчих проектів, власних висловлювань, роботу з додатковими інформаційними джерелами, а також мандрівку рубриками «Культура мовлення», «Моя сторінка», «Мовленнєва ситуація». Колективно й за окремими правилами відбувається виконання вправ з позначками «Попрацюйте в парах», «Два – чотири – усі разом», «Мозковий штурм», «Мікрофон», ознайомитися з якими можна в додатках наприкінці підручника. У кінці підручника також розміщено чотири словнички, скорочені відповіді до вправ, покажчик термінів і понять. Підручник Глазової О.П., Кузнецова Ю.Б. (за науковою редакцією Івана Вихованця) (видавництво «Зодіак-Еко») поєднує діяльнісно-комунікативний підхід, цілісне подання матеріалу, формування громадянської компетентності. Методичний апарат підручника забезпечує урахування особистісно зорієнтованого підходу до навчання української мови в школі. Особливу увагу привертають серії завдань, спрямовані на формування гармонійної особистості, 48

розвиток навичок життя в сучасному суспільстві (рубрики завдань «Прагнемо зрозуміти мистецтво», «Спілкуємося з комп’ютером», «Мріємо та фантазуємо», «Мислимо самостійно», «Готуємося жити в інформаційному суспільстві», де впроваджуються елементи медіа-освіти). Рубрика «Практикум спілкування» спрямована на те, щоб дати можливість учням навчитися застосовувати мовну теорію у практиці живого спілкування – у всіх видах мовленнєвої діяльності. З метою підготовки учнів до успішного проходження ЗНО уведено спеціальну рубрику «Увага: правопис!». У потужному «Довідковому бюро», покликаному допомогти організації самостійної роботи учнів і орієнтованому на їхні зацікавлення, зібрані узагальнювальні таблиці, схеми розбору і пам’ятки, різноманітні словнички, бібліографічний перелік популярних праць зі стилістики української мови, а також вітчизняних науково-популярних видань для молоді «Книжкова полиця». Основна ідея художньої концепції підручника така: гармонійно поєднавши зміст і форму навчальної книжки, впливати на різні сфери сприйняття дійсності десятикласником, формуючи в нього загальні компетентності й предметні компетенції, розвивати логічне й образне художнє мислення. Зміст підручника для профільного навчання авторського колективу Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. (видавництво «Освіта») спрямований на засвоєння мовної культури в усій її багатогранності. Учні мають змогу поглибити знання про мовну систему, ознайомившись із додатковими теоретичними відомостями з фонетики, орфоепії, орфографії, лексикології й фразеології, морфеміки, словотвору й морфології, удосконалити навички побудови текстів різних стилів і жанрів мовлення, виробити навички дослідницької роботи з мовознавства, роботи з довідковою літературою. Особливістю підручника є його оригінальна структура: кожну мовну тему представлено у трьох рубриках: «Мовознавчі студії», «Практикум», «Спілкування». Основний і додатковий теоретичний матеріали сконцентровано в лінгвістичних довідках. Підручник зорієнтовано на різні види роботи — індивідуальну, у парах і групах, під керівництвом учителя й самостійну. У підручнику чимало методичних знахідок, які сприятимуть активізації навчального процесу. Ілюстративний матеріал є додатковим джерелом інформації, креативною складовою підручника. Текстовий матеріал до вправ насичено цікавою пізнавальною інформацією з творчого доробку вчених-лінгвістів, письменників, мислителів, що слугуватиме засвоєнню найважливіших здобутків вітчизняної й світової культури. У підручнику вміщено тлумачний, термінологічний і діалектологічний словники. Вивчення української мови в 11 класах здійснюватиметься за однією з двох програм, затверджених Міністерством освіти і науки України: • Рідна мова. 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних заклaдів / Автори: Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, В.І. Новосьолова. – К.: Шкільний світ, 2001.

49

• Рідна мова: 5-11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автор: І.П. Ющук. – К.: Освіта, 2003. Учителеві, який працюватиме в 11 класі за програмами 11-річної школи, доцільно ознайомитися зі змістом і структурою нової програми для старшої школи в умовах профільного навчання, оскільки її розроблено з урахуванням змін, які відбулися в освітній галузі. При цьому слід більше використовувати ресурс варіативної частини навчального плану й можливість поділу класів на групи, за умови кадрового і фінансового забезпечення. У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмами: У 5-9 класах: Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В. Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.

• У 10-12 класах: Українська мова. 10–12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М.І. Пентилюк, О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна. – К.: Грамота, 2009. – 60 с. Згідно з наказом МОН від 18.02. 2008 № 99 «Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів» розроблено навчальну програму з української мови: • Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи. / Програму підготували С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ, В.І. Тихоша; за редакцією С.О. Карамана – К.: Грамота, 2009. – 100 с. У цій програмі взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності в різноманітних сферах життя суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української мови, визначено стратегічні напрями (змістові лінії: мовна, мовленнєва, соціокультурна, діяльнісна) й основоположні дидактичні принципи: взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку; демократизації і гуманізації; особистісної орієнтації; комунікативно-діяльнісний; органічного поєднання навчання мови й мовлення; здійснення поліфункціональності української мови у процесі навчання; практичної спрямованості навчання, які покладено в основу побудови змісту базових програм з української мови для учнів 8-9 класів. Для досягнення основної освітньої мети в загальноосвітніх навчальних закладах (класах) з поглибленим вивченням української мови у 8-9 класах найбільш відповідними підходами до навчання української мови є комунікативно-функціональний, особистісно зорієнтований, соціокультурний і компетентнісний. Кожен із курсів для певного класу складається з чотирьох 50

змістових ліній (мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної, або стратегічної). Завданнями поглибленого вивчення української мови є: • вироблення в учнів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях; • ознайомлення з мовною системою як основою для формування мовних умінь і навичок – орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних; • формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства загалом. Програмою для поглибленого вивчення української мови у 8-9 класах, окрім вивчення тем, визначених програмою основного курсу, передбачено засвоєння учнями окремих синтаксичних понять, ознайомлення з деякими важливими для практики спілкування відомостями; розширення кола виучуваних питань, пов’язаних з удосконаленням культури мовлення учнів. Засвоєння названих та інших лінгвістичних понять і теоретичних відомостей забезпечує науковість знань і служить базою для формування мовних та мовленнєвих умінь і навичок. Вивчення програмового матеріалу організовується з урахуванням міжпредметних зв’язків, що забезпечить поглиблене розуміння мовних явищ, розширення кругозору учнів, формування в них умінь використовувати знання з інших предметів на уроках української мови. Поглиблене вивчення української мови у 8-9 класах може здійснюватися за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України: • Рідна мова: Підручник для 9 кл. гімназій, ліцеїв та шк. з поглиб. вивч. укр. мови / М.Я. Плющ, В.І. Тихоша, С.О. Караман, О.В. Караман. – 2-ге вид. – К.: Освіта, 2006. – 288 с.

• Українська мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ, В.І. Тихоша. – К.: Освіта, 2010.

• Українська мова. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ, В.І. Тихоша. – К.: Освіта, 2010. У старшій школі дуже важливо врахувати нахили, здібності учнів і створювати умови для навчання за обраним профілем. Здійснюється така підготовка у формі репалізації курсів за вибором і факультативів, поглибленого вивчення окремих предметів, зокрема української мови, на диференційованій основі, що дає змогу максимально врахувати індивідуальні розумові особливості учнів, виявляти їхні інтереси й нахили до певних предметів з метою профорієнтації. Поступова активізація різних видів диференційованого навчання (внутрішньокласна, курси за вибором, факультативи, класи з поглибленим вивченням предметів) забезпечує реалізацію особистісно зорієнтованого

51

навчання, усвідомлення учнями своїх інтересів і пізнавальних потреб, а також спробу виявити себе в різних видах діяльності. Курси за вибором дають змогу учням не тільки оволодіти технологією вибору, а й апробувати різний зміст з метою самовизначення. Важливо доповнити курси за вибором системою заходів, спрямованих на самопізнання (педагогічна й психологічна діагностики), розвивати вміння висловлювати й аргументувати власні думки, твердження, приймати рішення, планувати власну діяльність (тренінги, проектна діяльність), розвивати вміння учнів орієнтуватися в навколишній освітній і трудовій інфраструктурі. Програми курсів за вибором і факультативів для старшої школи, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, уміщено у збірниках: Програми спецкурсів та факультативів з української мови / Упоряд. В. Федоренко, Г. Федяй. – К.: Вид. дім «Шкільний світ», 2006. – 120 с. Українська мова і література. Програми факультативних і спеціальних курсів: 7–11 класи. Вип. 1. – К.: Ред. журн. «Дивослово», 2007. Українська мова і література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 8–11 класи. Вип. 2. – К.: Видавництво «Дивослово», 2008. Збірник курсів за вибором і факультативів з української мови / За загальною редакцією Таранік-Ткачук К.В. – К.: Грамота, 2010. Деякі програми курсів за вибором і факультативів мають методичне забезпечення і надруковані разом з розробками занять у одному навчальному посібнику. Наприклад: Степанюк М. Лексикографія української мови. Навчально-методичний посібник для факультативних занять. 9 клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 124 с. Авраменко О.М., Чуріна В.Ф. Стилістика сучасної української мови. Програма факультативного курсу / 10–11 кл. – К.: Грамота, 2008. – 256 с. Цимбалюк В.І. Мова як генетичний код народу: Навчальний посібник для факультативних занять. – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 176 с. Марущак В.І. Школа журналіста: Навчальний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 136 с. Упровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови спричинює значну увагу вчителів-словесників до відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, використання яких відбувається з метою забезпечити поетапне різнобічне й об’єктивне оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі засвоєння ними курсу української мови, насамперед її мовної змістової лінії. Використання тестів можливе як під час здійснення поточного, так і підсумкового контролю, можуть пропонуватися учням з різними навчальними можливостями, передбачаючи різноманітні завдання за ступенем складності й творчим спрямуванням. Підготовку до виконання тестових завдань з української мови важливо здійснювати насамперед за таким форматом завдань, які пропонуються 52

Українським центром оцінювання якості освіти, серед них: завдання з вибором однієї правильної відповіді, завдання з вибором кількох правильних відповідей, завдання на встановлення відповідності, відкрите завдання з короткою відповіддю. Вичерпну інформацію про головні напрями діяльності й конкретні напрацювання згаданого центру, типологію й конкретне наповнення завдань, результати їх виконання учнями загальноосвітніх навчальних закладів України можна одержати на сайті УЦОЯО за такою електронною адресою: www.testportal.gov.ua Для ефективного використання у навчальному процесі пропонуються схвалені Міністерством освіти і науки України вже широко апробовані в шкільній практиці збірники тестових завдань, які готують учнів до зовнішнього незалежного оцінювання, а також нові посібники (експрес-репетитори) для самостійної підготовки учнів на основі загальних теоретичних відомостей з курсу української мови й тестових завдань, різних за складністю й функціональним призначенням: Шелехова Г.Т., Новосьолова В.І., Бондаренко Н.В., Ярмолюк А.В., Плетньова Л.В. Українська мова. Збірник тестових завдань. – К.: Грамота, 2008. – 192 с.; Авраменко О.М., Коваленко Л.Т., Українська мова й література. Збірник тестових завдань. 2-е вид., виправлене й доповнене. – К.: Грамота, 2008. – 212 с.; Новосьолова В.І., Скуратівський Л.В., Плетньова Л.В. Українська мова. Збірник тестових завдань для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання. 11 клас. – К.: Генеза, 2009. – 118 с.; Заболотний В.В., Заболотний О.В. Українська мова: Навчальний посібник для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання. – К.: Генеза, 2009. – 272 с.; Авраменко О.М., Коваленко Л.Т. Українська мова та література. Довідник.

1700 завдань у тестовій формі. І частина. – К: Грамота, 2009. – 480 с. Авраменко О.М., Коваленко Л.Т. Українська мова та література. Збірник завдань у тестовій формі. ІІ частина. Вид. 3-є, випр. – К: Грамота, 2009. – 160 с. Новосьолова В.І. , Дубчак О.П. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Фонетика. Графіка. Орфоепія. Лексикологія. Фразеологія. Будова слова. Словотвір. – К.: Генеза, 2010.

– С.56. Новосьолова В.І. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Орфографія. – К.: Генеза, 2010. – 88 с. Плетньова Л.В., Коваленко Л.Т. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Морфологія. – К.: Генеза, 2010. – 88 с. Шелехова Г.Т., Кузьмич О.А. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Синтаксис. – К.: Генеза, 2010. – 128 с. Босак С.П. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Пунктуація: – К.: Генеза, 2010. –128 с.

53

Данилейко О.Л. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Лінгвістика тексту. Стилістика. Розвиток мовлення: – К.: Генеза, 2010. – 48 с. Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 01.09.2009 р. № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, схвалення відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки. Навчально-методична література, яка має гриф Міністерства освіти і науки України і схвалена до використання у загальноосвітніх навчальних закладах, щорічно зазначається в «Переліку програм, підручників і навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою» для основної і старшої школи й друкуються на початку навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України». Останнім є Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України – № 22-23-24 за 2009 р., стор. 66-71. У наказі МОН України від 05.05.2008 р. № 371 “Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти” (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України № 13-15 за 2008 р., стор. 20-36) подано загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови. Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів. При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання й розуміння прослуханого), говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання вголос і мовчки, мовні знання і вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) уміння учнів. Ι Матеріали для перевірки зазначених вище видів діяльності добираються відповідно до вимог програми для кожного класу, з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії, рівня підготовки, вікових особливостей і пізнавальних інтересів учнів. Про орієнтовні обсяги робіт і критерії оцінювання докладно було подано в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України – № 19-20-21 за 2008 р., стор. 32-45. ΙΙ Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

54

Поточне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учнів щодо оволодіння змістом предмета, уміннями й навичками відповідно до вимог навчальної програми. Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння й первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, установлення зв’язків між ними і засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове і фронтальне опитування; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання тестового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень. Одиницею контролю є вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру й самостійно дібрані приклади. Оцінювання здійснюється таким чином, щоб за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). Контрольна перевірка з української мови здійснюється фронтально та індивідуально. Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ і письмовий твір, мовні знання і вміння. Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос. Для цих видів діяльності не відводять окремого уроку. У І семестрі пропонуємо провести оцінювання 2 видів мовленнєвої діяльності (усний твір, діалог), результати оцінювання виставити в колонку без дати і врахувати в найближчу тематичну. У ІІ семестрі провести оцінювання таких видів мовленнєвої діяльності, як усний переказ і читання вголос. Повторне оцінювання всіх видів мовленнєвої діяльності не проводять. Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15-20 хвилин уроку) залежно від характеру виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використано на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки. Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання. Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) одержав(ла) мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу й усного твору. Для цих видів робіт не відводять

55

окремого уроку, а оцінки виводять один раз на рік і виставляють у колонки без дати. Кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання скориговано у програмі з української мови для 5-12 класів (лист МОН від 18.05.2009 № 1/9-342).

Фронтальні види контрольних робіт: Форми контролю

5 6 7 8 9 10 11 І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ Перевірка 4 3 3 2 2 2 2 2 2 2 2 мовної 4 3 3 теми* Письмо: переказ 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 вір – 1 – 1 – 1 1 1 1 1 1 1 Правопис 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 : диктант** Аудіюванн – 1 – 1 – 1 – 1 – 1 – 1 – 1 я* Читання 1 – 1 – 1 – 1 – 1 – 1 – 1 – мовчки* * Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання. ** Основною формою перевірки орфографічної і пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

У таблиці зазначено мінімальну кількість фронтальних видів контрольних робіт, учитель на власний розсуд має право збільшувати цю кількість, залежно

56

від рівня підготовленості класу, здібностей конкретних учнів, умов роботи тощо. Ведення зошитів оцінюється від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи. Подаємо зразок заповнення сторінки журналу за програмою академічного рівня (2 години на тиждень). Звертаємо особливу увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться. Відповідно до наказу МОН України від 05.05. 2008 р. № 371 “Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти” (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України № 13-15. – 2008) тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт, не відводячи на це окремого уроку. Тематичний бал не підлягає коригуванню (повторне тематичне оцінювання не проводиться і оцінка за повторне тематичне оцінювання не виставляється). Якщо учень (учениця) був(ла) відсутній(я) на уроках протягом вивчення теми, не виконував(ла) вимоги навчальної програми, у колонку з надписом «Тематична» виставляється н\а ( не атестований(а)). Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок і має бути наближеним до середнього арифметичного від суми балів тематичного оцінювання. При цьому слід ураховувати динаміку особистих навчальних досягнень учнів з предмета, важливість теми (тривалість її вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу тощо), але завжди на користь учня. Наприклад, за відсутності 1 тематичної оцінки (учень був не атестований (н\а) з поважної причини) семестровий бал має виставлятися на підставі наявних тематичних оцінок на користь дитини, з урахуванням самостійного засвоєння нею матеріалу попередньої теми, за яку виставлено «н/а». Календарно-тематичні планування уроків української мови для 10 класу (за програмами різних рівнів) буде надруковано в журналах «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», «Українська мова і література в школі», «Дивослово». Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила поява інформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації 57

навчального процесу тощо. Усе це переконує в необхідності розроблення ефективних методів і засобів комп’ютерного навчання української мови, яке сприятиме піднесенню рівня зацікавленості учнів у процесі навчання, розвиватиме їхній інтерес до предмета, привчатиме ефективно використовувати нові технології у процесі навчання. Використання комп’ютерних технологій є істотним резервом підвищення грамотності учнів, зокрема систематичне написання комп’ютерних диктантів, де є така можливість, за допомогою яких індивідуалізується процес удосконалення правописних умінь і навичок і зростає його ефективність. Можна порадити електронні посібники, схвалені Міністерством освіти і науки України до використання в навчальному процесі: Практикум з української мови: 10-11 класи (автори Л.Скуратівський, Г.Шелехова, В.Новосьолова, Л.Плетньова), розробник „Квазар-Мікро-Техно”, 2006); Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 7 клас” ( автори – Г. Шелехова, В. Новосьолова, Я. Остаф, Л. Скуратівський), розробник ЗАТ „Мальва”, 2007); Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 8 клас” ( автори – Г. Шелехова, В. Новосьолова, Я. Остаф), розробник ЗАТ „Мальва”, 2008); Українська мова. Збірник текстів для диктантів. 9 клас. Державна підсумкова атестація (аудіодиск). – К., 2010 та ін. Використання електронного посібника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об’єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо. Також електронний посібник має широкі можливості щодо роботи з додатковою інформацією (словниками, енциклопедіями, довідниками, бібліографією та ін.), проведення мовних ігор, тестів для самоконтролю й відпрацювання з метою закріплення мовних і мовленнєвих умінь і навичок школярів. Для отримання ширшої інформації радимо звернутися до Інтернет-сайтів мовної тематики: • vesna.sammit.kiev.ua; • ingresua.tripod.com/domivka.htm. Таранік-Ткачук К. В. Головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, канд. пед. наук Шелехова Г.Т. Завідувач лабораторії 58

навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України, канд. пед. наук, старший науковий співробітник

зміст 1.Анотований перелік тем, рекомендованих для обговорення на засіданнях шкільного методичного об’єднання вчителів української мови в 2010-2011 н.р.

2.І знову про аналіз уроку 3. Інтернет - ресурси. Банки аналізу уроку.

4.Презентація проблемної групи.

5.Зміни до навчальної програми з української літератури 6.Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010–2011 навчальному році 7.Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році

59