THE QUEEN

НАЙДОВШЕ ПРАВЛІННЯ ЇЇ ВЕЛИЧНОСТІ КОРОЛЕВИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ

У минулому вона мала примарні перспективи на корону, але вже править понад 69 років. Найдовше серед усіх монархів Великої Британії. А цього року Єлизавета ІІ відзначила свій 95-й день народження.

«Гарні новини з Балморала» — 1963 року цей документальний фільм очарував британців. У ньому показано сімейне життя королеви Єлизавети II разом з чоловіком і трьома їхніми дітьми. Звичайно, під ногами крутилися собачки коргі — улюбленої породи королеви.

Милі кадри з шотландського замку спонукали багатьох підданих думати про монаршу родину щось на кшталт «Вони ж такі як ми!». Уперше так близько допустили телевізійні камери до «Святе Святих».

Це скоріше був дуже добрий піар-хід. Водночас він демонстрував, що молода королева шукала свій сучасний стиль правління та найвідповідніший спосіб спілкування зі своїм народом.

У тому фільмі Єлизавета була дещо розкутою, як порівняти з десятьма попередніми роками перебування на троні. На ньому опинилася несподівано для себе та всього світу.

Дитинство майбутньої королеви було щасливим. Народилася з титулом — Її Королівська Високість принцеса Елізабет Йоркська. Але про сходження на престол навіть не мріяла. У відповідній черзі була лише третьою, після батька.

Згодом її рідний дядько став королем з іменем Едуард VIII. А маленька Лілібет (так ласкаво звали дівчинку в родині) проводила щасливі роки в оточенні своїх близьких. Отримувала чудову домашню освіту гуманітарного напряму. Над її багатою аристократичною родиною не висив тягар монаршої відповідальності. У Єлизавети склалися дуже теплі стосунки з батьком. Саме його доля змінить її життя.

1939 року король Едуард VIII зрікся престолу. Він обрав одруження на розлученій жінці — заборонена розкіш для людини в ролі монарха. Наступником став зразковий сім’янин — батько Єлизавети, відомий під іменем Георг VI. Автоматично його дочка перетворилася на першу особу в черзі на британський престол.

Десятирічна на той момент претендентка номер один відчула тягар відповідальності. До її щоденних занять додалося ґрунтовне вивчення конституційної історії, що дуже знадобиться в майбутньому. Повага до документів, дотримання процедур і обізнаність з досвідом своїх попередників — це одні з найсильніших переваг Єлизавети II.

А ще вона добре засвоїла релігійну освіту. Її для неї викладав епіскоп Кентерберійський — духовний очільник панівної у Великій Британії англіканської церкви. Глава цієї церкви — монарх країни. Він же має офіційне звання: Захисник віри.

Виховання, освіта, традиції сприяли тому, що вона завжди знаходила сили ставити свій монарший обов’язок на перше місце. Зокрема й в особистому житті.

Це довелося відчути її коханому чоловіку. З ним познайомилася в 13 років. Гарний, високий кадет Дартмутського військово-морського училища Філіп Маунтбаттен. Отже, закохалася. 1947 року — ще до її сходження на престол — пара побралася.

Після коронації дружини Філіп міг набути статусу голови королівської родини. Схоже, він не заперечував. А ось матикоролева й тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Уїнстон Черчилль були проти. Їм здавалося, що дещо прямолінійний чоловік домінуватиме над скромною дружиною. Він, і справді, навіть у старшому віці іноді бував не зовсім політкоректним.

До того ж не всі вважали їхній шлюб доречним. Філіп був православним, м’яко кажучи — не багатим. Мав титул принца Грецького, але його родина перебувала у вигнані, адже греки повалили монархію. Все це не мало значення для Єлизавети. І для народу Британії також.

У післявоєнному 1947-му усім хотілося справжнього казкового свята. Тоді тканини можна було придбати лише за картками. Принцеси не були винятком. З усіх куточків країни до королівського палацу почали надходити картки на весільну сукню. Назбиралося чимало. Але придбавати собі тканину можна було лише за власні картки. Так і зробила юна Єлизавета. Щоправда, і парламент допоміг: виділив 200 додаткових купонів. Варіації фасону легендарної сукні згодом використовуватимуть для своїх весільних церемоній навіть зірки. Наприклад, Грейс Келлі та Кейт Міддлтон.

Легендарним було й випікання традиційного для таких випадків розкішного торта. Тут доєднався ще майже й увесь світ. Від волонтерів з Австралії надійшли глазуровані фрукти. Канада підсобила борошном, а Ямайка — ромом. Смачний велетень досяг розміру 2,74 м.

Але по-справжньому свято було казковим завдяки щирим та і щасливим принцу з принцесою. Це побачили мільйони людей. Уперше королівську подію транслювали радіо та телебачення.

Та, звичайно, життя — не казка. Політичні умовності тільки тому підтвердження. У публічній площині Єлизавета змушена була залишати коханого на другому плані. Ще до весілля уклали жорстку домовленість: чоловік спадкоємниці ніколи не отримає владних конституційних повноважень. Його так і не коронували. Королева не змогла підтримати і його прагнень чоловіка модернізувати монархію. Консервативні кола виявилися дуже міцними.

Це не зруйнувало стосунки та шлюб. Серце Єлизавети з дитинства належало тільки Філіпові. Королева ніколи не знімає обручки, яку наречений подарував їй на заручини. Вона слугує своєрідним сигналом для персоналу та наближеним. Коли починає дорогоцінний подарунок крутити на пальці, то всі розуміють — Її величність невдоволені.

Під час офіційної церемонії укладення шлюбу вона вимовила традиційні слова — «коритися чоловіку». Хоча чимало хто застерігав її від цього: мовляв, незрозуміло, що робити з такою обіцянкою, коли принцеса стане главою держави. Згодом стала зрозуміла нікчемності подібних побоювань. Королівське подружжя чітко розуміло кордони між державним і приватним.

У сім’ї народилося три сини й одна дочка. Первенець — принц Чарльз — спадкоємець Британського престолу. Діти отримали прізвища матері. Це рішення королеви також засмутило Філіпа. І все ж він залишався відданим своїй роботі, яку визначав як «забезпечити, аби королева могла правити».

«Він не любить компліментів, але він просто був моєю надією та опорою всі ці роки», — так говорила 2017 року Єлизавета II про чоловіка на заході, присвяченому золотому весіллю королівського подружжя. Філіп найдовше виконував роль принца-консорта в британській історії. Цього року він пішов з життя, зовсім трохи не доживши до свого 100-літнього ювілею.

Дружина мужньої перенесла важку втрату. Вона завжди намагалася не надавати публічності своїм емоціям. Це вміння їй допомагало не тільки долати труднощі, а й викликати симпатії людей. Хіба дещо по-іншому це проявилося під час найскладнішої кризи в її родини.

Вона вимагала стриманості й від найближчих. Кілька років переконувала свого сина Чарльза та його дружину — принцесу Діану — не афішувати свої непрості стосунки. За свідченням численних біографів, її зусилля насамперед були спрямовані на невістку. Остання не стрималася: розповіла журналістам певні подробиці того, що й так усі знали, — про сімейну зраду свого чоловіка.

Свого часу Єлизавета була вражена вчинком свого рідного дядька — короля Едуарда VIII. Їй було важко зрозуміти — як він міг пожертвувати інтересами корони, обов’язком монарха заради шлюбу з розлученою жінкою? Цей випадок закарбувався в пам’яті королеви. Вона цінує традиції та свідомо носить ще одне звання британського монарха — Захисника віри.

Кілька років королева-мати боролася за шлюб Чарльза. І все ж здалася. Сама запропонувала парі розлучитися. Після трагічної загибелі 1997 року вже розлученої Діани, королева майже тиждень мовчала. Хоча саме від неї чекали слова з приводу гибелі «народної принцеси». Так наступного дня після трагедії назвав Діану прем’єр-міністр Блер.

Ця жінка й справді була дуже популярною. У певні моменти навіть затіняла королеву. Злі язики кажуть, що свекруха від цього не була в захоплені. Хто знає, що творилося в душі стриманої королеви?

Мовчання королеви в дні шоку з приводу загибелі Діани спричинили в британському суспільстві сумніви щодо функціювання інституту монархії. Точніше — вони посилилися, адже завжди були і є в сучасній історії Британії.

Після довгої паузи Єлизавета звернулася до свого народу. «Я звертаюся до вас як королева і як бабуся… Я впевнена, що ми всі можемо врахувати уроки її [Діани] життя і нечуваної та щирої реакції народу на її загибель», — після таких слів королеви поступово довіра до монархії почала відновлюватися.

Нині Єлизавета знову має біль, що причиняють близькі, — її онук Гаррі разом з дружиною Меган критикують королівську родину. Як королева й бабуся вона знову тримає паузу. Нині її авторитет і, відповідно, авторитет монархії доволі міцні.

За її збереження виступають 63% британців, 25 хотіли б обирати лідера держави. Такі дані опитування від групи YouGov, що були проведені в березні 2021 року.

Авторитет Єлизавети зміцнює і віру нації у власні можливості. Так було в роки Другої світової війни. Родина тоді ще зовсім юної принцеси відмовилася від евакуації до Канади. Вона вмовила батьків дозволити їй записатися до Жіночої допоміжної територіальної служби. Отримала звання лейтенанта та стала першою жінкою в історії монаршої родини, яка служила у військовому підрозділі.

Її правління припало на період остаточного розвалу Британської імперії. І саме вона робила все можливе для створення і зміцнення Британської співдружності, що об’єднує колишні колонії. Для цього вона здійснила чимало подорожей і зустрічей. Її дипломатичність, розум і харизма переконували лідерів уже незалежних держав не розривати остаточно з колишньою метрополією.

Цю місію вона взяла на свої плечі ще коли був живий батько. Не в останню чергу через його хворобу — рак легенів. Король Георг VI помер 6 лютого 1952 року на 56-му році життя. Звістка про це застала двадцятип’ятирічну дочку в Кенії, яку відвідувала з діловим візитом. Це для неї був шок. Від дівчини приховували критичність хвороби батька. До Британії колишня принцеса вже поверталася як королева.

Було багато сумнів щодо того, наскільки вона готова до цієї ролі. У ті часи ще вистачало скепсису не тільки щодо рівноправ’я жінок і чоловіків, а й загалом щодо здібностей жінок керувати. Відомо, що прем’єр-міністр Черчилль іноді навіть кричав, що, мовляв, Єлизавета лише дитина. «Дитина» на той час уже мала сина та дочку.

Але він щотижня ходив на зустріч до королеви. Така періодичність — обов’язок кожного прем’єра. До цього вони ставляться з не меншою серйозністю, ніж до звітів перед парламентом. Маргарет Тетчер у своїх мемуарах писала, що той, хто думає, що подібні зустрічі «проста формальність або соціальна умовність, глибоко помиляється».

Глав урядів, як і скликань парламентів з 1952 року змінилося чимало. Незмінною ж уже понад 69 років залишається глава держави — королева Єлизавета II. Це рекорд у майже тисячолітній історії монархії Англії та Великої Британії.