Реформа місцевого самоврядування

РЕФОРМА МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: ДОБРОВІЛЬНО-ПРИМУСОВІ ОТГ

ТЕКСТ ІРИНА СОШНІКОВА

Вже п’ятий рік триває процес реформування органів місцевого самоврядування (ОМС). На жаль, дехто й по сьогодні не до кінця розібрався у суті цієї реформи. Суть децентралізації полягає в тому, щоб передати певні повноваження від органів центральної влади органам місцевого самоврядування. Усі європейські країни свого часу пройшли цей процес децентралізації: хтось у 90-х, Східна Європа, переважно, — у 2000-х роках. На теренах України цей процес мав розпочатися ще 15 років тому, але сталося це лише в 2016–2015 рр.

ОМС ДО РЕФОРМИ ТА ПІСЛЯ

Фактично до реформи ОМС надавали адміністративні послуги лише в сфері реєстрації актів цивільного стану; повноваження в них були теж значно звужені проти тих, що вони отримали на сьогодні: а це повноваження в сфері реєстрації місця проживання, об’єктів нерухомості, архітектури та архбудконтролю і т.і. Тобто тепер жителю населеного пункту, що став частиною тієї чи іншої об’єднаної територіальної громади (ОТГ), не потрібно звертатись у райцентр, щоб зареєструвати себе чи новонароджену дитину, будинок чи земельну ділянку, або для отримання довідки. Тепер місцева рада здатна реалізувати ці повноваження на своїй території. Також органи ОТГ отримали набагато більше повноважень у вирішенні питань з дошкільної освіти, медицини. Ці послуги надаються набагато якісніше тому, що фактично ОМС сам визначає розмір оплати праці цінних для громади спеціалістів.

РАДІОН СТАРЕНЬКИЙ, ЕКСПЕРТ З ПИТАНЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ЗБІЛЬШЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ОМС

Звичайно, є деякі сфери, в яких держава вирішила не передавати п о в н о в аже н н я — н а п р и к л а д , реєстрації зброї та транспортних засобів; надродобування. Натомість, не завадило б додати до повноважень ОМС можливість адміністрування місцевих податків. На жаль, на сьогодні ОМС можуть фактично лише в режимі листування інформувати, просити податкові органи виписувати ті ж самі податкові повідомлення й рішення власникам нерухомості на теренах місцевих рад, та не спроможні ніяк по-іншому вплинути на їхню чесність і сумлінність, а також і на надходження до бюджету саме з цієї статті.

Існують і певні складнощі при передачі й реалізації вже оголошених нових повноважень ОМС. Якщо, наприклад, від Міністерства юстиції без проблем було передано повноваження в сфері реєстрації, то від Держархбудінспекції (ДАБІ), на жаль, належні повноваження не були передані так, як це планувалося. ОМС не приймає остаточного рішення про реєстрацію того чи іншого об’єкту. Наприклад, найелеменетарнішого — житлового будинку: людина звертається до ОМС, сільська/селищна/міська рада приймає від нього документ і передає його в обласний відділ ДАБІ. Тобто ОМС у цьому випадку є лише передавачем документу, таким собі поштарем. Це не є справжньою децентралізацією. Тому лише 100 громад з усієї України виявили бажання й отримали ці так звані повноваження.

Ще більш критичною може бути ситуація з будівлями «другогого класу наслідків» — це коли у містах будується якась багатоповерхівка чи то розважальний центр. І якщо по будинкам «першого класу наслідків» місцева влада все ж таки може впливати на будівництво, призупиняти його, бачачи якісь порушення, то по «другому класу наслідків» ОМС можуть лише спостерігати за цим будівництвом, а реального впливу на нього не мають. Саме зі станом впливу на подібні будівництва ситуація повинна докорінно змінитися — надати певні повноваження й місцевій владі, аби мешканці ОТГ відчули справжню децентралізацію.

Також, через нестачу кваліфікованих спеціалістів та проблеми з їх навчанням, чимало ОТГ і хотіли б надавати нові послуги, але фактично не готові до цього.

ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО ДОБРОВІЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Майже чотири роки стали цілком достатнім часом на роздуми й на створення таких нових громад на добровільній основі — на сьогодні це близько половини населених пунктів України. На часі — міняти підхід до формату децентралізації. По-перше, потрібно збільшити економічні стимули тих громад, що залишилися до об’єднання. Здебільшого, ці громади самодостатні, забезпечені необхідною кількістю фінансового ресурсу в своєму бюджеті, й тому, за великим рахунком, не потребують цього об’єднання, не бачать у ньому необхідності.

До прик ладу, т ака сит уація склалася і в Нових Петрівцях, де я є обраним головою. Якщо взяти середньос т атис тичну ОТГ, т ам проживає близько 10 тис. осіб; її бюджет (із розрахунку кількості коштів на одного громадянина) — 1 млн грн на 2 тис. осіб. В Нових Петрівцях же, де фактично близько 12–13 тис. мешканців, розмір бюджету становить 5 000 грн на одну особу. Це є значно більшим, і це без податку з доходів фізичних осіб, який повинен надійти у разі утворення ОТГ. Біля Нових Петрівець — місто Вишгород, теж, звичайно, з самодостатнім бюджетом; все добре і ще в одному сусідньому населеному пункті — Старих Петрівцях. Тож, ніхто там не бачить такої нагальної потреби об’єднуватися, аби не стати просто донором. Для цих населених пунктів стимулом могло б стати надання повноважень ОТГ без об’єднання будь з ким. Таким чином, у решті-решт, реформа могла б продовжитися саме на засадах добровільності.

ПРИМУСОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ

Щодо реалізації варіанту примусового об’єднання — з огляду на заяви наших політиків, все, мабуть, до цього й іде. Не може довго залишатися такий собі статус-кво, коли одна частина країни живе по одному устрою, а інша — по іншому. Влада хоче підвести громади «під єдиний знаменник». Через це пройшли фактично всі країни Європи: в деяких добровільне об’єднання тривало близько 10 років, а в деяких (наприклад, у сусідній Польщі) ніхто ні в кого нічого не запитував — об’єднали так, як визначили фахівці. Фактично в один день з’явилися нові гміни, нові воєводства з зовсім новим утворенням, і думки громад ніхто не вивчав. Але ж ніякої катастрофи з цього не сталося. Тож, сценарій примусового варіанту об’єднання цілком можливий і в Україні.

СУПРОТИВ

Серед найпроблемніших питань під час створення ОТГ, крім нерозуміння й супротиву самих пересічних громадян, наявне й небажання сільського/ селищного/міського голови втратити посаду, а місцевих депутатів — втратити повноваження. До того ж, згадаємо й про небажання районної ланки влади, яка недаремно виключена з процесу утворення ОТГ. Зрозуміло, районним депутатам невигідно, що в такому разі значна частина колись районного майна та фінансових ресурсів відійдуть новоствореним громадам. Таким чином, статус, можливості та вплив районної ради суттєво зменшиться.

Законодавчо ж, у принципі, в громад є всі можливості об’єднуватися, хоча й тут може бути перепона у лиці облдержадміністрації, яка в кінцевому результаті повинна надати висновок щодо спроможності існування тієї чи іншої ОТГ. Зазвичай, так буває, коли громади вже вирішили з ким будуть об’єднуватися, а ОДА пропонує взяти ще кількох, значно бідніших, сусідів, від чого, звичайно, постраждає спільний бюджет майбутньої ОТГ. Таким чином, є певний супротив і у державної влади.

БЮДЖЕТИ

До 2015 року місцеві бюджети наповнювалися за рахунок трьох статей: податок з доходів фізичних осіб (у декого сягав 70 % дохідної частини власних бюджетів), плата за землю (оренда землі комунальної власності та податок на цю землю — близько 15 %) і єдиний податок (до 10 % у середньому по країні). Саме з цих коштів із бюджетів заможних громад вилучалися кошти на рахунок тих громад, яким їх не вистачало на виконання елементарних повноважень місцевої ради. Де в кого вилучення сягали 40 %. Після 2015 року, що став переламним для міського самоврядування в Україні, відповідно змінам у податкове та бюджетне законодавство вже не було вилучення з місцевих бюджетів, але забрали найбільшу складову дохідної частини — ПДФО. Разом із ним забрали й видатки цих бюджетів на дошкільну освіту та на культуру. В декого це становило 60 % їхнього бюджету, тобто бюджети таких рад були суттєво розвантажені. Натомість надали акцизний податок, який сплачують власники АЗС; також держава надала право ОМС регулювати на своїй території податок на нерухомість і земельний податок, тоді як раніше місцеві ради впливали на бюджет прийняттям рішень виключно щодо орендної ставки за оренду земель комунальної власності. В зв’язку з цим бюджети багатьох місцевих рад значно збільшилися.

Вже з наступного року місцеві бюджети втратять акцизний податок від продажу ПММ на їхніх територіях

Якщо взяти за приклад бюджет Нових Петрівець, то в 2016 р. він становив 4 млн грн, в останні роки — більш ніж 50 млн грн, а цьогоріч, скоріше за все, ця цифра сягне 65 млн грн. Це все — за рахунок трьох вищеназваних податків.

Але, разом із тим, чомусь держава, децентралізуючи фінансовий ресурс на місцях, передбачила, що з наступного року місцеві бюджети втратять акцизний податок від продажу ПММ на їхніх територіях. Тобто держава дала цей податок на чотири роки у розпорядження ОМС, щоб вони за рахунок цих коштів підняли якість наших доріг, а потім вирішила, що цього вже достатньо.

Тож, про те, що чекає в найближчі п’ять років інститут місцевого самоврядування в Україні, ми дізнаємося вже незабаром. На часі — міняти підхід до формату децентралізації