11 minute read
ВЕТЕРАН ПОЛIТИКИ
ТРЕТЯ СПРОБА БОРОТЬБИ ЗА БІЛИЙ ДІМ ВИЯВИЛАСЯ ДЛЯ ДЖО БАЙДЕНА ВДАЛОЮ
ТЕКСТ АНАТОЛІЙ МІШИН
Advertisement
Джо Байден, члени його родини та співпрацівники — невеличка компанія в такому складі сідає на звичайний електропоїзд, який ось-ось рушить буденним пасажирським маршрутом з Вашингтона до штату Делавер.
Такі відеокадри в січні 2017 року показали чимало телеканалів світу. В Україні вони супроводжувалися коментарями: «Ось так американський високопосадовець, не на «мерседесах» чи «майбахах», залишає столицю після відставки».
Це відбулося після інавгурації 45-го Президента США, представника Республіканської партії Дональда Трампа. Джо Байден залишав Вашингтон, де вісім років був віцепрезидентом у кабінеті представника Демократичної партії Барака Обами.
То були сумні часи для демократів. Їхня кандидатка Гіларі Клінтон щойно драматично програла вибори. У партії вже почали мріяти про реванш. Але Джо Байден аж ніяк не здавався фаворитом для такої справи.
Тоді йому вже виповнилося 74 роки. Він старший від того ж Трампа на три роки. А були часи, коли Джо мав шанс стати наймолодшим Президентом США. Він кілька разів брав участь у президентських перегонах. 1988-го зняв свою кандидатуру, бо його звинуватили в плагіаті. В одній з передвиборчих промов начебто використав слова тогочасного лідера британських лейбористів Ніла Кіннока. Суд зняв з нього звинувачення, але шанс був утрачений. До того ж на поверхню вийшла інформація про ще один плагіат, на якому Байдена спіймали в студентські роки. Йому довелося переробляти роботу з юридичної методології. У підсумку він таки чесно отримав оцінку «відмінно». 2008 року був суперником Барака Обами у внутрішньопартійній боротьбі: змагалися за право балотуватися на посаду президента. Без взаємної критики не обійшлося. Демократи вирішили висунути Обаму. Той запросив Байдена до себе віцепрезидентом — і вони виграли вибори. На вісім років склався чудовий політичний тандем, який переріс у добрі людські стосунки. Джо став називати Барака «братом».
Здавалося, усе йшло до того, що після завершення другого президентського строку «брата» настане час президенства Байдена. Принаймні, згідно з американською традицією партія мала саме його висунути кандидатом на посаду глави держави.
Але 2016 року ставку зробили на Гіларі Клінтон. Демократи схильні дивувати виборців. Згадаймо молодого Кеннеді — першого католика, який став Президентом США. Барак Обама — перший чорношкірий на цій посаді. Першою жінкою, що її обіймає, могла стати Гіларі — не судилося.
Щоправда, і сам Байден особливо не волів удруге, точніше втретє, входити в річку виборчих змагань. На то були й серйозні особисті причини. У травні 2015 року помер від раку його старший син Бо, якого називали новою зіркою політичної династії. Він був прокурором Делаверу, мав непогані шанси стати губернатором цього штату. Батько важко переживав утрату. Згодом він заявить, що вона ж і надихнула його знову спробувати сили в президентських перегонах. Страждання сина зародили думки про поліпшення системи охорони здоров’я.
Сина, і навіть двох синів, Байден міг втратити ще 1972 року під час автокатастрофи. У ній загинула його перша дружина Нелі та їхня маленька донька. Бо разом з молодшим братом Гантером отримали травми в цій аварії, опинилися в лікарській палаті. Саме там їхній батько вперше прийняв присягу сенатора США від штату Делавер. Його переобирали не один раз. Лише через 36 років він залишить цю посаду, щоб працювати віцепрезидентом США.
Джо Байден часто з’являвся на різноманітних заходах разом із синами. У родині вважали, що в Бо чудові шанси стати главою держави. Молодший брат завжди підтримував старшого. Щоправда, Гантер часто засмучував родину. Невдалий шлюб, любовні пригоди, наркотики й алкоголь — цього вистачало. Бізнесові справи Гантера теж оточені скандалами, зокрема й міжнародного масштабу. У них є китайський, російський і український сліди. Про останній — трохи пізніше.
Деяка пікантність поведінки самого Джо Байдена також приваблювала увагу. Напередодні президентської кампанії-2020 пролунали заяви двох жінок. Одна говорила, що Байден поцілував її в потилицю; друга — що потерся об її ніс. З’являлося й відео, де політик доволі близько наближався до представниць протилежної статі на публічних заходах. Політик виправдовувався: мовляв, у нього не було ніяких лихих намірів, просто не завжди враховував те, що стандарти поведінки змінюються. Довелося йому й давати обіцянку — поважати особистий простір інших людей.
Байдена звинувачують у тому, що він був недостатньо суворим 1991 року, коли головував на сенатських слуханнях з приводу призначення до Верховного суду Кларенса Томаса. Його звинувачувала в сексуальних домаганнях професорка права Аніта Хілл.
У серйозних сексуальних домаганнях звинуватили й самого Байдена. Це зробила, знов-таки в розпалі останніх виборчих перегонів, одна з його колишніх співпрацівниць. Претендент на президентське крісло заявив, що це неправда й він узагалі не пам’ятає цю жінку.
Та все ж, образ Байдена як чудового сім’янина переважає в очах виборців. І справді, він завжди підтримував рідних. Як і обіцяв — не залишив дітей після загибелі дружини. Сенаторські обов’язки у Вашингтоні не заважали йому щодня повертатися додому в Делавер.
Удівець уже почав думати про відхід від політики, але життя подарувало натхнення. Через п’ять років після втрати дружини та доньки він повінчався з Джилл Трейсі. Вона — професорка англійської мови, викладає в одному з коледжів Делаверу. З 1993 року очолює Байденське товариство боротьби з раком. Пара народила дочку — Ешлі, а п’ятьох онуків і онучок вважають спільними.
Джилл — справжня підтримка чоловіка. Вона була поряд, коли йому в 46 років зробили операцію через аневризм двох судин головного мозку. Заяви щодо родинних справ завжди роблять із зазначенням імен Джо та Джилл.
Дружина спонукала чоловіка й до продовження політичної кар’єри. 2004 року, коли Буш-молодший виграв вибори, закликала його балотуватися на пост глави держави: «Я була проти війни в Іраку. І я сказала Джо: ти повинен змінити це». Джо тоді не мав великого впливу на глобальні справи, та й не був великим противником іракської війни.
Тепер настає його зоряний час для великих змін, а Джилл треба готуватися до прицільного погляду журналістів. Особливо тих, які люблять оцінювати смаки першої леді. На відміну від своєї попередниці Меланії Трамп, Джилл не прихильниця ультрамодних дорогих брендів. Їй ближче стриманість і концепція свідомого споживання. Повна гармонія з екологічними поглядами чоловіка.
Прагнення до сімейної гармонії — це в Джо від батьків. Вони із середнього класу, родина жила в робітничому містечку в Делавері. Можливо, це допомогло Байдену знову повернути представників цього класу на бік демократів. Чимало з них 2016-го дещо несподівано голосували за Трампа.
Мати Джо Байдена ірландка, батько має французьке й англійське коріння. Обидва католики, і «вуаля»: їхній син — другий католик, який очолить США. Батько після кількох фінансових невдач влаштувався в компанію, де торгував уживаними авто. Цього вистачало на безбідне існування родини, де крім Джо підростали ще два сини та донька. Підростали в католицькому вихованні й у відповідних школах.
У дитинстві Джо сильно заїкався. Це шкодило стосункам з однолітками та навчанню. Він поборов цей недолік. Показував непогані результати у футболі. І в школі, і в університеті вже проявив риси лідера.
В університеті вивчав історію та політологію — отримав звання бакалавра. Згодом додав ще і юридичну освіту — він доктор права.
Певний час працював як найманий юрист, потім заснував власну юридичну компанію. Уперше серйозно випробував сили в політиці 1969 року, коли балотувався до однієї з місцевих рад. Виграв як представник демократів. Його програма передбачала підтримку малозабезпечених і державне будівництво житла. (Дональд Трамп такі погляди називає соціалістичними. Джо їх дотримується протягом всієї кар’єри.) Через три роки після успіху на місцевих виборах розпочалася багаторічна сенатська діяльність, а далі — Білий дім.
Кажуть, що на посаду віцепрезидента Обама запросив Байдена невипадково. В останнього, на відміну від першого, за плечима був неабиякий досвід міжнародної діяльності. До того ж Байден ліпше знався на законодавчій роботі й умів домовлятися з республіканцями.
У розпал холодної війни йому доручали вести переговори з керівниками Радянського Союзу. 1988 року він зустрівся з Головою Президії Верховної ради СРСР Андрієм Громиком, який до того 40 років був радянським міністром закордонних справ. Ішлося про ратифікацію радянсько-американського Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.
До речі, цей неординарний прорив політики роззброєння активно просувала адміністрація президентареспубліканця Рейгана. Демократ Байден працював у тому ж напрямі як голова сенатського комітету міжнародних справ.
Угода почала діяти з 1 червня 1988 року, але через 31 рік інший президент-республіканець — Трамп, — офіційно оголосив про вихід з неї США. Американці звинуватили Росію, як спадкоємницю СРСР, у недотриманні умов. Реакція росіян була аналогічною: вийшли з угоди та звинуватили американців.
Байден успадкував доволі непростий стан американоросійських стосунків. «Зіпсоване зіпсувати не можна» — так цей стан оцінив президент Путін, коментуючи своє зволікання в привітанні Байдена з перемогою у виборах.
Різноманітні санкції, перешкоджання будівництву газопроводу «Північний потік — 2» в західній Європі — навряд чи новий президент США відмовиться від цих трампівських кроків. У його промовах відчувається прагнення звузити масштаби для російських маневрів. Не приховує, що наполегливо працюватиме на відновлення міцних стосунків у рамках НАТО, посилення співпраці з ЄС, поновлення американського членства в різноманітних міжнародних організаціях і угодах. ЮНЕСКО, ВООЗ, Паризька угода про зміни клімату і т. і.
І ще Байден не підтримав ідею Трампа щодо Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Тобто шукатиме нові можливості для компромісів з тією ж Росією. Такий інтерес до контролю озброєння зовсім не означає, що Байден — це такий собі голуб.
Йому часто нагадують те, що він був один з небагатьох демократів, які підтримали вторгнення США в Ірак. Ініціатор цієї кампанії президент-республіканець Буш один з перших привітав Бадейна з перемогою в президентських виборах. Не забули, що він був доволі близьким радником президента-демократа Клінтона, коли той ухвалив бомбити Сербію.
Боротьба з диктаторами — іракським Хусейном і сербським Мілошевичем — так пояснювали ці кроки в офіційному Вашингтоні. Підтримка прав людини та демократичних цінностей — на цьому завжди робить акценти Байден, коли коментує свої погляди й цінності, а також дії в міжнародних справах.
На українських справах він зосередився ще за часів президентства Ющенка. 2009 року той радо вітав його в Києві. Американський гість тоді багато говорив про підтримку суверенітету України та її право вільно вибирати членство в альянсах.
2014 року Байден із захопленням слухав в українській столиці інавгураційну промову президента Порошенка. Візит 2015 року ознаменувався чіткими заявами на кшталт «у протистоянні з Росією ми вас підтримуємо, але починайте нарешті справжні реформи та боротьбу з корупцією».
А ось 2019 року прізвище Байден та корупцію в Україні тісно поєднав скандал. Його роздмухала команда Трампа. Ішлося про молодшого сина Байдена — Гантера. Він 2014-го працював у раді директорів української газовидобувної компанії Burisma. Тодішній генеральний прокурор України Віктор Шокін вів проти неї розслідування.
В той самий час куратор політики США щодо України віцепрезидент Байден-старший вимагав звільнення Шокіна й свого досяг. «Я їм сказав, що вони не отримають мільярд доларів, — згадує свої чергові переговори з українською владою Джо Байден. — Я їм сказав, що улітаю за шість годин і якщо генпрокурора не звільнять, то грошей вони не отримають. І той сучий син був звільнений».
Звичайно, Трамп напередодні американських виборів використовував цю історію, щоб звинуватити суперника-демократа в корупції. Не допомогло. Та й ніяких офіційних підтверджень таких звинувачень не виникало.
А Джо Байден 2019 року в інтерв’ю виданню Council on Foreign Policy заявив: «Я б зробив Україну пріоритетом зовнішньої політики США». Він виступає за надання нашій країні зброї, західних економічних інвестицій. Підтримує й ідею сильнішої дипломатичної ролі США, поряд з Францією та Німеччиною, у перемовинах з Росією. Але жорстко пов’язує це все з умовою антикорупційних реформ в Україні, зокрема чекає на появу «справді незалежних антикорупційних прокурорів і суддів».
І все ж навряд чи Україна та навіть Росія будуть проблемою номер один у президента Байдена. Багато невідкладних внутрішніх справ чекає на нього. У його Демократичній партії значно посилилися симпатії лівого характеру. Центристу Байдену доводиться це враховувати. Наприклад, збирається ввести прогресивну шкалу для сплати податків на прибуток. Мільярдерам доведеться платити не 21, а 28 відсотків.
Коштом цього, зокрема, збирається списати студентам борги за навчання, призначити нові благодійні програми для чорношкірих. Саме вони, а також жінки — головні виборці демократів.
Невипадково на посаду віцепрезидента Байден вибрав Камалу Гарріс. Вона перша в історії США жінка на такій посаді, до того ж представниця етнічної меншості — це теж безпрецедентно. Камала за поглядами значно лівіша за свого шефа, якого ще не так давно критикувала, адже сама хотіла балотуватися в президенти. Наприклад нагадала, як 1970-х років Джо публічно підтримав прихильників сегрегації з південних штатів, що боролися проти переведення частини школярів з чорних районів у білі та навпаки. Гарріс уже почали пророкувати наступне президенство, і навіть не через вісім, а через чотири роки.
Байдена часто ловили на неточності та кумедних плутанинах під час публічних заходів. На одному з мітингів він представив сестру як свою дружину. Колись привселюдно заявив таке: «Я знав вісьмох президентів, трьох з них інтимно». Байден не вважає себе великим оратором. Жартома говорить, що він — «машина помилок». А Трамп суперника називає «сонливим Джо» і діагностує в нього старечу деменцію. Хоча особистий лікар 78-річного Байдена запевняє, що в його пацієнта нормальне здоров’я.
Аналітики стверджують, що «сонливий Джо» на відміну від зухвалого Трампа дотримуватиметься не індивідуального правління, а командної роботи. Він уже намітив інтенсивні кроки своїх перших 100 днів на найвищій посаді. Серед них — імміграційна реформа: спрощення отримання громадянства США для 11 мільйонів незареєстрованих людей в Америці. Обіцяє скасувати укази Трампа, які шкодять, на думку демократів, клімату й екологічному виробництву. А пріоритетом номер один визначено приборкання COVID-19. Він обіцяє штатам негайну допомогу, щоправда, не конкретизує, яку саме.
Пандемія допомогла Байдену в боротьбі з Трампом. По-перше, вона зупинила економічне зростання, яке три роки поспіль тривало в США. По-друге, більшість американців не сприйняли іронічного ставлення Трампа до розповсюдження небезпечної хвороби. Той навіть маску на публіці не завжди носив.
Ставлення Байдена до цієї проблеми набагато обережніше та зосередженіше. Він не ігнорував носіння маски. Навіть більшу частину виборчої кампанії провів в ізоляції — у власному будинку в Делавері. У його бункері записував відеозвернення для своїх виборців.
З часом він перебрався на перший поверх, звідки здійснював регулярні прямі ефіри. Один з них робив поблизу відчиненого вікна, отже чутно було щебетання птахів і ґелґотання гусей. «На іншому боці моєї ділянки є ставок, — не розгубився і пояснив Байден. — Там багато канадських гусей (казарок). Якщо ви чуєте, як вони кричать, то це вони підбадьорюють мене».
Віднині Байдену доведеться здебільшого чути звуки столиці, що лунатимуть крізь вікно Білого дому в самому центрі Вашингтона. Він туди повернувся, але вже не як сенатор чи віцепрезидент, а як 46-й Президент США.
