Афіша міста Львів №01(01) 2015 by Афіша міста Львів

23 березня – 20 квітня № 01 (01) 2015

Добрий день

Джамала

по-львівськи

Марк Зархін

по-галицьки

Ресторанні пости

головне

Гайдамаки Презентація альбому Укроп 18 квітня, 19.00 Event Hall КІНО пр. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 90 – 200 грн. АФІ Ш А

МІ СТА

зміст

3 Головне

Виставки 40

4 Зміст

Театр 41

5 Календар подій Редакція

Інтерв’ю

Фасон 43

Джамала

Подія 44

Діти

8 Здай крапку Смачна Ратуша

Тема

Один день у Львові

Dresscode 42

Ресторани

Хлопчик номера Лука Марафет 46 Весняне оновлення

Вибір Афіші 47 20 Львівські дизайнери

Марк Зархін: галицька кухня

Туризм 48

22 Пост у львівських рестораціях

Загадкова Індія

Мапа

Тренд 52

Автопортрет 54 Тесла на бруківці

35 Місто Про історію, авто та свідомих городян 36

Книги 55

Нове

37 Музика Розкручена Дзиґа 38

Палітурка 56

уривок з роману

Некролог 58

10 запитань

ДахаБраха

№1 (1) 23 березня – 20 квітня 2015 На обкладинці: Джамала Фото: Віталій Мельников

Керівник проекту: Станіслав Зайченко

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ «Афіша міста» Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ № 1189/443.

Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їх фрагментів на будь-якій мові можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

АФ І Ш А

МІСТА

Рекомендована ціна 20 грн.

Друк: ПП «Коло Прінт» 82100, м. Дрогобич, вул. Володимира Великого, 26/24 тел. (032) 441–7196 Замовлення № 26 Тираж 3500 прим. Розповсюджується в ресторанах, салонах краси, нічних клубах, готелях, в роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста « Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755

am.lviv@ukr.net © Афіша міста Львів, 2015 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ «Афіша міста» і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ «Афіша міста» ЗАБОРОНЕНО – Матеріали, позначені цим знаком, розміщено на правах реклами

К а л е н дар п о д і й

Відвідає сама Не відвідає, але порадить знайомим Не рекомендує нікому Хтось, може, піде

Марта Більська – відома теле- та радіоведуча, програмний директор Радіо Люкс та Радіо 24, незмінна ведуча фестивалю JazzBez, Флюгери Львова, AlfaJazzFest зробила свій вибір майбутніх артподій Львова. 24 березня, 20.00, Оперний театр Концерт Святослава Вакарчука ВНОЧІ 29 березня, EventHall КІНО (ex-Millennium) метал-гурти Kraamola та LogicalRiddle 30 березня, 19.00, Оперний театр Концерт скрипалявіртуоза Василя Попадюка (Канада) та PapaDukeВand 1 квiтня, 19.00, Picasso Концерт ЛЕСИК-BAND Львівський театр ім. М. Заньковецької 25 березня, 18.00 Вій, вітерець! Ярославна – королева Франції 26 березня, 18.00 Микола Гоголь Одруження Едуардо де Філіппо Циліндр Шаріка Дама з камеліями Ханума 3 квітня, 12.00 Ісус, син Бога живого 26 березня Оперний театр опера Запорожець за Дунаєм

27 березня, 20.00, EventHall КІНО (ex-Millennium) Концерт RedSnapper 23 квітня EventHall КІНО Концерт Pianoboy (Дмитра Шурова) Галерея Зелена канапа 17 березня – 5 квітня Виставка емалей Олексія Коваля Світи. Погляди. Подорожі

31 березня, 19.00, Оперний театр Концерт Джамали у Львові 3 квітня Оперний театр балет Лускунчик 27 березня, 19:00 Амадей Моцарт Празька симфонія Людвіг ван Бетховен Концерт для фортепіано з оркестром № 5 Тарас Криса і Микола Сук

28–29 березня, EventHall КІНО (ex-Millennium) GrandMusic KaraokeBattle 2015 2 квітня, 18:00 Назар Стодоля Театр ім. М. Заньковецької

27 березня балет Дон Кіхот 28 березня опера Кармен 29 березня балет Коппелія 29 березня опера Украдене щастя 1 квітня одноактний балет Перевтілення 2 квітня концертна програма Вечір класичної оперети 4 квітня опера Чарівна флейта 5 квітня опера Любовний напій 8 квітня концертна програма Реквієм Джузеппе Верді 9 квітня опера Сільська честь 15 квітня оперета Циганський барон 16 квітня опера Запорожець за Дунаєм 17 квітня Балет Баядерка 18 квітня опера Флорія Тоска 19 квітня опера Кармен Львівська обласна філармонія 23 березня, 19.00 концерт Пшеничне перевесло 26 березня, 19.00 Ігор Закус та проект JazzKolo Концерт без слів 28 березня, 18.00 Концерт камерного оркестру Академія

29 березня, 18.00 Концерт студентського симфонічного оркестру 30 березня, 19.00 Вечір фортепіанного дуету – до ювілею, піаністки, професора Марії Крушельницької 31 березня, 18.00 Фольк-калейдоскоп 1 квітня, 18.00 Primaaprilis. Весела музика для духових та ударних інструментів 2 квітня, 18.00 Діалоги Рефлексії молодих композиторів на забуті твори львівських додекафоністів та авангардистів 2 квітня 19.00 Classicforpeace 3 квітня, 18.00 Невідомий Лисенко 5 квітня, 18.00 Духовні твори 14 квітня, 19.00 Заради майбутнього України 17 квітня, 19.00 JazzForLovers Національний музей Шептицького 6–31 березня Виставка Світ і малярство Олега Мінька 13–29 березня Виставка робіт Ігоря Гавришкевича У часі нескорених 3 квітня – 10 травня Виставка Ловрант Бокотей. Живопис. Скульптура 4 квітня – 10 травня Виставка Андрій Пушкарьов. Писанка. Витинанка Львівська національна картинна галерея імені Б. Возницького 13 лютого – 30 березня Проект візуального сучасного мистецтва Інтеграція 6 березня – 6 квітня Фотовиставка Світовідчуття епохи Василя Пилип’юка 12 березня – 8 квітня Виставка з фондів Світ кота

9 квітня – 10 травня Концептуальний проект Батько героя Львівський палац мистецтв 12–31 березня Виставка живопису Віктора Хаджинова та Євгенія Потапова 27 березня – 16 квітня Виставка іконопису Михайла Скопа Церква войовнича Весняний салон 3 квітня – 16 квітня Виставка малярства Роксолани Прийми-Таміоли Молитва на чотках Музей ідей 12 березня – 2квітня Виставка плакатів Welkome! Sochi 2014 Васілія Слонова (Росія) 3–24 квітня Виставка Каміли Беднарської, Магдалени Ухман, Сергія Савченка та Олексія Хорошка Графіка+ інсталяція на тему землі, ментальності та пам’яті Галерея Дзиґа 13–25 березня Великий художній проект, присвячений жінці НЕ я 27 березня – 9 квітня Медіапроект Сергія Петлюка 10–21 квітня Фестиваль сучасного мистецтва Сакральний простір 7–26 квітня Виставка живопису Людмили Давиденко Галерея Primus 22 березня – 5 квітня Виставка живопису та кераміки Ольги та Михайла Безпалківих 7–30 квітня Виставка творів дитячої художньої школи імені Олекси Новаківського

Творили номер: ЄЕвгенія Нестеровіч журналіст

Костянтин Бєглов фотограф

Саша Сако фотограф

Лілія Матвіїв журналіст

Ярина Коваль журналіст

Софія Зайченко художник

Марта Волошанська коректор

Дмитро Морозов дизайнер

Ростислав Павлик Олександра Зайченко фотограф редактор

Оля Вішня журналіст

Галина Гузьо журналіст АФІ Ш А

МІ СТА

Інтерв’ю

31 березня з великим сольним концертом до Львова завітає Джамала. Напередодні приїзду в ексклюзивному інтерв’ю Афіші співачка розповіла про те, яким буде її черговий альбом, і поділилася власним рецептом, як у часи війни, кризи і депресії не занепадати духом.

Джамала:

львівський тренд – це львів’яни 6

АФ І Ш А

МІСТА

Джамало, що цікавого привезете для львівської публіки в останній день березня? Виступати у Львові для мене завжди велике задоволення. У вашому місті – особлива атмосфера. Тут кожну мою пісню сприймають так, як я цього хотіла б. Для львів’ян мої пісні мають сенс, а не просто гарну мелодію чи приємні слова. Зізнаюся, перед кожним концертом у Львові я страшенно переживаю, бо знаю, що послухати мене прийдуть справжні меломани, інтелігентні й розумні люди. Повірте, не кожному місту роблю такі компліменти. Головний меседж концертної програми, з якою у березні-квітні їздитиму Україною, – вдячність. Ці концерти – сценічне продовження ідей, які я закладала у міні-альбомі Дякую, що вийшов торік. Вдячна усім, хто поруч: рідним, друзям і всім тим, хто слухає мою музику, хто залишається зі мною. Персональне дякую і низький уклін тим, хто захищає мою країну, адже ці люди дають можливість мені, артистці, далі виходити на сцену. Зараз багато суперечок довкола того, чи потрібні концерти під час війни. Що думаєте і відчуваєте з цього приводу Ви? Відверто скажу: не знаю, як знаходжу в собі сили виходити на сцену… Усередині лютого давала великий сольний концерт у Харкові. Перед тим послухала чергову тривожну заяву президента. На сцену виходила, затамувавши подих, бо не знала, що буде після двогодинного концерту. У такий час надзвичайно складно писати музику, виступати. Але водночас бачу, що навіть найкоротший мій виступ людям потрібний. Коли у тому ж Харкові чи у Дніпропетровську чую, як люди хором вигукують: «Слава Україні! – Героям слава!» розумію, наскільки нам зараз важливо об’єднуватися, триматися разом.

Джамала 31 березня, 19.00 Національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької Квитки: 100–600 грн.

Ми можемо покладатися тільки на себе. Геніально написав Андрій Хливнюк у пісні Злива: «Ми втомились, як ніколи, від зими… / Але не змити з пам’яті ні один із тих, / Хто буде молодим тепер назавжди». Від жодного українського політика я не чула таких слів, а вони так потрібні зараз людям. То нехай люди чують ці слова на концертах і виходять з них сильнішими, готовими до боротьби і з вірою у перемогу. Як Вам, прокинувшись вранці і дізнавшись про чергові сумні та невтішні новини, вдається не занепадати духом? Я – оптиміст. Але і в мене бувають моменти смутку та відчаю. Тоді примушую себе підвестися з ліжка, сама підбадьорюю себе. Не маю права йти до людей у поганому чи сумному настрої. Як тоді вселятиму у них оптимізм? А ще особисто мені дуже допомагає віра в Бога. Важливо зберігати цю віру – і вона підтримуватиме. У наші дні загострився один із найгірших людських пороків – страх. Ми всі боїмося за свою шкіру, за свої квартири-машини… Одне слово – за якісь матеріальні цінності. А насправді треба боятися за власні душі. Бо врешті все це закінчиться. І як ми – ті, що не боролися, не вірили і не надіялися, – тоді дивитимемося в очі солдатові, який залишився без руки, ноги чи ока?! Щоб допомогти біженцям, Ви недавно організували на своїй сторінці у Facebook розпродаж своїх суконь… Це, знову ж таки, найменше, що можу зробити я як людина на своєму рівні. Волію не афішувати, що і скільки передаю на допомогу армії чи біженцям, чи в яких благодійних заходах беру участь. А щодо розпродажу суконь, то просто одного дня зрозуміла, що 90 відсотків мого гардеробу – сукні, більшість з яких я одягала лише раз. Вони цінні для мене, але я вирішила продати деякі з них, нехай і за смішні гроші. Мені важливо, щоб ці наряди придбали ті, кому вони потрібні, а водночас, щоб ці люди допомогли переселенцям. Може, в такий спосіб ми зберемо хоча б на щось необхідне. Бо я вже не можу дивитися телевізійні сюжети, в яких дітки міняють свої малюнки на пару взуття… Восени вийде Ваш новий альбом. Можете привідкрити завісу творчої кухні? 90 відсотків пісень будуть українською мовою. Зараз мені дуже захотілося заспівати для співвітчизників про важливі речі саме українською, щоб вони зрозуміли мої меседжі, бо я, як кожна нормальна людина в нашій країні, переживаю за все, що відбувається. Мої нові пісні, як і раніше, насамперед про почуття між чоловіком і жінкою, але, звичайно, від впливу подій в Україні нікуди не подітися, і в музиці це відчуватиметься. Скажу

чесно, я сама не люблю, коли артисти спекулюють на темі війни. Тому стараюся порушити ці складні питання інтелігентно та музично. До речі, саме у Львові я вперше виконаю ці композиції. Чи надходять нові пропозиції знятися у кіно після Вашого кінодебюту у стрічці Олеся Саніна Поводир? Так, пропозиції є. Мені надіслали кілька сценаріїв. Але жоден із них не підійшов мені. Хотілося б зніматися в кіно, яке залишало б щось після його перегляду, яке не було б порожнім, а примушувало думати, відчувати його післясмак. Своє особисте життя Ви тримаєте під сімома замками. Але останнім часом почали говорити про те, що готові до заміжжя, що, коли настане мир, хотіли б народити сина… Для мене це справді не порожні слова, а тим паче, не якийсь піар-хід. Усвідомлюю, що потрохи дозріваю і до створення сім’ї, і до народження дитини. Я так відчуваю. Колись же моя активна кар’єра відійде в минуле, публіка відійде, тоді залишиться сім’я, яка любитиме мене просто за те, що я є. Любов потрібна кожній людині. Без неї неможливо ні жити, ні творити, ні виступати. У мене є кохана людина. Оскільки Ви невдовзі приїдете у Львів, то прошу розказати про улюблені місця у нашому місті… Ой, у Львові так багато красивих місць! Пригадую, як чотири роки тому знімала тут свій кліп на пісню Find Me, – очі розбігалися! Щодо архітектури, то один з куточків Львова, який мене найбільше вразив, – площа, на якій розташований Домініканський собор. Перераховувати улюблені кав’ярні та ресторани не варто: таких дуже багато. А ваші музеї! А цей всюдисущий запаморочливий запах кави! У нашому журналі є дві постійні короткі рубрики – Тренд і Некролог. Що б ви зарахували до суто львівського тренда і що Вам категорично не подобається у Львові? Львівський тренд – це люди, львів’яни. Не знаю, може, мені просто щастило, але я завжди зустрічала й спілкувалася з дуже приємними львів’янами – з відкритими обличчями, світлими поглядами і невимушеною культурністю, манерами. Ще один беззаперечний львівський тренд – фестиваль Alfa Jazz Fest. Я дуже хочу, щоб саме Львів був і надалі джазовою столицею України. А що мені у Львові не подобається?.. Не знаю такого. Чесно. Текст: Галина Гузьо. АФІ Ш А

МІ СТА

Зда й крапк у

Класика Старого Міста Чим можна здивувати львів’янина у центрі міста? Тут є усе і на будь-який смак. Кожна кам’яниця знайома, деякі ресторани століттями не змінюють місця, а в інших брамах щомісяця відкривають черговий заклад. Виявляється, навіть на Ринку ще є місце для львівського подиву. І то не просто на площі, а в самій Ратуші. Ігноровані й забуті всіма протягом останнього десятиліття, просторі зали з високими склепіннями тепер знову ожили й наповнилися людьми. Але класичне кафе Ратуша дивує відвідувачів не тільки заново перевідкритою старовинною локацією, а й винятковим підходом до її оформлення. Тут панує спокій, здається, зібраний з усіх попередніх століть, і водночас тут буває дуже людно. Стримані й стильні інтер’єри, створені як інтерпретація класичних кафе початку ХХ століття – а таких у Львові було чимало – доповнюються легкою добіркою фортепіанної класики та краєвидом з вікна – західною стороною площі Ринок. Востаннє у цих залах квартирувала їдальня міської ради, і багато гостей, пам’ятаючи про це, тепер особливо дивуються чарівним перетворенням приміщень. Основне меню Ратуші невелике, але різноманітне: від фуа-гра до домашніх

АФ І Ш А

МІСТА

картопляників. І те, й інше для вас приготують швидко і презентують зі смаком. Особливо тут радять скуштувати солодке – кондитери Ратуші постійно вишукують цікаві домашні рецепти та випробовують їх на практиці. З настанням тепла планують відкрити тераси на площі Ринок. Та й зараз ви вже можете обрати столик під колонадою. У самому ж кафе – чотири різні зали на будь-який смак. Зал президентів, прикрашений портретами львівських бургомістрів, найкраще підходить для конфіденційного ділового обіду. Музична зала, оздоблена реставрованим п’єцом і фотографіями Соломії Крушельницької, гарно пасуватиме для романтичного побачення. У найбільшій залі, обрамленій зображеннями площі різних століть, майже завжди людно – сюди збираються на обіди та великі дружні вечері. Зал польських плакатів, ніби прихований за рогом, виходить вікнами на північний бік Ринку, а тому трохи темніший і дискретніший за інші. Серед великого розмаїття екстравагантних львівських кнайп Ратуша приємно дивує саме своєю стриманою класикою, добрим стилем та смаком.

www.c-watch.com.ua

Тема

Id Factum est. Отже, сталося. Тому, що весна. Тому, що хочеться змін на краще. Тому, що душа потребує особливих мелодій. Тому, що цих мелодій тут більше, ніж будь-де.

Один день у Львові 10

А Ф ІШ А

МІСТА

Львів треба читати, Львовом треба ходити, бути в його атмосфері й зростатися з ним. І це зростання – безмежне. Через старі кам’яниці та звивисті львівські вулички в історію, з історії у сучасність, через оспівані чужі долі – у власну. Cвого часу один відомий львів’янин, художник Роман Турин казав іншому (щоправда, відомому вже згодом) майбутньому львів’янину художникові Володимиру Патику: “Шукай, Влодку, своє місто… свій куточок. А знайдеш – і засвітиться воно тобі раз і назавжди, і вже з цим світлом, прояснений, будеш ходити Львовом і малювати його. Шукай до міста свого ключа, чоловіче…” Такого ключа шукаємо всі – без різниці, чи є заїжджими гостями чи тут народилися. І потім намагаємося тим ключем відімкнути не тільки львівську історію, а й власні відчуття. Бо образ міста – це те, що бачимо, чуємо, що вражає. Деталі, з яких для кожного складається саме його Львів, його легенди і люди… Для когось – це стара бруківка, відлитий у Відні дзвін, встановлений на вежі Львівської ратуші, на якому є багатозначний латинський напис: “Пильнуйтеся, бо не знаєте години!” Це – понад п’ять тисяч розмаїтих левів, висічені на віконних порталах афоризми й цитати з античних авторів. Для іншого – це історії кохання. А таких тут тьма-тьмуща. Тільки брати й класти в основу художніх фільмів і книжок і навіть вигадувати особливо нічого не треба. Як-от хрестоматійна історія збіднілої міщанки Ядвіжки Лушковської та новообраного короля Польщі Владислава IV Вази, який, попри спротиви тогочасної знаті й незважаючи на всі життєві колізії, любив її до кінця своїх днів. Це – й жахлива своєю жорстокістю історія страти вірменина Івашка й католички Зосі, яких за їхнє кохання, згідно з рішенням львівського суду, привселюдно спалили живцем за мурами міста. Це – самозречена любов італійця-католика Мікеліні та православної Пелагії, яких згодом поховали поряд і на однакових надгробках написали: “Смерть не розлучить те, що з’єднала любов”. Для одних Львів – передовсім архітектура, яка переносить на Захід, а не на Схід, музеї, колекції, яких часто-густо унікальні або навіть єдині. Театри зі славою, що сягає далеко за межі Львова. Для інших – люди, без яких загальна, але передовсім українська історія, наука, культура мали б цілком інший сенс. Ще інших – винаходи (приміром, перша у світі гасова лампа чи перша хокейна маска). Для когось Львів – це атмосфера. Це – запах доброї кави, шоколаду й смак хорошого пива, це – закохані у капелюшки літні жінки та екстравагантні дівчата. Це – справжня чоловіча галантність… А для когось – просто чудова нагода поблукати старовинними вуличками, позазирати у старі львівські дворики, «поводити козу» по львівських кнайпах, «потусувати» або й просто помріяти наодинці. Зрештою, кожен шукає тут щось близьке тільки йому. Вибирати є з чого. Життя і смерть, кохання і ненависть, відданість і зрада, доброзичливість і заздрість, велич і ницість – у Львові є все. Це місто від своїх початків завжди було дуже полярним і багатоликим. Отже, слова, з яких починалося чимало старих документів: Id Factum est. Це сталося. Ми – у Львові. Текст Ярина Коваль

АФІ Ш А

МІ СТА

Т е ма

А Ф ІШ А

МІСТА

АФІ Ш А

МІ СТА

Т е ма

А Ф ІШ А

МІСТА

АФІ Ш А

МІ СТА

Т е ма

А Ф ІШ А

МІСТА

АФІ Ш А

МІ СТА

Т е ма

А Ф ІШ А

МІСТА

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777, (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua Книгарня Книжковий лев вул. Шевська, 6 (032) 242-1330 Вінтаж бутик готель вул. Сербська, 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 vintagehotel.com.ua Королівська пивоварня hroyal-brewery.com Пивний ресторан Королівська пивоварня вул. Староєврейська, 9 вхід з пл. Ринок, 18 (032) 236-8080, (032) 236-8886 Кав’ярня Світ кави пл. Катедральна, 6 (032) 297-5675 svitkavy.com Музей скла пл. Ринок, 2 (032) 272-0671 Зелена канапа вул. Вірменська, 7 artgreensofa.com (032) 299-7033 PartyFon Rooftop restaurant & club ТЦ Роксолана, 7-8 поверх, пл. Соборна, 14 (067) 388-1133 partyfon.lviv.ua

Він – Маркіян Яремчук, фотограф Вона – Наталка Карпа, співачка Сумка синя – 2 885 грн. Пальто голубе – 3 985 грн. Плаття голубе в’язане – 1 885 грн. Безрукавка рожева – 19 950 грн. Плаття голубе – 2 885 грн. Stefano Lompas площа Соборна, 14 ТЦ Роксолана, 2-й поверх (067) 462–3995 Прикраси: кульчики – 250 грн, перстень – 150 грн. (автор Тарас Матвійчук, Artglass) Прикраса на шиї (автор Катерина Кароль) – 350 грн. фото Саша Сако (097) 618–1586 стиль Марта Турянська-Сако візаж Роксолана Кравчук зачіска Олеся Майба АФІ Ш А

МІ СТА

Р е с т о ра н и

Марк Зархін Галицька кухня: про корисне сало та вегетаріанське меню

Багато рестораторів кажуть, що галицької кухні взагалі не існує, то – міф. А існує чи ні, наприклад, італійська кухня? Коли говорять про італійську кухню, то передусім називають: піца, паста. А в П’ємонті вам скажуть, що італійська кухня – це різото з трюфелями, а піца – то просто канапка зі сиром. На узбережжі Італії, наприклад у Тоскані, наголосять, що це – флорентина (флорентійський біфштекс з телятини – прим. редакції). Що є ознакою галицької кухні? Певні відмінності від страв наших сусідів. Вони – не радикальні, бо Львів не був ізольованим містом, і тривалий час не було кордонів. Ми говоримо про всю Галичину, а не тільки про Східну, а то – й Карпати, і Татри, і великі міста, як-от Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Краків, Ряшів. Це все – галицький регіон. Традиційні страви завжди готують з власних продуктів. Тут завжди вирощували зеленину, овочі, вигодовували худобу, тому було добре м’ясо й, відповідно, ковбасне виробництво. На базі цього люди робили те, що вони вважали за потрібне, традиції складалися не роками, а десятиріччями й століттями. 20

А Ф ІШ А

МІСТА

Я абсолютно впевнений, що галицька кухня існує, і вона більш цілісна, ніж, наприклад, іспанська чи італійська. Можна попросити науковців підігнати історичні контексти й сказати, що її не таки було. Проте це – суб’єктивні речі. Я вам наведу приклад данської кухні. З погляду історії, там дуже бідні регіони, отож яка там кухня? Але на сьогодні кухня Скандинавії – світовий тренд. Найкращим у світі вже п’ятий рік поспіль є копенгагенський ресторан Noma. Безумовно, галицька кухня була в занепаді, її традиції залишалися довгий час лише в родинах. У ресторанах її майже не було, принаймні в радянські часи. Зараз вона відроджується. Домашня кухня – те, що бабці готували для своїх чоловіків та дітей, звісно, вона завжди була простою. Висока кухня – те, що накривали на званих вечірках, на значних прийняттях. Там могли бути дорогі імпортні продукти. Але обидві були і є. Оселедець не ловили в Галичині, але страви з оселедця завжди були притаманні нашій кухні. А скумбрія, яку тут називали риба-баламут? Люди готували ці страви саме так, як сприймали, так як хотіли їх бачити. Наприклад, форшмак готують й у Швеції, незважаючи на те, що то національна єврейська страва. Цимес і форшмак на Галичині був у кожній хаті, їх подавали як закуску. І можна багато таких прикладів навести. Світ не стоїть на місці. І хто сказав, що галицька кухня зупинилася у 20-х роках минулого століття? Так, на початку ХХ ст. вона досягла свого піку. Я завжди наводжу такий приклад: у готелі Жорж тоді лише на сніданок пропонували 99 страв з яєць. Зараз такого рівня дуже складно досягнути. Але я не дуже собі уявляю лінійку грілів або стейків – ця технологія не була притаманна Галичині. Однак мусимо розвивати свою кухню. Продукти для наших ресторацій намагаємося брати з Галичини, там де можна їх знайти. М’ясо, безумовно, лише з нашого регіону. Певний час були проблеми із сирами, але вже відновлюють козячі, овечі ферми, й деякі сири, виготовлені тут, значно смачніші, ніж французькі. Сири, до речі, – це дуже хороший показник відродження. Зеленину теж

перестали завозити з Польщі, тому що вже вирощують тут, навіть смачнішу, ніж за кордоном. Зараз завершили переклад старої книжки, написаної в Коломиї, готуємо її до друку. Це буде вегетаріанська кухня Галичини. Просто фантастика: знання про дієтичну й корисну гастрономію вже тоді були на рівні сьогодення! Корисним може бути й сало, це вам будь-який дієтолог скаже. Звісно, якщо не смажити його до шкварок і не вживати щодня. Деякі речі з цієї книжки для мене були просто відкриттям. Тільки різноманіття страв дозволяє зробити кухню пісною чи жирною – на ваш смак. Важливою частиною будь-якої кухні світу є соуси. Галицькій кухні притаманні соуси з білих грибів, на сметані, які пасують до будь-якої страви. Надзвичайно смачно – копчені сири із соусом з журавлини. Гіркувато-солодко-кисла журавлина й підкопчений сир – це фантастика!

До речі, в нас ніколи не був популярний глінтвейн, як у Німеччині чи Західній Польщі: його там називали глювайн. Цей напій раніше був доволі екзотичним. Однак гарячий вишняк подавали майже в кожному ресторані Галичини. Коли створювали клуб галицької кухні, то зібрали конгрес учених і з’ясували, що вона (кухня) таки існує. Ми ставили собі запитання: яка наша мета? І зрозуміли, що маємо не лише відновити славу галицької кухні, яка тут була, бо

Можна довго філософствувати на цю тему, але галицька кухня існує – це факт. Галичина – не винний регіон, хоча й тут є вина, але вони не можуть конкурувати з напоями із країн-виноробів. Тут нема теруару. І це не тільки кліматичні умови, а й традиції виноробів, любов до лози. Традиційно тут виробляли наливки, настоянки, а пиво почали виготовляти ще в XIV столітті. Перший цех пивоварів, здається, почав існувати з1480 року. А 1780-го саме у Львові з’явився перший світовий бренд горілки – горілка Бачевських. Це – задокументований факт! І відтоді горілка перетворилася з напою, який пили прості люди, в елітний. Її почали подавати в дорогих ресторанах, виробники розливали її в красиві, навіть кришталеві пляшки. І завдяки Бачевським горілка вийшла на інший рівень, до того ж почали виробляти настоянки, які здобули популярність у всьому світі.

це був регіон з віковими традиціями, високим рівнем гастрономії, а ми повинні експортувати її. І після конгресу, буквально через тиждень, нам зателефонували із Санкт-Петербурга й сказали, що хочуть відкривати в себе ресторан галицької кухні. Ще дві пропозиції були з Канади. Безумовно, ми будемо створювати, консультувати, але ми самі тільки на початку відродження, хоча й плануємо відкривати ресторани поза межами Галичини. Я упевнений, що люди, які приїжджають сюди, побачивши в одному, другому, третьому ресторані і традиційну, і сучасну кухню, зацікавляться. І через 5–6 років у нас піде масована атака галицьких страв за кордон. Фото: Костя Бєглов

АФІ Ш А

МІ СТА

р е с т о ра н и

Пісне

та не прісне Ресторани – одна з основ щоденної культури міста, і всі міські традиції відображаються у них, як у дзеркалі. Національні акценти, зацікавлення в інших культурах, смакові преференції публіки, вподобання мешканців та інтереси гостей – усе можна прочитати в меню ресторацій та кав’ярень міста, як з відкритої книги. Певно, ніде більше в Україні так не виявляється традиція посту, як у Львові. Останні роки Київ теж приєднався до цієї тенденції, ще й додалися спеціальні вегетаріанські пропозиції на щодень. Львів’яни ж до пісного дуже прискіпливі – домашні традиції змалечку привчають до широкої палітри смачних, а водночас і корисних страв.

А Ф ІШ А

МІСТА

Овочі (свіжі й квашені) та зелень – шпинат, черемша, базилік, цибуля, кріп з петрушкою, скроплені лимонним соком та оливковою олією, гриби: мариновані, сушені, в соусі, свіжі, пироги – і ті, що в печі з капустою, і ті, що насправді вареники… У несуворий піст – риба (найвищої шани зазнають пструги, або ж форель), і всеможливі сири, домашнє виготовлення яких розвинулося тут значно більше, ніж в інших регіонах, і вершкові соуси з різноманітними приправами… Що й казати: піст буває у львівських ресторанах навдивовижу вигадливим і смачним.

Ресторан Пструг, хліб та вино Форель з гриль-овочами – 145 грн. Канапка з тунцем – 7 грн. Канапка з маринованим лососем – 7 грн. Канапка з баклажаном – 7 грн. Канапка овочева – 7 грн. Канапка гарбузова – 7 грн. Канапка з квасолею та беконом – 7 грн.

АФІ Ш А

МІ СТА

р е ст о р а н и Кав’ярня Strudel House Штрудель з шпинатом і шпинатним соусом – 39 грн.

Кафе Ратуша Теплий салат з овочів гриль – 52 грн.

А Ф ІШ А

МІСТА

Кафе Атляс Волоська закуска – 75 грн. Помідорова зупа – 45 грн. Деруни класичні з цибулею та сметаною – 39 грн.

АФІ Ш А

МІ СТА

р е ст о р а н и

Галицько-жидівська кнайпа Під Золотою Розою Зупка овочева Голубці з картоплею Запечене яблуко з медом та корицею Меню без цін, а вартість з’їдженого залежить від уміння клієнта торгуватися

А Ф ІШ А

МІСТА

Домашній ресторан Галушко Пісна пшенична каша з печі – 35 грн. Зрази картопляні з капустою – 32 грн. Пісний борщ з печі – 31 грн.

АФІ Ш А

МІ СТА

р е ст о р а н и

Ресторан Євроготель Форель зі шпинатом - 120 грн.

Паб Дублін Angling по-ірландськи 300 г – 94 грн.

А Ф ІШ А

МІСТА

Ресторан-пивоварня Кумпель Перець фарширований на пательні у вершково-помідоровому соусі – 59 грн. Пательня смажених овочів – 49 грн.

АФІ Ш А

МІ СТА

р е ст о р а н и

Перша міська пекарня сирників та штруделів Львівські пляцки Штрудель лососевий із шпинатом – 40 грн. Штрудель маковий з вишнею – 30 грн. Штрудель вишневий з грецьким горіхом – 30 грн.

А Ф ІШ А

МІСТА

Ресторан Шекспір Штрудель овочевий з грибним соусом – 76 грн. Рататуй – 75 грн.

Кав’ярня Strudel House вул. Шевська, 6 (032) 294–8206 strudelhaus.com.ua Кафе Атляс пл. Ринок, 45 (032) 235–8188 (067) 215–8188 08.00–00.00 atlas.rynek45@gmail.com Перша міська пекарня сирників та штруделів Львівські пляцки пл. Ринок, 13 (050) 371–3833 08.00–23.00

Ресторан Пструг, хліб та вино вул. Братів Рогатинців, 49 (050) 373–9654 11.00–00.00 Сб, нд: 11.00–02.00 Галицько-жидівська кнайпа Під Золотою Розою вул. Староєврейська,37 (050) 370–3863; (032) 236–7553 Пн – чт: 11.00–24.00, Пт – нд: 11.00–02.00 Паб Дублін проїзд Крива Липа, 5 (032) 272–8874 dublin.com.ua.

Домашній ресторан Галушко вул. Дж. Дудаєва, 16. (098) 993–9799, (099) 173–7799 galushko-consulting.com

Ресторан-пивоварня Кумпель просп. Чорновола, 2-б (032) 229–5177 kumpel.biz

Ресторан Шекспір вул. Любінська, 144 (032) 295–5295 08.00–24.00

Кафе Ратуша пл. Ринок, міська ратуша (032) 297–5565 09.00–23.00

Ресторан Євроготель Вул. Тершаковців, 6А (032) 242-4002 (032) 242-3165, 11:00 - 23:00 eurohotel.lviv.ua

АФІ Ш А

МІ СТА

р е ст о р а н и

Ресторан Vapiano вул. Гнатюка, 12-а 11.00 – 23.00 (067) 641-8016 ua.vapiano.com

Ресторан Мазох-cafe вул. Сербська, 7 11.00 – 02.00 (050) 371-0440 masoch-cafe.com.ua

Ресторан-кондитерська Британіка вул. Куліша, 31 09.00 – 23.00 (097) 504-2052

Ресторан Криївка пл. Ринок, 14 00.00 – 24.00 (050) 430-6354 kryjivka.com.ua

Ресторан Szkocka Restaurant&Bar просп. Шевченка, 27 07.00 – 23.00 (032) 261-4765 szkocka.com.ua

Ресторан-клуб Play Bar проїзд Крива Липа, 6 11.00 – 01.00 пт, сб: до 03.00 (032) 27-22501, (096) 367-6026 play.lviv.ua

Ресторан Валентино вул. Нижанківського, 20 07.00 – 23.00 (032) 235-6766 valentino.lviv.ua Паб-ресторан L’UFT вул. Коперника, 17 12.00 – 02.00 (032) 225-7550 Ресторан Найдорожча ресторація Галичини пл. Ринок, 14/8 (2-й поверх) пн – чт: 12.00 – 24.00 пт – нд: 1200 – 02.00 (050) 430-8783 fest.lviv.ua Ресторан Дім легенд вул. Староєврейська, 48 11.00 – 02.00 (050) 430-2924 fest.lviv.ua

А Ф ІШ А

МІСТА

Кулінарна студія Крива Липа проїзд Крива Липа, 8 10.00 – 23.00 (032) 255-3100 kryva-lypa.com Ресторан та кав’ярня Віденська кав’ярня просп. Свободи, 12 09.00 – 24.00 (032) 235-8751, (032) 235-8752 wienkaffe.lviv.ua Ресторан Галицька жидівська кнайпа Під Золотою Розою вул. Староєврейська, 37 11.00 – 02.00 (050) 370-3863 fest.lviv.ua

Ресторан Пструг, хліб та вино вул. Братів Рогатинців, 49 11.00 – 00.00 сб, нд: 11.00 – 02.00 (050) 373-9654 Ресторан Панорама просп. Свободи, 45 10.00 – 01.00 (032) 225-9009; (050) 315-1234 panorama.lviv.ua Ресторан Brasserie просп. Свободи, 45 11.00 – 23.00 (032) 225-9011 Перша Грильова Ресторація М’яса та Справедливости вул. Валова, 20 (Бернардинський дворик) 11.00 – 24.00 пт – нд: 11.00 – 02.00 (050) 430-2826, (067) 670-2510 fest.lviv.ua Ресторан-пивоварня Кумпель вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) 00.00 – 24.00 (032) 242-1780 просп. Чорновола, 2-б (032) 229-5177 kumpel.biz

Ресторан імпровізацій Грушевський cinema jazz просп. Шевченка, 28 09.00 – 02.00 (098) 676-4600 cinemajazz.com.ua Сієста ресторан Del Pesto вул. Костюшка, 6 09.00 – 23.00 (032) 255-0080 delpesto.lviv.ua Ресторан Цепелін просп. Чорновола, 59 10.00 – 23.00 (097) 412-9018, (032) 252-0512 zeppelin.lviv.ua Компанійський ресторан Панська чарка вул. Винниченка, 3 10.00 – 23.00 (032) 235-5391, (097) 205-4841 charka.com.ua Пивоварня-ресторан Старгород вул. Римлянина, 1 00.00 – 02.00 (032) 229-5505 stargorod.net Ресторація Перша кляса пл. Ринок, 29 10.00 – 00.00 чт – сб: до 02.00 (032) 235-7175 pk.lviv.ua

Музей-ресторан Сало просп. Свободи, 6/8 10.00 – 23.00 чт – сб: 12.00 – 02.00 (032) 235-5536 artsalo.ua Італійський дворик пл. Ринок, 6 10.00 – 20.00 (032) 297-5366 Ресторан Амадеус пл. Катедральная, 7 (032) 235-6316, (032) 297-8022, (032) 274-3018 restaurant-amadeus.virtual.ua Ресторан Голодний Микола вул. Стрийська, 352. 12.00 – 24.00 (032) 232-9606, (098) 229-2222 mykola.kumpelgroup.com Ресторан-пивоварня Королівська пивоварня вул. Староєврейська, 9 10.00 – 23.00 (032) 236-8080 royal-brewery.com Ресторан Багратіоні просп. Чорновола, 59 (032) 240-8888 (067) 674-0888 bagrationi.lviv.ua

готелі

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (032) 244-4315 (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

* * *

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, (032) 235-7533 info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036 (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel. com.ua panorama-hotel.com.ua

Дністер Прем`єр Uотель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305, (032) 297-4306 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 Факс: (032) 297-1021 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (093) 314-3150 (032) 232 6232, (032) 232-6235 Факс: (032) 232-6242, (032) 232-6252 info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Готель Рудольфо Вірменська 4 (032) 236-8000 Факс: (032) 236-8059 info@rudolfo.com.ua rudolfo.net

Якщо ви працюєте над поставленими цілями, то ці цілі будуть працювати на вас Журнал Афіша запрошує до співпраці рекламістів (050) 341-9083 am.lviv@ ukr.net АФІ Ш А

МІ СТА

Галерея Зелена канапа Вул. Вірменська, 7 (032) 235–7549 artgreensofa.com Ресторація львівської кухні Бартоломей Вул. Вірменська, 5 (032) 235–5570; bartolomey.lviv.ua

Хл

на Вірме к и

іб і вино

кій

ршаф

ртоломей н сь

уд е р Б

на к анап

Дво р

Ба

ел е

м апа м і с та

Дворик на Вірменській

Ресторан Брудершафт Вул. Вірменська. 16 (032) 235–4243

сова лямпа а Г

Винотека-закусочна (тратторія) Хліб і вино Вул. Вірменська, 15 (032) 235–5853 hlib-i-vyno.virtual.ua

Ресторація-музей Гасова лямпа Вул. Вірменська, 20 (050) 371–0908

На Вірменську! А таки правда, що мандри аж ніяк не пошук незнаного, що мандри – це спосіб самопізнання. Мудрий Петр Вайль – усесвітньо знаний інтелектуал – за іншої нагоди зауважить: мандри одомашнюють простір. І що більше стає приручених місць, то більше повернень. На вулиці Вірменській у Львові таких приручених місць – майже кожне. Хоча б той таки Вірменський собор. Це гіди в цих координатах починають розповідь з того, що вірмени прийшли у Львів ще за часів Данила Галицького й почали будувати тут церкву вже в XIV столітті. Історичної епопеї о цій весняній порі хочеться не вельми. Цікавіше просто зазирнути в привабливий дворик між вулицею і собором, згадати, 34

А Ф ІШ А

МІСТА

що саме тут знімали дуель Д’АртаньянаБоярського з мушкетерами. Чи затриматися поглядом на дивовижної краси різьбленому дерев’яному вівтарі Голгофа, відновленому три роки тому. А тоді зробити крок назад і, якщо захочете, побалакати з бургомістром Львова Бартоломеєм (жив такий поважний чоловік у XVII столітті). Бо бургомістр насправді (перебраний у відповідні шати сучасник) – одна з родзинок ресторації Бартоломей з львівською кухнею, збагаченою вірменськими та єврейськими вкрапленнями. Чи крок уперед – до галереї Зелена канапа, де завжди що не проект – то щось дуже цікаве. До речі, тут таки поряд ще одна доволі відома мистецька галерея – Primus.

Вірменка

Кав’ярня Вірменка Вул. Вірменська, 19 (032) 297–5637 09:00–21:00

А як мистецтва хочеться не вельми, а радше поводити козу, то в сусідньому будинку ресторан Кілікія, через дорогу Брудершафт (і там, і там смачно готують), поряд демократичніші Гасова лампа (як нагадування, що першу у світі гасову лампу винайшли саме у Львові) чи траторія Хліб і вино – ненав’язлива і душевна. Звичайно, не без того, щоб завершити мандрівку цим шматком вулиці у легендарній Вірменці – кав’ярні, де ще від сімдесятих років ХХ століття в різний час постійно тусувалися львівські гіпі, панки та інший андеграунд і, звісно ж, львівська богема, й де дотепер, попри всі технізації, каву вперто варять у турці. Ярина Коваль

Місто

Дали пройти Давні римляни встановлювали стовпці, щоб позначати cвої дороги, якими проходили. У портових містах багато століть тому встановлювали їх для пришвартовування кораблів. В Англії у XVIII столітті, до прикладу, використовували старі гармати, щоб підводи не наїжджали на людей. Сьогодні майже в кожному європейському місті працюють автоматичні обмежувачі руху транспорту – боларди. Їх оснащено сучасними давачами, які реагують на рух трамваїв, і, залежно від того, вони опускаються та піднімаються. Окрім організації міського простору, в багатьох міста боларди є водночас стритарт об’єктами. Торік автоматичні обмежувачі руху нарешті з’явилися на трьох центральних вулицях Львова. Центр міста віддали пішоходам та велосипедистам. Тротуари у старому середмісті звільнили від сотень автомобілів. Саме недобросовісність водіїв, які припарковували свої автомобілі на трамвайних коліях, пішохідних переходах, проїжджих частинах, стала причиною створення однієї з найактивніших громадських ініціатив у Львові за останні кілька років – Дайте пройти! На автомобілі, які зупинялися у заборонених місцях, активісти наклеюють наліпки «Дайте пройти!», публікують на сторінці ініціативи в соцмережах фото автівок, а також збирають кошти і самостійно встановлюють обмежувачі в’їзду транспорту на тротуари. Через активний транспортний рух у центрі Львова хвилювались і охоронці історичних пам’яток. Така кількість машин негативно впливає на львівські кам’яниці. Менше машин – більше повітря. Менше машин – більше простору для відпочинку й менше автомобільних тягучок та заторів. Встановлення кількох болардів має чимало плюсів для міста. Сьогодні обмежувачі руху транспорту працюють на вулиці Руській, Братів Рогатинців, Памви Беринди. Пішохідна зона обмежена вулицями Валовою – Підвальною – площею Данила Галицького – вул. Гавришкевича – пл. Осмомисла – частково вул. Театральною – частково Вірменською – просп. Свободи – пл. Міцкевича. Курсують у цій зоні лише трамваї, спеціальні служби та карети швидкої допомоги. За особливими посвідченнями впускають машини мешканців центральних вулиць та транспорт підприємців з товарами. Щоправда, автомобілісти не відразу змирилися з таким нововведенням: за рік роботи кілька разів пошкоджували боларди та світлофори. Але сподіватимемося, що такі інфраструктурні зміни – крок до зміни пріоритетів. І в нашому місті колись пішохід буде на першому місці, за ним велосипедист, а далі – автомобіліст. Як це є в усьому світі. Оля Вишня АФІ Ш А

МІ СТА

Нове

Правдивий

та пивний У грудні 2014 на площі Ринок відкрили крафтову пивоварню під назвою Правда. Beer Theatre. Сьогодні заклад може похвалитися стабільною роботою та постійними відвідувачами.

Правда. Beer Theatre. площа Ринок, 32, оркестр з 19.00 (крім пн.) facebook.com/pravdalviv 36

А Ф ІШ А

МІСТА

Будинок, в якому діє Правда, споруджено 1801 року на місці кількох давніх кам’яниць XVI–XVII ст. 1912-го за проектом архітектора Міхала Лужецького архітектурна фірма Едмунда Жиховича збудувала на площі нову споруду торгового дому Ціпперів. Тут був перший львівський універмаг Траст. Юрко Назарук, співзасновник Холдингу емоцій FEST, традиційно творчо підійшов до реалізації проекту інтер’єру, відкривши весь процес виготовлення пива відвідувачам на споглядання. До речі, заклад може вмістити до півтисячі гостей. Першу партію пива під назвою Сила – світлого міцного, що поєднує солодкий смак з гірчинкою, зварили на початку року та 23 січня розлили у пляшки. Меню для пивоварні Правда розробив відомий

московський ресторатор Іван Шишкін, запропонувавши й гострий солод у карамелі, і копчений ростбіф чи яловичі джеркі. Серед основних страв є запечений кістковий мозок, кров’янка та свинина в пиві. У «пивному театрі» вже встигли зварити свій фірмовий напій броварі з Бельгії Джеф Гутелен та Олів’є Венс, а відомий чеський пивовар Збишек Шафрата приготував чорне та дивовижне імбирне пиво, яке ще дозріває та незабаром буде в наливі. Зараз вам запропонують 8 сортів хмільного: шість сортів елю, два лагери. На другому поверсі ресторації розташовано майданчик, на якому ввечері джазовий оркестр Правда грає і класичні імпровізовані стандарти, і всесвітньо відомі роккомпозиції в джазовій обробці.

м у з и ка

Тримається, бо крутиться! У мистецькому об’єднанні Дзиґа проводили свої вечори не одне покоління львів’ян. Дзиґа вже стала феноменом Львова, але вона все ще тримається, бо крутиться.

Мистецьке об’єднання Дзиґа вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 dzyga.com

Ще й як крутиться! Той, хто закрутив її шалене веретено, Маркіян Іващишин, розповів, що з часу заснування галереї, 1997 року, й до сьогодні відбулося близько чотири сотні виставок, понад сто перформенсів, які відвідало більш ніж півтора мільйона осіб. Вхід на заходи – вільний, за винятком деяких концертів. В арт-галереї можна насолодитися живописом, графікою, скульптурою, інсталяціями, іконописом, літвечорами та різними богемними атрибутами міста Лева. А всі шанувальники якісної музики мають тут справжній рай – на другому поверсі, в залі з роялем щотижня виступають акустик-бенди, джаз-бенди, соло-музиканти, відбуваються джем-сейшени та презентації дисків. Заходи

організовує JazzClub.Lviv, який також провадить тут лекції з історії джазу, й ЕтноКлуб Набутків, який знайомить відвідувачів з найвибагливішими нотками етномотивів. Відбуваються тут і благодійні концерти, на яких збирають кошти на АТО, для дітей з аутизмом чи для митців у важкому стані. Улюбленцями міста є Lviv Jazz Trio: Гнидин – Литвинюк – Кохан – яке зіграло чимало концертів. Не відстають від них і полум’яні хлопці з формації Йорий Клоц, а також виконавці, що презентують тут свої новинки. Дзиґу справедливо ідентифікують як «інший формат», адже вона бунтує проти масовості та конформізму, стереотипів та пасивного стилю життя. Долучайтеся до її круговерті!

АФІ Ш А

МІ СТА

1 0 з ап и та н ь

Марку Галаневичу, музиканту гурту

ДахаБраха Цікаво дізнатися про новий альбом Шлях, про його особливості. Яка концепція і хто залучений до роботи над цим проектом? Наразі лише одна ДахаБраха над ним працює. У нас є кілька варіантів, де й з ким його записувати, ми б хотіли знову попрацювати з колишнім львів’янином Юрою Хусточкою. Якщо говорити про концепцію, то думка була зробити альбом-подорож Україною: від Криму, далі степом, Слобожанщиною і аж до Закарпаття. Безумовно, це не буде етнографічна розвідка, а радше арт-експеримент і ще одна спроба музичного об’єднання нашої строкатої 38

А Ф ІШ А

МІСТА

країни. Напівжартома стиль альбому ми визначили як степовий блюз. Ще буде відео, його ідея виходить з концепції альбому. Фільм буде візуалізовувати нашу віртуальну подорож. Оскільки в гурту ДахаБраха ювілей, то хочеться повернутися до історії і згадати про перші виступи. Починали ми з театру й робили музику лише для вистав. Далі, коли назбиралося достатньо матеріалу, стало зрозуміло, що можемо бути цікавими глядачам як окремий музичний проект, без театральної складової. Перший виступ був разом з

прем’єрою вистави Макбет, Пролог на території музею Лесі Українки в Києві. У наших акторів були дуже смішні паперові костюми. Та й ми були, здається, ще без шапок. Вас власне впізнають за особливим образом. Чи виступали колись без своїх оригінальних головних уборів і чи не думали про кардинальну зміну образу? Ні, не думали змінювати образ, він нам подобається. Хоча нещодавно нас запросили на фотосесію для одного модного журналу. І там над нами поекспериментували. Що з того вийде – не знаємо, але новий досвід був цікавий. Як ви уявляли розвиток гурту 10 років тому? Та ніяк не уявляли. Жодної стратегії розвитку ні у нас, ні в нашого ідейного наставника Влада Троїцького не було. Були ідеї творення нової музики та бажання втілювати ті ідеї в життя. Була жага та сміливість експериментувати. А чи змінився український слухач за цей час? Він виріс разом з нами. У всіх відношеннях. Як формується особливий музичний стиль гурту ДахаБраха? Мабуть, стиль і смак формується з гарних музичних прикладів, гідних наслідування. Ми починали з того, що слухали багато різної, але якісної музики. Зараз така можливість є в кожного, в кого є інтернет. Проте зараз складніше стало відрізнити хороше від поганого. Бо всього стало багато. Кілька років тому успішно відбувся проект Хмелева project разом з білоруським гуртом PortMone. Чи плануєте спільні роботи з іншими музикантами? Ніякої музичної співпраці не буде, допоки не завершимо наш новий альбом. Це для нас зараз пріоритетний проект. А от після випуску платівки ми маємо ідеї працювати з одним європейським симфонічним оркестром топ-рівня.

Нам вдалося знайти для прадавніх українських пісень якусь форму, що є однаково актуальною для сучасного австралійця, малайзійця, американця, француза і самих українців

Сьогодні дуже багато молодих українських виконавців співають англійською через те, що хочуть бути відомими не тільки на Батьківщині. Ви співаєте українською і найчастіше з наших музикантів виступаєте за кордоном. Музика – це насамперед енергія, яку несе музикант. Це – універсальна мова, зрозуміла для всіх людей світу. Багато хто вважає, що в ДахиБрахи є особливий маркетинговий секрет успіху, але якщо він і є, то ми про нього не здогадуємося. Директорка музичного фестивалю з Ірландії, наприклад, нас знайшла, коли захотіла запросити когось з України. Вона заходила на сайти українських фестивалів. На сторінці Шешорів (тепер етнофестиваль АртПоле – Афіша) ми їй впали в око, вона послухала й запросила. Таких прикладів багато. Думаю, у якийсь спосіб нам вдалося знайти для прадавніх українських пісень форму, що є однаково актуальною для сучасного австралійця, малайзійця, американця, француза та й самих українців. Про музику та війну. Чи відчуваєте сьогодні іншу свою роль, не лише музичну, чи вдається вам розповісти світу про Україну? Безумовно, наші виступи за кордоном за останній рік набули певного громадського й політичного відтінку. Ми не співаємо пісні про революцію чи демократію, проте люди відчувають революційну українську енергію. Ми ж відчуваємо велику підтримку та солідарність з українцями в усьому світі, коли здіймаємо на сцені жовто-синій стяг, коли спілкуємося із журналістами чи звичайними людьми. Ми щасливі, що Бог дає нам сили і можливість працювати на благо своєї країни в такий непростий для всіх нас час. Віримо в перемогу добра та світла над мороком і темрявою. Фото з сайту dakhabrakha.com.ua

АФІ Ш А

МІ СТА

Музеї

За сучасним мистецтвом –

до Львова Національний музей імені Андрея Шептицького Окремий відділ: вул. Драгоманова, 42 10:00–18:00, Вих. пн, вт Квитки: для дорослих 25 грн. для студентів 10 грн. для учнів, пенсіонерів 5 грн. Екскурсія: для дорослих 50 грн., для студентів та учнів 30 грн.

А Ф ІШ А

МІСТА

Нарешті сталося те, про що Львів уголос мріяв не одне десятиліття – з відкриттям оновленої постійної експозиції Українське мистецтво ХХ століття у Національному музеї ім. Андрея Шептицького – говорити про мистецький вимір України за минуле століття в нашому місті відтепер можна предметно. Український модерн і неовізантизм, український авангард, найкращі зразки мистецтва 50–70 років ХХ століття та постмодернізм (близько двісті творів) представляють найпомітніших українських митців. Серед великої когорти творців: Олександр Архипенко й Олекса Новаківський, Іван Труш і Никифор, Михайло Бойчук та Петро Холодний. Окремо фігурують чимало іменитих сучасників: Роман Романишин, Євген Безніско, Борис Буряк, Михайло Демцю

та інші. Експозиція також дає чітке уявлення, які творчі ідеї хвилювали українських митцівемігрантів. Експозиція працює в окремому будинку після того, як він десять років був на ремонті. До речі, саме цю будівлю, споруджену наприкінці ХІХ століття, митрополит Андрей Шептицький свого часу придбав разом із землею і 1913 року подарував українцям як Національний музей, основу якого становила його приватна збірка українських творів мистецтва. Варте уваги й те, що відкриття Українського мистецтва ХХ століття приурочено до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького, яке низкою урочистостей будемо відзначати саме цього року. Ярина Коваль

Т е атр и

Баба: містерія про українську реальність Кілька років тому в Україні народжувалася сучасна драма. Тепер вона з’являється і на сцені. Минулого місяця у Львівському театрі ім. Лесі Українки відбулась не просто театральна прем’єра: режисер Олексій Кравчук представив виставу на основі п’єси Баба Пріся одного з відомих сучасних українських драматургів Павла Ар’є. Торік цим текстом захопився Роман Віктюк і поставив її у Театрі ім. Моссовєта. Це історія про сім’ю, яка мешкає у чорнобильській зоні відчуження. Бабу Прісю, стареньку жінку, її хвору доньку та дорослого внука просять залишити свій дім. Наполегливо переконує виїхати дільничний, а згодом і не тільки він. Але не так просто бабу Прісю залякати. Жанр – містерія, але в ній багато про реальну Україну та її проблеми. Олексій Кравчук зібрав відповідну команду для цього проекту. Головну роль баби зіграв Олег Стефан, актор Театру ім. Л. Курбаса. Інші ролі виконали актори Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки. І не вперше режисер співпрацює з медіахудожником Олексієм Хорошком, який зізнається, що ця робота для нього була великим експериментом. «Уперше я не бачив фіналу. Це була імпровізація від початку до кінця. Те, що опинялося на сцені, перетворювалося на об’єкт, після чого там і залишалось. Більшість об’єктів, що є у просторі сцени, знайшов у закапелках театру та повернув їх на сцену. Костюми також із забутих вистав, артисти під впливом теми вибирали їх самі. А відеоряд складається з цитат Марії Оксентіївни Приймаченко. Це – метафора неусвідомленої ідентичності», – говорить художник. 29 березня, 18.00 Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки, вул. Городоцька, 36 (032) 233–3188 Ціна: 40–80 грн. Тривалість: 2 год.

Memento vivere. Пам’ятай про життя Memento vivere – інсценізація роману відомого французького письменника Ромена Ґарі Обіцяння на світанку. Це – автобіографічний твір про дитинство, про життя в достатку та бідності, переїзди в інші країни, про війну, службу й найголовніше – це історія про велику любов матері до сина, яка підтримувала його протягом усього життя. Цей роман Ґарі було перекладено 14 мовами. Режисер вистави Роман Валько звертається до жанру кабаре, щоб представити драматичну історію письменника. Французьку атмосферу створюють танці (хореограф Нінель Збєря), музика, французькі наспіви, декорації. До створення сценографії Роман Валько запросив відомого художника Володимира Кауфмана та художника Володимира Стецьковича, який створив відеопроекції. Головні ролі виконують актори Театру ім. Лесі Курбаса: Андрій Козак та заслужена артистка України Тетяна Каспрук. Ця вистава – це також акторський дебют Марка Банька, Валерії Котеленець, Андрія Петрука. 28–29 березня, 19.00 Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса, вул. Леся Курбаса, 3 (032) 255–3845 Ціна: 80, 100 грн. Тривалість: 2 год. 15 хв. з антрактом.

Небезпечна гра: про жінок і для жінок Серед театральних прем’єр цього сезону – вистава Небезпечна гра у Першому українському театрі для дітей та юнацтва. Це – іронічна комедія про жінок, які вирішили змінити своє життя. «Це – про внутрішню свободу жінки, яка часто несе відповідальність», – розповідає режисерка та водночас виконавиця однієї з головних ролей Любов Мовчан. «Вистава ігрова, тому не дає засумувати. Вона і для старшокласниць, і для двадцятилітніх, зрештою, для жінок

будь-якого віку. Вона для жінок, які люблять читати, оскільки ми все черпаємо з літератури: свою свободу, свідомість. Основні інструменти тут – внутрішні монологи. За кожним текстом є підтекст. Немає жодного тексту, який звучить простою фразою. На мою думку, що це чеховська вистава», – зазначає Любов Мовчан. Над виставою також працювали: художниця Дарія Зав’ялова, хореограф – Нінель Збєря, музичне оформлення – Ігор

Мосєсов. У головних ролях – Олена Скляренко, Олена Крилова та Любов Мовчан. 18 березня, 18.00 Перший український театр для дітей та юнацтва, вул. Гнатюка, 11 (032) 255–3330 Ціна: 25, 35, 50 грн. Тривалість: 1 год. 30 хв.

АФІ Ш А

МІ СТА

D ress code

Вікторія Зварич, балерина Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Балет – це дуже романтично. Моя професія впливає на смаки в одязі. Я люблю елегантні жіночні образи. Не так часто вдається одягати каблуки, але, напевно, я б не обійшлася без суконь. Комфортно почуваюсь у сценічному одязі, в якому проводжу багато часу. Найбільше мені подобаються костюми у виставі Корсар, вони – нестандартні. В одному епізоді ми вдягнені водночас в пачки та штани. Мені також подобаються костюми у східному стилі, такі є у виставі Баядерка, яку демонструють у нашому театрі. Але бувають і незручні костюми. Минулого року у Львівській опері поставили виставу Білосніжка та семеро гномів, там є сцена, де дерева лякають Білосніжку. І от доводиться вдягати масивні костюми дерев – це великі каркаси, в них майже нічого не видно. Ще й у цей час на сцені пускають дим! Хоча сама вистава надзвичайно красива. Найкрасивіші костюми балерин я бачила в Grand Opera в Парижі. Дуже гарні костюми створюють в Японії. Улітку була на конкурсі в Болгарії, там було багато японок, у всіх були неймовірно красиві пачки, розшиті камінням Сваровскі. Вони дуже ефектно виглядали на сцені. Найчастіше повсякденний одяг купую під час гастролей за кордоном. У нас напружений графік, а коли з’являється один вихідний, то йдемо на шопінг. Недавно були у Франції, і там вдалося купити кілька речей. Дуже сподобалась довга, елегантна сукня шоколадного кольору. Улюблених марок не маю. Можу носити річ, яка мені просто сподобалася, незважаючи на приналежність до якогось бренду. Інколи ми з мамою вигадуємо одяг, і мама його шиє. До речі, для конкурсів костюми також вигадую я сама.

А Ф ІШ А

МІСТА

Фасон

Віктор Сокрута – викладач відомої у Львові школи танго Barrio De Palermo та неабиякий модник. З Афішею він поділився своїми таємницями гарного вигляду та подарував кілька цінних порад.

Стан його душі Весна – це завжди потужний імпульс до життя. Тому хочу порадити чоловікам додати яскравих, контрастних аксесуарів до свого гардеробу: шарф, шийну хустинку чи краватку. Відкрийте для себе такий аксесуар, як капелюх – багато чоловіків навіть не здогадуються, як він їм пасує. Можна додати в гардероб світлий приталений плащ або півплащ з тонкої якісної шерстяної тканини. Жилетка та лакові оксфорди доповнять образ легкою ноткою шику. Часто чоловіки підбирають одяг з погляду практичності, зовсім забуваючи, що одяг має ще й естетичну складову. Ми повинні вміти перевтілюватись у різні образи! Стиль чоловіка – це стан його душі. Беручи за основу одну й ту ж пару джинсів, можна створити цікаві комбінації на будь-який випадок життя. Безперечно, треба дотримуватися основних порад модельєрів, щоб одяг відповідав параметрам фігури.

Іноді можна поєднувати непоєднуване. Скажу відверто: мені подобається дивувати навколишніх. Я завжди готовий до експериментів, і в одязі зокрема. Розглядайте підбір одягу, як творчий процес. Ви, немов художник, щоразу творите образ, своєрідну “картину”. Якщо у ваших експериментах проглядається ідея, читається задум, можна сказати, що експеримент удався. Улюблена річ гардеробу – піджак. Напевно, це пов’язано з чіткими, строгими лініями, які віддалено нагадують військову форму. А, можливо, з моєю професійною діяльністю: танцюючи танго на сцені, переважно одягаю костюм чи комбіную брюки та піджак. Вдало підібраний піджак підкреслює сильні сторони фігури чоловіка та приховує слабкі. Та й загалом він мене організовує, стимулює слідкувати за поставою, ходою. Наразі в мене є актуальні фетиші, дві “заморочки” – це запонки та браслети.

Колекція запонок налічує майже 30 пар. Є і з догоцінних металів, є і якісна біжутерія відомих світових брендів, є і кілька пар антикварних. А браслети – це часто сувеніри з різних подорожей. Мандруючи, завжди стараюся зайти в крамничку з місцевими сувенірами й вибрати цікавий та оригінальний варіант. Гарні речі трапляються в будь-якому магазині. Головне – вміти їх поєднати. Деякі речі купую в Польщі, деякі у львівських брендових магазинах. Цікавинки знаходжу на мультистоках європейських брендів. Сам процес купівлі одягу для мене, як полювання. Серед довгих рядів однотонних костюмів, сорочок чи піджаків знайти родзинку – річ, що виділяється фасоном, тканиною, кольоровою гамою. Знаходячи її, у мене в голові зринає ідея – як і з чим ця річ пасуватиме.

АФІ Ш А

МІ СТА

подія

«Весна іде, красу несе…» – а отже, саме час на оновлення стилю, цікаві експерименти у вбранні і повернення до джерел. Саме такою нагодою стала презентація нового цікавого бренда етноодягу Чичері дизайнерки Анастасії Василик.

Шляхетні Чичері У першій колекції глядачам продемонстрували чотирнадцять дитячих комплектів. Авторка хотіла заповнити відкриту нішу стилізованого етноодягу. Розпочалося все, як це зазвичай буває, з практичної потреби – створення вбрання для красунідонечки. А за півроку витворилася колекція прет-а-порте – жіночі, чоловічі та дитячі пальта, головні убори, сукні й аксесуари. Натхненні українською Гетьманщиною та кольорами бароко, яскраві вбрання водночас виглядають дуже модерно та цілком практично. Сучасну інтерпретацію образу української шляхти Анастасія втілює через використання натуральних тканин (шерсть, шовк і льон) та авторські орнаменти у техніці фелтинг (сухе валяння вовни). Кажуть, що наступну, дорослу колекцію бренда, глядачі зможуть побачити під час осіннього тижня моди у Львові. Євгенія Нестерович Фото: Ганна Легун

А Ф ІШ А

МІСТА

дитина н

мер

опч

* Х

Лука, 6 років

Луко, поговорімо про Львів. Щоб ти розказав про своє місто? У Львові дуже багато левів. Його назвали на честь сина Данила Галицького – Лева. Я спочатку думав, що це через справжнього лева, а це – хлопчикове ім’я. Дуже часто тут бувають свята. У Львові багато співають. Часом у всьому місті є інсталяції. Малюють щось на будинках, розвішують дзеркала. А влітку у Львові можна пускати повітряних зміїв у парках. Де тобі подобається проводити час? Я люблю гуляти, де спокійно, де не шумно й гарно. Наприклад, у Стрийському парку є дуже красиві місця. Там є озеро, багато дерев і білочок. А ще біля одного будинку влітку росте багато кульбаб. А у Парку культури є різні атракціони. Але там такий шум, що треба вуха затуляти. Приходжу бавитися на майданчик біля Порохової вежі. Я там грав в петанк, ця гра схожа на боулінг. Але найчастіше буваю у Дзизі, де моя мама працює. Там завжди різні концерти, джаз, галерея, де є цікаві штучки, й там багато смачного. А в музеї ходиш, тобі там цікаво? У музеях мені подобається, коли ніхто не шумить і розказують екскурсію. Я був у музеї-аптеці, в музеї пошти, а біля нього є ще великий чорний будинок. Таке враження, що його збудували з вугілля. Це теж музей, але забув чого. З учителькою ми ходили в музей тварин. Там є різні медузи, змії, метелики, ще бачив тварину, в якої було дві голови. Біля цього музею – обсерваторія, туди я ходив дивитися на зірки. Там є кімната, в якій ідуть сходи на дах, де є великий-великий телескоп. Подобаються мені львівські трамваї, особливо нові. Якщо сидіти з самого переду, то можна дивитися на екран і бачити, куди ти їдеш. А ще у Львові є багато театрів.

АФІ Ш А

МІ СТА

Мараф е т Джорджія салон краси вул. Дж. Вашингтона, 4В (032) 295–8913 (097) 018–7339 08:00–20:00 нд 08:00–18:00

Красивими

бути просто Про що завжди мріють жінки? Звісно, про красу! Як доглядати за обличчям після зими та морозів Афіші розповіла косметолог Ярина. Перш за все потрібно враховувати свій тип шкіри та вік, а також ваші особливості. Підхід до кожного клієнта повинен бути індивідуальний. Є жінки, які приходять і точно знають, що їм треба, а бувають такі, які довіряють лише фахівцеві. Таких найбільше цінуєш, бо відчуваєш, що людина прийшла по допомогу, пораду, намагаєшся для неї зробити все якнайкраще. Під час холодного сезону шкіра втрачає багато вологи через пересушене повітря в приміщеннях з центральним опаленням та кондиціонування в автомобілях, саме тому її потрібно “оживити”. Крім того, кінець зими та початок весни – час, коли в салонах краси закінчують сезон пілінгів, за допомогою яких ми позбавляємося пігментних плям, звужуємо пори та відновлюємо шкіру. Тому тоді, коли сходить сніг та сонце починає світити інтенсивніше, для шкіри обличчя необхідні дві процедури: зволоження та насичення вітамінами. Також можно рекомендувати курс масажів. Адже 46

А Ф ІШ А

МІСТА

за допомогою масажу стимулюється утворення в шкірі власного колагену. Косметичний масаж обличчя, шиї і декольте триває близько години, він розслабляє і є надзвичайно приємним. Також можна зробити ультразвукове очищення обличчя. Це апаратна процедура, яка дозволяє ефективно очистити шкіру та активізувати її обмінні процеси без порушення цілісності тканин. Під час процесу відбувається очищення від поверхневих комедонів, закупорок сальних залоз та ороговілих клітин епідермісу. Рекомендують таку процедуру для жінок від 25 до 50 років. Навесні бажано вранці користуватися кремом для зволоження, а ввечері – для живлення. У домашніх умовах можна застосовувати прості маски, сироватки. Не лінуйтеся робити очищення шкіри перед сном, використовуйте правильно підібрані сонцезахисні креми саме для вашого типу шкіри, пийте багато води та пам’ятайте – бути красивими просто!

Вибір Афіші

Стильне –

українське Природа прокидається від сну, а українські жінки шукають собі нових весняних образів. І саме на часі, адже серед вітчизняних дизайнерів є з чого обирати. Не обов’язково шукати стильне за морями – українські і, зокрема, львівські бренди теж мають багато цікавих пропозицій. Колекція Катерини Кароль Повернення грає на контрасті тканин, матеріалів та ідей. Як у сучасному світі агресія сперечається з ніжністю, так і в образах Повернення темну, різку лінію трикотажу відтінюють вінтажне мереживо та жіночні аксесуари. Шкіра й кераміка творять особливий, скандинавський мотив у прикрасах Катерини: з холодних кольорів граніту, мармуру, каменів моря та піску виринає витончений, мінімалістичний жіночий образ. Дизайнерський бренд Steblakizm теж використовує популярну нині ідею лаконічності. Простота й мінімалізм – одяг для відкритих людей, сповнених внутрішньою красою та легкістю. Використання написів у колекції – не просто данина трендові, а також влучне підкреслення філософії своєрідного бренда Ольги Стеблак. Проникнення природи в сучасний світ втілює у своїх моделях Уляна Недошитко (Nedoshytko Uliana). Через складний крій дизайнерка передає прості форми й прагне максимально поєднати в образах естетику та комфорт – так само, як це поєднує у своїх витворах сама природа. Віримо, що увага до виробів українських дизайнерів, натхненна зараз хвилею патріотизму, не вщухне, а навпаки, тільки розвиватиметься. Бо ж тут є де роззирнутися і є до чого придивитися детально. АФІ Ш А

МІ СТА

Туризм

Чотири роки тому один мій знайомий похвалився своєю відпусткою, яку провів в Індії. Мовляв, ця країна вразила його чи не найбільше з усіх відвіданих раніше. Мене це настільки зацікавило, що я вирішив зібрати якомога більше інформації та врешті самому організувати поїздку до цієї загадкової держави.

Подорожував Тарас Дорош

Подорож

в Індію 48

А Ф ІШ А

МІСТА

Усі радили подорожувати Індією не більше ніж 200 км щодня, а також обов’язково відвідати одне із семи чудес світу – Тадж-Махал. Звісно, хотілося також покупатися в Індійському океані, але, на жаль, поєднати всі побажання в одній поїздці було нереально. Тому після аналізу різних маршрутів я обрав класичний – так званий Золотий шестикутник: Делі – Джайпур – Агра – Орчха – Кхаджурахо – Варанасі, плюс ще близько десяти місцин, куди ми із замовленим гідом мали навідатися, так би мовити, дорогою. Вилетіли ми прямим рейсом Київ – Делі. Корисна інформація: візи

виробляють у Києві. Термінова – за один день, вартістю 60 доларів, звичайна – за 10 днів, 40 доларів. Ціна квитків: від 450 до 650 доларів, залежно від авіакомпанії, акційних пропозицій, рейсу, часу купівлі та класу салону. 1-й день. Делі. Перше враження – дуже позитивне. У чистому, гарному аеропорту, де ми без проблем пройшли митний і паспортний контроль, нас уже чекав гід. Щоправда, ми очікували зустріти вихідця із російськомовних країн, натомість до нас підійшов… індус. Саме він порадив нам житло. Відразу зауважу: в Індії основний акцент роблять не на відповідності ціна-якість, а на тому, як ти вмієш торгуватися. Виїхавши з території аеропорту, ми вперше в житті побачили, як два верблюди і слон повільно чимчикували вздовж дороги (всі цю подію зустріли оплесками). Коли ми виїжджали зі Львова, було холодно, а Делі нас зустріло температурою +20 градусів. Дорогою наш гід сказав, що люди, які приїжджають у Делі, у перші дні дістають культурний шок. І вже невдовзі ми зрозуміли чому! Індуси, навіть середнього рівня достатку, не вважають за потрібне ремонтувати свої будинки, оновлювати меблі, техніку, інші речі, гарячої води здебільшого немає. Від запропонованого нашим гідом варіанта поселення ми відмовилися, оскільки в нас було безліч кращих пропозицій. Але якби ми сюди не заїхали, то побачили б Індію лише з погляду туриста, не зіткнулися з побутом, не поснідали індійською національною їжею. Першим пунктом нашої екскурсії був храм з біло-рожевого мармуру ЛакшміНараяна, побудований 1622 року. Його ще називають Бірла Мандир. Побудували його на честь Вішну-Нараяни і його дружини – богині Лакшмі. Ці божества – покровителі кохання і сімейного щастя, найпопулярніші божества будизму. Храм щорічно відвідує безліч віруючих. На території комплексу є гарний сад.

А поряд – невідреставровані частини храмової споруди, які особливо привернули нашу увагу. Зупинка друга: Червоний форт (Лал-Кіла) названий так через червоний пісковик, з якого збудовано його стіни. Форт споруджено між 1639-м і 1648 роком. Він знаменитий своїм багатством: мармуром, сріблом і золотом, а також коштовним оздобленням. З роками багато скарбів зникло, а деякі оригінальні споруди зруйновано. Те, що залишилося, все-таки дає яскраве уявлення про імперію Великих Моголів у період їхнього розквіту. Форт внесено у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 2-й день. Індія, якою її хочуть бачи-

ти: McDonalds, PanjabiMC, офіційні резиденції державних органів влади. «Вчорашня» Індія і «сьогоднішня» суттєво відрізняються. Цього дня все було навпаки: чистота, харчування у ресторанах, закупи в супермаркеті, сучасний торговий комплекс. Гурудвари Бангла Сахіб – храм, в який ми заїхали зранку. Величезна біломармурова споруда, увінчана золотими куполами. Як і у всіх сикхських святилищах, вхід сюди дозволено людям усіх віросповідань. В інформаційному пункті нам дали тапки, брошури, безплатно провели екскурсію храмом. У Гурудварах постійно звучить релігійна музика, божественні звуки якої заповнюють увесь комплекс. Наша екскурсія пролягала також на кухню, де ми бачили процес приготування їжі на 20 000 людей! Нас навіть почастували цією стравою. Одна з найвідоміших визначних пам’яток Делі – гробниця Хумаюна (другого імператора з династії Великих Монголів, що правила в Індії більше ніж три сотні років). Гробниця нагадує побудований на кілька десятиліть пізніше знаменитий мавзолей Індії та її візитну картку – Тадж-Махал. Будівля гробниці Хумаюна дуже лаконічна, споруджена з червоного пісковику та білого мармуру. До речі, на території історичних пам’яток можна побачити багато дітей. Після архітектурних споруд і релігійних культових місць ми планували побувати у Lord Garden – парку з гарною природою і будівлями. Тут є і Національний АФІ Ш А

МІ СТА

Т уризм

парк бонсай з неймовірною колекцією мініатюрних дерев. 3-й день. Поїздка з Делі до Джайпура зайняла сім з половиною годин. Дорогою ми побачили колоритну Індію: жінок у сарі, верблюдів, яскраво розмальовані вантажні машини, з різними прикрасами і різними сигналами. Цей день був присвячений форту Амбер. Нам запропонували поїхати у форт на слонах, верблюдах або на джипах, тому що дорога мала бути складною. Але ми все-таки вирішили піти пішки. І йшли 7–10 хвилин! Амбер Форт – фортеця-палац, класичний приклад романтичного Раджастханського форту, розташований на терасованому плато біля південно-західного підніжжя гори. На вершині – фортеця Джайгарх (Форт перемоги), що охороняє підступи і до Амбера, і до гори Джайпур. Амбер з усіх боків оточений пагорбами, по гребенях і вершинах яких нескінченною змійкою в’ється на багато кілометрів фортечна стіна з валами і дозорчими вежами. Дивлячись униз, можна побачити

А Ф ІШ А

МІСТА

озеро Маота, в якому відбиваються стіни Амбера. Далі був Хава-Махал або Палац вітрів, який став символом Джайпура. Це – п’ятиповерхова будівля з рожевого каменю, прикрашена колонами й балконами. Збудовано її 1799 року. Фасад будівлі пронизаний 953-ма крихітними віконними отворами, які дозволяли її провітрювати у спекотні дні. Звідси назва споруди – Палац вітрів. Хава-Махал – головна туристична пам’ятка Джайпура й один з найвідоміших пам’ятників раджпутської архітектури 4-й день. Мертве місто (Fatehpur Sikri) – це резиденція Великого Могола Акбара, заснована 1569 р. Фатехпур-Сікрі з казковою швидкістю був перетворений Акбаром з пустельної височини, де бігали тільки звірі, в місто зі садами і вишуканими будівлями. 16 років Фатехпур-Сікрі був столицею, але з часом, коли люди почали заселятися на території навколо фортеці, і води не вистачало, столицю знову повернули в Агру.

5-й день. Наш готель був у 15-ти хвилинах ходьби від Тадж-Махалу. Важливо знати, що на територію Тадж-Махалу не можна проносити ноутбуки, продукти харчування, сигарети. Все це ми здали в камеру зберігання. У Тадж-Махалі найбільше вразило те, що така краса збереглася до наших днів у дуже хорошому стані. Крім того, захопила мозаїка, яку викладали найкращі ювеліри. ТаджМахал збудував імператор Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своєї дружини Мумтаз. Будівництво тривало 23 роки. Наступний пункт нашого візиту був для нас просто раєм. Ідеться про відвідини гробниці Сікандра. Дуже вразила тиша на території парку. Людей там було мало, що для Індії дуже дивно. Парком гуляють борсуки, антилопи, павичі. Тут ми просто насолоджувалися гарною природою і тишею. А якщо взяти до уваги ще й чудову архітектуру, то здавалося, що ми потрапили в казку. 6-й день. Гваліор. Найвеличніший форт Індії. Сучасний вигляд дістав ще 500 років тому. Стара цитадель, побудована з піщанику, храми, палаци розташовані на краю плато. Крім того, вздовж дороги, що веде до форту, красуються стародавні джайнинські печерні храми та скульптури святих. Також тут варто побувати в Археологічному музеї, видовбаному в скелі. 7-й день. Орчха. Цей день показав Індію такою, якою вона є в уявленні поціновувачів індійських фільмів. Колоритна, танцююча, з палацами X–ХVII століття, з доброзичливими людьми в національному одязі. Орчха в букваль-

ному перекладі – «заховане місце» – відповідає своїй назві. Це – покинуте середньовічне місто, з храмами, палацами, що заросли бур’янами. Водночас це – справжня архітектурна цінність, забута на берегах річки Бетви. 8-й день. Джансі. Кхаджурахо, храми кохання. Великий форт Джансі варто відвідати задля прекрасних краєвидів міста, що відкриваються з високих і масивних кам’яних парапетів. Згідно з легендою, Лакшмібаї, одна з героїнь індійського повстання 1857 року, змогла уникнути британського полону, стрибнувши на коні із західної стіни, хоча висота стін становить не менше ніж 20 м. 10-й день. Варанасі. Вважають, що це – перше місто на Землі, побудоване ще богами. Згідно з індійським епосом, з цього місця почалося створення Всесвіту. Це – улюблене місто Брахми і Шиви. Як усе було насправді – невідомо. Місто дуже давнє, і це справді відчувається. Археологи знаходили у Варанасі фундамен-

ти будівель, які споруджено понад 4000 років тому. Гати (місця для здійснення ритуального обмивання) є однією з найцікавіших пам’яток Варанасі. Тут їх більше ніж сто – місць, де до вод вічного Гангу можна спуститися спеціальними сходами. Життя на березі Гангу не припиняється ні на хвилину: тисячі й тисячі людей приїжджають сюди, щоб змити свої гріхи у священних водах. 14-й день. Повернення у Делі. Ось наш останній день в Індії. Через інформаційне, культурне та емоційне перенасичення цього дня ми вже не дуже звертали увагу на пам’ятки. Просто хотілося походити й пофотографувати ту красу, з якою прощалися. Молодіжний туризм вул. І. Франка, 78, оф.7 (032) 247–4941 (097) 907–2198 (093) 637–6699 info@mtourism.com.ua

АФІ Ш А

МІ СТА

Тренд

Волонтерство:

епідемія добра

Спочатку цим займалися поодинокі шукачі нових досвідів, згодом це стало повсюдною справою для сотень тисяч українців.

А Ф ІШ А

МІСТА

Що змушує нас витрачати власний вільний час на безкоштовну роботу? Найперше – психологічні бонуси. Людина – істота соціальна, і інстинктивно тягнеться до товариства. У таких компаніях людей об’єднують спільні цінності: ви усі вважаєте обрану справу вартою уваги і допомоги. Тому збираються найрізноманітніші люди, які все-таки мають щось до справи, і навряд чи ще десь ви зможете настільки легко і швидко розширити ваш горизонт знайомств. Крім того у волонтерській діяльності вмикається ще одна емоція – усі ми хочемо бути потрібними, і чим більшій кількості людей, тим краще. Хтось таким чином взагалі знаходить справу свого життя, адже волонтерство дає унікальну можливість спробувати себе у різних галузях незалежно від попереднього досвіду. Так досвідчений юрист може почати працювати з дітьми, а гуманітарій навчиться рахувати видатки і прибутки. І не страшно, якщо спочатку не все ідеально – волонтер вчиться на місці, і не боїться вийти за межі своєї зони комфорту. Львівський волонтерський рух стартував давно, а вперше яскраво

виявив себе під час підготовки ЄВРО 2012. Але у що можуть розвинутися волонтерські структури – навряд чи хтось тоді міг уявити. Плетіння шкарпеток і маскувальних сіток, збір коштів на медикаменти, форму, засоби захисту, догляд за пораненими військовими у госпіталях, допомога переселенцям, а також опрацювання документів, перевірка чиновників, проведення тренінгів… Але не тільки. На гребені підтримки військових активізувалися й інші волонтерські ініціативи – соціальна підтримка літніх людей, заняття з дітьми у сиротинцях; допомога бездомним тваринам, прибирання і облаштування парків, скверів чи подвір’їв, відновлення архітектурних пам’яток тощо. Люди допомагають одні одним, і відчувають у цьому гостру потребу. Без перебільшення кожен може знайти собі волонтерську справу до вмінь і смаку. Натомість витрачені зусилля виправдовуються з надлишком: відчуття власного внеску у спільне і необхідне ще довго гріє душу. І мотивує знову і знову робити комусь просте, нічим не обумовлене добро. Євгенія Нестерович

Концерти / клуби 27 березня, 20.00 Red Snapper (організатори Koktebel Jazz Fest) Event Hall КІНО просп. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 250–380 грн.

29 квітня, 19.00 ONUKA Event Hall КІНО просп. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 100–300 грн.

17 квітня Підводний док СК Медик Горбачевського, 24 (063) 934–4431

Кіно Кінотеатр Планета Кіно-IMAX 10.00–02.00 с. Сокільники, вул. Стрийська, 30 ТРЦ King Cross Leopolis (032) 229–5588 planeta-kino.com.ua

з 26 березня. Мордекай Машина часу в джакузі 2 Оз. Нашестя літаючих мавп Прокляття. Початок кінця

Форсаж 7 Незламна, Випадкова любов

Виставка Ловрант Бокотей. Живопис. Скульптура (3 квітня – 10 травня)

З 9 квітня 2015 р.

Виставка Андрій Пушкарьов. Писанка. Витинанка (4 квітня – 10 травня) вхід 5–20 грн.

1 квітня, 19.00

З 16 квітня 2015 р.

Лесик Band Picasso club вул. Зелена, 88. (032) 275–3272. picasso.lviv.ua квитки: 100–250 грн.

Ідеальна модель Велика гра

18 квітня, 17.00

Світ і малярство Олега Мінька (6–31 березня)

З 2 квітня 2015 р.

Ефект Лазаря Найдовша подорож Останні лицарі Смертельно живий

Гайдамаки Event Hall КІНО просп. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 90–200 грн.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького просп. Свободи, 20 (032) 235–8856 10:00–18:00 вихідний – пн Виставка

Виставка Ігор Гавришкевич. У часі нескорених (до 60-річчя мистця) (13–29 березня)

Secret Avenue Арт-паб Subkultura квитки – вартість уточнюйте

18 квітня, 19.00

музеї

З 23 квітня 2015 р. Месники. Ера Альтрона Вроджена вада Кінотеатр Кінопалац 09.00–24.00 вул. Театральна, 22 (032) 297–5050 (032) 297–50–05 (бронювання квитків) kinopalace.lviv.ua

Live in Lviv Палац спорту Україна вул. Мельника, 18 (032) 237–7333

Львівська Національна картинна галерея імені Б. Возницького вул. Стефаника, 3 (032) 261–4647 11:00–17:00 нд: 12:00–16:00 вихідний – пн Проект візуального сучасного мистецтва Інтеграція (13 лютого – 30 березня) Фотовиставка Світовідчуття епохи Василя Пилип’юка (6 березня – 6 квітня) Виставка з фондів Світ кота (12 березня – 8 квітня) Концептуальний проект Батько героя (9 квітня – 10 травня) вхід 8–15 грн.

Одноденний фестиваль ТНМК, С.К.А.Й. та O. Torvald, Плесо, Fontaliza та Epolets. квитки 150–500 грн.

філармонія Львівська обласна філармонія вул. Чайковського, 7 (032) 235–8136 (032) 235–8122 spilka@mil.lviv.ua каса філармонії 11.00–19.00 (032) 235–8946 Пшеничне перевесло Оксана Білозір, Мар’ян Шуневич, ВІА Ватра, гурт 19-й клас до 60-річчя від дня народження видатного композитора Ігоря Білозора виконають пісні з власного репертуару, відомі хіти композитора, а також несподівані дуети та тріо. 23 березня, 19.00 Концерт без слів Ігор Закус та проект Jazz Kolo У програмі: сучасна джазова авторська музика. квитки 60–180 грн 26 березня, 19.00

Амадей Моцарт Празька симфонія Людвіг ван Бетховен Концерт для фортепіано з оркестром № 5 квитки 40–120 грн 27 березня, 19.00

Заради майбутнього України Обдаровані діти-переселенці з Криму та із зони АТО виступлять з концертом у Львівській філармонії. 14 квітня, 19.00

Фестиваль музичного мистецтва Академія У фестивалі візьмуть участь найкращі студенти та провідні колективи ЛНМА ім. М. Лисенка. На відкритті фестивалю прозвучать твори видатних українських сучасних композиторів Мирослава Скорика та Віктора Камінського. В концертах фестивалю прозвучать маловідомі твори Миколи Лисенка, невідомі твори піонера додекафонії, львівянина Йосифа Коффлера та Романа Гаубенштока-Раматі. У програмі фестивалю – перлини світової та української класики. 28 березня – 5 квітня, 18.00

Jazz For Lovers Абсолютно новий та унікальний проект у сфері естрадної та джазової музики. Неповторна романтична лірика Френка Сінатри, Елвіса Преслі, Луї Армстронга, Енді Вільямса, Генрі Манчіні у неперевершеному виконанні віртуозів LJO. 17 квітня, 19.00

Львівська палац мистецтв вул. Коперника, 17 (032) 261–4733 10:00–17:00 Виставка живопису Віктора Хаджинова та Євгенія Потапова (12–31 березня) Церква войовнича Весняний салон (27 березня – 16 квітня) Виставка малярства Роксолани Прийми-Таміоли Молитва на чотках (3 квітня – 16 квітня) вхід 10–20 грн. Музей ідей вул. Валова. 18-а (032) 295–6968 10:00–19:00 Виставка плакатів Welkome! Sochi 2014 Васілія Слонова (Росія) (12 березня – 2квітня) Виставка Каміли Беднарської, Магдалени Ухман, Сергія Савченка та Олексія Хорошка Графіка+ інсталяція на тему землі, ментальності та пам’яті (3–24 квітня) вхід безкоштовний Галерея Дзиґа вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 Великий художній проект, присвячений жінці НЕ я (13–25 березня) Медіапроект Сергія Петлюка (27 березня –9 квітня) Сакральний проект Михайла Барабаша (10–21 квітня) вхід безкоштовний Галерея Зелена канапа вул. Вірменська, 7 (032) 235–7549; (032) 243–7023; (050) 665–0603 вт – нд: 12.00–19.00 У дні зміни експозиції та відкриття нових виставок: 17:00–19:00 Виставка емалей Олексія Коваля Світи. Погляди. Подорожі (17 березня – 5 квітня) Виставка живопису Людмили Давиденко (7–26 квітня) вхід безкоштовний Галерея Primus вул. Вірменська, 13 11:00–19:00 (099) 384–5681 Виставка живопису та кераміки Ольги та Михайла Безпалківих (22 березня – 5 квітня) Виставка творів дитячої художньої школи імені Олекси Новаківського (7–30 квітня) вхід безкоштовний

АФІ Ш А

МІ СТА

А в т о п о ртр е т

Tesla у Львові

Мистецтвознавець та колекціонер, власник першого електромобіля у Львові, а також засновник українського TeslaClub Назар Шимоне-Давида розповів Афіші про свій улюблений автомобіль. 54

А Ф ІШ А

МІСТА

Скільки у Вас було автомобілів? Я з 2008 року маю автомобіль Тойота FJ і досі ним користуюся. А Tesla Model S використовую для того, щоб інші могли ознайомитися з нею, а не лише для власних цілей. Зараз у нас в родині це вже третя Тесла, дві попередні знайшли достойних власників. На пошук Тесли мене спонукало бажання долучитися до процесу, який реально поліпшить якість нашого життя і водночас буде глобальним рухом змін на Землі. У Львові потрібно якомога більше електромобілів – це природний і невідворотний процес. Я і надалі займатимуся розвитком інфраструктури електромобілів в Україні. Чи відрізняється Тесла від звичайного авто в кермуванні? Так, дуже. Після недовгого користування електромобілем інакше сприймаєш авто з ДВЗ. Електромобіль значно динамічніший і краще керований, а також тихий і безпечніший. Маєте якісь особливі поради для тих, хто хоче придбати таке авто? Існує велика кількість негативних і надуманих міфів, які не є правдою про електромобілі. Окрім Тесли,

є добрі бюджетні електромобілі, наприклад Nissan Leaf, на які варто звернути увагу. Зручно їздити по Львову? Мені, звичайно, заперечить багато читачів, але, порівняно з іншими містами, де довелося мені жити й їздити, у Львові доволі легко користуватися таким авто. Щоправда, існують певні незручності через те, що середньовічне місто не зовсім пристосоване для електромобіля, але позитивні зміни можуть настати, якщо люди почнуть більше поважати одне одного на дорозі. Маєте якусь автомрію? Що порадите водіям? Не можна мріяти про авто. Машину можна хотіти чи дуже хотіти, мріяти треба про вищі речі. Я мрію про чисте повітря для нас і наступних поколінь, про незалежність від енергоресурсів і про розвиток людства. Водіям я порадив би передусім думати про свою безпеку й безпеку інших на дорозі. Не розумію людей, які хизуються, що, наприклад, можуть доїхати до Києва за чотири з половиною години. Будьмо уважні до себе та до інших і рухаймося до змін. Лілія Матвіїв

Книги

Теплі історії про кохання Одного разу я зайшла у Меделін і побачила на столику кав’ярні кольорову обкладинку Теплих історій до кави Надійки Гербіш. Тоді я книгу чомусь не прочитала, тільки погортала. Нещодавно у львівській книгарні Є на просп. Свободи, я вирішила не втрачати нагоду, коли на очі трапили вже Теплі історії про кохання. Як виявилося, цю книгу вже

видало видавництво Брайт Стар Паблішинг і до неї входять оповідання аж 26 авторів. Усього оповідань 34. Структурно книгу поділено на чотири розділи: Зустріч, Він і вона, Одружені, Часоплин. Історії змушують посміятися, замислитися, заплакати. Вони для всіх, хто шукає видимих і невидимих ознак кохання у житті.

Ода до радості Після Євромайдану знамениту Оду до радості не чув хіба що глухий, і не прокручував у голові. Намотали собі на вус це діло й письменники. Під однією обкладинкою лежать десять оповідань, у яких є хоч найменший натяк на радощі та оптимізм. Часто навіть ілюзорний. Комічні пригоди політиканів, сентиментальні ноти та «зелені чоловічки» – все це у вишу-

каному коктейлі. Писали Оду Люко Дашвар, Макс Кідрук, Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Ірен Роздобудько, Володимир Лис та інші імениті письменники сучасності, які на радості знаються, як ніхто. Загалом книга створює враження, що не варто покладати великі надії на зовнішні сили, бо внутрішня міць – найголовніше. І від того стає справді радісно.

Колишній, інший Хто ж не любить згадувати свої юні роки? Не став винятком і львівський письменник Віктор Неборак зі своїми сентиментальними спогадами Колишній, інший. Автобіографічний текстиль, як позиціонує книгу автор, розповідає про дитячі та юнацькі роки письменника, про які до біса цікаво читати. Чого вартий опис телевізора, який використовували, як поличку. Карбонітський щоденник усередині книги

показує нам Неборака-викладача, закоханого, молодого, бідного й дуже спраглого до життя. Вигаданих персонажів у книзі немає. Збережено навіть географічні назви. Книга вийшла у львівському видавництві Піраміда, яке славиться своїми добрими добірками красного письменства. Й справді: починаєш читати про Неборака, а бачиш колишнього та іншого себе.

Шлях до перемоги починається з першого крока. Журнал Афіша запрошує до співпраці менеджерів з реклами. Наши успіхі попереду

(050) 341-9083 am.lviv@ ukr.net АФІ Ш А

МІ СТА

П а л і т у рка

Гаська Шиян

Hunt, Doctor, hunt! – Слухай, старий, ти віриш у теорію половинок? – Ясно, що ні, все тільки залежить від того, у наскільки відповідний момент тобі трапиться інша людина. За великим рахунком, ми все життя шукаємо в інших самих себе. І коли ностальгуємо за колишніми, теж насправді хочемо повернути себе тодішніх. І коли старі дідусі вже забуваються і проганяють стару жінку, стверджуючи, що їхня не така, а молода і гарна, то шукають вони себе молодих. – І ми самі ж і є єдиними, хто буде поруч усе життя. – Авжеж. Поглянь зблизька на будь-який шлюб – це не більш, ніж персональна катастрофа і крах надій двох людей. Докори та втечі. Кожен шукає свій вихід, але ніхто ще його не знайшов. Думаєш, чому вдови так часто розквітають, і то доволі швидко. – Ну так, невиправдані сподівання – внутрішнє пекло кожного з нас. Усі милуються старенькими парами, але… – Джованна класна в ліжку, але, здається, тобі треба їхати. – Так, тим більше один чувак навіть отримав Нобелівську премію за пораду не плутати сексуальний потяг і любов. – Варґас Льйоса. Це був Варґас Льйоса. Він отримав премію за те, що написав збіса багато книжок. Це просто його найзаїждженіша цитата. – Нехай. Але багато хто про це говорив. І, взагалі, ти от можеш окреслити що таке любов? – Для мене – це не більш, ніж прагнення болю. Цикл очищення через страждання, який час від часу потрібно проходити кожному. – Ну, є цинічні сучки, які мають щастя без цього обходитися. – Та я знаю, чи це щастя – бути емоційно німим? Зловживати цим не варто, але час від часу персональна Голгофа потрібна для серця. Кожні стосунки починаються панічним трепетом, бо ти розумієш, що йдеш на ешафот. Головне повернути все так, щоб цей ешафот виявився 56

А Ф ІШ А

МІСТА

трампліном. Єдина позитивна риса фатальних закоханостей, що вони, завершивши повний цикл, безслідно минають, залишаючи по собі лише посмішку. Коли ти зможеш спокійно говорити про об’єкт своїх пристрастей – гештальт закрито. – Можливо, ти й маєш рацію, те, що їх нав’язують усілякі види прекрасних мистецтв, як річ неодмінну для повноти життя людського виду, – помста тих, хто регулярно страждає, наступаючи на дишло від грабель з написом червоною інвентаризаційною фарбою liebeskummer. Вони так само, як ті хворі на СНІД, які намагаються всім на зло заразити якомога більше людей, піарять свій душевний BDSM. Іншим стає заздрісно, і вони старанно шмагають своє серце нагайками. Користь з того хіба лиш для тих, хто хоче схуднути чи підірвати серцево-судинну систему. – Готовий? Я беру розбіг. Ти можеш не триматися, я тебе прив’язав так само міцно, як твої шльопанці скотчем. Мойкано і Спиридон легко спурхнули з урвища над джунглями. Під ними залишалися тераси з розкішними віллами – в лазуровому басейні плавав пластиковий стільчик, який ставав дедалі меншим, поки не перетворився на цятку. Спиридон згадав про 500 євро, зашиті в гумці трусів. Вони покружляли над заросляком ліан, плавно і легко, відчуття на душі було якесь таке спокійне, наче торкаєшся м’ясистих, мохнатих листочків фіалки. І нюхаєш потім пальці. Вони приземлилися на порожньому пляжі. Лиш десь далеко бігав маленький хлопчик, а його пишнотіла, величезна мама тримала за загривок тата, в якого кожен ретельно прокачаний м’яз грав у призахідному сонці від глибокого поцілунку. Спиридон глянув на її розлогі сідниці, поорані вирвами апельсинової шкірки, і подумав: «Целюліт існує. І не існує, водночас. Як і любов». – Скільки я тобі винен? – спитав Спиридон, подумки мацаючи 500 євро, зашиті в гумці трусів.

– Ніскільки. Мені є з кого брати гроші. Ти, врешті, зробив приємне моїй близькій подрузі. – Я скупаюся на прощання. Мабуть, полечу завтра. Він роздягнувся, й океан огорнув його молитвою про вічне літо. Строкате, картате та липке від поту та морозива. Літо, яке робить тебе щасливим, наче нескінченна автомобільна прогулянка з теплим пивом у машині без кондиціонера. Він повернувся до гостелу. Флавія була на місці. Опромінювала простір довкола своїм округлим животом. Його м’якість і теплоту Спиридон мав нагоду відчути, коли якогось вечора вони пішли разом самбувати. Наймані танцюристи у “Клуб дес Демокрадос” розібрали білявих ґрінґ, решті дісталися дрібні, низькорослі чилійці, які, втім, танцювали добре, щиро й без домагань. Вони були сповнені якоїсь високогірної радості. Флавія сама його потягнула до танцю, і хтозна, чим би закінчився той вечір, якби їм не довелося витягувати з-за лаштунків одну скандинавську дурепу, яку вже було почав майже ґвалтувати накачаний кокаїном кремезний танцюрист-аніматор, сприйнявши згоду випити, як заклик до негайного сексу. – У ваших чоловіків дивне розуміння слова «ні», – лементувала прозорошкіра, веснянкувата, дебела бекпекерша. Флавія по-материнськи на неї нагримала, врізала ляпаса танцюристові й поволокла всіх до таксі. Наступного ранку заїхала група канадських

веслярів, і вона надала перевагу екзотичним блондинам. – О, привіт. Слухай, я вчора скористалася твоєю койкою, коли зрозуміла, що ти вже не повернешся. Цей німецький льотчик просто пожирав мене, – прошепотіла вона, – сподіваюся, ти теж провів ніч немарно. Спиридон лиш по-змовницькому усміхнувся і взяв ключа від кімнати. Дивовижно, як у цих домах з чотирма нарами мешканці примудрялися крутити романи із безперебійною ротацією. Наче підтвердження безтурботного статевого життя, на шворці сусіднього ліжка висіли сім пар різнокольорових зубних ниток клаптиків тканини, які правлять сучасним розпусницям за спідню білизну. Спиридон приліг на подушку, вдихнув запах Флавії і подумав: «Ну яка в дідька любов!» З дрімоти його вирвали галасливі лондонські пакистанці: – Чуваче, вставай, ми тільки-но приїхали, треба йти випити, – закликали вони з чистим вуличним британським акцентом, який погано римувався з білими балахонами й коштовними перстенями. Спиридон подумав, що остання ніч таки вимагає належної поведінки, й попросив півгодини на душ і купівлю квитків. До них приєдналися німецькі льотчики. Це була чоловіча ніч. Нічого особливого і багато масних жартів. (уривок з роману) Видавництво Старого Лева Львів, 2014 ілюстрації Софіі Зайченко

Кожні стосунки починаються панічним трепетом, бо ти розумієш, що йдеш на ешафот.

АФІ Ш А

МІ СТА

Н е кр о л о г

Пластикові вікна в Європу? Львівські вигадливі брами та старовинні віконниці неодноразово надихали митців своїми таємницями. Зазирнути у них – ніби легко пірнути в минулі століття. Якщо тільки, звісно, не наштовхнешся поглядом на гострий знак сучасності – пластик. Ще два роки тому йшлося про 12 тис. пластикових вікон, несанкціоновано встановлених у зоні охорони ЮНЕСКО. Міжнародні експерти попереджали: це може значно погіршити статус Львова в рейтингах організації. А крім того (і це би мало вже значно більше турбувати власників приміщень!), заміна дерев’яних віконниць і брам на сучасний пластик значно знижує вартість будівлі. Тим не менше, попри всі громадські обговорення і гучні скандали, процес нищення історичних пам’яток триває, хоч тепер вже й не у самому центрі міста. Для вирішення проблеми було запроваджено схему співпраці між Німецьким товариством GIZ та мешканцями, які хочуть замінити вікна у своїх старих кам’яницях. Зараз у рамках програми львів’яни сплачують тільки 30% витрат, решту бере на себе GIZ. На сайті проекту можна знайти всю потрібну інформацію та контакти й навіть поради щодо самостійної реставрації та догляду за вікнами. Спеціалісти стверджують: термін служби дерев’яного вікна на порядки перевищує пластик, а вже естетична складова навіть не потребує додаткових коментарів. Кам’яниці столітньої давнини на кожному кроці розповідають нам про смаки своїх попередніх власників. А що ці будинки розкажуть потім про нас? Євгенія Нестерович www.urban-project.lviv.ua

А Ф ІШ А

МІСТА