Афіша міста Львів №02(11) 2016 by Афіша міста Львів

головне

Сухішвілі всеукраїнський тур 23 лютого, 19:00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької просп. Свободи, 28 АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

зміст 3 Головне 4 Зміст 5 Календар подій Редакція

Арт

Музика

10 запитань Тарасу Тополі

36 Нове покоління віртуозів

Тема

Місто

40 Вправи на свіжому повітрі

St.Valentine Весільні історії та солодкі спогади

Марафет 42

Краса переможе

Ресторани

Фасон

Інтерв’ю з переможцями: про ресторанну СОЛЬ і не тільки

Нове

Гастро-бар Delicateka

Бачили

Жіночі таємниці

Діти

Дівчинка номера

Як наливають у Львові

Любить!

26 Ранкова

кава з Галиною Крук Про літературу, подорожі і все інше

Мапа

Антитренд 49

МІСТА

ЛЬ В ІВ

І знов про кохання

Некролог 54

Хто співає у лютому

№ 02 (11) 2016 лютий

Керівник проекту: Станіслав Зайченко

На обкладинці: Юліанна Волк І Юрій Ковриженко

Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

Палітурка 50

Книги

Музика

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ «Афіша міста» Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ № 1189/443.

Прочитати у лютому

АФ І Ш А

Тренд 48

Не любить!

Місця для поцілунків

Клуби 38

Друк: ООО «ПРИВОЗ ПРИНТ». м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а. (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № 10 Розповсюджується в ресторанах, салонах краси, нічних клубах, готелях, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2016 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ «Афіша міста» і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ «Афіша міста» ЗАБОРОНЕНО – Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

К а л е н дар п о д і й

Відвідає сам Не відвідає, але порадить знайомим Не рекомендує нікому Хтось, може, піде Лісапетний батальон – Кінопалац – 02.02 Вогонь сердець (благодійний концерт) – 09.02 Антитіла – Еvent-Hall Kinо – 13.02 Lord of the Sound – кінохіти – 13.02 Cheeky Cats – Еvent-Hall Kinо – 14.02 Від Веселовського до Ерка – театр Опери та балету – 16.02 Vivat operetta – 17.02 Три сестри – балет – 21.02 Іван Ганзера – 24.02 Гормональний збій, або Дещо про SEX – театр Чорний квадрат – 26.02 GUF – Еvent-Hall Kinо – 26.02 Цвіт Кульбаби – Picasso – 27.02 Василь Попадюк – концерт – 29.02

Кармен – опера – 14.02 Жізель – 12.02 Дон Кіхот – 07.02 Севільський цирульник – комічна опера – 27.02 Паяци – опера – 18.02 Любовний напій – 19.02 Кавказ – 20.02 Вечір оперети – 17, 25.02 Летюча миша – 26.02 Флорія тоска – 28.02 Театр Воскресіння За дверима – 6, 7.02 Том, Дік, Гаррі (веселі хлопці) – 13, 14.02 Ніч для жінок – 20, 21.02 Танець життя – прем’єра – 27, 28.02

Театр Курбаса … п’єса Шекспіра «12 ніч» зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра… за КЛІМом – 05.02, 26.02 Лісова пісня за Лесею Українкою – 07.02

Х –фактор – Еvent-Hall Kinо – 15.02

Сухішвілі – 23.02 Театр Курбаса Так казав Заратустра за Ніцше / КЛІМом – 20.02 Марко проклятий, або Східна легенда – 21.02 Амнезія, або Маленькі подружні злочини – 19.02 Ma-Na Hat-Ta (Небесна земля) за Інґеборґ Бахман – 27.02, Благодарний Еродій за Григорієм Сковородою – 28.02 Філармонія Стихія Музика (Роберт Шуман, Йоганнес Брамс, Йозеф Гайдн, Фелікс Мендельсон) – 13.02 Вечори пам’яті Героям Небесної Сотні – 20.02, 21.02 Вольфганг Амадей Моцарт. Велика меса до мінор Визначні корифеї української класики – Борис Лятошинський – 23.02

Театр ім. Заньковецької Різдвяна ніч (Прем’єра) за Гоголем – 05, 06, 12, 13, 27, 28.02 Безодня – Орест Огородник – 17, 20, 21.02 Сто тисяч – Карпенко-Карий – 02.02 Сватання на Гончарівці – Григорій КвіткаОснов’яненко – 03.02 Криза – Орест Огородник – 07.02 Ханума – Авксентій Цагарелі – 10.02 Дама з камеліями – 11.02 Блазні мимоволі – 16.02 Циліндр – Едуардо де Філіппо – 04, 24.02 Блакитна троянда – Л. Українка – 25.02 Бояриня – Л. Українка – 18.02 Останній гречкосій – 26.02 Театр Опери та балету Лускунчик – 05.02 Мадам Баттерфляй – опера – 21.02 Білосніжка та сім гномів – 14.02 Попелюшка – 07, 21, 28.02 Бал-маскарад – 06.02 Весела вдова – 11.02

Театр Лесі Українки Великий льох Мама Маріца – дружина Колумба Щасливий Йорік Перетворення Лондон Філармонія Академічний інструментальний ансамбль Високий замок – 02.02 Намалюй мені ніч, українська музика з-за океану – 02.02 Фортепіанний речиталь Забуті композитори – 03.02 JAZZ Калейдоскоп – 04.02 Вечір симфонічної музики – 05.02 Магія Страдіварі – 06.02 Три Моцарти – 07.02 Пори року 4+4–11.02 У ритмах Латинської Америки – 12.02 До Дня всіх закоханих концерт Люблю – 14.02 In Memoriam – 18.02 Іван Ганзера – Не плач, тато – 24.02 Літературно-музична композиція Не дивися на місяць весною – 25.02 Симфонічна музика – 26.02 Об’єднані музикою – концерт – 27.02

Театр Опери та балету Набукко – опера – 04.02 Театр Лесі Українки Баба Пріся

Влодко Кауфман, художник

Творили номер: Марина Телещук журналістка

Яна Ковальчук журналістка

Юлія Лисенко журналістка

Ілля Вовк журналіст

Ірина Чудеснова Назар Струтинський коректор фотограф

Оля Вишня журналістка

Ірина Похила Олександра Зайченко Галина Гузьо фотограф редактор журналістка

Дмитро Морозов дизайнер

Іван Покривка фотограф

Софія Зайченко художник

Тетяна Невеличук візажист АФІША

Оля Максім’як журналістка

МІ СТА

Л Ь В І В

1 0 з апи та н ь

лідеру групи Антитіла

Тарасу Тополі Тарасе, ти тільки-но повернувся зі Штатів, де у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку організували виставку Ukraine EXISTS (Україна існує), присвячену українському сьогоденню. Які враження від цієї події? Для мене особисто і для всієї нашої команди це був перший такий досвід. Організувати виставку у штаб-квартирі ООН – висока планка. У нас не було права на помилку. Тому ми зробили все можливе. Це вперше Україна провела в Нью-Йорку такий захід. А це вкрай потрібно. Там – постійне скупчення, неймовірна концентрація міжнародних журналістів, дипломатів, людей, які насправді творять майбутнє світу, реально впливають на геополітичні процеси. Наша виставка складалася із двох частин, які ми умовно позначили як Мир і Війна. Військова реальність на Сході України відображалася у фото- та відеопоказах документальних матеріалів. Водночас ми показали і цивільну реальність, невід’ємною частиною якої є сучасне українське мистецтво, яке, попри все, розвивається: живопис, кераміка, плакат… На відкритті виставки Ukraine EXISTS були представники багатьох країн. Підійшов і представник Росії. Його обурило те, що в документальних кадрах згадується Росія… Зав’язалася непроста розмова – у дипломатичних, але підвищених тонах. Але на відкритті були присутні поважні гості, тому цей чоловік був змушений поводитися коректно. Як зараз сприймають Україну у світі? Які висновки ти зробив для себе після перебування у США? Я ніколи не носив рожевих окулярів і не будував ілюзій щодо того, що весь цивілізований світ дуже хоче допомогти Україні. У кожної країни – свої інтереси. Якщо бути відвертим, то мене обурює, що наша країна з нашою внутрішньою трагедією у світовому контексті відійшла на другий план. На порядку денному ООН зараз є більш актуальні питання. Тому виставка Ukraine EXISTS стала таким собі нагадуванням світу, що наша країна є,

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

що її проблеми нікуди не зникли. Люди виходили з експозиції під враженням – і від відео, і від картин. Це вселяє оптимізм. Але треба бути об’єктивними і розуміти, що в ООН є країни, які хочуть, щоб держава Україна припинила своє існування. Найперше – це Росія та її сателіти. Є також багато країн, які в українському питанні мають доволі нечітку позицію: їхні представники голосують ситуативно. Для них, у першу чергу, і була організована наша виставка. На щастя, є в ООН і відверті прихильники розвитку України: Литва, Велика Британія, Республіка Чад… Але треба бути реалістами: глобально нікому, окрім нас самих, непотрібне вирішення нашої проблеми. У лютому і березні Антитіла проїдуться Україною із концертним туром Все красиво у підтримку однойменного альбому. З якими месседжами гастролюватимете? Головне завдання для нашої команди – максимально чесно і потужно відіграти живі концерти. Що б там не було – віддатися на повну, дати людям отой енергетичний обмін, якого вони прагнуть, купуючи квитки. У програмі багато позитиву. Ще перед туром плануємо кілька нових релізів. І, звичайно ж, зіграємо ті пісні, яких люди чекають і люблять. Будуть якісні звук і світло. Одне слово, все буде приємно і красиво! У турі – двадцять міст. А починаєте зі Львова – 13 лютого в Event Hall Кіно. Символічно, що починаємо саме зі Львова. Хоча ми кияни, дуже любимо ваше місто. Тут живе багато прихильників нашої музики, тому очікуємо, що тур розпочнеться з аншлагу. А ще у Львові у нас дуже надійний організатор – Святослав Роман, з яким співпрацюємо вже не один рік. Чи сприятливі зараз часи для розвитку української музики? На розвиток української музики позитивно впливає те, що врешті припинився по-

тік в Україну російської попси, псевдо-музики. Створився своєрідний вакуум, який зараз і заповнюють українські виконавці. Це – шанс. Зрештою, будь-яка криза – це початок чогось нового. Надіюся, що у полі зору українських слухачів з’являться нові артисти, які зможуть стати успішними, зокрема фінансово. Хоча, звісно ж, для розвитку української музики мала б бути і продумана державна політика у сфері культури та інформації. У творчості групи Антитіла були експерименти, коли одна і така ж пісня звучала і українською, і російською. Останнім часом співаєте винятково українською. Чи допускаєте російськомовні сингли у майбутньому? Якщо абстрагуватися від політики, то не бачу перепон для того, щоб продовжувати писати пісні і українською, і російською, і англійською. Для нас прийнятне все те, що розширює нашу аудиторію і сприяє донесенню до людей смислів наших пісень. Як на мене, рано чи пізно мовне питання у піснях взагалі відійде на другий план. Бо ж за останні кілька років ми всі вже переконалися в тому, що можна розмовляти українською мовою – і бути гнидою, а можна бути російськомовним – і підтримувати країну своїми справами. Чесно, я вже втомився від спекуляцій на темі мови. Антитіла будуть співати так, як нам буде литися наша творчість. Наприклад, якби ми задумали зробити спільний трек з Ярмаком, який є патріотом України, але співає російською, то цей трек, скоріше за все, був би

російськомовним. Це питання виключно творчої доцільності, аж ніяк не політичної. У своїх недавніх інтерв’ю ти неодноразово казав, що пісня У книжках – особлива… Ця пісня важко писалася, у важкий для нашої країни період. Я сам батько уже двох дітей, тому добре уявляю, як то, коли мої діти не бачать мене тиждень чи два. І навіть боюся уявити, що переживає маленька дитина, яка вже ніколи не побачить свого батька… Це велика трагедія. Трагедія багатьох українських родин… Мене це дуже зачепило. З цих переживань і народилася пісня У книжках. Зрештою, всі пісні групи створюються під впливом наших внутрішніх переживань, емоцій. Країна-мрія, в якій Тарас Тополя хотів би, щоб жили його діти. Коли така країна стане реальністю? Не знаю, скільки років ще має пройти… Українці часто живуть ідеалами, а потім самі їх же руйнують. І утворюється таке собі замкнене коло. Ситуація із нерозслідуванням розстрілів Небесної сотні, із обстрілом градами маршрутки під Волновахою, із Іловайським та Дебальцевським котлами… Усе це у контексті розвитку країни не дає приводів для оптимізму. Важко все це… Особисто в мене дуже загострене почуття справедливості. Я дуже гостро реагую на обман, цинізм… Мене все це вибиває із колії… Хоча ми з нашою командою намагаємося додати українцям максимум оптимізму і зі свого боку зробити для нашої держави щось хороше.

Антитіла вже другий рік активно займаються волонтерством. Напевно, ви вже самі збилися з рахунку, скільки разів за цей час побували в АТО і скільки всього необхідного завезли нашим воякам… У такі моменти, які зараз переживає наша країна, кожен із нас стає або сином своєї землі, якому вона свого часу допомогла стати на ноги, або ж «шутом гороховим», якому тут не місце. Така моя особиста позиція. Хоча я ніколи нікого не засуджую: це – особистий вибір кожного, у тому числі кожної публічної людини. Але, як на мене, якщо ти публічна людина і якщо твої слова та дії мають вплив на інших, то, будь добрий, показуй приклад. Недарма ж тобі випала така честь – до тебе прислухаються, за тобою ідуть. Саме з цієї причини і зайнялися волонтерством й почали під свою особисту відповідальність акумульовувати кошти людей – й допомагати нашій армії на Сході. І наостанок запитаю про твою творчу сім’ю. Чи радитеся ви з Оленою з приводу творчості одне одного? І чи буде колись дует Тараса Тополі та співачки Alyosha? Щодо творчості одне одного насправді радимося дуже мало: в Олени – своя творча стежка, у мене – своя. Вдома ми більше обговорюємо суто сімейні справи, вирішуємо наші нагальні питання. А чи буде колись дует? Навряд чи. Гадаю, краще не переплітати сім’ю та творчість. Записала Галина Гузьо Фото: прес-служба групи АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

Тема

Кохання… У цьому слові – і музика, і всі кольори щастя, і найсвітліші надії. Коли у двох серцях народжується спільний вогонь, їхні думки і плани – єдині. Закохані прагнуть пройти, не відпускаючи рідної руки, від вівтаря до щасливої старості. В цьому відрізку часу – і освідчення, і весілля, і затишні родинні будні. А в основі всього – кохання, святеє святих кожної душі. Перед Днем закоханих навіть прагматики і циніки починають вірити в магію червоних троянд і чекати ніжної «валентинки». У цей романтичний час зірки падають у долоні закоханих. Бо любов творить дива.

Усі фарби радості

Мар’ян та Оксана

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Максим та Романна Історія їхнього кохання триває ще зі шкільних років. Дівчині було всього 16 років, а йому – 21. На той час він був уже студентом вузу, а вона – ученицею 10-го класу. Це не було кохання з першого погляду. Спілкування почалося у соціальній мережі. Так вийшло, що було багато спільних друзів. Молоді люди стали спілкуватися і дівчина зрозуміла, що ніколи в житті не зустрічала такої ідеальної людини. Незабаром стали розмовляти по телефону. Вона дзвонила йому на перервах, він – між парами. Розмовляли годинами… Так тривало якийсь час. Він завжди міг її розвеселити, безпомилково визначав настрій, завжди знав, що й коли потрібно сказати, а згодом став вгадувати думки. Вони були так далеко й так близько один до одного. Згодом дівчина зрозуміла, що це вже більше, ніж дружнє спілкування. Співрозмовник з інтернету став найкращим, спілкування стало заходити занадто далеко… Хотілося розмовляти з ним постійно і, як не дивно, це було взаємно. І ось він запропонував зустрітися. Після першої зустрічі стосунки стали міцнішими, пара почала проводити час разом. Їх тягнуло одне до одного. Ще трохи спілкування – і він зізнався, що кохає. Почуття виявилися взаємними. Так минав рік за роком… Одного разу молоді люди вирушили до Єгипту зустрічати Новий рік. І за п’ять хвилин до бою курантів Максим запропонував Романні стати його дружиною та надів на безіменний палець довгоочікувану каблучку. Наразі молодята чекають на поповнення у сім’ї. Фото: Іван Покривка АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

Т е ма

Віталій та Христина Людей дороги водять, Та так, буває, водиться, Що люди поруч ходять, Але ніяк не сходяться. Проте якось, в прекрасну днину, Віталій зачепив Христину. І майже чотири щасливі години, тривала душевна розмова між ними. Потім були залицяння, та в інтернеті спілкування Так народилося справжнє кохання. Героїня цього роману, У всьому слухається маму. І якось раз, з самого рання Затіяла в квартирі прибирання. І тут по всіх її куточках, Знайшла записки на листочках. В останній було лиш два слова, Це запитання: «Ти готова?» До чого? Взяв Христинку страх. Тут чує за вікном «ба-бах!» «О що це?» – думає вона. І кинулася до вікна, І там побачила в цю мить, як серце за вікном горить, Зі свічок мерехтять вогні. Навколо друзі, кульки надувні… Між них Віталій, рідна нене! Він крикнув їй:»Виходь за мене!» Яке тут може бути прибирання, Коли в людей таке кохання… В цей день в квартирі був бардак… Христинка відповіла «Так!» Фото: Іван Покривка

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Ігор та Галина Доля звела їх випадково.  На вулиці стояли спекотні дні липня. У дівчини було кілька днів відпустки.  Випадково на сайті знайомств написав якийсь хлопець. Вона не звернула особливої уваги, і взагалі не вважала, що знайомство по інтернету може закінчитись чимось серйозним.  Проте скинула свій номер телефону після того, як він її запитав. Ні! Здивував запитанням, чи не хоче вона скласти компанію на прощу до Зарваниці (адже на сторінці побачив, що я ходжу до церкви). Це було дуже нетипово для сучасних хлопців. Особливо трубки не хотіла брати, але подруга сказала: «бери».   З першого погляду він здався не тим хлопцем, з ким би вона могла мати якісь стосунки. Реакція не була особливо позитивною. Проте погодилася поїхати разом на прощу. Та подорож видалася дуже важкою фізично. Коли вона прощалася з ним в автобусі, в думках прощалася назавжди… Проте доля мала інші наміри, а коханий був дуже наполегливим. Дівчину підкорили вихованість, хороші звички та поведінка хлопця, його романтизм. Кожен крок та зустріч привертали увагу та почуття дівчини… У результаті за декілька місяців вона та він зрозуміли, що поруч – саме та людина, з якою комфортно, погляди якої схожі, яку хочеться бачити кожну хвилину. І ціле життя…   P. S. Час іде, але він і досі пише їй вірші і дарує квіти. Фото: Ірина Похила

Назар та Наталя Вони познайомились ще будучи студентами. Наталя завжди мріяла про справжнє кохання – мов у кіно. Їх познайомили спільні друзі (Яна і Діма). До речі: за це їм молодята дуже вдячні. Назар закохався в Наталю з першого погляду – в тендітну і витончену дівчину із зеленими очима. Він старався робити перші обережні кроки: робив приємні сюрпризи, дарував квіти. Одним словом, хотів завоювати її серце. Наталя спочатку все ігнорувала, але це тривало не довго. Такі риси характеру Назара як настирливість і постійна увага не залишили дівчину байдужою. І тоді Наталя зрозуміла, що це саме таке кохання, на яке вона так чекала… Прогулянки під зоряним небом вечірнім Львовом, посиденьки у кафе … і різні приємні сюрпризи. Все це тривало два роки. Після чого Назар зрозумів, що хоче проводити життя не просто з коханою дівчиною, а бачити поруч кохану дружину. Ретельно продумував план, як зробити пропозицію. І от настав цей день. Звичайний день, чудова осіння погода, прогулянка містом. Назар запросив Наталю додому. Заходячи в квартиру, дівчина на прохання коханого заплющила очі. Відкрила – а перед нею картина: він на колінах з букетом та заручальною каблучкою. І все в свічках! Дівчині перехопило дух! І коли коханий запропонував вийти заміж, Наталя, звичайно, відповіла: «Так!» Фото: Іван Покривка АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Т е ма

Андрій та Христина Вони познайомились у кафе, де майбутня наречена працювала офіціанткою. Чарівна кельнерка сподобалася компанії хлопців, а найбільше – Андрієві. Несміливого хлопця спонукали друзі: «Якщо ти зараз не підеш знайомитись, то підійду я… один, два… «, – жартома пригрозив колега. І вже наступного дня – побачення. Далі – спільні подорожі й одне на двох хобі – лижі. Австрійські Альпи надихнули закоханих одружитися зимою, романтика різдвяних свят мала стати темою весілля. З першого дня підготовки Христина знала, що хоче плетену сукню і теплий затишний декор. «Саме та» сукня знайшлася за місяць – творіння британського дизайнера з містичними кельтськими узорами. Декорації молодята готували разом з батьками. Довелося зібрати аж 800 шишок! Їх чистили від піску, сушили і підв’язували на стрічки всією родиною, чи то пак – двома. Мами кроїли різдвяні скатертини і пекли солодощі, тато вирізав березові пеньки і готував козацький стіл, а Христинка з Андрієм вирізали з фетру літери, декорували бокали, робили бутоньєрки… 25 січня мрія для двох збулася: любов, втілена в кожній дрібниці, перетворила весілля на радісне і добре родинне свято. Фото: Назар Струтинський

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Ваша Команда Творців щастя Парк-готель “Древній Град”, с.Гамаліївка, всього в 7 км від Львова +38 (098) 715-8878 events@drevnygrad.com.ua www.drevnygrad.com.ua #DrevnyGrad

Весілля Вашої мрії може стати реальністю саме в “Древньому Граді”! Адже команда творців Щастя особисто подбає про найменші дрібнички! Це свято буде таким, яким тільки Ви його собі уявляли!

Т е ма

всілякими цікавинками. Наприклад, замість голубів молодята випускають у небо метеликів; не кланяються батькам, а запалюють з ними свічку як символ сімейного вогнища. Хтось висаджує родинне деревце, хтось урочисто розрізає стрічку з нагоди початку сімейного життя.

Романтична професія Христина Паньків – найвідоміша у Львові обрядовиця (ведуча та автор виїзних церемоній). Весілля багатьох відомих і просто щасливих пар – справа її рук, натхнення і віри в Любов. Вона каже: «Дарую яскраві враження» – і робить особливий день незабутнім. Афіша говорила з нею про красу обітниць, запоруку вдалого весілля і не тільки.

Христино, ти за освітою – енергетик, працюєш у спортивній сфері, тепер ще й депутат ЛМР. То як у твоє життя «вписалася» така романтична професія? Пам’ятаю, в дитинстві мріяла стати акторкою. Але, напевно, Господь трішки удосконалив мрію. На весільних церемоніях мені завжди дістаються головні ролі (після молодят, звичайно ж): я сама собі режисер і сценарист, одягаю тільки красиві сукні. І декорації завжди найкращі – багато-багато квітів. Чим відрізняється «розписка» в РАЦСі від виїзної церемонії? У РАЦСі пара юридично засвідчує свою згоду стати чоловіком та дружиною підписами в актовому записі про шлюб. Це традиційна процедура: молодята обмінюються обручками, вклоняються батькам, стають на весільний рушник. На весільній церемонії можна трішки пофантазувати. Її основа – розповіді про історію кохання молодят, їхні характери та захоплення. Церемонія наповнюється

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Що, на твою думку, є найбільшою окрасою весільної церемонії? Обітниці, які молодята готують один одному напередодні. Адже які б красиві та трепетні слова не говорила ведуча, найбільше емоцій нареченим подарують їхні шлюбні обіцянки. Захоплююсь такими парами, які не соромляться і не лінуються це зробити. Я завжди радо допомагаю підібрати їм правильні слова, бо знаю – результат буде вражаючим. Чи доводиться від чогось відмовлятися заради роботи? Перше, що спадає на думку, – звичні вихідні. Більшість людей відпочиває у суботу та неділю, а я працюю. Друге – давнє бажання стати рудою. Коли уявляю, як стою з «вогняною» головою на фоні світлої весільної арки, то розумію, що це бажання наразі нездійсненне. Як гадаєш, що виділяє тебе серед інших ведучих? Я безмежно люблю те, що роблю, і мої клієнти це відчувають. Кожну церемонію переживаю разом з молодятами – сміюся, плачу, хвилююся. Зрештою, найголовніше на весіллі – атмосфера. Кажуть, я знаю, як її створити. Тебе запрошують проводити і святкування річниць. То весіллям «казка для двох» не закінчується? Сімейна річниця – це теж красива церемонія. Найкращим подарунком для такої події є яскраві емоції, солодкі спогади, вдячність один одному за спільне щастя і нові гості, яких не було на весіллі, – діти. До речі, саме діти частенько влаштовують такі сюрпризи для батьків. Проводити річниці для досвідчених подружніх пар доволі складно, але цікаво і повчально. Їхні стосунки пройшли найважчі випробування: спільний побут і народження дітей. Спілкуючись з ними, розумієш: справжня любов іноді зовсім не така, як у романтичних фільмах. Щасливий шлюб – це щоденна титанічна праця, тому в день річниці я показую, наскільки Він та Вона працьовиті, закохані і щасливі. khrystyna.pankiv@gmail.com Записала Яна Ковальчук

Т е ма

Перед весіллям Холостяцькі вечірки перед весіллям – давня традиція, започаткована ще в середньовічній Європі. Тоді молоді чоловіки спеціальними ритуальними танцями закінчували парубоцьке життя. Дівчата ж разом співали, вишивали та плели віночки. Нині парубоцька і дівоча вечірки – своєрідна прелюдія до найяскравішої події в житті молодих. Так склалося, що хлопці для вечірки частіше обирають клуби, лазні і шоу-бари, а дівчата полюбляють тематичні вечірки, караоке і SPA. Афіша підготувала добірку закладів, де святкування холостяцьких вечірок перетвориться на веселу пригоду без наслідків і для парубків, і для наречених.

Старгород  Для шанувальників колективного пиття справжнього живого пива, європейської кухні і меню яскравих шоу на кожен день: з суботи до понеділка в Старгороді – пісенні заспіви, у п’ятницю – Розпусниця-шоу з «дорослим» колоритом і кожного дня – «жива» музика. А ще тут можна танцювати на столах, кріслах і навіть барній стійці.  Тут багато місця і можна не кремпуватися – парубоцьких вечірок заклад бачив чимало. Ви нікого не здивуєте, а от вас – можуть.  вул. Римлянина,1 (032) 229–5505

Нічний клуб Rafinad People

White Rabbit Show Bar

Тут можна запланувати як нестримну парубочу вечірку зі стриптизом, так і гламурний дівич-вечір з коктейлями і кальяном (хоча… чоловічим стрип-шоу клуб теж багатий). Смачно поїсти, потанцювати і відпочити можна з понеділка по неділю. Rafinad People найчастіше обирають вимогливі наречені – тут їм з подругами вдасться і розслабитися і зробити стильні фото. вул. Руданського, 1 (032) 261–6168

Рекомендовано для чоловіків. У стрип-клубі White Rabbit танцюють стриптиз нон-стоп до самого ранку, а Crazy-меню розраховане на шалені задоволення. Приватні танці, еротичний масаж з феромоновим маслом при свічках, лесбі-шоу та багато інших спеціальних пропозицій для незабутньої ночі. вул. Галицька, 21 (068) 955–0055

Club Split Lviv

«Food, Girl, Fun, Entertainment» – обіцяють вони і тримають слово. Три поверхи різних задоволень. Гламуром тут не цікавляться, а от вечірку у стилі «рок» для нареченої та її подруг влаштують незабутню. Головне, щоб парубоцька компанія молодого не відривалася в той же час у стрип-шоу 7 Heaven. Coyote Club на другому поверсі задовольнить потреби в розвагах, танцях та гуляннях. Тут облаштовано перший у Львові ринг для жіночих боїв. вул. Джерельна, 20 (032) 240–8408

Шоу-бар клубу Спліт – мабуть найкраще місце для проведення холостяцьких вечірок. Сюди вартує піти заради спокусливого стриптизу та запального еротик-шоу у виконанні звабливих дівчат. Зал можна орендувати на цілий вечір. Окрім того, для винуватця свята можна замовити торт з особливою еротичною «начинкою». Коктейльна карта клубу приємно дивує різноманітністю. Українська, європейська та екзотична японська кухня однаково смачні. Розкішних нот додадуть ексклюзивні кальяни та широкий асортимент сигар. Влаштовуючи парубочу вечірку у Club Split можете бути впевнені у конфіденційності. пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2200

Ресторан-паб The Gas Station

Ресторан-клуб Play Bar  Вдень тут подають страви італійської та європейської кухні, а ввечері атмосфера змінюється на нічний клуб. Світлий мінімалістичний інтер’єр та елегантна атмос-

фера оптимальні для компанії витончених леді. Щочетверга – джазові вечірки. проїзд Крива Липа, 6 (032) 27–22501, (096) 367–6026

Нічний клуб Занзібар Затишний кoмплeкc, дe пoєднaнo нічний кліб, кальян-бар, караоке та більярд. Універсальний заклад для формату «холостяцька вечірка нареченого і нареченої». Якщо плануєте дві вечірки разом – у Занзібарі не буде нудно нікому. вул. Липинського, 36 (098) 244–6644

Караоке–клуб Соната Смачно поїсти на терасі і поспівати в караоке – формат «спокійної» дівочої вечірки. Фірмові коктейлі та охолоджені вина стануть прекрасним доповненням чарівного вечора. Подруги нареченої можуть з піснею провести її в заміжнє життя. вул. Морозна, 14 (093) 314–3047

Fashion club Ресторан, лаунж, караоке – тут є все для «золотої молоді». Заклад для вечірки формату «світське життя». Тут панують стиль і мода, гламур і трохи пафосу. У клубі є проектор – дружки можуть підготувати нареченій відео-подарунок чи показати на великому екрані романтичну лав-сторі. пл. Підкови, 1 (032) 235–8706

Тетяна Невеличук- візажист із десятилітнім стажем роботи, креативними ідеями та душевним підходом до людей. Займається створенням різноманітних видів макіяжу: від вечірніх та весільних до креативних фейс-артів та кіногриму.

тел. 093-916-61-12 16

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

таксi та трансфери Comfortable safe cars Комфортні безпечні авто Ticket on demand Чек з вартістю поїздки на вимогу Micro Usb Mobile Charger Зарядне для смартфону Umbrella Брендована парасоля

hoteltaxi.lviv.ua +38 032 253-73-63 +38 067 371-16-88 +38 093 198-09-95 +38 066 778-76-57

Free Wi-Fi Lviv Hotel Taxi Visa/MasterCard English speaking dispatcher Англомовний диспетчер

Т е ма

Незалежно від того вірять молодята у весільні прикмети чи ні, після вінчання їх обсипають рисом – на життя в достатку, монетами – на заможність, пшеницею – на плодючість, та цукерками – на солодке життя. Дехто каже, що перед розписом треба з’їсти одну шоколадку на двох. Та взагалі місяць після весілля називають медовим. Отже, без солодощів в ці дні ніяк не обійтись.

Марципанове

щастя

Торти на замовлення Split  паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211

Торт Три чоколяди поєднання трьох шоколадних мусів на мигдалевому цвібаку – 43 грн. Голодний Микола  ресторан вул. Стрийська, 352 (032) 232–9606, (098) 229–2222 mykola.kumpelgroup.com 12:00–24:00 18

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Чорнослив з вершками та горіхами – 54 грн. Бачевських  ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444

Шоколадний фондан – 55 грн. Соната  ресторан, караоке-бар вул. Морозна, 14 (032) 232–5014, (093) 314–3047, (093) 314–4045 sonatahotel.com.ua

Десерт Королівський кулька морозива панірована в медових кукурудзяних пластівцях та обсмажена у фритюрі до хрусткої скоринки, з фруктовим соусом Древній Град парк-готель с. Гамаліївка, Пустомитівський р-н, 7-й км Київської траси (096) 235–1000

Круасан з начинкою шоколад, лімончело, заварний крем – 35 грн./шт. без начинки – 25 грн./шт. Vintage Nouveau ресторан авторської кухні вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235–6834 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Інтерв’ю

Є бутік-готель Vintage, винний погріб і ресторан авторської кухні Vintage Nouveau. Що було першим? Юліанна: Вони неподільні і доповнюють одне одного. Vintage Boutique Hotel люблять за його інтер’єри, за посмішки персоналу, за комфорт. І, в той же час, за те, що ми маємо найбагатший у Львові винний погріб, за смачну кухню ресторану Vintage Nouveau. Та навпаки – ті гості, котрі цінують вишуканість ресторану, рекомендують готель своїм друзям. Сама ідея, з якої все почалося, мала одразу три грані. Хотілося створити затишний готель, унікальний ресторан та доповнити їх досконалий сервіс добірними винами з власного погребу. Vintage з миті задуму мав стати львівським Бристолем – візитівкою львівської гостинності, осередком львівських вражень, тим місцем, котре львів’яни любитимуть самі і куди запрошуватимуть найулюбленіших гостей Назва Vintage теж невипадкова: це і урожай вина певного року, і все, що має шарм благородної елегантної старовинності. Юліанно, вас можна назвати Музою ансамблю Vintage. Як ви даєте раду тримати одночасно високий рівень сервісу на трьох різних напрямках? Допомагає особистий досвід вражень і подорожей. Всім, що захоплює у мандрівках, ділюся з командою: розповіді, фото,

Vintage:

три грані смаку

гостинці. Персонал теж часто подорожує і вчиться за кордоном відповідно до профілю роботи. Тут маю зазначити, що серед нас немає жодного готельєра за освітою. Але всі люблять бути гостинними. Це найпевніша складова успіху. У винному погребі вже інакше: тут «панує» сомельє, яка повністю займається підбором вин. А я їй просто не заважаю. У ресторані Юрій створив свою команду – це його сім’я, його «діти» і його територія.

Яскрава рудоволоса Муза Юліанна і Юрій – не жорсткий Шеф, а булгаківський Майстер, творець із замріяним поглядом. На столі – три склянки. У заварнику – імбирний чай з лимоном. «А, може, просто поговоримо?» Юрій наливає ароматного чаю, Юліанна простягає теплий картатий плед.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Тобто ви обоє інтуїтивно відчуваєте тих, хто народився з «геном гостинності» і тих, хто пасуватиме вашій команді. Як таке можливо? Юліанна: У них горять очі! А ще дуже важливо, щоб людина почувалася в команді невимушено, розслаблено і комфортно. Хто щасливий на роботі – той посміхається, і радість від своєї роботи передаватиме іншим – і колегам, і гостям. Таким людям ми раді і навчимо всього, що потрібно для роботи. Юрій: Теперішня команда кухарів сформувалася з моїм приходом. І вже два роки

команда стабільна, а таке у ресторанах нечасто буває. Справжній кухар вибирає покликання раз і на все життя. Ті, хто працює зі мною, – друга родина, кістяк, і вони витримають будь-які випробування – складними замовленнями, навалою туристів, святами на роботі. Для нас не існує неможливого. Втім, і у мене є лише дві людини, котрі мають профільну освіту. Та й сам я за освітою – скульптор та дипломат-міжнародник. У кулінарних інститутах почав навчатися після того, як прийшов на кухню. Зі мною поруч працюють фізик, хімік, митник. Дуже цікава компанія, кожен привносить щось своє. Адже кулінарія – це творчість. Ти дивишся на тарілку як на мольберт: тут має бути зелене, тут – помаранчеве, тут – синє. Окрім того, це кольорове розмаїття має поєднуватися у смаках. Це може бути навіть щось шалене – на кшталт поєднання чорної ікри з чорним шоколадом. Ми постійно відкриваємо нове: вчора подавали гостям паштет з мандариновим морозивом. Звучить космічно, але сучасна кулінарія дає нам такі можливості.

Для львів’янки Vintage – синонім елітності і трохи навіть пафосу. Найдорожчі вина, неймовірні страви, аристократичні інтер’єри. А мені сюди – на інтерв’ю. Заспокоює лише те, що так говорять не всі. Цілком може виявитися, що тут насправді по-європейськи демократично. Зустрічає привітна дівчинка – офіціантка з на диво щирою посмішкою. Спускаюся лабіринтами залів і переходів до винотеки, настроєна на складну розмову з іменитими володарями «мідної сковорідки». «Доброго вечора!» Дві посмішки. І … розрив шаблону. члени журі, лише потім. Але страви я пригадую. Салат з перепелиною печінкою, каштанами та білими грибами, паста з качкою, равіолі з крем-сиром, суп з бичачих хвостів, грибна юшка, форель, закуска з маринованого осетра і гречотто.

Коли гості куштували страву, шок можна було помітити неозброєним оком. Мозок ідентифікує один знайомий смак, за ним – другий, а потім намагається їх поєднати, ламаючи стереотипи. В результаті гість оговтується і приймає нові смаки. Так страва перетворюється на враження, на кулінарну пригоду.   Цього року експерименти привели вас до перемоги у Національній премії СОЛЬ. Мідна пательня була вашою метою? Юрій: Ні. До останнього я сам не вірив, що ми її отримаємо. Розкажіть, які вибухи емоцій ви пережили, коли дізналися про перемогу, як зреагувала команда? Юрій: Спочатку – шок. Я навіть не знав, що сказати. Подзвонив своїм. Кажу: «Ми взяли «пательню» – і кладу слухавку. Через три хвилини передзвонює су-шеф: «Шефе, ти жартуєш? Та не може бути». Юліанна: Вже третій рік ми – серед фіналістів, і конкуренція постійно гостра. Цього року ми цілеспрямовано подавали заявку у номінацію Авторська кухня – адже це наше поле діяльності і ми, мабуть, одними з перших в Україні почали просувати саме авторську кухню. Тому в перемогу ми вірили. Але все одно в перші хвилини – шок. Ви пам’ятаєте, які страви у ресторані Vintage Nouveau їли члени журі Премії СОЛЬ? Юрій: Їх було четверо – і кожен замовляв щось інше. Ми дізнавалися, що це були

То що ж таке авторська кухня: філософія, наука, мистецтво? Що це насправді і звідки вона береться? Юрій: Найперше – з емоцій. Авторська кухня – це суміш натхнення, досвіду, нестандартного смаку і вражень, котрі отримує гість. Юліанна: Її можна порівняти з театром. Хтось за лаштунками це готує, а ти бачиш результат. Спочатку можна і не сприймати, а далі ти починаєш розуміти. А в кінці отримуєш розмаїття емоцій. Це те, що запам’ятовується надовго! Після того, як ви отримали нагороду, ваші емоції вилилися в нову страву? Юрій: Десь 40% страв з меню я перевтілив. Це найтяжчий шлях у кулінарії – не зробити щось кардинально нове, а вдосконалити вже створене. Номінація Кращий ресторан авторської кухні вперше у Премії. І ви першими її отримали. Як ви себе відчуваєте – першими серед перших? Юліанна: Ми завжди намагаємося бути першими, і це визнання нашої постійної праці. Vintage Boutique Hotel – перший у Львові бутік-готель. Винотека – теж перша, адже ми перші представили таку велику колекцію вин і допомагали гостям полюбити їх. Vintage Nouveau першим на Західній Україні декларував напрямок авторської кухні вже у назві – ми одразу пояснили гостям, що на них чекає. Львівська публіка – досить консервативна, але ми не побоялися ризикнути і запропонували львів’янам і туристам щось кардинально нове. Vintage – це не тільки ресторан, але і винотека. Ви думаєте, з яким вином смакуватиме страва, коли її створюєте? Юрій: Звичайно. Тут ми співпрацюємо з сомельє. Взагалі, наша кухня залежить від винного погребу. Вино – вишуканий напій, і страви, з котрими воно смакуватиме, мають бути відповідними.

Я вдома. З друзями. І нам є про що поговорити.

Бувало так, що ви до вина «придумували» страву? Юрій: І до вина, і з вина та інших напоїв. Наприклад, у меню була страва з жельованим шампанським. Інший вдалий експеримент – татакі з тунця з желе з мартіні і сферами з оливок. Фактично, класичний коктейль на основі мартіні, але роз’єднаний і доданий до риби. Дуже смачно і цікаво. У кожного кухаря є одна страва, у котрій втілена його «кулінарна душа». Що це у вас? Юрій: У цьому меню – салат з перепелиною печінкою. У Франції мене колись привчили, що страва має складатися з трьох інгредієнтів, щоб не перетворюватися на смакову какофонію і не бути бідною. Тепер я з головою поринув у «вищу математику» кулінарії і пробую постійно нове і складне. А ця страва нагадує, що просте – це смачно. Окрім того, я люблю поєднувати солодке з солоним. У салаті поєднав солодкий соус і солону печінку з білими грибами. До речі, наші гості теж часто визнають, що салат з перепелиною печінкою – любов з першого шматочка! Що буде далі? Куди рухаєтеся тепер? Юрій: У сотню кращих ресторанів світу. Коли в Україну прийде Мішлен – ми будемо одними з перших, хто його отримає. Юліана: Незабаром почуєте про нові цікаві речі. В нас є плани по вину і по кухні. Ми постійно розвиваємося, змінюємося і стежимо за світовими тенденціями. У Vintage Nouveau з’явилися унікальні для Львова кухонні гаджети. Вони разом з талантом Юрія, професійністю команди і нашим натхненням дозволять здивувати гостей неймовірно смачними новинками. Заходьте в гості!

Муза – Юліанна Волк Шеф – Юрій Ковриженко Розмовляла Яна Ковальчук АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Нове

Пухка свіжоспечена булка, шматок доброго м’яса чи соковита котлета, свіжа зелень – таким має бути «чесний» бургер. І тішить, що у справжнього бургера можна впнути зуби не лише на далекій Чикагщині чи у Канзасі. Американську класику канапкового жанру достойно представляє у Львові новий заклад – гастро-бар Delicateka.

Delicateka гастро-бар вул. Друкарська, 8 (098) 572–6311

Шумно. Тісно. Чесно.

Тут, як і обіцяє девіз закладу, «Шумно. Тісно. Чесно.» Компактне приміщення в старовинному будинку перетворилося на сучасний бар – лаконічний світлий інтер’єр, відкрита кухня. Страви подають до столу з «ножа». «За старшу» на кухні – чарівна та юна Стелла Клименко, що вдвічі збільшує задоволення від спостереження за процесом кулінарного чаклування. Всі столики зайняті, але в офіціантів вистачає енергії і бажання бути вчасними і привітними до всіх. Афіша зустріла тут колоритних іноземців (з ними, до речі, персонал розмовляє англійською, що теж дуже незле). Наймолодший гість солодко спить у візочку, поки мама з татом вечеряють. «Купити булку в магазині – зіпсувати бургер», – каже Костянтин Смолій, засновник закладу. Цього правила тут дотримуються: використовують булочки власної випічки й авторської рецептури. Правильні смакові акценти розставляють соуси власного виробництва, сири, хрумкі овочі та зеленина. Тут є і авторські бургери із замороченими рецептурами і по-доброму безхитрісні тру-бургери без прикрас. Мust visit для кожного бургеромана. Крім бургерів Delicateka пропонує супи рамен і том ям – досить нечасті у місцевих меню. А ще – хот-доги, десерти, салати і сніданки з по-львівськи доброю кавою. Крафтове пиво і настоянки – додатковий «плюс до карми» закладу. Ще одна прикметна риса – сервіс. Швидко, вправно і без зайвих розмов. Цікавий задум – фірмова подача страв на дерев’яних «тесаках». Своїм особливим друзям Delicateka дарує іменні дошки. Наразі, бачили таких сім. Яна Ковальчук Фото: Іван Покривка

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

www.facebook.com/am.lviv.ua

цікава робота для менеджерів

Б ач и л и

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Наливайте повнії чари! 23 січня в Музеї Ідей відбулося Перше зимове свято наливок та настоянок. Фестиваль відбувається у Львові втретє, та взимку цього року наливали вперше. Організували подію Клуб Галицької кухні та Музей Ідей, ведучим був Володимир Беглов із Radio SKOVORODA. Благодійний вертеп від майстерні Мистецький простір додав святу зимового колориту. Афіша як інформаційний партнер там була, наливки пила, смаколиками на ярмарку домашніх страв закушувала. У конкурсі на кращу наливку чесно змагалися за прихильність гостей свята ресторатори й аматори (останні ще й за грошові призи). Непідкупне журі на чолі з відомим істориком Ігорем Лильо визначило: у категорії «професіонали» перемогли наливки Ресторації Бачевських (до речі, ця ж ресторація здобула приз глядацьких симпатій). Друге місце –ресторація Підпільний Кіндрат, третє – ресторан Вулик Медовий. Ірина Сандуляк здобула перше місце серед аматорів. Спеціальну відзнаку Афіші за наливку Делікахіто отримала Delicateka. Експерту каналу СТБ Самвелу Адамяну найбільше до смаку припали наливки Оксани Височанської. Всі учасники знаються на наливках і на чемності. Тому вже відтепер чекаємо наступного свята. Яна Ковальчук Фото: Назар Струтинський

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Ра н к о в а ка в а

з Галиною Крук,

львівською поетесою, перекладачкою, літературознавцем.

З чого починається ваш ранок? У мене ранок починається з кави останні 20 років. Дуже люблю, коли мене будить сонце – я одразу маю позитивний настрій. І мене часто будить кіт. Насправді в житті є багато моментів, з яких можна відчувати радість, і ранок є для мене важливий тим, що від цього залежить, яким буде настрій протягом дня. Я зрозуміла, що уникаю робіт, які б змушували мене прокидатись і бігти кудись о сьомій чи восьмій ранку, бо всі ритуали, які мені важливі, не приносили б задоволення. У вас багато діяльностей, робочий день напевно дуже насичений? Часом жартую, якщо б мене розділити на кілька осіб, кожна робила б тільки одну справу і була б задоволена. Я не вмію все ще поєднувати кілька праць, часто втомлююсь – якщо це інтелектуальна праця, вона вимагає постійно думати. Люди часом не розуміють, чому я відмовляюсь написати передмову на дві сторінки до їхньої збірки чи антології. Я не можу написати щось на коліні, потрібно прочитати цю книгу спочатку. Але вчуся говорити «ні». І викладання, і література, і супутні роботи – чи наукова стаття, чи літературна критика, вимагає багато зусиль і часу. 26

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Коли з’являється час на поезію? Поезію я пишу по залишковому принципу. Якщо не маю на неї часу – відкладаю на потім. Одного разу відомому американському композиторові прийшла геніальна мелодія в той час, коли він їхав автострадою і не міг зупинитись, щоб записати. Він просив Бога нагадати йому цю мелодію пізніше. В мене часто так стається, коли момент натхнення доводиться відсувати, займаючись поточними справами. Але завантаженість справами теж корисна, вона дає нові враження і досвіди. Молоді поети часом думають, якщо у них буде багато часу, то зможуть тільки вірші писати. Я помітила, коли в мене багато діяльності зовні, яка мене

рухає, заставляє розвиватися, щось нове пізнавати, емоційно зрушуватись з мертвої точки, тим більше імпульсів для творчості, хоч не завжди виходить її зафіксувати. Чи доводилось писати вірші в екстремальних умовах? У мене досить багато було таких ситуацій. Одного разу я перебувала на стипендії у Варшаві, де мала можливість зосередитись на літературі, але мені щось не писалось, я багато ходила в бібліотеку, щось читала, гуляла. А одного дня я сіла в переповнений автобус і до мене прийшов вірш, який я мусила записати. Бо це не римований вірш був, верліб – вдруге

останні кілька місяців пишу діалоги для україномовного серіалу про медиків, який скоро вийде на екрани. Мені це заняття дуже подобається і, мені здається, україномовних серіалів нам бракує. Це той шлях, яким можна сприяти популяризації мови.

так не скажеш. І в цій тисняві, у майже підвішеному стані записувала вірш Поети не мають статі, який є одним з найпопулярніших моїх творів. Чи впливає географія на творчість? Важлива внутрішня географія, зовнішня не дуже. За останні 15 років я багато подорожувала, для мене зміна місця важлива, бо я креативно підходжу до цього. У мене є власне сюжетотворення, я опиняюся в новому місці і собі вибудовую себе іншу, мені страшенно цікаво, яка я можу бути тут. Якогось моменту у мене була така ситуація, коли я дуже багато їздила, три тижні з місяця проводила в поїздках – і це були виступи або фестивалі, де ти дуже активно змінюєш простір і ти навіть не встигаєш зосередитись на собі. В якийсь момент я приїхала до Львова і забула, яка я тут. Мене це так налякало, що я після того взяла перерву. Для того, щоб зрозуміти – де я і хто я насправді. Над чим зараз працюєте? Чи пишуться вірші? Я зараз прозу пишу, зібралось багато матеріалу, який у вірші не вкладеш. Почала фіксувати діалоги, мені страшенно подобаються мовні ситуації, я люблю спостерігати, підслуховувати, як люди говорять. Я не роблю це спеціально, але часто в львівських кав’ярнях столики стоять настільки близько, що добитись інтимності розмови складно. Хочеш не хочеш, чуєш уривки діалогів і починаєш додумувати

Я не дивлюсь телевізор, у мене його свідомо немає, те, що мені цікаво, є в інтернеті. Мій варіант – це лишити собі три години без інформації, світ нікуди не втече. сюжети. Це коротка проза, я колись бігом займалась, була спринтером і думала собі, що не вмію на довгі дистанції бігати. У мене є спокуса навіть дуже коротку писати прозу. Ці малі сценки самодостатні бувають. Також останні кілька місяців пишу діалоги для україномовного серіалу про медиків, який скоро вийде на екрани. Мені це заняття дуже подобається і, мені здається, україномовних серіалів нам бракує. Це той шлях, яким можна сприяти популяризації мови. Які книги формували вас? У підлітковому віці я вибирала книжки про подорожі, доривалась до Миклухо Маклая, до Марка Поло. Мені були цікаві подробиці не так про подорожі, як про людей, антропологічні деталі, які по ходу з’ясовувались. З дитинства люблю читати детективи, перечитала багато всього, що не можу когось виокремити. На літо мене відвозили до бабусі, у неї в бібліотеці були дві мої улюблені речі – книги Стефана Цвейга та Гі де Мопассана. З цього виникла любов до оповідання. Кайфую, коли це добре написано, коли це майстерний твір, навіть незалежно про що він. Свого часу з українських авторів Стефаник мені подобався. А сказати, що в сучасній українській літературі хтось з цим справляється, на жаль, не можу, жанр оповідання у нас не розвинений. Чи є у вас хобі, не пов’язані з літературою? Насправді, у мене багато життєвих досвідів, мені саме життя подобається, мені подобається його проживати. Основне – не творити собі обмежень. І ніколи не пізно починати чимось займатись. У мене дідусь стриг сусідів, родичів. Мені це подобалось, я приглядалась, книжки читала і в результаті я теж всіх стригла в родині. А моя бабуся шила, кроїла. Вона була самоучкою, але до неї навіть за весільними сукнями приходили. З ди-

тинства мені це здавалось якоюсь магією, коли розкладалась тканина, розрізалась великими кравецькими ножицями. Я теж цим згодом захопилась, у мене є сукні, які я собі сама шию. В’язання чи вишивання – дрібна моторика рук ніби забирає час, але коли в’яжу, я паралельно думаю сюжет. Такі діяльності дуже важливі. Недаремно східні медитативні практики такі популярні, вони дають можливість подумати. Як вдається відпочивати від постійної інтелектуальної праці? Я собі обмежила кількість інформації, яку я отримую. Я не дивлюсь телевізор, у мене його свідомо немає, те, що мені цікаво, є в інтернеті. Мій варіант – це лишити собі три години без інформації, світ нікуди не втече. Я перекладала Лема і він вже тоді писав про надмір інформації. У лютому відзначають День закоханих, що для вас романтика? З романтикою у мене складно. Можу бути сентиментальною, але я не прихильник схем та правил, стає так нудно, сумно і печально. Я з молодого віку зрозуміла, що горе тому чоловікові, який почне писати мені любовні вірші, хіба це будуть дуже добрі вірші. Він може бути хорошим, симпатичним, він може бути чудовим, але якщо вирішить мені примітивного вірша написати, то справи не буде. І я страшенно ціную будь-яке спілкування з людьми, яких впускаєш всередину, коли ти щирий і не вибудовуєш бар’єрів. Записала Оля Вишня Фото: Іван Покривка АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е с т о ра н и

Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 www.szkocka.com.ua 07:00–23:00 Play Bar ресторан-клуб проїзд Крива Липа, 6 (032) 27–22501, (096) 367–6026 11:00–01:00 пт, сб – до 03:00 Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751, 235–8752 www.wienkaffe.lviv.ua 09:00–24:00 Галицька жидівська кнайпа Під Золотою Розою ресторан вул. Староєврейська, 37 (050) 370–3863 www.fest.lviv.ua 11:00–02:00 Пструг, хліб та вино ресторан вул. Братів Рогатинців, 49 (050) 373–96–54 11:00–00:00 сб, нд – 11:00–02:00

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

М’яса та Справедливости Перша Грильова Ресторація вул. Валова, 20 (Бернардинський дворик) (050) 430–2826 www.fest.lviv.ua 11:00–24:00 пт – нд – 11:00–02:00 Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 www.panorama.lviv.ua 10:00–01:00 Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 www.cinemajazz.com.ua 09:00–02:00 Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780 пр. Чорновола, 2 Б (032) 229–5177 www.kumpel.biz 00:00–24:00 Del Pesto сієста ресторан вул. Костюшка, 6 (032) 255–0080 www.delpesto.lviv.ua 09:00–23:00

Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина 1 (032) 229–55–05 www.stargorod.net 00:00–02:00

Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 royal-brewery.com 10:00–23:00

Сало музей-ресторан пр. Свободи, 6/8 (032) 235–5536 www.artsalo.ua 10:00–23:00 чт – сб – 12:00–02:00

Mons Pius ресторан вул. Лесі Українки, 14 (032) 235–6060 monspius.pub@gmail.com 11:00–23:00

Італійський дворик ресторан пл. Ринок, 6 (032) 297–5366 10:00–20:00

Брудершафт ресторан вул. Вірменська, 16 (032) 235–4243 (050) 844–0412

Амадеус ресторан пл. Катедральная, 7 (032) 235–6316 (032) 297–8022 restaurant-amadeus. virtual.ua

Казанова ресторан/шоу-бар вул. Ставропігійська, 7 (032) 236–7574 12:00–06:00

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352. (032) 232–9606 (098) 229–2222 mykola.kumpelgroup.com 12:00–24:00 Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235–8188

Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 LaPiazza ресторан-піцерія пр. Свободи, 27 (032) 295–8814 www.lapiazza.com.ua 11:00–00:00

PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 12:00–23:00 чт – сб до 06:00 Багратіоні ресторан пр. Чорновола, 59 (032) 240–8888 (067) 674–0888 http://bagrationi.lviv.ua/ Вероніка кондитерська-ресторан пр. Т. Шевченка, 21 (032) 261–4456 (032) 298–6028 пн-нд 10:00–22:00 Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565 Шекспир ресторан вул. Любінська,144 (032) 295–5295 08:00–24:00 Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 тел. (032) 235–6949

Львівська копальня кави Книгарня-кав’ярня пл. Ринок, 10 (067) 670–6106 (050) 371–4474 пн – чт 08:00–00:00 пт – нд 08:00–02:00 Хінкальня ресторан вул. Крива Липа,1 (032) 225–5084 Бачевських ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 Дублин паб проїзд Крива Липа, 5 (032) 261–6171 чт-сб 10:00–02:00 вс-ср 10:00–00:00 Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147

Галушко ресторан вул. Дж. Дудаєва, 16 (098) 993–9799, (099) 173–7799 Tante Sophie cafe escargot кафе вул. Друкарська, 6А (098) 095–8129 Соната ресторан, караоке-бар вул. Морозна, 14 (032) 232–50 14 (093) 314–30 47 (093) 314–40 45 Delikateka гастро-бар, бургерна вул. Друкарська, 8 (098) 572–6311 Vintage Nouveau ресторан авторської кухні вул.Староєврейська, 25/27 (032) 235–6834

Split паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211

Торти на замовлення Split  паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242–2211

Під Клепсидрою (Дзиґа) кафе вул. Вірменська, 35 (032) 297–5612 Правда Театр пива площа Ринок, 32 (050) 374–4986 Динамо Блюз ресторан вул. Василя Стуса, 4 (032) 275–0189 Vapiano ресторан вул. Гнатюка, 12а (067) 641–8016

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

готелі

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, (032) 235-7533 info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036 (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Uотель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50'8.16"N, 24°2'28.32"E

Готель «Соната» вул.Морозна,14 тел. (032) 232-5000 info@sonatahotel.com.ua факс. (032) 232-5015

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Готель Рудольфо Вірменська 4 (032) 236-8000 Факс: (032) 236-8059 info@rudolfo.com.ua rudolfo.net

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com

www.c-watch.com.ua

Мапа

Кохайте

у Львові Львів, без сумніву, – романтичне місто. Його чарівний шарм творили епохи. Міські пейзажі ставали обрамленням для ліричних історій кохання і таємних драм. Тут кожен камінь бруківки, кожне дерево і кам’яниця можуть розповісти свою казку щасливих коханців. Погляньте – тут і зараз ваші очі бачать тільки стіни – архітектурні пам’ятки, скаменілі пласти часу. А дві, три епохи тому на цьому місці хтось шепотів найважливіші слова, чиїсь вуста вимовляли сокровенне «люблю» чи пронизували серце убивчим «ні!». За два кроки звідси палким поцілунком скріплювали клятви вірності, а по той бік вулиці фатальна пристрасть забрала чийсь спокій, серце і розум чи саме життя. Візьміть за руку своє кохання, пройдіть разом стежками старого міста, почуйте легкий шепіт романтики століть. Кохайте у Львові – бо де ж, як не тут?

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Одне з улюблених місць львівських пар – лавочка закоханих на пл. Ринок.  Над створенням лавки працювали 10 майстрів Товариства Залізного Лева. За їхніми словами, із народженням лавки народилася і легенда: якщо закохана пара, взявшись за руки, одночасно сяде на лавку – їхнє кохання буде довгим і щасливим. Лавку тримають леви, а, отже, окрім довгого і щасливого, кохання буде міцним і вірним. На площі Ринок, 31 є балкон закоханих. Легенда каже, що колись давно польський король Владислав побачив у цьому вікні чарівну красуню і закохався одразу. Горда шляхтянка, хоч і вподобала монарха, але змусила його простояти під балконом цілу ніч. І аж на ранок вийшла до закоханого і впокореного почуттям короля з філіжанкою кави. Кажуть, пропозицію руки і серця варто робити під цим балконом – щоб у шлюбі панувала злагода. Якщо ви хочете, щоб ваші почуття ніколи не затихали – попросіть про це грецьких богів, що вже давно поселилися у Львові. Згідно з легендою, в давні часи серце міста – площа Ринок залишилася без води. Але боги відчували любов городян до них і на знак подяки повернули їм воду. А вдячні львів’яни оздобили криниці і перетворили їх на фонтани з елегантними статуями. Кажуть, Адоніс і Діана найприхильніші до кохання.

Італійський дворик (пл. Ринок, 6, внутрішній двір кам’яниці Корнякта) пам’ятає кохання польського короля Яна Собеського до француженки Марії Казимири. Кажуть, справді закохані тут можуть почути таємний шепіт – зізнання Марисеньки і Яна. Стрийський парк – улюблене місце прогулянок. Ваблять сюди Грабова алея, яку називають «дорогою закоханих», і озеро. Тут, за легендою, зимує сама Любов, приймаючи подобу білої лебідки. Лише той, хто щирий у коханні, може побачити її в парі з лебедем – Вірністю. Романтична панорама міста вабить закоханих на найвищу точку – Високий Замок. Тут, на огорожі оглядового майданчика, можна повісити маленьку колодку зі своїми іменами. Кажуть, такі замочки зв’язують назавжди – так заповіли їм чаклунки, мешканки Лисої Гори.

Колись талановитий львівський архітектор палко покохав красуню з туманного Лондона. Вона відповіла йому взаємністю, вийшла заміж і поїхала з ним до далекого Львова. Тут вона дуже сумувала за рідним містом і з тої туги почала слабнути. Тоді закоханий, щоб врятувати кохану, відтворив у Львові одну із вулиць Лондона. Тепер це вул. Ференца Ліста. Костел Бернардинів на пл. Соборній має серед містян славу «барометра кохання». З XVII століття під годинником костелу зустрічаються закохані. Кажуть, один монах вирішив перевірити, чи правда, що «щасливі часу не пильнують» і «додав» 5 хвилин до часу. Мовляв, хто не помітить, що дзигарок поспішає, той дійсно закоханий. У 1898 році в Женеві італійським анархістом було вбито австрійську імператрицю Єлизавету – «леді Діану» ХІХ століття. Як данину пам’яті своєму коханню, імператор Франц-Йосип вирішив збудувати костел імені св. Ельжбети, покровительки імператриці, у Львові, на площі Солярні (тепер – пл. Кропивницького, 1). Серед львів’ян побутує повір’я: якщо вийти на оглядовий майданчик Ельжбети вдвох, тримаючись за руки, то ніщо не зможе розлучити закоханих. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

м у з ика

Амнезія, або Маленькі подружні злочини

… Немає іншої дороги, ніж музика концерт Юний скрипаль з Німеччини, переможець багатьох міжнародних конкурсів Альберт Мензель виконає для львівської публіки музичні шедеври знаменитого Петра Чайковського. У концерті прозвучить Симфонія № 2 та Концерт для скрипки з оркестром ре мажор. Перший твір програми композитор написав на основі української народної пісні Журавель під час перебування в Україні. Концерт для скрипки з оркестром Чайковський написав у 1878 році, у процесі роботи йому допомагав його друг та відомий скрипаль Йосиф Котек. Він привіз йому багато різноманітних творів для скрипки, серед них була й симфонія Едуара Лало, яка надихнула композитора – і всього за місяць Чайковський написав цей Концерт, який є одним із найвідоміших його творів.

Одна з найбільш популярних вистав Театру Курбаса, в основі якої – твір відомого французького письменника Еріка-Емануеля Шмітта. Знайти велике кохання – це одна справа, а от прожити разом все життя – чи так легко? Жіль, головний герой, після нещасного випадку, який з ним стається, втрачає пам’ять, Ліза запевняє, що вона його дружина. Але чи так це? Хто вони один одному, що насправді відчувають один до одного, як справитись із щоденними побутовими труднощами, щоб зберегти свою сім’ю? Як зрозуміти самих себе та один одного? Цю п’єсу називають сімейною комедією, але вона, як і кожен твір Шмітта, не така проста, і тут автор не обходиться без глибокої філософії. Амнезію, або Маленькі подружні злочини ставили у багатьох країнах світу, відомі режисери запрошували знаменитих акторів. У Львові свою постановку цієї п’єси створив режисер Володимир Кучинський, вистава у репертуарі Львівського академічного театру ім. Л. Курбаса ще з 2008 року. 19 лютого, 19:00 тривалість вистави: 2:30 з антрактом Львівський театр ім. Л. Курбаса вул. Л. Курбаса, 3 каса: (032) 255–3845

6 лютого, 18:00 Львівська обласна філармонія вул. Чайковського, 7 квитки: 40–120 грн.

Кінохіти: Love Story 2 концерт симфонічного оркестру Lords of the Sound Пісні Вітні Гюстон, Adel, Sting, групи Scorpions, саундреки найпопулярніших кінострічок у світі, як Щоденник пам’яті, 50 відтінків сірого і Титанік, а також чимало інших романтичних музичних хітів прозвучать під час концерту симфонічного оркестру Lords of the Sound. Під час цього шоу напередодні Дня святого Валентина відбудуться не тільки інструментальні виступи, а й вокальні та танцювальні номери і перформанси диригентів. 13 лютого, 17:00, 20:00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької просп. Свободи, 28 квитки: 100–470 грн. 34

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

unSERIOUS Перша виставка книжкової ілюстраторки Наталки Гайди Наталя Гайда за освітою музикант та економіст, але її знають як талановиту художницю, яка створює неймовірні ілюстрації до дитячих книг Видавництва Старого Лева, видавництва Урбіно та Школи. В експозиції першої персональної виставки художниці – не тільки книжкові ілюстрації, а й її графіка та комікси. до 11 лютого Мистецька галерея Гері Боумена вул. Наливайка, 18

Art

Три сестри в балеті Антон Чехов написав п’єсу Три сестри у 1900 році. І вже понад сто років цей текст – виклик для театральних режисерів та акторів театрів у різних країнах світу. Ілля Мошицький, режисер з Санкт-Петербурга, наприкінці лютого покаже у Львові свою інтерпретацію знаменитої історії трьох сестер, але через танець. Спільно з балетмейстером з Києва Миколою Бойченком, київським композитором Дмитром Саратським та балетом Darts, вони підготували музично-хореографічний варіант цієї драми. 21 лютого, 19:00 тривалість вистави: 2 год. 15 хв. Перший Український театр для дітей та юнацтва вул. Гнатюка, 11 каса: (032) 255–3330

Сухішвілі: всеукраїнський тур – зі Львова Легендарний грузинський ансамбль Сухішвілі засновано у 1945 році, його називають першим професійним танцювальним колективом Грузії, участь у якому передається із покоління в покоління. На початку трупа складалась із 35 танцюристів, сьогодні у складі ансамблю їх кілька сотень, а також оркестр. Сухішвілі їздить з гастролями по всьому світі десятки років. Вони виступають у найкращих залах – Metropolitan Opera (США), Teatro la Scala (Італія), Royal Albert Hall (Велика Британія), Concert Hall Player (Франція). Про них знімають фільми і пишуть книги. Сухішвілі – не тільки мистецтво танцю, володіння тілом, це ще й володіння емоціями. У Львові ансамбль виступить з єдиним концертом, який буде першим у межах всеукраїнського туру. 23 лютого, 19:00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької просп. Свободи, 28 квитки: 300–1 300 грн.

ANDANTE Сакральне мистецтво Уляни Томкевич Сакральне мистецтво у Львові представлене серйозно. Тут є середовище митців, які працюють у цьому напрямку, тут організовують фестивалі сакрального мистецтва і постійно відбуваються персональні виставки. Проект львівської художниці Уляни Томкевич – про цінності, про помірність і виваженість. Власне, саме так і перекладається назва виставки, аndante – це музичний термін, що позначає помірний темп. Але й про те, що є любов і добро, краса, милосердя і правда, які часом забуваються в шаленому ритмі життя.

Переосмислення: вчимося у природи Інтерактивна виставка про стихії Привернути увагу до теми екології, чи навіть надихнути на подальше дослідження цієї тематики, особливо дітей-школярів – про такі цілі говорять куратори інтерактивної виставки, що триває в одному із найцікавіших музеїв Львова. У цьому проекті йдеться про співіснування з чотирма стихіями – Вогнем, Водою, Землею та Повітрям. Про важливість переосмислити наше ставлення до природи і розуміння наслідків безжального відношення до неї. Насправді прогрес та захист довкілля не заважають один одному, можна й сьогодні співіснувати в гармонії з природними стихіями. до 12 лютого Державний природознавчий музей НАН України вул. Театральна, 18

до 14 лютого ІконАрт вул. Вірменська, 26 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

музик а

Люблю: музика кохання У День святого Валентина українська співачка Тетяна Піскарьова привезе до Львова справжню музику кохання, у Львівській обласній філармонії відбудеться концерт співачки під назвою Люблю. «Люблю – це не просто моя нова концертна програма, це стан душі, яким я готова поділитися з людьми, які люблять життя та всі його грані», – говорить Тетяна. «Проживши певний відрізок життя, можу сказати, що знайшла себе та свою гармонію, свою силу та слабкість, і що настав той прекрасний жіночий час, коли я можу розповісти дещо про кохання мовою музики, поезії та почуттів. Я не кличу вас, дорогі глядачі, на сповідь… Бо ще занадто молода й сповнена планів на майбутнє! Я запрошую вас на прекрасний вечір зізнань у коханні – з гумором, щирістю та легким ставленням до життя, незважаючи ні на що! Адже ми живемо лише один раз! « У святковій програмі звучатимуть неймовірно ніжні та емоційні мелодії кохання. Гості концерту зможуть насолодитися відомими та новими піснями Тетяни, а також хітами української естради в особливому аранжуванні у супроводі кращих музикантів країни. Подаруйте своїй коханій людині свято музики кохання. 14 лютого, 19:00 Львівська обласна філармонія вул. Чайковського, 7 каса: (032) 235–8946

У ритмах Латинської Америки концерт У середині холодного лютого Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії разом з Раміро Арістою, відомим диригентом з Буенос-Айреса подарують трохи літа – музику Латинської Америки: мелодії Уругваю, Бразилії, Перу, Аргентини, Мексики, Колумбії та Куби. Запальні танцювальні номери під час цього вечора представить Сальса Клуб Львів. Раміро Аріста – за походженням італієць, народився в Буенос-Айресі, а музичну освіту здобув у Румунії, в Національному музичному університеті в Бухаресті. Успіх на міжнародному рівні прийшов до нього під час роботи у Маріїнському театрі, він працював з оркестрами по всьому світу. Був художнім керівником і головним диригентом симфонічного оркестру П’юра в Перу. 12 лютого, 19:00 Львівська обласна філармонія вул. Чайковського, 7 квитки: 50–150 грн.

JAZZ Калейдоскоп Підбиваючи підсумки року, що минув, Львівська національна музична академія ім. Лисенка разом з Lviv jazz orchestra презентують свою першу концертну програму із циклу JAZZ Калейдоскоп. Своєрідна різножанрова солянка – це підбірка кращих соул, блюз, свінг стандартів, що у виконанні симфоджазового колективу якнайкраще зарекомендували себе на кращих сценах України та поза її межами. Як завжди витримана у шляхетних рамках, толерантна до найвибагливіших вух музика припаде до душі різним віковим категоріям поціновувачів справжнього, і, як завжди, даруватиме слухачам масу приємних емоцій, що для резидентів Lviv jazz orchestra вже стало хорошою традицією. Серед виконавців: джазовий оркестр ЛНМА ім. М. Лисенка (художній керівник Ігор Пилатюк), вокальний ансамбль La Vivo, солісти Юрій Григораш, Оксана Караїм, Давид Меладзе, ведучий – Петро Луцишин, автор проекту – Остап Майчик. 4 лютого, 19:00 Львівська філармонія вул. Чайковського, 7

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Іван Остапович:

нове покоління

Іване, ви закінчили консерваторію по класу фагота і композиції, але чому вирішили продовжувати свій творчий шлях як диригент? Диригувати я мріяв зі школи. Народився у невеликому містечку Чернівецької області, і доволі пізно (у 13 років) вступив до музшколи. А після півторарічного навчання – до львівської десятирічки, тобто «втік» з Чернівців до Львова… У моїй сім’ї не було музикантів, я єдина дитина. І те, що я вирішив переїхати і навчатися у музшколі-інтернаті, було для батьків складним питанням, але вони погодилися, за що я їм вдячний. Під час навчання відвідував диригентський факультатив, займався у Тетяни Лисенко, яка давала доступ до оркестру, і вже в дев’ятому класі я перший раз став за оркестр. У диригентському сенсі велике значення для мене має мій вчитель Віктор Здоренко, який дає мені розуміння того, що диригент це не тільки емоційне начало. З одного боку – це граціо і велика харизматичність, а з іншого – велика зібраність. Необхідно весь емоційний потенціал, яким запалюєш людей, скерувати так, щоб не відштовхнути їх. І, звичайно, диригент має слухати музикантів, а не диригувати самим собою. Ви є автором та організатором проекту-платформи Collegium musicum Lviv… Все почалося з кола друзів, із 20 осіб: разом зі мною ініціаторами стали друзі-інструменталісти – викладач Тарас Демко, скрипалі Петро Тітяєв, Орест Смовж та Ігор Завгородній, ще є соціологи, музиканти-теоретики. Хтось грає концерти, хтось подає ідеї, а хтось пише статті на цікаві теми. Ми – однодумці, тому тримаємося разом. Оркестр Колегіум мюзикум є логічним продовженням концертної організації. Для співпраці шукаю музикантів, відкритих до експериментів, розуміння нового оркестрового досвіду. Які проекти Колегіум мюзикум проведе незабаром? Одним із знакових буде виступ із легендарним піаністом Андрієм Гавриловим 12 березня. Цей піаніст має дуже яскраву

проукраїнську позицію, і для нього приїхати до Львова – це певна місія. Наступним буде концерт із Денисом Северіним, професором віолончелі в Берні і Нашателі у Швейцарії. А на фестивалі Віртуози у нас плануються два проекти, перший – з відомим європейським диригентом Левом Маркізом, йому зараз 85 років. Маркіз – унікальна людина, він був першим концертмейстером першого радянського камерного оркестру у 60-х роках. Інший проект – концерт з молодою гобоїсткою Марією Карпінець, колишньою львів’янкою, яка зараз навчається у Швеції. Разом з нею виконаємо сучасну музику XX ст. Як вам, творчій людині, вдається займатися організаторськими справами? Досі побутує романтичний тип музиканта на сцені. А, скажімо, Вівальді був і священиком-менеджером, і композитором. Були менеджерами й інші італійські композитори. Я прагну бути організатором, водночас писати твори, вчити партитури, думати про колектив, про його потреби. Музиканти повинні бути активними всюди, не лише на сцені – інакше ніхто не буде знати про музиканта. Я активний в соціумі, у контактах, комунікації. Музикант не має бути замкнутим сам у собі – така моя думка. Як донести до більшості людей «високу» музику? Не соромитися її доносити! І робити це активніше, не ховатися, а бути задіяним у медійному просторі. Музикант має бути націлений на те, що йому треба говорити з «немузикантами», говорити їхньою мовою, але не знижуючи своєї планки. Брав інтерв’ю у Лео Маркіза і запитував, як підвищити рівень культури. Його відповідь пам’ятатиму: «Все життя битися об стінку головою з надією на те, що ти проб’єш маленький отвір коли-небудь». Тобто не зупинятися, і головне не говорити людям, що ви нічого не розумієте, і це не для вас. Треба навпаки доступною мовою пояснювати і доносити цю культуру.

Світ змінився. І, насамперед, змінилася людина, яка живе в цьому світі – змінився її світогляд, бачення себе. Людина XXI ст. – інноваційно забезпечена і розвинута особистість. Саме так можна сказати про Івана Остаповича – одного з найвідоміших молодих українських диригентів, який має креативне бачення всіх своїх музичних проектів. Його концерти – це нові та цікаві відкриття, експерименти для меломанів. Про найближчі концерти, музичне мистецтво, середовище, літературу, філософію – далі.

Розмовляла Оля Максім’як Фото: Анатолій Дідик АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

CLUBS

к л у би

Sukhishvili

Антитіла

GUF

the Georgian National Ballet

Антитіла везуть свою музику країною. Наживо. Потужно. Щоб знову зібрати близьких і рідних людей. І заспівати. Разом! Напередодні Дня закоханих музиканти відіграють для улюбленої львівської публіки. 13 лютого, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 200–350 грн.

Three Sisters

Історії його пісень – це історії реального життя. Його ім’я відоме кожному, хто хоча б раз цікавився хіп-хоп музикою. Він – Олексій Долматов аka GUF. Культовий реп-виконавець другої половини нульових записав новий альбом та їде у масштабний тур. Концерт у Львові – наприкінці лютого. 26 лютого, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 190–400 грн.

Ballet

Pianoбой

Choreographic interpretation of the famous drama of Anton Chekhov.

Дмитро Шуров продовжує дивувати свого слухача. Новий альбом Take off, спродюсований у Лондоні на легендарній студії Abbey Road, «розірвав» інтернет наприкінці 2015 року. Масштабний тур Україною не змусив на себе чекати. 3 березня, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 90–350 грн.

A unique performance by the legendary Georgian dance ensemble, founded in 1945. February 23, 19:00 Venue: Lviv National Academic theatre of opera and ballet ticket price: 300–1,300 uah.

February 21, 19:00 Running time: 2 hr. 15 min. The first Ukrainian Theater for Children and Youth Venue: 11 Hnatiuk st.

ANDANTE Exhibition of sacred art Pictures of Lviv artist Ulyana Tomkevych – аbout eternal values: temperance and harmony, love, kindness and mercy. Contemporary Sacred Art Gallery ICONART Venue: 26 Virmenska st. until February, 14

Lords of the Sound Symphony Orchestra Concert In performing musicians – Whitney Houston, Adele, Sting, Scorpions, soundtrack’s world’s most popular films. Vocal and dance performances. February 13, 17:00, 20:00 Venue: Lviv National Academic theatre of opera and ballet ticket price: 100–470 uah

… There is no other way than music Concert The young violinist from Germany, winner of many international competitions Albrecht Menzel will perform Tchaikovsky’s musical marterpieces. ticket price 40–120 uah

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

#FEST360 Скрябін+Женя Толочний Гурт Скрябін продовжує вшановувати пам’ять Кузьми в рамках туру Україною. У складі колективу заспівають Женя Толочний та Аніс. За словами музикантів, «затишний клуб, з найліпшими людьми тої планети – улюблений формат концертів Кузьми. Коли очі в очі, рука в руку, коли ніжно і близько, голосно і драйвово, коли майже так, як завжди було». 13 лютого, 20:00 Ринок зброї Під Арсеналом вул. Підвальна, 5 (067) 373–4151 club.arsenalmarket.lviv.ua

Cheeky Cats Концерт Cheeky Cats – це саме те, що потрібно у цей особливий день! Їхня музика – це як освідчення в коханні цілому світові. Хлопці обіцяють піротехнічні трюки та фотосесію з талісманом гурту – Гладким Чарлі. Територія драйву, пристрасті, незабутнє шоу і пісні, що торкають душу – все це в День святого Валентина. 14 лютого, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: 80–350 грн.

Epolets, Карна, Фіолет, RIZUPS, Тінь Сонця та ПНД виступатимуть 5 березня у Львові на другому фестивалі 360. Фестиваль подарує вісім годин безперервної музики від шести гуртів, що запалюватимуть серця своїх фанів. Музика, веселощі, танці, почуття, драйв – це лише частинка того, що пануватиме на фестивалі 360. 5 березня, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 kinohall.com.ua квитки: від 170 грн.

Проект Pianoбой колишнього клавішника Океану Ельзи Дмитра Шурова перетворився на рушійну силу відродження української музики останніх років, про що, як мінімум, свідчить постійна творча співпраця з Джамалою та Андрієм Хливнюком та участь у найбільших фестивалях країни.

Take off Новий альбом Take off, записаний у Лондоні на студії Abbey Road, вийшов на початку грудня та одразу посів місця у всіх музичних рейтингах 2015 року. Масштабний тур Україною не змусив на себе чекати. 3 березня Pianoбой відкриє Take Off Tour концертом у Львові. Нова платівка Дмитра – наче безмежний простір, повний свіжого повітря. Відчуття перебування в цьому просторі не залишає до самого кінця альбому. Порівняно з минулою роботою

Не прекращай мечтать, у цьому альбомі менше тривоги в мелодіях та більше оптимізму у текстах. Pianoбой творчо дорослішає, покривається фірмовою оболонкою з хорового фону та злободенних речитативів. Take off – повесняному романтичний та радісний. Як зазначає сам Дмитро, «Основна частина альбому – Лучшее, что есть, Родинки, Freedom to love, Так добре з тобою – пісні про кохання і про свободу вибору, з яким народжується

кожна людина. Потрібно багато чого пережити, щоб зрозуміти, хто ти і хто тобі по-справжньому потрібен. Потрібно переплисти моря від краю і до краю, щоб зрозуміти, що саме означає «найкраще, що є на моїй Землі». Концерт такого надзвичайно самобутнього та цікавого українського виконавця пропускати просто не можна. Ілля Вовк Фото з офіційної сторінки Pianoбой

Український модерн і неовізантизм, авангард та постмодернізм, найкращі зразки мистецтва 50-70 років ХХ століття найпомітніших українських митців квитки: для дорослих 25 грн. для студентів 10 грн. для учнів, пенсіонерів 5 грн. екскурсія: для дорослих 50 грн. для студентів та учнів 30 грн.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Окремий відділ: вул. Драгоманова, 42 10:00 – 18:00 Вих. пн, вт

вул. Вірменська, 35

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Місто

Спорт – життя Спортивний майданчик із вуличними тренажерами нарешті відкрили й у Львові. Люди, які багато подорожують Європою, вже звикли бачити такі споруди практично в кожному місті: на вулицях, у парках, скверах. Тепер і наше місто може пишатися активно-модним надбанням. Сучасний спортивний майданчик знаходиться на невеличкому стадіоні, що належить місту. Дану площадку було обрано у зв’язку з великою концентрацією поряд молоді: неподалік розташовані кілька гуртожитків, школа, житловий масив. Раніше тут були старенькі турніки, занедбані футбольне та баскетбольне поля. А зараз на майданчику можна спостерігати за вправами спортсменів і просто активних людей з самого рання до пізньої ночі. Протягом усього року десять тренажерів дають змогу займатись різним віковим групам – як дітям, так і людям пенсійного віку, тренуючи різні групи м’язів та просто розважаючись. До речі, майданчик встановлений завдяки фінансуванню власників магазину Сolumbia, що на пр.Шевченка, 20, та ще кількох бізнесменів, які підтримали ідею доступного спорту для молоді. І це не останній майданчик, що буде подарований нашому місту. Марина Телещук Спортивний майданчик вул. Йосипа Сліпого, 23

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Мараф е т

Кожна жінка прагне щодня виглядати доглянутою та привабливою. Однак для особливих моментів – родинного свята чи романтичного побачення – необхідно мати унікальний образ, який змусить інших говорити компліменти понад звичну денну норму. СТИЛІСТИ салону краси Панна допоможуть у його створенні та підійдуть до цього завдання із неабиякою винахідливістю та професіоналізмом.

Hairstyle для справжніх Панянок

Панна салон краси вул. І. Франка, 51 (032) 275–0920 (067) 849–3430 пн – сб 09:00–20:00 нд 10:00–15:00

Зачіска, безперечно, – один із найважливіших елементів зовнішнього вигляду, адже саме вона задає тенденцію цілому образу. Напевне, однією із найромантичніших жіночних зачісок є кучері. Легкі та пружні локони додають елегантної грайливості, а правильно підібраний макіяж змушує відчути себе справжньою голлівудською зіркою. До того ж, такий образ – універсальний, адже підійде для будь-якої святкової події і пасуватиме навіть до весільної фати. Поєднання кучерів з елегантним плетінням, певно, ніколи не втратить своєї актуальності. Така зачіска підійде як для довгого, так і для волосся середньої довжини. До того ж, стильно заплетені коси – це не лише гарно, а ще й надзвичайно зручно.

Для жінок, які надають перевагу коротким стрижкам, теж знайдеться кілька цікавих варіантів укладки. Трохи перукарської магії – і перед нами стильний образ сучасної та спокусливої жінки. Доповніть його яскравим макіяжем – і від вас неможливо буде відірвати погляд. Майстри салону Панна допоможуть підібрати зачіску кожному індивідуально, зважаючи на найсучасніші стилістичні тренди та ваші особисті побажання. Юлія Лисенко фото: Назар Струтинський 42

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Денис Ожигін: стильно та індивідуально Переможець різноманітних чемпіонатів і конкурсів з перукарського мистецтва, епатажний топ-стиліст та креативний директор салону краси Чешу.Я Денис Ожигін розповів Афіші про жіночі зачіски, чоловічі примхи та весняні новинки. Перед якими подіями найчастіше приходять до стиліста? Вечірки, дні народження. Весілля, звичайно. Рідше – перед побаченням. Яку б зачіску ти рекомендував на перше побачення? Щось легке і романтичне. Жорсткі локони, суперскладні укладки і безсонні ночі на бігуді – в минулому. В далекому кошмарному минулому. В моді – доглянуте волосся і підкреслені найгарніші риси обличчя. Як часто приходять перед подіями чоловіки? Останнім часом – чи не частіше за дівчат. Чоловіки стали дуже метросексуальними. Це добре, що доглянутість стає трендом. Головне, аби не занадто. Крім того, часто хлопці сліпо наслідують модні зачіски. Жінки підходять до свого стилю з усвідомленням того, що їм не все однаково пасує. Вони знають, що хочуть підкреслити, а що – приховати. Завдання майстра – надати досконалості природній красі. Адже кожна жінка – прекрасна. Чоловіки показують картинку: отак – і ні сантиметра вліво. Їм важко пояснити, що андеркат – не для рідкого волосся чи неправильної форми черепа.  До речі, на піку моди – прості і лаконічні чоловічі стрижки. А пари до тебе приходять? Так. Але я цього не люблю. Якщо приходять двоє, чоловік починає диктувати жінці, як їй стригтися, або навпаки – дівчина строго пильнує, щоб її коханого постригли так, як їй подобається. В таких умовах важко працювати майстру і некомфортно клієнту. Тому завжди кажу: поважайте роботу стиліста і бажання своєї «половинки» – приходьте окремо.

Коли приходять самотні панянки, фліртують? Часто. Адже я неодружений і обручки не маю. Вони це помічають. Подобатися дівчатам – дуже приємно для кожного чоловіка. Крім того, якщо жінка фліртує, значить хоче сподобатися. А панянці, котра прагне бути красивою, легше в цьому допомогти. Що буває частіше: брюнетки хочуть бути золотоволосими чи навпаки? Кардинальні зміни нечасті. Якщо так радикально оновлюється зовнішність, значить людина потребує змін на рівні організму. Бажання нових вражень чи здобутків матеріалізуються в прагнення перефарбуватися чи постригтися. Переважно темноволосі хочуть отримати шоколадний чи інший тепліший відтінок, а білявки полюбляють платинові, холодні тони. Але з блондом треба бути обережним. Щоб уникнути небажаного жовтого пігменту, рекомендую фарбуватися лише в салоні і не економити на якості фарби. На чому ще не вартує заощаджувати, аби волосся виглядало красивим? На шампунях, засобах догляду і стайлінгу. Найперше рекомендую натуральні засоби. Навіть освітлити волосся на кілька тонів чи змити фарбу можна натуральним засобом. Такими маленькими «секретами» завжди ділюся зі своїми клієнтами. Мені важливо, щоб їхнє волосся було здоровим. Тим, хто надає перевагу професійним засобам, наголошую: ціна має значення. Не може масмаркетовий засіб вартістю 50 грн. мати якісні складники. Засоби ж, які пропонують у салонах, – якісні і перевірені десятками майстрів і сотнями клієнтів. Не економте на своєму волоссі.

Яку зачіску треба зробити до весни, щоб не відстати від моди? Короткі стрижки завойовують красунь. Відкриті вуха, густі чи дуже короткі філіровані гривки, несподівані укладки – це дуже стильно. Актуальною є лінія каре. І красиві довгі кучері: це жіночно, а тому – вічно. А що буде в моді для наречених у наступному сезоні? Тут важко сказати. Адже наречені – особливі клієнтки. Їхні зачіска, макіяж, весь образ залежать від стилістики весілля, фасону плаття. Однак останнім часом все ж простежується тенденція, що переростає в модний тренд: дівчата хочуть простоти і природності у зачісках. Ті всі «фортифікації» і «голубці», блискітки і кілограми лаку, що будували на головах донедавна, вже не користуються ні попитом, ні популярністю. Наречені з довгими косами обирають локони і невимушені зачіски. Якщо стрижка коротка – є чудові шиньйони та варіанти укладок. Тут треба підходити максимально індивідуально. Записала Яна Ковальчук Фото: Іван Покривка АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Нове

Атрибут жіночності Оксана Цимбаліст – акторка Львівського театру імені Лесі Українки, вокаліста кавергурту The Glass. Жінка, яка не може уявити свого життя без кількох десятків суконь у шафі і радить усім представницям прекрасної статі вдягати їх частіше – за будь-якої погоди та нагоди. Мені складно описати свій повсякденний стиль, адже я ношу різноманітний одяг відповідно до настрою та ситуації. Найпомітніша риса мого гардеробу – це сукні. Різної довжини та фасону, різноманітних кольорів та стилів. Сукня – це для мене незамінний атрибут жіночності, який завжди додає впевненості у собі та змушує почуватись, якто кажуть, «на мільйон доларів». Щоправда, іноді я дозволяю собі відпочити від суконної елегантності та підборів й одягнути щось в актуальному нині стилі casual. В одязі надаю перевагу яскравим кольорам: червоному, жовтому. А також просто божеволію від трендового кольору цього сезону – кольору «марсала». Ношу також і чорний, вважаю, якщо правильно підібрати фасон, цей колір виглядає досить солідно. Що стосується аксесуарів, люблю масивні сережки та перстені. У той же час намагаюсь не перевантажувати свій образ зайвими прикрасами. Особливо пам`ятною для мене є срібна каблучка, яку я колись купила на свою першу в житті акторську зарплатню. У стилі не терплю надмірного пафосу. Наприклад, коли молоді дівчата надягають на себе забагато біжутерії і виблискують нею, мов ті сороки. Також не сприймаю тенденції поєднання елегантних суконь зі спортивним взуттям. Ну і звісно ж, нестерпним для мене є бачити, як жінки не досить стрункої статури вдягають одяг «в обтяжку». Для романтичного побачення, як на мене, не існує кращого за сукню вбрання. Вона може бути довгою чи короткою, пастельною чи навпаки яскравою, – головне, аби одяг підкреслював вашу витонченість та індивідуальність. Не варто обирати занадто екстравагантне вбрання, адже немає нічого кращого за жіночну простоту, яка, як на мене, і є ознакою хорошого смаку. макіяж: Тетяна Невеличук вбрання: студія одягу Vovk вул. Руська, 4 щоденно з 9:00 до 21:00 (032) 235–5885 44

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Діти

Єва,

5 років і 5 місяців

Єво, твоя мама – фотограф. І ти ходиш із нею на багато концертів та подій. Напевно, хочеш бути артисткою? Я хочу бути зубним лікарем. Мені вже виривали три зуби. Було зовсім нестрашно. Тому і я хочу лікувати зубки іншим. У садочку, коли ми бавимося в лікаря, то я завжди когось лікую. Так ти зовсім-зовсім не хочеш бути артисткою, виступати на сцені? Не вірю… Хочу. Миколай приніс мені справжню скрипку. Тому я буду вчитися грати на скрипці. Скоро піду в музичну школу. Але ще треба купити каніфоль, щоб натирати смичок. Моя мама, коли була маленькою, також грала на скрипці. Хто твої улюблені співаки? Дзідзьо – з піснею про Бодьку-павука. Ще мені дуже подобаються Христина Соловій і Vivienne Mort. 46

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Що тобі найбільше подобається робити? Малювати. Дуже люблю малювати для когось листівки – і писати на них, для кого вони.

М-А і М-А – то буде «мама», а Є-В-А – то буде «Єва»!

А улюблені іграшки в тебе є? Так, лялька Барбі, яку я назвала Оксаною.

Яку любиш найбільше? Про чарівну фею. Вона може робити красиві-красиві зірочки.

Що таке дружба? З ким ти дружиш у садочку? Дружба – то коли всі дружать і не б’ються. А я дружу з Матвієм, Давидом, Аліною і Мартою. Знаю, що ти ходиш на гімнастику… Так, вже три роки! Найбільше мені подобається сідати на шпагат, а ще – робити колесо, мостик і коробочку. У вересні ти вже підеш до школи. Хочеш? Хочу! Бо в школі я буду вчитися гарно писати. Читати по буквах я вже трохи вмію.

А в тебе багато книжечок? Багато! Аж 150!

А якби ти була феєю, то що б такого ти начаклувала? Я би зробила так, щоб у мами був гарний будинок. А для всіх людей – багато гарних квіток і гарний тортик. А ще – щоб люди більше ніколи не переходили дорогу на червоне світло. І щоб в Україні не було війни. Записала Галина Гузьо Фото: Ірина Середа

Подарунок лісового чарівника Музична вистава (для молодших та середніх класів)  Таємний Чарівник, руда Лисиця, хоробрий Лев, Білка, Вовк та Заєць подарують незабутню подорож у чарівний світ казки. Режисер-постановник – Любов Фітьо  16 лютого, 14:30  Камерна сцена філармонії вул. Чайковського, 7 третій поверх

Пан Коцький  Казка-опера М. Лисенка (для молодших та середніх класів)  Хто не знає про дивовижні пригоди красеня Пана Коцького? Лісові звірі із задоволенням розкажуть вам її ще раз. Концертмейстер – Олена Владиславська 23 лютого 2016, 14:30 Камерна сцена вул. Чайковського, 7 третій поверх

Підкова на щастя

Зайчик-хвалько

Вистава за творами Івана Франка Чи чули ви історію про лінивого Ослика, який втік від Баби й Діда, щоб тільки не працювати, а відпочивати? На шляху йому трапляються страшні та грізні звірі. Але після всіх випробувань він повертається додому і береться до будь-якої роботи із задоволенням. (для дошкільного та шкільного віку)

Вистава Казка на 2 дії. Автор С. Михалков. Переклад І. Муратова. Зайчики бувають дуже різні – як і люди. Узимку вони – білі, а в усі інші пори року – сірі. А які ще бувають зайці – про те йдеться у виставі.

2 лютого, 12:00 3 лютого, 16:00 Львівський обласний театр ляльок Пл. Данила Галицького, 1 (032) 272–0773

Коза-дереза вистава Ну дуже вередлива та примхлива Коза оселилася в одній хаті! І живе собі, наче якась бариня-господиня. Хазяї її люблять, а вона їм за це робить всякі капості. Але недовго так буде, і в котрий раз добро переможе зло. 14, 16 лютого, 12:00, 14:00 Львівський обласний театр ляльок Пл. Данила Галицького, 1 (032) 272–0773

По щучому велінню Казка М. Кропивницького … Жили-були собі два брати. Молодший Хома був розумний, кмітливий і добрий. Він завжди із задоволенням допомагав батькам і ніколи з ними не сварився і не сперечався. А старший брат, Гаврило, був ледачий і хитрий… Що було далі? Завітайте на виставу! 20 лютого, 12:00, 14:00, 16:00 Львівський обласний театр ляльок Пл. Данила Галицького, 1 (032) 272–0773

Ще раз про Червону Шапочку Сучасний мікс із відомих світу історій про Червону Шапочку, Снігову Королеву, Івана-царевича з Василиною Прекрасною і Бабою Ягою, Бармалея з лікарем Айболитом. А ще додайте сюди комп’ютерні ігри, мобільні телефони, улюблену бабусю і, звичайно, вовка. Правда, не дуже злого. Що з цього вийшло? Дивіться! 23 лютого, 12:00 24 лютого, 16:00 Львівський обласний театр ляльок Пл. Данила Галицького, 1 (032) 272–0773

Музей Леопольда Левицького запрошує дітей на тематичні проекти та майстер-класи під керівництвом львівських художників та митців. Заняття проводяться в музеї за попереднім записом.

21, 28 лютого, 12:00 Перший український академічний театр для дітей та юнацтва Вул. Академіка Гнатюка, 11 (032) 272–6841

Лялька Реґґеді Енн Сімейна музична вистава За п’єсою Вільяма Гібсона Ганчір’яна лялька Знаковий для дитячої американської культури персонаж Реґґеді Енн – простенька лялька, вигадана і намальована письменником Джоном Ґруелом. Вона настільки популярна, що навіть внесена до Зали слави іграшок Америки. Ця історія – про вічні цінності: любов, радість, надію і віру у себе. 12 лютого 2016, 12:00 Перший український академічний театр для дітей та юнацтва Вул. Академіка Гнатюка, 11 (032) 272–6841

Зимова круговерть Львів’ян та гостей міста запрошують на цікаву циркову програму. У програмі: дресура мавпочок, акробати на батуті, клоуни, шоу-балет, повітряна гімнастика. до 28 лютого сб – 16:00, нд – 12:00, 16:00 Львівський цирк Городоцька, 83 (032) 238–5330 квитки: 50–200 грн.

Музей Леопольда Левицького  вул. М. Устияновича, 10/1  (біля Собору Святого Юра) (032) 261–0610  (099) 269–1222 (067) 145–1942

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тренд

День, зігрітий

коханням

Кохання… Почуття, що окрилює й надихає на найдивовижніші романтичні звершення. І що б не було за вікном, нехай навіть найлютіші морози чи снігова заметіль, у закоханому серці все одно панує весна. А особливо, якщо ще й календар вказує на 14 лютого – свято всіх закоханих, відоме, як День святого Валентина. Саме це свято ідеально пасує для романтичних побачень, подарунків і, звісно ж, освідчень у коханні.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

День закоханих недарма названий на честь святого Валентина. Згідно з відомою легендою ще задовго до початку нашої ери, у Стародавньому Римі жив священик на ім`я Валентин. На той час римським легіонерам було суворо заборонено одружуватися, і Валентин був єдиним в усій імперії, хто погоджувався благословляти закохані пари потай від закону. За це священику довелося поплатитися власним життям. Але навіть сидячи у в`язниці, в очікуванні неминучого смертельного покарання, Валентин зігрівався думками про кохану жінку і навіть писав до неї любовні листи. А сьогодні ми у день 14 лютого даруємо нашим коханим любовні листівки у формі серця з ніжними й теплими словами. У День святого Валентина сотні закоханих пар зізнаються в коханні один одному, а ті, кому досі не пощастило знайти свою половинку, вітають зі святом своїх близьких. Та все ж, яким би романтичним не був саме цей день, не варто чекати особливої нагоди, аби зізнатися в коханні. Кажіть слова любові щодня своїм рідним, близьким і, звісно ж, коханим: адже, що як не Велике Кохання здатне врятувати світ! Юлія Лисенко

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Рік Валентина

14 лютого – той день, коли «всі тварі по парі», а хто не в парі, то сильно розчарований тою обставиною. Навіть безпросвітний холостяк чи хрестоматійна феміністка всидливо ховають свою самотність за шторами дому. А тимчасово незакохані (чи наразі розкохані) пани і панянки намагаються менше бувати в публічних просторах: щоб не викликати своєю безпарністю в одних – припадків співчуття, а в інших – почуття вищості «парних» над «непарними».

Якщо так добре розміркувати, День закоханих давно перестав бути днем ДЛЯ закоханих. Себто, тим відрізком часу, коли двоє людей бодай на день розчиняються в присутності одне одного. Маркетологи давно перетворили День Валентина на прибутковий щорічний фестиваль показної щедрості і нещирої ніжності. Нині з розкішними букетами співають солодких серенад ті, хто вчора гримав дверима і йшов «назовсім» жити до товариша чи до мами в прийми; готують романтичну вечерю при свічках і з шампанським ті, хто цілий рік чайною ложечкою «виїдав» мозок коханому за кожну посмішку ввічливості на касі магазину. На щастя, це не про всіх. Шкода, що хтось себе тут впізнає. До чого ж я веду? Все просто. Тим, хто кохає, кожен день – свято Валентина. Кохання не можна вмістити в одну добу. Не можна за 24 години виконати «обов’язкову програму» подарунків, компліментів, квітів і ніжності. Розділіть все, що готуєте на це свято своїм найдорожчим, на 365 і кожного дня доводьте маленькими приємностями своє «кохаю». А 14 лютого хай стане кульмінацією Року Валентина, року щирого кохання. Яна Ковальчук

Антитренд

па л і т у рка

Любовне життя Вона зайшла. Увійшла у темряву, однак не злякалася – рухалася кудись, сама не знаючи куди, їй було все одно, запалить він світло чи ні. Він не запалював, ішов за нею так, ніби це вона була тут господинею, а він – гостем. Йора зупинилася, почекала, притягнула його до себе. Потяглася до його очей і поцілувала в очі, думаючи, що, може, не варто, бо вдома була у них така прикмета: цілувати в очі – на розлуку. «В очі тільки мерців цілують», – казала її бабуся. Але хто знає, чи вона ще цього Джиммі колись побачить. Себастьяна вона боялася цілувати в очі. У темряві бачила блиск його очей, а цілувати боялася. А тепер зрозуміла, що дарма, що могла й цілувати. Цілувати треба всіх, куди хочеться. І це була вже достеменна ніжність, повні руки, повні губи ніжності. Стільки ніжності вона, здається, навіть до Себастьяна не відчувала, і торкалася у темряві обличчя цього чоловіка і відкривалася йому, бо не хотіла більше бути таємницею. Нехай він бачить і знає те, що, можливо, побачать і взнають ще й інші після нього – або не побачить і не взнає більше ніхто. Але з усіма цими замовчаними, невидимими скарбами – і скарбом тіла, і скарбом бажання, і скар-

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

бом ніжності – треба було бодай спробувати дати собі раду; вони були немов капітал, який, якщо його не використати, пропаде; спорохнявіють його банкноти, і зітреться номінал на монетах. І чоловік біля неї, у темряві, відгукувався на її ніжність своєю – такою ж повною і такою ж безстрашною; і, може, теж шукав у Йориних рисах риси когось утраченого, але не було в цьому нічого образливого для жодного з них, радше навпаки: ніжність жила повсюдно, у кожній клітині світу, і не було різниці, кому її зараз віддати. Все одно рано чи пізно ніжність опише коло і накриє тих, хто першим потрапив у поле її тривання, але не викликав її до життя, ні: бо вона була завжди. Бо вона завжди буде. Потім, по всьому, Йора, усміхаючись у темряві, подумала про те, що Себастьян її не любив, і усміхнулася на цю думку. Бо що би то мало бути – любив? Їй ніколи не було його досить, завжди здавалося, що є ще щось, чого між ними ще не сталося, але що обов’язково мало би статися, і чекання цього «чогось» виповнювало її, зігрівало і давало надію. Може, ця готовність чекати – це і була любов? А він її не любив. Йора не звикла так думати про Себастьяна. Смішно – любив, не любив… А може, так і треба було думати, ось такими простими словами. Може, вона боялася таких думок. А тепер щось розуміє і не боїться – то невже розуміння

і саме собі стає як любов? Там іще була якась думка, щось страшенно важливе, і вже не тільки про Себастьяна, але тут чоловік біля неї поворухнувся і сказав: – Слухай, я лампу запалю на хвилину – тобі рушник дати, ти в душ підеш? – І Йорі стало соромно. Вони вже розімкнули обійми, час плинної ніжності минув. Чого ж Йора думає про іншого, раз лежить поруч із Джиммі? Світло врізалося в темряву. Кімната була бідна, як і сам район, рушник чистий, але потертий. Йора взяла його і пішла у ванну. Ванна була звичайна, біла, трохи облуплена, як в усіх орендованих будиночках, за завісою з рибками, купованою, швидше за все, навіть не в «Ікеї», а в звичайному «Таргеті». Йора не втрималася і знову згадала Себастьяна – душову в його домі, викладену чорною і білою плиткою, але не типовою квадратною, а прямокутною, дуже дрібною. Рури у нього в домі були старі, вода нагрівалася повільно; Себастьян відкручував кран – і чекав кілька хвилин, пробуючи цівку на дотик; тільки упевнившись, що вона достатньо тепла, пускав у душ Йору. – Іди, – казав він. – Не дуже гайся, бо тут ніколи не знаєш, коли бойлер вимкнеться, а я у них лише пожилець, тому поміняти нічого не можу.

Йора заходила в душову, тепла вода огортала її тіло. Плитка теж була тепла, і тепло було стояти на ній босими ногами. Після того Йора виступала з душу в чорний – і теж теплий – рушник, бо чомусь Себастьян любив чорні рушники, – і так, уся загорнута, поверталася до Себастьяна у спальню. А тепер вона повернулася у спальню і лягла біля Джиммі. Він теж сходив у душ, тоді прийшов, ліг і притиснув її до себе, і кілька хвилин вони спокійно лежали у спільному теплі. Зненацька у коридорі почулися кроки, тоді стукнули двері; тоді ще одні. – Ой, хто там? – спитала Йора. – Ти ж казав, твоя мала… У їхні двері хтось шкрібся. Джиммі щось пробурмотів у темряві, тоді встав і рушив до виходу. З його млявої ходи і аж ніяк не зляканого вигляду Йора зробила висновок, що серйозно тривожитися нема чого. – Забирайся к бісу, чуєш? – сказав Джиммі кудись у двері. – Та хто ж це? – Придурок один, – роздратовано пояснив Джиммі. – Іди собі, ти що, не чув? Але придурок, судячи з усього, не чув. Джиммі повернувся до ліжка, підібрав свій одяг і нап’яв його на себе, мабуть, наміряючись вийти. Йора про всяк випадок теж одягла свою сукню. Джиммі відкрив двері, вийшов назовні та щось сердито сказав комусь невидимому.

– О, – почувся голос, – із дамою – я теж хочу познайомитися. – Іди к бісу. – Та не будь ти таким упертим. Після того двері розчахнулися – і в кімнату вслід за Джиммі зайшов чоловік років тридцяти, голий до пояса, із коротким волоссям – майже військовою стрижкою; фігуру він теж мав майже військову, плечі татуйовані. На стегнах у нього висіли широкі штани, схоплені поясом, а з-під них виднілася картата бордова білизна, цілком за модою гетто. Щоправда, він був білошкірий. Чоловік спокійно влігся на ліжко у Йори в ногах. – Це ще хто такий? – спитала Йора у Джиммі. Джиммі повернувся на ліжко, ліг, як і Йора, в одязі поверх ковдри, зітхнув і заплющив очі. – Слухай-но, Джиммі, це не смішно, – знову заговорила Йора. – Ти чого його сюди впустив? Хто це такий? Джиммі? Ти мене чуєш? Джиммі? – вона підвищила голос, бо Джиммі, здається, засинав. – Що, будемо спати? Чи прикинемося, ніби цього кента тут немає?

– Це Джастін, – нарешті розплющив очі Джиммі. – Як справи? – новоприбулий тим часом привітно звернувся чи то до неї, чи то до Джиммі. – Слухай, пензлюй звідсіля, – в’яло порадив йому старший товариш. – Ага, зара, біжу, – відгукнувся молодик, однак і далі собі лежав. Лежав, ніби всі вони втрьох були давніми друзями або сестрою і братами. – То що він тут робить? Ти ж казав – сам живеш. – Та він вічно бреше, – мовив Джастін і позіхнув. – Знайшла кому вірити. Йора запитально подивилася на Джиммі. – О, Господи, – розсердився Джиммі, – не слухай ти цього дурня, це він сам бреше! – порадив він їй. – Ну, один із вас точно бреше. Я тільки намагаюся визначити, котрий. – А що, кльова тьолка, – резюмував Джастін. – Дивись, як вона тебе у хвіст і в гриву. І правильно, давно пора. – Зараз я тобі поясню, – сказав Джиммі, пригортаючи її до себе – видно, не хотів, аби вона боялася Джастіна, але вона і не боялася. Щось у ньому було зовсім не страшне. – Джастін тут тимчасово, він мій друг з давніх часів, у нього біда сталася. Йому нікуди податися. А сьогодні, – і тут Джиммі виразно глянув на Джастіна, ще й припідняв голову з подушки для більшої переконливості, – сьогодні він мав бути взагалі не в мене. Джастіне, ти хіба не збирався до Шона на барбекю? – Так, але там не наливали. – А як ти додому прийшов? – Ну – як? – сказав Джастін. – Підвезли. – У нього прав нема, – пояснив Джиммі Йорі. – Він машину водити не може. – Загубив? Чи забрали? – Ні, в нього цілу ідентичність украли. – Це як же? – А так. Може, колись мене звали інакше, – сказав прибулець, – а тепер я Джастін. Чи то ні, стривай, я завжди був Джастін, але зараз у мене нема документів, то тіпа звідки я знаю, хто я такий, да? – Так от, – продовжував Джиммі, – цей тупорилий тепер сидить тут цілими днями і пасеться на порносайтах. – Та не просто на порносайтах,

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

па л і т у рка

а на платних порносайтах, – удавано ображеним голосом додав Джастін. – Там декому теж не завадило би посидіти, чогось би навчився, а то біля нього здохнеш з нудьги, да? – і Джастін підморгнув Йорі. – Розумієш, йому не пощастило в житті, його виловили рибалки. – Не пощастило? Ну ти, чувак, серйозно применшуєш. – Які рибалки? – А такі, що кредитку твою схавають, а потім і все інше. І от виявляється, що Джастін Мендоса – це не я, а чувак із Південної Каліфорнії, винороб зі стажем, ну і так далі. А я – невідомо хто. – А що – він справді винороб? – Та я до нього туди не їздив… іще… – А навіщо йому твої дані? – Хто його знає! Може, його власні – негодящі. – А ти не можеш заявити на нього в поліцію? – Та можу. Але як мені заявити, якщо мене самого немає? Я називаю їм свій податковий номер, а там висвічується ця виноробська пика. А вони такі – а ви що, вкрали в цього чоловіка посвідчення? А я такий, фігня яка, то він його у мене вкрав. А вони такі – да? а ви хто такий? А хто я після цього такий? – Ти тупий хрін, – підсобив Джиммі з ідентифікацією, і вони всі розсміялися. – Прикольно поржали, – констатував Джастін, коли вони замовкли, і провів рукою по коротко стриженій голові. – Я якось замерз сьогодні, холодно було, чорт. Ти не змерз ла? – А ти опалення не забув увімкнути? – озвався Джиммі, який почав западати в сон, і то засинав, то прокидався. Все ж таки він цілий день кермував евакуатором – міг і втомитися. – Нє, – сказав Джастін. Тоді ліг на бік і підпер голову рукою, як одаліска, хоча якраз на одаліску він був схожий найменше. – Тебе як звати? – Йора. – А, ну класно. – І давно ти тут живеш? – спитала вона. – П’ять днів… живу, якщо це можна назвати життям, з оцим пінгвіном, – проговорив Джастін, маючи на увазі, очевидно, Джиммі. Джиммі штурхнув його босою ногою, Джастін зареготав і упав на підлогу: – Ти що? Будеш битися, пиво твоє повипиваю, ти, блін, сонний лицар, – пригрозив він Джиммі.

– То попрешся за ним пішки, йолопе, – добродушно відповів Джиммі та знову зацідив Джастінові під бік. Цього разу Джастін упав Йорі на ноги і сказав: – Ти гарна. – Дякую, – зашарілася вона. – Фігня яка, – вів далі Джастін. – Ось так завжди. Джиммі собі когось приведе, а я? – Та ти теж собі когось приведи, – порадила йому Йора. – А мене дівчата не люблять. – Чого б це? Ти гарний. – Гарний, але тупий, – знову обудився

Джиммі, – а дівчата люблять трохи розумніших. – О, це Джиммі раз у житті правду сказав, я тупий, – підтвердив Джастін і загиготів. – Чого тупий? – обурилася Йора. – Як можна так про себе говорити? – А от ти би зі мною пішла? – Я? Але ж я з Джиммі! – це була сюрреалістична з її боку заява, як у дикому фільмі без жодного сценарію, бо вона не була ні з яким Джиммі, вона зараз

мала би спати у себе в студії, та якогось біса вона лежить тут у невідомому їй домі, на простирадлах, із двома невідомими їй чоловіками, і переконує одного з них, більш невідомого, що вона якось пов’язана з другим. Чим? Чорним дротом зарядного при строю? – Та до чого тут Джиммі, – сказав Джастін, мовби читаючи її думки. – До того ж, я зараз невідомо хто, я можу побути для тебе навіть і Джиммі, якщо захочеш. Погоджуйся, чого ти? – Та ну тебе. – А ти не читала хіба про тридцять половинок? – Яких іще тридцять половинок? Половинок чого? – Як чого – твоїх половинок. Ти що, не чула про половинки? Це ж у Платона було, нє? – Ти що, любитель Платона? – Та ну там, любитель, – знизав Джастін плечима, – у школі проходили трохи. Він у принципі нічо так. А потім я тут на вебсайті ще дещо прочитав. – І що ти там прочитав на тому вебсайті? – А прочитав, що Платон помилявся. Що у нас у кожного не одна половинка, а як мінімум тридцять. А в тебе – нє, не кажи нічого – в тебе ще їх тридцяти і не було. Треба добирати. Я такий, я бачу, ти не дивися, що так я тупий. А якби і було, то який шанс, що, математично кажучи, хтось із них був би однією із половинок, а не кимось випадковим? – Не знаю, – сказала Йора, – я не математик. Захотілося погладити його по голові, відчути долонею його волосся. – І я не знаю, – погодився Джастін, – але чхати на це. Любовне життя – така штука, ніколи нічого не знаєш. Чорт, ти точно не хочеш зі мною? – Так я ж із Джиммі, – повторила Йора невпевнено. Джиммі спав як убитий. Джастін встав з ліжка, підійшов до вимикача на стіні та погасив світло.

Автор: Оксана Луцишина Видавництво Старого Лева Малюнки до уривку: Софія Зайченко

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Книги

Новинки Вільям Шекспір

Ромео і Джульєтта Переклад Юрія Андруховича Ілюстрації Владислава Єрка Видавництво А-ба-ба-га-ла-ма-га Видавництво А-ба-ба-га-ла-ма-га анонсує вихід однієї з найвідоміших у світі любовних історій на 14 лютого, День всіх закоханих. Це вже друге подарункове видання Шекспіра, над яким працює ця команда: перекладає українською Юрій Андрухович, малює ілюстрації Владислав Єрко, видає Іван Малкович. Як розповів раніше Афіші Юрій Андрухович, Ромео і Джульєтту він переклав ще чотири роки тому. І весь цей час художник працював над ілюстраціями. Нагадаємо, що свого часу книга Гамлет, принц данський, яку проілюстрував Владислав Єрко, отримала Гран-прі Форуму видавців у Львові. До слова, цього року у світі відзначають 400-річчя з дня смерті Вільяма Шекспіра.

Оксана Луцишина

Любовне життя Видавництво Старого Лева Другий роман письменниці Оксани Луцишиної презентували наприкінці року, сама авторка, яка мешкає у США, прилетіла з цієї нагоди в Україну. У доробку Луцишиної вже кілька збірок – віршів, малої прози. А роман Любовне життя виходить після багаторічної перерви. У навкололітературних колах він викликав чималий розголос та в основному схвальні відгуки. Це історія не тільки про стосунки з чоловіками, пошуки любові, а й про життя в еміграції. Попри це, книга написана не без іронії та легкого гумору.

Нада Ґашич

Вода, павутина Переклад з хорватської Наталії Хороз Історія роману відомої хорватської письменниці розпочинається з великої повені, що сталася у Загребі у середині 60-х років минулого століття. А далі починається павутина подій – весілля, вбивства, сімейні драми, розслідування, які вже відбуваються у 2009 році. У центрі уваги – долі трьох сестер, які мешкають у затопленому у 60-х районі Загреба. Наду Ґашич називають хорватською Агатою Крісті за її захопливі та інтригуючі історії. Роман Вода, павутина нагороджений літературною премією міста Загреба, а також державною нагородою ім. Володимира Назора, яка у Хорватії вважається найпрестижнішою в галузі культури.

Шерил Сендберґ

Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою За участі Нел Сковел Переклад з англійської Вікторії Наріжної Видавництво Критика, 2015 Операційна директорка Facebook, член ради директорів цієї компанії Шерил Сендберґ ділиться історією свого професійного успіху, а також розповідає про свій досвід поєднання материнства та кар’єрного зростання, про стосунки з батьками та чоловіком, з колегами. Ця книга стала бестселером у багатьох країнах світу і надихнула чимало жінок до змін та рішучих дій. У вересні, під час Форуму видавців, презентували український переклад цієї праці. В українському виданні подано статистику, яка актуальна для нашого читача, – це умова авторки. Ще однією умовою є передмова від впливової та успішної у певній країні жінки. До українського видання передмову написала Наталія Яресько, Міністр фінансів України. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Н е кр о л о г

Дари данайців День св. Валентина – свято для закоханих і продавців всього, що так чи інакше підпадає під категорію «подарунок». Із розширенням соціальної географії свята, на презенти сподіваються не лише ті, кому пощастило віднайти в людському морі «кращу половину» себе. В чергу за знаками уваги стали батьки, брати-сестри, друзі і навіть колеги. Найбільше страждають від такого перебігу подій чоловіки: жіноцтво, чи то з якоїсь дивної примхи коліжанок-Мойр, чи то від зміни траєкторії Венери стосовно Марса, вирішило зробити собі з Дня закоханих ще одне 8 Березня. З усіма наслідками: хочу-купи-мусиш. І добре, якщо кохана одна-єдина, а колектив – здебільшого чоловічий. А що має робити, наприклад, фізкультурник-ловелас? Невиправдані сподівання множать образи: подарувати замість омріяного кольє з діамантом три трояндочки сумнівної свіжості – нажити собі неприємність скандального характеру. Не простіше і чарівним пані: якщо 14 лютого подарувати коханому гель до гоління і шкарпетки, то на день народження вже є шанс лишитися без подарунка. Узагалі, «бійтеся данайців, що дари приносять». Особливо, якщо «дари» треба принести такій кількості охочих, що не стане ні терпіння на пошуки, ні бюджету. За такого галопу активується режим «подарунків для галочки» і починається валентинський армагедець. Направду, на валентинівський подарунок не треба ні захмарних грошей, ні надзвичайної винахідливості. Якщо згадати, що День Валентина – свято лише закоханих і коханих, а всі решта мають свої «дарункові» дні – список скоротиться до одної людини. А той чи та, хто цінує у тобі саме ТЕБЕ, буде щасливий і простій валентинці з одним простим, але найважливішим словом: «кохаю». Яна Ковальчук

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ