Афіша міста Львів №07(07) 2015 by Афіша міста Львів

жовтень № 07 (07) 2015

Країна Мрій Жовтневі фести Смачні концепти

головне

23–25 жовтня VI свято сиру і вина у Львові

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

зміст

Фасон

3 Головне 4 Зміст 5 Календар подій Редакція

Гардероб поетеси

Автопортрет 32

10 запитань

Що робити у заторі

Місто

Олегу Скрипці

Тема

14 26

Смачні та веселі фестивалі

14 Життя в мережі: Андрій Макаревич

17 Бачили

Кава у місті Лева

Ресторани

Музика

Битва оркестрів

Спорт 41

Фітнес-бум в Афіші 42

Палітурка 44

24 Нове

Діти

Як з’їсти равлика

Staff

Що треба знати про кафе Атляс

Промо

Прямо Із села

Мандри

№ 7 (7) 2015 жовтень На обкладинці: Олег Скрипка Фото: прес-служба Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ «Афіша міста» Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ № 1189/443. Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

ЛЬ В ІВ

ART

Lviv Fitness Weekend 2015

Хедлайнери про нові концепти та підсумки сезону

МІСТА

Клуби 36

Шукайте жінку

веселі жахи

АФ І Ш А

Здай крапку:

Мапа

Керівник проекту: Станіслав Зайченко Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

О, ці ОАЕ

Некролог 54

Друк: «Печатный мир». м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165 (061) 289–9089 Тираж 3500 прим. Замовлення № Д300915-1 Розповсюджується в ресторанах, салонах краси, нічних клубах, готелях, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2015 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ «Афіша міста» і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ «Афіша міста» ЗАБОРОНЕНО – Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

К а л е н дар п о д і й

Відвідає сам Не відвідає, але порадить знайомим Не рекомендує нікому Хтось, може, піде Філармонія Капела Дударик, 20 українських шлягерів XX століття, 13.10 Tribute Ференцу Лісту, 18.10 Олег Батов. Майстер художнього слова. May Way, 22.10 Ігор Богдан - 60, 25.10 Фортепіанний речиталь Віталія Лимана, 28.10 Ювілейний концерт Лілії Коструби: Музика – життя моє, 29.10 Концерт-презентація – пам’яті Митрополита Андрея Шептицького, 30.10

Філармонія Ewa Novel & ShockolaD, 15.10 Театр Опери та балету Оперета Циганський барон, Й. Штраус, 01.10 Балет Есмеральда Цезар Пуньї, 04.10 Концертна програма Vivat, оперета! 08.10 Балет Лілея Костянтин Данькевич, 09.10 театр ім. Заньковецької Назар Стодоля за Тарасом Шевченком Гуцулка Ксеня – Ярослав Барнич Сватання на Гончарівці – Григорій КвіткаОснов’яненко Дама з камеліями – Олександр Дюма-син Симфонія сльози – Юрій Косач, прем’єра Криза – Орест Огородник Шаріка – Ярослав Барнич Ромео і Джульєтта в кінці листопада – Ян Отченашек, Ярослав Балік Ханума – Авксентій Цагарелі Останній гречкосій – Орест Огородник

Театр Опери та балету Опера Чарівне кресало Є.Досенко, М.Сильвестров, І.Стрілецький, 04.10 театр ім. Заньковецької Усе, несказане... – Василь Коржук та оркестр театру Музика Gypsy Lyre, Грушевський, 3.10 Stoned Jesus, Underground, 24.10 Аддіс Абеба, Underground, 17. 10

Філармонія ХХI Міжнародний фестиваль сучасної музики Контрасти, 1.10 - 11.10 Олег Криса Історія скрипкового мистецтва, 17.10 дует Jazz 42 (Джаз для двох) з програмою Під враженням, 21.10 Театр Опери та балету Опера Кармен, Жорж Бізе, 03.10 Опера Ріголетто Джузеппе Верді, 10.10 театр ім. Заньковецької Віяло леді Віндермір – Оскар Уайльд Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами – Іван Миколайчук театр ім. Курбаса Memento vivere за Роменом Ґарі ...п’єса Шекспіра 12 ніч, зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра... за КЛІМом Формули екстази за Богданом Ігорем Антоничем

театр ім. Курбаса Так казав Заратустра за Ніцше / КЛІМом Лісова пісня за Лесею Українкою Ma-Na Hat-Ta (Небесна земля) за Інґеборґ Бахман Благодарний Еродійс за Григорієм Сковородою Театр ім. Лесі Українки Баба – Павло Ар’є Великий Льох – за Т. Шевченком Лондон – за М.Дзосько Перетворення – за Ф.Кафкою Музика Аліна Орлова, КІНО Event Hall, 30.10 Epolets , Picasso, 30.10 Ансамбль Вірського, ювілейний концерт, Театр Опери та балету, 20.10 SKAЙ, КІНО Event Hall, 16.10 Олег Винник, театр Опери та балету, 22.10 Вистава №13 або ОлІнклюзив, театр ім. Заньковецької, 16 .10 СВЯТА Свято шоколаду, 16-18.10

Філармонія Вечір високої класики, 16.10 Симфонічний оркестр K&K Philharmoniker під керівництвом австрійського диригента та композитора Маттіаса Кендлінгера, 19.10 Театр Опери та балету Балет Ромео і Джульєтта, Сергій Прокоф’єв, 02.10 театр ім. Заньковецької Безодня – Орест Огородник Блазні мимоволі – Орест Огородник Циліндр – Едуардо де Філіппо Знак у вікні – Лоррейн Хенсберрі театр ім. Курбаса Амнезія, або Маленькі подружні злочини за Еріком-Еманюелем Шміттом

Театр ім. Лесі Українки Мама Маріса – дружина Колумба – Матіос Музика Країна Мрій у Львові, Шевченківський Гай, 10-11 .10 Битва Оркестрів ІNSO і Hardy Orchestra, театр Опери та балету, 22.10 Hiromi, театр Опери та балету, 02.11 СВЯТА Міське свято сиру і вина, Палац Мистецтв, пл. Ринок, 23-25

Театр ім. Лесі Українки Щасливий Йорік – за В. Стусем Музика Вахтанг Кікабідзе, Театр Опери та балету, 06.10

Станіслав Зайченко, керівник проекту Афіша міста

Творили номер: Марина Телещук журналістка

Юлія Лисенко журналістка

Ірина Чудеснова коректор

Оля Вишня журналістка

Дмитро Морозов дизайнер

Софія Зайченко художник

Яна Ковальчук журналістка

Ілля Вовк журналіст

Олеся Садова журналістка

Олександра Зайченко редактор

Галина Гузьо журналістка

Олександр Ліпко фотограф АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

1 0 з ап и та н ь

Олеже, на вікенд 10–11 жовтня ваш фестиваль Країна Мрій змінить київську прописку на львівську… Так! Ми вже кілька разів привозили Країну Мрій до Львова. Але цього разу вперше фестиваль відбуватиметься восени – напередодні Святої Покрови. Є літня Країна Мрій, є зимова, а відтепер буде ще й осіння. Ми завжди відкриті до цікавих пропозицій. Ця ідея виникла у директора Шевченківського гаю пана Романа Назаровця. Він звернувся до мене, а згодом його ініціативу підтримала міська влада Львова. Фестиваль радо змінить свою київську прописку на львівську: у Львові у нас багато шанувальників, чимало із них щоліта приїжджають на фестиваль до столиці.

має традицію – відкривати нові імена. Останнім часом спостерігаємо в Україні підняття патріотичного духу, інтерес до української музики. Цей процес ще до сучасних бурхливих подій започатковувався саме на Країні Мрій – 12 років тому. Наш фестиваль, у першу чергу, для тих, хто любить традиції, якість і атмосферу. Всі артисти, які впродовж двох фестивальних днів виступатимуть на Головній музичній сцені, танцювальних майданчиках, Сцені сучасної бандури та у Кобзарській майстерні, – це найкращі українські колективи. Тож запрошую при-

Які «родзинки» у Країни Мрій по-львівськи? Чому людям варто прийти у Шевченківський гай? Це найбільший український фестиваль, який збирає кращі українські гурти. Він

Олегу Скрипці,

співаку і музиканту

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

ходити на фестиваль з самого ранку, аби відчути його подих, глибину атмосфери, креативне різноманіття. Хто саме творитиме музичне свято? Це буде мікс із фольклору і року, етно та електро. Олег Скрипка та ЛеГранд оркестр, ТНМК&Веселі Вуйки, Піккардійська Терція, Тартак&Астарта, Атмасфера, Флайза, Бурдон… Це лише частина артистів, які співатимуть на теренах осінньої Країни Мрій у Львові. Але наш фестиваль вирізняється не тільки музикою – це ще й ярмаркове розмаїття: ярмарок виробів

народного мистецтва, книжковий ярмарок… А також майстер-класи народних ремесел, виставка народного малярства, дитяча галявина, етнічні кухні… А пригадуєте, як 12 років тому все починалося? Перша Країна Мрій відбулася влітку 2004 року у Києві. Це було незадовго до Майдану – тоді Президентом був іще Леонід Кучма. І от на Співочому полі на фестиваль збирається рекордна кількість патріотично налаштованих людей у вишиванках! Коли люди масово заспівали Гімн України, всі відчули, наскільки українці сильні та згуртовані. Особисто я тоді вперше почув таке масове виконання нашого гімну. І для мене патріотичний процес, який спостерігаємо в Україні зараз, розпочався саме тоді. Хоча то були зовсім інші часи, силу та єдність українців уже відчули і на вулиці Банковій у Києві… Тому закінчувався перший фестиваль провокаціями: нам вимикали електрику, міліція намагалася розігнати людей… Той патріотичний, проукраїнський рух зараз внаслідок сумних та трагічних подій таки поширився на всю Україну. Для вас цей процес природний? Це якісні ментальні зміни? Безумовно, в українському суспільстві відбуваються якісні зміни. Вони світоглядні і давно очікувані. Втім, на тлі щирого і природного патріотичного піднесення є і багато маніпуляцій, кон’юнктури, шахрай-

ства. Насамперед від політиків. І чимало людей підхоплюють цю псевдопатріотичну «інфекцію». Вона проникає в людину не через глибоке усвідомлення, а поверхово, без розуміння, що таке справжня любов до своєї країни і свого народу. А важливі – щирість та усвідомлення себе українцем. Замало одягнути вишиваний одяг, почати розмовляти українською та слухати українські пісні. Треба прагнути, аби одяг був якісним, мова – правильною, а пісні – найкращими. Рівень смаку і відчуття якості в українців ще треба розвивати. Якщо буде багато патріотичного продукту, але у своїй більшості він буде низької якості, – це негативно позначиться на нашій загальній справі. От зараз чимало такої собі патріотичної «попси»: кліпи на воєнну тематику, спекуляції на людському болі… Багато хто піариться на крові. Як на мене, це не йде на користь виконавцям. Крім того, чимало процесів відбуваються в Україні повільно, а не радикально, як того вимагає час. Достатньо увімкнути радіо чи телебачення, аби зрозуміти, що інформаційний простір України досі не український… А чому наш інфопростір досі залишається не нашим? Можливо, він регулюється з Кремля. Українці у себе вдома не можуть впливати на зміст та якість ефірів. А це означає, що ми досі не є господарями у власному домі. Багатьом з нас не подобається те, що транслюють в ефірах, але ми продовжуємо слухати і дивитися. Не ігноруємо те, що суперечить нашим принципам і смаку. А варто просто вимкнути цю неукраїнську хвилю чи неукраїнський канал. Не подобається, що твій співрозмовник не переходить на українську, знаючи її, – припини розмову з ним. Це питання самоповаги, якої нашим людям часом бракує. Як ви ставитеся до ініціативи щодо збільшення квоти українського продукту у радіоефірах до 75 відсотків від усього обсягу мовлення? Закони можна приймати будь-які. Але, якщо немає механізму їх виконання, результат, як завжди, буде нульовим. Це питання треба розглядати у загальному контексті розвитку культури. Їй не приділялося достатньо уваги раніше і не приділяється нині. І це дуже глибока проблема. Два десятиліття незалежності в Україні нехтували культурою – і тому нині маємо на нашій території війну… Відсутність української музики в ефірах негативно позначається не лише на кількості концертів українських артистів, а й насамперед на смаках слухача. Людям нав’язують несмак замість того, щоб транслювати якісний продукт, який формує смак.

Одна з ідеологічних засад фестивалю Країна Мрій – це філософія успішної та процвітаючої країни. Чого на даному етапі у цьому контексті бракує Україні? Нам досі бракує суспільної уваги до успішних та ефективних проектів. Довкола чимало різної піни та подій, абсолютно не вартих уваги. Багато кон’юнктури. І люди не можуть відрізнити вартісний проект від невартісного, якісний від неякісного. От коли ми будемо звертати увагу на якісні речі, споживати тільки якісний продукт, спілкуватися насамперед з людьми, які цю якість формують, – тоді довкола нас стане багато прекрасного. Якщо поділити вашу діяльність на суто творчу, музичну і на адміністративну, організаційну. Що більше ваше? Найбільше я люблю бути на сцені. Люблю брати участь у добре організованих мистецьких заходах. Коли понад десять років тому я зрозумів, що як артистові мені не завжди комфортно на заходах, куди мене запрошують, почав організовувати власні. Відтоді на організаційну діяльність йде приблизно четверта частина мого часу, увесь інший час присвячую музичній і артистичній творчості. Чи задумуєтеся зараз про політичну кар’єру? Такі пропозиції надходили до вас неодноразово… Одна людина не в силах змінити всю систему. Важливо мати команду однодумців, об’єднаних навколо державотворчих ідей та процесів. Так історично склалося, що в Україні багато людей стають політиками заради наживи. Для мене це неприйнятно. Українці тотально не люблять владу. І будь-який політик в Україні дуже швидко втрачає свій рейтинг. Відтак, знаючи, що його рейтинг все одно згорить, він користується моментом і цинічно збільшує свої статки. Водночас існує парадокс: навіть коли політик робить добрі справи, з чистими намірами, – йому все одно не довіряють. А якщо ти хочеш здобути швидку популярність, варто гостро розкритикувати владу. Наші люди ще не навчилися дивитися у суть речей, розуміючи, що для країни позитивно, а що – ні. Суспільство має змінитися. З одного боку, не бути таким наївним, а з іншого – бути здатним до об’єднання навколо державотворчих ідей. Тільки тоді в нашій країні настануть якісні зміни. Але тут найперше треба визначитися, чи готові ми до змін. Якщо постійно скаржитися і плакатися, а при цьому нічого не робити, ситуація не зміниться. Галина Гузьо. Фото: прес-служба Олега Скрипки.

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

Тема

Фестивалимо!

Міжнародний фестиваль історичної реконструкції ScholaMilitaria у Кам’янці-Подільському.

3–4 жовтня.

Цьогорічна осіння пора у Західній Україні зможе порадувати найвибагливішого гостя: не варто впадати в осінню нудьгу, кутатися в теплі ковдри і засиджуватися вдома. Привітні міста готують для відвідувачів найрізноманітніші свята: від музичного фестивалю до гостинних частувань вином – кожен зможе обрати, що йому до вподоби. А краще зібрати веселу компанію друзів – і нумо фестивалити!

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Реконструктори та любителі військової історії не зможуть залишитись байдужими до цього фестивалю, який відбудеться на території Старої фортеці у Кам’янці-Подільському. Протягом двох днів усі присутні зможуть узяти участь у відтворенні історії XVII століття. Серед учасників фестивалю є не лише професійні гурти військово-історичної реконструкції, але й реконструктори-індивідуали. Також на фестивалі відбудуться особисті та мушкетерські змагання. А для підтримки атмосфери – відтворене у сучасному справжнє старовинне військове таборове життя. Розважатимуть гостей різноманітні творчі колективи та музиканти, а ремісники представлять свої вироби.

фото: kamienczanka.livejournal.com

4 жовтня. 6–11 жовтня.

фото: spart-aeros.com.ua

LvivAcousticFest у Львові.

Повітроплавні екіпажі з усієї України вже 6 жовтня розпочнуть боротьбу за титул чемпіона. А після завершення змагань розпочнеться видовищне та яскраве повітряне свято – Золота Омега. Протягом фестивалю всі бажаючі зможуть здійснити ранкові або ж вечірні оглядові польоти на справжнісенькій повітряній кулі. Учасники матимуть змогу помилуватися старовинним Кам’янцем-Подільським з висоти пташиного польоту, побачити каньйон річки Смотрич та Стару фортецю. 9 жовтня відбудеться нагородження переможців і хтось отримає титул чемпіона України з повітряного спорту, а ввечері на гостей чекатиме незабутнє шоу сяяння повітряних куль.

Міжнародний повітроплавний фестиваль Золота Омега у Кам’янці-Подільському.

Найбільший акустичний фестиваль на теренах України запрошує всіх меломанів на свято музики до Львова. LvivAcousticFest відбудеться у Палаці культури ім. Гната Хоткевича, де об’єднає на одній сцені як відомих рок-виконавців, так і молодих початківців. Серед цьогорічних учасників: Женя Галич та Саша Солоха з гурту O.TORVALD, Zapaska, SashaBoole та Sinoptik. Метою фестивалю є ознайомлення публіки з акустичними гуртами та акустичною музикою загалом. А також – відкриття нових талановитих музикантів, які матимуть можливість проявити себе на сцені.

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

VI Міжнародний фестиваль художнього татуювання TATTOO FEST у Львові. Країна мрій у Львові.

10–11 жовтня.

9–11 жовтня.

Т е ма

Студія художнього татуювання LINK за підтримки Міжнародної Асоціації Тату і Пірсингу запрошує всіх неординарних та амбітних людей зануритись у світ музики та драйву. Протягом фестивалю всі фанати тату-мистецтва матимуть змогу спостерігати за роботою професійних майстрів з усієї України, а хтось, можливо, стати володарем нового натільного малюнку. На відвідувачів очікує насичена шоу-програма, а на майстрів – конкурси на кращу роботу. Крім цього, передбачена й виставка-продаж обладнання для художнього татуювання та пірсингу. Учасників розважатимуть байкери зі своїм інтерактивним шоу. Вперше у рамках фестивалю відбудеться чемпіонат з перманентного макіяжу.

Цього року фестиваль української культури Країна мрій відбудеться у львівському Музеї народної архітектури та побуту Шевченківський гай. Основною метою фестивалю є поширення української культури та її актуалізації у цілому світі, тому на фестивалі діятиме етнічний ярмарок. Усі гості зможуть придбати вироби народних ремісників, побувати на книжковому ярмарку та взяти участь в автентичному майстер-класі. На фестивалі буде задіяно 10 майданчиків, серед яких музичні і літературна сцени, етно-фешн та справжня кримська галявина. Серед цьогорічних гуртів-учасників: ROCK-H, ТАРТАК & Астарта, Гич Оркестр, КораЛЛі, ТНМК & Веселі Вуйки, ЙорийКлоц, Піккардійська Терція, а також ідейний натхненних Країни мрій Олег Скрипка з Ле Гранд Оркестра. Протягом двох днів усі учасники зможуть відвідати виставку народного малярства, а також скуштувати страви етнічної кухні. фото: krainamriy.com

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

10–11 жовтня.

VIII національне свято шоколаду у Львові

16–18 жовтня.

Поїхати до Львова, а потрапити в шоколадну казку? У жовтні це можливо, адже саме у цей час на цілих два дні місто Лева перетвориться на шоколадну столицю країни. Тут можна буде посмакувати найрізноманітнішими видами шоколаду та напоїв, придбати незвичні солодкі сувеніри та долучитися до створення іменного шоколадного вагончика (дуже по-львівськи). На маленьких ласунчиків, учасників фестивалю, очікуватиме казкова шоколадна країна з солодкими будиночками, залізницями та деревами. Ті ж, хто не лише люблять солодощі, але й готують їх, матимуть змогу взяти участь у V Чемпіонаті кондитерів-аматорів Домашній кондитер та почастувати гостей фестивалю шоколадними стравами власного приготування. А ще всі бажаючі зможуть повчитися готувати десерти у кращих шоколатьє Львова. Залишається додати: робіть своє життя солодшим і – гайда чоколядувати!

Фестиваль пива та гарного настрою Октоберфест у Кам’янці-Подільському.

Необмежена кількість пива, закусок, частувань та розваг очікує на відвідувачів цьогорічного фестивалю Октоберфест. Музичну частину фестивалю складатимуть українські виконавці, хедлайнерами серед яких будуть гурти Табула Раса та Lama. Фестиваль проходитиме спільно з дводенною благодійною акцією Єднання. Всі зібрані на благодійному ярмарку кошти будуть відправлені до Координаційного центру допомоги постраждалим у зоні АТО. Для дітей та дорослих запланована рекордна кількість інтерактивних та пізнавальних заходів, концертів та майстер-класів.

фото: shokolad.lviv.ua АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Комора Фест у Кам’янці-Подільському. VI свято сиру і вина у Львові

23–25 жовтня.

16–18 жовтня.

Т е ма

Ще однією яскравою подією потішить усіх поціновувачів театрального мистецтва місто Кам’янець-Подільський. У жовтні там відбудеться фестиваль аматорських театральних колективів зі всієї України. Протягом трьох днів гості зможуть побувати на виставах молодих талановитих акторів, відвідати майстер-класи, творчі зустрічі, благодійні акції та виставки-ярмарки.

Справжнім винним гурманам радимо обов’язково відвідати львівське Свято сиру і вина. Тут ви зможете відвідати ярмарок сиру, потрапити на винну дегустацію та навіть відвідати кулінарні майстер-класи. А ще на гостей фестивалю очікує День Сирника, під час якого всі матимуть змогу скуштувати смачного, спеченого за давнім галицьким рецептом, львівського сирника. До того ж, під час фестивалю на вас також чекають різноманітні «воркшопи» та лекції, які допоможуть поліпшити свої знання в галузі сироваріння та дізнатися багато нового про львівські виноробні традиції. фото: cheeseandwine.lviv.ua

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

7–8 листопада. 10–11 листопада.

На початку листопада в Ужгороді відбудеться фестиваль смачного молодого вина. Закарпатське свято пройде у дивовижному Совиному гнізді. Саме тут, у наметах та шатрах, гості фестивалю зможуть скуштувати не тільки вина та мед, а також традиційні галицькі страви. Гостинні жителі Закарпаття пригостять борошняними та м’ясними смаколиками й познайомлять з унікальними місцевими звичаями. Крім частувань, тут можна буде придбати сувеніри та одяг ручної роботи.

Фестиваль Закарпатське Божоле в Ужгороді.

фото: ufest.in.ua

День св. Мартіна. Фестиваль молодого вина і гусячого м’яса у Береговому.

Загадкові лицарі ордена святого Венцела запрошують усіх охочих до закарпатського містечка Берегове. Саме тут, біля кордону з Угорщиною, відбудеться святкування Дня св. Мартіна – покровителя солдатів, виноробів, домашніх птахів та тварин. Протягом двох днів на вулицях міста проходитиме фестиваль виноробства та загальні масові гуляння. Всі гості зможуть спробувати вишукані страви з гусячого м’яса та насолодитись різноманітними закарпатськими винами. Окрім цього, на учасників фестивалю очікують жива музика, смачний бенкет і танці до самого ранку.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

ж и тт я в м е р е ж і

Андрей Макаревич 2015 Нам не дано предугадать… Сегодня раздалось два звонка от больших российских газет и два звонка от телеканалов – всё по поводу стиха, который я повесил здесь пару дней назад. Вопросы! «Вот многие думают, что это вы по поводу России!» Да что вы, это про Южную Африку – я же там живу. И вершина – « А вот написание вашего имени «Ондрюша» – это намёк на Украину?» Яду мне, яду… Греческий салат, простоявший полгода в холодильнике, не портится, а становится античным. Как ни верти, а законов физики в мире никто не отменял (а мы все живём в одном мире, другого нет.) И сколько не растягивай пружину идиотизма и ненависти – однажды она шарахнет. По тем, кто её растягивал. Развешиваю выставку в галерее на Никитском. На протяжении шести часов (шести часов, Карл!) с бульвара несутся оглушительно-чарующие звуки музыки. Нет, я всё понимаю – день города, праздник, всё отлично. Объясние только мне – неужели после 1980 года в стране не было написано ни одной песни? И кроме Зыкиной и Магомаева никто не оставил творческого наследия? ЛЮДИ, ПРОСНИТЕСЬ – 2015 НА ДВОРЕ! Мне приходит ежедневно масса посланий с просьбой записать в друзья. Отвечаю всем: в друзьях у меня действительно мои друзья, то есть те, кого я давно и хорошо знаю. Принимая во внимание эту мою странность, прошу простить и попусту не беспокоить. Вновь вынужден предупредить: какаято сволочь, пишущая от моего имени в твиттере, не имеет ко мне никакого отношения – я ВООБЩЕ в твиттер не пишу. Прошу перепосттить. Достали. Жутко любопытно (никогда не стеснялся собственного невежества): Золотая Орда, на довольно продолжительное время поработившая Русь, не была мусульманской – они были язычники. Русь уже была свежеправославной, но корни русского язычества сидели глубоко (сидят до сих пор – как-то разумно решили их тихонько примирить с православием). Вопрос – насколько язычество татаро14

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

монгольское отличалось от язычества русского? Были ли «общие» божества? Если кто-то этим интересовался – киньте ссылку на достойные исследования. Мне кажется, это дико интересно и может многое объяснить в истории.

ВЕТНЫЙ ядерный удар». Сейчас слово «Ответный» тоже куда-то делось. И вот это совсем плохо.

Так. Теперь меня убили. Интересно, что эти недоноски в следующий раз придумают? Ко всем же остальным – просьба: не множьте это ахинею, не увеличивайте количества говна на планете и не помогайте тем, кто занимается его производством!

А вот объясните мне. Я сейчас не о телепропаганде и не о телевранье. Я вот что пытаюсь понять: классическая ныне манера ведения ток-шоу, когда все орут одновременно и хамят друг другу, манера, медленно но верно превращающая миллионы зрителей в озлобленных психопатов – это директива Кремля или личная инициатива телережиссёров и ведущих? И если это второе – что же вы, собаки, творите?

Интересная штука (если я ошибаюсь – поправьте): многие древние этносы, дожившие практически до наших дней и сильно задержавшиеся в развитии – североамериканкие индейцы, эскимосы, чукчи, народы Африки (под задержавшимся развитием я имею в виду примитивную культуру, примитивную музыку, примитивную письменность или отсутствие оной – что и не позволило им стать цивилизациями) – имеют одну общую особенность – в их истории отсутствует алкоголь. Индейцы использовали другие способы изменения сознания – но касалось это только шаманов и жрецов во время ритуалов, широкого употребления не было. Нет ли тут закономерности? Я вполне серьёзно. Если одним из профессиональных определений качества вина является его питкость, то для еды это, видимо, едкость? Медленно, с наслаждением смотрю Карточный домик. Я всегда думал – что творится в головах людей, рвущихся в высшую власть? В этом смысле очень точное кино. Они не лучше и не хуже нас. Это просто другие существа. Главной цели подчинено всё. Ни морали, ни прочих глупостей не существует. Меня постоянно спрашивают молодые, совка не заставшие, похоже ли наше время на брежневское в смысле идеологического фона? Кое в чём да. Но есть два существенных отличия. Тогда нас уверяли, что американские империалисты, конечно, мечтают развязать мировую войну, но простой американский рабочий класс – против, и эти рабочие – наши друзья. Сейчас про дружественный рабочий класс как-то забыли. И второе. Риторика тех лет была – «Мы всегда будем в состоянии нанести ОТ-

2014

ЗАПОЗДАЛОЕ ПИСЬМО Дорогой Гарик! Клянусь, не стал бы всего этого писать. Я и интервью-то твоего Мише Козыреву на Дожде не видел. Но – замучили вопросами. Посмотрел. И вот что тебе скажу. Ты говоришь, что я «совершил роковую ошибку, потеряв уважение «. Чьё уважение, Гарик? Уважение людей, у которых в голове выросла опухоль под названием «уракрымнаш» меня не интересует. Я и сам к ним уважения не испытываю. Но хочу тебе сообщить, что по-прежнему вижу вокруг себя огромное… количество лиц – в основном прекрасных – которых эта болезнь по счастью не задела. и смею тебя заверить: уважение этих людей я, поверь мне, не потерял. И вот что ещё – мне кажется, в наше собачье время самое главное – не потерять уважение к самому себе. Как, впрочем, в любое время. Чего тебе и желаю. Будь здоров. А.М. Провести несколько суток в казенном помещении один на один с телевизором (а мне пришлось) – это настоящая физическая пытка. Ребята! Я, немолодой человек, переживший семерых вождей, заявляю: такого телевидения у нас не было НИКОГДА. Щёлкаю пультом с интервалом в 10 секунд. Старый фильм про войну. Щёлк. Новый фильм про войну (уже лизнули: все полицаи – украинцы. А что, были ещё какие-то?) Щёлк. Ментыбандиты, играют ужасно. Щёлк. Из зала суда. Щёлк. Донецк, война, обязательно кто-то плачет. Щёлк. Ток-шоу, пятеро мужчин орут одновременно, разобрать

ничего невозможно (и слава Богу, видимо). Щелк. Кино про первую мировую… Скажите, есть еще в мире что-то кроме войны? На кого мы выплеснем эти мегатонны ненависти, которые в нас ежедневно закачивают? На себя самих? Или нам покажут на кого?

2013 Вчера наконец попал на концерт Инны Желанной. Когда наша страна поймёт, что русская музыка – это Инна Желанная а не Надежда Бабкина – мы наконец станем частью мира. Боюсь только, не доживём. Был на книжной выставке на ВВЦ. Каждый год там бываю и всегда уходил с парой мешков книг. Вы себе не представляете как поглупел предполагаемый потенциальный читатель: половина издаваемого – дешевый псевдооккультизм, гадания, клюква на тему истории типа «новые тайны личной жизни Сталина». Дебилизация страны идёт полным ходом.

2011 Увидел разгромную статью по поводу Аристономии Акунина. Тут же купил книжку, прочитал. Нахожусь под сильнейшим впечатлением. Мне кажется, недостаточно сообщать сколько у вас с человеком общих друзей. Надо ещё указывать сколько общих врагов.

8 листопада Андрій Макаревич представить у Львівській опері новий проект Ідиш-Джаз По матеріалам особистої сторінки Facebook Фото: Максим Полубоярінов

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

про

ує *

ф А іш

Геловін – свято, що увійшло до нашого життя порівняно недавно, але швидко прижилося в Україні. Відбувається воно як раз на стику між сезонами болот, снігів та холодів, коли до Нового року ще далеко, а золота осінь вже втрачає останні кольори. Душа настирливо просить розваг і свята – і тут чи то ірландський, чи то шотландський Геловін займає своє почесне місце в тусовочному житті Львова.

Зда й крапк у

Цукерки або смерть?

Древній Град парк-готель с. Гамаліївка, Пустомитівський р-н, кемпінг, 7-й км Київської траси drevnygrad.com.ua/uk/

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

А ще свято припадає на дитячі канікули і перетворюється на улюблену забаву. Знову будуть натовпи діточок із різних міст країни, будуть чутися захопливі зойки, а готельєри, ресторатори і фестивальники завзято змагатимуться, щоб влаштувати найяскравішу подію. До чого ведемо? Бо все це і багато іншого чекатиме цього року в заміському парку-готелі Древній Град, що розташований на виїзді зі Львова в чарівному лісі, населеному ельфами, духами, білками і різною іншою “честю та нечистю”. Готель перетвориться на Древньогеловінський Град вже 24 жовтня і цілий тиждень відбуватиметься підготовка до головної події: Уік-енду пустощів та Таємної вечірки. Спочатку відкриється Геловінська Майстерня, де гості готелю разом із майстрами будуть готувати атрибути, костюми, власноруч створювати атмосферу свята. Саме ж свято розпочнеться 30 жовтня з Уік-енду пустощів та Табору Чортенят. Це доба повної свободи для дітей і батьків, що змагаються: хто влаштує найкращі декорації до свята, назбирає найбільше солодощів та найкраще розіграє своїх сусідів? Учасникам дійства приготовано багато сюрпризів. Крім того, гості дізнаються про легенди і традиції свята, які саме символи є класичними і чому. Залишайтеся

обов’язково на ніч! І не забудьте залишити Джекаліхтаря біля дверей свого будиночка або номера – це відлякає всіх недобрих духів. А в ніч на 1-е листопада відбудеться Таємнича Чорна вечірка. Організатори свята підготували сюрпризи, що тримають у таємниці – адже, яке свято без секретів? Це – творче свято, хід якого залежить від настрою, натхнення і запалу кожного учасника. До речі, всім, хто приїде в костюмах, – подарунки і конкурс на найкращий і найсміливіший. Також серед усіх гостей будуть розіграні безліч подарунків, влаштовані сюрпризи. Чекає і фотосесія найяскравіших персонажів, що вийде в наступному номері Афіші. Ранок 1-го листопада в лісі зустрінуть найсміливіші: з похмільним сніданням від шефа, відпочинком у гарячій сауні та продовженням святкових забав для дітей. І все це, щоб з’ясувати: “Чи є життя після Геловіну?” Всім учасникам свята – спеціальні пропозиції від готелю, третя ніч у подарунок гарантована всім, хто подзвонить найскоріше, але навіть якщо не встигнете: сюрпризів вистачить на всіх. Влаштуйте собі мініканікули і відпустку! геловінська лінія: (067) 243–9719, спитати Гарячу Мері.

Б ач и л и

Закохані в каву Не тільки бачили, а й посмакували: саме в дощ кава найсмачніша та найбажаніша. Кажуть, що саме завдяки погоді Львів називають кавовою столицею України. З 24 по 27 вересня в Палаці мистецтв пройшов фестиваль кави. Таку кількість найрізноманітніших сортів та способів приготування напою з кавової ягоди на одиницю площі більше ніде не зустрінеш. Відомі кав’ярні міста пропонували напої з кави як традиційні, так і дуже незвичайні. На стендах фестивалю – різні торговельні марки, а ще кава апаратна, по-турецьки, в пуровері, з додатками та смаколиками, коктейлі з кави, навіть, пиво кавове. Всі дні фестивалю бариста мали батли на різні теми. П’ять днів смак та аромат були сконцентровані в одному місці, але фестиваль завершився, а кав’ярні та закохані в каву залишились у Львові.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е с т о ра н и

Олег Березяк шеф-кухар ресторації парк-готелю Древній град

Future

food Говорити про концептуальність і трендовість закладів харчування, про часи, що змінюються, та про те, що будуть їсти сьогодні і що толеруватимуть завтра львів’яни і гості міста, треба тільки з їхніми власниками. Так вирішила Афіша і відрядила на розмову з провідними рестораторами міста Лева Яну Ковальчук.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Олеже, все ж ресторан при готелі чи готель при ресторані? Я б сказав, що це необхідний симбіоз. Мета відпочинкового комплексу за містом – це, в певному сенсі, «компенсувати» гостям час, проведений у дорозі, запропонувати те особливе, чого вони не отримають у міському ресторані. І це – відпочинок за межами гастрономічних задоволень. Для кожного – щось своє: можливість усамітнитися, втекти від гамірливого міста, провести «медовий» уїкенд з коханою людиною, або з родиною подалі від турбот повсякденного життя. Ви пропонуєте страви з печі. Так готували в давнину. То можна припустити, що добре забуте старе стає новим і модним? Головний лейтмотив нашої кухні – «висока» (хоча, я більше люблю слово «виняткова» або «відмінна») українська кухня із використанням як стародавніх, так і сучасних рецептів та технологій. Головне – все готується з екологічних продуктів, свіжих трав і натуральних компонентів. Але це зовсім не означає, що у нас меню як у музеї. За трендовістю я слідкую постійно. Розуміючи, що люди вже втомилися від класичних страв, заїжджених крем-супів, стейків, шашликів, картоплі, щосезону додаю нові авторські особливі страви і завжди підходжу до створення сезонного меню нестандартно. Тим більше, що нинішній тренд – це еко-кухня і фітнес-страви. Щоб і поїсти добре, і залишитись у гарній формі. Є такі страви, які можна назвати «трендовими» саме для вашого ресторану?

Гості завжди їдуть до нас на телятину, на страви з печі, на рибу. Тому і в обід, і на вечір можна побачити справжніх гурманів Львова. Що змінилося у вподобаннях ваших гостей? І яких змін у кулінарній моді можемо чекати найближчим часом? Тепер збільшилася естетична складова очікувань. Гості часто потребують якогось шоу й ексклюзиву. На банкетах і весіллях ми урочисто і пафосно смажимо свиню на вертелі, подаємо фаршировану осетрину із відвареними раками, фаршем із млинців і апельсинів, молочне порося, що запікається і подається в житньому хлібі із квашениною. Смачно і дуже красиво. Збільшується тенденція до приготування страв за авторськими й автентичними рецептурами. На нашому прикладі: маринади з еко-продуктів, жодних розпалювачів для грилю, натуральні дрова. Гуцульські сири – від гуцулів. Хліб і лимонади – власного приготування. Одним із предметів гордості комплексу є міні-зоопарк. У той же час, у багатьох закладах існує практика подачі страви з обраної там «живої» сировини. Буває, що просять приготувати «он того сірого кроля з чорними вухами»? Гості бувають у різному настрої, і деякі – на піку веселощів – дійсно починають жартувати і пропонують будь-які гроші за свіжину із нашіх улюбленців. Ми переконуємо, що краще з’їсти молочне поросятко чи ягнятинку. Задоволення буде більше, ніж від маленького пухнастого кролика.

Денис Галушко Домашній Ресторан Галушко, Galushko Group Чи може ресторан довго бути одночасно трендовим і «смачним»? Ресторан має бути завжди смачним – незалежно від змін світових тенденцій у кулінарії або нових дизайнерських рішень у інтер’єрі. В тренді – їсти здорово та смачно. Якщо казати за вже рідний для моєї родини Львів, то, безумовно, є багато закладів, орієнтованих на туриста. Тому деякі ресторатори, на жаль, віддають перевагу «людині з автоматом» на вході або відвертому здешевленню своєї продукції. Орієнтуються не на майстерність шефа, а на швидкість видачі того їдла, котре часом незаслужено називають стравою. Але більшість рестораторів Львова все ж розуміють головну формулу: «смачна кухня + високий рівень обслуговування». І копітка щоденна робота власника і його команди. Ми орієнтуємося на європейські цінності, але і там нема нічого ідеального. Це тільки правила та принципи цивілізованого життя, слова та думки. Ось і все. Треба працювати кожного дня, і саме це має бути в тренді у сучасного українця. Як змінюється концепція успішного ресторану? Концепцію, тобто первинний задум, змінити неможливо, а от вдосконаленню немає меж. Ми зробили акцент на справі нашої родини: годувати людей смачною українською кухнею. І вже п’ятнадцять років відкриваємо для себе нові смаки. Ми будували ресторани від Києва до Гурзуфа, від Буковеля до Полтави, та й досі, попри весь досвід, продовжуємо вчитися. І команда ресторану, і власник мають слідкувати за світовими тенденціями, щоб реалізовувати їх для нашої країни – враховуючи наші традиції та потреби сьогодення. Посмішка задоволеного гостя – це і є успіх, і ми не хочемо змінювати цю традицію. Чи є в меню домашнього ресторану рецепти вашої родини?

Домашній ресторан Галушко присвячений українській культурі харчування. Звісно, в меню є страви, які ми готуємо вдома. Наприклад, хліб ми випікаємо щоранку за рецептом моєї бабусі. Але наш шеф-кухар Оксана Вознюк – дуже творча особистість. Тому – все під її контролем. Невід’ємною частиною нашого меню також є сучасні здобутки світової кулінарії. Зараз у світі все українське стало дуже популярним. Чи може традиційна українська кухня стати світовим кулінарним трендом? Українська кухня має бути трендовою! Але жодному разі не треба себе тішити ілюзіями, що вона стане популярною в такому вигляді, як ми її знаємо. Домашня кухня – це супер, але ми маємо її осучаснити і захистити на світовому ринку. Видавати книги, створювати мережеві соціальні проекти, ділитися професійним досвідом, навчати людей майстерності. Кухня – один з найбільших здобутків культури будь-якої держави. Тому популяризація має відбуватися на державному рівні. Наприклад, чому ми маємо навчати своїх фахівців за кордоном, а потім там же їх і втрачати? Має бути створена Українська Кулінарна Академія з державною підтримкою, а не коштом і на ентузіазмі окремих людей (яких, до слова, можна порахувати на пальцях). Дуже хочеться, аби в мене на столі лежав не Кулінарний довідник шеф-кухаря, виданий Кулінарним Інститутом Америки, а наш, український. Зі світовими надбаннями та нашими здобутками. Нашими постійними гостями у Львові є представники Французького Альянсу та Консульства – вони, повірте мені, просто вражені нашими кулінарними здобутками. І це безперечний доказ того, що ми маємо можливість і бажання бути у світовому форматі. Треба лише трохи часу і наполегливості.

У світі є ресторани, куди ходять заради страв від шефа. За деякими з них гості навіть «мігрують» з ресторану в ресторан. Можливий у львівському середовищі феномен шефа – «зірки»? Шеф – це витончена і творча особистість. Людина, з якою треба знаходити спільну мову кожному власнику ресторану. Коли власник і шеф поєднані в одній людині – це не завжди ідеальний варіант розвитку бізнесу. Шеф – «зірка», в першу чергу, має закохатися в місце, де працює, здобути пошану колективу, не вивищуючи свою особистість над закладом вцілому. Тільки гармонія в колективі здатна зробити атмосферу ідеально приємною для відвідувача. На мою думку, в кожного співробітника є «свої» постійні гості – поціновувачі таланту. Буває, талановитий шеф «переростає» заклад, де починав. Відпускайте його. Лишіться добрими друзями, подякуйте і відпускайте. Якщо разом з ним підуть і котрісь з ваших клієнтів – це не катастрофа. Ви теж маєте оновлюватися. В одному закладі я пережив три такі хвилі зміни постійних гостей. Маю ще яскравий приклад нашого друга: я тоді працював офіціантом, він був кухарем гарячого цеху. Тепер я – власник консалтингової компанії в ресторанному бізнесі, а він – президент Київської Асоціації Шеф- кухарів України. Ось вам доказ того, що ми маємо всі з чогось починати і допомагати один одному.  Хоча Львів – популярний туристичний напрямок, йому ще треба досить багато часу, щоб почали народжуватися справжні «зірки». Є чимало талановитих людей у Львові, знайомством з якими я пишаюся. Вони будуть тими «зірками». А ті, які постійно їздять по всій країні, це вже не зірки. То, скорше, гастролери, які шукають, де ліпше заплатять. Шефам теж треба пам’ятати просте правило: де народився, там і знадобився!

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е ст о р а н и

Андрій Дзюбан Дублін, Kult, Sophy

Пане Андрію, сьогодні багато говорять про гастрономічні тренди і моди. Що для вас взагалі означає це поняття – «тренд»? Насправді, я ніколи не думав про це і не орієнтувався на моду. Напевне, це пов’язане з моєю натурою. Я люблю виклики. І якщо завтра всі почнуть відкривати суші-бари, то я краще відкрию піцерію. Китайський принцип «якщо сусід продає колеса, то і в мене вийде» не працює на успіх. Тоді ти не можеш бути кращим. Успіх приходить до тих, хто був перший. Так навіть простіше. Джек Траут висуває правильну теорію: якщо ти почав щось робити перший, то ти вже кращий. І всі «вершки» – твої. Інтер’єр пабу Дублін, вашого першого проекту, витримано у традиційно ірландському стилі. У меню тільки ірландські страви? Ірландія в кулінарному плані – досить бідна країна. Там, в основному, їдять картоплю і м’ясо. На цікаві страви кухня не багата. Але можна казати про страви, приготовані на основі пива Гіннесс, і пироги. Може, ще фіш-чіпс. Хоча «національність» кухні не є такою важливою. Скажімо, добрий стейк – це міжнародна страва. У світі модна французька, мексиканська кухня. А у Львові? Я багато думав над цим питанням. Спостерігав. Впевнено можу сказати,

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

що у Львові модна та кухня і той заклад, де кухарі і власники мають совість. Де основа страви – якісні продукти. Якщо в італійському ресторані беруть справжню моцарелу, пасту чи прошуто і готують у правильній печі – ресторан буде модним. А що буде існувати попри всі тренди? Смачний хліб, смачна кава, добре м’ясо. Є базові речі, котрі можуть трансформуватися, але глобально –не зміняться ніколи.

Зараз еко-кухня та slow-food набувають популярності. Як гадаєте, нарешті, ресторатори почали дбати про своїх гостей, а відвідувачі – про власне здоров’я? Якщо ми беремо ресторани більш претензійного і професійного рівня, то питання еко-продуктів і невикористання штучних домішок завжди було однією з базових вимог. У Львові це є правилом доброго тону. В той же час, наприклад, китайську кухню не уявити без ароматизаторів, спецій і підсолоджувачів. Для них це норма. Знаю, що у вас у планах є відкриття нового ексклюзивного ресторану… Є таке. Це буде перший у Львові, та й в Україні, заклад, де подаватимуть равликів – з різними соусами, у різних стравах. До речі, відкриття вже скоро.

На будь-якому ринку попит визначає пропозицію. Чого зараз хоче відвідувач ресторану? І що стане головним очікуванням десь найближчим часом? Як на мене, актуальним буде моно-маніфест, який пропагує відомий ресторатор Михайло Зельман. Є таке поняття як «якірна страва», заради якої будуть приходити люди. В піцерію – їсти піцу, в хінкальню – хінкалі тощо. Впевнений, що скоро з’явиться, наприклад, ресторан, спеціалізацією якого будуть супи. Будуть, звичайно, і вкраплення інших страв у меню. Але в основі – супи. Робити повноцінну «широку» кухню стає нереально. Коли в одному ресторані в меню заявлені і борщ, і паста, і суші, і риба, і стейк, і треба тримати таке меню цілий рік. А є ж сезонність продуктів: помідор чи салат влітку з грядки і тепличний – взимку, мають зовсім різні смаки. У світі, та вже й в Україні, зростає популярність pop-up ресторанів: кухарі-аматори готують вдома і або запрошують до себе додому чи на пікніки, або ж виходять на вулиці і продають свої страви. У Львові таке явище прижилося б? Запросто! Якщо завтра хтось почне робити суперсмачні пиріжки з лівером і всі будуть знати, що то смачно і зроблене не з чого завгодно, а саме з якісного ліверу, то це буде мати успіх.

Марк Зархін Ресторація Бачевських, Кумпель, Голодний Микола, Штрудель Хаус У Львові з’являється все більше іноземців, людей інших гастрономічних звичаїв. Як на це реагують ресторатори? Якщо ми намагаємося ввійти в Європу, як це декларується, то маємо відкритися світові не на словах, а на ділі. Ця відкритість несе багато позитиву, але є і негативні моменти. А ми, замість того, щоб мінімізувати негатив, ховаємося від нього. Не хочемо зрозуміти, що так чи інакше Львів стає мультинаціональним і цей процес потребує контролю: мусимо думати, де в нас буде «китайський квартал» за 5–7 років, де в нас буде мечеть і хто там буде імамом. З ресторанами найпростіше. Всі, хто до нас приходять, – наші гості. І якщо буде багато китайських туристів – перекладемо меню китайською. Що стосується кухні – ми не можемо догоджати всім. Найперше, є концепція ресторанів. Якщо говорити про Бачевських чи інші мої заклади, то це ресторани галицької кухні. І ми чекаємо людей, котрі толерують саме нашу кухню. Американські шеф-кухарі зараз дискутують про зміни тенденцій. Як-то, скажімо, була повальна мода на китайську кухню. Чого можна сподіватися зараз? Найнеочікуваніших речей. Єдине, що я можу сказати точно: їжа – річ консервативна. Вона пов’язана з біохімією людини. Люди їли і 5 000 років тому. І поки ми будемо – будемо їсти. А ці моди – скороминучі. З часом люди захочуть відчувати смак хорошого органічного продукту: свинини, вирощеної не на преміксах, і зелені, вирощеної не на воді, а в землі. І будуть це цінувати. Здорова їжа, я думаю, буде панувати у світі як основний тренд. І ринку до цього треба готуватися: підтримувати фермерів, які вирощують органічну сировину. Я б волів, щоб про-

дукти вирощували так, як і сто років тому, бо ми дійсно забуваємо смак справжнього м’яса і молока. Все більше і більше переходимо на субпродукти, які створені хімією. Я не знаю – і ніхто ще не знає! – як будуть впливати на людину генномодифіковані продукти. Але тенденція однозначна – продукти гублять свій смак. І це дуже хвилює. Тому саме органічна їжа стане довготривалим трендом. Відвідувачів Ресторації Бачевських вражають презентації страв. Чи далі триватимуть пошуки нових способів подачі? Що стосується мене особисто, то я б охочіше з’їв шматок смачно приготованого м’яса, риби, чи якісні овочі з мінімумом спецій і без всяких декорацій та подач. Їжа сама по собі мала би бути достатньою. Але наш споживач вимагає більшого. Йому потрібна естетика, оригінальність. І це теж тенденція. Безумовно, я працюю сам і примушую шеф-кухарів працювати над декораціями. WOW – ефект потрібний. Але, як на мене, це косметика. Ресторан – це не тільки їжа, це і обслуговування. Відкриттям минулого сезону у плані сервісу стали офіціанти Бачевських: статечні чоловіки, до яких інакше як «прошу пана» язик не повертається звернутися… У гастрономічних країнах є цілі династії офіціантів. І це почесне заняття. Ми обираємо людей, які викликали б респект. Це відповідає концепції закладів із ностальгійним бекграундом. У нас, у Галичині, саме чоловіки були кельнерами у рестораціях, а в кав’ярнях кельнерками були дівчата. Як-от у Штрудель Хаусі. Цього року було досить насичене літо, Львів готовий прийняти ще більше туристів?

Ресторани – так. Відкриваються нові заклади. Ємність ринку досить висока. Інше питання –відвідувачі. Безумовно, вони стали менш заможними, середній чек трохи впав. Та Львову гріх скаржитися. Питання у тому, чи витримає саме місто: комунікації, каналізація, транспортні розв’язки? Є ще одна проблема: мешканці Львова, особливо ті, котрі мешкають у центральній частині міста, відчувають дискомфорт. І цим не можна нехтувати. Безумовно, туризм не несе спокій. Але ресторатори мусять думати про людей, котрі тут живуть. Гасло наших ресторанів – «Тут їдять львів’яни». Ми – не для туристів. Коли ми створюємо меню, ми думаємо: чи будуть це їсти городяни? Коли встановлюємо ціни, ми думаємо – чи потягне їх гаманець середнього львів’янина? І часто потік туристів ставить нас перед питанням – чому б не підняти ціни? Але чекайте – як же гасло «Тут їдять львів’яни»? Туристи толерували б і вищі вартості, але львів’яни – передусім. Заради яких смаколиків у Львові варто жити? І чим така особлива галицька кухня? По-перше, ми самі ще не знаємо, яка вона – галицька кухня. Ми її для себе відкриваємо, вона значно цікавіша, ніж ми собі уявляли в радянські і пострадянські часи. А смачними, насправді, є всі кухні. Питання – що, з чого і як готувати. Наприклад, «бідна» данська кухня – насправді бідна, це Північ, там завжди жили невибагливі люди. Сьогодні вона – світовий тренд. Копенгагенський ресторан Нома декілька років посідав перше місце в світі! Естонська кухня зараз у тренді. Коли є кухарі, які знають свою справу, є гарні продукти і фермери, які їх вирощують, – будь-яка кухня буде успішною.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е ст о р а н и

Андрій Іонов Вероніка, Амадеус, Чорний кіт

З чого починалася вже легендарна Вероніка? Цукерня – наш спільний проект з дружиною. Її впевнено можна назвати креативним директором. Я ж відповідаю за технічне виконання. Названа цукерня на честь моєї мами. Ми порадилися, і вирішили назвати кондитерську на її пам’ять. А є у Вероніки таємні, родинні, старовинні рецепти? Є основа – домашня випічка. Багато печемо за рецептурами відомої всім Дарії Цвек. Пані Дарія навіть була на відкритті, куштувала наші тістечка і лишилася задоволена нашими інтерпретаціями її випічки. В нас усі десерти – авторські. І не подібні на традиційні. Це процес пошуку. Кожен рік з’являються нові види виробів. Ми маємо у своєму портфоліо більше 50 тортів, а тістечок – то більше ста.. Ясно, що не всі вони постійно присутні на вітрині цукерні. Крім того, стараємося вводити сезонність: є весняна гама смаків, літня – легка, із використанням фруктів, осіння і зимова – більш насичена і відповідна погоді. Які тренди ви б виокремили у сучасній кухні? Два роки тому у Вероніці засідав Львівський клуб, членом якого я маю честь бути. Ми виголосили декларацію про те, що закінчилася епоха постмодерну. І поставили нотаріальну печатку. Але після того я сказав: “Хлопці, є виняток, що підтверджує правило. Постмодерн – це еклектика, поєднання різних непоєднуваних речей. Вона змінилася. Але це не стосується розвитку кухні”. Тут постмодерн зараз буяє: наприклад, є поєднання азійської рецептури з європейською традицією.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Маємо стиль, який називається фьюжн – коли по-європейськи приготоване м’ясо приправляють сичуанським чорним соусом. Оце якраз і є тренди: азійська кухня і фьюжн. Вони будуть і далі розвиватися. То “борщ – морозиво” дійсно може з’явитись в меню? І морозиво з оселедця так само. Це просто фарби в аранжуванні. Дуже широкою стає палітра технічних засобів. Є нові методи: наприклад, метод леофільної сушки дає дуже цікаві можливості. Нові технології працюють на кухні. У Львові є дуже багато різних закладів: авторських, концептуальних. Чого бракує рестораційній картині міста? Чесно? У Львові бракує професіоналізму. Театр починається з вішалки, але ж головне – актори і те, як вони виконують свою роль. Так само і в ресторані. Важливі і ввічливі офіціанти, і чисті скатертини. Але найголовнішою є кухня, навколо якої “наростає” все інше. Може бути ресторан, у якому дизайн – супер, інтер’єр – супер, але кухня – ніяка. І таких прикладів по Львову багато. Такий час зараз в Україні, така культура споживання. Коли почне зростати економіка, то все зміниться. В інтер’єрі вашого пабу Чорний кіт “живе” багато котів-декорацій. А останнім часом з’явилися заклади, де живуть справжні коти. Як ви до того ставитеся? Добре ставлюся. В Чорному коті, до речі, теж є живий кіт. Чорного кольору. Він має червоний ошийник, інвентарний номер і рахується на балансі закладу. Ми його

добре годуємо, в кота є своя хатинка. А коли він хоче погуляти – то виходить у Стрийський парк. На вашу думку, Львів має ресторан, який міг би отримати “мішленівську зірку»? Звичайно. Може, не зараз – але потенційно. Критерії оцінювання Мішлена є надзвичайно суворими. Це і професійний “таємний гість”, і авторська кухня, і шеф-кухар “з ім’ям”, і ще багато чого. Для Львова дійсно важливо мати ресторан, оцінений на міжнародному рівні. Такий, заради якого можна робити цілі тури (це, до речі, теж критерій Мішлена). Нам потрібні ресторани, на які можна рівнятися. Чи змінився у цьому році ваш середній чек? У гривневому еквіваленті – дуже. Завжди прикро змінювати ціни, але мусимо. Ми – споживачі багатьох компонентів, інгредієнтів і обладнання з-за кордону, вартість яких збільшується. Ми не можемо працювати у збиток. Яких ресторанних змін нам чекати найближчим часом? Важко зараз робити якісь форсайти чи футурологічні прогнози. Щось може зміниться у концепціях. Але точно будуть зміни цієї зими і весни. Через спекотне літо маємо неврожай грибів, а в нас велика кількість страв у рецептурах має білі гриби. І в зв’язку з тим, що їх нема, доведеться міняти рецептури. Так само можуть бути зміни, які залежать від митної політики країни. Можливо, імпортовані інгредієнти треба буде замінювати на вітчизняні. Такий зараз час.

Вікторія Лесюк Євроготель

Цього року потік туристів у Львові збільшився. Чи можна сказати, що турист сьогодні змінився? У більшості – так. Хоча країна перейшла у хронічний стан війни і той стан стабільно важкий, для Львова картина не така вже і печальна. Якщо туристичний потік в Україні ділився, здебільшого, між Західною Україною і Кримом, то – з очевидних причин – тепер туристичний вектор змінився у бік Львова. Більше того, відвідати Україну і Львів зокрема – модно. Тому маємо гостей з Японії, Кореї, Швеції, США. Повернулися польські, білоруські і турецькі групи. Така досить колоритна картина якось впливає на роботу ресторану? Найперше, треба зрозуміти, що ресторан при готелі і ресторан у місті – то два різних ресторани. І не йдеться про шведську лінію на сніданках. Ми не можемо вдовольнитися навіть найширшим і найкращим меню a la carte. Кожного дня служба ресторанного сервісу мусить реагувати на завантаженість готелю. Закупівля продуктів, кількість офіціантів у зміні – все залежить від гостя. По-друге, ресторан мусить забезпечувати, насамперед, потреби гостей готелю. Наприклад: якщо приїжджає група євреїв, маємо забезпечити достатню кількість відповідних (часто навіть кошерних) страв. Гості з мусульманських країн – жодної свинини в стравах. Європейці полюбляють свіжі фрукти на сніданок. Спортсмени взагалі вимагають окремого меню – від специфічних продуктів до відведення залу чітко під харчування команди. Ми підлаштовуємося під своїх гостей. Натомість, міські ресторани можуть доз-

волити собі чекати «свого» відвідувача. Як часто у ресторанах при готелі змінюють меню? І що при таких змінах відіграє вирішальну роль? Тут скоріше варто говорити про доповнення і варіативну складову. Є меню ресторану. А є сезонні чи комплексні пропозиції. Є меню рум-сервісу. Не треба забувати, що в готелі відбуваються різні події: від конференцій до весіль. А це вже інша історія. Одним потрібна кава-перерви, іншим – фуршет, третім – бенкет. І кожне таке замовлення – індивідуальне. Тут з трендами і модами не розженешся – чого хоче гість, те йому треба дати. Хоча, певні модні тенденції відчуваються. Особливо на весіллях. Кенді-бари, креативні торти, заміна 2–3 змін гарячих страв фуршетним меню й акцент на декораціях – тренди цього сезону. Окрім того, ресторани при готелях (хай і не в повну силу) працюють цілодобово. Є рум-сервіс – скорочена версія a la cart’у, є гості, котрі прибувають вночі і хочуть перекусити з дороги. І є гості з міста, котрі о другій ночі можуть зайти, щоб поїсти вареників. Тому обов’язково треба враховувати, щоб, крім складних страв, у меню були і простіші у виконанні, але не менш смачні. Зараз у світі існує тенденція до зміни вектора зі «швидко» на «якісно». Це відчувається у вашому ресторані? Гості дійсно почали звертати увагу на якість продуктів, з яких приготовані подані їм страви. Буває, просять сертифікати якості. Або хочуть переконатися, що їхній стейк без ГМО, а салат – мало не щойно з грядки. Це треба враховувати. Постачальники харчової сировини

мають бути надійними, перевіреними і з документами. Ще один тренд, котрий спостерігається останнім часом, – заміна імпортних продуктів на українські. Ваш готель підтримує таку «націоналізацію» меню? Абсолютно – так. Підтримка українського виробника – наш обов’язок. Та й економічно то значно вигідніше. Локальні постачальники не платять мита за імпорт. І, повірте, це суттєво здешевлює продукт без втрати якості. Але треба знати міру: якщо в меню представлена, скажімо, карбонара чи страви з лосося – має бути імпортна сировина. Задорого? Замінюйте пасту на картоплю і лосось на форель. Але очікування гостя не мають бути обмануті через сумнівну економію. У США повертаються до колись модної унікальності ресторацій при готелях. У Львові теж? Звичайно. І вже давно! Львівські готельєри розуміють, що ресторан – не тільки додатковий заробіток, але й частина іміджевої складової. Можемо спостерігати, як деякі готелі стають популярними завдяки своїм ексклюзивним ресторанам чи лаунж-барам. Пані Вікторія, на вашу думку, які зміни будемо спостерігати в готельних ресторанах найближчим часом? Гості з міста тих змін, мабуть, не помітять. Найперше, будемо змінювати концепції сніданків. Шведська лінія – не вічна. Континентальна подача, можливість поснідати в номері чи взагалі виключити з вартості сніданок – тенденційні процеси в нинішньому готелярстві.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

нове

Актуальний нині на Заході ресторанний моно-маніфест, який пропагує зосередженість закладів на монопродуктах, нарешті має втілення у Львові. Відкривається перший у місті, та й в Україні, заклад, де подаватимуть равликів – з різними соусами, у різних стравах.

Повзучий

делікатес До речі, для українців равлики – ніяка не дивина: на Рівненщині, на Волині місцеві жителі збирали і збирають виноградних слимаків. Ще за Польщі у 30-х роках у Радехові було три спеціальних розплідники равликів, а за часи радянської влади за равлика у заготконторі платили 5 копійок. Сьогодні світовим лідером з їх споживання є Франція – за рік там з’їдають майже 700 мільйонів слизьких істот, равлик – гордість національної кухні. Смакують слимачків у Німеччині, Польщі, Італії. Там вони, до речі, майже цілком знищені у природі, вирощують їх на спеціальних фермах. Сировину в Європу постачають і з України. Незабаром з’їсти равлика можна буде в новому львівському закладі Tante Sophie cafe escargot. Отже, равлик. Зазвичай, їдять тільки виноградних істот, які мають безліч назв: великотелесий равлик, кришковий, бургундський, яблуневий, римський, місячний. Зустрінете в меню слово «ескарго» (escargot – фр.) – знайте: це і є равлик. У новому закладі будуть представлені равлики, приготовані за оригінальними старими французькими рецептами. Смачненькі слимачки по-прованськи, по-бургундськи, по-діжонськи, по-каталонськи – а це класичні світові способи приготування, давно знайомі справжнім гурманам. Не менш цікаві равлики, приготовані за рецептами інших європейських регіонів. Гості матимуть нагоду посмакувати жульєном, супом і равіолі з равликами. До слова, за тією ж світовою класикою, равликів споживають, запиваючи молодим домашнім вином, яке також буде представлене у меню Tante Sophie. На додаток у закладі випікатимуть круасани, багети, хліб різних видів, які можна буде не лише спожити у ресторації, а і придбати додому. Кава від славетного Світу кави, ранкові йогурти власного приготування, класичні європейські десерти – це ще одна приємна сторона майбутнього меню моно-закладу у центрі Львова.

Tante Sophie cafe escargot вул. Друкарська 6А

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Назвав кав’ярню так на свою честь власник – відомий виробник горілки, винахідник настоянок Сметанківка та Атлясівка М. Л. Атлясс. Найпопулярнішою кнайпа стала, коли перейшла у власність до зятя Атлясса – Еду-

Атляс

арда (Едзя) Тарлерського. Він дозволяв усім за невеличку плату заходити до туалету Атлясу. В ті часи на площі Ринок був базар, звісно, охочих було багато. Відтоді, як хтось хотів піти до туалету, казав, що «йде до пана Едзя».

Сучасні власники відтворили дух кав’ярні, додавши особливого історичного шарму. Портрети в галицькому (лицарському) залі не вигадка «під старовину», а результат ретельного історичного дослідження.

В Атлясі завжди працювали уважні та вишукані офіціанти, адміністратори та кухарі, ця традиція триває і в наші часи.

– усім клієнтам, які харчуються у закладі, рекомендується записатися до товариства Хороша смерть і застрахуватися

– у випадку поганого обслуговування прохання до гостей бути терплячими, чекати, їсти, пити, залишити кафе без скандалу та оплати

– знервований гість має право побити господаря (у межах легкого тілесного ушкодження), при цьому господар не має права на захист чи реванш

– якщо гість перебуває у закладі протягом години, фірма відповідає за його зуби, капелюх, портфель, паличку, і, якщо це можливо, за коханку

– певна кількість випитого дозволяє вимагати від господаря безкоштовної доставки гостя додому

– не можна пити менше одного малого пива та більше 49 великих

– гості не можуть забирати додому ножі та виделки, а якщо й братимуть, то не більше однієї пари на місяць

– тарілки, склянки та стільці не можна використовувати як аргументи до своїх політичних і релігійних переконань

Правила поведінки в Атлясі на початку  XX століття (жартівливі)

sta f f

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

промо

Львів’яни можуть бути впевненими в якості і натуральності того, що є на столі та в холодильнику, якщо це – продукти Із села, корисний та екологічно чистий провіант із найкращих фермерських господарств.

Перший

ФЕРМЕРСЬКИЙ Безпосередньо від фермера до городянина: цей продовольчий міст запрацював у Львові ще навесні. Співробітники магазину відбирають не просто найсвіжіші і натуральні продукти, вони обирають відповідальних постачальників, які вкладають душу у кожен грам свого продукту. За короткий термін склався особливий асортимент продуктів, який користується неабияким попитом у покупців. Ось, наприклад, Ковбаса пальцьопхана від бабці Прусі – духмяна сиров’ялена українська ковбаска, яку власноруч готують два життєрадісних куми зі Львова. Саме так, як її готували ще за дідів-прадідів. Панове стверджують: головні інгредієнти – це свіжесенька поросяча дупця, тонесеньке сальце та дивовижно духмяний кріп з городу бабці Прусі. І додають: «Без кропу українцеві ніяк не можна». Готують як для себе – тому й ковбаса виходить добра.

Із села магазин натуральних продуктів izsela.com.ua вул. Костомарова, 1–3 (між вул. Франка і пл. Петрушевича) 26

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Міні-цех з виробництва кисломолочної продукції заснували хлопці з Азербайджану. Для Середньої Азії ці напої – майже ліки. Їх вживають у спеку, після застілля та просто як смачну їжу. Айран, мацоні, йогурт за старовинними рецептами – це щось особливе. Не менш особливим є смачний, дійсно домашній бездріжджовий хліб, який готує справжня господиня пані Людмила. І теж має рецептури, які передаються в їхній родині вже декілька поколінь – від матері до дочки. Робиться хлібець на заквасці з родзинок та шишок хмелю, до нього додають змелене насіння льону, кунжуту, гарбуза, соняшнику. Дуже корисний хліб виходить! І на різні смаки: житній, пшеничний, цільнозерновий. А ще є гуцульський будз, за подобою якого, як стверджують знавці, була створена бринза. Є смачні паштети, компоти, сиропи… І навіть якщо немає часу за всім цим йти до магазину, органічні овочі, фрукти та ягоди, справжнє молоко, яйця та м’ясо – все свіже та якісне є змога замовити, не відходячи від комп’ютера. До речі, вам запропонують і смачні напівфабрикати: сирники та пельмені, пиріжки та вареники з різною начинкою, домашні ковбаси. На сайті Із села зручна навігація, працює телефонна лінія – фахівці допоможуть швидко оформити замовлення, яке просто оплатити будь-яким способом: розрахуватись з кур’єром готівкою або карткою при отриманні продуктів. І навіть якщо щось із привезених товарів не сподобалося, то ця позиція буде виключена з кошика, а сума до оплати – зменшена. На тому ж сайті є всі необхідні документи та фото господарств, що постачають продукти до першого фермерського магазину Із села.

р е ст о р а н и

Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 www.szkocka.com.ua 07:00–23:00 Найдорожча ресторація Галичини ресторан пл. Ринок, 14/8 (2 поверх) (050) 430–8783 www.fest.lviv.ua пн – чт 12:00–24:00 пт – нд 12:00–02:00 Play Bar ресторан-клуб проїзд Крива Липа, 6 (032) 27–22501, (096) 367–6026 11:00–01:00 пт, сб – до 03:00 Крива Липа кулінарна студія проїзд Крива Липа, 8 (032) 255–3100 www.kryva-lypa.com 10:00–23:00 Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751, 235–8752 www.wienkaffe.lviv.ua 09:00–24:00 Галицька жидівська кнайпа Під Золотою Розою ресторан вул. Староєврейська, 37 (050) 370–3863 www.fest.lviv.ua 11:00–02:00 Пструг, хліб та вино ресторан вул. Братів Рогатинців, 49 (050) 373–96–54 11:00–00:00 сб, нд – 11:00–02:00

М’яса та Справедливости Перша Грильова Ресторація вул. Валова, 20 (Бернардинський дворик) (050) 430–2826 www.fest.lviv.ua 11:00–24:00 пт – нд – 11:00–02:00 Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 www.panorama.lviv.ua 10:00–01:00 Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 www.cinemajazz.com.ua 09:00–02:00

Сало музей-ресторан пр. Свободи, 6/8 (032) 235–5536 www.artsalo.ua 10:00–23:00 чт – сб – 12:00–02:00 Італійський дворик ресторан пл. Ринок, 6 (032) 297–5366 10:00–20:00 Амадеус ресторан пл. Катедральная, 7 (032) 235–6316 (032) 297–8022 restaurant-amadeus.virtual.ua

Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352. (032) 232–9606 (098) 229–2222 mykola.kumpelgroup.com 12:00–24:00

пр. Чорновола, 2 Б (032) 229–5177 www.kumpel.biz 00:00–24:00

Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235–8188

Del Pesto сієста ресторан вул. Костюшка, 6 (032) 255–0080 www.delpesto.lviv.ua 09:00–23:00

Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 royal-brewery.com 10:00–23:00

Панська чарка Компанійський ресторан вул. Винниченка, 3 (032) 235–5391, www.charka.com.ua 10:00–23:00

Делис ресторан ул. Самчука, 8 (032) 270–4194 (032) 297–0454

Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина 1 (032) 229–55–05 www.stargorod.net 00:00–02:00

Nobilis ресторан ул. Фредра, 5 (032) 295–2595 (050) 733–2733

Mons Pius ресторан вул. Лесі Українки, 14 (032) 235–6060 monspius.pub@gmail.com 11:00–23:00

Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565

Брудершафт ресторан вул. Вірменська, 16 (032) 235–4243 (050) 844–0412

Шекспир ресторан вул. Любінська,144 (032) 295–5295 08:00–24:00

Казанова ресторан/шоу-бар вул. Ставропігійська, 7 (032) 236–7574 12:00–06:00

Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 тел. (032) 235–6949

Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 LaPiazza ресторан-піцерія пр. Свободи, 27 (032) 295–8814 www.lapiazza.com.ua 11:00–00:00 PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 12:00–23:00 чт – сб до 06:00 Багратіоні ресторан пр. Чорновола, 59 (032) 240–8888 (067) 674–0888 http://bagrationi.lviv.ua/ Вероніка кондитерська-ресторан пр. Т. Шевченка, 21 (032) 261–4456 (032) 298–6028 пн-нд 10:00–22:00

Львівська копальня кави Книгарня-кав’ярня пл. Ринок, 10 (067) 670–6106 (050) 371–4474 пн – чт 08:00–00:00 пт – нд 08:00–02:00 Хінкальня ресторан вул. Крива Липа,1 (032) 225–5084 Бачевских ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 Дублин паб проїзд Крива Липа, 5 (032) 261–6171 чт-сб 10:00–02:00 вс-ср 10:00–00:00 Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147 Галушко ресторан вул. Дж. Дудаєва, 16 (098) 993–9799, (099) 173–7799

Шлях до перемоги починається з першого кроку. Журнал Афіша запрошує до співпраці рекламістів. Наші успіхи попереду 28

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

(050) 341-9083 am.lviv@ ukr.net

готелі

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, (032) 235-7533 info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036 (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Uотель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (032) 244-4315 (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Готель Рудольфо Вірменська 4 (032) 236-8000 Факс: (032) 236-8059 info@rudolfo.com.ua rudolfo.net

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50’8.16”N, 24°2’28.32”E

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

фасон

ін – му світі зм ьо ц в й а ек ч Не тебе. очнуться з усі зміни п ін – ст х високих Серед сами ебе. и. Повір у с знайди сил

Одяг завжди доповнює мій образ. Це не основне, людина завжди прикрашає вбрання, а не вбрання – людину. Але мені хочеться сформувати жіночний образ – особливо в такі складні часи, як зараз. І це дуже важливо, якщо їдеш до хлопців на передову, туди, де вони «варяться» виключно у своєму чоловічому середовищі. Хочеться їх потішити, поліпшити настрій. Бути красивою – це принести їм свято, підтримку. В цьому випадку красиве плаття – це шматочок миру, жіночності, тепла. Заради чого вони там і воюють. Мені пасує весь одяг. А вибираю я те, що мені до серця. У мене немає сформованих стереотипів. Я бачу речі, я їх відчуваю і розумію одразу: моє чи не моє. Підкреслить ця річ щось, чи буде взагалі нейтральною. Я намагаюсь підбирати одяг, який вдосконалює, який додає мені якусь родзинку або настрій. Доповнює мене. Жінка завжди повинна залишатися жінкою. Це дуже важливо. І це мистецтво – бути жінкою. Над собою треба працювати, це велика робота: прокидатися, приводити себе до ладу, вбиратися, обирати всі деталі. Іноді це важко, немає ані сил, ані настрою. Але це потрібно, бо ти – жінка, і повинна дарувати гарний настрій, бути красою цього світу. Коли почалась революція, любовна лірика відійшла на другий план – важливі історичні події затьмарили все. Але все одно: любов – це та сила, яка все подолає. І саме вона веде нас до перемоги. Ось та єдина муза, яка нас надихає жити далі і перемагати. Зараз уже пишуться вірші про любов – бо це те, що нас тримає. Взагалі це те, що тримає цей світ. І хлопці, які зараз там, на війні, вони теж закохані. Вони люблять, вони хочуть, щоб їх любили і чекали. І любов – це єдині ліки від усього. Зараз мене захоплює дуже багато цікавих подій, цікавих людей, я дуже багато спілкуюсь. І це – моє життя, я присвячую себе віршам, зустрічам, мистецтву та красі. Книги – це найбільша моя пристрасть. Читати я люблю не менше, ніж писати. Зараз я жадібно «ковтаю» Атлант розправив плечі. Звернула увагу на те, що стала читати не просто як читач – я намагаюсь щось «ухватити», чогось навчитись у авторів світового класу. А ще раджу всім прочитати Квіти для Елджернона – ця книжка вимагає замислитись над життям, над собою. Я намагаюсь зараз прочитати якомога більше, бо кожна прочитана книга – це наступна сторінка твого світогляду, новий досвід для душі.

Анастасія Дмитрук, поетеса 30

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Зараз у мене з’явилась упевненість у собі. Завдяки потужній підтримці, яку я отримую від людей, я повірила у себе. І це дуже важливо, і про це – мій новий вірш Світлом будь. Він про те, як важливо людині відкрити, знайти себе. Коли людина вірить у себе – вона може перевернути світ.

www.c-watch.com.ua

А в т о п о ртр е т

Коли ти вперше сіла за кермо? Незадовго після того, як у 18 років отримала права. Перша машина була марки Mazda. Червона – власне, це була моя мрія. Саме ця марка і саме такий колір. Тому, на той час я навіть не розглядала іншого авто.

Audi Q7 об’єм двигуна 3,0 середня витрата пального 7,7 л / 100 км

Понад усе цінує свободу, надійність та простір – так можна сказати про саме авто, Audi Q7, і про його власницю, Уляну Киричук, директора з розвитку однієї з великих львівських компанії.

То чорний позашляховик Ауді – це була наступна мрія? Це був швидше раціональний підхід. Я люблю великі машини. Їм можна довіряти, адже у салоні такої почуваєшся найбезпечніше. А дизельний двигун цілком забезпечує необхідну потужність. Любиш відчуття швидкості на такому авто? Я не прихильниця швидкої їзди. Максимум витискала 160 км/год., їдучи в Австрію, хоч це авто може й значно більше. Мені подобається сам процес їзди, коли не нервуєш за кермом, коли можна спокійно послухати музику, щось своє обміркувати. Не повірите, але я люблю затори у Львові. Моє місто настільки мені рідне і цікаве, що мені комфортно стояти в корку, милуватись нашою бруківкою чи черговим старовинним будинком. Зазвичай, кажуть, що блондинки не дуже вправні водії… Залежить від того, що означає добра їзда. Як на мене – це культурна поведінка на дорозі. Я терпіти не можу хамовитих водіїв, намагаюсь поважати інших учасників дорожнього руху. Особливо тішуся, коли пропускаю на дорозі водія, і він мені дякує. Коли твій маленький син з тобою в авто, відчуваєш себе за кермом інакше? У мене тоді триває цілий виховний процес, бо я своїм прикладом маю показати, як потрібно себе вести на дорозі. Малий вже знає деякі знаки дорожнього руху, що можна, а що – ні, і сам мені підказує. Твоє авто має якесь ім’я? О, я до нього звертаюсь «пташечка», «ластівочка». Воно тоді краще їде. І ще завжди підтримую у ньому ідеальну чистоту. Мінімум речей, і все – поскладано. Я таким чином намагаюсь зруйнувати міф, що жінки в машині можуть возити мало не цілу квартиру. Червону Мазду ти проміняла на чорне Audi Q7. Яке авто наступне? Зараз так питання не стоїть. Адже цю машину я купила лише два роки, тому просто її обожнюю. Наразі відчуваю себе у ній на 100% комфортно. Якщо б міняла на інше авто – то це б однозначно була не менша за габаритами машина. Вже звикла до такого розміру, він виховав у мене певний стиль водіння. Я довіряю своєму авто – і це найголовніше. Записала Олеся Садова 32

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Уляна Киричук:

люблю затори!

Місто

Львівський Форум 25 вересня урочисто відкрили один із найбільших у Львові торговельних центрів – ТЦ Форум. 70 тисяч метрів загальної площі забезпечать роботою близько 800 працівників. А стартувало будівництво ще влітку 2012, відкриття планували навесні цього року, та з різних причин дату переносили. Не зважаючи на те, що не завершилися роботи зі створення паркової зони навколо центру, та й не вся бруківка лягла на свої місця в тротуари, вирішили відкривати центр саме зараз. Чи тому, що зачекалися орендарі покупців, чи тому, що за місяць – місцеві вибори, але все буде дороблятися вже без парканів, на наших очах. Центр розроблено згідно з найсучаснішими вимогами будівництва «третього покоління» та сертифіковано відповідно до євростандартів екологічної ефективності будівель. Загальна заявлена вартість будівництва сягнула 92 млн. євро, та ще два мільйони, за попередніми даними, були інвестовані в дороги, майбутній парк та прилеглу територію. На чотирьох поверхах сучасної споруди розташовано: підвальна безкоштовна парковка на 620 авто, два перших поверхи – то торговельні площі, а на останньому – зона відпочинку. Про останню скажемо окремо. В зоні розташовані шість кінозалів, один з яких немає аналогів у Львові: 4D, з кріслами, що рухаються, ароматами та вітром. До речі, квитки в такий кінотеатр ненабагато дорожче, ніж у працюючий в іншому торговельному центрі Львова 3D-кінотеатрі. Ресторани, кав’ярні, суші-бари, які доповнюють зону відпочинку, дозволять гарно провести час дорослим та дітям. Для найменших незабаром відкриють сучасний Ігроленд. На додаток на першому поверсі відкрили продуктовий супермаркет Сільпо, який дивує вибором товарів. Найекзотичніші фрукти, морепродукти, вина, сири та ковбаси стануть до вподоби гурманам. Без сумнівів, відкриття в історичному центрі Львова ТЦ Форум є значущою подією як для мешканців міста, так і для туристів. До того доволі безлюдні вулиця Куліша та проспект Чорновола будуть заповнені людьми, особливо у вихідні. А район площі Старого Ринку вже не здається покинутим та тихим.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

е ат

р дл я д

те

Т т

м апа м і с та

Ль вів с

Ка д

у цей

ин з а г

із н л а

ич н і к а

си

о бо ди

аз и н R i c h

Св

с т а т уя а к

аг

Те

Во с к р е

інн

р ат

Єзуїтська – Ягеллонська – Горького – Гнатюка Наприкінці XVI ст. ця вулиця вела прямісенько від міських мурів до фільварку міщанина Шольца. Після купівлі фільварку у 1602 році єзуїти висадили великий сад, що став першим львівським міським парком. Нині – це парк Івана Франка. Після скасування чернечого ордену вулиця з Єзуїтської перетворилась на Поєзуїтську. І дуже довгий час, з 1871 р. по 1941р., вона мала назву Ягеллонської – на честь польської королівської династії XІV–XVІ ст. Після радянської окупаціїї вулицю назвали іменем Чернишевського, у роки іншої, вже німецької окупації, у 1941–1944 рр., вона значилася як Polizeistrasse, бо вела до управління поліції. З 1944 до 1991 носила ім’я псевдописьменника Горького. 34

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

А нині має назву на честь Володимира Гнатюка – видатного фольклориста та етнографа. У приміщенні, збудованому у 1939 р. за проектом Даніеля Кальмуса для Єврейського театру, зараз розташований Перший український театр для дітей та юнацтва. На протилежному боці вулиці привертають увагу «єгипетські» скульптури Зиґмунда Курчинського, що стоять біля входу постсецесійного будинку 20–22, який спорудила у 1911 році за проектом Фердинанда Касслера та Романа Фелінського архітектурно-будівельна фірма Михайла Уляма. Барельєфи споруди символізують мистецтво і військову звитягу. Колись тут була відома польська туристич-

на фірма Орбіс. Тепер традицію будинку продовжують міські залізничні каси. У 1889–1891 рр. на цій вулиці за проектом Юліана Захарієвича звели споруду Галицької ощадної каси. Розкішну будівлю прикрасив скульптурами Леонард Марконі. Одну з них – ту, що під самим куполом із факелом у руках та зоряним вінцем над головою, вважають «львівською статуєю Свободи». Хоча, насправді, вона мала символізувати Ощадність. Навпроти перед І Світовою війною встигли звести споруду для Празького банку. Обидві будівлі із високими наріжними вежами стали своєрідною «банківською брамою» міста, бо за ними починалась колишня фінансова дільниця Львова.

к луби 15 жовтня, 20:00 Клуб Underground вул. Коперника, 17 вхід 50 грн.

«Рушійна сила» українського інді-року – кияни 5 Vymir знову їдуть до Львова. Їхній альбом Містолінія підкорив усі музичні видання країни, а Святослав Вакарчук рекомендує неодмінно прислухатися до їхньої творчості. Афіша поспілкувалася з музикантами та вже придбала квитки на концерт.

5 Vymir Хлопці, це вже ваш третій виступ у Львові за цей концертний сезон. Подобається грати для львів’ян? Вадік: Подобається те, що у Львові з’являється більше можливості грати. Не знаю, чи є сенс про це казати, але коли ми почали їздити «за межі зони комфортного Києва», з’явилось питання, де можна виступити у Львові. І закладів, і фестивалів було дуже мало.  Львів’яни – приємна публіка, яка вміє думати і слухати, сприймати тексти в сукупності з музикою, а це дуже важливо! Рома: Кожне нове місто по-своєму цікаве. Львів не є винятком. Нам приємно дарувати свою творчість львів’янам.

Цього літа ви об’їздили майже всі великі фести України: Atlas Weekend, Республіка, 100пудівка, Woodstock. Відчуваєте розширення аудиторії? В: Зараз побачимо, я б так сказав. Будемо грати концерт у «Дніпрі» на after party 100пудівки. Але, звісно, фідбек був відчутний. І щось про новий альбом… В: Так, є матеріал для нового альбому, є записані нові треки, вони всі чекають свого часу. Можу сказати, що зовсім скоро буде новий сингл – ми вирішили провести череду випуску синглів. Певно, що раз на місяць, з lyric-video. Підтримуватимемо цікавість слухача.

Фото зі сторінок гурту у соцмережах

Український модерн і неовізантизм, авангард та постмодернізм, найкращі зразки мистецтва 50-70 років ХХ століття найпомітніших українських митців квитки: для дорослих 25 грн. для студентів 10 грн. для учнів, пенсіонерів 5 грн. екскурсія: для дорослих 50 грн. для студентів та учнів 30 грн.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Окремий відділ: вул. Драгоманова, 42 10:00 – 18:00 Вих. пн, вт

вул. Вірменська, 35

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

клуби

Оркестр K&K Philharmoniker Симфонічний оркестр K&K Philharmoniker під керівництвом засновника колективу, австрійського диригента та композитора Маттіаса Георга Кендлінгера, на сцені Львівської філармонії представить концерт симфонічної музики. 19 жовтня, 19:00 Львівська філармонія вул. Чайковського, 7 HOMIE У музичному світі в останні роки Homie став привертати до себе надзвичайно підвищену увагу з боку слухачів. Пісні Антона значно виділяються на тлі сучасних треків за рахунок унікального стилю виконання, що знаходиться на межі двох музичних напрямків, – репу і лірики. 16 жовтня, 20:00 Клуб Picasso вул. Зелена, 88

Arms and Sleepers Американський музичний дует Arms and Sleepers, витоки якого походять із глибин пост-року, зараз грає витончену освіжаючу електроніку. Новий альбом Swim Team – напрочуд свіжа та бадьора робота, яку є сенс почути. 4 жовтня, 20:00 Рок-паб The Gas Station вул. Джерельна, 20

5 Vymir «Рушійна сила» українського інді-року – кияни 5 Vymir знову їдуть до Львова. Їхній альбом Містолінія підкорив усі музичні видання країни. 15 жовтня, 20:00 Клуб Underground вул. Коперника, 17

Scream Inc. – Metallica tribute Одна з кращих у Східній Європі триб’ютгруп легендарного гурту Metallica –знову у Львові. У програмі концерту – все кращі пісні рок-динозаврів і не тільки. 9 жовтня, 20:00 Event Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2

С.К.А.Й. та Alloise Щоб послухати справжніх українських рокерів С.К.А.Й. та неперевершену Alloise у Львові достатньо придбати квиток на концерт. І як бонус отримати змогу першими послухати прем’єру спільної пісні музикантів Знайду наживо. 17 жовтня, 20:00 Event Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2

Stoned Jesus Сольний концерт Stoned Jesus – київського гурту, який є бажаним гостем найгучніших європейських фестивалів та концертних майданчиків, відбудеться і у львівському клубі. 24 жовтня, 20:00 Клуб Underground вул. Коперника, 17 36

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Rock-H та друзі Разом з гуртом Rock-H на сцені виступлять: відома співачка Олеся Киричук, лідер гурту Мері Віктор Винник та скрипаль-віртуоз Олександр Божик. А родзинкою благодійного концерту стане годинна програма Рокаш-Оркестру з піснями, які лідер гурту Rock-H Віктор Янцо написав спеціально для новоствореного колективу. 3 жовтня, 19:00 Театр імені Марії Заньковецької вул. Лесі Українки, 1 (032) 227–3602

Addis Abeba Після майже року відсутності на сцені, напередодні свого 15-річного ювілею, група Аддіс Абеба запрошує на великий сольний концерт у Львові. Виступ складатиметься з двох частин: у першій відбудеться презентація нової програми, а в другій прозвучать відомі композиції регі-колективу з Білорусі. 17 жовтня, 20:00 Клуб Underground вул. Коперника, 17

art

«Це світ чоловіків, та без жінки його не буде» – цією пісенною фразою у 90-х американець Джеймс Браун звертався зі сцени до поціновувачів своєї творчості. І так ще раз підтверджував французьку промовку: «Шукайте жінку». Молода львівська фотохудожниця Марта Сирко робить це щодня: шукає, знаходить і перетворює на неперевершене фотополотно. Їй 20, і вона вже стала затребуваним в Україні фотографом, знайшла свій неповторний авторський стиль та навіть встигла трохи повчити інших. Марта відхилила Афіші завісу власної фотоісторії, поділилася роздумами про жінок та саму себе.

Шукайте жінку Марто, ти почала займатися фотографією ще у підлітковому віці. Звідки з’явився інтерес до цього ремесла? Насправді, спочатку я хотіла бути художницею: відвідувала гуртки, навчалася в художній школі. Але в якийсь момент зрозуміла, що інші малюють краще за мене, що не витримую конкуренції, що це не моє… Пізніше тато купив фотоапарат, звичайнісіньку «мильничку», якою мені, до речі, забороняли користуватись. Боялись, що розіб’ю, зламаю чи ще щось. У 10-му класі я нарешті отримала доступ до омріяного фотоінструмента і почала робити свої перші світлини. Тоді тато сказав, що, якщо зможу довести, що маю до цього хист, – купить мені власну камеру. Так я отримала додаткову мотивацію вчитися: переглядала роботи інших фотографів, у чомусь копіювала їх і ділилася власними роботами в мережі. А коли я все ж заслужила нову камеру, батьки ще більше почали за неї переживати (знов страшились, що зламаю). І я, аби все ж користуватися апаратом, почала заробляти перші гроші, фотографуючи подруг, знайомих та просто випадкових людей. У 15 ти взяла до рук камеру, а у 16 вже почала знімати ню – чи не зарано було? Для мене жіноче тіло ніколи не було якимось оплотом розпусти чи хтивості. Воно

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

прекрасне, тут немає чого соромитись. Тим паче, що на той час я захоплювалась фотографами, які знімали саме у цьому жанрі. Виходить, що ти – самоук. Як давалися перші спроби у фотографуванні? Виходить, що так. Зрозуміло, що мені страшенно бракувало елементарних знань, якоїсь книжкової теорії. Натомість я намагалася вчитися локально, на конкретних прикладах визнаних майстрів. Пізніше, щоправда, я таки потрапила на курси фотографів, де заповнила певні теоретичні прогалини. Завдяки цьому я нарешті почала орієнтуватись на себе, а не «списувати» з інших, працювати над власним стилем. До речі, про стиль. Більшість твоїх фотографій – це портрети жінок, переважно чорно-білі. Це і є твій стиль? Власне, багато людей говорять, що в мене є стиль. Сама ж я не до кінця в цьому впевнена. Він творився внаслідок певних побутових речей. Свого часу я надихалась і вчилась у митців 60–70-х рр.., а вони знімали на чорно-білу плівку. І ці роботи видавалися мені глибокими, об’ємними, чистими. Від цього враження складно абстрагуватись, тому я, насправді, не можу передати це в кольорі. А портрети.. Я починала з них, заробляла на них і зробила важливою складовою сьогочасної творчості. Та й фотографува-

ла переважно подруг, тобто жінок. Отак і склався стиль. Чи є якісь критерії, за якими ти обираєш собі моделей? Я вважаю кожну жінку прекрасною по-своєму й іноді засмучуюсь, коли вони цього не розуміють, приховують чи навіть комплексують. При цьому не грає ролі, чи вона розкута чи навпаки, потрібно шукати підхід, розкрити її. Не менш важливим для мене є те, якою є ця жінка як людина. Якщо щось в ній відштовхуватиме, я просто не зможу працювати. У роботі я вступаю з людиною в контакт: спілкуюсь, пояснюю її роль – і людина стає природною, без награних жестів, зажатої міміки чи ще чогось, їй не притаманного. Після перших лаврів ти почала викладати в Студії Фотографії імені Дієго Марадони, як тобі роль викладачки? Чесно кажучи, не дуже. І справа навіть не в тім, що я не зовсім люблю виступати на публіці. Мені складно пояснювати людям теорію, коли я сама нею не надто володію. Бо для мене фотографія – це скоріше відчуття, творчість у чистому вигляді, де конкретні знання лиш невеличкий дороговказ. Я не можу навчити цього відчуття, до нього потрібно прийти самостійно. Записала Юлія Лисенко

м у з и ка Битва Оркестрів 22 жовтня, 19:00 Львівська опера квитки: 150–650 грн.

Битва Оркестрів:

Львів vs Одеса Цей проект не має аналогів ані в Україні, ані у світі. На одній сцені у музичному двобої зійдуться два оркестри – Львівський академічний молодіжний симфонічний оркестр INSO-Львів (художній керівник – Мирослав Скорик, диригент – Євген Крук) і Одеський симфонічний оркестр Hardy Orchestra під диригуванням Олексія Андрійчука. Хто з них переможе – визначать глядачі. 22 жовтня у Львівській опері відбудеться грандіозний за творчим і організаційним розмахом «концерт у відповідь» у рамках всеукраїнського проекту Битва Оркестрів. На початку серпня оркестри INSO-Львів і Hardy Orchestra вже змагалися між собою – на сцені Одеської опери. Тоді глядачі віддали перемогу львів’янам. Відтак у жовтні одесити приїдуть до міста Лева, аби взяти реванш. За задумом творців Битви Оркестрів, грандіозне шоу побудоване таким чином, що на сцені одночасно перебувають два колективи, а це – понад сто музикантів. Вони наче кидають виклик один одному і намагаються здивувати своєю майстерністю та винахідливістю не лише слухачів у залі, а й колег по музичному «цеху». «Україна багата талантами, у тому числі і симфонічними оркестрами», – розповідає продюсер проекту, президент концертно-продюсерської компанії Magic Box Сергій Андрєєв. «От у нас і виникла ідея визначити, який же з українських оркестрів – «найнай». Ще одна ціль проекту – культурно-просвітницька: у глядачів такі концерти виховують смак, а музикантам дають змогу поліпшити свій професійний рівень і креативність. Зараз ведемо переговори про участь у Битві з оркестрами з Дніпропетровська, Києва, Миколаєва, Запоріжжя, Кишинева та Мінська». Два оркестри, два харизматичних диригенти, талановиті музиканти (зокрема, з INSO-Львів грає скрипаль-віртуоз Олександр Божик), голосисті вокалісти (Оксана Муха й Олена Корнєєва, Тетяна Олександрова та Денис Мельник), дотепні ведучі – дует НеМачі, якісне технічне забезпечення і, звичайно ж, її величність Музика! Музично Битва складається із трьох тематичних турів: Авторські твори, Українські народні і сучасні хіти та Світові суперхіти. Крім того, у Львівській опері на публіку чекатиме сюрприз – спеціальні гості, імена яких організатори наразі тримають у таємниці. А у кульмінації концерту-двобою два оркестри разом виконають один твір, щоправда, при цьому диригенти поміняються місцями! Одне слово, майже тригодинне шоу творитиметься просто на очах у глядачів, руйнуючи всі можливі рамки та стереотипи у сприйнятті симфонічної музики. Завершиться перший сезон Битви Оркестрів влітку 2016-го гала-концертом в Одесі. Колектив, який зуміє вибороти перше місце, отримає грошовий приз у розмірі 100 тисяч гривень. Галина Гузьо Фото: компанія Magic Box АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

art

З 22 вересня по 9 жовтня у Львові триває друге міжнародне бієнале аудіовізуального мистецтва Тетраматика. Це один із небагатьох в Україні фестивалів, присвячених тому, що твориться за допомогою різноманітних технологій. Художники працюють не з полотном і фарбами, а з кодами, комп’ютерами та іншими технічними пристроями.

Тетраматика

Мистецтво технологій

Цього року фестиваль співпрацює з арт-центром WRO, засновники якого вже понад 20 років організовують однойменний фестиваль медіамистецтва у Вроцлаві і який сьогодні є найбільшим проектом подібного плану в Європі. У програмі не тільки виставки, концерти, перформанси, а й круглі столи, воркшопи та відкриття авторських проектів. Серед учасників – артисти з України, Німеччини, Польщі, Іспанії. Організатори проекту – мистецьке об’єднання НУРТ. Акції фестивалю розпочалися 22 вересня, у Пороховій вежі відбувались аудіовізуальні перформанси за участі українських та іноземних артистів. Офіційно ж фестиваль відкривають 1 жовтня, о 17:00, у Державному природознавчому музеї НАН України (вул. Театральна, 18) з представлення проекту Культивовані культури за підтримки Вроцлав – Європейська столиця культури 2016 і WRO Арт Центру. Це частина робіт з експозиції цьогорічного

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Міжнародного бієнале WRO 2015. Зокрема будуть представлені проекти, створені за допомогою робототехніки, нанотехнологій та генної інженерії. Цей мистецький напрямок називають сайнс артом. 2 жовтня у галереї Дзиґа відбудеться презентація авторського проекту Аскольда Кучера, який працює у жанрі ультразвукової графіки, а також є кандидатом медичних наук і понад 20 років займається ультразвуковою діагностикою. 3 жовтня, о 18:00, в галереї Detenpula (вул. Л. Толстого, 7) Сергій Петлюк, один із найвідоміших українських художників, який працює у сфері медіамистецтва і є учасником багатьох міжнародних проектів, представить спільний з Юрком Вовкогоном проект Рани. А 5 жовтня, починаючи з 21:00 і до 01:00, у просторі Львова відбудеться «арт-інтервенція» у межах проекту WARNING, який об’єднав українських та російських художників, які через своє мистецтво

висловлюються на тему геополітичних ситуацій. Куратор – Яніна Пруденко, автори – Роман Михайлов (UA), Аліна Якубенко (UA). 6 жовтня, о 17:00, відбудеться відкриття самої експозиції WARNING. Серед учасників: Electroboutique (RU), Юлія Бєляєва (UA), Марина Дикуха (UA), Антон Лапов (UA), Андрій Лінік (UA), Михайло Максимов (RU), Роман Михайлов (UA), Олена Роменкова (RU), Наталя Тіхонова (RU), Іван Тузов (RU), Аліна Якубенко (UA), куратор Яніна Пруденко (UA). У межах фестивалю також відбудеться круглий стіл на тему Поза пропагандою, який модеруватиме мистецтвознавець Ольга Балашова. У програмі Тетраматики також низка концертів електроакустичної музики у Пороховій вежі та чимало інших акцій. Оля Вишня tetramatyka.nurt.org.ua

с п о рт

Здавалося б, уже нікого у Львові не здивувати масштабними подіями, фестивалями та конференціями. Та в цього заходу є всі шанси це зробити. Вперше на теренах нашого міста проходитиме фітнес-конвенція, що збере велику кількість гостей з Польщі, Литви, Румунії.

Lviv Fitness Weekend Цікавими є і напрямки, які будуть представлені на конвенції: kangoo jumps, sky jumping, oxygen workout, crossfit, ukrainian strep, yoga 23, fight functional, fight fir, step dance, aerobic dance, TRX. Багато з перерахованого є новим і відомим тільки у вузьких колах. Що збільшує інтерес до заходу. Lviv Fitness Weekend 2015 відбуватиметься протягом двох днів, а всі виступи проводитимуться на двох сценах. Також паралельно проходитиме форум фітнес-управлінців і майстер-класи з функціонального тренінгу. Найбільш корисним і цікавим захід буде для власників, директорів і тренерів спортивних клубів, фітнес-залів та інших спортивних закладів. Адже досвідом у веденні спортивного виду бізнесу будуть ділитися спеціалісти як з України, так і з Європи. Насправді, це унікальний шанс відвідати місце, де зберуться гуру однієї галузі. Не менш цікавим захід буде і для людей, які цікавляться спортом на любительському рівні. Вони зможуть довідатись нові модні тенденції, поспілкуватися з майстрами спорту світового класу, побути в оточенні світових чемпіонів. Захід обіцяє бути значущим для життя міста – адже такої концентрації сили і здоров’я на один метр квадратний Львів ще не знав. Організатори, в свою чергу, обіцяють проводити конвенцію на регулярних основах. А нам залишається побачити все на власні очі.

Lviv Fitness Weekend 2015 17 – 18 жовтня Південний – EXPO виставковий центр 3 жовтня відкритий чемпіонат Львівської області з бодібілдингу та фітнесу. ПК ім. Гната Хоткевича 18 жовтня відбірковий тур турніру зі змішаних єдиноборств Нескорені VІ Цитадель, Соціальний центр

Марина Телещук

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

спорт

Позитивно

та спортивно Юлія Лисенко, журналістка Як і для будь-яких справ, для заняття спортом потрібна мотивація. Причому, особлива. Іноді просто бажання схуднути чи зробити своє тіло сильним буває замало. Потрібно щось іще – позитивний тренер-натхненник, індивідуальний підхід та чітка програма тренувань. Коли я увійшла в просторий та яскравий зал фітнес-центру FitCurves, в думки закрався здогад, що тут я отримаю все те, чого хочу від занять спортом. І дивовижно – жіноча інтуїція не підвела! Спочатку привітна інструктор Оля провела діагностику фігури: заміри об’ємів, зважування, визначення тонусу м’язів та навіть кількості зовнішніх та внутрішніх жирових відкладень (про таке я взагалі навіть не чула ніколи). Усі ці речі допомогли розробити мою індивідуальну систему тренувань та визначити, над чим потрібно працювати посилено. Перше заняття пройшло настільки динамічно, що я навіть не встигла відчути втому від досить пристойного силового та кардіонавантаження. Тренування тривало півгодини. За цей час я разом із тренером встигла позайматися на дев’яти тренажерах та дев’яти кардіостейшенах – по 30 секунд на кожен. Ритмічна музика, позитивна Оля та інші учасниці клубу, що займались у колі, – все це надихало та пробуджувало добру спортивну злість. Ще одна цікава річ, що існує в FitCurves, – це вимірювання продуктивності твоєї роботи під час заняття. Перед тим, як розпочати вправи, ми вимірюємо свій пульс протягом 10 секунд. Залежно від віку кількість ударів у стані спокою буде різною. На другому колі заміри пульсу проводять повторно, і залежно від кількості ударів за допомогою спеціальної таблиці визначається наскільки ефективно ти працюєш. Закінчуються тренування вправами на розтягнення м’язів. Вони допомагають розігнати молочну кислоту (яка і є причиною спортивних больових відчуттів на ранок) по тілу, за рахунок чого ймовірність крепатури значно зменшується. А насамкінець мене пригостили смачним карамельним протеїновим коктейлем. Як я з’ясувала, бути здоровою, стрункою та спортивною нескладно. І потрібно для цього не так вже й багато: півгодини часу, позитивний настрій та FitCurves. FitCurves пр. Чорновола, 101 (098) 325-6065. пн - пт 08:00 - 20:15, 12:30-15:30 сб - 10:00-14:00, нд - вихідний 42

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

На зміну літу прийшла пора, коли знов потрібно ретельно слідкувати за фігурою. Виснажливі, низькокалорійні дієти восені нікому не до вподоби, тому краще підтримувати себе в формі за допомогою спорту. Тож Афіша

вирішила провести експеримент, який протестує на якість львівські спортклуби. Наші журналісти, перетворившись на справжніх спортсменів, відвідають тренування у найкращих фітнес-центрах міста Лева та чесно розкажуть про свої враження.

Марина Телещук, журналістка Спортивний комплекс Євроспорт розташований на перетині моїх шляхів «дім – робота». І це є дійсно зручно. Має хорошу автомобільну парковку, а навпроти головного входу обладнано місце для велосипедів. Попередньо, я чула багато позитивних відгуків про цей заклад, та все потрібно перевірити самостійно. Просторий, світлий, з усміхненими дівчатами на рецепції – таким він зустрів мене. Це захоплювало. Та все ж таки головним залишалося питання: «Хто буде тренувати?» Переодягаючись, визначила мету свого заняття, а в голові намалювала критерії оцінки тренера. Суб’єктивні, звичайно, але вагомі для мене. Перше враження від залу – «перехоплює подих». Неймовірно висока стеля, таку не часто зустрінеш, особливо в нових фітнес-центрах. Легко дихати, комфортно. На верхньому поверсі по двох сторонах вистроїлися ряди бігових доріжок, велосипедів, орбітреків, є додаткове місце для занять з пресом… Займаючись тут, можна спостерігати за тим, що відбувається в зоні основних тренажерів, або переглядати телевізійні ролики. Тренер Андрій виявився високим, спортивним хлопцем. Гарний м’язовий рельєф, але відсутні надмірно перекачані м’язи, – є надія, що працювати з великою вагою мене не заставлять. Але, що саме головне, – у нього була щира і приємна посмішка. Перший тест-контроль пройдено, внутрішні відчуття підказують, що довіряти йому можна. Ввідне заняття в будь-якому виді спорту повинно завжди починатися з розмови, протягом якої тренер довідується мету приходу до залу, стан здоров’я,

попередній досвід у спорті, ваші побажання. І, як результат, формує програму тренувань. Наше заняття розпочалося саме з такої розмови. Тренування стартувало з розминки на біговій доріжці. Адже наш організм, як і автомобіль, спочатку потрібно розігріти. П’ять хвилин швидкої ходьби – і я готова до виконання наступних вправ. Першими виконуємо найпростіші. «Спочатку потрібно сформувати основу з поперечних м’язів спини, яка буде, як корсет, підтримувати нас. Вона – це фундамент у нашому організмі», – пояснює Андрій. Вправи на гімнастичному маті здаються дуже простими, але закінчуючи останнє повторення починаю відчувати, що м’язи на спині все таки є. Переходимо до складнішого: вправи на тренажерах. Розпочинаємо з мінімальної ваги, поступово збільшуючи навантаження. 3–4 підходи, між ними кілька хвилин перерви, ніби нічого складного, але почали з’являтися вологі краплини. Робота триває… Завершуємо тренуванням пресу, який при слабких м’язах спини може брати навантаження на себе. Приємно здивувала чистота і гігієна, яка є політикою залу. Займаючись на тренажерах, ти зобов’язаний користуватися рушником – це дуже і дуже правильний захід. До речі, тренажерів у залі неймовірна кількість. Усі нові, доглянуті. Також варто відзначити їх різновидність. Навіть з урахуванням мого багаторічного досвіду любительських тренувань, чимала кількість була для мене невідома. Отже, година минула надзвичайно швидко, тренування пройшло на одному подиху. Залишилось приємне відчуття тонусу м’язів, купа нових знань і заряд енергії на увесь день. Займатись було легко, сприяло цьому і те, що в залі достатньо свіжого повітря. А також я вивела рецепт успішного тренування: ставите мету, якої ви хочете досягнути, додаєте до неї кваліфікованого тренера, заправляєте все соусом зі свого завзяття і терпіння, посипаєте позитивом. І, як прикраса – посмішка, родзинка гарної страви. Євроспорт пл. Петрушевича, 1 (032) 276-3327. пн - сб 07:00 - 23:00, нд - 07:00 - 14:00 (вхід до 13:00) АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

па л і т у рка

Сергій Жадан

Бари мого дитинства. 50 Алкоголь навчив мене ставитися до життя, мов до кредиторів, – зі стриманою вдячністю. Алкоголь – найкраще, що зі мною сталося. Після любові й віри, звісно. Алкоголь зробив кров мою теплою, а тіло – сухим. Алкоголь пояснив мені, як можна не боятися й не соромитись. І не боятися соромитись. Він загострив мій нюх і підвісив мені до язика срібні дзвоники печалі. Показав межі можливого й необмеженість примарного. Відкрив мені механізми всіх головних ритуалів, які рухають нами в цьому кольоровому помаранчево-бузковому просторі, показав, що життя прискорюється саме на весіллях та поминках, коли разом збираються чоловіки з суворими серцями й жінки з глибокими очима. Адже так просто їх не збереш, не примусиш слухати одне одного. їх так багато різнить, вони ні в чому одне на одного не подібні, їм ніколи й нізащо не втриматись разом. І ось саме тут з’являється він. І починається найцікавіше.

100 У дитинстві немає нічого таємнішого за алкоголь. Немає нічого загадковішого та солодшого. Немає нічого більш гіркого. Немає нічого більш досяжного. Більш невідворотного й неуникненного – немає так само. Алкоголь у дитинстві подібний до електрики – він освітлює тьмяні від утоми й утіхи обличчя дорослих, тепло світить крізь важке пляшкове скло, на нього злітаються духи та янголи наших помешкань. Дорослі всього цього зазвичай не помічають, проте дитяче, не зіпсоване досвідом око легко вихоплює з повітря це крихке коливання невидимого дихання тих, хто кружляє над вагою та золотом алкоголю, хто винюхує ледь відчутний дух вогню та холодного цукру, хто вилітає у чорні вікна та комини, сповнений відваги та незламності. За алкоголем стоять перші янголи, яких нам трапляється бачити в дитинстві, вони приходять у дім саме на свята, саме тоді, коли дорослі дістають із шухляд, столів, закамарків і сховків коштовні згустки пекучої вологи. Меткий дитячий розум щоразу ловить це зародження свята, його перші, ще невидимі знаки, поштовхи, що свідчать про музику та співи, які незабаром залунають у чорному повітрі святкової ночі. У дитинстві я зрозумів, що алкоголь належить чоловікам – він опікується ними, вони залежать від нього, разом вони здатні на будь-які чудеса 44

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

та геройські вчинки, разом їх важко спинити й неможливо ігнорувати. Чоловіки заправляються алкоголем, мов бронетехніка пальним, після чого м’язи їхні стають твердими, як корабельна сосна, а рухи пластичними й точними, мов у кіборгів. Чоловіки п’ють алкоголь за здоров’я й за упокій, за тих, хто в дорозі, і тих, хто повернувся, за тих, хто втрачає свободу, й тих, хто її знову відшукує, за друзів, братів, батьків, дітей, жінок та армію. Причому за жінок та армію – стоячи, як за речі, які неможливо ні вибрати, ні оминути. Я бачив, наскільки ці ритуали, це спільне споживання отруйних еліксирів є для них важливим. Наскільки воно їх об’єднує, пов’язує, повертає до тями (якщо вона в них була), зводить з розуму (так само – якщо є з чого зводити), позбавляє несправжності, позбавляє зайвого, позбавляє совісті, позбавляє страху, позбавляє сил, позбавляє безсилля. Я розумів, скільки мужності й непоступливості вимагає алкоголь, скільки він вимагає уваги, скільки шаленства. Я також відчував, що чоловіки, котрі не пили, жодної симпатії в мене не викликають. Були це переважно дорослі громадяни з дитячою поведінкою і дитячими знову ж таки травмами (хоча що я тоді міг знати про дитячі травми?) – спокійні, прилизані, добре вдягнені. Одним словом, за часів мого дитинства чоловіки такими бути не мали. Підозрюю, з того часу мало що змінилось. Принаймні для мене. Я спостерігав, як вони оминають крикливі компанії, де розливається живий вогонь, де займається кисень, де підсмажуються на багаттях запеклості й розчулення серце та легені моїх улюблених дорослих пияків. Я помічав, як їх лякає чуже сп’яніння, але як ще більше вони бояться свого власного, як їх жахає сама лише думка про те, що свідомість може зрушити з місця, мов товарний вагон, що вона може важко ковзнути в напрямку сонця, й спробуй тоді зупини її, спробуй поверни на місце. «Добре, – говорив я сам собі, – я розумію, як у них там, у дорослому світі, все відбувається. І коли я виросту, я завжди буду на боці тих, у кого зриває дах і займається серце. Оскільки саме за ними вся правда цього світу. І вся його печаль». Минув час, саме так усе й сталось.

150 Безперечно, я все романтизую. Я романтизую світлий і прозорий світ довкола себе, додаю сонячних відтінків до всіх своїх дитячих сум-

нівів та вагань, бачу все таким, яким бачити хочу, мало зважаючи на те, як усе виглядало насправді. Я любив цих людей, мені подобалися їхні звички, якими б шкідливими вони не були. Мене не травмували сварки й скандали дорослих, не відлякувала їхня нещирість та невпевненість. Я знав, що поза тим вони все роблять правильно, їхній світ складається з мудрих висловів та серйозних занять, з важливих дрібниць і таємних субстанцій. Я від початку сприйняв на віру всі їхні правила поведінки як єдино можливі та максимально чесні. Я зрозумів, що алкоголь робить їх сильними та слабкими водночас. І мені теж хотілося бути саме таким – сильним і слабким водночас. Мені хотілося мати доступ до всіх механізмів, мати можливість керувати сузір’ями, мати час насолоджуватися повенями та припливами, мати сміливість за все це відповідати.

200 Дитинство лишило в мені відлуння хрипких від любові голосів, відлуння щемких і радісних співів, тіні, що падають від дерев, сяйво жіночого волосся, світло жіночої шкіри. Дитинство лишилось у мені святом, довгими святковими столами, зеленими червневими сутінками, крізь які пробивається веселий крик, переможний гомін. У дитинстві лишився найкращий алкоголь цього світу – розлитий у бутлі та пляшки, чайники, банки та фляги, відра, бочки й термоси, реторти, пробірки та карафки: він належав до світу дорослих, він наповнював цей світ сенсом, він нагрівав повітря, він напружував дорослим нерви й судомив язики, він робив життя інакшим, і варто було спробувати його весь, аби зрозуміти всі можливості й перспективи їхнього світу. Все ще попереду, розумів я, я нічого не пропущу, я нічого не уникну. Бо як можна уникнути того, що створено було спеціально для тебе?

250 Як це все відбувається в підлітковому віці? Ти раптом підростаєш, підростаєш настільки, аби діставати до найвищих поличок батьківського серванта, стаєш дорослим до тієї міри, аби спробувати нарешті самостійно всі принади цього життя. Перший алкоголь вимиває з твоєї крові всі дитячі ілюзії, переформатовуючи психіку під боротьбу та протистояння. Оскільки протистояти з певного віку доводиться всім – всім цим дорослим демонам, наділеним правами та можливостями, всьому цьому командному складу, котрий марно намагається привчити тебе до порядку, котрий закликає тебе до совісті, ламаючи всі твої сподівання, ламаючи тебе, обламуючи. Алкоголь робить тебе похмурим і непоступливим, алкоголь заряджає тебе на тривалу позиційну боротьбу. Додає зайвих ударів твоєму серцю, додає голосу суворої дзвінкості, робить повітря в твоїх легенях чистим і п’янким, робить зброю в твоїх руках смертельною, робить вчинки твої осмисленими, а ранки – чорними. Алкоголь збиває всіх твоїх друзів у запеклі вуличні зграї,

наповнює ваші серця попелом, наповнює душі льодом, примушує брати до рук мечі з вогню та диму, освітлює шлях літніми подвір’ями, штовхає вас у безвість, у сухе вугільне провалля ночі, веде вперед, розгортає над вами стяги та ікони, нашіптує вам: давайте, недомірки, кроком руш за святинями, за скарбами цього хитрого дорослого світу, рушаймо за золотом і міддю, за рабинями й банківськими активами, за птахами й свіжим високим вітром, я буду вас підтримувати й надихати, я витру всі ваші рани, продезінфікую всі ваші стигми, виведу шрами з тіла, ніби плями від шкільного чорнила. Я буду лишатися з вами доти, доки ви стоятиме на ногах у цьому безнадійному протистоянні. Я відвернуся від вас лише в тому випадку, коли ви опустите зброю й дозволите себе відвести по домівках. Я буду мститися вам, щойно ви зрадите. Я не залишу ваші душі в спокої, я заллю їх формаліном і виставлю на загальний огляд і осуд. Тож повний вперед, скаути!

300 Згодом хтось перший падає під помаранчевим дощем, когось зносить ранковою повінню, вибиває з рядів, ніби кеглі в боулінгу, вас лишається все менше, вам стає щоразу холодніше й самотніше, зате неба стає все більше, і дедалі більше стає клопоту, і дедалі більше печалі. І ти тримаєшся до останнього, вже розуміючи, що на тебе чекає, які важкі умови, які несприятливі обставини хтось для тебе приготував, яким розпеченим піском доведеться брести далі, від якої посухи потерпати. І тоді ти говориш тихо, щоби не наполохати сонних темно-синіх духів, що сторожко сидять угорі, говориш так: веди мене, веди, здіймай наді мною свій жовтий прапор, тягни мене крізь болота й очерети, скріплюй мої суглоби, цементуй мою шкіру, підтримуй мене в цій виправі. Я йтиму, доки чутиму попереду твій спів, доки ловитиму знаки, які ти лишаєш мені в прозорому небі, доки знаходитиму відбитки твого хвоста на порожньому пляжі. Веди мене, веди, крізь цей прекрасний порожній світ, крізь ці жахкі подвір’я, наповнені чиїмись мріями й чиїмось минулим, крізь залізничні насипи й соняшникові поля, крізь туман, спеку й завії, веди мене до брам міста, яке все одно має впасти під натиском нашої зброї, до його примарних веж, золотих палаців, до всіх його церков, мінаретів і синагог, до всіх його підвалів і складів зі збіжжям, до всіх його тихих жінок, котрі визирають за фортечні мури, дивуючись, як міцно ми тримаємось на ногах, як затято ми пробиваємося до їхніх схованок, як радісно ми співаємо тобі наші посвяти й гімни. Веди, говориш ти, падаючи на гострий очерет, веди.

350 Час, коли зникають ілюзії, пора, коли минає надмірна самовпевненість, а натомість приходить відчуття вдячності й ніжності – час дорослішання, час пізнання, час розчарування. Алкоголь позбавив мене ілюзій. Але потім повернув їх назад. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

п аліт у р к а

400

0.5

Що ми всі втрачаємо з віком? Перш за все ми втрачаємо час. Він так легко спливає нам поміж пальців, лишає нас сам на сам із нашим безчассям, забираючи з собою безліч важливих речей – наше вміння тішитись дрібницям, нашу віру в те, що все лише починається, нашу радість від того, що втрати ніколи не зможуть переважити набутків. Минає час, і якоїсь миті ти відчуваєш, що правила змінились, змінилась перспектива, й ти не дивишся більше на життя, мов пасажир, що відбуває з головного вокзалу свого міста в далеку, сповнену пригод, небезпеки та щастя подорож. Ти відчуваєш, що вокзал десь далеко позаду, а пригод наразі – жодних. Та й щастя не так багато насправді. Хіба що небезпека сидить поруч із тобою, у вагоні другого класу, й наскільки можна зрозуміти – неабияк тішиться з твого товариства. А найгірше – що далі, то більше хочеться повернутись назад – туди, звідки свого часу так рвався, в те місце, де небо було високим і безмежним, а часу просто не існувало. І потрібно докласти неабияких зусиль, аби ця зміна оптики, врешті, завершилась, аби ти знову набув рівноваги та впевненості, аби страх і паніка назавжди залишили твій сон і твоє сумління. Декому це вдається, дехто так і живе – обіймаючи уві сні всі свої сумніви та жахіття, мов іграшкових ведмедів.

Скільки з них померло? Скільки з них лише вдають, що залишились серед живих? Скільком із них справді краще було б померти? Щороку їх стає дедалі більше, себто щороку нас стає дедалі менше. Ми помираємо разом із нашим алкоголем, він чесно підтримує нас у цьому житті, він вірно супроводжує нас у нашу останню путь, він єдиний, хто буде згадувати про нас так, як ми на те заслуговуємо. Ми йдемо на його голос, у нас усе чесно в стосунках: ми знищуємо його, він знищує нас. У нього більше можливостей. Але в нас більше любові.

450 Я знаю, звідки в дорослих чоловіків ця любов до алкоголю. Алкоголь заповнює порожнечі між ними, заповнює собою, ніби гіпс, всі ті підводні ями, невидимі пастки, небезпечні провалля, котрі не заповниш ні мудрістю, ні чесністю. Алкоголь робить їх такими, якими вони є насправді. Себто кращими, аніж вони видаються. Або гіршими. Він поєднує їхню самотність і спустошеність, поєднує їхню знервованість і затятість, він робить їх живими, він їх, зрештою, вбиває. Іноді він зупиняє час довкола них, іноді – повертає його назад, роблячи їх знову молодими й самовпевненими, сповненими несамовитих амбіцій і невимовної пристрасті. Він повертає їм радість, якої їм щоразу більше бракує. Повертає гідність, повертає самоповагу. Він надає сенсу їхнім словам і діям, виправдовує всі їхні ідіотські вчинки, більше того – він їх і провокує. Алкоголь роз’їдає на їхніх лицях грим, не роблячи їх молодшими, проте роблячи відвертішими. Він завжди переграє їх, і всі їхні спроби обдурити його, обійти його пастки, лишити при собі всі таємниці та секрети від початку приречені на фіаско. Оскільки не можна обдурити себе самого, не можна грати з самим собою в азартні ігри – все одно скільки виграєш, стільки и програєш, і сенсу в цьому немає жодного. І радості в цьому теж немає жодної. А радість у нашому житті має бути присутньою завжди.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Зворушливе й безнадійне заняття – згадувати тих, хто пішов. Без жодного приводу, без жодної мети, дещо приречено, хоча відважно й чесно. Я, скажімо, згадую. Згадую всіх, кого знав, у кого вчився, кого втратив. Нас усіх поєднувало це дивне бажання самознищення, грізний потяг вирватися за межі, заступити за край, з тим, щоби повернутися й розповісти всім, наскільки примарною є межа, що відділяє нас від тих, хто зникає, наскільки умовними є кордони, наскільки солодким є цей перехід, наскільки гірким – повернення. Нас усіх так тягне туди, де запалюються теплі вечірні вогні, де чути сміх і шепіт, де ніколи не зникає надія й ніколи не з’являється відчай. Я завжди любив і люблю дотепер усіх цих алкоголіків, котрі були моїми друзями, котрі ними лишаються до сьогодні, котрі лишаться в моєму житті до нашої спільної загибелі. Я завжди відчував, що ними рухає, чим вони переймаються, чого вони уникають, на що полюють. Вони полюють на власну легкість, на примарну легкість, втрачену ними одного разу, десь там – у ранньому підлітковому віці, в стані крихкого й болючого дорослішання, в процесі вростання в цей непоступливий світ. Вони втратили її, проте так і не змирилися з цією втратою, жодною мірою з нею не змирилися, прагнучи будь-що знову піймати її руками – цю свою легкість, свою справжність, своє минуле. Нам було що втрачати, нам буде що віднайти. Тому я й повторюю час від часу, знову й знову – давай, веди мене, розраховуй на мене, підіймай мене в цей похід, світи мені зі світанкового неба ніжними тонкими сузір’ями. Нас убиває лише наш страх, завжди й виключно – лише він. Тому веди мене за собою, в цю безкінечну подорож порожнечею, в цей хрестовий алкогольний похід, у це дивне місце, де на мене чекають усі ті, кого я любив, усі ті, кого ти знищив. Надруковано за згодою автора. 2013 р.

діти Танцювальне мистецтво – це цілюще джерело здоров’я та енергії. Найкраще доторкнутися до нього ще в ранньому віці, адже саме в дитинстві починається період активного фізичного та творчого розвитку.

Танцюють всі! Дилема, яка може постати перед батьками у момент прийняття рішення віддати дитину на танці, полягає в одному: куди? Питання важливе, адже робота з дитиною, а особливо у царині творчості, передбачає багато виховних моментів, пошуку підходів до неї та безпосередньої орієнтації на результат. Саме такі педагогічні підходи пропонує хореографічна студія Тіни Нікули Art-age, що успішно працює у Львові вже третій рік. Індивідуальна робота з кожною дитиною, зручний розклад занять та опанування різноманітних напрямків

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

хореографії – три принципи, якими послуговується студія. Дитина матиме можливість вивчити різні танцювальні стилі, починаючи від ритмо-пластичних вправ та основ бальних, сучасних і класичних танців, закінчуючи заняттями з акторської майстерності. Професійні хореографи займаються з дітками різних вікових категорій окремо: з малюками 4–6 років та дорослішими чадами 7–9-ти. Окрім занять у залі, маленькі студійці із задоволенням беруть участь у різноманітних конкурсах, флешмобах та міських концертних заходах. Та голов-

ним залишається те, що заняття танцями допомагають розкрити творчий потенціал дитини, вчать володіти своїм тілом та впоратися з гіперактивністю або, навпаки, невпевненістю в собі деяких малят. Юлія Лисенко Art-age Танцювальна студія Тіни Нікули вул. Хуторівка, 40а, зал 240 Дитячі години Kids dance: (6–9 p.): пон. 17:00, суб. 16:00 (4–6 р.): пон. 18:00, суб. 13:00

Андрій Гординський, 6 років

Чи ти вже ходиш до школи? Так, ходжу в перший клас. І мені дуже подобається фізкультура та математика. А ще люблю писати. А крім школи, чим ти ще займаєшся? Я ходжу на дзюдо. Це така боротьба, коли стаєш з хлопцем у парі і борешся з ним. Думаю, що так хлопці вчаться бути сильними. Також я ще ходжу гуляти. Мені дуже подобається грати зі своїми друзями на Цитаделі. Там є гойдалки, ми на них

катаємось, а ще бігаємо. Також ходжу з мамою до Лялькового театру. На комп’ютері в ігри бавишся? Не дуже. Комп’ютер часто «глючить». Мені більше подобається складати конструктори: машини, роботи. От недавно я склав чорну поліцейську машину і великий корабель. Яка твоя улюблена пора року? Я дуже люблю літо, бо тепло і можна ходити на річку. От цього літа на річці лапав

рибу і смажив її. А ще дивився за білками. Вони поїли всю нашу ліщину, що росла коло хати!

Андрійчику, а ким ти хочеш бути? Я б хотів бути розумним. І працювати там, де складають металевих роботів. А ти б хотів десь поїхати надовго, за кордон, наприклад? Ні, я хочу бути в Україні. Я люблю її, бо вона наша, рідна. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

м а н др и

О, ОАЕ! Коли в повітрі вчуваються перші осінні приморозки і жовто-багряне листя нагадує про прихід холодів – час зловити літо за хвіст і добряче зігрітись перед зимовими заметілями. Наш наступний маршрут – п’ятигодинна подорож літаком у спекотне літо, а саме в Об’єднані Арабські Емірати. 50

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Перша асоціація з ОАЕ, яка виникне у вас, – безумовно, Дубаї. Місто, де зосереджені всі об’єкти, події та історії з префіксом най-най: найвища споруда світу, найрозкішніший готель, найбільші штучний острів, акваріум чи торговельний центр. Так – це справді про Дубаї, та про нього згодом. Перше ж враження починається ще в аеропорту. Неспішні арабські митники, які досить прискіпливо перевіряють туристів зі всіх куточків світу… Годинники Rolex, розвішані для пунктуальних та не дуже мандрівників по всіх куточках повітряних терміналів… І немислимих розмірів джип, який зустрічає нас вже при виході, ласкаво пропонуючи кондиціонований салон на противагу просто неймовірно жаркому жовтневому дубайському повітрю. 20-хвилинна подорож по бездоганній дорозі – і ми в Шарджі, найстрогішому Еміраті ОАЕ. Саме тут наш готель з обов’язковим басейном і… відеокамерами в номерах. Втім, про їх існування швидко забуваєш, адже життя б’є ключем поза готельним комплексом. Одразу попереджаємо прекрасних мандрівниць, Емірати – країна жорстких правил, тому, бажано, ніяких оголених плечей, дуже коротких спідниць у громадських місцях Шарджі і, в жодному разі, топлес на пляжі. За таку легковажність вам легко може загрожувати депортація.

Шарджа, як і інші Емірати, має широченні громадські пляжі. Тут білесенький пісок і тепла, як молоко, блакитна Перська затока. Єдині її мешканці при березі – морські зірки, яких піднімають з дна місцеві галантні хлопці. Після гарячої купелі, адже надворі +36 і ні хмаринки, так і манять до себе кондиціоновані місцеві ресторани. Кухня ОАЕ надзвичайно різноманітна: баранина, телятина, курка, кілька видів риби, краби, просто гігантські креветки, добрий десяток салатів, море всілякої зелені і неймовірно смачна випічка – справжній гастрономічний рай. Після такого можна рушати вперед, за враженнями. Насправді, територіально ОАЕ – невелика країна. Абу-Дабі, Аджман, Дубай, Фуджейра, Рас-ель-Хайма, Умм-Ель-Кувейн і Шарджа – сім Еміратів, які можна об’їхати за два дні. Але зупинитися в кожному хочеться куди довше. Приміром, Аджман – найвільніший Емірат. Тут можна випити пива і подивитися в нічному клубі на танець філіппінок. Сюди часто їздять місцеві за розвагами. Фуджейра доволі віддалена від Дубаї, проте тут – одні з найрозкішніших готельних комплексів і пляжі на березі Індійського океану. У Фуджейрі можна усамітнитись від суєти і поплавати з аквалангом. Все ж інше здебільшого пустеля оранжевого кольору, де-не-де кочівники з верблюдами і повна відсутність зелені.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

ма н д р и

Чого не скажеш про Дубаї… Так, тут щоденно зрошують травичку і пальми обабіч доріг, де бродять розкішні павичі. Тут є своя маленька Венеція з каналами, гондолами і гондольєрами. Тут можна паркуватися біля під’їзду свого хмарочоса не якому-небудь Майбаху чи Порше (а таких на еміратських дорогах чимало), а на власній яхті. Бо між будинками прокладені цілі річки, що виходять у море. Тут можна придбати помешкання на штучному острові по сусідству з Анджеліною Джолі і Бредом Піттом, озолотитися з ніг до голови та придбати кілька пар взуття Manolo Blahnik в Дубаї Молл. І ще відпустити вашу дитину на цілий день у тому ж таки торговельному центрі освоювати професію телевізійного диктора (бо саме там є ціла телестудія для дітей) або кондитера, або будь-яку із 40 запропонованих малечі в Моллі… Ну і лижі, а як же ж без них, коли “за бортом” майже +40, а в Емірат Моллі – гірськолижні траси! І нарешті обмінятися враженням біля найбільшого акваріуму світу, найвищого хмарочоса Бурдж Халіфа під неймовірне видовище музичних фонтанів. І навіть можна зважитись і попросити про спільне фото місцевого еміратця. Знімкувати мешканців ОАЕ,

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

а особливо жінок, категорично заборонено. Але у всіх правилах існують винятки. І мене знімкує власноруч одна з дружин місцевого багатія… Власне, всі місцеві тут однозначно забезпечені. Вілли, безкоштовне навчання і медицина, страхування, дорогі авто – все це мають громадяни ОАЕ із щедрої руки свого правителя і Шейха, якого просто обожнюють. А от отримати паспорт цієї країни фактично неможливо. Хіба здійснивши подвиг для цієї держави. Таких героїв, кажуть, за всю історію молодої країни було лише два. Як би не вражали Дубаї – шиком, постійним будівництвом хмарочосів, “безпілотним” метро і кондиціонованими зупинками – є ще одне диво Еміратів: мечеть Шейха Заїда в столиці Абу Дабі. Ця білосніжна красуня – одна з найбільших мечетей світу. Збудована у 2007 році, вона по нині впевнено тримає всі свої світові рекорди. Мова про найбільший килим площею п’ять з половиною тисяч квадратних метрів і вагою майже 50 тонн! Найбільшу люстру серед усіх мечетей світу і найрозкішнішу оздобу. Мечеть Шейха Заїда – храм Світу, адже він збудований і декорований матеріалами з Німеччини, Ірану, Італії. А проектували мечеть, до речі, американці. Мусульманська святиня одночасно може вмістити 9 000 віруючих. Сюди, на екскурсію, можуть зайти і жінки, попередньо одягнувши чорну абаю нижче коліна, яку видають одразу при вході. Так себе почуваєш майже арабською жінкою, як мінімум однією з дружин арабського шейха. Лише розпечений білий камінь під ногами повертає до тями і нагадує, що вже полудень, час для молитви. І тоді завмирає майже все довкола під протяжні звуки Імама, схиливши голову перед сонцем, де посеред пустелі виросла нова сучасна цивілізація під назвою ОАЕ… Подорожувала Олеся Садова

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Н е кр о л о г

Код чемності Погодьтеся, навіть у наш абсолютно неспокійний час душа періодично вимагає свята. Або таке настає згідно з календарними датами сімейних урочистостей. Іншими словами, так чи інакше іноді ми йдемо до ресторану, як-то кажуть, «з приводу». Урочисто йдемо, з усіма супутніми аксесуарами: вечірнім туалетом, зачіскою, коштовностями. З квітами-подарунками-настроєм, відповідними заходу. І заклад обираємо певний: зі скатертинами, тонкостінними келихами, «високою» кухнею і кваліфікованим обслуговуванням. І, здавалося б, ось вона – гармонія: всі компоненти свята злилися воєдино. А свята – нема. Чому? Та тому, що за сусіднім столиком свій «урочистий захід» святкує аж ніяк не урочиста компанія: молоді люди в спортивних костюмах, гучноголосі панянки в джинсовому лахмітті з оголеними … ну, ви самі знаєте чим. Чи то з пляжу, чи то із заміського пікніка: вже в «піднесеному» настрої і зі своїм поняттям «класно посидіти в ресторані». І добре, якщо їх перебування в безпосередній близькості від вас закінчиться просто неприємними відчуттями – можливо все. Що робити? На мій погляд – вводити дрес-код у вишуканих рестораціях високого класу. І стосуватися він повинен, насамперед, неохайності. Якщо клієнт вже на добрячему напідпитку, якщо від нього, вибачте, погано тхне, він у брудному або у невідповідному місцю і часу одязі – не пускати. Не пускати туди, де їдять і відпочивають чемні городяни. Людині можна обгрунтовано пояснити: «Вибачте, ви не можете зайти в наш заклад, в якому діє певний дрес-код. Будь ласка, переодягніться, помийтеся і приходьте, – ми вас із задоволенням обслужимо». Зрозуміло, власнику ресторану це може бути невигідно. Часи важкі, гроші – не зайві. І, тим не менш, добре б такому чемному місту, яким по суті є Львів, мати парочку дійсно чемних ресторацій.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ