Афіша міста Львів №08(08) 2015 by Афіша міста Львів

головне

Ремінісценції.UA Балет Життя 21 листопада,16:00, 19:00 22 листопада,19:00 Будинок науки і техніки Львівської залізниці

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

зміст

3 Головне 4 Зміст 5 Календар подій Редакція

Про одяг

Антитренд 31

запитань Арсену Мірзояну

Тема

Про що співають у ресторанах міста Лева

Клуби 40 Спорт 42

Де залишити зайві кілограми?

шеф Mon Chefа

По-львівськи

Вперед, до Олімпу! 43

Шо таке «андрути» і з чим їх їдять

Фасон

Швидкий та надійний

Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Палітурка 46

Шукайте нас у Карпатах! Мапа 53 Некролог 54

Автопортрет

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ «Афіша міста» Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ № 1189/443.

Місто 45 Еко-новина

Мандри 48

Фото: прес-служба

Сестри гарного смаку

№ 8 (8) 2015 листопад На обкладинці: Арсен Мірзоян

Діти

Потрійне щастя

Епатажні сторінки Афіші

Що готує

22 Гастроінтерв’ю з Авророю Огородник

Арт

Музика 34

з Іриною Іванчиною Птахи, що не відлетіли на південь

Де слухати орган Найкращі концерти скрипкової музики

кава

Ресторани

Знов про одяг

10 6

14 Ранкова

Тренд

Керівник проекту: Станіслав Зайченко Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

Друк: ООО «ПРИВОЗ ПРИНТ». м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а. (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № 120 Розповсюджується в ресторанах, салонах краси, нічних клубах, готелях, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2015 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ «Афіша міста» і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ «Афіша міста» ЗАБОРОНЕНО – Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

К а л е н дар п о д і й

Відвідає сама Не відвідає, але порадить знайомим Не рекомендує нікому DVOE. Event-Hall КІНО. Гала концерт пам’яті Едіт Піаф – Театр Опери та балету – 04.11 Ніна Матвієнко – Театр ім. М. Заньковецької – 07.11 KAZAKY – Event-Hall КІНО – 19.11 Арсен Мірзоян – Театр Опери та балету -24.11 Ремінісценції.UA – Палац залізничників РОКС – 22.11 Man Sound – філармонія – 25.11

Хтось, може, піде Sasha Boole. Клуб Underground ВАГОНОВОЖАТЫЕ. Клуб Picasso Vivienne Mort. Event-Hall КІНО Make Like a Tree. Клуб Underground Фіолет. Клуб Picasso Медоркестра, – Грушевский сінема джаз Українська вечірка – Клуб Picasso Bahroma – Клуб Picasso – 06.10 Жіночий фестиваль Аніме – готель Жорж Гумор кабаре – копальня кави –12.11 Kozak system – Клуб Picasso – 13.11 Воплі Відоплясова – Event-Hall КІНО – 14.11 Оля Полякова – філармонія – 16.11 The Ukrainian Folk (Польша) – Gas Station – 21.11 Hardy orchestra – філармонія – 22.11 Сюїта «Бітлз» – кохання назавжди – філармонія –25.11 Скрябін – Event-Hall КІНО – 28.11 Каспійський вантаж – Event-Hall КІНО – 29.11 Сімфо-шоу – театр Опери та балету – 30.11

Театр Курбаса Так казав Заратустра за Ніцше / КЛІМом Театр Воскресіння РОЗБИТЕ СЕРЦЕ САРАНА ПРОВІНЦІЙНІ АНЕКДОТИ Театр Лесі Українки Баба Пріся

Степан Гіга – театр ім. М. Заньковецької – 23.11 Лісапетний батальон – філармонія – 30.11

ДахаБраха. Театр ім. Марії Заньковецької Hiromi – Театр Опери та балету – 02.11 Андрій Макаревич – театр Опери та балету – 08, 09.11 Pianoboy – Event-Hall КІНО – 13.11 Ніно Катамадзе – Театр Опери та балету – 17.11 BRUTTO – Палац спорту – 21.11 Театр Курбаса Memento vivere за Роменом Ґарі Лісова пісня за Лесею Українкою Ma-Na Hat-Ta (Небесна земля) за Інґеборґ Бахман

Театр Курбаса Амнезія, або Маленькі подружні злочини за ЕрікомЕманюелем Шміттом ..п’єса Шекспіра «12 ніч» зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра... за КЛІМом Чекаючий на Годо за Саммюєлем Бєккетом Благодарний Еродій за Григорієм Сковородою Театр ім. М. Заньковецької Назар Стодоля за Тарасом Шевченком Безодня – Орест Огородник Гуцулка Ксеня - Ярослав Барнич Сватання на Гончарівці – Григорій Квітка-Основ’яненко Симфонія сльози – Юрій Косач Прем’єра Криза – Орест Огородник Ромео і Джульєтта в кінці листопада – Ян Отченашек, Ярослав Балік Ханума – Авксентій Цагарелі Сільва – Імре Кальман Блазні мимоволі Циліндр – Едуардо де Філіппо Блакитна троянда – Л. Українка Бояриня – Л.Українка Неаполь – місто попелюшок Віяло леді Вендімір за Оскаром Уайльдом Творчий вечір Богдана Козака

Театр Опери та балету Орфей та Еврідіка – опера Карміна Бурана – сценічна кантата Трубадур – опера Мадам Баттерфляй – опера Повернення мадам Баттерфляй – опера Балет – моя любов – до 80-річчя Германа Купова Чарівне кресало – музична казка Запорожець за Дунаєм – опера Орфей і Еврідіка – опера Лебедине озеро – балет Кармен – опера Травіата – опера Коппелія – балет Севільський цирульник – комічна опера Корсар – балет Аїда – опера Театр Воскресіння САРАНА ПРОВІНЦІЙНІ АНЕКДОТИ Театр Лесі Українки Великий льох Мама Маріца – дружина Колумба Щасливий Йорік Перетворення Лондон Філармонія 50 років духових та ударних – 4.11 ДОКТОР Honoris Causa – 5.11 Orient\occident 2015 – 6.11 Микола Петренко Намалюй мені ніч – 7.11 Вечір романсу – 8.11 Василь Гайдук. Український реквієм – 9.11 Пшеничне перевесло Анджей Бодер – 13.11 Мазовше (Краків) – 14.11 Paderewski - вручення статуеток – 14.11 Dagadanа (Україна – Польща) – 15.11 Сlassic for peace – 15.11 Бандурні акварелі – 17.11 Віртуозна класика – 17.11 Ігор Щербаков – 19.11 Egor Grushin 5 років творчості – 20.11 Вечір пам’яті жертв Голодомору – 21.11 Віртуозний вечір – 27.11

Театр Воскресіння ЗА ДВЕРИМА Філармонія Романси до 85-річчя Л.Костенко – 10.11

Творили номер: Марина Телещук журналістка

Юлія Лисенко журналістка

Яна Ковальчук журналістка

Ілля Вовк журналіст

Ірина Мазур, керівник балету Життя, автор і режисер-постановник проекту Ремінісценції.UA Ірина Чудеснова коректор

Оля Вишня журналістка

Ірина Похила Олександра Зайченко фотограф редактор

Дмитро Морозов дизайнер

Софія Зайченко художник

Іван Покривка фотограф

Галина Гузьо журналістка

Олександр Ліпко фотограф

Оля Максім’як журналістка АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

1 0 з апи та н ь

Арсене, у Львові ви – частий гість. Що цікавого привезете меломанам 24 листопада у Львівську оперу? Будуть сюрпризи, експерименти? Львів матиме можливість вперше почути звучання альбому Паперовий сніг у живому виконанні. Сюрпризи нехай залишаться сюрпризами. А щодо експериментів, то – іще в роздумах, адже підготовка до туру триває. Ви – із Запоріжжя. Зараз живете у Києві, а гастролюєте всією країною. Чи відчуваєте різницю між Східною та Західною Україною? Звісно, відчуваю. Ця різниця – дуже сильна. І це жахливо. Маємо прірву, створену людьми, яких цікавили лише гроші. Ці люди навіть мистецтво і культуру перетворили на політику та бізнес. А спираючись на рейтинги і попит, створені пропагандою, абсолютно не займались культурним вихованням. Результат не примусив на себе чекати: наслідки – війна… Чи відчули ви за останні два роки більшу увагу українців саме до української, україномовної музики? Ні. Немає цієї уваги… На Сході країни як не слухали, так і не слухають української музики. Музичні канали посилають усіх… за результатами рейтингів. Українського контенту не створено. Українську музику продовжують цинічно нищити. Передаю привіт усім 6

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

скоморохам країни. У нас навіть патріотичні пісні лунають російською… «Help me birthday to you!» – закликає «українська» музика! Те, що майже всі пісні у моїх двох авторських альбомах україномовні – це моя принципова позиція. Недавно ви представили у Києві програму із пісень Володимира Висоцького. Назвіть три риси у характері і творчості цього легендарного автора, виконавця та артиста, які особисто вам у ньому найбільше імпонують. І як ставитеся до того, що дехто порівнює Мірзояна із Висоцьким: тембри голосу, манера виконання, поведінка… Така риса одна – свобода! Лише вільна людина може дозволити собі бути легендою. Майстерність Висоцького – висловлювати свою позицію у творчості і не боятися бути недоречним для когось. Навпаки – бути небезпечним і руйнівним, але все у межах творчості. Бути коміком, драматургом і ліриком водночас. Бути поза критикою і поза редакцією. Все це і є свободою! А щодо порівнянь… У виконанні пісень Висоцького ще ніхто не знаходив у нас із ним схожості: ні в тембрі, ні в манері, ні, тим паче, у поведінці. Навпаки, здебільшого чую: «Дякую, що не копіював, не намагався бути схожим, а був собою».

Арсену Мірзояну, Мірзоян

співаку і музиканту Розумію, що буде складно вибрати, та все ж – процитуйте, будь ласка, свої улюблені рядки із Висоцького – або такі, які відповідають вашому стану чи настрою у цю мить. Давайте «… у цю мить». Мені подобається порівняння «урівнялівки» радянського строю з бігом на місці у пісні Гімнастика. Така собі погодинна оплата праці. Скільки не працюй – ставка однакова. Вася вкалував 8 годин, тобто цілу зміну, а Петя просидів ці 8 годин у курилці, та зарплата у них –однакова. Адже і той, і інший витратили по 8 годин свого життя на користь виробництва. «Красота – среди бегущих, / Первых нет и отстающих, / Бег на месте – общепримиряющий». Чи можете зараз, понад чотири роки після проекту, сказати, що саме Голос країни став переломним у вашій музичній творчості? Звісно, можу. Бо саме я визначив, що має бути переломним моментом у моїй творчості. Мені потрібен був трамплін – і я обрав, на яке талант-шоу піти. Зізнаюся, я не дуже цього хотів, але бачив, як це працює, що це дійсно трамплін. Мені повезло, що з’явився проект Голос країни – новий, цікавий і дуже рейтинговий. Дивно було б не скористатися такою нагодою. Тим паче, у мене за спиною був багаж, з яким я і прийшов на шоу. Проект став для вас переломним ще й в особистому житті: на ньому ви познайомилися зі своєю теперішньою коханою Тонею Матвієнко. А пригадуєте той момент, коли вперше пробігла романтична іскра? Це – не кохання з першого погляду. На Голосі ми з Тонею познайомилися – і, наче ком снігу зійшов з гори, все набираючи і набираючи обертів. І врешті настав той момент, коли зупинитися вже було неможливо. Власне, я не помітив, коли була та перша іскра – я отямився, вже охоплений пожежею. А як воно – жити під одним дахом з такими двома яскравими, неординарними і сильними жінками – Тонею Матвієнко та її мамою,

«душею України», народною артисткою Ніною Матвієнко? Для того, щоб хоч щось розповісти вам про побут, його треба мати. А де той побут взяти? У нас – цілий будинок творчих людей! Неймовірно цікаво! Ще й сусід – Віталій Телезин (Студія 211, саундпродюсер альбомів Арсена. – ред.). Ходять чутки про ваші кулінарні таланти. Хто у сім’ї більше часу проводить за плитою? Звісно, той, у кого кулінарні таланти (усміхається). Люблю куховарити. Для мене це також мистецтво та й треба щось робити, щоб не сидіти склавши руки. У процесі готування мене ніхто не відволікає, є час побути на самоті або побути слухачем. Віддаю перевагу сезонній кухні, тобто мене цікавить усе, що продають бабусі з сіл: везуть усе гарнесеньке, свіже, домашнє. Яка ваша глобальна творча мета – те, чого прагнете понад усе, що мрієте створити, реалізувати? Глобальна мета кожного музиканта – стати легендою. Коли про тебе складають байки – ти вже стаєш легендою, автоматично. Я обожнюю музику, пісню і почуття гумору. Мій сарказм іноді жорсткуватий, але я не збираюся бути толерантним. Навіть хочу бути недоречним і незручним. І лише для своїх прихильників залишатися Арсеном – тим самим бунтарем із заводу. Мені – 37. Хтось каже, що в такому віці чоловіки переживають кризу середнього віку… Друзі радять «рятуватися» коньяком. А я – палити кинув, пити кинув. У майже 40 – знову у спорт. Знову, бо вже роки три, як закинув активне спортивне життя, і хочу сказати, що втрати – значні, відновлюватися дуже непросто і важко. Але я стараюся. Адреналін! Моє – це агресивні види спорту: взимку – сноуборд, а зараз – стріт-воркаут. Галина Гузьо. Фото: прес-служба Арсена Мірзояна.

АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

Тема

Їж, пий та слухай Копальня кава Один із закладів холдінгу емоцій Fest, який Афіша радить відвідати, особливо в ті дні, коли грає на сцені якась команда. Просторий двір між двома будинками, перетворений на кав’ярню під прозорим пластиковим дахом, має чималу сцену та добрих господарів. На цьому майданчику можна почути яскраві джем-сейшени. Якщо ви хочете поласувати музичними делікатесами, треба заздалегідь замовити столик. Меню не дуже різноманітне, але кава в місці, де її добувають у Львові, завжди смачна та запашна. Копальня кава кав’ярня площа Ринок, 10, (067) 670–6106 fest.lviv.ua

АФ І Ш А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Відвідування гарного ресторану – задоволення багатовимірне: ми тішимо смакові рецептори вишуканими стравами та напоями, погляд пестять високохудожні деталі інтер’єру, а слух … також можливі варіанти. Вибір звукового супроводу прийому їжі – та й просто приємного проведення часу в закладах громадського харчування – річ важлива. Деякі ресторанні критики стверджують, що краще дзвону келихів і стуку виделки об тарілку в ресторані бути не може. Львівські ресторатори думають інакше і запрошують музичні колективи тішити слух відвідувачів у вечірній час. Тому, вибираючи ресторан, приділяйте увагу не лише меню, але і звукоряду закладу.

Білий лев Молодіжний паб популярний серед студентів, у першу чергу, лояльними цінами та розкутою атмосферою. Має славу привітливого майданчика для молодих львівських музичних команд. Грають переважно рок. Мають екрани для перегляду спортивних подій, традиційно перевагу віддають футбольним матчам. Жива музика буває з п’ятниці по неділю. Афішу можна побачити на столиках закладу, а ще на полицях Лева лежать зачитані номери журналу Еsquire. Білий лев паб вул. Лесі Українки, 15 (032) 235–4625

Сім поросят Ресторан-музей, задуманий та виконаний у стилі закарпатської колиби, передає дух та настрій гірського відпочинку. Меню базується на старовинних українських рецептах, є декілька залів, що дозволяє відгородитися від інших відвідувачів та святкувати будь-яку подію у середовищі рідних та друзів. Національний інтер’єр диктує музичні напрямки для музикантів. Запальні українські мелодії сподобаються як туристам, так і вибагливим львів’янам, котрі прийшли відпочити від суєти, поринувши в автентичну атмосферу Карпат. Розташований заклад не в центрі міста, але це компенсується безкоштовним трансфером. Сім поросят ресторан вул. С. Бандери, 9 (032) 297–5558, (096) 117–7555 АФІША

МІ СТА

Л Ь В І В

Т е ма

Дзига Арт-простір Дзига поєднує в собі галерею, концертний майданчик і місце зустрічі творчих людей. Інформація з сайту – «Підбивши кількісні підсумки на своє 15-річчя в 2008 році, Дзиґа отримала наступні статистичні цифри: 394 виставки, 1223 клубних концерти, 119 ексклюзивних концертних проектів, 26 фестивалів, 117 перформенсів, 360 літературних презентацій та безліч інших неординарних атракцій, які зібрали більше 1,5 мільйона учасників, відвідувачів та глядачів». До того кожного вечора у Дзизі грає джаз – якщо немає інших заздалегідь анонсованих заходів. Дзига арт-простір вул. Вірменська, 35, (032) 297–5612 dzyga.com

Правда На другому поверсі ресторації, де варять смачне пиво, розташовано майданчик, на якому ввечері джазовий оркестр Правда грає і класичні імпровізовані стандарти, і всесвітньо відомі рок-композиції в джазовій обробці. У «пивному театрі» вам запропонують вісім сортів хмільного: шість сортів елю, два лагери. А ще смачну їжу. До речі, заклад може вмістити до півтисячі гостей. Правда Beer Theatre площа Ринок, 32, оркестр з 19.00 (крім пн.) facebook.com/pravdalviv?fref=ts 10

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Вінтаж Ресторан авторської кухні в центрі міста відрізняється від всіх закладів Львова наявністю власної великої винотеки. Багато поціновувачів вина, приїжджаючи до міста Лева, відвідують цей заклад. Витончені смаки страв у поєднанні з віном з четверга до суботи прикрашають гітарні рифи та гарний вокал. Молоді музиканти запальне виконують всесвітньо відомі композиції. В інший час можна поснідати (з 07:30), пообідати та повечеряти під спокійні джазові мелодії. Vintage Nouveau Ресторан (готель Vintage Boutique Hotel) вул. Сербська, 11 (032) 235–68–34

Mon Chef Вишуканий ресторан готелю Асторія, де завжди роблять акцент на м’ясних стравах. Спокійна жива музика з четверга по суботу з восьмої вечора додає стравам та інтер’єру львівського витонченого смаку. Заклад популярний серед львів’ян як місце святкування урочистих подій невеликою компанією. Хоча й романтична вечеря вдвох додасть гармонії та налаштує на проведення незабутнього вечора. Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 monchef.com.ua

Lemberg Graf Ресторан старослов’янської кухні розташований у будинку, де, за легендою, проживав сам Львівський Граф. Його шляхетність, витонченість і манери завжди були на висоті. Зараз ті самі чесноти втілюють у роботі закладу: неперевершені страви, гарні вина, високопрофесійний персонал та чудова музика ввечері. Lemberg Graf ресторан 11:00–23:00 вул. Братів Рогатинців, 4 (093) 417–9777 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Т е ма

Купіца

The Gas Station Заклад приваблює шанувальників активного відпочинку. То є справжній байкер-паб та шоу-шокрок-ресторан, де львів’яни та гості міста мають можливість насолоджуватися справжньою сучасною «пабною» культурою та смачними стейками. Можна відвідувати гучні концерти та дивитися спортивні події. Музика – справжня та брутальна, яка і личить пабам для байкерів.

Паб із невеличкою сценою, на якій з четверга по суботу грають львівські гурти, наприклад, такі як Advance Quartet, Band It, Дзвони Cонця та інші. Молодіжна атмосфера, помірні ціни на пиво та їжу – що ще треба для приємних зустрічей друзів у компанії. Має у власному меню 30 видів настоянок. Купіца паб вул. Братів Рогатинців, 18 (098) 775–9007 kupitsa.com.ua

The Gas Station ресторан-паб вул. Джерельна, 20 (096) 644–7623 http://thegas.com.ua/

MusicLab Club Cafe Двоповерховий ресторан, бар, нічний клуб, що працює цілодобово – що не так часто зустрінеш у центрі Львова. Розрахований на 100 місць, пропонує різноманітні страви: від м’ясних до вегетаріанських. Непогана коктейльна карта, є бізнес-ланчі з фоновою музикою в стилі рок, джаз. Трохи замало місця для музикантів, тому складно грати великим колективам, але вибір команд у керівників закладу завжди базується на якості музичного матеріалу. Музичні стилі різноманітні, тому тут можна послухати і джаз, і рок, і електронну музику. MusicLab Club Cafe ресторан-бар вул. Братів Рогатинців, 27 (032) 294–8715

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

ра н к о в а ка в а

з Іриною Іванчиною головою Галицької районної адміністрації м. Львова дись вирватись, дуже багато роботи в цей період. А я дуже люблю кататись на лижах, але за останні чотири роки жодного разу не вдалося з’їздити в гори. Мрію, що все ж таки випаде така можливість. Тобто зараз у вас якраз найскладніший період починається? У кожну пору року є свої навантаження. Зараз ми в очікуванні зими. Завжди люблять казати: «Комунальники проспали перший сніг». Я завжди боюсь цього першого снігу, бо він може випасти несподівано. У цей час буде більше навантаження на людей, які працюють, щоб львів’янам було комфортно ходити по вулицях, звичайно не все виходить так, як би хотілося, але люди стараються. Вам, напевне, не раз доводилося чути захопливі історії про Львів, його красиві будівлі, вулиці, а що ви думаєте у цей момент? Що у першу чергу спадає на думку, коли звучить слово «Львів»? Я насправді в цей момент переповнена радістю і почуттям гордості за наше місто. Я не мешкаю в центрі, але щонеділі їду сюди до церкви і дуже тішусь, що стільки людей приїжджає сюди, щоб відпочити. Я люблю приходити в Домініканський собор, коли мені погано, там я отримую заряд енергії, відчуваю покращення свого стану. Люблю Шевченківський гай, особливо восени, коли багато жовтого листя і світить сонечко. В Стрийському парку добре.

Пані Ірино, з чого починається ваш ранок, що допомагає налаштуватись на робочий день? Зазвичай я встаю дуже рано, так вимагає моя робота, але за стільки років я звикла до цього. А особливих ритуалів не маю, це звичні всім процедури – душ, деколи зарядку роблю, на жаль, не щодня це вдається, швидкий сніданок – і на роботу. Це такий мій щоденний незмінний режим. А як сам робочий день починається? Все залежить від внутрішнього стану, як я себе налаштую, а налаштовую я себе 14

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

зазвичай на позитив, краще думати про хороші речі. Як відпочиваєте, відновлюєте сили? Коли я відчуваю, що мені погано і потрібно перезагрузитись, я виїжджаю за межі Львова, в гори переважно. У Львові я не можуть абстрагуватись від роботи – навіть, коли у мене вихідний чи відпустка і я у місті, то завжди дивлюсь вліво і вправо, чи все гаразд. Я зараз ходжу у відпустку у вересні, виявилося, що це найкращий місяць, коли я собі можу це дозволити. Взимку не маю можливості ку-

А які речі псують вигляд міста? У першу чергу хочеться впорядкувати всю цю численну і некрасиву рекламу, вона часом буває ще й дуже громіздка, це не дуже гарно виглядає. Друге, що потрібно першочергово зробити, – це відремонтувати покрівлі будинків у центрі Львова, можливо, одним матеріалом в одному кольорі. А ще хочеться відновити ці дахи таким чином, щоб люди могли собі там мансарди зробити, чи облаштувати зелені зони, що зараз практикується в європейських містах. Є ще у центрі ринок Добробут, який псує вигляд міста. Нам потрібно впорядкувати Вернісаж, зробити його місцем, де вдень можна було б придбати сувеніри, а ввечері тут

відбувались інші заходи, використовувати його для дозвілля львів’ян. Звичайно, я б змінила вигляд літніх майданчиків, які розташовані часто на великих подіумах. А ще їхні накриття різнокольорові – разом це жахливо виглядає. Вигляд міста псують кондиціонери на фасадах будинків у старому центрі, часом навіть на тих, які належать до переліку архітектурних пам’яток. А ще у центральній частині є чимало занедбаних гаражів. Законом заборонено демонтовувати чужу власність, але треба думати над цим питанням. Поява кожного нового будинку у центрі викликає чимало розмов. Що ви думаєте з цього приводу? У багатьох містах поряд зі старою архітектурою є сучасна, мені це імпонує. Ми повинні зробити все можливе, щоб зберегти культурну спадщину. Але я думаю, що кожне будівництво потрібно обговорювати з львів’янами, бо вони тут живуть. Вартує проводити зустрічі з мешканцями, прислухатись до їхньої думки. Не можна будувати все, що хочеш, де хочеш і як хочеш. А чи вартує розвивати туризм у інших районах Львова?

Львів – це не тільки пл. Ринок, у нас є багато гарних місць і за межами центральної частини. Їх потрібно впорядковувати і розвивати. У першу чергу, задля комфорту їхніх мешканців, а якщо там буде добре, то там будуть люди відпочивати. Потрібно розвивати громадський простір, у нас не достатньо місць, де люди можуть збиратись, спілкуватись, проводити фестивалі. Нам потрібне спілкування. Можна облаштувати зелені зони, де люди могли полежати на травичці з книжкою, побавитись з дітьми. Чому не облаштувати місця для людей різного віку? Для молодих людей їх є більше, а от для людей середнього і старшого віку їх мало. І дуже хочеться відновити львівські дворики. У нас їх багато, особливо у Галицькому районі, кожен з них має свою історію. Сюди будуть також приходити туристи, приємно буде й мешканцям. Ми вже облаштували дворик за адресою пр. Свободи, 1–3. До роботи залучали студентів художнього училища, які розмалювали стіну, там відкрито спор-

тивний майданчик, де можуть і мами з дітками відпочивати. Він був занедбаний, а сьогодні око милує. Цього року висадили понад вісімдесят дерев. Зараз на пр. Свободи висаджують каштани, на пр. Чорновола, на пл. Ринок з’являється більше дерев. Влітку облаштували громадський простір на вулиці Л. Курбаса. Ця робота нам добре вдалася, я очікувала на хвилю критики, та зробили гарно, всі задоволені. Власне, на новій пішохідній вулиці ми також висадили дерева. Таких місць потрібно робити багато, тоді люди не тільки в центрі будуть концентруватись, а відпочиватимуть й там, де живуть. Слід очікувати на нові проекти, які змінять Львів? Я є членом групи з інтегрованого розвитку центральної частини Львова і зараз на 2016 рік ми плануємо нові проекти. У цій групі працює багато молодих людей, архітекторів, які переповнені енергією. Місто зміниться, є цікаві ідеї. Записала Оля Вишня Фото: Іван Покривка Редакція дякує Вінтаж Бутік Готель за сприяння в організації інтерв’ю

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Р е с т о ра н и Найвідоміші ресторани світу готують м’ясо практично всіх птахів. Яких тільки немає способів приготування птиці: на вугіллі, на рожні, в глиняному горщику. Наші бабці готували тушковану курку зі збитими в молоці яйцями і капустою; курку, фаршировану яловичиною; курку під білим соусом з агрусом. Особливою любов’ю користувалася запечена качка з яблуками або з грибами, кислою капустою, рисом, перловкою або гречкою. А як щодо перепелів, запечених з апельсинами, картоплею, родзинками? А чи не спробувати гусячі ніжки з соусом із журавлини? Іншими словами, без птиці наше життя було б не таке вже і смачне.

Бюст качки качине філе із запеченим яблуком під журавлиновим соусом 90’140 г . . . . . . . . . . . . 98 грн.

Леді Га-га і Kо

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Бачевських ресторація вул. Шевська,8 (098) 244-4444

Гусяча ніжка з грушею, припущеною у червоному вині 250’150’50 г. . . . . . . 135 грн.

Атляс ресторан пл. Ринок, 45 (032) 235-8188

Vintage Nouveau Ресторан (готель Vintage Boutique Hotel) вул. Сербська, 11 (032) 235-68-34

Качина грудка з яблучним пюре . . . . . . . . . . . . . . . . . 130 грн. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е ст о р а н и Качина грудка на пюре з прянику у поєднанні гарбуза та обліпихового соусу 130’120’40 г . . . . 259 грн.

Гармата ресторан (готель Citadel Inn) вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777

Філе курки, фаршироване сулугуні зі шпинатом. . . . . . . . . . . . . . 80 грн.

Дністер ресторан (готель Дністер) вул. Матейка, 6 (032) 297-4317 18

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Крильця з вогником 300 г . . . . . . . . . . 60 грн.

Під клепсидрою арт-кафе (ТО Дзига) вул. Вірменська, 35 (032) 297-5612

Сім поросят ресторан-музей вул. С. Бандери, 9 (032) 297-555 8

Гусяча ніжка з помаранчами 100 г. . . . . . . . . . . . . . . 76 грн. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е ст о р а н и

Ресторан Mon Chef впевнено можна зарахувати до найкращих і найпрезентабельніших у Львові. Тут навіть стіни просякнуті столітніми традиціями зустрічей добірного товариства.

Mon Cheff:

сезонний upgrade

Mon Chef вул. Городоцька, 15 (2-й поверх готелю Astoria) monchef.com.ua (032) 242-2707

Восени Mon Chef тішить своїх гостей цікавими гастрономічними новинками. Цього місяця в ресторані презентували оновлене меню, яке відтепер стало ще смачнішим. Акцент, традиційний для закладу, – на м’ясі. Представлено багато різного: телятина, свинина, птиця. Однак саме стейки – родзинка Mon Chef. Тут їх готують як з українського, так і з американського м’яса за традиційною рецептурою, яку придумали ще древні римляни: нічого зайвого, тільки м’ясо. Його не заморожують і не маринують, не псують смак різноманітними спеціями – тільки сіль і перець. Мармурова, з ніжним жиром яловичина з півторарічних бичків породи ангус, витримується (як кажуть – «відпочиває») близько трьох тижнів. Саме за цей час у м’ясі відбуваються необхідні процеси, що зроблять смак стейку досконалим. Готують стейки в печі Josper (хоспер), в середині якого вугілля виключно з фруктових порід дерев. Температура – 400-500 °С, тож м’ясо готується за 7-10 хвилин. Подача «з димом» – ще одна цікавинка оновленого меню. Ту страву, котру принесуть до вашого столу, шеф заховає під кришкою – і ніхто, крім нього, не знає, яка смакота на тарелі. Щойно кельнер підніме накривку – аромати обіцятимуть гастрономічне свято. До речі, шеф-кухар Mon Chef Юрій Ткаченко з тих, у кого є любов до творчості та винахідливість у поєднанні з професійністю та майстерністю. Юрій – душа ресторану. А ще у Mon Chef добре дбають про деталі. Все – від напастованої до блиску підлоги до напрасованих сорочок на офіціантах – свідчить про високу культуру сервісу. Гречні вишколені кельнери – гордість закладу. Високі стелі, стриманий інтер’єр, елегантний декор, панорамні вікна – все це створює атмосферу вишуканості та винятковості. Вже не вперше Mon Chef – номінант ресторанної премії Сіль. Престиж нагороди – поза сумнівом. «Золота пательня» для українського ресторатора – все одно, що Оскар для актора: дістається найдостойнішим. Яна Ковальчук Фото: Іван Покривка

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

р е ст о р а н и

Аврора Огородник Гастрономічний ентузіаст Почнемо з гастротурів: за неповний рік ви об’їздили півсвіту… Я вже не їжджу в гастротури, я просто подорожую. Колись ми з Ігорем Сухомлиним думали, що гастротури будуть одним з напрямків нашого бізнесу. Навіть назву вдалу придумали – Напідпитку, якраз про нас. Але після відмовилися, бо це досить складно. Я знімаю капелюх перед тими, хто цим все-таки займається. Мотивацію їх я добре розумію. Мені теж завжди хочеться поділитися враженнями, хоча я найбільше люблю їздити одна. Ти куди хочеш – йдеш, коли хочеш – лягаєш і встаєш. Одній людині завжди є місце за барною стійкою будь-якого, самого «забитого» ресторану, а дві людини – це вже стіл. Я дуже багато бачу, фотографую, пишу… Кожен регіон має свої особливості, свої спеціалітети. Ось взимку з’їздила на Капрі, Амальфі. Нарешті потрапила в Помпеї, про які мріяла з дитинства. Це була одна з перших книг з картинками – моза22

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

їки Помпеї запали в душу. За цю поїздку я зрозуміла, що все південне європейське узбережжя потрібно відвідувати тільки взимку. Чудова сонячна погода, немає туристів – і є смачна їжа. Я уявила собі, що в Помпеях буде в серпні: 40 градусів спеки, натовпи туристів. У лютому було + 25°С, і я провела там прекрасні п’ять годин. Точно так само їздила в Севілью і бачила місто, наповнене не туристи з фотоапаратами, а місцевими. Інший варіант – їздити з однодумцями, але невеликою компанією. У мене склався такий славний тандем з архітектором і дизайнером Йовою Ягер. Це чудово, коли є така синергія: Йова підбирає заклади, які їй цікаві з точки зору дизайну, я – з погляду на гастрономію, концепції. Виходить, що ми доповнюємо один одного. У нас різні смаки, можна замовляти різну їжу, ділитися. Плюс до цього, Йова класно і багато фотографує. Випускає листівки після подорожей і розсилає друзям.

Я приїжджаю додому, відкриваю ящик, а там – листівка від Йови. Третій формат подорожей я придумала тиждень тому. Знову-таки, щоб ділитися. Leaders Club International, партнерам по Пальмовій гілці (ресторанна премія – ред.), я запропонувала наступне: складаємо список місць, цікавих для відвідування, вибираємо одне місце для вечері або обіду, а все інше – люди відвідують на свій розсуд. Ну і четвертий – це бізнес-подорож, те, чим зараз займається Юля Чеснокова. Як приклад – Школа успіху Михайла Зельмана. У такі групи необхідно організовуватися, такі заходи треба відвідувати. Ви вперше побували в Америці – які гастро-враження? Є щорічна програма, організована Міністерством торгівлі США для країн колишнього СРСР. Наша група була набрана за напрямком: громадське харчування.

Гастрономічний ентузіаст – ось найточніше визначення форми життя і способу мислення ресторанного критика, блогера, співавтора проекту Гастросреда, співвласниці форуму для українських рестораторів РестоПрактікі, учасниці творчого колективу шоу Пекельна кухня Аврори Огородник. Про рік її смачного життя в різних країнах світу та плани на майбутнє відсьогодні знає і Афіша.

Кажуть, що було понад 200 заявок у групу, потрапило ж 12 осіб із семи країн. З України – п’ять. Разом зі мною летіли Андрій Скіпіан, Валерій Поляков, Маргарита Бойко, Іван Янчишин. Таку суперподорож я не могла б собі дозволити навіть виходячи з матеріальних можливостей – це обійшлося б приблизно у 15 000 доларів! Вашингтон, Чикаго, Новий Орлеан – я порахувала: ми за поїздку покрили близько 22 000 км. Це було неймовірно. Вашингтон сподобався, фантастичне, прекрасно сплановане місто. Ресторанне життя – чудове. Але основною метою було відвідування NRА (Національна Ресторанна Асоціація) – щорічної ресторанної виставки. На якій тільки експонентів було близько 10 000, в більшості своїй, з Америки. У США – величезний внутрішній ринок. Я здивована, що американці ще кудись їздять. У них така величезна країна – вивчати і вивчати. За три тижні перебування там я не з’їла жодного несмачного шматочка. Ринок дуже динамічний, розвивається за власними законами. Наприклад, там зароджується такий напрямок, як фаст кежуал: замовляєте їжу на стійці, а забираєте по сигналу пейджера, коли вона буде готова. Ресторатори – з прибутком, гості – зі смачною їжею, сервісу стає менше. Америка цілком приймає такий формат. Якщо ж йдеш у заклад з офіціантом, ти платиш більше. На такому ринку не може вижити несмачна їжа. Які тренди спостерігаються в Україні? Зараз будуть розвиватися регіональні напрямки. Існує галицька кухня, але в ній є львівська. Є закарпатська, але й вона ділиться на кухню бойків, лемків, гуцулів. Дуже цікаво провести паралель між Львовом та Одесою. Це два міста, в яких змішалися культури і народи. Тому регіональна кухня, спеціалітети будуть розвиватися – всі хочуть знайти коріння,

витоки і на них засновувати свої успішні проекти. Тепер кілька слів про книгу, яку пишете … Там, де я буваю, завжди купую книги про історію регіональної кухні. І дуже захотілося написати про Україну. Я тверезо оцінюю свої можливості, мені одній це не під силу. Рік тому у Львові я зустрілася з Дімою Борисовим, виклала ідею. Вирішили – треба робити. Всеволод Поліщук з Клубу галицької кухні і Михайло Лемак нам допомагають. Подивимося, що у нас вийде. У листопаді вже буде тендер між видавництвами, подивимося, хто візьметься разом з нами за цю книгу. Книга буде розділена на глави – по історичних регіонах. Ми поки збираємо факти, рецепти, хочемо простежити кухню від коренів до сучасного прочитання. Нас, звичайно, очікує критика, але хтось повинен зробити першу спробу. Напишемо про те, наприклад, який вплив мала єврейська міграція на галицьку, одеську, бессарабську кухні. Що привнесли німці, що татари. Ми їмо борщ в тому вигляді, якому його знаємо – а яким він був до того, як Колумб привіз томати? Картопля, квасоля, перець – теж були завезені до нас. А людям здається – борщ був завжди. Є розхожа думка, що ми спадкоємці Трипільської культури, а ми просто живемо на тому самому місці. Нам важко, тому що в європейській цивілізації кулінарні книги сходять до рукописних матеріалів, які зберігаються по півтори – дві тисячі років. Ми ж зараз можемо про наші джерела говорити, що вони налічують 500 років. Все інше лежить в області легенд і переказів. Ну, звідки ми знаємо, що і як було «за часів Київської Русі»? Як до нас дійшли ці відомості, чи є на що спертися? Я схиляюся до такого собі наукпопа, коли серйозні факти викладати простою, зрозумілою мовою. Проведемо гастрономічні та кулінарні па-

ралелі – Україна ж не існувала у вакуумі, а була пронизана торговими і військовими шляхами. Окрема глава буде присвячена солі – одному з найцінніших продуктів. Існує легенда, що гал – це сіль, і Галичина отримала назву від сольового родовища. Це дуже цікаво. Окремим розділом буде словник зі спеціалітетами … Ми навіть придумали для популяризації свій термін – Україномія. Україна і гастрономія. Ось вам приклад: я часто їжджу з Києва до Львова, і є місцевість в районі Рівного, де топоніми, назви пов’язані з дубом. Про що це говорить? Що тут були не тільки дуби, а й свині, вирощені на жолудях. В Іспанії, наприклад, якщо свиней вигодовують винятково жолудями – це дуже дорогий хамон. Про клас місцевого м’яса може сказати топонім! А на Волині превалювали рибні назви – тому що багато ставків, річок і, відповідно, риби. Ось вам і вплив регіону на склад меню жителів певних територій. Після того, як книга буде видана, ми плануємо зробити рекламні тури по країні і, сподіваємося, що виданням зацікавляться і за кордоном. ogogorodnyk.blogspot.com

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е ст о р а н и Бачевських ресторація вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676–4600 www.cinemajazz.com.ua 09:00–02:00

Амадеус ресторан пл. Катедральная, 7 (032) 235–6316 (032) 297–8022 restaurant-amadeus.virtual.ua

Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242–1780

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352. (032) 232–9606 (098) 229–2222 mykola.kumpelgroup.com 12:00–24:00

пр. Чорновола, 2 Б (032) 229–5177 www.kumpel.biz 00:00–24:00 Del Pesto сієста ресторан вул. Костюшка, 6 (032) 255–0080 www.delpesto.lviv.ua 09:00–23:00

Закуска з авокадо і сьомги. . . . . . . . . . 140 грн. Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261–4765 www.szkocka.com.ua 07:00–23:00 Найдорожча ресторація Галичини ресторан пл. Ринок, 14/8 (2 поверх) (050) 430–8783 www.fest.lviv.ua пн – чт 12:00–24:00 пт – нд 12:00–02:00 Play Bar ресторан-клуб проїзд Крива Липа, 6 (032) 27–22501, (096) 367–6026 11:00–01:00 пт, сб – до 03:00

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Крива Липа кулінарна студія проїзд Крива Липа, 8 (032) 255–3100 www.kryva-lypa.com 10:00–23:00

Пструг, хліб та вино ресторан вул. Братів Рогатинців, 49 (050) 373–96–54 11:00–00:00 сб, нд – 11:00–02:00

Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235–8751, 235–8752 www.wienkaffe.lviv.ua 09:00–24:00

М’яса та Справедливости Перша Грильова Ресторація вул. Валова, 20 (Бернардинський дворик) (050) 430–2826 www.fest.lviv.ua 11:00–24:00 пт – нд – 11:00–02:00

Галицька жидівська кнайпа Під Золотою Розою ресторан вул. Староєврейська, 37 (050) 370–3863 www.fest.lviv.ua 11:00–02:00

Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225–9009 www.panorama.lviv.ua 10:00–01:00

Панська чарка Компанійський ресторан вул. Винниченка, 3 (032) 235–5391, www.charka.com.ua 10:00–23:00 Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина 1 (032) 229–55–05 www.stargorod.net 00:00–02:00 Сало музей-ресторан пр. Свободи, 6/8 (032) 235–5536 www.artsalo.ua 10:00–23:00 чт – сб – 12:00–02:00 Італійський дворик ресторан пл. Ринок, 6 (032) 297–5366 10:00–20:00

Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235–8188 Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236–8080 royal-brewery.com 10:00–23:00 Делис ресторан ул. Самчука, 8 (032) 270–4194 (032) 297–0454 Nobilis ресторан ул. Фредра, 5 (032) 295–2595 (050) 733–2733 Mons Pius ресторан вул. Лесі Українки, 14 (032) 235–6060 monspius.pub@gmail.com 11:00–23:00 Брудершафт ресторан вул. Вірменська, 16 (032) 235–4243 (050) 844–0412

Гармата ресторан (готель Citadel Inn) вул. Грабовського, 11 (032) 295–7777 Казанова ресторан/шоу-бар вул. Ставропігійська, 7 (032) 236–7574 12:00–06:00 Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242–2707 (050) 372–8291 LaPiazza ресторан-піцерія пр. Свободи, 27 (032) 295–8814 www.lapiazza.com.ua 11:00–00:00 PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7–8 поверх) (067) 388–1133 12:00–23:00 чт – сб до 06:00 Багратіоні ресторан пр. Чорновола, 59 (032) 240–8888 (067) 674–0888 http://bagrationi.lviv.ua/

Вероніка кондитерська-ресторан пр. Т. Шевченка, 21 (032) 261–4456 (032) 298–6028 пн-нд 10:00–22:00 Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997–5565 (032) 297–5565 Шекспир ресторан вул. Любінська,144 (032) 295–5295 08:00–24:00 Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 тел. (032) 235–6949 Львівська копальня кави Книгарня-кав’ярня пл. Ринок, 10 (067) 670–6106 (050) 371–4474 пн – чт 08:00–00:00 пт – нд 08:00–02:00

Хінкальня ресторан вул. Крива Липа,1 (032) 225–5084 Бачевських ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244–4444 Дублин паб проїзд Крива Липа, 5 (032) 261–6171 чт-сб 10:00–02:00 вс-ср 10:00–00:00 Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235–7147 Галушко ресторан вул. Дж. Дудаєва, 16 (098) 993–9799, (099) 173–7799

Перепілка sous-vide з карамелізованим буряком та обліпиховим соусом 120’80’20 . . . . . . . . . . . . . . . 159 грн.

Нерухомість у Північному Рейні,

або На що дійсно готовий піти ріелтор для клієнта

Регіон Північного Рейну – скарб для інвестора. Величезна кількість самих різних об’єктів нерухомості – житлові, комерційні, соціальні – сконцентровані на відносно невеликій території найбільш густонаселеного регіону Німеччини. Плюс вдале місцерозташування: від Кельна і Дюсельдорфа до Амстердама і Брюсселя – близько 300 км, до Парижа, Берліна, Мюнхена –

близько 600. Це дійсно серці Європи і друга за економікою земля Німеччини. Російськомовні ріелтори є в усіх великих містах Північного Рейну. Вони різні, і в кожного з них – свій «портфель» об’єктів. Ріелтори борються за кожного клієнта. Раніше ця жорстка конкуренція призводила до того, що інвестор практично не мав можливості ознайомитися з пропозиціями

різних агенцій. Клієнт отримував неякісні послуги. Ситуацію вирішили змінити революційним способом: колишні конкуренти об’єдналися. Заради клієнта. Проект «Нерухомість у Північному Рейні» – спільнота ріелторів землі Північний Рейн-Вестфалія. Залишаючись незалежними, вони об’єдналися для того, щоб дати клієнтам повну картину ринку нерухомості в самому

живому регіоні Європи, забезпечити можливість вибору, оцінки і, в кінцевому підсумку, прийняття остаточного рішення про інвестиції на підставі максимально повної інформації. «Нерухомість у Північному Рейні» – показник зрілості ріелторів, їхнього високого професіоналізму. Для клієнтів це – гарантія вибору не «кращого з відомого», а «кращого з усього, що є».

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

р е ст о р а н и

Андрути

Цукерня Ресторан-кондитерська вул. Староєврейська, 3 (032)235-6949

Андрути (або вафельні перемазанці) – традиційна галицька ліґуміна. Кожна газдиня здавна має свій перепис і передає його з покоління до покоління як частину родинної спадщини. Вигадали смаколик у Львові, в XIX ст. як альтернативу популярному австрійському десерту Пішинґер. У традиційному галицькому рецепті андрути (або ще – гофри) мусіли бути суто домашнього печення. Для маси (крему) використовували збиту сметану з ромом або коньяком, мигдалем, цукатами, родзинками – що кому смакувало – і подавали без поливки. На довгий час андрути стали «вафельним тортом» і замалим не канули в Полтву. На щастя, львівське панство ще пам’ятає, чим бабця в неділю гостили, і андрути знову зайняли своє питоменне місце на вітринах кав’ярень і тарелях ресторацій.

18 листопада

19:00

Вперше у Львові

Tante Sophie cаfe escargot вул. Друкарська 6А

каталонці пр от и

діжонців питання за телефоном (067) 829-1755 Гастрономічна порівнювальна дегустація равликів, приготованих за унікальними рецептами Дегустація найкращих вітчизняних вин 26

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

готелі

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, (032) 235-7533 info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036 (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Uотель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua Готель Рудольфо Вірменська 4 (032) 236-8000 Факс: (032) 236-8059 info@rudolfo.com.ua rudolfo.net

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50’8.16”N, 24°2’28.32”E

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Фото: Олена Дяків

Фасон Ми з сестрою – творчі натури, але попри те, намагаємось реалізовувати свої ідеї та задуми. Займаємося лише тим, що приносить задоволення та можливість постійно розвиватись та вдосконалюватись. Маємо декілька власних проектів у різних сферах: бренд дизайнерського одягу та прикрас TWINS design, дитяча школа моделей T mini models, детокс-програми Нектар detox, а також власний відеоблог на YouTube TWINS lifestyle і модний портал. Прихильники здорового та активного способу життя. Мода – елемент самовираження, інструмент, щоб донести світу своє бачення, свою філософію та якомога швидшим методом показати, хто ти такий. Притягнути до себе однодумців, з якими не завжди є можливість довгий час поспілкуватись. Показати своє ставлення до життя. Мода – це є гра, забава. А стиль – це бажання, незважаючи на моду, на тренди, сформувати свій ідеальний образ: як ти себе бачиш, як відчуваєш. Це не завжди може бути щось екстра-модне, але це мусить показувати твою життєву філософію, підкреслюючи твою жіночність, не забуваючи про зручність. Зі стилем вже потрібно попрацювати активніше. Спідниці, сукні – саме такому одягу надаємо перевагу в повсякденному житті. Хочеться, щоб жіночність була присутня, незважаючи на активний і зайнятий спосіб життя. Одяг у першу чергу має бути якісний, із натуральних тканин. Синтетику не визнаємо і вишукуємо «по нитці» щось натуральне: кашемірове, вовняне, шовкове, щось близьке своїй душі. Намагаємося відходити від штанів. Функціональність мусить бути красива. Коли ти весь у настрої, одягнений, вибраний і сам собі подобаєшся, то зовсім інші вібрації та інші події навколо починають відбуватись. Треба робити свято кожен день! Важливу роль відіграє колір та локанічність. Одяг впливає на жінку тотально. Ти можеш створювати одягом настрій, атмосферу навколо себе і події. Адже жінка має бути жіночна, грайлива та натхненна. Коли вона вдягає спідницю, вона приймає енергію з землі. Також жінку в спідниці по-інакшому чоловіки сприймають, не дадуть підняти зайве, не дадуть нести важкий пакунок з супермаркету, ставляться, як до тендітної квіточки. А все тому, що не намагаєшся слідувати образу сильної і мужньої. Залишимо це чоловікам! Необхідно мати в гардеробі сукню, довжиною в підлогу. І йдеться не про вечірню сукню, а про повсякденну. Кожного разу, як падає настрій, вдягайте цю сукню. Це такий собі метод зміни свого самопочуття.

Оксана і Світлана Павлюк 28

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Бути завжди в стилі – це досліджувати і розкривати свої внутрішні відчуття: якщо ви ніжна, то використовуйте ангорові речі ніжних кольорів. Добавляти трішки гри в образ кольорами, деталями, аксесуарами. Вже відходять часи розфарбованих, гламурних і штучних жінок, зараз цінується натуральний макіяж, природний колір волосся, casual-стиль в одязі. Основна порада – схилятись до чогось приємного, затишного і комфортного. Бути локанічними і простими. twins-design.com.ua записала Марина Телещук

автопортрет

Безпека на швидкості Ігор Дулин – бізнес-девелопер, цілеспрямована та ділова людина. Вільний час не витрачає на сидіння перед телевізором, адже любить активний відпочинок. Усе, що вимагає руху, – його стихія: стрибки з парашутом, подорожі в гори, лижний спорт, мисливство. Швидкий темп життя примушує і їздити швидко, не забуваючи при цьому про особисту безпеку. Тому Ігор – водій жвавого та безпечного авто Volkswagen Passat CC. Пане Ігоре, коли ви вперше сіли за кермо, які відчуття мали від першого досвіду водіння? Вперше я кермував у шістнадцять, на татовому авто Жигулі. Тоді я вперше відчув, що означає керувати, направляти, вирішувати, куди рухатись. Ці враження були філософські. Яке було ваше перше авто? Напевне, всі мої автомобілі якоюсь мірою відображали мене самого в той чи інший життєвий період. Першим авто був Volkswagen Passat B4. Його ще в народі називають «калашников». Ламатися в тій машині нічому, вона надійна: їде та й їде. Я був на той час приблизно такий самий. Як кулемет, працював-працював-працював і їхав-їхав-їхав… Потім я придбав автомобіль Toyota Avensis. У порівнянні з першим – солідні-

ше та безпечніше авто. А мій теперішній Пассат я люблю за його маневреність, швидкість та надійність. На цьому автомобілі я навіть їдучи на швидкості, почуваюся в безпеці. Наступним буде, певно, Audi Q7, а там, якщо вже дуже заглядати наперед, то – Tesla. Кожен водій має власну манеру керування, як би ви охарактеризували свою? Я люблю їздити швидко і не порушувати правил дорожнього руху. Я впевнений у своєму автомобілі, його маневреності та системі безпеки, тож дозволяю собі швидкі поїздки. Запорукою хорошої поїздки, певно, є й хороша дорога. Чи траплялися вам такі, на яких легко їдеться? Так, на щастя, я мав приємність про-

їхати насправді добрими дорогами, але не в Україні. От Австрія й Польща мене в цьому свого часу потішили. Навіть у Білорусі хороші дороги, чого сам я, відверто кажучи, не очікував. Я не дуже засмучуюсь нашими дорогами, бо ж, який сенс? Від того, що я цим перейматимусь чи, не доведи ще, злитимусь, – вони краще не стануть. От тільки авто доводиться ремонтувати час від часу. У вас на капоті – український вишиванчатий орнамент. Чому саме таким чином оздобили своє авто? Це орнамент з вишиванки Полуботка. Вважаю цей взір своєрідним оберегом для себе та свого автомобіля. Записала Юлія Лисенко Фото: Іван Покривка

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

тренд Шопінг – один із методів релаксу для жителів сучасного міста. Це новий вид полювання, де немає жертв, проте є купа стильної здобичі. Шопінг-трофеї мають знаки відомих брендів і претендують зайняти найпочесніші вішаки у гардеробі.

Брендові речі:

to buy or not to buy? «Хочеш досягти успіху – одягайся так, ніби вже його досяг» (Дональд Трамп). Беззаперечно, одяг/ взуття/машина/техніка відомих брендів – величезний «плюс» до карми власного успіху. Так уже влаштовані люди, що реагують спочатку на «обгортку». Тому більше шансів отримати престижну посаду має стильно і дорого одягнений кандидат. Висновок: брендові речі – інвестиція у власний імідж.

«Мода минає. Стиль – залишається» (Коко Шанель). Брендові лінійки відповідають модним тенденціям і змінюються щосезону. Проте оригінальна річ, куплена сьогодні, ще довгий час залишиться актуальною. Дизайнери відомих брендів не один місяць (а то і рік) створюють нові фасони, продумують кожен ґудзик і добирають матерію, вивчають нові технології і намагаються передбачити, чого нам заманеться.

Індивідуальність – це правильно. На роботі, на вечірці, на вулиці помічають тих, хто вирізняється. Речі, придбані на ринку, мають суттєвий недолік – масове виробництво і масову доступність. А зустріти дорогою ще п’ять «ваших» пальто (особливо, якщо на комусь воно виглядає краще) – не найліпший спосіб підняти настрій і самооцінку.

Від часу перших печер та фігових листочків і дотепер людина намагається красиво закрити своє тіло і зробити комфортним побут. Речі розповідають про соціальний статус і рівень доходів. Брендові речі вказують ще і на добрий смак та, на думку психологів, на стабільність у поглядах.

Виглядати дорого і вишукано – важливо. Однак, приєднуючись до щільних рядів бренд-хантерів, стережіться плутати особистість з одягом. Сукня Mango, сумка Prada чи Land Rover останньої моделі мають доповнювати образ успішної леді чи джентльмена, а не ставати сенсом існування. Навіть найбрендовіші речі – лише речі. Люди – важливіші.

Шопінг – це терапія. Як-то кажуть, «нові туфлі – найліпші ліки від депресії, а на здоров’ї не економлять». Направду, не сама річ, а процес шопінгу приносить найбільше задоволення. Коли до примірочної стікаються всі продавчині і пропонують найошатніші сукенки, а подруг за той час відволікають від облюбованої спідниці бокалом шампанського, кожна жінка відчуває себе трохи Монікою Белуччі. Тому радше придбати одну річ у хорошому бутику і відчути радість причетності до елітної спільноти, довкола якої крутиться суспільство споживачів, ніж скупити пів-базару і картати себе за непотрібні покупки. Текст: Яна Ковальчук

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

«Купувати чи не купувати» – таке запитання постає у наших головах майже щоденно. Адже, заходячи до будь-якої крамниці, ми іноді спокушаємося на товари, які не завжди нам потрібні, або ж зовсім того не вартують. І добре, якщо такий сумнів ще закрадається, бо ж буває, що ми бездумно складаємо у свій кошик покупок усе, що сподобалось чи зацікавило.

Купити все?! Імунітету до так званого шопоголізму можуть взагалі не мати як жінки, так і деякі чоловіки. Та все ж представницям прекрасної статі з цим складніше, а особливо, якщо це стосується одягу. Навіть, уже маючи в гардеробі сто суконь, п’ятдесят пар туфель та не менш ніж двадцять сумочок різного кольору, ніщо не зупинить перед покупкою ще кількох нових предметів гардеробу. А якщо ще й спіткає удача у вигляді знижок… доведеться купувати нову шафу… Добре, коли жінка йде позайматися спортом під назвою «шопінг» з подру-

гою. Якщо ж вона запрошує пройтися крамницями чоловіка, йому вже можна починати нервуватися. Адже попереду скоріше за все на нього чекає надскладне випробування десятками різних магазинів одягу й аксесуарів, полювання за знижками, непроста жіноча дилема між червоною та чорною сукнею та чимало кишенькових витрат. Жах! При цьому ціла низка наукових досліджень довела, що шопінг сприяє поліпшенню психічного стану людини і навіть подовжує життя. Це означає, що періодично, як чоловікам, так і жінкам –

корисно пройтися крамницями, потішити себе якоюсь новою річчю чи накупувати подарунків близьким. Однак недарма існує народна мудрість: «Що занадто – то нездраво». А у нашому випадку, то нездраво, у першу чергу, для гаманця, а потім – і для квартири, де потроху починає нагромаджуватися хлам. Тож, як і будь-якою терапією, шопінгом варто займатися дозовано, аби не перетворити відпочинок для голови на зайвий головний біль. Юлія Лисенко

антитренд

art Pole dance, aerial dance та fitness – що це, для кого і «з чим його їсти»? Розібратися в цьому нам допоможе засновниця і власниця мережі Caramel Pole Dance Оксана Карамеліна.

Caramel Pole Dance Оксано, що ж саме собою являють ваші заняття? Коли я проводжу заняття для інструкторів танцю на пілоні, я завжди малюю таку схему, де ми розділяємо Pole dance як танець, як спорт і як фітнес. Танець є досить багатогранним. Він як мистецтво і як спорт, тому що в ньому присутні певні змагання, певні досягнення, певні порівняння людей на різних рівнях – регіональних, місцевих, міжнародних. І також як фітнес, як система формування здорового тіла та хорошого настрою. Але наша позиція відрізняється від стандартного підходу до фітнесу, коли акцент іде на схуднення, тим, що дівчата займаються напрямками, які їм подобаються і думають у першу чергу про нові елементи, про цікаві рухи, про комбінації, не зациклюючись на кілограмах та сантиметрах. Ідеальна омріяна форма стає побічним результатом самого процесу тренувань. А кому можна у вас займатися? Наша студія відкрита для всіх. Ми навчаємо різних людей: працюючих жінок, домогосподинь, людей, які ніколи нічим не займались. Займаються в нас навіть діти. Для них найбільш цікавими є «кільце» і повітряні заняття. У дітлахів купа енергії, вони висять там, як мавпочки з ранку до вечора. На пілон до нас ходять малюки з двох рочків. Якщо батьки дуже бажають і дитина може залишатись сама і не капризувати – ми з радістю навчаємо.

Скільки ж років вашій студії? Шість уже відсвяткували. У нас три студії у Львові, одна в Одесі і нещодавно відкрили в Івано-Франківську. Зараз плануємо далі розширятися, тому що всюди є запити, є навіть у Польщі. Як почалася ваша особиста «танцювальна стежина»? Ще в дитинстві мене мама заманила на балет. Спочатку мені він зовсім не був цікавим. Це був 3-ій чи 4-й клас. Але мама сказала, що балерину люди і на зупинці впізнають. Не знаю, нащо це мені тоді було треба, але я пішла в балетну школу. І вже тоді захотіли відкрити свою студію танців? Ідея студії прийшла пізніше. Це був 2009 рік, я тоді шукала щось цікаве. І подруга прислала мені відео з чемпіонатом Австралії по Pole dance. Я подивилась і мене це вразило. В квартирі на Сихові ми просвердлили в стелі дірку, поставили пілон, і я почала займатись. Згодом поїхала до Санкт-Петербурга, де були школи, були перші показові виступи, навчання. Повернувшись до рідного міста, багато з моїх подруг захотіли, щоб я навчила танцю і їх. І так поступово виникла моя студія. Перші учні – це колишні дизайнери, рекламники, програмісти. Люди, які були до танцю і до спорту не дуже близькі. Але кожен може розвиватися і досягати творчих цілей завдяки любові до Pole Dance. Записала Марина Телещук

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

KAZAKY:

вперше у Львові Яскраві, неординарні й унікальні. Креативні, мегапрофесійні і провокативні. Фантастичні, сенсаційні і сексуальні. Саме такі епітети найчастіше звучать, коли йдеться про український гурт KAZAKY, який за п’ять років своєї творчої кар’єри встиг здобути славу феномена у шоу-бізнесі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. І ось 19 листопада KAZAKY вперше покажуть своє ексклюзивне хореографічно-музичне шоу у Львові. Їхні підбори і несподівані хореографічні постановки давно сколихнули світ шоу-бізнесу та змусили багатьох відчути культурний шок. Недарма перед унікальністю цього українського гурту не встояла сама Мадонна – і запросила KAZAKY знятися в її кліпі Girl Gone Wild. Для українського шоу-бізу така співпраця досі залишається прецедентом. 19 листопада до міста Лева KAZAKY приїдуть у рамках свого світового туру THE PULSE TOUR. Власне, цей яскравий український чоловічий гурт зараз багато гастролює країнами Європи. Тільки за останні місяці шоу бачили в Іспанії, Нідерландах, Чехії, Польщі, Румунії. А на початку 2016-го неординарних артистів з України чекають у Таїланді. Концерти KAZAKY – це стильний мікс унікальної хореографії, сучасної музики та яскравого шоу. Оригінальний світ танцю, ритмів, сексуальності і креативних провокацій захоплює, вражає, гіпнотизує. Зрештою, коли йдеться про настільки яскравий творчий продукт, його варто хоча б один раз побачити власними очима, ніж десятки разів почути чи почитати про нього.

KAZAKY 19 листопада, 20:00 Event-Hall КІНО квитки: 130 - 350 грн.

Галина Гузьо Фото: прес-служба KAZAKY АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

м у з ика

для фестивалю Відкриваємо Падеревського ми приготували родзинку: до нас доєднається геніальна українська піаністка Маріанна Гумецька і ми презентуємо твори Падеревського в нових несподіваних аранжаціях.

Дана Винницька – неймовірна вокалістка і музикантка, композиторка, екс-учасниця львівського гурту Shockolad, а також співзасновниця українсько-польського гурту DagaDana. Мешкає у Польщі, де її група здобула всі найпрестижніші музичні нагороди. Багато гастролює по всьому світу, де виконує пісні зокрема й українською мовою. Афіша знає, про що 15 листопада Дана співатиме у Львові.

Робити добру музику Дано, що привезете до Львова у листопаді? Цього разу львів’янам представимо програму, що складатиметься у першу чергу з творів нашого останнього альбому Лист до Тебе. Цей альбом присвячений творчості малознаного поета Януша із знаменитим прізвищем Ружевич. Так, це не просто збіг – Януш Ружевич був старшим братом Тадеуша і Станіслава. Два брати залишили по собі слід в історії культури. Натомість Януш мав досить мало шансів розкрити себе на повну, цей цікавий і молодий поет загинув під час Другої світової війни. Коли до наших рук потрапили ці тексти, ми закохалися в них з першого погляду. Нам страшенно хотілося б, щоб слухачі пережили подібні емоції. Так виникла ідея записати альбом, присвячений творчості тільки 34

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

одного поета. Нам удалося ще й отримати благословення на цей альбом від Тадеуша Ружевича. До Львова ми привеземо і низку прем’єр: готуємо до видання наш четвертий студійний альбом. Його історія пов’язана із поєднанням дуже віддалених світів, адже записували ми його частково у Пекіні, Ченстохові і Варшаві. Така географія пов’язана із спеціальними гостями – китайським віолончелістом Songhao Ais, а також майстрами горлового співу і гри на монгольських інструментах Borgjgon-kho та Hasibagen. Це була така магія, коли ти долаєш тисячі кілометрів, говориш різними мовами, а музично раптом бачиш, що це твої близькі люди! Ми зовсім не спілкувалися – тільки грали і грали, дивуючись, як так можна читати думки один одного. І звісно, спеціально

Як змінилася DagaDana з часу останніх концертів в Україні, які зараз у вас творчі пріоритети, які тенденції в музиці вам цікаві? У нашому складі появився новий інструмент – барабани, і талановитий музикант – Бартош Назарук. Наш головний пріоритет – робити добру музику, цікаву і стимулюючу до розвитку слухача, до пошуків і до інспірацій. Не важливо, який із стилів музичних ми оберемо, ми стараємося бути відкритими до нового. Завжди опиралися на такі напрямки як джаз, етно, електронна музика, творячи з цього так званий world music. Це як велетенський казан, до якого ти додаєш різні спеції й аромати: головне – достукатися до серця. Минулого року під час Форуму видавців ти презентувала проект: це була музику на слова Софії Андрухович та Тані Малярчук до книги Тараса та Мар’яни Прохаськів. Після народження донечки чи часом не пишеш щось нового для діток? Так, нещодавно мені пощастило стати мамою, а коли я починала творити пісні до книжки Тараса та Мар’яни я вже була вагітною, проте на той момент я того ще не знала. І це було знаково. Мені настільки сподобалося це заняття, що коли закінчився проект, я відчувала страшенний недосит. Аж раптом до нас звернулася фірма, яка створювала дитяче інтернет-телебачення і запропонувала нам написати пісні. На даний момент ми записали понад 12 пісень. Оскільки це польське видання, то й пісні всі польською. Я сподіваюся, що настане момент, коли з’явиться українська версія. Коли я працювала над дитячими піснями, я зрозуміла, що в Україні їх бракує, і я думаю про продовження роботи. Записала Оля Вишня.

art

Ремінісценції.UA:

творимо майбутнє, пам’ятаючи минуле На численні прохання глядачів 21 та 22 листопада балет Ірини Мазур Життя повторить у Львові, на сцені Будинку науки і техніки Львівської залізниці (Палац залізничників РОКС), свою найновішу масштабну постановку Ремінісценції.UA.

Прем’єра цього історично-музичного перформенсу відбулася наприкінці травня у Львівській опері, зібрала аншлаг і мала нечуваний у місті розголос. «Безпрецедентний», «унікальний» та «суспільно важливий» – епітети, які вже кілька місяців поспіль найчастіше можна почути на адресу Ремінісценцій.UA. Давно культурно-мистецькі проекти не викликали у міста Лева такого потужного резонансу. Ремінісценції.UA у сучасній сценічній формі розповідають глядачам маловідомі, часто моторошні, факти з історії та культури нашої країни. Перформенс складається із десяти новел, своєрідних персональних історій, які одна за одною розкривають непросту тему кількасотлітнього нищення української інтелігенції і тотальної русифікації України. Ремінісценції.UA – це мікс різних жанрів: хореографія, пластика, музика, пісня, поезія, відеоінсталяція… Автор ідеї та режисер – заслужена артистка України, керівник балету Життя Ірина Мазур. У проекті – три десятки учасників: артисти балету та їхні однодумці – співаки Назар Савко, Ірина Доля та Лілія Ваврін. Ремінісценції.UA – про Війну, Страх, Репресії, Смерть «и другие подарки русского мира». А також – про Віру, Життя, Кохання, Надію, Боротьбу за Україну.

Ремінісценції.UA Балет Життя 21 листопада,16:00, 19:00 22 листопада,19:00 Будинок науки і техніки Львівської залізниці (Палац залізничників РОКС) вул. Федьковича, 54/56 квитки: 80–200 грн.

Галина Гузьо. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

музик а

Будинок,

У колишньому костелі Св. Марії Магдалини, будівлі XVII ст., діє Будинок органної та камерної музики. Саме тут знаходиться найбільший в Україні орган німецької фірми Rieger-Kloss, який встановили ще на початку XX ст.

де звучить орган Олена Мацелюх, органістка, головна зірка Будинку найперше показує свій інструмент. Але спочатку перевзувається у спеціальне взуття для органістів, яке доводиться замовляти у Польщі. «До нас на концерти приходили військові пілоти, коли вони побачили пульт органа, сказали, що він схожий на кабіну пілота літака», – говорить Олена. Сотні кнопок, шкала, клавіші для рук і для ніг, педальки, перемикачі… «Це гігант, який може змагатися з симфонічним оркестром, всі його шістдесят регістрів можуть замінити шістдесят учасників оркестру. У нього чотири з половиною тисячі труб, найменша з них довжиною 11 см, а найдовша – 9 м», – продовжує з великим захопленням Олена. «Це була мрія всього мого життя – грати на цьому унікальному інструменті. Після закінчення консерваторії я почала працювати як піаністка, мені тоді дуже захотілося самій відтворити те, що може цілий симфонічний оркестр. Але я не одразу змогла грати на органі, тільки сім років тому здійснилась моя мрія». У репертуарі Олени Мацелюх твори композиторів різних періодів. Вона виконує музику Баха, Вівальді, Дюпре, Ваґнера, а також і твори сучасних українських авторів. Композитор Богдан Котуюк з великим захопленням говорить про органістку: «Спостерігаючи Оленку Мацелюх за органом просто диву даєшся. Як така 36

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

крихітна особа віртуозно вправляється з безліччю завдань, що ставить перед виконавцем орган – цей монстр серед музичних інструментів? А львівський орган є найбільшим і найбагатшим за тембральними характеристиками в Україні. Цього року храм, у якому в 1936 році моравська фірма розмістила свій шедевр opus 3375, відзначає 400-ліття. Трубні органи завжди були окрасою цієї розкішної споруди в стилі бароко, а органісти з усього світу їхали з концертами до Будинку органної і камерної музики у Львів, як до справжньої Мекки органного мистецтва». Концерти у Будинку органної музики відбуваються щовихідних. Тут завжди є глядач, але переважно це туристи, менше львів’ян. Директор цього закладу Юліан Винницький та Олена Мацелюх стараються розвивати та популяризувати органну музику в місті. Влітку 2016 року відбудеться міжнародний фестиваль органного мистецтва Діапазон, уже погодились приїхати органісти-віртуози з Німеччини, Чехії та Італії. Серед учасників будуть також і виконавці з України. Також тут організовують концерти-лекції для дітей наймолодшого віку, вони дізнаються, як виникає звук у різноманітних музичних інструментах, навіть мають змогу спробувати зіграти щось на органі. Записала Оля Вишня

01.11 – концерт Духовна музика Європи ХІХ–ХХ ст. 07.11 – музика Й. С. Баха 08.11 – сольний органний концерт 14–15.11 – музичні фрески, твори західноєвропейських класиків 21.11 – вечір французької музики 22.11 – музика Й. С. Баха 28.11 – сольний вокальний концерт у супроводі органа, А. Вівальні, В. Моцарт 29.11 – сольний органний концерт, твори західноєвропейських класиків початок о 17:00 Будинок органної та камерної музики вул. С. Бандери, 8, (032) 55–4455

Cкрипковий марафон

Олега Криси Історія скрипкового концерту 3 грудня, 19:00 10 грудня, 19:00 Львівська обласна філармонія

У Львові розпочався історичний скрипковий марафон одного з найвидатніших українських скрипалів сучасності, легендарного Олега Криси. Своєму рідному місту маестро представляє унікальний музичний проект – Історія скрипкового концерту.

У циклі із чотирьох концертів у обласній філармонії прозвучать твори, що належать до вершин скрипкової музики. Музикант, який нещодавно відсвяткував свій 70-річний ювілей, представить твори зі світової спадщини – від композиторів епохи бароко до сучасних авторів. Олег Криса є першим українським скрипалем, який став лауреатом першої премії найпрестижнішого у світі міжнародного конкурсу ім. Ніколо Паганіні в Генуї (1963). Виконавська та педагогічна діяльність цього легендарного музиканта є прикладом для багатьох поколінь українських музикантів, перш за все, скрипалів. Нещодавно у Львові започатковано міжнародний конкурс скрипалів Олега Криси. Музикант достойно представляє нашу державу у світі як вихованець української, зокрема, львівської школи. Викладав у престижних вузах, сьогодні – професор престижної Істменської школи музики в м. Рочестері (США), в якій навчаються музиканти з багатьох країн світу. Як соліст, Олег Криса виступає в багатьох країнах світу з провідними оркестрами та диригентами. Скрипковий марафон – вагома подія у розвитку українського виконавства.

Олеже Васильовичу, ви живете у США – як з’явилася ідея зробити у Львові такий проект? Зараз перебуваю у піврічній творчій відпустці, і де, як не у Львові, провести більше часу. Завдячую директору філармонії Володимиру Сивохіпу та оркестрам, що проект вдалося втілити у життя. Безмежно щасливий, що знову, хоч частково, можу повторити цей проект із прекрасними творами. Твори звучатимуть майже ті самі, що у попередніх проектах (1972–73 рр.), але з деякими невеличкими змінами, зокрема, Концерт Альфреда Шнітке, якого я не виконував у тому циклі. Отож, будуть охоплені всі епохи та стилі скрипкового концерту. Для мене це величезна радість, і в той же час велика відповідальність, але співдружність з оркестрами надає мені величезного творчого блаженства. Ми давні друзі, і тому ще приємніше грати з друзями, з якими ти вже пов’язаний десятиліттями. Я хотів повторити цей цікавий і важливий для освіти молоді проект у рідному місті. Дякую Богу, що у мої роки подарував мені таку долю – спішу подарувати свято скрипки львів’янам.

Нещодавно ви повернулись із Москви, де був концерт пам’яті Давіда Ойстраха, чи не відчували негативних настроїв до вас як вихідця зі Львова? Люди, які прийшли слухати класику, не цікавляться, які у мене погляди і думки стосовно подій. Я їхав не декларувати свої погляди, хоч не мовчу і маю своє гостре ставлення до всього, що робиться. По-перше, вважаю, що це гітлерівські методи Росії проти України, і абсолютно недопустимі, яких не можу сприйняти. І як можу, з цим борюся, хоч уже через вік не можу піти на війну, але позиція моя відома. Вважаю себе українцем і назавжди ним залишуся. Доля закинула мене до Америки. Та попри те, що мене величають українсько-американським скрипалем, назавжди залишуся українцем. Оля Максим’як АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

музик а

Відкриваємо Падеревського Міжнародний фестиваль Відкриваємо Падеревського стає доброю традицією. Він вчетверте відбудеться у Львові і збере відомих польських та українських виконавців. Зокрема, на сцені Львівської опери ансамбль пісні і танцю Мазовше зіграє знамениту у Польщі оперу Краків’яни і гуралі. На фестиваль приїде відомий у світі польський композитор та диригент Кшиштоф Пендерецький, піаніст Адам Водніцкі, віолончеліст та диригент Анджей Бауер, а також гурт DagaDana, співзасновницею якого є колишня львів’янка Дана Винницька і який є володарем найпрестижнішої музичної премії у Польщі Frederyki. Серед учасників фестивалю – Анета Лукашевіч, Маріанна Гумецька, Юрій Ланюк, Оксана Литвиненко, а також

Львівський камерний оркестр Академія, камерний хор Глорія та Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії. Нагадаємо, фестиваль Відкриваємо Падеревського, присвячений відомому піаністові-віртуозу та композиторові Ігнацієї Яну Падеревському, який виступав у найвідоміших музичних залах по всьому світі і свого часу мешкав та працював у Львові, є Почесним громадянином Львова. Відкриваємо Падеревського IV міжнародний фестиваль 5–15 листопада, Львівська філармонія вул. Чайковського, 7 Львівська Опера пр. Свободи, 2 квитки: 30–250 грн.

Pianoбой у Львові У межах всеукраїнського туру на підтримку нового альбому Pianoбой виступить у Львові. Це вже третя платівка Дмитра Шурова, піаніста-віртуоза, колишнього учасника гурту Океан Ельзи та музиканта та співачки Земфіри. Серед пісень, що увійшли до цього альбому, – Горя чуть слышно і Кохання, які вже стали хітами. Попередній альбом Не прекращай мечтать вийшов у 2013 році і приніс музикантові успіх і визнання. Pianoбой 13 листопада, 20:00 Event Hall Кіно, просп. Чорновола, 2 квитки: 190–350 грн.

Vivienne Mort Триває всеукраїнський тур гурту Vivienne Mort, і тільки у Львові та у рідному Києві музиканти представлять програму ROSA, яка увійде до нового альбому групи. До цього концерту гурт також підготував спеціальний відеоряд. Гурт Vivienne Mort – це троє музикантів: Даніела Заюшкіна, Олександр Лежньов та Гліб Проців (вокал, клавіші, ударні). Вони називають свою музику умовно інді-рок, інші ж називають їх найбільш артистичним сучасним українським гуртом: хтось відзначає концептуалізм, для когось це політ у космос, містика, для інших – емоційна, лірична музика. За останні кілька років гурт випустив чотири альбоми і їздив у кілька турне. 38

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Сьогодні – вони учасники найбільших українських фестивалів та одні з перших у музичних рейтингах. Гурт Vivienne Mort 7 листопада, 20:00 Event Hall Кіно просп. Чорновола, 2 квитки: 100–250 грн.

XV Міжнародний фестиваль оперного мистецтва ім. Соломії Крушельницької Щороку у листопаді Львівська Опера вшановує найвизначнішу українську оперну співачку Соломію Крушельницьку. 15 листопада розпочнеться уже XV Міжнародний фестиваль оперного мистецтва ім. Соломії Крушельницької оперою Мадам Баттерфляй. У програмі фестивалю – опера Аїда, балет Повернення Баттерфляй, опери Травіата та Кармен. Свого часу Соломія Крушельницька виступала у цих операх на сценах знаменитих оперних театрів по всій Європі. 15–22 листопада, 18:00 Львівський національний академічний театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької

Т е ат ри

Благородний Еродій Ще одна спроба режисера Володимира Кучинського та Львівського театру ім. Л. Курбаса спіймати Григорія Сковороду. Однойменна вистава йшла у цьому театрі багато років тому. А цього разу це нове прочитання філософських притч Григорія Сковороди. Режисер раніше у інтерв’ю Афіші розповідав, що у цій постановці інший підхід: у попередній був акцент на пластиці, а це – «вижимка філософії». «… Чим довше дивимось, тим живіша старанність, тим сильніше бажання, чим глибше осягаємо внутрішню суть, тим більші й солодші чудеса відкриваються. Чи не є се найсолодші й неситі соти вічності? Світ неситий, бо не задовільняє. Вічність несита, бо не засмучує» – одна з переліку цитат зі Сковороди, що подають до вистави. режисер – Володимир Кучинський, художник по костюмах – Богдан Поліщук, пластика – Андрій Водічев, Ольга Семьошкіна, спів – Тамара Горгішелі, світло, проекція – Володимир Стецькович.

Перша сцена сучасної драматургії Після кількамісячної перерви у Львові відновила роботу Перша сцена сучасної драми – проект, над яким працює Мистецька майстерня Драбина. Це перший в Україні майданчик для постановок сучасної драматургії. Менеджер проектів Першої сцени сучасної драматургії Оксана Данчук розповіла Афіші, що цього місяця глядачі зможуть переглянути моновиставу Лондон за п’єсою білоруського драматурга Максима Доська (режисер Павло Ар’є), сценічні читання п’єси польки Малгожати Сікорської-Міщук Бургомістр та п’єси Порушники Мілорада Павича. «Окрім цього, продовжуємо Драмгурток – спільні з глядачами читання драматургії. І, сподіваюсь, почнемо новий проект – Театр на екрані. Це перегляд, обговорення та коментарі від спеціалістів відеозаписів закордонних вистав. Також відбудеться дискусія спільно з Центром міської історії під робочою назвою Театр і місто», – додала пані Оксана.

11, 13, 14 листопада Львівський академічний театр ім. Л. Курбаса вул. Л. Курбаса, 3. квитки: 90–100 грн.

Мала сцена Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки вул. Городоцька, 36 (063) 977–4520 квитки: 50 грн. dramastage.org

Український модерн і неовізантизм, авангард та постмодернізм, найкращі зразки мистецтва 50-70 років ХХ століття найпомітніших українських митців квитки: для дорослих 25 грн. для студентів 10 грн. для учнів, пенсіонерів 5 грн. екскурсія: для дорослих 50 грн. для студентів та учнів 30 грн.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Окремий відділ: вул. Драгоманова, 42 10:00 – 18:00 Вих. пн, вт

вул. Вірменська, 35

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

к л у би

ВАГОНОВОЖАТЫЕ Вагоновожатые – нове ім’я на українській сцені, хоча, якщо придивитися ближче, побачимо знайомі обличчя. Група з’явилася як дует гітариста Валентина Панюти і вокаліста Антона Слєпакова. Панюта був учасником вельми популярних в Україні Lюк, Слепаков – фронтменом, мабуть, найвідомішої Дніпропетровської команди останньої декади – … И Друг Мой Грузовик. 14 листопада група презентує львівському слухачу свій перший повноформатний альбом Wasserwage. 14 листопада, 20:00 Клуб Picasso квитки: 140 грн.

Make Like a Tree Після дворічного туру по Азії, Австралії та Новій Зеландії Make Like a Tree повертається додому з презентацією нового альбому, записаного під час подорожі. В програмі: презентація авторського фільму про людей Папуа Нової Гвінеї та авторська фотовиставка мінімалістичних пейзажiв. 22 листопада, 20:00 Клуб Underground вул. Коперника, 17 Вхід: 50 грн.

Фіолет Гурт ФІОЛЕТ вирушає в міні-тур Україною з презентацією нового альбому під символічною назвою Пісні любові на полі бою. Робота над матеріалом стартувала всередині 2014 року і фінішує у вересні 2015-го – про це йдеться в офіційній спільноті гурту. Що з того вийде – побачимо вже незабаром. 22 листопада, 20:00 Клуб Picasso квитки: від 100 грн.

DVOE Це нове ім’я на українській електронній сцені. Кажуть, що потужні біти Артема Угоднікова та прекрасний вокал Олі Дібрової зададуть неймовірного танцювального жару на початку грудня у Львові. Переконайтеся в цьому самі. 5 грудня, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 квитки: від 90 грн. ДахаБраха Гордість сучасної української музики гурт ДахаБраха після виступів на всесвітньо відомому радіо KEXP та на британському вечірньому шоу Джулса Холланда їдуть у тур Україною. Квартет, що виконує нашу рідненьку народну музику із сучасним драйвом, буде грати і у Львові. Експериментуючи з українським фольклором, вони привнесли свої ритми з оточуючого світу, створивши яскравий, унікальний та ні на кого несхожий образ ДахаБраха. 15 листопада, 19:00 Театр ім. Марії Заньковецької вул. Лесі Українки,1 квитки: 120–450 грн.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Sasha Boole У вирі великого насиченого європейського туру український фолк-виконавець Саша Буль нарешті відвідає Львів із сольним концертом, новими піснями й емоціями. Один із найяскравіших артистів вітчизняної фолк-сцени (не тієї, що шаровари і кобза, а тієї, що віскі-пісні-історії та дорога), грає на гітарі, стомп-боксі та губній гармошці, унаслідуючи традиції американських фолк-сінгерів у поєднанні із характерним сирим і грубим звучанням. За його спиною – два альбоми, один з яких виданий на вінілі, і майже дві сотні концертів. 6 листопада, 20:00 UNDERGROUND вул. Коперника, 17 вхід: 50 грн. Vivienne Mort У листопаді у Львові великий концерт дає найхаризматичніша українська музична формація – київський гурт Vivienne Mort. Артисти їдуть з новою програмою ROSA. Їхню музику радять Святослав Вакарчук і Каша Сальцова. Гурт увійшов до топ-20 найпрослуховуваніших, а квитки на останній концерт були розпродані задовго до дня виступу. 7 листопада, 20:00 Event-Hall КІНО пр. В. Чорновола, 2 квитки: від 170 грн.

спорт

До спортивного

Олімпу Сьогодні я провела своє тренування в новому фітнес-центрі Олімп. Невелика мережа налічує три клуби, що розташовані в різних частинах міста: біля Добробуту, в ТРЦ Південний і на Сихові. Останній відкрився нещодавно і саме тому я вирушила до нього. Ну і, звичайно, що спробувати в Олімпі, як не Cross Fit? Адже саме його засновники стали першими, хто провів у Львові змагання з даної дисципліни. Останнім часом цю назву дуже часто можна почути від людей, які цікавляться спортом на різних рівнях. А сьогодні і мені вдалося не лише дізнатися більше про Cross Fit, але й перевірити все на собі.

Коротке знайомство з тренером Олегом – і починаємо, як завжди, з розминки. Незалежно яким видом спорту ви займаєтеся, спочатку потрібно привести організм у «робочий стан». І поки я «розігріваю» організм, Олег розповідає про те, як виник Cross Fit, що він собою являє і як «прийшов» до нашого міста. Виявилося, що перша школа відкрилась лише в 2001 році в США. Cross Fit включає в себе елементи з інтервальних тренувань високої інтенсивності: важку та легку атлетику, плиометрику, паверліфтинг, гімнастику, гирьовий спорт. Чимало всього. А я починаю нову вправу, що називається гіперекстензія – для укріплення м’язів корсету спини і заднього біцепсу стегна. Професіонали виконують цю вправу із додатковою вагою, але і без неї робота м’язів відчувається неймовірно добре. Далі – присідання з «легеньким» м’ячиком, вагою близько 3 кг. Потім – віджимання. Як для початківця, виконую їх у найпростішій формі. Вправи виконую з мінімальним терміном перепочинку: підняття на куб з вагою, «тяга до підборіддя», викид гирі. Закінчую вправою для преса. Тяжка, я вам скажу, справа – цей Cross Fit. І наприкінці заняття розумію, що значить фраза Грег Глассама, засновника Cross Fit: «Наша спеціалізація – не спеціалізуватися». Адже дійсно, тут потрібно бути не лише сильним, але й витривалим, здоровим і розвинутим у всіх дисциплінах. Я спробувала лише невелику частину із комплексу вправ, що входять до Cross Fit. Всі вони дуже різні і тренування обов’язково повинні проходити під наглядом тренера-професіонала! На завершення додам кілька слів про Олімп. Зал – світлий, і за рахунок високої стелі займатись у ньому дуже комфортно. Є велика кількість тренажерів як для професійних тренувань з великою вагою, так і для любителів. Хороша музика, приємна атмосфера. Ну і головне – професійні тренери. Олег – не лише кваліфікований тренер, але й діючий спортсмен-важкоатлет. І таких професіоналів у мережі багато. Адже засновниками є володар титулу Найсильніша людина Світу та чемпіон Світу зі стронгмену. Тому сміливо рекомендую фітнес-центр Олімп усім тим, хто прагне не лише займатися спортом для здоров’я, але й вчитися у найкращих тренерів.

Тренувалась Марина Телещук Фото: Олександр Ліпко Олімп вул. Хуторівка, 26 ТРЦ Червона Рута 42

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

FitCurves: шлях до правильного схуднення Будь-якій жінці, незалежно від віку, хочеться завжди залишатися доглянутою, гарною та стрункою. Однак представницям прекрасної статі не завжди вистачає часу подбати про себе. А так хочеться радіти своєму відображенню в дзеркалі, особливо, якщо це стосується фігури. Для підтримання хорошої форми, звісно ж, необхідно відвідувати спортзал. Однак тренуватися треба кілька разів на тиждень, та ще й по дві години щонайменше. І на це часто бракує як часу, так і сил. Альтернатива цьому існує, і пропонує її мережа жіночих фітнес-клубів. FitCurves – це сучасна система схуднення, яка була розроблена вченими американського університету Бейлора. Уже 20 років вона допомагає залишатися в прекрасній формі жінкам із 90 країн світу, а в Україні успішно діє вже восьмий рік. Тут на вас чекає ефективна система тренувань, програма здорового харчування, тренерський супровід та консультації професійного дієтолога.

Займайтесь по півгодини хоча б тричі на тиждень – і результат не змусить себе довго чекати. Зайві сантиметри та кілограми почнуть танути на очах. До того ж, завдяки програмі клубу можна не лише позбутися зайвої ваги, але й поліпшити стан свого здоров’я. Зокрема, зміцнити імунітет, позбавитися болей в суглобах та, навіть, нормалізувати тиск. Окрім колового тренування, в клубі пропонують також різноманітні танцювальні програми тренувань. Нерідко

FitCurves доводить, що, аби бути стрункою, не обов’язково морити себе голодними дієтами та виснажливими тренуваннями. Головне – худнути правильно, а як це робити, вам покажуть. Основою програми є колове тренування, що триває півгодини. За цей час почергово виконуються кардіо та силові вправи. Завдяки такому збалансованому навантаженню 30-хвилинне тренування не поступається за ефективністю довготривалому заняттю в тренажерному залі. До того ж, під час тренування в FitCurves ви займаєтеся поряд з іншими учасницями клубу. А що як не робота в колективі, та ще й під егідою позитивного тренера, додає натхнення та мотивації?

тут проводяться неформальні клубні зустрічі. На них, зазвичай, йдеться про те, як вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися та не втрачати мотивації на шляху до мети. До речі, програма FitCurves уже довела свою ефективність усьому світові. Тричі вона потрапляла до Книги рекордів Гіннесса завдяки кількості жінок, яким допомогла здійснити свою мрію: бути стрункими ще й здоровими. Юлія Лисенко FitCurves пр. Чорновола, 101 (098) 325-6065. пн - пт 08:00 - 20:15, 12:30-15:30 сб - 10:00-14:00, нд - вихідний

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

діти

Тереза, Марта та Катерина по 4,5 роки Тереза:

Марта:

Катерина:

Коли ти виростеш – ким хочеш бути? Мамою! І мати двох гарненьких дітей.

А ким хоче бути Марточка? Зайчиком! Буду собі зайчиком. А ще я хочу мати синочка. І братика. А сестричку більш не хочу – у мене вже є.

Що ти полюбляєш робити в житті? Малювати люблю – у мене є фарби і олівці. Останнього разу я намалювала гарненьку свинку Пепу – вона мені дуже подобається!

А що ти полюбляєш їсти? Дуже люблю велику червону піцу! Їла б і їла! Казочок багато знаєш? Так, але більше всього мені подобається Білосніжка – бо вона красива, добра і мила.

Яку гру ти полюбляєш? Я дуже часто граюсь у лікаря, а ще в школу – як я там всіх розумно навчаю. І знову – в зайчиків!

А що ще? А ще я малюю синє-синє море. Я його бачила, коли їздила у Болгарію. Уявляєте, я там купалась без кружечка, просто з мамою! Я – смілива! Фото: Олександр Ліпко

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Місто

Зелені зупинки – чистіші міста Сучасні урбаністи думають сьогодні не тільки як зробити місто красивим та комфортним, а як ті чи інші об’єкти у міському просторі можуть бути корисними. Наприклад, можна знайти чимало інформації про незвичні автобусні зупинки у світі. У багатьох країнах вони виконують не лише функцію пункту для чекання транспорту і не є тільки мистецькими об’єктами. На багатьох встановлюють сонячні батареї, за допомогою яких зупинку освітлюють економні енергозберігаючі лампи, а також живлять і розетку для зарядки телефонів мешканців. Є зупинки, які виготовлені з натуральних перероблених матеріалів. У Львові нещодавно також з’явилась перша еко-зупинка громадського транспорту. Її встановили на пл. Галицькій, у центрі міста. Вона з озелененим дахом та задньою стінкою з ліан. На зупинці висадили сукуленти різних видів – це рослини, які мають спеціальні тканини, що зберігають воду. Вони також стійкі до погодних умов та не потребують особливого догляду. Навесні ця зупинка матиме інший вигляд, ще кращий, оскільки квіти піднімуться. На зупинці також розміщено інформаційний банер, звідки можна дізнатись про всі переваги таких об’єктів. А це у першу чергу боротьба з парниковими газами, які є однією з причин зміни клімату. У Львові – велика кількість транспорту, через діяльність якого утворюються ці гази, тому такі еко-зупинки особливо необхідні. Втілили цей проект молоді люди з ініціативної групи Зелена зупинка, які брали участь у конкурсі молодіжних проектів Lviv Young Project на базі Львівської міськради. Але активісти з озеленення Львова на досягнутому не зупиняються, у планах встановлення зелених зупинок і в інших районах міста, зокрема там, де немає насаджень дерев і є активний дорожній рух. Оля Вишня.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

па л і т у рка

Італійський дворик Ми ніколи не зустрічалися у суцільно вкритих коричневою пилюкою коридорах Академії образотворчого мистецтва, де він викладав, а я навчалася, але я стала час від часу бачити його в центрі. Ми обоє були плодами Львова, яйцем, що його висиділо це місто, ми проклюнулися на львівських вулицях – і були вписані в них. Він – шпичастий німб Христа Засмученого з каплиці Боїмів, я – вирізьблена на її цоколі лев’яча паща, він – надтріснуті сходи до Домініканського собору, я – витерта клямка у формі шишки на дверях ренесансної кам’яниці, він – ґуляста бруківка на Пекарській, я – язик ще донедавна мовчазного дзвону на вежі Корнякта. Ми завжди ходили одними й тими самими вулицями, та лише тепер почали впізнавати одне одного: «Доброго дня!» – «Привіт!» – «Як справи?» – «Що нового?»… Я захоплено дивилася, з яким зусиллям він двигав свою переповнену печалями голову, мені здавалося, що її розривають зсередини шляхетні переживання, які пересічній людині були би не до снаги. Він водив мене то в одні місця, то в інші, показував свіжі нарости огидних охоронних таблиць на прекрасних кам’яницях, критикував композиційні помилки нових пам’ятників і хвалив чудове знання анатомії в давніх скульпторів. Я завжди намагалася читати місто як книгу, але виявилося, що ось він – знає абетку. Біля фасаду одного будинку, з якого недавно обвалилася штукатурка, він сказав: – Це мовою їдиш: «кава, чай, молоко». Щороку на весну Львів линяє, відкриваючи на фасадах літери з різних алфавітів. Нинішня влада ставиться до цього явища як до небезпечної хвороби. Щось на кшталт висипки. Симптоми, подолані в одному місці, з’являються щоразу в багатьох інших місцях. Проте доморощені лікарі впевнені у своїй кваліфікації та обраній терапії. – І в них нічого не виходить? – Поки що нічого. Але це… триватиме дуже недовго. Для мене вітраж на твоїй сходовій клітці – остання культурна мембрана міста. Якщо вона трісне, його вже ніщо не врятує. – Падіння Рима? – невпевнено підказала я. Він подивився на мене проникливим поглядом, може, аж занадто, і це глибоке проникнення почало мене хвилювати, я глянула на його руки, обручка на пальці виглядала як декларація моєї недоторканності, він пестив поглядом єврейські пам’ятки так само ніжно, як скляне дерево на нашій сходовій клітці, я опустила погляд на його старі шнуровані черевики, чорні та блискучі, наче поверхня платівок з операми в найкращому виконанні, яких у нашому домі ніхто не торкався багато років. – Де можна послухати ваші лекції? – запитала я, проте він, вдаючи, ніби мене не чує, знову поринув у свої всевідаючі печалі, куди мені не було входу. – Запрошую тебе на каву завтра о четвертій в Італійському дворику, – зненацька сказав, коли мені вже здавалося, що він забув, що я стою поруч. – До зустрічі! – помахав мені рукою ще за хвилину, ні на крок не відходячи від літер на фасаді, ніби хотів так само, як і вони, залишитися законсервованим у цьому місці назавжди.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Наступного дня ми зустрілися в аркадному дворику, де колись втілений в образ Ромео колишній учасник війни в Афганістані скакав без страхової линви з третього поверху просто в обійми Джульєтти, а ще раніше прогулювалася Марисенька Собєська, однак тепер не було ні Ромео, ні Марисеньки, тільки непримітні працівники Історичного музею прошмигували балконами туди-сюди, а внизу за столиками засідали чоловіки з бородами і жінки в туфлях на високих підборах. Вони могли собі дозволити каву і розмови про мистецтво. Розкосоокі офіціантки пропливали з тацями, проминаючи пофарбовану в білий колір статую Феміди, яка, можливо, теж мала мигдалевидні очі, але цього не можна було перевірити, бо вони були зав’язані раз і назавжди. І добре, бо інакше вона би побачила, в який спосіб у дворик потрапляють польські студенти – кажуть охоронцеві при вході, що йдуть на каву, а тоді сідають під арками, нічого не замовляють і фотографують кожнісіньку арку по черзі, ігноруючи кричущі діри в бюджеті українського музею, та при цьому ще й забалакуються (десь там та щось там про перемогу під Віднем).

Микола вже сидів за столиком, його обличчя немовби заросло тютюновим димом, він палив добре знайому мені «Орбіту», його долоні займали всю поверхню стільниці. Я сіла поруч, але не могла зосередитися на розмові, нав’язливо думаючи про свої ноги, обтягнуті під столиком короткою спідницею, яку я чомусь вдягла саме сьогодні – на щодень я рідко носила щось інше, ніж джинси. Кава, яку він замовив для мене, була солодка і гірка, всередині в ній була якась м’якоть, відчутна у роті, я розтирала її язиком і ковтала. – Удома я п’ю розчинну каву, – зізналась я. – А ця тобі смакує? – Так, – збрехала. – Вона називається «Форт», її привозять до Львова з Перемишля. Одна пачка коштує гривню на Галицькому базарі. Я заварюю собі п’ять-шість таких кав щодня.

Я підняла на нього погляд і побачила, що замість довгого волосся в нього росли вуса від гущі з кави «Форт» – гіркі та солодкі. Я відчула спазм у серці, кава діє передусім на серце, говорила Аба. Кожен його палець був запаленою сигаретою, оповивав подвір’я клубами диму, такого, який я бачила по телевізору, коли Алла Пугачова співала сумну пісню про кохання. Цікаво, що скаже Аба, якщо я почну пити таку шкідливу каву? Зрештою, байдуже, я вже повнолітня, я сьогодні – несподівано для самої себе – вдягнула міні-спідницю. Я проковтнула останні грудочки м’якоті і відчула, як ноги вислизають з-під спідниці й починають самі собою підніматися по арках. «А непогані в мене ноги, – мимоволі подумала я, – стрункі, обтягнуті чорними колготками, на яких виграють сонячні промені». Я хотіла їх переловити і швиденько повкладати на місце, от тільки спідниця була не надто хапкою пасткою, а вони вже вподобали собі найвищі місцини італійського дворика і лазили по них, як коти, тоді як я, безнога і нерухома, мусила чекати на їх повернення, перш ніж Микола дотямить, що відбувається. глава з книги Дім з вітражем Жанна Слоньовська переклад Андрія Поритка у літературній редакції Маріанни Кіяновської Видавництво Старого Лева http://starylev.com.ua/

– Хочеш пройтися? – запитав він, гасячи сигарету. Я з полегшенням погодилася. Коли ми простували через площу Ринок, всі частини мого тіла вже були приборкані й ходили, як виготовлений на німецькому заводі Вільгельма Штіле годинник на вежі ратуші. Ми наближалися до каплиці Боїмів, коли Микола раптом запропонував: – Називай мене на «ти». Я кивнула, але вже в наступному реченні замість легкого і впевненого «ти» видала тільки гикання: цей займенник душив мене, як мокроти, витікав, наче молоко з рота немовляти. Я не могла – такот відразу. Я почувала себе недостойною, мені потрібен був час, щоби призвичаїтися. Ми зайшли в якусь браму, піднялися сходами, протиснулися повз якісь старі лахи, негембельовані дошки зробили мені дві дірки в колготах, «Нічого, – подумала я, – так їм і треба після того, що вони мені влаштували в Італійському дворику». Ми стояли на крихітному балкончику, дзвіниця Катедри була страшенно близько, здавалось, вона от-от упаде нам на голови. Я боялася, що він зараз мене поцілує, а він почав говорити, як заведений, і то перехилявся через поручень, то обертався до мене, то знову повертався до постави urbi et orbi. – А ти знаєш, що мій батько був директором Оперного? Я провів там усе дитинство, всі вистави знаю напам’ять. Коли мені було сім років, під час «Лускунчика» на сцені почалася пожежа. Опустили протипожежну завісу, яка може наглухо відрізати сцену від залу для глядачів. Вибухнула паніка, люди кинулися до виходів. А я взагалі не злякався. Я сидів і думав, що ця сценографія куди цікавіша за попередню. Саме тоді я й відчув, що хочу стати сценографом, хоча, природно, цього слова я ще не знав. А тобі мама розповідала, що одного разу під час «Аїди» в залі померла людина? Він бомбардував мене десятками оперних спогадів, як із рогатки, а я вростала в кам’яну підлогу балкона: боялася пожежі так само, як глядачі того злощасного «Лускунчика», бо його слова знову роздмухували в мені вже погасле полум’я болю від втрати матері, руйнували насилу вибудувану рівновагу, здавалося навіть, що віщували катастрофу. Я знала, що цього разу не дам собі з нею ради: спершу запалає Катедра, з неї вогонь перекинеться на будинки поблизу, досягне балкона, на якому ми оце стоїмо, а тоді спопелить ціле місто – так сталося в 1527 році, і потім мешканці ще навіть не були впевнені, чи варто відбудовувати Львів на тому самому місці. – Мені вже треба йти, – крикнула я і збігла сходами вниз, затуляючи долонями дірки на колготах. Він спустився за мною, не пришвидшуючи ходи. На мої прощальні слова він не відповів. АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

м а н дри

Донедавна у жителів України був не такий вже і великий вибір, де відпочити взимку, куди поїхати покататися на лижах або сноуборді. Але останнім часом в українських Карпатах з’явилося кілька гарних гірськолижних курортів, на які варто звернути увагу.

Їдемо в Карпати! Єдиний гірськолижний курорт в Україні дійсно європейського рівня. Відпочинок у Буковелі в основному популярний узимку, хоча відпочивати тут можна цілий рік. Територіально курорт знаходиться на південному заході Івано-Франківської області, за 110 км від Івано-Франківська. Найближчий населений пункт до Буковелю – село Поляниця.

БУКОВЕЛЬ Підйомник: 700 грн. за день Прокат спорядження: від 400 грн. за день Проживання: від 650 грн. за добу (для двох) Доїхати зі Львова: прямим автобусним рейсом, потягом до Івано-Франківська, звідти – автобусом. Автомобілем від Івано-Франківська: 110 км Координати: 48.346438»N, 24.445438» 48

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Гірськолижні траси курорту Буковель зосереджені на трьох горах: Довга (висотою 1372 м), Чорна Клева (1246 м) і гора Буковель (1127 м), від якої власне і пішла назва курорту. Тут функціонує 12 «синіх» трас для новачків, 41 спуск – траси середньої складності і вісім «чорних» трас для професіоналів та спортсменів. Завдяки освітленню на трьох лижних трасах у Буковелі можна кататися допізна. Працює 16 підйомників (один бугельний, один двокрісельний, один тримісний крісельний і 13 чотирикрісельних).

Повноцінний зимовий відпочинок тут для всіх любителів зимових розваг. У Буковелі є сноупарк, каток, по території можна кататися на квадроциклах та снігоходах та навіть на собачих упряжках. Буковель також є бальнеологічним курортом: тут функціонує бювет місцевих мінеральних джерел, є сучасний медичний центр, комфортні SPA-центри.

РАХІВ ДРАГОБРАТ

Гірськолижні траси Рахова розташувалися майже в самому центрі Європи (неподалік від міста є стела, що вказує на точний географічний центр).

Гарантована наявність снігу, відірваність від цивілізації та гарні пейзажі навколо гірськолижного курорту приваблюють у Драгобрат багатьох прихильників лижного спорту. Найвисокогірніший гірськолижний комплекс України розташований на висоті 1 400 м над рівнем моря, на стику хвойних лісів та лугової зони підніжжя гори Стіг (1 707 м) у районі гірського масиву Близниця. Траси гірськолижного курорту Драгобрат досить різноманітні, але найбільшу насолоду тут отримають екстремали та фрірайдери. На курорті проводиться Freeride Fest – міжнародні змагання з цього виду зимового спорту. Довжина трас – від 300 до 2000 км; підйомники – від 200 до 1500 м, бугельні, крісельний, є і мультиліфт (навчальний). смт Ясиня, Рахівський район, Закарпатська обл.

Для професійних спортсменів вони навряд чи мають якийсь інтерес. Їх тут усього дві, та й ті мають довжину 350 і 800 метрів. Тому курорт припаде до смаку новачкам. А ще любителям гірськолижних спусків: екстремали мають можливість підкорити неприступну Говерлу. Для любителів старовини цікавими будуть екскурсії церквами: дерев’яні церкви є в селищі Ясиня, (старовинна церква 1428 року). Церкви XVIII століття є в селах Лазещена і Ділове, а також диво археології, виявлене в околицях села Біла Церква, – справжнє селище доісторичних людей, віком від 100 до 140 тисяч років до нашої ери.

Проживання: від 250 грн. за добу (для двох) Підйомник: від 15 грн. за підйом Прокат спорядження: від 75 грн. за день Доїхати зі Львова: потяг Львів – Рахів. Власним авто (якщо це не потужний позашляховик) краще не їхати Координати: 48°14'57"N 24°14'50"E.

Рахів, Закарпатська обл. Проживання: від 200 грн. за добу (для двох) Підйомники: від 5 грн. за підйом Прокат лиж: від 30 грн. за день Доїхати зі Львова: потягом Львів – Рахів, дизелем Івано-Франківськ – Рахів або автобусами. Автомобілем: трасою H-09 до м. Рахів Координати: 48°3’0»N, 24°13’0»E, 48.05, 24.216667 АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

ма н д р и

ТИСОВЕЦЬ

СЛАВСЬКЕ

У Славському є декілька гір для катання і кілька трас, що затверджені Міжнародною федерацією лижного спорту. Частина трас оснащена системою штучного засніження. Гора Тростян (1232 м): 11 трас різного рівня складності загальною протяжністю 22 км для лижників (з них – шість міжнародних гірськолижних трас, затверджених Міжнародною федерацією лижного спорту), дві траси для слалому, шість трас для слалому різного рівня складності. Тут проводять всеукраїнські змагання з гірськолижного спорту і тренування олімпійської збірної України. Гора Погар (857 м): шість трас різного рівня складності (одна з трас – для проведення змагань зі слалому сертифікована Міжнародною федерацією гірськолижного спорту, пристосована для фрістайлу, дельтапланеризму).  Гора Менчіл (1072 м): чотири «чорні» траси для досвідчених спортсменів.  Гора Кремінь: чотири траси для любителів, початківців та дітей.  Гора Високий Верх (1243 м): дев’ять трас різного рівня складності. У 2005 році у Волосянці біля Славського відкрився гірськолижний комплекс Захар Беркут. На горі Високий Верх встановлено найдовшу в Україні канатно-крісельну дорогу, три бугельних витяги довжиною 700, 750 і 800 м та мультиліфт для дітей. смт Славське, Сколівського району Із туристичних цікавинок: у Славському знаходиться Карпатський музей Визвольної боротьби Юрія Микольського за адресою: вул. Січових Стрільців, 2. Проживання: від 180 грн. за добу (для двох) Прокат спорядження: від 70 грн. за день Підйомник: від 8 грн. за підйом або 100 грн. абонемент на день Послуги інструктора: від 100 грн. за годину Доїхати зі Львова: потягом до Ужгорода, зупинка ст. Славське. Автобусом: Львів – Славське. Автомобілем: по трасі Київ – Чоп до смт Славське. Координати: 48°50'00"N. 23°27'03"E 50

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

До гірськолижної траси протягнута канатна дорога довжиною 1,75 км, крім того, схил обладнаний двома підйомниками по 850 м кожен. Для початківців-лижників є короткий спуск з бугельних підйомників – Балетний схил.

Тисовець пропонує три лижних трампліни К115, К90, К55 і траси для бігових лиж (5, 10 і 15 км), де тренуються олімпійські збірні з лижних гонок та біатлону. Працює новий захоплюючий атракціон – сноутюбінг (спуск по схилах з невеликим наклоном на некерованих гумових колах з пластиковим дном). с. Орявчик Львівської обл. Прокат спорядження: від 70 грн./день Підйомник: від 120 грн./день (абонемент) Лижна школа: від 100 грн./год Проживання: від 200 грн./доба за двох Доїхати зі Львова: електричками Львів – Мукачеве або Львів – Лавочне, маршруткою Львів – Сколе або Львів – Славське. Від станції – таксі або попередньо замовлений трансфер. Автомобілем: по трасі Київ – Чоп Координати: 48°58’57.54’’N, 23°16’43’’E

Ізки – не лише гірськолижний курорт, але й відпочинково-оздоровчий комплекс у мальовничому прикарпатському краї, де гарна природа, свіже повітря та гірські простори творять атмосферу релаксу. Поблизу гірськолижної бази протікає річка Репінка, неподалік – гора Магура. Поряд із селом Ізки знаходиться гірськолижний курорт Пилипець, водоспад Шипіт, Боржавські полонини.

Ізки Ізки Еко-курорт с. Ізки, Міжгірський р-н, Закарпатська обл. Проживання: від 180 грн. за добу (для двох)

Курорт пропонує відпочиваючим широкий спектр розваг протягом усього року. Взимку – активне катання з гір, а влітку – велосипедні та пішохідні прогулянки. В Ізках 5 гірськолижних трас середньої та легкої складності довжиною до 3 000 м і шириною до 350 м. Є траса для санного спуску. Перепад висот – 250 м. Для підтримання належного стану трас використовуються снігові гармати і батраки. Облаштовано два зручних підйомники: бугельний та крісельний. Після катання на лижах можно поновити сили в лазні, поряд із якою розташований природний басейн із джерельною водою. Запашні віники, смачний ягідний чи трав’яний чай із медом, йога з особистим інструктором, масаж і СПА-процедури чудово доповнять відпочинок. А ще в Ізках можна політати на параплані, покататися на квадроциклах чи снігоходах, влаштувати гірське джип-сафарі, відвідати форельне господарство і навіть порибалити. Для шанувальників екзотики – вертолітні екскурсії, де з висоти пташиного польоту можна побачити справжню красу гір та полонин Закарпаття.

Поціновувачам сакрального мистецтва цікавими будуть відвідини місцевої пам’ятки архітектури: дерев’яної церкви св. Миколая Чудотворця (XVII ст.). У храмі зберігається ікона Богородиці, а біля церкви стоїть дерев’яна дзвіниця архаїчної форми. У церкві збереглися старовинний іконостас, люстра і свічники. В еко-курорті Ізки тримають курс на здорове харчування. Тут вирощують молодих баранчиків, і на стіл гостей потрапляють екологічно чисті продукти вівчарства (баранина, бринза). Вам запропонують продегустувати карпатський мед з власної пасіки, а для зняття стресу – полежати на вуликах, послухати рівномірний гул бджолиного рою і подихати цілющим прополісом. В Ізки вартує їхати цілою родиною. Майстер-класи з малювання, виготовлення ляльки-мотанки, стрільби з лука чи ліплення з глини – чудове дозвілля для дітей. Досвідчені педагоги поміж тим зможуть прищепити дитині любов до мистецтва, захоплення рукотворами і, може, навіть допоможуть розкритися прихованому таланту.

Підйомник: 8 грн. підйом (бугельний), 10 грн. (крісельний) або 150 грн. за день Абонемент: 180 грн. за день Прокат лиж: від 100 грн. за день Лижна школа: від 80 грн. за годину (заняття в групі), 120 грн. (індивідуальне) Доїхати зі Львова: автомобілем: (Е 50/M-06) Київ-Львів-Чоп до с. Ізки (20 км) потягом: Львів-Воловець (у напрямку Ужгорода) Координати: 48°64'13.5"N, 23°33'98.8"E

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

ма н д р и

Плай

Плай Закарпатська область, Свалявський район, село Плав’є Проживання: від 600 грн. за добу (за двох) Підйомники: 20 грн. підйом або 150 грн. абонемент на день Прокат спорядження: від 110 грн. (лижі, сноуборди, шоломи та інше лижне спорядження Head, Fisher, Rossignol) Лижна школа: 300 грн. за годину (індивідуальне заняття), 250 грн. (заняття у групі) Доїхати зі Львова: автомобілем по трасі Київ – Чоп до с. Плав’є Потягом або маршруткою: до Сколе, а далі на маршрутці до с. Плав’є Координати: 48°54'1.39"N, 23°18'5.97"E 52

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ

Один з нових гірськолижних курортів, що вже встиг завоювати довіру і любов багатьох лижників. Доглянуті траси, наявність снігу, нові підйомники, зручне місце розташування і динамічно розвинена інфраструктура роблять Плай відмінним місцем для зимового відпочинку. На території гірськолижного комплексу розташовані витяги, найдовший з яких протяжністю 1 200 м. Прокладені гірськолижні траси, як для досвідчених лижників, так і для початківців: 3 «червоні» (середнього рівня), 2 «сині» (легкі) та «чорні» (складні) – у верхній частині гори. Перепад висот складає 260 метрів. Є чотири крісельних підйомники фірми Doppelmayr (довжиною кілометр кожен) та один бугель. Бугельний підйомник обладнаний на трасі для початківців, що дуже зручно. Також є окрема маленька траса для дітей та дитячий майданчик. За відсутності природного снігу на трасах виробляється сніг із допомогою спеціальних снігових гармат виробництва фірми Nivis. А готуються схили за допомогою професійних ратраків Pisten Bully. У школі лижників на Плаї навчаються початківці та підвищують свою майстерність досвідчені спортсмени. Також тут проводяться всеукраїнські і міжнародні змагання з гірськолижного і сноубордспорту. Всі інструктори пройшли навчання міжнародного стандарту ISIA. Серед них є майстри спорту та переможці чемпіонатів України (слалом, гігантський слалом, могул, фрістайл). Родзинкою курорту є музейний комплекс, що включає краєзнавчий музей, діючі кузню, ткацьку майстерню, столярні, справжній вітряк та власну ферму. Однією з маловідомих цікавинок є метеостанція Плай. Окрім традиційних зведень про погоду, у зимовий період звідси передають інформацію про стан сніжного покриву. До речі, цікаво, що у 1969–1970 роках тут начальником загону працював В’ячеслав Чорновіл. Це засвідчує відповідний пам’ятний знак, встановлений неподалік. Іще одна зимова екзотика: катання на санках, в котрі запряжені хаскі. Мудрі і красиві тварини нізащо не зійдуть зі звичної стежки, тому така розвага цілком безпечна. Та й правити саньми легко. Однак, що для хаскі – будні, то для туриста – враження.

an K as dra

ресторан Площа Старий Ринок , 7

салон елітного взуття українського виробництва Площа Старий Ринок , 8

е р Га л Бу нт

Ол і мп

відділ продажу Площа Старий Ринок , 8

преміум фітнес-центр Площа Старий Ринок , 8

исто фор р Х

м апа м і с та

Старий Ринок: центр княжого Львова Якщо й починати розповідати історію Львова, то робити це варто з найдавнішої його площі, іменованої нині Старим Ринком. У путівнику Львова 1904 року його укладач Францішек Баранський називає площу «Ринком первісного Львова», адже саме вона була центральною площею міста ще за княжих часів. Колись тут розташовувалося два майдани – Св. Івана (біля однойменного храму) та Старий Ринок. Теперішня ж конфігурація площі сформувалася на початку XIX століття і тоді носила назву площі Рибної, бо на ній торгували рибою. З середини XIX століття з’явилася ще одна назва – Нової Божниці.

Таке ім’я площа носила невипадково, адже тут, на місці сучасного скверу, майже сто років простояла одна з найбільших львівських синагог XIX століття – Темпель, яку також називали Новою Божницею. Це була монументальна споруда, побудована в стилі класицизму та увінчана великим куполом. У липні 1941 року синагога була знищена гітлерівцями. Сьогодні про неї нагадує лише гранітна таблиця у сквері на площі. Будинок за адресою площа Старий Ринок, 4 у 1902 році служив складом вугілля, а у 1912 тут розміщувався ресторан Генрика Бербера. З боку площі

був окремий вхід до закладу. А у 1950 р. на місці ресторації були каси автобусної станції приміського сполучення. Автобуси чекали на своїх пасажирів між будинками під номером 3 та 5. Саме там здіймався колись чи не найстаріший християнський храм Львова – костел Святого Яна. Згідно з деякими львівськими легендами цей костел ще у 1250 році збудував князь Лев для своєї дружини Констанції. Сучасну назву площа отримала вже у 1871р. І, не зважаючи на те, що сьогодні центральною площею Львова ми називаємо Площу Ринок, Ринок Старий усе ж манить таємницями давнини.

АФІША

МІСТА

Л Ь В І В

Н е кр о л о г

Вінтаж по-нашому Все нове – це, як правило, добре забуте старе. І сперечатися з цією істиною ніхто не збирається. Тільки добре б це старе забезпечити відповідними поясненнями. Особливо, якщо йдеться, як у даному випадку, про модний одяг. Взагалі для цього (старого) є цілком пристойна назва: вінтаж. І цінують його не менше, ніж усі новомодні і свіжоспечені ганчірки разом узяті. Але, щоб не вводити читача в оману – про що це автор, власне кажучи? – приступаю до суті. Досліджуючи сучасні бутики в пошуках чергового оновлення гардероба – ніщо людське і пишучим панянкам не чуже – натикаюся на яскраву рекламу: Нове надходження! Далі ще заманливіше: Колекція осінь-зима 16. А вивіска у магазину солідна, ім’я – європейське, відоме, абсолютно пристойне і визнане. І знижки є! Ну, думаю, ось воно, жіноче щастя. Тут-то я і влаштую грунтовний апгрейд свого гардероба. Заходжу і … Від подиву ледве не роняю сумку. Дежавю: сукня, що займає центральний манекен і демонструє всю пишноту нової колекції, пардон, вісім років, як висить у мене в шафі! Протираю очі (не може того бути!). Підбираюся ближче, мацаю, вивертаю, мало не на зуб пробую: та вона! Ті, хто носять сукні, мене зрозуміють: не впізнати свою – неможливо. Далі – без коментарів: нічого я в магазині не купила, дискусію затівати не стала (сенс?), книгу скарг не випрошувала, але глибокодумний висновок для себе зробила: статус провінції Європи дозволяє робити з українськими споживачами ось такі фокуси. PS: навіть при перевиданні бестселера йому змінюють обкладинку, формат, шрифт і, по можливості, коментар до тиражу. А тут … Хоч би гудзик новий пришили, чи що. Олександра Зайченко.

А Ф ІШ А

МІСТА

ЛЬ В ІВ