VZ12-13

№12-13 (1140-1141) 06.04.2012

УВАГА

ПЕРЕДПЛАТА!

20 років партнерства, довіри та професійних стосунків із лікарями України

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

СКІЛЬКИ ЛІКАРІВ

Приєднуйтеся до нас, станьте нашим читачем!

08198

для підприємств та організацій

60965

Передплату можна оформити у будь-якому відділенні УДППЗ «Укрпошта», а також зателефонувавши до редакції

За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: 03179, Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Тел.: (044) 423-02-60; 424-60-75; тел./факс: (044) 424-06-83 E-mail: shev@amm.net.ua

www.vz.kiev.ua

?

ПОТРІБНО УКРАЇНІ?

•тільки реальні потреби наших читачів • завжди актуальна, відверта й об’єктивна інформація • максимальна відкритість для дискусій •сучасний та зручний формат

Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників

www.vz.kiev.ua

У країні парадоксів можливо все. З одного боку – загроза скорочення медичних кадрів, з іншого – нарікання на катастрофічну нестачу цих же кадрів. З одного боку – заклики до підтримки лікаря, з іншого – дуже повільний розворот до реального забезпечення їх соціальних запитів. Стор. 6–7 Стор. 4–5

УКРАИНЦЫ МОГУТ НЕ УМИРАТЬ Почему же украинцы до сих пор умирают от болезней, с которыми в развитых странах мира люди благополучно доживают до глубокой старости? Может быть «у них» произошло какое-нибудь чудо? Стор. 8–9

ОПЕРАЦІЯ

«ЛІКВІДАЦІЯ»? Серед медиків гуляє такий анекдот: один із високопосадовців, особисто причетний до ліквідації педіатричних бригад «швидкої», безапеляційно вимагав прислати йому саме таку бригаду, коли захворів його внук. Виходить, навіть керівники високих рангів стають заручниками ситуації, що розгортається в Україні. Стор. 11–12

Пірати інсулінового моря На жаль, для багатьох наших громадян інсуліни «Індару» одразу стали асоціюватися з постійною ін­формаційною війною... Стор. 18–19

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ КОНФЕРЕНЦІЇ 10–11 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Довженківські читання: реабілітація та ресоціалізація осіб зі станами залежності різного походження» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Молдова Організатор: Державна установа «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». 61068, Харків, вул. Академіка Павлова, 46. Тел. (057) 738-42-73, 738-15-36, 738-40-83

11 квітня, м. Одеса

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні проблеми атеросклерозу» Кількість учасників: 500 Країни-учасниці: Україна, Росія Організатор: Одеський національний медичний університет МОЗ України. 65082, Одеса, Валіховський провулок, 2. Тел. (048) 725-20-63, 723-83-33, 716-56-36

12 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція «Актуальні проблеми лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України». 03680, Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел. (044) 270-35-59, 270-35-61

12-13 квітня, м. Запоріжжя

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Проблеми первинної глаукоми та судинної патології органа зору» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна, Росія, Азербайджан, Казахстан, Польща, Греція, Німеччина Організатор: Запорізький державний медичний університет МОЗ України. 69035, Запоріжжя, проспект Маяковського, 26. Тел. (061) 764-12-44, 766-32-29. Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України».

69096, Запоріжжя, бульвар Вінтера, 20. Тел. (061) 766-34-17

12-13 квітня, м. Полтава

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні питання ортодонтії» Кількість учасників: 120 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Німеччина Організатор: Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України. 36024, Полтава-24, вул. Шевченка, 23. Тел. (05322) 7-05-39. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Інститут стоматології. 04050, Київ, вул. Пимоненка, 10-А. Тел./факс (044) 246-88-52, тел. (044) 482-08-52

12-13 квітня, АР Крим, м. Ялта

Науково-практична конференція «Актуальні питання нефрології» Кількість учасників: 100 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державна установа «Інститут нефрології НАМН України». 04050, Київ, вул. Дегтярівська, 17-В. Тел. (044) 455-93-77, факс (044) 455-93-87. Українська асоціація нефрологів. 04050, Київ, вул. Дегтярівська, 17-В. Тел. (044) 455-93-77

12-13 квітня, м. Миргород

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання дитячої та підліткової ендокринології» Кількість учасників: 150 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Казахстан Організатор: Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. 01021, Київ, Кловський узвіз, 13-А. Тел. (044) 238-76-65

Міністерство охорони здоров’я України

оголошує конкурс на заміщення вакантної посади: ректора ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України». Вимоги до претендентів: ✓ громадянство України; ✓ учене звання професора; ✓ науковий ступінь кандидата або доктора наук; ✓ стаж науково-педагогічної діяльності не менше 10 років; ✓ вільне володіння українською мовою. Приймання документів – 30 календарних днів із дня опублікування оголошення. За довідками звертатися: м. Київ, вул. Грушевського, 7, кімн. 16. Телефон – 253-82-63.

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Медична газета України Індекси 60965, 08198 Ціна договірна Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 423-02-60; 424-60-75; 424-06-83 Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

18-19 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання профілактики, діагностики та лікування в практиці сімейного лікаря» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна, Росія, Німеччина Організатор: Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, 61176, Харків, вул. Корчагінців, 58. Тел. (050) 615-71-95

18-19 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «IV київські дерматологічні дні» Кількість учасників: 500 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Молдова Організатор: Всеукраїнська громадська асоціація «Українська асоціація псоріазу».

04107, Київ, вул. Нагірна, 6/31. Тел. (044) 353-11-77

19-20 квітня, м. Одеса

Науково-практична конференція з міжнародною участю. «Сучасні теоретичні та практичні аспекти клінічної медицини» (для молодих учених та студентів) Кількість учасників: 600 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Польща, Молдова Організатор: Одеський національний медичний університет МОЗ України. 65082, Одеса, Валіховський провулок, 2. Тел. (048) 728-54-22, 728-50-30, 716-56-36

19-20 квітня, Харківська область, с. Березівське

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми множинних та поєднаних пошкоджень» Кількість учасників: 150 Країни-учасниці: Україна, Росія, Польща Організатор: Харківський національний медичний університет МОЗ України.

61022, Харків, проспект Леніна, 4. Тел. (057) 343-04-11, 705-67-15. Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація травматології та остеосинтезу».

01044, Київ, вул. Воровського, 27. Тел. (044) 200-01-17

19-20 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання дитячої анестезіології» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна, США, Данія, Німеччина, Франція, Росія, Білорусь, Молдова, Казахстан Організатор: Державна установа «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» МОЗ України. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. 01135, Київ, вул. Чорновола, 28/1. Тел. (044) 206-50-23, 284-03-11

19-20 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція «Актуальні питання створення нових лікарських засобів» (для молодих учених та студентів) Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна Організатор: Національний фармацевтичний університет МОЗ України. 61002, Харків, вул. Пушкінська, 53. Тел. (057) 706-30-71

19-20 квітня, м. Донецьк

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання клінічної, соціальної та судової психіатрії в Україні» Кількість учасників: 250 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Німеччина, Польща Організатор: Державна установа «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». 61068, Харків, вул. Академіка Павлова, 46. Тел. (057) 738-40-83. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. 04080, Київ, вул. Фрунзе, 103. Тел. (044) 468-32-15. Обласна клінічна психоневрологічна лікарня, Медико-психологічний центр. 83049, Донецьк, вул. Великоновоселківська, 200. Тел. (0622) 77-17-75, (062) 348-22-50

19-20 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання сучасної діабетології» Кількість учасників: 300

Міністерство охорони здоров’я України

оголошує конкурс на заміщення вакантної посади: ректора Харківського національного медичного університету Міністерства охорони здоров’я України. Вимоги до претендентів: ✓ громадянство України; ✓ учене звання професора; ✓ науковий ступінь кандидата або доктора наук; ✓ стаж науково-педагогічної діяльності не менше 10 років; ✓ вільне володіння українською мовою. Подання документів – 30 календарних днів із дня опублікування оголошення. За довідками звертатися: м. Київ, вул. Грушевського, 7, кімн. 16. Телефон – 253-82-63.

Головний редактор НАТАЛІЯ ЩЕРБІНА Заступник головного редактора ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Відповідальний секретар СЕРГІЙ ШЕВЧЕНКО Редактор відділу аналітичної інформації СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу журналістських розслідувань СЕРГІЙ УХАЧЕВСЬКИЙ Редактор відділу оперативної інформації ЛЮДМИЛА БЕЗВЕРХНЯ Відділ літредагування та коректури АЛЛА ГРІШИЛО, ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ РОМАН БЕРЕЖНИЙ

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Країни-учасниці: Україна, Росія, Греція, Білорусь, Польща, Велика Британія, Вірменія, Грузія, Литва, Молдова, Нідерланди, Ірландія, Німеччина Організатор: Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. 04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9. Українська діабетологічна асоціація. 04053, Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 22. Тел. (044) 272-62-52

19-20 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція «Щорічні терапевтичні читання: оптимізація профілактики, діагностики та лікування в клініці внутрішніх хвороб» Кількість учасників: 250 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державна установа «Інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України».

61039, Харків, проспект Постишева, 2-А. Тел. (057) 370-28-18, 373-90-32, 373-90-03, 373-90-09. Харківський національний медичний університет МОЗ України

19-20 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Ангіологія і судинна хірургія сьогодні», присвячена пам’яті І.І. Сухарєва Кількість учасників: 500 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Польща Організатор: Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України». 03680, Київ, вул. Героїв Севастополя, 30. Тел. (044) 497-50-65, 454-20-28

19-20 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні досягнення та перспективи у лікуванні серцевої недостатності» Кількість учасників: 400 Країни-учасниці: Україна, Росія Організатор: Асоціація кардіологів України. Українська асоціація фахівців із серцевої недостатності. Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України. 03680, Київ-151, вул. Народного ополчення, 5. Тел. (044) 275-53-87, 275-66-22

19-20 квітня, м. Запоріжжя

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Медицина і фармація XXI століття – крок у майбутнє» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь Організатор: Запорізький державний медичний університет МОЗ України. 69035, Запоріжжя, проспект Маяковського, 26. Тел. (0612) 24-64-70, 34-27-41

МЕДИЧНА ВИСТАВКА 18-20 квітня, м. Донецьк, пр-кт Ілліча, 16, Донецький національний медичний університет МОЗ України

l XVIII спеціалізована виставка з міжнародною участю «МЕДВІН: Стоматологія» Стоматологічне обладнання, інструменти та матеріали, сучасні технології лікування і профілактики в практичній стоматології Організатор: ПП «МЕДВІН». 04205, Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 12Е, оф. «МЕДВІН». Тел./факс: (044) 501-03-42, 501-03-44, 501-03-66.

Міністерство охорони здоров’я України

оголошує конкурс на заміщення вакантної посади у н/д відділення ядерної медицини н/д відділу променевої діагностики, радіаційної онкології та ядерної медицини: ✓ молодший науковий співробітник – 1. Термін подання документів – 1 місяць від дати публікації оголошення конкурсу в газеті. Адреса інституту: 03022, м. Київ-22, вул. Ломоносова, 33/43. Телефон для довідок: 259-01-79.

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я «ДВОРІЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

запрошує на роботу лікарів за такими спеціальностями: лікар-анестезіолог, лікар-отоларинголог, лікарлаборант, лікар-акушер-гінеколог, лікар-педіатр, лікар-невропатолог, лікар-хірург, лікарі загальної практики–сімейні лікарі в амбулаторії загальної практики–сімейної медицини. Надається житло в нових квартирах із належними умовами для проживання. Звертатися за адресою: 62702, смт Дворічна, вул. Радянська, 51, Харківська область. КЗОЗ «Дворічанська центральна районна лікарня». Тел.: (05750) 7-64-84, 7-63-09, моб.: 066-717-92-26.

Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад – 40 000 Замовлення № Віддруковано у ТОВ «Новий друк»: вул. Магнітогорська, 1, м. Київ-02660 Дистрибуція і маркетинг:ТОВ Агентство Медичного Маркетингу: пр-т Паладіна, 32, оф. 411, м. Київ-03680, тел./факс: (044) 452-22-03 http://www.amm.net.ua

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ЗДОРОВ’Я

Шановні читачі! Пропонуємо вам унікальну книгу-тренінг «Чему не научат в медицинском ВУЗе». Її автори – Юрій Чертков, директор «Агентства медицинского маркетинга», та Гліб Загорій, генеральний директор ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», своїми порадами допоможуть вам налагодити відносини з пацієнтами, колегами, керівництвом.

Автор правового раздела: СТОРОЖУК Юрий Николаевич, юрист, специализация: гражданское и хозяйственное право

22

К вопросу о врачебной ошибке (Продовження. Початок у №10–11 «Ваше здоров’я»)

С точки зрения истории и статистики… Тенденция роста числа претензий пациентов к врачам существует давно. Еще в тридцатых годах ХХ столетия профессор кафедры судебной медицины Ростовского университета И.В. Марковин опубликовал статью, в которой констатирует увеличение числа криминальных дел против врачей по сравнению с дореволюционным периодом. По мнению И.В. Марковина, причиной этого стал низкий у ровень информированности населения в медицинских вопросах, преувеличение возможностей этой науки пациентами, завышенные требования к врачам. Есть также ряд «дополнительных причин», способствующих росту обвинений врачей (обратим особое внимание): доверчивое отношение следственных органов к жалобам пациентов, нечеткость статей Уголовного кодекса в вопросе границ и объемов ответственности врачей, общее развитие общественного сознания населения и возросшая доступность судебных органов. Для тех, кто интересуется этими вопросами, посоветуем ознакомиться с исследованиями заведующего кафедрой судебной медицины и основ права Ростовского государственного медицинского университета, профессора В.И. Акопова (об эволюции взглядов общества на ответственность врача и медицинских профессиональных нарушений с 1917 года). Там вы найдете много интересных фактов для анализа. Кратко о некоторых «громких» делах с общественным резонансом.

• «Дело врачей», демон­ стри­рующее, как легко и многозначно могут быть трактованы любые действия врача. Об этом деле не говорил только ленивый.

• Дело профессора А.Я. Крассовского. Р у ковод и т е л ь к аф е д ры акушерства и гинекологии

Петербургской медико-хирургической академии профессор А.Я. Крассовский оперировал молодую женщину по поводу кисты яичника. Через 40 часов после операции пациентка умерла (врач оставил в брюшной полости тампон из губки). Сам врач детально описал этот случай во врачебном журнале «Медицинский вестник» (№ 1 за 1870 год). По последствиям операции (смертельного исхода из-за ошибки!) он подробно обсудил следующие вопросы: 1. Когда и как попала губка в брюшную полость?

2. Были ли приняты надлежащие предосторожности для того, чтобы все губки были вовремя удалены из брюшной полости? 3. Насколько губка могла быть причиной летального исхода операции?

4. Какие меры должны быть приняты во избежание подобных случаев в будущем? В заключение врач-ученый сформулировал принципы

дующим ее прижиганием. Через 3 часа после операции больная умерла. На вскрытии была подтверждена версия отравления кокаином. Известно, что еще перед операцией профессор Сущинский высказал мнение, что максимальная доза кокаина не должна превышать 2 грана, однако С.П. Коломнин основывался на данных литературы, согласно которым в европейских клиниках кокаин использовали в дозе от 6 до 80 и даже 96 гран. Ситуация усугублялась еще и тем, что С.П. Коломнин неверно поставил диагноз. Он предполагал туберкулез, а у больной на самом деле оказался сифилис, т.е. операция ей вообще не была показана. В мемуарной прозе известнейших хирургов можно найти описания (признания!) не одной сотни врачебных ошибок. Н.М. Амосов: «Я плохо ушил отверстие. Часть швов прорезалась – края отверстия

Для молодого врача изучение опыта врачебных ошибок, без преувеличения, бесценно. Это его практический «университет», где он постигает опасности своей профессии.

предотвращения такого вида осложнений, которые остались неизменными до настоящего времени. Он рекомендовал пересчитывать губки до и после начала операции, а также снабжать их длинными тесемками.

• Самоубийство в 1886 г. п р о ф е с с о р а -х и р у р г а П е тербу ргской военно-меди­ цинской академии С.П. Коломнина. Врач оперировал женщину по поводу язвы прямой кишки, используя анестезию раствором кокаина в виде клизмы 4 раза по 6 гран (1,5 грамма). Это было сделано в виду опасности, по его мнению, хлороформного наркоза. Хирург произвел выскабливание язвы с после-

были захвачены слишком поверхностно. Но вход в легочную артерию хорош – свободно проходит палец. Однако я не радуюсь. Наоборот. Раз осталась дырка в перегородке, это только хуже. Легкие переполнились кровью. Отек. Смерть». Н.И. Пирогов: «...никогда не скрывать от слушателей своих собственных ошибок». Ф.И. Синицин «...патетически бил себя в грудь, каялся перед студентами в своих грехах, то есть технических неудачах, кои почти всегда были одного и того же свойства – «ложные ходы» при бужировании уретральных стриктур с мочевыми затеками и септическими флегмонами» (цит. по С.С. Юдину, 1968).

С.С. Юдин: «..пациентка лет 30–32, очень хорошо сложенная и красивая, в момент моего осмотра чувствовала себя совершенно хорошо, все боли прошли, пульс был нормальный, рвоты не было и самочувствие хорошее... я решил, что у больной кишечный завал, и рекомендовал дать касторку...», «Мы застали ее с ввалившимися глазами, заострившимся носом и мутным взглядом, пульса на руках не прощупывалось... Она умерла по пути в больницу». С.С. Юдин: «...при секвестротомии по поводу гнойного огнестрельного перелома плеча у солдата я перерезал лучевой нерв!» С.С. Юдин: «...вылущивая большие пакеты туберкулезных желез на шее у 17-летней крестьянской девушки, я, во-первых, поранил яремную вену и чуть не потерял больную от кровотечения.., а расширяя в отчаянии рану кверху, повредил ramus marginalis mandibulae лицевого нерва и тем скосоротил ей физиономию» (цит. по С.С. Юдину, 1968). Статистика врачебных ошибок ведется в тех странах мира, где подобная практика считается правильной и полезной: она позволяет врачам на типовых ситуациях приобретать необходимый опыт. Любой практикующий юрист или адвокат, совершенствуя свои знания, считает своей обязанностью ознакомиться с обобщенной практикой рассмотрения судами дел в разных отраслях права. Изучаются ошибки, допущенные судами при рассмотрении дел. На ошибках учатся, это старая истина. Но в Украине статистика врачебных ошибок практически не ведется. Огласке предаются лишь отдельные случаи, как правило, благодаря усилиям пострадавших пациентов при помощи средств массовой информации (газеты, журналы, телевиденье). Вес ьма д в ус м ыс ле н на я ситуация создалась с вебсайтом Центра медицинской статистики Министерства охраны здоровья Украины:

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

А что у них, за рубежом? Бытует мнение, что в Украине очень плохие врачи, ужасное медицинское обслуживание и «совершенно никакое» здравоохранение. Большинство граждан Украины уверены, что образцом медицинской службы являются системы здравоохранения США, Германии, Израиля, за ними следуют Австрия, Люксембург, Швеция, Голландия, Дания. «Вот где умеют лечить! А какие сложные операции делают!» «Где уж нашим врачам с ними тягаться!» – рассуждает отечественный обыватель. Это – очередной миф. Статистика утверждает: • в США доля врачебных ошибок составляет 3–4%, по этой причине ежегодно

умирают от 50 до 100 тыс. человек. Страховые компании США ежегодно регистрируют 1,3 млн жертв врачебных ошибок, а суммы страховок составляют в среднем 3,5 млрд долларов. Ежегодно миллиону пациентов стационара наносится ущерб здоровью, при этом в основном ухудшение здоровья было временным или легким, в 7% случаев люди стали нетрудоспособными, в 14% – наступил летальный исход; • в Великобритании доля врачебных ошибок составляет 5%, по этой причине ежегодно умирают до 70 тысяч человек. Одними из наиболее распространенных ошибок являются неверные диагнозы, далее – неправильно выписанные рецепты, проведенные с ошибками операции; • во Франции доля врачебных ошибок составляет 3%; • в Италии ежегодно от врачебных ошибок страдают около 90 тыс. граждан. Почему частная медицина, на которой базируется система здравоохранени я США, является одной из самых дорогостоящих? Потому что в стоимость своих услуг врачам приходится включать расходы по юридическому сопровождению. Врачи имеют адвокатов, способных отстоять интерес доктора в судебных разбирательствах по искам пациентов, которые уверены, что им поставили неверный диагноз, назначили неправильное лечение и прочее. Данные Канадского института медицинской информации: • 1 из 9 взрослых пациентов в больнице инфицируется; • у 1 из 20 женщин при родах – повреждения родовых путей; • у 1 из 299 пациентов, перенесших переливание кро-

ко отсталых, экономически несостоятельных государств. Проблема глубже. Отсутствие понимания самой проблематики «врачебной ошибки» мешает и пациентам, и врачам, и(!) юристам. Проблема в отсутствии самой дефиниции, в разночтении того, что следует считать «врачебной ошибкой». Попробуем разобраться в этом. А была ли врачебная ошибка? Соглас но у т верж ден и ю доктора медицинских наук Н.В. Эльштейна, особенностью врачебной ошибки является невозможность для врача любой специальности ее предусмотреть, а в дальнейшем – предотвратить ее последствия.

результаты независимой экспертизы, поскольку судьи не имеют необходимых знаний, чтобы установить, мог ли врач действовать в рамках своих профессиональных обязанностей более или менее успешным образом. Здесь имеется ловушка, поскольку мнения специалистов судебно-медицинской экспертизы могут разделиться. Это связано со многими причинами: изменение взглядов на лечение определенного заболевания, наличием или отсутствием некоего специального опыта. Многие лечебные процедуры и подходы, которые еще недавно считались оптимальными, с позиций новейших достижений науки могут

К врачебным ошибкам должно относиться незлоумышленное заблуждение врача в его профессиональной деятельности, если при этом исключается халатность, недобросовестность, небрежность, самонадеянность.

В а н гло - а ме ри к а нс ком праве в этих случаях применяется слово «непреднамеренность». В римском праве, считающемся основополагающим для основных правовых систем мира, есть понятие казус (лат. casus) – случайное действие, которое (в отличие от умышленного или неосторожного) имеет внешние признаки правонарушения, но лишено элемента вины и, следовательно, не влечет юридической ответственности. То есть, к врачебным ошибкам должно относиться незлоумышленное заблуждение врача в его профес-

Страховые компании США ежегодно регистрируют 1,3 миллиона жертв врачебных ошибок, а суммы страховок составляют в среднем 3,5 млрд дол­ ларов.

ви, развивается побочная реакция; • у 1 из 6667 пациентов хирурги забывают в теле инородные тела. Джон Уэйд, председатель Канадского общества безопасности пациентов, отметил: «Мы можем стремиться к нулю, но никогда его не достигнем, мы не сможем полностью исключить ошибки и побочные действия». Таким образом, врачебные ошибки – достояние не толь-

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

http://www.medstat.com.ua. Зайдите и убедитесь – по данному адресу находится сайт, имеющий к медицинской статистике очень далекое отношение. Очевидно, государство не заинтерисовано в финансировании и развитии механизма сбора данных статистики (и предоставления ее для ознакомления широкой общественности) в сфере здравоохранения. Для молодого врача изучение опыта врачебных ошибок, без преувеличения, – бесценно. Это его практический «университет», где он постигает опасности своей профессии. Цель изучения – не допустить этих ошибок. Например, ошибок «недо и не...»: проведение недостаточного (неполного) осмотра и обследования больного влечет за собой установление неправильного диагноза и назначение неправильного лечения; недооценка данных анамнеза и тяжести заболевания; небрежность ведения медицинской документации (истории болезни, амбулаторной карты и др.); несвоевременное оказание медицинской помощи; небрежность, невнимательность, недобросовестное отношение медработника к своим обязанностям. Немецкое «Объединение безопасности пациентов» (некоммерческая ассоциация здравоохранения), а также ряд учреждений и организаций, представляющих врачей и пациентов, совместными усилиями опубликовали брошюру «Узнать об ошибке». В ней говорится, что ежегодно на территории Германии происходит до 100 случаев врачебных ошибок. Авторы отмечают, что причиной основной массы ошибок является молодость (неопытность) врача (медсестры) либо сильная усталость врача и напряженный график. Они надеются, что брошюра позволит врачам учиться на ошибках других.

ЗДОРОВ’Я

сиональной деятельности, если при этом исключается халатность, недобросовестность, небрежность, самонадеянность. Так должно быть, и так формально оценивают врачебную ошибку юристы и медицинские работники. На практике только суд определяет, было ли в действиях врача незлоумышленное заблуждение или халатность, недобросовестность, небрежность, самонадеянность. Решение суда определяют

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

быть квалифицированы как ошибочные. Ловушка захлопнулась. Единая система «правильности действий врача» отсутствует. То, что вчера являлось «незлоумышленным заблуждением врача», сегодня, в силу изложенных выше причин, экспертом может быть оценено как «небрежность» или «самонадеянность»! Сравним ошибку врача с ошибкой пилота. Самолет разбился, погибли десятки, сотни людей, однако ошибка пилота квалифицируется с учетом «человеческого фактора». Почему подобный человеческий фактор не учитывается в работе медицинского работника? Не потому ли, что при крушении самолета пилот погибает (об умерших, как известно, не принято говорить плохо), а в случае врачебной ошибки и смерти пациента, врач продолжает жить, и этим вызывает гнев их родственников? Любой специалист не застрахован от профессиональных ошибок. Но ошибки врача заметнее, потому что касаются главной ценности – человеческой жизни. В действующем законодательстве Украины, в сложившейся судебной и юридической практике отсутствуют положения, которые помогли бы понять и правильно оценить именно факт неумышленного заблуждения врача, непреднамеренности – казуса. (Продовження в №14–15 «Ваше здоров’я» від 20 квітня 2012 року.)

23

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

Хай-тек – на сторожі життя У пультовій прискорювача

Інна ПОГОРІЛА, власкор «ВЗ»

В.П. Старенький

ПІД ПРИЦІЛОМ – БУДЬ-ЯКІ ПУХЛИНИ – Десять років тому застарілий лінійний прискорювач довелося демонтувати, – розповідає завідувач відділення променевої терапії Інституту, доктор медичних наук Віктор Петрович Старенький.

– Завдяки ініціативі директора нашого Інституту, членакореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Пилипенка, сприянню Харківської облдержадміністрації та міської ради, підтримці благодійників, минулого року в нас запрацював новий сучасний радіотерапевтичний комплекс фірми «Varian» (США), призначений для лікування онкологічних захворювань (складається з лінійного прискорювача, симулятора та 3D плануючої системи). Усі елементи зв’язані єдиною інформаційно-комп’ютерною мережею, що здатна не тільки швидко передавати дані всередині комплексу, а й отримувати їх із зовні, наприклад, із комп’ютерних і магнітнорезонансних томографів.

– Вікторе Петровичу, які саме патології Ви лікуєте з допомогою цього прискорювача?

– Ми проводимо променеву терапію хворим зі злоякісними пухлинами будь-якої локалізації, але

20

переважно – голови та шиї, грудної клітки, малого таза. Спеціальні пристрої на лінійному прискорювачі (маю на увазі багатопелюстковий коліматор зі спеціальним програмним забезпеченням) дають можливість реалізовувати високотехнологічні методики променевої терапії. Це так звані хай-тек технології радіо­ терапії, украй необхідні для ефективного лікування пухлин голови та шиї, лімфопроліферативних захворювань, тому що в них є можливість субтотального опромінення. Усі пристрої, що входять до складу комплексу, дають змогу із високою точністю підводити променеву енергію до конкретної патологічної зони, не ушкоджуючи при цьому навколишньої здорової тканини. Цим і пояснюється висока ефективність лікування.

КОНКУРЕНТ КІБЕР-НОЖУ – А чому ви віддали перевагу лінійному прискорювачу, а не, скажімо, кіберножу чи гамма-ножу?

– Лінійний прискорювач має більш широкі можливості, з його допомогою можна і високодозне опромінювання проводити, і використовувати променеву терапію як компонент комбінованого лікування. Тобто, наш апарат універсальніший у цьому плані. Тепер ми можемо підводити необхідну дозу опромінення до пухлини будь-якого розміру. Що ж до кібер-ножа та гамма-ножа, то вони – вузькоспеціалізовані і призначені для лікування відносно невеликих пухлин. Перед тим, як придбати нове обладнання, фахівці Інституту поцікавилися, наскільки ефективно працю-

ють такі комплекси в інших містах України та ближнього зарубіжжя, і зробили для себе певні висновки. Як виявилося, деякі медичні заклади, віддаючи перевагу більш дорогому прискорювачу, купують його без плануючої системи або симулятора. Харківські вчені прийняли рішення мати в себе комплекс, до складу якого входили б і лінійний прискорювач, і сучасна плануюча система та симулятор – елементи, без яких, за їхнім переконанням, добре спланувати променеву терапію неможливо. І у своєму виборі не помилилися.

40-50 ПАЦІЄНТІВ ЩОДНЯ Отримавши певний, хоча поки що і невеликий досвід лікування хворих на новому обладнанні, харківські променеві терапевти проаналізували результати. За рік роботи цього комплексу тут пройшли лікування понад 500 пацієнтів. Пропускна спроможність лінійного прискорювача досить висока: на ньому щодня лікують 40–50 хворих. Причому процедура, яка триває кілька хвилин, – безболісна і безкровна. У цілому, зробили висновок учені, ефективність лікування на цьому радіотерапевтичному комплексі порівняно з гамма-терапією відчутно збільшилася.

– Така променева терапія дає мінімальну кількість ускладнень та побічних реакцій. Наприклад, раніше у хворих на рак легень, які проходили в нас лікування на гамма-апараті, у разі опромінення майже в 60% випадків виникали ускладнення – пульмоніти, а тепер це рідкість. Ми тоді не могли

точно скласти план лікування, бо не вистачало технічних можливостей, – пояснив В. Старенький. – Тепер вони з’явилися. Не обійшлося й без певних проблем, із якими лікарі та технічні працівники зіткнулися під час експлуатації комплексу.

– У нічний час траплялися несанкціоновані, щоправда, нетривалі, відключення електропостачання. Через це були збої в роботі комплексу. Адже окремі елементи лінійного прискорювача, чилери, повинні працювати безперервно, – згадує Віктор Петрович. – Зрештою електропостачання налагодилося, і зараз комплекс працює стабільно. Але, вважаю, що тим, хто планує мати в себе таку апаратуру, варто врахувати особливості електропостачання у своєму регіоні і за необхідності встановити додатково блок безперебійного живлення або потужний стабілізатор. І ще одна важлива проблема, про яку варто пам’ятати, – кадрова. До її розв’язання

потрібно підходити заздалегідь, що ми й зробили. Тому змогли підготувати високо­ кваліфікованих інженернотехнічних працівників, без яких неможлива стабільна робота комплексу, а також організували якісне навчання лікарів. Тепер, можна сказати, ми працюємо за світовими стандартами, використову ючи сучасні протоколи лікування, рекомендовані в Європі та США. Але життя не стоїть на місці, вже з’явилися більш складні сучасні технології, нове обладнання, методики. І ми не хочемо відставати, прагнемо працювати в сучасному ритмі, тож, у принципі, готові отримати нове, більш складне сучасне обладнання – потужний лінійний прискорювач останнього покоління. А щодо найближчих планів, то будемо переводити наш лінійний прискорювач на двозмінний режим роботи, що дасть можливість лікувати на ньому вдвічі більше пацієнтів. Це зумовлено потребами життя.

Хворого готують до сеасу променевої терапії

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

Фото Степана Федоріва та з архіву Інституту

ОНКОЛОГІЯ

Сучасні технології стрімко увійшли в неспокійне життя багатьох медичних закладів, зокрема, змінивши спосіб і характер лікування пухлин. Окрема сторінка – використання з цією метою лінійних прискорювачів, які стали гідними конкурентами таким дистанційним методам променевої терапії, як кібер-ніж та гамма-ніж. Саме такий комплекс рік тому Національна академія медичних наук України придбала для ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України» (м. Харків). Його застосування дало змогу суттєво змінити підхід до лікування онкологічних захворювань.

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

З багатомільйонного людського загалу одиниці у своєму житті не користувалися послугами аптеки. Статистика вражає: сьогодні обсяги споживання фармацевтичної продукції в Україні сягають близько двох мільярдів упаковок на рік. З боку економіки: тягар оплати за цю продукцію лягає на сімейні бюджети нашого у переважній більшості малозабезпеченого населення. Ліки продаються у привабливій сучасній упаковці. Але чи завжди вони доречні, адже, окрім основної, лікувальної, дії, можуть спричинити й небажані побічні реакції.

Саме поняття – побічні реакції – є незвичним для лікарів старшого покоління – за старих часів вважалося, що всі радянські ліки були якісними й безпечними. Заплющували очі на те, що у країнах Заходу лише на усунення наслідків шкідливої дії препаратів щороку витрачалися мільярди. І лише з утвердженням незалежності України було створено свій Фармакологічний комітет, який узяв на себе регуляторні функції, став відстежувати безпечність фармацевтичної продукції. Із роками удосконалювалась структура комітету. Нині це Державний експертний центр МОЗ України з по-

тужним науковим потенціалом. Його діяльність спрямована на розв’язання науково-методологічних питань створення, вивчення, експертизи, реєстрації лікарських засобів, післяреєстраційного нагляду за їх безпечністю у медичній практиці. У структурі Центру функціонує Уп­ равління післяреєстраційного фармаконагляду, мережа його регіональних відділень. Працівники відділень з допомогою лікарів відстежують «поведінку» фармзасобів, збирають інформацію про помічені побічні реакції препаратів. У Держекспертцентрі МОЗ України ту інформацію систематизують, аналізу-

ють і в разі підтвердження небажаної дії ліків приймають відповідне рішення – від внесення змін до інструкції про медичне застосування ліків до вилучення препарату з фармацевтичного обігу. Регіональне від ділення післяреєстраційного фармаконагляду працює і в Івано-Франківській області. Упродовж багатьох років ним успішно керувала доктор фармацевтичних наук професор Ярослава Гудивок. Вона підготувала собі надійну зміну в особі доктора медичних наук професора Лідії Шеремети, у якої наш кореспондент і взяв інтерв’ю. Розмова зайшла про «зворотний бік медалі».

ПРИЗНАЧАЄМО ЛІКИ ТА ЧИ ЗАВЖДИ ФАРМАКОТЕРАПІЯ

Є РАЦІОНАЛЬНОЮ?

– Актуальність проблеми зумовлюється вже тим, що фармакотерапія є найпоширенішим способом лікування, – зазначила Лідія Миколаївна. – Там, де хвороба, – там і ліки. А це палиця на два кінці – відомо ж, що до 3 % популяції потерпають від побічних реакцій препаратів. А серед дітей та осіб похилого, старечого віку цей відсоток набагато вищий. Рідко яка людина хоча б кілька разів упродовж життя не користувалася послугами аптеки. А для третини населення планети застосування ліків є життєво необхідним до кінця днів своїх – це хворі на цукровий діабет, гіпотиреоз, гіпопаратиреоз та інші ендокринні недуги, психічні хвороби, особи з генетично зумовленою патологією, після трансплантації органів.

– Гадаю, що не помилюся, коли з проблеми фармакотерапії виокремлю роль побічних реакцій ліків…

– Так, лікарі часом недооцінюють негативної ролі цього чинника у лікувальному процесі не на користь пацієнта. За визначенням ВООЗ, до побічних реакцій лікарських засобів відносять будь-яку шкідливу для організму реакцію, яка виникає у разі призначення звичайної терапевтичної дози для лікування, діагностики, профілактики захворювань чи модифікації фізіологічних функцій організму. Отож інформація про побічні дії нам дуже потрібна. У базі даних Управління післяреєстраційного фармаконагляду Держекспертцентру МОЗ України вже зібрано, систематизовано й проаналізовано десятки тисяч таких повідомлень з місць, отриманих через регіональні відділення Центру.

– Побічні реакції ліків потребують диференціації. Вони є різними за своїм походженням: передбачувані, яким можна запобігти, і ті, що виникають з вини медичного персоналу. Або й унаслідок самолікування, тобто з вини пацієнтів. Яку маємо статистику в цьому питанні?

– У результаті аналізу відкрилася досить несподівана картина. Як виявилося, з вини хворих побічні реакції виникли лише у 0,2% випадків (щоправда, з цих даних виключаютьcя випадки самолікування). А ось яка відкривається картина стосовно участі медперсоналу у лікувальному процесі: у 39,7% випадків лікарські помилки пов’язані з ігноруванням обтяженого анамнезу, у 21,6% – з віковими обмеженнями, у 25,7% – з помилковими призначеннями, у 4,1% – з перевищенням допустимої дози. Тепер щодо номенклатури фармацевтичних засобів: саме внаслідок антибіотикотерапії трапляється найбільше побічних реакцій, пов’язаних з медичними помилками, – до 37%, причому найбільше їх виявляється у вигляді алергійних реакцій різного ступеня важкості. І вони не були наслідком лікарських упущень. Ще одна помилка, якої припускаються лікарі, – це одночасне призначення кількох препаратів однієї фармакологічної групи в надії на те, що це посилить лікувальний ефект.

– У вашій області немало зроблено у справі моніторингу за якістю і безпечністю ліків зі стабілізатором етилендіаміном, комбінованих препаратів, що містять німесулід, парацетамол, римонабант та інші. В області було обме-

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

жено медичне застосування гентаміцину. Можна уже говорити про якісь конкретні результати?

– У багатьох випадах за сигналами лікарів, які збирають інформацію про помічені побічні дії ліків, внесено зміни до інструкцій щодо медичного застосування фармзасобів, а деякі препарати й заборонено для вжитку. Це, зокрема, фенацетин, циметидин, гемодез, таблетовані форми фурациліну для перорального застосування, препарати, що містять кава-кава, еуфілін зі стабілізатором етилендиаміном, комбіновані препарати, що містять німесулід, парацетамол, рибонабант та ін. Обмежено застосування гентаміцину, дезінтоксикаційних розчинів, що містять низькомолекулярний полівінілпіролідон, метамізол натрію, рофекоксиб, тіоридазин, німесулід тощо.

– Чи можна вважати інформацію лікарів вичерпною, достатньою для глибокого аналізу?

– Повідомлення щодо безпечності фармацевтичних засобів від лікарів частіше характеризують негативні прояви препаратів у відносно короткі терміни від початку їх застосування. А для аналізу безпечності продукції бажаними були б повідомлення й про тривалі спостереження за «поведінкою» препаратів. Що підтверджує й зарубіжний досвід: саме з таких повідомлень нам стало відомо, що застосування кардіопротекторного препарату триметазидин може призвести до виникнення екстрапірамідальних розладів, а гатифлоксацин може спричинити коливання рівня цукру в крові незалежно від того, чи хвора людина на діабет. Із повідомлень і наступного

Л.М. Шеремета

аналізу також стало відомо, що препарати, які містять левоноргестрол, можуть спричинити розвиток злоякісних пухлин молочної залози, легеневої емболії, маткових кровотеч та ін. Цілком можливо, що і наші вітчизняні лікарі спостерігали подібні побічні реакції, але не пов’язували їх виникнення із застосуванням тих чи тих препаратів. Отож хотіла б наголосити: тривале лікування хворих вимагає постійної уваги лікаря, аналізу віддалених результатів дії ліків. Така поглиблена інформація допоможе ретельніше, цілеспрямованіше здійснювати нагляд за безпекою лікарських засобів. Розмову вів Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я»

21

РЕКЛАМА

ЗВОРОТНА СТОРОНА МЕДАЛІ

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

6 квітня 2012 року

У 2000 році багато хто дивився серіал «Марш Турецького». Так ось, у серії під назвою «Ліки для покійника» йшлося про жорстоку, криваву боротьбу на фармацевтичному ринку однієї з країн СНД. У видозмінених назвах протиборчих сторін легко вгадувалися українські реалії і справжні назви фірм-виробників інсуліну. З реальністю сюжет збігався дуже й дуже віддалено. Якщо ж нині узяти події 1998-2012 років, пов’язані з митарствами українського інсуліну, і стиснути їх у двогодинний фільм... Повірте, це був би бестселер рівня «Піратів карибського моря» вкупі з «Гаррі Потером». Але з великою різницею: усі ці фільми народжені фантазіями авторів, добро в них перемагає зло, і створені вони для розваг. Наш же фільм був би про перемоги, котрі давалися працею і потом, про вірність і зраду, про порятованих людей та втрачені Україною можливості. І про розваги в ньому зовсім не йшлося б, бо за кожним кадром стояли б тисячі й тисячі врятованих людських життів. Доки над цими життями в липні 2011 року не було занесено меча рейдерського загарбання заводу «Індар». Але все по порядку.

Пірати

інсулінового моря Екскурс у минуле А все починалося так: на початок 90-х в Україні склалася загрозлива ситуація з інсулінами. Із розвалом Союзу та припиненням виробництва радянських цукрознижувальних засобів хворі на діабет залишилися сам на сам із хворобою. Було знищено систему забезпечення хворих на цукрицю не лише ліками, а й украй необхідними діабетичними продуктами. Дійшло до того, що інсуліни можна було придбати лише на чорному ринку і за великі гроші. Мало того, закордонні фірми, котрі поспішили прийти на наш торгівельний простір, виставляли космічні ціни на ходовий товар. Державний бюджет цього б не потягнув. Саме тому було вирішено налагодити в Україні власне виробництво – це виявлялося значно дешевше, ніж закуповувати ліки за-

кордоном. Із цим завданням завод «Індар» упорався блискуче. Це якщо говорити про економічну складову. А щодо людської, то… У 1998 році 90 відсотків діабетиків перебували у стадії субкомпенсації або декомпенсації інсуліну. Ось до чого призвів інсуліновий голод в Україні, спровокований іноземною ціновою політикою! Унаслідок цього у хворих розвивалися ускладнення: 6,5 тисячі ампутацій кінцівок щорічно. Цифра жахлива. Люди хворіли роками, і це може повторитися знову… Тим часом завод «Індар», розпочавши роботу, не лише займався виробництвом інсулінів, а й разом із ендокринологічною службою провів безпрецедентну у світовій практиці роботу. Коли наші хворі на цукровий діабет почали отримувати інсулін, лікар на кожного з них завів

медичну картку, в якій фіксувалися всі наслідки застосування препарату. Діабетиків з регіонів, у котрих не було можливості закупити належні засоби іноземного виробництва, привозили до Києва, де під наглядом лікарів переводили на індарівські інсуліни. Тобто завод узяв на себе відповідальність перед державою і суспільством. Свого часу я бував на «Індарі» і пригадую очі дівчинки років 13–14, котра з групою дітей приїхала із Дніпропетровська на завод, щоб оглянути виробництво. Звісно, вона не усвідомлювала складних біохімічних процесів, завдяки яким утворюється інсулін. Але в її очах світилася надія на життя, коли вона дивилася на тисячі кольорових баночок. В актовій залі дівчинка нам усім тоді сказала: «Яка це радість знати, що тепер щоранку я бачитиму сонце».

Інсулінові війни Та, на жаль, для багатьох наших громадян інсуліни «Індару» одразу стали асоціюватися з постійною інформаційною війною. «Громадська думка», створена конкурентами у ЗМІ, завдала відчутного удару іміджу підприємства: коли хворі на цукрицю, що перебували на імпортному інсуліні, скаржилися на різноманітні ускладнення, то звинувачували лікарів, а коли ті самі ускладнення проявлялися у хворого, що компенсувався вітчизняним інсуліном, звинувачували наш інсулін.

18

Сергій УХАЧЕВСЬКИЙ, власкор «ВЗ» майже що не рік намагалися змінити керівництво заводу, щоб посадити у крісло керівника людину, котра погодиться на роль маріонетки. Тобто припинить виробництво інсуліну і стане займатися фасуванням готових закордонних інсулінів. Що, власне, і сталося після рейдерської окупації «Індару» в липні 2011 року.

Навіть один із тодішніх високопосадовців не посоромився (цілком безпідставно, до речі) розіпнути вітчизняного виробника: «Від українського інсуліну у хворих можуть вирости роги й копита». Так починалася конкурентна боротьба за ринки збуту. І саме відтоді діабетичну громадськість та завод-виробник інсуліну почало лихоманити. Перевірки різних рівнів, протестні маніфестації діабетичних організацій, негативні публікації у ЗМІ – все це боляче било і по хворих, і по працівниках «Індару». Але вони, не зважаючи на всі пророцтва недоброзичливців, таки створили повний технологічний цикл виробництва – від субстанцій до готових лікарських форм. Причому інсулін якісний і недорогий, що було важливо як для хворих, так і для економіки держави. А коли завод заявив про себе як про серйозного конкурента, що виходить на зовнішні ринки, відтоді почалася справжня антиіндарівська кампанія. Попередній негатив у ЗМІ видавався квіточками. Заводу перекривали кисень, не проводячи закупівель, повідомляючи про час проведення тендера за кілька хвилин до його початку. А потім, в останню хвилину, про всяк випадок, змінювали і місце проведення. Фінансово «пригодовані» конкурентами чиновники, як тільки могли, не допускали присутності «Індару» на українському ринку. Але й на цьому не зупинялися:

Для роздумів. Із довідки ВООЗ У неопублікованій доповідній записці щодо загального доступу до інсуліну, яку написав Ганс Гогерзейл, директор напрямку життєво важливих лікарських засобів і фармацевтичної політики ВООЗ, ідеться: «Протидіабетичні продукти – це четвертий за обсягом глобальний ринок продукції терапевтичного класу. Загальний обсяг продажів цього ринку в 2009 році досяг 30,4 млрд дол. США. Тільки у Великій Британії діабет обходиться Державній службі охорони здоров’я у близько 9 млрд фунтів – приблизно 10% від усього її бюджету. На глобальному інсуліновому ринку домінують дві гігантські компанії, що просувають новий тип інсулінового аналога, вартість якого в 3–5 разів перевищує вартість людського інсуліну, у той час як мінімальну економічну ефективність не встановлено повністю... І цей чинник може стати непомірним тягарем для бюджетів багатьох держав».

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

Віхи «великого» шляху Починаючи з 2004 року, МОЗ активно скорочує закупівлю українського інсуліну. Якщо у 2000 році частка «Індару» на ринку становила більш як 80%, то вже у 2009 – лише 50%. Чому так відбувалося? Складалося враження, що чиновникам віддали галузь у феодальне володіння і вони працювали за банальні «відкати». Як по-іншому пояснити такі приклади? Обласне управління охорони здоров’я Кіровоградської області закупило імпортний інсулін за ціною 792 грн за упаковку. Вітчизняний аналог коштував у п’ять разів дешевше! Так сталося і в Дніпропетровській області, коли в обласній заявці іноземного інсуліну виявилося вчетверо більше, ніж було потрібно! Тобто планувалося «садити» на нього вперше виявлених хворих уже цілком свідомо і переводити тих, хто давно страждає від цукриці. Хоча є області, де абсолютно спокійно обходилися індарівськими інсулінами на 80–90%. І таких прикладів можна навести дуже багато… До речі, наслідки цього неподобства засвідчують і документи Кабміну: у 2003 році на закупівлю інсуліну державні органи витратили 113,3, у 2004 – 165,8, у 2007 – 174,7, у 2008 – 234,7, у 2009 – 394, у 2010 – 458, у 2011 році – 512 мільйонів гривень! Тобто за 5 років держава стала витрачати на інсулін на 300% більше, хоча кількість хворих в Україні зросла лише на 5%! Очевидно, що зупинка виробництва на «Індарі» вимагатиме від держави збільшення бюджетний коштів на закупівлю імпортних ліків у 2012 році. Навряд чи наш бюджет потягне таке навантаження... Чому зупинка? А все просто: рейдерам вдалося захопити запаси субстанції інсуліну. І вже у березні цього року в регіонах відчули катастрофічну нестачу цих життєво необхідних ліків. Голова Державної служби України з лікарських засобів Олексій Соловйов 21 березня підтвердив, що на «Індарі» більше не виробляється інсулінова субстанція. Замість неї, ще у січні, підприємство домовилося про закупівлю польської сировини компанії «Біотон», котра не відповідає стандартам якості, встановленим на заводі, і не пройшла клінічних випробувань, як цього вимагає законодавство! Особи, котрі захопили підприємство, майже довели потужне фармацевтичне виробництво до банкрутства. За дев’ять місяців окупації на «Індарі» припинено власне виробництво генно -і н же не рног о і нс у л і н у

та свинячого монокомпонентного, згорнуто виробництво таблетованих ліків, зупинено проект із розширення виробництва готових лікарських форм інсулінів! Та це не вся шкода, якої завдано четвертому у світі виробнику інсулінів за повним циклом. Звільнено 140 працівників, знижено обсяг реалізації продукції в 5 разів, кількість хворих на цукровий діабет, котрі компенс у ва лис я ін дарівськ ими інсулінами, знизилася на 25%. Експорт інсуліну до 5 країн світу припинено взагалі. Повністю зупинено роботу на зовнішніх ринках – у 17 країнах світу із населенням майже 300 мільйонів, де вже зареєстровано наші препарати. Як наслідок, Україна втрачає свої геополітичні перспективи! Завдано значної шкоди й міжнародному іміджу України через зрив поставок українських інсулінів у Бразилію і передання відповідної технології державному концерну Fiocruz/farmanguinhos, про що Президент України Віктор Янукович домовився з Президентом Бразилії під час офіційного візиту до цієї країни у листопаді 2011 року. Загальні втрати бюджетів усіх рівнів у 2012 році, у зв’язку із зупинкою заводу, становлять 70 мільйонів гривень! Згідно з прогнозами експертів, за п’ять найближчих років, якщо ситуація не виправиться, збитки зростуть до 500 мільйонів гривень, адже на ринку буде диктат іноземних компаній!

Нові повороти у справі українського інсуліну Конфлікт на заводі «Індар» у зв’язку із рейдерським наскоком триває з липня 2011 року. До липня 2011 р. заводом керував доктор біологічних наук, професор Олексій Лазарєв – людина зі світовим ім’ям, батько українського інсуліну. Йому на заміну прийшла команда, яка у виробництві зовсім не тямить. Ми наводимо лист колишньому міністру охорони здоров’я України, котрий скаже більше.

31 січня Київський апеляційний господарський суд своєю постановою залишив у силі рішення суду першої інстанції про повернення незаконно відчуженого пакета 70,7% акцій ЗАТ «Індар» державі. 22 лютого Генеральна прокуратура України отримала наказ про примусове виконання рішення суду щодо повернення акцій ЗАТ «Індар» у державну власність. У справі відкрито виконавче провадження. Ось тільки зрушень не помітно. На заводі й досі перебуває команда «ліквідаторів». Невже українські реалії знову народять сюжети для детективних серіалів?

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

6 квітня 2012 року

УКРАЇНА «ІНДАР» 02099, м. Київ-99, а/с 179 Розр./рах. № 26003012896529/980 в Укрексімбанку МФО 322313 ЗКПО 21680915, тел/факс: 566-36-01, 566-66-72, тел: 566-35-12 ________­­­­_______№____________

Міністру охорони здоров’я України Аніщенко О.В.

Шановний Олександре Володимировичу! Широка громадськість в Україні та трудовий колектив не розуміють: на якій підставі такий тривалий час група злочинців, що захопила інсуліновий завод «Індар», продовжує перебувати на території підприємства, безнаказано тероризувати суспільство і хворих на цукровий діабет, знищувати унікальне підприємство і дезінформувати владу, ганебно знищувати міжнародний авторитет держави. Комітет захисту інсулінового заводу «Індар» неодноразово звертався до уповноважених державних органів у зв’язку з діями злочинців і викрадачів державного пакета акцій та вкрай загрозливою ситуацією, що склалася на підприємстві по знищенню підприємства і досягнень України у вирішенні інсулінової проблеми. Бездіяльність влади щодо захисту інтересів держави в питанні повернення під державний контроль інсулінового заводу «Індар» можуть привести до повної втрати підприємства та загрози вибуху міжнародного скандалу для нашої держави. Кононенко Євгеній Сергійович, який називає себе керівником ЗАТ «Індар», є професіоналом у розкраданні і знищенні державних підприємств, зокрема, він довів до банкрутства і ліквідував Харківське Державне фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу» та Дослідний завод «Державного наукового центру лікарських засобів». Єдине, що «професійно» заявив Кононенко Є.С. стосовно виробництва такого складного біотехнологічного продукту, як молекула інсуліну, – це те, що «кльовая тема». Крім того, Кононенко Є.С. як професійний пройдисвіт і людина із кримінальним минулим ввів в оману представників держави та представників офіційної делегації республіки Бразилія щодо поставок препаратів інсулінів до Бразилії, а також щодо передачі технології виробництва рекомбінатного інсуліну державному бразильському концерну Fiocruz/Farmanguinhos. Ще під час засідання 20.08.2009 р. наглядової ради ДАК «Укрмедпром» в МОЗ України представниками заводу «Індар» було надано відповідні пояснення стосовно правомірності володіння технологією виробництва рекомбінантного інсуліну. Зокрема, було зазначено, що ЗАТ «Індар» ніколи не виготовляло препарати інсулінів за власною технологією. Спочатку підприємство виготовляло препарати інсулінів за технологією німецької компанії «Хьост» (препарати людських напівсинтетичних інсулінів). Потім підприємство виготовляло інсуліни за ліцензією ТОВ «Інтерветмед» (препарати свиних монокомпонентних інсулінів). За весь час існування підприємства не передбачалося фінансування робіт на розробку технології виробництва препаратів інсулінів. Правомірність користування технологією виробництва препаратів інсулінів неодноразово (більше 15 разів) було предметом перевірки різних контролюючих органів, при цьому будь-яких порушень не виявлено. Останні 5 років підприємство виготовляло препарати інсуліну за запатентованою технологією ТОВ «МАКО», яке пізніше передало її ТОВ «Індар». Останній відповідним ліцензійним договором надав право використання цієї технології закритим акціонерним товариством «Індар», як підприємству, в якому 70,7016% належить державі, з правом передачі її державному бразильському концерну Fiocruz/Farmanguinhos та поставок виготовлених за цією технологією препаратів інсулінів до Федеративної Республіки Бразилія. Враховуючи, що злочинці захопили інсуліновий завод «Індар» і професійно обдурюють державу, ТОВ «МАКО» і ТОВ «Індар» розірвали відповідні ліцензійні договори із ЗАТ «Індар». Тобто новоявлене приватне акціонерне товариство «Індар», яке на 70,7% належить офшорній компанії із Белізу і кероване професійним шахраєм Є. Кононенко, не має права на використання інтелектуальної власності (технології виробництва), а відповідно, не може виробляти та реалізовувати препарати інсуліну як в Україні, так і за її межами. Власне, саме цю технологію виробництва рекомбінатного інсуліну відповідно до міжурядової угоди передбачалося передати державному бразильському концерну Fiocruz/Farmanguinhos. Не виключено, що Кононенко Є.С. і його партнери, як професійні шахраї, ніколи не вдаються до таких подробиць як організація процедури передачі технології та важливість виконання міжнародних зобов’язань державою, тому головним завданням для себе вбачають введення в оману відповідних державних органів, у тому числі Президента України та Прем’єр-міністра України з метою виграти час і продовжувати безперешкодно грабувати завод. Беручи до уваги все вищевикладене та з метою недопущення зупинки виробництва стратегічно важливого для національної безпеки підприємства, уникнення соціального вибуху, недопущення міжнародного скандалу і продовження виробництва інсулінів та забезпечення інсулінами близько 100 000 хворих на цукровий діабет в Україні та близько 200 000 хворих в інших країнах, просимо терміново проінформувати Президента України та Прем’єр-міністра України щодо загрозливої ситуації навколо заводу та притягнути до відповідальності шахраїв і викрадачів державного пакета акцій та поновити в державному реєстрі дані про ДАК Укрмедпром як власника 70,7016% акцій і про керівника інсулінового заводу «Індар».

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

Голова правління, доктор біологічних наук

О.П. Лазарєв

19

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ТЕРАПІЯ

ЗДОРОВ’Я

НЕ ПСУЙТЕ ДЗЕРКАЛО ДУШІ

Наталія ОЛІЙНИК, кандидат фармацевтичних наук, асистент кафедри організації та економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика Набряк повік – досить поширений симптом, на який часто скаржаться пацієнти. Він спричиняє особливе занепокоєння у хворих, адже безпосередньо сто сується їхнього зовнішнього вигляду. Існує більше 70 причин набряку повік, тому діагностика цього симптому важлива в практиці як лікаря загальної практики, так і швидкої допомоги, офтальмолога, дерматолога. Набряк повік характеризується накопиченням рідини або запаленням м’яких тканин навколо очей. Основними причинами розвитку можуть бути: інфекційні (бактеріальний чи вірусний кон’юнктивіт, блефарит, целюліт, орбітальний целюліт, дакріоцистит, вірус герпесу, вірусний паротит, синусит, ячмінь); алергійні (реакція на укус комах, бджіл, пил, косметику, пилок або медикаменти; сінна лихоманка, анафілактична алергійна реакція на будь-яку речовину); травматичні (опік, травми ока або інші, хірургія ока, чужорідний об’єкт);

інші причини (тромб у кавернозному синусі, блокування сальних залоз, затримання рідини, наприклад під час вагітності, спадковий ангіоневротичний набряк, гіпертиреоз, гіпотиреоз, ниркові розлади, органна недостатність (серцева, печінкова або ниркова), прееклампсія).

ВИВЧАЄМО ІСТОРІЮ Особливо важливим під час встановлення діагнозу є детальний збір анамнезу. Варто поставити пацієнту такі запитання: коли виник набряк? Він постійний чи з’явився і минає? Може, ви з’їли щось незвичайне? Чи контактували з якоюсь речовиною, що могла б спровокувати набряк? Відчува-

16

єте біль, задишку або інші симптоми? Чи є на тілі ще набряки? Розкажіть максимально детально історію своєї хвороби, в тому числі, які захворювання, операції перенесли раніше, чим хворіли ваші батьки та родичі, а також пригадайте препарати і дієтичні добавки, які приймаєте.

ОЗНАЙОМИМОСЯ БЛИЖЧЕ Набряк повік запального характеру характеризується вираженим почервонінням шкіри, підвищенням місцевої температури, болем та ущільненням під час пальпації. Усі ці симптоми вказують на ячмінь, бешиху, дакріоцистит, фурункульоз. Незапальні набряки повік у разі захворювань серцевосудинної системи і нирок завжди двобічні, вираженіші вранці, як правило, поєднуються з набряками ніг, асцитом. Набряк повік може бути одним із перших симптомів цих захворювань, що вказує на необхідність ретельного загального обстеження хворого. Алергійний набряк характеризується раптовою появою і швидким зникненням. Він, як правило, однобічний, досить значний, не супроводжується жодними суб’єктивними відчуттями, розвивається частіше на верхній повіці. Травматичний набряк майже завжди супроводжується значним підшкірним крововиливом, має синюшний або синюшно-багряний відтінок.

Набряк тільки верхньої чи нижньої повіки, за відсутності інших ознак, рідко спровокований небезпечним розладом. Масивний набряк одного або обох очей повинен насторожити, оскільки вказує на серйозну проблему. Ознаки запалення, екзофтальм, погіршення зору, порушення рухів очного яблука вказують на орбітальні розлади (наприклад, орбітальний целюліт, тромбоз кавернозного синуса), які можуть впливати на нерви та м’язи.

ПОРТРЕТ В ІНТЕР’ЄРІ Набряк повік може проявлятись одночасно з іншими симптомами залежно від основного захворювання, розладу або стану. Наприклад, блокування сальної залози не супроводжується іншими симптомами, в той час як за алергійної реакції можуть спостеріга-

тися чхання і свербіж очей. Набряк повік як супутній симптом може бути спричинений проблемами очей чи розладом імунної системи. Підвищення апетиту, вип’ячування очей, непереносність спеки, швидка стомлюваність можуть вказувати на Базедову хворобу. Поєднання його з головним болем та нежитем є симптомом синуситу. Набряк повік може бути с к л а дов ою г е не р а л і з ов аного набряку або супроводжуватися втомою, лихоманкою, головним болем, високим кров’яним тиском, чханням і нежитем. Хвороб, які зумовлюють набряк повік, – величезна кількість, і не треба думати, що це завдання мають розв’язувати лише офтальмологи. Знання симптомів та вміння їх поєднувати допоможуть встановити правильний діагноз лікарю будь-якої спеціалізації.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ЛОМАДЕЙ ë î ì å ô ë î ê ñ à ö è í

Виртуозное лечение

№ UA/7283/01/01

инфекций мочевыводящих путей

Данные материалы предназначены для распространения на семинарах, конференциях, симпозиумах по медицинской практике.

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

НЕТРАДИЦІЙНА МЕДИЦИНА

ЗДОРОВ’Я

Гомеопатия в вопросах

и ответах Константин НИКИФОРОВ, специально для «ВЗ»

Трудно найти более спорное направление в терапии, чем гомеопа тия (от греч. μ – подобный, π – страдающий). За более чем двести лет существования споры вокруг нее не утихали ни на минуту. Всеми возможными силами и средствами гомеопатия пытается интегрироваться в систему традиционной медицины, позициони руя себя как дополнение к лечению. Множество врачей, не являясь гомеопатами, назначают гомеопатические лекарственные средства (ГЛС) в комплексной терапии самых различных заболеваний. Хотя зачастую имеют весьма смутное представление об этом направлении и даже путают ГЛС с фитопрепаратами, биологически активными добавками. В этой статье мы постараемся ответить на часто задаваемые вопросы относительно гомеопатии.

– Когда возникла гомеопатия и кто является ее основателем?

– Основатель гомеопатии – немецкий врач Христиан Фридрих Самуэль Ганеман (1755–1843), который ввел сам термин и сформулировал основные положения. Это произошло в конце XVIII века – честно говоря, не самое лучшее время для медицинской науки. Бытующие теории и методы лечения были весьма далеки от совершенства, а в ряде случаев даже опасны из-за огромного риска ятрогенных последствий. Не удивительно, что врачей не удовлетворяла сложившаяся ситуация. Появление новой методики и рожденные ею препараты, которые не обладали побочными эффектами и не убивали больных, были восприняты эскулапами с энтузиазмом.

– Каково теоретическое обоснование гомеопатии?

– Гомеопатия базируется на двух принципах. «Принцип подобия» – подбор ГЛС основывается на возникновении симптомов, подобных заболеванию, при применении этого средства у здорового человека. «Потенцирование» – многократное разведение и энергичное продолжительное встряхивание (или длительное растирание с сахаром) приводят к усилению и видоизменению силы воздействия лекарственного вещества. Разведение при этом может достигать такой степени, что действующее вещество не обнаруживается в конечном ГЛС! Назначение ГЛС невозможно без беседы с больным с целью анализа его личности и конституции. При одном и

14

том же заболевании пациентам с разными типами конституции будет подобрано разное лечение. При этом никакого научного объяс­ нения механизма действия своих препаратов гомеопатия предоставить не может. Гомеопаты очень часто апеллируют к «памяти» воды и сахара, которые в результате потенцирования якобы приобретают чудодейственные свойства. Однако, почему вода и сахар «запоминают» свойства лекарственного вещества, а не примесей, стекла или материала посуды, в котором потенцируются и хранятся ГЛС, адепты внятно пояснить не в состоянии.

– Что служит сырьем для приготовления гомеопатических лекарственных средств?

– Исходным сырьем может служить множество веществ, и это не только продукты растительного происхождения, но и минералы, ткани животных, яды и т.д.

– Как контролируется качество ГЛС, производимых в Украине?

– Для Украины на сегодняшний момент актуален вопрос контроля качества отечественного производства ГЛС, разработки нормативнотехнической документации. Общественная организация «Ассоциация гомеопатов Украины» на своем официальном сайте приводит в качестве законодательного обоснования деятельности гомеопатического производства в Украине приказ­­№ 165 от 3.08.1989 г. «О развитии гомеопатического метода в медицинской практике и улучшении организации обеспечения населения гомеопатическими лекарственными средствами». Однако, профессор Н.А. Ветютнева и О.А. Москаленко еще в 2001 году в журнале «Провизор» №14 написали о том, что этот приказ утратил свою юридическую силу и необходимо разрабатывать новые нормативные акты.

– Существуют ли научные доказательства эффективности гомеопатии?

– На сегодняшний момент убедительных доказательств нет. Суще-

ствует даже премия в 1 млн долларов, учредителем которой является известный скептик и маг Джеймс Рэнди, для человека, доказавшего эффективность гомеопатии. Пока эти деньги остались невостребованными. Гомеопаты неоднократно пытались доказать эффективность своих методов, но либо все попытки были безуспешны, либо формат исследований не обладал необходимым дизайном, чтобы считать их достоверными. Особенно сильный удар по позициям гомеопатов был нанесен 27 августа 2005 года авторитетным журналом «The Lancet», опубликовавшим мета-анализ группы авторов из Швейцарии и Великобритании со следующим выводом: клиническая польза гомеопатических препаратов обусловлена эффектом плацебо. Некоторые ученые даже начали говорить о «конце гомеопатии». Но это не помешало гомеопатам объявить о несостоятельности мета-анализа и продолжить свою работу. Представители ВОЗ в 2009 году под давлением общественности вынуждены были предостеречь практикующих врачей, заявив, что лечение инфекционных и любых других серьезных заболеваний гомеопатическими средствами не является целесообразным. Весьма показателен 275-страничный отчет комитета по науке и технологии палаты общин парламента Великобритании, опубликованный в 2010 году. Выводы его были следующими: государственная медицинская страховка не должна возмещать затраты на гомеопатические лекарственные средства, т.к. эффективность их не выше плацебо.

– Чем могут быть обусловлены сообщения об эффективности гомеопатии?

– Во-первых, эффектом плацебо, который до настоящего момента полностью не изучен и не стоит его сбрасывать со счетов. Недавно появилось исследование, демонстрирующее эффективность «пустышки»,

даже если пациент информирован о том, что он принимает плацебо. Во-вторых, прием классического гомеопата представляет собой длительную и обстоятельную беседу, напоминающую работу психотерапевта. Не удивительно, что уже от такого разговора человек может почувствовать облегчение. И, в-третьих, гомеопатические препараты рассчитаны на длительный прием. За это время многие острые заболевания могут пройти самостоятельно, а хронические – перейти в стадию ремиссии.

– Одобряют ли классические гомеопаты применение ГЛС традиционными врачами?

– В своем большинстве не одобряют, т.к. считают, что обычный врач не выясняет конституцию и не учитывает индивидуальные особенности больного, а назначает комплексные официальные препараты по шаблону, что противоречит принципам гомеопатии. Классические гомеопаты убеждены: комплексные препараты вредны, больному должен назначаться лишь один препарат. Причем желательно, чтобы гомеопат приготовил ГЛС самостоятельно.

– Обладают ли гомеопатические препараты побочными эффектами?

– Системных исследований по этому вопросу не проводилось. Большинство сообщений свидетельствует о хорошей переносимости и полном отсутствии побочных эффектов. В этом контексте интересна акция протеста, которая прокатилась в январе 2010 года по городам Великобритании, когда противники гомеопатии пытались безуспешно вызвать у себя передозировку ГЛС. Отсутствие побочных эффектов, по их мнению, ставит под сомнение саму действенность гомеопатии, т.к. является весомым аргументом в пользу версии об отсутствии действующего вещества в ГЛС и, следовательно, их терапевтического эффекта.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

Данные материалы предназначены для распространения на семинарах, конференциях, симпозиумах по медицинской практике

НАДЕЖНОСТЬ НОСТЬ И БЕЗОПАСНОСТЬ ПРОВЕРЕНЫ ВРЕМЕНЕМ! Украина, г. Киев, 02140, пр�т Н. Бажана 10а, оф. 5а, Тел.: 207�51�97, 207�51�98. Факс: 207�51�96.

E�mail: drreddys@drreddys.com.ua www.drreddys.ua • www.drreddys.kiev.ua Отпускается по рецепту врача РС МЗ Украины: № UA/3458/01/01 от 01.08.2005

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ОПЕРАЦІЯ «ЛІКВІДАЦІЯ»?

Сергій УХАЧЕВСЬКИЙ, власкор «ВЗ» Серед медиків гуляє такий анекдот: один із висо копосадовців, особисто причетний до ліквідації пе діатричних бригад «швидкої», безапеляційно вима гав прислати йому саме таку бригаду, коли захворів його внук. Виходить, навіть керівники високих ран гів стають заручниками ситуації, що розгортається в Україні. Чому ж не намагаються щось вдіяти? Да вайте розбиратися разом – на прикладі педіатрич ної служби Києва.

СТРАХ

Почнімо з того, що нині показник дитячої смертності у Києві низький. Це дуже важливе свідчення якісної і вчасної медичної допомоги, що надається дітям! У столиці – 45 дитячих поліклінік, 13 дитячих різнопрофільних лікарень, дитячі поліклінічні і лікувальні відділення при лікарнях! Частина з них – юридично незалежні, мають право здавати вільні площі в оренду і таким чином заробляти копійчину, інші – підпорядковані міській владі і повністю залежні від бюджету. Здавалося б, лікарям, головним лікарям, керівникам охорони здоров’я є чим похвалитися. З цього я й хотів почати розмову з ними, натякаючи, однак, що хотілося б дізнатися і про проблеми. Але майже від усіх чув приблизно таку стандартну відповідь: «Ні-ні-ні! Говорити нічого не буду, ще щось бовкну, і мене завтра попросять із роботи». Хто ж міг їх так залякати у демократичному суспільстві, толерантному до чужих думок? Відповідь напрошується одна: система, від якої залежить «усяка жива істота», котра працює в медичній галузі. І це при тому, що лікарів у Києві катастрофічно не вистачає! Не менш підозріло до моєї пропозиції розповісти про проблеми галузі поставилися й вищі керівники, котрі мають відповідати за все, що в ній відбувається, – і перед хворими, і перед лікарями! Спочатку мені довго не вдавалося з ними зв’язатися – люди зайняті. Та коли моя

настирливість їх дістала, можливі інтерв’ю вони просили відкласти на потім – на невизначений час. У їхніх відмовках чулися ті ж нотки, що й у простих лікарів. Це був звичайний людський страх втратити свої посади. Відвертість дозволив собі лише один із районних керівників: «Я сам давно пішов би звідси, але поки я при посаді, то зможу хоч якось запобігти повному розвалу педіатричної служби. Бо це мені болить! Воювати зі своїм начальством не стану, а просто діятиму, як вважаю за потрібне. Так би мовити, партизанськими методами».

ПАРТИЗАНСЬКИМИ СТЕЖКАМИ

Я теж вирішив діяти таким способом. Тому проклав собі дорогу до першої-ліпшої дитячої поліклініки – як звичайний відвідувач. Але вже у кабінеті завідувачки зізнався, що мета мого візиту інша. Вона якийсь час пильно придивлялася до мене, запитала, яку газету репрезентую, а потім: – Гаразд, запитуйте, скажу, що зможу. Бо, бачу, далі мовчати неможливо.

– Як вас фінансують? Вистачає?

– Залежно на що. Фінансують двадцять відсотків, тільки на зарплату персоналу. Про якийсь розвиток, купівлю нового обладнання, меблів – немає мови. Що вже говорити про ремонт – у нас дах дірявий, стіни, стелі облуплені. Не дай Боже, ще комусь на голову шматок шту-

катурки впаде. Винною буду я. Хоча логіки у цьому немає. Насправді винний той, хто не виділяє належних нам коштів, як це записано у фінансовій конституції України – бюджеті.

– А оренда? Невже не приносить прибутків? На перший погляд, у вас чимало вільних приміщень.

– Ми перестали бути юридичною особою. Орендою займається район – на конкурсній основі. Раніше йшли якісь гроші. Тепер же навіть на терміновий ремонт хіба що з простягнутою рукою по знайомих збирати... Але знаєте, як це: один раз попросиш – дадуть, другий – скрегочи зубами, теж дадуть, ну, а потім скажуть: пробачте, шановна, треба совість мати...

– А кадри? Хоч людей вистачає?

– Та куди там! Відсотків на сімдесят. Причому, більшість – не кияни. З усіх кінців України приїхали, працюють. Хто з області, тим легше, принаймні після зміни можуть поїхати додому. Усі інші – перебиваються без житла, як можуть, навіть у поліклініках

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ночують. А як їм відмовити?! По-перше, фахові спеціалісти, а по-друге, у нас працювати нікому – багато людей взагалі пішло з професії, інші – в комерційні структури. Ось про це ви теж напишіть: чому з регіонів люди тікають у столицю, а наші, столичні, – по прибуткових місцях...

– А нові кадри? Багато «свіжого матеріалу»?

– Приїздять студенти на практику й одразу запитують: а скільки тут можна заробити? Коли чують правду про наші зарплати і «ліві» прибутки, азартні вогники в їхніх очах гаснуть. Багато хто задумується, чи варто взагалі у цій сфері «робити кар’єру».

– У минулому номері нашої газети ми писали про сімейні амбулаторії. Як у вас із ними склалися стосунки?

– Ой, це наша біда! Ми читали статтю і повністю з нею згодні. Мало того, що у нас позабирали лікарів до амбулаторій, ніхто не думає про те, що мами з дітками, ходячи від амбулаторії до поліклініки, втрачають дорогоцін-

ний час! А ще сімейні лікарі призначають аналізи, які абсолютно зайві, і обстеження у спеціалістів, яких у нас, на жаль, немає! А мами від них ідуть до нас, знову стоять у черзі, знову ідуть в амбулаторію, або ж – шукати по інших лікарнях-поліклініках «вузьких» фахівців – невропатолога, кардіолога... Настільки все непродумано, аж прикро! На перший раз досить. Картина почала вимальовуватися зовсім не у веселкових тонах. Я вирішив відвідати ще кілька поліклінік, щоб почути думки й інших спеціалістів. Не всюди мене приймали привітно, втім, були й охочі до слова лікарі, котрим не байдуже те, що відбувається з педіатрією в Києві. Наступний мій респондент розповів таке…

БЕЗПЕРСПЕКТИВНА ПЕРСПЕКТИВА

– У жовтні минулого року заступник начальника ГУОЗ закликала керівників медичних підрозділів під час проведення реформи не зачіпати педіатрію, не торкатися великих дитячих поліклінік.

11

ПЕДІАТРІЯ

ЗДОРОВ’Я

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ПЕДІАТРІЯ

ЗДОРОВ’Я

Але... Одну поліклініку на Лівобережній уже зробили «багатопрофільною». У її дитячій частині ремонту не було споконвіку, там усе обсипається, а начальство водять на екскурсію у відремонтоване, облагороджене доросле «крило». Яким словом це можна охарактеризувати?

– Окозамилювання?

– Колись це називали більш відверто: саботаж. І дуже строго за це судили. Зараз же навіть за явний саботаж навряд чи хтось відповість. Он у Дніпровському районі на базі дитячої поліклініки, де обслуговується більше двадцяти двох тисяч дітей, планують створити центр первинної медико-санітарної допомоги. А куди діток? А діток – або залишать стояти в черзі з дорослими, або ж переведуть у колишню філію тієї ж поліклініки, котра була розрахована на обслуговування семи тисяч пацієнтів!

– А якщо врахувати, що в Києві проживає у кілька разів більше народу, ніж офіційно зареєстровано, і ця тенденція зростає…

– ...То собі можна лише уявити, що там почнеться, особливо перед 1 вересня, коли потрібно брати у лікарів різні довідки, або під час епідемій! Це ж найкоротший шлях до поширення епідемій і до не вельми приємних цифр дитячої захворюваності. Як будуть звітувати наші бюрократи? Але то не головне – за цифрами стоять реальні діти і реальні лікарі, на яких впаде непомірне навантаження. Але й це не все! Лікарі мають ходити на виклики по своїх дільницях. Скільки хворих тепер їм потрібно буде обійти?! Не відомо, чи педіатрам із центрів первинної медико-санітарної допомоги потрібно буде ходити на такі виклики, а коли й потрібно – то до всіх: і дорослих, і діток. Вони ж перетворяться на рознощиків інфекцій!

– А ваша думка щодо перспектив київської педіатрії...

– Песимістична. Злиття дитячих і дорослих поліклінік призведе до тісних контактів малюків із дорослими, котрі можуть бути носіями важких інфекційних захворювань, наприклад туберкульозу. А скільки безпритульних, соціально деградованих типів опиняться в одній черзі з дітьми? А скільки матері навіть із грудною дитиною доведеться в тій черзі простояти, адже бабусі, котрі часто-густо від нудьги ходять у поліклініку поміряти тиск, ніколи її не пропустять! Та й не тільки вони… А до чого все це може призвести? Тільки до збільшення дитячих захворювань, а що найгірше – до частіших летальних випадків!

12

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО У кінцевому результаті медичним чиновникам – не вигідно, лікарям – теж, хворим – тим паче немає жодної вигоди. Кому ж потрібна така реформа? Із таким запитанням я звернувся до ще одного педіатра, який прийшов на цю ниву ще у часи брежнєвського застою.

– Сама ідея медичної реформи – правильна. Вона давно визріла. Та у нас почали різати по-живому. І гнати реформу там, де слід притримати гарячих коней. Кому це потрібно? А відповідь на поверхні… Це справді вигідно чиновникам районних масштабів, так би мовити, місцевим «наполеончикам»: вони рапортують перед начальством про успішну ходу реформ, отримують преференції. Але відомо, що високе начальство рано чи пізно зійде зі сцени. А вони залишаться. І залишаться не з порожніми руками...

– Тобто?

– Ну, дивіться… Хто мені дозволить узяти в оренду приміщення в поліклініці і відкрити аптеку або ж якийсь комерційний медичний центр? Та у мене й грошей на це немає… А у них (принаймні у багатьох) є. Саме цим такі чиновники і займаються: аптеки, центри, платні послуги і таке інше. Але ж апетити завжди зростають. Нещодавно був випадок: прийшов один такий діяч у стоматполіклініку і при всіх з виконробом, не зважаючи на лікарів, уже прораховував, яке і куди ставитиме обладнання, який робитиме ремонт. При тому, що це питання він навіть ні з ким із вищого начальства не погоджував! Правда, об стоматологів він зуби зламав та тепер, наскільки я знаю, націлився на якусь поліклініку.

– А «нічийні», порожні поліклініки внаслідок реформи скоро можуть з’явитися...

– Саме так! І швидко перепрофілюватися в комерційні медичні центри! А коли остаточно реформатори доб’ють медицину, коли всі оті амбулаторії сімейної медицини і центри первинної медикосанітарної допомоги з людей пороблять калік, куди хворі потягнуться? Так, у приватні дорогі клініки. А їх хазяї, повірте, на той момент стануть власниками становища, сядуть на шию державі і ще й будуть з бюджету отримувати кошти на безкоштовне лікування соціально незахищених верств населення, на різні програми і таке інше! На жаль, нам не вдалося почути думку організаторів охорони здоров’я, котрі відповідають за педіатричну службу України, щодо перспектив і проблем галузі. І це не зважаючи на домовленості. Що ж, державним людям – державні справи...

P.S.

ДВИЖЕНИЕ И ИНТЕЛЛЕКТ Многими исследователями установлено, что в результате двигательной деятельности улучшается мозговое кровообращение, активизируются психические процессы, улучшается функциональное состояние центральной нервной системы, повышается умственная работоспособность человека. К сожалению, с поступлением детей в школу их двигательная активность резко снижается (по разным источникам на 50-90%). Ребенок «играющий» резко превращается в ребенка «сидячего». Занятия физической культурой не восполняют потребности в движении в учащихся, что, в свою очередь, отрицательно сказывается как на их жизнедеятельности, так и на протекании психических процессов. А вот систематическая высокая двигательная активность школьников во время учебного дня, непосредственно повышая

функциональную деятельность мышечного аппарата, положительно сказывается на их психической сфере, что научно подтверждает эффективность направленного воздействия через двигательную систему на центральный нервный аппарат и его умственные функции. Вместе с тем, оптимальное использование двигательной активности учащихся содействует росту уровня умственной работоспособности в учебном году. Движение – наиболее предпочитаемая детьми форма обучения. Например, такие пространственные понятия, как высоконизко, далеко-близко, влево-вправо и т.д., дети лучше усваивают, совершая соответствующие действия: высоко подпрыгнуть, низко наклониться; далеко бросить мячик. Не случайно говорят, что движение – это путь не только к здоровью, но и к интеллекту.

КАЖДОМУ ПО ПОТРЕБНОСТЯМ По данным ВОЗ, каждый год в Европейском регионе умирают 200 000 детей в возрасте до 5 лет, 40% из них – на первом месяце жизни. Более 300 молодых людей уходят из жизни по причинам, которые в большинстве случаев можно предотвратить (происходит это именно в том возрасте, когда они становятся активными членами общества). В последнее время наблюдается возвращение болезней, ранее взятых под конт­ роль (дифтерия и туберкулез); повышение уровня психических, инфекционных заболеваний, приобретенных в результате травм; употребление наркотиков. Каждый десятый 18-летний молодой человек в регионе страдает от депрессии.

Негативно влияет на здоровье детей увеличивающееся социально-экономическое неравенство между слоями общества, поскольку приводит к вооруженным конфликтам, трудовой и сексуальной эксплуатации детей. Большинство случаев детской заболеваемости и смертности можно не допустить (и это проверено на практике), предпринимая меры по борьбе с бедностью, снижению количества дорожно-транспортных происшествий, улучшению экологии. Потребности детей и подростков не так уж велики (но жизненно необходимы): свежий воздух, безопасное жилье, чистая вода, здоровое питание и образ жизни, а также доступные услуги здравоохранения.

ЛЕЧИТЬ ИЛИ ЛЮБИТЬ? Не так давно, после европейских и американских исследований, у детей стали диагностировать синдром дефицита внимания. Первоначально его рассматривали в сочетании с гиперактивным поведением, описывая характерное двигательное беспокойство ребенка и невозможность длительного сосредоточения на каком-либо объекте. Причинами возникновения синдрома называли все те же остаточные явления раннего органического поражения головного мозга в период внутриутробного формирования плода или в первые месяцы жизни ребенка. Несколько позже специалисты высказали мнение, что синдром дефицита внимания можно наблюдать и у детей без

признаков гиперактивного поведения. В разных странах подходы к лечению и коррекции синдрома дефицита внимания отличаются. Однако большинство специалистов считает наиболее эффективным комплексный подход, который сочетает в себе несколько методов, индивидуально подобранных в каждом конкретном случае, например: модификация поведения, психотерапия, педагогическая и нейропсихологическая коррекции. Лекарственная терапия назначается по индивидуальным показаниям в тех случаях, когда нарушения со стороны когнитивных функций и проблемы поведения у ребенка с таким синдромом не могут быть преодолены с помощью лишь немедикаментозных методов.

ВНИМАНИЕ – БЕЛКИ Ученые из Брайтонского университета выяснили, что обилие в рационе мясных продуктов ускоряет начало менструаций у девочек. К таким выводам они пришли после анализа особенностей питания более чем 3000 девочек с рождения до возраста 12 лет 8 месяцев. В ходе исследования сравнивались диеты девочек 3-, 7– и 10-летнего возраста. Максимальное потребление ими мясных продуктов составило в трехлетнем возрасте восемь и более порций в неделю, в семилетнем – двенадцать и более порций в неделю. В результате выяснилось, что у девочек, потребляющих наибольшее количество мяса, менструация появляется

значительно раньше, чем у их сверстниц с другими особенностями питания. Так, у девочек из группы наибольшего потребления мяса в семилетнем возрасте вероятность начала месячных к 12 годам оказалась на 75% выше, чем в группе с наименьшим потреблением мясных продуктов. По мнению руководителя исследования Имоджен Роджерс (Imogen Rogers), эта закономерность может быть связана с тем, что богатая мясом диета создает благоприятные условия для вынашивания и рождения ребенка. Кроме того, Роджерс не исключает влияния железа и цинка, которыми богаты мясные продукты, на раннее половое созревание.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

КАРДІОЛОГІЯ

УКРАИНЦЫ МОГУТ

НЕ УМИРАТЬ Людмила БЕЗВЕРХНЯЯ, «Ваше здоров’я» Нужно было бы начать статью с пугающей статистики о росте смертности от сердечно-сосудистых заболеваний в нашей стране. Но об этом позже. Расскажу эпизод из своего детства, где главные герои трагической истории, которой могло бы и не быть, – мои родные. Вспомнилась траурная процессия: на машине гроб с телом отца сестры, следом – ручеек скорбящих. Впереди – сестра, горько рыдая и вытирая непослушные слезы, повторяет: «Папочка, на кого же ты нас покинул?» Я была младшей, и меня оберегали от подобных проявлений жизни, но на переменке я выбежала на улицу поиграть и все увидела. Замерла в оцепенении и заплакала навзрыд, не в силах справиться с эмоциями.

65% СМЕРТЕЙ – ОТ ССЗ Позже из разговоров взрослых я все узнала. Причина смерти – инфаркт. И некоторые подробности: пошел с друзьями в баню попариться, сердечный приступ, на «скорой» отвезли в больницу, там сделали какой-то укол, но сердце все-таки вскоре остановилось навсегда. Ему было 50 с небольшим… Это лишь один пример из множества случаев, о которых могут рассказать в разных уголках нашей страны. Потом человеческие жизни преобразуются в сухие цифры. «Сегодня причиной смерти около 65% украинцев являются заболевания системы кровообращения, в частности, ишемическая болезнь сердца и цереброваскулярные патологии. Если за границей смертность от сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ) населения трудоспособного возраста в последние годы уменьшилась на 45%, то у нас, наоборот, увеличилась на 15%» – это данные с научной сессии, которая проходила в начале марта в ННЦ «Институт кардиологии имени академика Н.Д. Стражеско» НАМН Украины.

8

ВОЗ предостерегает: «На макроэкономическом уровне ССЗ накладывают тяжелое бремя на экономику стран с низким и средним уровнем жизни. По оценкам, болезни сердца, инсульт и диабет понижают ВВП в таких странах на 1–5%, так как люди умирают преждевременно. Например, подсчитано, что в период с 2006 по 2015 гг. Китай потеряет 558 миллиардов долларов из известного заранее национального дохода из-за болезней сердца, инсульта и диабета вместе взятых».

ОТ ТРОМБОЛИЗИСА К НОВЫМ ТЕХНОЛОГИЯМ Почему же украинцы до сих пор умирают от болезней, с которыми в развитых странах мира люди благополучно доживают до глубокой старости? Как это объяснить? Может быть «у них» произошло какое-нибудь чудо? С этими вопросами я обратилась к доктору медицинских наук, профессору, заведующему отделом интервенционной кардиологии ННЦ «Институт кардиологии имени академика

Н.Д. Стражеско» НАМН Украины, президенту Ассоциации интервенционных технологий Украины Юрию Соколову.

– Никаких чудес не происходит. «У них» было так же, как у нас. Во всем мире количество больных не меняется. На миллион населения – тысяча инфарктов и в Америке, и во Франции, и в Германии, и в Украине. Только в развитых странах научились с этим бороться. Поэтому «там» показатель смертности, например, при остром инфаркте миокарда – 4%, в Киеве – 42%! Еще в 1976 году (который считается годом рождения тромболитической терапии, когда впервые была опубликована статья Е.И. Чазова о внутрикоронарном лизисе тромба при помощи стрептазы. Позже, в 1979 году, эти данные были подтверждены K.T. Rentrop) поняли, что для спасения жизни инфарктного больного нужно открыть артерию, чтобы восстановить кровоток, растворив тромб внутри сосудистого русла. Тромболизис помог существенно снизить количество смертей. Но поскольку препараты, растворяющие тромб, «срабатывают» через

1–1,5 часа (а время в данном случае – на вес золота), нужно было решить вопрос, как быстро(!) открывать артерию. Проводились научнопрактические исследования по разработке новых технологий в этом направлении. И результат был получен: в начале 90-х годов в кардиологии стали применять интервенционные технологии, которые позволили разрушать тромб не «химией», а механически и делать это быстро и эффективно. После того, как в развитых странах освоили эти методы, процент смертности у них и снизился до 4.

ПОЛЬША И УКРАИНА: 60 000 НА 1000 К интервенционным технологиям или механическим реканализациям относятся ангиопластика и стентирование коронарных сосудов. Ишемическая болезнь сердца возникает вследствие сужения (стеноза) коронарных артерий из-за формирования и накопления атеросклеротических бляшек, которые в отдельных случаях могут перекрывать просвет сосуда. Для предотвращения стеноза и используют данные методы. Их преимущества: операция производится путем нанесения микро-надрезов под местной анестезией, при этом не требуется вскрывать грудину, применять наркоз, который, несмотря ни на что, негативно влияет на весь организм в целом; осложнений – минимум; время проведения – 15–30 минут. Операция

стентирования и ангиопластики представляет собой прокол в области бедренной артерии, через которую впоследствии вводится катетер с закрепленным баллоном, после чего вся эта конструкция под контролем рентгенаппарата подводится к области сужения сосуда. Как только катетер с баллоном оказываются в зоне поврежденной артерии, баллон раздувают и устанавливают особую конструкцию – стент (тонкая металлическая трубочка, состоящая из проволочных ячеек). Затем баллон сдувается и удаляется из артерии вместе с катетером. Стент остается, сохраняя просвет сосуда.

– Это современный подход к лечению острого инфаркта. Лучше интервенционных технологий пока что в мире ничего не создано, – говорит Юрий Николаевич. – Возьмем нашу ближайшую соседку – Польшу. Там в год выполняется более 60 000 механических реканализаций при остром инфаркте миокарда. В Украине – всего 800–1000. Вдумайтесь в эти цифры! Во Франции, Германии, Америке таких вмешательств еще больше. Поэтому и показатели летальности у них и у нас отличаются в 10 раз. И еще важный момент: операции проводятся бесплатно. Да, те же американцы очень хорошо считают деньги, но, тем не менее, они понимают, что на эти операции выделять средства нужно, потому что экономить на здоровье сограждан нецелесообразно. Это стоит осознать и нам.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

КАРДІОЛОГІЯ

ЗДОРОВ’Я

ЧТО ДЕЛАТЬ?

– Получается удивительная вещь: мы знаем, что делать, чтобы украинцы не умирали, но при этом стоим на месте и с содроганием читаем строчки статистики…

– Это потому, что государство живет виртуальной жизнью, вместо того, чтобы реально посмотреть вокруг и действовать так, как делается во всем мире. Нам даже придумывать ничего не нужно, все уже создано и успешно работает. Но в Украине процедура коронарного стентирования не включена в стандарты лечения, и ее проведение фактически не обязательно. Если не поменяем технологии лечения, ничего не изменится. А для этого не достаточно громко говорить о проблеме. С 1991 года (уже 20 лет!) в институте им. Н.Д. Стражеско мы занимаемся научными и практическими вопросами использования и н т ервен ц ион н ы х т е х но логий и довольно успешно. Этот метод также используют в Институте сердечно - с о с у д ис т ой х и р у рг и и им. Н.М. Амосова и в клинике Института хирургии и трансплантологии им. А.А. Шалимова. Но учитывая количество инфарктов в Украине, этого очень мало. В каждой области при инфарктных

(это ключевое слово) отделениях должны быть созданы реперфузионные центры, где соответствующие специалисты смогут спасать инфарктных больных в острый период, используя интервенционные технологии. В европейских странах все именно так и происходит. Но у них эта инициатива была поддержана на государственном уровне. А что в Украине? Уже 8 лет в Минздраве «бродит» документ о необходимости создания реперфузионных центров, но до сих пор ничего не предпринято. Проблема не в финансировании, а в организации процесса. Найти средства на закупку аппаратуры, расходного материала можно, это вопрос рационального использования денег. Но для этого должны быть директивы «сверху». Кроме того, у нас даже не готовят таких специалистов, как «интервенционный кардиолог». Пока этого нет, невозможно начать создание службы. Ведь, если официально не существует такая специальность, кем тогда укомплектовывать штат реперфузионных центров, как проводить обучение и переаттестацию специалистов, кому выделять оборудование и расходные материалы? Тем не менее, мы не опускаем руки. С 2002 года практически на общественных

началах проводим ежегодный образовательный курс по интервенционной кардиологии с международным участием – «Киевский курс по коронарным реваскуляциям». С 2008 года на кафедре кардиологии и функциональной диагностики Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика организован полуторамесячный курс по интервенционной кардиологии. Издан учебник по интервенционной кардиологии, монография «Коронарная болезнь и интервенционная кардиология». В некоторых регионах страны уже созданы реперфузионные центры, где выполняют коронарное стентирование, но оборудование нередко оставляет желать лучшего, расходного материала не хватает. В отделении, которое я возглавляю, с 1991 года есть ночные дежурства по инфарктам для реканализаций. Такие дежурства проводятся еще только в Донецком центре сосудистой хирургии ИНВХ им. В.К. Гусака, только там это делают на дому. Но это тоже неплохо, важно, что приезжают ночью и помогают людям. Благодаря интервенционным технологиям в нашем отделении смертность, как во всем мире, – 4%. Оперируем мы бесплатно. Академия медицинских наук выделяет деньги, мы покупаем стенты и ставим инфарктным больным.

STENT FOR LIFE Понимая важность проблемы, Юрий Соколов и его единомышленники делают то, что в их силах. В течение 11 лет проводятся конференции, где собираются специалисты по кардиологии и кардиохирургии со всей Украины, чтобы обсудить проблемные вопросы интервенционной кардиологии и найти пути их решения. В прошлом году была создана Всеукраинская общественная организация «Ассоциа-

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ция интервенционных кардиологов Украины». А совсем недавно, всего месяц назад, Ассоциация стала частью инициативы Европейского общества кардиологов «Stent for Life» («Стент для жизни»).

– Это серьезный шаг, – отмечает Юрий Николаевич. – Раньше об Украине, также о России, Белоруссии в Европе ничего не говорили (в графе напротив нашей страны высвечивалось «нет информации»). Теперь у нас будет свой столбик в перечне других стран, пускай самый маленький, но он уже имеется. Цель Европейской инициативы кардиологов – улучшить оказание своевременной специализированной кардиологической помощи пациентам с острым коронарным синдромом и призвать к тому, чтобы каждый такой пациент прошел интервенционный метод лечения. Тогда и у нас будет не 42% смертей, а всего 4%.

ПЕРВАЯ ИМПЛАНТАЦИЯ СТЕНТА Коронарное стентирование является одним из важных достижений в интервенционной кардиолог ии последних десятилетий. Сама концепция установки в просвете стенозированных при атеросклерозе артерий некоего подобия каркаса была предложена Charles Dotter около 40 лет назад. Однако первая имплантация коронарного стента была выполнена лишь в 1986 году Puel et al. и затем Sigward et al., которые установили самораскрывающиеся стенты при чрескожной транслюминальной баллонной коронарной ангиопластике (ЧТКА). В последующие годы началась своеобразная «стентомания» – лавинообразное увеличение частоты использования коронарных стентов, что отражает как увеличение количества рандомизированных исследований, демонстрирующих преимущество коронарного стентирования перед обычной ЧТКА, так и

хорошие результаты, которые клиницисты наблюдали при их использовании. В настоящее время в США и Европе от 50 до 80% процедур ЧТКА включают использование хотя бы одного стента.

400 РАЗНЫХ МОДЕЛЕЙ В настоящее время существует около 400 различных моделей стентов, и количество их постоянно увеличивается. Устройства отличаются по сплаву, из которого они изготовлены, длиной, дизайном отверстий, покрытием поверхности, контактирующей с кровью, системой доставки в коронарные сосуды; стенты бывают самораскрывающиеся, раскрываемые баллоном и другие.

БИОДЕГРАДИРУЮЩИЕ СТЕНТЫ Высокой эффективностью отличаются так называемые биодеградирующие стенты. Они состоят из стального каркаса и биодеградирующего (растворимого) полимерного покрытия, пропитанного лекарственным веществом. Благодаря своему аблюминальному покрытию, а также способности биополимера разлагаться в течение 6–9 месяцев с образованием воды и углекислого газа, эти стенты снижают частоту позднего рестенозирования и тромбоза, способствуя полноценной эндотелизации их внутренней поверхности. Внедрению в медицинскую практику этих стентов способствовало использование фосфорилхолина, поливинилацетата, полибутилметакрилата в качестве полимерных покрытий. Наносимые на металлический каркас полимерные покрытия обеспечивают дози рова нное, лока льное выделение лекарственного вещества в зону стентированной сосудистой стенки, таким образом снижая частоту рестенозирования.

9

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

РЕПРОДУКТОЛОГІЯ

ЗДОРОВ’Я

ЛЕЛЕКУ

ЗАМОВЛЯЛИ? Демографічна криза, яка спостерігається в Україні, примушує наше суспільство приділяти більше уваги «і живим, і ненародженим землякам». Вважається: якщо частота безплідності в країні перевищує 10%, можна говорити про прямі репродуктивні втрати населення. Україна переступила цей поріг, до того ж частота безплідності подружніх пар у державі з кожним роком зростає. Причини її – тема окремої розмови, суто медичної. А от вихід із ситуації – справа загальнодержавна. Адже сучасні методи лікування безплідності, зокрема допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), є досить ефективними (це підтверджує світова практика) і водночас дуже дорогими. Різні держави по-різному розв’язують цю проблему (мається на увазі – конструктивно, оскільки, починаючи з 1978 р., коли народилася перша дитина «з пробірки», на світ з’явилося уже понад 4 млн таких дітей). Особливістю вітчизняної репродуктології є демократичне законодавство, присутність на ринку найсучасніших технологій, кваліфікованих фахівців, широкий спектр приватних клінік і зусилля державних центрів репродуктології скласти їм гідну альтернативу (для цього у них є і бажання, і потужності, але не вистачає державного фінансування для розширення обсягів роботи). Та й коштують українські «лелеки» недорого, як за світовими мірками, що приваблює безплідні пари з-за кордону (якість послуг – на рівні світових, а ціна робочої сили – суто українська). Утім, нашим громадянам тяжко дотягнутися до лелечого гнізда, і коли понад мільйон родин (за неофіційними даними, саме такою є реальна статистика безплідності в Україні) дочекаються дитячої усмішки у своєму домі, прогнозувати важко. Мабуть, тоді, коли наша держава усвідомить: декларована стабільність і благополуччя народу безпосередньо пов’язані зі щастям кожного окремого українця. А міцність держави починається з того, що «разом нас багато».

6

ОЛЕКСАНДР ЮЗЬКО:

«НАДІЯ – НЕ ОСТАННЯ»

Про стан та перспективи розвитку допоміжних репродуктивних технологій лікування безплідності в Україні – наша розмова з Президентом Української асоціації репродуктивної медицини, завідувачем кафедри акушерства і гінекології ФПО, проректором Буковинського державного медичного університету, доктором медичних наук, професором Олександром Юзьком.

– Олександре Михайловичу, чому так стрімко розвиваються допоміжні репродуктивні технології лікування безплідності?

– Це зумовлено недостатньою ефективністю інших методів відновлення фертильності. Для багатьох жінок ДРТ є останньою надією на материнство, хоча вона не повинна бути останньою, а вести і нас, лікарів, і наших пацієнтів. Нові репродуктивні технології включають індукцію овуляції, внутрішньоматкову інсемінацію, запліднення in vitro, перенесення гамет у маткові труби, інтрацитоплазматичну ін’єкцію сперматозоїда в яйцеклітину, донацію яйцеклітин і сперматозоїдів, сурогатне материнство.

– Зазвичай безплідність асоціюється з проблемами жіночими...

– Світова статистика доводить, що частка жіночої безплідності становить 30%, чоловічої – 30%, їх поєднання – 30% і нез’ясованого походження – 10%, проте в Україні ситуація виглядає інакше: майже 80% випадків у загальній структурі належить жіночій безплідності і лише 20% – чоловічій. Це не відповідає дійсності і пояснюється особливістю менталітету: українські чоловіки не звертаються по медичну допомогу з цього приводу або ж не проходять діагностики, вважаючи себе цілком здоровими. І саме тут на перший план виходить завдання лікарів первинної ланки – вони повинні наполягти на обстеженні безплідної пари, починаючи з чоловіка.

– А чи достатньо у нас медичних закладів, куди вони могли б звернутися по допомогу?

– Нині в Україні працює 34 медичних заклади, які займаються ДРТ, 6 із них – державного підпорядкування. За рекомендацією ВООЗ, на мільйон населення має бути один такий центр, але цього недостатньо. У 2009 році в Україні виконано 10 522 циклів ДРТ, а частота настання вагітності на 100 розпочатих циклів становила 34,7%, що в цілому відповідає європейським показникам. Усього за 10 років після ДРТ в Україні зареєстровано народження­16 415 живих дітей.

– Цього достатньо?

– За нормативами ВООЗ, потреба циклів ДРТ на 1 млн населення становить 800–1000 на рік, ми ж наразі ма-

ємо показник 250. Україні слід проводити 45–47 тис. циклів на рік, але поки що нам далеко до таких обсягів.

– Не вистачає потужностей?

– Навпаки, виходячи з можливостей, можна проводити в 10 разів більше циклів, але де для цього взяти кошти? Якщо в Казахстані, Росії, країнах Прибалтики пішли шляхом «гроші – за пацієнтом», що дало можливість використовувати і державні, і недержавні клініки на тендерній основі, а в інших країнах держава дає кошти хоча б на 50% програм, то в Україні майже всі витрати лягають на плечі пацієнтів. Державна програма ДРТ в Україні обмежена (приблизно 500 програм) і не передбачає використання потужного потенціалу недержавних клінік. Тож основна наша проблема – низький рівень доходів населення. Якщо проаналізувати ситуацію, виходить, що бідний платить двічі: загальні витрати на народження од­нієї дитини при подоланні безплідності трубного походження методами ДРТ в 2–2,5 разу менші, ніж під час використання інших методів лікування. А саме на «інші» методи йдуть українські пари, вважаючи, що ДРТ їм не по кишені. Та й не секрет, що лікарі на місцях також «підказують» не витрачатися, а полікуватися «старими добрими» методами.

– А раптом спрацює?

– Такий підхід неприйнятний для лікаря. Доведено, що після встановлення діагнозу безплідності період повного обстеження, консервативного й оперативного лікування не повинен перевищувати 2-х років у пацієнток до 35 років і 1-го року – після 35-ти. Далі краще застосовувати ДРТ. Із віком зменшуються шанси на таку вагітність – якщо у 25 років ефективність більше 80% випадків, то після 35 – лише 20%, після 40 – 10%, після 42 – 2%. На жаль, дуже багато пацієнтів, скориставшись усіма можливими й неможливими варіантами, витративши на це кошти й час, звертаються по допомогу в клініки репродукції після 40 років, коли надія на успішне лікування зменшується. Далеко не кожен лікар може надати правильні рекомендації таким пацієнтам. У Києві і в Чернівцях створено курси для лікарів, де вони отримують специфічні знання і навички в галузі

репродуктології (починаючи з того, як правильно встановити діагноз безплідності, які методи лікування запропонувати пацієнтам, куди їх направити, адже у загальній лікувальній мережі для цього недостатньо можливостей. На жаль, в Україні немає спеціальності репродуктолога, тож будемо навчати тих фахівців, які займаються проблемами безплідності, зокрема, гінекологів, урологів.

– А державі є в кого вчитися, як наближувати репродуктологічну допомогу до населення?

– Враховуючи високу ефективність та економічну доцільність ДРТ в багатьох країнах світу, витрати пацієнтів на застосування цих технологій компенсує держава або ж страхові компанії. У європейських країнах повністю або частково оплачуються від 3 до 6-ти спроб запліднення in vitro – там ДРТ є основним (і доступним!) методом лікування безплідності. Одним із варіантів розв’язання проблеми в Україні є створення в невеликих містах сателітних (дочірніх) закладів – центрів ДРТ. Сателітна програма ДРТ передбачає передання цілого ряду етапів цієї процедури (обстеження, медикаментозна підготовка, підтримка після переносу ембріонів) реґіонарному лікувальному закладу в структурі служби планування сім’ї.

– У світі визнають не лише високу майстерність українських репродуктологів, а й переваги нашого законодавства в цьому напрямку.

– Законодавча база дійсно гідна похвали. Але на сьогодні не можна сказати, що вона повністю врегульована, оскільки технології «вирвалися» далеко вперед. На часі прийняття окремого Закону про репродукцію людини, який би охоплював усе правове поле для розвитку репродуктивної медицини в Україні і ставав на захист прав пацієнта і лікаря. Потрібно внести зміни й у деякі накази МОЗ щодо показань та протипоказань ДРТ, процедури проведення донацій, сурогатного материнства тощо. Якщо ж говорити в цілому, то основним законом повинна стати державна турбота про людей, які хочуть відчути щастя батьківства, – форми цієї турботи можуть бути різними, але результати – відчутними.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

ФЕДІР ДАХНО, директор Інституту репродуктивної медицини, заслужений діяч науки і техніки України, професор Українська репродуктивна медицина визнана однією з найкращих у Європі. Приміром, наш Інститут володіє всіма репродуктивними технологіями (а їх близько 20!), які на сьогодні існують у світі. Якщо в Україні в цілому проводиться 12 тис. циклів щороку, то з них близько 1 тис. – у нашому закладі. Наша клініка має чудовий показник народжених дітей – 300–400 на рік. Усі фахівці Інституту пройшли стажування у кращих світових клініках репродуктивної медицини. У нас понад 15 років працює кріобанк, у тому числі й ембріонів, зараз створюємо кріобанк ооцитів. Маємо новітню техніку. Галузь ДРТ – надто дороговартісна. Україна не виробляє нічого з того, що використовується в ДРТ. Тому ми намагаємося співпрацювати безпосередньо з фірмами-виробниками, таким чином зменшуючи ціну послуг. У своїй практиці ми можемо застосовувати і дорожчі, і дешевші препарати, але обираємо ті, які найбільше під-

ходять пацієнту і дають найкращий результат. Зараз у ВР розглядають багато питань із галузі репроду ктивної медицини. Мене це трішки шокує. Не може держава регулювати речі, які перебувають у компетенції винятково лікаря, – це нонсенс. Так само зараз говорять про законодавче врегулювання замінного (сурогатного) материнства. Але ж це не таке вже й поширене явище. В Україні лише 1% з лікувальних циклів припадає на сурогатне материнство. Це тільки один із видів ДРТ. Якщо на кожен із них ухвалювати окремий закон – це дійде до абсурду. Також у ВР вносять пропозицію обмежити вік користувача послугами сурогатних матерів – з 21 року. Чому? На мою думку, таке обмеження не повинно бути введене законодавчо. Адже жінка має різний вік – паспортний, соціальний, біологічний, генетичний, фактичний. Подібні законодавчі ініціативи можуть погіршити ситуацію.

В’ячеслав Камінський, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Акушерство та гінекологія», зав. кафедри акушерства, гінекології та репродуктології УДІР НМАПО імені П.Л. Шупика, директор Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини, членкор НАМН України, доктор медичних наук, професор

Приватний сектор репродуктивних клінік в Україні значно потужніший бюджетного (як і у світі). Він добре контролюється, та й пацієнти сьогодні як контролери – добре поінформовані. Знають, кого обирають. Мені прикро, що в репродуктивну медицину увійшла велика армія комерсантів, для яких гроші – понад усе. Вважаю, що потреби у своренні нових приватних клінік в Україні немає. Є необхідність у підвищенні платоспроможності наших громадян. Тому слід працювати у 2-х напрямках – вдосконалювати технології лікування і робити все можливе для максимальної доступності ДРТ.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

Київський міський центр перинатальної та репродуктивної медицини створено в листопаді 2007 р. на базі столичного пологового будинку №4. Він є основною клінічною та науковою базою кафедри акушерства, гінекології та репродуктології НМАПО імені П.Л. Шупика. З того часу ми здійснюємо 170 циклів щороку (на виконання Київської муніципальної програми – за кошти міського бюджету). До того ж, починаючи з минулого року, Центр додатково приймає ще 60 пацієнтів із програми МОЗ. Фаховий рівень працівників і технічне оснащення установи забезпечують можливість діагностики і лікування всіх форм жіночої та більшості форм чоловічої безплідності. У цілому ж державні центри, які нині надають репродуктивну допомогу населенню України (їх 6), є достатньо потужними – вони можуть виконувати щонайменше 6 тис. лікувальних циклів. Але оскільки такі можливості не підкріплені

державним фінансуванням, маємо скромну статистику: 680 лікувальних циклів у державних центрах України щорічно плюс 170 – по місту Києву. У різних країнах державне фінансування репродуктивної допомоги населенню здійснюється порізному. Деякі фінансують усі лікувальні цикли до досягнення позитивного результату, деякі – лише 2–3 спроби, є й інші варіанти. Ми також сподіваємося на хороші перспективи розвитку державної опіки цього напрямку в Україні, зокрема збільшення державного фінансування. Адже ДРТ у наших клініках відповідають світовому рівню. Надзвичайно важливо і те, що нині в державі є методологічний центр, який об’єднує і державні клініки, і приватні. Це – Український державний інститут репродуктології (УДІР), головним напрямком діяльності якого є підвищення якості і доступності спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги.

7

РЕПРОДУКТОЛОГІЯ

КОМЕНТАРІ

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЗДОРОВ’Я

СКІЛЬКИ ЛІКАРІВ ПОТРІБНО УКРАЇНІ? У країні парадоксів можливо все. З одного боку – загроза скорочення медичних кадрів, з іншого – нарікання на катастрофічну нестачу цих же кадрів. З одного боку – заклики до підтримки лікаря, з іншого – дуже повільний розворот до реального забезпечення їх соціальних запитів. Є і

третій бік, з якого лунає, що лікарів у нас більше, ніж потрібно, а от працюють вони неефективно – через відсутність стимулів, паперову зайнятість, низьку кваліфікацію тощо. Учасники нашого дискусійного клубу спробують відповісти на запитання: скільки ж лікарів потрібно Україні, щоб

усі були задоволені – пацієнти, які могли б вибирати собі кращого спеціаліста, медичні працівники, яким би не довелося вирушати у «теплі» краї за ліпшим життям, і чиновники, котрим, нарешті, буде на кого опиратися для втілення своїх геніальних ідей?

ОЛЕКСАНДР ВОЛОСОВЕЦЬ:

«необхідна МОТИВАЦІЯ» Про те, наскільки гострою є кадрова проблема у медичній галузі і якою є перспектива її розв’язання з точки зору МОЗ України, – наша розмова з начальником відділу освіти, заступником директора Департаменту кадрової політики, освіти, науки та запобігання корупції МОЗ України, членом-кореспондентом НАМН України, професором Олександром Волосовцем.

– Дехто стверджує, що дефіцит лікарів – перебільшення, адже офіційний показник забезпеченості лікарями в Україні – 43,1 на 10 тис. населення.

– Для того щоб правильно оцінити кількість лікарів в Україні, під час визначення цього показника потрібно враховувати лише кількість лікарівпрактиків (як це роблять у світі), а не всіх осіб із медичною освітою (як це часто відбувається в Україні). Тож, якщо не рахувати дантистів, лікарів санітарної групи, науковців, викладачів медичної школи, статистиків, керівників охорони здоров’я, отримаємо зовсім інший, більш реальний показник – 27 лікарів-практиків на 10 тис. населення України, що значно менше, ніж у країнах ЄС, де він становить 32–33 на 10 тис. населення. Проста арифметика підказує: лікарів в Україні недостатньо. Нині кадровий дефіцит у галузі становить 46 тисяч лікарів і близько 30 тисяч медсестер. До того ж 100 тис. медпрацівників – пенсійного віку. Особливо багато наших колег пенсійного віку працює у первинній ланці.

– Але це стосується не всіх напрямків...

– Так, ми можемо спостерігати виражені диспропорції між «вузькими» лікарськими спеціальностями та дільничною службою і сімейними лікарями. На 95–105% укомплектовані штати акушерів-гінекологів, дерматовенерологів, стоматологів. У цілому ж укомплектованість сімейної медицини, терапевтичної, фтизіатричної та педіатричної служб перебуває в межах 73–75%, лабораторної, патолого-анатомічної ще гірша – від 50 до 60%.

Розв’язання цієї проблеми неможливе без відповідної мотивації лікарів, які працюють на цих ділянках. Це тяжка й напружена праця, поєднана зі шкідливим впливом. Так само існує диспропорція між містом і селом – через відсутність у медиків мотивації працювати в сільській місцевості, тож маємо на селі понад 6 тис. вакансій лікарів.

– А цільовий набір не рятує ситуації?

– Ми маємо намір збільшувати цільовий прийом абітурієнтів із сільської місцевості. Як і взагалі державне замовлення на підготовку лікарів – у цьому році плануємо його збільшити вперше за багато років до 5,1 тисячі. У 2012 році ми також суттєво збільшуємо обсяг підготовки фахівців за спеціальністю «лікувальна справа» до 3,8 тисячі осіб (це рекордна цифра, нині – 2880). Якщо в цьому питанні нас підтримають Мінфін і Мінекономіки, то і квота цільового прийому становитиме не менше 1/4, тобто понад 1,2 тис. осіб. У всьому пріоритет буде надаватися підготовці та перепідготовці кадрів для первинної ланки, в першу чергу – для пілотних регіонів.

– Чи не нагадуватиме це вливання води в решето, якщо не зміняться умови праці й побуту лікаря на селі?

– Так, ми і держзамовлення на 100% виконаємо, і цільову квоту збільшимо, і 50% випускників розподілимо до закладів охорони здоров’я сільської місцевості, але, якщо не буде зацікавленості місцевих громад у молодих спеціалістах, якщо їм не створюватимуться належні умови праці й побуту, знову і знову виникатиме велика

плинність медичних кадрів. Потрібні місцеві стимули й ефективні програми соціального захисту та підготовки медичних працівників, на цьому особливо наголосив Глава держави у нових соціальних ініціативах.

– Так триватиме довго?

– Перші кроки вже зроблено. У 2011 році вийшла постанова про збільшення на 50% заробітної плати працівників фтизіатричної служби. Випускникам медичних ВНЗ, які укладають угоду про те, що відпрацюють у сільській місцевості не менше 3-х років, виплачуватимуться до 5-ти мінімальних окладів. Урядом запроваджуються нові умови оплати праці лікарів пілотних регіонів залежно від обсягу виконаної роботи. Кадрові ресурси – одна з найважливіших складових реформування галузі. Зараз за ініціативи віце-прем’єрміністра України–міністра охорони здоров’я Р.В. Богатирьової планується подати на розгляд Уряду постанову щодо підвищення зарплати медикам первинної ланки. Безперечно, ці заходи спрацюють, але боротьба з кадровим дефіцитом триватиме впродовж кількох років, якщо не більше. Одразу його подолати надзвичайно важко – адже це явище формувалося десятиріччями.

– А хтось порахував, скільки наших лікарів виїхало працювати за кордон?

– Така статистика відсутня. Однак щорічне вибуття із системи охорони здоров’я становить до 4 тис. лікарів (це і зміна професії, і вихід на пенсію, і виїзд за кордон). За неофіційними джерелами, лише у

Німеччині працює до 1 тис. наших лікарів. Я підкреслю, що це хороші лікарі, які мають практичні навички, знають кілька мов, володіють новими технологіями. Тобто підготовка у наших вищих медичних навчальних закладах хороша. Хотів би розвіяти міф про те, що засади Болонського процесу сприятимуть еміграції наших лікарів. Не він причина наших бід. Лікарі виїздили і до того. Корінь проблеми – у соціальній незахищеності медичних працівників. Тому потрібно працювати над тим, щоб мотивувати лікаря до праці і до підняття престижу професії медика, що є складовою системних перетворень, які нині відбуваються в галузі.

Кадровий пасьянс У ДУ «Інститут стратегічних досліджень МОЗ України» проведено низку наукових досліджень з метою визначити скільки ж і які медичні кадри потрібно закладам охорони здоров’я України, базуючись на оцінці кадрового попиту залежно від очікуваних медико-демографічних тенденцій. Проведені розрахунки показали, що чисельність лікарів у 2016 р. має становити 208,8 тис., молодших медичних спеціалістів – 507,4 тис. осіб.

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «Чи повинна медицина бути безплатною?». Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

4

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

Василь ПИКАЛЮК, завідувач кафедри Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського, доктор медичних наук, професор

Роздуми над тим, чи вистачає нам лікарів, переплітаються з думками: а які вони – наші лікарі і чи потрібні нашій системі охорони здоров’я більшість лікарів-випускників останніх 15–20 років? Адже основний принцип медицини – «Non nocere». Якби наші лікарі мали технічні можливості і відповідний рівень підготовки – нам цілком би вистачило тієї кількості, яка є, поповнюючи природний щорічний відсів за рахунок держбюджетзамовлення. Нам не потрібно видавати на-гора дедалі більшу кількість лікарів, натомість слід дбати про те, щоб вони були підготовлені за світовими стандартами. Один освічений, практикуючий, досвідчений лікар цінується більше за десяток невігласів. Не кількість лікарів, а їх якість може суттєво вплинути на стан здоров’я населення. Якщо ж сьогодні в наших ВНЗ лише кілька десятків із трьох сотень першокурсників є професійно орієнтованими і здатними за рівнем шкільної підготовки до подальшого самостійного осмисленого навчання – це дорога в нікуди. Коли впродовж останніх років кількість ліцензованих місць

у ВНЗ більша за кількість випускників шкіл – це дорога в нікуди. Коли студент тримається в університеті не тому, що має хороші знання, а тому, що «утримує» університет платою за навчання – це також дорога в нікуди. У світі в медичних ВНЗ упродовж перших років навчання відсівається 50– 60% студентів як професійно непридатні – настільки там високі вимоги. Потрапив на відсів – можеш іще рік навчатися повторно, за плату. Наступного разу штрафу вже не буде – отримаєш «вовчий білет» без права навчатися в будь-якому медичному ВНЗ на теренах ЄС. У нас же легше звільнити доцента, ніж відрахувати студента, особливо «платного». І кількість лікарів-практиків у нас зростає за рахунок саме комерційних студентів, бо значна (краща) частина випускників-держбюджетників іде в аспірантуру-магістратуру, стає представниками фармфірм або ж топче стежку до сусіда... Практично в усьому світі національні системи медичної підготовки є платними лише для іноземців, та й то для тих, які не навчаються державною мовою країни. При цьому іно-

земцям ніхто не гарантує видачу диплома за те, що вони сплачують кошти за навчання – всі рівні перед вимогами. Наступна проблема вітчизняної системи охорони здоров’я – «штампування» кадрів без урахування реальних потреб. У нас перевиробництво стоматологів, клінічних фармацевтів, вузьких монопрофесіоналів, а в сімейні лікарі хтось іти хоче? У сімейну медицину потрапляє той, хто не зміг стати гінекологом, хірургом, дерматологом, або ж «успішно» перекваліфікувався з дільничного терапевта – з такою ж віддачею він там і працюватиме. Стверджую, що на будь-яких реформах, прогресі в системі здоров’я України була поставлена крапка саме в той рік, коли дозволили медичним «вишам» готувати лікарів на комерційній основі. Через 5-7 років, розбагатівши, наша держава оснастить оптимізовану кількість лікарень найсучаснішим обладнанням. З’являться реальні паростки страхової медицини, які дадуть змогу хворим лікуватися, не вибираючи медикаментозних засобів серед дешевих і найдешевших (за товщиною гаманця). Але ж у цих лікарнях ядро ескулапів, які лікують, становитимуть горезвісні випускники останніх десятиріч. Ви підете лікуватися до них?

Практикующие врачи в странах Европы и США (данные ВОЗ и ЕВРОСТАТ 2005-2010) Страна Греция * Россия Бельгия Литва Норвегия Нидерланды Испания Италия * Франция * Болгария Чехия Словакия Германия Финляндия Эстония Дания Швеция Латвия Венгрия США УКРАИНА Словения Великобритания Польша Румыния ЕС Европа Восточная Европа СНГ Мир

Количество врачей (год) 59 599 614 183 44 176 13 729 18 143 64 417 163 800 215 000 227 683 27 911 36 815 16 868 288 182 17 503 4414 17 226 32 495 6940 27 957 793 648 123 217 4766 126 126 77 479 46 536 2 877 344 8 747 790

На 10 тыс. населения 2005

2009

Динамика

50,3 42 39 40 30 33 33 43 33 34 35,5 36 33 31 31 34 30 29 29 27 30 22 20 22 19,5 31,5 33,8 н/д 37,7 н/д

54 43 42 40 39 39 38 37 37 37 36 31 33 33 33 32 30 30 28 27 27 24 21 20 19 32,8 33 33,2 37,2 14

+ + + = + + + + + + = + + = + = + + + -

Звездочкой * отмечены страны, для которых приведено количество не только практикующих врачей, но и тех, которые имеют право практиковать. Розрахунок кількості лікарів проводиться без урахування стоматологів (дантистів), організаторів охорони здоров’я, їх заступників, санітарних лікарів, науковців, викладачів університетів та коледжів.

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua

Володимир СТАСЮК, директор Івано-Франківського базового медичного коледжу

Сьогодні кадрову проблему не можна розв’язувати шляхом звичайного збільшення кількості лікарів і медсестер. Передусім доцільно зробити хронометраж функцій посад медичних працівників. По-друге, потрібно звільнити лікаря від «нелікарської роботи», можливо надати йому помічника, який би виконував рутинну письмову роботу. Лікар міг би зекономити достатньо часу для безпосередньої роботи з хворими. Потребує вдосконалення і сама розстановка кадрів – і лікарських, і медсестринських. Якщо хірург виконує одну операцію на тиждень – це не хірург. По-третє, наша галузь неодмінно відчує на собі наслідки демографічної «ями» – у 2018 році Україна отримає найменшу кількість випускників шкіл. Логічно було б скоротити терміни

навчання в медичних університетах для випускників медичних училищ та коледжів щонайменше на один рік. Медичні університети зможуть сформувати окремий потік уже професійно зорієнтованих першокурсників із числа випускників медичних коледжів, включаючи і державне замовлення, і контрактну форму навчання. Адже якщо і фельдшер, і випускник 11-го класу навчаються в медуніверситеті в одній групі, за однаковою навчальною програмою та здобувають освіту за той самий термін – це нонсенс. На жаль, значна частина медичних керівників та рядових працівників на всіх рівнях зацікавлена в консервації чинної системи охорони здоров’я. І це може мати сумний наслідок: нагорі говоритимуть про реформи, а знизу – тиша...

СИСТЕМА ҐРАНТіВ – УСПІШНА Валерій ЗАПОРОЖАН, ректор Одеського національного медуніверситету, академік НАМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор

Попри те, що медичні ВНЗ України щороку випускають 10 тис. лікарів, дефіцит їх не зменшується. Щоб його ліквідувати, знадобиться вісім років. І це за умови, якщо всі випускники доїжджатимуть до місць призначення. На жаль, сьогодні ми цього не спостерігаємо. Значна частина молодих лікарів узагалі залишає професію – передусім через соціальні причини. Молодим спеціалістам потрібні гідні умови життя і праці (як у місті, так і в селі), а також гідна заробітна платня. Одним із інструментів подолання дефіциту кадрів у галузі є держзамовлення на підготовку фахівців-медиків. Але воно передбачає і відповідне державне фінансування, якого в країні бракує. Парадокс, але приватні ВНЗ

в Україні фінансуються ліпше за державні, і якщо стримувати контрактне навчання, ми остаточно знищимо матеріальну базу університетів і втратимо професорсько-викладацький склад. Значним недоліком є безадресна підготовка медичних кадрів. Сьогодні ректор університету відповідає не тільки за підготовку фахівця, а й за те, чи він доїде за призначенням і чи затримається там. У світі ж успішно працює так звана система ґрантів: коли замовник кадрів укладає з абітурієнтом, який навчатиметься за бюджетні кошти, угоду про повернення на місце і відпрацювання впродовж певного терміну тих коштів, які буде витрачено на його навчання. Або ж він повинен повернути їх державі.

ОДНА ЗА ДВОХ Галина ІВАШКО, президент Асоціації медичних сестер України Нині у системі охорони здоров’я України працює майже 422 тис. молодших медичних спеціалістів, із них 298 тис. медичних сестер. Порівняно з 2008 роком їх кількість зменшилася майже на 30 тис. – передусім за рахунок відтоку кадрів в інші галузі чи за кордон. Особливо катастрофічний дефіцит медичних сестер у великих містах, де заробітку медсестри просто не вистачає на життя. Найбільше потерпають від цього стаціонари, адже працювати там тяжко, а 94,2% медсестер – жінки. Медична сестра – перший помічник лікаря, й у світі існує співвідношення між лікарськими і медсестринськими посадами 1:4 (це середній показник, у деяких

країнах він сягає 1:5 чи навіть 1:6). В Україні маємо співвідношення 1:2, у кращому разі 1:2,5. Така ситуація триватиме доти, доки ми розраховуватимемо сестринські штати на ліжка, а не на кількість пацієнтів. Потрібно не лише збільшити кількість медсестринських кадрів, а й зменшити навантаження там, де це необхідно. Якщо у санаторії на одну медсестру можна «навантажити», приміром, 20-30 пацієнтів, то в реанімаційному відділенні біля одного хворого повинна бути 1 або й 2 медсестри. Необхідна співпраця з МОЗ та Інститутом громадського здоров’я для якнайшвидшого визначення норм навантаження на медсестру, щоб змінити існуючу ситуацію.

5

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЙДЕМО В НІКУДИ

час – найдорожче

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

(виходить з 1990 року) Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія

БЕРНИК М.П. генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» ЧЕРТКОВ Ю.І. – шеф-редактор ЩЕРБІНА Н.В. – головний редактор БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – головний лікар Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, членкореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

2

◆ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА

ЖИТТЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ Галина ДОБОШ, власкор «ВЗ» Незабаром – 50-річчя Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. Тож відкриття відділення чи придбання нового обладнання сприймаються як своєрідні подарунки до ювілею. Одним із найочікуваніших став подарунок облдерж­ адміністрації – реанімобіль марки «Mercedes-Benz», призначений для перевезення малюків від двох годин до 2–3 днів після народження з пологових будинків області в обласну дитячу клінічну лікарню. Обладнаний він сучасною системою кондиціювання, додатковим обігрівом, має спеціальний транспортний інкубатор (підігрів кисню, дихальний апарат, кардіомонітор). Тепер малюки отримуватимуть необхідну допомогу вчасно. Адже, як свідчать медики лікарні, понад 85% новонароджених, яких перевозять у перші два-три дні життя, перебувають у критичному стані, половина – потребує керованого дихання з допомогою апарата штучної вентиляції легень, а 140 дітей зі складними вродженими вадами розвитку – госпіталізації в Київський інститут кардіології і кардіохірургії та Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит» для своєчасного проведення оперативних втручань.

ПАЦІЄНТІВ

◆ МИКОЛАЇВЩИНА

ПЕРЕРАХУЮТЬ УНІАН

ПОДАРУНОК

ВІД ДЕРЖАВИ УНІАН Опіковому відділенню Миколаївської міської лікарні №3 передано подарунковий сертифікат на апарат штучної вентиляції легень «Monnal T75» виробництва Франції вартістю 200 тис. грн. Ініціювала цей крок голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва.

– Апарат останнього покоління здатний допомогти як немовлятам із масою тіла від 3 кг, так і дорослим. А завдяки додатковим функціям він може навіть відстежувати стан хворого під наркозом, – зазначив головний лікар міської лікарні №3 Олександр Чеботарьов.

Щоб поліпшити якість надання медичних послуг, в Україні буде створено національний реєстр пацієнтів.

– Якщо ми хочемо щось змінити в охороні здоров’я, стимулювати лікарів працювати краще, мусимо зрозуміти: без національного реєстру пацієнтів цього зробити не зможемо. Адже відстежити трудові витрати, обсяг і якість о б с л у г о ву в а н н я х в о р и х неможливо, – зазначила перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова на розширеному засіданні Колегії Міністерства охорони здоров’я України. Перші соціологічні опитування вже проведено в пілотних регіонах, зокрема: у Вінницькій області

добре оцінюють надання первинної допомоги тільки половина опитаних, у Дніпропетровській – 50% городян і 30% сільських жителів, у Донецьку – тільки 23%. За словами І. Акімової, у пілотних регіонах із реформування медицини стоїть завдання до кінця року забезпечити паспорти перспективного розвитку всіх лікувальних установ і планування госпітальних округів.

Тел.: (044) 423–02-60 www.vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

УНІАН

Міністерство охорони здоров’я України визначило перелік лікарень у містах-господарях Євро-2012, у які в разі необхідності зможуть звертатися іноземці. Про це на прес-конференції повідомив радник міністра охорони здоров’я України Володимир Юрченко. Під час чемпіонату лікарі повинні забезпечити належне медичне обслуговування учасників, вболівальників, усіх гостей країни. Для цього в місцях скупчення людей (на вокзалах, в аеропортах тощо), а також безпосередньо в чаші кожного стадіону, на інших територіях спортивних арен постійно чергуватимуть медичні групи, лікарі будуть готові оперативно виїхати на виклики на всі українські дороги. За словами В. Юрченка, у кожному місті, яке прийматиме матчі чемпіонату, надаватимуть

необхідні медичні послуги не менше трьох лікарень. Представники УЄФА, які приїдуть у Київ під час Євро-2012, зможуть звертатися по допомогу до лікарні «Феофанія» та приватної клініки «Борис». Інші іноземні вболівальники, які перебуватимуть у столиці, матимуть змогу отримати медичну допомогу в лікарні №12, Олександрівській лікарні та Центральному військовому госпіталі.

ДОСВІД – СПРАВА

НАЖИВНА

Олена КОБЕЦЬ

У рамках нещодавно підписаного Меморандуму про співпрацю між Кіровоградською облдерж­ адміністрацією та Національною академією медичних наук України провідні вітчизняні фахівці розпочали надавати консультації лікарям Кіровоградського обласного перинатального центру, який відкрито в Кіровограді в лютому нинішнього року. У Центрі вже працював дитячий реаніматолог з Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, професор Олексій Жданович: консультував спеціалістів закладу, брав участь у пологах та оглядав новонароджених. У подальших планах – цикл лекцій та круглий стіл за участю доктора медичних наук, професора Лариси Туманової (акушерство), члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Медведя (екстрагенітальна патологія), доктора медичних наук, головного спеціаліста з акушерства і гінекології НАМН України Юлії Давидової та спеціаліста згаданого інституту Любові Слєпової. У лютому під час підписання меморандуму директор Національної академії медичних наук Андрій Сердюк наголошував, що Кіровоградщина – перший регіон, із яким налагоджено тісну співпрацю у такому важливому напрямку галузі охорони здоров’я. Водночас він зауважив, що академія готова співпрацювати з областю не лише на рівні підвищення кваліфікації медичних працівників, а й у напрямку впровадження найновітніших технологій з надання медичної допомоги.

Эталонный ритм вашего сердца

Регистрационное удостоверение № UA/6506/01/01. Эта информация предназначена для специалистов Здравоохранения (врачей). Внимательно прочитайте ПОЛНУЮ ИНСТРУКЦИЮ по медицинскому применению препарата. Придерживайтесь рекомендуемых доз. Препарат имеет противопоказания. Хранить в месте, недоступном для детей.

Тел.: (044) 423–02-60 www.vz.kiev.ua

3

НОВИНИ

ДО ЄВРО-2012 ГОТОВІ!

◆ КІРОВОГРАДЩИНА