VZ14-15

№14-15 (1142-1143) 20.04.2012

УВАГА

ПЕРЕДПЛАТА!

20 років партнерства, довіри та професійних стосунків із лікарями України •тільки реальні потреби наших читачів • завжди актуальна, відверта й об’єктивна інформація • максимальна відкритість для дискусій •сучасний та зручний формат

Приєднуйтеся до нас, станьте нашим читачем! Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників

08198

для підприємств та організацій

60965

Передплату можна оформити у будь-якому відділенні УДППЗ «Укрпошта», а також зателефонувавши до редакції

За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: 03179, Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Тел.: (044) 423-02-60; 424-60-75; тел./факс: (044) 424-06-83 E-mail: shev@amm.net.ua

www.vz.kiev.ua

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

Чи готове суспільство платити за медичні послуги? Чи спроможна держава лікувати своїх громадян? Які механізми фінансування охорони здоров’я працюватимуть в Україні? І, зрештою, чи може бути безплатним сир і як не потрапити до чергової мишоловки? Стор. 4–5

www.vz.kiev.ua

?

Чи повинна

медицина бути

безплатною слідами Остапа Бендера Там, де оренда, там і фінанси, а там, де фінанси, там і зловживання. Ну, уявіть собі – Національна академія медичних наук України в оренду здає 30 квадратних кілометрів площі! Стор. 10–11

ВІЙНА СВІТІВ

«Ми наш,

Стор. 14–15

Стор. 18–19

Рівень захворюваності та смертності від інфекційних недуг залежить не лише від агресивності самих збудників, а й від готовності дати їм гідну відсіч. Сьогодні інфекції «косять» країни з низьким економічним розвитком.

ми новий світ

збудуємо»?

3–4 квітня у НМАПО ім. П.Л. Шупика пройшов ІІІ з’їзд «Всеукраїнської асоціації працівників невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф». У більшості виступів із трибуни і в кулуарах червоною ниткою проходила думка: СЛУЖБУ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ ЗНИЩУЮТЬ!!! ЇЇ ПОТРІБНО РЯТУВАТИ!!!

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 квітня 2012 року

Чи повинна

медицина бути

безплатною? Неможливо знайти людину, байдужу до цього насущного питання. На відміну від політичних дискусій, від яких можна відмахнутися чи відсидітися у хаті, котра скраю, проблема доступності медичних послуг торкається всіх і кожного. Як і стаття 49 Конституції України про гарантоване кожному право на медичну допомогу і про те, що в державних і комунальних закладах охорони здоров’я вона надається безоплатно. Навіть не дуже обізнаний з основами права громадянин майже напам’ять знає цю статтю, яка останнім часом стала тим дишлом, що в наших реаліях повертають куди вийшло. Чи готове суспільство платити за медичні послуги? Чи спроможна держава лікувати своїх громадян? Які механізми фінансування охорони здоров’я працюватимуть в Україні? І, зрештою, чи може бути безплатним сир і як не потрапити до чергової мишоловки?

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД У світі існують два основні підходи до фінансування галузі охорони здоров’я. Перший – за рахунок податків. Другий – за рахунок внесків працюючих, роботодавців, держави, яка сплачує їх за окремі категорії осіб. Деякі країни поєднують обидва підходи. Практично всі держави, що використовують систему об’єднання внесків, також залучають фінансові ресурси з державного бюджету для покриття витрат на медичне страхування окремих груп населення. Додатково в усіх країнах діє та чи та система виплат за конкретні види обслуговування або покриття витрат на лікарські засоби. У більшості країн Європи фінансування системи охорони здоров’я здійснюється переважно за суспільні кошти (Данія, Фінляндія, Ірландія, Італія, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Велика Британія) або ж на основі медичного страхування (Франція, Німеччина, Люксембург, Нідерланди). Добровільне ж медичне страхування і прямі платежі населення за медичні обслуговування є лише додатковими джерелами і переважно застосовуються для платоспроможного населення або за надання окремих високотехнологічних, більш комфортних видів медичних послуг. Громадяни знають, за що вони платять. У Західній Європі досить розповсюджена система спів- участі споживачів медичних послуг у їх оплаті, однак вона використовується за умови, якщо система фінансування охорони здоров’я

не в змозі покрити всі послуги за рахунок суспільних коштів або медичного страхування. У зв’язку з тим, що часткове покриття витрат може порушити принцип справедливого доступу до медичних послуг, цей принцип використовується в обмежених випадках, крім того, від прямих платежів звільняються соціально незахищені прошарки населення (особи з низьким рівнем доходів, пенсіонери, безробітні, а також хронічно хворі та вагітні). При цьому важливо, щоб розміри спів-платежів (із власних коштів населення) не спричинили обмеження доступу до медичної допомоги чи збанкрутіння населення. Адже, за оцінками експертів ВООЗ, щорічні виплати для покриття витрат на охорону здоров’я «із власної кишені» можуть зумовити фінансову катастрофу для 178 млн осіб.

УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ Основи законодавства України про охорону здоров’я декларують багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій із демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції. Джерелами фінансування охорони здоров’я є Державний бюджет України, бюджети місцевого та регіонального самоврядування, фонди медичного страхування, благодійні фонди та будь-які інші джерела, не заборонені законодавством. Кошти Державного, регіональних і місцевих бюджетів вико-

ристовуються для надання населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних цільових місцевих програм та фундаментальних наукових досліджень із цих питань. Також на рівні держави забезпечується створення і функціонування системи медичного страхування населення, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян. На сьогодні в країні існує тільки практика добровільного страхування здоров’я (його легалізовано в 1996 р.), і воно покриває лише 1% загальних витрат на охорону здоров’я. Для мобілізації ресурсів у системі охорони здоров’я було створено мережу неурядових організацій (кредитні спілки, фонди, з яких здійснюється фінансування у зв’язку із втратою працездатності), однак вони опікуються лише незначною частиною населення і тому їх вплив на витрати в охороні здоров’я незначний. До того ж сьогодні добровільне медичне страхування стало майже розкішшю – вартість полісів зросла приблизно на 60%. Страховики пояснюють це подорожчанням медикаментів і послуг закладів охорони здоров’я, зростанням курсів іноземних валют, але пацієнту від того пояснення не легшає. А невизначеність правових питань медичного страхування робить цю галузь непривабливою і неперспективною в інвестиційному, економічному, маркетинговому аспектах. Тож

вітчизняний ринок медичного страхування поки що розвинутий недостатньо, серйозної конкуренції між страхувальниками не існує.

«СПІЛЬНА» ЛІКАРНЯ Ще один сегмент – лікарняні каси (ЛК), діяльність яких базується на солідній законодавчій базі. Станом на 01.01.2010 р. в Україні зареєстровано 224 ЛК, куди ввійшло понад 750 тис. осіб (порівняно з 2009 р. їх кількість зменшилася на 28 тис. – питання: чому?). 64% із них – населення, що працює, 20,6% – пенсіонери, 7,8% – діти, 7,7% – інші категорії. Наскільки потужною є «спільна лікарня», можна судити з того, що сумарний обсяг коштів, акумульованих ЛК у 2009 р., становив 80,1 млн грн, у середньому з розрахунку на 1 члена ЛК надходження становили 106 грн, витрати – 103 грн (ЛК на придбання медикаментів витрачають 77,2%, виробів медичного призначення – 1,5%, на своє утримання – 18%). Тож, як бачимо, ні залучення власних коштів медичними закладами, ні добровільне медичне страхування, ні ЛК істотно не впливають на обсяги фінансування галузі. Це ж стосується і того, чи закордон нам допоможе. Вітчизняна охорона здоров’я отримує фінансову допомогу ззовні, зокрема, від міжнародних донорських організацій та окремих країн (Агентство міжнародного розвитку США, уряд Швейцарії, Європейський Союз тощо). Проте в цілому діяльність донорських структур незначна – частка таких коштів у структурі загальних витрат становить лише 0,28%. На кого надіятися хворим? Тим більше в умовах, коли фінансування охорони здоров’я України орієнтоване на утримання закладів (85%), а не на задоволення потреб населення, визначених структурою та рівнями захворюваності. Обсяги такого фінансування недостатні, його використання – нераціональне, на законодавчому рівні не врегульовано питання щодо визначення форм співучасті

пацієнтів в оплаті вартості медичних послуг, лікарських засобів і виробів медичного призначення. Тож порятунок потопельників залишається справою самих потопельників.

ПРИВАТНА СПРАВА? Якщо державні кошти (зведений бюджет і соціальне страхування) досі становили 57,5% загальних витрат на охорону здоров’я (з них 70% складають кошти місцевих бюджетів, а 30% – державний бюджет), то нині у структурі загальних видатків зростають обсяги приватних коштів. Якби це було ознакою того, що населення України стає заможнішим, можна було б це вітати. Однак... До речі, під час вибіркових опитувань населення з’ясувалося, що 99% респондентів вважають ознакою бідності фінансову неспроможність оплачувати послуги лікаря, призначені ним обстеження, ліки і процедури, проведення життєво необхідної хірургічної операції або лікування в стаціонарі (за відсутності таких послуг на безоплатній основі). Кожне п’яте домогосподарство повідомило про неможливість задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги. Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств указала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я. Серед домогосподарств, у складі яких були особи, що потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 81% респондентів повідомили про випадки неспроможності придбання необхідних, але занадто дорогих ліків. Так само непокоїть і той факт, що більша частина приватних коштів витрачається методом прямих виплат і не йде на передоплату до страхових фондів, а це своєю чергою створює фінансові бар’єри доступності медичної допомоги, особливо це стосується малозабезпечених верств населення. Основне навантаження за оплату

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «Чи готова українська медицина до Євро-2012?» Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

4

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

медичних товарів/ліків лягає на населення, яке більшу частину коштів за отримані медичні послуги сплачує за тіньовими схемами. За даними фахівців Центру соціальних експертиз Інституту соціології Національної Академії наук України, найчастіше населення сплачує за можливість лікуватися у більш кваліфікованих спеціалістів, економію часу і зусиль, гарантії максимальної старанності медичних працівників, уважне ставлення лікаря, за турботу та увагу з боку медичного персоналу до власного стану, певні додаткові послуги, більш комфортні умови лікування, незаконне отримання певних документів. Найчастіше тіньові гроші несуть у лікарні (на планові оперативні втручання), у пологові будинки. При цьому в структурі витрат пацієнта на лікування у стаціонарі затрати на придбання ліків становили 43% від загальних разових витрат, в амбулаторних умовах – 51%.

ЩО ЗА ГОРИЗОНТОМ Чи підвищить доступність та якість надання медичних послуг оголошена реформа, у рамках якої одночасно зі структурною перебудовою галузі планується зміна порядку фінансування медичних закладів, виходячи з потреб населення у певних видах медичної допомоги? При цьому планується використання сучасних методів оплати медичних послуг. А пріоритетом державної політики у сфері охорони здоров’я стане фінансування закладів, які надають медичну допомогу: первинного рівня – шляхом спрямування бюджетних коштів з розрахунку на кожну особу, що проживає на території; вторинного рівня – шляхом укладення договорів між замовником і постачальником медичних послуг за принципом оплати фактично наданих послуг з урахуванням потреб населення; третинного рівня – шляхом оплати вартості наданих послуг. Різні країни знаходили різний шлях до горизонту доступності і гарантованої якості надання медичних послуг. Різноманітність моделей системи охорони здоров’я, які існують у світі, – тому підтвердження. У кожної – свої переваги й недоліки, ідеальної моделі не винайшов ніхто. Але основні завдання системи фінансування охорони здоров’я світ зрозумів і прийняв. Вони ставлять за мету захист населення від фінансового ризику і забезпечення більш справедливого розподілу тягаря витрат серед населення на забезпечення фінансування системи. Досягнути цього можливо лише за умови справедливого використання та надання медичних послуг (залежно від потреби), підвищення прозорості та підзвітності у фінансуванні галузі і підвищення ефективності в управлінні фінансуванням. Ми готові до цього? Матеріал підготовлено за даними відділу економічних досліджень охорони здоров’я та медичного страхування ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України».

іЗ висновків ВООЗ про стан охорони здоров’я у світі за 2010 р. Мільйони людей у світі залишаються без медичної допомоги, бо не мають коштів для її оплати. Щорічно 100 млн осіб стають бідними у зв’язку з тим, що змушені самостійно сплачувати за надані їм медико-санітарні послуги. Завдяки більш ефективному збору податків можна забезпечити додаткові державні кошти для охорони здоров’я: в Індонезії за 4 роки податки зросли з 9,9% до 11% (за рахунок застосування жорстких заходів боротьби з корупцією), при цьому найбільші преференції стосовно

збільшення видатків отримав сектор охорони здоров’я країни. Використання нових чи підвищення існуючих доходів за рахунок окремих видів податків дає змогу збільшити фінансування охорони здоров’я: лише за умови підвищення на 50% акцизного збору на тютюнові вироби 22 країни з низьким рівнем доходів зможуть отримувати $1,42 млрд, що дасть змогу збільшити витрати на охорону здоров’я на 10%. Для мобілізації фінансових ресурсів на потреби ОЗ рекомендовано

ПОЗА ЗАКОНОМ

Володимир Карпук, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я: – Сьогоднішня медицина – високотехнологічна й наукоємна, а отже, надзвичайно дорога, і держава не змозі забезпечити громадян усім обсягом медичної допомоги безплатно. А за нинішньої економічної ситуації в Україні, коли існує тіньовий ринок, неможливо гарантувати дотримання 49-ї статті Конституції. Її потрібно змінювати, хоча про це бояться говорити. А порушувати – не бояться, хоча б тим, що скорочують мережу комунальних і державних закладів охорони здоров’я. Держава повинна платити за отримання медичної допомоги окремими категоріями громадян: пенсіонерами, хронічними хворими, дітьми, вагітними тощо. Також має розвиватися страхова медицина. Кожна країна, розробляючи модель страхової медицини, враховує національні особливості, традиції, рівень соціальноекономічного розвитку. Тому нам не варто копіювати чуже, слід зважати на наші реалії. Та й громадяни повинні зрозуміти, що відповідальні за своє здоров’я і бути готовими платити за нього. Певний відсоток мають вносити громадяни, якийсь – роботодавці, котрі на сьогодні не несуть жодної відповідальності за здоров’я своїх працівників. На жаль, навіть дуже прибуткові підприємства і власники мільярдних статків не оплачують людям лікарняних, і вони змушені хворими виходити на роботу. Здоров’я людини вже давно стало економічною категорією, надто важливою, але її нині ніхто не прораховує. Ніхто не рахував і того, скільки повинна платити держава за гарантований мінімум. Багато років ми говоримо про те, що треба визначити поняття медичної послуги і її вартість. У країнах, де впроваджено медичне страхування, це зробили, а в нас далі розмов справа не пішла. Куди ми повинні рухатися? Насправді існує три центри впливу на охорону здоров’я – парламент, уряд і адміністрація Президента України, які не мають узгодженої позиції і стратегії розвитку охорони здоров’я. Тож законопроекти про запровадження загальнодержавного обов’язку соціального страхування впродовж 10 років не приймаються і сподіватися, що їх буде прийнято найближчими роками, не варто. Отже маємо невтішні реалії – пацієнти платять за лікування із власної кишені. Такі платежі, хоч як їх назви, навіть благодійними – поза законом.

використовувати механізми передоплати (страхування та/або податки) з подальшим об’єднанням їх для забезпечення доступу і розподілу фінансових ризиків: 27 країн із Організації економічного співробітництва і розвитку охоплюють своїх громадян медико-санітарними послугами за допомогою об’єднаних фондів, які доповнюються обмеженими прямими співплатежами населення за рахунок власних коштів. Зазвичай, 20–40% коштів охорони здоров’я витрачається неефективно. 50–75% усіх державних витрат на охорону здоров’я йде на надання

лікарняної допомоги, при цьому глобальні втрати, пов’язані з неефективністю цієї допомоги, становлять майже $300 млрд. Більш ефективне витрачання фінансових коштів сприятиме зростанню продуктивності лікарень на 15% без додаткових витрат. Раціональне використання лікарських засобів дасть змогу зекономити країнам до 5% їх витрат на охорону здоров’я (наприклад, стратегія використання ліків-генериків у Франції замість оригінальних препаратів зекономила у 2008 році $1,94 млрд).

ІДЕАЛЬНИЙ АЛЬЯНС Микола Поліщук, завідувач кафедри нейрохірургії НМАПО імені П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор: – Ідеальною моделлю надання медичної допомоги є бюджетна медицина, де державою визначений базовий рівень медичної допомоги у поєднанні з добровільним страхуванням (добровільними лікарняними касами). До гарантованого державою рівня повинна ввійти передусім первинна допомога на засадах лікаря загальної сімейної практики (може забезпечити до 80% первинних звернень громадян). Але такого лікаря потрібно відповідно мотивувати – платити не ставку, а заробітну плату залежно від кількості здорових пацієнтів. До того ж він має бути фондорозпорядником коштів на первинну допомогу: щонайменше 30% фінансів, які виділяють на медичне забезпечення громадянина, повинні надходити безпосередньо до цього лікаря. Щоб це втілити, слід оптимізувати мережу медичних закладів, мати належну кількість лікарів загальної практики. Сімейний лікар – це найдешевший вид доступної медичної допомоги, який держава може гарантувати. Другий компонент гарантованого рівня – невідкладна допомога за гострих станів (кровотечі, пологи, гострі захворювання) упродовж 2–3 днів лікування. Третій – надання допомоги за певними програмами – лікування цукрового діабету, інсульту, інфаркту, туберкульозу, гемофілії, епілепсії, розсіяного склерозу та ін. У програмах має бути визначений відсоток фінансування. Планова медична допомога повинна забезпечуватися державою відповідно до коштів, виділених бюджетом, і термінів надання цієї допомоги. Решта – фінансується з добровільного медичного страхування та лікарняних кас. І жодних благодійних внесків у закладах охорони здоров’я державної та комунальної власності! Благодійництво може бути, але не тоді, коли пацієнт лягає у лікарню. Приватні лікарі мають право працювати відповідно до ліцензії МОЗ. Однак усі тарифи приватників повинні бути однаковими по всій державі і не можуть перевищувати 10–15%, максимум 30% вартості медичної послуги. Щодо 49 і 95-ї статей, то я вважаю, що це – найсправедливіша Конституція, і в цьому плані її нічого переглядати.

Бесплатной медицины не бывает Сергей Кравцов, генеральный директор ООО МДЦ «Эксперт-Луганск», председатель Луганской областной Ассоциации негосударственной медицины.

– Бесплатной медицины не бывает. За медицинское обслуживание платит или государство, или сам пациент. А в наших условиях недофинансирования медицинской отрасли – и государство, и пациент. Мировой опыт (Германия, США, Канада) показывает, что оптималь-

ной для пациента является страховая медицина. При введении обязательного медицинского страхования больной может сам выбрать частную или государственную клинику, страховая компания в любом случае оплатит лечение. Пациент своим кошельком будет голосовать за медицинское учреждение, стимулируя всю медицину к совершенствованию. О необходимости введения страховой медицины говорится давно, Администрация Президента даже на-

ДВІ ГРИВНІ НА ЛІКУВАННЯ? Наталія Божок, головний лікар Михайло-Коцюбинської районної лікарні Чернігівського району – Надаємо медичну допомогу понад 9000 селян. Майже 40% із них – пенсіонери та люди похилого віку. У кожного – цілий «букет» хронічних недуг, бо 14 населених пунктів розташовані в зоні посиленого радіологічного контролю чи добровільного відселення. Однак на стаціонарне лікування зважуються в крайньому

разі – курс лікування обходиться щонайменше в 400–500 гривень. Чим допоможе лікарня? Цього року на лікування хворого на день бюджетом передбачено аж 2 гривні 70 копійок. Про яке ефективне зцілення можна говорити? Без допомоги держави не обійтися, адже серце спонсорів-благодійників не завжди вдається розтопити. Державні програми з охорони здоров’я повинні фінансуватися стовідсотково. Напри-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

звала 2015 год стартом страховой медицины в Украине. Конечно же, нужно время, чтобы провести структурные преобразования в отрасли, подготовить систему здравоохранения к работе в новых экономических условиях. В разных странах существуют разные системы страховой медицины, и хочется надеяться, что Украина при внедрении новой системы оказания медицинской помощи сможет перенять лучшее из мирового опыта.

кінці минулого року моя сім’я також зазнала великого випробування. Усією родиною не змогли зібрати коштів на складну операцію моєму чоловікові. Душа виболіла за ті години та дні чекання й пошуку грошей. За понад 40 років лікарської праці не переживала пекучіших хвилин розпачу. Виплачувати банківський кредит доведеться ще не один рік. Багато говориться про соціальний захист громадян, європейські

стандарти та якість життя, але безо­ платна медична допомога, як і раніше, – нагальна потреба для переважної більшості селян. Окрім того, Чернігівщина – найдепресивніший регіон нашої держави: смертність удвічі (а в деяких районах і втричі) перевищує народжуваність. Медики нерідко безсилі порятувати хворого, котрий неспроможний за власні кошти придбати найнеобхідніші ліки.

5

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 квітня 2012 року

20 квітня 2012 року ◆ Кіровоградщина

ДРУЖБА, КОРИСНА ДЛЯ ЗДОРОВ’Я Олена КОБЕЦЬ

НОВИНИ

Кіровоградщина – одна з областей, де впроваджуватиметься програма допомоги Україні Фонду народонаселення ООН. Минулого тижня представники цього Фонду завітали до облдержадміністрації, і не з порожніми руками! Як повідомила голова представництва Фонду в Україні Нусхат Есхан, міжнародна агенція сприяє реалізації прав кожної жінки, чоловіка та дитини на здорове життя та рівні можливості.

– Фонд народонаселення ООН працює в більш як 140 країнах світу. В Україні агенція розпочала діяльність в 1997 році із реалізації окремих проектів, – зазначила Нусхат Есхан. – Нинішнього року розпочинаємо реалізацію програми допомоги Україні в кількох областях, серед яких і Кіровоградська. Заступник голови Кіровоградської облдержадміністрації Галина Пастух подякувала представникам Фонду за увагу до Кіровоградщини і наголосила, що розвиток галузі охорони здоров’я – це один зі стратегічних напрямків діяльності обласної влади. Минулого року тут збудовано перший в Україні перинатальний центр ІІІ рівня надання медичної допомоги. Робота медичного закладу має значно покращити ситуацію в охороні материнства та дитинства.

Опісля зустрічі представники Фонду народонаселення ООН відвідали Центр планування сім’ї та репродукції людини, де відбулася церемонія вручення діагностичного обладнання – гістероскопа. За словами завідувачки жіночої консультації центру Раїси Бірюкової, цей апарат – надзвичайно потрібен

◆ США

регіону, адже на Кіровоградщині – найвищий рівень онкозахворювань, причому серед тих онкопатологій, що трапляються найчастіше, – рак слизової оболонки порожнини матки, який гістероскоп дає змогу виявити на ранніх стадіях, а також діагностувати захворювання, що передують онкологічним недугам.

◆ CВІТ

НЕВЖЕ ТАК СУМНИЙ ПРОГНОЗ

ПРОСТО? УНІАН

Учені з Університету Арізони одержали ґрант у 2 млн доларів від Національних і нс т и т у т і в охорони здоров’я на розробку засобу, що бореться з раком молочної залози. В основі їх роботи лежить звичайна харчова сода, відома також як гідрокарбонат натрію. На даний момент проведені експерименти на гризунах довели: харчова сода здатна зменшувати об’єм пухлин, запобігаючи утворенню молочної кислоти, відкладення якої спричинене поширенням раку. За словами Марка Пейджела, ад’юнкт-професора біомедичної інженерії і керівника відповідної наукової роботи, розчин харчової соди змінює рівень pH у тілі, що дає змогу підвищити ефективність протиракових препаратів. Щоправда, є обмеження: споживання дуже великої кількості соди може «не сподобатися» сечовому міхуру і ниркам.

2

УНІАН Кількість хворих на недоумство (деменцію) у світі до 2030 року збільшиться удвічі. Такі дані містяться у звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). На даний час у світі від цієї хвороби страждають близько 35,6 млн осіб, а до 2050 року кількість таких пацієнтів стане утричі більшою і перевищить 115 млн,

левову ж частку з них – 70% – становитимуть жителі країн, що розвиваються. На жаль, у світі, навіть у розвинених країнах, від 50 до 80% випадків деменції залишаються невиявленими, а державні програми діагностики недоумства і медичної допомоги таким хворим застосовують лише у восьми країнах світу.

◆ УКРАЇНА

З НОВИМИ СИЛАМИ УНІАН

Прем’є р -мі ніс т р Микола Азаров доручив Міністерству охорони здоров’я розпочати закупівлю медичного устаткування вітчизняного виробництва. На це в бюджеті передбачено 190 млн грн. Йдеться про рентгенологічне й мамографічне обладнання, а також апарати ультразвукової діагностики, надзвичайно необхідні в кож-

ній лікарні. За словами М. Азарова, неприйнятною залишається ситуація з придбанням витратних медичних матеріалів. Не дивно, що пацієнти обурюються, коли в медичних закладах їм пропонують купувати бинти або рекомендують робити дослідження в комерційних центрах. Найчастіше це показник безвідповідальності чиновників різного рівня.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

20 квітня 2012 року

◆ Харківщина

◆ УКРАЇНА

ЗАКОРДОН НАМ

КІР НАСТУПАЄ? УНІАН

НОВИНИ

ДОПОМОЖЕ УНІАН

зидентом медичної компанії «І.Р.S» (Австрія) Максиміліаном фон Габсбургом. Для центру планують придбати кібер-ніж, лінійний прискорювач, магнітно-резонансний томограф та облаштувати лабораторію. Хоча медичні послуги будуть платними, обласне керівництво планує віднайти можливість надавати безплатні діагностику та лікування людям із незахищених верств населення, зоУ Харкові завершився третій етап перегово- крема мешканцям сільської місцевості. рів про створення у місті (а саме на території ІнХарківська влада обіцяє посприяти реалізаституту медичної радіології ім. С.П. Григор’єва ції проекту, убезпечивши від формальностей АМН України) сучасного онкологічного цен- та бюрократичних перепон. А інвестор своєю тру. Про це повідомив заступник голови Хар- чергою забезпечить швидке навчання персоківської облдержадміністрації Ігор Шурма, налу центру та допоможе оволодіти новітніми коментуючи результати переговорів із пре- методиками.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

В Україні за останню добу зареєстровано 95 випадків підозри на кір. Як повідомила прес-служба Міністерства охорони здоров’я, найбільша кількість випадків захворювання, як і раніше, спостерігається у західних регіонах: на Закарпатті – 24, Львівщині – 18, ІваноФранківщині – 17, Тернопільщині – 14, Волині – 13, Рівненщині – 3, у Києві за останню добу зареєстровано лише 2 випадки підозри на кір. А всього з початку року (станом на 12 квітня 2012 року) на території країни зареєстровано 7481 випадок цього захворювання, повідомляє МОЗ.

3

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

20 квітня 2012 року

В КИЕВЕ ПРОШЛА ШКОЛА-СЕМИНАР В РАМКАХ РЕГИОНАЛЬНЫХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ПРОГРАММ МЕЖДУНАРОДНОГО ОБЩЕСТВА ОРТОПЕДИИ 13 апреля 2012 г. Украина, Киев В Киеве на базе Национальной медицинской академии последипломного образования имени П.Л. Шупика при поддержке компании Philips прошла первая серия мастер-классов и семинаров в рамках региональной образовательной программы Международного Общества Ортопедии (ISS Outreach) «Лучевая диагностика заболеваний скелетно-мышечной системы». Специалисты из Великобритании, Сингапура и Украины обменялись опытом применения передовых диагностических методов в травматологии и ортопедии. В работе двухдневных семинаров ISS Outreach приняли участие более 320 специалистов из всех областей Украины, а также ведущие европейские ученые и практики диагностики и лечения скелетно-мышечных заболеваний. Большинство докладов были посвящены применению в травматологии и ортопедии магнитно-резонансной томографии (МРТ), компьютерной томографии (КТ) и ультразвуковой диагностики (УЗИ). В частности, Ричард В. Вайтхаус, руководитель образовательной программы ISS Outreach, рассказал о новейших подходах и методах в визуализации травм. Травматизм стоит в перечне важнейших медикосоциальных проблем современности не только для Украины, но и для большинства стран мира. В Украине каждые 16 минут происходит дорожно-транспортное происшествие; в 2011 году, по статистике МВД Украины, в ДТП пострадали 10 220 человек, из них 2629 погибли. Это превышает показатели предыдущего года более чем на 10%. Изучение возможностей современной диагностики и многолетнего опыта работы ведущих европейских и украинских специалистов в области меди-

2009 гг., но, к сожалению, значительно больше, чем в цинской визуализации костно-мышечной системы 2010 году. Образовательная программа ISS Outreach – поможет раньше, часто в доклинической стадии, О компании это хорошая возможность для украинских специалидиагностировать локализацию опухоли, оценить Royal Philips стов узнать о последних разработках в сфере лучевой тяжесть травм, а также спланировать оперативное диагностики, а также принять участие в конструквмешательство. Это, несомненно, приведет к повыElectronics тивном диалоге с иностранными коллегами». шению качества и эффективности лечебно-диагноRoyal Philips Electronics of the Netherlands (NYSE: Philips является одним из мировых лидеров в разстического процесса.

PHG, AEX: PHI) – это международная компания, раработке и продаже медицинских решений, задаюПрезидент Ассоциации радиологов Украины проботающая в индустрии «здоровья и благополучия» щим высокие стандарты на рынке диагностического фессор Владимир Медведев отметил: «Это мероприи нацеленная на улучшение качества жизни людей оборудования. Передовые решения в области здравоятие – важное событие для врачей, которые сталкипутем постоянного внедрения инноваций. Являясь охранения являются основой портфолио компании. ваются с проблемами диагностики, заболеваниями мировым лидером в области здравоохранения, поНа сегодняшний день в секторе «Здравоохранение» костно-мышечной системы. Подтверждением этому требительских товаров и световых решений, Philips по всему миру работает 34 000 сотрудников, а геограявляется большой ажиотаж вокруг школы-семинара, в своих технологических и дизайнерских решениях фия продаж и сервисного обслуживания охватывает число слушателей которой ограничено. Проведение ориентируется на людей. Потребности потребитеболее 60 стран. Производственные площадки распотакого мероприятия – крайне актуально для Украилей и принцип «разумно и просто» лежат в основе ложены в Нидерландах, Германии, Финляндии, Изны, ведь наша страна, к сожалению, – среди лидеров всех разработок компании. Штаб-квартира Philips раиле и США. Полный спектр систем визуализации по дорожно-транспортному и производственному находится в Нидерландах, 120 000 сотрудников от Philips включает в себя медицинскую радиолотравматизму. Правильное применение современных работают в представительствах компании более гию, компьютерную томографию, магнитно-резовизуализирующих методов исследования (рентгеночем в 100 странах мира. Объем продаж в 2011 году нансную томографию, ПЭТ, рентгенографию. логическое и ультразвуковое обследование, КТ, МРТ) составил 22,6 млрд евро. Компания занимает лидидает ценнейшую информацию, которая может сущерующие позиции в разработке оборудования для ственно помочь ортопедам-травматологам в выборе Для справки: кардиологии, неотложной помощи и медицинского тактики лечения пострадавших. Надеюсь, подобные Международное общество ортопедии (ISS) – необслуживания на дому, в области энергоэффективинициативы Philips станут регулярными». коммерческая организация, объединяющая специаных светотехнических решений и инновационных Менеджер по работе с ключевыми клиентами листов в ортопедии, травматологии, рентгенологов систем освещения, а также электробритв и средств Philips «Здравоохранение» Андрей Сивак: «Компания со всего мира. Ежегодно в рамках региональной личной гигиены для мужчин, переносных средств Philips усиливает свое представительство на медиобразовательной программы ISS Outreach проводятразвлечения, приборов и средств для ухода за полоцинском рынке Украины и активно участвует в социся образовательные семинары, выполняющие фунстью рта. Новости о компании Philips вы сможете альных проектах, помогающих улучшить качество кции диалоговой площадки для обмена знаниями и найти на веб-сайте www.philips.com/newscenter жизни украинцев. Развитие лучевой диагностики последними методиками между специалистами. заболеваний скелетно-мышечной системы в Украине крайне необходимо, ведь травматизм в Украине За более подробной информацией обращайтесь к представителям Philips: можно приравнять к национальному бедствию. По Назим Турдумамбетов (директор по корпоративным Тел.: +38 044 220 16 92 данным Госгорпромнадзора Украины, только за 11 Алексей Хорош коммуникациям Philips в России и СНГ) моб.: +38 050 442 07 92 месяцев в 2011 году на производстве было травми- Тел.: +7 (495) 937-93-00 доб.105; факс: +7 (495) 937-93-59 E-mail: khorosh@nordspr.com.ua ровано 7700 работников. Это меньше, чем в 2008 и

E-mail: nazim.turdumambetov@philips.com

Міністерство охорони здоров’я України Оголошує конкурс на заміщення вакантної посади

ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України»

Вимоги до претендентів на вакантну посаду:

✓ громадянство України; ✓ учене звання професора; ✓ науковий ступінь кандидата або доктора наук; ✓ стаж науково-педагогічної діяльності не менше 10 років; ✓ вільне володіння українською мовою.

Термін подання документів – 30 календарних днів із дня опублікування оголошення в газеті. За довідками звертатися: м. Київ, вул. Грушевського, 7, кімн. 16. Телефон – 253-82-63.

Міністерство охорони здоров’я України Національний інститут раку

оголошує конкурс В аспірантуру зі спеціальностей: ✓ онкологія (14.01.07) з відривом від виробництва – 1 місце; без відриву від виробництва – 2 місця; ✓ променева діагностика, променева терапія (14.01.23) без відриву від виробництва – 1 місце. Термін конкурсу – 3 місяці з дня опублікування оголошення в газеті. У клінічну ординатуру зі спеціальності: ✓ онкологія – 2 місця. Термін конкурсу – 1 місяць з дня опублікування оголошення в газеті. Адреса: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43. Телефон: 259-01-79.

ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ ПОСАД ПРАЦІВНИКІВ ЦЕНТРАЛЬНОГО АПАРАТУ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ: l головного спеціаліста Відділу організації діяльності, нормативного та інформаційного забезпечення, експертизи, реєстрів та міжнародних зв’язків. Вимоги до претендентів: громадянство України; вільне володіння державною мовою; повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління» або медична освіта за фахом санітарія, гігієна, епідеміологія або медико-профілактична справа; стаж роботи за фахом на державній службі не менше 3 років або стаж роботи в інших сферах не менше 5 років; l заступника начальника Відділу запобігання та протидії корупції, кадрового, наукового та правового забезпечення. Вимоги до претендентів: громадянство України; вільне володіння державною мовою; повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління» або юридична освіта; стаж роботи за фахом у державній

службі на керівних посадах чи на керівних посадах в інших сферах управління не менше 5 років, досвід роботи з управління персоналом; l головного спеціаліста Відділу запобігання та протидії корупції, кадрового, наукового та правового забезпечення. Вимоги до претендентів: громадянство України; вільне володіння державною мовою; повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління» або відповідного професійного спрямування; стаж роботи за фахом у державній службі не менше 3 років або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 5 років; l головного спеціаліста Відділу планово-економічного, фінансового забезпечення та майнових відносин. Вимоги до претендентів: громадянство України; вільне володіння державною мовою; повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління»

або економічна освіта; стаж роботи за фахом у державній службі не менше 3 років або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 5 років; l головного спеціаліста Сектора бухгалтерського обліку. Вимоги до претендентів: громадянство України; вільне володіння державною мовою; повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління» або економічна освіта; стаж роботи за фахом у державній службі не менше 3 років або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 5 років. Особи, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії заяву про участь у конкурсі; копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України; заповнену особову картку форми П-2ДС; 2 фотокартки розміром 3x4 сантиметри; копії документів про вищу освіту; медичну довідку за формою 133-о; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру; копії документів про надання пільг; копію військового квитка (для військовозобов’язаних); копію трудової книжки. Строк прийняття документів – 30 календарних днів після опублікування оголошення.

Документи приймаються за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, кімн. 79. Телефон для довідок: 425-00-41.

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Медична газета України Індекси 60965, 08198 Ціна договірна

Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 423-02-60; 424-60-75; 424-06-83 E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

Головний редактор НАТАЛІЯ ЩЕРБІНА Заступник головного редактора ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Відповідальний секретар СЕРГІЙ ШЕВЧЕНКО Редактор відділу аналітичної інформації СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу журналістських розслідувань СЕРГІЙ УХАЧЕВСЬКИЙ Відділ літредагування та коректури АЛЛА ГРІШИЛО, ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ РОМАН БЕРЕЖНИЙ

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад – 40 000 Замовлення № 12-4237 Віддруковано у ТОВ «Новий друк»: вул. Магнітогорська, 1, м. Київ-02660 Дистрибуція і маркетинг: ТОВ Агентство Медичного Маркетингу: пр-т Паладіна, 32, оф. 411, м. Київ-03680, тел./факс: (044) 452-22-03 http://www.amm.net.ua

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ЮридичнА консультаціЯ

20 квітня 2012 року

ХТО ОТРИМАЄ

«ОЗДОРОВЧІ»

У минулому році було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №524, яка передбачає виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам. До редакції надходять листи, у яких читачі просять пояснити, чи всі працівники галузі отримали таке право, як ці виплати будуть проводитися і на підставі яких документів. Відповісти на ці та інші запитання ми попросили головного спеціаліста з питань соціально-економічного захисту Профспілки працівників охорони здоров’я України Лідію ГАВРИЛЕНКО.

– На які категорії медичних працівників поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №524 від 11.05.2011?

– Абзацом четвертим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №524 «Питання оплати праці працівників установ, зак ладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі – постанова №524) передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних зак ладів охорони здоров’я. Її буде виділено у розмірі посадового ок ладу під час надання основної щорічної відпустки. До медичних та фармацевтичних працівників належать особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, – професіонали з повною вищою медичною і фармацевтичною освітою та фахівці з базовою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які закінчили: – вищий або середній спеціальний навчальний зак лад, здобули вищу або неповну вищу еконо-

22

м і ч н у, е к о н о м і к о - с т а т и с т и ч н у, статистичну та інженерно-економічну освіту, пройшли спеціальну підготовку, мають сертифікат лікаря-спеціаліста і право працювати на посадах лікарів-статистиків, у тому числі й керівників відділів обліку та медичної статистики, та на посадах медичних статистиків (пункт 8 розділу ІІ та пункт 13 розділу ІІІ наказу МОЗ України від 25.12.92 №195 і примітки до цих розділів); – вищий навчальний заклад за спеціальностями «Біологія», «Фармація», «Хімія», «Хімія-фармація», «Біохімія», пройшли спеціальну підготовку й отримали звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста, мо­ж уть працювати на посадах лікарів-лаборантів, у тому числі на посаді завід­ у­ в ача лабораторії за наявності стажу роботи на посаді лікаря-лаборанта не менше 5 років (пункт 8 розділу ІІ наказу №195 та примітка до нього); – вищий або середній спеці­ альний навчальні зак лади та здобули фізкультурну освіту, можуть працювати на посадах інструкторів із лікувальної фізкультури та сестер медичних із масажу (пункт 11 розділу ІІІ наказу №195); – середній спеціальний нав­ чальний зак лад за спеціальністю «Лаборантська с­ п рава» (технікихіміки) та можуть працювати на посадах лаборантів санітарнопрофілактичних зак ладів (пункт 8 розділу ІІІ наказу №195); – рентгенівський або медич­­ ний електротехнічний технікум за спеціальністю «рентгенотехнік», можуть пра­ц ювати на посадах рентгенолаборантів (пункт 9 розділу ІІІ наказу № 95); – медико-біологічний факультет вищих навчальних зак ладів, здобули вищу освіту за спеціальностями «Біофізика», «Кібернетика», «Біохімія» і були зараховані на лікарські посади в зак лади охорони здоров’я до 01.04.95 згідно з вимогами наказу №195, та зберігають право на подальшу роботу на лікарських посадах тих самих найменувань. Крім того, для працівників, яких було зараховано до 01.01.93 на посади середніх медичних працівників у зак лади охорони здоров’я згідно з вимогами наказів МОЗ СРСР від 09.09.64 №496 (додаток 3), від 21.10.74 №990 та

від 13.07.89 №418, збережено право роботи на цих посадах. У подальшому зарахування на ці посади мож ливе лише за умови здобуття відповідної медичної освіти (пункт 1 примітки до розділу ІІІ наказу №195). До таких працівників належать особи, які закінчили річні курси з підготовки медичних сестер для дитячих ясел та допущені до роботи на посадах постових сестер медичних у будинках дитини, дієтичних сестер у молочних кухнях, медичних сестер у полік лініках (полік лінічних відділеннях) з обслуговування дітей дошкільних установ, інструкторів-дезінфекторів.

– Чи виплачується допомога на оздоровлення лікарям-інтернам?

– Так, виплачується. Лікаріінтерни належать до медичних працівників, ос­ к ільки передбачені переліком лікарських посад, затверджених наказом МОЗ від 28.10.2002 №385 «Про затвердження переліків зак ладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у зак ладах охорони здоров’я». Крім того, лікар-інтерн передбачений Національним к ласифікатором професій (ДК 003:2010) та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я (затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 №117), де визначено вимоги до цього фахівця. Лікар-інтерн повинен мати повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», пройти спеціалізацію за певною спеціальністю медичного профілю. При цьому лікаря-інтерна зараховують на цю посаду до штату зак ладу охорони здоров’я та виплачують заробітну плату протягом усього періоду навчання в інтернатурі (пункт 7.3 наказу МОЗ від 19.09.96 №291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних зак ладів освіти ІІІ–ІV рівня акредитації»).

– У якому розмірі виплачується допомога на оздоровлення працівникам, що працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня?

– Працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня, ця допомога виплачується в розмірі,

встановленій постановою КМУ №524, тобто в розмірі посадового ок ладу.

– Який порядок оформлення і виплати допомоги на оздоровлення та який ок лад береться для її нарахування?

– Допомога на оздоровлення виплачується згідно з наказом, затвердженим керівником зак ладу на підставі заяви працівника, яку він подає на оформлення щорічної відпустки з виплатою зазначеної допомоги. Допомога на оздоровлення виплачується за основним місцем роботи працівника (за місцем збереження трудової книжки) у розмірі посадового ок ладу, затвердженого в штатному розписі зак ладу, з урахуванням усіх підвищень (посадовий ок лад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок). У разі поділу відпустки на частини відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення виплачується працівникові в розмірі посадового ок ладу, якщо основна безперервна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів.

– Чи може виплачуватися допомога на оздоровлення іншим категоріям працівників зак ладів охорони здоров’я?

– Так, може. Усім іншим працівникам закладів охорони здоров’я, у тому числі й тим, хто працює за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в межах затвердженого для закладу фонду заробітної плати відповідно до підпункту «б» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 та пункту 5.11 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

– Чи виплачується допомога на оздоровлення разом із компенсаційними виплатами за невикористані відпустки у разі звільнення працівника?

– Ні. У випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки за попередні роки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення не виплачується.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

20 квітня 2012 року

ПЕРШИЙ ЕКЗАМЕН ФАХІВЦІ ДЕПАРТАМЕНТУ РЕЄСТРАЦІЇ І ПЕРЕРЕЄСТРАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЕРЖЕКСПЕРТЦЕНТРУ МОЗ УКРАЇНИ ДОПОМАГАЮТЬ ВИРОБНИКАМ ВИПУСКАТИ ЯКІСНУ, БЕЗПЕЧНУ ПРОДУКЦІЮ

Розмову вів Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я» За роки незалежності України наша фармацевтика здолала довгий і тернистий шлях від суцільних дефіцитів ліків до їх широкого асортименту. Але то була лише програма-мінімум. Згідно із сучасними вимогами лікарський засіб має лікувати, а не бути лише носієм певного набору речовин. Цими вимогами й керуються фахівці департаменту реєстрації та перереєстрації лікарських засобів Державного експертного центру МОЗ України – вони приймають перший (бо будуть і наступні) іспит від заявників на реєстрацію препаратів. І не тільки приймають, а й допомагають його скласти. Про це нашому кореспондентові розповідає начальник департаменту доктор фармацевтичних наук Ірина КУДРЯВЦЕВА.

З орієнтацією на євростандарти

– Після утвердження незалежності України наповнити фармацевтичний ринок вдалося досить швидко, а ось із якістю, безпечністю лікарських засобів виникли проблеми. Багато в чому довелося починати з нуля. Ідеологію радянської фармацевтики, яку ми десятиліттями сповідували й успадкували, у незалежній Україні не могли прийняти, оскільки вона надто відрізнялася від стандартів усього цивілізованого світу: питанням безпечності препаратів, важливим для здоров’я мільйонів людей, та ідеологія не переймалася. На випуск засобу видавали сертифікат, але ж чого він був вартий? Від фармакологів вимагалося всього-на-всього, аби потрібна молекула речовини у

складі препарату містилась у належній кількості, тобто аби було забезпечено певний хімічний склад. Але ж головне – мати високу лікувальну ефективність і бути безпечним для здоров’я хворого. Необхідно, аби молекула певної ізомерної структури потрапила у кров хворого, та ще й у належний час і в потрібній кількості. Нині цим ми й керуємося, ставлячи надійні бар’єри на шляху неякісної фармацевтичної продукції. Отож роботи у фахівців нашого департаменту вистачає: приймаємо заявки на реєстрацію та перереєстрацію, вивчаємо їх, у разі потреби вносимо зміни до реєстраційних матеріалів, разом із заявником доводимо їх, так би мовити, до потрібної кондиції, допомагаємо вже лікарям та хворим правильно, грамотно використовувати лікарські засоби. Лише за останній рік наші фахівці підготували понад 3400 інструкцій для медичного застосування препаратів.

– Ірино Георгіївно, а що робиться для гармонізації нашої національної системи реєстрації ліків зі світовими стандартами?

– Ми вже працюємо за стандартами Європейського Союзу. У цій роботі орієнтуємося на положення Директив 2001-83 Європарламенту та Ради ЄС від 06.11.2001 року «Зведення законів європейської спільноти стосовно лікарських засобів для людини». Положення цих Директив лягли в основу наказу МОЗ України від 26.06.2005 року №426 «Про затвердження проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних

матеріалів упродовж дії реєстраційного посвідчення». І тепер уже процедура реєстрації лікарських засобів провадиться у порядку, максимально адаптованому до вимог ЄС.

– Із розмов із заявниками, виробниками ліків мені стало відомо, що ділове спілкування з ними стало жорсткішим…

– Це цілком закономірно: до матеріалів, що подаються на реєстрацію, пред’являються підвищені вимоги. Йдеться ж бо не про якісь господарські товари, які в разі браку можна й викинути, а про здоров’я мільйонів людей, отож маємо пильнувати за безпечністю фармакотерапії. Наші фахівці для цього створюють надійні захисні бар’єри. Це можна підтвердити статистичними даними: відхилених заявок чи тих, які потребують доопрацювання, стає дедалі більше. І все ж таки ми не ускладнюємо роботу заявників, просто робимо її раціональнішою, консультуємо їх, допомагаємо освоювати нові, сучасні підходи до реєстрації новинок фармації. Зі свого боку й ми, фахівці департаменту, удосконалюємо методи своєї роботи, впроваджуючи зарубіжний досвід.

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ ЕКСПЕРТИЗИ

Перш ніж опинитися на полицях аптек, заявлений фармацевтичний засіб має пройти складний шлях перевірок. Перший рівень – дослі-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

дження його якості та безпечності, виконує група внутрішньої експертизи лікарських засобів на чолі з кандидатом медичних наук Віктором БОДАКОМ. У його робочому кабінеті у встановлені години завжди людно – йде ділове спілкування експертів із заявниками, представниками фармацевтичних фірм. Фахівці ознайомлюються з документами, виявляють недоліки, допомагають їх виправити, правильно оформити. Реєстраційне досьє має бути повним, відповідати сучасним вимогам, а до цього ще не всі звикли. І починається спільне доопрацювання. Щоб уявити обсяги роботи групи внутрішньої експертизи, вкажемо на обсяги реєстраційного досьє – це часом понад тисяча сторінок тексту, до того ж складного, нашвидкуруч його не осилити. На етапі внутрішньої експертизи фахівці прагнуть раціоналізувати, спростити процес оформлення документації. З цією метою запроваджено принцип «єдиного вікна», що значно заощаджує час заявника. Експерти виходять і за межі офісу. Вони не минають нагоди виступити з роз’ясненнями сучасних вимог до реєстрації на семінарах, майстеркласах, науково-практичних конференціях. Досить повне джерело інформації, яке може зацікавити заявників, розміщено й на сайті Держ­ експертцентру.

– Вікторе Михайловичу, у багатьох галузях скаржаться на недосконале законодавство, що й гальмує роботу. Як у вас із цим?

– Нарікати немає підстав. Маємо ґрунтовну нормативно-правову базу, згідно з якою і діємо. Ось останній наказ МОЗ України №98 від 09.02.2012 року: затверджено Регламент взаємодії Управління розвитку фармацевтичного сектора охорони здоров’я та Держекс­ пертцентру. Регламент передбачає подальше удосконалення процесу державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, оформлення та видачі реєстраційних по­с відчень. Законодавча база допомагає нам працювати в гармонії з європейськими стандартами в нашій галузі.

23

РЕКЛАМА

ЗАЯВКА НА РЕЄСТРАЦІЮ ЛІКІВ:

ВАШЕ

20 квітня 2012 року

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ЗДОРОВ’Я

Шановні читачі! Пропонуємо вам унікальну книгу-тренінг «Чему не научат в медицинском ВУЗе». Її автори – Гліб Загорій, генеральний директор ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», кандидат фармацевтичних наук та Юрій Чертков, директор «Агентства медицинского маркетинга» – своїми порадами допоможуть вам налагодити відносини з пацієнтами, колегами, керівництвом.

Автор правового раздела: СТОРОЖУК Юрий Николаевич, юрист, специализация: гражданское и хозяйственное право (Продовження. Початок в №№10-13)

Психологический и правовой аспекты конфликта

Согласно мнению С.В. Антонова, директора и основателя Центра медицинского права, конфликты в медицинской практике имеют как правовой, так и психологический аспект. Превалирующая часть устных и письменных жалоб пациентов на плохое медицинское обслуживание относится к психологическому аспекту взаимоотношений врача и пациента, а не к уровню компетенции медицинских работников клиники или их профессиональным качествам. Психологический аспект конфликта некритичный с правовой точки зрения, в сравнении с угрозой наступления уголовной или гражданской ответственности. Но он составляет основную массу нарушений законных прав врача (и как специалиста, и как гражданина). Медицинского работника часто совершенно необоснованно обвиняют пациенты во всех мыслимых и немыслимых грехах – как своих, так и государственной системы здравоохранения. За период работы у врача подобных ситуаций возникает огромное количество, но единого четкого механизма защиты от них не существует. В подобном случае многое зависит от личности самого врача. Если он сможет, не вступая в прямую конфронтацию, использовать психологический подход и мирно разрешить проблему – конфликт будет исчерпан. О методах и психологических подходах в конфликте писать можно много. В данной главе я ограничусь разбором сценария: когда разрешить конфликт не получается. Итак, предположим, что разрешить психологическими методами проблемную ситуацию не получилось. Конфликт обострился. Пациент намерен обжаловать действия врача, обратившись в судебные органы или

20

Конфликт пациента и врача органы милиции/прокуратуры. Поэтому он на вполне законных основаниях имеет право требовать ознакомления со своей историей болезни, карточкой амбулаторного больного, а также снимать копии с медицинских и прочих документов, имеющих отношение к его здоровью в процессе получения медицинских услуг. Врачу необходимо осознавать, что данные шаги пациента нацелены на сбор доказательств ненадлежащих его действий, и в дальнейшем могут свидетельствовать против него. Это подтверждается старой истиной: «история болезни пишется для прокуратуры». Здесь врача может подвести его же консерватизм: действуя из соображений предосторожности, он либо откажет

последний момент под страхом наказания. У подавляющего большинства пациентов сложилось мнение (часто обоснованное), что медицинские учреждения, в силу своей закрытости, часто подделывают документацию для сокрытия следов врачебных преступлений и ошибок. К подобным «закрытым» учреждениям относят армию, школу. Юристы, как правило, согласны с утверждением об особой сложности раскрытия нарушений, допущенных в подобных учреждениях: крайне осложнена процедура не только сбора и проверки достоверности доказательств, но и использования свидетельских показаний для подтверждения тех или иных фактов. Пациент, его родственники или друзья достаточно плохо

Любая информация, вышедшая за пределы медицинского учреждения, достаточно легко фиксируется и в последующем может служить надлежащим доказательством.

пациенту в ознакомлении с документами по истории болезни, либо (увы, такие случае имеют место) начнет корректировать медицинскую документацию, чем дополнительно приводит к возникновению риска осуждения за иное уголовное преступление, предусмотренное Уголовным кодексом Украины – подделка документов. Поэтому врачу не стоит усугублять ситуацию отказом. Все необходимые документы нужно предоставить пациенту в порядке, предусмотренном законом. Что касается содержания, точности внесения, достоверности и соответствия данных истории болезни – об этом каждый врач должен заботиться заранее, уже в процессе оказания медицинской услуги, а не в

понимают специфику медицинской работы, а коллеги обвиняемого, обладая достаточной квалификацией, в ряде случаев дают свидетельские показания, сознательно или подсознательно уменьшая степень вины обвиняемого. Кроме этого, пациент может провести независимую экспертизу в другом медицинском учреждении или пригласить в качестве независимого консультанта врача высокой квалификации другого медицинского учреждения.

Обжалование Дальнейшие действия пациента – обжалование. Условно можно выделить четыре объекта, которым может быть нанесен вред недобросовест-

ными действиями (бездействиями) медицинского работника. Они расположены в порядке убывания от более к менее значимому: а) ­жизнь пациента; б) здоровье пациента; в) трудовая дисциплина (по­­рядок выполнения профессиональных обязанностей); г) честь, достоинство, деловая репутация и моральное состояние пациента. В зависимости от указанного выше, обжалование мо­жет быть проведено по нескольким условным «направлениям». Обжалование пациентом действий врача в органы, осуществляющие контроль над медицинским учреждением. Подобными органами являются Министерство охраны здоровья Украины, органы управления охраной здоровья на местном уровне, администрации соответствующих медицинских учреждений. Таким образом, пациент может: а) обратиться к руководителю медицинского учреждения с жалобой (заявлением), в которой указаны действия или бездействия врача, нарушающие законные права пациента; б) обратиться в управление охраны здоровья района или города или в МОЗ Украины с жалобой, требованием рассмотреть обстоятельства дела и выявить (в случае наличия) нарушения на заседании специальной врачебной комиссии; в) составить и направить жалобу в Управление по защите прав потребителей. В соответствии со ст. 20 Закона Украины «Об обращении граждан», организации, учреждения или предприятия, которые получили письменное обращение, обязаны ответить на него в течение одного месяца (если иной срок не оговорен другими, специальными, нормативноправовыми актами). Это общая норма, которая обязывает медицинское учреждение предоставить ответ

на жалобу пациента. Существуют некоторые детали этой нормы. Давайте рассмотрим их. В ­соответствии с полным текстом нормы, обращения, которые не требуют дополнительного изучения, рассматриваются немедленно, но не более 15 дней со дня их получения. В случае, если в месячный срок решить вопросы, изложенные в обращении, не возможно, руководитель соответствующего органа, предприятия, организации или его заместитель устанавливают необходимый срок для его рассмотрения (но не более 45 дней), о чем дополнительно уведомляют лицо, которое подало обращение. В случае обоснованного письменного требования лица, подавшего обращение, срок рассмотрения может быть сокращен. Ответ, полученный пациентом, в дальнейшем может быть приобщен к делу. Если документально подтвержден факт подачи пациентом жалобы (уведомление, корешок отправки, опись вложений, прочее), но медицинским учреждением не подтвержден факт направления ответа (его действительно не направляли или направляли, но отсутствует возможность подтвердить документально), это обстоятельство будет учтено судом при рассмотрении дела, но не в пользу медицинского учреждения. Напомним старую истину: врача можно легко обвинить в нарушении, если он бездействовал, но сложнее доказать, что действия, которые он совершал, действительно были направлены на негативные последствия. Пятидесятилетний опыт работы интернистом-клиницистом привел М.М. Зарецкого к убеждению, что бездействие является наиболее частой причиной претензий к врачам. Таким образом, настойчиво советуем: если поступила жалоба – на нее необходимо ответить! Как отвечать: формально, кратко, общими фразами или детально, с

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua vz@vz.kiev.ua

ВАШЕ

6 квітня 2012 року

ным врачам, основываются на разглашении врачебным персоналом сведений, относящихся к врачебной тайне. В большей части утверждения истцов находят подтверждение в ходе судебных дебатов и предоставления доказательств. Дадим некоторые разъяснения по этому поводу. Дело в том, что любая информация, вышедшая за пределы медицинского учреждения, достаточно легко фиксируется и в последующем может служить надлежащим доказательством. Способом разглашения данных о больном может быть публикация статьи в специализированном журнале, размещение фотографий пациента на сайте частной клиники, сообщение информации о диагнозе и прогнозе заболевания коллегам на открытых и закрытых медицинских форумах в сети Интернет, в частной переписке и др. Исковые заявления пациентов по взысканию компенсации могут носить разный характер. Например, удаляя зуб мудрости, врач задел губной нерв пациента. Экспертиза пришла к выводу, что врач допустил профессиональную ошибку, так как перед операцией не был сделан рентгеновский снимок. К выплате подлежит компенсация причиненного вреда, указанная в исковом заявлении. Другой пример (юридически, кстати, очень спорный). Пациент психоневрологического диспансера запросил справку для предъявления по месту работы (больничный лист). Справка, в соответствии с требованиями закона, содержала угловой штамп и круглую печать с указанием наименования лечебного учреждения – «психоневрологический диспансер».Ссылаясь на нарушение врачебной тайны, физическое лицо обратилось в суд с иском к диспансеру, поскольку факт нахождения на лечении является разглашением сведений о факте обращения за медицинской помощью в учреждение. Иск был удовлетворен. По указанным причинам, при обсуждении профессиональных вопросов с коллегами врачу следует избегать разглашения сведений о пациентах, а при разговоре с пациентом по возможности избегать любой идентификации данных о болезни, ее диагнозе и развитии. Если подобные данные необходимы для научной работы, следует получить разрешение пациента на подобное использование информации. Сделать это лучше всего путем подписания с пациентом письменного соглашения на разглашение информации. А вот факт получения врачом от пациента расписки о том, что он не несет ответст-

венности, и вся ответственность находится на пациенте, согласившемся с назначенным лечением, не является 100% гарантией защищенности врача от возможных исков. Хотя подобные расписки берутся, правовое их значение в суде часто оказывается под критическим рассмотрением. Дело в том, что в случае спора обвинитель может утверждать, что пациент не мог адекватно и объективно оценить ту манипуляцию, на которую согласился. А также, что он не может оценить последствия, осложнения, альтернативные методы, которые ему могут быть предложены, а врач, предположим, не давал ему всех необходимых объяснений. Поэтому такие расписки, как и добровольные согласия на операции, в судах, после критического анализа, идеальным способом защиты врача не являются. Это уже работа для специалиста, владеющего навыками медицинского права, четко, информативно и полно прописать содержание процедуры. Только грамотно составленный документ поможет избежать претензий к врачу. Что однозначно стоит делать – четко отображать суть необходимых манипуляций и медицинские показания в истории болезни.

наличия в его действиях состава преступления. Как правило, это может обозначать, что дело дойдет до того же суда, но в порядке уголовного процесса. В таком случае пострадавший (его родственники) при наличии необходимых доказательств обращается с соответствующими заявлениями в органы внутренних дел и/или прокуратуру. Это худший из вариантов развития событий (как для пациента, так и для врача), и, как правило, это происходит в результате наступления смерти, инвалидности или тяжелых нарушений здоровья пациента. Возбуждение уголовного дела по факту ненадлежащего выполнения врачом своих профессиональных обязанностей в основном инициируется непосредственно пострадавшим пациентом или его родственниками. Достаточно часто инициатор полон желания «наказать» врача, «добиться справедливости» и прочее. В силу ряда причин, о которых будет рассказано позже, добиться обвинительного приговора для врача пациентам достаточно сложно. Например, в 2007 году за совершение преступлений, предусмотренных статьями 140 и 143 Уголовного кодекса Украины, было осу-

Факт получения врачом от пациента расписки о том, что он не несет ответственности, и вся ответственность находится на пациенте, согласившемся с назначенным лечением, не является 100% гарантией защищенности врача от возможных исков.

Известен случай, когда пациент категорически отказывался от ампутации конечностей, которая ему была показана. Не способствовали переубеждению пациента и родственники. В истории болезни были четко отражены показания врачей к ампутации и отказ пациента от подобной манипуляции. После того, как пациент «впал в кому», с оглядкой на его критическое состояние, заключение консилиума пришло к решению ампутировать конечность. Пациента это уже не спасло, но надлежащее и точное отображение в истории болезни действий врачей позволило снять с них обвинения в нарушении законных прав пациента. Обжалование пациентом действий врача в органы, полномочные возбудить против врача уголовное дело в случае

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ждено около 15 гражданских лиц. Количество возбуждаемых уголовных дел, которые впоследствии закрываются за недоказанностью наличия состава преступления в действиях врача, в несколько раз больше. Далеко не всегда судьи приходят к выводу о виновности врача. В одном из случаев, после удаления миндалин у 6-летнего мальчика, у ребенка оказалась нарушенной работа головного мозга. Правовая позиция родителей сводилась к тому, что врач надлежащим образом не информировал родителей о возможности альтернативного медикаментозного лечения. Судья же на основании экспертного заключения пришел к выводу, что картина болезни ребенка не допускала никакого другого способа лечения, кроме хирургического вмешательства.

Как правило, привлечение к уголовной (как и любой другой) ответственности врача проблематично. Связано это с некой «закрытостью» медицинских учреждений, невозможностью быстро и в полном объеме получить доказательства (той же истории болезни) по делу, а также солидарностью врачей. Последнее связано с тем, что медицинские работники пре­к расно понимают обстоятельства совершения той или иной «врачебной ошибки» и непроизвольно поддерживают обвиняемое лицо, сознавая, что в следующий раз на его месте могут оказаться они. «Зона риска» в данном случае – хирургия, гинекология и акушерство. Для примера, по данным статистики гражданских дел о взыскании физического и морального вреда в России за 2001–2002 гг., претензии и жалобы распределяются по специальностям приблизительно в следующем порядке: хирургия (до 25%), стоматология (до 15%), акушерство и гинекология (до 15%), терапия (5–10%), педиатрия (5–6%), травматология (5%), офтальмология (4–5%), анестезиология (5%), служба скорой помощи (2%), претензии к среднему медицинскому персоналу (5%). В общем, трудность квалификации уголовных правонарушений связана со спецификой медицины. Человеческий организм индивидуален, реакции на медикаменты, на хирургическое вмешательство различны. Подобные реакции предсказуемы, но при этом врачу приходиться учитывать целый ряд специальных факторов. Следующий важный момент – необходимо доказать существование причинноследственной связи между действиями (бездействием) врача и теми негативными последствиями, которые наступили. Ведь последствия (инвалидность, смерть) могут иметь причиной естественное течение болезни. (Продовження в № 16–17 «Ваше здоров’я» від 4 травня 2012 року.)

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

приложением документации, объяснить жалобщику специфику ситуации, которая произошла при его диагностировании или лечении, – это уже решение самого врача или руководителя медицинского учреждения. Но ответить вы должны обязательно. В дальнейшем, если точка зрения врача на конкретную ситуацию будет подтверждаться оценками иных специалистов, независимыми экспертными оценками или даже медицинской экспертизой, все это будет служить для суда прочной и объективной доказательной базой добросовестности врача. В ином случае, суд может принять формальные действия врача (отказ главврача в приеме пациента со ссылкой на «скандальность» последнего, отсутствие ответа на поданную пациентом жалобу, невыполнение других просьб и требований пациента, на которые он имеет право), за косвенное подтверждение вины врача, попыток сокрытия доказательств нарушения и прочее. Обжалование пациентом действий врача в суде в порядке гражданского процесса с целью возмещения ущерба (с врача/медицинского учреждения), понесенного в результате некачественного лечения, установления диагноза. Обжаловать в подобных случаях возможно как действия врача из государственных медицинских учреждений, так и действия врачей, работающих в коммерческих учреждениях по заключенному договору. Результатом может стать взыскание причиненного ущерба (в том числе морального). Отношения между пациентом и юридическим лицом, предоставляющим на коммерческих условиях медицинские услуги, строится на основании договора. Именно в указанном гражданско-правовом договоре и прописаны надлежащим образом все права, обязанности, а также объем ответственности обеих сторон отношений. В случае нарушения одной из сторон условий договора, другая пользуется своим правом обращения в суд с целью доказать факт нарушения договора и взыскать необходимую компенсацию. В случае обслуживания в государственном медицинском учреждении, права, обязанности, а также объем ответственности пациента и медицинского работника устанавливается нормами Гражданского кодекса Украины и иных нормативно-правовых актов Украины, регулирующих данные отношения. Согласно анализу судебной практики, требования достаточно большой части исков, предъявляемых к медицинским учреждениям и част-

ЗДОРОВ’Я

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 квітня 2012 року

«Ми наш, ми новий

світ збудуємо»?

Сергій УХАЧЕВСЬКИЙ, власкор «ВЗ» 3–4 квітня цього року в Національній академії після дипломної освіти імені П.Л. Шупика пройшов ІІІ з’їзд «Всеукраїнської асоціації працівників невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф». Був по вний зал – у роботі з’їзду взяли участь понад сімсот лікарів з усієї України. Хоча для медичної громад ськості подія досить буденна – працівники «швид кої» зібралися, щоб поділитися досвідом, поговори ти про наболіле (а наболілого в їхній сфері вистачить на кілька з’їздів). Однак у більшості виступів із три буни (а їх було 75) і в кулуарах червоною ниткою проходила думка: СЛУЖБУ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ ЗНИЩУЮТЬ!!! ЇЇ ПОТРІБНО РЯТУВАТИ!!!

Казуїстика чи термінологія?

Відверто кажучи, мені не одразу вдалося розібратися, кого від кого потрібно рятувати, чому працівники «швидкої» із недовірою ставляться до «екстреної медичної допомоги». Не зрозумів я, чому в їхній професійній лексиці звучить ще й «невідкладна медична допомога» і не одразу второпав, яким боком до них тулиться й «медицина катастроф». Із цієї казуїстики я і вирішив розпочати своє невеличке розслідування про халепи, що випали на долю такої звичної для нас швидкої медичної допомоги. Тож із питанням про термінологію я звернувся до лікарів, котрі мені пояснили, як то кажуть, на хлопський розум: невідкладні стани – це те, чим займається «швидка» щодня і щогодини уже протягом доброї сотні років. А ось «медицина катастроф» та «екстрена медична допомога» – структури, які виникли в процесі впровадження медичної реформи. Спочатку в чотирьох експериментальних областях – Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій і в Києві. Нічим особливим там вони себе не зарекомендували і не впливали на показники якості надання лікувальних послуг. «Швидка» як працювала, так і продовжувала працювати, виконуючи свої прямі функції. А в більшості областей України центри медицини катастроф не діяли взагалі. Насправді, там, де вони створені, центри здебільшого займалися збором статистичних даних про медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій.

– Ніколи «медицина катастроф» не брала серйозної участі в ліквідації наслідків чи то великих аварій, чи то нещасних випадків – зберуть інформацію і звітують перед міністерством про начебто свою успішну діяльність під час ліквідації наслідків… Так сталося нещодавно і в Броварах – там робітники отруїлися чадним газом. Хто рятував людей? Працівники «швидкої». Рапортували ж про це – наші колеги з «медицини катастроф», начебто вони займалися порятунком людей, – поділився один лікар наболілим.

18

У процесі розмови у мене складалося враження, що накази про створення служби екстреної медичної допомоги готували, не враховуючи сучасної ситуації в Україні, потреби населення в наданні невідкладної допомоги на дошпитальному етапі, стану первинної медико-санітарної допомоги, відсутності приймальних відділень екстреної медичної допомоги, чинних законів України та ін. Розуміючи, до чого може призвести реформування галузі, фахівці «швидкої» неодноразово висували власні пропозиції щодо змін у структурі та роботі служби. Окремі регіони готові були створити обласні станції швидкої медичної допомоги, які логічніше вписалися б у сучасні умови. Тобто пропонувалося провести реформу в межах самої структури, без шокової терапії і значних капіталовкладень, на основі закордонного досвіду – Польщі, Німеччини, Росії, Франції... Де швидка медична допомога виведена у ранг служби, котра є вагомою частиною національної безпеки держави і її діяльність контролюється та перебуває під патронатом вищих державних чиновників. Не кажучи вже про фінансове й матеріальне забезпечення, що включає і гелікоптерні підрозділи. Але на усі ці пропозиції МОЗ України просто відмовчувалося.

Рішення ІІІ з’їзду – в життя!

Та повернімося до з’їзду. Обговоривши всі проблеми, що назріли в галузі, «Асоціація» прийняла ухвалу, в котрій ідеться: «…Руйнувати службу ШМД, яка має в Україні понад сторічну історію, свої надбання, здобутки і традиції, яка щодня рятує тисячі життів, – більш ніж цинічно. Потрібно повернутися обличчям до домінування СШМД лікарських та спеціалізованих бригад, особливо серцево-судинного профілю. Україна не перебуває в постійних екстремальних умовах, тому в системі ЕМД та МК пріоритетною має бути саме СШМД, її слід зберегти як окрему структурну одиницю. Підтримуємо

створення навчально-тренувальних центрів, які повинні функціонувати на базі СШМД. Підтримуємо реорганізацію приймальних відділень багатопрофільних лікарень у відділення екстреної медичної допомоги з мультидисциплінарними бригадами»… Далі у свою ухвалу з’їзд вносить 24 пункти з багатьма підпунктами абсолютно адекватних пропозицій до Верховної Ради і Міністерства охорони здоров’я щодо реформ у галузі. Повторюся: в роботі з’їзду взяли участь 700 спеціалістів галузі і більшість її керівників! Це представницький форум! Здавалося б, до думки цих людей варто таки прислухатися… Але… через шість днів, 10 квітня, Верховна Рада України приймає до розгляду Закон про екстрену медичну допомогу (№10155) 299 голосами. Багатьох працівників «швидкої» ця новина немов мокрим рядном накрила. Дехто з них зателефонував до мене із запитаннями, які зводилися до одного: «І що буде далі»? Так, ніби я, простий журналіст, міг дати їм відповідь. Але й мені, у зв’язку з цією подією, доводилося переписувати статтю, тому я вирішив спробувати проаналізувати ситуацію, котра складалася.

Про перспективи, або «Що буде далі»

Ось що про перспективи говорить офіціоз: «Створення системи надання екстреної медичної допомоги має відбуватися у декілька етапів. На першому етапі реформування кількість відділень центрів у містах із розрахунку 1 відділення на 100 тис. населення має становити 314 підрозділів. На селі з розрахунку 1 відділення на 50 тис. населення кількість відділень центрів становить 292. На наступних етапах планується тенденція до укрупнення підрозділів – з охопленням у містах до 200 тис. населення, у сільській місцевості – до 100 тис. населення. Кількість посад виїзного персоналу скорочуватися не буде». Інакше кажучи, кількість лікарських бригад, що обслуговуватимуть населення, насправді буде зменшуватися! І ця тенденція вже давно помітна у сучасній «швидкій». Ось цифри: «Загальна кількість бригад «швидкої» по Україні у 2010 році – 990 станцій, у 2011 році – 940. Станцій, що входять до складу закладів охорони здоров’я: у 2010 році – 896, у 2011 – 845». Зрозуміло, що швидка медична допомога, як і вся охорона здоров’я, потребує реформування, але ж не шляхом скорочення! Рухаємося далі: «За розрахунками, організаційні зміни діючої системи надання екстреної медичної допомоги дадуть можливість зекономити 5343,3 тис. грн. …Медичні працівни-

ки системи екстреної медичної допомоги мають право на підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, за особливі умови праці, доплати за науковий ступінь, за почесні звання, а також за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, інші надбавки і доплати, премії і винагороди, розмір та порядок встановлення яких визначається Кабінетом Міністрів України. А також вони мають право на матеріальну допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі одного посадового окладу та матеріальну допомогу для розв’язання соціально-побутових питань у розмірі одного посадового окладу, які встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; безоплатне користування житлом із опаленням та освітленням». Одразу виникає запитання: чи цифра 5343,3 тис. грн економії зможе покрити всі заплановані затрати, заявлені в Законі? Ні, тим більше, що згідно з цим Законом структура створюватиметься з нуля і буде покладена на плечі Державного та місцевих бюджетів. Скільки це може коштувати і чи потягне бюджет таке навантаження – навряд чи зараз хтось зможе сказати. І логічно буде, якщо й без того нікчемне фінансування «швидкої» врізатиметься на користь «екстреної». Ну а це, відповідно, призведе до нових скорочень кіль кості бригад «швидкої». Про яку, до речі, у Законі не сказано ні слова! Подальша логіка того, що може відбуватися, – це розширення ко-

мерційної мережі нагальної медичної допомоги. Якщо так піде справа далі, то система надання швидкої медичної допомоги стане недоступною для пересічного українця. Хоча навіть у найгірші часи – і початку 90-х років, і в роки всіх криз – «швидка» постійно рятувала (і рятує) життя людям. І що головне: ця служба вже працює в кожному місті та в сільській місцевості. Тому постає законне запитання: а чи не правильно було б просто навести порядок у «швидкій» – від фінансування до матеріального забезпечення і розширення її функцій?! Хоча б у обсязі, запланованому на витрати для екстреної медичної служби. Повірте, тоді б настав золотий вік «швидкої»! Закон «Про екстрену медичну допомогу…» навіть на перший погляд фінансово затратний. Він – наче чужорідне тіло в системі охорони здоров’я України. Складається враження, ніби ми безперервно перебуваємо в екстремальних умовах і переживаємо постійні катастрофи! І саме для цього потрібно створити нову медичну систему з власним бюрократичним органом управління, що поглинатиме величезні державні кошти! Але головне питання: навіщо?! Адже все, що декларується в законопроекті, успішно виконує швидка медична допомога! А тепер давайте подумаємо: чи все в нас у галузі охорони здоров’я вже розв’язано і залишилося лише поміняти шило на мило – у нашому випаду «швидку» на «екстрену»…

No comment В Україні кількість ліжко-місць удвічі більша, ніж у країнах Європи, але тривалість життя на 10 років менша. Це свідчить про слабку ефективність системи охорони здоров’я. «За показниками смертності дорослого населення, Україна зараз перебуває на рівні слаборозвинених країн третього світу», – перший заступник глави Адміністрації президента Ірина Акімова. «Смертність осіб працездатного віку перевищує аналогічний показник навіть у країнах, у яких валовий національний продукт у 4–6 разів нижчий, ніж у нашій країні», – голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва. За даними МОЗ, у перинатальному періоді (з 22-го тижня вагітності до 168 годин після народження) в Україні минулого року померло 5111 дітей, а у віці до року помирає кожен сотий. Рівень дитячої смертності в 2,5 разу перевищує європейські показники. За двадцять років в Україні збільшилися випадки дитячої смерті від захворювань дихальної та серцево-судинної систем, вроджених порушень розвитку системи кровообігу, інфекційних захворювань і хвороб нервової системи. В Україні один із найвищих у світі показників смертності від серцево-судинних захворювань: 64% у структурі загальної смертності – це близько 500 000 осіб на рік. «У нашій країні 14 млн людей перебувають на медичному обліку із серцевосудинними захворюваннями, близько мільйона – онкологічні хворі, ще мільйон – страждають від цукрового діабету, ВІЛ-інфікованих у країні більше, ніж в інших країнах СНД і Європи», – Тетяна Бахтеєва. Список цей можна продовжувати й продовжувати. Отже, насправді, є що реформувати і куди спрямовувати кошти. А ось красномовна статистика: у середньому щомісяця служба швидкої медичної допомоги України виїжджає на більш як мільйон двісті тисяч викликів до хворих. Рубонувши по живому, цей показник можна знизити в кілька разів, а ось до чого це призведе, можна тільки уявити.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

МИХАЙЛО СТРЕЛЬНИКОВ:

«СЕМИ НЯНЬОК НЕ ПОТРІБНО» Чому виникла необхідність реформування сис теми екстреної медичної допомоги в Україні і як воно відбуватиметься – про це наша розмова з

– Навіщо об’єднувати систему екстреної допомоги з медициною катастроф і створювати надсистему, функції якої понад 100 років виконує служба швидкої медичної допомоги?

– На сьогодні, окрім служби ШМД, яка є основною у наданні екстреної медичної допомоги, в Україні існує Державна служба медицини катастроф (ДСМК), що виконує аналогічні функції тільки в умовах надзвичайної ситуації (бригади першої черги реагування ДСМК – це чергові бригади швидкої медичної допомоги, іншого ресурсу немає). Також існує служба санітарної авіації. В основу їх роботи покладено принцип перевезення хворого, постраждалого або медичного працівника для надання медичної допомоги. Якщо бути відвертим, в Україні медицину катастроф як Державну службу до сьогодні створити не вдалося – із 27 територіальних управлінь Центри медицини катастроф існують у 21, деякі з них функціонують повноцінно (Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, АР Крим), решта – це лише цілодобовий диспетчерський пост, який відстежує інформацію про надзвичайні ситуації, що виникають на підвідомчій території (такі центри задіяні в єдину інформаційну систему Кабінету Міністрів України). Я вже не кажу про службу санітарної авіації, яку в багатьох областях замінили вивіскою «медицина катастроф»: лікарі, що працюють не один десяток років, добре пам’ятають обсяг роботи, який виконувала санітарна авіація. Навіщо щось змінювати? Не буду розповідати про проблеми служби «швидкої» – про них усі добре знають. І навряд чи знайдеш того, кого влаштовує, що на «швидку» в районної влади не вистачає ні бензину, ні машин, ні коштів на медикаменти. Ми дуже часто заглядаємося на Європу і кажемо, що там вищі зарплати, ліпші дороги, кращі автомобілі, але водночас не хочемо сприймати її стандарти і шляхи досягнення цих показників. У Європі давно існує єдина система екстреної медичної допомоги (далі – Система), вона в більшості країн ЄС розрахована на жорстку вертикаль влади і фінансування з державного бюджету або зі страхових та місцевих фондів. А ми до сьогодні вперто чіпляємося за те, чого вже не існує.

– Найбільше нарікань на те, що «швидку» підпорядковують медицині катастроф. Чим вона гірша?

– Той, хто уважно читав Закон, не міг не зрозуміти, що створення єдиної Системи не передбачає підпорядкування служби ШМД існуючим центрам екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі – Центр).

Єдине, що мають спільне нині існуючі і майбутні Центри, – це назва. Функції в них різні. Зрештою, почитайте уважно примірне положення про штатні нормативи нових Центрів – там є керівник, заступник із медичної роботи (він же – керівник служби ШМД) і так само заступник з оперативної роботи – керівник служби медицини катастроф. То хто кому підпорядковується?! Центри утворюються шляхом реорганізації всіх існуючих підрозділів служб ШМД, медицини катастроф і санітарної авіації, їх об’єднання та створення єдиної потужної оперативно-диспетчерської служби. Вся інформація з території повинна надходити в один центр – навіщо утримувати 3 диспетчерські (так само й управлінські, допоміжні) служби? Єдина диспетчерська служба буде добре оснащена сучасною технікою, контролюватиме пересування бригад, їхнє місцезнаходження, щоб оперативно забезпечити і чітко проконтролювати вчасний приїзд «швидкої». Більше того – враховуючи, що єдиною службою, яка функціонально готова взяти на себе організацію й управління Системою на території областей, є ШМД (особливо там, де і до сьогодні не створено центрів служби медицини катастроф), формування таких Центрів передбачається саме на базі станцій «швидкої» обласного центру – на них буде покладено обов’язок розбудови системи на території області та подальші функції з управління та забезпечення її щоденної діяльності. Водночас у роботу ШМД не входить накопичення резервів ліків на випадок надзвичайних ситуацій та інші особливості діяльності медицини катастроф. Зокрема, вона має у своєму складі учбові підрозділи, які дають змогу медичним працівникам постійно підвищувати кваліфікацію, крім того, здійснює оперативне чергування, що є часткою державної інформаційної системи. Ці позитиви не можна втрачати – підрозділ медицини катастроф забезпечує готовність та реагування на можливі надзвичайні ситуації.

– Чи не передбачатиме така реорганізація скорочення служби ШМД?

– Ні, реформування не передбачає скорочення ані виїзного персоналу, ані кількості виїзних бригад, відбудеться лише оптимізація управлінського і допоміжного персоналу – за рахунок централізації відповідних функцій в єдиній обласній структурі. Навіщо їх дублювати і створювати «сім няньок» – кошти на їх утримання, навпаки, потрібно спрямувати на посилення та збільшення виїзних бригад, якщо це десь необхідно. Тож спротив реформуванню іде саме від управлінського та допоміжного персоналу, якого і стосується оптимізація.

– За які кошти створюватиметься нова система?

– По-перше, частина коштів вивільниться за рахунок перенесення багатьох функцій до Центру. По-друге, служба екстреної допомоги фінансуватиметься з обласного, більш потужного, бюджету. До того ж відповідальність голів обласних державних адміністрацій перед Президентом України зумовлює ефективне виконання та сприяння роботі служби – і в придбанні автомобілів, і в будівництві належних доріг тощо.

– Яка доля спеціалізованих бригад «швидкої» – про це закон мовчить.

Михайлом Стрельниковим, керівником відділу екстреної медичної допомоги та медицини ката строф МОЗ України.

– Сьогодні в Україні фактично існує 2 види бригад – фельдшерські (функції – як у парамедиків за кордоном) і лікарські. Лінійна фельдшерська бригада має виїжджати на виклики, що не потребують проведення реанімаційних та інших спеціалізованих заходів. Натомість лікар «швидкої» повинен надати і кардіологічну, і неврологічну, та іншу допомогу. Скільки спеціалізованих бригад потрібно направити тяжкохворому, у якого є травма кінцівок, ураження грудей і черевної порожнини та одночасно з цим серцевий напад на тлі алкогольної інтоксикації? Спеціалізованих бригад у нас близько 8%, вони працюють винятково у великих містах (сільські жителі не хворіють на інсульт та інфаркт чи у нас сортують пацієнтів на VIP та інших?), обслуговуючи за зміну 5–7 викликів (звичайна швидка – 12–14). То чому ж така дискримінація? Мова не йде про психіатричні чи неонатологічні бригади – вони в багатьох областях (Житомирська, ІваноФранківська, місто Київ) працюють у складі диспансерів або обласних лікарень, але виїжджають за командою диспетчера «швидкої». В ідеалі лікарська бригада «швидкої» – це бригада «інтенсивного лікування», керівником якої є лікар з «медицини невідкладних станів», що володіє всіма методами реанімації та інтенсивної терапії на догоспітальному етапі. Тож краще подбати не про спеціалізовані бригади, а про те, як збільшити кількість цих «універсальних» бригад та відповідну підготовку лікарів. МОЗ підготувало Наказ про перепрофілювання спеціалізованих бригад «із медицини невідкладних станів» у лікарські. Таких лікарів поки що готуватимуть 3 кафедри (Київ, Харків, Запоріжжя), надалі ми подбаємо, щоб вони були в усіх медвузах, а також про перепідготовку фельдшерів (уже нині фельдшерських бригад – 57% від загальної кількості, а в сільській місцевості вони є основними). Ще один момент – сьогодні існує практика ургентного чергування спеціалізованих відділень. А в приймальному відділенні черговим лікарем може виявитися фахівець будь-якої спеціальності. Створення лікарень інтенсивного лікування в процесі реформування галузі передбачає організацію відділень невідкладної медичної допомоги, де цілодобово чергуватиме лікар із медицини невідкладних станів, який має необхідний рівень підготовки і відповідне забезпечення. Саме в ці відділення «швидка» має привозити хворих, а не шукати, яке відділення якої лікарні сьогодні чергує.

– Дехто стверджує, що цей закон створює умови для ширшого розвитку приватної швидкої допомоги...

– В одному з воєводств Польщі приватна компанія «Falk» (Данія) виграла тендер на організацію служби екстреної допомоги (за умови страхової медицини це реально) і взяла на себе обслуговування всього воєводства. А чи готові наші приватні служби взяти на себе повною мірою роботу державної «швидкої» (не вибірково, а весь сектор) і всю відповідальність? Ідеї щодо залучення приватної служби звучали на етапі створення проекту Закону, але вони передчасні. До того ж служба екстреної медицини має фінансуватися державою навіть за умови запровадження страхової медицини в Україні – це та медична допомога, яка повинна ввійти до

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua vz@vz.kiev.ua

гарантованого державою безоплатного мінімуму. Якщо це фінансування буде належним – ми не проти партнерства, але справимося з покладеними на службу завданнями гідно.

– Чи готові керівники МОЗ вступити в прямий діалог з громадськістю, щоб вислухати її зауваження щодо Закону про екстрену допомогу?

– Законопроект було оприлюднено на офіційному сайті МОЗ майже рік тому. Але великої активності щодо його обговорення з боку медичної громадськості за цей час не спостерігалося. Ми розіслали законопроект усім обласним управлінням й отримали від них погодження. Провели 4 конференції, де пояснювали необхідність і суть змін – навали запитань і заперечень не спостерігалося. Якщо так усе влаштовувало на етапі обговорення, навіщо створювати ініціативні групи на виході? Ми готові до діалогу, а не до одностороннього виливання претензій, які часто базуються на елементарній непоінформованості. Потрібно хоча б глибше вчитатися в те, про що збираєтеся сперечатися. Тоді вийде діалог.

– А чому не обговорювався проект Закону про обласні станції ШМД, який розробляли фахівці служби «швидкої», тобто була жива ініціатива знизу?

– Я ознайомлений із цим проектом. Там не враховано елементарних норм законодавства, а соціальні ініціативи, закладені в ньому, апріорі не були б погоджені Мінфіном, Мін­ економіки, Мінпраці. Легко написати «лист турецькому султану», але ж головне, щоб закон працював. По-друге, а чим відрізняються обласні станції швидкої від територіальних Центрів? Назвою? Залежно від територіальних особливостей, такий Центр може бути організовано шляхом поглинання обласною структурою міських і районних підрозділів та утворення унітарного комунального підприємства або шляхом утворення ТМО із входженням до них на правах юридичної особи (станції) чи без таких. Наприклад, пілотним проектом у Донецькій області передбачається укрупнення станцій швидкої медичної допомоги з 28 одиниць до 9–11 та входження їх до ТМО з правом юридичної особи. Навпаки, пілотним проектом Вінницької області планується створення унітарного комунального підприємства з мережею своїх відділень.

– Чим пояснити невідповідність між зауваженнями у висновку науково-експертного відділу ВР і статтями згаданого Закону?

– Відповім коротко: людським чинником.

– Чому не прийнято Закону, який чітко регламентує діяльність служби швидкої медичної допомоги?

– По-перше, я не бачу такої необхідності, якщо буде прийнято Закон про екстрену медицину і служба ШМД входитиме до складу єдиного територіального Центру, там буде чітко прописане Положення про службу, а подруге, нині роботу ШМД чітко регламентує підзаконний акт – Наказ МОЗ України № 500.

– Галузева Профспілка брала участь в обговоренні проекту нового Закону?

– Так, ми тісно співпрацювали і з галузевою Профспілкою, і з ФПУ, і з роботодавцями – тому є документальне підтвердження. Розмову вела Світлана Тернова, «Ваше здоров’я»

19

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 квітня 2012 року

20 квітня 2012 року

ФАРМАКОЛОГІЯ

День «Медицинского

представителя» Сергей ШЕВЧЕНКО, кандидат медицинских наук …в поликлинике к врачу несколько очередей – на прием, по договоренности и «просто спросить»… М. Задорнов Но есть еще одна очередь, которая уже давно конкурирует с очередью пациентов по своей протяженности. Это очередь из медицинских представителей (МП). Впору утверждать новый государственный праздник или, как минимум, переименовать четверг из «рыбного» дня в день «Медицинского представите ля». Впрочем, мы можем и не дождаться этого знаменательно го события, ведь государство не оставляет попыток введения серьезных ограничений в деятельность МП. Идея не нова, но пока у нас есть еще возможность не наступить на очередные «грабли». Для этого нужно просто обратиться к опыту других стран. Как показывает практика, введение запрета на посещения МП врачей на их рабочем месте и/или ограничения их взаимоотношений во внерабочее время приводит к существенным изменениям в самой системе здравоохранения.

Опыт – сын ошибок трудных… Важно, что эти изменения никак не способствуют реализации одного из основополагающих принципов медицины – «принципа заботы о пользе больного и доминанты интересов больного» (клятва Гиппократа). К сожалению, опыт как развитых (в частности – Германия, Швеция, Великобритания, Франция), так и развивающихся (Польша, Китай, а теперь и Россия) систем здравоохранения говорит о снижении качества медицинской помощи после введения регулирования. Почему так происходит? Аспектов проблемы много. И сложившаяся практика взаимоотношений МП и врачей, о которой так много говорят и те и другие, здесь далеко не единственная. Так, например, в России в проекте закона «Об основах охраны здоровья граждан в Российской Федерации» (статья 69) закреплены следующие ограничения для медицинских работников и руководителей медицинских организаций, которые не вправе: «осуществлять прием представителей компаний, а также иных лиц по вопросам обращения лекарственных средств в рабочее время (за исключением приема работников компаний лицами из административного персонала, уполномоченными только для этого руководителем медицинской организации)». Наиболее жесткие запреты, практически полностью исключающие личный контакт МП с врачом (см. таблицу), действуют в Великобритании. А в Польше МП могут посещать врачей только в их свободное от работы время, и то с формального разрешения администрации лечебного учреждения. В рабочее время разрешены визиты только для раздачи образцов лекарственных препа-

16

ратов или, например, по вопросам проведения клинических исследований. В Украине сегодня ситуация более стабильна. Является ли это «затишьем перед бурей» и как отразятся возможные ограничения фармацевтических компаний в информационном обеспечении врачей? Ответ на данный вопрос определяется основными задачами, которые призваны решать фармацевтические компании в системе охраны здоровья, и ролью МП – как ключевого и наиболее эффективного звена в установлении профессиональных и партнерских отношений с врачами.

Если не он, то кто же? Основной целью деятельности МП является помощь в повышении профессиональной компетентности врача через донесение информации об эффективности и безопасности применения лекарственных препаратов на основе принципов доказательной медицины, рациональной фармакотерапии и фармакоэкономики. Именно здесь полностью совпадают интересы фармацевтических компаний и государства как главного гаранта в обеспечении здоровья нации. По данным многочисленных исследований (Synovate Comcon, ВЦИОМ, 2010), МП стабильно занимают вторую позицию по степени важности для врачей среди всех источников информации о новых лекарственных препаратах. Кроме того, именно благодаря взаимодействию с МП врачи, большинство из которых крайне ограничены финансово, получают возможность участия в конференциях и конгрессах разного уровня, то есть – обмена опытом с коллегами (73% опрошенных). Основной задачей взаимодействия с представителями фармацевтических компаний врачи считают получение от МП информации о новых препаратах (91%) и их новых свойствах (69%). При этом ключевым фактором в принятии решения о том, назначать или не назначать тот или иной препарат, является личный положительный опыт его применения. В этой связи вызывают крайнюю озабоченность мировые тенденции относительно запрета или огра-

ничений в передаче образцов врачам. Украина в данном контексте также не является исключением. Действуем по старому принципу: проще запретить, чем создать прозрачную и действенную систему контроля над образцами продукции, непредназначенными для продаж. Да, коррупция, «ручные» продажи есть практически в каждой сфере бизнеса. Но лекарственный препарат – особый продукт, поскольку он напрямую влияет на здоровье пациента. И наш врач занимает совершенно правильную профессиональную позицию – «пока не дадите на апробацию, назначать не буду!» Получается замкнутый круг, а в итоге, опять же, – пострадает пациент, потерявший возможность качественного и бесплатного лечения за счет фармацевтической компании. Кому это выгодно? Точно не государству, ведь от декларации доступности (бесплатность мы уже прошли) медицинской помощи, в том числе медикаментозной, нужно переходить к практическим действиям. О крайне ограниченных возможностях государственного бюджетирования отечественной системы здравоохранения мы писали в одном из номеров газеты «Ваше здоров’я» (№10–11 от 23.03.2012). Кроме того, передавая лекарственный препарат врачу, МП и фармацевтическая компания, которую он представляет, несет персональную ответственность за предоставление оперативной обратной связи контролирующим органам (Минздрав, Гослекслужба Украины) относительно выявленных побочных эффектов, которые могут возникнуть в процессе лечения. Это также важная государственная функция!

Много хороших и разных… «Ходят тут, ходят, топчут тут, топчут. Ну, вытри ж ты ноги, будь ты человеком, нет идут себе напролом…» К сожалению, именно такое отношение

сложилось у врачей к МП некоторых фармацевтических компаний. И поводов, чтобы врачи и организаторы здравоохранения на местах стали говорить языком легендарного управдома из «Нашей Раши», предостаточно. Среди основных причин, почему МП превращаются в «топтунов», можно выделить следующие: – кадровый дефицит, связанный с высокой конкуренцией среди фармацевтических компаний на рынке. Хорошего МП сейчас найти крайне трудно. Его проще перекупить, чем обучить. Те, кто не готов делать ни того ни другого, и есть основные поставщики «говорящих ног»; – однотипные технологии продаж, которые сегодня просто не работают. По поводу вопросов МП о «потенциале» назначений врача и количества пациентов с профильной патологией уже давно ходят анекдоты; – низкий профессионализм. Это является важной спецификой любой страны на постсоветском пространстве, где высокая требовательность врачей к профессиональному уровню МП (на уровне проблемы, а не только препарата) часто становится камнем преткновения для многих компаний. Отсюда и тиражирование «неэтических» методов продвижения; – неумение построить продуктивные межличностные отношения; – слабая «клиенториентированность», сфокусированная только на профессиональных потребностях врача, но никак не на личности в целом. Последние два пункта на самом деле являются ключевыми. Время дежурных улыбок и разговоров-вступлений «о погоде» перед визитом МП к врачу давно прошло. Без владения информацией о том, что реально волнует наших врачей, конструктивного и продуктивного взаимодействия не будет. Не то сейчас время. Врач – прежде всего человек, и он не может быть оторван от общих проблем государства, которые отражаются на здравоохранении в целом, и каждом медицинском работнике в частности, особенно остро. Как показывают исследования, большинство врачей в первую очередь волнуют не «узкопрофессиональные» проблемы. На первых местах социальные, экономические, психологические вопросы: • социально-экономический статус – 100%; • юридическая незащищенность – 94%; • хамство, «врач всем обязан» – 91%; • образ врача-преступника в СМИ – 89%­; • кто услышит? – 74%; • переквалификация – 42%; • отсутствие единого информационно­ го «окна» между теми, кто планирует реформы, и теми, кто их должен «претворять в жизнь» – 35%.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

20 квітня 2012 року

В «представители» хочу, пусть меня научат! К вопросу о «перегруженности» лечебно-профилактических учреждений и врачей Украины медицинскими представителями. Этот миф также активно обсуждается сегодня. Доходит до того, что многие администраторы на местах по собственной инициативе вводят ограничения на посещения представителей фармацевтических компаний. Объективных причин для этого нет. По удельному количеству МП Украина значительно отстает от развитых стран. Например, в США на одного МП приходится 9 врачей, в Бельгии – 12, в то время как в Украине и России – порядка 28. В ближайшие годы это соотношение в Украине будет меняться. В какую сторону – спрогнозировать не сложно. С 2004 года количество МП выросло в 2,5 раза (сегодня их порядка 7000–10 000 человек). На этом фоне дефицит высококвалифицированных кадров в системе здравоохранения составил почти 50 000 специалистов. С учетом современных реалий, приток бывших врачей и частично фармацевтов в отрасли, где есть перспективы повысить свой социальный и экономический статус, – не худший вариант. Главное, что люди не меняют направленность своей профессиональной деятельности. А багаж академических знаний им только помогает совершенствоваться в новых для них рыночных условиях.

Им нужно помочь. Ведь они требуют не меньшей юридической и правовой защиты, чем врачи. Сегодня в Украине нет такой профессии – «медицинский представитель», в отличие от Германии, где он включен в реестр профессий министерства труда. Отсюда и не понятен профессиональный статус МП фармацевтической компании. Нет четких требований к функциональным обязанностям МП, закрепленных в правовых и нормативных документах. И, наконец, не определены этические и правовые аспекты его профессиональной деятельности. Давайте сделаем это. И тогда день «Медицинского представителя» действительно может стать реальностью. Возможно, этого ждут от нас тысячи наших соотечественников, которые когда-то приняли для себя решение стать МП. Тот, кто знает эту работу «изнутри», скажет: это тяжелый, часто неблагодарный труд. Но лишь немногие из них возвращаются назад. Назад в будущее?

P.S. В настоящее время МЗ Украины подготовлен ряд мер, ужесточающих рекламирование лекарственных средств. В частности, проект приказа «Про деякі питання заборони рекламування лікарських засобів». Меры правильные и своевременные. Цель также вполне логична – максимально ограничить неконтролируемое применение лекарственных препаратов конечным потребителем. В этой связи, понятно, что роль врача в назначениях многих групп лекарственных средств, ранее отпускаемых без рецепта в соответствии с концепцией «ответственного самолечения», будет значимо возрастать. Помимо резко возросшего количества пациентов на приеме у врача это приведет и к параллельному росту количества визитов МП. Это нормальный эволюционный процесс, затрагивающий многие вопросы взаимодействия между регуляторными органами, системой охраны здоровья и фармацевтическими производителями. Для того чтобы он прошел без возможных «побочных эффектов», редакция газеты «Ваше здоров’я» приглашает все заинтересованные стороны к активной дискуссии на страницах нашего издания.

Учиться, учиться

и еще раз учиться! ФАРМАКОЛОГІЯ

А также «информационный голод» и, часто, односторонность в принятии управленческих решений без возможности активного участия в процессе реформирования. Это, как ни странно, очень хороший маркер – люди «на местах» готовы брать персональную ответственность. Им только нужно объяснить зачем, как долго, по каким критериям их будут оценивать и как это отразится на их благосостоянии и социальном статусе. А пока МП будет оставаться «красной тряпкой», раздражая своих бывших коллег более высокой зарплатой, машиной и еще очень многим, что для нас, «славян», вполне естественно. Ну, любим мы искать внешних врагов.

Именно так звучал основной тезис одной из наиболее актуальных и интерактивных сессий 3-й специализированной конференции-практикума «Sales Force Efficiency-2012». Почти 200 участников события поделились собственным опытом подготовки МП и оценки качества их работы с врачами. Несмотря на жаркие дискуссии в зале, большинство профессионалов фармацевтической индустрии сошлись во мнении, что увеличение количества МП в штатах фармацевтических компаний, повышение заработных плат и развитие современных электронных средств коммуникаций, не являются главным в повышении эффективности работы фармкомпаний. И, наоборот, личные качества, профессионализм и правильная мотивация МП – вот те три кита, на которых держится успех. Активные инвестиции фармацевтических компаний в эти направления есть гарантией и роста объемов продаж, и долгосрочных перспектив сотрудничества с медицинской общественностью Украины. Понимая это, многие крупные фармацевтические производители имеют в своем штате отдельные подразделения, готовящие МП к «выходу в люди». Однако это обучение больше направлено на знание продукта и заучивание протоколов проведения визитов к врачам. Выучить информацию о лекарственном препарате для МП, большинство из которых – специалисты с высшим медицинским образованием, не представляет особых сложно-

стей, экспертностью сегодня уже никого не удивишь. Но почему тогда не всем МП рады врачи? Наверное, дело в главном – в отношении двух людей, а симпатия или антипатия формируется с первых минут встречи. К сожалению, сегодня в Украине крайне мало специализированных медицинских и фармацевтических агентств, которые могли бы взять на себя непростую задачу – качественную подготовку сотрудников фармацевтических компаний для работы с системой здравоохранения. Именно поэтому организатором обучающей сессии конференции «Sales Force Efficiency-2012» и стало «Агентство медицинского маркетинга». Сегодня это лидирующая компания, объединившая лучших профессионалов отрасли, имеющих многолетний успешный опыт подготовки специалистов для медицинского и фармацевтического бизнеса. Важно, что многие сотрудники компании не только имеют ученые научные степени, но и сами когдато были МП. Поэтому, когда в фармацевтической компании периодически возникает непреодолимое желание «отдать МП в хорошие руки», это к нам! ООО «Агентство Медицинского Маркетинга» 03680 Киев, пр-т Палладина, 32, оф. 414 тел.: (044) 423-44-99 факс: (044) 452-22-03 www.amm.net.ua

Сравнительный анализ ограничений работы МП в различных странах

Визиты (визитов в день) Франция

(5–6)

Германия

(7–8)

Италия

(7–8)

Великобритания

(2–3)

Россия

(8–10)

Бразилия

(9–10)

Китай

(11–12)

Индия

(8–10)

Жесткие ограничения

Подарки

Образцы

Встречи/ мероприятия

Коммуникация с потребителем

STOP

Ограничения средней жесткости

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

Слабые ограничения или без ограничений

Источник: Cegedim, 2011

17

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

20 квітня 2012 року

ВІЙНА СВІТІВ Друга половина ХХ століття позначилася проголошенням перемоги над інфекційними недугами – населення планети подвоїлося лише за 40 років(!), тоді як до 1700 року, в період «розквіту» інфекційних морів, таке подвоєння відбувалося впродовж тисячоліття. Але, як виявилося, людство зарано оголосило себе переможцем над світом мікроорганізмів і вірусів – їх боротьба за виживання позначилася неприємними для нас «сюрпризами»: виникненням вірусів-мутантів, небачених досі інфекцій, нових пандемій, резистентністю мікроорганізмів до антибіотиків.

Наука, яка сягнула нових горизонтів, побачила там багато чого невідомого досі, наприклад: інфекційні хвороби (ІХ) не просто з’являються і минають, а є в основі багатьох патологічних станів (значною мірою вони пов’язані з виникненням патології серцево-судинної системи, онкозахворювань тощо). Стало очевидним і те, що рівень захворюваності та смертності від інфекційних недуг залежить не лише від агресивності самих збудників, а й від готовності дати їм гідну відсіч. Сьогодні інфекції «косять» країни з низьким економічним розвитком (за даними ВООЗ, інфекційні хвороби там є провідною причиною смертності населення – до 30%) і рідше спостерігаються у розвинених країнах (3,8%). Офіційна статистика ІХ в Україні не відповідає дійснос-

ті, стверджують експерти ВООЗ, бо інфекційні недуги потрапляють в інші показники (туберкульоз зараховується до патології органів дихання, вірусні гепатити – до хвороб органів травлення; у разі смерті хворого на ІХ причиною вважають їх ускладнення, наприклад зупинку серця). Та чи може це заспокоювати наше суспільство, яке потерпає від ВІЛ-інфекції, туберкульозу, вірусних гепатитів (прогнозується, що до 2020 року це буде більш актуальною проблемою, ніж СНІД і туберкульоз!) і навіть, здавалося б, добре забутих інфекцій, які знову піднімають голову? Відповіддю на це запитання стало рішення Президії НАМНУ про підготовку відкритого листа на адресу Кабінету Міністрів про загрозливу епідемічну ситуацію в Україні.

СЕРГІЙ КОМІСАРЕНКО: «ЗАМІСТЬ ХАОСУ – ВЗАЄМОДІЯ»

Про те, що заважає ефективній боротьбі з інфекційними захворюваннями в Україні, – наша розмова з директором Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України, академіком НАНУ та НАМНУ, доктором біологічних наук, професором, головою Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при РНБО України Сергієм Комісаренком.

– Боротьба з інфекційними захворюваннями сьогодні виходить на рівень національної безпеки?

– Біобезпека завжди була надзвичайно важливою або й вирішальною складовою національної безпеки. І йдеться не лише про боротьбу з такими особливо небезпечними інфекціями, як холера, чума тощо. Мова йде і про подолання соціально небезпечних хвороб – туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, вірусних ге-

14

патитів. Неефективна ж боротьба з інфекційними захворюваннями становить біозагрозу суспільству. Епідемія свинячого грипу 2009 року – тому свідчення. Ми спостерігали повну безпорадність вітчизняної санепідслужби, як, власне, і керівництва МОЗ, яке не знало, що в тій ситуації потрібно робити. Хоча позитивні приклади виважених дій спостерігалися в окремих областях, але в цілому панувала паніка замість спланованих і скоординованих професійних дій.

– Чи може почуватися в безпеці країна, яка не має власної зброї проти інфекцій?

– Певна річ, що ні. В Україні відсутня імунобіологічна промисловість – ми не маємо власного виробництва вакцин, діагностикумів для запобігання, виявлення і боротьби з ІХ. Хоча, за рекомендаціями ВООЗ, кожна країна повинна мати власну імунобіологічну промисловість, адже в кожного народу є характерні особливості «національного» імунітету, чутливість чи нечутливість до інфекційних збудників, як і своєю чергою – існує різна чутливість цих збудників до антибіотиків чи противірусних препаратів.

– І годі очікувати якихось змін?

– Потрібно працювати над тим, щоб ці зміни відбулися. На жаль, ми не завжди здатні навіть прийняти руку допомоги. Свого часу, у 2005 році, було укладено угоду між міністерством оборони США та МОЗ України, де США обіцяли допомогти розбудувати нашу санепідслужбу. Зокрема, планувалося створення Центральної референс-лабораторії, підвищення

рівня оснащення всіх обласних СЕС, навчання медперсоналу. Але хаос із безперервними змінами керівництва МОЗУ і некомпетентність завадили реалізації наміченого. Угода потроху виконується, але у значно меншому масштабі і менш ефективно. Натомість ми спостерігаємо: у той час як інфекційна захворюваність в Україні зростає, санепідслужба скорочується. Це знову ж таки призведе до хаосу.

– Чи все залежить від медичних служб?

– Принаймні вони є головними, хто відповідає за боротьбу з ІХ. Водночас існує багато інших відомств, які повинні піклуватися про недопущення біозагроз – Міноборони, митний контроль, прикордонні служби, Міністерство транспорту, МВС, Державна пенітенціарна слу­жба. На жаль, різні відомства і структури не спілкуються між собою, використовують різні методи, обладнання, фахівців різного рівня підготовки. Тому вкрай необхідно створити хоча б віртуальну мережу взаємодії лабораторій усіх цих відомств, щоб вони мали миттєвий доступ до джерел інформації, обмінювалися нею, щоб їхні лабораторії були однаково стандартизованими, використовували такі самі прилади, методи. В Україні потрібно створити потужну систему з виявлення інфекційних недуг, відповідну інформаційну базу і службу постійної взаємодії із ВООЗ у питаннях інфекційної безпеки.

– На все це потрібні немалі кошти...

– Певні речі потребують фінансування, деякі заходи обмежаться незначним вкладанням коштів. Візьмімо для прикладу Кубу, яка в умо-

вах політичної та економічної блокади зуміла розбудувати в себе чудову медичну службу і біотехнологічну промисловість. Якщо це – пріоритет для держави, все вдасться. Наприклад, створення власних імунобіологічних підприємств може відбуватися за рахунок змішаного державно-приватного капіталу, тобто держава допомагатиме приватному капіталу, зокрема пільговим оподаткуванням, забезпечуватиме гарантовану закупівлю продукції впродовж 3–5-ти років тощо. Адже інвесторам потрібні гарантії повернення інвестицій, а якщо будемо продовжувати купувати вакцини за кордоном, інвесторів не зацікавимо. Водночас державна політика заохочення інвестицій і підтримки вітчизняного виробника повинна йти пліч-о-пліч із суворим контролем за якістю такої продукції.

– А чи готова сказати вагоме слово наука?

– Вона своє слово сказала – нині існують надсучасні методи діагностики інфекційних захворювань, які дають змогу практично миттєво визначити збудника хвороби або його чутливість до того чи того препарату. В Україні ж і досі користуються методами «посіву», який дає результат через 1–2 тижні – за цей час хворий може померти, одужати або інфікувати багатьох людей. Вітчизняна наука також спроможна стати рушієм прогресу в питанні боротьби з інфекційними хворобами, але до науковців держава практично не звертається, ми нікому не потрібні, бо наукові дослідження потребують фінансового супроводу.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

20 квітня 2012 року

Михайло АНДРЕЙЧИН, голова Асоціації інфекціоністів України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор

– В Україні спостерігається гнітюча панорама інфекційної захворюваності. Для того щоб розв’язати цю проблему на серйозному рівні, потрібні висококваліфіковані кадри (на жаль, в Україні забезпеченість інфекціоністами становить 75%, а дитячими інфекціоністами – 44%) і належна сучасна матеріальнотехнічна база для діагностики й лікування ІХ. А з цим у нас, як зазвичай, великі труднощі. І це передусім стосується інфекційних лікарень, в Україні лише 14 обласних і 4 обласні дитячі інфекційні лікарні, решта – лише с т а ц іонари ба г ат оп р о фі л ьн и х лікарень, що підпорядковані місцевій владі, яка їх і фінансує. Оскільки коштів завжди не ви-

стачає – кількість «інфекційних» ліжок у таких лікарнях невпинно скорочується. Можна передбачати, що в умовах подальшого масштабного реформування системи охорони здоров’я основні зусилля в боротьбі з ІХ буде покладено на сімейного лікаря, лікаря загальної практики. Тому надзвичайно важливо, щоб первинна ланка забезпечила своєчасні рівні діагностики ІХ і надання невідкладної інфекційної допомоги. У цих складних умовах варто зосере­ д и­ т и основну увагу на пріоритетних напрямках. Для науковців такими повинні бути дослідження прискорення еволюції мікробних патогенів, глобалізації епідемічного процесу, проблеми нових та внутрішньолікарняних інфекцій, науковий супровід моніторингу резистентності мікроорганізмів тощо. Асоціація ініціювала створення в Україні Центру контролю за інфекційними та паразитарними інфекціями (аналогічні існують у країнах Заходу і Північної Америки). Такий центр повинен бути автономним, не залежати від владних структур і не підлаштовуватися під кон’юнктурні інте­ реси чиновників від медицини. Потрібно заохочувати об’єднання зусиль закладів НАМНУ, профільних НДІ МОЗУ, кафедр медуніверситетів для координації роботи з актуальних питань інфектології, а також розробити комплекс заходів для матеріального і морального стимулювання наукових досліджень із проблем інфекційних і паразитарних хвороб.

даних. Медичні працівники також потрапляють у групу значного професійного ризику. І жодної соціальної захищеності в цьому плані не існує. Навіть якщо хірург зрозуміє, що його пацієнт – хворий на СНІД, він не може відмовити йому в проведенні операції чи примусити пройти необхідне обстеження напередодні. А в разі інфікування від цього хворого лікар так само не зможе довести професійне походження своєї хвороби. Фахівців непокоїть і ситуація із вакцинацією. Якщо ми підемо шляхом добровільного дотримання календаря щеплень, то повернемося у середньовіччя. А перебої з вакцинами не зекономлять бюджетні кошти, а призведуть до значних витрат на лікування хворих на ІХ вже через кілька років.

Показник Смертність на 1000 населення Очікувана тривалість життя Захворювання на туберкульоз Смертність від туберкульозу Інфікування ВІЛ Захворювання на СНІД

Бартонели (залежно від типу) Ретровірус XMRV (лейкемія у тварин)

16,3

9,69

68,1 р.

79,13 р.

82,44

15,48

21,29

1,07

28,44

5,74

9,73

1,37

Передбачуваний зв’язок

Кардіоваскулярна патологія Виразкова хвороба Саркома Капоши Ендокардит, доброякісний лімфоретикульоз Синдром хронічної втоми

Пріони ВГВ, ВГС Вірус папіломи людини Епідемічний паротит TORCH-інфекції ВПГ-1 Вакцинація проти правця Хантавіруси Хламідії

ЄС

Зв’язок із інфекціями різних захворювань

Доведений зв’язок

Дифтерія, скарлатина та респіраторновірусні інфекції H.Pylori Герпевірус 8 типу

Україна

Інфаркт міокарда, старіння, хвороба Крейтцфельдта–Якоба та ін. Рак печінки Рак шийки матки Чоловіча безплідність Різні вроджені патології Хвороба Альцгеймера Ризик розсіяного склерозу Хантавірусний легеневий синдром Атеросклероз

Вельмишановні колеги!

Запрошуємо вас узяти участь у роботі науково-практичної конференції на тему: «Внутрішньолікарняні інфекції та резистентність їх збудників до антимікробних препаратів», яка відбудеться 17 травня 2012 року, м. Київ. Конференція проводиться МОЗ України спільно з НАМН України, Державною санітарно-епідеміологічною службою України, ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії НАМН України», ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України». Основні напрями роботи конференції: 4Інфекційний контроль у закладах охорони здоров’я; 4Підвищення ефективності анти4Антибіотикорезистентність мікроорганізмів; бактеріальної терапії; 4Нозокоміальні та позалікарняні 4Нові ефективні препарати проти інфекційні агенти; бактерій, вірусів та грибів.

До уваги спонсорів конференції!

Інформацію щодо вашої участі у конференції просимо надсилати на адресу: shev@amm.net.ua Контактний телефон: (098)-328-82-11

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

15

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

– Щороку на інфекційні хвороби хворіють від 600 тис. до 1 млн наших громадян (без урахування грипу та ГРВІ). Захворюваність населення на ІХ останніми роками дещо знизилася, але залишається на високому рівні та перевищує відповідні показники у провідних країнах Європи в десятки, а за деякими нозологіями і в сотні разів. До того ж у нашій країні обов’язковій реєстрації підлягають лише 53 нозології (із понад 2000 відомих інфекцій). В Україні епідситуація неспокійна: реєструється високий рівень захворюваності на скарлатину, кліщовий борреліоз, інфекційний мононуклеоз, зростає кількість хворих на кишкові інфекції. Непокоїть і поширення педикульозу (приміром, лише впродовж місяця під час

оглядів учнів столичних шкіл було виявлено понад 100 випадків цього захворювання). Дуже мало уваги приділяється паразитозам, що реєструються повсюдно. Постійно після епідемії 90-х реєструються випадки дифтерії. У 2011 році у 13 разів зросла захворюваність на кір (порівняно з 2010 р.) і продовжує зростати донині. Про міжнародну «оцінку» епідситуації в Україні свідчить обов’язковий припис гостям Євро-2012 пройти щеплення від кору та краснухи. З іншого боку – в Україні дедалі частішає поява «завезених» інфекцій – малярії, лейшманіозу. І з Євро-2012 існує загроза проникнення в нашу країну особливо небезпечних екзотичних інфекцій. На жаль, кількість годин для вивчення інфекцій у програмах медвузів щороку скорочується. Практична ж охорона здоров’я відчуває дефіцит коштів на забезпечення діяльності інфекційної служби. Це унеможливлює застосування сучасних, більш точних методів діагностики – діагнози здебільшого встановлюються лише на підставі клінічних і (якщо це можливо) епідеміологічних

Деякі показники здоров’я населення України та країн ЄС

На 100 000 населення

ЖАННА ВОЗІАНОВА, академік НАМНУ, доктор медичних наук, професор

ОТОЛАРИНГОЛОГІЯ

20 квітня 2012 року

ВІДНОВЛЕННЯ

МОЖЛИВЕ Уперше у світовій практиці саме запорізькі медики, використавши російський дивоматеріал, розв’язали головну задачу реконструктивно-пластичної ЛОР-хірургії

Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ» Історія розпочалася ще під час бойових дій в Афганістані. Було багато поранених в обличчя, шию. Як же найліпше відновити ушкоджене кулями або осколками обличчя, лобову частину, не допустити нагноєння? Для цього лікарі використовували різні матеріали – пластмасу, титанові пластини, сітки та хрящі. Але бажаного довготривалого ефекту вони не давали. Тоді військовий лікар, а нині доктор медичних наук, професор кафедри отоларингології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, Василь Йосипович Діденко запропонував робити пересадження губчастої кістки з кістковим мозком. Спробували й пересвідчилися: кістка швидко приживалася, відновлювалася структура. Усе, здавалося б, добре, але

12

такі операції складні тим, що в пацієнта треба спочатку вирізати шматочок губчастої кістки з іншої частини тіла, а потім поставити його на деформовану ділянку. Тож коли кілька років тому на одній із наукових конференцій Василь Йосипович Діденко ді­ знався від колишнього однокашника по академії, який працював в НПО «Екофлон» (м. Санкт-Петербург, РФ), про диво-матеріал, то відразу зрозумів: рішення знайдено! Спеціально для ЛОР-хірургії НПО на базі нанотехнології створило пористий тетра-фтор-етилен. Матеріал і метод його застосування пройшов усі необхідні процесуальні процедури і був затверджений Міністерством охорони здо­ ров’я України до практичного застосування.

Сьогодні до розмови про використання тетра-фторетилену на практиці ми запросили завідувача відділення отоларингології Запорізької обласної клінічної лікарні Ігоря Ароновича Раскіна.

– Що ж собою являє цей диво-витвір «Екофлон»?

– Він стійкий до інфекцій, добре інтегрується у навколишні тканини, і більше того, вже через 12–15 місяців повністю розчиняється і заміщується власною тканиною пацієнта – від штучного матеріалу не залишається й сліду, а отже, немає потреби в повторній операції для його ви д а ле н н я. З б е рі г ає т ь с я тетра-фтор-етилен у звичайних картонних коробочках. Кожна пластинка окремо запечатана та має різний розмір. Одні завбільшки з гірчичник, інші – із сірникову коробку, товщиною від одного до чотирьох міліметрів. Зовні нагадують звичайний пінопласт. Мають ціну від 130 євро. За домовленістю з НПО незабаром у Запоріжжі відкриється дилерський центр, у якому за потреби кожен пацієнт зможе придбати пластинку «Екофлон» для проведення відновної ЛОРоперації.

– А коли практично почали застосовувати тетрафтор-етилен?

– Наше відділення є базовим для кафедри отоларингології медичної академії. Тому спільними зусиллями стали одночасно досліджувати новий матеріал і застосовувати в ЛОР-хірургії. Завдання було складним, адже більшість наших органів контактує із зовнішнім середовищем і вкрито слизовими оболонками. Коли ж виникають будь-які дефекти ЛОР-органів – навколоносових пазух, перегородки носа та ін., – ми стикаємося з дуже

складними і до останнього часу нерозв’язаними проблемами, оскільки матеріал, який використовувався раніше, не усував дефекту повністю. Пробували покривати уражену ділянку шкірою, але кістки-то немає, тому залишався виражений косметичний дефект і зберігалася загроза ускладнень. Тривалі пошуки матеріалу, який би відповідав усім вимогам отоларингологів, увінчалися успіхом тільки з появою пористого тетра-фторетилену, або «Екофлону» російського виробництва. Матеріал пластичний, зручний у роботі. Безпосередньо в операційній розкривається пакет, витягається стерильна пластинка і за допомогою скальпеля і ножиць до найдрібніших подробиць моделюється необхідна форма. Заздалегідь визначити потрібну форму, яка знадобиться конкретному пацієнтові, неможливо. Також запорізькі отоларингологи розробили, запатентували та застосували методику менш травматичного оперативного лікування ліквореї. Ця хвороба трапляється у пацієнтів-гіпертоніків на тлі кризу від високого внутрішньочерепного тиску або виникає внаслідок тяжких к ра н іос п і на л ьн и х т ра вм, зо­­ крема під час дорожньотранспортних пригод. За цією методикою такі операції отоларингологи виконують спільно з нейрохірургами без трепанації черепа, з доступом через ЛОР-органи, застосовуючи «Екофлон» для заміщення ушкоджених тканин. Випадків, коли виникає гостра необхідність у такій спеціалізованій фаховій ме ­­­д ичній допомозі, у Запорізькій області трапляється щонайменше 5–7 на рік. Завдяки цій інновації суттєво підвищується рі-

вень соціалізації пацієнтів із серйозними патологіями органів слуху – ми фактично повертаємо їх до нормального життя.

– А де ще застосовують цю технологію?

– «Екофлон», або тетрафтор-етилен, давно використовується різними хірургічними спеціальностями з метою заміщення всіляких дефектів тканин людини. Зокрема, під час пластики дефектів міжпередсердної і міжшлуночкової перегородки серця, магістральних судин і т.д. Однак, якщо у згаданих випадках імплант занурюється в тканини організму та не контактує із зовнішнім сере­до­вищем, то в отоларингології вимоги до матеріалу значно вищі. Суть у тому, що одночасний контакт із внутрішнім середовищем організму і зовнішнім середовищем спричиняє нагноєння імпланта і відторгнення його.

– Можна вже проаналізувати перші результати використання тетра-фторетилену?

– За минулі два з половиною роки ми провели кілька сотень подібних операцій (перегородки носа, косметичні дефекти лицевого відділу черепа). У пацієнтів дійсно через рік-півтора на місці дефектів відновилася кісткова тканина, а початковий штучний матеріал розсмоктався. Ми із задоволенням відзначаємо, що жодного ускладнення за минулий період не виявлено. Крім того, цей метод паралельно випробуваний у Мюнхені (Німеччина): такі міжнародні правила впровадження нових методик у медицині. І звідти також отримано позитивні відгуки. Можна сміливо стверджувати: на сьогодні ця методика - найоптимальніша!

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

20 квітня 2012 року

М А СТЕЖЕННЯ ЗА ХОДО ЕМ СТ СИ НА ОН ЕКТР ЕЛ ОХ АВИТИ МЕДИКІВ БАГАТЬ ЗБ ПО Е ОЖ М ІЇ ЕРАЦ ОП ДКУ УСК ЛАДНЕНЬ ЧИ ПА ВИ У Ь ІН М ЗУ РО НЕПО АЦІЙ. ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУ

ХІРУРГІЇ Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я»

У хірургічному відділенні однієї лікарні сталося лихо: після операції пацієнт помер. Родичі вважали, що винні лікарі, але незалежні експерти довели, що лікарської помилки не було. Проте родичів це не переконало, і вони подали позов до суду. За останнє десятиріччя в Україні значно зросла кількість судових позовів з боку пацієнтів, але істину в більшості випадків складно довести – виникає багато фахових, етичних, юридичних нюансів, бракує неспростовних аргументів. нічних фахівців. Ним виявився Михайло Загоровський, керівник київської компанії з розробки та виробництва високотехнологічного обладнання для малоінвазивної хірургії. Компанію знали й за кордоном – вона брала участь у престижних міжнародних виставках у Дюссельдорфі, Дубаї та ін., зразки її новітньої техніки викликали інтерес у зарубіжних фахівців. Як виявилося, Михайло Загоровський також розмірковував над створенням системи типу «чорної скриньки». Він і взявся реалізувати цю ідею, поставивши перед собою амбітну мету – його «продукт» має відповідати європейським стандартам, не нижче. Фахівці Михайла Загоровського робили, переробляли й удосконалювали Олег Бобров своє дітище. І лише сьомий за рахунком зразок системи витримав прискіплиЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА ЧИ вий екзамен її творців – його й почали випроФАТАЛЬНА НЕМИНУЧІСТЬ? бовувати в лікарні столичного холдингу «КиЯк відділити лікарську помилку від фа- ївміськбуд», у якій оперував професор Бобров. тальної неминучості? Над цим питанням уже вкотре розмірковував талановитий київський хірург, доктор медичних наук профе- ЕЛЕКТРОННИЙ сор Олег Бобров. Гарна ідея не приходила. З НАСТАВНИК В операційній усе було, як і раніше, за витим і сів проглянути теленовини. Дивився не уважно. Показували авіакатастрофу. З яких нятком підключеної «чорної скриньки». Її причин вона сталася? У живих нікого не за- «очі» бачили, а «вуха» чули все, що діялося лишилося, та все ж знайшовся свідок – «чорна на операційному полі: йшов відео- та звукоскринька» літака. Стоп! – промайнула думка: запис. Апаратура фіксувала кожен рух, кожне а чи не можна використати принцип «чорної слово членів бригади хірургів. Більше того, скриньки» і в хірургії? Роль беззастережного система контролювала й показання приласвідка могла б узяти на себе електронна сис- дів, які були задіяні під час операції, отож тема контролю і стеження за ходом опера- приховати що-небудь від пильного ока такого тивного втручання. Крім того, вона була б ко- незвичайного контролера, а тим більше у вирисною не лише за екстремальних ситуацій, падку якоїсь помилки «підкоригувати» щось розмірковував професор, а працювала б і для на користь хірургів було неможливо. «Чорна скринька» виявилася безпристрасцілком «мирних» цілей. Інформація «чорної скриньки» стала б у пригоді й під час розбо- ним і непідкупним контролером. Її «присутру оперативного втручання, аналізу плюсів і ність» сама собою впливала на дисципліну мінусів у роботі, відточування новітніх тех- операційної бригади. Бувало раніше допонологій – тож сприяла б і фаховому удоско- міжний персонал міг під час операції й завесналенню персоналу. Зменшилася б кількість ти розмову, приміром, про те, на якому ринку лікарських помилок, а отже, і скарг пацієнтів колготки дешевші, то тепер це виключалося та їх родичів, судових позовів. Більше того, – система вимагала повної зосередженості. Аналіз запису операції заохочує членів інформація «чорної скриньки» стала б чудовим навчальним матеріалом для слухачів бригади зайнятися й питаннями ергономіциклів післядипломної освіти та студентів ки – раціонального облаштування робочих місць. У згаданій лікарні «Київміськбуду», де медичних ВНЗ. Переваги новації були незаперечними. випробовували новітню апаратуру, перестаОднак запал професора став згасати, коли він вили столи так чином, аби було ближче до почав обмірковувати практичні кроки до реа- основного, операційного: яка ж потреба опелізації ідеї. Чи знайдеться в Україні конструк- раційній сестрі робити десять кроків, коли торське бюро, яке узялося б утілити в життя можна обмежитися і двома-трьома.

– Так, «чорна скринька» виявилась не заманливу новацію? А якщо й знайдеться, то чи погодиться наше галузеве міністерство лише суворим і непідкупним контролером замовити ту «чорну скриньку» для хірургії за якості нашої роботи, а й турботливим учителем, наставником, – коментував резульумов моди на привозне, імпортне? Зрештою професор вирішив діяти і вийшов тати випробування новації професор Олег на такого ж новатора-ентузіаста вже серед тех- Бобров, котрий особисто оперував під на-

глядом «чорної скриньки». – Пильне око техніки стежить за точним дотриманням протоколу лікування, не дасть відхилитися від нього, допоможе запобігти помилці. Перегляд відзнятого матеріалу дасть змогу віднайти слабкі ланки у процесі оперативного втручання, поліпшити його. А що вже й казати про користь для студентів-медиків. Одна справа, коли вони щось пізнаватимуть із-за спини професора-хірурга, і зовсім інша, коли фрагменти операції можна прокрутити і раз, і другий, збільшити картинку на екрані монітора, освоїти маніпуляції досвідченого хірурга без поспіху. Результатами випробування новації був задоволений і її розробник – інженер Михайло Загоровський. А тим більше після того, як продемонстрував систему на престижних міжнародних виставках новітньої медичної техніки в Дюссельдорфі та Дубаї. Зарубіжні фахівці, ділові люди виявили інтерес до перспективної розробки.

– То тепер справа за впровадженням новації?

– Ось на цьому етапі і з’явилися перепони. Потрібне замовлення держави, у нашому випадку Міністерства охорони здоров’я, а цього добитися ми й не в змозі. Підключалася вже й Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів – не допомогло. І ми опинилися наодинці зі своєю проблемою. На словах у нас в Україні – підтримка вітчизняного виробника, а на ділі виявляється зовсім інше. Може, тому, що замовлення на стороні, за кордоном, комусь прибутковіше?.. Ось така вона, перепона №1. Виникли й інші, уже нематеріального характеру.

КОГО ЗЛЯКАЛА «ЧОРНА СКРИНЬКА»

Поки інженер Загоровський пробивав ідею у фінансово-технічному напрямку, професор Бобров вивчав думку медичної громадськості, аби, заручившись можливою підтримкою, продовжувати боротьбу за впровадження. Було проведено невеличке соціологічне дослідження-опитування серед медичних фахівців різного рівня, профілю, кваліфікації. І вималювалася прикра картина. Талановиті, досвідчені хірурги, знані представники української медицини дружно висловилися за новацію, за її переваги, тим більше, що прагнемо ж працювати за європейськими стандартами. Але справжніх фахівців у нас, на жаль, не так уже й багато. Пересічні ж середнячки просто злякалися електронного контролера – для них він не друг, не наставник, а ймовірний ворог. Мовляв, змусить напружуватися, а в разі лікарської помилки, фахового недбальства допоможе й притягти до кримінальної відповідальності. А дехто з опитуваних констатував і наступне: «Без такого контролю спокійніше жити». Так, спокійніше. Але яку ціну слід заплатити за той «спокій»? Не зменшується кількість жертв лікарських помилок, як і позовів до суду з цього приводу. Безконтрольність – ключ до застою у галузі. Це давно зрозуміли на Заході, де не тільки хірургічні блоки, а й автобуси обладнані контролювальними електронними системами: «розумні» прилади фіксують не лише швидкість руху, а й вимірюють самопочуття, рівень утомлюваності водія, тривалість його відпочинку. Там навіть порушення рекомендацій режиму відпочинку загрожує водієві позбавленням ліцензії. Що вже й казати про тамтешню медицину, хірургію. А у нас… Михайло Загоровський підсумовує: – Витрачено час, вкладено працю, кошти. Впродовж п’яти років ми намагалися зацікавити нашою розробкою відповідні відомства, але безрезультатно. На щастя, на міжнародних виставках нашими зразками зацікавилися зарубіжні ділові кола. Отож нині вносимо певні зміни, з урахуванням чужої специфіки, готуємося постачати «чорні скриньки» для хірургії в інші країни.

ВІД РЕДАКЦІЇ.

Михайло Загоровський

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

А в нас в Україні продовжуватимемо оперувати за старим звичаєм, не прозоро? Маємо нагоду на шпальтах «Вашого здоров’я» провести вже масштабніше опитування: хто з хірургів за впровадження «чорної скриньки»? Хто – проти? Запрошуємо вас, шановні наші читачі, обговорити це питання. Чекаємо листів на адресу: вул. Уборевича, 19-А, оф. 3, м. Київ-03179 та на e-mail: vz@vz.kiev.ua

13

ХІРУРГІЯ

«ЧОРНА СКРИНЬКА»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 квітня 2012 року

слідами

Остапа Бендера Роман ВАСИЛИШИН, спеціально для «ВЗ»

Національна академія медичних наук України – це вища наукова медична установа держави зі стат ус ом самоврядної організації, незалежної у проведенні досліджень і розробці напрямків наукового пошуку. Академія здатна ефективно розв’язувати такі завдання, як визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної науки, проведення на високому науковому і методичному рівнях фундаментальних і прик ладни х д ос ліджень, сприяння інтеграції академічної, вузівської та галузевої медичних наук і формування єдиної політики в цій сфері.

Основними завданнями підпорядкованих їй 33 науково-дослідних інститутів та 3 науково-практичних центрів, що мають 3 спеціалізовані поліклініки і 29 клінічних та поліклінічних відділень, є проведення фундаментальних та прикладних досліджень у галузі охорони здоров’я і медицини та надання високоспеціалізованої медичної допомоги хворим.

10

Саме так мала б починатися стаття, котра б розповідала про досягнення НAМНУ. Але зараз переді мною така ціль не стоїть. Цього разу я буду рахувати чужі гроші. Ні, таки не чужі, а державні, тобто наші з вами. Слова про велику кількість інститутів і центрів мене відразу навели на думку: адже це – тисячі обітованих квадратних метрів, котрі здаються в оренду. А там де оренда…

мрії принца монако Там, де оренда, там і фі­ нанси, а там, де фінанси, там і зловживання. Ну, уявіть собі – академія в оренду здає 30 квадратних кілометрів пло­ щі: клініки, поліклініки і так далі. На цій території спокій­ но могли б розташуватися 15 Монако!!! І прибутки вони приносили б не менші, ніж ця маленька славна країна. А чому мене це так заче­ пило? Не так давно у Ната­ лії, моєї знайомої, захворів чоловік. Діагноз звучав як вирок. Рік по лікарнях. Як водиться, почалося з од­ ного, потім хвороба дала серйозні ускладнення, за ними – кілька операцій. Чоловік залишився жити, але тепер змушений перебу­ вати під постійним наглядом лікарів і вживати ліки. Таке трапляється часто. Але що мене вразило найбільше – він лікувався у дорогих приват­ них клініках, котрі розташо­ вані на території інститутів ідентичного профілю. І саме лікарі офіційних установ ра­ дили цій сім’ї звернутися до комерційної клініки. До чого це призвело, я вже розповів. А ось що мені потім повідала Наталія: – За день я платила в се­ редньому по шістдесят тисяч гривень. Правда, догляд – ви­ сококласний. Не знаю, як там в Європі чи в Америці, але тут вони старалися і робили все, що потрібно. З того світу витягнули. А я була в такому

стані, що гроші вже не мали значення. Це зараз рахуєш і жахаєшся. Дещо продала... Добре, що друзі допомогли. Тепер потихеньку віддаю. Та головне, що чоловік живий, а гроші ще заробимо… У контексті сказаного по­ вернімося до офіціозу: «Що­ року в установах академії надається стаціонарна ме­ дична допомога 150 тисячам хворих, із яких понад 80 від­ сотків – у рамках наукових робіт, виконується понад 80 тисяч найскладніших опера­ ційних втручань. У поліклі­ ніках інститутів та спеціалі­ зованих поліклініках щороку консультується близько 700 тисяч хворих. Медичну до­ помогу зазвичай отримують хворі зі складною патологі­

єю. Лише у 2010 році в кліні­ ках та лабораторіях установ НАМНУ запроваджено 987 нових методів лікування, діа­ гностики та профілактики». Тобто академія працює успішно. А паралельно з нею також успішно працює ба­ гато фірм і фірмочок, котрі орендують там приміщен­ ня. Своєю чергою кошти, що надходять від оренди, допо­ магають академії виживати в наших складних умовах. Отже, це – взаємовигідний альянс. Адже нинішнього року видатки розвитку із за­ гального фонду державного бюджету України на потреби НАМНУ затверджено лише на рівні 57,3 відсотка (у ми­ нулі роки – й того менше!). І це при тому, що діагностична

апаратура більшості установ НАМНУ працює набагато до­ вше експлуатаційних термі­ нів, а понад 40 відсотків ви­ соковартісного обладнання – технічно й морально заста­ ріле! Ситуацію справді мо­ гли б поліпшити гроші, котрі надходять від оренди, але… Від оренди у 2012 році перед­ бачено отримати 18 567 200 гривень або лише 3,8 відсо­ тка від потреби у коштах, призначених на утримання, облаштування, ремонт та придбання майна. А це – зо­ всім небагато, коли пригада­ ти ті самі 15 Монако. Чому так відбувається, я поцікавився в одного із пра­ цівників академії. Його по­ яснення звучало досить ци­ нічно:

Тел.: (044) 423-02-60 www.vz.kiev.ua vz@vz.kiev.ua

– У нашій країні лікарню, клініку, кафедру чи навіть міністерство завжди очолює лікар, нехай і з професор­ ськими регаліями. Але орга­ нізація роботи й управління такими установами вимагає керівників зі спеціальною освітою – менеджерів. До­ бре, якщо людина, яка очо­ лила таку організацію, має талант. Та коли доручають фінанси керівнику, котрий зеленого поняття в них не­ має… У нас же на керівних посадах часто випадкові люди, як це не прикро зву­ чить. У медицині талановиті, в іншому ж – не завжди. Це за кордоном давно розподілено поняття медичного персона­ лу й менеджменту, а в нас... Тому не обов’язково шукати корупцію там, де люди «про­ сто» не вміють розпоряджа­ тися коштами.

Родинний бізнес Невміння розпоряджатися територіями, що здаються в оренду, завжди «породжує» умільців розпорядитися грі­ шми. Ну, наприклад (згідно зі Звітом Рахункової палати України від 25 січня цього року «Про результати аналізу джерел формування та ефек­ тивності використання ко­ штів, одержаних установами від оренди державного май­ на), ще у 2001 році на базі Ін­ ституту урології та нефрології з клінікою на 290 ліжок було утворено два нових заклади – Інститут урології на 230 лі­ жок та Інститут нефрології, про який говорити без спів­ чуття неможливо. Заклад, покликаний здійснювати фундаментальні та приклад­ ні дослідження з проблем нефрології в руслі сучасних напрямів розвитку світової медичної науки і практики та надання стаціонарної, ам­ булаторної і консультативної допомоги хворим нефрологіч­

ного профілю, майже 10 років не забезпечений відповідною матеріальною базою. У той час коли близько 1 мільйона громадян України потребу­ ють нефрологічної допомоги! Замість по-братньому по­ ділитися потужностями із Інститутом нефрології, почи­ наючи з 2003 року, Інститут урології АМН України пере­ дав понад 1100 квадратних метрів приміщень в оренду ТОВ «Український інститут сексології та андрології». За ліцензією МОЗ України, це підприємство надає платні медичні послуги, тобто ду­ блює роботу свого орендо­ давця. Ні для кого не секрет, що віднедавна в цих закладів і спільне керівництво, і ро­ динні зв’язки. За таких умов не дивно, що кошти від орен­ ди, сплаченої ТОВ, спрямову­ ються на утримання власних приміщень. А це – більш як 1,5 мільйона гривень протя­ гом 2010–2011 років! Та це не поодинокий випа­ док того, куди йдуть державні кошти. Як засвідчує перевір­ ка Рахункової палати Украї­ ни, керівники багатьох уста­ нов НАМНУ «грішать» тим, що плодять власні комерцій­ ні структури, де заробляють чималі гроші. При цьому за­ нижують орендну плату для себе, коханих, або ж – що теж трапляється із упертою по­ стійністю – «нарізають» для власних фірм «зайві метри» орендної площі. А іноді й про­ сто ігнорують законодавство, роздаючи державне майно в оренду під готелі та буфети без оформлення відповідних договорів.

гроші на крові Та коли б ми писали про ТОП-10 найграндіозніших по­ рушень у цій сфері, мабуть, пальму першості варто було б віддати ЗАТ «Державний на­ уково-виробничий комплекс

заготівлі і збереження ауто­ логічної крові та її компонен­ тів «Банк крові» із державною часткою 51 відсоток та 49 від­ сотків у ТОВ «БіоМедТранс». Чому так детально про відсотки? Бо, згідно з уста­ новчим договором та стату­ том ЗАТ «Банк крові», Фонд держмайна сплатив вартість державної частки шляхом передання строком на 10 років права користування адміністративним корпу­ сом Інституту травматології та ортопедії АМН України й приміщення корпусу пан­ сіонату Наукового центру радіаційної медицини АМН України. Перше приміщен­ ня є пам’яткою архітектури і перебуває під охороною держави. Згідно з актом при­ йманн я-переданн я примі­ щень, ЗАТ «Банк крові» було зобов’язане не відчужувати і не передавати приміщення або його частину у власність, корист у ванн я, володінн я, оренду чи управління третім особам. Про що одразу забу­ лося, і ЗАТ «Банк крові» здає його в оренду відразу трьом підприємствам. Ну, здавало­ ся, це робиться для добрих справ – заради підтримки самої ідеї: власне створення банку крові. Але, починаючи з 2003 року, ця структура не працювала взагалі! Було про­ ведено якісь ремонтні робо­ ти у приміщенні пансіонату – з демонтажем вентиляційної системи й переплануванням нежитлових приміщень… В Інтернеті я знайшов кілька повідомлень щодо діяльності «Банку крові», у них ішлося про сутяжництво із властя­ ми міста Сімеїз, що у Криму, за право оренди вілли «Ксе­ нія» і дачі «Мрія». Видно, ки­ ївських площ замало! Жодної мови про те, чим банк по­ кликаний займатися, і про його активну діяльність – ані слова! Установи ж НАМНУ, в яких відібрали приміщення,

не можуть їх тепер повер­ нути назад. Щодо орендних коштів, то їх отримують ке­ рівники ЗАТ «Банк крові», комунальні послуги за них сплачує... Ви вже здогада­ лися? Так, власники примі­ щення – Інститут травмато­ логії та ортопедії і Науковий центр радіаційної медицини АМН України. Бюджет через це недоотримав майже 7 млн грн ще за ті часи, коли 1 $ = 5,45 грн! Куди пішли ці гроші – сподіваюся, з’ясують пра­ воохоронні органи. Але хто з’ясує, скільки хворих піш­ ло з життя через відсутність у запасниках «банку» такої необхідної крові? І хто за це відповість? Подивував Рахункову па­ лату, а з нею і нас Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова. Майже 700 квадратних метрів – наліво, без погодження з НАМНУ. Площі комерційним струк­ турам тут роздавалися без укладання договорів. Іноді угоди все ж підписувалися, але терміном не більш як на два роки, а фірми продовжу­ вали працювати і три, і чоти­ ри... «Альтруїзм» тих, хто до­ зволяв таку оренду, викликає сумніви і не довіру не тільки в нас. Однак на цьому керів­ ництво інституту не зупини­ лося. У 2009 році вони пере­ дали в оренду площу понад 560 квадратних метрів фірмі, яка влаштувала там готель «Уют» «із метою розміщення пацієнтів інституту і родичів, що їх супроводжують». Дзво­ нимо туди, цікавимося вар­ тістю проживання… Ціни, щоправда, не надто високі, як для Києва, однак і недешеві, як для тих, хто приїжджає до хворих. Але коли зазирнути в документи на оренду – там узагалі все шито білими нит­ ками. Право здачі не узго­ джено з НАМНУ, не пройде­ но обов’язкової нотаріальної та державної реєстрації. Але

найбільше бентежить, що інститутський корпус стоїть довгобудом, а готель – ось він, готовий прийняти усіх охочих, за «несмішні» гроші.

– Держава не може ні по­ ліпшити якості лікування, ні надати потрібної апаратури нашим науковим установам, ні її утримувати. Це можуть зробити тільки комерційні структури. Вони й підтриму­ ють нашу офіційну науку «на плаву, – так прокоментував ситуацію мій співрозмовник із академії. Може, він не знав, що якість обслуговування «простих» хворих не поліп­ шилася, та й лікарі, котрі за­ лишилися працювати у дер­ жавних установах поруч із комерційними структурами, теж не відчули поліпшення свого життя? Та повернімося до історії Наталії, з якої й почалася роз­ повідь. Після операції її чо­ ловік прожив півроку. Через борги, що утворилися вна­ слідок високовартісного лі­ кування, вона змушена була продати квартиру й автомо­ біль, переїхати з дітьми до ма­ тері в Бориспіль. Якось у нас зайшла розмова про те, що сталося – лікування, втрачені гроші… Вона сказала: – Я щаслива, що Бог мені вділив ще півроку із Сашком. Але я тепер переконана на сто відсотків: того, що робилося в клініці, не має бути! Бо це не по-людськи!

P.S.

У 2011 році, з при­ ходом нового керів­ ництва, НАМНУ припинено використання орендатора­ ми більш як тисячі квадрат­ них метрів площ клінік, лі­ карень, які вони займали протягом 7–12 років. Пере­ глядаються й інші орендні відносини. Та втрачено час і кошти. А питання – хто їх має повернути в державну скарб­ ницю? – й досі залишається відкритим...

Правовая защита врача

Прикладная юридическая граммотность врача Благодарности пациетов и методы работы с ними Частная медицинская практика: правовые нюансы У кого искать защиты врачу

Контакты: тел./факс 044 452-22-03, 452-22-03 E-mail: dsh@amm.net.ua, franceva@amm.net.ua www.amm.net.ua

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

11

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 квітня 2012 року

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

20 квітня 2012 року

ВІКНО

В ЄВРОПУ У жовтні 2011 р. було затверджено Концепцію Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: у к р а ї н с ь к и й в и м і р ». Очікується, що у травні 2012 року буде затверджено і саму Програму. Останні штрихи обговорення й узгодження проекту Програми дають змогу врахувати аспекти, які потім стануть локомотивом стратегії боротьби за здоров’я нації. Що очікує громадськість від нової Програми, чи не спіткає її доля попередниць, які нагадували гру в одні ворота або ж лопнули як мильна бульбашка без належного фінансування? Сучасний стан громадського здоров’я в Україні є кризовим. За останні 15 років чисельність населення скоротилася майже на 7 млн осіб, що можна порівняти з населенням таких країн, як Данія, Грузія, Фінляндія, Норвегія. Щорічно Україна втрачає приблизно 700 тис. своїх громадян, 1/3 з яких – люди працездатного і репродуктивного віку (смертність населення в Україні становить 14,5 (2011 р.), у країнах ЄC – 6,7 на 1000 населення). Смертність від серцево-судинних захворювань в Україні становить 66% у загальній структурі смертності, а від онкологічної патології – 13%, разом вони визначають майже 80% щорічних втрат населення країни. Водночас в Україні за останні 20 років подвоїлася кількість інвалідів – на початку 2011 р. їх налічувалося 2,7 млн. Офіційна статистика свідчить, що 60% дорослого населення країни і майже 20% дітей страждають від хронічних неінфекційних захворювань. І це при тому, що на диспансерний облік потрапляють далеко не всі хворі, а рівень і особливо своєчасність діагностики в нашій країні кульгають на

8

обидві ноги. Причини негараздів – аж ніяк не природні катаклізми чи спалахи невідомих інфекцій. Нас косять «мирні» хвороби, недбалість у ставленні до власного здоров’я й умови життя, які аж ніяк не сприяють його збереженню і тим більше зміцненню. Як завжди, у нас є три виходи. Перший – традиційний: усе залишити як є. Але тоді українці можуть стати мамонтами людської популяції. Другий – усі сили й засоби кинути на лікування хвороб. Але якщо всі гроші вкладати в реанімацію, незабаром усі пацієнти там і опиняться. І нарешті – третій: дбати про здоров’я (власне й один одного), доки воно є. Шлях профілактики раннього виявлення захворювань, формування системи громадського здоров’я і мотивації населення до здорового способу життя – найоптимальніший. Це засвідчує і світова практика. У вересні 2011 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила історичне рішення – політичну декларацію про профілактику й боротьбу з неінфекційними захворюваннями, руйнівна дія яких непокоїть увесь світ – передусім це стосується серцево-судинних, онкологічних, респіраторних захворювань та цукрового діабету. Україна вирішила не ви­гадувати колесо і піти Європейським шляхом – затвердила Концепцію Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір», яка орієнтована на Нову європейську стратегію охорони здоров’я «Здоров’я -2020». Її головна мета – об’єднати зусилля влади, системи охорони здоров’я і громадськості в одному напрямку. Чи вдасться спекти міжсекторальний пиріг здоров’я української нації – покаже 2020 рік.

МАРИНА ШЕВЧЕНКО:

«ПРОФИЛАКТИКА – КРАСНОЙ НИТЬЮ»

О конкретных целях и задачах Программы «Здоровье-2020» мы попросили рассказать заведующую отделом экономических исследований здравоохранения и медицинского страхования, старшего научного сотрудника ГУ «Украинский институт стратегических исследований МОЗ Украины», кандидата медицинских наук Марину ШЕВЧЕНКО.

– Название Программы предусматривает глобальный подход к решению проблемы. Он и будет таким?

– Конечно. Это Программа стратегическая и направлена на создание прочной ценностно-ориентированной основы для развития здравоохранения. Она отображает все основные положения европейской политики в области здоровья, которые были неоднократно озвучены и на мировом уровне. В частности – на Генеральной Ассамблее ООН в сентябре прошлого года, и в этом году уже прошли три совещания под эгидой Европейского Бюро ВООЗ, где были четко отработаны задания и приоритеты улучшения здоровья населения, рассмотрены пути решения этой задачи. Представители от Украины также принимали участие в этих совещаниях, все позиции европейской политики будут адаптированы с оценкой наших реалий и отображены в Программе.

– В чем отличие этой Программы от других медицинских программ, которые были приняты в Украине?

– Главная новация – новый подход с вовлечением всего общества и всего государства в решение проблем. Ведь здоровье нации – это проблема не только здравоохранения, это общая задача – начиная с каждого гражданина, который должен ответственно относиться к своему здоровью, и заканчивая органами власти, которые должны создавать необходимые условия для поддержания этого здоро-

вья. Отсюда второе отличие – акцент на наращивание усилий по профилактике и борьбе с неинфекционными заболеваниями. Существуют неопровержимые доказательства того, что профилактика в 2,7 раза дешевле, чем лечение болезней, а соблюдение рекомендаций по здоровому образу жизни в 5 раз удешевляет оказание медицинской помощи. Это серьезные аргументы в пользу реализации профилактических программ. Кроме того, необходимо повысить активность населения в формировании политики здравоохранения.

– А как все это будет реализоваться на практике – кнутом или пряником?

– Естественно, мы должны создать такие условия, чтобы человек хотел быть здоровым, чтобы ему это было выгодно и, наконец, чтобы он имел для этого условия. В новой Программе задача формирования здорового образа жизни проходит красной нитью. Также она включает и совершенно новый раздел, касающийся вопросов охраны окружающей среды (его тоже не было в предыдущих программах): создать здоровые условия проживания. В Концепции программы четко прописаны основные индикаторы, направления и пути решения этих проблем. В процессе ее детальной разработки будут предусмотрены и конкретные задания – с экономическими расчетами. Созданы рабочие группы, которые работают над каждым разделом. Структура Программы достаточно обширна, ведь она рассчи-

тана на долгосрочную перспективу. Существующие программы разрабатывались преимущественно на 3–5-лет­н ие периоды.

– Но ведь все равно львиная доля задач ляжет на систему здравоохранения. Она готова к этому?

– Программа безусловно затрагивает систему оказания медицинской помощи всех уровней, в том числе предусматривает перспективу кадрового обеспечения отрасли. Отдельный раздел Программы – финансовые ресурсы и управление ими, в котором отображены вопросы эффективного управления ресурсами вследствие внедрения новых технологий, методов и подходов. Еще один путь – оптимизация системы здравоохранения с приоритетным развитием первичной и экстренной помощи, развитием палиативной помощи, восстановительного лечения и реабилитации.

– А обучение здоровому образу жизни станет еще одной обязанностью семейного врача, который и без того жалуется на чрезмерную нагрузку?

– Роль врача первичного звена в вопросах профилактики неоспорима. Даже в новом механизме оплаты семейного врача, который будет апробирован в пилотных регионах, его зарплата связана с объемом и качеством оказанной медицинской помощи. Ведь основная направленность работы первички – профилактическая. Концепция новой Программы прописывает не только такие за-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

дачи, как стабилизация уровня первичного выхода на инвалидность среди работающего населения, предупреждение осложнений неинфекционных заболеваний, снижение уровня госпитализации, улучшение работы службы экстренной помощи, но и уменьшение уровня распространенности главных факторов риска для здоровья (курение, алкоголь, наркотики, неправильное питание, гиподинамия). Понятно, что на эти процессы должны влиять не только медики, учителя, представители общественных организаций, но и все члены общества.

– Горький опыт подсказывает: когда за дело берутся все, пиши «никто». Может быть, нужна какаято отдельная структура?

– Тот же опыт подсказывает, что создание новых структур не всегда дает нужный эффект. Да и финансово это не выгодно. Достаточно соблюдать межсекторальный подход выполнения Программы. Чтобы не только министр здравоохранения был заинтересован в улучшении здоровья населения, а чтобы это стало приоритетом государственной политики и работы всех ведомств и структур. В Программе будут заложены механизмы координирования этого про­цесса и контроля за тем, чтобы он реально работал. Поэтому Программа должна пройти согласования с другими министерствами и ведомствами, будут учтены их предложения. Сейчас тесного межсекторального подхода во многих вопросах, связанных со здравоохранением, практически не существует, поэтому зачастую имеем низкую эффективность.

– Любая программа требует серьезных денег, тем более такая глобальная... Потянем?

– На сегодня я не готова говорить о стоимости Программы, потому что на данном этапе более детально просчитывается каждое задание Программы и ее окончательная стоимость будет известна в ближайшее время – после согласования, прежде всего, с Минфином.

– Будете привлекать частных инвесторов в дело государственной важности?

– Опыт частно-государственного партнерства имеется. Другой вопрос, в каких масштабах – это тема переговоров и реализации той же межсекторальной политики. Но, безусловно, основными источниками финансирования будут государственный и местные бюджеты.

ИНФОРМАЦИЯ – ПО АДРЕСУ Отто СТОЙКА, главный врач Киевского городского центра здоровья Основное направление Программы – на профилактику заболеваемости населения, и это очень радует. В ней наконец-то вводится такое важное понятие, как «формирование системы об­­щественного здоровья» – до сих пор оно было очень размыто. Успех Программы зависит от того, как она будет прописана в деталях, и будет ли политическая воля на ее реализацию (начиная от Президента и правительства, заканчивая местной властью и даже руководителями лечебных учреждений). Также необходимо надлежащее финансирование мероприятий Программы, хотя деньги решить все проблемы тоже не могут. Нужны квалифицированные кадры, а если мы говорим о профилактике, то и серьезные образовательные программы – для населения, медработников. Для реализации профилактической направленности Про-

граммы важно внедрить три компонента этой работы – адвокация, коммуникация и социальная мобилизация. Первый компонент, адвокация, подразумевает решение многих вопросов на различных политических уровнях. Например, как это было с принятием законов, направленных на борьбу с курением, когда пришлось противостоять «табачному» лобби. Такая твердая политическая воля нужна во всех направлениях, касающихся здоровья населения. Второй компонент, коммуникация, предусматривает создание необходимой информации, ее распространение среди населения. Важно доносить информацию о здоровом способе жизни и методах профилактики, используя все возможности. Информация должна быть не общей, наподобие: «придерживайтесь здорового образа жизни», а конкретной и персонифицированной. Например,

для ограничения курения в общественных местах развешивать таблички о том, что запрещено курить на остановках и в радиусе 50 метров от них (многие об этом и не знают). В Вашингтоне в одном из парков, где отдыхают люди, возле простых тренажеров развешены таблички с несколькими вариантами физических упражнений, которые может сделать каждый, чтобы рационально использовать время прогулки. Очень важна социальная реклама – о необходимости профилактических осмотров или немедленного обращения к врачу при определенных симптомах (например, туберкулеза). Культуру здоровья надо воспитывать с детства. Естественно, очень важную роль играет режим труда и отдыха человека – об этом должны позаботиться и проф­ союзы, и государство. Например, о том, чтобы за-

Є СУТТЄВІ НЕДОЛІКИ Ольга ТИМЧЕНКО, завідувачка лабораторії генетичної епідеміології ДУ «Інститут гігієни і медичної екології імені О.М. Марзєєва» НАМН України, доктор медичних наук, професор

ВООЗ рекомендує, перед тим як створювати певні програми чи щось планувати, неодмінно здійснити моніторинг того, що маємо (за певними індикаторами). На жаль, напередодні створення Програми «Здоров’я-2020» такого моніторингу не проведено. Це

– перша помилка. Далі ВООЗ рекомендує виокремити ті причини, вилучення яких могло б суттєво посприяти поліпшенню ситуації. Цього також не зроблено. До того ж я вважаю, що, поставивши перед собою якусь мету, у розробці будь-якої програми

потрібно виділити пріоритетні напрямки, а не включати в неї все і загалом. Для того щоб Програма запрацювала і дала очікувані результати, потрібна довіра до неї, упевненість у тому, що вона може щось реально змінити. Чи спостерігаємо ми це в су-

нятия спортом были доступны не только состоятельным людям в клубах и фитнессцентрах, а и остальным, особенно детям и подросткам (в школах, микрорайонах). Надо поддерживать инициативы общественности в этом направлении. Что касается медицины, следует стимулировать раннее обращение пациентов к врачу – это с одной стороны. С другой – врачи должны быть подготовлены к тому, чтобы выявить раннюю патологию. Ведь не секрет, что на первичном звене ее часто «пропускают», а ведь реформы здравоохранения еще больше «замыкают» пациента на первичном звене. Не отразится ли это на росте запущенных и осложненных форм заболеваний?

спільстві? І нарешті потрібен такий чинник, як бажання і можливість дотримуватися здорового способу життя. У США до такої можливості зараховують і рівень доходів людини, а в нас максимум, на що можна розраховувати, – ентузіазм. Питома вага заробітної плати у ВНП в Україні не перевищує 15%, натомість у тих країнах, де дбають про здоров’я нації не на словах, а на ділі, – ця частка становить понад 50%. Неможливо реалізувати право на охорону здоров’я громадян за відсутності коштів.

БУЛО Б БАЖАННЯ ІГОР КОВАЛЬЧУК, хірург-мамолог Київського міського клінічного ендокринологічного центру, заслужений лікар України Онкопатологія сьогодні є надзвичайно гострою проблемою. Профілактика і рання діагностика допомагають запобігати і вчасно виявляти цю патологію. Але тут потрібен системний, виважений підхід. Насамперед необхідно підвищувати поінформованість населення у цих питаннях. Недостатньо «ля­ кати» статистикою, приміром, про те, що захворюваність на рак молочної залози (РМЗ) останнім часом зросла в 1,5 разу за останні 10 років – страх

незабаром мине і настороженість зникне. Потрібно навчати жінок як берегти своє здоров’я, як проводити самообстеження, за яких симптомів звернутися до лікаря (адже у світі у 95% випадків РМЗ виявляють жінки саме під час самообстеження), які методи діагностики існують тощо. Також слід навчити медичну сестру, лікаря, як донести до пацієнток необхідну інформацію. Така підготовка може проводитися за державними, муніципальними, меценатськими

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

програмами. Головне, щоб вони мали реальну віддачу. На жаль, у медичних закладах фахівців не навчають, як працювати з пацієнтами в цьому напрямку. Та й далеко не кожен лікар-спеціаліст, а тим більше сімейний лікар має бажання розібратися в ситуації з проблемами хворого або й відповідні знання, наприклад, щоб правильно «читати» мамограму чи УЗД, а просто формально направить на консультацію до онколога без належних підстав, що також травмує

психіку пацієнта. Та навіть якщо лікарі матимуть відмінні знання, вони не зможуть виявити патологію без належного обладнання – а про це вже повинна подбати держава. Тож, якщо взяти все в комплексі і, головне, – виявити спільне бажання (на це вже точно коштів не потрібно), ми таки зможемо спрямувати нашу медицину в профілактичному напрямі.

9

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

20 квітня 2012 року

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

20 квітня 2012 року

ЛЕОНІД КОВАЛЬЧУК:

«МОСКВА ЇЗДИТЬ

ДО НАС УЧИТИСЯ» Розмову вела Лариса ЛУКАЩУК

З нагоди 65-річчя ученого, керівника, організатора охорони здоров’я і талановитого хірурга, ректора Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, члена-кореспондента НАМН України, професора Леоніда Якимовича Ковальчука поговорімо про його досягнення, успіхи та родину.

– Леоніде Якимовичу, не так багато часу минуло з дня нашої останньої розмови, а в університеті вже стільки подій...

– І справді, наш навчальний заклад повсякчас у русі. Торік втілили чимало проектів, у яких університет узяв активну участь. Наші фахівці та студенти долучилися до багатьох соціальних програм, зокрема до створення сільських медичних закладів – центрів первинної медико-санітарної допомоги, які нині ефективно працюють у селах Гнилиці Підволочиського, Зарубинці Збаразького, Великий Говилів Теребовлянського, Увисла та Кокошинці Гусятинського районів. Маємо з цього подвійну вигоду – майбутні медики безпосередньо в робочій обстановці освоюють те, чого не навчиш в умовах лабораторії чи читальної зали, це чудова можливість випробувати свої сили, з’ясувати, що добре засвоїли, а над чим слід ще попрацювати. Нині компас університету спрямовано на інтеграцію у світовий медичний освітній простір. Надзвичайно важливим є започаткування освітнього інноваційно-технологічного консорціуму ВНЗ медичних і фізичного виховання та спорту, в діяльності якого нашому університету згідно з Положенням відведено головну функцію. У цю організацію ввійшли не лише заклади України, а й Карлів університет (Прага, Чехія), Віденський медичний університет, Національний коледж «Фитіла» (Греція), навчальні заклади Республіки Польща, Сибірське відділення Російської АМН, Медичний університет Астана (Казахстан), Університет Лінкольна (Малайзія), International Career Consulting, Inc. (США), Російський на-

6

ціональний дослідницький медичний університет імені М.І. Пирогова (м. Москва), інші. Такий партнерський проект розширить горизонти співпраці у світовому освітньому просторі. Адже наші студенти, взявши участь у конкретних програмах, матимуть змогу пройти посеместрове навчання в інших університетах, і, навпаки, – студенти ВНЗ-партнерів здобуватимуть знання на наших навчальних базах. Відкриються нові можливості й для наших викладачів у науковій та лікувальній царинах. Організація такого консорціуму – це ще один крок на шляху до прогресу.

– ТДМУ, напевно, – один із наймолодших університетів країни. Незабаром йому виповниться 55. Але інноваційні проекти, які тут втілені та успішно діють, має не кожен ВНЗ. А для Вас особисто, що є предметом особливої гордості?

– Ми змогли розв’язати проблему зовнішнього втручання під час сесії. Нам вдалося, запозичивши методику Віденського університету, зробити семестровий іспит абсолютно чесним, ніхто на нього вплинути не може, крім студента. Днями ми отримали Атестат відповідності Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України з проведення незалежного тестування знань студентів. Гадаю, що в кожного вітчизняного ВНЗ є подібні методики. Приміром, у європейських навчальних закладах методи викладання та оцінювання знань студентів дуже різняться. У Євросоюзі навіть побоюються уніфікувати ті чи ті методики, аби ВНЗ не втратили своєї індивідуальності. А розмаїття методик, програм вони, навпаки, вважають сво-

їм надбанням. Нині це можна сказати й про Україну.

– Те, що не змогли інші, вдалося ТДМУ: в Тернополі вже третій рік, завдячуючи Вашим зусиллям, працює університетська лікарня – перша й поки що єдина в Україні...

– Глибоко переконаний: без таких лікарень неможливо реформувати систему охорони здоров’я країни. Уні-верситет вкладає кошти в навчальний процес, встановлюємо в лікарні апаратуру, яка потрібна і для навчання, і для лікувального процесу. Сподіваюся, що найближчими роками запрацює сучасний лабораторний комплекс, де високотехнологічні дослідження будуть проводити не лише для пацієнтів університетської лікарні, а й для людей з усієї області. Незабаром будемо ініціювати розроблення та затвердження Концепції діяльності університетської лікарні. Попереду в нас ще багато задумів та планів.

– Нещодавно в ТДМУ побував представник Російського національного до-

слідницького університету ім. М.І. Пирогова, аби запозичити досвід. Отже, Москва вчиться в Тернополя?

– Приємно, коли маєш чим поділитися з іншими. Погодьтеся, не так часто до нас приїздять по досвід з російської столиці. Начальник управління міжнародних зв’язків, навчання іноземних студентів та навчально-методичної роботи Російського національного дослідницького університету імені М.І. Пирогова, професор Андрій Богданов ознайомився з роботою кафедр і навчальних лабораторій, аби вивчити досвід ТДМУ з упровадження новітніх інноваційних навчальних методик, зокрема системи оцінювання теоретичних знань і практичних навиків. Про напрацювання ТДМУ Андрій Богданов почув на одному із семінарів у Німеччині, що і спонукало його відвідати Тернопіль. Для нас цей візит став ще однією сходинкою до визнання.

– Ле он і де Я к и мов и ч у, Ваша доля тісно пов’язана з ТДМУ. Навіть ювілеї цього

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

року відзначатимете з різницею у кілька місяців…

– Пригадую, як 1967 року я вступив до тоді ще Тернопільського медінституту, якому було всього 10 років. З того часу ми нерозлучні, стільки усього відбулося, пройдено великий шлях, сповнений самовідданої праці наших науковців, викладачів, студентів. 55-річний ювілей будемо відзначати урочистою академією, на якій вручать ювілейні медалі та значки поважним гостям, працівникам та ветеранам ТДМУ. Уже змонтовано відео­ фільм про життя університету, відбудеться цілий цикл конференцій, приурочених ювілею ВНЗ.

– Ви очолюєте міжвідомчу комісію з реформування, структуризації медичної галузі та вироблення концепції розвитку охорони здоров’я в Тернопільській області.

– Комісія наполегливо працює вже понад два роки. Ясна річ, реформування медичної галузі – справа не одного дня, до того ж надзвичайно відповідальна, тому постійно аналізуємо ситуацію, враховуючи думки колективів медичних закладів. Найближчим часом, скажімо, плануємо зустрітися з колективами лікарень області, з головними лікарями виїхати в регіони, де працюють

пілотні проекти, аби поцікавитися досвідом колег. Перш за все реформування охорони здоров’я повинно поліпшити якість надання меддопомоги краянам, покращити умови праці та проживання медиків. Працюємо над тим, щоб у системі реформування ці кроки були добре продумані. Будьякі прорахунки можуть звести нанівець усі добрі наміри реформування і відштовхнути людей. Нове сприймається важко, та ніхто й не стверджує, що поступ уперед – легкий.

– Молодші колеги іноді поза очі називають Вас Маестро скальпеля. Не кожному вдається досягнути таких професійних вершин. Що б Ви порадили молодим хірургам?

– Наполегливо працювати в клініці, не шкодуючи себе, постійно вдосконалювати свій професійний рівень і пам’ятати, що заради пацієнта потрібно жертвувати собою.

– Ваш син Олександр – також відомий хірург. Можливо, й онучка Юля продовжить родинну династію?

– Вона вже мріє про хірургію, звісно, я не наполягатиму на її виборі, адже для жінки це дуже складна професія.

– Де відновлюєте сили після виснажливих буднів?

– Це село на Збручі, де чудові краєвиди, свіже повітря, власні сад і пасіка.

– Яку б книгу порадили прочитати сучасній молоді?

– «Лезвие бритвы» Єфремова. У молоді роки цю книгу мені подарувала майбутня дружина, відтоді майже п’ятдесят років минуло, але й зараз перечитую її із задоволенням.

– На Ваш погляд, що таке успіх?

– Коли досягаєш поставленої мети, відчуваєш задоволення від результатів своєї роботи. Відбутися у професії – це і щастя, і успіх.

– Особисте щастя... Ви пізнали його суть?

– Звісно. Доля подарувала

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

20 квітня 2012 року

мені чудову дружину, сина, невістку, онучку. Сім’я – то найбільше багатство й невимовна радість.

– Що надихає Вас у житті?

– Проекти, які ще потрібно реалізувати.

– Три найважливіші речі для Вас?

– Сім’я, честь, професія.

– Історія зберегла думку середньовічного лікаря Парацельса, який вважав, що сила лікаря – в його серці.

– Цілком погоджуюся. Без доброти у серці не може бути гарного лікаря.

– Ваше життєве кредо.

– Воно на першій шпальті університетської газети «Медична академія»: мислити і творити добро.

ГОЛОВНЕ ДОСЯГТИ ЦІЛЬОВОГО РІВНЯ АТ.

Фіксована трьохкомпонентна комбінація для досягнення цільового рівня АТ та лікування гіпертонічних кризів Доступна ціна, однократний прийом Висока прихильність пацієнтів до лікування

Р.П.№ UA/0516/01/01. Інформація призначена для спеціалістів охорони здоров’я (лікарів). Уважно прочитайте повну інструкцію по медичному використанню препарату. Дотримуйтесь рекомендованих доз.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

7