№20-21 (1148-1149) 1.06.2012
Red Biotechnology
у світовій та українській
практиці Новітні розробки завжди несуть інвестиційні ризики, і це, мабуть, – основна причина, з якої вони досить повільно впроваджуються в Україні. Але де є ризик, там – і перспектива.
Газета МОЗ України і галузевої профспілки
?
www.vz.kiev.ua
Яким бути сімейному лікарю
Стор. 10-11
ІЛЮЗІЯ ДИТИНСТВА
Динаміка смертності дітей першого року життя в Україні набула тенденції до зниження, однак її рівень (у 2011 році – 9,07 на 1000 народжених живими) залишається у 2–2,5 разу вищим від такого у країнах Євросоюзу. Стор. 18–19
Увага, АКЦІЯ! «Вчасна передплата – призів від нас
багато!»
Подробиці на стор. 11
Сімейний лікар – диспетчер чи геній? Пристрасті у пошуках відповіді на це запитання не вщухають в Україні відтоді, як громаді оголосили: відтепер усі проблеми пацієнта розв’яже лікар загальної практики. Принаймні світова практика свідчить, що майже 80% звернень по медичну допомогу починаються і закінчуються саме на первинному рівні. Тож уперед, до кращих зразків світової медицини! Чи назад, до досвіду земських лікарів?
5 Стор. 4–
Раїса Богатирьова: курс на профілактику Під час 65-ї сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, яка проходила нещодавно в Женеві, Раїса Богатирьова, віцепрем’єр-міністр України–міністр охорони здоров’я України, наголосила на тому, що в системі охорони здоров’я нашої країни відбудеться переорієнтація первинної ланки медичної допомоги з лікування на профілактику, адже левова частка випадків передчасної смертності в Україні пов’язана із хворобами серцево-судинної системи, онкологічними захворюваннями і травмами. Міністр охорони здоров’я нагадала учасникам Асамблеї, що у своєму виступі на Засіданні високого рівня Генеральної асамблеї ООН із профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними Президент України Віктор Янукович оголосив напрямки широкомасштабних реформ у галузі охорони здоров’я України, основний акцент у яких робиться на
модернізації системи первинної медикосанітарної допомоги та профілактиці неінфекційних захворювань. Результатами цих дій має стати покращення доступу населення до медичних послуг та підвищення рівня профілактики і раннього виявлення неінфекційних хвороб. За словами Р. Богатирьової, в Україні, крім цього, реалізується ряд національних проектів: у рамках Проекту «Нове життя» у найближчі роки планується відкрити мережу перинатальних центрів, а в результаті здійснення Проекту «Своєчасна допомога» буде створено єдину диспетчерську службу, яка забезпечить скоріше прибуття бригад швидкої медичної допомоги до пацієнтів. Міністр охорони здоров’я висловила впевненість у тому, що заходи, які Уряд України здійснює у сфері охорони здоров’я, призведуть до зниження смертності та захворюваності в найближчі роки.
1 червня 2012 року
НОВИНИ
Голова, перший заступник та заступник голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ/СНІДу та інших соціально-небезпечних
захворювань
оприлюднили свої декларації про доходи за 2011 рік На виконання частини другої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфек ції/ СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Тетяна Александріна, перший заступник голови Євген Ханюков та заступник голови Олена Єщенко оприлюднили свої декларації про майно, доходи, витрати та фінансові зобов’язання за 2011 рік. Згідно з декларацією Т. Александріної, у 2011 р. вона отримала 280,7 тис. грн загального сукупного доходу, у тому числі: 213,9 тис. грн – від провадження підприємницької діяльності, отриманий до прийняття на державну службу, 38,7 тис. грн – заробітна плата, 28,2 тис. грн – прибуток від викладацької діяльності.
Т. Александріній належить земельна ділянка загальною площею 6020 кв. м, квартира площею 23,2 кв. м та автомобіль Chevrolet Aveo 2008 р. випуску. Витрати на утримання зазначеного майна у 2011 р. становили 17,2 тис. грн. Загальний сукупний дохід першого заступника Голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально-небезпечних захворювань Є. Ханюкова у минулому році склав 165,9 тис. грн, зокрема: заробітна плата – 77,6 тис. грн, матеріальна допомога – 1,9 тис. грн, інші види доходів (пенсія за вислугу років) – 86,4 тис. грн. У власності Є. Ханюкова та членів його сім’ї – квартира загаль ною площею 49,5 кв. м. Окрім того, Є. Ханюков має автомобіль Hyunday Matrix 2008 р. випуску. У
Україна перейме досвід
2011 р. дохід членів сім’ї Є. Ханюкова становив 148,7 тис. грн. Відповідно до декларації заступника Голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань О. Єщенко, у 2011 р. вона отримала загальний сукупний дохід у розмірі 117,8 тис. грн, у тому числі: заробітна плата – 104 тис. грн, дохід від викладацької діяльності – 9,3 тис. грн, матеріальна допомога – 4,3 тис. грн. У власності О. Єщенко – квартира загальною площею 72 кв. м та автомобіль Subary Outback 2008 р. випуску. Дохід чоловіка О. Єщенко у 2011 р. склав 57,5 тис. грн. Йому належить земельна ділянка площею 900 кв. м, квартира площею 50 кв. м та автомобіль Mitsubishi Lancer 2007 р. випуску. На утримання майна, зазначеного у декларації О. Єщенко та її чоловіком, витрачено 17,5 тис. грн.
На знак пошани Юрій Віленський, для «Вашого здоров’я»
Словаччини? Прес-служба МОЗ
Відбулася зустріч віце-прем’єр-міністра Укра їни–міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової із Надзвичайним і Повноважним Послом Словацької Республіки Паволом Гамжіком, під час якої обговорювалися питання, пов’язані зі співробітництвом двох країн, зокрема в медичній галузі. Р. Богатирьова наголосила на зацікавленості України досвідом Словаччини щодо реформування сфери охорони здоров’я та впровадження страхової медицини. П. Гамжік запевнив, що словацькі експерти готові надати рекомендаційно-консультативну допомогу українським спеціалістам та співробітникам МОЗ України. У цьому контексті було обговорено можливість обміну візитами експертних груп для проведення відповідної роботи. Також посол Словацької Республики проінформував віце-прем’єр-міністра про відкриття в Харкові, Луцьку та Одесі спільних українсько-словацьких діагностичних центрів, обладнаних сучасною діагностичною апаратурою, і повідомив про плани щодо відкриття подібних закладів ще у декількох містах України.
2
На будинку, де понад чотири десятиріччя мешкав видатний український учений, академік Василь Комісаренко, встановлено меморіальну дошку для вшанування його пам’яті. В основу композиції покладено роботу скульптора В. Зноби. Серед промовців на церемонії відкриття барельєфу були перший президент
України Леонід Кравчук, віце-прем’єр -мініс т р –міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова, глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет, президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремінь, директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України, академік НАМН Микола Тронько, віце-президент НАМН України, академік НАН і НАМН України Юрій Кундієв. У щирих словах ораторів, які особисто знали Василя Комісаренка, він постав як засновник сучасної української ендокринології, фундатор товариства «Знання», активний діяч Української ради миру, один з близьких учнів академіка О.О. Богомольця.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
1 червня 2012 року
антикоагулянтами
Прес-служба МОЗ
оцінили на міжнародному рівні
Прес-служба Держлікслужби України
Центр дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» повністю забезпечений антикоагулянтами для проведення хворим дітям процедур тромбофорезу. На даний момент на складі НДСЛ «Охматдит» знаходиться 100 одиниць
антикоагулянту виробництва фірми Baxter, ще 40 додаткових одиниць медичного засобу «Охматдит» закупив в Київському обласному центрі крові. За розрахунками фахівців МОЗ такої кількості антикоагулянтів вистачить для безперебійного лікування
дітей протягом декількох місяців. Прес-служба міністерства проінформувала, що протягом 2 тижнів будуть проведені відкриті торги на закупівлю виробів медичного призначення для лікування онкохворих дітей, у тому числі антикоагулянтів.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
У м. Женева (Швейцарія) днями завершилося чергове засідання Комітету PIC/S, у якому взяла участь делегація Державної служби України з лікарських засобів на чолі з головою Олексієм Соловйовим. На засіданні обговорювалися питання: співпраця з професійними організаціями, такими як PDA, ISPE, робота експертних груп PIC/S із Належної практики дистрибуції, з питань крові, тканин та клітин, із питань комп’ютеризованих систем та управління ризиками. О. Соловйов проінформував учасників засідання Комітету PIC/S про подальшу гармонізацію нормативно-правової бази України у сфері контролю обігу лікарських засобів та повідомив
про звернення, що направлено Держлікслужбою України до Генерального Директорату з охорони здоров’я та з питань споживачів Європейської Комісії щодо розгляду можливості укладання угоди між Україною та ЄС про взаємне визнання результатів інспектування. Учасники засідання високо оцінили законодавчі дії регуляторного органу України, запроваджену жорстку систему контролю обігу лікарських засобів та наголосили на подальшій підтримці Держлікслужби України з боку PIC/S. Особливу увагу було приділено підготовці до проведення чергового засідання Комітету PIC/S та семінару для інспекторів GMP в Україні у жовтні 2012 р.
3
НОВИНИ
Хворі діти забезпечені
Роботу Держлікслужби
МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ
1 червня 2012 року
у дії Медична реформа
◆ Рівненщина
НА СУЧАСНОМУ РІВНІ ЗАКЛАД,
Рік тому на Рівненщині відбулася реорганізація цитологічної служби. У результаті централізовану цитологічну лабораторію, яка донині функціонувала на базі Рівненської обласної клінічної лікарні, було переведено в новозбудований обласний онкологічний диспансер. При цьому на лабораторію покладено також функції організаційно-методичного та конт рольного центру цитологічної служби області. І, як уже показав досвід, така реорганізація не була марною. Введення у 2009 р. у дію нового лікувального корпусу Рівненського облонкодиспансеру дало змогу забезпечити належні умови для діагностики та лікування хворих зі злоякісними пухлинами та перед раковими станами. Діючи на базі цього закладу, цен-
тралізована цитологічна ла бораторія тісно співпрацює з його гістологічною службою, що відповідає вимогам МОЗ України, вітчизняному та світовому досвіду організації морфологічних досліджень. Ця співпраця скорочує терміни діагностики та початку лікування онкологічних хворих. За останній рік у лабораторії було обстежено понад 197 тис. жінок, проведено близько 339 тис. цитологічних досліджень, у тому числі понад 18 тис. – діагностичних. У результаті медики виявили 1537 випадків передракових, 17 – ракових станів і 75 – із пі дозрою на рак. Поліпшення діяльності цитологічної служби відзначають і медики, які безпосередньо стикаються у роботі з послугами лабораторій. Так, наприклад,
головний лікар обласного перинатального центру Вікторія Єнікеєва зауважила, що з моменту реорганізації терміни отримання лабораторних результатів скоротилися з 2 місяців до 10 днів, поліпшилися також якість та інформативність висновків. Особливим досягненням вона назвала на лагодженн я співпраці спеціалістів лабораторії та лікарів, завдяки чому вдалося оптимізувати діагностичну та лікувальну тактику в разі онкопатології. Думку колеги підтримала й головний акушер-гінеколог Рівненського району Лідія Звенигородська. Вона відзначила, що у разі виявлення мазків ІІІа, ІІІб, ІV типів працівники лабораторії в телефонному режимі чи електронною поштою повідомляють лікарів-гінекологів лікарських амбулаторій, районних лікарень, що дає змогу прискорити дообстеження і спецлікування хворих жінок. «Про ефективну роботу централізованої цитологічної лабораторії на базі онкодиспансеру свідчить той факт, що кількість виявлених хворих із початковими стадіями онкозахворювань збільшилась уп’ятеро, а отже, пацієнтів обстежують своєчасно. Це допомагає нам радикально вилікувати жінок», – підкреслила завідувачка гінекологічного відділення обласного онкодиспансеру Ірина Новоселова. Дана РОМАНЮК
◆ Дніпропетровщина
СПІВРОБІТНИЦТВО НА БЛАГО ЖІНКИ
У квітні численна делегація американських гостей у рамках програми багаторічного співробітництва відвідала Українсько-Американський центр здоров’я жінок ім. Корки Рибакофф та мамологічний кабінет, які було створено за фінансової підтримки єврейських общин Бостона і Дніпропетровська на
ВАШЕ
базі жіночої консультації міської клінічної лікарні №9 м. Дні пропетровська. Гостей ознайомили з організацією та результатами роботи Центру, який зараз укомплектований найсучаснішим ме дичним, лабораторним і ді агностичним обладнанням. Лікарі, які працюють у Центрі,
ЗДОРОВ’Я Медична газета України Індекси 60965, 08198 Ціна договірна
Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 423-02-60; 424-60-75; 424-06-83 E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю
24
пройшли стажування в Бостоні та освоїли методики огляду і забору матеріалу, дослідження цитологічних мазків, кольпоскопії, прицільної біопсії та ультра звукової діагностики. Олена ФІНКОВА, головний лікар Дніпропетровської міської клінічної лікарні №9 ДОР
Головний редактор НАТАЛІЯ ЩЕРБІНА Заступник головного редактора ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу оперативної інформації МАРИНА ЧІБІСОВА Редактор відділу аналітичної інформації СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу журналістських розслідувань СЕРГІЙ УХАЧЕВСЬКИЙ Дизайн та верстка ОЛЕКСАНДР ПОНОМАРЬОВ Відділ літредагування та коректури АЛЛА ГРІШИЛО, ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ РОМАН БЕРЕЖНИЙ
Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.
НА ЯКИЙ ЧЕКАЛИ У Рівному з’явилася перша в місті лікарська амбулаторія загальної практики–сімейної медицини. 17 травня її урочисто відкрили у Тинному, де це дійсно стало подією, оскільки мешканці мікрорайону вже 9 років очікували на відкриття лікувального закладу, який знаходився б у межах пішохідної доступності. За словами Ігоря Чайки, головного лікаря міської поліклініки №3 м. Рівне, Тиннівська амбулаторія перебуватиме у підпорядкуванні очолюваного ним медичного закладу і обслуговуватиме 2 терапевтичні й 1 педіатричну дільниці – всього 4,5 тис. мешканців мікрорайону, в тому числі
1 тис. дітей. У новому медичному закладі наразі працюватимуть 2 терапевта та 1 педіатр. Згодом до роботи в амбулаторії залучать і сімейних лікарів. Передбачається, що вони надаватимуть тиннівцям первинну медичну допомогу в повному обсязі. Пацієнтам у разі потреби можуть на місці провести основні лабораторні експрес-аналізи і зробити ЕКГ. І лише за потреби дообстеження чи консультації вузьких спеціалістів їх направлятимуть у міську поліклініку № 3. Також на базі Тиннівської амбулаторії планується відкрити денний стаціонар і стаціонар на дому. Дана РОМАНЮК
СІМЕЙНА АМБУЛАТОРІЯ
СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ 24 травня 2012 р. у селі Явкіне Баштанського району, що на Миколаївщині, було відкрито нову сімейну амбулаторію. Тривалий час єдина діюча амбулаторія знаходилася в орендованому 50-річному приміщенні. При цьому відстань до найближчої лікарні становила 24 км. Спільними
зусиллями влади та громади амбулаторію було переведено у просторе, але занедбане приміщення. Участь у ремонті приймала уся явкінська громада. Символічний ключ від амбулаторії прийняла її завідувачка Тетяна Василевич, яка працює тут уже понад 25 років. Юрій БАГРЯНЦЕВ
◆ Кіровоградщина
КОЖНІЙ РАЙЛІКАРНІ –
ПО ДІАГНОСТИЧНОМУ ЦЕНТРУ Під час робочої поїздки до Новоархангельського району голова Кіровоградської облдержадміністрації Сергій Ларін повідомив про те, що у 2012 р. у кожній райлікарні Кіровоградщини буде створено діагностичний центр другого рівня. У Новоархангельській центральній районній лікарні саме триває облаштування такого центру. Тут працюватимуть акредитована клініко-діагностична лабораторія, кабінети: оглядовий,
ультразвукової діагностики, електрокардіографії, велоергометрії, спірографії, реовазоенцефалографії, а також ендоскопічний кабінет. «Рання діагностика для нашої області особливо актуальна, адже регіон має сумну статистику за рівнем онкозахворювань та туберкульозу. Саме тому прийнято рішення 2012 р. на базі райлікарень створити діагностичні центри другого рівня», – відмітив С. Ларін. Олена КОБЕЦЬ
Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад – 40 000 Замовлення №12-4514 Віддруковано у ТОВ «Новий друк»: вул. Магнітогорська, 1, м. Київ-02660 Дистрибуція і маркетинг: ТОВ Агентство Медичного Маркетингу: пр-т Паладіна, 32, оф. 411, м. Київ-03680, тел./факс: (044) 452-22-03 http://www.amm.net.ua
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ
1 червня 2012 року
ЛІКАРНЯ:
ПРОФІЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
ЧИ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ЦЕНТР? Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я»
Система охорони здоров’я переживає складні часи. У зв’язку з хронічною фінансовою гіпоксією галузі лікувально-профілактичним закладам доводиться шукати і знаходити додаткові можливості, аби втриматися на плаву. За таких умов важливою є позиція головного лікаря. Одні постійно скаржаться на недофінансування, інші, засукавши рукава, почали знаходити шляхи, аби не знизити якості медичної допомоги населенню. До цих енергійних оптимістів належить і головний лікар Київської міської клінічної лікарні №15, що на Подолі, заслужений лікар України Андрій Мусієнко. Досвід очолюваного ним трудового колективу може згодитися й іншим очільникам великих міських медичних закладів.
ПОЧАЛИ ЗІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ Та чи й могла лікарня на Подолі пасти задніх, маючи таку славну історію? Інші відзначають 40–60-річні ювілеї, а ця у ближчі роки святкуватиме своє 400-річчя. Так, на цьому місці ще на початку ХVІ століття був монастир, богоугодний заклад, де зцілювали страждальців. Архіви зберегли й незаперечний факт: тут у 1625 році лікували від ран славного гетьмана Сагайдачного. І в новітній історії ця лікарня була на виду: у ній працювали відомі вчені і лікарі, зокрема Василь Братусь, котрий згодом став міністром охорони здоров’я України, талановитий хірург Макар Черенько та інші. – Отож ми не могли загубити славу медицини Подолу, – зазначив у розмові головний лікар Андрій Мусієнко. – Націлились на більше: за тих соціально-економічних умов, що склалися, не зменшити обсягів і не знизити якості медичної допомоги населенню. Але й було над чим поміркувати: як того добитись без достатнього фінансування та додаткових висококваліфікованих кадрів? Вихід зі становища був поряд – наша лікарня є базою наукової кафедри Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Отож стали розраховувати і на допомогу вчених. А гуртом, як кажуть у народі, й батька легше бити. У лікарні почали зі структурної перебудови. Було ясно, що за нових ринкових відносин слабкі профільні відділення не зможуть успішно виконувати функції, спрямовані на поліпшення якості та доступності
22
медичної допомоги. Таким відділенням з їхнім слабким кадровим та матеріально-технічним потенціалом складно було впроваджувати сучасні технології лікування та діагностики, а старі, традиційні методики у багатьох випадках давно себе вичерпали. Підняти якість спеціалізованої допомоги могли лише потужні науковопрактичні центри, здатні ефективно використовувати наявні ресурси й запроваджувати технології європейського рівня. З того на Подолі й почали. Справа була новою. Виникло запитання: з яких критеріїв виходити, реорганізуючи традиційні профільні відділення у спеціалізовані центри міського масштабу? Стали радитися з фахівцями Головного управління охорони здоров’я столиці. Саме життя підказувало: піднімати потрібно передусім найбільш проблемні напрямки медицини.
«ВУЗЬКІ МІСЦЯ» СТОЛИЧНОЇ МЕДИЦИНИ «Вузьких місць» у місті виявилося чимало. Одне з них – боротьба з гепатитами, які мають тенденцію до поширення. І на базі лікарні на Подолі створили єдиний у місті гепатологічний центр. Тепер кадрові й матеріально-технічні можливості цього профілю не розпорошуються, вони зосереджуються в одному медичному закладі. У зв’язку з неухильним поширенням гострих ішемічних порушень мозкового кровообігу серед населення, недостатнім рівнем відповідної спеціалізованої допомоги у місті
гостро стояло питання про налагодження служби тромболітичної терапії. Це відповідальне завдання й було доручено лікарні на Подолі, де відкрили спеціалізований центр. Занепокоєння викликало й захворювання киян на грижу черевної порожнини. Створили ще один спеціалізований центр, у якому хірургічні втручання проводяться за новітніми малоінвазивними технологіями. Був ще один клопіт у Головного управління охорони здоров’я – медична допомога підліткам. Проблему їх лікування по-справжньому так і не було розв’язано. Взялися за неї у лікарні на Подолі. Тепер замість традиційних профільних відділень у лікарні функціонують чотири потужні спеціалізовані центри. У районі приймають хворих відповідних патологій зі всього міста. Науковці працюють з нашими лікарняними фахівцями як одна злагоджена команда.
ВИРОЩУЄМО КАДРИ У СЕБЕ – Не схоже, щоб у вас із кадрами відчувався дефіцит, – кажу Андрію Володимировичу. – І фах лікаря не втратив престижності? Проблема з лікарськими та науковими кадрами, з середнім медперсо-
налом, як відомо, давно є больовою точкою української медицини. Не є винятком і медицина столична – у місті не вистачає близько 4 тисяч лікарів, кількох тисяч медсестер. А зростання питомої ваги фахівців передпенсійного та пенсійного віку не обіцяє нічого доброго у майбутньому. – Проти кожної отрути є протиотрута, – зазначив головний лікар. – Інша річ, що вона, та протиотрута, сама не йде у руки, її потрібно шукати й знайти. Щодо кадрового питання, то у лікарні розмірковували як справжні психологи: непрестижним лікарський фах є там, де працювати нецікаво, де немає перспектив фахового росту. Якщо ж таку перспективу створити – молодь піде працювати. А на Подолі такі можливості є. Тут є у кого вчитися, на кого рівнятися, з кого брати приклад. Становище зобов’язує молодих фахівців тягтися за авторитетами у медицині, йти нарівні з науковим поступом. Таким чином, було створено сприятливу ситуацію для вирощування власних кадрів вищої кваліфікації, і це дуже доречно, оскільки на рознарядку вищих медичних навчальних закладів не було великих надій. Тепер маємо приклад для інших: у лікарні працюють 8 кандидатів медичних наук, вирощених на місці.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
Двоє лікарів готують кандидатські дисертації. Не лише новації, а й старі традиції тут працюють на пацієнта. Ідеться про наступність поколінь. Можна перерахувати цілу низку лікарських та сестринських династій, які трудяться на Подолі. Один із представників такої династії – хірург Іван Клюзко, розповідає: – Започаткувала нашу династію бабуся Лідія Василівна, старша хірургічна сестра. Вона воювала на фронтах Великої Вітчизняної війни, зокрема у славнозвісній 18-й армії… – Це у тій, де героїчні подвиги здійснював сам Леонід Ілліч? – Так. Бабуся мала низку урядових нагород. Від неї медичний фах успадкував мій батько В’ячеслав Іванович, він беззмінно пропрацював у нашій лікарні понад сорок років. А я уже представник третього покоління.
ЗУСТРІЧ ВИПУСКНИКІВ Вінницького медичного ін-
ституту ім. М.І. Пирогова 1982 р.
Відбудеться 29 вересня 2012 р. об 11-й годині в актовій залі ВНМУ ім. Пирогова Оргкомітет: Слободянюк Павло Михайлович електронна адреса: vond@bk.ru
контактні телефони:
(067) 747-87-58; (099) 046-80-16; (093) 403-16-11; (0432) 57-52-53; (0432) 53-50-11
ДРАБІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
запрошує на роботу: лікарів-гінекологів, анестезіологів та сімейних лікарів.
Забезпечення благоустроєним житлом гарантуємо.
Адреса: 19800, Черкаська обл., смт Драбів, вул. Садова, 1. Тел.: (04738) 30603, (098) 683-97-16. Email: dbcrl@ukrpost.ua
ЧОТИРИ УМОВИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ – Як сказав один із корифеїв вітчизняної медицини, навіть найбільш вдала хірургічна операція повною мірою цінується лише у тому випадку, коли вона не залишається здобутком одного лише талановитого фахівця чи лікарняного колективу, – підсумовує нашу розмову
впровадження інноваційних технологій. – Андрію Володимировичу, створення потужних науково-практичних комплексів на базі великих міських лікарень є справою новою, хоча цей шлях є безсумнівно прогресивним і виправданим. Що б ви порадили колегам, котрі мають намір піти цим шляхом? – Структурну перебудову існуючих профільних відділень лікарень у жодному разі не можна проводити механічно, огульно, а лише за певних умов, якщо ми розраховуємо на успіх. Умова перша: наявність наукових кадрів, як це спостерігається у клінічних лікарнях великих міст. Умова друга: наявність висококваліфікованих, досвідчених лікарняних фахівців. Третя: прагнення працівників до фахового росту, любов до обраного фаху. Й умова четверта: матеріально-технічне
Андрій Володимирович, хірург вищої категорії. – Це я кажу до того, що ми маємо розробки, які згодилися б і іншим спеціалізованим центрам, а колеги з інших регіонів мають свої. Добре було б налагодити обмін новаціями, плідну співпрацю. Ось тут і виникає проблема комунікацій, які відкривають великі можливості широкого
КОЛЕКТИВ ХАРКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО КЛІНІЧНОГО ШКІРНО-ВЕНЕРОЛОГІЧНОГО ДИСПАНСЕРУ №1, ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ОСЕРЕДОК ЛІКАРІВ-ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІВ, ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ, ПРОФСПІЛКИ глибоко вдячні всім, хто висловив співчуття головному лікарю Харківського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру №1, обласному дерматовенерологу, професору Рижку Павлу Петровичу у зв’язку з великою непоправною втратою його дружини, вірного друга і соратника Рижко Надії Іванівни, яка приймала безпосередню участь як громадський діяч у багатьох заходах медиків, спрямованих на розв’язання соціальних проблем політики держави в охороні здоров’я. ДУ «ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАМН УКРАЇНИ» ОГОЛОШУЄ КОНКУРС на заміщення вакантних посад: ✓ Відділ вірусних гепатитів та СНІДу: молодшого наукового співробітника (3). ✓ Лабораторія медичної мікробіології з музеєм патогенних для людини мікроорганізмів: молодшого наукового співробітника (1). ✓ Науково-організаційний відділ: наукового співробітника (1). Термін конкурсу – місяць із дня опублікування оголошення. В аспірантуру: ✓ із відривом від виробництва зі спеціальності «інфекційні хвороби» (1 місце); ✓ без відриву від виробництва зі спеціальності: «інфекційні хвороби» (1 місце), «вірусологія» (2 місця), «епідеміологія (1 місце). Термін конкурсу – 3 місяці з дня опублікування оголошення. Адреса: 03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 5. Тел. для довідок: 275-24-33.
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я «ДВОРІЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ ЛІКАРІВ ЗА ТАКИМИ СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ: лікар-анестезіолог, лікар-хірург, лікар-акушер-гінеколог, лікар-отоларинголог, лікар-лаборант, лікар-невропатолог, лікар-педіатр. Надається житло в нових квартирах із належними умовами для проживання. Звертатися за адресою: 62702, Харківська область, смт Дворічна, вул. Радянська, 51, КЗОЗ «Дворічанська центральна районна лікарня». Тел.: (05750) 7-64-84, 7-63-09, моб. 066-717-92-26.
забезпечення, модернізація лікувального й діагностичного обладнання, без чого немислимий вихід на новітні технології європейського рівня, а без цього ідея втрачає сенс. Досвід медиків-подолян міг би стати у пригоді багатьом. Проведення структурної реорганізації, створення міських спеціалізованих центрів (замінено не всі профільні відділення, а лише ті, де це було доцільно) дали позитивні результати. Зросла хірургічна активність фахівців, значно менше стало післяопераційних ускладнень, різко скорочено тривалість перебування хворих у стаціонарі. Можна було б навести відповідну статистику, але коротше буде відзначити такий факт, як результат реорганізації: лікарня акредитована як медичний заклад третього рівня, а насправді – виконує функції установи четвертого рівня.
УКРАЇНСЬКИЙ НДІ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНИ ОГОЛОШУЄ КОНКУРСНИЙ НАБІР НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ ПОСАД:
1. Науковий організаційно-методичний та інформаційно-аналітичний відділ: 1.1. Завідувач відділу 2. Відділ пограничних станів та соматоформних розладів: 2.1. Науковий співробітник – 1 посада 3. Відділ медико-соціальних проблем терапії психічних розладів: 3.1. Головний науковий співробітник – 1 посада 4. Відділ соціальної та клінічної наркології: 4.1. Провідний науковий співробітник – 1 посада 4.2. Старший науковий співробітник – 3 посади 4.3. Науковий співробітник – 1 посада 4.3. Молодший науковий співробітник – 1 посада 5. Відділ психоневрології та нейрофізіології: 5.1. Молодший науковий співробітник – 1 посада 6. Відділ судово-психіатричної профілактики та амбулаторних судово-психіатричних експертиз: 6.1 Молодший науковий співробітник – 1 посада. Кваліфікаційні вимоги: для завідувача відділу: повна вища спеціальна освіта; доктор або кандидат наук за профілем діяльності науково-дослідного підрозділу; стаж роботи за профілем діяльності підрозділу понад 5 років; для головного наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; доктор або кандидат наук; стаж роботи за профілем не менше 15 років; досвід роботи на посаді керівника (заступника) наукової установи або науково-дослідного підрозділу; керівник або головний виконавець НДР; наявність учених почесних звань; керування виконанням запланованих дисертаційних робіт; досвід науковоорганізаційної та науково-дослідної роботи; для провідного наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; доктор або кандидат наук; стаж роботи за профілем не менше 5 років; досвід науково-дослідної роботи; основний виконавець НДР; участь у підготовці наукових кадрів; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науководослідного підрозділу; для старшого наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; наявність ученого ступеня або стаж науково-дослідної роботи не менше 3 років; наявність друкованих праць, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, учених і почесних звань; виконання дисертаційної роботи; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу; для наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; наявність ученого ступеня або досвід науково-дослідної роботи; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу; для молодшого наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; схильність до науково-дослідної роботи, спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу. Термін подання документів із дня опублікування оголошення – 1 місяць.
Адреса інституту: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 1О3. Контактний телефон: (044) 468-32-15.
Шановні передплатники!
Державне підприємство з розповсюдження періодичних видань «Преса» сповіщає Вас про те, що з 10 квітня розпочалася передплата на ІІ півріччя 2012 року. Оформити передплату можна за «Каталогом видань України» та за «Каталогом видань зарубіжних країн» у будь-якому поштовому відділенні України, а також скориставшись послугою «Передплата ON-LINE» на корпоративному сайті підприємства www.presa.ua. Віднині розраховуватися за передплачені видання можна за допомогою платіжних карток Visa та MasterCard. Розрахунок можна також здійснити через систему Webmoney або оплативши в банку сформований на сайті рахунок.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
23
МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ
1 червня 2012 року
ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ
1 червня 2012 року
Шановні читачі! Пропонуємо вам унікальну книгу-тренінг «Чему не научат в медицинском ВУЗе». Її автори – Гліб Загорій, генеральний директор ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», кандидат фармацевтичних наук та Юрій Чертков, директор «Агентства медицинского маркетинга» – своїми порадами допоможуть вам налагодити відносини з пацієнтами, колегами, керівництвом.
ВНЕДРЕНИЕ ИННОВАЦИЙ В МЕДИЦИНСКУЮ ПРАКТИКУ Юрій Чертков, директор «Агентства медицинского маркетинга» (Продовження. Початок у №№ 10-19)
Помехи внедрения инноваций Медицинская наука на месте не стоит. Обидно сознавать, что украинская медицина и фармацевтика значительно отстает от европейской. От одного состоятельного соотечественника я слышал такое выражение: «Чтобы лечиться в наших больницах и нашими лекарствами, мало быть патриотом, нужно быть больным патриотом». Однако потенциал наших врачей огромен, никогда не сможешь предсказать, насколько способен наш врач, и это очень обнадеживает; настораживает то, что не предусмотришь, насколько он неспособен. Оставим финансовые и структурные причины медленного внедрения современных технологий в отечественную клиническую практику и попытаемся сконцентрироваться на «круге нашего влияния». Что мешает новым технологиям и подходам быстро внедряться в клиническую практику? Причина №1 Отсутствие мотивации и избыток самоуспокоенности. Чаще всего, когда в лечебнопрофилактическом учреждении начинаются перемены, внедрение инновации, у персонала не всегда достаточно понимания, что эти изменения необходимы. «Мы и без этого (нового) лечили, и все было нормально». Вообще говоря, перемены насколько необходимы, настолько же и опасны, поскольку против немногих вялых сторонников выступит сотня активных противников. К примеру, новый инициативный заведующий решил осуществить реорганизацию в отделении. Начиная этот процесс, культивируя новые подходы, яркий руководитель рискует потерпеть неудачу в силу различных, но взаимосвязанных причин. Часто руководители в медицине переоценивают свои способности и возможности в осуществлении серьезных изменений в рамках существующей медицинской системы. Корнем управленческих ошибок в данном случае является недооценка трудностей, возникающих при попытке лишить людей их привычных стереотипов работы. Когда руководитель ощущает пассивность
20
и сопротивление переменам, он часто теряет терпение: «Довольно мне этих отговорок, пора что-то делать!» Однако настойчивые попытки изменить ситуацию вызывают неблагоприятные последствия: сотрудники «ощетиниваются», ухудшаются моральная атмосфера и результаты работы. Кроме того, «старые» сотрудники часто имеют связи как с администрацией лечебного учреждения, так и с другими чиновниками, имеющими власть. Так что в личных беседах ничто им не помешает высказать мнение: «Ну и наломал дров новый руководитель!» Эта проблема не была бы столь важной, не будь в лечебных учреждениях большого числа пассивных сотрудников. Причин тому немало: отсутствие страховой медицины и стандартов терапии, заниженные нормативы, слабая обратная связь с пациентами, отсутствие заинтересованности в результатах терапии. Все это приводит к такой, например, позиции: «Конечно, у нас проблем хватает, но где их нет». Не понимая вынужденной необходимости модернизации и перестройки, сотрудники отказываются прилагать дополнительные усилия. Сохранение «статус-кво» для них предпочтительнее, по этому и возникает сопротивление инициативам сверху. В итоге, планы повышения качества обследования и лечения пациентов оказываются парадной бюрократической шумихой, а не конкретными, подлежащими выполнению мероприятиями. Причина №2 Неумение создать влиятельную команду реформаторов. Если руководитель хочет что-то улучшить либо внедрить в работу подразделения какие-либо инновации, он должен заручиться поддержкой влиятельной группы коллектива. Но данный вопрос нужно рассматривать еще шире – для успешного внедрения новых технологий руководителю нужно работать сообща с группой энтузиастов. Тогда решение об инновациях будет рассматриваться как общее, соответственно вызовет меньшее сопротивление. В закулисной борьбе между одиночкой энтузиастом – руководителем с одной стороны, и рутиной, привычками, сиюминутными эгоистичными интересами и т. д. – с другой, вторая сторона чаще всего оказывается победителем. Консервативные силы губят программу улучшения, применяя способ пассивного сопротивления на всех этапах. Программы совер-
шенствования качества оказания медицинских услуг превращаются в источник дополнительной бюрократической волокиты вместо того, чтобы служить интересам пациента. Причина №3 Трудность формирования конечной цели. Одним из самых важных элементов успешных инновационных процессов является умение ясно понимать задачи и ставить правильные реалистичные цели. Например, конкретная задача: «с завтрашнего дня пациентам с подозрением на тромбоэмболию легочной артерии определяем D-димер в крови методом ELISA для быстрой верификации диагноза ТЭЛА. Это даст нам возможность на 15% улучшить диагностику данного состояния, что, в свою очередь, позволит своевременно проводить экстренную тромболитическую терапию». Умение представлять и формулировать будущее имеет решающее значение в осуществлении полезных преобразований, помогая направлять, ставить задачи и заинтересовывать множество людей. Без этого все усилия могут свестись к набору противоречащих друг другу проектов. Практический пример: в одном из отделений кардиологической реанимации все поступающие с диагнозом «острое нарушение коронарного кровообращения» делились на 4 группы (при отсутствии противопоказаний). Первая группа: пациенты, которые сразу отправлялись на экстренную коронаровентрикулографию (КВГ) в соседнее отделение (кровная заинтересованность хирургов соседнего отделения). Вторая группа: пациенты, которые брались на исследовательский препарат – тромболитик, в рамках международного исследования НЕКО (кровная заинтересованность кафедры). Третья группа: пациенты, которым вводился больничный бесплатный тромболитик индийского производства. Четвертая группа: пациенты, которым вводился дорогой тромболитик, заказываемый дежурным врачом в аптеке. Нетрудно догадаться, что в зависимости от времени суток данные группы перераспределялись. К примеру, ночью, когда администрация больницы спит, большее количество пациентов попадало в группу №4 либо в №1, если хирурги были сговорчивыми. Днем, когда кафедра и администрация
на месте, поступающие пациенты чаще всего попадали в группу №2 или №3. Осознавая трудности процесса перемен, некоторые медицинские администраторы пытаются манипулировать событиями «из-за кулис» и намеренно избегают всякого публичного обсуждения планов на будущее с врачебным коллективом. Однако, не видя общей цели, ради которой принимаются решения, врачи не смогут самостоятельно решить даже незначительный вопрос. Есть хороший совет для руководителей-модернизаторов: всякий раз, когда Вы не в состоянии за пять минут описать ту перспективу, что определяет и направляет конкретные программы модернизации, и не обнаруживаете у слушателя понимания и интереса, – знайте, что Вас ждут крупные неприятности. Причина №4 Отсутствие видения будущего в результате недостаточного информирования. Без надежной и подробной информации, мотивированно преподнесенной Вашим сотрудникам, овладеть их сердцами и умами не удастся никогда. Можно выделить три разновидности неэффективной системы внутреннего информирования людей. В первом случае администрация выступает с неплохой программой изменений. Естественно, для ее популяризации проводится несколько собраний коллектива и даже готовится несколько внутренних распоряжений. Проходит какое-то время, а изменений не происходит. Администрация удивленно разводит руками, обнаружив, что сотрудники не поняли нового подхода. Во втором случае руководитель, например начмед, затрачивает довольно много времени, лично выступая с речами перед группами сотрудников. При этом заведующие никакого участия в разъяснительной работе не принимают; в итоге инновация не внедряется. В третьем случае на информационную работу и выступления не скупится заведующий, и кажется, что дело вот-вот сдвинется с «мертвой точки», однако кто-то из высшего звена, например профессор клиники, ведет себя так, словно все происходящее его не касается. В результате скептические настроения у персонала нарастают, а доверие к новым инициативам уменьшается. Очень важно понять, что агитировать за медицинский прогресс и инновации нужно не словом, а делом. Сила воздействия живого
примера, как правило, наиболее велика. Ничто так не дискредитирует идею реформирования, как поступки должностных лиц, противоречащие тому, что они проповедуют на словах. Тем не менее, такое случается сплошь и рядом, причем даже в самых уважаемых отделениях. Я знал одного заведующего, у которого были прекрасные отношения с компанией Санофи, естественно, когда речь заходила об антикоагулянтной терапии, он рекомендовал только Клексан (и требовал этого от своих врачей), однако, когда в отделение поступила его родственница, он дал распоряжение дежурному врачу: «Подержите пациентку несколько суток на в/в гепарине». Причина №5 Страх перед препятствиями. Нередко на пути введения инновации возникают препятствия и дорожные заторы, часто они не носят объективного характера, а существуют только в воображении. Тем не менее, всегда нужно помнить, что даже один высокопоставленный саботажник способен свести на нет долгие усилия инициативной группы. Именно поэтому перед началом введения инноваций важно заручиться поддержкой «сверху». Причина №6 Отсутствие ощутимых быстрых успехов. Достаточно трудно быстро отследить позитивную динамику от введения нового. Реальная позитивная трансформация и особенно ее статистическое подтверждение требует времени, так что нужно запастись терпением. Если инновации действительно полезны и реалистичны, то врачи получают эмоциональное удовлетворение. Причина №7 Излишнее самолюбование и постоянное празднование «псевдопобед». Я не против празднования достижений, но если будем выдавать желаемое за действительное, значит будем совершать непростительную ошибку. Пока профессиональный рост и внедрение инноваций еще не стали неотъемлемой частью организационной культуры лечебно-профилактических учреждений, судьба новых подходов постоянно будет висеть на волоске. ВЫВОД (анализ 7 причин): Мир меняется стремительно, конкуренция ожесточается. Большинство экспертов согласны с тем, что в ближайшие несколько
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
десятилетий следует ожидать непостоянства и неожиданности в изменениях медицинских тенденций. Появление новых штаммов вирусов, новых теорий хронических заболеваний, новых подходов к терапии заставляет врачей постоянно заниматься самообразованием, углублять свои медицинские знания, внедрять новинки в клиническую практику. Знания этих трудностей значительно смягчает их неблагоприятные последствия, ключ к успеху лежит в понимании, почему коллективы склонны сопротивляться назревшим реформам.
Стадии внедрения инноваций в клиническую практику Часто врачи рассуждают следующим образом: «Я так лечил всю жизнь, и все было нормально, зачем исправлять то, что нормально?» Личный опыт врача, который лечит «по старинке», не позволяет ему поверить, что современная терапия более эффективна. Нынешняя медицина совсем не та, что была несколько десятилетий тому назад. Экономика становится более глобализованной, а эпидемии более глобальными, и все это приводит как к новым опасностям, так и к новым перспективам и возможностям. Движение к глобализации определяют могущественные силы, связанные с переменами в технологиях, развитием рынка медицинских услуг в наиболее передовых странах. Однако именно в системе здравоохранения существует масса тормозящих факторов, мешающих прогрессу. Прежде всего это некая замкнутость медицинской общественности. Медики проявляют определенный сепаратизм, неохотно делятся информацией, принимают решения «за закрытой дверью». Все методы внедрения инноваций в клиническую практику основаны на общей идее: ни одна крупная перемена не происходит легко. Поэтому нужно знать основные правила управления переменами в медицинских коллективах. Все медики любят классификации, в которых имеется три стадии. Некоторые шутят, что медики не любят цифр и поэтому научились считать только до трех. Разделим процесс внедрения инноваций на три стадии. Первая стадия: внушение сотрудникам идеи необходимости введения инновации Спросите у любого заведующего, который пытался внедрить новинки в своем отделении, и он наверняка скажет, что дело шло очень тяжело. Осуществление изменений требует от сотрудников объединения усилий, инициативы и готовности идти на определенные жертвы. Есть одно эмпирическое правило: для доведения серьезного изменения «до ума» необходимо, чтобы около 20% коллектива согласны были поработать сверхурочно. Поэтому необходимо создать группу лидеров, например врачей, пользующихся авторитетом в коллективе, для формирования «ядра прогрес-
са». Следует помнить, что рядовые сотрудники всегда найдут возможность уклониться «от прогресса», если речь идет о бесполезном или ошибочном, по их мнению, «движении». В сознании людей крупные нововведения часто связаны с одной фигурой, например профессором, который пользуется авторитетом. Тем не менее, инновация не сможет претвориться в жизнь, если в ней заинтересован только один человек, будь он даже генеральным директором клиники. Любой руководитель, если хочет роста и перемен, должен увлечь своими идеями группу реформаторов, причем сделать это нужно в самом начале процесса преобразования. При формировании группы реформаторов не стоит включать в нее представителей двух типов личностей. Первый тип: выраженные индивидуалисты с болезненным эгоцентризмом. Второй тип: «гадюки» – это те, на кого нельзя положиться, их присутствие губительно для согласованной работы. Достаточно часто среди «гадюк» и эгоцентристов можно встретить очень умных и энергичных людей, в силу этих качеств они пользуются авторитетом, и их хочется включить в инициативную группу. Дальновидные инициаторы перемен обычно распознают таких людей и не включают их в команду. Вторая стадия: разработка стратегии Представьте себе, что три группы людей располагаются на пляже. В каждой группе имеется один человек (лидер), услышавший штормовое предупреждение. Лидер первой группы обращается к товарищам: «Так, сейчас мы встаем и уходим отсюда». Оглянувшись, он видит, что к нему присоединились единицы, и кричит, обращаясь к остальным: «Вы, что, оглохли? Я кому сказал встать!» Лидер второй группы сообщает: «нам придется уходить отсюда. План такой: каждый встает и идет к той яблоне. Не забудьте забрать все вещи». А в третьей группе лидер строит речь так: «Через несколько минут обещают ливень. Не пойти ли нам к той раскидистой яблоне? И не намокнем, и яблок наберем». Мало толку, если руководитель, приступая к преобразованиям, использует первую или вторую схемы. Лишь подход, описанный и реализованный в третьем примере, дает возможность преодолеть сопротивление всех консервативных сил и осуществить радикальные сдвиги. В основе этой тактики лежит видение перспектив – неотъемлемая черта, присущая всем выдающимся руководителям. Великому немецкому поэту Иоганну Вольфгангу Гете принадлежит известное высказывание: «Перед великим умом я склоняю голову, перед великим сердцем – колени». Для того чтобы увлечь за собой людей, нужно «включать» сердце и ум. Важность разъяснения людям, для чего проводятся глубокие изменения, предопределяется тем, что люди никогда не делают того, что считают ненужным. К примеру, множество врачей, которые пишут диссертацию, заранее,
еще в момент сбора информации, знают предположительный результат своих исследований. И если исследователи не ощущают нужности своей диссертационной работы, ее значения для лечения пациентов, следовательно, занимаются приписками пациентов, осуществляют набор клинических данных весьма формально, основная их забота – чтобы диссертация была «проходной». Ясность перспектив и основанная на ней стратегия перемен в состоянии дать ответ на возникающие сомнения. Необходимо учитывать, что концепции перемен в медицинских подразделениях не должны носить характер сугубо односторонней выгоды, например, только «во имя пациента» или только для администрации ЛПУ (лучшие показатели т. д.). В таком случае стратегии дают краткосрочные результаты, особенно, если во главе дела стоит харизматическая личность (главный врач, профессор). Односторонняя выгода развращает людей и всегда создает почву для противодействия. Самые лучшие стратегии основаны на всесторонней выгоде. Например, введение в клиническую практику данного вида медицинской услуги приведет к тому, что имидж клиники и врачебная квалификация резко возрастут, это увеличит приток пациентов, стало быть, возникнут большие возможности материального благополучия врачей. К сожалению, нередки случаи, когда команды из вполне разумных врачей создают и пытаются осуществить такие стратегии, где нет места интересам пациентов. Например, вводится правило направлять пациентов в платные лаборатории для прохождения лабораторных тестов, без которых вполне можно было бы обойтись (разумеется, данная «врачебная услуга» оплачивается лабораторией). И наоборот, администрация ЛПУ «прижимает к стенке врачей», заставляя осуществлять навязанные «сверху» процедуры, которые большинство врачей считают ненужными. На самом деле при введении любого изменения достаточно найти ответы на три вопроса. Что даст данное изменение пациентам? Возрастет ли качество обследований, улучшится лечение? Что даст изменение администрации ЛПУ? Возрастут ли показатели? Как разрабатываемая концепция скажется на положении медицинского персонала? Будет ли возможность больше заработать? Не пострадают ли при этом те, чье положение сегодня вполне удовлетворительное? Очень важно при разработке нововведений учитывать необходимые ресурсы и потенциальные возможности. Например, в одном из отделений неотложной кардиологии было принято решение всех поступающих пациентов с диагнозом «нестабильная стенокардия» отправлять на экстренную коронаро-вентрикулографию в соседнее отделение РВХ (рентген-васкулярной хирургии). При этом не учли, что технологией проведения КВГ на должном уровне владеют всего два хирурга, а поступающих пациентов – пятеро в сутки. Не учли также, что
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
в отделении очень мало дорогого контрастного вещества, часто ломается аппарат для проведения КВГ (особенно, когда поступает неплатежеспособный пациент) и так далее. То есть, само по себе нововведение правильное, но при его планировании не были учтены необходимые ресурсы. А если задачи преобразований покажутся невыполнимыми, в них перестают верить, и исчезает заинтересованность. Подлинные руководители обладают необходимым чутьем, которое позволяет им «закрыть глаза» на некоторые вольности врачей, во имя процветания отделения и оказания должной помощи пациентам. Действенные концепции перемен всегда составлены так, чтобы исполнители руководствовались ими в работе и знали, что важно и нужно, и(!) чего не нужно делать. Расплывчатые формулировки бесполезны. Ни девиз: «Стать самым лучшим отделением!», ни призыв: «Стать самым лучшим хирургическим отделением, специализирующемся на лечении заболеваний щитовидной железы!» – не отражают плодотворности видения. В обоих случаях возникает вопрос: в каких именно аспектах они стремятся к превосходству? Возможно в устройстве автостоянки – люкс для родственников пациентов? Также цели и инструкции по достижению концепции должны быть гибкими и понятными, чтобы не создавать эффект «смирительной рубашки». Например, в отделении имеются проблемы с медсестрами: грубят пациентам, не соблюдают стандарты внешнего вида и т.д. Наконец, старшая медицинская сестра с заведующей создали «Тетрадь стандартов работы для медицинских сестер» – 300 страниц сложного текста, понять его невозможно. Каков смысл подобной деятельности? Необходимо запомнить, что брать на вооружение непродуманную концепцию хуже, чем обходиться вообще без нее. Без сомнения, сложно изложить концепцию коротко и понятно, здесь уместно вспомнить мудрость: «Будь у меня больше времени, написал бы я тебе письмо покороче». Кроме того, для врачебной касты характерно формирование профессиональной терминологии. Это происходит в какой-то степени из-за необходимости восполнить соответствующий пробел в языке общения либо желания сэкономить время и «чернила». Отчасти специальный язык служит средством достижения кастово-профессиональной обособленности. В любом случае нужно стремиться к упрощению лексики, у каждого сотрудника свой уровень образования и профессиональной подготовки, не каждый поймет фразу типа «симптомы тампонады предсердий в результате интерферирующей диссоциации». Также на второй стадии внедрения инноваций очень важно использовать различного рода «трибуны». Это могут быть производственные совещания, газеты, плакаты и т. д. Многоканальность донесения информации до коллектива – важный фактор успешного внедрения изменений. И следует помнить, что люди не всегда «на
лету» воспринимают новые идеи. Поэтому нужно быть готовым объяснять еще и еще. Коллектив будет зорко следить за поведением лидера-реформатора, и, если дела будут расходиться со словами, коллектив это заметит и потеряет доверие к преобразованиям. Например, я знал одну заведующую, принявшую решение не впускать родственников к больным, помещенным в палаты интенсивной терапии, мотивировав запрет эпидемией ОРЗ. Но к «своим пациентам» она родственников пропускала. Естественно, этот запрет действовал только тогда, когда она находилась в отделении. Третья стадия: получение результатов и закрепление успеха Добиться результата в сжатые сроки – задача непростая, но всетаки нужно стремиться к быстрому получению первых результатов, это укрепляет веру в проект. Первые результаты должны быть бесспорны и видны всем, первые успехи заметно повлияют на весь процесс. Устроить небольшой праздник по случаю успеха – благо для души и тела. Многие врачи-реформаторы хорошо знают, как сложно найти компромисс между оперативными и стратегическими задачами. Если концентрироваться на перспективах, то неизбежно ослабление текущей работы со всеми вытекающими последствиями. Например, ассистент кафедры, находясь на рабочем месте как дежурный врач скорее будет заниматься кафедральными вопросами, чем пациентами, лежащими в отделении. Следуя такой логике, запускать крупную программу изменений – означает поставить в центр внимания нужды будущей работы и будущих задач. Задача настоящего управленца-реформатора состоит в том, чтобы уметь совместить «сейчас» с созданием платформы «для завтра». Персонал даже при слабом административном нажиме занимает позицию: «с нас достаточно основных обязанностей, мы не успеваем делать еще и это». Систематическая постановка целей и выделение средств под них, разработка планов для осуществления этих целей, организация их выполнения и, наконец, контроль их реализации – вот суть управленческой деятельности. (Продовження в № 22–23 «Ваше здоров’я» від 15 червня 2012 року.)
21
ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ
1 червня 2012 року
1 червня 2012 року
ІЛЮЗІЯ ДИТИНСТВА Якщо істина говорить вустами немовляти, нам є над чим задуматися, аналізуючи стан здоров’я на ших дітей, який неухильно погіршується. Тривожна статистика, що оприлюднюється напередодні Дня захисту дітей чи з іншої політичної нагоди, на жаль, не змінює нашого ставлення до країни дитинства.
У ПАСТЦІ Незважаючи на те, що, починаючи з 2001 року, народжуваність в Україні поступово зростає, наша країна й досі перебуває у так званій «пастці низької народжуваності». Тож життя кожної дитини набуває особливої цінності навіть з економічної точки зору суспільства, яка, схоже, вже вочевидь переважила моральну. Не випадково показник малюкової смертності включено до переліку Цілей Тисячоліття, визначених на Саміті Тисячоліття. – Динаміка смертності дітей першого року життя в Україні набула тенденції до зниження, однак її рівень (у 2011 році – 9,07 на 1000 народжених живими) залишається у 2–2,5 разу вищим від такого у країнах Євросоюзу, – говорить проректор з лікувальної роботи НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений лікар України Ніна Гойда. – Понад 60% дітей першого року життя в Україні помирає протягом 28 днів від свого народження, у так званому неонатальному періоді. Аналіз структури причин малюкової смертності засвідчив: переважають «ендогенні причини», пов’язані зі станом здоров’я матері, перебігом вагітності та пологів, що класифікуються як стани, які виникли в перинатальному
періоді. Усе це стало основним аргументом для формування нових підходів до організації і розвитку перинатальної допомоги в Україні. Відповідна Концепція реалізується через Національний проект Президента України: «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства». – На другому місці у структурі малюкової смертності – вроджені вади, – відзначив головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Акушерство та гінекологія», директор Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини, членкореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор В’ячеслав Камінський. – Вони і є вагомою причиною захворюваності дітей та їх інвалідності. Основне завдання медичної служби зі зменшення малюкової смертності полягає в тому, щоб правильно і вчасно виявити вроджені вади розвитку (на перинатальному етапі) та відпрацювати тактику ведення вагітності й надання своєчасної медичної допомоги. Сьогодні в Україні вже можна говорити про такий напрямок, як медицина плода, – проводяться висококваліфіковані втручання з метою внутрішньоутробної корекції вад розвитку. Якщо це неможливо – слід створити всі умови для надання оперативної
Найбільш поширені відхилення у стані здоров’я дітей (на 1000 дітей)
Хвороби органів дихання
1035,4;
Хвороби органів травлення
144,9;
Хвороби ока та придаткового апарату
105,6;
Хвороби ендокринної системи
93,7.
Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
86,7;
Хвороби кістково-м’язової системи
86,4;
Хвороби нервової системи
62,7;
Хвороби сечостатевої системи
56,7;
Хвороби вуха та соскоподібного відростка
46,7;
Хвороби крові, кровотворних органів
43,2;
Вроджені аномалії
27,6.
18
За даними ДУ «ІПАГ НАМНУ»
ПЕДІАТРІЯ
Світлана ТЕРНОВА, «Ваше здоров’я»
спеціалізованої допомоги новонародженим, які цього потребують (кардіологічного чи іншого профілю), адже іноді відлік часу на порятунок дитини йде на години. Тож реформа полягає не лише у створенні високоспеціалізованих центрів для лікування дітей, а й у 100-відсотковому охопленні пацієнтів діагностикою і наближенням якісної медичної допомоги до тих, хто її потребує на всіх рівнях.
ЗДОРОВ’Я – З КОЛИСКИ МОЗ України спільно з НАМН України та міжнародними партнерами розробило і на початку 2012 року затвердило Національне керівництво з регіоналізації перинатальної допомоги, а також підготувало основну нормативну базу. На сьогодні перинатальні центри ІІІ рівня відкрито у Кіровоградській, Харківській, Донецькій областях, у м. Києві, найближчим часом очікується відкриття таких центрів у Житомирській, Дніпропетровській та Полтавській областях. Також відкрито міжрайонний перинатальний центр ІІ рівня в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Утім розвиток перинатальної допомоги розглядається як складова реформи галузі охорони здоров’я в цілому. За інформаціями Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України, реформа педіатричної служби передбачає на первинному рівні формування системи надання
доступної і високоякісної первинної допомоги дітям із переважним упровадженням засад сімейної медицини. Планується, що сімейний лікар наглядатиме за здоровою дитиною, здоровою вагітною протягом усього періоду вагітності, консультуватиме з питань збереження репродуктивного здоров’я та планування сім’ї. У той же час до 2020 року буде визначено роль педіатра як спеціаліста-консультанта на первинному та вторинному рівнях надання медичної допомоги. На сьогодні поряд із запровадженням стратегії інтегрованого ведення хвороб дитячого віку розробляються обсяги та стандарти надання медичної допомоги на первинному рівні, у тому числі ведення нормальної вагітності. На вторинному рівні буде збережено діючі і створено нові заклади охорони здоров’я (дитячі лікарні інтенсивного лікування, педіатричні відділення в лікарнях відновного лікування, а також педіатричні відділення у лікарнях планового лікування), де буде сконцентровано надання спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги із розвитком стаціонарозамісних технологій, стаціонарів короткотривалого перебування. Планується, що на вторинному рівні відбуватиметься надання спеціалізованої медичної допомоги дітям із хронічними захворюваннями. Крім того, розвиватиметься мережа міжрайонних перинатальних центрів. На третинному рівні передбачається збереження обласних дитячих багатопрофільних
лікарень, де надаватиметься високоспеціалізована медична допомога.
Що посіємо, те й пожнемо Віктор Неділько, керівник відділення наукових проблем організації медичної допомоги дітям і матерям ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», доктор медичних наук, професор: – На жаль, незважаючи на зусилля понад 12 600 педіатрів, 1700 неонатологів, 8000 «вузьких» спеціалістів, а також великої армії науковців, які працюють у цій галузі, показники дитячого здоров’я у нашій країні не мають тенденції до поліпшення. У 2011 році захворюваність дітей становила 1440, що на 27% перевищує показник 2000 року. Найвища вона серед дітей віком до 6 років (1631,8 на 1000 дітей), високий рівень спостерігається і серед дітей першого року життя (1560 на 1000 дітей). На жаль, у 2011 році зріс рівень дитячого травматизму та захворюваності на злоякісні новоутворення. Щороку збільшується показник інвалідності дітей: у 2011 році він становив 207,3 на 10 000 дітей – тобто понад 20 із 1000 дітей є інвалідами. У структурі інвалідності перші місця посідають вроджені вади, захворювання нервової та ендокринної систем, психічні розлади та ін. Хоча погіршення здоров’я відзначається у всіх вікових групах, особливу увагу слід звернути на
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
ПРАВА ДИТИНИ ПОРУШУЮТЬСЯ Юрій Павленко, Уповноважений Президента України з прав дитини: – Базове право дитини на охорону здоров’я в нашій країні часто порушується. Про це свідчать і численні звернення громадян, котрі нам доводиться розглядати, й інспекційні поїздки, під час яких можна проаналізувати реальний стан дитячих відділень і лікарень. Серед виявлених недоліків – передусім недостатнє матеріально-технічне забезпечення лікарень (ліжка, які калічать дітей, низька якість матраців та білизни у стаціонарних відді-
леннях, недостатнє забезпечення ліками та обладнанням). Для розв’язання цієї проблеми ініціюється реалізація загальнодержавної програми щодо матеріально-технічного переоснащення ди тячих лікарень. Ціла низка скарг громадян стосується якості обстеження дітей і встановлення необ’єктивних діагнозів. Окремою проблемою є лікування дітей із рідкісними захворюваннями, хворих на епілепсію та аутизм, а також реабілітація дітей із ДЦП. На жаль, видатки Держбюджету 2012 року не відповідають реальним потребам забезпечення дітей-інва лідів та тяжко хворих дітей ліками, медичними препаратами, реабілітаційними послугами, імунопрофілактикою тощо. Зокрема, статті «Дитяча онкологія та онкогематологія» фінансуються на 45% від потреби, «Хвороба Гоше» – на 25%, «Ниркова недостатність (діаліз)» – на 37%, «Первинний імунодефіцит» – на 10%. А видатки на лікування деяких хвороб (аутизм, епілепсія, мукополісахаридоз) узагалі не передбачено. Порядок забезпечення лікувальних закладів медикаментами потрібно змінювати – чинна процедура призводить до того, що медичні препарати надходять у четвертому кварталі або й наприкінці року – у грудні! Особливо непокоїть ситуація у дитячій онкології: факти недостатнього забезпечення ліками та нерегулярність їх постачання, відсутність трансплантаційних методів лікування і стабільного реабілітаційного етапу лікування онкохворих дітей, відсутність умов для надання спеціальної паліативної допомоги нікого не повинні залишати байдужими.
А, окрім того, ще й трапляються випадки порушення прав дітей на батьківську турботу в лікувальному закладі – батькам не дозволяють перебувати у стаціонарі поряд із хворою дитиною, якщо їй виповнилося 6 років. До нас також надходять скарги на порушення прав дітей на рівний доступ до медичної допомоги за кордоном. У зв’язку з цим ми наполягаємо на зміні чинної процедури розв’язання подібних питань, щоб запровадити прозорий і доступний механізм лікування дітей за кордоном. Окрім того, що необхідно збільшити бюджетні видатки на таке лікування, водночас слід створити умови для повноцінного й ефективного лікування онкохворих дітей в Україні. У нашій державі для цього є хороші фахівці і відповідні технології.
ЦІНА «П’ЯТІРКИ» Світлана Гозак, завіду вачка лабораторії гігієни навчальної діяльності дітей ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України», кандидат медичних наук: – Відомо, що формування здо ров’я майже на 50% залежить від способу та умов життя, у тому числі на 21–27% – від умов та організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах. На жаль, аналіз таких умов у вітчизняних закладах засвідчив низький рівень їх відповідності гігієнічним вимогам – майже у 75% шкіл меблі не відповідають зросту учнів; у 50% – невідповідність природного і штучного освітлення, повітряно-температурного режиму, фізкультурних приміщень.
Надзвичайно важливим є дотримання норм навчального навантаження. Однак на сьогодні існує тенденція до перевищення межі гранично допустимого навантаження на школярів, що закріплено й у нормативній базі. Так, у затвердженому Державному стандарті початкової загальної освіти граничнодопустиме навчальне навантаження на дітей 1–4 класів перевищує гігієнічні вимоги на 3 години на тиждень (така ж тенденція і для дітей середнього шкільного віку). Та найбільше перевантаження – в інноваційних закладах (на 5 годин щотижня). Тож і найвищий рівень поширеності хронічних захворювань та морфофункціональних порушень відмічається серед учнів інноваційних закладів – загальна патологічна ураженість у них на 24,1% вища порівняно з вихованцями традиційних шкіл. За даними анкетування учнів та їхніх батьків (2254 анкети), робочий день сучасних дітей з урахуванням домашніх завдань триває 10–12 астрономічних годин. Тривалість домашніх завдань перевищує гігієнічні вимоги в 1,5–2 рази, що обмежує рухову активність дітей і в позаурочний час. А ще ж є додаткові заняття з репетиторами! За таких умов логічними, хоча й шокуючими, є дані статистики, які свідчать про суттєве збільшення кількості порушень у стані здоров’я сучасних дітей за період навчання у школі. Уже в початковому навчальному закладі частка дітей із хронічними захворюваннями зростає від 30,0 до 50,0%, з перевищенням маси тіла – майже удвічі (з 15,0 до 26,5%), з порушеннями постави – на 35% (із 50,0 до 85,0%), із несприятливими типами реакції серцево-судинної сис-
теми на фізичне навантаження – удвічі (з 22,5 до 46,9%), низьким рівнем адаптаційно-резервних можливостей – на 14% (із 33,0 до 47,0%). За період від 1 до 9 класу поширеність зниження гостроти зору зростає в 1,5 разу, хвороб органів травлення – в 1,4 разу, захворювань ендокринної системи – у 2,6 разу, порушення опорнорухового апарату досягає у випускників шкіл 90%. У фізичному розвитку сучасних школярів спостерігаються несприятливі тенденції до астенізації, зменшення життєвої ємкості легенів, м’язової сили, погіршується їх самопочуття. За даними анонімного анкетування майже 3000 учнів різних вікових груп встановлено, що частий чи постійний головний біль під час уроків відчуває майже половина з них, до того ж із віком такі скарги частішають. Якщо наприкінці навчального дня бадьорими почувають себе 67,6% учнів початкових класів, то в середніх класах таких уже до 33,3% і лише 19,2% – у старших. Для оптимального морфофункціонального розвитку дітей, збереження високого рівня розумової працездатності та віддалення стомлюваності серед учнів під час навчання необхідно забезпечити дітям достатній обсяг рухової активності. На жаль, потенціал більшості існуючих шкіл щодо належної організації фізичного виховання не використовується. І це при тому, що теоретично школа – ідеальне місце для проведення програм з охорони здоров’я дітей, яка, до речі, повинна базуватися на наукових дослідженнях. До того ж необхідні програми післядипломної підготовки спеціалістів шкільної охорони здоров’я. За даними МОЗ України
дітей дошкільного та шкільного віку. Обстеження, які ми провели, засвідчили, що лише 22,7% із тих, хто йшов до школи, були здоровими, 24,6% – мали різні функціональні відхилення, а в 52% – наявні хронічні захворювання. Визначення рівня фізичного здоров’я у понад 6 тисяч школярів засвідчило, що тільки у 4% він високий, у 26% – нижчий середнього, у 30% – низький. Діти детреновані через гіподинамію та відсутність уваги до їхнього фізичного виховання. Умови життя і виховання дітей у родинах також викликають тривогу. За нашими даними, у понад 20% дітей порушено режим харчування, 19% школярів молодших класів і 42% старшокласників сплять менше норми, на відкритому повітрі не більше 1 години бувають 32% учнів молодших і 46% старших класів – водночас значна кількість дітей проводить за комп’ютером понад 3 години на добу. І лише 20% дітей виконують ранкову зарядку. «Робочий» день школяра іноді сягає 12 годин – таке не завжди витримає нервова система й організм дорослої людини! Тож діти шкільного віку потребують дієвої диспансеризації, а їхні батьки – кваліфікованих порад на тему збереження дитячого здоров’я. Чим може зарадити медицина? Щоб відповісти на це запитання, потрібно зважити на пласт соціальних чинників, зниження уваги медичної служби до профілактичної роботи, недоліки диспансеризації дитячого населення, слаборозвинену систему реабілітації дітей із хронічними захворюваннями. На жаль, у розв’язанні цих питань збільшився розрив між наукою і практикою, знизилася роль головних спеціалістів, відсутній зв’язок між відомствами, які займаються проблемами дітей. На мій погляд, потрібно відновити державну програму «Діти України» та створити програму «Освіта і здоров’я», переглянути організацію дошкільно-шкільної медицини; особливу увагу звернути як на організацію фізичного виховання дітей у навчальних закладах, так і на створення умов для цього за місцем проживання дітей; широко висвітлювати питання охорони здоров’я дітей у пресі, радіо та на телебаченні.
Мережа перинатальних центрів III рівня в Україні
Чернігів
Луцьк
Рівне
Суми Житомир Київ
Львів
Харків Тернопіль
Ужгород
Хмельницький
ІваноФранківськ
Полтава Черкаси
Вінниця
Луганськ Дніпропетровськ Кіровоград
Чернівці
Донецьк Запоріжжя
Миколаїв Одеса Херсон
Відкрито перинатальний центр Сімферополь Відкриття перинатального центру очікується найближчим часом
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
19
ПЕДІАТРІЯ
1 червня 2012 року
НАРКОТИКИ ЧИ ЛІКИ? 21-23 травня цього року у Києві відбулася Міжнародна конференція високого рівня «Українське суспільство і наркотики: розбудова нового стратегічного підходу». Це спільний проект Державної служби України з контролю за наркотиками, Національної академії правових наук України, Управління ООН з наркотиків і злочинності (УНП) та Групи Помпіду Ради Європи.
16
У Й КЛ ІЙНИ
Б
раку і СНІДу та інших захворювань помирає близько 480 тисяч осіб, що потребують паліативної допомоги! Тому, що б там хто казав про хоспіси, психологічну підтримку людей, котрі помирають… Без потужних знеболювальних засобів ми не можемо допомогти їм достойно прожити свої останні дні й піти з життя. І зважте, що на їхні муки дивляться близькі та рідні! – Але ж у нашій країні, з нашою ментальністю дозволити навіть контрольований обіг наркотичних препаратів – уже небезпечно… Чи не пошириться наркоманія? – Наркоманія серед хворих?! Є такі дані: менш як в 1% пацієнтів, котрі отримували опіоїди, проявлялася залежність. Це невеличкий відсоток. Подумайте самі: якщо людині залишилося жити кілька місяців, нехай навіть півроку, то навряд чи їй вдасться стати хронічним наркоманом. Вона не встигне звикнути до цих ліків. Наголошую: саме ліків! Тому що цими засобами ми даємо людям шанс піти з життя спокійно, не божеволіючи від болю. На рахунок опіоїдних ліків існують чіткі рекомендації ВООЗ. Це і підбір індивідуальної дози для хворого, це і терміни видання рецептів на опіоїдні препарати – не менше 30 днів. До того ж одразу ніхто не приписує хворому опіоїди. Діє затверджена ВООЗ триступенева шкала болю. І одним із завдань паліативної допомоги є контроль цієї шкали. Спочатку знеболення відбувається за допомогою анальгетиків, потім – середніх опіатів, наприклад трамадолу. А вже на останній, третій, стадії, коли біль не можна вгамувати нічим, застосовується морфін. Але ви повинні розуміти, що я зараз описав ідеальну схему. Того, що в Україні немає; тільки близько 15% хворих із хронічним болем мають доступ до адекватного знеболення. Я вже мовчу про асортимент КУС
У конференції взяли участь провідні фахівці з юриспруденції, медицини, міжнародні експерти зі світовими іменами у сфері наркополітики, соціальні працівники, представники інститутів громадянського суспільства. Голова Державної служби України з контролю за наркотиками Володимир Тимошенко у вступному слові зазначив, що Служба інтенсивно розвиває міжнародне співробітництво. Так, за сприяння Групи Помпіду Ради Європи, інших міжнародних організацій Держслужба України з контролю за наркотиками завершує розробку проекту Національної стратегії з наркотиків на період до 2020 року. А доопрацьований проект Стратегії за підсумками цієї міжнародної експертизи буде винесено на розгляд Президента України. Одним із ключових виступів на конференції була доповідь голови правління ВГО «Українська Ліга паліативної допомоги» Василя Князевича, що стосувалася доступності наркотичних знеболювальних препаратів та паліативної допомоги. Після конференції ми узяли у нього інтерв’ю. – Василю Михайловичу, у нещодавньому номері газети «Ваше здоров’я» ми порушили тему паліативної допомоги в Україні… – Я читав статтю, цікава, але надто емоційна. У нашій справі – розбудови хоспісної служби – потрібно бути поміркованішими. Це дуже багатогранна проблема, яку неможливо розв’язати «вже і зараз». Паліативна допомога – це підхід, спрямований на поліпшення якості життя невиліковно хворих людей і членів їхніх родин, їх психологічної, соціальної та духовної підтримки, оцінки й усунення неприємних симптомів захворювання, передовсім – болю. І саме це питання я порушив на конференції. Зокрема, тому, що боротьба з обігом наркотиків в Україні у нас іноді перетворюється на боротьбу із лікарями, котрі ці опіоїдні препарати призначають хворим. Але ви вдумайтеся – страшна цифра – щороку в Україні у неймовірних муках, із болем, від
оку
012 р
вня 2
4 тра
М Я Т Т у Б Ж МІ БІлЬ СТЮ І н Ч І ТА В
ДИС
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
1 червня 2012 року
нас склалася цікава ситуація: державні органи, котрі покликані боротися з важкими наркотиками, такими як героїн, кокаїн, марихуана, амфетаміни, чомусь починають регулювати обіг опіоїдів у медичній сфері. Через це вони часто сприймають хворого як наркомана, а лікаря – як наркодилера. До чого це призводить? Лікарі бояться призначати високі дози наркотичних знеболювальних засознеболю- бів, а то й не знають, як правильно вальних засо- підібрати дозування! Це потрібно бів, яких взагалі (офіційно) немає змінити. У світі існує багато рекоу нашій країні: суспензії, таблетки мендацій щодо керування болем. ev.ua w.vz.ki пролонгованої дії, пластирі і таке Та.kiev.всі вони зводяться до того, що ua ww vz @ vz -60 інше. Хотілося б докорінно (0змінити урядові структури мають підтри3-02 4) 42 4 Тел.: цю ситуацію. мувати певний баланс, захищаючи Щодо нашої ментальності, тут є населення і лікарів від утягування 8 подвійне дно: з одного боку, лікар у наркобізнес, водночас забезпечучасто живе з осторогою, аби не ви- ючи всіх невиліковних хворих знеписати чого зайвого, з іншого – той, болювальним. хто зловживає доступом до нарко– Що ви очікуєте від цієї контичних засобів, має понести пока- ференції? рання згідно із законом. Це аксіома. – Мета цієї конференції – скоНа жаль, наша країна поки що не рочення незаконної пропозиції стала партнером лікаря і пацієнта. наркотиків та попиту на них, доІснує безліч документів і комісій, сягнення балансу в наркополітиці що регламентують і контролюють держави між каральними заходами призначення ліків і які не дають щодо незаконного обігу наркотиків можливості надати повноцінну до- та забезпечення їх доступності в помогу хворим. Що вже говорити легальному обігу. Мене, як лікаря, про периферію – знеболювальних болісно турбують обидві проблезасобів немає ні у сімейних лікарів, ми: наркоманії як явища, що прині в амбулаторіях, ні у ФАПах! зводить до високої смертності, по– Але ж Україна підписала ширення СНІДу і розповсюдження угоди про доступність опіоїдних наркотиків; та як засобу лікування анальгетиків для невиліковних тих же наркоманів і догляду за паліхворих… ативними хворими. Тому ми пода– Це правда, а саме: Єдину кон- ли свої пропозиції, і їх було внесено венцію ООН 1961 року і Конвенцію до проекту «Національної стратегії ООН щодо психоактивних речо- України щодо наркотиків» (на перівин... До цих угод внесено списки од до 2020 року). ліків, якими необхідно забезпечи– Це стосується… ти хворих, і на ці списки орієнту– Першочергово: забезпечення ється більшість розвинених країн. доступності наркотичних лікарАле останнім часом в Україні змен- ських і психотропних засобів. Для шився обсяг споживання опіоїдних цього ми пропонуємо: анальгетиків і доступності для хво– здійснити оцінку потреб у рих… у десятки(!) разів. А реально наркотичних засобах, керуючись в обмежених кількостях для паліа- міжнародними методиками у цій тивних пацієнтів доступний тіль- сфері, та формування відповідних ки ін’єкційний морфін. І взагалі, у квот; Сергій
КИЙ, ЕВСЬ УХАЧ кор «ВЗ» влас
ий непр им чу жі жк у по і з ва Я біж земл червоних иться. льору по асто сн вого ко уюся розмінов нт сі ча іє не до ор й орич ий ту ався ги, Мені о сіро-к знач важк рева о, напе – так по мною – ог дног взво ай у родн х м ПК лі. За й крик ужка мето ич куле их см нному по товани м»! Зазв рчат ра мі го зд бі мате охід на ро ігом, дів і ний прїх камара йкою: «Б … но ла аюся в до од піт мо влений окид ра підійшо ну, попроприп місці я пр ції. Я ра оу евак уа х, пока за в дати знеб цьом та остубуло з ни я тоді , чи го перев’язати ос кільк и чи то , сив знаю рику . Але оранених, езн Досі не цього ок ухи» пова льне оп «д від ... лю гато ва жк ачної ра ни ос я. шл пивс я дньої ночі свою міну зн ба не ай зн єї і о ла попере и в проход овірна си - дл я мо льного не вдоволен не ле йм ва ил и Я са м, не . лю ьк став Якась - бо льдшер тіл са нпакет. Я года повітря Вибу х. ла мене в але встиг по По о- Фе цьну в мені за в ногу. шок» ну ку нд, ле червон дпідки ти «верту перев’я ька се . і холо ю че ертю тів кіл вдалині понів, ближ як мі г, літ на, тому очіку вати ко ой ти ли е- см ю витрим Але не па сп чи ва ль ла ло ба усміхн но котрих до бу их тю евак ую а нас рто бу ал у. чомусь а дивл яі, кривав повстанців, бралис я - не ва оранених персон на ве лиилин м’якш и ни ька хв іми очим вав: «Від– загін вибу х, і во ил я жбурну ла од ця: більВа жкоп ах – вони ра ненн ям кіл бу жн ту еро та ни БРДМ ми по лошив бу хова хв ну вши вп но, по нас, конс рство йомут ка різ із нашого Ви Я на із незначни ки ца оїх оти я зброї. на землю, ток метрів. – чись на солдатик, й лейтенан - шість у» ви жи ла я піх П. ти св об ся ла менедобрий деся легенями - – на БМ діленні дл йтенантомашту ва у хоспіси, воював е»... Старшивкти поти ли «екіпаж за лиши ло у я вл я х У від аршим ле із Хмельре д на грюк ну вс дих, від вдалос рих рідни ть пройти небесн і почав то ати… Сані-д і все лому, як ив по во жу в зі ст , родом я на і плак мину у сні. А лю си діло боляче т – удар зб нічно озир істериц ва жкох стойно мо ий шл ях. за їха звідником го плечі я, що в ю об броню илосердивс чного в па иом ме і ил ли до ле шн мн йо ку ті трий вс зе це , що біг я на бік шті зм нк и ме ди пив, стра котрі опин лося а- ро ччини. У и де ій останній той БМП, ко гою, я дізна ключир наре ба котивс Усі десятеро ені осколк ви ни дям, спісі, суди м лише піт св Потім доро – мов йому стого та м і дав пів жа дібно ди в хо мене ну вс я. лежа ли посічня та взво вивс я, часо Хоспіс ловідомою воротом 3 кулі. здроби ли ни ок ча Той , на м ся йбли жчим тільк и це рний ути, да им по же є ма мною ші від ділен нне поле я вони робу ть, унас лідтним, знеспирту. міг дихн азмовани на Та не їні у ми ку ви ля ій – за кожн ека. Він мо ж мі Ін сп ир ет не и я. Він Ма дів … о сп тт тр . шл ря о. ра зп си вг ро ми го як і я а, бе що з жи о... В Ук но прой ах; перш льний цюовживанн не взял жно- до паючи повіт заку рив ді на ичаїлас я не міні нашо проороб його ва жко успіш ко на вразил не від хв ч осіб! То відтинк розві ду ва танців зл люва льне болю на боїні, ха ом… потім очима та може ся а- пр ірватис я та своїх вс бо час ги зно 700 ти ької ок уп а, він з неякісний під в від кожній ви роті горл ченими полк у ли по бництв дянс пету ва зако во йнитися чере ибли роти йон обійш на в ущер- ре горбик у, різкому по ьний, із липу вав… пини лися річну пр весь час ра ні, за офіці сяч вирозламатис я й закінчи ано . жо е за бата ль і оточили.. ти та од же сто ом у им, ал к, му божевіл с уда- сх Коли ми зу каючи зуст ни. як в Афганіс гинуло 16 о і пр , а мо з боків бу в не довг ий осколо у на кожн. Наче на ції , за ремонт а, бо її злит прапорщи оп ус із маши ни не з по ними Бій року тн я у п’ятков ні, пр вибрався ці «царанколи маши , що зара а, а йому лярк ми да ів. имось мо у такій . Гост вс ри ,я р- ли ить: бій – со м як тра живе сток им око вріза сантимет кричав гранатомет у цій же я колону підійш ли ії. Побачивсолдат шно звуч війні, це - ворога ж бо аїні, ко ся иб ля с ли кр Ми ліц ра на від ти ій на мі Ст що гл лівої ноги тільк и піс . рять із помирати матюкавс ос м… До ко уван вп ле ла , що ну ть приг сцевої ся т ло ре дбач оїм міцно … я», мі раненн я, ди ги о». Але те громад якістк у я помітив ну в із рани ще дро хочеть Лейтенан Та де її бу пе до лю Я не . св ся и, м не є по ми нуле на тр сам висмик наповнив риродн фа. А стянці. горілки. біль бу в і- ши мо анашеюку рив і скоріння наши ке ми й о ив м» – ь, «п ваєтьс я з то катастро тисяч ко таке да ле ь пробою і к миттєв і прос Мабу ть, мі терпів, зц - «чарсо папірос у, за упає біл бу прос ний біл – 500 через у не відст м, я бив» яти? ород у, ми, – Кросіво. Несподіва ос я во ніше и- вз ким гостри хоча хотіл стрий «за відчу в, як уже до см його на найстраш із життя ебуе кров’ю зок. з йд , ть та тр ери зб спіснихі изав го Минул мо ало ба йтенанта и, а що ад ян іду ду ги й по те ро и зуби ми хо фе льдшту ва ли до ус різав пивш неба. Прон ва жко не - мені ст гром овні не ого пі-го ле стогонам ари і пробле існувало – чн шо СР ди до по ар ло від Са ніт нени х і го лік з ст бу ра то У СР осто не лати помогиневи просто ме ої допомо , йвий еними пора груди, а- до – прос пр ої до існ ра ли біль і ути, а й за ом у шпит у нескінч ши ли да лі ють не ня, а хосп собі уявити хворих па ліативн о монастир хн ру років ні аб яли піс ля уван и можна стані вони нтри що ди утис я (згод в тріщини ат коли ся... кл це ки ив іль пр ьк ин лю … ст а ив му евору хн ген показа ги. Тіл у мора льно і і які траг х (це булиініки) позач му потрібн від бо як ключ ерше за вню історію ли нт ив вп , на ко дн ре на да кл ци ом ап Я ся ог як лі ські потр цю ь свої близькі , а всіх, га, кинули )… Ст і в моли ли ньом у Якось исав спіс мо живают змоги ють 17 року ребрах али маму, у сусід х істе- оп даремно. їнськ ий хо ї ко- до пережива не мають ки. І 19 така допо ла і клик і хлопці тіє і не із ни укра , й дії дей, коли ити їхні му кому бу жа хи уміли Потім один його сусідя в один режив усі у тісноті лю легш я на тих, по у. и що вс пе , от ки то сік чи ав ьс че ос піх рів від закрич ь, обмо ід на ткої манд ї машини ами, пр вони дивл ят рично в свідоміст ик. Смор ро із сусід чн бойово не зі як втрати нив кише ні і вже - ду хоті рим болем, ородом, ши ож з гост воліли, зі см і спор вс я по ма ь крізь від із – розійшо вавс я навіт ар проліз з що боже вивітрю люки. Санітнього і чере чинені стрільц я до башти
– розробити з урахуванням світового досвіду та впровадити стандартні схеми застосування наркотичних лікарських засобів для лікування захворювань, які цього потребують; – забезпечити доступ до наркотичних лікарських засобів через первинну ланку медичної допомоги, сімейних лікарів; – здійснити реорганізацію та розширення мережі аптек із правом зберігання та видачі наркотичних засобів; – забезпечити використання наркотичних засобів на засадах науково-доказової медицини. – А щодо безпосередньо паліативної допомоги? – Для нас очевидно – це розробка закону України «Про затвердження національної програми розвитку паліативної допомоги в Україні». І в цьому контексті ми вважаємо, що необхідно забезпечити такі пункти: – проведення національної оцінки потреб у паліативній допомозі, у лікарських засобах, насамперед для полегшення болю; – розроблення та прийняття відповідно до керівних принципів ВООЗ стандартів і клінічних протоколів надання паліативної допомоги; – сприяння національному виробництву таблетованого морфіну; – створення системи державної підтримки виробників та аптек, які мають ліцензії на обіг підконтрольних речовин, із метою розширення їхнього асортименту та доступності; – забезпечення медичних закладів та аптечної мережі таблетованими і пролонгованими формами опіоїдних анальгетиків; – призначення наркотичних засобів для пацієнтів із хронічним больовим синдромом онкологічної та неонкологічної природи лікуючим лікарем без погодження та комісійного перегляду; – введення обов’язкового навчального курсу з паліативної допомоги в медичні навчальні програми підготовки студентів і післядипломної підготовки лікарів, фельдшерів, медсестер, консультантів та соціальних працівників.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
1 червня 2012 року
Червона нитка профілактики
НОУ ВІК ВРОП
ОВ’Я И ЗДОР ОХОРОН
А СИСТЕМ
ку
2012 ро
ВЄ
НКО:
ЕВЧЕ АКТИКА – «ПРОФИЛ ИТЬЮ» Н КРАСНОЙ
МАРИНА Ш
негаПричини дві ноги. родбуло оби ніяк не при 2011 р. раздів – аж и чи спалахи У жовтні цепцію катаклізм екцій. Нас но Кон про- ні інф затвердже ої их авн ідом ерж нев хвороби, Загальнод оров’я-2020: «Здоро«мирні» до ять граммы нні «Зд кос . у ставле ачах Про ь заведующую грами вимір» ях и зад недбалість ров’я й умови ський травні тных цел росили рассказат здравоохранеукраїн здо иО конкре я, що у власного го мы поп ніяк не спр і ледований Очікуєтьс затверего научно тя, які аж ю вье-2020» номических исс у буде ия, старш му. жит його збереженн гра ван 2012 рок эко гических м ахо Про ате Як стр стр отдело саму яють цненню. инс тит ут ицинского джено і обговомедицинбільше змі три вихония и мед ГУ «Украинский штрихи пер кандидата є про- тим Останні гос роч ную щие й: рудника Украины», жди, у нас одження З сот ійни зав узг й МО диц а на дол ний – тра рення ть змо ЕНКО. Сущест вую ваичие тан исследова у ШЕВЧ грами даю и, які ди. Перший ти як є. Але второе отл ие спекти ву. разрабаты екту Про к Марин . Отс юда ван ских нау ати аспект ти- усе залиши можуть стати мм ы вья ент на наращи ике и програ ммы щес твенно на і гра гу врахув омо аїнц Про акц акт ие і укр преиму нуть лок ої поы. бал ь- – – Назван по про фил онн ым и лис ь би за тод онтами людськ потім ста ние период рив ает гло ени ю уси лий но сили гії бороть мам неи нфе кци ест ву- 3–5 -лет вед ь все рав пре дус мат гий – усі вом страте ії. Що очікує борьбе с ход к реш яції. Дру ліку– Но нац ач ляжет иям и. Сущ ны й под . Он и будет танової пул оби кинути на здоров’я дол я зад заб оле ван вержим ые док азас якщо ість від львина я у здраво охране пробле мы неопро кає її й роб. Але громадськ про фичи не спіт гра м- ют ель ств а тог о, что евле, на сис темгот ова к этому? вання хво ти в реким? Про ада Это Програми, дниць, які навкл деш зат о. а условно – Конечн всі гроші ере в 2,7 раз ей, а со- ния. Она ром усі и нап рав мма без лак тик а доля поп і ворота , незаба гическ ая – Програ сис тем у ока заболезн гру в одн анімацію прочной няться. ма страте ций лечение гадували мильна там і опи соз дан ие н- чем рекоме нда ни зат раг ивает нской помощи нули як лена на пацієнти тій: дбати иен тир оваия блюден ие або ж лоп без належного образу жиз за- ния мед ици в том чис ле ешті – тре асне й нос тно -ор вит ому нар цен раз ров І й, шка здо ока вне т по овы для бульба ров’я (вл пер спе квсе х уро уде шев ляе ной осн Она ото ння? про здо рив ает и воно є. помощи. в 5 раз ане ния. фінансува стан громадого), док пре дус мат обе спечеые поици нской здраво охр ранодин одн кад рового все основной по- ние мед ьезные арг уме нты Сучасний ельный філактики Україні - тив у бра жае т ров’я в Шлях про ння захворюасл и. Отд евр опе йск ровья, Это сер реа лиз аци и про ського здо ния отр гра ммы – финаностанні вле ложени я здо им. За нього вия в пол ьзу ски х програ мм. я систеобласт и раз дел Про ы и управление є кризов ельність наседнократиче лит ики в формуванн здоров’я поо нео акт ь, урс и ван дим фил чис был ые рес же бра жеого необхо овом 15 років кот орые еле - сов , в кот ором ото илася май громадськ елення до и на мир Ге- Кроме тог о, нас рот ь ми ны ско ост ивноуче на ивн мож – на лення но озв ції нас пол и- ими воп рос ы эфф ект ами выс ить акт осіб, що час тно сти і мотива способу життя урс ны мир ова нии на 7 млн з населенням уровне. В Асс амб лее ООН ени я рес ния в фор охране ния. й. Це здорового го управл вне дре ния ноаво неральной прошлого год а, Данія, порівняти имальніши ктитик и здр будет реїн, як ре едс твие – найопт одов и пра прошли в сен тяб как все это кти ке – всл таких кра Норвеі світова оги й, мет А уже ує – у нол дія, Гегод відч пра тех лян зас 1 р. вых ся на и в этом ния под эги дой Грузія, Фін Україна втраесні 201 али зов ать пря ником? ходов. ООН о ка. У вер опт имио ВООЗ, три совеща Асамблея ендол ж- подЕще оди н пут ь – аво охгія. Щорічн зно 700 тис. кну том или ого Бюр неральна ріш вен но, мы ови я, бли Евр опе йск ко отрабо тан ы тем ы здр з яких – Ест ест чає при історичне усл чет чзац ия сис приори тет ным лараь так ие мадян, 1/3 о і ре- ухвалила где был и тет ы улу своїх гро и ітичну дек ны соз дат овек хот ел быт ь и приори ени я с цездатног ер- ня – пол ику й зад ани я ровья населения, первич ной виэто ран бы чел ему (см что – люди пра профілакт ием бы я вит здо віку про , раз ио что раз ног цію решени шения й помощи неінфекційн наконец, здоровым, продуктив Україні ны пути экс тре нно ивной помощи, отьбу з одно и, елення в рассмотре . Пре дставители иат ннями, руй р.), бор этого усебыло выг тність нас 5 (2011 нимаїть й задачи име л для гра мме тие м пал ите льного леч захворюва 14, это око при он ми же бы неп ить 0 что ы так яких станов на 100 восста нов новой Про от Украин в этих совещаниита ции. ЄC – 6,7 сім це нівна дія ловия. В ния здо ому е и реабил – переду у країнах ). См ерт ніс ть формирова опейской ли участи хо- ния обу чен ие здоров еще увесь світ сер цев о-с уиции евр а- задача образа жизни про же –А я нас еле ння удинних заях, все поз адаптиров о-с зни ста нет сесто сує тьс ологічних, реки буд ут их реа лий рового сной нит ью. Так о образу жи від серцев в Україні статью ити онк , нос пол нь них зан кра енн юва обя йи соверш нкой наш гра мме. дит ній дин х захвор хворювань я одной о врача, кот оры зючает и ны с оце у загаль спіраторни діабету. жен ы в Про е этой она вкл раз дел, кас ающ ийс на чре мей ног новить 66%смертності, а и отобра не ужа юцукрового жал ует ся отл ичи новый без тог о вирішила ології та охраны окр – В чем от дру гих меструктурі наг рузку? вич ног о Україна гічної пат навоп росов (его тоже не было і піти ы мерную від онколо виз Програ мм програ мм, коти колесо ча пер – щей сре ды х програ мма х): ом вони вигадува – Рол ь вра рос ах про фишляхом инс ких ы в Укущи я ким диц – 13%, раз щорічнят дыд ови йсь воп пре при 80% усл опе в в и же а. Даже Концепцію здоровые цеп ции зве на краї- Євр торые был а чають май нео спорим оплаты соз дат ь пронаселення затвердил лак тик и я. В Кон я – нораи не? ани зме ержавної аїні за них втрат проживани чет ко пропис ая нов аци ас в Укр новом мех ча, кот оры й Загальнод оров’я-2020: – Гла вна с вов лечением вра воїлагра ммы торы, в ни. Водноч «Зд яка років под под ход грами гос у- про основн ые инд икареше- семейного оби ров ан в пи20 ір», і го вый на вим анн все – и ів ост ий и ны ест ва євь інвалід будет апр ионах, его зар українськ ия и пут все го общ пробле м. на Нову рег ся кількіст 1 р. їх налічунап рав лен блем. В процесм и решение єнт ована охо201 и лот ных х про ии – это дар ств а в а с объ емо іційна орі ейську стратегію в’я початку ровье нац здраво - ния эти альной разработк - плата свя зан зан ной мемлн. Оф оро роп Вед ь здо ы и кон се ее дет вом ока валося 2,7 свідчить, що не тол ько ров’я «Зд Вед ь дус мот рен с эко - качест а рони здо головна мета пробле ма , это общ ая зад апомощи. – буд ут пре статистик ого населення диц инс кой нап рав лен нос ть ане ния о гра20». Її задани я . влае дог охр я -20 осл ами тны каж й илл дор с чет я кре діте рас 60% ти зус основная вич ки – про фими ча – нач инакот оры й дол жен майже 20%нічних – об’є дна охорони гру ппы, ном ически країни і раб оты пер сис теми рабочие тьс я к Кон цеп ция жда нина, ь від хро ди, ськості ая. над каСоз дан ы нно относи страждают их захворюі громад лак тическ гра ммы пропиработа ют ответс тве ровью, и зак анЧи здоров’я кот орые делом. Структ унапрямку. неінфекційн тому, що на новой Протол ько так ие засво ему здо ана ми власти, при в одному міжсекжды м раз ммы дос тат очно орг ает не вань. І це гра облік по- вдасться спекти чив ая соз дав ать ’я счи- сыв Про ров ний рас жны ра здо сер дол она пиріг не всі вед ь диспан кот орые ые услови я для далеко обш ирна, торальний нації – покатрапляють нь і особливо ої необходим ия этого здороукраїнськ ріве тики в хворі, а рік. под держан ть діагнос же 2020 своєчасніс кульгають на їні нашій кра
змінює колір? ікацію Аналізуючи публ в га» пу ро Єв «Вікно в за ’я» ов ор зд е зеті «Ваш 12 20 4. .0 20 №14-15 від ь на року, мені спливают ого тн да ви а ов думку сл ви но Іва и ол ик хірурга М ее ущ уд «Б : ва ча Пирого цине принад лежит меди о й! » ьн л е т и д е пр е д у пр його Та не тому, що це одог сь на ня тверджен звинішньому етапі ро ’я в ов ор зд и он тку охор но є нашій державі дійс оріше, аксіомою, а, ск ає тьріг те ос сп тому, що відся чітка тенденція ілакходження від проф я в нн ва му , ря сп тичного Василь Загородній раїнохороні здоров’я ук головний державний и, . ас ян рк ад Че м. ом ських гр санітарний лікар ук на их чн ди ме ат ид нд ка
Не буду зупинятися на масованій рекламі медикаментів у всіх засобах масової інформації, що «виліковують» будь-які хвороби, а зосереджуся на тому, що діється сьогодні із санітарно-епідеміологічною службою, на яку в нашій державі завжди були покладені основні функції профілактичної медицини. А те, що з нею відбувається, аж ніяк не підтверджує слова М.І. Пирогова. Прийнято цілу низку законодавчих та нормативних документів, які докорінно змінюють, а правильніше, обмеж ують чи й повністю руйнують систему державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та громадянами. Так, після введення в дію Закону України від 17.02.2011 року №3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» санітарно-епідеміологічну службу усунуто від експертизи проектів будівництва та проектної документації на відведення земельних ділянок під розміщення та будівництво будь-яких об’єктів.
Замість державної запобіжної функції Держсанепідслужбу України все більше наділяють не притаманними їй недержавними функціями: дорадчою, рекомендаційною та громадською з питань відведення земельних ділянок під будівництво об’єктів та розгляду проектної документації. Поступово усувають санепідслужбу і від здійснення конт ролю за об’єктами промислового, побутового призначення, обслуговування, харчування, виховання та навчання. Але всім достеменно відомо, що саме ці об’єкти формують санітарно-епідемічну ситуацію на підконтрольних службі територіях. І ми, лікарі-гігієністи, епідеміологи, вже сьогодні є свідками того, що розміщення того чи іншого об’єкта поряд із житловими приміщеннями, а то і в самих житлових будинках із порушенням гігієнічних нормативів створює нестерпні умови для проживання їх мешканців. Шум, електромагнітні поля, забруднення атмосферного повітря шкідливо впливають на стан здоров’я жильців цих будинків. Але ж усьому цьому можна було запобігти, коли б не ті «але», які прийняті сьогодні на законодавчому рівні. Великі сподівання і надії
ev.ua
vz.ki .ua www.
z.kiev -60 vz@v
) 423-02
Тел.: (044
8
фа х івці са нітарно - епі деміологічної служби покладають на віце-прем’єра з гуманітарних питань, міністра охорони здоров’я України Богатирьову Раїсу Василівну, якій усе ж таки вдалося призупинити чи відтермінувати поетапну ліквідацію санепідслужби України. Адже саме санітарно-епідеміологічна служба впливає через виконання своїх функцій на проведення першочергових заходів із профілактики професійних захворювань, зниження рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та підвищення трудової активності. А проблеми збереження здоров’я населення, яке працює, в умовах демографічної кризи та здійснюваної урядом пенсійної реформи в державі набуває особливої гостроти. Кожному законотворцю та урядовцю необхідно зрозуміти, що професійне здоров’я є найважливішою характеристикою трудового ресурсу будь-якої країни, воно значною мірою визначає економічний і соціальний розвиток суспільства. І санітарно-епі деміологічній с лу жбі тут відведено одну із ключових ролей. Згідно зі ст. 38 Закону України «Про охорону праці» вона здійснює державний нагляд за дотриманням
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
нормативно-правових актів з охорони праці. Бо, як відомо з досвіду, жоден власник сьогоднішніх підприємств зі своєї ініціативи не поспішає дотримуватися гігієнічних нормативів та поліпшувати умови праці працівників, адже там зовсім інші пріоритети. Разом із цим, ми постійно є свідками того, що з кожним роком дедалі більше урізаються, обмежуються повноваження санітарно-епідеміологічної служби. Частина з них передається іншим службам, у штатному розписі яких немає навіть лікарських посад, або ж узагалі створюються нові служби, що перебирають на себе повноваження санепідслужби. Майже сторічна історія Держсанепідслужби – однієї з найдієвіших систем санітарно-епідеміологічного нагляду – довела свою ефективність у профілактиці як соматичних, так і інфекційних захворювань. Потужна школа гігієністів, епідеміологів, яка не має аналогів у світі, напрацювала гігієнічні та протиепідемічні нормативи за багатьма показниками, досить жорсткими, до речі, – їх дотримання забезпечить профілактику багатьох хвороб та покращення здоров’я населення України. Невже наша держава настільки багата, що може до-
зволити собі витрачати кошти на створення матеріально-технічної бази цих служб за наявності вже сформованої системи санітарно-епідеміологічного нагляду і контролю з її лабораторною базою, яка потребує фінансової підтримки лише для її модернізації? Усім добре відомо, що в новостворених службах немає кваліфікованих кадрів, і вони час від часу переманюють наших фахівців до себе, пропонуючи вищу заробітну плату. Але чи йде все це на користь нашій державі, її пересічним громадянам? Мабуть, що ні! Бо дедалі частіше стаються спалахи інфекційних захворювань, виникають надзвичайні ситуації, пов’язані із забрудненням навколишнього середовища, отруєнням людей, аваріями на шахтах тощо. Тому, розробляючи і приймаючи Загальнодержавну програму «Здоров’я 2020: український вимір», орієнтуючись на Нову європейську стратегію охорони здоров’я, необхідно обов’язково враховувати напрацювання наших вітчизняних учених і не знищувати те, що не один раз на практиці доводило свою дієздатність. Бо досить швидко червона нитка профілактики без санепідслужби змінить колір на сірий або навіть на чорний!
17
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
20 квітня
ДЕРМАТОЛОГІЯ
1 червня 2012 року
ЕКОЛОГІЧНА У другій половині минулого століття захворюваність на рак шкіри (РШ) у світі зросла в декілька разів, стверджують фахівці. За даними ВООЗ, щорічно у світі реєструють майже 50 тис. смертей, пов’язаних із цією п а т о л о г і є ю. П р и ч и н и розвитку злоякісних захворювань шкіри різні: від генетичних, імунних порушень до несприятливої екології (тривалий контакт із канцерогенами, шкідливий вплив важких металів, іонізівного випромінювання і навіть хлорованої води у разі постійного користування нею). Та головним чинником є УФ-промені. Це міна сповільненої дії, яка може відраховувати секунди десятками років – надмірна інсоляція накопичується в організмі і провокує злоякісні процеси у клітинах шкіри. Найефективнішим методом боротьби із РШ визнано профілактику. Суть її – правильний спосіб життя і вчасне звернення до лікаря. Натомість українці нехтують і першим, і другим. Найкращий відпочинок – на пляжі, красу подарує солярій (до речі, у Європі особам, які ще не досягли 18-річного віку, взагалі заборонено його відвідувати), до лікаря – тільки тоді, коли припече. Як наслідок – у середньому в Україні захворюваність на меланому становить 6,18 випадку на 100 тис. населення. У 2010 році в Україні було зареєстровано майже 3 тисячі хворих на меланому, 1070 пацієтів з таким діагнозом врятувати не вдалося. У разі встановлення діагнозу на пізніх стадіях панацеї від хвороби, на жаль, не існує. Натомість майже у 30% випадків меланому вперше діагностують уже після виникнення метастазів. У країнах, де існують скринінгові програми,
14
цей відсоток нижчий. Якщо РШ виявити на ранніх стадіях, шанси на одужання значно зростають. Наприклад, у США серед хворих, які вперше звернулися до лікаря, метастази виявлено у 12% – як наслідок, в Америці загальна кумулятивна п’ятирічна виживаність становить 92%, а в Україні – лише 48%. На жаль, у нашій державі спостерігається і недостатній рівень виявлення немеланомного раку шкіри. Хоча, здавалося б, діагноз лежить «на поверхні»... За даними 2010 року, в Україні зареєстровано понад 18 тисяч випадків раку шкіри. Щороку цифра зростає – хоча це аж ніяк не втішає, проте є свідченням ліпшого виявлення хворих: підвищується кваліфікація фахівців, з’являються нові технології діагностики (наприклад, дерматоскопія, яка значно підвищує якість і масовість діагностики). Але перед вітчизняними дерматологами й онкологами постає наступне завдання – ефективніше лікувати таких хворих. Охопити всі ці питання покликана Національна програма боротьби з раком шкіри, яку ініціюють фахівці. А доки таку програму не прийнято, лікарі всіляко намагаються відучити українців від «тактики страуса» – ховатися від проблеми, яка їм загрожує. Цього року вперше було проведено Всеукраїнський місячник боротьби з раком шкіри, впродовж якого всі охочі отримали можливість пройти безкоштовні обстеження у дерматологічних (державних і приватних) закладах країни. Щоб у разі необхідності розпочати негайне лікування. Тож наступні питання – якою мірою таке лікування буде доступним для нашого населення і наскільки воно відповідатиме міжнародним стандартам.
ПРОВОКАЦІЯ Світлана ТЕРНОВА, спеціально для «ВЗ»
Сергій КОРОВІН: «ПІЗНЄ ЗВЕРНЕННЯ – НЕВТІШНИЙ ПРОГНОЗ»
Про медичні аспекти боротьби з раком шкіри у світі, і в Україні зокрема, – наша розмова з керівником відділу пухлин шкіри і м’яких тканин Національного інституту раку, доктором медичних наук Сергієм КОРОВІНИМ. – Наскільки ефективним є лікування раку шкіри у світі? – Одразу зазначу, що рак шкіри нехай і умовно, але розділяють на меланомний і немеланомний. Меланома прогресує дуже швидко, агресивно і призводить до фатальних наслідків. Незважаючи на всі досягнення сучасної медичної науки, рятувати хворих на пізніх стадіях розвитку патології дуже тяжко. Немеланомний рак має відносно сприятливий прогноз – у 91% випадків результати лікування локалізованих форм успішні. Саме з цих причин багато хворих не потрапляють у статистику – дані про кількість немеланомного РШ в Україні занижені в рази! Порівняйте: у Нідерландах щорічно реєструють 22 тис. уперше виявлених випадків (населення країни – 6,5 млн), у Німеччині – 195 тис. (за 80 млн населення), у США – 1 млн, в Україні ж – 19 тисяч! Але навіть така занижена
статистика забезпечує раку шкіри лідерство серед злоякісних захворювань в Україні (ІІ місце після раку легень, а серед міських жителів – І місце). – А статистика поширеності меланоми достовірна? – Таких хворих «загубити» неможливо. Це дуже серйозне захворювання, частка якого в усій онкопатології становить приблизно 4,5%. Рівень захворюваності на меланому в Україні сягає 5,7 випадку на 100 тис. чоловічого населення і приблизно 6 випадків – на 100 тис. жінок. Щороку спостерігається приріст цього захворювання приблизно на 5%. Якщо порівняти дані 1989 року: 1000 випадків меланоми в Україні, і 2010 року: 3000 випадків, тенденція стане зрозумілою – зростання на 300%. – Можливо, це наслідок чорнобильської трагедії? – Такого зв’язку не встановлено. Адже пік росту рівня захворюваності припадає на період із 1997 до 2002 року. І цей приріст набагато вищий, ніж усіх злоякісних захворювань. Швидше це можна пояснити тим, що в цей період зросли доходи українців, а уявлення про «престижний відпочинок» у них залишилися старі – нічого кращого, ніж «смажитися» на морях (тепер уже – за кордоном), вони вигадати не змогли. Ось і маємо наслідки. Про те, наскільки впливає надмірна доза ультрафіолету на виникнення РШ, свідчать і такі дані: лідерами з цього захворювання є Австралія, Нова Зеландія, США (особливо серед білого населення). Те ж
саме спостерігаємо і в Україні (по регіонах). Лідирують м. Севастополь (рівень захворюваності наздоганяє США), АР Крим (12,4 випадку на 100 тис. населення при загальноукраїнському показнику – 6,8), замикає трійку столичний регіон (до моря нібито й далеко, але доступ до розкішного дозвілля широкий). Натомість у Чернівецькій області маємо зовсім іншу статистику: 3,2 випадку на 100 тис населення. На жаль, на відміну від немеланомного РШ, який найбільш поширений у вікових категоріях після 60 років, меланома набагато молодша: трапляється, що вона уражує навіть дітей. Тому варто дотримуватися порад фахівців стосовно правил поведінки і рекомендованого часу перебування на сонці. – Необізнаність населення – головна проблема? – І необізнаність, і небажання дослухатися до порад лікарів, і невчасне звернення до них. Лише 41% пацієнтів звертаються по допомогу на І стадії МШ, коли він має локалізовану форму й успішний прогноз лікування. Пізнє ж звернення за такого діагнозу – вирок: за даними 2004 року, лише 52% хворих на МШ в Україні перетнули 3-річний поріг виживання. Хоча найкращих результатів досяг Київ – і через те, що населення тут має ліпший доступ до медицини, і через більшу настороженість стосовно власного здоров’я. Взагалі «всі крапки над і» в цій статистиці ставить показник летальності хворих на РШ (відношення кількості померлих за певний пе-
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
1 червня 2012 року
– Історично у вітчизняній системі охорони здоров’я сформувався досить «вузький» та умовний розподіл дерматології – окремо створювалися диспансери онкологічного, дерматологічного, туберкульозного профілю. Та, як виявилося, система, яка свого часу себе виправдала, нині дає помітні збої. Тому на часі – створити в Україні універсальні клініки, як це відбулося у світі. Це складна для нас проблема, перехід до неї болісний і, можливо, на сьогодні малоймовірний, але говорити про це треба, особливо актуальний такий підхід у разі створення госпітальних округів. За кордоном дерматологи – це чудові хірурги, які володіють технікою ендоскопічних операцій, їхні клініки оснащені чудовими операційними блоками. Кожна така клініка може надати весь спектр послуг – від найпростіших до найскладніших, адже там пацієнти голосують за якість послуг своїми страховими полісами. У майбутньому наші дерматологи братимуть активну участь у лікуванні онкопатології, адже багато дерматологічних хвороб мають невтішну перспективу стати онкологічними, тому розмежування між цими напрямами недоречне. Тож вкрай необхідно підготувати відповідних фахівців. Співпрацю між онкологами й дерматологами слід починати поступово, не вдаючись до радикальних змін їх поля діяльності. Передусім потрібно створити Асоціацію дерматоонкологів, яка б спрямовувала фінансові потоки і координувала фахівців. А вже потім можна буде говорити про виділення окремої спеціальності «дерматоонколог». У Європейських країнах існують такі сертифікати. Яким шляхом розвиватиметься українська медицина – покаже час. Можливо, це і буде складна і багатоетапна праця створення університетських клінік.
МЕТА – МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД
Олександр ЛІТУС, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дерматовенерологія», доктор медичних наук, професор. – Дні особливої уваги до проблеми раку шкіри напередодні літнього сезону відпусток проводяться в усьому світі вже понад 10 років. Останнім часом в окремих регіонах України також здійснювалися профілактичні огляди населення з метою ранньої діагностики меланоми та інших новоутворень шкіри. Але тільки у 2012 році нам вдалося об’єднати всі регіональні ініціативи під патронатом МОЗ для організації масштабної Всеукраїнської акції – Місячника боротьби із раком шкіри. Головна мета цього заходу – привернути увагу суспільства до проблеми. Адже у наших громадян спостерігається недостатній рівень онконастороженості, водночас ставлення населення до онкологічних захворювань, у тому числі раку шкіри, має
Кількість уперше виявлених випадків немеланомного раку шкіри у відношенні до загальної кількості населення
Кількість випадків
Кількість населення
Нідерланди
22 тис.
6,5 млн осіб
Німеччина
195 тис.
80 млн осіб
США
1 млн
313 млн осіб
Україна
19 тис.
45 млн осіб Статистика за стадіями діагностування меланоми
84%
УКРАЇНА
67%
США
100% 90% 80% 70% 60% 50% 40% 30% 20% 10% 0
Країна
I–II стадія
30% 10%
США
УКРАЇНА III стадія
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
характер канцерофобії. Передусім це можна пояснити недостатнім рівнем обізнаності пересічного громадянина щодо чинників ризику розвитку пухлин шкіри, методів діагностики та самодіагностики. А інформація, яку можна почерпнути із друкованих чи електронних ЗМІ, часто контраверсійна. Крім того, безпосереднє завдання Місячника – виявлення в першу чергу злоякісних новоутворень шкіри та їх негайне лікування. Досвід попередніх років свідчить, що такі профілактичні заходи є досить ефективними, деяких людей вони можуть підштовхнути звернутися до дерматолога й показати свої родимки. Я можу з упевненістю сказати, що в кожному ре-
все залежить від бажання кожного конкретного лікаря поглиблювати свої знання в цій галузі. До речі, донедавна поширеною була практика направлення пацієнта із «підозрілим» новоутворенням шкіри одразу до онколога чи до хірурга для його видалення. Однак не завжди це було виправданим, натомість застосування такого неінвазивного методу діагностики, як дерматоскопія, могло б допомогти встановити точний діагноз та уникнути зайвих втручань. У більшості випадків діагностику раку шкіри можна провести клінічно, ретельно зібравши анамнез та оглянувши пацієнта. Дерматоскоп же допомагає в діагностиці сумнівних випадків або за нетипово-
гіоні України є досвідчені дерматологи, які готові і здатні проводити повноцінну діагностику меланоми та немеланомного раку шкіри. Більше того, є області, в яких робота дерматовенерологічної служби в аспекті діагностики раку шкіри налагоджена та проводиться на постійній основі, існує тісна співпраця між дерматовенерологами, онкологами, патогістологами. Є регіони, які тільки починають налагоджувати таку повноцінну мультидисциплінарну співпрацю. Тому перед початком Місячника ми провели в МОЗ України конференцію за участі головних дерматовенерологів з усіх областей України. Вони заслухали лекції провідних дерматовенерологів та онкологів країни з усіх аспектів дерматоонкології: від характеристики основних пухлин шкіри та методів їх діагностики до тактики ведення пацієнтів із тим чи іншим новоутворенням. Крім того, було приділено значну увагу методам профілактики меланоми та немеланомного раку шкіри. Таким чином, базовий набір знань та навичок, а також план дій є в кожного дерматовенеролога. А далі
го перебігу захворювання. Певна річ, сам дерматоскоп не встановлює діагнозу, це робить кваліфікований лікар. Фахівці, які володіють методикою дерматоскопії, як і відповідне обладнання є в усіх регіонах України. А подекуди є навіть цифрові експертні дерматоскопічні системи, які суттєво розширюють можливості традиційної оптичної дерматоскопії. Інша справа, що ініціативна група із кількох осіб не може повністю задовольнити потребу області у діагностиці раку шкіри. Я переконаний, що в найближчому майбутньому дерматоскоп буде в кишені кожного дерматолога, так само як і молоточок у кишені невропатолога чи фонендоскоп на шиї терапевта. Ще одна перспектива на майбутнє – повноцінний м у л ьт и д ис ц и п л і н арн и й підхід до «менеджменту» раку шкіри. Роль дерматолога, онколога, патогістолога, а також лікарів загальної практики є вкрай важливою, адже ми налагоджуємо систему, в якій всі механізми мають працювати злагоджено. В ідеалі будьякий лікар повинен уміти діагностувати або хоча б запідозрити меланому.
15
ДЕРМАТОЛОГІЯ
ріод – зазвичай рік – до кількості вперше виявлених із цим діагнозом за той самий період). Так-от в Україні він становить 39,2% – це приблизно такий же рівень, як і в Південній та Центральній Америці, Східній Європі (ІІІ місце з 4-х груп країн у світовому рейтингу). Щоб зрушити цей показник у кращий бік, потрібно впроваджувати скринінгові програми виявлення ранніх форм РШ – з метою вчасного лікування хворих. У США меланома діагностується на І–ІІ стадії у 84% випадків, в Україні – 67%, на ІІІ – 10% і 30% відповідно. Тож, 5-річний рубіж виживання переходять 98% пацієнтів із локалізованими формами МШ у США і лише 60% – в Україні. Хоча слід відзначити, що, приміром, у Національному інституті раку цей показник значно вищий – 82% (заклад добре оснащений технічно, тож маємо можливість більш точно диференціювати стадію МШ за допомогою КТ, а отже, і розробити адекватну тактику лікування). Так само у США в разі регіонарного метастазування вдається досягти 5-річного виживання пацієнтів у 61% випадків, в Україні – удвічі менше. – Якою Ви бачите стратегію дій у цьому напрямку? – Передусім потрібно належно інформувати населення через ЗМІ про те, як себе поводити, щоб уникнути захворювання. Але, якщо журналісти залякуватимуть (що таки має місце), маятник розгойдуватиметься в інший бік – у багатьох пацієнтів замість настороженості виникатиме канцерофобія. Тож слід бути і переконливими, й обережними водночас. Ще один важливий момент – налагодження тісних контактів між дерматологами й онкологами, проведення спільних семінарів. – Хто з них головний у розв’язанні проблеми?
КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ,ЗДОРОВ’Я ВИСТАВКИ СИСТЕМА ОХОРОНИ
1 червня 2012 року
Пілотний проект
реформування галузі: погляд держави
Людмила ЧЕРЕДАРИК, власкор «ВЗ»
17-18 травня поточного року в Чернівцях відбулася науково-практична конференція «Ефективність управління та ресурсне забезпечення закладів охорони здоров’я на сучасному етапі розвитку галузі», у межах якої обговорювалася інформація про хід реалізації пілотного проекту реформування системи охорони здоров’я України та порушувалися інші актуальні питання галузі. До конференції, що проходила за участі Раїси Богатирьової, віце-прем’єр-міністра України–міністра охорони здоров’я України, були залучені понад 650 головних лікарів з усіх медичних закладів країни, заступники голів облдержадміністрацій та обласних рад, керівники приватних і відомчих закладів охорони здоров’я, головні санітарні лікарі областей та представники професійних асоціацій. Розпочинаючи захід, Раїса Богатирьова наголосила, що його основними напрямами є обговорення ефективної організації первинної, вторинної, екстреної та високоспеціалізованої медичної допомоги, фінансового, ресурсного та кадрового забезпечення галузі, морально-етичних та деонтологічних питань у діяльності медиків та житті суспільства. «Беручи до уваги, що 49 стаття Конституції України гарантує громадянам безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, пропоную розглянути питання про те, якого рівня соціальні та медичні стандарти ми можемо забезпечити в сучасній економічній ситуації. Скільки необхідно коштів для досягнення задекларованих стандартів? Не менш важливим є питання заробітної плати медиків для забезпечення професійної мотивації їхньої праці», – зазначила віце-прем’єр-міністр. Говорячи про результати й наслідки пілотного проекту, який зараз діє у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві, міністр охорони здоров’я підкреслила, що негативний досвід є не менш важливим, ніж позитивний. «Адже, якщо в пілотних регіонах виникли помилки і труднощі у впровадженні реформ, то в нас є можливість не повторити їх у масштабах усієї країни і знайти кращі шляхи розв’язання поставлених завдань», зауважила Р. Богатирьова. На її думку, дискусію в суспільстві і серед медиків з приводу реформи охорони здоров’я слід розгорнути таким чином, аби в кінцевому підсумку стало зро-
12
зуміло, як досягти того, щоб медицина в Україні розвивалася відповідно до сучасних наукових вимог, а громадяни отримали вільний доступ до якісних медичних послуг. Під час прес-конферен ції, яка проходила у межах заходу, було зазначено, що наближення медичних послуг до пацієнта, їхня своєчасність, гарантована якість та справедливість посідають перше місце серед завдань галузі. «Суспільство не зможе терпіти не реформованою саме цю галузь та тіньовий ринок медичних послуг. Ми повинні зламати уявлення про медицину як про сферу наживи. Тому сутністю реформи галузі є зміна ставлення суспільства до влади та медицини, а також до лікаря конкретно», – пояснила міністр охорони здоров’я. За словами Раїси Богатирьової, реорганізація галузі не означає скорочення – йдеться про оптимізацію. Бо скорочувати вже нема чого: як відомо, медичних кадрів сьогодні не вистачає, особливо у сільській місцевості. Як їх там утримати, задіявши певні соціальні стимули на кшталт житла, обговорюватиметься на червневій колегії МОЗ України. Окреслюючи завдання, що зараз стоять перед галуззю, Р. Богатирьова зазначила, що майбутнє України – це добровільне, а відтак і обов’язкове медичне страхування. Процес його запровадження триватиме не рік і не два, але, за словами міністра охорони здоров’я, він є неминучим. За результатами останніх соціологічних досліджень, 90% населення України вважають питання медичної сфери дуже важливими і згодні інвестувати кошти у власне здоров’я, а 46% уже готові це зробити. За словами першого медика країни, для покращення ситуації в галузі необхідні
системні зміни, які вже відбуваються у 4 областях країни. Коментуючи перші підсумки пілотного проекту з упровадження та відпрацювання структурної реорганізації у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві, Р. Богатирьова підкреслила, що сумні події у Дніпропетровську лише підтвердили правильність обраної урядом стратегії реформування галузі. Адже саме завдяки пілотному проекту ма-
шини швидкої допомоги у Дніпропетровську були обладнані GPS-навігаторами, що дало змогу медикам спрацювати ефективно та злагоджено, врятувавши таким чином від смерті та ймовірної інвалідності багатьох людей. Нагадаємо, що пілотний експериментальний проект має на меті розмежувати первинну та вторинну ланки медичної допомоги й перейти на госпітальні округи.
Сучасні питання радіаційної онкології Нещодавно в м. Барселона (Іспанія) відбулася 31 конференція Європейської асоціації терапевтичних радіаційних онкологів (ESTRO), яка завжди привертає увагу спеціалістів радіотерапії та онкології. Цього року вона зібрала кілька тисяч учасників зі всієї Європи, серед них були й медики Рівненщини. Вони погодилися поділитися своїми враженнями від заходу. Тетяна Щегловська, завідувачка відділення променевої терапії №1 КЗ «Рівненський облонкодиспансер», відмітила, що ESTRO надає можливість фахівцям розширити свої знання й одержати інформацію про сучасні підходи й новітні технології в радіаційній онкології. «У межах конференції, – зазначила вона, – розглядалися міждисциплінарні компоненти і нові можливості для фахівців-практиків. Під час заходу національні товариства й суміжні організації, що мають відношення до онкології, об’єднали зусилля для вдосконалювання й просування стандартів у галузі радіаційної онкології, а також поділилися результатами своїх досліджень». За словами Т. Щегловської, програма конференції поєднала в собі лекційний матеріал з обговоренням практичних клінічних випадків. Із доповідями на тему вико-
Дана РОМАНЮК, для «ВЗ» ристання новітніх методів візуалізації для оптимізації визначення кордонів пухлин та підбору найефективнішого способу лікування для кожного окремого пацієнта виступали провідні європейські спеціалісти. Віталій Бойко, головний лікар КЗ «Рівненський облонкодиспансер», зазначив: «Відвідування заходу світового рівня є надзвичайно важливим у питанні підвищення кваліфікації існуючих і залучення нових кадрів у професію. Це стратегічно важливе завдання для всіх, хто зацікавлений у розвитку галузі променевої терапії в Україні та зниженні смертності від злоякісних новоутворень. Подібні курси ESTRO є дуже корисними для вдосконалення професійного рівня лікаря, адже дають можливість перейняти досвід закордонних колег». До слова, сучасні методики візуалізації новоутворень використовують і в Рівному. Це стало можливим із відкриттям Центру променевої терапії на базі Рівненського обласного онкодиспансеру. На сьогодні це один із найкращих Центрів в Україні. Нині тут запроваджено найліпші сучасні методики 3D-конформної радіотерапії, до того ж медики планують розпочати лікування променевою терапією з модуляцією інтенсивності.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
1 червня 2012 року
ВИКЛИК ЧАСУ
Медичним працівникам у реалізації Програми «Здоров’я-2020: український вимір» належить визначна роль. Вимога часу полягає у тому, щоб лікарі не відставали від прогресу і розвитку медицини: стежили за новими досягненнями, накопичували досвід із традиційного лікування, опановували технології на рівні європейських стандартів і застосовували все корисне й ефективне у професійній діяльності.
Одним із прикладів виконання Програми «Здоров’я-2020: український вимір», реформування медичної галузі в Україні й реальним кроком в організації підвищення кваліфікації і навчання лікарів стало проведення 18–19 квітня 2012 ро ку міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні ендоскопічні та лапароскопічні технології в ендокринній хірургії та гінекології», а також майстер-класів на базі кафедри загальної хірургії №2 НМУ в Київській міській клінічній лікарні (КМКЛ) №3. У них узяли участь експерти, провідні хірурги з європейських країн: професор Мартін Штрик, Клавдія Бенек – завідувачка хірургічного відділення (Клініка «Геліос», Клініка загальної, вісцеральної та онкологічної хірургії, м. Берлін, Німеччина); професор Стефано Анжіоні (Клініка гінекології, акушерства та фізіопатології репродукції людини, Університет м. Кальярі, Італія); професор В.М. Єгієв (завідувач кафедри хірургії та онкології факультету підвищення кваліфікації медичних працівників Російського Університету Дружби Народів, м. Москва, Росія); членкор НАМН України, професор І.В. Комісаренко (завід увач відділу хірургії Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, м. Київ). Із великою увагою присутні слухали академіка НАМН України, головного хірурга МОЗ України, професора П.Д. Фоміна, який розповів, що в США, європейських країнах та Японії 85–90% хірургічних операцій виконують за ендоскопічними та лапароскопічними технологіями – проти 10–15% в Україні, де бракує лише технологічного оснащення, бо кваліфікація українських хірургів навіть вища, ніж закордонних фахівців. У цьому пересвідчилися делегати конференції: завідувачі кафедр хірургічного профілю НМУ, Національної Медичної Академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та інших медичних університетів із різних куточків нашої Батьківщини, наукові співробітники, практичні хірурги-ендокринологи, загальні хірурги, лікарі-акушери та гінекологи, студенти, які спостерігали за
проведенням майстер-класів з ендоскопічної хірургії щитоподібної залози та лапароскопічних операцій на внутрішніх статевих органах. 18 квітня 2012 року написана нова сторінка в більш ніж 170-річній історії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Уперше в Україні в хірургічній клініці кафедри загальної хірургії №2, що базується в МКЛ №3 м. Києва, виконано дві ендоскопічні операції на щитоподібній залозі без післяопераційного рубця на шиї. Зацікавлена аудиторія уважно вдивлялася у великий монітор, на якому демонструвалося оперативне втручання, стежачи за виконанням кожного етапу операції гемітиреоі дектомії (видалення однієї долі і перешийка щитоподібної залози) з приводу вузлових форм зоба, яку виконували професор Мартін Штрик і асистент кафедри загальної хірургії №2 кандидат медичних наук О.П. Стецен ко. Зрозуміло й коротко коментував хід втручання хірург-ендокринолог, кандидат медичних наук С.В. Чернишов. Зокрема, у своєму коментарі він наголосив, що однопортові ендоскопічні операції у разі захворювань щитоподібної залози, виконані в хірургічній клініці кафедри, є першим досвідом не тільки в Україні, а й на теренах країн СНГ. Після закінчення операції професор Мартін Штрик відповів на численні запитання хірургів-ендокринологів. Серед переваг ендоскопічної хірургії щитоподібної залози він відзначив: малоінвазивність втручання, малий розтин шкіри на передній грудній стінці та під пахвою, що забезпечує відсутність післяопераційного рубця на шиї і прекрасний косметичний ефект, а також добре самопочуття хворих у ранньому післяопераційному періоді, скорочення терміну перебування хворих у стаціонарі до двох діб проти 5–6, зменшення травми тиреоїдної тканини, що залишається, і, відповідно, більш раннє відновлення її функції. Наступного дня головними діючими особами були професори Стефано Анжіоні, О.Ю. Іоффе та доктор медичних наук М.Є. Яроцький. Вони провели майстер-клас із однопортової лапароскопічної хірургії в гінекології, продемонструвавши акушерам-гінекологам м. Києва і Київської області дві однопортові трансумбілікальні лапароскопічні операції (за
зовнішнього ендометріозу та запальних захворювань придатків). Хід операцій вдало коментував доцент кафедри акушерства та гінекології №1 НМУ В.Г. Жегулович. Усі чотири операції, виконані під час майстер-класів професорів Мартіна Штрика і Стефано Анжіоні, пройшли успішно, без крововтрат й ускладнень. Класичні лапароскопічні операції у разі захворювань внутрішніх статевих органів вдало виконують у клініках столиці вже понад десять років. Але слід підкреслити, що майстер-клас професорів Стефано Анжіоні та О.Ю. Іоффе має велике значення, оскільки однопортова лапароскопічна хірургія є значним кроком уперед, який наближає нас до європейських стандартів у хірургії, у прагненні до мінімальної операційної травми та раннього відновлення хворих у післяопераційному періоді. Доречно зазначити, що в МКЛ №3 м. Києва на сьогодні, окрім класичної лапароскопічної холецистектомії, співробітники кафедри: професор О.Ю. Іоффе, кандидат медичних наук, асистенти О.П. Стеценко та Т.В. Тарасюк виконують за показами однопортові хірургічні операції за хронічного і гострого холециститу, діафрагмальних гриж, захворювань товстої кишки, гострих апендицитів, пахових гриж та ін. Під час підведення підсумків науково-практичної конференції голова оргкомітету, завідувач кафедри загальної хірургії №2 НМУ професор О.Ю. Іоффе зазначив, що економічне становище в медичній галузі України повільно поліпшується, впроваджуються високотехнологічні методи діагностики та лікування. Настане час, коли однопортові лапароскопічні операції домінуватимуть. Мета організації науково-практичної конференції – показати ши рокі можливості мініінвазивної ендоскопічної хірургії за різних захворювань не тільки органів черевної порожнини, а й щитоподібної залози. Таким чином, мету і завдання конференції «Сучасні ендоскопічні та лапароскопічні технології в ендокринній хірургії та гінекології» повністю реалізовано. Лікарі хірургічного профілю м. Києва та області під час доповідей, дискусій на науково-практичній конференції, майстер-класів з однопортової лапароскопічної хірургії, проведених висококваліфікованими фахівця-
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
Етап операції. Оперують: проф. Стефано Анжіоні, доктор мед. наук М.Є. Яроцький, кандидат мед. наук О.П. Стеценко
ми європейських країн, не тільки отримали багато нової інформації про останні досягнення лапароскопічної хірургії, а й підвищили свою кваліфікацію, про що свідчать одержані ними сертифікати учасника конференції. За традицією у проведенні конференції брали участь фармацевтичні фірми, які представили діагностичні й лікувальні засоби, що застосовуються в сучасній хірургії. Це вдало доповнювало насичену програму конференції і викликало зацікавленість лікарів під час ознайомлення з широким асортиментом нової ефективної лікувальної продукції.
В одній зі статей газети «Ваше здоров’я» автор висловив скептичне зауваження: «чи вдасться спекти міжсекторальний пиріг здоров’я української нації», маючи на увазі виконання програми «Здоров’я2020: український вимір». Ґрунтовний сумнів повинен стати викликом для всіх лікарів та організаторів охорони здоров’я – від сільської амбулаторії до керівників МОЗ. Адже Україна має чимало клінік у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, куди до вітчизняних хірургів – сучасних Пирогових – приїздять на лікування пацієнти з Ізраїлю, Європейських країн та США.
Момент операції щитоподібної залози. Оперують: професор Мартін Штрик, лікар Клавдія Бенек, асистент О.П. Стеценко
13
ХІРУРГІЯ
В.С. Кульбака, асистент кафедри загальної хірургії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, кандидат медичних наук
НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
1 червня 2012 року
Red Biotechnology
у світовій та українській Марина Чібісова, «Ваше здоров’я»
прийнято медичні біотехнології, Коли мова йде про ні–розвиток– іативний ряд «провід оц ас ати вув сто ри ко ви жливість а, які підкреслюють ва ов сл ні гуч і інш та є» майбутн ди несуть новітні розробки завж цього напрямку. Проте а, з якої вони мабуть, – основна причин інвестиційні ризики, і це, є ризик, уються в Україні. Але де дж ва ро вп о ьн віл по ть ної доси ь розвитку біотехнологіч іст ьн ціл до о Пр . ва кти пе там – і перс ній іноземних велика зацікавленість у сфери свідчить не тільки ість яких у чизняних науковців, кільк віт я нн гне ся до й а , ав держ зростає. цьому сегменті поступово
Bios економіки У світі біотехнології вважаються однією з найбільш перспективних галузей економіки. Зокрема, наукова спільнота США та ЄС стверджує, що саме біотехнології визначають сьогодні рівень кон к у р е н т о с п р омож но сті національних економік, оскільки ця галузь має найбільший потенціал росту та прибутковості серед нових напрямів промисловості. За оцінками Міністерства промисловості, енергетики та природних ресурсів Південної Кореї, рентабельність біотехнологій становить понад 60%. Франція, Германія та США розглядають біотехнології як національний пріоритет і створюють умови для розвитку бізнесу в цій сфері, у тому числі за допомогою податкового стимулювання. Кожен рік, незважаючи на економічну ситуацію у світі, зростає обсяг венчурного інвестування у медичні, або так звані «червоні», біотехнології, які отримали свою назву на честь кольору крові. Так, за 2011 р. рівень венчурних інвестицій у цю галузь зріс на більш ніж 46%, порівняно з 2010 р. Країни з найбільш розвиненою медичною біоіндустрією – це США, Японія, Велика Британія, Нідерланди, Канада. Останнім часом до когорти лідерів намагаються приєднатися держави, в яких зараз відбувається бурхливий розвиток економіки, такі як Південна Корея, Індія, Китай. Серед наших сусідів найбільшу зацікавленість у розвитку біотехнологій виявила Росія. До речі, усі згадані держави мають свої особливості, які допомагають їм досягти успіху в сегменті медичних біотехнологій.
10
Наприклад, у США рушійними силами є великі обсяг та рентабельність медичного ринку на тлі розвиненого інвестиційного сектора. Перевагами цієї держави є також наявність біотехнопарків, які розташовуються поряд з університетами та медичними центрами і придатні для розміщення біотехнологічних підприємств, лабораторій, офісів, та розвинена ком у нікаційна, транспортна інфраструктура. Окрім того, науково-дослідницькі роботи, пов’язані з медичними біотехнологіями, у США звільнені від оподаткування. Ця країна вже багато років поспіль тримає приблизно 50% усього біотехнологічного ринку світу. У Канаді біотехнологічна галузь представлена здебільшого дрібними та середніми компаніями. Чинниками успіху цієї держави є велика кількість університетів та висококваліфікованої робочої сили, близьке розташування до головного споживача біотехнологічної продукції – США. При цьому в Канаді спостерігається нижча порівняно з Америкою вартість ресурсів та масштабна державна підтримка біотехнологічної індустрії шляхом надання пільг, видачі ґрантів та ліберальної імміграційної політики щодо іноземних фахівців. Якщо говорити про потенційних лідерів у галузі ме д и ч н и х біо те х нолог і й, то, наприклад, у Південній Кореї за останні 8 років відбулося зростання ринку біопродукції майже у 10 разів. Цьому сприяла агресивна державна політика підтримки біотехнологічної індустрії, яка проявляється у великому обсязі інвестування у цю сферу та роботі над реалізацією національної програми з її розвитку одночасно 7 міністерств. Нині країна
практиці займає до 10% світового ринку біотехнологій. Цікава ситуація у біотехнологічному сегменті зараз склалася в Індії. Багаторічні послідовні дії держави призвели до того, що у 2010–2011 рр. рівень прибутковості біотехнологічної промисловості перевищив $4 млрд. Проте у 2012 році фінансування галузі було обмежено. Можливо, причиною стали ті самі проблеми, з якими у тій чи іншій мірі сьогодні стикається й Україна: нерозв’язані пи та нн я і н те лек т уа льної власності, недостатньо розвинена інфраструктура, географічна віддаленість, культурологічні та візові бар’єри між країною та основними біотехнологічними центрами тощо. Аби виправити ситуацію, Індія намагається зосере дитися на своїх сильних сторонах, до яких належать невисока вартість робочої сили та підприємницькі здібності нації, зокрема вміння себе позиціонувати на світовій арені. У Російській Федерації основними інструментами у сфері розвитку біотехнологічної науки є державна програма «Дослідження та розробки за пріоритетними напрямками розвитку науки та техніки». Зараз триває робота зі втілення ідеї біотехнологічного технополісу Пущино, де вже зосереджено близько 50% усього наукового потенціалу країни у сфері біотехнологій. На сьогодні в Пущино вже виробляються медичні аналітичні системи, реактиви та тест-системи, а також інструменти та обладнання для травматології, ортопедії, пластики шкіри. Крім того, на державному рівні розглядається можливість створення біомедичних кластерів.
На клітинному рівні В Україні розвиток біотехнологій не можна назвати занадто бурхливим. І хоча в останні роки держава висловила зацікавле-
ність у власному інноваційному виробництві, до якого належить і медична біотехнологічна продукція, поки що досить складно сказати, як це буде реалізуватися на практиці. Адже потрібні великі інвестиції в технічне забезпечення, висококваліфіковані кадри, потужна наукова база. До речі, вітчизняні фахівці неодноразово підкреслювали, що рівень наукових робіт у частині медичних біотехнологій в Україні досить складно оцінити, оскільки зазвичай їм не вистачає експериментальної бази. Не секрет, що в нашій країні небагато лабораторій, які могли б займатися біотехнологічними розробками. І навіть ті заклади, де цьому приділяється увага, стикаються із проблемами застарілого обладнання та нестачі нових ідей. Проте зараз ситуація дещо поліпшилася. Уперше в історії у березні 2012 р. українські науковці виграли
ґрант – це були молоді вчені Інституту харчової біотехнології та геномики НАН України. З’являються нові роботи вітчизняних науковців щодо застосування біотехнологій у репродуктивній медицині, хірургії та лікуванні онкологічних захворювань. Так, можливості використання стовбурових клітин у терапії тяжких захворювань та репродуктивній медицині зараз вивчаються у 15 прові дних нау ково-медичних закладах України. Зокрема, велика увага приділяється нейротрансплантації – пересадженню ембріональних, фетальних або зрілих клітин різного типу у центральні та периферійні відділи нервової системи з метою відновлення та поліпшення функцій, втрачених внаслідок патологічних процесів. На базі Інституту нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України кліткова терапія станом на кінець минулого року була
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
проведена у 1043 пацієнтів із дитячим церебральним паралічем, апалічним синдромом, епілепсією, ішемічним інсультом, наслідками травм спинного мозку та периферійних нервів, розсіяним склерозом. У 70% випадків отримано позитивні результати. Також інтерес українських учених викликає потенціал індукованих плюрипотентних стовбурових клітин, які вдалося отримати японському вченому Син’я Яманака із клітин різних тканин (у першу чергу фібропластів) завдяки їх перепрограмуванню методами генної інженерії. У людини такі клітини вперше були отримані у 2007 р. Із того часу надруковано понад 300 робіт, які підтверджують ефективність даної методики. За 5 років учені навчилися вирощувати клітини міокарда, кишечнику, підшлункової залози, сітківки ока, крові, шкіри, а також нервові клітини. За своїм генотипом та функціональністю індуковані клітини ідентичні ембріональним, що дає можливість синтезу будь-яких органів та тканин, а також повну відсутність законодавчих та
етичних перешкод. Отже зараз в Україні розглядається перспектива запровадження світових надбань у цій сфері у медичну практику.
Крок уперед чи два – назад? Щодо останніх розробок червоних біотехнологій у лікуванні онкологічних захворювань, то вітчизняна наука також не стоїть осторонь. У квітні 2012 р. у Києві відбулася XІ Конференція молодих онкологів України за участю міжнародних спеціалістів «Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології», у межах якої можна було ознайомитися з науковими надбаннями українських учених у цій сфері. Зокрема, досить цікавим є дослідження гомології білків теплового шоку ембріональної тканини курки та карциноми ерліха (І. Тавровський, Г. Діденко, Є. Шпак, Г. Потебня, Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України). Білки теплового шоку викликають інтерес дослідників завдяки своєму значному терапевтичному потенціалу. Тож, пошук альтернативних джерел
отримання даних білків для розробки та конструювання ефективних протипухлинних вакцин є важливим та актуальним завданням сучасної онкології. У результаті дослідження курячих ембріонів 7 доби гестації було виявлено, що рівень БТШ-70 в ембріональній тканині вищий, ніж у карциномі Ерліха. Також на конференції було представлено роботу з визначення раціона льності використання у лікува нні енхондроми кісток кисті біоімплантів (Б. Дараган, Л. Науменко, І. Алещенко, ДЗ «Дніпропетровська медична академія»).
Увага, АКЦІЯ!
Як пояснили дослідники, у структурі загальної патології кисті новоутворення зустрічаються у 5,2% випадків, із них кістково-хрящові – у 32,4%. При цьому енхондроми становлять до 26,4% усіх випадків. Загальноприйнятим у лікуванні енхондроми кисті є видалення осередків пухлини в межах здорової тканини з подальшим відновленням анатомічної цілісності кістки оперованого сегмента. У хірургії кисті віддається перевага резекції з подальшим заповненням кісткового дефекту кортикально-губчастими трансплантатами або біоімплантами. Звичай-
му «Че т г кни науча нне едици » в м м ВУЗЕ ско
10
10
о
Передплатні індекси:
0 8198 для індивідуальних передплатників. Вартість передплати на 3 місяці - 58,53 грн; на 6 місяців - 117,06 грн. 6 0 965 для підприємств та організацій. Вартість передплати на 3 місяці - 72,12 грн; на 6 місяців - 144,24 грн.
У статті використано матеріали XІ Конференції молодих онкологів України за участю міжнародних спеціалістів «Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології»; загальних зборів Національної академії медичних наук (НАМН) України; www.bloomberg.com
Шановні читачі, щиро дякуємо вам за прихильність до видання!
Триває передплата на газету «Ваше здоров’я» на друге півріччя 2012 року! Усім, хто встигне передплатити газету до 15 червня 2012 року, ми пропонуємо взяти участь в акції «Вчасна передплата – призів від нас багато!» вих х о Для цього потрібно: м и фір дичн оформити передплату на газету «Ваше ме атів здоров’я» на 3 або 6 місяців у будь-якому хал відділенні «Укрпошти» або онлайн на сайті ДП «Преса» WWW.PRESA.UA до 15 червня 2012 року; надіслати копію передплатної квитанції на в і т поштову адресу редакції: 03179, Київ, вул. Убоіка тре анії п т иф ь у сер участ ід ком едичревича, 19-а, оф. 3 або на e-mail редакції: на г а х в т в о м н г у » нін ентс кети VZ@VZ.KIEV.UA до 30 червня 2012 року; г « А ма р ног
но, постає питання, який матеріал є більш пріоритетним. За результатами дослідження, у пацієнтів у строки до 5 років спостерігалася гарна інтеграція біоімплантів із кісткою реципієнтів. І хоча «золотим стандартом» пластичної хірургії є використання суто трансплантатів, автори роботи дійшли висновку, що біоімпланти мають низку переваг, у тому числі виключають такі можливі негативні наслідки, як біль та запалення у донорській ділянці. Існують й інші, не менш цікаві роботи, які є свідченням того, що Україна має науковий потенціал у сфері біотехнологій. Інше питання – чи буде вона його втілювати у життя або тільки спостерігатиме за тим, як збільшується розрив між вітчизняною та світовою наукою.
20
розіграш призів відбудеться методом жеребкування 1 серпня 2012 року в редакції газети. Результати буде опубліковано в №30–31 газети «Ваше здоров’я» від 10 серпня 2012 року.
Приєднуйтесь до нас,
станьте нашим читачем!
Пропонуємо особливі умови передплати для підприємств та організацій: за умови передплати від 10 до 50 примірників газети надається знижка 10% від її піврічної вартості; за умови передплати від 50 примірників газети надається знижка 20% від її піврічної вартості.
За більш детальною інформацією звертайтесь у редакцію газети: 03179, Київ, ул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Тел.: (044) 423– 02-60; 424-60-75; тел./факс: (044) 424-06-83. E-mail: shev@amm.net.ua; www.vz.kiev.ua
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
11
НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
1 червня 2012 року
СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
1 червня 2012 року
МОЗ АНОНСУЄ ПРОЗОРІСТЬ У ТЕНДЕРНИХ ЗАКУПІВЛЯХ Олег ТИМЧІЙ, «Ваше здоров’я»
Починаючи з другої половини ми нулого року, Міністерство охорони здоров’я України поступово впро ваджує нові підходи до державних закупівель. Уже зараз централі зована закупівля медикаментів за
Заступник міністра охорони здоров’я Роман Богачев: – Цьогорічні тендерні закупівлі відзначаються відкритістю і прозорістю процедур. Що характерно: до участі в тендерах допущено більше національних виробників, у робочих групах беруть активну участь представники громадських організацій, провідні фахівці галузі. Ще з 2011 року МОЗ України забезпечило максимальну відкритість торгів та не допустило введення дискримінаційних положень для їх учасників. Це дало змогу заохотити до участі в тендерах виробників. Розширення переліку компаній, які беруть участь у закупівлях, сприяє створенню здорового конкурентного середовища, забезпечує прозорість тендерних процедур та дозволяє знизити вартість ліків. Якщо проаналізувати учасників тендерних закупівель 2010 року, то 80% тендерів виграли 8 організацій. Та вже у 2011 році справедливе ставлення до всіх учасників ринку призвело до того, що переможцями торгів стали 75 різних постачальників. Роман Богачев наголосив, що цього року міністерство зосереджує особливу увагу на підвищенні якості препаратів, які закуповуються, а також на їхній ціні. Основними пріоритетами у проведенні тендерної політики міністерство визначає: максимальне забезпечення хворих необхідними ліками, формування конкурентного середовища у сфері державних закупівель, збільшення обсягів закупівель, контроль постачання ліками регіонів, забезпечення високої якості препаратів, що закуповуються, запобігання корупції і зловживанням. Унаслідок такого підходу до тендерних процедур уже минулого року вдалося зекономити більш як 155 млн грн бюджетних коштів і передати їх на інші державні програми. Заступник міністра охорони здоров’я зазначив, що у 2012 році процедури державних закупівель про-
8
Державними програмами пройшла на 66,56% від загального плану фінансування. Про це розповіли відповідальні працівники мініс терства на брифінгу, що відбувся 16 травня.
йдуть у першому півріччі, отже ліки й вакцини вчасно потраплять у медичні заклади. Зважаючи на плановість закупівель, ситуація із забезпеченістю регіонів медикаментами і виробами медичного призначення є контрольованою і прогнозованою. – Через те, що з минулого року залишилося багато препаратів для соціально важливих груп хворих, залишків цих ліків має вистачити щонайменше до моменту здійснення цьогорічних поставок. А саме: профілактика і лікування СНІДу, діагностика і лікування туберкульозу, лікування дитячої і дорослої онкології, онкогематології та гемофілії, розсіяного склерозу, трансплантацій, цукрового діабету, серцево-судинних захворювань і таке інше. Також Роман Богачев пояснив, що міністерство проводить активну політику відкритості своєї діяльності, особливо якщо зважити на численні звернення до МОЗ громадян щодо проведення державних закупівель лікарських засобів. Що стосується поширюваних у ЗМІ заяв про те, що тендерні закупівлі почалися лише у квітні цього року, то за словами радника міністра охорони здоров’я України Дмитра Підтуркіна, вони є неправдивими: – Це процедура, що потребує чималої підготовчої роботи, від якої залежить ефективність закупівель. Вона почалася ще у 2011 році. Цього року саме підготовчий етап зазнав нововведень та змін. Для централізованих закупівель номенклатура медпрепаратів визначалася через потреби клінічних протоколів лікування, нозологічних структур, фармакоекономіки, опираючись на статистику з регіонів, з урахуванням потреб у базових препаратах. І вже зараз централізовані закупівлі лікарських засобів за державними цільовими програмами тривають у плановому режимі. Для закупівлі найнеобхідніших ліків під
кожну державну програму було визначено основні принципи, згідно з якими формувалася номенклатура закупівель, наприклад соціальна в онкології. А саме: зменшення рівня смертності протягом першого року хвороби та зниження рівня інвалідизації працездатного населення, а також медичних, фармакологічних стратегій, з урахуванням фармакоекономічних. Це дає змогу обирати препарати, якими можна лікувати максимальну кількість хворих. Можливо, це дещо затягнуло процес закупівель, але дозволило досягти головного – реалізації стратегії державної програми на цей рік, – пояснив Дмитро Підтуркін. Що стосується туберкульозу, то цього року вперше було використано методику розрахунку потреб хворих у протисухотних препаратах згідно з рекомендаціями ВООЗ. – Ми відійшли від розрахунку категорій хворих до розрахунку щодо окремого пацієнта. Це дасть можливість зекономити до15% коштів державної програми й запобігти дефіциту протитуберкульозних препаратів в одних закладах охорони здоров’я та їх надлишків в інших, – продовжив Дмитро Підтуркін. – Така ж методика застосована і щодо потреб у засобах лікування гемофілії. Завдяки цьому ми вперше цього року забезпечимо 100% потреби пацієнтів у цих ліках. Начальник Управління планування, фінансування, моніторингу централізованих заходів та конкурсних закупівель Департаменту фінансоворесурсного забезпечення МОЗ України Галина Довганчин повідомила: – За бюджетними програмами і централізованими заходами процедури державних закупівель тривають. Про проведення процедури закупівель повідомлено у «Віснику державних закупівель». Відбулося розкриття пропозицій учасників торгів на 255,9 млн грн, що становить 14% загального плану фінансування.
Згідно з прогнозом здійснення процедур конкурсних закупівель передбачається, що договори з переможцями конкурсних торгів буде укладено повністю до серпня 2012 р. З метою забезпечення безперер вної вакцинації дітей відповідно до затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 р. №595 Календаря профілактичних щеплень України, МОЗ здійснило пролонгацію дії договорів 2011 р. на 20% на вакцини Пентаксим (для профілактики дифтерії, правця, кашлюку (ацелюлярний компонент), поліомієліту та гемофільної інфекції типу b); Пріорікс (для профілактики кору, паротиту, краснухи) та вакцини проти сказу. Це дасть змогу нівелювати періоди тимчасового загострення ситуації з наявністю вакцин у регіонах до моменту здійснення поставок 2012 р.
На початку травня проведено розкриття пропозицій конкурсних торгів на закупівлю ліків за Державною програмою «Централізовані заходи з лікування хворих на гемофілію». У травні відбудеться розкриття пропозицій конкурсних торгів на закупівлю ліків для дітей та дорослих з онкологічними захворюваннями, а також додатково на закупівлю імунобіологічних препаратів. Підсумовуючи сказане, Роман Богачев наголосив: – Надалі у роботі МОЗ України будуть здійснюватися всі необхідні організаційні заходи з метою планового проведення процедур державних закупівель, а головне – своєчасного і безперебійного забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення лікувально-профілактичних закладів країни».
Процедури конкурсних торгів тривають за наступними напрямами:
Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики
263,52 млн грн (з урахуванням пролонгації договорів на 20% за результатами торгів 2011 р.), за результатами торгів укладено договори на 60,77 млн грн;
Препарати для лікування онкологічних хворих (дорослого віку)
161,61 млн грн;
Препарати для лікування туберкульозу
157,9 млн грн;
Лікування пацієнтів із розсіяним склерозом
73,49 млн грн;
Лікування хворих на гемофілію (дорослого віку)
63,62 млн грн (розкриття пропозицій конкурсних торгів відбулося 10 травня 2012 р.);
Лікування дітей із хворобою Гоше
5,29 млн грн (розкриття пропозицій конкурсних торгів було заплановане на 10 травня, проте не подано жодної пропозиції);
Лікування дітей, хворих на церебральний параліч
2,36 млн грн;
Лікувальне харчування для дітей із фенілкетонурією
5,27 млн грн;
Набір реактивів для скринінгу новонароджених на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз
5,99 млн грн;
Державна цільова соціальна програма «Трансплантація»
34,4 млн грн;
Лікарські засоби для дітей із первинним (вродженим) імунодефіцитом
0,76 млн грн;
Лікарські засоби для пацієнтів із серцево-судинними та судинномозковими захворюваннями
52,4 млн грн;
Препарати для дітей із онкологічними та онкогематологічними захворюваннями
82 млн грн;
Препарати для лікування дітей із муковісцидозом
0,92 млн грн;
Ліки для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків та дітей
233,3 млн грн;
Препарати для лікування дітей із хронічними гепатитами
7,64 млн грн;
Лікарські засоби для дітей із гіпофізарним нанізмом
17,58 млн грн.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
1 червня 2012 року
«МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ
ПОСТІЙНО БАЛАНСУЄ МІЖ ПОНЯТТЯМИ
«КОРИСТЬ» І «ШКОДА» 18 травня 2012
У минулому номері «Вашого здоров’я» було оприлюднено інтерв’ю з начальником Управління Оленою Матвеєвою, у якому викладено принципові питання убезпечення «зворотної сторони медалі», тобто побічної реакції лікарських засобів, її небажаної дії на людський організм. Розвиваючи порушені в інтерв’ю Олени Матвеєвої питання, своїми міркуваннями й досвідом уже на місцевому рівні ділиться керівник Івано-Франківського регіонального відділення післяреєстраційного фармаконагляду Держекспертцентру МОЗ України доктор фармацевтичних наук, професор Лідія ШЕРЕМЕТА. – Так, будь-який препарат має чітко запрограмовані фармакологічні властивості, лікувальну дію, однак може стати й причиною виникнення побічних реакцій, – зазначила Лідія Миколаївна. – Така вже доля медикаментозної терапії: вона постійно балансує між поняттями «користь» і «шкода». У раціональній фармакотерапії позитивний чинник переважає. Якщо користь має перевагу над ризиком, а тим більше відсутня альтернатива тому чи іншому засобу, то використання його є виправданим. Отож я цілком погоджуюся з Оленою Матвеєвою, що тривале лікування хворих вимагає постійної уваги лікаря, аналізу віддалених результатів дії ліків. Поглиблена інформація про це допоможе ретельніше,
цілеспрямованіше здійснювати нагляд за безпечністю лікарських засобів. – Лідіє Миколаївно, робота у цьому напрямку має спиратися на належну нормативно-правову базу… – Це, зокрема, наказ Міністерства охорони здоров’я України №531 «Про затвердження порядку проведення моніторингу безпеки та ефективності лікарських засобів у стаціонарах закладів охорони здоров’я». Він передбачає сучасні підходи до налагодження моніторингу, зокрема обов’язкову наявність у стаціонарі клінічного провізора або, за його відсутності, відповідальної особи з-поміж досвідчених лікарів медичного закладу. Ці працівники мають щоденно отримувати відомості про рух хворих у стаціонарі, здійснювати первинну експертизу фармакотерапевтичних призначень за критеріями відповідності показань, протипоказань, особливостей взаємодії лікарських засобів, зазначених в інструкції для медичного застосування даного засобу, та заключної експертизи проведених фармакотерапевтичних призначень. Після проведення заключного аналізу експерти вносять інформацію про побічні реакції, ефективність препарату до бази даних моніторингу, аналізують результати моніторингу. – Із Вашої інформації, Лідіє Миколаївно, переконуюся, що попереду в регіонального відділення велика й відповідальна ро-
бота, бачу й непрості проблеми, які потрібно буде розв’язувати. Ви говорили про поглиблення моніторингу за безпечністю ліків. Але ж ця робота вимагатиме не лише висококласних фахівців, а й сучасного обладнання для обліку та аналізу отриманих від лікарів даних. А ще потрібно й посилити доказовий ступінь причинно-наслідкового зв’язку між застосуванням препарату та його побічними реакціями. – Так, моніторинг – справа складна, трудомістка. До зазначеного Вами додам: потрібна буде й верифікація побічних реакцій, а вона потребує від лікаря додаткової інформації експерта і більш тісної співпраці з клінічним провізором чи іншою відповідальною особою. Необхідно буде проводити додаткові опитування, обстеження пацієнта, виконати певні додаткові тести, аби пояснити клінічні симптоми та встановити побічні реакції. Усе це складно. Але ж матимемо й певні плюси – зможемо коригувати фармакотерапію у ході її проведення, виявлення клінічних побічних проявів, аби взагалі не допустити розвитку передбачуваних реакцій. Більше того, ті поглиблені дані можуть бути використані і для адекватного перегляду формулярного переліку окремого лікувально-профілактичного закладу. – Лідіє Миколаївно, що в регіоні зроблено по лінії моніторингу безпеки й
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
року
лікарських засо – це благо, без не є великим рахунком якість лікарських засобів я особлива. За жна у тім, Ліки – категорі наслідків. Річ тися. Однак нале х обій ливи не рият світі у несп сті, бів у сучасном апія не матиме ологічні властиво , що фармакотер мовані фармак регарантією того є чітко запрогра кнення побічних му препараті причиною вини «користь» що в будь-яко к можуть стати між поняттями вальну дію, одна наш ійно балансує ння пост пита пія які мають ліку Це тера икаментозна у цьому процесі? яакцій. Отож мед ізора, пацієнта страційного нагл роль лікаря, пров вління післяреє . і «шкода». Яка льником Упра МАТВЕЄВОЮ з’ясовував із нача України Оленою кореспондент ого центру МОЗ ертн експ ного ду Держав
ОГІЯ ФАРМАКОЛ
Стереотипи старих часів – радянські лікарські засо би є якісними й цілковито безпечними – міцно засіли у свідомості лікарів старшого покоління. Та й моло ді фахівці часом недооцінюють гостроти проблеми, хоча з утвердженням незалежності України у цьому напрямку й досягнуто помітних зрушень. У структурі Державного експертного центру МОЗ України ство рено й успішно функціонує Управління післяреєстра ційного фармаконагляду з розгалуженою мережею регіональних відділень. Вони діють у всіх областях держави, у містах Києві та Севастополі й відстежують стан із якістю та безпечністю ліків, аби мінімізувати негативний вплив побічних реакцій.
ФАРМАКОЛОГІЯ
ЛІДІЯ ШЕРЕМЕТА:
ВА:
ОЛЕнА МАТВЕЄ
О
КОВИТ ІЛ Ц Ь Т Ю У н ІС И «Ч
» ? И К І Л І н Ч Е БЕЗП
охороні – Дійс но, в у ват и аря поі нфо рм нашої краї ни ство таки ми а п т ек , які препарат и з здоров’я івет. Пацієнти з функ ціон ує трир єнта діаб та паці ію. рено й ерап ами аакот торг овим и назв ема фармакон орювання ми рока онал ьну фарм ими сист захв різн принанева ть хто про маю прий й ту саму алужена – Так, кожному, р має подбати деся тиліттям и ми містять одну допомог- гляд у. Існує розг есу засто - Ліка поінформован ість призначені препарат и само вину, і у нальних відд ічетний до проц усіх діюч у речо замі ну в рам- мере жа регіо агля ду, співдоводиться лежн , які поз дотриман ням єнта, пояс нити сува ння ліків, акон ти здійснит и вини к- стій но, ацій спец іаліс та. и про той паці нту. лень фарм прац юют ь в і реак ції мож уть ного асор тиме постійно пам’ятат якої менд и бічн наяв реко тник заках – робі и, ься. влят наі шкод у, ще од місбала нс користі нути і як вони проя препа– На мою думк широ Одна к, якщо препарат а- усіх областях Укра їни, Валеріївна. – стополі. певної фарм д призначенням проб лемою є значила Олена Києві та Сева лежи ть до важає над Пере поці ка- нією и, це ще не тах рена та пост ійно попо тимент безрецеп Якщо користь пере е, якщо ратів лікар пови нен кологічної груп єнта кий асор більш дія є іден- Ство . Отримати ьна база чи були у паці його ліків онал ся, що ризиком, а тим их наці вити я чає, турн єтьс то тива, ції на арат озна им вню реак цій та відсу тня альтерна епар ат у певн і алергійн і реак уван- той чи інши й преп ть тичною інши м лікарськ дани х побічних пр ефек тивності , прод укти харч и він в апте ці сьог одні доси й засобам. Ось прик лад: ази- відсу тнос ті ви кори с та н н я ладом є ліки арат и таки сици лін Отривиправда не. Прик их ново- ня, напої, які преп прос то. Наск ільк нути на тром іцин та амок груп и лікарськ их засобів. кісн та інше, аби єї впли викорисмає е одні ія до прий мож ліку ванн я злоя рмац ід уже нега- підх ипух линниес та нале жать ків, але до різ- мана інфо мізу вати мож ливі утворень прот для того, щоб вальний проц антибіоти гепатиту міні ? о в товуєтьс я ліку ванн я. ліку ини якщ ання , люд ідки осув Отож ов’я насл заст і ми препаратами, руп. здор ти підг інтерферо - тивн пору шен ня стан жаль, у нашому сус- них ь амок- убезпечи хом заборони, обС – препаратами Доси ть част о – На ці не виявилос ігноруна ліків шля – антиретроа думк а, апте зпеч них ліму ліку ванн я, , його не мож нів, ВІЛ/СНІД у стві існує хибн меження небе ара- сици ліну м. ськими за- режия рекомендацій лікаря піль преп доцино і лікар та и ромі турн змін ним азит ецеп вірус я ними, ванн і ків чи внесення укці й для кнен ня що безр може призначи ти замі нити імо еналапри л соба ми. Ліку ванн риятливі є прич иною вини тів ти пацієнт повнень до інстр і, А ще візьм ливи х результа стій но. Насп равд – анти гіпер тен- меди чног о заст осування. зазви чай, має несп , ко- несп рият має собі само в бісоп роло л р о менш аліка е не ущен ж норм лиш Тим відп що . Тако арат и, ванн я. е бути ати, що наслідки сува ння є ліку як діят и їх мож одна к зивн і преп ріал ьний тиск. Доси ть сказ року завд яки рист ь від їх засто ою, ніж пояс нити хворому, ці без рецепта, 2011 ть арте ня побічної апте начи ти у більшост і ви- лізую начено протягом ії, отри маної від незрівнянно більш у разі вини кнен о хворому приз приз рмац Якщ я інфо ванн Осор. ліку рено вих (бета-ад ції, якщо пови нен ліка їни, та світо шкода. бісоп роло л ізна ні з реак латор- падк ів на лікарів Укра здоров’ю виаконагля ду – Хворі, необ адит ься в амбу ), замі нити його блива загроза акот ера пров - дани х із фарм и та до, коли блок атор тонкоща ми фарм думк у: них умовах. є у тих випа дках шує еналапри л (інгібітор ангіо було внесено змін ють ріївно, на ника вирі ретв орю валь ного повнення в інструкці ї 1973 пії, висловлю – Олено Вале єнт самостій но инпе паці тенз нцій на з препоте ть бів. Нещо) не мож на наві якщо препарат то наві жал ь, не всі пацієнти істю підс илит и дію одного лікарськ их засо р.) набу в , думк у, ферменту альн но небе зпеч ний ти? леж ною відповід мен да парату, який, на його лікує, провізору. о (02.04.2012 щос ь, аби давн МОЗ Украефек тивно ляться до реко що його признача – Чи роби ться чинності нака з шу не доси ть із ліку ванн я став дбачає зналанк у «лік ар– – Відмова від лікаря. Одн і поруя, а інши ми, не пора дивш ись пере цій нити який зміц ніж , їни, ною реж им ліку ванн »? є більш небе зпеч щодо здійснен ня преп арат у. ють за пора дою сусід ів чи лікарем.чом усь мало гово провізор одні розроблено чні змін и в Укра їні. ду заст осув ання сьог Ми агля інші – На – акон й до ліку вати про роль а прот о- фарм Нап рикл ад, не серц я чи знайоми х вдаю ться вони стос уються римо й пишемо вально та є чинною низк фарма- Пере дусім рмат орів про неліку ішем ічну хвор обу на. Од- само ліку ванн я. в із так званої провізора у інфо мож стик аємося з в ідеа лі ця колі ичної опік и. У меж ах кола фармаА ми ідки есі. Тут тубе ркул ьоз не насл – проц ві цевт спри ятли еден ня му в усіх паціб бути наба гато етен ції аптекар котерапі ї. Воно знач но розхідн істю пров нак прак тично ти се- роль мала Номенклатура своє ї комп ліку ванн я необ . вітн ицької робо надати рекомен- ширилос я. Тепер не лише єнті в на початку , метою більшоюих засобів роз пови нен кає голо - прос оптисест ри, щодо ві чні єнто нітр атам и вини прот иту- ред спож ивач ів ліків меди ь даці ї паці лен- лікарськ я лікарі, а й і ери, прозастос у ванн ься, пере важ ают є форм уван ня став вний біль, деяк фель дшери, акуш ти повио м а л ь н о г о леми ширюєт преп арат и якої потреби спряацев з високою біол пацієнта до проб берк ульо зні візори та фарм е, ліків та в разі ливою засоби підвище н- ня та отж Особ іаліс тю, я. ють рмац ію спец вніс ванн чиню до інфо акти спри само ліку нні нада вати и мувати його ізі не- гічною нкових ферзпекою в розр фар- провізор пови нен стат для отри манн я фахової до- про випа дки побічних реакня рівн я печі тимч асов е небе ідків пацієнта і коле ті ефек тивмент ів. Але це ці змін и спри ятли вих насл помоги. ві- радн иком цій та відсу тнос ідпо у о, безв До ичай є ріївн зазв тера пії явище, лікаря. рськ их засобів. – Олено Вале по собі або маконе само ліку ванн я, коли гою мети ност і ліка есу також долуспон укає мин ають самі даль – Саме жит тя гнен ні кінцевої о проц ання інши х вді, дуже дося стій но ставить ліку вати, а цьог ся й пацієнти, їх предпісл я заст осув у пацієнт само начає ліки. до цьог о. І спра – ліки маю ть евом чили у кінц не ланк У ко ії, – дале зміц нити орга нізац які преп арат ів. діагноз і приз ю не шкодити ванн я важл иво ь ставники та сть пере ваей підх ід до ліку ться «лікар–провізор». Із мето ії оста ння роль нале жит підс умку кори ть права та безп і заст осу- Таки ерап ізняє стра захи щаю в. жає над шко дою, випр ав- прин ципово відр міза ції фармакот ста- Упра влін ню післ яреє єнті опти паці ку ліє само ів ть ему ого етьс я маю ванн я преп арат від відповідальн це та інше йтим ого нагл яду. Сист їни і лікар, і провізор Про ційн , про ься єнта ах. паці агля ду Укра ння, коли йдет дани м. ближ чими до упни х наш их бесід ати фармакон завж ди й кува осування ти всьо у наст До того ж не йповніше інформув довг отри вале заст ано кращою на Багато чого під нагл я- якна вчит и грамотно за- визн ому про Розмову вів ліки «вин ні». пацієнтом ліків му пост радя нськ , лада ми його, дотриман ня ати ліки. Пацієнти сторі. Які змін и щодо фар фахі вця. Прик Василь КАЛИТА зале жить і від овув дом стос ного зах нтоз пов ванн я хрон ічни користуватис я яду відбулис я «Ваше здоров’я» правил меди каме гіпер - пови нні мати та- є ліку зна- маконагл юван ь, таки х як ічна рада ми фахі вців, а не ліку ванн я. Прий х Укра їні? день – цих хвор хвороба, ішем сусід ів. У сила чи чна блет ку трич і на х тоні йоми ві недостат цукровий знан ь пацієнто хвороба серц я, ься про раціньо, коли йдет
ефективності лікарських засобів? – Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України №736 «Про заходи щодо запровадження моніторингу безпеки й ефективності лікарських засобів у стаціонарах закладів охорони здоров’я», ГУОЗ нашої області визначило три стаціонари: обласний онкологічний диспансер, Городенківська та 22 Снятинська центральні районні лікарні. Ці заклади беруть участь у пілотному проекті апробації моніторингу. Визначено осіб, відповідальних за його проведення. – Які труднощі постають на шляху реалізації наміченого? – Ми, як і інші регіони України, не мали досвіду проведення моніторингу, починати довелося з чистого аркуша. Оформлення карт-повідомлень вимагало часу і вміння, а лікарі, як відомо, – люди зайняті. Діяв і чисто психологічний чинник: медики побоювалися, що оприлюднення їхніх сигналів про помічені побічні реакції ліків спрацює проти них же самих. Лише копітка роз’яснювальна робота подолала той безпідставний страх – адже повідомлення подаються суворо конфіденційно. І далі. У реалізації наміченого моніторингу безпеки й ефективності медика-
ментів неабияка роль належить клінічному провізору, а таких фахівців не лише в області, а й у державі дуже мало. Відчувається також гострий дефіцит досвідчених аналітиків. Це якщо за великим рахунком. Але на шляху до проведення повноцінного моніторингу є і набагато простіші перепони, що їх здатні подолати й самі лікарі. Від z.kiev.ua vz.kiev.ua www.v 423-02-60 vz@ Тел.: (044) них вимагається відповідальне ставлення до заповнення карт-повідомлень. Поспішаючи її заповнити, лікар часом не зазначає серії підозрілого препарату – така інформація уже втрачає цінність, бо утруднює аналіз. В іншому випадку лікар не вказує номера свого телефону чи адреси, що спричиняє труднощі, коли виникає потреба щось уточнити. А ось і результат: лише через неуважність та недбалість у ході заповнення карти-повідомлення у минулому році по нашому регіону до бази даних Держекспертцентру МОЗ України не потрапило, було вибракувано більше трьох сотень повідомлень. Отже, значну частину великої, трудомісткої роботи на місцях виконано без будьякої користі для важливої державної справи.
Розмову вів Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я»
9
СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
1 червня 2012 року
ДЕ ВТРАЧАЄМО
ПИРОГОВИХ? Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я»
Цілу плеяду корифеїв медицини, учених і лікарів зі світовими іменами виростила Україна. Але це переважно в минулому. А де ж сучасні Пирогови, Стражески і Коломійченки, Амосови і Шалімови? Будемо вважати, що на підході, ще ростуть, наро щують наукові та клінічні м’язи. Так, талановиту молодь маємо й нині. Та чи все ро бимо, аби вона пробилася крізь нетрі буденщини, часом консерватизму і байдужості старших? Яких заходів вживаємо, аби «освіжити кров» галузі, а що на заваді? Наш кореспондент запросив висло вити свої міркування з цього приводу медиків різ них рівнів.
КІЛЬКІСТЬ ПРАЦЬ НЕ РОБИТЬ ПОГОДИ В НАУЦІ Юрій КУНДІЄВ, академік НАНУ, академік НАМН, віцепрезидент НАМН України, директор Інституту медицини праці НАМН. – Почну здалека. Чи звернули ви, шановні колеги-медики, увагу на те, що нині у нас не в моді слово «інтелігенція»? Воно вживається дедалі рідше, натомість новоявлене – «еліта», хоча це зовсім різні поняття. Інтелігенція в усі часи була аристократією духу, а еліта у сьогоднішньому її розумінні – це люди при владі, особи з капіталом. Ведучи мову про заміщення понять із плином часу, звернуся до рідної мені науки. Які в нас критерії у разі визначення успішності в діяльності вченого? У професора близько тисячі оприлюднених праць! А що за тією приголомшливою цифрою? Сума дрібниць, які не роблять погоди в науці. Щось не чули ми, аби з такого «тисячника» виріс Пирогов нашого часу. У нас стало модою лаяти все минуле. Та чи все було так погано? Мимоволі пригадуються Нобелівський лауреат, славнозвісний Іван Павлов, котрий мав усього 48 наукових праць; та відомий представник української профілактичної медицини, фундатор нашого інституту Василь Чаговець – лише 27 праць. Але ж то були постаті в науці й медицині! А сьогодні? Один шановний ректор медичного університету мені хвалився, що в нього є студент, котрий уже має 30 наукових праць, завтрашній Пирогов!
6
Ось так готуємо молоду зміну. Не хочемо зрозуміти, що не кількість праць, зазвичай дрібних, котрі не вносять у науку нічого принципово нового, а талант, одержимість, покликання може вивести молодого дослідника у справжні науковці. Дрібнички – це не той ґрунт, на якому виростають корифеї. Із прикрістю маю констатувати, як затухають чудові традиції наших попередників у науці. У роки мого аспіранства мені поталанило: моїм учителем став новопризначений директор НДІ Левко Медвідь. Він почав із того, що відвідав усі лабораторії, познайомився з усіма особисто, аж до рядових працівників. І знаєте, яке запитання задав у відділі фізіології праці? «Чому у вас не бачу портрета фундатора лабораторії й цілого напрямку в медицині академіка Василя Юрійовича Чаговця?» А потім легкий докір на адресу токсикологів: «Чому не вшановуєте пам’ять засновника лабораторії Григорія Шкавери? Якщо не знатимете витоків, то як же збираєтеся продовжувати його справу?» Але все це так м’яко, доброзичливо, інтелігентно. Під таким керівництвом зростали талановиті учені, багато з них стали гордістю України, хоча умови життя і діяльності були наджорстокими. Ось переді мною цікавий архівний документ – постанова ЦК КП(б)У від 25 травня 1929 року, присвячена обговоренню кандидатур в академіки ВУАН. У цьому документі партія диктувала, кого обирати, а кого слід викреслити. Публікувалися два списки, і спробуй хто ослухатися директиви й
О.О. ШАЛІМОВ
М.І. ПИРОГОВ
не проголосувати за протеже партії. До речі, у списку небажаних кандидатів значився і Василь Чаговець. Мені скажуть: а нині хіба ідеальні умови для виховання корифеїв? Так, умови тяжкі. Але українська наука від цих складнощів не повинна потерпати. Зі свого боку президія Національної академії медичних наук робить усе, аби виправити становище. Маємо намір заснувати й Малу академію медичних наук, яка б згуртувала й опікувалася талановитими юними дослідниками. Постійно проводимо заходи, аби виявити майбутніх учених.
ДИПЛОМ ЛІКАРЯ МАЄ БУТИ ВАГОМІШИМ Віктор ЩЕГЛОВ, директор Центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, заслужений лікар України. – У Центрі переважають молоді фахівці, але це не означає, що вони прийшли до нас уже готовими спеціалістами.
М.М. АМОСОВ
М.Д. СТРАЖЕСКО
Із випускників вищого медичного навчального закладу ми обирали людей серйозних, котрі знають, чого хочуть, із широким кругозором, новаторською жилкою, адже на них чекала велика підготовча робота. Висока майстерність далася високою ціною, і це зрозуміло, бо під лежачий камінь вода не тече. І сьогодні мої молоді колеги здатні виконувати найскладніші оперативні втручання. Обрана медична спеціальність має бути для молодого лікаря музикою – я не побоюся високого стилю. Глибоко переконаний: посередність, обмеженість не є добрим підґрунтям для майбутнього майстра своєї справи. А ще, як на мене, молодий медик має бути в міру честолюбним, амбіційним, прагнути стати справжнім професіоналом. Ті, кого ми беремо до свого трудового колективу, повинні відмовитися від стереотипів: у медвузі вони звикли, що їх навчають, а тут потрібно вчитися самостійно!
?
О.С. КОЛОМІЙЧЕНКО
Робота в нас складна, ми, нейрорентгенохірурги, давно відмовилися від традиційної трепанації черепа, від скальпеля, виконуємо складні операції на судинах головного мозку. Такі оперативні втручання вимагають філігранної майстерності й точності – помилки в роботі припустимі тільки на етапі навчання на тренажері, який, до речі, ми сконструювали власними силами. Перш ніж молодому фахівцеві довірять хворого, він має виконати на тренажері до 10 тисяч «операцій». Ось так ми підвищуємо вагомість лікарського диплому. Але мені здається, що й вищий навчальний заклад мав би ґрунтовніше готувати дипломованих лікарів. Скажу про деякі слабкі, на мою думку, сторони вузівської підготовки студентів в Україні. Мед університет часом не встигає опановувати те нове, що відбувається у світовій науці й клініці, і молодому випускникові доводиться надолужувати
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
прогаяне вже на робочому місці. Звичайно, дається взнаки і слабка матеріально-технічна база вищих навчальних закладів, застаріле діагностичне та лікувальне обладнання. Як відомо, усі медичні університети світу мають власні клініки, а в нас їх немає, що також негативно позначається на якості підготовки фахівців. У старі, радянські, часи розвиткові системи охорони здоров’я заважали певні стереотипи – вважалося: що більше ми підготуємо лікарів, то ліпше буде для справи. Тоді як світовий досвід переконує у протилежному: краще випустити менше лікарів, зате повністю готових до роботи в лікувальних закладах. Основні риси майбутнього медика: працьовитість, висока відповідальність, здатність співчувати, належить виховувати ще в дитинстві. І в жодному разі не примушувати дитину йти в медицину, коли душа не лежить. Нам, лікарям старшого покоління, доводиться часом з жалем спостерігати, як дипломований медик, не люблячи свого фаху, мучиться, упродовж усього життя відбуваючи трудову повинність. Слабкість нашого українського лікарського диплому
закладена і в іншому стереотипі, що лишився зі старих часів. Якщо на перший курс медуніверситету набрали, скажімо, 100 студентів, то стільки ж чи майже стільки ж і готують випускників. Виявляємо невиправданий і непотрібний лібералізм стосовно тих студентів, котрі потрапили до ВНЗ випадково або завдяки впливовим чи заможним батькам і не бажають як слід учитися, тоді як у всьому цивілізованому світі до третини студентів відсівається протягом навчання. Там, «у них», працює зовсім інший принцип: краще менше, зате краще. Добре, що і в нас останнім часом намітилися позитивні тенденції до відсіву медуніверситетського баласту, але якось дуже невпевнено.
АКАДЕМІК СТРАЖЕСКО ВЧИВ КЛІНІЧНО МИСЛИТИ Іван КЛЮЗКО, асистент кафедри стоматологічної хірургії Національного мед університету ім. О.О. Богомольця. – Я представник третього покоління лікарської династії. Бабуся Лідія Василівна пропрацювала у системі охорони здоров’я 40 років, найкращі її літа припали на роки Великої
Вітчизняної війни – служила в госпіталі старшою хірургічною сестрою. І моєму батькові В’ячеславу Івановичу випала доля відпрацювати в медицині стільки ж – 40 років – причому, в одній і тій самій лікарні. Бабуся і батько багато розповідали мені про славні традиції вітчизняної медицини, про земських лікарів-універсалів (яких нам сьогодні якраз і не вистачає), про їхню чуйність, здатність співпереживати хворому. Особливо запам’яталися розповіді про корифея української медицини, професора, а потім і академіка Миколу Стражеска. Всесвітньо відомий клініцист особисто обходив палати, за ним зазвичай ішов довгий супровід: ординатори, асистенти, студенти старших курсів. До цих обходів молодь готувалася, як до лекцій, бо знала, що професор будь-якої миті може звернутися до когось із запитанням щодо діагнозу чи перебігу хвороби. Не завжди його учні могли дати чітку відповідь на складні запитання, та вчитель терпляче роз’яснював тонкощі ситуації. Микола Дмитрович учив молодь клінічно мислити, а не просто заучувати те, що їм викладали на лекціях, учив аналізувати, «працювати го-
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
ловою». Ті розбори професора давали студентам більше, аніж академічні лекції. На жаль, за час мого навчання у медвузі такої практики вже майже не було. Наголос робили на механічному заучуванні предмета. Перестали практикувати й обходи професорів у довгому супроводі. Але навчальну програму виконували справно. Тільки виходило чомусь так, що, узявшись до роботи у лікарні, молоді випускники відчували й відчувають себе невпевнено. Особливо дається взнаки нестача клінічного досвіду. Як відомо, на те й інтернатура існує, щоб підготувати себе до практичної роботи. Однак знову ж таки цей відповідальний навчальний період швидше можна назвати періодом розслаблення, аніж зосередження й поглиблення знань та практичних навичок. Вочевидь, наші законодавці від медицини помітили слабкість інтернатури, бо термін її проходження подовжено. Та хіба ж півтора року достатньо, щоб із учорашнього студента-медика зробити фахового лікаря? І справа не лише у надто коротких термінах для остаточного фахового оформлення випускника медвузу. Сама ор-
ганізація цього навчання має істотні недоліки. Яке ж може бути поглиблення, відшліфування здобутих раніше знань, коли лікарі, що опікують інтернів, зазвичай перевантажені і не мають змоги приділити їм належної уваги, а деякі просто ставляться до свого наставництва, як до чогось другорядного. А коли так, то й значна частина інтернів не перенапружується. Звідси й наслідки: до медичного закладу приходять молоді лікарі, яким ще вчитись і вчитись, а диплом дає їм право лікувати хворих. Яка вже тут якість лікування! Пригадаймо, як готував себе до наукової та практичної роботи Пирогов. Його відданість медицині продемонструвала докторська ди сертація, яку він захистив у 27 років. А чи вийдуть із більшості таких інтернів Пирогови чи Стражески, Амосови чи Шалімови? Звичайно, і серед нашої сучасної молоді немало таких, котрі стають визнаними фахівцями, на рівних спілкуються із зарубіжними колегами. Отож бути чи не бути нашому лікарському дипломові «конвертованим» у цивілізованому світі – залежить і від нас самих.
7
СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
1 червня 2012 року
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
1 червня 2012 року
ЯКИМ БУТИ
СІМЕЙНОМУ ЛІКАРЮ? Сімейний лікар – диспетчер чи геній? Пристрасті у пошуках відповіді на це запитання не вщухають в Україні відтоді, як громаді оголосили: відтепер усі проблеми пацієнта розв’яже лікар загальної практики. Принаймні світова практика свідчить, що майже 80% звернень по медичну допомогу починаються і закінчуються саме на первинному рівні. Тож уперед, до кращих зразків світової медицини! Чи назад, до досвіду земських лікарів? Ми знову на роздоріжжі. Як у середині минулого століття, коли з радянської медицини викорінювали «застарілі» підходи і насаджували вузьку спеціалізацію. А тим часом у світі поступово накопичували досвід сімейної медицини. Тепер кожен має те, за що боровся. Світова практика сформулювала три моделі діяльності лікаря загальної практики: індивідуальна практика (лікар і середній медичний персонал); групова практика (декілька лікарів загальної практики у групі, що дає змогу організувати взаємозаміну, запровадити спеціалізацію тощо); центри здоров’я (скандинавська модель) – амбулаторія загальної практики, іноді зі стаціонаром для людей літнього віку. Зважаючи на те, що у світі не існує єдиної моделі охорони здоров’я, розуміння того, як повинна працювати сімейна медицина, також не може бути єдине. Однак воно логічно вписується у медичні закони, за якими живе кожна окрема держава. Український сімейний лікар унікальний не лише рівнем оплати своєї праці, а й умовами, у яких йому доведеться працювати. Адже він – гравець на полі, де ще остаточно не визначено правил гри. Йому не світить щедрість бюджетної медицини, не допоможуть страхові фонди чи трасти, його з недовірою сприймають у суспільстві і кидають на барикади реформаторських ідей. Чи стане він універсальним солдатом, який подолає ці барикади і здобуде славу земських лікарів, чи стане хлопчиком для биття, який відповість за всі прорахунки великого експерименту?
Костянтин НАДУТИЙ: «МИ НА ПОЧАТКУ ШЛЯХУ»
Про проблеми становлення сімейної медицини і шляхи їх подолання – наша розмова з начальником відділу профілактики та первинної медико-санітарної допомоги Департаменту лікувально-профілактичної допомоги МОЗ України Костянтином НАДУТИМ. – Що таке сімейна медицина в Україні на сьогодні – мрія, тема дискусій чи реальність? – Ми вже доволі довго (з 1994 року) впроваджуємо сімейну медицину, але й досі перебуваємо на початковому етапі, тож те, що сьогодні критикують, не є сімейною медициною у повному розумінні цього поняття. Інституційне оформлення первинної медичної допомоги (ПМД), сформована системна нормативноправова база для діяльності закладів ПМД і сімейних лікарів, державна фінансова підтримка розвитку сімейної медицини – цього давно очікували, а отримали лише нещодавно. – Із чим прийдемо до заповітного 2020 року? – Якщо звузити кут зору, ми побачимо, що відбудеться повне заміщення (у первинній ланці) дільничних терапевтів і педіатрів лікарями загальної практики–сімейними лікарями (ЗПСЛ). Тому у широкому сенсі перехід до сімейної медицини передбачає комплекс заходів з імплементації цілісної моделі організації надання ПМД на засадах сімейної медицини. Цей процес системно розпочато у пілотних регіонах, маємо перший масштабний досвід. На черзі, відповідно до Національного плану дій на 2012 рік, затвердженого Президентом України, початок подібних заходів у решті регіонах України. Перехідний період у нас доволі тривалий – вісім років, більшість країн впоралися з цим у такі ж терміни або і швидше. Коли цей період завершиться, сімейний лікар стане єдиним «вікном» входження пацієнта у систему охорони здоров’я. Для цього запроваджується система керування пацієнта лікарем ЗПСЛ, що неодмінно позначиться збільшенням раціональності медичних маршрутів пацієнтів. – Скільки сімейних лікарів потрібно Україні? – За прогнозами ВООЗ, у 2020 році населення України становитиме 42,3 млн. Сімейний лікар може забезпечити надання допомоги (без
втрат якості через перевантаження) 2–2,5 тис. осіб. До речі, у Великій Британії, якщо до сімейного лікаря прикріпилося менше 1800 осіб, із ним можуть не укласти трудової угоди. З огляду на нинішній стан кадрового забезпечення та темпи поповнення кадрового потенціалу передбачається, що у 2020 році матимемо приблизно 21 тис. сімейних лікарів, кожен із яких у середньому обслуговуватиме 2 тис. осіб. Хоча, якщо первинна ланка запрацює «на повну» раніше, коли населення буде більше, постане потреба й у більшій кількості лікарів. – Нині лікарів здебільшого перенавчають у сімейні. Чи передбачаються зміни у принципах підготовки таких фахівців? – Зміни вже відбуваються. Вочевидь терапевта й педіатра треба готувати до сімейної медицини по-різному, і це нарешті враховано. Триває процес врахування пропозицій щодо внесення змін до кваліфікаційних характеристик сімейного лікаря, що згодом буде відображено у програмах підготовки. Окрім того, настав час розвіяти спекуляції про те, що сімейний лікар повинен поєднувати повні знання і навички всіх «вузьких» спеціалістів. Це маніпуляції, які мають на меті довести, що сімейна медицина неможлива. Насправді сімейний лікар – це окрема спеціальність. І те, що відноситься до компетенції сімейного лікаря у царині гінекології або хірургії, не є фаховим для гінеколога та хірурга. Нещодавно я почув цікавий аргумент на користь сімейної медицини: «Учитель початкових класів може навчати дітей – і математики, і читання, і письма, й іншого. Але вища математика – це не його справа. Так само і сімейний лікар». На сьогодні гостро відчувається брак не лише сімейних лікарів, а й викладачів, які б їх навчали. З величезними труднощами у 2011 році затверджено наукову спеціальність «Загальна практика–сімейна медицина» та створено відповідну наукову раду. Це великий крок уперед. Незабаром з’являться перші «захищені» викладачі сімейної медицини. – Ще один закид опонентів – сімейна медицина не приживеться у мегаполісах. – А в мешканців мегаполісів інші захворювання чи інша фізіологія? Певна відмінність полягає лише в тому, що в сільській амбулаторії, як правило, завжди працюватиме 1–2 лікаря – інакше щільність амбулаторій буде у дисонансі зі щільністю населення. У місті ж, особливо у мікрорайонах з багатоповерховою забудовою, належну територіальну доступність амбулаторії може бути забезпечено, якщо в амбулаторії працюватимуть 4–6 або й більше лікарів, де доречною буде і «внутрішня
спеціалізація» колективу амбулаторії, коли сімейні лікарі отримуватимуть додаткові спеціалізовані сертифікати і виступатимуть у якості консультантів один для одного. У такій організації є певні переваги. – Які вигоди від впровадження інституту сімейного лікаря? – Наближення місця надання ПМД до населення, належне матеріально-технічне забезпечення роботи сімейного лікаря та застосування значущої мотивації до ефективної і якісної роботи може знизити потребу у швидкій медичній допомозі удвічі, у консультаціях спеціалістів – на 20–40%, у госпіталізації – на 17–20%. Кількість випадків надання спеціалізованої медичної допомоги зменшиться, що за незмінного обсягу фінансування вторинного рівня збільшить концентрацію ресурсів на кожному випадку. Свого часу було проведено розрахунки економічного ефекту від застосування моделі сімейної медицини, подібної до тієї, що наразі впроваджується в пілотних регіонах України. Так от, виявилося, що він втричі перевищував обсяги фінансового забезпечення діяльності сімейних лікарів. Це було не відкриттям, а лише підтвердженням факту, який визнала світова спільнота. – Будь-яка новація не обходиться без проблем… – Та й сьогодні вони ще переважають над досягненнями. Це і якість підготовки спеціалістів (лікарів і медсестер), і надмірна централізація ПМД та низький розвиток мережі амбулаторій у містах (наближених до населення) і в сільській місцевості, і низький рівень технологічного забезпечення сімейного лікаря, і недосконалість механізмів фінансування та оплати праці. Ми повинні перейти від утримання закладів до оплати виконаної роботи. При цьому необхідно визначити вартість ПМД, яка дуже відрізняється залежно від віково-статевої структури населення, характеру місцевості та забудови, щільності населення. Окреме питання – механізми фінансування профілактичних заходів. Скільки не повторюй слово «диспансеризація», а без визначення її ціни і відповідного цільового фінансування це буде лише закликом. На жаль управлінська ініціатива щодо розвитку сімейної медицини на місцях часто належить керівникам, які у кращому разі знають про сімейну медицину лише теоретично, подекуди новоутворені заклади ПМД очолюють лікарі, які за фахом надто далекі від сімейної медицини. Це призводить до того, що при формуванні інфраструктури ЦПМСД й окремих амбулаторій створюються умови, що не сприяють імплементації сі-
Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «Розсіяний склероз - проблема медична чи соціальна?» Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua
4
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
1 червня 2012 року
КОМЕНТАРІ
НАУКА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ Григорій ЛИСЕНКО, директор Інституту сімейної медицини НМАПО ім. П.Л. Шупика, президент Української асоціації сімейної медицини, доктор медичних наук, професор. – Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», який вступив у дію з початку нинішнього року, передбачає, що до 2020 року всю первинну медичну допомогу в Україні необхідно перевести на засади сімейної медицини. Тобто до 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надаватимуть як сімейні лікарі, так і дільничні терапевти та педіатри, а вже з 1 січня 2020 року відповідно до цього Закону первинна допомога надаватиметься винятково сімейними лікарями. У зв’язку
з цим МОЗ України розробило План підготовки кадрів для реформи у сфері медицини в пілотних регіонах (до 2015 р.). Зокрема, у м. Києві у 2012 році буде перепідготовлено 260 лікарів (дільничних терапевтів і педіатрів), у 2013 – 300, у 2014 – 340, 2015 р. – 388. Для підготовки кадрів у пілотних регіонах ми в цьому році розробили навчальний план та уніфіковану програму циклу спеціалізації за фахом «Загальна практика–сімейна медицина». Її особливість у тому, що вона розроблена у вигляді очно-заочної форми навчання (4 місяці очного навчання і 2 заочного) із застосуванням елементів дистанційного навчання і містить 2 варіанти навчальних планів – для дільничних терапевтів і педіатрів. Програма поповнилася новими розділами – «Імунопрофілактика», «Протидія насильству в сім’ї», окремо виділено розділи «Дитяча хірургія», «Дитяча офтальмологія», «Дитяча отоларингологія», «Дитяча неврологія», «Дитячі
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
мейної медицини, уповільнюють цей процес. Це проявляється у фрагментації ПМД на окремі технологічні елементи (денний стаціонар, фізіотерапія, виконання лікувальних і діагностичних процедур, надання невідкладної допомоги, огляд із застосуванням спеціалізованого обладнання), до виконання яких не залучають сімейних лікарів – мовляв, вони до цього ще не готові. Виходить як в анекдоті: от коли навчитеся плавати, тоді воду в басейн і наллємо, бо раніше – небезпечно. За таких умов навіть добре навчений сімейний лікар втратить остаточно більшість знань і умінь. А що найгірше – може втратити бажання працювати як сімейний лікар, відчувши зручності неповної відповідальності та необтяжливої простої роботи. МОЗ разом із провідними науковцями опрацювало методичні рекомендації щодо організації ПМД на засадах сімейної медицини у перехідному періоді, коли за браком підготовлених сімейних лікарів можуть створюватись мультидисциплінарні команди сімейної медицини з терапевтів, педіатрів та деяких спеціалістів. Члени такої групи мають отримати підготовку із сімейної медицини і перейти до самостійного надання ПМД у повному обсязі. Це рекомендації, а не наказ – можливе творче застосування, але без викривлення філософії сімейної медицини. – Чи не йтиме така «творчість» у протиріччя із законом? І чи готове нормативне поле галузі стати опорою сімейного лікаря? – Завдання щодо формування нормативноправового поля для діяльності сімейного лікаря повністю виконані. Певним виключенням є недостатнє опрацювання моделі фінансування ПМСД. Тепер необхідно відстежувати практику дотримання вимог документів, своєчасно реагувати на помилки та на правовий нігілізм (що у нас є чи не нормою життя). Також потрібно розробити практичні настанови з різних аспектів роботи сімейних лікарів, запровадити тренінги для них. Представники МОЗ здійснюватимуть методично-інспекційні відвідування пілотних регіонів, де вже відбувається модернізація ПМД. Їх досвід буде проаналізовано та розроблено настанови щодо виправлення помилок і вдосконалення методичної бази. – Вочевидь, сімейних лікарів цікавлять не лише настанови, а й обіцянки щодо оплати праці. – Надто багато нічим не підкріплених обіцянок ми вже чули... Навіть у європейських країнах існує проблема кадрового забезпечення ПМД, пов’язана з питанням мотивації праці у первинній ланці. «Вузьким» спеціалістом бути дохідніше і почесніше, ніж сімейним лікарем не лише в Україні, а й у Європі. Але ми лише розпочали розробляти модель оплати праці і просто зобов’язані застосувати найкращу систему. Такою, і це вже доведено, є «подушна» оплата із застосуванням стимулів для досягнення певних показників якості й ефективності роботи. Механізм, передбачений Постановою КМУ від 5 березня 2012 р., дійсно доволі складний. Але слід зазначити, що це перший досвід такого типу в усій бюджетній системі. Хіба краще повернутися до тарифних окладів? За старої системи сімейний лікар з далекого від столичних кабінетів села, на якому лежить відповідальність за здоров’я понад 4,5 тис. населення, отримує щонайбільше 1,5 ставки при чотирикратному навантаженні. Відповідно до згаданої постанови він одержить еквівалент понад 2,5 ставки та ще й може отримати надбавку за якість роботи відповідно до досягнутих показників. Проблем із застосуванням нової системи оплати праці поменшає із запровадженням інформатизації системи статистичного обліку, фінансів, реєстрів пацієнтів. На це слід звернути особливу увагу під час здійснення закупівель оснащення ЦПМСД за кошти субвенції державного бюджету у 2012 році. А сама методика безумовно має вдосконалюватися. З неї, наприклад, «випали» показники користування ШМД, хоча вони є й керованими з боку ПМД, і рахувати їх не складно. Доречно було б спробувати застосувати механізм фондоотримання на рівні ПМД – хоча б у рамках пілоту. Тим, хто вичікує й сидить склавши руки, допомогти неможливо. Дорогу здолає лише той, хто йде.
інфекційні хвороби». Перелік практичних навичок приведено у відповідність до табельного оснащення амбулаторії сімейної медицини. Нещодавно за підтримки та безпосередньої участі представників МОЗ, провідних фахівців НМАПО ім. П.Л. Шупика та Української асоціації сімейної медицини, в Україні розпочалася серія науково-практичних семінарів, присвячених актуальним питанням розвитку сімейної медицини. Перші семінари відбулися у вигляді телемостів Київ–Харків–Суми– Полтава та Київ–Одеса–Миколаїв–Херсон. Учасники семінарів обговорювали процес реформування ПМСД, актуальні питання діагностики і лікування пацієнтів у практиці сімейного лікаря – цьому були присвячені лекції та майстер-класи. Крім того, щомісячно проводяться науково-практичні семінари з актуальних питань сімейної медицини Асоціації сімейних лікарів Київського регіону.
ПЕРЕТЯГУВАННЯ КОВДРИ Володимир ЗАГОРОДНІЙ, Голова Української Федерації роботодавців охорони здоров’я, віце-президент Міжнародної торгової палати, кандидат наук з державного управління. – У 1989 році я вперше ввів у обіг словосполучення «сімейний лікар» та «сімейна медицина». Підставою для цього були відомі за радянських часів педіатро-терапевто-стоматолого-акушерсько-гінекологічні дільниці, де фахівці працювали разом, але кожен відповідав за своє – комунікативні зв’язки, міра відповідальності, зобов’язання в цій групі чітко не визначалися. Тож хотілося знайти щось таке, що відповідало б комплексному підходу до медичного обслуговування населення. Зрештою дійшли висновку, що найкращою кандидатурою був би лікар загальної
практики–сімейної медицини. Та у нас чомусь акцентують на тому, що сімейний лікар – це той, хто лікує всю сім’ю. Однак базовим для сімейної медицини є погляд на проблеми пацієнта через призму проблем сім’ї. І чоловік може ходити до одного сімейного лікаря, дружина – до іншого, дитина – ще до іншого. Наступна особливість – діяльність сімейного лікаря базується на належному рівні менеджменту організації праці. Приміром, дільничний терапевт міг поставити діагноз «редикулярний синдром», але видати лікарняний з цього приводу не мав права, направляв пацієнта до невропатолога. А от розв’язання подібних проблем є обов’язком лікаря первинного контакту. Сьогодні становлення сімейної медицини апробується у пілотах. Стратегія визначена правильно. А тактика зводить усі стратегічні наміри нанівець. Чого можна чекати від поділу ЦРЛ на три юридичні особи – центр ПМСД, консультативно-діагностичний центр, лікарня – у той час як і без
того витрати на надання медичної допомоги зростають. Тому цивілізований світ іде перевіреним шляхом групової практики (об’єднань сімейних лікарів). Госпітальні бази в Європі сьогодні формують біля себе амбулаторно-поліклінічну мережу. Та й узагалі сімейний лікар – це не механізатор широкого профілю, як його у нас представляють – він, мовляв, має знати і неврологію, й отоларингологію, й офтальмологію і т. д. Сімейна медицина – це окрема спеціальність, наука та вид професійної діяльності, і підготувати сімейного лікаря зовсім не означає збити всі науки докупи в його голові. Так само не можна запровадити сімейну медицину наказом МОЗ чи Кабміну. У Європі для цього сформувалося середовище – суспільство усвідомлювало потребу, а медична корпорація – вигоди. У вітчизняній охороні здоров’я однакові права на існування мають і дільничний педіатр, і дільничний терапевт, і лікар ЗПСМ. І не потрібно перетягувати ковдру з однієї голови на іншу.
ДЕШЕВО І ДОСТУПНО Микола ПОЛІЩУК, завідувач кафедри нейрохірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор. – Первинна допомога на засадах лікаря загальної сімейної практики має забезпечити до 80% первинних звернень громадян. Але лікарю ЗПСМ необхідно створити мотивацію для ефективної роботи – оплату, залежну від кількості здорових пацієнтів. Він має бути фондорозпорядником поосібного фінансування пацієнтів, «прикріплених» до нього на підставі їхніх заяв при забезпеченні права на вільний вибір лікаря (а не в адміністративному порядку). Сьогодні лікарі зацікавлені у великій кількості хворих. Ми повинні запровадити таку модель, щоб лікар міг заробляти з
нагляду за здоровими людьми. І зробити це може саме сімейний лікар на засадах фондорозпорядника. Щонайменше 30% з бюджетних коштів, які щороку виділяються на медичне забезпечення 1 жителя України (приблизно $ 100), повинні надходити до сімейного лікаря (як саме – це вже інше питання). Тобто за 1000 пацієнтів у фонд сімейного лікаря надійде $ 30 000. Якщо лікар займатиметься профілактикою і у нього буде менше хворих – він витратить менше коштів зі свого фонду на невідкладну допомогу. Таким чином, заходи профілактики, регулярні профогляди, контроль артеріального тиску тощо зумовить меншу захворюваність та меншу кількість звернень до вузьких спеціалістів. Сімейний лікар може бути частково фондорозпорядником і вторинного рівня надання медичної допомоги – для якого виділяється 40% коштів. Якщо пацієнт захворів, а сімейний лікар не справляється з його лікуванням, він направить
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
його до консультанта на вторинний рівень. Лікар, який працює на вторинному рівні, фінансується із місцевого бюджету, а також за рахунок коштів тих сімейних лікарів, які є фондорозпорядниками вторинного рівня надання медичної допомоги. Якщо ж пацієнту потрібне втручання вузького спеціаліста, він отримує від держави безоплатну медичну допомогу третього рівня. Подібна модель діє в дуже багатьох країн світу, зокрема: у Великій Британії, Канаді, країнах Скандинавії, Естонії, у більшості країн Європи. В Україні потрібно оптимізувати мережу медичних закладів, підготувати належну кількість лікарів загальної практики. І не може бути такого, що у Вінницькій області сімейні лікарі потрібні, а в Києві – ні. Сімейний лікар – це найдешевший вид доступної медичної допомоги, який держава може гарантувати, адже спеціалізована допомога в 7–13, а іноді в 20 разів вартісніша, ніж первинна.
5