LOST/FOUND 2023
КОНЦЕПЦІЯ
ВИСТАВКИ
Кожен сучасний український художник з початком
повномасштабної війни щось втратив, змінив чи переосмислив. Це
“щось” може бути як фундаментальний пласт його життя, важлива
частина особистості, значуще місце, місто, річ, так і щось незначне.
Тією чи іншою мірою, ми всі змінили пріоритети, пристосувалися до
нового світу. Виставка має показати дихотомічність життя, коли зі
злом поряд іде добро, з тінню - світло, із втратами - набуття і надія.
І, незважаючи ні на що, життя продовжується.
CONCEPT OF THE EXHIBITION
With the beginning of the full-scale war every modern Ukrainian artist lost, changed or rethought something. This «something» can be a fundamental layer of his life, an important part of his personality, a significant place, city, thing, or something insignificant. To one degree or another, we have all changed our priorities, adapted to the new world. The exhibition should show the dichotomy of life, when evil is accompanied by good, with shadow - light, with loss - acquisition and hope. And, despite everything, life goes on.
ДАВИДЕНКО
ДІДЕНКО
«Головний біль»
DIHTYAR
«Обличчя будинок»
КОРНІЄВСЬКИЙ СЕРГІЙ «Літо 22-го»
КРОПИВА ДМИТРО
«УВАГА! ПОВІТРЯНА ТРИВОГА!»
НАЗАРЕНКО ДЕНИС «Квіти, збережені темрявою»
ОЛЕЩУК ВОЛОДИМИР «Врятоване життя»
ПРИЙМАК ОЛЕКСАНДР
«ДІТИ»
ПРИТУЛА ОЛЕКСАНДР «Командна робота»
АСТІАН РЕЙ «SHARK PEOPLE»
РЯБОШТАН ВЛАДИСЛАВ «Ескалатори»
СІМУТІН СЕРГІЙ «Паростки»
ТКАЧЕНКО ОЛЕСЯ
«За обрій застелилася блакить»
ЧЕРНЯХІВСЬКА ВІКТОРІЯ
«Бути побаченою»
HULIEVYCH SERHII «Anthill»
DAVYDENKO LIUDMILA «Non-return»
DIDENKO NASTYA «Headache»
DIHTYAR «The House Face»
KORNIIEVSKYI SERHII «Summer 2022»
KROPYVA DMYTRO «ATTENTION! AIR RAID SIREN!»
NAZARENKO DENIS «Flowers preserved by darkness»
OLESHCHUK VOLODYMYR «Saved Life»
PRIYMAK OLEXANDER «CHILDREN»
PRYTULA OLEKSANDR «Teamwork»
ASTIAN REY “SHARK PEOPLE”
RIABOSHTAN VLADYSLAV «Escalators»
SIMUTIN SERGII «Sprout»
TKACHENKO OLESIA «Azure sky was drifting to the horizon»
CHERNIAKHIVSKA VIKTORIIA «To be Seen»
ГУЛЄВИЧ СЕРГІЙ «Мурашник»
ЛЮДМИЛА «Неповернення»
НАСТЯ
ГУЛЄВИЧ СЕРГІЙ
«Мурашник»
Спостерігати за природою та за процесами, які в ній відбуваються завжди викликає захоплення. Для мене Мурашник - це свого роду маленька копія світу. В ньому постійно кипить життя. Кожен мешканець зайнятий своєю справою. Однак, коли їх спіткає якась біда, всі сили мобілізуються та об’єднуються.
В графічному аркуші «Мурашник» я досліджую плинність та безперервність життя, яке зорієнтоване навколо Мурашника. Це окремий Світ, що знаходиться в гущі дерев. В тому Світі співіснують свої правила та звичаї, поетапність та циклічність життя. Там своя культура, свої проблеми та негаразди. Проте, життя триває, воно не втрачає свого змісту. На зміну кожного дня приходить новий. Сьогодні стає вчора, а завтра буде сьогодні. А те, що було вчора стане прикладом для сьогодні.
Проводячи паралелі з сучасністю, Україна, на мій погляд, стала тим самим «Мурашником». Коли його руйнують, всі стають пліч-о-пліч та захищають, відбудовують та вдосконалюють його.
HULIEVYCH SERHII «Anthill»
Observing nature and the processes taking place in it is always fascinating. For me, Anthill is a kind of small copy of the world. Life is constantly boiling in it. Each resident is busy with his own business. However, when some trouble befalls them, all forces are mobilized and united.
In the engraving «Anthill» I explore the fluidity and continuity of life, which is oriented around the Anthill. This is a separate World, located in the thick of trees. In that world, their own rules and customs, phasing and cyclically of life coexist. It has its own culture, its own problems and troubles. However, life continues, it does not lose its meaning. A new one comes to replace it every day. Today becomes yesterday, and tomorrow will be today. And what happened yesterday will be an example for today.
Drawing parallels with modernity, Ukraine, in my opinion, has become the same «Anthill». When it is destroyed, everyone stands side by side and protects, rebuilds and improves it.
ДАВИДЕНКО ЛЮДМИЛА
«Неповернення»
полотно, олія 100x100 см
Ця робота “Неповернення” була створена під час війни у проекті “SynergeticsСпільнодія”. Цей проект як розповідь про різні системи, які самоорганізовуються, самоврівноважуються, своєю невпинною внутрішньою дією творять разом щось нове [синергетика].
Важливе лишається актуальним…
Це визначення, яке можливо пояснює та дає надію, що після повного розпаду, нерівноваги, хаосу, буде побудовано щось абсолютно інше, цілісне, сповнене енергії і можливостей…
DAVYDENKO LIUDMILA
«Non-return»
This work “Non-return“ was created during the war in the project «Synergetics».
2022 oil on canvas 100x100 cm 2022
This project is a story about different systems that self organize, self-balance, with their relentless internal action CREATING something new together [synergetics].
The important remains relevant…
This is a definition that can explain and give hope that after complete dissolution, imbalance, chaos, something completely different, integrated, full of energy and possibilities will be built...
ДІДЕНКО НАСТЯ
«Головний біль»
Фотосерія складається зі знімків самої авторки, що підіймають питання самооб’єктивації та документують емоційний стан. Художниця формувала композицію, освітлення, об’єкти в кадрі за принципом предметної фотозйомки, що створює відчуття натюрморту, хоч і з наявністю людини в кадрі. Процес зйомки працює як дослідження тілесності, сприйняття тіла і навколишньої дійсності. Проєкт триває і доповнюється з 2020 році, з початком повномасштабної війни, авторка повернулась до зйомки автопортретів в домашній студії в Києві з метою самотерапії та спроби повернутись до звичних практик, а також проаналізувати доречність попередньої художньої діяльності.
DIDENKO NASTYA «Headache»
The photo series consists of pictures of the author herself, which raise the question of selfobjectification and document the emotional state. The artist formed the composition, lighting, objects in the frame according to the principle of objective photography, which creates the feeling of a still life, although with the presence of a person in the frame. The shooting process works as a study of corporeality, perception of the precariousness of the body and surrounding reality. Work on the project was started in 2020, with the beginning of a full-scale war, the author returned to shooting self-portraits in her home studio in Kyiv for the purpose of self-therapy and an attempt to return to usual practices and analyze the relevance of previous artistic activity.
DIHTYAR
«Обличчя будинок»
У лютому 2022 року російська ракета влучила в житловий будинок на проспекті Лобановського в Києві, шокуюче фото якого жахнуло весь світ і показало справжні наміри росії. Росія думала, що вчинивши цей військовий злочин, вони змусять український дух зламатись і скоритися. Але все одно українці продовжують воювати. Майже через рік будівлю відремонтували. Пошкодження будинку вже не видно, але його шрам назавжди в наших серцях. Нехай кожна нова реконструкція заліковує наші рани і стає символом нашого незламного майбутнього.
DIHTYAR «The House Face»
скульптура глина, глазур, ангоб, молоко 6х21х9 см 2022 sculpture clay, glaze, engobe, milk 6х21х9 сm 2022
In February 2022, a russian missile hit a residential building on Lobanovskyi Avenue in Kyiv, the shocking photo of which horrified the whole world and showed russia’s true intentions. Russia thought that by committing this war crime, they would force the Ukrainian spirit to break and surrender. But all the same, Ukrainians continue to fight. Almost a year later, the building was renovated. The damage to the house is no longer visible, but its scar is forever in our hearts. Let each new reconstruction heal our wounds and become a symbol of our unbreakable future.
«Літо 22-го»
полотно, олія 110x85 см 2022
Мистецтво має допомагати людям, хоча б на емоційному рівні, зрозуміти, що взагалі відбувається у світі. Особливо в час війни, людям треба давати зрозуміти, хто наш ворог і чому ми з ним воюємо.
KORNIIEVSKYI SERHII
«Summer 2022»
oil on canvas 110x85 cm 2022
Art should help people to understand, at least on an emotional level, what is happening in the world. Especially it’s necessary during the war. People must understand who is our enemy, why we are fighting with them, and what the consequences are.
КРОПИВА ДМИТРО
«УВАГА! ПОВІТРЯНА ТРИВОГА!»
УВАГА! ПОВІТРЯНА ТРИВОГА!
З початком повномасштабної війни, в кожному населеному пункті в час небезпеки почали лунати повітряні тривоги. Щоденний звук сирен лякав та дратував водночас.
З часом він так глибоко зав’яз у наших головах, що, здається, ми чуємо його безперервно.
Ми звикли до небезпеки і вже нікуди не поспішаємо, не тікаємо та не ховаємося. Вий сирени став частиною нашого життя, частиною нас самих.
KROPYVA DMYTRO
«ATTENTION! AIR RAID SIREN!»
ATTENTION! AIR RAID SIREN!
полімер, фарба, метал 93х71х65 см 2022 polymer, metal 93х71х65 cm 2022
With the onset of full-scale war, air raid sirens began to blare in every populated area during times of danger. The daily sound of the sirens both frightened and irritated us. Eventually, it became so deeply ingrained in our minds that it seems like we hear it constantly. We have become accustomed to the danger and no longer rush, flee, or hide. The wail of the siren has become a part of our lives, a part of ourselves.
НАЗАРЕНКО ДЕНИС
«Квіти, збережені темрявою»
В середині січня 2023 року я придбав на німецькому аукціоні фотокамеру Lipca Flexora початку 50-х років. На мій подив, всередині камери була відзнята плівка 120 типу Agfacolor CNS, яка випускалася з 1968 до 1975 року. Тобто, плівка була відзнята 40-50 років тому, можливо навіть у рік мого народження. Використання сучасної фотохімії знищило б її. Численні форуми, пошуки засобів проявки та експерта, що зможе її проявити. Шанси отримати хоч якесь зображення зводилися на нуль. Але моя надія виправдалася, я отримав 5 знімків. На них були квіти. Складна обробка майже втрачених зображень і результат перед вами. Квіти, збережені темрявою.
NAZARENKO DENIS
«Flowers preserved by darkness»
In mid-January 2023, I purchased an early 50s Lipca Flexora camera at a German auction. To my amazement, the camera was charged with 120 type Agfacolor CNS raw film, which was produced from 1968 till 1975. Which basically means the film was shot 40-50 years ago, maybe even the year I was born. The usage of modern photochemistry would destroy it. Numerous forums, searching for tools to develop the film and experts who can do it professionally. Chances to get any image were nil. But my hopes were justified, I got 5 images. These are the images of flowers. After a pretty complicated work on this film you can see the result. Flowers preserved by darkness.
ОЛЕЩУК ВОЛОДИМИР
«Врятоване життя»
Видобувши з дерева цей фрагмент, вдалося встановити такі деталі: глибина залягання кулі приблизно відповідає 40-м рокам 20 ст. (згідно річних шарів дерева). Куля карабіна «Мосіна» калібру 7,62 мм була на озброєнні радянської армії того часу. Регіон, звідки було дерево, знаходиться неподалік м. Броди Львівської області. Згідно історичних документів (вивчивши військові карти), там відбувся бій між дивізією «Галичина» і військами радянської армії, так званий “Бродівський котел”. З великою вірогідністю, це дерево врятувало життя невідомому українцю, який боровся за нашу свободу в час другої світової війни в такий спосіб.
Коли я розколов дерево, побачив наскільки це несподівано «естетично» виглядає. Зазвичай, ці кулі випадають, а ця стирчала як «напоказ»! Цей артефакт не може залишити нас байдужими. На мою думку, арт-об’єкт «Врятоване життя» ілюструє безглуздість і жорстокість тоталітарних режимів, які, як правило, приводять до війни, вбивств, ненависті... дає розуміння, яка платня може бути за ідеологічний вибір, що дуже перегукується з останніми подіями в Україні. Складається враження, що інколи сама природа
OLESHCHUK VOLODYMYR «Saved Life»
Having extracted this fragment from the wood, it was possible to establish the following details: the depth of the bullet approximately corresponds to the 40s of the 20th century (according to the annual layers of the tree). The bullet of the Mosin carbine of 7.62 mm caliber was in service with the Soviet army of that time. The region where the tree came from is near the town of Brody, Lviv region. According to historical documents (after studying military maps), there was a battle between the Galicia Division and Soviet army troops, the so-called Brody Cauldron. It is very likely that this tree saved the life of an unknown Ukrainian who fought for our freedom during World War II in this way.
When I split the tree, I saw how unexpectedly «aesthetically pleasing» it looks. Usually these bullets fall out, but this one stuck out like a sore thumb. This artifact cannot leave us indifferent. In my opinion, the art object «Saved Life» illustrates the senselessness and cruelty of totalitarian regimes, which usually lead to war, murder, hatred.... It gives an understanding of what the price of ideological choice can be, which is very much in line with recent events in Ukraine. It seems that sometimes nature itself decides to save at least someone in the hell of war…
ПРИЙМАК ОЛЕКСАНДР
«ДІТИ»
Серія робіт Олександра Приймака «ДІТИ» - це метафоричний погляд у свідомість дітей, які проживають війну.
Їх сьогодення - біль та страх. Їх спогади - те, чому немає місця в щасливому дитинстві. Їх бажання - стерти зі свого життя все те, що принесли їм дорослі і на чистому полотні намалювати собі нове вчора, сьогодні, завтра.
Роботи автора просякнуті глибоким символізмом: гумка, як символ наївного дитячого прагнення виправити помилки; білі полотна, залиті кровʼю, як знак обірваних дитячих життів і чорне рядно, як образ спогадів, настільки страшних, що стерти їх неможливо.
А може гумка все ж очистить полотна дитячих життів від крові і смерті?
PRIYMAK OLEXANDER
«CHILDREN»
Oleksander Pryimak’s series of works «CHILDREN» is a metaphorical look into the minds of children living through war.
Their present is full of pain and fear. Their memories are the things that have no place in a happy childhood. Their desire is to erase from their lives everything that adults have brought them and to paint a new yesterday, today, and tomorrow on a blank canvas.
The author’s works are imbued with deep symbolism: an eraser as a symbol of a naive child’s desire to correct mistakes; white canvases covered with blood as a sign of children’s lives cut short and black stitching as an image of memories so terrible that they cannot be erased.
Or maybe an eraser can clean the canvases of children’s lives from blood and death?
ПРИТУЛА ОЛЕКСАНДР
«Командна робота»
Ручна графіка 42х60 см 2023
Всі структури, моноліти і портали об’єднані мережами живлення. Проте, завданий по ним удар руйнує дорогоцінні зв’язки і звичний лад. В такий скрутний час тільки командна робота здатна повернути втрачене.
PRYTULA OLEKSANDR «Teamwork»
Graphics 42х60 сm 2023
All structures, monoliths and portals are connected by power networks. However, the damage inflicted on them destroys precious connections and the usual order. In such a difficult time, only teamwork can bring back what was lost.
АСТІАН РЕЙ
«SHARK PEOPLE»
Вперше Астіан Рей створив Людей Акул у вересні 2021 року, під час арт-резиденції «Заземлення» в Соледарі. Двометрові, білі, бетонні скульптури відтоді і до початку повномасштабного вторгнення стояли у парковій зоні, перед подвір’ям офісу фонду ІЗОЛЯЦІЯ. Художник випадково дізнався про долю своїх «Людей-Акул» зі статті російських ЗМІ. Незважаючи на активні обстріли, скульптури вистояли та стали більш фактурними, демонструючи собою наслідки «російського миру». Люди Акули досі знаходяться в зоні активних бойових дій, їх майбутня доля невідома…
В колекції галереї Portal 11 збереглася зменшена версія скульптур в синьому кольорі. Завдяки цьому ми маємо змогу доторкнутись до втрачених в Соледарі скульптур та переосмислити їх місце в публічному просторі. Розстріляні скульптури набувають нового сенсу, відображаючи
ASTIAN REY «SHARK PEOPLE»
Astian Rey first created Shark People in September 2021, during the Grounding art residency in Soledar. From then until the start of the full-scale invasion, the two-meter, white, concrete sculptures stood in the park area, in front of the office yard of the ISOLATION fund. The artist accidentally found out the fate of his «Shark People» from an article in the russian mass media. Despite the active shelling, the sculptures survived and became more textured, demonstrating the consequences of the «russian peace». Shark People are still in the zone of active hostilities, their future is unknown...
A smaller blue version of the sculptures is preserved in the collection of the Portal 11 gallery. Thanks to this, we are able to touch the lost sculptures in Soledar and rethink their place in public space. The shot sculptures take on a new meaning, reflecting the cold-bloodedness of the invaders, which can be compared to the cold-bloodedness of a shark stalking its prey. At the same time, blue Shark People, on the contrary, symbolize stability and future peace.
РЯБОШТАН ВЛАДИСЛАВ
«Ескалатори»
З початком повномасштабного вторгнення сприйняття метро як локації кардинально змінилось, з перших днів війни його почали використовувати як укриття під час повітряної тривоги. Люди брали документи, їжу, ковдри та перечікували повітряні тривоги по місту, дуже часто і ночували на станціях. Ця підземна інфраструктура і зараз потенційно готова в будь-який момент приймати жителів міста, слугуючи сховищем від ракетних та дронових обстрілів. Ця війна принесла абсолютно нову актуальність для багатьох речей, які раніше здавались абсолютно звичними та повсякденними.
RIABOSHTAN VLADYSLAV «Escalators»
полотно, акрил, олія 100х150 см 2021 oil and acrylic on canvas 100х150 сm 2021
With the beginning of a full-scale invasion, the perception of the subway as a location changed radically, in the early days of the war, people began to use it as a shelter during air alarms. People took documents, food, blankets and waited till it was safe enough to go home, it was very often when they spent nights mostly on the floor. This underground infrastructure is now potentially ready to receive city residents at any moment, serving as a shelter from rocket and drone attacks. This war brought a completely new relevance to many things that previously seemed completely familiar and every day.
СІМУТІН СЕРГІЙ
«Паростки»
Це робота із циклу: мілітарний.
Цикл описує як змінюється життя цивільної людини під час війни. Як побутові речі змінюються на мілітарні. Конкретно в цій роботі я взяв гільзу 9х18мм і посадив
мікрогрін (не пам’ятаю що це саме було, або редис, або рукола)
Концепція роботи: все в житті має свій кінець, і все має свій початок.
Війна не може тривати вічно, і після війни настане мир. Зараз ми живемо у світі переповненому трагедією, але після цього нас чекає майбутнє. Те, яке ми самі собі оберемо. Щоб зробити наше майбутнє таким, яким ми хочем його бачити, треба зараз починати його будувати. На тлі зруйнованих міст і понівечених доль виросте нове майбутнє. Ми втратили багато
SIMUTIN SERGII
«Sprout»
Presented work from the cycle: military.
The cycle describes how the life of a civilian changes during the war. How household items change to military items.
Work concept: Everything in life has an end and everything has a beginning.
War cannot last forever, and after war there will be peace. We live in a world filled with tragedy now, but there is a future after that. The one we choose for ourselves. To make our future the way we want to see it, we need to start building it now. Against the background of destroyed cities and mutilated destinies, a new future will grow. We lost a lot of lives, a lot of blood was spilled, but we grew as a nation, we grew as a country. This terrible war made us, and continues to make us stronger.
ТКАЧЕНКО ОЛЕСЯ
«За обрій застелилася блакить»
У роботі «За обрій застелилася блакить» використані символічні для України кольори блакитного неба, гірських вершин та яскраво жовтого пшеничного поля. Це кольори нашого стягу. Зараз ці кольори для всіх Українців (і не тільки) стали символом незламності, хоробрості та мужності.
Карпати для мене - це місце краси та джерело впевненості, свободи та натхнення. Вершини, що котяться, яскраві квітучі полонини, кришталево чисті потоки та величні гори забезпечують відчуття безтурботності та спокою, яке впродовж минулого року було втрачене. Повітря хрустке і чисте, а небо блискуче і блакитне. Саме тут я відчуваю енергію землі, і мене наповнює почуття наповненості та вдячності
TKACHENKO OLESIA
«Azure sky was drifting to the horizon»
In this art work «Azure sky was drifting to the horizon» were used the colors of the blue sky, mountain peaks and a bright yellow wheat field, which are characteristic for Ukraine. These are the colors of our flag. Now these colors for all Ukrainians (and not only for Ukrainians) have become a symbol of power, bravery and force.
The Carpathian mountains, for me,- is a place of beauty, source of confidence, freedom and inspiration. The rolling peaks, bright flowering meadows, completely clear streams and amazing mountains provide a sense of serenity and peace that has been lost over the past year. The air is ideally clean, the sky is brilliant blue.Here I’m feeling the full energy of the earth, confidence of my work and acknowledgment.It helps me to find new ideas and new ways of implementation them.
«Бути побаченою»
Колажі створені у жовтні 2022 року під час відключень електроенергії в Україні (спричинених обстрілами росіян під час спроби зруйнувати українську енергосистему).
Під час затемнення я зрозуміла, наскільки мені потрібно, щоб мене бачили, на рівні фізичних потреб. Мені потрібен хтось, щоб мене побачив і підтвердив моє існування. Поки доступний Інтернет, легко не помітити цього бажання спілкування. Коли зникає все звичне (світло та мобільний зв’язок), відчувається сенсорна депривація. У мене з’явилася нова звичка: коли ввечері вимикають електрику, я відкриваю штори, запалюю свічку і танцюю при світлі свічки. Я не знаю, чи хтось мене бачить, але я сподіваюся, що хтось бачить. Тому я танцюю не тільки для себе, а й для них.
CHERNIAKHIVSKA VIKTORIIA
«To be Seen»
цифровий колаж, друк 42х60 см 2022 digital collage, print 42х60 сm 2022
Collages were created in October 2022 during the time of blackouts in Ukraine (caused by Russian shellings in attempts to destroy the Ukrainian energy system).
During the blackout, I understood how much I need to be seen, on the level of physical needs. I need someone to see me and confirm my existence. While the internet is available, it’s easy to not notice this desire for communication. When everything usual (like light and mobile connection) disappears, it feels like sensory deprivation. I got a new habit: when the electricity is switched off in the evening, I open the curtains, light the candle, and dance in the light of the candle. I don’t know if anyone sees me, but I hope that someone does. So I dance not only for myself but for them too.
ЧЕРНЯХІВСЬКА ВІКТОРІЯ
LOST/FOUND
ОРГАНІЗАТОР
ГАЛЕРЕЯ PORTAL 11
PORTAL11.COM.UA
УПОРЯДНИКИ
ГЛОБА ІГОР ГЛОБА НАТАЛІЯ
СІВАЧЕНКО МАРІЯ ЯЦИНА АНАСТАСІЯ
ДИЗАЙН МАКЕТ КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ
АНДРІЙ
ORGANIZER
GALLERY PORTAL 11
PORTAL11.COM.UA
COMPILERS
GLOBA IGOR
GLOBA NATALIA
SIVACHENKO MARIA
YATSYNA ANASTASIIA
DESIGN AND LAYOUT
KRASNOPOLSKIY ANDRIY
ВТРАЧЕНЕ/ЗНАЙДЕНЕ
ДЛЯ НОТАТОК
ДЛЯ НОТАТОК
portal11.com.ua
+38 063 397 34 57
artportal11@gmail.com
fb.com/galleryportal11 gallery_portal11