India

Плацкарт Київ-Нью-Делі індійські напої / солодощі / верблюди / одяг / боги / менталітет / прислів’я / фарби

.д

травень 2017

&. KASHMIR

H1M ACH/ PRADESH

HARYANA ARUNAC1 PRADESI

ASSAM

UTTAR PRADESH RAJASTHAN

BIHAR (IPU R

TRIP! GUJARAT

W EST BENi

MADHYA PRADESH O T IS G j

OD ISHA MAHARASHTRA

TELANGAN j

AN DHRA PRADESH KARNA1

TAMIL NADU

iZORAM

Як створювався

«Плацкарт» Головний редактор

Дар'я Ткаченко За ступник головного редактора

Сандра Русіна Верстальники

Анна Федорчук, Аліна Дмитрийчук Літера тур ні редактори

Сандра Русіна, Анна Чорна Коректори

Аліна Дмитрийчук, Ольга Терен, Олена Красовська Більд-редактор

Максим Ватралік PR-менеджер

Ольга Терен Астролог

Альона Мамонтова Кореспонденти

Ліна Динник, Ірина Полянська, Оксана Пошивайло, Василь Шупенюк

амасте! Раді вас вітати. «Плацкарт» не стоїть на міс­ ці: ми постійно рухаємо­ ся вперед, оновлюємось і знаходимо найкращі родзинки різних країн, щоб ви завжди були задоволені. Протягом трьох років ви побу­ вали разом із нами в Нідерлан­ дах, Іспанії, Ірландії та Ізраїлі. Далі редакція вирушає на Схід і про­ понує вашій увазі новий, екзотич­ ний, незабутній маршрут «Київ Делі». Оскільки це наш заключний випуск, ми вирішили зробити по­ дарунок читачам і разом з друко­ ваним журналом відправляємо у світ електронну версію. Вона буде доповнена та збагачена цікавими відео- та фотоматеріалами. Тож зустрічайте п'ятий, ювілей­ ний номер туристичного журналу «Плацкарт». Ми в Індії! «Індія - країна контрастів: бід­ ність і багатство поруч» - фраза, якою більшість характеризує цю неймовірну та різнобічну країну. На сторінках цього номеру ре­ дакція зруйнує деякі стереотипи стосовно цієї «східної перлини». От ви знали, що насправді індій­ ське кіно - це не лише «Джим і» і далеко не в усіх фільмах «співа­ ють і танцюють»? Наші найкращі автори розка­ ж уть про національні танці, рухи яких приховують глибинні сенси,

Н

Ж у р н а л «П л а ц к а р т» № 5 Тр а ве н ь 2017 р оку Ви д а н н я за п о ч а тк о ва н о у к в ітн і 2015. К о н ц е п ц ія, зм іс т та д и за й н ви д а н н я є ін те л е к ту а л ь н о ю вл а с н іс тю р е д а к ц ії та о хо р о н я­ ю тьс я за ко н о д а в с тво м У кр а їн и . К о п ію ва н н я м а те р іа л ів без п и с ьм о во го д о зво лу р е д а к ц ії за б о р о н е н о . Ти р а ж : 1 прим . А д р е с а р е д а к ц ії: 01133, м. Київ, вул. Є. К о н о ва л ьц я, 36 Всі п р а ва за с те р е ж е н о .

найвідоміші індійські фестивалі, пікантну кухню, заборони та все­ дозволеності, розкриють таємниці богів та цікавинки релігії. Перед поїздкою в будь-яку кра­ їн у важливо дізнатися, як правиль­ но називати корінних мешканців. Щодо Індії, то туристи інколи плу­ таються в поняттях. Тож давайте з'ясуємо: індійці, індіанці чи інду­ си? Корінних мешканців Індії пра­ вильно називати індійцями. У дав­ нину індійців називали й індусами, але зараз це слово дещо змінило значення. Індуси - представни­ ки такої світової релігії, як індуїзм. «Індіанці» сьогодні вживається для позначення корінного населення Америки. Гарантуємо, що на сторінках цього видання ви знайдете багато незвіданого та цікавого й по-ново­ му відкриєте для себе Індію. «Плацкарт» щиро дякує чита­ чам, які весь цей час залишали­ ся з нами. Ми не прощаємося, а тільки говоримо «До зустрічі!» І насамперед - до зустрічі в Індії. Бажаємо зануритись у фантас­ тичну атмосферу цієї країни та відчути весь ї ї колорит на сторін­ ках «Плацкарту». Тож поїхали! З повагою головний редактор Дар'я Ткаченко

Зміст 3

В Індію за всяку ціну: як самостійно добратися?

5

Топ-6 споруд Індії, які дійсно вражають

Кулінарія

12 15 16 20 24

No spicy! Індекс борщу Солодощі як сенс життя Must drink в Індії: чай Не чаєм єдиним

Л Л

Тр а д и ц ії

28 30

Must drink в Індії: чай

Фестиваль кораблів пустелі Божевілля кольорів, або Як святкується фестиваль Холі

32 34

Чия ти, закутана у сарі? Наваграха: індійський парад богів планет

39 43

Веди / Деви Прислів'я хінді •

••

•w

•

О, ці д и вн і індійц і

44 46

Бханг, ганджа і чарас «Свята корова!» Менталітет індусів

44

Веди / Дев и

Із пе р ш их уст

48 49

Викладацькі мандри Українська мрія в Індії

М ис те ц тво

50 51 52 54 55 56

Візерунки на тілі Спорт: історія перемог і поразок Танцюй, танцюй, танцюй Чому Боллівуд - не Голлівуд Пам'ятник, удвічі вищий за статую Свободи Гороскоп

AQ “ О

Викладацькі м андри

В Індію зо всяку ціну: як сомостійно добротися? томилися від нудної буденщини? Розум вимагає перезавантаження? Серце прагне пригод і справжнього трешу? Негайно вирушайте до однієї з найкрасивіших країн світу - Індії. Це не місце для боягузів. Являючи собою постійний виклик для розуму і тіла, Індія суттєво сколихне вашу уяву. Порівняно з іншими країнами, Індія здається такою яскравою, такою новою і настільки екзотичною, що голова йде обертом. Однак багатьох недосвідчених мандрівників бентежить віддаленість Інд ії від нас і, як наслідок, висо­ кі витрати на доставку себе коханого в цю країну контрастів. Хочу вас обрадувати: не все так сумно, як може здатися на перший погляд. Дістатися Ін д ії можна не за такі вже й великі гроші. Але про все по черзі. Отже, зваживши всі «за» і «проти», ви остаточно вирішили відмовитися від турагентств і самостійно відвідати Індію. Тепер залишилося розібратися, яким чином здійснити своє бажання.

В

і

О - ■

ІЩ *1

і "

:

М Ш 1

т

р

* їй *

МЯВ1

і? І і Я В . ••g

. Ж

W

, ХСдЧ i

1

■

УІіА

4* і і

Варіант №1: Дістатися країни махарадж можна суходо­ лом. Загалом цей варіант можливий у теорії, звіс­ но, якщо ви хочете (і не боїтеся) відвідати по дорозі й інші країни, адже доведеться їхати через Іран, Аф­ ганістан або Пакистан, що в середньому займе не менше двох тижнів. Звідти постійно курсують авто­ буси та маршрутки в різні райони Індії. Звичайно, подібна подорож припаде до душі далеко не всім.

Варіант №2: Другий варіант потрапити в Індію - морем. Але цей варіант є навіть менш популярним, ніж сухопут­ ний, оскільки завдає багато клопоту (прямих рейсів із нашої країни немає), а задоволення від довгих морських подорожей отримає далеко не кожен.

Варіант №3: Як ви напевно вже здогадалися, популярним, комфортним і швидким способом відвідування Індії є авіапереліт. Тут уже є з чого вибирати. Сьо­ годні відправитися літаком у Делі можна з Києва та Одеси. Вибір авіаперевізників, можливо, не на­ стільки великий, але все ж. Аеросвіт. Авіакомпанія славиться хорошим обслуговуванням і харчуванням. Однак головним плюсом є прямий виліт у Делі. На сайті компанії часто бувають акції, можна купити квиток до Індії в обидва кінці за $400. З мінусів - рейси здійсню­ ються лише два рази на тиждень, іноді їх можуть скасовувати або затримувати. Аерофлот. Одним із плюсів компанії є щоден­ ні рейси практично без затримок і ночівель в ае­ ропорту. За умови завчасної купівлі квитків їх ціна може скласти від $450 до $550. Однак не всім по­ добається рівень обслуговування. Також авіаперевезеннями в Індію займаються компанії Air Arabia (Ейр Арабія) та Flydubai (Флай Дубай). Серед плюсів програми - широкий вибір індійських міст. Крім Делі, можна полетіти в Мумбаї, Джайпур, на Гоа тощо. Однак, на жаль, харчу­ вання у вартість авіаквитка не входить. Також, якщо станеться затримка або перенос рейсу, прожи­ вання в готелі не оплачується.

Житло Якщо ви їдете в Індію вперше і надовго, краще спочатку знайти недорогий готель або гостьовий будинок на перший час. Основне житло на найближчі пару місяців краще шукати вже на місці, так ви зможете особисто поговорити з господарем, поба­ чити, що вам пропонують, і за нагоди навіть поторгуватися. Середня вартість квартир­ ки або будиночка складає $300-500 в м і­ сяць. Якщо ви орендуєте будинок відразу на 4-6 місяців, вам зроблять чималу знижку. До речі, про комунальні послуги і меблі по­ трібно дізнаватися заздалегідь - за них мо­ ж уть попросити грошей окремо.

Необхідні документи Будь-яка подорож починається саме зі збору необхідних документів. Перше, що потрібно знати - в Індію потрібна віза. Якщо ви їдете на строк до 30 днів, то візу можна оформити онлайн. Для отримання такої візи необхідно: подати заявку на сайті, оплати­ ти візовий збір ($60 з людини), роздрукувати дозвіл на в'їзд (Electronic Travel Authorisation (ETA)) та обов'язково взяти його з собою в подорож. Віза на більш довгий строк оформлю­ ється безпосередньо в посольстві, в Києві. З документів вам знадобляться закордонний паспорт, внутрішній паспорт і, можливо, ви­ магатимуть довідку з банку про залишок на рахунку. Напевно, ви вже зрозуміли, що існує ба­ гато різних способів дістатися Індії. Який найкращий - обирати вам! Приємних подорожей! Аліна Дмитрийчук

Топ-6 споруд Індії, які дійсно вражають Що спадає людині на думку, коли вона чує слово «Індія»? Залежно від соціального статусу, інтелектуального рівня та щабля духовного просвітлення опитуваного, ви почуєте різні асоціації: Тадж-Махал, спе­ ції, слони, індійські фільми, бруд на вули­ цях, Гімалаї, ба навіть жовтий колір. Проте звинуватити Індію в тому, що вона невираз на та бліда, точно ніхто не зможе. Уперше побачивши цю країну на влас­ ні очі, турист поринає в розмаїття контра­ стів та полярностей у всьому. Зрештою, ко жен обирає для себе, як сприймати Індію: дехто сповнюється відразою, побачивши антисанітарні умови проживання абори­ генів, та ледь не непритомніє, коли чує, що краще не пити тутешню воду під страхом летальних наслідків, а хтось просвітлюєть­ ся та збагачується духовною мудрістю на­ стільки, що готовий повертатися сюди зно­ ву і знову. Індія - це виняткова країна, яка зберігає безліч унікальних пам'яток, рівних яким не­ має більше ніде у світі. Колосальна індій­ ська спадщина не може не вражати ар­ хітектурою, неймовірною красою душі та втілення ї ї в камені. Звісно, у наш топ-6 не увійшли всі диво­ вижні місцини Індії (а їх тут, повірте, над­ звичайно багато), проте найпопулярніші та найяскравіші ви точно знайдете в цьому рейтингу.

я

6 Топ-6

Форт Агра На 200 км південніше від Делі, на правому березі ріки Ямуна, височіє унікальна пам'ятка індусько-перської ар­ хітектурної культури - форт Агра (Червоний форт). Пер­ ші згадки про цей форт датовані XI століттям, коли він був лише крихітною цегляною фортецею. Через 400 років укріплення було переобладнано на резиденцію делійського султана Сікандар Лоді. Пізніше фортецю захопили моголи, і вона кардинально змінила свій вигляд: ї ї було обнесено подвійною стіною з червоного піщаника та захисним ровом глибиною 10 м зі специфіч­ ними жителями - хижими крокодилами (зараз рів пустує). Первісно фортифікаційна споруда мала чотири брами, сьогодні дві з них замуровані. На початку XVII століття Шах-Джахан реконструював бу­ дівлю, додавши елементи з білого мармуру, оздоблені до­ рогоцінним камінням та позолотою. Зараз споруда вико­ ристовується як військова база, тому прохід на територію форту обмежений. Перше, на що звертають увагу відвідувачі комплексу, пройшовши крізь ворота, - різкий контраст між аскетичним екстер'єром форту і його пишним внутрішнім оздоблен­ ням. Різьблені колони своєю естетичною витонченістю ніби проривають небеса, архітектура давніх споруд оживляє ілюстрації до казок «1001 ночі». Фортом можна блукати годи нами, постійно відкриваючи для себе щось нове. На тери­ торії комплексу є кілька популярних об'єктів. Так, вишуканий Джахангирі-Махал з білого каменю вражає величезними залами з вкритими майстерним різьбленням та мальовни­ чим розписом стінами. Неможливо пройти повз дзеркаль­ ний Шиш-Махал - купальню, інкрустовану люстерками на стінах та стелі. Привертають увагу і стіни Дівані-Кхас: вони вкриті виїмками, в яких колись були дорогоцінні камені.

Кутуб-Мінар Це найвищий у світі цегляний мінарет. Будівництво мінарету почалося в 1199 році на честь від­ значення перемоги Делі над раджпутським правителем. Щоправ­ да, перший із делійських султанів спорудив лише перший поверх мінарету, наступні султани добу­ дували ще чотири поверхи будівлі, так що 73-метрова споруда була добудована до 1351 року. Філі­ гранні орнаменти мінарету були абсолютно новим словом в індій ській архітектурі. Інтер'єр заворо­ жує арабською в'яззю, що обіцяє райське блаженство правовірним і пекельні муки усім іновірцям. Ку­ туб-Мінар оздоблено за мусуль­ манськими законами. Неподалік від Кутуб-Мінар є ще одне диво - семиметровий стовп, викуваний у IV столітті до н. е. з ме теоритного заліза. Індійці вважа­ ють, що дотик до священного ар тефакту гарантовано приносить щастя.

Під мусульманськими законами мається на увазі шаріат - комплекс приписів, які визначають переконання, а також формують релігійну совість і моральні цінності мусульман. Згідно з цим комплексом прикрашання місця для молебень фігурами тварин чи людей, а тим більше статуями - це «харам», тобто заборонені дії.

p i 8 Топ-6

Гробниця Хумаюна Дивовижний мавзолей одного з Великих Моголів, пади шаха Хумаюна. Гробниця розташована в самому серці країни - Делі. Ї ї побудували архітектори Саїд Мухаммад та Мірак Гіятхуддін на замовлення вдови падишаха Хамід Бану Бегум у 1562 році. Будівництво тривало 8 років. Цю величну будівлю побудовано з червоного піщаника та прикрашено витонченими геометричними елементами з білого та чорного мармуру, а також джалі - вирізаними з мармуру віконними ґратами. Навколо мавзолею розки нулись традиційні симетричні сади - чарбаг. Незважаючи на те, що призначення усипальні не надто життєствердне, вона справді є однією з найбільш гран­ діозних і величних пам’яток Делі. Тому не варто викрес­ лювати цю гробницю зі свого списку must-see. Зрештою, не просто так ї ї вважають прообразом Тадж-Махалу.

Хумаюн - другий імператор з династії Великих Моголів, метою його життя було приєднання Північної Індії до своїх володінь. Чарбаг (від перс. сад з чотирьох частин) це провідний тип у садово-парковому мистецтві Персії та Середньої Азії, який передбачає обрання прямокутної ділянки, орієнтованої за сторонами світу і поділеної породами дерев і природними фарбами квітів на правильні квадрати, трикутники, шестикутники.

Топ-6 9

Буддистський храмовий комплекс Аджанта Це рукотворний печерний монастир, що складається з двадцяти дев'яти храмів і прилеглих до них келій ченців-самітників. Ті, кому вистачає сміливості відвідати печери, підпи сують собі нелегкий вирок, адже від найближчого населено го пункту туди потрібно пройти більше 10 км важких гірських доріг та стежок. Навіть у наш час монастир є важкодоступним. З цивілізацією Аджанту розділяє майже 110 км. Проте сміливці, що подолали таку відстань, побачать неймовірні пейзажі та унікальні релігійні реліквії. Учені вважають, що будівництво монастиря почалося ще в ІІ столітті до н. е., але найактивніше будівельні та оздоблю­ вальні роботи проводилися пізніше - у ІІІМ ! століттях. У цей період в Індії правив рід Гуптів, який зосереджував свої зусил­ ля на просуванні та розвитку країни. Як наслідок, ці століття було названо «золотим періодом» в історії держави. Протягом декількох століть печери Аджанти були заки­ нуті: монахи перестали приходити сюди, адже до ХІІІ сто­ ліття буддизм в Індії втратив свої позиції, через що інтерес до монастиря ослаб. Про комплекс практично ніхто не знав. Забули і про незвичайний живопис на стінах храмів, який оповідає про світське життя Індії. Лише у ХІХ столітті про печери знову заговорили. Сталося це після того, як британські колонізатори під час полювання випадково забрели в ці майже недосяжні місця. Уже через сто років тут провели масштабну реконструкцію і включи­ ли цей історичний об'єкт до списку культурних цінностей не тільки Індії, а й ЮНЕСКО. Навряд чи монастир зберіг би свою велич до наших днів, якби не його віддаленість від цивілізації, адже довгий час у країні фанатики руйнували буддистські храми.

10 Топ-6

Комплекс печерних храмів Еллора Еллора - це скарбниця унікальних барельєфів, вирізаних у скелях. Вона приховує в собі багатовікову мудрість індійської міфології. У цьому комплексі печерних храмів переплелися три популярні в Індії релігійно-філософські течії: буддизм, індуїзм і джайнізм. Храми були збудовані в VI-XI століттях. Група вчених наполягає на гіпотезі, що саме сюди перейшли ченці, покинувши Аджанту. На відміну від останньої, Еллора має більш вигідне розташуван­ ня, в безпосередній близькості проходять маршрути державно­ го значення, сюди часто приїжджали з візитом знатні персони і представники правлячої династії Індії. Еллору зводили в зовсім іншу історичну епоху, вже за прав­ ління Раштракутів, які мали чималий вплив на світовій політичній арені та незліченні багатства. Тому цей комплекс храмів може похвалитися більш складними конструкціями та декоративним оздобленням невимовної краси.

Топ-6 11 ^

Тадж-Махал Пам'ятка архітектури, яка неодмінно асоціюється з Індією і знаходиться у списку споруд-символів країни це, звичайно ж, Тадж-Махал. Щорічно палац із білого мармуру вабить до себе тисячі туристів, натхненних ро­ мантичною легендою створення будівлі. Ця грандіозна споруда індійської архітектури з шикарним інтер'єром та парком приголомшливої краси є найпопулярнішим туристичним місцем усієї Індії. Із Тадж-Махалом пов'язана давня легенда. Індійський шах Джахан був зачарований красою бідної дівчини, яка торгувала на місцевому ринку, і одружився із нею. Неза­ баром вона стала його улюбленою дружиною та про­ жила з шахом 17 щасливих років. Однак, народжуючи їх чотирнадцяту дитину, Мумтаз Махал померла. Джахан не зміг ї ї забути і більше ніколи вже не був щасливий. На згадку про свою улюблену дружину і роки їхнього сі мейного щастя індійський правитель наказав побудувати найпрекрасніший у світі мавзолей, красивіше якого не­ має на всьому білому світі. Це був останній подарунок ім­ ператора Великих Моголів шаха Джахана своїй коханій. До роботи над палацом-усипальнею на узбережжі річки Джамни були залучені найкращі архітектори та майстри Індії та Європи - усього близько 20 тисяч осіб. Результатом 20 років старанної роботи над неймовірно складним проектом стала розкішна споруда, яка й досі вражає кожного, хто ї ї бачить. Олена Красовська

spicy

I

їжа в Індії може трохи шокувати непідтотовленото мандрівника. По-перше, індуси вважають, що красива людина худою бути не може, тому тора їж і на тарілці - це норма. По-друте, місцеві жителі використовують велику кількість спецій і трав, через що вся їжа пряна та тостра. Поєднання продуктів у традиційній кухні Індії можуть бути найнесподіванішими: манто з буряком та часником, смажені банани та навіть отірки з перцем чилі.

Кулінарія 13 жа в Індії смачна та ситна, але часто дуже го­ стра, тому під час замовлення варто вимовити: «No spicy!», якщо ви не полюбляєте страви з пе­ кельним смаком. Основа раціону індійців - овочі, рис, бобові та коржі. Найбільшим попитом у них користуються саме овочеві страви: овочі карі та сабджі, алу гобі картопляно-капустяне рагу, дал - суп з бобових з помідорами, цибулею і курдом (кислим моло­ ком), навратан корма - овочі у вершковому соусі з горіхами, для приготування яких використовується не менше 9 інгредієнтів. У спеку добре смакує райта - аналог росій­ ської окрошки. Ї ї основою є свіжі овочі, м'ята, кін­ за, спеції та курд. Найбільш поширені поєднання огірки з м'ятою або помідори з кінзою. У солод­ ку райту додають фрукти, найчастіше шматочки ананасів. В Індії обов'язково варто спробувати роті: ці кор жі подарують вам справжнє задоволення, вони надзвичайно смачні. Їх їдять, відриваючи шматочки та вмочуючи у соус. Роті часто продають з начин­ кою, зокрема солодкою. Туристи стверджують, що найкращий спо­ сіб пізнати індійську кухню -зам овити тхалі, тобто спробувати кілька страв одразу. Після замовлення вам на таці або банановому листі винесуть кіль­ ка тарілочок з різними смаколиками, серед них рис, дал, сабджі, курд, соус ачар, роті. У кожно­ му закладі свій варіант тхалі: домашній включає шість, а в ресторані вам можуть запропонувати до трьох десятків страв. В Індії зазвичай їдять птицю, баранину й козляти­ ну. Яловичини і свинини немає в раціоні більшості індійців, адже корова - священна тварина в інду­ сів, а свиня - нечиста тварина в мусульман. У цій країні є досить цікаві варіації приготуван­ ня м'яса курки зі спеціями та різними соусами: чікен тандурі - замариноване в йогурті та спеціях і запечене в печі м'ясо - дуже гостра страва, але для туристів кількість спецій зменшують; чікен масала - куряче м'ясо, смажене в печі і тушковане у вершках і томатах зі спеціями; чікен сагвала негостра курка в соусі зі шпинату; чікен кебаб -

І

(В)

страва з курячого фаршу, рису і спецій, пригото­ вана в тандирі. Якщо полюбляєте плов, спробуйте його індій­ ський варіант - бір'яні. Його готують з рису сорту басматі з овочами та бараниною або куркою.

Тандир - піч, вирита в землі, використовується насамперед для випікання тонкото хліба, але також для притотування іншої їжі. Поширена на Кавказі та в Середній Азії. Ця піч буває конусоподібної або сферичної форми. Жителі Індії люблять сир і молочні продукти. Вони їдять багато страв з паніру - прісного сиру. З нього готують суп та паштет з вареними овочами. Також радимо вам скуштувати палак панір - стра­ ву з приємним смаком сиру, вершкового масла і шпинату. Якщо попросити повара приготувати ї ї без спецій, то вона сподобається навіть тим, хто недолюблює екзотичну кухню. Любителі соління в Індії теж не залишаться го­ лодними: тут можна знайти різноманітні овочі й фрукти, мариновані в о лії та приправах, серед них - капуста, чилі, морква, цибуля, манго, часник і лайм. Серед місцевого фаст-фуду варто виокреми­ ти пакору. Цю страву часто готують під час різних масових заходів. Для цього овочі або фрукти ви­ мочують у тісті з горохового або нутового борошна і смажать у киплячій олії. Десерти в національній індійській кухні готу­ ються на основі молочних продуктів, горіхів, меду, рису, борошна, фруктів і спецій. Якщо ви будете на узбережжі, то обов'язково по­ ласуйте свіжою рибою, омарами та креветками, а з десертів - фруктовим салатом, солодким пудин­ гом, печивом, помадкою та морквяною халвою з мигдалем. Крім того, не забудьте скуштувати доса хрусткий млинець з зазвичай несолодкою начин­ кою та самоса - пиріжки трикутної форми.

14 Кулінарія

Поради від досвідчених туристів Враження від традиційної кухні Індії залишиться хорошим, якщо ви будете дотримуватися кількох простих правил: 1. Головне правило мандрівників у Індії - часті­ ше мити руки й пити тільки очищену воду з пляшок. Водопровідна вода не годиться навіть після кип'я­ тіння. У закладах краще відмовитися від додавання льоду в напої.

2. Щоб у перший же день відпочинку не роз­ чаруватися, не варто куштувати місцеві делікате­ си відразу після прильоту. Занадто великий ризик випадково з'їсти дуже гостру страву. Не забувай­ те, що навіть у Масала-чай часто додають чорний перець. Тому спочатку краще замовити європей­ ський обід й додатково попросити приготувати його без спецій.

3. Якщо вашому шлунку не подобається гостра їжа, можна обрати більш нейтральні страви індій­ ської кухні - омлет, коржі (роті або чапаті), рибу гриль, рис, фрукти та солодощі. Ще одним хоро­ шим варіантом для тих, хто не любить спеції, бу­

дуть пельмені момо, які готуються з овочевою або м'ясною начинкою.

4. Після їж і можна пожувати насіння фенхелю, воно добре освіжає подих та загалом поліпшує травлення. Невеликі тарілочки з ним зазвичай сто­ ять у закладах громадського харчування біля кас або на виходах.

5. Покладіть до аптечки ліки, які допоможуть усу­ нути можливі проблеми зі шлунком. Якщо після кількох спроб у вас так і не вийшло звикнути до індійської національної кухні, краще припинити експерименти і перейти на звичні євро пейські страви. Найлегше це буде зробити на Гоа: місцеві кафе пропонують величезний вибір страв кухонь різних народів світу, зокрема й української, правда, з дещо зміненою рецептурою. Наші спів­ вітчизники схвально відгукуються про місцевих ку­ лінарів. Окрім того, у цьому штаті багато свіжих морепродуктів, занадто дорогих в Україні й тому доступних не всім. Ірина Полянська

Ціни на продукти в Індії у 2017 році «Плацкарт» може дати вам лише загальне уявлення про ціни на продукти, адже вони відрізняються у різних штатах. Крім того, вартість фруктів та овочів змінюється залежно від сезону. Проте слід сказати, що зазвичай ціни на всі продукти харчування невисокі. Приблизні ціни на продукти в Індії (на Гоа) за кілограм у 2017 році

На ринках: Огірки, помідори - 6 грн Манго - 25-35 грн Ананас (1 шт.) - 12-30 грн Кавуни - 8 грн Банани - 10 грн Дині, лайм - 4 грн Мангустини - близько 40 грн Папая (1 шт.) - 20 грн Кокос (1 шт.) - 12 грн Риба - 80-100 грн Креветки - 120-290 грн Омари (1 ш т.)- 500 грн

У магазинах: Коржик - 2 грн Курка - 40-45 грн Яловичина - 90 грн Макарони - 30-50 грн Рис - 35-65 грн Гречка - 70 грн Молоко (1 л) - 15 грн Курд (1 л) - 20 грн Мед (400-500 гр.) - 60-100 грн Сир (300 гр.) - 60-75 грн Сир панір (500 гр.) - 50 грн Сир гауда (500 гр.) - 100 грн Яйця (дес.) - 20 грн Чорний і зелений чай (250 гр.) - 60 грн Кава мелена (250 гр.) - близько 200 грн

Навіть з урахуванням падіння курсу гривні ціни на їж у в Індії для українців усе ще можна вважати вкрай низькими. І продукти харчування в магазинах, і страви в кафе коштують не набагато дорожче, ніж в Україні, тому відпочинок в Індії, особливо в туристичному Гоа, стає все більш популярним.

Індекс борщу

ІНДІЯ

Україна

190,85 грн

99,73 грн

л

>«

^ V'

Курка (1 кг) 92,11грн

52,99 грн

Буряк (400 г) 10,47 грн

3,25 грн

'

^

.

.,м М Ш /г

Картопля (500 г) 8,37 грн

4,50 грн

Морква (400 г) 12,14 грн

7,30 грі

Томатна паста (75 г) 6,28 грн

5,19 грн

Цибуля (200 г) 2,93 грн

2,40 грн

Петрушка (50 г) Соняшникова олія (50 г) 12,98 грн к

2,85 грн к

.. КР 'П Часник (20 г) 8 грн б'28 ГРН 3,70 0 грн 2,09 грн

5,13 г 5' 1 3 гРн 1,20 грн г 1,56 грн

Капуста (300 г) 33,50 грн

3,90 грн

Солодощі як сенс життя Традиційні страви є характерними для кожної культури. А солодощі є майже у кожного народу: щось однакове, щось змінюється та додається. Але дещо залишається вічним - усі люблять солодощі. В Індії є велика кількість смаколиків, які можуть привернути увагу кожного. Цей народ любить і халву, і солодкий рис, і різні десерти з сиру. Розкажемо вам про найбільш популярні та знані десерти.

Значення солодощів У культурі народу Індії солодощі мають свою особливу нішу. Вони є символом щастя та благо­ получчя, тому жоден урочистий захід не проходить без смачних десертів. Також за допомогою соло­ дощів можна висловити своє ставлення до інш ої людини. Наприклад, якщо незнайомий індієць пригостить вас, то висловить так свою симпатію, вдячність або повагу. І від таких подарунків не за­ ведено відмовлятися, тому що так можна образи­ ти дарувальника. Якщо ж ви дуже не любите не­ знайомців або просто не хочете брати в них їжу, можете прийняти подарунок і віддати його першій-ліпшій корові (їх там знайти нескладно). Також будь-який житель цієї країни, йдучи у гості до своїх друзів або родичів, обов'язково принесе з собою солодощі, виявивши у такий спосіб повагу. Фестивалі та традиційні свята були б неповни­ ми без неповторного смаку індійських солодощів. Невід'ємною частиною свята Дівалі є такі солодо­ щі, як королівська вермішель кхір, рис кхір, мор­ квяна халва, ладду, охолоджені сирні коржики. Апетитні індійські десерти також широко зустрі­ чаються на інших релігійних і громадських фести­ валях, весіллях, рисовій церемонії (аnnаprаsаn). Приготування десертів є майже мистецтвом, що передається від покоління до покоління храмо вими куховарами та кондитерами, яких назива­ ють халвайсамі.

Мітхай Розкажемо про мітхай (Мгїізаі). Це національна назва індійських солодощів, основними складни­ ками яких є топлене масло, молоко, цукор і мука. Використовуючи різні варіанти поєднання цих ін­ гредієнтів і додаючи фрукти та овочі, отримують запаморочливі десерти, перед магією яких ніхто не зможе встояти. Проте інгредієнти можуть зм і­ нюватися не тільки у різних видах мітхай, але й у межах однієї страви - це все залежить від регіону, в якому ї ї готують. Важливо зазначити, що індійці не використову­ ють у своїх десертах яйця та мед. Це через те, що більшість страв готують на відкритому вогні або в печі, а мед під час нагрівання до високих температур змінює свій смак і стає токсичним. Про це попереджає як Аюрведа (народна медицина з Південної Азії), так і науковці. Якщо мед нагріти вище 40 оС, то фруктоза в ньому перетвориться на гідроксиметилфурфурол. Це потенційно канцерогенна речовина, яка у великих кількостях шкодить стравоходу та шлунку. Проте не варто дуже панікувати, тому що ця речовина є у багатьох продуктах, наприклад, у булочках і хлібі. А у звичайній розчинній каві ї ї навіть більше, ніж у меді. Окрім того, мед можуть вико­ ристовувати під час готування на низьких темпе­ ратурах (нижче точки кипіння) або за умови, що страва не потребує термічної обробки. Та чи є індійські солодощі корисними завдяки тому, що у них не використовують мед? Так, адже вони сприяють поліпшенню травлення та загалом позитивно впливають на організм людини, а ще не містять харчових добавок. Проте застерігаємо, що все одно зловживати смаколиками не варто.

Харчові добавки (їх відомо кілька сотень) - простий і дешевий спосіб надати продукту привабливий вигляд і колір, посилити смак і продовжити термін його зберігання. Раніше назви цих хімічних речовин писали на етикетках продуктів повністю, але вони займали багато місця, тому в 1953 році в Європі вирішили замінити повні назви хімічних харчових добавок однією буквою з цифровими кодами. Індексом Е (від Europe) в рамках Європейського співтовариства заведено позначати наявність у продукті харчування будь-яких харчових добавок, ідентифікованих згідно з Міжнародною системою класифікації (INS). За цією системою харчові добавки діляться на групи за принципом дії. Група визначається за першою цифрою, зазначеною після букви E.

18 Кулінарія

Бурфі, або райська насолода Назва бурфі (barfi, burfi, barfee) є похідною від перського слова burf і у перекладі означає «сніг». Ціну має різну, починаючи від 240 до 1000 індій­ ських рупій за кілограм. Якщо переводити у нашу валюту, ціна бурфі складає від 98 до 410 гривень. Бурфі люблять як жителі країни, так і туристи. Це дуже ніжна молочна помадка, смак якої зале­ жить від додаткових інгредієнтів. Бурфі має безліч різновидів: кунжутний, кокосовий, з фісташками, арахісом тощо. Можна виділити такі відомі сорти, як besan barfi (зроблені з борошном грама), kaaju barfi (зроблений з кеш'ю), pista barfi (зроблений із земними фісташками). Складається з незбираного молока, цукру та вершкового масла. Сьогодні під час приготуван­ ня бурфі часто використовують сухе молоко, що дало ласощам назву «бурфі з сухого молока». У наші дні рецепт приготування бурфі трохи модер нізувався, але його можна приготувати по-старо­ му, якщо замість сухого молока використати зви­ чайне і довго випарювати з нього зайву вологу. Подавати бурфі треба охолодженим та у фор мі невеликого квадрату, але це не принципово, тому можна зробити навіть трикутники, кульки або хоч метеликів.

Джалебі Джалебі ^аІеЬЇ) в Індії є найпоширенішим со­ лодким частуванням, яке можна купити на будь-якій вулиці будь-якого міста. Цей десерт дуже солодкий та дуже шкідливий. У ньому лише борошно і цукор, проте всі індійці обожнюють ці солодкі «гнізда». Джалебі є традиційним десертом, популярним не тільки в Індії, але й у Пакистані та на Близькому Сході. Згідно з Хобсон-Джобсон (історичний слов­ ник англо-індійських слів) назва джалебі походить від арабського «зулабія» ^ЫаЫуа) або персид­ ського «залібія» ^аІЇЬЇуа). В Ірані десерт під назвою зулабія традиційно давали бідним під час Рамада ну. Страва має не одну сотню років: ще в Х століт­ ті було відомо декілька рецептів приготування. Ця страва зустрічається у кулінарній книзі 1600 року до н.е., написаній санскритом, у куховарській книзі 1226 року та у роботі Джинасури, написаній близько 1450 року, де розповідається, що десерт було подано на обіді у заможного купця. Тому, приготувавши джалебі, ви зможете приєднатися до багатовікової культури та історії. Рецепт приготування джалебі настільки про­ стий, що в Індії його готують прямо на вулиці і там же продають. Його дуже люблять діти, а от дорослі відгукуються негативно, надто вже солодкий. Джалебі готують із муки, йогурту, води, манки та соди. А от у сироп, у якому вимочують приготоване тісто, додають цукор, воду та лимонний сік. Тісто з кондитерської торбинки видавлюють однією дов­ гою спіралькою або крендельком будь-якої фор­ ми у розігрітий сироп. Подавати десерт можна як теплим, так і холодним. Дотримуєтеся цих інструк­ цій - і вуаля, ви вже шеф-кухар, який готує страви інш ої країни.

Кулінарія 19

Ладду Ладду (laddu, laddoo) гарно репрезентує свою країну, без цього десерту Індію теж важко уявити. Назва походить з санскритського ладдук або латтіка, що означає «маленька кулька». Це десерт у формі кульки розміром не більше за абрикос. Коштує від 250 рупій за 500 грам, тобто від 100 гривень. Складається із манної крупи, горохового або пшеничного борошна, молока та кокосової стру­ жки. До рецепту можна додавати безліч інгредієн­ тів: родзинки, кардамон, горіхи кеш'ю або мак. В Аюрведі сказано, що ладду з родзинками корис­ не для вагітних і жінок, які годують грудьми, а ладду з гуньбою сінною варто вживати, якщо є проблеми зі шлунком. Десерт також готують на фестивалях, весіллях і днях народження. Ладду є підношенням для богів у індуїстських храмах (прасад), а особливо у хра­ мі Тірумали Венкатешвари (Tirumala Venkateswara Temple).

Прасол (в індуїзмі) - їжа або будь-який інший елемент, запропонований божеству під час релігійного обряду, потім роздається серед віруючих як духовна й священна речовина, як символ божественної благодаті.

(В)

Расгулла Расгулла (rasgulla, rosogolla) - це домашній сир, який настоюється у сиропі. Він складається з нежирного молока, лимонного соку, цукру та води. Ціну має від 200 рупій (82 грн) за 1 кг. Індій­ ці стверджують, що будь-хто, хто спробує цей де­ серт, полюбить його. У 2016 році два штати Індії спробували з'ясува­ ти, де ж таки виник це десерт. Штат Одіша казав, що у нього, а Західний Бенгал перетягував ковдру на себе. Проте пізніше Західний Бенгал заявив, що хоче захистити тільки свій різновид расгулли, який суттєво відрізняється від «одішівського» як кольо­ ром і текстурою, так і смаком, і навіть способом приготування. Одна з легенд створення расгулли починаєть­ ся в селі, де колись було дуже багато корів. Вони давали настільки багато молока, що його дово­ дилося виливати, коли воно псувалося. Священик із храму Джаганнатха це побачив і навчив людей згортати молоко, а ще дав їм рецепт расгулли. Історики Одіші кажуть, що десерт виник у м і­ сті цього штату - Пурі. Саме там є храм Джаган­ натха, в якому расгуллу давали богині Лакшмі. За легендою, Лакшмі засмутилася через те, що ї ї чоловік Джаганнатха продовжив святкування свя­ та Ратха-ятра без ї ї згоди, і зачинила ворота хра­ му. Чоловік не зміг потрапити додому, тому, щоб заспокоїти дружину, подарував їй расгуллу. Цей ритуал відомий як бачаніка (Ьасіпапїка): він знаме нує повернення богів до храму після Ратха-ятра. Анна Федорчук

Must drink в Індії: чай В Індії нараховують близько 13 тисяч чайних плантацій. Працюють вони здебільшого на експорт, через що можна подумати, ніби традиції чаювання сягають тут глибини віків. Проте це не так: перші індійські плантації з’явились у середині ХІХ століття. До їх появи чаєм смакували лише буддистські монахи. Але все змінилося, коли англійці вирішили позбутися чайної монополії Китаю. Саме вони під час існування Британської Ост-Індійської компанії завезли з Китаю чайні кущики і почали їх вирощувати у штаті Ассам. І вже до початку ХХ століття Індія перетворилася на одного зі світових лідерів у виробництві чаю.

Кулінарія 21 авдяки численності населення Індія посідає друге місце у світі після Китаю за кількістю випитого чаю. Проте за споживанням на одну душу населення ця країна не входить

З

(В)

навіть до перш ої двадцятки. Чай полюбляють у пів­ нічних штатах, жителі південних віддають перевагу каві. Відомими на весь світ є чорні та зелені індій­ ські ча ї - Дарджилінг, Ассам та Масала.

Британська Ост-Інлійська компанія - англійська приватна компанія з торгівлі з країнами Ост-Інлії та Китаєм, яка існувала з 1600 по 1858 р. Вона мала великий вплив на життя і політичні рішення всієї Британської імперії і відігравала важливу роль у ї ї створенні.

Чорний та зелений чай Різниця між чорним та зеле­ ним чаєм полягає в тривалості ферментації, тобто окислення, висушених листочків чайних ку­ щів. Зелений чай ми отримуємо з листочків, які ферментували не більше двох днів, а для створен­ ня заварки майбутнього чорного чаю необхідно від 14 до 30 днів. До речі, у процесі ф ерментації чай проходить такі стадії: зеле­ ний - білий - жовтий - червоний і нарешті чорний чай. Зеленого чаю Індія виробляє значно менше, ніж чорного. І майже весь він йде на експорт. Місцеві жителі не п'ють жоден із

сортів зеленого чаю, окрім висо коякісного Дарджилінгу. Якщо ви все ж хочете скуштувати саме зелений індійський чай, знайте: неміцні світлі напої виходять з маленьких жорстких листочків чаїв районів Кумаон, Дехра-Дун, Алмора і Гархвал; ча ї з району Ассам мають легкий солодку­ ватий смак, а щоб отримати міцний густий напій із яскраво вираженим терпким смаком, заваріть чай з району Кангра. Більшу поширеність та кращу репутацію в Індії мають чорні чаї. Як і зелені, вони також класифі­ куються насамперед за місцем

виробництва. Чорні ча ї поділяють на дві групи - північноіндійські та південноіндійські. Штати Керала та Тамілнад головні південні райони виро­ щування чаю. Ча ї з південних районів найкраще пити разом з молоком, воно розбавляє тро­ хи різкуватий смак їх темного настою. На півночі Індії найбіль­ шим районом вирощування чаю є штат Ассам. Другим за величиною - Бенгалія, де виро­ щується найкращий індійський чай Дарджилінг. Розповімо про два головні сорти індійського чаю трохи детальніше.

я

22 Кулінарія

Чай Ассам Цей сорт і є в нашому розумі­ нні класичним індійським чаєм. Однойменний штат, у якому його вирощують, є не лише най­ більшим у Індії, а й найбільшим у світі районом вирощування чорного чаю. Тут панує вологий та спекотний клімат, який чудо­ во для цього підходить. За таких природних умов кущі сорту Ас­ сам досягають висоти у 20 м, але на плантаціях їм не дають виростати вище 2 м. Яскравий червонувато-корич­ невий колір завареного чаю Ас­ сам поетично називають кольо­ ром бісквітної скоринки. Смак Ассаму терпкий та пряний, а аромат ледь схожий на квітко­ вий. Напій виходить міцним та на сиченим, з легким солодовим від­ тінком і незвичайними медовими нотами. Чудовим варіантом для ранкового чаювання є чай цього сорту разом із молоком.

Чай Дарджилінг «Чайне шампанське» - саме так називають цей чудовий сорт чаю у Великій Британії. Його вирощують на півночі штату Західна Бенгалія на околицях однойменного міста в Гімала­ ях. Клімат тут прохолодний та вологий, за таких умов чайний листок перетворюється на рід­ кісний різновид ароматного чорного крупнолистового чаю. Сорт відмінний від інш их ще і

частковою ферментацією ли­ стя, через це його часто порів­ нюють з улунами. Колір напою з Дарджилінгу світло-коричневий з темно-бор­ довим відливом чаїнок. Смак чаю цього сорту ніжний і мускат­ ний, а квітковий аромат має легкий медово-трояндовий відті­ нок. Цей чай найкраще смакує без молока та чудово підходить для денних чаювань.

Улун - традиційний китайський чай, що за ступенем окислення стоїть м іж зеленим та чорним чаями. Також відом ий під назвою Оолонг. У К и та ї улун також називають «синьо-зеленим » або « блакитним » чаєм.

Кулінарія 23

и

Напій Масала «Масала» на мові хінді буквально означає «чай зі спеціями». Цей чай є індійським національним напоєм. Індуси дуже позитивно відгукуються на прохання гостя про нього. Вони починають відчу­ вати до такого гостя особливу повагу та вдячність. Мабуть, причиною є їх щира любов до дивовижно го напою, з якого кожен з них починає свій ранок. В Індії Масала-чай вам запропонують у кожному домі, кафе або магазині. Адже він дивовижно від­ новлює сили, повертає людині енергію, освіжає пам'ять та робить будь-яку мить приємнішою та очищеною від зайвих тривог. Масала дійсно ко­ рисний через унікальне вітамінно-мінеральне поєднання, яке суміш спецій приховує у своєму хімічному складі. Цікаво, що в Індії також подають чай пасажи­ рам залізничного транспорту, але роблять це в невеликих глиняних чашках. Після того, як паса­ жир вип'є чай, така чашка розбивається, щоб ї ї не могли повторно використати. Причина такої тра­ д и ц ії пов'язана з кастовою системою в Індії. Раніше в поїздах та на перонах чоловіки роз­ носили чай у величезних металевих чайниках та глиняних і паперових стаканчиках. Зараз цим за­ ймаються лише представники залізниці. Кажуть,

що смак чаю через це став гіршим. Проте не су­ муйте, справжній смачний чай Масала можна спробувати приготувати і самому. Цей напій уміє готувати кожен індус, хоча єди­ ного рецепту Масала і не існує. Відрізняються пропорції та інгредієнти, проте для приготування завжди використовують чотири обов'язкові складо ві - чай, спеції, молоко та підсолоджувач. Для основи можна взяти будь-який сорт чаю чорний, фруктовий або навіть зелений. Проте найчастіше беруть саме чорний крупнолистовий. Підсолоджувачем може бути як натуральний мед, пальмовий чи коричневий цукор, так і згущене мо локо. Для приготування зазвичай використовують незбиране коров'яче молоко, його додають на смак, хоча часто в рівній пропорції з водою або трошки менше, ніж води. Щоб приготувати Масала, використовують «те ­ плі спеції». їх вибір величезний. Найчастіше це кар дамон, гвоздика, імбир та чорний перець. До них також додають корицю, фенхель, мускатний горіх, перець чилі, шафран, аніс, пелюстки троянд, ко­ рінь солодки й мигдалю та інші. Готові суміші спе­ цій для Масала-чаю можна придбати не лише в Індії, а й в Україні.

Олександра Русіна

Рецепт Масала-чаю «Плацкарт» реком ендує вам читати наш індійський випуск за чашечкою см ачного М асала-чаю. Пропонуєм о вам один із рецептів його приготування.

Інгредієнти: Літр свіжого молока 2-3 ст. л. чорного крупнолистового чаю Підсолоджувач (цукор, мед або згу­ щене молоко) Базові спеції: імбир (мелений або свіжий, ретельно порізаний), палич­ ки кориці, гвоздика, зерна духмяно­ го перцю, мелений мускатний горіх, кардамон і аніс.

Також можете використати готову суміш для Масала-чаю. Якщо якісь спеції вам не подобаються, просто не додавайте їх: ви не зіпсуєте чай, а лише зробите його смачнішим для себе. Отже, готуємо: 1. Спочатку промийте холодною водою заварку й залиште листя настоюватись на кілька годин; 2. Усі спеції подрібніть до стану порошку. Проте якщо ви любите спостерігати у свої чашці зірочку гвоздики або паличку кориці, то не відмовляйте собі у задоволенні; 3. Доведіть молоко до кипіння та додайте до нього всі спеції; 4. На мінімальному вогні пару хвилин помішуйте молоко для рівномірного розподілу смаків спецій; 5. Додайте чорний чай та варіть ще 3-4 хвилини, поки суміш не стане рівномірного кремового відтінку; 6. Потім дайте настоятись Масалі під кришкою приблизно 5 хвилин; 7. Смакуйте Індію та продовжуйте читати «Плацкарт».

Не чаєм єдиним Як ви вже знаєте, національним напоєм Інлі'їє Масала-чай, але це далеко не єдиний напій, який заслуговує вашої уваги та дегустації. Познайомимо вас з ними ближче.

Вуличні напої На гамірних індійських вулицях ви можете скуштувати безліч напоїв. Ми не будемо вам знову розповідати про багатий вибір чаїв або казати, що тут ви можете посмакувати різноманітними фрешами. Індія приго­ тувала для вас дещо більш цікаве, а саме: тростиновий сік, сироватку з алое вера та смузі з дині. Почнемо з диньки, якою люблять смакувати й у нас. Динний смузі про дається здебільшого на півдні Індії. Зазвичай до цього напою додають лід та дуже багато цукру, такі в місцевих жителів смаки. Радимо вам попро­ сити продавця не додавати цукор, тоді ви отримаєте напій з дивовижним смаком та запахом. Від смачного переходимо до корисного. На вас чекає кислувато-гір­ кий напій з присмаком трави. Можливо, це звучить не надто апетитно, але інколи треба дбати про здоров'я, а не задоволення забаганок сма­ кових рецепторів. Рецепт місцевої вітамінно-мінеральної бомби своє­ рідний: необхідно перетерти м'якоть алое вера в кашицю, а потім додати до неї холодну кислу сироватку. Після такого корисного напою можна нагородити себе ще одним ко­ рисним, але вже солодким - тростиновим соком. Він є найпопулярнішим вуличним напоєм Індії, який можна зустріти і в інших азійських країнах. Щоб отримати сік зі схожої на бамбук цукрової тростини, ці «дрова» не­ обхідно мінімум двічі пропустити через спеціальний прес. Потім до цього фрешу додають лід та сік половини лайма.

Лассі Батьківщиною цього простого у приготуванні напою є штат Пенджаб, що біля кордону Індії з Пакистаном. Лассі люблять не лише в цих двох кра­ їнах, а й узагалі у Південній Азії. Він є національним індійським напоєм на рівні з Масала-чаєм. Його також пропонують гостям та вживають ледь не під час кожної трапези. Цей неймовірно смачний напій так шанують зав­ дяки ефекту приємного охолодження, якого в умовах спекотного клімату так потребують місцеві жителі та туристи. Крім того, що він охолоджує та освіжає, лассі як кисломолочний продукт ще й допомагає нейтралізувати гостроту спецій, якими так славиться індійська кухня. Найпростіший рецепт лассі - це гарно збита суміш дахі (індійського йогурту), води, солі та спецій. Але він часто буває і солодким. Узагалі лассі можна назвати прародителем усіх коктейлів, адже зав­ дяки різноманітним інгредієнтам, які додаються до нього, та незлічен­ ній кількості універсальних рецептів на основі лассі можна створювати справжні кулінарні шедеври. Лассі може бути як окремим напоєм, так і складовою різних страв. До нього можна додавати фрукти, ягоди, соки, трояндову воду, горіхи, мед, різні спеції і навіть настоянку коноплі.

За класифікацією ООН до Південної А зії належать такі держави: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Непал, Мальдіви, М ’янма, Пакистан, Шрі-Ланка.

Спробуй Індію на смак Сподіваємося, після де­ тальної розповіді про чай та інші чудові індійські напої ви вже збираєте валізи та милує­ теся візою до країни казкових смаків. Але якщо зараз у вас немає можливості відвідати мрію самого Христофора Колумба, не сумуйте. Щоб спробувати Індію на смак, не­ обов’язково вирушати в дале­ ку подорож. Спеціально для вас «Плацкарт» підготував до­ бірні рецепти безалкогольних індійських напоїв. Смачного!

Просте лассі 1 л кисляку або ряжанки 600 мл (3 склянки) охолодженої кип'яченої води 6 ст. л. цукру або 5 ст. л. меду У ч. л. молотого насіння кардамону кубики льоду (за бажанням) Змішайте всі компоненти, крім льоду, і збийте їх вінчиком або міксером, доки напій не почне пінитись. Подавайте лассі охолодженим, з куби­ ками льоду. Цей напій чудово втамує голод та освіжить вас.

Бананове лассі 2 стиглі банани, почищені та порізані 2 ст. л. лимонного соку 125 мл Щ склянки) холодного білого виноградного соку або крижаної води 3 ст. л. прозорого меду (за бажанням) 1 склянка йогурту 6-8 подрібнених кубиків льоду У ч. л. молотого кардамону 1 дрібка свіжонатертого мускатного горіху терта лимонна цедра для прикрашання З цих інгредієнтів ви отри­ маєте 4 порції смачного та ситного напою. Банани, ли­ монний сік, мед та йогурт змі шуйте блендером або в ку­ хонному комбайні протягом 2 хвилин. Потім додайте лід та продовжуйте ще кілька хви­ лин, але не подрібнюйте лід повністю. Розлитий у склянки напій посипте мускатним го­ ріхом та цедрою.

Масала дудх 1.2 л (5 склянок) молока 10 шаф ранових жилок або % ч. л. молотого шафрану 4 шт. гвоздики А ч. л. м еленої кориці 3 ст. л. меду або 4 ст. л. цукру 1 ст. л. розмелених фісташок

Це місце у статті, де варто нагадати, що вся редакція «Плацкарту» вболіває за здоровий спосіб життя та радить вам не зловживати алко­ гольними напоями. Але вживати та зловживати - різні речі. Сподіваємо ся на вашу розсудливість і пропонуємо відчути п'янкий смак Індії.

Додайте в молоко гвоздику і корицю та доведіть до кипіння. Відрегулюйте вогонь так, щоб молоко несильно кипіло протя­ гом 5 хвилин, потім зніміть його з вогню. Відразу додайте шаф ран та гарно перемішайте. Продовжуючи помішувати, додайте мед. Вийміть гвозди­ ку. Додайте фісташки. Напій необхідно подавати гарячим.

Першою в нашому алкосписку є незнана для українців тонгба - на­ пій міцністю у 6-8 обертів, який полюбляють не лише в Індії, а й у Непалі. Цей трунок може нагадати вам ель, але на відміну від нього тонгба має виражений кислий хлібний присмак. Для виготовлення тонгби слід узяти відварене пшоно, якому дали сильно забродити. З нього виходить ядерна кашиця. До неї додають бу­ кет трав, унікальний для кожної місцевості, а потім залишають цю кашку сохнути на сонці на термін від одного до шести місяців, зважаючи на те, якої саме ф ерментації хочуть досягнути. Залежно від трав, часу сушки, а також якості пшона смак тонгби відрізняється у різних місцинах. Тонгбу заведено пити гарячою, ї ї заварюють прямо на полум'ї вогни­ ща. У відполіровану дерев'яну кружку насипають суху кашицю та свіже пшоно, заливають це окропом і потягують через соломинку. Окріп час від часу доливають, тонгбу в такий спосіб заварюють зазвичай до ше­ сти разів. А поки ви уявляєте цей приємний процес, попереджаємо: тонгба дуже підступна. Вона звалить вас з ніг швидко й непомітно, хоч і не є міцним алкогольним напоєм. Особливо це стосується тонгби, яку готують у високогірних районах.

Імбирний чай 1.2 л (5 склянок) води 3 ст. л. дрібно натертого сві­ жого імбиру 6 ст. л. цукру або 5 ст. л. меду дрібка молотого чорного перцю 4 ст. л. лимонного або апель­ синового соку порубане листя м'яти (за бажанням) Доведіть воду до кипіння, киньте до неї натертий імбир та зніміть з вогню. Якщо ви хо чете використовувати імбир­ ний чай як ліки від простуди, кип'ятіть його 10 хвилин з від­ критою кришкою. Якщо за­ мість свіжого імбиру ви вико ристовуєте сухий мелений, то зменшіть його кількість вдвічі та тримайте воду на повільному вогні протягом 20 хвилин. Додайте цукор або мед у суміш та розчиніть його. Про цідіть, намагаючись вижати з імбиру якомога більше ріди­ ни. Додайте перець та лимон ний сік. Напій слід подавати гарячим.

Тонгба

Пиво Хороша новина для любителів пива: в Ін д ії ви знайде, чим себе поті­ шити. Хоча до колонізації цієї країни Великою Британією пиво тут май­ же не вживали й використовували лише його специфічні сорти як риту­ альні напої, нині індійська пивна промисловість активно розвивається. Чудовий привід підняти за це кружку пінного напою. Індійці полюбляють міцні напої, тому найбільшою популярністю у них користується восьмиобертовий Кінгфішер (Kingfisher). Проте ви змо­ жете знайти тут пиво багатьох інших марок як місцевих, так і світових брендів. Але будьте готові, що його смак у Ін д ії відрізнятиметься від того, до якого ви могли звикнути в Україні: причина цього криється у різній сировині. Якщо ваша душа прагне не варіацій європейського пива, а справж­ ньої екзотики, спробуйте специфічні сорти, які мають менший вміст ал­ коголю і використовуються здебільшого для ритуалів, - апо та хандію. Апо - це рисове пиво, яке й досі вживають під час проведення риту­ алів на різноманітних святкуваннях на північному сході Індії. Саме тут ви можете його відшукати. Іншим сортом рисового пива є хандія. Від апо вона відрізняється лише тим, що до неї у процесі ф ерментації додають таблетку зі спресованих сушених спецій та трав. Ця таблетка додається до киплячої води з рисом, цей відвар залишають на ніч для фермента­ ції, а потім його проціджують та п’ють у чистому вигляді охолодженим.

Німбу пані

Пальмове вино Свіжий пальмовий сік - паданіра - має лікувальні властивості та особливо корисний для травної системи. Його споживають безпосе­ редньо після збору. Після бродіння сік перетворюється на пальмове вино, яке називають тодді або ніра. Цей напій популярний не лише в Індії, а й у Африці. Сировиною для нього є пальми різних видів. Напри­ клад, фінікова та кокосова. Сік отримують із надрізаних біля основи листків зрілої та високої пальми. Його збирають у великі глиняні ємності. Чим довше триває бродіння, тим більший у вині процент алкоголю. Після двох-трьох днів природного бродіння отримують тодді. Через добу після його початку ароматний напій має вже 4 оберти міцності. Такий свіжоферментований кислий сік із нижчим, ніж у вина, вмістом алкоголю називають калу. Цей сік має короткий термін придатності, тому пити його треба свіжим. Однак охолодження або додавання спецій може продовжити життя напою. За смаком пальмове вино чимось нагадує березовий квас або не солодкий Sprite і має таку ж міцність, як і європейське пиво. Зазвичай сп’яніти від тодді важко, для цього треба випити досить багато. Кажуть, що мінімум два літри, але це все індивідуально. «Плацкарт» не радить вам надто захоплюватися пальмовим вином: існує думка, що воно містить специфічні речовини, які у великих дозах спричиняють швидку деградацію особистості.

Фені Як горілка для України та текіла для Мексики, фені є національним алкогольним брендом Індії. З давнього санскриту «ф ені» переклада­ ється як «піна». Цей прозорий напій має міцність у 40 обертів. Його спо живають у чистому вигляді з льодом або у складі коктейлів. Найпоши­ ренішими є два види фені - з кеш'ю та кокосовий. Популярнішим є з кеш'ю. Виробництво фені з кеш'ю починається наприкінці березня, коли достигають плоди цього дерева. Кеш'ю складається з двох частин: м'я­ систої яблучної та безпосередньо горіха. Фені роблять не з горішків, а з яблук кеш'ю. Саме з м'ясистої частини отримують ніро - терпкий сік, який залишають бродити, а потім піддають дистиляції. Самогон першої очистки називається уррак та має міцність 20 обертів. Після другої очи стки отримують казуло, а для фені необхідні всі три перегони. Нині його виробляють на крупних заводах у промислових масштабах. Для виготовлення кокосового фені необхідні паростки кокосової пальми. Щоб сік став алкогольним напоєм, його залишають бродити. Через деякий час він перетворюється на арак - брагу середньої міц­ ності, близько 15 обертів. Цей напій також користується популярністю у місцевих жителів. Щоб отримати фені з араку, його піддають подвій­ ній або потрійній перегонці. Після неї і з'являється справжній кокосовий фені - міцний напій з яскравим ароматом. Олександра Русіна

150 мл (2/3 склянки) лимон­ ного соку 1,2 л (5 склянок) води 5 ст. л. цукру 1 ст. л. трояндової води У ч. л. солі кубики льоду (за бажанням) Змішайте всі компоненти. Подавайте напій охолодже­ ним та з тоненькою скибоч­ кою лимону. Кількість лимон­ ного соку та цукру в рецепті можете варіювати.

Шербет 400 мл води 4 ч. л. цукру 1 ст. л. вашого улюбленого сиропу Розмішайте цукор у воді. Додайте сироп і ще раз роз­ мішайте. Напій подавайте охолодженим або з льо­ дом. Якщо під рукою немає сиропу, можете використати варення. Але його необхід­ но процідити через ситечко перш ніж додавати до напою.

Гарячий яблучний коктейль 4 склянки яблучного соку 10 шт. гвоздики 10 шт. духмяного перцю мускатний горіх трохи солі 2 палички кориці Вилийте сік до каструлі. Додайте спеції. Накрийте кришкою і на повільному вогні доведіть до кипіння, але не да вайте напою закипіти. Вийміть усі спеції. Подавайте гарячим у келихах.

28 Традиції

Фестиваль кораблів пустелі Цікаво покататися На коні і на слоні! Але зручніш е сідає У верблюда на спині! Сергій Баруздін «Верблюд»

Якщо ви вважаєте верблюдів лише «транспортом» бедуїнів із Сахари, який плюється та має воду у горбах, «Плацкарт» поспішає повідомити: це не зовсім так. Залишайтеся з нами - і ви дізнаєтеся більше про цих величних кораблів пустелі, а також індійські фестивалі на їхню честь.

Верблюди - кораблі пустелі Варто зазначити, що існує два види верблюдів: двогорбих називають бактріанами, одногорбих дромедарами. Усі вони живуть у найбільш за­ сушливих місцинах світу - пустелях, напівпустелях та степах. Звісно, що вони адаптуються до при­ родних умов тих місць, у яких живуть. Наприклад, пилових бур, які так часто виникають у пустелях. Упоратися з негодою допомагають товсті брови, подвійні ряди довгих закручених вій і щілиноподібні ніздрі. Також верблюди можуть жити в дуже спекотних умовах завдяки вмінню піднімати й знижувати температуру власного тіла. До речі, верблюди мають у своїх горбах не воду, як більшість звикла вважати, а жири: коли не виста чає їж і, їх використовують як паливо. А от запас води міститься у крові. За один раз верблюд може випити більше 75 літрів води й утримувати ї ї в систе­ мі кровообігу близько двох тижнів. Цікаві й незвичні кораблі пустелі почали при­ вертати все більше уваги, тому їхн і власники ви­ рішили скористатися цим і задля розваги, і задля збагачення.

Фестивалі верблюдів Зазвичай на кордоні міста Пушкар і Великої Індійської Пустелі, або Тар, тихо та спокійно. Але наприкінці священного місяця Картіки тут прохо­ дить тижневий ф естиваль верблюдів. Дату його проведення визначають залежно від місячного циклу, але зазвичай вона припадає на першу половину листопада. Саме тоді найбільш значу­ ща в Ін д ії пустеля Тар, розташована на північному

заході Індії, перетворюється на яскравий та шум­ ний табір. Раніше тут проходив звичайний ярмарок, на якому продавали верблюдів та іншу худобу. Сьо­ годні він перетворився на грандіозний фестиваль. Торговці з усієї країни привозять знаменитих дромедарів, коней, віслюків, а також усе необхідне для верхової їзди - збрую, сідла та інше. Близько 400 тисяч туристів, торговців і паломни­ ків щорічно відвідують це традиційне індійське свя­ то, в якому задіяні 30 тисяч верблюдів. Сюди також полюбляють приїжджати фотографи, адже тут вони можуть зробити неповторні світлини. Сім днів яскравого дійства наповнені неймо­ вірними подіями, конкурсами та розвагами. Го­ сподарі заплітають верблюдам гриви, проколюють носи та бриють бороди, одягають на них яскраву святкову збрую, різноманітні помпони, намиста, кольорові стрічки та дзвіночки. Посеред фестивального тижня організатори проводять конкурс краси та парад верблюдів. Крім цього, можна побачити верблюжі танці та пе­ регони. Варто зазначити, що на верблюдів, які ста­ ли переможцями конкурсів, ціна різко зростає.

Верблю ди м ож уть розвивати ш видкість до 65 км/год. Власники тварин із задоволенням дають охочим покататися верхи. Проте культурна програма на цьому не закінчується. Оскільки на це свято при­ їжджаю ть цілими сім'ями, організатори вигадують розваги за вподобаннями як для чоловіків, так і для ж інок та дітей. Наприклад, проводяться конкурси на найдовші вуса, вміння й швидкість зав'язування

Традиції 29

тюрбанів, перетягування канату, доїння верблюдів та корів й біг з наповненими водою глеками на го­ лові. Особливий інтерес у всіх викликає конкурс наречених. Під час його проведення незаміжні д і­ вчата в національному індійському вбранні змага­ ються за звання найкращої нареченої. З ранку до самого вечора майорять яскра­ ві вбрання торговців та не стихає музика. Усюди можна насолоджуватися традиційними танцями, співами. Як професіонали, так і аматори органі­ зовують різноманітні театральні вистави. Можна почути навіть концерти класичної музики. Також на час фестивалю тут з'являється парк атракціонів. На цьому феєричному святі верблюдів у Пуш­ карі кожен відвідувач отримує неймовірну кількість вражень та приємний багаж задоволення, а дехто навіть верблюда. До свого календаря свят індійці додали ще одне. У січні проходить триденний фестиваль у місті Біканер. Тут розташована велика верблюжа ферма, на якій вирощують 2/3 верблюдів штату Раджестан. Місцеві тварини відомі своєю витрива­ лістю ще з ХІХ століття.

Свято відкривається грандіозним парадом вер­ блюдів. Тут проводять конкурс «Міс та містер Пу­ стелі» між туристами, перегони на верблюдах та мотоциклах. Багато конкурсів перегукуються з по­ переднім фестивалем. Особливістю біканерського фестивалю є конкурс художніх стрижок. Щоб підготувати верблюдячу шерсть до такої стрижки, потрібно два роки, а на саму стрижку витрачають три тижні.

В одногорбих верблюдів шерсть коротша, ніж у двогорбих, оскільки живуть вони переважно в більш спекотних місцинах. Традиційно все це дійство закінчується захопли вим фаєр-шоу та святковим салютом. Індія гарантовано подарує вам неймовірну кількість вражень, а фестивалі верблюдів можуть ще й допомогти знайти долю: у Пушкарі навіть укладають шлюбні контракти. Дар'я Ткаченко

гаї

30 Традиції

Божевілля кольорів, або Як святкується фестиваль Холі Чи знаєте ви щось про справжнє свято барв? Весело, розмальовуючи життя яскравими фарбами - саме так в Індії зустрічають весну. Видовищне божевілля, наповнене строкатими й насиченими кольорами, під назвою Холі. День, у який понад мільярд індійців виходить на вулицю та розмальовує все, що потрапить під руку. День, коли виборці можуть у прямому сенсі слова поливати нечистотами депутатів, школярі отримують шанс розквитатися за погані оцінки з вчителями, а нижчі касти нещадно замастити вищі. День, коли умовності скасовуються. День безвладдя та шаленства, коли будь-який опір марний. Не сумнівайтеся, буде дуже весело!

олі - одне з найбільш яскравих і барвистих свят у світі, яке символізує прихід весни і початок нового року за індійським кален­ дарем. У цього свята немає точної дати, ї ї визначають за повним місяцем Пхалгуни, який за­ звичай припадає на лютий-березень. Саме в цей день в Індії стартує справжнє кольорове беззакон­ ня, яке індійці вважають своїм другим Новим роком.

Х

Походження свята Існує кілька легенд, пов'язаних із походженням свята. У них пояснюється, звідки взялася його назва і пішли традиції.

Легенда про Холіку За однією з легенд, назва Холі походить від іме­ ні прекрасної та доброї Холіки, сестри міфічного короля Хіраньякашипу, який мав величезну владу над усіма. Злий цар, отримавши в дар безсмер­ тя, уявив себе богом і наказав усім поклонятися

лише йому. Тільки його син Прахлад продовжував залишатися вірним прихильником бога Вішну, не визнаючи могутність батька. Жодні вмовляння не могли переконати юного принца відмовитися від цього. Розгнівавшись, цар наказав спалити сестру та сина. Прахлад молив бога врятувати хоча б його тітку, і Вішну послав принцу кольорову хустин ку - священний дар, який повинен був вберегти ї ї від вогню. Коли Холіку прив'язали до стовпа, принц накрив ї ї тією хустинкою, а сам сів поруч. Розпалили вог­ нище, але раптом сильний порив вітру зірвав із Хо­ ліки хустку і накрив нею хлопчика. Холіка загинула, а принц зовсім не постраждав від вогню. Бог Вішну вирішив покарати царя і пронизав його серце бли скавкою. У такий спосіб було покаране зло. Ось чому під час святкування індійці мажуть один од­ ного фарбами кольору свящ енної хустки Холіки, оберігаючись від злих сил і допомагаючи богам відновити справедливість.

Традиції 31

Але існує й інша легенда: подейкують, що наз­ ва «Холі» походить від імені демониці Холіки. У неї був племінник Прахлад, син злого царя Хіраньякашипу. Прахлад поклонявся богу Вішну, і ніщо не могло змусити його відмовитися від власної віри. Тоді демониця Холіка, яка володіла даром не горі­ ти у вогні, задумала спалити королівського спадко ємця, умовивши того в ім'я Вішну зійти на вогнище. Взявши обдурене дитя на руки і сподіваючись на свій дар, Холіка пішла у вогонь. Прахлад у цей мо­ мент почав співати гімни, присвячені Вішну. Всемо гутній бог почув ці співи і врятував юного принца. Прахлад вийшов неушкодженим, а Холіка загину­ ла у вогні, бо не знала, що вона втрачає свій дар, входячи у вогонь не сама. Тому в перший день свя­ та розкладають багаття й спалюють на ньому опу­ дало злої демониці.

Легенда про Радхі й Крішну Холі відзначається також у пам'ять про безсмерт­ ну любов бога Крішни і Радхі. Одного разу юний Крішна поскаржився своїй матері на те, що шкі­ ра у Радхі дуже світла, а в нього темна. Тоді Яшода порадила йому пофарбувати обличчя Радхі різно­ барвним порошком і подивитися, як зміниться колір ї ї лиця. Відтоді й дотепер у свято Холі люди виносять зображення Крішни і його дружини Радхі на вулицю і розфарбовують кольоровими порошками.

Підготовка й святкування Готуватися до фестивалю починають задовго до свята. Стіни будинків розписують різнокольоро­ вими фарбами, а вулиці прикрашають квітами. Люди закуповують прискавки для води і фарбу­ вальні порошки - гулал, які виробляють із кукурудзя ного борошна дрібного помелу і фарбують у чер­ воний, зелений, рожевий та жовтий кольори. Крім сухого порошку, також використовують спеціальні рідкі фарби. За кілька днів до офіційного старту кольорової битви в містах орудують справжні «роз­ бійники фарб». Працюють вони з особливою обе­ режністю. Тренуються переважно на кішках, дітях та іноземцях. Останні - найбажаніша мішень. Святкування Холі починається в ніч: розклада­ ється багаття для спалення опудала. Цей ритуал

(В)

символізує знищення Холіки. В індійців існує тра­ диція ходити по цьому вугіллю й проганяти через нього худобу. Люди вірять, що це приносить удачу. Саме свято відзначається барвистими парада­ ми, під час яких виконуються народні пісні й тан­ ці. Учасники обсипають один одного яскравими порошками та обливають водою. Якщо раніше в Індії використовували тільки натуральні фарби, то сьогодні в хід йде й хімія. Зійде будь-що яскраве, починаючи від харчової пудри, марганцівки і закін­ чуючи токсичними речовинами. Головне завдання в цей день - прикрасити місто і все, що рухається. Мішень не має статі, віку та національності. Адже в цей день про кастові системи практично забу­ вають, тому кожен може відчути себе частиною чогось більшого, єдиного цілого. «Ні!» ієрархіям, умовностям і чиношануванню. День безвладдя! Ви оточені, опиратися марно! Людині, якій не до душі Холі, у цей день краще не виходити з дому: висловлювати злість і обра­ зу за барвисті витівки не дозволено. І навіть якщо гра вам не подобається - краще посміхнутися і прийняти ї ї правила мирно. Того, хто не зрозумів гумор і проявив агресію, може чекати покарання: замість нешкідливих харчових фарб людину в по­ мсту «відтюнінгують» у кращому разі мазутом або чорнилом. Весь одяг і взуття в день Холі одноразові. Люди одягаються простіше, оскільки будь-яке вбрання ризикує бути безнадійно зіпсованим плямами. Адже за легендою, чим сильніше тіло людини по­ криють фарбами, тим більше хороших побажань їй адресовано. Закінчується Холі, як правило, несподівано. Ближче до вечора вулиці починають порожніти. Стомлені люди розходяться по домівках. Божевіл­ ля припиняється, бо попереду на індійців чекають трудові будні. Якщо всі тр а диції Холі дотримані як слід, то хороший урожай не змусить на себе довго чекати. Ось так у потоці сірої буденності індійці по­ казують, як можна радіти всьому яскравому й незвичайному. Аліна Дмитрийчук

32 Традиції

Чия ти, закутана у сарі? Починаючи ще з прадавньої цивілізації, яка існувала в долині Інду в 2800-1800 роках до н. е., жителі Індії прагнули до комфорту в усьому, і одяг також не був винятком. Враховуючи спекотний клімат, їм потрібно було вигадати щось зручне і водночас практичне, щоб воно захищало від спеки, не сковувало рухи та розкішно виглядало. очнемо з найбільш відомого традиційного індійського одягу - сарі. Воно являє собою прямокутний шматок тканини з шовку або бавовни довжиною від 4,5 до 9 м і шириною до 1,2 м. Раніше його носили разом із нижньою блузкою, якою зараз багато хто нехтує, та нижньою спідницею. Красуні, які ходять у ньому вулицями міста, накидають собі на голову паллу - вільний кі­ нець сарі. Саме колір і склад тканини сарі може роз­ повісти про те, з якого регіону жінка та який у неї

П

статус у суспільстві. Справжньою гордістю пре­ красної половини людства є рясно прикрашене сарі. Чим більше одяг оздоблено додатковими прикрасами, тим багатшою і поважнішою вва­ жається жінка. Ще одним традиційним вбранням є ленга-чолі легка жіноча спідниця-кльош із блузою. Цей наці­ ональний костюм має безліч варіацій, але зазви­ чай складається з ленги та чолі, тобто спідниці та блузи. Ленга має занижену талію та довжину до пальців ніг. Узагалі ї ї існує три види: широка спідниця-кльош; вузька зверху, але широка від коліна спідниця; широкі та схожі на спідницю шаровари. Ленга-чолі - це святковий одяг. Для створення максимального контрасту ї ї роблять із різних видів тканин, оздоблених орнаментами ручної вишив­ ки з яскравою гамою кольорів: від золотистого до блакитного. Традиційний жіночий костюм сальвар-каміз складається із сальвару - безрозмірних штанів, камізу - довгої блузи із бічними розрізами до сте­ гон, а також дупатти - великої хустки. Для шиття сальвар-камізу використовують шовк, бавовну, шифон, креп, сатин, органзу. Чоловічий варіант сальвар-камізу називається курта-каміз. Це вбрання складається з трьох ча­ стин: сальвару, камізу або курти (сорочки до ко­ ліна або й довше) та дупатти або чунні (накидки). Деякі дослідники стверджують, що саме бри­ танці завезли до Індії чолі, сарі та нижні спідни­ ці, щоб дотримуватися вікторіанського кодексу скромності. Обґрунтовують це тим, що раніше жінки тут носили лише драпіровану тканину, яка легко спадала, відкриваючи цим верхню частину тіла та грудей, що було неприпустимо. Зразком найдавнішого індійського драпірова­ ного одягу, а також передвісником сарі є дхоті. До XIV століття його носили як жінки, так і чоловіки. Дхоті - традиційний чоловічий одяг у Індії. Це прямокутний шмат тканини (2-5 м завдовжки), який обгортається навколо ніг і стегон та пропус­ кається одним із кінців між ногами. Дхоті може виглядати як вузькі шорти, шаровари чи спідниця. Його заведено носити з куртою. Тюрбан - ще один атрибут традиційного й по­ всякденного костюму чоловіка в Індії. Це головний убір, який нагадує шарф, намотаний навколо го­ лови за спеціальною схемою. У дуже сильну спеку його змочують водою і так ходять увесь день, щоб сонце не напікало. До повсякденного одягу індійців також відно­ сять наплічні шалі та шарф и, які є як жіночим , так і чоловічим аксесуаром. Чоловічі шалі роблять

Традиції 33

з цупкої простої вовни світло-коричневого, сіро­ го або чорного кольору. До речі, вважається не­ пристойним, коли індійські жінки похилого віку носять шалі яскравих кольорів: це обов'язок мо­ лодих красунь. Сучасні індійки віддають перевагу коротким топам, які нагадують чолі, прямим строгим сорочкам-тунікам, вузьким штанам, спідницям-кльош, в'єтнамкам, розшитим бісером, туф лям-човникам на середньому каблуці. Вони обожнюють доповнювати свій модний образ найрізноманіт­ нішими прикрасами - невід’ємним атрибутом індійської жінки. Як і в більшості країн світу, в Індії первісні варі­ анти традиційного одягу не стали повсякденними, але на свята індійці обов’язково вдягають свої най­ кращі сарі та дхоті. Це є виявом пошани та любові до своїх предків та нації загалом. Усі види націо­ нального одягу тут мають вільний крій, за яким ж ін­ кам легше приховати свої зайві кілограми, а чоло­ вікам - почуватися невимушено. Основними кольорами традиційного індійсько­ го одягу є білий, чорний, червоний, синій та жов­ тий. Білий вважається траурним кольором, його носять вдови. Зелений означає приналежність до мусульманської общини, а в деяких регіонах Індії сарі цього кольору вдягають на весілля. Блакитний традиційно є кольором шудр (найнижчого стану слуг), адже добування фарби індиго вважається нечистим. Через це представники вищих каст уни кають блакитного кольору. Чорний - поганий знак, одягається рідко. Червоний колір вважається сим­ волом добра. Це також найпоширеніший колір для весільного сарі. Жовтий пов’язується із релігією. Індійське вбрання, мабуть, найзручніше у світі хоча б тому, що завжди виготовляється з приємних до тіла натуральних матеріалів. Тонкий індійський серпанок з червоним візерунком знає увесь світ. В Індії популярністю користуються бавовняні тка­ нини, льон, шовк та привезене з далеких північних країн хутро. Розкішне різнобарв’я кольорів, тканин, срібних та золотих ниток, візерунків, бісеру, страз та паєток не залишить байдужою жодну людину. Саме тому неповторний колорит і несподівані контрасти ін­ дійського одягу надихають світових дизайнерів на створення чогось незвичайного для жінок та чоло­ віків. Провідні модельєри часто пропонують лінійки одягу в індійському стилі. Цей стиль знаходить своїх шанувальників у всьому світі, адже жіночність, сек­ суальність та зручність традиційного вбрання да­ лекої Індії подобається сучасним жінкам. Маніш Малхотра - найбільш успішний індій­ ський дизайнер, який створює неповторні образи для провідних актрис Боллівуду. Відомими диза­ йнерами також є Венделл Родрікс з Гоа та Риту Кумар з Делі - автор брендових купальників та ве­ чірніх суконь. Незважаючи на квадратний покрій, його сукні виглядають жіночно та дуже витончено, спеціальні тканини додають легкості образу, а ет­ нічні візерунки - шарму. Трендовими є соковиті ко­ льори: жовтий, яскраво-зелений, небесно-блакит­ ний, червоний і насичений бордовий. Оксана Пошивайло

(В|

Наваграха: індійський парад богів планет ланети як боги? Цим не здивуєш. Плане­ ти як сутності, що можуть контролювати людей? Звучить набагато цікавіше. Тут не буде міфів про те, чому Сатурн наз­ вали Сатурном, а Марс - Марсом. Зрештою, з пантеоном давньоримських богів ми знайомі досить добре. Хотіли б дізнатися, що таке граха та чому грахи - це дещо набагато більше, ніж просто планети? Тоді - ласкаво просимо! Почнімо з основ. Немає сенсу намагатися вникнути в поняття «наваграха», не розуміючи, що таке граха. Якщо перекладати це слово з санскриту, то воно означатиме «той, що три­ має контроль та управляє». Зрозуміло, що ні­ чого не зрозуміло? Тоді розбираємось далі. Вплив грахи на життя будь-якої людини є все­ осяжним та необмеженим. Фізичним тілом грахи є планета, яку можна назвати своєрід­ ним матеріальним уособленням духовного поняття. Маючи такий вплив на людське життя та вагомий матеріальний відповідник, граха не могла стати чимось меншим, ніж боже­ ством. Так ми приходимо до появи в індійській культурі богів планет - наваграха. Саме вони відповідають за все, що відбувається у наших ж иттях. Цікаво дізнатися, кому дякувати за успі хи і кого звинувачувати у невдачах? Тоді час по чинати індійський парад богів планет! Усього до наваграха входить дев'ять богів. Головним серед них є Сур'я, який символізує Сонце. Символом Місяця виступає Чандра. Є серед наваграха і п'ять знайомих нам пла­ нет: Будха (Меркурій), Шукра (Венера), Манга­ ла (Марс), Бріхаспаті (Юпітер), Шані (Сатурн). Закінчують цей міні-пантеон боги Раху та Кету. Вони не символізують планети, будучи місячни­ ми вузлами: Раху - північним, або висхідним, вузлом, а Кету - південним, або низхідним.

П

Традиції 35

Сур'я Цілком очевидно, що Сур'я є богом Сонця. Він всевидяще око богів, носій світла, цілитель. Він на­ стільки сонячний, що його волосся та зброя зро­ блені із золота. Подібно до Геліоса, Сур'я має круту сонячну колісницю, запряжену сімома кіньми, які символізують сонячні промені або, за іншою версі­ єю, сім чакр. Цією колісницею управляє бог світан­ ку Аруна, якого називали передвісником сонця. Зображували Сур'ю по-різному. Якщо він мав дві руки, то в обох неодмінно був лотос як символ чистоти та неймовірної енергії, з якої створюється світ. Якщо Сур'ю зображали чотирируким, то він тримав лотос, мушлю та чакру, а четвертою рукою робив захисний знак. Вважається, що Сур'я як бог Сонця у відповіді за людське «я», самооцінку, індивідуальність, якості лі­ дера, гостроту розуму, благородність, великодуш­ ність, вплив у суспільстві.

Чандра Молодий і привабливий, Чандра - це Місяць. Він народився з космічного океану молока, який зби­ ли боги та демони, коли боролися один з одним. Чандра має дві руки, якими тримає лотос та бу­ лаву. Його колісниця, запряжена десятьома біли­ ми кіньми або антилопами, щоночі з'являється на небосхилі. Існування фаз Місяця пояснювали проклят­ тям Дакші. Коли Чандра одружився на 27 доньках Дакші, основною умовою було однаково любити кожну із них. І, як завжди це буває у міфах, спо­ чатку все йшло добре, а потім Чандра закохався в одну зі своїх дружин - Рохіні. Іншим дружинам це не сподобалося, тому вони розповіли про не­ справедливість своєму батькові. Той, зрозуміло, розгнівався, бо якому батьку сподобається, коли ображають його доньок, і наклав на Чандру осо­ бливе прокляття, яке ніхто не м іг зняти. Коли дру­ жини побачили, що Чандра перетворився на блі­ ду тінь, втративши майже всю свою життєву силу, то, як справжні жінки, вони знову пішли до Дакші з проханням зняти прокляття. Не маючи змоги це зробити, Дакші вдалося лише послабити його силу. І з того часу життя Чандри розділилося на два періоди: коли він росте і набирається сил та коли він слабшає і втрачає могутність. Ось така повчальна історія про те, до чого може довести чо­ ловіка сила кохання. Окрім того, що Чандра є місячним божеством, його також вважають богом родючості: роса, яка з'являється за ніч та дає життя рослинам, сприй­ мається як дар Місяця. Як один з наваграха, Чандра символізує розум, емоції, пам'ять, інтуїцію, дитинство, материнство, турботу і різноманітні рідини, зокрема воду.

(В)

Будха Будха (Меркурій) є плодом злиття свідомості та кохання, уособленням інтелекту. Найчастіше його зображують зі скіпетром та лотосом, він сидить на килимі, орлі або колісниці, запряженій левами. Та кож він носить із собою меч та намисто з дерева рудракша, що означає «очі Рудри». Батьком Будхи є Чандра, а от матір'ю назива­ ють або Рохіні, або Тару, дружину Бріхаспаті. Про порочний зв'язок Тари з Чандрою існує легенда, за якою вони закохалися один в одного і втекли, скорис­ тавшись відсутністю Бріхаспаті. Останньому це не сподобалося, розв'язалася війна, яка затягнулася на довгий час. Зрештою Тара все ж повернулася до законного чоловіка, однак виявилося, що вона вагітна. Тара народила чудового хлопчика і після допитів Бріхаспаті зізналася, що батьком малюка є Чандра. Схоже на сюжет типового індійського фільму, правда ж? Будха - це завжди інтелект, роздуми, засво­ єння знань, здібності до математики й астро­ логії, літературний талант, почуття гумору, мова, спілкування, обмін інформацією, торгівля та пристосування до різних умов.

36 Традиції

Шукра Шукра - правитель Венери. Він символізує нове життя, більше того - Шукра пізнав усі таїнства ма­ теріального та духовного життя, знає таємницю безсмертя і вміє воскрешати мертвих. Однак не одразу Шукра став богом. Спочатку він був наставником демонів (асурів), які воювали з богами (девами). Хоча деви і перемагали асурів, Шукра воскрешав їх - і боротьба починалася знову. Зрештою девам це набридло і вони вирішили зни­ щити Шукру. Тоді Шива спіймав Шукру і проковтнув його. Довго Шукра ходив Всесвітом, який існував у шлунку Шиви, пізнав він усі таїнства життя, зрозу­ мів таємницю єдності Всесвіту і почав молити Шиву, щоб той повернув його до справжнього світу. Шива довго не погоджувався, однак зрештою змилувався над Шукрою і виплеснув його через сперму. Хоча ще

питання, чи було це актом сім'явипорскування, чи ак­ том помсти. Однак вважатимемо його риторичним. Шукра традиційно зображається з трьома ру­ ками, в яких він тримає трость, чотки та лотос, рід­ ше - лук зі стрілами. Як бог планети Венера, Шукра відповідає за кохання, романтику, сексуальність, чарівність, ж і­ ночність, грацію, красу, мистецтво, гіпноз, смак та витонченість.

Мангала Мангала, як і Арес у греків, Марс у римлян, - це втілення агресії, війни, чоловічого начала. Він - воїн, породжений люттю, гнівом та бажанням помсти Шиви. Однак про все за порядком. Мангалу неможливо уявити без його ф ірмової шкіри вогняно-червоного кольору, з чотирма рука­ ми, в яких він тримає тризуб, булаву, лотос та спис. І сидіти він має обов'язково на барані. Так-от, Мангала народився з краплі поту, що ви ступила на лобі Шиви. За різними версіями різних легенд, це відбулося за різних умов. Перша версія розповідає, що Шива настільки віддано займався медитацією, що з його чола на землю впали три краплі поту, з яких і народився Мангала. Не без допомоги Бхумі, яка є уособленням землі, що ціл­ ком логічно. За другою версією, Шиві настільки допекли ро­ дичі, що він однією силою думки створив Вірабадру - ненаситного, лютого та жахливого монстра, для якого немає видовища більш прекрасного, ніж чужа кров на його руках. Вірабадру помстився родичам Шиви, ті розкаялися, Шива їх простив і, здавалося б, ось вона, довгоочікувана злагода. Не врахували тільки деви, що Вірабадру і справ­ ді ненаситний. Тому від гріха подалі перетворили його на граху Мангала. На хвилиночку, найбільш кровожерливу та агресивну з усіх грах. Пощасти­ ло Овнам та Скорпіонам, що тут сказати. Не повірите, але у цьому абзаці ми розповімо, за що відповідає Мангала як одна з грах. Його ква ліфікація - це енергія, мотивація, сила волі, смі­ ливість, гнів, ф ізичні вправи та бойові мистецтва, якості лідера, логіка, науково-технічний прогрес, хвороби та нещасні випадки, вміння готувати, не­ рухомість та власність на землю. Тепер і думай, чи добре, коли вміння готувати йде поруч із гнівом.

Бріхаспаті Бріхаспаті - духовний вчитель самих богів (опе­ руючи індійськими поняттями - Гуру девів), тому недивно, що він є найбільш сприятливою грахою. Як наставник богів, Бріхаспаті часто допомагає вирішити різні конфлікти, вивищуючись над інши­ ми своєю мудрістю. Будучи божеством молитов та жертвоприношень, Бріхаспаті яскраво і чисто сяє золотим кольором, має сім вуст та сім про­ менів, сто крил і солодкий голос. Як останній впи­ сується до загальної картини мудрого Гуру девів, ми не маємо жодного уявлення, але не викидати ж, солодко звучить. Список його атрибутів досить значний: дубина грому, лук зі стрілами, золота та залізна сокири, ко лісниця закону та поетичні розміри. Бо де молитви, там і поезія, де жертвоприношення - там і рима.

Традиції 37 Області впливу Бріхаспаті - це мораль, іде­ ологія, релігія, філософія, мудрість, просвіти­ тельство, благодійність, гроші, удача, оптимізм, розширення. Більше того, як Гуру девів, він також дарує різні супер-можливості: Аніма можливість ставати маленьким, невидимим; Лакхіма - левітація; Прапті можливість виконувати будь-яке бажання; Прокам'я - незламна воля та концентрація; Махіма - можливість ставати дуже великим; Ішітва - досягнення слави та величі; Вашітва - пригнічення бажань; Камавасаіта - задоволення будь-яких камічних, тобто тілесних, бажань. Придивіться до людей навколо, можливо, ко­ мусь Бріхаспаті подарував одну з таких супер-сил. Або цей хтось - ви?

Шані Якщо ви побачите злого потворного старця або чоловіка з темною шкірою, одягнутого в чорну оде­ жу, який тримає в руках меч, стріли та два кинджа ли, - найімовірніше, це Шані. А якщо він ще й сидить на чорному вороні, то помилки бути не може перед вами правитель Сатурна, владика часу та карми, суровий та безпристрасний учитель. Шані є сином С ур 'ї та Чаї. Запитаєте, як у бога Сонця народився такий темний та похмурий син? Усе відносно просто, бо його мати Чая - це тінь Санджни, дружини Сур'ї. Санджна пішла від сво­ го чоловіка у пошуках кращого життя, бо втомила­ ся жити з егоїстичним та гарячим у прямому сен­ сі цього слова Сур'єю. А через те, що розлучення були заборонені, довелося їй залишити замість себе свою точну копію - Чаю. На щастя, Сур'я не помітив підміни, а згодом у нього та Чаї народили­ ся діти. Однак через те, що Чая є ілюзією, а Сур'я істинним «Я», плодом їх зв'язку стало дитя, спов­ нене страждань, депресії і болю. Та саме через страждання Шані і пролягає дорога до істини. Окрім того, що Шані - це завжди перешкоди на життєвому шляху, негаразди, проблеми та не­ згоди, він має ще й смертоносний погляд. До речі, про цей погляд існує цікавий міф. Коли у Шиви та Парваті народився син Ганеша, щасливі батьки запросили усіх у гості на оглядини. Як не відмовляв ся Шані, йому теж довелося прийти. Шива змусив його подивитися на новонародженого. І проти волі Шані одним лише поглядом відсік голову Ганеші. Але все закінчилося так добре, наскільки це взага­ лі можливо у цій історії: Вішну, до якого звернувся по допомогу Шива, приладив Ганеші голову слона. Шані відповідає за смерть і довголіття, старість, хвороби, страждання, депресію, самотність, дис­ ципліну. Він приносить у людське життя страждан­ ня, серйозні проблеми та смертельні перешкоди. Однак ці випробування мають допомогти людині стати особистістю, прийти до свого істинного «Я». Шані - це вчитель, його діяння спрямовані на те, щоб люди пізнали себе. Тож, Козероги та Водолії, радимо вам пам'ята­ ти, що перешкоди та проблеми у вашому ж итті це шлях до істини.

(В)

Раху та Кету Навіть не маючи фізичного втілення, Раху та Кету вважаються найсильнішими грахами як держателі життя. Раху схожий на Шані, однак пов'язаний з роз­ ширенням та сходженням, тоді як Кету подібний до Мангали, але обмежує, стискає, відрізає. Власне, такі відмінності прямо пов'язані з тим, що Раху - це висхідний місячний вузол, а Кету - нисхідний. Як з'явилися ці дві впливових грахи? Звісно, що і про них є легенда. Колись дуже давно асури пе­ ремогли девів та захопили Всесвіт. Деви, щоб по­ вернути владу до своїх рук, вдалися до хитрощів, запропонувавши асурам разом зробити та ви­ пити амріту - нектар безсмертя. Хитрість, власне, полягала у тому, що амріту пили лише деви, тоді як асурів осліпила краса одного з втілень Вішну - Мохіні. Лише асура Раху не піддався на провокацію.

38 Традиції Він підсів до девів і встиг відпити трохи нектару без­ смертя, перш ніж Сур’я та Чандра викрили його. Нещасному асурі відсікли голову, однак він зали­ шився живим завдяки амріту. Тоді деви вирішили, що голова та тіло Раху стануть двома грахами Раху та Кету. А сонячні та місячні затемнення, згід­ но з легендою, трапляються, коли ці грахи наздо­ ганяють Сур’ю і Чандру, намагаючись помститися. Раху відповідає за ілюзії, галюцинації, психози, параною, загадкові хвороби, наркотичну залеж­ ність, сильні бажання, екстрасенсорні можли­ вості та масові тенденції. Раху - це сила, імпульс минулого, якому майже неможливо протистояти. Він наділяє події та життя людей потужною силою, витоки якої знаходяться у попередньому житті. У свою чергу Кета - це духовне знання, концен­ трація уваги, глибинна мудрість, інтуїція, втрати і загадкові хвороби. Він є втіленням смертельного жаху, який показує людям їх безпомічність. Про­ блеми, які приносить Раху як голова без тіла, мож­ на пояснити, тоді як тіло без голови Кету - це про­ блеми, які неможливо усвідомити і вирішити, бо насправді їх не існує.

Грахи відповідають за різні дні тижня. Так, Сур'я править у неділю (Равівар), Чандра - у понеділок (Сомвар), Мангала - у вівторок (Мангалвар), Будха у середу (Будхавар), Бріхаспаті - у четвер (Гурувар), Шукра - у п'ятницю (Шукравар), а Шані у суботу (Шанівар). Щодо знаків зодіаку, то Леви знаходяться у со­ нячній владі Сур'ї, за Раків несе відповідальність Чандра, Мангала контролює агресію Овнів та Скорпіонів, Будха доглядає за Близнюками та Д і­ вами, Бріхаспаті дарує мудрість Стрільцям та Ри­ бам, Шукра відповідає за любов Тельців та Терезів, а Шані веде Козерогів та Водоліїв через незгоди до світла істини. Завершуючи нашу розповідь про наваграха, хочеться сказати, що, можливо, і справді плане­ ти впливають на людські життя, дарують таланти та створюють перешкоди. Однак це ще не привід пускати життя самопливом: навіть самі грахи да­ рують можливість подолати негативний вплив та відшукати себе у темряві невігластва. Анна Чорна

Традиції 39

я

Веди /Деви Примітка автора: Цей текст є породженням уяви та гумору, тому ви не знайдете тут серйозності вченого-дослідника або історика-індієзнавця. Для цього можна завжди відкрити енциклопедичний довідник і розширити кругозір крізь призму наукових фраз. Усе нижче викладене є експериментом над формою, але не над змістом. Сподіваюся, ви зможете віднайти своє зерно істини серед плів гумору ожна людина - дерево, що глибоко пророс­ ло корінням у землю, яка його народила. Ми накопичуємо пам'ять предків, а найстраш­ нішим нічним жахом нашої цивілізації є забуття. Ми можемо не вірити у те, що було цен­ тром світобудови наших попередників, і вважати це проявом їх неосвіченості та дрімучості, але ми не можемо дозволити собі забути. Бо забуття оз­ начає, що уторованим шляхом доведеться пройти знову, витративши ще тисячі років еволюції на пов­ торення колись уже заф іксованих істин. Тому коли мова йде про пам'ять давніх часів, варто уважно слухати. І не тільки - запам'ятовувати, порівнювати, згадувати. Адже все вже колись тра­ плялося, а улюбленою фігурою історії є коло. Саме тому ми раз за разом звертаємося до мудрості предків, якою би сумнівною вона не видавалася спочатку. Власне, до чого всі ці слова? Нижче мова піде про Веди як одну з фундаментальних пам'яток індійської культури. Можна нівелювати значення Вед, називати їх просто збірником творів, пафо­ сних за формою та пустих за змістом, але це все лише заперечення заперечення. Тому девізом цього тексту буде «Заперечуйте, але пам'ятайте».

К

Частина перша. Веди Веди є зібранням священних текстів індуїзму, написаних дуже багато років тому. Повірте, люди стільки не живуть. Зате живе віра - тисячі років вона може чекати свого часу, записана на старому пергаменті, доки люди знову знайдуть шлях до та­ ємниць Всесвіту. Веди чекають уже близько 3-4 ти­ сяч років - і поступово люди вчаться бачити в їх тек­ стах дещо більше, ніж поверховий пафос форми. Вивчення будь-якого незнайомого поняття варто починати з його значення. Що у перекладі з сан­ скриту означають Веди? Це - знання, мудрість. І ви взагалі не помилитеся, якщо проведете паралель зі словом «відати» у значенні «знати». Веди є знанням божественного походження, яке людям вдалося з'ясувати за допомогою духовних практик та сер­ йозних тренувань духу і тіла. Хоча напевно, що без використання бхангу теж не обійшлося. Та про те

вже не нам судити: можливо, шлях до просвітлення устелено маріхуаною і пролягає він крізь ріки соми. Веди зазвичай передавалися в усній формі. Серед учених ходять легенди, що їх створювали упродовж тисячі років: з XVI століття до н. е. і до V століття до н. е. Тільки уявіть, скільки терпіння та мужності мали люди, яким довелося цілими поко­ ліннями працювати над одним і тим самим тек­ стом. Чи, можливо, у тогочасному видавництві, яке працювало над Ведами, були надто вибагливі ре­ дактори. Хтозна, історія про це мовчить. Редактор­ ська солідарність чи таємна змова? Ітак, священні тексти. Що вони собою являють? Кожна з Вед - це самхіта, тобто зібрання гімнів, молитов, заклинань, благословень або жертовних формул. Чому «кожна з Вед»? Бо всього їх чотири Рігведа (Веда гімнів), Яджурведа (Веда жертовних формул), Самаведа (Веда пісень) та Атхарваведа (Веда заклинань). Ну що, готові вирушити у мандрівку Ведами? Навіть якщо ні, то все одно поїхали! Рігведа, або Веда гімнів. Веда гімнів, або Ріг­ веда. Як не переставляй складники, сенс не хоче змінюватися: якщо індійці чомусь вирішили поча­ ти з гімнів, а не жертвоприношень, то хто ми такі, щоб сперечатися. Почнемо і ми з них. Рігведа вва­ жається найдавнішим текстом Вед, вперше запи­ саним лише у ранньому Середньовіччі. А до того текст Рігвед передавали лише в усній формі. Щоб ви розуміли, наскільки хороша пам'ять у індійців: Рігведа складається з 1028 гімнів, або 10 552 віршів. Це досить вагома цифра як для тексту, який довгий час існував виключно в аудіоформаті. Кому ж присвячено гімни Рігведи? Зрозуміло, що богам і тільки їм. Тут їх 33, і неможливо втри­ матися від наспівування «33 корови, 33 корови», що взагалі породжує досить кумедний абсурд: в Індії корова вважається священною твариною. І цілком очевидно, що боги теж мають певне свя­ щенне наповнення. Але зараз не про це. 33 боги у більш пізніх джерелах перетворюються на 330 мільйонів богів, що вказує на безмежність усього божественного. Якщо у вас вистачить сил дотягнути до частини другої, яка називається «Деви», то ви зможете д із­

40 Традиції натися про деяких з цих богів більш детально. А поки що буде достатньо і того, що ви знаєте, скіль­ ки їх було. Яджурведа, або Веда жертовних формул. На­ решті ми доповзли до найцікавішого у кожній ре­ л ігії - жертвоприношень! Ні, тут не буде ритуалів, подібних до «кривавого орла» вікінгів, як не буде і жахливих історій про вбивства корів. У цій частині просто дізнаємося, що собою являє Яджурведа як один зі священних індійських текстів. Ця Веда складається з двох частин: Крішна-Яджурведи («Чорної») та Шукла-Яджурведи («Білої»). Тут могли би бути монохромні жарти, але на них не вистачило коштів. Замість жартів краще роз­ повімо вам легенду, яка пояснить, чому Яджурвед виявилося дві. Жив собі провидець на ім'я Яджнавалкья, яке з першого разу і не вимовиш. І вивчав цей про­ видець Яджурведу у свого дяді - мудреця з дещо милозвучнішим ім'ям Вайшампаяна. Провидця Яджнавалкью називали ще одним складним сло­ вом - Екасандіграхі - за те, що йому було достат­ ньо почути текст один раз, щоб запам'ятати його. Словом, мрія будь-якого вчителя, але не Вайшампаяни. Дарма, що ім'я милозвучне. Розгнівався му­ дрець на свого племінника за те, що той такий ро­ зумний, і змусив його віддати знання Яджурведи.

Ось тут починається, мабуть, найцікавіший триллер з усіх бачених і небачених вами. Яджна­ валкья вивергнув знання, наче той вулкан Везувій, але не у вигляді магми, а як їжу. Інші учні Вайшампаяни перетворилися на куріпок і склювали ви­ верження Яджнавалкьї. На честь цих учнів-куріпок, жадібних до знань, і назвали першу частину Веди жертовних формул - Тайттірія Яджурведа, яка ще відома під назвою Крішна-Яджурведа. А чорна вона тому, що є втіленням тіє ї субстанції, яку ви­ вергнув із себе Яджнавалкья. Ну, ви зрозуміли. У легенді ж не уточнюється, як саме він це зробив. Другу частину Яджурведи провидець Яджна­ валкья отримав від бога Сонця Сур'ї, якому почав поклонятися після істор ії з куріпками. Він настільки задовольнив своїми аскезами Сур'ю, що той при­ йшов до нього у личині коня і розказав йому Ваджасанея-самхіту, або Шукла-Яджурведу. Білою ї ї назвали тому, що провидець отримав ї ї від бога Сонця. Хоча ця частина легенди теж викликає ба­ гато запитань на кшталт «Чому кінь?», «Яким чином бог, будучи конем, поділився знаннями з провид­ цем?», «Чи можна провести паралель з Локі і його пригодами з конем?». Але це вже зовсім інша істо рія. І тут вона тільки починається. Самаведа, або Веда пісень. Ця Веда вважається другою за важливістю після Рігведи. Враховуючи той факт, що майже всі з ї ї 1549 строф взяті з Рігведи, це виглядає досить символічно. Плагіат чи самоцитування? Насправді ж вірші було трансформовано, перероблено, адаптовано до релігійних потреб та розставлено в іншому порядку, який краще підхо­ див для релігійних церемоній. Суттєвою відмінністю від рігведійських віршів є те, що вірші Самаведи було покладено на спеціальні мелодії, написані з використанням семи свар (нот). Варто наголосити на тому, що тексти Самаве­ ди не є стовідсотковою копією гімнів Рігведи. Як нами вже було сказано, гімни перероблювалися. Різні зміни мають різний рівень важливості. Напри­ клад, деякі з них більше схожі на пояснення, взяті з першоджерел. А чітко закріплені правила вимови певних слів змінюються відповідно до мотиву ме­ лодій. Усі словозміни прописано в окремих Ганах, тобто Книгах пісень. Загалом, наскільки ми змогли зрозуміти, таких Ган нараховувалося чотири. І в інтернеті навіть плавають їх назви, але вони вам усе одно нічого не дадуть. Тому пливемо інформацій­ ним простором до останньої частини Вед. Атхарваведа, або Веда заклинань. Якщо ви ма єте бажання дізнатися про буденне життя дуже дав­ ніх індійців, то ця Веда буде правильним вибором. У ній тексти присвячені саме людським аспектам тогочасної епохи: що хвилювало тих людей, як вони жили і чого бажали, як відзначали весілля та влашто вували похорони. Атхарваведа цікава також і тим, що вона є першим індійським текстом про меди­ цину та першим текстом, в якому розповідається про використання антибіотиків. Ще там є частина тексту про глистів, але ми ї ї краще опустимо.

Традиції 41

Якщо ви захоплюєтеся воєнною справою, то не проходьте повз цю Веду. Різноманітні види отрут, стріли з каналом для отрути, отруєні сіті, жуки, які розповсюджують хвороби, та тисяча і один спосіб підступно та надійно вбити ворога описані у Веді заклинань. Давні способи, можливо, не такі вже й масштабні, але досить цікаві та неординарні. Од­ ним словом, є чим надихнутися. І, звісно ж, Атхарваведа - це заклинання на всі випадки життя: весілля, похорони, призив богів, по­ карання злющих ворогів та всякі інші штуки. Ось така вона, Веда заклинань. На цьому добігає кінця наша Частина перша. Веди. За ці декілька абзаців ми пройшли шляха­ ми, якими ходили давні індійці упродовж цілого ти­ сячоліття. І шляхи ці було покладено в основу тих магістралей, якими рухається сучасна індійська цивілізація.

Частина друга. Деви У попередній частині: Веди як зібрання священ­ них індійських текстів; Рігведа і 33 боги; Яджурведа і легенда про провидця Яджнавалкья; Самаведа і цитування Рігвед; Атхарваведа і тисяча і один спо­ сіб проклясти кого-небудь. Цю частину присвячено девам. Але не тим де­ вам, що прекрасні діви. І не тим Дева, що гори в Японії І навіть не тій Дева, що історична область Японії, як би нам не хотілося поринути в їхню чарівну культуру. Зараз ми розглядатимемо поняття «дева» у значенні «божественне створіння». Фем-версією цього поняття є «деві» - жіноча форма Бога, жіноче начало, Богиня-мати. Гімни Вед мають на меті задовольнити саме девів, саме у девів індійці просять про благословен­ ня. В уявленні давніх індійців деви є втіленням сил природи та певних моральних якостей, а окремі з девів можуть управляти космічними у прямому сенсі цього слова процесами та підтримувати функціонування Всесвіту на належному рівні. Деви протистоять асурам - таким собі демони-антибоги. Пам’ятаєте, як боги Олімпу воювали з титанами? Ось тут щось подібне до цього. Цікаво, що у більш давніх версіях ті з богів, які пізніше були віднесені до асур, не є поганими хлопцями. Вони так само докладають зусиль до створення Всесвіту та відповідають за різні природні стихії Але у кожній казці має бути вселенське зло, тому поступово на неораній ниві індійських міфів розгортається проти­ стояння «Деви vs. Асури». Цілком очевидно, хто після запеклих боїв одержав перемогу, чи не так? Добре, із загальним теоретичним мінімумом розібралися. Хто, куди і за що - теж з'ясували. Тепер перейдемо до другої за цікавістю після жертвопри­ ношень теми - власне рігведійських девів. Найбільшу кількість гімнів Рігведи присвячено великому і могутньому царю девів Індрі. Його нази­ вають повелителем небесного царства, громовер­ жцем, змієборцем та деміургом, який піднімає

0

І

небо. Досить-таки монументальна постать, не ко­ жен Зевс таке зможе. Наступним за частотою згадування йде Агні. Тут усе досить просто - Агні є божеством вогню, а оскільки без вогню не буває ні смачної їжі, ні жертвоприношень, ні затишного тепла вдома, то він крутий. Можливо, давні індійці вірили, що саме завдяки Агні вони можуть сидіти біля каміну, по­ пиваючи вино та спостерігаючи, як догорають їхні конкуренти. Як би там не було, Агні вважали голов­ ним серед земних богів та посередником між де­ вами та звичайними людьми. Не можна не згадати Сому, який пройшов дов­ гий кар'єрний шлях від ритуального напою до од­ ного з девів. Окрім того, що він такий рідинно-бо­ жественний, Сома ще й представлений у трьох варіантах: Сома Павамана (Чумацький Шлях), Сома-Місяць (який має також три варіанти: світи­ ло, божество та нектар, який виділяється Місяцем незрозуміло навіщо і з яких місць) та Сома-росли на. На жаль, рецепту соми не зберіглося, а шкода, без цього напою складніше розібратися у всіх цих хитросплетіннях божественних іпостасей. За світові води у Рігведах відповідає Варуна. Окрім того, він ще є верховним хранителем спра­ ведливості та суддею. А всі ми знаємо, скільки от­ римують судді. Мабуть, саме тому його разом з Індрою називають вседержителями. Варуна разом з Мітрою є протиставленням води й вогню, яке, од­ нак, носить скоріше характер взаємодоповнення. А ще ця парочка разом підтримує землю. Є у Ведах ще один цікавий дует - Прітхіві і Дьяус. Прітхіві уособлює Землю, а ї ї чоловік Дьяус є бо­ жеством денного неба. Подейкують, що вони спо­ чатку були єдиним цілим, але боги-вседержителі розділили їх. Так було народжено Всесвіт. Однак

га ї

42 Традиції значно більш захопливим є продовження цієї істо­ рії. Знаєте, як народилося все живе? Так само, як відбувається фізичне втілення кохання між чолові­ ком і жінкою. Прітхіві створила все на світі зі спер­ ми Дьяуса, яку той вивергав у вигляді дощу, меду та жиру. Цікаво, що він таке їв, щоб отримати сперму у вигляді дощу. Ось таке от сім’явилиття, яке ство­ рює світ! Однією з форм бога Шиви у Ведах є Рудра втілення гніву та люті. Для давніх індійців він символі­ зував смерть, полювання, грозу, вітер, бурю та зці­ лення. Цікаво, що до Рудри звертаються одночасно як до страшного, лютого бога та як до бездоганного і прекрасного. Вважається, що Рудра приносить хвороби і водночас саме він може зцілити хворого. Рудру зазвичай супроводжують Марути - божества бурі, вітру, грому та блискавки. Вони або народили ся з блискавки, або взагалі виникли самі з себе. У Марутів усе складно не лише з історією виникнен­ ня, але ще й із кількістю - їх то просто сім, то три рази по сім, то три рази по шістдесят. Здається, ма тематика - це не їхнє. Божественне втілення знайшли і різні пори доби. Так, Ушас є богинею зорі та світанку, а ї ї сини Ашвіни символізують ранок та вечір. Ашві-

ни - це два близнюки, які роз’їжджають по небу на золотій колісниці та приносять людям багатство. А ще вони вміють лікувати богів. Цікаво, чи хворіють боги на нежить? А тепер - родзинка на вишеньці торту. Вищим втіленням материнства у Ведах є Адіті - деві, яка символізує жіноче начало та втілює світлову енер­ гію Всесвіту. І є у неї восьмеро синів А діт’ї - Варуна, Мітра, Ар’яман, Бхага, Анша, Дакша, Індра і Ві васват. Адіті відмовилася від свого восьмого сина Вівасвата через його фізичну недосконалість. Його позбавили частин тіла власні брати. Чудова сімей­ ка, нічого не скажеш. Загалом іронічно, що саме бог без рук і без ніг став прародителем людей. Однак недосконалість не завадила Вівасвату по­ долати свої комплекси і недоліки, подарувати лю­ дям вогонь, створити родину та перетворитися на неймовірно могутнього та в усіх сенсах гарячого бога Сонця Сур’ю. Така от вийшла розповідь про девів. Ви можете забути їхні імена або не знати, за що вони відпо­ відають. Але пам’ятайте, що кожен дева є богом, але не кожен бог - це дева. Анна Чорна

Прислів'я хінді Відшліфовані мистецтвом слова, прислів’я є плодом народної мудрості та досвіду; вдалими поетичними образами, які відображають погляди націй та народів на довколишній світ. Скуштуйте цей плід знань, щоб зазирнути у безкрайню індійську душу.

Будь-яке ремесло нелегке В одних піхвах два мечі не помістяться Вчись коротко говорити, зумій море в глек вмістити Де патока, там і мухи Дерев'яну посудину ставлять на вогонь тільки один раз Дурість страху не знає Для голодного навіть горох приємний, як вершкове масло Є віти - будуть і квіти Жінка без прикрас - як світильник, що згас З однієї квітки гірлянди не зробиш І золоті кайдани важкі Коли спалахне пожежа, пізно копати колодязь Коли приходить смерть, і собака біжить у храм Корова не відчуває тяжкості своїх рогів Красиве личко всякий поцілує Краще вдома мати половину, ніж ціле на чужині Краще підневільна праця, ніж неробство Лавка знатна, а коржі несмачні Маслом вогню не згасиш Мовчання - половина згоди На своїй вулиці і собака - тигр Навіть дев'ять манів* мила не відмиють вугілля начисто *Ман - міра ваги, близько 40 кг Не вір тому, що чуєш, вір тому, що бачиш Не кидай нічого в бруд - на тебе ж і бризне Індійським аналогом наших прислів'їв є «субгаш іта». Ця назва дослівно перекладається як «гарно мовлене». Найдавнішою пам'яткою індій­ ської літератури, яка зберегла древні вислови з ІІ тисячоліття до н. е., є «Рігведа».

Невдачливого навіть на верблюді собака може покусати О днієї руки недостатньо для оплесків Осліп мулла - закриється мечеть Тому, хто тоне, здається, що соломинка може його врятувати Правді вогонь не страшний Рана, нанесена мечем, заживає; рана, нанесена злим словом, - ніколи Розплатитися з боргами - все одно, що розбагатіти Розсипай однією рукою, збирай - двома Свій розум і чуже багатство завжди сильно перебільшують Своє кисле молоко хто кислим назве? Скільки бубнів, стільки і мелодій Сліпий, розмовляючи зі сліпим, завжди сердиться Спочатку подумай, а потім скажи Старий папуга нічому не навчиться У кого немає рису, той радий і гороху У темноті сліпий далеко бачить Хто бере крадене - теж злодій Цінність людини пізнається після ї ї смерті Чого хотілося б сліпому? Два зрячих ока Шакал хоч левовою шкурою і накриється, та левом не стане Шип шипом і витягують Щіпка сандала краще за віз дров Який раджа, такі в нього і піддані Яка змія, такі і змієнята Пряний післясмак особливостей індійської культури просочує кожне слово народних перлів прислів'їв. Той гурман, що розпізнає усю гаму пі­ кантного Сходу, отримає намисто гімалайської мудрості та духовного просвітління. Олена Красовська

Iа ]

44 О, ці дивні індійці

Бханг, ганджа і чарас ндія - країна контрастів. З цих слів починаються, мабуть, 90 % путівників Індією. Але яким би стереотипним не здавав­ ся цей вираз, він є абсолютно правдивим. Індія контрастна на­ віть у таких делікатних питаннях, як нарко-політика та культура споживання наркотиків. Історія споживання нарко­ тичних речовин на території пів­ острову Індостан настільки ж прадавня, як і історія самої Ін­ дії. Пов'язана вона з рослиною бханг - саме так в Індії називають канабіс. Сталося це через те, що культура споживання марихуа­ ни в Індії є не тільки дуже старою, а й ізольованою від Західної та Східної цивілізацій. Найпершу згадку про бханг можна знайти у Ведах - священних індуїстських текстах, які були написані при­ близно між 2000 і 1400 до н.е. Згідно з Ведами, марихуана є однією з п'яти священних рос­ лин, а в ї ї листях живе янгол-охоронець. Веди називають канабіс джерелом щастя, яке боги дали людям, щоб допомогти їм досяг­ ти вершин задоволення та позбу­ тися страху. Судячи з легенд, дали його не просто так, а лише після пере­ вірки богами. За одним з пере­ казів, бог Шива після суперечки з родичами пішов гуляти полем. Утомившись від спеки, він заснув під листям якоїсь рослини. Коли ж він прокинувся, то з цікавості ску­ штував ї ї листя. Миттєво відчувши себе оновленим, Шива обрав канабіс своєю улюбленою їжею і став відомий як Господь Бханг. Те­

І

пер подумайте, яким може бути ставлення суспільства до росли­ ни, яку споживав один з найго­ ловніших його богів. Тут ми наблизилися до пер­ шого контрасту. У 1985 році в Індії був прийнятий закон «Про наркотичні засоби і психотропні речовини» (Narcotics Drugs and Psychotropic Substances Act), за яким, як не дивно, забороняєть­ ся та суворо переслідується ви­ готовлення, розповсюдження та споживання в країні більшості відомих людству наркотичних речовин. Стосується це і канабісу, споживання якого фігурує в релігії 79,8 % населення країни. Але, зважаючи на культурні особливості нації, законодавці все ж залишили невелику лазівку в законі. У країні вільно можна придбати бханг, який, окрім міс­ цевої назви марихуани, є ще і коктейлем на основі цієїрослини. На продаж бхангу у вигляді напою держава навіть видає ліцензії. Розрізняють два види бхан­ гу - «бханг лассі» та «бханг кі тхандаі». Перший - коктейль на основі кефіру з козячого молока з додаванням канабісу, другий майже те ж саме, але його осно­ вою є будь-яка холодна рідина, в яку додають мигдаль, спеції, молоко, цукор і той же самий ка­ набіс. Бханг можна скуштувати й у твердому вигляді - ма йже з тієї ж самої суміші індійці роблять цукерки для розжовування. У чому ж причина дозволеності цих наркотичних ласощів? По-перше, бханг є одним з голов них частувань великого свята -

Шива-ратрі, під час якого інду­ їсти шанують бога Шиву. По-дру­ ге, бханг є відносно слабким наркотичним напоєм - вміст ТГК у ньому (тетрагідроканабінол головний психоактивний компо­ нент канабісу, через який його відносять до наркотичних речо­ вин) становить лише 6 %. Для по­ рівняння, суцвіття марихуани, які в Індії називають ганджа, можуть містити до 20 % ТГК. По-третє, бханг є невід’ємною частиною місцевої культури. Відомо, що у середньовіччі індійські солдати часто пили бханг перед боєм для хоробрості та подолання страху, тоді як солдати західно­ європейських країн пили алко­ гольні напої. Також згадки про бханг є в індійському фольклорі: коли сім’я дуже бідна, про неї кажуть «ghar mein bhoonji bhang nahi hai», що перекладається як «у будинку навіть поганого бхангу немає». Тобто для індійця бханг це щось на зразок горілки для українця, вина для француза або віскі для ірландця. Окрім бхангу, в Індії пошире­ ні й інші наркотичні речовини, виготовлені з марихуани. Пер­ шу ми вже згадували вище - га­ нджа, канабіс у традиційному його вигляді. Друга речовина чарас, чиста необроблена смо­ ла, зібрана з листя і суцвіть коно плі індійської. Вміст ТГК у чарасі становить 60-65 %, фактично це місцевий варіант відомого в усьому світі гашишу. Виготовлення, вживання та розповсюдження цих речовин в Індії заборонено законом, але

ж це Індія, тому існують винят­ ки. Вживання ганджі та чарасу є популярним серед бродячих монахів, або «баба», які у такий спосіб намагаються наблизити­ ся до богів та пізнати вселенську мудрість. Баба можуть робити це навіть привселюдно, і поліція не зверне на них увагу, адже це частина релігійного обряду. Деякі баба за невелику пожертву готові розділити свій обряд з туристами. На вулицях міст, особливо ку­ рортних, можна спокійно зустрі­ ти звичайних людей, які також без особливого сорому вживають канабіс. Річ у тім, що поліція в Індії надзвичайно корумпована, і на більшість правопорушень, пов'я­ заних з вживанням наркотиків, вони навіть не звертають уваги. Але якщо людина все ж таки при вернула увагу правоохоронця, і в неї знайшли заборонені речо­ вини, ї ї неодмінно доставлять до не надто комфортної індійської в'язниці з усіма подальшими на­ слідками, тому подібні питання необхідно швидко вирішувати «на місці». Індійське слово «бак­

шиш» миттєво діє на поліцей­ ських, котрі будуть готові відпу­ стити недолугого туриста за пару десятків американських доларів. Окрім наркотичних речовин рослинного походження, в Ін­ д ії розповсюджені й синтетичні наркотики. Поширення героїну, кокаїну, метамфетаміну, LSD та MDMA пов'язане з кількома факторами. По-перше, Нью-Делі - потужний фармацевтичний центр, у якому налагоджено ви­ робництво багатьох препаратів, зокрема й тих, що можуть стати основою синтетичних наркотиків. По-друге, північ країни (власне, там і знаходиться Нью-Делі) гра­ ничить з Пакистаном та вкрай близько розташований до Афга­ ністану, на території яких розгор­ нуте широке виробництво опіатів (наркотиків, вироблених на осно ві макової соломки) та метамфетамінів (синтетичних наркотиків, для виробництва котрих необ­ хідні фармацевтичні потужності Нью-Делі). По-третє, з 60-х років попереднього століття такі штати, як Гоа, стали улюбленим місцем

відпочинку спочатку хіпі, а потім представників клубної культури, які привезли з собою такі речови­ ни, як LSD та MDMA. Вживання всіх синтетичних наркотиків на території Індії є небезпечним. На відміну від, на­ приклад, Нідерландів, де сфор­ мувався більш-менш цивілізо­ ваний ринок наркотиків, в Індії він є абсолютно диким. У кра­ щому випадку кокаїн або геро­ їн, придбаний на індійських ву­ лицях, буде на 90 % складатися з крейди, у гіршому - під вигля­ дом пігулок MDMA або марок LSD можуть продавати такі не­ відомі хім ічні речовини, після вживання яких людина втрачає розум та може навіть покінчити життя самогубством. Але попри це, Індія залиша­ ється унікальною країною з ко­ лоритними звичаями та надзви­ чайно широкою усмішкою, яку вона з легкістю готова подарува­ ти вам, якщо ви того побажаєте. Максим Ватралік

46 О, ці дивні індійці

«Свята корова!» Менталітет індусів еред тим, як подорожу­ вати черговою країною, обов'язково потрібно д із­ натися про менталітет людей, що там живуть. Так, це правило було необов'язковим, коли ми з редакцією «Плацкар­ ту» подорожували до європей­ ських країн. Усе ж Україна - це Європа, запевняємо ми. Але в цьому номері наш шлях про­ лягає в Індію - країну, жителі якої за менталітетом мало схожі на європейців. Тож давайте розста­ вимо всі крапки над «ї» та дізна­ ємось, які все ж таки жителі Індії. Перше, на що звертаєш ува­ гу, коли декілька днів проводиш у Індії - релігія. Усі жителі релігій­ ні. Той, хто тобі трапиться в поїзд­ ці, буде або індуїстом, або ісла­ містом, або християнином, або буддистом. Не вірити ні в кого в Індії - моветон. Якщо ти ска­ жеш: «Я людина не віруюча», то в кращому разі тобі просто не повірять. Ну хоча б астрологією

П

людина повинна цікавитися. Бо без астрології, до речі, там на­ віть не одружуються. У кожного є свій особистий астролог, який може вирахувати, з ким краще укладати шлюб, коли буде до­ брий врожай або через що на тебе ображається твоя жінка (хоча таке вирахувати неможли­ во). Увесь цей фанатизм вилива ється у дещо більше - пасивність та апатичність. Типу: «усе відбу­ вається за волею богів / через карму / бо Аллах так захотів». Че рез це вони і не відповідають за свої д ії та взагалі не знають слова «відповідальність». Як я підмітила, в країні багато релігій співіснують на одній те­ риторії. Але все ж приблизно 80 % населення країни є індуїста­ ми. Саме для них славнозвісна корова є святою (читай «недо­ торканою»). Розумієте, в теорії індуїзму грішним є будь-яке вбив­ ство, але найсуворіше кара­ ється вбивство саме корови.

Ця тваринка асоціюється з різ­ ними формами Бога, вона є символом достатку і чистоти. От, наприклад, наш Кобзар «пас ягнята за селом», а індуїстський Крішна пас корів під Вріндаваною (місто в окрузі Матхура ін­ дійського штату Уттар-Прадеш). Корова дає молоко, сечу та коров'як, і все це використову­ ється у хазяйстві та релігійних ритуалах. Безвідходне виробни­ цтво, хай йому грець. Якщо ви - абсолютний інтро­ верт, то в Індії вам робити нічого. Просто повірте. Повільно покла­ діть цей журнал на стіл та пере­ читуйте номер про Ірландію. Ну добре, то був жарт. А якщо серйозно, то інтровертам там дійсно важко. В індусів відсут­ нє поняття особистого просто­ ру. Забудьте про ввічливість та самотність. Там до вас завжди спробують доторкнутися, штовх­ нути, притулитися у черзі або в транспорті. А якщо зовнішність

у вас як у типового «неіндуса», то будьте готові до того, що з вами будуть фотографуватися. Іноді навіть без вашої на те згоди. Десь років із десять тому в Україні так реагували на студентів з афри­ канських країн. Тож на час подо­ рожі в Індії зможете відчути себе ефіопським студентом в Україні. «Фешн іс май профешн», так можна охарактеризувати кожного індуса, що хоче одяг­ тись у щось більш модне, ніж біла тканина. Ну, всі ж пам'я­ тають індійські фільми та їх го­ ловних героїв? На головному герої - одяг червоних, жовтих, яскраво-зелених кольорів. І це все одразу. І це все тільки під­ жак. Крім того, Індія - це не тільки яскраві кольори, а ще й дорого­ цінне каміння, золото. За кількі­ стю золотих каблучок будь-який індієць може переплюнути про­ давщицю Зою в сільському ма­ газині. А вона заробляла на ці каблучки все життя! Особливої уваги вартує їх ставлення до навколишнього сві­ ту. Я (та й усі люди загалом) не вважаю Україну еталоном чисто­ ти, але порівняно з Індією Україна просто поле, яким йшло кохання Поплавського. Чисте та незай­ мане. Принцип прибирання:

все, що поза моїм домом, не моє, тому не мені прибирати. Такі речі, як кидати обгортки пря­ мо під ноги, запльовувати ліфт, викидати сміття на вулицю та в річку - нормальні та буденні. Індія - це одна із найбрудніших країн світу, і основною на те при­ чиною є люди. І люди звичайні, а не горе-можновладці, які дають зелене світло на утилізацію від­ ходів у ріки, беручи хабарі.

13 із 20 найбрудніших міст на планеті знаходяться в Індії. Прісної води катастрофічно не вистачає, а щорічно в річку Ганг після проведення релігійних ритуалів потрапляє величезна кількість попелу. Але не все так погано: нещодавно ріки Ганг та Джамна визнали юридичними особами та живими істотами. Тобто нанесення шкоди одній із цих річок прирівнюється до нанесенню шкоди людині і ка­ рається відповідно до законів як порушення прав людини. Незважаючи на те, як вони ставляться до матінки-природи, свою матінку вони люблять і по­ важають. Індуси дуже хороші сім'янини. Для них сім'я - це щось постійне та священне, тому там така мала кількість розлучень: у країні ними закін­

чується близько 1 % шлюбів. Та все ж Індія - неоране поле для феміністок. До жінки тут став­ ляться винятково як до матері, дружини та красивої речі. Для чоловіків бачити, як жінка курить - нонсенс! А жінка, яка бажає будувати кар'єру, - це взагалі щось на межі фантастики. Але там їх ніхто не тримає, самі ін­ дійські жінки більшого не хочуть (за рідкісними винятками). Для них життя, що має сенс, - це не кар'єрні вершини та гроші, а семеро дітей, коханий чоловік і повага в сім'ї. Тож індійське ко­ хання дійсно таке, як у фільмах - раз і назавжди. Воно спочатку яскраве та енергійне, а потім спокійне та щасливе. Чоловік буде сильно кохати свою дру­ жину, а вона буде віддячувати ласкою та піклуванням. Ця країна по-своєму уні­ кальна та особлива, а ї ї жителі добрі та чуйні. Релігія зробила їх позитивними та врівноваже­ ними, тож вам точно буде чого навчитися. А ще місцеві жителі з радістю розкриють перед вами зовсім іншу Індію, тож поїздка до цієї країни точно запам'ятається на все життя. Ольга Терен

48 Із перших уст

Викладацькі мандри Талановитому дизайнерові та викладачу Павлу набридли трудові будні, й разом з дівчиною він вирушив у світ неймовірних пригод - в Індію. З його розповіді нам пощастило дізнатися про життя «на базарі» та багато інших захопливих історій.

— Чому поїхали саме в Індію?

— Ми хотіли провести всю зиму в тропічній кра­ їні, щоб не бачити снігу. Індія видавалася найкра­ щим варіантом з багатьох причин: були чутки, що там дуже дешево; наші друзі були в Індії і написа­ ли величезну інструкцію, як там вижити і куди по­ їхати; про Індію ходили різні неймовірні історії, які хотілося перевірити. Наприклад, про те, що за $5 на день можна зняти бунгало біля океану, тоді як насправді воно коштувало всі $25. Але, на жаль, посольство Індії вирішило, що три місяці - це заба гато для нас, і дало візу лише на два. Тому нам ще довелося переїжджати в Шрі-Ланку.

— Чим там займалися?

— Подорожували. Країна велика, й усю ї ї об’їха ти навіть за рік важко. Тому ми подорожували пів­ днем Індії, переїжджаючи з місця на місце. Більше ніж на два тижні ніде не затримувалися.

— Чи не думали залишитися там жити?

— Навпаки, через три місяці в Індії та Шрі-Ланці дуже захотілося назад додому, щоб працювати та інвестувати в майбутнє. В Індії розумієш дуже чіт­ ко, що буде, якщо нічого не робити. Країна слабко розвинена у плані інфраструктури. Таке вражен­ ня, що люди живуть у Середньовіччі. Велетенська частина населення живе на вулиці і навіть не має документів. Природа фактично знищена через перенаселення. Зазвичай там лишаються доволі специфічні персонажі з Європи та Америки, лю­ бителі дешевих наркотиків, девіантні митці та інші люди, яких у нашому споживацькому суспільстві заведено вважати невдахами.

— Як там взагалі живуть місцеві?

— Дешеві готелі переважно знаходяться на ба­ зарах. У нас бюджет був обмежений, тому вони нам якраз підійшли. Якщо живеш постійно на ба­ зарі, то складається доволі неприємне враження про місцевих. Індія дуже велика і густонаселена країна, тому там багато і бідних, і багатих. Але в райони багатих потрапити неможливо, бо

найчастіше вони охороняються і загороджені. Контрасти дуже сильні. Селяни живуть в охайних будиночках, тоді як у мегаполісах типу Мумбая чи Ченная живуть просто на вулицях і там же ходять у туалет.

— Наскільки легко й доброзичливо місцеві йдуть на контакт, зближення?

— Так легко йдуть, що іноді доводиться від них відбиватися. Інколи ми тікали від натовпу дітей, що вимагали від нас гроші. Для бідних індусів кожен білий турист - це мішок грошей. Багато намага­ лися нас надурити на ціні, доводилося постійно торгуватися. От, наприклад, ми вийшли на якійсь нічній платформі в Індії і шукали готель. Місцевий житель нам радо пообіцяв допомогти, привів у го­ тель. Ціна була висока, але було пізно і ми погоди­ лися. Потім ми зустріли італійців, які сказали, що платять на 30 % дешевше і що ми переплачуємо, бо власник готелю заплатив відсоток тому, хто нас привів. І так з усім. Дуже важко звикнути до цього. Набагато комфортніше, наприклад, у Таїланді, де навіть у туристичних місцях корінні жителі чесно називають ціну.

— Що потрібно обов'язково подивитись чи спробувати в Індії?

— Нам найбільше сподобалися міста Мумбаї та Мадурай. Але ми були лише на півдні Індії і впев нені, що на півночі також є багато цікавого. Спро­ бувати треба фрукти, яких в Україні немає (міні-банани, папаю, гуаяву), сік цукрової тростини.

— Що можете порадити майбутнім туристам чи людям, які хочуть переїхати в Індію?

— Спочатку поїхати на два місяці, щоб зрозу­ міти, чи хочете ви жити в таких умовах. Наприклад, якщо говорити про пляжі, то океан, про який так мріють наші люди, насправді дуже агресивне се­ редовище, де велетенські хвилі збивають з ніг і во­ лочать тебе піском багато метрів. Ми доволі рідко там купалися, бо дуже легко травмуватися. Інтерв'ю провела Дар'я Ткаченко

Із перших уст 49

Українська мрія в Індії Два роки тому українка Вікторія Панченко поїхала в Індію працювати моделлю для веб-каталогів. Тоді дівчина ще навіть не здогадувалася, наскільки ця країна вразить та змінить її. Наприклад, після знайомства з місцевою кухнею Вікторія відмовилась від м ’яса та полюбила солодощі.

— Чому ти поїхала в Індію?

— Поїхала, бо запропонували контракт на ро­ боту, а ще я завжди мріяла подорожувати. Хотіла спробувати щось новеньке, випробувати себе. Попервах навіть і думки не виникло, як я там буду жити, що їсти. Мені було 18, коли вперше полетіла на інший кінець світу, але чомусь я зовсім не думала про по гане і не замислювалася, що це - новий етап для мене.

— Хотіла б там залишитися?

— Я б із задоволенням жила там, мені дійсно подобається Індія. Звісно, є чимало розбіжнос­ тей із нашими звичаями і традиціями, утім мені дуже подобається там. Можу сміливо сказати, що знайшла чимало справжніх друзів, які завжди підтримають.

— Як там живуть місцеві?

— Індія - це країна неймовірних контрастів. Коли їдеш увечері на машині, спершу помічаєш людей, які живуть прямо на вулиці. Але як тільки на­ стає день, одразу виїжджають дорогі машини, а люди одягнені зовсім по-іншому. Усе дуже яскра­ ве, стоїш і не розумієш, чи ти в казці, чи спиш. Люди тут зовсім інші, насолоджуються кожним днем, проблеми - не проблеми для них. Єдине, що може їх ненадовго вибити з колії - втрата близь кої людини. Загалом тут люди відкриті, завжди гото ві прийти на допомогу. Звісно, є і негативні особи­ стості, але їх порівняно небагато.

— Які умови для туристів?

— Усе залежить від того, скільки маєш грошей. Хоча варто сказати, що країна недорога для ту­ ристів. Можливо, тільки дорога обійдеться трішки дорожче, ніж зазвичай у європейську країну.

— Що слід відвідати і що спробувати?

— Обов'язково відвідайте Ворота Індії (India Gate) і Тадж-Махал (Taj Mahal). Зробіть це хоча б для того, щоб потім, дивлячись картинки чи фото, ви могли сказати: «Так, я бачив/бачила одне з чудес світу». Варто спробувати кухню! Я обожнюю їхню їжу, особливо вегетаріанську. До речі, після шести м і­ сяців перебування там я відмовилася від м'яса і не шкодую, навіть навпаки. Також мені дуже подоба­ ються індійські смаколики. Тож рекомендую ску­ штувати солодощі в магазині «Біканервала» або «Самрат», а також снеки в магазині «Халдірам». У місцевих завжди є перерва на ранішній і піс­ ляобідній чай. В Індії чай з молоком і спеціями так і називається «чаї» (dnai). Звичку пити його з моло­ ком вони перейняли від англійців. Оскільки раніше Індія була англійською колонією, то чимало їхніх звичаїв залишилось і дотепер. Якщо вже згадувати те, що варто спробувати, то скуштуйте талі - це так званий «набір їж і», у нього

входить рис, соуси і роті (індійські коржики). Але з соусами слід бути обережними, вони можуть бути дуже гострими. Особисто я обожнюю роті та панір - це вегетаріанська їжа. Якщо порівнювати, то панір - це домашній сир, схожий на фета, але твердіший. Також обожнюю їхні солодощі, важко щось ви­ ділити, тому що переважно всі вони - це щось по­ дібне до халви та козинаків. Наприклад, ладу, мілк кейк, бурфі - це найменше, що можу згадати. Якщо казати про тістечка і торти, то я не дуже їх по­ любляю, але шоколадний торт - найкращий, хоча вдома, в Україні, я не їм такого.

— Чи є щось, що місцеві ніколи не покажуть туристам?

— Напевно, немає того, що не покажуть, але є те, що ми не зрозуміємо. Це більше стосується релігії. В Індії чимало релігій і кожну з них, думаю, неможливо осягнути. Проте особисто мені дуже подобається релігія сикхів, виникнення якої пов'я­ зано з потребою захищати ж інок та дітей. Сикхи обов'язково покривають голову, бо ніхто не має права бачити їхнє волосся, крім дружини. Особливістю сикхів також є те, що вони не стри­ жуться, але волосся завжди має бути чистим і до­ глянутим. На перший погляд вони можуть здатися дещо дивними, але сикхи дуже благородні. Осно­ вою їхнього вчення є пропагування чесності й вір­ ності. Сикхи - це захисники. Очищатися вони їздять до Золотого храму сик­ хів (Golden Temple), який є центральним. До речі, якщо ви залишились без підтримки в Індії, можете приїхати туди і пожити у нормальних умовах, доки не вирішите свою проблему. За те, що вони вас безкоштовно годуватимуть і дадуть житло, ви маєте якщо не молитися, то прибирати і з повагою стави тися до людей, які там є. Це основне правило. У ті дні, коли у храмах сикхів йдуть молитви, вони пригощають їжею і напоями безкоштовно, єдине, що треба робити - покривати голову.

— Чим тебе вражає Індія?

— Напевно, відкритістю і повагою до сімейного статуту. Сім'я для них - це основа основ! Завжди. Це не може не захоплювати. А ще мені дуже по­ добається ставлення чоловіків до жінок (зараз ми відкидаємо варіанти з побиттям і неповагою - це не є звичним і нормальним).

— Що можеш порадити тим, хто планує відві­ дати Індію?

— Пораджу не сумніватись у своєму виборі й запастися навушниками, бо гуляти вулицями без них важко. І хотілося б побажати терпіння, бо воно ключ до розуміння і щ ирої закоханості в цю країну. Інтерв'ю провела Дар'я Ткаченко

Iа ]

50 Мистецтво

Візерунки на тілі истецтво розпису тіла хною - мехенді - з'явилося близько 5 000 років тому і має індійське коріння. Слово «мехенді» з мови хінді перекладається як «хна». Традиційно візерунок мехенді наноситься тонкою металевою або дерев'яною паличкою, хоча малю­ вальниці часто використовують пензлики і траф а­ рети. Для розмальовки застосовують три основні кольори - червоний, коричневий і чорний. Розпис хною був відомий ще в Давньому Вавилоні, Ассирії, Месопотамії, Стародавній Греції та в Римській імперії. Вважають, що жителі спекотних країн наносили пасту хни на стопи й долоні, щоб легше переносити високу температуру та низьку вологість повітря. Також наші предки робили малюнки на шкірі, які мали ритуальне значення, були своєрідними талісманами. Вони захищали від небезпеки, від­ лякували злих духів, лікували, допомагали зваблю­ вати, приносили удачу, багатство та багатодітність, а також підкреслювали статус у суспільстві. Раніше хну використовували навіть під час му­ м іф ікації фараонів. Нею фарбували стопи та долоні померлих владик, оскільки вважали, що це допоможе фараонам безперешкодно увійти до загробного світу. Орнамент мехенді різниться від регіону до регіону. У Північній Африці максимальна увага приділяється чіткості контурів, геометричні фігури поєднуються з рослинним орнаментом, який та­ кож переважає на Близькому Сході. Особливістю мехенді Південно-Східної А з ії є повністю заф ар­ бовані пучечки пальців і бічних частин долонь та стоп. В Європі візерунки хною поки є лише при­ красою, трендом або ж безболісним способом нанесення татуювання на 2-4 тижні. Ця жага до прекрасного бере свій початок ще із Древнього Єгипту, де заможні жінки витрачали багато часу на прикрашання тіла та догляд за со­ бою. Бо саме вони малювали на руках, нігтях і сто­ пах візерунки хною, які додавали загадковості та привертали погляд до витончених рухів.

М

Розпис хною в Індії За роки існування мистецтва малюнку хною найбільшу прихильність воно отримало в Індії. Традиційно індійські жінки розписують хною руки і ноги. Навіть представниці нижчих каст дозволяють собі таку розкіш, щоб бути схожими на заможних пані. Саме в Індії орнаменти, нанесені хною, ма­ ють глибокий ритуальний підтекст. Повсякденні ма­ люнки виглядають простими, а розписи, призначе­ ні для урочистостей, набагато складніші. Особливе значення індійські жінки надають ве­ сільним розписам. Насамперед вони мають еро­

тичне значення. Існує легенда, що чим тонші лін ії та складніший візерунок, тим щасливішим буде обранець нареченої. Тому що розписують тіло м айбутньої дружини старші жінки, ніби відкрива­ ючи їй таємниці та тонкощі щасливого подруж­ нього життя. Індійці переконані, що оригінальний та багатий малюнок на тілі нареченої свідчить про ї ї обізнаність у науці пристрасті й кохання. Справжній мехенді-бум в Індії настає на чет­ вертий день після повні у місяць Картіка (жовтень-листопад), коли більшість ж інок вдягають традиційні костюми червоного кольору і розма­ льовують своє тіло хною на честь жіночого фести­ валю Карва Чаутх.

Мехенді й сучасність Якщо ви вже захотіли зробити справжнє індій­ ське мехенді, то завітайте в один із салонів Делі. Тамтешні майстрині нанесуть візерунок за 15 хвилин, і коштуватиме таке задоволення лише 70 рупій (близько 35 грн). Крім того, на індійському базарі ви легко можете придбати пасту хни. Вона продається у спеціальних кульках-конусах. Така форма є досить зручною: верхівку зрізають, а хну просто видавлюють. На базарі паста коштує від 10 до 15 рупій (5-7 грн). Якщо у вас є бажання самостійно навчити­ ся робити мехенді, то все не так і просто. Купити кілька трафаретів, спеціальну хну та пензлики це лише початок. Вам потрібно знайти спеціаліс­ та, який дійсно розуміється на цьому. З хороших новин: для цього не потрібно їхати в Індію, адже справжніх майстрів можна знайти і в Києві. Тут є величезна кількість шкіл і приватних курсів, які на­ вчать вас цьому мистецтву та зроблять справжнім професіоналом своєї справи. Перед тим, як відправитися в Індію або хоча б у місцевий салон за мехенді, запам’ятайте кілька правил підготовки шкіри до нанесення візерунку. Перед процесом ї ї потрібно очистити, бажано протерти соком лимону, так хна глибше проникне в шкіру та буде довше триматися. Коли хна поч­ не засихати, ї ї необхідно змочити розчином меду з лимонним соком. Після нанесення малюнку слід робити якнайменше рухів, щоб не зіпсувати мехенді. Краще, щоб хна відпала зі шкіри сама, так візерунок довше залишатиметься яскравим. Головне - щонайменше 8 годин уникати контак­ ту з водою. Потім мехенді треба промити водою без мила. Колір візерунку буде коливатися від світ­ ло-коричневого до темного, а потім - навпаки. Тому не дивуйтеся такому різноманіттю відтінків вашого мехенді і просто насолоджуйтеся гарним візерунком на тілі. Оксана Пошивайло

Спорт: історія перемог і поразок Країна неймовірної атмосфери, найяскравіших пейзажів та щасливих людей. Місце, де можна збагатитися морально й духовно. Куточок нашої планети, куди щорічно приїжджають мільйони туристів. Ось така вона, Індія. Хто б міг подумати, що важливу роль у житті місцевого населення відіграє спорт. Тут це не просто забавка, а частина культури та традицій. Про те, чим саме займаються індійці, поговоримо далі. Крикет. Найпопулярніший вид спорту серед тутешніх мешкан­ ців. Грають у нього абсолютно всі: від малого до старого. Це перше заняття, якому навчають дітей, які щойно прийшли до школи. Збір­ на Індії з крикету неодноразово ставала чемпіоном світу, а також отримувала нагороди міжна­ родного рівня. Маллакхамб. Його також називають йогою на жердині. Цей різновид мистецтва вва­ жається одним із найдавніших, проте його сучасна версія ви­ никла близько 200 років тому на нинішній території штату Махараштра. Як ви вже могли здогадатися, це своєрідна йога з використанням різних предме тів та засобів. Розрізняють маллакхамб на стовпах, канатах, каруселях, колесах тощо. Кушті. Ще одне древнє вмін­ ня, яке прийшло в Індію з Ірану. Колись правителі та багатії на­ солоджувалися бійцівськими поєдинками, які часто закінчува­ лися смертю одного з учасників. З часом цей вид єдиноборств став менш кровопролитним та перейшов у ранг національної індійської боротьби. Хлопців-бійців змалечку при­ вчають до строгої дієти. Їм доз­ воляється споживати лише ово­ чі, фрукти та молочні продукти, водночас куріння та вживання алкоголю забороняється. Ціка­ вим є те, що секс також вклю­ чено до списку заборон. Тре­ нування проходять щоденно та тривають близько шести годин.

Основна увага приділяється за­ гальній фізичній підготовці. Під час боротьби використо­ вують низку прийомів, завдяки яким суперник втрачає рівнова­ гу та знерухомлюється. Більше того, можна зламати руку, ногу або хребет супротивника, засто­ сувавши небезпечні прийоми. Переможцем вважається той, хто покладе противника на оби­ дві лопатки. Дійство проходить на арені, засипаній червоною зем­ лею. Часто атлети віддають пере­ вагу змаганням на матах. Хокей на траві. З плином часу ця гра стала для Індії національ­ ною. У 2010 році індійці посіли 8 місце на Чемпіонаті світу з хо­ кею на траві серед чоловіків, а у 2016 році чоловіча збірна цієї кра їни завоювала на Олімпійських іграх 8 золотих медалей. Їх найвідоміший хокеїст - Діан Чанд. Теніс. Вид спорту, який з'явився в Індії завдяки британцям. Незва­ жаючи на це, він чудово припав до душі місцевим жителям. Серед них є чимало відомих гравців, що відрізняються своєю спритністю та витривалістю. Професійна те­ нісистка Саня Мірза входить до 30-ки перших ракеток світу. Футбол. Популярне в усьому світі заняття, що не пройшло повз Індію. Приїхавши до Мумбая, можна побачити багато дітей, які грають на вулицях, полях та пля­ жах. Безумовно, це не залиша­ ється непоміченим. Співробітни­ ки команди «Ліверпуль» щорічно приїжджають до Мумбая у пошу­ ках талановитих футболістів.

Грі віддають перевагу і чоло­ віки, і жінки. Збірна країни посі­ дає 147-е місце в списку Між­ народної ф едерації футболу. В останні 20 років ситуація змі­ нюється на краще завдяки спон­ сорам та організаціям навколофутбольних структур. Баскетбол. Ще один вид спорту, що з кінця XX століття стрімко набирає популярність. Представники американської спілки NBA намагаються привити індійцям любов до цієї гри. За їхнім и даними, нині близько 5 млн місцевих жителів займа­ ються баскетболом. Також в Ін­ д ії є компанія Cosco, яка виро­ бляє баскетбольні м'ячі. Шахи. Гра, батьківщиною якої є Індія. Інтерес до неї збільшуєть­ ся з кожним роком. Значну роль в Ті становленні відіграв відомий індійський шахіст Вішванатан Ананд, що брав участь у різно­ манітних змаганнях світового класу. Йому вдавалось виграти партію, витративши на це всьо­ го 20-30 хвилин, завдяки чому він став найбільш «ш видкостріль­ ним» гравцем в істор ії шахів. Сьогодні спорт у країні про­ довжує розвиватись. Індійцям вже є чим похизуватися, проте їхні спортивні досягнення зали­ шають бажати кращого. Спо­ діваємося, що місцева влада не буде залишатися осторонь проблеми та всіляко розви­ ватиме цю складову розвитку особистості. Василь Шупенюк

гаї

52 Мистецтво

Танцюй, танцюй, танцюй С

аме фільми Боллівуду познайомили нас із індійськими танцями. Склалося вражен­ ня, що індійці танцюють усе своє життя: дізнались гарну новину - танцюють радіс­ ні танці під запальну музику, а після поганих звісток під сумну. Що ж несуть у собі ці танці та яких різно­ видів вони бувають, ви дізнаєтеся з цієї статті. З найдавніших часів в індійських храмах вико­ нувався прекрасний, сповнений глибокого змісту танець. Він не просто плавний та красивий. У ньо­ му кожен рух - жага духовного ідеалу, гармонії тіла й духу, благословення бога. Індійський класичний танець бере свій початок в натьї. Це священний індуїстський музично-танцю­ вальний стиль. Теоретичні основи натьї були закла­ дені в трактаті Бхарати Муни «Натьяшастра». Натья це танець, спів і абхіная - мистецтво міміки. Абхіная включає в себе 4 компоненти: ангіка-абхіная (рухи тіла) вачіка-абхіная (мова) ахарья-абхіная (костюми і прикраси) саттвіка-абхіная (емоція) За допомогою мови жестів - мудри - викона­ вець може не тільки виразити свої емоції, але й розповісти глядачеві історію, передати певні, зо­ крема абстрактні, поняття.

Особливості різних стилів Індійські танці представлені класичним стилем одісси. Одісси - давній храмовий танець штату Орісса (Індія). Його вважають найстарішим з тих, що нині існують, цей факт доводять датовані I сто­

літтям до н. е. барельєфи у печерних храмах Удайгірі. В одісси велике значення має поза трібханги і квадратна поза чаук, або чока. Трібханга букваль­ но перекладається як потрійний вигин і символізує жіноче начало, тоді як чаук є символом чоловічого начала. У плавних рухах зливаються ці два начала. Так народжується Всесвіт. Естрадні індійські танці - запальна, емоцій­ на, яскрава та жіночна суміш традиційних тан­ ців у спрощеному вигляді та інш их стилів (та­ нець живота, латиноамериканські танці, хіп-хоп тощо). Їх також називають «Стиль Боллівуду», або «Bollywood style». Саме ці танці ви бачили в індій­ ських фільмах. Чарнатакам - танці, що виконувалися при ко­ ролівському дворі під акомпанемент класичної музики і вважалися інтелектуальною формою мистецтва. Бхаратнатьям - вид театрального танцю, що зародився в штаті Тамілнад на півдні Індії.

Бха - «бхава» - почуття, емоції; Ра - «рага» - мелодія; Та «Таламо» - мистецтво ритму; Натьям - танець. Спочатку він мав сакральне значення, що під­ тверджують різні пози бхаратнатьями, висічені на стінах храмів Південної Індії. Виконувався храмо­ вими танцівницями - девадасі, які грали не менш важливу роль, ніж жерці. Сюжетами танцювальних композицій були легенди про божество, на честь

Мистецтво 53

якого побудований храм. Вони розповідають про його подвиги у боротьбі з демонами. Вважалося, що всі події в танці відбуваються знову, тому резуль тат битви залежав від майстерності танцівниці: для перемоги божества вона повинна була виконати свій танець бездоганно. Агама нартанам, що виконувався всередині священного храму, належить до ритуальних танців. «Натьяшастра» визначає цей тип танцювальної фор­ ми як танець душевного звільнення, відмінний від ви­ нятково розважальної форми. До агама нартанам відносяться тільки два танці - бхаратнатьям і одісси. Танцювальне мистецтво телугу - недавно від­ роджені танцювальні стилі андхранатьям і віласінінатьям, елементи і техніка яких пов’язані з прин­ ципами «Натьяшастри». Проте офіційно їх не визнають класичними стилями. Катхак, що з ’явився як придворний танець, зго­ дом дав основу танцювальному стилю гарба. За часів Великих Моголів він зазнав впливу перського танцю: так, замість зігнутих колін, типових для інших класичних танців, катхак виконується на витягнутих ногах. Його відрізняють складна робота ніг, обер­ тання і використання абхінаї. Кучипуді - це вид танцювальної драми, який ви­ ник у штаті Андхра-Прадеш. Його суть полягає у злитті емоцій, мелодії та ритму. Катхакалі - традиційне танцювально-драма­ тичне мистецтво південно-індійського штату Ке­ рала, що виникло в XVII столітті. Витоки катхакалі - народна драма і танці, які виконувалися керальськими селянами. Традиційно його виконували на відкритому місці в місячну ніч до самого світанку. Маніпурі - витончений життєрадісний танець, що виник в князівстві Маніпур на початку XV століття. Маніпурі користується в Індії великою любов’ю. Його вивчають як у школах танцювального мистецтва, так і в загальноосвітніх навчальних закладах. Маніпурі танець на честь Крішни і його коханої Радхі.

Лікуємося танцями Індійський танець сприяє оздоровленню всього організму. Коли ви танцюєте, задіюються м’язи ніг і стоп, спини, стегон і живота, грудей, плечей, шиї і

о

мімічні м ’язи. Завдяки цьому поліпшується коорди­ нація рухів. Під час виконання танцю стопами від­ бивається ритм. Такий фізичний вплив на стопи чудовий точковий масаж. Рухи руками активізують енергетичні точки на долонях і пальцях рук. Крім того, танець діє на нервову систему, допомагає усунути чимало комплексів і надає впевненість у собі. Цей вид «терапії» є потужним антистресом, який допоможе вам відкрити себе з нової сторони і полюбити своє тіло.

Індійські танці в Україні Мистецтво виконання індійського танцю сягає своїм корінням у давні часи. Протягом століть різ­ номанітна культура Індії і сама природа вплива­ ли на формування танцю, але магічна чарівність і стародавня енергетика в сучасних танцювальних індійських стилях залишилися незмінними. Сьогод­ ні індійські танці зі стилізованими жестами, склад­ ним гримом, красномовними масками, неймо­ вірно розкішними костюмами, глибиною змісту видовища хвилюють і дарують безліч приємних вражень людям у всьому світі. Чимало шануваль­ ників індійського класичного виконавчого мисте­ цтва є і серед українців. Засновник і директор Федерації індійського танцю в Україні - Олена Рижей. Вона є керівником школи «Сарасваті». Індійському класичному вико­ навчому мистецтву Олена шість років навчалася в Індії у гуру Падмашрі Сароджі Вайдьянатхан. Зго­ дом Олена виступала з концертами на сценах ба гатьох індійських і українських міст. Неважливо, скільки вам років та яка ваша ста­ тура, якщо є бажання танцювати індійські танці. Навчитися ним дуже легко: однією рукою вкручуєте лампочку, іншою - гладите собаку, а ногами м і­ сите тісто. Звісно, це ми жартуємо, але ж індійські танці й справді прості, хоч і бувають багатьох видів. Вони - безпосереднє звернення до нашої сутності. Танець дарує можливість поспілкуватися з вищими силами, налагодити контакт зі своїм глибинним Я, відповісти на питання «Хто я? Для чого я тут?..» Альона Мамонтова

Iа ]

54 Мистецтво

Чому Боллівуд не Голлівуд к би ми цього не хотіли, але так історично склалося, що кіно посідає важливе місце у нашому житті. Усі ми дивимося різні фільми, але дуже часто потрапляємо на добре зна­ йоме індійське кіно. От хто хоча б раз у своєму житті його не дивився? Мабуть, такої людини не існує. Тан ці, яскраве вбрання, вічна боротьба за кохання - усі ці складові присутні в індійському кінематографі. Індія є світовим лідером у виробництві фільмів. Кіно в цій країні - це серйозний бізнес, який випу­ скає більше документальних і художніх стрічок, ніж Голлівуд і кіноіндустрія Китаю. Індійські фільми демонструються на екранах 90 країн світу. Назва «Боллівуд» походить від двох слів - Голлівуд і Бомбей (сучасний Мумбаї). Адже саме в цьому місті знімали і знімають фільми мовою хінді. Упер­ ше тут кіно показали 7 липня 1896 року. Тоді у центрі Бомбея, а саме у готелі «Ватсон», було представлено короткометражний фільм братів Люм'єр. Ця велич­ на подія, що викликала захоплення публіки, немов­ би передбачила незвичайний успіх кіно в цій країні, коли квитки на прем'єри бронювали заздалегідь. «Батьком» першого індійського звукового кіно став Ардешир Ірані - визначна постать в істор ії Бо ллівуду. Саме він об'єднав пісні і танці з кіно, що стало візиткою фільмів Індії.

Я

Говорячи про індійське кіно, неможливо не згадати знаний на весь світ фільм «Зіта та Гіта». Танці, пісні про нещасне кохання та порятунок, яскраві костюми, неперевершена акторська гра, захопливий сюжет - усе це підкорило глядачів, коли фільм у 1972 році вийшов на екрани. Актриса Хемі Маліні зіграла одночасно і Зіту, і Гіту, що принесло їй неймовірний успіх.

Хоча європейці люблять індійські фільми, самі жителі Індії майже не дивляться вітчизняне кіно. Од­ нак Боллівуд аж ніяк не страждає від недостатньої кількості знятих фільмів: за різними даними, тут створюється від 600 до 1000 фільмів на рік. Їх пе­ реглядають 3 млрд 600 млн глядачів. Тож радимо гостям Індії обов'язково завітати на знімальні майданчики Боллівуду, щоб проникнутися неймовірною атмосферою фільмів цієї країни на повну. Бажаємо нашим читачам гарного перегляду, а кіноіндустрії Індії - подальшого процвітання. Нехай надалі радує нас своїм неповторним колоритом та цікавими сюжетами! Ліна Динник

Мистецтво 55

о

Пам'ятник, удвічі вищий за статую Свободи

еличезні пам'ятники зводили упродовж усієї історії людства. У такий спосіб люди віддава­ ли шану богам, громадським та політичним діячам. Багато цих монументів стали головни ми пам'ятками міст, країн та континентів. Туристи приїздять за тисячі кілометрів, щоб зробити селфі зі статуєю Свободи або ж відчути велич китайського Будди. Вшанувати пам'ять свого правителя, збуду­ вавши найвищу у світі статую, вирішили й індійці. Про плани, надії та труднощі, пов'язані з проектом, ви дізнаєтеся з цього матеріалу. Ідея будівництва зародилася ще в далекому 2004 році у місті Мумбаї. Тоді висота статуї військо вому правителю Шиваджі мала бути 98 м. У цей час у сусідньому штаті Гуджарат вирішили збуду­ вати 182-метрову ф ігуру герою незалежності Валлабхаі Патель. Тому місцева влада ухвалила зміни­ ти висоту статуї з 98 до 192 м. Ініціатором та куратором майбутнього ше­ девру став прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді. Відомо, що статую збудують на штучному острові

В

в 4 км від узбережжя міста Мумбаї. Поблизу неї планують відкрити бібліотеку, музей та амфітеатр. Очікується, що це ще більше привабить туристів. Зведення статуї обійдеться в $530 млн. Ця сума викликала багато негативу з боку місцевого на­ селення. Уявіть, на ці гроші можна відновити 300 фортець на околицях штату. Люди навіть створили петицію із проханням відмінити реалізацію про­ екту. Ї ї підписали близько 30 тисяч чоловік. Екологи та рибаки жаліються, що будівництво нашкодить рибам. Інші стверджують, що це ускладнить рух транспорту в Південному Мумбаї, а сама статуя стане наднебезпечним об'єктом. Чиновники мов­ чать, бо піти проти прем'єр-міністра не можуть. Хай там що, перший камінь у фундамент мо­ нументу вже закладено. Будівництво плануєть­ ся закінчити у 2019 році. Без сумнівів, якщо про­ ект вдасться реалізувати, то Індія вкотре ввійде в історію. Василь Шупенюк

Чхатрапаті Шиваджі - національний герой Ін діїXV II століття. Після кількох століть мусульманського панування на заході Індії підняв повстання проти володарів і до 1674 року створив на території штату Махараштра і прилеглих землях імперію Маратхів.

г Дізнавайтесь у нашому гороскопі, що на вас чекає•у захопливому.краї з•багатовіковою •історією • і дивовижною ' культурною спадщиною! КОЗЕРІГ У вас з’явиться можливість зробити ще один крок у своєму духовному розвитку, осмислити та проаналізувати своє ставлення до людей та до світу зага лом. Радимо вам відправитися на живописний пляж Ом, що на Гоа. Він простягнувся між буйним тропічним лісом та Аравійським морем. Своєю формою цей пляж нага­ дує письмове втілення звуку «ом» - в індуїзмі вважається, що саме цей звук заклав початок нашого Всесвіту.

• У у к ВОДОЛІЙ Вам захочеться втиснути максимальну кількість вражень у кожну годину поїздки, яку ви зараз плануєте. Навіть і не думайте, що екскурсій вам буде до статньо. Якщо доля занесе вас на Гоа, то обов’язково від­ відайте заповідник «Котігао». Там вас зачарують пустот­ ливі мавпенятка та дивовижні багатоповерхові джунглі. Сподіваємося, що ви ще не раз повернетеся в Індію.

РИБИ Ретельно обирайте необхідні для подорожі речі. Не навантажуйте сумку речами за принципом «ли бонь знадобляться». Не знадобляться. Найімовірніше, ви будете бродити Дхараві - незвичним районом Мумбая, нетрями з надзвичайно високою щільністю населення. Це справжнє життя Індії без прикрас і глянцю. Тут на пло щі трохи більше 2 км2 проживає близько мільйона осіб. Популярним цей район став після виходу фільму «М іль­ йонер з нетрів», який тут знімався. ОВЕН Вас очікує розмірена та спокійна подорож. Їдьте до Беталбатім у- маленького містечка в Південному Гоа, його пляж простягається всього на 1500 м. Це іде­ альне місце для медитацій і розслабленого відпочинку. Сюди варто завітати туристам, необтяженим забобона­ ми про розвинену інф раструктуру і обов’язковий мед­ пункт на відстані витягнутої руки. ТІЛЕЦЬ може миттєво спалахнути інтересом до чого-небудь та здатен заражати емоціями людей навко­ ло! Можливо, в Індії у вас з'явиться нове хобі або ви за ­ ведете романтичне знайомство, а може, надихнете ко­ гось на нову справу. А якщо вам цікаво побачити, як інші створюють щось новеньке, відвідайте священне для всіх ш анувальників індійського кіно місце - Боллівуд.

I С БЛИЗНЮКИ У пошуках найрізном анітніш их пам 'я­ ток і насамперед цікавих місць рекомендуємо відвідати Тадж-Махал - палац з білого мармуру, одну з найбільш грандіозних пам'яток індійської архітектури з шикарним інтер'єром і приголомшливої краси парком. Це остан­ ній подарунок імператора Великих Моголів Шаха Джахана своїй покійній дружині Мумтаз-Махал. О о «.—V

_

РАК Вам просто протипоказано сидіти на одному місці! Життя вимагає нових емоцій, вражень і якомога

більше адреналіну в крові! Зірки радять відправитися на родзинку штату Гоа та й усієї Індії - ароматні плантації спецій. Це батьківщ ина ванілі, гвоздики і кардамону, де ви зможете занурити ніс у запашні трави і насолодитися стравами, щедро приправленими екзотичним яскра­ вим порошком. Лишилося тільки обрати плантацію.

ЛЕВ Внесіть у своє життя якомога більше різнома­ нітності, побувавши там, де ще не бували, та обзавів­ шись новими враженнями. Погляд у вікно електрички або в ілюмінатор літака - все це загострить почуття, як у дитинстві, повернувши яскравість фарб і вміння жити «тут і зараз». Якщо ж ви в літаку та прямуєте в сторону Індії, то, прибувши до місця призначення, не оминіть там один із найкрупніш их водоспадів - Дудхсагар. Водяна феєрія, незайманий тропічний ліс і повне занурення в ландшафти не залиш ать вас байдужим. ДІВА Пора розфарбувати похмурі будні! Слід пам'ятати про те, що хороший день - це відступ від бу­ денних правил: він не починається з будильника і не за­ кінчується телевізором. А краще почати свій день у Індії, біля найвищого у світі мінарету, побудованого з цегли, Кутб-Мінар у Делі. Згідно з мусульманськими законами в оздобленні Кутб-Мінар не використовувалися фігури тварин і людей. Неподалік від Кутб-Мінар є ще одне диво семиметровий стовп, викуваний у IV ст. до н. е. з метео­ ритного заліза. Індійці вважають, що дотик до свящ енно­ го артеф акту гарантовано приносить щастя. ТЕРЕЗИ Звичайно, вам краще знати, яку країну об­ рати для відпочинку, скільки зірок повинен мати готель і за якою програмою відпочивати. Та спілкування з при­ родою ніколи не буває зайвим. Недалеко від Північного Гоа з висоти 50 м мчать вниз води Арвалема. Звук цього водоспаду можна почути за пару-трійку кілометрів - це характерний шум води, яка біжить скелями Західних Гхат. Прямуйте туди й насолоджуйтесь. СКОРПІОН Якщо ваша душа прагне пригод, то шлях до Аджанти для вас - саме те. Аджанта - це ру­ котворний печерний монастир. Дорога туди нелегка та забере у вас досить багато часу, але не відмовляйтеся від поїздки, а просто будьте готові до невеликих трудно­ щів на ш ляху до прекрасного.

І

СТРІЛЕЦЬ Допитливість Стрільців не сприяє без­ думному пляжному відпочинку. А ось відвідання М іжна­ родного музею ляльок імені Шанкара буде відмінним рішенням. Вас не залишить байдужими величезна колекція ляльок, зібрана зі всієї земної кулі Шанкаром Піллаі, відомим журналістом і майстром карикатури. Альона Мамонтова