Ireland

Плацкарт Київ-Дублін жовтень 2016

-

ІКЕІ-АІУЮ/ ЕІКЕ

ЯаіЬІІп і

^

Тогу І.

Випсгапа

АгапІ.£) <

Соїегаіпе

V

І_опсІопсІеггу/ Оеггу

І_еНегкеппу#

ІЧогіНегп ІгеІапсІ

І_ігїогс]

А п іг іт

(II.К.) ІоидЬ1

РопедаІ

рОтадЬ

^

О опедо/

іомег ІоидЬ Егпі

Вау

А г т а д ії ЕппізкіІІеп / \ роііррег \ ^ Х іо и д Іі МопадМ! \\Егпе Г

О отпраігісі

* \

ВаІІІпа

ІоидЬ „Солп

Саггіскоп-БИаппоп

АсЬіІІ І.

Сауап

йипсіаїк Вау

• СазІІеЬаг М езір огі

СІагеІ. с£>

йгодіїесіа

І_опдЕогсІ № уап

ІпізЬЬоіїп

К озсоттоп

ІоидЬ

Т г іт # /

Мазк

\ ІоидЬ "X

• МиІІіпдаг

•Тиат

Вор Бшогсіз

СоггіЬ

АЙіІопе

.ІВІ.ІМ

ВаІІІпазІое

Л/ОЯ7Н

СаІ\л/ау

6 а І* а У

X

ІІе А(Иа СІіаІН

Т иІІатоге

Согитта Ь О и {______ ___ —

• І_оидкігеа

В ау

МетЬгісіде

-<\<

,

Сгеузіопез

Агап ~и о ІвІапсІ! с

Д7/.УШ77С

ІоидЬ Оегд

\А/іскІо\л/ • Козсгеа

9 № падЬ

Еппіз

Сагіош 'Агкіода

БІіаппоп Кіікеппу

О СЕАN

И т е гіс к

Еппізсогікіу

• №\л/са5ІІе \А/езі С Іо п т е І УУехГогс) Тгаїее МаїегїогсІ

М аІІош

Сгеаі ВІахкеіІ.

с

Оіпдіе Вау

г

КіІІагпеу іоидЬ іеапе

В1аск]я6іег

^5 УоидЬаІ

І/аіепсіа І.

• К еп таге Саггідаїіпе і

Оиг$еу !.£?£■

(У~ СІеагі

йипдагуап

Як створювався

«Плацкарт» Головний редактор Дар'я Ткаченко Заступник головного редактора Сандра Русіна Верстальник Анна Федорчук Літературні редактори Сандра Русіна, Анна Чорна Коректори Аліна Дмитрийчук, Олена Красовська Більд-редактор Максим Ватралік РК-менеджер Ольга Терен Астролог Альона Мамонтова Кореспонденти Ліна Динник, Ірина Полянська, Оксана Пошивайло, Василь Шупенюк

аді знову вас вітати. «Плацкарт» оновився та повертається. Пів­ тора роки, що ми не бачились, змінили наше життя та надих­ нули на створення ще більш цікавого та захопливого продукту. Ми багато подорожували, збирали інформа­ цію та шукали те, чим вас можна найбільше вразити. Редакційний колектив довго ду­ мав, з якої ж країни почати свою незабутню подорож: США, Грузія, Ірландія, Чехія, Індія чи Ізраїль. Багато цікавої інф ормації, фактів, ілю стра­ цій ми назбирали про кожну з країн, але вирішили першу зупинку зроби­ ти серед гірської місцини, зелених пагорбів, кучерявих вівечок і затиш ­ них будиночків. Тож зустрічайте третій, неповтор­ ний номер туристичного журналу «Плацкарт». Ми в Ірландії! Ірландію ще називають смараг­ довим островом. Завдяки атлантич­ ному помірному клім ату різниця температур у січні (від +5 °С до +13 °С) та липні (від +15 °С до +22 °С) м іні­ мальна, а поділ на сезони досить формальний. Саме це й сприяє тому, що весь рік Ірландія огорнута зеленню. Ірландію іноді ототожнюють з Пів­ нічною Ірландією. Будь ласка, ніколи більше так не помиляйтесь. Ірландія це держава в північно-західній Єв­ ропі на о. Ірландія. Вона не залежна від Великої Британії. Північна Ірландія

Р

Ж у р н а л «П л а ц к а р т» №3 Ж о вте н ь 2016 р оку Ви д а н н я за п о ч а тк о ва н о у к в ітн і 2015. К о н ц е п ц ія, зм іс т та д и за й н ви д а н н я є ін те л е к ту а л ь н о ю вл а с н іс тю р е д а к ц ії та о хо р о н я­ ю тьс я за ко н о д а в с тво м У кр а їн и . К о п ію ва н н я м а те р іа л ів без п и с ьм о во го д о зво лу р е д а к ц ії за б о р о н е н о . Ти р а ж : 1 прим . А д р е с а р е д а к ц ії: 01133, м. Київ, вул. Є. К о н о ва л ьц я, 36 Всі п р а ва за с те р е ж е н о .

також розташована на о. Ірландія, проте є однією з чотирьох частин сполученого королівства Сполучене Королівство Великої Британії та Пів­ нічної Ірландії. Хочемо, щоб ви разом з нами за нурились у незабутню атмосферу затиш ної Ірландії, відчули ї ї колорит та обов’язково отримали бажання відвідати цю смарагдову країну. Ми розкажемо вам, як краще добрати­ ся до Ірландії, про найкращі ї ї місця, про те, де можна розслабитись та перехилити кухлик чогось міцного, та, звісно, про лепреконів та рудо­ волосих мешканців. З цього номера ви дізнаєтесь багато цікавого про ірландську міфологію, національні свята, танці, спорт, найкращі турис­ тичні місця, загалом усе, що заціка­ вить справжнього мандрівника та шукача пригод. Хочемо звернути увагу, що у цьо му номері деякі статті опубліковано зі збереженням авторського стилю, тож редакція журналу не несе від­ повідальності за можливі логічні не­ точності. «Плацкарт» бажає вам насоло­ дитися цією подорожжю та купити квиток до неперевершено! та затиш ної смарагдової країни - Ірландії. Тож, поїхали! З повагою - головний редактор Дар’я Ткаченко

Ж

ж

Зміст 3

Київ - Дублін: як самостійно добратися

4

Топ-5 класних місць Дубліна

Традиції

.«тост

10

Екологічно чиста кухня Ірландії*

14

Самайн: на межі двох світів

17

Скажи мені прислів’я - і я скажу, хто ти

18

Божественна сімка •

••

•

О, ці дивні ірландці 22

м^мА

23

Пройшов ірландець повз паб

13

М ш ї сігіпк в Ірландії

Із перших уст 24

Від Уралу до Ірландії та далі

26

Дублінська одеситка

28

Нація славетних письменників

32

Стріт-арт: вуличне мистецтво

33

Здорова нація

34

Чіткі танці

і

.

Мистецтво

Пройшов повз паб

Рекомендація редактора 35

Чий же Тінкер?!

36

Гороскоп

ірландець

Київ - Дублін: як самостійно добратися Рудоволосі нащадки кельтів, чарівні ірландські танці, багато середньовічних замків і смачна кухня зі знаменитим рагу - все це Ірландія. Недивно, що ця країна так вабить багатьох мандрівників. Якщо ви такі ж і ваша душа вимагає негайно відправитися за пригодами до смарагдового острову на край землі, то ця стаття спеціально для вас. Адже ви дізнаєтесь, як потрапити на острів і побачити неземну красу на власні очі.

Тож як добратися до Ірландії? Українці, що хочуть потрапити до Ірландії, можуть ви бирати тільки м іж літаком і поїздкою на поромі, адже ні потяги, ні автобуси в цю країну з України не відправля­ ються. Ці два способи відрізняються ціною, тривалістю і комфортом.

Варіант 1: Літак Відразу хочу зазначити, що повітряне сполучення в Ірландії знаходиться на найвищому рівні завдяки вели­ кій кількості аеропортів. Посудіть самі. На невеликому острові є 4 міжнародних та 7 регіональних аеропортів. От тільки для українських туристів існує одне «але»: прямого авіаційного сполучення м іж Києвом та містами Ірландії немає. Існує кілька варіантів польоту з пере­ садками в таких містах, як Мюнхен, Стокгольм, Франкфурт-на-Майні. Але найзручніший і менш витратний прилетіти до Великобританії, а потім скористатися од­ ним із щоденних рейсів дешевих авіакомпаній до Ірлан дії. Наприклад: переліт до Лондона на борту лоукосту «Віз Ейр» (МІ22 Аіг) і далі до Дубліна бортом авіакомпа­ н ії «Райнейр» (Руапаіг). Якщо ви пробудете в Лондоні менше доби, транзитна віза не потрібна. Вам навіть не доведеться виходити з лондонського аеропорту. А ось авіакомпанія «Брітіш Ейрвейс» (ВгііізЬ Аігмауз) для сво­ їх перельотів до Ірландії використовує аеропорт Хітроу ^опСоп НеаіЬгом Аігрогі), і для зміни аеропортів вам знадобиться транзитна віза. Вартість перельоту в першому випадку складе орі­ єнтовно 273 €, а час у дорозі - 5 годин плюс стикування близько 10 годин. У другому випадку вартість перельоту становитиме близько 433 €, сам переліт займе 5 годин, а стикування - 17 годин. Найвигідніший час для перельоту за маршрутом Київ-Дублін стартує відразу після новорічних канікул і закінчується святом Восьмого березня. Також вигідно л і­ тати в перший тиждень квітня, в кінці жовтня та середині листопада. Найвищі ціни на квитки бувають зазвичай на

новорічні свята, а також у період з середини червня до середини серпня. І ще, квитки вже повинні бути у вас у кишені не пізніше, ніж за 14 днів до запланованої дати поїздки, тому що потім ви ризикуєте розоритися.

Варіант 2: Пором Відразу хочемо порадувати всіх любителів подоро­ жей, що дістатися поромом до Ірландії так само просто, як і літаком. І можливі затримки з відплиттям , так само, як і у випадку з літаками, пов'язані з погодними умовами. За гарної погоди подорож на поромі до Ірландії зали­ шить вам тільки хороші спогади. Адже у двох основних поромних компаній, які займаються перевезенням, «Айріш Феррієз» (ІгізЬ Реггіез) і «Стен Лайн» (5іепа ^іпе), найсучасніш і і швидкохідні пороми. З англійських портів Ліверпуль, Холіхед, Свансі до Ірландії регулярно курсу­ ють пороми. Час у дорозі - від 2 годин. Вартість такої пе­ реправи становить від 24 €. А до самої Великобританії ви зможете легко добратися перельотом на борту лоу­ косту «Віз Ейр» (МІ22 Аіг) літаком Київ - Лондон (аеропорт Лутон). Ця подорож коштуватиме вам 86 €. Загальна вар тість такого м арш руту буде складати 110 €. Трохи про готелі Ірландії Відповідність ірландських готелів заявленій «зірковості» можна оцінити на «п'ятірочку». Адже їхн ій рівень набагато вищий, ніж у Європі. Починаючи від 3 зірок, у кожному номері ви обов'язково знайдете фен, чайник і телевізор. Крім цього, в країні є багато маленьких при­ ватних пансіонів, які значно дешевші, ніж готелі. У кожному готелі обов'язково є бар. Стосовно хар­ чування - у готелях подаються переважно сніданки, але вони дуже ситні. Єдина проблема, з якою може зіткну­ тися український турист, - розетки з трьома отворами, тому вам заздалегідь треба подумати про перехідник. Бачите, якщо є таке бажання, економний м андрів­ ник зможе знайти спосіб зменшити власні витрати та отримати масу вражень від запланованої поїздки. При­ ємних подорожей! Аліна Дмитрийчук

4 Топ-5

Топ-5 класних місць Дубліна Дублін - це не просто столиця Ірландії, це ще й найбільше місто на острові та в республіці (майже 115 км2), головний порт країни на Ірландському морі, основний центр політичного, економічного та культурного життя країни. Окрім того, місто посідає п’яте місце рейтингу найбільш дружніх міст планети (за версією авторитетного видання для мандрівників «Сопіїе Nа зі ТгауеІІег») та перше місце серед інших міст з найкращим нічним життям (за версією каналу (Маіїопаі ЄеодгарЬіс»). Тепер ви розумієте, з яким містом матимете справу? Усіх визначних місць Дубліна ви не побачите, але найкращі з них ми вибрали для вас у цей рейтинг. Читаємо та думками перелітаємо в Ірландію...

Топ-5 5 Д

Парк Святого Стефана Парк Святого Стефана (51. ЗїерЬеп'з Сгееп) розташова­ ний у самому серці міста. Він є одним з найбільш відомих громадських парків Ірландії Вікторіанської епохи. Більше 10 га (27 акрів) зеленої території з чистим повітрям у шумно­ му мегаполісі - це просто рай для жителів міста й туристів, особливо влітку. Велика кількість скульптур, дитячий ігровий майданчик та 3,5 км чудових доріжок для погулянок - це саме те, за що його так люблять дублінці. Улітку тут часто проводяться невеличкі безкоштовні концерти, які створюють неймовірно затишну атмосферу в парку.

^

6 Топ-5

Дублінський замок Дублінський замок ^ ііЬ Ііп СазїІе) - це будівля, яка де­ кілька разів змінила свої функції. Побудований він був норманами для оборони міста на місці старої фортеці вікінгів. Пізніше замок став королівською резиденцією, потім був реорганізований у місце розміщення військо­ вого гарнізону. Згодом будівля стала місцем засідання парламенту та різних судів. Ця цікава пам’ятка не випадково потрапила у наш рейтинг, адже там дійсно є на що подивитися: неймовір на Королівська каплиця у готичному стилі (стара церква Св. Трійці); Обідній зал круглої форми, який безсумнівно можна назвати перлиною архітектури; Бірмінгемська башта, яка не одне століття забезпечувала надходження води в рів замку, та дивовижний Тронний зал із престола ми ручної роботи. Почали будувати замок одразу ж після норманського вторгнення у 1204 році. До 1230 року були зведені основні будівлі оборонного комплексу. Проте замок неоднора­ зово реставрувався та перебудовувався (первозданною залишилась тільки оглядова вежа Рекорд), тому зараз ці архітектурні пам’ятки вважають творінням XVIII століття. У наш час Дублінський замок має державне значення. Тут проходять прийоми офіційних закордонних делегацій, важливі переговори, а також посвячення у лицарі. Хол Свя­ того Патріка, розташований у будівлі, є місцем проведен­ ня інавгурації президентів Ірландії. Проте, не зважаючи на свою значимість, замок відкритий для туристів.

Топ-5 7

Найстаріший міст в Дубліні Найстаріший міст в Дубліні - міст Мелоус (МеІІомз ВгіСде). Дублін сповнений старовинних пам’яток, які огортають столицю Ірландії духом не одного століття. Тому не дивно, що найстарі­ шому мосту цього міста не так давно виповнилось 252 роки. Перша версія моста, що мав з’єднувати вулицю Квін ^ ііе е п 5їгееї) та набережну Аран (Аггап ^^ау), була побудована із каміння у 1683 році. Тоді його найменували як міст Аран (Аггап ВгіСде), на честь другого сина герцога Ормонда графа Річарда Арана. Цей міст проіснував 80 років, але повені, які накри­ ли Ірландію в 1763 році, повністю його зруйнували. У своєму теперішньому вигляді міст було побудовано у 1768 році. Проте тоді його називали мостом Королеви ^ ііе е п ’з ВгіСде). І лише у 1942 році він почав носити свою нинішню наз­ ву, на честь генерал-лейтенанта Ірландської республіканської арм ії Ліама Мелоуса ( и а т МеІІомз). Найстаріший міст в Дубліні завдовжки 43 метри і завширш­ ки в 10,2 метра.

^

8 Топ-5

Трініті-коледж Трініті-коледж (Тгіпгїу СоІІеде). Заснований цей навчальний за­ клад ще в 1592 році королевою Єлизаветою І. Але архітектура цього місця криє в собі якусь казкову загадку. То що ж такого не­ ординарного в цьому коледжі? Окрім прекрасної архітектури, тут на вас чекає одна з найдавніших ірландських арф. Поруч із центральною брамою стоять скульптури знаменитих випус­ кників - драматурга Олівера Голдсміта і письменника, політика Едмунда Берка. Але найунікальнішим експонатом можна сміливо вважати Книгу Келлс (Воок о! КеІІз), завершену близько 800 року. Серед усіх середньовічних рукописів світу, які збереглися до наших днів, цей - один із найбільш щедро прикрашених витонченими мініатюрами та орнаментами. Завдяки чудовій техніці виконан­ ня і красі візерунків багато дослідників розглядають ї ї як найбільш значущий витвір середньовічного ірландського мистецтва. Це 680 сторінок чистого мистецтва на пергаменті.

Топ-5 9

Темпл-бар Темпл-бар (Те тр Іе Ваг). У центрі Дубліна існує чима­ ло привітних місць, де вам неодмінно посміхнеться пе­ рехожий. Одним з таких куточків столиці Смарагдового острова справедливо вважається Темпл-бар. У цьому знаменитому районі міста з ранку й аж до пізньої ночі панує атмосфера свята та веселощів. У 90-х роках минулого століття застарілі будинки відреставрували, і тепер це найпопулярніше туристичне місце столиці Ірландії, з безліччю арт-галерей, малень­ ких музеїв і модних бутиків. Окрім того, це ще й один з найстаріших районів міста, на території якого в кожно­ му будинку є або паб, або ресторан. У цьому столичному районі розташований найста­ ріший паб Дубліна - ТЬе Вгагеп НеаС (відкритий в 1198 році), одна з найстаріших будівель театру в Європі 5 т о с к АІІеу ТЬеаіге, один із типових театрів Вікторіанської епохи - ТЬе О Іу тр іа , найменший театр в Ірландії - ТЬе Nем ТЬеаіге і один з найвідоміших в країні сучасних куль­ турних центрів - Рго]'есі Агіз Сепіге. У вихідні на центральній площі району розміщується книжковий базар. Вулиці Темпл-Бар майже завжди на­ повнені туристами, вуличними музикантами та просто артистами. Свою майстерність показують королі вогню та інші любителі екстриму. Словом, ви можете насолоджуватися відчуттям свята, вам можуть набриднути постійні гулянки на вулицях мі­ ста, ви можете милуватися архітектурою, але є дві речі, які ми знаємо напевно: Дублін вас точно здивує; сумува­ ти у цьому місті вам буде просто ніколи. Олена Красовська

о

10 Традиції

Екологічно чиста кухня Ірландії* *Зі збереженням авторського стилю

Не можна стверджувати, що ірландці не шанують традиційні страви своєї країни, вони просто не захоплюються ними. Причина в тому, що їхня національна кухня є занадто простою, не унікальною. Така думка про ірландську кухню склалась на етапі ї ї зародження, але з плином часу ї ї страви все ж набули вишуканого характеру рландська кухня почала свою історію, грунтуючись на м ’ясі й молочних продуктах, адже вони були основни­ ми складовими раціону. Також ірландці харчувались різноманітними дарами моря завдяки географічному положенню країни. Овочі та трави теж входили в раціон, але мали в основному сезонний характер. У переважній більшості споживали м’ясо великої ро­ гатої худоби. Хоч і розводились вівці, кози, свині і коні, але саме корови забезпечували народ і другою складовою їхнього раціону - «білим м’ясом» - сиром, маслом та молоком. Воно було настільки ціннім, що вживалось в усіх станах: свіже, кисле і навіть протухле. Показником заможності родини була саме худоба, а не гроші. На­ приклад, людина, яка мала порівну грошей і худоби, не вважалась багатієм, а от та, в якої худоби було більше, а грошей зовсім трішки, була вище за соціальним стату­ сом. Усе пояснювалось тим, що таке багатство забез­ печувало родині хороше харчування. Своєрідна еволюція кухні ірландців відбулась із появою картоплі. Саме тоді, коли вона з’явилась, коли народ на­ вчився ї ї вирощувати, а разом з нею - буряк, ріпу, боби, па­ тисони, моркву, часник та інші овочі, збільшився і приріст населення завдяки бідним верствам суспільства. Адже та­ кий раціон дозволяв прогодувати навіть дуже велику сім’ю. Народ Ірландії дуже шанобливо використовує всі дари землі та води, адже саме екологічність продуктів

І

стала фундаментом для сучасної кухні. На це вплинули близькість до моря, клімат і переважно сільська місце­ вість, без великої кількості машин, що загазовують по­ вітря, та без фабрик, які своїми шкідливими хімічними викидами шкодять довкіллю. Ірландія визнана однією з найкращих країн для ви­ рощування великої рогатої худоби через її великі зелені пагорби та м’який клімат. Ця країна славиться своїми вів цями. Зі свіжої, соковитої та см ачної баранини готують традиційне ірландське рагу (ІгізИ зіеж). До його складу входить, як ви вже зрозуміли, баранина, а також цибуля, картопля, петрушка та кмин. Те, що ця країна багата на велику і малу рогату худо­ бу, ми вже зрозуміли. А у річках та озерах Ірландії є ве­ лика кількість різної риби: лосось, форель, окунь, вугор, щука. У морі виловлюють омарів, креветок, устриць, м і­ дій, різну рибу, наприклад, тріску, скатів, камбалу, осе­ ледець та скумбрію. Крім морепродуктів, море дарує ірландцям червоні водорості, які традиційно використо­ вуються в їжу: їх зміш ують з картопляним пюре. Серед традиційних страв також присутні качка з ово чами, туш кована на пиві «Гіннесс», та суп «Кок-е-Лікі» (Соск-а-І_еекіе), до складу якого входять такі інгредієнти: м’ясо півня, цибуля та оливки. Ірина Полянська

Традиції 11

о

М в д ї 4 г іп к Якщо ви вирушаєте до Ірландії заради прекрасних пам’яток природи та архітектури, то не розчаруєтесь. Ця країна дійсно дивовижна. Проте звернути увагу слід не лише на те, що можна побачити й сфотографувати. Не ігноруйте смаки - багато втратите. Особливо, якщо відмовите собі в задоволенні випити чашечку або перехилити скляночку чогось смачного. Тут знайдеться напій на будь-який смак. Різнокольоровий лимонад Екскурсію напоями Ірландії кра­ ще розпочинати з чогось колорит­ ного, проте безалкогольного. Чому б не з червоного лимонаду? Його походження оповите таємницею. Відомо, що вперше його почали ви­ готовляти наприкінці ХІХ століття, але чому його колір саме такий, ніхто вам достеменно не скаже. Менш популярними в Ірландії є білий та коричневий лимонади. Білий зазвичай негазований, його готують вдома з лимонів, цукру та води. Щодо коричневого, то його ви знайдете лише в Північній Ірландії. Від червоного він відрізняється лише кольором. Ірландці, які виїжджають за межі історичної батьківщ ини, зізнають­ ся, що дуже сумують за червоним лимонадом. Його п’ють не лише як самостійний напій, а й часто дода­ ють до різного алкоголю, наприклад, до віскі. Звісно, ви також можете це зробити, але не поспішайте з алко­ голем, далі його буде багато.

Чай Думаєте, що англійці п ’ють най­ більше чаю на планеті? І ви не поми­ ляєтесь. Проте у змаганні чаєманів їх впевнено наздоганяють ірландці почесне друге місце. Кожен житель цієї країни споживає на рік 3,45 кг чаю, тобто 4-5 чашок на день. Тут полюбляють дуже міцний чай, тому закладають до чайника багато заварки і настоюють довше, ніж ми звикли. Смак пом’якшують цільним молоком та великою порцією цу­ кру. До чаю у справжнього ірландця завжди є печиво, кекси і традицій­ ний прісний хліб з мармеладом. Ірландці щиро вважають чай лі­ ками ледь не від будь-яких хвороб та життєвих негараздів. Корінний житель порадить вам випити його у найрізноманітніших випадках: від зустрічі з чорним котом та застуди до сварок з тещею. Спробуйте бо­ ротись цим методом хоча б з дріб­ ними життєвими перипетіями. Щоб ефект був кращий, рекомендуємо улюблений сорт місцевих - «Ірланд­ ський сніданок».

Ірландська кава А у нас хороша новина для лю­ бителів кави: Ірландія вам точно сподобається. Хоча б тим, що тут щороку 19 вересня відзначають Міжнародний день кави та мають власне свято - Національний день ірландської кави. Його починають святкувати 25 січня і не припиняють протягом цілого тижня. Ірландську каву вперше приготу­ вали у 40-х роках ХХ століття у місті Фойнс. Шеф-повар ресторану у місцевому аеропорту вирішив до­ дати віскі до кави для людей, які геть замерзли після довгого перельоту. Нині каву за цим рецептом можна скушт увати у багатьох ку то ч ках світ у. Бадьорість та хороший настрій гарантовані кожному кавоману, який скуштує це зілля від ірланд­ ських баріст. Робити це треба пра­ вильно. Шари інгредієнтів не зм іш у­ ють, щоб смак розквітав, мов квітка: спочатку ви відчуєте сметану, потім міцну й гарячу каву, а вирішальним акордом у цій сим ф онії задоволен­ ня буде віскі.

Сидр «Магнерс» Якщо Ірландія для вас у даний момент бажана, але недосяжна, можна відчути її смак, навіть за­ лишаючись в Україні. Просто ску­ штуйте традиційний яблучний сидр преміум-класу «Булмерс» (ВціІтегз). Щоправда так він називається лише в самій країні, а на експорт про­ дукція йде під маркою «Магнерс» (Мадпегз). Напій можна замовити через Інтернет, проте він є і в ме­ режах деяких вітчизняних пабів. У Києві, наприклад, ви знайдете його у «Баварському домі пива» та у пабах «Мохнатий хміль», «Сундук-паб», «О ’Соппог’з», «О ’ВРЕМЗ», у Харкові у «Від Веп РьіЬ». Щоб відчути смак до останньої п’янкої нотки, наповніть склянку льо­ дом до половини й обережно влий­ те охолоджений золотаво-жовтий напій з багатим і свіжим ароматом. Повільно насолоджуючись цією яблучною амброзією, знайте, що для ї ї створення використали 17 сор­ тів яблук, які збирали вручну.

в Ірландії Лікер «Бейліс» Секретне поєднання традицій­ них ірландських продуктів - віскі та вершків, а також ванілі, цукру та какао-бобів уже більше 40 років за кохує в себе любителів лікеру. «Бей ліс» (ВаіІеуз) популярний та відомий у всьому світі. Неймовірний смак приховує в собі близько 17 обертів. Для поціновувачів існують варіанти цього лікеру з шоколадом, кавою та карамеллю. «Бейліс» п'ють і в чисто му вигляді, і з льодом, і в різноманіт­ них коктейлях або з кавою. Тільки в жодному разі не додавайте до нього соки, мінеральну чи газовану воду вершки у напої зіпсуються. Жінки люблять «Бейліс» за м'який і ніжний смак, причина якого - по трійна перегонка різноманітних сортів віскі, присутніх у цьому лікері. Тим, хто слідкує за фігурою, треба бути з ним дуже обережними: у 100 грамах лікеру аж 323 кілокалорії. Проте він - класичний дигестив, тому корисний для здоров'я.

Віскі Хто ж не чув про ірландське віскі? «Вода ж иття» (саме від цього сло­ восполучення пішла назва напою) один з найбільш відомих символів Ірландії у світі. За легендою, ще в V столітті святий Патрік та монахи-місіонери завезли на острів мисте­ цтво дистиляції, без якого виготов­ лення віскі було б неможливим. Перші ж літописні згадки про віскі в Ірландії датуються 1405 ро­ ком, а його оф іційне виробництво розпочалось тут у 1608 році. Саме тоді винокурня «Олд Башмілс» (ОІсІ Вщ И тіІІз) отримала потрібну для цього ліцензію. До речі, вона існує й досі, тому ніщо не заважає вам спробувати на смак тр а диц ії з XVII століття - віскі «ВщРіігііІІз». Під час дегустації пам'ятайте: в Ірландії віскі зазвичай п'ють у нерозбавленому вигляді. Якщо для вас це занадто міцно, можете додати кілька кубиків льоду. Віскі найкраще сма­ кує з морепродуктами, смаженою дичиною або запеченим м'ясом.

Дигестиви - напої, які подають під час завершення трапези. Вони покращують травлення та допомагають створити приємну атмосферу для продовження застільних бесід. Пиво «Гіннесс» Уявити Ірландію без пабів просто неможливо. А який же може бути паб без пива? Тим паче, якщо воно є національним символом країни. Весь світ знає ірландське пиво «Гіннесс» (Сшппезз). Засновник компа­ нії, яка виробляє цей напій, Артур Гіннесс почав займатись пивова­ рінням ще в далекому 1759 році. Він був впевнений у своєму продукті на­ стільки, що взяв в оренду пивоварню в Дубліні терміном на 9000 років. Ми нуло вже 257 років й поки ми може мо лише розділити його впевненість. Наразі це пиво виробляють у понад 150 країнах. Щодня любителі якісного пива купують у середньому 10 міль­ йонів келихів саме цього сорту, 40 % з них - у спекотній Африці. Холодне рубіново-червоне пиво з темним від­ тінком чудово вгамовує спрагу. Не так давно в Ірландії вагітні жінки випивали келих «Гіннессу» для зміцнення свого та дитячого ор­ ганізму. На щастя, ця небезпечна, на нашу думку, традиція припиняє своє існування.

Самогон «Потін» До 1997 року виготовлення са­ могону «Потін» (Роіїіп/РоїсРіееп) було заборонено взагалі. Його гна­ ли підпільно у віддалених сільських районах. Нині кілька компаній вже мають оф іційний дозвіл на його ви­ готовлення та продаж. Не дивно, що «Потін» забороняли: цей напій з со лодового ячменю або картоплі має від 60 до 95 обертів, тобто є одним з найміцніших у світі. Редакція «Плацкарту» всіляко а гі­ тує за здоровий спосіб життя, тому просить вас хоча б бути максималь но обережними, якщо наважитесь куштувати щось настільки сильне. Сподіваємось, ваші враження під час та після дегуста ції будуть кра­ щими завдяки традиційному ір­ ландському тосту: «Давай вип'ємо за тебе і за мене, я молюсь, щоб ми завжди залишались друзями, але якщо щось нас посварить, то кат з тобою, я п'ю за себе!» Сандра Русіна

на межі двох світів

Традиції 15

о

Останнім часом до нашої культури непомітно влилось західне свято під назвою Хелловін. Молоде покоління з легкістю прийняло правила поведінки і щороку напередодні ночі на 1 листопада наряджається у страшні костюми, вирізає з гарбузів ліхтарі або просто влаштовує ніч перегляду фільмів жахів. Однак не кожен знає, що Хелловін є наслідувачем традицій язичницького кельтського свята - Самайну. Власне про предтечу Хелловіну ми й поведемо мову.

ам часто здається, що між тим, що давно м ину­ ло, і теперішнім простягається тисячолітня прір­ ва, що збільшується у розмірах із кожним новим досягненням людства. Однак ми забуваємо, що насправді всередині нас живе історія мільйонів людей, які жили раніше. І за кожним новим здобутком теперіш ­ нього стоять здобутки минулого. Так кожен із нас, живучи у світі теперішнього, відкри­ ває двері світу минулого, пропускає його крізь себе та плекає всередині себе. Два світи - та лише одна мож­ ливість для них перетнутися. І ця м ожливість - людина. Про щось схоже думали і давні кельти, народ, що населяв територію Ірландії тисячі років тому. Вони віри­ ли, що існує світ людей та потойбічний світ - Сід, у якому жили племена туатів. І лише раз на рік завіса між цими двома світами зникала, даючи м ожливість людям та туатам проникати у світи один одного. І кельти дали цьому дню назву Самайн. Звичайно, опустивши філософський пафос, можна звернутись до традиційних сухих відомостей. Вони гово рять нам про те, що Самайн - це одне із типових кален­ дарних свят у кельтів, пов'язане із закінченням пасовищ­ ного сезону. І символізувало це свято початок зимової, темної половини року. Це недивно, якщо звернутись до дати, на яку припадає Самайн, - 1 листопада. Однак, якщо наслідувати тр адиції давніх кельтів, то точну дату слід визначати за місячним календарем: Самайн свят­ кували у третій молодик осені або через двадцять один місячний день після першої повні. Не можна не сказати, що обмежувати Самайн од­ ним днем - помилково. За однією з версій, період цьо­ го свята тривав сім днів, упродовж яких давні кельтські народи влаштовували урочистий пир, святкові ігри та змагання. А за версією давніх римлян кельти святкували упродовж трьох ночей. Римляни називали ці ночі «тр ьо ­ ма ночами Самоніоса». Самайн для кельтів був своєрідним епілогом року та життя. Він вважався межею, що символізувала не тільки зміну пір року з осені на зиму, але й зміну світлої пори року на темну. Свято Самайну виходило поза часові межі, воно вважалось священним часом, який може тривати день, рік або навіть цілу вічність. Це - зам кну­ тий цикл, упродовж якого починаються та закінчуються всі події. Це - свято, що поєднує Верхній Світ людей та потойбічний світ Сід. Це - свято головного божества, що в кельтів було символом темряви та світла. Самайн не­ підвладний часу, він стоїть вище за час, тому саме у дні Самайну відкриваються двері до інш их світів та вирива­ ються на свободу сили хаосу. Щоб захиститись від істот з потойбічного світу, кель­ ти проводили певні ритуали. Так, на стінах будинків та частоколах вивіш увались людські голови та черепи.

Н

Звичайно, кельти робили це для того, щоб відлякувати нечисту силу від своїх будинків, та можна сміливо ствер­ джувати, що людські голови були досить еф ективним за собом для відлякування особливо допитливих м андрів­ ників. До речі, якщо комусь цікаво, людська голова була частиною р е лігії кельтів. Вони вірили, що саме в ній живе душа людини. Тому кельти відрізали своїм ворогам голо­ ви, у такий спосіб відділяючи душу від тіла та не даючи їм можливості воскреснути з мертвих. Жодне свято, особливо якщо воно язичницьке, не може обійтись без священного вогню. Так і з Самайном: люди гасили усі вогні, від світильників до багать, а потім запалювали їх заново від священного вогню. Його запа­ лювали друїди і вперед нього не можна було запалюва­ ти жоден інший вогонь: за таке можна було опинитись головою на частоколі. Отож, люди влаштовували ходу зі священним вогнем і приносили його до будинків за до­ помогою факелів.

Головні календарні кельтські свята

1 лютого - Імболг (Оймелг) 1 травня - Белтанг 1 серпня - Лугнасад 1 листопада - Самайн

Загалом, ритуалу розпалювання вогню приділялась досить значна увага. Він був одним із центральних ри­ туалів, оскільки кельти вірили, що вогонь може знищити будь-яке зло, вберегти від чаклунства, відьом, нечистої сили. Також його наділяли цілющими властивостями. Та­ кий собі універсальний оберіг. Яке може бути язичницьке свято без жертвоприно­ шень? Правильно, нецікаве. Кельти у цьому питанні не відрізнялись від інших: приносячи жертви, вони прагну­ ли отримати допомогу богів або ж дякували їм за отри­ ману допомогу, а також намагались вберегти себе від гніву тих же богів та духів померлих. Однак не думайте, що кельти були зовсім варварами. Ні, то все чорний піар від давніх римлян, яким було вигідно принизити кельтів в очах власного народу та захоплювати їх території з чи­ стою совістю. Так-от, кельти не були варварами, тому людські жертвоприношення вони практикували тільки на початку своєї ритуальної практики. Людину зазвичай спалювали на вогнищі. Будучи да­ ром богам та духам, вона символізувала все погане, від чого люди прагнули позбавитись в іншій половині року.

гаї

16 Традиції

Практикувався, наприклад, ритуал умертвіння короля, жертва якого символізувала загибель літнього короля (це також можна пов'язати з вірою кельтів у те, що на Самайн сонячний бог залишає світ людей та йде до світу Сід). Із назви можна було б вирішити, ніби люди прино­ сили у жертву власного правителя, однак, на жаль, все було більш тривіально. Спалювали зазвичай злочинців, військовополонених, іноземців. І вже якщо вони за кін­ чувались, то на роль жертви проводили конкурс серед місцевого населення.

натиску цивілізованих римлян, що принесли кельтам християнство та разом із тим поступово знищили язич­ ницькі тр адиції цього народу. Ні, свято Самайну не зни­ кло, але його було християнізовано та видозмінено на Хелловін (День Усіх Святих). Християнізація докорінно змінила сакральну суть Самайну, і він став днем поми­ нання мертвих, днем, коли люди, що змінили місце про писки з нашого світу на потойбічний, повертаються. А шкода, ідея про потойбічний світ Сід, до якого могли по­ трапити звичайні люди в ніч Самайну, виглядала досить

Для кельтів світ Сід не був чимось жахливим та мерзенним, як звичні потойбічні світи. Загадковий Сід описували як неймовірно прекрасний світ, де немає хвороб і старості, смутку та скорботи. Сід для давніх кельтів був світом диковинних квітів та дерев, світом чарівної розніженості та насолоди, що ніби розлиті у повітрі.

Набивши руку на людях, вони перейшли на худобу і стали приносити у жертву м'ясо, кров та кістки домаш ­ ніх тварин. Зазвичай жертв просто спалювали у вогні, од­ нак інколи кельти розбавляли сіру буденність та перері­ зали тваринам горло. Таким кривавим був, наприклад, ритуал заклання ягняти. До речі, кров'ю цього невинно вбитого створіння потім мазали лоби дітям . Власне, вва­ жається, що ця традиція є відголоском більш давнього ритуалу, під час якого головною дійовою особою висту­ пали не ягнята, а самі діти. Та прогрес не стояв на місці. Поступово людські жер тви замінювались не тільки худобою, але й опудалами. Як то кажуть, у степу й хрущ м'ясо. Тому людські жертви доводилось ім ітувати. Спалення людей на вогнищі пе­ рейшло у стрибки через полум'я: люди кидали жереб і жартома робили вигляд, ніби збираються кинути у во­ гонь того, кому він випав. Потім цей щасливчик просто стрибав через вогнище і далі йшов у своїх справах, ці­ лий та живий ще на певний період часу. Ніщо не триває вічність, якщо це, звичайно, не Са­ майн, непідвладний часу. Та навіть він не зм іг витримати

привабливою у порівнянні з візитом загиблої бабці, якій довелось допомогти відійти у кращий світ. З плином часу люди замість того, щоб поважати та звертатись за допомогою, стали боятися привидів по­ мерлих та жителів світу Сід, яких людська свідомість перетворила на демонів. Тому на Хелловін люди сиділи вдома, а опинившись на вулиці, намагались уникати кладовищ. Взагалі, чого тільки не почали боятись люди, коли Самайн перетворили на Хелловін. За давніх кельтів усе було просто: людську голову на частокіл, священний во­ гонь до будинку, ягня у жертву - і боги задоволені, можна спати спокійно. Тепер же людям, наприклад, не реко­ мендували обертатись, щоб не зустрітися поглядами із мерцем. Про те, що у мерця могли бути інш і плани на Хелловін, ніж ходити назирці за живою людиною, чекаю­ чи, доки та ризикне обернутись, чомусь не думали. А яким став Хелловін сьогодні, ви і без нас знаєте. Тгіск ог ігеаі? Анна Чорна

0

Традиції 17 ^

Скажи мені прислів'я і я скажу, хто ти Якщо у мене запитають, як можна швидко пізнати культуру та зрозуміти філософію народу, я без роздумів відповім, що душа нації криється у ї ї прислів’ях. Прочитавши та знайшовши у них сенс, вам одразу ж стане легше спілкуватися із корінним населенням. « Чому так?» - запитаєте ви. Усе дуже просто: у прислів’ях і приказках сконденсовані світогляди та пріоритети певного народу.

и вирішили зібрати в одному місці найцікаві­ ші з ірландських прислів’їв і приказок. Отож, спробуємо пізнати ірландський менталітет із середини.

Під час пошуку цікавих прислів’їв і приказок зна­ йшлася ще ціла низка народних мудрощів, які виявилися ірландського походження. Ви, певно, чули їх неодноразо­ во, але не знали, з якої вони країни:

Та, що на людях цілує, часто наодинці стусанами годує. У світі лише одне може бути краще від хорошої дружини жодної дружини. Заробіток чоловіка видно не з його вбрання, а зі вбрання його дружини. Трьома речами не слід хвалитися: розміром свого гаман­ ця, красою своєї дружини і смаком свого пива. Любов з першого погляду часто приходить у сутінках. Три різновиди чоловіків, які не розуміють жінок: молоді, ста­ рі і середнього віку. Три речі, які ніколи не видно: вістря леза, вітер та кохання. Перед одруженням широко розплющуй очі, а після одру­ ження - примружуй. Досхочу посміятися та вдосталь виспатися - ось найкра­ щі ліки від будь-якої недуги. Коханням ділися з дружиною, а таємницею - з матір'ю. Три цінні придбання: красива дружина, хороший кінь і від­ даний собака.

У себе в оці колоду не помічаємо, а в чужому побачимо і смітинку. Остерігайтеся людей, які не люблять котів. Якщо віскі не може вилікувати хвору людину, то вона безнадійно хвора. Двічі не помреш, але однієї смерті не минеш. Зміна виду роботи - той самий відпочинок. Не потрібно плутати бороду козла із хвостом жеребця. Краще хвилину побути боягузом, ніж на усе життя стати мертвим.

М

Ірландський фольклор бере свій початок ще з глибо­ кої давнини. Тоді найпопулярнішими серед інш их видів народної творчості були саги -своєрідний епос (прозові оповіді, що межують із віршами). До речі, саги пізніше здобули світову популярність та почали з’являтись у твор­ чості інш их народів. Окрім саг, фольклор Ірландії пред­ ставлено піснями, казками, прислів’ями. Три пари, які ніколи не дійдуть згоди - це дві господині в од­ ному будинку; два кота з однією мишею; два хлопця, які залицяються до однієї дівчини. Троє мають найбільш зосереджені погляди: коваль, який виковує цвях; курка, яка шукає зернятко; і дівчина, яка видивляється нареченого. Не дозволяй своєму язику різати твоє горло. Коли шукаєш собі дружину, очі можеш залишити вдома, але вуха обов’язково візьми із собою. Не гоже до вдови залицятися, доки вона ще на похоронах. Розніс дружині макітру і купив пластир на рану. Три речі, які не варто робити: кидати камінь на воду, ради­ ти щось розгніваній жінці і розмовляти з дурнем. Поцілунок такий же приємний, як і смачна їжа, тільки на коротший час. Три різновиди жінок: безсовісна, неначе свиня, норовли­ ва, як курка, і улеслива, як ягня.

Чимало людей вважають, що ірландська культура це скарбниця особливої мудрості, яка притаманна саме цьому народові. Так це чи ні судити лише вам, але те, що ця мудрість неординарна, то це факт. Олена Красовська

Божественна сімка Ми не змогли пройти повз таку цікаву річ, як ірландська міфологія, і вирішили підняти завісу над цією захопливою та вкритою мороком таємничості темою. У пошуках матеріалів, які допомогли б нам змалювати більш-менш зрозумілу картину, ми натрапили на досить велику кількість невпорядкованої та розрізненої інформації. Майже зламавши голови та витративши купу часу, ми все ж змогли вичленити найбільш важливих богів. Зустрічайте! У червоному кутку ринга п ’ятірка богів племені туатів, у синьому двоє богів племені фоморів. Час розпочинати чергову битву під Маг Туіред!

Традиції 19

я

ДАНУ Дану вважалась уособленням землі та ї ї родючих сил. Однак більш ві­ дома вона як мати-прародителька міфічного племені Туата Де Дананн (Племені богині Дану). За легендами, це четверте з міф ічних племен, що правили Ірландією, і саме його представників давні ірландці називали бо­ гами. Про найбільш відомих дітей Дану ми розкажемо трохи нижче. Варто лиш зауважити, що після приходу на землі Ірландії Синів Міля - останнього, п'ятого племені, від якого походять сучасні ірландці, - Туата Де Дананн були дещо зміщені вниз кар'єрними сходами і з богів перетворились на ельфів, фей, гоблінів, банші та іншу нечисть підземного світу. Саме Дану принесла на землі Ірландії чотири магічних артефакти. До них відносять спис Луга, який гарантував перемогу тому, хто ним володіє; потім - ко тел Дагди, від якого неможливо піти голодним; меч Нуаду, проти якого мож­ на навіть не намагатись ухилитись; та найцікавіший - камінь Фаль, який голосно кричав під ногами істинного короля Ірландії (незрозуміло тільки, від чого - радощів або надмірного его майбутнього короля). Якщо комусь до рук потраплять ці талісмани, ось вам витяг із інструкції до них: «котел Дагди має бути наповнений кров'ю чи отрутою, потім у нього слід занурити спис Луга, щоб він не знищив усіх ворогів». Вдалого користування!

НУАДУ Очолював Плем'я богині Дану, довгий час вважався найвпливовішим з богів, але був досить швидко забутий після смерті, наче іскра, що на мить яскраво спалахнула і згасла. Звісно, це досить легко пояснити: люди люблять тебе, доки ти маєш силу і владу, а потім ти стаєш мертвим і непотрібним. Так-от, тривожні сигнали Нуаду почав подавати ще після однієї із битв, де він втратив руку. І хоча Діан Кехт (бог-лікар) зробив йому срібний про­ тез, це допомогло Нуаду ненадовго. До речі, саме через цей протез його прозвали Аргетламх. Якщо комусь раптом важко вимовити це прізвисько, то воно перекладається як «Срібна Рука». Не надто оригінально, але чесно та справедливо. Власне, нещаслива доля Нуаду є досить показовою ілюстрацією му­ дрості кельтів. Виходить, що недарма в них існує традиція, згідно з якою королем не може бути каліка. Зрозуміло, що Нуаду діяв з найкращих м ір­ кувань та бажання звільнити народ від тирана, деспота і просто поганої людини - Бреса (про це більш докладніше - в ірландських сагах), але йому варто було вчасно зупинитись.

20 Традиції

Д А ГД А Якщо ви досі вагаєтесь, чи вірити у магічну силу вівсяної каші, то ми зараз вам спробуємо довести, наскільки крутим можна стати, якщо постійно їїїс ти . Дагда, невтомний їдець вівсяної каші, був найвеличнішим богом (після Нуаду) - і сила його була на­ стільки великою, що він всюди возив за собою на колесі восьмизубу бойову палицю, яку могли підняти тільки вісім сильних чоло­ віків. Подейкують, що колесо, коли Дагда клав на нього палицю, залишало глибокі борозни, які нагадували межі володінь. Усе ще вважаєте, що вівсяна каша не рулить? Дагда був богом землі. Ми не знаємо, чи є якийсь сакраль­ ний зв’язок між цим і наступним фактами, але він був одру­ жений на річці Войн, яка для давніх ірландців була божеством. Однак Дагда не зупинився лише на цьому. У нього був котел до­ статку, спроможний нагодувати скільки завгодно голодних лю­ дей, а ще - жива арфа, Уаітні. Цей інструмент міг грати тільки у тому випадку, якщо його просив сам Дагда. Коли він грав на цій арфі, пори року змінювались у встановленому порядку і можна було не хвилюватись.

МОРРІГАН Богиня війни та смерті, ім’я якої перекладається як «Вели­ ка королева» або «Королева привидів». Досить колоритна та яскрава постать в ірландській міфології, яка також символізує Місяць. Найчастіше Морріган змальовували в обладунках та із двома списами. Але вона не брала участі у битвах, надихаючи воїнів на битву або ж віщуючи їх швидку загибель. Типова дама з довгим чорним волоссям та блідою шкірою, побачивши яку ти помреш від ї ї неземної краси. Недарма Морріган також асо­ ціювалась із сексуальністю та родючістю. Такий собі вибуховий коктейль з жіночності та смертоносної сили. Функціональний набір можливостей цієї богині був досить ці­ кавим та корисним: ї ї бойовий клич був подібний до крику десяти тисяч воїнів, вона мала дар передбачення та вміла чаклувати. Та­ кож Морріган могла перетворюватись на чорну ворону або сірого ворона, досить часто з’являючись на битвах саме у такій іпостасі. За деякими міфами, Морріган можна представити як три­ єдину богиню війни, з якою ототожнюють власне Морріган («Велику королеву»), Бадб («Шалена»), Немайн («Отруйна»), Фі («Злобна») та рідше - Маха, якій присвячувались голови вбитих ворогів («жолуді Махи»).

Традиції 21

я

ЛУГ Онук Балора, короля фоморів - демонічних істот, з якими боролось Плем'я богині Дану. Од­ нак що цікаво, саме за участі Луга та Балора розігрується сюжет «вбив дідуся лопатою». Про Балора та його супер-око ми повідаємо трохи нижче, а зараз тільки скажемо, що його наймогутніша сила і стала його загибеллю. Під час однієї з битв Луг вистрілив камінням із пращі в око свого дідуся і зробив це настільки сильно, що око у прямому сенсі зламало йому мозок та вискочило з інш ої сторони голови. Зрозуміло, що на війні як на війні, але саме ця сімейна драма дозволила туатам перемогти фоморів. Якщо копнути трохи глибше, то Луг виявляється не тільки гарним вбивцею дідусів, але ще й майстром усіх ремесл. Про це він каже, коли проходить кастинг на бога Племені богині Дану: «Я тесляр, коваль, воїн, вмію грати на арфі, поет і знавець усіляких переказів, я чарівник та лікар, мідник та виночерпій. Спитайте короля, чи є в нього людина, яка поєднує у собі всі ці ремесла та мистецтва?» Тому цього всебічно розвиненого та усіляко обдарованого хлопчика прозвали Ламфада («з довгою рукою») та Самілданах («майстерний у багатьох ремеслах»).

ДОМ НУ У кожної світлої сили має бути антагоніст. У кельтській міф ології туатам протистояли фомори істоти підземного світу, які сприймались ірландцями як демони. Враховуючи те, що фоморів змальовували як істот з одним оком, однією рукою та однією ногою, це майже не дивує. Однак у фоморів було виправдання такому жахливому вигляду: одна половина їх тіла знаходилась у нашому світі, а інша - у потойбічному, з якого вони плекали свою силу. Мабуть, ви вже здогадались, хто така Домну? Виключно заради бюрократичної тяганини уточ нимо: Домну - це богиня фоморів. Скоріше за все, ї ї ім'я розшифровується як «прірва» або «морська безодня», оскільки для давніх кельтів саме водний простір нерозривно асоціювався з первісною давниною, порожнечею та мороком. А фоморів вони вважали древніми створіння­ ми, які були приречені загинути від руки богів. Діалектичний закон заперечення заперечення у дії. Домну зазвичай змальовували із рогами на голові (питанням була лише видова приналеж­ ність цих рогів - чи то оленячі, чи то козлячі) та одягнену в шкури жертвенних тварин. Якщо хтось переймається, чи не ходять раптом уполовинені фомори стежками нашого світу, спішимо втішити: після другої битви під Маг Туіред фомори разом зі своєю богинею Домну за­ лишились назавжди у потойбічному світі.

БАЛОР Бог смерті. Кажуть, що одноокий, але насправді це не зовсім так. Балор має два ока, однак одне з них використовує лише в екстрених випадках: наприклад, коли когось треба вбити або вбити швидко та якісно. Чому саме вбивства? Це жодним чином не говорить про будь-чию жор­ стокість - нашу або Балора. Уся справа в тому, що одне око цього бога було настільки отруй­ ним, що Балор м іг вбивати того, на кого дивиться, одним лише поглядом. Саме тому інші боги змусили його тримати це око завжди закритим. Однак у вирішальні битви Балор піднімав повіку (не без допомоги чотирьох слуг) і ставав машиною для масових вбивств. Цікаво, що око Балора спочатку не мало такої смертоносної сили. Усьому виною була ціка­ вість. Колись Балор вирішив підглянути за тим, як волхви варять зілля, і дим цього зілля потрапив йому до ока. Дим був настільки отруйним, що погляд Балора став смертельним не тільки для звичайних людей, але й для богів. Увага: просимо вас не повторювати це в домашніх умовах. Зараз вже і зілля не ті, та і ви - не ірландський бог смерті. Сучасні ірландці вживають фразу «глаз Балора», коли мають на увазі диявольський погляд. Анна Чорна

МПМА Ірландія не має слави нарко-держави, не є популярним напрямом нарко-туризму, але наявність протяжної берегової лінії, яка слабко охороняється, робить цю країну вельми привабливою для контрабандистів. Через Ірландію до Великобританії потрапляє героїн з південнозахідної Азії, кокаїн з Латинської Америки та канабіс із Північної Африки.

амі ірландці - не надто вели­ кі прихильники та виробники наркотиків. Обіг наркотичних речовин у Ірландії регулю­ ється двома законодавчими актами ^апдегои$ ^шд$ Асі, прийнятим ще в 1934 році, та ТИе Мізизе оі ^шд5 Асіз (М^А), створеним у 1977 та доповне­ ним у 1984 роках. Сьогодні країна контролює розповсюдження більш ніж 200 видів наркотичних речовин. З 1997 року за будь-який злочин, пов’язаний із наркотиками, затри­ маному загрожує арешт. Знайш ов­ ши наркотики, поліція конфіскує речовини, а потім - залежно від тяж­ кості правопорушення - обирається запобіжний захід. ТИе Мізизе оі ^^ид5 Асіз розрізняє зберігання наркотиків для особисто­ го користування та з метою продажу. Так, наприклад, зберігання канабісу чи його смол для особистого вжи­ вання у перші два рази загрожує лише штрафом. Якщо ж людину з марихуаною піймали втретє, вона отримає від одного до трьох років тюремного ув'язнення. Зберігання канабісу для подальшого продажу чи зберігання більш «важ ких» речо­ вин для особистого вживання загро­ жує як тюремним ув'язненням , так і штрафом. Якщо підозрюваний збе­ рігав наркотики не для особистого вживання та при цьому мав обтяж­ ливі обставини, то він може отрима­ ти навіть довічне ув'язнення. Та не зважаючи на таку строгість щодо виробників та розповсюджу­

С

вачів наркотичних речовин, Ірландія з розумінням ставиться до нарко­ манів, хворих людей. З 2001 року в країні діють спеціальні суди у спра­ вах, пов'язаних з наркотиками - ^^ид Т ге а іт е п і Соигіз Р ТА ). Вони розгля­ дають незначні правопорушення, вчинені наркозалежними людьми. Такий суд дозволяє обвинуваченим, які визнали свою провину, замість тюремного ув'язнення пройти курс лікування та реабілітації. Станом на 2009 рік через ^ТА пройшли спра­ ви 323 людей, а 22 людини успішно завершили всі три фази програми. Окрім цього, в Ірландії ф ункціону­ ють безкоштовні служби з питань нарком анії та алкоголізму, товари­ ство анонімних наркоманів, а служ­ би зайнятості щорічно виділяють до тисячі вакансій для осіб, які пройшли реабілітаційну терапію. Окрім традиційних способів до­ помоги наркозалежним, Ірландія практикує і більш сміливі методи. У країні існує програма із замісної терапії метадоном, яка щорічно допомагає близько 500 ірландців боротися із героїновою залежністю. Також із метою зниження ризиків, пов'язаних зі спільним використан­ ням ін'єкційного обладнання, у дея­ ких регіонах країни наркозалежним пропонуються послуги з обміну ви­ користаних шприців на нові. Останнім часом Ірландія нама­ гається не відставати від своїх євро­ пейських сусідів у питанні декрим іналізації наркотиків. У листопаді

2015 року міністр Айдан О'Ріарден, відповідальний за ірландську Націо­ нальну стратегію боротьби з нарко­ тиками, заявив, що з початку наступ­ ного року споживачам наркотичних речовин будуть надаватися спеці­ ально відведені для ін'єкцій примі­ щення. Міністр зазначив, що вже зараз більшість членів уряду дійшли згоди щодо цього питання, але реа­ лізувати даний закон зможе лише наступне скликання парламенту. Поки в країні ведуться розмови про декрим іналізацію та діє досить жорстке антинаркотичне законо­ давство, 10 та 11 березня 2015 року будь-які наркотики в Ірландії де-юре були не заборонені. Сталося це че­ рез те, що 10 березня за позовом громадянина Литви Станіслава Лебедєва апеляційний суд країни визнав складання списків заборо­ нених препаратів ^ а пдего из ^^ид5 Асі та ТИе Мізизе оі ^^ид5 Асіз) не­ законним. Виявилося, що складені вони були в обхід парламенту. Уряд схаменувся лише на наступний день і вже 11 березня проголосу­ вав за закон, який таки заборонив усі відомі ірландському парламен­ ту наркотичні речовини. Але згідно із законодавством рішення уряду вступає в силу лише на наступний день після його прийняття, і тільки 12 березня Ірландія знову стала жити з М^А та з думками про майбутню лі­ бералізацію законодавства. Максим Ватралік

Що означає «декріміналізація»? Під цим терміном розуміють припинення затримань та покарань споживачів наркотиків. Разом із цим виробництво та розповсюдження наркотичних речовин все одно буде каратися законом. Та декриміналізація несе за собою не лише припинення переслідування наркоманів, у це поняття також вкладають на перший погляд парадоксальну допомогу зі сторони держави - створення пунктів вживання наркотиків, у яких наркозалежні зможуть отримати нові шприці, кваліфіковану медичну допомогу, а в деяких випадках - і самі наркотики. Логіка таких дій досить проста: запрошуючи наркоманів до таких пунктів, держава, по-перше, ховає їх від суспільства у хвилини найбільш ої їх загрози, а по-друге, сприяє зникненню з вулиць наркоторговців. Хто буде купувати наркотики, коли їх безкоштовно надає держава?

О, ці дивні ірландці 23

Пройшов ірландець повз паб З давніх-давен, ще, мабуть, за царя Гороха, у людей з ’являлась власна думка (хай їй трясця) і саме через це явище ми і маємо таку штуку, як «стереотип». Звичайно, воно завдає нам багато клопоту, але зараз не про це. Я хочу розказати трохи про стереотипні та реальні риси народу, який найкраще покаже прірву між «очікуванням» та «реальністю». к театр починається з вішал­ ки, так Ірландія починається з дощу. Ні, ви не помилились, це все ще розповідь про менталітет, а не особливості клім а­ ту. Мабуть, саме дощ мав значний вплив на характер цих людей. Вони завжди носять з собою парасолі, в одязі цінують не пусту красу, а ком­ форт та водонепроникність. Тому, коли стоїть вибір між пікніком на природі та посиденьками в пабі з друзями, віддають перевагу остан­ ньому. Бо хтозна, коли цей клятий дощ почнеться. Також існує жарт, що саме через те, що в Ірландії дуже рідко буває сонце, в них руде волосся, щоб носити сонечко на голові. Навряд жарт про сонечко є правдою, але такий колір насправ­ ді пов’язаний з тим, що в цій місце­ вості завжди хмарно. Ось і перший стереотип про ірландців: УСІ ЖИТЕ­ ЛІ КРАЇНИ РУДІ. Дійсно, ми маємо більше шансів зустріти руду людину в Дубліні, аніж, наприклад, у Киє­ ві (фарбованих вогняних бестій не рахуємо). Але такий колір волосся не є обов’язковим атрибутом ірлан­ дця, як і українець не зобов’язаний любити борщ. Цей стереотип під­ тверджено десь на 10 %. Саме така частина населення в Ірландії - руді. Хочу повторитися і нагадати про погоду. Я там щось казала про паби, вечори вдома з друзями... Ось ми

Я

підібрались до наступного стерео­ типу: УСІ ІРЛАНДЦІ ЛЮБЛЯТЬ ВИПИТИ. Якщо вже говорити чесно: «Усі ми не без гріха». Ну понастворювали вони собі алкоголю, ну хай п’ють. Ну то й що, що кожен день? Ну то й що, що в зюзьку. Зате розмови які д у ш е вн і. Найкоротший ірландський анекдот: «Пройшов ірландець повз паб». Дійс­ но, про священну любов до випивки можна говорити довго, але про це ви зможете докладніше прочитати в статті «Мизі сігіпк в Ірландії». Насправ­ ді це все є не більше, ніж жарти. Ір­ ландцям просто не потрібно багато алкоголю, щоб бути шумними та ра­ дісними. Вони досить щирі, але на чужих реагують з насторогою. Нас­ кільки вірити цьому стереотипу, точно сказати не можна. Це досить індиві­ дуально, як, наприклад, і в Україні. Якщо починати розповідати про характер та забобони, то не можна обійти осторонь тему релігії. Вона зачепила більш ість подій в житті цих людей: весілля, свята, сімейне жит­ тя, а також фольклор. Вибір наро­ дом саме католицизму мав уплив на зовніш ню та внутріш ню політи­ ку країни. Хоча на перший погляд може здатися, що ірландці релігійні, насправді все не зовсім так. Навіть у атеїстів є звичка згадувати святих у розмові та святкувати День Святого Патріка. Ну, ось це вже з українця­ ми в них спільне. Якщо ти не віриш

у Святого Патріка, Господа Бога чи Конституцію України, вихідний є святкуй! Потрібно використовувати кожну м ожливість злиняти з роботи та випити (ель, віскі, бейліз, горілка чи «Оболонь світле» на вибір країни). Відпочивати - залюбки. Хоча, знаєте, ще є стереотип, який залишився з ірландцями після стількох років. Усі думають, що вони не люблять англійців, і це є правда. Звичайно, у теперішній мирний для сучасного ірландця час ця «нелю­ бов» не є відкритими актами агресії чи гострими заявами. Конфлікт пе­ ретікає в гумор, теми для бесіди за кухлем прохолодного «Гіннесс» та роздуми про непросту історію неза­ лежності свого народу один на один із собою. Після століть перебування Ірландії у складі Англії, коли були кри ваві повстання, великий голод, роки поневіряння, коли люди були змушені їхати в країни, де їх зовсім не чекали, вони з впевненістю можуть сказати, що заслужили незалежність. Саме відчуття свободи на своїй землі ро­ бить ірландця так схожим на укра­ їнця. Ми були залежні, боролися за право називати себе вільними і здо­ були це. На різних кінцях континенту ми змогли знайти спільне в історії. Як на мене, тільки заради того, щоб пе­ ревірити, наскільки ми схожі чи різні, потрібно відвідати Ірландію. Ольга Терен

24 Із п е р ш и х уст

до Ірландії та далі Наш співрозмовник Олексій Обухов з Уралу зі своєю дівчиною вже два роки проживає в Ірландії. Вони поїхали туди вивчати англійську, залишились там і планують не повертатися додому, а підкорювати нові світи. Що ж там такого спокусливого у «зеленій» країні!?

— Ви поїхали відразу після закінчення навчання на батьківщині?

— Ні, не відразу, на той момент я вже працював сам на себе. Довго збирався поїхати закордон, близько семи років. Але то навчання, то ще якісь перепони. І ось у 2014 році остаточно усвідомив, що пора їхати. З дівчиною ми взяли курс англійської мови на двох, оплатили його на півроку, візу взяли теж на цей термін і так і поїхали.

— Поїхали і не повертались?

— Так, ми планували повністю переїжджати. І ось за два роки жодного разу не були вдома.

— Чому саме Ірландія?

— По-перше, це 100 % англійська. По-друге, до­ сить дешеві мовні курси. І, по-третє, тут дуже гарні умови для розвитку бізнесу, низькі податки. У мене свої онлайн-магазини, тут дуже зручно починати бізнес.

— Чи було у вас щось, крім мовних курсів, коли ви їхали до чуж ої країни?

— Не було нічого: ні житла, ні планів, як далі бути. Лише чітка мета, що ми маємо приїхати і, поки навчаємось, при думати, як швидко заробити кошти. Ми проживали у Дублі­ ні, там оренда житла досить дорога. На той момент ми не розуміли, як бути далі, як оформляти візу, яку візу треба. Моя дівчина — іазИіоп-фотограф, далі продовжує тут навчати­ ся, взяла курси фотографії і таким чином отримала візу. Я знайшов тут друга, який оформив мене в компанію, хоча працюю на себе, але так уник питань щодо візи. Добре, що ми швидко зорієнтувались і купили мовні курси, поки курс євро не піднявся. Попервах було важко...

— Цікаво, а як корінні мешканці ставляться до тих, хто приїздить?!

— Ірландці навіть дещо схожі на українців та росі­ ян. До нас, до росіян, ще не зустрічали негативу. Чомусь

до поляків не надто добре ставлення. Їх багато. Їх зага­ лом тут багато, вони п'ю ть і шумлять. А от до білорусів, українців, росіян відносяться досить добре, я намагався зі сторони на це подивитись.

— Зараз ви ще орендуєте житло чи вже маєте своє?

— Спочатку було дуже дорого, ми не розуміли, як краще орендувати житло, але переїхали за місто, де де­ шевше на 100 %. Усе, що далі 50 км від Дубліна, набага­ то дешевше. Ми майже рік жили у квартирі «по блату» і платили лише 300 €. Спочатку ми платили 750 € за кімна­ ту, тому 300 € за двоповерховий дім — це дуже дешево. Нам довелось звідти з'їхати, і зараз ми платимо 550 € за трикім натну квартиру.

— Який прожитковий рівень у країні?

— У нас був період, коли грошей не було і ми жили на 5 € в тиждень. Це можливо. Удвох. Купували ве­ лику пачку спагеті за 90 0, ї ї вистачає разів на 10-15. 5 шт курячих стегенці — 2 €. А взагалі на 50 € можна дуже до­ бре жити в тиждень але можна й дешевше прожити. На­ приклад, кілограм свинини — 2 €.

— Тобто, знімаючи квартиру, на 1 тис. € в місяць можна спокійно прожити?

— Так. А за умови, що середня зарплата мінімум 2 тис. € (менше 8 € за годину законом заборонено пла­ тити). У середньому виходить 10-15 € за годину. Якщо двоє працюють і отримують по 2,5 тис. €, тут можна чудо­ во жити.

— Чи важко знайти роботу?

— Робота є, якщо ви - фахівець. Наприклад, якщо ви можете зробити простенький сайт і ірландець теж так може, то між вами виберуть ірландця, бо з ним менше питань буде. Але якщо ви можете зробити якісний сайт,

Із п е р ш и х уст 25

а ірландець - ні, то тоді є причина найняти вас. Так-от, якщо вона є, то ви з легкістю знайдете роботу. Якщо ви не спеціаліст і збираєтеся мити посуд, то краще зали­ шитись у себе на батьківщ ині.

торф ’яний запах, оскільки топили болотним торфом. До гір ще не дістались. Ми їх часто проїздимо, їх тут багато. Усюди зелені поля. Коли їдеш дорогою: поля, поля, вівці, поля, поля, гори, поля.

— Які проф есії найбільш затребувані на ірланд­ ському ринку?

— Повторюсь, в Ірландії гарні умови для бізнесу. Багато світових компаній мають в цій країні офіси, тому потрібні програмісти, веб-дизайнери, взагалі комп’­ ютерні проф есії. Традиційно тут багато програмістів з України, Росії, оскільки вони висококваліф іковані.

— Багато полів. Вони просто стоять у зелені чи їх якось використовують?

— В Ірландії, здається, найвища якість сільсько­ господарських продуктів у Європі. Поля не «гуляють». На них або вівець пасуть, що дає м’ясо і шерсть, або сіль­ ськогосподарські культури саджають. Усе спрямоване в аграрну справу, на м’ясо, молоко, шерсть. Усе досить зручно. Дуже розвинуто фермерство.

— Чи багато приїжджих з України, Росії"?

— Взагалі я думав, що ні. Але коли ми переїхали на цю квартиру, в 40 км від Дубліна, виявилось, що сусі­ ди зверху і знизу - росіяни. Ірландці переважно живуть в будинках, а ми більше звикли до квартир, до «коробок».

— Як відрізняються ціни на приватні будинки та квартири?

— Будинки набагато дорожчі. Ірландці роблять більшу націнку на будинки, вони взагалі не люблять квар тири. Тому квартири тут дешеві. Будинок буде коштувати 200 тис. €, тоді як квартира — 70 тис. €. Усі ірландці праг­ нуть жити в приватних будинках.

— А міста на якому рівні розвитку?

— У містах, навіть у Дубліні, нема багатоповерхі­ вок. 15 поверхів — максимум. Якщо чесно, ми не плану­ ємо тут залишатися, хочемо поїхати або до США, або у Лондон. У нас плани далекосяжні та пов’язані з циві­ лізацією. На жаль, Ірландія не те місце, в якому варто залишатися, якщо прагнеш до цивілізації. Тут добре, за­ тишно, досить цивілізовано по-європейськи, але навіть у Дубліні дещо по-сільському, надто затишно, «лампово». Якщо ж вам треба тепла й затишку, Ірландія — найкра­ щий варіант. Різниця між зимою та літом мінімальна. Усе буде однаково сірим, трішки сонечка, температура незначно змінюється.

— Що можете сказати про навчання, наприклад, у магістратурі?

— З навчанням тут добре, але дорого. Можна й дешево знайти. Дешево — це до 10 тис. €. Але як для України, Росії, то це дорого. Для місцевих ціна в декілька разів нижча.

— люди не — фа. Усе

— Ви вже 2 роки там. Де встигли побувати, що по­ бачити?

— Подорожували, переважно на західну частину, оскільки мешкаємо в східній. Ми їздили машиною з друзями-ірландцями до замків. Дуже гарно. Наприклад, біля одного замку відтворили християнське село. Ми змогли побачити, як люди жили років 400 тому. Усередині стояв

— Які у вас плани?

— Думаю, якщо все вийде, то наступного літа ви­ рушимо далі, до Великобританії або США. Плануємо заїхати на батьківщину, владнати деякі паперові питан­ ня, підлікуватися. Бо тут послуги лікарів дорогі. Тож усе владнаємо і будемо підкорювати інш і країни. Розмову вела Дар'я Ткаченко

Тобто, що таке нульова температура, лід, знають!? Льоду нема. Якщо тут йде сніг — це катастро­ стоїть, на навчання ніхто не йде.

26 Із перших уст

Дублінсько одеситко Одеситка Ольга вже рік проживає в Дубліні, працює у відділі продажів великої норвезької ІТ компанії. Життя в Ірландії подобається і додому повертатися вона поки не хоче. Ольга багато мандрує країною і хоче поділитися з вами враженнями.

оя компанія запропону­ вала переїзд до Ірландії у зв'язку з погіршенням еко­ номічної ситуації в Україні. Я довго не роздумувала. Мені завжди було цікаво отримати подібний дос­ від роботи і пожити за кордоном. Ір­ ландію всерйоз ніколи не розглядала. Ірландія приваблює м іжнарод­ ні компанії і корпорації низькими податками. Якщо подивитися гло­ бально, то майже в кожної є своє представництво в Ірландії. Зов­ сім недалеко від нашого є офіси Соодіе, РасеЬоок, Тж іііе г, УаРюо, НиЬЗроі, АігЬпЬ, IВМ, М ісгозоіі, РМС, АІС, а ще багато банків, консалтин­ гових, страхових, аналітичних та ін ­ ших компаній. Для туристів Ірландія цікава своєю історією, культурою та не­ ймовірною природою. Варто також відзначити особливу гостинність ір ­ ландців. Вони ніколи не залишать вас одних на вулиці, якщо помітять

М

якусь розгубленість у погляді, і навіть самі підійдуть і запропонують допо­ могу. Вони дуже балакучі, гучні й ве­ селі. Коли роздавали почуття гумору, ірландцям дісталося найкраще — з сарказмом. Як мені здається, для українців Ірландія приваблива подорожами та м ожливістю працевлаш тування. Одна з переваг під час влаш туван­ ня на роботу — знання російської та української мов, звісно, окрім гарного знання англійської. Ринок СНД дуже великий, тому всі ком­ п а н ії зацікавлені у тому, щоб мати ф ахівця зі знанням цих мов та ро­ зум інням специф іки ринку. За на­ явності ш енгенської візи можна дозволити собі набагато більше подорожей, ніж з України. Про бю­ джетні а віа лін ії і короткі перельоти багато говорити не буду. Вони про­ сто є та всім доступні. Поки додому я не повертаюся. Контракт ще на рік.

У вільний від роботи час я нама­ гаюся не сидіти вдома. Часто гуляю, займаюся спортом, зустрічаюся з друзями, ходжу в кіно, на різні захо­ ди, заводжу нові знайомства, подо­ рожую. На території Ірландії дуже багато емігрантів — з Прибалтики, Польщі, Росії. Менше їх з України, Молдови, Румунії. Також є з Туреччини, Індії, Ки­ таю, Сінгапуру та інш их азіатських держав, Африки, Латинської Амери­ ки. Ірландці дуже толерантні до всіх націй, завжди чуйні й добродушні. Але, можливо, дістається румунам, їх тут відверто називають циганами і намагаються не мати з ними справ. Притягує чуйність місцевих, ком­ форт та соціальні аспекти, бюджетні авіаперельоти, міжнародне сере­ довище і можливість отримання но­ вого досвіду. Ірландія, напевно, най­ дешевша з усіх англомовних країн. Місць для відвідування тут дуже багато. Кожне заслуговує окремої

Із п е р ш и х уст 27

уваги й часу. Я особливо люблю море, маяки, мости і парки, їх тут багато. Усі різні і величезні. Про пар­ ки в Ірландії можна писати окрему статтю. Я перерахую місця, де була в Дубліні і за його межами, хоч усі вже й не згадаю. Найяскравіші місця: Дублінський замок — головне урядове спорудження. Він був побу­ дований за наказом короля Іоанна Безземельного після нападу нор­ мандців. Сьогодні в Дублінському замку проводять конф еренції та зустрічі поважних осіб. Коли в замку немає урядових засідань, він відкри­ тий для туристів. Собор Святого Патріка — най­ більший собор не тільки Дубліна, але й усієї Ірландії. Знаменитим настоя­ телем його був письменник Джона­ тан Свіфт, відомий усьому світу сво­ їм твором «Подорожі Гуллівера». Архітектурна пам'ятка «Дублін­ ська голка» видно, мабуть, з будьякої точки міста. Конструкція дуже проста — 121-метровий сталевий шпиль, який поступово звужується. Книга Келлс у бібліотеці Трініті-коледжу — вишукані зібрання, які дійшли до нас крізь тисячу років. Досі ніхто не може зрозуміти, що за фарби були використані м онаха­ ми, адже вони не вицвіли і зберегли свою яскравість до наших днів. Та­ кож незрозуміло, як вдалося ство­

рити настільки витончені мініатюри без використання лупи. Цій книзі вже більше тисячі років. Вона була створена ірландськими ченцями ймовірно у 800 році, м істить чотири Євангелія на латинській мові. Присвячений древній і багатій іс­ то р ії столиці та ї ї околиць, музей «Ду­ блін» пропонує поринути в минуле: приміряти одяг вікінгів і відправитися в морський похід, побувати на се­ редньовічній ярмарці або заглянути в гості до комівояжеру XV століття. Варто окремо відзначити найвідоміше пиво у всьому світі — «Гіннесс». Воно є символом Ірландії. Усі туристи можуть відвідати музей і одночасно пивоварню, особисто посмакувати всі види цього пива. Один з найбільших міських парків у всьому світі — Фенікс-парк в Дублі­ ні, більше 700 га. На його території можна побачити замок, сотні ланей і навіть зоопарк. Також тут встановлено Папський хрест на пам'ять про приїзд Папи Римського Іоанна Павла II. Невеликі містечка недалеко від Дубліна — Хоут, Брей, Малахайд. У кожному з них є щонайменше один замок, ресторанчики з місцевою кухнею, парки і шикарні морські пейзажі. Скелі Мохер — одна з найкраси­ віш их пам'яток Ірландії. їх висота ста новить 200 метрів, а протяжність —

8 км. У мене склалося враження, ніби я на краю світу побувала. Пере­ хоплює подих від цих видів. Дуже люблю містечко Кілкенні, яке є одним з найменших міст краї­ ни. Воно настільки маленьке, що від краю до краю його можна пройти за 30 хвилин. Тут щороку проходить популярний гумористичний ф ести­ валь ТИе Саі ^аидИ5 С о те с іу Рез+іжаі, який збирає величезну кількість ш а­ нувальників. Після Дубліна Кілкенні займає друге місце за кількістю пам'яток: замки, церкви, собори, парки, старовинні паби. Особливо­ го шарму цьому місту додають вузь­ кі звивисті вулиці, елегантні будинки в григоріанському стилі та дивовижні будівлі з чорного вапняку. І ще, нехай і за межами самої Ір­ ландії, на території Північної Ірландії, є Дорога гігантів (Стежка Велетня) — справжнє диво природи. Через ви­ верження вулкану, що сталося багато століть тому, тут утворилося близько 40 тисяч базальтових колон, що йдуть в море, подібно сходам справжньо­ го велетня. Верхівки колон утворюють за формою трамплін, який почина­ ється біля підніжжя скелі і зникає під поверхнею моря. Більшість колон шестикутні, хоча у деяких — чотири, п'ять, сім і вісім кутів. Найвища з них досягає близько 12 метрів у висоту. Ольга Кравцова

славетних письменників Який ваш улюблений ірландський письменник? А яка книга? Можливо, ви відразу й не зможете відповісти на ці питання. І станеться це не тому, що Ірландія подарувала світу мало талантів. Щоб розповісти коротко про всіх, нам не вистачить не те щоб статті, цілого номеру. Просто ви ще не встигли прочитати всі захопливі книги, а творчість деяких письменників уже знаєте, але забуваєте, що їх батьківщина - саме Смарагдовий острів. Будемо це виправляти.

М истецтво 29 Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера», 1726 Мабуть, кожен ще в школі читав цікаву «казку» про при­ годи чужинця в чотирьох чудернацьких країнах - «Мандри Гу­ ллівера». Хто не читав, той бачив мультфільм або фільм, або хоча б десь краєм вуха чув про існування цього твору. Тільки от покладатись на свою пам’ять і вважати цей роман казоч­ кою для дітей - помилка. У дорослому віці неодмінно треба прочитати або перечитати цю сатирико-ф антастичну книгу, в якій найвидатніший англомовний прозаїк-сатирик усіх часів Джонатан Свіфт з майстерністю справжнього генія висміює вади людей та суспільства. До речі, такий почесний титул ір­ ландському письменнику приписала «Британська енцикло­ педія». Солідне видання, будемо йому вірити.

Брем Стокер «Дракула», 1897 Поговоримо про вампірів. Що ви про них знаєте? Жага крові, ікла, бліда шкіра, якийсь дивний смертельний маг­ нетизм? А звідки ви це знаєте? Скоріше за все, дізнатись стільки корисної для сучасної людини інф орм ації вам до­ помогли численні фільми, серіали та книги, адже митцям ХХ-ХХІ століття припав до душі вампірський міф. Винятковий вплив на його формування та популяризацію мала культова книга дублінця Брема Стокера - «Дракула». Держслужбовець, журналіст і театральний критик був не першим, хто писав про вампіра, але саме йому вдалось зробити це дуже ефектно. Скоро Хелловін, тож радимо вам переди­ витись кілька чудових екра нізації цієї книги, але перед цим, звісно ж, прочитати її.

Оскар Уайльд «Як важливо бути поважним», 1895 Важко знайти людину, яка любить книги, але не знайома з творчістю Оскара Уайльда. Найбільш відомим його тво­ ром є «Портрет Доріана Грея», але не варто зациклюватись лише на ньому. За 46 років свого непростого й буремного життя (дискримінація через сексуальну орієнтацію, добро­ вільне вигнання у Францію) цей видатний ірландський поет, драматург та есеїст встиг створити й інші чудові твори. На­ приклад, запропоновану вам комедійну п’єсу. У ній два мо лодих джентльмени-пройдисвіти намагаються полегшити своє життя, по черзі вдаючи з себе вигаданого Ернеста Вор дінга. Звісно, через це з ними на кожному кроці трапляються курйози. У блискучій гумористичній формі комедії-ф арсу Оскару Уайльду вдалось гостро й дотепно висміяти лице­ мірство суспільства вікторіанської епохи, жертвою якого став він сам.

Бернард Шоу «Будинок, де розбиваються серця», 1919 Залишити значний драматургічний і публіцистич­ ний спадок, заслужити Нобелівську премію з літера­ тури та любов багатьох поколінь читачів - все це вда­ лось зробити за 94 роки життя славетному уродженцю Дубліна Бернарду Шоу. Багато його творів варті вашої уваги, що вже й казати про одну з най відоміших п’єс а втора - «Пігмаліон». Але цього разу «Плацкарт» хоче по рекомендувати вам менш відому, але також геніаль­ ну п’єсу - «Будинок, де розбиваються серця». П’єса має підзаголовок «Фантазія в російському стилі на англійські теми». Це легко пояснити, адже написана вона під впливом драм атургії Антона Чехова, творчіс­ тю якого ірландець захоплювався. Під час читання п’єси Бернарда Шоу, перед вами розгорнеться іронічна й викривальна картина англійського суспільства періо­ ду Першої Світової війни з усім невіглаством і байдужі стю його середнього й вищого класу. Сандра Русіна

(О )

30 М истецтво

«Найбільшу огиду викликала в мене нова історія, бо, уважно придивившися до всіх осіб, що в минулому сторіччі зажили такої гучної слави при дворах монархів, я зрозумів, як дурять світ продажні письменники, приписуючи воєнні подвиги боягузам, мудрі поради дурням, щирість підлабуз никам, римську доблесть зрадникам батьківщини, благо­ честя безбожникам, цнотливість содомітам, правдивість донощикам. Я побачив, скільки безневинних і прекрасних людей було засуджено на страту або на заслання через інтриги всесильних міністрів, що підкупили суд, або ж че­ рез партійні чвари; скільки мерзотників діставали найвищі посади, а разом з ними - авторитет, владу, шану та багат­ ство; яку велику участь брали у придворному житті та поді­ ях, у державних радах та сенатах звідники, повії, паразити й блазні. Як став зневажати я людську мудрість та чесність, коли дізнався правду про таємні пружини й мотиви великих світових звершень і революцій та про нікчемні випадково­ сті, яким вони завдячують свій успіх. Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера»

^к ^к

«Це так, але пам'ять здебільшого зберігає те, чого ніколи не було й не могло бути». «Для гарних людей там кінчалося щасливо, для поганих нещасливо. У цьому й полягає суть белетристики». «Всякі настанови про те, що комусь там годиться чи не годиться читати - це бредня. Людина повинна читати все. Більше половини сучасної культури ґрунтується на тому, чого не годиться читати». «Тридцять п'ять років - дуже привабливий вік. У лондон­ ському поважному товаристві повно жінок, які з власної волі цілі роки залишаються тридцятип'ятилітніми. Ось хоча б леді Дамблтон. Наскільки я знаю, вона стала тридцятип'ятилітньою, коли їй минуло сорок років, а це було вже багато літ тому». «Я й справді не бачу ніякої романтики в освідченні. Бути закоханим - це романтично. А взяти й освідчитись комусь - у цьому нічого романтичного нема! На твоє звернення можуть позитивно зреагувати! Зазвичай так і роблять. Тоді кінець усякому зачаруванню. Вся суть романтики в неви­ значеності». Оскар Уайльд «Як важливо бути поважним»

М истецтво 31

«Дозволь мені сказати тобі, друже мій, що зараз у галузі електрики зроблено такі відкриття, які вважали би нечистою силою самі винахідники електрики, а якби ці винахідники зробили свої відкриття набагато раніше, їх спалили б на вог­ нищі, як чаклунів. У житті завжди є місце для таємниць». {^озїега^ не вмирає, як бджола, яка вжалила одного разу. Він лише міцнішає і набуває більше влади, щоб сіяти зло. Цей вурдалак, який перебуває серед нас, такий дужий, що має силу двадцятьох чоловіків, він підступніший за смерть, бо його підступність зростала століттями. Він володіє чорною магією, бо має владу над мертвими, і всі мертві, до яких він може при йти вночі, скоряються йому. Він - потвора, навіть більш ніж по­ твора: він бездушний, як диявол, він не має серця. Він може у певних межах управляти стихіями: насилати шторм, туман або ж грім. Він може правувати нижчими істотами: пацюка­ ми, совами, кажанами, міллю, лисицями і вовками. Він може збільшуватися і зменшуватися. Він може зникати і з'являтися знову. То як же нам почати нашу боротьбу проти нього? Як ми його знайдемо, а знайшовши, як знищимо?» Брем Стокер «Дракула»

«Мовчіть! Мовчіть! Нехай серця розбиваються у тиші...» «На жаль! Гегель мав рацію, коли казав, що історія навчить нас тому, що люди ніколи не вчаться у історії». «Коли наші родичі вдома, нам доводиться постійно пам'я­ тати про їх хороші якості, інакше їх неможливо було б терпіти. Але коли їх нема з нами, ми втішаємо себе в розлуці тим, що згадуємо їх вади». «Люди старого укладу думають, що душа у людини може існувати без грошей. Вони думають, що чим менше у тебе грошей, тим більше душі. А молодь у наш час іншої думки. Душа, бачте, дуже дорого обходиться. Утримувати ї ї коштує набагато дорожче, ніж, скажімо, автомобіль. Вона поглинає і музику, і картини, і книги, і гори, і озера, і красиві вбрання, і то­ вариство приємних людей, - в цій країні ви позбавлені всього цього, якщо у вас немає грошей. Ось тому-то наші душі так зголодніли». Бернард Шоу «Будинок, де розбиваються серця»

(О І

32 Мистецтво

Стріт-арт: вуличне мистецтво* *Зі збереженням авторського стилю дного разу я йшла вулицею Києва і мою увагу привер­ нув цікаво розмальований будинок. Це була вже не новобудова, а така собі старенька будівля. Але завдяки художнику, який розписав її, здавалось, ніби у буди­ нок вдихнули нове життя. Мене зацікавило, що саме це за малюнок і як правильно називається цей вид мистецтва. Чи просто якийсь хлопчисько вирішив побавитись, розмалювавши будинок, а вийшов справжній шедевр? Отже, звідки ж взялась ця цікава назва «стріт-арт», і що вона означає? Стріт-арт (Вуличне мистецтво) набув ш ирокої популярності у про­ цесі розвитку графіті на початку 1980-х років і пізніше використову­ вався як назва для вуличних шедев­ рів. Основним «полотном» на той час стали: місця паркування ма­ шин, асфальтовані ділянки доріг чи стіни будинків. Можна зазначити, що, крім картин на вулиці, стінах та дорогах, стріт-арт несе в собі чи­ мало інш их цікавих та неочікуваних рішень. Сучасне вуличне мистецтво частенсько використовує у своїх сю жетах теми, які мають у собі не про­ сто малюнок, а й джерело знань. Вуличне мистецтво - це не тільки ко­ рисне дозвілля, а ще й повчання для іншого покоління, тому що кожен художник у своєму малюнку хоче показати ту чи іншу проблему яко­ мога точніше. Отже, звичайно, що у всьому світі знайдеться чимало та­ ких вуличних шедеврів про наболіле.

О

Але хотілось би розказати не тіль­ ки про те, які розписи є в Україні, а чим дихає Ірландія, і чи захоплюєть­ ся взагалі ця країна та ї ї мешканці стріт-артом? Виявляється, що в Ірландії вже давно почали прикрашати стіни житлових будинків майже в кожному населеному пункті. Ірландці часто зображають на стінах житлових будинків різні обра­ зи битв і воєнізованих угруповань. Настінні мурали в Ірландії стали символом країни. Розписи зобра­ жають історію та сучасність регіонів Ольстеру, здебільшого вони стосу­ ються політики, але існують розписи на різну тематику. З 1970-х років було задокумен­ товано майже 2 тисячі розписів. Одними з найвідоміших є стіни, де 1969 року було намальовано гасло: «Зараз ви входите до вільного Деррі». Утім дехто не вважає цей напис справжнім розписом, оскільки на ньому зображено лише слова, але немає малюнків. Цікавими муралами на стінах ірландських будинків є також зобра­ ження людей. Такі розписи переда­ ють емоційність цього народу та їх харизму. їхні погляди зачаровують, та по очах можна прочитати, що ху­ дожник хотів передати, створюючи той чи інший арт. В основному художники, які тво­ рять такі шедевральні речі, хочуть показати проблему нашого суспіль­ ства. Чому, якщо людина відрізняєть­ ся чимось від сталого уявлення про

те, як треба себе поводити в соціу­ мі, то вона не така, як всі, і ми не бу­ демо ї ї сприймати та приймати до себе! Я вважаю, що така поведінка не припустима і ті люди, які нама­ гаються донеси до нас проблему через вуличне мистецтво, заслугову­ ють на похвалу та повагу. Прикладом подібного шедевру стало графіті в Ірландії, на якому була зображена гей-пара. Цей арт художник Джо Каслін намалював лише за одну ніч на стіні чотирипо­ верхового будинку. Зображення було намальоване на підтримку одностатевих шлюбів. «Суспільна реакція на це зображен ня була неймовірною», - написав у своєму Іп зїа д га т автор графіті. Хлопці, які були зображені на стіні реальна гей-пара. Один із хлопців, які були намальовані на стіні, Баррі Джеферс, написав у соціальній мережі свої враження: «Шлюб не є політичним, це зізнання у коханні двох людей, і зрештою це все, що повинно мати значення. Я дійсно сподіваюся, що всі у Ірландії об'єд­ наються 22 травня і проголосують УЕ5». Того травневого дня 2015 року за легалізацію одностатевих шлюбів проголосували 62,07 % ірландців. А я можу сказати, що стріт-арт є справжнім мистецтвом. Вирушаймо до Ірландії подиви­ тись на справжню красу і взяти пару майстер-класів у художників сього­ дення зі стріт-арту.) Ліна Динник

Із п е р ш и х уст 33

ІО ОІ / \

Здорово нація Ні для кого не секрет, що запорукою здорового життя є спорт. Хтось займається ним заради власних рекордів, інші - аби залишатися у тонусі та добре виглядати, а дехто для зняття стресу та прекрасного настрою. Тож дізнаємось, яким видам спорту віддають перевагу ірландці.

кщо вірити опитуванням, то се­ ред усіх національностей у Єв­ ропі саме ірландці найбільше займаються спортом. Активних та енергійних громадян близько 23 %. Крім популярного у нас англійського футболу, їх цікавить герлінг, гольф, до рожній боулінг та гельський футбол. Найпопулярнішим видом спор­ ту є гельський футбол. Цікаво, що матч у ньому триває 70 хвилин, а грати можна не лише ногами, але й руками. Команда, на відм іну від команди у традиційному ф утбо­ лі, складається з 15 гравців. Під час гри використовують шкіряний м’яч, дещо важчий від звичайного. Другу сходинку посідає герлінг. У нього грають ключками та м’ячем, розмір якого - 23-25 см. Жінки та но­ вачки змагаються у захисних шоло­ мах, щоб не травмуватись, бо швид­ кість м’яча може сягати 150 км/год. Не менш цікаве заняття - ірланд­ ський дорожній боулінг, що бере свій

Я

початок ще з XVII століття. За умовою гри потрібно жбурнути металеву кулю по дорозі якомога далі. Жодні кеглі збивати не доведеться. Пере­ може та команда, яка здійснить най­ меншу кількість кидків під час про­ ходження відстані у 2 милі (3,2 км). Завдяки теплому клімату та до­ статньо високому рівню життя в країні процвітає індустрія гольфу. На остро ві функціонують більше 300 клубів. Вони розташовані майже біля кожно­ го маленького містечка. У сучасній Ірландії багато хто може дозволити собі гольф завдяки демократичній ціновій політиці цієї гри. Для цього не потрібно бути членом клубу, достат­ ньо просто купити одноразовий кви­ ток на відвідування поля для гольфу. Любителі побігати зможуть взяти участь у Дублінському марафоні. Починаючи з 1980 року, він проходить щорічно в останній понеділок жовт­ ня. Понад 10 000 учасників активно борються за перемогу. А боротися

насправді є за що, адже абсолют­ ний переможець отримає 15 000 €. У 2015 році українська легкоатлетка Наталія Легонькова гідно представи­ ла нашу країну та стала перемож­ цем серед жінок. Традиційні ірландські види спор­ ту регулюються Гельською атлетич­ ною асоціацією, яка об’єднує по­ над 800 000 спортсменів і включає в себе 2500 відділень. Основними ї ї завданнями є розвиток та популяри­ зація гельського футболу та герлінгу. Організація володіє 43 стадіонами в республіці Ірландія, Північній Ірлан­ д ії, Англії, Канаді. Найбільший з них «Кроук Парк», що у Дубліні, може вмістити більше 80 000 глядачів. Як бачимо, опинившись у Ірлан­ д ії, вам не доведеться сидіти вдо­ ма. Широкий спектр занять ірланд­ ців дозволить завжди залишатися у формі та мати чудовий настрій. Василь Шупенюк

34 М истецтво

Чіткі танці Чіткість ніг, нерухома верхня частина тіла, завжди опущені руки, стрімкий вир - головні особливості ірландського танцю. Танцівники наче літають над сценою, дуже високо стрибають, граційно стоять навшпиньки та виконують дуже ефектні та ритмічні степові па - все це вдало поєднується у композиційному малюнку руху.

Історія Ірландський танець має цікаву історію. Перші згадки про нього датуються ХІ століттям. З цього часу стає відо­ мо про «їеіз» (християнські гуляння ірландських селян), проте сам танець почали описувати лише в середині ХVI століття. Довгий час ірландським танцем займались таємно, бо закони, які вводили англійці у ХVIІ столітті, за­ бороняли будь-які прояви ірландської культури. Та попри заборону, танцювальна культура існувала. У деяких по­ селеннях майстри танців на гуляннях таємно вчили лю ­ дей. Деякі майстри навіть відкривали школи. На початку ХХ століття в процесі «гельського відро­ дження» підрозділ Гельської ліги займався відродженням та популяризацією ірландських танців серед населення. Всесвітньо популярним ірландський танець став у 1994 році, коли у перерві між виступами на «Євробаченні» танцювальний колектив «К^егсІапсе» за кількахви­ линний виступ просто зірвав усі аплодисменти. Це був неймовірний виступ, у якому брали участь відомі ір ­ ландські танцівники Джин Батлер та Майкл Флетлі. До речі, ноги Майкла застраховані, кожна - на 25 мільйонів доларів, бо він вважається найшвидшим степістом. Це людина, яка може виконувати 35 різних па в секунду. Зараз колектив «І^егсіа псе» - це всесвітньо відоме шоу, яке представляє танці, які базуються на національ­ них елементах. Це синтез степових рухів, акробатичних елементів, ж ивої музики, кельтських наспівів та націо­ нальних інструментів. Своєму глядачеві танцівники роз­ повідають про вічне кохання, міф ічні відносини людини з природою, первісні стихії. Це шоу має міф ічну ат­ мосферу та ауру. Це відчуває глядач. Годинами можна дивитись, як чітко, ритмічно, синхронно та невимушено танцівники виконують кожен рух.

Види Ірландський танець - це не просто ритмічний степо­ вий виступ та чорне взуття з гучними набійками. Він має декілька різновидів. Наприклад, залежно від мелодії та музичного розміру: джига, рил, хорпайп. Усі ці види різ­ няться між собою ритмом, тому й танцюються у різному взутті. Звідси ще один вид: йагсі Сапсе - твердий танець, його виконують у туфлях з твердою підошвою, зо їі Сапсе м’який танець, його виконують у м’якому взутті (ірландках). Також ірландські танці розрізняють за кількістю учас­ ників: сольний, кейлі та сет. Сольний танець виконує один танцівник на сцені або ж на тематичних конкурсах, по­ передньо підготувавши композицію або ж імпровізуючи. Кейлі - груповий танок. Його можна виконувати, стоячи в лінії або ж колом. Важливо, щоб кожен рух виконувався синхронно. Сет-танці з’явилися, коли ірландські солдати, повернувшись із війни з Наполеоном, привезли з собою ка дриль. Кадриль разом з певним темпом і рухом і є сетом.

Кадриль - французький танець, який виконується двома або чотирма парами, які стоять друг напроти друга по чотирикутнику. Ірландський танець дуже важко із чимось порівняти. Це не балет, не спектакль, не мюзикл, не концерт. Це танець, у який закохуєшся із першим стукотом каблуків, дивиш ся його одним подихом, але його вибухової енер гетики, сильних емоцій та магнетизму вистачає надовго. Альона Мамонтова

далекому ХІІ столітті англо-норм анські за войовни­ ки привезли на ірландську землю своїх сильних військо вих коней. Схрещ ення з місцевими кобилами дало чудову породу — ірландську упряжну. Ще через чоти ри століття для селекції цієї породи використали іспанських кобил. Та ­ ким чином від породи домоглися значного рівня витривалості, м іц­ ності та «ідеального», на нашу дум­ ку, невисокого зросту. Через чудові характеристики коні м иттєво роз­ куповувались. Взагалі, спочатку таку породу вивели для сільськогосподарських робіт, але ірландську упряжну ви­ користовували під час війн. З часом цих коней замінили машини - ір ­ ландська упряжна порода майже зникла. Війни закінчились, машини з’явились, здавалось, усе налагоди­ лось, але від цього, як не дивно, коні постраждали в першу чергу. Крім того, що коняка повинна була справно працювати в полі, вона мала ще й добре бігати л і­ сом на полюванні. Як важковаговик може бути зручним для руху між де­ ревами!? Селекціонери знайшли

У

вихід і просто схрестили ірланд­ ських упряжних з англійськими чис­ токровними кіньми, отримавши ір ­ ландську спортивну верхову коняку, або породу гунтер. Ірландські гунтери дорого оціню­ ються і вдало продаються в Америці та Європі. Можна з впевненістю ска­ зати, що це одні з найкращ их верхо вих коней. Гунтери незмінно завойо­ вують перші місця на скачках. Вони витривалі, швидко входять в галоп та просто створені для стрибків через високі перешкоди. Ірландські гунтери та ірландські упряжні коні не вибагливі до їж і та в до гляді, досить спокійні за характером, але інколи можуть бути енергійними. Для порід з Ірландії характерна також міцна статура, рівна постава, пряма спина та високий хвіст. Ірландський коб, або циганська упряжна — тінкер — порода, яка за ­ родилась в Ірландії. Жеребці цієї по роди користуються популярністю та є одними з найдорожчих у світі. Вза­ галі, оф іційна назва породи — ци­ ганський упряжний кінь. Назва «тінкер» використовується переважно в Німеччині та Нідерландах. А от на батьківщ ині, в Ірландії, це вважається

образливим, оскільки «тінкерами» зневажливо називають циган. Ірландський коб вирізняється дуже густими гривою та хвостом. Також на ногах є довгі фризи, сво­ єрідні щітки, що захищ ають копита від бруду. Як і в інш их ірландських коней, у тінкерів міцні ноги, сильна шия, вони досить невисокі і відм інні скакуни, а особливістю їх є горбо­ носий профіль. Кочове життя циган позитивно позначилось на характері цих ко­ ней. Вони спокійні, навіть дещо флегматичні, їх важко розворушити, тому ідеально підходять для вершників-початківців. Циганських упряжних можна називати «мамками», бо кобил цієї породи використовують для вигодову­ вання лошат чистокровних верхових коней. Спокійна вдача «мамки» по­ зитивно впливає на характер лошати. На ірландські породи коней ціна, правда, зависока, але можна з впев­ неністю сказати, що вони — одні з найякісніших: міцна статура, спо­ кійна вдача, середній зріст, витрива­ лість. Тож, як тільки перетнете кордон з Ірландією, їдьте знайомитись з кіньми. Дар'я Ткаченко

Зірки знають, що вам доведеться робити в Ірландії. Швидше читайте та дізнавайтесь і ви!

а КОЗЕРІГ Навіть якщо ірландський прогноз погоди сповістить про проливні дощі, вам все одно варто від­ відати цю країну. Але ж і про парасольку забувати не слід. Неспішно пройдіться вулицями Дубліна та обов’яз­ ково посмакуйте місцевого пива у відомій пивоварні «Гіннесс». ВОДОЛІЙ Швидше, ще швидше. Ні секунди на міс­ ці. Ваша задача - насититися враженнями, що зігрівати­ муть вас ще довго. Музеї, парки, галереї, театри, торгові центри, ресторани - мінімум з того, що вам необхідно відвідати. Бажано зробити це не в одному місті. Дублін, Корк, Лимерик, Шенон вдало підійдуть для вашого турне.

і

РИБИ Якщо вже так сталось, що ви зібрались відпо­ чити, то постарайтесь, щоб цей відпочинок пішов вам на користь. Наприклад, можна навчитись ритмічному ірландському танцю. а ОВЕН Скажіть «так» активному відпочинку. Вам пі­ дійде сплав бурхливою річкою, політ на дельтаплані або повітряній кулі, дайвінг і підводне полювання. Також вам може підкоритись найвища точка Ірландії - Каррантухіл. Це збудить почуття і додасть адреналіну в кров. ТІЛЕЦЬ Радимо відпочити від телевізора, газет та журналів. І ще обов’язково - від інтернету. Заїдьте пода­ лі від мегаполісу. На місце відпочинку зірки впливати не можуть, але радять відправитись до унікального місця загадкового кургану Ньюгрейдж, щоб розгадати його призначення.

с

БЛИЗНЮКИ Справжнім гурманам просто необхід­ но бути в постійних роз'їздах, то ж ви, дорогі Близнюки, цим і займетеся. Радимо відправитися до Ірландії і спро бувати знамените ірландське рагу.

(5 "п

РАК Знаку води радимо ірландські архітектурні чудеса - це і міський Яхт Клуб, і будівля Таун Хол, і ряд інших старовинних споруд. Не оминіть знаменитий Морський музей з багатою колекцією старовинних кораблів. ЛЕВ Хто куди, а Леви - в далекі далі: до Ірландії країни, де можна побачити безліч природних чудес. За­ вітайте до найстарішого міста Уотерфорд та найпівнічнішого міста країни Донегол, звідки беруть свій початок легенди про вершника без голови. Для тих, хто любить природу, ці місця будуть найкращим варіантом. ДІВА Сприятливе розташування зірок обіцяє неза­ бутній відпочинок. Ви зможете побачити більше, ніж за ­ звичай. Маєте чудову нагоду відвідати дивовижні ірланд­ ські парки - Фенікс-парк і Сад спогадів. ^ ^ ТЕРЕЗИ Вам хочеться відчути справжню Ірландію, ї ї дух, стародавню культуру і традиції. Не знаєте, з чого почати? Зірки точно знають. У граф стві Голуей розташ о­ ване одне з найкрасивіш их місць країни - Коннемара. Серед кілометрів трясовини і боліт, долин, гір та озер і є справжня Ірландія. Ї Г ^ СКОРПІОН Давно мріяли сходити на рибалку? Що ж, зараз гарний час для того, щоб почати. В Ірландії це можна зробити разом з місцевим населенням на озері Лох-Корріб.

і

СТРІЛЕЦЬ Казати Стрільцям про те, що треба відпо­ чити, зірки не будуть. Ви і самі розберетесь у тому, що робити. Інше питання - де. Так-от, знайте, найкраще буде відправитись на північ Ірландії у граф ство Донегол, яке славиться своїми легендами. У цих диких і мальовни чих м ісцях у вас просто перехоплюватиме подих. Альона Мамонтова

Ð&#x2020; * *