Israel

Ш ОСУ Ґг о п « О іг у а т ,

Б Ь етопа: .

ґ

V4 М аЬагіууз

%•

боЬп

5 У К І А

Н & & І Гі 5в а о /

Саіііее . Т іЬ е г іа * ,

О

№ г а г е іЬ

О,

) а г \іп

Т и ік а г т

О

И а Ь Іи *

/V Є5 І г,

І

В а п к

^ К а т а ІІа Н

а ° ,ь

! 994 ЬТ*г

АММАИ

іе » Іс Ь о °

К У 5А І.Е М І1 В е іН Іе Ь е т

о О іг у а і

С а га 5 (гір «К ап

О у ♦* >550 ‘АгтиГке ; опр

Са«

;

: .• #

о Н е ін о п

іє н '

В е е г$ Ь е Ь а 'о

І 5 КА Е Ь 2е<а

О іт о п а

. 2 іп

N е д е V .1 О К Б

о

М ігре К а т о п

Е

С

У

Р

5' і

п

а

Т

і

У о їч га ї

А N

Як створювався «

Головний редактор

Ольга Терен За ступник головного редактора

Дар'я Ткаченко Верстальники

Анна Федорчук, Анна Чорна, Аліна Дмитрийчук Л ітера тур ні редактори

Сандра Русіна, Анна Чорна Коректори

Ольга Терен, Олена Красовська Більд-редактор

Максим Ватралік РК-менеджер

Ольга Терен Астролог

Альона Мамонтова Кореспонденти

Ліна Динник, Ірина Полянська, Оксана Пошивайло, Василь Шупенюк

Плацкарт

алом, читачі! Щось ми за ­ циклились на Європі... Уже час дізнаватись щось нове й про інші частини світу! На загальній хвилі захоплення східною культурою ми вирішили обрати кра­ їн у гарячу, близьку до пустель. Але, щоб не шокувати читача такою різ­ кою зміною напрямків, потрібно було знайти європейські звички та харак­ тер жителів обраної країни. Наше рі­ шення очевидне - Ізраїль! Ніколи раніше ми не обирали країну для номеру так спонтанно. Від­ верто кажучи, моя єврейська душа жадала написати про Ізраїль, але єв­ рей не буде євреєм, якщо не втягне в це й інших. Цими «інш им и» виявилась редакція журналу «Плацкарт», тож сподіваюсь, вони не будуть проклина­ ти мене довгими осінніми вечорами за те, що саме я була ініціатором ви­ бору. Ну а як тут можна мовчати, коли ти майже через рік після своєї першої поїздки туди ще пам’ятаєш рівні до­ роги, питну воду з-під крану, смачний фалафель та тепле море в березні... Що ж, цей номер нашого журналу створено саме для того, щоб і ви за ­ хотіли завітати до цієї толерантно-ре­ лігійної країни з ем оційно-спокійни­ ми жителями й відчули всю теплоту Ізраїлю. Наша обраниця - молода країна, хоча на 43 роки старша за Україну. Проте молодий вік не заважає їй бути однією з найрозвинутіш их країн світу. Тяга євреїв до володіння своєю зем­ лею вилилась у розвиток сільського господарства, та й такого, що україн­ ці взимку купують ізраїльську моркву. Геополітичне становище змусило Із­ раїль стати однією з найбільш м іліта­ ризованих країн.

Ш

Ж у р н а л «П л а ц к а р т» №4 Л и с то п а д 2016 р оку Ви д а н н я за п о ч а тк о ва н о у к в ітн і 2015. К о н ц е п ц ія, зм іс т та д и за й н ви д а н н я є ін те л е к ту а л ь н о ю вл а с н іс тю р е д а к ц ії та о хо р о н я­ ю тьс я за ко н о д а в с тво м У кр а їн и . К о п ію ва н н я м а те р іа л ів без п и с ьм о во го д о зво лу р е д а к ц ії за б о р о н е н о . Ти р а ж : 1 прим . А д р е с а р е д а к ц ії: 01133, м. Київ, вул. Є. К о н о ва л ьц я, 36 Всі п р а ва за с те р е ж е н о .

»

У цьому номері вас може здивува ти, що Ізраїль знаходиться під постій­ ними обстрілами ворогів, але вважа­ ється однією з найбезпечніш их у світі. Це дійсно так. Можна багато сказати про тяжку історію створення цієї дер­ жави, серйозні конф лікти з араб­ ською частиною населення, але по­ літика нашого журналу - зациклитись на дійсно цікавих і класних речах, що можуть вас здивувати. Ми не хочемо злякати читача загрозами тероризму, але потрібно застережити: у цій країні армія та поліція цілодобово оберігає спокій жителів та туристів, тому по­ трібно уважно прислухатися до їх по­ рад та не ображатися на Ізраїльську митну службу за те, що, можливо, ваш багаж занадто довго перевіряється. У межах п ’ятихвилинної ходьби точно буде кілька бомбосховищ. Повірте, ця країна робить усе, щоб туристу спо­ добалось і він приїхав ще раз. Запевняю, вам сподобається в Із­ раїлі - країні трьох морів. Ви знайдете там саме те, що шукаєте. Косметику Мертвого моря, смачний і кошерний фалафель. Кожному тут сподоба­ ється щось своє. Людям, що шукають красиві краєвиди, - пустеля та озеро Кінерет, людям, що прагнуть спокою д ля душі, - релігійний Єрусалим, ці­ нителям історії - гора Масада, без­ шабашній молоді - Тель-Авів, місто весни, а лінивим - моря на вибір: Се­ редземне, Червоне, Мертве! Ми дуже старались і хочемо, щоб вам сподобалось! Усі тексти надруко­ вано з максимальним збереженням авторського стилю: ми розповідаємо вам все як близьким друзям. Тож гай­ да в Ізраїль! З любов’ю - запрошений головний редактор Ольга Терен

РГЇДЦКДРТ

’/> >

у

а '^Х їу >£ '^ % ¥ ' ; М

^

Ц

&

&

/

^ Ь*, ЛЖ ! > * ? ’ 5^ьг * > ^>>>^ ь 2^ а ^ /.уу?

-

Ь ;* »

.* •■

^ * 4> Л / С їг > * ^ - ~

V

..'

’^ ї £ > ^ ? Л у

>

. :

Ми піклуємося про наших читачів. Тому просто необхідно було зробити для вас невеличкий словничок термінів. Тож якщо вам стало щось незрозуміло в одній зі статей, то завітайте на цю сторінку, тут ви знайдете відповіді на всі терміни та пояснення до фактів.

і#

т*

Сл

»ш*

'

V -'

^

^

с і* <

Алія - те ж саме, що і репатріація, але стосується виключно повернення євреїв на Землю Ізраїльську, а після створення Держави Ізраїль на терито­ рію Ізраїлю. З івриту перекладається як «сходження догори». Це одне із ос­ новних понять сіонізму і воно закріпле­ не одним із законів Держави Ізраїль. Єрусалим - офіційна столиця Дер­ жави Ізраїль. Недорозуміння з визна­ ченням Єрусалиму як столиці існують через те, що значна частина міжна­ родного товариства не визнала суве­ ренітету Ізраїлем над східною части­ ною міста. Тель-Авів був тимчасовою столицею перші вісім місяців існуван­ ня Держави Ізраїль. Земля обітована - фраза з Біблії, що стала фразеологізмом. «Обітована» від слова «обіт», бо вона була обіцяна Богом для євреїв - потомків Авраама. Територію, що мається на увазі під біблейською фразою, ще на­ зивають Земля Ізраїлева або Ерец-Ісраель. Ця територія не повторює точно кордони сучасної Держави Ізраїль, а є набагато ширшою та зачіпає сучасні кордони Лівана, Іорданії, Сирії, Сек­ тор Газа. Ісус для євреїв, на відміну від хри­ стиян, не є Богом або Месією. Голов­ ним чином, конфлікт між євреями та християнами виникає через те, що єв­ реї за Торою вважають, що жоден не може бути Богом крім самого Бога, бо він єдиний. В іудаїзмі «сином Бо­ жим » вважають кожного жителя землі, а «рабом» не повинен бути ніхто. На відміну від християн, де «Син Божий» Ісус, а «раби Божі» - люди. Катастрофа або Катастрофа єв­ ропейського єврейства - таким чином замінили не досить корректний термін «Холокост». Холокостом можна наз­ вати переслідування та массове зни­ щення радянських воєнополонених,

євреїв, словян, циган, гомосексуаліс­ тів, інвалідів і т.п. націонал-соціаліста­ ми. А термін «Катастрофа» визначає винищення солдатами нацистської Німеччини саме єврейського народу. Кнесет - парламент Ізраїлю та його найвищий орган влади. Усі 120 членів Кнесету обираються за партійними списками. Кошерна їжа - для євреїв існує поняття «дозвореної» та «недозволеної» їж і. Правила обирання, вживан­ ня, приготування їж і записані у Торі як настанови юдеям від Бога. До правил кошерності відносять заборону на вживання морепродуктів крім риби з лускою та плавцями; вживання м'яса тільки жуйних тварин, що мають ратиці (під забороною свині), але скот пови­ нен бути забитий за правилами шхити (Забій виконується розтином трахеї, стравоходу, загальної сонної артерії, яремної вени і блукаючого нерва од­ ним швидким рухом дуже гострого клинка (Халеф). В результаті в мозку жертви миттєво падає кров'яний тиск і відбувається необоротна втрата сві­ домості. Згідно іудейським релігійним джерелам, тварина в цьому стані не­ відчутні до болю); заборону готування та вживання м'яса та молочних продук­ тів разом. За виробництвом кошерних продуктів ведеться суворий нагляд, тому кошерна їжа вважається кра­ щою і здоровішою навіть неєвреями. Репатріація - повернення на Бать­ ківщину з поновленням усіх грома­ дянських прав та свобод. Цей термін може визначати повернення будь-яко­ го народу. Тобто репатріація існує та­ кож і в Україну. Сіонізм - рух європейських євреїв за створення єврейської держави. Роз почався в кінці XIX століття як рух єврей ського націоналізму.

Зміст 5

Україна-Ізраїль: як самостійно добратися

6

Топ-5 священних місць Єрусалима

Традиції 16

Мщі сігіпк в Ізраїлі

21

ЦАГАЛ *

О

••

••

, ці дивні ізраїльтяни

22

Менталітет ізраїльтян

25

Наркотики в Ізраїлі

26

Кібуц: що це таке та що із ним роблять?

20

Індекс борщу

Рекомендація редактора 30

Божественна сімка: ізраїльська версія

Із перших уст 36

Ізраїль: мій шлях

39

Борисенко рекомендує

Мистецтво 40

Стрічка Ізраїлю

41

Щирість у мелодіях

42

Бути модним по-ізраїльськи

43 44

Радість у квадраті

12

Ліки від депресії

О О

Ласкаво просимо до світу 2 0 0 ©

Гороскоп

Украіна-Ізрамь: а як самостійно д о б р а ти с я ^ Під час зборів у відпустку на землю обітовану виникає питання: як же туди добратися? Країна мрії, куди так багато українців хоче потрапити, знаходиться досить далеко. Тому в цій статті ми підібрали для вас шляхи до Ізраїлю різними видами транспорту, від простих варіантів до екстремальних. Адже в деяких випадках, щоб почути довгоочікуване «барухаба» («ласкаво просимо») на ізраїльському кордоні, доведеться трохи понервувати.

Тож як добратися до Ізраїлю?

Варіант 1: Літак Якщо порівнювати різні види транспорту, то літак, безперечно, має переваги. Адже під час подорожі мо­ рем ви не обійдетеся без візи й витратите кілька зайвих днів. Крім того, важке положення в деяких країнах робить таку подорож ще й небезпечною. Регулярні авіарейси в Тель-Авів виконують такі авіа­ компанії: ^кгаіпе іп іе т а ііо п а ї Аігііпез, ТюгкізИ Аігііпез, ^^їіНап$а, Аш ігіап Аігііпез, АІІіаІіа, Аіг Ргапсе, ^ М , ^ОТ та інші авіаперевізники. Ви зможете зробити пересадку у Варшаві, Амстердамі, Парижі, Відні, Стамбулі і т. п. Але для таких перельотів вам обов'язково знадобиться віза. У літній і осінній періоди рейси до Ізраїлю пропону­ ють й українські МАУ та«Аеросвіт». Ціни в них мало від­ різняються від цін перелічених вище авіакомпаній. Проте рейси з пересадками всі як один виходять дорожче. Відома ізраїльська авіакомпанія Е^А^ теж надає що­ денні прямі рейсив потрібному нам напрямку. Проте в цього перевізника є одна особливість - дуже серйоз­ не ставлення до дотримання заходів безпеки. Кожен пасажир, який мріє здійснити переліт, повинен пройти співбесіду з представником служби безпеки, детальний огляд багажу й ручної поклажі. У салонах авіалайнерів цього авіаперевізника завжди є кілька озброєних пра­ цівників ізраїльської спецслужби. У літаках працюють системи протидії ракетним атакам, а багажне відділен ня надійно ізольоване від пасажирського салону. Вартість авіаквитка на рейс Київ - Тель-Авів залежить від того, регулярний це маршрут чи чартер, прямий чи з пересадками. Середня вартість квитка на прямий рейс до Тель-Авіва становить близько $200, а час перельоту 3,5 години.

Тр о х и п р о п р о х о д ж е н н я к о р д о н у Для здійснення прямого перельоту українцям віза не знадобиться. Проте довгоочікуваний безвізовий режим зовсім не означає, що проходження кордону перетво­ рилося в невигадливу формальність. Знаменита ізра­ їльська строгість тепер чекає вас на прикордонному контролі. Потрібно розуміти, що співробітники служб безпеки Ізраїлю будуть ретельно розпитувати про те, хто ви, якаціль поїздки. Вас можуть попросити показати листування з друзями, до яких їдете, ваші спільні фото­ графії, зворотній квиток. Ви повинні спокійно відповідати на будь-які поставлені вам запитання. І не здумайте жар тувати - прикордонники запросто дадуть вам відкоша.

Варіант 2: Круїзні судна Дістатися до Ізраїлю морем досить важко. Ситуація з поромами постійно змінюється. Зараз можна скори­ статися тільки такими круїзними суднами: 1. Одеса - Стамбул - Хайфа Пасажирські судна й пороми переміщуються між Одесою і Стамбулом. На маршруті знаходиться два по­ роми - «Каледонія» і «Глорія». Вартість квитка становить від $85, а сам шлях складатиме приблизно 30 годин. Зі Стамбула вам необхідно відправитися до турецькоїАланії, а там сісти на поромний рейс доХайфи. Рейс здійс­ нюється двічі на тиждень. У морі ви проведете приблизно чотири години.

2. Одеса - Хайфа Судно здійснює рейси один раз на тиждень. Найде­ шевший квиток в одну сторону - $320 (дорожче літака!), а в дорозі ви проведете майже три доби. Як ви вже встигли помітити, існують різні способи д і­ статися з України до Ізраїлю. Який з них підходить - оби­ рати саме вам. Приємних подорожей! Аліна Дмитрийчук

6 Топ-5

Топ-5 священних місць Єрусалима Старе місто Єрусалима - найстаріша частина одного з найдавніших міст у світі. Кожна вуличка, кожен завулок просякнуті трагічною та величною історією. Єрусалим заслужено вважається центром основних релігій, оскільки в ньому розміщені визначні святині. Також у ньому є багато культурно-історичних пам’яток та інших цікавих об’єктів світового значення. Описати всі визначні місця Єрусалима неможливо. Не Старе місто, а просто суцільна пам’ятка ЮНЕСКО! Тому пропонуємо вашій увазі кілька сторін багатогранної столиці.

Топ-5 7 ^

Мечеть Купол Скелі Ще задовго до виникнення ісламу вершина гори Моріа (або Храмова Гора) вважалася центром створення світу. Згодом Соломон, син Давида, побудував на цьому місці величний храм, де зберігався Ковчег Заповіту. До сього­ дення зберіглась частина кам'яної основи, на якій колись стояв храм. Незважаючи на часті напади та землетруси, зруйновану святиню багато разів перебудовували. Щора­ зу після відновлення вона ставала більш прекрасною та монументальною. Як в інтер'єрі, так і в екстер'єрі мечеті легко проглядають­ ся ранньовізантійські мотиви (що нагадують центрально-ку­ польні споруди в Константинополі та Равенні), зумовлені впливом доісламського мистецтва. Золотий купол 20-метрового діаметра, що підіймається на висоту 9,5 метрів, видно з будь-якої точки Старого міста. Купол Скелі для мусульман за святістю посідає третє місце після Мекки та Медіни. Вхід до мечеті заборонено для всіх «невірних Аллаху».

8 Топ-5

Гора Сіон Сіон - це не просто пагорб поблизу Старого міста. Бу­ дівля на його вершині сплітає воєдино одразу три релігії: християнство, іудаїзм та іслам. На горі розташовані гроб­ ниця царя Давида, Світлиця Таємної Вечері та вцілілий мі­ нарет від стародавньої мечеті. Південна стіна Старого міста фактично проходила вершиною пагорбу (тут була головна цитадель). Проте, за легендою, турецький завойовник Сулейман Пишний у 1538 році розпочав реконструкцію міських огорож, і два архітектори помилково перемістили їх північніше, лишив­ ши гробницю царя Давида за мурами міста, без захисту. Тому південна стіна давнього Єрусалиму сьогодні зна­ ходиться не там, де була побудована початково. (Шкода архітекторів) У новітній історії Ізраїлю Сіон відігравав велику роль. В арабо-ізраїльську війну 1948 року гора була важливою стратегічною точкою. До 1967 року, допоки Східний Єру­ салим залишався під контролем Йорданії, євреї з даху гробниці царя Давида дивилися на свої святині та моли­ лися на відстані.

Топ-5 9

Дамаська брама

■т

Усі гості Єрусалима, які хочуть потрапити до Мусуль­ манського кварталу та на Арабський базар, мають за­ пам'ятати це місце, адже ворота є головним входом. Звідси, піднявшись гвинтовими сходами на стіну Старого міста, варто почати прогулянку. Звичайно, вас очікує не найпростіший підйом, але ви неодмінно отримаєте у на городу неймовірні види старини. Дамаські ворота були побудовані у 1538 році, а зруй­ новані у 1967, під час Шестиденної війни. Браму перебу­ довували багато разів, і через постійну присутність людей остання реставрація воріт велася досить довго. В остан­ ній рік основна увага реставраторів була прикута до так званої «корони» - орнаменту у верхній частині брами. її відновлювали за безліччю фотографій середини ХХ сто­ ліття. Лише в серпні 2011 року відновлення було остаточно завершено. Зараз це місце вважається однією із найкра­ сивіших споруд Єрусалима.

10 Топ-5

Храм Гробу Господнього Одна з найшанованіших святинь християн, побудована на місці, де, згідно зі Священним Писанням, воскрес розп'ятий та похований Ісус Христос. Тут ніколи не було спокійно: за храм боролись хрестоносці, він переходив то у володіння християн, то до рук мусульманських правителів. Його неодноразово заво­ йовували, руйнували та спалювали. Але у 1810 році Храм Гробу Господнього (ще іменований як Храм Воскресіння Христова) остаточно відбудували. Сьогодні він складає комплекс будівель. Але чого варта одна тільки велична Ротонда, яка заворожує сво­ їм небесним світлом. У 1852 році було прийнято угоду «статус-кво» про поділ тери­ торії храму між шістьма християнськими конфесіями, кожній із яких відведені свої дні та години для проведення служб. Цер­ кви досі сперечаються за право першості в храмі, тому ось вже багато років ключі від християнської святині зберігаються у двох арабських сім'ях, щоб уникнути конфліктів. Пік відвідування для паломників припадає на Великдень, коли в стінах храму відбувається сходження Благодатного вогню.

Топ-5 11

0

Стіна Плачу, або Західний Мур Побудований царем Іродом у 37-4 роках до н. е. мур навколо Храмової гори забезпечував оборону міста. Сьо­ годні для юдеїв він є основною святинею. У 70 році до н. е. після нападу на Другий храм та його знищення римляна­ ми залишилася тільки ця ділянка укріплень. Єврейський народ приходив до частини стіни та молитвами і скорбот­ ними словами за знищеною святинею звертався до Бога. Саме через це ї ї до сьогодні називають Стіною Плачу. Довжина Стіни - 57 метрів, а висота ї ї видимої части­ ни - 19 метрів. Матеріалом для будівництва слугувало гладко обтесане каміння, складене одне на одного без будь-якого скріплювального розчину. Західний Мур ще має підземні тунелі довжиною 488 метрів. Біля Стіни Плачу завжди людно, адже молитися тут можна цілодобово. Не забувайте про головний звичай відходити від стіни можна тільки обличчям до неї. Столиця будь-якої країни - це відображення того, якою б хотіли бачити громадяни усю державу. І, відвідавши Єрусалим, справді розумієш, що бачення ізраїльтян іде­ альної країни різко відрізняється від поглядів мешканців більшості західних країн. їхньою основною цінністю стала релігія, адже засновниками Ізраїлю були євреї - народ, який протягом тисячоліть тримала в єдності лише віра. Можливо, нам також варто було б чогось навчитись у них? Олена Красовська

Ліки від депресії • • •

Ви любите солодощі? Тоді, ласунчику, варто приготуватися до зайвих кілограмів. Ізраїльські кондитерські запропонують вам стільки всього, що від захвату захочеться спробувати все, що зможете. А те, що не зможете, поїде з вами до наступної архітектурної та культурної пам’ятки, до готелю, до рідного міста.

Традиції 13

Халва Починати треба з того, що до­ бре відомо. Із самого дитинства ми знайомі з цим десертом. Хал­ ва з арабської перекладається дуже оригінально - «солодощі». Краще нехай так і залишається халвою. Варто застерегти: купуй­ те цей десерт у невеликій роз­ фасовці, тому що він дуже по­ живний і є ризик переїсти (дуже важко спинитися). Історики схиляються до дум­ ки, що вперше схожу страву стали готувати в Ірані. Звідти хал­ ва поширилася на Близький Схід, потім пішла до А зії та Північної

Африки. А за часів Хрестових походів халва-завойовниця пе­ рекочувала в Європу. Раніше халву робили з кун­ жутного масла з медом і м'якот­ тю фініків. А зараз цей десерт готують з обсмажених горіхів або насіння, цукру і збитої кара­ мельної маси. Навіть здається, що це два різні десерти, але це не так. Є різні види халви. На тери­ то р ії нашої країни залишилася традиція виготовляти халву на со няшниковій олії за радянським рецептом, натомість в Ізраїлі до неї додають оливкову олію. Че­ рез це вона стає ніжнішою на смак і не залишає жирних плям.

(В )

Також у цьому десерті є велика кількість корисних жирних кис­ лот, він багатий на залізо, магній, кальцій і калій. В Ізраїлі ви зможете знайти халву з різними смаками: ка­ као, ваніль, горіхи, фісташки, мигдаль. Тут вона буває навіть без цукру! А запаковують халву в гарну коробочку. Лайфхак: якщо у вас не­ має єврейського коріння, але все-таки всередині прокинувся маленький єврейчик, який хоче зекономити, то підіть на ринок і там вибирайте собі халву: ї ї да­ ють скуштувати. А ї ї смак ви вже ніколи не зможете забути.

На честь халви названо астероїд 518 Халва, відкритий у 1903 році американським астрономом Реймондом Дуганом, який дуже любив цей десерт.

14 Традиції

Пахлава «Пахлава медовая» - думаю, ці слова відомі кожному, хто хоч раз був на морі. Так чудово під шум морських хвиль насолоджуватися цим вишу­ каним кондитерським виробом. Турки називають пахлаву «бахлава», що пере­ кладається як «дивись, солодке». А з арабської це можна перекласти як «горіхи». Але якщо вам захочеться посперечатися з якимось скаженим етимологом, то зазначте, що слово могло піти від монгольського кореня Ьаіа-, що має значення «зв’язувати, завертати, складати». Про походження пахлави можна сперечати­ ся, бо є як мінімум три країни-претенденти на те, щоб бути батьківщиною цього десерту: Туреччина, Греція та Ізраїль. І ці три країни мають дуже багато рецептів приготування десерту. В Османській ім перії вважалося: хороша пах­ лава обов’язково має бути дуже солодкою. А ось араби, які жили по сусідству, не змогли відмови­ тися від цукру в чаї, тому цей десерт за межами Туреччини не настільки солодкий. Ізраїльські, турецькі та азербайджанські єв­ реї дуже чітко розділяють пахлаву на арабську і «свою», єврейську. І перевагу віддають останній. В Ізраїлі пахлава готується з листів витяжного лист­ кового тіста, горіхів - фісташок, волоських горіхів, фундука та мигдалю, - солодкого масла, гвозди­ ки, цукру, кориці та сиропу, змішаного з апельси­ новою і лимонною цедрою.

Рахат-лукум Не варто думати, що ви ненароком доїхали до Туреччини, а не Ізраїлю. Рахат-лукум люблять і тут, і готують його дуже смачно, як і все інше, кошерно ж. З турецької мови «рахат-лукум» перекладається як «зручні шматочки». Якщо походження інших де­ сертів залишається відкритим, то тут усі погодяться, що батьківщина лукуму - Стамбул. Там почали його готувати у XVIII столітті. Є легенда, що один султан зламав зуб, коли їв твердий льодяник, і захотів, щоб кондитер створив м’які солодощі. А інша легенда каже, що лукум створили для хтивого султана, який дуже любив жіночу увагу. Тому цей десерт має здат­ ність насичувати тіло енергією для любовних забав. Рахат-лукум має багато різних форм і сма­ ків, але одне в ньому незмінне - основа рецепту. Складається вона із патоки, цукру та крохмалю. Традиційно він готується два дні, тому вдома це зробити складно, але для справжнього майстра це не перешкода. В ізраїльських кондитерів є великий вибір сма­ ків: ягідний або фруктовий сік, горіхи, свіжі ягоди, шоколад, цукати, ваніль, кокосова стружка та ба­ гато чого іншого. У кожного кондитера буде щось нове, а на смак одні й ті ж солодощі відрізняються. Завдяки лукуму підвищується настрій і рівень пра цездатності. А ще він допомагає боротися з різними захворюваннями. Це залежить від добавок: шматоч­ ки апельсина або лимона допомагають вилікува­ тися від застуди, мед покращує кров і нормалізує процеси травлення, ягоди і фруктові соки насичують організм корисними вітамінами і мінералами. Та­ кож рахат-лукум охрестили ліками для горла.

Традиції 15

Кнафе Це, як не дивно, східний десерт. Кнафе є кнафе, від нас приховують, що воно означає. При­ наймні інф орм ації щодо цього не знайшлося. З усіх мов (турецької, арабської, грецької) пере­ кладається як кнафе. Ті, хто достатньо подоро­ жував Ізраїлем, радять спробувати десерт на пів­ ночі країни - у Назареті або Абу-Гоші, де роблять справжній кнафе. Однак не варто оминати й ри­ нок Кармель у Тель-Авіві, там готують не гірше. Ця страва родом з Палестини, вважають, що з міста Наблус, звідки вона потім поширилася на інші країни. Це одна із основних страв кухні ко­ лиш ньої Османської Імперії. Кнафе сподобається тим, хто полюбляє екс­ перименти у стравах і цікаве поєднання смаків. Адже цей десерт - одночасно солоний і солод­ кий. Його роблять із сирного тіста, просякнутого цукровим сиропом. Тісто буває трьох видів: з дов­ гої тонкої локшини, з м анної крупи та з поєднан­ ня першого з другим. Раніше до кнафе додавали моркву, через що десерт ставав помаранчевого кольору, а зараз замість моркви додають харчо­ вий барвник. В Ізраїлі на ринку ви зможете купити завжди сві­ жий десерт, адже їсти його треба тільки тоді, коли його приготували. За годину він уже втратить свій смак, а сир стане наче гумовим. Але у будь-яко­ му випадку його варто спробувати, особливо з фісташками. А також кнафе з сиром з кокосово­ го молока або солоний кнафе, наприклад, з сулугуні, черкеським сиром і конфі з помідорів або з сиром фета зі шпинатом і кеш'ю.

о

Бамба А тепер ви нарешті дочекалися страви винятково ізраїльського походження. Там про бамбу знають усі: від малої дитини до дорослої людини. Бамба це бренд, а ї ї виробництво є стратегічно важливим.

Продаж бамби становить чверть від сукупного продажу всіх хрустких ласощів. Ізраїльтяни витрачають на н е ї40 мільйонів доларів на рік. «Ейн кмо бамба!» - цей слоган в Ізраїлі знають усі. Перекладається він приблизно так: «Ніщо не зрівняється з бамба!» Однак коли ця солодка річ вперше з'явилася в магазинах у 1963 році, то осо­ бливо нікому не сподобалася. Це були кукурудзяні палички з шаром сиру на них, що робило їх важ­ кими. Через це і не сподобалося: люди хотіли щось легше. І тоді сир замінили тонким шаром арахісо вого масла. І що цікаво, в продаж бамба з арахі­ совим маслом не пішла - усе віддали солдатам. Оскільки це було після Шестиденної війни, то сол­ дати, повертаючись додому, принесли все сім'ям. У бамба є навіть свій талісман - немовля, яке скаче і співає «вічний» слоган. Його звуть «Бебі Бамба». Воно з'явилося в рекламі бамби в 1992 році та зайняло друге місце в конкурсі на кращу рекламу. З тих пір і не сходить з упаковок. Бамбу їдять просто так: на пікніках, на шкільних перервах, в дитячих садах і в клубах пенсіонерів. Бамба (і подібні ласощі інших брендів) - це цілий набір вітамінів і мінералів, а особливістю є те, що вона дієтична, бо не містить глютену. В Ізраїлі ви знайдете бамбу різних смаків і кольо­ рів: звичайну жовту та різнобарвну, наповнену ну­ гою, шоколадною пастою чи з полуничним смаком. Анна Федорчук

Мш( 4гіпк Ось ви вже ступили на обітовану землю. Зовсім скоро перед очима постане тисячолітня історія єврейського народу та найкращі пам’ятки світової культури, які зберіг Ізраїль. Та разом із захватом до вас неодмінно прийде спрага. Ще б пак! Ізраїль має субтропічний клімат, майже половина території країни посушливі зони та напівпустельне плато Негев. Звісно, можна рятуватись звичайною водою, тим паче, тут вона відповідає світовим нормам настільки, що ї ї можна пити навіть з-під крану. Але коли спрага буде вже вгамована, пригадайте, що свята земля славиться безліччю напоїв, які варті вашої дегустації. Тож дізнаємось більше про них.

Традиції 17

Соки та напої В Ізраїлі ви зможете знайти бе­ залкогольні напої майже від усіх міжнародних брендів. Проте на­ віщо пити щось, що продається і в Україні? Радимо вам скуш ту­ вати хоча б кілька з улюблених соків та фруктових напоїв ізра­ їльтян. Популярністю користу­ ються фреші зі щойно зірваних фруктів, які вуличні торгівці при­ готують перед вашими очима. Смачно, корисно, недорого. Якщо ж вам більше подобають­ ся напої з пластикових пляшок, то рекомендуємо соки «Прігат» і «Прімор». Їх можна придбати практично скрізь. Кожен зможе знайти свій улюблений серед великої кількості смаків. Місцеві жителі полюблять фруктові напої «Спрінг Нектар» та «Тропіт». Ос­ танній розливається у цупкі па­ кетики з соломинкою.

Чай Туристи, які повертаються з Ізраїлю, часто купують чай як подарунок для своїх друзів та близьких. Це недивно, адже до виробництва чаю, як і кави, в цій країні висуваються дуже жорсткі вимоги якості згідно з настанова ми кошерності. Найбільш відо­ мим у світі ізраїльським сортом чаю є «Висоцький». Його готують з відбірних сортів чайного дере­ ва за старовинними рідкісними рецептами. Жителі обітованої землі зви­ кли додавати до свого чаю різ­ номанітні спеції та трави, на­ приклад, корицю або м'яту, яка так чудово освіжає у спеку. А ось популярна в Україні звичка просто так пити чай з лимоном їх дивує. Адже в ізраїльтян таке поєднання асоціюється виключ­ но із застудою, його п'ють як ліки від кашлю або нежитю.

0

Кава Ізраїльтяни починають свій ранок з розчинної кави з моло­ ком, яку вони називають «нескафе» від імені однойменного бренда, або чорної кави, зваре­ ної з молотих зерен. За останні роки культура споживання кави в цій країні дуже розвинулася. Це сталось завдяки відкриттю на території країни кількох великих кавових мереж, які користуються стабільною популярністю. Також існує безліч окремих незалеж­ них кав'ярень. У них ви зможете доповнити свій напій легким перекусом зі сандвічів або салатів. Як кав'ярні великих мереж, так і невеличкі незалежні запропону­ ють вам на вибір широкий асорти мент різних видів кави, приготова­ них різноманітними способами: латте, еспрессо, з льодом, по-турецьки, з кардамоном.

я

18 Традиції

Шоколадне молоко Існує кілька брендів, які реалізують на території Ізраїлю стерилізоване шоколадне молоко. Зазви­ чай цей напій дуже подобається дітям. Але навіть якщо вам нещодавно або навіть дуже давно ви­ повнилось 18 років, не відмовляйтесь від задово­ лення випити щось настільки смачне та корисне. Якщо забути про високу калорійність, шоколадне молоко принесе вам лише користь, адже містить багато необхідних для життєдіяльності елементів: фосфор, кальцій, калій, магній та натрій. Цей на­ пій допомагає швидко відновити сили після трива­ лих фізичних або розумових навантажень. Звер­ ніть увагу, що підігрівати шоколадне молоко - не дуже хороша ідея. Звісно, ви можете спробувати, але отриманий смак вас неприємно здивує. Тому зазвичай цей напій п’ють охолодженим.

Пиво Пиво - досить популярний напій у Ізраїлі. Тут ви знайдете різноманітні сорти як від великих світових брендів, так і від місцевих марок. Останнім ча­ сом з’явилось кілька нових мікро-пивоварень, які пропонують широкий вибір бутикового пива («бее рот бут тик»). Це бренди «Базелет», «Голда», «Лафін Будда», «Азіф » та «Денсін Кемел». Щодо крупних брендів ізраїльського пива, то їх два. Найпопулярнішим є темне пиво «Голдстар», яке продається як у пляшках, так і на розлив з бо­ чок. Більш легке та м’яке - світле пиво «Маккабі». На жаль, ця марка пива має погану репутацію через неприємний післясмак, який мав ї ї пінний напій до зміни рецептури. Але нині цей недолік усунули й пиво цієї марки поступово набирає популярність.

Вина Ще в Старому Заповіті згадується про існуван­ ня виноробства в Ізраїлі. Історики стверджують, що насправді воно було тут ще в добіблійні часи. Проте завоювання Близького Сходу представни­ ками ісламської релігії на тривалий час знищило виноробство на території цієї країни. Знову розви­ ватись воно почало тільки наприкінці XVIII століття. Нині за якістю та обсягами виробництва винороб­ ство Ізраїлю вийшло на світовий рівень. Двісті заво дів випускають високоякісні вина. Найвідомішою в Ізраїлі є виноробна компанія «Кармель», яка існує вже більше століття. Ця ком­ панія - найбільший у країні виробник та експор­ тер високоякісних алкогольних напоїв. Вона з’яви­ лась завдяки французькому барону Едмонду де Ротшильду.

Традиції 19

Лікер «Сабра» Лікер, який зміг отримати на Міжнародному конкурсі вин та спиртних напоїв у Лондоні аж три золоті медалі, заслуговує на вашу дегустацію. Ви­ робництво лікеру «Сабра» в Ізраїлі розпочав у 1963 році співвласник лікеро-горілчаної ім перії «Сігрем» Чарльз Бронфман. Цей напій виготовляють із плодів кумквату (дикого сорту апельсина), які вимочують у бренді трьохлітньої витримки. Напій має 30 обертів міцності та три смаки: шоколадно-цитрусовий, кофейний та апе­ льсиновий. Туристи часто купують «Сабру» як суве­ нір. І не лише через чудовий смак. «Сабра» має гарну й незвичайну пляшку, яка своєю формою повторює фінікійський бутель, якому понад дві ти­ сячі років і який перебуває нині в одному з музеїв у Тель-Авіві.

Горілка Редакція журналу «Плацкарт» не рекомендує вживати міцні алкогольні напої. Ми проти їх про­ паганди, але завжди намагаємось об'єктивно доносити інформацію до наших читачів. Тому не приховуватимемо факту, що найпопулярнішим алкогольним напоєм в Ізраїлі є горілка. Перший горілчаний завод на території сучасного Ізраїлю з'явився у 1824 році. Його засновники - сім'я Голдів, яка мала подібний бізнес ще в царській Росії. Крім звичайної, в Ізраїлі існує також пасхальна горілка на родзинках, або пейсахівка. Під час свят­ кування єврейської Пасхи заведено вживати міцні алкогольні напої, проте в цей час вдома не мож­ на тримати нічого квасного. Тому євреї вигадали пейсахівку. Ї ї п'ють маленькими чарками, трима­ ючи трохи в роті, немов «прокочують» по язику та піднебінню.

Арак Лікер «Арак» часто називають також анісовою горілкою. Він прозорий, має анісовий смак. Ані­ сова горілка «Алуф » має міцність у 50 обертів, а «Еліт» - у 40. Цей лікер є фірмовим ізраїльським продуктом, хоча й поширений у багатьох країнах під іншими назвами: у Ф ранції - пастіс, у Туреччи­ ні - ракія, у Греції - оузо, в Єгипті - забіб, у Північній Америці - махія, а в Іспанії - охьєн. Незважаючи на зусилля виробників, популярність «Араку» хоч і висока, але не досягла того рівня, який він має у Лівані або Греції. Зазвичай лікер подають у склянці об'ємом 0,3 л, розбавляючи рівною кількістю води та льоду. Дехто полюбляє замість води додавати сік грей­ пфрута. «Арак» найчастіше зберігають у моро­ зильній камері. Сандра Русіна

[О ]

20 Традиції

Традиції 21

[О І

ЦАГАЛ Професійна, ефективна, сильна. Саме такими словами описують армію Ізраїлю - ЦАГАЛ, яка ось уже 68 років перебуває у стані війни. Вона закриває трійку лідерів серед найпотужніших армій світу на 2013 рік. Про ї ї особливу підготовку, відмінності та секрети, зрештою, і поговоримо.

ризовників готують до служби ще в шкільному віці. У 16-17 років їх викликають для проходження тестів

П

та медичних перевірок, після чого вони запрош у­ ються на відбіркові тури в різні військові частини. Пізніше призовники отримують анкету зі списком спе­ ціальностей, на які підходять за своїми даними. А вже тоді вони можуть вибрати з-поміж них 3 основні, які най­ більше сподобались. Керівництво робить усе можливе, щоби кожен потрапив туди, куди бажає. У віці 18 років юнаки та дівчата мають піти на військову службу. Ізраїль - одна з небагатьох країн, де практикується служба жінок у обов’язковому порядку. Термін строкової служби для них - 24 місяці, в той час як чоловіки зобов'я­ зані відслужити 36 місяців. Незважаючи на це, охочих не меншає. За статистикою, кожен п'ятий солдат арм ії жінка. Вони приходять здебільшого для того, щоб освоїти спеціальність. Ізраїльтянкам відкрита дорога в сухопутні війська, флот і навіть авіацію. Солдати проживають у восьмимісних кімнатах. В їх ­ ньому розпорядженні - персональні тумбочки та конди­ ціонер. Над кожним ліжком розміщені лампочки інди ві­ дуального освітлення. У військових є свій особистий час згідно із графіком. Вони не ходять строєм та не вчаться марширувати, піднімаючи ногу, бо в бою це не стане в пригоді.

Армійці тренуються знищувати противника за допо­ могою інтерактивного симулятора. У приміщенні роз­ міщується великий екран, на якому показуються реа­ лістичні відео із поля бою. Завдання солдатів полягає у ліквіда ц ії нападника за допомогою електронних гвин­ тівок. Такі заняття виключають будь-які травмування, а на­ вички військових суттєво зростають. Бюджет ЦАГАЛ складає 25 % від річного бюджету кра їни. Зарплата чоловіків коливається від 100 до 190 дола­ рів на місяць. При цьому жінки отримують на 10 доларів більше для придбання засобів особистої гігієни. На озброєнні ізраїльської арм ії перебуває більше 20 тисяч одиниць техніки. Танки, БМП і БТР, артсистеми, бойові літаки, ударні вертольоти - і це ще не весь спи­ сок. У 2014 році було придбано підводний човен «Танін» четвертий із шести побудованих у Німеччині субмарин класу ^оIрИіп. Усе це добро розподіляється між 168 ти­ сячами військових, які перебувають на службі в ізраїль­ ській армії. Ізраїльська ментальність відрізняється від усіх інших. Служба в арм ії тут - частина сам оідентиф ікації грома­ дян. Після неї можна не лише знайти хорошу роботу, але й побудувати успіш ну військову кар'єру. Василь Шупенюк

Менталітет ізраїльтян І Не намагайтеся гуглити які саме жителі країни Ізраїль. Серйозно. Ви знайдете або статтю «як вийти заміж за Ізраїльтянина», або велий гнівний текст з купою антисемітизму. Ізраїль, як і найбільші міста цієї країни не можуть залишити тебе байдужим: ти або обожнюєш його, або ненавидиш. Це країна контрастів, країна релігій, країна, що була створена за пару годин в музеї сучасного мистецтва. Уся ї ї історія це фарс ітрагічність одночасно. Усе це наклало відбиток на характер ізраїльтянина, його менталітет. Давайте разом розберемось у причинах та наслідках особливого характеру цієї нації.

не просто так сказала «на ­ ції», бо на цій крихітний те­ риторії з Київську область на­ родів декілька, а нація одна ізраїльтяни. Якраз саме те, що вони змушені ділити територію своєї краї­ ни з іншим народом робить їх патрі отами. Але не дивлячись на усе це вони все одно постійно критикують свою владу, суперечка з приводу правильного управління державою владна з робити з «доброго і пухна­ стого» толерантного жителя Ізраїлю злого бика, що ладен відстоювати свою точку зору до кінця. Особлива історія загартувала із­ раїльський характер, зробила його сприятливим до змін, отпимістичним та звиклим до труднощів. Те, що їм доводиться жити поруч з війною, прийняти її в своє життя зробило їх справжніми цінителями. Цінителями смачної їж і, смачних напоїв, хоро­ ших фільмів, прекрасної музики та головне - цінителями власної країни. За таких умов держава постарала­ ся створити безпечну територію для нормального життя. Вони зуміли по­ єднати небезпеку і комфорт у себе вдома. Жителі Ізраїлю цінують «ту т» і «сьогодні» саме через те, що скоро цього може і не бути, але вони зр о­ блять усе, щоб завтра настало.

Я

Ноту здивування завжди видно на обличчі туриста з території минулого Радянського Союзу, коли йому кажуть, що йти до армії в Ізраїлі ХОЧУТЬ. Якщо за це заходить мова, то обов’язково перепитають: «Як хочуть? Це реаль­ но правда?». Отак, хочуть. Це реаль­ но правда. Сестра мого знайомого (звати ї ї Дана), яка здобула шкільну освіту вже в Ізраїлі якраз побачилась з цією проблемою один-на-один. Ї ї єв­ рейські батьки переїхали до Ізраїлю коли та ходила ще до садочку, тому усіх принад української освіти вона не відчула. Після закінчення школи в Ізраїлі прийнято йти до армії. Це не обговорюється, просто само по собі, як в Україні після школи в універ йти. Тож коли настав і для Дани час йти в армію, то вона просто пішла в армію. Без усіляких домовлянь про відстворочку, без домовленостей, хабарів. Просито пішла в армію. Але трудно­ щі, з якими вона зустрілась це рідні, що виросли в СРСР. «А як же так? Там же мою Даночку замуштрують! А як же моя принцеска? Що ти робиш, там же одні мужики?», - усім цим лякала мама Дану. Але нічого, від­ служила 2 роки в артилерії. В Армії Оборони Ізраїлю дуже братерські відносини між солдатами, не зважа­ ючи на їх ранг. Вони розуміють, що

перемогти кількісного ворога вони можуть тільки якістю, тому будують ефективні тісні зв'язки між солдатами для кращої служби. Побачити людину у формі в Ізраїлі не рідкість. Ця люди завжди ходять зі своєю зброєю. Вони з нею їдять, сплять і віддають тільки після демобілізації. Для солдатів діють вели­ кі знижки та пільги. Вони майже без­ коштовно можуть їздити країною, але і автостопом для них це дуже легко. Бо підвезти солдата для водія - велика честь. А після того, як вони відслужать свій термін вже минулим солдатам дається час та виплачується стипен­ дія для «пошуку себе». А також репатриантам, що переїхали до Ізраїлю самі, без батьків, чоловіка або дружи­ ни і служать в армії дається надбавка до зарплати, безкоштовне житло, ще один вихідний на тиждень та безкош­ товний білет додому та назад за час служби. Таке піклування про солдат досить логічне та зрозуміле: краще ти з ними, то краще вони до країни (аж прямо захотілось декому про це розповісти). Але є ще одна тема про сильну тур­ боту в Ізраїлі - діти. О, це дійсно кра­ їна для дітей. Їм там можна практич­ но усе! Уся їхня енергія завжди йде в якесь русло, там безмежно багато екскурсій для них, безкоштовних кру-

О, ці дивні ізраїльтяни 23 жків, а професія педагога складна, але добреоплачувана. У дітей в цій краї ні просто неймовірно широкі права! У одного ізраїльського гумо­ риста був жарт на цю тему: «У дітей в Ізраїлі настільки багато прав, що, зда­ ється, скоро вони зможуть всиновлювати геїв». Що ж, час покаже чи була ця тактика виховання нового покоління правильною. Дуже смішною та дивною для українців може здатися дорожня кульрута ізраї льтян. Дороги в Ізраїлі рівні, тому якщо щось сталось, то винити дороги немає сенсу: ВОНИ РІВНІ! Але яко все ж щось несерйозне, але не­ приємне сталося, наприклад, хтось когось підпер в заторі, то оба водії , злючі, вийдуть зі своїх машин, почнуть горланити на всю вулицю один на од­ ного, розкажуть деякі речі один про одного, про матерів суперника, про те, куди йому піти. При цьому вони бу­ дуть енергійно розмахувати руками та навіть якщо підійдуть близько один до одного, то ніколи не поб'ються. Вони просто покричать та розійдуть­ ся. Якщо ви побачите двох водії в, що б'ються на дорозі, то ви, скоріше за все Або в Ашдоді, або в Бат Ямі. Про­ сто саме там найбільше репатріантів з України, Білорусі та Росії. Коли ти перебуваєш в цій краї ні, то помічаєш усю абсурдність такої риси людей як випендрьож. Ніхто просто не прагне до якнайбільшого багатства, великої вілли на березі Червоного моря та золотого батону на тумбочці. Їм просто класно, коли вони роблять те, що люблять, займаються тим, що їм подобається та їдять те, що смачно навіть якщо це куплене за 2 шекелі. Прчитайте ще трошки про цю країну, я вас запевняю, ви не залишитеся бай дужими, згадайте мої перші слова. Ольга Терен

О, ці дивні ізраїльтяни 25

о

1

*Ч

Наркотики в Ізраїлі Ізраїль розташований на Близькому Сході, де, як відомо, культура споживання наркотиків налічує тисячі років, тому не дивно, що наркотичні ре­ човини отримали розповсюдження і у єврейській державі. Згідно статистиці, близько 10% молоді та дорослого населення регулярно вживають марихуану, а 22% дорос­ лих та 25% школярів зізналися, що вживали нар­ котики хоча б кілька разів за останній рік. Цифри не­ малі, але куди жахливіш е виглядає інший факт - згідно звітуМогІ^ОгидРерог! за 2011 рік, більше двох відсотків ізраїльських підлітків у віці від 12 до 18 років протягом ос­ таннього року постійно вживали героїн. Відбувається це за рахунок не надто благонадійних сусідів Ізраїля - у країну постійно йдуть нарко-поставки з Єгипту, Йорданії та Лівану. Також на чорному рин­ ку представлені і традиційні товари: європейські та екстазі, латиноамериканський кокаїнта ціле розмаїття синтетичних наркотиків з країн Центральної Азії. Згідно з міжнародними експертними оцінками, щорічно на ізраїльську територію потрапляють понад 100 тонн ма­ рихуани, 10 тонн гашишу, 5 тонн героїну, 3 тонни кокаїну, понад 20 мільйонів таблеток екстазі та сотні тисяч марок з ^5^. Звичайно, держава намагається протистояти наркотрафіку. Відповідний закон був прийнятий у 1973 році, назва його досить тривіальна - «Закон про небезпечні наркотики». Як і у більшості інш их країн, «Закон про не­ безпечні наркотики» поділяє підозрюваних на «спожива­ чів» та «розповсюджувачів». У цьому документі навпроти кожної речовини вказана ї ї допустима «споживацька» вага. Так, наприклад, для особистого споживання ви можете мати 15 грам марихуани. Але статус «спожи­ вача» не звільняє від відповідальності. Згідно закону збе­ рігання наркотичних речовин для особистого вживання карається позбавленням волі на строк до 3 років, за розповсюдження можна отримати 20 років, а за про­ даж наркотиків неповнолітнім - 25. Де-ф акто закон за­ стосовується максимально м'яко: зберігання з метою особистого вживання за умови належного вигляду за­ триманого карається максимум штрафом, але часті­ ше - проф ілактичною бесідою, а терміни ув'язнення за розповсюдження скоріше наближені до мінімальних значень, прописаних у законі. Та попри повну заборону марихуани, в Ізраїлі сьо­ годні існує близько 23000 споживачів та всього 8 виробниківлегальногоканнабісу. Як таке може бути? В єврей­ ській державі існує програма, за допомогою якої хворі

на рак чи інші хвороби, котрі викликають сильний біль, можуть отримати органічне знеболююче - марихуану. Але отримати рецепт на «травку» важче, ніж, напри­ клад, на більш «важ кий» морфій. Дозволу лікаря недо­ статньо, після його рішення заявка хворого потрапляє аж у Міністерство охорони здоров'я, де хтось з чиновників остаточно і вирішить долю хворого. Не сказати, що лікарі отримують багато відмов «зверху», але уся ця бюрокра­ тична процедура займає досить багато часу, який для важкохворої людини протікає дуже кволо та болісно. У той час як для отримання морфію та інш их традиційних наркотичних знеболюючих досить лише підпису лікаря. Парламентарі знають про цю проблему і працюють над ї ї вирішенням - з січня цього року у Кнесеті розглядаєть­ ся закон, який спрощує процедуру призначення хворим лікарської марихуани. Паралельно з легалізацією медичного каннабісу у суспільстві проходить дискусія щодо повної легалізації марихуани. Результати за поточними опитуваннями на­ ступні: 24% населення Ізраїлю вважають, що легалізація необхідна, у той час як більшість опитаних (близько 64%) вважають, що цього робити не треба. Здавалося б, пи­ тання закрите, але все залежить від того, як його поста­ вити - 75% населення виступає за легалізацію медичної марихуани, з чого можна зробити висновок, що ізраїль­ тяни не вважають каннабіс чимось жахливим та непри­ пустимим. Отже при відповідній просвітницькій кам панії можливо значно підвищити відсоток тих, хто на гіпотетич­ ному референдумі проголосує за повну легалізацію. До речі, дозвіл на вживання марихуани будь-ким помітно збагатить скарбницю країни. Ізраїльські фі­ нансисти підрахували, що легальна марихуана зможе щорічно приносити державі більш ніж 450 мільйонів до­ ларів. Окрім очевидної вигоди у вигляді податків з прода­ жу каннабісу, країна зможе значно заощадити на пені­ тенціарній системі, яка щорічно витрачає купу ресурсів на утримання людей, які отримали покарання за збері­ гання чи розповсюдження «травки». Не дивлячись на розташ уванняІзраїля, культуру та менталітет цієї країни скоріш можна віднести до за­ хідного, аніж до східного зразка. Сподіваємося, що і у питанні наркополітики Ізраїль прийме позицію таких країн як Нідерланди, Португалія та Іспанія,які на власно­ му прикладі довели, що легалізація легких наркотиків та декрим іналізація важких може не тільки не нашкодити суспільству, а й збагатити його та допомогти громадя­ нам, які страждають від наркотичної залежності. Максим Ватралік

що це таке та що із ним роблять? Напевно, хоч раз у своєму житті кожна людина замислювалась над тим, що хотіла б у всьому бачити справедливість. Щоб усе порівну «і нехай ніхто не піде скривдже скривдженим». Припустимо, у сучасному світі є такі суспільства. Який би вони мали вигляд? Які правила були б для них суспільноважливими? Можемо дізнатися з реального прикладу, адже такі «справедливі суспільства» існують насправді. Та чи усе так безхмарно у цих правильних суспільних відносинах?

О, ці дивні ізраїльтяни 27

ібуци (походить від слова «квуца» група) - це особливість Ізраїлю. Лише у цій країні ви знайдете такі общини сільськогосподарського спрямуван­ ня, які характеризуються колективним май­ ном, рівністю усіх ї ї членів у праці та у вико­ ристанні спільних благ. Основним принципом життя у тради­ ційних кібуцах Ізраїлю є суспільне користу­ вання та володіння майном і усіма прибут­ ками від реалізації продуктів виробництва, створюваних на общинних підприємствах. Другим принципом є рівність в роботі, спо живанні та соціальних послугах. Третє - рі­ шення приймаються на загальних зборах усіх члени кібуца. Є кілька видів кібуців. Вони діляться на общинні, традиційні, міські та оновле­ ні кібуци, в яких пройшло тільки частко­ ве усуспільнення ладу. Ці зміни відбулися унаслідок змін в ізраїльському суспільстві, в оф іційних законах про кібуци, які зачіпа­ ють як устрій життя їх жителів, так і участь са­ мих кібуців у нинішній економіці Ізраїлю.

К

Як усе починалось? Виникненню кібуців посприяв лідер ду­ мок А.Гордон, який вважав, що відродження єврейського народу перспективне, перш за все у продуктивній сільськогосподар­ ській праці. Але втіленням цих ідей у життя бракувало реальних ресурсів. Земельні ділянки, які отримав єврейський народ у своє розпорядження були непридатні для вирощування овочів, фруктів та для сіль­ ського господарства. Зрештою, навіть кліматичні умови в Ерец-Ізраїлі не могли забезпечити нормальне функціонування сільського господарства. Мізерні ресурси, вороже налаштова­ на турецька адміністрація і сусіди-араби, все це перешкоджало втіленню ідей ідеальної держави для євреїв у життя. І для того, щоб подолати усі ці несприятливі умови потрібно було створити абсолютно новий і відмінний від попередніх спосіб життя, а також докорінно змінити всю по­ будову економічної складової суспільства. Так на початку ХХ ст. (у 1909 році) було засновано перший кібуц, Даганія, біля озера Кінерет вихідцями з міста Ромни (сучасний районний центр Сумської обл., Україна). До закінчення Першої світової війни їхн я кількість збільшилась до восьми. На той час членів сільськогосподарських поселень було близько 300 чоловік.

28 О, ці дивні ізраїльтяни Поширення ідей сільськогосподарської общини Ак­ тивне створення кібуців розпочалось у середині ХХ ст. Тоді з третьою Алією в Ерец-Ізраїль прибула молодь, що була захоплена та натхненна концепціями національ­ ного відродження єврейської держави і нації. Ці молоді люди були окрилені соціальними ідеями: з одного боку концепціями європейського соціалізму, а з іншого - со­ ціально-етнічними ідеалами біблійних пророків. Вони почали вливатися у роботу кібуців, як вже були створені, або засновували свої. Причому уперше тоді утворились робочі общини (а не сільськогосподарські). Одним із найбільш их на той час був кібуц Гдуд ха-авода. За роки правління в Ерец-Ізраїлі Британії чисельність кібуців зросла до 176, а кількість населення, яке прожи­ вало і працювало в них, становила вже близько 50 тисяч осіб. Після проголошення незалежності Ізраїлю в 1948 році ріст кількості сільськогосподарських общин різко зм ен­ шився. Сталося це через те, що репатріанти, які попов­ нювали та створювали нові кібуци (а це, зазвичай, були члени халуціанского руху в Європі), були у більш ості зни щені під час Голокосту у період Другій світовій війні. Ті представники єврейського народу, які прибули до Ізраїлю після проголошення суверенності держави, в ос­ новному були вихідцями з А зії та Африки, а також колиш­ німи мешканцями Європи, які пережили Катастрофу. Проте ці люди абсолютно не були схильні до проживання в цих общ инах та подібних умовах. Необхідно зазначити, що все ж таки число кібуців в Ізраїлі росло, щоправда, тепер уже за рахунок ізр аїль­ ської молоді, які виросли у кібуцах. За статистикою в 1983 році в Ізраїлі було 267 таких сількогосподарських общин, а проживало в них на той момент більше 70 тисяч пра­ цездатних осіб, і близько 50 тисяч людей похилого віку і дітей. У той період в Ізраїлі чисельність жителів кібуців становила 3% від загального числа жителів країни.

Я к у р о л ь в іс т о р ії Із р а їлю в ід ігр а л и к іб у ц и ? Роль кібуців у створенні державності Ізраїлю, пере­ оцінити неможливо. Головним завданням сіоністського руху було створення класу хліборобів, які були б здатні забезпечувати єврейське населення всією необхідною

сільськогосподарською продукцією. І кібуци Ізраїлю з цим завданням чудово впоралися. У відносно короткий період, нові репатріанти, нові мешканці кібуців, тільки частина, яких проходила спе­ ціальне навчання і підготовку в навчальних фермах, створили в Ізраїлі потужне високопродуктивне сільське господарство, яке за еф ективністю та якістю продукції не поступається країнам з розвиненою багатовіковою традицією землеробства.

К іб у ц и с ь о го д н і Тепер кібуци - це вже високотехнологічне сільське господарство. Саме тому авокадо з ізраїльських кібуців завалені магазини у всій Європі, хоча плантації кібуцних авокадо займають усього 6 тисяч гектарів. Компанія «Нетаф ім», власник патентів на крапельний метод зрошення, без якого весь Ізраїль виглядав би кам'я нистою пустелею є показником висококласної кібуцної промисловості. Ці системи зрошування допомагають озеленити десятки країн світу, ну і, разом з тим, готують ті три кібуци, які виготовляють системи поливу: Хацерім, Магаль та Їфтах. Зараз ці кібуци процвітають в усіх аспектах, але в їх ­ ніх історіях були і важкі моменти. Хацерім, наприклад, в 1950-х пережив «соляну кризу»: з'ясувалося, що землі, на яких розташувався кібуц, засолені, і на них нічого не може рости. Жителі кібуцу вирішивши не відступати та нікуди не йти з виділеного місця, тому вони промили весь грунт. В результаті цієї «процедури» Хацерім сьогодні одне з небагатьох місць у світі, де вирощують рослину з екзотичною назвою хохоба або жожоба (З ітігю пС зіа сИіпепзіз), з якої виготовляють олію та біодизель. Нині в 270 кібуцах Ізраїлю живе близько 2,2 % насе­ лення країни. Члени кібуцу займаються різноманітними роботами в кібуцному господарстві; діти більшу частину часу проводять у дитячих садках і навчальних закладах. Кібуци, які традиційно були основою сільського госпо­ дарства країни (нині вони виробляють 33 % ї ї агропродукції), тепер також зайняті туризмом, залучені в сферу послуг, організовують виробничі підприємства. Олена Красовська

ФФ

Божественно сімко ізраїльсько версія • •

Наука і технології в сучасному світі розвиваються надшвидкими темпами. Не оминули ці важливі сфери розвитку й ізраїльтяни виявляється, їх винаходи широко використовуються сьогодні у всьому світі. Або принаймні використовувались, коли були популярні. Пам’ятаєте «аську»? Вважайте, що ви однією ногою були в Ізраїлі, якщо користувались нею. Готові дізнатись більше?

Рекомендація редактора 31

ІСО 1996 рік ознаменувався виходом на ринок ІТІзра їльс ько ї ком панії МІгаЬІІІз, яка створила відомий інтернет-пейджерІСО (від англ. «І$еекуои»-«Я шукаю тебе»).Так, легендарна «аська», що змогла підкори­ ти серця не одного інтернет-користувача, була ство­ рена саме ізраїльтянами. Однак якщо ви думаєте, що цей проект було розроблено цілою командою досвідчених ф ахівців, то ви помиляєтесь. «Аську» ство рили 4 старшокласники з Тель-Авіва, як би не принизило зараз вашу самооцінку. Як думаєте, завдяки чому «аська» набула такої популярності? Оригінальність? Розши­ рений, у порівнянні з конкурентами, функціонал? Все набагато тривіальніш е - вона була і залишається на сьогодні безкоштовною. Не знали? Навіть сьогодні ви мо жете завантажити ІСО, однак це вже буде зовсім інший клієнт, та ще й від МаІІ.РиСгоир. Але якщо з'явиться бажан­ ня поностальгувати, рекомендуємо вам бути обережними з ін ­ формацією, яку ви надсилаєте. Згідно з правилами користуван­ ня, авторські права на будь-який матеріал чи інформацію, яку ви відправляєте за допомогою цієї програми, переходять до ІСО Іпс.

РізкОпКеу Мілленіум 2000 року приніс із собою не лише нове тисячоліття людської історії, але й практичне надбання в сфері ІТ-розробок. Адже саме у 2000 році ізраїльська компа­ нія М -Зу$іет$ випустила перший у світі ^ЗВ-флеш-накопичувач. Надто багато незрозу­ мілих літер? Мова йде про першу флешку. Кажете, що першу флешку було створено у Сінгапурі? Хтозна, поки що так вважають лише самі сінгапурці. Але дійсно, флешка ізраїльської ком панії М -Зу$іетб ула презентована у вересні 2000 року, тоді як флешка сінгапурської ком панії ТгекТесЬпоІоду - у лютому того ж року. Однак жодна країна, ок­ рім Сінгапуру, не визнала першість ТгекТесЬпоІоду. Тому лавровий вінок щодо першої флешки залишається в ізраїльтян! Для того, щоб ви могли легко порівняти значущ ість флешки 2000 року та флешки сьо годення: ^І$кОпКеу коштувала $50, а на неї могло вміститись 8 мегабайт інф ормації. Вас ще не шокувала така ціна? ^І$кОпКеуна 16 та 32 мегабайти, які було випущено в кінці 2000 року, можна було придбати усього вдвічі дорожче - за $100.

о

1

32 Рекомендація редактора

СНеггу За збоченою логікою тут могла бути інформація про мирну розробку ізраїльтян, яка стала на при­ наді військовим. Але такого винаходу ми не знайшли, тому тримайте трохи агрономно-гастрономічного збочення. Увага, загадка. Що маленьке, черво­ не, використовується як закуска на свят­ ковому столі і коштує ледь не як ананас? Правильно, томати чері. Їх ще українці так прикольно називають «вишеньками». І мило, і відтворює суть. Якпов'язати між собою Ізраїль та томати чері? Дуже просто. Можна сказати, що ізраїльські вчені майже відкрили Америку, оскільки прописка цих помідорів десь у Перу або Чилі. Однак першочерговою задачею проекту НагегаСепеіісз, яким займались вчені з Єврейського Університету у далекому 1973 році, було сповільнення швидкості визрівання звичайних томатів в умовах спекотного клімату. Цю задачу вони успішно ви­ конали, але у м іні-ф орматі. Генетична комбінація, яка рятувала томати від швидкого старіння, зіграла лише з томатами чері. А сьогодні Ізраїль уже захоплює світо­ вий ринок помідорів своїми малесенькими чері.

Ш тіо І знову - Ізраїль, і знову - стартапи! Але цього разу на черзі вір­ туальна клавіатура Щ іт ію . Якщо сусіди по гуртожитку часто про­ сять вас перестати гуркотіти клавіатурою, а вам вкрай необхідно за студенто-ніч дописати курсову, то цей винахід - саме для вас. Погодьтесь, що стукотіти пальцями поверхнею столу або підло­ гою значно приємніше та тихіше, аніж розбивати пальці об клаві­ атуру ноутбука. Отож, віртуальна, або як ї ї ще називають - проекційна, кла­ віатура. Ї ї було розроблено у 2002 році ізраїльською компанією Ш т іо та представлено на виставці СеВІТ. Не знаю, навіщ о вам знати назву виставки, але всі пиш уть - і ми напишемо. Але ми тут наче про проекційну клавіатуру вели розмову. Для коректної ро­ боти цієї клавіатури вам знадобиться: власне клавіатура (1 шту­ ка), будь-яка поверхня (1 штука, можна варіювати) та ваші пальці, якими ви друкуватимете (не будемо обмежувати їх кількість, ситу­ ац ії бувають різні). Принцип роботи приблизно наступний: оскіль­ ки клавіатура представляє собою оптичну проекцію, то вона від­ слідковує рухи пальців та переводить їх у натискання клавіш. Усе геніальне досить просто, тому юзайте, не бійтесь.

Рекомендація редактора 33

ЕІЬії Пам'ятаєте всі ці розповіді про те, що Інтернет - це розробка військових? А мікрохвильова піч? А консер­ ви? У нас в ефірі є також дещо круте від військових, що може змінити життя звичайних людей. Якщо ви загуглите «ЕІЬ ії», то потрапите на інф ор­ мацію про Е ІЬ ІіЗ у зіе тз. Це ізраїльська компанія, яка спеціалізується на розробці та м одернізації різних видів озброєння. Однак їх «суперконденсатор» може послугувати на краще не тільки для світу оборонних комплексів, але й світу громадського транспорту. Першопочатково компанією Е ІЬ ІіЗ у зіе тз було розроблено мобільне джерело енергії для електром агнітної пушки. Це джерело отримало умовну назву «суперконденса­ тор», а проект впровадження його для громадського транспорту назвали ЕІЬіїІІгЬапРиЬІІсТгапзрогіаіІоп.Цей проект передбачає розробку тролейбусів та трам ва­ їв із «суперконденсатом», завдяки якому вони зможуть рухатись без проводів. Тролейбус. Без проводів. Навряд чи це позбавить нас від вічних заторів на Індустріаль­ ному шляхопроводі, однак допоможе екології. Тому - чекаємо!

Зіогейої Перейдемо, однак, до більш сучасних та актуаль­ них винаходів. Якщо у вас є смартфон, то ви майже напевно страждаєте від того, як швидко він розряджа­ ється. А коли під рукою немає проводу (і не для того, щоб врізати дуба через невчасно розряжений смарт­ фон!) або зовнішнього акумулятора РожегВапк, то ж ит­ тя вже видається не таким яскравим. Особливо якщо ви студент, а на носі - важлива контрольна, яку без гугла навряд напишеш. Можливо, ізраїльська стартап-компанія Зіо^е^оіІ не думала про нещасних студентів, але їх винахід може припасти їм до душі. На жаль, це не акумулятор смартфону, який м іг би витримати тиждень інтенсивного користування смартфоном. Однак їх розробка теж нічого така. Це при­ стрій, що може зарядити смартфон за півхвилини. Так, 30 секунд - і ваш телефон знову готовий до бою! О біця­ ють, що цей пристрій поставлять на конвеєр в кінці 2016 року, а коштуватиме він близько $60. Якщо когось зацікавив цей пристрій, то ось вам трохи розумних слів: «Принцип зарядки засновано на використанні квантових точок - фрагментів провідника або напівпровідника, настільки маленьких, що на них починають проявлятися квантові ефекти».

Якщо у попередньому пункті ми розповідали, як винахід військових може врятувати чиєсь заплутане проводами тролейбусів життя, то тут все не так просто. Адже мова піде про ^2І. І це не ультразвукова діагностика, а пістолет-кулемети від ізраїльської компанії ІзгаеІМІІІіагуІпСизігіез. Дея­ кою мірою ці пістолет-кулемети і можуть когось врятувати, але скоріш від остогидлого життя. Легенда створення цієї зброї така. Закінчивши війну за незалежність, Ізраїль виявив, що його арм ії не вистачає сучасної зброї. І не вистачало ї ї так гостро, що новостворена держава влаштувала конкурс на розробку сучасного пістолета-кулемета, який можна було б виробляти в необхід­ ній кількості на обладнанні, яке є в наявності. Після проведення конкурсу та військових випробувань у 1954 році перемогу віддали проекту Узіеля Галя. Сьогодні ^2Івикористовують військові не лише Ізраїлю, а ще й вій­ ськові близько 95 країн світу.Майже гарна лірична історія одного пістоле­ та-кулемета, якби не його назва, що додає певної іронії. Узіель Галь про­ сив не називати зброю його іменем. Ну, ви зрозуміли. Анна Чорна

Ласкаво просимо до світу 2 0 0 © Ю С. ЗапорожОілГруп? Зона Ігор? Гіпертекстова система, розроблена у 70-х роках XX століття? Звичайно, можна розшифровувати цю абревіатуру будь-яким з цих варіантів. Однак існує ще один варіант, найбільш спірний, вибуховий, на межі абсурду та пошуків прихованих смислів. Ю С як Попіві Осс^раііоп С о уе гп те п і Сіоністський окупаційний уряд. Вітаємо у статті, присвяченій теорії змови, світовому уряду та ролі, яку відведено у них єврейському народу

кщо вірити неперевіреним та сумнівним джерелам, 2 0 0 контролює більшість націй на планеті. Члени 2 0 0 сплять і бачать сни про те, як зникають нації, залишаючись тільки чорнилами на папері книг з історії, як культури зли­ ваються в єдине (бажано єврейське) ціле і поглинають залишки мізків сірої маси зомбованих людей, з яких ці самі члени планують потім відібрати «золотий мільярд». Звучить надто па­ фосно й нереально? А 2 0 0 втілює свої плани в життя, поки ви читаєте цю статтю і думаєте, чи закрити ї ї за­ раз, чи почекати на інші епічні думки. Не будемо змушувати вас чекати, продовжимо.

2 0 0 управляє нашим життям, нашими гаманцями, нашими засо­ бами м асової інф ормації, нашими державами. І все це робиться з єди­ ною метою - взяти під контроль ро­ зум людей та встановити всесвітню тиранію, яка зможе одним помахом руки змусити замовкнути будь-якого єретика. Вони не перші й не останні з ідеєю гегемонії, це зрозуміло. Від Стародавнього Риму, нацистської Германії або комуністичного Радян­ ського Союзу з їх ідеями всесвітньо­ го панування 2 0 0 відрізняє лише те, що його ніколи не існувало. Як термін, 2 0 0 використовують переважно неонацисти, антисеміти та різні ультраправі або расисти. До сить вибухові хлопці, особливо якщо ви раптом не відповідаєте їх стан­ дартам. Читали «Щ оденники Тернера»? Це неонацистський роман-

Я

антиутопія від Вільяма Пірса. Якщо не читали, але дуже хочеться, то потім подивіться хоча б фільм «А б­ солютна влада» з Деніелом Редкліффом у головній ролі. Сподіває­ мось, це вбереже вас від засилля ультраправих думок у вашій голові. А якщо ви легко піддаєтесь впливу, та ще й без прочитання книги відчу­ ваєте у собі схильності до расизму, то краще не читайте цю книгу вза­ галі. Вона згадується у статті не для пропаганди або реклами, а дещо з інш их цілей. Саме на цю книгу свого часу посилався Роберт Джей Метьюс, засновуючи расистську те­ рористичну організацію ТЬе 0гс1ег (також відому як ЗІІепі ВгоіЬегЬооС Безмовне Братство). Діяльність орга­ ніза ції була спрямована на звільне­ ння Сполучених Штатів від контро­ льованого євреями уряду, а також на розв'язання расової війни. Члени цієї ор ганізації грабува­ ли банки, щоб отримати гроші на купівлю зброї. Вони склали чорний список агентів 2 0 0 , яких збирались знищити. У 1984 році вони вбили ад­ воката Алана Берга - єврея за похо­ дженням, який вів передачі на радіо у Денвері. Вбили за його ліберальні погляди, за теми, які він висвітлював у своїх радіо-передачах: контроль над продажем зброї, гомосексуа­ лізм, антисемітизм. Найчастіше про 2 0 0 згадують у контексті таєм ної світової змови, сві­ тового уряду, теорії жидо-масонської змови тощо. 2 0 0 у вузьких неона­ цистських колах став збірним обра­

зом таємного уряду, якии контролює або намагається контролювати біль­ шість держав світу. Зрозуміло, що для підвищення морального духу ультраправим потрібен зовнішній ворог, на якого можна буде спряму­ вати свою енергію. З певних причин таким ворогом стали євреї. Хтозна, скільки правди й скільки брехні по­ єднано в тому, що приписують 2 0 0 . Завжди залишається вірогідність того, що все наше існування наси­ чене суцільними змовами і спрямо­ ване на побудову ідеального світу за версією якого-небудь підпільного всюдисущого уряду. Але якщо це дійсно так, то пограбування, теракти і прояви расизму на індивідуально­ му рівні - це безглузді, жорстокі та нелюдські способи боротьби за пра­ во на існування нації. Якщо вам здається, що ЗМІ про­ мивають вам мізки, то, можливо, справа зовсім не в євреях. Якщо ви вважаєте, що за кермом державно­ го уряду перебувають не ті люди, то на виборах проголосуйте за «пра­ вильного» кандидата. Ми не знайшли жодних реальних доказів існування 2 0 0 . Але результатами боротьби окремих груп з невідомим Сіоніст­ ським окупаційним урядом можна заповнити кілька сторінок нашого журналу, і вони не покажуть вам нічо го, крім безплідної та кривавої жор­ стокості, спрямованої на звичайних людей. Тому - менше теорій змов і більше гарних книжок. Усе одно сві­ том правлять гроші, а не євреї. Анна Чорна

мій шлях Киянин Костянтин поділився з нами досвідом свого знайомства з Ізраїлем. Він розповів, що саме для нього означає іудаїзм і єврейська культура в цілому, провів нас визначними місцями та порадив не зволікати з відвідуванням Ізраїлю, якщо ви маєте єврейське коріння.

\

£ іао V х) X Ач

V

\ N зі V "л

-4

і р

с_: сХі * \о ІГ \ \ \ ц \ \ \ аа -Зі

сім шаллом. Перше моє знайомство з Із­ раїлем відбулося ще у 12 років, коли мені подарували хрестик і сказали, що це по­ дарунок від прабабусі з Ізраїлю. Я до цього часу здивований, що цим подарунком був саме хрестик. Хто хоч трохи знайомий з єврейською культурою, мене зрозуміє. Але тоді я не надав цьо му особливого значення. Потім, через 4 роки, дізнався, що у мене є єврейське коріння і, що найцікавіше, мій дідусь живе в Ізраїлі. Я його ніколи не бачив і про нього нічого не знав. Коли мені було вже 19 років, він за­ просив мене з сестрою і мамою до себе. Це була моя перша поїздка до Ізраїлю. Уже через кілька днів я закохався в цей клімат, ландшафти і в куль­ туру цієї країни в цілому. Ми відвідали священні місця, які зберігають у собі культуру не тільки іудаїзму, а також і христи­ янства, і мусульманства. Звичайно, найсвятішим місцем для мене став Храм Гробу Господнього. Усередині панувала така енергетика, яку навряд чи можливо передати словами. Про те, що спо­ добалося найбільше, можна говорити годинами, оскільки кожне місце унікальне й неповторне: від Мертвого моря до чарівних Бахайських садів. Що цікаво, ми за вихідні встигли поплавати в трьох м о­ рях, кожне з яких особливе по-своєму. У Серед­ земному морі температура води незмінна неза­ лежно від пори року. Червоне, що трохи тепліше порівняно із Середземним, - неймовірно багате на жителів підводного світу та, звичайно ж, Мер­ тве море, що не дасть вам потонути, навіть якщо ви не вмієте плавати. Можна спокійно лежати, схрестивши руки на грудях, або просто закинути руку за голову. Гаразд, час рухатися далі. Друге моє знайомство відбулося за допомогою освітньої програми «Тагліт». Це безкоштовний деся­ тиденний тур до Ізраїлю для тих, у кого є єврейське коріння. Спочатку я дуже скептично поставився до цієї пропозиції, але все-таки вирішив ризикнути, оскільки нічого не втрачав, крім величезної кількості часу на владнання питань з документами. Я поба­ чив Ізраїль абсолютно з іншого боку, навіть ті місця, які відвідував минулого разу. Моя поїздка була на­ сичена виключно єврейською культурою. Головною метою подорожі було розкрити духовну цінність країни, а також задуматися про репатріацію. Досі це питання для мене залишається відкритим, але я дуже хотів би з часом дати позитивну відповідь.

У

'

А *

Цього разу вдалося відвідати Гору Бенталь - ог­ лядовий майданчик в 5 км від кордону з Сирією, Кейсарію - стародавнє місто, побудоване ца­ рем Іродом, національний парк і стародавнє місто-ф ортецю Ципорі, священне місто Цфат, в якому писали Тору. Також і Західний мур, і Мер­ тве море обов'язкові для відвідування. Яд Вашем меморіальний комплекс, присвячений жертвам Голокосту, - виявився для мене найбільш духовно важким. Там я дізнався про страшні епізоди гено­ циду і масового винищення євреїв, почав зовсім інакше ставитися до євреїв та їх культури. Якщо говорити про ім м ігрантів і репатріацію, то єврейський народ відчуває деякі ревнощі до ім ­ м ігрантів (як мені здалося), оскільки уряд робить все можливе, щоб повернути якомога більше єв­ реїв з усього світу, і всіляко допомагає їм. Ще хочу поділитися особистим ставленням до Ізраїлю. З кожним днем я все більше пишаюся своїм корінням. Ця країна стала для мене чимось більшим, ніж просто країною з тисячолітньою іс­ торією. Ізраїль зберігає пам'ять, цінності, традиції та культуру моїх предків, які я дуже ціную. Можли­ во, питання віри для мене до цього часу є відкри­ тим, тому що важко вибрати м іж тим, що вклали в мене м ої батьки, і тим, що є зовсім іншим. Мо­ жете не погодитися, але віру, як правило, вибира­ ють за тебе батьки. Навряд чи в родині синтоїстів будуть виховуватися християни. Також малоймо­ вірно, що в родині мусульман заохочуватимуть дотримання шабата. Ще я всерйоз задумуюсь про репатріацію, але скоріше це питання не найближчих 5 років. Спочатку потрібно опанувати професію, яку бу­ деш любити і яка водночас годуватиме тебе і твою сім'ю. Не може не радувати, що поки я рухаюсь у правильному напрямку. Як висновок, хотілося б усім порадити: якщо у вас є єврейське коріння, не втратьте свій шанс по­ знайомитися ближче з культурою і цінностями іу­ даїзм у та Ізраїлю, знайти нових друзів і відправити­ ся в незабутню подорож. А допомогти вам з цим м ожуть різні організації, наприклад, молодіжна організація «Гілель». Якщо хтось зацікавився, з ра­ дістю допоможу й відповім на будь-які запитання. Усім бокер тов і леітраот Костянтин Звьоздкін

38 Із перших уст

Борисенко 26-річний Дмитро Борисенко поїхав до Ізраїлю навчатися, але ця дивовижна країна його настільки захопила, що поки хлопець з головою поринув у тамтешнє життя. Він поділився з нами тим, що його найбільше вражає і дивує, та порадив, як найкраще провести час в Ізраїлі.

— Чому Ви поїхали до Ізраїлю?

— Моя поїздка до Ізраїлю була дуже спонтанною. Мені випала нагода вступити на курси в ізраїльський коледж за фахом «Режи­ сура кіно і фотомистецтво». Взагалі я людина, яка приймає спонтанні рішення, і цей важливий крок зробив легко. Зі­ брав сумки й поїхав у країну, культура та мен­ талітет якої мені близькі.

— Чому саме ця країна?

— Багато читав про Ізраїль, знаю, що тут проживає древній мужній народ, який протя­ гом тисяч років боровся за створення власної держави. Ще я знав, що Ізраїль хоч і молода країна, але має досить високий рівень життя, чим ви­ переджає багато країн у різних галузях.

— Що спочатку Вас найбільше вразило?

— Тут дуже цікаво. Приємно дивує те, що, незалежно від військових дій, що тривають 68 років, їхній народ веде звичайний спосіб життя. Люди звикли до того, що можна вийти в магазин і почути звук сирени, але відчувати себе в безпе -

ці. Скрізь є бомбосховища, на кожному кроці й у кожному домі. Тому для них це буденність, яка не впливає на повсякденне життя.Незважаючи на обстріли, що іноді бувають, ця країна вва­ жається однією з найбезпечніших у світі. Спо­ чатку мене дивувало, що дуже багато молодих хлопців і дівчат ходять вулицями зі зброєю. Але тут все дуже логічно: зброя - це відповідальність, відповідальність за своє життя і за життя людей навколо. Країна сусідує з вороже налаштованими арабськими країнами, з ними завжди по­ трібно бути насторожі та вміти захиститися. Саме тому армія Ізраїлю і називається армі­ єю оборони. Нехай Ізраїль і дуже маленька країна, їй вдається дивувати різноманітністю природи і ландшаф тів. Деякі люди дотримуються сте­ реотипу, що Ізраїль - це спекотна пустельна країна, де суцільний пісок, але це не так: тут чотири моря - Середземне, Мертве, Червоне та Галілейське (або озеро Кінерет).Тут на півно чі багато гір, лісів, полів, а взим ку випадає сніг.

Із перших уст 39

рекомендує Ізраїль займає одну з перших позицій за кіль­ кістю посаджених у країні дерев. Знову ж, ніби як пустеля, але забезпечує всіма продуктами, помідори тут ростуть навіть на «камінні». До кожного деревця підведені шланги, щоб воно отримувало потрібну кількість води. Про те, що оточує і дивує мене щодня, можна говорити вічно. Країна, перебуваючи в оточенні ворогів і маючи не надто сприятливі погодні умови, змогла створити дійсно безпеч ну й щасливу державу!

— Чи плануєте повертатися?

— Поки ні. Я все ще тут.

— Чим Ви займаєтесь?

— Уже рік я вивчаю мову, дуже радий, що можу не тільки розуміти, а й говорити на івриті.

— Що можете сказати про ставлення до іммігрантів?

— До ім м ігрантів ставляться дуже навіть нормально, адже Ізраїль - це інтернаціональ­ на країна. Тут дуже багато слов'ян. Якщо ко­ лись і було невелике обмеження прав приїж­

джих, то ці часи давно минули. Сьогодні, якщо ти і зіткнешся з такою ситуацією, то місцеві закони спрацюють на вищому рівні і зможуть захистити скривджених. Але мені, на щастя, жодного разу не довелося спостерігати подіб­ ну ситуацію.

— Що найбільше приваблює?

— Простота цієї країни, прагнення гро­ мадян жити у своїй державі щасливо.

— Які місця слід відвідати туристам?

— Шаблонні туристичні місця: Західний мур (Стіна плачу) в Єрусалимі, Мертве море, дивовижний нічний Тель-Авів, гірська Хайфа, Ейлат на Червоному морі та багато інших місць. Але якщо ви хочете побачити Ізраїль не поглядом звичайного туриста - набирайте мене;) — Де Ви встигли побувати в Ізраїлі?

— Я побував, здавалося б, практично скрізь, але впевнений, що багато чого мені тільки належить побачити. Дмитро Борисенко

/ \

40 Мистецтво

Стрічка Ізраїлю Ізраїль - країна з надзвичайно цікавою іс­ торією і побутом. Документальне кіно про неї можна вважати брендом останніх 20 років. Раніше кінематограф країни був більш оріє­ нтований на м ісцеве населення, а зараз вий­ шов на новий рівень, став популярним за ме­ жами Ізраїлю. Розширився спектр жанрів: це і комедії, і бойовики, і драми, і кіно для дітей. У середньому за рік в Ізраїлі знімають близько 16 художніх фільмів, 300 годин телевізійних се­ ріалів, 100 годин документального кіно. Історію кінематограф у Ізраїлю можна розпочати ще з далекого 1950 року. Перші повнометражні фільми - «Висота 24 не відпо­ відає», «Їх було десять» - висвітлювали темати­ ку героїзму. Більшість кінострічок пов'язані з ізраїльсь­ кими реаліями: арабо-ізраїльські конфлікти, відчуження інтелектуальної особистості, яка намагається пливти проти те чії - «За гратами», «Пісня сирени». У Ізраїлі дві відомих кінематограф ічних премії: «Офір» (на честь відомого актора Шайке Офіра) - вручає Ізраїльська кіноакадемія з 1990 року та «Приз імені Волджина» (на честь американського бізнесмена Джека Волджина) - вручається на Ієрусалимському міжнародному кіноф естивалі з 1989 року. Другу премію з 2010 року перейменували в пам'ять про продюсера Роберта Хаджаджа. За останні роки ізраїльське кіно розвинулося більше, ніж за півстоліття до того. Цьому сприяли різні фільми. Наприклад, «Вогнище» Йосифа Сідера, де розповідається про релігійну сім'ю 80-х років, яка після смерті голови сім 'ї намага­ ється віднайти сенс свого існування. Також фільм «У кінці світу - наліво» про дружбу вихідців із різних культур, які живуть в одному невеличкому м істечку в пустелі.

Кінострічка «Авіва, кохання моє» отримала 10 нагород в Ізраїлі, Шанхаї та Токіо, а фільм «Бо фор» про Першу ліванську війну ізраїльського режисера Йосефа Сідера на Берлінському кіноф естивалі 2007 року отримав 11 нагород. Можливо, запорукою успіху є потужне ф інан­ сування з боку держави чи вільний вибір тема­ тики майбутнього фільму. Хто його знає, але це не так вже й важливо, коли бачиш якісний кінцевий результат. Школа кіно й телебачення Сема Шпігеля стала однією з найпрестижніш их кінош кіл у світі. Якщо раніше ізраїльські режисери та ак­ тори їхали в Голівуд для досягнення публічного визнання, то зараз майже всі вони поверта­ ються на терени рідної країни. Кіноархів Стівена Спілберга (американ­ ського кінорежисера, сценариста й продю­ сера єврейського походження) при Єврей­ ському університеті Єрусалима - найбільше в світі сховище фільмів на єврейську тематику, зокрема, про життя Ізраїлю. Тель-Авів, Єрусалим, Хайфа цього року провели перший фестиваль «Дні українсько­ го кіно» за підтримки Національного центру Олександра Довженка. Глядачам було пред­ ставлено фільми «Земля», «Арсенал», «Звенигора» Олександра Довженка, «Незламна» Сергія Мокрицького, «Поводир» Олеся Саніна. Під час закриття ф естивалю відбулася прем'є­ ра фільму «Пісня пісень» Єви Нейман за тво­ рами Шолом-Алейхема. Якщо ви хочете поринути в ізраїльську куль туру чи насолодитися мотивами єврейського життя, сайт а їізИ а .та іІ.ш пропонує вам ф іль­ ми «Погляд тиші» (Дж. Оппенхаймер), «Запа­ лити в Касбі» (Я. Хоровіц) і «С ват» (А.Нешер), які мають найвищий рейтинг - 8.3 із 10. Оксана Пошивайло

Мистецтво 41

о

Щирість у мелодіях Про Ізраїль можна багато чого розказати, але якщо дізнаватись про пісенну спадщину цієї країни, то за віки вона назбирала цілу історію. Різноманітність музики просто зашкалює. ле у цій статті я розповім вам про сучасне музичне мис­ тецтво єврейського народу. Звичайно, що в них присутня і попса, народні пісні, джаз, рок, багато уваги приділяють військовим пісням, є в них і східна музика зі своїми коло­ ритними мелодіями, які зачаровують слухачів оригінальними піс­ нями, впливають на цей народ по-особливому! Тож, як музика в Ізраїлі може змінювати світосприйняття людей, і чому ізраїльтяни такі співочі? Як досягають успіхів завдяки своє­ му голосу та пісням, які популярні не тільки в межах країни, а й по всьому світу? Спробую трішки познайомити вас з їхньою співочою душею та колоритом, який вони несуть у своїх піснях. Та як відбувся дебют Ізраїлю на Євробаченні. У далекому 1973 році, коли Ізраїль уперше брав участь у Єв­ робаченні, конкурс проходив у Люксембурзі. Тоді, на жаль, пере­ мога була не на боці ізраїльського народу. Щаслива зірка запа­ лала для них у 1978 році, коли країну на Євробаченні представляв ізраїльський дует Ізхар Коен і ЇИе АІрИаЬеїа, який і виграв конкурс. Наступного року переможцем Євробачення знову став дует з Із­ раїлю - Галі Атарі та МІІк апсі Нопеу. Після гучних перемог дворазова слава про пісенність Ізраїлю затихла. У 1998 році співачка Дана Інтернешнел із піснею «Діва» світи­ лася на вершині подіуму. І подарувала омріяну третю перемогу своїй країні! Після більш ніж 10 років тиші, аж у 2010 році нагадав про свою країну один популярний хлопчина з Ізраїлю. Це був гарний хлопець Арель Скаат, який завдяки пісні «М илим» став фаворитом на Єв­ робаченні у 2010 році. Пізніше Євген Літвінкович переспівав його пісню російською мовою. Хоч Арель не увійш ов до десятки най­ кращих співаків на Євробаченні, але припав до серця багатьом людям, підкоривши їх своєю щирістю та відкритістю. Ізраїльський народ пишається своїми талантами. Бо музика для них відіграє важливу роль у ф ормуванні особистості та куль­ турних цінностей. Сучасна музика в Ізраїлі буде зрозуміла кожно­ му, дістане до глибин душі й засяде там навічно. Говорять, що український народ найбільш пісенний у світі. Ду­ маю, що ізраїльські люди схожі з нами духовно та передачею емо цій своїми вустами через пісні, тому скоро скрізь говоритимуть: «Без пісні в Ізраїлі немає держави!» Ліна Динник

А

СЬап&оп Яергезепіапі

@ го5вт

ІЗКАЕІ.

аи сопсоигз Еигоуізюп 1978

І2НАГС е е Н ЕN А Ж а і р ц д

а р т д

тл п

42 Мистецтво

Бути модним по-ізроїльськи Скажу чесно, я була заручницею стереотипного погляду на ізраїльську моду як на щось просте й функціональне, яке визначене кліматом і не наслідує світові тенденції: накинув, пішов на море, якщо навиворіт, то нічого страшного, адже ввечері все одно знімати.

раптом, переглядаючи все більше й більше фото, статей, сайтів про моду в Ізраїлі, я по­ бачила на диво красиві, стильні та сучасні творіння молодих дизайнерів. До того ж, у всьому простежується якийсь неймовірний історичний і культурний зв'язок з місцевістю, ма буть, це і дає додатковий імпульс для натхнення ізраїльським модельєрам. Ізраїль, як з'ясувалося, має багату історію в сфері моди. Однак він більше цікавить нас як молода і прогресивна країна. Спочатку всім було «не до шику» і не до моди, але Ізраїль зро­ бив глибокий вдих і вийшов на ринок з величез­ ною кількістю успішних стартапів, що привер­ нуло в країну чималі кошти. Народ почав жити краще, цікавитися високим. Й ось тут дизайн і мода вийшли на новий рівень. Тель-Авів перетворився на бізнес-столицю світового масштабу, відому своєю невгамов­ ною енергією, прекрасними барами і ре­ сторанами, різноманітним нічним життям з кращими ді-джеями, а також толерантністю і здатністю задовольнити інтереси будь-яких груп населення. На цій хвилі отримує додатковий розвиток модна індустрія і дизайн. Нові молоді художни­ ки, модельєри, конструктори, розосередив­ шись своїми невеликими студіями, створюють образи, творять і активно заявляють про себе всупереч труднощам їазТіІоп-ринку в Ізраїлі. Їм є звідки черпати натхнення. Перед ними, крім унікального ландшафту і культурного різ­ номаніття, - історії успіху й абсолютної віри у свою справу. Ще на початку становлення держави і ро­ звитку агрокультури в 1953 році Рут Даян (дру­ жина відомого військового і політичного діяча Моше Даяна), проїхавши країною з метою долучити жіноче населення до сільського го­ сподарства, з подивом виявила, що всіх цих прекрасних жінок з більш ніж 100 єврейсь­ ких діаспор зовсім не треба вчити сільсько­ му господарству, адже їх цікавить геть інше творчість. Результатом цього стало відкриття у 1954 році будинку моди МАЗКІТ. А далі пішла довга історія злетів і падінь: модні покази по всьому світу, спі­

І

впраця з модними будинками СмепсТу, ^Іо^ і УVез ЗаІпі ^а^^епі, статті в американському Vод^е, банкрутство й відродження вже в моло­ дих руках Шарон Таль. Підемо далі. Бренд С о ііе х, заснований в Із­ раїлі ще в 1956 році, сьогодні є одним зі світових лідерів пляжного одягу й бікіні. С о ііе х першим використав інноваційні тканини (спандекс), і в його костюмах були помічені принцеса Д іа­ на, Елізабет Тейлор і Брук Шилдс. Зараз С о ііе х бере участь у провідних їа зТІоп-ш о у світу. ВедесІ Ог - інноваційна свого часу ком­ панія на ринку виробів зі шкіри. Була створена Леслі Фулоп, яка втекла з Болгарії на територію сучасного Ізраїлю під час Другої світової війни. Уже в 1962 році 20 моделей ш кіряних пальто від ВедеС Ог були представлені в Масу'з Nеж Уогк, і до кінця десятиліття експорт ком панії досяг 16 мільйонів доларів на рік. Їхній одяг носили Жаклін Кеннеді Онассіс і Фарах Диба (імпе­ ратриця Ірану), одні з найвпливовіш их жінок своєї епохи. Гідеон Оберсон (СІСеоп ОЬегзоп) - леген­ дарна особистість і дизайнер Та и іе солите (високої моди), талант якого поширюється на різноманітні сфери дизайну: від купальних костюмів до вечірніх і весільних суконь, від ки­ лимів до концептуальних скульптур. Гідеон по­ стійно шукає нові джерела натхнення і ф ор­ ми його реалізації. А що б робив Будинок моди ^апVІп без Альбера Ельбаза? Він перетворив ^апVІп на найбажаніший світовий бренд. У 2005 році Рада м одних дизайнерів Америки вручила Ельбазу премію «Кращий міжнародний дизайнер» за роботу для ^апVІп. У 2009 році журнал «Таймс» додав дизайнера до списку 100 найвпливові­ ших людей світу моди. Здатність слідувати своєму покликанню, іноді всупереч, іноді приймаючи непопулярні, не всім очевидні рішення, у мене особисто завжди викликає почуття глибокої поваги. Всесвітні ікони стилю - Жаклін Кеннеді, принцеса Діана, Елізабет Тейлор, Сара Джессіка Паркер - зверталися і звертаються до із­ раїльських дизайнерів. Ірина Полянська

Радість у квадраті Давайте радіти - так перекладається назва всім відомої п іс н і«Хава наґіла». Кожен не раз чув, та й, можливо, танцював під ї ї запальну мелодію. Н и н і«Хава наґіла» є однією з найпопулярніших єврейських мелодій. Вона настільки популярна у всьому світі, що ї ї вважають ледве не гімном євреїв. Ця життєрадісна мелодія перейшла й у танцювальну форму. Звідки ж взявся цей танець, сповнений оптимізму? опулярною «Хава наґіла» була не завжди. Спочатку вона була безсловесною мелодією, яка виникла серед євреїв у Західній Європі. Як завжди це відбувається з народними мелодіями, ніхто не знає, хто написав ї ї первинно. Це була лише одна з багатьох хасидських мелодій, доки збирач ф олькло­ ру Авраам Цві Ідельсон не переписав ї ї в 1918 році. Цю мелодію він обрав фінальною для концерту, присвяченого поразці Осман­ ської ім перії в Першій світовій війні й входу британських військ в Єрусалим. На мелодію Ідельсон поклав слова на івриті з псалма про святкування і братерство. Сам танець відомий як «Гора», але в усіх він одразу ж асо­ ціюється з цією піснею. Разом вони стали хітом серед простого народу, а згодом найвідоміші поп-зірки почали включати пісню «Хава наґіла» до свого репертуару. Успіх цієї пісні й танцю криєть­ ся в незвичайному темпі, який дуже повільний спочатку та посту­ пово прискорюється. Навіть не знаючи цього танцю, мимоволі по­ чинаєш його вивчати й танцювати, адже сама мелодія підсвідомо асоціюється з радістю, яка зростає. Не радіти й всидіти на місці неможливо. Зараз «Хава наґіла» дуже популярна на усіляких вечірках та весіллях у всьому світі. Це недивно, адже під неї почне танцювати навіть найсумніший гість. А єврейський танець він простий: крок вперед і два назад. І радій, радій, радій! Альона Мамонтова

П

Зірки знають, що вам доведеться робити в Ізраїлі. Швидше читайте та дізнавайтесь і ви!

КОЗЕРІГ Мрієте опинитись подалі від дому й зану­ ритись у зовсім незвичну культуру? Прямуйте до Ізраї­ лю! Почніть з Єрусалиму - центру трьох світових релігій, з його знаменитою на весь світ Стіною Плачу (Західним Муром), а також безліччю стародавніх церков, прекрас­ них синагог і мечетей. /и л ВОДОЛІЙ Вам рекомендується не нехтувати зна­ йомством з національною кухнею і музикою Ізраїлю. Можливо, і з одягом також. Але кухня - в першу чергу! Їжа в Ізраїлі подібна країні - неймовірне поєднання різ­ них культур, різноманітних національних страв, сплетіння Сходу і Заходу.

і

РИБИ Якщо у вашому розпорядженні всього-на-всьо го вихідні, а куди-небудь з'їздити дуже хочеться, радимо вам відправитися в екскурсійний тур. Гарантуємо море вражень, яких вистачить надовго. Популярні екскурсійні напрямки в Ізраїлі: до лікувальних вод Мертвого моря, легендарної фортеці Масада, святинь Єрусалима й гори Сіон.

а

ОВЕН Допитливість Овнів не сприяє бездумному пляжному відпочинку, а ось круїз або автобусна поїздка буде відм інним рішенням. Прямуйте до Мертвого моря, щоб насолодитись зцілювальним повітрям та водами. Туристи з усіх куточків світу з'їждж аю ться саме сюди на лікування. ТІЛЕЦЬ Вам не загрожують одноманітність і роз­ м іреність. Найкраще ви відпочинете в поїздці, яка пе­ редбачає активність і часту зміну вражень. Розгляньте можливість відправитися в турпохід, тільки не піший. Від­ відайте величезний зоопарк «Саф арі» під Тель-Авівом і парки розваг в Ейлаті.

Почніть з пустелі Негев з ї ї розкопками найдавніших набатійських міст, з дивним природним явищем - кратером Рамон, а також мідними копами царя Соломона. ЛЕВ Зірки обіцяють вам удачу в туризмі. Ви зможете відвідати значно більше місць, ніж зазвичай. Це можна зробити в місті Хайфа. У Хайфі є безліч музеїв, серед яких - Національний морський музей, Музей Мистецтв, зона розкопок Тель-Шікмона. На півночі від Хайфи роз­ ташувалось стародавнє місто Акко. У ньому - фортеця Акко, мечеть Аль-Джаззар, монастир Госпітальєрів. Усі вони занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. ДІВА Опинившись в Ізраїлі, обов'язково потрібно відвідати місця, де зароджувались світові релігії. Найваж­ ливіші святині паломницьких маршрутів християн - Храм Гробу Господнього, побудований на місці Голгофи, і До­ рога Скорботи (УІа ^оIо^оза). Головне святе місце Єруса лима для іудеїв - Стіна Плачу, або Західний Мур, який про стягнувся на півкілометра. Він став символом віри й надії для багатьох поколінь євреїв. Храмова гора й Гробниця царя Давида - унікальні місця, священні для християн, іудеїв і мусульман. Південніше цієї гори розташовується національний археологічний парк Град Давида. ^ ^ ТЕРЕЗИ У пошуках найрізном анітніш их пам'яток і в першу чергу цікавих музеїв рекомендуємо відвідати порівняно молоде місто Тель-Авів, об'єднане з древнім портом Яффа. Прогулюючись старим містом, загляньте в православний Храм святого апостола Петра і правед­ ної Тавіфи або сучасний Музей Ілани Гур. У Тель-Авіві са­ мостійно вдасться подивитися експозиції Музею Біблії, Музею мистецтв, галерей Мейслера і Штерна.

с

Ї Г ^ СКОРПІОН Ви зможете помилуватись з висоти м а­ льовничою еклектикою вулиць та будинків Тель-Авіва, піднявш ись на оглядовий майданчик круглої вежі Азріелі-центру або на останній поверх Шалом Меір - першо­ го ізраїльського хмарочоса.

РАК Найімовірніше, вам захочеться втиснути мак­ симальну кількість вражень у кожну годину поїздки, яку ви зараз плануєте. Тому й тур потрібно вибирати відповідний.

СТРІЛЕЦЬ У світі є безліч місць, де Стрільці зможуть втамувати свою жагу до експериментів. Наприклад, у пустелі Махтеш Гадоль можна проїхатись на «кораблях пустелі» - верблюдах - та дізнатись, чому вони настільки потрібні місцевим жителям і коштують як дороге авто. Альона Мамонтова

БЛИЗНЮКИ Якщо душа прагне спілкування з тва­ ринами - не проблема. Побачити зблизька морських мешканців можна з оглядового майданчика підводної обсерваторії, а поплавати з дельфінами - в заміському заповіднику «Дельф іновий риф».

і