Do #1 2 by "Derevoobrobnyk"

В с е у к р а ї н с ь к а

№1-2 (330)

лісове господарство У номері: Ринок пиломатеріалів: прогнози на 2014 рік Cитуацію на світових ринках визначатимуть тенденції попиту на пиломатеріали в США, Китаї та Західній Європі.



г а л у з е в а

г а з е т а

28 січня – 10 лютого 2014 року

деревообробка



меблева промисловість

Пропозиції з удосконалення продажів деревини На цьогорічному форумі вітчизняних деревообробників Павло Кравець, доцент кафедри лісового менеджменту Національного університету біоресурсів і природокористування, запропонував, як удосконалити механізми продажів необробленої деревини в Україні. Як вступ до теми, покладеної в основу цієї публікації, наведемо інформацію, що прозвучала з уст президента асоціації «Меблідеревпром» Сергія Сагаля. Серед іншого він зазначив, що нині український ринок необробленої деревини підпорядковується одному наказу – №42 Державного комітету лісового господарства України від 19 лютого 2007 року «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини». Хоча члени Асоціації ставляться до нього досить критично, але він є чинним, тож вони змушені купувати лісосировину згідно з його правилами. Але через недосконалість –

с. 2 Підготовка та експлуатація кінцевих фрез

с. 6–7 Меблеві завіси отримали дизайнерський одяг Однією з минулорічних новинок меблевої фурнітури та комплектуючих є завіси із цілковито прихованим механізмом.

с. 10

з позицій покупців деревини – цього регламентувального документа трапляються порушення процедури торгів як під час біржових торгів, так і під час аукціонів. Звичайно, якби справді проводилися біржові торги, каже Сергій Сагаль, то це було б те, що потрібно, бо аукціони для реалізації лісу – не зовсім правомірний спосіб продажів. При складанні державної ціни на лісосировину не враховують ситуацію на ринку кінцевої продукції, яку виготовляють після переробки необробленої деревини, що є неправильним. Закінчення на с. 3

Рік завершили на нулі За підсумками Державної служби статистики України, індекс промислової продукції деревообробної галузі («Оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, крім меблів; виготовлення виробів із соломки та рослинних матеріалів для плетіння») у 2013 році становив 100%. Це означає, що загальний обсяг виготовленої минулоріч підприємствами деревообробної галузі продукції залишився на рівні 2012 року. До основних видів продукції деревообробної галузі, яка у 2013 році продемонструвала додатну динаміку, належать (порівняно з 2012-м): ● «Деревина листяних порід у вигляді погонажу, профільованого уздовж будь-якого з ребер чи площин (крім брусків, планок і фриз для паркетного або дерев’яного покриття підлоги)» – зростання 219,8%; ● «Деревина хвойних порід у вигляді погонажу, профільованого уздовж будь-якого з ребер чи площин, включаючи планки та фризи для паркетного покриття підлоги незібрані» – зростання 51,9%; ● «Вікна та їх рами, двері балконні та їх рами, двері та їх коробки і пороги» – зростання 25,7%; ● «Вироби столярні та конструкції будівельні, з деревини, ще не ввійшли в інші групи» – зростання 10,7%; ● «Фанера клеєна, панелі фанеровані та матеріали

шаруваті подібні» – зростання 4,9%; ● «Шпон струганий» – зростання 1,2%. Щоправда, зростання обсягів виробництва зафіксовано не у всіх сегментах деревообробної галузі. Основні види продукції, обсяги виробництва якої минолоріч зменшилися, такі: ● «Плити деревостружкові та плити подібні з деревини, інші» – спад 2,3%; ● «Плити деревостружкові та плити подібні з деревини, необроблені чи лише шліфовані» – спад 3,0%; ● «Деревина уздовж розпиляна чи розколота, розділена на частини чи лущена, завтовшки більше 6 мм; шпали з деревини для залізничних чи трамвайних колій, непросочені» – спад 3,1%;

● «Піддони, ящикові піддони та інші вантажні щити» – спад 4,9%; ● «Бруски, планки та фризи для паркетного або дерев’яного покриття підлоги, профільовані, незібрані, з деревини листяних порід» – спад 6,3%; ● «Деревина пресована у вигляді блоків, плит, брусів чи профілів» – спад 7,3%; ● «Шпон лущений» – спад 8,9%; ● «Паркет дерев’яний щитовий» – спад 12,8%; ● «Тара дерев’яна інша та її частини» – спад 23,8%; ● «Споруди збірні з деревини» – спад 24,6%. Що ж до меблевого виробництва, то порівняно з 2012 роком минулоріч індекс промислової продукції у цій сфері сягнув 101,4%.

cmyk

ринок

Засновник та видавець ТзОВ «Редакція газети «Деревообробник» Директор Михайло Ковальчук Шеф-редактор Петро Баландюх -----------Головний редактор Любомир Коваль Поштова адреса: а/с 5911, м. Львів, 79054 Адреса редакції: вул. Садова, 2а, м. Львів, Україна Тел./факс: (032) 244-11-64, 244-11-65 e-mail: derevo@derevo.com.ua www.derevoobrobnyk.com Передплатний індекс:

22346

Періодичність – двічі на місяць. Тираж – 10 000 примірників. Ціна договірна. -------------Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з думкою редакції. Редакція залишає за собою право не листуватися з читачами. Рукописи не рецензуємо і не повертаємо. За достовірність поданої у матеріалах інформації відповідають автори матеріалів. За зміст і достовірність інформації у рекламних та інших повідомленнях і за якість рекламованого товару відповідає рекламодавець.

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Ринок пиломатеріалів: прогнози на 2014 рік Перспективи світового ринку пиломатеріалів залежать від тих факторів, які формують попит на них у найбільших споживчих регіонах. У 2014 році ситуацію на світових ринках визначатимуть тенденції попиту на пиломатеріали в США, Китаї та Західній Європі – такого висновку дійшли експерти «International Wood Markets Group» (IWM), провівши численні ринкові дослідження. У той час, як споживання пиломатеріалів у деяких регіонах надалі скорочується, нарощування обсягів виробництва пиломатеріалів на світовому ринку триває. Коли світовий попит цьогоріч сягне 4% приросту, цінові перспективи для пиломатеріалів стануть дуже сприятливими. Темпи будівництва нового житла у США визначатимуть ситуацію на ринках пиломатеріалів та фанери у 2014 році. Після того, як будівництво нового житла у США зросло на 28,5% у 2012 році, 2013 продемонстрував не надто блискучі результати – тільки 18,5% приросту, або близько 925 тис. нових споруджених житлових будинків. З другого кварталу 2013 року ланцюжок поставок пиломатеріалів у Північній Америці став збалансованішим. У четвертому кварталі 2013 року сформувалося значно краще співвідношення між попитом і пропозицією, яке стало підґрунтям для успішного початку 2014 року. IWM прогнозує стійке зростання будівництва нового житла у 2014 році, але приріст буде меншим, ніж 20%, які необхідні для підтримання потужного ринку. За прогнозами експертів, виробництво пиломатеріалів у

2014 році зросте на 5,4%. Сегмент шпилькових пиломатеріалів зазнає стрімких коливань у випадку, коли зростатиме будівництво у США та/або посилюватиметься ланцюжок постачань. Потужності шпилькових пиломатеріалів у Північній Америці практично незмінні з 2009 року, оскільки деякі заводи закрили, інші, навпаки, – перевантажені замовленнями. Канадська SPF (група шпилькових порід, які імпортують з Північної Америки і використовують у житловому будівництві) становить більше 50% продукції шпилькових пиломатеріалів, але вже протягом приблизно двох років у цій країні спостерігається зниження виходу пиломатеріалів, тож майбутнє зростання постачань SPF малоймовірне. Крім того, майже не виробляють тут пиломатеріали із болотної сосни, тому такі пиломатеріали можуть стати дефіцитним товаром, враховуючи низькі обсяги постачання такого волокна. У деяких частинах заходу США теж обмеження постачання лісоматеріалів, що може спричинити скорочення виробництва пиломатеріалів, особливо якщо Китай підвищить вартість експорту лісоматеріалів із регіону узбережжя.

Окрім заходу, лісопиляльні підприємства США, як очікується, будуть функціонувати на повну потужність протягом найближчих кількох років. Це потребуватиме більших обсягів імпорту пиломатеріалів із Європи, щоб задовольнити вищий попит. Китай і надалі є ключовим гравцем світового експортного ринку, оскільки імпорт лісоматеріалів і пиломатеріалів продовжує збільшуватися. Ця ситуація підсилюється падінням загального експорту російських пиломатеріалів з 2007 року (з 52 млн м3 до 18 млн м3). Російська промисловість тоді зазнала збитків від зростання внутрішніх лісозаготівельних і транспортних витрат, незважаючи на зниження експортного мита на лісоматеріали, яке набуло чинності у вересні 2012 року. Поступове зменшення конкурентоспроможності російської лісової промисловості й контролювання коштів від експорту лісоматеріалів є одним із найважливіших питань, які в Росії обговорюють досить детально. Щоб компенсувати спад експорту лісоматеріалів, російські лісопиляльні підприємства збільшили виробництво пиломатеріалів – приблизно на 30% протягом останніх десяти років,

Передрук дозволено з письмової згоди редакції. ----------Газета «Деревообробник» є учасником медіа-групи «ПромІнфо» www.prominfo.com.ua ----------Газета надрукована у СП «Полі» (м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 6б). Замовлення №

водночас експорт пиломатеріалів зріс на 50% (тимчасом на Сході Росії зростає кількість лісопиляльних підприємств, власниками яких є китайці). Експорт російських пиломатеріалів лише до Китаю зріс від 2002 року приблизно з 500 тис. м3 до 7 млн м3 в 2013 році. Це призвело до величезних змін у китайському імпорті лісоматеріалів і постачанні пиломатеріалів, а оскільки глобальні торговельні потоки зазнали змін, то у нових умовах утворилася низка переможців і переможених. Новий уряд Китаю планує зробити відкритою китайську економіку, що забезпечить ширший доступ на ринок іноземним інвесторам. Нові плани передбачають також посилення урбанізації в межах стратегії розвитку Китаю, – це означає подальші прямі або непрямі інвестиції в ринок житлового будівництва. Незважаючи на спроби уряду стримувати ринок житлового будівництва, він, схоже, стабілізується – це хороша новина для експортерів хвойних лісоматеріалів і пиломатеріалів. Китай впливає на ціни лісоматеріалів як на світовому, так і на внутрішньому ринку. Китайські бізнесмени активно перекуповують лісопилки для пиловника вздовж західного узбережжя США, а також на узбережжі Британської Колумбії та в Новій Зеландії з 2010 року. Цій країні бракує волокна, але в Китаї найнижчі витрати на переробку деревини у світі. Отже, Китай може дозволити собі платити найвищі ціни за пиловник (і, час від часу, за пиломатеріали хвойних порід). Аналіз показує, що зі скороченням поставок російських пиломатеріалів він і надалі становитиме конкурентну загрозу для багатьох лісопильних підприємств у країнах, які можуть експортувати пиловник до Китаю. За матеріалами «IWM»

Виробництво круглих лісоматеріалів зросло на 2% Згідно з доповіддю, нещодавно опублікованою Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), світове виробництво ділових круглих лісоматеріалів у 2012 році становило 1657 млн м³. Це на 1,9% більше від показника 2011 року (1626 млн м³). Як свідчать цифри, виробництво перевищило рівень п’ятирічної давності на 2,4%. Передусім відновилося виробництво у двох регіонах: Азіатсько-Тихоокеанському та Латинській Америці й Карибському басейні, де обсяги його у 2012 році були вищими, ніж у 2008 році. У трьох інших регіонах виробництво досягло рівня п’ятирічної давності. У 2012 році круглих лісоматеріалів у регіонах виробляли: в Європі (у тому числі Російській Федерації) – 502 млн м³ (30%), Північній Америці (США і Канаді) – 472 млн м³ (28%), Азіатсько-Тихоокеанському ре-

гіоні – 385 млн м³ (23%), Латинській Америці та Карибському регіоні – 228 млн м³ (14%), Африці – 69 млн м³ (4%). Обсяг світової торгівлі діловими круглими лісоматеріалами у 2012 році становив 112 млн м³ (близько 7% виробництва). Обсяг торгівлі і торговельне сальдо за останні п’ять років свідчать про зниження у 2009-му з подальшим відновленням до 2011 та зниження на 10% у 2012 році. На регіональному рівні Азіатсько-Тихоокеанський регіон є імпортером ділових круглих лісо-

матеріалів, а всі інші регіони – експортерами. Імпорт круглих лісоматеріалів у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в 2012 році становив 33 млн м³ – це близько 8% споживання. Основні експортери круглих лісоматеріалів – Північна Америка і Європа – у 2012 році експортували 13 млн м³ і 11 млн м³ відповідно. Найбільшими виробниками ділових круглих лісоматеріалів є 5 країн: США, Канада, Бразилія, Китай і Російська Федерація. Разом вони виробили у 2012 році 898 млн м³, або

54% цього сегмента у світі. США на сьогодні є найбільшим виробником кругляка (321 млн м³ у 2012 році). У 2009-2010 роках виготовлення його тут скоротилося, але протягом останніх двох років знову відновилося. У 2009 році скоротилося виробництво кругляка і в Російській Федерації та Канаді, але нині вже відновилося. У Бразилії та Китаї і надалі тривають тенденції до помірного зростання виробництва, – його частка збільшується в основному за рахунок плантаційних лісів. Порівняно з іншою лісовою продукцією, обсяги експорту ділового круглого лісу є невеликими – лише 15-20 держав здатні експортувати понад

1 млн м³ на рік. Експорт п’яти найбільших країнекспортерів у 2012 році становив 55 млн м³, або 50% світового обсягу. Основною серед них є Російська Федерація, хоча протягом останніх років її експорт скоротився більш, ніж на 50%. Інші великі експортери – Нова Зеландія; США, Канада і Франція. У зв’язку з невеликими обсягами міжнародної торгівлі діловими круглими лісоматеріалами п’ять найбільших виробників є одночасно й п’ятьма найбільшими споживачами цієї продукції. Проте у різній послідовності: Китай є другим за споживанням (180 млн м³ у 2012 році), а Російська Федерація – на п’ятому місці

(119 млн. м³). З 2009 року споживання кругляку зросло у всіх п’яти основних країнах-споживачах. З графіка видно, що близько 20% промислового споживання круглого лісу Китаю задовольняють за рахунок імпорту (38 млн м³ у 2012 році). На Російську Федерацію припадає значна його частка, хоча імпорт із інших країн набуває дедалі більшого значення. Після Китаю великими імпортерами ділового круглого лісу є Австрія, Швеція, Німеччина та Індія. Разом ці п’ять країн імпортували у 2012 році 65 млн м³ ділового круглого лісу (57% загального обсягу імпорту). За матеріалами ФАО

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

актуально

Пропозиції з удосконалення продажів деревини Закінчення. Поч. на с. 1

Згаданий наказ передбачає за результатами торгів укладання довготермінових контрактів між продавцем та покупцем, на практиці ж контракти ніхто не підписує – видають свідоцтва про те, що покупець придбав той чи інший лот. Ці свідоцтва не гарантують, що врешті покупець отримає товар на тих умовах, про які йшлося на торгах: лісгосп диктує власні умови – і щодо форм оплати, й щодо способів вивезення лісу. Абсолютно непотрібною, що ускладнює взаємини продавець/покупець, в Асоціації вважають вимогу п’ятивідсоткового гарантійного внеску, на що учасники торгів змушені виділяти значні обігові кошти. Покупці необробленої деревини також проти нинішньої практики формування стартових цін. А загалом найбільшим недоліком ринку необробленої деревини президент «Меблідеревпрому» назвав фактичну державну монополію на продаж лісосировини. А тепер розглянемо доповідь Павла Кравця. Він розпочав із постулату, що ціноутворення в лісовому господарстві – процес затратний. Якщо розглянути всі його складові, то розпочати слід із обліку всіх витрат на так званий знеособлений кубометр деревини. Далі за параметричним методом здійснюють цінову диференціацію різних видів лісосировини: приміром, пиловник першого сорту оцінюють дорожче (він матиме вищий ціновий коефіцієнт), третього – відповідно дешевше. На цьому етапі в майбутню ціну закладають якийсь певний нормативний прибуток. Величина його в ринкових умовах визначається з урахуванням пропозицій усіх учасників майбутніх торгів, а по галузі не повинна перевищувати 10% рівня рентабельності. Недоліком українського ринку необробленої деревини є й те, що навіть той розкритикований покупцями деревини

42-й наказ не для всіх продавців лісу є обов’язковим. Міністерство оборони, Мінагрополітики, які теж є господарями певних лісових ресурсів, та власники комунальних лісів на власний розсуд торгують лісосировиною, що спричиняє перекоси на і так недосконалому ринку. Недоліком є й те, що в торгах, які влаштовує Держагентство лісових ресурсів, беруть участь тільки резиденти, котрі мають деревопереробні потужності, а не всі охочі користувачі лісосировини. З точки зору відкритої економіки це неправильно. Не виконується положення про те, що на торги повинна виставлятися вся деревина, окрім тої, яка призначена для переробки власними деревопереробними потужностями продавця, тобто тими, що мають підвідомчі лісгоспи, і тієї, яка призначена для спеціальних, соціальних паливних потреб. Як свідчить практика, за період чинності наказу №42 жодного разу весь дозволений для продажу обсяг лісу не виставляли на торги, причому частка невиставленого іноді становила більше половини. Пояснення: мовляв, не все те, що виставляється на торги, продається. Але насправді це створює штучний попит для деяких учасників торгів, що, своєю чергою, дає можливість нарощувати ціну продавцям. Недосконалим є й положення, що частку виставленого лісу, котра не реалізована на торгах, реалізовують за прямими договорами за ціною, не нижчою від аукціонної. Утім, зазначений наказ має й певні позитиви порівняно з попереднім, що уже не чинний. По-перше, хай недосконало, але ціна на торгах формується все ж із врахуванням кон’юнктури ринку, в умовах конкуренції. Стандартизація лісосировини – теж вчасний і важливий захід, який унеможливлює спроби окремих регіонів і навіть лісгоспів створювати сортименти з власними допусками та припус-

ками. Стало можливим вирівнювати регіональний перепад цін на деревину. Якщо у справі формування ціни на необроблену деревину звернутися до досвіду європейських країн, які колись були з нами в єдиному соцтаборі, то там ринок базується на таких засадах, як відкритість, прозорість, конкуренція, доступність і паритетність. Щодо останнього принципу, то він означає: не повинно бути так, що в одних деревопереробників (підвідомчих Держагентству, скажімо) справи йдуть «на ура», а в інших – серйозні проблеми. Ще один підхід, який треба брати за приклад: використання різноманітних способів, методів і форм реалізації деревини. У Європі відмовляються від реалізації деревини «на пні», віддаючи перевагу реалізації заготовленого лісу. І ще нам часто бракує: прямого або опосередкованого державного протекціонізму при задоволенні потреб національної деревопереробної галузі – через механізми довготермінових договорів (а якраз їх і бракує в нашому випадку, як уже зазначалося) або через влаштування закритих торгів. Задовольняється повною мірою в європейських країнах потреба в лісосировині тих споживачів, кому лісосировина потрібна в малих обсягах. Це малі й середні підприємства з деревообробки, приватні фірми. Проте все корисне й прийнятне для нас, що є в Європі, механічно скопіювати, перенести на наш «ґрунт» проблематично. Для цього потрібні певні передумови. По-перше, не обійтися без створення міжвідомчої робочої групи, яка б адаптувала європейський досвід до наших реалій. Наступна передумова: співпраця на умовах довіри й партнерства двох основних гравців на ринку необробленої деревини, двох взаємозалежних галузей – лісової й деревообробної.

Якщо проаналізувати різні варіанти продажів необробленої деревини, що практикуються у світі, то можна зробити висновок, що реалізовувати лісосировину можна однаково успішно і з торгами, і без них. Для торгів треба створювати конкурсні, аукціонні умови. Своє чергою, можуть бути відкриті електронні торги й закриті. На думку п. Кравця та його колег, які розробляли пропозиції із вдосконалення механізмів реалізації в Україні необробленої деревини, закриті електронні торги (через інтернет в онлайн-режимі) є цікавішими. Це коли учасникпокупець пропонує продавцю прийнятну для нього ціну за лот, який його зацікавив, не знаючи, яку пропонують інші зацікавлені учасники цих торгів. «Плюс»: унеможливлення змови учасників торгів. І ще нюанс, під час відкритих електронних торгів краще формувати ціну, під час закритих – умови продажів. Ціна на закритих торгах не є визначальною: хтось із покупців може запропонувати нижчу ціну, але готовий закупити великі обсяги деревини, а це для продавця може бути вигіднішим. Продаж без торгів дає змогу продавати ліс невеликими обсягами для соціальних потреб, для дрібних підприємців. У такому випадку держава встановлює прийнятну для обох сторін фіксовану ціну сировини. А тепер розглянемо докладніше механізми продажів. Є плановий обсяг заготівлі деревини, доведений до лісгоспів. На думку науковців, чиї пропозиції озвучив п. Кравець, певний відсоток ще на етапі планування вирубок треба резервувати як ліміт для забезпечення потреби в лісосировині вітчизняних деревопереробних потужностей. Цей зарезервований обсяг заготовленого лісу й повинен стати предметом передусім закритих електронних торгів за заявками конкретних великих покупців. Частину обсягу дере-

вини, призначену для планових вирубок, радгоспи можуть резервувати для власних переробних потреб. Як же під час закритих електронних торгів відбувається ранжирування заявок, що надходитимуть, і яка в підсумку буде визначена як переможна? За такими двома основними критеріями: обсяг закупівель (що більший, то краще для продавця) й ціна, яку готовий заплатити покупець. Відіграватиме роль і форма оплати: найвигідніша для продавця пропозиція передоплати й найменш вигідна – післяплата, із затримкою. Якщо споживач деревини не зміг придбати потрібних обсягів на закритих торгах, він докуповує сировину, якої йому не вистачає, на відкритих торгах, на які виставляють ту частину зарезервованих обсягів, котра не була продана на закритих торгах. У відкритих торгах нарівні із вітчизняними покупцями можуть брати участь і зарубіжні. P.S. Ці розроблені науковцями пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації в Україні необробленої деревини були надіслані лісогосподарському відомству ще чотири роки тому, але зрушень досі нема, нарікають їх автори. Підготував Анатолій ЗАДОРОГА

Комерційні оголошення Автоматика для сушіння деревини з високою ефективністю. Готові моделі від 6 000 грн. sushka.kiev.ua (097) 070-26-73 Пропонуємо лінійні лазери для позначення лінії розкроювання деревини. ПП »Інтер Оніс» (067) 28-44-093 (032) 242-41-99 Продається чотирибічний верстат «WEINIG» (097) 8360110 Володимир Продам мембранно-вакуумні преси МВП-24 для виготовлення фасадів MDF, дверних накладок і шпонування www.mebelman.biz.ua (067) 334-25-72 (0352) 251-836 cmyk

cmyk

на замітку

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Оцінка ризику контрольованої деревини Регламент ЄС №995/2010 про експорт деревини та виробів із неї викликав жваве зацікавлення з боку деревообробників, оскільки достеменно не відомо, який перелік документів потрібний, щоб підтвердити легальність деревини. FSC розробила систему оцінки ризику контрольованої деревини (стандарт контрольованої деревини FSC забезпечує вимоги легальності Регламенту ЄС), яка дає підказку, як саме можна довести, що деревина, яку експортують, справді легальна.

Національна робоча група з питань лісової сертифікації за схемою FSC та експерти працювали над розробкою документу протягом 2012 року. У жовтні 2012-го року розробники представили остаточні результати виконаного дослідження з питань оцінки ризику контрольованої деревини для України. Національну оцінку ризику контрольованої деревини для України FSC затвердила ще 15 січня 2013 року. Як документ вона набула чинності з 1 лютого 2013 року. Отож, представляємо її вашій увазі. Для полегшення користування наводимо матрицю оцінки ризику, а далі спробуємо розшифрувати її, щоб зробити зрозумілішою для читачів.

Оцінка ризику FSC відповідає Регламенту Суть оцінки ризику контрольованої деревини полягала в ідентифікації територій, на яких є загроза утворення й подальшої реалізації лісопродукції з неприйнятних категорій, зокрема: незаконна деревина; деревина, отримана з порушенням громадських і традиційних прав, деревина, заготовлена в лісах, де високі охоронні цінності під загрозою лісогосподарської діяльності; деревина отримана в результаті трансформації лісів у плантації або нелісові землі; деревина з лісів, де вирощуються генетично модифіковані організми. FSC-оцінку ризику контрольованої деревини для України підготувала Національна робоча група з питань оцінки ризику

контрольованої деревини для України, відповідно до стандарту FSC-STD-40-005 V 2.1, для того, щоб допомогти деревообробним компаніям оцінити ризик закупівлі деревини з неприйнятних джерел у постачальників з України. Цей документ забезпечує національну інтерпретацію зазначеного стандарту й оцінки ризику для окремих районів походження при закупівлі деревини зі статусом контрольованої. Нагадуємо, що, відповідно до підпункту 17 Регламенту №995/2010, система належної сумлінності налічує три елементи, які належать до управління ризиками: доступ до інформації, оцінка ризиків і мінімізація виявлених ризиків. Якщо підприємство змогло підтвердити, що використана ним деревина не належить до жодної з категорій неприйнятної деревини, то вважається, що така деревина походить із контрольованих джерел і її називають контрольованою. Процедура підтвердження того, що закуплена деревина є контрольованою, визначається Стандартом FSC-STD40-005, STD-30-010 через процедуру оцінки ризиків контрольованої деревини. За допомогою оцінки ризиків визначають величину ризику (високий, низький чи невизначений) джерела походження деревини щодо наявності загрози закупівлі неприйнятних категорій деревини у відповідному районі її заготівлі. Виконання вимог стандарту FSC-STD-40-005 дає змогу поставляти контро-

льовану деревину підприємствам, які мають сертифікат ланцюжка поставок FSC, для змішування цієї деревини із FSC-сертифікованими матеріалами, а також показати, що вони вживають максимум зусиль для уникнення торгівлею нелегально заготовленої деревини. Цей стандарт також застосовують до несертифікованої групи продукції (деревини) у виробництві, обробці, переробці, торгівлі лісової продукції зі знаком FSC для змішаної продукції. При виготовленні FSC-продукції допускається вміст контрольованої деревини до 30%.

Що це таке? Оцінка ризику контрольованої деревини охоплює всі ліси України, незалежно від форм власності і відомчої приналежності їхніх лісокористувачів. Враховуючи законодавчі обмеження лісокористування і ведення лісового господарства, зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, не оцінювали. Відповідно до методики оцінки ризику, цій території присвоюється статус району «високого» ризику. Основою для розробки Національного реєстру ризиків слугував стандарт FSC-STD-40-005 V 2.1, процедура оцінки ризику Національними ініціативами FSCPRO-60-002, вказівки FSC-ADV40-016 EN, методичні матеріали Міжнародного центру FSC з оцінки ризику.

Відповідно до регламентованих стандартом процедур, при визначенні району оцінювання застосовували багаторівневу оцінку ризику контрольованої деревини для України (див. схему на с.9). Рівні оцінки: національний, екорегіональний, адміністративно-територіальний, відомчий. У деяких випадках оцінювали на нижчому рівні – адміністративний район, лісогосподарські підприємства, окремі території. Матриця оцінки ризику (табл. 1) містить оцінку ризику і його рівнів, кожного індикатора та субіндикатора. Враховуючи міжнародні вимоги щодо боротьби з нелегальними заготівлями деревини та окремих екологічних і соціальних аспектів ведення лісового господарства, визначено п’ять категорій і тринадцять індикаторів неприйнятної деревини, а саме: ● незаконно заготовлена деревина; ● деревина, заготовлена з порушенням традиційних і громадянських прав; ● деревина, заготовлена в лісах, де господарська діяльність є загрозою для особливих цінностей для збереження; ● деревина, заготовлена в лісах та інших лісових екосистемах, які згодом перетворили на плантації або нелісові землі; ● деревина з лісів, де вирощують генетично модифіковані дерева. Та лісопродукція, яка не ототожнюється із неприйнятними категоріями, отримує статус кон-

трольованої та може змішуватися зі сировиною, яка походить із сертифікованих лісів. При цьому продукцію можна позначати FSC Mix – «з відповідальних джерел». Невід’ємною складовою стандарту контрольованої деревини FSC-STD-40-005 є проведення оцінки ризику. Вона передбачає дослідження району заготівлі деревини компанією щодо відсутності загроз закупівлі неприйнятних категорій деревини. Відсутність або ж брак інформації для району оцінки, відповідно до принципу обачливості, зумовлюють присвоєння деревині з такого регіону статусу «невизначеного» ризику. При цьому з метою отримання статусу контрольованої деревини компанії мають запроваджувати і реалізовувати програми верифікаційних аудитів. Матриця оцінки ризику контрольованої деревини для України розроблена відповідно до стандарту FSC-STD-40-005, яким передбачено, що будь-яка територія в Україні вважається територією з високим ризиком, допоки низький ризик не буде визначений через процедуру оцінювання ризику. Оцінювання ризику має розпочинатися з найвищого доступного ієрархічного рівня – національного. Якщо умови на цьому рівні недостатньо однорідні для визначення низького рівня, то слід перейти на нижчий рівень. Оцінювання ризику слід продовжувати на нижчих рівнях доти, доки умови стануть достатньо однорідними.

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

При певній однорідності умов визначення ризику можливе на національному рівні, тоді як за різнорідніших умов ризик можна визначити лише на районному або місцевому рівнях і/або на рівні частин екорегіонів. Керуючись принципом обачливості, запропоновано такі критерії, відповідно до яких ризик не може вважатися низьким: – відсутність або ж недостатність інформації щодо показників, відповідно до яких здійснюється оцінка; – суттєва відмінність між офіційними даними і результатами досліджень, у т.ч. опитувань представників інститутів громадянського суспільства. Визнання району походження деревини місцевістю із низьким ризиком здійснюють за індикаторами і субіндикаторами на основі відповідної інформації. Джерелами інформації є державна статистична та відомча звітність, дані органів державної виконавчої влади (запити публічної інформації), наукові публікації та аналітичні матеріали досліджень, матеріали анкетування й опитування представників інститутів громадянського суспільства тощо. Отож, перша категорія матриці оцінки ризику – незаконно заготовлена деревина. Район походження деревини можна розглядати як район низького ризику стосовно незаконної лісозаготівлі, якщо виконують усі індикатори, що стосуються управління лісами. Наприклад, коли є докази правозастосування в районі законів, пов’язаних із лісозаготівлею, законності лісозаготівель і купівлі деревини в районі, що, зокрема, передбачає надійні та ефективні системи надання ліцензій і дозволів на лісозаготівлю, відсутні докази незаконних лісозаготівель у районі походження або повідомлення про них (чи нечисленні), низький рівень сприйняття корупції, пов’язаної з наданням прав або видачею дозволів на лісозаготівлю, а також корупції в інших сферах правозастосування законів, пов’язаних із лісозаготівлею і торгівлею деревиною. І, нарешті, останній індикатор – відсутні свідчення заготівлі радіаційно забрудненої деревини.

Правозастосування законів Розглянемо детальніше кожен індикатор. Отже, що стосується правозастосування законів, пов’язаних із лісозаготівлею, то тут є такий момент: щодо стану законодавства у сфері лісозаготівель, то тут проблем немає – згідно з чинним законодавством, усіх лісокористувачів наділяють, відповідно до умов дозволів, правами й обов’язками. Вони мають право здійснювати лише ті лісові користування, які їм дозволено, і використовувати лише ті ресурси, на які видано спеціальний дозвіл, та в межах визначених у них термінів. Ґрунтуючись на результатах досліджень у рамках програми «Enpi Fleg», зокрема аналітичних матеріалах та експертних оцінках, можна зробити висновок, що законодавство у цій сфері, в цілому, сформоване і дієздатне (детальнішу інформацію можна знайти у нормативно-правовому регулюванні використання

лісових ресурсів (http://www. minjust.gov.ua/0/9903) і на сайті програми «Enpi Fleg» «Вдосконалення правозастосування й управління в лісовому секторі східних країн Європейської політики добросусідства та Росії»). Зауваження, які висловлюють щодо стану наявного законодавства, стосуються переважно не його досконалості, а дотримання. І тут виникають деякі проблеми. Аналіз офіційної звітності щодо незаконних рубок і аналітичних матеріалів, зроблених у рамках різних досліджень, засвідчує наявність проблеми правозастосування у сфері лісозаготівель. Так, у «Концепції реформування та розвитку лісового господарства України», що затверджена урядом країни, серед проблем лісового господарства зазначаються «недосконалість наявної системи лісоуправління, значні обсяги незаконних рубок, незаконний перерозподіл лісових земель». Аналітичні матеріали щодо незаконних рубок в Україні, зокрема правозастосування у лісовому секторі, переважно розглядають на регіональному рівні із зазначенням основних лісокористувачів. Згідно з цією інформацією, проблема незаконних лісозаготівель пов’язана з низькою культурою правозастосування у сфері лісозаготівель і характерна для усіх регіонів України та відомчих систем управління лісовим господарством. Дослідники відзначають поширення такого явища як «фарисейські» рубки, виокремлюючи рубки формування й оздоровлення лісів, що спрямовані не на покращення їхнього стану, проте переслідують комерційну мету, будучи при цьому цілком законними. Про це свідчать дослідження, пов’язані з нелегальними рубками (http://www.illegal-logging. info); статистична інформація Генеральної прокуратури України (http://www.gp.gov.ua/ua/ stat.html), публікації з питань незаконних рубок «Environment and Security Initiative» (http:// www.envsec.org/publications/); статті щодо правозастосування у лісовому господарстві України у рамках програми «Enpi Fleg» (http://www.fleg.org.ua/); результати досліджень Україно-шведського проекту (http:// www.lesovod.org.ua/node/3027); сайти, що містять аналітичні матеріали, щодо незаконних рубок в Україні (http://pryroda. in.ua, http://www.telekritika. ua, http://illegallogging.rec. org/publications/Fact-finding_ Ukrainian.pdf); публікації з питань незаконних рубок на сайті Регіонального екологічного центру Центральної та Східної Європи (http://www.rec.org/ publication.php?id=273); документи, що регламентують діяльність лісогосподарських підприємств, підпорядкованих Державному агентству лісових ресурсів (розділ «Законодавство» на сайті http://dklg.kmu.gov.ua та додатково архіви документів (http:// dklg.kmu.gov.ua/forest/control/ uk/archive/doctypes); інформація про виявлені лісопорушення на сайті Державної екологічної інспекції України (http://dei. gov.ua/); єдиний державний реєстр судових рішень (http:// reyestr.court.gov.ua/); інформа-

на замітку ція про законодавство та заходи держави щодо боротьби з корупцією (http://komitet-k.org. ua/taxonomy/term/4); публікації з питань незаконних рубок в Україні (http://eco-ua.org/index. php?item=articles&sub=8546&d_ id=3); сайти обласних адміністрацій, на яких відображається інформація державних екологічних інспекцій; сайти обласних управлінь лісового і мисливського господарства; офіційні запити до центральних органів державної влади та матеріали опитування зацікавлених сторін.

Законність лісозаготівель і купівлі деревини Наступний індикатор – законність лісозаготівель і купівлі деревини. Інформацію для оцінки цього фактора експерти почерпнули із таких джерел: законодавства з питань лісозаготівель, нелегальні рубки в Україні (введення до проблеми//Український лісовод (http://www.lesovod. org.ua/node/3027)); публікацій із питань правозастосування у лісовому господарстві України у рамках програми «Enpi Fleg» (www.fleg.org.ua/); єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court. gov.ua/); офіційних запитів до центральних органів державної влади та матеріалів опитування зацікавлених сторін (для оцінки на відомчому рівні). Як засвідчують результати досліджень, чинна процедура видачі дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів чітко регламентована. Окрім Лісового кодексу України, чотири законодавчих акти регламентують порядок видачі дозвільних документів, забезпечуючи внутрішньо- та міжвідомчу перевірку і контроль. Аналіз судових справ за 2010– 2012 роки свідчить про наявність порушень, пов’язаних із видачею дозвільних документів із питань лісозаготівель і обігу деревини на ринку. Наявність фактів порушень у дозвільній сфері дає підстави стверджувати про невизначений ризик на національному рівні. Достовірна інформація про отримання дозволів на здійснення рубок лісокористувачами усіх форм власності та відомчого підпорядкування відсутня. Статистична інформація, отримана від Державного агентства лісових ресурсів (ДАЛРУ), та перевірка отриманої інформації шляхом аналізу судових справ за останні роки засвідчують, що порушень, пов’язаних із незаконною видачею лісорубних квитків на підприємствах ДАЛРУ за 2010–2011 роки, не було. Офіційна статистична інформація щодо інших лісокористувачів відсутня, що не дає підстав поширювати зазначений висновок на інших лісокористувачів. Отож, на національному рівні експерти оцінюють ризик незаконно заготовленої деревини як невизначений, а на відомчому – як низький для лісогосподарських підприємств, котрі підпорядковуються ДАЛРУ, і невизначений для інших потенційних користувачів і лісовласників.

Незаконні лісозаготівлі або повідомлення про них Це – третій індикатор незаконно заготовленої деревини.

Інформацію щодо цього експерти збирали з вже вказаних джерел, а також використовували публікації з питань незаконних рубок в Україні (http://www.lesovod. org.ua/taxonomy/term/1617), офіційні запити до центральних органів державної влади та матеріали опитування зацікавлених сторін (для оцінки на відомчому рівні). У результаті, за офіційними даними, обсяг незаконно заготовленої деревини в Україні становить близько 0,2% загального обсягу лісозаготівель (http:// siteresources.worldbank.org). Проте отримані матеріали контролювальних органів, аналітичні матеріали досліджень і експертні висновки засвідчують значно вищі показники обсягів незаконних рубок. Численні публікації про факти незаконних рубок дають підстави встановити невизначений ризик на національному рівні. Значну кількість публікацій про наявність проблеми незаконних рубок у регіонах і підприємствах різного відомчого підпорядкування виявлено як на офіційних сайтах державних контролювальних органів, зокрема Держекоінспекції, Міністерства екології та природних ресурсів (Мінекоприроди), так і у засобах масової інформації. Аналіз державної статистичної звітності підтверджує висновок про наявність проблем із незаконними рубками в усіх регіонах країни та підприємствах різного відомчого підпорядкування.

Корупція Четвертий індикатор, за яким оцінюють ризик незаконно заготовленої деревини, – низький рівень сприйняття корупції, пов’язаної з наданням прав або видачею дозволів на лісозаготівлю, а також корупції в інших сферах правозастосування законів, пов’язаних із лісозаготівлею і торгівлею деревиною. Аналізуючи цей індикатор, експерти у своїх дослідженнях опиралися на інформацію про правозастосування в Україні у сфері лісозаготівель і законність лісозаготівлі та купівлі деревини. Також дослідники використовували «Transparency International Corruption Perceptions Index» і творче об’єднання «ТОРО» – контактну групу «Transparency International» в Україні. Не обійшлося й без офіційних запитів до центральних органів державної влади та матеріалів опитування зацікавлених сторін (для оцінки на відомчому рівні). Індекс оцінювання сприйняття корупції «Transparency International» на момент дослідження для України становить 2,3, що є доволі високим показником сприйняття корумпованості країни. Результати програми «Enpi Fleg» також засвідчують наявність сприйняття високої корумпованості не тільки в економіці країни, а й у лісовому секторі. Це підтвердило й опитування населення, експертів і представників бізнесу. Опитування громадської думки, проведене у 2006 році в рамках україно-шведського проекту, також показали високий рівень корупції у лісовому секторі – більше 60% респондентів оцінили його як вище середнього. Результати анкетування, здійс-

нені робочою групою, засвідчили негативну громадську думку щодо контролю в державі за легальністю лісозаготівель – усі респонденти переконані в існуванні корупції у лісовому господарстві України, а 80% із них вважають, що її рівень настільки високий, що це негативно впливає на лісову галузь і розвиток територій – частка незаконних рубок здебільшого оцінена вище 5%. Усе це дає підстави стверджувати, що на національному рівні ризик – невизначений. Оцінку сприйняття корупції з урахуванням матеріалів опитування бізнесу та експертів здійснювали переважно з огляду на регіональний рівень, насамперед на багатолісні регіони. Вважаючи, що ступінь незаконних рубок у цих регіонах високий, респонденти проектують його на лісогосподарські підприємства усіх відомчих підпорядкувань, оскільки вертикально інтегрована система управління лісовими підприємствами не дає змоги виокремити жоден регіон чи відомчу систему управління лісами як таку, що позбавлена корупції. Тож загалом експерти, оцінивши дані, дійшли висновку, що на відомчому рівні ризик теж не визначений.

Радіаційно забруднена деревина П’ятим і останнім індикатором є відсутність свідчень про заготівлю радіаційно забрудненої деревини. Щоб з’ясувати ситуацію із радіаційно забрудненою деревиною, Національна робоча група з питань оцінки ризику використала сайт Міністерства надзвичайних ситуацій (http://www.mns. gov.ua/content/chornobyl.html), атлас забруднення Європи цезієм після Чорнобильської АЕС (http:// rem.jrc.ec.europa.eu/RemWeb/ pastprojects/Atlas.aspx), ведення лісового господарства в умовах радіаційного забруднення (http://dklg.kmu.gov.ua/forest/ control/uk/publish/article?art_ id=101209&cat_id=32885) та монографію під редакцією д.с.г.н., проф. В.П. Краснова «Прикладна радіоекологія лісу». Отож висновки із названих джерел такі: внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3,2 млн га лісових площ зазнали радіоактивного забруднення, при цьому 1,23 млн га, або 39%, мали щільність радіоактивного забруднення ґрунту цезієм 137 понад 1 Кі/км2. Наявність проблем із незаконно заготовленою деревиною (індикатори 1–4) дає змогу стверджувати про невизначений ризик на національному рівні. Уже розробили і впроваджують у дію низку нормативноправових документів стосовно зонування лісових масивів зони відчуження та регулювання господарської діяльності, здійснення радіаційного контролю деревини та продукції з неї. Загалом, керуючись принципом обачливості та беручи до уваги стандарти компаній-трейдерів, територіями з невизначеним ризиком, у яких може здійснюватися незаконна заготівля деревини та які загрожують здоров’ю працюючим і місцевим жителям, вважають ліси забруднення ґрунту цезієм 137 зі щільністю 1,1 Кі/км2 і більше. Закінчення на с. 9

cmyk

дереворізальний інструмент

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Підготовка та експлуатація кінцевих фрез Після очищення кінцевих фрез основною операцією їхньої підготовки до роботи є загострювання, яке можна здійснювати на універсально-загострювальних або спеціальних верстатах. Кінцеві незатиловані фрези потребують балансування разом із патроном, у який їх встановлюють.

ЗАГОСТРЕННЯ ЛЕЗ СТАЛЕВИХ КІНЦЕВИХ ФРЕЗ Леза сталевих кінцевих фрез розташовані на їх бокових поверхнях і торцях. Бокові (головні) леза бувають із прямолінійною різальною кромкою або сформовані по гвинтовій лінії. Торцеві леза мають кромки прямо- або криволінійної форми. Незатиловані та затиловані кінцеві фрези з прямолінійним боковим лезом мають однакову схему загострювання по передній поверхні (див. рис. 1). Для загострення передньої радіусної поверхні бокового леза фрезу потрібно установити так, щоб кромка леза була строго горизонтальна та його передня поверхня лежала у вертикальній площині на відстані (а) від центра закріплення фрези, яку визначають:

де D – діаметр фрези, мм; γ – передній кут зубця фрези, °. Робоча поверхня абразивного круга висотою Т, яка повинна бути дещо менша від ширини радіусної передньої поверхні зубця фрези, має відповідати її формі. Загострення відбувається під час переміщення фрези вздовж осі зі швидкістю Vs. Подавання на врізання Sпоп здійснюється переміщенням поперечного стола верстата і становить 0,01–0,03 мм. Якщо бокові леза розміщені по гвинтовій лінії, то їх загострюють із боку передньої та по задній поверхні з утворенням стрічки завширшки 0,1–0,8 мм. Для загострення передньої поверхні гвинтову фрезу установлюють у горизонтальному положенні, а абразивний круг повертають на кут підйому гвинтової лінії та облаштовують так, щоб його робоча поверхня була дотичною до передньої поверхні леза фрези (див. рис. 2). Загострювання передньої поверхні відбувається завдяки повертанню фрези по гвинтовій лінії з одночасним її переміщенням уздовж абразивного круга. На універсально-загострювальних верстатах із ручним подаванням для забезпечення повертання фрези використовують підпору передньої поверхні у вигляді голки, яку встановлюють під зубець, який не загострюють. Переміщаючись голкою, фреза провертається та відбувається загострення її передньої поверхні. На верстатах з автоматичним подаванням обертання фрези узгоджено з її переміщенням уздовж осі у напрямі

абразивного круга так, що передня поверхня леза паралельна до робочої поверхні абразивного круга. Задню поверхню бокового леза, оформленого по гвинтовій лінії, загострюють торцем чашкового круга з використанням спеціальної головки з базувальною голкою або верстатів зі системою ЧПК. Для загострення використовують чашковий абразивний круг типу 6 (11) або ельборовий круг типу (12А2 із 45°). Загострювання задньої поверхні бокового леза на спеціальному та універсальному загострювальному верстаті зображено на рис. 3. Для загострювання кінцевої фрези на спеціальному верстаті (див. рис. 3, а) її установлюють у цанговий патрон із цангою необхідного розміру. Фрезу встановлюють у цангу до початку канавки та затискають цангу гайкою. Потім базувальну голку виставляють у вихідне положення. Голка переміщається таким чином, щоб її кінець ковзав зовнішнім краєм канавки кінцевої фрези. У цьому положенні голку затискають гвинтом. За допомогою маховика поперечного подавання установлюють шліфувальний круг так, щоб голка була суміщена із зовнішньою кромкою шліфувального круга. Потім круг відводять від голки. Кінцеву фрезу з цанговим патроном підводять до вістря голки, яке розміщують якомога ближче до кромки леза. За допомогою обмежувача переміщення патрона установлюють величину переміщення фрези під час загострювання та фіксують обмежувач. Умикають електродвигун приводу абразивного круга, щоб він обертався за годинниковою стрілкою. Утримуючи канавку на голці за допомогою маховика поперечного подавання, підводять задню поверхню бокового леза до дотику з абразивним кругом, поки вона не почне іскрити. Потім поворотом цього маховика установлюють подавання на врізання. Переміщаючи цанговий патрон із фрезою уздовж осі до обмежувача, загострюють задню поверхню леза зубця фрези по всій його довжині. Аналогічно загострюють інші леза. Загострювання на універсальному верстаті (див. рис. 3, б) передбачає установлення фрези з гвинтовими лезами в кулачковий патрон, який має свій привід. Фреза під час загострювання переміщує вздовж осі окремий привід, який узгоджений із приводом обертання фрези. Подавання на врізання контролює система ЧПК. Загострювання відбувається по задніх поверхнях усіх лез одночасно. Торцеві леза зубців загострюють периферією або торцем круга. Схему загострювання периферією круга наведено на рис. 4.

Рис. 1. Схема загострювання передньої поверхні бокового леза однозубцевої фрези: 1 – однозубцева фреза; 2 – торцеве лезо; 3 – бокове лезо; 4 – абразивний круг

За допомогою пристрою для установлення фрез кінцеву фрезу установлюють так, щоб кромка леза була паралельна до твірної абразивного круга, а вісь обертання фрези була зміщена від перпендикуляра до твірної на величину кута піднутрення (1–2°) кромки леза. Для забезпечення необхідного значення заднього кута α вісь обертання фрези повинна бути зміщена від горизонталі у вертикальній площині вниз на величину заднього кута. Умикають привід абразивного круга, а лезо підводять до дотику з ним. Потім, провертаючи фрезу навколо осі, загострюють задню поверхню торцевого леза. Загострювання торцем круга здійснюють на спеціальних або універсальних верстатах. Для цього головку для установлення фрези повертають так, щоб вісь обертання фрези була перпендикулярна до торцевої робочої поверхні круга. Залежно від кутових параметрів торцевого леза, його кромку установлюють паралельно до робочої поверхні абразивного круга, а вісь обертання зміщують від горизонталі у вертикальній площині на величину заднього кута леза. Загострювання здійснюють подаванням фрези та її провертанням (за необхідності) навколо осі обертання. Режими загострювання та доводіння сталевих кінцевих фрез наведено в таблиці. За потреби, для загострювання та доводіння значної кількості кінцевих фрез доцільно використовувати спеціалізовані верстати. На рис. 5 зображено шпиндель такого верстата для загострювання гвинтової фрези. Ці верстати мають шліфувальні головки, на яких можна установити до восьми абразивних кругів. Типи та характеристики абразивних кругів залежатимуть від конструкції кінцевої фрези та матеріалу лез. Загострювання та доводіння фрез, контроль параметрів здійснюють за одне встановлення фрези завдяки системі ЧПК верстата. Режими загострювання та доводіння сталевих кінцевих фрез Матеріал леза

Легована сталь

Колова швидкість круга, Vкр, м/с 18–20

Швидкорізальна сталь

20–25

Поперечне подавання, Sпоп, мм/подв. хід

Поздовжнє подавання, VS, м/хв

0,03–0,08

5–10

0,005–0,015

1–2

0,02–0,04

4–6

0,005–0,015

1,0–1,5

Рис. 2. Загострювання передньої поверхні леза гвинтової кінцевої фрези: 1 – патрон для закріплення фрези; 2 – фреза з гвинтовим розміщенням лез; 3 – ельборовий або абразивний круги

Рис. 3. Загострювання задньої поверхні бокового леза кінцевої фрези з гвинтовим лезом: а – на спеціальному верстаті; б – на універсальному верстаті: 1 – станина; 2 – абразивний круг; 3 – кінцева фреза; 4 – цанговий патрон; 5 – обмежувач переміщення цангового патрона вздовж осі; 6 – гайка для затискання цанги; 7 – повздовжній стіл; 8 – маховик повздовжнього подавання стола; 9 – маховик поперечного подавання стола; 10 – базувальна голка; 11 – поперечний стіл; 12 – привід переміщення фрези вздовж осі; 13 – кулачковий патрон для закріплення фрези; 14 – привід обертання фрези під час загострювання

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Рис. 4. Схема загострювання торцевих лез: 1 – пристрій для установлення фрези; 2 – абразивний круг; 3 – кінцева фреза

дереворізальний інструмент

Рис. 5. Загострювання кінцевої фрези на спеціальному верстаті: 1 – патрон для установлення фрези; 2 – фреза; 3 – абразивні круги; 4 – підвід мастильно-охолоджувальної рідини

Рис. 6. Схема загострювання складової кінцевої фрези: а – по передній поверхні; б – по задній поверхні: 1 – корпус фрези; 2 – пластина твердого сплаву; 3 – алмазний круг

Рис. 7. Загострювання фрези з профільною різальною кромкою: 1 – корпус фрези; 2 – пластина твердого сплаву; 3 – алмазний круг

ЗАГОСТРЮВАННЯ ФРЕЗ ІЗ ЛЕЗАМИ З ТВЕРДОГО СПЛАВУ Кінцеві фрези можуть мати леза з твердого сплаву, які сформовані на суцільній твердосплавній фрезі, або виготовлені складові, де твердий сплав напаюють на леза фрези, а корпус сталевий. Суцільні твердосплавні фрези загострюють аналогічно сталевим, тільки необхідно вибрати форму та розміри алмазного круга й режими загострювання і доводіння. Складові кінцеві фрези мають леза твердого сплаву з прямолінійною або профільною різальною кромкою. Загострювання фрез із прямолінійною різальною кромкою здійснюють переважно по передній поверхні. Схему загострювання зображено на рис. 6. Для загострювання та доводіння лез зубців фрез використовують алмазні круги типу 12А2 із 20°. Під час загострювання передньої та задньої поверхні лез вони повинні перебувати у вертикальній площині, як і робоча поверхня алмазного круга. Для загострювання можна використовувати універсальні та спеціальні загострювальні верстати. З плином часу, після перезагострювань леза з боку задньої поверхні, вона зрівняється з корпусом фрези. Тоді потрібно зішліфувати корпус, щоб він був нижчий на 0,7 мм від задньої поверхні леза. Фрези з профільною різальною кромкою загострюють тільки з боку передньої поверхні леза (див. рис. 7). Під час загострювання такої фрези головною умовою є те, щоб передня поверхня леза лежала в одній площині з площиною обертання робочої поверхні алмазного круга. Режими загострювання кінцевих фрез із лезами з твердого сплаву: колова робоча швидкість алмазного круга – 12–15 м/с; поперечне подавання – 0,01–0,02 мм/подв. хід; швидкість повздовжнього подавання – 1–3 м/хв. Доводіння виконують за таких параметрів: Vкр=20–30 м/с; Sпоп= 0,005–0,01 мм/подв. хід; Vs = 0,5–1,5 м/хв.

ЗАГОСТРЮВАННЯ ФРЕЗ ІЗ ЛЕЗАМИ З АЛМАЗНО-ТВЕРДОСПЛАВНИХ ПЛАСТИН Кінцеві фрези, як і насадні та круглі пилки, з лезами з алмазно-твердосплавних пластин загострюють тільки по задній поверхні. Для загострювання можна використовувати електроди-диски або електроерозійний дріт

Рис. 8. Електроерозійне загострювання пазової кінцевої фрези: а – загострювання повздовжнього леза; б – загострювання торцевої поверхні леза; 1 – фреза, яку загострюють; 2 – диск для загострювання повздовжнього леза; 3 – чашка для загострювання торцевої поверхні леза

завтовшки 0,15–0,3 мм, виготовлений зі сплаву міді. Принцип загострювання аналогічний, як і для круглих пилок та насадних фрез (розділ 2 книжки «Підготовлення дереворізальних інструментів до роботи та їх експлуатація», автори – М.Д, Кірик, А.С. Григор’єв). У разі використання для загострювання електродадиска його робоча поверхня повинна мати профіль, аналогічний профілю різальної кромки. Схему загострювання пазової кінцевої фрези з прямолінійною різальною кромкою електродом-диском наведено на рис. 8. Для загострювання прямолінійного леза електроддиск профілюють під конус. Це дає змогу зменшити зону контакту диска з пластиною та зосередити електроіскровий розряд у точці дотику (див. рис. 8, а). Торцеве лезо загострюють чашкоподібним електродом, у якого робоча поверхня спрофільована під конус так, що з задньою поверхнею торцевого леза контактує тільки зовнішня конічна поверхня чашки. Кінцеві фрези з профільною різальною кромкою великих радіусів слід загострювати профільними електродами-дисками. Якщо різальна кромка фрези має складний профіль із малими радіусами, то для його відновлення після затуплення доцільно використовувати електроерозійне загострення з використанням електрода у вигляді дроту.

Рис. 9. Електроерозійне загострювання електродом у вигляді дроту: 1 – шестигранний струмопровідник; 2 – дріт для електроерозійного загострювання; 3 – корпус фрези; 4 – алмазо-твердосплавна пластина

Взаємодію електрода-дроту з лезом кінцевої фрези зображено на рис. 9. Під час електроерозійного загострювання в зону оброблення безперервно подають струмонепровідну рідину (як і під час загострювання зубців круглих пилок та насадних фрез), яка на рис. 8 і 9 умовно не показана. Загострені кінцеві фрези повинні мати допустимі відхилення кутових параметрів не більше ніж ±1°. Шорсткість загострених поверхонь повинна бути не більше ніж Rz= 3,2 мкм. Радіальне та осьове биття відносно осі хвостовика не повинно перевищувати 0,05 мм. Підготовлені фрези установлюють на верстат. Спосіб установлення залежить від конструкції фрези та верстата – про це ми розповімо у наступних номерах. Цю публікацію підготовано за матеріалами одного із розділів книги «Підготовлення дереворізальних інструментів до роботи та їх експлуатація» (автори М.Д. Кірик, А.С. Григор’єв), в якій, окрім ножів, йдеться про підготовку й експлуатацію стрічкових, круглих і рамних пилок, насадних фрез, кінцевих інструментів, довбальних інструментів, ланцюгових пилок і різців. Замовити книгу можна, зателефонувавши у редакцію або заповнивши відповідну форму на сайті газети. cmyk

cmyk

тенденції

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Деревні пелети – надалі головний вид твердого біопалива Хоча доволі успішно тут реалізують проекти з використанням сонячної, вітрової енергії, енергії морських припливів, все ж ставку роблять на тверде біопаливо, більшу частку в масі якого становлять деревні пелети. Велика заслуга в цьому Європейського пелетного союзу, Європейської пелетної асоціації, які активно й успішно лобіюють у європарламенті цей напрям енергетичної галузі. Допомагає їм і Європейське пелетне консульство, від виконавчого директора якого пана Петера Рехбергера ми довідалися, коли він перебував в Україні, про нинішній стан і європейські перспективи нарощування виробництва деревних пелет як провідного джерела альтернативної енергетики. – Ми очікуємо, що обсяги використання біомаси в ЄС до 2020 року зростуть удвічі. Прогнозуємо, що вдасться вийти на загальноєвропейський рівень 100 млн т і навіть більше. Якщо такі перспективи нарощування поділити за секторами, то стане очевидним, що для отримування тепла використовують зазвичай тверде біопаливо. Тільки для сектора централізованого і приватного опалення житла нині використовують до 10 млн т пелет. Знову ж таки, за прогнозами, цей обсяг до 2020 року подвоїться або й потроїться. На другому місці – виробництво рідких енергоносіїв (переважно біоетанолу), на третій позиції – електроенергія. Пелети в комунальних господарствах європейських країн дедалі активніше витісняють із вжитку не тільки природний газ, а й вугілля, мазут. І це не тільки тому, що використання пелет економічно вигідніше – вагомішим аргументом на користь пелет стає екологічна складова спалювання. Зараз повсюдно у Європі борються за скорочення викидів в атмосферу СО2 – не тільки через загрозу довкіллю, планеті, але й маючи на меті зменшення виплат за Кіотським протоколом. Суттєво сприяє пелетному виробництву гармонізація всіх європейських нормативів у єдиному, чинному для всього ЄС європейському стандарті. Він значно спростив виробничі процедури передусім для дрібних підприємств. Важливо, що цей єдиний стандарт стосується не тільки виробництва пелет, а й торгівлі ними. Тож сприятливим він став і для експорту/імпорту цієї продукції, зокрема з України. За останні роки український експорт деревних пелет зріс із ще недавніх 30 до майже 200 тис. т. І все-таки провідні позиції утримують США і Канада, котрі найбільше імпортують у Європу деревних пелет. Що ж до європейських країн, які найбільше ввозять пелетної продукції, то це Італія, Данія і навіть доволі лісиста Швеція. До речі, незабаром великими споживачами деревних пелет стануть азійські країни, тож це – ще один стимул для виробників цієї продукції, зокрема українських, нарощувати обсяги: проблем зі збутом її не буде.

Навіть попри те, що європейським країнам-імпортерам російського газу інколи вдається домогтися зниження його закупівельної ціни, європейський курс на збільшення обсягів виробництва альтернативної енергії залишається незмінним.

І все ж, попри такий значний поступ європейського пелетного ринку, проблеми ще є. Головне – охопити загальноєвропейською стандартизацією великі промислові виробництва пелет. Потрібна ще стандартизація для змішаних видів твердого біопалива, що, до речі, дуже потрібно Україні, котра, ймовірно, продукуватиме найбільше змішаних видів твердого біопалива, оскільки у неї величезний потенціал насамперед сільгоспсировини для виробництва твердого біопалива – соломи, соняшникового лушпиння тощо.

ДО РЕЧІ Згідно із відповідним законопроектом Європарламенту, до 2015-го року країни ЄС зобов’язуються значно зменшити шкідливі викиди в атмосферу. У документі зазначено, що допустима концентрація шкідливих мікрочастинок у повітрі не може перевищувати 25 мікрограмів на 1 м3. За словами експертів, такі показники здатне забезпечити лише біологічне паливо. Тому поширення твердого біопалива у вигляді пелет і брикетів стає дедалі популярнішим у всьому світі. Приміром, у Великобританії річне використання паливних гранул сягне 3,5 млн т вже у 2014 році. Нідерланди збільшили щорічний обсяг споживання пелет до 3 млн т. Аналітики паливно-енергетичного ринку підрахували: якщо й далі так триватиме, то до 2020-го річна потреба цього виду палива у Європі становитиме близько 135 млн т. Україна має шанси стати європейським лідером із виробництва

пелет, впевнені експерти. Однак є фактори, що стримують розвиток цієї галузі. На жаль, проблема наявності сировини – не єдина, що гальмує розвиток пелетного виробництва в Україні. З квітня 2011-го року почала діяти нова редакція Податкового кодексу країни. Одним із пунктів документа передбачене обмеження у провадженні господарської діяльності для суб’єктів, що працюють на єдиному податку. Це поставило під загрозу рентабельність пелетного бізнесу для малих і середніх виробництв. Інший негативний фактор – технологічна відсталість обладнання. З одного боку, власники компаній не готові інвестувати великі кошти в нове обладнання, а з іншого – рентабельність бізнесу меншає через низьку ефективність виробництва на старих агрегатах. І все ж, за словами аналітиків паливно-енергетичного ринку країни, хоча ринок твердого біопалива в Україні молодий, темпи його розвитку стабільні. Деякі фахівці вважають, що в Україні розпочався процес перерозподілу ринку біопалива. Він передбачає відхід із бізнес-арени дрібних і середніх виробників пелет, на місце яких прийдуть великі компанії-виробники. Адже завжди ефективніше переробляти відходи великого деревообробного виробництва на тому самому підприємстві, ніж продавати їх дрібним компаніям-виробникам. Рентабельність такого закритого циклу виробництва значно вища. За приклад тут можна взяти США, де завдяки хорошій фінансовій базі компаній, що працюють у цій галузі, споруджують величезні заводи потужністю до 750

тис. т пелетної продукції на рік. Витрачаючи $34 млрд на рік на розвиток альтернативної енергетики, США посідає третє місце у світі з використання «зелених» технологій. 23 квітня 2013 року на інформаційному семінарі «Європейська система сертифікації твердого біопалива «ENplus» вже в Україні», організованому Українським пелетним союзом, виступив із презентацією національний представник FSC (Міжнародної Лісової опікунської ради) в Україні Павло Кравець. У доповіді він виклав обов’язкові вимоги ЄС щодо легальності деревини, що імпортується, а також нагадав про особливості підтвердження надійності джерел походження деревної сировини у межах добровільної схеми сертифікації FSC. Враховуючи, що стандарт «ENplus» містить вимогу щодо формування ланцюжка поставок продукції та забезпечення інформацією про легальність і надійність джерел походження сировини для виготовлення біопалива, використання FSC лише сертифікованої деревної сировини є важливою умовою виконання зазначеного стандарту. Навесні 2013 року відбувся перший інформаційний семінар Українського пелетного союзу, присвячений впровадженню системи сертифікації твердого біопалива «ENplus» в Україні. До роботи в ньому долучилося понад 30 учасників – виробники і трейдери пелет і брикетів. Під час дискусії щодо нагальних проблем галузі було названо основні фактори, які заважають українським виробникам налагодити рентабельний експорт і збут на внутрішньому ринку.

Україна щорічно заготовлює близько 15 млн м3 деревини. Відходи деревообробної промисловості (тріска, тирса) переробляють виробники не тільки біопалива, а й деревних плит, які закуповують у лісгоспів відходи деревини заздалегідь і, завдяки державній підтримці, отримують перевагу на торгах. Уже близько 40% українських виробників біопалива у 2013 році зупинили виробництво з цієї причини. Іншим нагальним питанням є легальність сировини та її документальне підтвердження з огляду на набуття чинності Регламенту ЄС №995/2010 «Щодо легального походження деревини при експорті до країн ЄС». Основні обсяги українського виробництва пелет і брикетів спрямовані на експорт, лише 30% у 2012 році було використано на внутрішньому ринку для виробництва тепла й електроенергії. Використовуваний в Україні «зелений тариф» на електроенергію з біомаси (134,46 копійки за 1 кВ/год без ПДВ) за всі роки наявності цього механізму стимуляції ринку отримали тільки три підприємства. Виробники орієнтовані здебільшого на експорт – основним імпортером є Польща, куди у 2012 році продали втричі більше пелет вітчизняного виробництва, ніж у всіх інших напрямках. Дефіцит біопалива в країнах ЄС є єдиним шляхом для українських виробників до прямих контрактів з країнами Західної Європи є налагодження сертифікації вітчизняного твердого біопалива. Гальмує справу й відсутність у країні належних інформаційно-маркетингових механізмів: кожен виробник і кожен трейдер для формування рентабельної маркетингової стратегії має докладати неймовірних зусиль і багато часу. Для отримання дозвільної документації на експорт іноді доводиться чекати до двох місяців, що неприпустимо у нинішніх ринкових умовах. Для подолання системної кризи галузі та формування внутрішнього ринку Український пелетний союз і розпочав упроваджувати в Україні європейську систему сертифікації твердого біопалива «ENplus» для виробників, орієнтованих на експорт, а також українську систему сертифікації «ENua» – для внутрішнього ринку. «ENua» діятиме на території України і надаватиме вітчизняним виробникам можливість брати участь у тендерах і державних закупівлях твердого біопалива. Виробники і трейдери, сертифіковані за «ENplus», одержать можливість прямих форвардних контрактів з країнами Західної Європи за реальними, а не трейдерськими демпінговими цінами. Необхідно чітко визначати класи біопалива за їх енергетичними і технічними характеристиками й експортувати лише високоякісне біопаливо, залишаючи решту на внутрішньому ринку і спрямовуючи його на подолання газової залежності та зниження тарифів ЖКГ. Підготував Анатолій ЗАДОРОГА

на замітку

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

оцінка ризику контрольованої деревини Закінчення. Поч. на с. 4

матриця FSC-оцінки ризику контрольованої деревини для україни інДикатОри/субінДикатОри

рівень Оцінки

Таблиця 1

Оцінка ризику

категорія 1. незаконно заготована деревина 1.1. Доказ правозастосування в законах, пов’язаних із лісозаготівлею

Національний

Невизначений

1.1а. Стан законодавства у сфері лісозаготівель

Національний

Низький

1.1b. Правозастосування в Україні у сфері лісозаготівель Національний

Невизначений

1.2. Є докази законності лісозаготівель і купівлі деревини в районі, що, зокрема, передбачає надійні та ефективні системи надання ліцензій та дозволів на лісозаготівлі

Національний

Невизначений

Відомчий

Низький – для лісогосподарських підприємств, підпорядкованих ДАЛРУ. Невизначений – для інших постійних користувачів і лісовласників.

Національний 1.3. Докази незаконних лісозаготівель в районі походження або повідомлення про них відсутні чи нечисленні Відомчий

Невизначений

1.4. Низький рівень сприйняття корупції, пов’язаної з наданням прав або видачею дозволів на лісозаготівлю, а також корупції в інших сферах правозастосування законів, пов’язаних із лісозаготівлею і торгівлею деревиною

Національний

Невизначений

Відомчий

Невизначений

Національний

Невизначений

Рівень адміністративних районів або підприємств чи установ

Невизначений для підприємств, які потенційно можуть бути джерелом забрудненої радіонуклідами деревини (табл. 2)

1.5. Відсутні свідчення заготівлі радіаційно забрудненої деревини

Національний рівень оцінки ризику

країна

Невизначений

Низький – для решти підприємств

Таблиця 2 перелік областей і підприємств, які потенційно можуть бути джерелом забрудненої радіонуклідами деревини Області

схема багаторівневої оцінки ризику контрольованої деревини для україни

Екорегіональний рівень оцінки ризику

екорегіон (кілька адміністративних областей, які об’єднані спільними природнокліматичними умовами)

Обласний та відомчий рівень оцінки ризику

Область

піДприємства

Вінницька

Підпорядковані Вінницькому ОУЛМГ: Бершадський, Вінницький, Гайсинський, Жмеринський, Іллінецький, Крижопільський, Мог. – Подільський, Тульчинський, Хмельницький, Чечельницький державні лісові господарства Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, відмінні від ДАЛРУ

Волинська

Підпорядковані Волинському ОУЛМГ: Маневицький, Кам.-Каширський, Колківський, Любешівський, Городоцький державні лісові господарства Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, підпорядковані міністерствам і відомствам, відмінним від ДАЛРУ

Житомирська

Підпорядковані Житомирському ОУЛМГ: Білокоровицький, Ємільчинський, Лугинський, Малинський, Народицький, НовоградВолинський, Овруцький, Олевський, Словечанський державні лісові господарства, Поліський природний заповідник Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, підпорядковані міністерствам і відомствам, відмінним від ДАЛРУ

Київська

Підпорядковані Київському ОУЛМГ: Білоцерківський, Богуславський, Вищедубечанський, Димерський, Іванківський, Київський, Клавдієвський, Поліський, Тетерівський, Фастівський, Макарівський, Ржищівський державні лісові господарства Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, підпорядковані міністерствам і відомствам, відмінним від ДАЛРУ

Рівненська

Підпорядковані Рівненському ОУЛМГ: Березнівський, Володимирецький, Висоцький, Дубровицький, Зарічненський, Клеванський, Клесівський, Остківський, Рокитнівський, Сарненський, Соснівський державні лісові господарства, Рівненський природний заповідник Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, підпорядковані міністерствам і відомствам, відмінним від ДАЛРУ

Черкаська

Підпорядковані Черкаському ОУЛМГ: Звенигородський, Золотоноський, Каміньський, Корсунь-Шевченківський, Чигиринський, Канівський, Лисянський державні лісові господарства Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, підпорядковані міністерствам і відомствам, відмінним від ДАЛРУ

Чернігівська

Підпорядковані Чернігівському ОУЛМГ: Городнянський, Добрянський, Корюківський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Остерський, Холминський, Чернігівський, Семенівський державні лісові господарства Усі лісові господарства та лісогосподарські підрозділи, підпорядковані міністерствам і відомствам, відмінним від ДАЛРУ

відомча система управління

Районний рівень оцінки ризику

Об’єднання підприємств ДАЛРУ

Об’єднання інших постійних лісокористувачів і лісовласників

Окремі підприємства ДАЛРУ

Окремі постійні лісокористувачі та лісовласники

адміністративний район

ДАЛІ БУДЕ Підготував Ігор ВАРЕНИЦЯ

cmyk

меблева фурнітура

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Меблеві завіси отримали дизайнерський одяг Однією з минулорічних новинок меблевої фурнітури та комплектуючих є завіси із цілковито прихованим механізмом.

Послідовність монтажу «Lapis»

Завіси – «бійці невидимого фронту». Виробники цієї продукції завжди на перше місце висувають їхню надійність і функціональність, мало уваги приділяючи дизайну. Це пов’язано з тим, що значну частину свого «життя» у меблевому виробі завіси залишаються непомітними й не впливають на його зовнішній вигляд. Та все-таки є нетривалі моменти, коли завіси не лише помітні, а й впливають на дизайн виробу, – це моменти, коли меблевий фасад відчинено.

Хоча ці моменти й нетривалі, та один з італійських виробників меблевих завіс вирішив, що вони суттєво впливають на дизайн виробу й розпочав роботу над покращенням її зовнішнього вигляду. Результат його зусиль втілено у презентованій 2013 року серії меблевих завіс із прихованим механізмом під назвою «Lapis». Особливість нової розробки полягає у тому, що після встановлення завіси її механізм закривають декоративною кришкою, яка

складається із двох частин – одна для встановлення на плече, інша – на чашку. Слід зазначити, що для встановлення декоративної кришки не потрібно застосовувати жодних інструментів чи додаткових пристосувань. Окрім того, завіси відповідають усім використовуваним нині схемам свердління під встановлення й не потребують виконання додаткових операцій – процес встановлення такий самий, як і в звичайних завіс. Під час відчинення/зачинення фасаду частини деко-

ративної кришки синхронно переміщаються одна відносно другої й закривають механізм, що робить завіси серії «Lapis» не лише функціональними, а й елегантними. Саме завдяки останньому їх можна застосовувати як естетично привабливий аксесуар. Серія налічує значну кількість декорів глянцевих і матових кришок (12 основних і 144 похідних), завдяки чому можна підібрати кришку, що ідеально пасуватиме майже до будь-якого

декору. Також можна комбінувати декори кришок, наприклад, на плече встановлювати кришку білого кольору, а на чашку – чорного. Такий підхід розширює дизайнерські можливості. Вбудований у завіси дотягувач забезпечує ефект м’якого та безшумного зачинення. Кут відчинення завіс серії «Lapis» становить 110°. Глибина гнізда під чашку завіси – 13,5 мм, діаметр – 35 мм. Володимир ЛУЖНЯК

з перших уст

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Пилорама в джунглях – нова школа та медпункт Один день із життя лісопиляльників Папуа Нової Гвінеї Зараз близько 6 ранку, і нічний скрекіт цикад і шурхотіння крил кажанів поступаються місцем дзвінкому щебетанню птахів у густому листі над нами. Так-так, коли дорослий кажан з розмахом крил в 10-15 см літає десь поблизу вночі, це чудово чути, повірте! Учора був довгий день для нашої команди лісопиляльників, яка складається із шести осіб. Ми завантажили пилораму «WoodMizer LT15», вірніше, всі її компоненти, на каное довжиною 15 м. Підвісний мотор на 40 кінських сил нас не підвів, працював без проблем. Однак труднощі на шляху все-таки трапилися – низько над річкою висіло дерево, яке закріплений верстат LT15 зачепив би щоглою. Але на щастя, у нас із собою були бензопила й лебідка. За їхньою допомогою ми усунули перешкоду зі шляху. Таким чином, після п’яти годин подорожі річкою ми прибули у заздалегідь домовлене місце, де був деревостій. Далі верстат частинами перенесли на берег після того, як наші хлопці зрубали два дерева й розчистили місце. Загалом ми зрозуміли, що, коли хочеш встановити пилораму в джунглях, спочатку треба попрацювати бензопилою. Адже ніхто не буде переносити верстат, якщо вперек дороги лежить дерево. Настав ранок, і двоє наших почали готувати сніданок, кип’ятити воду на вогні, щоб розпочати роботу ситими. Нам пощастило – господарі деревини побудували напередодні хатину, інакше довелося би спати на землі, а джунглі кишать отруйними зміями. До речі, саме тому місцеві будують хатини на палях. Інші учасники нашої команди почали складати верстат LT15. Місце ми вибрали ще вчора ввечері й останні години перед заходом сонця провели із сокирами й мачете, щоб розчистити майданчик. Тому сьогодні працювати набагато легше. Єдиний момент, що відрізняє установку LT15 від звичної практики, – доводиться класти на землю по чотири дошки й стояти на них, інакше ноги провалюються в болото, що звична річ у джунглях. Ми зробили спеціальні дошки, які за розміром відповідають довжині стопи. Для них використали місцеве залізне дерево, що називається «Kwila». Верстат із двох боків закріпили анкерами, щоб він не рухався, коли на станину накочуватимемо колоди. Тепер LT15 вирівняно і він готовий до роботи. Час перевірити мастило у двигуні. Ми перебуваємо в буквальному значенні на краю світу, тож будьяке пошкодження устаткування, особливо через недбалість, може закінчитися дуже погано. Коли щось трапиться із двигуном – наша поїздка виявиться марною. Зазвичай запущений мотор працює 5 хвилин вхолосту, доки ми закочуємо колоду на станину. Наша угода з господарями деревини – чесний обмін один

до одного, тобто одну колоду пиляємо для них, а наступну – для себе. Це вигідно обом сторонам. Частиною угоди є те, що місцеві допомагають носити колоди і складати дошки, адже навантажувача тут немає. Поки двигун прогрівається, а колоду закріплюють на станині, час поговорити про безпеку. Ми пояснюємо місцевим правила: де можна перебувати біля пилорами, коли й куди підходити за готовими дошками. От начебто і все, можна розпочинати роботу. І отут ми згадуємо, що потрібно взяти бак з водою і сходити до ріки, тому що під час пиляння вода постійно має капати на пилку, щоб охолоджувати її й змивати тирсу. Перевіряємо пилку – цілковитий порядок! Можна починати. Оператор розпилює першу колоду, а ми повертаємося в хатину, щоб трохи перекусити й відпочити. Нам працювати увесь день на спеці, тому важливо запобігти зневоднюванню. У всіх у команді є конкретна робота. Троє хлопців можуть працювати операторами верстата LT15. І, до речі, вони – єдині, хто може рахувати, складати й точно виставляти розміри дошки на верстаті по лінійці. Двоє інших працюють із бензопилою. Спокій джунглів на кілька коротких тижнів змінюється на звук бензопили, шум дизеля і лементи людей. Раптом настає тиша: вийшов з ладу підшипник із шківа пилки. Майже півгодини йде на те, щоб його замінити. На щастя, у нас достатній запас витратних матеріалів, оскільки разом з верстатом LT15 у комплекті поставки є велика коробка запчастин. Інакше було би скрутно, адже ні магазинів, ні представництв «Wood-Mizer» поблизу немає. Розпилювання триває, і через кілька годин з’являється великий штабель пиломатеріалів. Усі задоволені, на обличчях видно посмішки, а оператор все пиляє й пиляє. Обрізки теж комусь знадобляться у господарстві. Загалом ніхто додому з порожніми руками не піде, це точно. Друга перерва в роботі настає через п’ятнадцятихвилинну тропічну зливу. Що поробиш, ми – в джунглях. День розпочався раненько, близько 6 ранку, коли почало світати, і ми працюємо до 6 вечора, поки сонце не починає сідати. Тепер у нас є приблизно півгодини, щоб викупатися в ріці й почати готувати вечерю. Зручності, так би мовити, у дворі, а плавати після настання темряви місцеві не радять – можна натрапити на крокодила. Перед тим, як піти на річку, ми запалюємо гасову лампу. Світло допомагає тим, хто залишається готувати вечерю, а ми

легко знайдемо дорогу назад у темряві. Природа затихає, і вночі знову починають скрекотати цикади. Хлопці раз у раз сміються, жартують із приводу минулого дня. Мене дивує, наскільки люди, втомлені важкою фізичною роботою, можуть бути щасливими. Ми знаємо, що вже на кілька кроків ближчі до завершення роботи, і з нетерпінням чекаємо дня, коли повернемося додому в Самбан, невелике село у провінції Східний Сепік у Папуа Новій Гвінеї. Приємно сісти й витягнути ноги після напруженого дня. Звуки крил кажанів знову лунають поблизу нашої хатини. Один із хлопців хвалиться, що зміг загарпунити кажана. Боюся, він не жартує, і тоді кажан може бути в меню сьогодні ввечері! П’ять речей, які потрібно знати про розпилювання у джунглях: 1. Тримай бензопилу під рукою, коли везеш верстат у каное по річці. 2. Спочатку побудуй хатину на палях, щоб не спати на землі. 3. Пий і їж, щоб запобігти зневодненню. 4. Бери зі собою всі варіанти запчастин. 5. Великий кажан – досить смачна вечеря. Джессі Прайор, місіонер у Папуа Новій Гвінеї Про автора: Народився й виріс у джунглях Папуа Нової Гвінеї, куди згодом повернувся як місіонер зі своєю дружиною Кері й трьома дітьми, щоби продовжити справу, розпочату батьками Джессі – Джоном і Бонітою Прайор. Вони працюють у церкві та створюють освітні програми і недільні школи. За допомогою місцевих жителів і команди розпилювачів Джессі зайнявся будівництвом, і йому вдалося побудувати церкви, школи й медичні пункти у віддалених районах джунглів.

Сніданок готовий

Подорож з верстатом по річці на каное

Перенесення пилорами «Wood-Mizer LT15» частинами з каное до місця встановлення

Прибуття лісопиляльного верстата – велика подія в селі, тому що це означає нову школу, медпункт або будинок для місцевих жителів

Пилорама на місці роботи

Встановлення шківа після заміни підшипника cmyk

cmyk

ідеї

Деревообробник №1-2 (330) 28 січня – 10 лютого 2014 року

Викрійка для меблів

Найшвидший обідній стіл

Шведський дизайнер запропонував виготовляти меблі за викрійками.

Мешканець Великобританії Перрі Уоткінс втілив у життя проект обіднього стола на колесах, причому колеса не відіграють ролі декору, а призначені для переміщення стола. Із такою розробкою її автор претендує на внесення до Книги рекордів Гіннеса в номінації найшвидшого предмета меблів.

Шведський дизайнер Пал Роденіус вважає, що він дав новий старт виробництву меблів, випустивши у продаж листи фанери з розкресленими на них викрійками для виготовлення столів і стільців власними силами. Планують, що наступним кроком цього проекту буде заміна важкої й недешевої фанери стікерами з такими самими викрійками, які можна наклеювати на будь-який матеріал. Кмітливий шведський новатор вирішив впровадити у виробництво меблів концепцію «зроби сам» і переніс ідею з викрійками для одягу в меблеву сферу. За €100 він продає фанерні листи, із яких за допомогою лобзика можна випиляти деталі для виготовлення меблів. Нині із прямокутного шматка фанери розміром 2440х1220 мм можна сконструювати ослін, полицю, стілець, табурет або навіть комплект зі стола та стільця. На фанері

нанесені лінії викрійок різного кольору – різноманітних предметів меблів. Та Пал Роденіус як справжній цінитель досконалості на цьому не зупинився й пішов ще далі, вирішивши зробити свою продукцію дешевшою. Оскільки левова частка вартості припадає на фанеру, то він вирішив замінити її стікерами величезних розмірів, які можна наклеїти на лист будь-якого конструкційного матеріалу. Такий стратегічний хід дав кмітливому дизайнерові можливість суттєво знизити виробничі витрати, оскільки поставляти тубус зі стікером набагато дешевше й простіше, ніж важкий лист фанери величезного розміру. Та й сам стікер набагато дешевший від фанери. Також дизайнер вважає, що позбавив себе докорів сумління щодо нецільового використання природних ресурсів, зокрема деревини, переклавши всю відповідальність на споживчі плечі.

Зовнішній вигляд мобільного столу незначно відрізняється від звичайного обіднього, однак Перрі Уоткінс довів, що його дітище здатне розвивати швидкість 183 км/год. Ця цифра перевершує зафіксований у 2007 році показник для швидкісного дивана, який розвивав швидкість 148 км/год. Над виготовленням такого столу п. Уоткінс трудився увесь рік. Як повідомляє британське видання «Metro», прототипом швидкісного обіднього столу послужив спортивний автомобіль «Reliant

Scimitar» 1994 року виготовлення. Стіл обладнаний двигуном від «Land Rover

Discovery» потужністю сто чотири кінські сили, а також системою впорскування оксиду азоту. Обідній стіл на колесах укомплектований таким атрибутом, як вихлопна труба у вигляді киплячого чайника, стилізованими під серветки стоп-сигналами і реєстраційним номерним знаком. Якщо раніше можна було замовляти тільки їжу з доставкою додому, то тепер – повністю сервірований стіл, котрий під’їде у потрібне місце – треба лише сісти за нього й, до прикладу, повечеряти. Після завершення трапези стіл поїде.