Derevoobrobnyk_2014_18 by "Derevoobrobnyk"

В с е у к р а ї н с ь к а

№18 (343)

лісове господарство У номері: Інновації деревообробного верстатобудування Форматний і чотирибічний верстати з інноваційними для цього виду обладнання рішеннями.



г а л у з е в а

г а з е т а

16 вересня – 6 жовтня 2014 року

деревообробка



меблева промисловість

Яке майбутнє наших лісів?

Шановні працівники та ветерани лісового господарства! Вітаємо Вас із професійним святом – Днем працівника лісу

с. 4 Наближене до природи лісівництво – чи буде словацький досвід корисний для України? Застосування наближеного до природи лісівництва перш за все підвищує екологічну стабільність лісів.

Одним із найдорожчих скарбів нашої країни є неповторна краса лісів. Саме завдяки Вашій професійній, невтомній і самовідданій праці ми можемо насолоджуватися цим зеленим багатством, адже ліс потребує мудрого, дбайливого і небайдужого господаря. Велике спасибі Вам за нелегку працю і самовідданість. Сердечно бажаємо Вам і Вашим родинам міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, миру та благополуччя.

с. 9 Про тепловий баланс аспіраційних систем Використання ДАС на деревообробних підприємствах дає змогу знизити витрати на нагрівання повітря в цеху в середньому в 2,5–3,0 рази.

с. 11

Редакція газети «Деревообробник» Закінчення на с. 3

cmyk

вічна пам’ять

Засновник та видавець ТзОВ «Редакція газети «Деревообробник» Директор Михайло Ковальчук Шеф-редактор Петро Баландюх -----------Головний редактор Любомир Коваль Поштова адреса: а/с 5911, м. Львів, 79054 Адреса редакції: вул. Садова, 2а, м. Львів, Україна Тел./факс: (032) 244-11-64, 244-11-65 e-mail: derevo@derevo.com.ua www.derevoobrobnyk.com Передплатний індекс:

22346

Періодичність – двічі на місяць. Тираж – 10 000 примірників. Ціна договірна. -------------Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з думкою редакції. Редакція залишає за собою право не листуватися з читачами. Рукописи не рецензуємо і не повертаємо. За достовірність поданої у матеріалах інформації відповідають автори матеріалів. За зміст і достовірність інформації у рекламних та інших повідомленнях і за якість рекламованого товару відповідає рекламодавець. Передрук дозволено з письмової згоди редакції. ----------Газета «Деревообробник» є учасником медіа-групи «ПромІнфо» www.prominfo.com.ua ----------Газета надрукована у СП «Полі» (м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 6б). Замовлення №

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

Світлій пам’яті Миколи Дмитровича Кірика На 65 році життя раптово перестало битися серце завідувача кафедри деревообробного обладнання та інструментів Національного лісотехнічного університету України, доктора технічних наук, професора, кавалера Ордена «За заслуги III ступеня», відмінника освіти України, відомого науковця, мудрого педагога і наставника, доброзичливої та чуйної людини Миколи Дмитровича Кірика. Народився Микола Дмитрович 23 липня 1949 р. у с. Лючин Острозького району Рівненської області. Трудову діяльність розпочав у червні 1966 р. сезонним робітником Острозької районної заготівельної контори, а в 1967-1968 рр. працював столяром Острозької меблевої фабрики. У 1969 р. вступив на навчання до Львівського лісотехнічного інституту і у 1974-му, отримавши фах інженерамеханіка, повернувся на фабрику на посаду старшого інженера. У грудні 1974 р. вступив на навчання в аспірантуру при кафедрі верстатів та інструментів Львівського лісотехнічного інституту, а з лютого 1976-го перейшов на заочну форму навчання і почав працювати асистентом кафедри. Відтоді його життєвий і творчий шлях пов’язаний із Національним лісотехнічним університетом України. У 1980 р. Микола Дмитрович захистив кандидатську дисертацію, 1983-го йому надано вчене звання доцента, а у вересні 1983 р. у віці 34 років, його обрано за конкурсом на посаду завідувача кафедри верстатів та інструментів Львівського лісотехнічного інституту. Під керівництвом Миколи Кірика кафедра значно зміцнила навчально-матеріальну базу. Були створені нові лабораторії та спеціалізований комп’ютерний клас. У 1989 р. кафедра посіла перше місце в Україні серед вищих навчальних закладів технологічної

групи за використання обчислювальної техніки у навчальному процесі та наукових дослідженнях. Із 1990 р., за ініціативи завідувача, кафедра розпочала інтенсивну діяльність щодо написання й видання україномовної навчально-методичної літератури і нині повністю забезпечила навчальний процес підручниками, навчальними посібниками, конспектами лекцій та методичними розробками. Колектив кафедри під керівництвом Миколи Дмитровича видав чотири конспекти лекцій, вісім навчальних посібників і шість підручників із грифом Міністерства науки і освіти України. Микола Кірик захистив докторську дисертацію у 1996 р. а у 1998 р. йому надано вчене звання професора. Учений створив наукову школу з проблем підвищення тривкості проти спрацювання дереворізального інструменту і деталей обладнання лісового комплексу. Під його керівництвом захищено п’ять кандидатських і одна докторська дисертації. Микола Дмитрович є автором понад 100 наукових і науково-методичних робіт, зокрема підручника, п’яти навчальних посібників, двох конспектів лекцій, шести винаходів і восьми патентів. 2004 р. Миколу Дмитровича обрано деканом лісомеханічного факультету. На цій посаді професор працював до червня 2012 р. і зробив значний особистий внесок у покращення якості випускників факультету, організацію та

науково-методичне забезпечення навчального процесу й наукових досліджень. За його безпосередньої участі розроблені дидактичні матеріали навчально-методичних комплексів дисциплін напрямів готування і спеціальностей факультету. Вагомий особистий здобуток – створення Книги випускників лісомеханічного факультету з 1949 до 2010 рр. У 2004 р. Миколу Дмитровича призначено головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальністю 05.05.04 «Машини для земляних, дорожніх і лісотехнічних робіт». У 2010 р. його затверджено експертом секції «Технології будівництва, дизайн, архітектура» Міністерства освіти і науки України. У стосунках з колегами та друзями Микола Дмитрович був чуйний, завжди готовий допомогти і підтримати у важкі життєві моменти, хоч і самому довелося витримати нелегкий удар долі.

Про його вміння працювати з вдячністю і захопленням відгукуються ті, хто увійшов під його керівництвом у науку, з ким працював на нелегкій освітянській ниві. Студенти й випускники, викладачі та співробітники університету, всі, з ким працював і спілкувався Микола Дмитрович, любили і поважали його за талант людини, науковця і педагога. Щиро сумуємо і схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Нехай земля буде йому пухом, а наша пам’ять – вічною. Юрій Туниця, Микола Адамовський, Анатолій Бойко, Олександр Волошинський, Анатолій Григор’єв, Павло Динька, Григорій Криницький, Володимир Максимів, Степан Миклуш, Ігор Ребезнюк, Орест Тушницький, Володимир Шостак

Від самого початку заснування газети «Деревообробник» Микола Дмитрович Кірик був нашим постійним дописувачем, консультантом і редактором. Його публікації завжди викликали жвавий інтерес, а книжки про дереворізальний інструмент мають великий попит серед фахівців галузі. Щиро сумуємо з усіма, хто знав, любив і поважав цю світлу людину та висловлюємо глибокі співчуття його рідним і близьким, адже смерть Миколи Дмитровича – це величезна втрата не лише для них, а й для вітчизняної освіти і деревообробної галузі. Редакція газети «Деревообробник»

Комерційні оголошення Мембранно-вакуумний прес для шпонування від виробника (050) 482-82-00, (097) 779-03-99 www.membranno-vakuumnyi-press.com.ua Продається чотирибічний верстат «WEINIG» (097) 836-01-10, Володимир Пропонуємо лінійні лазери для позначення лінії розкроювання деревини ПП «Інтер Оніс» (067) 28-44-093, (032) 242-41-99 Розпродаж верстатів: - фрезерний із ЧПК - ударно-гравірувальний із ЧПК - гідравлічний прес гарячого шпонування (050) 904-67-72 Продається комплект обладнання для виготовлення фасадів MDF: - верстат ЧПК - вакуумний прес Недорого (067) 334-25-72

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

ДИСКУСІЯ

Яке майбутнє наших лісів? Ліс – не лише стратегічний ресурс, що приносить доходи, а й народне багатство, за яким слід доглядати. Функції догляду за лісом у нашій країні покладені на лісівників. Але чомусь останнім часом дедалі голосніше та частіше лунають звинувачення, що вони, себто лісівники, не лише не виконують функції догляду, а й розкрадають ліс значними обсягами. У відповідь лісівники стверджують, що порушення, звичайно, бувають, але вони не таких великих масштабів, про які говорять у звинуваченнях. Питання це дискусійне, і кожен випадок слід розглядати окремо, у відкритій дискусії. До нас у редакцію надійшов лист від учасника Громадської ради при Держлісагентстві Руслана Деречинського щодо ситуації у лісовій галузі. Подаємо текст листа і запрошуємо усіх бажаючих до обговорення ситуації у лісовій галузі на сторінках нашої газети. Ліс – це життєвий простір, який ми отримали у спадок і благами якого можемо користуватися. Лише керуючись принципами збалансованого природокористування, примножуючи лісові ресурси та помірковано використовуючи їх, ми зможемо передати цей життєвий простір наступним поколінням. Для будь-якого деревообробного підприємства, що хоче динамічно розвиватися, на першому місці стоїть сировинне забезпечення. Недостатність ресурсів призводить до незворотних наслідків: призупинення виробничого процесу, звільнення кваліфікованих працівників, невиконання договірних зобов’язань тощо. Нині ми маємо чи не найбільший рівень корупції в Україні у лісовому секторі. Тому сьогодні головне для підприємств – вижити.

Хто за всім цим стоїть та кому це вигідно? Виростити ліс – це складний процес тривалістю в десятки років, у якому беруть участь кілька поколінь лісівників. Якщо йдеться про стратегічну сировину України – дуб, то це – цінна порода, переробка якої підви-

щує її вартість у кілька разів. Чому державні лісові господарства, які заготовляють деревину та мають можливість її переробляти, ледве животіють? Чому у них не вистачає коштів навіть на власні потреби, не кажучи вже про розвиток, хоча в усьому світі лісова галузь є доволі прибутковою! У нас налагоджена система корупційних схем, від яких потерпають не лише деревообробні підприємства, а й державний бюджет: 1. На аукціонні торги з продажу необробленої деревини держлісгоспи виставляють не увесь об’єм деревини – лоти формують «міфічно». 2. До участі в аукціонах допускають недобросовісні деревообробні фірми. Відповідно до правил, придбану на аукціонних торгах деревину підприємство зобов’язане використовувати лише для власної переробки, без права перепродажу та експорту! Під час видачі сертифікатів, обласні управління лісового і мисливського господарства повинні усе це контролювати. При цьому лісозаготівельники та приватні фірми, що мають власну первинну переробку, створюють

Руслан Деречинський, учасник Громадської ради при Держлісагентстві України

тіньовий ринок сировини, який становить близько 30% усього об’єму твердолистяної деревини, а саме – дуба. Подекуди лісозаготівельники диктують правила гри навіть директорам лісгоспів. Їм не важливо, за якою ціною, який сорт чи діаметр купити, їм головне – влізти в лісгосп. Далі працюють відпрацьовані схеми. 3. Є обласні управління лісового і мисливського господарства, які визначають, кому можна брати участь в аукціоні, яка повинна бути закупівельна ціна, хто є покупцем, використовуючи «технічний прийом» – зняття лотів (відео щодо цього можна переглянути за адресою: https://www.youtube.com/ watch?v=zZ5p-SqSueg). Чи є ще десь прецеденти зняття лотів через те, що покупець запропонував більшу вартість? 4. Часто наявні ресурси просто випаровуються чи перерозподіляються поза аукціонами серед своїх покупців за заниженими цінами або їх відправляють на експорт. Наприклад, Конотопське ДЛГ, Кам’янське ДЛГ, Буське ДЛГ, Львівське ДЛГ, Чортківське ДЛГ тощо. 5. Також обласні управління лісового і мисливського госпо-

дарства застосовують адміністративний вплив на виконання аукціонних договорів: кому та коли віддавати чи не віддавати лісосировину, хоча в роботу лісгоспу як самостійного юридичного підприємства ніхто не має права втручатися, а управління та Держлісагентство тримає директорів на «короткому повідку». 6. А як до такої ситуації ставиться Держлісагентство та Укрлісконсалтинг? Вони не просто роблять вигляд, що не знають про це, – вони очолили корупційні схеми. Нині і надалі існують кабальні договори з низькою ціновою політикою на пиляну паркетну (меблеву) заготовку, ганебний експорт круглого лісу за прямими договорами чи з використанням підставних українських компаній, які ніколи не брали участі в аукціонних торгах. 7. Також санітарні рубки, які проводять лісгоспи, часто використовують для наповнення тіньового ринку. 8. І найголовніше, посередницькі послуги Укрлісконсалтингу в розмірі 10% від реалізації. Не важко порахувати, скільки недоотримає Україна, особливо в такий важкий для неї час.

Зараз діє наказ №42 від 17 лютого 2007 року «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини». Ідея хороша. Але вона не пра-цює! Деревообробні підприємства не можуть напряму купувати сировину в достатній кількості від держлісгоспів – перешкоджає непрозора схема продажу деревини держлісгоспами. Вся система сьогоднішнього українського лісогосподарювання побудована на монополії. Нашим основним завданням повинні бути реформи і тотальні зміни. Лише тоді ми отримаємо прибуткову галузь європейської України, яка не лише годуватиме себе, а й наповнюватиме бюджет країни. На жаль, нині щоразу, коли думаєш, що в країні все дуже погано, справа обертається так, що стає ще гірше. Де те дно, яке примусить владу використати всю політичну волю для зміни ситуації?! Руслан ДЕРЕЧИНСЬКИЙ, учасник Громадської ради при Держлісагентстві України

cmyk

обладнання

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

Інновації деревообробного верстатобудування У попередніх номерах ми розповідали про пластову технологію виробництва дерев’яних вікон, яку розробив мешканець Львівщини Роман Кравець. Цю публікацію присвячуємо ще одному напряму його деревообробної діяльності – виготовленню верстатів. Прийшовши у деревообробку зі значним бізнесовим досвідом, інженер-електронік за фахом побачив, що тут є де застосовувати його знання з автоматизації виробничих процесів. Але маючи ще й конструкторський хист, п. Роман вирішив піти не легшим шляхом (модернізувати наявне обладнання), а важчим – самостійно розробити й виготовити деревообробний верстат. Шлях цей був усіяний багатьма перешкодами й конструктивними заковиками, та, незважаючи на це, завершення його стало успішним – на світ з’явилися форматний і чотирибічний верстати власної конструкції з інноваційними для цього виду обладнання рішеннями.

«Форматник» Головним при розробці верстата було реалізувати принцип «поклав заготовку і забув». У традиційному випадку верстатник під час розпилювання переміщує розташований на каретці пиломатеріал фізичною силою рук, а після завершення розпилювання, знову ж таки, доклавши певних фізичних зусиль, повертає пиломатеріал із кареткою у вихідне положення, забирає відпиляну заготовку і знову повторює цикл. Таким чином продуктивність верстата значною мірою залежить від фізичних можливостей верстатника. Якщо ж звести до мінімуму вплив фізичних можливостей людського організму, то можна суттєво підвищити продуктивність верстата і точність обробки. Але як це зробити, коли не існують люди, які би не втомлювалися, особливо при такій роботі, де необхідні значні фізичні зусилля майже протягом усього часу роботи? Рішення просте – позбутися (чи мінімізувати вплив) основної причини. Це означає, що верстат має працювати без участі верстатника. За задумом верстатник лише кладе на каретку призначений для розпилювання матеріал, а все інше робить верстат. «Продумати конструкцію для мене виявилося нескладно, а ось із реалізацією цього принципу було важко. Я довго не міг його реалізувати, уже почав було втрачати надію, але рішення прийшло несподівано. Перебуваючи в Польщі, з друзями зайшов повечеряти у ресторан – там мене наче осіяло. Повернувшись додому, одразу взявся реалізовувати ідею. Як виявилося, ідея була вірною, і за кілька днів усе запрацювало так, як і було задумано», – згадує Роман Андрійович. Особливість полягає у пульті керування, який не лише дає змогу налаштовувати верстат, а й контролює його роботу. Використовуючи пульт, оператор налаштовує положення опорної лінійки та вкладає матеріал на каретку. Далі відбувається автоматичне фіксування положення матеріалу, після чого пульт дає команду на розпилювання: приводиться в рух дискова пилка і каретка. Коли виконане розпилювання, система подає команду на повернення каретки у вихідне положення. Верстатник у цей час стоїть і спостерігає за процесом. Для обслуговування верстата достатньо одного працівника.

На цьому верстаті можна розпилювати не лише пиломатеріали, а й ламіновані плитні матеріали, оскільки передбачена можливість встановлення підрізної пилки. Що ж стосується пиломатеріалів, то каретка верстата дає змогу розпилювати їх завдовжки до 6 м. Тестуючи своє дітище, Роман Андрійович особисто випилював на ньому за зміну 4 м3 заготовок для вагонки.

«Чотирибічник» Якщо уже напиляні заготовки для вагонки, то потрібно її виготовити. Тут прийде на допомогу ще одна розробка п. Романа – чотирибічний верстат. Здавалось би, який сенс самостійно розробляти верстат, коли є безліч компаній, що виготовляють таке обладнання? Але сенс завжди є. «Ви знаєте багато чотирибічних верстатів без масивної станини, призначеної для поглинання вібрації, котрі здатні обробляти паркетні заготовки завдовжки від 20 см і будівельний брус перерізом 200×200 мм – до 6 м?», – запитує розробник. Чотирибічний верстат, який обробляє будівельний брус завдовжки до 6 м, – не дивина. Не здивуєш нікого й «чотирибічником», який обробляє тонкі заготовки завдовжки до 20 см. Але це верстати різних класів, і використовувати один і той самий, наприклад, для виготовлення будівельного бруса й паркетини, неможливо. Хоча, точніше буде сказати, неможливо було, допоки не з’явилася розробка умільця з Львівщини. Досягти такої універсальності вдалося завдяки використанню плаваючої каретки – власна розробка Романа Кравця. Якщо у всіх інших верстатах заготовку притискають і подають подавальні вальці, що призводить до виникнення сили тертя між заготовкою і столом (призводить до збільшення затрат енергії на подавання), то у цьому заготовку вкладають на плаваючу каретку, яка і подає її в зону фрезерування. Завдяки цьому не лише зменшуються затрати енергії на подавання, а й значно зменшується вібрація,

що виникає під час фрезерування (тому не потрібна масивна станина), обробка заготовки проводиться у верхній точці (класично – у нижній), на деревині відсутній ефект входу/ виходу фрези, на деталі створюється базова поверхня, що важливо для столярного виробництва. Для обслуговування верстата достатньо одного працівника. Ще однією особливістю верстата є шліфувальний вузол, який розміщений після фрез і який виконує чистове шліфування заготовки. Ну і, звичайно ж, система керування. Верстат обладнаний подібною до «форматника» системою керування, яка мінімізує участь верстатника у процесі обробки – він, налаштувавши верстат, лише вкладає заготовку на плаваючу каретку і знімає з неї готовий виріб. Продуктивність роботи цього чотирибічного верстата сягає 40 м2 вагонки за зміну, або 50 м погонажу за 1 год. Винахідник протестував ці верстати на власному виробництві та довів їх майже до досконалості, адже не обійшлося без переробок, і він цього не приховує, навпаки, вважає, що помилки – це елемент, який, за нормального підходу до них, лише сприяє покращенню (не помиляється лише той, хто нічого не робить). На основі плаваючої каретки він також виготовив і успішно експлуатує шипорізний верстат із довжиною пропилу до 1 м, який також використовує для фрезерування дверних фільонок і складних багетів. Уже розроблена документація на верстат для нарізання чашок на будівельному брусі у напівавтоматичному режимі. Під час нашого спілкування Роман Андрійович сказав, що готовий виробляти такі верстати у заводських умовах, щоправда, для реалізації цього задуму йому потрібні партнери. Усіх, кого цікавить таке партнерство, він просить звертатися до нього для обговорення деталей. Володимир ЛУЖНЯК

міжнародна співпраця

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

Проект завершується, проте співпраця між лісівниками триває Протягом двох із половиною років у прикордонних областях України та Словаччини впроваджували транскордонний проект «Безперервне навчання лісівників задля кращого ведення лісового господарства» у рамках програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна, яку фінансують із фондів Європейського Союзу. Головною метою проекту було створення умов для покращення професійної освіти лісівників, зокрема щодо питань сталого багатофункціонального наближеного до природи ведення лісового господарства та посилення співпраці лісівників прикордонних територій. І ось 11–12 вересня 2014 року у м. Мукачево відбулася завершальна конференція проекту, на якій експерти представили результати його роботи. У заході взяли участь півсотні українських і словацьких лісівників, екологів та громадських діячів. Впровадження проекту здійснювали на прикордонних територіях. В Україні це були Закарпатська та Івано-Франківська області, у Словаччині – Кошицький і Пряшівський краї.

Здобутки проекту «Розробляючи проект три роки тому, ми спрямували наші зусилля на дві цілі, яких вдалося досягнути: створення умов для безперервного навчання лісівників саме у транскордонній зоні СловаччинаУкраїна та забезпечення сталості проекту, тобто знаходження можливостей подальшої співпраці лісівників наших країн, – розповідає Леся Лойко, голова ГО «ФОРЗА» та керівник проекту. – Під час проекту акцентували увагу на створенні навчальних пробних площ, підготовці висококваліфікованих українських фахівців, семінарах і тренінгах для українських та словацьких лісівників, публікації навчальних матеріалів. Ми зробили акцент на навчанні, тому що освіта – ключова складова в досягненні змін». Під час проекту заклали 4 навчальні пробні площі. Дві з них – у Словаччині, ще дві – в Україні. Про них зібрали всю необхідну інформацію: породний та віковий склад; обсяг деревини, лісогосподарські заходи, які проводили і проводитимуть. Згідно з інформацією, підготували спеціальні екскурсійні путівники. Пробні площі і в подальшому утримуватимуть, щоб використовувати як для навчання, так і для практичних дискусій лісівників. «Нам вдалося підготувати 14 українських спеціалістів-лекторів із наближеного до природи лісівництва, які продовжать навчати наступні покоління лісівників в Україні. Під час проекту більше 200 українських і словацьких лісівників обмінялися досвідом, відвідавши Словаччину й Україну», – продовжує перелічувати здобутки проекту Мілан Сарваш, директор інституту Національного лісового центру, менеджер словацького партнера проекту. Перше, чого намагалися досягти організатори проекту, – створення і покращення умов для безперервного навчання лісівників у Словаччині й Україні, адже будь-які спеціалісти мають завжди підвищувати і покращувати свою кваліфікацію. «Нашою метою було включення у навчальну програму українських навчальних центрів такої досить нової теми як наближене до природи лісівництво. Ми розробили програму навчання, перший в Україні посібник із наближеного до природи лісівництва, путівники, створили навчальні демонстраційні ділянки в лісі, де лісівники вже на практиці можуть перевірити, яким чином можна господарювати в лісі так, щоб кардинально не змінювати ландшафту, щоб зменшити кількість суцільних зрубів і негативних наслідків, які вони можуть спричинити», – розповідає Леся Лойко. Експерти проекту вважають, що їхні напрацювання будуть корисними для Державного агентства

лісових ресурсів України і переконані, що напрацьовані матеріали та набуті знання можуть стати основою для підготовки нової парадигми лісовпорядкування, внесення змін до навчальних програм підготовки та підвищення кваліфікації лісівників-практиків, вдосконалення Лісового кодексу України тощо. 204 особи пройшли навчання в рамках проекту. З них 63 – у Словаччині, а решта – в Україні. Це були лісівники-практики, студенти вузів, управлінці із Закарпатського та Івано-Франківського ОУЛМГ. «Більшість наших навчань проходили у лісі. Люди йшли до нього і вирішували, якою має бути доля цього лісу, щоб він не постраждав від стихійних природних явищ, щоб люди могли ходити за грибами та ягодами, щоб він був привабливий для туристів, але й, водночас, лісогосподарські підприємства могли мати економічний зиск», – розповідає керівник проекту Леся Лойко. Ще одна мета проекту – започаткувати і покращити співпрацю між лісівниками. «Ніби й живемо у прикордонній території, але обмін між лісівниками до початку проекту не був таким розповсюдженим, як тепер. Тому під час підготовки до нього вирішили, що потрібно привезти словацьких лісівників і показати, як ми господарюємо, а наших привезти у Словаччину, щоб вони побачили, як господарюють там, – продовжує пані Леся. – Завдяки проекту українські лісівники побачили, як ведеться лісове господарювання у державних лісах Рожняви, Кошице, Прешова, церковних лісах Про Популо». Основною перевагою проекту є те, що він був спрямований на лісівників-практиків. Рудольф Бруханік, інженер Генеральної Дирекції державного підприємства «Ліси Словацької Республіки», провідний експерт Словаччини з наближеного до природи лісогосподарювання і водночас головний експерт проекту, підготував навчальну програму, яку можна було б аплікувати не тільки в рамках проекту, а й згодом в Україні в освіті та навчанні українських лісівників. «Ця програма має теоретичні та практичні аспекти, для чого були підготовані дві навчальні пробні площі, оскільки ми у Словаччині вже кілька років поспіль провадимо наближене до природи лісівництво і хотіли би передати власний досвід українським колегам. Під час цих навчань учасники проекту мали змогу побачити на власні очі, як виглядає наближений до природи ліс, а також на практиці випробувати, як у ньому можна господарювати тепер і в майбутньому», – розповідає п. Бруханік. Спільними зусиллями ця програма стала частиною процесу підвищення кваліфікації лісівників у Карпатському регіональному навчальному центрі Укрцентркадриліс для працівників лісового господарства ІваноФранківської, Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей. Щороку підвищення кваліфікації проходять 220 майстрів лісу із цих областей, і навчальні пробні площі, які заклали в рамках проекту, чудово підходять для того, щоб наочно пояснити лісівникам підходи наближеного до природи лісівництва. Закінчення на с. 7

cmyk

опорядження

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року на правах реклами

об’єднані для якісного фарбування «Bürkle», «Weber» і «Venjakob» реалізували високопродуктивну лінію лакування для польської фірми «Zorka». Нині, коли експорт українських меблів на Схід ризикує зменшуватися, багато виробників шукають клієнтів на Заході, зокрема розглядають можливість співпрацювати зі шведським гігантом «Ikea». І щоразу, коли чуємо про співпрацю «Ikea» з будь-яким виробником меблів, знаємо, що йдеться про якісні меблі та значні обсяги продукції. Тому пропонуємо вам ознайомитися з рішенням дільниці опорядження поверхні, яку зреалізував постачальник «Ikea» – польська фірма «Zorka» з Єленьої Гури.

До складу лінії з обробки пласких поверхонь входять шліфувальні верстати фірми «Weber»...

...і вальцеві опоряджувальні верстати фірми «Bürkle»

Тут запустили новий цех, який для гнучкості виробництва обладнаний двома сучасними лініями. Генеральним підрядником проекту стала компанія «Robert Bürkle GmbH» із німецького Фройденштадта, яка об’єднала власне обладнання з обладнанням інших німецьких виробників – шліфувальними верстатами від компанії «Hans Weber» із Кронаха й устаткуванням для опорядження методом розпилення виробництва «Venjakob Maschinenbau» із Реда-Віденбрюка. Встановлення нових виробничих ліній стало для «Zorka» новою ерою. Польська компанія, створена у 1950 році як виробник пластикових деталей і дерев’яних іграшок, через 20 років почала виготовляти стелажі, вішаки для одягу та інші дрібні предмети, а в 2004-му – меблі з головним акцентом на спальні гарнітури. Відтоді, як «Zorka» стала постачальником «Ikea», замовлення від шведського замовника постійно зростали, що спонукало до серійного виробництва. Тільки у новому цеху компанія збільшила виробництво вчетверо. Саме для цього і знадобилися дві виробничі лінії, оскільки потрібно було обробляти профільні та пласкі поверхні. Враховуючи відмінність у технології шліфування та лакування профільних і пласких деталей, швидкість подавання на виробничих лініях значно різниться. У той час, коли профільні деталі подають до обробки зі швидкістю 10 м/хв, інший стрічковий транспортер подає пласкі деталі утричі швидше. В обох випадках фірма з Фройденштадта відповідала за злагоджену роботу всіх компонентів лінії. Лінії складаються з обладнання для транспортування деталей, вальцевого лакування та сушіння, які поставила фірма «Bürkle». Шліфувальні верстати для вступного і проміжного шліфування надала компанія «Weber», а обладнання для опорядження методом розпилювання – компанія «Venjakob». Окрім високої якості і швидкості роботи, «Zorka» вимагає, щоб обладнання було доступним. А щоб скоротити

татів Bürkle RCL для нанесення ґрунтового та кінцевого лакофарбувального матеріалу. З метою економії фарби, на лінії опорядження профільних деталей також працює два вальцевих верстати «Bürkle», для того, щоб покрити фарбою пласкі частини деталі перед лакуванням розпиленням. Значні обсяги лакування потребують певної кількості ультрафіолетових пристроїв. Для затвердіння покриття у зоні плаского опорядження працює 7 одиниць техніки з 18-ма ультрафіолетовими лампами, які фарбу (лак) або желатинують, або затверджують. Для затвердіння опоряджених профільних деталей використовують спеціальні сушарки 3D-UV. Потім ці деталі надходять у зону охолодження. Після охолодження готові деталі знімають вручну. Завантаження і вкладання деталей не автоматизовані, оскільки їхні розміри дуже відрізняються. Варто зазначити, що обладнання ультрафіолетового затвердіння має елект-

час простою лінії, необхідна швидка заміна лакофарбового матеріалу, оскільки «Zorka» виготовляє меблі для «Ikea» різних кольорів. Для задоволення цієї потреби компанія «Venjakob» поставила свою нову систему швидкої заміни лакофарбового матеріалу для агрегату «Venspray-Perfect-Einheit», який забезпечив зміну фарб під час роботи обладнання. Для опорядження пласких поверхонь «Bürkle» виготовила чотири верстати для нанесення лаку вальцевим методом зі змінними вальцями, які розміщені збоку виробничої лінії і, за потреби, дають змогу швидко й легко змінити фарби, які наносять на деталі у процесі кольорового лакування.

Дует виробниЧиХ ліній Окрім вищезазначених чотирьох верстатів зі змінними вальцями, лінія складається ще зі семи агрегатів: двох вальцевих лаконаносних машин Bürkle RCF для шпаклювання та «закривання» поверхні MDF і п’яти вальцевих верс-

ронний баласт і розширений пакет керування. Це обладнання дає змогу регулювати силу випромінювання кожної лампи відповідно до потреб для затвердіння кожного з використовуваних лаків (фарб). Це оптимізує роботу і знижує експлуатаційні витрати УФ-пристроїв. Окрім вигоди від зниження витрат, це обладнання має й технічні переваги, наприклад, рівномірне навантаження на електричну мережу. Менеджер із продажу компанії «Bürkle» Мірослав Сарело, презентуючи лінію, запевнив, що компанії вдалось інтегрувати специфічні ноу-хау кількох постачальників різного обладнання і виробничих операцій у комбінований «дует» двох високопродуктивних ліній. А це свідчить про можливості кожного окремого підприємства та їхню здатність співпрацювати разом. Також п. Сарело висловив сподівання, що досвід польских виробників буде корисний для України і що незабаром такі лінії реалізують на українському ринку.

Панорамний вигляд комплексної лінії для пласких поверхонь

Панорамний вигляд лінії для профільних деталей

ТЕХНОЛОГІЇ ШЛЯХЕТНИХ ПОВЕРХОНЬ КОНСУЛЬТАЦІЇ В УКРАЇНІ: Контактна особа: Мірослав Сарело тел.: +48 604 08 40 80 +49 170 459 82 45 e-mail: biuro@buerkle-gmbh.pl

Контактна особа: Jürgen Horn тел.: +49 (0) 9261 409 181 моб.: +49 (0) 173 3 78 11 46 e-mail: juergen.horn@hansweber.de http://hansweber.de/

Контактна особа: Dieter Feldmann тел.: +49 5242 9603 144, +49 5242 9603 111 моб.: +49 173 512 4889 e-mail: dfeldmann@venjakob.de http://www.venjakob.de/

тел.:

+38 097 72 555 46 +38 067 717 46 35

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

міжнародна співпраця

Проект завершується, проте співпраця між лісівниками триває

Учасники завершальної конференції проекту «Безперервне навчання лісівників задля кращого ведення лісового господарства»

Закінчення. Поч. на с. 5

Також у рамках проекту розробили низку навчальних матеріалів, зокрема посібник із наближеного до природи лісівництва в українських і словацьких Карпатах, адже ефективне навчання без них неможливе. Один із авторів посібника Микола Чернявський, доцент кафедри екології НЛТУ України та експерт проекту, розповів, що в ньому просто і зрозуміло викладені всі практичні питання, які стосуються ведення наближеного до природи лісового господарства. «Ми, заклавши демонстраційні пробні площі, проводячи дослідження і, найголовніше, маючи змогу обмінятися думками безпосередньо зі словацькими колегами, зробили поступ уперед до наближеного до природи лісівництва, яке стає ідеологією сучасного ведення лісового господарства», – переконаний Микола Васильович. Також створили веб-платформу http://foresterslearning.eu/, на яку завантажили багато навчальних матеріалів як українською, так і словацькою мовами, в тому числі є тестова програма, за допомогою якої можна перевірити власні знання. Цю платформу в подальшому використовуватимуть для навчання лісівників як в Україні, так і у Словаччині. Зокрема, експерти сподіваються, що її використовуватимуть і українські університети.

«Започаткована під час проекту співпраця між українськими та словацькими лісівниками може і має продовжуватися, – вважають експерти проекту. – А маючи договори про співпрацю, це можна буде зробити значно простіше і в будь-який час».

На наших теренах Чому таке важливе наближене до природи лісівництво для Українських Карпат? Перш за все через обурення громадськості суцільними лісосічними рубками. Окрім того, одновікові однопородні насадження, яких є багато в Карпатах, перебувають під загрозою знищення унаслідок екстремальних природних явищ (сильний вітер, намерзання, зливи). У травні, наприклад, у Закарпатті було пошкоджено внаслідок буревію 400 тис. м2 деревини. А таке ведення лісового господарства, коли формується багатоярусний і різновіковий деревостан, робить його не тільки стійкішим до різних негативних природних явищ, а й привабливішим для людей. «В Україні зараз систему лісосічних рубок стимулює держава, – переконаний Юрій Дербаль, – адже санкції за заподіяну шкоду при суцільних рубках – мінімальні, бо на них немає що пошкоджувати – залишаються лише пеньки, а лісу немає». Щоправда, наближене до природи лісівництво – для України тема не зовсім нова, і насамперед

завдяки швейцарсько-українському проектові розвитку лісового господарства в Закарпатті «FORZA», під час якого за 2004– 2010 рр. заклали 126 навчальних пробних площ у 14 лісгоспах Закарпатського ОУЛМГ та 12 – на території Карпатського біосферного заповідника із переважаючими 38 типами лісу. Два закарпатських лісгоспи впроваджували на своїй території рубки переформування як один з інструментів наближеного до природи лісівництва. Роботу моніторили науковці за допомогою сучасних засобів і методів, зокрема «Field map», та надавали рекомендації. Напрацьований досвід із 2004 по 2007 роки дав змогу українському лісовпорядному інститутові підготувати проект організації ведення лісового господарства для Нижньобистрівського лісництва Хустського лісгоспу, що дає йому змогу використовувати підходи наближеного до природи лісівництва. «Якщо у 2005 році словацькі лісівники вже почали впроваджувати наближене до природи лісівництво, то ми лише почали про нього говорити, – розповідає Юрій Дербаль, експерт проекту від ГО «ФОРЗА». – Протягом 2005–2010 років пропагували цей підхід, висвітлювали його особливості та дискутували про можливість його запровадження в Україні. І от коли у 2012 році ми взялися до спільного словацько-українського проекту, то вже мали певні

напрацювання у цьому напрямі, зокрема успішні результати швейцарсько-українського проекту «FORZA» та німецько-українського проекту «Дністер», спільні заходи з Національним лісотехнічним університетом України, УкрНДІгірлісом». Наближеного до природи лісівництва зараз навчають і в НЛТУ України, і в Укрцентркадриліс, адже ця система господарювання актуальна для Карпатського регіону. «Під час навчальних поїздок усі учасники мали змогу засвоїти основні екологічні закони, за якими діє і розвивається наша природа. Вона часто-густо краще, ніж людина, знає, що і як потрібно робити, – переконаний Юрій Дербаль. – Звичайно, всі процеси, які відбуваються в лісі чи природним шляхом, чи за участі людини, взаємопов’язані». Пан Дербаль підкреслив важливу роль материнського насадження у наближеному до природи лісівництві, хоча інколи цій особливості приділяють недостатньо уваги: «На жаль, у суцільнолісосічній системі інші принципи. Під час семінарів я демонстрував учасникам матрьошку – її роль виконує материнське насадження. Якщо знищити верхню матрьошку, то буде знищено все, що під нею. Зазвичай під час рубок догляду ми намагаємося знищити породи-піонери – березу й осику як небажані породи, що пригнічують головну. Всі учасники семінарів мали змогу переконатися, наскільки важлива роль порід-піонерів у адаптації головної до життя в умовах суцільного зрубу чи до нового материнського насадження. Для українських учасників семінарів було дуже важко уявити деревостан майбутнього і що потрібно змінити, щоб він виріс на засадах наближеного до природи лісівництва (був стійким, високопродуктивним, багатоярусним). Зараз ми можемо йти тільки єдиним шляхом – поєднувати традиційні підходи із засадами наближеного до природи лісівництва, оскільки потрібно внести багато змін в українське законодавство.

Українські лісівники мали змогу переконатися на досвіді Словаччини, як важливо сформувати технологічні підходи для мінімізації шкоди для насаджень». Почувши детальний аналіз стану справ із наближеного до природи лісівництва в Україні та довідавшись із уст доповідачів, як саме воно відбувається у Словаччині, учасники наступного дня мали змогу взяти участь у польо-вій поїздці. Під час поїздки вони не тільки ознайомилися зі сучасним лісовим господарством Закарпаття, а й почули з уст провідного наукового співробітника Закарпатського відділення УкрНДІГірліс Фелікса Гербута захопливу історію про минуле і сучасне лісівництва на Закарпатті – від королівських лісів до державних. Далі всі учасники конференції відвідали дендропарк «Березинка», де майстер розсадника дендропарку Наталія Слободянюк і завідувач Закарпатським науково-дослідним відділенням УкрНДІГірліс Василь Феннич розповіли про інтродуковані породи в Українських Карпатах, яких у дендропарку більше трьохсот. Але про це детальніше – у наших наступних номерах. Хоча всім учасникам проекту й шкода, що він закінчився, та досягнуто чимало: розроблено програми тренінгів із наближеного до природи та багатофункціонального ведення лісового господарства, внесено зміни до програми підвищення кваліфікації лісівників-практиків, створено навчальні пробні площі, проведено навчальні курси й семінари з обміну знаннями та досвідом, підготовлено тренерів з питань наближеного до природи та багатофункціонального ведення лісового господарства, створено навчальний веб-портал і розроблено посібник із наближеного до природи лісівництва та багатофункціонального ведення лісового господарства в Україні та Словаччині. Усе перелічене вселяє надію, що робота у цій царині триватиме й надалі та буде настільки успішною, що через кілька десятків років ми побачимо оновлені Карпати. Оксана ОПРИСК

cmyk

технологІя

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

«Стільниковий» меблевий щит – якісна стільниця Стіл – невід’ємний елемент будь-якого будинку, який, окрім функціонального призначення, має чимале естетичне й інтер’єрне значення. Масивний дерев’яний стіл створює неповторну атмосферу в будинку, сприяє домашньому затишку. Не так давно, з метою економії матеріалів, стільниці столів робили тонкими, наприклад, 18 або 22 мм. Такий стіл добре виконує своє функціональне призначення, але його важко назвати естетичним. З метою забезпечення естетичної складової, дедалі частіше застосовують стільникові плити. Історія застосування стільникового заповнювача сягає 1940-х років. Саме тоді для виготовлення певних деталей почали використовувати паперовий заповнювач в автомобілебудуванні, а незабаром і у військовій сфері. У меблеву промисловість цей матеріал впровадили значно пізніше, а масового застосування він набув на початку цього тисячоліття. Паперовий стільниковий заповнювач – основа виробництва легких меблевих або, як їх ще називають, стільникових плит. Головною перевагою таких плит є незначна маса при значній товщині. Це дає змогу створювати візуально масивні меблеві вироби, при цьому зменшивши їхню масу (порівняно із застосуванням ДСП, MDF, фанери чи меблевого щита такої самої товщини). Застосовують стільникові плити й для виготовлення стільниць столів. Унаслідок цього, стіл візуально виглядає міцним і надійним. Якщо для переміщення стола зі стільницею з масивної деревини доводиться застосовувати грубу чоловічу силу, то з аналогічним зі стільниковою стільницею легко впо-

рається й тендітна жінка. Ще одна перевага таких плит – зменшення собівартості виробу. Є у стільникових плит і недоліки. Так, для їхнього з’єднання потрібно використовувати специфічні з’єднувальні елементи, що значно дорожчі від звичайних. Ще один недолік – невисока ударна міцність, тобто під час удару по стільниці предметом із невеликою площею (для столів це – не рідкість) її верхній шар із тонкої деревопохідної плити може проламатися. Та найголовніший її недолік полягає у тому, що це вже – штучний, а не природний матеріал, яким є деревина. Як би не старалися дизайнери з розробкою текстур і декорів, та плита неспроможна випромінювати природну теплоту, дарувати відчуття спокою і домашнього затишку, як це робить деревина. Тому столи із масивної деревини набувають дедалі більшої популярності. На перший погляд, усе виглядає просто: замість плитних матеріалів для виготовлення стільниць виробник використовує масивну деревину і задовольняє вимоги покупця. Але це лише на перший погляд. Насправді, виготовити стільницю із масивної деревини – не так уже й просто. Річ у тім, що деревина – матеріал, який під час експлуатації, внаслідок зміни температури і вологості навколишнього середовища, змінює свої розміри. Причому в різних напрямках величина зміни різна і не завжди лінійна.

«Стільниковий» меблевий щит (без рамки)

Це призводить до короблення стільниць і утворення тріщин. Запобігти цьому можна, підібравши бруски меблевого щита таким чином, щоб вони компенсували напруження один одного. Але кожен брусок індивідуальний і неповторний, тому, як би скрупульозно не підходили на виробництві до підбору брусків, усе ж є ймовірність того, що у якомусь місці напруження не компенсовуватимуться. А це рано чи пізно призведе до тріщин і короблення. Якщо у звичайних столах боротися із коробленням допомагає жорстке кріплення стільниці до ніжок і царг, то у конструкції стола-трансформера дуже високі вимоги до забезпечення жорсткості й геометричної стабільності стільниці. Окрім того, якщо у звичайному столі незначне короблення стільниці важко помітити, то у столі-трансформері, де у складеному вигляді стільниці лежать одна на одній, незначне короблення перетворюється на добре помітну шпару, що суттєво погіршує естетичний вигляд. При цьому виробники отримують рекламації на виріб і змушені за власний кошт міняти стільницю або й стіл.

Столи-трансформери зі стільницею зі «стільникового» меблевого щита

«Нам дуже добре відомі проблеми стільниць із масивної деревини, – зізнається Микола Микитчак, власник меблевої фабрики «МКМ». – Ми, як то кажуть, не один пуд солі з’їли, шукаючи шляхи вирішення цих проблем для наших авторських столівтрансформерів. Перепробували багато методів, але жоден не задовольнив наших вимог: то якість незадовільна, то хороша, але вартість виробу зашкально висока тощо. У пошуках рішення натрапили на новітню європейську розробку – «стільниковий» меблевий щит. Собівартість виготовлення стільниць із цього щита аналогічна собівартості виготовлення стільниць з масивної деревини, але експлуатаційні характеристики значно кращі».

У «стільниковому» меблевому щиті поєднано переваги стільникових плит і масивної деревини і, що найголовніше, відсутні характерні для цих матеріалів недоліки. Отож, перевагами нової розробки є: ● мала маса при великій товщині; ● хороша геометрична стабільність (відсутнє короблення і тріщини); ● висока ударна міцність; ● природний матеріал із неповторною текстурою, що дарує відчуття спокою і домашнього затишку. Зовнішні шари такої стільниці виготовляють із дубових ламелей. Також із них виробляють внутрішнє «стільникове» заповнення, а рамку – із дубових брусків. Увесь

технологічний процес, починаючи від розпилювання заготовок на ламелі й закінчуючи опорядженням, здійснюють на обладнанні провідних європейських виробників, що дає змогу досягти високої якості виробів. Для внутрішнього шару можна було використати й паперовий заповнювач, але на «МКМ» від цього рішуче відмовилися, адже він, безперечно, гірший від ґратки з дубових ламелей. Саме завдяки ґратці «стільниковий» меблевий щит має такі хороші характеристики, тому Микола Дмитрович цілковито впевнений у довготривалій експлуатації його столів-трансформерів і у відсутності рекламацій. Володимир ЛУЖНЯК

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

актуально

Наближене до природи лісівництво – чи буде словацький досвід корисний для України? Ще 10 років тому концепція наближеного до природи лісівництва була маловідомою в Україні. А надто, ведення лісового господарства в основному зосереджувалося на вирощуванні лісу для отримання деревини, при цьому багатофункціональність лісу мало кого цікавила, а планування заходів ведення лісового господарства із місцевим населенням узагалі не обговорювали. Нині не можна сказати, що ситуація стала кардинально іншою, проте спроби її змінити не тільки активно ведуться, але й вдаються. Вагому роль у цьому відіграє низка спільних проектів, у яких беруть участь українські та закордонні лісівники. Першою ластівкою наближеного до природи лісівництва став швейцарсько-український проект «Forza», який тривав протягом 2004–2010 рр. Останні 2,5 року українські лісівники мали змогу переймати досвід ведення лісового господарства на засадах наближеного до природи лісівництва від своїх колег зі Словаччини під час проекту «Безперервне навчання лісівників задля кращого господарювання». «Систему наближеного до природи лісівництва практично застосували у Словаччині в 2005 році у всіх типах лісу, щоб побачити, як, залежно від конкретного типу лісу, можна застосовувати цей спосіб, – розповідає інженер Рудольф Бруханік із компанії «Ліси Словацької Республіки», експерт і тренер проекту «Безперервне навчання лісівників задля кращого господарювання». – Проте вже 2001 року ми почали шукати урочища і території, які підходять для такого типу діяльності. До цієї методики поступово приєднувалися менші, недержавні підприємства, зокрема міські ліси». Важливо було побачити, як реагує на наближене до природи лісівництво конкретний тип лісу з тієї причини, що, залежно від відмінностей умов, і результат може бути різним. Для прикладу, в Америці за системою наближеного до природи лісівництва чудово ростуть чисті хвойні ліси, але, коли спробували застосувати ті ж підходи у словацьких хвойних лісах, то спроба виявилася невдалою. «Чому ми впровадили наближене до природи лісівництво у практичну реалізацію? – пояснює Рудольф Бруханік. – Першою причиною було те, що одноярусні та однопородні ліси характеризуються екологічною нестабільністю, що посилюється достатньо інтенсивним втручанням. Значні наслідки стихійних лих спостерігаємо у таких листяних і хвойних лісах, що завдає великих збитків нашим лісовим підприємствам.

Українські та словацькі лісівники під час завершальної конференції «Безперервне навчання лісівників задля кращого ведення лісового господарства»

Другою причиною стало розуміння того, що підростове, або лісовідновне господарювання поєднане зі створенням зрубів, і відновлення такої території потребує високих затрат на лісовирощування. Але й це ще не все. Третя причина, через яку в Словаччині звернулися до наближеного до природи лісівництва, – це те, що лісосічне господарювання не сприймає громадськість, яка бачить голі від лісу території і не бачить діяльності, спрямованої на його відновлення. Наближене до природи лісівництво не створює такого дискомфорту для населення, тому його сміливо можна використовувати у місцях, де є рекреаційні зони чи національні парки». Застосування наближеного до природи лісівництва, на думку експертів, перш за все підвищує екологічну стабільність лісів, забезпечує природне різноманіття лісових порід, підвищення генетичного різноманіття, розвиток сукупної флори і фауни. Для суспільства наближене до природи лісівництво означає підвищення екологічних функцій лісу, задоволення рекреацій-

них та естетичних потреб, більше наближення до вимог охорони природи. Економічна ефективність такого виду господарювання пояснюється зниженням витрат на догляд за лісом, підвищенням якості отриманої деревини, а також зменшенням шкоди від стихійних лих, адже такі деревостани стійкіші від монокультур та одновікових деревостанів. Словацькі лісівники напрацювали певну систему, як впроваджувати наближене до природи лісівництво. Вона заснована на тому, що практичні лісовпорядники поступово приєднуються до практики лісогосподарювання посередництвом створення об’єктів наближеного до природи лісівництва. Отже, на цьому шляху перш за все найважливішим є навчання лісовпорядників, щоб вони потім могли знайти таку територію, яка підходить для реалізації цього способу, розробити план, який би можна було реалізувати після затвердження. У Словаччині створили 5 навчальних центрів із підготовки фахівців із наближеного до природи лісівництва, які почали

працювати у 2006–2008 роках. У них проводили дводенні навчання, в яких взяли участь близько 200 лісівників. У наступні два роки ці центри вже започатковували навчання у співпраці з Національним лісовим центром Словаччини. Були й закордонні навчальні поїздки. Далі до справи активно доєдналися лісівники-практики, організовували одноденні зустрічі, де вони демонстрували свої проекти й обмінювалися досвідом і думками. У 2012–2014 рр. відбулися навчання спільно з українськими партнерами. «У Словаччині популярність підходу наближеного до природи лісівництва зростає, тому й кількість бажаючих навчатися – теж», – підсумовує Рудольф Бруханік. Нині компанія «Ліси Словацької Республіки» зареєструвала 231 об’єкт наближеного до природи лісівництва на площі 53 294 га, а недержавні суб’єкти – 18 таких об’єктів на території 1608 га. Словацькі лісівники також створили базу даних об’єктів наближеного до природи лісівництва (або, як ще кажуть, об’єктів pro silva). Таким чином

надано можливість їхнього особистого планування, контролю та реєстрації. Також лісівники надають інформацію про наближене до природи лісівництво в засобах мас-медіа. Зокрема, необхідна інформація є і на вебсайті «Лісів Словацької Республіки». «Наші лісівники мають власні уявлення щодо того, яким способом хотіли би вести господарювання у лісах, – розповідає Рудольф Бруханік. – Вони розробляють ці пропозиції і вносять їх у плани, які ухвалює державне лісове управління. Таким чином їх можна буде реалізувати». З 2013 року словацькі лісівники започаткували інтенсивну співпрацю з лісовпорядним інститутом у Зволині, результатом якої є методичні вказівки створення та формування постійних приростів насадження. Разом вони створили так званий «тривалий багатоярусний деревостан», який є типом наближеного до природи лісівництва. Тривала багатоярусність означає, що яруси взаємопов’язані і, залежно від того, яким способом проводиться рубка, можуть бути поруч або один над одним. Цей підхід не має обмежень у використанні. Головне – бажання його застосовувати. Щоправда, не всі ліси підходять для цього з точки зору різних порід або умов. Лісовпорядників зобов’язують запланувати такий тип господарювання на майбутнє, якщо: ● лісовідновний господарський спосіб рубки невеликими групками (це не вибіркова рубка, адже структура ярусності трохи інша); ● довший період відновлення насадження на 60 років, чому відповідає вища інтенсивність лісовідновлювальної рубки; ● інтенсивна рубка догляду, метою якої є вища стабільність і приріст цільових дерев і підготовка до природного поновлення. «Нашою довгостроковою метою є формування природного багатоярусного насадження у придатних умовах зростання», – наголошує Рудольф Бруханік, описуючи особливості концепції наближеного до природи лісівництва у Словаччині. Оксана ОПРИСК

cmyk

цікаво

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

Дерев’яні будинки – ламаючи стереотипи Часи, коли дерев’яний будинок асоціювався з хатинкою з похиленими стінами і маленькими віконцями, – у минулому. Пропонуємо вашій увазі чотири дерев’яні будинки, де кожен – політ фантазії дизайнера.

Резиденція Вілкінсон

«Final Wooden House»

Результат роботи архітектора Роберта Харві Ошаца. Клієнт – великий поціновувач музики – хотів, щоби будинок був не тільки частиною природного ландшафту, але й насправді оповитий музикою. У будинку уникли механіки склепінчастого приміщення: внутрішній простір немов перетікає у зовнішній, стає з ним єдиним цілим.

Су Фудзімото, японський архітектор, спроектував цей невеликий і примітивний дерев’яний будинок, аби продемонструвати універсальність пиломатеріалів. У будинку немає поділу на підлогу, стіни і стелю. Те, що сприймається як підлога, може водночас бути стелею, стіною та стільцем. Рівні поверхонь відносні, і просторовість сприймається по-різному.

Лісовий будинок

«Rustic Cabin Design»

Цей будинок художник Саймон Дейл спорудив для своєї сім’ї. Будинок буквально вкопаний у пагорб для захисту і максимального злиття з ландшафтом. Каркас зробили із дубових лісоматеріалів, заготовлених при рубаннях догляду. Деревину використали і для підлоги. Скляний купол даху забезпечує багато природного світла, а у темний час доби використовують енергію, накопичену сонячними батареями.

Піт Хайн Ік спорудив цей унікальний дерев’яний будиночок у горах для свого друга, музиканта Ханса Ліберга. Основною ідеєю було поєднати сучасний мінімалістичний дизайн зовні й елегантне облаштування всередині будинку. Використання дерев’яних колод на фасаді робить дизайн екстер’єру унікальним. Усередині цей компактний котедж – міні-студія звукозапису. Підготував Ігор Варениця

обладнання

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року

Про тепловий баланс аспіраційних систем Дотримання нормативної температури в деревообробному цеху значною мірою впливає на формування собівартості продукції. Енергозатрати на нагрівання припливного повітря в цех прямо пропорційні об’єму повітря, що потрібне для видалення відходів від верстатів аспіраційними системами. Кількість теплоти Qпр для нагрівання однократного повітрообміну визначають за формулою: Qпр=Vц·ρ·c·(t2–t1) k=8640·1,2·1006·2,7·10-7·(16–(–20))=104,3 кВт·год, де Vц – об’єм цеху, м3. Кількість теплоти, що виходить через стінки фільтрувальної станції, визначаємо: ,

Рис. 1. ДАС із триступеневим очищенням повітря: 1 – фільтрувальна станція, 2 – фільтри в цеху (третій ступінь очищення), 3 – вентилятори.

На сучасних деревообробних підприємствах використовують різні аспіраційні системи, однак традиційними є одновентиляторні з постійною витратою повітря та циклоном у ролі пиловловлювача. Порівняємо витрати теплової енергії для конкретного деревообробного цеху з традиційною аспіраційною та децентралізованою багатовентиляторною аспіраційною системами (ДАС) із фільтрувальною станцією. Об’єм приміщення цеху становить 8640 м3, нормативна кількість повітря, необхідна для аспірації всіх верстатів, – 41 000 м3/год, максимальна кількість пилу, що може продукуватися верстатами, – 314 кг/год. У традиційній аспіраційній системі повітря очищується в циклоні поза межами цеху та виходить в атмосферу. ТОВ «ТЕХЕКО» пропонує ДАС із триступеневим очищенням повітря (рис.1). Кількість теплоти Q1, яка витрачається на забезпечення в цеху нормативної температури (16°С) для традиційної аспіраційної системи, визначають за формулою:

де Fф – площа поверхні фільтрувальної станції, м2; λ1 – коефіцієнт теплопровідності металевої стінки; λ2 – коефіцієнт теплопровідності шару мінеральної вати; δ1, δ2 – товщина стінок, м. Зважаючи на те, що ККД вентилятора в межах 55%, значна частка переданої йому енергії перетворюється на теплову. Енергія, що не витрачається на корисну роботу, витрачається на механічне та гідравлічне тертя, що в подальшому спричиняє нагрівання повітря. Експериментально доведено, що при створенні тиску 1000 Па температура повітря нагрівається на 1°С. Враховуючи, що середній тиск вентиляторів становить 1800–2000 Па, приймаємо, що повітря нагрівається на 2°С. Визначимо кількість тепла, яка переходить від вентиляторів до повітря: Qвент.=0,65·V·ρ·c·k·2=0,65·41000·1,2·1006·2,7·10-7·2=16 кВт·год. Підставивши значення, отримаємо, що необхідна кількість теплоти для збереження нормативної температури в цеху при децентралізованій аспіраційній системі становить 257 кВт·год, а це в 660/257=2,6 разу менше, ніж при традиційній схемі аспірації.

Q1=Qпр+ Qогор=494+166=660 кВт·год, де Qпр – кількість теплоти, що потрібна для нагрівання припливного повітря, кВт·год; Qогор – кількість теплоти, що втрачається через огородження (стіни та дах) цеху, кВт·год. Оскільки все припливне повітря витрачається на аспірацію пилу від верстатів і подальше транспортування з цеху в циклон, то можна прийняти, що кількість тепла, яка витрачається на нагрівання припливного повітря Qпр, дорівнює кількості тепла, яка виходить з аспіраційним повітрям QАС. Кількість теплоти QАС визначають за формулою: QАС=V·ρ·c·(t2–t1)·k=41000·1,2·1006·(16–(–20))·2,7·10-7=494 кВт·год, де V – продуктивність аспіраційної системи, м3; ρ – густина повітря, кг/м3; с – питома теплоємність повітря, Дж/кг·К; t2, t1 – нормативна температура повітря в цеху та середня нормативна температура повітря в зимовий період, °С; k – коефіцієнт переведення джоулів у кіловат-години. Кількість теплоти Qогор визначають за формулою:

де F – площа поверхні огородження, м2; λст – коефіцієнт теплопровідності огородження; δст – товщина огородження, м; αвн, αз – коефіцієнти тепловіддачі. Отримаємо, що для цього цеху кількість теплоти, необхідної для підтримання нормативної температури в ньому, становить 660 кВт·год. Кількість теплоти, необхідної для забезпечення нормативної температури в цеху за наявності ДАС, визначають за формулою: Q2= Qпр+Qогор+Qст.ф–Qвент.=104,3+166+2,8–16=257 кВт·год, де Qст.ф – кількість теплоти, що втрачається аспіраційним повітрям через стінки фільтрувальної станції, кВт·год, Qвент. – кількість теплоти, що подається аспіраційному повітрю від вентилятора, кВт·год.

Рис.2. Схема фільтрувальної станції: 1 – рукавні фільтри, 2 – вхідна секція фільтрувальної станції, 3 – вихідний патрубок, 4 – огородження.

Варто відзначити, що повернення очищеного повітря в цех можливе, якщо гранично допустима концентрація пилу не перевищує 1,8 мг/м3. Очищення повітря у ДАС має три ступені. Перший ступінь очищення виконаний у вигляді вхідної секції (поз. 2, рис. 2), що відіграє роль пилеосаджувальної камери з коефіцієнтом очищення μ1=0,5. Другий ступінь забезпечується рукавними фільтрами фільтрувальної станції з ефективністю очищення μ1=0,995. Третій ступінь очищення повітря здійснюється через фільтри, що розміщені всередині цеху (поз. 2, рис. 1), ефективність якого μ1=0,92. Таким чином концентрація пилу в повітрі, що повертається в цех, становить: . Отримане значення пилу в повітрі є меншим за значення ГДК, що свідчить про якісне очищення повітря від пилу триступеневою системою очищення. Використання ДАС на деревообробних підприємствах дає змогу знизити витрати на нагрівання повітря в цеху в середньому в 2,5–3,0 рази. к.т.н. Роман КЛИМАШ, ТОВ «ТЕХЕКО»

cmyk

пропозиції

Деревообробник №18 (343) 16 вересня – 6 жовтня 2014 року