Lisivnyk_issue_ 5-6_2012 by "Derevoobrobnyk"

В с е у к р а ї н с ь к а

г а л у з е в а

г а з е т а

№5–6 (47) 27 березня – 23 квітня 2012 року

НАГОРОДЖЕННЯ 6 березня 2012 року Указом Президента України №180/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня» присвоєно почесні звання «Заслужений лісівник України»:



МОРОЗ ВАЛЕНТИНІ МИКОЛАЇВНІ , директору державного підприємства «Красноармійське лісове господарство» Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства;



СТУПАЧЕНКО ЛЮДМИЛІ ІВАНІВНІ , провідному спеціалісту державного підприємства «Корюківське лісове господарство» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства;



ХОМИЧ ЛЮБОВІ АНДРІЇВНІ , майстру лісу Черевахівського лісництва державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Лісові дороги – європейського рівня Розвиток лісової інфраструктури – це те, чому зараз приділяє значну увагу Державне агентство лісових ресурсів України. Віктор Сівець, Голова Держліс агентства, неодноразово наголошував, що будівництво лісових доріг є пріоритетним напрямом роботи всього відомства. Нагадаємо також, що із державного бюджету на цю справу виділили 100 млн грн. Торік лісівники вже побудували 1169 км лісових доріг, цьогоріч у планах – не менше 1000 км. Тому, хоча весна щойно розпочалася, лісівники вже готуються до будівництва. У Львівському ОУЛМГ на нараду щодо розбудови лісотранспортної мережі зібралися лісівники Львівщини та Івано-Франківщини, а у ДП «Летичівське лісове господарство» Хмельницького ОУЛМГ – лісівники Хмельниччини та Вінниччини. Як прокладають лісові дороги у Франції, Швеції, Австрії, Німеччині, Словаччині, Туреччині та Польщі, на цих спеціалізованих нарадах розповів заступник генерального директора ВО «Укрдержліспроект» Олексій Пристая. Він продемонстрував слайди про стан будівництва лісових доріг у Європі та Україні, аргументував перспективи роз-

Свято Львівського дерева 21 березня у Львові вперше відсвяткували День Львівського дерева. Для святкування був обраний 100-літній клен, що росте на вулиці Валовій, 18. Хоч у Львові вшанування дерева відбулося вперше, у світі така традиція не нова. До прикладу, в Італії вперше день дерева відсвяткували в 1898-му, а в 1923 році ця традиція набула офіційного характеру і була закріплена в лісовому законі. У Львові ж святкування розпочалося виставкою екоплакату Асоціації дизайнерів-графіків «4-й Блок». Потім присутнім запропонували переглянути документальний фільм «Дім», у якому йшлося про те, як людство невпинно вичерпує надра природи. Опісля усі бажаючі зібралися навколо клена та змогли побачити невеликий перформанс, який підготував інтерактивний екотеатр «Wind of Change» (м. Харків). Різнобарвні годівнички, які виготовили студенти кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету, тепер стали окрасою дерева. Столітньому кленові присвоєно спеціальний паспорт та Qrkod. З цього моменту опікунство над деревом передали ЛМГО «Музей ідей». Керівник «Музею ідей» Олесь Дзиндра наголосив: «На сьогодні ми спостерігаємо байдужість до наших зелених друзів, а це неприпустимо. Щодня ми на вулиці бачимо сотні дерев і навіть не замислюємося, яку користь отримуємо від них. Найперше – це такий потрібний нам кисень, без якого ми не можемо існувати. Дерево – це житло для всього птаства, це та пречудова окраса, яка милує наше око».

витку транспорту лісу, сучасні тенденції застосування великовагових автопоїздів, детально проаналізував стан проектування лісових автодоріг та їх нормативне забезпечення. Кадри, як відомо, вирішують усе, тому заступник генерального директора ВО «Укрдержліспроект» зосередився також на підготовці будівельників лісових доріг. Не забули і про сучасні технології. «Дуже допомагають геоінформаційні системи, – наголосив Олексій Пристая. – Вони дають змогу бачити все, що ми робимо, будуючи дорогу, і навіть планувати роботу». А перший заступник директора Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака Володимир Коржов додав: «Разом із Національним лісотехнічним університетом України ми розпочали створення геоінформаційної системи інвентаризації лісових доріг, яка наприкінці року має перерости у документ держав-

ної ваги». Науковець продемонстрував експериментальний взірець цієї системи, розроблений для Осмолодського держлісгоспу. Як на Львівщині, так і на Хмельниччині учасники нарад жваво обмінювалися думками, головні інженери ділилися своїм досвідом будівництва лісових доріг, розповідали, як використовують для цього місцеві будівельні матеріали та долають перешкоди. Будівництво лісової дороги – справа складна та витратна, проте, якщо прагнути до європейського ведення лісового господарства та підвищення зарплат у лісовій галузі, то будівництвом лісових доріг потрібно займатися серйозно – у виробничій собівартості необробленої сировини 80% витрат – транспортні. Підготувала Оксана ОПРИСК

Лісівники – справжні професіонали лісової справи 22 березня представники Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства провели навчальний семінар-нараду для лісівників області. На семінарі представники управління і всі присутні обговорили такі важливі проблеми: стан лісонасіннєвої справи та лісокультурного виробництва, охорону лісів від пожеж і самовільних рубок, захист лісу від хвороб і шкідників, основи планування та проведення рубок формування і оздоровлення лісів. Завідувач сектору лісорозведення Лариса Романська звернула увагу присутніх на те, що всі лісогосподарські підприємства області повинні бути повністю готовими до пожежонебезпечного періоду. Головний спеціаліст сектору лісорозведення Валентина Роздєльська коротко зупинилася на стані лісонасіннєвої справи та наголосила на тому, що правильно виконаний відбір, оформлення та своєчасне відправлення на аналіз лісового насіння дають можливість виокремити найякісніше для подальшого використання.

Володимир Мінич, провідний спеціаліст сектору лісорозведення, обговорював з державною лісовою охороною порядок планування і проведення рубок формування та оздоровлення лісів. Завідувач сектору юридичного забезпечення та контролю Тетяна Коваленко зупинилася на необхідності точного планування оформлення державних актів на землю. Вона запевнила, що необхідно постійно співпрацювати із сільськими та селищними радами, райдержадміністраціями.

Наприкінці семінару на лісівників очікував своєрідний залік з основних питань, розглянутих за цей день. Підбивши підсумки кількагодинної зустрічі, перший заступник начальника, головний лісничий обласного управління Наталія Ревенко зазначила, що всі працівники показали достатні знання. «Лісівники ще раз довели, що вони є справжніми професіоналами лісової справи, а тому галузь – у надійних руках», – підсумувала Наталія Олександрівна. Прес-служба Кіровоградського ОУЛМГ cmyk

Лісівник України №5-6 (47)

• обережно – вогонь! •

Волинські лісівники на варті лісів Саме в цей час Волинь потерпає від спалювання трави, яке може завдати великої шкоди лісам, особливо новоствореним сосновим молоднякам. Вигорають десятки гектарів болотних, лугових та польових угідь. Особи, які спалюють траву, роблять це крадькома, намагаючись приховати свою безгосподарність. Вони, як злодії та бандюги, уникають зустрічей із лісовою охороною, працівниками держекоінспекції та підрозділами МНС. Про вкрай важку пожежонебезпечну ситуацію, що склалася в області, говоримо з головним спеціалістом відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Петром Романухою. – Петре Петровичу, якщо вогонь перекинеться на ліси, держава зазнає непо правних втрат? – Таке навіть у сні страшно уявити. Адже третину території Волинської області займають лісові насадження. З них 70%, а це 537 тис. га, – у відомчому підпорядкуванні Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, решта – в підпорядкуванні головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації та Луцького військового лісництва. Щоб вогняна стихія не завдала шкоди лісам, ми змушені і вдень, і вночі стояти на варті. – Як розгортаються події в області? – За останні дні в області лісівники зафіксували 253 випадки сільськогосподарських підпалів трави поблизу лісових масивів, вигоріло 1800 га угідь, що межують із лісами. В їх гасінні було задіяно 1533 працівники, 10 пожежних автомобілів та 16 тракторів. Затрачено 3 тисячі літрів пального на суму 30 тисяч гривень. – Де зараз найгарячіше? – Лісова охорона ДП «Старовижівське ЛГ» зафіксувала 46 займань, «Ратнівське ЛМГ» – 45, ДП «Прибузьке ЛГ» – 29, ДП «Турійське ЛГ» – 27, ДП «Шацьке УДЛГ» – 24, ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» – 15, ДП «Горохівське ЛМГ» і ДП «Любешівське ЛМГ» виявили по 13 випадків спалювання трави. Фактично горять усі райони. Десять підпалів зафіксували на території Ростанської сільської ради, по шість – в угіддях Жиричівської, Заболотівської (Ратнівського району), по п’ять – на полях та болотах Седлищанської, Новолижівської та Самійличівської, по чотири – у володіннях Дубечнівської, Жиричівської, Прип’ятської, по три – на масивах Троянівської, Замшанівської, Велико-Глушанської, Цмінівської, Вишнівської, Підгородненської, Гутянської, Височанської, Журавлинівської, Седличанської,

Засновник та видавець ТзОВ «Редакція газети «Деревообробник» Директор Михайло Ковальчук Шеф-редактор Петро Баландюх -----------Головний редактор Оксана Оприск Поштова адреса: а/с 5911, м. Львів, 79054

Смідинської, Любохинівської, Маковичівської, Соловичівської сільських рад. – Чи правда, що найбільше від спалювання трави потерпають зайці та дикі птахи? – Зайці саме привели весняне потомство, воно не здатне самостійно вибратися з охопленого вогнем сухотрав’я, тож гине. Мені доводилося приборкувати великі пожежі. Це страшне видовище. Вогняна стіна може сягати кількох метрів у висоту, а її фронт тягнеться з кілометр і більше. При вітрі вогонь, немов живий, перескакує на десятки метрів, страшно тріщить і гигоче. Мені розповідали, як дорослі зайці, тікаючи від вогню, перебігали дорогу перед колесами автомобілів, забуваючи про страх перед людьми. Що ж говорити за малечу... Птахи на згарища не сідають і не виводять потомства. Люди, що спалюють траву, накликають біду на свої села й інших людей. Громадськість мала б їх зупинити, інакше природа помститься і кривдникам, і невинним. – Хто зараз охороняє лісові кордони? – Державний лісовий фонд охороняють 940 працівників державної лісової охорони, в тому числі 602 майстри лісу. Саме на них покладене забезпечення пожежної безпеки в лісі шляхом проведення планових профілактичних заходів, оперативного виявлення і ліквідації лісових пожеж. Вогняна стихія підступає до наших лісів з усіх боків. Вітер жене її з боліт і полів. Фронт наступу такий великий, що важко вгадати, де буде найгарячіше. – Як здійснюється охорона лісу? – Ми забезпечуємо авіаційне та наземне патрулювання лісів, а також візуальне стаціонарне спостереження. Зараз наші працівники фактично здійснюють цілодобову охорону лісів, залучаючи усі можливі технічні і людські ресурси. Господарські пали – це страшна реальність, яку необхідно взяти під контроль, інакше не уникнути біди. – Хто займається авіаційним патрулюванням лісових масивів? – Його здійснює Волинське авіаційне відділення державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів». У 2011 році для авіаційного патрулювання використовували малий літак НАРП-1, зараз розглядають питання про залучення літака АН-2. Патрулювання здійснюють відповідно до маршруту, який проходить над насадженнями, із високим класом природної пожежної небезпеки. Маршрут є погодженим із Департаментом повітряного транспорту і Держприкордонслужбою України. У разі виявлення осередків займання, мобільним зв’язком інформують диспетчера авіаційного відділення, який негайно інформує чергових лісогосподарських підприємств.

– Чим відрізняється стаціонарне візуальне спостереження від повітряного? – Воно здійснюється у світлу пору доби спостерігачами із пожежно-спостережних веж. Для цього побудовані 49 веж, на 16-ти із яких встановлені телевізійні системи спостереження. Вони дають змогу вести візуальне спостереження за лісовими насадженнями в радіусі до 20 км у ручному та автоматичному режимах із диспетчерського пункту лісництва. Використання телевізійних спостережних систем дає змогу оперативніше і точніше визначити місце займання. – Хто здійснює наземне патрулювання? – У лісових обходах його здійснюють 602 майстри лісу. При І та ІІ класах пожежної небезпеки, за певних погодних умов, обов’язковим є патрулювання хвойних молодняків, суцільних зрубів, насаджень, які пошкоджені вітровалами та буреломами, ділянки вибіркових рубок, сосняки із наявністю соснового підросту або підліску вище середньої густоти. При настанні ІІІ і вище класів пожежної небезпеки, залежно від погодних умов, до патрулювання залучаються мобільні групи. Останні забезпечені автотранспортом (УАЗ-469), мобільним зв’язком та необхідними засобами пожежогасіння (2 ранцевих оприскувачі, лопати, відра). При патрулюванні лісів мобільною групою особливу увагу приділяють місцям масового відпочинку та лісовим масивам уздовж автомобільних доріг. При проведенні наземного патрулювання працівниками державної лісової охорони у спеціальних журналах ведеться реєстр фізичних осіб і транспортних засобів, які перебувають у лісі на момент патрулювання. При реєстрації працівники лісової охорони ознайомлюють відвідувачів із «Правилами пожежної безпеки в лісах України». Із настанням V класу пожежної небезпеки відвідування лісів та в’їзд до них транспортних засобів забороняється. – Яку відповідальність несуть порушники правил пожежної безпеки? – Порушники притягуються до адміністративної відповідальності. Протягом 2011 року працівники державної лісової охорони провели 1700 рейдів, 325 порушників оштрафовані на суму 6273 грн. Але, як бачите, це не зупиняє наших паліїв, мабуть, штрафи замалі. – Що робить лісова охорона, щоб запобігти спалюванню трави? – І торік, і цієї весни ми потерпаємо від спалювання окремими громадянами та підприємствами сухої трави, стерні, сміття на стихійних сміттєзвалищах. Тому лісогосподарські підприємства надіслали приписи для підприємств і організацій, територія яких

Адреса редакції: вул. Садова, 2а, м. Львів, Україна Тел./факс: (032) 244-11-64, 244-11-65

Передплатний індекс:

Періодичність – двічі на місяць. Тираж – 2 000 примірників. Ціна договірна. -------------Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з думкою редакції. Редакція залишає за собою право не листуватися з читачами.

Рукописи не рецензуємо і не повертаємо. За достовірність поданої у матеріалах інформації відповідають автори матеріалів.

e-mail: derevo@derevo.com.ua www.derevo.com.ua

89283

27 березня – 23 квітня 2012 року

межує з лісовими масивами, про обов’язкове виконання «Правил пожежної безпеки в лісах України”. – Які профілактичні заходи здійснює державна лісова охорона, щоб запобігти виникненню лісових пожеж? У рекреаційних лісах облаштовані 542 місця організованого відпочинку населення, у яких є альтанка, місця для розведення вогнищ і куріння. Вздовж автомобільних доріг створений 71 рекреаційний пункт із стоянками для автотранспорту. Окрім альтанок, місць для розведення вогнищ, дитячих майданчиків, там облаштовані куточки з агітаційними матеріалами щодо правил перебування в лісі. Із настанням пожежонебезпечного періоду при в’їзді до лісу будуть встановлені близько 800 шлагбаумів. А ще про бережливе ставлення до зеленолісся нагадує 711 панно, аншлагів, бігбордів. Щороку їх оновлюють. Торік уникнути пожеж допомогли мінералізовані смуги, які були створені на 3046 км. На 2012 рік підприємствам обласного управління доведено аналогічний план зі створення нових та догляду за наявними мінералізованими смугами. Цього року для боротьби з лісовими пожежами функціонуватиме 18 лісових пожежних станцій, 49 пожежно-спостережних вишок, 46 пожежних автомобілів, 20 мотопомп, лісопожежний модуль, 16 пожежних цистерн, 89 колісних тракторів із плугами типу ПКЛ -70, 25 автомобілів підвищеної прохідності, 93 патрульних автомобілі, літак й інше протипожежне обладнання та засоби пожежогасіння. – Чи готові волинські лісівники до викликів цього року? – Уже затверджені організаційно-технічні заходи та програма підготовки підприємств Волинського ОУЛМГ до пожежонебезпечного періоду 2012 року. Зокрема, передбачається встановлення дев’яти нових телевізійних спостережних систем, придбання 13 мотопомп та іншого пожежного інвентарю, поновлення протипожежного реманенту. Спільно з територіальним управлінням МНС розроблена електронна карта протипожежної організації території державного лісового фонду області. Наприкінці березня за участі працівників територіального управління МНС відбудуться змагання команд лісових пожежних станцій, де й побачимо стан їхньої готовності до літнього сезону. Усі лісництва та лісгоспи мають оперативно-мобілізаційні плани гасіння лісових пожеж. Вони пого джені з органами місцевої влади, районними відділеннями МНС, затверджені районними державними адміністраціями. А ще в усіх лісництвах і на лісових кордонах створені 87 пунктів зосередження протипожежного інвентарю. До настання пожежонебезпечного періоду у всіх лісництвах будуть прийняті тимчасові пожежні сторожі, на лісопожежних станціях буде організоване чергування водіїв на пожежній техніці. У святкові та пожежонебезпечні дні в конторах лісництв, лісгоспів і лісових пожежних станцій буде вестися посилене чергування працівників державної лісової охорони. Лише тісна взаємодія працівників державної лісової охорони області з органами місцевої влади, підприємствами, установами, організаціями, службами територіального управління МНС України у Волинській області та Державною екологічною інспекцією дасть змогу мінімізувати виникнення пожеж у лісових масивах, на торфовищах і сільгоспугіддях у пожежонебезпечний період 2012 року. Сергій ЦЮРИЦЬ, прес-служба Волинського ОУЛМГ

За зміст і достовірність інформації у рекламних та інших повідомленнях і за якість рекламованого товару відповідає рекламодавець. Передрук дозволено з письмової згоди редакції. ----------Газета «Лісівник України» є учасником медіа-групи «ПромІнфо» www.prominfo.com.ua ----------Газета надрукована у СП «Полі» (м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 6б). Замовлення №

27 березня – 23 квітня 2012 року

• На обговорення •

Лісівник України №5-6 (47)

До чого призводить спалювання сухої трави Працівники служби МНС дуже занепокоєні тим, що із настанням погожих днів почастішали випадки неконтрольованого випалювання сухої трави та стерні на узбіччях доріг і поблизу лісових масивів. Ці дії, зазначають спеціалісти, можуть призвести до виникнення лісових, а також пожеж у житлових і господарських спорудах та у дачних садибах. Це може спричинити значні матеріальні збитки і забруднення довкілля. Навесні, коли сходить сніг і оголюється ґрунт, дехто влаштовує пожежі, спалюючи відмерлу траву. Люди, котрі заявляють, що випалювання торішньої трави потрібне, помиляються самі та вводять в оману інших. Кожен акт підпалу – це злочин проти світу природи. Головна небезпека полягає у провокації лісових пожеж та руйнуванні біоценозу. Основним аргументом «випалювачів» є думка, що очищення ділянок вогнем сприяє підвищенню родючості ґрунту. Насправді, все відбувається із точністю до навпаки: висока температура при горінні знищує всю мікрофлору ґрунту, що призводить до зниження родючості. Гинуть не тільки мікроорганізми, й знищуються багато комах, їх личинки та лялечки, гнізда птахів і різні види тварин і плазунів. А це аж ніяк не сприяє утриманню належного балансу екосистеми. У дикій природі усе передбачено так, щоб трава та кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава за зиму перегниває і не є перешкодою для молодої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім того, гілки у траві – чудове місце для гніздових птахів. У результаті випалювання сухої трави зменшується видовий склад лугової рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде вже колишньо-

го різнотрав’я, бур’яни захоплять територію, що звільнилася. Трав’яні пожежі завдають значних збитків узліссям, підліскам, знищують молоду деревну порість, слугують одним із головних джерел пожеж у лісах і на торфовищах. Лісова пожежа – це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяє ліс, погіршення якості і стану лісів, непридатність використання їх із рекреаційною метою тощо. Лісові пожежі знищують звірів, що живуть у лісах, і птахів, знижують приріст деревостанів, підвищують вітровальність і послаблюють лісові масиви, а загалом всихаючі деревостани стають осередком шкідників і хвороб лісу. Лісові пожежі завдають величезних економічних і екологічних втрат. Як повідомляє прес-служба МНС у Луганській області, на території Іванівського лісництва в Лутугинському районі Луганської області окремими осередками вигоріло 20 га сухої трави і 8 га лісу. Осередкове займання сухої трави виникло на п’яти гектарах, але його площа швидко збільшувалася у зв’язку з високою температурою повітря та сильним вітром. Згодом вогонь перекинувся на мішаний ліс. Їдкий дим від спалювання трави шкідливий для людей. Особливо чутливі до нього алергіки і астматики. До того ж у сухій траві часто є сміття, небезпечне для спалювання, – пластикові пляшки, пакети. Як наслідок, повітря забруднюється важкими металами. При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний і вуглекислий гази, важкі метали і канцерогенні сполуки. Тліюче листя і бадилля виділяють бензопірен, який спричиняє ракові захворювання.

Співробітники МНС радять громадянам створювати компостні ями, куди й скидати торішнє листя та органічні відходи. У результаті не забруднюватиметься повітря, а за півроку кожен матиме власне безкоштовне добриво. Щоб не виникла лісова пожежа, треба бути дуже обережними з вогнем у межах будь-якої природної території: не підпалювати суху траву на полях і в лісі, не розводити багаття в недозволеному місці та не дозволяти дітям гратися з вогнем. МНС-ники наголошують на правилах безпеки поводження з вогнем, які необхідно пам’ятати, якщо виникла пожежа на відкритій території. Якщо ж ви поміти-

ли невелике займання трави або тліючу лісову підстилку від покинутого багаття, намагайтеся загасити його самотужки. Іноді досить просто затоптати полум’я або залити його водою. Якщо ж пожежа розгорілася і ви не можете загасити її самотужки, зателефонуйте до служби порятунку за телефоном «101» чи повідомте лісову охорону або органи місцевого самоврядування та вкажіть про місце займання та як туди дістатися. Хочеться побажати кожному читачеві не бути байдужим як до довкілля, так і до власного здоров’я та не забувати щоразу, за потреби, викликати пожежників. Василь КОЗАР

Довідка Питання можливості спалювання опалого листя врегульовані в чинному законодавстві України. Опираючись на ст. 50 Конституції України, що гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, кожний із нас має законне право боротися з підпалами. Ст. 16, 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняється спалювання листя. У п. 3.3 і 6.4.2. Правил утримання зелених насаджень міст й інших населених пунктів України категорично забороняється спалювання листя на території зелених насаджень. Така ж заборона встановлена й Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених пунктів. Подібну норму містить ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», що вказує, що спалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю в зоні охорони навколишнього природного середовища забороняється. Чинним законодавством України вста-

новлена відповідальність за порушення цих заборонних норм. Так, ст. 77 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне спалювання листя у парках, скверах без дозволу органів державного контролю в зоні охорони навколишнього природного середовища або через порушення такого дозволу. Така діяльність спричиняє накладення штрафу на винних громадян – від 3–7 неоподатковуваних мінімумів (від 51 до 119 грн), а посадових осіб – від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів (від 51 до 170 грн).

Аби перша квітка весни не стала історією На Тернопільщині, як і в будь-якому іншому обласному центрі, у весняний період часто можна побачити продавців перших весняних квітів. Підсніжники чи проліски, на відміну від усіх інших представників флори, навесні дуже популярні серед населення, особливо у переддень Міжнародного жіночого дня. Є давня легенда, що в день, коли Адама і Єву було вигнано з раю, падав сніг. Єва дуже змерзла, й тоді кілька сніжинок, прагнучи її втішити, перетворилися на квіти. Побачивши їх, Єва підбадьорилася. Тому і вважають підсніжник символом надії, тепла і краси. Ймовірно, саме пролісок і підсніжник були першими квітами на Землі. Звичайно, приємно після зимової холоднечі вдихнути чудовий весняний аромат, насолоджуючись букетиком ніжних квітів. Проте ми не задумуємося, що незабаром такий весняний букетик можна буде споглядати лише на ілюстраціях Червоної книги України, адже, зірвавши кілька квіток, можна знищити цілу популяцію. Задля збереження ранньоквітучих видів рослин на Тернопільщині розпочато щорічну операцію «Первоцвіт», яка триватиме з березня до кінця травня. Під час цього заходу інспектори екологічної інспекції, співробітники міліції спільно з лісовою охороною та працівниками органів місцевого самоврядування проводитимуть перевірки для боротьби з несанкціонованим збором і торгівлею рідкісни-

ми видами ранньоквітучих, ендемічних, реліктових і занесених до Червоної книги України рослин. За адміністративні правопорушення у галузі охорони природи до відповідальності вже притягнуто 30 осіб. Практично усі наші первоцвіти охороняються або Червоною книгою України, або регіональними Червоними списками, а деякі перебувають на межі повного знищення. Серед стрімко зникаючих рідкісних первоцвітів усі види пролісків, білоцвітів, сон-трави, диких тюльпанів, шафранів і добре відома нам черемша, або цибуля ведмежа. Масовий збір на продаж квітконосів рідкісних рослин призводить до послаблення, а у невеличких місцезростаннях – до повного пригнічення насіннєвого поновлення. Первоцвіти мають ще іншу назву – ефемероїди. Це слово грецького походження і в перекладі означає «швидкоплинний», «скороминучий». Таку назву вони отримали через те, що дуже швидко відцвітають. Первоцвіти ще восени готуються до весни, накопичуючи в своїх цибулинах запаси поживних речовин, аби вчасно зустріти весну та порадувати нас своєю красою. Тому, зірвавши одну стеблину з трьома первоцвітами, ми знищуємо 45–60 насінин. Після цвітіння підсніжник утворює невеликий плід, який містить насіння з м’ясистим придатком, що приваблює мурах. І тоді разом із комахами насіння «мандрує» лісом. Утім, не кожна насінина проростає. Упродовж 3–12 років насіння може перебувати у стані спокою, а молоді рослини розквіт-

нуть лише на 4–8 рік. До речі, квіти ці мають властивості біоіндикаторів. Якщо у ґрунті є марганець, то підсніжник може змінити біле забарвлення на рожеве, вказавши у такий спосіб на місцезнаходження земних скарбів. Згідно із законодавством України, торгуючи рідкісними та зникаючими видами рослин, громадяни порушують ЗУ «Про рослинний світ», ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ЗУ «Про Червону книгу України». Згідно зі ст. 88 та 90 Кодексу України про адміністратив-

ні правопорушення таких громадян карають штрафами. Ця операція проводиться в Україні щороку, але, незважаючи на це, торгівля пролісками не припиняється. Закликаємо всіх небайдужих до навколишнього середовища громадян приєднатися до державної операції «Первоцвіт 2012», проявити екологічну свідомість – не зривати, не продавати і не купувати перших весняних квітів заради збереження унікальної української природи. Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ

cmyk

• лісозаготівельна техніка •

Лісівник України №5-6 (47)

27 березня – 23 квітня 2012 року

Надійні трелювальні причепи і маніпулятори «Farmi forest» Технічні характеристики маніпуляторів «Farmi»

Трелювальні причепи «Farmi vario» і маніпулятори «Farmi» – це ефективне комплексне рішення для транспортування вантажу та виконання робіт протягом року як на маленьких ділянках, так і на великих майданчиках.

4571

4581

6167

6,6

7,1

8,1

6,7

8,5

Повний обертовий момент, кНм

40,6–44,0

45,1–48,8

61,5

Підіймальний момент, кНм

31,4–34,0

33,6–36,4

31,4–34,0

47,8

45,3

Робочий тиск, бар

180–195

195

Вага обертового пристрою та захоплення, кг

105

105/159

190/205

Кут повороту, 0

390

400

Обертовий момент, кНм

8,7

17,4

Обертання захоплення, безперервне

0,21 (0,30)

0,21 (0,24)

0,21 (0,25)

0,21 (0, 25)

Крутильний момент обертання захоплення, кНм

0,93

0,93/1,0

1,0/1,3

Вага (у тому числі захоплення та обертовий пристрій), кг

760 (767)

1045 (1100)

1180 (1195)

1240 (1255)

Вага адаптера та гідравлічних ніг, кг

220

267

Рекомендована продуктивність насоса

25–50

30–60

60–100

Подовжувальні сегменти, шт.

Тип адаптера і гідравлічних ніг «Farmi LS»

45–61

Гексагональне подовження

Широкі кутові з’єднання

Дворядний корінний підшипник

Обертання з 4 циліндрами

Подвійне скріплення для шлангів/трубок

Фіксація 3-точковим з’єднанням

Максимальний виліт, м

Маніпулятори «Farmi»

Маніпулятори «Farmi» довели свою ефективність і надійність у різних галузях застосування: причепи для лісової техніки, рубальні машини та трелювальні лебідки. Процес виготовлення поєднує сучасні технології, ретельно підібрані конструкційні матеріали та досвід інженерів. Це все забезпечує надійну і ефективну роботу маніпуляторів.

«Farmi» 6185 і 6167

Крани розроблені на основі серії HK61 зі змонтованим міцним поворотним пристроєм (величезний обертовий момент – 17,4 кНм). «Farmi» 6167 має подовжувальний сегмент, а «Farmi» 6185 – подвійний з максимальним витягуванням до 8,5 метри. Ці міцні крани були сконструйовані для великих трелювальних причепів, спеціальних транспортерів, лісових тракторів і вантажних автомобілів для дорожнього транспортування.

Зона захоплення по всьому розмаху, м2

«Farmi» 4581 і 4571

Маніпулятори характеризуються чудовою вантажопідіймальністю та обертовим моментом 17,4 кНм. Крани сконструйовані для напівпрофесійного та професійного використання. «Farmi» 4571 має одинарне гексагональне подовження, а «Farmi» 4581 – подвійне подовження з максимальним витягуванням до 8,1 м.

«Farmi» 4066

Рис. 1. Чотири циліндри та обертання подвійної рами гарантують міцність і надійність. Спарений підшипник на нижній частині розроблений для важких лісових робіт.

4066

Технічні дані

Цей маніпулятор є ідеальним для використання у невеликих лісових і сільськогосподарських господарствах. Основні характеристики: велика вантажопідіймальність, великий виліт (на 6,6 м), тривалий термін експлуатації. Кран має одну гексагональну висувну стрілу. Його можна встановити триточковою фіксацією на трактор, ходову частину трактора або тягову раму.

6185

Властивості

Нижня частина колони міститься в оливній ємності

Клапанні керувальні пристрої

Рис. 2. Гідравлічні шланги і трубки мають подвійне кріплення. Зварні шви передбачені в зонах, де немає навантажень. Широке кутове з’єднання дає змогу зручно рухатися на робочій ділянці.

Рис. 3. Крани «FARMI»мають ряд технічних характеристик, які забезпечують їх ефективність і довгий термін служби

Рис. 4. Гексагональні профілі стріли та особливий метал забезпечують чудові характеристики ковзання і високу міцність при крученні, згинанні та розтягуванні.

Рис. 5. Гідравлічна установка з насосом постійних або змінних витрат, ємністю 85 л для керування краном і/або причепом з 4-колісним приводом.

LC8/8 з 8 важелями

LC2/8 з 2 важелями

Положення неповного закриття стандартних клапанів

LEC2/6 +2 з 2 важелями (ввімк. – вимк.)

HPC2/6 +2 механізми керування клапанами

EHC 2/8 електрогідравлічне пропорційне керування

EHC 2/8 з радіокеруванням

Сидіння оператора

Ківш для PTK021 (175 l)

Гнойові/силосні вила для PTK021 (210 l)

Гідравлічна лебідка 1,4 т/175 бар/45 м/6 мм

Гальмівний механізм захоплення

Гідравлічний пристрій/насос із постійною витратою

Гідравлічний пристрій/ нагнітальний насос із постійною продуктивністю

Додаткове обладнання

S – стандарт, A – варіантне рішення, O – на додаткове замовлення

• лісозаготівельна техніка •

27 березня – 23 квітня 2012 року

Технічні характеристики причепів «Farmi vario»

Причепи «Farmi vario» мають рухому ходову частину, однобалкове плоске дно і надійне гідравлічне керування. Вони легко рухаються за трактором у будь-якій місцевості. Завдяки особливій модульній конструкції, а також набору допоміжних частин і деталей, їх можна оптимально комплектувати для транспортування лісоматеріалів у різних умовах. Низький тиск на ґрунт захищає ландшафт від пошко дження.

Технічні характеристики

«Farmi vario 121»

«Vario 101» 11

Вага лісу, кг

1580–1830

Зона навантаження, м2

2,4 м2 2

«Vario 121»

200 x 200 x8

Рекомендовані крани «Farmi» «Farmi» 4066

«Farmi» 4571/4581

Х Х

«Farmi» 6167/6185 Обладнання та допоміжні деталі Засув зчіпного пристрою для дорожнього транспортування

«Farmi vario 101»

Марічка МАТВІЄНКО

Вантажопідіймальність, т

Розміри каркасної труби, мм

Надпотужна конструкція з величезною вантажопідіймальністю – до 13 тонн. Цей причеп можна обладнати найбільшими кранами «Farmi» (HK4571-6185). «Vario 121 4WD» має чудові експлуатаційні характеристики порівняно з традиційними транспортерами і форвардерами. Маневрений і надійний в експлуатації трелювальний причеп з вантажопідіймальністю до 11 тонн. Він призначений для професійного використання постачальниками лісоматеріалів і власниками лісових угідь. Причеп «Vario 101» має повну модульну систему, як і «Vario 121». Рекомендовані крани «Farmi»: HK 4066, 4571 і 4581. «Vario 101» є ідеальним трелювальним причепом для транспортування лісоматеріалів у різних місцевостях і умовах. Рухомі в обох напрямках причепи «Vario» добре захищені (1) від штучних чи природних перешкод і дуже маневрені в лісовій місцевості. Велика відстань від поверхні землі 550–650 мм (залежить від розміру коліс) у поєднанні зі спеціальним надійним однобалковим корпусом (2) забезпечує хорошу стійкість на вибоїстій дорозі. Кілька варіантів коліс (3) дають користувачеві змогу вибрати відповідну ширину причепа для багатьох лісових робіт. Основні характеристики причепів «Farmi vario»: різні варіанти гальмівних пристроїв (4), добре сконструйований і надійний головний щит (5), поворотні (6) і регульовані (7) коньки, всі гідравлічні шланги добре захищені (9). Завдяки модульній конструкції привідний пристрій (8) з тяговою силою 19 кН може бути встановлений додатково. Для обох моделей «Vario» можливе витягування каркасної балки на один метр. Задні ліхтарі можуть бути захищені поворотом їх усередину.

Лісівник України №5-6 (47)

Гідравлічний механізм керування з двома циліндрами

Стоянкова опора

Гідравлічний насосний агрегат / постійний тиск

Електророзподілювач для крана / 4-колісний привід причепа

Додаткові опори / стійки

Задні фари

Додаткова частина рами при подовженні, довжина 1 м

4-колісний привідний пристрій, сила тяги 19 кН

Нижня зчіпна тяга з поворотним зчіпним гаком

Верхня зчіпна тяга з нерухомим зчіпним гаком

Нижня зчіпна тяга з нерухомим зчіпним гаком

Причепи

Порівняльна характеристика причепів

S-причіп, вантажопідіймальністю 11 т

M-причіп, вантажопідіймальністю 11 т

L-причіп, вантажопідіймальністю 13 т

«Vario 101»

«Vario 121»

Гальмівний механізм

А1)

2180/2080

2260

Без гальмівного механізму

А2)

2290

2450

А3)

2390

2450

Гідравлічне гальмо у втулках передніх коліс

2545

Гідравлічне гальмо у всіх втулках

Двотрубне пневматичне гальмо з пружиною P2S

Двотрубне пневматичне гальмо з гвинтом P2

400/60-15, 5 TRI-15 PR14, S6/M6-причепів, ш890 мм

S1) О2)

А4) B

6020/6070

6770/6820

2230–2330

2385–2435

1295–1345

1320–1370

2595–2900

2685–2990

2000–2050

2040–2090

3890

4600

550–640

660–710

490–580

620–670

500/55-17 ELS PR12, M6-причепів, ш1005 мм

815–905

915–965

16/70-20 PR14, 1320 (TT), L8-причепів, 1075 мм

S1)

2090

2100

2200

2270

500/60-22, 5 F328 PR16, X8-причепів, ш1170 мм

О3)

600/50-22, 5 F328 PR16, X8-причепів, ш1170 мм

О4)

Колеса, які використовують без провідного пристрою

Колеса, які використовують з привідним пристроєм – 4-колісний привід (також і без) 500/55-17 ELS PR12, M6-причепів, ш1005 мм

S2)

550/45-22, 5 PR12, L8-причепів, ш1070 мм

О3)

C – код на картинках, S – стандарт, A – варіантне рішення, O – на додаткове замовлення

S2)

• лісорозведення •

Лісівник України №5-6 (47)

27 березня – 23 квітня 2012 року

Інтродукція у Закарпатті та її значення для лісового господарства Лісове господарство нині має справу з насадженнями аборигенних деревних порід, які зростають у певних лісорослинних районах, а також із розведенням інтродукованих деревних і чагарникових видів, батьківщина яких далеко від України.

Краса Закарпаття – кедри та сосна жовта

Секвоядендрон гігантський (мамонтове дерево) у дендропарку «Березинка»

Впровадження нових видів насаджень повинно базуватись на чіткому розумінні тих переваг, які лісівник отримає від їх використання. Ці переваги можуть бути різними: підвищення продуктивності деревостанів, скорочення термінів вирощування спілої деревини, отримання сортиментів особливої якості, посилення захисних властивостей насаджень. Тільки в таких випадках введення інтродукованих видів порід буде виправданим. На сьогодні у лісових господарствах України переважно вирощують аборигенні породи. Впровадження інтродукованих видів порід практикується в обмеженій кількості. У літературі та інтродукційній практиці науковці-лісівники широко використовують термін акліматизація. Акліматизація – процес пристосування рослин до певних ґрунтово-кліматичних умов і змін у навколишньому середовищі. Інтродуктори, які серйозно займалися впровадженням виду у нові місцезростання, завжди були хорошими екологами. Вони намагалися ввести вид у біотоп, який би нагадував той, в якому відбулася його еволюція. Для цього часто доводиться використовувати потенційні можливості виду-екзота – на акліматизаційних полях упродовж значного періоду часу. Із деревних порід, інтродукованих в Україні, у лісовому господарстві широко використовують: дуб червоний, акацію білу, каштан їстівний, айлант, сосну Веймута, сосну жовту, дугласію, модрину європейську та японську. Інтродукційна діяльність має давню історію. Дикі предки деяких рослин у природі досі не виявлені. Прикладом може бути гінкго дволопатеве. Це дерево є священним у Японії та Китаї. Його висаджували біля храмів, де на сьогодні збереглися невеликі масиви. А от у природних лісах гінкго не збереглося. Тепер екзот прикрашає більшість ботанічних садів світу. Могутні екземпляри цього красеня можна зустріти в Ужгороді, Мукачевому та деяких інших населених пунктах Закарпаття. Лісове господарство має обмежені можливості впровадження інтродукованих видів у лісокультурне виробництво, спричинені недостатньою лісонасіннєвою базою та браком науково-виробничих об’єктів, де досліджують акліматизацію того чи іншого виду. У лісові насадження треба вводити тільки стійкі види. Водночас слід бути обережним, щоб не занести в місцеві екосистеми ті види рослин, поширення яких може негативно позначитись на природних чи штучних біоценозах. У Закарпатській області налічується

близько 500 деревних і чагарникових видів екзотів, які ростуть переважно в парках та приватному секторі. З цієї кількості для збагачення видового складу лісів лісівники використовують такі види: горіх чорний та сірий, платан, акацію, дуб червоний, гледичію, дугласію, модрину японську та європейську, тополю канадську. Історія інтродукції цінних деревних порід у Закарпатті має цікаве історичне минуле. Плодові дерева, виноград, грецький горіх, каштан їстівний були запрова джені тут ще в XI – XII ст. З початку XVII ст. значно зростає кількість декоративних дерев біля феодальних замків та маєтків. З початку минулого століття в Закарпатті вперше з’являються гінкго дволопатеве, ялиця одноколірна, тсуга канадська, деякі види сосни, ялини та софори, різні види туй, ялівців, магнолій тощо. Залишки цих посадок збереглися в дендрологічних парках і скверах Ужгорода, Берегова, Хуста, Бурштина, Виноградова, Великого Березного, а також на території санаторію «Карпати». Від 1945 р. роботи з інтродукції деревних і чагарникових видів розширилися і були поставлені на наукову основу. Планомірні дослідження екзотів з 1948 р. провадить Карпатська ЛНДС. Для використання іноземних порід були створені інтродукційні розсадники та 5 натуралістичних ділянок у лісорослинних районах дубових і дубовобукових лісів з інтервалом висот над рівнем моря 120–930 м. На сьогодні із 2000 видів і форм екзотів, які випробовували, збереглося 336 видів, що ростуть у дендропарку «Березинка». На Закарпатті також є велика кількість хвойних інтродукованих видів. Рід ялиця представлений ялицями одноколірною, бальзамічною, велетенською та кавказькою. Красиві колосовидні крони та гребінчаста масивна хвоя роблять ці види цінними для озеленення. У лісових культурах і зелених насадженнях трапляються дугласія зелена та її сиза форма. У парках і садах Ужгорода та Мукачевого збереглися поодинокі екземпляри тсуги канадської, які сягли висоти 20 м та діаметра 50 см. Вони є декоративними і вирізняються хорошою морозостійкістю. Із інтродукованих ялин заслуговує на увагу декоративна форма ялини колючої з сріблястою та голубою хвоєю. Зустрічаються також плакучі її форми. Однією з найбільш розповсюджених порід у лісових насадженнях є модрина європейська. Найбільша посадка модрини – біля міста Рахова, її вік становить 180–200 років. Тут дерева досягли 50 м висоти із запасом деревини 1300 м3 на 1 га. Модрина добре росте в передгірній смузі, а також у букових лісах гірської зони. Від 1952 року науковці Карпатської ЛНДС почали вивчати справжні кедри: гімалайський, атласький, ліванський. Найперспективнішими виявились кедр атласький та ліванський, які використовують в озелененні, а також практикують для вирощування в лісокультурній справі. На території

ДП «Мукачівське ЛГ», ВЛНС «Березинка» створені лісові культури у 1968 р. за участю кедра атласького на площі 2 га. Із інтродукованих сосен найбільш цінною є сосна Веймута. Вона зустрічається у парках міст Великий Бичків і Перечин. Також у дендропарку «Березинка»є посадки сосни гімалайської, жовтої, чорної та кримської. З родини таксодієвих найцікавішим є і кипарис болотний. Два дерева цієї породи зростають в Ужгороді, їхня висота – 22 м, діаметр – 80 см. Також 10 дерев екзота є у дендропарку «Березинка». Дуже рідкісне хвойне дерево походженням з Північної Америки – секвоядендрон гігантський, 4 екземпляри якого ростуть у ДП «Великобичківське ЛМГ» Лужанського лісництва на висоті 700 м над рівнем моря. Висота дерев – 25 м, а діаметр 30–60 см у віці 75 років. Успішно зростає у Закарпатті і секвоя вічнозелена. Криптомерія японська – хвойне вічнозелене дерево. Вона є недостатньо морозостійкою в молодому віці, хоча окремі п’ятдесятирічні екземпляри досягли значних розмірів (діаметр – 42 см, висота – 24 м). Криптомерія дає досить якісне насіння, її легко вирощувати. Досить зимостійким виявився кедр прирічковий. У найсуворіші зими у нього тільки частково підмерзає хвоя. У 1996 році працівники лісництва та науковці Карпатської ЛНДС виростили 6000 штук садивного матеріалу, який був розповсюджений для випробування на території Свалявського, Ужгородського та Мукачівського державних підприємств лісового господарства. Із справжніх кипарисів випробовували вічнозелений і арізонський. Стійким у лісорослинних умовах Закарпаття виявився кипарис арізонський, проте він піддається вітровалам, бо має поверхневу кореневу систему. Нестійкими проти вітру виявились і кипарисовик Лавсона та горіхоплідний. У садах, парках і лісових посадках випробували також численні листяні породи. Горіхи чорний та сірий трапляються у паркових посадках Бурштина, Хуста і Берегова. Їх широко використовують при створенні лісових культур завдяки цінній деревині. Із родини горіхових на практиці застосовують в озелененні та лісовому господарстві гікорі пекан, білий і серцевидний. Найдавнішим інтродукованим видом родини букових є каштан посівний. На сьогодні створено близько 600 га лісових культур за участю цієї породи у Майданському та Кленовецькому лісництвах ДП «Мукачівське ЛГ». Добре акліматизувався в лісових культурах на території Закарпаття дуб червоний. Родина магнолієвих представлена парковими екземплярами тюльпанового дерева, різноманітними видами магнолій і лимонника китайського. Тарас Феннич, спеціаліст лісового господарства

Показники росту інтродуцентів і аборигенних порід Посадка різних секвой у дендропарку «Березинка» зачаровує

Порода

Вік, років

Нсер., м

Відхилення, %

Dсер., см

Відхилення, %

Площа поперечного перерізу, м2/га

Відхилення, %

К-ть стовб. шт./га

Відхилення, %

Іа бонітет С3 – D3 Ялиця біла

23,0

25,4

58,0

1144

Гінкго дволопатеве

14,5

15,3

22,3

1216

106

Кедр атласький

23,0

100

30,5

120

79,6

137

1084

Туя гігантська

22,0

27,1

107

56,9

989

Кедр прирічковий

21.5

34,6

136

80,5

139

858

Іа бонітет С3 – D3

Алея кипариса болотного

Ялиця біла

7,1

7,4

19,9

4628

Ялиця велетенська

15,5

218

22,4

302

33,4

167

845

27 березня – 23 квітня 2012 року

У німецькомовних країнах ліси, в яких ведеться вибіркова форма господарства, називаються Плентервальд (Plenterwald). Згідно з класифікацією рубок головного користування, в Україні найближче до принципів Плентервальду добровільно-вибіркова рубка, хоча є певна відмінність.

• школа господарювання •

Лісівник України №5-6 (47)

Плентервальд – зразок сталого розвитку ведення лісового господарства

Плентервальд є окремою формою ведення лісового господарства у Німеччині, Швейцарії, Австрії та деяких інших країнах. Цей спосіб рубоки лісу бере свій початок ще зі Середньовіччя, зі старовинної форми ведення лісового господарства у приватних лісах гірських регіонів Центральної Європи. Більшого поширення і застосування Плентервальд набув наприкінці ХІХ століття.

Що ж таке Плентервальд?

Плентервальд – це поєднання в лісостані дерев різних видів, віку та висоти, тобто характерню є значна строкатість вертикальної і горизонтальної будови деревостану на невеликій площі. При веденні такої форми господарства лісові землі завжди залишаються покриті лісами, а вікова і просторова структура деревостану є сталою упродовж багатьох століть. Тобто Плентервальд є зразком сталого розвитку в лісовому господарстві. Основні переваги Плентервальда: ліс виконує захисні та корисні функції впродовж тривалого часу; можливість щорічного лісокористування й отримання прибутку з лісу; вища вартість великомірних сортиментів; висока стабільність і біологічна стійкість деревостану; оптимальне використання потенціалу типу лісорослинних умов. Управління структурою деревостану здійснюється шляхом регулювання світлового режиму. При кожному втручанні лісівники водночас вирішують завдання забезпечення природного поновлення бажаних порід, догляду за структурою деревостану і заготівлі стиглої деревини, тобто проводять рубку догляду та рубку головного користування одночасно на одній ділянці. При Плентервальді господарство ведеться за ступенем товщини, а запас деревостану, незважаючи на періодичне лісокористування, підтримується сталим протягом століть. У Плентервальді, зважаючи на сприятливі мікрокліматичні умови, постійно відбувається процес природного поновлення, тому тут немає потреби створювати лісові культури. Значно нижчими є і затрати на рубоки догляду. Передумовою для ведення лісового господарства способом Плентервальда є численна мережа лісових доріг, наявність сучасних лісозаготівельних машин і висока кваліфікація лісових робітників. Важливий вплив на успішність застосування способу Плентервальда мають лісорослинні умови. Найкраще для цього підходять середньородючі і родючі ґрунти у свіжих і вологих гігротопах. Відомий швейцарський лісівник-практик Вальтер Аммон писав: «Господарювати способом Плентервальда на родючих ґрунтах – саме задоволення, однак на бідніших ґрунтах його просто необхідно вести – щоб покращити родючість ґрунту».

Так виглядають ліси Плентервальда

Періодичність рубок у Плентервальді

Обсяг лісокористування в Плентервальді, як правило, не повинен перевищувати величини поточного приросту деревини. В хороших лісорослинних умовах (з середньорічним поточним приростом деревини 8– 10 м3/га) рекомендують повторювати рубку через кожних 7–8 років. Така повторність рубки дає змогу під час кожного втручання заготовляти з 1 га 60–80 м3 деревини, що забезпечує рентабельність лісозаготівель. Для досягнення максимального збереження наявного підросту і найменшого пошкодження ростучих дерев добровільно-вибіркові рубки слід проводити взимку при наявності снігового покриву. Оптимальний цільовий діаметр стиглих дерев – 60–70 см. Це пов’язано з тим, що в Німеччині і Швейцарії вартість 1 м3 деревини прямо пропорційно зростає зі збільшенням діаметра колод. З іншого боку, у перестійних дерев значно зменшується поточний приріст деревини. Крім того, занадто товсті дерева перешкоджають процесу лісозаготівлі, а також при валінні і трелюванні більше пошкоджують ростучі дерева та підріст. Найбільший поточний приріст деревини за діаметром стовбура у Плентервальді мають дерева, діаметр яких на висоті 1,3 м становить 25–45 см. При визначенні цільового діаметра дерев слід враховувати густоту лісових доріг, наявність лісозаготівельної техніки, крутизну схилу тощо. При меншій густоті доріг та більшій крутизні схилів цільовий діаметр дерев має бути меншим. Перед призначенням дерев на рубку лісівник аналізує загальну ситуацію в лісостані. Він оцінює, наскільки цей деревостан відрізняється від ідеальної моделі Плентервальда і яка ситуація з підростом. Після цього оцінює кожне дерево індивідуально, зокрема

Структура деревостану при господарюванні за способом Плентервальда

щодо досягнення цільового діаметра, впливу його вирубки на ріст сусідніх дерев і підросту та на загальну структуру деревостану. При цьому бере до уваги форму крони, густоту охвоєння, величину поточного приросту дерев за висотою, гладкість кори. Проведення добровільно-вибіркових рубок, особливо товстих дерев, збільшує доступ світла, тепла і вологи під намет лісу, що створює кращі умови для появи та росту молодого покоління деревостану. Незначне розрідження деревостанів покращує також плодоношення дерев, тому при цій формі господарства в деревостанах завжди спостерігається надійне засівання ділянок насінням. Досвід відбору дерев на рубку і їх ваління передається лісовласниками з покоління в покоління. Тому часто вони підтримують майже ідеальну структуру деревостанів навіть без лісівничої освіти. Батьки вважають обов’язком передати Плентервальд своїм дітям й онукам у кращому стані, ніж вони успадкували його від своїх батьків. Практика проведення екскурсій у лісах Швейцарії, де ведеться господарство за способом Плентервальда, показала, що його принципи добре зрозумілі і широкому загалу відвідувачів, які не є фахівцями лісового господарства.

Застосування Плентервальда в країнах Європи

Плентервальд найкраще підходить для лісів із переважанням тіньовитривалих порід: ялиці, бука, ялини і сосни кедрової. Формування Плентервальда можливе і в лісах із переважанням сосни чорної. Такі приклади є в Боснії і Герцоговині. Лідером щодо застосування способу Плентервальда в Європі і світі є Швейцарія, де таке господарство ведеться на 8,4% лісових площ. Особливо популярним воно є у приватних фермерських лісах. У Німеччині та Австрії

частка Плентервальда становить лише 1%, але зараз багато деревостанів на стадії їх переведення до цього господарства. На незначних площах господарство за способом Плентервальда ведеться також у Словенії, Франції, Італії та Греції. Розпочалася робота із формування лісів Плентервальда і в Чехії та Словаччині. Найкращою базою для застосування добровільно-вибіркової рубки в Україні можуть бути ліси Українських Карпат із перевагою у їх складі тіньовитривалих порід, особливо ялиці. Широке застосування ці рубки повинні знайти і в лісогосподарській частині лісів зелених зон, у захисних, водоохоронних та рекреаційно-оздоровчих лісах. Отже, вибіркова форма господарства, або Плентервальд – це шлях до гармонії лісового господарства і природи. Він найкраще забезпечує багатофункціональність лісу і є особливо привабливими. Такі ліси високо цінують за їх рекреаційне значення. Вони збагачують ландшафт, поєднуючи в собі сезонні динаміки кольорів листяних дерев із різноманітними формами і текстурами хвойних дерев. В Україні настав час значно збільшити частку добровільно-вибіркових рубок і особливу увагу при лісовпорядкуванні звернути на окрему господарську частину – ліси, що перебувають на стадії переведення їх у Плентервальд. Це доволі тривалий процес, але колись треба розпочинати цю клопітку роботу.

Цікаво

Цікавим є порівняння виробничо-економічних показників Плентервальда з групово-вибірковим способом рубок головного користування. Такі дослідження провели Конрадін Мор і Крістіан Шор на прикладі державного лісового підприємства Берн (Швейцарія) протягом 1981–1997 років. Як з’ясувалося, за цей період прибуток від заготівлі 1 м3 деревини при способі Плентервальда був у середньому на 25 швейцарських франків більшим порівняно з групово-вибірковою рубкою (суцільні рубки головного користування заборонені в цій країні ще з 1876 р.). При цьому середньорічний розмір лісокористування за період досліджень становив 11,1 м3/га для групово-вибіркового способу рубки головного користування (з площі 459 га було заготовлено 5107 м3 деревини) і 9,0 м3/га при способі Плентервальда (з площі 517 га – 4647 м3), а середній об’єм зрубаних дерев був приблизно однаковий – близько 1,5 м3. Значно нижчими у Плентервальді були і витрати на рубки догляду. Марічка МАТВІЄНКО

cmyk

Лісівник України №5-6 (47)

• наостанок •

Краснокутський дендропарк – один із найстаріших дендропарків України Історія парку налічує понад 200 років. Спочатку Краснокутський дендропарк був пам’ятником архітектури місцевого значення і лише через деякий час отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. В майбутньому дендропарк може набути статусу національного парку.

Заснування дендропарку

Парк-пам’ятка розташований у мальовничій місцевості Харківської області на околиці селища Краснокутськ у селі Основинці. За однією з версій, парк був закладений у 1793 році на місці Краснокутського Петропавлівського монастиря. Засновником парку є Іван Назарович Каразін, брат Василя Каразіна, який заснував у Харкові перший вітчизняний університет. Іван Назарович створив унікальний для лісостепової зони України дендропарк, знаменитий на всю Російську імперію, а згодом і Радянській Союз. Каразінська оаза стала колискою для 52 видів дерев, які з’явилися в Україні вперше. Тобто саме звідси розійшлися по всіх губерніях червоний та канадський клени, чорна та червона ялини, каштани, канадська і бальзамічна тополі, кизил, обліпиха, платан. Саме тут був створений один із найперших і найвідоміших вітчизняних центрів інтродукції та акліматизації цінних декоративних рослин, а також – величезний плодорозсадник, з якого розрослися всією Слобожанщиною квітучі фруктові сади. Тільки яблук

та груш в Каразіних було по 200 сортів. А ще 100 сортів слив, 70 – вишні, 20 – винограду. Розповідають, що у Івана Назаровича завжди було в кишені насіння хвойних рослин і, оглядаючи околиці, він розкидав його, створюючи таким чином сучасний вигляд Краснокутщини. Відтоді минуло вже понад два століття, але й понині у Харківському регіоні ніхто не створив чогось кращого за цю рукотворну перлину. У пошуку нових саджанців господар об’їздив майже всю Америку, Японію, Китай та Європу. А насіння акації, наприклад, виписав із Версаля одразу після того, як його привіз з американського континенту садівник короля Людовіка. До того часу це дерево в Україні не росло. Заморські гості успішно пережили і свого акліматизатора, і вже далеко не одне покоління краснокутців, зеленіють і досі. Благородну справу Івана Назаровича Каразіна продовжив його син Іван Іванович. Він натуралізував такі рослини, як кизил кавказький, обліпиха, ірга, кавказька трав’яниста бузина, маньчжурська ожина, дика маслина, що є кормовою базою для птахів і бджолиних. Іван Іванович не лише продовжив роботи з акліматизації деревних і чагарникових порід рослин, а й розпочав роботи з їх селекції, увів багато нових для краю рослин. Син Каразіна створив прекрасний розсадник плодових, ягідних та декоративних культур, причому вирощував саджанці також для селянських садиб за доступною ціною, а то й безкоштовно, чим заслужив

Фантазії сучасних майстрів – «Лісовик на дереві»

велику повагу земляків. Тож не випадково і сьогодні Краснокутщина є центром садівництва на Харківщині.

Незабутня прогулянка парком

Площа старого дендропарку невелика – 13,6 га, але він полонить своєю красою й оригінальністю планування. Обабіч входу відвідувачів зустрічають три вирізаних з дерев богатиря. Далі, вздовж паркової доріжки, розташувалися софора японська, акація Новомосковська, оцтове дерево та інші екзоти. Замикає доріжку ялиця Лоуа, висота якої перевищує 20 м. На невеликій галявині ліворуч від ялиці Лоуа височіють дві гранітні брили, прикрашені карбованими портретами Івана Назаровича та Івана Івановича Каразіних. Віддавши данину творцям унікального, відомого далеко за межами Харківської області дендропарку, можна спуститися до двох мальовничих ставків, на яких живуть лебеді. У центрі верхнього ставу насипаний маленький острівець, який з’єднаний із берегом витонченим містком. Так званий «Острів любові» засаджений американською плакучою вербою, що зберігає своє зелене вбрання аж до пізньої осені. Сьогодні на острові викладені з каміння дві обручки і встановлена альтанка. Молодята з усіх околиць обов’язково відвідують романтичний острівець і фотографуються на ньому. Дерева у дендропарку, як люди, мають власну історію. Ось гігантський сріблястий клен, який живе тут із 1805 року. Його привезли канадці, запрошені на відкриття харківського університету. Тепер таких дерев в Україні вже сотні тисяч, і всі вони корінням звідси. Поруч – дивовижно гнучка ліана. «Прибула» красуня приблизно в той самий час з Америки.

27 березня – 23 квітня 2012 року

Справжнім талісманом парку вважають гінкго дволопатеве, яке ще називають деревом щастя. Воно росте поруч із верхнім ставком, а його листя має форму серця. Ці дерева живуть більше 2000 років, на нашій планеті вони росли ще в часи динозаврів. Поряд з цим екзотом – вхід до печери. Його охороняють стародавні антропоморфні зображення – половецькі «кам’яні баби». Колись підземні переходи колишнього Петропавлівського монастиря простягалися на десятки кілометрів, діяло кілька підземних молитовних кімнат, одна з яких могла вміщати до 500 осіб. Зараз очищена лише частина старовинного підземного комплексу, але навіть в цьому невеликому приміщенні можна відчути дух іншого часу. Покинувши підземелля, можна приємно відпочити на невеличкому майданчику над нижнім ставом, де в тіні туй розставлені лавки, помилуватися дзеркальною гладдю озер, яку влітку прикрашають квіти лотоса. Подальший шлях пролягає навколо нижнього ставка. Тут можна побачити кизиловий гай, що має уже понад 140 років, каштан їстівний, а також творіння рук людських – хатинку на курячих ніжках із незмінною Бабою Ягою, а на дереві причаївся Змій Горинич. Дерев’яні скульптури в парку можна побачити на кожному кроці, треба лише уважно вдивитися в навколишню зелену пишність. У низовині між ставками розташований великий майданчик, із чотирьох боків оточений водою. Цей «чотирикутник», захищений від вітру, добре освітлений і зволожений, створений засновником парку для акліматизації тепло- і вологолюбних рослин. Лише тут можна зустріти єдиний у Харківській області екземпляр ялини сербської, а також кілька інших рідкісних екзотів. Повернувшись до головного входу, не поспішайте покидати парк. Прогуляйтесь алеєю, утвореною трирядними насадженнями ялини звичайної. Вона була створена як головна алея парку і, беручи початок від головного входу, розмежувала його плодову і декоративну частини.

Нереалізований потенціал

Багато років поспіль краснокутці домагаються того, аби дендропаркові Каразіних надали статус національного. Тоді б цей благодатний куточок уже точно залишили б у спокої необтяжені почуттям міри та мораллю товстосуми. А відтак вдалося б нарешті поповнити штат співробітників і відновити його втрачену велич. До того ж неподалік від Краснокутська є ще одна історична пам’ятка – Наталіїнський парк державного значення. Сьогодні він ще більше занедбаний, ніж зелена перлина Каразіних. Разом вони могли б скласти чудовий туристичний маршрут, який забезпечив би відвідувачам знання слобідської історії та неймовірний заряд позитивної енергії. Нереалізований потенціал цього куточка Краснокутщини б’є ключем ще й у прямому значенні цього слова. Під дендропарком залягають чималі поклади залізної руди, тому джерела, які тут є, мають усі властивості мінеральних вод відомого Залізноводська. Якби природа подарувала таке диво містечку в цивілізованішій країні, поблизу дендропарку, певне, вже давно виріс би санаторій для лікування жіночих хвороб. Минулоріч співробітникам дендропарку в облагородженні території допомагали волонтери Всеукраїнського соціального екологічного проекту «Заповідник» стипендіальної програми «Завтра.UA». Зусиллями молоді у зелених футболках територія дендропарку була очищена від сміття, залишеного туристами, була викошена трава і вирубані порослі, що заважають рости заповідним деревам. Краснокутський дендропарк – один із найцікавіших зразків садово-паркового мистецтва. Відвідайте цю місцевість і подаруйте собі казку – вона залишиться назавжди. Марічка МАТВІЄНКО

Пара закоханих лебедят

Волонтери допомагають Краснокутському денропарку